Назва: КРИМIНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Автор: Кабінет Міністрів України
Головний комітет: Народні депутати України - члени Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією та Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності

N
Редакція, прийнята в попередньому читанні*
Зауваження та пропозиції
Висновки, обгр.
Редакція, запропонована головним комітетом





0.
Проект


Проект
1.
КРИМIНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ


КРИМIНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
2.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА


ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
3.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
4.
Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України


Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України
5.
(1) Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони національної безпеки України, особи, власності, суспільства та держави від злочинних посягань.
-1- Президент України
Частину першу статті 1 викласти в такій редакції:
"(1) Завданнями цього Кодексу є: охорона прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам".
Враховано
в ч.1.

(1) Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.


-2- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
В частині 1 статті 1 та в інших нормах проекту КК (i звичайно ж в розташуванні глав Особливої частини) на перше місце серед об'єктів кримінально-правової охорони має бути поставлена ЛЮДИНА.
Враховано частково




-3- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Частину 1 статті 1 після тексту "особи, власності, суспільства" доповнити текстом ", територіальної громади".
Відхилено

6.
(2) Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.


(2) Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
7.
Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності


Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
8.
(1) Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
-4- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Частина 1 статті 2. Текст "особою" замінити текстом "фізичною особою (далі особа)".
Відхилено

(1) Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.


-5- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
У частині 1 статті 2 проекту визначити, що "підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину, передбаченого цим Кодексом".
Відхилено


9.
(2) Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину i підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
-6- Президент України
Частину другу статті 2 викласти у такій редакції:
"(2) Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду".
Враховано
в ч.2.
(2) Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду відповідно до закону.
10.
(3) Ніхто не може бути підданий кримінальній відповідальності за той самий злочин більше одного разу.
-7- Президент України
Частину третю статті 2 викласти у такій редакції:
(3) Ніхто не може бути двічі притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин".
Враховано частково


(3) Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.


-8- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Стаття 2. Підстави кримінальної відповідальності
Доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:
(4) Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущенних. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відхилено
ці положення є предметом кримінально-процесуального законодавства


11.
Розділ II. ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
-9- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
Доцільно повернутися до попередньої редакції назви розділу II, тобто замінити слова "закон про кримінальну відповідальність" на "кримінальний закон".
Відхилено

Розділ II. ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
12.
Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
-10- Президент України
Статтю 3 викласти в такій редакції:
"Стаття 3. Кримінальне законодавство України
Відхилено


Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
13.
(1) Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України.
-11- Президент України
(1) Кримінальне законодавство України складається з цього Кодексу. Нові закони, які передбачають кримінальну відповідальність, підлягають включення до цього Кодексу.
Враховано
в ч.2 частково.

(1) Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який грунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
14.
(2) Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набуття чинності цим Кодексом включаються до нього з часу набрання ними чинності.
-12- Президент України
(2) Цей Кодекс грунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Враховано
в ч.1 частково.

(2) Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набуття чинності цим Кодексом, включаються до нього з часу набрання ними чинності.


-13- Президент України
(3) Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Враховано

(3) Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.


(4) Застосування кримінального закону за аналогією заборонено.
Враховано

(4) Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.


(5) Об'єктивне поставлення, тобто кримінальна відповідальність за невиновне заподіяння шкоди, не допускається".
Відхилено


15.
(3) Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.




(5) Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
16.
Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі


Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі
17.
(1) Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом але не раніше дня його опублікування.


(1) Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
18.
(2) Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.


(2) Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
19.
(3) Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.


(3) Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
20.
Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність в часі


Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність в часі
21.
(1) Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.


(1) Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
22.
(2) Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.


(2) Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.
23.
(3) Закон про кримінальну відповідальність, який частково пом'якшує відповідальність, а частково її посилює має зворотну силу лише у тій частині, яка пом`якшує відповідальність.
-14- Президент України
У статті 5 виключити частину третю як таку, що повторює зміст частини другої цієї статті.
Відхилено

(3) Закон про кримінальну відповідальність, який частково пом'якшує відповідальність, а частково її посилює має зворотну дію в часі лише у тій частині, яка пом`якшує відповідальність.


-15- Н.д.Кармазін Ю.А. (Округ №134)
У тексті частини третьої статті 5 слово "силу" замінити словами "дію в часі".
Враховано


24.
Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України


Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України
25.
(1) Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.


(1) Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.
26.
(2) Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або перепинено на території України.


(2) Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або перепинено на території України.
27.
(3) Злочин вважається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.


(3) Злочин вважається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.
28.
(4) Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами згода на обов'язковість, яких надана Верховною Радою України не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.
-16- Президент України
У частині четвертій статті 6 виключити слова "згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України" як такі, що суперечать статті 3 проекту.
Відхилено

(4) Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість, яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.
29.
Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України та особами без громадянства за межами України


Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України та особами без громадянства за межами України
30.
(1) Громадяни України, а також особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
-17- Президент України
У частині першій статті 7 виключити слова "згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України" як такі, що суперечать статті 3 проекту.
Відхилено

(1) Громадяни України, а також особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
31.
(2) Якщо названі особи за вчинені злочини зазнали покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Українi до кримінальної відповідальності за ці злочини.
-18- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 7, частина 2. Текст "покарання за межами" замінити текстом "кримінального покарання за межами території".
Відхилено


(2) Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Українi до кримінальної відповідальності за ці злочини.
32.
Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинiв, вчинених іноземцем за межами України


Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинiв, вчинених іноземцем за межами України
33.
(1) Іноземці, а також особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини, передбачені цим Кодексом, за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами України.
-19- Президент України
Статтю 8 викласти в такій редакції:
"Іноземці та особи без громадянства, які не проживають постійно в Україні і вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом особливо тяжкі злочини проти інтересів України та її громадян".
Враховано

Іноземці та особи без громадянства, які не проживають постійно в Україні і вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.
34.
(2) Особи, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом, якщо вони за її межами вчинили передбачені цим Кодексом особливо тяжкі злочини проти громадян України або її інтересів.



35.
Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України


Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
36.
(1) Правовi наслідки вироку суду іноземної держави можуть бути враховані, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на території України.
-20- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
З ст.9 вилучити слова "правові наслідки".
Враховано

(1) Вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на території України.
37.
(2) Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслiдки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.


(2) Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслiдки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.
38.
Стаття 10. Видача злочинця
-21- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Статтю 10 викласти в такій редакції:
"Стаття 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи яка засуджена за вчинення злочину
Враховано частково


Стаття 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину
39.
(1) Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Українi, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.
(1) Громадянин України та особа без громадянства, які постійно проживають в Україні та обвинувачуються у вчиненні злочину за межами Україні, не можуть бути видані іноземній державі.

(1) Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Українi, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.
40.
(2) Іноземці, які вчинили злочини на території України i засуджені за них на підставі цього Кодексу, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України.
(2) Іноземець та особа без громадянства, які постійно не проживають в Україні, можуть бути видані іноземній державі, якщо вони обвинувачуються у вчиненні злочину або засудженні за вчинення злочину на її території, якщо це передбачено міжнародним договором України.

(21) Іноземці, які вчинили злочини на території України i засуджені за них на підставі цього Кодексу, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України..
41.
(3) Іноземці, а також особи без громадянства, що постійно не проживають в Українi, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або передані для відбування покарання, якщо така видача або передача передбачені міжнародними договорами України.
(3) Іноземець, засуджений судом України, може бути виданийі для відбування покарання тій державі, громадянином якої він є, якщо це передбачено міжнародним договором Укрваїни.

(3) Іноземці, а також особи без громадянства, що постійно не проживають в Українi, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або передані для відбування покарання, якщо така видача або передача передбачені міжнародними договорами України.
42.
Розділ III. ЗЛОЧИН, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ


Розділ III. ЗЛОЧИН, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ
43.
Стаття 11. Поняття злочину


Стаття 11. Поняття злочину
44.
(1) Злочином визнається передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
-22- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
Частину 1 статті 11 викласти в такій редакції: злочином визнається винне діяння (дія або бездіяльність), заборонене цим Кодексом під загрозою покарання.
Відхилено

(1) Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.


-23- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
Доцільно закріпити загальне правило (наприклад, в статті 22), що злочин це, як правило, умисне діяння. Необережні діяння можуть визнаватися злочинами лише у випадках спеціально вказаних в Особливій частині КК (i обов'язково за умови заподіяння шкоди). Такий підхід є загальновизнаним в кримінальному законодавстві більшості країн світу.
Відхилено




-24- Президент України
Частину першу статті 11 викласти в такій редакції:
"Злочином визначається виновно вчинене суспільно небезпечне діяння, заборонене цим Кодексом під загрозою покарання".
Відхилено




-25- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Диспозицію частини першої статті 11 викласти у редакції:
(1) "Злочином визнається суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, за яке цим Кодексом передбачена кримінальна відповідальність".
Відхилено




-26- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч. (1) ст.11 замість слова "визнається" написати "є", аналогічну зміну провести у всіх статтях кодексу.
Враховано


45.
(2) Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч і передбачена цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди особі, суспільству або державі.
-27- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 11, частина 2. Текст "особі, суспільству" замінити текстом "фізичній чи юридичній особі, територіальній громаді".
-28- Президент України
У частині другій статті 11 слово "передбачена" доцільно замінити словами "формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого".
Враховано частково






Враховано
(2) Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.


-29- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
Ст. 11 " Поняття злочину"
част. 2- (питання щодо терміну "і не могла заподіяти" - надто неконкретне і залежить від оціночних міркувань, те ж саме з терміном "малозначність" - цей термін оціночний і може тлумачитись надто широко і фактично сформульовано в інтересах слідства ).
Відхилено


46.
Стаття 12. Класифікація злочинів
-30- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
Відхилено

Стаття 12. Класифікація злочинів
47.
(1) Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкостi, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
Доцільно повернутися до попередньої редакції класифікації злочинів (стаття 12), з врахуванням форм вини.

(1) Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкостi, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.


-31- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
ст. 12 част. 1 - ввести термін "незначний злочин".
Відхилено


48.
(2) Злочином невеликої тяжкості визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.
-32- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
У статтю 12 ввести частиною другою поняття нетяжкого злочину, виклавши у редакції:
(2) Нетяжким злочином визнається злочин, за який законом передбачене покарання непов'язане з позбавленням волі.
Частини другу, третю, четверту та п'яту статті 12 вважати відповідно частинами третьою, четвертою, п'ятою та шостою.
Відхилено

(2) Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.


-33- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
Ст. 12 част. 2 викласти у редакції "Нетяжким злочином визначається злочин, за який законом передбачається покарання непов'язане з позбавленням волі", тільки слово "нетяжкий злочин" замінити на "незначний злочин".
Відхилено




-34- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Термін "покарання у вигляді" у цій частині та в інших статтях замінити на "покарання у виді".
Із ч.(2)-(5) виключити слово "закон".
Враховано


49.
(3) Злочином середньої тяжкості визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не бiльше п'яти років.


(3) Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не бiльше п'яти років.
50.
(4) Тяжким злочином визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не бiльше десяти років.


(4) Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не бiльше десяти років.
51.
(5) Особливо тяжким злочином визнається злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волi.


(5) Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волi.
52.
Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини


Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини
53.
(1) Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
-35- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
Некоректною є редакція частини 1 статті 13 про "закінчений злочин", адже ознаки складу злочину містяться не лише в статті Особливої частини (чи її частині), а й нормах Загальної частини КК.
Відхилено

(1) Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.


-36- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Із ч. (1) виключити слово "складу".
Враховано


54.
(2) Незакінченим злочином визнається готування до злочину та замах на злочин.


(2) Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.
55.
Стаття 14. Готування до злочину


Стаття 14. Готування до злочину
56.
(1) Готуванням до злочину визнається підшукування або пристосування засобів чи знарядь, пiдшукування співучасників або змовлення на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
-37- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48)
Зміст статті 14 викласти у такій редакції:
"Не підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом неосудною, тобто, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, була нездатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) свідомо керувати ними внаслідок хронічного психічного розладу, тимчасового психічного розладу або іншого хворобливого стану психіки".
Враховано
в ч.2 ст.19.
(1) Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, пiдшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.


-38- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Слово "змовлення" замінити на слово "змова".
Враховано


57.
(2) Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальну відповідальність.
-39- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Частину другу статті 14 викласти у редакції:
"Готування до нетяжкого злочину або злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності".
Відхилено

(2) Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
58.
Стаття 15. Замах на злочин


Стаття 15. Замах на злочин
59.
(1) Замахом на злочин визнається вчинення з прямим умислом передбаченого цим Кодексом діяння чи його частини, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин не залежних від волі винного
-40- Президент України
Статтю 15 викласти в такій редакції:
"Замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від цієї особи".
Враховано частково

(1) Замахом на злочин є вчинене особою з прямим умислом діяння (дія або бездіяльність), безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.


