Редакція, прийнята у першому читанні


проп.

Зауваження та пропозиції до проекту

Висновки,
обгрунтування

Редакція, запропонована Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України

 

 

 

 

 

КНИГА ДРУГА
ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНИХ ОСІБ

 

 

 

КНИГА ДРУГА
ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Глава 19
Загальні положення про особисті немайнові права фізичних осіб

 

 

 

Глава 19
Загальні положення про особисті немайнові права фізичних осіб

Стаття 260
Поняття особистого немайнового права

 

 

 

Стаття 260
Поняття особистого немайнового права

1. Особисті немайнові права фізичних осіб не мають економічного змісту.

 

 

 

1. Особисті немайнові права фізичних осіб не мають економічного змісту.

2. Особисті немайнові права належать фізичним особам від народження або за законом.

187

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Пункт 2 статті 260 доповнити словом "усім" і дати у такій редакції:

"Особисті немайнові права належать усім фізичним особам...".

Враховано

2. Особисті немайнові права належать усім фізичним особам від народження або за законом.

3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з особою. Фізична особа не може бути позбавлена своїх особистих немайнових прав.

188

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Друге речення пункту 3 статті 260 викласти у новій редакції:

"Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав."

Враховано

3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав

4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

 

 

 

4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Стаття 261
Види особистих немайнових прав

 

 

 

Стаття 261
Види особистих немайнових прав

1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на вільне пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

 

 

 

1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на вільне пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

2. Цим Кодексом передбачаються й інші особисті немайнові права фізичної особи.

 

 

 

2. Цим Кодексом передбачаються й інші особисті немайнові права фізичної особи.

3. Перелік особистих немайнових прав, які закріплені Конституцією та цим Кодексом, не є вичерпним.

 

 

 

3. Перелік особистих немайнових прав, які закріплені Конституцією та цим Кодексом, не є вичерпним.

Стаття 262
Зміст особистого немайнового права

 

 

 

Стаття 262
Зміст особистого немайнового права

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи на власний розсуд, без втручання інших осіб, визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

 

 

 

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи на власний розсуд, без втручання інших осіб, визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Стаття 263
Рівність особистих немайнових прав фізичних осіб

 

 

 

Стаття 263
Рівність особистих немайнових прав фізичних осіб

1. Кожна фізична особа має рівні особисті немайнові права - незалежно від віку, дієздатності та інших обставин.

 

 

 

1. Кожна фізична особа має рівні особисті немайнові права - незалежно від віку, дієздатності та інших обставин.

2. Забороняються будь-які обмеження особистих немайнових прав фізичних осіб, крім тих, які прямо передбачені цим Кодексом та іншими законами.

 

 

 

2. Забороняються будь-які обмеження особистих немайнових прав фізичних осіб, крім тих, які прямо передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 264
Здійснення особистих немайнових прав

 

 

 

Стаття 264
Здійснення особистих немайнових прав

1. Особисті немайнові права фізичні особи здійснюють самостійно.

189

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Пункт1 статті 264 доповнити реченням:

"В інтересах малолітніх і неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком,чи за станом здоров я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, їх здійснюють батьки, усиновлювач, опікуни, піклуввальники."

Враховано

1. Особисті немайнові права фізичні особи здійснюють самостійно. В інтересах малолітніх і неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком,чи за станом здоров я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, їх здійснюють батьки, усиновлювач, опікуни, піклуввальники.

2. При здійсненні особистих немайнових прав фізична особа може діяти лише у межах наданої їй свободи поведінки.

 

 

 

2. При здійсненні особистих немайнових прав фізична особа може діяти лише у межах наданої їй свободи поведінки.

Стаття 265
Забезпечення здійснення особистих немайнових прав

 

 

 

Стаття 265
Забезпечення здійснення особистих немайнових прав

1. Дії органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших організацій, службових і посадових осіб, що ними порушуються особисті немайнові права, є неправомірними.

 

 

 

1. Дії органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших організацій, службових і посадових осіб, що ними порушуються особисті немайнові права, є неправомірними.

2. Організації, їх працівники, окремі фізичні особи, які, виконуючи свої професійні обов'язки, мають стосунок до сфери особистих немайнових прав, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.

 

 

 

2. Організації, їх працівники, окремі фізичні особи, які, виконуючи свої професійні обов'язки, мають стосунок до сфери особистих немайнових прав, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.

3. Особа, позбавлена можливості здійснювати свої особисті немайнові права, а також особа, особисте немайнове право якої порушене іншим чином, має право на захист.

 

 

 

3. Особа, позбавлена можливості здійснювати свої особисті немайнові права, а також особа, особисте немайнове право якої порушене іншим чином, має право на захист.

Стаття 266
Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав

 

 

 

Стаття 266
Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав

1. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачене Конституцією України, можливе лише у випадках, визначених нею.

190

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

В статті 266 замінити слово "передбачене" на "передбачених".

Враховано

1. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачених Конституцією України, можливе лише у випадках, визначених нею.

2. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачене цим Кодексом та законами України, можливе лише у випадках, визначених ними.

 

 

 

2. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачених цим Кодексом та законами України, можливе лише у випадках, визначених ними.

Стаття 267
Захист особистих немайнових прав

 

 

 

Стаття 267
Захист особистих немайнових прав

1. Захист особистих немайнових прав здійснюється способами, передбаченими у статтях 15, 16 цього Кодексу.

 

 

 

1. Захист особистих немайнових прав здійснюється способами, передбаченими у статтях 15, 16 цього Кодексу.

2. Захист особистих немайнових прав може здійснюватися й іншими способами - відповідно до змісту цих прав, способу їх порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

 

 

 

2. Захист особистих немайнових прав може здійснюватися й іншими способами - відповідно до змісту цих прав, способу їх порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Стаття 268
Поновлення порушеного особистого немайнового права

 

 

 

Стаття 268
Поновлення порушеного особистого немайнового права

1. Фізична особа, юридична особа, якими порушено особисте немайнове право, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

 

 

 

1. Фізична особа, юридична особа, якими порушено особисте немайнове право, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

2. Якщо особа не вчиняє необхідних дій для негайного поновлення порушеного нею права, суд може примусити її до їх вчинення, оголосити їй громадську догану і стягнути завдані нею збитки та компенсувати моральну шкоду.

191

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Із пункту 2 статті 268 виключити слово "громадську".

Враховано

2. Якщо особа не вчиняє необхідних дій для негайного поновлення порушеного нею права, суд може примусити її до їх вчинення, оголосити їй догану і стягнути завдані нею збитки та компенсувати моральну шкоду.

Стаття 269
Спростування неправдивої інформації

 

 

 

Стаття 269
Спростування неправдивої інформації

1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї неправдивої інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

 

 

 

1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї неправдивої інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

2. Право на відповідь, а також на спростування інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї та родичам.

 

 

 

2. Право на відповідь, а також на спростування інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї та родичам.

3. Негативна інформація, поширена про особу, вважається неправдивою, якщо той, хто її поширив, не доведе протилежного.

 

 

 

3. Негативна інформація, поширена про особу, вважається неправдивою, якщо той, хто її поширив, не доведе протилежного.

4. Спростування здійснюється особою, яка поширила інформацію.

 

 

 

4. Спростування здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає службова особа при виконанні своїх службових обов'язків, вважається організація, у якій вона працює.

 

 

 

Поширювачем інформації, яку подає службова особа при виконанні своїх службових обов'язків, вважається організація, у якій вона працює.

Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може подати в суд заяву про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.

 

 

 

Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може подати в суд заяву про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.

5. Якщо неправдива інформація міститься у документі, який видала юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

 

 

 

5. Якщо неправдива інформація міститься у документі, який видала юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

6. Особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих та інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування у тому самому засобі масової інформації.

 

 

 

6. Особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих та інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування у тому самому засобі масової інформації.

Якщо відповідь та спростування у тому самому друкованому засобі є неможливими, така відповідь та спростування мають бути опубліковані в іншому друкованому засобі, за рахунок особи, яка поширила неправдиву інформацію.

192

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Частину другу пункту 6 статті 269 викласти в новій редакції:

"Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його ліквідацією, така відповідь..."

Враховано

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його ліквідацією, така відповідь та спростування мають бути опубліковані в іншому друкованому засобі, за рахунок особи, яка поширила неправдиву інформацію.

Спростування здійснюється незалежно від вини особи, яка поширила інформацію.

 

 

 

Спростування здійснюється незалежно від вини особи, яка поширила інформацію.

7. Спростування здійснюється у такий самий спосіб, у який була поширена неправдива інформація.

 

 

 

7. Спростування здійснюється у такий самий спосіб, у який була поширена неправдива інформація.

8. Якщо протягом одного місяця від дня звернення з вимогою про спростування таке спростування не буде зроблене, особа, право якої порушено, може звернутися в суд.

193

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Пункт 8 статті269 виключити.

Враховано

Пункт 8 статті269 виключено.

Позовна давність у цьому випадку починається від дня спливу місячного строку для спростування.

 

 

 

 

Стаття 270
Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права

 

 

 

Стаття 270
Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права

1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушується у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити такий випуск у світ до усунення порушення права.

 

 

 

1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушується у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити такий випуск у світ до усунення порушення права.

2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити або припинити їх розповсюдження до усунення такого порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги, кінофільму, телезапис тощо та знищити його.

 

 

 

2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити або припинити їх розповсюдження до усунення такого порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги, кінофільму, телезапис тощо та знищити його.

Стаття 271
Правові наслідки невиконання рішення суду
про захист особистого немайнового права

 

 

 

Стаття 271
Правові наслідки невиконання рішення суду
про захист особистого немайнового права

1. Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, вона може бути оштрафована відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

 

 

 

1. Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, вона може бути оштрафована відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

2. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.

 

 

 

2. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.

Стаття 272
Право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено,
на відшкодування завданих їй збитків та компенсацію моральної шкоди

 

 

 

Стаття 272
Право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено,
на відшкодування завданих їй збитків та компенсацію моральної шкоди

1. Якщо особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано майнової шкоди, вона підлягає відшкодуванню у всіх випадках.

 

 

 

1. Якщо особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано майнової шкоди, вона підлягає відшкодуванню у всіх випадках.

2. Якщо особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано моральної шкоди, вона підлягає компенсації.

194

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Пункт 2 статті 272 доповнити в кінці словами "у всіх випадках".

Враховано

2. Якщо особі внаслідок порушення особистого немайнового права завдано моральної шкоди, вона підлягає компенсації у всіх випадках.

Глава 20
Особисті немайнові права,
що забезпечують природне існування фізичної особи

 

 

 

Глава 20
Особисті немайнові права,
що забезпечують природне існування фізичної особи

Стаття 273
Право на життя

 

 

 

Стаття 273
Право на життя

1. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

 

 

 

1. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

2. Особа не може бути свавільно позбавлена життя.

 

 

 

2. Особа не може бути свавільно позбавлена життя.

Особа має право захищати своє життя.

 

 

 

Особа має право захищати своє життя.

3. Медико-біологічні та інші дослідження і експерименти, що є небезпечними для життя, можуть провадитися лише щодо повнолітньої особи і за її згодою.

 

 

 

3. Медико-біологічні та інші дослідження і експерименти, що є небезпечними для життя, можуть провадитися лише щодо повнолітньої особи і за її згодою.

4. Забороняється задоволення прохання особи про припинення її життя.

 

 

 

4. Забороняється задоволення прохання особи про припинення її життя.

5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої особи.

 

 

 

5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої особи.

Стерилізація недієздатної особи за наявності медико-соціальних показань може бути проведена за згодою опікуна з попереднім повідомленням прокурора.

 

 

 

Стерилізація недієздатної особи за наявності медико-соціальних показань може бути проведена за згодою опікуна з попереднім повідомленням прокурора.

6. Захищається право на життя зачатої дитини.

195

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Викласти пункт 6 статті273 в новій редакції:

"6.Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує 12 тижнів, може здійснюватись за бажанням жінки, з дотриманням умов, визначених законом. У виключних випадках, визначених законом, штучне переривання вагітності може бути проведене без згоди жінки.

Враховано

6.Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує 12 тижнів, може здійснюватись за бажанням жінки, з дотриманням умов, визначених законом. У виключних випадках, визначених законом, штучне переривання вагітності може бути проведене без згоди жінки.

Штучне переривання вагітності можливе лише з додержанням умов та в порядку, що передбачені законом.

 

Перелік обставин, що дають право на переривання вагітності після 12 тижнів вагітності за медичними та спеціальними показаннями, визначається законом."

 

Перелік обставин, що дають право на переривання вагітності після 12 тижнів вагітності за медичними та спеціальними показаннями, визначається законом.

7. Повнолітня жінка має право за медичними показаннями на штучне запліднення та імплантацію зародка.

 

 

 

7. Повнолітня жінка має право за медичними показаннями на штучне запліднення та імплантацію зародка.

8. Фізична особа має право відмовитися від виконання роботи, пов'язаної з ризиком для її життя.

 

 

 

8. Фізична особа має право відмовитися від виконання роботи, пов'язаної з ризиком для її життя.

Стаття 274
Право на охорону здоров'я

 

 

 

Стаття 274
Право на охорону здоров'я

1. Кожна фізична особа має право на охорону здоров'я.

 

 

 

1. Кожна фізична особа має право на охорону здоров'я.

Здоров'я є станом повного фізичного, духовного і соціального благополуччя і не пов'язується лише з відсутністю хвороб та фізичних вад.

 

 

 

Здоров'я є станом повного фізичного, духовного і соціального благополуччя і не пов'язується лише з відсутністю хвороб та фізичних вад.

2. Здоров'я забезпечується власним відповідальним ставленням особи до нього, а також системною діяльністю державних та інших організацій, що передбачені Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами.

 

 

 

2. Здоров'я забезпечується власним відповідальним ставленням особи до нього, а також системною діяльністю державних та інших організацій, що передбачені Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 275
Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю

 

 

 

Стаття 275
Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю

Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, що створена внаслідок господарської та іншої діяльності.

 

 

 

Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, що створена внаслідок господарської та іншої діяльності.

Стаття 276
Право на надання медичної допомоги

 

 

 

Стаття 276
Право на надання медичної допомоги

1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги - незалежно від віку та інших обставин.

196

д.Черненко В.Г. (в.о.№48)

В пункті 1 статті 276 слово "Фізична" замінити словом "Кожна", слова "- незалежно від віку та інших обставин" вилучити.

Враховано

1. Кожна особа має право на надання їй медичної допомоги.

2. Особа, яка звернулася за наданням медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

 

 

 

2. Особа, яка звернулася за наданням медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

3. Надання медичної допомоги особі, яка досягла 14-річного віку, провадиться за її бажанням.

197

д.Черненко В.Г. (в.о.№48)

В пунктах 3 та 5 статті 276 слово "бажанням" замінити словом "згодою"

Враховано

3. Надання медичної допомоги особі, яка досягла 14-річного віку, провадиться за її згодою.

Медична допомога надається особі, яка досягла 14-річного віку, проти її волі, якщо вона внаслідок хвороби або каліцтва перебуває у стані, який є небезпечним для життя, і не може повною мірою оцінити того, що відбувається з нею.

 

 

 

Медична допомога надається особі, яка досягла 14-річного віку, проти її волі, якщо вона внаслідок хвороби або каліцтва перебуває у стані, який є небезпечним для життя, і не може повною мірою оцінити того, що відбувається з нею.

4. Повнолітня особа, яка розуміє значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування або від його продовження.

198

д. Шевчук С.В. (в.о.№23)

В пункті 4 статті 276 слово "розуміє" замінити словом "усвідомлює"

Враховано редакційно

4. Повнолітня особа, яка розуміє значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування або від його продовження.

5. Медична допомога може бути надана неповнолітній особі, яка не досягла 14-річного віку, незалежно від її бажання, а також бажання батьків (усиновлювачів), опікуна.

 

 

 

5. Медична допомога може бути надана неповнолітній особі, яка не досягла 14-річного віку, незалежно від її згоди, а також бажання батьків (усиновлювачів), опікуна.

6. Медична допомога може бути надана недієздатній особі незалежно від бажання опікуна.

 

 

 

6. Медична допомога може бути надана недієздатній особі незалежно від бажання опікуна.

7. Відповідно до висновку лікарської експертизи, за погодженням з батьками, іншими членами сім'ї, опікуном чи піклувальником, може бути припинене надання медичної допомоги особі, яка втратила притомність, якщо за даних умов врятування її життя чи відновлення здоров'я є неможливим.

199

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Із пункту 7 статті 276 виключити слова "чи відновлення здоров'я".

Враховано

7. Відповідно до висновку лікарської експертизи, за погодженням з батьками, іншими членами сім'ї, опікуном чи піклувальником, може бути припинене надання медичної допомоги особі, яка втратила притомність, якщо за даних умов врятування її життя є неможливим.

 

200

д.Черненко В.Г. (в.о.№48)

Пункт 7 статті 276 викласти в таій редакції:

"Надання медичної допомоги може бути припинено у випадку, коли у відповідності до лікарської експертизи за данних умов врятувати життя особи неможливо та за погодженням з батьками, іншими членами сім ї, опікуном чи піклувальником.

Враховано редакційно

 

 

201

д. Шевчук С.В. (в.о.№23)

В пункті 7 статті 276 слова "лікарської експертизи" замінити словами "уповноваженої лікарської комісії"

Враховано редакційно

 

Стаття 277
Право на інформацію про стан свого здоров'я

 

 

 

Стаття 277
Право на інформацію про стан свого здоров'я

1. Повнолітня особа має право на повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.

202

д.Черненко В.Г. (в.о.№48)

В статті 277 вилучити слово "повну".

Враховано

1. Повнолітня особа має право на інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.

2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на повну інформацію про стан здоров'я дитини чи підопічного.

 

 

 

2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини чи підопічного.

3. Якщо інформація про хворобу особи може погіршити її стан, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я осіб, що перелічені у пп. 1, 2 цієї статті, обмежити їх доступ до окремих медичних документів.

 

 

 

3. Якщо інформація про хворобу особи може погіршити її стан, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я осіб, що перелічені у пп. 1, 2 цієї статті, обмежити їх доступ до окремих медичних документів.

4. У разі смерті особи члени її сім'ї або медичні працівники, що уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин смерті.

203

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

У пункті 4 статті 277 слова "медичні працівники" замінити на "інші особи".

Враховано

4. У разі смерті особи члени її сім'ї або інші особи, що уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин смерті.

Стаття 278
Право на таємницю про стан здоров'я

 

 

 

Стаття 278
Право на таємницю про стан здоров'я

1. Фізична особа має право на таємницю про стан здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні.

 

 

 

1. Фізична особа має право на таємницю про стан здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні.

2. Забороняється подання інформації про діагноз особи, яка перебуває на лікуванні, за місцем роботи або навчання.

204

д.Черненко В.Г. (в.о.№48)

Пункт 2 статті 278 викласти в такій редакції:

"2. Забороняється подання за місцем праці або навчання інформації про діагноз та методи лікування особи."

Враховано

2. Забороняється подання за місцем праці або навчання інформації про діагноз та методи лікування особи.

3. Кожна особа зобов'язана утримуватися від поширення тієї інформації, перерахованої у п. 1 цієї статті, що стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.

205

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

У пункту 3 статті виключити слово "тієї".

Враховано

3. Кожна особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, перерахованої у п. 1 цієї статті, що стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.

Стаття 279
Права особи, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі

 

 

 

Стаття 279
Права особи, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі

1. Особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, а також адвоката для захисту своїх інтересів.

 

 

 

1. Особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, а також адвоката для захисту своїх інтересів.

2. Особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї священнослужителя та на відправлення релігійного обряду.

 

 

 

2. Особа, яка перебуває на лікуванні у стаціонарному медичному закладі, має право на допуск до неї священнослужителя та на відправлення релігійного обряду.

Стаття 280
Право на свободу та особисту недоторканність

 

 

 

Стаття 280
Право на свободу та особисту недоторканність

1. Фізична особа має право на свободу та особисту недоторканність.

 

 

 

1. Фізична особа має право на свободу та особисту недоторканність.

2. Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на особу.

 

 

 

2. Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на особу.

Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями неповнолітніх дітей та підопічних не допускається. У разі жорстокого, аморального поводження фізичних осіб з неповнолітніми дітьми вживаються заходи, передбачені цим Кодексом та іншими законами.

206

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

У пункт 2 частини другої статті 280 доповнити словом "малолітніх," після слова

"вихователями"

Враховано

Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається. У разі жорстокого, аморального поводження фізичних осіб з неповнолітніми дітьми вживаються заходи, передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.

 

 

 

Особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.

3. Тримання фізичної особи в неволі не допускається, крім випадків, передбачених законом. Фізична особа, що її тримають у неволі без законних на те підстав, має право звернутися в суд із заявою про своє звільнення.

 

 

 

3. Тримання фізичної особи в неволі не допускається, крім випадків, передбачених законом. Фізична особа, що її тримають у неволі без законних на те підстав, має право звернутися в суд із заявою про своє звільнення.

4. Вилучення тканин, органів з тіла особи, яка померла, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

207

д.Черненко В.Г. (в.о.№48)

Пункт 2 статті 280 викласти в такій:

"Взяття органів (тканин) з тіла особи..." і далі за текстом.

Враховано

4. Взяття органів (тканин) з тіла особи, яка померла, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

 

208

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Доповнити пункт 4 статті 280 частиною другою такого змісту:

"Особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та тканин її тіла відповідним науковим чи навчальним закладам."

Враховано

Особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та тканин її тіла відповідним науковим чи навчальним закладам.

5. Забороняється комерційна діяльність щодо збирання та збування тканин і органів людини, у тому числі і тієї, що померла.

209

д.Черненко В.Г. (в.о.№48)

В пункті 5 статті 280 слова "комерційна діяльність" замінити словами "підприємницька діяльність"

Враховано

5. Забороняється підприємницька діяльність щодо збирання та збування тканин і органів людини, у тому числі і тієї, що померла.

Стаття 281
Право на донорство

 

 

 

Стаття 281
Право на донорство

1. Кожна повнолітня фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також репродуктивних речовин та інших тканин.

210

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Пункт 1 статті 281 викласти в такій редакції:

"1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також репродуктивних речовин та інших тканин."

 

1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також репродуктивних речовин та інших тканин.

 

211

д.Черненко В.Г. (в.о.№48)

Пункт 1 статті 281 доповнити двома частинами такого змісту:

"Донорство органів (тканин, клітин) може здійснюватися з дотриманням вимог, встановлених законом.

У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю не може бути відвернена ніяким іншим способом, повнолітня дієздатна особа має право на донорство такого органу для пересадки іншій вказаній нею близькій особі."

Враховано

Донорство органів (тканин, клітин) може здійснюватися з дотриманням вимог, встановлених законом.

У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю не може бути відвернена ніяким іншим способом, повнолітня дієздатна особа має право на донорство такого органу для пересадки іншій вказаній нею близькій особі.

2. Донорство непарного органу не допускається.

212

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Пункти 2 і 3 статті 281 залишити, як окремі частини пункту 1.

Враховано

Донорство непарного органу не допускається.

3. Донорство парного органу дозволяється лише в тому разі, якщо донор і реципієнт перебувають у шлюбі або кровному зв'язку між собою.

213

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

В пункті 3 статті 281 слова "кровному зв'язку" замінити словами "кровному спорідненні".

Враховано

Донорство парного органу дозволяється лише в тому разі, якщо донор і реципієнт перебувають у шлюбі або кровному спорідненні між собою.

 

214

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Статтю 281 доповнити новим пунктом 2 такого змісту:

"2. Особа має право дати письмову згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті або заборонити його.

Враховано

2. Особа має право дати письмову згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті або заборонити його.

 

 

Якщо особа письмово не заборонила донорства тканин та органів після своєї смерті, вважається, що вона погоджується на це.

 

Якщо особа письмово не заборонила донорства тканин та органів після своєї смерті, вважається, що вона погоджується на це.

 

 

Донорство у цьому випадку можливе лише після констатації смерті особи. Ознаки смерті особи визначаються законом.

 

Донорство у цьому випадку можливе лише після констатації смерті особи. Ознаки смерті особи визначаються законом.

 

 

Члени сім'ї донора мають право знати ім'я особи-реципієнта.", відповідно змінити нумерацію пунктів.

 

Члени сім'ї донора мають право знати ім'я особи-реципієнта.

4. Особа має право дати згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті.

 

 

 

3. Особа має право дати згоду на донорство тканин та органів на випадок своєї смерті.

5. Донорство є безоплатним. За домовленістю між донором і відповідним медичним закладом або реципієнтом донорові може бути виплачена грошова компенсація або компенсація в натурі за тимчасовий розлад здоров'я та перенесений біль, спричинені донорством.

 

 

 

4. Донорство є безоплатним. За домовленістю між донором і відповідним медичним закладом або реципієнтом донорові може бути виплачена грошова компенсація або компенсація в натурі за тимчасовий розлад здоров'я та перенесений біль, спричинені донорством.

Стаття 282
Право на сім'ю

 

 

 

Стаття 282
Право на сім'ю

1. Фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю.

 

 

 

1. Фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю.

2. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, передбачених законом.

 

 

 

2. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, передбачених законом.

3. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.

 

 

 

3. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.

4. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи.

 

 

 

4. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи.

Стаття 283
Право на опіку та піклування

 

 

 

Стаття 283
Право на опіку та піклування

1. Особа, що є неповнолітньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності, має право на опіку та піклування.

215

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

В пункт 1 статті 283 додати слово "малолітньою," і викласти в такій редакції:

"1. Особа, що є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності, має право на опіку та піклування".

Враховано

1. Особа, що є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності, має право на опіку та піклування.

2. Опіка та піклування над особами, переліченими в п. 1 цієї статті, здійснюється батьками (усиновлювачами), опікунами та піклувальниками.

 

 

 

2. Опіка та піклування над особами, переліченими в п. 1 цієї статті, здійснюється батьками (усиновлювачами), опікунами та піклувальниками.

Стаття 284
Право на вибір опікуна та піклувальника

 

 

 

Стаття 284
Право на вибір опікуна та піклувальника

1. Діти, яким виповнилося десять років і над якими призначено опіку, мають право на вибір опікуна.

 

 

 

1. Діти, яким виповнилося десять років і над якими призначено опіку, мають право на вибір опікуна.

2. Особи, яким виповнилося 14 років, за винятком недієздатних, мають право на вибір піклувальника.

 

 

 

2. Особи, яким виповнилося 14 років, за винятком недієздатних, мають право на вибір піклувальника.

Стаття 285
Право на патронатне піклування

 

 

 

Стаття 285
Право на патронатне піклування

Дієздатна особа, що є немічною за станом здоров'я, має право на патронатне піклування.

216

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

В статті 285 після слів "патронатне піклування" додати "яке здійснюється органами соціального захисту, відповідно до закону".

Враховано

Дієздатна особа, що є немічною за станом здоров'я, має право на патронатне піклування, яке здійснюється органами соціального захисту, відповідно до закону.

Стаття 286
Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля

 

 

 

Стаття 286
Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля

1. Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформацію про стан довкілля.

 

 

 

1. Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформацію про стан довкілля.

2. Будь-які дії фізичної та юридичної особи, що призводять до нищення, псування, забруднення довкілля, є протизаконними. Кожен має право вимагати припинення зазначених дій.

 

 

 

2. Будь-які дії фізичної та юридичної особи, що призводять до нищення, псування, забруднення довкілля, є протизаконними. Кожен має право вимагати припинення зазначених дій.

3. Фізичним та юридичним особам, які здійснюють господарську та інші види діяльності і цим завдають шкоди довкіллю, може бути присуджено судом припинення такої діяльності.

 

 

 

3. Фізичним та юридичним особам, які здійснюють господарську та інші види діяльності і цим завдають шкоди довкіллю, може бути присуджено судом припинення такої діяльності.

4. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання. Майнова шкода, заподіяна придбаними в інших осіб неякісними продуктами, підлягає відшкодуванню цими особами за правилами статті 742 цього Кодексу.

 

 

 

4. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання. Майнова шкода, заподіяна придбаними в інших осіб неякісними продуктами, підлягає відшкодуванню цими особами за правилами статті 742 цього Кодексу.

5. Фізична особа має право на безпечні, сприятливі умови праці, проживання, навчання тощо.

 

 

 

5. Фізична особа має право на безпечні, сприятливі умови праці, проживання, навчання тощо.

Глава 21
Особисті немайнові права,
що забезпечують соціальне буття фізичної особи

 

 

 

Глава 21
Особисті немайнові права,
що забезпечують соціальне буття фізичної особи

Стаття 287
Право на ім'я

 

 

 

Стаття 287
Право на ім'я

1. Кожна фізична особа має право на ім'я.

217

д.Черненко В.Г. (в.о.№48)

Пункт 1 статті 287 доповнити реченням:

"Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім я."

Враховано

  1. Кожна фізична особа має право на ім'я.

Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім я..

2. Кожна фізична особа має право на транскрибований запис свого прізвища та власного імені відповідно до національної традиції.

 

 

 

2. Кожна фізична особа має право на транскрибований запис свого прізвища та власного імені відповідно до національної традиції.

3. У разі спотворення імені воно має бути виправлене. Якщо спотворення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо спотворення імені допущене у пресі або інших засобах масової інформації, воно має бути виправлене також відповідно у пресі або інших засобах масової інформації.

 

 

 

3. У разі спотворення імені воно має бути виправлене. Якщо спотворення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо спотворення імені допущене у пресі або інших засобах масової інформації, воно має бути виправлене також відповідно у пресі або інших засобах масової інформації.

Стаття 288
Право на зміну імені

 

 

 

Стаття 288
Право на зміну імені

1. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому законом.

 

 

 

1. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому законом.

2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім'я, якщо це відповідає її інтересам, - у порядку, встановленому законом.

 

 

 

2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім'я, якщо це відповідає її інтересам, - у порядку, встановленому законом.

3. По батькові може бути змінене лише у разі зміни батьком свого імені.

 

 

 

3. По батькові може бути змінене лише у разі зміни батьком свого імені.

4. Прізвище, ім'я та по батькові дитини можуть бути змінені у разі її усиновлення - відповідно до правил Книги шостої.

218

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

В пункті 4 статті 288 додати в кінці слова "цього Кодексу."

Враховано

4. Прізвище, ім'я та по батькові дитини можуть бути змінені у разі її усиновлення - відповідно до правил Книги шостої цього Кодексу.

5. Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі укладення шлюбу, розірвання шлюбу чи визнання його недійсним, відповідно до правил Книги шостої цього Кодексу.

 

 

 

5. Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі укладення шлюбу, розірвання шлюбу чи визнання його недійсним, відповідно до правил Книги шостої цього Кодексу.

Стаття 289
Право на використання імені

 

 

 

Стаття 289
Право на використання імені

1. Кожна фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї життєдіяльності.

 

 

 

1. Кожна фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї життєдіяльності.

2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - інших родичів.

 

 

 

2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - інших родичів.

3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.

 

 

 

3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.

4. Ім'я фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину або адміністративної провинності, може бути використане (обнародуване) лише у разі набуття чинності відповідно вироком суду чи постановою адміністративного органу.

 

 

 

4. Ім'я фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину або адміністративної провинності, може бути використане (обнародуване) лише у разі набуття чинності відповідно вироком суду чи постановою адміністративного органу.

5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.

 

 

 

5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.

6. Ім'я учасників цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за їхньою згодою.

 

 

 

6. Ім'я учасників цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за їхньою згодою.

7. Використання початкової літери прізвища особи у пресі, науковій та іншій літературі не є порушенням її права.

 

 

 

7. Використання початкової літери прізвища особи у пресі, науковій та іншій літературі не є порушенням її права.

Стаття 290
Право на повагу до гідності та честі

 

 

 

Стаття 290
Право на повагу до гідності та честі

1. Людська гідність та честь є недоторканними.

 

 

 

1. Людська гідність та честь є недоторканними.

2. Фізична особа, людська гідність або честь якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд з вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, громадського осуду та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом.

219

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

У пункті 2 статті 290 замінити слова "громадського осуду" на слово "догани".

Враховано

2. Фізична особа, людська гідність або честь якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд з вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом.

 

220

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Доповнити главу 21 новою статтею 2901 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 2901
Повага до особи, що померла

Враховано

"Стаття 2901
Повага до особи, що померла

 

 

1. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до тіла особи, що померла.

 

1. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до тіла особи, що померла.

 

 

2. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до місця поховання особи.

 

2. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до місця поховання особи.

 

 

3. У разі глуму над тілом особи, що померла, або над місцем її поховання, члени її сім'ї, родичі мають право на компенсацію завданої їм моральної шкоди."

 

3. У разі глуму над тілом особи, що померла, або над місцем її поховання, члени її сім'ї, родичі мають право на компенсацію завданої їм моральної шкоди."

Стаття 291
Право на недоторканність ділової репутації

 

 

 

Стаття 291
Право на недоторканність ділової репутації

1. Фізична особа має право на недоторканність ділової репутації.

 

 

 

1. Фізична особа має право на недоторканність ділової репутації.

2. Фізична особа, ділова репутація якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд з вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, громадської догани.

221

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Викласти у новій редакції пункт 2 статті291:

"2. Фізична особа, ділова репутація якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд із вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом."

Враховано

2. Фізична особа, ділова репутація якої зганьблена усно, письмово чи будь-яким іншим чином, має право звернутися в суд із вимогою про винесення особі, винній у такому порушенні, догани та застосування інших способів захисту, передбачених цим Кодексом.

Стаття 292
Право на індивідуальність

 

 

 

Стаття 292
Право на індивідуальність

1. Фізична особа має право на індивідуальність.

 

 

 

1. Фізична особа має право на індивідуальність.

2. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, що не заборонені законом та моральними принципами.

222

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

У пункті 2 статті292 замінити слова "моральними принципами" на "моральними засадами суспільства".

Враховано

2. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, що не заборонені законом та моральними засадами суспільства.

Стаття 293
Право на особисте життя та його таємницю

 

 

 

Стаття 293
Право на особисте життя та його таємницю

1. Фізична особа має право на особисте життя.

 

 

 

1. Фізична особа має право на особисте життя.

2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.

 

 

 

2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.

3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.

 

 

 

3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.

4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять склад правопорушення, що підтверджене вироком суду, рішенням суду або постановою адміністративного органу.

 

 

 

4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять склад правопорушення, що підтверджене вироком суду, рішенням суду або постановою адміністративного органу.

Стаття 294
Право на інформацію

 

 

 

Стаття 294
Право на інформацію

1. Фізична особа має право відповідно до закону шукати, одержувати та поширювати інформацію.

 

 

 

1. Фізична особа має право відповідно до закону шукати, одержувати та поширювати інформацію.

Збирання, збереження, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи проти її волі не допускається. Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною таємницею юридичної особи.

 

 

 

Збирання, збереження, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи проти її волі не допускається. Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною таємницею юридичної особи.

2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

 

 

 

2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

3. Інформація, яка подається службовою особою при виконанні нею своїх службових обов'язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації), припускається правдивою.

 

 

 

3. Інформація, яка подається службовою особою при виконанні нею своїх службових обов'язків, а також інформація, яка міститься в офіційних джерелах (звіти, стенограми, повідомлення засобів масової інформації), припускається правдивою.

Особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.

 

 

 

Особа, яка поширює таку інформацію, не зобов'язана перевіряти її достовірність і не відповідає у разі її спростування.

Стаття 295
Право на особисті папери

 

 

 

Стаття 295
Право на особисті папери

1. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю.

 

 

 

1. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю.

2. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, у тому числі шляхом опублікування, допускається лише за згодою фізичної особи.

 

 

 

2. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, у тому числі шляхом опублікування, допускається лише за згодою фізичної особи.

3. Якщо особисті папери стосуються особистого життя інших осіб, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цих осіб.

 

 

 

3. Якщо особисті папери стосуються особистого життя інших осіб, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цих осіб.

4. У разі смерті осіб, перелічених у пп. 2, 3 цієї статті, особисті папери, можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей та вдови (вдівця), а якщо їх немає, - інших членів сім'ї та родичів.

 

 

 

4. У разі смерті осіб, перелічених у пп. 2, 3 цієї статті, особисті папери, можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей та вдови (вдівця), а якщо їх немає, - інших членів сім'ї та родичів.

Стаття 296
Розпорядження особистими паперами

 

 

 

Стаття 296
Розпорядження особистими паперами

Особа, якій належать особисті папери (п. 1 статті 295), може усно або письмово розпорядитися ними на власний розсуд, у тому числі і на випадок своєї смерті.

 

 

 

Особа, якій належать особисті папери (п. 1 статті 295), може усно або письмово розпорядитися ними на власний розсуд, у тому числі і на випадок своєї смерті.

Стаття 297
Право на ознайомлення з особистими паперами,
які передані до фонду бібліотек або архівів

 

 

 

Стаття 297
Право на ознайомлення з особистими паперами,
які передані до фонду бібліотек або архівів

Фізична особа має право вільно ознайомлюватися і використовувати, у тому числі шляхом опублікування, будь-які особисті папери, передані до фонду бібліотек або архівів, з додержанням прав осіб, зазначених у пп. 3, 4 статті 295 цього Кодексу, - якщо інше не визначено умовами такого передання.

 

 

 

Фізична особа має право вільно ознайомлюватися і використовувати, у тому числі шляхом опублікування, будь-які особисті папери, передані до фонду бібліотек або архівів, з додержанням прав осіб, зазначених у пп. 3, 4 статті 295 цього Кодексу, - якщо інше не визначено умовами такого передання.

Стаття 298
Право на таємницю кореспонденції

 

 

 

Стаття 298
Право на таємницю кореспонденції

1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов та інших видів кореспонденції.

 

 

 

1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов та інших видів кореспонденції.

Листи, телеграми тощо є власністю адресата.

 

 

 

Листи, телеграми тощо є власністю адресата.

2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть бути доведені до відома третіх осіб, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила кореспонденцію, і адресата.

 

 

 

2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть бути доведені до відома третіх осіб, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила кореспонденцію, і адресата.

Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої особи, то на її опублікування потрібна її згода.

 

 

 

Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої особи, то на її опублікування потрібна її згода.

3. У разі смерті осіб, перелічених у п. 2 цієї статті, ознайомлення з кореспонденцією, її опублікування можливе лише за згодою їхніх дітей, а також вдови (вдівця) особи, яка померла.

 

 

 

3. У разі смерті осіб, перелічених у п. 2 цієї статті, ознайомлення з кореспонденцією, її опублікування можливе лише за згодою їхніх дітей, а також вдови (вдівця) особи, яка померла.

Якщо немає дітей, вдови (вдівця) осіб, зазначених у п. 2 цієї статті, кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована у порядку, визначеному законом та іншими правовими актами.

 

 

 

Якщо немає дітей, вдови (вдівця) осіб, зазначених у п. 2 цієї статті, кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована у порядку, визначеному законом та іншими правовими актами.

4. Кореспонденція, яка стосується особи, може бути долучена до судової справи лише у випадку, якщо у ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи.

 

 

 

4. Кореспонденція, яка стосується особи, може бути долучена до судової справи лише у випадку, якщо у ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи.

5. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

223

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Пункт 5 статті 298 викласти в новій редакції:

"5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, передбачених законом з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо."

 

5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, передбачених законом з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 299
Захист інтересів особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок

 

 

 

Стаття 299
Захист інтересів особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок

1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться на зборах, конференціях, мітингах тощо та в місцях масового скупчення людей.

224

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Останню фразу пункту 1 статті 299 викласти в такій редакції:

"мітингах, тощо та в інших місцях масового скупчення людей."

Враховано

1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться на зборах, конференціях, мітингах, тощо та в інших місцях масового скупчення людей.

2. Особа, яка погодилася на знімання її на кіно-, відео-, телеплівку, може зажадати припинення її публічного показу в тій частині, в якій це стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем запису, відшкодовуються цією особою.

 

 

 

2. Особа, яка погодилася на знімання її на кіно-, відео-, телеплівку, може зажадати припинення її публічного показу в тій частині, в якій це стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем запису, відшкодовуються цією особою.

3. У разі проведення зборів, мітингів, конференцій знімання осіб, які беруть у них участь, може бути проведене лише особами, які мають на це дозвіл їх організаторів.

 

 

 

3. У разі проведення зборів, мітингів, конференцій знімання осіб, які беруть у них участь, може бути проведене лише особами, які мають на це дозвіл їх організаторів.

4. Знімання особи на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку без її згоди може бути проведене лише у випадках, передбачених законом.

 

 

 

4. Знімання особи на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку без її згоди може бути проведене лише у випадках, передбачених законом.

Стаття 300
Охорона інтересів особи, яка зображена на фотографіях
та у творах образотворчого мистецтва

 

 

 

Стаття 300
Охорона інтересів особи, яка зображена на фотографіях
та у творах образотворчого мистецтва

1. Фотографія, твір образотворчого мистецтва, де зображено особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою дітей, вдови (вдівця).

 

 

 

1. Фотографія, твір образотворчого мистецтва, де зображено особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою дітей, вдови (вдівця).

2. Згода, яку дала особа, зображена на фотографії, у творі образотворчого мистецтва, може бути після її смерті відкликана її дітьми, вдовою (вдівцем). Збитки у вигляді витрат, яких зазнав той, хто здійснював публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографій, твору образотворчого мистецтва, мають бути відшкодовані йому цими особами.

 

 

 

2. Згода, яку дала особа, зображена на фотографії, у творі образотворчого мистецтва, може бути після її смерті відкликана її дітьми, вдовою (вдівцем). Збитки у вигляді витрат, яких зазнав той, хто здійснював публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографій, твору образотворчого мистецтва, мають бути відшкодовані йому цими особами.

3. Якщо особа позувала авторові за плату, твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

 

 

 

3. Якщо особа позувала авторові за плату, твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

Особа, яка позувала за плату, може вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, твору образотворчого мистецтва - з умовою компенсації авторові або іншій особі пов'язаних з цим збитків.

225

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Частину другу пункту 3 статті300 викласти в такій редакції:

" Особа, яка позувала за плату, а після її смерті - її діти та вдова (вдівець), можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, твору образотворчого мистецтва - з умовою компенсації авторові або іншій особі пов'язаних із цим збитків."

Враховано

Особа, яка позувала за плату, а після її смерті - її діти та вдова (вдівець), можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, твору образотворчого мистецтва - з умовою компенсації авторові або іншій особі пов'язаних із цим збитків.

4. Фотографія може бути розповсюджена проти волі особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

 

 

 

4. Фотографія може бути розповсюджена проти волі особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Стаття 301
Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості

 

 

 

Стаття 301
Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості

1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

 

 

 

1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.

 

 

 

2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.

Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.

 

 

 

Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.

Стаття 302
Право на місце проживання

 

 

 

Стаття 302
Право на місце проживання

1. Фізична особа має право на місце проживання. Новонароджена дитина одержує право на місце проживання за місцем проживання своїх батьків (усиновлювачів).

 

 

 

1. Фізична особа має право на місце проживання. Новонароджена дитина одержує право на місце проживання за місцем проживання своїх батьків (усиновлювачів).

2. Фізична особа має право на вибір місця проживання та його зміну.

 

 

 

2. Фізична особа має право на вибір місця проживання та його зміну.

Стаття 303
Право на недоторканність житла

 

 

 

Стаття 303
Право на недоторканність житла

1. Житло особи є недоторканним.

 

 

 

1. Житло особи є недоторканним.

2. Вхід у житло інших осіб може відбутися лише за згодою тих, хто у ньому проживає.

 

 

 

2. Вхід у житло інших осіб може відбутися лише за згодою тих, хто у ньому проживає.

3. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення в житло чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку.

 

 

 

3. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення в житло чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку.

4. Особа не може бути виселена з житла, крім випадків, передбачених законом.

226

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Пункт 4 статті303 доповнити словами "або договором".

Враховано

4. Особа не може бути виселена з житла, крім випадків, передбачених законом або договором.

Стаття 304
Право на вибір роду занять

 

 

 

Стаття 304
Право на вибір роду занять

1. Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.

 

 

 

1. Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять.

2. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

 

 

 

2. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

3. Фізична особа не може бути присилувана до виконання примусової чи обов'язкової праці, крім випадків, коли це спричинено відбуванням покарання за вироком суду чи постановою адміністративного органу; несенням військової чи альтернативної (невійськової) служби; стихійним лихом, що загрожує життю та здоров'ю людей; введенням надзвичайного стану чи іншими винятковими обставинами.

 

 

 

3. Фізична особа не може бути присилувана до виконання примусової чи обов'язкової праці, крім випадків, коли це спричинено відбуванням покарання за вироком суду чи постановою адміністративного органу; несенням військової чи альтернативної (невійськової) служби; стихійним лихом, що загрожує життю та здоров'ю людей; введенням надзвичайного стану чи іншими винятковими обставинами.

Стаття 305
Право на пересування

 

 

 

Стаття 305
Право на пересування

1. Фізична особа має право на пересування.

 

 

 

1. Фізична особа має право на пересування.

2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.

 

 

 

2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.

Фізична особа, якій не виповнилося 14 років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

 

 

 

Фізична особа, якій не виповнилося 14 років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

3. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну.

 

 

 

3. Фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну.

Фізична особа, якій не виповнилося 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

 

 

 

Фізична особа, якій не виповнилося 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

4. Особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину або адміністративній провинності або ж відбуває покарання за їх вчинення, може бути відповідно до закону обмежена у здійсненні права на пересування.

 

 

 

4. Особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину або адміністративній провинності або ж відбуває покарання за їх вчинення, може бути відповідно до закону обмежена у здійсненні права на пересування.

5. Військовослужбовці строкової служби, а також ті, що відбувають альтернативну (невійськову) службу, можуть бути обмежені у здійсненні права на пересування.

 

 

 

5. Військовослужбовці строкової служби, а також ті, що відбувають альтернативну (невійськову) службу, можуть бути обмежені у здійсненні права на пересування.

6. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.

 

 

 

6. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.

7. Законом можуть бути встановлені особливі правила в'їзду на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.

 

 

 

7. Законом можуть бути встановлені особливі правила в'їзду на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.

Стаття 306
Право на об'єднання

 

 

 

Стаття 306
Право на об'єднання

1. Фізична особа має право на формальні та неформальні об'єднання для задоволення своїх особистих та майнових інтересів.

 

 

 

1. Фізична особа має право на формальні та неформальні об'єднання для задоволення своїх особистих та майнових інтересів.

2. Фізична особа має право бути засновником та членом об'єднань - відповідно до закону та статутів цих об'єднань.

 

 

 

2. Фізична особа має право бути засновником та членом об'єднань - відповідно до закону та статутів цих об'єднань.

Законом можуть бути встановлені заборони щодо участі в політичних партіях фізичних осіб, які обіймають відповідні державні посади або займаються іншим видом державної діяльності.

227

д. Головатий С.П. (в.о.№222)

Із пункту 2 статті 306 вилучити другу частину.

Враховано

Частина друга пункту 2 статті 306 вилучена.

Стаття 307
Право на мирні зібрання

 

 

 

Стаття 307
Право на мирні зібрання

1. Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо.

 

 

 

1. Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо.

2. Державні органи, відповідно до закону, можуть заборонити або припинити проведення зібрань, якщо вони порушують громадський порядок, створюють загрозу життю та здоров'ю їх учасників та інших осіб.

 

 

 

2. Державні органи, відповідно до закону, можуть заборонити або припинити проведення зібрань, якщо вони порушують громадський порядок, створюють загрозу життю та здоров'ю їх учасників та інших осіб.

 

 

 

 

 

КНИГА ТРЕТЯ
РЕЧЕВЕ ПРАВО

 

 

 

КНИГА ТРЕТЯ
РЕЧЕВЕ ПРАВО

Глава 22
Загальні положення про речеве право

 

 

 

Глава 22
Загальні положення про речеве право

Стаття 308
Поняття речевого права

228

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 308 викласти у новій редакції:

"Стаття 308
Поняття речевого права

Враховано редакційно

Стаття 308
Поняття речевого права

1. Речевим визнається право, яке забезпечує задоволення інтересів управоможеної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб.

 

Речевими є права, які має особа щодо речі, якою вона володіє і (або) користується, і (або) розпоряджається відповідно до закону або договору".

 

1. Речевим визнається право, яке забезпечує задоволення інтересів управоможеної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб.

2. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або договором.

 

 

 

2. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або договором.

Стаття 309
Підстави виникнення речевих прав

229

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 309 викласти в новій редакції:

"Стаття 309
Підстави виникнення речевих прав

Враховано редакційно

Стаття 309
Підстави виникнення речевих прав

Речеві права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду.

 

Речеві права виникають з підстав, передбачених пп. 1, 2 пункту 2 та пунктів 3, 4, 5 статті 11 цього Кодексу".

 

Речеві права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду.

Стаття 310
Об'єкти речевих прав

230

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 310 викласти в новій редакції:

"Стаття 310
Об'єкти речевих прав

Враховано редакційно

Стаття 310
Об'єкти речевих прав

Об'єктом речевих прав може бути рухоме і нерухоме майно тільки у вигляді речей (сукупності речей, цілісних майнових комплексів), цінних паперів, грошей.

 

Об'єктами речевих прав можуть бути: земельні ділянки, будівлі, споруди, житлові будинки, квартири, тварини, сукупності речей, цілісні майнові комплекси, гроші, цінні папери та інші речі".

 

Об'єктом речевих прав може бути рухоме і нерухоме майно тільки у вигляді речей (сукупності речей, цілісних майнових комплексів), цінних паперів, грошей.

Стаття 311
Суб'єкти речевих прав

 

 

 

Стаття 311
Суб'єкти речевих прав

Суб'єктами речевих прав можуть бути фізичні та юридичні особи, адміністративно-територіальні утворення, Автономна Республіка Крим, держава.

 

 

 

Суб'єктами речевих прав можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальна громада, Автономна Республіка Крим, держава.

Стаття 312
Види речевих прав

231

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 312 викласти в новій редакції:

"Стаття 312
Види речевих прав

Враховано редакційно

Стаття 312
Види речевих прав

1. Речевими правами є право власності, право володіння, а також сервітутні права, емфітевзис, суперфіцій, застава та інші права на чужі речі. Останні обтяжують (обмежують) право власності і дають можливість їх суб'єктам використовувати чужу річ лише певною мірою. Застава служить способом забезпечення зобов'язань.

 

Речевими правами є:

 

1. Речевими правами є право власності, право володіння, а також сервітутні права, емфітевзис, суперфіцій, застава та інші права на чужі речі. Останні обтяжують (обмежують) право власності і дають можливість їх суб'єктам використовувати чужу річ лише певною мірою. Застава служить способом забезпечення зобов'язань.

 

 

1) право власності;

 

 

 

 

2) право володіння чужою річчю;

 

 

 

 

3) право користування чужою річчю (сервітут);

 

 

 

 

4) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

 

 

 

 

5) право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій);

 

 

 

 

6) право заставоутримувача на заставлене майно;

 

 

 

 

7) інші права на чужі речі".

 

 

2. Не можуть бути об'єктом речевих прав на чужі речі такі речі, що вилучені з обігу.

 

 

 

2. Не можуть бути об'єктом речевих прав на чужі речі такі речі, що вилучені з обігу.

Стаття 313
Захист речевих прав

232

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 313 викласти в новій редакції:

"Стаття 313
Захист речевих прав

Враховано редакційно

Стаття 313
Захист речевих прав

1. Речеві права в разі їх порушення захищаються позовами, предметом яких є безпосередньо речі (речеві позови). Речеві позови йдуть слідом за речами і заявляються до того, хто на даний момент незаконно володіє річчю або перешкоджає користуватися нею.

 

1. Особа, речеве право якої порушене, має право на його захист відповідно до статті 15 цього Кодексу.

 

1. Речеві права в разі їх порушення захищаються позовами, предметом яких є безпосередньо речі (речеві позови). Речеві позови йдуть слідом за речами і заявляються до того, хто на даний момент незаконно володіє річчю або перешкоджає користуватися нею.

2. Речеві права управоможених осіб підлягають такому самому захисту, як і права власника (статті 385-395).

 

2. Позов про захист речевого права заявляється до особи, яка на момент звернення до суду незаконно володіє майном або чинить інші перешкоди у здійсненні цього права.

 

2. Речеві права управоможених осіб підлягають такому самому захисту, як і права власника (статті 385-395).

3. Власник, право власності якого обтяжене іншим речевим правом, зобов'язаний не перешкоджати суб'єктові іншого речевого права володіти і (або) користуватися та (або) розпоряджатися його майном відповідно до змісту цих прав і згідно із законом та договором.

 

3. Особа, яка не є власником майна, але має речеве право на нього, має право на захист від порушень цього права і з боку власника".

 

3. Власник, право власності якого обтяжене іншим речевим правом, зобов'язаний не перешкоджати суб'єктові іншого речевого права володіти і (або) користуватися та (або) розпоряджатися його майном відповідно до змісту цих прав і згідно із законом та договором.

У тому разі, якщо власник своїми діями чинить перешкоди здійсненню речевих прав, які обтяжують його право власності, до нього можуть бути заявлені позови осіб, які є суб'єктами цих речевих прав.

 

 

 

У тому разі, якщо власник своїми діями чинить перешкоди здійсненню речевих прав, які обтяжують його право власності, до нього можуть бути заявлені позови осіб, які є суб'єктами цих речевих прав.

Розділ І
Право власності

 

 

 

Розділ І
Право власності

Глава 23
Загальні положення про право власності

 

 

 

Глава 23
Загальні положення про право власності

Стаття 314
Поняття права власності

233

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 314 викласти в новій редакції:

"Стаття 314
Поняття права власності

Право власності - це права особи по володінню, користуванню, розпорядженню річчю, які вона має відповідно до закону і здійснює своєю волею, незалежно від волі інших осіб".

Враховано редакційно

Стаття 314
Поняття права власності

1. Правом власності є найбільш повне право, що його особа має на майно. Особа, яка є власником майна, безпосередньо впливає на це майно, спираючись на закон. Усі інші особи зобов'язані утримуватися від вчинення будь-яких дій, які можуть порушити право власності.

 

 

 

Правом власності є найбільш повне право, що його особа має на майно. Особа, яка є власником майна, безпосередньо впливає на це майно, спираючись на закон. Усі інші особи зобов'язані утримуватися від вчинення будь-яких дій, які можуть порушити право власності.

2. Власник має право на свій розсуд вчиняти щодо належного йому майна будь-які дії, що не суперечать законові та не порушують прав і таких, що охороняються законом, інтересів інших осіб. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

234

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Пункт 2 статті 314 виключити, оскільки він стосується здійснення права власності і має бути перенесений у статтю 316 з відповідними уточненнями.

Враховано

 

3. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

235

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Пункт 3 статті 314 виключити, оскільки він стосується суб'єктів права власності і має знаходитися в статті, де йдеться про суб`єктів. (Пропонується нова стаття 3191 "Суб'єкти права власності").

Враховано

 

Стаття 315
Зміст права власності

236

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 315 викласти в новій редакції:

"Стаття 315
Правоможності власника

Враховано редакційно

Стаття 315
Зміст права власності

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

 

1. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

 

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

2. Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю.

 

2. Правом володіння є можливість власника тримати річ у своєму фактичному або господарському підпорядкуванні.

 

2. Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю.

3. Правом користування визнається юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб.

 

3. Правом користування є можливість власника здобувати з майна його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб.

 

3. Правом користування визнається юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб.

4. Правом розпоряджання визнається юридично забезпечена можливість визначати долю речі.

 

4. Правом розпорядження є можливість вчинення щодо речі правочинів, які спрямовані на передачу права власності або окремих прав власника іншим особам".

 

4. Правом розпоряджання визнається юридично забезпечена можливість визначати долю речі.

5. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.

 

 

 

5. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.

Стаття 316
Здійснення права власності

237

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Статтю 316 викласти в такій редпакції:

Враховано

Стаття 316
Здійснення права власності

1. Власність зобов'язує. При здійсненні права власності власник спирається безпосередньо на закон і діє незалежно від влади всіх інших осіб стосовно до однієї й тієї самої речі.

 

1. При здійсненні права власності власник спирається безпосередньо на закон і діє незалежно від влади всіх інших осіб стосовно до однієї й тієї самої речі.

 

1. При здійсненні права власності власник спирається безпосередньо на закон і діє незалежно від влади всіх інших осіб стосовно до однієї й тієї самої речі.

2. Право власності є безстроковим.

 

2. Право власності є безстроковим.

 

2. Право власності є безстроковим.

 

 

3. Власність зобов'язує. Власник має право на свій розсуд вчинити щодо належного йому майна будь-які дії, що не суперечать законові та не порушують прав і таких, що охороняються, інтересів інших осіб.

 

3. Власність зобов'язує. Власник має право на свій розсуд вчинити щодо належного йому майна будь-які дії, що не суперечать законові та не порушують прав і таких, що охороняються, інтересів інших осіб.

 

 

4. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.

 

4. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.

 

238

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 316 викласти в новій редакції:

"Стаття 316
Здійснення права власності

Враховано редакційно

 

 

 

1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд.

 

 

 

 

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

 

 

 

 

При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

 

 

 

 

3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

 

 

 

 

4. Держава не втручається у здійснення особою свого права власності.

 

 

 

 

5. У випадках і в порядку, встановлених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами".

 

 

 

239

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3161.

"Стаття 3161
Використання праці фізичних осіб при здійсненні права власності

Відхилено,

Оскільки це не є предметом регулювання кодексу

 

 

 

1. Власник має право на підставі договору використовувати працю фізичних осіб.

 

 

 

 

2. Власник зобов'язаний забезпечити фізичній особі, праця якої використовується, соціальні, економічні гарантії та права, передбачені законом".

 

 

 

240

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3162.

"Стаття 3162 Використання власником свого майна для підприємницької діяльності

Враховано в тексті Кодексу

 

 

 

1. Власник має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності.

 

 

 

 

Власник помешкання (будинку, квартири, садиби) не може використовувати їх для промислового виробництва.

 

 

 

 

2. Результати господарського використання майна (готова продукція, одержані доходи) належать власникові цього майна, якщо інше не встановлено законом або договором.

 

 

 

 

3. Власник засобів виробництва та іншого майна має право створити відповідно до закону юридичну особу, за якою закріпити це майно. Юридична особа здійснює право володіння, користування, розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту".

 

 

Стаття 317
Недоторканність права власності

241

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Викласти статтю 317 в такій редакції:

"Стаття 317
Непорушність права власності

Враховано

Стаття 317
Непорушність права власності

1. Право власності є недоторканним.

 

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

 

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Власник не може бути обмежений у здійсненні права власності, його не може бути позбавлено права власності - крім випадків, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами.

 

2. Випадки позбавлення права власності чи обмеження його здійснення допускаються лише на основі Конституції України або закону.

 

2. Випадки позбавлення права власності чи обмеження його здійснення допускаються лише на основі Конституції України або закону.

 

 

3. Примусове відчуження майна для державних і суспільних потреб може бути здійснено лише за умови попереднього та рівноцінного його відшкодування".

 

3. Примусове відчуження майна для державних і суспільних потреб може бути здійснено лише за умови попереднього та рівноцінного його відшкодування".

 

242

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 317 викласти в новій редакції:

"Стаття 317
Непорушність права власності

Враховано

 

 

 

1. Право власності є непорушним.

 

 

 

 

2. Майно не може бути відібране у власника, а його право власності свавільно припинене.

 

 

 

 

Позбавлення особи права власності допускається лише на підставі Конституції, цього Кодексу, інших законів України.

 

 

 

 

Особа може бути позбавлена права власності, якщо вироком, рішенням суду буде встановлено, що вона заволоділа майном внаслідок вчинення злочину або іншої протиправної поведінки.

 

 

 

 

3. Особа може бути позбавлена права власності у зв'язку з зверненням стягнення на нього за рішенням суду.

 

 

 

 

4. Примусове відчуження майна для державних чи суспільних потреб може відбутися лише за умови попереднього відшкодування його дійсної вартості.

 

 

 

 

5. Право власності є безстроковим.

Зміна громадянства та місця проживання власника не припиняють його права власності".

 

 

Стаття 318
Тягар утримання майна

243

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 318 викласти в новій редакції:

"Стаття 318
Обов'язки власника

Враховано в інших статтях Кодексу

Стаття 318
Тягар утримання майна

Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, якщо інше не передбачено законом.

 

1. Власність зобов'язує.

 

Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, якщо інше не передбачено законом.

 

 

2. Власник зобов'язаний:

 

 

 

 

1) не порушувати права та інтереси, що охороняються законом, інших фізичних, юридичних осіб та держави;

 

 

 

 

2) не завдавати шкоди навколишньому середовищу;

 

 

 

 

3) не чинити перешкод іншим особам у здійсненні їх речевих прав щодо його майна.

 

 

 

 

3. Власник земельної ділянки зобов'язаний використовувати її за цілевим призначенням, не допускати її погіршення та псування.

 

 

 

 

4. Власник тварин зобов'язаний піклуватися про них, поважати їх право на життя.

 

 

 

 

5. Власник речей, які виконують соціальну функцію (земельні ділянки, цілісні майнові комплекси, житлові будинки, національні, історичні, культурні цінності тощо) зобов'язаний утримувати їх в належному стані.

 

 

 

 

6. Законом можуть бути передбачені інші дії, які власник зобов'язаний вчиняти, або від вчинення яких він зобов'язаний утримуватися".

 

 

Стаття 319
Ризик випадкового знищення майна

244

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Назву статті 319 викласти в такій редакції:

"Стаття 319
Ризик випадкового знищення та пошкодження майна".

Враховано

Стаття 319
Ризик випадкового знищення та пошкодження майна

 

245

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 319 викласти в новій редакції:

Враховано частково

 

Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження (зіпсування) майна несе його власник, якщо інше не передбачено договором.

 

Ризик випадкового знищення та ризик випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не передбачено законом або договором".

 

Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження (зіпсування) майна несе його власник, якщо інше не передбачено договором.

 

246

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Доповнити проект новою статею такого 3191 змісту:

Враховано

 

 

 

"Стаття 3191
Суб'єкти права власності

 

"Стаття 3191
Суб'єкти права власності

 

 

1. Суб'єктами права власності є український народ, фізичні особи, юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

 

1. Суб'єктами права власності є український народ, фізичні особи, юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

 

 

2. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом".

 

2. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом".

Стаття 320
Власність українського народу

247

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 320:

Враховано частково

Стаття 320
Право власності ласність Українського народу

 

 

1) Назву статті викласти в новій редакції: "Стаття 320. Право власності Українського народу".

 

 

 

 

2) У пункті 1 після першого речення додати слова: "Земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави".

 

 

 

 

3) Друге речення вважати другою частиною цього пункту".

 

 

1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

248

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Друге речення пункту 1 статті 320 зробити пунктом 2, змінивши нумерацію пунктів.:

"2. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією."

Враховано

1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу.

 

 

 

 

2. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

2. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

 

 

 

3. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Стаття 321
Право власності фізичних осіб

249

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Статтю 321 об'єднати із статтею 322 і викласти в такій редакції:

"Стаття 321
Право приватної власності фізичних та юридичних осіб

Враховано

 

Стаття 321
Право приватної власності фізичних та юридичних осіб

1. Кожна фізична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

 

1. Право приватної власності належить фізичним та юридичним особам. Кожна фізична та юридична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою".

 

1. Право приватної власності належить фізичним та юридичним особам. Кожна фізична та юридична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою".

2. Право приватної власності набувається і може бути припинене в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами.

 

2. Право приватної власності набувається і може бути припинене в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами.

 

2. Право приватної власності набувається і може бути припинене в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами.

3. У власності фізичних осіб - суб'єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам.

 

3. У власності фізичних та юридичних осіб - суб'єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам.

 

3. У власності фізичних та юридичних осіб - суб'єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам.

4. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних осіб, не є обмеженими - крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом.

 

4. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими - крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом.

 

4. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими - крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом.

 

 

5. Особливості набуття та припинення права власності юридичних осіб на майно, володіння, користування та розпоряджання ним встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

 

5. Особливості набуття та припинення права власності юридичних осіб на майно, володіння, користування та розпоряджання ним встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

 

250

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 321 викласти в новій редакції:

"Стаття 321
Право приватної власності фізичних та юридичних осіб

Враховано редакційно

 

 

 

1. У власності фізичних та юридичних осіб може бути будь-яке майно.

 

 

 

 

Законом можуть встановлюватися види майна, яке не може належати фізичним і (або) юридичним особам.

 

 

 

 

2. Законом можуть встановлюватися види майна, яке фізичні та юридичні особи можуть набути лише з дотриманням вимог, що встановлені законом.

 

 

 

 

3. Кількість майна, яке може належати фізичним та юридичним особам, не обмежується".

 

 

Стаття 322
Право власності юридичних осіб

251

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 322 виключити.

Вравховано

Статтю 322 виключено ( об'єднується зі статтею 321).

1. У власності юридичних осіб - суб'єктів права власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати юридичним особам.

 

 

 

 

2. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності юридичних осіб, не є обмеженими - крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом.

 

 

 

 

3. Особливості набуття та припинення права власності юридичних осіб на майно, володіння, користування та розпоряджання ним встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

 

 

 

 

Стаття 323
Право власності держави, Автономної Республіки Крим
і адміністративно-територіальних утворень

252

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Статтю 323 розділити на три частини, зробивши три окремі статті:

"Стаття 323
Право власності держави Україна

Враховано

Стаття 323
Право власності держави Україна

1. Право власності держави, Автономної Республіки Крим і адміністративно-територіальних утворень поширюється на кошти, що належать державі, Автономній Республіці Крим та адміністративно-територіальним утворенням у формі відповідної скарбниці, а також на майно, не закріплене за юридичними особами, створеними державою, Автономною Республікою Крим та адміністративно-територіальними утвореннями. Від імені держави, Автономної Республіки Крим та адміністративно-територіальних утворень діють відповідні органи, визначені статтями 153-156 цього Кодексу.

 

1. Держава має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою.

 

1. Держава має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою.

2. Суб'єктами права власності на майно, закріплене державою, Автономною Республікою Крим і адміністративно-територіальними утвореннями за створеними ними юридичними особами, є ці юридичні особи. Відносини державних юридичних осіб, а також юридичних осіб, створених Автономною Республікою Крим і адміністративно-територіальними утвореннями, з органами, що їх утворили, а також відносини щодо їх поділу, виділу, злиття і приєднання, ліквідації зазначених юридичних осіб, щодо їх кредитування та наділення майном регулюються спеціальним законом.

 

2. Право власності держави поширюється на кошти, що їй належать у формі державної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

 

2. Право власності держави поширюється на кошти, що їй належать у формі державної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

3. Законом визначаються види майна, які можуть перебувати тільки у власності держави, Автономної Республіки Крим і адміністративно-територіальних утворень.

 

3. Суб'єктами права власності на майно, передане державою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".

 

3. Суб'єктами права власності на майно, передане державою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".

 

 

"Стаття 3231
Право власності Автономної Республіки Крим

 

"Стаття 3231
Право власності Автономної Республіки Крим

 

 

1. Автономна Республіка Крим має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою.

 

1. Автономна Республіка Крим має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою.

 

 

2. Право власності Автономної Республіки Крим поширюється на кошти, що їй належать у формі її скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим.

 

2. Право власності Автономної Республіки Крим поширюється на кошти, що їй належать у формі її скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим.

 

 

3. Суб'єктами права власності на майно, передане Автономною Республікою Крим створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".

 

3. Суб'єктами права власності на майно, передане Автономною Республікою Крим створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".

 

 

"Стаття 3232
Право комунальної власності

 

Стаття 3232
Право комунальної власності

 

 

1. Право комунальної власності належить в Україні територіальним громадам.

Територіальні громади мають право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою.

 

1. Право комунальної власності належить в Україні територіальним громадам.

Територіальні громади мають право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном повною мірою.

 

 

2. Право власності територіальної громади поширюється на кошти, що їй належать у формі комунальної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах територіальної громади право власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

 

2. Право власності територіальної громади поширюється на кошти, що їй належать у формі комунальної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах територіальної громади право власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

 

 

3. Суб'єктами права власності на майно, передане територіальною громадою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".

 

3. Суб'єктами права власності на майно, передане територіальною громадою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".

 

253

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3231

"Стаття 3231 Співвідношення права власності держави, Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальні громади та права власності юридичних осіб, що створені ними.

Враховано частково

 

 

 

1. Держава, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальна громада мають право контролювати використання майна, що передано ними юридичним особам.

 

 

 

 

2. Держава, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальна громада не можуть вилучити у юридичних осіб майно, яке було їм передано у власність помимо їх згоди.

 

 

 

 

3. У зв'язку з ліквідацією юридичної особи, майно, що було передано їй у власність, після задоволення вимог кредиторів, передається її засновникові: державі, Автономній Республіці Крим, адміністративно-територіальній громаді.

 

 

 

 

Статутом юридичної особи визначається частина прибутку від діяльності юридичної особи, яка повинна бути передана й засновнику: державі, Автономній Республіці Крим, адміністративно-територіальній громаді".

 

 

 

254

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3232.

"Стаття 3232
Співвідношення права власності фізичної особи, юридичної особи та права власності створених ними юридичних осіб

Враховано частково

 

 

 

1. Фізична особа, юридична особа, яка створила юридичну особу і передала їй у власність своє майно, має право контролювати використання майна, що передано ними юридичним особам.

 

 

 

 

2. Фізична особа, юридична особа, яка створила юридичну особу, не може вилучити у юридичних осіб майно, яке було їм передано у власність помимо їх згоди.

 

 

 

 

3. У зв'язку з ліквідацією юридичної особи, майно, що було передано їй у власність, після задоволення вимог кредиторів, передається її засновникові: фізичній особі, юридичній особі.

 

 

 

 

Статутом юридичної особи визначається частина прибутку від діяльності юридичної особи, яка повинна бути передана її засновникові".

 

 

Глава 24
Виникнення права власності

 

 

 

Глава 24
Виникнення права власності

Стаття 324
Підстави виникнення права власності

255

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 324 викласти в новій редакції:

"Стаття 324
Підстави виникнення права власності

Враховано редакційно

Стаття 324
Підстави виникнення права власності

1. Право власності на нову річ, що виготовлена та створена особою для себе з додержанням закону та інших правових актів, набувається цією особою.

 

1. Особа, яка виготовила (створила) річ, є її власником.

 

1. Право власності на нову річ, що виготовлена та створена особою для себе з додержанням закону та інших правових актів, набувається цією особою.

 

 

Особа, яка виготовила (створила) річ на підставі договору з іншою особою, зі своїх матеріалів, є її власником.

 

 

2. Вироблена продукція, прирощення, плоди та доходи, отримані від використання майна, належать власникові цього майна, якщо інше не передбачено законом.

 

2. Право власності на річ, яка має власника, може перейти до іншої особи лише на підставі договору з ним.

 

2. Вироблена продукція, прирощення, плоди та доходи, отримані від використання майна, належать власникові цього майна, якщо інше не передбачено законом.

3. Право власності на майно, що має власника, може набуватися іншою особою на підставі договору купівлі-продажу, дарування або іншого правочину про відчуження цього майна. Відчуження майна від власника іншою особою супроти волі власника не допускається - крім випадків, передбачених законом.

 

3. Право власності виникає у разі прийняття спадщини.

 

3. Право власності виникає у разі прийняття спадщини.

4. У випадках та в порядку, що передбачені цим Кодексом, особа може набути права власності на майно, що не має власника, власник якого невідомий, або на майно, від якого власник відмовився чи щодо якого від втратив право власності, а також за іншими підставами, передбаченими законом.

 

4. Право власності виникає з інших підстав, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором".

 

4. У випадках та в порядку, що передбачені цим Кодексом, особа може набути права власності на майно, що не має власника, власник якого невідомий, або на майно, від якого власник відмовився чи щодо якого від втратив право власності, а також за іншими підставами, передбаченими законом.

5. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо власникові на законних підставах відмовлено у праві зажадання цього майна.

 

 

 

5. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо власникові на законних підставах відмовлено у праві зажадання цього майна.

 

256

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3241.

"Стаття 3241
Презумпція правозгідності набуття права власності.

Враховано в тексті Кодексу

 

 

 

1. Право власності не може виникнути з підстав, заборонених законом.

 

 

 

 

2. Набуття особою права власності на майно вважається правозгідним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття майна встановлена рішенням (вироком) суду".

 

 

 

257

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3242.

"Стаття 3242
Виникнення права власності у незаконного добросовісного набувача

Враховано в тексті Кодексу

 

 

 

Якщо річ відчужена особою, яка не є її власником і не була управнена власником на таке відчуження, набувач речі стає її власником у разі, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу вона не може бути відсуджена у нього".

 

 

Стаття 325
Виникнення права власності
на новостворене нерухоме майно

 

 

 

Стаття 325
Виникнення права власності
на новостворене нерухоме майно

1. Право власності на будівлі, споруди, а також на інше таке, що створюється, нерухоме майно виникає з моменту завершення створення цього майна.

 

 

 

1. Право власності на будівлі, споруди, а також на інше таке, що створюється, нерухоме майно виникає з моменту завершення створення цього майна.

Якщо законодавством або іншим договором передбачено приймання завершених будівельних об'єктів, то створення відповідного майна вважається завершеним з моменту такого прийняття.

 

 

 

Якщо законодавством або іншим договором передбачено приймання завершених будівельних об'єктів, то створення відповідного майна вважається завершеним з моменту такого прийняття.

У випадках коли нерухоме майно підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації, право власності на нього виникає з моменту такої реєстрації.

 

 

 

У випадках коли нерухоме майно підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації, право власності на нього виникає з моменту такої реєстрації.

Відмова у реєстрації може бути оскаржена в суді.

 

 

 

Відмова у реєстрації може бути оскаржена в суді.

2. До завершення створення нерухомого майна, а у відповідних випадках до його державної реєстрації, до майна застосовуються правила про право власності на матеріали та на інше майно, що з них майно створюється.

258

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Викласти пункт 2 статті 325 в такій редакції:

"2. Правила про право власності на матеріали, з яких нерухоме майно створюється, застосовуються до нествореного повністю нерухомого майна залежно від ступеня готовності будівлі, іншої споруди тощо. В окремих випадках, при високому ступені готовності будівлі, споруди, можуть застосовуватися правила про право власності на нерухоме майно, ще до завершення його створення".

Враховано

2. Правила про право власності на матеріали, з яких нерухоме майно створюється, застосовуються до нествореного повністю нерухомого майна залежно від ступеня готовності будівлі, іншої споруди тощо. В окремих випадках, при високому ступені готовності будівлі, споруди, можуть застосовуватися правила про право власності на нерухоме майно, ще до завершення його створення

3. Правовий режим земельної ділянки, на якій знаходиться новостворене нерухоме майно, визначається за правилами статті 374 цього Кодексу.

 

 

 

3. Правовий режим земельної ділянки, на якій знаходиться новостворене нерухоме майно, визначається за правилами статті 374 цього Кодексу.

 

259

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 325 викласти в новій редакції:

"Стаття 325
Виникнення права власності на будівлі, споруди

Враховано редакційно

 

 

 

1. Право власності на будівлі, споруди, а також на іншу нерухому річ, що створюється, виникає з моменту завершення будівництва (створення речі).

 

 

 

 

Якщо законом або договором передбачено прийняття будівель і споруд до експлуатації, право власності виникає з моменту такого прийняття.

 

 

 

 

Якщо будівля, споруда, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.

 

 

 

 

2. До завершення будівництва (створення речі) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які використані в процесі цього будівництва.

 

 

 

 

3. За заявою зацікавленої особи суд може визнати за нею право власності на недобудовану будівлю, споруду у разі, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана, відповідно до проекту є незначною".

 

 

Стаття 326
Переробка

260

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 326 викласти в новій редакції:

"Стаття 326
Переробка речі

Враховано редакційно

Стаття 326
Переробка

1. Право власності на нову рухому річ, яку особа виготовила шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не передбачено законом.

 

1. Переробкою є використання однієї речі, в результаті чого створюється нова річ.

 

1. Право власності на нову рухому річ, яку особа виготовила шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не передбачено законом.

2. Якщо вартість переробки істотно перевищує вартість матеріалів, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила переробку, - за умови, що вона діяла добросовісно.

 

2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не стає власником нової речі.

 

2. Якщо вартість переробки істотно перевищує вартість матеріалів, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила переробку, - за умови, що вона діяла добросовісно.

3. Якщо інше не передбачено договором, власник матеріалу, що набув право власності на виготовлену ним річ, зобов'язаний компенсувати особі, що здійснила переробку, її вартість.

 

3. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість речі, яка була використана для цього, власником нової речі стає особа, яка вчинила таку переробку.

 

3. Якщо інше не передбачено договором, власник матеріалу, що набув право власності на виготовлену ним річ, зобов'язаний компенсувати особі, що здійснила переробку, її вартість.

У разі набуття права власності на нову річ особою, що здійснила переробку, ця особа зобов'язана відповідно відшкодувати власникові матеріалу його вартість та відшкодувати завдані збитки.

 

Власник речі, яка була самочинно використана, має право на виплату її вартості, відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди.

 

У разі набуття права власності на нову річ особою, що здійснила переробку, ця особа зобов'язана відповідно відшкодувати власникові матеріалу його вартість та відшкодувати завдані збитки.

 

 

4. Якщо власником нової речі стає власник речі, яка була перероблена, він зобов'язаний оплатити особі, яка здійснила переробку, вартість роботи".

 

 

Стаття 327
Привласнення загальнодоступних дарів природи

261

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 327 викласти в новій редакції:

"Стаття 327
Привласнення загальнодоступних дарів природи

Враховано редакційно

Стаття 327
Привласнення загальнодоступних дарів природи

У разі якщо відповідно до закону, місцевих звичаїв чи за наданим власником загальним дозволом у лісах, водоймах і на іншій території допускається збирання ягід, ловля риби, збирання чи здобування інших речей, право власності на відповідні речі набуває особа, що здійснює збирання або здобування.

 

Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ в лісі, водоймі тощо, є їх власником, якщо вона діяла відповідно закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної території".

 

У разі якщо відповідно до закону, місцевих звичаїв чи за наданим власником загальним дозволом у лісах, водоймах і на іншій території допускається збирання ягід, ловля риби, збирання чи здобування інших речей, право власності на відповідні речі набуває особа, що здійснює збирання або здобування.

Стаття 328
Самочинне будівництво

262

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 328 перенести після 374.

Відхилено

Стаття 328
Самочинне будівництво

1. Житловий будинок, інша будівля, споруда або інше нерухоме майно вважаються зведеними самочинно, якщо їх споруджено на земельній ділянці, яку не відведено для цієї мети у встановленому порядку чи без належного дозволу, або з істотними відхиленнями від будівельних норм і правил. Особа, що зводить таку будівлю, не набуває на неї права власності. Вона не має права розпоряджатися цією будівлею - продавати її, дарувати, здавати в оренду, вчиняти щодо неї інші правочини.

263

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

В пункті першому статтю 328 після слів "належного дозволу" доповноити "або належно затвердженого проекту, чи"

Враховано

1. Житловий будинок, інша будівля, споруда або інше нерухоме майно вважаються зведеними самочинно, якщо їх споруджено на земельній ділянці, яку не відведено для цієї мети у встановленому порядку чи без належного дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від будівельних норм і правил. Особа, що зводить таку будівлю, не набуває на неї права власності. Вона не має права розпоряджатися цією будівлею - продавати її, дарувати, здавати в оренду, вчиняти щодо неї інші правочини.

2. Самочинно зведена будівля за позовом відповідного органу може бути безоплатно вилучена судом і зарахована у власність адміністративно-територіального утворення, на території якого вона знаходиться, а також за рішенням цього органу знесена самою особою, що здійснила самочинне будівництво, або ж її коштом.

264

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

В пункті 2 статті 328 внести редакційні правки: доповнити слова "місцевого самоврядування" після слів "відповідного органу"; слова "адміністративно-територіального утворення, на території якого вона знаходиться" замінити словами "територіальної громади".

Враховано

2. Самочинно зведена будівля за позовом відповідного органу місцевого самоврядування може бути безоплатно вилучена судом і зарахована у власність територіальної громади, а також за рішенням цього органу знесена самою особою, що здійснила самочинне будівництво, або ж її коштом.

3. За особою, що самочинно звела будівлю, право власності на цю будівлю може бути визнане рішенням суду тільки за умови, що цій особі буде надано у встановленому порядку земельну ділянку, на якій знаходиться будівля, або земельна ділянка вже їй належить.

 

 

 

3. За особою, що самочинно звела будівлю, право власності на цю будівлю може бути визнане рішенням суду тільки за умови, що цій особі буде надано у встановленому порядку земельну ділянку, на якій знаходиться будівля, або земельна ділянка вже їй належить.

4. Право власності на самочинно зведену будівлю може бути визнане судом також за особою, якій належить земельна ділянка, де зведено будівлю. У цьому випадку особа, у власності, у володінні чи в користуванні якої перебуває земельна ділянка, відшкодовує самочинному забудовникові витрати у справжньому розмірі, що його визначає суд. За відсутності на це згоди особи, на земельній ділянці якої самочинно споруджено будівлю, зазначена будівля підлягає знесенню за рахунок самочинного забудовника.

 

 

 

4. Право власності на самочинно зведену будівлю може бути визнане судом також за особою, якій належить земельна ділянка, де зведено будівлю. У цьому випадку особа, у власності, у володінні чи в користуванні якої перебуває земельна ділянка, відшкодовує самочинному забудовникові витрати у справжньому розмірі, що його визначає суд. За відсутності на це згоди особи, на земельній ділянці якої самочинно споруджено будівлю, зазначена будівля підлягає знесенню за рахунок самочинного забудовника.

5. Право власності на самочинно зведену будівлю не може бути визнане за особами, зазначеними у пп. 3, 4 цієї статті, якщо збереження самочинно зведеної будівлі матиме наслідком порушення прав і таких, що охороняються законом, інтересів будь-яких осіб.

 

 

 

5. Право власності на самочинно зведену будівлю не може бути визнане за особами, зазначеними у пп. 3, 4 цієї статті, якщо збереження самочинно зведеної будівлі матиме наслідком порушення прав і таких, що охороняються законом, інтересів будь-яких осіб.

 

265

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Доповнити статтю 328 новими пунктами 6 та 7 такого змісту:

Враховано

 

 

 

6. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, яка є власністю держави або територіальної громади без відповідного дозволу, районна, міська державна адміністрація або орган територіальної громади має подати до суду позовну заяву про передачу будівлі у власність держави або територіальної громади або про її знесення.

 

6. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, яка є власністю держави або територіальної громади без відповідного дозволу, районна, міська державна адміністрація або орган територіальної громади має подати до суду позовну заяву про передачу будівлі у власність держави або територіальної громади або про її знесення.

 

 

У разі передачі будівлі у власність держави або територіальної громади забудовник має право на компенсацію її вартості.

 

У разі передачі будівлі у власність держави або територіальної громади забудовник має право на компенсацію її вартості.

 

 

7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, за позовом районної, міської державної адміністрації або органу територіальної громади суд може постановити рішення, яким зобов'язати забудовника провести відповідну перебудову.

 

7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, за позовом районної, міської державної адміністрації або органу територіальної громади суд може постановити рішення, яким зобов'язати забудовника провести відповідну перебудову.

 

 

Якщо така перебудова неможлива, або забудовник відмовляється від її проведення, за рішенням суду така будівля підлягає зносу за рахунок забудовника. Крім цього, забудовник зобов'язується відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

 

Якщо така перебудова неможлива, або забудовник відмовляється від її проведення, за рішенням суду така будівля підлягає зносу за рахунок забудовника. Крім цього, забудовник зобов'язується відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Стаття 329
Момент виникнення права власності
у набувача за договором

266

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 329:

Відхилено

Стаття 329
Момент виникнення права власності
у набувача за договором

1. Право власності у набувача за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не обумовлено договором чи не встановлено законом.

 

 

 

1. Право власності у набувача за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не обумовлено договором чи не встановлено законом.

2. Переданням речі визнається вручення речі набувачеві, а також і здача речі транспортній організації для відправлення її набувачеві, і здача речі на пошту для пересилання набувачеві речі, відчуженої без зобов'язання доставки. До передання речі прирівнюється передання коносамента обо ж іншого товарно-розпорядчого документа на річ. Якщо на момент укладення договору набувач уже володіє річчю, вона вважається такою, що передана йому з моменту фактичного надходження у володіння.

 

1) із пункту 2 виключити останнє речення.

2) у пункті 2 виключити слова "крім випадків...".

 

2. Переданням речі визнається вручення речі набувачеві, а також і здача речі транспортній організації для відправлення її набувачеві, і здача речі на пошту для пересилання набувачеві речі, відчуженої без зобов'язання доставки. До передання речі прирівнюється передання коносамента обо ж іншого товарно-розпорядчого документа на річ. Якщо на момент укладення договору набувач уже володіє річчю, вона вважається такою, що передана йому з моменту фактичного надходження у володіння.

3. Право власності на річ за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або ж з моменту набуття рішенням суду законної сили про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально, - крім випадків, передбачених пп. 1, 2, 4 цієї статті.

 

 

 

3. Право власності на річ за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або ж з моменту набуття рішенням суду законної сили про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально, - крім випадків, передбачених пп. 1, 2, 4 цієї статті.

4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту його реєстрації.

 

3) у пункті 4 слово "його" замінити на "такої".

 

4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту його реєстрації.

 

267

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Доповнити Кодекс статтею 3291 такого змісту:

"Стаття 3291
Перехід та реалізація права власності на цінні папери

Враховано

Стаття 3291
Перехід та реалізація права власності на цінні папери

 

 

1. Право власності на цінні папери на пред'явника переходить до нового власника:

 

1. Право власності на цінні папери на пред'явника переходить до нового власника:

 

 

1) при документарній формі - з моменту передачі (поставки) цінних паперів;

 

1) при документарній формі - з моменту передачі (поставки) цінних паперів;

 

 

2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам - із моменту зарахування їх на рахунок зберігача.

 

2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам - із моменту зарахування їх на рахунок зберігача.

 

 

Право власності на іменні цінні папери переходить до нового власника:

 

Право власності на іменні цінні папери переходить до нового власника:

 

 

1) при документарній формі випуску - з моменту перереєстрації цінних паперів на ім'я нового власника в реєстрі власників іменних цінних паперів;

 

1) при документарній формі випуску - з моменту перереєстрації цінних паперів на ім'я нового власника в реєстрі власників іменних цінних паперів;

 

 

2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам - з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача."

 

2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам - з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача."

 

 

Права на управління, одержання доходу тощо, що випливають з іменних цінних паперів незалежно від форми випуску цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів, якщо інший спосіб не передбачений спеціальним законом.

 

Права на управління, одержання доходу тощо, що випливають з іменних цінних паперів незалежно від форми випуску цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів, якщо інший спосіб не передбачений спеціальним законом.

 

 

2. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису - індосамента. Індосант несе відповідальність не лише за існування права, але й за його здійснення.

 

2. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису - індосамента. Індосант несе відповідальність не лише за існування права, але й за його здійснення.

 

 

Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером - індосат. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передавання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

 

Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером - індосат. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передавання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

 

 

Особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед її власником солідарно. У разі задоволення вимоги власника цінного паперу про виконання посвідченого цим папером обов'язку однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотньої вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.

 

Особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед її власником солідарно. У разі задоволення вимоги власника цінного паперу про виконання посвідченого цим папером обов'язку однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотньої вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.

Стаття 330
Безгосподарне майно

 

 

 

Стаття 330
Безгосподарне майно

1. Безгосподарним вважається майно, яке не має володільця або володілець якого невідомий.

268

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

В статті 330 слова "володільця" та "володілець" замінити словами "власника" та "власник"

Враховано

1. Безгосподарним вважається майно, яке не має власника або власник якого невідомий.

 

269

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 330 викласти в новій редакції:

"Стаття 330
Безхазяйне майно

Враховано частково

 

 

 

1. Безхазяйним є майно, власник якого невідомий.

 

 

 

 

До безхазяйного майна, яке є скарбом, застосовується стаття 329 цього Кодексу.

 

 

2. Право власності на безгосподарне рухоме майно може набуватися за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на майно, від якого власник відмовився (стаття 332 цього Кодексу), про набуття права власності на знахідку (стаття 334 цього Кодексу), про скарб (стаття 339 цього Кодексу).

 

2. Безхазяйним є майно, власник якого відмовився від нього.

 

2. Право власності на безгосподарне рухоме майно може набуватися за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на майно, від якого власник відмовився (стаття 332 цього Кодексу), про набуття права власності на знахідку (стаття 334 цього Кодексу), про скарб (стаття 339 цього Кодексу).

3. Безгосподарні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, за заявою відповідного органу.

 

3. Безхазяйним є майно, власник якого не засвідчив свою відмову від нього, але не проявляє щодо нього жодного інтересу.

 

3. Безгосподарні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, за заявою відповідного органу.

Зі спливом одного року з дня поставлення на облік безгосподарного нерухомого майна орган, уповноважений управляти майном відповідного адміністративно-територіального утворення, може звернутися до суду із заявою про визнання цього майна таким, що надійшло у власність цього адміністративно-територіального утворення. Наявність рішення суду про визнання майна таким, що надійшло у власність відповідного адміністративно-територіального утворення, не перешкоджає вчиненню позову про повернення цього нерухомого майна колишньому власникові.

 

 

 

Наявність рішення суду про визнання майна таким, що надійшло у власність відповідної територіальної громади, не перешкоджає вчиненню позову про повернення цього нерухомого майна колишньому власникові.

 

 

 

 

Після спливу одного року з дня взяття безгосподарного нерухомого майна на облік, орган управління відповідної територіальної громади має право подати до суду заяву про надання громаді права володіння та користування цим майном.

Безгосподарне нерухоме майно, не визнане за рішенням суду таким, що надійшло у власність адміністративно-територіального утворення, може бути знову прийняте у володіння, користування та розпоряджання власником, що його залишив, або ж набуватися у володіння за набувальною давністю.

 

 

 

Безгосподарне нерухоме майно, не визнане за рішенням суду таким, що надійшло у власність територіальної громади, може бути знову прийняте у володіння, користування та розпоряджання власником, що його залишив, або ж набуватися у володіння за набувальною давністю.

 

 

4. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, про що робиться оголошення в пресі.

 

 

 

 

Після спливу одного року з дня взяття безгосподарного нерухомого майна на облік, орган управління відповідної територіальної громади має право подати до суду заяву про надання громаді права володіння та користування цим майном.

 

 

 

 

За заявою фізичної чи юридичної особи орган управління адміністративної громади має право передати їм безхазяйне рухоме майно у володіння та користування".

 

 

Стаття 331
Відумерлість майна

 

 

 

Стаття 331
Відумерлість майна

1. Відумерлим вважається майно у разі смерті особи, якій воно належало на праві власності, і якщо у цієї особи немає спадкоємців за заповітом або за законом. Відумерлість майна визначається судом.

 

 

 

1. Відумерлим вважається майно у разі смерті особи, якій воно належало на праві власності, і якщо у цієї особи немає спадкоємців за заповітом або за законом. Відумерлість майна визначається судом.

2. Порядок визнання майна відумерлим і набуття права власності на відумерле майно визначається згідно зі статтею 1518 цього Кодексу.

 

 

 

2. Порядок визнання майна відумерлим і набуття права власності на відумерле майно визначається згідно зі статтею 1518 цього Кодексу.

Стаття 332
Рухоме майно, від якого власник відмовився

 

 

 

Стаття 332
Рухоме майно, від якого власник відмовився

1. Рухоме майно, покинуте власником чи залишене ним іншим чином з метою відмови від права власності, може набуватися у власність іншою особою у порядку, встановленому п. 2 цієї статті.

 

 

 

1. Рухоме майно, покинуте власником чи залишене ним іншим чином з метою відмови від права власності, може набуватися у власність іншою особою у порядку, встановленому п. 2 цієї статті.

 

270

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Пункт 2 статті 332 викласти в такій редакції:

Враховано

 

2. Особа, що виявила покинуте майно, має право звернути його у свою власність, розпочавши його використання чи вчинивши інші дії, що свідчать про звернення майна у власність.

 

"2. Особа, у власності, володінні або користуванні якої знаходиться земельна ділянка, водоймище або інший об' єкт, де знаходиться покинуте майно, вартість якого нижче розміру п' ятикратного неоподатковуваного мінімуму заробітної плати або покинутий лом, бракована

 

2. Особа, у власності, володінні або користуванні якої знаходиться земельна ділянка, водоймище або інший об' єкт, де знаходиться покинуте майно, вартість якого нижче розміру п' ятикратного неоподатковуваного мінімуму заробітної плати або покинутий лом , бракована продукція, відходи від виробництва і інші відходи, має право звернути це майно у сво власність, розпочавши його використання чи вчинивши інші дії, що свідчать про звернення майна у власність.

Інше покинуте власником майно надходить у власність особи, яка вступила у володіння ним, якщо заявою особи воно визнано судом безгосподарним.

 

 

продукція, відходи від виробництва і інші відходи, має право звернути це майно у сво власність, розпочавши його використання чи вчинивши інші дії, що свідчать про звернення майна у власність.

Інше покинуте власником майно надходить у власність особи, яка вступила у володіння ним, якщо заявою особи воно визнано судом безгосподарним."

 

 

Стаття 333
Знахідка

 

 

 

Стаття 333
Знахідка

1. Той, хто знайшов загублену річ, зобов'язаний негайно (але не пізніше 10 днів) сповістити про це особу, яка її загубила, або власника речі, або будь-кого іншого з відомих йому осіб і повернути знайдену річ цій особі.

 

 

 

1. Той, хто знайшов загублену річ, зобов'язаний негайно (але не пізніше 10 днів) сповістити про це особу, яка її загубила, або власника речі, або будь-кого іншого з відомих йому осіб і повернути знайдену річ цій особі.

Якщо річ знайдено у приміщенні чи на транспорті, вона має бути передана особі, що представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу.

 

 

 

Якщо річ знайдено у приміщенні чи на транспорті, вона має бути передана особі, що представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу.

2. Якщо особа, що має право вимагати повернення знайденої речі, є невідомою чи є невідомим місце її перебування, той, хто знайшов річ, зобов'язаний заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу територіальної громади.

 

 

 

2. Якщо особа, що має право вимагати повернення знайденої речі, є невідомою чи є невідомим місце її перебування, той, хто знайшов річ, зобов'язаний заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу територіальної громади.

3. Той, хто знайшов річ, має право зберігати її у себе або ж здати на зберігання до міліції, до відповідного адміністративно-територіального утворення або особі, яку вони вказали.

 

 

 

3. Той, хто знайшов річ, має право зберігати її у себе або ж здати на зберігання до міліції, або до відповідного органу територіальної громади або особі, яку вони вказали.

Річ, що швидко псується, чи річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути реалізована тому, хто її знайшов, з одержанням письмових доказів, які підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, що управоможена на її одержання.

 

 

 

Річ, що швидко псується, чи річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути реалізована тому, хто її знайшов, з одержанням письмових доказів, які підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, що управоможена на її одержання.

4. Той, хто знайшов річ, відповідає за її втрату чи пошкодження лише у разі умислу чи грубої необережності - у межах вартості речі.

 

 

 

4. Той, хто знайшов річ, відповідає за її втрату чи пошкодження лише у разі умислу чи грубої необережності - у межах вартості речі.

Стаття 334
Набуття права власності на знахідку

271

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 334 викласти в новій редакції:

"Стаття 334
Правові наслідки невиявлення власника загубленої речі

Враховано частково

Стаття 334
Набуття права власності на знахідку

1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про знахідку до міліції чи до відповідного органу адміністративно-територіального утворення (п. 2 статті 333 цього Кодексу) особу, управоможену одержати загублену річ, не буде встановлено і вона не заявить про своє право на річ тому, хто її знайшов, або міліції, або ж відповідному органові адміністративно-територіального утворення, той, хто знайшов річ, набуває право власності на неї.

 

1. Якщо протягом шести місяців від дня повідомлення про знахідку грошей, речей індивідуального користування не буде виявлено власника чи її володільця або жоден з них не заявить про свої права на ці речі, особа, яка їх знайшла, має право користуватися ними. З часу закінчення шестимісячного строку починається набувна давність.

 

1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про знахідку до міліції чи до відповідного органу територіальної громади (п. 2 статті 333 цього Кодексу) особу, управоможену одержати загублену річ, не буде встановлено і вона не заявить про своє право на річ тому, хто її знайшов, або міліції, або ж відповідному органові територіальнї громади, той, хто знайшов річ, набуває право власності на неї.

 

 

Якщо особа, яка знайшла річ, відмовляється від права користування нею, таке право набуває юридична особа, якій ця річ була передана на зберігання.

 

 

2. Якщо той, хто знайшов загублену річ, не виявить бажання набути на неї право власності, ця річ переходить у власність відповідного адміністративно-територіального утворення після подання ним заяви про відмову щодо набуття права власності на цю річ до відповідного органу адміністративно-територіального утворення.

 

2. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органу міліції, про що робиться оголошення в пресі.

 

2. Якщо той, хто знайшов загублену річ, не виявить бажання набути на неї право власності, ця річ переходить у власність відповідної територіальної громади після подання особою, яка знайшла річ, заяви про відмову щодо набуття права власності на цю річ до відповідного органу територіальної громади.

 

 

Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця або жоден з них не заявить про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в комерційному банку. Після спливу трьох років ця сума стає власністю адміністративно-територіальної громади.

 

3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органу міліції, про що робиться оголошення в пресі. Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця або жоден з них не заявить про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в комерційному банку. Після спливу трьох років ця сума стає власністю адміністративно-територіальної громади.

Стаття 335
Відшкодування тому, хто знайшов річ,
витрат, пов'язаних із знахідкою

272

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 335 викласти в новій редакції:

"Стаття 335
Права особи, яка знайшла чужу річ, на винагороду та відшкодування затрат

Враховано редакційно

Стаття 335
Відшкодування тому, хто знайшов річ,
витрат, пов'язаних із знахідкою

1. Той, хто знайшов та повернув річ особі, управоможеній на її одержання, має право одержати від цієї особи, а в разі переходу речі у власність територіальної громади - від відповідного органу територіальної громади, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із зберіганням, здаванням чи реалізацією речі, а також відшкодування витрат на виявлення особи, управоможеної на одержання речі.

 

1. Особа, яка знайшла річ, має право вимагати від її власника чи володільця або від того, хто став її власником, винагороду у розмірі 20 відсотків вартості речі.

 

1. Той, хто знайшов та повернув річ особі, управоможеній на її одержання, має право одержати від цієї особи, а в разі переходу речі у власність територіальної громади - від відповідного органу територіальної громади, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із зберіганням, здаванням чи реалізацією речі, а також відшкодування витрат на виявлення особи, управоможеної на одержання речі.

 

 

Якщо за знахідку була публічно обіцяна винагорода, особа, що знайшла річ, має право вимагати її сплати у розмірі, що був обіцяний.

 

 

 

 

Розмір винагороди у цьому разі не може бути меншим 20 відсотків вартості речі.

 

 

2. Той, хто знайшов річ, має право вимагати від особи, управоможеної на одержання речі, винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.

 

2. Особа, яка знайшла річ, має право на відшкодування затрат, які вона здійснила у зв'язку із знахідкою: перевезення, зберігання речі, розшук власника тощо.

 

2. Той, хто знайшов річ, має право вимагати від особи, управоможеної на одержання речі, винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.

У разі недосягнення домовленості про розмір винагороди спір вирішується судом. Якщо особа, управоможена вимагати повернення знайденої речі, публічно обіцяла винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки винагороди.

 

 

 

У разі недосягнення домовленості про розмір винагороди спір вирішується судом. Якщо особа, управоможена вимагати повернення знайденої речі, публічно обіцяла винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки винагороди.

Право на винагороду не виникає, якщо той, хто знайшов річ, не заявив про знахідку та вчинив спробу її приховати.

 

 

 

Право на винагороду не виникає, якщо той, хто знайшов річ, не заявив про знахідку та вчинив спробу її приховати.

 

 

3. Права на винагороду та відшкодування затрат не має особа, яка не повідомила про знахідку маючи намір приховати її.

 

 

Стаття 336
Бездоглядні тварини

273

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 336 викласти в новій редакції:

"Стаття 336
Бездоглядні домашні тварини

Враховано редакційно

Стаття 336
Бездоглядні тварини

1. Особа, що затримала домашню бездоглядну тварину, пригульну худобу або інших бездоглядних домашніх тварин, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути їх йому, а якщо власник або його місцеперебування невідомі, не пізніше ніж через три дні після такого затримання заявити про виявлених тварин до міліції чи до відповідного органу територіальної громади, який вживає заходів для розшуку власника.

 

1. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її.

 

1. Особа, що затримала домашню бездоглядну тварину, пригульну худобу або інших бездоглядних домашніх тварин, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути їх йому, а якщо власник або його місцеперебування невідомі, не пізніше ніж через три дні після такого затримання заявити про виявлених тварин до міліції чи до відповідного органу територіальної громади, який вживає заходів для розшуку власника.

 

 

Якщо власник або його місце проживання (знаходження) невідомі, особа зобов'язана повідомити протягом трьох днів про затримання тварини міліцію або орган адміністративно-територіальної громади.

 

 

2. На час розшуку власника тварин вони можуть бути залишені особою, що їх затримала, у себе на утриманні та в користуванні або передані нею на утримання іншій особі, яка має для цього необхідні умови, включаючи додержання ветеринарних правил. На прохання особи, що затримала бездоглядних тварин, підшукання особи, яка має необхідні умови для їх утримання і використання, і передання їй тварин здійснює міліція або органи територіальної громади.

 

2. Особа, яка затримала тварину, може залишити її у себе до появи власника або передати її іншій особі, яка може забезпечити її утримання та догляд, включаючи дотримання ветеринарних правил, або передати її органові адміністративно-територіальної громади.

Особа, у якої залишена тварина, має право користування нею.

 

2. На час розшуку власника тварин вони можуть бути залишені особою, що їх затримала, у себе на утриманні та в користуванні або передані нею на утримання іншій особі, яка має для цього необхідні умови, включаючи додержання ветеринарних правил. На прохання особи, що затримала бездоглядних тварин, підшукання особи, яка має необхідні умови для їх утримання і використання, і передання їй тварин здійснює міліція або органи територіальної громади.

 

 

3. Особа, у якої залишена тварина, відповідає за загибель чи ушкодження тварини на загальних підставах, в межах її вартості.

 

3. Особа, що затримала бездоглядних тварин, і особа, якій вони передані на утримання, зобов'язані їх належним чином утримувати, і за наявності вини ці особи відповідають у межах вартості тварин за їхню загибель і ушкодження.

Стаття 337
Набуття права власності на бездоглядних тварин

274

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 337 викласти в новій редакції:

"Стаття 337
Правові наслідки невиявлення власника бездоглядної домашньої тварини

Враховано

pедакційно

Стаття 337
Набуття права власності на бездоглядних тварин

1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - інших тварин їхнього власника не буде виявлено і він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони перебували на утриманні і в користуванні.

 

Якщо власника бездоглядної домашньої тварини не було виявлено, або він не зажадав її повернення, особа, у якої залишена тварина, стає її власником відповідно до п. 1 ст. 340 цього Кодексу".

 

1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - інших тварин їхнього власника не буде виявлено і він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони перебували на утриманні і в користуванні.

2. При відмові цієї особи від набуття у власність тварин, що у неї утримуються, вони переходять у власність адміністративно-територіального утворення, на території якого їх було виявлено, і використовуються в порядку, що визначається відповідним органом територіальної громади.

 

 

 

2. При відмові цієї особи від набуття у власність тварин, що у неї утримуються, вони переходять у власність територіальної громади, на території якої їх було виявлено, і використовуються в порядку, що визначається відповідним органом територіальної громади.

Стаття 338
Відшкодування витрат на утримання
бездоглядних тварин і винагорода за них

 

 

 

Стаття 338
Відшкодування витрат на утримання
бездоглядних тварин і винагорода за них

1. У разі повернення домашніх тварин власникові особа, що затримала тварин, та особа, у якої вони були на утриманні і в користуванні, мають право одержати від цього власника відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварин, з урахуванням вигод, здобутих від користування ними.

 

 

 

1. У разі повернення домашніх тварин власникові особа, що затримала тварин, та особа, у якої вони були на утриманні і в користуванні, мають право одержати від цього власника відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварин, з урахуванням вигод, здобутих від користування ними.

2. Особа, що затримала домашніх тварин, має право вимагати від власника виплати винагороди відповідно до статті 335 цього Кодексу.

 

 

 

2. Особа, що затримала домашніх тварин, має право вимагати від власника виплати винагороди відповідно до статті 335 цього Кодексу.

Стаття 339
Скарб

275

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 339 викласти в новій редакції:

"Стаття 339
Скарб

Враховано редакційно

Стаття 339
Скарб

1. Скарб, тобто зариті у землі чи приховані іншим способом гроші або цінні предмети, власник яких невідомий чи за законом втратив на них право, переходять у власність в рівних частках власникові того майна, у якому скарб був прихований, і особі, що виявила скарб, якщо угодою між ними не встановлено інше.

 

1. Скарбом є закопані в землю або приховані іншим способом валюта України, валютні цінності, інші речі, які становлять історичну, наукову, художню цінність, які не мають власника або власник яких невідомий.

 

1. Скарб, тобто зариті у землі чи приховані іншим способом гроші або цінні предмети, власник яких невідомий чи за законом втратив на них право, переходять у власність в рівних частках власникові того майна, у якому скарб був прихований, і особі, що виявила скарб, якщо угодою між ними не встановлено інше.

2. У разі виявлення скарбу особою, що здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника земельної ділянки чи іншого майна, де був прихований скарб, він підлягає переданню цьому власникові.

 

2. Особа, яка виявила скарб, зобов'язана негайно повідомити про нього орган міліції або орган державної влади чи орган адміністративно-територіальної громади і передати їм його.

 

2. У разі виявлення скарбу особою, що здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника земельної ділянки чи іншого майна, де був прихований скарб, він підлягає переданню цьому власникові.

3. У разі виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам'яток історії та культури, вони підлягають переданню у власність держави чи -територіальної громади. При цьому власник земельної ділянки чи іншого майна, в якому було виявлено скарб, і особа, що виявила скарб, мають право на одержання винагороди у розмірі 50 відсотків від вартості скарбу на момент виявлення. Винагорода розподіляється між цими особами у рівних частках, якщо домовленістю між ними не передбачено інше.

 

3. Скарб є власністю держави.

 

3. У разі виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам'яток історії та культури, вони підлягають переданню у власність держави чи територіальної громади. При цьому власник земельної ділянки чи іншого майна, в якому було виявлено скарб, і особа, що виявила скарб, мають право на одержання винагороди у розмірі 50 відсотків від вартості скарбу на момент виявлення. Винагорода розподіляється між цими особами у рівних частках, якщо домовленістю між ними не передбачено інше.

4. Правила цієї статті не застосовуються до осіб, у коло трудових та службових обов'язків яких входило проведення розкопок та пошуку, що спрямовані на виявлення скарбу.

 

4. Особа, яка виявила скарб, повідомила про нього і передала його органові, що зазначений у пункті 2 цієї статті, має право на винагороду у розмірі 20 відсотків вартості скарбу.

 

4. Правила цієї статті не застосовуються до осіб, у коло трудових та службових обов'язків яких входило проведення розкопок та пошуку, що спрямовані на виявлення скарбу.

 

 

5. Якщо скарб виявлено на земельній ділянці, яка є власністю фізичної чи юридичної особи, 20 відсотків вартості скарбу розподіляються між власником земельної ділянки та особою, яка виявила скарб, порівну. Таке право має і власник будинку, іншого майна, у якому виявлено скарб.

 

 

 

 

Якщо скарб виявлено особою, яка розкопувала земельну ділянку, проводила інші роботи без згоди власника земельної ділянки, будинку, іншого майна, право на одержання 20 відсотків вартості скарбу має власник земельної ділянки, будинку, іншого майна.

 

 

 

 

6. Правила цієї статті не застосовуються до осіб, у коло трудових та службових обов'язків яких входило проведення розкопок та пошуку, що спрямовані на виявлення скарбу".

 

 

Стаття 340
Набувальна давність

276

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

В пункті 1 статті 340 цифру "15" замінити циіфрою "10".

Враховано

Стаття 340
Набувальна давність

 

277

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 340 викласти в новій редакції:

"Стаття 340
Набувальна давність

Враховано частковло

 

1. Фізична чи юридична особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито і безперервно володіє нерухомим майном як своїм власним протягом 15 років або рухомим майном як своїм власним протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), - крім випадків, передбачених правилами цього Кодексу.

 

1. Особа, яка законно заволоділа чужим майном і відкрито володіє ним сама або передала у володіння іншій особі, набуває право власності на це майно, якщо з часу заволодіння нерухомою річчю минуло 15 років, а рухомою - 5 років (набувальна давність).

 

1. Фізична чи юридична особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито і безперервно володіє нерухомим майном як своїм власним протягом 10 років або рухомим майном як своїм власним протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), - крім випадків, передбачених правилами цього Кодексу.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає в особи, що набула це майно за набувальною давністю, з моменту такої реєстрації.

 

 

 

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає в особи, що набула це майно за набувальною давністю, з моменту такої реєстрації.

2. До набуття права власності на майно особа, що володіє ним як своїм власним, має право на захист свого володіння проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також які не мають прав на володіння ним в силу іншої передбаченої законом чи іншими правовими актами або договором підстави.

 

2. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не зажадав його повернення і не проявив інтересу до нього, ця особа набуває права власності відповідно через 15 та 5 років з часу спливу позовної давності.

 

2. До набуття права власності на майно особа, що володіє ним як своїм власним, має право на захист свого володіння проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також які не мають прав на володіння ним в силу іншої передбаченої законом чи іншими правовими актами або договором підстави.

3. Особа, що посилається на давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володів той, чиїм правонаступником вона є.

 

3. Якщо у витребуванні майна власникові відмовлено у зв'язку з прогаянням ним позовної давності, володілець майна набуває права власності на нього з моменту набрання чинності рішенням суду.

 

3. Особа, що посилається на давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володів той, чиїм правонаступником вона є.

4. Перебіг набувальної давності стосовно речей, що знаходяться в особи, з володіння якої вони могли бути витребувані відповідно до правил цього Кодексу, починається не раніше спливу позовної давності за відповідними вимогами.

 

4. Набуття права власності за набувальною давністю щодо нерухомого майна, транспортних засобів, цінних паперів проводиться на підставі рішення суду".

 

4. Перебіг набувальної давності стосовно речей, що знаходяться в особи, з володіння якої вони могли бути витребувані відповідно до правил цього Кодексу, починається не раніше спливу позовної давності за відповідними вимогами.

Недобровільна втрата володіння не перериває набувальної давності, якщо володіння відновлюється протягом року чи протягом року вчиняється позов про відновлення володіння.

 

 

 

Недобровільна втрата володіння не перериває набувальної давності, якщо володіння відновлюється протягом року чи протягом року вчиняється позов про відновлення володіння.

 

 

 

 

Набуття права власності за набувальною давністю щодо нерухомого майна, транспортних засобів, цінних паперів проводиться на підставі рішення суду".

Стаття 341
Набуття права власності при приватизації державного майна та майна територіальної громади

278

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 341 викласти в такій редакції:

"Стаття 341 Приватизація

Відхилено

Стаття 341
Набуття права власності при приватизації державного майна та майна територіальної громади

Приватизація державного майна та майна територіальної громади здійснюється у порядку, передбаченому законами про приватизацію. При приватизації зазначеного майна передбачені цим Кодексом положення, які регулюють порядок набуття права власності, застосовуються, якщо законами про приватизацію не передбачено інше.

 

Приватизацією є перехід права власності від держави та (або) створеної нею державної юридичної особи, від Автономної Республіки Крим та (або) створеної нею юридичної особи, а також від адміністративно-територіальної громади та (або) створеної нею юридичної особи до фізичних осіб або до приватних юридичних осіб.

 

Приватизація державного майна та майна територіальної громади здійснюється у порядку, передбаченому законами про приватизацію. При приватизації зазначеного майна передбачені цим Кодексом положення, які регулюють порядок набуття права власності, застосовуються, якщо законами про приватизацію не передбачено інше.

 

 

Приватизація проводиться відповідно до закону, інших нормативно-правових актів.

 

 

Глава 25
Припинення права власності

 

 

 

Глава 25
Припинення права власності

Стаття 342
Підстави припинення права власності

 

 

 

Стаття 342
Підстави припинення права власності

1. Право власності припиняється у разі:

 

 

 

1. Право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна іншим особам;

 

 

 

1) відчуження власником свого майна іншим особам;

2) відмови власника від права власності;

 

 

 

2) відмови власника від права власності;

3) знищення майна.

 

 

 

3) знищення майна.

 

279

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Доповнити пункт 1 статті 342 новими підпунктами 4) та 5) такого змісту:

Враховано

 

 

 

4) смерті власника;

 

4) смерті власника;

 

 

5) добровільної ліквідації юридичної особи.

 

5) добровільної ліквідації юридичної особи.

 

280

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 342:

Відхилено

 

2. Припинення права власності всупереч волі власника не допускається - крім таких випадків:

 

1) із пункту 2 виключити пп. 7, 9.

 

2. Припинення права власності всупереч волі власника не допускається - крім таких випадків:

1) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

 

 

 

1) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

2) відчуження майна, яке за законом не може належати цій особі;

 

 

 

2) відчуження майна, яке за законом не може належати цій особі;

3) відчуження нерухомого майна за підставами, передбаченими законом, у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться;

 

 

 

3) відчуження нерухомого майна за підставами, передбаченими законом, у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться;

4) викупу безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури;

 

 

 

4) викупу безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури;

5) реквізиції;

 

 

 

5) реквізиції;

6) конфіскації;

 

 

 

6) конфіскації;

7) ліквідації юридичної особи за рішенням суду;

 

 

 

7) ліквідації юридичної особи за рішенням суду;

8) націоналізації;

 

 

 

8) націоналізації;

9) приватизації;

 

 

 

9) приватизації;

10) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

 

 

 

10) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 343
Відмова від права власності

 

 

 

Стаття 343
Відмова від права власності

Фізична чи юридична особа може відмовитися від права власності на майно, оголосивши про це або ж вчинивши інші дії, що свідчать про її відмову від права власності і про усунення від володіння, користування та розпоряджання цим майном без наміру зберегти на нього будь-які права.

 

 

 

Фізична чи юридична особа може відмовитися від права власності на майно, оголосивши про це або ж вчинивши інші дії, що свідчать про її відмову від права власності і про усунення від володіння, користування та розпоряджання цим майном без наміру зберегти на нього будь-які права.

Відмова від права власності не має наслідком припинення прав та обов'язків власника щодо відповідного майна до моменту набуття права власності на це майно іншою особою.

 

 

 

Відмова від права власності не має наслідком припинення прав та обов'язків власника щодо відповідного майна до моменту набуття права власності на це майно іншою особою.

Стаття 344
Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника

281

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 344:

Враховано редакційно

Стаття 344
Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника

1. Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника допускається за рішенням суду, якщо інший порядок звернення стягнення не передбачений законами чи договором.

 

1) у пункті 1 після слів "за рішенням суду" додати: "виконавчим написом нотаріуса", подальший текст виключити.

 

1. Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника допускається за рішенням суду, якщо інший порядок звернення стягнення не передбачений законами чи договором.

2. Право власності на майно, на яке звертається стягнення, припиняється у власника з моменту виникнення в особи, до якої переходить майно, права власності на вилучене майно.

 

2) пункт 2 викласти в новій редакції:

"Право власності на майно, на яке звернене стягнення, припиняється з моменту виникнення права власності на нього у іншої особи".

 

2. Право власності на майно, на яке звертається стягнення, припиняється у власника з моменту виникнення в особи, до якої переходить майно, права власності на вилучене майно.

Стаття 345
Припинення права власності особи на майно,
яке не може їй належати

282

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 345 викласти в новій редакції:

"Стаття 345
Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати

Враховано в контексті Кодексу

Стаття 345
Припинення права власності особи на майно,
яке не може їй належати

1. Якщо за підставами, що допускаються законом, у власності особи опинилося майно, яке за законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом року з моменту виникнення права власності на майно, якщо законом не встановлений інший строк.

 

1. Якщо за підставами, що передбачалися законом, особа набула права власності на майно, яке відповідно до нового закону, не може бути об'єктом права власності, це майно має бути відчужене власником протягом року з моменту встановлення такої заборони.

 

1. Якщо за підставами, що допускаються законом, у власності особи опинилося майно, яке за законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом року з моменту виникнення права власності на майно, якщо законом не встановлений інший строк.

2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно - з урахуванням його характеру і призначення - за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням колишньому власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.

 

2. У разі, якщо власник майна не відчужив його, районна, міська, державна адміністрація подає до суду позовну вимогу про примусовий його продаж або передачу у власність держави.

 

2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно - з урахуванням його характеру і призначення - за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням колишньому власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.

 

 

У разі продажу такого майна, попередньому власникові передається сума виторгу, з вирахуванням витрат на його відчуження.

 

 

3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.

 

3. Якщо за підставами, що передбачалися законом, особа набула права власності на майно щодо якого відповідно до нового закону потрібен спеціальний дозвіл, а у його видачі їй відмовлено, майно підлягає відчуженню відповідно до пункту 2 цієї статті".

 

3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.

Стаття 346
Відчуження нерухомого майна у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться

 

 

 

Стаття 346
Відчуження нерухомого майна у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться

1. Припинення права власності на будинок, інші будови, будівлі чи споруди у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій вони знаходяться, здійснюються судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом, і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків у обсязі, передбаченому в статті 21 цього Кодексу.

283

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Пункт 1 статті 346 викласти в такій редакції:

"1.Припинення права власності на будинок, інші будови, будівлі чи споруди у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій вони знаходяться, здійснюються судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом, і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків ( у які включається і реальна вартість земельної ділянки) у обсязі, передбаченому в статті 21 цього Кодексу."

Враховано

1.Припинення права власності на будинок, інші будови, будівлі чи споруди у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій вони знаходяться, здійснюються судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом, і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків ( у які включається і реальна вартість земельної ділянки) у обсязі, передбаченому в статті 21 цього Кодексу

 

284

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 346 викласти в новій редакції:

"Стаття 346 Примусове припинення права власності на земельну ділянку у зв'язку з необхідністю її вилучення для загальнодержавної потреби

Враховано частково

 

 

 

1. Право власності на земельну ділянку може бути примусово припинене і земельна ділянка у особи, якщо буде встановлено, що це необхідно для задоволення загальнодержавної потреби і що задовольнити ці потреби без припинення права власності даної особи неможливо.

 

 

Вимоги щодо вилучення зазначеного майна не підлягають задоволенню, якщо відповідний державний орган, який звернувся з ними до суду, не доведе, що використання земельної ділянки у цілях, для задоволення яких вона вилучається, є неможливим без припинення права власності на це майно.

 

 

 

Вимоги щодо вилучення зазначеного майна не підлягають задоволенню, якщо відповідний державний орган, який звернувся з ними до суду, не доведе, що використання земельної ділянки у цілях, для задоволення яких вона вилучається, є неможливим без припинення права власності на це майно.

У разі незгоди власника з рішенням відповідних державних органів воно не може бути виконане до вирішення спору судом.

 

 

 

У разі незгоди власника з рішенням відповідних державних органів воно не може бути виконане до вирішення спору судом.

2. Правила цієї статті відповідно застосовуються при припиненні права власності на нерухоме майно у зв'язку з рішенням відповідного органу про вилучення гірських відводів, ділянок акваторії та інших ділянок, на яких знаходиться майно.

 

2. Припинення права власності і вилучення земельної ділянки проводиться за рішенням суду, за позовом відповідного органу державної влади, з одночасною виплатою ринкової вартості земельної ділянки та упущеної вигоди за один наступний сільськогосподарський рік.

 

2. Правила цієї статті відповідно застосовуються при припиненні права власності на нерухоме майно у зв'язку з рішенням відповідного органу про вилучення гірських відводів, ділянок акваторії та інших ділянок, на яких знаходиться майно.

 

 

Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки, якщо це можливо.

 

Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки, якщо це можливо.

 

 

3. Якщо власник земельної ділянки є одночасно власником житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розташовані на ній, разом з вимогою про вилучення земельної ділянки розглядається вимога про припинення права власності на ці об'єкти.

 

3. Якщо власник земельної ділянки є одночасно власником житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розташовані на ній, разом з вимогою про вилучення земельної ділянки розглядається вимога про припинення права власності на ці об'єкти.

 

 

4. Якщо власник земельної ділянки не є власником житлового будинку, інших будівель та насаджень, що розташовані на ній, власник цих об'єктів має бути залучений до участі в справі.

 

4. Якщо власник земельної ділянки не є власником житлового будинку, інших будівель та насаджень, що розташовані на ній, власник цих об'єктів має бути залучений до участі в справі.

 

 

5. До винесення рішення про припинення права власності на земельну ділянку власник має право розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями на свій розсуд".

 

5. До винесення рішення про припинення права власності на земельну ділянку власник має право розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями на свій розсуд".

 

285

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3461.

"Стаття 3461
Припинення права власності на земельну ділянку за постановою Верховної Ради України

Враховано в інших статтях Кодексу

 

 

 

1. Верховна Рада України має право прийняти постанову про припинення права власності на земельну ділянку та вилучення її, якщо цього вимагають загальнодержавні інтереси.

 

 

 

 

2. Права власника земельної ділянки у цьому разі визначаються статтею 346 цього Кодексу".

 

 

 

286

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3462.

"Стаття 3462 Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена для загальнодержавної потреби

Враховано з уточненнями

Стаття 3462
Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена для загальнодержавної потреби

 

 

1. За позовом відповідного державного органу або органу, якому відведено земельну ділянку, що вилучена, суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які на ній розміщені, або про перенесення їх, якщо це можливо, на іншу земельну ділянку.

 

1. За позовом відповідного державного органу або органу, якому відведено земельну ділянку, що вилучена, суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які на ній розміщені, або про перенесення їх, якщо це можливо, на іншу земельну ділянку.

 

 

У разі знесення або перенесення цих об'єктів на інше місце особа має право на відшкодування збитків, у тому числі упущеної вигоди за один наступний сільськогосподарський рік.

 

У разі знесення або перенесення цих об'єктів на інше місце особа має право на відшкодування збитків, у тому числі упущеної вигоди.

 

 

2. Власник житлового будинку крім відшкодування вартості житлового будинку має право на надоння йому та членам його сім'ї помешкання у будинку державного житлового фонду.

 

2. Власник житлового будинку крім відшкодування вартості житлового будинку має право на надоння йому та членам його сім'ї помешкання у будинку державного житлового фонду.

 

 

3. Якщо власником житлового будинку є юридична особа, то крім відшкодування їй вартості будинку, особи, які проживали в ньому за договором найму (оренди) мають право на надання їм помешкання у будинку державного житлового фонду.

 

3. Якщо власником житлового будинку є юридична особа, то крім відшкодування їй вартості будинку, особи, які проживали в ньому за договором найму (оренди) мають право на надання їм помешкання у будинку державного житлового фонду.

 

 

4. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у ньому проживали як власники, наймачі чи члени їх сімей, помешкання у розмірі, що передбачено законом".

 

4. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у ньому проживали як власники, наймачі чи члени їх сімей, помешкання у розмірі, що передбачено законом".

Стаття 347
Викуп безгосподарно утримуваних
пам'яток історії та культури

 

 

 

Стаття 347
Викуп безгосподарно утримуваних
пам'яток історії та культури

У разі якщо власник пам'яток історії та культури, які охороняються державою, безгосподарно їх утримує, що може мати наслідком втрату ними свого значення, вони за рішенням суду можуть бути вилучені у власника шляхом викупу державою або продажу з публічних торгів.

287

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Частину першу статті 347 викласти в такій редакції: "У разі якщо власник пам'яток історії та культури, які охороняються державою, безгосподарно їх утримує, що може мати наслідком втрату ними свого значення, вони за рішенням суду за позовом, поданим відповідним державним органом, можуть бути вилучені у власника шляхом викупу державою або продажу з публічних торгів."

Враховано

У разі якщо власник пам'яток історії та культури, які охороняються державою, безгосподарно їх утримує, що може мати наслідком втрату ними свого значення, вони за рішенням суду за позовом, поданим відповідним державним органом, можуть бути вилучені у власника шляхом викупу державою або продажу з публічних торгів.

При викупі пам'яток історії та культури власникові відшкодовується їхня вартість у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, а в разі спору - судом. При продажу з публічних торгів власникові передається виторгувана сума з вирахуванням витрат на проведення торгів.

288

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 347 викласти в новій редакції:

"Стаття 347
Припинення права власності на речі, які є пам'ятками історії та культури

Відхилено

При викупі пам'яток історії та культури власникові відшкодовується їхня вартість у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, а в разі спору - судом. При продажу з публічних торгів власникові передається виторгувана сума з вирахуванням витрат на проведення торгів.

 

 

1. Якщо особа безгосподарно ставиться до майна, що є пам'яткою історії та культури, районна, міська державна адміністрація попереджає власника про припинення безгосподарного ставлення до цього майна.

 

 

 

 

Якщо власник не виконає цієї вимоги, то за позовом органу, що зазначений вище, суд може позбавити його права власності на це майно і передати його у власність держави.

 

 

 

 

При невідкладній потребі забезпечення схоронності майна, що є пам'яткою історії та культури, позов про позбавлення права власності щодо нього може бути подано без попередження.

 

 

 

 

2. Якщо особа не забезпечує схоронності майна, що є пам'яткою історії та культури, у зв'язку з неможливістю створити необхідний режим його утримання, це майно може бути викуплено державою. Якщо особа не дає згоди на викуп, то за позовом районної, міської державної адміністрації суд може позбавити її права власності і вилучити у неї це майно, передавши його у власність держави.

 

 

 

 

3. Колишньому власникові майна, що є пам'яткою історії та культури відшкодовується його вартість у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а в разі спору - судом".

