Редакція, прийнята у першому читанні


проп.

Зауваження та пропозиції до проекту

Висновки,
обгрунтування

Редакція, запропонована Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України

КНИГА ШОСТА
СІМЕЙНЕ ПРАВО

 

 

 

КНИГА ШОСТА
СІМЕЙНЕ ПРАВО

 

720

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Додати до книги шостої розділ перший:
"Розділ І
Основні положення"

Враховано

Розділ І
Основні положення

Глава 82
Загальні положення сімейного права

 

 

 

Глава 82
Загальні положення сімейного права

Стаття 1270
Сімейні відносини

721

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1270 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1270
Цивільні відносини сімейного характеру

Враховано

Стаття 1270
Цивільні відносини сімейного характеру

Сімейними є відносини, які виникають у зв'язку з укладенням, існуванням і припиненням шлюбу, особисті та майнові відносини між подружжям. Сімейними є також особисті та майнові відносини, які виникають між батьками і дітьми у зв'язку з народженням дитини, встановленням походження дитини, її вихованням і розвитком, а також особисті та майнові відносини, пов'язані з родинними стосунками, усиновленням, опікою, піклуванням.

 

Сім'єю є союз осіб, заснований на шлюбі, кровному спорідненні та усиновленні, який має на меті взаємну моральну і матеріальну турботу і підтримку, народження і виховання дітей.

 

Сім'єю є союз осіб, заснований на шлюбі, кровному спорідненні та усиновленні, який має на меті взаємну моральну і матеріальну турботу і підтримку, народження і виховання дітей.

 

 

Відносини, які виникають у зв'язку з укладенням, існуванням і припиненням шлюбу; особисті та майнові відносини між подружжям; особисті та майнові відносини, які виникають між батьками і дітьми у зв'язку з народженням дитини, встановленням походження дитини, її вихованням і розвитком; особисті та майнові відносини, пов'язані з родинними стосунками, усиновленням, опікою, піклуванням - є цівільними відносинами сімейного характеру."

 

Відносини, які виникають у зв'язку з укладенням, існуванням і припиненням шлюбу; особисті та майнові відносини між подружжям; особисті та майнові відносини, які виникають між батьками і дітьми у зв'язку з народженням дитини, встановленням походження дитини, її вихованням і розвитком; особисті та майнові відносини, пов'язані з родинними стосунками, усиновленням, опікою, піклуванням - є цівільними відносинами сімейного характеру.

Стаття 1271
Основні засади сімейного права

722

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1271 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1271
Загальні засади сімейного права
"

Враховано

Стаття 1271
Загальні засади сімейного права

1. Визнається тільки шлюб, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану. Релігійний обряд шлюбу, так само як і інші релігійні обряди та звичаї, не має правового значення і є особистою справою кожного. Виняток становлять релігійні обряди, здійснені до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

723

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1271 слова "так само, як і інші релігійні обряди та звичаї" виключити; слова "не мають" замінити словами "не має".

Враховано

1. Визнається тільки шлюб, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану. Релігійний обряд шлюбу не має правового значення і є особистою справою кожного. Виняток становлять релігійні обряди, здійснені до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

2. Регулювання сімейних відносин здійснюється відповідно до принципів добровільності шлюбу, рівності прав подружжя, вирішення внутрішньосімейних питань за взаємною згодою, пріоритету сімейного виховання дітей, піклування про їхній добробут і розвиток, забезпечення пріоритетного захисту прав та інтересів неповнолітніх та непрацездатних членів сім'ї.

724

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1271 слова "забезпечення пріорітетного захисту" замінити словами "забезпечення переваги захисту".

Після слів "та інтересів" додати слова "малолітніх і неповнолітніх дітей".

Враховано

2. Регулювання сімейних відносин здійснюється відповідно до принципів добровільності шлюбу, рівності прав подружжя, вирішення внутрішньосімейних питань за взаємною згодою, пріоритету сімейного виховання дітей, піклування про їхній добробут і розвиток, забезпечення переваги захисту прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї.

 

725

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити пункт 2 статті 1271 новим реченням такого змісту: "Батьки і діти повинні здійснювати взаємну турботу і піклування один про одного".

Враховано

Батьки і діти повинні здійснювати взаємну турботу і піклування один про одного.

3. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

 

 

 

3. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

 

726

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Див. Зауваження до статті 13671
Доповнити статтю 1271 пунктом 4 такого змісту:
"4. Діти зобов'язані піклуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу".

Враховано

4. Діти зобов'язані піклуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу.

 

 

 

 

 

Стаття 1272
Особливості здійснення сімейних прав та обов'язків неповнолітніми

727

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1272 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1272
Особливості здійснення сімейних прав та обов'язків малолітніми і неповнолітніми

Враховано

Стаття 1272
Особливості здійснення сімейних прав та обов'язків малолітніми і неповнолітніми

1. Особи, які досягли 14 років (неповнолітні), можуть набувати для себе сімейних прав і створювати обов'язки, пов'язані з народженням у них дітей.

 

1. Малолітні і неповнолітні можуть набувати для себе сімейних прав і створювати обов'язки, пов'язані з народженням у них дітей.".

 

1. Малолітні і неповнолітні можуть набувати для себе сімейних прав і створювати обов'язки, пов'язані з народженням у них дітей.

2. Неповнолітні мають право особисто виступати в суді як позивачі і відповідачі у справах щодо встановлення батьківства, оспорювання батьківства (материнства) та інших сімейних справах.

 

 

 

2. Неповнолітні мають право особисто виступати в суді як позивачі і відповідачі у справах щодо встановлення батьківства, оспорювання батьківства (материнства) та інших сімейних справах.

3. Обов'язки щодо утримання та виховання дітей неповнолітніми можуть здійснюватися з допомогою їхніх батьків або інших осіб.

728

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 3 статті 1272 після слова "дітей" додати слова "малолітніми і".

Враховано

3. Обов'язки щодо утримання та виховання дітей малолітніми і неповнолітніми можуть здійснюватися з допомогою їхніх батьків або інших осіб.

Розділ І
Шлюб

 

 

 

Розділ І
Шлюб

Глава 83
Загальні положення про шлюб

 

 

 

Глава 83
Загальні положення про шлюб

Стаття 1273
Поняття шлюбу

 

 

 

Стаття 1273
Поняття шлюбу

Шлюбом є зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану сімейний союз жінки та чоловіка.

 

 

 

Шлюбом є зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану сімейний союз жінки та чоловіка.

Стаття 1274
Шлюбний вік

 

 

 

Стаття 1274
Шлюбний вік

1. Право на укладення шлюбу виникає у жінки та чоловіка з досягненням ними шлюбного віку.

 

 

 

1. Право на укладення шлюбу виникає у жінки та чоловіка з досягненням ними шлюбного віку.

2. Шлюбним віком для чоловіків є 18 років, для жінок - 16 років.

 

 

 

2. Шлюбним віком для чоловіків є 18 років, для жінок - 16 років.

Особи, які бажають укласти шлюб, мають досягти шлюбного віку на час подання заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану.

 

 

 

Особи, які бажають укласти шлюб, мають досягти шлюбного віку на час подання заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 1275
Надання права на укладення шлюбу особі, яка не досягла шлюбного віку

 

 

 

Стаття 1275
Надання права на укладення шлюбу особі, яка не досягла шлюбного віку

У виняткових випадках за заявою особи, яка не досягла шлюбного віку, начальник відділу державного органу реєстрації актів цивільного стану за наявності поважної причини (вагітність, народження дитини та інше) дозволяє укладення шлюбу до досягнення особою(ами) шлюбного віку.

729

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю 1275 в новій редакції:

"За заявою особи, яка не досягла шлюбного віку, суд може надати їй право на шлюб, якщо це викликане поважними причинами (вагітність, народження дитини тощо).".

Враховано

За заявою особи, яка не досягла шлюбного віку, суд може надати їй право на шлюб, якщо це викликане поважними причинами (вагітність, народження дитини тощо).

Стаття 1276
Добровільність шлюбу

 

 

 

Стаття 1276
Добровільність шлюбу

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

 

 

 

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Стаття 1277
Взаємна обізнаність осіб, які подали заяву
про реєстрацію шлюбу, про стан здоров'я

 

 

 

Стаття 1277
Взаємна обізнаність осіб, які подали заяву
про реєстрацію шлюбу, про стан здоров'я

1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я.

730

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункти 1 і 2 статті 1277 об'єднати, пунт 3 зробити пунктом 2.

Враховано

1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я.

2. Держава забезпечує створення їм умов для медичного обстеження. Порядок здійснення медичного обстеження визначається правовими актами.

 

 

 

Держава забезпечує створення їм умов для медичного обстеження. Порядок здійснення медичного обстеження визначається правовими актами.

3. Приховання тяжкої хвороби, хвороби, небезпечної для іншого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

 

 

 

2. Приховання тяжкої хвороби, хвороби, небезпечної для іншого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Стаття 1278
Перешкоди до укладення шлюбу

 

 

 

Стаття 1278
Перешкоди до укладення шлюбу

1. Не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна вже перебуває в іншому шлюбі.

 

 

 

1. Не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна вже перебуває в іншому шлюбі.

2. Шлюб між собою не можуть укладати:

 

 

 

2. Шлюб між собою не можуть укладати:

1) родичі по прямій висхідній і низхідній лінії споріднення;

731

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В підпункті 1 пункту 2 статті 1278 перед словом "родичі" додати слово "близькі".

Враховано

1) родичі по прямій висхідній і низхідній лінії споріднення;

2) рідні (повнорідні, неповнорідні), а також двоюрідні брати і сестри;

 

 

 

2) рідні (повнорідні, неповнорідні), а також двоюрідні брати і сестри;

3) усиновлювач та усиновлена ним дитина;

 

 

 

3) усиновлювач та усиновлена ним дитина;

4) особи, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психічної хвороби або недоумства.

 

 

 

4) особи, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психічної хвороби або недоумства.

 

732

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою статтею 12781 такого змісту:

"Стаття 12781
Заручини

Враховано

Стаття 12781
Заручини

 

 

1. Жінка та чоловік можуть оголосити себе зарученими.

 

1. Жінка та чоловік можуть оголосити себе зарученими.

 

 

Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

 

Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

 

 

2. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб.

 

2. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб.

 

 

3. Особа, яка відмовилася від вступу в шлюб, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до весілля.

 

3. Особа, яка відмовилася від вступу в шлюб, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до весілля.

 

 

Такі затрати не підлягають компенсації, якщо відмова від шлюбу викликана аморальною поведінкою нареченого (нареченої), прихованням ним (нею) обставин, що є важливими для другої сторони.

 

Такі затрати не підлягають компенсації, якщо відмова від шлюбу викликана аморальною поведінкою нареченого (нареченої), прихованням ним (нею) обставин, що є важливими для другої сторони.

 

 

4. У разі відмови від шлюбу майно, що було подаровано нареченому (нареченій) у зв'язку з майбутнім шлюбом, за вимогою дарівника підлягає поверненню."

 

4. У разі відмови від шлюбу майно, що було подаровано нареченому (нареченій) у зв'язку з майбутнім шлюбом, за вимогою дарівника підлягає поверненню.

Стаття 1279
Місце реєстрації шлюбу

 

 

 

Стаття 1279
Місце реєстрації шлюбу

Шлюб реєструється в державному органі реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання однієї з осіб, що одружуються, їхніх батьків або в іншому державному органі реєстрації актів цивільного стану України за їхнім бажанням.

 

 

 

Шлюб реєструється в державному органі реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання однієї з осіб, що одружуються, їхніх батьків або в іншому державному органі реєстрації актів цивільного стану України за їхнім бажанням.

 

733

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою статтею 12791 такого змісту:

"Стаття 12791
Час реєстрації шлюбу

Враховано

Стаття 12791
Час реєстрації шлюбу

 

 

1. Шлюб реєструється після спливу 1 місяця від подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.

 

1. Шлюб реєструється після спливу 1 місяця від подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.

 

 

2. При наявності поважних причин керівник державного органу РАЦС дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.

 

2. При наявності поважних причин керівник державного органу РАЦС дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.

 

 

3. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах запису цивільного стану.".

 

3. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах запису цивільного стану.

Стаття 1280
Вибір прізвища при одруженні

 

 

 

Стаття 1280
Вибір прізвища при одруженні

1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, можуть:

 

 

 

1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, можуть:

1) обрати прізвище одного з подружжя як спільне;

 

 

 

1) обрати прізвище одного з подружжя як спільне;

2) надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.

 

 

 

2) надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.

2. Кожен з подружжя може до свого прізвища приєднати прізвище іншого. Якщо подружжя захоче іменуватися подвійним прізвищем, від їхньої згоди залежить, з якого прізвища воно буде починатися. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище одного з подружжя вже є подвійним, він (вона) має право замінити одну із складових частин свого прізвища на прізвище іншого. Складення прізвищ більше двох не допускається.

 

 

 

2. Кожен з подружжя може до свого прізвища приєднати прізвище іншого. Якщо подружжя захоче іменуватися подвійним прізвищем, від їхньої згоди залежить, з якого прізвища воно буде починатися. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище одного з подружжя вже є подвійним, він (вона) має право замінити одну із складових частин свого прізвища на прізвище іншого. Складення прізвищ більше двох не допускається.

Стаття 1281
Права осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах

 

 

 

Стаття 1281
Права осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах

Наявність між жінкою і чоловіком фактичних шлюбних відносин без зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану шлюбу не є підставою для поширення на зазначених осіб норм цієї Книги (крім встановлення батьківства). Права та обов'язки осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, не є сімейними і регулюються на загальних підставах.

734

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1281 після слів "осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах" слова "не є сімейними і" вилучити.

Відхилено

Наявність між жінкою і чоловіком фактичних шлюбних відносин без зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану шлюбу не є підставою для поширення на зазначених осіб норм цієї Книги (крім встановлення батьківства). Права та обов'язки осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, не є сімейними і регулюються на загальних підставах.

Глава 84
Шлюбний договір (контракт)

735

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Главу 84 поставити після глави 86 "Майнові права та обов'язки подружжя" відповідно змінивши нумерацію глав.

Враховано

 

Стаття 1282
Право на укладення шлюбного договору

 

 

 

 

1. Шлюбним договором регулюються на майбутнє майнові відносини між подружжям, встановлюються їхні майнові права та обов'язки.

 

 

 

 

2. Подружжя має право укласти шлюбний договір як до реєстрації шлюбу, так і під час перебування в шлюбі.

 

 

 

 

Стаття 1283
Місце укладення шлюбного договору

 

 

 

 

Шлюбний договір укладається за місцем проживання однієї із сторін, або їх спільного місця проживання, або за місцем реєстрації шлюбу.

 

 

 

 

Стаття 1284
Форма шлюбного договору

 

 

 

 

1. Шлюбний договір укладається письмово і підлягає нотаріальному посвідченню.

 

 

 

 

2. За бажанням сторін шлюбний договір може укладатися у присутності свідків.

 

 

 

 

Стаття 1285
Час дії шлюбного договору

 

 

 

 

1. Шлюбний договір діє на увесь час існування шлюбу, а також після розірвання шлюбу, якщо сторони не відмовилися від нього за взаємною згодою або не змінили його.

 

 

 

 

2. При припиненні шлюбу в разі смерті одного з подружжя, якщо сторони передбачили в шлюбному договорі умови щодо розпорядження належним їм обом або одному з них майном на випадок смерті одного або кожного з подружжя, доля зазначеного майна визначається згідно з цим розпорядженням і це майно підлягає виділу із спадщини.

 

 

 

 

3. У разі якщо розпорядження майном на випадок смерті одного з подружжя стосується житлового будинку або квартири, які належать одному або обом з подружжя за правом приватної власності, також мають бути враховані інтереси їхніх малолітніх і неповнолітніх дітей, які проживають у житловому приміщенні, стосовно якого подружжям складається розпорядження, і на зазначене розпорядження має бути даний дозвіл органів опіки та піклування.

 

 

 

 

Стаття 1286
Визначення в шлюбному договорі правового режиму майна

 

 

 

 

1. У шлюбному договорі може бути перелічене майно, яке кожен із подружжя передає для використання на спільні потреби сім'ї.

 

 

 

 

У шлюбному договорі може бути визначений правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Якщо такого застереження в договорі немає, це майно вважається спільною сумісною власністю подружжя.

 

 

 

 

2. Сторони можуть домовитися про непоширення щодо нажитого ними за час шлюбу майна правил статті 1300 цього Кодексу і віднести його до особистої власності.

 

 

 

 

Сторони можуть домовитися на майбутнє про можливий порядок поділу майна на випадок розірвання шлюбу.

 

 

 

 

3. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити перехід права власності на майно, а також використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення їхніх дітей, інших осіб або у благодійних цілях.

 

 

 

 

Стаття 1287
Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом

 

 

 

 

1. У шлюбному договорі може бути передбачений порядок користування подружжям житлом і на момент укладення договору, і в майбутньому, а також на випадок розірвання шлюбу. При цьому подружжя може домовитися, що один з подружжя залишить житло, не претендуючи на житлове приміщення і компенсацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При досягненні такої домовленості мають бути також враховані права малолітніх і неповнолітніх дітей на користування житлом.

 

 

 

 

2. У шлюбному договорі також можуть міститися умови щодо користування житлом, яке належить обом або одному з подружжя, що стосуються родичів кожного з подружжя.

 

 

 

 

Стаття 1288
Визначення у шлюбному договорі права на аліменти

 

 

 

 

1. Сторони можуть домовитися про надання аліментів одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, на умовах, визначених шлюбним договором. У разі настання умов для одержання аліментів відповідно до статті 1310 цього Кодексу, сторона, яка одержує аліменти, може вимагати їх виплати у розмірі, передбаченому законом.

 

 

 

 

2. Шлюбним договором може бути передбачена відмова сторони від одержання аліментів за умови надання їй еквівалентної майнової компенсації.

 

 

 

 

Стаття 1289
Початок дії шлюбного договору

 

 

 

 

1. Дія шлюбного договору, укладеного і нотаріально посвідченого до реєстрації шлюбу, починається з дня реєстрації шлюбу.

 

 

 

 

2. Дія шлюбного договору, укладеного подружжям під час перебування у шлюбі, починається з дня його нотаріального посвідчення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаття 1290
Зміна умов шлюбного договору

 

 

 

 

Подружжя має право внести зміни в шлюбний договір за взаємною згодою сторін протягом всього існування договору. Всі зміни договору мають бути нотаріально посвідчені. Зміни в шлюбному договорі набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення.

 

 

 

 

Стаття 1291
Право на відмову від шлюбного договору

 

 

 

 

Подружжя має право за взаємною домовленістю відмовитися від шлюбного договору. У разі відмови передбачені договором права та обов'язки припиняються з моменту нотаріального посвідчення цієї відмови.

 

 

 

 

Стаття 1292
Примусове розірвання шлюбного договору або зміна його умов

 

 

 

 

1. Одностороння зміна або відмова від шлюбного договору не допускається.

 

 

 

 

2. Якщо внаслідок зміни обставин виникла неможливість виконання вже укладеного шлюбного договору в цілому або окремих його умов, спір про розірвання договору або зміну окремих його умов вирішується судом.

 

 

 

 

Стаття 1293
Визнання шлюбного договору недійсним

 

 

 

 

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя може бути визнаний судом недійсним, якщо він укладений усупереч законові (стаття 194 цього Кодексу).

 

 

 

 

Глава 85
Особисті права та обов'язки подружжя

 

 

 

Глава 85
Особисті права та обов'язки подружжя

Стаття 1294
Право вибору подружжям прізвища

 

 

 

Стаття 1294
Право вибору подружжям прізвища

При укладенні шлюбу подружжя має право за своїм бажанням обирати прізвище відповідно до статті 1280 цього Кодексу.

 

 

 

При укладенні шлюбу подружжя має право за своїм бажанням обирати прізвище відповідно до статті 1280 цього Кодексу.

Стаття 1295
Право подружжя спільно вирішувати питання життя сім'ї

 

 

 

Стаття 1295
Право подружжя спільно вирішувати питання життя сім'ї

Кожен із подружжя користується рівними правами і несе рівні обов'язки у шлюбі та сім'ї.

736

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Текст статті 1295 об'єднати в пункт 1.

Враховано

1. Кожен із подружжя користується рівними правами і несе рівні обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Питання виховання дітей та інші питання життя сім'ї вирішуються подружжям спільно.

 

 

 

Питання виховання дітей та інші питання життя сім'ї вирішуються подружжям спільно.

 

737

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1295 пунктом 2 такого змісту: "2. При вирішенні питань, що стосуються дитини, її думка повинна бути врахована. Питання життя сім'ї, що стосуються дітей, які досягли 10-річного віку, вирішуються подружжям спільно з ними".

Враховано

2. При вирішенні питань, що стосуються дитини, її думка повинна бути врахована. Питання життя сім'ї, що стосуються дітей, які досягли 10-річного віку, вирішуються подружжям спільно з ними.

Стаття 1296
Право кожного з подружжя на вибір занять, професії та місця проживання

 

 

 

Стаття 1296
Право кожного з подружжя на вибір занять, професії та місця проживання

Кожен із подружжя вільний у виборі занять, професії та місця проживання.

 

 

 

Кожен із подружжя вільний у виборі занять, професії та місця проживання.

Глава 86
Майнові права та обов'язки подружжя

 

 

 

Глава 86
Майнові права та обов'язки подружжя

Стаття 1297
Особисте майно подружжя

 

 

 

Стаття 1297
Особисте майно подружжя

1. Майно, яке належить кожному із подружжя до взяття шлюбу, є його особистою власністю.

738

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1297 слова "є його особистою власністю" замінити словами "є об'єктом права власності кожного з них".

Враховано

1. Майно, яке належить кожному із подружжя до взяття шлюбу, є об'єктом права власності кожного з них.

2. Майно, одержане кожним із подружжя під час шлюбу на підставі договору дарування, прийняття спадщини, а також придбане за рахунок власних коштів, є об'єктом права власності кожного з подружжя.

 

 

 

2. Майно, одержане кожним із подружжя під час шлюбу на підставі договору дарування, прийняття спадщини, а також придбане за рахунок власних коштів, є об'єктом права власності кожного з подружжя.

3. Якщо кошти, які належать одному з подружжя, вкладені у придбання спільного майна, то частина в цьому майні (доходи), що відповідає цьому внескові, є його особистою власністю.

 

 

 

3. Якщо кошти, які належать одному з подружжя, вкладені у придбання спільного майна, то частина в цьому майні (доходи), що відповідає цьому внескові, є його особистою власністю.

 

739

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Додати до статті 1297 пункт 4 такого змісту:

"4. Особистою власністю кожного з подружжя є речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), у тому числі коштовності, хоча б вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.".

Враховано

4. Особистою власністю кожного з подружжя є речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), у тому числі коштовності, хоча б вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

 

740

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1297 викласти в новій редакції:

"Стаття 1297
Час дії шлюбного договору

Враховано частково

 

 

 

1. Особистою власністю кожного з подружжя є:

 

 

 

 

1) майно придбане до шлюбу;

 

 

 

 

2) майно придбане ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування, прийняття спадщини;

 

 

 

 

3) майно придбане за час шлюбу, але за кошти, які були його особистою власністю.

 

 

 

 

2. Особистою власністю кожного з подружжя є речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), у тому числі коштовності, хоча б вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

 

 

 

 

3. Особистою власністю кожного з подружжя є премії, нагороди, які він одержав за особисті заслуги.

Враховано
Зробити пунктом 4 статті 1297.

4. Особистою власністю кожного з подружжя є премії, нагороди, які він одержав за особисті заслуги.

 

 

За рішенням суду за другим з подружжя може бути визнано право на частку цієї премії, винагороди, якщо буде доведено, що він своєю поведінкою (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

 

 

 

 

4. За рішенням суду особистою власністю кожного з подружжя може бути визнане майно, що нажите під час їх окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин."

 

 

Стаття 1298
Плоди, доходи та прибуток від особистого майна подружжя

 

 

 

Стаття 1298
Плоди, доходи та прибуток від особистого майна подружжя

Плоди, доходи та прибуток від особистого майна належать тому з подружжя, якому належить майно за правом власності, якщо угодою між подружжям не встановлено інше.

 

 

 

Плоди, доходи та прибуток від особистого майна належать тому з подружжя, якому належить майно за правом власності, якщо угодою між подружжям не встановлено інше.

Стаття 1299
Здійснення подружжям права власності на особисте майно

 

 

 

Стаття 1299
Здійснення подружжям права власності на особисте майно

Кожен із подружжя самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.

 

 

 

Кожен із подружжя самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.

Стаття 1300
Право спільної сумісної власності подружжя

741

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Внести зміни до статті 1300: з пункту 1 виключити частину 2.

Відхилено

Стаття 1300
Право спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

 

 

 

1. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх окремого проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

 

 

 

Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх окремого проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

2. Кожен з подружжя має рівне право на майно, що є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, незалежно від розміру його внеску до сімейного бюджету, відсутності самостійного заробітку у зв'язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з іншої поважної причини.

 

 

 

2. Кожен з подружжя має рівне право на майно, що є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, незалежно від розміру його внеску до сімейного бюджету, відсутності самостійного заробітку у зв'язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з іншої поважної причини.

У разі спору між подружжям щодо належності майна це майно вважається спільною сумісною власністю, якщо заінтересований у цьому один із подружжя не доведе протилежного.

 

 

 

У разі спору між подружжям щодо належності майна це майно вважається спільною сумісною власністю, якщо заінтересований у цьому один із подружжя не доведе протилежного.

3. У шлюбному договорі можуть бути передбачені інші засади при визначенні права власності на майно, нажите подружжям за час шлюбу.

 

 

 

3. У шлюбному договорі можуть бути передбачені інші засади при визначенні права власності на майно, нажите подружжям за час шлюбу.

Стаття 1301
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності

 

 

 

Стаття 1301
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності

1. Подружжя спільно володіє, користується та розпоряджається майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, причому кожен із подружжя має рівне право володіння, користування та розпоряджання цим майном.

742

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1301 слова "причому кожен із подружжя має рівне право володіння, користування та розпоряджання цим майном" вилучити.

Враховано

1. Подружжя спільно володіє, користується та розпоряджається майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності.

 

743

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

У пункті 1 статті 1301 слово "причому" виключити.

Словом "кожен" почати нове речення.

Відхилено

 

2. Подружжя може домовитися про інший порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю.

744

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 статті 1301 зробити пунктом 3.

Враховано

2. Кожен з подружжя зобов'язаний не чинити одне одному перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності.

3. У разі спору між подружжям про порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю, цей спір на вимогу одного з них вирішується судом.

745

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 3 статті 1301 зробити пунктом 4.

Враховано

3. Подружжя може домовитися про інший порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю.

 

746

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Пункт 3 вважати пунктом 4.

Відхилено

 

4. Кожен з подружжя зобов'язаний не чинити одне одному перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності.

747

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 4 статті 1301 зробити пунктом 2.

Враховано

4. У разі спору між подружжям про порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю, цей спір на вимогу одного з них вирішується судом.

 

748

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Пункт 4 вважати пунктом 3.

Відхилено

 

Стаття 1302
Право подружжя щодо розпоряджання майном,
що є його спільною сумісною власністю

 

 

 

Стаття 1302
Право подружжя щодо розпоряджання майном,
що є його спільною сумісною власністю

1. Подружжя розпоряджається майном, що є об'єктом його права спільної сумісної власності, за взаємною згодою.

 

 

 

1. Подружжя розпоряджається майном, що є об'єктом його права спільної сумісної власності, за взаємною згодою.

2. При вчиненні правочинів одним із подружжя вважається, що він діє зі згоди іншого з подружжя. Кожен з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, таким, що укладений іншим з подружжя без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

749

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

В пункті 2 статті 1302 слово "іншого" замінити словом "другого".

Враховано

2. При вчиненні правочинів одним із подружжя вважається, що він діє зі згоди другого з подружжя. Кожен з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, таким, що укладений другим з подружжя без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів стосовно іншого цінного майна (автомобілі, інші транспортні засоби тощо) згода іншого з подружжя має бути подана письмово.

750

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1302 слова "(автомобілі, інші транспортні засоби тощо)" вилучити.

Враховано

3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів стосовно іншого цінного майна, згода іншого з подружжя має бути подана письмово.

 

751

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Внести зміни до статті 1302:

В пункті 2 слово "іншого" замінити на "другого".

Відхилено

 

Стаття 1303
Право власності подружжя на підприємство як єдиний майновий комплекс (або його частини)

752

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1303 із Кодекса вилучити.

Враховано

Статтю 1303 вилучено.

1. Використовуване для здійснення підприємницької діяльності підприємство, яке становить єдиний майновий комплекс (стаття 174 Цивільного кодексу), а також його частини можуть бути об'єктом права особистої або спільної сумісної власності подружжя.

 

 

 

 

2. Якщо підприємство (або його частини) перебувало в особистій власності одного з подружжя до шлюбу, воно становить особисте майно цього з подружжя. Одержувані в процесі здійснення підприємницької діяльності від цього підприємства доходи також становлять особисте майно того з подружжя, якому воно належить, якщо інше не встановлено шлюбним договором.

 

 

 

 

3. Якщо підприємство (або його частини) набуте під час перебування в шлюбі на власні кошти одного з подружжя, воно становить його особисту власність. Також становлять особисту власність цього з подружжя доходи від зазначеного підприємства, якщо інше не встановлено шлюбним договором.

 

 

 

 

4. Якщо підприємство (або його частини) набуте під час перебування в шлюбі на кошти, спільно нажиті під час шлюбу, воно є спільною сумісною власністю подружжя.

 

 

 

 

5. Кожен із подружжя має право у будь-який час вимагати поділу всього підприємства (його частини), що є їхньою спільною сумісною власністю.

 

 

 

 

 

753

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1303 виключити.

Відхилено

 

Стаття 1304
Право одного з подружжя укладати договори з іншим із подружжя

754

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1304 виключити.

Відхилено

Стаття 1304
Право одного з подружжя укладати договори з іншим із подружжя

Один із подружжя може укладати усі не заборонені законом договори з іншим із подружжя щодо майна, яке належить кожному з них або є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, а також усі інші не заборонені законом договори.

 

 

 

Один із подружжя може укладати усі не заборонені законом договори з іншим із подружжя щодо майна, яке належить кожному з них або є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, а також усі інші не заборонені законом договори.

Стаття 1305
Речі професійних занять подружжя

 

 

 

Стаття 1305
Речі професійних занять подружжя

1. Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.

 

 

 

1. Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.

2. У разі поділу спільного сумісного майна суд може присудити ці речі одному з подружжя, в користуванні якого вони були, з покладенням на нього обов'язку компенсувати іншому з подружжя його частку грошима або іншим майном відповідно до вартості речей на момент поділу.

755

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1305 слово "іншому" замінити словом "другому".

Враховано

2. У разі поділу спільного сумісного майна суд може присудити ці речі одному з подружжя, в користуванні якого вони були, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грошима або іншим майном відповідно до вартості речей на момент поділу.

 

756

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Внести зміни до статті 1305: в пункті 2 слово "іншому" замінити на слово "другому".

Враховано

 

Стаття 1306
Виникнення спільної сумісної власності на особисте майно подружжя

 

 

 

Стаття 1306
Виникнення спільної сумісної власності на особисте майно подружжя

Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат іншого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане подружжям, а в разі спору - судом - спільною сумісною власністю подружжя, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.

757

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1306 слово "іншого" замінити словом "другого"; слова "або їх обох" вилучити.

Враховано

Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя , воно може бути визнане подружжям, а в разі спору - судом - спільною сумісною власністю подружжя, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.

Стаття 1307
Право на поділ майна, що є спільною сумісною власністю

 

 

 

Стаття 1307
Право на поділ майна, що є спільною сумісною власністю

1. Кожен з подружжя має право у будь-який час вимагати поділу всього або частини майна, що є їхньою спільною сумісною власністю.

 

 

 

1. Кожен з подружжя має право у будь-який час вимагати поділу всього або частини майна, що є їхньою спільною сумісною власністю.

2. При поділі майна суд може присудити одному з подружжя більшу частку, якщо:

 

 

 

2. При поділі майна суд може присудити одному з подружжя більшу частку, якщо:

1) з ним залишилися проживати неповнолітні та непрацездатні діти;

758

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

У пункті 2 пп. 1) статті 1307 після слова "проживати" додати "малолітні".

Враховано

1) з ним залишилися проживати малолітні, неповнолітні та непрацездатні діти;

2) інший із подружжя зловживає алкогольними або наркотичними речовинами;

759

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

У пункті 2 пп. 2 статті 1307 після слова "алкогольними" додати "напоями".

Враховано

2) інший із подружжя зловживає алкогольними напоями або наркотичними речовинами;

3) інший із подружжя ухилявся від участі у придбанні чи утриманні майна;

 

 

 

3) інший із подружжя ухилявся від участі у придбанні чи утриманні майна;

4) якщо цього вимагають інші інтереси подружжя, що заслуговують на увагу.

 

 

 

4) якщо цього вимагають інші інтереси подружжя, що заслуговують на увагу.

Стаття 1308
Способи поділу майна, що є спільною сумісною власністю

 

 

 

Стаття 1308
Способи поділу майна, що є спільною сумісною власністю

 

760

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1308 новим пунктом 1 такого змісту:

"1. Поділ майна, що перебуває в спільній сумісній власності подружжя, відбувається згідно правил, передбачених статтею 365 цього Кодексу.".

Враховано

1. Поділ майна, що перебуває в спільній сумісній власності подружжя, відбувається згідно правил, передбачених статтею 365 цього Кодексу.

1. Подружжя має право домовитися про способи поділу майна.

761

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 статті 1308 зробити пунктом 2.

Враховано

2. Подружжя має право домовитися про способи поділу майна.

Угода про поділ нерухомого майна (будинку, квартири, земельної ділянки тощо) підлягає нотаріальному посвідченню.

 

 

 

Угода про поділ нерухомого майна (будинку, квартири, земельної ділянки тощо) підлягає нотаріальному посвідченню.

Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, спір вирішується судом.

 

 

 

Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, спір вирішується судом.

2. Способами поділу майна є:

762

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 статті 1308 зробити пунктом 3.

Враховано

3. Способами поділу майна є:

 

763

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Внести зміни до статті 1308: виключити пункт 2.

Відхилено

 

1) поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення;

 

 

 

1) поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення;

2) поділ речей між подружжям з урахуванням їхньої вартості та частки кожного з подружжя у спільному майні;

 

 

 

2) поділ речей між подружжям з урахуванням їхньої вартості та частки кожного з подружжя у спільному майні;

3) присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати іншому з подружжя його частку грошима;

 

 

 

3) присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати іншому з подружжя його частку грошима;

4) продаж майна подружжя і поділ між кожним із подружжя одержаної суми.

 

 

 

4) продаж майна подружжя і поділ між кожним із подружжя одержаної суми.

Стаття 1309
Звернення стягнення на майно подружжя

 

 

 

Стаття 1309
Звернення стягнення на майно подружжя

1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути звернене лише на його особисте майно, на частку в спільній сумісній власності подружжя, яка б належала йому при поділі цього майна.

764

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1309 після слів "особисте майно" додати "а також".

Враховано

1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути звернене лише на його особисте майно а також на частку в спільній сумісній власності подружжя, яка б належала йому при поділі цього майна.

 

765

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Внести зміни до статті 1309:

В пункті 1 після слова "майно" додати "а також".

Враховано

 

Стягнення може бути звернене на все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо рішенням суду встановлено, що зобов'язання одного з подружжя було видане в інтересах усієї сім'ї і одержане за зобов'язанням пішло на її потреби.

766

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1309 слово "пішло" замінити словом "використано".

Враховано

Стягнення може бути звернене на все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо рішенням суду встановлено, що зобов'язання одного з подружжя було видане в інтересах усієї сім'ї і одержане за зобов'язанням використано на її потреби.

2. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути звернене на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо вироком суду в кримінальній справі встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.

767

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Внести зміни до статті 1309: в частині 2 пункту 1 останній рядок речення викласти в новій редакції: "усієї сім'ї, одержане за зобов'язання і використане на її потреби".

Відхилено

2. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути звернене на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо вироком суду в кримінальній справі встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.

Стаття 1310
Право одного з подружжя на утримання (аліменти)

 

 

 

Стаття 1310
Право одного з подружжя на утримання (аліменти)

1. Той з подружжя, що є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на утримання (аліменти) від іншого з подружжя, якщо останній спроможний його надавати.

 

 

 

1. Той з подружжя, що є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на утримання (аліменти) від іншого з подружжя, якщо останній спроможний його надавати.

2. Права на аліменти не має той із подружжя, який негідно поводив себе у шлюбних відносинах, а також якщо непрацездатність того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, стала наслідком вчинення ним злочину щодо іншого з подружжя або членів сім'ї.

768

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

В пункті 2 статті 1310 слово "іншого" замінити на "другого".

Враховано

2. Права на аліменти не має той із подружжя, який негідно поводив себе у шлюбних відносинах, а також якщо непрацездатність того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, стала наслідком вчинення ним злочину щодо другого з подружжя або членів сім'ї.

3. Розірвання шлюбу не припиняє права кожного з подружжя на аліменти.

 

 

 

3. Розірвання шлюбу не припиняє права кожного з подружжя на аліменти.

Стаття 1311
Право на аліменти після розірвання шлюбу

 

 

 

Стаття 1311
Право на аліменти після розірвання шлюбу

1. Право на аліменти має той з розлученого подружжя, що потребує матеріальної допомоги і став непрацездатним не пізніше одного року після розірвання шлюбу.

769

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти пункт 1 статті 1311 у новій редакції:

"1. Право на аліменти після розірвання шлюбу має особа, що стала непрацездатною протягом одного року після розірвання шлюбу, потребує матеріальної допомоги, за умови що її колишній чоловік (дружина) мають змогу таку допомогу надати.".

Враховано

1. Право на аліменти після розірвання шлюбу має особа, що стала непрацездатною протягом одного року після розірвання шлюбу, потребує матеріальної допомоги, за умови що її колишній чоловік (дружина) мають змогу таку допомогу надати.

2. Якщо подружжя перебувало в шлюбі не менше десяти років, право на аліменти у того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникає за умови, якщо на момент розірвання шлюбу йому до досягнення 55 років жінками і 60 чоловіками залишилося не більше п'яти років.

770

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Пункт 2 викласти в такій редакції: "Якщо подружжя перебувало в шлюбі не менше 10 років, право на аліменти у того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникає за умови, якщо на момент розірвання шлюбу дружині виповнилося 50, а чоловікові - 55 років".

Відхилено

2. Якщо подружжя перебувало в шлюбі не менше десяти років, право на аліменти у того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникає за умови, якщо на момент розірвання шлюбу йому до досягнення 55 років жінками і 60 чоловіками залишилося не більше п'яти років.

Стаття 1312
Способи надання утримання одному з подружжя

 

 

 

Стаття 1312
Способи надання утримання одному з подружжя

1. Утримання одному з подружжя надається іншим із подружжя в натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

 

 

 

1. Утримання одному з подружжя надається іншим із подружжя в натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, в грошах.

 

 

 

За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, в грошах.

2. Аліменти надаються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути надані наперед.

 

 

 

2. Аліменти надаються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути надані наперед.

3. При виїзді платника аліментів на постійне місце проживання за кордон у держави, з якими Україна має угоди про правову допомогу, сплата аліментів провадиться згідно із зазначеними угодами.

771

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

В пункті 3 статті 1312 замість слів "держави, з якими", написати "державу, з якою". Слово "угоду" замінити на "договір".

Враховано частково

3. При виїзді платника аліментів на постійне місце проживання за кордон у державу, з якою Україна має угоди про правову допомогу, сплата аліментів провадиться згідно із зазначеними угодами.

4. У разі виїзду платника аліментів на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а за наявності спору - стягнуті судом.

 

 

 

4. У разі виїзду платника аліментів на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а за наявності спору - стягнуті судом.

Стаття 1313
Час, з якого присуджуються аліменти одному з подружжя

 

 

 

Стаття 1313
Час, з якого присуджуються аліменти одному з подружжя

1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

 

 

 

1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

2. Якщо позивач вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може присудити йому сплату аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

 

 

 

2. Якщо позивач вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може присудити йому сплату аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

 

772

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

До статті 1313 додати новий пункт і викласти його в такій редакції:

"3. Якщо особа одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документу про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк, без додаткового рішення суду про це.".

Враховано

3. Якщо особа одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документу про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк, без додаткового рішення суду про це.

Стаття 1314
Розмір аліментів, які присуджуються одному з подружжя

 

 

 

Стаття 1314
Розмір аліментів, які присуджуються одному з подружжя

1. Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, визначається судом у частці від заробітку (доходу), включаючи вартість натуральних видач, з урахуванням матеріального і сімейного стану обох сторін, а також можливості одержання утримання від дітей і батьків. При цьому можливість одержання утримання від дітей і батьків для одного з подружжя не звільняє іншого з подружжя від сплати аліментів.

773

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

В пункті 1 статті 1314 замість "іншого" написати "другого".

Враховано

1. Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, визначається судом у частці від заробітку (доходу), включаючи вартість натуральних видач, з урахуванням матеріального і сімейного стану обох сторін, а також можливості одержання утримання від дітей і батьків. При цьому можливість одержання утримання від дітей і батьків для одного з подружжя не звільняє другого з подружжя від сплати аліментів.

2. У разі зміни матеріального становища кожен із подружжя має право звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів. Таке право належить кожному з подружжя і в тому разі, якщо розмір аліментів визначений шлюбним договором.

 

 

 

2. У разі зміни матеріального становища кожен із подружжя має право звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів. Таке право належить кожному з подружжя і в тому разі, якщо розмір аліментів визначений шлюбним договором.

 

774

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю 1315 в новій редакції:

"Стаття 1315
Припинення права на аліменти

Враховано

Стаття 1315
Припинення права на аліменти

 

 

1. Право одного з подружжя припиняється у разі поновлення його у працездатності а також укладення ним нового шлюбу.

 

1. Право одного з подружжя припиняється у разі поновлення його у працездатності а також укладення ним нового шлюбу.

 

 

Таке припинення права на аліменти здійснюється з дня настання вказаних обставин. Рішення суду з цього приводу непотрібне.

 

Таке припинення права на аліменти здійснюється з дня настання вказаних обставин. Рішення суду з цього приводу непотрібне.

 

 

2. Право одного з подружжя на аліменти може бути припинене рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

 

2. Право одного з подружжя на аліменти може бути припинене рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

 

 

1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

 

1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

 

 

2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу;

 

2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу;

 

 

3) якщо одержувач аліментів навмисно поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

 

3) якщо одержувач аліментів навмисно поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Стаття 1315
Припинення права на аліменти

 

 

 

 

Право одного з подружжя на аліменти припиняється у разі:

 

 

 

 

1) поновлення його працездатності;

 

 

 

 

2) укладення ним нового шлюбу;

 

 

 

 

3) якщо він перестав потребувати матеріальної допомоги;

 

 

 

 

4) якщо він навмисне поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

 

 

 

 

Стаття 1316
Позбавлення права на аліменти або обмеження його строком

 

 

 

Стаття 1316
Позбавлення права на аліменти або обмеження його строком

Суд може позбавити одного з подружжя права на аліменти або обмежити його строком, якщо:

 

 

 

Суд може позбавити одного з подружжя права на аліменти або обмежити його строком, якщо:

1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

 

 

 

1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

2) непрацездатність того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;

775

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Додати до підпункту 2 статті 1316 слова: "або зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами".

Враховано

2) непрацездатність того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину або зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами;

3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, була прихована від іншого з подружжя при укладенні шлюбу і цей шлюб не був визнаний недійсним.

776

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

У підпункті 3 статті 1316 після слова "шлюбу" додати: "і якщо".

Враховано

3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, була прихована від іншого з подружжя при укладенні шлюбу і якщо цей шлюб не був визнаний недійсним.

Стаття 1317
Право дружини на утримання під час вагітності
та в період відпустки для догляду за дитиною, яка проживає з нею, до досягнення дитиною трьох років, а в разі хвороби дитини - шести років

777

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1317 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1317
Право дружини на утримання під час вагітності
та догляду за дитиною, яка проживає з нею, до досягнення дитиною трьох років, а в разі хвороби дитини - шести років

Враховано

Стаття 1317
Право дружини на утримання під час вагітності
та догляду за дитиною, яка проживає з нею, до досягнення дитиною трьох років, а в разі хвороби дитини - шести років

1. Дружина має право на утримання від іншого з подружжя під час вагітності, а також у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення дитиною, яка проживає з нею, трьох років, якщо інший з подружжя має змогу його надавати. Таке право має дружина і в разі розірвання шлюбу, а також визнання його недійсним, якщо вона не знала і не повинна була знати про перешкоди до укладення шлюбу (стаття 1278 цього Кодексу).

778

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1317 Слова "у період відпустки" вилучити.

Враховано

1. Дружина має право на утримання від іншого з подружжя під час вагітності, а також для догляду за дитиною до досягнення дитиною, яка проживає з нею, трьох років, якщо інший з подружжя має змогу його надавати. Таке право має дружина і в разі розірвання шлюбу, а також визнання його недійсним, якщо вона не знала і не повинна була знати про перешкоди до укладення шлюбу (стаття 1278 цього Кодексу).

2. У разі якщо дружина перебуває у відпустці для догляду за хворою чи ослабленою дитиною, вона має право на утримання на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

779

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1317 викласти у новій редакції:

"2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, дружина має право на аліменти до досягнення дитиною шести років.".

Враховано

2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, дружина має право на аліменти до досягнення дитиною шести років.

 

780

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1317 викласти в новій редакції:

"Стаття 1317
Право дружини на аліменти під час вагітності та у разі проживання з дитиною

Відхилено
Всі викладені зауваження враховані в проекті Кодексу.

 

 

 

1. Дружина має право на аліменти від чоловіка під час вагітності і до досягнення дитиною трьох років, якщо дитина проживає з нею, і за умови, що чоловік спроможний їх надавати.

 

 

 

 

2. Якщо дитина є інвалідом, має вади фізичного чи психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина має право на аліменти до досягнення дитиною 6 років.

 

 

 

 

3. Право на аліменти дружина має незалежно від того, працює вона чи ні, та незалежно від її матеріального стану. Право на аліменти зберігається після розірвання шлюбу.

 

 

 

 

4. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, стягуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

 

 

 

 

5. Право на аліменти дружина зберігає і у разі розірвання шлюбу".

 

 

Стаття 1318
Припинення права дружини на аліменти

781

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю в новій редакції:

Враховано

Стаття 1318
Припинення права дружини на аліменти

Право дружини на утримання припиняється у разі передання дитини на виховання іншим особам, а також у разі задоволення позову про оспорення батьківства.

 

1. Право дружини на аліменти припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі її смерті.

 

1. Право дружини на аліменти припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі її смерті.

 

 

2. Право дружини на аліменти припиняється у разі задоволення позову про оскарження батьківства.

 

2. Право дружини на аліменти припиняється у разі задоволення позову про оскарження батьківства.

 

782

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1318 викласти в новій редакції:

"Стаття 1318 Припинення права дружини на аліменти

Відхилено
.

 

 

 

1. Право дружини на аліменти припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі її смерті.

 

 

 

 

2. Право дружини на аліменти припиняється у разі постановлення судом рішення про виключення імені чоловіка як батька з актового запису про народження дитини".

 

 

Стаття 1319
Право чоловіка на утримання у разі проживання його разом з дитиною

783

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю 1319 в новій редакції:

Враховано

Стаття 1319
Право чоловіка на утримання у разі проживання його разом з дитиною

1. Чоловік має право на утримання від дружини, якщо він перебуває у відпустці для догляду за дитиною і проживає разом із дитиною до досягнення нею трьох років, а дружина має змогу його надавати. Таке право чоловік має і в разі розірвання шлюбу, а також визнання його недійсним, якщо він не знав і не повинен був знати про перешкоди до укладення шлюбу (стаття 1278 цього Кодексу).

 

"1. Чоловік який проживає разом з дитиною і доглядає її до досягнення нею трьох років, має право на утримання від дружини, якщо вона має змогу його надавати.

 

1. Чоловік який проживає разом з дитиною і доглядає її до досягнення нею трьох років, має право на утримання від дружини, якщо вона має змогу його надавати.

2. У разі якщо чоловік перебуває у відпустці для догляду за хворою чи ослабленою дитиною, він має право на утримання на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

 

2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, чоловік має право на утримання до досягнення дитиною шестирічного віку."

 

2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, чоловік має право на утримання до досягнення дитиною шестирічного віку.

