Редакція, прийнята у першому читанні

№
проп.

Зауваження та пропозиції до проекту

Висновки,
обгрунтування

Редакція, запропонована Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

КНИГА ПЕРША
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

КНИГА ПЕРША
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ I
Основні положення

Розділ I
Основні положення

Глава 1
Цивільні відносини.
Цивільне законодавство України

Глава 1
Цивільні відносини.
Цивільне законодавство України

Стаття 1
Цивільні відносини

Стаття 1
Цивільні відносини

Цивільними є майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, у тому числі відносини, які складаються у сфері підприємництва.

Цивільними є майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, у тому числі відносини, які складаються у сфері підприємництва.

Підприємництвом є самостійна, на власний ризик систематична діяльність з виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування - з метою одержання прибутку.

Підприємництвом є самостійна, на власний ризик систематична діяльність з виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування - з метою одержання прибутку.

Стаття 2
Учасники цивільних відносин

Стаття 2
Учасники цивільних відносин

1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи.

1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи.

2. Учасниками цивільних відносин можуть бути: держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утворення, іноземні держави.

1

В пункті 2 статті 2 слова "можуть бути" замінити на слово "є".

Враховано

2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

2

В тексті Кодексу слова "адміністративно-територіальні утворення" замінити словами "територіальні громади".

Враховано

3

Доповнити пункт 2 статті 2 словами "та інші суб'єкти публічного права."

Враховано

Стаття 3
Загальні принципи цивільного законодавства

Стаття 3
Загальні принципи цивільного законодавства

Загальними принципами цивільного законодавства є:

Загальними принципами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи;

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом;

3) свобода договору;

3) свобода договору;

4) свобода підприємництва;

4) свобода підприємництва;

5) судовий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення.

5) судовий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення.

4

Доповнити статтю 3 підпунктом 6:

"6) справедливість, добросовісність та розумність."

Враховано

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 4
Акти цивільного законодавства України

Стаття 4
Акти цивільного законодавства України

5

Доповнити статтю 4 новим пунктом 1:

"1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України."

Враховано

1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

1. Основу цивільного законодавства України становить Цивільний кодекс України.

6

В частину першу пункту1 статті 4 внести редакційні зміни і викласти його в такій редакції:

"2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.".

Відповідно змінити нумерацію пунктів.

Враховано

2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до цього Кодексу (далі - закони).

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до цього Кодексу (далі - закони).

2. У разі прийняття закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, закон набуває чинності, якщо відповідні зміни внесені до цього Кодексу.

3. У разі прийняття закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, закон набуває чинності, якщо відповідні зміни внесені до цього Кодексу.

3. Актами цивільного законодавства є укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України (далі - інші правові акти).

4. Актами цивільного законодавства є укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України (далі - інші правові акти).

У разі якщо указ Президента України або постанова Кабінету Міністрів України суперечать положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідно положення цього Кодексу або іншого закону.

У разі якщо указ Президента України або постанова Кабінету Міністрів України суперечать положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідно положення цього Кодексу або іншого закону.

4. Міністерства, відомства, інші вищі органи державної виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених цим Кодексом, іншими законами та іншими правовими актами.

5. Міністерства, відомства, інші вищі органи державної виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених цим Кодексом, іншими законами та іншими правовими актами.

5. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Стаття 5
Дія цивільного законодавства у часі

Стаття 5
Дія цивільного законодавства у часі

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з моменту надання чинності цим актам.

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з моменту надання чинності цим актам.

2. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли до моменту надання їм чинності (зворотна дія) лише у випадках, прямо передбачених цими актами.

7

В пункті 2 статті 5 слова "прямо передбачених цими актами" замінити словами "передбачених Конституцією і законами України."

Враховано

2. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли до моменту надання їм чинності (зворотна дія) лише у випадках, передбачених Конституцією і законами України.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту надання йому чинності.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту надання йому чинності.

Стаття 6
Акти цивільного законодавства і договір

Стаття 6
Акти цивільного законодавства і договір

1. Сторони у договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства.

8

Зі статті виключити пункт 1. Замість нього зробити два нових пункти і викласти їх в такій редакції:

"1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства.

Враховано

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства.

Відповідно змінити нумерацію пунктів.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

2. Сторони в договорі мають право відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати свої відносини.

3. Сторони в договорі мають право відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати свої відносини.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 7
Звичай ділового обороту

9

Статтю 7 викласти в новій редакції:

"Стаття 7

Звичай

Враховано

Стаття 7
Звичай

1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм ділового обороту.

1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм (наприклад звичаєм ділового обороту).

1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм (наприклад звичаєм ділового обороту).

Звичаєм ділового обороту визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері підприємництва.

Звичаєм визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері відносин.

Звичаєм визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері відносин.

Звичай ділового обороту може бути зафіксований у відповідному документі.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

2. Звичай ділового обороту, що суперечить положенням актів цивільного законодавства або договору, не застосовується.

2. Звичай, що суперечить положенням актів цивільного законодавства або договору, не застосовується."

2. Звичай, що суперечить положенням актів цивільного законодавства або договору, не застосовується.

Стаття 8
Аналогія

Стаття 8
Аналогія

1. Якщо певні цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства та договором, їх регулювання здійснюється правовими нормами, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

1. Якщо певні цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства та договором, їх регулювання здійснюється правовими нормами, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до принципів цивільного законодавства, вимог справедливості, добросовісності та розумності (аналогія права).

10

Виключити із пункту 2 статті 8 слова "вимог справедливості, добросовісності та розумності", оскільки їх місце у статті 3.

Враховано

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до принципів цивільного законодавства (аналогія права).

Стаття 9
Застосування Цивільного кодексу до врегулювання інших відносин

11

Назву статті 9 змінити і викласти в такій редакції:

"Стаття 9
Застосування Цивільного кодексу до врегулювання відносин у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля"

Враховано

Стаття 9
Застосування Цивільного кодексу до врегулювання відносин у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля

1. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у зв'язку з укладенням трудового договору, якщо ці відносини не врегульовані спеціальним законом.

12

В пункті 1 статті 9 слова "у зв'язку з укладанням трудового договору" замінити словами "у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля,".

Враховано

Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані спеціальним законом.

2. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у зв'язку з охороною довкілля, якщо ці відносини не врегульовані спеціальним законом.

13

Пункт 2 статті 9 виключити.

Враховано

Стаття 10
Цивільне законодавство та міжнародні договори

Стаття 10
Цивільне законодавство та міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені актами цивільного законодавства, то застосовуються правила міжнародного договору.

Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені актами цивільного законодавства, то застосовуються правила міжнародного договору.