 

 

Стаття 348
Реквізиція

289

д. Ніколаєнко С.М. (в.о.№185)

Статтю 348 викласти в новій редакції:

"Стаття 348
Реквізиція

Враховано частково

Стаття 348
Реквізиція

У випадках стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших обставин, що мають надзвичайний характер, майно в інтересах суспільства рішенням органів державної влади може бути вилучене у власника в порядку та на умовах, встановлених законом, з виплатою йому вартості майна (реквізиція).

 

1. Реквізиція - це позбавлення особи права власності на майно і негайне вилучення його у неї за рішенням органу державної влади або органу адміністративно-територіальної громади, в інтересах суспільства, з компенсацією вартості цього майна.

 

У випадках стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших обставин, що мають надзвичайний характер, майно в інтересах суспільства рішенням органів державної влади може бути вилучене у власника в порядку та на умовах, встановлених законом, з виплатою йому вартості майна (реквізиція).

Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість реквізованого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування реквізованого майна має бути здійснене в натурі.

 

Реквізиція може бути проведена у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епідоотії та іншої надзвичайної обставини, яка загрожує життю та здоров'ю людей.

 

Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість реквізованого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування реквізованого майна має бути здійснене в натурі.

Особа, майно якої було реквізоване, має право після припинення дії обставин, у зв'язку з якими було здійснено реквізицію, вимагати повернення йому майна, що збереглося.

 

 

 

Особа, майно якої було реквізоване, має право після припинення дії обставин, у зв'язку з якими було здійснено реквізицію, вимагати повернення йому майна, що збереглося.

 

 

2. Реквізоване майно надходить у власність держави або знищується.

 

 

 

 

3. Вартість майна виплачується його колишньому власникові за цінами, що склалися на момент реквізиції.

 

 

 

 

4. Колишній власник має право взамін виплати вартості майна вимагати заміни майна, що реквізоване, на інше майно, якщо це можливо.

 

 

 

 

5. Якщо після припинення надзвичайної обставини майно, що було реквізовано, збереглося, особа має право на його повернення.

 

 

 

 

У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, що була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна".

 

У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, що була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна".

Стаття 349
Оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду або іншого державного компетентного органу

 

 

 

Стаття 349
Оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду або іншого державного компетентного органу

1. У випадках, передбачених законом України, є можливим оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду. Власникові виплачується справжня вартість цього майна в порядку і в розмірах, встановлених законодавчими актами України.

 

 

 

1. У випадках, передбачених законом України, є можливим оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду. Власникові виплачується справжня вартість цього майна в порядку і в розмірах, встановлених законодавчими актами України.

2. Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість вилученого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування майна може бути здійснене в натурі.

 

 

 

2. Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість вилученого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування майна може бути здійснене в натурі.

Стаття 350
Конфіскація

290

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 350 викласти в новій редакції:

"Стаття 350 Конфіскація

Відхилено

Стаття 350
Конфіскація

1. У випадках, передбачених законом, майно може бути безвідплатно вилучене у власника за рішенням або вироком суду у вигляді санкції за вчинення злочину чи за інше правопорушення (конфіскація).

 

1. Конфіскацією є позбавлення права власності фізичної чи юридичної особи у зв'язку з вчиненням злочину чи іншого правопорушення.

 

1. У випадках, передбачених законом, майно може бути безвідплатно вилучене у власника за рішенням або вироком суду у вигляді санкції за вчинення злочину чи за інше правопорушення (конфіскація).

2. Конфіскація майна може бути застосована у випадках, обсязі та порядку, що встановлені законом.

 

2. Конфіскація проводиться вироком або рішенням суду.

 

2. Конфіскація майна може бути застосована у випадках, обсязі та порядку, що встановлені законом.

 

 

3. Майно, що конфісковане, стає власністю адміністративно-територіальної громади за місцем його знаходження. Адміністративно-територіальна громада має право на вилучення його у попереднього власника.

 

 

 

 

Житловий будинок, квартира, садиба, земельна ділянка, які були конфісковані, можуть бути за рішенням адміністративно-територіальної громади передані попередньому власникові або членам його сім'ї у користування.

 

 

 

 

4. Підстави конфіскації визначаються законом.

 

 

 

 

Обсяг конфіскації визначається судом.

 

 

 

 

5. Адміністративно-територіальна громада відповідає перед кредиторами попереднього власника у межах вартості майна, що конфісковане.

 

 

 

 

У цьому випадку право вимоги кредитора має бути визнане рішенням суду".

 

 

 

291

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3501.

"Стаття 3501
Вилучення майна у особи, яка здобула його в результаті злочину або іншого правопорушення.

Відхилено, оскільки це не є предметом регулювання Кодексу

 

 

 

Якщо вироком, рішенням суду буде встановлено, що особа здобула гроші чи інше майно в результаті злочину або іншого правопорушення, ці гроші, майно за вироком, рішенням суду передаються у власність адміністративно-територіальної громади, яка має право на їх вилучення".

 

 

Стаття 351
Націоналізація

292

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 351 викласти в новій редакції:

"Стаття 351 Націоналізація

Враховано редакційно

Стаття 351
Націоналізація

1. Звернення у власність держави певного майна, що перебуває у власності фізичних чи юридичних осіб (націоналізація), здійснюється на підставі закону із відшкодуванням власникові майна його вартості та інших завданих збитків у порядку, встановленому цим Кодексом.

 

1. Націоналізацією є позбавлення усіх фізичних осіб або усіх юридичних осіб права власності на певні види нерухомого або рухомого майна, а також можливості мати таке майно на праві власності у майбутньому, і набуття державою права власності на це майно.

 

1. Звернення у власність держави певного майна, що перебуває у власності усіх фізичних чи усіх юридичних осіб (націоналізація), здійснюється на підставі закону із відшкодуванням власникові майна його вартості та інших завданих збитків у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. У разі наступної денаціоналізації (демуніципалізації) колишні власники мають право вимагати повернення зазначеного майна, якщо інше не передбачено наступним законом про денаціоналізацію.

 

2. Націоналізація є відплатною. Попередньому власникові відшкодовується дійсна вартість майна.

 

2. У разі наступної денаціоналізації (демуніципалізації) колишні власники мають право вимагати повернення зазначеного майна, якщо інше не передбачено наступним законом про денаціоналізацію.

У разі заявлення такої вимоги колишнім власником він зобов'язаний повернути державі виплачену йому в порядку відшкодування вартість майна, повернення якого в натурі він вимагає.

 

 

 

У разі заявлення такої вимоги колишнім власником він зобов'язаний повернути державі виплачену йому в порядку відшкодування вартість майна, повернення якого в натурі він вимагає.

 

 

3. Акт про націоналізацію приймається законом України.

 

 

 

 

Пункт 2 зробити пунктом 4.

 

 

Стаття 352
Припинення права власності у разі приватизації державного майна і майна територіальної громади

 

 

 

Стаття 352
Припинення права власності у разі приватизації державного майна і майна територіальної громади

У разі приватизації державного майна і майна адміністративно-територіального утворення передбачені цим Кодексом положення, які регулюють порядок припинення права власності, застосовуються, якщо законами про приватизацію не передбачено інше.

 

 

 

У разі приватизації державного майна і майна територіальної громади передбачені цим Кодексом положення, які регулюють порядок припинення права власності, застосовуються, якщо законами про приватизацію не передбачено інше.

Глава 26
Спільна власність

 

 

 

Глава 26
Спільна власність

Стаття 353
Поняття і підстави виникнення спільної власності

293

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 353 викласти в новій редакції:

"Стаття 353
Поняття та види права спільної власності

Враховано редакційно

Стаття 353
Поняття і підстави виникнення спільної власності

1. Майно, що одночасно перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності.

 

1. Частину першу залишити без змін, частину другу виключити, як помилкову.

 

1. Майно, що одночасно перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності.

Спільна власність виникає при надходженні у власність двох чи кількох осіб майна, яке не може бути поділене без зміни його призначення (неподільні речі) або ж не підлягає поділу за законом. Спільна власність на подільне майно виникає у випадках, передбачених законом чи договором.

 

 

 

Спільна власність виникає при надходженні у власність двох чи кількох осіб майна, яке не може бути поділене без зміни його призначення (неподільні речі) або ж не підлягає поділу за законом. Спільна власність на подільне майно виникає у випадках, передбачених законом чи договором.

2. Спільна власність на майно є спільною частковою власністю осіб, крім випадків, якщо законом або договором передбачається виникнення спільної сумісної власності осіб.

 

2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності.

 

2. Спільна власність на майно є спільною частковою власністю осіб, крім випадків, якщо законом або договором передбачається виникнення спільної сумісної власності осіб.

 

 

Майно, що належить кільком особам, є об'єктом спільної часткової власності, якщо інше не передбачено законом або договором".

 

 

Стаття 354
Види спільної власності

294

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 354 викласти в новій редакції:

"Стаття 354
Право спільної часткової власності

Враховано редакційно

Стаття 354
Види спільної власності

1. Спільна власність двох чи більше власників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

 

1. Кожен із співвласників в момент виникнення права спільної часткової власності має частку у цьому праві, яка визначається відсотком або дробом.

 

1. Спільна власність двох чи більше власників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава у будь-якому їх поєднанні.

 

 

 

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава або територіальна громада у будь-якому їх поєднанні.

2. Спільною частковою власністю є майно, набуте в результаті спільної діяльності фізичних та (або) юридичних осіб, що об'єдналися для досягнення спільної мети.

 

2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держави, адміністративно-територіальні громади у будь-якому їх поєднанні.

 

2. Спільною частковою власністю є майно, набуте в результаті спільної діяльності фізичних та (або) юридичних осіб, що об'єдналися для досягнення спільної мети.

3. Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення часток у праві власності.

 

3. Право спільної часткової власності виникає з будь-яких підстав, що не заборонені законом".

 

3. Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення часток у праві власності.

Суб'єктами спільної сумісної власності можуть бути лише фізичні особи.

 

 

 

Суб'єктами спільної сумісної власності можуть бути лише фізичні особи.

4. Спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено цим Кодексом або шлюбним договором.

 

 

 

4. Спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено цим Кодексом або шлюбним договором.

5. Спільною сумісною власністю є майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.

 

 

 

5. Спільною сумісною власністю є майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.

6. Майно осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство, належить їм за правом спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними або якщо ними не утворено селянське (фермерське) господарство у формі юридичної особи (п. 3 статті 336 цього Кодексу).

 

 

 

6. Майно осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство, належить їм за правом спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними або якщо ними не утворено селянське (фермерське) господарство у формі юридичної особи (п. 3 статті 336 цього Кодексу).

Стаття 355
Визначення часток у праві спільної часткової власності

 

 

 

Стаття 355
Визначення часток у праві спільної часткової власності

1. Частки у спільній частковій власності визначаються з урахуванням вкладу в майно кожного з учасників спільної часткової власності, якщо інше не визначено угодою між усіма учасниками спільної часткової власності чи не встановлено законом.

 

 

 

1. Частки у спільній частковій власності визначаються з урахуванням вкладу в майно кожного з учасників спільної часткової власності, якщо інше не визначено угодою між усіма учасниками спільної часткової власності чи не встановлено законом.

2. Учасник часткової власності має право на відповідне збільшення своєї частки у праві на спільне майно, якщо здійснені ним своїм коштом невіддільні поліпшення цього майна зроблені за згодою всіх учасників спільної часткової власності і з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

 

 

 

2. Учасник часткової власності має право на відповідне збільшення своєї частки у праві на спільне майно, якщо здійснені ним своїм коштом невіддільні поліпшення цього майна зроблені за згодою всіх учасників спільної часткової власності і з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Віддільні поліпшення спільного майна, якщо інше не передбачено угодою учасників спільної часткової власності, надходять у власність того з учасників, який їх здійснив.

 

 

 

Віддільні поліпшення спільного майна, якщо інше не передбачено угодою учасників спільної часткової власності, надходять у власність того з учасників, який їх здійснив.

Стаття 356
Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній частковій власності

295

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 356:

1) в назві та тексті статті слово "перебуває" замінити на "є".

Відхилено

Стаття 356
Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній частковій власності

1. Володіння та користування майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх її учасників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

 

 

 

1. Володіння та користування майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх її учасників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

Розпоряджання майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється тільки за домовленістю всіх її учасників.

 

 

 

Розпоряджання майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється тільки за домовленістю всіх її учасників.

2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право використовувати майно, що перебуває у спільній частковій власності, за умови, що використання не суперечить інтересам інших учасників.

 

 

 

2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право використовувати майно, що перебуває у спільній частковій власності, за умови, що використання не суперечить інтересам інших учасників.

Кожен із учасників спільної часткової власності має право на надання в його володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка є відповідною до його частки у праві спільної власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших учасників, що володіють і користуються майном, відповідної компенсації.

 

 

 

Кожен із учасників спільної часткової власності має право на надання в його володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка є відповідною до його частки у праві спільної власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших учасників, що володіють і користуються майном, відповідної компенсації.

Якщо угода між учасниками спільної часткової власності про порядок користування майном відповідно до часток учасників нотаріально посвідчена, то вона є обов'язковою для особи, яка надалі набуває частку в праві спільної власності на це майно.

 

 

 

Якщо угода між учасниками спільної часткової власності про порядок користування майном відповідно до часток учасників нотаріально посвідчена, то вона є обов'язковою для особи, яка надалі набуває частку в праві спільної власності на це майно.

Стаття 357
Плоди, продукція та доходи від використання майна, що перебуває у спільній частковій власності

296

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 357:

1) в назві та тексті статті слово "перебуває" замінити на "є".

Відхилено

Стаття 357
Плоди, продукція та доходи від використання майна, що перебуває у спільній частковій власності

Плоди, продукція та доходи від використання майна, що перебуває у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між учасниками спільної часткової власності відповідно до їхніх часток, якщо інше не передбачено угодою між ними.

 

 

 

Плоди, продукція та доходи від використання майна, що перебуває у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між учасниками спільної часткової власності відповідно до їхніх часток, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Стаття 358
Утримання майна, що перебуває у спільній частковій власності

297

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 358:

У назві слово "перебуває" замінити на слово "є".

Відхилено

Стаття 358
Утримання майна, що перебуває у спільній частковій власності

Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки зобов'язаний брати участь у сплаті податків, зборів, платежів, у витратах щодо управління, утримання та збереження спільного майна, а також відповідати перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.

 

 

 

Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки зобов'язаний брати участь у сплаті податків, зборів, платежів, у витратах щодо управління, утримання та збереження спільного майна, а також відповідати перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.

Стаття 359
Право учасника спільної часткової власності розпоряджатися своєю часткою у спільному майні

298

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 359 викласти в новій редакції:

"Стаття 359
Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної власності

Враховано редакційно

Стаття 359
Право учасника спільної часткової власності розпоряджатися своєю часткою у спільному майні

Кожен із учасників спільної часткової власності має право самостійно розпорядитися своєю часткою у майні, яке перебуває у спільній частковій власності, з урахуванням прав інших учасників, що передбачені статтею 360 цього Кодексу.

 

Кожен із співвласників має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної власності, з урахуванням прав інших співвласників, що передбачено статтею 360 цього Кодексу".

 

Кожен із учасників спільної часткової власності має право самостійно розпорядитися своєю часткою у майні, яке перебуває у спільній частковій власності, з урахуванням прав інших учасників, що передбачені статтею 360 цього Кодексу.

Стаття 360
Переважне право купівлі частки у спільній частковій власності

299

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 360:

1) у назві після слова "у" додати "праві спільної часткової власності".

Відхилено

Стаття 360
Переважне право купівлі частки у спільній частковій власності

1. При продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки, що продається, за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

 

 

 

1. При продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки, що продається, за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

2. Продавець частки у спільній частковій власності зобов'язаний сповістити у письмовій формі інших учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші учасники спільної часткової власності відмовляться від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять це право стосовно нерухомого майна - протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними сповіщення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.

 

2) у п. 2 після слів "свою частку", виключити слова "сторонні особи".

 

2. Продавець частки у спільній частковій власності зобов'язаний сповістити у письмовій формі інших учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші учасники спільної часткової власності відмовляться від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять це право стосовно нерухомого майна - протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними сповіщення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.

3. Якщо кілька учасників спільної часткової власності виявили бажання придбати частку у спільній власності, право вибору покупця надається продавцеві.

 

 

 

3. Якщо кілька учасників спільної часткової власності виявили бажання придбати частку у спільній власності, право вибору покупця надається продавцеві.

4. Володільці спільної часткової власності не мають переважного права купівлі частки у спільній власності при продажу одним із них своєї частки власникові - учаснику спільної часткової власності.

 

3) п. 4 викласти в такій редакції:

"4. Володілець майна, що є об'єктом права спільної часткової власності, не має переважного права купівлі частки, що продається, якщо бажання її придбати виявив один із співвласників.

 

4. Власники спільної часткової власності не мають переважного права купівлі частки у спільній власності при продажу одним із них своєї частки власникові - учаснику спільної часткової власності.

 

 

Володілець майна, що є об'єктом права спільної часткової власності, має переважне право купівлі частки, що продається, перед іншими особами".

 

 

5. При продажу частки з порушенням переважного права купівлі інший учасник спільної часткової власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

 

4) до п. 5 після слова "власності" додати "або його володілець".

 

5. При продажу частки з порушенням переважного права купівлі інший учасник спільної часткової власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

6. Відступлення переважного права купівлі частки не допускається.

 

 

 

6. Відступлення переважного права купівлі частки не допускається.

Стаття 361
Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором

 

 

 

Стаття 361
Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором

1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо угодою сторін не передбачено інше.

 

 

 

1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо угодою сторін не передбачено інше.

2. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, визначається відповідно до пп. 3, 4 статті 329 цього Кодексу.

 

 

 

2. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, визначається відповідно до пп. 3, 4 статті 329 цього Кодексу.

Стаття 362
Поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, та виділення із нього частки

 

 

 

Стаття 362
Поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, та виділення із нього частки

1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене між її учасниками за їхньою домовленістю.

 

 

 

1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене між її учасниками за їхньою домовленістю.

2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право вимагати виділення своєї частки із спільного майна.

 

 

 

2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право вимагати виділення своєї частки із спільного майна.

3. У разі недосягнення учасниками спільної часткової власності згоди про поділ спільного майна чи про умови виділення частки одного з учасників останній має право вимагати виділення в натурі своєї частки із спільного майна.

 

 

 

3. У разі недосягнення учасниками спільної часткової власності згоди про поділ спільного майна чи про умови виділення частки одного з учасників останній має право вимагати виділення в натурі своєї частки із спільного майна.

4. Якщо виділення частки в натурі не допускається законом чи іншими правовими актами або воно є неможливим без неспівмірної шкоди для майна, що перебуває у спільній власності, власник, який виділяється, має право на виплату йому грошової або на надання йому іншої компенсації вартості його частки іншими учасниками спільної часткової власності.

300

д. Осташ І.І. (в.о.№126)

З пункту 4 статті 362 виключити слова: "чи іншими правовими актами".

Враховано

4. Якщо виділення частки в натурі не допускається законом або воно є неможливим без неспівмірної шкоди для майна, що перебуває у спільній власності, власник, який виділяється, має право на виплату йому грошової або на надання йому іншої компенсації вартості його частки іншими учасниками спільної часткової власності.

Неспівмірність майна, що виділяється учасникові часткової власності в натурі на підставі цієї статті, його частці у праві часткової власності усувається за його згодою з виплатою йому співволодільцями грошової вартості майна, якого не вистачає, або ж з іншою компенсацією.

 

 

 

Неспівмірність майна, що виділяється учасникові часткової власності в натурі на підставі цієї статті, його частці у праві часткової власності усувається за його згодою з виплатою йому співволодільцями грошової вартості майна, якого не вистачає, або ж з іншою компенсацією.

5. У виняткових випадках, коли частка відповідного власника є незначною і не може бути реально виділена, а він не має суттєвого інтересу у використанні спільного майна, суд може і без згоди цього власника замінити виділення частини майна виплатою відповідної компенсації. При цьому власник втрачає право на частку у спільному майні.

 

 

 

5. У виняткових випадках, коли частка відповідного власника є незначною і не може бути реально виділена, а він не має суттєвого інтересу у використанні спільного майна, суд може і без згоди цього власника замінити виділення частини майна виплатою відповідної компенсації. При цьому власник втрачає право на частку у спільному майні.

 

301

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 362:

Відхилено

 

 

 

1) Bиключити.

 

 

 

 

2) У п. 2 в кiнцi peчeння дoдaти cлoвo "в нaтypi", i ввaжaти цeй пyнкт пyнктoм 1.

 

 

 

 

3) П. 3 виключити.

 

 

 

 

4) П. 4 ввaжaти п.2.

 

 

 

 

5) П.5 виключити.

 

 

Стаття 363
Звернення стягнення на частку учасника спільної часткової власності у спільному майні

 

 

 

Стаття 363
Звернення стягнення на частку учасника спільної часткової власності у спільному майні

1. Кредитор учасника спільної часткової власності має право вчинити позов про виділення частки його боржника в натурі для звернення на неї стягнення. Якщо виділення частки в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або ж проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності, спір вирішується судом.

 

 

 

1. Кредитор учасника спільної часткової власності має право вчинити позов про виділення частки його боржника в натурі для звернення на неї стягнення. Якщо виділення частки в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або ж проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності, спір вирішується судом.

2. У разі неможливості виділення частки в натурі або при запереченні інших учасників спільної часткової власності проти цього кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності із зверненням виторгуваних коштів на погашення боргу, а в разі відмови боржника від продажу своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності чи відмови інших учасників спільної часткової власності від придбання частки боржника - вимагати продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі. Кредитор також має право вимагати через суд звернути стягнення на частку боржника у праві спільної часткової власності чи перевести на нього права та обов'язки власника-боржника з проведенням відповідних перерахунків.

302

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 363:

У п. 2 в кiнцi пepшoгo peчeння зaмicть cлiв "cтopoннiй ocoбi" нaпиcaти "з пyблiчниx тopгів".

Відхилено

2. У разі неможливості виділення частки в натурі або при запереченні інших учасників спільної часткової власності проти цього кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності із зверненням виторгуваних коштів на погашення боргу, а в разі відмови боржника від продажу своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності чи відмови інших учасників спільної часткової власності від придбання частки боржника - вимагати продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі. Кредитор також має право вимагати через суд звернути стягнення на частку боржника у праві спільної часткової власності чи перевести на нього права та обов'язки власника-боржника з проведенням відповідних перерахунків.

 

303

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Дoпoвнити проект статтeю 3631

"Cтaття 3631
Пpaвo cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi

Враховано в статті 354

 

 

 

1. Maйнo, щo є oб'єктoм пpaвa cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi, нaлeжить yciм cпiввлacникaм. Жoдeн iз cпiввлacникiв нe мaє чacтки y пpaвi cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi.

 

 

 

 

2. Пpaвo cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi виникaє вiдпoвiднo дo зaкoнy aбo дoгoвopy.

 

 

 

 

3. Cyб'єктaми пpaвa cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi є пoдpyжжя щoдo мaйнa, якe нaжитe y шлюбi, якщo iншe нe пepeдбaчeнo шлюбним дoгoвopoм.

 

 

 

 

Cyб'єктaми пpaвa cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi є члeни ciм'ї, щoдo мaйнa, якe нaбyтe в peзyльтaтi їx cпiльнoї пpaцi, якщo iншe нe пepeдбaчeнo пиcьмoвoю yгoдoю мiж ними.

 

 

 

 

4. Cyб'єктaми пpaвa cпiльнoї cyмicнoї влacнocтi мoжуть бyти юpидичнi ocoби, якщo цe пepeдбaчeнo пиcьмoвoю yгoдoю мiж ними".

 

 

Стаття 364
Володіння, користування і розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності

304

д. Осташ І.І. (в.о.№126)

Статтю 364 викласти в новій редакції:

"Cтaття 364
Здiйcнeння пpaвa cпiльнoї cyмicнoї влacнocті

Враховано редакційно

Стаття 364
Володіння, користування і розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності

1. Учасники спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними, разом володіють і користуються усім спільним майном.

 

1. Cпiввлacники вoлoдiють i кopиcтyютьcя yciм мaйнoм cпiльнo.

 

1. Учасники спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними, разом володіють і користуються усім спільним майном.

2. Розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за взаємною згодою всіх її учасників, яка передбачається, незалежно від того, ким із учасників учинено правочин щодо розпорядження майном.

 

2. Poзпopяджeння мaйнoм здiйcнюєтьcя cпiввлacникaми зa cпiльнoю згoдoю.

 

2. Розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за взаємною згодою всіх її учасників, яка передбачається, незалежно від того, ким із учасників учинено правочин щодо розпорядження майном.

Щодо правочинів, які потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода інших учасників спільної сумісної власності на розпорядження майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

 

Якщo oдин iз cпiввлacників poзпopядивcя мaйнoм, ввaжaєтьcя, щo цe вiн зpoбив зi згoди iншиx cпiввлacникiв.

 

Щодо правочинів, які потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода інших учасників спільної сумісної власності на розпорядження майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

 

 

Якщo пpaвoчин пoтpeбyє нoтapiaльнoгo пocвiдчeння i (aбo) дepжaвнoї peєcтpaцiї, згoдa ycix cпiввлacникiв нa poзпopяджeння мaйнoм мaє бyти виcлoвлeнa пиcьмoвo i нoтapiaльнo пocвiдчeнa.

 

 

3. Правочини щодо розпорядження спільним майном може здійснювати кожний учасник спільної сумісної власності, якщо інше не передбачається угодою між ними.

 

3. Якщo пpaвoчин вчинeнo oдним iз cпiввлacникiв бeз згoди iншиx cпiввлacникiв, cyд нa їx вимoгy мoжe визнaти цeй пpaвoчин нeдiйcним.

 

3. Правочини щодо розпорядження спільним майном може здійснювати кожний учасник спільної сумісної власності, якщо інше не передбачається угодою між ними.

Учасники спільної сумісної власності мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

 

У paзi визнaння тaкoгo пpaвoчинy нeдiйcним, iншi cпіввлacники мaють пpaвo вимaгaти пoвepнeння мaйнa вiд нaбyвaчa, ocкiльки вiн зaвoлoдiв цим мaйнoм бeз їx згoди, a тaкoж вiдшкoдyвaння нeдoбpocoвicним cпiввлacникoм збиткiв тa кoмпeнcaцiї мopaльнoї шкoди"

 

Учасники спільної сумісної власності мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

4. Вчинений одним із учасників правочин, пов'язаний із розпорядженням спільним майном, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших учасників з мотивів відсутності в учасника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, а також у зв'язку з обманом або із введенням ним в оману інших учасників спільної сумісної власності.

 

 

 

4. Вчинений одним із учасників правочин, пов'язаний із розпорядженням спільним майном, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших учасників з мотивів відсутності в учасника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, а також у зв'язку з обманом або із введенням ним в оману інших учасників спільної сумісної власності.

Стаття 365
Поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, та виділення з неї частки окремого власника

 

 

 

Стаття 365
Поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, та виділення з неї частки окремого власника

1. Учасники спільної сумісної власності мають право на поділ майна або на виділ з нього окремої частки.

 

 

 

1. Учасники спільної сумісної власності мають право на поділ майна або на виділ з нього окремої частки.

2. При поділі майна, що перебуває у спільній сумісній власності, передбачається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено законом, угодою сторін або не встановлено судом, коли для цього є підстави, передбачені законом.

 

 

 

2. При поділі майна, що перебуває у спільній сумісній власності, передбачається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено законом, угодою сторін або не встановлено судом, коли для цього є підстави, передбачені законом.

3. Порядок поділу спільної сумісної власності та виділу із неї частки визначається за правилами статті 362 цього Кодексу.

 

 

 

3. Порядок поділу спільної сумісної власності та виділу із неї частки визначається за правилами статті 362 цього Кодексу.

Стаття 366
Власність селянського (фермерського) господарства

305

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Cтaттi 366; 367; 368; 369 виключити, ocкiльки вoни зaпoзичeнi iз Зaкoнy Укpaїни "Пpo ceлянcькe (фepмepcькe) гocпoдapcтвo", y якoмy питaння влacнocтi виpiшeнi нeпocлiдoвнo: мoвитьcя пpo влacнicть c/ф гocпoдapcтвa i вoднoчac пpo влacнicть йoгo члeнiв. Змicт циx нopм cyпepeчить п. 6 cт. 354.

Відхилено

Стаття 366
Власність селянського (фермерського) господарства

1. У спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства перебувають виділені йому у власність чи придбані ним земельна ділянка, засоби виробництва, житловий будинок, господарські будівлі, вироблена продукція та інше майно, придбане для господарства на спільні кошти його членів.

 

 

 

1. У спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства перебувають виділені йому у власність чи придбані ним земельна ділянка, засоби виробництва, житловий будинок, господарські будівлі, вироблена продукція та інше майно, придбане для господарства на спільні кошти його членів.

2. Не становлять власності селянського (фермерського) господарства особисті трудові доходи і заощадження члена селянського (фермерського) господарства, а також майно, придбане ним власним коштом або ж одержане на інших підставах відповідно до цього Кодексу, інших законів та інших правових актів і не передане ним у спільну сумісну власність господарства.

 

 

 

2. Не становлять власності селянського (фермерського) господарства особисті трудові доходи і заощадження члена селянського (фермерського) господарства, а також майно, придбане ним власним коштом або ж одержане на інших підставах відповідно до цього Кодексу, інших законів та інших правових актів і не передане ним у спільну сумісну власність господарства.

3. У разі утворення селянського (фермерського) господарства у формі юридичної особи власником майна цього господарства є ця юридична особа в одній із форм господарських товариств чи кооперативу.

 

 

 

3. У разі утворення селянського (фермерського) господарства у формі юридичної особи власником майна цього господарства є ця юридична особа в одній із форм господарських товариств чи кооперативу.

Стаття 367
Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства

 

 

 

Стаття 367
Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства

1. Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства, здійснюється за згодою всіх членів господарства, а в разі незгоди спір вирішується судом.

 

 

 

1. Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства, здійснюється за згодою всіх членів господарства, а в разі незгоди спір вирішується судом.

2. Правочини щодо розпорядження майном господарства вчиняються главою господарства або ж уповноваженим ним членом господарства, при цьому в разі відчуження майна, а також при його заставі необхідна згода усіх членів господарства.

 

 

 

2. Правочини щодо розпорядження майном господарства вчиняються главою господарства або ж уповноваженим ним членом господарства, при цьому в разі відчуження майна, а також при його заставі необхідна згода усіх членів господарства.

Стаття 368
Вихід із селянського (фермерського) господарства

 

 

 

Стаття 368
Вихід із селянського (фермерського) господарства

1. У разі виходу одного або кількох членів селянського (фермерського) господарства з його складу (крім випадків, передбачених п. 3 цієї статті) земельна ділянка та засоби виробництва поділу не підлягають.

 

 

 

1. У разі виходу одного або кількох членів селянського (фермерського) господарства з його складу (крім випадків, передбачених п. 3 цієї статті) земельна ділянка та засоби виробництва поділу не підлягають.

2. Той, хто вийшов із господарства, має право на одержання грошової компенсації, відповідної його частці у праві спільної власності на це майно, яка могла б бути йому виділена при поділі.

 

 

 

2. Той, хто вийшов із господарства, має право на одержання грошової компенсації, відповідної його частці у праві спільної власності на це майно, яка могла б бути йому виділена при поділі.

3. Право одержання частки в натуральній формі, включаючи поділ земельної ділянки та засобів виробництва, мають ті члени селянського (фермерського) господарства, що виходять із нього з метою створення нового селянського (фермерського) господарства. При цьому виділення частки в натуральній формі для нового селянського (фермерського) господарства здійснюється таким чином, щоб не позбавити перше селянське (фермерське) господарство необхідних для його нормального функціонування виробничих фондів.