 

784

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1319 викласти у новій редакції:

"Стаття 1319
Право чоловіка на аліменти у разі проживання його з дитиною

1. Чоловік, який проживає з дитиною до досягнення нею трьох років має право на аліменти від дружини, якщо дружина спроможна їх надавати.

Відхилено
Викладені зауваження враховано в проекті Кодексу попередніми зауваженнями.

 

 

 

2. Якщо дитина є інвалідом, має вади фізичного чи психічного розвитку, чоловік, з яким проживає дитина має право на аліменти від дружини, до досягнення дитиною шестирічного віку.

 

 

 

 

3. Право на аліменти чоловік має незалежно від того, працює він чи ні, та незалежно від його матеріального стану. Право на аліменти зберігається після розірвання шлюбу".

 

 

 

785

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою статею 13191 такого змісту:

"Стаття 13191
Припинення права чоловіка на утримання

Враховано

Стаття 13191
Припинення права чоловіка на утримання

 

 

Право чоловіка на утримання припиняється у разі передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.".

 

Право чоловіка на утримання припиняється у разі передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

 

786

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Доповнити проект статтею 13191 такого змісту:

"Стаття 13191
Припинення права чоловіка на аліменти

Відхилено
Викладені зауваження враховано в проекті Кодексу попередніми зауваженнями.

 

 

 

1. Право чоловіка на аліменти припиняється у разі передання дитини на виховання іншій особі, я також у разі смерті дитини.

 

 

 

 

2. Право чоловіка на аліменти припиняється у разі постановлення судом рішення про виключення імені дружини як матері з актового запису про народження дитини".

 

 

Стаття 1320
Розмір аліментів, які присуджуються дружині або чоловікові

 

 

 

Стаття 1320
Розмір аліментів, які присуджуються дружині або чоловікові

Розмір аліментів, які присуджуються вагітній дружині, а також кожному з подружжя за час відпустки для догляду за дитиною в разі їх проживання з дитиною визначається відповідно до їхнього майнового стану в частці до їхнього заробітку (доходу).

787

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю в новій редакції:

"Розмір аліментів, які присуджуються вагітній жінці, а також тому з подружжя, хто проживає з дитиною, визначається у частці від заробітку (доходу) платника відповідно до їх матеріального та сімейного стану.".

Враховано

Розмір аліментів, які присуджуються вагітній жінці, а також тому з подружжя, хто проживає з дитиною, визначається у частці від заробітку (доходу) платника відповідно до їх матеріального та сімейного стану.

 

788

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1320 викласти в такій редакції:

"Стаття 1320
Розмір аліментів, які присуджуються дружині або чоловікові

Розмір аліментів, які присуджуються вагітній дружині, а також тому з подружжя, хто проживає з дитиною, визначається у частині від заробітку (доходу) платника, відповідно до їх матеріального та сімейного стану".

Відхилено
Викладені зауваження враховано в проекті Кодексу попередніми зауваженнями.

 

 

789

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Із назви глави 84 виключити слово "(контракт)".

Враховано

Глава 84
Шлюбний договір

 

790

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Главу 84 "Шлюбний контракт" перенести перед главою 87.

Відхилено

 

 

 

 

 

Стаття 1282
Право на укладення шлюбного договору

 

791

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Після слів "майнові відносини" додати слова "між особами, що укладають шлюб,".

Враховано

1. Шлюбним договором регулюються на майбутнє майнові відносини між особами, що укладають шлюб, між подружжям, встановлюються їхні майнові права та обов'язки.

 

 

 

 

2. Подружжя має право укласти шлюбний договір як до реєстрації шлюбу, так і під час перебування в шлюбі.

 

792

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Пункт 1 статті 1282 викласти у новій редакції: "1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям."

Відхилено
Текст статті охоплює ці положення.

 

 

793

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Перенести до пункту 2 статті 1282 положення, яке міститься в пункті 1 статті 1282.

Відхилено

 

 

 

 

 

Стаття 1283
Місце укладення шлюбного договору

 

 

 

 

Шлюбний договір укладається за місцем проживання однієї із сторін, або їх спільного місця проживання, або за місцем реєстрації шлюбу.

 

 

 

 

Стаття 1284
Форма шлюбного договору

 

 

 

 

1. Шлюбний договір укладається письмово і підлягає нотаріальному посвідченню.

 

 

 

 

2. За бажанням сторін шлюбний договір може укладатися у присутності свідків.

 

 

 

 

Стаття 1285
Час дії шлюбного договору

 

794

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункти 1 і 2 виключити.

Відхилено
Стаття проекту повно регулює відносини.

1. Шлюбний договір діє на увесь час існування шлюбу, а також після розірвання шлюбу, якщо сторони не відмовилися від нього за взаємною згодою або не змінили його.

 

795

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Пункт 1 статті 1285 викласти в такій редакції:

"1. Дія шлюбного договору, укладеного до реєстрації шлюбу, починається від дня реєстрації шлюбу".

Відхилено
Ці положення викладені в статті 1289 проекту Кодексу.

 

 

796

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Зробити пунктом 2 статті 1285 пункт 2 статті 1289.

Відхилено

2. При припиненні шлюбу в разі смерті одного з подружжя, якщо сторони передбачили в шлюбному договорі умови щодо розпорядження належним їм обом або одному з них майном на випадок смерті одного або кожного з подружжя, доля зазначеного майна визначається згідно з цим розпорядженням і це майно підлягає виділу із спадщини.

 

797

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Пункт 3 статті 1285 викласти у такій редакції:

"Шлюбний договір діє під час шлюбу, а також після його розірвання, якщо сторони не відмовилися від нього або якщо договір не розірвано за рішенням суду".

Відхилено
Ці положення врегульовані ст. 1285 проекту Кодексу.

3. У разі якщо розпорядження майном на випадок смерті одного з подружжя стосується житлового будинку або квартири, які належать одному або обом з подружжя за правом приватної власності, також мають бути враховані інтереси їхніх малолітніх і неповнолітніх дітей, які проживають у житловому приміщенні, стосовно якого подружжям складається розпорядження, і на зазначене розпорядження має бути даний дозвіл органів опіки та піклування.

 

 

 

 

Стаття 1286
Визначення в шлюбному договорі правового режиму майна

 

 

 

 

1. У шлюбному договорі може бути перелічене майно, яке кожен із подружжя передає для використання на спільні потреби сім'ї.

 

 

 

 

У шлюбному договорі може бути визначений правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Якщо такого застереження в договорі немає, це майно вважається спільною сумісною власністю подружжя.

 

798

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Частину 1 пункту 2 статті 1286 викласти у новій редакції:

"Сторони можуть домовитися про непоширення щодо майна, нажитого ними за час шлюбу (правила статті 1300 цього Кодексу) і вважати його спільною частковою власністю або особистою власністю кожного з них".

Враховано частково
В основному положення зауважень викладені в статті проекту Кодексу

2. Сторони можуть домовитися про непоширення щодо нажитого ними за час шлюбу майна правил статті 1300 цього Кодексу і віднести його до особистої власності.

 

 

 

 

Сторони можуть домовитися на майбутнє про можливий порядок поділу майна на випадок розірвання шлюбу.

 

799

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Слова "у благодійних цілях" замінити словами "з благочинною метою".

Враховано

3. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити перехід права власності на майно, а також використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення їхніх дітей, інших осіб або з благочинною метою.

 

 

 

 

Стаття 1287
Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом

 

800

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1287 лова "в майбутньому" замінити словами "на майбутнє".

Після слів "подружжя може домовитися" додати "про те, що житло надане подружжю на умовах договору житлового найму, то один з подружжя залишить його, не претендуючи на житлове помешкання і компенсацію. Якщо житло знаходиться у спільній сумісній власності, то обидва з подружжя можуть домовитись про його поділ відповідно з правилами статей 365, 1308 цього Кодексу або про його поділ з відступом від цих правил, а також визначити питання про проживання або непроживання кожного з подружжя в житловому помешканні".

Враховано

1. У шлюбному договорі може бути передбачений порядок користування подружжям житлом і на момент укладення договору, і на майбутнє, а також на випадок розірвання шлюбу. При цьому подружжя може домовитися про те, що житло надане подружжю на умовах договору житлового найму, то один з подружжя залишить його, не претендуючи на житлове помешкання і компенсацію. Якщо житло знаходиться у спільній сумісній власності, то обидва з подружжя можуть домовитись про його поділ відповідно з правилами статей 365, 1308 цього Кодексу або про його поділ з відступом від цих правил, а також визначити питання про проживання або непроживання кожного з подружжя в житловому помешканні.

 

 

 

 

При досягненні такої домовленості мають бути також враховані права малолітніх і неповнолітніх дітей на користування житлом.

 

 

 

 

2. У шлюбному договорі також можуть міститися умови щодо користування житлом, яке належить обом або одному з подружжя, що стосуються родичів кожного з подружжя.

 

801

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1287 викласти в новій редакції:

"Стаття 1287. Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом.

Відхилено
Повторення положень, які є в статті проекту Кодексу

 

 

 

1. Якщо у зв'язку з шлюбом один з подружжя вселяється в помешкання, яке належить другому з подружжя, сторони можуть домовитися про порядок користування цим помешканням.

Сторони можуть домовитися про звільнення ним помешкання у разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без такої.

 

 

 

 

2. Сторони можуть домовитися про порядок розподілу помешкання у разі розірвання шлюбу.

 

 

 

 

3. Сторони можуть домовитися про проживання в помешканні, яке належить одному з них чи є їх спільною власністю, їхніх родичів".

 

 

 

 

 

 

Стаття 1288
Визначення у шлюбному договорі права на аліменти

 

 

 

 

1. Сторони можуть домовитися про надання аліментів одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, на умовах, визначених шлюбним договором. У разі настання умов для одержання аліментів відповідно до статті 1310 цього Кодексу, сторона, яка одержує аліменти, може вимагати їх виплати у розмірі, передбаченому законом.

 

802

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Внести зміни до статті 1288:

Пункт 2 викласти в новій редакції:

"Шлюбним договором може бути передбачена можливість відмови одного з подружжя від права на аліменти взамін на грошову (майнову) компенсацію".

Відхилено
Ці положення викладені в статті проекту Кодексу.

2. Шлюбним договором може бути передбачена відмова сторони від одержання аліментів за умови надання їй еквівалентної майнової компенсації.

 

803

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 статті 1288 доповнити новою частиною такого змісту:

"Шлюбним договором також може бути передбачена можливість задоволення вимоги платника аліментів щодо представлення еквівалентної майнової компенсації іншій стороні замість сплати аліментів".

Враховано

Шлюбним договором також може бути передбачена можливість задоволення вимоги платника аліментів щодо представлення еквівалентної майнової компенсації іншій стороні замість сплати аліментів.

 

804

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1289 виключити.

Відхилено

Стаття 1289
Початок дії шлюбного договору

 

 

 

 

1. Дія шлюбного договору, укладеного і нотаріально посвідченого до реєстрації шлюбу, починається з дня реєстрації шлюбу.

 

 

 

 

2. Дія шлюбного договору, укладеного подружжям під час перебування у шлюбі, починається з дня його нотаріального посвідчення.

 

 

 

 

Стаття 1290
Зміна умов шлюбного договору

 

805

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Зміст статті 1290 зробити пунктом 1.

Враховано

1. Подружжя має право внести зміни в шлюбний договір за взаємною згодою сторін протягом всього існування договору. Всі зміни договору мають бути нотаріально посвідчені. Зміни в шлюбному договорі набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення.

 

806

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1290 пунктом 2 такого змісту:

"2. Одностороння зміна шлюбного договору не допускається.".

Враховано

2. Одностороння зміна шлюбного договору не допускається.

 

807

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1290 викласти в новій редакції:

"Стаття 1290
Зміна умов шлюбного договору

Відхилено
Ці положення врегульовані проектом Кодексу.

 

 

 

1. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору посвідчується нотаріусом.

 

 

 

 

2. На вимогу одного з подружжя суд може постановити рішення про зміну шлюбного договору, якщо цього вимагають його інтереси, а також інтереси малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей, які заслуговують на увагу".

 

 

 

 

 

 

Стаття 1291
Право на відмову від шлюбного договору

 

808

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Зміст статті 1291 зробити пунктом 1.

Враховано

1. Подружжя має право за взаємною домовленістю відмовитися від шлюбного договору. У разі відмови передбачені договором права та обов'язки припиняються з моменту нотаріального посвідчення цієї відмови.

 

809

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1291 пунктом 2 в такій редакції:

"2. Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.".

Враховано

2. Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.

 

 

 

 

Стаття 1292
Примусове розірвання шлюбного договору або зміна його умов

 

810

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 із статті 1292 виключити.

Враховано

 

 

811

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 статті 1292 зробити пунктом 1.

Враховано

1. Якщо внаслідок зміни обставин виникла неможливість виконання вже укладеного шлюбного договору в цілому або окремих його умов, спір про розірвання договору або зміну окремих його умов вирішується судом.

 

812

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1292 пунктом 2 в такій редакції:

"2. На вимогу одного з подружжя суд може змінити умови шлюбного договору, якщо цього вимагають інтереси малолітніх або неповнолітніх дітей, а також непрацездатних повнолітніх дітей, які заслуговують на увагу".

Враховано

2. На вимогу одного з подружжя суд може змінити умови шлюбного договору, якщо цього вимагають інтереси малолітніх або неповнолітніх дітей, а також непрацездатних повнолітніх дітей, які заслуговують на увагу.

 

813

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1292 викласти в новій редакції:

"Стаття 1292
Примусове розірвання договору

На вимогу одного з подружжя суд може постановити рішення про розірвання шлюбного договору у разі неможливості його виконання".

Відхилено
Відображено в проекті Кодексу.

 

 

814

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою статтею 12921 такого змісту:

"Стаття 12921
Забезпечення належного виконання шлюбного договору

Враховано

Стаття 12921
Забезпечення належного виконання шлюбного договору

 

 

Один з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про належне виконання шлюбного договору другим з подружжя, якщо цей договір добровільно ним належно не виконується.".

 

Один з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про належне виконання шлюбного договору другим з подружжя, якщо цей договір добровільно ним належно не виконується.

 

 

 

 

Стаття 1293
Визнання шлюбного договору недійсним

 

 

 

 

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя може бути визнаний судом недійсним, якщо він укладений усупереч законові (стаття 194 цього Кодексу).

Глава 87
Припинення шлюбу

 

 

 

Глава 87
Припинення шлюбу

Стаття 1321
Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя

 

 

 

Стаття 1321
Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя

Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення таким, що помер, одного з подружжя судом.

 

 

 

Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення таким, що помер, одного з подружжя судом.

Стаття 1322
Припинення шлюбу шляхом його розірвання

 

 

 

Стаття 1322
Припинення шлюбу шляхом його розірвання

1. За життя подружжя шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя або їх обох.

 

 

 

1. За життя подружжя шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя або їх обох.

2. Чоловік не має права без згоди дружини порушити справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли рішенням суду у справах про оспорення батьківства встановлено, що він не є батьком цієї дитини.

 

 

 

2. Чоловік не має права без згоди дружини порушити справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли рішенням суду у справах про оспорення батьківства встановлено, що він не є батьком цієї дитини.

Стаття 1323
Порядок розірвання шлюбу

 

 

 

Стаття 1323
Порядок розірвання шлюбу

Шлюб може бути розірваний судом, а у випадках, передбачених статтею 1326 цього Кодексу, - державними органами реєстрації актів цивільного стану.

 

 

 

Шлюб може бути розірваний судом, а у випадках, передбачених статтею 1326 цього Кодексу, - державними органами реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 1324
Розірвання шлюбу судом

 

 

 

Стаття 1324
Розірвання шлюбу судом

1. При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен з'ясувати фактичні взаємини подружжя, встановити справжні причини вимог про розлучення, а також вжити заходів до їх примирення, надаючи, як правило, для цього певний строк, але не більше шести місяців.

 

 

 

1. При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен з'ясувати фактичні взаємини подружжя, встановити справжні причини вимог про розлучення, а також вжити заходів до їх примирення, надаючи, як правило, для цього певний строк, але не більше шести місяців.

Суд зобов'язаний врахувати всі обставини справи, в тому числі взяти до уваги тривалість шлюбу і наявність неповнолітніх дітей.

 

 

 

Суд зобов'язаний врахувати всі обставини справи, в тому числі взяти до уваги тривалість шлюбу і наявність неповнолітніх дітей.

Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.

 

 

 

Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.

2. При постановленні рішення про розірвання шлюбу суд одночасно за заявою одного з подружжя вирішує питання про стягнення коштів на його утримання, про інші майнові права, виконання іншим із подружжя обов'язків за шлюбним договором, спори про неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання.

815

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1324 слово "іншим" замінити на "другим"; після слів "спори про" додати "та малолітніх та".

Враховано

2. При постановленні рішення про розірвання шлюбу суд одночасно за заявою одного з подружжя вирішує питання про стягнення коштів на його утримання, про інші майнові права, виконання другим із подружжя обов'язків за шлюбним договором, спори про малолітніх та неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання.

Стаття 1325
Розірвання шлюбу за позовом опікуна

 

 

 

Стаття 1325
Розірвання шлюбу за позовом опікуна

Позов про розірвання шлюбу може бути вчинений опікуном, якщо цього вимагає захист інтересів того з подружжя, що є недієздатним.

 

 

 

Позов про розірвання шлюбу може бути вчинений опікуном, якщо цього вимагає захист інтересів того з подружжя, що є недієздатним.

Стаття 1326
Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану

 

 

 

Стаття 1326
Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану

1. При взаємній згоді подружжя на розірвання шлюбу воно провадиться в державних органах реєстрації актів цивільного стану.

816

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1326 після слів "на розірвання шлюбу" додати слова "і вітсутності у подружжя малолітніх або неповнолітніх дітей".

Враховано

1. При взаємній згоді подружжя на розірвання шлюбу і вітсутності у подружжя малолітніх або неповнолітніх дітей воно провадиться в державних органах реєстрації актів цивільного стану.

2. В органах реєстрації актів цивільного стану провадиться також розірвання шлюбу з особами:

817

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 мтатті 1326 виключити.

Враховано

 

1) визнаними у встановленому порядку безвісно відсутніми;

 

 

 

 

2) визнаними у встановленому порядку недієздатними внаслідок психічної хвороби або недоумства;

 

 

 

 

3) засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років (крім випадків умовного засудження, засудження з відстроченням виконання вироку).

 

 

 

 

3. Якщо той із подружжя, що перебуває в ув'язненні, або опікун того з подружжя, що є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, що є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться судом.

818

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 3 статті 1326 зробити пунктом 3 нової статті 13261.

Враховано

 

 

819

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою статтею 13261 такого змісту:

"Стаття 13261
Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя

Враховано

Стаття 13261
Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя

 

 

1. Один з подружжя має право подати заяву про розірвання шлюбу, якщо другий з подружжя:

 

1. Один з подружжя має право подати заяву про розірвання шлюбу, якщо другий з подружжя:

 

 

1) визнаний безвісно відсутнім;

 

1) визнаний безвісно відсутнім;

 

 

2) визнаний судом недієздатним;

 

2) визнаний судом недієздатним;

 

 

3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років (крім випадків умовного засудження, засудження з відстроченням виконання вироку).

 

3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років (крім випадків умовного засудження, засудження з відстроченням виконання вироку).

 

 

Розірвання шлюбу провадиться без згоди опікуна чи того з подружжя, якого засуджено.

 

Розірвання шлюбу провадиться без згоди опікуна чи того з подружжя, якого засуджено.

 

 

2. Якщо після одержання повідомлення про подання заяви про розірвання шлюбу опікун недієздатного, а також той з подружжя, якого засуджено, не заявлять протягом трьох місяців позову до суду про поділ майна, стягнення аліментів, орган державної реєстрації актів цивільного стану припиняє шлюб, про що проводить відповідну реєстрацію.

 

2. Якщо після одержання повідомлення про подання заяви про розірвання шлюбу опікун недієздатного, а також той з подружжя, якого засуджено, не заявлять протягом трьох місяців позову до суду про поділ майна, стягнення аліментів, орган державної реєстрації актів цивільного стану припиняє шлюб, про що проводить відповідну реєстрацію.

 

 

3. Якщо той із подружжя, що перебуває в ув'язненні, або опікун того з подружжя, що є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, що є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться судом."

 

3. Якщо той із подружжя, що перебуває в ув'язненні, або опікун того з подружжя, що є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, що є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться судом.

Стаття 1327
Право кожного з подружжя на прізвище після розірвання шлюбу

 

 

 

Стаття 1327
Право кожного з подружжя на прізвище після розірвання шлюбу

Один із подружжя, що змінив своє прізвище при одруженні на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися цим прізвищем або за його письмовою заявою при реєстрації розірвання шлюбу органами реєстрації актів цивільного стану йому присвоюється дошлюбне прізвище.

820

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1327 слова "за його письмовою заявою при реєстрації розірвання шлюбу органами реєстрації актів цивільного стану йому присвоюється дошлюбне прізвище" замінити словами "відновити своє дошлюбне прізвище".

Враховано

Один із подружжя, що змінив своє прізвище при одруженні на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Стаття 1328
Час припинення шлюбу в разі його розірвання

 

 

 

Стаття 1328
Час припинення шлюбу в разі його розірвання

Шлюб вважається припиненим із моменту реєстрації розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану, а при розірванні шлюбу судом - із дня набуття рішенням суду законної сили.

821

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1328 слова "вважається припиненим" замінити словом "припиняється".

Враховано

Шлюб припиняється із моменту реєстрації розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану, а при розірванні шлюбу судом - із дня набуття рішенням суду законної сили.

Стаття 1329
Поновлення шлюбу в разі з'явлення одного
з подружжя, визнаного безвісно відсутнім

 

 

 

Стаття 1329
Поновлення шлюбу в разі з'явлення одного
з подружжя, визнаного безвісно відсутнім

1. У разі з'явлення одного з подружжя, шлюб з яким було розірвано у зв'язку з визнанням його у встановленому порядку безвісно відсутнім, і скасування рішення суду про визнання його безвісно відсутнім шлюб може бути поновлений органом реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя.

822

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1329 слово "з'явлення" замінити словом "появи".

Враховано

1. У разі появи одного з подружжя, шлюб з яким було розірвано у зв'язку з визнанням його у встановленому порядку безвісно відсутнім, і скасування рішення суду про визнання його безвісно відсутнім шлюб може бути поновлений органом реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя.

2. Шлюб не може бути поновлений, якщо інший із подружжя взяв новий шлюб.

823

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1329 слово "взяв" замінити словом "уклав".

Враховано

2. Шлюб не може бути поновлений, якщо інший із подружжя уклав новий шлюб.

Глава 88
Недійсність шлюбу

 

 

 

Глава 88
Недійсність шлюбу

Стаття 1330
Підстави та порядок визнання шлюбу недійсним

 

 

 

Стаття 1330
Підстави та порядок визнання шлюбу недійсним

1. Шлюб може бути визнаний недійсним у разі порушення при його укладенні встановлених цим Кодексом вимог щодо:

 

 

 

1. Шлюб може бути визнаний недійсним у разі порушення при його укладенні встановлених цим Кодексом вимог щодо:

1) необхідності вільної згоди осіб, які одружуються;

 

 

 

1) необхідності вільної згоди осіб, які одружуються;

2) необхідності досягнення ними шлюбного віку;

 

 

 

2) необхідності досягнення ними шлюбного віку;

3) заборони на укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії; між повнорідними і неповнорідними братами та сестрами; між усиновлювачами та усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психичної хвороби або недоумства, чи в разі приховання одним із подружжя хвороби, небезпечної для здоров'я іншого з подружжя або їхніх нащадків (статті 1277, 1278).

824

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В підпункті 3) пункту1 статті 1356 слова "висхідній і низхідній" виключити; після слів "неповнорідними братами і сестрами" додати слова "між двоюрідними братами і сестрами".

Враховано частково

3) заборони на укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій лінії; між повнорідними і неповнорідними братами та сестрами; між усиновлювачами та усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психичної хвороби або недоумства, чи в разі приховання одним із подружжя хвороби, небезпечної для здоров'я іншого з подружжя або їхніх нащадків (статті 1277, 1278).

2. Шлюб визнається недійсним, якщо його укладено без наміру одного з подружжя чи їх обох створити сім'ю (фіктивний шлюб) або якщо шлюб взяла особа, яка на час його реєстрації не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними.

825

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1330 слово "і" замінити на слово "або".

Враховано

2. Шлюб визнається недійсним, якщо його укладено без наміру одного з подружжя чи їх обох створити сім'ю (фіктивний шлюб) або якщо шлюб взяла особа, яка на час його реєстрації не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними.

3. Визнання шлюбу недійсним провадиться судом.

 

 

 

3. Визнання шлюбу недійсним провадиться судом.

Стаття 1331
Випадки, коли шлюб не може бути визнаний недійсним

 

 

 

Стаття 1331
Випадки, коли шлюб не може бути визнаний недійсним

1. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду справи відпали ті обставини, які за законом були перешкодою для його укладення. У цьому разі шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ці обставини.

826

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1331 після слів "розгляду справи" додати слова "в суді"

Враховано

1. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду справи в суді відпали ті обставини, які за законом були перешкодою для його укладення. У цьому разі шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ці обставини.

2. Недосягнення шлюбного віку не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини.

 

 

 

2. Недосягнення шлюбного віку не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини.

Стаття 1332
Особи, які мають право вчиняти позов про визнання шлюбу недійсним

 

 

 

Стаття 1332
Особи, які мають право вчиняти позов про визнання шлюбу недійсним

1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинений одним із подружжя і особою, з якою один із подружжя перебуває в іншому шлюбі.

827

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1332 слова "особою, з якою один з подружжя перебуває в іншому шлюбі" замінити словами "особами, права яких порушені".

Враховано

1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинений одним із подружжя і особами, права яких порушено.

2. Позов про визнання шлюбу недійсним внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку мають право вчинити самі неповнолітні, їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, органи опіки та піклування.

828

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1332 слово "органи" замінити словом "орган".

Враховано

2. Позов про визнання шлюбу недійсним внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку мають право вчинити самі неповнолітні, їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, орган опіки та піклування.

3. Позов про визнання недійсним шлюбу, який укладено особою, визнаною недієздатною, може бути вчинений особами, зазначеними в п. 1 цієї статті, а також опікуном недієздатного й органами опіки та піклування.

 

 

 

3. Позов про визнання недійсним шлюбу, який укладено особою, визнаною недієздатною, може бути вчинений особами, зазначеними в п. 1 цієї статті, а також опікуном недієздатного й органами опіки та піклування.

Стаття 1333
Умови визнання шлюбу недійсним після розірвання його судом
або в органах реєстрації актів цивільного стану

829

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1333 і викласти її в новій редакції:

"Стаття 1333
Визнання шлюбу недійсним після його припинення

Враховано

Стаття 1333
Визнання шлюбу недійсним після його припинення

1. Якщо судом винесено рішення про розірвання шлюбу, позов про визнання цього шлюбу недійсним може бути вчинений лише після скасування рішення.

 

1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинено після смерті одного з подружжя.

 

1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинено після смерті одного з подружжя.

2. Якщо шлюб розірвано в органах реєстрації актів цивільного стану, позов про визнання його недійсним вирішується одночасно з вимогами про анулювання запису про розірвання шлюбу.

 

2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути вчинено лише після скасування рішення про розірвання шлюбу.

 

2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути вчинено лише після скасування рішення про розірвання шлюбу.

 

 

3. Якщо шлюб розірвано державним органом реєстрації актів цивільного стану, позов про визнання його недійсним вирішуються одночасно з вимогою про анулювання актового запису про розірвання шлюбу."

 

3. Якщо шлюб розірвано державним органом реєстрації актів цивільного стану, позов про визнання його недійсним вирішуються одночасно з вимогою про анулювання актового запису про розірвання шлюбу.

Стаття 1334
Час, з якого шлюб вважається недійсним

 

 

 

Стаття 1334
Час, з якого шлюб вважається недійсним

Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.

 

 

 

Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.

Стаття 1335
Наслідки визнання шлюбу недійсним

830

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1335 виклавши її в такій редакції:

"Стаття 1335
Правові наслідки визнання шлюбу недійсним
"

Враховано

Стаття 1335
Правові наслідки визнання шлюбу недійсним

1. Шлюб, визнаний недійсним, не породжує прав та обов'язків, передбачених законом для подружжя. До відносин щодо майна, нажитого за час недійсного шлюбу, застосовуються правила інших глав цього Кодексу.

831

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 статті 1335 викласти в такій редакції: "1. Шлюб, визнаний недійсним, не породжує прав та обов'язків, передбачених законом для подружжя. До відносин щодо майна, нажитого за час недійсного шлюбу, застосовуються загальні правила, що містяться в інших главах цього Кодексу.".

Враховано

1. Шлюб, визнаний недійсним, не породжує прав та обов'язків, передбачених законом для подружжя. До відносин щодо майна, нажитого за час недійсного шлюбу, застосовуються загальні правила, що містяться в інших главах цього Кодексу.

2. За особою, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди для укладення шлюбу, суд може визнати право на майно, нажите за час недійсного шлюбу, відповідно до правил, встановлених для подружжя.

832

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункти 2- 5 статті 1335 виключити

Враховано

 

Ці правила можуть бути застосовані також щодо майна, нажитого подружжям до того, як відпали ті обставини, які за законом були перешкодою для укладення шлюбу.

 

 

 

 

3. У разі визнання шлюбу недійсним за особою, яка набула право користування житловим приміщенням внаслідок укладення шлюбу, це право зберігається, якщо вона не знала і не повинна була знати про порушення умов взяття шлюбу і перешкоди для укладення шлюбу (статті 1274-1278). Якщо названа особа знала про порушення умов взяття шлюбу, або приховала наявність перешкод для укладення шлюбу, або уклала шлюб без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб) - вона втрачає це право.

 

 

 

 

4. Особа, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди для укладення шлюбу, в разі якщо вона потребує матеріальної допомоги, має право на одержання утримання, але за умови, що непрацездатність її виникла за час шлюбу, визнаного недійсним.

 

 

 

 

5. На прохання особи, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди для укладення шлюбу, суд може залишити її прізвище, одержане при взятті шлюбу, що його визнано недійсним.

 

 

 

 

6. Після набрання законної сили рішенням про визнання шлюбу недійсним суд направляє копію цього рішення державним органам реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації шлюбу.

833

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1335 слово "цивільного" замінити на "громадянського".

Враховано

2. Після набрання законної сили рішенням про визнання шлюбу недійсним суд направляє копію цього рішення державним органам реєстрації актів громадянського стану за місцем реєстрації шлюбу.

 

834

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою статтею 13351 і викласти її у такій редакції:

"Стаття 13351
Особливі правові наслідки недійсності шлюбу

Враховано

Стаття 13351
Особливі правові наслідки недійсності шлюбу

 

 

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

 

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

 

 

1) на поділ майна, нажитого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

 

1) на поділ майна, нажитого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

 

 

2) на проживання у помешканні, в яке вона поселилася у зв'язку з шлюбом;

 

2) на проживання у помешканні, в яке вона поселилася у зв'язку з шлюбом;

 

 

3) на аліменти у зв'язку з вагітністю, у зв'язку з проживанням з дитиною, яка потребує догляду (відповідно до 3 і 6 років), а також на аліменти у зв'язку з непрацездатністю, якщо непрацездатність виникла під час шлюбу, визнаного недійсним;

 

3) на аліменти у зв'язку з вагітністю, у зв'язку з проживанням з дитиною, яка потребує догляду (відповідно до 3 і 6 років), а також на аліменти у зв'язку з непрацездатністю, якщо непрацездатність виникла під час шлюбу, визнаного недійсним;

 

 

4) на прізвище, яке вона вибрала при реєстрації шлюбу;

 

4) на прізвище, яке вона вибрала при реєстрації шлюбу;

 

 

5) на відшкодування матеріальної і моральної шкоди.".

 

5) на відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Стаття 1336
Права дітей, які народилися у шлюбі, визнаному недійсним

 

 

 

Стаття 1336
Права дітей, які народилися у шлюбі, визнаному недійсним

Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, що народилися у цьому шлюбі. Діти, зачаті або народжені в шлюбі, визнаному недійсним, мають ті самі права та обов'язки, що й діти, народжені у шлюбі, укладеному з додержанням вимог закону.

 

 

 

Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, що народилися у цьому шлюбі. Діти, зачаті або народжені в шлюбі, визнаному недійсним, мають ті самі права та обов'язки, що й діти, народжені у шлюбі, укладеному з додержанням вимог закону.

 

835

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою статтею 13361 і викласти її у такій редакції:

"Стаття 13361
Визнання шлюбу неукладеним

Враховано

Стаття 13361
Визнання шлюбу неукладеним

 

 

Якщо шлюб був зареєстрований у відсутності особи (осіб), він вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державних органах реєстрації актів цивільного стану анулюється судом за заявою зацікавленої особи."

 

Якщо шлюб був зареєстрований у відсутності особи (осіб), він вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державних органах реєстрації актів цивільного стану анулюється судом за заявою зацікавленої особи.

Розділ ІІ
Сім'я та родина

836

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву розділу, виклавши її в такій редакції:

"Розділ ІІ
Права і обов'язки батьків і дітей".

Враховано

Розділ ІІ
Права і обов'язки батьків і дітей

Глава 89
Встановлення походження дітей і запис батьків
у книгах реєстрації актів про народження

837

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву глави, виклавши її в такій редакції:

"Глава 89
Визначення походження дітей і запис батьків
у книгах реєстрації актів про народження".

Враховано

Глава 89
Визначення походження дітей і запис батьків
у книгах реєстрації актів про народження

Стаття 1337
Встановлення походження дітей від батьків, що перебувають
між собою в шлюбі, і запис їх у книгах реєстрації актів про народження

838

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В назві статті слово "встановлення" замінити словом "визначення".

Враховано

Стаття 1337
Визначення походження дітей від батьків, що перебувають
між собою в шлюбі, і запис їх у книгах реєстрації актів про народження

Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

 

 

 

Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

Батько і мати, які перебувають у шлюбі, записуються батьками дитини в актовій книзі за заявою будь-кого з них.

 

 

 

Батько і мати, які перебувають у шлюбі, записуються батьками дитини в актовій книзі за заявою будь-кого з них.

У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на цей час дитина перебуває на утриманні.

 

 

 

У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на цей час дитина перебуває на утриманні.

Стаття 1338
Встановлення походження дитини
при розірванні шлюбу або визнанні шлюбу недійсним

 

 

 

Стаття 1338
Встановлення походження дитини
при розірванні шлюбу або визнанні шлюбу недійсним

Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання його недійсним, вважається, що вона походить від чоловіка матері, якщо це не спростовано судом.

 

 

 

1. Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання його недійсним, вважається, що вона походить від чоловіка матері, якщо це не спростовано судом.

 

839

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1338 новим пунктом 2 такого змісту:

"2. Якщо мати, яка перебуває в шлюбі, при реєстрації народження дитини заявляє, що її чоловік не є батьком дитини і просить в актовому записі не вказувати чоловіка батьком дитини, її прохання може бути задоволене тількі за наявності її письмової згоди на це і письмової заяви її чоловіка про згоду на це".

Враховано

2. Якщо мати, яка перебуває в шлюбі, при реєстрації народження дитини заявляє, що її чоловік не є батьком дитини і просить в актовому записі не вказувати чоловіка батьком дитини, її прохання може бути задоволене тількі за наявності її письмової згоди на це і письмової заяви її чоловіка про згоду на це.

Стаття 1339
Встановлення походження дитини при укладенні матір'ю дитини нового шлюбу

840

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В назві статті 1339 слово "встановлення" замінити словом "визначення".

Враховано

Стаття 1339
Визначення походження дитини при укладенні матір'ю дитини нового шлюбу

Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але вже після укладення матір'ю іншого шлюбу, вважається, що вона походить від чоловіка з другого шлюбу, якщо це не спростовано судом.

841

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В тексті статті 1339 після слова "але" виключити слово "вже"; слово "другого" замінити словом "цього"

Враховано

Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після укладення матір'ю іншого шлюбу, вважається, що вона походить від чоловіка з цього шлюбу, якщо це не спростовано судом.

Стаття 1340
Встановлення походження дитини,
якщо батьки не перебувають між собою у шлюбі

842

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В назві статті 1340 слово "встановлення" замінити словом "визначення".

Враховано

Стаття 1340
Визначення походження дитини,
якщо батьки не перебувають між собою у шлюбі

1. Походження дитини від матері встановлюється на підставі документа лікувального закладу.

843

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 статті 1340 викласти у новій редакції:

"1. Походження дитини від матері визначається згідно з документом лікувального (пологового) закладу про народження нею дитини."

Враховано

1. Походження дитини від матері визначається згідно з документом лікувального (пологового) закладу про народження нею дитини.

2. Походження дитини від батька встановлюється:

844

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У пункті 2 статті 1340 слово "встановлюється" замінити на "визначаються".

Враховано

2. Походження дитини від батька встановлюється:

1) за спільною заявою батька і матері дитини до державних органів реєстрації актів цивільного стану;

 

 

 

1) за спільною заявою батька і матері дитини до державних органів реєстрації актів цивільного стану;

2) за заявою батька дитини;

 

 

 

2) за заявою батька дитини;

3) за рішенням суду про встановлення батьківства.

 

 

 

3) за рішенням суду про встановлення батьківства.

Стаття 1341
Встановлення походження дитини, якщо батьки не перебувають
між собою у шлюбі, шляхом подання спільної заяви батька і матері та запис їх у книгах реєстрації актів про народження

845

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти назву статті 1341 в новій редакції:

"Стаття 1341
Визначення походження дитини від батька за спільною заявою жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою".

Враховано

Стаття 1341
Визначення походження дитини від батька за спільною заявою жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою

1. За наявності спільної заяви батька і матері дитини про її походження, поданої до державних органів реєстрації актів цивільного стану, походження дитини встановлюється відповідно до цієї заяви.

846

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти частину першу пункту 1 статті 1341 в новій редакції:

"1. Походження дитини від батька визначається за спільною заявою жінки і чоловіка, які не є у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.".

Враховано

1. Походження дитини від батька визначається за спільною заявою жінки і чоловіка, які не є у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Запис про батька і матір здійснюється згідно з їхньою спільною заявою та їхніми документами.

 

 

 

Запис про батька і матір здійснюється згідно з їхньою спільною заявою та їхніми документами.

2. Якщо в одного або в обох батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, відсутня можливість особистого подання спільної заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану, кожен з них може подати окремі заяви, в яких має бути підтверджено походження дитини. Заяви мають бути нотаріально посвідчені.

 

 

 

2. Якщо в одного або в обох батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, відсутня можливість особистого подання спільної заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану, кожен з них може подати окремі заяви, в яких має бути підтверджено походження дитини. Заяви мають бути нотаріально посвідчені.

Запис про батька і матір здійснюється згідно із заявами кожного з них.

 

 

 

Запис про батька і матір здійснюється згідно із заявами кожного з них.

 

847

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1341 новим пунктом 3 в такій редакції:

"3. Якщо заява про визнання себе батьком подана малолітнім або неповнолітнім, державний орган реєстрації актів громадянського стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника про запис малолітнього або неповнолітнього батьком дитини."

Враховано

3. Якщо заява про визнання себе батьком подана малолітнім або неповнолітнім, державний орган реєстрації актів громадянського стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника про запис малолітнього або неповнолітнього батьком дитини.

Стаття 1342
Встановлення походження дитини, батьки якої не перебувають між собою
у шлюбі, шляхом подання заяви особою, що вважає себе батьком дитини

848

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти назву статті 1342 в новій редакції:

"Стаття 1342
Визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини".

Враховано

Стаття 1342
Визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини

1. Особа, що не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, може подати до державних органів реєстрації актів цивільного стану заяву про своє батьківство лише тоді, якщо мати померла, оголошена такою, що померла, або якщо немає відомостей про її місце проживання, а також якщо мати визнана недієздатною або позбавлена батьківських прав.

849

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти пункт 1 статті 1342 в новій редакції:

"1. Чоловік, який не є у шлюбі з матір'ю дитини, може подати заяву до державного органу реєстрації актів громадянського стану про визнання себе батьком дитини матір якої померла, оголошена такою, що померла, визнана недієздатною, позбавлена батьківських прав або протягом шести місяців, не проживаючи з дитиною, не піклується про неї, якщо дана обставина встановлена судом."

Враховано

1. Чоловік, який не є у шлюбі з матір'ю дитини, може подати заяву до державного органу реєстрації актів громадянського стану про визнання себе батьком дитини матір якої померла, оголошена такою, що померла, визнана недієздатною, позбавлена батьківських прав або протягом шести місяців, не проживаючи з дитиною, не піклується про неї, якщо дана обставина встановлена судом.

2. У випадках, зазначених у п. 1 цієї статті, особа, яка подала таку заяву, реєструється батьком дитини за умови, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька раніше був зроблений відповідно до п. 2 статті 1350 цього Кодексу.

 

В пункті 2 статті 1342 слова "У випадках, зазначених у п. 1 цієї статті" перенести після слова "заяву".

 

2. Особа, яка подала таку заяву, у випадках, зазначених у п. 1 цієї статті, реєструється батьком дитини за умови, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька раніше був зроблений відповідно до п. 2 статті 1350 цього Кодексу.

3. Вагітна жінка, а також особа, яка вважає себе батьком зачатої дитини, можуть подати спільну або окремі заяви про походження дитини до державних органів реєстрації актів цивільного стану у будь-який час до народження дитини. Вагітність жінки має бути підтверджена документом лікувального закладу.

850

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 3 статті 1342 виключити.

Враховано

 

Запис про походження дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється після її народження на підставі зазначених заяв.

 

 

 

Запис про походження дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється після її народження на підставі зазначених заяв.

Стаття 1343
Встановлення походження дітей, батьки яких не перебувають у шлюбі, судом

851

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти назву статті 1343 в новій редакції:

"Стаття 1343
Встановлення батьківства судом".

Враховано

Стаття 1343
Встановлення батьківства судом

1. У разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька, за відсутності спільної заяви батьків або заяви особи, що вважає себе батьком, батьківство може бути встановлене судом.

 

 

 

1. У разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька, за відсутності спільної заяви батьків або заяви особи, що вважає себе батьком, батьківство може бути встановлене судом.

При встановленні батьківства суд бере до уваги різні докази, які достовірно підтверджують, що ця особа є батьком дитини.

 

 

 

При встановленні батьківства суд бере до уваги різні докази, які достовірно підтверджують, що ця особа є батьком дитини.

2. Батьківство встановлюється судом за заявою одного з батьків, опікуна (піклувальника) дитини, особи, на постійному вихованні та утриманні якої перебуває дитина, а також самої дитини - з досягненням нею повноліття.

852

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1343 після слів "судом за" додати слово "позовною".

Враховано

2. Батьківство встановлюється судом за позовною заявою одного з батьків, опікуна (піклувальника) дитини, особи, на постійному вихованні та утриманні якої перебуває дитина, а також самої дитини - з досягненням нею повноліття.

3. Позов про встановлення батьківства може вчинити особа, яка вважає себе батьком, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька дитини зроблено відповідно до п. 2 статті 1350 цього Кодексу.

 

 

 

3. Позов про встановлення батьківства може вчинити особа, яка вважає себе батьком, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька дитини зроблено відповідно до п. 2 статті 1350 цього Кодексу.

4. При розгляді заяви особи, яка вважає себе батьком дитини, про встановлення батьківства враховується думка матері та батька дитини, записаного таким у державних органах реєстрації актів цивільного стану, або законного представника дитини, а також самої дитини, якщо їй виповнилося 18 років.

853

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Із пункта 4 статті 1343 вилучити слова "та батька дитини, записаного таким у державних органах реєстрації актів цивільного стану,".

Враховано

4. При розгляді заяви особи, яка вважає себе батьком дитини, про встановлення батьківства враховується думка матері або законного представника дитини, а також самої дитини, якщо їй виповнилося 18 років.

5. Визнання батьківства щодо повнолітньої особи, визнаної недієздатною, допускається лише за згодою на це її опікуна або органу опіки та піклування.

854

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 5 статті 1343 слово "Визнання" замінити словом "Визначення".

Враховано

5. Визначення батьківства щодо повнолітньої особи, визнаної недієздатною, допускається лише за згодою на це її опікуна або органу опіки та піклування.

 

855

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Додати до статті 1343 пункт 6 такого змісту "6. Встановлення батьківства по відношенню до особи, яка досягла 18 років (повноліття), можливе лише за її згодою."

Враховано

6. Встановлення батьківства по відношенню до особи, яка досягла 18 років (повноліття), можливе лише за її згодою.

Стаття 1344
Встановлення материнства

 

 

 

Стаття 1344
Встановлення материнства

1. Материнство встановлюється за позовом особи, яка вважає себе матір'ю дитини, опікуна (піклувальника) дитини, а також особи, з якою постійно проживає неповнолітня дитина.

 

 

 

1. Материнство встановлюється за позовом особи, яка вважає себе матір'ю дитини, опікуна (піклувальника) дитини, а також особи, з якою постійно проживає неповнолітня дитина.

2. Позов про встановлення материнства може бути вчинений, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про матір здійснено за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на той час дитина перебувала на утриманні.

 

 

 

2. Позов про встановлення материнства може бути вчинений, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про матір здійснено за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на той час дитина перебувала на утриманні.

3. Материнство особи встановлюється судом, якщо походження від неї дитини підтверджене достовірними доказами.

 

 

 

3. Материнство особи встановлюється судом, якщо походження від неї дитини підтверджене достовірними доказами.

Стаття 1345
Походження дитини при штучній інсемінації
та імплантації (штучному заплідненні)

856

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти назву статті 1345 в новій редакції:

"Стаття 1345
Визначення батька і матері дитини при штучному заплідненні та імплантації".

Враховано

Стаття 1345
Визначення батька і матері дитини при штучному заплідненні та імплантації

1. У разі штучної інсемінації (запліднення) дружини, проведеної за письмовою згодою її чоловіка, він вважається батьком дитини, народженої його дружиною.

857

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1345 слова "штучної інсемінації (запліднення)" замінити словами "штучного запліднення"; після слова "вважається" додати слова "і записується" .

Враховано

1. У разі штучного запліднення дружини, проведеної за письмовою згодою її чоловіка, він вважається і записується батьком дитини, народженої його дружиною.

2. У разі штучного запліднення шляхом імплантації зародка, зачатого подружжям, в організм іншої жінки (донора), вважається, що народжена нею дитина походить від цього подружжя.

858

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1345 слова "штучного запліднення шляхом" виключити.

Враховано

2. У разі імплантації зародка, зачатого подружжям, в організм іншої жінки (донора), вважається, що народжена нею дитина походить від цього подружжя.

3. Якщо зародок, зачатий чоловіком (одним із подружжя) та іншою жінкою, штучно імплантовано в організм його дружини, вважається, що дитина, яка народилася, походить від цього подружжя.

859

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 3 статті 1345 слово "штучного" виключити.

 

3. Якщо зародок, зачатий чоловіком (одним із подружжя) та іншою жінкою, штучно імплантовано в організм його дружини, вважається, що дитина, яка народилася, походить від цього подружжя.

Стаття 1346
Особливі випадки встановлення походження дитини

860

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю 1346 в новій редакції:
"
Стаття 1346
Встановлення судом факту факту визнання батьківства

Враховано

Стаття 1346
Встановлення судом факту факту визнання батьківства

1. Якщо дитина народилася після смерті особи, яка перебувала з її матір'ю в шлюбі, померлий може бути записаний батьком дитини за умови, якщо від дня його смерті до народження дитини минуло не більше 10 місяців.

 

У випадку смерті особи, яка визнавала себе батьком дитини але не була у шлюбі з матір'ю дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений за правилами цивільного процесуального законодавства.

 

У випадку смерті особи, яка визнавала себе батьком дитини але не була у шлюбі з матір'ю дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений за правилами цивільного процесуального законодавства.

2. Якщо мати, яка перебуває в шлюбі, при реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і просить в актовому записі не зазначати чоловіка батьком дитини, її прохання може бути задоволене тільки за наявності її письмової заяви про це і письмової заяви її чоловіка про згоду на це.

 

 

 

 

Стаття 1347
Оспорювання батьківства

 

 

 

Стаття 1347
Оспорювання батьківства

1. Оспорювання батьківства в разі перебування батьків дитини у шлюбі може мати місце лише у випадку доведення неможливості того, що чоловік матері міг бути батьком дитини.

861

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти пункт 1 статті 1347 в такій редакції: "1. Запис про батьківство в книзі реєстрації актів про народження може бути оспорений лише в суді.".

