ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан і формування цін та тарифів у житлово-комунальній сфері

Заслухавши інформацію Кабінету Міністрів України про стан і формування цін та тарифів у житлово-комунальній сфері, Верховна Рада України відзначає, що діяльність Уряду України через формування цін і тарифів у житлово-комунальній сфері є грубим порушенням прав людини, закріплених як Конституцією України і законами України, так і нормами міжнародного права.

Відповідно до статей 46 і 48 Конституції України, держава гарантує кожному рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, до якого входять і витрати на утримання житла. Аналогічна норма закладена і в Загальну декларацію прав людини (стаття 25). Стаття 22 Конституції України забороняє при прийнятті нових законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, політика цін і тарифів у житлово-комунальній сфері стала непосильним тягарем для населення в цілому, особливо тяжким для пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей, матерів-одиначок.

Укорінилась практика встановлення завищених норм споживання газу, води, тепла, норм втрат і витрат. Зростаючі обсяги штучних втрат в галузі перекладаються на споживача, необхідна робота по їх зменшенню не проводиться. Формування тарифів здійснюється не на основі техніко-економічних розрахунків, а витратним методом, тобто на основі фактичних витрат минулих періодів, розмір яких недостатньо обгрунтований. До порушення статті 3 Конституції України призвела передача повноважень щодо встановлення тарифів на водо-, теплопостачання, водовідведення, утримання житла місцевим органам влади.

До негативних наслідків призвела відміна нульової ставки податку на додану вартість на продаж електроенергії. Також негативні результати дало застосування перехресного субсидування, що призводить до зниження конкурентоздатності вітчизняної продукції через перекладення на її собівартість штучно завищених цін і тарифів на комунальні послуги. Існує значний розрив тарифів для населення і тарифів для інших споживачів - підприємств, організацій та установ. По водозабезпеченню на прикладі одного з регіонів різниця вже досягала 50 разів, водовідведенню - 60 разів, теплозабезпеченню - 11 разів. Це лягає непомірним тягарем на бюджети всіх рівнів (якщо говорити про бюджетні установи) та на собівартість промислової продукції. В кінцевому рахунку - на платника податків і покупця, тобто, знову на населення.

Систематична відсутність бюджетних асигнувань призвела до прискореного старіння як житлового фонду, так і об'єктів комунального господарства, до аварій в системах життєзабезпечення міського господарства та вибуття їх з експлуатації. В той же час витрати на капітальний ремонт житла порівняно з 1991 роком скоротилися в 17 разів.

Не провадиться належна робота по поліпшенню якості наданих послуг, проведенню політики ресурсозбереження, оснащенню житлових будинків приладами обліку водо-, газо- і теплоспоживання. За даними Держкомстату, за 2000 рік завдання по встановленню в житлових будинках лічильників холодної води виконано на 10,6 відсотка, лічильників гарячої води - на 2,2 відсотка, теплової енергії - на 3,6 відсотка, приладів регулювання - на 0,9 відсотка. Таким чином, не використовуються надійний засіб економії ресурсів та можливості регулювати їх споживання.

Впровадження договірних відносин між споживачем і виробниками послуг не набуло системного характеру і не стало основою правового захисту споживачів від свавілля постачальників послуг.

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

1. Роботу Кабінету Міністрів України щодо проведення цінової політики в житлово-комунальній сфері визнати незадовільною.

2. Кабінету Міністрів України:

2.2. До 1 вересня 2001 року внести зміни до Програми проведення житлово-комунальної реформи на 1999 - 2001 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999р. N 113, передбачивши при цьому комплекс наступних невідкладних заходів:

- переглянути діючі норми і нормативи споживання послуг, ціни і тарифи на них з метою задіяння всіх можливих резервів здешевлення вартості послуг за рахунок зменшення витрат, ресурсо- і енергозбереження. Невідкладним є завдання переходу до економічно обгрунтованих тарифів для підприємств і населення. Оптимізацією норм споживання і здешевленням вартості послуг забезпечити можливість сплати за житлово-комунальні послуги населенням в державному, державному відомчому та комунальному житловому фонді, а також у приватизованих квартирах, розташованих в будинках цих фондів, на рівні 12 % від сукупного доходу відповідно до нормативів витрат на житлово-комунальні послуги, закладених у прожитковому мінімумі. Щорічно, починаючи з 2002 року, при підготовці проекту Державного бюджету України передбачати відповідну компенсацію зниження тарифів на житлово-комунальні послуги за рахунок держави;