Глава 2
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав

14

Назву глави 2 доповнити словами "і виконання обов'язків" і викласти в такій редакції:

"Глава 2
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав і виконання обов'язків"

Враховано

Глава 2
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав і виконання обов'язків

Стаття 11
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

Стаття 11
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із тих дій осіб, що передбачені законами та іншими правовими актами, а також із тих їхніх дій, які не передбачені ними, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

1. Цивільні права та обов'язки виникають із тих дій осіб, що передбачені законами та іншими правовими актами, а також із тих їхніх дій, які не передбачені ними, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

1) договори та інші правочини;

2) створення витворів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної праці;

2) створення витворів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної праці;

3) заподіяння шкоди іншій особі;

3) заподіяння шкоди іншій особі;

4) безпідставне збагачення тощо.

4) безпідставне збагачення;

15

Пункт 2 статті 11 доповнити підпунктом 5) такого змісту:

" 5) інші юридичні факти."

В піднункті 4) слово "тощо" виключити.

Враховано

5) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з підстав, передбачених цим Кодексом, законами або іншими правовими актами.

3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з підстав, передбачених цим Кодексом, законами або іншими правовими актами.

4. У випадках, передбачених законами та іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів державних органів та органів місцевого самоврядування.

4. У випадках, передбачених законами та іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів державних органів та органів місцевого самоврядування.

5. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

5. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

6. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами та договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання певної події.

6. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами та договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання певної події.

Стаття 12
Здійснення цивільних прав

Стаття 12
Здійснення цивільних прав

1. Особи здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

1. Особи здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

2. Відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, передбачених законом.

2. Відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, передбачених законом.

16

Доповнити статтю новими пунктами 3 і 4:

"3. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Враховано

3. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Відмова від права власності на транспортні засоби, нерухомі речі здійснюється у порядку, визначеному законом.

Відмова від права власності на транспортні засоби, нерухомі речі здійснюється у порядку, визначеному законом.

4. Особа може за відплатним чи безвідплатним договором передати свої майнові права іншій особі, крім випадків, передбачених законом."

4. Особа може за відплатним чи безвідплатним договором передати свої майнові права іншій особі, крім випадків, передбачених законом.

3. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою своїх прав, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Пункт 3 статті 12 зробити пунктом 5.

5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою своїх прав, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Стаття 13
Межі вільного здійснення цивільних прав

Стаття 13
Межі вільного здійснення цивільних прав

1. Цивільні права здійснюються у межах, наданих особі законами, іншими правовими актами та договором.

1. Цивільні права здійснюються у межах, наданих особі законами, іншими правовими актами та договором.

17

Доповнити статтю 13 новим пунктом 2:

"2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б порушували права інших осіб, заподіювали б шкоду природі та культурній спадщині."

Пункт 2 статті зробити пунктом 3, відповідно змінити нумерацію інших пунктів.

Враховано

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б порушували права інших осіб, заподіювали б шкоду природі та культурній спадщині.

2. Не допускаються дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

3. Не допускаються дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

3. При здійсненні цивільних прав особа має додержуватися моральних засад суспільства.

18

Пункт 3 статті 13 після слова "засад" доповнити словом "громадянського".

Враховано

4. При здійсненні цивільних прав особа має додержуватися моральних засад громадянського суспільства.

4. Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку.

5. Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку.

5. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які передбачені пп. 2, 3, 4 цієї статті, суд може зобов'язати її до припинення зловживання своїми правами та застосувати інші наслідки, передбачені законом.

6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які передбачені пп. 2, 3, 4 цієї статті, суд може зобов'язати її до припинення зловживання своїми правами та застосувати інші наслідки, передбачені законом.

19

Доповнити главу 2 новою статтею 13¹ і викласти її в такій редакції:

"Стаття 13¹
Виконання цивільних обов'язків

Враховано

Стаття 13¹
Виконання цивільних обов'язків

1. Цивільні обов'язки виконуються у межах, визначених цим Кодексом, законами, іншими правовими актами і договором.

1. Цивільні обов'язки виконуються у межах, визначених цим Кодексом, законами, іншими правовими актами і договором.

2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

3. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та застосування санкцій, які передбачені цим Кодексом, законами, іншими правовими актами або договором.

3. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та застосування санкцій, які передбачені цим Кодексом, законами, іншими правовими актами або договором.

4. Особа може бути звільнена від обов'язку або його виконання у випадках, передбачених цим Кодексом, законами, іншими правовими актами або договором."

4. Особа може бути звільнена від обов'язку або його виконання у випадках, передбачених цим Кодексом, законами, іншими правовими актами або договором.

Глава 3
Захист цивільних прав

Глава 3
Захист цивільних прав

Стаття 14
Право на захист

Стаття 14
Право на захист

1. Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

1. Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить принципам цивільного законодавства, вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить принципам цивільного законодавства, вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

Стаття 15
Захист цивільних прав та інтересів судом

Стаття 15
Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу.

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу.

2. Суд здійснює захист шляхом:

20

Пункт 2 статті 15 викласти в такій редакції:

"2. Способами захисту може бути:

Враховано

2. Способами захисту може бути:

1) визнання права;

1) визнання права;

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

2) визнання правочину недійсним;

2) визнання правочину недійсним;

3) відновлення становища, яке існувало до порушення права, та припинення дій, які порушують право;

3) припинення дій, які порушують право;

3) припинення дій, які порушують право;

4) примусового виконання обов'язку в натурі;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) припинення або зміни правовідносин;

5) примусового виконання обов'язку особи в натурі;

5) примусового виконання обов'язку особи в натурі;

6) відшкодування збитків;

6) зміни правовідношення;

6) зміни правовідношення;

7) компенсації моральної шкоди;

7) припинення правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування.

8) відшкодування збитків, в тому числі завданих у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам чи правам фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами (статті 1222, 1241 цього Кодексу) ;

8) відшкодування збитків, в тому числі завданих у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам чи правам фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами (статті 1222, 1241 цього Кодексу) ;

Суд здійснює захист цивільних прав та інтересів іншими способами, що передбачені законом.

9) компенсації моральної шкоди;

9) компенсації моральної шкоди;

10) визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування.

10) визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування.

Суд здійснює захист цивільних прав та інтересів іншими способами, що передбачені законом."

Суд здійснює захист цивільних прав та інтересів іншими способами, що передбачені законом.

3. Суд може відмовити у захисті особі, якщо вона вчинила дії, заборонені положеннями пп. 2, 3 і 4 статті 13 цього Кодексу.

3. Суд може відмовити у захисті особі, якщо вона вчинила дії, заборонені положеннями пп. 2, 3 і 4 статті 13 цього Кодексу.

Стаття 16
Захист цивільних прав державними органами та органами місцевого самоврядування

Стаття 16
Захист цивільних прав державними органами та органами місцевого самоврядування

1. У випадках, передбачених законом, захист цивільних прав може здійснюватися відповідними державними органами або органами місцевого самоврядування.

21

Пункт 1 статті 16 викласти в такій редакції:

"1. У випадках, передбачених законом, особа має право звернутися за захистом до відповідних державних органів або органів місцевого самоврядування.".

Враховано

1. У випадках, передбачених законом, особа має право звернутися за захистом до відповідних державних органів або органів місцевого самоврядування.

2. Державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав шляхом скасування актів державних органів чи органів місцевого самоврядування нижчого рівня, а також іншими способами, що визначені законом.

22

В пункті 2 статті 16 виключити слова "нижчого рівня".

Враховано

2. Державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав шляхом скасування актів державних органів чи органів місцевого самоврядування, а також іншими способами, що визначені законом.

Стаття 17
Захист цивільних прав нотаріусами

Стаття 17
Захист цивільних прав нотаріусами

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, у випадках і в порядку, визначених законом.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, у випадках і в порядку, визначених законом.

Стаття 18
Самозахист цивільних прав

Стаття 18
Самозахист цивільних прав

1. Особа має право на самозахист своїх прав від їх порушень і протиправних посягань.

23

Додати до пункту 1 статті 18 другу та третю частини:

1. Особа має право на самозахист своїх прав від їх порушень і протиправних посягань.

"Самозахистом є застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Враховано

Самозахистом є застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Самозахистом (необхідною обороною) є заподіяння шкоди майновим і особистим благам правопорушника, яке здійснюється особою з метою захисту своїх прав від протиправних посягань і визнається цим Кодексом правомірним."

Самозахистом (необхідною обороною) є заподіяння шкоди майновим і особистим благам правопорушника, яке здійснюється особою з метою захисту своїх прав від протиправних посягань і визнається цим Кодексом правомірним.

2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, та характерові дій, якими ці права порушені, і не можуть суперечити вимогам закону.

24

Викласти пункт 2 статті 18 у новій редакції:

"2. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, та характерові дій, якими воно порушене.

Враховано

2. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, та характерові дій, якими воно порушене.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором."

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором.

Стаття 19
Здійснення права на захист

Стаття 19
Здійснення права на захист

1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

2. Відмова (нездійснення) особи від здійснення права на захист не є підставою для припинення права, що порушене, крім випадків, передбачених законом.

2. Відмова (нездійснення) особи від здійснення права на захист не є підставою для припинення права, що порушене, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 20
Визнання недійсними актів державного органу або органу місцевого самоврядування

Стаття 20
Визнання недійсними актів державного органу або органу місцевого самоврядування

1. Суд може визнати незаконним ненормативний акт державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням закону або інших правових актів і порушує цивільні права та інтереси певної особи.

25

В пункті 1 статті 20 слова "ненормативний акт" замінити на слова "правовий акт індивідуальної дії".

Враховано

1. Суд може визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням закону або інших правових актів і порушує цивільні права та інтереси певної особи.

2. Суд може визнати незаконним нормативний акт державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням цього Кодексу, законів, інших актів цивільного законодавства і порушує права фізичних або юридичних осіб.

2. Суд може визнати незаконним нормативний акт державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням цього Кодексу, законів, інших актів цивільного законодавства і порушує права фізичних або юридичних осіб.

Стаття 21
Відшкодування збитків

Стаття 21
Відшкодування збитків

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками вважаються:

2. Збитками вважаються:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв'язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник права.

Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв'язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник права.

Стаття 22
Відшкодування збитків, завданих державними органами та органами місцевого самоврядування

26

Статтю 22 вилучити, оскільки її зміст поглинається статтею 1224.

Враховано

Стаття 22 вилучена.

1. Особа має право на відшкодування збитків, а також компенсацію моральної шкоди, що завдані їй незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

2. Відшкодування збитків і компенсація моральної шкоди проводиться державою або органом місцевого самоврядування.

Стаття 23
Компенсація моральної шкоди

Стаття 23
Компенсація моральної шкоди

1. У випадках, передбачених законом або договором, особа має право на компенсацію моральної шкоди, завданої їй у зв'язку з порушенням її права.

27

Пункт 1 статті 23 викласти в такій редакції:

"1. Фізичні і юридичні особи мають право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок порушення їх прав."

Враховано

1. Фізичні і юридичні особи мають право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок порушення їх прав.

2. Моральна шкода полягає:

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

1) у фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку з протиправною поведінкою як щодо неї самої, так і щодо членів її сім'ї та близьких родичів;

2) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку з протиправною поведінкою як щодо неї самої, так і щодо членів її сім'ї та близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

3) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності і ділової репутації фізичної або юридичної особи.

4) у приниженні честі, гідності і ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода компенсується грішми або іншим майном, відповідно до положень параграфа 4 глави 80 цього Кодексу.

3. Моральна шкода компенсується грішми або іншим майном, відповідно до положень параграфа 4 глави 80 цього Кодексу.

Розділ ІІ
Особи

Розділ ІІ
Особи

Підрозділ 1
Фізичні особи

Підрозділ 1
Фізичні особи

Глава 4
Загальні положення про фізичних осіб

Глава 4
Загальні положення про фізичних осіб

Стаття 24
Поняття фізичної особи

Стаття 24
Поняття фізичної особи

Фізичною особою визнається людина.

Фізичною особою визнається людина.

Стаття 25
Цивільна правоздатність фізичної особи

Стаття 25
Цивільна правоздатність фізичної особи

1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність) визнається за всіма фізичними особами.

1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільна правоздатність) визнається за всіма фізичними особами.

2. Цивільна правоздатність виникає у момент народження.

2. Цивільна правоздатність виникає у момент народження.

У випадках, передбачених законом, охороняються інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.

У випадках, передбачених законом, охороняються інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.

3. У випадках, передбачених законом, здатність мати окремі права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

3. У випадках, передбачених законом, здатність мати окремі права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

4. Цивільна правоздатність припиняється у момент смерті.

4. Цивільна правоздатність припиняється у момент смерті.

Стаття 26
Обсяг цивільної правоздатності

Стаття 26
Обсяг цивільної правоздатності

1. За всіма фізичними особами визнається рівна здатність мати цивільні права та обов'язки.

1. За всіма фізичними особами визнається рівна здатність мати цивільні права та обов'язки.

2. Фізична особа посідає усі особисті немайнові права, передбачені цим Кодексом.

2. Фізична особа посідає усі особисті немайнові права, передбачені цим Кодексом.

3. Фізична особа здатна посідати усі майнові права, передбачені цим Кодексом, зокрема право приватної власності, право користування житловими приміщеннями, право на підприємництво, право заповідати та успадковувати майно, бути стороною в договорах.

3. Фізична особа здатна посідати усі майнові права, передбачені цим Кодексом, зокрема право приватної власності, право користування житловими приміщеннями, право на підприємництво, право заповідати та успадковувати майно, бути стороною в договорах.

Фізична особа здатна посідати інші цивільні права, не передбачені цим Кодексом, якщо вони не суперечать законам України та моральним засадам суспільства.

Фізична особа здатна посідати інші цивільні права, не передбачені цим Кодексом, якщо вони не суперечать законам України та моральним засадам суспільства.

4. Фізична особа здатна мати обов'язки як власник, підприємець, сторона у договорі, а також в інших випадках, передбачених законом.