Враховано

1. Запис про батьківство в книзі реєстрації актів про народження може бути оспорений лише в суді.

2. Право на оспорення батьківства мають особа, яка записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, і мати дитини. Дитина має право вчинити позов про оспорення батьківства не пізніше як через рік після досягнення нею повноліття.

862

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

До першого речення пункту 2 статті 1347 додати фразу ", а також опікун батьків, якщо останні визнані недієздатними.".

Враховано

2. Право на оспорення батьківства мають особа, яка записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, і мати дитини, а також опікун батьків, якщо останні визнані недієздатними. Дитина має право вчинити позов про оспорення батьківства не пізніше як через рік після досягнення нею повноліття.

3. Особа, записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року від часу, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про те, що вона не є батьком дитини.

863

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункт 3 статті 1347 Слова "повинно було стати відомо" замінити словами "мало стати відомим".

Враховано

3. Особа, записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року від часу, коли їй стало відомо або мало стати відомим про те, що вона не є батьком дитини.

4. Особа, записана батьком дитини згідно з її заявою (стаття 1342) або згідно із спільною заявою її і матері дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подання заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.

 

 

 

4. Особа, записана батьком дитини згідно з її заявою (стаття 1342) або згідно із спільною заявою її і матері дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подання заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.

Ніхто не може оспорити батьківство після смерті особи, яка записана батьком.

864

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Частину другу пункта 4 статті 1347 вилучити.

Відхилено

Ніхто не може оспорити батьківство після смерті особи, яка записана батьком.

5. Мати дитини може вчинити позов про оспорення батьківства і запису про батька у книзі реєстрації актів про народження протягом року від дня запису про народження дитини.

 

 

 

5. Мати дитини може вчинити позов про оспорення батьківства і запису про батька у книзі реєстрації актів про народження протягом року від дня запису про народження дитини.

6. Не допускається оспорювання батьківства після смерті дитини.

 

 

 

6. Не допускається оспорювання батьківства після смерті дитини.

Стаття 1348
Оспорювання материнства

 

 

 

Стаття 1348
Оспорювання материнства

Особа, записана матір'ю дитини в книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про проведений запис.

865

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Частину першу статті 1348 зробити пунктом 1.

Враховано

1. Особа, записана матір'ю дитини в книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про проведений запис.

 

866

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю новим пунктом 2 такого змісту:

"2. Якщо жінці, яка вважає себе матір'ю дитини стало відомо, що дитина знаходиться у іншої жінки, яка вважається і записана матір'ю дитини, вона має право подати до неї позов про оспорення материнства на протязі року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про це, якщо дитина опинилася у цієї жінки поза волею жінки, яка вважає себе матір'ю дитини".

Враховано

2. Якщо жінці, яка вважає себе матір'ю дитини стало відомо, що дитина знаходиться у іншої жінки, яка вважається і записана матір'ю дитини, вона має право подати до неї позов про оспорення материнства на протязі року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про це, якщо дитина опинилася у цієї жінки поза волею жінки, яка вважає себе матір'ю дитини.

Жінка (донор), яка народила дитину при штучному заплідненні, не має права оспорювати запис про матір у книзі реєстрації актів про народження.

867

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Частину другу статті 1348 зробити пунктом 3.

Враховано

3. Жінка (донор), яка народила дитину при штучному заплідненні, не має права оспорювати запис про матір у книзі реєстрації актів про народження.

Стаття 1349
Права та обов'язки дітей, що народилися від батьків,
які не перебувають між собою у шлюбі

868

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1349 вилучити.

Враховано

 

1. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

 

 

 

 

2. Діти, походження яких встановлене за спільною заявою батьків, за заявою батька або за рішенням суду, мають ті самі права та обов'язки щодо батьків та їхніх родичів, що й діти, які народилися від осіб, що перебувають у шлюбі.

 

 

 

 

Стаття 1350
Запис батьків дитини, якщо батьківство не встановлене

 

 

 

Стаття 1350
Запис батьків дитини, якщо батьківство не встановлене

1. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, запис про матір дитини здійснюється за заявою матері.

 

 

 

1. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, запис про матір дитини здійснюється за заявою матері.

2. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька, поданої відповідно до статті 1342 цього Кодексу, рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється за прізвищем матері, ім'я батька дитини - за вказівкою матері дитини або особи, яка звернулася за реєстрацією народження дитини.

 

 

 

2. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька, поданої відповідно до статті 1342 цього Кодексу, рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється за прізвищем матері, ім'я батька дитини - за вказівкою матері дитини або особи, яка звернулася за реєстрацією народження дитини.

3. У разі смерті матері, визнання її недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також у разі, якщо її немає і якщо неможливо встановити місця її проживання, запис про батька дитини здійснюється за заявою родичів, інших осіб або адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати в момент народження дитини, згідно з правилами, передбаченими в п. 2 цієї статті.

869

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 3 статті 1350 після слів "У разі смерті матері" додати "яка не перебуває в шлюбі".

Враховано

3. У разі смерті матері яка не перебуває в шлюбі, визнання її недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також у разі, якщо її немає і якщо неможливо встановити місця її проживання, запис про батька дитини здійснюється за заявою родичів, інших осіб або адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати в момент народження дитини, згідно з правилами, передбаченими в п. 2 цієї статті.

 

870

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1350 новим пунктом 4 такого змісту:

"4. Якщо дитина знайдена, підкинута, і батьки її невідомі, запис про батьків дитини здійснюється за заявою лікувального чи дитячого закладу, куди передана дитина.".

Враховано

4. Якщо дитина знайдена, підкинута, і батьки її невідомі, запис про батьків дитини здійснюється за заявою лікувального чи дитячого закладу, куди передана дитина.

Стаття 1351
Запис походження дитини, батьки якої не встановлені

871

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1351 вилучити.

Враховано

Статтю 1351 вилучено.

Прізвище, ім'я і по батькові дитини, батьки якої не встановлені, записується згідно із вказівкою адміністрації дитячого закладу, до якого передана дитина.

 

 

 

 

Стаття 1352
Прізвище дітей

872

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1352 перенести у початок глави 90.

Враховано

 

1. Якщо батьки мають спільне прізвище, це прізвище присвоюється і дітям. При різних прізвищах дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків, а за відсутності згоди - за рішенням органів опіки та піклування.

 

 

 

 

Якщо батьки або один з них мають подвійне прізвище, питання про присвоєння прізвища дитині вирішується батьками при реєстрації її народження. У випадках коли батьки мають різні прізвища, за їхнім бажанням дитині може бути присвоєне подвійне прізвище шляхом з'єднання прізвищ обох батьків.

 

 

 

 

2. Припинення шлюбу між батьками або визнання його недійсним не має наслідком зміну прізвища дітей.

 

 

 

 

3. Якщо той з батьків, у якого дитина залишилася жити після припинення шлюбу або визнання його недійсним, бажає присвоїти їй своє прізвище, органи опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, можуть дозволити зміну прізвища дитини.

873

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункти 3-5 виключити.

Враховано

 

У такому самому порядку вирішується питання про зміну прізвища дитини, у запису акта про народження якої відомості про батька були внесені за заявою матері, за спільною заявою батька і матері дитини або за рішенням суду.

 

 

 

 

4. Зміна прізвища дитини, яка досягла 10 років, провадиться з урахуванням її думки.

 

 

 

 

5. Той з батьків, прізвище якого носить дитина, повідомляється про порушення клопотання про зміну прізвища дитини і його думка, поряд з іншими обставинами, повинна враховуватися органами опіки та піклування при вирішенні питання про зміну прізвища дитини, виходячи з її інтересів.

 

 

 

 

Глава 90
Права та обов'язки батьків щодо виховання
та розвитку дітей

874

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Назву глави 90 викласти в такій редакції:

"Глава 90
Особисті права та обов'язки батьків і дітей
".

Враховано

Глава 90
Особисті права та обов'язки батьків і дітей

 

 

 

 

Стаття 1352
Прізвище дітей

 

 

 

 

1. Якщо батьки мають спільне прізвище, це прізвище присвоюється і дітям. При різних прізвищах дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків, а за відсутності згоди - за рішенням органів опіки та піклування.

 

 

 

 

Якщо батьки або один з них мають подвійне прізвище, питання про присвоєння прізвища дитині вирішується батьками при реєстрації її народження. У випадках коли батьки мають різні прізвища, за їхнім бажанням дитині може бути присвоєне подвійне прізвище шляхом з'єднання прізвищ обох батьків.

 

 

 

 

2. Припинення шлюбу між батьками або визнання його недійсним не має наслідком зміну прізвища дітей.

 

875

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити главу новою статтею 13521 і викласти в такій редакції:

"Стаття 13521
Зміна прізвища дитини її батьками

Враховано

Стаття 13521
Зміна прізвища дитини її батьками

 

 

1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, якій не виповнилося десяти років.

 

1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, якій не виповнилося десяти років.

 

 

2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, якій виповнилося десять років, змінюється за її згодою.

 

2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, якій виповнилося десять років, змінюється за її згодою.

 

 

3. У разі зміни прізвища лише одного з батьків, прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків.

 

3. У разі зміни прізвища лише одного з батьків, прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків.

 

 

4. У разі заперечень одного з батьків проти зміни прізвища дитини, спір між ними щодо такої зміни вирішується органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору береться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

 

4. У разі заперечень одного з батьків проти зміни прізвища дитини, спір між ними щодо такої зміни вирішується органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору береться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

 

 

5. Якщо той з батьків, у якого дитина залишилася жити після припинення шлюбу або визнання його недійсним, бажає присвоїти їй своє прізвище, органи опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, можуть дозволити зміну прізвища дитини.

 

5. Якщо той з батьків, у якого дитина залишилася жити після припинення шлюбу або визнання його недійсним, бажає присвоїти їй своє прізвище, органи опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, можуть дозволити зміну прізвища дитини.

 

 

6. Зміна прізвища дитини, яка досягла 10 років, в цьому випадку, провадиться з урахуванням її думки.

 

6. Зміна прізвища дитини, яка досягла 10 років, в цьому випадку, провадиться з урахуванням її думки.

 

 

7. Той з батьків, прізвище якого носить дитина, повідомляється про порушення клопотання про зміну прізвища дитини і його думка, поряд з іншими обставинами, повинна враховуватися органами опіки та піклування при вирішенні питання про зміну прізвища дитини, або судом, виходячи з її інтересів."

 

7. Той з батьків, прізвище якого носить дитина, повідомляється про порушення клопотання про зміну прізвища дитини і його думка, поряд з іншими обставинами, повинна враховуватися органами опіки та піклування при вирішенні питання про зміну прізвища дитини, або судом, виходячи з її інтересів.

 

876

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити главу новою статтею 13522 і викласти в такій редакції:

"Стаття 13522
Ім'я дитини

Враховано

Стаття 13522
Ім'я дитини

 

 

1. Ім'я дитини визначається за згодою батьків.

 

1. Ім'я дитини визначається за згодою батьків.

 

 

Ім'я дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається нею.

 

Ім'я дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається нею.

 

 

2. Батьки вибирають ім'я дитини на власний розсуд. Батьки мають право на вибір імені дитини відповідно до національної традиції обидвох або одного з них.

 

2. Батьки вибирають ім'я дитини на власний розсуд. Батьки мають право на вибір імені дитини відповідно до національної традиції обидвох або одного з них.

 

 

3. Спір між батьками щодо імені дитини вирішується судом."

 

3. Спір між батьками щодо імені дитини вирішується судом.

 

877

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити главу новою статтею 13523 і викласти в такій редакції:

"Стаття 13523
Зміна імені дитини

Враховано

Стаття 13523
Зміна імені дитини

 

 

1. Батьки можуть змінити ім'я дитини до досягнення нею п'яти років.

 

1. Батьки можуть змінити ім'я дитини до досягнення нею п'яти років.

 

 

2. Батьки можуть змінити ім'я дитини у віці від 5 до 18 років лише за її згодою.

 

2. Батьки можуть змінити ім'я дитини у віці від 5 до 18 років лише за її згодою.

 

 

3. У разі відсутності згоди одного з батьків щодо зміни імені дитини спір вирішується органом опіки та піклування або судом."

 

3. У разі відсутності згоди одного з батьків щодо зміни імені дитини спір вирішується органом опіки та піклування або судом.

 

878

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити главу новою статтею 13524 і викласти в такій редакції:

"Стаття 13524
Визначення по батькові дитини

Враховано

Стаття 13524
Визначення по батькові дитини

 

 

1. По батькові дитини визначається за іменем батька.

 

1. По батькові дитини визначається за іменем батька.

 

 

2. По батькові дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається за іменем особи, яку матір дитини назвала її батьком."

 

2. По батькові дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається за іменем особи, яку матір дитини назвала її батьком.

 

879

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити главу новою статтею 13525 і викласти в такій редакції:

"Стаття 13525
Зміна по батькові дитини

Враховано

Стаття 13525
Зміна по батькові дитини

 

 

1. У разі зміни імені батька, по батькові дитини, якій виповнилося 14 років, змінюється за її згодою.

 

1. У разі зміни імені батька, по батькові дитини, якій виповнилося 14 років, змінюється за її згодою.

 

 

2. Якщо по батькові було визначене зі слів матері або відповідно до п.3 статті 1350 цього Кодексу, дитина, якій виповнилося 14 років, має право змінити його."

 

2. Якщо по батькові було визначене зі слів матері або відповідно до п.3 статті 1350 цього Кодексу, дитина, якій виповнилося 14 років, має право змінити його.

 

880

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити главу новою статтею 13526 і викласти в такій редакції:

"Стаття 13526
Запис імені, прізвища і по-батькові дитини, батьки якої не встановлені

Відхилено

 

 

 

Прізвище, ім'я і по-батькові дитини, батьки якої не встановлені записується згідно із вказівкою адміністрації дитячого закладу до якого передана дитина."

 

 

 

881

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити главу новою статтею 13527 і викласти в такій редакції:

"Стаття 13527
Обов'язок батьків зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів громадянського стану

Враховано

Стаття 13527
Обов'язок батьків зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів громадянського стану

 

 

1. Матір, батько зобов'язані невідкладно зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів громадянського стану.

 

1. Матір, батько зобов'язані невідкладно зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів громадянського стану.

 

 

2. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення відповідальності, передбаченої законом.

 

2. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення відповідальності, передбаченої законом.

 

 

3. Реєстрація дитини здійснюється державними органами реєстрації актів громадянського стану з одночасним визначенням її походження та індивідуалізацією шляхом присвоєння прізвища, імені, по батькові та ідентифікаційного числа."

 

3. Реєстрація дитини здійснюється державними органами реєстрації актів громадянського стану з одночасним визначенням її походження та індивідуалізацією шляхом присвоєння прізвища, імені, по батькові та ідентифікаційного числа.

 

882

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити главу новою статтею 13528 і викласти в такій редакції:

"Стаття 13528
Обов'язок батьків взяти дитину з полового будинку

Враховано

Стаття 13528
Обов'язок батьків взяти дитину з полового будинку

 

 

1. Матір і батько дитини, зобов'язані взяти дитину з полового будинку.

 

1. Матір і батько дитини, зобов'язані взяти дитину з полового будинку.

 

 

2. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку, якщо вона має істотні вади фізичного чи психічного розвитку."

 

2. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку, якщо вона має істотні вади фізичного чи психічного розвитку.

 

883

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити главу новою статтею 13529 і викласти в такій редакції:

"Стаття 13529
Права та обов'язки дітей, що народилися від батьків,
які не перебувають між собою у шлюбі

Враховано

Стаття 13529
Права та обов'язки дітей, що народилися від батьків,
які не перебувають між собою у шлюбі

 

 

1. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

 

1. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

 

 

2. Діти, походження яких встановлене за спільною заявою батьків, за заявою батька або за рішенням суду, мають ті самі права та обов'язки щодо батьків та їхніх родичів, що й діти, які народилися від осіб, що перебувають у шлюбі.

 

2. Діти, походження яких встановлене за спільною заявою батьків, за заявою батька або за рішенням суду, мають ті самі права та обов'язки щодо батьків та їхніх родичів, що й діти, які народилися від осіб, що перебувають у шлюбі.

Стаття 1353
Рівність прав та обов'язків батьків

 

 

 

Стаття 1353
Рівність прав та обов'язків батьків

Батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей і в тих випадках, якщо вони розлучені чи проживають окремо від дітей.

 

 

 

Батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей і в тих випадках, якщо вони розлучені чи проживають окремо від дітей.

 

884

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити главу новою статтею 13531 і викласти в такій редакції:

"Стаття 13531
Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків

Враховано

Стаття 13531
Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків

 

 

Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи були батьки у шлюбі між собою."

 

Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи були батьки у шлюбі між собою.

Стаття 1354
Обов'язки батьків щодо захисту прав
та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей

 

 

 

Стаття 1354
Обов'язки батьків щодо захисту прав
та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей

Захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей покладається на батьків, які здійснюють цей обов'язок без спеціальних повноважень.

 

 

 

Захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей покладається на батьків, які здійснюють цей обов'язок без спеціальних повноважень.

 

885

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Додати до проекту Кодексу частину 2 статті 1354 такого змісту: "Крім батьків захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей може здійснюватися їх сестрами, братами, бабою, дідом іншими близькими родичами, які теж здійснюють його без спеціальних повноважень."

Враховано

Крім батьків захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей може здійснюватися їх сестрами, братами, бабою, дідом іншими близькими родичами, які теж здійснюють його без спеціальних повноважень.

У випадках коли неповнолітні діти відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати захист своїх прав самостійно, обов'язок батьків, передбачений у п. 1 цієї статті, є додатковим.

 

 

 

У випадках коли неповнолітні діти відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати захист своїх прав самостійно, обов'язок батьків, передбачений у п. 1 цієї статті, є додатковим.

Стаття 1355
Права та обов'язки батьків щодо виховання дітей

 

 

 

Стаття 1355
Права та обов'язки батьків щодо виховання дітей

1. Батьки мають право на особисте виховання дітей, а також право передавати дітей для навчання чи виховання до навчально-виховних закладів, що, однак, не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування.

 

 

 

1. Батьки мають право на особисте виховання дітей, а також право передавати дітей для навчання чи виховання до навчально-виховних закладів, що, однак, не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування.

2. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, що суперечать законові та моральним засадам суспільства.

 

 

 

2. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, що суперечать законові та моральним засадам суспільства.

3. Виховання батьками своїх дітей є правом і обов'язком. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їхній фізичний, духовний, моральний і соціальний розвиток, навчання, виховання в них почуття поваги до прав і свобод людини, готувати дітей до самостійної праці.

886

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 3 статті 1355 зробити пунктом 4.

Враховано

3. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей.

4. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей.

887

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 4 статті 1355 зробити пунктом 3.

Враховано

4. Виховання батьками своїх дітей є правом і обов'язком. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їхній фізичний, духовний, моральний і соціальний розвиток, навчання, виховання в них почуття поваги до прав і свобод людини, готувати дітей до самостійної праці.

 

888

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1355 новим пунктом 5 такого змісту:

"5. Батьки повинні поважати своїх дітей. ".

Враховано

5. Батьки повинні поважати своїх дітей.

5. Діти мають право вимагати від батьків належного виконання обов'язку щодо їх виховання. У разі неналежного виконання батьками цього обов'язку діти мають право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до відповідного органу опіки та піклування, який зобов'язаний вжити необхідних заходів.

889

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 5 статті 1355 зробити пунктом 6.

Враховано

6. Діти мають право вимагати від батьків належного виконання обов'язку щодо їх виховання. У разі неналежного виконання батьками цього обов'язку діти мають право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до відповідного органу опіки та піклування, який зобов'язаний вжити необхідних заходів.

 

890

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1355 доповнити пунктом 4, 5 такого змісту:

Відхилено
Врегульовано в проекті Кодексу.

 

 

 

"4. Батьки мають право передати дітей на навчання та виховання до навчально-виховних закладів або окремих осіб, що не звільняє батьків від їх обов'язків щодо дітей.

 

 

 

 

5. Банківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини".

 

 

 

891

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Доповнити прект кодексу статтею 13551, 13552, 13553 такого змісту:

Відхилено
Врегульовано в проекті Кодексу.

 

 

 

"Стаття 13551
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

 

 

 

 

1. Батьки зобов'язані виховувати дітей у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до свого народу, своєї сім'ї та родини, своєї Батьківщини.

 

 

 

 

2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їхній фізичний, духовний та моральний розвиток.

 

 

 

 

3. Батьки зобов'язані посилати дітей до школи, готувати їх до самостійного життя.

 

 

 

 

4. Батьки зобов'язані поважати дитину".

 

 

 

 

"Стаття 13552
Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання.

 

 

 

 

1. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

 

 

 

 

2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків.

 

 

 

 

3. Дитина має право звертатися за захистом своїх прав та інтересів до відділу опіки та піклування та інших державних та громадських організацій, які здійснюють захист дітей".

 

 

 

 

"Стаття 13553
Права батьків по захисту дітей.

 

 

 

 

1. Батьки мають право на самозахист своїх дітей.

 

 

 

 

2. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів неповнолітніх, непрацездатних дітей, як їх законні представники без особливих на це повноважень.

 

 

 

 

Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону діти самі мають право звернутися за захистом".

 

 

Стаття 1356
Вирішення батьками питання про виховання дітей

 

 

 

Стаття 1356
Вирішення батьками питання про виховання дітей

1. Питання виховання дітей вирішуються батьками спільно.

 

 

 

1. Питання виховання дітей вирішуються батьками спільно.

2. Один з батьків, який проживає окремо від дітей, зобов'язаний брати участь у їх вихованні і має право спілкуватися з ними. Той із батьків, з яким проживають діти, не має права перешкоджати іншому з батьків спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає їхньому нормальному розвиткові.

 

 

 

2. Один з батьків, який проживає окремо від дітей, зобов'язаний брати участь у їх вихованні і має право спілкуватися з ними. Той із батьків, з яким проживають діти, не має права перешкоджати іншому з батьків спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає їхньому нормальному розвиткові.

 

892

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Доповнити пункт 2 статті 1356 частиною 2 такого змісту:

"Батьки мають право скласти угоду щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з батьків, хто проживає окремо від дитини".

Відхилено
Врегульоване в проекті Кодексу

 

3. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні дітей одного з батьків, який проживає окремо, порядок участі визначається органами опіки та піклування з урахуванням думки обох батьків і з урахуванням інтересів дитини.

893

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В частині 1 пункту 3 статті 1356 після слів "з урахуванням інтересів дитини" додати слова "або судом".

Враховано

3. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні дітей одного з батьків, який проживає окремо, порядок участі визначається органами опіки та піклування з урахуванням думки обох батьків і з урахуванням інтересів дитини або судом.

 

894

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В частині 1 пункту 3 статті 1356 після слова "піклування" додати слова "або судом".

Відхилено
Врегульоване попередніми пропозиціями.

 

 

895

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В частині 1 пункта 3 статті 1356 слова "з урахуванням думки обох батьків і з урахуванням інтересів дитини" замінити словами "відповідно до найвищих інтересів дитини".

Відхилено
Врегульоване в проекті Кодексу

 

У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.

896

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Частину другу пункта 3 статті1356 вилучити.

Відхилено

У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.

При злісному невиконанні рішення суду той з батьків, який проживає окремо, виходячи з інтересів дитини, має право звернутися з позовом до суду про передання йому дитини.

 

 

 

При злісному невиконанні рішення суду той з батьків, який проживає окремо, виходячи з інтересів дитини, має право звернутися з позовом до суду про передання йому дитини.

 

897

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Доповнити Проект новою статтею 13561 такого змісту:

"Стаття 13561
Вирішення судами спорів щодо участі того з батьків, що проживає окремо у вихованні дитини

Відхилено

 

 

 

1. Якщо особа, з ким проживає дитина чинить перешкоди тому з батьків, що проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, батько (матір) має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

 

 

 

 

2. Суд визначає місце, час, тривалість побачень одного з батьків з дитиною. В окремих випадках, коли це викликане інтересами дитини, суд може обумовити побачення батька з дитиною присутністю іншої особи.

 

 

 

 

3. Спори щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні вирішуються судом, якщо дитина не досягла 14-річного віку.

 

 

 

 

4. При злісному невиконанні рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, що проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним, якщо це буде відповідати найвищим інтересам дитини.

 

 

 

 

Особа, яка злісно не виконує рішення суду, може бути зобов'язана до компенсації моральної шкоди, яка завдана тому з батьків, що не проживає з дитиною".

 

 

 

898

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Доповнити Проект новою статею 13562:

"Стаття 13562
Право батьків на визначення місця проживання дитини

Відхилено

 

 

 

1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоби діти проживали з ними.

 

 

 

 

2. Якщо батьки проживають окремо, від їхньої згоди залежить, з ким із них будуть проживати малолітні діти.

 

 

 

 

3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій виповнилося 14 років, визначається нею самою".

 

 

 

899

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Доповнити Проект новою статтею 13563:

"Стаття 13563
Спори між батьками щодо місця проживання дитини

Відхилено

 

 

 

1. Якщо батьки, які проживають окремо, не можуть дійти згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, спір між ними вирішується судом.

 

 

 

 

2. Суд не може передати дитину на проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними речовинами чи наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.

 

 

 

 

3. При вирішенні спору про місце проживання дитини суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування. Якщо суд визнав, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу діда, баби або інших родичів дитина може бути передана на проживання комусь із них.

 

 

 

 

Якщо дитина не може бути передана на проживання жодній з цих осіб, дитина на вимогу органу опіки та піклування відбирається від особи. з якою вона проживає, і передається органові опіки та піклування".

 

 

 

900

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Доповнити проект новою статтею 13564:

"Стаття 13564
Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків іншої особи при визначенні місця проживання дитини

Відхилено

 

 

 

1. Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на законній підставі проживає малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, орган опіки та піклування або суд за заявою зацікавленої особи має право негайно прийняти рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

 

 

 

 

Дитина не може бути повернена лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створювало реальну небезпеку для її життя.

 

 

 

 

2. Особа, яка самочинно змінила місце проживання дитини, може бути присуджена до компенсації моральної шкоди, яка завдана тому, з ким проживала дитина".

 

 

Стаття 1357
Право батьків на відібрання дітей від сторонніх осіб

 

 

 

Стаття 1357
Право батьків на відібрання дітей від сторонніх осіб

Батьки мають право вимагати повернення дітей від будь-якої особи, яка утримує дітей у себе не на підставі закону чи судового рішення.

 

 

 

Батьки мають право вимагати повернення дітей від будь-якої особи, яка утримує дітей у себе не на підставі закону чи судового рішення.

Суд може відмовити в переданні батькам або одному з них дитини, якщо дійде висновку, що таке передання суперечить її інтересам. Про прийняте рішення суд повідомляє орган опіки та піклування.

 

 

 

Суд може відмовити в переданні батькам або одному з них дитини, якщо дійде висновку, що таке передання суперечить її інтересам. Про прийняте рішення суд повідомляє орган опіки та піклування.

Стаття 1358
Право діда та баби на спілкування з онуками

901

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву і викласти статтю 1358 в такій редакції: "Стаття 1358
Право діда, баби, братів, сестер та інших родичів на спілкування з дитиною

Враховано

Стаття 1358
Право діда, баби, братів, сестер та інших родичів на спілкування з дитиною

Дід і баба мають право спілкуватися зі своїми неповнолітніми онуками. У разі відмови батьків від надання дідові чи бабі можливості спілкування з онуками справа вирішується органами опіки та піклування, виходячи з інтересів дітей та умов їхнього нормального розвитку.

 

1. Дід, баба, брати, сестри та ін спілкування з малолітніми і неповнолітніми дітьми.

 

1. Дід, баба, брати, сестри та ін спілкування з малолітніми і неповнолітніми дітьми.

Якщо батьки не виконують рішення органу опіки та піклування, дід і баба мають право звернутися за вирішенням спору до суду.

 

2. У разі відмови батьків (одного зних) від надання можливості спілкування цих осіб з дитиною - справа вирішується органами опіки і піклування, виходячи з інтересів дітей та умов їх нормального розвитку.

 

2. У разі відмови батьків (одного зних) від надання можливості спілкування цих осіб з дитиною - справа вирішується органами опіки і піклування, виходячи з інтересів дітей та умов їх нормального розвитку.

 

 

3. Якщо батьки не виконують рішення органів опіки і піклування, вказані особи мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який вирішує спір, виходячи з інтересів дитини та враховуючи думку дитини з цього приводу."

 

3. Якщо батьки не виконують рішення органів опіки і піклування, вказані особи мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який вирішує спір, виходячи з інтересів дитини та враховуючи думку дитини з цього приводу.

 

902

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1358 вилучити.

Відхилено

 

Стаття 1359
Вирішення питання про місце проживання дітей,
якщо батьки проживають окремо

903

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1359 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1359
Право батьків на визначення місця проживання дітей".

Враховано

Стаття 1359
Право батьків на визначення місця проживання дітей

 

904

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1359 новим пунктом 1 такого змісту:

"1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на виховання своїх малолітніх і неповнолітніх дітей і на проживання разом з ними".

Враховано

1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на виховання своїх малолітніх і неповнолітніх дітей і на проживання разом з ними

1. Якщо батьки проживають окремо, від їхньої згоди залежить, з ким із них повинні проживати малолітні діти, тобто такі, що не досягли 14 років. У разі недосягнення згоди спір вирішується судом з урахуванням інтересів дітей та їхнього бажання.

905

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 зробити пунктом 2; слова "тобто такі, що не досягли 14 років" вилучити.

Враховано

2. Якщо батьки проживають окремо, від їхньої згоди залежить, з ким із них повинні проживати малолітні діти. У разі недосягнення згоди спір вирішується судом з урахуванням інтересів дітей та їхнього бажання.

2. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій виповнилося 14 років, визначається нею самостійно.

906

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 зробити пунктом 3.

Враховано

3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій виповнилося 14 років, визначається нею самостійно.

 

907

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1359 вилучити.

Відхилено

 

Стаття 1360
Забезпечення інтересів дітей при вирішенні спору про їхнє місце проживання

 

 

 

Стаття 1360
Забезпечення інтересів дітей при вирішенні спору про їхнє місце проживання

1. При вирішенні спору про дітей у випадках, передбачених статтею 1333 цього Кодексу, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу турботу та увагу до дітей, їхній вік і прихильність дитини до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання тощо. Висловлене дитиною бажання не є обов'язковим для суду, якщо суд визнає, що залишення дитини з тим чи іншим із батьків суперечить її інтересам.

908

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1360 посилання на статтю 1333 замінити на посилання на статтю 1359. Після слова "суд" додати "бере до уваги висновок органів опіки і піклування і".

Після першого речення додати слова "Спір між батьками вирішується судом, виходячи з інтересів дітей та з врахуванням їх думки.".

Враховано

1. При вирішенні спору про дітей у випадках, передбачених статтею 1359 цього Кодексу, суд бере до уваги висновок органів опіки і піклування і враховує, хто з батьків виявляє більшу турботу та увагу до дітей, їхній вік і прихильність дитини до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання тощо. Спір між батьками вирішується судом, виходячи з інтересів дітей та з врахуванням їх думки. Висловлене дитиною бажання не є обов'язковим для суду, якщо суд визнає, що залишення дитини з тим чи іншим із батьків суперечить її інтересам.

2. Якщо суд визнає, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, дитина може бути передана її дідові, бабі, іншим родичам або іншим особам за їхньою згодою.

 

 

 

2. Якщо суд визнає, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, дитина може бути передана її дідові, бабі, іншим родичам або іншим особам за їхньою згодою.

У разі неможливості такого передання суд передає дитину органові опіки та піклування.

 

 

 

У разі неможливості такого передання суд передає дитину органові опіки та піклування.

 

909

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1360 вилучити.

Відхилено

 

Стаття 1361
Позбавлення батьківських прав

 

 

 

Стаття 1361
Позбавлення батьківських прав

1. Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, зокрема, при відмові без поважних причин взяти дитину з пологового будинку (відділення), або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на дітей своєю аморальною поведінкою, а також якщо батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

 

 

 

1. Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, зокрема, при відмові без поважних причин взяти дитину з пологового будинку (відділення), або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на дітей своєю аморальною поведінкою, а також якщо батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті спорідненості з дітьми: на одержання аліментів від повнолітніх дітей, на відшкодування шкоди і пенсійне забезпечення у зв'язку з їхньою смертю, право на успадкування майна дітей за законом.

910

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Частину 2 пункта 1 статті 1361 зробити пунктом 2.

Враховано

2. Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті спорідненості з дітьми: на одержання аліментів від повнолітніх дітей, на відшкодування шкоди і пенсійне забезпечення у зв'язку з їхньою смертю, право на успадкування майна дітей за законом.

2. Батьки, позбавлені батьківських прав, не можуть виконувати обов'язки щодо виховання і розвитку дітей.

911

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 статті 1361 зробити пунктом 3.

Враховано

3. Батьки, позбавлені батьківських прав, не можуть виконувати обов'язки щодо виховання і розвитку дітей.

3. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку щодо утримання дітей і не позбавляє останніх будь-яких інших прав, які їм належать.

912

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 3 статті 1361 зробити пунктом 4.

Враховано

4. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку щодо утримання дітей і не позбавляє останніх будь-яких інших прав, які їм належать.

4. Позбавлення батьківських прав здійснюється судом.

913

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 4 статті 1361 зробити пунктом 5.

Враховано

5. Позбавлення батьківських прав здійснюється судом.

 

914

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Додати до статті 1361 пункти 6-9 такого змісту:

Враховано

 

 

 

"6. Усиновлення дитини у випадку позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав допускається не раніше спливу одного року з дня винесення рішення суду про позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав.

 

6. Усиновлення дитини у випадку позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав допускається не раніше спливу одного року з дня винесення рішення суду про позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав.

 

 

7. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає право власності на житлове помешкання або право коритування ним. При необхідності суд може виселити з помешкання того з батьків, хто позбавлений батьківських прав або провести примусовий поділ помешкання чи його примусовий обмін.

 

7. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає право власності на житлове помешкання або право коритування ним. При необхідності суд може виселити з помешкання того з батьків, хто позбавлений батьківських прав або провести примусовий поділ помешкання чи його примусовий обмін.

 

 

8. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає майнові права, засновані на факті спорідненості з батьками і другими родичами, в тому числі право на одержання спадщини.

 

8. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає майнові права, засновані на факті спорідненості з батьками і другими родичами, в тому числі право на одержання спадщини.

 

 

9. Якщо дитина проживала з тим з батьків, який позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість її подальшого проживання в одному помешканні з цим з батьків."

 

9. Якщо дитина проживала з тим з батьків, який позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість її подальшого проживання в одному помешканні з цим з батьків.

 

915

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)
Статтю 1361 викласти в новій редакції:

"Стаття 1361
Позбавлення батьківських прав

Враховано частково

 

 

 

1. За рішенням суду матір, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони:

 

 

 

 

1) залишили без поважних причин дитину у пологовому будинку;

 

 

 

 

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

 

 

 

 

3) жорстоко поводяться з дітьми;

 

 

 

 

4) зловживають батьківськими правами;

 

 

 

 

5) є хронічними алкоголіками або наркоманами.

 

 

 

 

2. Для позбавлення батьківських прав з підстав, що передбачені в пп. 2, 4, 5 пункту 1 цієї статті, необхідне попереднє застосування до особи заходів державного чи громадського впливу.

 

 

 

 

3. Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, що передбачені в пп. 2, 4, 5 пункту 1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

 

 

 

 

4. Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх неповнолітніх дітей або декого з них."

Враховано
Зробити пунктом 10 статті 1361.

10. Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх неповнолітніх дітей або декого з них.

 

916

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою статтею 13611 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 13611
Наслідки позбавлення батьківських прав

Відхилено
Положення, викладені в пропозиції, відображені в проекті Кодексу. Роздріблення статті непотрібне.

 

 

 

1. Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті спорідненості з дітьми: на одержання аліментів від повнолітніх дітей, на відшкодування шкоди і пенсійне забезпечення у зв'язку з їхньою смертю, право на успадкування майна дітей за законом.

 

 

 

 

2. Батьки, позбавлені батьківських прав, не можуть виконувати обов'язки щодо виховання і розвитку дітей.

 

 

 

 

3. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку щодо утримання дітей і не позбавляє останніх будь-яких інших прав, які їм належать, зокрема, дитина, відносно якої батьки (або один із них) позбавлені батьківських прав, зберігає право власності на житлове помешкання або право користування житловим помешканням, а також зберігає майнові права, засновані на факті споріднення з батьками і іншими родичами, в тому числі право на одержання спадщини.

 

 

 

 

4. Усиновлення дитини у випадку позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав допускається не раніше спливу одного року з дня винесення рішення суду про позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав.

Враховано
Включити пунктом 6 до статті 1361.

 

 

 

5. Позбавлення батьківських прав здійснюється судом."

 

 

Стаття 1362
Заведення справ про позбавлення батьківських прав

917

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1362
Особи, які мають право звернутися із заявою про позбавлення батьківських прав".

Враховано

Стаття 1362
Особи, які мають право звернутися із заявою про позбавлення батьківських прав

Позивачами у справах про позбавлення батьківських прав може бути один з батьків, особи, які взяли дітей на постійне виховання з утриманням, або опікуни (піклувальники), а також організації, які відповідно до правових актів здійснюють обов'язки щодо охорони прав та інтересів неповнолітніх (органи опіки та піклування, будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати тощо).

918

Д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1362 слова "Позивачами у справах про позбавлення батьківських прав може бути" замінити словами "Із заявою про позбавлення батьківських прав може звернутися".

Враховано

Із заявою про позбавлення батьківських прав може звернутися один з батьків, особи, які взяли дітей на постійне виховання з утриманням, або опікуни (піклувальники), а також організації, які відповідно до правових актів здійснюють обов'язки щодо охорони прав та інтересів неповнолітніх (органи опіки та піклування, будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати тощо).

Позови про позбавлення батьківських прав не можуть бути вчинені щодо усиновлювачів.

 

 

 

Позови про позбавлення батьківських прав не можуть бути вчинені щодо усиновлювачів.

 

919

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)
Статтю 1362 викласти в новій редакції:

Відхилено
Пропозиції відображені в проекті Кодексу.

 

 

 

"Стаття 1362
Особи, які мають право звернутися з позовом про позбавлення батьківських прав

 

 

 

 

Позов про позбавлення батьківських прав може бути поданий одним а батьків, опікуном, піклувальником, особою, в сім'ї якої проживає дитина, лікувальним чи дитячим закладом, в якому вона перебуває, органом опіки та піклування, службами у справах малолітніх та неповнолітніх дітей".

 

 

 

920

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)
Доповнити проект новою статтею 1362
1:

"Стаття 13621
Забезпечення вимоги щодо зміни місця проживання дитини

Відхилено

 

 

 

Якщо є підстави припустити, що особа, до якої подано позов про позбавлення батьківських прав, а також той з батьків, до якого подано позов про зміну місця проживання дитини, можуть заховати дитину або заподіяти їй іншу шкоду, суд може винести увау про забезпечення позову, а також допустити рішення до негайного виконання".

 

 

Стаття 1363
Передання дитини на виховання іншим особам чи органам опіки та піклування

921

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)
Статтю 1363 викласти в новій редакції:

"Стаття 1363
Правові наслідки позбавлення батьківських прав

Відхилено
Положення пропозиції відображено в попередніх статтях.

Стаття 1363
Передання дитини на виховання іншим особам чи органам опіки та піклування

 

 

1. Особа позбавлена батьківських прав:

 

 

1. При позбавленні батьківських прав одного з батьків дитина передається на виховання іншому з батьків. Позбавляючи батьківських прав обох батьків, суд передає дитину на виховання іншим родичам за їхньою згодою або у разі неможливості передає іншим особам за їхньою згодою з урахуванням бажання дитини і думки органу опіки та піклування.

 

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання, а також втрачає права на пільги та державну допомогу у зв'язку з народженням дитини, не може бути опікуном, піклувальником та усиновлювачем дитини;

 

1. При позбавленні батьківських прав одного з батьків дитина передається на виховання іншому з батьків. Позбавляючи батьківських прав обох батьків, суд передає дитину на виховання іншим родичам за їхньою згодою або у разі неможливості передає іншим особам за їхньою згодою з урахуванням бажання дитини і думки органу опіки та піклування.

2. Якщо зазначених осіб немає, дитина передається під опіку органів опіки та піклування. У виняткових випадках залежно від конкретних обставин суд може в цьому разі допустити негайне виконання рішення.

 

2) особа, позбавлена батьківських прав, перестає вважатися законним представником дитини;

 

2. Якщо зазначених осіб немає, дитина передається під опіку органів опіки та піклування. У виняткових випадках залежно від конкретних обставин суд може в цьому разі допустити негайне виконання рішення.

 

 

3) особа, позбавлена батьківських прав, не може одержати в майбутньому тих майнових прав, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (права на аліменти від дитини, права на пенсію та відшкодування шкоди у разі права на спадкування);

 

 

 

 

4) особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини;

 

 

 

 

5) якщо дитина проживала з тим з батьків, що позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість її подальшого проживання в одному помешканні.

 

 

 

 

2. Суд може виселити того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з помешкання, у якому він проживав з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше помешкання, у яке може поселитися, або провести примусовий поділ помешкання чи його примусовий обмін.

Якщо дитина передана органові опіки та піклування або іншим особам, вона зберігає право на подальше проживання у помешканні і може у будь-який час повернутися до нього".

 

 

Стаття 1364
Побачення з дитиною батьків, позбавлених батьківських прав

922

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)
Статтю 1364 викласти в новій редакції:

"Стаття 1364
Побачення з дитиною батьків, позбавлених батьківських прав

Відхилено
Положення пропозиції відображено в попередніх статтях.

Стаття 1364
Побачення з дитиною батьків, позбавлених батьківських прав

Органи опіки та піклування можуть дозволити батькам, позбавленим батьківських прав, побачення з дитиною, з урахуванням її бажання, а також бажання того з батьків, який не позбавлений батьківських прав, або осіб, яким дитина передана на постійне виховання з утриманням, якщо такі побачення не впливають шкідливо на дитину.

 

Суд може дозволити батькам, що позбавлені батьківських прав. Побачення з дитиною з урахуванням бажання дитини, якщо такі побачення не можуть шкідливо вплинути на дитину".

 

Органи опіки та піклування можуть дозволити батькам, позбавленим батьківських прав, побачення з дитиною, з урахуванням її бажання, а також бажання того з батьків, який не позбавлений батьківських прав, або осіб, яким дитина передана на постійне виховання з утриманням, якщо такі побачення не впливають шкідливо на дитину.

Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржене до суду особами, зазначеними в частині першій цієї статті.

 

 

 

Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржене до суду особами, зазначеними в частині першій цієї статті.

Стаття 1365
Поновлення в батьківських правах

923

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)
Назву статті 1365 та пункти 1, 2, 3, викласти в такій редакції:

"
Стаття 1365
Поновлення батьківських прав

Відхилено
Положення пропозиції відображено в проекті Кодексу.

Стаття 1365
Поновлення в батьківських правах

1. Поновлення в батьківських правах провадиться судом за позовом особи, позбавленої батьківських прав, якщо це відповідає інтересам дітей.

 

1. За позовом особи, що позбавлена батьківських прав, суд може поновити її батьківські права.

 

1. Поновлення в батьківських правах провадиться судом за позовом особи, позбавленої батьківських прав, якщо це відповідає інтересам дітей.

2. Поновлення в батьківських правах неможливе, якщо діти усиновлені й усиновлення не скасоване чи не визнане недійсним.

 

2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо діти усиновлені і якщо усиновлення не скасоване чи не визнане недійсним.

 

2. Поновлення в батьківських правах неможливе, якщо діти усиновлені й усиновлення не скасоване чи не визнане недійсним.

3. При вирішенні питання про поновлення в батьківських правах суд вимагає письмового висновку органу опіки та піклування, враховує думку дитини, іншого з батьків, якщо він не позбавлений батьківських прав, або особи, якій дитина передана на постійне виховання з утриманням.

 

3. При вирішенні справи, суд враховує думку того з батьків або іншої особи, з ким проживає дитина".

 

3. При вирішенні питання про поновлення в батьківських правах суд вимагає письмового висновку органу опіки та піклування, враховує думку дитини, іншого з батьків, якщо він не позбавлений батьківських прав, або особи, якій дитина передана на постійне виховання з утриманням.

Суд перевіряє, наскільки змінилися обставини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, і враховує поведінку та спосіб життя особи, позбавленої батьківських прав.

 

 

 

Суд перевіряє, наскільки змінилися обставини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, і враховує поведінку та спосіб життя особи, позбавленої батьківських прав.

4. Повторне звернення із заявою про поновлення в батьківських правах можливе не раніше ніж через рік після відмови в позові.

 

 

 

4. Повторне звернення із заявою про поновлення в батьківських правах можливе не раніше ніж через рік після відмови в позові.

5. Поновлення в батьківських правах допускається лише до досягнення дитиною повноліття.

 

 

 

5. Поновлення в батьківських правах допускається лише до досягнення дитиною повноліття.

Стаття 1366
Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

 

 

 

Стаття 1366
Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

1. Суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передання її на опікування органів опіки та піклування, не позбавляючи батьків батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

924

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1366 після слів "опіки та піклування" додати "або іншим родичам".

Враховано

1. Суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передання її на опікування органів опіки та піклування або іншим родичам, не позбавляючи батьків батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

 

925

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Пункт 1 статті 1366 викласти в новій редакції:

"1. Суд може постановити рішення про відібрання малолітньої дитини від одного з батьків (чи обидвох батьків) і придбання її другому з батьків, дідові, бабі, іншим родичам або органові опіки та піклування, не позбавляючи батьків батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я та морального виховання".

Відхилено
Положення пропозиції відображено в проекті Кодексу.

 

2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування має право прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні у яких вона фактично перебуває. У цих випадках орган опіки та піклування зобов'язаний у семиденний строк після прийняття рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини.

 

 

 

2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування має право прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні у яких вона фактично перебуває. У цих випадках орган опіки та піклування зобов'язаний у семиденний строк після прийняття рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини.

3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

 

 

 

3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

4. При задоволенні позову про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав суд обов'язково вирішує питання про стягнення з батьків коштів на утримання дітей.

 

 

 

4. При задоволенні позову про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав суд обов'язково вирішує питання про стягнення з батьків коштів на утримання дітей.

 

926

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Доповнити Проект статтею 13661:

"Стаття 13661 Врахування судом думки дитини при вирішенні спорів щодо неї

Відхилено
Положення пропозиції відображено в проекті Кодексу.

 

 

 

1. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути заслухана судом при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, а також місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

 

 

 

 

2. Думка дитини щодо її виховання та місця проживання має бути врахована судом при постановленні рішення.

 

 

 

 

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси".

 

 

Стаття 1367
Участь органів опіки та піклування у розгляді спорів,
пов'язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання

 

 

 

Стаття 1367
Участь органів опіки та піклування у розгляді спорів,
пов'язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання

1. При розгляді судом спорів, пов'язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання, незалежно від того, ким учинений позов, до участі у справі має бути залучений орган опіки та піклування.

 

 

 

1. При розгляді судом спорів, пов'язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання, незалежно від того, ким учинений позов, до участі у справі має бути залучений орган опіки та піклування.

2. Орган опіки та піклування повинен провести обстеження умов життя дитини та осіб, що бажають взяти її на виховання, і надати суду акт обстеження та свій висновок по суті спору.

927

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1367 після слів "умов життя дитини" додати слово ", батьків".

Враховано

2. Орган опіки та піклування повинен провести обстеження умов життя дитини, батьків та осіб, що бажають взяти її на виховання, і надати суду акт обстеження та свій висновок по суті спору.

 

928

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)

Статтю 1367 викласти в новій редакції:

"Стаття 1367
Участь органів опіки і піклування у розгляді спорів щодо дітей

Відхилено
Положення цієї пропозиції відображено в проекті Кодексу через врахування попередніх пропозицій та змісту сттаті.

 

 

 

1. При розгляді судом спору щодо дітей (щодо їх виховання, місця проживання, позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, відібрання) незалежно від того, ким учинено позов, до участі у справі має бути залучений органі опіки та піклування.

 

 

 

 

Пунктом 2 нової статті дати пункт 2 Проекту додавши після слова "дитини" слово "батьків".

 

 

 

929

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)
Доповнити Проект статтею 1367
1:

"Стаття 13671
Обов'язок дітей піклуватися про своїх батьків

Враховано частково
Існують загальні правила проекту Кодексу, де вказані положення врегульовано.

