Назва: Сімейний кодекс України
Автор: народний депутат України З.В.Ромовська
Головний комітет: Комітет з питань правової політики

N
Редакція, прийнята в попередньому читанні*
Зауваження та пропозиції
Висновки, обгр.
Редакція, запропонована головним комітетом
0.
Проект


Друге читання
1.
Сімейний кодекс України


Сімейний кодекс України
2.
РОЗДIЛ I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ


РОЗДIЛ I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
3.
ГЛАВА 1. СIМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СIМЕЙНИХ ВIДНОСИН


ГЛАВА 1. СIМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СIМЕЙНИХ ВIДНОСИН
4.
Стаття 1. Сiм'я


Стаття 1. Завдання Сiмейного кодексу України

5.
1. Сiм'ю складають особи, якi спiльно проживають, пов'язанi спiльним побутом, мають взаємнi права та обов'язки.


1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
6.
Подружжя вважаються сiм'єю i тодi, коли вони у зв'язку з навчанням, роботою, лiкуванням, необхiднiстю догляду за батьками, дiтьми не проживають спiльно.
-1- Н.д.Акопян В.Г. (Округ №131)
Абзац 2 ч.1 ст.1 після слова "дітьми" доповнити словами "службою в армії, відрядженням за кордон тощо" і далі за текстом.

Враховано
редакційно


2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою забезпечення:
7.
Неповнолiтнi дiти належать до сiм'ї своїх батькiв i тодi, коли спiльно з ними не проживають.


зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;
8.
2. У випадках, передбачених законом, права сiм'ї має одинока особа.


утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;
9.
3. Сiм'я виникає на пiдставi шлюбу, кровного спорiднення, усиновлення, а також на iнших пiдставах, не заборонених законом i таких, що не суперечать моральним засадам суспiльства.
-2- Н.д.Губський Б.В. (Реєстр.картка №443)
У ч.3 ст.1 після слів "не заборонених законом" поставити крапку.
Відхилено

побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;
10.
4. Сiм'я є первинним та основним осередком суспiльства.


забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
11.
Стаття 2. Право особи на сiм'ю


Стаття 2. Учасники сiмейних вiдносин, якi регулює Сiмейний кодекс України
12.
1. Особа, яка досягла шлюбного вiку, має право на створення сiм'ї.
-3- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.2 доповнити частинами такого змісту:
"У випадках, передбачених статтями 21, 113 цього Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.
Сім'ю можу створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку."
Враховано

1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
13.
2. Кожна особа має право на проживання в сiм'ї.


2. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
14.
Особа може бути примусово iзольована вiд сiм'ї лише у випадках i в порядку, передбаченому законом.


3. Сімейний кодекс України регулює майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.
4. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником та між іншими родичами за походженням.
15.
Стаття 3. Державна охорона сiм'ї


Стаття 3. Сiм'я
16.
1. Держава охороняє сiм'ю, дитинство, материнство, батькiвство, створює умови для змiцнення сiм'ї.
-4- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.1 ст.3 доповнити речення такого змісту:
"Ніхто не може зазнавати втручання в сімейне життя крім випадків, передбачених Конституцією України."

Враховано

1. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
17.
2. Держава створює людинi умови для материнства та батькiвства, забезпечує охорону прав матерi та батька.


Подружжя вважаються сім'єю і тоді, коли вони у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та іншими поважними причинами не проживають спільно.
18.
Держава матерiально i морально пiдтримує материнство.
-5- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В кінці другого речення ч.2 ст.3 додати слова "та батьківство".

Враховано

Дитина належать до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
19.
Держава забезпечує прiоритет сiмейного виховання дитини.


2. Права члена сім'ї може мати одинока особа.
20.
3. Держава зобов'язується взяти пiд свою охорону кожну дитину, яка позбавлена належної батькiвської опiки.


3. Сім'я виникає на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
4. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
21.
Стаття 4. Завдання Сiмейного Кодексу України


Стаття 4. Право особи на сім'ю
22.
1. Сiмейний Кодекс України визначає засади шлюбу, особистi та майновi права i обов'язки подружжя, пiдстави виникнення, змiст особистих i майнових прав та обов'язкiв батькiв i дiтей, усиновлювачiв та усиновлених, iнших членiв сiм'ї та родичiв.


1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї.
23.
2. Регулювання сiмейних вiдносин здiйснюється цим Кодексом з метою забезпечення:


У випадках, встановлених частиною другою статті 23 цього Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.
24.
- змiцнення сiм'ї як соцiального iнституту i як союзу конкретних осiб, утвердження почуття обов'язку перед батьками, дiтьми, iншими її членами;


Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.
25.
- побудови сiмейних вiдносин на почуттях взаємної любовi та поваги, взаємодопомоги i пiдтримки;
-6- Н.д.Гудима О.М. (Округ №123)
В п.2 ч.2 ст.4 після слова "відносин" додати слова "на паритетних засадах".

Враховано
2. Кожна особа має право на проживання в сім'ї.
26.
- забезпечення кожної дитини сiмейним вихованням.
-7- Н.д.Гудима О.М. (Округ №123)
В п.3 ч.2 ст.4 після слова "дитини" додати слова "фізичним розвитком, духовним формуванням".

Враховано
редакційно
Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановленому законом.
27.
Стаття 5. Учасники сiмейних вiдносин, якi регулює Сiмейний Кодекс України


Стаття 5. Державна охорона сiм'ї
28.
1. Сiмейний Кодекс України регулює сiмейнi вiдносини мiж подружжям, мiж батьками та дiтьми (усиновлювачами та усиновленими) лише у тiй частинi, у якiй це є допустимим i можливим з точки зору їх власних iнтерсiв та iнтересiв суспiльства.
-8- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.1 ст.5 після дужки поставити кому та додати слова "між батьками дитини з приводу виховання, розвитку неповнолітніх дітей".

Враховано

1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.
29.
2. Сiмейний Кодекс України визначає сiмейнi особистi та майновi права та обов'язки дiда (баби) та внукiв, рiдних братiв та сестер, вiтчима (мачухи) та пасинка (падчерки).


2. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька.
30.
3. Сiмейний Кодекс України не регулює сiмейнi вiдносини мiж дворiдними братами та сестрами, дядьком (тiткою) та племiнником (племiнницею) та мiж iншими родичами за походженням.


3. Держава матеріально і морально підтримує материнство та батьківство.
4.Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
5. Держава бере під свою охорону кожну дитину, яка позбавлена належного батьківського піклування.
6. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.


-9-Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати до проекту нову
Статтю 6. Дитина.
Враховано

Стаття 6. Дитина
1. Правовий стан дитини має особа до досягнення нею повноліття.
2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
31.
Стаття 6. Основнi засади регулювання сiмейних вiдносин


Стаття 7. Загальнi засади регулювання сiмейних вiдносин
32.
1. Сiмейнi вiдносини регулюються цим Кодексом, iншими нормативноправовими актами.


1. Сiмейнi вiдносини регулюються цим Кодексом, iншими нормативно-правовими актами.
33.
Сiмейнi вiдносини можуть бути врегульованi за домовленiстю (договором) мiж їх учасниками, якщо це не суперечить нормам цього Кодексу, iнших нормативно-правових актiв.


2. Сiмейнi вiдносини можуть бути врегульованi за домовленiстю (договором) мiж їх учасниками.
34.
2. Регулювання сiмейних вiдносин здiйснюється з врахуванням права на таємницю особистого життя їх учасникiв, їх права на особисту свободу та недопустимостi свавiльного втручання у справи сiм'ї.


3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.
35.
3. Учасник сiмейних правовiдносин не може мати привiлеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, за мовними та iншими ознаками.


4. Регулювання сiмейних вiдносин здiйснюється з врахуванням права на таємницю особистого життя їх учасникiв, їх права на особисту свободу та недопустимостi свавiльного втручання у сiмейне життя.
36.
4. Чоловiк та жiнка мають рiвнi права та обов'язки у сiмейних правовiдносинах.


5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
37.
5. Дитина має бути забезпечена можливiстю здiйснення її прав, якi визначенi Конституцiєю України, Конвенцiєю про права дитини, iншими мiжнародними правовими актами.
-10- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.5 ст.6 в кінці додати слова "та цим Кодексом".

Враховано
6. Жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах.
38.
6. Регулювання сiмейних вiдносин має здiйснюватися з максимально можливим врахуванням iнтересiв неповнолiтнiх дiтей, непрацездатних iнших членiв сiм'ї.


7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами.
39.
7. Кожен учасник сiмейних правовiдносин має право на судовий захист.


8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності.
10. Кожен учасник сімейних правовідносин має право на судовий захист.
40.
Стаття 7. Застосування до регулювання сiмейних вiдносин Цивiльного Кодексу України


Стаття 8. Застосування до регулювання сiмейних вiдносин Цивiльного кодексу України
41.
Якщо особистi та майновi вiдносини мiж подружжям, батьками та дiтьми, iншими членами сiм'ї та родичами не врегульованi цим Кодексом, вони регулюються вiдповiдними нормами Цивiльного Кодексу України, якщо це не суперечить сутi сiмейних вiдносин.


1. Якщо майновi вiдносини мiж подружжям, батьками та дiтьми, iншими членами сiм'ї та родичами не врегульованi цим Кодексом, вони регулюються вiдповiдними нормами Цивiльного кодексу України, якщо це не суперечить сутi сiмейних вiдносин.
42.
Стаття 8. Застосування аналогiї закону та аналогiї права


Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін
43.
1. Якщо сiмейнi вiдносини не врегульованi цим Кодексом або домовленiстю (договором) сторiн i якщо вiдсутнi норми Цивiльного Кодексу України, якi прямо регулюють такi вiдносини, до них застосовуються норми цього Кодексу або норми Цивiльного Кодексу України, якi регулюють подiбнi вiдносини (аналогiя закону).


1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю(договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
44.
2. Якщо до регулювання сiмейних вiдносин неможливо застосувати аналогiю закону, вони регулюються вiдповiдно до принципiв справедливостi, добросовiсностi та розумностi (аналогiя права).


2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений письмово. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.
45.
Стаття 9. Регулювання сiмейних вiдносин за домовленiстю (договором) сторiн


Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права
46.
1. Подружжя, батьки дитини, батьки та дiти, iншi члени сiм'ї та родичi, вiдносини мiж якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої вiдносини за домовленiстю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу та iнших законiв.
-11- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В кінці ч.1 ст.9 додати слова "та моральним засадам суспільства".

Враховано

1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
47.
2. Особи, якi проживають в однiй сiм'ї, а також родичi за походженням, вiдносини яких не охопленi цим Кодексом, можуть врегулювати свої сiмейнi (родиннi) вiдносини за договором, який має бути укладений письмово. Такий договiр є обов'язковим до виконання, якщо вiн не суперечить вимогам цього Кодексу, iнших законiв України.


2. Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).
48.
Стаття 10. Врахування звичаїв при вирiшеннi судом сiмейних спорiв
-12- Н.д.Борзих О.I. (Округ №103)
Ст.10 виключити.

Відхилено

Стаття 11. Врахування звичаїв при вирiшеннi судом сiмейних спорiв
49.
При вирiшеннi сiмейних спорiв суд за заявою зацiкавленої сторони може врахувати мiсцевий звичай, якщо вiн не суперечить вимогам цього Кодексу, iнших законiв, моральним засадам суспiльства.
-13- Н.д.Журавський В.С. (Округ №68)
У ст.10 пропонується щоб суд при вирішенні сімейних спорів враховував місцевий звичай, що не суперечить вимогам цього Кодексу. Але згідно з Конституцією судді підкоряються лише закону.

Відхилено
Суд і в цій ситуації буде підкорятися закону, який відсилає до звичаю.
1. При вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших законів, моральним засадам суспільства.


-14- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ст.10 після слова "звичай" додати слова "або звичай національної меншини, до якої сторони або одна з них належать".
Доповнити проект статтею 10-1 такого змісту:
" Стаття 10-1. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
Строки встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного Кодексу України."

Враховано
Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного Кодексу України.

50.
Стаття 11. Мiжнароднi договори України


Стаття 13. Мiжнароднi договори України
51.
Складовою частиною нацiонального сiмейного законодавства України є мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких дана Верховною Радою України.


1. Частиною нацiонального сiмейного законодавства України є мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких дана Верховною Радою України.
52.
ГЛАВА 2. ЗДIЙСНЕННЯ I ЗАХИСТ СIМЕЙНИХ ПРАВ


ГЛАВА 2. ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ.
53.
Стаття 12. Здiйснення сiмейних прав


Стаття 14. Здiйснення сiмейних прав
54.
1. Сiмейнi права є такими, що тiсно пов'язанi з особою, а тому не можуть бути переданi iншiй особi.


1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
55.
2. Якщо особа в результатi неповнолiття, обмеження у дiєздатностi або недiєздатностi не може самостiйно здiйснювати свої права, цi права здiйснюють батьки, опiкуни або самi цi особи за допомогою батькiв, опiкуна чи пiклувальника.


2. Якщо особа в результаті неповноліття, обмеження у дієздатності не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.




3. Сімейні права особи, яка визнана недієздатною, здійснює її опікун.
56.
Стаття 13. Виконання сiмейних обов'язкiв


Стаття 15. Виконання сiмейних обов'язкiв
57.
1. Сiмейнi обов'язки є такими, що тiсно пов'язанi з особою, а тому не можуть бути перекладенi на iншу особу.


1. Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
58.
2. Якщо особа в результатi психiчного розладу здоров'я не може розумiти значення своїх дiй i (або) керувати ними, її сiмейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливiстю виконання.


2. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого, немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
Майновий обов'язок недієздатної особи виконує її опікун, за її рахунок.
59.
3. У разi неможливостi особистого виконання майнового обов'язку, виконання цього обов'язку можуть здiйснювати iншi особи, за рахунок суб'єкта цього обов'язку.


3. Якщо в результаті психічного розладу здоров'я, важкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.
60.
4. Невиконання або ухилення вiд виконання сiмейного обов'язку може бути пiдставою для застосування наслiдкiв, передбачених цим Кодексом або домовленiстю сторiн.


4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
61.
Стаття 14. Надання неповнолiтнiм особам допомоги у здiйсненнi батькiвських прав та виконаннi батькiвських обов'язкiв


Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків
62.
Якщо батьком, матiр'ю дитини є неповнолiтня особа, дiд, баба дитини, як з боку батька, так i з боку матерi зобов'язанi надавати їм допомогу у здiйсненнi ними батькiвських прав та виконаннi обов'язкiв.


1. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, то баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні обов'язків.
63.
Стаття 15. Надання органами опiки та пiклування допомоги особам у здiйсненнi ними своїх сiмейних прав та виконаннi обов'язкiв


Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні обов'язків
64.
Органи опiки та пiклування надають допомогу особам у здiйсненнi ними своїх сiмейних прав та виконаннi сiмейних обов'язкiв в обсязi та порядку, визначеному законом.


1. Орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
65.
Стаття 16. Захист сiмейних прав та iнтересiв


Стаття 18. Захист сiмейних прав та iнтересiв
66.
1. Кожен учасник сiмейних правовiдносин, якому виповнилося 14 рокiв, має право на безпосереднє звернення до суду для захисту свого права або охоронюваного законом iнтересу.
-15- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18)
Ст.16 необхідно узгодити з Цивільним кодексом Української РСР та Цивільно-процесуальним кодексом України.

Стаття узгоджена з Конвенцією про права дитини.
1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу, який охороняється законом.
67.
2. Суд застосовує способи захисту, якi передбаченi законом або домовленiстю сторiн.


2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
68.
Способами захисту сiмейних прав та iнтересiв, зокрема, є:


Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є:
69.
1) визнання батькiвства (материнства), визнання права власностi,


1) визнання батьківства (материнства),
70.
2) примусове виконання добровiльно не виконаного алiментного обов'язку;


2) примусове виконання добровільно невиконаного обов'язку;
71.
3) припинення правовiдношення, а також його анулювання;


3) припинення правовідношення, а також його анулювання;
72.
4) припинення дiй, якi порушують сiмейнi права;


4) припинення дій, які порушують сімейні права;
73.
5) вiдновлення правовiдношення, яке iснувало до порушення права;


5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;
74.
6) вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або домовленiстю (договором) сторiн.
-16- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
З п.6 ч.2 ст.16 виключити слово "матеріальної".

Відхилено

6) відшкодування моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
75.
3. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом до органу опiки та пiклування.
-17- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ст.16 ч.3 вилучити.
Додати нову статтю такого змісту:
"Стаття 19. Участь органів опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів
1. У випадках, встановлених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом до органу опіки та піклування.
2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду.
3. Звернення за захистом до органів опіки та піклування не позбавляє особу права звернення до суду.
4. У разі звернення до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви, а у разі винесення рішення органом опіки та піклування - припиняється його виконання.
5. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, відібрання дітей від осіб, які тримають їх у себе без достатньої підстави, управління батьками нерухомим майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
6. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
7. Суд може не погодитися з органом опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим і (або) суперечить найвищим інтересам дитини.

Враховано

Враховано


Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів
1. У випадках, встановлених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.
2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, встановленого у частині другій статті 168 цього Кодексу.
3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.
У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.
4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе без достатньої підстави, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим , суперечить інтересам дитини.
76.
Стаття 17. Застосування позовної давностi до спорiв, що випливають iз сiмейних правовiдносин


Стаття 20. Застосування позовної давностi на вимоги, що випливають iз сiмейних вiдносин
77.
1. На вимоги, що випливають iз сiмейних правовiдносин, позовна давнiсть не поширюється. Позовна давнiсть застосовується лише у випадках, передбачених цим Кодексом (статтi 125, 83).
-18- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.1 ст.17 вдужках додати цифру "122" та розмістити їх по порядку: "(83, 122 та 125 цього Кодексу)".

Враховано
1. На вимоги, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не поширюється, крім випадків, встановлених статтями 71, 127, 136, 137 цього Кодексу.
78.
2. При застосуваннi позовної давностi суд керується положеннями Цивiльного Кодексу України, за винятком тих, якi визначають тривалiсть позовної давностi.


2. У випадках, встановлених статтями 71, 127, 136, 137 цього Кодексу, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.


79.
РОЗДIЛ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ


РОЗДIЛ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ
80.
ГЛАВА 3. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ.


ГЛАВА 3. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ.
81.
Стаття 18. Поняття шлюбу


Стаття 21. Поняття шлюбу
82.
1. Шлюбом є сiмейний союз жiнки та чоловiка, зареєстрований у державних органах реєстрацiї актiв цивiльного стану.


1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану.
83.
2. Проживання однiєю сiм'єю жiнки та чоловiка без шлюбу не породжує мiж ними прав та обов'язкiв подружжя.
-19- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Я не поділяю концепцію, викладену в ст.18 проекту, про те, що тільки шлюб утворює між подружжям спільні права та обов'язки. Це формальний принцип. З метою захисту інтересів дітей права і обов'язки, які випливають з громадянського шлюбу, мають бути у законі визначені чітко.

Враховано
в інших статтях

2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не породжує між ними прав та обов'язків подружжя.


-20- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
В ч.2 ст.18 додати друге речення такого змісту:
"Але на них розповсюджується дія цього Кодексу стосовно народжених дітей, майнових та інших питань, спеціально передбачених статтями Сімейного кодексу."
В ч.1 після слова "шлюбу" додати слова "(громадянський шлюб)".

Враховано
в інших статтях


84.
3. Релiгiйний обряд шлюбу не породжує мiж жiнкою та чоловiком прав та обов'язкiв подружжя, крiм випадкiв, коли релiгiйний обряд шлюбу вiдбувся до створення або вiдновлення державних органiв реєстрацiї актiв цивiльного стану.
-21- Н.д.Ємець О.І. (Реєстр.картка №392)
Ст.18 доповнити новою частиною 4 такого змісту:
"4. Релігійний обряд шлюбу, здійснений за канонами офіційно зареєстрованої в Україні конфесії, що своїм віровченням дозволяє полігамний шлюб (багатоженство), є підставою для реєстрації такого шлюбу в державних органах реєстрації цивільного стану.
Необхідною умовою для цього є надання релігійною громадою документального підтвердження щодо здійснення шлюбного обряду."

Відхилено
Запровадження полігамії є недопустими. Не можна, відповідно до Конституції, якійсь частині громадян надавати особливого статусу.
За допомогою звичаю (ст.11) інтереси мусульман можуть бути захищені.
3. Релігійний обряд шлюбу не породжує між жінкою та чоловіком прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.
85.
Стаття 19. Значення державної реєстрацiї шлюбу
-22- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.19 виключити.

Відхилено


86.
1. Державна реєстрацiя шлюбу проводиться урочисто.
-23- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Слід відкоректувати запис у ст.19 проекту про урочисте проведення реєстрації шлюбу. Це справа осіб, які вступають до шлюбу. Держава повинна лише надати їм таку можливість за їх бажанням.

Відхилено
У проекті відсутнє правило про обов'язкову реєстрацію шлюбу в "урочистій обстановці".
"Урочиста" реєстрація шлюбу і його реєстрація в "урочистій обстановці" - це різні речі. Від останнього проект відмовився.

87.
2. Державна реєстрацiя шлюбу встановлена для забезпечення стабiлiзацiї вiдносин мiж жiнкою та чоловiком, посилення охорони прав та iнтересiв подружжя та їх дiтей.
-24- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Статтю 19 перенести як ст.25 і викласти її в такій редакції:
" Стаття 25. Значення державної реєстрації шлюбу
1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабілізації відносин між жінкою та чоловіком, посилення охорони прав та інтересів подружжя та їх дітей.
Державна реєстрація шлюбу встановлена в інтересах держави та суспільства.
2. Державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто.
Враховано

88.
Державна реєстрацiя шлюбу встановлена в iнтересах держави та суспiльства.
3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Міністерство юстиції України."



89.
Стаття 20. Шлюбний вiк


Стаття 22. Шлюбний вiк
90.
Шлюбний вiк для жiнки встановлюється у 16 рокiв, а для чоловiка - у 18 рокiв.
-25- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
У ст.20 проекту про шлюбний вік міститься відступ від міжнародних конвенцій, що закріплюють принцип рівності статей.

Враховано

1. Шлюбний вік для жінки та чоловіка встановлюється у вісімнадцять років.


-26- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч.1 ст.20 викласти в такій редакції:
"Шлюбний вік встановлюється у 17 років."

Відхилено


91.
Особи, якi бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного вiку на день подання заяви до державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану.
-27- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ст.20 викласти в такій редакції:
"Встановлюється шлюбний вік для жінки у 18 років, для чоловіка у 19 років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу, за винятком умов, зазначених у статті 21."

Відхилено

2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день подання заяви про реєстрацію шлюбу.
92.
Стаття 21. Право на шлюб


Стаття 23. Право на шлюб
93.
1. Право на шлюб мають особи, якi досягли шлюбного вiку.


1. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.
94.
2. За заявою особи, яка не досягла шлюбного вiку, постановою суду їй може бути надає право на шлюб, якщо буде встановлено, що це обумовлено поважними причинами (вагiтнiсть, народження дитини тощо).
-28- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч.2 ст.21 слова "обумовлено поважними причинами" замінити словами "відповідає її інтересам".

Враховано

2. За заявою особи, яка не досягла шлюбного віку, рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
95.
Постанова суду, якою особi, яка не досягла шлюбного вiку, надано право на шлюб, вступає у законну силу з дня його прийняття.
-29- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Абзац 2 ч.2 ст.21 викласти в такій редакції:
"Постанова суду про надання права на шлюб вступає у законну силу з дня її прийняття і оскарженню не підлягає."

Враховано


96.
Стаття 22. Правовi наслiдки шлюбу



97.
1. Лише шлюб породжує права та обов'язки подружжя.
-30- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
В ч.1 ст.22 слово "Лише" виключити.

Враховано


98.
2. Вступ до шлюбу не може бути пiдставою для надання особi пiльг чи переваг, а також до обмеження її прав та свобод, якi передбаченi Конституцiєю та законами України.
-31- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В тексті проекту слова "передбачені" замінити словами "встановлені".
Враховано












99.
Стаття 23. Добровiльнiсть шлюбу


Стаття 24. Добровiльнiсть шлюбу
100.
1. Шлюб грунтується на вiльнiй згодi жiнки i чоловiка.


1. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
101.
Примушування жiнки та чоловiка до шлюбу не допускається.


Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
102.
2. Реєстрацiя шлюбу з особою, яка визнана судом недiєздатною, а також з особою, яка з iнших причин не розумiла значення своїх дiй та (або) не могла керувати ними, може мати наслiдки, передбаченi статтею 36 цього Кодексу


2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38 - 40 цього Кодексу
103.
3. Постановою суду може бути надане право на шлюб особi, яка обмежена у дiєздатностi внаслiдок психiчного розладу здоров'я.


3. Рішенням суду може бути надане право на шлюб особі, яка обмежена у дієздатності внаслідок психічного розладу здоров'я.
104.
Стаття 24. Одношлюбнiсть


Стаття 25. Одношлюбнiсть
105.
1. Жiнка та чоловiк можуть одночасно бути лише у одному шлюбi.


1. Жінка та чоловік можуть одночасно бути лише в одному шлюбі.
106.
2. Жiнка та чоловiк одержують право на повторний шлюб лише з часу припинення попереднього шлюбу.
-32- Н.д.Ємець О.І. (Реєстр.картка №392)
Ст.24 доповнити новою частиною 3 такого змісту:
"3. У випадках, передбачених у ст.18 п.4, чоловік може перебувати у полігамному шлюбі з кількома жінками одночасно.
Майнові, аліментні та інші правові відносини у таких шлюбах регулюються окремим законом."

Відхилено

2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише з часу припинення попереднього шлюбу.
107.
Стаття 25. Особи, якi не можуть бути у шлюбi мiж собою


Стаття 26. Особи, якi не можуть бути у шлюбi мiж собою
108.
1. У шлюбi не можуть бути особи, якi є родичами прямої лiнiї спорiднення.


1. У шлюбі між собою не можуть бути особи, які є родичами прямої лінії споріднення.

109.
2. У шлюбi не можуть бути рiднi (повнорiднi, неповнорiднi), а також двоюрiднi брати i сестри.
-33- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48)
У ст.25 проекту передбачається заборона на шлюб між двоюрідними братом і сестрою. Вважаю необхідним заборонити одночасно шлюб і між рідною тіткою (дядьком) та племінником (племінницею).

Враховано

2. У шлюбі між собою не можуть бути рідні, а також двоюрідні брати і сестри, а також рідна тітка (дядько) та племінник (племінниця).



-34- Н.д.Акопян В.Г. (Округ №131)
Ч.2 ст.25 після слова "двоюрідні" доповнити словами "троюрідні" і далі за текстом.

Відхилено


110.
Постановою суду може бути надане право на шлюб мiж рiдною дитиною усиновителя та усиновленою дитиною, якщо вiн (вона) записана її батьком (матiр'ю).
-35- Н.д.Франчук А.Р. (Округ №10)
У ч.2 ст.25 слова "Постановою суду" замінити словами "За згодою батьків".

Відхилено




-36- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Абзац 2 ч.2 ст.25 викласти в такій редакції:
"Шлюб між рідною дитиною усиновителя та усиновленою дитиною може бути зареєстрований лише у разі скасування усиновлення."

Враховано


111.
Якщо усиновлювач не записаний батьком (матiр'ю) усиновленої ним дитини, шлюб мiж нею та рiдною дитиною усиновлювача може бути зареєстрований на загальних пiдставах.
-37- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Абзац 3 ч.2 ст.25 вилучити.

Враховано


112.
3. У шлюбi не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.


3. Рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

113.
Постановою суду може бути надане право на шлюб мiж усиновлювачем та усиновленою дитиною, якщо буде встановлено, що це вiдповiдає їх iнтересам та не суперечить моральним засадам суспiльства.
-38- Н.д.Франчук А.Р. (Округ №10)
Ст.25 доповнити частиною 4 такого змісту:
"4. У шлюбі не можуть бути однополі особи, як чоловіки, так і жінки."

Відхилено
Це закладено у ч.1 ст.18
4. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.
Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.



-39- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Абзац 2 ч.3 ст.25 викласти в такій редакції:
"Шлюб між усиновлювачем та усиновленою дитиною може бути зареєстрований лише у разі скасування усиновлення."

Враховано







114.
ГЛАВА 4. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦIЯ ШЛЮБУ


ГЛАВА 4. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦIЯ ШЛЮБУ




Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу
1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя та їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
2. Державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто.
3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

115.
Стаття 26. Заява про реєстрацiю шлюбу


Стаття 28. Заява про реєстрацiю шлюбу
116.
1. Заява про реєстрацiю шлюбу подається жiнкою та чоловiком до державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану за мiсцем постiйного чи тимчасового проживання одного з них, їхнiх батькiв, iнших родичiв або iншого державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану за їх вибором.
-40- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ч.1 ст.26 викласти в такій редакції:
"Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їх вибором."

Враховано частково

1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їх вибором.



-41- Н.д.Журавський В.С. (Округ №68)
У ст.26 право тих, хто вступає у шлюб, вибирати місце реєстрації шлюбу може призвести до того, що деякі особи одночасно перебуватимуть у декількох шлюбах.

Відхилено




-42- Н.д.Борзих О.I. (Округ №103)
В ч.1 ст.26 слова "чи тимчасового" виключити.

Враховано




-43- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч.1 ст.26 викласти в такій редакції:
"1. Місце подання заяви про реєстрацію шлюбу жінкою та чоловіком до державного органу реєстрації актів цивільного стану та місце реєстрації шлюбу визначається ними самостійно без обмежувань."

Враховано частково


117.
2. Заява про реєстрацiю шлюбу подається жiнкою та чоловiком особисто.


2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

118.
Якщо жiнка та (або) чоловiк не можуть через поважнi причини особисто подати до державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану заяву про реєстрацiю шлюбу, такi заяви, посвiдченнi нотарiусом, можуть подати їх представники.
-44- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
В ч.2 ст.26 перше речення вилучити.

Відхилено

3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, такі заяви, засвідчені нотаріусом, можуть подати їх представники.

119.
Повноваження представника мають бути посвiдченi нотарiусом.


Повноваження представника мають бути посвідчені нотаріусом.

120.
3. Якщо реєстрацiя шлюбу у визначений день не вiдбулася, заява про реєстрацiю шлюбу втрачає чиннiсть пiсля спливу 6 мiсяцiв.
-45- Н.д.Франчук А.Р. (Округ №10)
У ч.3 ст.26 цифру "6" замінити цифрою "3".

Враховано

4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу 3 місяців від часу її подання.

121.
Стаття 27. Ознайомлення осiб, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу, з їх правами та обов'язками


Стаття 29. Ознайомлення осiб, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу, з їх правами та обов'язками
122.
Орган державної реєстрацiї актiв цивiльного стану зобов'язаний ознайомити осiб, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу, з їх правами та обов'язками як майбутнiх подружжя, та вiдповiдальнiстю за приховання перешкод до шлюбу.


1. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їх правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

123.
Стаття 28. Взаємна обiзнанiсть осiб, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу, про стан здоров'я


Стаття 30. Взаємна обiзнанiсть осiб, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу, про стан здоров'я

124.
1. Особи, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу, повиннi повiдомити одна одну про стан свого здоров'я.


1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я.

125.
Держава забезпечує створення їм умов для медичного обстеження. Порядок здiйснення медичного обстеження визначається Мiнiстерством охорони здоров'я України. Результати медичного обстеження становлять таємницю i повiдомляються лише особам, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу.
-46- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В абзаці 2 ч.1 ст.28 після слова "умов" додати слово "обов'язкового".

Враховано
2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.
3. Порядок здійснення медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, встановлює Кабінет Міністрів України.




4. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу
126.
2. Приховання тяжкої хвороби, небезпечної для iншого з подружжя, їхнiх нащадкiв, може бути пiдставою для визнання шлюбу недiйсним.


5. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

127.
Стаття 29. Заручини
-47- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.29 вилучити.

Відхилено

Стаття 31. Заручини
128.
1. Жiнка та чоловiк можуть оголосити себе зарученими.
-48- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Перший абзац ч.1 ст.29 вилучити.

Враховано


129.
Зарученими вважаються особи, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу.
-49- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Треба ст.29 про заручини доопрацювати, оскільки не зрозуміло, з якого моменту рахувати початок заручин. Крім того, чітко не визначено юридичну базу вирішення низки майнових проблем, що з цим пов'язані. Не можна погодитись також з тим, що в разі вагітності нареченої батьком її дитини записується наречений, який відмовився від шлюбу.

Враховано
при доопрацюванні
1. Зарученими вважаються особи, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу.
130.
2. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб.


2. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб.
131.
3. Особа, яка вiдмовилася вiд вступу в шлюб, зобов'язана компенсувати другiй сторонi затрати, що були нею понесенi у зв'язку з приготуванням до весiлля.


3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.
132.
Такi затрати не пiдлягають компенсацiї, якщо вiдмова вiд шлюбу викликана протиправною, аморальною поведiнкою нареченого (нареченої), прихованням ним (нею) обставин, що мають iстотне значення (важка хвороба, наявнiсть дитини, судимiсть тощо).


Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченого, нареченої, прихованням ним, нею обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (важка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

133.
4. У разi вiдмови вiд шлюбу майно, що було подаровано нареченому (нареченiй) у зв'язку з майбутнiм шлюбом, за вимогою дарiвника пiдлягає поверненню.
-50- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18)
Ч.4 ст.29 узгодити з Цивільним кодексом Української РСР та Цивільно-процесуальним кодексом України.

Положення не суперечить ЦПК та відповідає новелам, які є у проекті Цивільного кодексу.
4. У разі відмови від шлюбу договір дарування майна, подарованого нареченому, нареченій у зв'язку з майбутнім шлюбом, за вимогою дарівника може бути визнане судом недійсним.


-51- Н.д.Онопенко В.В. (Реєстр.картка №439)
Ч.4 ст.32 викласти в такій редакції:
"У разі відмови від шлюбу того, кому подароване майно у зв'язку з майбутньою реєстрацією шлюбу, договір дарування на вимогу дарівника може бути розірваний судом."

Враховано


134.
5. Якщо наречена завагiтнiла пiсля подання заяви про реєстрацiю шлюбу, то, у разi вiдмови вiд шлюбу, наречений записується батьком народженої нею дитини.



135.
Стаття 30. Мiсце реєстрацiї шлюбу
-52- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.30 вилучити.

Відхилено

Стаття 32. Час реєстрацiї шлюбу
136.
За заявою осiб, якi вступають у шлюб, реєстрацiя шлюбу може вiдбутися за мiсцем проживання, за мiсцем надання стацiонарної медичної допомоги або в iншому мiсцi, якщо особи не можуть з поважних причин прибути до органу реєстрацiї актiв цивiльного стану.
-53- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.30 викласти в такій редакції:
"1. Шлюб реєструється в приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану.
2. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо особи не можуть з поважних причин прибути до органу реєстрації актів цивільного стану.
3. За заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці."
Враховано

1. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.
При наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.
2. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також, якщо є безпосередня загроза для життя нареченого або нареченої, шлюб за їх заявою реєструється негайно.
3. Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більше як три місяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.
137.
Стаття 31. Час реєстрацiї шлюбу


Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу
138.
1. Шлюб реєструється пiсля спливу 1 мiсяця вiд подання особами заяви про реєстрацiю шлюбу.
-54- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ч.1 ст.31 викласти в такій редакції:
"Шлюб реєструється після спливу 3-х місяців з дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. При наявності поважних причин керівник державного органу РАЦС дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку."

Відхилено

1. Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану.

139.
При наявностi поважних причин керiвник державного органу РАЦС дозволяє реєстрацiю шлюбу до спливу цього строку.


За заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці.

140.
2. У разi вагiтностi нареченої, народження нею дитини, а також, якщо є безпосередня загроза для життя нареченого або нареченої, шлюб може бути зареєстрований негайно.


2. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

141.
3. Якщо є вiдомостi про наявнiсть перешкод до реєстрацiї шлюбу, керiвник державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану може вiдкласти реєстрацiю шлюбу, але не бiльше як до трьох мiсяцiв. Рiшення про таке вiдкладення може бути оскаржене до суду.
-55- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
В ч.3 ст.31 в першому реченні слово "трьох" замінити словом "шести".

Відхилено


142.
Стаття 32. Реєстрацiя шлюбу в присутностi осiб, якi бажають одружитися


Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та нареченого
143.
1. Присутнiсть осiб, якi бажають одружитися, в момент реєстрацiї їх шлюбу, є обов'язковою.


1. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їх шлюбу є обов'язковою.
144.
2. Реєстрацiя шлюбу через представника не допускається.


2. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.
145.
Стаття 33. Вибiр прiзвища при одруженнi


Стаття 35. Право на вибiр прiзвища при реєстрації шлюбу
146.
1. Особи, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу, мають право:


1. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.
147.
1) обрати прiзвище одного з подружжя як спiльне;



148.
2) надалi iменуватися дошлюбними прiзвищами.


2. Наречена, наречений мають право до свого прізвища приєднати прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, від їхньої згоди залежить, з якого прізвища воно буде починатися.
Складення бiльше двох прiзвищ не допускається.
3. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого уже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого.
149.
2. Кожен з подружжя може до свого прiзвища приєднати прiзвище iншого. Якщо подружжя бажає мати подвiйне прiзвище, вiд їхньої згоди залежить, з якого прiзвища воно буде починатися. Якщо на момент реєстрацiї шлюбу прiзвище одного з подружжя вже є подвiйним, вiн (вона) має право замiнити одну iз складових частин свого прiзвища на прiзвище iншого.



150.
Складення бiльше двох прiзвищ не допускається.



151.
Стаття 34. Свiдоцтво про шлюб
-56- Н.д.Губський Б.В. (Реєстр.картка №443)
Ст.34 виключити.

Враховано


152.
Свiдоцтво про шлюб видається подружжю в момент реєстрацiї шлюбу.
-57- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.35 зробити частиною34.
Додати ст.35 такого змісту:
"Стаття 35. Презумпція правозгідності шлюбу
Шлюб є правозгідним, крім випадків, передбачених у ч. ч. 2, 3 ст.37 цього Кодексу, а також, якщо він не визнаний не дійсним за рішенням суду."

Враховано


153.
Зразок Свiдоцтва про шлюб затверджує Мiнiстерство юстицiї України.



154.
Стаття 35. Запис в документах подружжя про реєстрацiю шлюбу
-58- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.35 вилучити.

Враховано


155.
В паспортах осiб, мiж якими зареєстровано шлюб, робиться запис про шлюб, з зазначенням прiзвища, iменi, по батьковi i року народження другого з подружжя, мiсця i часу реєстрацiї шлюбу.


Стаття 36. Правовi наслiдки шлюбу
1. Шлюб породжує права та обов'язки подружжя.
2. Реєстрація шлюбу не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України та законами України.




Стаття 37. Правозгідність шлюбу
1. Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених у частинах першій - третій статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний судом недійсним.

156.
ГЛАВА 5. НЕДIЙСНIСТЬ ШЛЮБУ


ГЛАВА 5. НЕДIЙСНIСТЬ ШЛЮБУ
157.
Стаття 36. Пiдстави недiйсностi шлюбу


Стаття 38. Пiдстави недiйсностi шлюбу
158.
Пiдставою для недiйсностi шлюбу, визнання його недiйсним судом є порушення особами (особою) при реєстрацiї шлюбу в державних органах реєстрацiї актiв цивiльного стану вимог, якi визначенi у статтях 23, 24, 25 цього Кодексу.
-59- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ст.36 слова "визнання його недійсним судом" виключити.

Враховано

1. Підставою для недійсності шлюбу є порушення вимог, які встановлені у статтях 22 - 26 цього Кодексу.
159.
Стаття 37. Шлюб, який є недiйсним
-60- Н.д.Губський Б.В. (Реєстр.картка №443)
Ст.37 редакційно переробити.
Враховано

Стаття 39. Шлюб, який є недiйсним
160.
1. Недiйсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка є одночасно в iншому зареєстрованому шлюбi.


1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка є одночасно в іншому зареєстрованому шлюбі.
161.
2. Недiйсним є шлюб, який зареєстрований мiж родичами прямої лiнiї спорiднення; з рiдними (неповнорiдними) братом i сестрою, а також з особою, яка визнана судом недiєздатною.


2. Недійсним є шлюб, який зареєстрований між родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.
3. Недійсним є шлюб, який зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.
162.
3. У випадках, передбачених частинами 1 та 2 цiєї статтi, визнання шлюбу недiйсним за рiшенням суду не вимагається. Рiшенням суду можуть бути визначенi наслiдки такого шлюбу.
-61- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18)
Ч.3 ст.37 допускає тлумачення, згідно якого існує можливість визнання недійсним шлюбу не за рішенням суду. На мою думку, з цим не можна погодитись.

Враховано
редакційно
4. У випадках, встановлених частинами першою - третьою цієї статті, шлюб є нікчемним і не породжує прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, встановлених для подружжя іншими законами України.



-62- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.3 ст.37 викласти в такій редакції:
"3. У випадках, передбачених ч. ч. 1, 2 цієї статті, шлюб є нікчемним і не породжує прав та обов'язків подружжя, а також інших прав та обов'язків, передбачених як для подружжя іншими законами України."
Додати нову частину такого змісту:
"За заявою незаінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, встановленими у частинах першій, другій та третій цієї статті."

Враховано






Враховано

5. За заявою незаінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті.

163.
4. У разi припинення попереднього шлюбу повторний шлюб стає дiйсним з моменту його припинення.
-63- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ч.4 ст.37 викласти в такій редакції:
"У разі припинення попереднього шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього."

Враховано

6. У разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу, повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.
164.
5. У разi видужання особи шлюб стає дiйсним з моменту набрання законної сили рiшенням суду про вiдновлення її дiєздатностi.



165.
Стаття 38. Шлюб, який визнається недiйсним за рiшенням суду


Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду
166.
1. Шлюб визнається судом недiйсним, якщо вiн був зареєстрований без вiльної згоди жiнки або чоловiка.


1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду , якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка
167.
Згода особи не вважається вiльною зокрема тодi, коли в момент реєстрацiї шлюбу вона страждала психiчною хворобою або iншим важким розладом здоров'я, була у станi алкогольного, наркотичного, токсичного сп'янiння, в результатi чого не розумiла значення своїх дiй i (або) не могла керувати ними.


Згода особи не вважається вільною, якщо в момент реєстрації шлюбу вона страждала важким психічним розладом здоров'я, була у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними.

168.
2. Шлюб визнається судом недiйсним у разi його фiктивностi.
-64- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч.2 ст.38 вилучити.

Відхилено

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.

169.
Шлюб є фiктивним, якщо його укладено чоловiком та жiнкою (або одним з них) без намiру створення сiм'ї та настання правових наслiдкiв, якi виникають iз шлюбу. Нетривале перебування у шлюбних вiдносинах не є достатнiм доказом намiру особи (осiб) до створення сiм'ї.
-65- Н.д.Губський Б.В. (Реєстр.картка №443)
У ч.2 абзацу 2 виключити друге речення.
Враховано

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та настання правових наслідків, які виникають із шлюбу.

170.
3. Шлюб не може бути визнаний недiйсним, якщо на момент розгляду справи у судi вiдпали обставини, якi засвiдчували вiдсутнiсть згоди особи на шлюб або її небажання на створення сiм'ї.


3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи у суді відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
171.
Стаття 39. Шлюб, який може бути визнаний недiйсним за рiшенням суду


Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
172.
1. Шлюб може бути визнано недiйсним за рiшенням суду, якщо вiн був зареєстрований з:


1. Шлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:
173.
1) усиновлювачем та усиновленою ним дитиною;


1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням умов, встановлених у частині четвертій статті 26 цього Кодексу;
174.
2) двоюрiдним братом i сестрою;
-66- Н.д.Акопян В.Г. (Округ №131)
П.2 ч.1 ст.39 після слова "двоюрідним" доповнити словом "троюрідним" і далі за текстом.

Відхилено

2) між двоюрідним братом та сестрою;


-67- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В п.2 ч.1 ст.39 після слова "сестрою" поставити кому і додати слова "тіткою (дядьком) та племінником (племінницею)".

Враховано

175.
3) особою, яка приховала свою тяжку хворобу, хворобу, небезпечну для другого з подружжя та (або) їх нащадкiв.


3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їх нащадків;
176.
4) особою, яка не досягла шлюбного вiку i не мала дозволу на шлюб.


4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і не одержала дозволу на шлюб.

177.
2. При вирiшеннi справи про визнання шлюбу недiйсним суд бере до уваги, наскiльки цим шлюбом порушенi права та iнтереси зацiкавлених осiб, тривалiсть їх спiльного проживання, характер взаємин мiж ними, iншi обставини, якi заслуговують на увагу.


2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер взаємин між ними, а також інші обставини, що мають істотне значення.
178.
Шлюб не може бути визнаний недiйсним, якщо наступила вагiтнiсть або народилася дитина у осiб, зазначених у пунктах 1, 2, 4 частини I цiєї статтi, або той, хто не досяг шлюбного вiку, досяг його або одержав дозвiл на шлюб.
-68- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Абзац другий ч.2 ст.39 викласти в такій редакції:
"Шлюб не може бути визнаний недiйсним, якщо наступила вагітність або народилася дитина у осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 4 частини 1 цієї статті."

Відхилено,
бо цим відкидається ситуація, коли особа досягла шлюбного віку на момент вирішення справи".
3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо наступила вагітність або народилася дитина у осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 4 частини першої цієї статті, або той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або одержав дозвіл на шлюб.

179.
Стаття 40. Особи, якi мають право на позов (заяву) про визнання шлюбу недiйсним


Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним
180.
1. Заява про визнання шлюбу недiйсним може бути подана дружиною або чоловiком, якщо вони не знали, що є братом та сестрою.


1. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини або осіб, які визнані недієздатними або обмежені у дієздатності.
181.
2. Позов про визнання шлюбу недiйсним може бути подано дружиною або чоловiком, iншою особою, права якої порушенi у зв'язку з реєстрацiєю цього шлюбу, батьками, опiкуном неповнолiтньої, недiєздатної особи, органом опiки та пiклування.



182.
Стаття 41. Визнання шлюбу недiйсним пiсля його припинення


Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення
183.
1. Позов про визнання шлюбу недiйсним може бути подано пiсля смертi одного iз подружжя.


1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинено після смерті дружини або чоловіка.
184.
2. Якщо шлюб розiрвано за рiшенням (постановою) суду, позов про визнання його недiйсним може бути подано лише пiсля скасування рiшення (постанови) про розiрвання шлюбу.


2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути вчинено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

185.
Стаття 42. Час, з якого шлюб є недiйсним


Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним
186.
Шлюб є недiйсним з часу його реєстрацiї в державному органi реєстрацiї актiв цивiльного стану.
-69- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ст. 42 викласти в такій редакції:
"Шлюб стає недійсним з дня реєстрації в державному органі РАЦС при наявності відповідного рішення суду."

Відхилено
бо не враховує випадків нікчемності шлюбу.
1. Шлюб є недійсним з часу його державної реєстрації.
187.
Стаття 43. Правовi наслiдки недiйсностi шлюбу


Стаття 45. Правовi наслiдки недiйсностi шлюбу
188.
1. Недiйсний шлюб не породжує для осiб, мiж якими вiн був зареєстрований, прав та обов'язкiв, якi передбаченi законом для подружжя.


1. Недійсний шлюб не породжує для осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків, які встановлені законом для подружжя.

189.
2. Якщо протягом недiйсного шлюбу особи нажили майно, воно вважається таким, що належить їм на правi спiльної часткової власностi.
-70- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.43 доповнити таким реченням:
"Розмір часток кожного з них визначається відповідно до участі у придбанні своєю працею та коштами."

Враховано
2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.
Розмір часток кожного з них визначається відповідно до участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.
190.
3. Якщо протягом недiйсного шлюбу особа одержувала алiменти вiд другого, сума сплачених алiментiв вважається безпiдставним збагаченням i пiдлягає поверненню вiдповiдно до Цивiльного Кодексу України, за останнi три роки.
-71- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ч.3 ст.43 виключити.

Відхилено

3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави і підлягає поверненню, відповідно до Цивільного кодексу України, за останні три роки.
191.
4. Особа, яка поселилася у помешканнi другої особи у зв'язку з реєстрацiєю з нею недiйсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому i може бути виселена.


4. Особа, яка поселилася у помешкання другої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.
192.
5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацiєю недiйсного шлюбу змiнила своє прiзвище, вважається такою, що користується цим прiзвищем незаконно.


5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що користується цим прізвищем незаконно.
193.
6. Правовi наслiдки, передбаченi пунктами 2-5 цiєї статтi, стосуються осiб, якi знали про перешкоди до реєстрацiї шлюбу i приховали їх вiд державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану та другої сторони.


6. Правові наслідки, встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони та від державного органу реєстрації актів цивільного стану.

194.
Стаття 44. Особливi правовi наслiдки недiйсностi шлюбу


Стаття 46. Особливi правовi наслiдки недiйсностi шлюбу
195.
Якщо особа не знала i не могла знати про перешкоди до реєстрацiї шлюбу, вона має право:


1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:
196.
1) на подiл майна, нажитого у недiйсному шлюбi, як спiльної сумiсної власностi подружжя;


1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
197.
2) на проживання у помешканнi, у яке вона поселилася у зв'язку з шлюбом;


2) на проживання у помешканні, у яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;
198.
3) на алiменти вiдповiдно до статей 85, 86 цього Кодексу.


3) на аліменти відповідно до статей 74, 83, 85, 87 цього Кодексу;
199.
4) на прiзвище, яке вона вибрала при реєстрацiї шлюбу.


4) на прізвище, яке вона вибрала при реєстрації шлюбу.
200.
Стаття 45. Права та обов'язки батькiв i дiтей, якi народилися у недiйсному шлюбi


Стаття 47. Права та обов'язки батькiв і дитини, яка народилася у недiйсному шлюбi
201.
Недiйснiсть шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язкiв батькiв i дiтей, якi народилися у цьому шлюбi.
-72- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.45 викласти в такій редакції:
"Стаття 45. Права та обов'язки батьків i дітей, які народилися у недійсному шлюбі чи при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (громадянського шлюбу)
Недійсність шлюбу чи не реєстрація шлюбу (громадянський шлюб) не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків i дітей, які народилися при цьому."

Відхилено
Норма про права батьків, які не є у шлюбі, щодо дитини визначена у статтях 128, 129 цього проекту.
1. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.
202.
Стаття 46. Визнання шлюбу неукладеним


Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним
203.
Якщо шлюб був зареєстрований у вiдсутностi особи (осiб), вiн вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державних органах реєстрацiї актiв цивiльного стану анулюється судом за заявою зацiкавленої особи.


1. Якщо шлюб був зареєстрований у відсутності особи (осіб), він вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державних органах реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду, на підставі заяви заінтересованої особи.
204.
ГЛАВА 6. ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ
-73- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Главу 6 перенести після глави 10 Шлюбний договір.
Враховано


205.
Стаття 47. Пiдстави припинення шлюбу



206.
1. Шлюб припиняється в день смертi дружини (чоловiка) або оголошення одного з них померлим.



207.
2. Шлюб припиняється внаслiдок його розiрвання.



208.
Стаття 48. Припинення шлюбу внаслiдок його розiрвання



209.
1. Шлюб припиняється внаслiдок його розiрвання за рiшенням суду, яке вступило у законну силу.
-74- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.48 викласти в такій редакції:
"1. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них на підставі постанови суду, відповідно до статей 49, 50 цього Кодексу.
Враховано


210.
2. Шлюб припиняється внаслiдок його розiрвання за постановою суддi, вiдповiдно до статтi 49-50 цього Кодексу.
2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, відповідно до статті 51 цього Кодексу, на підставі рішення суду, яке вступило в законну силу."



211.
Стаття 49. Заява подружжя про розiрвання шлюбу



212.
1. Якщо жiнка i чоловiк бажають розлучення, вони мають право подати до суду спiльну заяву про розiрвання шлюбу.



213.
Така заява не може бути подана протягом вагiтностi та до



214.
досягнення дитиною одного року.



215.
2. Якщо у подружжя є неповнолiтнi дiти або дiти-iнвалiди, подружжя повиннi подати суду письмовий договiр про те, з ким цi дiти будуть проживати, яку участь у забезпеченнi умов їх життя братиме той, хто буде проживати окремо, а також про умови здiйснення його права на спiлкування з дiтьми.
-75- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч.2 ст.49 після слів "неповнолітні діти" додати слова "віком понад один рік".

Враховано


216.
3. Якщо у подружжя є майно, нажите ними в шлюбi, вони повиннi подати суду окремий письмовий договiр про визначення порядку користування ним або про його подiл, засвiдчений нотарiусом.
-76- Н.д.Журавський В.С. (Округ №68)
Згідно зі ст.49 проекту вводиться положення, за яким вимагається при розлученні подавати договір про порядок користування або поділу майна, спільно нажитого подружжям у шлюбі. Але це обмежить можливість судового захисту прав особи, коли один з подружжя відмовиться укласти цей договір.

Відхилено
Дана норма не стосується тих ситуацій, коли один з подружжя не бажає розлучення, тому не обмежує його прва.

217.
4. Якщо пiсля розiрвання шлюбу одна iз осiб ухиляється вiд виконання умов договору, цей договiр буде мати силу виконавчого документу.
-77- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.4 ст.49 вважати частиною 5, а ч.5 вважати частиною 4.

Враховано


218.
5. Якщо один iз подружжя є непрацездатним, до суду має бути поданий письмовий договiр про умови здiйснення алiментного обов'язку.



219.
6. Суд виносить постанову про розiрвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розiрвання шлюбу вiдповiдає дiйснiй волi обидвох сторiн, що пiсля розiрвання шлюбу не будуть порушенi особистi i майновi права заявникiв та їх дiтей.



220.
7. Суд виносить постанову про розiрвання шлюбу пiсля спливу трьох мiсяцiв вiд часу подання заяви. До цього кожен з подружжя має право вiдiзвати заяву.
-78- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
До ст.49 додати нову частину такого змісту:
"Постанова про розірвання шлюбу виноситься судом у відсутності заявників і вступає в законну силу з моменту прийняття."

Враховано


221.
Стаття 50. Заява одного з подружжя про розiрвання шлюбу



222.
1. Один з подружжя має право подати до суду заяву про розiрвання шлюбу, якщо другий з подружжя визнаний судом недiєздатним або безвiсно вiдсутнiм, або засуджений за вчинення злочину на три i бiльше рокiв позбавлення волi i вiдбуває покарання.
-79- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч.1 ст.50 слова "або засуджений за вчинення злочину на три i більше років позбавлення волі i відбуває покарання" виключити.
Після ч.1 додати нову ч.2 такого змісту:
"2. Якщо один з подружжя засуджений за вчинення злочину на три або більше років позбавлення волі і відбуває покарання, заява до суду про розірвання шлюбу може бути подана кожним з подружжя після спливу шести місяців від дня вступлення вироку у законну силу.
До спливу цього строку позов про розірвання шлюбу може бути подано до суду відповідно до статті 51 цього Кодексу."
Частину 2 вважати частиною 3.

Враховано


223.
2. Суд виносить постанову про розiрвання шлюбу, незалежно вiд врегулювання майнових вiдносин мiж особами.



224.
Стаття 51. Особи, якi мають право подати позов про розiрвання шлюбу



225.
1. Позов про розiрвання шлюбу може бути поданий одним iз подружжя у разi вiдмови другого з подружжя вiд подання спiльної заяви про розiрвання шлюбу.
-80- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч.1 ст.51 слова "у разі відмови другого з подружжя вiд подання спільної заяви про розiрвання шлюбу" виключити.

Враховано


226.
2. Опiкун має право подати позов про розiрвання шлюбу, якщо цього вимагає iнтереси того з подружжя, який є недiєздатним.



227.
3. Чоловiк має право подати позов про розiрвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо за рiшенням суду його iм'я як батька виключено з актового запису про народження дитини.



228.
4. Позов про розiрвання шлюбу не може бути поданий протягом вагiтностi та до досягнення дитиною одного року, крiм випадкiв, коли одним з подружжя вчинено злочин щодо другого з подружжя або дитини.



229.
Стаття 52. Заходи суду до примирення подружжя



230.
Суд вживає заходи до примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспiльства, вiдповiдно до Цивiльного процесуального Кодексу України.
-81- Н.д.Франчук А.Р. (Округ №10)
Ст.52 доповнити новою частиною такого змісту:
"Якщо один з подружжя не бажає розлучення, а інший наполягає, суд не реєструє розірвання шлюбу до обоюдної згоди подружжя на розлучення."

Відхилено


231.
Стаття 53. Пiдстави для розiрвання шлюбу за рiшенням суду



232.
1. Суд з'ясовує фактичнi взаємини подружжя, дiйснi причини вимоги про розiрвання шлюбу, бере до уваги наявнiсть неповнолiтнiх, непрацездатних дiтей та iншi обставини життя подружжя.



233.
2. Суд виносить рiшення про розiрвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спiльне життя подружжя i збереження шлюбу є неможливим.



234.
Стаття 54. Право на вибiр прiзвища пiсля розiрвання шлюбу



235.
Особа, яка змiнила своє прiзвище у зв'язку з реєстрацiєю шлюбу, має право надалi iменуватися цим прiзвищем або вiдновити своє дошлюбне прiзвище.



236.
Стаття 55. Момент припинення шлюбу у разi його розiрвання



237.
У разi розiрвання шлюб вважається припиненим з дня винесення постанови суду про розiрвання шлюбу або набрання чинностi рiшення суду про розiрвання шлюбу.



238.
Стаття 56. Реєстрацiя розiрвання шлюбу



239.
1. Розiрвання шлюбу, проведене за постановою, рiшенням суду, має бути зареєстроване в державному органi реєстрацiї актiв цивiльного стану, за заявою будь-якої сторони.



240.
Про реєстрацiю розiрвання шлюбу видається Свiдоцтво про розiрвання шлюбу, зразок якого затверджує Мiнiстерство юстицiї України.



241.
2. Якщо у зв'язку з розiрванням шлюбу сторони змiнюють своє прiзвище, орган реєстрацiї актiв цивiльного стану роблять про це вiдповiднi змiни.



242.
Стаття 57. Вiдмiтка в паспортах осiб про розiрвання шлюбу
-82- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.57 вилучити.

Відхилено


243.
В паспортах осiб, шлюб мiж якими розiрвано, орган реєстрацiї актiв цивiльного стану робить вiдмiтку про розiрвання шлюбу.



244.
Стаття 58. Право на одруження пiсля розiрвання шлюбу



245.
1. Пiсля розiрвання шлюбу та одержання Свiдоцтва про розiрвання шлюбу кожен має право на одруження.



246.
2. Якщо реєстрацiя повторного шлюбу проводиться з жiнкою, попереднiй шлюб з якою був розiрваний швидше нiж, за 10 мiсяцiв до такої реєстрацiї, вона повинна подати медичний висновок щодо наявностi або вiдсутностi вагiтностi.
-83- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч.2 ст.58 вилучити.

Відхилено


247.
У разi її вагiтностi орган державної реєстрацiї актiв цивiльного стану надсилає вiдповiдне повiдомлення чоловiковi, шлюб з яким розiрвано, для визначення питання батькiвства.



248.
Стаття 59. Вiдновлення шлюбу у разi появи особи, яка була оголошена померлою або визнана безвiсно вiдсутньою



249.
1. Якщо особа, яка була оголошена судом померлою, з'явилася i вiдповiдне рiшення суду скасоване, її шлюб з iншою особою вiдновлюється, за умови, що остання не зареєструвала повторного шлюбу.



250.
2. Якщо особа, яка була визнана судом безвiсно вiдсутньою, з'явилася, i вiдповiдне рiшення суду скасоване, шлюб, розiрваний вiдповiдно до статтi 50 цього Кодексу, може бути вiдновлений за спiльною заявою обидвох осiб, за умови, що нiхто з них не зареєстрував повторного шлюбу.



251.
У цьому разi суд скасовує постанову про розiрвання шлюбу i анулює Свiдоцтво про розiрвання шлюбу.



252.
ГЛАВА 7. ОСОБИСТI ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ


ГЛАВА 6. ОСОБИСТI, НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ
253.
Стаття 60. Право на материнство


Стаття 49. Право на материнство
254.
1. Дружина має право на материнство. Позбавлення жiнки репродуктивної функцiї у зв'язку з виконанням своїх конституцiйних, службових, трудових обов'язкiв або в результатi вчинення щодо неї злочину є пiдставою для вiдшкодування завданої їй моральної шкоди.


1. Дружина має право на материнство.
255.
2. Вагiтнiй дружинi мають бути створенi у сiм'ї умови, для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.


2. Небажання чоловіка мати дитину може бути підставою для розірвання шлюбу.
256.
3. Дружинi - матерi мають бути створенi умови для поєднання материнства iз здiйсненням iнших її прав та обов'язкiв.


3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функцїї) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті вчинення щодо неї протиправної поведінки є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди.
4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.
5. Дружині - матері мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.
257.
Стаття 61. Право на батькiвство


Стаття 50. Право на батькiвство
258.
1. Чоловiк має право на батькiвство.


1. Чоловік має право на батьківство.
259.
2. Вiдмова дружини вiд народження дитини може бути пiдставою для розiрвання шлюбу.


2. Відмова дружини від народження дитини може бути підставою для розірвання шлюбу.
260.
3. Позбавлення чоловiка репродуктивної функцiї в результатi виконання своїх конституцiйних, службових, трудових обов'язкiв або в результатi вчинення щодо нього злочину є пiдставою для вiдшкодування завданої йому моральної шкоди.


3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті вчинення щодо нього протиправної поведінки є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.
261.
Стаття 62. Право дружини та чоловiка на повагу до своєї iндивiдуальностi
-84- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.62 вилучити.

Відхилено

Стаття 51. Право дружини та чоловiка на повагу до своєї iндивiдуальностi
262.
Дружина i чоловiк мають рiвне право на повагу своєї iндивiдуальностi, своїх звичок та уподобань.


1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
263.
Стаття 63. Право дружини та чоловiка на фiзичний та духовний розвиток
-85- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.63 вилучити.

Відхилено

Стаття 52. Право дружини та чоловiка на фiзичний та духовний розвиток
264.
Дружина i чоловiк мають рiвне право на фiзичний та духовний розвиток, на здобуття освiти, прояв своїх здiбностей, на створення умов для працi.


1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці і відпочинку.
265.
Стаття 64. Право на змiну прiзвища


Стаття 53. Право дружини та чоловіка на змiну прiзвища
266.
Якщо при реєстрацiї шлюбу подружжя зберегли дошлюбнi прiзвища, вони мають право подати до державного органу, який зареєстрував їх шлюб, заяву про обрання прiзвища одного з подружжя як їх спiльного прiзвища або про приєднання до свого прiзвища прiзвища другого з подружжя.


1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органу, який зареєстрував їх шлюб, або відповідного органу за місцем їх проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їх спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя.
267.
У цьому разi державний орган реєстрацiї актiв цивiльного стану видає нове Свiдоцтво про шлюб.


2. У разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб.
268.
Стаття 65. Право подружжя на розподiл обов'язкiв та спiльне вирiшення питань життя сiм'ї
-86- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.65 вилучити.

Відхилено

Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподiл обов'язкiв та спiльне вирiшення питань життя сiм'ї
269.
1. Подружжя мають право розподiлити мiж собою обов'язки в сiм'ї.


1. Подружжя мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї.
270.
Подружжя повиннi утверджувати повагу до будь-якої працi, яка робиться в iнтересах когось або всiх членiв сiм'ї.


Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї.
271.
2. Усi найважливiшi питання життя сiм'ї мають вирiшуватися подружжям спiльно. Дружина, чоловiк мають право противитися усуненню їх вiд вирiшення питань життя сiм'ї.
-87- Н.д.Гудима О.М. (Округ №123)
Перше речення ч.2 ст.65 в кінці доповнити слова "на партнерських засадах".

Враховано
редакційно
2. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.
272.
3. Дiї одного з подружжя стосовно життя сiм'ї вважаються такими, що вчиненi зi згоди другого з подружжя, якщо не буде доведено протилежне.


3. Дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вважаються такими, що вчинені зі згоди другого з подружжя.
273.
Стаття 66. Обов'язок подружжя турбуватися про сiм'ю


Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сiм'ю
274.
1. Дружина та чоловiк зобов'язанi спiльно пiклуватися про побудову сiмейних вiдносин мiж собою та iншими членами сiм'ї на почуттях взаємної любовi, поваги, дружби, взаємодопомоги.


1. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
275.
2. Чоловiк зобов'язаний утверджувати в сiм'ї повагу до матерi.


2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері.
276.
Дружина зобов'язана утверджувати в сiм'ї повагу до батька.


Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.
277.
3. Дружина та чоловiк вiдповiдальнi один перед другим, перед iншими членами сiм'ї за свою поведiнку в нiй.


3. Дружина та чоловік відповідальні один перед другим, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
278.
4. Дружина та чоловiк зобов'язанi спiльно турбуватися про матерiальне забезпечення потреб сiм'ї.


4. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
279.
Стаття 67. Право подружжя на особисту свободу


Стаття 56. Право дружини та чоловіка на особисту свободу
280.
1. Кожен з подружжя має право вживати заходи, якi не забороненi законом i не суперечать моральним засадам, до пiдтримання шлюбних вiдносин.


1. Дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання.
281.
2. Кожен з подружжя має право припинити шлюбнi вiдносини.


2. Дружина та чоловік мають право вживати заходи, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, до підтримання шлюбних відносин.
282.
3. Примушування до припинення шлюбних вiдносин, примушування до їх збереження, в тому числi примушування до iнтимних вiдносин за допомогою фiзичного або психiчного насильства є порушенням права дружини та чоловiка на особисту свободу i можуть мати наслiдки, передбаченi законом.


3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
283.
4. Розiрвання шлюбу проводиться вiдповiдно до статтей 49-50 цього Кодексу.


4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до інтимних відносин за допомогою фізичного або психічного насильства є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і можуть мати наслідки, встановлені законом.
284.
ГЛАВА 8. ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТI КОЖНОГО З ПОДРУЖЖЯ


ГЛАВА 7. ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТI ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВІКА
285.
Стаття 68. Речi, що є особистою власнiстю дружини або чоловiка


Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
286.
1. Особистою власнiстю дружини та чоловiка є:


1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
287.
1) майно, придбане ними до шлюбу;


1) майно, придбане нею, ним до шлюбу;
288.
2) майно, придбане ними за час шлюбу, але на пiдставi договору дарування, прийняття спадщини;


2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або прийняття спадщини;
289.
3) майно придбане за час шлюбу, але за кошти, якi належали їм особисто.


3) майно, придбане нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
290.
2. Особистою власнiстю кожного з подружжя є речi iндивiдуального користування (одяг, взуття тощо), у тому числi коштовностi, навiть тодi, коли вони були придбанi за рахунок спiльних коштiв подружжя.


2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
291.
3. Особистою власнiстю кожного з подружжя є премiї, нагороди, якi вiн одержав за особистi заслуги.


3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
292.
За рiшенням суду за другим з подружжя може бути визнано право на частку цiєї премiї, винагороди, якщо буде доведено, що вiн своєю поведiнкою (ведення домашнього господарства, виховання дiтей тощо) сприяв її одержанню.
-88- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Друге речення ст.68 доповнити фразою "але з урахуванням інтересів спільних неповнолітніх дітей."

Відхилено
інтереси дітей не можуть братися до уваги при визначенні власника майна
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, винагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
293.
4. За рiшенням суду особистою власнiстю кожного з подружжя може бути визнане майно, що нажите пiд час їх окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних вiдносин.


4.Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речей, які їй, йому належали, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
294.
5. Якщо кошти, вкладенi у придбання майна, належали одному з подружжя, то частка у цьому майнi, вiдповiдно до розмiру внеску, є його особистою власнiстю.
-89- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ч.5 ст.68 викласти в такій редакції:
"Якщо більша частина коштів, вкладених у придбання майна, належала одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою власністю, з урахуванням інтересів спільних неповнолітніх дітей."

Відхилено
частка має належати одному і тоді, коли вкладені ним кошти не є більшою частиною.
5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням та договором особистого страхування.
6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, що набуте нею, ним під час їх окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
295.
Стаття 69. Речi професiйних занять подружжя
-90- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.69 вилучити.

Враховано частково
Зміст статті перенесено до статей 63 та 72.
7. Якщо у придбання майна вкладені , крім спільних коштів, і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
296.
Речi професiйних занять кожного з подружжя (музичнi iнструменти, лiкарське обладнання тощо), придбанi за час шлюбу, є спiльною сумiсною власнiстю подружжя.



297.
У разi подiлу спiльного сумiсного майна суд може присудити цi речi одному з подружжя, в користуваннi якого вони були, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грiшми або iншим майном.
-91- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ст.69 доповнити абзацем 3 такого змісту:
"Якщо речі професійного заняття (музичний інструмент, спортивне обладнання тощо) належать неповнолітній дитині і необхідні їй для навчання, у разі розподілу майна між батьками, такі речі залишаються дитині без сплати будь-якої компенсації батькам."

Враховано
у ст.161 цього проекту

298.
Стаття 70. Право на плоди та доходи вiд речей, що є особистою власнiстю
-92- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.70 вилучити.

Відхилено

Стаття 58. Право на плоди та доходи вiд речей, що є особистою власнiстю
299.
Якщо рiч, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплiд або прибуток, вiн є власником цих плодiв, приплоду та прибутку.


1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або прибуток, він є власником цих плодів, приплоду або прибутку.
300.
Стаття 71. Здiйснення одним iз подружжя свого права власностi
-93- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.71 вилучити.

Відхилено

Стаття 59. Здiйснення дружиною, чоловіком права особистої, приватної власностi
301.
1. Той з подружжя, який є власником речi, визначає режим володiння та користування нею, з урахуванням iнтересiв сiм'ї, насамперед неповнолiтнiх дiтей.


1. Той з подружжя, який є власником речі, визначає режим володіння та користування нею, з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.
302.
2. При здiйсненнi права розпорядження рiччю той з подружжя, який є її власником, зобов'язаний враховувати iнтереси неповнолiтнiх дiтей, iнших членiв сiм'ї, якi вiдповiдно до закону мають право користування нею.


2. При розпорядженні річчю дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування нею.
303.
ГЛАВА 9. ПРАВО СПIЛЬНОЇ СУМIСНОЇ ВЛАСНОСТI ПОДРУЖЖЯ


ГЛАВА 8. ПРАВО СПIЛЬНОЇ СУМIСНОЇ ВЛАСНОСТI ПОДРУЖЖЯ
304.
Стаття 72. Пiдстави набуття спiльної сумiсної власностi подружжя


Стаття 60. Пiдстави набуття права спiльної сумiсної власностi подружжя
305.
Майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить дружинi та чоловiковi на правi спiльної сумiсної власностi, незалежно вiд того, що один з подружжя не мав самостiйного заробiтку з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дiтьми, хвороба тощо)
-94- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.72 доповнити новим абзацем такого змісту:
"Майно, нажите при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (громадянського шлюбу) належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав самостійного заробітку з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)."

Враховано
у ст.82-1
1.Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
2.Припускається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є спільною сумісною власністю подружжя.
3. Розірвання шлюбу не є підставою для припинення права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте ними за час шлюбу.
306.
Стаття 73. Об'єкти права спiльної сумiсної власностi


Стаття 61. Об'єкти права спiльної сумiсної власностi
307.
Спiльною сумiсною власнiстю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилi й садовi будинки; земельнi дiлянки та насадження на них, продуктивна й робоча худоба, засоби виробництва, транспортнi засоби; грошовi кошти, акцiї та iншi цiннi папери, вклади до кредитних установ; паєнагромадження в житлово-будiвельному, дачно-будiвельному, гаражнобудiвельному кооперативi; страхова сума, страхове вiдшкодування, сплаченi за рахунок спiльних коштiв подружжя; страховi платежi, якi були поверненi при достроковому розiрваннi договору страхування або якi мiг би одержати один iз подружжя в разi дострокового розiрвання такого договору на час фактичного припинення шлюбу; грошовi суми та майно, належнi подружжю за iншими зобов'язальними правовiдносинами.
-95- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.73 викласти в такій редакції:
"Спільною сумісною власністю подружжя, чи нажитого при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (громадянський шлюб) зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна й робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, вклади до кредитних установ; паєнагромадження в житлово-будівельному, дачно-будiвельному, гаражнобудiвельному кооперативі; страхова сума, страхове відшкодування, сплачені за рахунок спільних коштів подружжя; страхові платежі, які були повернені при достроковому розірванні договору страхування або які міг би одержати один із подружжя (при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу ) в разі дострокового розірвання такого договору на час фактичного припинення шлюбу чи спільного проживання; грошові суми та майно, належні за іншими зобов'язальними правовідносинами."

Враховано
у ст.82-1
1. Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обігу.
2. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі виграш, яке було одержане за цим договором, є спільною сумісною власністю подружжя.
3. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є спільною сумісною власністю подружжя.
308.
Стаття 74. Виникнення спiльної сумiсної власностi подружжя на роздiльне майно, що їм належало


Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові
309.
Якщо майно, яке було власнiстю одного з подружжя, за час шлюбу iстотно збiльшилося у своїй цiнностi внаслiдок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спiльною сумiсною власнiстю подружжя.


1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових або грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане судом об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
310.
Стаття 75. Здiйснення подружжям свого права спiльної сумiсної власностi


Стаття 63. Здiйснення подружжям права спiльної сумiсної власностi
311.
Дружина i чоловiк мають рiвнi права володiння, користування i розпорядження майном, яке їм належить на правi спiльної сумiсної власностi.


1. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, яке їм належить на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
312.
Стаття 76. Право подружжя на укладення договорiв мiж собою
-96- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
В назві ст.76 слово "подружжя" виключити.

Враховано
у ст.75
Стаття 64. Право подружжя на укладення договорiв мiж собою
313.
Дружина та чоловiк мають право на укладення мiж собою усiх договорiв, якi не забороненi законом.
-97- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.76 викласти в такій редакції:
"Дружина та чоловік, проживаючи однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (громадянський шлюб) мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом."

Враховано
у ст.75
1.Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їх особистою власністю, так і щодо майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
2. Договір про відчуження одним з подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у спільному майні подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.
314.
Стаття 77. Право подружжя щодо розпорядження майном, що є його спiльною сумiсною власнiстю


Стаття 65. Права подружжя на розпорядження майном
315.
1. Подружжя розпоряджається майном, що є об'єктом його права спiльної сумiсної власностi, за взаємною згодою.


1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є їх спільною сумісною власністю, виключно за взаємною згодою.
316.
2. При вчиненнi правочинiв одним iз подружжя вважається, що вiн дiє зi згоди другого з подружжя. Кожен з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недiйсним, таким, що укладений iншим з подружжя без його згоди, якщо цей правочин виходить за межi дрiбного побутового.



317.
3. Для укладення одним iз подружжя договорiв, якi потребують нотарiального посвiдчення i державної реєстрацiї, а також договорiв стосовно iншого цiнного майна (автомобiлi, iншi транспортнi засоби тощо) згода iншого з подружжя має бути подана письмово.
-98- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.3 ст.77 слова "(автомобілі, інші транспортні засоби тощо)" виключити.
Додати другий абзац такого змісту:
"Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і державної реєстрації, має бути посвідчена нотаріусом."

Враховано

2. При укладенні договорів одним із подружжя припускається, що він діє зі згоди другого з подружжя. Кожен з подружжя має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, таким, що укладений другим з подружжя без його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
318.
4. Договiр, укладений одним iз подружжя в iнтересах сiм'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в iнтересах сiм'ї.


3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно іншого цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути засвідчена нотаріусом.
4. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
319.
Стаття 78. Право подружжя на подiл майна
-99- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
В назві ст.78 слово "подружжя" виключити.

Відхилено

Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном
320.
Дружина i чоловiк мають право на подiл майна, яке їм належить на правi спiльної сумiсної власностi, незалежно вiд подання заяви про розiрвання шлюбу.
-100- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
До ст.78 додати другу частину такого змісту:
"2. Подружжя мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, про виділ з цих речей одному з подружжя зі складу усього майна подружжя для одного з них має бути посвідчений нотаріусом."

Враховано

1. Подружжя має право домовитися про порядок користування майном, яке їм належить на праві спільної сумісної власності.


-101- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.78 доповнити новим реченням такого змісту:
"При проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (громадянського шлюбу) кожен з них мають право на поділ майна, яке їм належить на праві спільної сумісної власності."

Відхилено

2. Договір про порядок користування житловим будинком, квартирою, земельною ділянкою, іншою будівлею чи спорудою, якщо він посвідчений нотаріусом, зобов'язує правонаступника дружини та чоловіка.
321.
Стаття 79. Розмiр часток дружини та чоловiка при подiлi майна


Стаття 67 (82). Право на розпорядження часткою у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
322.
1. У разi подiлу майна, яке є їх спiльною сумiсною власнiстю, частки дружини та чоловiка є рiвними.
-102- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.1 ст.79 в кінці доповнити словами: "якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором."

Враховано

1. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, застави своєї частки лише після її визначення та виділення у натурі або визначення порядку користування.


-103- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч 2 ст.79 доповнити новим реченням такого змісту:
"При проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (громадянського шлюбу) кожен з них мають право у разі поділу майна, яке є їх спільною сумісною власністю на його рівні частки."

Враховано
у ст.82-1

323.
2. Суд при вирiшеннi спору про подiл майна може вiдступити вiд засади рiвностi часток подружжя, враховуючи iнтереси неповнолiтнiх дiтей, iнтереси одного з подружжя, якi заслуговують на увагу, зокрема, якщо один iз подружжя за вiдсутностi поважних причин не мав самостiйного заробiтку чи iнших доходiв, ухилявся вiд участi у придбаннi чи утриманнi майна, витрачав спiльне майно на шкоду iнтересам сiм'ї.
-104- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч.2 ст.79 після слів "якщо один з подружжя" додати слова "не турбувався про матеріальне забезпечення потреб сім'ї".

Враховано

2. Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку і тоді, коли вона ще не визначена.
324.
3. Якщо судом встановлено, що один iз подружжя вiдчужив, приховав, знищив чи пошкодив спiльне майно або використав його на свiй розсуд усупереч волi другого з них i не в iнтересах сiм'ї, то при подiлi враховується це майно або його вартiсть.



325.
Стаття 80. Право подружжя на визначення порядку користування майном


Стаття 68 (78). Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя
326.
1. Подружжя має право домовитися про порядок користування майном, яке їм належить на правi спiльної сумiсної власностi.


1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, яке їм належить на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
327.
2. Договiр про порядок користування будинком, квартирою, земельною дiлянкою, якщо вiн посвiдчений нотарiусом, зобов'язує правонаступника дружини та чоловiка.


2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині (чоловікові) із складу усього майна подружжя має бути посвідчений нотаріусом.
328.
Стаття 81. Способи подiлу майна, яке є об'єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя


Стаття 69 (79). Розмір часток дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя
329.
1. Майно, яке є власнiстю подружжя, розподiляється мiж ними в натурi. Якщо подружжя не домовилися, яка рiч кому буде належати, спiр може бути вирiшений судом. При цьому суд бере до уваги iнтереси одного з подружжя, iнтереси дiтей, якi заслуговують на увагу.
-105- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У першому реченні ч.1 ст.81 після слів "яке є" додати слова "спільною сумісною".

Враховано

1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
330.
2. Неподiльнi речi передаються одному з подружжя, якщо мiж ними не досягнуто iншої домовленостi.
-106- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Після ч.2 додати нову ч.3 такого змісту:
"Речі для професійних занять одного з подружжя (музичні інструменти, лікарські обладнання, оргтехніка тощо) присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, з покладанням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя грішми або взамін на інше майно."
Ч.3 вважати частиною 4.

Враховано

2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя, за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, витрачав спільне майно на шкоду інтересам сім'ї.
331.
3. Присудження одному з подружжя грошової компенсацiї взамiн за його частку у правi власностi на речi, зокрема на будинок, квартиру, земельну дiлянку допускається лише за його згодою.
-107- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.3 додати друге речення такого змісту:
"Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, якщо між ними не досягнуто іншої домовленості."

Враховано

3. Суд може збільшити розмір частки дружини, чоловіка, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні, повнолітні син, дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
4. Якщо судом встановлено, що один із подружжя відчужив, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або використав його на свій розсуд всупереч волі другого з подружжя і на шкоду інтересам сім'ї, то при поділі враховується це майно або його вартість.
332.
Стаття 82. Право на розпорядження часткою у майнi, що є об'єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя


Стаття 70 ( 81). Способи поділу майна, що є об'єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя
333.
1. Дружина, чоловiк мають право укласти договори купiвлi-продажу, мiни, дарування, довiчного утримання, застави своєї частки лише пiсля її визначення та видiлення у натурi або визначення порядку користування.
-108- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.1 ст.82 після слова "частки" додати слова "іншій особі".
Ч.1 доповнити абзацем такого змісту:
"Дружина та чоловік мають право укладати між собою договори купівлі-продажу, міни , дарування щодо своєї частки і тоді , коли вона не виділена у натурі. Розмір частки визначається за домовленістю між ними."

Враховано

1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподіляється між ними в натурі. Якщо подружжя не домовилися, яка річ кому буде належати, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси кожного з подружжя, інтереси дітей, які мають істотне значення.
2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо між ними не досягнуто іншої домовленості.
334.
2. Дружина, чоловiк мають право скласти заповiт на свою частку i тодi, коли вона ще не визначена.


3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.
Вартість цих речей враховується при виділі іншого майна другому з подружжя .
4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації взамін його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
335.
Стаття 83. Застосування позовної давностi до вимог про подiл майна подружжя


Стаття 71 (83). Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
336.
1. Позовна давнiсть у три роки застосовується до вимог про подiл майна, що є об'єктом права спiльної сумiсної власностi, заявленої пiсля розiрвання шлюбу.


1 Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.
337.
Позовна давнiсть обчислюється вiд дня, коли один iз спiввласникiв дiзнався або мiг дiзнатися про порушення свого права власностi.


2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
338.
Стаття 84. Накладення стягнення на майно подружжя
-109- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У назві ст.84 після слова "майно" додати слова "що є об'єктом спільної сумісної власності".

Враховано

Стаття 72 (84). Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
339.
1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно i на частку в спiльнiй сумiснiй власностi подружжя, яка належала б йому при подiлi цього майна.


1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
340.
2. Стягнення може бути накладено на все майно, яке є спiльною сумiсною власнiстю подружжя, якщо рiшенням суду встановлено, що зобов'язання одного з подружжя було видано в iнтересах усiєї сiм'ї i одержане за зобов'язанням використано на її потреби.


2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
341.
3. При вiдшкодуваннi шкоди, заподiяної злочином одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, яке є спiльною сумiсною власнiстю подружжя, якщо вироком суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобутi злочинним шляхом.
-110- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Доповнити проект новою статтею такого змісту:
"Стаття__. Право на майно жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою.
1. Якщо жінка та чоловік спільно поживають, але не є у шлюбі між собою, майно, нажите ними за час спільного проживання є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
2. На майно, що є спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою, поширюються норми Глави 7 цього Кодексу."

Враховано

3. При відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо судом встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.

Стаття 73. Право на майно жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою
1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю як члени сім'ї, але не є у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
2. На майно, що є спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою, поширюються норми глави 8 цього Кодексу.
342.
ГЛАВА 10. АЛIМЕНТНI ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ


ГЛАВА 9. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ ПО УТРИМАННЮ
343.
Стаття 85. Право одного з подружжя на утримання (алiменти)


Стаття 74. Право одного з подружжя на утримання
344.
1. Право на алiменти має чоловiк (дружина), якщо вiн (вона):


1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати одне одного.
345.
- є непрацездатним. Непрацездатним є той з подружжя, який досяг загального пенсiйного вiку або є iнвалiдом I-ої, II-ої та III-ої груп, або внаслiдок психiчного розладу здоров'я не може працювати;


2. Право на утримання (аліменти) має дружина, чоловік, якщо вона, він є непрцездатною, непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, а також, якщо чоловік, дружина має змогу надавати утримання.
346.
- потребує матерiальної допомоги. Той з подружжя є таким, що потребує матерiальної допомоги, якщо заробiтна плата, пенсiя, доходи вiд використання його майна, iншi доходи не забезпечують йому прожиткового мiнiмуму;


3. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, втановленого законом, або є інвалідом І-ої, ІІ-ої або ІІІ-ої груп;
347.
- якщо другий з подружжя має змогу надавати йому утримання.


4. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом;
348.
2. Права на алiменти не має той iз подружжя, який негiдно поводився у шлюбних вiдносинах, а також якщо непрацездатнiсть того з подружжя, який потребує матерiальної допомоги, стала наслiдком вчинення ним умисного злочину щодо другого з подружжя, дiтей або iнших членiв сiм'ї.

-111- Н.д.Губський Б.В. (Реєстр.картка №443)
Частини 2 та 3 виключити як надто суворі та дискримінаційні.


Відхилено

Права на утримання не має той із подружжя, який негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину.
5. Той з подружжя, який став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди за правилами Цивільного кодексу України.
349.
Стаття 86. Право на алiменти пiсля розiрвання шлюбу


Стаття 75. Право на утримання після розірвання шлюбу
350.
1. Розiрвання шлюбу не припиняє права особи на алiменти, яке виникло у неї пiд час шлюбу.


1. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
351.
2. Пiсля розiрвання шлюбу особа має право на алiменти, якщо вона стала непрацездатною до розiрвання шлюбу або протягом одного року вiд дня розiрвання шлюбу i потребує матерiальної допомоги, i якщо її колишнiй чоловiк (дружина) має змогу їх надавати.
-112- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.2 ст.86 слова "до розірвання шлюбу або" виключити.

Враховано
2. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, і якщо її колишній чоловік, дружина має змогу її надавати.
352.
3. Якщо на момент розiрвання шлюбу жiнцi, чоловiковi виповнилося вiдповiдно 50 та 55 рокiв, вони матимуть право на алiменти пiсля досягнення пенсiйного вiку (55 та 60 рокiв), за умови, що у шлюбi спiльно проживали не менше десяти рокiв.
-113- Н.д.Франчук А.Р. (Округ №10)
В ч.3 ст.86 після слів "десяти років" доповнити словами "якщо один із подружжя на той момент є працездатним."

Враховано
Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, дружини, вчиненої за час шлюбу.
353.
4. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, пiклуванням про членiв сiм'ї, доглядом за дитиною-iнвалiдом, iншим непрацездатним членом сiм'ї один з подружжя не мав можливостi одержати освiту, працювати за трудовим договором, зайняти вiдповiдну посаду, вiн має право на алiменти у зв'язку з розiрванням шлюбу i тодi, коли є працездатним.


3. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.
354.
Право на алiменти у цьому випадку триває протягом трьох рокiв з моменту розiрвання шлюбу.
-114- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Абзац 2 ч.4 ст.86 в кінці доповнити словами "за наявності обставин, передбачених у п.п.2,3 частини 1 статті 85 цього Кодексу".

Враховано

4. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, один з подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, дружина має змогу її надавати
355.
Розмiр алiментiв суд визначає у твердiй грошовiй сумi, вiдповiдно до матерiального та сiмейного становища сторiн.


Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років з моменту розірвання шлюбу.
356.
Стаття 87. Способи надання утримання одному з подружжя


Стаття 76. Способи надання утримання одному з подружжя
357.
1. Утримання одному з подружжя надається iншим iз подружжя у натуральнiй або грошовiй формi за їхньою згодою.


1. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
358.
За рiшенням суду алiменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошах.


2. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
359.
2. Алiменти надаються щомiсячно. За взаємною згодою алiменти можуть бути наданi наперед.


3. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.
360.
3. У разi виїзду платника алiментiв на постiйне мiсце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, алiменти можуть бути сплаченi наперед за час, визначений домовленiстю подружжя, а за наявностi спору - за рiшенням судом.


4. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - судом.
361.
Стаття 88. Час, протягом якого сплачуються алiменти одному з подружжя


Стаття 77. Договір дружини та чоловіка про надання утримання
362.
1. Алiменти присуджуються за рiшенням суду вiд дня подання позовної заяви.


1. Дружина та чоловік мають право укласти договір про надання утримання, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається письмово і посвідчується нотаріусом.
363.
2. Якщо позивач вживав заходiв для одержання алiментiв з вiдповiдача, але не мiг їх одержати внаслiдок ухилення вiдповiдача вiд їх сплати, суд, залежно вiд обставин справи, може присудити йому сплату алiментiв за минулий час, але не бiльш як за один рiк.
-115- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
У ч.2 ст.88 слова ", але не більш як за один рік" виключити.

Відхилено
збільшення цього строку не було б обгрунтованим.
2. В разі невиконання одним з подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
364.
3. Якщо один з подружжя одержує алiменти у зв'язку з iнвалiднiстю, сплата алiментiв триває протягом строку iнвалiдностi. У разi подання вiдповiдного документу про продовження строку iнвалiдностi стягнення алiментiв продовжується на вiдповiдний строк, без додаткового рiшення суду про це.



365.
Стаття 89. Визначення розмiру алiментiв одному з подружжя


Стаття 78. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя
366.
1. Алiменти присуджуються одному з подружжя у частцi вiд заробiтку (доходу) другого з подружжя або у твердiй грошовiй сумi.


1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
367.
Перелiк доходiв платника, якi беруться до уваги при стягненнi алiментiв, затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.


2. Якщо позивач вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може винести рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.
368.
2. Розмiр алiментiв одному з подружжя суд визначає з врахуванням можливостi одержання алiментiв вiд дiтей, батькiв та з врахуванням iнших обставин, якi заслуговують на увагу.


3. Якщо один з подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документу про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк, без додаткового рішення суду про це.
369.
3. Розмiр алiментiв, що визначений рiшенням суду, може бути згодом змiнений за позовною заявою платника або одержувача алiментiв у разi змiни їх матерiального i сiмейного становища.



370.
Стаття 90. Припинення права одного з подружжя на алiменти
-116- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У назві ст.90 слова "одного з подружжя" виключити.

Враховано

Стаття 79. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду
371.
1. Право одного з подружжя на алiменти припиняється у разi поновлення його працездатностi, а також укладення ним нового шлюбу.


1. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
372.
Таке припинення права на алiменти здiйснюється з дня настання вказаних обставин. Рiшення суду з цього приводу непотрiбне.


2. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з врахуванням можливості одержання утримання від дочки, сина, батьків та з врахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
373.
Якщо пiсля припинення права на алiменти виконання рiшення суду про стягнення алiментiв буде продовжуватись, всi суми, одержанi як алiменти, вважаються безпiдставним збагаченням i пiдлягають поверненню у повному обсязi.


3. Розмір аліментів, що визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їх матеріального і (або)сімейного стану.
374.
2. Право одного з подружжя на алiменти може бути припинене рiшенням суду, якщо буде встановлено, що:



375.
1) одержувач алiментiв перестав потребувати матерiальної допомоги;


Стаття 80. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
376.
2) платник алiментiв неспроможний надавати матерiальну допомогу;


1. Перелік видів доходів , які враховуються при визначенні розміру аліментів для одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
377.
3) одержувач алiментiв навмисно поставив себе у становище такого, що потребує матерiальної допомоги.



378.
Стаття 91. Позбавлення права на алiменти або обмеження його строком



379.
Суд може позбавити одного з подружжя права на алiменти або обмежити його строком, якщо:



380.
1) подружжя перебувало в шлюбних вiдносинах нетривалий час;
-117- Н.д.Акопян В.Г. (Округ №131)
П.1 ч.1 ст.91 вилучити.

Відхилено


381.
2) непрацездатнiсть того з подружжя, хто потребує матерiальної допомоги, виникла в результатi вчинення ним умисного злочину;



382.
3) непрацездатнiсть або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матерiальної допомоги, була прихована вiд другого з подружжя при укладеннi шлюбу.
-118- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.91 доповнити новою частиною такого змісту:
"2. Правило частини 1 цієї статті поширюється і на осіб, у яких виникло право на аліменти після розірвання шлюбу (частини 2, 3 статті 86 цього Кодексу)."

Враховано


383.
Стаття 92. Право дружини на алiменти пiд час вагiтностi та у разi проживання з дитиною
-119- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
В назві ст.92 слово "дружини" вилучити.

Відхилено

Стаття 81. Припинення права дружини, чоловіка на утримання
384.
1. Дружина має право на алiменти вiд чоловiка пiд час вагiтностi i до досягнення дитиною трьох рокiв, якщо дитина проживає з нею, i за умови, що чоловiк спроможний їх надавати.
-120- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Із ч.1 ст.92 слова " i за умови, що чоловік спроможний їх надавати" виключити.

Відхилено

1. Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації взяття ним нового шлюбу.


-121- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
В ч.1 ст.92 після слів "від чоловіка" додати в дужках слова "(жінка, проживаюча однією сім'єю з чоловіком без шлюбу)".

Відхилено

Право на утримання припиняється з дня настання цих обставин.
385.
2. Якщо дитина має вади фiзичного або психiчного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на алiменти до досягнення дитиною 6 рокiв.
-122- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
В ч.2, 3, 4 ст.92 після слова "дружина" додати в дужках слова "(жінка, проживаюча однією сім'єю з чоловіком без шлюбу)".

Відхилено

2. Якщо після припинення права на утримання, виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватись, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.
386.
3. Право на алiменти дружина має незалежно вiд того, працює вона чи нi, та незалежно вiд її матерiального стану.


3. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути згодом припинене судом, якщо буде встановлено, що:
387.
4. Алiменти, присудженi дружинi пiд час вагiтностi, сплачуються пiсля народження дитини без додаткового рiшення суду.


1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;
388.
5. Право на алiменти дружина має i у разi розiрвання шлюбу.


2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
4. Право одного з подружжя на утримання припиняється у випадках, встановлених статтями 82, 84, 86, 88 цього Кодексу.
389.
Стаття 93. Припинення права дружини на алiменти
-123- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
В назві ст.93 слово "дружини" вилучити.

Відхилено

Стаття 82. Позбавлення права на аліменти або обмеження його строком
390.
1. Право дружини на алiменти припиняється у разi припинення вагiтностi, народження дитини мертвою, якщо дитина передана на виховання iншiй особi, а також у разi смертi дитини.
-124- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
В тексті ст.93 після слова "дружини" додати в дужках слова "(жінки, яка проживала однією сім'єю з чоловіком без шлюбу)".

Відхилено

1. Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на аліменти або обмежено його строком, якщо:
391.
2. Право дружини на алiменти припиняється у разi виключення за рiшенням суду iменi чоловiка як батька з актового запису про народження дитини.
-125- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ст.93 доповнити частиною 3 такого змісту:
"Право дружини на аліменти припиняється, якщо чоловік не спроможний надавати матеріальну допомогу."

Відхилено

1) подружжя перебували в шлюбних відносинах нетривалий час;
2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;
3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.
2. Правило частини першої цієї статті поширюється і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.
392.
Стаття 94. Право чоловiка на алiменти у разi проживання його з дитиною


Стаття 83. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання її з дитиною
393.
1. Чоловiк, який проживає з дитиною до досягнення нею трьох рокiв має право на алiменти вiд дружини, якщо дружина спроможна їх надавати.
-126- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
В ч.1 ст.94 слова "якщо дружина спроможна їх надавати" виключити.

Відхилено

1. Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.
394.
2. Якщо дитина має вади фiзичного або психiчного розвитку, чоловiк, з яким проживає дитина, має право на алiменти вiд дружини, до досягнення дитиною шестирiчного вiку.


2. Дружина, яка проживає з дитиною, має право на утримання від чоловіка, батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
395.
3. Право на алiменти чоловiк має незалежно вiд того, працює вiн чи нi, та незалежно вiд його матерiального стану.


3. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання до досягнення дитиною шести років.
4. Право на утримання дружина має незалежно від того, працює вона чи ні, та незалежно від її матеріального стану, за умови, що чоловік має змогу таке утримання надавати.
396.
4. Право на алiменти чоловiк має i пiсля розiрвання шлюбу.


5. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.
6. Право на утримання дружина має і у разі розірвання шлюбу.

397.
Стаття 95. Припинення права чоловiка на алiменти


Стаття 84. Припинення права дружини на утримання
398.
1. Право чоловiка на алiменти припиняється, якщо дитина передана на виховання iншiй особi, а також у разi смертi дитини.