 

 

 

3. Право одержання частки в натуральній формі, включаючи поділ земельної ділянки та засобів виробництва, мають ті члени селянського (фермерського) господарства, що виходять із нього з метою створення нового селянського (фермерського) господарства. При цьому виділення частки в натуральній формі для нового селянського (фермерського) господарства здійснюється таким чином, щоб не позбавити перше селянське (фермерське) господарство необхідних для його нормального функціонування виробничих фондів.

4. Порядок виплати компенсації встановлюється взаємною домовленістю усіх членів селянського (фермерського) господарства, а при недосягненні такої домовленості спір вирішується в судовому порядку.

 

 

 

4. Порядок виплати компенсації встановлюється взаємною домовленістю усіх членів селянського (фермерського) господарства, а при недосягненні такої домовленості спір вирішується в судовому порядку.

Стаття 369
Припинення права власності селянського (фермерського) господарства

 

 

 

Стаття 369
Припинення права власності селянського (фермерського) господарства

1. Спільна сумісна власність селянського (фермерського) господарства припиняється поділом господарства на два чи більше, а також виходом із нього всіх його членів.

 

 

 

1. Спільна сумісна власність селянського (фермерського) господарства припиняється поділом господарства на два чи більше, а також виходом із нього всіх його членів.

2. При поділі селянського (фермерського) господарства на два і більше застосовуються правила статті 365 цього Кодексу.

 

 

 

2. При поділі селянського (фермерського) господарства на два і більше застосовуються правила статті 365 цього Кодексу.

3. У разі припинення селянського (фермерського) господарства у зв'язку з виходом із нього всіх його членів або за іншими підставами, передбаченими законом, його майно, що залишилося після сплати податків та інших платежів, належить членам колишнього господарства за правом спільної сумісної власності і може підлягати поділу між ними відповідно до правил цього Кодексу.

 

 

 

3. У разі припинення селянського (фермерського) господарства у зв'язку з виходом із нього всіх його членів або за іншими підставами, передбаченими законом, його майно, що залишилося після сплати податків та інших платежів, належить членам колишнього господарства за правом спільної сумісної власності і може підлягати поділу між ними відповідно до правил цього Кодексу.

Правовий режим земельної ділянки у цих випадках визначається за правилами, встановленими законодавчими актами про землю.

 

 

 

Правовий режим земельної ділянки у цих випадках визначається за правилами, встановленими законодавчими актами про землю.

Глава 27
Право власності на землю

 

 

 

Глава 27
Право власності на землю

Стаття 370
Земля як об'єкт права власності

306

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 370:

1) Haзвy cтaттi тa пyнкт 1 виклacти в тaкiй peдaкцiї:

"Cтaття 370
Зeмeльнi дiлянки як oб'єкт пpaвa влacнocтi

Відхилено

Стаття 370
Земля як об'єкт права власності

1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

 

1. Зeмeльнoю дiлянкoю ввaжaєтьcя плoщa зeмлi, якa включaє в ceбe пoвepxнeвий (гpyнтoвий) шap, пopoдy, якa є пiд ним, зaмкнeнi вoдoйми, бaгaтopiчнi тa iншi нacaджeння, a тaкoж пoвiтpянии пpocтip, щo є нaд ним".

 

1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

2. Розмір і територіальні межі земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідної особи, визначаються у порядку, встановленому цим Кодексом, Земельним кодексом й іншими законами та правовими актами.

 

 

 

2. Розмір і територіальні межі земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідної особи, визначаються у порядку, встановленому цим Кодексом, Земельним кодексом й іншими законами та правовими актами.

3. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, який знаходиться у межах цієї ділянки, на шари ґрунту, що знаходяться під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній.

 

 

 

3. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, який знаходиться у межах цієї ділянки, на шари ґрунту, що знаходяться під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній.

4. Особа, що має право власності на земельну ділянку, може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не передбачено законами про надра, про використання повітряного простору, іншими законами та не порушує прав третіх осіб.

 

2) П.4 пepeнecти y п.2.

 

4. Особа, що має право власності на земельну ділянку, може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не передбачено законами про надра, про використання повітряного простору, іншими законами та не порушує прав третіх осіб.

Стаття 371
Набуття права власності на землю

 

 

 

Стаття 371
Набуття права власності на землю

1. Право власності на землю гарантується Конституцією України.

 

 

 

1. Право власності на землю гарантується Конституцією України.

2. Право власності на землю набувається і реалізовується фізичними та юридичними особами й державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.

 

 

 

2. Право власності на землю набувається і реалізовується фізичними та юридичними особами й державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.

3. Надана у власність земельна ділянка підлягає обов'язковій державній реєстрації згідно із законом. Право власності на неї виникає з моменту реєстрації.

 

 

 

3. Надана у власність земельна ділянка підлягає обов'язковій державній реєстрації згідно із законом. Право власності на неї виникає з моменту реєстрації.

 

307

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 371:

1) У нaзвi тa y п.2 cлoвo "зeмлю" зaмiнити нa "зeмeльнi дiлянки".

Враховано частково

 

 

 

2) У п.2 cлoвo "yтвopeннями" зaмiнити нa "гpoмaдaми".

 

 

 

 

3) П.3 виклacти в тaкiй peдaкції: "Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy пiдлягaє дepжaвнiй peєcтpaцiї i виникaє з мoмeнтy тaкoї peєcтpaції".

 

 

Стаття 372
Право власності на землю фізичних осіб

308

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 372 викласти в новій редакції:

"Cтaття 372
Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy фiзичниx ociб

Враховано редакційно

Стаття 372
Право власності на землю фізичних осіб

1. Право мати земельну ділянку у власності належить фізичним особам, які є громадянами України. За іноземними фізичними особами, а також за особами без громадянства це право визнається лише у випадках, передбачених законом.

 

1. Гpoмaдяни Укpaїни мoжyть мaти пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки нa зaгaльниx пiдcтaвax.

 

1. Право мати земельну ділянку у власності належить фізичним особам, які є громадянами України. За іноземними фізичними особами, а також за особами без громадянства це право визнається лише у випадках, передбачених законом.

2. Земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, можуть використовуватися для ведення селянського (фермерського) господарства, індивідуального житлового будівництва та ведення підсобного господарства у містах і сільських населених пунктах, для садівництва, городництва, тваринництва, а також для інших цілей, передбачених законом.

 

2. Iнoзeмцi мoжyть нaбyти пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy нa пiдcтaвi cпaдкyвaння.

 

2. Земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, можуть використовуватися для ведення селянського (фермерського) господарства, індивідуального житлового будівництва та ведення підсобного господарства у містах і сільських населених пунктах, для садівництва, городництва, тваринництва, а також для інших цілей, передбачених законом.

 

 

Якщo ocoбa, щo вiдчyжyє житлoвий бyдинoк, iншi бyдiвлi тa cпopyди, є oднoчacнo i влacникoм зeмeльнoї дiлянки, нa якiй вoни пoбyдoвaнi, тo iнoзeмeць, який є нaбyвaчeм циx бyдiвeль, мoжe нaбyти i пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy.

 

 

 

 

Iншi пiдcтaви нaбyття iнoзeмцeм пpaвa влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy виключaютьcя зaкoнoм".

 

 

Стаття 373
Право власності на землю юридичних осіб

309

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 373 викласти в новій редакції:

"Cтaття 373
Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки юpидичних ociб

Враховано в контексті Кодексу

Стаття 373
Право власності на землю юридичних осіб

Право мати земельну ділянку у власності визнається за юридичними особами, яким вона надається згідно з її цільовим призначенням і з додержанням вимог, встановлених Земельним кодексом та іншими законами. За іноземними юридичними особами це право визнається лише у випадках, передбачених законом.

 

1. Юpидичнi ocoби мoжyть мaти пpaвo влacнocтi нa зeмельнi дiлянки нa зaгaльниx пiдcтaвax.

 

Право мати земельну ділянку у власності визнається за юридичними особами, яким вона надається згідно з її цільовим призначенням і з додержанням вимог, встановлених Земельним кодексом та іншими законами. За іноземними юридичними особами це право визнається лише у випадках, передбачених законом.

 

 

Зeмeльнi дiлянки нaдaютьcя юpидичним ocoбaм вiдпoвiднo дo зaкoнy, для зaбeзпeчeння викoнaння ними cтaтyтниx зaвдaнь.

 

 

 

 

2. Юpидичнa ocoбa мoжe нaбyти пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy нa пiдcтaвi пpaвoчинiв, нe зaбopoнeниx зaкoнoм".

 

 

 

310

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3731.

"Cтaття 3731
Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки iнoзeмнoї дepжaви, мiжнapoдниx opгaнiзaцiй, iнoзeмниx юpидичниx ociб.

Враховано з уточненнями

Cтaття 3731
Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки iнoзeмнoї дepжaви, мiжнapoдниx opгaнiзaцiй.

 

 

1. Iнoзeмнa дepжaвa, мiжнapoднa opгaнiзaцiя, iнoзeмнa юpидичнa ocoбa мoжe нaбyти пpaвo влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy зa зaпoвiтoм.

 

За іноземними державами і міжнародними організаціями право мати земельну ділянку визнається у випадках, передбачених законом.

 

 

2. Якщo ocoбa, якa вiдчyжyє житлoвий бyдинoк, iншy бyдiвлю чи cпopyдy, є oднoчacнo i влacникoм зeмeльнoї дiлянки, нa якiй вoни poзтaшoвaнi, тo iнозeмнa дepжaвa, мiжнapoднa opгaнiзaцiя, iнoзeмнa юpидичнa ocoбa, якa є нaбyвaчeм циx бyдiвeль, cпopyд, мoжe нaбyти i пpaвo влacнocтi нa цю зeмeльнy дiлянкy.

 

 

 

 

Iншi пiдcтaви нaбyття пpaвa влacнocтi нa зeмeльнy дiлянкy iнoзeмними дepжaвaми, мiжнapoдними opгaнiзaцiями, iнoземними юpидичними ocoбaми, визнaчaєтьcя зaкoнoм".

 

 

 

311

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3732.

"Стаття 3732
Права власника земельної ділянки

Враховано з уточненням

Стаття 3732
Права власника земельної ділянки

 

 

1. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, але відповідно до її цільового призначення.

 

1. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, але відповідно до її цільового призначення.

 

 

2. Власник має право без будь-яких обмежень закладати сади, виноградники, пасіки тощо.

 

2. Власник має право без будь-яких обмежень закладати сади, виноградники, пасіки тощо.

 

 

3. Власник має право вільно користуватися загально-поширеними корисними копалинами, торфом, лісними угіддями, водними об'єктами, прісними підземними водами.

 

3. Власник має право вільно користуватися загально-поширеними корисними копалинами, торфом, лісними угіддями, водними об'єктами, прісними підземними водами.

 

 

4. Власник має право споруджувати межеві знаки, огорожі за погодженням із власником сусідньої земельної ділянки.

 

4. Власник має право споруджувати межеві знаки, огорожі за погодженням із власником сусідньої земельної ділянки.

 

 

У разі спорудження межевих знаків, огорожі одним із співвласників він має право вимагати від іншого співвласника компенсації частини її вартості".

 

 

 

312

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3733.

"Стаття 3733
Обов'язки власника земельної ділянки

Враховано

Стаття 3733
Обов'язки власника земельної ділянки.

 

 

Власник земельної ділянки зобов'язаний:

 

Власник земельної ділянки зобов'язаний:

 

 

1) ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватись від дій, які могли б привести до погіршення екологічної ситуації;

 

1) ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватись від дій, які могли б привести до погіршення екологічної ситуації;

 

 

2) здійснювати комплекс заходів по охороні землі;

 

2) здійснювати комплекс заходів по охороні землі;

 

 

3) дотримуватися правил добросусідства з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок: а) утримуватися від спуску на сусідню ділянку стічних вод; б) у разі використання отрутохімікатів та мінеральних добрив вживати заходів до того, щоб усунути можливість їх проникнення на сусідню земельну ділянку, а також сповіщати про час їх використання; в) споруджувати будівлі, насаджувати дерева тощо на відповідній відстані від сусідньої земельної ділянки; г) обрізати гілки та коріння дерев, що виходять за межу сусідньої ділянки; плоди, які є на гілці, що вийшла за межу сусідньої ділянки, є спільною власністю сусідів".

 

3) дотримуватися правил добросусідства з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок: а) утримуватися від спуску на сусідню ділянку стічних вод; б) у разі використання отрутохімікатів та мінеральних добрив вживати заходів до того, щоб усунути можливість їх проникнення на сусідню земельну ділянку, а також сповіщати про час їх використання; в) споруджувати будівлі, насаджувати дерева тощо на відповідній відстані від сусідньої земельної ділянки; г) обрізати гілки та коріння дерев, що виходять за межу сусідньої ділянки; плоди, які є на гілці, що вийшла за межу сусідньої ділянки, є спільною власністю сусідів".

Стаття 374
Право власника на забудову земельної ділянки

 

 

 

Стаття 374
Право власника на забудову земельної ділянки

1. Власник земельної ділянки може зводити на ньому будівлі та споруди, здійснювати перебудову або знесення, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

313

д. Осташ І.І. (в.о.№126)

Пункт 1 статті 374 після слова "споруди," доповнити словами "закриті водойми,".

Враховано

1. Власник земельної ділянки може зводити на ньому будівлі та споруди, закриті водойми,здійснювати перебудову або знесення, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, яке міцно з'єднане або з землею безпосередньо, або з іншими будівлями та спорудами, - якщо останні не становлять частини іншого нерухомого майна. Якщо будівлі або споруди підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, право власності на них виникає з моменту такої реєстрації.

 

 

 

2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, яке міцно з'єднане або з землею безпосередньо, або з іншими будівлями та спорудами, - якщо останні не становлять частини іншого нерухомого майна. Якщо будівлі або споруди підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, право власності на них виникає з моменту такої реєстрації.

 

314

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 374 викласти в новій редакції:

"Стаття 374
Право власника на забудову земельної ділянки

Враховано редакційно

 

 

 

1. Власник земельної ділянки має право забудовувати її: споруджувати житлові будинки, інші будівлі, закриті водойми тощо, упорядковувати її на власний розсуд.

 

 

 

 

2. Власник земельної ділянки зобов'язаний дотримуватися архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм і правил".

 

 

3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм і правил, а також за умови додержання вимог про призначення земельної ділянки.

 

 

 

3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм і правил, а також за умови додержання вимог про призначення земельної ділянки.

4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 328 цього Кодексу.

 

 

 

4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 328 цього Кодексу.

5. При відчуженні будівлі або споруди разом з ними переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться і яка належить власникові, без зміни її цільового призначення та у розмірах, визначених договором. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її у власність провадиться в порядку надання земельних ділянок згідно із законом та іншими правовими актами.

 

 

 

5. При відчуженні будівлі або споруди разом з ними переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться і яка належить власникові, без зміни її цільового призначення та у розмірах, визначених договором. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її у власність провадиться в порядку надання земельних ділянок згідно із законом та іншими правовими актами.

Якщо у договорі про відчуження будівлі або споруди сторони не обумовили розмірів земельної ділянки, яка переходить до набувача будівлі або споруди, останній набуває право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, а також є необхідною для її використання. У разі виникнення спору про розмір земельної ділянки, необхідної для використання будівлі або споруди, він вирішується судом.

 

 

 

Якщо у договорі про відчуження будівлі або споруди сторони не обумовили розмірів земельної ділянки, яка переходить до набувача будівлі або споруди, останній набуває право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, а також є необхідною для її використання. У разі виникнення спору про розмір земельної ділянки, необхідної для використання будівлі або споруди, він вирішується судом.

6. При відчуженні будівлі або споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій власникові цієї будівлі або споруди на праві користування, разом з ними переходить і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно і яка необхідна для його обслуговування.

 

 

 

6. При відчуженні будівлі або споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій власникові цієї будівлі або споруди на праві користування, разом з ними переходить і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно і яка необхідна для його обслуговування.

 

315

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3741.

"Стаття 3741
Самовільне будівництво

Враховано в інших статтях Кодексу

 

 

 

1. Самовільним будівництвом є житловий будинок, інша будівля, споруда, які будуються (реконструюються, прибудовуються) або збудовані:

 

 

 

 

1) на земельній ділянці, що належить іншій особі;

 

 

 

 

2) на земельній ділянці, що відведена особі для іншої мети;

 

 

 

 

3) з грубим порушенням основних будівельних норм і правил;

 

 

 

 

4) без затвердженого проекту або з істотним відхиленням від нього.

 

 

 

 

2. Самовільне будівництво не є підставою для виникнення права власності на будівлю. Спори щодо права власності на будівлю, яка зведена самовільно, чи її поділ судом не розглядаються.

 

 

 

 

3. Особа, яка здійснила самовільне будівництво, не має права розпорядження ним.

 

 

 

 

4. Особа, яка здійснила самовільне будівництво, є власником будівельних матеріалів".

 

 

 

316

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3742.

"Стаття 3742
Правові наслідки самовільного будівництва

Враховано в інших статтях Кодексу

 

 

 

1. Якщо будівля споруджується або споруджена з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за позовом районної, міської державної адміністрації суд постановляє рішення про її знесення або про проведення необхідної перебудови.

 

 

 

 

2. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, що належить фізичній або юридичній особі, вони мають право звернутися до суду з вимогою про знесення будівлі або про визнання їх забудовником і крім цього про компенсацію моральної шкоди.

 

 

 

 

3. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, яка є власністю держави або адміністративно-територіальної громади без відповідного дозволу, районна, міська державна адміністрація або орган адміністративно-територіальної громади має подати до суду позовну заяву про передачу будівлі у власність держави або адміністративно-територіальної громади або про її знесення.

 

 

 

 

У разі передачі будівлі у власність держави або адміністративно-територіальної громади забудовник має право на компенсацію її вартості.

 

 

 

 

4. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, за позовом районної, міської державної адміністрації або органу адміністративно-територіальної громади суд може постановити рішення, яким зобов'язати забудовника провести відповідну перебудову.

 

 

 

 

Якщо така перебудова неможлива, або забудовник відмовляється від її проведення, за рішенням суду така будівля підлягає зносу за рахунок забудовника. Крім цього, забудовник зобов'язується відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

 

 

 

 

5. Якщо будівля зводиться або зведена на земельній ділянці, що відведена особі для іншої мети, а також у разі самовільної реконструкції будівлі чи зведенні прибудови до неї, районна, міська державна адміністрація може дати дозвіл на таке будівництво, реконструкцію чи перебудову.

 

 

 

 

Відмова у дозволі на будівництво, реконструкцію чи перебудову може бути оскаржена до суду.

 

 

 

 

Якщо відмова у дозволі буде визнана правозгідною, районна, міська державна адміністрація має право подати до суду позовну заяву про знесення будівлі (прибудови).

 

 

 

 

6. На вимоги про знесення будівлі, яка споруджується або споруджена самовільно, крім пункту 1 цієї статті, поширюється загальна позовна давність".

 

 

Стаття 375
Звернення стягнення на земельну ділянку

317

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 375 викласти в новій редакції:

"Стаття 375
Звернення стягнення на земельну ділянку

Враховано в загальних положеннях

Кодексу

Стаття 375
Звернення стягнення на земельну ділянку

Звернення стягнення на земельну ділянку за зобов'язаннями її власника допускається на підставі рішення суду та в порядку, передбаченому законом.

 

На вимогу кредиторів звернення стягнення на земельну ділянку за боргами її власника може відбутися за рішенням суду, у разі відсутності у нього іншого майна, на яке може бути звернене таке стягнення".

 

Звернення стягнення на земельну ділянку за зобов'язаннями її власника допускається на підставі рішення суду та в порядку, передбаченому законом.

 

318

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статті 376; 377; 378 виключити.

Відхилено, оскільки це суперечить загальним засадам Кодексу

 

Стаття 376
Викуп земельної ділянки для потреб держави,
Автономної Республіки Крим та адміністративно-територіальних утворень

 

 

 

Стаття 376
Викуп земельної ділянки для потреб держави,
Автономної Республіки Крим та територіальної громади

1. Земельна ділянка або її частина можуть бути викуплені у власника для потреб держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.

 

 

 

1. Земельна ділянка або її частина можуть бути викуплені у власника для потреб держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.

2. Рішення про викуп земельної ділянки приймається судом за позовом відповідного органу держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.

 

 

 

2. Рішення про викуп земельної ділянки приймається судом за позовом відповідного органу держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.

3. Власник земельної ділянки має бути не пізніше ніж за рік до вчинення позову письмово сповіщений про викуп.

 

 

 

3. Власник земельної ділянки має бути не пізніше ніж за рік до вчинення позову письмово сповіщений про викуп.

Стаття 377
Права власника земельної ділянки, яка підлягає викупу

 

 

 

Стаття 377
Права власника земельної ділянки, яка підлягає викупу

Власник земельної ділянки, попереджений про майбутнє вчинення позову, має право здійснювати свої права на ділянку на власний розсуд, а також здійснити необхідні витрати, які забезпечують використання ділянки відповідно до її призначення. При цьому, однак, власник несе ризик покладення на нього при визначенні викупної ціни земельної ділянки (стаття 378 цього Кодексу) витрат і збитків, пов'язаних із здійсненням у зазначений період на земельній ділянці нового будівництва, із розширенням і реконструкцією будівель і споруд та із зниженням ціни земельної ділянки внаслідок її обтяження правами інших осіб.

 

 

 

Власник земельної ділянки, попереджений про майбутнє вчинення позову, має право здійснювати свої права на ділянку на власний розсуд, а також здійснити необхідні витрати, які забезпечують використання ділянки відповідно до її призначення. При цьому, однак, власник несе ризик покладення на нього при визначенні викупної ціни земельної ділянки (стаття 378 цього Кодексу) витрат і збитків, пов'язаних із здійсненням у зазначений період на земельній ділянці нового будівництва, із розширенням і реконструкцією будівель і споруд та із зниженням ціни земельної ділянки внаслідок її обтяження правами інших осіб.

Стаття 378
Викупна ціна земельної ділянки

 

 

 

Стаття 378
Викупна ціна земельної ділянки

1. Плата за земельну ділянку, яка викуповується на підставі рішення суду (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються домовленістю з власником ділянки, а в разі спору - судом.

 

 

 

1. Плата за земельну ділянку, яка викуповується на підставі рішення суду (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються домовленістю з власником ділянки, а в разі спору - судом.

2. При визначенні викупної ціни судом до неї включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що знаходиться на ній, та всі збитки, завдані власникові викупом земельної ділянки (у тому числі втрачена вигода), які він несе у зв'язку з достроковим припиненням своїх зобов'язань перед третіми особами.

 

 

 

2. При визначенні викупної ціни судом до неї включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що знаходиться на ній, та всі збитки, завдані власникові викупом земельної ділянки (у тому числі втрачена вигода), які він несе у зв'язку з достроковим припиненням своїх зобов'язань перед третіми особами.

3. За угодою з власником йому замість ділянки, що викуповується, може бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, із зарахуванням її вартості до викупної ціни.

 

 

 

3. За угодою з власником йому замість ділянки, що викуповується, може бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, із зарахуванням її вартості до викупної ціни.

Стаття 379
Припинення права власності на земельну ділянку, яка використовується з порушенням правил цього Кодексу, Земельного кодексу та інших законів

319

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 379 викласти в новій редакції:

"Стаття 379
Позбавлення права власності на земельну ділянку

Враховано редакційно

Стаття 379
Припинення права власності на земельну ділянку, яка використовується з порушенням правил цього Кодексу, Земельного кодексу та інших законів

1. Право власності на земельну ділянку може бути припинене судом за позовом відповідного державного органу у випадках, передбачених цим Кодексом, Земельним кодексом та іншими законами.

 

За позовом районної державної адміністрації або органу адміністративно-територіальної громади суд може винести рішення про позбавлення права власності і вилучення земельної ділянки у разі:

 

1. Право власності на земельну ділянку може бути припинене судом за позовом відповідного державного органу у випадках, передбачених цим Кодексом, Земельним кодексом та іншими законами.

 

 

1) використання, не дивлячись на попередження, земельної ділянки способами, що призвели до її хімічного чи радіоактивного забруднення, псування. Колишній власник одночасно зобов'язується до внесення до місцевого бюджету грошової суми, необхідної для відновлення якості земельної ділянки;

 

 

 

 

2) систематичного, не дивлячись на попередження, вирощування з метою збуту хімічно забрудненої сільськогосподарської продукції. Колишньому власникові у цьому випадку повертається купівельна ціна земельної ділянки".

 

 

2. Відповідний державний орган, який приймає рішення про припинення права власності на земельну ділянку на підставах, передбачених цим Кодексом, зобов'язаний у порядку, визначеному Земельним кодексом та іншими правовими актами, завчасно попередити власника ділянки про допущені порушення.

 

 

 

2. Відповідний державний орган, який приймає рішення про припинення права власності на земельну ділянку на підставах, передбачених цим Кодексом, зобов'язаний у порядку, визначеному Земельним кодексом та іншими правовими актами, завчасно попередити власника ділянки про допущені порушення.

3. У разі якщо земельна ділянка використовується з порушенням закону, управоможений орган до звернення у суд із позовом зобов'язаний завчасно попередити власника ділянки про допущені ним порушення з метою їх усунення.

 

 

 

3. У разі якщо земельна ділянка використовується з порушенням закону, управоможений орган до звернення у суд із позовом зобов'язаний завчасно попередити власника ділянки про допущені ним порушення з метою їх усунення.

У разі ухвалення рішення про припинення права власності на земельну ділянку, яка використовується з порушенням законодавства, переважне право на одержання земельної ділянки, що вилучається, належить попередньому власникові.

320

д. Осташ І.І. (в.о.№126)

В пункті 3 статті 379 виключити останню фразу, починаючи зі слів: "переважне право на одержання..."; замість неї доповнити: "вказана ділянка, яка вилучається, надходить у розпорядження органів державної влади або органів місцевого самоврядування".

Враховано

У разі ухвалення рішення про припинення права власності на земельну ділянку, яка використовується з порушенням законодавства, вказана ділянка, яка вилучається, надходить у розпорядження органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Глава 28
Право власності на житлове приміщення

 

 

 

Глава 28
Право власності на житлове приміщення

 

321

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3791.

"Стаття 3791
Поняття помешкання

Враховано з уточненням (помістити
в гл.28)

Стаття 3791
Поняття помешкання

 

 

Помешканням є будинки, квартири, інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них".

 

Помешканням є будинки, квартири, інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них".

Стаття 380
Житловий будинок як об'єкт права власності

322

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 380 викласти в такій редакції:

"Стаття 380
Житловий будинок як об'єкт права власності

Враховано частково

Стаття 380
Житловий будинок як об'єкт права власності

1. Житловим будинком є будівля капітального типу, призначена для постійного у ній проживання. До складу житлового будинку входять усі господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі тощо), що обслуговують житловий будинок і розташовані на одній з ним ділянці.

 

1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами.

 

1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог , що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання. До складу житлового будинку входять усі господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі тощо), що обслуговують житловий будинок і розташовані на одній з ним ділянці.

2. Право власності на житловий будинок підлягає державній реєстрації.

 

2. Розмір житлового будинку, кількість поверхів визначаються проектом, що затверджується у встановленому законом порядку".

 

2. Право власності на житловий будинок підлягає державній реєстрації.

 

323

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3801.

"Стаття 3801
Садиба як об'єкт права власності

Відхилено

 

 

 

1. Садибою є земельна ділянка, розташовані на ній житловий будинок, господарські будівлі, наземні і підземні комунікації, багаторічні насадження.

 

 

 

 

2. У разі відчуження житлового будинку вважається, що разом з ним відчужується уся садиба, якщо сторони не домовилися про інше".

 

 

Стаття 381
Квартира як об'єкт права власності

 

 

 

Стаття 381
Квартира як об'єкт права власності

 

324

д. Осташ І.І. (в.о.№126)

В пункт 1 статті 381 внести редакційні правки і викласти його в такій редакції:

Враховано

 

1. Під квартирою мається на увазі ізольоване помешкання в будинку капітального типу, придатне для постійного у ньому проживання, і таке, що відповідає передбаченим у законі санітарно-технічним вимогам.

 

1. Під квартирою мається на увазі ізольоване помешкання в будинку капітального типу, придатне для постійного у ньому проживання однієї особи або однієї сім' ї, і таке, що відповідає передбаченим у законі санітарно-технічним вимогам.

 

1. Під квартирою мається на увазі ізольоване помешкання в будинку капітального типу, придатне для постійного у ньому проживання однієї особи або однієї сім' ї, і таке, що відповідає передбаченим у законі санітарно-технічним вимогам.

 

325

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 381:

1) Назву статті і пункт 1 викласти в новій редакції.

"Стаття 381
Квартира як об'єкт права власності

Враховано редакційно

 

 

 

1. Квартирою є ізольована частина житлового будинку".

 

 

2. Власникові квартири у багатоквартирному будинку разом з житловим приміщенням та елементами благоустрою у цьому приміщенні, яке йому належить за правом приватної власності і яке він займає під квартиру, належить також частка у праві власності на спільне майно будинку.

 

 

 

2. Власникові квартири у багатоквартирному будинку разом з житловим приміщенням та елементами благоустрою у цьому приміщенні, яке йому належить за правом приватної власності і яке він займає під квартиру, належить також частка у праві власності на спільне майно будинку.

3. Власникові квартири у багатоквартирному будинку належать за правом спільної часткової власності спільні приміщення будинку, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, що обслуговують більше однієї квартири.

326

д. Осташ І.І. (в.о.№126)

Частину першу пункту 3 статті 381 викласти в такій редакції:

"3. Власникові квартири у багатоквартирному будинку належать за правом спільної часткової власності спільні приміщення будинку, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб всіх мешканців будинку та власників нежитлових приміщень."

Враховано

3. Власникові квартири у багатоквартирному будинку належать за правом спільної часткової власності спільні приміщення будинку, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб всіх мешканців будинку та власників нежитлових приміщень.

Розмір часток власників квартир у праві власності на спільне майно та порядок поділення будинку між його власниками, порядок здійснення витрат на утримання та збереження цього майна визначаються відповідно до житлових законів.

 

 

 

Розмір часток власників квартир у праві власності на спільне майно та порядок поділення будинку між його власниками, порядок здійснення витрат на утримання та збереження цього майна визначаються відповідно до житлових законів.

4. Власник квартири не має права відчужувати свою частку у праві власності на спільне майно житлового будинку, а також вчиняти інші дії, які мають наслідком передання цієї частки окремо від права власності на квартиру.

 

 

 

4. Власник квартири не має права відчужувати свою частку у праві власності на спільне майно житлового будинку, а також вчиняти інші дії, які мають наслідком передання цієї частки окремо від права власності на квартиру.

Стаття 382
Права власника житлового будинку та квартири

327

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 382 викласти в новій редакції:

"Стаття 382
Права власника житлового будинку та квартири

Враховано в інших статтях Кодексу

Стаття 382
Права власника житлового будинку та квартири

1. Власник житлового будинку має право володіти ним, використовувати його та розпоряджатися ним на свій розсуд.

 

1. Власник квартири здійснює свої права на власний розсуд, не запитуючи на це згоди інших власників квартир чи товариства власників квартир.

 

1. Власник житлового будинку має право володіти ним, використовувати його та розпоряджатися ним на свій розсуд.

 

 

При відчуженні квартири власники сусідніх квартир не мають права переважної купівлі.

 

 

2. Власник квартири має право відчужувати квартиру цілком або в частині (окремі житлові приміщення), віддавати її в заставу, не запитуючи згоди на це в інших власників квартир у багатоквартирному будинку чи у товариства власників квартир.

 

2. Відчуження або застава житлового будинку або квартири, в яких проживають малолітні, неповнолітні, непрацездатні діти, допускаються лише за згодою органу опіки та піклування.