 

 

 

1. Діти зобов'язані піклуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу.

Пункт 1 статті перенести до статті 1271, зробивши його пунктом 4.

 

 

 

2. Діти мають право звертатися за захистом прав та інтересів непрацездатних батьків.

 

 

 

 

3. Якщо повнолітня дитина не піклується про своїх непрацездатних батьків, які потребують допомоги, з неї можуть бути присуджені кошти на покриття витрат, викликаних її поданням.

 

 

 

 

4. Залишення повнолітньою особою своїх непрацездатних батьків у безпорадному стані може мати наслідок, передбачений в пункті 5 статті 1464 цього Кодексу".

 

 

Глава 91
Права батьків і дітей на майно

 

 

 

Глава 91
Права батьків і дітей на майно

Стаття 1368
Роздільність майна батьків і дітей

 

 

 

Стаття 1368
Роздільність майна батьків і дітей

За життя батьків діти не мають права на їхнє майно, як і батьки не мають права на майно дітей.

 

 

 

За життя батьків діти не мають права на їхнє майно, як і батьки не мають права на майно дітей.

Стаття 1369
Право спільної власності батьків і дітей

 

 

 

Стаття 1369
Право спільної власності батьків і дітей

Майно може належати батькам і дітям за правом спільної власності: спільної часткової або у випадках, коли майно набуте в результаті спільної праці батьків і дітей, якщо діти досягли 14 років, - спільної сумісної, якщо інше не обумовлено письмовою угодою між ними.

930

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1369 слова "якщо діти досягли 14 років" вилучити.

Враховано

Майно може належати батькам і дітям за правом спільної власності: спільної часткової або у випадках, коли майно набуте в результаті спільної праці батьків і дітей - спільної сумісної, якщо інше не обумовлено письмовою угодою між ними.

Стаття 1370
Управління майном дітей

 

 

 

Стаття 1370
Управління майном дітей

1. Якщо у неповнолітнього є майно, батьки управляють ним без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування.

 

 

 

1. Якщо у неповнолітнього є майно, батьки управляють ним без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування.

2. Дохід від майна неповнолітнього в першу чергу має бути використаний на його утримання та виховання.

 

 

 

2. Дохід від майна неповнолітнього в першу чергу має бути використаний на його утримання та виховання.

3. Батьки за спільною згодою разом вирішують питання управління майном дитини. Спори, що виникають між батьками про майно малолітніх і неповнолітніх дітей, вирішуються органами опіки та піклування.

 

 

 

3. Батьки за спільною згодою разом вирішують питання управління майном дитини. Спори, що виникають між батьками про майно малолітніх і неповнолітніх дітей, вирішуються органами опіки та піклування.

У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.

 

 

 

У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.

4. Взаємна згода батьків при вирішенні питань відчуження майна дітей або передання його у володіння і користування третім особам передбачається.

 

 

 

4. Взаємна згода батьків при вирішенні питань відчуження майна дітей або передання його у володіння і користування третім особам передбачається.

При вчиненні правочинів щодо майна дітей одним з батьків вважається, що він діє зі згоди іншого з батьків. Інший з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного одним з батьків без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

 

 

 

При вчиненні правочинів щодо майна дітей одним з батьків вважається, що він діє зі згоди іншого з батьків. Інший з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного одним з батьків без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

5. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли.

 

 

 

5. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли.

6. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном неповнолітнього має наслідком відповідальність згідно із законом і правовими актами.

 

 

 

6. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном неповнолітнього має наслідком відповідальність згідно із законом і правовими актами.

Глава 92
Аліментні обов'язки батьків і дітей

 

 

 

Глава 92
Аліментні обов'язки батьків і дітей

Стаття 1371
Обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей

931

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1371 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1371
Обов'язок батьків утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх дітей
".

Враховано

Стаття 1371
Обов'язок батьків утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх дітей

1. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

932

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1371 після слова "своїх" додати слова "малолітніх і неповнолітніх".

Враховано

1. Батьки зобов'язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

2. Одруження дітей до досягнення повноліття не звільняє батьків від аліментного обов'язку щодо них.

 

 

 

2. Одруження дітей до досягнення повноліття не звільняє батьків від аліментного обов'язку щодо них.

Стаття 1372
Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

933

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1372 виключити.

Відхилено

Стаття 1372
Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

 

 

 

Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Стаття 1373
Аліменти, що стягуються з батьків на неповнолітніх дітей

934

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1373 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1373
Розмір аліментів, що стягуються з батьків
".

Враховано

Стаття 1373
Розмір аліментів, що стягуються з батьків

1. Аліменти на неповнолітніх дітей з їхніх батьків стягуються у розмірі: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків.

935

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1373 слова "на неповнолітніх дітей" замінити словами "малолітнім, неповнолітнім дітям".

Враховано

1. Аліменти малолітнім, неповнолітнім дітям з їхніх батьків стягуються у розмірі: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків.

Розмір аліментів не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів платника і більшим десяти неоподатковуваних мінімумів доходів на кожну дитину.

 

 

 

Розмір аліментів не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів платника і більшим десяти неоподатковуваних мінімумів доходів на кожну дитину.

2. Розмір цих часток і мінімальний розмір аліментів, передбачений в п. 1 цієї статті, можуть бути зменшені судом, якщо:

936

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1373 слово "цих" вилучити.

Враховано

2. Розмір часток і мінімальний розмір аліментів, передбачений в п. 1 цієї статті, можуть бути зменшені судом, якщо:

1) той із батьків, з якого стягуються аліменти, є інвалідом першої чи другої групи;

 

 

 

1) той із батьків, з якого стягуються аліменти, є інвалідом першої чи другої групи;

2) у того з батьків, що зобов'язаний платити аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у встановленому цією статтею розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, які одержують аліменти;

 

 

 

2) у того з батьків, що зобов'язаний платити аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у встановленому цією статтею розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, які одержують аліменти;

3) дитина працює і має заробіток або має дохід від майна, достатній для забезпечення її життя і нормального розвитку;

 

 

 

3) дитина працює і має заробіток або має дохід від майна, достатній для забезпечення її життя і нормального розвитку;

4) існують інші поважні причини, що заслуговують на увагу.

937

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В підпункті 4) пункта 2 статті 1373 Слово "існують" замінити словом "є".

Враховано

4) є інші поважні причини, що заслуговують на увагу.

 

938

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1373 новим пунктом 3 в такій редакції:

"3. За заявою того з батьків, що сплачує аліменти суд може присудити з нього аліменти у більшому розмірі, ніж встановлено у пункті 1 цієї статті. Таку заяву батько може відкликати у будь-який час. У цьому разі аліменти будуть стягуватись надалі.".

Враховано

3. За заявою того з батьків, що сплачує аліменти суд може присудити з нього аліменти у більшому розмірі, ніж встановлено у пункті 1 цієї статті. Таку заяву батько може відкликати у будь-який час. У цьому разі аліменти будуть стягуватись надалі.

Стаття 1374
Звільнення батьків від сплати аліментів неповнолітнім дітям

 

 

 

Стаття 1374
Звільнення батьків від сплати аліментів неповнолітнім дітям

Суд може звільнити батьків від сплати аліментів, якщо:

 

 

 

Суд може звільнити батьків від сплати аліментів, якщо:

1) дитина перебуває на повному утриманні навчально-виховних, медичних, соціальних та інших закладів і не потребує додаткових коштів для забезпечення свого життя і розвитку;

 

 

 

1) дитина перебуває на повному утриманні навчально-виховних, медичних, соціальних та інших закладів і не потребує додаткових коштів для забезпечення свого життя і розвитку;

2) якщо дитина працює і має заробіток (дохід), достатній для забезпечення свого нормального розвитку, а заробіток (дохід) батька, який сплачує аліменти, незначний.

 

 

 

2) якщо дитина працює і має заробіток (дохід), достатній для забезпечення свого нормального розвитку, а заробіток (дохід) батька, який сплачує аліменти, незначний.

Стаття 1375
Визначення розміру аліментів у разі присудження їх
за кількома рішеннями суду або постановами судді

 

 

 

Стаття 1375
Визначення розміру аліментів у разі присудження їх
за кількома рішеннями суду або постановами судді

1. Якщо одному із батьків присуджені аліменти за кількома рішеннями суду або постановами судді, що перевищують у цілому розмір аліментів, передбачений у статті 1346 цього Кодексу, платник аліментів може вчинити позов до кожної особи, на користь якої відбулися рішення суду або постанова судді про стягнення аліментів, про відповідне зниження розміру аліментів.

939

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1375 слово "одному" замінити словами "з одного".

Враховано

1. Якщо з одного із батьків присуджені аліменти за кількома рішеннями суду або постановами судді, що перевищують у цілому розмір аліментів, передбачений у статті 1346 цього Кодексу, платник аліментів може вчинити позов до кожної особи, на користь якої відбулися рішення суду або постанова судді про стягнення аліментів, про відповідне зниження розміру аліментів.

2. Суд визначає новий розмір аліментів за цим позовом у відповідній частці, що припадає на кожного з дітей.

 

 

 

2. Суд визначає новий розмір аліментів за цим позовом у відповідній частці, що припадає на кожного з дітей.

Стаття 1376
Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі

940

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1376 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1376
Стягнення аліментів малолітнім і неповнолітнім дітям у твердій грошовій сумі
".

Враховано

Стаття 1376
Стягнення аліментів малолітнім і неповнолітнім дітям у твердій грошовій сумі

1. У тих випадках, коли той з батьків, який зобов'язаний сплачувати аліменти, має нерегулярний, змінний заробіток (дохід) або коли частину заробітку (доходу) він одержує в натурі, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів у частці до заробітку (доходу) неможливе або ускладнене, аліменти на прохання особи, яка їх вимагає, можуть бути визначені у твердій грошовій сумі, що має сплачуватися щомісяця.

941

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1377 слова "на прохання" замінити словами "за заявою"; після слова "вимагає" додати "а також платника аліментів".

Враховано

1. У тих випадках, коли той з батьків, який зобов'язаний сплачувати аліменти, має нерегулярний, змінний заробіток (дохід) або коли частину заробітку (доходу) він одержує в натурі, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів у частці до заробітку (доходу) неможливе або ускладнене, аліменти за заявою особи, яка їх вимагає а також платника аліментів, можуть бути визначені у твердій грошовій сумі, що має сплачуватися щомісяця.

У цих випадках розмір аліментів визначається виходячи з припущеного заробітку (доходу) батьків з урахуванням того заробітку (доходу), який платник аліментів одержав за минулий рік.

 

 

 

У цих випадках розмір аліментів визначається виходячи з припущеного заробітку (доходу) батьків з урахуванням того заробітку (доходу), який платник аліментів одержав за минулий рік.

Якщо річна сума заробітку (доходу) була більшою за заробіток (дохід), який, за припущенням суду, платник міг одержати, одержувач аліментів має право на відповідну доплату. Якщо ж ця сума виявиться меншою, платник аліментів не має права на зворотні виплати.

 

 

 

Якщо річна сума заробітку (доходу) була більшою за заробіток (дохід), який, за припущенням суду, платник міг одержати, одержувач аліментів має право на відповідну доплату. Якщо ж ця сума виявиться меншою, платник аліментів не має права на зворотні виплати.

2. У такому самому порядку на прохання стягувача визначається розмір аліментів, якщо діти перебувають на утриманні кожного з батьків, які проживають окремо, і один з батьків є менш забезпеченим. За відсутності такого прохання стягнення аліментів провадиться у частці до заробітку (доходу).

 

 

 

2. У такому самому порядку на прохання стягувача визначається розмір аліментів, якщо діти перебувають на утриманні кожного з батьків, які проживають окремо, і один з батьків є менш забезпеченим. За відсутності такого прохання стягнення аліментів провадиться у частці до заробітку (доходу).

Стаття 1377
Обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на утримання дитини

 

 

 

Стаття 1377
Обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на утримання дитини

1. Батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на утримання дитини, спричинені винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо).

942

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1377 слова "спричинені винятковими обставинами" замінити словами "зумовлених поважними причинами".

Враховано

1. Батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на утримання дитини, зумовлених поважними причинами (тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо).

Додаткові витрати можуть мати разовий характер чи характер періодичних платежів на певний строк, визначений судом.

 

 

 

Додаткові витрати можуть мати разовий характер чи характер періодичних платежів на певний строк, визначений судом.

2. Розмір додаткових витрат визначається у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального та сімейного становища батьків.

 

 

 

2. Розмір додаткових витрат визначається у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального та сімейного становища батьків.

Стаття 1378
Утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади

943

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1378 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1378
Утримання дітей, влаштованих в державні або в громадські дитячі заклади
".

Враховано

Стаття 1378
Утримання дітей, влаштованих в державні або в громадські дитячі заклади

1. Витрати на утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади, можуть бути стягнені з їхніх батьків, зобов'язаних оплачувати перебування дітей у цих закладах, у розмірах, встановлених у статті 1373 цього Кодексу.

 

 

 

1. Витрати на утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади, можуть бути стягнені з їхніх батьків, зобов'язаних оплачувати перебування дітей у цих закладах, у розмірах, встановлених у статті 1373 цього Кодексу.

2. Кошти на утримання дітей стягуються з кожного із батьків, якщо вони не звільнені за законом від внесення плати на утримання дітей.

 

 

 

2. Кошти на утримання дітей стягуються з кожного із батьків, якщо вони не звільнені за законом від внесення плати на утримання дітей.

Стягнення аліментів, присуджених раніше одному з батьків, опікуну (піклувальникові), у цих випадках припиняється.

 

 

 

Стягнення аліментів, присуджених раніше одному з батьків, опікуну (піклувальникові), у цих випадках припиняється.

3. Кошти, зазначені у п. 1 цієї статті, для дітей, влаштованих у дитячі заклади, перераховуються на особисті рахунки цих дітей в ощадні банки, якщо зазначені суми перевищують витрати на їх утримання.

944

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 3 статті 1378 викласти її в такій редакції:

"3. Якщо дитина перебуває у державному, громадському дошкільному, шкільному або соціальному дитячому закладі, аліменти, які присуджені їй з батьків, зараховуються на спеціальний особовий рахунок дитини у банківській (кредитній) установі.".

Враховано

3. Якщо дитина перебуває у державному, громадському дошкільному, шкільному або соціальному дитячому закладі, аліменти, які присуджені їй з батьків, зараховуються на спеціальний особовий рахунок дитини у банківській (кредитній) установі.

Стаття 1379
Час, з якого присуджуються аліменти на неповнолітніх дітей

945

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1379 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1379
Час, з якого присуджуються аліменти малолітнім, неповнолітнім дітям
".

Враховано

Стаття 1379
Час, з якого присуджуються аліменти малолітнім, неповнолітнім дітям

1. Аліменти на користь неповнолітніх дітей присуджуються з дня подання заяви до суду.

946

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1379 після слів "на користь" додати слово "малолітніх, і".

Враховано

1. Аліменти на користь малолітніх, і неповнолітніх дітей присуджуються з дня подання заяви до суду.

2. Аліменти за минулий час можуть бути стягнені, якщо позивач подасть суду докази, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати. У цьому разі з урахуванням обставин справи суд може присудити аліменти, але не більше як за три роки.

 

 

 

2. Аліменти за минулий час можуть бути стягнені, якщо позивач подасть суду докази, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати. У цьому разі з урахуванням обставин справи суд може присудити аліменти, але не більше як за три роки.

Стаття 1380
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей

 

 

 

Стаття 1380
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей

1. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, якщо вони є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

 

 

 

1. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, якщо вони є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

2. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх працездатних дітей до досягнення ними двадцятитрьохрічного віку, якщо вони у зв'язку з продовженням навчання потребують матеріальної допомоги. За час перерви у навчанні (академічна відпустка, відпустка по вагітності, пологах та доглядом за дитиною, військова служба тощо) аліменти з батьків не стягуються.

947

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1380 після слів "матеріальної допомоги" додати слова "і якщо батьки спроможні їм цю допомогу надати".

Враховано

2. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх працездатних дітей до досягнення ними двадцятитрьохрічного віку, якщо вони у зв'язку з продовженням навчання потребують матеріальної допомоги і якщо батьки спроможні їм цю допомогу надати. За час перерви у навчанні (академічна відпустка, відпустка по вагітності, пологах та доглядом за дитиною, військова служба тощо) аліменти з батьків не стягуються.

Стаття 1381
Розмір аліментів на повнолітніх дітей

948

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1381 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1381
Розмір аліментів повнолітнім дітям
".

Враховано

Стаття 1381
Розмір аліментів повнолітнім дітям

1. Аліменти з батьків на користь повнолітніх дітей (стаття 1380 цього Кодексу) визначаються відповідно до матеріального і сімейного становища особи, з якої стягуються аліменти, та особи, що одержує їх.

 

 

 

1. Аліменти з батьків на користь повнолітніх дітей (стаття 1380 цього Кодексу) визначаються відповідно до матеріального і сімейного становища особи, з якої стягуються аліменти, та особи, що одержує їх.

2. Розмір аліментів встановлюється у частці до заробітку (доходу) платника аліментів і не може перевищувати: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків, але не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину.

 

 

 

2. Розмір аліментів встановлюється у частці до заробітку (доходу) платника аліментів і не може перевищувати: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків, але не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину.

Стаття 1382
Обов'язок дітей щодо утримання батьків

949

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1382 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1382
Обов'язок дітей утримувати батьків
".

Враховано

Стаття 1382
Обов'язок дітей утримувати батьків

1. Повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, і піклуватися про них.

950

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1382 слова ", і піклуватися про них" вилучити.

Враховано

1. Повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги.

2. Повнолітні діти зобов'язані також брати участь у витратах, спричинених винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками тощо).

951

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1382 слова "спричинених винятковими обставинами" замінити на "зумовлених поважними причинами".

Враховано

2. Повнолітні діти зобов'язані також брати участь у витратах, зумовлених поважними причинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками тощо).

3. Влаштування батьків у заклади для осіб похилого віку не звільняє їхніх повнолітніх дітей від обов'язку щодо їх утримання.

952

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 3 статті 1382 слово "їхніх" вилучити.

Враховано

3. Влаштування батьків у заклади для осіб похилого віку не звільняє повнолітніх дітей від обов'язку щодо їх утримання.

4. Діти можуть бути звільнені від обов'язку щодо утримання своїх батьків і стягнення витрат, спричинених винятковими обставинами, якщо судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків.

953

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 4 статті 1382 слова "спричинених винятковими обставинами " замінити на "зумовлених поважними причинами", слова "щодо утримання" замінити на "утримувати".

Враховано

4. Діти можуть бути звільнені від обов'язку утримувати своїх батьків і стягнення витрат, зумовлених поважними причинами, якщо судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків.

Стаття 1383
Розмір аліментів на батьків

954

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1383 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1383
Розмір аліментів батькам
".

Враховано

Стаття 1383
Розмір аліментів батькам

1. Аліменти на батьків стягуються з повнолітніх дітей у частці до заробітку (доходу) відповідно до матеріального і сімейного становища кожного з дітей і батьків та з урахуванням можливості батьків одержувати аліменти одне від одного. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню з повнолітніх дітей, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.

 

 

 

1. Аліменти на батьків стягуються з повнолітніх дітей у частці до заробітку (доходу) відповідно до матеріального і сімейного становища кожного з дітей і батьків та з урахуванням можливості батьків одержувати аліменти одне від одного. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню з повнолітніх дітей, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.

2. Якщо той з дітей, до кого вчинено позов про стягнення аліментів, не працює у зв'язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин, аліменти визначаються із середньої заробітної плати у даній місцевості.

 

 

 

2. Якщо той з дітей, до кого вчинено позов про стягнення аліментів, не працює у зв'язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин, аліменти визначаються із середньої заробітної плати у даній місцевості.

3. У разі якщо батьки мають кілька дітей, а позов вчинено до одного або кількох із них, суд при визначенні розміру аліментів повинен враховувати обов'язок і інших повнолітніх дітей утримувати батьків.

 

 

 

3. У разі якщо батьки мають кілька дітей, а позов вчинено до одного або кількох із них, суд при визначенні розміру аліментів повинен враховувати обов'язок і інших повнолітніх дітей утримувати батьків.

Стаття 1384
Зміна розміру аліментів на повнолітніх дітей і батьків

955

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1384 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1384
Зміна розміру аліментів повнолітнім дітям і батькам
".

Враховано

Стаття 1384
Зміна розміру аліментів повнолітнім дітям і батькам

Визначений судом розмір аліментів може бути зменшений або збільшений судом за заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного становища будь-кого з них.

 

 

 

Визначений судом розмір аліментів може бути зменшений або збільшений судом за заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного становища будь-кого з них.

Стаття 1385
Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при стягненні аліментів

 

 

 

Стаття 1385
Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при стягненні аліментів

Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при відрахуванні або стягненні аліментів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при відрахуванні або стягненні аліментів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1386
Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей за постановою судді

956

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У назві та тексті статті 1386 слова "на неповнолітніх дітей" замінити на "малолітнім, неповнолітнім дітям".

Враховано

Стаття 1386
Стягнення аліментів малолітнім, неповнолітнім дітям за постановою судді

1. Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, коли немає спору, здійснюється за постановою судді без заведення цивільної справи.

 

 

 

1. Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, коли немає спору, здійснюється за постановою судді без заведення цивільної справи.

Якщо до заяви про стягнення аліментів не додано письмової згоди особи, яка зобов'язана платити аліменти, суддя не пізніше наступного дня після одержання заяви повідомляє її про цю заяву і пропонує протягом десяти днів, якщо вона і заявник живуть в одному районі (місті), а в інших випадках - протягом двадцяти днів повідомити про свою згоду на стягнення аліментів або подати заперечення. Незалежно від того, чи надійде згода особи, що зобов'язана платити аліменти, в зазначений строк, суддя не пізніше наступного дня після закінчення строку виносить постанову про стягнення аліментів.

 

 

 

Якщо до заяви про стягнення аліментів не додано письмової згоди особи, яка зобов'язана платити аліменти, суддя не пізніше наступного дня після одержання заяви повідомляє її про цю заяву і пропонує протягом десяти днів, якщо вона і заявник живуть в одному районі (місті), а в інших випадках - протягом двадцяти днів повідомити про свою згоду на стягнення аліментів або подати заперечення. Незалежно від того, чи надійде згода особи, що зобов'язана платити аліменти, в зазначений строк, суддя не пізніше наступного дня після закінчення строку виносить постанову про стягнення аліментів.

2. У разі незгоди з цією постановою особа, що зобов'язана платити аліменти, а також інші заінтересовані особи, мають право подати про це заяву до суду. У цьому разі суддя скасовує постанову і заява про стягнення аліментів розглядається в порядку позовного провадження.

 

 

 

2. У разі незгоди з цією постановою особа, що зобов'язана платити аліменти, а також інші заінтересовані особи, мають право подати про це заяву до суду. У цьому разі суддя скасовує постанову і заява про стягнення аліментів розглядається в порядку позовного провадження.

Стаття 1387
Порядок сплати або стягнення аліментів

957

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1387
Добровільна сплата аліментів
".

Враховано

Стаття 1387
Добровільна сплата аліментів

1. Аліменти сплачуються добровільно особою, яка зобов'язана платити аліменти, особисто або через відповідний орган за місцем її роботи, одержання пенсії, стипендії тощо.

958

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 статті 1387 викласти її в такій редакції:

"1. Аліменти можуть сплачуватись особою добровільно".

Враховано

1. Аліменти можуть сплачуватись особою добровільно.

 

959

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю новим пунктом 2 статті 1387 і викласти його в такій редакції:

"2. Особа має право подати за місцем праці, одержання пенсії, стипендії заяву про стягнення з неї аліментів у визначеній нею сумі.".

Враховано

2. Особа має право подати за місцем праці, одержання пенсії, стипендії заяву про стягнення з неї аліментів у визначеній нею сумі.

2. Власник або уповноважений ним орган щомісяця відраховує аліменти із заробітної плати (пенсії, стипендії, допомоги тощо) платника аліментів на підставі його письмової заяви і виплачує або переказує їх особі, зазначеній у заяві.

960

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 статті 1387 зробити пунктом 3.

Враховано

3. Власник або уповноважений ним орган щомісяця відраховує аліменти із заробітної плати (пенсії, стипендії, допомоги тощо) платника аліментів на підставі його письмової заяви і виплачує або переказує їх особі, зазначеній у заяві.

При переході особи, з якої відраховуються за заявою аліменти, на іншу роботу або при зміні нею місця проживання про це повідомляється одержувач аліментів, а відрахування аліментів провадиться на підставі нової поданої платником аліментів заяви за новим місцем роботи, одержання пенсії, стипендії.

 

 

 

При переході особи, з якої відраховуються за заявою аліменти, на іншу роботу або при зміні нею місця проживання про це повідомляється одержувач аліментів, а відрахування аліментів провадиться на підставі нової поданої платником аліментів заяви за новим місцем роботи, одержання пенсії, стипендії.

3. Відрахування аліментів на підставі заяви може провадитися і тоді, коли загальна сума, що підлягає відрахуванню згідно із заявою і виконавчими документами, перевищує половину належних боржникові заробітної плати і прирівняних до неї платежів та виплат, а також коли з боржника стягуються за судовим рішенням аліменти на дітей від іншої матері.

961

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 3 зробити пунктом 4.

Враховано

4. Відрахування аліментів на підставі заяви може провадитися і тоді, коли загальна сума, що підлягає відрахуванню згідно із заявою і виконавчими документами, перевищує половину належних боржникові заробітної плати і прирівняних до неї платежів та виплат, а також коли з боржника стягуються за судовим рішенням аліменти на дітей від іншої матері.

4. Добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача аліментів у будь-який час звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів.

962

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 4 зробити пунктом 5.

Враховано

5. Добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача аліментів у будь-який час звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів.

Стаття 1388
Сплата аліментів при виїзді за кордон

963

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1388
Сплата аліментів дітям при виїзді за кордон
".

Враховано

Стаття 1388
Сплата аліментів дітям при виїзді за кордон

1. При виїзді особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна має угоди про правову допомогу, сплата аліментів провадиться згідно із зазначеними угодами.

964

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1388 слова "угоди" та "угодами" замінити словами "договори" та "договорами" відповідно;
після
слів "сплата аліментів" додати "малолітнім, неповнолітнім дітям".

Враховано

1. При виїзді особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна має договори про правову допомогу, сплата аліментів малолітнім, неповнолітнім дітям провадиться згідно із зазначеними договорами.

2. При виїзді особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти неповнолітнім дітям, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна не має угод про правову допомогу, стягнення аліментів за заявою їх платника або одержувача провадиться до виїзду зазначеної особи за весь період до досягнення дитиною повноліття, виходячи із заробітної плати (доходу) цієї особи за останній місяць роботи на момент виїзду або ж п'ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів на час проведення розрахунків.

965

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 2 статті 1388 слово "угод" замінити словом "договорів";
після
слів "сплачувати аліменти" додати "малолітнім і".

Враховано

2. При виїзді особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти малолітнім і неповнолітнім дітям, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна не має договорів про правову допомогу, стягнення аліментів за заявою їх платника або одержувача провадиться до виїзду зазначеної особи за весь період до досягнення дитиною повноліття, виходячи із заробітної плати (доходу) цієї особи за останній місяць роботи на момент виїзду або ж п'ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів на час проведення розрахунків.

3. При виїзді за кордон особи, яка має аліментні обов'язки перед повнолітніми дітьми та іншими особами, аліменти сплачуються наперед за час, визначений платником і одержувачем аліментів, а в разі спору цей час визначається судом.

966

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 3 статті 1388 після слів "за кордон" додати слова "на постійне проживання", слова "за час, визначений" замінити словами "в розмірі, визначеному", після слів "спору цей" слово "час" замінити словом "розмір".

Враховано

3. При виїзді за кордон на постійне проживання особи, яка має аліментні обов'язки перед повнолітніми дітьми та іншими особами, аліменти сплачуються наперед в розмірі, визначеному платником і одержувачем аліментів, а в разі спору цей розмір визначається судом.

 

967

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1388 новим пунктом 4 такого змісту:

"4. При виїзді особи, яка зобов'язана утримувати малолітніх, неповнолітніх дітей за кордон на тимчасове проживання, розмір аліментів, які вона має наперед сплатити, визначається за погодженням з тим, з ким проживають діти.".

Враховано

4. При виїзді особи, яка зобов'язана утримувати малолітніх, неповнолітніх дітей за кордон на тимчасове проживання, розмір аліментів, які вона має наперед сплатити, визначається за погодженням з тим, з ким проживають діти.

Стаття 1389
Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами

 

 

 

Стаття 1389
Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами

1. Заборгованість за аліментами, які сплачуються добровільно, може бути відрахована за заявою боржника (за місцем роботи, одержання пенсії, стипендії тощо) або стягнута судом.

 

 

 

1. Заборгованість за аліментами, які сплачуються добровільно, може бути відрахована за заявою боржника (за місцем роботи, одержання пенсії, стипендії тощо) або стягнута судом.

2. Стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не більш як за трирічний строк, що передував пред'явленню виконавчого листа до стягнення.

 

 

 

2. Стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не більш як за трирічний строк, що передував пред'явленню виконавчого листа до стягнення.

3. У тих випадках, коли за виконавчим листом, пред'явленим до стягнення, відрахування аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком платника аліментів, стягнення аліментів має провадитися за увесь минулий період.

 

 

 

3. У тих випадках, коли за виконавчим листом, пред'явленим до стягнення, відрахування аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком платника аліментів, стягнення аліментів має провадитися за увесь минулий період.

4. Стягнення заборгованості провадиться незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадках, передбачених статтею 1380 цього Кодексу, - 23 років.

 

 

 

4. Стягнення заборгованості провадиться незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадках, передбачених статтею 1380 цього Кодексу, - 23 років.

Стаття 1390
Визначення розміру заборгованості за аліментами

 

 

 

Стаття 1390
Визначення розміру заборгованості за аліментами

Заборгованість за аліментами визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного платником аліментів за час, протягом якого не провадилося стягнення. Якщо платник аліментів у цей період не працював або якщо не будуть пред'явлені документи, які підтверджували б його заробіток (дохід), заборгованість визначається виходячи із заробітку (доходу), одержуваного на час стягнення заборгованості. Якщо відповідач і на час визначення заборгованості не працює, обчислення заборгованості провадиться виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.

 

 

 

Заборгованість за аліментами визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного платником аліментів за час, протягом якого не провадилося стягнення. Якщо платник аліментів у цей період не працював або якщо не будуть пред'явлені документи, які підтверджували б його заробіток (дохід), заборгованість визначається виходячи із заробітку (доходу), одержуваного на час стягнення заборгованості. Якщо відповідач і на час визначення заборгованості не працює, обчислення заборгованості провадиться виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється судовим виконавцем, а в разі спору - визначається судом.

 

 

 

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється судовим виконавцем, а в разі спору - визначається судом.

Стаття 1391
Відповідальність за прострочення сплати аліментів

 

 

 

Стаття 1391
Відповідальність за прострочення сплати аліментів

1. При виникненні заборгованості з вини особи, що зобов'язана сплачувати аліменти за постановою або рішенням суду, вона сплачує стягувачеві аліментів неустойку в розмірі одного процента від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

 

 

 

1. При виникненні заборгованості з вини особи, що зобов'язана сплачувати аліменти за постановою або рішенням суду, вона сплачує стягувачеві аліментів неустойку в розмірі одного процента від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

2. Суд може врахувати майнове становище платника аліментів і зменшити розмір неустойки або звільнити платника аліментів від її сплати.

 

 

 

2. Суд може врахувати майнове становище платника аліментів і зменшити розмір неустойки або звільнити платника аліментів від її сплати.

Стаття 1392
Повне або часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами

 

 

 

Стаття 1392
Повне або часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами

1. Суд може за позовом платника аліментів звільнити його повністю або частково від заборгованості за аліментами, якщо несплата аліментів виникла через хворобу або з інших поважних причин, або якщо його матеріальне та сімейне становище не дає в даний час можливості сплатити заборгованість.

 

 

 

1. Суд може за позовом платника аліментів звільнити його повністю або частково від заборгованості за аліментами, якщо несплата аліментів виникла через хворобу або з інших поважних причин, або якщо його матеріальне та сімейне становище не дає в даний час можливості сплатити заборгованість.

2. Суд може звільнити від сплати заборгованості, якщо встановить, що вона утворилася внаслідок непред'явлення виконавчого листа до виконання з вини особи, на користь якої присуджені аліменти.

 

 

 

2. Суд може звільнити від сплати заборгованості, якщо встановить, що вона утворилася внаслідок непред'явлення виконавчого листа до виконання з вини особи, на користь якої присуджені аліменти.

 

968

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Додати до проекта Кодексу Розділ IV:

"Розділ IV
Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів
".

Враховано

Розділ IV
Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів

Глава 93
Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів

969

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву глави 93 та викласти її в такій редакції:
"Глава 93
Аліменти для інших членів сім'ї родичів"
.

Враховано

Глава 93
Аліменти для інших членів сім'ї родичів

Стаття 1393
Аліментний обов'язок діда, баби

 

 

 

Стаття 1393
Аліментний обов'язок діда, баби

Дід і баба, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх онуків, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.

 

 

 

Дід і баба, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх онуків, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.

Стаття 1394
Аліментний обов'язок онуків

 

 

 

Стаття 1394
Аліментний обов'язок онуків

Повнолітні онуки, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних діда чи бабу, які потребують матеріальної допомоги, якщо в останніх немає чоловіка (дружини), повнолітніх дітей або якщо з поважних причин вони не мають змоги надавати їм належне утримання.

 

 

 

Повнолітні онуки, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних діда чи бабу, які потребують матеріальної допомоги, якщо в останніх немає чоловіка (дружини), повнолітніх дітей або якщо з поважних причин вони не мають змоги надавати їм належне утримання.

Стаття 1395
Аліментний обов'язок повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер

 

 

 

Стаття 1395
Аліментний обов'язок повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер

1. Повнолітні рідні (повнорідні і неповнорідні) брати і сестри, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не в змозі з поважних причин надавати їм належне утримання.

 

 

 

1. Повнолітні рідні (повнорідні і неповнорідні) брати і сестри, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не в змозі з поважних причин надавати їм належне утримання.

2. Повнолітні брати і сестри, які є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка (дружини), батьків або повнолітніх дітей.

 

 

 

2. Повнолітні брати і сестри, які є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка (дружини), батьків або повнолітніх дітей.

Стаття 1396
Аліментний обов'язок вітчима, мачухи,
а також інших осіб, які взяли до себе дитину як члена сім'ї

970

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1396 вилучити.

Відхилено

Стаття 1396
Аліментний обов'язок вітчима, мачухи,
а також інших осіб, які взяли до себе дитину як члена сім'ї

Вітчим і мачуха, а також інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати її, якщо у дитини немає батьків, діда і баби, повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їй утримання, за умови, що вони проживали з дитиною не менше п'яти років.

 

 

 

Вітчим і мачуха, а також інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати її, якщо у дитини немає батьків, діда і баби, повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їй утримання, за умови, що вони проживали з дитиною не менше п'яти років.

Стаття 1397
Аліментний обов'язок пасинка, падчерки, а також осіб, які до досягнення 18 років перебували на утриманні та вихованні у сторонніх осіб або родичів

971

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Назву статті 1397 викласти в такій редакції:

"Стаття 1397
Аліментний обов'язок пасинка і падчерки".

Враховано

Стаття 1397
Аліментний обов'язок пасинка і падчерки

1. Повнолітні пасинок і падчерка, а також повнолітні особи, які до досягнення 18 років перебували на утриманні у сторонніх осіб або родичів, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних вітчима, мачуху, а також непрацездатних сторонніх осіб або родичів, у яких вони перебували на утриманні, якщо перелічені особи потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали дітям систематичну матеріальну допомогу не менше п'яти років.

972

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 статті 1397 викласти в такій редакції:

"1. Повнолітні пасинок і падчерка, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних вітчима, мачуху, у яких вони перебували на утриманні, якщо перелічені особи потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали пасинку, падчерці систематичну матеріальну допомогу не менше п'яти років.".

Враховано

1. Повнолітні пасинок і падчерка, якщо вони є матеріально спроможними, зобов'язані утримувати непрацездатних вітчима, мачуху, у яких вони перебували на утриманні, якщо перелічені особи потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали пасинку, падчерці систематичну матеріальну допомогу не менше п'яти років.

2. Цей обов'язок виникає, якщо у зазначених у п. 1 цієї статті осіб немає батьків, діда, баби, повнолітніх дітей, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, чоловіка (дружини) або якщо вони не можуть їм надати належне утримання.

 

 

 

2. Цей обов'язок виникає, якщо у зазначених у п. 1 цієї статті осіб немає батьків, діда, баби, повнолітніх дітей, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, чоловіка (дружини) або якщо вони не можуть їм надати належне утримання.

Стаття 1398
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів,
а також з осіб, які взяли на виховання дитину як члена сім'ї

973

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Назву статті 1398 викласти в такій редакції:

"Стаття 1397
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів".

Враховано

Стаття 1397
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів

1. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також з осіб, які взяли на виховання дитину як члена сім'ї, на утримання неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці до заробітку (доходу) платника аліментів відповідно до його та особи, яка одержує їх, матеріального і сімейного становища.

974

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Слова ", а також з осіб, які взяли на виховання дитину як члена сім'ї, на" вилучити; після слова "утримання" додати слова "малолітніх і".

Враховано

1. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, утримання малолітніх і неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці до заробітку (доходу) платника аліментів відповідно до його та особи, яка одержує їх, матеріального і сімейного становища.

2. Якщо позов вчиняється не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.

 

 

 

2. Якщо позов вчиняється не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.

Стаття 1399
Зміна розміру аліментів і звільнення від їх сплати

 

 

 

Стаття 1399
Зміна розміру аліментів і звільнення від їх сплати

У тих випадках, коли матеріальне або сімейне становище особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінилося, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

 

 

 

У тих випадках, коли матеріальне або сімейне становище особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінилося, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Стаття 1400
Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами

 

 

 

Стаття 1400
Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами

Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадиться відповідно до правил, передбачених статтями 1389, 1390, 1392 цього Кодексу.

 

 

 

Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадиться відповідно до правил, передбачених статтями 1389, 1390, 1392 цього Кодексу.

 

975

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Додати до проекта Кодексу Розділ V:

"Розділ V
Усиновлення
".

Враховано

Розділ V
Усиновлення

Глава 94
Усиновлення

976

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву Глави 94 і викласти її втакій редакції:
"Глава 94
Поняття і порядок усиновлення"

Враховано

Глава 94
Поняття і порядок усиновлення

Стаття 1401
Поняття усиновлення (удочеріння)

 

 

 

Стаття 1401
Поняття усиновлення (удочеріння)

Усиновлення (удочеріння) є оформлене спеціальним юридичним актом прийняття у сім'ю малолітньої або неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.

977

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1401 викласти в новій редакції:

"1. Усиновлення (удочеріння) є оформлене рішенням суду прийняття у сім'ю малолітньої або неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.

Враховано

1. Усиновлення (удочеріння) є оформлене рішенням суду прийняття у сім'ю малолітньої або неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.

 

 

2. У виняткових випадках усиновленою (удочереною) може бути повнолітня особа на тих самих підставах.".

 

2. У виняткових випадках усиновленою (удочереною) може бути повнолітня особа на тих самих підставах.

Стаття 1402
Особи, які можуть бути усиновлені

 

 

 

Стаття 1402
Особи, які можуть бути усиновлені

1. Усиновлення допускається лише щодо малолітніх і неповнолітніх дітей і виключно в їхніх інтересах.

 

 

 

1. Усиновлення допускається лише щодо малолітніх і неповнолітніх дітей і виключно в їхніх інтересах.

 

978

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю новим пунктом 2:

"2. У виняткових випадках суд може винести рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має батьків або була позбавлена їх піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювачів, зокрема відсутність у них своїх дітей, інші обставини, що заслуговують на увагу.".

Враховано

2. У виняткових випадках суд може винести рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має батьків або була позбавлена їх піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювачів, зокрема відсутність у них своїх дітей, інші обставини, що заслуговують на увагу.

2. Діти, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку, можуть бути усиновлені після досягнення ними двомісячного віку за наявності письмової згоди батьків на усиновлення.

979

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 зробити пунктом 3.

Враховано

3. Діти, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку, можуть бути усиновлені після досягнення ними двомісячного віку за наявності письмової згоди батьків на усиновлення.

3. Саме усиновлення дітей з пологових будинків (відділень) та лікувально-профілактичних закладів не провадиться.

980

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 3 зробити пунктом 4.

Враховано

4. Саме усиновлення дітей з пологових будинків (відділень) та лікувально-профілактичних закладів не провадиться.

4. Якщо немає відомостей про батьків та родичів дитини, залишеної матір'ю в пологовому будинку, складається відповідний акт, що є підставою для переведення її до державного дитячого закладу.

981

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 4 зробити пунктом 5.

Враховано

5. Якщо немає відомостей про батьків та родичів дитини, залишеної матір'ю в пологовому будинку, складається відповідний акт, що є підставою для переведення її до державного дитячого закладу.

 

982

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю новим пунктом 6:

"6. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її виявлення.".

Враховано

6. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її виявлення.

 

983

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю в такій редакції:

"Стаття 1403
Усиновлювачі

Враховано

Стаття 1403
Усиновлювачі

 

 

1. Усиновлювачами можуть бути дієздатні особи, яким на день усиновлення виповнився 21 рік. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення особою, якій на день усиновлення виповнилося 18 років.

 

1. Усиновлювачами можуть бути дієздатні особи, яким на день усиновлення виповнився 21 рік. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення особою, якій на день усиновлення виповнилося 18 років.

 

 

2. Усиновлювач не може бути старшим за 35 років. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення особою старшою за віком, якщо таке усиновлення відповідає інтересам дитини.

 

2. Усиновлювач не може бути старшим за 35 років. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення особою старшою за віком, якщо таке усиновлення відповідає інтересам дитини.

 

 

3. Між усиновлювачем та усиновленою дитиною різниця у віці має бути не менш як 15 років. За наявності поважних причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновлювачами та усиновленими до уваги не береться.

 

3. Між усиновлювачем та усиновленою дитиною різниця у віці має бути не менш як 15 років. За наявності поважних причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновлювачами та усиновленими до уваги не береться.

 

 

4. Особи, які не перебувають у шлюбі, не можуть спільно усиновити одну й ту саму дитину.

 

4. Особи, які не перебувають у шлюбі, не можуть спільно усиновити одну й ту саму дитину.

 

 

5. Усиновлювачами можуть бути подружжя.

 

5. Усиновлювачами можуть бути подружжя.

 

 

6. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її матір не перебуває у шлюбі.

 

6. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її матір не перебуває у шлюбі.

 

 

Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.

 

Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.

 

 

7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

 

7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Стаття 1403
Усиновлювачі

 

 

 

 

Усиновлювачами можуть бути повнолітні дієздатні громадяни - як подружжя, так і окремі особи.

 

 

 

 

Між усиновлювачем та усиновленою дитиною різниця у віці має бути не менш як 15 років. За наявності поважних причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновлювачами та усиновленими до уваги не береться.

 

 

 

 

Особи, які не перебувають у шлюбі, не можуть спільно усиновити одну й ту саму дитину.

 

 

 

 

Стаття 1404
Особи, які не можуть бути усиновлювачами

 

 

 

Стаття 1404
Особи, які не можуть бути усиновлювачами

Не можуть бути усиновлювачами:

 

 

 

Не можуть бути усиновлювачами:

1) особи, визнані судом недієздатними або дієздатність яких є обмеженою;

 

 

 

1) особи, визнані судом недієздатними або дієздатність яких є обмеженою;

2) особи, які подали зазнаки неправдиві документи щодо усиновлення;

984

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В підпункті 2) статті 1404 Слово "зазнаки" замінити словом "завідомо".

Враховано

2) особи, які подали завідомо неправдиві документи щодо усиновлення;

3) особи, позбавлені батьківських прав;

 

 

 

3) особи, позбавлені батьківських прав;

4) особи, які були усиновлювачами, якщо усиновлення скасоване або визнане недійсним з їхньої вини;

 

 

 

4) особи, які були усиновлювачами, якщо усиновлення скасоване або визнане недійсним з їхньої вини;

5) особи, які за станом здоров'я не можуть забезпечити дитині належне виховання і догляд;

 

 

 

5) особи, які за станом здоров'я не можуть забезпечити дитині належне виховання і догляд;

6) особи, які перебувають на обліку у психоневрологічних та наркологічних диспансерах або в самих цих установах;

985

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В підпункті 6) статті 1404 слова " диспансерах або в самих цих установах " вилучити.

Враховано

6) особи, які перебувають на обліку у психоневрологічних та наркологічних диспансерах;

7) особи, які на час усиновлення не мають постійного заробітку або інших встановлених законом видів доходу;

 

 

 

7) особи, які на час усиновлення не мають постійного заробітку або інших встановлених законом видів доходу;

8) особи, які бажають оформити усиновлення з метою одержання матеріальної чи іншої вигоди.

 

 

 

8) особи, які бажають оформити усиновлення з метою одержання матеріальної чи іншої вигоди.

Стаття 1405
Особи, які мають переважне право на усиновлення

 

 

 

Стаття 1405
Особи, які мають переважне право на усиновлення

1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну й ту саму дитину, переважне право надається громадянам України:

 

 

 

1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну й ту саму дитину, переважне право надається громадянам України:

1) в сім'ї яких виховується і утримується дитина;

 

 

 

1) в сім'ї яких виховується і утримується дитина;

2) що є подружжям;

 

 

 

2) що є подружжям;

3) що здійснюють усиновлення сестер і братів разом, не розриваючи родинних зв'язків;

 

 

 

3) що здійснюють усиновлення сестер і братів разом, не розриваючи родинних зв'язків;

4) які здійснюють усиновлення рідних дітей та усиновлених дітей свого чоловіка (дружини);

 

 

 

4) які здійснюють усиновлення рідних дітей та усиновлених дітей свого чоловіка (дружини);

5) що є родичами.

 

 

 

5) що є родичами.

2. Усиновлення дитини громадянином іншої держави допускається лише у випадках, якщо дитина не може бути передана в сім'ю громадян України, що забезпечила б їй належне виховання і розвиток.

 

 

 

2. Усиновлення дитини громадянином іншої держави допускається лише у випадках, якщо дитина не може бути передана в сім'ю громадян України, що забезпечила б їй належне виховання і розвиток.

Стаття 1406
Згода дитини на усиновлення

 

 

 

Стаття 1406
Згода дитини на усиновлення

Для усиновлення дитини, яка досягла десяти років, необхідною є її згода.

 

 

 

Для усиновлення дитини, яка досягла десяти років, необхідною є її згода.

Згода дитини на усиновлення не вимагається, якщо дитина проживає в сім'ї усиновлювача і вважає його своїм батьком чи матір'ю.

 

 

 

Згода дитини на усиновлення не вимагається, якщо дитина проживає в сім'ї усиновлювача і вважає його своїм батьком чи матір'ю.

 

986

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю 1407 в такій редакції:

"Стаття 1407
Згода батьків на усиновлення дитини

Враховано

Стаття 1407
Згода батьків на усиновлення дитини

 

 

1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода на усиновлення може бути дана батьками лише після народження дитини.

 

1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода на усиновлення може бути дана батьками лише після народження дитини.

 

 

2. Згода матері на усиновлення може бути дана нею лише після досягнення дитиною двохмісячного віку.

 

2. Згода матері на усиновлення може бути дана нею лише після досягнення дитиною двохмісячного віку.

 

 

3. Якщо батько чи матір дитини є малолітніми або неповнолітніми і не перебувають у шлюбі окрім їх згоди потрібна згода іх батьків, опікуна чи піклувальника.

 

3. Якщо батько чи матір дитини є малолітніми або неповнолітніми і не перебувають у шлюбі окрім їх згоди потрібна згода іх батьків, опікуна чи піклувальника.

 

 

4. Згода батьків не потрібна, якщо дитина була підкинута (залишена), і батьки її невідомі.

 

4. Згода батьків не потрібна, якщо дитина була підкинута (залишена), і батьки її невідомі.

 

 

5. Згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

 

5. Згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

 

 

6. Батьки можуть відкликати свою згоду на усиновлення до набрання законної сили рішення суду про усиновлення."

 

6. Батьки можуть відкликати свою згоду на усиновлення до набрання законної сили рішення суду про усиновлення."

Стаття 1407
Згода батьків на усиновлення дитини

 

 

 

 

1. Для усиновлення потрібна письмова згода батьків дитини.