-41- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Стаття 15. Замах на злочин
Частину (1) викласти в такій редакції:
(1) Замахом на злочин визнається діяння (дія чи бездіяльність), яке вчинене з прямим умислом і безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, незалежних від волі винного.
Враховано частково




-42- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині першій статті 15 в першому реченні слова: "чи його частини" - вилучити.
Враховано




-43- Н.д.Развадовський В.Й. (Округ №69)
Частину першу статті 15 викласти в наступній редакції:
"Замахом на злочин визнається вчинене з прямим умислом діяння (дія або бездіяльність), безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного".
Враховано




-44- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч. (1) після слова "вчинене" додати слово "особою". Вислів "від волі винного" замінити на слова "від її волі".
Враховано


60.
(2) Замах на вчинення злочину є закінченим, коли винний виконав всi тi дії, які вважав за необхiдне вчинити для настання злочинних наслiдкiв, яких вiн бажав, але цi наслiдки не настали з причин, якi не залежали вiд волi винного.
-45- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Доповнити статтю 15 частинами (2) та (3) такого змісту:
(2) Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо винний виконав усі діяння, які вважав за необхідне вчинити для настання бажаних ним злочинних наслідків, але ці наслідки не настали з причин, які не залежали від його волі.
(3) Замах є незакінченим, якщо винний не виконав усіх діянь, які вважав за необхідне виконати для настання бажаних ним злочинних наслідків.
Відхилено

(2) Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усi дії, які вважала необхiдними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, якi не залежали вiд її волi.


-46- Н.д.Кармазін Ю.А. (Округ №134)
У тексті частини другої статті 15 слова "вчинити для настання злочинних наслідків, яких він бажав, але ці наслідки не настали" замінити словами "для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено".
Враховано




-47- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.(2) викласти в такій редакції:
"(2) Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усi дії, які вважала необхiдними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, якi не залежали вiд її волi".
Враховано частково


61.
(3) Замах є незакiнченим, коли винний не вчинив всiх дiй, якi вважав необхiдними для настання злочинних наслiдкiв.
-48- Н.д.Кармазін Ю.А. (Округ №134)
Частину (3) статті 15 викласти в наступній редакції:
"(3) Замах на вчинення злочину є незакiнченим, коли винний з причин, що не залежать від його волі, не вчинив всiх дiй, якi вважав необхiдними для доведення злочину до кінця".
Враховано

(3) Замах на вчинення злочину є незакiнченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усiх дiй, якi вважала необхiдними для доведення злочину до кінця.


-49- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
"(3) Замах на вчинення злочину є незакiнченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усiх дiй, якi вважала необхiдними для доведення злочину до кінця".
Враховано


62.
Стаття 16. Відповідальність за незакінчений злочин
-50- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У цій та інших статтях писати не "відповідальність", а "кримінальна відповідальність".
Враховано

Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
63.
Вiдповiдальнiсть за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.


Кримінальна вiдповiдальнiсть за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.
64.
Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині


Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині
65.
(1) Добровільною відмовою визнається остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому особа усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
-51- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В диспозиції частини першої статті 17 після слова "усвідомлювала" добавити слова: "і мала реальну".
Відхилено

(1) Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
66.
(2) Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
-52- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч. (2) слово "склад" замінити на "ознаки".
Відхилено

(2) Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
67.
Розділ IV. ОСОБА, ЯКА ПIДЛЯГАЄ КРИМIНАЛЬНIЙ ВIДПОВIДАЛЬНОСТI (СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ)


Розділ IV. ОСОБА, ЯКА ПIДЛЯГАЄ КРИМIНАЛЬНIЙ ВIДПОВIДАЛЬНОСТI (СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ)
68.
Стаття 18. Суб'єкт злочину


Стаття 18. Суб'єкт злочину
69.
(1) Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність .


(1) Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність .
70.
(2) Спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, діяння, передбачене лише для певних осіб, вказаних в Особливій частині цього Кодексу.
-53- Н.д.Кармазін Ю.А. (Округ №134)
У тексті частини другої статті 18 слова "діяння, передбачене лише для певних осіб, вказаних в Особливій частині цього Кодексу" замінити словами "злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа".
Враховано

(2) Спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин,, суб'єктом якого може бути лише певна особа.


-54- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
Доцільно повернути в КК норму про обмежену осудність (стаття 15), що повністю відповідає кримінально-правовим традиціям розвинених європейських держав (наприклад, параграф 21 КК ФРН, частина друга статті 121-1 КК Франції).
Враховано
в ст.20

71.
Стаття 19. Осудність


Стаття 19. Осудність
72.
(1) Осудною визнається особа, яка під час вчинення діяння, передбаченого цим Кодексом, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
-55- Н.д.Шишкін В.І. (Округ №133)
В частині (1) статті 19 замість слів "діяння, передбаченого цим Кодексом" записати слово "злочину".
Враховано

(1) Осудною визнається особа, яка під час вчинення діяння, передбаченого цим Кодексом, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.


-56- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.(1) та (2) після слова "усвідомлювати" додати слово "значення".
Відхилено



73.
(2) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
-57- Н.д.Шишкін В.І. (Округ №133)
Частину (2) статті 19 доповнити таким реченням: "До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру". Перед словом "діяння" додати слова "суспільно небезпечного".
Враховано

(2) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
74.
(3) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене цим Кодексом у стані осудності, але до винесення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати мету, зміст та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене.
-58- Н.д.Шишкін В.І. (Округ №133)
Частину (3) статті 19 доповнити реченням: "Після одужання така особа може підлягати кримінальній відповідальності". Слова "кримінальної відповідальності" замінити словом "покарання", слова "суспільно небезпечне діяння, передбачене цим Кодексом" замінити словом "злочин", а слова "та правові наслідки кримінальної відповідальності" замінити словом "покарання". В другому реченні замість слів "кримінальної відповідальності" записати "покаранню".
Враховано частково


(3) Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.
75.
(4) До осіб, зазначених у частині другій та третій цієї статті можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру передбачені статтею 92 цього Кодексу. Після одуження така особа може підлягати кримінальній відповідальності.
-59- Н.д.Шишкін В.І. (Округ №133)
Частину (4) статті 19 виключити.
-60- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
В частині 4 статті 19 з урахуванням другого речення необхідно розмежувати кримінально-правові наслідки для осіб, які вчинили передбачені КК діяння в стані неосудності (тобто не підлягають кримінальній відповідальності), та для осіб, які захворіли пiсля вчинення злочину (які можуть підлягати кримінальній відповідальності після одужання).
Враховано


Відхилено




-61- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Стаття 15. Обмежена осудність
Враховано частково

Стаття 20. Обмежена осудність


(1) Особа, яка під час вчинення злочину внаслідок психічного розладу не могла повністю усвідомлювати характер та суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними, несе кримінальну відповідальність.




(2) Стан обмеженої осудності враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для призначення примусових заходів медичного характеру.




-62- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48)
Статтю 15 викласти у такій редакції:
"Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, в повній мірі була нездатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) свідомо керувати ними.
Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру".
Враховано

(1) Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, у повній мірі була не здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
(2) Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.


-63- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Замість слів "усвідомлювати свої ді" записати "усвідомлювати значення своєї дії" та виключити слово "свідомо".
Відхилено



76.
Стаття 20. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманливих речовин
-64- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ст.21 додати слово "кримінальна"
Враховано

Стаття 21. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманливих речовин
77.
Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманливих речовин підлягає кримінальній відповідальності.


Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманливих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.
78.
Стаття 21. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність


Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
79.
(1) Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.


(1) Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
80.
(2) Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 114 - 117 ), посягання на життя державного чи громадського діяча працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 110, 360, 392, 414, 458), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частин 3 статей 357, 358, 362 та 390, частини 3, 6 і 7 статті 412), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 357, 358, 362, 390, 412), диверсію (стаття 111), бандитизм (стаття 265), тероризм (стаття 266), захоплення заручників (статті 148 і 361), зґвалтування (стаття 155), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 156), крадіжку (статтi 190, частини 1 статей 270, 317), грабіж (статті 191, частина 2 статті 317), розбій (статті 192, частини 3 статей 270 та 317), вимагання (статтi 193, частини 1 статей 270, 317), умисне знищення або пошкодження майна (статті 199, 359, 364, 391, 413), пошкодження шляхів сполучення i транспортних засобів (стаття 286), угон або захоплення, залізничного рухомого складу, повітряного чи річкового судна (стаття 287), незаконне заволодіння транспортними засобами (стаття 298), хуліганство (частини 2 - 4 статті 305).


(2) Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115 - 117 ), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 357, 389, 411, 455), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина 3 статей 354, 355, 359, 387, 409), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина 2 статей 354, 355, 359, 387, 409), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 263), терористичний акт (стаття 264), захоплення заручників (статті 148 і 358), зґвалтування (стаття 153), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 154), крадіжку (статтi 188, частини 1 статей 268, 315), грабіж (статті 189, частина 2 статті 315), розбій (стаття 191, частина 3 статей 268, 315), вимагання (стаття 192, частина 1 статей 268, 315), умисне знищення або пошкодження майна (статті 198, 356, 361, 388, 410), пошкодження шляхів сполучення i транспортних засобів (стаття 284), угон або захоплення, залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 285), незаконне заволодіння транспортними засобами (стаття 296), хуліганство (частини 2 - 4 статті 303).
81.
Розділ V. ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ


Розділ V. ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ
82.
Стаття 22. Вина


Стаття 23. Вина
83.
Виною визнається психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.


Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
84.
Стаття 23. Умисел і його види
-65- Президент України
Статтю 23 викласти в редакції, прийнятій Верховною Радою України в першому читанні (статті 18 і 19).
Відхилено

Стаття 24. Умисел і його види
85.
(1) Умисел поділяється на прямий і непрямий.


(1) Умисел поділяється на прямий і непрямий.
86.
(2) Прямим визнається умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.


(2) Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
87.
(3) Непрямим визнається умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечнi наслідки i хоч не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків.


(3) Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечнi наслідки i хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
88.
Стаття 24. Необережність та її види
-66- Президент України
Статтю 24 викласти в редакції, прийнятій Верховною Радою України в першому читанні (статті 18 і 19).
Відхилено

Стаття 25. Необережність та її види


-67- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Стаття 24. Необережність та її види викласти у такій редакції:


89.
(1) Необережність поділяється на злочинну самонадiяність та злочинну недбалість.
(1) Необережним визнається злочин, вчинений із злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Враховано частково

(1) Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.
90.
(2) Необережність визнається злочинною самонадіяністю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дiї або бездiяльностi), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
(2) Необережність визначається злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
Враховано

(2) Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дiї або бездiяльностi), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
91.
(3) Необережність визнається злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дiї або бездiяльностi), хоч повинна була і могла їх передбачати.


(3) Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дiї або бездiяльностi), хоча повинна була і могла їх передбачати.


-68- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Доповнити статтю частинами (4) та (5) такого змісту:
(4) Ризик визначається невиправданим (злочинним), якщо його неусвідомлення стало наслідком грубого порушення чинних обов'язкових правил поведінки, яких особа повинна була і могла дотримуватись в цій ситуації.
(5) Ризик визнається виправданим (законним), якщо поведінка особи відповідала учасним науково-технічним знанням, досвіду і загальнолюдським цінностям, а поставлена нею мета не могла бути досягнута в даних умовах іншим способом і особа, що допустила такий ризик, вжила усіх можливих в даній ситуації заходів для попередження настання суспільно небезпечних наслідків.
Відхилено


92.
Розділ VI. СПIВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНI


Розділ VI. СПIВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНI
93.
Стаття 25. Поняття співучасті


Стаття 26. Поняття співучасті
94.
Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.


Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
95.
Стаття 26. Види співучасників


Стаття 27. Види співучасників
96.
(1) Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, визнаються організатор, підбурювач та пособник.
-69- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 26, частина 1. Текст ", поряд із виконавцем, визнаються" замінити текстом "визнаються виконавець,".
Відхилено

(1) Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.
97.
(2) Виконавцем (співвиконавцем) визнається особа яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину особисто чи шляхом використання інших осіб, що не є суб'єктами злочину повністю або частково вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.
-70- Президент України
Частину другу статті 26 викласти в редакції, прийнятій Верховною Радою України в першому читанні (частина друга статті 25).
Враховано частково


(2) Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.
98.
(3) Організатором визнається особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його підготовкою чи вчиненням. Організатором також визнається особа, яка утворила організовану групу або керувала нею, а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи, чи іншим чином забезпечувала злочинну діяльність цієї групи.
-71- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Стаття 26. Види співучасників
(3) Організатором визначається особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також визначається особа, яка утворила організовану групу або керувала нею, а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи.
-72- Н.д.Шишкін В.І. (Округ №133)
Частину третю після слова "групу" доповнити словами "чи злочинну організацію", а після слова "групи" доповнити словами "або злочинної організації".
Враховано частково











Враховано частково
(3) Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також визнається особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.
99.
(4) Підбурювачем визнається особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.


(4) Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.
100.
(5) Пособником визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод чи іншим чином сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка до завершення злочину обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
-73- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 26, частина5. Вилучити текст "чи іншим чином".
-74- Президент України
В частині п'ятій статті 26 слова "до завершення злочину" доцільно замінити словом "заздалегідь", що відповідатиме частині другій статті 27 проекту.
Враховано





Враховано

(5) Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
101.
(6) Не є співучастю не обіцяне до завершення злочину переховування злочинця, знарядь i засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збування таких предметiв. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 203 та 409 цього Кодексу.
-75- Президент України
В частині шостій статті 26 слова "до завершення злочину" доцільно замінити словом "заздалегідь", що відповідатиме частині другій статті 27 проекту.
Враховано

(6) Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь i засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збування таких предметiв. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 202 та 406 цього Кодексу.
102.
(7) Не є співучастю обіцяне до завершення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний, вчинюваний злочин. Такі особи підлягають відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить склад іншого злочину.