28

В пункті 4 статті 26 слова "в інших випадках" замінити словами "як учасник інших цивільних правовідносин" і викласти цей пункт у такій редакції:

"4. Фізична особа здатна мати обов`язки як власник, підприємець, сторона у договорі, а також як учасник інших цивільних правовідносин, передбачених законом."

Враховано

4. Фізична особа здатна мати обов'язки як власник, підприємець, сторона у договорі, а також як учасник інших цивільних правовідносин, передбачених законом.

Стаття 27
Недійсність правочинів, актів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що ними обмежений обсяг цивільних прав та обов'язків фізичної особи

Стаття 27
Недійсність правочинів, актів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що ними обмежений обсяг цивільних прав та обов'язків фізичної особи

Правочини, а також акти органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законами цивільні права та обов'язки, є недійсними.

29

Статтю 27 викласти в такій редакції:

" Правочини, акти органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування а також посадових осіб, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законами цивільні права та обов'язки, є недійсними."

Враховано

Правочини, акти органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування а також посадових осіб, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законами цивільні права та обов'язки, є недійсними.

Стаття 28
Ім'я фізичної особи

Стаття 28
Ім'я фізичної особи

1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм іменем.

1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм іменем.

Ім'я фізичної особи, що є громадянином України, включає прізвище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або національного звичаю.

30

В частині другій пункту 1 статті 28 слово "що" замінити словом "яка", відповідні зміни внести в тексті Кодексу.

Враховано

Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, включає прізвище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або національного звичаю.

2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я).

2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я).

3. Ім'я дитині надається відповідно до положень Книги шостої цього Кодексу.

3. Ім'я дитині надається відповідно до положень Книги шостої цього Кодексу.

Стаття 29
Місце проживання фізичної особи

Стаття 29
Місце проживання фізичної особи

1. Місцем проживання визнається місце, де фізична особа постійно або переважно проживає.

31

Пункт 1 статті 29 викласти в такій редакції:

"1. Місцем проживання визначається житловий будинок, квартира, інше помешкання у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно або переважно проживає."

Враховано

1. Місцем проживання визначається житловий будинок, квартира, інше помешканняння у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно або переважно проживає.

2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, вільно обирає собі місце проживання.

2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, вільно обирає собі місце проживання.

3. Місцем проживання дитини віком від десяти до чотирнадцяти років визнається місце проживання її батьків, усиновлювача, опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачене погодженням між дитиною та батьками, усиновлювачем або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

3. Місцем проживання дитини віком від десяти до чотирнадцяти років визнається місце проживання її батьків, усиновлювача, опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачене погодженням між дитиною та батьками, усиновлювачем або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору питання вирішується органами опіки та піклування і судом.

У разі спору питання вирішується органами опіки та піклування і судом.

4. Місцем проживання дитини, яка не досягла десятирічного віку, визнається місце проживання її батьків, усиновлювача чи опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає.

4. Місцем проживання дитини, яка не досягла десятирічного віку, визнається місце проживання її батьків, усиновлювача чи опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає.

5. Місцем проживання недієздатної особи визнається місце проживання її опікуна або місце знаходження лікувального закладу, який виконує щодо неї функції опікуна.

5. Місцем проживання недієздатної особи визнається місце проживання її опікуна або місце знаходження лікувального закладу, який виконує щодо неї функції опікуна.

Стаття 30
Цивільна дієздатність фізичної особи

Стаття 30
Цивільна дієздатність фізичної особи

1. Цивільна дієздатність визнається за фізичними особами, які розуміють значення своїх дій та можуть керувати ними.

32

В статті 30 слова "розуміють значення своїх дій" замінити словами "усвідомлюють значення своїх дій".

Враховано редакційно

1. Цивільна дієздатність визнається за фізичними особами, які розуміють значення своїх дій та можуть керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.

2. Обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб визначається цим Кодексом і не може бути обмежений інакше ніж у випадках і в порядку, передбачених законом.

2. Обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб визначається цим Кодексом і не може бути обмежений інакше ніж у випадках і в порядку, передбачених законом.

Стаття 31
Повна цивільна дієздатність

33

Із статті 31 виключити слово "досягнення", виключити частину третю пункту 2 і викласти цю статтю в такій редакції:

"Стаття 31
Повна цивільна дієздатність

Враховано

Стаття 31
Повна цивільна дієздатність

1. Повна цивільна дієздатність настає з виповненням 18 років (досягненням повноліття).

1. Повна цивільна дієздатність настає з виповненням 18 років (повноліттям).

1. Повна цивільна дієздатність настає з виповненням 18 років (повноліттям).

2. У разі одруження до досягнення повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

2. У разі одруження до повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

2. У разі одруження до повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі розірвання шлюбу до досягнення повноліття набута повна дієздатність зберігається.

У разі розірвання шлюбу до повноліття набута повна дієздатність зберігається".

У разі розірвання шлюбу до повноліття набута повна дієздатність зберігається

У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних із протиправною поведінкою одного з подружжя, що є неповнолітнім, повна дієздатність, яка була ним набута, зберігається.

Стаття 32
Набуття повної цивільної дієздатності

Стаття 32
Набуття повної цивільної дієздатності

1. Повна цивільна дієздатність може бути надана особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємництвом.

34

В пункті 1 статті 32 після слів "Повна цивільна дієздатність" додати слова ",як виняток,".

Враховано

1. Повна цивільна дієздатність ,як виняток, може бути надана особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємництвом.

2. Надання повної дієздатності провадиться органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або піклувальника, а за відсутності такої згоди - судом.

2. Надання повної дієздатності провадиться органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або піклувальника, а за відсутності такої згоди - судом.

3. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець.

3. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець.

Особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту її державної реєстрації як підприємця.

Особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту її державної реєстрації як підприємця.

4. Повна цивільна дієздатність, надана особі, стосується усіх її цивільних прав та обов'язків.

4. Повна цивільна дієздатність, надана особі, стосується усіх її цивільних прав та обов'язків.

Стаття 33
Часткова цивільна дієздатність осіб, яким не виповнилося 14 років (малолітніх)

35

В назві статті 33 слово "Часткова" замінити словом "Мінімальна".

Враховано

Стаття 33
Мінімальна цивільна дієздатність осіб, яким не виповнилося 14 років (малолітніх)

1. Діти, яким не виповнилося 14 років (малолітні), мають право:

1. Діти, яким не виповнилося 14 років (малолітні), мають право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові;

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові;

2) вкладати кошти у кредитні установи та розпоряджатися ними.

36

У підпункт 2) пункту 1 статті 33 внести редакційні зміни і викласти їх в такій редакції:

"2) вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними."

Враховано

2) вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними."

Якщо кошти внесені на ім'я дитини іншими особами, ними мають право розпоряджатися батьки, або один з них, що проживає з дитиною, або опікун.

Якщо кошти внесені на ім'я дитини іншими особами, ними мають право розпоряджатися батьки, або один з них, що проживає з дитиною, або опікун.

2. Малолітні не відповідають за заподіяну ними шкоду.