 

2. Власник квартири має право відчужувати квартиру цілком або в частині (окремі житлові приміщення), віддавати її в заставу, не запитуючи згоди на це в інших власників квартир у багатоквартирному будинку чи у товариства власників квартир.

Інші власники квартир у багатоквартирному будинку, наймачі або товариство власників квартир права переважної купівлі не мають.

 

3. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт, переобладнання, якщо це не може завдати шкоди іншим власникам у багатоквартирному будинку, та відповідає санітарно-технічним правилам".

 

Інші власники квартир у багатоквартирному будинку, наймачі або товариство власників квартир права переважної купівлі не мають.

Відчуження або застава житлового будинку чи квартири, в яких проживають неповнолітні члени сім'ї власника, допускається тільки за письмовою згодою органів опіки та піклування.

328

д. Осташ І.І. (в.о.№126)

Частину третю пункту 2 статті 382 викласти в такій редакції:

"Відчуження або застава житлового будинку чи квартири, в яких проживають або мають частку в праві спільної часткової власності на квартиру неповнолітні члени сім'ї власника, допускається тільки за письмовою згодою органів опіки та піклування.

Враховано

Відчуження або застава житлового будинку чи квартири, в яких проживають або мають частку в праві спільної часткової власності на квартиру неповнолітні члени сім'ї власника, допускається тільки за письмовою згодою органів опіки та піклування.

3. Власник квартири може використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати її для промислового виробництва.

 

 

 

3. Власник квартири може використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати її для промислового виробництва.

4. Житлові приміщення у квартирі, а також уся квартира можуть здаватися власником у найм або в безоплатне користування для проживання іншим особам на підставі договору або закону.

 

 

 

4. Житлові приміщення у квартирі, а також уся квартира можуть здаватися власником у найм або в безоплатне користування для проживання іншим особам на підставі договору або закону.

5. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданої йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не завдадуть шкоди іншим власникам квартир у багатоквартирному будинку та не суперечитимуть санітарно-технічним правилам і правилам експлуатації будинку.

329

д. Осташ І.І. (в.о.№126)

В пункті 5 статті 382 після слова "завдадуть" поставити слова "матеріальної або моральної".

Враховано

5. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданої йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не завдадуть матеріальної або моральної шкоди іншим власникам квартир у багатоквартирному будинку та не суперечитимуть санітарно-технічним правилам і правилам експлуатації будинку.

Стаття 383
Права житлобудівного і житлового кооперативу, а також членів цих кооперативів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу

330

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 383 викласти в новій редакції:

"Стаття 383
Право власності житлово-будівельного і житлового кооперативу

Враховано частково

Стаття 383
Права житлобудівного і житлового кооперативу, а також членів цих кооперативів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу

1. Власником невикупленої квартири в будинку, що належить житлобудівному або житловому кооперативу, є відповідно житлобудівний або житловий кооператив.

 

1. Житловий будинок, споруджений житлово-будівельним, житловим кооперативом, є їх власністю.

 

1. Власником невикупленої квартири в будинку, що належить житлобудівному або житловому кооперативу, є відповідно житлобудівний або житловий кооператив.

2. Член житлобудівного або житлового кооперативу має право володіння і користування, а зі згоди кооперативу - і розпоряджання житловим приміщенням, яке він займає в будинку кооперативу, до викупу ним наданої йому кооперативом квартири.

 

2. До повної сплати вартості квартири член житлово-будівельного, житлового кооперативу має право володіння та користування нею.

 

2. Член житлобудівного або житлового кооперативу має право володіння і користування, а зі згоди кооперативу - і розпоряджання житловим приміщенням, яке він займає в будинку кооперативу, до викупу ним наданої йому кооперативом квартири.

 

 

У разі повної сплати вартості квартири член житлово-будівельного, житлового кооперативу набуває права власності на неї".

 

 

3. Після викупу членом кооперативу зазначеної квартири вона переходить у його власність. Оформлення права власності на квартиру провадиться згідно із законом і правовими актами.

 

 

 

3. Після викупу членом кооперативу зазначеної квартири вона переходить у його власність. Оформлення права власності на квартиру провадиться згідно із законом і правовими актами.

Стаття 384
Товариство власників квартир

331

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 384 викласти в новій редакції:

"Стаття 384
Товариство власників квартир

Враховано частково

Стаття 384
Товариство власників квартир

1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та своїм спільним майном утворюють товариство власників квартир (житла).

 

1. Для забезпечення схоронності багатоквартирного судинку, створення умов для користування ним власники квартир утворюють Товариство власників квартир.

 

1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та своїм спільним майном утворюють товариство власників квартир (житла).

2. Товариство власників квартир є організацією, що створюється та діє згідно із законом про зазначене товариство.

 

2. Товариство власників квартир створюються відповідно до закону, є юридичною особою.

 

2. Товариство власників квартир є організацією, що створюється та діє згідно із законом про зазначене товариство.

3. Товариство власників квартир є юридичною особою.

 

3. Кожен власник (співвласник) квартири є членом Товариства власників квартир.

 

3. Товариство власників квартир є юридичною особою.

 

 

У разі відчуження права власності членство особи в Товаристві припиняється.

 

 

4. Кожний власник квартири, у тому числі учасник спільної часткової та спільної сумісної власності, є членом товариства власників квартир. Як тільки він перестає бути власником квартири, його членство припиняється.

 

4. Повноваження Товариства визначається законом та статутом".

 

4. Кожний власник квартири, у тому числі учасник спільної часткової та спільної сумісної власності, є членом товариства власників квартир. Як тільки він перестає бути власником квартири, його членство припиняється.

5. Товариство власників квартир здійснює управління спільним майном житлового будинку та території, що до нього належить, стежить за виконанням зобов'язань власників квартир щодо оплати витрат на збереження та на утримання будинку, організовує в разі необхідності капітальний ремонт житлового будинку.

 

 

 

5. Товариство власників квартир здійснює управління спільним майном житлового будинку та території, що до нього належить, стежить за виконанням зобов'язань власників квартир щодо оплати витрат на збереження та на утримання будинку, організовує в разі необхідності капітальний ремонт житлового будинку.

6. У межах повноважень, визначених статутом товариства або законом, товариство власників квартир може представляти кожного із власників квартир як у юридичних, так і в інших діях.

 

 

 

6. У межах повноважень, визначених статутом товариства або законом, товариство власників квартир може представляти кожного із власників квартир як у юридичних, так і в інших діях.

Глава 29
Захист права власності

 

 

 

Глава 29
Захист права власності

Стаття 385
Основні засади захисту права власності

 

 

 

Стаття 385
Основні засади захисту права власності

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

 

 

 

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

2. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

 

 

 

2. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

3. Власник має право вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод або сумнівів з боку інших осіб у правоможності здійснення ним володіння, користування або розпоряджання належним йому майном.

 

 

 

3. Власник має право вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод або сумнівів з боку інших осіб у правоможності здійснення ним володіння, користування або розпоряджання належним йому майном.

4. У разі завдання власникові внаслідок порушення його права збитків власник має право вимагати повного їх відшкодування.

 

 

 

4. У разі завдання власникові внаслідок порушення його права збитків власник має право вимагати повного їх відшкодування.

Стаття 386
Непорушність права приватної власності

332

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 386 виключити.

Відхилено

Стаття 386
Непорушність права приватної власності

1. Право приватної власності є непорушним.

 

 

 

1. Право приватної власності є непорушним.

2. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

 

 

 

2. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

3. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності з мотивів суспільної необхідності з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається як виняток лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

 

 

 

3. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності з мотивів суспільної необхідності з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається як виняток лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Стаття 387
Витребування майна власником із чужого незаконного володіння

333

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 387:

1) Назву статті 387 викласти в новій редакції: "Право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння".

Відхилено

Стаття 387
Витребування майна власником із чужого незаконного володіння

Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння. Незаконним визнається володіння без відповідної правової підстави.

 

 

 

Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння. Незаконним визнається володіння без відповідної правової підстави.

Стаття 388
Витребування майна власником від добросовісного набувача

 

 

 

Стаття 388
Витребування майна власником від добросовісного набувача

1. Якщо майно оплатно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у тому разі, якщо майно загублене власником чи особою, або було вкрадене у нього, або якщо воно вибуло з його володіння проти його волі іншим чином.

334

д. Осташ І.І. (в.о.№126)

В пункт 1 статті 388 внести зміни і викласти його в такій редакції:

"1. Якщо майно оплатно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у тому разі, якщо майно загублене власником чи особою, якій майно було передане власником у володіння або було вкрадене у них, або якщо воно вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею".

Враховано

1. Якщо майно оплатно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у тому разі, якщо майно загублене власником чи особою, якій майно було передане власником у володіння або було вкрадене у них, або якщо воно вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею

2. Витребування майна за підставами, зазначеними в п. 1 цієї статті, не допускається, якщо майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

 

 

 

2. Витребування майна за підставами, зазначеними в п. 1 цієї статті, не допускається, якщо майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати майно в усіх випадках.

 

 

 

3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати майно в усіх випадках.

 

335

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 388:

1) Назву статті 1 пункт 1 викласти у новій редакції:

"Стаття 388. Право власника на витребування майна від незаконного добросовісного набувача.

Відхилено

 

 

 

1. Якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) то власник має право зажадати витребування цього майна лише у разі, коли воно загублено власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею".

 

 

Стаття 389
Наслідки відмови власникові у витребуванні його майна

336

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 389 виключити.

Відхилено

Стаття 389
Наслідки відмови власникові у витребуванні його майна

У випадках, передбачених статтею 387 цього Кодексу, якщо власникові було відмовлено у витребуванні майна, право власності визнається за добросовісним набувачем.

 

 

 

У випадках, передбачених статтею 387 цього Кодексу, якщо власникові було відмовлено у витребуванні майна, право власності визнається за добросовісним набувачем.

Стаття 390
Витребування грошей та цінних паперів

 

 

 

Стаття 390
Витребування грошей та цінних паперів

Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

 

 

 

Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

Стаття 391
Розрахунки при витребуванні речей із незаконного володіння

337

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни до статті 391:

Враховано редпакційно

Стаття 391
Розрахунки при витребуванні речей із незаконного володіння

1. При витребуванні майна із чужого незаконного володіння власник має право вимагати від особи, яка знала або повинна була знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), повернення або відшкодування усіх доходів, що їх особа набула або мала набути за весь час володіння. Від добросовісного ж набувача - усіх доходів, що він їх набув або мав би набути з часу, коли дізнався або повинен був дізнатися про неправомірність володіння чи отримав повістку за позовом власника про повернення майна.

 

1) У першому реченні слово "повинна була" замінити "могла".

2) У другому реченні слово "повинен був" замінити на "міг"; слово "неправомірність" замінити на "неправозгідність".

 

1. При витребуванні майна із чужого незаконного володіння власник має право вимагати від особи, яка знала або повинна була знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), повернення або відшкодування усіх доходів, що їх особа набула або мала набути за весь час володіння. Від добросовісного ж набувача - усіх доходів, що він їх набув або мав би набути з часу, коли дізнався або повинен був дізнатися про неправомірність володіння чи отримав повістку за позовом власника про повернення майна.

2. Володілець - як добросовісний, так і недобросовісний - у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування здійснених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи на майно.

 

3) П.2 викласти в новій редакції:

"2. Добросовісний і недобросовісний володільці мають право вимагати від власника майна відшкодування витрат, які вони понесли на утримання майна з того часу, з якого власникові належать доходи на майно".

 

2. Володілець - як добросовісний, так і недобросовісний - у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування здійснених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи на майно.

3. Добросовісний володілець має право залишити за собою здійснені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені від речі без завдання їй шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відділені від речі, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування здійснених ним на поліпшення витрат, - але не більше ніж у розмірах збільшення вартості речі.

 

4) П.З викласти в новій редакції:

"3. Добросовісний володілець має право на поліпшення майна, якщо вони можуть бути відділені від речі без завдання їй шкоди. Якщо поліпшення ... (далі за текстом)".

 

3. Добросовісний володілець має право залишити за собою здійснені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені від речі без завдання їй шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відділені від речі, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування здійснених ним на поліпшення витрат, - але не більше ніж у розмірах збільшення вартості речі.

Стаття 392
Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння

338

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 392 викласти в новій редакції:

"Стаття 392
Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння

Враховано редакційно

Стаття 392
Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння

1. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, які можуть бути і не пов'язані з позбавленням володіння.

 

1. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні у здійсненні ним права користування та розпорядження річчю.

 

1. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, які можуть бути і не пов'язані з позбавленням володіння.

2. Власник, який має підстави очікувати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою, аби ця особа утрималася від дій чи бездіяльності, які можуть порушити право власника, - під загрозою відповідальності за шкоду, що може бути завдана.

 

2. Особа, яка має підстави очікувати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити її право, або про зобов'язання вчинити певні дії для запобігання такого порушення".

 

2. Власник, який має підстави очікувати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою, аби ця особа утрималася від дій чи бездіяльності, які можуть порушити право власника, - під загрозою відповідальності за шкоду, що може бути завдана.

Стаття 393
Позов про визнання права власності

339

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 393 викласти в новій редакції:

"Стаття 393
Визнання права власності

Відхилено

Стаття 393
Позов про визнання права власності

Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її прав власника, якщо ці права оспорюються, не визнаються або заперечуються іншими особами, за умови, що зазначені особи не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах щодо спірного майна.

 

За позовом особи, суд може визнати за нею право власності на це майно, якщо, це право оспорюється, не визнається або заперечується іншими особами, а також в разі втрати нею документу, який засвідчував її право власності".

 

Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її прав власника, якщо ці права оспорюються, не визнаються або заперечуються іншими особами, за умови, що зазначені особи не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах щодо спірного майна.

Стаття 394
Недійсність актів, що порушують право власності

340

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести зміни в статтю 394:

Відхилено

Стаття 394
Недійсність актів, що порушують право власності

1. Якщо внаслідок прийняття державним органом чи органом територіальної громади акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права власника щодо володіння, користування та розпоряджання майном, що йому належить, такий акт визнається судом недійсним за заявою власника.

 

1) У п. 1 виключити слова "що йому належать".

 

1. Якщо внаслідок прийняття державним органом чи органом територіальної громади акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права власника щодо володіння, користування та розпоряджання майном, що йому належить, такий акт визнається судом недійсним за заявою власника.

2. Власник, права якого порушені зазначеним актом, має право вимагати відновлення того становища, в якому він перебував до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища збитки, завдані власникові внаслідок прийняття зазначеного акта, підлягають відшкодуванню державою, Автономною Республікою Крим або відповідною територіальною громадою.

 

2) п.2 перше речення викласти в такій редакції: "Власник, права якого порушені зазначеним актом, має право вимагати відновлення становища, яке існувало до його прийняття".

 

2. Власник, права якого порушені зазначеним актом, має право вимагати відновлення того становища, в якому він перебував до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища збитки, завдані власникові внаслідок прийняття зазначеного акта, підлягають відшкодуванню державою, Автономною Республікою Крим або відповідною територіальною громадою.

Стаття 395
Наслідки припинення законом права власності

341

д. Медведчук В. (в.о.№171)

Статтю 395 виключити.

Відхилено

Стаття 395
Наслідки припинення законом права власності

У разі прийняття закону, що припиняє право власності, завдані власникові внаслідок прийняття такого закону збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності - у тому числі підлягає відшкодуванню і втрачена вигода.

342

д. Осташ І.І. (в.о.№126)

В статті 395 після слова "власності" поставити слова "фізичних або юридичних осіб".

Враховано

1.У разі прийняття закону, що припиняє право власності фізичних або юридичних осіб, завдані власникові внаслідок прийняття такого закону збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності - у тому числі підлягає відшкодуванню і втрачена вигода.

 

343

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 395 іншого змісту:

"Стаття 395
Захист прав власника земельної ділянки, житлового будинку інших будівель

Враховано редакційно

2. Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію, що пов язана із зниженням цінності цих об єктів у результаті діяльності підприємств, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищенності території, погіршення природних властивостей землі.

 

 

Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, має право на компенсацію, що пов'язана з зниженням цінності цих об'єктів, у результаті діяльності підприємств, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі".

 

 

 

344

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 3951.

"Стаття 3951
Захист інтересів власника у випадку аварії та інших надзвичайних
обставин.

Відхилено, оскільки існують загальні положення про відшкодування шкоди

 

 

 

У разі технологічної, екологічної катастрофи чи інших надзвичайних обставин, в результаті яких було знищено майно або користування ним стало неможливим, має право на відшкодування збитків.

 

 

 

 

Орган, який повинен відшкодувати збитки, визначається законом.

 

 

 

 

За заявою особи їй має бути надане у власність інше рівноцінне майно".

 

 

Розділ ІІ
Володіння та інші речеві права

 

 

 

Розділ ІІ
Інші речеві права

Глава 30
Володіння

345

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Назву глави 30 викласти в новій редакції:

"Захист фактичного володіння"

Враховано

Глава 30
Захист фактичного володіння

 

346

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

У зв'язку зі зміною назви глави на назву "Захист фактичного володіння" в тексті глави 30 скрізь перед словом "володіння" поставити слово "фактичне" відповідно до відмінку

Враховано

 

Стаття 396
Поняття володіння

347

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 396 викласти в новій редакції:

"Стаття 396
Презумпція правозгідності володіння

Враховано
частково

Стаття 396
Поняття фактичного володіння

1. Володінням визнається фактична наявність майна в особи, яка вважає його своїм.

 

Володіння чужим майном вважається правозгідним. якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням (вироком) суду.

 

1. Фактичним володінням визнається фактична наявність майна в особи, яка вважає його своїм.

2. Володіння вважається правомірним доти, доки інше не буде встановлено судом.

 

 

 

2. Фактичне володіння вважається правомірним доти, доки інше не буде встановлено судом.

 

348

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Статтю 396 доповнити пунктом 3:

"3. Незаконне недобросовісне володіння не захищається"

Враховано

3. Незаконне недобросовісне фактичне володіння не захищається.

Стаття 397
Суб'єкти володіння

349

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 397 викласти в новій редакції:

"Стаття 397
Суб'єкти права володіння

Враховано частково

Стаття 397
Суб'єкти фактичного володіння

1. Суб'єктами володіння є особи, що здатні бути суб'єктами права власності на це майно.

 

1. Право володіння чужим майном мають фізичні особи, відповідно до обсягу їх дієздатності.

 

1. Суб'єктами фактичного володіння є особи, що здатні бути суб'єктами права власності на це майно.

2. Володіння майном осіб віком до 14 років (малолітніх) та майном недієздатних осіб здійснюється їхніми опікунами.

 

2. У разі заволодіння майном недієздатною особою право володіння ним виникає у опікуна.

 

2. Фактичне володіння майном осіб віком до 14 років (малолітніх) та майном недієздатних осіб здійснюється їхніми опікунами.

3. Володіння майном осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх) здійснюється відповідно до статті 33 цього Кодексу.

 

3. Якщо малолітня особа заволоділа майном, яким вона відповідно до статті 33 цього Кодексу не може розпорядитися, право володіння цим майном виникає у її батьків чи опікуна.

 

3. Фактичне володіння майном осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх) здійснюється відповідно до статті 33 цього Кодексу.

 

 

4. Якщо неповнолітня особа заволоділа майном, яким вона, відповідно до статті 34 цього Кодексу, не може розпорядитися сама для виникнення у неї права володіння потрібна згода батьків або піклувальника.

 

 

 

 

5. Якщо особа, що обмежена у дієздатності, заволоділа майном, яким вона, відповідно до статті 37 цього Кодексу, не може розпорядитися сама, для виникнення у неї права володіння потрібна згода піклувальника".

 

 

Стаття 398
Об'єкти володіння

345

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Внести змінні до статті 398:

1) У назві і в тексті дати слова: "Об'єкти права володіння".

Враховано редакційно

Стаття 398
Об'єкти фактичного володіння

Об'єктом володіння може бути майно, яке може стати об'єктом права власності.

 

 

 

Об'єктом фактичного володіння може бути майно, яке може стати об'єктом права власності.

Стаття 399
Спільне володіння

346

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 399 викласти в новій редакції:

"Стаття 399
Право спільного володіння чужим майном.

Враховано редакційно

Стаття 399
Спільне фактичне володіння

Спільним вважається володіння одним і тим самим майном двох або більше осіб.

 

Право володіння чужим майном може належати одночасно двом чи більше особам".

 

Спільним вважається фактичне володіння одним і тим самим майном двох або більше осіб.

Стаття 400
Виникнення володіння

347

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 400 викласти в новій редакції:

"Стаття 400
Підстави виникнення права володіння чужим майном

Враховано редакційно

Стаття 400
Виникнення фактичного володіння

Володіння виникає в результаті заволодіння майном (односторонній акт) або в результаті передання майна володільцеві попереднім володільцем.

 

1. Право володіння чужим майном виникає у особи на підставі договору з власником або з особою, якій воно було передано власником.

 

Фактичне володіння виникає в результаті заволодіння майном (односторонній акт) або в результаті передання майна володільцеві попереднім володільцем.

 

 

2. Особа має право заволодіти чужим майном помимо волі власника або особи, якій воно було передано власником, у випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законами".

 

 

 

348

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 4001.

"Стаття 4001
Успадковування права володіння

Враховано в тексі Кодексу

 

 

 

Право володіння входить до складу спадщини і успадковується на загальних підставах".

 

 

Стаття 401
Припинення володіння

349

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 401 викласти в новій редакції:

"Стаття 401
Припинення права володіння

Враховано редакційно

Стаття 401
Припинення фактичного володіння

1. Володіння припиняється у зв'язку із втратою фактичного володіння майном або в результаті відмови від володіння ним.

 

Право володіння припиняється в разі:

 

1. Фактичне володіння припиняється у зв'язку із втратою фактичного володіння майном або в результаті відмови від володіння ним.

 

 

1) витребування майна власником або іншою особою;

 

 

 

 

2) знищення майна;

 

 

 

 

3) відмова особи від права володіння;

 

 

 

 

4) відмова спадкоємців від спадщини.

 

 

 

 

Право володіння може припинитися в інших випадках, передбачених законом".

 

 

2. Відмовитися від володіння може тільки дієздатна особа.

 

 

 

2. Відмовитися від фактичного володіння може тільки дієздатна особа.

Стаття 402
Захист володіння майном

 

 

 

Стаття 402
Захист фактичного володіння майном

1. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права володіння і господарювання, які володіють майном за підставами, передбаченими законом або договором, у тому числі і від власника.

350

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Вилучити із пункта слово "права" (після слова "суб'єктів"). Після слова "володіння" вилучити слова "і господарювання", після слів "які володіють майном" вилучити слова "за підставами, передбаченими законом або договором", оскільки зазначене суперечить статті 396. Пропонується викласти цей пункт у такій редакції:

"1. Держава забезпечує захист володіння усіх суб'єктів, які володіють майном, у тому числі й від власника".

Враховано

1. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів володіння, які володіють майном, у тому числі і від власника.

2. Володілець має право зажадати своє майно від будь-якої особи, що самоправно ним заволоділа, у тому числі і від власника чи від особи, яка має на майно інші права, - оскільки судом не визнано право останніх на це майно.

 

 

 

2. Володілець має право зажадати своє майно від будь-якої особи, що самоправно ним заволоділа, у тому числі і від власника чи від особи, яка має на майно інші права, - оскільки судом не визнано право останніх на це майно.

 

351

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 402 викласти в новій редакції:

"Стаття 402
Захист права володіння чужим майном

Відхилено

 

 

 

1. Суб'єкт права володіння чужим майном має право на його захист на загальних підставах, в тому числі і від порушень з боку власника.

 

 

 

 

2. Суб'єкт права володіння може зажадати повернення майна від особи, яка незаконно заволоділа ним, у тому числі і від власника, якщо він повернув собі майно до закінчення строку дії договору".

 

 

Стаття 403
Захист володіння від порушень, не пов'язаних із втратою володіння

352

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 403 викласти в новій редакції:

"Стаття 403
Захист інших прав володільця

Відхилено

Стаття 403
Захист фактичного володіння від порушень, не пов'язаних із втратою фактичного володіння

Володілець може вимагати усунення будь-яких порушень свого володіння, навіть якби ці порушення і не були пов'язані із втратою фактичного володіння майном.

 

Володілець має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування річчю, якщо таке право він має відповідно до закону або договору".

 

Володілець може вимагати усунення будь-яких порушень свого фактичного володіння, навіть якби ці порушення і не були пов'язані із втратою фактичного володіння майном.

Стаття 404
Захист добросовісного володільця проти власника

353

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Статтю 404 необхідно виключити, оскільки вона поглинається статтею 388.

Враховано

Статтю 404 виключено

Від добросовісного володільця, який придбав майно за плату, власник не може зажадати це майно, якщо воно вибуло із володіння власника з його волі чи з волі осіб, яким власник передав майно, - крім випадку продажу майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

 

 

 

 

 

354

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 404 виключити.

Враховано

 

Стаття 405
Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше законне право або яка є добросовісним володільцем

355

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 405 виключити.

Відхилено

Стаття 405
Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше законне право або яка є добросовісним володільцем

1. Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше законне право, передбачене законом чи договором, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

 

 

 

1. Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше законне право, передбачене законом чи договором, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

2. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного у п. 1 обов'язку майно вилучається у нього у встановленому законом порядку та передається власникові чи особі, яка має на це майно інше законне право, передбачене законом чи договором, або передається особі, яка є добросовісним володільцем.

 

 

 

2. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного у п. 1 обов'язку майно вилучається у нього у встановленому законом порядку та передається власникові чи особі, яка має на це майно інше законне право, передбачене законом чи договором, або передається особі, яка є добросовісним володільцем.

Стаття 406
Захист володіння майном до набуття на нього права власності за давністю володіння (набувальна давність)

356

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 406 виключити.

Відхилено

Стаття 406
Захист володіння майном до набуття на нього права власності за давністю володіння (набувальна давність)

1. До набуття права власності на майно за набувальною давністю (стаття 340 цього Кодексу) володілець має таке саме, як і власник, право на захист проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також проти осіб, які не мають права на володіння за іншою підставою.

 

 

 

1. До набуття права власності на майно за набувальною давністю (стаття 340 цього Кодексу) володілець має таке саме, як і власник, право на захист проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також проти осіб, які не мають права на володіння за іншою підставою.

2. У разі втрати володільцем майна до набуття ним права власності на нього за давністю володіння володілець не може зажадати це майно за правилами п. 1 цієї статті, якщо воно опинилося у володінні власника чи добросовісного набувача цього майна.

 

 

 

2. У разі втрати володільцем майна до набуття ним права власності на нього за давністю володіння володілець не може зажадати це майно за правилами п. 1 цієї статті, якщо воно опинилося у володінні власника чи добросовісного набувача цього майна.

Глава 31
Сервітути

357

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Замінити назву глави 31 на "Право обмеженого користування чужими речами (сервітути)"

Враховано

Глава 31

Право обмеженого користування чужими речами (сервітути)

Стаття 407
Поняття сервітуту

358

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 407 викласти в новій редакції:

"Стаття 407
Зміст права користування чужим майном (сервітуту)

Враховано редакційно

Стаття 407
Поняття сервітуту

Сервітут - це право обмеженого користування чужими речами (майном) певною мірою. Таке право може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або на користь певної особи (особисті сервітути).

 

1. Особа має право користуватися чужим майном у межах, визначених законом, договором або заповітом.

 

Сервітут - це право обмеженого користування чужими речами (майном) певною мірою. Таке право може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або на користь певної особи (особисті сервітути).

 

 

2. Право користування чужим майном особа може мати одночасно з правом володіння або без нього".

 

 

 

 

3. Право користування чужим майном особа може мати одночасно з правом одержання доходу від нього або без такого права.

 

 

 

 

4. Право користування чужим майном не може бути самостійним предметом купівлі-продажу, застави і не може передаватися у будь-який інший спосіб особам, які не є власниками майна, для забезпечення користування яким встановлено сервітут.

 

 

 

 

5. Право користування чужим майном не припиняється у разі зміни його власника

 

 

 

359

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 4071.

"Стаття 4071
Підстави виникнення права користування чужим майном

Враховано частково в тексті Кодексу

 

 

 

1. Право користування чужим майном виникає з підстав, визначених законом, договором або заповітом.

 

 

 

 

2. Право користування чужим майном виникає за давністю користування, яка встановлюється у 3 роки.

 

 

 

 

3. Право користування чужим майном може виникнути за рішенням суду.

 

 

 

 

4. Право користування чужою земельною ділянкою, що виникла на підставі договору або заповіту, підлягає державній реєстрації органом, який реєструє нерухоме майно".

 

 

 

360

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 4072.

"Стаття 4072
Строк права користування чужим майном

Враховано частково в тексті Кодексу

 

 

 

Право користування чужим майном може бути довічним або тривати протягом строку, визначеного законом, договором або рішенням суду".

 

 

 

361

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 4073.

"Стаття 4073
Обов'язки особи, яка має право користування чужим майном

Враховано частково в тексті Кодексу

 

 

 

1. Особа, яка має право чужим майном, зобов'язана:

 

 

 

 

1) робити все можливе для того, щоб незручності, які можуть бути завдані власникові цього майна, були якнайменшими;

 

 

 

 

2) нести витрати, пов'язані з утриманням майна, яким вони користуються;

 

 

 

 

3) сплачувати власникові розумну плату за користування майном, якщо інше не передбачено законом".

 

 

 

362

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 4074.

"Стаття 4074
Право особистого користування чужим майном (особистий сервітут)

Враховано частково в тексті Кодексу

 

 

 

1. Право користування чужим майном може належати виключно певній особі (особистий сервітут).

 

 

 

 

2. Право особистого користування майном не може бути передане іншій особі.

 

 

 

 

3. У разі смерті особи, яка мала право особистого користування майном, це право припиняється".

 

 

Стаття 408
Земельний сервітут

363

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 408 викласти в новій редакції:

"Стаття 408
Право користування чужою земельною ділянкою

Враховано частково

Стаття 408
Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою (земельний сервітут)

1. Земельним сервітутом визнається право обмеженого користування чужою землею, природними ресурсами та іншим нерухомим майном (будівлями, спорудами тощо). Він може полягати у праві проходу або проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній передач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання та меліорації, сінокосу та випасу худоби, а також в інших способах задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту.

 

1. Особи, які мають право власності або право користування суміжними земельними ділянками, мають взаємне право, за попереднім повідомленням, зайти на сусідню ділянку з метою спорудження чи ремонту межевих знаків та споруд.

 

1. Земельним сервітутом визнається право обмеженого користування чужою земельною ділянкою та іншими природними ресурсами. Він може полягати в праві проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній передач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, випасу худоби, сінокосу тощо, а також в інших способах задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту.

2. Власник нерухомого майна (земельної ділянки, іншого нерухомого майна) має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника іншої земельної ділянки (далі - сусідньої земельної ділянки) надання права обмеженого користування земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном у разі, якщо у нього немає тих вигід, заради яких має бути встановлений сервітут.

 

2. Якщо земельна ділянка не має самостійного проходу (проїзду) до дороги загального користування, власник або землекористувач мають право проходу (проїзду) через суміжну ділянку до дороги загального користування.

 

2. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника іншої земельної ділянки (далі - сусідньої земельної ділянки) надання права обмеженого користування земельною ділянкою, якщо в нього немає тих вигід, заради яких має бути встановлений сервітут.

3. На умовах та в порядку, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, сервітут може бути встановлений в інтересах та на вимогу особи, яка законно володіє земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном на іншій правовій підставі.

 

3. Власники, землекористувачі зобов'язані не чинити перешкод, у проведенні через належну їм земельну ділянку до сусідньої земельної ділянки водо-, газо-. Електропостачання, телефонних та інших комунікацій, якщо це не може бути проведено іншим чином".

 

3. На умовах та в порядку, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, сервітут може бути встановлений в інтересах та на вимогу особи, яка законно володіє земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном на іншій правовій підставі.

4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлене і на інше нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди тощо), обмежене користування якими необхідне для задоволення потреб використання цього нерухомого майна.

364

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

В пункт внести редакційну правку і викласти його в такій редакції:

"4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлено і на інше нерухоме майно (будинки, інші будівлі, споруди тощо), якщо обмежене користування ним необхідне для задоволення потреб іншого власника майна".

Враховано

4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлено і на інше нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди тощо), обмежене користування якими необхідне для задоволення потреб іншого власника нерухомого майна.

5. Земельні сервітути встановлюються на визначений або на невизначений строк.

 

 

 

5. Земельні сервітути встановлюються на визначений або на невизначений строк.

 

365

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Статтю 408 викласти в новій редакції:

Стаття 408
Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою (земельний сервітут)

Враховано

 

 

 

1. Земельним сервітутом визнається право обмеженого користування чужою земельною ділянкою та іншими природними ресурсами. Він може полягати в праві проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній передач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, випасу худоби, сінокосу тощо, а також в інших способах задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту.

 

 

 

 

2. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника іншої земельної ділянки (далі - сусідньої земельної ділянки) надання права обмеженого користування земельною ділянкою, якщо в нього немає тих вигід, заради яких має бути встановлений сервітут.

 

 

 

 

3. На умовах та в порядку, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, сервітут може бути встановлений в інтересах та на вимогу особи, яка законно володіє земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном на іншій правовій підставі.

 

 

 

 

4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлено і на інше нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди тощо), обмежене користування якими необхідне для задоволення потреб іншого власника нерухомого майна.

 

 

 

 

5. Земельні сервітути встановлюються на визначений або на невизначений строк.

 

 

 

366

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Доповнити проект статтею 4081.

"Стаття 4081
Право користування чужою будівлею, спорудою

Враховано частково в тексті Кодексу

 

 

 

1. Власник будівлі, споруди може бути зобов'язаний надати іншій особі право проходу через його будівлю (коридор, міст, тунель тощо), право користування будівлею (колодязем, ставком тощо), якщо особа не може здійснити свої права іншим чином.

 

 

 

 

2. Право особи на користування чужою будівлею, спорудою переходить до іншої особи, яка стала власником майна для забезпечення користування яким встановлено сервітут".

 

 

Стаття 409
Право користування чужим рухомим майном
без одержання доходу (узус)

367

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 409 виключити.

Відхилено

Стаття 409
Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус)

1. Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус) надається його власником певній особі на визначений строк або довічно.

 

 

 

Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус) надається його власником певній особі на визначений строк або довічно.

2. Суб'єкт цього сервітуту має право користуватися доходами від майна, на яке встановлено сервітут, тільки для власних потреб.

368

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Із статті 409 вилучити пункт 2, оскільки виникає проблема розмежування понять "узус" і "узуфрукт".

Враховано

 

Стаття 410
Право користування житловим приміщенням членів сім'ї власників житлових будинків і квартир, які не є учасниками спільної сумісної або часткової власності

369

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 410 викласти в новій редакції:

"Стаття 410. Право членів сім'ї власника на користування помешканням, яке йому належить.

Враховано

Стаття 410
Право членів сім'ї власника на користування помешканням, яке йому належить

1. Члени сім'ї власника житлового будинку або квартири, які не є учасниками спільної сумісної або часткової власності на це майно, мають право користування житловим приміщенням нарівні з власником.

 

1. Члени сім'ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням.

 

1. Члени сім'ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням.

 

 

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.

 

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.

2. Перехід права власності на житловий будинок або квартиру до іншої особи не є підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім'ї попереднього власника, яке у них існувало.

 

2. Член сім'ї власника помешкання втрачає право на проживання у ньому у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік".

 

2. Член сім'ї власника помешкання втрачає право на проживання у ньому у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік.

3. Члени сім'ї власника(ів) житлового будинку та квартири можуть вимагати від будь-яких осіб, включаючи власника(ів) житлового будинку та квартири, усунення порушення їхніх прав на користування житловим приміщенням.

370

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Пункт 2 зробити пунктом 3

Враховано

3. Перехід права власності на житловий будинок або квартиру до іншої особи не є підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім'ї попереднього власника, яке у них існувало.

Стаття 411
Право члена житлобудівного і житлового кооперативу на невикуплену кооперативну квартиру

371

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Статтю 411 вилучити, оскільки це положення передбачене у пункті 2 статті 383.

Враховано

Статтю 411 вилучено.

Член житлобудівного або житлового кооперативу має право володіння і користування, а з дозволу кооперативу - і розпоряджання житловим приміщенням в будинку кооперативу до викупу ним наданої йому кооперативом квартири.

 

 

 

 

 

372

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 411 викласти в новій редакції:

"Стаття 411
Права члена житлово-будівельного кооперативу, житлового кооперативу та його сім'ї на невикуплену квартиру

Відхилено

 

 

 

1. Член житлово-будівельного кооперативу, житлового кооперативу та його сім'я мають право володіння і користування квартирою, яка виділена їм.

 

 

 

 

2. Член житлово-будівельного кооперативу, житлового кооперативу має право розпорядження цією квартирою лише з дозволу кооперативу.

 

 

 

 

3. Член сім'ї члена кооперативу втрачає право на проживання у помешканні в разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік".

 

 

Стаття 412
Право користування чужим майном із одержанням доходів (узуфрукт)

 

 

 

Стаття 412
Право користування чужим майном із одержанням доходів (узуфрукт)

1. Право користування чужим майном із одержанням доходів від нього надається власником певній особі на визначений строк або довічно.

 

 

 

1. Право користування чужим майном із одержанням доходів від нього надається власником певній особі на визначений строк або довічно.

2. Суб'єкт цього сервітуту має право на одержання доходів від майна, на яке встановлено зазначений сервітут, у розмірі, що визначається сервітутом.

 

 

 

2. Суб'єкт цього сервітуту має право на одержання доходів від майна, на яке встановлено зазначений сервітут, у розмірі, що визначається сервітутом.

Стаття 413
Виникнення сервітутів

373

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 413 виключити.

Відхилено

Стаття 413
Встановлення сервітутів

 

374

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Статтю 413 викласти в новій редакції:

"Стаття 413 Встановлення сервітутів

Враховано

 

1. Земельний сервітут встановлюється договором між особою, яка просить про встановлення сервітуту, та власником сусідньої земельної ділянки, який підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нерухомого майна. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту.

 

1. Сервітути можуть бути встановлені законом, заповітом, постановою суду, а також давністю користування.

 

1. Сервітути можуть бути встановлені законом, заповітом, постановою суду, а також давністю користування.

2. Сервітути можуть бути встановлені також законом, заповітом, постановою чи рішенням суду, а також давністю користування.

 

2. Земельний сервітут може бути встановлений договором про встановлення сервітуту між особою, яка просить про встановлення сервітуту та власником земельної ділянки, яка буде обмежена сервітутом.

 

2. Земельний сервітут може бути встановлений договором про встановлення сервітуту між особою, яка просить про встановлення сервітуту та власником земельної ділянки, яка буде обмежена сервітутом.

 

 

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нерухомого майна.

 

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нерухомого майна.

 

 

В разі недосягнення домовленності про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту."

 

В разі недосягнення домовленності про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту."

Стаття 414
Зміст сервітутних прав

375

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 414 виключити

Відхилено

Стаття 414
Зміст сервітутних прав

1. Суб'єкти сервітутного права можуть користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом.

 

 

 

1. Суб'єкти сервітутного права можуть користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом.

2. Особа, зобов'язана надати сервітут, не може перешкоджати суб'єктові сервітутного права користуватися майном, якщо користування здійснюється у межах сервітуту правомірно.

 

 

 

2. Особа, зобов'язана надати сервітут, не може перешкоджати суб'єктові сервітутного права користуватися майном, якщо користування здійснюється у межах сервітуту правомірно.

3. Обмеження, встановлені сервітутом, не позбавляють власника майна права на володіння, користування та розпоряджання цим майном.

 

 

 

3. Обмеження, встановлені сервітутом, не позбавляють власника майна права на володіння, користування та розпоряджання цим майном.

4. Власник майна, обтяженого сервітутом, має право - якщо інше не передбачено законом - вимагати від суб'єкта сервітутного права, в інтересах якого встановлено сервітут, відповідної плати за користування майном.

 

 

 

4. Власник майна, обтяженого сервітутом, має право - якщо інше не передбачено законом - вимагати від суб'єкта сервітутного права, в інтересах якого встановлено сервітут, відповідної плати за користування майном.

5. Сервітут не може бути самостійним об'єктом купівлі-продажу чи застави і не може передаватися у будь-який інший спосіб особам, що не є власниками майна, для забезпечення користування яким встановлено сервітут.

 

 

 

5. Сервітут не може бути самостійним об'єктом купівлі-продажу чи застави і не може передаватися у будь-який інший спосіб особам, що не є власниками майна, для забезпечення користування яким встановлено сервітут.

6. Земельний сервітут зберігає свою чинність у разі переходу до інших осіб права власності на земельну ділянку чи на інше нерухоме майно, обтяжене сервітутом.

 

 

 

6. Земельний сервітут зберігає свою чинність у разі переходу до інших осіб права власності на земельну ділянку чи на інше нерухоме майно, обтяжене сервітутом.

7. Власникові земельної ділянки чи іншого нерухомого майна, на яке встановлено сервітут, мають бути відшкодовані збитки, завдані внаслідок користування сервітутом.

 

 

 

7. Власникові земельної ділянки чи іншого нерухомого майна, на яке встановлено сервітут, мають бути відшкодовані збитки, завдані внаслідок користування сервітутом.

Стаття 415
Припинення сервітутів

376

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 415 викласти в новій редакції:

"Стаття 415
Припинення права користування чужим майном

Враховано редакційно

Стаття 415
Припинення сервітутів

1. Сервітути припиняються:

 

1. Право користування чужим майном припиняється:

 

1. Сервітути припиняються:

1) поєднанням в одній особі суб'єкта сервітутного права і власника майна, на яке встановлено сервітут;

 

1) поєднанням в одній особі власника майна та особи, "яка має право користування ним;

 

1) поєднанням в одній особі суб'єкта сервітутного права і власника майна, на яке встановлено сервітут;

2) відмовою суб'єкта сервітутного права від подальшого використання сервітуту;

 

2) відмовою особи від права користування чужим майном;

 

2) відмовою суб'єкта сервітутного права від подальшого використання сервітуту;

3) рішенням суду;

 

3) спливом строку чинності права;

 

3) рішенням суду;

4) спливом строку, на який було встановлено сервітут;

 

4) у разі нездійснення права протягом 3 років;

 

4) спливом строку, на який було встановлено сервітут;

5) у разі зникнення підстав, на яких було встановлено сервітут;

 

5) смертю особи, яка мала право особистого користування майном;

 

5) у разі зникнення підстав, на яких було встановлено сервітут;

6) невикористанням сервітуту протягом трьох років;

 

6) у разі зникнення підстав, які призвели до виникнення права користування майном.

 

6) невикористанням сервітуту протягом трьох років;

7) смертю особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

 

 

 

7) смертю особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

2. Власник має право вимагати припинення сервітуту, якщо земельна ділянка, яка йому належить, не може використовуватися за своїм цільовим призначенням через наявність сервітуту.

 

2. Власник земельної ділянки має право вчинити позов про припинення права користування нею, якщо це робить неможливим або утруднює здійснення ним свого права власності.

 

2. Власник має право вимагати припинення сервітуту, якщо земельна ділянка, яка йому належить, не може використовуватися за своїм цільовим призначенням через наявність сервітуту.

 

 

3. За позовом власника суд може постановити рішення про припинення права користування його майном у інших випадках, якщо це викликано обставинами, які заслуговують на увагу".

 

 

Стаття 416
Захист сервітутних прав

377

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 416 виключити.

Відхилено

Стаття 416
Захист сервітутних прав

Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на сервітутні права. Суб'єкт сервітутного права може захищати своє право також від посягань власника майна, обмеженого сервітутом.

 

 

 

Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на сервітутні права. Суб'єкт сервітутного права може захищати своє право також від посягань власника майна, обмеженого сервітутом.

Глава 32
Право користування чужою землею
для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

378

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

В назві Глави 32 слово "землею" замінити словами "земельною ділянкою"

Враховано

Глава 32
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

Стаття 417
Поняття права користування чужою землею
для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

379

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 417 викласти в новій редакції:

"Стаття 417
Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

Враховано

редакційно

Стаття 417

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

1. Емфітевзис - це довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право користування чужою землею з метою сільськогосподарського виробництва.

 

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб виникає у особи на підставі договору з її власником".

 

1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) - це строкове, відчужуване і таке, що успадковується право використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб.

2. Емфітевзис встановлюється договором між власником землі та особою, що виявила бажання користуватися у своїх інтересах цією землею для сільськогосподарського виробництва (далі - емфітевта).

 

 

 

2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором про встановлення емфітевзису між власником земельної ділянки і особою, що виявила бажання користуватися в своїх інтересах цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - емфітевта).

3. Договір про встановлення емфітевзису може бути укладено на визначений або на невизначений строк. Він може бути як оплатним, так і безоплатним.

 

 

 

 

 

380

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Статтю 417 викласти в новій редакції:

"Стаття 417

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

Враховано

 

 

 

1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) - це строкове, відчужуване і таке, що успадковується право використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб.

 

 

 

 

2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором про встановлення емфітевзису між власником земельної ділянки і особою, що виявила бажання користуватися в своїх інтересах цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - емфітевта)."

 

 

 

381

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Доповнити проект статтею 4171:

"Стаття 4171

Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

Враховано

Стаття 4171

Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

 

 

Строк договору визначається домовленістю сторін.

 

Строк договору визначається домовленістю сторін.

 

 

Сторони можуть укласти зазначений договір на невизначений строк. В цьому разі кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови."

 

Сторони можуть укласти зазначений договір на невизначений строк. В цьому разі кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови."

 

382

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 4171:

"Стаття 4171
Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Враховано

Редакційно

 

 

 

Строк договору визначається домовленістю сторін.

 

 

 

 

Сторони можуть не обумовити строк дії договору. У цьому разі кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менше як за 1 рік до такої відмови".

 

 

Стаття 418
Права та обов'язки власника землі, переданої в емфітевзис

383

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 418 викласти в новій редакції:

"Стаття 418
Права власника земельної ділянки

Відхилено

Стаття 418
Права та обов'язки власника землі, переданої в емфітевзис

1. Власник землі має право вимагати від емфітевти використання землі за призначенням, обумовленим у договорі.

 

1. Власник земельної ділянки має право на плату за її використання. Розмір плати, умови, порядок та строки її внесення визначаються договором.

 

1. Власник землі має право вимагати від емфітевти використання землі за призначенням, обумовленим у договорі.

2. Власник землі має переважне право на викуп емфітевзису, що відчужується емфітевтою третім особам.

 

2. У разі, якщо особа, якій надана земельна ділянка у користування, відчужує це право, власник земельної ділянки має право першого покупця.

 

2. Власник землі має переважне право на викуп емфітевзису, що відчужується емфітевтою третім особам.

 

 

У разі відчуження права на використання земельної ділянки іншій особі, її власник має право на частину від ціни, яка визначена договором".

 

 

3. Власник землі має право на винагороду за використання землі. Розмір винагороди, її форма, умови, порядок та строки її виплати визначаються договором між власником землі та емфітевтою.

 

 

 

3. Власник землі має право на винагороду за використання землі. Розмір винагороди, її форма, умови, порядок та строки її виплати визначаються договором між власником землі та емфітевтою.

4. При відчуженні емфітевзису емфітевтою третім особам власник землі має право на визначену договором частину від ціни продажу (процент).

 

 

 

4. При відчуженні емфітевзису емфітевтою третім особам власник землі має право на визначену договором частину від ціни продажу (процент).

5. Власник землі не може перешкоджати користуванню землею, що передана ним у емфітевзис.

 

 

 

5. Власник землі не може перешкоджати користуванню землею, що передана ним у емфітевзис.

Стаття 419
Права та обов'язки емфітевти

384

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 419 викласти в новій редакції:

"Стаття 419
Права та обов'язки користувача земельної ділянки.

Враховано частково

Стаття 419
Права та обов'язки користувача земельної ділянки (емфітевти)

1. Емфітевта має право користуватися землею власника у повному обсязі та за призначенням, що обумовлені емфітевзисом.

 

1. Користувач має право використовувати земельну ділянку у повному обсязі та за призначенням, обумовленим договором.

 

1. Користувач має право користуватися земельною ділянкою власника в повному обсязі та за призначенням, обумовленим договором.

2. Емфітевта має право відчужувати емфітевзис будь-кому, в тому числі і власникові, будь-яким способом, що не заборонений законом.

 

2. Користувач має право вчиняти правочини щодо відчуження свого права.

 

2. Користувач має право відчужувати право користування шляхом продажу будь-кому, в тому числі і власнику земельної ділянки. При продажу права користування земельною ділянкою користувач зобов'язаний своєчасно сповістити про це власника землі. Якщо продаж права користування буде здійснено без сповіщення про це власника земельної ділянки, останній має право вимагати через суд визнання продажу недійсним.

 

 

Користувач зобов'язаний своєчасно повідомити власника про намір відчуження права користування земельною ділянкою.

 

3. Користувач земельної ділянки зобов'язаний виплачувати її власнику обумовлену винагороду за користування нею, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї повинності.

 

 

Якщо таке відчуження буде проведено без сповіщення про це власника, останній має право вимагати визнання такого відчуження недійсним.

 

4. Користувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть привести до погіршення екологічної ситуації.

3. Емфітевзис може переходити у спадок - як за законом, так і за заповітом.

 

3. Право на користування земельною ділянкою успадковується на загальних підставах.

 

 

4. Емфітевта зобов'язаний виплачувати власникові землі обумовлену винагороду за користування земельною ділянкою, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї повинності.

 

4. Користувач земельної ділянки має обов'язки, передбачені статтею 3733 цього Кодексу".

 

 

5. Емфітевта зобов'язаний добросовісно користуватися земельною ділянкою відповідно до її призначення, не допускати її погіршення.

 

 

 

 

6. При відчуженні емфітевзису емфітевта зобов'язаний своєчасно сповістити про це власника землі. Якщо відчуження емфітевзису буде здійснене без сповіщення про це власника землі, останній має право вимагати через суд визнання відчуження емфітевзису недійсним.

 

 

 

 

 

385

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Статтю 419 викласти в новій редакції:

"Стаття 419
Права та обов'язки користувача земельної ділянки (емфітевти)

Враховано

 

 

 

1. Користувач має право користуватися земельною ділянкою власника в повному обсязі та за призначенням, обумовленим договором.

 

 

 

 

2. Користувач має право відчужувати право користування шляхом продажу будь-кому, в тому числі і власнику земельної ділянки. При продажу права користування земельною ділянкою користувач зобов'язаний своєчасно сповістити про це власника землі. Якщо продаж права користування буде здійснено без сповіщення про це власника земельної ділянки, останній має право вимагати через суд визнання продажу недійсним.

 

 

 

 

3. Користувач земельної ділянки зобов'язаний виплачувати її власнику обумовлену винагороду за користування нею, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї повинності.

 

 

 

 

4. Користувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть привести до погіршення екологічної ситуації."

 

 

Стаття 420
Припинення емфітевзису

386

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 420 викласти в новій редакції:

"Стаття 420
Припинення права користування земельною ділянкою, наданою для сільськогосподарських потреб

Враховано частково

Стаття 420

Припинення права користування земельною ділянкою, переданою для сільськогосподарських потреб

Емфітевзис припиняється:

 

1. Право користування земельною ділянкою припиняється:

 

Право користування земельною ділянкою припиняється:

1) поєднанням в одній особі власника землі та емфітевти;

 

1) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та користувача;

 

а) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та користувача;

2) спливом обумовленого строку емфітевзису;

 

2) спливом строку договору;

 

б) спливом строку договору;

3) рішенням суду;

 

3) вилученням земельної ділянки для загальнодержавних потреб.

 

в) вилученням земельної ділянки для загальнодержавних потреб;

4) вилученням земельної ділянки для державних та суспільних потреб;

 

 

 

г) рішенням суду.

5) законом.

 

 

 

 

 

 

2. Власник земельної ділянки може вчинити позов про розірвання договору у зв'язку з невиконанням користувачем своїх обов'язків".

 

 

 

387

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Статтю 420 викласти в новій редакції:

"Стаття 420
Припинення права користування земельною ділянкою, переданою для сільськогосподарських потреб

Враховано

 

 

 

Право користування земельною ділянкою припиняється:

 

 

 

 

а) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та користувача;

 

 

 

 

б) спливом строку договору;

 

 

 

 

в) вилученням земельної ділянки для загальнодержавних потреб;

 

 

 

 

с) рішенням суду."

 

 

Стаття 421
Захист емфітевзису

388

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 421 виключити.

Відхилено

Стаття 421
Захист емфітевзису

Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на емфітевзис. Емфітевта має право на захист своїх прав, що випливають із емфітевзису, також на захист від посягань власника землі, на яку встановлено емфітевзис.

 

 

 

Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на емфітевзис. Емфітевта має право на захист своїх прав, що випливають із емфітевзису, також на захист від посягань власника землі, на яку встановлено емфітевзис.

Глава 33
Право користування чужою землею для забудови (суперфіцій)

389

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Назву глави 33 викласти в такій редакції:

"Глава 33

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

Враховано

Глава 33

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

Стаття 422
Суперфіцій

390

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 422 викласти в новій редакції:

"Стаття 422
Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови

Враховано частково

Стаття 422
Поняття і підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

 

 

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови виникає у особи на підставі договору з її власником, а також за заповітом".

 

 

 

391

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Статтю 422 викласти в новій редакції:

Враховано

 

 

 

Стаття 422
Поняття і підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

 

 

1. Власник земельної ділянки має право надати земельну ділянку або її частину в користування суперфіціарію - фізичній чи юридичній особі - для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель безоплатно або за обумовлену плату (суперфіцій).

 

1. Власник земельної ділянки має право надавати земельну ділянку або її частину в користування - фізичній чи юридичній особі - для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель безплатно або за обумовлену плату.

 

1. Власник земельної ділянки має право надавати земельну ділянку або її частину в користування - фізичній чи юридичній особі - для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель безплатно або за обумовлену плату.

2. Власник нерухомого майна (будівлі або споруди), що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в суперфіцій, має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право користування цією ділянкою.

 

2. Власник нерухомого майна (будівлі або споруди), що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в користування - суперфіціарій - має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право користування цією ділянкою.

 

2. Власник нерухомого майна (будівлі або споруди), що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в користування - суперфіціарій - має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право користування цією ділянкою.

3. Право користування чужою землею для забудови (суперфіцій) може бути встановлене законом, договором або заповітом.

 

3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути встановлено законом, договором або заповітом на визначений або невизначений строк."

 

3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути встановлено законом, договором або заповітом на визначений або невизначений строк.

4. Суперфіцій може встановлюватися на визначений або на невизначений строк.

 

 

 

 

5. Земельна ділянка, передана у суперфіцій, може бути використана лише для забудови і не може бути погіршена.

 

 

 

 

6. При переході права власності на нерухоме майно до інших осіб набувач набуває також і право користування відповідною частиною земельної ділянки на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й попередній власник нерухомого майна.

 

 

 

 

7. Перехід права власності на земельну ділянку до інших осіб не є підставою для припинення чи зміни належного власникові нерухомого майна права користування цією ділянкою.

 

 

 

 

8. Власник нерухомого майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном на свій розсуд.

 

 

 

 

 

392

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Доповнити проект статтею 4221:

"Стаття 4221
Права та обов'язки права власника земельної ділянки, наданої для забудови

Враховано

Стаття 4221
Права та обов'язки права власника земельної ділянки, наданої для забудови

 

 

1. Власник земельної ділянки, переданої іншій особі для забудови, має право на плату за користування нею.

 

1. Власник земельної ділянки, переданої іншій особі для забудови, має право на плату за користування нею.

 

 

Якщо земельна ділянка забудована промисловими об'єктами, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на частку доходу землекористувача.

 

Якщо земельна ділянка забудована промисловими об'єктами, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на частку доходу землекористувача.

 

 

2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися нею в обсязі, необмеженому суперфіцієм.

 

2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися нею в обсязі, необмеженому суперфіцієм.

 

 

Перехід права власності на земельну ділянку до інших осіб не є підставою для припинення чи зміни належного власникові нерухомого майна права користування цією ділянкою.

 

Перехід права власності на земельну ділянку до інших осіб не є підставою для припинення чи зміни належного власникові нерухомого майна права користування цією ділянкою.

 

 

3. Власник земельної ділянки має права вимагати від суперфіціарія використовувати її відповідно до умов суперфіцію.

 

3. Власник земельної ділянки має права вимагати від суперфіціарія використовувати її відповідно до умов суперфіцію.

 

 

4. Власник земельної ділянки не може припинити право користування нею за своїм одностороннім волевиявленням, а також перешкоджати користуватися земельною ділянкою, що передана для забудови.

 

4. Власник земельної ділянки не може припинити право користування нею за своїм одностороннім волевиявленням, а також перешкоджати користуватися земельною ділянкою, що передана для забудови.

 

393

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Доповнити Кодекс новою статтею 4222:

"Стаття 4222
Право і обов'язки землекористувача

Враховано

Стаття 4222
Право і обов'язки землекористувача

 

 

1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у повному обсязі, визначеному договором.

 

1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у повному обсязі, визначеному договором.

 

 

2. Землекористувач має право власності на нерухоме майно, що збудовано, споруджено на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

 

2. Землекористувач має право власності на нерухоме майно, що збудовано, споруджено на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

 

 

3. Землекористувач має право володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомістю, що знаходиться на земельній ділянці, переданій йому для забудови відповідно до чинного законодавства.

 

3. Землекористувач має право володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомістю, що знаходиться на земельній ділянці, переданій йому для забудови відповідно до чинного законодавства.

 

 

4. При переході права власності на нерухоме майно до інших осіб набувач набуває також і право користування відповідною частиною земельної ділянки на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й попередній власник нерухомого майна.

 

4. При переході права власності на нерухоме майно до інших осіб набувач набуває також і право користування відповідною частиною земельної ділянки на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й попередній власник нерухомого майна.

 

 

5. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування чужою земельною ділянкою, переданою йому для забудови, а також інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї інші повинності.

 

5. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування чужою земельною ділянкою, переданою йому для забудови, а також інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї інші повинності.

 

 

6. Землекористувач несе також обов'язки, передбачені статтею 419 цього Кодексу."

 

6. Землекористувач несе також обов'язки, передбачені статтею 419 цього Кодексу.

 

394

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 4221:

"Стаття 4221
Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови

Враховано частково

 

 

 

1. Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови визначається договором або заповітом.

 

 

 

 

2. Якщо строк договору не визначений, право користування земельною ділянкою, що забудована, триває доти, поки існує будівля".

 

 

 

395

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 4222:

"Стаття 4222
Права власника земельної ділянки, наданої для забудови

Враховано частково

 

 

 

1. Власник земельної ділянки має право на плату за користування нею.

 

 

 

 

Якщо земельна ділянка забудована промисловими об'єктами, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на частку доходу землекористувача".

 

 

 

396

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Доповнити проект статтею 4223:

"Стаття 4223
Права та обов'язки землекористувача

Враховано частково

 

 

 

1. Землекористувач має право на відчуження свого права, відповідно до статті 419 цього Кодексу.

 

 

 

 

2. Право користування земельною ділянкою, що забудована, успадковується на загальних підставах.

 

 

 

 

3. Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку лише для забудови.

 

 

 

 

4. Землекористувач зобов'язаний вносити плату, яка обумовлена договором.

 

 

 

 

5. Землекористувач має обов'язки, передбачені статтею 373-3 цього Кодексу.

 

 

 

 

6. Перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для припинення права користування нею".

 

 

Стаття 423
Наслідки втрати права користування
земельною ділянкою власником нерухомого майна

397

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 423 викласти в новій редакції:

"Стаття 423
Припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови

Відхилено

Стаття 423
Наслідки втрати права користування
земельною ділянкою власником нерухомого майна

1. У разі припинення суперфіцію право на нерухоме майно, що залишилося на земельній ділянці, визначається угодою між власником ділянки і власником нерухомого майна.

 

1. Право користування чужою земельною ділянкою, що передана для забудови припиняється:

 

1. У разі припинення суперфіцію право на нерухоме майно, що залишилося на земельній ділянці, визначається угодою між власником ділянки і власником нерухомого майна.

2. У разі відсутності угоди наслідки припинення права користування ділянкою визначаються судом.

 

1) поєднанням в одній особі власника та землекористувачі.

 

2. У разі відсутності угоди наслідки припинення права користування ділянкою визначаються судом.

3. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника нерухомого майна його знесення та приведення ділянки до стану, в якому вона була до встановлення суперфіцію.

 

2) спливом строку договору;

 

3. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника нерухомого майна його знесення та приведення ділянки до стану, в якому вона була до встановлення суперфіцію.

У разі якщо знесення будівлі або споруди, що знаходиться на земельній ділянці, заборонене законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо) або ж є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі чи споруди порівняно з вартістю відведеної під них землі, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою і за наявності відповідних вимог сторін:

 

3) відмовою землекористувача від права;

 

У разі якщо знесення будівлі або споруди, що знаходиться на земельній ділянці, заборонене законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо) або ж є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі чи споруди порівняно з вартістю відведеної під них землі, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою і за наявності відповідних вимог сторін:

1) визнати або право власника нерухомого майна на придбання права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, або право власника земельної ділянки на придбання нерухомого майна, що залишилося на земельній ділянці;

 

4) у разі якщо, землекористувач не розпочав будівництво протягом трьох років.

 

1) визнати або право власника нерухомого майна на придбання права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, або право власника земельної ділянки на придбання нерухомого майна, що залишилося на земельній ділянці;

2) визначити власникові нерухомого майна умови користування земельною ділянкою на новий строк.

 

2. Власник земельної ділянки має право вчинити позов про припинення права користування нею у разі невиконання землекористувачем своїх обов'язків за договором, а також у разі невиконання ним обов'язків щодо охорони земельної ділянки".

 

2) визначити власникові нерухомого майна умови користування земельною ділянкою на новий строк.

Стаття 424
Припинення суперфіцію

398

д. Єльяшкевич О.С. (в.о.№182)

Статтю 424 викласти в новій редакції:

"Стаття 424
Припинення права користування чужою земельною ділянкою

Враховано

Стаття 424
Припинення права користування чужою земельною ділянкою

Суперфіцій припиняється:

 

1. Право користування чужою земельною ділянкою, що передана для забудови припиняється:

 

1. Право користування чужою земельною ділянкою, що передана для забудови припиняється:

1) відмовою суперфіціарія від здійснення свого права;

 

1) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

 

1) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливом строку, на який було встановлено суперфіцій;

 

2) спливом строку договору;

 

2) спливом строку договору;

3) судовим рішенням;

 

3) відмовою землекористувача від права користування чужою земельною ділянкою;

 

3) відмовою землекористувача від права користування чужою земельною ділянкою;

4) поєднанням в одній особі власника землі та власника майна;

 

4) судовим рішенням;

 

4) судовим рішенням;

5) невикористанням суперфіцію протягом трьох років.

 

5) в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років від набуття чинності договору.

 

5) в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років від набуття чинності договору.

Стаття 425
Захист суперфіцію

399

д. Медведчук В.В. (в.о.№171)

Статтю 425 виключити.

Відхилено

Стаття 425
Захист суперфіцію

Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на суперфіцій. Суперфіцій може захищатися також від посягань власника землі, на яку встановлено суперфіцій.

 

 

 

Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на суперфіцій. Суперфіцій може захищатися також від посягань власника землі, на яку встановлено суперфіцій.