Дрозд Володимир Григорович

Дрозд Володимир Григорович; письменник; президент Міжнар. благодійного фонду "Дівич-гора". Н. 25.08.1939 (с.Петрушин, Черніг. р-н, Черніг. обл.) в сім'ї колгоспників; укр.; дружина Жиленко Ірина Володимирівна (1941) - письменниця; дочка Жиленко Ірина Володимирівна (1968) - науковець; син Дрозд Павло Володимирович (1979) - студент, к.богослов'я. Осв. Київ. ун-т ім. Т.Шевченка, ф-т журналістики (1968). Працював у редакції олишівської райгазети "Голос колгоспника", обл. молодіж. газети "Комсомолець Чернігівщини", респ. газет "Літературна Україна", "Молодь України", у в-ві "Радянський письменник". Член Сп. письменників України (з 1962). 1963-66 - служба в армії. 1982-85 - гол. ред., журнал "Київ". З 1992 - гол., Літфонд України; заст. гол., Сп. письменників України. Автор книжок оповідань і повістей "Люблю сині зорі" (1962), "Парость" (1966), "Маслини" (1969), "Семирозум. Маслини" (1967), "Білий кінь Шептало" (1969), "Ирій" (1974), "Люди на землі" (1976), "Ніч у вересні" (1980), "Земля під копитами" (1981), "Три чарівні перлини" (1981), "Крик птаха в сутінках" (1982), "Самотній вовк. Балада про Сластьона" (1983), "Музей живого письменника, або моя довга дорога в ринок: Повість-шоу" (1994); романів "Катастрофа" (1969), "Добра вість" (1971), "Ритми життя" (1974), "Дорога до матері" (1978), "Люди на землі" (1976), "Інна Сіверська, суддя" (1985), "Спектакль" (1985), "Новосілля" (1987), "Листя землі: Книга доль і днів минущих" (1992), "Злий дух. Із житієм. Пришестя" (1999) та ін. Переможець численних літ. конкурсів. Лавреат премії ім. А.Головка, Держ. премії України ім. Т.Шевченка (1992), Міжнар. премії фундації Антоновичів. Орден "Знак Пошани" (1989). "Орден Князя Ярослава Мудрого" V ст. (08.1999). Захопл.: садівництво, шахи.


Анґлійська версія


Home   | Преса   | ТБ та радіо   | Персоналії   | Освіта   | Регулювання   | Іноземні ЗМІ   | Агентства  
ЗМІ в Інтернет   | Спілки   | Зміни   | АвториДати народженняПошук на серверіФорумЧат