2. Малолітні не відповідають за заподіяну ними шкоду.

Стаття 34
Неповна цивільна дієздатність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)

Стаття 34
Неповна цивільна дієздатність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)

1. Крім правочинів, передбачених у статті 33 цього Кодексу, особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають право:

1. Крім правочинів, передбачених у статті 33 цього Кодексу, особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

37

Пункт 1 статті 34 доповнити новим підпунктом 2 і викласти його в такій редакції:

"2) самостійно розпоряджатися майном, яке вони купили на свій заробіток, стипендію чи інший дохід, окрім нерухомих речей та транспортних засобів;", відповідно змінити нумерацію.

Враховано

2) самостійно розпоряджатися майном, яке вони купили на свій заробіток, стипендію чи інший дохід, окрім нерухомих речей та транспортних засобів;

2) посідати права автора на свої витвори науки, літератури та мистецтва, об'єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;

38

Підпункт 2) статті 34 зробити підпунктом 3 і викласти в такій редакції:

"3) самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об`єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;"

Враховано

3) самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об`єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути членами та засновниками громадських і кооперативних організацій відповідно до закону про такі організації та до їхніх статутів.

4) бути членами та засновниками громадських і кооперативних організацій відповідно до закону про такі організації та до їхніх статутів.

2. Неповнолітні особи вчиняють інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

2. Неповнолітні особи вчиняють інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітніми особами, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово і нотаріально посвідчена.

На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітніми особами, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово і нотаріально посвідчена.

3. Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами на їхнє ім'я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

39

Пункт 3 статті 34 викласти в такій редакції:

"3. Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні) установи на їхнє ім`я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників."

Враховано

3. Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні) установи на їхнє ім`я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

4. Якщо неповнолітня особа проживає з одним із батьків, згода на вчинення нею правочину має бути одержана від того з батьків, з ким вона проживає.

40

Пункт 4 статті 34 викласти в такій редакції:

"4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків."

Враховано

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків.

5. За наявності достатніх підстав суд за клопотанням батьків (усиновлювачів), піклувальників, органів опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи або позбавити її права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.

41

В пункті 5 статті 34 слово "клопотанням" замінити словом "заявою".

Враховано

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальників, органів опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи або позбавити її права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою прийняття такого рішення.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою прийняття такого рішення.

42

Доповнити пункт 5 статті 34 новою частиною третьою у такій редакції:

"Порядок обмеження дієздатності неповнолітньої особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України".

Враховано

Порядок обмеження дієздатності неповнолітньої особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 35
Цивільна відповідальність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)

43

Статтю 35 викласти в новій редакції:

Враховано

Стаття 35
Цивільна відповідальність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)

1. У разі невиконання договору, укладеного неповнолітнім самостійно, неповнолітній відповідає сам.

"1. Неповнолітній сам відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно на законних підставах.

1. Неповнолітній сам відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно на законних підставах.

2. У разі невиконання договору, на укладення якого батьки (усиновлювачі), піклувальники дали згоду, неповнолітній відповідає сам. Якщо у неповнолітнього немає майна, якого було б достатньо для відшкодування шкоди, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.

2. Неповнолітній сам відповідає за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, якого було б достатньо для відшкодування збитків, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.

2. Неповнолітній сам відповідає за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, якого було б достатньо для відшкодування збитків, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.

Припускається, що договір укладено неповнолітнім без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, якщо інше не встановлено судом.

3. У разі завдання шкоди неповнолітнім він відповідає за правилом статті 1230 цього Кодексу.

3. Неповнолітній відповідає за шкоду, що заподіяна ним іншим особам, за правилом статті 1230 цього Кодексу".

3. Неповнолітній відповідає за шкоду, що заподіяна ним іншим особам, за правилом статті 1230 цього Кодексу.

Стаття 36
Підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, що зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами

44

Змінити назву статті 36, виключивши слово "Підстави", і викласти її в такій редакції:

"Стаття 36
Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, що зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами"

редакційно

Стаття 36
Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона повинна утримувати, у скрутне матеріальне становище.

45

В пункт 1 статті 36 внести редакційні зміни і викласти в такій редакції:

"1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище."

редакційно

1.Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище

2. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набуття чинності рішенням суду.

4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набуття чинності рішенням суду.

46

Статтю 36 виклдасти в такій редакції:

"Стаття 36

Підстави обмеження цивільної дієздатності фізичних осіб

Враховано редакційно

"1.Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на алкоголізм або наркоманію і тим ставить себе чи свою сім' ю, а також інших осіб, яких вона повинна утримувати, у скрутне матеріальне становище."

Стаття 37
Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

Стаття 37
Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування.

1. Над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування.

2. Особа, яка обмежена у дієздатності, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

2. Особа, яка обмежена у дієздатності, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

3. Правочини щодо розпорядження майном вчиняються нею за згодою піклувальника.

3. Правочини щодо розпорядження майном вчиняються нею за згодою піклувальника.

Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у дієздатності, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником.

Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у дієздатності, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником.

Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оспорена особою, дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оспорена особою, дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

4. До призначення піклувальника заробіток, пенсію, стипендію або інші доходи особи, обмеженої у дієздатності, одержує та розпоряджається ними орган опіки та піклування.

47

Пункт 4 статті 37 виключит відповідно змінити нумерацію пунктів.

Враховано

Пункт 4 статті 37 виключено.

5. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію й інші доходи та розпоряджатися ними.

4. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію й інші доходи та розпоряджатися ними.

6. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно відповідає за невиконання своїх договірних зобов'язань або за заподіяння шкоди.

5. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно відповідає за невиконання своїх договірних зобов'язань або за заподіяння шкоди.

Стаття 38
Поновлення цивільної дієздатності особи, дієздатність якої обмежена

Стаття 38
Поновлення цивільної дієздатності особи, дієздатність якої обмежена

1. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами суд поновлює її дієздатність.

48

Пункт 1 статті 38 викласти в такій редакції:

"1. У разі видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який призводить до відновлення у повному обсязі здатності цієї особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність."

Враховано

1. У разі видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який призводить до відновлення у повному обсязі здатності цієї особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність

49

Пункт 1 статті 38 викласти в такій редакції:

"1. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами суд, за заявою зацікавлених осіб (в тому числі самої особи, яка обмежена у дієздатності), поновлює її дієздатність."

Враховано редакційно

2. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами суд, за заявою зацікавлених осіб (в тому числі самої особи, яка обмежена у дієздатності), поновлює її дієздатність.

2. На підставі рішення суду скасовується встановлене над нею піклування.

50

Пункт 2 статті 38 викласти в такій редакції:

"2. На підставі рішення суду встановлене над особою піклування припиняється."

3. На підставі рішення суду встановлене над особою піклування припиняється.

3. Порядок поновлення цивільної дієздатності особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Порядок поновлення цивільної дієздатності особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 39
Підстави визнання фізичної особи недієздатною

51

Змінити назву статті 39, вилучивши слово "Підстави" і викласти її в такій редакції:

"Стаття 39
Визнання фізичної особи недієздатною"

Враховано

Стаття 39
Визнання фізичної особи недієздатною

1. Повнолітня, а також неповнолітня фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок психічної хвороби або недоумства не здатна розуміти значення своїх дій або керувати ними.

52

Пункт 1 статті 39 викласти в такій редакції:

"1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного психічного розладу не здатна розуміти значення своїх дій або керувати ними.".

Редакційно

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічної психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

53

Пункт 1 статті 39 викласти у такій редакції:

"1. Повнолітня, а також неповнолітня фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними".

Враховано редакційно

54

В пункті 1 статті 39 слова "психічної хвороби аба недоумства" замінити словами "хронічного психічного розладу або тимчасового психічного розладу"

Враховано редакційно

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно, особа, якій такими діями була заподіяна моральна шкода, має право вимагати від заявника її компенсації.

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно, особа, якій такими діями була заподіяна моральна шкода, має право вимагати від заявника її компенсації.

Стаття 40
Момент визнання фізичної особи недієздатною

Стаття 40
Момент визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття чинності рішенням суду.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття чинності рішенням суду.

2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи може визначити у рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

55

Пункт 2 статті 40 виключити.

Враховано

Пункт 2 статті 40 виключено.

Стаття 41
Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

Стаття 41
Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

1. Над недієздатною особою встановлюється опіка.

1. Над недієздатною особою встановлюється опіка.

2. Недієздатна особа позбавляється права на вчинення будь-яких правочинів.

2. Недієздатна особа позбавляється права на вчинення будь-яких правочинів.

3. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

3. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Стаття 42
Поновлення дієздатності особи, яка визнана недієздатною

Стаття 42
Поновлення дієздатності особи, яка визнана недієздатною

За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її здоров'я у неї поновилася здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними. На підставі рішення суду встановлена над особою опіка скасовується.

56

У статті 42 слово "скасовується" замінити словом "припиняється".

Частина стає пунктом 1.

Враховано

1. За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. На підставі рішення суду встановлена над особою опіка припиняється.

57

Доповнити статтю 42 пунктом 2 і викласти його в такій редакції:

"2. Порядок поновлення цивільної дієздатності визначається Цивільним процесуальним кодексом України".

Враховано

2. Порядок поновлення цивільної дієздатності визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

58

В статті 42 слова "її здоров' я" замінити словами "її психічного стану"; слово "розуміти" замінити словом "усвідомлювати".

Враховано

Стаття 43
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Стаття 43
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про особу початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості про неї, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про особу початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості про неї, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 44
Опіка над майном фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце знаходження якої невідоме

Стаття 44
Опіка над майном фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце знаходження якої невідоме

1. На підставі рішення суду державний нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

1. На підставі рішення суду державний нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

2. За заявою заінтересованих осіб, органів опіки та піклування опіка може бути встановлена нотаріусом над майном фізичної особи, місце знаходження якої невідоме, до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.

2. За заявою заінтересованих осіб, органів опіки та піклування опіка може бути встановлена нотаріусом над майном фізичної особи, місце знаходження якої невідоме, до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.

3. Опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на їхню користь, погашає за рахунок їхнього майна борги, управляє цим майном в їхніх інтересах.

3. Опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на їхню користь, погашає за рахунок їхнього майна борги, управляє цим майном в їхніх інтересах.

4. За заявою заінтересованих осіб опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких ті за законом повинні були утримувати.

59

В пункт 4 статті44 внести редакційні зміни і викласти його в такій редакції:

"4. За заявою заінтересованих осіб опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати".

Враховано

4. За заявою заінтересованих осіб опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.

5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, місце перебування якої було невідомим.

5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, місце перебування якої було невідомим.

Стаття 45
Скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою

Стаття 45
Скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою

Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержані відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, скасовує його.

60

Викласти статтю 45 в такій редакції:

"Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої зацікавленої особи, скасовує його".

Враховано

Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої зацікавленої особи, скасовує його.

Стаття 46
Оголошення фізичної особи такою, що померла

Стаття 46
Оголошення фізичної особи такою, що померла

1. Фізична особа може бути оголошена судом такою, що померла, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісно за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

1. Фізична особа може бути оголошена судом такою, що померла, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісно за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

2. Фізична особа, що пропала безвісно у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом такою, що померла, після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, що заслуговують на увагу, суд може оголосити фізичну особу такою, що померла, і до спливу цього строку.

61

Останнє речення пункту 2 статті 46 доповнити словами "але не раніше спливу шести місяців".

Враховано

2. Фізична особа, що пропала безвісно у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом такою, що померла, після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, що заслуговують на увагу, суд може оголосити фізичну особу такою, що померла, і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

3. Фізична особа оголошується такою, що померла, від дня набуття чинності рішенням суду про це. Фізична особа, що пропала безвісно за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку, може бути оголошена такою, що померла, від дня її припустимої смерті.

62

В пункті 3 статті 46 після слів "нещасного випадку" додати слова "або в зв'язку з воєнними діями".

Враховано

3. Фізична особа оголошується такою, що померла, від дня набуття чинності рішенням суду про це. Фізична особа, що пропала безвісно за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або в зв язку з воєнними діями , може бути оголошена такою, що померла, від дня її припустимої смерті.

4. Порядок оголошення фізичної особи такою, що померла, визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Порядок оголошення фізичної особи такою, що померла, визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 47
Правові наслідки оголошення особи такою, що померла

Стаття 47
Правові наслідки оголошення особи такою, що померла

1. Правові наслідки оголошення фізичної особи такою, що померла, прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

1. Правові наслідки оголошення фізичної особи такою, що померла, прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.

2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.

63

Доповнити пункт 2 статті 47 новою частиною другою:

"Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження".

Враховано

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Стаття 48
Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена такою, що померла

Стаття 48
Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена такою, що померла

1. Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла, скасовує його.

64

В пункті 1 статті 48 слово "визнана" замінити на слово "оголошена" і викласти такій редакції:

"1. Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла, за заявою цієї особи або іншої зацікавленої особи скасовує його".

Враховано

1. Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з'явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла, за заявою цієї особи або іншої зацікавленої особи скасовує його.

2. Незалежно від часу своєї появи особа може зажадати від будь-кого повернення майна, що збереглося та безоплатно перейшло до нього після оголошення фізичної особи такою, що померла, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.

2. Незалежно від часу своєї появи особа може зажадати від будь-кого повернення майна, що збереглося та безоплатно перейшло до нього після оголошення фізичної особи такою, що померла, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.

3. Особи, до яких майно перейшло за оплатним правочином, зобов'язані повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття майна вони знали, що фізична особа, яка оголошена такою, що померла, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена такою, що померла, відшкодовується вартість цього майна.

3. Особи, до яких майно перейшло за оплатним правочином, зобов'язані повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття майна вони знали, що фізична особа, яка оголошена такою, що померла, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена такою, що померла, відшкодовується вартість цього майна.