 

 

 

 

2. Якщо батько або мати дитини неповнолітні і не перебувають у шлюбі, на усиновлення цієї дитини потрібна, крім того, згода їхніх законних представників.

 

 

 

 

3. Батьки мають право відкликати згоду на усиновлення до винесення судом рішення про усиновлення.

 

 

 

 

4. Згода батьків має бути свідомою, непримусовою, без отримання будь-якої винагороди, посвідчена державним нотаріусом або адміністрацією державного дитячого закладу, в якому перебуває, утримується чи виховується дитина.

 

 

 

 

Батьки можуть дати згоду на усиновлення лише після народження дитини.

 

 

 

 

Стаття 1408
Усиновлення без згоди батьків

 

 

 

Стаття 1408
Усиновлення без згоди батьків

Усиновлення без згоди батьків може бути проведено в разі:

 

 

 

Усиновлення без згоди батьків може бути проведено в разі:

1) якщо батьки невідомі;

 

 

 

1) якщо батьки невідомі;

2) якщо батьки позбавлені батьківських прав;

 

 

 

2) якщо батьки позбавлені батьківських прав;

3) якщо батьки визнані недієздатними, безвісно відсутніми або обмежені у дієздатності;

 

 

 

3) якщо батьки визнані недієздатними, безвісно відсутніми або обмежені у дієздатності;

4) якщо батьки понад шість місяців не проживають разом з дитиною і без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють до дитини батьківської уваги і турботи.

987

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1408 після слова "турботи" додати ", що встановлено судом".

Враховано

4) якщо батьки понад шість місяців не проживають разом з дитиною і без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють до дитини батьківської уваги і турботи, що встановлено судом.

Стаття 1409
Згода іншого з подружжя на усиновлення

 

 

 

Стаття 1409
Згода іншого з подружжя на усиновлення

1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода іншого з подружжя.

 

 

 

1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода іншого з подружжя.

2. Усиновлення може бути проведене без згоди іншого з подружжя, якщо вони припинили сімейні відносини і протягом трьох років спільно не проживають, а також якщо інший з подружжя визнаний безвісно відсутнім.

 

 

 

2. Усиновлення може бути проведене без згоди іншого з подружжя, якщо вони припинили сімейні відносини і протягом трьох років спільно не проживають, а також якщо інший з подружжя визнаний безвісно відсутнім.

Стаття 1410
Згода опікунів, піклувальників на усиновлення

 

 

 

Стаття 1410
Згода опікунів, піклувальників на усиновлення

Для усиновлення дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, потрібна письмова згода опікуна, піклувальника.

988

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Частину першу статті 1410 зробити пунктом 1.

Враховано

1. Для усиновлення дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, потрібна письмова згода опікуна, піклувальника.

У разі відмови опікуна (піклувальника) дати згоду на усиновлення це питання вирішується органами опіки та піклування.

989

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Частину другу статті 1410 виключити.

Враховано

 

 

990

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1410 новим пунктом 2:

"2. Якщо опікун чи піклувальник не дали згоди на усиновлення, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника чи органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником відповідає її інтересам.".

Враховано

2. Якщо опікун чи піклувальник не дали згоди на усиновлення, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника чи органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником відповідає її інтересам.

Стаття 1411
Згода дитячих виховних чи лікувальних закладів на усиновлення

 

 

 

Стаття 1411
Згода дитячих виховних чи лікувальних закладів на усиновлення

Для усиновлення дітей, які перебувають під опікою або піклуванням окремих осіб чи окремих державних, громадських або приватних дитячих закладів, необхідна письмова згода опікуна (піклувальника).

991

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю 1411 в такій редакції:

" Для усиновлення дітей, які перебувають під опікою або піклуванням державних, громадських або приватних дитячих закладів, необхідна їх письмова згода.

Враховано

Для усиновлення дітей, які перебувають під опікою або піклуванням окремих осіб чи окремих державних, громадських або приватних дитячих закладів, необхідна письмова згода опікуна (піклувальника).

У разі відмови опікуна (піклувальника) дати згоду на усиновлення це питання вирішується органом опіки та піклування.

 

У разі відмови дати згоду на усиновлення це питання вирішується органом опіки та піклування.

 

У разі відмови дати згоду на усиновлення це питання вирішується органом опіки та піклування.

Суд має право в інтересах дитини винести рішення про усиновлення без згоди опікуна (піклувальника).

 

Суд має право в інтересах дитини винести рішення про усиновлення без згоди вказаних закладів."

 

Суд має право в інтересах дитини винести рішення про усиновлення без згоди вказаних закладів.

Стаття 1412
Забезпечення таємниці усиновлення

 

 

 

Стаття 1412
Забезпечення таємниці усиновлення

1. Таємниця усиновлення охороняється законом.

 

 

 

1. Таємниця усиновлення охороняється законом.

2. Особи, яким стало відомо про усиновлення у зв'язку з виконанням службових обов'язків, зобов'язані зберігати таємницю усиновлення.

 

 

 

2. Особи, яким стало відомо про усиновлення у зв'язку з виконанням службових обов'язків, зобов'язані зберігати таємницю усиновлення.

Особи, які розголосили таємницю усиновлення всупереч волі усиновлювачів, можуть бути притягнені до відповідальності згідно з чинним законодавством.

 

 

 

Особи, які розголосили таємницю усиновлення всупереч волі усиновлювачів, можуть бути притягнені до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Видача відомостей про усиновлення провадиться у встановленому законом порядку.

992

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В частині 3 пункту 2 статті 1412 слово "Видача" замінити словом "Надання".

Враховано

Надання відомостей про усиновлення провадиться у встановленому законом порядку.

3. При усиновленні дитини громадянином іншої держави таємниця усиновлення зберігається, якщо це не суперечить інтересам дитини.

 

 

 

3. При усиновленні дитини громадянином іншої держави таємниця усиновлення зберігається, якщо це не суперечить інтересам дитини.

 

993

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю 1413 в такій редакції:

"Стаття 1413
Централізований облік дітей-сиріт і дітей,
які залишилися без опіки (піклування) батьків для передання їх на усиновлення

Враховано

Стаття 1413
Централізований облік дітей-сиріт і дітей,
які залишилися без опіки (піклування) батьків для передання їх на усиновлення

 

 

1. Керівники лікувальних та дитячих закладів, у яких є діти, що можуть бути усиновлені, зобов'язані протягом семи днів від дня надходження інформації про зазначених дітей подати інформацію про цих них до районних, районних у м.Києві та м.Севастополі, міських державних адміністрацій.

 

1. Керівники лікувальних та дитячих закладів, у яких є діти, що можуть бути усиновлені, зобов'язані протягом семи днів від дня надходження інформації про зазначених дітей подати інформацію про цих них до районних, районних у м.Києві та м.Севастополі, міських державних адміністрацій.

 

 

2. Районні, районні у м.Києві та м.Севастополі, міські державні адміністрації, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дітей, або осіб, які взяли би їх під опіку (піклування), протягом одного місяця від дня надходження відомостей про них, зобов'язані подати відповідну інформацію до уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 

2. Районні, районні у м.Києві та м.Севастополі, міські державні адміністрації, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дітей, або осіб, які взяли би їх під опіку (піклування), протягом одного місяця від дня надходження відомостей про них, зобов'язані подати відповідну інформацію до уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 

 

3. Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Киїська та Севастопольська міські державні адміністрації протягом місяця з дня надходження інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, та в разі неможливості усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) в сім'ї громадян України на території даної або будь-якої іншої області України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по усиновленню дітей для централізованого обліку.

 

3. Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Киїська та Севастопольська міські державні адміністрації протягом місяця з дня надходження інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, та в разі неможливості усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) в сім'ї громадян України на території даної або будь-якої іншої області України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по усиновленню дітей для централізованого обліку.

 

 

4. За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою, третьою цієї статті, надання недостовірних даних, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України, керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, посадові особи відповідних органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України."

 

4. За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою, третьою цієї статті, надання недостовірних даних, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України, керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, посадові особи відповідних органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Стаття 1413
Централізований облік дітей-сиріт і дітей,
які залишилися без опіки (піклування) батьків для передання їх на усиновлення

 

 

 

Стаття 1413
Централізований облік дітей-сиріт і дітей,
які залишилися без опіки (піклування) батьків для передання їх на усиновлення

Керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, зобов'язані в тижневий строк із дня, коли їм стало відомо, що дитина залишилася без опіки (піклування) батьків, повідомити про це відділи та управління районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування.

 

 

 

Керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, зобов'язані в тижневий строк із дня, коли їм стало відомо, що дитина залишилася без опіки (піклування) батьків, повідомити про це відділи та управління районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування.

Відділи та управління районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських або районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, у місячний строк із дня надходження інформації про зазначених дітей та в разі неможливості їх усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України надсилають дані про них до уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 

 

 

Відділи та управління районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських або районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, у місячний строк із дня надходження інформації про зазначених дітей та в разі неможливості їх усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України надсилають дані про них до уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у місячний строк із дня надходження інформації та в разі неможливості усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України на території даної або будь-якої іншої області України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України для централізованого обліку.

 

 

 

Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у місячний строк із дня надходження інформації та в разі неможливості усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України на території даної або будь-якої іншої області України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України для централізованого обліку.

За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою, третьою цієї статті, надання недостовірних даних, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України, керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, та посадові особи відповідних органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

 

 

 

За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою, третьою цієї статті, надання недостовірних даних, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України, керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, та посадові особи відповідних органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Стаття 1414
Облік дітей, які можуть бути усиновлені,
та облік осіб, які бажають усиновити дитину

 

 

 

Стаття 1414
Облік дітей, які можуть бути усиновлені,
та облік осіб, які бажають усиновити дитину

Облік дітей, які можуть бути усиновлені, а також облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

Облік дітей, які можуть бути усиновлені, а також облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Облік іноземних громадян, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.

 

 

 

Облік іноземних громадян, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.

Стаття 1415
Неприпустимість посередницької комерційної діяльності
щодо усиновлення дітей

 

 

 

Стаття 1415
Неприпустимість посередницької комерційної діяльності
щодо усиновлення дітей

Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України або громадян інших держав забороняється.

 

 

 

Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України або громадян інших держав забороняється.

 

994

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою статтею 14151 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 14151
Заява про усиновлення

Враховано

Стаття 14151
Заява про усиновлення

 

 

1. Заява про усиновлення подається до суду особами, які бажають усиновити дитину. Подання такої заяви через представника не допускається.

 

1. Заява про усиновлення подається до суду особами, які бажають усиновити дитину. Подання такої заяви через представника не допускається.

 

 

2. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішення суду про усиновлення.".

 

2. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішення суду про усиновлення.

Стаття 1416
Рішення про усиновлення

 

 

 

Стаття 1416
Рішення про усиновлення

1. Рішення про усиновлення приймається судом за заявою особи, що бажає стати усиновлювачем.

 

 

 

1. Рішення про усиновлення приймається судом за заявою особи, що бажає стати усиновлювачем.

2. Присутність майбутніх усиновлювачів при прийнятті рішення про усиновлення є обов'язковою.

 

 

 

2. Присутність майбутніх усиновлювачів при прийнятті рішення про усиновлення є обов'язковою.

 

995

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1416 новим пунктом 3 і викласти його в такій редакції:

"3. При винесенні рішення про усиновлення дитини суд зобов'язаний врахувати особу заявника та його матеріальні і сімейні умови, ставлення дитини до усиновлення і до заявника, мотиви усиновлення, особу та стан здоров'я дитини.".

Враховано

3. При винесенні рішення про усиновлення дитини суд зобов'язаний врахувати особу заявника та його матеріальні і сімейні умови, ставлення дитини до усиновлення і до заявника, мотиви усиновлення, особу та стан здоров'я дитини.

Стаття 1417
Час виникнення усиновлення

 

 

 

Стаття 1417
Час виникнення усиновлення

Усиновлення виникає з часу набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

 

 

 

Усиновлення виникає з часу набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Стаття 1418
Порядок передання дітей на усиновлення
та здійснення контролю за умовами їхнього проживання і виховання

 

 

 

Стаття 1418
Порядок передання дітей на усиновлення
та здійснення контролю за умовами їхнього проживання і виховання

Порядок передання дітей на усиновлення, а також здійснення контролю за умовами їхнього проживання і виховання в сім'ях усиновлювачів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

Порядок передання дітей на усиновлення, а також здійснення контролю за умовами їхнього проживання і виховання в сім'ях усиновлювачів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1419
Правові наслідки усиновлення

 

 

 

Стаття 1419
Правові наслідки усиновлення

1. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті та майнові права усиновлювачів та їхніх родичів з усиновленими, їхніми спадкоємцями як родичами за походженням.

 

 

 

1. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті та майнові права усиновлювачів та їхніх родичів з усиновленими, їхніми спадкоємцями як родичами за походженням.

З моменту усиновлення припиняються взаємні особисті та майнові права й обов'язки між батьками і дітьми та їхніми родичами з походження.

 

 

 

З моменту усиновлення припиняються взаємні особисті та майнові права й обов'язки між батьками і дітьми та їхніми родичами з походження.

При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або батька, якщо усиновлювачем є жінка.

 

 

 

При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або батька, якщо усиновлювачем є жінка.

 

996

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1419 новим пунктом 2 і викласти його в такій редакції:

"2. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батько та матір щодо дитини, народженої ними.

Враховано

2. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батько та матір щодо дитини, народженої ними.

 

 

Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батька та матері.".

 

Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батька та матері.

2. Якщо один із батьків дитини помер, а другий одружився, і його жінка (чоловік) усиновила дитину, суд за заявою діда, баби, братів та сестер за походженням померлого батька дитини може зберегти правовий зв'язок між ними та усиновленою дитиною, якщо це відповідає інтересам дитини.

997

Д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 статті 1419 зробити пунктом 3, слова "за походженням померлого батька" вилучити.

Враховано

3. Якщо один із батьків дитини помер, а другий одружився, і його жінка (чоловік) усиновила дитину, суд за заявою діда, баби, братів та сестер дитини може зберегти правовий зв'язок між ними та усиновленою дитиною, якщо це відповідає інтересам дитини.

 

998

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1419 новим пунктом 4 такого змісту:

"4. Про збереження відносин усиновленої дитини з одним з батьків або з родичами того з батьків, який помер, вказується в рішенні суду про усиновлення."

Враховано

4. Про збереження відносин усиновленої дитини з одним з батьків або з родичами того з батьків, який помер, вказується в рішенні суду про усиновлення.

 

999

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1419 новим пунктом 5 такого змісту:

"5. Малолітні і неповнолітні діти, які мають на момент усиновлення право на пенсію або допомогу від державних чи громадських організацій у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право також і при їх усиновленні."

Враховано

5. Малолітні і неповнолітні діти, які мають на момент усиновлення право на пенсію або допомогу від державних чи громадських організацій у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право також і при їх усиновленні.

Стаття 1420
Право усиновлювача визначати прізвище, ім'я та по батькові усиновленого

 

 

 

Стаття 1420
Право усиновлювача визначати прізвище, ім'я та по батькові усиновленого

1. На прохання усиновлювачів усиновлюваному присвоюється прізвище усиновлювачів і зазначені ними ім'я та по батькові.

 

 

 

1. На прохання усиновлювачів усиновлюваному присвоюється прізвище усиновлювачів і зазначені ними ім'я та по батькові.

Якщо усиновлювачі мають різні прізвища, за домовленістю між усиновлювачами усиновлюваному присвоюється прізвище одного з них.

 

 

 

Якщо усиновлювачі мають різні прізвища, за домовленістю між усиновлювачами усиновлюваному присвоюється прізвище одного з них.

2. За заявою усиновлювачів можуть бути змінені дані про місце народження усиновленої дитини, а у виняткових випадках - дата її народження, але не більше як на шість місяців.

 

 

 

2. За заявою усиновлювачів можуть бути змінені дані про місце народження усиновленої дитини, а у виняткових випадках - дата її народження, але не більше як на шість місяців.

Прізвище, ім'я, по батькові усиновленої дитини, якій виповнилося десять років, а також відомості про місце і час її народження можуть бути змінені лише за її згодою.

 

 

 

Прізвище, ім'я, по батькові усиновленої дитини, якій виповнилося десять років, а також відомості про місце і час її народження можуть бути змінені лише за її згодою.

3. При усиновленні дитини жінкою або чоловіком, які не перебувають у шлюбі, прізвище матері (батька) усиновленої дитини встановлюється відповідно до прізвища усиновлювача, а ім'я та по батькові встановлюються за їхньою вказівкою.

1000

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 3 статті 1420 викласти в новій редакції:
"3. При усиновленні дитини особою, яка не перебуває у шлюбі, прізвище, ім'я і по-батькові визначаються і записуються в книзі запису народжень за її вказівкою."

Враховано

3. При усиновленні дитини особою, яка не перебуває у шлюбі, прізвище, ім'я і по-батькові визначаються і записуються в книзі запису народжень за її вказівкою.

Стаття 1421
Право усиновлювачів на запис їх батьками дитини

 

 

 

Стаття 1421
Право усиновлювачів на запис їх батьками дитини

За заявою усиновлювачів у рішенні суду про усиновлення вони можуть бути названі батьками дитини.

 

 

 

За заявою усиновлювачів у рішенні суду про усиновлення вони можуть бути названі батьками дитини.

Якщо дитина досягла десятирічного віку, на запис усиновлювачів батьками потрібна її згода.

1001

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В частині 2 статті 1421 після слова "згода" додати "за винятком випадку, передбаченого частиною другою статті 1406 цього Кодексу".

Враховано

Якщо дитина досягла десятирічного віку, на запис усиновлювачів батьками потрібна її згода за винятком випадку, передбаченого частиною другою статті 1406 цього Кодексу.

Стаття 1422
Порядок зміни прізвища, імені та по батькові усиновлюваного

 

 

 

Стаття 1422
Порядок зміни прізвища, імені та по батькові усиновлюваного

На прохання усиновлювачів суд може зазначити в рішенні про запис їх батьками усиновленої дитини в книгах реєстрації актів про народження. У цьому разі до актового запису про народження вносяться відповідні зміни і з їх урахуванням видається нове свідоцтво про народження. Раніше видане свідоцтво анулюється.

1002

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю 1422 в такій редакції:
"При запису в рішенні усиновлювачів батьками дитини до актового запису про народження вносяться відповідні зміни і з їх урахуванням видається нове свідоцтво про народження. Раніше видане свідоцтво анулюється.".

Враховано

При запису в рішенні усиновлювачів батьками дитини до актового запису про народження вносяться відповідні зміни і з їх урахуванням видається нове свідоцтво про народження. Раніше видане свідоцтво анулюється.

 

1003

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю 1423 в новій редакції:

"Стаття 1423
Усиновлення дітей, що є громадянами України,
іноземними громадянами на території України

Враховано

Стаття 1423
Усиновлення дітей, що є громадянами України,
іноземними громадянами на території України

 

 

1. Дитина може бути усиновлена іноземним громадянином, якщо вона перебуває на обліку у Центрі по усиновленню не менше одного року. Якщо усиновлювач є родичем дитини, або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я, усиновлення може бути проведене скоріше.

 

1. Дитина може бути усиновлена іноземним громадянином, якщо вона перебуває на обліку у Центрі по усиновленню не менше одного року. Якщо усиновлювач є родичем дитини, або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я, усиновлення може бути проведене скоріше.

 

 

2. Дитина може бути усиновлена іноземним громадянином, якщо не виявилося громадян України, які б її усиновили або взяли під опіку чи піклування.

 

2. Дитина може бути усиновлена іноземним громадянином, якщо не виявилося громадян України, які б її усиновили або взяли під опіку чи піклування.

 

 

3. На усиновлення дитини іноземним громадянином потрібна згода Центру по усиновленню.

 

3. На усиновлення дитини іноземним громадянином потрібна згода Центру по усиновленню.

 

 

4. Діти, що є громадянами України, можуть бути усиновлені громадянами інших держав у випадках, коли відповідно до законодавства держави усиновлювача їм будуть забезпечені всі права в обсязі не меншому, ніж передбачено законодавством України, а також якщо їм будуть забезпечені гарантії і норми, встановлені щодо усиновлення законами країни усиновлювача.

 

4. Діти, що є громадянами України, можуть бути усиновлені громадянами інших держав у випадках, коли відповідно до законодавства держави усиновлювача їм будуть забезпечені всі права в обсязі не меншому, ніж передбачено законодавством України, а також якщо їм будуть забезпечені гарантії і норми, встановлені щодо усиновлення законами країни усиновлювача.

 

 

За усиновленими дітьми зберігається громадянство України до досягнення ними вісімнадцятирічного віку."

 

За усиновленими дітьми зберігається громадянство України до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.

Стаття 1423
Усиновлення дітей, що є громадянами України,
іноземними громадянами на території України

 

 

 

 

Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами на території України провадиться відповідно до глави 94 цього Кодексу у випадках, коли були вичерпані всі можливості щодо усиновлення, взяття під опіку (піклування) чи на виховання цих дітей в сім'ї громадян України та коли ці діти перебувають на обліку в Центрі по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України не менше одного року з дня взяття їх на облік. У разі якщо іноземні громадяни перебувають у родинних стосунках з дітьми або у випадках захворювання дитини на хворобу, передбачену переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення провадиться без додержання строків перебування на централізованому обліку дітей. Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами на території України дозволяється за умови одержання дозволу Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.

 

 

 

 

Діти, що є громадянами України, можуть бути усиновлені громадянами інших держав у випадках, коли відповідно до законодавства держави усиновлювача їм будуть забезпечені всі права в обсязі не меншому, ніж передбачено законодавством України, а також якщо їм будуть забезпечені гарантії і норми, встановлені щодо усиновлення законами країни усиновлювача.

 

 

 

 

За усиновленими дітьми зберігається громадянство України до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.

 

 

 

 

Стаття 1424
Усиновлення дітей іноземними громадянами,
які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України

 

 

 

Стаття 1424
Усиновлення дітей іноземними громадянами,
які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України

Усиновлення дітей іноземними громадянами, які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України, провадиться відповідно до глави 94 цього Кодексу в порядку, передбаченому для громадян України.

 

 

 

Усиновлення дітей іноземними громадянами, які перебувають у шлюбі з громадянами України на території України, провадиться відповідно до глави 94 цього Кодексу в порядку, передбаченому для громадян України.

Стаття 1425
Усиновлення дітей, які є іноземними громадянами
або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав

 

 

 

Стаття 1425
Усиновлення дітей, які є іноземними громадянами
або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав

Усиновлення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків і які є іноземними громадянами або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав провадиться відповідно до законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

 

 

 

Усиновлення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків і які є іноземними громадянами або особами без громадянства, на території України громадянами інших держав провадиться відповідно до законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Стаття 1426
Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей

 

 

 

Стаття 1426
Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей

Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей, які є громадянами України і які проживають на території України, мають іноземні громадяни країн, що уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт. Укладання договорів провадиться відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини та законодавства України.

 

 

 

Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дітей, які є громадянами України і які проживають на території України, мають іноземні громадяни країн, що уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт. Укладання договорів провадиться відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини та законодавства України.

Стаття 1427
Нагляд за станом утримання та виховання дітей,
усиновлених іноземними громадянами

 

 

 

Стаття 1427
Нагляд за станом утримання та виховання дітей,
усиновлених іноземними громадянами

Нагляд за межами України за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами, здійснюється за дорученням Міністерства закордонних справ України відповідно консульською установою, в якій діти перебувають на обліку до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

Нагляд за межами України за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами, здійснюється за дорученням Міністерства закордонних справ України відповідно консульською установою, в якій діти перебувають на обліку до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1428
Визнання усиновлення недійсним

 

 

 

Стаття 1428
Визнання усиновлення недійсним

1. Усиновлення може бути визнане судом недійсним, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів або з недодержанням вимог цього Кодексу.

1004

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статтіі 1428 після слова "Кодексу" додати: "або особою, яка не може бути усиновителем".

Враховано

1. Усиновлення може бути визнане судом недійсним, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів або з недодержанням вимог цього Кодексу або особою, яка не може бути усиновителем.

2. Усиновлення визнається недійсним, якщо усиновлювач не мав наміру породити між ним та дитиною прав та обов'язків батьків і дітей (фіктивне усиновлення).

 

 

 

2. Усиновлення визнається недійсним, якщо усиновлювач не мав наміру породити між ним та дитиною прав та обов'язків батьків і дітей (фіктивне усиновлення).

Стаття 1429
Наслідки визнання усиновлення недійсним

 

 

 

Стаття 1429
Наслідки визнання усиновлення недійсним

1. Усиновлення визнається недійсним з часу набуття чинності рішенням суду про усиновлення.

 

 

 

1. Усиновлення визнається недійсним з часу набуття чинності рішенням суду про усиновлення.

2. Визнання усиновлення недійсним має наслідком припинення усіх прав та обов'язків, які виникли раніше і передбачені законом для усиновлювача, усиновленої дитини та їхніх родичів за походженням. Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це неможливо чи суперечить інтересам дитини, - на піклування органів опіки та піклування.

1005

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Після першого речення пункту 2 статті 1429 додати нову частину такого змісту:

"У разі визнання усиновлення недійсним відновляються права та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням.".

Останнє речення пункту 2 зробити самостійною частиною.

Враховано

2. Визнання усиновлення недійсним має наслідком припинення усіх прав та обов'язків, які виникли раніше і передбачені законом для усиновлювача, усиновленої дитини та їхніх родичів за походженням.

У разі визнання усиновлення недійсним відновляються права та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням.

Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це неможливо чи суперечить інтересам дитини, - на піклування органів опіки та піклування.

 

1006

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Додати до статті 1429 новий пункт 3 такого змісту:

"3. Суд вирішує питання про збереження за дитиною присвоєного їй в зв'язку з усиновленням прізвища, імені і по-батькові.".

Враховано

3. Суд вирішує питання про збереження за дитиною присвоєного їй в зв'язку з усиновленням прізвища, імені і по-батькові.

Стаття 1430
Особи, які мають право вимагати визнання усиновлення недійсним

 

 

 

Стаття 1430
Особи, які мають право вимагати визнання усиновлення недійсним

Усиновлення може бути визнане недійсним за заявою усиновлювача, усиновленого, який досяг шістнадцятирічного віку, осіб, згода яких потрібна на усиновлення, і органу опіки та піклування.

1007

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1430 слова "шістнадцятирічного віку" замінити на "чотирнадцятирічного віку".

Враховано

Усиновлення може бути визнане недійсним за заявою усиновлювача, усиновленого, який досяг чотирнадцятирічного віку, осіб, згода яких потрібна на усиновлення, і органу опіки та піклування.

Стаття 1431
Скасування усиновлення

 

 

 

Стаття 1431
Скасування усиновлення

1. Усиновлення може бути скасоване, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання.

1008

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 статті 1431 викласти в такій редакції:
"1. Усиновлення може бути скасоване, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, а також якщо усиновителі ухиляються від виконання покладених на них обов'язків батьків, зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з усиновленими дітьми, є хронічними алкоголіками або наркоманами".

Враховано

1. Усиновлення може бути скасоване, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, а також якщо усиновителі ухиляються від виконання покладених на них обов'язків батьків, зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з усиновленими дітьми, є хронічними алкоголіками або наркоманами.

2. Усиновлення може бути скасоване, якщо дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення.

 

 

 

2. Усиновлення може бути скасоване, якщо дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення.

3. Усиновлення може бути скасоване, якщо між усиновлювачем і дитиною склалися незалежно від волі усиновлювача відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

 

 

 

3. Усиновлення може бути скасоване, якщо між усиновлювачем і дитиною склалися незалежно від волі усиновлювача відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

4. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття, крім тих випадків, якщо діяння усиновленого (усиновлювача) загрожують життю або здоров'ю усиновлювача (усиновленого), іншого з подружжя або їхніх дітей.

 

 

 

4. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття, крім тих випадків, якщо діяння усиновленого (усиновлювача) загрожують життю або здоров'ю усиновлювача (усиновленого), іншого з подружжя або їхніх дітей.

 

1009

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Додати до статті 1431 новий пункт 5 і викласти його в такій редакції:

"Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого в будь-який час у разі, якщо сімейні відносини між ними не склалися."

Враховано

5. Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого в будь-який час у разі, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

 

1010

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти статтю 1432 в новій редакції:

"Стаття 1432
Правові наслідки скасування усиновлення

Враховано

Стаття 1432
Правові наслідки скасування усиновлення

 

 

1. Усиновлення вважається скасованим з часу набуття чинності рішенням суду про скасування усиновлення.

 

1. Усиновлення вважається скасованим з часу набуття чинності рішенням суду про скасування усиновлення.

 

 

У разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, та відновлюються права та обов'язки між дитиною і її родичами за походженням.

 

У разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, та відновлюються права та обов'язки між дитиною і її родичами за походженням.

 

 

2. Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це неможливо чи суперечить інтересам дитини, - на піклування органів опіки та піклування.

 

2. Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це неможливо чи суперечить інтересам дитини, - на піклування органів опіки та піклування.

 

 

Якщо дитині, щодо якої скасоване усиновлення, виповнилося чотирнадцять років, своє місце проживання вона обирає сама.

 

Якщо дитині, щодо якої скасоване усиновлення, виповнилося чотирнадцять років, своє місце проживання вона обирає сама.

 

 

3. У разі скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення.

 

3. У разі скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення.

 

 

4. З урахуванням інтересів дитини за рішенням суду за нею може бути збережене прізвище, ім'я та по батькові, присвоєні їй при усиновленні, або їй може бути присвоєне прізвище, ім'я та по батькові, які дитина мала до усиновлення.

 

4. З урахуванням інтересів дитини за рішенням суду за нею може бути збережене прізвище, ім'я та по батькові, присвоєні їй при усиновленні, або їй може бути присвоєне прізвище, ім'я та по батькові, які дитина мала до усиновлення.

 

 

5. У разі скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, суд може присудити їй аліменти з колишнього усиновлювача, якщо останній спроможний їх платити.".

 

5. У разі скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, суд може присудити їй аліменти з колишнього усиновлювача, якщо останній спроможний їх платити.".

Стаття 1432
Наслідки скасування усиновлення

 

 

 

 

1. Усиновлення вважається скасованим з часу набуття чинності рішенням суду про скасування усиновлення.

 

 

 

 

З цього часу взаємні права та обов'язки усиновленого та його спадкоємців і усиновлювача та його родичів припиняються і поновлюються взаємні права і обов'язки дитини та її нащадків з батьками і родичами за походженням.

 

 

 

 

2. Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це неможливо чи суперечить інтересам дитини, - на піклування органів опіки та піклування.

 

 

 

 

3. З урахуванням інтересів дитини за рішенням суду за нею може бути збережене прізвище, ім'я та по батькові, присвоєні їй при усиновленні, або їй може бути присвоєне прізвище, ім'я та по батькові, які дитина мала до усиновлення.

 

 

 

 

Стаття 1433
Особи, які мають право звертатися із заявою про скасування усиновлення

 

 

 

Стаття 1433
Особи, які мають право звертатися із заявою про скасування усиновлення

Право звертатися із заявою про скасування усиновлення належить батькам, усиновлювачам, усиновленому й органам опіки та піклування.

1011

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1443 після слів "усиновленому" додати слова "який досяг 14 років".

Враховано

Право звертатися із заявою про скасування усиновлення належить батькам, усиновлювачам, усиновленому який досяг 14 років й органам опіки та піклування.

 

1012

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою статтею 14331 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 14331
Позбавлення усиновлювача батьківських прав

Відхилено

 

 

 

1. Якщо усиновлювач був записаний батьком усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений батьківських прав при наявності підстав, передбачених у ст. 1361 цього Кодексу.

 

 

 

 

2. Позбавлення усиновлювача батьківських прав не припиняє права дитини на аліменти. У разі смерті усиновлювача, позбавленого батьківських прав, дитина одержує право на спадкування на загальних підставах."

 

 

Стаття 1434
Порядок поновлення актового запису про народження
в разі визнання усиновлення недійсним чи скасування усиновлення

 

 

 

Стаття 1434
Порядок поновлення актового запису про народження
в разі визнання усиновлення недійсним чи скасування усиновлення

Після прийняття рішення про визнання усиновлення недійсним чи скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення суду, яке набуло чинності, до державних органів реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

1013

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В частині 1 статті 1434 слово "цивільного" замінити словом "громадянського".

Враховано

Після прийняття рішення про визнання усиновлення недійсним чи скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення суду, яке набуло чинності, до державних органів реєстрації актів громадянського стану за місцем реєстрації народження дитини.

Державні органи реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення чи визнання його недійсним зобов'язані внести відповідні зміни до запису акта про народження дитини.

 

 

 

Державні органи реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення чи визнання його недійсним зобов'язані внести відповідні зміни до запису акта про народження дитини.

 

1014

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Книгу 6 новим роділом:

"Розділ ІІІ
Права та обов'язки інших членів сім'ї".

Відхилено
Містить положення, вже відображені в проекті Кодексу

 

 

1015

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою главою:

"Глава 941
Особисті права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів".

Відхилено

 

 

 

"Стаття 14341
Право діда та баби на виховання внуків

 

 

 

 

1. Дід і баба мають право спілкуватися зі своїми внуками, брати участь у їх вихованні.

 

 

 

 

2. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні дідом, бабою своїх прав щодо виховання внуків.

 

 

 

 

Якщо такі перешкоди дідові, бабі чиняться, вони мають право звернутися до суду з позовом про їх усунення.".

 

 

 

 

"Стаття 14342
Права діда і баби щодо захисту внуків

 

 

 

 

1. Дід і баба мають право на самозахист внуків.

 

 

 

 

2. Дід і баба мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до відповідних органів і організацій.".

 

 

 

 

"Стаття 14343
Права братів та сестер на спілкування

 

 

 

 

1. Брати і сестри, у тому числі неповнорідні, і такі, які не проживають разом, мають право на спілкування.

 

 

 

 

2. Батьки, дід, баба, інші особи, з якими проживають малолітні і неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їх спілкуванню.

 

 

 

 

3. Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер.".

 

 

 

 

"Стаття 14344
Право вітчима, мачухи брати участь у вихованні пасинка, підчерки

 

 

 

 

Якщо вітчим, мачуха проживають разом з малолітніми або неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їх вихованні.".

 

 

 

 

"Стаття 14345
Права брата, сестри, вітчима, мачухи на захист малолітніх і неповнолітніх братів, сестер, пасинка, падчерки

 

 

 

 

1. Брат, сестра, вітчим, мачуха мають право на захист своїх малолітніх і неповнолітніх братів, сестер, пасинка, падчерки.

 

 

 

 

2. Брат, сестра, вітчим, мачуха мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки до відповідних органів і організацій.".

 

 

 

 

"Стаття 14346
Вирішення судами спорів щодо участі діда, баби, братів, сестер, вітчима, мачухи у спілкуванні з дітьми

 

 

 

 

Спір щодо участі діда, баби, брата, сестри, вітчима, мачухи у спілкуванні з дитиною вирішуються судами відповідно до статті 1360 та інших статей цього Кодексу (як спори між батьками).".

 

 

 

 

"Стаття 14347
Обов'язки дітей щодо інших членів сім'ї та родичів, які виховували їх до досягнення повноліття

 

 

 

 

Внуки, брати, сестри, пасинки, падчерки після досягнення повноліття зобов'язані піклуватися про діда, бабу, брата, сестру, вітчима, мачуху, які виховували їх.".

 

 

Розділ ІІІ
Опіка та піклування

1016

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Розділ ІІІ "Опіка та піклування" зробити розділом ІV.

Відхилено

Розділ ІІІ
Опіка та піклування

Глава 95
Загальні положення про опіку та піклування

 

 

 

Глава 95
Загальні положення про опіку та піклування

Стаття 1435
Поняття опіки та піклування

 

 

 

Стаття 1435
Поняття опіки та піклування

Опіка та піклування - це система засобів, спрямованих на забезпечення особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком чи станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.

 

 

 

Опіка та піклування - це система засобів, спрямованих на забезпечення особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком чи станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.

Стаття 1436
Органи опіки та піклування

 

 

 

Стаття 1436
Органи опіки та піклування

Органами опіки та піклування є відділи опіки та піклування в органах виконавчої влади районів, міст, районів у містах, селищах, селах.

 

 

 

Органами опіки та піклування є відділи опіки та піклування в органах виконавчої влади районів, міст, районів у містах, селищах, селах.

Органи опіки та піклування провадять свою діяльність відповідно до цього Кодексу і правил, що затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

Органи опіки та піклування провадять свою діяльність відповідно до цього Кодексу і правил, що затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1437
Повноваження органів опіки та піклування

 

 

 

Стаття 1437
Повноваження органів опіки та піклування

Органи опіки та піклування:

 

 

 

Органи опіки та піклування:

1) вирішують питання про встановлення і припинення опіки та піклування;

 

 

 

1) вирішують питання про встановлення і припинення опіки та піклування;

2) здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників;

 

 

 

2) здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників;

3) забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки та піклування;

 

 

 

3) забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки та піклування;

4) розглядають спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей;

 

 

 

4) розглядають спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей;

5) вживають заходів щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою та піклуванням;

 

 

 

5) вживають заходів щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою та піклуванням;

6) беруть участь у вирішенні судами спорів, пов'язаних із захистом особистих і майнових прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою та піклуванням;

 

 

 

6) беруть участь у вирішенні судами спорів, пов'язаних із захистом особистих і майнових прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою та піклуванням;

7) провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та інших осіб, які потребують соціального захисту.

 

 

 

7) провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та інших осіб, які потребують соціального захисту.

Стаття 1438
Керівництво органами опіки та піклування і контроль за їхньою діяльністю

 

 

 

Стаття 1438
Керівництво органами опіки та піклування і контроль за їхньою діяльністю

Керівництво органами опіки та піклування здійснюється відповідними органами виконавчої влади.

 

 

 

Керівництво органами опіки та піклування здійснюється відповідними органами виконавчої влади.

Рішення органів опіки та піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників, а також з інших питань опіки та піклування можуть бути оскаржені заінтересованими особами у встановленому законом порядку.

 

 

 

Рішення органів опіки та піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників, а також з інших питань опіки та піклування можуть бути оскаржені заінтересованими особами у встановленому законом порядку.

 

1017

д. Медведчук В.В. (в.о.№73)
Додати до проекту Кодексу нову главу 95
1 такого змісту:

Відхилено

 

 

 

"Глава 951
Патронат над дітьми

 

 

 

 

Стаття 1434-1. Договір про патронат.

 

 

 

 

За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або позбавлена батьківського піклування, на виховання іншій особі (патронатному вихователю), до досягнення дитиною повноліття.

 

 

 

 

Стаття 1434-2
Згода дитини на призначення патронатного вихователя

 

 

 

 

На призначення дитині, якій виповнилося десять років, патронатного вихователя потрібна її згода.

 

 

 

 

Стаття 1434-3
Плата за виховання дитини

 

 

 

 

За виховання дитини встановлюється плата, розмір якої визначається погодженням сторін.

 

 

 

 

Стаття 1434-4
Обов'язки патронатного вихователя

 

 

 

 

Патронатний вихователь зобов`язаний:

 

 

 

 

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

 

 

 

 

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

 

 

 

 

3) захищати дитину, її права та інтереси.

 

 

 

 

Стаття 1434-5 Припинення договору про патронат

 

 

 

 

1. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, якій виповнилося чотирнадцять років.

 

 

 

 

До призначення дитині нового вихователя, вихователь, що відмовився від договору, зобов`язаний піклуватися про дитину.

 

 

 

 

2. Договір про патронат може бути розірваний судом у разі невиконання вихователем своїх обов`язків".

 

 

Глава 96
Встановлення опіки та піклування.
Призначення опікунів і піклувальників

 

 

 

Глава 96
Встановлення опіки та піклування.
Призначення опікунів і піклувальників

Стаття 1439
Обов'язок повідомляти про осіб, які потребують опіки або піклування

 

 

 

Стаття 1439
Обов'язок повідомляти про осіб, які потребують опіки або піклування

1. Громадяни та організації, яким стало відомо про малолітніх і неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків, або про неналежне виконання батьками (одним з них) обов'язків щодо виховання, або про зловживання батьківськими правами, а також про осіб, які з інших причин потребують опіки чи піклування, - зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування.

 

 

 

1. Громадяни та організації, яким стало відомо про малолітніх і неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків, або про неналежне виконання батьками (одним з них) обов'язків щодо виховання, або про зловживання батьківськими правами, а також про осіб, які з інших причин потребують опіки чи піклування, - зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування.

2. Керівник державного дитячого закладу, в якому перебуває, утримується або виховується дитина, зобов'язаний у тижневий строк від дня, коли йому стало відомо, що вона залишилася без піклування батьків, повідомити про це відповідні органи опіки та піклування.

 

 

 

2. Керівник державного дитячого закладу, в якому перебуває, утримується або виховується дитина, зобов'язаний у тижневий строк від дня, коли йому стало відомо, що вона залишилася без піклування батьків, повідомити про це відповідні органи опіки та піклування.

Стаття 1440
Обов'язки органів опіки та піклування
щодо тимчасового влаштування малолітніх і неповнолітніх дітей та інших осіб, які потребують опіки чи піклування

 

 

 

Стаття 1440
Обов'язки органів опіки та піклування
щодо тимчасового влаштування малолітніх і неповнолітніх дітей та інших осіб, які потребують опіки чи піклування

Після одержання відомостей про неповнолітніх та інших осіб, які потребують опіки чи піклування, органи опіки та піклування зобов'язані негайно провести обстеження умов їхнього життя і в разі необхідності опіки чи піклування забезпечити їх тимчасове влаштування - до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника.

 

 

 

Після одержання відомостей про неповнолітніх та інших осіб, які потребують опіки чи піклування, органи опіки та піклування зобов'язані негайно провести обстеження умов їхнього життя і в разі необхідності опіки чи піклування забезпечити їх тимчасове влаштування - до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника.

Стаття 1441
Строк винесення рішення про встановлення опіки та піклування

 

 

 

Стаття 1441
Строк винесення рішення про встановлення опіки та піклування

Рішення про встановлення опіки та піклування має бути винесене не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки та піклування дізнається про необхідність встановити опіку чи піклування.

 

 

 

Рішення про встановлення опіки та піклування має бути винесене не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки та піклування дізнається про необхідність встановити опіку чи піклування.

За відсутності рішення органу опіки та піклування про призначення опікуна чи піклувальника опіка та піклування здійснюються тимчасово самим органом опіки та піклування.

 

 

 

За відсутності рішення органу опіки та піклування про призначення опікуна чи піклувальника опіка та піклування здійснюються тимчасово самим органом опіки та піклування.

Стаття 1442
Призначення опікунів і піклувальників

 

 

 

Стаття 1442
Призначення опікунів і піклувальників

Опікунами і піклувальниками призначаються лише повнолітні дієздатні особи за їхньою заявою і з урахуванням бажання самого підопічного.

 

 

 

Опікунами і піклувальниками призначаються лише повнолітні дієздатні особи за їхньою заявою і з урахуванням бажання самого підопічного.

Не можуть бути опікунами чи піклувальниками особи, позбавлені батьківських прав, а також особи, поведінка та інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню.

 

 

 

Не можуть бути опікунами чи піклувальниками особи, позбавлені батьківських прав, а також особи, поведінка та інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню.

Стаття 1443
Здійснення опіки та піклування над неповнолітніми,
які перебувають у лікувальних та навчально-виховних закладах

1018

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В назві статті 1443 перед словом "неповнолітніми" додати "малолітніми та".

Враховано

Стаття 1443
Здійснення опіки та піклування над малолітніми та неповнолітніми,
які перебувають у лікувальних та навчально-виховних закладах

Лікувальні та навчально-виховні заклади є опікунами та піклувальниками дітей, які влаштовані у ці заклади у зв'язку з відсутністю щодо них батьківського піклування.

 

 

 

Лікувальні та навчально-виховні заклади є опікунами та піклувальниками дітей, які влаштовані у ці заклади у зв'язку з відсутністю щодо них батьківського піклування.

Глава 97
Права та обов'язки опікунів і піклувальників

 

 

 

Глава 97
Права та обов'язки опікунів і піклувальників

Стаття 1444
Піклування про підопічних

 

 

 

Стаття 1444
Піклування про підопічних

Опікуни і піклувальники зобов'язані піклуватися про осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, про створення цим особам необхідних побутових умов і про забезпечення їх доглядом і лікуванням.

1019

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1444 слово "перебувають" замінити на "які є".

Відхилено

Опікуни і піклувальники зобов'язані піклуватися про осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, про створення цим особам необхідних побутових умов і про забезпечення їх доглядом і лікуванням.

Стаття 1445
Обов'язки опікунів і піклувальників щодо виховання
неповнолітніх і захисту їхніх прав та інтересів

 

 

 

Стаття 1445
Обов'язки опікунів і піклувальників щодо виховання
неповнолітніх і захисту їхніх прав та інтересів

Опікуни і піклувальники над неповнолітніми мають право і зобов'язані виховувати підопічних, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці, захищати їхні права та інтереси.

 

 

 

Опікуни і піклувальники над неповнолітніми мають право і зобов'язані виховувати підопічних, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці, захищати їхні права та інтереси.

Стаття 1446
Право опікунів і піклувальників вимагати
повернення їм дітей від осіб, які незаконно удержують дітей

 

 

 

Стаття 1446
Право опікунів і піклувальників вимагати
повернення їм дітей від осіб, які незаконно удержують дітей

Опікуни і піклувальники мають право вимагати повернення їм дітей, які перебувають у них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, що удержують їх у себе без законних підстав.

 

 

 

Опікуни і піклувальники мають право вимагати повернення їм дітей, які перебувають у них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, що удержують їх у себе без законних підстав.

Стаття 1447
Порядок укладення угод з участю опікунів і піклувальників

1020

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У статті 1447 слова "укладення угод" замінити на "вчинення правочинів".

Враховано

Стаття 1447
Порядок вчинення правочинів з участю опікунів і піклувальників

1. Опікуни при здійсненні прав і виконанні обов'язків підопічних укладають договори від імені та в інтересах підопічних, діючи як їхні законні представники.

 

 

 

1. Опікуни при здійсненні прав і виконанні обов'язків підопічних укладають договори від імені та в інтересах підопічних, діючи як їхні законні представники.

2. Піклувальники над неповнолітніми дають згоду на вчинення правочинів, що їх за законом ці особи не можуть укладати самостійно.

 

 

 

2. Піклувальники над неповнолітніми дають згоду на вчинення правочинів, що їх за законом ці особи не можуть укладати самостійно.

3. Піклувальники над особами, обмеженими у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, дають згоду на вчинення цими особами правочинів відповідно до закону.

1021

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 3 статті 1447 замість слова "речовинами" записати "засобами".

Враховано

3. Піклувальники над особами, обмеженими у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, дають згоду на вчинення цими особами правочинів відповідно до закону.

4. Піклувальники над дієздатними особами надають цим особам допомогу при здійсненні ними своїх прав і виконанні обов'язків, а також охороняють їх від зловживання з боку третіх осіб.

1022

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 4 статті 1447 виключити.

Враховано

 

Стаття 1448
Управління майном осіб, які перебувають під опікою

 

 

 

Стаття 1448
Управління майном осіб, які перебувають під опікою

1. Опікун зобов'язаний піклуватися про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.

 

 

 

1. Опікун зобов'язаний піклуватися про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.

2. Якщо підопічний за станом розумового розвитку та здоров'я може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління майном підопічного, повинен враховувати його бажання.

 

 

 

2. Якщо підопічний за станом розумового розвитку та здоров'я може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління майном підопічного, повинен враховувати його бажання.

3. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для утримання та догляду за підопічним, за рахунок пенсії, доходів від належного підопічному майна та інших джерел.

 

 

 

3. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для утримання та догляду за підопічним, за рахунок пенсії, доходів від належного підопічному майна та інших джерел.

4. Без дозволу органів опіки та піклування опікун не має права укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних підопічному майнових прав, здійснювати розділ або обмін житлової площі, видавати письмові зобов'язання та вчиняти інші угоди, які істотно ущемляють інтереси підопічного.

1023

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 4 статті 1448 слово "угоди" замінити на "правочини", виключити слово "істотні".

Враховано

4. Без дозволу органів опіки та піклування опікун не має права укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних підопічному майнових прав, здійснювати розділ або обмін житлової площі, видавати письмові зобов'язання та вчиняти інші правочини, які ущемляють інтереси підопічного.

5. Якщо підопічний є власником нерухомого або особливо цінного рухомого майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування сам здійснювати таке управління або укласти договір про довірче управління цим майном з іншою особою.

 

 

 

5. Якщо підопічний є власником нерухомого або особливо цінного рухомого майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування сам здійснювати таке управління або укласти договір про довірче управління цим майном з іншою особою.

Стаття 1449
Правочини, які не може вчиняти опікун

 

 

 

Стаття 1449
Правочини, які не може вчиняти опікун

1. Опікун, його дружина (чоловік) та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному на підставі договору дарування або безоплатного користування. Опікун не може представляти підопічного при укладенні угод або веденні судових справ між підопічним і подружжям опікуна та його близькими родичами.

1024

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У пункті 1 статті 1449 після слова "підопічному" записати "у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички", у другому реченні слова "укладені угод" замінити на "вчинення правочинів", замість слів "подружжям" записати "чоловіком (дружиною)".

Враховано

1. Опікун, його дружина (чоловік) та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички на підставі договору дарування або безоплатного користування. Опікун не може представляти підопічного при вчинення правочинів або веденні судових справ між підопічним і чоловіком (дружиною) опікуна та його близькими родичами.

2. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

 

 

 

2. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

Стаття 1450
Правочини, на вчинення яких не може давати згоду піклувальник

 

 

 

Стаття 1450
Правочини, на вчинення яких не може давати згоду піклувальник

1. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між своїми близькими родичами, іншим з подружжя та підопічним, крім передання майна підопічному на підставі договору дарування або безоплатного користування.

1025

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У статті 1450 замість слів "іншим з подружжя" записати "його дружиною (чоловіком)".

Враховано

1. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між своїми близькими родичами, його дружиною (чоловіком) та підопічним, крім передання майна підопічному на підставі договору дарування або безоплатного користування.

2. Піклувальник не може представляти підопічного при укладенні договорів або веденні судових справ між підопічним та подружжям піклувальника або його близькими родичами.

1026

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У пункті 2 статті 1450 замість слова "подружжям" записати "чоловіком (дружиною)".

Враховано

2. Піклувальник не може представляти підопічного при укладенні договорів або веденні судових справ між підопічним та чоловіком (дружиною) піклувальника або його близькими родичами.

Стаття 1451
Виконання опікунами і піклувальниками своїх обов'язків

 

 

 

Стаття 1451
Виконання опікунами і піклувальниками своїх обов'язків

Обов'язки щодо опіки та піклування виконуються безоплатно. В окремих випадках за наявності у підопічного достатніх коштів з дозволу органу опіки та піклування може встановлюватися певна плата за виконання окремих дій чи послуг, пов'язаних з опікою і піклуванням.

 

 

 

Обов'язки щодо опіки та піклування виконуються безоплатно. В окремих випадках за наявності у підопічного достатніх коштів з дозволу органу опіки та піклування може встановлюватися певна плата за виконання окремих дій чи послуг, пов'язаних з опікою і піклуванням.

Глава 98
Звільнення опікунів і піклувальників від їхніх обов'язків.
Припинення опіки та піклування

 

 

 

Глава 98
Звільнення опікунів і піклувальників від їхніх обов'язків.
Припинення опіки та піклування

Стаття 1452
Звільнення опікунів і піклувальників від виконання обов'язків на їхнє прохання

 

 

 

Стаття 1452
Звільнення опікунів і піклувальників від виконання обов'язків на їхнє прохання

Опікуни і піклувальники можуть бути на їхнє прохання звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування визнає, що це прохання викликане поважною причиною.

 

 

 

Опікуни і піклувальники можуть бути на їхнє прохання звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування визнає, що це прохання викликане поважною причиною.

Стаття 1453
Звільнення опікунів і піклувальників у разі неналежного виконання ними обов'язків і відповідальність за зловживання правами

 

 

 

Стаття 1453
Звільнення опікунів і піклувальників у разі неналежного виконання ними обов'язків і відповідальність за зловживання правами

1. Органи опіки та піклування з власної ініціативи, за клопотанням підопічних, інших осіб можуть звільнити опікуна і піклувальника.

 

 

 

1. Органи опіки та піклування з власної ініціативи, за клопотанням підопічних, інших осіб можуть звільнити опікуна і піклувальника.

2. При зловживанні правами і залишенні підопічних осіб без нагляду і турботи опікун і піклувальник можуть бути притягнені до передбаченої законом відповідальності.

 

 

 

2. При зловживанні правами і залишенні підопічних осіб без нагляду і турботи опікун і піклувальник можуть бути притягнені до передбаченої законом відповідальності.

Стаття 1454
Припинення опіки

 

 

 

Стаття 1454
Припинення опіки

1. Опіка припиняється у разі:

 

 

 

1. Опіка припиняється у разі:

1) досягнення малолітнім 14 років;

 

 

 

1) досягнення малолітнім 14 років;

2) поновлення особи у дієздатності.

 

 

 

2) поновлення особи у дієздатності.

За рішенням органу опіки та піклування опіка припиняється у разі видужання або значного поліпшення здоров'я особи, над якою вона була встановлена, за заявою опікуна, підопічного або з власної ініціативи органу опіки та піклування.

1027

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У пункті 1 статті 1454 виключити частину другу.

Відхилено

За рішенням органу опіки та піклування опіка припиняється у разі видужання або значного поліпшення здоров'я особи, над якою вона була встановлена, за заявою опікуна, підопічного або з власної ініціативи органу опіки та піклування.

За рішенням органу опіки та піклування опіка також припиняється у разі передання дитини батькам чи усиновлювачам.

 

 

 

За рішенням органу опіки та піклування опіка також припиняється у разі передання дитини батькам чи усиновлювачам.

2. Особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без додаткового рішення про це.

1028

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 викласти у новій редакції:

"2. У разі досягнення дитиною 14-річного віку опіка перетворюється у піклування, а опікун стає піклувальником без додаткового рішення про це.".

Враховано

2. У разі досягнення дитиною 14-річного віку опіка перетворюється у піклування, а опікун стає піклувальником без додаткового рішення про це.

Стаття 1455
Припинення піклування

 

 

 

Стаття 1455
Припинення піклування

Піклування припиняється у разі:

 

 

 

Піклування припиняється у разі:

1) настання повноліття;

 

 

 

1) настання повноліття;

2) укладення неповнолітнім шлюбу;

 

 

 

2) укладення неповнолітнім шлюбу;

3) скасування обмеження у дієздатності;

 

 

 

3) скасування обмеження у дієздатності;

4) за заявою особи, піклування над якою було встановлене через неможливість самостійно здійснювати свої права.

 

 

 

4) за заявою особи, піклування над якою було встановлене через неможливість самостійно здійснювати свої права.

 

1029

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити Кодекс новою главою 981:

"Глава 981
Патронат над малолітніми та неповнолітніми дітьми

Враховано

Глава 981
Патронат над малолітніми та неповнолітніми дітьми

 

 

Стаття 14551
Договір про патронат

 

Стаття 14551
Договір про патронат

 

 

За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або позбавлена батьківського піклування, на виховання іншій особі (патронатному вихователю), до досягнення дитиною повноліття або на певний строк.

 

За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або позбавлена батьківського піклування, на виховання іншій особі (патронатному вихователю), до досягнення дитиною повноліття або на певний строк.

 

 

Стаття 14552
Згода дитини на призначення патронатного вихователя

 

Стаття 14552
Згода дитини на призначення патронатного вихователя

 

 

На призначення дитині, якій виповнилося десять років, патронатного вихователя потрібна її згода.

 

На призначення дитині, якій виповнилося десять років, патронатного вихователя потрібна її згода.

 

 

Стаття 14553
Плата за виховання дитини

 

Стаття 14553
Плата за виховання дитини

 

 

За виховання дитини встановлюється плата, розмір якої визначається погодженням сторін.

 

За виховання дитини встановлюється плата, розмір якої визначається погодженням сторін.

 

 

Стаття 14554
Обов'язки пантронатного вихователя

 

Стаття 14554
Обов'язки пантронатного вихователя

 

 

Патронатний вихователь зобов'язаний:

 

Патронатний вихователь зобов'язаний:

 

 

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

 

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

 

 

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

 

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

 

 

3) захищати дитину, її права та інтереси.

 

3) захищати дитину, її права та інтереси.

 

 

Стаття 14555
Припинення договору про патронат

 

Стаття 14555
Припинення договору про патронат

 

 

1. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, якій виповнилося чотирнадять років.

 

1. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, якій виповнилося чотирнадять років.

 

 

До призначення дитині нового вихователя, вихователь, що відмовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину.

 

До призначення дитині нового вихователя, вихователь, що відмовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину.

 

 

2. Договір про патронат може бути розірваний судом у разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо патронатний виховательє хронічним алкоголіком або наркоманом чи жорстоко поводиться з дитиною."

 

2. Договір про патронат може бути розірваний судом у разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо патронатний виховательє хронічним алкоголіком або наркоманом чи жорстоко поводиться з дитиною."

 

 

 

 

 

КНИГА CЬОМА
СПАДКОВЕ ПРАВО

 

 

 

КНИГА CЬОМА
СПАДКОВЕ ПРАВО

Глава 99
Загальні положення про спадкування

 

 

 

Глава 99
Загальні положення про спадкування

Стаття 1456
Поняття спадкування

 

 

 

Стаття 1456
Поняття спадкування

Спадкуванням визнається перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

 

 

 

Спадкуванням визнається перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1457
Види спадкування

 

 

 

Стаття 1457
Види спадкування

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

 

 

 

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1458
Склад спадщини

 

 

 

Стаття 1458
Склад спадщини

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю.

 

 

 

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю.

Стаття 1459
Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини

 

 

 

Стаття 1459
Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1030

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В статті 1459 слово "зокрема" замінити словами "а саме".

Враховано

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, а саме:

1) особисті немайнові права;

 

 

 

1) особисті немайнові права;

2) право участі у товариствах, якщо інше не передбачено законом або їх установчими документами;

1031

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В підпункті 2) статті 1459 після слів "право участі в товариствах" додати "та право членства в об'єднаннях громадян".

Враховано

2) право участі в товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не передбачено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я;

 

 

 

3) право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на пенсію, допомогу чи інші виплати, передбачені законом.

1032

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В підпункті 4) статті 1459 на початку речення додати "права на аліменти,...".

Враховано

4) права на аліменти, права на пенсію, допомогу чи інші виплати, передбачені законом.

 

1033

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити статтю 1459 підпунктами 5) і 6) такого змісту:

"5) права та обов'язки особи як кредитора чи боржника, відповідно до статті 656 цього Кодексу;.

Враховано

5) права та обов'язки особи як кредитора чи боржника, відповідно до статті 656 цього Кодексу.

 

 

6) інші права та обов' язки, що нерозривно пов' язані з особою спадкодавця."

 

6)інші права та обов' язки, що нерозривно пов' язані з особою спадкодавця."

Стаття 1460
Відкриття спадщини

 

 

 

Стаття 1460
Відкриття спадщини

1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її судом такою, що померла.

 

 

 

1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її судом такою, що померла.

2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого особа вважається такою, що померла (п. 3 статті 46 цього Кодексу).

 

 

 

2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого особа вважається такою, що померла (п. 3 статті 46 цього Кодексу).

3. Якщо протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

 

 

 

3. Якщо протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

Стаття 1461
Місце відкриття спадщини

 

 

 

Стаття 1461
Місце відкриття спадщини

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна.

 

 

 

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна.

Стаття 1462
Спадкоємці

 

 

 

Стаття 1462
Спадкоємці

1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, що є живими на момент відкриття спадщини, а також зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

 

 

 

1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, що є живими на момент відкриття спадщини, а також зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Якщо дитина народилася у день смерті особи, вона є її спадкоємцем.

1034

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Частину другу пункту 1 статті 1462 виключити.

Враховано

 

2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути також юридичні особи, які були вже створені на момент відкриття спадщини, держава, Автономна Республіка Крим та адміністративно-територіальні утворення.

1035

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Пункт 2 статті 1462 викласти в такій редакції:

"2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути також юридичні особи, держава та інші особи.".

Враховано

2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути також юридичні особи, держава та інші особи.

Стаття 1463
Підстави виникнення права на спадкування

 

 

 

Стаття 1463
Підстави виникнення права на спадкування

1. У разі відкриття спадщини право на спадкування одержують особи, зазначені у заповіті.

 

 

 

1. У разі відкриття спадщини право на спадкування одержують особи, зазначені у заповіті.

2. У разі відкриття спадщини за відсутності заповіту, визнання його недійсним, відмови від спадщини спадкоємців за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1500-1505 цього Кодексу.

 

 

 

2. У разі відкриття спадщини за відсутності заповіту, визнання його недійсним, відмови від спадщини спадкоємців за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1500-1505 цього Кодексу.

Стаття 1464
Усунення від права на спадкування

 

 

 

Стаття 1464
Усунення від права на спадкування

1. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Винятки становлять особи, щодо яких заповідач склав заповіт уже після вчинення замаху на його життя.

1036

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1464 виключити останнє речення і доповнити цей пункт другою частиною у такій редакції:

Враховано

1. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

 

 

д. Жир О.О. (о.к.№035)

"Це правило не стосується особи, що вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначає її своїм спадкоємцем".

Враховано

Це правило не стосується особи, що вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначає її своїм спадкоємцем.

2. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно перешкоджали здійсненню спадкодавцем своєї останньої волі і цим сприяли заклику їх самих або близьких їм осіб до спадкування або ж до збільшення їхньої частки у спадщині.

1037

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 2 статті 1464 слова "заклику їх" замінти словами "виникненню права на спадкування у них ..." і далі - за текстом.

Враховано

2. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно перешкоджали здійсненню спадкодавцем своєї останньої волі і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих або у близьких їм осіб, або ж до збільшення їхньої частки у спадщині.

3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав і не були відновлені у цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), інші особи, що ухилялися від виконання покладених на них за законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

 

 

 

3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав і не були відновлені у цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), інші особи, що ухилялися від виконання покладених на них за законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

4. Не мають права на спадкування за законом один після одного особи, шлюб між якими визнаний судом недійсним.

 

 

 

4. Не мають права на спадкування за законом один після одного особи, шлюб між якими визнаний судом недійсним.

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за тим, хто пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до укладення шлюбу, суд може визнати право на спадкування щодо частки у майні того, хто помер, яке було нажите ними за час цього шлюбу.

 

 

 

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за тим, хто пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до укладення шлюбу, суд може визнати право на спадкування щодо частки у майні того, хто помер, яке було нажите ними за час цього шлюбу.

5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через важку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

1038

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 5 статті 1464 перед словами "важку хворобу" додати слова "похилий вік,".

Враховано

5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, важку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

6. Правила цієї статті поширюються на будь-яких спадкоємців, у тому числі й на тих, що мають право на обов'язкову частку.

 

 

 

6. Правила цієї статті поширюються на будь-яких спадкоємців, у тому числі й на тих, що мають право на обов'язкову частку.

 

1039

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити статтю 1464 пунктом 7 і викласти його в такій редакції:

"7. Правила цієї статті поширюються на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ".

Враховано

7. Правила цієї статті поширюються на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Стаття 1465
Спадкування права на земельну ділянку

 

 

 

Стаття 1465
Спадкування права на земельну ділянку

1. У разі смерті власника земельної ділянки право власності на земельну ділянку переходить до його спадкоємців відповідно до правил, передбачених цим Кодексом.

1040

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1465 після слів "до його спадкоємців" все виключити.

Враховано

1. У разі смерті власника земельної ділянки право власності на земельну ділянку переходить до його спадкоємців.

2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить одночасно право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, якщо інше не передбачено заповітом. Та частина земельної ділянки, яка зайнята під будівлю або споруду, переходить до спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд завжди.

1041

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Пункт 2 статті 1465 розділити на два самостійні пункти і викласти їх в такій редакції:

"2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) земельної ділянки, що є під ними.

Враховано

2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) земельної ділянки, що є під ними.

 

 

3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) цієї земельної ділянки, яка призначена для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом".

 

3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) цієї земельної ділянки, яка призначена для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Стаття 1466
Спадкування майна, що є спільною сумісною власністю

 

 

 

Стаття 1466
Спадкування майна, що є спільною сумісною власністю

1. Частка учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

 

 

 

1. Частка учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

2. Учасник спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у спільному майні, яка буде визначена після його смерті.

 

 

 

2. Учасник спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у спільному майні, яка буде визначена після його смерті.

Стаття 1467
Спадкування права на одержання сум заробітної плати,
пенсії, стипендії, соціальних виплат, які належали спадкодавцеві

1042

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Змінити назву статті 1467, виклавши її в такій редакції:

"Стаття 1467
Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, соціальних виплат, які належали спадкодавцеві
".

Враховано

Стаття 1467
Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, соціальних виплат, які належали спадкодавцеві

Суми заробітної плати, стипендії, пенсії, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї і входять до складу спадщини.

1043

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В статті 1467 після слова "стипендії" додати слово "аліментів".

В кінці статті замість фрази "і входять до складу спадщини" записати ", а за їх відсутності входять до складу спадщини".

Враховано

Суми заробітної плати, стипендії, аліментів, пенсії, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а за їх відсутності входять до складу спадщини.

Стаття 1468
Спадкування права на вклад у банківських (кредитних) установах

 

 

 

Стаття 1468
Спадкування права на вклад у банківських (кредитних) установах

1. Вкладник має право розпорядитися своїм вкладом у банківських (кредитних) установах на випадок своєї смерті, склавши заповіт або написавши відповідне розпорядження банківській (кредитній) установі.

1044

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1468 слово "написавши" замінити словом "зробивши".

Враховано

1. Вкладник має право розпорядитися своїм вкладом у банківських (кредитних) установах на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банківській (кредитній) установі.

2. Незалежно від способу розпорядження вкладом, він входить до складу спадщини і розподіляється між спадкоємцями за заповітом або за законом на загальних підставах.

1045

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Пункт 2 статті 1468 викласти в такій редакції:

"2. Незалежно від способу розпорядження вкладом право на нього входить до складу спадщини".

Враховано

2. Незалежно від способу розпорядження вкладом право на нього входить до складу спадщини.

Стаття 1469
Спадкування права на одержання страхових сум

1046

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Змінити назву статті 1469, виклавши її в такій редакції:

"Стаття 1469
Спадкування права на одержання страхових сум (страхового відшкодування)
"

Враховано

Стаття 1469
Спадкування права на одержання страхових сум (страхового відшкодування)

1. Страхові суми (страхове відшкодування) успадковуються на загальних підставах.

 

 

 

1. Страхові суми (страхове відшкодування) успадковуються на загальних підставах.

2. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування визначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової суми у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.

1047

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 2 статті 1469 слово "визначив" замінити на слово "призначив".

Враховано

2. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової суми у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.

Стаття 1470
Покладення на спадкоємця обов'язку
відшкодувати збитки (шкоду), які були завдані спадкодавцем

 

 

 

Стаття 1470
Покладення на спадкоємця обов'язку
відшкодувати збитки (шкоду), які були завдані спадкодавцем

1. На спадкоємця покладається обов'язок відшкодувати збитки, які були завдані спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.

 

 

 

1. На спадкоємця покладається обов'язок відшкодувати збитки, які були завдані спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.

2. На спадкоємця покладається обов'язок компенсувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.

 

 

 

2. На спадкоємця покладається обов'язок компенсувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.

3. На спадкоємця покладається обов'язок сплати неустойки (штрафу, пені), яку спадкодавець зобов'язаний був сплатити у зв'язку з невиконанням свого договірного обов'язку.

 

 

 

3. На спадкоємця покладається обов'язок сплати неустойки (штрафу, пені), яку спадкодавець зобов'язаний був сплатити у зв'язку з невиконанням свого договірного обов'язку.

4. Збитки (шкода), які були завдані спадкодавцем, відшкодовуються спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було ними одержане.

 

 

 

4. Збитки (шкода), які були завдані спадкодавцем, відшкодовуються спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було ними одержане.

5. За позовом спадкоємців суд може зменшити суму відшкодування (компенсації), якщо вона є непомірно високою порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними.

 

 

 

5. За позовом спадкоємців суд може зменшити суму відшкодування (компенсації), якщо вона є непомірно високою порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними.

Стаття 1471
Спадкування права на відшкодування збитків (шкоди), сплати неустойки

 

 

 

Стаття 1471
Спадкування права на відшкодування збитків (шкоди), сплати неустойки

1. До спадкоємців переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

 

 

 

1. До спадкоємців переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

2. До спадкоємців переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржниками спадкодавця своїх договірних обов'язків.

 

 

 

2. До спадкоємців переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржниками спадкодавця своїх договірних обов'язків.

3. До спадкоємців переходить право на компенсацію моральної шкоди, яка була завдана спадкодавцеві.

 

 

 

3. До спадкоємців переходить право на компенсацію моральної шкоди, яка була завдана спадкодавцеві.

Стаття 1472
Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати
на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця

 

 

 

Стаття 1472
Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати
на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця

1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, яких зазнав один із них або інша особа на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

 

 

 

1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, яких зазнав один із них або інша особа на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

2. Витрати на утримання, догляд, лікування можуть бути стягнені не більше як за три роки до смерті спадкодавця.

 

 

 

2. Витрати на утримання, догляд, лікування можуть бути стягнені не більше як за три роки до смерті спадкодавця.

3. Витрати на поховання, у тому числі на спорудження надгробка, а також інші розумні витрати відшкодовуються спадкоємцями тим особам, які їх фактично зазнали.

1048

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 3 статті 1472 слово "надгробка" замінити словами "надгробного пам'ятника", а слово "зазнали" - на "понесли".

Враховано

3. Витрати на поховання, у тому числі на спорудження надгробного пам'ятника, а також інші розумні витрати відшкодовуються спадкоємцями тим особам, які їх фактично понесли.

Глава 100
Спадкування за заповітом

 

 

 

Глава 100
Спадкування за заповітом

Стаття 1473
Поняття заповіту

 

 

 

Стаття 1473
Поняття заповіту

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті.

 

 

 

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті.

Стаття 1474
Право на заповіт

 

 

 

Стаття 1474
Право на заповіт

1. Право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю.

 

 

 

1. Право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю.

2. Право на заповіт здійснюється особою особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

 

 

 

2. Право на заповіт здійснюється особою особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Стаття 1475
Право заповідача на призначення спадкоємців

 

 

 

Стаття 1475
Право заповідача на призначення спадкоємців

1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності між ними сімейних, родинних відносин, а також осіб, зазначених у п. 2 статті 1462 цього Кодексу.

 

 

 

1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності між ними сімейних, родинних відносин, а також осіб, зазначених у п. 2 статті 1462 цього Кодексу.

2. Якщо заповідач не включив до спадкоємців за заповітом когось із тих, хто є спадкоємцем за законом, останні можуть одержати згодом право на спадкування за законом на загальних підставах.

1049

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Пункт 2 статті 1475 виключити, відповідно змінити нумерацію пунктів

Враховано

 

3. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-кого з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування ні за заповітом, ні за законом.

1050

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити пункт 3 статті 1475 новою частиною другою і викласти цю частину в такій редакції:

Враховано

2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-кого з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування ні за заповітом, ні за законом.

 

 

"Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині".

 

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (онуки) цієї особи одержують право на спадкування за правилами статті 1507 цього Кодексу на загальних підставах.

1051

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Колишню другу частину пункту 3 зробити пунктом 4 цієї статті.

Враховано

3. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (онуки) цієї особи одержують право на спадкування за правилами статті 1507 цього Кодексу на загальних підставах.

Стаття 1476
Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має успадковуватися за заповітом

 

 

 

Стаття 1476
Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має успадковуватися за заповітом

1. Заповідач має право охопити заповітом ті права та обов'язки, які йому належать, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

 

 

 

1. Заповідач має право охопити заповітом ті права та обов'язки, які йому належать, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

2. Заповідач має право охопити заповітом усю спадщину або її частину.

 

 

 

2. Заповідач має право охопити заповітом усю спадщину або її частину.

3. Якщо заповідач розподілив у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він визначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

1052

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 3 статті 1476 слово "визначив" замінити на слово "призначив".

Враховано

3. Якщо заповідач розподілив у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

4. Чинність заповіту щодо складу спадщини визначається на момент її відкриття.

 

 

 

4. Чинність заповіту щодо складу спадщини визначається на момент її відкриття.

Стаття 1477
Право заповідача на заповідальний відказ

 

 

 

Стаття 1477
Право заповідача на заповідальний відказ

1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.

 

 

 

1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.

2. Відказоодержувачами можуть бути особи, що входять, а також ті, що не входять до числа спадкоємців за законом.

 

 

 

2. Відказоодержувачами можуть бути особи, що входять, а також ті, що не входять до числа спадкоємців за законом.

Стаття 1478
Предмет заповідального відказу

 

 

 

Стаття 1478
Предмет заповідального відказу

1. Предметом заповідального відказу є виконання за рахунок спадщини будь-якого зобов'язання на користь одного або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають право вимагати від спадкоємця його виконання.

1053

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Пункт 1 статті 1478 виключити.

Враховано

 

2. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речевим правом майнового права або речі, що входить до складу спадщини.

1054

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Пункт 2 статті 1478 зробити пунктом 1.

Враховано

1. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речевим правом майнового права або речі, що входить до складу спадщини.

3. На спадкоємця, до якого переходять житловий будинок, квартира або інша будівля, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування цим приміщенням (будівлею) або певною його частиною. У разі наступного переходу права власності на ці приміщення (будівлі) право користування ними зберігає чинність.

1055

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Пункт 3 статті 1478 зробити пунктом 2 і викласти його в такій редакції:

"2. На спадкоємця, до якого переходять житловий будинок, квартира або інша будівля, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Це право користування зберігає чинність у разі наступної зміни їх власників".

Враховано

2. На спадкоємця, до якого переходять житловий будинок, квартира або інша будівля, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Це право користування зберігає чинність у разі наступної зміни їх власників.

Право користування є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.

 

 

 

Право користування є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.

Право користування, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено інше.

 

 

 

Право користування, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено інше.

4. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, має виконати його лише у межах реальної вартості спадщини, що перейшла до нього, з вирахуванням частини боргів спадкодавця, що на нього припадають.

1056

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 4 статті 1478 слова "має виконати" замінити словами "зобов'язаний виконати" і зробити його пунктом 3.

Враховано

3. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості спадщини, що перейшла до нього, з вирахуванням частини боргів спадкодавця, що на нього припадають.

5. Відказоодержувач не відповідає за борги спадкодавця.

1057

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Пункт 5 статті 1478 перенести до статті 1523.

Враховано

 

 

1058

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити статтю 1478 новим пунктом:

"4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з моменту смерті".

Враховано

4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з моменту смерті.

Стаття 1479
Припинення чинності заповідального відказу

 

 

 

Стаття 1479
Припинення чинності заповідального відказу

1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача.

1059

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити пункт 1 статті 1479 словами

", що сталася до відкриття спадщини".

Враховано

1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.

2. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі визнання спадщини відумерлою.

 

 

 

2. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі визнання спадщини відумерлою.

Стаття 1480
Право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов'язків

 

 

 

Стаття 1480
Право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов'язків

1. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, місця і форми здійснення ритуалу поховання.

1060

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1480 після слова "паперами," додати слово "визначення".

Враховано

1. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.

2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети (покладення).

 

 

 

2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети (покладення).

Стаття 1481
Право на обов'язкову частку у спадщині

 

 

 

Стаття 1481
Право на обов'язкову частку у спадщині

1. Неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, а також один з подружжя, що пережив іншого, який є непрацездатним, та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, не менше половини частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

1061

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1481 замість слова "або" поставити кому; слово "один" замінити на слово "той".

Враховано

1. Неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, а також той з подружжя, що пережив іншого, який є непрацездатним, та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

 

1062

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1481 слова "не менше" виключити, слово "половини" замінити словом "половину".

Враховано

 

 

1063

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити пункт 1 статті 1481 частиною другою такого змісту:

"В окремих випадках розмір обов' язкової частки в спадщині може бути зменшений судом з урахуванням конкретних обставин справи."

Враховано

В окремих випадках розмір обов' язкової частки в спадщині може бути зменшений судом з урахуванням конкретних обставин справи.

2. До обов'язкової частки зараховується все, що спадкоємець, який має право на таку частку, одержує із спадщини на будь-якій підставі, у тому числі вартість майна, що складається із предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, та вартість встановленого на користь такого спадкоємця заповідального відказу.

1064

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Викласти пункт 2 статті в такій редакції:

"2. До обов'язкової частки зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, що має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця".

Враховано

2. До обов'язкової частки зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, що має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка переходить до нього і перевищує обов'язкову частку.

 

 

 

3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка переходить до нього і перевищує обов'язкову частку.

Стаття 1482
Заповіт з умовою

 

 

 

Стаття 1482
Заповіт з умовою

1. Заповідач може обумовити виникнення в особи, що названа у заповіті, права на спадкування наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших осіб, проживання в певному місці, народження дітей, здобуття освіти тощо).

1065

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В частині першій пункту 1 статті 1482 слово "названа" замінити словом "призначена".

Враховано

1. Заповідач може обумовити виникнення в особи, що призначена у заповіті, права на спадкування наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших осіб, проживання в певному місці, народження дітей, здобуття освіти тощо).

Умова, зазначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

 

 

 

Умова, зазначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

2. Умова, зазначена у заповіті, є недійсною, якщо вона суперечить законові або моральним засадам суспільства.

 

 

 

2. Умова, зазначена у заповіті, є недійсною, якщо вона суперечить законові або моральним засадам суспільства.

3. Особа, зазначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що не знала про неї або що настання її від неї не залежало.

1066

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Внести до пункту 3 статті 1482 редакційні правки: слово "зазначена" замінити словом "призначена"; після "або" слово "що" замінити на "якщо" і загалом викласти цей пункт у такій редакції:

"3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що не знала про неї або якщо настання її від неї не залежало".

Враховано

3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що не знала про неї, або якщо настання її від неї не залежало

Стаття 1483
Заповіт подружжя

 

 

 

Стаття 1483
Заповіт подружжя

1. Подружжя може скласти спільний заповіт, спрямований на передання прав та обов'язків кожного з них.

 

 

 

1. Подружжя може скласти спільний заповіт, спрямований на передання прав та обов'язків кожного з них.

2. У разі складення подружжям спільного заповіту спадщина після одного з подружжя переходить до того, хто його пережив.

 

 

 

2. У разі складення подружжям спільного заповіту спадщина після одного з подружжя переходить до того, хто його пережив.

У заповіті може бути визначено особу, до якої перейде частина цієї спадщини.

 

 

 

У заповіті може бути визначено особу, до якої перейде частина цієї спадщини.

3. У разі смерті останнього з подружжя спадщина переходить до осіб, зазначених подружжям у заповіті.

 

 

 

3. У разі смерті останнього з подружжя спадщина переходить до осіб, зазначених подружжям у заповіті.

4. За життя подружжя кожен з них має право скасувати заповіт, складений ними.

 

 

 

4. За життя подружжя кожен з них має право скасувати заповіт, складений ними.

5. Той з подружжя, який пережив, може звернутися в суд із заявою про скасування заповіту щодо частини майна, яка йому належала на момент смерті першого. У цьому разі частка того, хто помер, крім тієї частки, яка була передана іншій особі (частина друга п. 2 цієї статті), переходить до особи, зазначеної у заповіті (п. 3 цієї статті).

1067

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 5 статті 1483 слово "зазначеної" замінити словом "призначеної".

Враховано

5. Той з подружжя, який пережив, може звернутися в суд із заявою про скасування заповіту щодо частини майна, яка йому належала на момент смерті першого. У цьому разі частка того, хто помер, крім тієї частки, яка була передана іншій особі (частина друга п. 2 цієї статті), переходить до особи, призначеної у заповіті (п. 3 цієї статті).

Стаття 1484
Підпризначення спадкоємців

 

 

 

Стаття 1484
Підпризначення спадкоємців

1. Якщо зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її або ж відмовиться від неї чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, заповідач може призначити іншого спадкоємця.

1068

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1484 слово "зазначений" замінити словом "призначений".

Враховано

1. Якщо призначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її або ж відмовиться від неї чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, заповідач може призначити іншого спадкоємця.

2. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа.

1069

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити пункт 2 статті 1484 посиланням: "(стаття 1462 цього Кодексу)".

Враховано

2. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа (стаття 1462 цього Кодексу).

Стаття 1485
Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом

 

 

 

Стаття 1485
Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом

1. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, розподіляється між спадкоємцями за законом на загальних підставах.

 

 

 

1. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, розподіляється між спадкоємцями за законом на загальних підставах.

2. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

 

 

 

2. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Стаття 1486
Встановлення сервітутного права на користь третьої особи

 

 

 

Стаття 1486
Встановлення сервітутного права на користь третьої особи

Спадкоємець має право встановити у заповіті сервітутне право на користь третьої особи, яке обтяжує право власності спадкоємця, який прийняв обтяжену спадщину.

 

 

 

Спадкоємець має право встановити у заповіті сервітутне право на користь третьої особи, яке обтяжує право власності спадкоємця, який прийняв обтяжену спадщину.

Стаття 1487
Загальні вимоги до форми заповіту

 

 

 

Стаття 1487
Загальні вимоги до форми заповіту

1. Заповіт має бути складений письмово, із зазначенням місця та часу його складення.

 

 

 

1. Заповіт має бути складений письмово, із зазначенням місця та часу його складення.

2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

 

 

 

2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, застосовуються правила, передбачені п. 4 статті 198 цього Кодексу.

 

 

 

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, застосовуються правила, передбачені п. 4 статті 198 цього Кодексу.

3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими службовими, посадовими особами, зазначеними у статтях 1488-1491 цього Кодексу.

 

 

 

3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими службовими, посадовими особами, зазначеними у статтях 1488-1491 цього Кодексу.

Стаття 1488
Посвідчення заповіту нотаріусом

 

 

 

Стаття 1488
Посвідчення заповіту нотаріусом

1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (друкарська машинка, персональний комп'ютер тощо).

 

 

 

1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (друкарська машинка, персональний комп'ютер тощо).

2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

 

 

 

2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

 

 

 

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбутися при свідках (стаття 1492 цього Кодексу).

 

 

 

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбутися при свідках (стаття 1492 цього Кодексу).

Стаття 1489
Посвідчення нотаріусом секретних заповітів

 

 

 

Стаття 1489
Посвідчення нотаріусом секретних заповітів

1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознаймлення з його змістом.

 

 

 

1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознаймлення з його змістом.

2. Особа, що склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.

 

 

 

2. Особа, що склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.

Нотаріус ставить на конверті свій подсвідчувальний напис, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт і опечатує.

 

 

 

Нотаріус ставить на конверті свій подсвідчувальний напис, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт і опечатує.

 

1070

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити главу 100 новою статтею 14891 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 14891
Оголошення нотаріусом секретного заповіту

Враховано

Стаття 14891
Оголошення нотаріусом секретного заповіту

 

 

1. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім`ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання йому відоме, або робить про це відповідне повідомлення в пресі.

 

1. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім`ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання йому відоме, або робить про це відповідне повідомлення в пресі.

 

 

2. В присутності зацікавлених осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверти, у яких зберігався заповіт, та оголошує заповіт.

 

2. В присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверти, у яких зберігався заповіт, та оголошує заповіт.

 

 

3. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписує нотаріус та свідки. До протоколу записується весь зміст заповіту".

 

3. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. До протоколу записується весь зміст заповіту.

Стаття 1490
Посвідчення заповіту посадовими особами
органів державної влади та органів місцевого самоврядування

 

 

 

Стаття 1490
Посвідчення заповіту посадовими особами
органів державної влади та органів місцевого самоврядування

Якщо у населеному пункті немає державного або приватного нотаріуса, заповіт може бути посвідчений посадовою особою органу державної влади та органу місцевого самоврядування.

1071

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В статті 1490 слова "органу державної влади та органу місцевого самоврядування" замінити словами "відповідних органів місцевого самоврядування"; після слова "заповіт" додати слова "крім секретного" і викласти цю статтю в такій редакції:

"Якщо у населеному пункті немає державного або приватного нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений посадовою особою відповідних органів місцевого самоврядування".

Враховано

Якщо у населеному пункті немає державного або приватного нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений посадовою особою відповідних органів місцевого самоврядування.

Стаття 1491
Посвідчення заповіту іншими службовими, посадовими особами

 

 

 

Стаття 1491
Посвідчення заповіту іншими службовими, посадовими особами

1. Заповіти можуть бути посвідчені:

 

 

 

1. Заповіти можуть бути посвідчені:

1) головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів та інших стаціонарних лікувальних закладів, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів - фізичних осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, інших стаціонарних лікувальних закладах, а також осіб, що проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів;

 

 

 

1) головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів та інших стаціонарних лікувальних закладів, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів - фізичних осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, інших стаціонарних лікувальних закладах, а також осіб, що проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів;

2) капітанами морських і річкових суден, що ходять під прапором України, - фізичних осіб, які плавають на них;

 

 

 

2) капітанами морських і річкових суден, що ходять під прапором України, - фізичних осіб, які плавають на них;

3) начальниками пошукових, арктичних та інших експедицій - фізичних осіб, які беруть у них участь;

1072

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В підпункті 3) пункту 1 статті 1491 виключити слово ", арктичних".

Враховано

3) начальниками пошукових та інших експедицій - фізичних осіб, які беруть у них участь;

4) командирами військових частин - військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріусів, також заповіти цивільних осіб, що працюють у цих частинах, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців;

 

 

 

4) командирами військових частин - військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріусів, також заповіти цивільних осіб, що працюють у цих частинах, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців;

5) начальниками місць позбавлення волі - осіб, які відбувають у них покарання.

 

 

 

5) начальниками місць позбавлення волі - осіб, які відбувають у них покарання;

 

1073

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити пункт 1 статті 1491підпунктом 6) і викласти його в такій редакції:

"6) посадовою особою банківської (кредитної) установи - вкладників банківської (кредитної) установи щодо вкладу".

Враховано

6) посадовою особою банківської (кредитної) установи - вкладників банківської (кредитної) установи щодо вкладу.

2. Заповіти осіб, зазначених у п. 1 цієї статті, посвідчуються при свідках.

 

 

 

2. Заповіти осіб, зазначених у п. 1 цієї статті, посвідчуються при свідках.

3. До таких заповітів відповідно застосовуються правила статті 1487 цього Кодексу про порядок їх посвідчення.

 

 

 

3. До таких заповітів відповідно застосовуються правила статті 1487 цього Кодексу про порядок їх посвідчення.

4. Заповіти, посвідчені службовими, посадовими особами, зазначеними у п. 1 цієї статті, прирівнюються за своєю силою до заповітів, посвідчених нотаріусами.

 

 

 

4. Заповіти, посвідчені службовими, посадовими особами, зазначеними у п. 1 цієї статті, прирівнюються за своєю силою до заповітів, посвідчених нотаріусами.

Стаття 1492
Посвідчення заповіту при свідках

 

 

 

Стаття 1492
Посвідчення заповіту при свідках

1. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

 

 

 

1. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

У випадках, передбачених статтями 1488-1491 цього Кодексу, присутність свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

1074

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В частині першій пункту 1 статті 1492 після слова "присутність" додати слова "не менше двох".

Другу частину пункту 1 статті зробити самостійним пунктом 2. Відповідно змінити нумерацію решти пунктів.

Враховано

2. У випадках, передбачених статтями 1488-1491 цього Кодексу, присутність не менше двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

2. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю.

 

 

 

3. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю.

3. Свідками не можуть бути:

 

 

 

4. Свідками не можуть бути:

1) нотаріус або інша службова чи посадова особа, яка посвідчує заповіт;

 

 

 

1) нотаріус або інша службова чи посадова особа, яка посвідчує заповіт;

2) інші спадкоємці за заповітом;

 

 

 

2) інші спадкоємці за заповітом;

3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

 

 

 

3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

4) особи, які через фізичні вади не можуть прочитати заповіту.

 

 

 

4) особи, які через фізичні вади не можуть прочитати заповіту.

4. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

 

 

 

5. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

5. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідка.

1075

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 5 статті 1492 слово "свідка" замінити словом "свідків".

Враховано

6. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Стаття 1493
Право заповідача на скасування та зміну заповіту

 

 

 

Стаття 1493
Право заповідача на скасування та зміну заповіту

1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

 

 

 

1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить.

 

 

 

2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, що його заповідач склав перед ним.

 

 

 

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, що його заповідач склав перед ним.

3. Якщо новий заповіт, що його склав заповідач, був визнаний недійсним, то відновлюється чинність попереднього заповіту.

 

 

 

3. Якщо новий заповіт, що його склав заповідач, був визнаний недійсним, то відновлюється чинність попереднього заповіту.

4. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни та доповнення.

 

 

 

4. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни та доповнення.

5. Скасування заповіту, внесення до нього змін та доповнень проводяться заповідачем особисто.

 

 

 

5. Скасування заповіту, внесення до нього змін та доповнень проводяться заповідачем особисто.

Якщо після складення заповіту заповідач був визнаний недієздатним, опікун не має права ні скасовувати заповіт, ні вносити до нього зміни та доповнення.

1076

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Частину другу пункту 5 статті 1493 виключити.

Враховано

 

6. Скасування заповіту, внесення до нього змін і доповнень проводиться у формі, передбаченій статтями 1488-1491 цього Кодексу.

 

 

 

6. Скасування заповіту, внесення до нього змін і доповнень проводиться у формі, передбаченій статтями 1488-1491 цього Кодексу.

Стаття 1494
Таємниця заповіту

 

 

 

Стаття 1494
Таємниця заповіту

Нотаріус, інша особа, що посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, що підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості стосовно факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни.

 

 

 

Нотаріус, інша особа, що посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, що підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості стосовно факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни.

Стаття 1495
Тлумачення заповіту

 

 

 

Стаття 1495
Тлумачення заповіту

1. Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

 

 

 

1. Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту проводиться судом, відповідно до правил статті 204 цього Кодексу.

 

 

 

2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту проводиться судом, відповідно до правил статті 204 цього Кодексу.

Стаття 1496
Недійсність заповіту

 

 

 

Стаття 1496
Недійсність заповіту

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є недійсним.

 

 

 

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є недійсним.

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

 

 

 

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

3. Недійсність окремих розпоряджень, що містяться у заповіті, не мають наслідком недійсність іншої його частини.

 

 

 

3. Недійсність окремих розпоряджень, що містяться у заповіті, не мають наслідком недійсність іншої його частини.

4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкування на загальних підставах.

 

 

 

4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкування на загальних підставах.

Глава 101
Спадкування за законом

 

 

 

Глава 101
Спадкування за законом

Стаття 1497
Черговість спадкування за законом

 

 

 

Стаття 1497
Черговість спадкування за законом

1. Спадкоємці за законом закликаються до спадкування почергово.

 

 

 

1. Спадкоємці за законом закликаються до спадкування почергово.

2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або ж відмови від неї, крім випадків, передбачених у статті 1498 цього Кодексу.

 

 

 

2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або ж відмови від неї, крім випадків, передбачених у статті 1498 цього Кодексу.

Стаття 1498
Зміна черговості закликання до спадкування

 

 

 

Стаття 1498
Зміна черговості закликання до спадкування

1. Правила про черговість закликання спадкоємців за законом до спадкування можуть бути змінені нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Така угода не може порушити прав спадкоємців, що не беруть у ній участі, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку.

 

 

 

1. Правила про черговість закликання спадкоємців за законом до спадкування можуть бути змінені нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Така угода не може порушити прав спадкоємців, що не беруть у ній участі, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку.

2. За рішенням суду особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може одержати право на спадкування разом з іншими спадкоємцями, що закликаються до спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

 

 

 

2. За рішенням суду особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може одержати право на спадкування разом з іншими спадкоємцями, що закликаються до спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Стаття 1499
Спадкування усиновленими та усиновлювачами

 

 

 

Стаття 1499
Спадкування усиновленими та усиновлювачами

1. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з іншого, прирівнюються до кровних родичів.

1077

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1499 слова "кровних родичів" замінити словами "родичів за походженням".

Враховано

1. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з іншого, прирівнюються до родичів за походженням.

2. Усиновлені та їхні нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його кровних родичів по висхідній лінії.

1078

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В частині першій пункту 2 статті 1499 слова "Усиновлені та їхні" замінити словами "Усиновлений та його" і виключити слово "кровних".

Враховано

2. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів по висхідній лінії.

Батьки усиновленого та інші його кровні родичі по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.

 

 

 

Батьки усиновленого та інші його кровні родичі по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.

3. Якщо усиновлення проведене відповідно до п. 2 статті 1419 цього Кодексу, то в разі смерті діда, баби за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а в разі смерті рідних повнорідних і неповнорідних братів і сестер за походженням - має право на спадкування як спадкоємець другої черги.

 

 

 

3. Якщо усиновлення проведене відповідно до п. 2 статті 1419 цього Кодексу, то в разі смерті діда, баби за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а в разі смерті рідних повнорідних і неповнорідних братів і сестер за походженням - має право на спадкування як спадкоємець другої черги.

 

1079

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити пункт 3 статті 1499 другою частиною, яку викласти в такій редакції:

"У разі смерті усиновленого його брати, сестри, дід і баба за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загальних підставах (п.2 статті 1419 цього Кодексу)".

Враховано

У разі смерті усиновленого його брати, сестри, дід і баба за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загальних підставах (п.2 статті 1419 цього Кодексу)

Стаття 1500
Перша черга спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1500
Перша черга спадкоємців за законом

У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який пережив, та батьки особи, що померла.

1080

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Внести до статті 1500 редакційні зміни, виклавши її в такій редакції:

"У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який його пережив, та його батьки".

Враховано

У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який його пережив, та його батьки.

Стаття 1501
Друга черга спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1501
Друга черга спадкоємців за законом

У другу чергу право на спадкування за законом одержують рідні повнорідні і неповнорідні брати та сестри спадкодавця, а також його дід і баба як з боку батька, так і з боку матері.

1081

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Із статті 1501 виключити слова "а також".

Враховано

У другу чергу право на спадкування за законом одержують рідні повнорідні і неповнорідні брати та сестри спадкодавця, його дід і баба як з боку батька, так і з боку матері.

Стаття 1502
Третя черга спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1502
Третя черга спадкоємців за законом

У третю чергу право на спадкування за законом одержують особи, які були членами сім'ї спадкодавця і проживали з ним не менше п'яти років до відкриття спадщини.

 

 

 

У третю чергу право на спадкування за законом одержують особи, які були членами сім'ї спадкодавця і проживали з ним не менше п'яти років до відкриття спадщини.

Стаття 1503
Четверта черга спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1503
Четверта черга спадкоємців за законом

У четверту чергу право на спадкування за законом одержують рідні дядько та тітка спадкодавця.

 

 

 

У четверту чергу право на спадкування за законом одержують рідні дядько та тітка спадкодавця.

Стаття 1504
П'ята черга спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1504
П'ята черга спадкоємців за законом

У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують удержанці спадкодавця.

1082

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В частині першій статті 1504 слово "удержанці" замінити словом "утриманці".

Враховано

У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця.

Удержанцем вважається неповнолітня, непрацездатна особа, якщо матеріальна допомога, яку вона одержувала від спадкодавця, була для неї єдиним або основним засобом до життя.

1083

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В частині другій статті 1504 слово "Удержанцем" замінити словом "Утриманцем"; після слова "неповнолітня" додати слова "та(або)" і викласти цю частину в такій редакції:

"Утриманцем вважається неповнолітня та(або) непрацездатна особа, яка протягом щонайменше п'яти років одержувала від спадкодавця матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом для життя".

Враховано

Утриманцем вважається неповнолітня та(або) непрацездатна особа, яка протягом щонайменше п'яти років одержувала від спадкодавця матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом для життя.

Стаття 1505
Шоста черга спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1505
Шоста черга спадкоємців за законом

У шосту чергу право на спадкування за законом одержують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, причому родичі ближчого ступеня спорідненості усувають від спадкування родичів дальшого ступеня спорідненості.

 

 

 

1. У шосту чергу право на спадкування за законом одержують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, причому родичі ближчого ступеня спорідненості усувають від спадкування родичів дальшого ступеня спорідненості.