(7) Не є співучастю обіцяне до завершення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину.
103.
Стаття 27. Вчинення злочину групою осіб, групою осiб за попередньою змовою, організованою групою
-76- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Стаття 27. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
Враховано

Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
104.
(1) Злочин визнається вчиненим групою осiб, якщо його спільно вчинили декілька виконавців без попередньої змови.
-77- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.(1) ст.28 викласти в такій редакціЇ:
"(1) Злочин є таким, що вчинений групою осiб, якщо у ньому брали участь дві або більше осіб без попередньої змови між собою".
Враховано

(1) Злочин вважається таким, що вчинений групою осiб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.


-78- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч. (1) - (4) замість слова "визнається" записати "вважається".
Враховано


105.
(2) Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осiб, якщо його спільно вчинили декілька виконавців , якi заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
-79- Н.д.Сирота М.Д. (Округ №200)
Частину 2 статті 27 викласти наступним чином:
"Злочин визначається вчиненим за попереднім зговором групою осіб, якщо у його здійсненні брали участь дві або більше особи, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від ролі, яку вони при цьому виконували".
Враховано



Враховано частково
(2) Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осiб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), якi заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.


-80- Н.д.Бандурка О.М. (Округ №175)
Н.д.Кармазін Ю.А. (Округ №134)
У тексті частини другої статті 27 слово "виконавців" замінити словом "осіб", а в тексті частини третьої слово "об'єднались " замінити словами "зорганізувались у стійке об'єднання".
Враховано


106.
(3) Злочин визнається вчиненим органiзованою групою, якщо в його готуваннi або вчиненнi брали участь три і бiльше особи, якi попередньо об'єднались для вчинення цього та iнших (iншого) злочинiв, об'єднаних єдиним планом, з розподiлом дiй учасникiв групи, спрямованих на досягнення цього плану, вiдомого всiм учасникам групи.
-81- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Частину (3) статті 27 викласти в такій редакції:
(3) Злочин визначається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо об'єднались для вчинення цього та інших (іншого) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Враховано частково


(3) Злочин визнається вчиненим органiзованою групою, якщо в його готуваннi або вчиненнi брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших (іншого) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.


-82- Н.д.Сирота М.Д. (Округ №200)
Частину 3 статті 27 викласти наступним чином:
"Злочин визначається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або скоєні брали участь двоє (варіант - троє) і більше осіб, котрі входять в стійке злочинне об'єднання, створене з метою вчинення злочинів (злочину), в якому всі його учасники, підпорядковуючись єдиним правилам поведінки та розпорядженням керівника, здійснюють у відносно незмінному основному його складі свою діяльність за заздалегідь розробленим планом згідно визначеного розподілу ролей".
Враховано частково


107.
(4) Злочинною організацією визначається стійке, ієрархічне об'єднання члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
-83- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Частину (4) статті 27 викласти в такій редакції:
(4) Злочин визначається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійкою згуртованою групою із декількох осіб (трьох і більше), утвореною для досягнення мети, заздалегідь пов'язаної із злочинними способами її досягнення, або для вчинення невизначеного числа злочинів, яка характеризується наявністю фіксованого членства, ієрархічною структурною побудовою, розподілом функцій її членів на постійній основі, підпорядкуванням членів організації вказівкам вищих за положенням в організації осіб-організаторів, дисциплінарними вимогами до членів організації за непокору вказівкам зазначених осіб. Вчиненим злочинною організацією вважається такожкий або особливо тяжкий злочин, вчинений її членом (членами) в інтересах злочинної організації.
Враховано частково

(4) Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.


-84- Н.д.Сирота М.Д. (Округ №200)
Частину четверту статті 27 викласти наступним чином:
"Злочинною організацією визначається стійке об'єднання декількох осіб (три і більше), двох або більше організованих груп, котрі здійснюють свою злочинну діяльність під загальним керівництвом або з додержанням правил, встановлених для їх учасників".
Враховано


108.
Стаття 28. Відповідальність співучасників


Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників
109.
(1) Виконавець (співвиконавець) підлягає відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.


(1) Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.
110.
(2) Організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за відповідною частиною статті 26 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.


(2) Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
111.
(3) Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.


(3) Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
112.
(4) У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.


(4) У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
113.
(5) Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.


(5) Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.
114.
Стаття 29. Відповідальність організаторів та учасників організованої групи i злочинної організації


Стаття 30. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи i злочинної організації
115.
(1) Організатор організованої групи та злочинної організації підлягає відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.


(1) Організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.
116.
(2) Інші учасники організованої групи та злочинної організацiї підлягають відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.


(2) Інші учасники організованої групи чи злочинної організацiї підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.
117.
Стаття 30. Добровільна відмова співучасників


Стаття 31. Добровільна відмова співучасників
118.
(1) У разі добровільної відмови виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 цього Кодексу У цьому випадку інші співучасники підлягають відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.


(1) У разі добровільної відмови виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 цього Кодексу.
У цьому випадку інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.
119.
(2) Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника визнається також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину, або неусунення перешкод вчиненню злочину.


(2) Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється.
Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину.
120.
(3) У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.


(3) У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає кримінальній відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.
121.
Розділ VII. ПОВТОРНIСТЬ, СУКУПНIСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНIВ


Розділ VII. ПОВТОРНIСТЬ, СУКУПНIСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНIВ
122.
Стаття 31. Повторність злочинів


Стаття 32. Повторність злочинів
123.
(1) Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
-85- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 31, частина 1. Вилучити текст "або частиною статті".
Відхилено

(1) Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
124.
(2) Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.
-86- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 31, частина 2. Слово "тотожних" замінити словом "однакових".
Відхилено

(2) Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.
125.
(3) Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, зазначених в Особливій частині цього Кодексу.


(3) Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, зазначених в Особливій частині цього Кодексу.
126.
(4) Повторність вiдсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.


(4) Повторність вiдсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.
127.
Стаття 32. Сукупність злочинів


Стаття 33. Сукупність злочинів
128.
(1) Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених рiзними статтями або частинами статтi Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звiльнено вiд кримiнальної вiдповiдальностi за пiдставами, встановленими законом.
-87- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 32, частина 1, речення 1. Текст "частинами" замінити текстом "різними частинами однієї".
Враховано

(1) Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених рiзними статтями або різними частинами однієї статтi Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звiльнено вiд кримiнальної вiдповiдальностi за пiдставами, встановленими законом.
129.
(2) При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.


(2) При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
130.
Стаття 33. Рецидив злочинiв
-88- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
Ст.33 "Рецедив злочину". Вилучити. Обгрунтування:
Відхилено

Стаття 34. Рецидив злочинiв
131.
Рецидивом злочинiв визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимiсть за умисний злочин.
Здійснення нового умисного злочину не повинно вести до обтяжуючих обставин, якщо відсутні ознаки повторності. Інакше, це фактично є застосуванням повторного покарання за той самий злочин, за який особа вже понесла покарання.

Рецидивом злочинiв визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимiсть за умисний злочин.
132.
Стаття 34. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів


Стаття 35. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів
133.
Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.


Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.
134.
Розділ VIII. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННIСТЬ ДIЯННЯ


Розділ VIII. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННIСТЬ ДIЯННЯ


-89- Н.д.Франчук І.А. (Округ №7)
Проект Кримінального кодексу України прав на здійснення правомірного професійного ризику, доповнити розділ VІІІ "Обставини, що включають злочинність діяння, " і новою статтею "Правомірний професійний ризик", виклавши її в слідуючій редакції:
"Не є злочином причинення шкоди охоронюваним законом інтересам в результаті суспільно небезпеченого діяння, здійсненого спеціальним суб`єктом в умовах правомірного професійного ризику.
Правомірний професійний ризик - це виконання спеціальним суб`єктом діяння (дії або бездіяльності), пов`язаного з невизначеністю в досягненні кінцевого суспільно-корисного результату, здійснення якого без ризику неможливе, яке характеризується екстремальною ситуацією: інформаційною невизначеністю, неврегульованістю законодавством, дефіцитом часу, протидією, небезпекою для державних інтересів, особи, що ризикує, третіх осіб та можливістю настання негативних наслідків, для попередження яких вжито можливих заходів в обстановці, що склалася.
За діяння вчинене, в умовах неправомірного професійного ризику відповідальність настає на загальних підставах згідно з діючим законодавством. Забороняється вчинення діяння, пов`язаного з ризиком, якщо воно завчасно було поєднане із загрозою для життя багатьох людей, екологічної катастрофи чи громадського лиха".
Враховано частково
в ст.41.

135.
Стаття 35. Необхідна оборона


Стаття 36. Необхідна оборона
136.
(1) Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних iнтересів та iнтересiв держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхiдної оборони.
-90- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 35, частина 1. Після слів "суспільних інтересів" слово "та" замінити текстом ", інтересів територіальної громади чи".
Відхилено


(1) Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних iнтересів та iнтересiв держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхiдної оборони.
137.
(2) Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнення суспiльно небезпечного посягання або звернення за допомогою до інших осіб чи органів влади.


(2) Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнення суспiльно небезпечного посягання або звернення за допомогою до інших осіб чи органів влади.
138.
(3) Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.


(3) Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
139.
(4) Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди небезпечності посягання чи обстановцi захисту.
-91- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 35, частина 4. Після слів "відповідність заподіяної" доповнити текстом "нею".
Враховано

(4) Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановцi захисту.
140.
(5) Не є перевищенням меж необхідної оборони i не має наслідком відповідальності застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
-92- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 35, частина 5. Після слів "не має наслідком" доповнити словом "кримінальної".
Враховано

(5) Не є перевищенням меж необхідної оборони i не має наслідком кримінальної відповідальності застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
141.
Стаття 36. Уявна оборона


Стаття 37. Уявна оборона
142.
(1) Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.


(1) Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.
143.
(2) Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала i не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.
-93- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Стаття 36. Уявна оборона
(2) Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обставини, що склалися, давали особі з урахуванням її вікових, розумових, освітніх, психологічних та інших особистих характеристик достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала помилковості свого припущення.
Відхилено


(2) Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала i не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.
144.
(3) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.


(3) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.
145.
(4) Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.


(4) Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.
146.
Стаття 37. Затримання особи, що вчинила злочин


Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин
147.
(1) Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам службової влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.
-94- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
У частині 1 статті 37 виправити редакційну помилку про "органи службової влади".
-95- Президент України
У частині першій статті 37 виключити слово "службової" як таке, що є зайвим у даному контексті.
Враховано





Враховано
(1) Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.


-96- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 37, частина 1. Текст "відповідним органам службової" замінити текстом "органам державної".
Відхилено


148.
(2) Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.


(2) Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
149.
Стаття 38. Крайня необхідність


Стаття 39. Крайня необхідність
150.
(1) Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
-97- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 38, частина 1. Текст "чи інтересам" замінити текстом ", інтересам територіальної громади чи".
Відхилено


(1) Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
151.
(2) Перевищенням меж крайньої необхідності визнається умисне заподіяння шкоди правоохоронюванним інтересам, якщо така шкода є рівнозначною або більш значною, ніж відвернена шкода.
-98- Президент України
В частині другій статті 38 слід виключити слова "рівнозначною або".
Враховано

(2) Перевищенням меж крайньої необхідності визнається умисне заподіяння шкоди правоохоронюванним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
152.
(3) Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.


(3) Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
153.
Стаття 39. Фізичний або психічний примус


Стаття 40. Фізичний або психічний примус
154.
(1) Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним iнтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.


(1) Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним iнтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
155.
(2) Питання про відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фiзичного примусу, внаслiдок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 38 цього Кодексу.
-99- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 39, частина 2. Після слів "Питання про" додати слово "кримінальну", а текст "внаслідок якого вона" замінити словом "але".
Враховано частково

(2) Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фiзичного примусу, внаслiдок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.
156.
Стаття 40. Виконання наказу або розпорядження


Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження
157.
(1) Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнаються правомірними, якщо вони були вчинені з метою виконання законного наказу або розпорядження.


(1) Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.
158.
(2) Наказ або розпорядження визнаються законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень i за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язанi з порушенням конституцiйних прав та свобод людини i громадянина


(2) Наказ або розпорядження визнається законним, якщо воно віддано відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень i за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язанi з порушенням конституцiйних прав та свобод людини i громадянина
159.
(3) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.


(3) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.
160.
(4) Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчиненi з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає відповідальності на загальних підставах.
-100- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 40, частина 4. Після тексту "розпорядження, підлягає" доповнити словом "кримінальний".
Враховано

(4) Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчиненi з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
161.
(5) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.


(5) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.
162.
Стаття 41. Діяння, пов'язане з ризиком
-101- Президент України
Статті 41 слід дати назву, прийняту в першому читанні, оскільки "виправданий ризик" є загальновідоме і прийнятне поняття.
Відхилено

Стаття 42. Діяння, пов'язане з ризиком
163.
(1) Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.


(1) Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
164.
(2) Ризик визнається виправданим, якщо мети, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що здійснені нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.


(2) Ризик визнається виправданим, якщо мета, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що здійснені нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
165.
(3) Ризик не визнається виправданим, якщо він зазнаки створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.


(3) Ризик не визнається виправданим, якщо він завідоммо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
166.
Стаття 42. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи
-102- Н.д.Кармазін Ю.А. (Округ №134)
Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Текст статті 42 після слів "організованої групи" доповнити словами "чи злочинної організації" в відповідних відмінках.
Враховано

Стаття 43. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
167.
(1) Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до чинного закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.
-103- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
Ст. 42 "Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи" - викласти (обов'язково) з зауваженням №69 н.д. Франчука І. А. і поясненнями, що стосуються "Правомірного професійного ризику".
Відхилено

(1) Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до чинного закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.
168.
(2) Особа, зазначена у частині першій цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи особливо тяжкого злочину вчиненого умисно і пов'язаного з насильством над потерпілим або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного з причиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.


(2) Особа, зазначена у частині першій цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину вчиненого умисно і пов'язаного з насильством над потерпілим або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного з причиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.
169.
(3) Особа, яка вчинила такий злочин, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин.


(3) Особа, яка вчинила такий злочин, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин.
170.
Розділ ІX. ЗВIЛЬНЕННЯ ВIД КРИМIНАЛЬНОЇ ВIДПОВIДАЛЬНОСТI


Розділ ІX. ЗВIЛЬНЕННЯ ВIД КРИМIНАЛЬНОЇ ВIДПОВIДАЛЬНОСТI
171.
Стаття 43. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності


Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
172.
(1) Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.


(1) Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
173.
(2) Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.


(2) Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
174.
Стаття 44. Звільнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв'язку з дійовим каяттям
-104- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
Відхилити пропозицію 225 н.д.Бандурки О.М. про встановлення імперативного порядку звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяття (стаття 44).
Відхилено

Стаття 45. Звільнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв'язку з дійовим каяттям
175.
Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину i повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.
-105- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Статтю 44 після слів "вчинила злочин" доповнити текстом ", за вчинення злочину".
Відхилено

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину i повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.


-106- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Статтю 44 доповнити частиною другою виклавши її у такій редакції:
(2) Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Враховано
в ч.(2) ст.44

176.
Стаття 45. Звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв'язку з примиренням винного з потерпілим


Стаття 46. Звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв'язку з примиренням винного з потерпілим
177.
Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкостi, звiльняється вiд кримiнальної вiдповiдальностi, якщо вона примирилася з потерпiлим та вiдшкодувала завданi нею збитки або усунула заподiяну шкоду.
-107- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Статтю 45 розпочати реченням:
"Особа, яка вперше вчинила нетяжкий злочин, або злочин невеликої тяжкості…" і далі по тексту.
Відхилено

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкостi, звiльняється вiд кримiнальної вiдповiдальностi, якщо вона примирилася з потерпiлим та вiдшкодувала завданi нею збитки або усунула заподiяну шкоду.
178.
Стаття 46. Звiльнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки
-108- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Статтю 46 виключити.
Відхилено

Стаття 47. Звiльнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки
179.
(1) Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься вiд заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
-109- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Статтю 46 розпочати реченням:
"Особа, яка вперше вчинила нетяжкий злочин, або злочин невеликої тяжкості…" і далі по тексту.
Відхилено

(1) Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься вiд заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
180.
(2) У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.


(2) У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
181.
Стаття 47. Звільнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв'язку із зміною обстановки


Стаття 48. Звільнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв'язку із зміною обстановки
182.
Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено вiд кримiнальної вiдповiдальностi, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
-110- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Статтю 47 після слів "вчинила злочин" доповнити текстом ", за вчинення злочину".
-111- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині першій статі 47 після слова записати: "нетяжкий злочин, злочин невеликий" і далі по тексту.
Відхилено




Відхилено

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено вiд кримiнальної вiдповiдальностi, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.


-112- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
Ст.48 "Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки"
- вилучити слова "невеликої або середньої тяжкості"
Відхилено


183.
Стаття 48. Звiльнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності
-113- Н.д.Кочерга В.Г. (Округ №49)
Із назви ст.49 вилучити слова "притягнення до кримінальної відповідальності"
Враховано

Стаття 49. Звiльнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
184.
(1) Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
-114- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині першій статі 48 після слова записати: "нетяжкий злочин, злочин невеликий" і далі по тексту.
Відхилено

(1) Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:


-115- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Пункт перший частини першої статті 48 викласти у редакції:
1) два роки - у разі вчинення нетяжкого злочину або злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Відхилено


185.
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкостi, за який законом передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;


1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкостi, за який законом передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
186.
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкостi, за який законом передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;


2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкостi, за який законом передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;
187.
3) сім років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
-116- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Пункт третій частини першої статті 48 викласти у редакції:
3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
Враховано

3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
188.
4) п'ятнадцять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
-117- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Пункт четвертий частини першої статті 48 викласти у редакції:
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
Враховано

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
189.
5) двадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
-118- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Пункт п'ятий частини першої статті 48 викласти у редакції:
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Враховано

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
190.
(2) Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разi особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло двадцять років.


(2) Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разi особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
191.
(3) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.


(3) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
192.
(4) Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довiчне позбавлення волi не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.


(4) Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довiчне позбавлення волi не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.
193.
(5) Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 452 - 454, 457 цього Кодексу.


(5) Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 449 - 451, 454 цього Кодексу.
194.
Розділ X. ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ


Розділ X. ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ
195.
Стаття 49. Поняття покарання та його мета


Стаття 50. Поняття покарання та його мета
196.
(1) Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав i свобод засудженого.
-119- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 49, частина 1. Вилучити текст "позбавлені та".
Враховано


(1) Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав i свобод засудженого.


-120- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
ст. 50 "Поняття покарання та його мета".
- Після слів "і полягає" викласти у новій редакції "в застосуванні одного з виду покарань, передбачених цим кодексом ";
Відхилено


197.
(2) Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.


(2) Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
198.
(3) Покарання не має на метi завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.


(3) Покарання не має на метi завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
199.
Стаття 50. Види покарань


Стаття 51. Види покарань
200.
(1) До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:


(1) До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:
201.
1) штраф;


1) штраф;
202.
2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;


2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
203.
3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;


3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
204.
4) виправні роботи;


4) громадські роботи;


-121- Президент України
Статтю 50 доповнити пунктом 4-1 такого змісту:
"4-1) громадські роботи".
Враховано

5) виправні роботи;
205.
5) службові обмеження для військовослужбовців;


6) службові обмеження для військовослужбовців;
206.
6) конфіскація майна;
-122- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 50. Пункт 6) вилучити.
Відхилено

7) конфіскація майна;
207.
7) арешт;


8) арешт;
208.
8) обмеження волі;


9) обмеження волі;
209.
9) тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв;
-123- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
З частини першої статті 50 пункт 10 вилучити.
Відхилено

10) тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв;
210.
10) позбавлення волі на певний строк;


11) позбавлення волі на певний строк;
211.
11) довічне позбавлення волi.


12) довічне позбавлення волi.
212.
Стаття 51. Основні та додаткові покарання


Стаття 52. Основні та додаткові покарання
213.
(1) Основними покараннями є виправні роботи, службові обмеження для вiйськовослужбовцiв, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв, позбавлення волi на певний строк, довічне позбавлення волi.
-124- Президент України
частину першу статті 51 після слів "виправні роботи" доповнити словами "громадські роботи".
Враховано

(1) Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для вiйськовослужбовцiв, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв, позбавлення волi на певний строк, довічне позбавлення волi.


-125- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
З частини першої статті 51 слова:
"тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців" - вилучити.
Відхилено


214.
(2) Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.
-126- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 51, частина 2. Вилучити текст "та конфіскація майна".
Відхилено

(2) Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.


-127- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
У частині другій статті 51 після сполучника "та" записати слова: "у виключних випадках".
Відхилено


215.
(3) Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.


(3) Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.
216.
(4) За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.


(4) За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.
217.
(5) Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 405 та 403 цього Кодексу.


(5) Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 399 та 400 цього Кодексу.
218.
Стаття 52. Штраф


Стаття 53. Штраф
219.
(1) Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках i межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу.


(1) Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках i межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу.
220.
(2) Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах вiд тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
-128- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
У частині 2 статті 52 (яка передбачає, що "розмір штрафу визначається судом в межах від тридцяти до тисячi неоподатковуваних мінімумів громадян, якщо статтями Особливої частини цього кодексу не передбачено вищого розміру штрафу") вилучити слова "якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу".
Відхилено


(2) Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах вiд тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
221.
(3) Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його прямо передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.


(3) Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його прямо передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
222.
(4) У випадку ухилення особи від сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді виправних робіт із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
-129- Н.д.Шишкін В.І. (Округ №133)
У частині (4) статті 52 замість слів "У випадку ухилення особи від сплати штрафу" замінити словами "У разі неможливості сплати штрафу", а в кінці додати "або громадськими роботами із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством України неоподатковуваний мінімум доходів громадян".
Враховано

(4) У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді виправних робіт із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років, або громадськими роботами із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством України неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
223.
Стаття 53. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу


Стаття 54. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
224.
Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу.


Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу.
225.
Стаття 54. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю


Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
226.
(1) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.


(1) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
227.
(2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
-130- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 54. Частину 2 вилучити.
Відхилено

(2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.


-131- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Статтю 54 після частини 2 доповнити такою частиною:
"Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується до народних депутатів України, сільських, селищних, міських голів, депутатів представницьких органів місцевого самоврядування".
Відхилено





-132- Н.д.Король В.М. (Округ №202)
Поправку Беспалого стосовно доповнення статті 54 новою частиною третьою відхилити, як таку що суперечить статті 24 Конституції України.
Враховано


228.
(3) При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав чинності. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статтi 73 цього Кодексу, - з моменту набуття чинності вироком.
-133- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 54, частина 3. У першому реченні вилучити текст ", що набрав чинності".
-134- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині третій статті 54 слова:
"тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців" - вилучити.
Відхилено





Відхилено

(3) При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статтi 75 цього Кодексу, - з моменту набрання законної сили вироком.


-135- Президент України
Доповнити проект після статті 53 новою статтею такого змісту:
"Стаття... Громадські роботи
(1) Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
(2) Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
(3) У разі злісного ухилення засудженого від відбування громадських робіт вони заміняються обмеженням волі або арештом. При цьому час, протягом якого засуджений відбував громадські роботи, зараховується при визначенні строку обмеження волі або арешту з розрахунку один день обмеження волі або арешту за вісім годин громадських робіт.
(4) Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до восьми років, жінкам, які досягли п'ятдесятип'ятирічного віку, чоловікам, які досягли шістдесятирічного віку, а також військовослужбовцям строкової служби";
4) визначити статті Особливої частини, в санкціях яких необхідно передбачити можливість застосування даного виду покарання.
Враховано частково


Стаття 56. Громадські роботи
(1) Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
(2) Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
(3) Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

229.
Стаття 55. Виправні роботи


Стаття 57. Виправні роботи
230.
(1) Покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
-136- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині першій статті 55 слова та цифри: "від десяти до двадцяти" замінити словами: "до десяти".
Відхилено

(1) Покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
231.
(2) Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців.
-137- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 55. Частину 2 наприкінці доповнити текстом ", працівників правоохоронних органів, нотаріус, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування".
Враховано

(2) Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування.
232.
(3) Особам, що визнані непрацездатними, а також особам, якi стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох установлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.
-138- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 55. У частині 3 вилучити текст "що визнані непрацездатними, а також особам,"
Враховано

(3) Особам, якi стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох установлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.
233.
Стаття 56. Службове обмеження для вiйськовослужбовцiв


Стаття 58. Службове обмеження для вiйськовослужбовцiв
234.
(1) Покарання у вигляді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волi на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.


(1) Покарання у вигляді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волi на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
235.
(2) Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений на посаді, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
-139- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині другій статті 56 замість слів "в межах від десяти до двадцяти" записати: "до десяти".
Відхилено

(2) Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений на посаді, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
236.
Стаття 57. Конфіскація майна


Стаття 59. Конфіскація майна
237.
(1) Покарання у вигляді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
-140- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині першій статті 57 після слова: "полягає" записати слова: "як виняток".
-141- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
Ст. 59 "Конфіскація майна" част.1. Вилучити в першому реченні слова "всього або частини". Вилучити в другому реченні слово "частина".
Відхилено



Відхилено

(1) Покарання у вигляді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
238.
(2) Конфіскація майна встановлюється за особливо тяжкі злочини, а також за тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
-142- Н.д.Кармазін Ю.А. (Округ №134)
Н.д.Король В.М. (Округ №202)
Н.д.Бандурка О.М. (Округ №175)
Н.д.Мазуренко В.І. (Округ №141)
В частині другій статті 57 вилучити слова "злочини, а також за тяжкі" і привести у відповідність з пропозицією норми особливої частини Кримінального кодексу.
Враховано

(2) Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині цього Кодексу.