- забезпечити поліпшення якості житлово-комунальних послуг, що надаються населенню відповідно до державних стандартів, в тому числі якості питної води, температури жилих приміщень та гарячої води, що подається населенню, технічний та санітарний стан житлового фонду.

2.3. Передбачити дотації із державного і місцевих бюджетів на оплату житлово-комунальних послуг сім'ям, фактично отриманий сукупний доход яких не перевищує сукупний прожитковий мінімум членів їхніх сімей. Для сімей, фактично отриманий сукупний доход яких перевищує сукупний прожитковий мінімум членів цих сімей, врегулювати механізм оплати житлово-комунальних послуг законом. Відповідний проект закону внести на розгляд Верховної Ради України в місячний строк.

2.4. До 1 липня 2001 року забезпечити погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги всіма верствами населення, за винятком сімей, фактично отриманий сукупний доход яких менший сукупного прожиткового мінімуму членів цих сімей;

2.5. Погасити заборгованість сімей, фактично отриманий сукупний доход яких на момент утворення заборгованості був менший сукупного прожиткового мінімуму членів цих сімей, за житлово-комунальні послуги, що утворилася станом на 01.06.2001 року.

2.6. Протягом тижня з дня набрання чинності цією Постановою внести до робочої групи Комітету з питань соціальної політики та праці пропозиції до проекту Закону України про механізм повернення трудових заощаджень населення, прийнятого Верховною Радою України у першому читанні 22.03.2001р., щодо використання трудових заощаджень населення для оплати за житлово-комунальні послуги.

2.7. З метою захисту права споживачів забезпечити реалізацію Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996 - 2002 роки. Для цього:

доопрацювати її з урахуванням реального відставання по строках реалізації і необхідності прискорення її завершення;

включити Програму до реєстру державних програм;

передбачити відповідні державні кошти на реалізацію Програми;

2.8. Протягом місяця внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів про внесення змін:

до Закону України "Про податок на додану вартість" щодо встановлення нульової ставки ПДВ на операції з продажу електроенергії;

до Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" щодо забезпечення необхідного фінансування підприємств житлово-комунального господарства та фінансування витрат по забезпеченню житлових будинків сертифікованими в Україні приладами обліку споживання газу, холодної і гарячої води, приладів регулювання та обліку тепла;

до законів України щодо незастосування до підприємств житлово-комунального господарства фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків (зборів, обов'язкових платежів) на період тимчасової заборони нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги;

2.9. При підготовці Основних напрямів бюджетної політики (бюджетної резолюції) та проекту Державного бюджету України на 2002 рік виходити із державних соціальних гарантій (мінімальних розмірів оплати праці і пенсійного забезпечення) на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого Законом на 2002 рік. Передбачити у проекті Державного бюджету України на 2002 рік необхідні кошти для компенсації втрат населення у зв'язку з підвищенням цін, а також окремим рядком - кошти на проведення капітального ремонту державного житлового фонду, систем водопостачання, водовідведення та теплопостачання.

3. Антимонопольному комітету України посилити контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринках надання послуг у сфері житлово-комунального господарства. Запровадити дійовий механізм державного регулювання всіх суб'єктів природних монополій в цій сфері.

4. До виконання цієї Постанови Кабінету Міністрів України, органам державної влади та органам місцевого самоврядування не застосовувати санкції за несплату житлово-комунальних послуг, крім сімей, фактично отриманий сукупний доход яких перевищує сукупний прожитковий мінімум членів цих сімей.

5. Заслухати інформацію Кабінету Міністрів України про хід виконання цієї Постанови у липні та у листопаді 2001 року.

6. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій.