Назва:	ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Книга 3
Автор:	.
Головний комітет:	Народні депутати України - члениТимчасової спеціальної комісії по опрацюванню та підготовці до розгляду нової редакціїЦивільного кодексу України та Господарського(комерційного) кодексу України

N	Редакція, прийнята в попередньому читанні*	Зауваження та пропозиції	Висновки, обгр.	Редакція, запропонована головним комітетом
	КНИГА ТРЕТЯ РЕЧЕВЕ ПРАВО	-1- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Назву книги уточнити: "Право власності та інші речеві права"	Враховано	КНИГА ТРЕТЯ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧЕВІ ПРАВА
		-2- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Ввести розділ 1. Право власності	Враховано	Розділ І. Право власності
	Глава 22 Загальні положення про речеве право	-3- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Назву глави 23 записати: "Загальні положення про право власності"	Враховано	Глава 23 (23) Загальні положення про право власності
	Стаття 308 Поняття речевого права	-4- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Статті 308 - 313 вилучити	Враховано
	1. Речевим визнається право, яке забезпечує задоволення інтересів управоможеної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб.
	2. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або договором.	-5-Н.д.БеспалийБ.Я.(Реєстр.картка №404) У пункті 2 статті 308 текст "за винятками встановленими" замінити текстом "якщо інше не передбачено".	Враховано
	Стаття 309 Підстави виникнення речевих прав
	Речеві права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду.
	Стаття 310 Об'єкти речевих прав
	Об'єктами речевих прав можуть бути речі та речеві права.
	Стаття 311 Суб'єкти речевих прав
	Суб'єктами речевих прав можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальна громада, Автономна Республіка Крим, держава.
	Стаття 312 Види речевих прав
	1. Речевими правами є право власності, володіння, а також сервітутні права (ст. 407), емфітевзис (ст. 417), суперфіцій (ст. 422), застава та інші права на чужі речі.
	2. Не можуть бути об'єктом речевих прав на чужі речі такі речі, що вилучені з обігу.
	Стаття 313 Захист речевих прав
	1. Речеві права в разі їх порушення захищаються позовами, предметом яких є безпосередньо речі (речеві позови). Речеві позови йдуть слідом за речами і заявляються до того, хто на даний момент незаконно володіє річчю або створює перешкоди користуватися нею.
	2. Речеві права управоможених осіб підлягають такому самому захисту, як і права власника (статті 385-395).
	Розділ І Право власності
	Глава 23 Загальні положення про право власності
	Стаття 314 Поняття права власності	-6- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Статтю 314 викласти в редакції: " Стаття 314. Зміст права власності Суб'єкт права власності на свій розсуд одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном незалежно від волі інших осіб. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб. Власник має право передавати (закріплювати) майно, що є у його власності за іншими суб'єктами на основі інших речевих прав, передбачених законом".	Враховано редакційно в ст.ст. 317, 320	Стаття 317 (314) Поняття права власності
	Правом власності є найбільш повне право на річ яке здійснює особа своєю волею і в своїх інтересах незалежно від волі інших осіб.			Правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі іншої особи.
	Особа, яка є власником майна, безпосередньо впливає на це майно, спираючись на закон. Право власності є безстроковим. Усі інші особи зобов'язані утримуватися від вчинення будь-яких дій, які можуть порушити право власності.
	Особа вважається власником майна доки інше не буде доведено в суді.
	Стаття 315 Зміст права власності	-7- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Статтю 315 вилучити	Відхилено	Стаття 318 (315) Зміст права власності
	1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.	-8- Н.д.Бандурка О.М. (Округ 175) Ст. 315 ч.1 доповнити словами "Та на захист від будь-якого порушення цих прав".	Враховано у гл.30	1. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
	2. Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю.			2. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.
	3. Правом користування визнається юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб.
	4. Правом розпоряджання визнається юридично забезпечена можливість визначати долю речі.
	5. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності Право захисту права власності належить йому відповідно до способів захисту, визначених пунктом 2 статті 14 цього Кодексу.
	6. На зміст права власності не впливає зміна громадянства, місце проживання власника та місце знаходження майна.
				Стаття 319 (319-1) Суб'єкти права власності
				1. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені у статті 2 цього Кодексу.
				2. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
	Стаття 316 Здійснення права власності	-9- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Назву статті 316 викласти: "Умови здійснення права власності" При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних... і далі за текстом. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення та захисту своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може... і далі за текстом. -10- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Викласти статтю 316 в новій редакції: "Стаття316 Здійснення права власності	Враховано редакційно Враховано редакційно	Стаття 320 (316) Здійснення права власності
	1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд.	1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд.		1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд.
	2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.	2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.		2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
	При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.	При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.		При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
	3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.	3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.		3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
	4. Держава не втручається у здійснення особою свого права власності.	4. Власність зобов'язує.		4. Власність зобов'язує.
	5. У випадках і в порядку, встановлених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.	5. Власник не може використовувати право власновсті на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтрсесам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.		5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
	6. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.	6. Держава не втручається у здійснення особою свого права власності.		6. Держава не втручається у здійснення особою права власності.
		7. У випадках і в порядку, встановлених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.		7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		8. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом."		8. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.
	Стаття 3161 Використання власником свого майна для підприємницької діяльності	-11- Н.д.Ющик О.І.(Реєстр.картка №360) Статтю 316-1 вилучити	відхилено	Стаття 321 (3161) Використання власником свого майна для підприємницької діяльності
	Власник має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності.			Власник має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
	Стаття 317 Непорушність права власності			Стаття 322 (317) Непорушність права власності
	1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.			1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
	2. Випадки позбавлення права власності чи обмеження його здійснення допускаються лише на основі Конституції України або іншого закону.			2 Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
	3. Примусове відчуження майна для державних і суспільних потреб може бути здійснено лише за умови попереднього та повного його відшкодування.	-12- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) У частині третій ст.317 не враховано конфіскацію	Враховано у ст.348(342), 356(350)	3. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
				4. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
	Стаття 318 Тягар утримання майна			Стаття 323 (318) Тягар утримання майна
	Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, якщо інше не передбачено законом або договором.			Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
	Стаття 319 Ризик випадкового знищення та пошкодження майна			Стаття 324 (319) Ризик випадкового знищення та пошкодження майна
	Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не передбачено законом або договором.			Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
	Стаття 3191 Суб'єкти права власності
	1. Суб'єктами права власності є Український народ, фізичні особи, юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.
	2. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
	Стаття 320 Право власності Українського народу			Стаття 325 (320) Право власності Українського народу
	1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу.			1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
	2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.			2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
	3. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.	-13- Н.д.Бандурка О.М. (Округ №175) Доповнення не "вилучними", а "виключними". Мова йде про "исключительную" власність народу України. Частина 2 як що вже і ставити, то не органи місцевого самоврядування, а територіальні громади. Бажано викласти у редакції: "Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади. Органи державної влади в порядку та межах визначених Конституцією можуть делегувати це право територіальним громадам в особі їх органів самоврядування".	Враховано редакційно	3. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.
	Стаття 321 Право приватної власності фізичних та юридичних осіб			Стаття 326 (321) Право приватної власності
	1. Право приватної власності належить фізичним та юридичним особам. Кожна фізична та юридична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.			1. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
	2. Право приватної власності набувається і може бути припинене в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами.
	3. У власності фізичних та юридичних осіб - суб'єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам.			2. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
	4. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими - крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом.			3. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
	5. Особливості набуття та припинення права власності юридичних осіб на майно, володіння, користування та розпоряджання ним встановлюються цим Кодексом, іншими законами.
	Статтю 322 "Право власності юридичних осіб" виключено.
	Стаття 323 Право власності держави Україна	-14- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Статтю 323 уточнити	Враховано	Стаття 327 (323) Право державної власності
	1. Держава має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.			1. Державною власністю є майно у тому числі, кошти, які належать державі Україна.
	2. Право власності держави поширюється на кошти, що їй належать у формі державної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади.			2. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.
	3. Суб'єктами права власності на майно, передане державою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.
	Стаття 3231 Право власності Автономної Республіки Крим	-15- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Статтю 323-1 уточнити	Враховано	Стаття 328 (3231) Право власності Автономної Республіки Крим
	1. Автономна Республіка Крим має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.			1. Автономна Республіка Крим є власником майна, що належить їй відповідно до закону.
	2. Право власності Автономної Республіки Крим поширюється на кошти, що їй належать у формі її скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим.			2. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим.
	3. Суб'єктами права власності на майно, передане Автономною Республікою Крим створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.
	Стаття 3232 Право комунальної власності			Стаття 329 (3232) Право комунальної власності
	1. Територіальні громади мають право володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном (право комунальної власності).			1. Комунальною власністю є майно, у тому числі, кошти, яке належить територіальній громаді.
	2. Право власності територіальної громади поширюється на кошти, що їй належать у формі комунальної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб'єктам права власності. Від імені та в інтересах територіальної громади право власності здійснюють органи місцевого самоврядування.	-16- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Частину другу ст.323-2 уточнити	Враховано	2. Управління майном, що є комунальною власністю, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
	3. Суб'єктами права власності на майно, передане територіальною громадою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи".	-17- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Частину третю ст.323-2 вилучити	Враховано
	Глава 24 Виникнення права власності			Глава 24 (24) Набуття права власності
	Стаття 324 Підстави виникнення права власності			Стаття 330 (324) Підстави набуття права власності
	Право власності виникає із підстав що не заборонені законом в тому числі правочинів.	-18- Н.д.Бандурка О.М. (Округ №175) Ст. 324 передбачити ч.1 наступної редакції "Право власності виникає із підстав що не заборонені законом в тому числі і через учинення правочинів".	Враховано	1. Право власності набувається із підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
				2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена рішенням суду.
		-19- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Доповнити кодекс статтею 331 такого змісту: " Стаття 331 .Набуття права власності юридичною особою публічного права Юридична особа публічного право набуває права власності на те майно, яке передане їй у власність, та на майно, яке вона одержала (створила) в результаті своєї господарської діяльності".	Враховано	Стаття 331 Набуття права власності юридичною особою публічного права
				Юридична особа публічного права набуває право власності на те майно, яке передане їй у власність, та на майно, яке вона одержала (створила) в результаті своєї господарської діяльності.
				Стаття 332(324-2). Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це право
				Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 390 (388) цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
	Стаття 325 Виникнення права власності на новостворене майно			Стаття 333 (325) Набуття права власності на новостворене майно
	1. Право власності на нову річ, що виготовлена та створена особою для себе з додержанням закону та інших правових актів, набувається цією особою.	-20- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Частину першу ст.325 уточнити	Враховано	1.Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору з іншою особою, є власником цієї речі.
	2. Право власності на нерухоме майно (будівлі, споруди, а також на інше таке, що створюється, нерухоме майно) виникає з моменту завершення створення цього майна.			2. Право власності на новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
	Якщо законом або договором передбачено прийняття будівель і споруд до експлуатації, право власності виникає з моменту такого прийняття.			Якщо законом або договором передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації
	Якщо право на будівлю, споруду, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту такої реєстрації.			Якщо право власності на нерухоме майно, відповідно до закону, підлягають державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
	3. До завершення будівництва особа, що створює річ, вважається власником матеріалів, обладнання тощо які використані в процесі цього будівництва.	-21- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Частину третю ст.325 уточнити	Враховано редакційно	3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
	4. За заявою зацікавленої особи суд може визнати за нею право власності на недобудовану будівлю, споруду у разі, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту є незначною.			4. За заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником на недобудоване нерухоме майно у разі, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.
	Стаття 326 Переробка			Стаття 334 (326) Набуття права власності на перероблену річ
	1. Переробкою є створення нової речі в результаті використання іншої речі (матеріалу).			1. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
	2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не стає власником нової речі.			2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на нову річ.
	3. Право власності на нову рухому річ, яку особа виготовила шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не передбачено законом.			3. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не встановлено законом або договором.
	4. Якщо вартість переробки істотно перевищує вартість матеріалів, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила переробку, - за умови, що вона діяла добросовісно.			4. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила таку переробку. Власник самочинно переробленого матеріалу, має право на компенсацію його вартості.
	5. Якщо інше не передбачено договором, власник матеріалу, що набув право власності на виготовлену ним річ, зобов'язаний компенсувати особі, що здійснила переробку, її вартість.			5. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.
	У разі набуття права власності на нову річ особою, що здійснила переробку, ця особа зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість та завдані збитки.			У разі набуття права власності на нову річ особою, яка здійснила переробку, вона зобов'язана відповідно відшкодувати власникові матеріалу його вартість та завдані збитки.
	Стаття 327 Привласнення загальнодоступних дарів природи			Стаття 335 (327) Привласнення загальнодоступних дарів природи
	У разі якщо відповідно до закону, місцевих звичаїв чи за наданим власником загальним дозволом у лісах, водоймах і на іншій території допускається збирання ягід, ловля риби, збирання чи здобування інших речей, право власності на відповідні речі набуває особа, що здійснює збирання або здобування.			Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ в лісі, водоймі тощо, є їх власником, якщо вона діяла відповідно закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.
	Стаття 328 Самочинне будівництво
	1. Житловий будинок, інша будівля, споруда або інше нерухоме майно вважаються зведеними самочинно, якщо їх споруджено на земельній ділянці, яку не відведено для цієї мети у встановленому порядку чи без належного дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від будівельних норм і правил. Особа, що зводить таку будівлю, не набуває на неї права власності. Вона не має права розпоряджатися цією будівлею - продавати її, дарувати, здавати в оренду, вчиняти щодо неї інші правочини.	-22- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Статтю 328 перенести до наступної глави, після статті, яке надає особі право забудови земельної ділянки в такій редакції: "1. Фізична та юридична особа, яка збудувала або будує жилий будинок, будівлю чи споруду, здійснила або здійснює їх перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням будівельних норм і правил не має права розпоряджатися цим будинком чи його частиною. За позовом органу місцевого самоврядування такий будинок, будівля, споруда або їх частина можуть бути вилучені судом з компенсацією і зараховані до фонду органу місцевого самоврядування або за рішенням суду знесено фізичною чи юридичною особою, яка провадила самовільне будівництво, за її рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли фізична чи юридична особа не привела його, після офіційного попередження у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.	Враховано	Статтю перенесено після статті 377 (374).
	2. Самочинно зведена будівля за позовом відповідного органу місцевого самоврядування може бути безоплатно вилучена судом і зарахована у власність територіальної громади, а також за рішенням цього органу знесена самою особою, що здійснила самочинне будівництво, або ж її коштом.	2. Незначне відхилення від проекту (порушення внутрішнього планування, незначна зміна його зовнішніх габаритів тощо) не є підставою для вилучення будинку, будівлі, споруди. В таких випадках, за наявності законних підстав до того, орган місцевого самоврядування має право пред'явити до забудовника вимоги про усунення порушень.
	3. За особою, що самочинно звела будівлю, право власності на цю будівлю може бути визнане рішенням суду тільки за умови, що цій особі буде надано у встановленому порядку земельну ділянку, на якій знаходиться будівля, або земельна ділянка вже їй належить.	3. У разі передачі будинку, будівлі чи споруди у власність держави або територіальної громада, забудовник має право на компенсацію їх вартості.
	4. Право власності на самочинно зведену будівлю може бути визнане судом також за особою, якій належить земельна ділянка, де зведено будівлю. У цьому випадку особа, у власності, у володінні чи в користуванні якої перебуває земельна ділянка, відшкодовує самочинному забудовникові витрати у справжньому розмірі, що його визначає суд. За відсутності на це згоди особи, на земельній ділянці якої самочинно споруджено будівлю, зазначена будівля підлягає знесенню за рахунок самочинного забудовника.
	5. Право власності на самочинно зведену будівлю не може бути визнане за особами, зазначеними у пп. 3, 4 цієї статті, якщо збереження самочинно зведеної будівлі матиме наслідком порушення прав і таких, що охороняються законом, інтересів будь-яких осіб.
	6. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, яка є власністю держави або територіальної громади без відповідного дозволу, районна, міська державна адміністрація або орган територіальної громади має подати до суду позовну заяву про передачу будівлі у власність держави або територіальної громади або про її знесення. У разі передачі будівлі у власність держави або територіальної громади забудовник має право на компенсацію її вартості.
	Якщо така перебудова неможлива, або забудовник відмовляється від її проведення, за рішенням суду така будівля підлягає зносу за рахунок забудовника. Крім цього, забудовник зобов'язується відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
	Стаття 329 Набуття права власності за договором			Стаття 336 (329) Момент набуття права власності за договором
	1.Право власності може набуваєтися за договором.
	2. Право власності у набувача за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не обумовлено договором чи не встановлено законом.			1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
	3. Переданням речі визнається вручення речі набувачеві, а також і здача речі транспортній організації для відправлення її набувачеві, і здача речі на пошту для пересилання набувачеві речі, відчуженої без зобов'язання доставки. До передання речі прирівнюється передання коносамента обо ж іншого товарно-розпорядчого документа на річ. Якщо на момент укладення договору набувач уже володіє річчю, вона вважається такою, що передана йому з моменту фактичного надходження у володіння.			2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
	4. Право власності на річ за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або ж з моменту набуття рішенням суду законної сили про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально, - крім випадків, передбачених пп. 2, 3, 5 цієї статті.			3. Право власності на майно за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально.
	5. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту його реєстрації.			4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої державної реєстрації.
	Стаття 3291 Набуття права власності на цінні папери	-23- Н.д.Москвін С.О. (Реєстр.картка №383) Статтю 329-1 вилучити	Враховано
	1. Право власності на цінні папери може набувататися за юридичними фактами, передбаченими законом.
	2. Право власності на цінні папери на пред'явника набувається:
	1) при документарній формі - з моменту передачі (поставки) цінних паперів;
	2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам - із моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.
	3. Право власності на іменні цінні папери набувається:
	1) при документарній формі випуску - з моменту перереєстрації цінних паперів на ім'я нового власника в реєстрі власників іменних цінних паперів;
	2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам - з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.
	4. Права за ордерним цінним папером передаються шляхом учинення на цьому папері передавального напису - індосамента.
	Стаття 330 Набуття права власності на безгосподарне майно	-24- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Статтю 330 слід озаглавити "Безхазяйне майно" (ст. 137 чинного кодексу).	Враховано редакційно	Стаття 337 (330) Набуття права власності на безхазяйну річ
	1. Безгосподарним вважається майно, яке не має власника або власник якого невідомий.			1. Безхазяйною вважається річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
	2. Право власності на безгосподарне рухоме майно може набуватися за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на майно, від якого власник відмовився (стаття 332 цього Кодексу), про набуття права власності на знахідку (стаття 334 цього Кодексу), про скарб (стаття 339 цього Кодексу).			2. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Після спливу одного року з дня взяття безхазяйної нерухомої речі на облік, вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана судом у комунальну власність.
	3. Безгосподарні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, за заявою відповідного органу.			3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на речі, від яких власник відмовився (стаття 338 (332) цього Кодексу); на знахідку (стаття 340 (334) цього Кодексу); на бездоглядних домашніх тварин (стаття 343(337) цього Кодексу); на скарб (стаття 345 (339) цього Кодексу).
	Наявність рішення суду про визнання майна таким, що надійшло у власність відповідної територіальної громади, не перешкоджає вчиненню позову про повернення цього нерухомого майна колишньому власникові.
	Після спливу одного року з дня взяття безгосподарного нерухомого майна на облік, орган управління відповідної територіальної громади має право подати до суду заяву про надання громаді права володіння та користування цим майном.
	Безгосподарне нерухоме майно, не визнане за рішенням суду таким, що надійшло у власність територіальної громади, може бути знову прийняте у володіння, користування та розпоряджання власником, що його залишив, або ж набуватися у володіння за набувальною давністю.
	Стаття 331 Відумерлість майна	-25- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Статтю 331 перенести в книгу "Спадкове право".	Враховано
	1. Відумерлим вважається майно у разі смерті особи, якій воно належало на праві власності, і якщо у цієї особи немає спадкоємців за заповітом або за законом. Відумерлість майна визначається судом.
	2. Порядок визнання майна відумерлим і набуття права власності на відумерле майно визначається згідно зі статтею 1518 цього Кодексу.
	Стаття 332 Набуття права власності на рухоме майно, від якого власник відмовився			Стаття 338 (332) Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився
	1. Рухоме майно, покинуте власником чи залишене ним іншим чином з метою відмови від права власності, може набуватися у власність іншою особою у порядку, встановленому п. 2 цієї статті.			Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (ст.349 (343), набуває права власності на цю річ в момент заволодіння нею.
	2. Особа, у власності, володінні або користуванні якої знаходиться земельна ділянка, водоймище або інший об' єкт, де знаходиться покинуте майно, вартість якого нижче розміру п' ятикратного неоподатковуваного мінімуму заробітної плати або покинутий лом , бракована продукція, відходи від виробництва і інші відходи, має право обернути це майно у свою власність, розпочавши його використання чи вчинивши інші дії, що свідчать про звернення майна у власність. Інше покинуте власником майно надходить у власність особи, яка вступила у володіння ним, якщо за заявою цієї особи воно визнано судом безгосподарним.
	Стаття 333 Знахідка			Стаття 339 (333) Знахідка
	1. Той, хто знайшов загублену річ, зобов'язаний негайно (але не пізніше 10 днів) сповістити про це особу, яка її загубила або власника речі, і повернути знайдену річ цій особі.			1. Особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно сповістити про це особі, яка її загубила, або власникові речі і повернути знайдену річ цій особі.
	Якщо річ знайдено у приміщенні чи на транспорті, вона має бути передана особі, що представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу.			Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов'язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває права та обов'язки особи, яка знайшла загублену річ.
	2. Якщо особа, що має право вимагати повернення знайденої речі, є невідомою чи є невідомим місце її перебування, той, хто знайшов річ, зобов'язаний заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу місцевого самоврядування.			2. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі є невідомою або невідоме місце її перебування, особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу місцевого самоврядування.
	3. Той, хто знайшов річ, має право зберігати її у себе або ж здати на зберігання до міліції, або до відповідного органу місцевого самоврядування або особі, яку вони вказали.			3. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання до міліції, або до відповідного органу місцевого самоврядування, або передати особі, яку вони вказали.
	Річ, що швидко псується, чи річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути продана тому, хто її знайшов, з одержанням письмових доказів, які підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, що управоможена на її одержання.			Річ, що швидко псується, або річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути продана особою, яка її знайшла річ, з одержанням письмових доказів, що підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, яка мала право вимагати її повернення.
	4. Той, хто знайшов річ, відповідає за її втрату чи пошкодження лише у разі умислу чи грубої необережності - у межах вартості речі.			4. Особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за її втрату чи пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.
	Стаття 334 Набуття права власності на знахідку			Стаття 340 (334) Набуття права власності на знахідку
	1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про знахідку до міліції чи до відповідного органу місцевого самоврядування (п. 2 статті 333 цього Кодексу) особу, управоможену одержати загублену річ, не буде встановлено і вона не заявить про своє право на річ тому, хто її знайшов, або міліції, або ж відповідному органові місцевого самоврядування, той, хто знайшов річ, набуває право власності на неї.			1.Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї, після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку до органу міліції або до відповідного органу місцевого самоврядування, якщо: 1) не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі; 2) власник або інша особа яка має право вимагати повернення загубленої речі не заявить про своє право на річ особі, яка знайшла загублену річ, або органові міліції, чи відповідному органові місцевого самоврядування.
	2. Якщо той, хто знайшов загублену річ, не виявить бажання набути на неї право власності, ця річ переходить у власність відповідної територіальної громади після подання особою, яка знайшла річ, заяви про відмову щодо набуття права власності на цю річ до відповідного органу місцевого самоврядування.			2. Якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть до відповідного органу місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на неї, ця річ переходить у власність територіальної громади.
	3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органу міліції, про що робиться оголошення в пресі. Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця або жоден з них не заявить про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в комерційному банку. Після спливу трьох років ця сума стає власністю територіальної громади.			3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органові міліції, про що робиться оголошення в пресі. Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця, або вони не заявлять про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не зажадає передання йому суми виторгу, ця сума переходить у власність відповідної територіальної громади.
	Стаття 335 Відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою			Стаття 341 (335) Право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою
	1. Той, хто знайшов та повернув річ особі, управоможеній на її одержання, має право одержати від цієї особи, а в разі переходу речі у власність територіальної громади - від відповідного органу місцевого самоврядування, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із зберіганням, здаванням чи продажем речі, а також відшкодування витрат на виявлення особи, управоможеної на одержання речі.			1. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право власності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі тощо).
	2. Той, хто знайшов річ, має право вимагати від особи, управоможеної на одержання речі, винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.			2. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.
	У разі недосягнення домовленості про розмір винагороди спір вирішується судом. Якщо особа, управоможена вимагати повернення знайденої речі, публічно обіцяла винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки винагороди.			3. Якщо власник (володілець) публічно обіцяв винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки.
	Право на винагороду не виникає, якщо той, хто знайшов річ, не заявив про знахідку та вчинив спробу її приховати.			4. Право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу її приховати.
	Стаття 336 Бездоглядні тварини	-26- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Назву статті 336 слід викласти у такій редакції: "Бездоглядні домашні тварини". Відповідні корективи слід внести також до статтей 337 та 338.	Враховано	Стаття 342 (336) Бездоглядна домашня тварина
	1. Особа, що затримала домашню бездоглядну тварину, пригульну худобу або інших бездоглядних домашніх тварин, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути їх йому, а якщо власник або його місцеперебування невідомі, не пізніше ніж через три дні після такого затримання заявити про виявлених тварин до міліції чи до відповідного органу територіальної громади, який вживає заходів для розшуку власника.			1. Особа, яка затримала домашню бездоглядну тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник домашньої бездоглядної тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це органові міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів для розшуку власника.
	2. На час розшуку власника тварин вони можуть бути залишені особою, що їх затримала, у себе на утриманні та в користуванні або передані нею на утримання іншій особі, яка має для цього необхідні умови, включаючи додержання ветеринарних правил. На прохання особи, що затримала бездоглядних тварин, підшукання особи, яка має необхідні умови для їх утримання і використання, і передання їй тварин здійснює міліція або органи територіальної громади.			2. Особа, яка затримала тварину, може на час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні або передати іншій особі, якщо вони можуть забезпечити її утримання та догляд, з додержанням ветеринарних правил, або передати її органові міліції або органові місцевого самоврядування.
	3. Особа, що затримала бездоглядних тварин, і особа, якій вони передані на утримання, зобов'язані їх належним чином утримувати, і за наявності вини ці особи відповідають у межах вартості тварин за їхню загибель і ушкодження.			3. Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або ушкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.
	Стаття 337 Набуття права власності на бездоглядних тварин			Стаття 343 (337) Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину
	1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - інших тварин їхнього власника не буде виявлено або він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони перебували на утриманні і в користуванні.			1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців щодо інших тварин не буде виявлено їхнього власника, або він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.
	2. При відмові цієї особи від набуття у власність тварин, що у неї утримуються, вони переходять у власність територіальної громади, на території якої їх було виявлено, і використовуються в порядку, що визначається відповідним органом місцевого самоврядування.			2. У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї, ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.
	Стаття 338 Відшкодування витрат на утримання бездоглядних тварин і винагорода за них			Стаття 344 (338) Відшкодування витрат на утримання бездоглядної домашньої тварини та виплата винагороди
	1. У разі повернення домашніх тварин власникові особа, яка затримала тварин, та особа, у якої вони були на утриманні і в користуванні, мають право одержати від власника відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварин, з урахуванням вигод, здобутих від користування ними.			1. У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові особа, яка затримала тварину, та особа, якій вона була передана на утримання та в користування, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварини, з урахуванням вигод, здобутих від користування нею.
	2. Особа, яка затримала домашніх тварин, має право вимагати від власника виплати винагороди відповідно до статті 335 цього Кодексу.			2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має право на винагороду відповідно до статті 341(335) цього Кодексу.
	Стаття 339 Набуття права власності на скарб			Стаття 345 (339) Набуття права власності на скарб
	1. Скарб, тобто зариті у землі чи приховані іншим способом гроші або цінні предмети, власник яких невідомий чи за законом втратив на них право, переходять у власність в рівних частках власникові того майна, у якому скарб був прихований, і особі, яка виявила скарб, якщо угодою між ними не встановлено інше.			1. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.
				2. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього. Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають в рівних частках право спільної часткової власності на нього.
	2. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника земельної ділянки чи іншого майна, де був прихований скарб, він підлягає переданню цьому власникові.			3. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.
	3. У разі виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам'яток історії та культури, вони є власністю держави. При цьому власник земельної ділянки чи іншого майна, в якому було виявлено скарб, і особа, що виявила скарб, мають право на одержання винагороди у розмірі 50 відсотків від вартості скарбу на момент виявлення. Винагорода розподіляється між цими особами у рівних частках, якщо домовленістю між ними не передбачено інше.			4. У разі виявлення скарбу, що містить пам'ятки історії та культури, право власності на них набуває держава. Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі 20 відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона невідкладно повідомила орган міліції або орган місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування. Якщо пам'ятка історії та культури була виявлена у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі по 10 відсотків від вартості скарбу.
	4. Правила цієї статті не застосовуються до осіб, у коло трудових та службових обов'язків яких входило проведення розкопок та пошуку, що спрямовані на виявлення скарбу.			5. Правила цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їх трудових (договірних) обов'язків.
	Стаття 340 Набувальна давність			Стаття 346 (340) Набувальна давність
	1. Фізична чи юридична особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито, безперервно і беззаперечно володіє нерухомим майном як своїм власним протягом 10 років або рухомим майном протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), - крім випадків, передбачених правилами цього Кодексу.	-27- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) У частині першій ст.340 замінити "10" на "15".	Відхилено	1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном - протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
	Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає в особи, яка набула це майно за набувальною давністю, з моменту такої реєстрації.			Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
	2. До набуття права власності на майно особа, яка володіє ним як своїм власним, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна, а також які не мають прав на володіння ним з підстав, передбачених законом, іншими правовими актами або договором.			2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм правонаступником (спадкоємцем) вона є.
	3. Особа, яка посилається на давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володів той, чиїм правонаступником вона є.			3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, ця особа набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять та на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата володільцем майна помимо його волі не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або вчинення протягом цього строку позову про його витребування.
	4. Перебіг набувальної давності стосовно речей, що знаходяться в особи, з володіння якої вони могли бути витребувані відповідно до правил цього Кодексу, починається зі спливом позовної давності за відповідними вимогами.			4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
	Втрата володіння всупереч волі володільця не перериває набувальної давності, якщо володіння відновлюється протягом року чи протягом року вчиняється позов про відновлення володіння.
	Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається на підставі рішення суду.
	5. На майно, набуте злочинним шляхом, правила цієї статті не застосовуються
	Стаття 341 Набуття права власності при приватизації державного майна та майна територіальної громади			Стаття 347 (341) Набуття права власності при приватизації державного майна та майна, що є комунальною власністю
	1.Фізичні та юридичні особи можуть набувати право власності шляхом приватизації державного майна та майна територіальної громади.			1.Фізична особа може набути право власності шляхом приватизації державного майна та майна, що є комунальною власністю.
	2. Приватизація зазначеного майна здійснюється у порядку, передбаченому.			2. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
	Глава 25 Припинення права власності			Глава 25 (25) Припинення права власності
	Стаття 342 Підстави припинення права власності	-28- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) У ст. 342 серед підстав припинення права власності не визначено таких, як споживання речей і витрати грошових коштів, переробки майна для створення нових об'єктів, смерті власника, ліквідації юридичної особи, оплатного вилучення майна.	Відхилено	Стаття 348 (342) Підстави припинення права власності
	Право власності припиняється у разі:			1. Право власності припиняється у разі:
	1) відчуження власником свого майна;			1) відчуження власником свого майна;
	2) відмови власника від права власності;			2) відмови власника від права власності;
	3) відчуження майна, яке за законом не може належати цій особі;			3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
	4) знищення майна;			4) знищення майна;
	5) викупу безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури;			5) викупу безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури;
				6) викупу земельної ділянки з метою суспільної необхідності;
	6) відчуження нерухомого майна за підставами, передбаченими законом, у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться;			7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;
	7) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;			8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
	8) реквізиції;			9) реквізиції;
	9) конфіскації;			10) конфіскації;
	10) ліквідації юридичної особи за рішенням суду;
	11) націоналізації;
	12) приватизації;
	13) смерті власника;	-29- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Підпункт 13) статті 342 виключити	Враховано
	14) ліквідації юридичної особи.
	15) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.			2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
	Стаття 343 Відмова від права власності			Стаття 349 (343) Відмова від права власності
	1.Фізичні та юридичні особи можуть відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або ж вчинивши інші дії, які свідчать про їх відмову від права власності, без наміру зберегти за собою право володіння, користування цим майном.			1.Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або учинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
	2. У разі відмови від права власності на майно, що не потребує державної реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про цю відмову.			2. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про цю відмову.
	3. У разі відмови від права власності на майно, що потребує державної реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення змін до відповідного реєстру, за заявою власника.			3. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до відповідного реєстру.
		-30- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Змінити структуру глави згідно зі статтею 342	Враховано
	Стаття 344 Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати			Стаття 350(344) Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
	1. Якщо у власності особи є майно, яке за чинним законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.			1. Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом не може їй належати, це майно повинно бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.
	2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно - з урахуванням його характеру і призначення - за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.			2. У випадках, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного органу державної влади, підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна, його колишньому власникові передається сума, одержана від продажу, за вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. 3. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.
	3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.			4. Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, на набуття якого за новим законом потрібен особливий дозвіл, а в його видачі цій особі відмовлено, це майно підлягає відчуженню у порядку, встановленому частинами першою, другою та третьою цієї статті.
	Стаття 345 Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати	-31- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Викласти статтю 345 в такій редакції: Припинення права власності внаслідок знищення майна	Враховано	Стаття 351 (345) Припинення права власності внаслідок знищення майна
	1. Якщо у власності особи є майно, яке за чинним законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.	1. Право власності може бути припинено внаслідок знищення майна.		1. Право власності на майно припиняється в разі його знищення.
	2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно - з урахуванням його характеру і призначення - за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.	2. Право власності на майно, що підлягало державній реєстрації, у разі його знищення вважається припиненим з моменту внесення зміни до відповідного реєстру, за заявою власника."		2. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до відповідного реєстру.
	3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.
				Стаття 352 (345-1). Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності
				1. Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
				2. Суд постановляє рішення про викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності за позовом відповідного органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
				3. Власник земельної ділянки має бути повідомлений письмово про необхідність викупу не пізніше ніж за рік до вчинення позову про викуп земельної ділянки.
				4. Плата за земельну ділянку, що викуповується (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються за домовленістю з власником ділянки, а в разі спору - судом.
				5. До викупної ціни включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що на ній розміщене, та всі збитки, завдані власникові у зв'язку з викупом земельної ділянки (у тому числі упущена вигода).
				6. За домовленістю з власником земельної ділянки, яка підлягає викупу, йому може бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, вартість якої враховується при визначенні викупної ціни.
	Стаття 346 Відчуження нерухомого майна у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно знаходиться			Стаття 353 (346) Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене
	1. Припинення права власності на будинок, інші будови, будівлі чи споруди у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони знаходяться (ст. 376), здійснюються судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків (у які включається і реальна вартість земельної ділянки) в обсязі, передбаченому статтею 21 цього Кодексу.			1. Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені (стаття 352 (345-1) цього Кодексу), здійснюються за рішенням суду шляхом викупу зазначеного нерухомого майна і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків у повному обсязі.
	Вимоги щодо викупу зазначеного майна не підлягають задоволенню, якщо відповідний орган, який звернувся з ними до суду, не доведе, що використання земельної ділянки з метою суспільної необхідності є неможливим без припинення права власності на це майно.			2. Позов про припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені, подається органами, вказаними у частині другій статті 352 (345-1). Вимога про викуп зазначеного майна підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що використання земельної ділянки, вилученої з метою суспільної необхідності, є неможливим без припинення права власності на це майно.
				3. Суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які розміщені на земельній ділянці, що підлягає викупу, або про перенесення їх, за бажанням власника на іншу земельну ділянку та їх відбудову, якщо це можливо. У разі знесення або перенесення цих об'єктів на іншу земельну ділянку особа має право на попереднє відшкодування збитків, у тому числі витрат на покращання земельної ділянки, та упущеної вигоди.
	2. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки в межах даного населеного пункту.			4. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки в межах даного населеного пункту.
				5. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у проживали ньому як власники, та члени їх сімей, а також як наймачі та члени їх сімей, помешканням у розмірі та у порядку, встановленому законом.
	3. Якщо власник земельної ділянки є одночасно власником житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розташовані на ній, разом з вимогою про викуп земельної ділянки розглядається вимога про припинення права власності на ці об'єкти.			6. Якщо власник земельної ділянки, що підлягає викупу, є власником житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розміщені на ній, вимога про припинення права власності на ці об'єкти розглядається разом з вимогою про викуп земельної ділянки.
	4. Якщо власник земельної ділянки не є власником житлового будинку, інших будівель та насаджень, що розташовані на ній, власник цих об'єктів має бути залучений до участі у справі.			7. Якщо власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником житлового будинку, інших будівель, споруд та насаджень, що розміщені на ній, власник цих об'єктів залучається до участі у справі.
	5. До винесення рішення про припинення права власності на земельну ділянку, власник має право розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями на свій розсуд.			8. До винесення рішення про викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю власник має право розпорядитися житловим будинком, іншими будівлями, спорудами, насадженнями, що розміщені на цій земельній ділянці, на власний розсуд.
		-32- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Доповнити проект статтею 3461. "Стаття3461 Припинення права власності на земельну ділянку за постановою Верховної Ради України	Відхилено
		1. Верховна Рада України має право прийняти постанову про припинення права власності на земельну ділянку та вилучення її, якщо цього вимагають загальнодержавні інтереси.
		2. Права власника земельної ділянки у цьому разі визначаються статтею 346 цього Кодексу".
	Стаття 3462 Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена з метою суспільної необхідності
	1. Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена з метою суспільної необхідності, здійснюється судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом.
	Суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які на ній розміщені, або про перенесення їх, якщо це можливо , на іншу земельну ділянку.
	У разі знесення або перенесення цих об'єктів на інше місце особа має право на попереднє відшкодування збитків, у тому числі витрат на покращення земельної ділянки, а також упущеної вигоди у розмірах, які вона в змозі довести.
	2. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у ньому проживали як наймачі чи члени сімей власників, які не є співвласниками, або члени сімей наймачів помешканням у розмірі, передбаченому законом.
	Стаття 347 Викуп безгосподарно утримуваних пам'яток історії та культури			Стаття 354 (347) Викуп пам'ятки історії та культури, що утримуються безгосподарно
	1. Якщо власник безгосподарно ставиться до належного йому майна, що є пам'яткою історії та культури, державні органи охорони пам'яток роблять попередження про припинення безгосподарного ставлення до цього майна. Якщо власник не виконає цієї вимоги, то за позовом зазначених органів суд може вилучити це майно. При невідкладній необхідності забезпечення схоронності майна, що є пам'яткою історії та культури, позов про вилучення цього майна може бути пред'явлено без попередження.			1. Якщо власник безгосподарно ставиться до пам'ятки історії та культури, державний орган охорони пам'яток історії та культури робить попередження про припинення безгосподарного ставлення до цього майна.
	2. Якщо власник не забезпечує схоронності належного йому майна, що є пам'яткою історії та культури, у зв'язку з неможливістю створити необхідний режим його утримання, це майно може бути викуплено державою. Якщо власник не дає згоди на викуп такого майна, то за позовом державних органів охорони пам'яток суд може вилучити його у власника.			2. Якщо власник не припинить безгосподарного утримання пам'ятки історії та культури, зокрема у зв'язку з неможливістю створення умов, необхідних для її збереження, суд за позовом державного органу охорони пам'яток історії та культури може постановити рішення про її викуп. 3.При невідкладній необхідності забезпечення збереження пам'ятки позов про її викуп може бути пред'явлено без попередження.
	3. Вилучене майно, що є пам'яткою історії та культури, переходить у власність держави. Власникові відшкодовується вартість вилученого майна в розмірі, встановленому за згодою сторін, в разі спору - судом.			4. Викуплена пам'ятка історії та культури переходить у власність держави.
				5. Викупна ціна пам'ятки історії та культури визначається за згодою сторін, в разі спору - судом.
	Стаття 348 Реквізиція			Стаття 355 (348) Реквізиція
	У випадках стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших обставин, що мають надзвичайний характер, майно в інтересах суспільства рішенням органів державної влади може бути вилучене у власника в порядку та на умовах, встановлених законом, з виплатою йому вартості майна (реквізиція).			1.У випадку стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово викуплено у власника за умови попереднього і повного відшкодування його вартості, в порядку, встановленому законом (реквізиція). В умовах воєнного та надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
				2. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.
	Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість реквізованого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування реквізованого майна має бути здійснене в натурі.			3. Оцінка, за якою власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду.
				4. У зв'язку з реквізицією майна його власник може вимагати, якщо це можливо, надання йому взамін іншого майна.
	Особа, майно якої було реквізоване, має право після припинення дії обставин, у зв'язку з якими було здійснено реквізицію, вимагати повернення їй майна, що збереглося.			5. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення.
	У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, що була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна.			У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна.
	Стаття 349 Припинення права власності при оплатному вилученні майна у власника за рішенням суду	-33- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Статтю 349 вилучити.	Враховано
	1. У випадках, передбачених законом, є можливим оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду. Власникові виплачується дійсна вартість цього майна в порядку і в розмірах, встановлених законом.
	2. Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість вилученого майна, може бути оспорена ним у суді.
	Стаття 350 Конфіскація			Стаття 356 (350) Конфіскація
	1. У випадках, передбачених законом, право власності фізичної чи юридичної особи припиняється а майно може бути безвідплатно вилучене у неї за рішенням або вироком суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація). Конфісковане майно стає власністю держави.			1. Фізична та юридична особа може бути позбавлена права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація), у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави.
	2. Порядок конфіскації майна визначається законом.			2. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
	Стаття 351 Націоналізація
	1. Звернення у власність держави певного майна, що перебуває у власності фізичних чи юридичних осіб (націоналізація), здійснюється на підставі закону із відшкодуванням власникові майна його вартості та інших завданих збитків у порядку, встановленому цим Кодексом.	-34- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Статтю 351 викласти в такій редакції: "1. Націоналізацією є позбавлення усіх фізичних осіб та(або) усіх юридичних осіб права власності на певні види нерухомого або рухомого майна і набуття державою права власності на це майно.	Відхилено
	2. У разі наступної денаціоналізації колишні власники мають право вимагати повернення зазначеного майна, якщо інше не передбачено наступним законом про денаціоналізацію.	2. Вилучення націоналізованого майна здійснюється за умови попереднього і повного відшкодування його вартості.
	У разі заявлення такої вимоги колишнім власником він зобов'язаний повернути державі виплачену йому в порядку відшкодування вартість майна, повернення якого в натурі він вимагає.	3. Націоналізація здійснюється на підставі закону."
	Стаття 352 Припинення права власності у разі приватизації державного майна і майна територіальної громади
	Право власності на майно держави або відповідної територіальної громади припиняється у разі його приватизації. Підстави, умови і порядок приватизації державного і комунального майна встановлюється.
	Глава 26 Право спільної власності			Глава 26 (26) Право спільної власності
	Стаття 353 Поняття і підстави виникнення спільної власності			Стаття 357 (353) Поняття і види права спільної власності
	1. Майно, що перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності.	-35- Н.д.Головатий С.П. (Округ №222) Статтю 353 викласти в такій редакції: "1. Майно, що перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності. 2. Спільна власність виникає з підстав, не заборонених законом. 3. Спільна власність визначається як часткова, якщо в договорі або законі не передбачена спільна сумісна власність на майно."	Враховано	1. Майно, що є власністю двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
	Спільна власність виникає при надходженні у власність двох чи кількох осіб майна, яке не може бути поділене без зміни його призначення (неподільні речі) або ж не підлягає поділу за законом. Спільна власність на подільне майно виникає у випадках, передбачених законом чи договором.			2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
	2. Спільна власність виникає з підстав, незаборонених законом.	-36- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Частину 2 п.1 та п. 2 статті 353 виключити, доповнити статтю новим п.2 "2. Спільна власність виникає на підставі закону або договору."	Враховано	3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
				4. Спільна власність вважається частковою, якщо в договорі або законі не встановлена спільна сумісна власність на майно.
	Стаття 354 Види спільної власності			Стаття 358 (354) Право спільної часткової власності
	1. Спільна власність двох чи більше власників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.			1. Спільна власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
	Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава або територіальна громада у будь-якому їх поєднанні.			2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
	2. Спільною частковою власністю є майно, набуте в результаті спільної діяльності фізичних та (або) юридичних осіб, що об'єдналися для досягнення спільної мети.	-37- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Пункт 2 статті 354 виключити	Враховано
	3. Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення часток у праві власності.
	Суб'єктами спільної сумісної власності можуть бути лише фізичні особи.	-38- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Частину 2 п. 2 та п.6 статті 354 виключити, відповідно змінивши нумерацію пунктів.	Враховано
	4. Спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено цим Кодексом або шлюбним договором.
	5. Спільною сумісною власністю є майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.
	6. Майно осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство, належить їм за правом спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними або якщо ними не утворено селянське (фермерське) господарство у формі юридичної особи (п. 3 статті 336 цього Кодексу).
	Стаття 355 Визначення часток у праві спільної часткової власності			Стаття 359 (355) Визначення часток у праві спільної часткової власності
	1. Частки у праві спільної часткової власності визначаються з урахуванням вкладу в майно кожного з співвласників, якщо інше не визначено угодою між ними чи не встановлено законом.			1. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено законом або правочином.
				2. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не визначений законом або правочином, він визначається з урахуванням вкладу придбання (виготовлення, спорудження) майна кожного з співвласників.
	2. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві на спільне майно, якщо здійснені ним своїм коштом невіддільні поліпшення цього майна, які не можна відокремити, зроблені за згодою всіх співвласників з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.			Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
	Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх здійснив, якщо інше не передбачено угодою співвласників.			3.Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
	Стаття 356 Здійснення права спільної часткової власності			Стаття 360 (356) Здійснення права спільної часткової власності
	1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, а за відсутності згоди спір вирішується судом.			1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.
	2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право використовувати майно, що перебуває у спільній частковій власності, за умови, що використання не суперечить інтересам інших учасників.	-39- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Перше речення п.2 статті 356 виключити	Враховано	2. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є у їх спільній власності. У разі відсутності такої домовленості спір вирішується судом.
	Кожен із учасників спільної часткової власності має право на надання в його володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка є відповідною до його частки у праві спільної власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших учасників, що володіють і користуються майном, відповідної компенсації.			3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
	Якщо угода між учасниками спільної часткової власності про порядок користування майном відповідно до часток учасників нотаріально посвідчена, то вона є обов'язковою для особи, яка надалі набуває частку в праві спільної власності на це майно.			4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
	Стаття 357 Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю			Стаття 361 (357) Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю
	Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток, якщо інше не передбачено угодою між ними.			Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
	Стаття 358 Утримання майна, що є спільною частковою власністю			Стаття 362 (358) Утримання майна, що є спільною частковою власністю
	Кожний співвласник відповідно до своєї частки зобов'язаний брати участь у витратах щодо управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, платежів, а також відповідати перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.			Кожен співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також відповідати перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.
	Стаття 359 Право співвласника розпоряджатися своєю часткою			Стаття 363 (359) Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності
	Кожен співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у майні, яке перебуває у спільній частковій власності, з урахуванням прав інших учасників, що передбачені статтею 360 цього Кодексу.			Кожен співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
	Стаття 360 Переважне право купівлі частки у спільній частковій власності			Стаття 364 (360) Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності
	1. При продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі інші співвласники мають переважне право купівлі частки, що продається, за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.			1.При продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
	2. Продавець частки у спільній частковій власності зобов'язаний сповістити у письмовій формі інших співвласників про намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовляються від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять це право стосовно нерухомого майна - протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними сповіщення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.			2. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права стосовно нерухомого майна - протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.
	3. Якщо кілька співвласників виявили бажання придбати частку у спільній власності, право вибору покупця надається продавцеві.			3. Якщо кілька співвласників виявили бажання придбати частку у праві спільної часткової власності, продавець має право вибору покупця.
	4. Власники спільної часткової власності не мають переважного права купівлі частки у спільній власності при продажу одним із них своєї частки власникові - учаснику спільної часткової власності.	-40- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) П. 4 статті 360 виключити	Враховано
	5. При продажу частки з порушенням переважного права купівлі інший співвласник протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця і внести на депозитний рахунок суду всі суми, які має за договором сплатити покупець.			4. При продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може вчинити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду всі суми, які за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність у 1 рік.
	6. Передача співвласником переважного права купівлі частки іншим особам не допускається.			5. Передача співвласником переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
	Стаття 361 Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором			Стаття 365 (361) Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором
	1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо угодою сторін не передбачено інше.			1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
	2. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, визначається відповідно до пп. 3, 4 статті 329 цього Кодексу.			2 Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 336(329) цього Кодексу.
	Стаття 362 Поділ майна, що є спільною частковою власністю, та виділ із нього частки			Стаття 366 (362) Виділ з частки майна, що є спільною частковою власністю
	1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене між співвласниками згідно з їх домовленістю.			1. Кожен із співвласників майна, що є спільною частковою власністю, має право на виділ з нього частки в натурі.
	2. За бажанням кожного із співвласників може відбутися виділ із спільної власності належної цьому співвласнику частки майна в натурі.
	3. У разі недосягнення співвласниками згоди про спосіб і умови поділу спільного майна або виділу частки майна того із співвласників, який бажає виділу, спір між співвласниками вирішується судом.
	4. Якщо виділ частки в натурі не допускається законом або є неможливим без неспівмірної шкоди для майна, що перебуває у спільній частковій власності, співвласник, який бажає виділу, має право на виплату йому грошової або на надання йому іншої компенсації вартості його частки іншими співвласниками.			2. Якщо виділ частки із спільного майна в натурі не допускається законом або є неможливим (частина друга статті 184), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
	Надання такої компенсації співвласнику, який бажає виділу, відбуватися лише за його згодою, а у виняткових випадках, коли здійснення ним своїх прав порушує права і охоронювані законом інтереси інших співвласників, виплата такої компенсації провадиться без його згоди за рішенням суду.
				3. Договір про виділ частки нерухомого спільного майна в натурі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
		-41- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Доповнити Кодекс статтею 367 такого змісту: " Стаття 367 Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників 1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) ця частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) спільне володіння і користування майном є неможливим; 3) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та його сім'ї ".	Враховано	Стаття 367 Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників 1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) ця частка є незначною і не може бути виділена в натурі або річ є неподільною; 2) спільне володіння і користування майном є неможливим; 3)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членами його сім'ї. 2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
	Стаття 363 Звернення стягнення на частку учасника спільної часткової власності у спільному майні			Стаття 368 (363) Звернення стягнення на частку у майні, що є спільною частковою власністю
	1. Кредитор учасника спільної часткової власності має право вчинити позов про виділення частки його боржника в натурі для звернення на неї стягнення. Якщо виділення частки в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або ж проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності, спір вирішується судом.			1. Кредитор співвласника майна, що є спільною частковою власністю, при недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може вчинити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ частки майна в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.
	2. У разі неможливості виділення частки в натурі або при запереченні інших учасників спільної часткової власності проти цього кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності із зверненням виторгуваних коштів на погашення боргу, а в разі відмови боржника від продажу своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності чи відмови інших учасників спільної часткової власності від придбання частки боржника - вимагати продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі. Кредитор також має право вимагати через суд звернути стягнення на частку боржника у праві спільної часткової власності чи перевести на нього права та обов'язки власника-боржника з проведенням відповідних перерахунків.			2. У разі неможливості виділу частки спільного майна в натурі або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності із направленням виторгуваних коштів на погашення боргу. 3. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідних перерахунків.
				Стаття 369. Поділ майна, що є спільною частковою власністю
				1. Майно, що є спільною частковою власністю, може бути поділене в натурі між співвласниками згідно з домовленістю між ними.
				2. У разі поділу майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
				3. Договір про поділ нерухомого майна, що є спільною частковою власністю, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
				Стаття 370 Право спільної сумісної власності
				1. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
				2. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні та (або) юридичні особи, держава, територіальна громада, якщо інше не встановлено законом.
				3. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено законом або шлюбним договором.
				4. Майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
	Стаття 364 Здійснення спільної сумісної власності			Стаття 371 (364) Здійснення права спільної сумісної власності
	1. Учасники спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними, разом володіють і користуються усім спільним майном.			1 Співвласники майна спільно володіють і користуються ним, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
	2. Розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за взаємною згодою всіх її учасників, яка передбачається, незалежно від того, ким із учасників учинено правочин щодо розпорядження майном.			2. Розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном, вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
	Щодо правочинів, які потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода інших учасників спільної сумісної власності на розпорядження майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.			Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, якій підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
	3. Правочини щодо розпорядження спільним майном може здійснювати кожний учасник спільної сумісної власності, якщо інше не передбачається домовленістю між ними.			3. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
	Учасники спільної сумісної власності мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
	4. Вчинений одним із учасників правочин, пов'язаний із розпорядженням спільним майном, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших учасників з мотивів відсутності в учасника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, а також у зв'язку з обманом або із введенням ним в оману інших учасників спільної сумісної власності.			4. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших співвласників у разі відсутності в співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
	Стаття 365 Поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, та виділення з неї частки окремого власника			Стаття 372 (365) Виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю
	1. Учасники спільної сумісної власності мають право на поділ майна або на виділ з нього окремої частки.			1. Співвласники мають право на виділення частки із майна, що є спільною сумісною власністю, у натурі
	2. При поділі майна, що перебуває у спільній сумісній власності, передбачається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено законом, домовленістю сторін або не встановлено судом, коли для цього є підстави, передбачені законом.			2. При виділі частки із майна, що є спільною сумісною власністю, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
	3. Порядок поділу спільної сумісної власності та виділу із неї частки визначається за правилами статті 362 цього Кодексу.			3. Виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю, здійснюється у порядку, встановленому статтею 366(362) цього Кодексу.
				Стаття 373 Звернення стягнення на частку майна, що є спільною сумісною власністю
				1. Кредитор співвласника майна, що є спільною сумісною власністю, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може вчинити позов про виділ із спільного майна частки цього співвласника в натурі для звернення стягнення на неї.
				2. Виділ частки із майна, що є спільною сумісною власністю, здійснюється у порядку, встановленому статтею 368(363) цього Кодексу.
				Стаття 374 Поділ майна, що є спільною сумісною власністю
				1. Майно, що є спільною сумісною власністю, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
				2. При поділі майна, що є спільною сумісною власністю, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю сторін, законом або рішенням суду.
				3. У разі поділу майна між співвласниками, припиняється право спільної сумісної власності на нього.
				4. Договір про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
	Стаття 366 Власність селянського (фермерського) господарства	-42- Н.д.Головатий С.П. (Округ №222) Статті 366 - 369 вилучити	Враховано
	1. У спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства перебувають виділені йому у власність чи придбані ним земельна ділянка, засоби виробництва, житловий будинок, господарські будівлі, вироблена продукція та інше майно, придбане для господарства на спільні кошти його членів.
	2. Не становлять власності селянського (фермерського) господарства особисті трудові доходи і заощадження члена селянського (фермерського) господарства, а також майно, придбане ним власним коштом або ж одержане на інших підставах відповідно до цього Кодексу, інших законів та інших правових актів і не передане ним у спільну сумісну власність господарства.
	3. У разі утворення селянського (фермерського) господарства у формі юридичної особи власником майна цього господарства є ця юридична особа в одній із форм господарських товариств чи кооперативу.
	Стаття 367 Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства
	1. Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства, здійснюється за згодою всіх членів господарства, а в разі незгоди спір вирішується судом.
	2. Правочини щодо розпорядження майном господарства вчиняються главою господарства або ж уповноваженим ним членом господарства, при цьому в разі відчуження майна, а також при його заставі необхідна згода усіх членів господарства.
	Стаття 368 Вихід із селянського (фермерського) господарства
	1. У разі виходу одного або кількох членів селянського (фермерського) господарства з його складу (крім випадків, передбачених п. 3 цієї статті) земельна ділянка та засоби виробництва поділу не підлягають.
	2. Той, хто вийшов із господарства, має право на одержання грошової компенсації, відповідної його частці у праві спільної власності на це майно, яка могла б бути йому виділена при поділі.
	3. Право одержання частки в натуральній формі, включаючи поділ земельної ділянки та засобів виробництва, мають ті члени селянського (фермерського) господарства, що виходять із нього з метою створення нового селянського (фермерського) господарства. При цьому виділення частки в натуральній формі для нового селянського (фермерського) господарства здійснюється таким чином, щоб не позбавити перше селянське (фермерське) господарство необхідних для його нормального функціонування виробничих фондів.
	4. Порядок виплати компенсації встановлюється взаємною домовленістю усіх членів селянського (фермерського) господарства, а при недосягненні такої домовленості спір вирішується в судовому порядку.
	Стаття 369 Припинення права власності селянського (фермерського) господарства
	1. Спільна сумісна власність селянського (фермерського) господарства припиняється поділом господарства на два чи більше, а також виходом із нього всіх його членів.
	2. При поділі селянського (фермерського) господарства на два і більше застосовуються правила статті 365 цього Кодексу.
	3. У разі припинення селянського (фермерського) господарства у зв'язку з виходом із нього всіх його членів або за іншими підставами, передбаченими законом, його майно, що залишилося після сплати податків та інших платежів, належить членам колишнього господарства за правом спільної сумісної власності і може підлягати поділу між ними відповідно до правил цього Кодексу.
	Правовий режим земельної ділянки у цих випадках визначається за правилами, встановленими законодавчими актами про землю.
	Глава 27 Право власності на землю	-43- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Главу 27 вилучити	Відхилено	Глава 27 (27) Право власності на землю (земельну ділянку)
	Стаття 370 Земля як об'єкт права власності			Стаття 375 (370) Земля (земельна ділянка) як об'єкт права власності
	1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.			1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
	2. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується фізичними та юридичними особами, державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.			2. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
				3. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, у межах цієї ділянки, на шари ґрунту під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній.
				4. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, відповідно до її цільового призначення.
				5. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
	Стаття 3701 Земельна ділянка як об'єкт права власності
	1. Земельною ділянкою вважається площа землі, яка включає в себе ґрунт, замкнені водойми, багаторічні насадження, що знаходяться на ній.
	2. Надання земельної ділянки у власність здійснюється відповідно до Земельного кодексу. Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації.
	3. Розміри і територіальні межі земельної ділянки, що перебуває у власності відповідної фізичної або юридичної особи, визначаються в порядку, встановленим Земельним кодексом, іншими законами та нормативно-правовими актами.
	4. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, який знаходиться у межах цієї ділянки, на шари ґрунту, що знаходяться під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній.
	5. Особа, що має право власності на земельну ділянку, може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не передбачено законами та не порушує прав третіх осіб.
	Стаття 371 Набуття права власності на земельну ділянку	-44- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Статтю виключити.	Відхилено	Стаття 376(371) Суб'єкти права власності на землю (земельну ділянку)
	1. Право власності на земельну ділянку гарантується Конституцією України.			1. Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи - громадяни України, юридичні особи, створені на території України, держава, територіальні громади.
	2. Право власності на земельну ділянку набувається і реалізовується фізичними та юридичними особами, державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.			2. Іноземці, особи без громадянства можуть бути суб'єктами права власності на землю (земельні ділянки) крім випадків, встановлених законом.
				3. Іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації можуть бути суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) у випадках, встановлених законом.
				4. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.
	Стаття 372 Право власності на земельну ділянку фізичних осіб
	1. Право мати земельну ділянку у власності належить фізичним особам, які є громадянами України. За іноземними фізичними особами, а також за особами без громадянства це право визнається лише у випадках, передбачених законом.
	2. Земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, можуть використовуватися для ведення селянського (фермерського) господарства, індивідуального житлового будівництва та ведення підсобного господарства у містах і сільських населених пунктах, для садівництва, городництва, тваринництва, а також для інших цілей, передбачених законом.
	Стаття 373 Право власності на земельну ділянку юридичних осіб
	Право мати земельну ділянку у власності визнається за юридичними особами, яким вона надається згідно з її цільовим призначенням і з додержанням вимог, встановлених Земельним кодексом та іншими законами. За іноземними юридичними особами це право визнається лише у випадках, передбачених законом.
	Cтaття 3731 Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки iнoзeмнoї дepжaви, мiжнapoдниx opгaнiзaцiй.
	За іноземними державами і міжнародними організаціями право мати земельну ділянку визнається у випадках, передбачених законом.
	Стаття 3732 Права власника земельної ділянки
	1. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, але відповідно до її цільового призначення.
	2. Власник має право без будь-яких обмежень закладати сади, виноградники, пасіки тощо.
	3. Власник має право вільно користуватися загально-поширеними корисними копалинами, торфом, лісними угіддями, водними об'єктами, прісними підземними водами.
	4. Власник має право споруджувати межеві знаки, огорожі за погодженням із власником сусідньої земельної ділянки.
	Стаття 3733 Обов'язки власника земельної ділянки.
	Власник земельної ділянки зобов'язаний:
	1) ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватись від дій, які могли б привести до погіршення екологічної ситуації;
	2) здійснювати комплекс заходів по охороні землі;
	3) дотримуватися правил добросусідства з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок: а) утримуватися від спуску на сусідню ділянку стічних вод; б) у разі використання отрутохімікатів та мінеральних добрив вживати заходів до того, щоб усунути можливість їх проникнення на сусідню земельну ділянку, а також сповіщати про час їх використання; в) споруджувати будівлі, насаджувати дерева тощо на відповідній відстані від сусідньої земельної ділянки; г) обрізати гілки та коріння дерев, що виходять за межу сусідньої ділянки; плоди, які є на гілці, що вийшла за межу сусідньої ділянки, є спільною власністю сусідів.
	Стаття 374 Право власника на забудову земельної ділянки			Стаття 377 (374) Право власника на забудову земельної ділянки
	1. Власник земельної ділянки може зводити на ньому будівлі та споруди, закриті водойми, здійснювати перебудову або знесення, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.			1. Власник земельної ділянки може зводити на ній будівлі та споруди, закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
	2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, яке міцно з'єднане або з землею безпосередньо, або з іншими будівлями та спорудами, якщо останні не становлять частини іншого нерухомого майна.			2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
	3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм і правил, а також за умови додержання вимог про призначення земельної ділянки.			3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови додержання вимог про цільове призначення земельної ділянки.
	4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 328 цього Кодексу.			4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 378(328) цього Кодексу.
				Стаття 378 (328) Самочинне будівництво
				1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається збудованим самочинно, якщо їх споруджено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
				2. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього . Самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
				3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови, надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній. За відсутності згоди власника (користувача) земельної ділянки, на якій було здійснене самочинне будівництво, на визнання за нею права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, будівля підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі, якщо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особами, вказаними у цій частині, та його збереження , порушує права інших осіб, самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню.
				4. У разі, якщо самочинно збудоване нерухоме майно розміщується на земельній ділянці, що є державною або комунальною власністю, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування може подати позов про визнання права державної або комунальної власності на це нерухоме майно, або про його знесення.
				5. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, у разі якщо право власності на будівлю визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена.
				6. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування суд може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) будівництво зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
	Стаття 3741 Право власника на земельну ділянку при відчужені будівлі або споруди, що знаходиться на ній			Стаття 379 (3741) Право на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній
	1. При відчуженні будівлі або споруди разом з ними переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться і яка належить власникові, без зміни її цільового призначення та у розмірах, визначених договором. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її у власність провадиться в порядку надання земельних ділянок згідно із законом та іншими правовими актами.			1. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
	Якщо у договорі про відчуження будівлі або споруди сторони не обумовили розмірів земельної ділянки, яка переходить до набувача будівлі або споруди, останній набуває право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, а також є необхідною для її використання. У разі виникнення спору про розмір земельної ділянки, необхідної для використання будівлі або споруди, він вирішується судом.			Якщо у договорі про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, і на ту, яка є необхідною для їх обслуговування.
	2. При відчуженні будівлі або споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій власникові цієї будівлі або споруди на праві користування, разом з ними переходить і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно і яка необхідна для його обслуговування.			2. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій на праві користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, і тією, яка необхідна для їх обслуговування.
	Стаття 375 Звернення стягнення на земельну ділянку
	Звернення стягнення на земельну ділянку за зобов'язаннями її власника допускається на підставі рішення суду та в порядку, передбаченому законом.
	Стаття 376 Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності
	1. Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності може здійснюватись в порядку, визначеному судом.
	2. Рішення про викуп земельної ділянки приймається судом за позовом відповідного органу держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.
	3. Власник земельної ділянки має бути не пізніше ніж за рік до вчинення позову письмово сповіщений про викуп.
	Стаття 377 Права власника земельної ділянки, яка підлягає викупу	-45- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Статтю 377 виключити.	Враховано
	Власник земельної ділянки, попереджений про майбутнє вчинення позову, має право здійснювати свої права на ділянку на власний розсуд, а також здійснити необхідні витрати, які забезпечують використання ділянки відповідно до її призначення. При цьому, однак, власник несе ризик покладення на нього при визначенні викупної ціни земельної ділянки (стаття 378 цього Кодексу) витрат і збитків, пов'язаних із здійсненням у зазначений період на земельній ділянці нового будівництва, із розширенням і реконструкцією будівель і споруд та із зниженням ціни земельної ділянки внаслідок її обтяження правами інших осіб.
	Стаття 378 Викупна ціна земельної ділянки
	1. Плата за земельну ділянку, яка викуповується на підставі рішення суду (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються домовленістю з власником ділянки, а в разі спору - судом.
	2. При визначенні викупної ціни судом до неї включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що знаходиться на ній, та всі збитки, завдані власникові викупом земельної ділянки (у тому числі втрачена вигода), які він несе у зв'язку з достроковим припиненням своїх зобов'язань перед третіми особами.
	3. За домовленістю з власником йому замість ділянки, що викуповується, може бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, із зарахуванням її вартості до викупної ціни.
	Стаття 379 Позбавлення права власності на земельну ділянку			Стаття 380 (379) Позбавлення права власності на земельну ділянку
	1. Власник може бути позбавлений права власності на земельну ділянку за рішенням суду у випадках, передбачених законом за позовом відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування.			Особа може бути позбавлена права власності на земельну ділянку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
	2. Відповідний державний орган або органу місцевого самоврядування, який вчиняє позову до суду про припинення права власності на земельну ділянку зобов'язаний у порядку, визначеному законом, завчасно попередити власника ділянки про допущені порушення.
	Глава 28 Право власності на помешкання			Глава 28 (28) Право власності на помешкання
	Стаття 3791 Поняття помешкання			Стаття 381 (3791) Поняття помешкання
	Помешканням є будинки, квартири, інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них.			Помешканням є житловий будинок, квартира, інше приміщення, якщо вони призначені та придатні для постійного проживання в ньому.
	Стаття 380 Житловий будинок як об'єкт права власності			Стаття 382 (380) Житловий будинок як об'єкт права власності
	1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог , що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання. До складу житлового будинку входять усі господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі тощо), що обслуговують житловий будинок і розташовані на одній з ним ділянці.			Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання.
	2. Право власності на житловий будинок підлягає державній реєстрації.
	Стаття 381 Садиба як об'єкт права власності			Стаття 383 (381) Садиба як об'єкт права власності
	1. Садибою є земельна ділянка, розташовані на ній житловий будинок, господарські будівлі, наземні і підземні комунікації, багаторічні насадження.			1. Садибою є земельна ділянка, разом з розташованою на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
	2. У разі відчуження житлового будинку, якщо інше не передбачено договором або законом, вважається разом з ним відчужується уся садиба.			2. У разі відчуження житлового будинку, вважається, що відчужується уся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
	Стаття 3811 Квартира як об'єкт права власності			Стаття 384 (3811) Квартира як об'єкт права власності
	1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, придатне для постійного у ньому проживання однієї особи або однієї сім'ї, і таке, що відповідає передбаченим у законі санітарно-технічним вимогам.			1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, придатне для постійного у ньому проживання, і таке, що відповідає санітарно-технічним вимогам, встановленим законом.
	2. Власникові квартири у багатоквартирному будинку разом з житловим приміщенням та елементами благоустрою у цьому приміщенні, яке йому належить за правом приватної власності і яке він займає під квартиру, належить також частка у праві власності на спільне майно будинку.
	3. Власникові квартири у багатоквартирному будинку належать за правом спільної часткової власності спільні приміщення будинку, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб всіх мешканців будинку та власників нежитлових приміщень.			2. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
	Розмір часток власників квартир у праві власності на спільне майно та порядок поділення будинку між його власниками, порядок здійснення витрат на утримання та збереження цього майна визначаються відповідно до житлових законів.
	4. Власник квартири не має права відчужувати свою частку у праві власності на спільне майно житлового будинку, а також вчиняти інші дії, які мають наслідком передання цієї частки окремо від права власності на квартиру.
	Стаття 382 Права власника житлового будинку та квартири			Стаття 385 (382) Права власника житлового будинку та квартири
	1. Власник житлового будинку та квартири має право володіти ним, використовувати його та розпоряджатися ним на свій розсуд.
	2. Власник квартири має право відчужувати квартиру цілком або в частині (окремі житлові приміщення), віддавати її в заставу, не запитуючи згоди на це в інших власників квартир у багатоквартирному будинку чи у товариства власників квартир.
	Інші власники квартир у багатоквартирному будинку, наймачі або товариство власників квартир права переважної купівлі не мають.
	Відчуження або застава житлового будинку чи квартири, в яких проживають або мають частку в праві спільної часткової власності на квартиру неповнолітні члени сім'ї власника, допускається тільки за письмовою згодою органів опіки та піклування.
	3. Власник квартири може використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати її для промислового виробництва.			1. Власник житлового будинку квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
	4. Житлові приміщення у квартирі, а також уся квартира можуть здаватися власником у найм або в безоплатне користування для проживання іншим особам на підставі договору або закону.
	5. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданої йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не завдадуть матеріальної або моральної шкоди іншим власникам квартир у багатоквартирному будинку та не суперечитимуть санітарно-технічним правилам і правилам експлуатації будинку.			2. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
	Стаття 383 Права житлобудівного і житлового кооперативу, а також членів цих кооперативів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу			Стаття 386 (383) Права житлово-будівельного (житлового) кооперативу та їх членів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу
	1. Власником невикупленої квартири в будинку, що належить житлобудівному або житловому кооперативу, є відповідно житлобудівний або житловий кооператив.			1. Будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.
	2. Член житлобудівного або житлового кооперативу має право володіння і користування, а зі згоди кооперативу - і розпоряджання житловим приміщенням, яке він займає в будинку кооперативу, до викупу ним наданої йому кооперативом квартири.			2. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, до її викупу.
				3. У разі викупу квартири член житлово-будівельного(житлового) кооперативу стає її власником.
	Стаття 384 Товариство власників квартир			Стаття 387 (384) Об'єднання власників житлових будинків, квартир
	1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та своїм спільним майном можуть створювати товариство власників квартир (житла).			1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла). Таке об'єднання може бути створене і власниками житлових будинків.
	2. Товариство власників квартир є організацією, що створюється та діє згідно із законом та його статутом про зазначене товариство.			2. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до закону та його статуту.
	3. Товариство власників квартир є юридичною особою.
	4. Кожний власник квартири, у тому числі учасник спільної часткової та спільної сумісної власності, може бути членом товариства власників квартир.
	5. Товариство власників квартир здійснює управління спільним майном житлового будинку та території, що до нього належить, стежить за виконанням зобов'язань власників квартир щодо оплати витрат на збереження та на утримання будинку, організовує в разі необхідності капітальний ремонт житлового будинку.
	6. У межах повноважень, визначених статутом товариства або законом, товариство власників квартир може представляти кожного із власників квартир.
	Глава 29 Захист права власності			Глава 29 (29) Захист права власності
	Стаття 385 Засади захисту права власності			Стаття 388 (385) Засади захисту права власності
	1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.			1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
	2. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.			2. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної (немайнової) шкоди
	3. Власник має право вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпоряджання належним йому майном.
	4. У разі завдання власникові внаслідок порушення його права збитків власник має право вимагати повного їх відшкодування.
	Статтю 386 виключено.
	Стаття 387 Право витребування майна власником із чужого незаконного володіння			Стаття 389 (387) Право власника на витребування майна від особи, яка незаконно заволоділа ним
	Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння (віндікаційний позов). Незаконним визнається володіння без відповідної правової підстави.			Власник має право витребувати своє майно від будь - якої особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
	Стаття 388 Витребування майна власником від добросовісного набувача			Стаття 390 (388) Право власника на витребування майна від добросовісного набувача
	1. Якщо майно оплатно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у тому разі, якщо майно загублене власником чи особою, якій майно було передане власником у володіння, або було вкрадене у них, або якщо воно вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею			1. Якщо майно оплатно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо ним або особою, якій передав майно було: 1) загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) викрадене у власника або у його володільця; 3) вибуло з їхнього володіння іншим шляхом помимо їх волі.
	2. Витребування майна за підставами, зазначеними в п. 1 цієї статті, не допускається, якщо майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.			2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
	3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати майно в усіх випадках.			3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
	Статтю 389 "Наслідки відмови власникові у витребуванні його майна" вилучено.
	Стаття 390 Витребування грошей та цінних паперів			Стаття 391 (390) Витребування грошей та цінних паперів
	Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.			Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.
	Стаття 391 Розрахунки при витребуванні речей із незаконного володіння			Стаття 392 (391) Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння
	1. При витребуванні майна із чужого незаконного володіння власник має право вимагати від особи, яка знала або повинна була знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), повернення або відшкодування усіх доходів, що їх особа набула або мала набути за весь час володіння. Від добросовісного ж набувача - усіх доходів, що він їх набув або мав би набути з часу, коли дізнався або повинен був дізнатися про неправозгідність володіння чи отримав повістку за позовом власника про повернення майна.			1. Власник має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), передачі усіх доходів, які вона одержала або могла б одержати за весь час володіння. 2.Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передачі усіх доходів, які він одержав або міг би одержати з часу, коли дізнався або міг дізнатися про незаконність володіння, або з часу, коли йому було вручено повістку у справі за позовом власника про повернення майна.
	2. Володілець - як добросовісний, так і недобросовісний - у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування здійснених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи на майно.			3. Добросовісний або недобросовісний володілець має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на майно, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передачу доходів.
	3. Добросовісний володілець має право залишити за собою здійснені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені від речі без завдання їй шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відділені від речі, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування здійснених ним на поліпшення витрат, - але не більше ніж у розмірах збільшення вартості речі.			4. Добросовісний володілець має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний володілець має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилась вартість речі.
	Стаття 392 Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння			Стаття 393 (392) Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння
	1. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, які можуть бути і не пов'язані з позбавленням володіння.			1. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
	2. Власник, який має підстави очікувати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою, аби ця особа утрималася від дій чи бездіяльності, які можуть порушити право власника, - під загрозою відповідальності за шкоду, що може бути завдана.			2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.
	Стаття 393 Позов про визнання права власності			Стаття 394 (393) Визнання права власності
	Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її прав власника, якщо ці права оспорюються або не визнаються іншими особами.			Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати нею документа, який засвідчує її право власності.
	Стаття 394 Недійсність актів, що порушують право власності			Стаття 395 (394) Незаконність актів, що порушують право власності
	1. Якщо в результаті видання державним органом чи органом територіальної громади акта, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.			1. Якщо в результаті видання органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законові і порушує права власника, такий акт за позовом власника визнається судом незаконним і анулюється.
	2. Власник, права якого порушені зазначеним актом, має право вимагати відновлення того становища, в якому він перебував до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища збитки, завдані фізичним та юридичним особам в результаті видання зазначеного акту, підлягають відшкодуванню в обсязі, передбаченому ст. 21 цього Кодексу.			2. Власник, права якого порушені актом органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища, власник має право на відшкодування збитків у повному обсязі.
	Стаття 395 Особливості відшкодування збитків, завданих власнику земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, пов'язаних із зниженням цінності цих об'єктів			Стаття 396 (395) Особливості відшкодування збитків, завданих власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, пов'язаних із зниженням їх цінності
	Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію, що пов'язана із зниженням цінності цих об'єктів в результаті діяльності підприємств, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.			Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію, у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів в результаті діяльності підприємства, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.
	Розділ ІІ Інші речеві права			Розділ ІІ Речеві права на чуже майно
				Глава 30 Загальні положення про речеві права на чуже майно.
				Стаття 397 Види речевих прав на чуже майно.
				1. Речевими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право обмеженого користування (сервітут); 3) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); 4) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
				2. Законом можуть бути передбачені інші речеві права на чуже майно.
				Стаття 398 Захист речевих прав на чуже майно
				Особа, яка має речеве право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень гл.29 цього Кодексу.
	Глава 30 Захист володіння	-46- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Назву глави 30 викласти - "Інші речеві права"	Враховано редакційно	Глава 31 (30) Право володіння чужим майном
	Стаття 396 Поняття володіння	-47- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Статті 396 - 406 переробити.	Враховано редакційно	Стаття 399 (396) Суб'єкти права володіння чужим майном
	1. Володінням визнається фактична наявність майна в особи, яка вважає його своїм.			1. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе
				2. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.
	2. Володіння вважається правомірним доти, доки інше не буде встановлено судом.			3. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
	Стаття 397 Суб'єкти володіння
	Суб'єктами володіння є особи, що здатні бути суб'єктами права власності на це майно.
	Стаття 398 Об'єкти володіння
	Об'єктом володіння може бути майно, яке здатне бути об'єктом права власності.
	Стаття 399 Спільне володіння	-48- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Статтю 399 перенести частиною другою до статті 396 із подальшою зміною нумерації.	враховано
	Спільним вважається володіння одним і тим самим майном двох або більше осіб.
	Стаття 400 Виникнення володіння			Стаття 400 (400) Виникнення права володіння
	Володіння виникає:			Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
	1) набуттям речі від особи, яка не мала права на її відчуження;
	2) заволодінням речі, власник якої невідомий;
	3) набуттям речі без достатньої правової підстави;
	4) переданням майна володільцеві попереднім володільцем, в інших випадках, передбачених законом.
	Стаття 401 Припинення володіння			Стаття 401 (401) Припинення права володіння
	Володіння припиняється:			1. Право володіння припиняється у разі:
	1) втратою володіння;
	2) відмовою володільця від володіння;			1) відмови володільця від володіння майном;
	3) витребуванням речі від володільця власником речі або іншою управоможеною особою;			2) витребуванням майна від володільця власником майна або іншою особою;
	4) знищенням речі;			3) знищення майна;
	5) в інших випадках, передбачених законом.			2. Право володіння припиняється в інших випадках, встановлених законом.
	Стаття 402 Захист володіння майном
	1. Держава забезпечує захист володіння, у тому числі і від власника, який втратив володіння із своєї волі.
	2. Володілець має право зажадати своє майно від будь-якої особи, що самоправно ним заволоділа, у тому числі і від власника чи від особи, яка має на майно інші права, за умови, що судом не визнано право останніх на це майно.
	3. Незаконне недобросовісне володіння не захищається.
	Стаття 403 Захист володіння від порушень, не пов'язаних із втратою володіння
	Володілець може вимагати усунення будь-яких порушень свого володіння, навіть якби ці порушення і не були пов'язані із втратою реального володіння майном.
	Статтю 404 виключено
	Стаття 405 Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем			Стаття 402 (405). Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем
	1. Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше право, передбачене договором чи законом, або яка є добросовісним володільцем цього майна.			Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право, передбачене договором чи законом, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного цього обов'язку, заінтересована особа має право вчинити до суду позов про витребування цього майна.
	2. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного у п. 1 обов'язку майно вилучається у нього у встановленому законом порядку та передається власникові чи особі, яка має на це майно інше законне право, передбачене договором чи законом, або передається особі, яка є добросовісним володільцем.
	Стаття 406 Захист володіння майном до набуття на нього права власності за давністю володіння (набувальна давність)
	1. До набуття права власності на майно за набувальною давністю (стаття 340 цього Кодексу) володілець має таке саме, як і власник, право на захист проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також проти осіб, які не мають права на володіння за іншою підставою.
	2. У разі втрати володільцем майна до набуття ним права власності на нього за давністю володіння володілець не може зажадати це майно за правилами п. 1 цієї статті, якщо воно опинилося у володінні власника чи добросовісного набувача цього майна.
		-49- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) Доповнити главу статтею "Види інших речових прав", де передбачити такі права як "право повного господарського відання" і "право оперативного управління" з відсилками на чинне законодавство.	Враховано у інших статтях Кодексу
	Глава 31 Право обмеженого користування чужими речами (сервітути)	-50- Н.д.Ющик О.І. (Реєстр.картка №360) У главі 31 статті про земельні сервітути - вилучити, статті про володіння - переробити.	Враховано частково	Глава 32 (31) Право обмеженого користування чужим майном
	Стаття 407 Поняття сервітуту			Стаття 403 (407) Поняття обмеженого користування чужим майном
	Сервітут - це право обмеженого користування чужими речами (майном) певною мірою. Таке право може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або на користь певної особи (особисті сервітути).			Право обмеженого користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також певній особі (особистий сервітут).
				Стаття 404 (413) Встановлення сервітуту
				1. Сервітути можуть бути встановлені законом, договором, заповітом або рішенням суду.
				2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
				3. В разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
				Стаття 405 (414). Зміст сервітуту
				1. Особа може користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом.
				2. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
				3. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
				4. Суб'єкт сервітуту зобов'язаний внести плату за користування майном, якщо інше не встановлено законом, договором, заповітом або рішенням суду.
				5. Сервітут не підлягає відчуженню.
				6. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка мала сервітут, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
	Стаття 408 Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою (земельний сервітут)			Стаття 406 (408) Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном
	1. Земельним сервітутом визнається право обмеженого користування чужою земельною ділянкою та іншими природними ресурсами. Він може полягати в праві проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній передач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, випасу худоби, сінокосу тощо, а також в інших способах задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту.			1. Земельний сервітут полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
	2. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника іншої земельної ділянки (далі - сусідньої земельної ділянки) надання права обмеженого користування земельною ділянкою, якщо в нього немає тих вигід, заради яких має бути встановлений сервітут.			2. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки (далі - сусідньої земельної ділянки) надання земельного сервітуту.
	3. На умовах та в порядку, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, сервітут може бути встановлений в інтересах та на вимогу особи, яка законно володіє земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном на іншій правовій підставі.			3. Земельний сервітут встановлюється на визначений або на невизначений строк.
	4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлено і на інше нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди тощо), обмежене користування якими необхідне для задоволення потреб іншого власника нерухомого майна.			4. Право обмеженого користування може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
	5. Земельні сервітути встановлюються на визначений або на невизначений строк.
	Стаття 409 Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус)
	Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус) надається його власником певній особі на визначений строк або довічно.
	Стаття 410 Право членів сім'ї власника на користування помешканням, яке йому належить			Стаття 407 (410) Право членів сім'ї власника помешкання на користування цим помешканням
	1. Члени сім'ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням.			1. Члени сім'ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням відповідно до закону.
	Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.			Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.
	2. Член сім'ї власника помешкання втрачає право на проживання у ньому у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік.			2. Член сім'ї власника помешкання втрачає право на користування цим помешканням у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено законом.
	3. Перехід права власності на житловий будинок або квартиру до іншої особи не є підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім'ї попереднього власника, яке у них існувало.