-143- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині другій статті 57 слова: "встановлюється за особливо тяжкі злочини, а також за тяжкі корисливі злочини і" - вилучити.
Відхилено




-144- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
Ст. 59 "Конфіскація майна" част.2 Викласти в новій редакції:
"Конфіскація майна здійснюється лише відносно:
1) зброї, яка була чи могла бути знаряддям здійснення злочину, або якою особа не мала права володіти;
2) продукції, яка незаконно вироблена та/або незаконно реалізується на території України";
Відхилено


239.
(3) Перелік майна, що не підлягає конфiскацiї, визначається законом України.
-145- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
Ст. 59 "Конфіскація майна" част.3 Додати:
"Не підлягає конфіскації майно, право власності на яке набуто особою на законних підставах".
Обґрунтування
Конфіскація майна, право власності на яке набуто на законних підставах, фактично є порушенням Конституції, бо в цьому випадку особу позбавляють права власності. Проблему відшкодування особою збитків, нанесених чи то державі, чи то юридичній або фізичній особі, повинна врегульовуватись відповідним цивільним позовом. Що ж стосується фінансового покарання особи, то воно повинно здійснюватись шляхом застосування штрафів, на умовах і в порядку, передбаченому Кримінальним кодексом України.
Відхилено

(3) Перелік майна, що не підлягає конфiскацiї, визначається законом України.
240.
Стаття 58. Арешт


Стаття 60. Арешт
241.
(1) Покарання у вигляді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.


(1) Покарання у вигляді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
242.
(2) Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.


(2) Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.
243.
(3) Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жiнок, які мають дітей вiком до восьми рокiв.
-146- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Частину третю статті 58 доповнити словами: "та чоловіків і жінок віком понад шістдесят років".
Відхилено.
Може привести до збільшення випадків застосування позбавлення волі до цієї категорії осіб.
(3) Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жiнок, які мають дітей вiком до восьми рокiв.
244.
Стаття 59. Обмеження волі


Стаття 61. Обмеження волі
245.
(1) Покарання у вигляді обмеження волі полягає у триманні особи в кримiнально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції вiд суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.


(1) Покарання у вигляді обмеження волі полягає у триманні особи в кримiнально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції вiд суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
246.
(2) Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.


(2) Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.
247.
(3) Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок i жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, та до військовослужбовців строкової служби.
-147- Президент України
У частині третій статті 59 доповнити перелік осіб, до яких не застосовується покарання у вигляді обмеження волі, інвалідами першої і другої груп у зв'язку з тим, що їх як непрацездатних не можна залучити до праці.
Враховано

(3) Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок i жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої груп.
248.
Стаття 60. Тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв
-148- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Статтю 60 вилучити.
Відхилено

Стаття 62. Тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв
249.
(1) Покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.


(1) Покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
250.
(2) Тримання в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв замість позбавлення волi не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.


(2) Тримання в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв замість позбавлення волi не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.
251.
Стаття 61.Позбавлення волі на певний строк


Стаття 63.Позбавлення волі на певний строк
252.
(1) Покарання у вигляді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк у кримiнально-виконавчi установи.


(1) Покарання у вигляді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк у кримiнально-виконавчi установи.
253.
(2) Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років.
-149- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Частину другу статті 61 викласти у редакції:
(2) позбавлення волі встановлюються на строк від трьох місяців до 15 років.
Відхилено

(2) Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років.


-150- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Стаття 61. Позбавлення волі на певний строк доповнити статтю частиною (3) в такій редакції:
(3) Позбавлення волі на строк понад п'ятнадцять років, але не більше двадцяти п'яти років може бути призначене у визначених Особливою частиною цього Кодексу випадках посягання на життя особи з обтяжуючими обставинами як покарання, альтернативне до довічного позбавлення волі.
Відхилено



254.
Стаття 62. Довічне позбавлення волi


Стаття 64. Довічне позбавлення волi
255.
(1) Довiчне позбавлення волi встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів i застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волi на певний строк


(1) Довiчне позбавлення волi встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів i застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волi на певний строк
256.
(2) Довiчне позбавлення волi не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 рокiв, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку.
-151- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 62, частина 2. Вилучити текст ", до осіб у віці понад 65 років".
Відхилено


(2) Довiчне позбавлення волi не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 рокiв, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.
257.
Розділ XI. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ


Розділ XI. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
258.
Стаття 63. Загальні засади призначення покарання


Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
259.
(1) Суд призначає покарання:


(1) Суд призначає покарання:
260.
1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;


1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;
261.
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
-152- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
Оскільки неприпустимо, щоб положення Особливої частини суперечили нормам Загальної частини (про що зокрема зазначено i в пункті 3 частини 1 статті 63 проекту КК, згідно з яким суд призначає покарання "відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу").
Відхилено
не конкретизована пропозиція.
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;


-153- Президент України
Частини друга - четверта статті 63 є зайвим - вони повторюють зміст статей 49, 67 і 69. Тому їх необхідно виключити.
Відхилено


262.
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
-154- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Стаття 63. Загальні засади призначення покарання
Пункт 3) частини (1) статті викласти в такій редакції:
3) Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, спосіб та мотиви вчиненого злочину, характер та розмір заподіяної шкоди та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відхилено


3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
263.
(2) Особі, що вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.


(2) Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
264.
(3) Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 67 цього Кодексу.


(3) Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
265.
(4) Більш суворе покарання, нiж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, може бути призначене за сукупністю злочинiв і за сукупнiстю вироків згідно зі статтями 68 та 69 цього Кодексу.


(4) Більш суворе покарання, нiж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, може бути призначене за сукупністю злочинiв і за сукупнiстю вироків згідно зі статтями 70 та 71 цього Кодексу.
266.
Стаття 64. Обставини, які пом'якшують покарання


Стаття 66. Обставини, які пом'якшують покарання
267.
(1) При призначенні покарання обставинами, якi його пом'якшують , визнаються:
-155- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
Ст. 66. "Обставини, що пом'якшують покарання"
-До частини 1 додати пункт 10: "Особа перестала бути суспільно небезпечною"
Відхилено

(1) При призначенні покарання обставинами, якi його пом'якшують , визнаються:
268.
1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
-156- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
У пункті першому частини першої статті 64 замість слова: "заявлення" записати слово "заява".
Відхилено

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
269.
2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;


2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
270.
3) вчинення злочину неповнолітнім;


3) вчинення злочину неповнолітнім;
271.
4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;


4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
272.
5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;


5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
273.
6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;


6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
274.
7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;


7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;
275.
8) вчинення злочину з недодержанням умов крайньої необхідності.
-157- Президент України
Пункт 8 статті 64 має відповідати частині другій статті 38 проекту, у зв'язку з чим його слід викласти так:
"8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності".
Враховано

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;
276.
9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом


9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом.
277.
(2) При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
-158- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині другій статті 64 після слів: "пом'якшують і" добавити слово: "інші".
Враховано

(2) При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
278.
(3) Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.


(3) Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.
279.
Стаття 65. Обставини, які обтяжують покарання


Стаття 67. Обставини, які обтяжують покарання
280.
(1) При призначенні покарання обставинами, якi його обтяжують, визнаються:


(1) При призначенні покарання обставинами, якi його обтяжують, визнаються:
281.
1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
-159- Н.д.Білоус А.О. (Реєстр.картка №405)
Ст. 67 "Обставини, які обтяжують покарання". З ч.3 п.1 вилучити слова "та рецедив злочинів".
Відхилено

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
282.
2) вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою чи організованою групою;
-160- Президент України
Пункт 2 частини першої статті 65 доповнити словами "злочинною організацією".
Відхилено


2) вчинення злочину, групою осіб за попередньою змовою;
283.
3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;


3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;
284.
4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;


4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;
285.
5) тяжкі наслідки, завдані злочином;


5) тяжкі наслідки, завдані злочином;
286.
6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;


6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;
287.
7) вчинення злочину щодо жінки, яка зазнаки для винного перебувала у стані вагітності;


7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
288.
8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;


8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;
289.
9) вчинення злочину з використанням малолiтнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;


9) вчинення злочину з використанням малолiтнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;
290.
10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;


10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;
291.
11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;


11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
292.
12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;


12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
293.
13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманливих засобів.


13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманливих засобів.


-161- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Стаття 65. обставини, які обтяжують покарання
Частину (1) статті доповнити пунктом наступного змісту:
14) вбивство заручника.
Відхилено



294.
(2) Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за виключенням обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 9 та 10, такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.
-162- Н.д.Развадовський В.Й. (Округ №69)
В частину другу добавити посилання на ппункти 7, 12, 14.
-163- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 65. Частину 2 вилучити.
Враховано



Відхилено
(2) Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за виключенням обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.
295.
(3) При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.


(3) При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
296.
(4) Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.


(4) Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
297.
Стаття 66. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті


Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
298.
(1) При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 63-65 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.


(1) При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.
299.
(2) При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 63-65 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.


(2) При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.
300.
Стаття 67. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом


Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
301.
(1) За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкостi призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.


(1) За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкостi призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
302.
(2) На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.


(2) На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.
303.
Стаття 68. Призначення покарання за сукупністю злочинів


Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів
304.
(1) При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне i додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.


(1) При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне i додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
305.
(2) При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один iз вчинених злочинiв призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупнiстю злочинiв визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.


(2) При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один iз вчинених злочинiв призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупнiстю злочинiв визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
306.
(3) До основного покарання, призначеного за сукупнiстю злочинiв, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.


(3) До основного покарання, призначеного за сукупнiстю злочинiв, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.
307.
(4) За правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після винесення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще i в іншому злочині, вчиненому ним до винесення вироку у першій справi. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком, за правилами, передбаченими в статті 70 цього Кодексу.


(4) За правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще i в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення вироку у першій справi. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
308.
Стаття 69. Призначення покарання за сукупнiстю вироків


Стаття 71. Призначення покарання за сукупнiстю вироків
309.
(1) Якщо засуджений пiсля винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повнiстю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.


(1) Якщо засуджений пiсля постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повнiстю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
310.
(2) При складанні покарань за сукупністю вирокiв загальний строк покарання не повинен перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складаннi покарань у вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупнiстю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волi може бути більшим п'ятнадцяти рокiв, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти рокiв. При складаннi покарань у виглядi довічного позбавлення волi та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вирокiв, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волi.


(2) При складанні покарань за сукупністю вирокiв загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складаннi покарань у вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупнiстю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волi може бути більшим п'ятнадцяти рокiв, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти рокiв. При складаннi покарань у виглядi довічного позбавлення волi та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вирокiв, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волi.
311.
(3) Призначене хоча б за одним iз вирокiв додаткове покарання або невідбута його частина за попереднiм вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупнiстю вироків.


(3) Призначене хоча б за одним iз вирокiв додаткове покарання або невідбута його частина за попереднiм вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупнiстю вироків.
312.
(4) Остаточне покарання за сукупнiстю вирокiв має бути бiльшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також вiд невідбутої частини покарання за попереднім вироком.


(4) Остаточне покарання за сукупнiстю вирокiв має бути бiльшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також вiд невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
313.
(5) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими в статті 68 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднiм вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статтi.


(5) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими в статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднiм вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статтi.
314.
Стаття 70. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення


Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
315.
(1) При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення:


(1) При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:
316.
1) одному дню позбавлення волі відповідають:


1) одному дню позбавлення волі відповідають:
317.
а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;
-164- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
У підпункті "а" пункту першого частини першої статті 70 слова: "тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або" - вилучити.
Відхилено

а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;
318.
б) два дні обмеження волі;


б) два дні обмеження волі;
319.
в) три дні службового обмеження для вiйськовослужбовцiв або три дні виправних робіт;


в) три дні службового обмеження для вiйськовослужбовцiв або три дні виправних робіт;


-165- Н.д.Пилипчук І.М. (Округ №124)
Частину (1) статті 70 доповнити п."г" "вісім годин громадських робіт".
Враховано

г) вісім годин громадських робіт;
320.
2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв або арешту відповідають:
-166- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
У підпункті "а" пункті другому статті 70 слова: "тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або" - вилучити.
Відхилено

2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв або арешту відповідають:
321.
а) два дні обмеження волі;


а) два дні обмеження волі;
322.
б) три дні службового обмеження для вiйськовослужбовцiв або три дні виправних робіт;


б) три дні службового обмеження для вiйськовослужбовцiв або три дні виправних робіт;
323.
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців, або три дні виправних робіт.


3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців, або три дні виправних робіт;


-167- Н.д.Пилипчук І.М. (Округ №124)
Частину (1) статті 70 додати пункт 4 такого змісту:
"одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт".
Враховано

4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
324.
(2) При призначенні за кількома вироками покарання у вигляді виправних робіт або службового обмеження для вiйськовослужбовцiв складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.


(2) При призначенні за кількома вироками покарання у вигляді виправних робіт або службового обмеження для вiйськовослужбовцiв складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
325.
(3) Основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупнiстю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.


(3) Основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупнiстю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
326.
(4) Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.


(4) Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
327.
(5) Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волi день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.


(5) Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волi день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
328.
Стаття 71. Обчислення строків покарання


Стаття 73. Обчислення строків покарання
329.
Строки покарання обчислюються в роках та місяцях. При заміні або складанні покарань, а також у разi зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.


Строки покарання обчислюються в роках та місяцях. При заміні або складанні покарань, а також у разi зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.
330.
Розділ XII. ЗВIЛЬНЕННЯ ВIД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ


Розділ XII. ЗВIЛЬНЕННЯ ВIД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ
331.
Стаття 72. Звільнення від покарання та його відбування


Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування
332.
(1) Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.


(1) Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
333.
(2) Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає звільненню від призначеного судом покарання.
-168- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч. (2) після слова "підлягає" додати слово "негайному".
Враховано

(2) Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
334.
(3) Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.


(3) Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.
335.
(4) Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки i сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
-169- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 72, частина 4. Текст "вчинила злочин" замінити текстом "вперше вчинила злочин за вчинення злочину".
Відхилено

(4) Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки i сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.


-170- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Частину четверту статті 72 після слова: "вчинила" записати: "нетяжкий злочин, або злочин невеликої тяжкості чи" і далі по тексту.
Відхилено


336.
(5) Особа також може бути за вироком суду звiльнена вiд покарання на підставах, передбачених у статтею 47 цього Кодексу.


(5) Особа також може бути за вироком суду звiльнена вiд покарання на підставах, передбачених статтею 48 цього Кодексу.
337.
Стаття 73. Звільнення вiд відбування покарання з випробуванням


Стаття 75. Звільнення вiд відбування покарання з випробуванням
338.
(1) Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, він може ухвалити про звільнення від вiдбування покарання з випробуванням.
-171- Н.д.Нечипорук В.П. (Округ №194)
В частині (1) статті 73 слово "ухвалити" замінити словами "прийняти рішення", що буде узгоджуватися з термінологією статті 87.
-172- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч. (1) слово "підсудного" замінити на слово "засудженого".
Враховано





Враховано

(1) Якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від вiдбування покарання з випробуванням.
339.
(2) У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого вiд вiдбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, і виконає покладені на нього обов'язки.


(2) У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого вiд вiдбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
340.
(3) Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років.


(3) Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років.
341.
Стаття 74. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену вiд відбування покарання з випробуванням


Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену вiд відбування покарання з випробуванням
342.
(1) У разі звільнення від вiдбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов'язки:


(1) У разі звільнення від вiдбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов'язки:
343.
1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;


1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
344.
2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу внутрішніх справ;
-173- Н.д.Развадовський В.Й. (Округ №69)
У статті 74 слова "орган внутрішніх справ" і "органи внутрішні справ" в усіх відмінках замінити словами "кримінально-виконавча інспекція" і "кримінально-виконавчі інспекції" у відповідних відмінках.
Враховано частково


2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;


-174- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 74, частина 1, пункт 2). Вилучити текст "без дозволу органу внутрішніх справ".
Враховано частково


345.
3) повідомляти органи внутрiшнiх справ про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-175- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 74, частина 1, пункт 3). Текст "внутрiшнiх справ" замінити текстом "виконання покарань".
Враховано частково

3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;


-176- Президент України
Із тексту частини третьої статті 74 слова "внутрішніх справ" необхідно замінити словами "кримінально-виконавчої системи".
Враховано


346.
4) періодично з'являтися для реєстрації в органи внутрішніх справ;
-177- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 74, частина 1, пункт 4). Текст "внутрiшнiх справ" замінити текстом "виконання покарань".
Враховано частково


4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;
347.
5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
-178- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 74, частина 1, пункт 5). Вилучити текст ", яке становить небезпеку для здоров'я інших осіб".
Відхилено


5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
348.
(2) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
-179- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 74, частина 2. Текст "внутрiшнiх справ" замінити текстом "виконання покарань".
Враховано

(2) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
349.
Стаття 75. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням


Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням
350.
У разі звільнення вiд вiдбування покарання з випробуванням, можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.


У разі звільнення вiд вiдбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
351.
Стаття 76. Правові наслідки звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням


Стаття 78. Правові наслідки звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням
352.
(1) Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
-180- Н.д.Коліушко І.Б. (Реєстр.картка №402)
Об'єднати частини 1 i 2 статті 76 проекту, визначившись на яких підставах засуджений звільняється від покарання: 1) якщо виконав покладені на нього обов'язки i не вчинив нового злочину (як передбачено в частині 1) чи 2) якщо виконав покладені на нього обов'язки i не вчинював систематично правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення (що випливає з частини 2).
Відхилено

(1) Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
353.
(2) Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.


(2) Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
354.
(3) У разі вчинення засудженим протягом iспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 69 і 70 цього Кодексу.


(3) У разі вчинення засудженим протягом iспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71 - 72 цього Кодексу.
355.
Стаття 77. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок i жiнок, які мають дітей віком до семи років


Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок i жiнок, які мають дітей віком до семи років
356.
(1) У разі призначення покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волi вагiтним жiнкам або жiнкам, якi мають дiтей вiком до семи рокiв, крім засуджених до позбавлення волi на строк більше п'яти рокiв за тяжкі і особливо тяжкi злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом, жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягненням дитиною семирічного віку.


(1) У разі призначення покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волi вагiтним жiнкам або жiнкам, якi мають дiтей вiком до семи рокiв, крім засуджених до позбавлення волi на строк більше п'яти рокiв за тяжкі і особливо тяжкi злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом, жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.
357.
(2) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покласти на засуджену обов'язки, передбачені у статті 74 цього Кодексу.


(2) У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покласти на засуджену обов'язки, передбачені у статті 76 цього Кодексу.
358.
(3) Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами внутрішніх справ.
-181- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 77, частина 3. Текст "внутрiшнiх справ" замінити текстом "виконання покарань".
Враховано

(3) Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами кримінально-виконавчої системи.


-182- Н.д.Развадовський В.Й. (Округ №69)
У статті 77 слова "орган внутрішніх справ" і "органи внутрішні справ" в усіх відмінках замінити словами "кримінально-виконавча інспекція" і "кримінально-виконавчі інспекції" у відповідних відмінках.
Враховано частково





-183- Президент України
Із тексту частини третьої статті 77 слова "внутрішніх справ" необхідно замінити словами "кримінально-виконавчої системи.
Враховано




-184- Президент України
Із тексту частини третьої статті 74, частини третьої статті 77, частини третьої статті 81 слова "внутрішніх справ" необхідно замінити словами "кримінально-виконавчої системи" та привести у відповідність з цим частину п'яту статті 77.
Враховано

359.
(4) Після закінчення іспитового строку суд, залежно вiд поведінки засудженої, звільняє її вiд покарання або направляє для вiдбування покарання, призначеного вироком.
-185- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 77. Частину 4 після слів "від покарання" доповнити текстом" з випробуванням чи без нього".
Відхилено

(4) Після закінчення іспитового строку суд, залежно вiд поведінки засудженої, звільняє її вiд покарання або направляє для вiдбування покарання, призначеного вироком.
360.
(5) У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовилася вiд дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з мiсця проживання, ухиляється вiд виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для вiдбування покарання згідно з вироком суду.
-186- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 77, частина 5. Вилучити текст "і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення".
-187- Президент України
Зберегти частину п'яту статті 77 в редакції, прийнятій у першому читанні.
Відхилено






Відхилено

(5) У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовилася вiд дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з мiсця проживання, ухиляється вiд виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для вiдбування покарання згідно з вироком суду.
361.
(6) Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 69 i 70 цього Кодексу.
-188- Президент України
Зберегти частину шосту статті 77 в редакції, прийнятій у першому читанні.
Відхилено

(6) Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 i 72 цього Кодексу.
362.
Стаття 78. Звільнення від покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
-189- Президент України
Назву статті 78 після слів "звільняється від" необхідно доповнити словом "відбування", оскільки особа звільняється не від покарання, а від його відбування.
Враховано

Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку


-190- Н.д.Удовенко Г.Й. (Реєстр.картка №311)
У проекті збільшені строки давності притягнення до кримінальної відповідальності у порівнянні з нині діючими. Пропонуємо залишити строки давності на рівні нині діючих.
Враховано


363.
(1) Особа звільняється від покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
-191- Президент України
В частині першій після слів "звільняється від" необхідно доповнити словом "відбування", оскільки особа звільняється не від покарання, а від його відбування.
Враховано

(1) Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
364.
1) один рік - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
-192- Президент України
Строки давності виконання обвинувального вироку, передбачені статтею 78, слід узгодити із строками давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченими статтею 48 проекту.
Враховано

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
365.
2) два роки - у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;


2) три роки - у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;
366.
3) чотири роки - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
-193- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
У пункті третьому частини першої статті 80 замість слів: "сім", "п'ятнадцять", "двадцять" записати відповідно: "п'ять", "десять", "п'ятнадцять".
Враховано

3) п'ять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
367.
4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
Друге речення частини трьетьої викласти в наступній редакції:
"У цьому разi строки давності, передбачені пунктами 1 - 3 частини першою цієї статті, подвоюються".

4) десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
368.
5) десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.


5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
369.
(2) Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.


(2) Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.
370.
(3) Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разi строки давності, передбачені частиною першою цієї статті, подвоюються, але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.


(3) Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разi строки давності, передбачені пунктами 1 - 3 частини першою цієї статті, подвоюються.
371.
(4) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
-194- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 78, частина 4, речення 1. Вилучити текст "середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий".
-195- Н.д.Пилипчук І.М. (Округ №124)
У частині (4) статті 78 слово "другий" замінити словом "третій".
Відхилено






Враховано
(4) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
372.
(5) Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волi заміняється позбавленням волі.


(5) Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волi заміняється позбавленням волі.
373.
(6) Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбаченi статтями 452 - 454, 457 цього Кодексу.
-196- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
Частину шосту статті 78 - вилучити.
Відхилено.
Суперечить міжнародним зобов'язанням України
(6) Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбаченi статтями 449 - 451, 454 цього Кодексу.
374.
Стаття 79. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
-197- Президент України
Зберегти частину п'яту та шосту статті 77 в редакції, прийнятій у першому читанні, та доповнити ними статтю 79.
Відхилено
мова йде про особливо тяжкі злочини, за які раніше встановлювалась смертна кара.
Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
375.
(1) До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
-198- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині першій статті 79 слова: "тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців" - вилучити.
Відхилено

(1) До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
376.
(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.


(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.
377.
(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:


(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
378.
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;


1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
379.
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин i до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волi;


2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин i до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волi;
380.
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.


3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
381.
(4) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 69 i 70 цього Кодексу.


(4) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 i 72 цього Кодексу.
382.
Стаття 80. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким


Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
383.
(1) Особам, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.


(1) Особам, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
384.
(2) У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання. Засуджений підлягає звільненню від додаткового покарання, якщо воно є більш суворим, ніж нове основне покарання.
-199- Н.д.Васильєв Г.А. (Округ №61)
В ч. (2) ст.82 замість слів "Засуджений підлягає звільненню від додаткового покарання, якщо воно є більш суворим, ніж нове основне покарання" записати "у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю".
Враховано

(2) У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
385.
(3) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.


(3) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
386.
(4) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:


(4) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:
387.
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;


1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
388.
2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разi, коли особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин i до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волi;


2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разi, коли особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин i до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волi;
389.
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.


3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
390.
(5) До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 79 цього Кодексу.


(5) До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.
391.
(6) Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 69 i 70 цього Кодексу.


(6) Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 i 72 цього Кодексу.
392.
Стаття 81. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок i жiнок, які мають дітей віком до трьох років


Стаття 83. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок i жiнок, які мають дітей віком до трьох років
393.
(1) Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волi жiнок, якi стали вагітними або народили дiтей під час вiдбування покарання, крім засуджених до позбавлення волi на строк більше п'яти рокiв за умисні тяжкі та особливо тяжкi злочини, суд може звільнити вiд вiдбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено вiд роботи у зв'язку з вагітністю, пологами i до досягнення дитиною трирічного віку.


(1) Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волi жiнок, якi стали вагітними або народили дiтей під час вiдбування покарання, крім засуджених до позбавлення волi на строк більше п'яти рокiв за умисні тяжкі та особливо тяжкi злочини, суд може звільнити вiд вiдбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено вiд роботи у зв'язку з вагітністю, пологами i до досягнення дитиною трирічного віку.
394.
(2) Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.


(2) Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.
395.
(3) Контроль за поведінкою таких жiнок здійснюється органом внутрішніх справ за місцем проживання.
-200- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 81, частина 3. Текст "внутрішніх справ", замінити текстом "виконання покарань".
Враховано частково


(3) Контроль за поведінкою таких жiнок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.


-201- Президент України
Із тексту частини третьої статті 81 слова "внутрішніх справ" необхідно замінити словами "кримінально-виконавчої системи".
Враховано




-202- Президент України
Із тексту частини третьої статті 74, частини третьої статті 77, частини третьої статті 81 слова "внутрішніх справ" необхідно замінити словами "кримінально-виконавчої системи" та привести у відповідність з цим частину п'яту статті 81.
Враховано



-203- Н.д.Развадовський В.Й. (Округ №69)
У статті 81 слова "орган внутрішніх справ" і "органи внутрішні справ" в усіх відмінках замінити словами "кримінально-виконавча інспекція" і "кримінально-виконавчі інспекції" у відповідних відмінках.
Враховано


396.
(4) Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звiльнити її вiд покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для вiдбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разi суд може повністю або частково зарахувати у строк вiдбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.


(4) Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звiльнити її вiд покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для вiдбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разi суд може повністю або частково зарахувати у строк вiдбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.
397.
(5) Якщо засуджена, яка була звільнена вiд вiдбування покарання, відмовляється вiд дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється вiд виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.
-204- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 81, частина 5. Вилучити текст "і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення".
Відхилено

(5) Якщо засуджена, яка була звільнена вiд вiдбування покарання, відмовляється вiд дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється вiд виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.
398.
(6) Якщо в період звільнення вiд вiдбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 69 i 70 цього Кодексу.


(6) Якщо в період звільнення вiд вiдбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 i 72 цього Кодексу.
399.
Стаття 82. Звільнення від покарання за хворобою


Стаття 84. Звільнення від покарання за хворобою
400.
(1) Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати мету, зміст та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене. До такої особи застосовуються примусові заходи медичного характеру, відповідно до статей 89 - 91 цього Кодексу.
-205- Н.д.Шишкін В.І. (Округ №133)
Уточнити та змінити цифри 89-91 на 91-93. Замість слів "та правові наслідки кримінальної відповідальності" записати "покарання".
Враховано

(1) Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, відповідно до статей 92 - 95 цього Кодексу.
401.
(2) Особа, яка після вчинення злочину або винесення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.


(2) Особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
402.
(3) Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я звільняються від покарання.
-206- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині третій статті 82 слова: "або тримання в дисциплінарному батальйоні" вилучити.
Відхилено

(3) Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я звільняються від покарання.
403.
(4) У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, вони можуть бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 48 або 78 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п'ятій статтi 70 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.
-207- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 82, частина 4, перше речення. Після слів "цієї статті, вони" слово "можуть" замінити словом "повинні".
Враховано

(4) У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п'ятій статтi 72 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.
404.
Стаття 83. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акту помилування


Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування
405.
На підставі закону України про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання.
-208- Президент України
Статтю 83 доповнити словами "а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким покаранням", що надасть більш широкі можливості для застосування амністії чи помилування. Таке доповнення відповідатиме і юридичному поняттю "амністія" і "помилування".
Враховано


На підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким покаранням.
406.
Стаття 84. Амністія
-209- Н.д.Литвак О.М. (Округ №87)
Пропонується регламентувати застосування інститутів помилування, амністія в окремому розділі Загальної частини проекту Кодексу положеннями, орієнтовно, такого змісту:
"Розділ ... Амністія. Помилування.
Стаття ... Амністія.
Амністія - це правовий акт (закон) Верховної Ради України, що видається стосовно індивідуально невизначеної категорії осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
Актом амністії може бути передбачено:
1) звільнення від кримінальної відповідальності;
2) повне звільнення від покарання;
3) часткове звільнення від покарання шляхом звільнення лише від основного покарання;
4) скорочення невідбутої частини покарання;
5) заміна невідбутої частини покарання умовним засудженням.
Погашення судимості чи зняття судимості з осіб, до яких застосовано амністію, здійснюється відповідно до положень Розділу ХIII цього Кодексу, виходячи із виду i терміну фактично відбутого винним покарання.
Враховано частково

Стаття 86. Амністія
407.
(1) Амністія оголошується Законом України у відношенні певної категорії осіб.


(1) Амністія оголошується Законом України у відношенні певної категорії осіб.
408.
(2) Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.
-210- Президент України
Частину другу статті 84 доповнити словами "їм може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким покаранням".
Враховано
в ч.3

(2) Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.


-211- Н.д.Развадовський В.Й. (Округ №69)
Статтю 84 "Амністія" доповнити частиною (3) такого змісту:
"Законом про амністію може бути передбачено заміна засудженому покарання або його невідбутої частини м`яким покаранням".
Враховано

(3) Законом про амністію може бути передбачено заміна засудженому покарання або його невідбутої частини більш м`яким покаранням.


-212- Н.д.Кінах А.К. (Округ №128)
Стаття 84. Амністія
Доповнити частинами (3), (4) та (5) такого змісту:
(3) Амністію не може бути застосовано щодо особи, яка не відшкодувала матеріальної і моральної шкоди потерпілому та не розкаялася у вчиненому.
(4) Дія закону про амністію поширюється на карані діяння, вчинені виключно до набрання ним чинності і не поширюється на карані діяння, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності відповідним законом про амністію.
(5) У виняткових випадках, з метою припинення суспільне небезпечних групових проявів, дію амністії може бути поширено на діяння, вчинені після проголошення амністії, за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених у відповідному законі про амністію (умовна амністія).
Відхилено





-213- Н.д.Король В.М. (Округ №202)
Частини 4 та 5 статті 86 Закону України "Про застосування амністії в Українi" урегульовані питання щодо кола осіб відносно яких застосовується амністія та порядок її застосування, необхідно привести у відповідність до положень.
Враховано


409.
Стаття 85. Помилування
-214- Н.д.Литвак О.М. (Округ №87)
"Стаття ... Помилування.
Помилування - це правовий акт (указ) Президента України, що видається стосовно конкретної особи або групи персонально вказаних осіб, які засуджені за вчинення злочинів.
Актом помилування може бути передбачено:
1) заміна довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк;
2) повне або часткове звільнення від подальшого відбування покарання;
3) заміна невідбутої частини покарання більш м'яким видом покарання.
З особи. яка відбула покарання, актом помилування може бути знята судимість".
Відхилено

Стаття 87. Помилування
410.
(1) Помилування здійснюється Президентом України у відношенні індивідуально визначеної особи.
-215- Президент України
Частину першу статті 85 доповнити словами "відповідно до статті 83 цього Кодексу".
Відхилено


(1) Помилування здійснюється Президентом України у відношенні індивідуально визначеної особи.
411.
(2) Актом помилування може бути передбачена заміна засудженому призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
-216- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 85, частина 2. Слово "передбачена" замінити словом "здійснена".
Враховано

(2) Актом помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
412.
Розділ XIІІ. СУДИМIСТЬ


Розділ XIІІ. СУДИМIСТЬ
413.
Стаття 86. Правові наслідки судимості
-217- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48)
Назву і зміст статті 86 викласти у такій редакції:
"Стаття 86. Мета застосування примусових заходів медичного характеру
Метою застосування примусових заходів медичного характеру є видужання або таке покращання стану психічного здоров'я осіб, зазначених у статті 87 цього Кодексу, при якому вони не є суспільно небезпечними, а також запобігання вчинення ними повторно суспільно небезпечних діянь".
Відхилено
поправка стосується ст.90.
Стаття 88. Правові наслідки судимості
414.
(1) Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком i до погашення або зняття судимостi.


(1) Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком i до погашення або зняття судимостi.
415.
(2) Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.


(2) Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
416.
(3) Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.


(3) Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
417.
(4) Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.


(4) Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.
418.
Стаття 87. Строки погашення судимості


Стаття 89. Строки погашення судимості
419.
Такими, що не мають судимості, визнаються:


Такими, що не мають судимості, визнаються:
420.
1) особи, засуджені відповідно до статті 73 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість iспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;


1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість iспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
421.
2) жінки, засудженi вiдповiдно до статтi 77 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину i якщо пiсля закінчення цього строку не буде прийняте рiшення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує строк основного покарання, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;


2) жінки, засудженi вiдповiдно до статтi 79 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину i якщо пiсля закінчення цього строку не буде прийняте рiшення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує строк основного покарання, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;


-218- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48)
Статтю 87 доповнити новими пунктами такого змісту:
"3) які вчинили злочин і визнані судом обмежено осудними;
4) які вчинили злочин і визнані судом такими, які потребують лікування від алкоголізму чи наркоманії".
Відхилено


422.
3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;


3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;
423.
4) особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;
-219- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
У пункті четвертому статті 87 слова: "або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань" вилучити.
Відхилено

4) особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні вiйськовослужбовцiв чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;
424.
5) особи, засуджені до штрафу, виправних робіт, або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
-220- Н.д.Король В.М. (Округ №202)
Пункт 5 частини (1) статті 87 перед словом "виправних" доповнити словом "громадських".
Враховано

5) особи, засуджені до штрафу, громадських виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
425.
6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;


6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
426.
7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;


7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
427.
8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;


8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
428.
9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.


9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.


-221- Президент України
У зв'язку з цим необхідно також доповнити статтю 87 "Строки погашення судимості" пунктом 10 в редакції, яка була прийнята у першому читанні.
Відхилено


429.
Стаття 88. Обчислення строків погашення судимості
-222- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48)
Статтю 88 викласти у такій редакції:
За рішенням суду до осіб, зазначених у статті 87 цього Кодексу залежно від стану їх психічного здоров'я та характеру вчиненого ними суспільно небезпечного діяння можуть застосовуватися такі примусові заходи медичного характеру:
Враховано частково
Стаття 90. Обчислення строків погашення судимості


надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
в статті 92.



госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;
госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
госпіталізація до психічного закладу з суровим наглядом.




Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.
В п. 1 ст. 92.



Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом стосовно особи, яка на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з замахом на життя і здоров'я громадян, якщо особа за станом свого психічного здоров'я і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння не становить значної небезпеки для суспільства та потребує надання стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку в умовах психіатричного закладу із звичайним наглядом.




Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом стосовно особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, пов'язане з замахом на життя і здоров'я громадян, якщо особа за станом свого психічного здоров'я та характером вчиненого суспільно небезпечного діяння не становить для суспільства особливої небезпеки та потребує надання стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку в умовах психіатричного закладу з посиленим наглядом.




Госпіталізація до психіатричного закладу з суровим наглядом може бути застосована судом стосовно особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, пов'язане з замахом на життя і здоров'я громадян, якщо особа за станом свого психічного здоров'я та характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує надання стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку в умовах психіатричного закладу з суровим наглядом".


430.
(1) Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.


(1) Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.
431.
(2) До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.


(2) До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
432.
(3) Якщо особу в порядку, передбаченому законом, було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого нею покарання - з моменту звільнення від відбування покарання (основного та додаткового).
-223- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 88, частина 3. Вилучити текст "в порядку, передбаченому законом".
-224- Н.д.Развадовський В.Й. (Округ №69)
Частину (3) статті 88 викласти в наступній редакції:
"(3) Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового)".
Враховано





Враховано

(3) Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).
433.
(4) Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого до заміни більш суворого покарання - з моменту відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).
-225- Н.д.Развадовський В.Й. (Округ №69)
Частину (4) статті 88 викласти в наступній редакції:
"(4) Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового)".
Враховано

(4) Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).
434.
(5) Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості, переривається i обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.


(5) Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості, переривається i обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.
435.
Стаття 89. Зняття судимості
-226- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48)
Назву статті 89 доповнити словом "застосування", а текст цієї статті викласти у такій редакції:
Враховано частково
в ст. 93 (без ч.3)

Стаття 91. Зняття судимості


"Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів психіатрів, який обгрунтовує необхідність продовження, змін або припинення застосування таких примусових заходів.




Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особи таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.


436.
(1) Якщо особа після відбуття покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 87 цього Кодексу.
Питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якою відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхвідність у застосуванні іншого примусового заходу медичного характеру".

(1) Якщо особа після відбуття покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.
437.
(2) Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 87 цього Кодексу.


(2) Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.
438.
(3) Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.


(3) Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.
439.
Розділ XІV. ПРИМУСОВI ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ


Розділ XІV. ПРИМУСОВI ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ
440.
Стаття 90. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
-227- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48)
Назву і зміст статті 90 викласти у такій редакції:
"Стаття 90. Застосування примусових заходів медичного характеру разом з виконанням покарання
Відхилено.
Не відбуває покарання, бо немає злочину
Стаття 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
441.
Примусовими заходами медичного характеру є поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки дiяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Примусові заходи медичного характеру разом з виконанням покарання можуть бути застосовані судом до осіб, зазначених у пунктах 3 та 4 статті 87 цього Кодексу і здійснюються за місцем відбування покарання, а стосовно засуджених до інших видів покарання - в закладах охорони здоров'я, що надають психіатричну дополмогу.
Питання про припинення застосування примусових заходів медичного характеру разом з виконанням покарання вирішується судом за заявою органу, що виконує покарання. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обгрунтовує необхідність припинення застосування такого примусового заходу".

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки дiяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.


-228- Н.д.Король В.М. (Округ №202)
Статтю 90 після слів "медичного характеру є" доповнити словами "надання амбулаторної психіатричної допомоги,".
Враховано


442.
Стаття 91. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру
-229- Н.д.Развадовський В.Й. (Округ №69)
Статтю 91 викласти в такій редакції:
Враховано

Стаття 93. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру
443.
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
"Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
444.
1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, що підпадають пiд ознаки дiянь, передбачених статтями Особливої частини цього Кодексу;
1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;

1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;


2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;

2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;
445.
2) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до винесення вироку або під час відбування покарання, що позбавляє їх можливості усвідомлювати мету, зміст та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене .
3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання".

3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
446.
Стаття 92. Види примусових заходів медичного характеру


Стаття 94. Види примусових заходів медичного характеру
447.
(1) Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осiб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:


(1) Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осiб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:




1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
448.
1) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;


2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;
449.
2) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;


3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
450.
3) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.


4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.




(2) Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.
451.
(2) Госпіталізація до психіатричного закладу iз звичайним наглядом може бути застосоване судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.


(3) Госпіталізація до психіатричного закладу iз звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.
452.
(3) Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосоване судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.


(4) Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.
453.
(4) Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосоване судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне дiяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.


(5) Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне дiяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.
454.
(5) Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходiв, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.


(6) Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходiв, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.
455.
Стаття 93. Зміна або припинення примусових заходів медичного характеру


Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
456.
(1) Зміна або припинення примусових заходів медичного характеру застосовується судом у встановленому законом порядку.


(1) Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обгрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.




(2) Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.
457.
(2) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.


(3) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.
458.
(3) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання щодо осіб, зазначених у пункті 2 статті 90, вони підлягають кримінальній відповідальності на загальних засадах.
-230- Президент України
Пропонується частину третю статті 93 викласти в такій редакції:
"(3) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають кримінальній відповідальності на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання".
Враховано


(4) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.
459.
Стаття 94. Примусове лікування
-231- Президент України
Визначено в ст. 90
Стаття 96. Примусове лікування
460.
(1) Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
У статті 94 необхідно визначити мету примусового лікування засуджених, до яких воно може бути застосовано, та передбачити умови його припинення.

(1) Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
461.
(2) У разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.


(2) У разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
462.
Розділ XV. ОСОБЛИВОСТI КРИМIНАЛЬНОЇ ВIДПОВIДАЛЬНОСТI ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛIТНIХ


Розділ XV. ОСОБЛИВОСТI КРИМIНАЛЬНОЇ ВIДПОВIДАЛЬНОСТI ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛIТНIХ
463.
Стаття 95. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру


Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру
464.
(1) Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено вiд кримiнальної вiдповiдальностi, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 103 цього Кодексу.
-232- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 95. Частину 1 після тексту "вчинив злочин" доповнити текстом ", за злочин".
Відхилено

(1) Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено вiд кримiнальної вiдповiдальностi, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.


-233- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
У частині першій статті 95 після слова "вчинив" перед словом "злочин" записати слова: "нетяжкий злочин або".
Відхилено


465.
(2) Примусові заходи виховного характеру передбачені частиною другою статті 103 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки дiяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.


(2) Примусові заходи виховного характеру передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки дiяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
466.
(3) У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності".


(3) У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.
467.
Стаття 96. Види покарань


Стаття 98. Види покарань
468.
(1) До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань:
-234- Президент України
У статті 96 необхідно передбачити як вид покарання громадські роботи, а окремою статтею дати їх визначення, як це зроблено в пункті 14 цих пропозицій.
Враховано

(1) До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань:
469.
1) штраф;


1) штраф;
470.
2) виправні роботи;


2) громадські роботи;




3) виправні роботи;
471.
3) арешт;


4) арешт;
472.
4) позбавлення волі на певний строк.


5) позбавлення волі на певний строк.
473.
(2) До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.


(2) До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
474.
Стаття 97. Штраф


Стаття 99. Штраф
475.
(1) Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход або майно, на яке може бути звернене стягнення.
-235- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 97. Частину 1 після тексту "самостійний доход" доповнити текстом ", власні кошти".
Враховано


(1) Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
476.
(2) Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


(2) Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
477.
Стаття 98. Виправні роботи
-236- Н.д.Король В.М. (Округ №202)
В назві статті 98 перед словом "виправні" доповнити словами "громадські та"
Враховано

Стаття 100. Громадські та виправні роботи




(1) Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
478.
(1) Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.
-237- Н.д.Король В.М. (Округ №202)
В частину (1) статті 98 після слова "неповнолітньому" доповнити словами "в віці від 16 до 18 років".
Враховано

(2) Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.
479.
(2) Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до п'ятнадцяти відсотків.
Що буде узгоджуватися з положенням частини (2) статті 55.

(3) Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.


-238- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині другій статті 98 замість слів: "від п'яти до п'ятнадцяти відсотків" записати слова "до п'яти відсотків".
Враховано частково




-239- Н.д.Король В.М. (Округ №202)
Статтю 98 доповнити частиною (3) такого змісту:
"Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання одного виду покарання не може перевищувати двох годин на день".
Враховано


480.
Стаття 99. Арешт


Стаття 101. Арешт
481.
Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.


Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.
482.
Стаття 100. Позбавлення волі на певний строк



Стаття 102. Позбавлення волі на певний строк
483.
(1) Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше п'ятнадцяти рокiв. Неповнолітні, засуджені до покарання у виглядi позбавлення волi, відбувають його у спеціальних виховних установах.
-240- Президент України
Перше речення частини першої статті 100 викласти у такій редакції:
"Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, а у випадках, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті, - більше п'ятнадцяти років".
Враховано

(1) Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, а у випадках, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті, - більше п'ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виглядi позбавлення волi, відбувають його у спеціальних виховних установах.
484.
(2) Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
-241- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 100. Частину 2 після тексту "вчинив злочин" доповнити текстом ", за злочин".
Відхилено

(2) Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
485.
(3) Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому:


(3) Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому:
486.
1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкостi - на строк не більше двох років;
-242- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 100, частина 3, пункт 1). Вилучити текст "вчинений повторно".
Відхилено

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкостi - на строк не більше двох років;
487.
2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;


2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;
488.
3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;


3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;
489.
4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років.


4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років.
490.
5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини - на строк до п'ятнадцяти років.


5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини - на строк до п'ятнадцяти років.
491.
Стаття 101. Призначення покарання


Стаття 103. Призначення покарання
492.
(1) При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 63 - 65 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.


(1) При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65 - 67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
493.
(2) При призначені покарання неповнолiтньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.


(2) При призначені покарання неповнолiтньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.
494.
Стаття 102. Звільнення від відбування покарання з випробуванням


Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
495.
(1) Звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 73 - 76 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.


(1) Звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75 - 78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
496.
(2) Звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі.


(2) Звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі.
497.
(3) Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.


(3) Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.
498.
(3) У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.


(4) У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.
499.
Стаття 103. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру


Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру
500.
(1) Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
-243- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 103, частина 1. Текст "вчинив злочин" замінити текстом "вперше вчинив злочин, за".
-244- Н.д.Развадовський В.Й. (Округ №69)
Частину (1) статті 103 після слова "невеликої" доповнити словами "або середньої".
Відхилено






Враховано


(1) Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.


-245- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215)
В частині першій статті 103 після слова "вчинив" замість слів "злочин невеликої тяжкості" записати "нетяжкий злочин або злочин невеликої тяжкості".
Відхилено


501.
(2) У цьому разi суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:


(2) У цьому разi суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
502.
1) застереження;


1) застереження;
503.
2) обмеження дозвілля i встановлення особливих вимог до поведiнки неповнолiтнього;


2) обмеження дозвілля i встановлення особливих вимог до поведiнки неповнолiтнього;
504.
3) передача неповнолiтнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи пiд нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
-246- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 103, частина 2, пункт 3). Вилучити текст "чи пiд нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою".
Відхилено

3) передача неповнолiтнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи пiд нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
505.
4) покладення на неповнолітнього, який досяг чотирнадцятирічного віку i має майно або доход, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
-247- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 103, частина 2, пункт 4) після тексту "і має майно" доповнити текстом ", кошти".
Враховано


4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку i має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
506.
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей i підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
-248- Н.д.Пилипчук І.М. (Округ №124)
До пункту 4 частини (2) статті 105 привести у відповідність до статей 446, 447 Цивільного кодексу України.
Враховано

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей i підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
507.
(3) До неповнолiтнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходiв виховного характеру, передбачених у пункті 2 та 3 частини другої цiєї статтi, встановлюється судом, який їх призначає.


(3) До неповнолiтнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходiв виховного характеру, передбачених у пункті 2 та 3 частини другої цiєї статтi, встановлюється судом, який їх призначає.
508.
(4) Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.


(4) Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
509.
(5) У разі ухилення неповнолітнього від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він направляється для відбування призначеного покарання.
-249- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 103, частина 5. Текст "він направляється для відбування призначеного покарання" замінити текстом "і до нього застосовується покарання призначене вироком суду".
Відхилено





-250- Президент України
Частину п'яту статті 103 необхідно викласти у редакції, прийнятій у першому читанні, оскільки при звільненні від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру покарання неповнолітньому не призначається.
Відхилено





-251- Н.д.Развадовський В.Й. (Округ №69)
Частину п'яту статті 103 вилучити.
Враховано


510.
Стаття 104. Звільнення від кримiнальної вiдповiдальностi та покарання у зв'язку із закінченням строків давності
-252- Президент України
У статті 105 закладено протиріччя: у частині першій зроблено посилання на шістнадцятирічний вік неповнолітнього, а у пунктах 2 і 3 частини третьої - на вісімнадцятирічний.
З мотивів, викладених вище, необхідно переглянути строки давності, передбачені статтею 104. Пропонуємо повернутися до редакції, прийнятої у першому читанні.
Враховано частково

Стаття 106. Звільнення від кримiнальної вiдповiдальностi та покарання у зв'язку із закінченням строків давності
511.
(1) Давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку до осіб, які вчинили злочин у віці до шістнадцяти років, застосовується відповідно до статей 48 та 78 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
-253- Президент України
У частині першій статті 104 необхідно вік неповнолітнього підвищити з 16 до 18 років, замінивши в них слово "шістнадцять" словом "вісімнадцять".
Враховано


(1) Давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
512.
(2) Щодо цих осіб встановлюються такі строки давності притягнення до кримінальної відповідальності:


(2) Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті встановлюються такі строки давності:
513.
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;


1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;
514.
2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;


2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
515.
3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;


3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;
516.
4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.


4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
517.
(3) У разі застосування до таких осіб строку давності виконання обвинувального вироку встановлюються такі строки:


(3) Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки виконання обвинувального вироку:
518.
1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкостi;


1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкостi;
519.
2) п'ять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;


2) п'ять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
520.
3) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;


3) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;
521.
4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.


4) десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.
522.
(4) У разі зупинення перебігу строків давності передбачених в частині другій статті 48 та частині третій статті 78 цього Кодексу, загальний строк давності не може перевищувати п'ятнадцять років.та



523.
Стаття 105. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання
-254- Президент України
У статті 105 закладено протиріччя: у частині першій зроблено посилання на шістнадцятирічний вік неповнолітнього, а у пунктах 2 і 3 частини третьої - на вісімнадцятирічний.
Враховано

Стаття 107. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання
524.
(1) До осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до шістнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину.
-255- Президент України
У частині першій статті 105 необхідно вік неповнолітнього підвищити з 16 до 18 років, замінивши в них слово "шістнадцять" словом "вісімнадцять".
Враховано


(1) До осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину.
525.
(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений зразковою поведінкою, сумлінним ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.


(2) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
526.
(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до шістнадцяти років, після фактичного відбуття:
-256- Президент України
У частині третій статті 105 необхідно вік неповнолітнього підвищити з 16 до 18 років, замінивши в них слово "шістнадцять" словом "вісімнадцять".
Враховано


(3) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:
527.
1) не менше третини призначеного строку покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості i за необережний тяжкий злочин;


1) не менше третини призначеного строку покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості i за необережний тяжкий злочин;
528.
2) не менше половини строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин i до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;


2) не менше половини строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин i до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
529.
3) не менше двох третин строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі i була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.


3) не менше двох третин строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі i була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
530.
(4) До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.


(4) До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.
531.
(5) У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невiдбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 69 i 70 цього Кодексу.


(5) У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невiдбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 i 72 цього Кодексу.
532.
Стаття 106. Погашення та зняття судимості


Стаття 108. Погашення та зняття судимості
533.
(1) Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними шістнадцятирічного вiку, здійснюється відповідно до статей 86 - 89 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
-257- Президент України
У частині першій статті 106 необхідно вік неповнолітнього підвищити з 16 до 18 років, замінивши в них слово "шістнадцять" словом "вісімнадцять".
Враховано


(1) Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного вiку, здійснюється відповідно до статей 88 - 91 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
534.
(2) Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:


(2) Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:
535.
1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;


1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;
536.
2) засудженi до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;


2) засудженi до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;
537.
3) засудженi до позбавлення волi за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня вiдбуття покарання не вчинять нового злочину;


3) засудженi до позбавлення волi за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня вiдбуття покарання не вчинять нового злочину;
538.
4) засудженi до позбавлення волi за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.


4) засудженi до позбавлення волi за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
539.
(3) Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до шістнадцяти років, за підставами, передбаченими в частині другій статті 89 цього Кодексу, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в пунктах 3 i 4 частини другої цієї статті.
-258- Президент України
У частині третій статті 106 необхідно вік неповнолітнього підвищити з 16 до 18 років, замінивши в них слово "шістнадцять" словом "вісімнадцять".
Враховано


(3) Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в частині другій статті 91 цього Кодексу, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в пунктах 3 i 4 частини другої цієї статті.

* - Назви колонок таблиці подані в загальному значенні