4. Якщо майно фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, перейшло до адміністративно-територіального утворення і було реалізоване ним, їй повертається сума, виторгувана від реалізації майна.

4. Якщо майно фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, перейшло до територіальної громади і було реалізоване ним, їй повертається сума, виторгувана від реалізації майна.

Стаття 49
Опіка

Стаття 49
Опіка

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами віком до 14 років та над особами, які визнані судом недієздатними.

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами віком до 14 років та над особами, які визнані судом недієздатними.

2. Порядок встановлення опіки, призначення опікуна, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами розділу ІІІ Книги шостої.

65

В статті 49 слово зробити посилання на глави 96 та 97.

Враховано

2. Порядок встановлення опіки, призначення опікуна, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами глав 96 та 97 Книги шостої.

Стаття 50
Піклування

Стаття 50
Піклування

1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років та над особами, які обмежені судом у дієздатності.

1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років та над особами, які обмежені судом у дієздатності.

2. Порядок встановлення піклування, призначення піклувальника, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами розділу ІІІ Книги шостої.

66

В статті 49 слово зробити посилання на глави 96 та 97.

Враховано

2. Порядок встановлення піклування, призначення піклувальника, обсяг його прав та обов'язків визначаються правилами глав 96 та 97 Книги шостої.

Стаття 51
Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків

Стаття 51
Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків

1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права, у тому числі право на захист, та виконувати свої обов'язки, має право обрати собі помічника.

1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права, у тому числі право на захист, та виконувати свої обов'язки, має право обрати собі помічника.

2. Помічником може бути дієздатна фізична особа.

2. Помічником може бути дієздатна фізична особа.

За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється в органі опіки та піклування, про що видається відповідний документ.

67

В частині другій пункту 2 статті 51 слово "документ" замінити словом "посвідчення".

Враховано

За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється в органі опіки та піклування, про що видається відповідний посвідчення.

Помічник може бути відкликаний, а його повноваження анульовані особою, яка потребувала допомоги, у будь-який час.

Помічник може бути відкликаний, а його повноваження анульовані особою, яка потребувала допомоги, у будь-який час.

3. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено домовленістю сторін.

3. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено домовленістю сторін.

4. Якщо в особи, якій необхідна допомога, є майно, яке потребує догляду та управління, помічник за договором з нею здійснює довірче управління цим майном відповідно до правил глави 68 Книги п'ятої.

4. Якщо в особи, якій необхідна допомога, є майно, яке потребує догляду та управління, помічник за договором з нею здійснює довірче управління цим майном відповідно до правил глави 68 Книги п'ятої.

Стаття 52
Акти цивільного стану

68

В статті 51 слово "цивільного" замінити словом "громадянського"

Враховано

Стаття 52
Акти громадянського стану

1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з особою і започатковують, змінюють, доповнюють, припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

1. Актами громадянського стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з особою і започатковують, змінюють, доповнюють, припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

2. Актами цивільного стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть.

69

В пункт 2 статті 52 внести доповнення і викласти його в такій редакції:
"2. Актами громадянського стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної дієздатності, обмеження у дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть, тощо."

Враховано

2. Актами громадянського стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної дієздатності, обмеження у дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть, тощо.

3. Державній реєстрації підлягають народження дитини та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

3. Державній реєстрації підлягають народження дитини та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Глава 5
Фізична особа як підприємець

Глава 5
Фізична особа як підприємець

Стаття 53
Право фізичної особи на заняття підприємництвом

Стаття 53
Право фізичної особи на заняття підприємництвом

1. Право на заняття підприємництвом має фізична особа з повною дієздатністю.

1. Право на заняття підприємництвом має фізична особа з повною дієздатністю.

2. Законом може бути встановлений перелік посад, обіймання яких є перешкодою до заняття підприємництвом.

70

Пункт 2 статті53 викласти в такій редакції:

"2. В окремих випадках, визначених законом, дозволяється участь осіб з неповною дієздатність в громадських і кооперативних організаціях."

Враховано

2. В окремих випадках, визначених законом, дозволяється участь осіб з неповною дієздатність в громадських і кооперативних організаціях

Стаття 54
Державна реєстрація фізичної особи як підприємця

Стаття 54
Державна реєстрація фізичної особи як підприємця

1. Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації її як підприємця.

1. Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації її як підприємця.

Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами юстиції. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру фізичних осіб, що займаються підприємництвом, і є відкритими для загального ознайомлення.

Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами юстиції. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру фізичних осіб, що займаються підприємництвом, і є відкритими для загального ознайомлення.

2. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.

2. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.

3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори з тих міркувань, що не є підприємцем.

3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори з тих міркувань, що не є підприємцем.

Суд при вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила Книги п'ятої про зобов'язання, які пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Суд при вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила Книги п'ятої про зобов'язання, які пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Стаття 55
Обмеження права фізичної особи на заняття підприємництвом

71

Статтю 55 виключити.

Враховано

Статтю 55 виключено.

1. Суд може за заявою дружини, повнолітніх дітей, батьків обмежити фізичну особу в праві займатися підприємництвом, якщо вона діє нерозважливо, як марнотратник.

2. У разі задоволення такої заяви суд призначає над особою, яка займається підприємництвом, піклувальника.

Особа, яка займається підприємництвом, може укладати підприємницькі договори лише за згодою піклувальника.

3. У разі припинення нерозважливого заняття підприємництвом суд за заявою самого підприємця або його піклувальника скасовує це обмеження.

Стаття 56
Правові наслідки порушення особою, яка займається підприємництвом, законодавства та прав інших осіб

72

Статтю 56 виключити.

Враховано

Статтю 56 виключено.

1. За заявою органу, який здійснив державну реєстрацію фізичної особи як підприємця, суд може анулювати державну реєстрацію її як підприємця в разі систематичного або грубого порушення нею законодавства, прав інших осіб.

2. Фізична особа може бути повторно зареєстрована як підприємець у загальному порядку.

Стаття 57
Підприємницька діяльність голови селянського (фермерського) господарства

Стаття 57
Підприємницька діяльність голови селянського (фермерського) господарства

1. Голова селянського (фермерського) господарства, яке не є юридичною особою, займається підприємництвом від імені усіх його членів за їхньою згодою.

1. Голова селянського (фермерського) господарства, яке не є юридичною особою, займається підприємництвом від імені усіх його членів за їхньою згодою.

2. Голова селянського (фермерського) господарства має право на заняття підприємництвом з моменту державної реєстрації його як підприємця.

2. Голова селянського (фермерського) господарства має право на заняття підприємництвом з моменту державної реєстрації його як підприємця.

Стаття 58
Право подружжя на майно, яке використовується для підприємництва, та на доходи, одержані від нього

73

Статтю 58 виключити.

Враховано

Статтю 58 виключено

Права подружжя на майно, яке використовується для підприємництва, та на доходи, одержані від нього, регулюються правилами Книги шостої.

Стаття 59
Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб правил, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб

Стаття 59
Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб правил, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються усі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає із закону або суті правовідносин.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються усі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає із закону або суті правовідносин.

Стаття 60
Майнова відповідальність фізичної особи - підприємця

Стаття 60
Майнова відповідальність фізичної особи - підприємця

1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

2. Фізична особа - підприємець, що перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

2. Фізична особа - підприємець, що перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Стаття 61
Банкрутство фізичної особи, що є підприємцем

Стаття 61
Банкрутство фізичної особи, що є підприємцем

1. Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимог кредиторів, що пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана судом банкрутом.

74

Статтю 61 викласти в такій редакції:

"Фізична особа, яка неспроможна задовільнити вимоги кредиторів, що пов язані із здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом, на підставах, передбачених законом."

Враховано

Фізична особа, яка неспроможна задовільнити вимоги кредиторів, що пов язані із здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом, на підставах, передбачених законом

2. Фізична особа, яка визнана банкрутом, втрачає право на заняття підприємництвом і виключається з реєстру фізичних осіб, що є підприємцями.

3. Порядок визнання фізичної особи банкрутом визначається законом.

4. Фізична особа, яка визнана банкрутом, може бути повторно зареєстрована як підприємець у загальному порядку.

Стаття 62
Довірче управління майном, що використовується у підприємництві

75

Назву статтю 62 викласти в такій редакції:

"Встановлення довірчого управління майном, що використовується в підприємництві, органами опіки та піклування"

Враховано

Стаття 62
Встановлення довірчого управління майном, що використовується в підприємництві, органами опіки і піклування

1. Якщо особа, яка займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи такою, що обмежена у дієздатності, або якщо майно, яке використовувалося у підприємництві, перейшло до неповнолітніх (малолітніх) осіб, органом опіки та піклування може бути призначений управитель цього майна.

1. Якщо особа, яка займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи такою, що обмежена у дієздатності, або якщо майно, яке використовувалося у підприємництві, перейшло до неповнолітніх (малолітніх) осіб, органом опіки та піклування може бути призначений управитель цього майна.

Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про довірче управління цим майном.

Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про довірче управління цим майном.

2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах осіб, які є його власниками.

2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах осіб, які є його власниками.

3. У договорі про довірче управління майном визначаються конкретні права та обов'язки управителя. Органи опіки та піклування контролюють діяльність управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.

3. У договорі про довірче управління майном визначаються конкретні права та обов'язки управителя. Органи опіки та піклування контролюють діяльність управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.

4. Довірче управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких воно було встановлене.

4. Довірче управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких воно було встановлене.

Підрозділ 2
Юридичні особи

Підрозділ 2
Юридичні особи

Глава 6
Загальні положення про юридичних осіб

Глава 6
Загальні положення про юридичних осіб

Стаття 63
Поняття юридичної особи

Стаття 63
Поняття юридичної особи

Юридичними особами визнаються організації, що як такі можуть мати право власності, інші майнові та особисті немайнові права, а також нести обов'язки, бути позивачами та відповідачами у суді.

76

Викласти статтю 63 у новій редакції:

"Юридична особа є об'єднанням осіб та/або майна у відокремлену організацію, яка наділяється правоздатністю і яка внаслідок цього як така може мати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді."

Враховано

Юридична особа є об'єднанням осіб та/або майна у відокремлену організацію, яка наділяється правоздатністю і яка внаслідок цього як така може мати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

Стаття 64
Види юридичних осіб

77

Викласти статтю 64 в новій редакції:

"Стаття 64
Види юридичних осіб

Враховано

Стаття 64
Види юридичних осіб

1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення або інших підстав, зазначених у законі та інших правових актах, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів відповідно до пп. 2 і 3 статті 72 цього Кодексу.

Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів відповідно до пп. 2 і 3 статті 72 цього Кодексу.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади як юридичні особи публічного права визначаються такими і діють на підставі закону. Інші юридичні особи публічного права можуть створюватися розпорядчим способом державними органами, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади як юридичні особи публічного права визначаються такими і діють на підставі закону. Інші юридичні особи публічного права можуть створюватися розпорядчим способом державними органами, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб приватного права, тобто організацій, що створюються та(або) управляються за ініціативою приватних осіб (фізичні особи та юридичні особи приватного права).

2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб приватного права.

2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб приватного права.

Окремі винятки можуть встановлюватися законом для організацій, в управлінні та формуванні майна яких поряд з приватними особами беруть участь державні органи та органи місцевого самоврядування (змішані юридичні особи).

Порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб публічного права визначаються законом."

Порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб публічного права визначаються законом.

3. Юридичні особи публічного права, тобто організації, створені розпорядчим способом державними органами та органами місцевого самоврядування, або організації, віднесені до цього виду юридичних осіб за інших підстав, зазначених у законі або інших правових актах, беручи участь у цивільних правовідносинах, повністю підлягають правилам цього Кодексу, якщо окремі винятки не будуть встановлені законом.

Порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб публічного права визначаються публічним законом.

78

Главу 6 доповнити статтею 64¹, виклавши її в такій редакції:

"Стаття 64¹
Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах

Враховано

Стаття 64¹
Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах

Юридичні особи публічного права у цивільних відносинах підлягають правилам цього Кодексу, якщо окремі винятки не будуть встановлені законом."

Юридичні особи публічного права у цивільних відносинах підлягають правилам цього Кодексу, якщо окремі винятки не будуть встановлені законом."

Стаття 65
Організаційно-правові форми юридичних осіб

Стаття 65
Організаційно-правові форми юридичних осіб

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств або установ.

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств або установ.

2. Товариством є об'єднання осіб (учасників), яке має корпоративний устрій та управляється його учасниками. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не заборонено.

2. Товариством є об'єднання осіб (учасників), яке має корпоративний устрій та управляється його учасниками. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не заборонено.

79

Пункт 2 статті 65 доповнити новим реченням: "Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі."

Враховано

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

3. Установа - це організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в її управлінні. Установа створюється для досягнення визначеної мети та одержання вигоди третіми особами (дестинаторами).

80

Пункт 3 статті 65 викласти у новій редакції:

"3. Установою є об'єднання майна у відокремлену організацію, без членів, створену однією або кількома особами (засновниками) для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна. Установа може задовольняти культурні, соціальні чи економічні потреби суспільства (суспільно-корисна установа) чи потреби третіх осіб-дестинаторів (приватно-корисна установа)."

Враховано

3. Установою є об'єднання майна у відокремлену організацію, без членів, створену однією або кількома особами (засновниками) для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна. Установа може задовольняти культурні, соціальні чи економічні потреби суспільства (суспільно-корисна установа) чи потреби третіх осіб-дестинаторів (приватно-корисна установа).

4. До всіх товариств та установ застосовуються положення цієї глави Кодексу, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені цим Кодексом й іншими законами.

4. До всіх товариств та установ застосовуються положення цієї глави Кодексу, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені цим Кодексом й іншими законами.