 

1084

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити статтю 1505 новими пунктами 2 і 3 і викласти їх в такій редакції:

"2. Ступінь спорідненості визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Враховано

2. Ступінь спорідненості визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

 

 

3. У шосту чергу право на спадкування одержують:

1) родичі четвертого ступеня споріднення - діти рідних племінників (двоюрідні онуки) і рідні брати та сестри діда, баби (двоюрідні дід і баба) спадкодавця;

2) родичі п'ятого ступеня споріднення - діти двоюрідних братів і сестер (двоюрідні племінники і племінниці) і діти двоюрідних діда і баби (двоюрідні дядьки і тітки) спадкодавця;

3) родичі шостого ступеня спорідненості - діти двоюрідних правнуків і правнучок (двоюрідні праправнуки і праправнучки), діти двоюрідних племінників і племінниць (троюрідні онуки і онучки) і діти двоюрідних дядька і тітки (троюрідні брати і сестри) спадкодавця".

Враховано

3. У шосту чергу право на спадкування одержують:

1) родичі четвертого ступеня спорідненості - діти рідних племінників (двоюрідні онуки) і рідні брати та сестри діда, баби (двоюрідні дід і баба) спадкодавця;

2) родичі п'ятого ступеня спорідненості - діти двоюрідних братів і сестер (двоюрідні племінники і племінниці) і діти двоюрідних діда і баби (двоюрідні дядьки і тітки) спадкодавця;

3) родичі шостого ступеня спорідненості - діти двоюрідних правнуків і правнучок (двоюрідні праправнуки і праправнучки), діти двоюрідних племінників і племінниць (троюрідні онуки і онучки) і діти двоюрідних дядька і тітки (троюрідні брати і сестри) спадкодавця.

Стаття 1506
Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1506
Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

 

 

 

1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

 

 

 

2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

 

 

 

3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Стаття 1507
Спадкування за правом представлення

 

 

 

Стаття 1507
Спадкування за правом представлення

1. Онуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дідові, бабі), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

 

 

 

1. Онуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дідові, бабі), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

 

1085

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити статтю 1506 новим пунктом 2 і викласти його в такій редакції:

"2. Прадід, прабаба спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (дідові, бабі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини".

Відповідно змінити нумерацію інших пунктів статті 1506.

Враховано

2. Прадід, прабаба спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (дідові, бабі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

2. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

 

 

 

3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

3. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

 

 

 

4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

4. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

 

 

 

5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

5. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня спорідненості.

 

 

 

6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня спорідненості.

Глава 102
Здійснення права на спадкування

 

 

 

Глава 102
Здійснення права на спадкування

Стаття 1508
Право на прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1508
Право на прийняття спадщини

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, не приймати спадщини або відмовитися від неї.

 

 

 

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, не приймати спадщини або відмовитися від неї.

Стаття 1509
Прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1509
Прийняття спадщини

1. Спадщина приймається спадкоємцем особисто. Спадщину від імені малолітніх, недієздатних приймають їхні батьки, опікуни.

 

 

 

1. Спадщина приймається спадкоємцем особисто. Спадщину від імені малолітніх, недієздатних приймають їхні батьки, опікуни.

2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

 

 

 

2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

3. Незалежно від часу прийняття спадщини вона вважається такою, що належить спадкоємцеві, від дня відкриття спадщини.

 

 

 

3. Незалежно від часу прийняття спадщини вона вважається такою, що належить спадкоємцеві, від дня відкриття спадщини.

Стаття 1510
Строки для прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1510
Строки для прийняття спадщини

1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається від дня відкриття спадщини.

 

 

 

1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається від дня відкриття спадщини.

2. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття (відмови) від спадщини спадкоємцями за заповітом або спадкоємцями за законом попередньої черги, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття ними спадщини або відмови від неї.

 

 

 

2. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття (відмови) від спадщини спадкоємцями за заповітом або спадкоємцями за законом попередньої черги, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття ними спадщини або відмови від неї.

Якщо строк, що залишився, коротший за три місяці, він продовжується до трьох місяців.

 

 

 

Якщо строк, що залишився, коротший за три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Стаття 1511
Дії, які засвідчують згоду прийняти спадщину

 

 

 

Стаття 1511
Дії, які засвідчують згоду прийняти спадщину

1. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1510 цього Кодексу, не заявить про відмову від неї.

 

 

 

1. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1510 цього Кодексу, не заявить про відмову від неї.

2. Спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем і бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусові заяву про прийняття спадщини.

 

 

 

2. Спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем і бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусові заяву про прийняття спадщини.

3. Неповнолітня, недієздатна фізична особа, а також особа, обмежена у дієздатності, вважаються такими, що прийняли спадщину, завжди, крім випадків, передбачених пп. 2, 3, 4 статті 1514 цього Кодексу.

 

 

 

3. Неповнолітня, недієздатна фізична особа, а також особа, обмежена у дієздатності, вважаються такими, що прийняли спадщину, завжди, крім випадків, передбачених пп. 2, 3, 4 статті 1514 цього Кодексу.

Стаття 1512
Прийняття заповідального відказу

 

 

 

Стаття 1512
Прийняття заповідального відказу

Особа, на користь якої зроблено заповідальний відказ, має право прийняти його. Якщо протягом шести місяців відказоодержувач не відмовився від нього, то вважається, що він його прийняв.

 

 

 

Особа, на користь якої зроблено заповідальний відказ, має право прийняти його. Якщо протягом шести місяців відказоодержувач не відмовився від нього, то вважається, що він його прийняв.

Стаття 1513
Наслідки прогаяння строку для прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1513
Наслідки прогаяння строку для прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не вчинить дій, які засвідчували б його волю прийняти спадщину, він вважається таким, що не прийняв її.

 

 

 

1. Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не вчинить дій, які засвідчували б його волю прийняти спадщину, він вважається таким, що не прийняв її.

2. За письмовою згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, що запізнився, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусові за місцем відкриття спадщини.

 

 

 

2. За письмовою згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, що запізнився, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусові за місцем відкриття спадщини.

3. За позовом спадкоємця, який запізнився з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

 

 

 

3. За позовом спадкоємця, який запізнився з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Стаття 1514
Право на відмову від прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1514
Право на відмову від прийняття спадщини

1. Спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від спадщини протягом строку, який встановлений у статті 1510 цього Кодексу. Заява про відмову від спадщини подається нотаріусові за місцем відкриття спадщини.

 

 

 

1. Спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від спадщини протягом строку, який встановлений у статті 1510 цього Кодексу. Заява про відмову від спадщини подається нотаріусові за місцем відкриття спадщини.

2. Фізична особа, обмежена у дієздатності, може відмовитися від спадщини за згодою піклувальника й органу опіки та піклування.

 

 

 

2. Фізична особа, обмежена у дієздатності, може відмовитися від спадщини за згодою піклувальника й органу опіки та піклування.

3. Неповнолітні віком від 14 до 18 років можуть самі відмовитися від спадщини за згодою своїх батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування.

 

 

 

3. Неповнолітні віком від 14 до 18 років можуть самі відмовитися від спадщини за згодою своїх батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування.

4. Опікун може відмовитися від прийняття спадщини, належної підопічному, лише з дозволу органу опіки та піклування.

 

 

 

4. Опікун може відмовитися від прийняття спадщини, належної підопічному, лише з дозволу органу опіки та піклування.

5. Спадкоємець, який вчинив дії, що засвідчили прийняття ним спадщини, не може згодом відмовитися від неї.

 

 

 

5. Спадкоємець, який вчинив дії, що засвідчили прийняття ним спадщини, не може згодом відмовитися від неї.

6. Відмова від прийняття спадщини є безумовною, беззастережною і безповоротною.

 

 

 

6. Відмова від прийняття спадщини є безумовною, беззастережною і безповоротною.

Стаття 1515
Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи

 

 

 

Стаття 1515
Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи

1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців за заповітом.

 

 

 

1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців за заповітом.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом - незалежно від черги.

 

 

 

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом - незалежно від черги.

2. Спадкоємець має право відмовитися від частки того із спадкоємців, хто відмовився на його користь.

 

 

 

2. Спадкоємець має право відмовитися від частки того із спадкоємців, хто відмовився на його користь.

3. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця (стаття 1484 цього Кодексу), особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, що є підпризначеним спадкоємцем.

 

 

 

3. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця (стаття 1484 цього Кодексу), особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, що є підпризначеним спадкоємцем.

4. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною - за правилами глави 14 Книги першої цього Кодексу.

 

 

 

4. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною - за правилами глави 14 Книги першої цього Кодексу.

Стаття 1516
Правові наслідки відмови від спадщини

 

 

 

Стаття 1516
Правові наслідки відмови від спадщини

1. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

 

 

 

1. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

2. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

 

 

 

2. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

3. Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

 

 

 

3. Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом порівну.

 

 

 

4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом порівну.

5. Відмова спадкоємця за заповітом від спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

 

 

 

5. Відмова спадкоємця за заповітом від спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Стаття 1517
Перехід права на прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1517
Перехід права на прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

 

 

 

1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

 

1086

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити пункт 1 статті 1517 частиною другою, яку викласти в такій редакції:

"До спадкоємців не переходить право на прийняття обов'язкової частки у спадщині".

Враховано

До спадкоємців не переходить право на прийняття обов'язкової частки у спадщині.

2. Право на прийняття спадщини у цьому випадку може здійснюватися на загальних підставах, протягом строку (стаття 1510 цього Кодексу), що залишився. Якщо строк, що залишився, менший ніж три місяці, він подовжується до трьох місяців.

 

 

 

2. Право на прийняття спадщини у цьому випадку може здійснюватися на загальних підставах, протягом строку (стаття 1510 цього Кодексу), що залишився. Якщо строк, що залишився, менший ніж три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Стаття 1518
Відумерлість спадщини

 

 

 

Стаття 1518
Відумерлість спадщини

1. Спадщина визнається відумерлою судом за заявою органу державної влади за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, а також відмови чи неприйняття ними спадщини.

1087

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1518 слова "органу державної влади" замінити словами "відповідного органу місцевого самоврядування" і викласти цей пункт у такій редакції:

"1. Суд визначає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, а також відмови чи неприйняття ними спадщини".

Враховано

1. Суд визначає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, а також відмови чи неприйняття ними спадщини.

2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з моменту відкриття спадщини.

 

 

 

2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з моменту відкриття спадщини.

3. Спадщина, визнана судом відумерлою, стає власністю адміністративно-територіального утворення за місцем відкриття спадщини.

 

 

 

3. Спадщина, визнана судом відумерлою, стає власністю адміністративно-територіального утворення за місцем відкриття спадщини.

4. Адміністративно-територіальне утворення, яке стало власником відумерлого майна, зобов'язане задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1471 цього Кодексу.

 

 

 

4. Адміністративно-територіальне утворення, яке стало власником відумерлого майна, зобов'язане задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1471 цього Кодексу.

5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою за правилами статті 1524 цього Кодексу.

 

 

 

5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою за правилами статті 1524 цього Кодексу.

Стаття 1519
Поділ спадщини між спадкоємцями

 

 

 

Стаття 1519
Поділ спадщини між спадкоємцями

1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

 

 

 

1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

2. Кожен із спадкоємців має право у будь-який час вимагати поділу спадщини.

 

 

 

2. Кожен із спадкоємців має право у будь-який час вимагати поділу спадщини.

3. Якщо інше не встановлено угодою між спадкоємцями, які прийняли спадщину, підприємство, що входить до складу спадщини, поділу не підлягає і стає спільною частковою власністю спадкоємців відповідно до тих часток, які їм належать.

 

 

 

3. Якщо інше не встановлено угодою між спадкоємцями, які прийняли спадщину, підприємство, що входить до складу спадщини, поділу не підлягає і стає спільною частковою власністю спадкоємців відповідно до тих часток, які їм належать.

Стаття 1520
Переважне право окремих спадкоємців на виділення їм певного майна в натурі

 

 

 

Стаття 1520
Переважне право окремих спадкоємців на виділення їм певного майна в натурі

1. Спадкоємці, які протягом щонайменше одного року проживали разом із спадкодавцем, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку в розмірі частки у спадщині, яка належить цим спадкоємцям.

 

 

 

1. Спадкоємці, які протягом щонайменше одного року проживали разом із спадкодавцем, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку в розмірі частки у спадщині, яка належить цим спадкоємцям.

2. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем мали майно за правом спільної власності, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що заслуговують на увагу.

 

 

 

2. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем мали майно за правом спільної власності, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що заслуговують на увагу.

Стаття 1521
Перерозподіл спадщини

 

 

 

Стаття 1521
Перерозподіл спадщини

1. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (пп. 2, 3 статті 1513 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.

 

 

 

1. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (пп. 2, 3 статті 1513 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.

2. Спадкоємець, який запізнився, має право вимагати передання йому в натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

 

 

 

2. Спадкоємець, який запізнився, має право вимагати передання йому в натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

3. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, який запізнився, перейшло як відумерле до держави і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його реалізації спадкоємець має право на грошову компенсацію.

 

 

 

3. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, який запізнився, перейшло як відумерле до держави і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його реалізації спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Стаття 1522
Пред'явлення кредиторами померлого претензій до спадкоємців

 

 

 

Стаття 1522
Пред'явлення кредиторами померлого претензій до спадкоємців

1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредиторів про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця.

 

 

 

1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредиторів про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця.

2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли йому стало відомо про відкриття спадщини, пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

 

 

 

2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли йому стало відомо про відкриття спадщини, пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, йому належить пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

 

 

 

3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, йому належить пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

4. Непред'явлення кредитором спадкодавця претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, погашає його право вимоги.

 

 

 

4. Непред'явлення кредитором спадкодавця претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, погашає його право вимоги.

Стаття 1523
Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора

 

 

 

Стаття 1523
Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора

1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити претензії кредитора повністю, але в межах одержаних активів. Кожен із спадкоємців відповідає перед кредитором особисто, у розмірі, який відповідає частці кожного з одержаних ним активів.

 

 

 

1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити претензії кредитора повністю, але в межах одержаних активів. Кожен із спадкоємців відповідає перед кредитором особисто, у розмірі, який відповідає частці кожного з одержаних ним активів.

2. Претензії кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між ними не встановлено інше.

 

 

 

2. Претензії кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між ними не встановлено інше.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцеві в натурі.

 

 

 

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцеві в натурі.

Стаття 1524
Охорона спадщини

 

 

 

Стаття 1524
Охорона спадщини

1. Охорона спадщини здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця, з метою збереження її до появи спадкоємців та прийняття ними спадщини.

 

 

 

1. Охорона спадщини здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця, з метою збереження її до появи спадкоємців та прийняття ними спадщини.

2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - органи адміністративно-територіального утворення з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів для охорони спадщини.

1088

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1524 слова "органи адміністративно-територіального утворення" замінити словами "відповідні органи місцевого самоврядування" і викласти цей пункт у такій редакції:

"2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів для охорони спадщини".

Враховано

2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів для охорони спадщини.

3. Охорона майна спадкодавця триває до закінчення строку для прийняття спадщини.

 

 

 

3. Охорона майна спадкодавця триває до закінчення строку для прийняття спадщини.

4. Витрати з охорони майна компенсуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.

1089

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 4 статті 1524 слова "з охорони" замінити словами "на охорону" і викласти цей пункт у такій редакції:

"4. Витрати на охорону майна компенсуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині".

Враховано

4. Витрати на охорону майна компенсуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.

Стаття 1525
Охорона спадщини виконавцем заповіту

 

 

 

Стаття 1525
Охорона спадщини виконавцем заповіту

1. У разі, якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, охороняє всю спадщину.

 

 

 

1. У разі, якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, охороняє всю спадщину.

2. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка охоронятиме частину спадщини, що успадковується за законом.

 

 

 

2. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка охоронятиме частину спадщини, що успадковується за законом.

Стаття 1526
Управління спадщиною

 

 

 

Стаття 1526
Управління спадщиною

1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує удержання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, орган адміністративно-територіального утворення, у разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з третьою особою.

1090

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1526 слово "удержання" замінити на слово "утримання", а слова "орган адміністративно-територіального утворення" замінити словами "відповідний орган місцевого самоврядування" і викласти цей пункт у такій редакції:

Враховано

1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса,- відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом або виконавця заповіту укладають договір на управіння спадщиною з третьою особою

 

 

"1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса,- відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом або виконавця заповіту укладають договір на управіння спадщиною з третьою особою".

 

 

2. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких розумних дій, спрямованих на збереження спадщини до появи спадкоємців.

 

 

 

2. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких розумних дій, спрямованих на збереження спадщини до появи спадкоємців.

3. Особа, яка управляє спадщиною, має право на винагороду.

 

 

 

3. Особа, яка управляє спадщиною, має право на винагороду.

Глава 103
Виконання заповіту

 

 

 

Глава 103
Виконання заповіту

Стаття 1527
Право заповідача на призначення виконавця заповіту

 

 

 

Стаття 1527
Право заповідача на призначення виконавця заповіту

1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі, що має повну дієздатність, або юридичній особі (виконавцеві заповіту).

 

 

 

1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі, що має повну дієздатність, або юридичній особі (виконавцеві заповіту).

2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено комусь із них.

 

 

 

2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено комусь із них.

3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

 

 

 

3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

Стаття 1528
Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців

 

 

 

Стаття 1528
Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців

1. Спадкоємці мають право вимагати усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо у суді буде доведено, що виконання ним волі заповідача є неможливим.

 

 

 

1. Спадкоємці мають право вимагати усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо у суді буде доведено, що виконання ним волі заповідача є неможливим.

2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання волі спадкодавця або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з-поміж себе або призначити іншу особу.

 

 

 

2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання волі спадкодавця або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з-поміж себе або призначити іншу особу.

3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо особи виконавця заповіту, він за вимогою когось із них може бути призначений судом.

 

 

 

3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо особи виконавця заповіту, він за вимогою когось із них може бути призначений судом.

Стаття 1529
Призначення виконавця заповіту нотаріусом

 

 

 

Стаття 1529
Призначення виконавця заповіту нотаріусом

Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту, або якщо він відмовився від виконання своїх повноважень, або був усунений від виконання заповіту, якщо цього потребують інтереси спадкоємців.

 

 

 

Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту, або якщо він відмовився від виконання своїх повноважень, або був усунений від виконання заповіту, якщо цього потребують інтереси спадкоємців.

Стаття 1530
Згода особи на призначення її виконавцем заповіту

 

 

 

Стаття 1530
Згода особи на призначення її виконавцем заповіту

1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише з її згоди.

 

 

 

1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише з її згоди.

2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.

 

 

 

2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.

3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.

 

 

 

3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.

Стаття 1531
Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень

 

 

 

Стаття 1531
Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень

1. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень.

 

 

 

1. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень.

2. Виконавець заповіту зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.

 

 

 

2. Виконавець заповіту зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.

3. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень, якщо вони пов'язані із вчиненням невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.

 

 

 

3. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень, якщо вони пов'язані із вчиненням невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.

4. Виконавець заповіту відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв'язку з невиконанням вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.

 

 

 

4. Виконавець заповіту відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв'язку з невиконанням вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.

Стаття 1532
Повноваження виконавця заповіту

 

 

 

Стаття 1532
Повноваження виконавця заповіту

1. Виконавець заповіту зобов'язаний:

 

 

 

1. Виконавець заповіту зобов'язаний:

1) вжити заходів для охорони спадщини;

 

 

 

1) вжити заходів для охорони спадщини;

2) вжити усіх можливих заходів для повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;

1091

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В підпункті 2) пункту 1 статті 1532 вилучити слова "усіх можливих".

Враховано

2) вжити заходів для повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;

3) зажадати від боржників спадкодавця виконання ними своїх обов'язків;

 

 

 

3) зажадати від боржників спадкодавця виконання ними своїх обов'язків;

4) управляти спадщиною (стаття 1526 цього Кодексу);

1092

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В підпункті 4) пункту 1 статті 1532 вилучити посилання на статтю 1526 цього Кодексу.

Враховано

4) управляти спадщиною;

5) видати кожному із спадкоємців ту частку спадщини, яка визначена у заповіті;

 

 

 

5) видати кожному із спадкоємців ту частку спадщини, яка визначена у заповіті;

6) видати частку у спадщині тим особам, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

 

 

 

6) видати частку у спадщині тим особам, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.

 

 

 

2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.

3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються відповідним документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

 

 

 

3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються відповідним документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Стаття 1533
Право виконавця заповіту на оплату виконання ним своїх повноважень

 

 

 

Стаття 1533
Право виконавця заповіту на оплату виконання ним своїх повноважень

1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як винагороду за виконання своїх повноважень.

 

 

 

1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як винагороду за виконання своїх повноважень.

2. Якщо розмір винагороди не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору - судом.

 

 

 

2. Якщо розмір винагороди не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору - судом.

3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені з охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.

 

 

 

3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені з охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.

Стаття 1534
Контроль за виконанням заповіту

 

 

 

Стаття 1534
Контроль за виконанням заповіту

1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту.

 

 

 

1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту.

2. Якщо спадкоємцями є неповнолітні (малолітні) діти, недієздатні особи або особи, обмежені у дієздатності, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також органи опіки та піклування.

 

 

 

2. Якщо спадкоємцями є неповнолітні (малолітні) діти, недієздатні особи або особи, обмежені у дієздатності, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також органи опіки та піклування.

3. За вимогою осіб, зазначених у пп. 1, 2 цієї статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені.

 

 

 

3. За вимогою осіб, зазначених у пп. 1, 2 цієї статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені.

4. Після виконання заповіту виконавець подає спадкоємцям або їхнім законним представникам остаточний звіт про виконання своїх повноважень.

 

 

 

4. Після виконання заповіту виконавець подає спадкоємцям або їхнім законним представникам остаточний звіт про виконання своїх повноважень.

Стаття 1535
Право на оскарження дій виконавця заповіту

 

 

 

Стаття 1535
Право на оскарження дій виконавця заповіту

1. Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити в суд дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців.

 

 

 

1. Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити в суд дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців.

2. На вимоги про визнання неправомірними дій виконавця заповіту поширюється позовна давність в один рік.

 

 

 

2. На вимоги про визнання неправомірними дій виконавця заповіту поширюється позовна давність в один рік.

Стаття 1536
Строк чинності повноважень виконавця заповіту

 

 

 

Стаття 1536
Строк чинності повноважень виконавця заповіту

1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.

 

 

 

1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.

2. Припинення чинності повноважень виконавця заповіту проводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.

 

 

 

2. Припинення чинності повноважень виконавця заповіту проводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.

3. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (п. 3 статті 1532 цього Кодексу).

 

 

 

3. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (п. 3 статті 1532 цього Кодексу).

4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємець має право витребувати документ, а також вимагати відшкодування збитків, які можуть бути йому завдані.

1093

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1536 слова "спадкоємець має" замінити словами "спадкоємці мають" і в кінці пункту вилучити слова "які можуть бути йому завдані". Викласти цей пункт в такій редакції:

"4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування збитків".

Враховано

4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування збитків.

Глава 104
Оформлення права на спадщину

 

 

 

Глава 104
Оформлення права на спадщину

Стаття 1537
Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину

 

 

 

Стаття 1537
Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може зажадати видачі йому свідоцтва про право на спадщину.

 

 

 

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може зажадати видачі йому свідоцтва про право на спадщину.

2. Якщо кілька спадкоємців прийняли спадщину, свідоцтво видається кожному з них.

1094

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 2 статті 1537 поміняти місцями дві частини, внести редакційні правки і викласти цей пункт у такій редакції:

"2. Якщо спадщину складає право на неподільне майно, у свідоцтвах, що видаються кожному, зазначається ім'я та розмір часток інших співвласників.

Враховано

2. Якщо спадщину складає право на неподільне майно, у свідоцтвах, що видаються кожному, зазначається ім'я та розмір часток інших співвласників.

Якщо спадщину складає неподільне майно, у свідоцтвах, що видаються кожному, зазначається ім'я та розмір часток інших співвласників.

 

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається кожному з них".

 

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається кожному з них.

3. Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

 

 

 

3. Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Стаття 1538
Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину

 

 

 

Стаття 1538
Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину

1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

 

 

 

1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших співвласників.

 

 

 

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших співвласників.

Стаття 1539
Строк видачі свідоцтва про право на спадщину

 

 

 

Стаття 1539
Строк видачі свідоцтва про право на спадщину

1. Свідоцтво про право на спадщину видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини, після спливу строку, встановленого для її прийняття.

1095

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В пункті 1 статті 1539 слова "нерухоме майно" замінити словами "право на нерухомі речі" і викласти цей пункт у такій редакції:

"1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є право на нерухомі речі, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину".

Враховано

11. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є право на нерухомі речі, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

2. Якщо заповіт складено на користь зачатого, але ще не народженого спадкоємця, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження цієї дитини.

 

 

 

2. Якщо заповіт складено на користь зачатого, але ще не народженого спадкоємця, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження цієї дитини.

Це правило стосується і дитини, зачатої при житті батька, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.

 

 

 

Це правило стосується і дитини, зачатої при житті батька, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.

3. До закінчення строку на прийняття спадщини державний нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банківських (кредитних) установах, якщо це спричинено невідкладними обставинами.

 

 

 

3. До закінчення строку на прийняття спадщини державний нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банківських (кредитних) установах, якщо це спричинено невідкладними обставинами.

Стаття 1540
Державна реєстрація прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1540
Державна реєстрація прийняття спадщини

1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати свідоцтво про право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 201 цього Кодексу).

 

 

 

1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати свідоцтво про право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 201 цього Кодексу).

2. Право власності у спадкоємця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

 

 

 

2. Право власності у спадкоємця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 1541
Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину

 

 

 

Стаття 1541
Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину

1. За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни, доповнення до свідоцтва про право на спадщину.

1096

д. Жир О.О. (о.к.№035)

До статті 1541 внести редакційні правки і викласти цю статтю в такій редакції:

"1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є право на нерухомі речі, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати свідоцтво про право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 201 цього Кодексу).

Враховано

1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є право на нерухомі речі, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати свідоцтво про право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 201 цього Кодексу).

2. На вимогу одного із спадкоємців суд може винести рішення про внесення змін і доповнень до свідоцтва про право на спадщину.

 

2. Право власності у спадкоємця на нерухомі речі виникає з моменту державної реєстрації".

 

2. Право власності у спадкоємця на нерухомі речі виникає з моменту державної реєстрації.

3. У випадках, передбачених пп. 1, 2 цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

 

 

 

3. У випадках, передбачених пп. 1, 2 цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Стаття 1542
Анулювання свідоцтва про право на спадщину

1097

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Змінити назву статті 1542 і викласти її в такій редакції:

"Стаття 1542
Визначення недійсним свідоцтва про право на спадщину".

Враховано

Стаття 1542
Визначення недійсним свідоцтва про право

на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину анулюється судом, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у разі інших порушень положень цього Кодексу та інших законів.

1098

д. Жир О.О. (о.к.№035)

В статті 1542 слово "анулюється" замінити словами "визнається недійсним" і викласти статтю у такій редакції:

"Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним судом, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у разі інших порушень положень цього Кодексу та інших законів".

Враховано

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним судом, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у разі інших порушень положень цього Кодексу та інших законів.

Глава 105
Спадковий договір

 

 

 

Глава 105
Спадковий договір

Стаття 1543
Поняття спадкового договору

 

 

 

Стаття 1543
Поняття спадкового договору

За спадковим договором одна сторона (відчужувач) передає на випадок своєї смерті іншій стороні (набувачеві) своє майно або його частину у власність, взамін чого остання зобов'язується виконати її розпорядження.

 

 

 

За спадковим договором одна сторона (відчужувач) передає на випадок своєї смерті іншій стороні (набувачеві) своє майно або його частину у власність, взамін чого остання зобов'язується виконати її розпорядження.

Стаття 1544
Сторони у спадковому договорі

 

 

 

Стаття 1544
Сторони у спадковому договорі

1. Відчужувачем за спадковим договором може бути подружжя або інша особа.

 

 

 

1. Відчужувачем за спадковим договором може бути подружжя або інша особа.

2. Набувачем за спадковим договором може бути фізична особа, юридична особа.

1099

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Внести до пункту 2 статті 1544 редакційну правку і викласти його у такій редакції:

"2. Набувачем за спадковим договором може бути фізична особа та юридична особа".

Враховано

2. Набувачем за спадковим договором може бути фізична особа та юридична особа.

Стаття 1545
Форма спадкового договору

 

 

 

Стаття 1545
Форма спадкового договору

Спадковий договір складається письмово і посвідчується нотаріусом.

 

 

 

Спадковий договір складається письмово і посвідчується нотаріусом.

Стаття 1546
Обов'язки набувача за спадковим договором

 

 

 

Стаття 1546
Обов'язки набувача за спадковим договором

Набувач за спадковим договором може бути зобов'язаний до вчинення будь-яких дій майнового чи немайнового характеру як до відкриття, так і після відкриття спадщини.

 

 

 

Набувач за спадковим договором може бути зобов'язаний до вчинення будь-яких дій майнового чи немайнового характеру як до відкриття, так і після відкриття спадщини.

Стаття 1547
Особливості спадкового договору з участю подружжя

 

 

 

Стаття 1547
Особливості спадкового договору з участю подружжя

1. Спадковим договором може бути охоплене майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю кожного з подружжя.

 

 

 

1. Спадковим договором може бути охоплене майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю кожного з подружжя.

2. У спадковому договорі подружжя може обумовити, що в разі смерті одного з них до того, що пережив, переходить спадщина того, хто помер. А в разі смерті останнього з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

1100

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Пункт 2 статті 1547 викласти у такій редакції:

"2. У спадковому договорі може бути обумовлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого. А в разі смерті другого його майно переходить до набувача за договором".

Враховано

2. У спадковому договорі може бути обумовлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого. А в разі смерті другого його майно переходить до набувача за договором.

3. Сторони можуть зазначити у договорі інші умови, не заборонені законом.

 

 

 

3. Сторони можуть зазначити у договорі інші умови, не заборонені законом.

Стаття 1548
Право набувача у разі смерті відчужувача

 

 

 

Стаття 1548
Право набувача у разі смерті відчужувача

У разі смерті відчужувача набувач стає власником майна, визначеного у спадковому договорі.

 

 

 

У разі смерті відчужувача набувач стає власником майна, визначеного у спадковому договорі.

Стаття 1549
Забезпечення виконання спадкового договору

 

 

 

Стаття 1549
Забезпечення виконання спадкового договору

1. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, що посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.

 

 

 

1. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, що посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.

2. Заповіт, яким відчужувач охопив майно, визначене у спадковому договорі, є повністю або частково недійсним.

 

 

 

2. Заповіт, яким відчужувач охопив майно, визначене у спадковому договорі, є повністю або частково недійсним.

 

1101

д. Жир О.О. (о.к.№035)

Доповнити статтю 1549 пунктом 3 у такій редакції:

"3. Відчужувач має право призначити особу, яка буде контролювати виконання спадкового договору після його смерті.

У разі відсутності такої особи виконання спадкового договору контролює нотаріус за місцем відкриття спадщини".

Враховано

3. Відчужувач має право призначити особу, яка буде контролювати виконання спадкового договору після його смерті.

У разі відсутності такої особи виконання спадкового договору контролює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Стаття 1550
Розірвання спадкового договору

 

 

 

Стаття 1550
Розірвання спадкового договору

1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

 

 

 

1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

 

 

 

2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

 

 

 

 

 

КНИГА ВОСЬМА
МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

 

 

 

КНИГА ВОСЬМА
МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

Глава 106
Загальні положення міжнародного приватного права

 

 

 

Глава 106
Загальні положення міжнародного приватного права

Стаття 1551
Визначення права, що підлягає застосуванню
до цивільно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом

 

 

 

Стаття 1551
Визначення права, що підлягає застосуванню
до цивільно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом

1. Право країни, що підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин з участю іноземних фізичних та юридичних осіб або ускладнених іншим іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Кодексу, інших законів, міжнародних договорів та міжнародних звичаїв.

 

 

 

1. Право країни, що підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин з участю іноземних фізичних та юридичних осіб або ускладнених іншим іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Кодексу, інших законів, міжнародних договорів та міжнародних звичаїв.

2. Якщо, згідно з п. 1 цієї статті, неможливо визначити право країни, що підлягає застосуванню, застосовується право країни, яке має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.

 

 

 

2. Якщо, згідно з п. 1 цієї статті, неможливо визначити право країни, що підлягає застосуванню, застосовується право країни, яке має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.

3. Визначене згідно з п. 1 цієї статті право країни, як виняток, не застосовується, якщо, за всіма обставинами, справа має незначний зв'язок з визначеним правом країни і має більш тісний зв'язок з правом іншої країни. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права, що підлягає застосуванню до правових відносин (автономія волі).

 

 

 

3. Визначене згідно з п. 1 цієї статті право країни, як виняток, не застосовується, якщо, за всіма обставинами, справа має незначний зв'язок з визначеним правом країни і має більш тісний зв'язок з правом іншої країни. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права, що підлягає застосуванню до правових відносин (автономія волі).

 

1102

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Додати до статті 1551 новий пункт 4 такого змісту:

"4. Правила цієї Книги про визначення права країни, що підлягає застосуванню судом, відносяться і до інших органів, які мають повноваження вирішувати питання про право країни, що підлягає застосуванню."

Враховано

4. Правила цієї Книги про визначення права країни, що підлягає застосуванню судом, відносяться і до інших органів, які мають повноваження вирішувати питання про право країни, що підлягає застосуванню.

Стаття 1552
Автономія волі

1103

 

Враховано

Стаття 1552
Автономія волі

1. У випадках, передбачених законом, сторони (сторона) можуть здійснювати вибір права країни, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

 

д. Москвін С.О. (о.к.№383)
Із першого речення пункту 1 вилучити слово
"країни";
доповнити пункт 1 статті 1552 реченням:
"Цей вибір не обмежується вибором права конкретної країни, і може включати вибір норм транснаціонального характеру, наприклад таких, як "загальні принципи права", "lex mercatoria" або аналогічні положення."

 

1. У випадках, передбачених законом, сторони (сторона) можуть здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Цей вибір не обмежується вибором права конкретної країни, і може включати вибір норм транснаціонального характеру, наприклад таких, як "загальні принципи права", "lex mercatoria" або аналогічні положення.

2. Вибір права країни згідно з п. 1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

 

 

 

2. Вибір права країни згідно з п. 1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

 

 

Додати новий пункт 3 у статтю 1552 такого змісту, змінивши відповідно неумекрацію пунктів:

Враховано

 

 

 

"3. Вибір права країни може бути зроблений як щодо правочину в цілому, так і щодо його окремих частин.

 

3. Вибір права країни може бути зроблений як щодо правочину в цілому, так і щодо його окремих частин.

 

 

Вибір права країни щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим."

 

Вибір права країни щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим

3. Вибір права країни сторонами не обмежується колом правопорядків країн, поміж яких можливий вибір, - якщо інше не встановлено законом.

 

 

 

4. Вибір права країни сторонами не обмежується колом правопорядків країн, поміж яких можливий вибір, - якщо інше не встановлено законом.

4. Вибір права країни або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені сторонами у будь-який час, зокрема при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Зміна раніше обраного права не зачіпає прав третіх осіб.

1104

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Із пункту 4 статті 1552 виключити друге речення. Додати до цього пункту другу частину такого змісту:

Враховано

5. Вибір права країни або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені сторонами у будь-який час, зокрема при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.

 

 

"Вибір права країни або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотню силу і є дійсними з моменту його вчинення без ушкодження прав третіх осіб."

 

Вибір права країни або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотню силу і є дійсними з моменту його вчинення без ушкодження прав третіх осіб.

Стаття 1553
Обсяг іноземного права

 

 

 

Стаття 1553
Обсяг іноземного права

Відсилання до іноземного права охоплює всі його норми, які б застосовувалися до конкретної справи згідно з цим іноземним правом. Застосування норми іноземного права не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

 

 

 

Відсилання до іноземного права охоплює всі його норми, які б застосовувалися до конкретної справи згідно з цим іноземним правом. Застосування норми іноземного права не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

Стаття 1554
Правова кваліфікація

 

 

 

Стаття 1554
Правова кваліфікація

1. Правова кваліфікація судом або іншим державним органом України фактичних обставин, пов'язаних із правовими відносинами, для визначення права, що підлягає застосуванню, ґрунтується на їх тлумаченні відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

1105

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 статті 1554 викласти в такій редакції:

"1. При визначенні права країни, що підлягає застосуванню, суд ґрунтується на тлумаченні юридичних понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.".

Враховано

1. При визначенні права країни, що підлягає застосуванню, суд ґрунтується на тлумаченні юридичних понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.".

2. Якщо юридичні інститути не відомі праву України, або відомі під іншою назвою, або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення за правом України, то при їх правовій кваліфікації необхідно також враховувати право іноземної країни.

1106

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У пункті 2 статті 1554 слово "інститути" замінити словами "поняття, що потребують правової кваліфікації".

Враховано

2. Якщо юридичні поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України, або відомі під іншою назвою, або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення за правом України, то при їх правовій кваліфікації необхідно також враховувати право іноземної країни.

Стаття 1555
Встановлення змісту норм іноземного права

 

 

 

Стаття 1555
Встановлення змісту норм іноземного права

1. При застосуванні іноземного права суд чи інший державний орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

1107

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

З пункту 1 статті 1555 виключити слова "чи інший державний орган".

Враховано

1. При застосуванні іноземного права суд встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

2. З метою встановлення змісту норм іноземного права суд або інший державний орган може звернутися у встановленому порядку за сприянням і роз'ясненням до Міністерства юстиції чи інших компетентних органів та установ, у тому числі до тих, що знаходяться за кордоном, або залучити експертів.

1108

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 статті 1555 викласти в такій редакції:

"2. З метою встановлення змісту норм іноземного права суд може звернутися у встановленому порядку за сприянням і роз'ясненням до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном, або залучити експертів."

Враховано

2. З метою встановлення змісту норм іноземного права суд може звернутися у встановленому порядку за сприянням і роз'ясненням до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном, або залучити експертів.

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного права, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому державному органові у встановленні змісту цих норм.

1109

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Із пункту 3 статті 1555 виключити слова "чи іншому державному органі".

Враховано

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного права, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм.

4. Якщо зміст норм іноземного права в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.

 

 

 

4. Якщо зміст норм іноземного права в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.

Стаття 1556
Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни

 

 

 

Стаття 1556
Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни

1. Будь-яке відсилання до права країни згідно з правилами цієї Книги має розглядатися як відсилання до матеріального, а не до колізійного права відповідної країни, якщо інше не встановлено законом.

 

 

 

1. Будь-яке відсилання до права країни згідно з правилами цієї Книги має розглядатися як відсилання до матеріального, а не до колізійного права відповідної країни, якщо інше не встановлено законом.

2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.

 

 

 

2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.

Стаття 1557
Наслідки обходу закону

 

 

 

Стаття 1557
Наслідки обходу закону

Угода та інші дії учасників відносин, що регулюються цим Кодексом та спрямовані на те, щоб в обхід правил цієї Книги про право, що підлягає застосуванню, підпорядкувати відповідні відносини іншому праву, є недійсними. У цьому разі застосовується право відповідної країни, яке підлягає застосуванню відповідно до правил цієї Книги.

 

 

 

Угода та інші дії учасників відносин, що регулюються цим Кодексом та спрямовані на те, щоб в обхід правил цієї Книги про право, що підлягає застосуванню, підпорядкувати відповідні відносини іншому праву, є недійсними. У цьому разі застосовується право відповідної країни, яке підлягає застосуванню відповідно до правил цієї Книги.

Стаття 1558
Взаємність

 

 

 

 

1. Суд чи інший державний орган застосовує іноземне право незалежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній державі до аналогічних відносин право України, крім випадків, коли застосування іноземного права на засадах взаємності передбачене законом України.

1110

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1558 виключити.

Враховано

Стаття 1558 виключена.

2. Якщо застосування іноземного права залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.

 

 

 

 

Стаття 1559
Застереження про публічний порядок

 

 

 

Стаття 1559
Застереження про публічний порядок

1. Іноземне право не застосовується у випадках, коли його застосування призводить до результату явно несумісного з основами правопорядку (публічного порядку) України. У таких випадках застосовується право України, якщо обставини справи не вказують на застосування права країни, яке має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.

 

 

 

1. Іноземне право не застосовується у випадках, коли його застосування призводить до результату явно несумісного з основами правопорядку (публічного порядку) України. У таких випадках застосовується право України, якщо обставини справи не вказують на застосування права країни, яке має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.

2. Відмова у застосуванні іноземного права не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.

 

 

 

2. Відмова у застосуванні іноземного права не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.

Стаття 1560
Застосування імперативних норм

 

 

 

Стаття 1560
Застосування імперативних норм

1. Правила цієї Книги не зачіпають дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права країни, яке підлягає застосуванню.

 

 

 

1. Правила цієї Книги не зачіпають дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права країни, яке підлягає застосуванню.

2. При застосуванні права будь-якої країни згідно з правилами цієї Книги суд може застосувати імперативні норми права іншої країни, які мають тісний зв'язок з відносинами, якщо відповідно до права цієї країни такі норми мають регулювати відповідні відносини незалежно від права, що підлягає застосуванню. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або незастосування.

 

 

 

2. При застосуванні права будь-якої країни згідно з правилами цієї Книги суд може застосувати імперативні норми права іншої країни, які мають тісний зв'язок з відносинами, якщо відповідно до права цієї країни такі норми мають регулювати відповідні відносини незалежно від права, що підлягає застосуванню. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або незастосування.

Стаття 1561
Застосування права країни з множинністю правових систем

 

 

 

Стаття 1561
Застосування права країни з множинністю правових систем

У випадках коли підлягає застосуванню право країни, в якій діє кілька територіальних чи інших правових систем, належна правова система визначається відповідно до правових норм цієї країни. За відсутності в такій країні відповідних правових норм застосовується та правова система, яка має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.

 

 

 

У випадках коли підлягає застосуванню право країни, в якій діє кілька територіальних чи інших правових систем, належна правова система визначається відповідно до правових норм цієї країни. За відсутності в такій країні відповідних правових норм застосовується та правова система, яка має більш тісний зв'язок із правовими відносинами.

Стаття 1562
Визнання документів, виданих органами іноземних держав

1111

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1562 викласти в новій редакції та розмістити після статті 1567.

Враховано

 

Документи, що видані судами або іншими органами іноземних держав на підтвердження актів цивільного стану, здійснених за межами України відповідно до своїх національних законів щодо громадян України, іноземних громадян або осіб без громадянства, а також інші документи, складені або завірені відповідними органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом.

 

 

 

 

Розділ І
Колізійне право

 

 

 

Розділ І
Колізійне право

Глава 107
Колізійні норми щодо осіб

 

 

 

Глава 107
Колізійні норми щодо осіб

§ 1. Фізичні особи

 

 

 

§ 1. Фізичні особи

Стаття 1563
Особистий закон фізичної особи

 

 

 

Стаття 1563
Особистий закон фізичної особи

1. Особистим законом фізичної особи вважається право країни, громадянство якої вона має.

 

 

 

1. Особистим законом фізичної особи вважається право країни, громадянство якої вона має.

2. За наявності в особи двох або більше громадянств її особистим законом вважається право країни, з якою особа має найбільш тісний зв'язок.

 

 

 

2. За наявності в особи двох або більше громадянств її особистим законом вважається право країни, з якою особа має найбільш тісний зв'язок.

3. Особистим законом особи без громадянства вважається право країни, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - звичайне місце перебування.

 

 

 

3. Особистим законом особи без громадянства вважається право країни, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - звичайне місце перебування.

4. Особистим законом біженця вважається право країни, в якій він має звичайне місце перебування.

 

 

 

4. Особистим законом біженця вважається право країни, в якій він має звичайне місце перебування.

5. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу фізична особа має:

 

 

 

5. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу фізична особа має:

1) своє місце проживання в країні, в якій вона живе з наміром постійного проживання в цій країні;

 

 

 

1) своє місце проживання в країні, в якій вона живе з наміром постійного проживання в цій країні;

2) своє звичайне місце перебування в країні, в якій вона живе певний час, навіть якщо з самого початку цей час був обмежений.

 

 

 

2) своє звичайне місце перебування в країні, в якій вона живе певний час, навіть якщо з самого початку цей час був обмежений.

Стаття 1564
Правоздатність та дієздатність фізичної особи

 

 

 

Стаття 1564
Правоздатність та дієздатність фізичної особи

1. Виникнення і припинення правоздатності та дієздатності фізичної особи визначається за її особистим законом. Проте, якщо інше не передбачено законом, дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також за правом країни місця вчинення правочинів або виникнення зобов'язань у зв'язку із завданням шкоди.

1112

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У першому реченні пункту 1 статті 1564 замість слова "дієздатності" написати слово "дієздатність".

Враховано

1. Виникнення і припинення правоздатності та дієздатність фізичної особи визначається за її особистим законом. Проте, якщо інше не передбачено законом, дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також за правом країни місця вчинення правочинів або виникнення зобов'язань у зв'язку із завданням шкоди.

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються в Україні правоздатністю нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.

 

 

 

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються в Україні правоздатністю нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.

3. Здатність фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю, бути підприємцем і мати пов'язані з цим права та обов'язки визначається за правом країни, де фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності факту реєстрації застосовується право країни основного місця заняття підприємництвом.

1113

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У пункті 3 статті 1564 замість слов "факту" написати "в країні обов' язкової ".

Враховано

3. Здатність фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю, бути підприємцем і мати пов'язані з цим права та обов'язки визначається за правом країни, де фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності в країні обов' язкової реєстрації застосовується право країни основного місця заняття підприємництвом.

4. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або такою, дієздатність якої є обмеженою, регулюються особистим законом цієї особи.

 

 

 

4. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або такою, дієздатність якої є обмеженою, регулюються особистим законом цієї особи.

Стаття 1565
Визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла

 

 

 

Стаття 1565
Визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла

Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла, регулюються останнім з відомих особистих законів особи, яка зникла.

 

 

 

Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла, регулюються останнім з відомих особистих законів особи, яка зникла.

Стаття 1566
Ім'я фізичної особи

 

 

 

Стаття 1566
Ім'я фізичної особи

Права фізичної особи на ім'я та його використання визначаються за її особистим законом, якщо інше не встановлено законом.

 

 

 

Права фізичної особи на ім'я та його використання визначаються за її особистим законом, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 1567
Реєстрація актів цивільного стану громадян України поза межами України

 

 

 

Стаття 1567
Реєстрація актів цивільного стану громадян України поза межами України

Реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають поза межами України, здійснюється в консульських установах України. При цьому застосовується право України.

 

 

 

Реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають поза межами України, здійснюється в консульських установах України. При цьому застосовується право України.

 

1114

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Після статті 1567 дати нову статтю 15671 (стаття 1562 в новій редакції) такого змісту:

"Стаття 15671
Визнання документів на підтвердження актів цивільного стану, виданих органами іноземних держав

Враховано

Стаття 15671
Визнання документів на підтвердження актів цивільного стану, виданих органами іноземних держав

 

 

Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав на підтвердження актів цивільного стану, здійснених за межами України відповідно до своїх національних законів щодо громадян України, іноземних громадян або осіб без громадянства, а також інші документи, складені або завірені відповідними органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом.".

 

Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав на підтвердження актів цивільного стану, здійснених за межами України відповідно до своїх національних законів щодо громадян України, іноземних громадян або осіб без громадянства, а також інші документи, складені або завірені відповідними органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 1568
Опіка та піклування

 

 

 

Стаття 1568
Опіка та піклування

1. Встановлення і скасування опіки та піклування над неповнолітніми, недієздатними або такими, дієздатність яких є обмеженою, повнолітніми особами регулюються особистим законом підопічного.

 

 

 

1. Встановлення і скасування опіки та піклування над неповнолітніми, недієздатними або такими, дієздатність яких є обмеженою, повнолітніми особами регулюються особистим законом підопічного.

2. Обов'язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклування) визначається за особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником).

 

 

 

2. Обов'язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклування) визначається за особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником).

3. Правовідносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначаються правом країни, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Проте якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.

 

 

 

3. Правовідносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначаються правом країни, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Проте якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.

4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідного консульства України.

 

 

 

4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідного консульства України.

§ 2. Юридичні особи

 

 

 

§ 2. Юридичні особи

Стаття 1569
Особистий закон юридичної особи

 

 

 

Стаття 1569
Особистий закон юридичної особи

1. Особистим законом юридичної особи вважається право країни місця знаходження юридичної особи.

 

 

 

1. Особистим законом юридичної особи вважається право країни місця знаходження юридичної особи.

2. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу під місцем знаходження юридичної особи розуміється країна, в якій юридична особа зареєстрована.

 

 

 

2. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу під місцем знаходження юридичної особи розуміється країна, в якій юридична особа зареєстрована.

3. Місцем знаходження підприємницького товариства є країна, відповідно до права якої воно засноване, якщо товариство виконало вимоги права цієї країни щодо реєстрації та публічності або - за відсутності таких вимог - якщо воно організувало себе згідно з правом цієї країни. За відсутності цих умов застосовується право країни, з якої підприємницьке товариство керується.

 

 

 

3. Місцем знаходження підприємницького товариства є країна, відповідно до права якої воно засноване, якщо товариство виконало вимоги права цієї країни щодо реєстрації та публічності або - за відсутності таких вимог - якщо воно організувало себе згідно з правом цієї країни. За відсутності цих умов застосовується право країни, з якої підприємницьке товариство керується.

Стаття 1570
Правоздатність та дієздатність юридичної особи

 

 

 

Стаття 1570
Правоздатність та дієздатність юридичної особи

Правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається за особистим законом юридичної особи.

 

 

 

Правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається за особистим законом юридичної особи.

Стаття 1571
Обмеження повноважень органу або представника юридичної особи

 

 

 

Стаття 1571
Обмеження повноважень органу або представника юридичної особи

Юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення правочину, яке не відоме праву країни, в якій інша сторона має звичайне місце перебування або місце знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або повинна була знати про такі обмеження.

1115

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У статті 1571 слова "повинна була" замінити на "за всіма обставинами не могла не".

Враховано

Юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення правочину, яке не відоме праву країни, в якій інша сторона має звичайне місце перебування або місце знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Стаття 1572
Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні

 

 

 

Стаття 1572
Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні

Іноземні юридичні особи займаються в Україні підприємницькою та іншою діяльністю, яка регулюється цивільним законодавством, згідно з правилами, встановленими цим законодавством для такої діяльності юридичних осіб України, якщо інше не передбачено законом.

 

 

 

Іноземні юридичні особи займаються в Україні підприємницькою та іншою діяльністю, яка регулюється цивільним законодавством, згідно з правилами, встановленими цим законодавством для такої діяльності юридичних осіб України, якщо інше не передбачено законом.

§ 3. Держава як учасник цивільно-правових відносин з іноземним елементом

1116

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Назву § 3 викласти в новій редакції: "§ 3. Держава та інші юридичні особи публічного права як учасники цивільно-правових відносин з іноземним елементом"

Враховано

§ 3. Держава та інші юридичні особи публічного права як учасники цивільно-правових відносин з іноземним елементом

Стаття 1573
Участь держави в цивільно-правових відносинах з іноземним елементом

1117

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Назву статті 1573 викласти у новій редакції: "Участь держави та інших юридичних осіб публічного права в цивільно-правових відносинах з іноземним елементом"

Враховано

Стаття 1573
Участь держави та інших юридичних осіб публічного права в цивільно-правових відносинах з іноземним елементом

До цивільно-правових відносин з іноземним елементом за участю держави застосовуються правила цієї Книги на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом.

1118

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В статті 1573 після слова "держава" додати слова "та інших юридичних осіб публічного права"

Враховано

До цивільно-правових відносин з іноземним елементом за участю держави та інших юридичних осіб публічного права застосовуються правила цієї Книги на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом.

Глава 108
Колізійні норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності

 

 

 

Глава 108
Колізійні норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності

Стаття 1574
Форма правочину

 

 

 

Стаття 1574
Форма правочину

1. Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права країни, яке застосовується до змісту правочину, або права країни місця його вчинення, а якщо він вчений між особами, що знаходяться в різних країнах, - права однієї з цих країн.

 

 

 

1. Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права країни, яке застосовується до змісту правочину, або права країни місця його вчинення, а якщо він вчений між особами, що знаходяться в різних країнах, - права однієї з цих країн.

2. Якщо формальні вимоги права, що регулює зміст правочину, є умовою його дійсності, додержання форми правочину, яка вимагається правом цієї країни, є обов'язковим.

1119

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 статті 1574 виключити, відповідно змінивши нумерацію пунктів.

Враховано

 

3. Форма правочину щодо нерухомого майна підпорядковується праву країни, в якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, внесеного до державного реєстру України, - праву України.

 

 

 

2. Форма правочину щодо нерухомого майна підпорядковується праву країни, в якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, внесеного до державного реєстру України, - праву України.

4. Зовнішньоекономічний правочин, якщо хоча б один із його учасників є юридичною особою України або громадянином України, вчиняється у письмовій формі незалежно від місця його вчинення.

 

 

 

3. Зовнішньоекономічний правочин, якщо хоча б один із його учасників є юридичною особою України або громадянином України, вчиняється у письмовій формі незалежно від місця його вчинення.

Стаття 1575
Зміст правочину

 

 

 

Стаття 1575
Зміст правочину

1. Якщо інше не передбачено законом, зміст правочину може регулюватися правом країни, яке зазначене в правочині.

 

 

 

1. Якщо інше не передбачено законом, зміст правочину може регулюватися правом країни, яке зазначене в правочині.

2. Явно виражений вибір права країни може бути зроблений як щодо правочину в цілому, так і щодо його окремих частин.

1120

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 статті 1575 виключити, змінивши відповідно нумерацію пунктів.

Враховано

 

3. У разі відсутності вибору права країни або якщо правочин згідно з обраним правом є недійсним, до змісту правочину застосовується право країни, яке має більш тісний зв'язок із правочином.

 

 

 

2. У разі відсутності вибору права країни або якщо правочин згідно з обраним правом є недійсним, до змісту правочину застосовується право країни, яке має більш тісний зв'язок із правочином.

4. Вважається, що правочин більш тісно пов'язаний із правом країни, в якій сторона, що повинна виконати дію, яка має вирішальне значення для такого правочину, має своє звичайне місце перебування або місце знаходження.

1121

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 4 статті 1575 викласти, в новій редакціії:

"4. Вважається, якщо інше не випливає із закону, умов, суті правочина або сукупності обставин справи, що правочин більш тісно пов' язаний з правом країни, в якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє звичайнеи місце перебування або місце знаходження.".

 

3. Вважається, якщо інше не випливає із закону, умов, суті правочина або сукупності обставин справи, що правочин більш тісно пов' язаний з правом країни, в якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє звичайнеи місце перебування або місце знаходження.

Стаття 1576
Дійсність правочину та правові наслідки недійсного правочину

1122

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1576 викласти в новій редакції:

"Стаття 1576
Сфера дії права, що застосовується до змісту правочину

Враховано

"Стаття 1576
Сфера дії права, що застосовується до змісту правочину

Дійсність правочину та правові наслідки недійсного правочину визначаються правом країни, що застосовується до змісту правочину.

 

Право країни, що застосовується до змісту правочину, охоплює дійсність правочину, його тлумачення, права та обов'язки сторін й інші відносини, зокрема ті, що зазначені у статті 1591 цього Кодексу."

 

Право країни, що застосовується до змісту правочину, охоплює дійсність правочину, його тлумачення, права та обов'язки сторін й інші відносини, зокрема ті, що зазначені у статті 1591 цього Кодексу."

Стаття 1577
Довіреність

1123

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1577 викласти у такій редакції:

Стаття 1577
Право, що застосовується до довіреності

Враховано

Стаття 1577
Право, що застосовується до довіреності

Форма, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються за правом країни, в якій видана довіреність. Проте довіреність не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права України.

 

"Строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються за правом країни, в якій видана довіреність."

 

"Строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються за правом країни, в якій видана довіреність."

Стаття 1578
Позовна давність

 

 

 

Стаття 1578
Позовна давність

1. Позовна давність визначається за правом країни, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.

 

 

 

1. Позовна давність визначається за правом країни, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.

2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.

 

 

 

2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.

Глава 109
Колізійні норми щодо особистих
немайнових прав і прав інтелектуальної власності

 

 

 

Глава 109
Колізійні норми щодо особистих
немайнових прав і прав інтелектуальної власності

Стаття 1579
Захист особистих немайнових прав

 

 

 

Стаття 1579
Захист особистих немайнових прав

Якщо інше не передбачено законом, до особистих немайнових прав застосовується право країни, в якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав.

 

 

 

Якщо інше не передбачено законом, до особистих немайнових прав застосовується право країни, в якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав.

Стаття 1580
Права інтелектуальної власності

 

 

 

Стаття 1580
Права інтелектуальної власності

1. Щодо прав інтелектуальної власності застосовується право країни, в якій вимагається захист цих прав.

 

 

 

1. Щодо прав інтелектуальної власності застосовується право країни, в якій вимагається захист цих прав.

2. Договори, предметом яких є права інтелектуальної власності, регулюються правом, що визначаються згідно з правилами цієї Книги про договірні зобов'язання.

 

 

 

2. Договори, предметом яких є права інтелектуальної власності, регулюються правом, що визначаються згідно з правилами цієї Книги про договірні зобов'язання.

Глава 110
Колізійні норми речевого права

 

 

 

Глава 110
Колізійні норми речевого права

Стаття 1581
Загальні положення про право, що застосовується до речевих прав

 

 

 

Стаття 1581
Загальні положення про право, що застосовується до речевих прав

1. Право власності та інші речеві права на нерухоме та рухоме майно визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

 

 

 

1. Право власності та інші речеві права на нерухоме та рухоме майно визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша юридична кваліфікація майна визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться.

 

 

 

2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша юридична кваліфікація майна визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться.

Стаття 1582
Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно

 

 

 

Стаття 1582
Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно

1. Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно визначається за правом країни, в якій це майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення речевих прав, якщо інше не передбачено законом.

 

 

 

1. Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно визначається за правом країни, в якій це майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення речевих прав, якщо інше не передбачено законом.

2. Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно, що є предметом правочину, визначається за правом країни, якій цей правочин підпорядкований, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Вибір права країни сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.

1124

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 2 статті 1582 викласти в такій редакції:

"2. Право країни, яке застосовується до виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно, що є предметом правочину, визначається відповідно до п. 1 цієї статті, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Вибір права країни сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.".

Враховано

2. Право країни, яке застосовується до виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно, що є предметом правочину, визначається відповідно до п. 1 цієї статті, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Вибір права країни сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.

3. Виникнення права власності на майно внаслідок набувальної давності визначається правом країни, в якій майно знаходилося на момент спливу набувальної давності.

 

 

 

3. Виникнення права власності на майно внаслідок набувальної давності визначається правом країни, в якій майно знаходилося на момент спливу набувальної давності.

Стаття 1583
Речеві права на транспортні засоби та інше майно,
що підлягає внесенню до державних реєстрів

 

 

 

Стаття 1583
Речеві права на транспортні засоби та інше майно,
що підлягає внесенню до державних реєстрів

Речеві права на транспортні засоби та інше майно, що підлягає внесенню до державних реєстрів, визначається за правом країни, в якій ці транспортні засоби або майно зареєстровані.

 

 

 

Речеві права на транспортні засоби та інше майно, що підлягає внесенню до державних реєстрів, визначається за правом країни, в якій ці транспортні засоби або майно зареєстровані.

Стаття 1584
Речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі

 

 

 

Стаття 1584
Речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі

Право власності та інші речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі за правочином, визначаються за правом країни, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено погодженням сторін.

 

 

 

Право власності та інші речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі за правочином, визначаються за правом країни, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено погодженням сторін.

Стаття 1585
Захист речевих прав

 

 

 

Стаття 1585
Захист речевих прав

1. До захисту права власності та інших речевих прав застосовується на вибір заявника право країни, в якій майно знаходиться, або право країни суду.

 

 

 

1. До захисту права власності та інших речевих прав застосовується на вибір заявника право країни, в якій майно знаходиться, або право країни суду.

2. До захисту права власності та інших речевих прав на нерухоме майно застосовується право країни, в якій це майно знаходиться. Щодо майна, внесеного до державного реєстру України, застосовується право України.

 

 

 

2. До захисту права власності та інших речевих прав на нерухоме майно застосовується право країни, в якій це майно знаходиться. Щодо майна, внесеного до державного реєстру України, застосовується право України.

Глава 111
Колізійні норми зобов'язального права

 

 

 

Глава 111
Колізійні норми зобов'язального права

§ 1. Договірні зобов'язання

 

 

 

§ 1. Договірні зобов'язання

Стаття 1586
Вибір права за погодженням сторін договору

 

 

 

Стаття 1586
Вибір права за погодженням сторін договору

Сторони договору можуть обрати право країни, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законом.

1125

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У статті 1586 після слів "сторони договору" додати слова "згідно з статтями 1552 та 1557 Кодексу"

Враховано

Сторони договору згідно з статтями 1552 та 1557 Кодексу можуть обрати право країни, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законом.

Стаття 1587
Право, що застосовується до договору
за відсутності погодження сторін про вибір права

1126

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пунк т 1 статті 1587 розділити на два пункти, які викласти в такій редакції:т

Враховано

Стаття 1587
Право, що застосовується до договору
за відсутності погодження сторін про вибір права

1. За відсутності погодження сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право країни, в якій має звичайне місце перебування, місце знаходження або основне місце діяльності сторона, яка є:

 

1. За відсутності погодження сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право країни відповідно до пунктів 2,3 статті 1575

 

1. За відсутності погодження сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право країни відповідно до пунктів 2,3 статті 1575

 

 

2. Стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, вважається сторона, яка є зокрема:

 

2. Стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, вважається сторона, яка є зокрема:

1) продавцем - за договором купівлі-продажу;

 

1) продавцем - за договором купівлі-продажу;..." і далі за текстом, відповідно зміниввши нумерацію пунктів.

 

1) продавцем - за договором купівлі-продажу;

2) дарувальником - за договором дарування;

 

 

 

2) дарувальником - за договором дарування;

3) одержувачем ренти -за договором ренти;

 

 

 

3) одержувачем ренти -за договором ренти;

4) відчужувачем - за договором довічного удержання;

 

 

 

4) відчужувачем - за договором довічного удержання;

5) наймодавцем - за договорами найму (оренди);

 

 

 

5) наймодавцем - за договорами найму (оренди);

6) позичкодавцем - за договором позички;

 

 

 

6) позичкодавцем - за договором позички;

7) підрядником - за договором підряду;

 

 

 

7) підрядником - за договором підряду;

8) виконавцем - за договорами про надання послуг;

 

 

 

8) виконавцем - за договорами про надання послуг;

9) перевізником - за договором перевезення;

 

 

 

9) перевізником - за договором перевезення;

10) експедитором - за договором транспортної експедиції;

 

 

 

10) експедитором - за договором транспортної експедиції;

11) зберігачем - за договором зберігання;

 

 

 

11) зберігачем - за договором зберігання;

12) страховиком - за договором страхування;

 

 

 

12) страховиком - за договором страхування;

13) повіреним - за договором доручення;

 

 

 

13) повіреним - за договором доручення;

14) комісіонером - за договором комісії;

 

 

 

14) комісіонером - за договором комісії;

15) довірчим управителем - за договором довірчого управління майном;

 

 

 

15) довірчим управителем - за договором довірчого управління майном;

16) позикодавцем - за договором позики;

 

 

 

16) позикодавцем - за договором позики;

17) кредитодавцем - за кредитним договором;

 

 

 

17) кредитодавцем - за кредитним договором;

18) банком - за договором про банківський рахунок;

 

 

 

18) банком - за договором про банківський рахунок;

19) фактором - за договором факторингу;

 

 

 

19) фактором - за договором факторингу;

20) ліцензіаром - за ліцензійним договором;

 

 

 

20) ліцензіаром - за ліцензійним договором;

21) правоволодільцем - за договором франчайзингу;

 

 

 

21) правоволодільцем - за договором франчайзингу;

22) заставодавцем - за договором застави.

 

 

 

22) заставодавцем - за договором застави.

2. У разі відсутності вибору права сторонами договору застосовується незалежно від положень п. 1 цієї статті:

1127

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Перше речення пункту 2 статті 1587 викласти в такій редакції:

"2. Правом країни, з якою договір біль тісно пов' язаний, вважається зокрема:"

Враховано

3. Правом країни, з якою договір біль тісно пов' язаний, вважається зокрема:

1) щодо договору про нерухоме майно - право країни, в якій це майно знаходиться;

 

 

 

1) щодо договору про нерухоме майно - право країни, в якій це майно знаходиться;

2) щодо договорів будівельного підряду та спільної діяльності - право країни, в якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати;

1128

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В підпункті 2) пункту 2 статті 15 78 слова "будівельного підряду" замінити словами "на виконання робіт"

Враховано

2) щодо договорів на виконання робіт та спільної діяльності - право країни, в якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати;

3) щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі, - право країни, в якій проводяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

 

 

 

3) щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі, - право країни, в якій проводяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

3. До договорів, що не перелічені в пп. 1, 2 цієї статті, у разі відсутності вибору права сторонами договору, застосовується право країни, в якій має звичайне місце перебування, місце знаходження або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання, що має вирішальне значення для змісту такого договору. У разі неможливості визначити виконання, що має вирішальне значення для змісту договору, застосовується право країни, з якою договір має більш тісний зв'язок.

1129

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 3 статті 1587 виключити.

Враховано

Пункт 3 статті 1587 виключено.

Стаття 1588
Право, що застосовується до договору споживання

 

 

 

Стаття 1588
Право, що застосовується до договору споживання

1. До договорів споживання належать договори щодо придбання товарів та одержання послуг особою (споживачем) не для цілей підприємницької діяльності.

 

 

 

1. До договорів споживання належать договори щодо придбання товарів та одержання послуг особою (споживачем) не для цілей підприємницької діяльності.

2. Вибір права країни сторонами договору споживання не може позбавляти споживача захисту, який надається йому імперативними нормами права країни його звичайного місця перебування, якщо:

 

 

 

2. Вибір права країни сторонами договору споживання не може позбавляти споживача захисту, який надається йому імперативними нормами права країни його звичайного місця перебування, якщо:

1) укладенню договору передувала спеціальна оферта або реклама в цій країні та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору в цій країні; або

 

 

 

1) укладенню договору передувала спеціальна оферта або реклама в цій країні та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору в цій країні; або

2) замовлення від споживача було прийняте у цій країні; або

 

 

 

2) замовлення від споживача було прийняте у цій країні; або

3) споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кордон з метою укладення договору щодо придбання товарів.

 

 

 

3) споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кордон з метою укладення договору щодо придбання товарів.

3. У разі відсутності вибору права країни сторонами до укладеного згідно з п. 2 цієї статті договору споживання, в тому числі до його форми, застосовується право країни, в якій споживач має звичайне місце перебування.

 

 

 

3. У разі відсутності вибору права країни сторонами до укладеного згідно з п. 2 цієї статті договору споживання, в тому числі до його форми, застосовується право країни, в якій споживач має звичайне місце перебування.

4. Положення пп. 2, 3 цієї статті не застосовуються до договорів перевезення, надання послуг, якщо послуга може бути надана виключно в країні, іншій ніж країна звичайного місця перебування споживача (крім договору туризму, який передбачає комбіноване перевезення та розміщення).

 

 

 

4. Положення пп. 2, 3 цієї статті не застосовуються до договорів перевезення, надання послуг, якщо послуга може бути надана виключно в країні, іншій ніж країна звичайного місця перебування споживача (крім договору туризму, який передбачає комбіноване перевезення та розміщення).

Стаття 1589
Право, що застосовується до трудового договору

 

 

 

Стаття 1589
Право, що застосовується до трудового договору

1. Сторони трудового договору можуть у письмовій формі обрати право країни, що застосовується до трудового договору. Проте такий вибір не може погіршувати стоновище працівника порівняно з імперативними нормами права країни, яке підлягало б застосуванню за відсутності вибору права.

 

 

 

1. Сторони трудового договору можуть у письмовій формі обрати право країни, що застосовується до трудового договору. Проте такий вибір не може погіршувати стоновище працівника порівняно з імперативними нормами права країни, яке підлягало б застосуванню за відсутності вибору права.

2. У разі відсутності вибору права сторонами договору, якщо з усіх обставин не випливає, що трудові відносини мають більш тісний зв'язок із правом іншої країни, до трудових відносин застосовується:

 

 

 

2. У разі відсутності вибору права сторонами договору, якщо з усіх обставин не випливає, що трудові відносини мають більш тісний зв'язок із правом іншої країни, до трудових відносин застосовується:

1) право країни, у якій працівник звичайно виконує свою роботу за договором, навіть якщо він перебуває у відрядженні на певний строк для роботи за кордоном;

 

 

 

1) право країни, у якій працівник звичайно виконує свою роботу за договором, навіть якщо він перебуває у відрядженні на певний строк для роботи за кордоном;

2) право країни, у якій знаходиться звичайне місце діяльності підприємця, через якого був найнятий працівник, якщо працівник переважно здійснює роботу не в одній країні;

 

 

 

2) право країни, у якій знаходиться звичайне місце діяльності підприємця, через якого був найнятий працівник, якщо працівник переважно здійснює роботу не в одній країні;

3) при здійсненні роботи на судні або в літаку право країни прапора або іншого розпізнавального знака, під яким судно або літак курсує.

 

 

 

3) при здійсненні роботи на судні або в літаку право країни прапора або іншого розпізнавального знака, під яким судно або літак курсує.

Стаття 1590
Право, що застосовується до засновницького договору
юридичної особи з іноземною участю

 

 

 

Стаття 1590
Право, що застосовується до засновницького договору
юридичної особи з іноземною участю

До засновницького договору юридичної особи з іноземною участю застосовується право країни місця знаходження юридичної особи.

1130

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У статті 1590 після слів "засновницького договору" додати слова ", що є установчим документом".

Враховано

До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю застосовується право країни місця знаходження юридичної особи.

Стаття 1591
Сфера дії права, що застосовується до договору

 

 

 

Стаття 1591
Сфера дії права, що застосовується до договору

1. Право, що застосовується до договору згідно з положеннями цієї глави Кодексу, охоплює:

1131

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В пункті 1 статті 1591 ісля слова "право" додавати слово "країни".

Враховано

1. Право країни, що застосовується до договору згідно з положеннями цієї глави Кодексу, охоплює:

1) дійсність договору;

 

 

 

1) дійсність договору;

2) тлумачення договору;

 

 

 

2) тлумачення договору;

3) права та обов'язки сторін;

 

 

 

3) права та обов'язки сторін;

4) виконання договору;

 

 

 

4) виконання договору;

5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору;

 

 

 

5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору;

6) припинення договору;

 

 

 

6) припинення договору;

7) наслідки недійсності договору;

 

 

 

7) наслідки недійсності договору;

8) передання вимоги та переведення боргу у зв'язку з договором.

 

 

 

8) передання вимоги та переведення боргу у зв'язку з договором.

2. Щодо способів та процедури виконання, а також заходів, які мають бути вжиті у разі неналежного виконання, крім права країни, що підлягає застосуванню, береться до уваги і право країни, в якій здійснюється виконання.

 

 

 

2. Щодо способів та процедури виконання, а також заходів, які мають бути вжиті у разі неналежного виконання, крім права країни, що підлягає застосуванню, береться до уваги і право країни, в якій здійснюється виконання.

§ 2. Недоговірні зобов'язання

 

 

 

§ 2. Недоговірні зобов'язання

Стаття 1592
Зобов'язання, що виникають з односторонніх дій

 

 

 

Стаття 1592
Зобов'язання, що виникають з односторонніх дій

До зобов'язань, що виникають з односторонніх дій (ведення чужих справ без доручення тощо), застосовується право країни, в якій мала місце така дія.

 

 

 

До зобов'язань, що виникають з односторонніх дій (ведення чужих справ без доручення тощо), застосовується право країни, в якій мала місце така дія.

Стаття 1593
Зобов'язання внаслідок завдання шкоди

 

 

 

Стаття 1593
Зобов'язання внаслідок завдання шкоди

1. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Проте сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду.

1132

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

З пункту 1 статті 1593 виключити друге речення.

Враховано

1. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

2. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, а його сторони мають звичайне місце перебування або місце знаходження в одній країні, визначаються за правом цієї країни.

 

 

 

2. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, а його сторони мають звичайне місце перебування або місце знаходження в одній країні, визначаються за правом цієї країни.

3. Іноземне право не застосовується, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною.

1133

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 3 статті 1593 викласти в такій редакції:

"3. Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду."

Враховано

3. Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду.

Стаття 1594
Відповідальність за збитки, завдані споживачеві

 

 

 

Стаття 1594
Відповідальність за збитки, завдані споживачеві

До вимоги про відшкодування шкоди, що виникла у споживача у зв'язку з придбанням товару або наданням послуг, на вибір споживача застосовується:

 

 

 

До вимоги про відшкодування шкоди, що виникла у споживача у зв'язку з придбанням товару або наданням послуг, на вибір споживача застосовується:

1) право країни, в якій знаходиться місце проживання споживача;

 

 

 

1) право країни, в якій знаходиться місце проживання споживача;

2) право країни, в якій знаходиться місце проживання або місце знаходження виробника або особи, яка надала послугу;

 

 

 

2) право країни, в якій знаходиться місце проживання або місце знаходження виробника або особи, яка надала послугу;

3) право країни, в якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.

 

 

 

3) право країни, в якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.

Стаття 1595
Безпідставне збагачення

 

 

 

Стаття 1595
Безпідставне збагачення

1. До зобов'язань, що виникли внаслідок безпідставного збагачення, застосовується право країни, у якій збагачення мало місце.

1134

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 статті 1595 доповнити другою частиною такого змісту:

"Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду."

Враховано

1. До зобов'язань, що виникли внаслідокбезпідставного збагачення, застосовується право країни, у якій збагачення мало місце.

Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду.

2. Якщо безпідставне збагачення виникає внаслідок зникнення підстави, за якою набуто або збережено майно, право країни, що підлягає застосуванню, визначається за правом країни, якому була підпорядкована ця підстава.

 

 

 

2. Якщо безпідставне збагачення виникає внаслідок зникнення підстави, за якою набуто або збережено майно, право країни, що підлягає застосуванню, визначається за правом країни, якому була підпорядкована ця підстава.

Глава 112
Колізійні норми сімейного права

 

 

 

Глава 112
Колізійні норми сімейного права

Стаття 1596
Умови укладення шлюбу

 

 

 

Стаття 1596
Умови укладення шлюбу

Умови укладення шлюбу визначаються за особистим законом кожної з осіб, які укладають шлюб, на момент укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні беруться до уваги вимоги статті 1278 цього Кодексу щодо перешкод до укладення шлюбу.

 

 

 

Умови укладення шлюбу визначаються за особистим законом кожної з осіб, які укладають шлюб, на момент укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні беруться до уваги вимоги статті 1278 цього Кодексу щодо перешкод до укладення шлюбу.

Стаття 1597
Форма і порядок укладення шлюбу в Україні

 

 

 

Стаття 1597
Форма і порядок укладення шлюбу в Україні

Форма і порядок укладення шлюбу в Україні визначаються за правом України.

 

 

 

Форма і порядок укладення шлюбу в Україні визначаються за правом України.

Стаття 1598
Укладення шлюбу в посольствах і консульствах

 

 

 

Стаття 1598
Укладення шлюбу в посольствах і консульствах

1. Шлюб між громадянами України, що проживають за межами України, може укладатися в посольствах і консульствах України згідно з правом України.

 

 

 

1. Шлюб між громадянами України, що проживають за межами України, може укладатися в посольствах і консульствах України згідно з правом України.

2. Шлюб, що укладається між іноземними громадянами в Україні в посольствах і консульствах відповідних держав, регулюється правом країн, які представляють ці посольства і консульства.

 

 

 

2. Шлюб, що укладається між іноземними громадянами в Україні в посольствах і консульствах відповідних держав, регулюється правом країн, які представляють ці посольства і консульства.

Стаття 1599
Визнання шлюбів, укладених за межами України

 

 

 

Стаття 1599
Визнання шлюбів, укладених за межами України

1. Шлюби між громадянами України, шлюби між громадянами України та іноземцями, шлюби між громадянами України та особами без громадянства, що укладені за межами України за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог статті 1278 цього Кодексу.

 

 

 

1. Шлюби між громадянами України, шлюби між громадянами України та іноземцями, шлюби між громадянами України та особами без громадянства, що укладені за межами України за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог статті 1278 цього Кодексу.

2. Шлюби між іноземцями, шлюби між іноземцями та особами без громадянства, шлюби між особами без громадянства, що укладені за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні.

 

 

 

2. Шлюби між іноземцями, шлюби між іноземцями та особами без громадянства, шлюби між особами без громадянства, що укладені за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні.

Стаття 1600
Шлюбний договір

 

 

 

Стаття 1600
Шлюбний договір

1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право країни, що застосовується до їхніх прав та обов'язків із шлюбного договору.

1135

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Із пункту 1 статті 1600 виключити слова "їхніх прав та обов'язків із".

Враховано

1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право країни, що застосовується до шлюбного договору.

2. У разі відсутності вибору права країни до шлюбного договору застосовуються положення п. 1 статті 1601.

 

 

 

2. У разі відсутності вибору права країни до шлюбного договору застосовуються положення п. 1 статті 1601.

Стаття 1601
Загальні юридичні наслідки шлюбу

 

 

 

Стаття 1601
Загальні юридичні наслідки шлюбу

1. Загальні юридичні наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом країни, в якій подружжя має спільне звичайне місце перебування або мало його в останній час шлюбу за умови, що один з них все ще має своє звичайне місце перебування у цій країні, а за відсутності останнього - право країни, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

 

 

 

1. Загальні юридичні наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом країни, в якій подружжя має спільне звичайне місце перебування або мало його в останній час шлюбу за умови, що один з них все ще має своє звичайне місце перебування у цій країні, а за відсутності останнього - право країни, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

2. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право країни, що буде застосовуватися до загальних юридичних наслідків шлюбу, якщо вони не мають спільного звичайного місця перебування або якщо особистий закон жодного з них не збігається з країною їх спільного звичайного місця перебування.

 

 

 

2. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право країни, що буде застосовуватися до загальних юридичних наслідків шлюбу, якщо вони не мають спільного звичайного місця перебування або якщо особистий закон жодного з них не збігається з країною їх спільного звичайного місця перебування.

3. Вибір права країни згідно з п. 2 цієї статті обмежений лише правом країни особистого закону одного з подружжя без застосування п. 2 статті 1563. Угода про вибір права країни припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

 

 

 

3. Вибір права країни згідно з п. 2 цієї статті обмежений лише правом країни особистого закону одного з подружжя без застосування п. 2 статті 1563. Угода про вибір права країни припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

Стаття 1602
Майнові права та обов'язки подружжя

 

 

 

Стаття 1602
Майнові права та обов'язки подружжя

1. Подружжя може обрати для регулюваня майнових наслідків шлюбу право країни особистого закону одного з подружжя або право країни, в якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право країни, у якій це майно знаходиться.

 

 

 

1. Подружжя може обрати для регулюваня майнових наслідків шлюбу право країни особистого закону одного з подружжя або право країни, в якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право країни, у якій це майно знаходиться.

2. Вибране право країни згідно з п. 1 цієї статті змінюється у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям.

1136

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Перше речення пункту 2 статті1602 викласти в такій редакції:

"2. Вибране право країни згідно з пунктом 1 цієї статті припиняє застосовуватись або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право.".

Враховано

2. Вибране право країни згідно з пунктом 1 цієї статті припиняє застосовуватись або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям.

3. Вибір права країни, передбачений цією статтею та п. 2 статті 1601, має бути у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що здійснена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.

 

 

 

3. Вибір права країни, передбачений цією статтею та п. 2 статті 1601, має бути у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що здійснена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.

4. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом країни, яке застосовується до загальних юридичних наслідків шлюбу.

 

 

 

4. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом країни, яке застосовується до загальних юридичних наслідків шлюбу.

Стаття 1603
Припинення шлюбу

 

 

 

Стаття 1603
Припинення шлюбу

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом країни, яке діє на цей час щодо загальних юридичних наслідків шлюбу (п. 1 статті 1601).

 

 

 

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом країни, яке діє на цей час щодо загальних юридичних наслідків шлюбу (п. 1 статті 1601).

Стаття 1604
Визнання шлюбу недійсним

 

 

 

Стаття 1604
Визнання шлюбу недійсним

Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається за правом країни, яке застосовувалося б відповідно до статей 1596 і 1598 цієї Книги.

 

 

 

Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається за правом країни, яке застосовувалося б відповідно до статей 1596 і 1598 цієї Книги.

Стаття 1605
Встановлення та оскарження батьківства

 

 

 

Стаття 1605
Встановлення та оскарження батьківства

Встановлення та оскарження батьківства визначається за особистим законом дитини, який вона має з народження.

 

 

 

Встановлення та оскарження батьківства визначається за особистим законом дитини, який вона має з народження.

Стаття 1606
Права та обов'язки батьків і дітей

 

 

 

Стаття 1606
Права та обов'язки батьків і дітей

Права та обов'язки батьків і дітей визначаються за особистим законом дитини або за правом країни, що має тісний зв'язок із відповідними відносинами і є більш сприятливим для дитини.

 

 

 

Права та обов'язки батьків і дітей визначаються за особистим законом дитини або за правом країни, що має тісний зв'язок із відповідними відносинами і є більш сприятливим для дитини.

Стаття 1607
Зобов'язання щодо утримання

 

 

 

Стаття 1607
Зобов'язання щодо утримання

1. Зобов'язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, регулюються правом країни, в якій має звичайне місце перебування кредитор.

 

 

 

1. Зобов'язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, регулюються правом країни, в якій має звичайне місце перебування кредитор.

2. Якщо кредитор не може одержати утримання від боржника згідно з правом країни, що зазначена у п. 1 цієї статті, застосовується право країни їх спільного громадянства.

 

 

 

2. Якщо кредитор не може одержати утримання від боржника згідно з правом країни, що зазначена у п. 1 цієї статті, застосовується право країни їх спільного громадянства.

3. Якщо кредитор не може одержати утримання згідно з правом країни, що зазначена у пп. 1, 2 цієї статті, застосовується право країни, в якій боржник має звичайне місце перебування.

 

 

 

3. Якщо кредитор не може одержати утримання згідно з правом країни, що зазначена у пп. 1, 2 цієї статті, застосовується право країни, в якій боржник має звичайне місце перебування.

Стаття 1608
Утримання родичів та інших членів сім'ї

 

 

 

Стаття 1608
Утримання родичів та інших членів сім'ї

Вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї (крім батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права країни місця проживання боржника такого зобов'язання про удержання не існує.

 

 

 

Вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї (крім батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права країни місця проживання боржника такого зобов'язання про удержання не існує.

Стаття 1609
Усиновлення

 

 

 

Стаття 1609
Усиновлення

Усиновлення та його скасування регулюються за особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювачі - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право країни, що визначає загальні юридичні наслідки шлюбу.

 

 

 

Усиновлення та його скасування регулюються за особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювачі - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право країни, що визначає загальні юридичні наслідки шлюбу.

Глава 113
Колізійні норми щодо спадкування

 

 

 

Глава 113
Колізійні норми щодо спадкування

Стаття 1610
Спадкові відносини

 

 

 

Стаття 1610
Спадкові відносини

З урахуванням положень статей 1611, 1612 цього Кодексу спадкові відносини регулюються правом країни, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано у заповіті право країни, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо на момент смерті він змінив громадянство.

 

 

 

З урахуванням положень статей 1611, 1612 цього Кодексу спадкові відносини регулюються правом країни, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано у заповіті право країни, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо на момент смерті він змінив громадянство.

Стаття 1611
Спадкування нерухомого майна і майна, що підлягає внесенню до державного реєстру

 

 

 

Стаття 1611
Спадкування нерухомого майна і майна, що підлягає внесенню до державного реєстру

Спадкування нерухомого майна регулюється правом країни, в якій знаходиться це майно, а майна, внесеного до державного реєстру України, - правом України.

 

 

 

Спадкування нерухомого майна регулюється правом країни, в якій знаходиться це майно, а майна, внесеного до державного реєстру України, - правом України.

Стаття 1612
Здатність осіб на складання і скасування заповіту.
Форма заповіту і акта його скасування

 

 

 

Стаття 1612
Здатність осіб на складання і скасування заповіту.
Форма заповіту і акта його скасування

Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом країни, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Проте заповіт або його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту, або права країни громадянства, або права країни звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права країни, у якій знаходиться нерухоме майно.

 

 

 

Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом країни, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Проте заповіт або його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту, або права країни громадянства, або права країни звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права країни, у якій знаходиться нерухоме майно.

Розділ IІ
Міжнародний цивільний процес

 

 

 

Розділ IІ
Міжнародний цивільний процес

Глава 114
Цивільні процесуальні права іноземців

 

 

 

Глава 114
Цивільні процесуальні права іноземців

Стаття 1613
Цивільні процесуальні права іноземних фізичних,
юридичних осіб та осіб без громадянства

1137

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Змінити назву статті 1613 на таку "Цивільні процесуальні права іноземних громадян, осіб без громадянства та юридичних осіб"

Враховано

Стаття 1613
Цивільні процесуальні права іноземних громадян, осіб без громадянства та юридичних осіб

Іноземні фізичні та юридичні особи, особи без громадянства або особи, які мають кілька громадянств, можуть звертатися в суди чи в інші юрисдикційні органи України для захисту своїх прав та законних інтересів нарівні з громадянами та юридичними особами України.

1138

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Текст статті 1613 викласти в новій редакції: "1. Іноземні громадяни, особи без громадянста та юридичні особи можуть звертатися в суди чи в інші юрисдикційні органи України для захисту своїх прав та законних інтересів нарівні з громадянами та юридичними особами України.

2.У спорах між юридичними особами, останнім надається вибір у зверненні до спеціалізованих судів України чи до інших судів загальної юрисдикції.

3. Правила цього розділу Кодексу поширюються на всю систему судів загальної юрисдикції в Україні."

 

1. Іноземні громадяни, особи без громадянста та юридичні особи можуть звертатися в суди чи в інші юрисдикційні органи України для захисту своїх прав та законних інтересів нарівні з громадянами та юридичними особами України.

2.У спорах між юридичними особами, останнім надається вибір у зверненні до спеціалізованих судів України чи до інших судів загальної юрисдикції.

3. Правила цього розділу Кодексу поширюються на всю систему судів загальної юрисдикції в Україні.

Стаття 1614
Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців
та іноземних юридичних осіб

1139

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Викласти назву статті 1614 у такій редакції "Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян, юридичних осіб та осіб без громадянства", внести відповідні редакційні зміни в текст статті 1614.

Враховано

Стаття 1614
Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян, юридичних осіб та осіб без громадянства

1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян, осіб без громадянства та осіб, які мають кілька громадянств, визначаються відповідно до права України.

 

 

 

1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян та осіб без громадянства визначаються відповідно до права України.

2. На вимогу суду або іншого органу, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити нотаріально посвідчений у країні місця знаходження цієї юридичної особи і легалізований документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

 

 

 

2. На вимогу суду або іншого органу, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити нотаріально посвідчений у країні місця знаходження цієї юридичної особи і легалізований документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Глава 115
Підсудність та виконання іноземних судових доручень

 

 

 

Глава 115
Підсудність та виконання іноземних судових доручень

Стаття 1615
Загальні правила визначення компетенції судів України

1140

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Назву статті 1615 викласти в новій редакції "Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом"

Враховано

Стаття 1615
Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом"

1. Компетенція суду або іншого органу України визначається на момент прийняття справи до провадження, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої компетенції відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 1617 цього Кодексу.

1141

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 статті 1615 почати словами: "Підсудність судам України (компетенція інших органів) щодо справ з іноземним елементомвизначається..." і далі з текстом.

Враховано

1. Підсудність судам України (компетенція інших органів) щодо справ з іноземним елементом визначається на момент прийняття справи до провадження, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої компетенції відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 1617 цього Кодексу.

2. Не підлягає прийняттю до провадження справа, якщо у суді або іншому компетентному органі іноземної держави є справа, що розпочата із спору між тими самими сторонами, з тих самих підстав і про той самий предмет.

 

 

 

2. Не підлягає прийняттю до провадження справа, якщо у суді або іншому компетентному органі іноземної держави є справа, що розпочата із спору між тими самими сторонами, з тих самих підстав і про той самий предмет.

Стаття 1616
Підстави визначення компетенції судів України

1142

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У назві статті 1616 слова "компетенціїї судів України" замінити словами "підсудності справ судам України".

Враховано

Стаття 1616
Підстави визначення підсудності справ судам України

Суди або інші компетентні органи України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

 

 

 

Суди або інші компетентні органи України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

 

1143

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Доповнити статтю 1616 новим підпунктом 1) такого змісту: "1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 1617 цього Кодексу;", відповідно змінити нумерацію підпунктів.

Врахувати

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 1617 цього Кодексу;

1) якщо відповідач у справі має місце проживання, або звичайне місце перебування, або нерухоме майно на території України, або рухоме майно, на яке можна накласти стягнення;

 

 

 

2) якщо відповідач у справі має місце проживання, або звичайне місце перебування, або нерухоме майно на території України, або рухоме майно, на яке можна накласти стягнення;

2) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

 

 

 

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

3) якщо рішення суду або іншого органу, яке потребує виконавчого провадження, може бути виконане за межами України, в тому числі на підставі міжнародних договорів, конвенцій, учасницею яких є Україна;

 

 

 

4) якщо рішення суду або іншого органу, яке потребує виконавчого провадження, може бути виконане за межами України, в тому числі на підставі міжнародних договорів, конвенцій, учасницею яких є Україна;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

 

 

 

5) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні, а юридична особа - відповідач - місце знаходження в Україні;

 

 

 

6) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні, а юридична особа - відповідач - місце знаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або, не маючи жодного громадянства (особа без громадянства), мав в Україні постійне місце проживання.

1144

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Із підпункту 6) статті 1616 виключити слово "постійне".

Враховано

7) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або, не маючи жодного громадянства (особа без громадянства), мав в Україні місце проживання.

Стаття 1617
Виключна компетенція

 

 

 

Стаття 1617
Виключна компетенція

Компетенція судів або інших органів України є виключною у таких справах з іноземним елементом:

 

 

 

Компетенція судів або інших органів України є виключною у таких справах з іноземним елементом:

1) якщо будівля або інше нерухоме майно, щодо яких виник спір, знаходиться на території України;

 

 

 

1) якщо будівля або інше нерухоме майно, щодо яких виник спір, знаходиться на території України;

2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають постійне місце проживання в Україні;

 

 

 

2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають постійне місце проживання в Україні;

3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України помер в Україні.

1145

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Підпункт 3) статті 1617 викласти у такій редакції:

"3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України помер в Україні, в якій мав звичайне місце перебування;".

Враховано

3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України помер в Україні, в якій мав звичайне місце перебування;

Стаття 1618
Договірна підсудність

1146

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Статтю 1618 виключити.

Враховано

Стаття 1618 виключена.

Сторони можуть передбачити своєю угодою компетенцію іноземного суду. За наявності такої угоди, вчиненої у письмовій формі, суд припиняє провадження у справі.

 

 

 

 

Це правило не застосовується у випадках виключної підсудності.

 

 

 

 

Стаття 1619
Судові доручення

 

 

 

Стаття 1619
Судові доручення

1. Суди та інші компетентні органи України виконують передані їм у встановленому правом України порядку доручення іноземних судів та інших органів на проведення окремих процесуальних дій, крім випадків, коли:

 

 

 

1. Суди та інші компетентні органи України виконують передані їм у встановленому правом України порядку доручення іноземних судів та інших органів на проведення окремих процесуальних дій, крім випадків, коли:

1) виконання доручення порушувало б суверенітет України або загрожувало б безпеці України;

 

 

 

1) виконання доручення порушувало б суверенітет України або загрожувало б безпеці України;

2) виконання доручення не входить до компетенції суду;

 

 

 

2) виконання доручення не входить до компетенції суду;

3) суди або інші органи держави, з якої надійшло доручення, відмовляють у наданні такої самої правової допомоги судам або іншим органам України.

1147

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Піднункт 3 пункту 1 статті 1619 виключити.

Враховано

 

2. Виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій провадиться в порядку, передбаченому правом України, проте на прохання суду або іншого іноземного органу, від якого надійшло доручення, у ході виконання доручення може застосовуватися особлива процесуальна форма, яка відрізняється від прийнятої в Україні, якщо відповідно до застосування такої особливої форми не існує прямої заборони або вона не суперечить публічному порядку України.

 

 

 

2. Виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій провадиться в порядку, передбаченому правом України, проте на прохання суду або іншого іноземного органу, від якого надійшло доручення, у ході виконання доручення може застосовуватися особлива процесуальна форма, яка відрізняється від прийнятої в Україні, якщо відповідно до застосування такої особливої форми не існує прямої заборони або вона не суперечить публічному порядку України.

3. Суди України можуть звертатися до іноземних судів із дорученням про виконання окремих процесуальних дій.

 

 

 

3. Суди України можуть звертатися до іноземних судів із дорученням про виконання окремих процесуальних дій.

Порядок відносин судів України з іноземними судами визначається правом України.

 

 

 

Порядок відносин судів України з іноземними судами визначається правом України.

Глава 116
Визнання та виконання рішень іноземних судів

 

 

 

Глава 116
Визнання та виконання рішень іноземних судів

Стаття 1620
Чинність рішень іноземних судів на території України

 

 

 

Стаття 1620
Чинність рішень іноземних судів на території України

1. Рішення іноземних судів, що за своїм характером не потребують виконання, визнаються чинними в Україні без подальшого провадження, якщо немає заперечення проти такого визнання, яке має бути подане у письмовій формі до будь-якого суду України.

 

 

 

1. Рішення іноземних судів, що за своїм характером не потребують виконання, визнаються чинними в Україні без подальшого провадження, якщо немає заперечення проти такого визнання, яке має бути подане у письмовій формі до будь-якого суду України.

2. У разі наявності заперечень рішення іноземного суду підлягає визнанню в порядку судового засідання, після того як суд України встановить, що:

 

 

 

2. У разі наявності заперечень рішення іноземного суду підлягає визнанню в порядку судового засідання, після того як суд України встановить, що:

1) рішення іноземного суду набуло чинності у державі свого походження;

 

 

 

1) рішення іноземного суду набуло чинності у державі свого походження;

2) справа не належить, згідно із законом України, до виключної компетенції судів або інших органів України;

 

 

 

2) справа не належить, згідно із законом України, до виключної компетенції судів або інших органів України;

3) відповідач у справі не був позбавлений можливості судового захисту, а якщо він недієздатний - мав можливість залучити до участі у справі процесуального представника;

 

 

 

3) відповідач у справі не був позбавлений можливості судового захисту, а якщо він недієздатний - мав можливість залучити до участі у справі процесуального представника;

4) у судах України не ведеться провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке було розпочате раніше, ніж справа, рішення в якій підлягає визнанню.

 

 

 

4) у судах України не ведеться провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке було розпочате раніше, ніж справа, рішення в якій підлягає визнанню.

 

1148

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

У пункт 2 статті 1620 додати новий підпункт 5) такого змісту:

"5) рішення не суперечить правилам про публічний порядок відповідно до статті 1559."

Враховано

5) рішення не суперечить правилам про публічний порядок відповідно до статті 1559.

Стаття 1621
Виконання рішень іноземних судів

 

 

 

Стаття 1621
Виконання рішень іноземних судів

1. Рішення іноземних судів підлягають виконанню в Україні, якщо міжнародна угода, укладена Україною з відповідною іноземною державою, передбачає взаємне виконання судових рішень.

1149

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

Пункт 1 статті 1621 викласти в такій редакції: "1. Рішення іноземноих судів підлягають виконанню в Україні у загальному порядку, передбаченому законодавством України та з урахуванням пункту 2 цієї статті.".

Враховано

1. Рішення іноземноих судів підлягають виконанню в Україні у загальному порядку, передбаченому законодавством України, з урахуванням пункту 2 цієї статті.

2. Клопотання позивача або іншої заінтересованої особи про виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем виконання у відкритому судовому засіданні. Суд дає дозвіл на виконання іноземного судового рішення після встановлення, що:

1150

д. Москвін С.О. (о.к.№383)

В рункті 2 стиаттї 1621 пімсля слова "Клопотання" вставити слова " іноземного суду,".

Враховано

2. Клопотання іноземного суду, позивача або іншої заінтересованої особи про виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем виконання у відкритому судовому засіданні. Суд дає дозвіл на виконання іноземного судового рішення після встановлення, що:

1) рішення підлягає виконанню в країні свого походження;

 

 

 

1) рішення підлягає виконанню в країні свого походження;

2) рішення відповідає вимогам, встановленим у п. 2 статті 1620 цього Кодексу.

 

 

 

2) рішення відповідає вимогам, встановленим у п. 2 статті 1620 цього Кодексу.