	Статтю 411 "Право члена житлобудівного і житлового кооперативу на невикуплену кооперативну квартиру" вилучено.
	Стаття 412 Право користування чужим майном із одержанням доходів (узуфрукт)
	1. Право користування чужим майном із одержанням доходів від нього надається власником певній особі на визначений строк або довічно.
	2. Суб'єкт цього сервітуту має право на одержання доходів від майна, на яке встановлено зазначений сервітут, у розмірі, що визначається сервітутом.
	Стаття 413 Встановлення сервітутів
	1. Сервітути можуть бути встановлені законом, заповітом, постановою суду, а також давністю користування а також звичаєм (зокрема давністю користування).
	2. Земельний сервітут може бути встановлений договором про встановлення сервітуту між особою, яка просить про встановлення сервітуту та власником земельної ділянки, яка буде обмежена сервітутом.
	Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нерухомого майна.
	В разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту.
	Стаття 414 Зміст сервітутних прав
	1. Суб'єкти сервітутного права можуть користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом.
	2. Особа, зобов'язана надати сервітут, не може перешкоджати суб'єктові сервітутного права користуватися майном, якщо користування здійснюється у межах сервітуту правомірно.
	3. Обмеження, встановлені сервітутом, не позбавляють власника майна права на володіння, користування та розпоряджання цим майном.
	4. Власник майна, обтяженого сервітутом, має право - якщо інше не передбачено законом - вимагати від суб'єкта сервітутного права, в інтересах якого встановлено сервітут, відповідної плати за користування майном.
	5. Сервітут не може бути самостійним об'єктом купівлі-продажу чи застави і не може передаватися у будь-який інший спосіб особам, що не є власниками майна, для забезпечення користування яким встановлено сервітут.
	6. Земельний сервітут зберігає свою чинність у разі переходу до інших осіб права власності на земельну ділянку чи на інше нерухоме майно, обтяжене сервітутом.
	7. Власникові земельної ділянки чи іншого нерухомого майна, на яке встановлено сервітут, мають бути відшкодовані збитки, завдані внаслідок користування сервітутом.
	Стаття 415 Припинення сервітутів			Стаття 408(415) Припинення сервітуту
	1. Сервітути припиняються:			1. Сервітут припиняється у разі:
	1) законом, що забороняє певний вид сервітуту з належним відшкодуванням завданих збитків;
	2) поєднанням в одній особі суб'єкта сервітутного права і власника майна, на яке встановлено сервітут;			1) поєднання в одній особі суб'єкта сервітуту і власника майна, обтяженого сервітутом;
	3) відмовою суб'єкта сервітутного права від подальшого використання сервітуту;			2) відмови суб'єкта сервітуту від подальшого його використання;
	4) рішенням суду;
	5) спливом строку, на який було встановлено сервітут;			3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;
	6) у разі зникнення підстав, на яких було встановлено сервітут;			4) зникнення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;
	7) невикористанням сервітуту протягом трьох років;			5) невикористання сервітуту протягом трьох років;
	8) смертю особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.			6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
				2. Сервітут може бути припинений за рішенням суду.
	2. Власник має право вимагати припинення сервітуту, якщо земельна ділянка, яка йому належить, не може використовуватися за своїм цільовим призначенням через наявність сервітуту.			3. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за своїм цільовим призначенням.
				4. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
	Стаття 416 Захист сервітутних прав
	Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на сервітутні права. Суб'єкт сервітутного права може захищати своє право також від посягань власника майна, обмеженого сервітутом.
	Глава 32 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)			Глава 33 (32) Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
	Стаття 417 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)			Стаття 409 (417) Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
	1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) - це довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб.			1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) - є довгостроковим, відчужуваним і таким, що успадковується.
	2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором про встановлення емфітевзису між власником земельної ділянки і особою, що виявила бажання користуватися в своїх інтересах цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - емфітевта).			2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).
	Стаття 4171 Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб			Стаття 410 (4171) Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
	Строк договору визначається домовленістю сторін.			1. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб визначається за домовленістю сторін.
	Сторони можуть укласти зазначений договір на невизначений строк. В цьому разі кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови."			2. Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови.
	Стаття 418 Права та обов'язки власника землі, переданої в емфітевзис			Стаття 411 (418) Права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб
	1. Власник землі має право вимагати від емфітевти використання землі за призначенням, обумовленим у договорі.			1. Власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.
	2. Власник землі має переважне право на викуп емфітевзису, що відчужується емфітевтою третім особам.			2. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
	3. Власник землі має право на винагороду за використання землі. Розмір винагороди, її форма, умови, порядок та строки її виплати визначаються договором між власником землі та емфітевтою.
	4. При відчуженні емфітевзису емфітевтою третім особам власник землі має право на визначену договором частину від ціни продажу (процент).
	5. Власник землі не може перешкоджати користуванню землею, що передана ним у емфітевзис.			3. Власник зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.
	Стаття 419 Права та обов'язки користувача земельної ділянки (емфітевти)			Стаття 412 (419) Права та обов'язки землекористувача
	1. Користувач має право користуватися земельною ділянкою власника в повному обсязі та за призначенням, обумовленим договором.			1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.
	2. Користувач має право відчужувати право користування шляхом продажу будь-кому, в тому числі і власнику земельної ділянки. При продажу права користування земельною ділянкою користувач зобов'язаний своєчасно сповістити про це власника землі. Якщо продаж права користування буде здійснено без сповіщення про це власника земельної ділянки, останній має право вимагати через суд визнання продажу недійсним.
	3. Користувач земельної ділянки зобов'язаний виплачувати її власнику обумовлену винагороду за користування нею, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї повинності.			2. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.
	4. Користувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть привести до погіршення екологічної ситуації.			3. Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.
		-51- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122) Статтю 413 викласти в редакції: " Стаття 413. Право землекористувача на відчуження права користування земельною ділянкою 1. Землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою. 2. У разі продажу право користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. 3. Землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі. 4. У разі порушення права переважної купівлі настають наслідки, передбачені частиною четвертою статті 360 (356) цього Кодексу. 5. У разі продажу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб землекористувачем третім особам власник земельної ділянки має право на одержання встановленого договором відсотку від ціни продажу (вартості права).	враховано	Стаття 413 Право землекористувача на відчуження права користування земельною ділянкою
				1. Землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою.
				2. У разі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах.
				3. Землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі.
				4. У разі порушення права переважної купівлі настають наслідки, встановлені частиною четвертою статті 364 цього Кодексу.
				5. У разі продажу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб землекористувачем третій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотку від ціни продажу (вартості права), встановленого договором.
	Стаття 420 Припинення права користування земельною ділянкою, переданою для сільськогосподарських потреб			Стаття 414 (420) Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
	Право користування земельною ділянкою припиняється:			1. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:
	а) законом;
	б) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та користувача;			1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
	в) спливом строку права користування;			2) спливу строку, на який було надано права користування;
	г) викупом земельної ділянки з метою суспільної необхідності (ст. 376);			3) викупу земельної ділянки з метою суспільної необхідності;
	д) рішенням суду.			2. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
	Стаття 421 Захист емфітевзису
	Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на емфітевзис. Емфітевта має право на захист своїх прав, що випливають із емфітевзису, також на захист від посягань власника землі, на яку встановлено емфітевзис.
	Глава 33 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)			Глава 34 (33) Право користування чужою земельною ділянкою для забудови
	Стаття 422 Поняття і підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)			Стаття 415 (422) Поняття і підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови
	1. Власник земельної ділянки має право надавати земельну ділянку або її частину в користування - фізичній чи юридичній особі - для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель безплатно або за обумовлену плату.			1. Власник земельної ділянки має право надати її в користування для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель.
	2. Власник нерухомого майна (будівлі або споруди), що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в користування - суперфіціарій - має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право користування цією ділянкою.			2. Власник будівлі (споруди), що побудована на земельній ділянці, переданій йому в користування (землекористувач), має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право користування цією земельною ділянкою.
	3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути встановлено законом, договором про встановлення суперфіцію або заповітом на визначений або невизначений строк.			3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено договором або заповітом на визначений або на невизначений строк.
	Стаття 4221 Права та обов'язки права власника земельної ділянки, наданої для забудови			Стаття 416 (4221) Права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої для забудови
	1. Власник земельної ділянки, переданої іншій особі для забудови, має право на плату за користування нею.			1. Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.
	Якщо земельна ділянка забудована промисловими об'єктами, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на частку доходу землекористувача.			Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об'єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.
	2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися нею в обсязі, необмеженому суперфіцієм.			2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.
	Перехід права власності на земельну ділянку до інших осіб не є підставою для припинення чи зміни належного власникові нерухомого майна права користування цією ділянкою.			Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
	3. Власник земельної ділянки має права вимагати від суперфіціарія використовувати її відповідно до умов суперфіцію.			3. Власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використовувати її відповідно до умов договору.
	4. Власник земельної ділянки не може припинити право користування нею за своїм одностороннім волевиявленням, а також перешкоджати користуватися земельною ділянкою, що передана для забудови.
	Стаття 4222 Права та обов'язки землекористувача (суперфіціарія)			Стаття 417(4222) Права та обов'язки землекористувача
	1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у повному обсязі, визначеному суперфіцієм.			1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у обсязі, встановленому договором.
	2. Землекористувач має право власності на нерухоме майно, що збудовано, споруджено на земельній ділянці, переданій йому для забудови.			2. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
	3. Землекористувач має право володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомістю, що знаходиться на земельній ділянці, переданій йому для забудови відповідно до чинного законодавства.			3. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
	4. При переході права власності на нерухоме майно до інших осіб набувач набуває також і право користування відповідною частиною земельної ділянки на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й попередній власник нерухомого майна.
	5. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування чужою земельною ділянкою, переданою йому для забудови, а також інші платежі, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї інші повинності.			4. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.
	6. Землекористувач несе також обов'язки, передбачені статтею 419 цього Кодексу.			5. Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до вимог, встановлених частиною 3 статті 412(419) цього Кодексу.
	Стаття 423 Наслідки втрати права користування земельною ділянкою власником нерухомого майна			Стаття 418 (423) Наслідки припинення права користування земельною ділянкою
	1. У разі припинення суперфіцію право на нерухоме майно, що залишилося на земельній ділянці, визначається домовленістю між власником ділянки і власником нерухомого майна.			1. У разі припинення права користування земельною ділянкою права на будівлю (споруду) можуть бути визначені домовленістю між власником земельної ділянки та власником цієї будівлі (споруди).
	2. У разі відсутності угоди наслідки припинення права користування ділянкою визначаються судом.			Якщо такої домовленості не досягнуто, власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.
	3. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника нерухомого майна його знесення та приведення ділянки до стану, в якому вона була до встановлення суперфіцію.
	У разі якщо знесення будівлі або споруди, що знаходиться на земельній ділянці, заборонене законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо) або ж є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі чи споруди порівняно з вартістю відведеної під них землі, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою і за наявності відповідних вимог сторін:			2.У разі якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо) або ж є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.
	1) визнати або право власника нерухомого майна на придбання права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, або право власника земельної ділянки на придбання нерухомого майна, що залишилося на земельній ділянці;
	2) визначити власникові нерухомого майна умови користування земельною ділянкою на новий строк.
	Стаття 424 Припинення права користування чужою земельною ділянкою			Стаття 419(424) Припинення права користування земельною ділянкою для забудови
	Право користування чужою земельною ділянкою, що передана для забудови припиняється:			1. Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:
	1) законом, що припиняє дані відносини, з належним відшкодуванням завданих збитків;			1) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
	2) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;			2) спливу строку, на який було надано право користування;
	3) спливом строку договору;			3) відмови землекористувача від права користування чужою земельною ділянкою;
	4) відмовою землекористувача від права користування чужою земельною ділянкою;			4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років від укладення договору.
	5) судовим рішенням;
	6) в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років від набуття чинності договору.			2. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
	Стаття 425 Захист суперфіцію
	Положення про захист права власності (статті 385-395 цього Кодексу) поширюються також на суперфіцій. Суперфіцій може захищатися також від посягань власника землі, на яку встановлено суперфіцій.

* - Назви колонок таблиці подані в загальному значенні