1. Право дружини на утримання припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.
399.
2. Право чоловiка на алiменти припиняється у разi винесення судом рiшення про виключення iменi дружини як матерi з актового запису про народження дитини.
-127- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ст.95 доповнити новою частиною 3 такого змісту:
"Право чоловіка на аліменти припиняється, якщо дружина не спроможна надавати матеріальну допомогу."

Відхилено

2. Право дружини на утримання припиняється, якщо рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
400.
Стаття 96. Право на алiменти того з подружжя, який опiкується дитиною-iнвалiдом
-128- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Назву ст.96 викласти в такій редакції:
"Припинення права на аліменти того з подружжя, який опікує дитину-інваліда."

Відхилено
у статті мова йде про зміст права, а не про його припинення.
Стаття 85. Право чоловіка на утримання у разі проживання його з дитиною

401.
1. Якщо один з подружжя, в тому числi i працездатний, проживає з дитиною-iнвалiдом, який не може обходитися без постiйного стороннього догляду, i опiкується ним, вiн має право на алiменти за умови, що другий з подружжя має змогу таку матерiальну допомогу надавати.
-129- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
В ч.1 ст.96 слова "він має право на алiменти за умови, що другий з подружжя має змогу таку матерiальну допомогу надавати" виключити.

Відхилено

1. Чоловік, який проживає з дитиною, має право на утримання від дружини, матері дитини, до досягнення дитиною трьох років.

402.
Право на алiменти триває протягом всього часу проживання з дитиною-iнвалiдом i опiкування ним.


2. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини, до досягнення дитиною шести років.

403.
2. Розмiр алiментiв суд визначає вiдповiдно до статтi 89 цього Кодексу, без врахування можливостi одержання алiментiв вiд своїх батькiв, повнолiтнiх дiтей, або особи, з якою одержувач алiментiв перебуває у шлюбi.
-130- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Додати до проекту нову статтю 97 такого змісту:
"1. Право на аліменти припиняється у разі передачі дитини для нагляду та виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини."
2. Право на аліменти припиняється у разі виключення за рішенням суду імені подружжя (платника аліментів) з актового запису про народження дитини."
Існуючу статтю 97 вважати статтею 98, змінити нумерацію статей по тексту.

Відхилено
Все це записано в інших статтях.
3. Право на утримання чоловік має незалежно від того, працює він чи ні, та незалежно від його матеріального стану, за умови, що дружина має змогу таке утримання надавати.
4. Право на аліменти чоловік має і після розірвання шлюбу.

404.
Стаття 97. Припинення права на алiменти за домовленiстю подружжя


Стаття 86. Припинення права чоловіка на утримання
405.
Подружжя, а також особи, шлюб мiж якими було розiрвано, мають право укласти договiр про припинення права на алiменти взамiн на одержання права власностi на будинок, квартиру чи iншу нерухому рiч.
-131- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.1 ст.97 доповнити в кінці словами "або одноразову грошову виплату".

Враховано

1. Право чоловіка на утримання припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

406.
Такий договiр пiдлягає нотарiальному посвiдченню.


2. Право чоловіка на утримання припиняється, якщо рішенням суду виключено відомості про дружину як мати з актового запису про народження дитини.




Стаття 87. Право на утримання того з подружжя, який опікується дитиною-інвалідом
1. Якщо один з подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя має змогу надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального стану того з батьків, хто з нею проживає.
2. Розмір аліментів суд визначає відповідно до частини першої статті 78 цього Кодексу, без врахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, дочки або сина.

Стаття 88. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя
1. Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін на набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.
Такий договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути посвідчений нотаріусом і підлягає державній реєстрації.
2. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання взамін на одержання одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору.




Стаття 89. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування
1. Дружина, чоловік, взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних з хворобою або каліцтвом другого з подружжя.




Стаття 90. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
1. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той з них, який став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 74 цього Кодексу.
2. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання у разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другою - четвертої статті 83 та статей 85, 87 цього Кодексу.

407.
ГЛАВА 11. ШЛЮБНИЙ ДОГОВIР


ГЛАВА 10. ШЛЮБНИЙ ДОГОВIР
408.
Стаття 98. Право на укладення шлюбного договору


Стаття 91. Право на укладення шлюбного договору
409.
1. Шлюбний договiр може бути укладено особами, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу, а також подружжям.
-132- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч.1 ст.98 викласти в такій редакції:
"1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, подружжям, а також при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (громадянського шлюбу)."

Відхилено

1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
410.
2. На укладення шлюбного договору до реєстрацiї шлюбу, якщо його стороною є неповнолiтня особа, потрiбна письмова згода її батькiв або пiклувальника.


2. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.
411.
Стаття 99. Змiст шлюбного договору


Стаття 92. Зміст шлюбного договору
412.
1. Шлюбним договором регулюються на майбутнє майновi вiдносини мiж подружжям, визначаються їх майновi права та обов'язки.


1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їх майнові права та обов'язки.
413.
2. Шлюбним договором можуть бути визначенi їх майновi права та обов'язки як батькiв.


2. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.
414.
3. Шлюбний договiр не може регулювати особистi вiдносини подружжя, а також особистi вiдносини мiж ними як батьками та дiтьми.


3. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
415.
4. Шлюбний договiр не може зменшувати обсягу прав, якi визначенi цим Кодексом, для неповнолiтнiх та непрацездатних дiтей та непрацездатної дружини (чоловiка).


4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
416.
5. Шлюбний договор не може обмежити, звузити чи позбавити одного з подружжя тих прав та свобод, якi визначенi Конституцiєю.


5. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, права на яке підлягають державній реєстрації.

417.
Стаття 100. Форма шлюбного договору


Стаття 93. Форма шлюбного договору
418.
Шлюбний договiр укладається письмово i посвiдчується нотарiально.


1. Шлюбний договір укладається письмово і посвідчується нотаріусом.
419.
Стаття 101. Початок дiї шлюбного договору


Стаття 94. Початок дiї шлюбного договору
420.
1. Якщо шлюбний договiр укладено до реєстрацiї шлюбу, вiн набирає чинностi в день реєстрацiї шлюбу.


1. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності в день реєстрації шлюбу.
421.
2. Якщо шлюбний договiр укладено подружжям, вiн набирає чинностi в день його нотарiального посвiдчення.
-133- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
В ч.2 ст.101 після слова "подружжям" додати слова "чи при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (громадянського шлюбу)".

Відхилено

2. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності в день його посвідчення нотаріусом.

422.
Стаття 102. Тривалiсть шлюбного договору


Стаття 95. Тривалiсть шлюбного договору
423.
1. У шлюбному договорi може бути визначено загальний строк його дiї, а також строки тривалостi окремих прав та обов'язкiв.


1. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків.
424.
2. У шлюбному договорi може бути передбачена чиннiсть договору або окремих прав та обов'язкiв i пiсля припинення шлюбу.


2. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його положень і після припинення шлюбу.
425.
3. Шлюбний договiр може бути розiрвано за згодою подружжя або вимогою одного з них.



426.
Стаття 103. Визначення в шлюбному договорi правового режиму майна


Стаття 96. Визначення в шлюбному договорi правового режиму майна
427.
1. У шлюбному договорi може бути перелiчене майно, яке кожен iз подружжя передає для використання на спiльнi потреби сiм'ї, визначено правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацiєю шлюбу.


1. У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передають для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу.
428.
2. Сторони можуть домовитися до непоширення щодо майна, нажитого ними за час шлюбу, правила статтi 72 цього Кодексу i вважати його спiльною частковою власнiстю або власнiстю кожного з них.


2. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою власністю кожного з них.

429.
3. Сторони можуть домовитися на майбутнє про можливий порядок подiлу майна у разi розiрвання шлюбу.


3. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і у разі розірвання шлюбу.
4. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення їхніх дітей, а також інших осіб.

430.
4. Сторони можуть включити до договору будь-якi iншi умови щодо правового режиму майна.


5. Сторони можуть включити до договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
431.
У шлюбному договорi сторони можуть передбачити перехiд права власностi на майно, а також використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення їхнiх дiтей, iнших осiб з благочинною метою.



432.
5. Право на укладення подружжям спадкового договору визначаються Цивiльним кодексом України.



433.
Стаття 104. Визначення в шлюбному договорi порядку користування житлом


Стаття 97. Визначення в шлюбному договорi порядку користування житлом
434.
1. Якщо у зв'язку з шлюбом один з подружжя вселяється в помешкання, яке належить другому з подружжя, сторони можуть домовитися про порядок користування цим помешканням. Сторони можуть домовитися про звiльнення ним помешкання у разi розiрвання шлюбу, з виплатою грошової компенсацiї або без такої.


1. Якщо у зв'язку з шлюбом один з подружжя вселяється в помешкання, яке належить другому з подружжя, сторони можуть домовитися про порядок користування цим помешканням. Подружжя можуть домовитися про звільнення одним із них помешкання у разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.
435.
2. Сторони можуть домовитися про порядок розподiлу помешкання у разi розiрвання шлюбу.


2. Сторони можуть домовитися про проживання у помешканні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
436.
3. Сторони можуть домовитися про проживання у помешканнi, яке належить одному з них чи є їх спiльною власнiстю, їх родичiв.



437.
Стаття 105. Визначення в шлюбному договорi права на алiменти


Стаття 98. Визначення у шлюбному договорi права на утримання
438.
1. Сторони можуть домовитися про надання алiментiв одному з подружжя незалежно вiд непрацездатностi та потреби у матерiальнiй допомозi, на умовах, визначених шлюбним договором.
-134- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
В ч.1 ст.105 після слова "подружжя" додати в дужках слова "(при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу)".

Відхилено

1. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, на умовах, визначених шлюбним договором.
439.
2. Шлюбним договором може бути передбачена можливiсть замiни права на алiменти одного з подружжя на грошову (майнову) компенсацiю.
-135- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.105 викласти в такій редакції:
"2. Шлюбним договором може бути передбачена можливість припинення права на алiменти одного з подружжя взамін одержання права власності на житловий будинок, квартиру, іншу нерухому річ або одноразову на грошову компенсацію."

Враховано

2. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то у разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.



-136- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Додати до ст.105 частину 3 такого змісту:
"3. На вимогу одного з подружжя (при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу) суд може винести рішення про зміну шлюбного договору, якщо цього вимагають інтереси однієї з сторін, а також інтереси малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей, які заслуговують на увагу."

Відхилено

3. Шлюбним договором може бути передбачена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

440.
Стаття 106. Змiна умов шлюбного договору


Стаття 99. Змiна умов шлюбного договору
441.
1. Одностороння змiна умов шлюбного договору не допускається.


1. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається.
442.
2. Шлюбний договiр може бути змiнено подружжям. Угода про змiну шлюбного договору посвiдчується нотарiусом.


2. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору посвідчується нотаріусом.
443.
3. На вимогу одного з подружжя суд може винести рiшення про змiну шлюбного договору, якщо цього вимагають його iнтереси, а також iнтереси малолiтнiх, неповнолiтнiх та непрацездатних дiтей, якi заслуговують на увагу.


3. На вимогу одного з подружжя суд може винести рішення про зміну шлюбного договору, якщо цього вимагають його інтереси, а також інтереси дітей, які заслуговують на увагу.
444.
Стаття 107. Розiрвання шлюбного договору


Стаття 100. Право на вiдмову вiд шлюбного договору

445.
На вимогу одного з подружжя суд може винести рiшення про розiрвання шлюбного договору, зокрема у разi неможливостi його виконання.
-137- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ст. 107 викласти в такій редакції:
"На вимогу одного з подружжя суд може винести рішення про розірвання шлюбного договору, зокрема у разі неможливості його виконання лише в період шлюбу. Після розлучення будь-які зміни не приймаються."

Відхилено,
бо виконання шлюбного договору пов'язується головним чином з розірванням шлюбу.
1. Подружжя має право за взаємною домовленістю відмовитися від шлюбного договору.
Права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.
446.
Стаття 108. Право на вiдмову вiд шлюбного договору


Стаття 101. Розірвання шлюбного договору
447.
1. Подружжя має право за взаємною домовленiстю вiдмовитися вiд шлюбного договору. У разi вiдмови вiд договору передбаченi ним права та обов'язки припиняються з моменту нотарiального посвiдчення цiєї вiдмови.


1. На вимогу одного з подружжя суд може винести рішення про розірвання шлюбного договору, зокрема, у разі неможливості його виконання.
448.
Стаття 109. Визнання шлюбного договору недiйсним


Стаття 102. Визнання шлюбного договору недiйсним
449.
Шлюбний договiр на вимогу одного з подружжя або iншої особи, права та iнтереси якої цим договором порушенi, може бути визнаний недiйсним за рiшенням суду з пiдстав, передбачених Цивiльним Кодексом України, зокрема тодi, коли вiн був укладений в результатi обману, насильства або тяжких обставин, чи ставить одного з подружжя у надзвичайно невигiдне майнове становище.
-138- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
У ст.109 фразу "чи ставить одного з подружжя у надзвичайно невигідне майнове становище" вилучити.

Враховано частково

1. Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.




ГЛАВА 11. ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ
Стаття 103 (47). Підстави припинення шлюбу
1. Шлюб припиняється у разі смерті або оголошення померлим одного з подружжя.
2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Стаття 104 (48). Припинення шлюбу внаслідок його розірвання
1. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання органом реєстрації актів цивільного стану, відповідно до статей 105, 106 цього Кодексу.
2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до статті 107 цього Кодексу.
3. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до статті 108 цього Кодексу.
Стаття 105. Розірвання шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану за взаємною згодою подружжя, які не мають неповнолітніх дітей
1. Подружжя, які не мають неповнолітніх дітей, мають право подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
2. Шлюб розривається органом реєстрації актів цивільного стану після спливу трьох місяців з моменту подання такої заяви.
3. Шлюб може бути розірвано незалежно від наявності між подружжям майнового спору.





Стаття 106. Розірвання шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя
1. Шлюб розривається органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя, якщо другий з подружжя:
1) визнаний безвісно відсутнім;
2) визнаний недієздатним;
3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.
2. Шлюб розривається незалежно від наявності майнових спорів між подружжям.

Стаття 107 (49). Розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, які мають дітей
1. Дружина і чоловік, які мають дітей, можуть подати до суду спільну заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини.
Така заява не може бути подана до досягнення дитиною одного року.
2. Договір між подружжям про розмір аліментів, які будуть надаватися дитині, має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
3. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
4. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від часу подання заяви. До цього часу дружина і чоловік мають право відізвати заяву про розірвання шлюбу.

Стаття 108 (51). Розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя
1. Позов про розірвання шлюбу може бути вчинено одним із подружжя у разі відмови другого з подружжя від подання спільної заяви про розірвання шлюбу.
2. Позов про розірвання шлюбу не може бути вчинений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один з подружжя засуджений за вчинення злочину щодо другого з подружжя або дитини.
3. Чоловік, дружина мають право вчинити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.
4.Опікун має право вчинити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.





Стаття 109 (52). Заходи суду до примирення подружжя
1. Суд вживає заходів до примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Стаття 110 (53). Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя
1. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, дітей-інвалідів та інші обставини життя подружжя.
2. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя, одного з них, які заслуговують на увагу, або інтересам їхніх дітей.

Стаття 111 ( 54). Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу
1. Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Стаття 112 (55). Момент припинення шлюбу у разі його розірвання
1. У разі розірвання шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу.
2. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання суду.




Стаття 113 ( 56). Реєстрація розірвання шлюбу
1. Розірвання шлюбу, проведене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка.
2. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів.
3. Якщо у зв'язку з розірванням шлюбу особа змінює своє прізвище на дошлюбне, державний орган реєстрації актів цивільного стану здійснює відповідний запис.

Стаття 114 (58). Право на повторний шлюб після розірвання шлюбу
1. Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу кожен має право на повторний шлюб.





Стаття 115. Право на відновлення шлюбу після його розірвання
1. Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано за рішенням суду мають право подати до суду заяву про відновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден з них не був після цього у повторному шлюбі.
2. На підставі рішення суду про відновлення шлюбу державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб, у якому день реєстрації шлюбу, за вибором подружжя, може бути визначений за днем першої його реєстрації або за днем винесення судом рішення про відновлення шлюбу.





Стаття 116 ( 59). Відновлення шлюбу у разі з'явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою
1. Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою відновлюється, за умови, що остання не перебуває у повторному шлюбі.
2. Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване її шлюб, з іншою особою може бути відновлений за спільною заявою осіб, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.
3. У випадках, встановлених у частинах першій та другій цієї статті, орган реєстрації актів цивільного стану анулює Свідоцтво про розірвання шлюбу.





Стаття 117. Встановлення режиму окремого проживання подружжя
1. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
2. Режим окремого проживання припинений судом за заявою подружжя або одного з них.
Стаття 118. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя
1. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.
2. У разі встановлення режиму окремого проживання
1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважається набутим у шлюбі;
2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважається такою, що походить від її чоловіка;
3) дружина, чоловік можуть усиновлювати дитину без згоди другого з подружжя.
450.
РОЗДIЛ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКIВ I ДIТЕЙ


РОЗДIЛ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА I ДИТИНИ
451.
ГЛАВА 12. ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДIТЕЙ


ГЛАВА 12. ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ
452.
Стаття 110. Загальна пiдстава виникнення прав та обов'язкiв батькiв i дiтей


Стаття 119. Загальні пiдстави виникнення прав та обов'язкiв матері, батька i дитини
453.
Права та обов'язки батькiв i дiтей грунтуються на походженнi дiтей вiд батькiв, засвiдченому у встановленому законом порядку.
-139- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.110 викласти в такій редакції:
"Права та обов'язки батьків i дітей грунтуються на походженні дітей від батьків, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану у порядку, встановленому статтями 111, 113 цього Кодексу."

Враховано

1. Права та обов'язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану у порядку, встановленому статтями 120, 123 цього Кодексу.
454.
Стаття 111. Визначення походження дiтей вiд батькiв, якi є у шлюбi


Стаття 120. Визначення походження дитини вiд матері та батька, якi перебувають у шлюбi між собою
455.
1. Дитина, яка зачата i (або) народжена у шлюбi, походить вiд подружжя.


1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
456.
2. Дитина, яка народжена до спливу десяти мiсяцiв пiсля припинення шлюбу або визнання його недiйсним, походить вiд подружжя.


Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документу лікувального (пологового) закладу про народження дружиною дитини
457.
3. Походження дитини вiд подружжя засвiдчується Свiдоцтвом про шлюб та документом лiкувального (пологового) закладу про народження дружиною дитини.


2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя, крім випадку, встановленого у статті 122 цього Кодексу.

458.
4. Якщо дитина була зачата i (або) народжена у шлюбi, матiр дитини не має права заперечувати проти запису свого чоловiка батьком дитини.


3. Дружина і чоловік мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини.
459.
5. Чоловiк i жiнка мають право подати до державних органiв реєстрацiї актiв цивiльного стану заяву про невизнання чоловiка батьком дитини.


У цьому разі походження дитини визначається відповідно до частини першої статті 133 цього Кодексу.

460.
У цьому разi походження дитини засвiдчується вiдповiдно до статтi 127 цього Кодексу.







Стаття 121. Визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплантації зародка
1. У разі штучного запліднення дружини, проведеного за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини, яка народжена його дружиною.
2. В разі укорінювання (імплантації) в організм іншої жінки зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є подружжя.
3. Якщо зародок, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імплантовано в організм його дружини, дитина вважається такою, що походить від подружжя.
461.
Стаття 112. Визначення походження дитини при укладеннi матiр'ю дитини повторного шлюбу


Стаття 122. Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю
462.
Якщо дитина народилася до спливу 10 мiсяцiв з моменту припинення шлюбу або визнання шлюбу недiйсним, але пiсля реєстрацiї повторного шлюбу з її матiр'ю, вважається, що вона (дитина) походить вiд чоловiка в попередньому шлюбi.


1. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.
463.
Батькiвство чоловiка в повторному шлюбi може бути визначене на пiдставi його спiльної заяви з чоловiком у попередньому шлюбi або рiшення суду.


У цьому разі батьківство чоловіка у попередньому шлюбі може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або рішення суду.

464.
Стаття 113. Визначення походження дитини, якщо батьки не є у шлюбi мiж собою


Стаття 123. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбi мiж собою
465.
1. Походження дитини вiд матерi визначається на пiдставi документа лiкувального закладу про народження нею дитини.


1. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа лікувального (пологового) закладу про народження нею дитини.
466.
2. Походження дитини вiд батька визначається:


2. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:
467.
1) за спiльною заявою батька i матерi дитини;


1) за спільною заявою матері та батька дитини;
468.
2) за заявою батька дитини;


2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;
469.
3) за рiшенням суду.


3) за рішенням суду.

470.
Стаття 114. Визначення походження дитини вiд батька за заявою жiнки та чоловiка, якi не є у шлюбi мiж собою


Стаття 124. Визначення походження дитини вiд батька за заявою жiнки та чоловiка, якi не перебувають у шлюбi мiж собою
471.
1. Походження дитини вiд батька визначається за заявою жiнки i чоловiка, якi не є у шлюбi мiж собою. Така заява може бути подана як до, так i пiсля народження дитини до державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану.


1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.
472.
2. Якщо заява про визнання себе батьком подана неповнолiтнiм, державний орган реєстрацiї актiв цивiльного стану повiдомляє батькiв, опiкуна, пiклувальника про запис його батьком дитини.


2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника про запис його батьком дитини.
473.
3. Якщо заява про визнання батькiвства не може бути подана особисто, вона може бути надiслана поштою, за умови її нотарiального засвiдчення.


3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її засвідчення нотаріусом .

474.
Стаття 115. Визначення походження дитини за заявою чоловiка, який вважає себе батьком дитини


Стаття 125. Визначення походження дитини за заявою чоловiка, який вважає себе батьком дитини
475.
Чоловiк, який не є у шлюбi з матiр'ю дитини, може подати заяву до державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану про визнання себе батьком дитини, матiр якої померла, оголошена такою, що померла, визнана недiєздатною, безвiсновiдсутньою, позбавлена батькiвських прав або протягом шести мiсяцiв, не проживаючи з дитиною, не пiклується про неї.


1. Чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, може подати заяву до державного органу реєстрації актів цивільного стану про визнання себе батьком дитини, мати якої померла, оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав або якщо мати дитини протягом не менш як шість місяців, не проживаючи з дитиною, не проявляла про неї материнської турботи та піклування.
476.
Умовою подання такої заяви є запис вiдомостей про батька дитини у Книзi реєстрацiї народжень вiдповiдно до статтi 114 цього Кодексу.


Умовою прийняття такої заяви є запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень відповідно до частини першої статті 133 цього Кодексу.
477.
Стаття 116. Визнання батькiвства судом


Стаття 126. Визнання батькiвства за рішенням суду
478.
1. За вiдсутностi заяв, право на подання яких передбачене статтями 114, 115 цього Кодексу, батькiвство щодо динити може бути визнане судом.


1. За відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 124, 125 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
479.
2. Батькiвство чоловiка визнається судом на пiдставi доказiв, якi достовiрно засвiдчують походження дитини вiд нього.


2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
480.
3. Позов про визнання батькiвства може бути поданий матiр'ю, опiкуном, пiклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повнолiття.


3. Позов про визнання батьківства може бути вчинений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
481.
Позов про визнання батькiвства може бути поданий чоловiком, який вважає себе батьком дитини.


Позов про визнання батьківства може бути вчинений особою, яка вважає себе батьком дитини.
482.
4. Позов про визнання батькiвства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзi реєстрацiї народжень вчинено вiдповiдно до статтi 127 цього Кодексу.


4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 133 цього Кодексу.





Стаття 127. Спiр про батькiвство мiж чоловiком матерi дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини
1. Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини була у шлюбі з іншим чоловіком, має право вчинити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
2. На вимогу про визнання батьківства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

483.
Стаття 117. Встановлення факту батькiвства


Стаття 128. Встановлення факту батькiвства за рішенням суду
484.
1. У разi смертi чоловiка, який не є у шлюбi з матiр'ю дитини, факт його батькiвства може бути встановлений судом.


1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
485.
2. Заява про встановлення факту батькiвства може бути подана особами, зазначеними у статтi 114 цього Кодексу.


Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 133 цього Кодексу.




2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 126 цього Кодексу.





Стаття 129. Визнання материнства за рішенням судом
1. Особа, яка вважає себе матір'ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до частини другої статті 133 цього Кодексу.





Стаття 130. Встановлення факту материнства за рішенням суду
1.У разі смерті жінки, яка вважала себе матір'ю дитини, факт її материнства може бути встановлений за рішенням суду.
Заява про встановлення факту материнства приймається судом, якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини другої статті 133 цього Кодексу.
2. Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.





Стаття 131. Запис подружжя батьками дитини
1. Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік батьком дитини.
486.
Стаття 118. Реєстрацiя визнання батькiвства, материнства


Стаття 132. Реєстрацiя визнання батькiвства, материнства
487.
На пiдставi заяви осiб, зазначених у статтях 113, 114, або рiшення суду орган реєстрацї актiв цивiльного стану вносить вiдповiднi змiни до Книги рєстрацiї народжень та видає нове Свiдоцтво про народження


1. На підставі заяви осіб, зазначених у статтях 124, 125 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

488.
Стаття 119. Спiр про батькiвство мiж чоловiком матерi дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини


Стаття 133. Запис про батькiв дитини, якщо батькiвство, материнство не встановлене

489.
1. Особа, яка вважає себе батьком дитини, що народжена жiнкою, яка в момент зачаття або народження дитини була у шлюбi, має право подати позов до її чоловiка, якщо вiн записаний батьком дитини, про визнання свого батькiвства.


1. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька, рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем матері, ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У разі смерті матері, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис відомостей про матір та батька дитини провадиться за правилами, встановленими у цій статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я в якому народилася дитина.
490.
2. На вимогу про визнання батькiвства встановлюється позовна давнiсть в один рiк, яка починається вiд дня, коли особа дiзналася або могла дiзнатися про своє батькiвство.


2. Якщо батьки дитини невідомі, запис про них у Книзі реєстрації народжень здійснюється за рішенням органу опіки та піклування.
491.
Стаття 120. Визнання материнства судом


Стаття 134. Оспорювання батькiвства особою, яка записана батьком дитини

492.
Особа, яка вважає себе матiр'ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства.
-140- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.120 викласти в такій редакції:
"Стаття 120. Встановлення факту материнства
Особа, яка вважає себе матір'ю дитини, може подати до суду заяву про встановлення факту свого материнства, якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 127 цього Кодексу."
Враховано

1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 120, 122, 124, 125 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, вчинивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
2. Батьківство спростовується судом у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною.
493.
Стаття 121. Визначення батька, матерi динити при штучному заплiдненнi та iмплантацiї


3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
4.Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

494.
1. У разi штучного заплiдення дружини, проведеного за письмовою згодою її чоловiка, вiн записується батьком дитини, яка народжена його дружиною.


5. Не має право оспорювати батьківство той, хто в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є ним, а також той, хто дав згоду на штучне запліднення своєї дружини.
495.
2. У разi iмплантацiї в органiзм iншої жiнки зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є подружжя.


6. На вимогу чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не поширюється.
496.
3. Якщо зародок, зачатий чоловiком, який є у шлюбi, та iншою жiнкою, iмплантовано в органiзм його дружини, дитина вважається такою, що походить вiд подружжя.


Стаття 135. Оспорювання батькiвства пiсля смертi особи, яка записана батьком дитини
497.
Стаття 122. Спiр про материнство


1. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним до нотаріуса за життя заяви про невизнання свого батьківства.
498.
1. Жiнка, яка записана матiр'ю дитини, може оспорити своє материнство.


2. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після вчинення ним позову про виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
499.
2. Жiнка, яка вважає себе матiр'ю дитини, має право подати позов до жiнки, яка записана матiр'ю дитини, про визнання свого материнства. Оспорювання материнства не допускається у випадках, передбачених ч.2, 3 статтi 121 цього Кодексу.


3. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть його дружина, батьки та діти як спадкоємці.
500.
3. На вимогу про визнання материнства встановлюється позовна давнiсть в один рiк, яка починається вiд дня, коли особа дiзналася або могла дiзнатися, що є матiр'ю дитини.


4. На вимоги про виключення запису про особу як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не поширюється.
501.
Стаття 123. Оспорювання батькiвства особою, яка записана батьком дитини


Стаття 136. Право матерi дитини на оспорювання батькiвства свого чоловiка

502.
1. Особа, записана батьком дитини, має право оспорити своє батькiвство, подавши до суду позовну заяву про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.


1. Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка.
2. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
503.
2. Батькiвство спростовується судом у разi доведення вiдсутностi кровного спорiднення мiж особою, яка записана батьком, та дитиною.



504.
3. Оспорювання батькiвства можливе лише пiсля народження дитини.


3. На вимогу матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.
505.
Оспорювання батькiвства неможливе пiсля досягнення дитиною повнолiття, а також у разi її смертi.
-141- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.123 доповнити ч.4 такого змісту:
"4. На вимогу чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не поширюється."
Враховано

Стаття 137. Спiр про материнство
1. Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство.




2. Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право вчинити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства. Оспорювання материнства не допускається у випадках, встановлених частинами другою та третьою статті 121 цього Кодексу.




3. На вимогу про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.
506.
Стаття 124. Оспорювання батькiвства пiсля смертi особи, записаної батьком дитини



507.
1. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорювання його батькiвства можливе його спадкоємцями, за умови надання ним до нотарiуса заяви про невизнання батькiвства.



508.
2. Якщо той, хто записаний батьком, помер пiсля подання ним позовної заяви про виключення його iменi як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть пiдтримувати його спадкоємцi.



509.
3. Якщо через екстремальнi ситуацiї особа не знала про те, що записана батьком дитини, i померла, позовну заяву можуть подати його дружина, батьки та дiти як спадкоємцi.



510.
4. Не має право оспорювати батькiвство особа, яка в момент запису себе батьком дитини знала, що не є її батьком, а також той, хто дав згоду на штучне заплiднення своєї дружини.



511.
5. На вимоги про внесення змiн до актового запису про народження дитини позовна давнiсть не поширюється.
-142- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.5 ст.124 виключити.
Враховано


512.
Стаття 125. Право матерi на оспорювання батькiвства свого чоловiка



513.
1. Жiнка, яка народила дитину у шлюбi, має право оспорити батькiвство свого чоловiка.



514.
2. Вимога матерi про виключення запису про її чоловiка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разi подання iншою особою заяви про своє батькiвство.



515.
3. На вимогу матерi про внесення змiн до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давнiсть в один рiк, яка починається вiд дня реєстрацiї народження дитини.



516.
Стаття 126. Запис про батькiв дитини у Книзi реєстрацiї народжень



517.
Якщо дитина народилася у подружжя, вони записуються матiр'ю i батьком дитини.
-143- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.126 доповнити другою частиною такого змісту:
"Якщо дитина народжена жінкою, яка не є у шлюбі, запис про неї як про матір та запис про батька здійснюється відповідно до частини 2 статті 113 цього Кодексу."

Враховано


518.
Стаття 127. Запис батькiв дитини, якщо батькiвство не встановлене
-144- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Назву ст.127 викласти в такій редакції:
"Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене."

Враховано



При народженнi дитини у матерi, яка не є у шлюбi, у випадках, коли немає спiльної заяви батькiв, заяви батька, рiшення суду, запис про батька дитини у Книзi реєстрацiї народжень здiйснюється за прiзвищем матерi, iм'я батька дитини - за вказiвкою матерi дитини або особи, яка звернулася за реєстрацiю народження дитини.
-145- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.127 доповнити другою частиною такого змісту:
"У разі відсутності відомостей про матір та батька дитини їх прізвища, ім'я та по батькові, а також прізвище, ім'я та по батькові дитини записуються в книзі реєстрації народжень за рішеннями органу опіки і піклування з врахуванням інтересів дитини. Прізвище та ім'я дитини не можуть пов'язуватись з місцем її виявлення, з сирітством та іншими обставинами її життя."

Враховано


519.

-146- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати до проекту нову статтю 127-1 такого змісту:
"Стаття 127-1. Правові наслідки виключення запису про особу як батька, матір з актового запису про народження дитини
1. У разі виключення запису про особу як батька, матір з актового запису про народження дитини, орган держаної реєстрації актів цивільного стану вносить про це до нього відповідні зміни.
2. З дня вступу в законну силу рішення суду про виключення запису про особу як батька, матір з актового запису про народження дитини права та обов'язки між ними та дитиною припиняються.
3. Якщо виключення запису про особу як батька, матір відбулось після досягнення дитиною повноліття, особи які були записані батьком, матір'ю матимуть право на аліменти відповідно до статті 259 цього Кодексу."

Відхилено


520.
ГЛАВА 13. ОСОБИСТI НЕМАЙНОВI ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКIВ I ДIТЕЙ


ГЛАВА 13. ОСОБИСТI, НЕМАЙНОВI ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКIВ ТА ДIТЕЙ
521.
Стаття 128. Рiвнiсть прав та обов'язкiв батькiв щодо дитини


Стаття 138. Рiвнiсть прав та обов'язкiв батькiв щодо дитини

522.
1. Матiр, батько мають рiвнi права та обов'язки щодо дитини, незалежно вiд того, чи були вони у шлюбi мiж собою.


1. Батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи були вони у шлюбі між собою.
523.
2. Розiрвання шлюбу мiж батьками, проживання їх окремо вiд дитини не впливає на обсяг прав матерi, батька i не звiльняє їх вiд обов'язкiв щодо дитини.


2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

524.
Стаття 129. Рiвнiсть прав та обов'язкiв дiтей щодо батькiв


Стаття 139. Рiвнiсть прав та обов'язкiв дiтей щодо батькiв
525.
Дiти мають рiвнi права та обов'язки щодо батькiв, незалежно вiд того, чи були батьки у шлюбi мiж собою.


1. Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи були вони у шлюбі між собою.
526.
Стаття 130. Обов'язок батькiв зареєструвати народження дитини в державних органах реєстрацiї актiв цивiльного стану


Стаття 140. Обов'язок батькiв зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрацiї актiв цивiльного стану
527.
Матiр, батько зобов'язанi невiдкладно зареєструвати народження дитини в державних органах реєстрацiї актiв цивiльного стану.


1. Батьки зобов'язані протягом одного місяця зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
528.
Невиконання цього обов'язку є пiдставою для покладення вiдповiдальностi, передбаченої законом.


Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
529.
У разi смертi батькiв або неможливостi для них з iнших причин зареєструвати народження дитини реєстрацiя провадиться за заявою родичiв, iнших осiб, уповноваженого представника лiкувального закладу, в якому перебувала мати пiд час народження дитини або в якому на цей час дитини перебуває на утриманнi.


2. У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.
530.
Реєстрацiя народження дитини здiйснюється державними органами реєстрацiї актiв цивiльного стану з одночасним визначенням її походження та iндивiдуалiзацiєю шляхом присвоєння прiзвища, iменi, по батьковi.


3. Реєстрація народження дитини здійснюється державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.

531.
4. Про реєстрацiю дитини видається Свiдоцтво про народження, зразок якого затверджує Мiнiстерство юстицiї України.


4. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

532.
Стаття 131. Обов'язок батькiв взяти дитину з пологового будинку
-147- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У назві та змісті ст.131 слово "взяти" замінити словом "забрати".

Враховано

Стаття 141. Обов'язок батькiв забрати дитину з пологового будинку
533.
1. Матiр, батько дитини, якi перебувають у шлюбi, зобов'язанi взяти дитину з пологового будинку.


1. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку.
534.
2. Матiр, яка не перебуває у шлюбi, зобов'язана взяти дитину з пологового будинку.


2. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку.
535.
3. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку, якщо вона має iстотнi вади фiзичного та психiчного розвитку.


3. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку.
536.
4. Якщо батьки вiдмовилися взяти дитину з пологового будинку, взяти дитину зобов'язанi її дiд, баба.
-148- Н.д.Губський Б.В. (Реєстр.картка №443)
Не можна діда і бабу зобов'язувати взяти дитину.

Враховано

4. Якщо батьки відмовилися забрати дитину з пологового будинку, забрати дитину мають право її дід, баба або інші родичі.
537.
Стаття 132. Визначення прiзвища дитини


Стаття 142. Визначення прiзвища дитини
538.
1. Прiзвище дитини визначається за прiзвищем батькiв.


1. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.
539.
Якщо батьки мають рiзнi прiзвища, прiзвище дитини визначається за згодою батькiв.


Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
540.
2. Батьки, якi мають рiзнi прiзвища, можуть присвоїти дитинi подвiйне прiзвище, утворене шляхом з'єднання їх прiзвищ.


2. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ.
541.
3. Спiр мiж батьками щодо прiзвища дитини вирiшується судом.


3. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

542.
Стаття 133. Визначення iменi дитини


Стаття 143. Визначення iменi дитини
543.
1. Iм'я дитини визначається за згодою батькiв.


1. Ім'я дитини визначається за згодою батьків.
544.
Iм'я дитини, що народжена жiнкою, яка не перебуває у шлюбi. у разi вiдсутностi добровiльного визнання батькiвства, визначається нею.


Ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається матір'ю дитини.
545.
2. Батьки вибирають iм'я дитини на власний розсуд. Батьки мають право на вибiр iменi дитини вiдповiдно до нацiональної традицiї обох або одного з них.



546.
3. Спiр мiж батьками щодо iменi дитини вирiшується судом.


2. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
547.
Стаття 134. Визначення по батьковi дитини


Стаття 144. Визначення по батьковi дитини
548.
1. По батьковi дитини визначається за iменем батька.


1. По батькові дитини визначається за іменем батька.
549.
2. По-батьковi дитини, що народжена жiнкою, яка не перебуває у шлюбi, за умови, що батькiвство щодо неї не визнано, визначається за iменем особи, яку матiр дитини назвала її батьком.


2. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
550.
Стаття 135. Визначення iменi, прiзвища, по батьковi дитини, батьки якої невiдомi



551.
Якщо батьки дитини невiдомi, запис прiзвища, iменi та по батьковi матерi i батька, прiзвища, iменi та по батьковi дитини проводиться на розсуд адмiнiстрацiї пологового (лiкувального), дитячого закладу, у якому перебуває дитина, з врахуванням її iнтересiв. Прiзвище та iм'я дитини не можуть визначатися за мiсцем її виявлення, пов'язуватися з сирiтством та iншими обставинами її життя



552.
Стаття 136. Змiна прiзвища дитини її батьками


Стаття 145. Змiна прiзвища дитини її батьками
553.
1. У разi змiни прiзвища обома батьками змiнюється прiзвище дитини, якiй не виповнилося семи рокiв.


1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.
554.
2. У разi змiни прiзвища обома батьками прiзвище дитини, якiй виповнилося сiм рокiв, змiнюється за її згодою.


2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.
555.
3. У разi змiни прiзвища лише одного з батькiв, прiзвище дитини може бути змiнене за згодою обох батькiв та за згодою дитини, якiй виповнилося сiм рокiв.


3. У разі зміни прізвища одного з батьків, прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
556.
4. У разi заперечень одного з батькiв проти змiни прiзвища дитини, спiр мiж ними щодо такої змiни вирiшується органом опiки та пiклування або судом. При вирiшеннi спору береться до уваги виконання батьками своїх обов'язкiв щодо дитини, а також iншi обставини, якi засвiдчують вiдповiднiсть змiни прiзвища iнтересам дитини.


4. У разі заперечень одного з батьків щодо зміни прізвища дитини, спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
557.
Стаття 137. Змiна по батьковi дитини


Стаття 146. Змiна по батьковi дитини
558.
1. У разi змiни iменi батька, по батьковi дитини, якiй виповнилося 14 рокiв, змiнюється за її згодою.


1. У разі зміни імені батька, по батькові дитини, якій виповнилося чотирнадцяти років, змінюється за її згодою.
559.
Стаття 138. Права батькiв по вихованню дитини


Стаття 147. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
560.
1. Батьки мають переважне право перед iншими особами на особисте виховання дитини.


1. Батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
561.
2. Батьки мають право залучати до виховання дитини iнших осiб, передавати її на виховання iншим фiзичним та юридичним особам.


2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
562.
3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крiм тих, якi суперечать закону, моральним засадам суспiльства.


3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
563.
4. Матiр, батько мають рiвнi права по вихованню дитини.


4. Батьки зобов'язані поважати дитину.
564.
Стаття 139. Обов'язки батькiв щодо виховання та розвитку дитини


5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
565.
1. Батьки зобов'язанi виховувати дiтей у дусi поваги до прав та свобод iнших людей, любовi до свого народу, своєї сiм'ї та родини, своєї Батькiвщини.


6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
566.
2. Батьки зобов'язанi пiклуватися про здоров'я дiтей, їхнiй фiзичний, духовний та моральний розвиток.


7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
567.
3. Батьки зобов'язанi посилати дiтей до школи, готувати їх до самостiйного життя.


Стаття 148. Права батьків по вихованню дитини
568.
4. Батьки зобов'язанi поважати дитину.


1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
569.
5. Передача дитини на виховання iншим особам не звiльняє батькiв вiд обов'язку батькiвського пiклування щодо неї.


2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
570.
6. Забороняються будь-якi види експлуатацiї батьками своїх
-149- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.6 ст.139 після слова "дітей" доповнити словами "примушування до жебрацтва та бродяжництва."

3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
571.
дiтей.


4. Батьки мають рівні права по вихованню дитини.
572.
7. Забороняються фiзичнi покарання дiтей батьками, а також застосування ними iнших видiв покарань, якi принижують людську гiднiсть дитини.



573.
Стаття 140. Забезпечення права дитини на належне батькiвське виховання


Стаття 149. Забезпечення права дитини на належне батькiвське виховання
574.
1. Право дитини на належне батькiвське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.


1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
575.
2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язкiв.


2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
576.
3. Дитина має право звертатися за захистом своїх прав та iнтересiв до вiддiлу опiки та пiклування, iнших державних та громадських органiзацiй, якi здiйснюють захист дiтей. Дитина має право звертатися безпосередньо до суду, якщо їй виповнолися 14 рокiв.


3. Дитина має право звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших державних та громадських організацій.
Дитина має право звернутися за захистом безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

577.
Стаття 141. Права батькiв та дiтей на спiлкування


Стаття 150. Права батьків та дитини на спiлкування
578.
Батьки та дiти мають право на безперешкодне спiлкування, особливо якщо хтось iз них перебуває в екстремальнiй ситуацiї, лiкарнi, мiсцiх затримання та позбавлення волi, а також якщо хтось iз них проживає за кордоном.
-150- Н.д.Губський Б.В. (Реєстр.картка №443)
Із ст.141 виключити слова "а також якщо хтось із них проживає за кордоном".

1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, особливо якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).

579.
Стаття 142. Права батькiв по захисту дiтей


Стаття 151. Права батьків по захисту дитини
580.
1. Батьки мають право на самозахист своїх дiтей.


1. Батьки мають право на самозахист своєї дитини.
581.
2. Батьки мають право звернутися за захистом прав та iнтересiв неповнолiтнiх, непрацездатних дiтей як їх законнi представники без особливих на це повноважень.


2. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без особливих на те повноважень.
582.
Батьки мають право звернутися за захистом прав та iнтересiв дiтей i тодi, коли вiдповiдно до закону дiти самi мають право звернутися за захистом.


Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за захистом.

583.
Стаття 143. Здiйснення батькiвських прав та виконання обов'язкiв


Стаття 152. Здiйснення батькiвських прав та виконання обов'язкiв
584.
1. Здiйснення батьками своїх прав та виконання обов'язкiв має грунтуватися на повазi до дитини, її прав та людської гiдностi.


1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків має грунтуватися на повазі до дитини, її прав та людської гідності.
585.
2. Батькiвськi права не можуть здiйснюватися всупереч iнтересам дитини.


2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
586.
3. Вiдмова батькiв вiд дiтей є неправозгiдною, суперечить моральним засадам суспiльства.


3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
587.
Ухилення батькiв вiд виконання батькiвських обов'язкiв є пiдставою для накладення на них вiдповiдальностi вiдповiдно до закону.


4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності відповідно до закону.

588.
Стаття 144. Права та обов'язки неповнолiтнiх батькiв


Стаття 153. Права та обов'язки неповнолiтнiх батьків
589.
1. Неповнолiтнi батьки мають такi ж права та обов'язки щодо дитини, як i повнолiтнi батьки, i можуть їх здiйснювати самостiйно.


1. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.
590.
2. Неповнолiтнi батьки, яким виповнилося 14-ть рокiв, мають право на звернення за захистом прав та iнтересiв своїх дiтей.


2. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини.
591.
3. Неповнолiтнi батьки у судi мають право на безоплатну юридичну допомогу з боку адвоката.


3. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу з боку адвоката.
592.
4. Якщо неповнолiтнi батьки не виконують своїх обов'язкiв щодо дiтей, такi правовi наслiдки як позбавлення батькiвських прав, усиновлення без згоди батькiв, виникнення заборгованостi по алiментах, стягнення неустойки за прострочку сплати алiментiв до них не застосовуються.








593.
Стаття 145. Вирiшення батьками питання про виховання дiтей


Стаття 154. Вирiшення батьками питань щодо виховання дитини
594.
1. Питання виховання дiтей вирiшується батьками спiльно.


1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
595.
2. Один з батькiв, який проживає окремо вiд дiтей, зобов'язаний брати участь у їх вихованнi i має право спiлкуватися з ними. Той з батькiв, з яким проживають дiти, не має права перешкоджати iншому з батькiв спiлкуватися з дiтьми та брати участь у їх вихованнi, якщо таке спiлкування не перешкоджає їхньому нормальному розвитковi.
-151- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.145 викласти в такій редакції:
"2. Той з батьків, який проживає окремо від дiтей, зобов'язаний брати участь у їх вихованні i має право спілкуватися з ними.
3. Той з батьків, з яким проживають діти, не має права перешкоджати другому з батьків спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає їхньому нормальному розвиткові."
Абзац 2 ч.2 вважати частиною 4. Ч.3 вважати частиною 5.

Враховано

2. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

596.
Батьки мають право укласти угоду щодо здiйснення батькiвських прав та виконання обов'язкiв з тим з батькiв, хто проживає окремо вiд дитини.


3. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати другому з батьків спілкуватися з нею та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
597.
3. Якщо батьки не можуть дiйти згоди щодо участi у вихованнi дiтей одного з батькiв, який проживає окремо, порядок участi визначається органом опiки та пiклування або судом вiдповiдно до найвищих iнтересiв дитини.


4. Батьки мають право укласти угоду щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.





Стаття 155. Вирішення органом опіки і піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї




1 .За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо.




Рішення про це орган опіки та піклування виносить на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.




2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, може бути зобов'язана судом до відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

598.
Стаття 146. Вирiшення судами спорiв щодо участi того з батькiв, хто проживає окремо, у вихованнi дитини


Стаття 156. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо
599.
1. Якщо особа, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батькiв, що проживає окремо, у спiлкуваннi з дитиною та у її вихованнi, батько (матiр) має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.


1. Якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
600.
2. Суд визначає мiсце, час, тривалiсть побачень одного з батькiв з дитиною. В окремих випадках, коли це викликане iнтересами дитини, суд може обумовити побачення батька з дитиною присутнiстю iншої особи.
-152- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.146 викласти в такій редакції:
" Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною його місця проживання тощо), місце та час їх спілкування з врахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, які мають істотне значення. В окремих випадках, коли це викликане інтересами дитини, суд може обумовити побачення батька з дитиною присутністю іншої особи."

Враховано
посилена система захисту того, хто не проживає з дитиною.
2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їх спілкування, з врахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
В окремих випадках, якщо це викликане інтересами дитини, суд може обумовити побачення одного з батьків з дитиною у присутності іншої особи.

601.
3. Спори щодо спiлкування з дитиною та участi у її вихованнi вирiшуються судом, якщо дитина не досягла 14-рiчного вiку.


3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
602.
4. При злiсному невиконаннi рiшення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батькiв. що проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним, якщо це буде вiдповiдати найвищим iнтересам дитини.


4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним.
603.
Особа, яка злiсно не виконує рiшення суду, може бути зобов'язана до компенсацiї моральної шкоди, яка завдана тому з батькiв, що не проживає з дитиною.
-153- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Абзац 2 ч.4 ст.146 почати так:
"Особа, яка ухиляється від виконання рiшення органу опіки та піклування і суду, ..." далі по тексту.
Враховано

Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, може бути зобов'язана судом до відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

604.
Стаття 147. Право батькiв на визначення мiсця проживання дитини


Стаття 157. Право батькiв на визначення мiсця проживання дитини
605.
1. Батьки мають переважне право перед iншими особами на те, щоби дiти проживали з ними.
-154- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.147 доповнити новою ч.1, змінивши нумерацію наступних, такого змісту:
"1. Місце проживання дитини, якій не виповнилося 10 років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, якій виповнилося 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини."

Враховано

1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
606.
2. Якщо батьки проживають окремо, вiд їхньої згоди залежить, з ким iз них будуть проживати малолiтнi дiти.


2. Місце проживання дитини у віці від десяти років визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
607.
3. Якщо батьки проживають окремо, мiсце проживання дитини, якiй виповнилося 14 рокiв, визначається нею самою.
-155- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.147 доповнити частиною 5 такого змісту:
"5. Спір щодо участі, того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини може розглядатися за заявою батьків або одного з них органом опіки та піклування."
Враховано


608.
Стаття 148. Спори мiж батьками щодо мiсця проживання дитини


Стаття 158. Спір мiж матір'ю та батьком щодо мiсця проживання дитини
609.
1. Якщо батьки, якi проживають окремо, не можуть дiйти згоди щодо того, з ким iз них буде проживати дитина, спiр мiж ними вирiшується судом.
-156- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч.1 ст.148 слова "спір між ними вирішується судом" замінити словами "спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом"

Враховано

1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, спір між ними може вирішуватися судом.

610.
При вирiшеннi з ким з батькiв має проживати дитина, суд бере до уваги ставлення батькiв до виконання своїх батькiвських обов'язкiв, особисту прихильнiсть дiтей до кожного з них, вiк дiтей, їх стан здоров'я та iншi обставини, якi мають iстотне значення.


При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
611.
2. Суд не може передати дитину на проживання з тим з батькiв, хто не має самостiйного доходу, зловживає алкогольними речовинами чи наркотичними засобами, може своєю аморальною поведiнкою зашкодити розвитковi дитини.


2. Суд не може передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.
612.
3. Якщо суд визнав, що жоден з батькiв не може створити дитинi належних умов для виховання та розвитку, на вимогу дiда, баби або iнших родичiв дитина може бути передана на проживання комусь iз них.
-157- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч.3 ст.148 після "родичів" додати слова "залучених до участі в справі".

Враховано

3. Якщо суд визнав, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу діда, баби або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана для проживання комусь із них.
613.
Якщо дитина не може бути передана на проживання жоднiй з цих осiб, дитина на вимогу органу опiки та пiклування вiдбирається вiд особи, з якою вона проживає, i передається органовi опiки та пiклування.


Якщо дитина не може бути передана для проживання з жодною з цих осіб, вона на вимогу органу опіки та піклування відбирається від особи, з якою проживає, і передається для опікування органові опіки та піклування.

614.
Стаття 149. Правовi наслiдки протиправної поведiнки одного з батькiв або iншої особи при визначеннi мiсця проживання дитини


Стаття 159. Правовi наслiдки протиправної поведiнки одного з батькiв або iншої особи при визначеннi мiсця проживання дитини
615.
1. Якщо один з батькiв або iнша особа самочинно, без згоди другого з батькiв чи iнших осiб, з якими на законнiй пiдставi проживає малолiтня дитина, змiнить її мiсце проживання, у тому числi способом її викрадення, орган опiки та пiклування або суд за заявою зацiкавленої особи має право негайно прийняти рiшення про вiдiбрання дитини i повернення її тому, з ким вона проживала.
-158- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.1 ст.149 слова "малолітня дитина" замінити словами "дитина, якій не виповнилося 14 років".

Враховано

1. Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на законній підставі проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно прийняти рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
616.
Дитина не може бути повернена лише тодi, коли залишення її за попереднiм мiсцем проживання створювало реальну небезпеку для її життя.


Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створювало реальну небезпеку для її життя та здоров'я.
617.
2. Особа, яка самочинно змiнила мiсце проживання дитини, може бути присуджена до компенсацiї моральної шкоди, яка завдана тому, з ким проживала дитина.
-159- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.149 в кінці доповнити словами "на законній підставі".

Враховано

2. Особа, яка самочинно змінила місце проживання дитини, може бути зобов'язана судом до відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка завданої тому, з ким проживала дитина.

618.
Стаття 150. Право батькiв на вiдiбрання дiтей вiд iнших осiб


Стаття 160. Право батьків на вiдiбрання дитини вiд iнших осiб
619.
Батьки мають право вимагати повернення дiтей вiд будь-якої особи, яка утримує дiтей у себе не на пiдставi закону чи судового рiшення.


1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб дитина проживала з ними.
620.
Суд може вiдмовити в переданнi батькам або одному з них дитини, якщо дiйде висновку, що таке передання суперечить її найвищим iнтересам. Про прийняте рiшення суд повiдомляє орган опiки та пiклування.
-160- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч.2 ст.150 слова "дійде висновку" замінити словами "буде встановлено".

Враховано

2. Батьки мають право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону чи рішення суду.




3. Суд може відмовити в передачі дитини батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.





621.
Стаття 151. Пiдстави позбавлення батькiвських прав


Стаття 161. Пiдстави позбавлення батькiвських прав
622.
1. За рiшенням суду матiр, батько можуть бути позбавленi батькiвських прав, якщо вони:


1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
623.
1) залишили без поважних причин дитину у пологовому будинку;


1) не забрали дитину з пологового будинку без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
624.
2) ухиляються вiд виконання своїх обов'язкiв по вихованню дитини;


2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
625.
3) жорстоко поводяться з дiтьми;


3) жорстоко поводяться з дитиною;
626.
4) зловживають батькiвськими правами;


4) зловживають батьківськими правами;
627.
5) є хронiчними алкоголiками або наркоманами.
-161- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.1 ст.151 доповнити пунктами такого змісту:
"6) вдаються до будь-яких видів експлуатації дітей, примушують їх до жебрацтва та бродяжництва;
7) засуджені за вчинення злочину щодо дитини."
Враховано

5) є хронiчними алкоголiками або наркоманами;
6) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
7) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
628.
2. Для позбавлення батькiвських прав з пiдстав, що передбаченi в пп.2, 4, 5 частини 1 цiєї статтi, необхiдне попереднє застосування до особи заходiв державного чи громадського впливу.
-162- Н.д.Губський Б.В. (Реєстр.картка №443)
П.5 ч.1 ст.161 викласти в такій редакції:
"визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними".
Відхилено

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених у пунктах 2, 4-6 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
629.
3. Батьки можуть бути позбавленi батькiвських прав з пiдстав, що передбаченi в пп.2, 4, 5 частини 1 цiєї статтi, лише у разi досягнення ними повнолiття.


3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або декого з них.
630.
4. Батьки можуть бути позбавленi батькiвських прав щодо усiх своїх неповнолiтнiх дiтей або декого з них.


4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він повідомляє про це прокурора або порушує кримінальну справу.
631.
Стаття 152. Особи, якi мають право звернутися з позовом про позбавлення батькiвських прав


Стаття 162. Особи, якi мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батькiвських прав
632.
Позов про позбавлення батькiвських прав може бути поданий одним з батькiв, опiкуном, пiклувальником, особою, в сiм'ї якої проживає дитина, лiкувальним чи дитячим закладом, в якому вона перебуває, органом опiки та пiклування, а також самою дитиною, якiй виповнилося 14 рокiв.


1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
633.
Стаття 153. Забезпечення вимоги щодо змiни мiсця проживання дитини


Стаття 163. Забезпечення вимоги щодо змiни мiсця проживання дитини
634.
Якщо є пiдстави припустити, що особа, до якої подано позов про позбавлення батькiвських прав, а також той з батькiв, до якого подано позов про змiну мiсця проживання дитини, можуть заховати дитину або заподiяти їй iншу шкоду, суд може винести ухвалу про забезпечення позову, а також допустити рiшення до негайного виконання.


1. Якщо є підстави припустити, що той з батьків, до кого вчинено позов про позбавлення батьківських прав, а також той з батьків, до кого вчинено позов про зміну місця проживання дитини, можуть заховати дитину або заподіяти шкоду її здоров'ю, суд виносить ухвалу про забезпечення позову, а також допускає рішення суду до негайного виконання.
635.
Стаття 154. Правовi наслiдки позбавлення батькiвських прав


Стаття 164. Правовi наслiдки позбавлення батькiвських прав
636.
1. Особа, позбавлена батькiвських прав, -


1. Особа, позбавлена батьківських прав:
637.
1) втрачає особистi немайновi права щодо дитини та звiльняється вiд обов'язкiв щодо її виховання, а також втрачає права на пiльги та державну допомогу у зв'язку з народженням дитини;


1) втрачає особисті, немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання, а також втрачає права на пільги та державну допомогу що надаються сім'ям з дітьми;
638.
2) не може бути опiкуном, пiклувальником та усиновлювачем дитини;


2) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником .
639.
3) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, якi вона могла б мати у разi своєї непрацездатностi (права на алiменти вiд дитини, права на пенсiю та вiдшкодування шкоди у разi втрати годувальника, права на спадщину).


3) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування).
640.
2. Особа, позбавлена батькiвських прав, не звiльняється вiд обов'язку щодо утримання дитини. Суд може стягнути алiменти дитинi за власною iнiцiативою.


2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
641.
3. Якщо дитина проживала з тим з батькiв, що позбавлений батькiвських прав, суд вирiшує питання про можливiсть їх подальшого проживання в одному помешканнi.


Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може стягнути аліменти для дитини на вимогу позивача або за власною ініціативою.
642.
4. Суд може виселити того з батькiв, хто позбавлений батькiвських прав, з помешкання, у якому вiн проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що вiн має iнше помешкання, у яке може поселитися, або провести примусовий подiл помешкання чи його примусовий обмiн.



643.
5. Якщо дитина передана органовi опiки та пiклування або iншим особам, вона зберiгає право на подальше проживання у помешканнi i може у будь-який час повернутися до нього.



644.
Стаття 155. Влаштування дитини, батьки якої позбавленi батькiвських прав


Стаття 165. Влаштування дитини, батьки якої позбавленi батькiвських прав
645.
1. Якщо дитина проживала з особою, позбавленою батькiвських прав, вона за рiшенням суду вiдбирається вiд неї, якщо ця особа не може бути виселена з примiщення, яке вона займає.


1. Якщо дитина проживала з тим з батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному помешканні.
2. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з помешкання, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше помешкання, у яке може поселитися, або рішення про примусовий поділ помешкання чи його примусовий обмін.
646.
2. Дитина за бажанням другого з батькiв передається йому.


3. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому.
647.
3. Якщо передача дитини другому з батькiв неможлива, переважне право перед iншими особами на передання їм дитини має, за їх заявою, дiд та баба дитини.
-163- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.3 ст.155 в кінці доповнити слова "повнолітні брати та сестри, інші родичі".

Враховано

4. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їх заявою, дід та баба дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі.
648.
4. При вирiшеннi питання про влаштування дитини береться до уваги бажання дитини.


5. При вирішенні питання про влаштування дитини береться до уваги бажання дитини.
649.
5. Якщо передання дитини дiдовi, бабi неможливе, вона передається органовi опiки та пiклування.
-164- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
В ч.5 ст.155 після слова "бабі" додати слова "повнолітньому братові та сестрі, іншому родичеві".

Враховано
редакційно
6. Якщо дитина не може бути передана дідові, бабі або іншим родичам, вона передається на опікування органові опіки та піклування.
7. Якщо дитина передана органові опіки та піклування або іншим особам, вона зберігає право на проживання у помешканні, у якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього.
650.
6. Процедура вiдiбрання i передачi дитини визначається Законом України "Про виконавче провадження", iншими нормативно-правовими актами.


8. Порядок відібрання і передачі дитини визначається законом.
651.
Стаття 156. Побачення осiб, позбавлених батькiвських прав, з дитиною


Стаття 166. Побачення з дитиною батьків, які позбавлені батьківських прав
652.
Особа, яка позбавлена батькiвських прав, має право звернутися до суду з заявою про надання їй права на побачення з дитиною.


1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з заявою про надання їм права на побачення з дитиною.
653.
Постановою суду можуть бути дозволенi заявниковi разовi побачення з дитиною, якщо такi побачення не завдадуть шкоди її розвитковi. Суд може дозволити такi побачення з умовою присутностi iнших осiб.
-165- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У абзаці 2 ст.156 після слова "разові" додати слова "або періодичні".

Враховано

Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її розвиткові, за умови присутності інших осіб.


-166- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
У абзаці 2 ст.156 слово "разові" замінити словом "періодичні".

Враховано



654.
Стаття 157. Поновлення батькiвських прав


Стаття 167. Поновлення батькiвських прав
655.
1. За позовом особи, яка позбавлена батькiвських прав, суд може винести рiшення про поновлення її батькiвських права.


1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
656.
2. Поновлення батькiвських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена i усиновлення не скасоване чи не визнане недiйсним.


2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена, і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним.
657.
3. Поновлення батькiвських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повнолiття.


3. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
658.
4. При вирiшеннi справи про поновлення батькiвських прав суд бере до уваги письмовий висновок органу опiки та пiклування, думку другого з батькiв, з ким проживає дитина.
-167- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.4 ст.157 після слова "батьків" додати слова "інших осіб".

Враховано

4. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
659.
Суд перевiряє, наскiльки змiнилася поведiнка позивача, i приймає рiшення вiдповiдно до найвищих iнтересiв дитини.


5. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
660.
5. У разi вiдмови в позовi повторне звернення iз заявою про поновлення батькiвських прав можливе лише пiсля спливу одного року з часу набрання рiшенням суду законної сили.


6. У разі відмови в позові повторне звернення із заявою про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду .
661.
Стаття 158. Вiдiбрання дiтей без позбавлення батькiвських прав


Стаття 168. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав
662.
1. Суд може винести рiшення про вiдiбрання малолiтньої дитини i передання її другому з батькiв, дiдовi, бабi, iншим родичам - за їх бажанням або органам опiки та пiклування, не позбавляючи батькiв батькiвських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я i морального виховання.


1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
663.
2. У виняткових випадках, при безпосереднiй загрозi для життя або здоров'я дитини, орган опiки та пiклування має право прийняти рiшення про негайне вiдiбрання дитини у батькiв або iнших осiб, на вихованнi у яких вона фактично перебуває. У цих випадках орган опiки та пiклування зобов'язаний у семиденний строк пiсля прийняття рiшення звернутися до суду з позовом про позбавлення батькiв чи одного з них батькiвських прав або про вiдiбрання дитини.


У цьому разі дитина передається другому з батьків, дідові, бабі, іншим родичам - за їх бажанням, або органові опіки та піклування.
664.
3. Якщо вiдпадуть причини, якi перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батькiв може постановити рiшення про повернення їм дитини.


2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини орган опіки та піклування має право прийняти рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний у семиденний строк після прийняття рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.




3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
665.
4. При задоволеннi позову про вiдiбрання дiтей без позбавлення батькiвських прав суд вирiшує питання про стягнення з батькiв коштiв на утримання дiтей.


4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів для дитини.
666.
Стаття 159. Врахування думки дитини при вирiшеннi спорiв щодо неї


Стаття 169. Врахування думки дитини при вирiшеннi спорiв щодо неї
667.
1. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути заслухана при вирiшеннi мiж батьками, iншими особами спору щодо її виховання, а також мiсця проживання, у тому числi при вирiшеннi спору про позбавлення батькiвських прав та поновлення батькiвських прав.


1. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
668.
2. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, iншими членами сiм'ї з питань, що стосуються їх особисто, питань сiм'ї.


2. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
669.
Дитина має бути вислуханою службовими, посадовими особами з питань, що стосуються її самої, її братiв та сестер.


Дитина має бути вислухана службовими, посадовими особами з питань, що стосуються її самої, її братів та сестер.
670.
3. Думка дитини щодо її виховання та мiсця проживання має бути врахована судом.



671.
Суд має право винести рiшення всупереч думцi дитини, якщо цього вимагають її найвищi iнтереси.
-168- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Абзац 2 ч.3 ст.159 виключити.

Відхилено

3. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
672.
Стаття 160. Участь органiв опiки i пiклування у розглядi спорiв щодо дiтей



673.
1. При розглядi судом спорiв, пов'язаних iз вихованням дiтей, визначенням їх мiсця проживання, участь органу опiки та пiклування є обов'язковою.



674.
2. Орган опiки та пiклування обстежує умови життя дитини, батькiв, iнших осiб, якi бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованнi, i подає суду свiй висновок щодо сутi спору.



675.
Суд може не погодитися з висновком органу опiки та пiклування, якщо, на думку суду, вiн є недостатньо обгрунтованим, суперечить найвищим iнтересам дитини.
-169- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В абзаці 2 ч.2 ст.160 слова "на думку суду" виключити.

Враховано




-170- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
В абзаці 2 ч.2 ст.160 після слова "обгрунтованим" додати слова "не співпадає з думкою дитини".

Відхилено


676.
Стаття 161. Обов'язок дiтей пiклуватися про своїх батькiв


Стаття 170. Обов'язок дитини, повнолітніх сина та дочки пiклуватися про батьків.
677.
1. Дiти зобов'язанi пiклуватися про своїх батькiв, проявляти про них турботу та надавати допомогу.


1. Дитина зобов'язана піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати допомогу.
678.
2. Дiти мають право звертатися за захистом прав та iнтересiв непрацездатних батькiв як їх законнi представники, без особливих на це повноважень.


2. Повнолітні син, дочка мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без особливих на те повноважень.
679.
3. Якщо повнолiтня дитина не пiклується про своїх непрацездатних, немiчних батькiв, з неї можуть бути присудженi кошти на покриття витрат, викликаних її наданням.
-171- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.3 ст.161 слова "її наданням" замінити словами "наданням такого піклування".

Враховано

3. Якщо повнолітні син, дочка не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, викликаних наданням такого піклування.
680.
ГЛАВА 14. ПРАВА БАТЬКIВ I ДIТЕЙ НА МАЙНО


ГЛАВА 14. ПРАВА БАТЬКIВ I ДIТЕЙ НА МАЙНО
681.
Стаття 162. Роздiльнiсть майна батькiв i дiтей


Стаття 171. Роздiльнiсть майна батькiв i дiтей
682.
1. Батьки i дiти можуть бути самостiйними власниками майна.


1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.
683.
2. При вирiшеннi спору мiж батьками та неповнолiтнiми дiтьми щодо належностi їм майна це майно вважається власнiстю батькiв, якщо не буде доведено протилежного.
-172- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Проект доповнити новою статтею 162-1 такого змісту:
"Стаття 162-1. Право власності неповнолітньої дитини на речі, призначені для її розвитку, навчання та виховання
Речі, придбані батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі індивідуального вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо) є власністю дитини."

Враховано

2. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна припускається, що воно є власністю батьків.




Стаття 172. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання




1. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.
684.
Стаття 163. Право спiльної власностi батькiв i дiтей


Стаття 173. Право спiльної сумісної власностi батькiв i дiтей
685.
Майно, нажите батьками i дiтьми за рахунок їх спiльної працi чи спiльних коштiв, є їх спiльною сумiсною власнiстю, якщо iнше визначене домовленiстю мiж ними.


1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.
686.
Стаття 164. Права батькiв та дiтей щодо користування майном


Стаття 174. Права батькiв та дiтей щодо користування майном
687.
1. Дiти мають право користуватися майном своїх батькiв.



688.
Батьки зобов'язанi передати у користування дiтям майно, яке має забезпечити їх виховання та розвиток.


1. Батьки зобов'язанi передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
689.
Право дiтей на довiчне користування житловим примiщенням, яке належить батькам, визначається законом.


2. Права батьків та дітей на користування помешканням, яке є власністю когось із них встановлюється Цивільним кодексом України.
690.
2. Батьки мають право користуватися майном своїх неповнолiтнiх дiтей.



691.
Батьки мають право користуватися майном дiтей, яким виповнилося 14 рокiв, за їх згодою.
-173- Н.д.Губський Б.В. (Реєстр.картка №443)
Стаття 164 потребує уточнення.
Враховано


692.
Право батькiв на довiчне користування житловим примiщенням, яке належить дiтям, визначається законом.



693.
Стаття 165. Управлiння майном дiтей


Стаття 175. Управління майном дитини
694.
1. Якщо у неповнолiтнього є майно, батьки управляють ним без спецiального на те повноваження, але з додержанням вiдповiдних правил про опiку та пiклування.


1. Якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном.
695.
2. Батьки за спiльною згодою разом вирiшують питання про управлiння майном дитини. Спори, якi виникають мiж батьками щодо управлiння майном малолiтнiх i неповнолiтнiх дiтей, вирiшуються органами опiки та пiклування або судом.
-174- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18)
Друге речення ч.2 ст.165 викласти в такій редакції:
"Спори, що виникають між батьками про майно малолітніх i неповнолітніх дітей, вирішуються судом за участю органів опіки та пiклування."

Відхилено
Вони можуть брати участь лише в несімейних спорах (ст.16).
2. При вчиненні правочинів щодо майна малолітньої дитини одним з батьків вважається, що він діє зі згоди другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
696.
3. При вчиненнi правочинiв щодо майна дiтей одним з батькiв вважається, що вiн дiє зi згоди другого з батькiв. Другий з батькiв має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недiйсним як укладеного одним з батькiв без його згоди, якщо цей правочин виходить за межi дрiбного побутового.


3.Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дітей, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
697.
4. Пiсля припинення управлiння батьки зобов'язанi повернути дитинi майно, яким вони управляли.


4. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.
698.
5. Неналежне виконання батьками своїх обов'язкiв щодо управлiння майном неповнолiтнього має наслiдком вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.
-175- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.5 ст.165 викласти в такій редакції:
"Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати заподіяну дитині шкоду."

Враховано

5. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй шкоду.
699.
Стаття 166. Використання доходу вiд майна, що належить дiтям


Стаття 176. Використання доходу від майна дитини
700.
1. Дохiд, одержаний вiд майна, що належить одному з неповнолiтнiх дiтей, батьки мають право використовувати на виховання та утримання iнших неповнолiтнiх дiтей.
-176- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.1 ст.166 після слова "утримання" додати слова "не лише цієї дитини, а й".

Враховано

1. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї.
701.
2. Пiсля досягнення дитиною 14-ти рокiв доходом вiд свого майна вона розпоряджається самостiйно.
-177- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.166 викласти в такій редакції:
"Якщо дитині виповнилось 14 років, доходом від свого майна вона користується та розпоряджається самостійно відповідно до Цивільного Кодексу України."
Другий абзац ч.2 виключити.

Враховано

2. Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України.
702.
Дохiд вiд майна, що належить дитинi, яка не досягла 14-ти рокiв, використовується нею.


.
703.
Стаття 167. Права власностi на алiментнi платежi для неповнолiтнiх дiтей


Стаття 177. Право власності на аліменти. одержані для дитини
704.
1. Алiментнi платежi неповнолiтнiм дiтям є власнiстю того з батькiв, на iм'я кого вони виплачуються, i мають спецiальний правовий режим.


1. Аліменти, одержані для дитини, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
705.
Дитина, якiй виповнилося 14 рокiв, бере участь у розпорядженнi алiментами, якi надiйшли для її утримання.


Неповнолітня дитина бере участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.
706.
2. У разi смертi того з батькiв, з ким проживала дитина, алiменти є власнiстю дитини. Опiкун розпоряджається алiментами дитини.
-178- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.2 ст.167 слово "є" замінити словом "стають".

Враховано

2. У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини.
707.
Пiсля досягнення 14 рокiв дитина має право на самостiйне одержання алiментiв, а також на розпорядження ними за згодою пiклувальника.
-179- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В абзаці 2 ч.2 ст.167 слова "Після досягнення" замінити словами "Якщо дитині виповнилося".


Враховано

Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для утримання малолітньої дитини.
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними.
708.
ГЛАВА 15. АЛIМЕНТНI ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКIВ ЩОДО НЕПОВНОЛIТНIХ ДIТЕЙ


ГЛАВА 15. ОБОВ'ЯЗОК БАТЬКІВ УТРИМУВАТИ ДИТИНУ
709.
Стаття 168. Пiдстави виникнення алiментних обов'язкiв батькiв щодо неповнолiтньої дитини


Стаття 178. Час, протягом якого батьки зобов'язані утримувати дитину
710.
1. Батьки зобов'язанi утримувати дитину вiд народження до досягнення нею повнолiття.


1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
711.
2. Одруження дитини до досягнення повнолiття, втрата батьком (матiр'ю) працездатностi, визнання їх недiєздатними, погiршення матерiального стану, виїзд за кордон, вiдбування покарання у видi позбавлення волi тощо не звiльняє батькiв вiд обов'язку утримувати дитину.
-180- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.2 ст.168 після слова "утримувати" додати слово "неповнолітню".

Враховано


712.
Стаття 169. Розмiр алiментiв неповнолiтнiм дiтям


Стаття 179. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину
713.
1. Розмiр витрат, якi батьки несуть добровiльно на утримання дитини, визначається ними.


1. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
714.
2. За рiшенням (постановою) суду алiменти присуджуються у такому розмiрi: однiй дитинi - чвертi, двом дiтям - третини, трьом - половини заробiтку (доходу).


2. За домовленістю між батьками дитини, той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
715.
Розмiр алiментiв на кожну дитину не може бути меншим вiд половини неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян.
-181- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
В абзаці 2 ч.2 ст.169 слово "половини" виключити.

Відхилено

3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
716.
3. Якщо алiменти, якi присудженi дитинi, надто великi, суд за заявою платника алiментiв може винести рiшення про перевiд частини алiментiв, але не бiльше половини, на спецiальний рахунок дитини у Нацiональному банку України, за умовою видачi всього вкладу (з врахуванням iнфляцiї) пiсля досягнення дитиною повнолiття.
-182- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.3 ст.169 перед словом "суд" додати слова "відповідно до частини 2 цієї статті". Слова "Національному банку" замінити "Державному ощадному банку".
Частину доповнити другим абзацем такого змісту:
"За наявності поважних причин суд за заявою одержувача аліментів може винести постанову про дострокову видачу аліментів або їх частини."

Враховано

Стаття 180. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів
1. При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги :
1) стан здоров'я та матеріальний стан дитини;
2) стан здоров'я та матеріальний стан платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, сина, дочки;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2.Розмір аліментів для однієї дитини за жодних обставин не може бути меншим від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.


-183- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18)
Виникають такі запитання: що розуміти під "надто великими" аліментами?, чи можуть бути видані аліменти і який механізм видачі при надзвичайних ситуаціях (тяжка хвороба, одруження до досягнення дитиною повноліття, здобуття освіти у навчальних закладах різних форм навчання тощо).

Враховано

Стаття 181. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини
1. Суд визначає аліменти для дитини у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, розмір якої визначається судом.
2. Якщо стягуються аліменти для двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) для їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.


-184- Національний банк України
Ч.3 ст.169 містить норму щодо відкриття спеціальних рахунків дитини у Національному банку України, яка не може бути прийнятою в такій редакції, оскільки відповідно до Закону України "Про Національний банк України", Національний банк виконує функції, визначені цим Законом і не має повноважень щодо відкриття і проведення операцій на рахунках фізичних осіб, за винятком ведення особистих рахунків працівників Національного банку.
Враховуючи викладене і те, що відповідно до ст.31 Закону України "Про банки і банківську діяльність" фізичні особи можуть відкривати рахунки у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків, пропонуємо доопрацювати дану норму проекту.

Враховано

3. Якщо після досягнення найстаршою дитиною повноліття ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів для інших дітей, аліменти стягуються за мінусом тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
717.
Стаття 170. Присудження алiментiв у твердiй грошовiй сумi


Стаття 182. Визначення розміру алiментiв у твердiй грошовiй сумi
718.
Якщо платник алiментiв має нерегулярний, мiнливий доход, частину доходу одержує в натурi, а також в iнших випадках, коли визначення алiментiв у частцi вiд заробiтку неможливе або затруднене, суд, за заявою платника або одержувача, може присудити алiменти у твердiй грошовiй сумi.
-185- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Після ч.1 ст.170 додати частину 2 такого змісту:
"За заявою платника або одержувача аліментів суд може присудити аліменти у твердій грошовій сумі і в інших випадках, а також розділити аліменти, визначені у твердій грошовій сумі, на дві частини: одна виплачується для утримання дитини, а друга накопичується в Державному ощадному банку України, відповідно до частини 3 статті 169 цього Кодексу."

Враховано

1. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
719.
Суд може присудити алiменти одночасно у частцi вiд заробiтку та у твердiй грошовiй сумi.



720.
Стаття 171. Визначення розмiру алiментiв двом або бiльше дiтям за двома або бiльше рiшеннями суду.



721.
1. Якщо вiдповiдач уже сплачує алiменти на пiдставi поданої ним заяви, домовленостi з другим з батькiв дитини або рiшення суду, то суд, який розглядає справу про присудження алiментiв iншiй дитинi, визначає розмiр алiментiв вiдповiдно до загальної кiлькостi дiтей, на яких присудженi чи присуджуються алiменти, та з врахуванням частини 2 статтi 169 цього Кодексу.



722.
2. При розглядi заяви про присудження алiментiв суд з'ясовує причини подання її до суду. Якщо буде встановлено, що платник алiментiв i другий з батькiв (позивач) спiльно проживають, спiльно утримують дитину, а звернення його до суду обумовлене прагненням зменшити алiменти дитинi, суд констатує зловживання правом i вiдмовляє у задоволеннi позову.













723.
Стаття 172. Участь батькiв у додаткових витратах на дитину


Стаття 183. Участь батьків у додаткових витратах на дитину
724.
Батьки, з яких присудженi алiменти на дитину, а також тi, до яких вимоги про сплату алiментiв не подавалися, зобов'язанi брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами: розвитком таланту дитини, її хворобою, калiцтвом тощо.


1. Той з батьків, з кого присуджені аліменти для дитини, а також той з батьків, до кого вимога про сплату аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
725.
Цi витрати можуть компенсуватися разово, перiодично або постiйно, попередньо (на майбутнє) чи пiсля їх фактичного понесення.


Ці витрати можуть компенсуватися разово, періодично або постійно, попередньо (на майбутнє) або після їх фактичного понесення.




Стаття 184. Контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів




1.За заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів.




2. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділені Державного ощадного банку України.
726.
Стаття 173. Стягнення алiментiв неповнолiтнiм дiтям за iнiцiативою платника


Стаття 185. Стягнення аліментів для дитини за ініціативою платника
727.
Один з батькiв може подати заяву за мiсцем роботи, мiсцем виплати пенсiї, стипендiї про стягнення з нього алiментiв на дитину у сумi i на строк, якi визначенi у цiй заявi.


1. Один з батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про стягнення з нього аліментів для дитини у розмірі і на строк, які визначені у цій заяві.
728.
Така заява може бути ним вiдкликана.


Така заява може бути ним відкликана.
729.
Стаття 174. Зменшення розмiру алiментiв неповнолiтнiм дiтям



730.
1. Розмiр алiментiв неповнолiтнiм дiтям, що визначений частино другою статтi 169 цього Кодексу, може бути зменшений судом за вимогою платника алiментiв:



731.
1) якщо вiн є iнвалiдом I або II групи, а отримуванi ним доходи недостатнi для забезпечення його лiкування та утримання;



732.
2) якщо дитина має самостiйний дохiд, достатнiй для забезпечення її потреб;



733.
3) якщо дитина є на утриманнi держави, територiальної громади або юридичної особи.



734.
2. Розмiр алiментiв дитинi може бути зменшений, якщо вона одержує значно бiльше вiд тiєї частини заробiтку платника, яка припадає на нього самого, його неповнолiтнiх, непрацездатних дiтей. При вирiшеннi цього питання суд бере до уваги надання утримання iншим родичам, яких платник алiментiв за законом зобов'язаний утримувати.
-186- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Друге речення ч.2 ст.174 викласти в такій редакції:
"При вирішенні спору суд бере до уваги також надання платником аліментів утримання іншим особам, яких він за законом зобов'язаний утримувати."

Враховано


735.
Стаття 175. Звiльнення батькiв вiд алiментного обов'язку


Стаття 186. Звiльнення батьків вiд обов'язку по утриманню дитини
736.
Батьки можуть бути звiльненi вiд алiментного обов'язку щодо своєї неповнолiтньої дитини, якщо дохiд дитини набагато перевищує дохiд батькiв i забезпечує повнiстю її потреби.
-187- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
На початку ст. 175 доповнити словами "За рішенням суду".
Додати частину другу такого змісту:
"Залежно від обставин справи суд може винести рішення про накопичення аліментних платежів в Державному ощадному банку України, відповідно до частини 3 статті 169 цього Кодексу."

Враховано

1. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку по утриманню дитини, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
737.
Стаття 176. Договiр мiж батьками про сплату алiментiв


Стаття 187. Договiр мiж батьками про сплату алiментiв для дитини
738.
1. Батьки мають право укласти договiр про сплату алiментiв неповнолiтнiм дiтям, у якому визначити форми надання утримання (грошову, натуральну), строки виплати тощо. Умови договору не можуть погiршувати права дитини, якi визначенi цим Кодексом.


1. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів для дитини, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.
739.
2. Договiр укладається письмово i пiдлягає нотарiальному посвiдченню.


Договір укладається письмово і посвідчується нотаріусом.
740.
3. Договiр має силу виконавчого листа.


2 У разі невиконання одним з батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
741.
Стаття 177. Замiна права на алiменти на право власностi на нерухомiсть
-188- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Назву ст.177 викласти в такій редакції:
"Припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно".

Враховано

Стаття 188. Припинення права дитини на аліменти у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно
742.
1. Той з батькiв дитини, з яким проживає дитина, i той з батькiв, який зобов'язаний сплачувати алiменти дитинi, можуть укласти договiр про замiну права на алiменти правом власностi на нерухомiсть (будинок, квартиру, земельну дiлянку тощо).
-189- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.1 ст177 викласти в такій редакції:
"1. Той з батьків дитини, з яким проживає дитина, i той з батьків, який зобов'язаний сплачувати аліменти для дитини, можуть укласти договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухомість (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Враховано

1. Той з батьків, з ким проживає дитина, і той з батьків, хто проживає окремо від неї, можуть укласти договір про припинення права дитини на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Такий договір посвідчується нотаріусом, за наявності дозволу органу опіки та піклування, і підлягає державній реєстрації.
743.
2. Якщо дитинi, на утримання якої сплачуються алiменти, виповнилося 14 рокiв, вона бере участь в укладеннi цього договору.


Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.
744.
3. Набувачем права власностi на нерухомiсть може бути сама дитина, той з батькiв, з яким проживає дитина i який з моменту укладення договору зобов'язаний самостiйно утримувати дитину, або вони обоє, з правом спiльної часткової власностi.


2. Набувачем права власності на нерухоме майно може бути сама дитина або той з батьків, з ким проживає дитина і який з моменту укладення договору зобов'язаний самостійно утримувати дитину, або вони обоє, на праві спільної часткової власності на це майно.
745.
4. Такий договiр засвiдчується нотарiусом при наявностi позитивного висновку органу опiки та пiклування та пiдлягає державнiй реєстрацiї.



746.
5. Укладення такого договору не звiльняє одного з батькiв вiд обов'язку нести додатковi витрати на дитину.
-190- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч.5 ст.177 слова "одного з батьків" замінити словами "колишнього платника аліментів".

Враховано

3. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.




Стаття 189. Час, з якого присуджуються аліменти для дитини




1. Аліменти для дитини присуджуються від дня вчинення позову до суду.




2. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази, що він вживав заходів до одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.




Стаття 190. Зміна розміру аліментів




1. Розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений судом за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я будь-кого з них.




2. Розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи.
747.
Стаття 178. Утримання дiтей, влаштованих у дитячi заклади


Стаття 191. Стягнення аліментів та інших коштів для дитини, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному закладі або закладі соціального захисту
748.
1. Витрати на утримання дiтей, влаштованих у дитячi заклади, можуть бути стягненi з їхнiх батькiв, зобов'язаних оплачувати перебування дiтей у цих закладах, у розмiрах, встановлених у статтi 169 цього Кодексу.


1. Поміщення дитини до закладу охорони здоров'я, навчального закладу або закладу соціального захисту не припиняє стягнення аліментів на ім'я того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням.
749.
2. Кошти на утримання дiтей стягуються з кожного iз батькiв, якщо вони не звiльненi за законом вiд внесення плати на утримання дiтей.


2. Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального закладу або закладу соціального захисту, аліменти для дитини можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. Одержані аліменти перераховуються на особистий рахунок дитини у відділенні державного ощадного банку України.
750.
Стягнення алiментiв, присуджених ранiше на iм'я одного з батькiв, опiкуна (пiклувальника), у цих випадках припиняється.



751.
3. Кошти, зазначенi у п.1 цiєї статтi, для дiтей, влаштованих у дитячi заклади, перераховуються на особистi рахунки цих дiтей в Нацiональному банку України, якщо зазначенi суми перевищують витрати на їх утримання.


3. На особистий рахунок дитини перераховуються також державні пенсії, інші види допомоги, а також відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.
752.
Стаття 179. Час, з якого присуджуються алiменти неповнолiтнiм дiтям



753.
1. Алiменти на користь неповнолiтнiх дiтей присуджуються вiд дня подання заяви до суду.


Стаття 192. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами
754.
2. Алiменти за минулий час можуть бути стягненi, якщо позивач подасть суду докази, що вiн вживав заходiв для одержання алiментiв з вiдповiдача, але не мiг їх одержати внаслiдок ухилення останнього вiд їх сплати. У цьому разi з урахуванням обставин справи суд може присудити алiменти, але не бiльше як за три роки.


1. Аліменти можуть бути стягнені за виконавчим листом за минулий час , але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
755.
Стаття 180. Змiна розмiру алiментiв


2. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
756.
Визначений судом розмiр алiментiв може бути зменшений або збiльшений судом за заявою платника або одержувача алiментiв у разi змiни матерiального або сiмейного становища будь-кого з них.
-191- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.180 після слів "сімейного становища" доповнити словами "погіршення або поліпшення стану здоров'я".

Враховано

3. Заборгованість за аліментами, які сплачуються добровільно, може бути вирахувана за заявою платника за місцем роботи, одержання пенсії, стипендії тощо або стягнута за рішенням суду.


-192- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
С. 180 доповнити словами "чи погіршення або покращання фізичного та психічного стану дитини, що призвело до тяжкого захворювання або одужання".

Враховано
редакційно
4. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, встановленому у статті 197 цього Кодексу - двадцяти трьох років.
757.
Стаття 181. Види заробiтку (доходу), що пiдлягають облiку при стягненнi алiментiв
-193- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В назві ст.181 слово "стягненні" замінити словами "визначенні розміру".

Враховано

5. Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 193-195 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів для інших осіб, які визначені цим Кодексом.
758.
Види заробiтку (доходу), що пiдлягають облiку при вiдрахуваннi або стягненнi алiментiв, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.
-194- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ст.181 слова "відрахуванні або стягненні" замінити словами "визначенні розміру".

Враховано


759.
Стаття 182. Стягнення алiментiв за минулий час та заборгованостi за алiментами



760.
1. Заборгованiсть за алiментами, якi сплачуються добровiльно, може бути вiдрахована за заявою боржника (за мiсцем роботи, одержання пенсiї, стипендiї тощо) або стягнута судом.



761.
2. Стягнення алiментiв за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не бiльш як за трирiчний строк, що передував пред'явленню виконавчого листа до стягнення.



762.
3. У тих випадках, коли за виконавчим листом, пред'явленим до стягнення, вiдрахування алiментiв не провадилося у зв'язку з розшуком платника алiментiв, стягнення алiментiв має провадитися за увесь минулий перiод.
-195- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.3 ст.182 викласти в такій редакції:
"3. У тих випадках, коли за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів, аліменти мають бути сплачені за весь минулий період."

Враховано


763.
4. Стягнення заборгованостi провадиться незалежно вiд досягнення дитиною повнолiття, чи - 23 рокiв (Стаття 187 цього Кодексу).



764.
Стаття 183. Визначення розмiру заборгованостi за алiментами


Стаття 193. Визначення розміру заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)
765.
Заборгованiсть за алiментами визначається, виходячи з фактичного заробiтку (доходу), одержаного платником алiментiв за час, протягом якого не провадилося стягнення.


1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося стягнення.
2. Якщо платник аліментів не працює і на час визначення заборгованості, вона обчислюється, виходячи iз середньої заробiтної плати працiвника вiдповiдної квалiфiкацiї або неквалiфiкованого працiвника для даної мiсцевостi.
766.
Якщо платник алiментiв у цей перiод не працював або якщо не будуть пред'явленi документи, якi пiдтверджували б його заробiток (дохiд), заборгованiсть визначається виходячи iз заробiтку (доходу), одержуваного на час стягнення заборгованостi. Якщо вiдповiдач i на час визначення заборгованостi не працює, обчислення заборгованостi провадиться виходячи iз середньої заробiтної плати працiвника вiдповiдної квалiфiкацiї або неквалiфiкованого працiвника для даної мiсцевостi.


3. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
767.
Розмiр заборгованостi за алiментами обчислюється державним виконавцем, а в разi спору - визначається судом.



768.
Стаття 184. Вiдповiдальнiсть за прострочення сплати алiментiв


Стаття 194. Відповідальність за прострочення сплати аліментів
769.
1. При виникненнi заборгованостi з вини особи, яка зобов'язана сплачувати алiменти за постановою або рiшенням суду, стягувач алiментiв має право на неустойку в розмiрi одного процента вiд суми несплачених алiментiв за кожен день прострочення.
-196- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ст.184 слово "стягувач" замінити словом "одержувач"; слово "неустойку" замінити словами "стягнення неустойки"; слова "одного процента" замінити "0,5 відсотка".

Враховано

1. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки у розмірі 0,5% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
770.
2. Суд може врахувати майнове становище платника алiментiв i зменшити розмiр неустойки або звiльнити платника алiментiв вiд її сплати.


2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з врахуванням майнового та сімейного стану платника аліментів.




3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.
771.
Стаття 185. Повне або часткове звiльнення вiд сплати заборгованостi за алiментами


Стаття 195. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами
772.
1. Суд може за позовом платника алiментiв звiльнити його повнiстю або частково вiд заборгованостi за алiментами, якщо несплата алiментiв виникла через хворобу або з iнших поважних причин, або якщо його матерiальне та сiмейне становище не дає в даний час можливостi сплатити заборгованiсть.
-197- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.1 ст.185 викласти в такій редакції:
"1. Суд може за позовом платника алiментiв звільнити його повністю або частково від заборгованості за аліментами, або відтермінувати її сплату, якщо несплата алiментiв виникла через важку хворобу або з інших поважних причин.
2. Якщо матеріальний та сімейний стан платника аліментів не дає в даний час можливості сплатити заборгованість, суд може відтермінувати її сплату".

Враховано

1. За позовом платника суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з важкою хворобою або іншою поважною причиною.
773.
2. Суд може звiльнити вiд сплати заборгованостi, якщо встановить, що вона утворилася внаслiдок непред'явлення виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присудженi алiменти.
-198- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.3 ст.185 в кінці доповнити словами "без поважних причин".

Враховано

2. З врахуванням матеріального та сімейного стану платника суд може відтермінувати або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.




3. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.
774.
ГЛАВА 16. АЛIМЕНТНИЙ ОБОВ'ЯЗОК БАТЬКIВ ЩОДО ПОВНОЛIТНIХ ДIТЕЙ


ГЛАВА 16. ОБОВ'ЯЗОК МАТЕРІ, БАТЬКА УТРИМУВАТИ ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКУ, СИНА
775.
Стаття 186. Обов'язок батькiв утримувати повнолiтнiх дiтей


Стаття 196. Обов'язок батьків утримувати повнолiтнiх дочку, сина
776.
Батьки, у тому числi непрацездатнi, зобов'язанi утримувати своїх повнолiтнiх непрацездатних дiтей, якi потребують матерiальної допомоги, якщо вони можуть таку матерiальну допомогу надавати.


1. Батьки зобов'язанi утримувати своїх повнолiтнiх, непрацездатних дочку, сина, якi потребують матерiальної допомоги, якщо вони можуть таку матерiальну допомогу надавати.
777.
Стаття 187. Обов'язок батькiв утримувати повнолiтнiх дiтей, якi продовжують навчання


Стаття 197. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, якi продовжують навчання
778.
Якщо повнолiтнi дiти продовжують навчання у денних навчальних закладах i у зв'язку з цим потребують матерiальної допомоги, батьки зобов'язанi їх утримувати до досягнення ними 23 рокiв, за умови, що батьки можуть таку допомогу надавати.


1. Якщо повнолiтнi дочка, син продовжують навчання i у зв'язку з цим потребують матерiальної допомоги, батьки, які є матеріально забезпеченими, зобов'язанi утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років.
779.
У разi припинення навчання право на алiменти припиняється.


2. Право на матеріальну допомогу припиняється у разi припинення навчання.
3. Аліменти сплачуються у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, строки їх виплати визначаються судом з врахуванням обставин, які мають істотне значення.
4. Право на звернення до суду з позовом про надання матеріальної допомоги має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
780.
Стаття 188. Розмiр алiментiв повнолiтнiм дiтям


Стаття 198. Розмiр алiментiв для повнолiтнiх дочки, сина
781.
1. Суд визначає розмiр алiментiв вiдповiдно до статтi 170 цього Кодексу.
-199- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.1 ст.188 слова "відповідно до статті 170 цього Кодексу" замінити фразою "у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу), з врахуванням майнового стану сторін".

Враховано

1. Суд визначає розмiр алiментiв у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з врахуванням обставин, які встановлені у статті 180 цього Кодексу.
782.
2. При визначеннi розмiру алiментiв з одного з батькiв суд бере до уваги можливостi надання матерiальної допомоги другим з батькiв, дружиною (чоловiком), повнолiтнiми дiтьми.


2. При визначеннi розмiру алiментiв з одного з батькiв суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батькiв, своїми дружиною (чоловiком) та повнолiтнiми дочкою, сином.















783.
Стаття 189. Норми цього Кодексу, якi застосовуються до алiментного обов'язку батькiв щодо повнолiтнiх дiтей


Стаття 199. Норми цього Кодексу, якi застосовуються до обов'язку батькiв по утриманню повнолiтнiх дочки, сина
784.
1. До вiдносин мiж батьками i повнолiтнiми дiтьми щодо надання їм утримання застосовуються норми статтей 176, 177, 179 цього Кодексу.


1. До вiдносин мiж батьками i повнолiтнiми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 189, 190, 192 - 195 цього Кодексу.
785.
ГЛАВА 17. АЛIМЕНТНИЙ ОБОВ'ЯЗОК ДIТЕЙ ЩОДО БАТЬКIВ


ГЛАВА 17. ОБОВ'ЯЗОК ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ БАТЬКІВ
786.
Стаття 190. Пiдстави виникнення алiментного обов'язку дiтей щодо батькiв


Стаття 200. Пiдстави виникнення обов'язку дочки, сина утримувати батьків
787.
1. Повнолiтнi дiти зобов'язанi утримувати батькiв, якi є непрацездатними i потребують матерiальної допомоги.


1. Повнолітні дочка, син зобов'язанi утримувати батьків, якi є непрацездатними i потребують матерiальної допомоги.
788.
2. У разi своєї непрацездатностi дiти зобов'язанi утримувати батькiв лише за умови, що мають змогу надавати їм матерiальну допомогу.



789.
3. Якщо батьки були позбавленi батькiвських прав i цi права не були вiдновленi, обов'язок утримувати батькiв у дитини, щодо якої вони були позбавленi батькiвських прав, не виникає.


2. Якщо мати, батько були позбавленi батькiвських прав, i цi права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавленi батькiвських прав, не виникає.
790.
Стаття 191. Обов'язок дiтей брати участь у додаткових витратах на батькiв
-200- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В назві ст.191 слова "на батьків" замінити словами "на утримання батьків".

Враховано

Стаття 201. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батькiв
791.
Дiти, крiм сплати алiментiв, зобов'язанi брати участь у додаткових витратах на утримання батькiв, викликаних важкою хворобою, iнвалiднiстю або немiчнiстю.


1. Дочка, син, крiм сплати алiментiв, зобов'язанi брати участь у додаткових витратах на батькiв, викликаних важкою хворобою, iнвалiднiстю або немiчнiстю.
792.
Стаття 192. Звiльнення дiтей вiд алiментного обов'язку щодо батькiв


Стаття 202. Звiльнення дочки, сина від обов'язку по утриманню матері, батька
793.
За рiшенням суду дiти (дехто з них) можуть бути звiльненнi вiд алiментного обов'язку щодо батькiв та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що батьки без поважних причин не виконували своїх батькiвських обов'язкiв.


1. За рiшенням суду дочка, син можуть бути звiльненнi вiд обов'язку по утриманню матері, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. У виключних випадках суд може присудити з дочки, сина алiменти на строк не більш як три роки.
794.
У виключних випадках суд може присудити алiменти на строк до трьох рокiв.
-201- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В другому реченні ст.192 після слова "присудити" додати слова "з дітей".

Враховано


795.
Стаття 193. Стягнення витрат на батькiв з неповнолiтньої дитини
-202- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В назві ст.193 слова "на батьків" замінити словами "на утримання батьків".

Враховано

Стаття 203. Стягнення витрат на утримання матері, батька з неповнолiтньої дитини
796.
У виключних випадках, якщо батьки (один з них) є тяжко хворi, калiки, а неповнолiтня дитина має достатнiй дохiд (заробiток), суд може винести рiшення про стягнення з неї одноразово або протягом певного перiоду (мiсяця, кварталу) коштiв на покриття витрат, пов'язаних з їх доглядом, лiкуванням та утриманням.


1. У виключних випадках, якщо мати, батько є тяжко хворi, калiки, а неповнолiтня дитина має достатнiй дохiд (заробiток), суд може постановити рiшення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштiв на покриття витрат, пов'язаних з їх доглядом, лiкуванням та утриманням.
797.
Стаття 194. Визначення розмiру алiментiв та додаткових витрат


Стаття 204. Визначення розмiру алiментiв та додаткових витрат
798.
1. Розмiр алiментiв батькам визначається судом вiдповiдно до статей 170 цього Кодексу.
-203- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.1 ст.194 викласти в такій редакції:
"1. Суд визначає розмір аліментів батькам у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу), з врахуванням майнового стану сторін".

Враховано

1. Суд визначає розмiр алiментiв для батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу), з врахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
799.
2. При визначеннi розмiру алiментiв та додаткових витрат суд бере до уваги можливiсть одержання матерiальної допомоги вiд iнших дiтей, до яких не подано позову, дружини (чоловiка) та своїх батькiв.


2. При визначеннi розмiру алiментiв та додаткових витрат суд бере до уваги можливiсть одержання утримання вiд iнших дiтей, до яких не вчинено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловiка та своїх батькiв.
800.
РОЗДIЛ III. ВЛАШТУВАННЯ ДIТЕЙ СИРIТ ТА ДIТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКIВСЬКОГО ПIКЛУВАННЯ


РОЗДIЛ ІV. ВЛАШТУВАННЯ ДIТЕЙ СИРIТ ТА ДIТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКIВСЬКОГО ПIКЛУВАННЯ
801.
ГЛАВА 18. УСИНОВЛЕННЯ


ГЛАВА 18. УСИНОВЛЕННЯ
802.
Стаття 195. Поняття усиновлення


Стаття 205. Поняття усиновлення
803.
Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сiм'ю особи на правах сина чи дочки, що здiйснене на пiдставi рiшення суду.
-204- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
В першому реченні ст.195 слово "особи" замінити словом" дитини".

Враховано

1. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сiм'ю дитини на правах сина чи дочки, що здiйснене на пiдставi рiшення суду.
804.
Усиновлення дитини проводиться в її найвищих iнтересах.
-205- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У другому реченні ст.195 перед словом "дитини" додати слово "неповнолітньої".

Враховано

Усиновлення дитини проводиться у її iнтересах.
805.
Стаття 196. Особи, якi можуть бути усиновленi


Стаття 206. Особа, яка може бути усиновленою
806.
1. Усиновленими можуть бути дiти, яким на момент винесення рiшення суду про усиновлення не виповнилося 18 рокiв.


1. Усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).
807.
2. У виняткових випадках суд може винести рiшення про усиновлення повнолiтньої особи, яка не має батькiв або була позбавлена їх пiклування. У цьому разi суд бере до уваги сiмейний стан усиновлювачiв, зокрема вiдсутнiсть у них своїх дiтей, iншi обставини, що заслуговують на увагу.


2. У виняткових випадках суд може винести рiшення про усиновлення повнолiтньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього пiклування.




У цьому разi суд бере до уваги сiмейний стан усиновлювача, зокрема вiдсутнiсть у нього своїх дiтей, iншi обставини, що заслуговують на увагу.
808.
Стаття 197. Усиновлення дитини, яку не взяли батьки з пологового будинку, або яка була знайдена


Стаття 207. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку або яка була знайдена
809.
1. Дитина, яку не взяли батьки з пологового будинку, може бути усиновлена пiсля досягнення двохмiсячного вiку.


1. Дитина, яку відмовилися забрати з пологового будинку батьки або інші родичі, може бути усиновлена пiсля досягнення нею двомiсячного вiку.
810.
2. Дитина, яку було пiдкинуто чи знайдено, може бути усиновлена пiсля спливу двох мiсяцiв з часу її виявлення.
-206- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
В ч.2 ст.197 слова "двох місяців" замінити словами "шести місяців".

Відхилено
Надто довго
2. Дитина, яку було пiдкинуто чи знайдено, може бути усиновлена пiсля спливу двох мiсяцiв з часу її виявлення.
811.
Стаття 198. Усиновлення братiв та сестер


Стаття 208. Усиновлення братiв та сестер
812.
1. Якщо на облiку для можливого усиновлення перебувають рiднi (повнорiднi, неповнорiднi) брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднанi при їх усиновленнi.


1. Якщо на облiку для можливого усиновлення перебувають рiднi брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднанi при їх усиновленнi.
813.
2. У виключних випадках, коли брати та сестри спiльно не проживали, зi згоди органу опiки та пiклування вони можуть бути усиновленi рiзними усиновлювачами.


2. У виключних випадках, коли брати та сестри спiльно не проживали, зi згоди органу опiки та пiклування вони можуть бути усиновленi рiзними усиновлювачами.
814.
3. Якщо усиновлення для братiв та сестер не є таємним, вони мають право знати про нове мiсце проживання свого брата чи сестри.


3. Якщо усиновлення для братiв та сестер не є таємним, вони мають право знати про нове мiсце проживання свого брата чи сестри.
815.
Стаття 199. Усиновлювачi


Стаття 209. Особи, які можуть бути усиновлювачами
816.
1. Усиновлювачами дитини можуть бути особи, яким на день винесення рiшення про усиновлення виповнився 21 рiк. У виключних випадках суд може винести рiшення про усиновлення дитини особою, якiй на день винесення рiшення про усиновлення виповнилося 18 рокiв.


1. Усиновлювачем дитини може бути особа, яка на день постановлення судом рiшення про усиновлення досягла двадцяти одного року. У виключних випадках суд може винести рiшення про усиновлення дитини особою, яка на день винесення рiшення про усиновлення досягла вісімнадцяти рокiв.
817.
2. Усиновлювач дитини не може бути старшим за 35 рокiв. У виключних випадках суд може винести рiшення про усиновлення дитини особою старшою за вiком, якщо таке усиновлення вiдповiдає iнтересам дитини.
-207- Н.д.Франчук А.Р. (Округ №10)
Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
В ч.2 ст.199 цифру "35" замінити цифрою "40".

Враховано

2. Усиновлювач дитини має бути не старшим за сорок рокiв. У виключних випадках суд може винести рiшення про усиновлення дитини особою, старшою за сорок років, якщо таке усиновлення вiдповiдає iнтересам дитини.
818.
Усиновлювачем може бути особа, яка старша за дитину, яку вона бажає усиновити, щонайменше на 15 рокiв. У разi усиновлення повнолiтньої особи рiзниця у вiцi має складати не менше 20 рокiв.


3. Усиновлювачем може бути особа, яка старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менше як на п'ятнадцять рокiв. У разi усиновлення повнолiтньої особи рiзниця у вiцi має складати не менш як двадцять рокiв.
819.
3. Усиновлювачами можуть бути подружжя.
-208- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ч.3 ст. 199 викласти в такій редакції:
"Усиновлювачами можуть бути як подружжя, так і неодружена людина."

Враховано
редакційно
4. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, які зазначені у частинах п'ятій та шостій цієї статті. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.


-209- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч. 3 ст.199 в кінці доповнити фразою:
", а також особи, які зазначені у частині 4,5 цієї статті. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі."

Враховано

5. Особи, якi не перебувають у шлюбi мiж собою, не можуть усиновити одну i ту ж дитину.
820.
4. Особи, якi не перебувають у шлюбi мiж собою, не можуть усиновити одну i ту ж дитину.
-210- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.4 ст.199 доповнити другим реченням такого змісту:
"Якщо такі особи спільно проживають, суд може винести рішення про усиновлення ними дитини."

Враховано

Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може винести рішення про усиновлення ними дитини.
821.
5. Якщо дитина має лише матiр, вона не може бути усиновлена чоловiком, з яким її матiр не перебуває у шлюбi.


6. Якщо дитина має лише матiр, вона не може бути усиновлена чоловiком, з яким її мати не перебуває у шлюбi.
822.
Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жiнкою, з якою вiн не перебуває у шлюбi.
-211- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.5 ст.199 доповнити реченням такого змісту:
"Якщо такі особи спільно проживають з матір'ю, батьком дитини, суд може винести рішення про усиновлення ними дитини."

Враховано

Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жiнкою, з якою вiн не перебуває у шлюбi.
823.
6. Якщо дитина має лише матiр або лише батька, якi у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловiк або одна жiнка.


Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може винести рішення про усиновлення ними дитини.
824.
7. Кiлькiсть дiтей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.


7. Якщо дитина має лише матiр або лише батька, якi у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути і один чоловiк, і одна жiнка.
8. Кiлькiсть дiтей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.
825.
Стаття 200. Особи, якi не можуть бути усиновлювачами


Стаття 210. Особи, якi не можуть бути усиновлювачами
826.
1. Не можуть бути усиновлювачами особи, якi:


1. Не можуть бути усиновлювачами особи, якi:
827.
1) обмеженi у дiєздатностi або визнанi недiєздатними;


1) обмеженi у дiєздатностi або визнанi недiєздатними;
828.
2) позбавленi батькiвських прав, якщо цi права не були вiдновленi;


2) позбавленi батькiвських прав, якщо цi права не були поновленi;
829.
3) усиновлення якими iнших дiтей було скасовано або визнано недiйсним з їх вини;
-212- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
П.3 ч.1 ст.200 викласти в такій редакції:
"3) були усиновителями інших дітей, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їх вини;".

Враховано

3) були усиновлювачами інших дітей, але усиновлення було скасовано або визнано недiйсним з їхньої вини;
830.
4) перебувають на облiку в психоневрологiчних диспансерах;


4) перебувають на облiку або на лікуванні у психоневрологiчному або наркологічному диспансері;
831.
5) зловживають алкогольними речовинами або наркотичними засобами;


5) зловживають алкогольними напоями або наркотичними засобами;
832.
6) не мають постiйного заробiтку (доходу);


6) не мають постiйного заробiтку (доходу);
833.
7) страждають на хвороби, перелiк яких затверджений Мiнiстерством охорони здоров'я України.


7) страждають на хвороби, перелiк яких затверджений Мiнiстерством охорони здоров'я України.
834.
2. Не можуть бути усиновлювачами iншi особи, iнтереси яких суперечать iнтересам дитини.


2. Не можуть бути усиновлювачами iншi особи, iнтереси яких суперечать iнтересам дитини.
835.
Стаття 201. Особи, якi мають переважне перед iншими право на усиновлення дитини


Стаття 211. Особи, якi мають переважне перед iншими право на усиновлення дитини
836.
За наявностi кiлькох осiб, якi виявили бажання усиновити одну i ту ж дитину, переважне право надається громадянам України:


1. За наявностi кiлькох осiб, якi виявили бажання усиновити одну i ту ж дитину, переважне право мають громадяни України:
837.
1 ) в сiм'ї яких виховується дитина;


1 ) в сiм'ї яких виховується дитина;
838.
2) якi є чоловiком (дружиною) матерi (батька) дитини, яка усиновлюється;


2) якi є чоловiком (дружиною) матерi (батька) дитини, яка усиновлюється;
839.
3) якi усиновлюють кiлькох дiтей, якi є братами, сестрами;


3) якi усиновлюють кiлькох дiтей, які є братами, сестрами;
840.
4) якi є родичами дитини;


4) якi є родичами дитини;
841.
5) якi є подружжям.


5) якi є подружжям.
842.
Стаття 202. Iноземнi громадяни, якi мають переважне право на усиновлення дiтей, що є громадянами України
-213- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.202 вилучити.
Враховано


843.
Переважне право на усиновлення дiтей, що є громадянами України, мають iноземнi громадяни, якi є:



844.
1) родичами дитини;



845.
2) громадянами держав, з якими Україна уклала договiр про надання правової допомоги.



846.
Стаття 203. Облiк дiтей, якi залишилися без батькiвського пiклування i можуть бути усиновленi


Стаття 212. Облiк дiтей, якi залишилися без батькiвського пiклування i можуть бути усиновленi
847.
1. Керiвники лiкувальних та дитячих закладiв, у яких є дiти, що можуть бути усиновленi, зобов'язанi протягом семи днiв подати iнформацiю про цих дiтей до районних, районних у м.Києвi та м.Севастополi, мiських державних адмiнiстрацiй.
-214- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч.1 ст.203 слово "міських" виключити.
Враховано

1. Керiвники закладів у яких перебувають дiти, які можуть бути усиновленi, а також посадові особи органів опіки і піклування, які мають відомості про дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов'язанi протягом семи днiв подати iнформацiю про них до відповідних відділів та управлінь районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адмiнiстрацiй, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад.
848.
2. Районнi, районнi у м.Києвi та м.Севастополi, мiськi державнi адмiнiстрацiї, якщо не виявилося осiб, якi бажали б усиновити дiтей, або родичiв, якi взяли би їх пiд опiку (пiклування), протягом одного мiсяця вiд дня надходження вiдомостей про них зобов'язанi подати вiдповiдну iнформацiю до уряду Автономної Республiки Крим, обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй.


Районнi, районні в містах Києві та Севастополі державнi адмiнiстрацiї, виконавчі комітети міських, районних у містах рад, якщо не виявилося осiб, якi бажали б усиновити дiтей, або родичiв, якi взяли би їх пiд опiку (пiклування), протягом одного мiсяця вiд дня надходження вiдомостей про них зобов'язанi подати вiдповiдну iнформацiю до Ради міністрів Автономної Республiки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
849.
3. Уряд Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї протягом одного мiсяця з дня надходження iнформацiї про дiтей, якi можуть бути усиновленi, передають її до Центру по усиновленню дiтей для централiзованого облiку.


3. Рада міністрів Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї протягом одного мiсяця від дня надходження iнформацiї про дiтей, якi можуть бути усиновленi, передають її до Центру по усиновленню дiтей для централiзованого облiку.
850.
4. За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою, третьою цiєї статтi, надання недостовiрних вiдомостей, а також за дiї, пов'язанi з приховуванням дитини вiд усиновлення, передання пiд опiку (пiклування) чи на виховання в сiм'ї громадян України, керiвники закладiв, у яких перебувають дiти, посадовi особи вiдповiдних органiв державної виконавчої влади Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва i Севастополя та органiв мiсцевого самоврядування несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до Закону.
-215- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.4 ст.203 слова " передання під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України," виключити.

Враховано

4. За невиконання вимог, встановлених частинами першою - третьою цiєї статтi, подання недостовiрних вiдомостей, а також за дiї, пов'язанi з приховуванням дитини вiд усиновлення, керiвники закладiв, у яких перебувають дiти, інші посадовi особи несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до закону.
851.
Стаття 204. Облiк осiб, якi бажають усиновити дитину


Стаття 213. Облiк осiб, якi бажають усиновити дитину
852.
Облiк осiб, якi бажають усиновити дитину, ведеться вiддiлами та управлiннями районних, районних у мiстах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, на якi покладається безпосереднє ведення справ щодо опiки та пiклування, Мiнiстерством освiти Автономної Республiки Крим, управлiннями освiти обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, а також Центром по усиновленню дiтей у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.


1. Облiк осiб, якi бажають усиновити дитину, ведеться вiддiлами та управлiннями районних, районних у мiстах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад на якi покладається безпосереднє ведення справ щодо опiки та пiклування, Мiнiстерством освiти Автономної Республiки Крим, відповідними управлiннями освiти обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, а також Центром по усиновленню дiтей у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.
853.
Облiк iноземних громадян, якi бажають усиновити дiтей, ведеться виключно Центром по усиновленню дiтей.


2. Облiк iноземців, якi бажають усиновити дiтей, ведеться виключно Центром по усиновленню дiтей.
854.
Стаття 205. Неприпустимiсть посередницької комерцiйної дiяльностi щодо усиновлення дiтей


Стаття 214. Заборона посередницької, комерцiйної дiяльностi щодо усиновлення дiтей
855.
Посередницька комерцiйна дiяльнiсть щодо усиновлення дiтей, передання їх пiд опiку (пiклування) чи на виховання в сiм'ї громадян України або громадян iнших держав забороняється.


1. Посередницька, комерцiйна дiяльнiсть щодо усиновлення дiтей, передання їх пiд опiку, пiклування чи на виховання в сiм'ї громадян України або іноземців забороняється.
856.
Стаття 206. Згода батькiв на усиновлення дитини


Стаття 215. Згода батьків на усиновлення дитини
857.
1. Усиновлення дитини здiйснюється за вiльною згодою її батькiв.


1. Усиновлення дитини здiйснюється за вiльною згодою її батьків.
858.
2. Згода батькiв на усиновлення має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем батькам дитини плати за згоду на усиновлення є недiйсною.


2. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення батькам дитини є нікчемною.
859.
3. Згода матерi та батька на усиновлення може бути дана ними лише пiсля досягнення дитиною двохмiсячного вiку.


3. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише пiсля досягнення дитиною двомiсячного вiку.
860.
4. Якщо батько чи матiр дитини є неповнолiтнiми, помимо їх згоди на усиновлення потрiбна згода iз батькiв, опiкуна чи пiклувальника.


4. Якщо мати чи батько дитини є неповнолiтнiми, помимо їхньої згоди на усиновлення потрiбна згода iхніх батькiв, опiкуна або пiклувальника.
861.
5. Згода батькiв не потрiбна, якщо судом буде встановлено, що дитина була пiдкинута (залишена), i батьки її невiдомi.


5. Письмова згода батькiв на усиновлення засвiдчується нотарiусом.
862.
6. Письмова згода батькiв на усиновлення засвiдчується нотарiусом.


6. Мати, батько мають право вiдкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рiшенням суду про усиновлення.
863.
7. Батьки мають право вiдкликати свою згоду на усиновлення до набрання законної сили рiшення суду про усиновлення.



864.
Стаття 207. Згода дитини на усиновлення


Стаття 216. Згода дитини на усиновлення
865.
1. Для усиновлення потрiбна згода дитини, що усиновлюється.


1. Для усиновлення дитини потрiбна її згода .
866.
2. Усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона внаслiдок свого малолiтства не може усвiдомити факту усиновлення.


2. Усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.
867.
3. Згода дитини на усиновлення не потрiбна, якщо вона проживає у сiм'ї усиновлювачiв i вважає їх своїми батьками.


3. Згода дитини на усиновлення не потрiбна, якщо вона проживає у сiм'ї усиновлювачiв i вважає їх своїми батьками.
868.
Стаття 208. Усиновлення без згоди батькiв


Стаття 217. Усиновлення дитини без згоди батьків
869.
1. Згода батькiв на усиновлення не потрiбна, якщо вони:


1. Згода батьків на усиновлення дитини не потрiбна, якщо батьки:
870.
1) позбавленi батькiвських прав щодо дитини, яка усиновлюється, i їх батькiвськi права не вiдновленi;


1)невідомі;
871.
2) є недiєздатними;


2)позбавленi батькiвських прав щодо дитини, яка усиновлюється;
872.
3) визнанi безвiсно вiдсутнiми.


3) визнані недiєздатними;
873.
2. Усиновлення може бути проведено без згоди батькiв, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шiсть мiсяцiв, без поважних причин не виявляють щодо неї батькiвської турботи, не виховують та не утримують її.


4) визнанi безвiсно вiдсутнiми.




2. Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шiсть мiсяцiв, без поважних причин не проявляють щодо неї батькiвської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.
874.
Стаття 209. Згода другого з подружжя на усиновлення


Стаття 218. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини
875.
1. На усиновлення дитини одним iз подружжя потрiбна письмова згода другого з подружжя.


1. На усиновлення дитини одним iз подружжя потрiбна письмова згода другого з подружжя.
876.
2. Усиновлення може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо вони припинили сiмейнi вiдносини i протягом трьох рокiв спiльно не проживають, а також якщо другий з подружжя визнаний безвiсно вiдсутнiм.


2. Усиновлення може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний недієздатним, безвісно відсутнім, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
3. Усиновлення проводиться без згоди другого з подружжя у випадку, встановленому у статті 118 цього Кодексу.
877.
Стаття 210. Згода опiкуна, пiклувальника на усиновлення


Стаття 219. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини
878.
1. Для усиновлення дiтей, якi перебувають пiд опiкою чи пiклуванням, потрiбна письмова згода опiкуна, пiклувальника.


1. На усиновлення дитини, над якою встановлена опiка або пiклування, потрiбна письмова згода опiкуна або пiклувальника незалежно від згоди батьків.
879.
2. Якщо опiкун чи пiклувальник не дали згоди на усиновлення, така згода може бути дана органом опiки та пiклування. Усиновлення може бути проведене без згоди опiкуна, пiклувальника чи органу опiки та пiклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником вiдповiдає її iнтересам.


2. Якщо опiкун або пiклувальник не дали згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опiки та пiклування.
3. Усиновлення може бути проведене без згоди опiкуна, пiклувальника або органу опiки та пiклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником вiдповiдає її iнтересам.
880.
Стаття 211. Згода лiкувальних чи дитячих закладiв на усиновлення дитини


Стаття 220. Згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини
881.
На усиновлення дитини, яка перебуває у лiкувальному чи дитячому закладi, потрiбна їх письмова згода. Усиновлення може бути проведене без їхньої згоди, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником вiдповiдає її iнтересам.


1. На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров'я або навчальному закладі потрiбна письмова згода цього закладу. Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником вiдповiдає її iнтересам.
882.
Стаття 212. Усиновлення дiтей, якi є громадянами України, iноземними громадянами



883.
1. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена iноземним громадянином, якщо вона перебуває на облiку у Центрi по усиновленню не менше одного року. Якщо усиновлювач є родичем дитини, або дитина страждає на хворобу, що внесена до спецiального перелiку, затвердженого Мiнiстерством охорони здоров'я, усиновлення може бути проведене скорiше.
-216- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.1 ст.212 слово "скоріше" замінити словами "до спливу цього строку".

Враховано


884.
2. Дитина може бути усиновлена iноземним громадянином, якщо не виявилося громадян України, якi бажали б її усиновити або взяти пiд опiку чи пiклування до себе в сiм'ю.
-217- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
Ч.2 ст.212 викласти в такій редакції:
"Дитина може бути усиновлена іноземним громадянином, якщо протягом одного року не виявилось громадян України, які бажали б її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю."

Враховано




-218- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.212 доповнити ч.3 такого змісту:
"Переважне право на усиновлення дітей, що є громадянами України, мають іноземні громадяни, які є:
1) родичами дитини;
2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.
Враховано


885.
3. На усиновлення дитини iноземним громадянином потрiбна згода Центру по усиновленню.



886.
4. Усиновлення iноземними громадянами проводиться за умови забезпечення дiтям прав в обсязi, не меншому, нiж це передбачено законами України.



887.
5. За усиновленими дiтьми зберiгається громадянство України до досягнення ними вiсiмнадцятирiчного вiку.
-219- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.5 ст.212 доповнити словами "вони мають право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних правових актів".
Враховано


888.
Стаття 213. Усиновлення дiтей, якi є iноземними громадянами, громадянами iнших держав, якi проживають в Українi



889.
Усиновлення дiтей, якi є iноземними громадянами i проживають в Українi, проводиться громадянами України або iноземними громадянами, якi проживають в Українi, на загальних пiдставах.



890.
Стаття 214. Заява про усиновлення


Стаття 221. Заява про усиновлення дитини
891.
1. Заява про усиновлення подається до суду особами, якi бажають усиновити дитину. Подання такої заяви через представника не допускається.


1. Особи, які бажають усиновити дитину, подають до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається.
892.
2. Заява про усиновлення може бути вiдкликана до набрання рiшенням суду про усиновлення законної сили.


2. Заява про усиновлення може бути вiдкликана до набрання чинності рiшенням суду про усиновлення.
893.
Стаття 215. Рiшення суду про усиновлення


Стаття 222. Рiшення суду про усиновлення
894.
1. При винесеннi рiшення про усиновлення дитини суд враховує:


1. При винесеннi рiшення про усиновлення дитини суд враховує:
895.
1) особу, стан здоров'я, економiчне становище заявника, його сiмейне життя та умови проживання, ставлення до виховання дитини;


1) особу заявника, стан його здоров'я та матеріальний стан , його сiмейне життя та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
896.
2) мотиви, на пiдставi яких заявник бажає усиновити дитину;


2) мотиви, на пiдставi яких заявник бажає усиновити дитину;
897.
3) мотиви того, чому другий з подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один з подружжя подав таку заяву;


3) мотиви того, чому другий з подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один з подружжя подав заяву про усиновлення;
898.
4) взаємовiдповiднiсть дитини та заявника, а також те, як довго вiн уже опiкується цiєю дитиною;


4) взаємовiдповiднiсть заявника та дитини, а також те, як довго вiн уже опiкується нею;
899.
5) особу та стан здоров'я дитини;


5) особу та стан здоров'я дитини;
900.
6) ставлення дитини до заявника.


6) ставлення дитини до заявника.
901.
2. При дотриманнi усiх умов, визначених цим Кодексом, здатностi заявителя забезпечити стабiльнi та гармонiйнi умови для життя дитини, суд постановляє рiшення, яким оголошує заявника усиновлювачем дитини.


2. При дотриманнi усiх умов, встановлених цим Кодексом, здатностi заявника забезпечити стабiльнi та гармонiйнi умови для життя дитини суд постановляє рiшення, яким оголошує заявника усиновлювачем дитини.
902.
3. Суд не може вiдмовити в усиновленнi особi на тiй пiдставi, що вона уже має або може народити дитину.


3. Суд не може вiдмовити в усиновленнi особi на тiй пiдставi, що вона уже має або може народити дитину.
903.
4. При винесеннi рiшення про усиновлення повнолiтньої особи суд враховує мотиви, на пiдставi яких особи бажають усиновлення, можливiсть їх спiльного проживання, особу та стан здоров'я заявника i того, кого вiн бажає усиновити, їх сiмейне становище, iншi обставини, якi заслуговують на увагу.


4. При винесеннi рiшення про усиновлення повнолiтньої особи суд враховує мотиви, на пiдставi яких особи бажають усиновлення, можливiсть їх спiльного проживання, особу та стан здоров'я заявника i того, кого вiн бажає усиновити, їх сiмейний стан, інші обставини, що мають істотне значення.
904.
Стаття 216. Момент здiйснення усиновлення


Стаття 223. Момент здiйснення усиновлення
905.
Усиновлення вважається здiйсненим в день набрання рiшення суду про усиновлення законної сили.


1. Усиновлення вважається здiйсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
906.
Стаття 217. Право на таємницю усиновлення


Стаття 224. Право на таємницю усиновлення
907.
1. Вiдповiдно до Конституцiї України особа має право на таємницю її особистого життя, зокрема право на таємницю перебування на облiку осiб, якi бажають усиновити дитину, пошукiв дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, винесення судом рiшення про усиновлення.


1. Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.
908.
2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числi i вiд неї самої, факту її усиновлення.


2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числi i вiд неї самої, факту її усиновлення.
909.
Особа, яка була усиновлена, має право пiсля досягнення повнолiття на одержання iнформацiї щодо свого усиновлення.


3. Особа, яка була усиновлена, має право пiсля досягнення нею чотирнадцяти років на одержання iнформацiї щодо свого усиновлення.
910.
Стаття 218. Право на приховання усиновлення вiд дитини, яка усиновлена


Стаття 225. Право на приховання усиновлення вiд дитини, яка усиновлена
911.
1. Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення вiд дитини, яка ним усиновлена, i вимагати нерозголошення цiєї iнформацiї вiд iнших осiб, яким стало вiдомо про неї, як до, так i пiсля досягнення дитиною повнолiття.


1. Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення вiд дитини, яка ним усиновлена, i вимагати нерозголошення цiєї iнформацiї особами, яким стало вiдомо про неї як до, так i пiсля досягнення дитиною повнолiття.
912.
2. Усиновлювач не має права повiдомити дитинi про її усиновлення, якщо це може завдати шкоди її iнтересам.
-220- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.218 викласти в такій редакції:
"2. Усиновлювач має право приховувати від дитини її усиновлення, якщо розкриття таємниці може завдати шкоди її інтересам."

Враховано

2. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її iнтересам.
913.
3. Якщо усиновлюється дитина, якiй не виповнилося десяти рокiв, службовi (посадовi) особи при виявленнi її згоди на усиновлення зобов'язанi вживати заходiв для забезпечення таємницi усиновлення вiд самої дитини.


3. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи рокiв, службовi (посадовi) особи при виявленнi її згоди на усиновлення зобов'язанi вживати заходiв для забезпечення таємницi усиновлення вiд самої дитини.
914.
Стаття 219. Обмеження права на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України, iноземними громадянами



915.
1. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, i який в Українi постiйно не проживає, не є таємним.



916.
2. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна має договiр про



917.
надання правової допомоги, не є таємним, якщо у державi, в якiй усиновлювач постiйно проживає i в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним.



918.
Стаття 220. Забезпечення таємницi усиновлення


Стаття 226. Забезпечення таємницi усиновлення
919.
1. Особи, яким у зв'язку з виконанням службових (посадових) обов'язкiв доступна iнформацiя щодо усиновлення (перебування осiб, якi бажають усиновити дитину, на облiку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здiйснення контролю за життям усиновленої дитини тощо), зобов'язанi не розголошувати її.
-221- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.1 ст.220 доповнити фразою "навіть тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним".

Враховано

1. Особи, яким у зв'язку з виконанням службових (посадових) обов'язкiв доступна iнформацiя щодо усиновлення (перебування осiб, якi бажають усиновити дитину, на облiку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здiйснення контролю за життям усиновленої дитини тощо), зобов'язанi не розголошувати її, навіть тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.
920.
2. Вiдомостi про усиновлення видаються судом лише зi згоди усиновлювача, крiм випадкiв, коли такi вiдомостi потрiбнi правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивiльною чи кримiнальною справою, яка є у їх провадженнi.


2. Вiдомостi про усиновлення видаються судом лише зi згоди усиновлювача, крiм випадкiв, коли такi вiдомостi потрiбнi правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивiльною чи кримiнальною справою, яка є у їх провадженнi.
921.
3. Таємниця усиновлення забезпечується можливостями, якi визначенi у статтях 221-223 цього Кодексу.


3. Таємниця усиновлення забезпечується також можливостями, якi встановленi у статтях 227 - 231 цього Кодексу.
922.
4. За розголошення таємницi усиновлення настає вiдповiдальнiсть, передбачена законом.


4. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.
923.
Стаття 221. Право усиновлювача бути записаним батьком (матiр'ю) дитини


Стаття 227. Право усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини
924.
1. За заявою усиновлювача вiн за рiшенням суду записується у Книзi реєстрацiї народжень батьком (матiр'ю) дитини.


1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини.
925.
2. Якщо усиновлюється дитина, якiй виповнилося десять рокiв, то для запису усиновлювача батьком (матiр'ю) потрiбна згода дитини, крiм випадку, передбаченого у п.3 статтi 207 цього Кодексу.


2. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи рокiв, то для запису усиновлювача матір'ю, батьком потрiбна згода дитини, крiм випадку, встановленого частиною третьою статтi 216 цього Кодексу.




3.Суд задовольняє заяву усиновлювача у рішенні суду про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.
926.
Стаття 222. Право усиновлювача на змiну мiсця народження та дати народження дитини


Стаття 228. Право усиновлювача на змiну мiсця народження та дати народження дитини
927.
1. За заявою усиновлювача суд змiнює мiсце народження дитини.


1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання про зміну місця народження та дату народження дитини.
928.
2. За заявою усиновлювача суд змiнює дату народження дитини, але не бiльше як на шiсть мiсяцiв.
-222- Н.д.Франчук А.Р. (Округ №10)
Ч.2 ст.222 викласти в такій редакції:
"2. За заявою усиновлювача суд змінює дату народження дитини віком до 5-ти років, але не більше як на один місяць."

Відхилено

2. Дата народження дитини може бути змінена не більше як на шість місяців.


-223- Н.д.Сергієнко О.І. (Округ №101)
В ч.2 ст.222 слово "шість" замінити словом "один".

Відхилено
В ч.2 відтворена норма чинного Кодексу, яка успішно працює у разі імітації вагітності.
3. Суд задовольняє заяву усиновлювача про зміну місця проживання та дати народження дитини у рішенні про усиновлення, якщо це не суперечить інтересам дитини.
929.
Стаття 223. Змiна прiзвища, iменi та по батьковi особи, яка усиновлена


Стаття 229. Змiна прiзвища, iменi та по батьковi особи, яка усиновлена
930.
1. Якщо усиновлювачами є одночасно жiнка i чоловiк i якщо вони записуються батьками дитини, вiдповiдно змiнюється прiзвище та по батьковi дитини.


1. Якщо усиновлювачами є одночасно жiнка та чоловiк, i якщо вони записуються батьками дитини, вiдповiдно змiнюється прiзвище та по батьковi дитини.
931.
2. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, вiдповiдно змiнюється її по батьковi.


2. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, вiдповiдно змiнюється її по батьковi.
932.
3. За заявою усиновлювачiв може бути змiнено особисте iм'я дитини. Для такої змiни потрiбна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сiм'ї усиновлювачiв i звикла до нового iменi.


3. За заявою усиновлювачiв може бути змiнено особисте iм'я дитини. Для такої змiни потрiбна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сiм'ї усиновлювачiв i звикла до нового iменi.
933.
4. Якщо усиновлюється повнолiтня особа її прiзвище, iм'я та по батьковi може бути змiнене у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.


4. Якщо усиновлюється повнолiтня особа, її прiзвище, iм'я та по батьковi може бути змiнене у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.




5. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.
934.
Стаття 224. Правовi наслiдки усиновлення


Стаття 230. Правовi наслiдки усиновлення
935.
1. З моменту усиновлення припиняються особистi та майновi права i обов'язки мiж рiдними батьками та особою, що усиновлена, а також мiж нею та її iншими родичами за походженням.


1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особистi та майновi права i обов'язки мiж батьками та особою, яка усиновлена, а також мiж нею та iншими її родичами за походженням.
936.
При усиновленнi дитини однiєю особою цi права та обов'язки можуть бути збереженi за бажанням матерi, якщо усиновлювачем є чоловiк, або батька, якщо усиновлювачем є жiнка.


При усиновленнi дитини однiєю особою цi права та обов'язки можуть бути збереженi за бажанням матерi, якщо усиновлювачем є чоловiк, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жiнка.
937.
2. Якщо один з батькiв дитини одружився пiсля смертi матерi (батька) дитини або визнання її недiєздатною, i його дружина (чоловiк) усиновляють дитину, дiд (баба) з боку того з батькiв, що помер чи є недiєздатним, рiднi брати та сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження мiж ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку.


2. Якщо один з батькiв дитини вступив у повторний шлюб після смерті матері, батька дитини або визнання її, його недієздатним, і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер, або визнаний недієздатним, рiднi брати та сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження мiж ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку. Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняє її, якщо це відповідає iнтересам дитини.
938.
Суд задовiльняє таку заяву, якщо це не суперечить iнтересам дитини.
-224- Н.д.Кондратевський С.М. (Округ №224)
Слово "не суперечить" замінити словом "відповідає".

Враховано


939.
3. З моменту усиновлення виникають взаємнi особистi та майновi права та обов'язки мiж особою, що усиновлена (а в майбутньому - мiж її дiтьми, внуками) та усиновлювачем i його родичами за походженням.


3. З моменту усиновлення виникають взаємнi особистi та майновi права та обов'язки мiж особою, яка усиновлена (а в майбутньому - мiж її дiтьми, внуками) та усиновлювачем i його родичами за походженням.
940.
4. Усиновлення надає усиновлювачевi права i накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку вiн усиновив, у такому ж обсязi, який мають батько та матiр щодо дитини, народженої ними.
-225- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.4 ст.224 слова "народженої ними" виключити.

Враховано

4. Усиновлення надає усиновлювачевi права i накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку вiн усиновив, у такому ж обсязi, який мають батьки щодо дитини.
941.
Усиновлення надає особi, яку усиновлено, права i накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязi, який має дитина щодо своїх батька та матерi.


Усиновлення надає особi, яку усиновлено, права i накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязi, який має дитина щодо своїх батьків.
942.
Стаття 225. Внесення змiн до актового запису про народження особи, яка усиновлена


Стаття 231. Внесення змiн до актового запису про народження дитини, яка усиновлена
943.
На пiдставi рiшення суду про усиновлення в актовий запис про народження особи державний орган реєстрацiї актiв цивiльного стану вносить вiдповiднi змiни i видає нове свiдоцтво про народження з врахуванням цих змiн. Свiдоцтво про народження, що було видане ранiше, анулюється.


1.На пiдставi рiшення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини державний орган реєстрацiї актiв цивiльного стану вносить вiдповiднi змiни i видає нове Свiдоцтво про народження з врахуванням цих змiн. Свiдоцтво про народження, що було видане ранiше, анулюється.
944.
Стаття 226. Збереження права дитини, яка усиновлена, на пенсiю (допомогу) у зв'язку з втратою годувальника


Стаття 232. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення
945.
Дитина, яка усиновлена, зберiгає право на пенсiю (допомогу) у зв'язку з втратою годувальника, яке вона мала до усиновлення.


1. Дитина, яка усиновлена, зберiгає права на пенсiю, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.
946.
Стаття 227. Контроль за дотриманням прав дитини, що усиновлена


Стаття 233. Контроль за дотриманням прав дитини, яка усиновлена
947.
1. Органи служби сiм'ї та молодi, органи опiки та пiклування контролюють дотримання прав дiтей, якi усиновленi i проживають в Українi.


1. Органи опiки та пiклування контролюють дотримання прав дiтей, якi усиновленi i проживають в Українi.
948.
2. Мiнiстерство закордонних справ України (посольства, консульства) облiковує дiтей, громадян України, якi виїхали з усиновлювачами, iноземними громадянами за кордон, i здiйснює контроль за дотриманням їх прав, якi передбаченi Конвенцiєю про права дитини.


2. Контроль за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повнолiття.
949.
3. Контроль за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, проводиться до досягнення нею повнолiття.



950.
Стаття 228. Недiйснiсть усиновлення


Стаття 234. Недiйснiсть усиновлення
951.
1. Усиновлення визнається судом недiйсним, якщо воно було проведене без згоди дитини та батькiв, якщо така згода була необхiдною.


1. Усиновлення визнається недiйсним за рішенням суду, якщо воно було проведене без згоди дитини, та батьків, якщо така згода була необхiдною.
952.
2. Усиновлення визнається судом недiйсним, якщо усиновлювач не мав намiру створити для себе права та обов'язки, якi виникають з усиновлення (фiктивне усиновлення).


2. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, якi виникають з усиновлення (фiктивне усиновлення).
953.
3. Усиновлення може бути визнане судом недiйсним при вiдсутностi згоди на усиновлення осiб, зазначених у статтях 209-211 цього Кодексу.


3.Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів.
954.
4. Усиновлення чоловiком (дружиною) дитини своєї дружини (чоловiка) може бути визнане судом недiйсним, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення вона (вiн) не мала намiру продовжувати з ним (нею) шлюбнi вiдносини.


4. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду при вiдсутностi згоди на усиновлення осiб, зазначених у статтях 218 - 220 цього Кодексу.
5. Якщо чоловiком (дружиною) усиновлена дитина своєї дружини (чоловiка), усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення вона (вiн) не мала намiру продовжувати з ним (нею) шлюбнi вiдносини.
955.
Стаття 229. Правовi наслiдки визнання усиновлення недiйсним


Стаття 235. Правовi наслiдки визнання усиновлення недiйсним
956.
1. У разi визнання рiшенням суду усиновлення недiйсним усиновлення анулюється з моменту його здiйснення.


1. Усиновлення, визнане недiйсним, анулюється з моменту його здiйснення.
957.
2. У разi визнання усиновлення недiйсним припиняються права та обов'язки, якi виникли ранiше i передбаченi законом для усиновлювача, його родичiв та усиновленої дитини.


2. У разi визнання усиновлення недiйсним припиняються права та обов'язки, якi виникли ранiше i передбаченi законом для усиновлювача, його родичiв та усиновленої дитини.
958.
3. У разi визнання усиновлення недiйсним вiдновлюються права та обов'язки мiж дитиною, її батьками та iншими родичами за походженням.


3. У разi визнання усиновлення недiйсним вiдновлюються права та обов'язки мiж дитиною, її батьками та iншими родичами за походженням.
959.
4. За бажанням батькiв або iнших родичiв дитина, якiй не виповнилося чотирнадцять рокiв, передається їм. А якщо це неможливо, дитина передається органовi опiки та пiклування.


4. За бажанням батькiв або iнших родичiв дитина, яка не досягла чотирнадцяти років, передається їм. А якщо це неможливо, дитина передається на опікування органовi опiки та пiклування.
960.
Якщо дитинi виповнилося чотирнадцять рокiв, своє мiсце проживання пiсля визнання усиновлення недiйсним вона обирає сама.



961.
5. У разi визнання усиновлення недiйсним вiдновлюється прiзвище, iм'я та по батьковi дитини, якi вона мала до усиновлення.


5. У разi визнання усиновлення недiйсним вiдновлюється прiзвище, iм'я та по батьковi дитини, якi вона мала до усиновлення.
962.
За бажанням дитини, якiй виповнилося сiм рокiв, вона може надалi iменуватися прiзвищем, iм'ям та по батьковi, якi вона одержала у зв'язку з усиновленням.


За бажанням дитини вона може надалi iменуватися прiзвищем, iм'ям та по батьковi, якi вона одержала у зв'язку з усиновленням.
963.
6. Суд може присудити алiменти дитинi з особи, яка була її усиновлювачем, на строк не бiльше двох рокiв, якщо буде встановлено, що батьки не мають змоги її утримувати.


6. Суд може постановити рішення про стягнення аліментів для дитини з особи, яка була її усиновлювачем, на строк не бiльш як два роки, якщо буде встановлено, що батьки не мають змоги її утримувати.
964.
Стаття 230. Скасування усиновлення


Стаття 236. Скасування усиновлення
965.
1. Усиновлення може бути скасоване, якщо воно суперечить iнтересам дитини, не забезпечує їй сiмейного виховання.
-226- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.130 викласти в такій редакції:
" Стаття 230. Скасування усиновлення
1. Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:
1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;
2) якщо дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;
3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Враховано

1. Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
966.
2. Усиновлення може бути скасоване, якщо дитина страждає недоумством, на психiчну чи iншу тяжку невилiковну хворобу, про що усиновлювач не знав i не мiг знати на час усиновлення.
2. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.
Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або членів їх сім'ї, а також у випадках, передбачених ч. 2, 3 статті 24 цього Кодексу.

2. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.
Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або членів їхньої сім'ї.
967.
3. Усиновлення може бути скасоване, якщо мiж усиновлювачем i дитиною склалися, незалежно вiд волi усиновлювача, вiдносини, якi роблять неможливим їхнє спiльне проживання i виконання усиновлювачем своїх батькiвських обов'язкiв.
3. Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано за рішенням суду за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.


3. Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано за рішенням суду за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.
968.
4. Скасування усиновлення не допускається пiсля досягнення дитиною повнолiття, крiм тих випадкiв, якщо протиправна поведiнка усиновленого, усиновлювача загрожують життю або здоров'ю усиновлювача, усиновленого, другого з подружжя або їхнiх дiтей.
4. Усиновлення скасовується з дня вступу рішення суду в законну силу."


4. Усиновлення скасовується з дня набрання чинності рішенням суду.
969.
5. Усиновлення повнолiтньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача i усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сiмейнi вiдносини мiж ними не склалися.



970.
Стаття 231. Правовi наслiдки скасування усиновлення


Стаття 237. Правовi наслiдки скасування усиновлення
971.
1. У разi скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням мiж дитиною та усиновлювачем i його родичами.


1. У разi скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням мiж дитиною та усиновлювачем i його родичами.
972.
2. У разi скасування усиновлення вiдновлюються права та обов'язки мiж дитиною та її родичами за походженням.


2. У разi скасування усиновлення вiдновлюються права та обов'язки мiж дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.
973.
За бажанням батькiв або iнших родичiв дитина передається їм. А якщо це неможливо, малолiтня дитина передається органовi опiки та пiклування.


3.За бажанням батькiв або iнших родичiв дитина передається їм. А якщо це неможливо, дитина передається на опікування органовi опiки та пiклування.
974.
Якщо дитинi, щодо якої скасоване усиновлення, виповнилося чотирнадцять рокiв, своє мiсце проживання вона обирає сама.


4. У разi скасування усиновлення з підстави, встановленої у пункті 1 частини першої статті 236 цього Кодексу, якщо дитина не передається батькам, за нею зберiгається право на проживання у помешканні, в якому вона проживала пiсля усиновлення.
975.
3. У разi скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, за нею зберiгається право на проживання у житловому примiщеннi, в якому вона проживала пiсля усиновлення.


5. У разi скасування усиновлення дитина має право на збереження прiзвища, iменi та по батьковi, яке вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прiзвище, iм'я, по батьковi, якi вона мала до усиновлення.
976.
4. У разi скасування усиновлення дитина має право на збереження прiзвища, iменi та по батьковi, яке вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прiзвище, iм'я, по батьковi, якi вона мала до усиновлення.


6. У разi скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів для дитини з колишнього усиновлювача, якщо останнiй є матеріально забезпеченим.
977.
5. У разi скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, суд може присудити їй алiменти з колишнього усиновлювача, якщо останнiй спроможний їх платити.



978.
6. Усиновлення скасовується з дня набрання рiшенням суду про це законної сили.



979.
Стаття 232. Особи, якi мають право подати позовну заяву про скасування усиновлення або визнання усиновлення недiйсним


Стаття 238. Особи, якi мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним.
980.
Позовну заяву про скасування усиновлення чи визнання його недiйсним можуть подати батьки, усиновлювачi, опiкун, пiклувальник, орган опiки та пiклування, дитяча установа, у якiй виховувалася дитина, а також сама дитина, що була усиновлена, якщо їй виповнилося чотирнадцять рокiв.


1. Право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недiйсним мають батьки, усиновлювач, опiкун, пiклувальник, орган опiки та пiклування, а також усиновлена дитина, якщо вона досягла чотирнадцяти рокiв.
981.
Стаття 233. Порядок поновлення актового запису про народження в разi визнання усиновлення недiйсним чи скасування усиновлення


Стаття 239. Порядок поновлення актового запису про народження у разi визнання усиновлення недiйсним або скасування усиновлення
982.
Пiсля прийняття рiшення про визнання усиновлення недiйсним чи скасування усиновлення суд у мiсячний строк зобов'язаний надiслати копiю рiшення суду, яке набуло чинностi, до державних органiв реєстрацiї актiв цивiльного стану за мiсцем реєстрацiї народження дитини.


1. Пiсля набрання чинності рішення суду про визнання усиновлення недiйсним або скасування усиновлення суд у мiсячний строк зобов'язаний надiслати копiю рiшення до державних органiв реєстрацiї актiв цивiльного стану за мiсцем реєстрацiї народження дитини.
983.
Державнi органи реєстрацiї актiв цивiльного стану на пiдставi рiшення суду про скасування усиновлення чи визнання його недiйсним зобов'язанi внести вiдповiднi змiни до актового запису про народження дитини.


2. Державний орган реєстрацiї актiв цивiльного стану на пiдставi рiшення суду про скасування усиновлення або визнання його недiйсним вносить вiдповiднi змiни до актового запису про народження дитини.
984.
Стаття 234. Позбавлення усиновлювача батькiвських прав


Стаття 240. Позбавлення усиновлювача батькiвських прав
985.
1. Якщо усиновлювач був записаний батьком усиновленої ним дитини, вiн може бути позбавлений батькiвських прав при наявностi пiдстав, передбачених у ст.151 цього Кодексу.


1. Якщо усиновлювач був записаний матір'ю, батьком усиновленої ним дитини, вiн може бути позбавлений батькiвських прав за наявностi пiдстав, встановлених у статті 161 цього Кодексу.
986.
2. Позбавлення усиновлювача батькiвських прав не припиняє права дитини на алiменти. У разi смертi усиновлювача, позбавленого батькiвських прав, дитина одержує право на спадкування на загальних пiдставах.
-227- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Перше речення ч.2 ст.234 викласти в такій редакції:
"2. У разі позбавлення усиновлювача батьківських прав наступають наслідки, передбачені статтею 154 цього Кодексу."
Додати до статті частину 3 такого змісту:
"3. Батьківські права усиновлювача можуть бути поновлені відповідно до статті 157 цього Кодексу."

Враховано

2. У разі позбавлення усиновлювача батькiвських прав наступають наслідки, встановлені статтею 164 цього Кодексу. У разi смертi усиновлювача, позбавленого батькiвських прав, дитина одержує право на спадкування на загальних пiдставах.
3. Батьківські права усиновлювача можуть бути поновлені відповідно до статті 167 цього Кодексу.
987.
ГЛАВА 19. ОПIКА ТА ПIКЛУВАННЯ НАД ДIТЬМИ


ГЛАВА 19. ОПIКА ТА ПIКЛУВАННЯ НАД ДIТЬМИ
988.
Стаття 235. Дiти, над якими встановлюється опiка та пiклування


Стаття 241. Дiти, над якими встановлюється опiка та пiклування
989.
1. Опiка та пiклування встановлюється над дiтьми-сиротами, над дiтьми, якi з iнших причин залишилися без батькiвського пiклування.


1. Опiка та пiклування встановлюється над дiтьми , якi залишилися без батькiвського пiклування.
990.
2. Опiка встановлюється над дiтьми, яким не виповнилося 14 рокiв, а пiклування - над дiтьми у вiцi вiд 14 до 18 рокiв.


2. Опiка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а пiклування - над дитиною у вiцi вiд чотирнадцяти до вісімнадцяти рокiв.




3. Опіка та піклування над дитиною встановлюється органом опіка та піклування, а також судом у випадку, встановленому у статті ___ Цивільного кодексу України.
991.
Стаття 236. Особи, якi можуть бути опiкунами, пiклувальниками дiтей


Стаття 242. Особа, яка може бути опiкуном, пiклувальником дитини
992.
1. Опiкунами, пiклувальниками дiтей можуть бути повнолiтнi, дiєздатнi особи.


1. Опiкуном, пiклувальником дитини може бути за її згодою повнолiтня, дiєздатна особа.
993.
2. При призначеннi дитинi опiкуна або пiклувальника враховуються особистi якостi особи, її здатнiсть до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.


2. При призначеннi дитинi опiкуна або пiклувальника органом опіки та піклування враховуються особистi якостi особи, її здатнiсть до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
994.
3. Не можуть бути опiкунами, пiклувальниками особи, якi зловживають алкогольними речовинами, наркотичними засобами, особи, позбавленi батькiвських прав, а також тi, чиї iнтереси суперечать iнтересам дитини.


3. Не може бути опiкуном, пiклувальником дитини особа, яка зловживає алкогольними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батькiвських прав, а також той, чиї iнтереси суперечать iнтересам дитини.
995.
Стаття 237. Опiка та пiклування над дiтьми, якi проживають у навчально-виховних, лiкувальних та iнших закладах


Стаття 243. Опiка та пiклування над дитиною, яка проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я
996.
Якщо дiти постiйно проживають у навчально-виховних, лiкувальних закладах та закладах соцiального захисту, функцiї опiкуна та пiклувальника виконують адмiнiстрацiї цих закладiв.


1. Якщо дитина постiйно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.
997.
Стаття 238. Контроль органу опiки та пiклування за дотриманням прав дiтей, над якими встановлена опiка або пiклування


Стаття 244. Контроль органу опiки та пiклування за дотриманням прав дитини, над якою встановлена опіка або піклування.
998.
Органи опiки та пiклування контролюють умови утримання, виховання, освiти дiтей, над якими встановлена опiка або пiклування.


1. Органи опiки та пiклування контролюють умови утримання, виховання, навчання дитини над якою встановлена опiка або пiклування.
999.
Стаття 239. Права дiтей, над якими встановлена опiка або пiклування


Стаття 245. Права дитини, над якою встановлена опіка або піклування
1000.
Дiти, над якими встановлена опiка або пiклування, мають право на:


1. Дитина, над якою встановлена опiка або пiклування, має право на:
1001.
- виховання в сiм'ї опiкуна або пiклувальника на пiклування з їх боку, спiльне з ними проживання;


1) виховання в сiм'ї опiкуна або пiклувальника, на пiклування з його боку, спiльне з ним проживання;
1002.
- забезпечення їм умов утримання, освiти, виховання, всебiчного розвитку i поваги їх людської гiдностi;


2) забезпечення їй умов для всебiчного розвитку, освiти, виховання i на повагу до її людської гiдностi;
1003.
- на алiменти, пенсiї, допомоги та iншi соцiальнi виплати, якi вони одержували;



1004.
- збереження права власностi на жиле примiщення або права користуванням жилим примiщенням, а при вiдсутностi такого мають право на їх отримання вiдповiдно до закону.


3) збереження права користування помешканням, у якому вона проживала до призначення опіки або піклування, а при вiдсутностi такого - право на його отримання вiдповiдно до закону;
1005.
- захист вiд зловживання з боку опiкуна чи пiклувальника.


4) захист вiд зловживань з боку опiкуна або пiклувальника.
2. Призначення опіки та піклування не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.
1006.
Стаття 240. Права дiтей, якi залишилися без пiклування батькiв i проживають у навчально-виховних, лiкувальних установах та закладах соцiального захисту


Стаття 246. Права дитини, яка залишилася без піклування батьків і проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я
1007.
1. Дiти, якi залишилися без батькiв i проживають у виховних та лiкувальних закладах, установах соцiального захисту, мають право на:


1. Дитина, яка залишилася без піклування батькiв i проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, має право на:
1008.
- утримання, виховання, освiту, всебiчний розвиток, повагу їх людської гiдностi;


1) всебiчний розвиток, виховання, освiту, повагу їх людської гiдностi;
1009.
- алiменти, пенсiї, допомоги та iншi соцiальнi виплати, якi вони одержували;



1010.
- збереження права власностi на житло, права користування жилим примiщенням, а при вiдсутностi жилого примiщення мають право на його отримання вiдповiдно до закону;


2) збереження права користування помешканням, у якому вона раніше проживала, а при вiдсутностi такого - право на його отримання вiдповiдно до закону;
1011.
- пiльги при працевлаштуваннi пiсля закiнчення строку перебування у зазначенних закладах, передбаченi законом.


3) пiльги, встановлені законом при працевлаштуваннi пiсля закiнчення строку перебування у зазначеному закладі.
2. Поміщення дитини до закладу, зазначеного у частині першій цієї статті, не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.
1012.
Стаття 241. Права та обов'язки опiкуна (пiклувальника) дитини


Стаття 247. Права та обов'язки опiкуна, пiклувальника щодо дитини
1013.
1. Опiкун (пiклувальник) дитини зобов'язаний виховувати дитину, пiклуватися про його здоров'я, фiзичний, психiчний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною основної загальної освiти.


1. Опiкун (пiклувальник) зобов'язаний виховувати дитину, пiклуватися про її здоров'я, фiзичний, психiчний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
1014.
Опiкун, пiклувальник має право самостiйно визначати способи виховання дитини з врахуванням думок дитини та рекомендацiї органа опiки та пiклування.


Опiкун, пiклувальник має право самостiйно визначати способи виховання дитини з врахуванням думки дитини та рекомендацій органу опiки та пiклування.
1015.
2. Опiкун, пiклувальник має право вимагати повернення дитини вiд будьякої особи, яка затримує дитину без законних пiдстав.


2. Опiкун, пiклувальник має право вимагати повернення дитини вiд будь-якої особи, яка затримує дитину без законних пiдстав.
1016.
3. Опiкун, пiклувальник не має права перешкоджати спiлкуванню дитини з його батьками та iншими родичами, за винятком випадкiв, коли таке спiлкування не вiдповiдає iнтересам дитини.


3. Опiкун, пiклувальник не має права перешкоджати спiлкуванню дитини з її батьками та iншими родичами, за винятком випадкiв, коли таке спiлкування суперечить iнтересам дитини.
1017.
4. Цивiльнi права та обов'язки опiкуна визначаються Цивiльним кодексом України.


4. Цивiльнi права та обов'язки опiкуна, піклувальника встановлюються Цивiльним кодексом України.
1018.
5. Обов'язки з опiки та пiклування щодо дитини виконуються опiкуном та пiклувальником безоплатно.


5. Обов'язки з опiки та пiклування щодо дитини виконуються опiкуном та пiклувальником безоплатно.
1019.
На утримання дитини опiкуну (пiклувальнику) щомiсячно виплачуються грошовi кошти в порядку i розмiрах, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України.







Стаття 248. Припинення опіки та піклування над дитиною
1. Опіка та піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України.
Стаття 249. Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов'язків
1. Особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися відносини, які перешкоджають здійсненню опіки або піклування.
1020.
ГЛАВА 20. ПАТРОНАТ НАД ДIТЬМИ


ГЛАВА 20. ПАТРОНАТ НАД ДIТЬМИ
1021.
Стаття 242. Договiр про патронат


Стаття 250. Договiр про патронат
1022.
За договором про патронат орган опiки та пiклування передає дитину, яка є сиротою або позбавлена батькiвського пiклування, на виховання у сiм'ю iншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повнолiття, за плату.


1. За договором про патронат орган опiки та пiклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батькiвського пiклування, на виховання у сiм'ю iншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повнолiття, за плату.
1023.
Стаття 243. Згода дитини на проживання у сiм'ї патронатного вихователя


Стаття 251. Згода дитини на проживання у сiм'ї патронатного вихователя
1024.
На передачу дитини, якiй виповнилося сiм рокiв, у сiм'ю патронатного вихователя потрiбна її згода.


1. На передачу дитини у сiм'ю патронатного вихователя потрiбна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити .
1025.
Стаття 244. Плата за виховання дитини


Стаття 252. Плата за виховання дитини
1026.
За виховання дитини встановлюється плата, розмiр якої визначається погодженням сторiн.


1. За виховання дитини встановлюється плата, розмiр якої визначається за погодженням сторiн.
1027.
Стаття 245. Обов'язки патронатного вихователя


Стаття 253. Обов'язки патронатного вихователя
1028.
Патронатний вихователь зобов'язаний:


1. Патронатний вихователь зобов'язаний:
1029.
1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;


1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;
1030.
2) створити дитинi умови для навчання, фiзичного та духовного розвитку;


2) створити дитинi умови для навчання, фiзичного та духовного розвитку;
1031.
3) захищати дитину, її права та iнтереси, як опiкун та пiклувальник.


3) захищати дитину, її права та iнтереси як опiкун або пiклувальник, без особливих на те повноважень.
1032.
Стаття 246. Припинення договору про патронат


Стаття 254. Припинення договору про патронат
1033.
1. Договiр про патронат припиняється у разi вiдмови вiд нього вихователя або дитини, якiй виповнилося чотирнадцять рокiв.


1. Договiр про патронат припиняється у разi вiдмови вiд нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
1034.
До призначення дитинi нового вихователя, вихователь, який вiдмовився вiд договору, зобов'язаний пiклуватися про дитину.


До призначення дитинi нового вихователя або передачі дитини іншій особі, навчальному закладу, закладу охорони здоров'я чи соціального захисту вихователь, який вiдмовився вiд договору, зобов'язаний пiклуватися про дитину.
1035.
2. Договiр про патронат може бути розiрваний судом у разi невиконання вихователем своїх обов'язкiв або у разi, коли вiдносини мiж ним та дитиною не склалися.


2. Договiр про патронат може бути розiрваний за згодою сторін або за рішенням суду у разi невиконання вихователем своїх обов'язкiв або якщо між ним та дитиною склалися відносини, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.
1036.
РОЗДIЛ IV. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ IНШИХ ЧЛЕНIВ СIМ'Ї ТА РОДИЧIВ


РОЗДIЛ V. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ IНШИХ ЧЛЕНIВ СIМ'Ї ТА РОДИЧIВ
1037.
ГЛАВА 21. ОСОБИСТI ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ IНШИХ ЧЛЕНIВ СIМ'Ї ТА РОДИЧIВ


ГЛАВА 21. ОСОБИСТI, НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ IНШИХ ЧЛЕНIВ СIМ'Ї ТА РОДИЧIВ
1038.
Стаття 247. Право дiда та баби на виховання внукiв


Стаття 255. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків
1039.
1. Дiд i баба мають право спiлкуватися зi своїми внуками, брати участь у їх вихованнi.


1. Баба, дід, прабаба, прадід мають право спiлкуватися зi своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованнi.
1040.
2. Батьки чи iншi особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здiйсненнi дiдом, бабою своїх прав щодо виховання внукiв.


2. Батьки чи iншi особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здiйсненнi бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
1041.
Якщо такi перешкоди дiдовi, бабi чиняться, вони мають право звернутися до суду з позовом про їх усунення.
-228- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.247 доповнити частиною 3 такого змісту:
" 3. Право, передбачене частиною 1 цієї статті, мають прадід, прабаба щодо своїх правнуків."

Враховано

Якщо такi перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
1042.
Стаття 248. Права дiда i баби щодо захисту внукiв


Стаття 256. Права дiда i баби щодо захисту внукiв
1043.
1. Дiд i баба мають право на самозахист внукiв.


1. Дiд i баба мають право на самозахист внукiв.
1044.
2. Дiд i баба мають право звернутися за захистом прав та iнтересiв неповнолiтнiх та непрацездатних внукiв.


2. Дiд i баба мають право звернутися за захистом прав та iнтересiв малолітніх, неповнолiтнiх та повнолітніх непрацездатних внукiв до органу опіки та піклування або до суду.
1045.
Стаття 249. Права братiв та сестер на спiлкування


Стаття 257. Права братiв та сестер на спiлкування
1046.
1. Брати i сестри, у тому числi неповнорiднi, якi не проживають разом, мають право на спiлкування.


1. Права та обов'язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри.
Повнорідними є брати та сестри, які мають спільних батьків.
Неповнорідними є брати та сестри, які мають спільну матір або спільного батька.
2. Брати i сестри, зокрема ті, якi не проживають разом, мають право на спiлкування.
1047.
2. Батьки, дiд, баба, iншi особи, з якими проживають неповнолiтнi брати та сестри, зобов'язанi сприяти їх спiлкуванню.


3. Мати, батько, баба, дід, iншi особи, з якими проживають неповнолiтнi брати та сестри, зобов'язанi сприяти їх спiлкуванню.
1048.
3. Повнолiтнi особи мають право брати участь у вихованнi своїх неповнолiтнiх братiв та сестер.
-229- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.3 ст.249 в кінці доповнити словами:
", незалежно від місця їх проживання".

Враховано

4. Повнолiтнi особи мають право брати участь у вихованнi своїх неповнолiтнiх братiв та сестер, незалежно від місця їх проживання.
1049.
Стаття 250. Право вiтчима, мачухи брати участь у вихованнi пасинка, падчерки


Стаття 258. Право вiтчима, мачухи брати участь у вихованнi пасинка, падчерки
1050.
Якщо вiтчим, мачуха проживають разом з неповнолiтнiми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їх вихованнi.


1. Якщо вiтчим, мачуха проживають разом з малолітнім, неповнолiтнiм пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їх вихованнi.
1051.
Стаття 251. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою сiм'ю неповнолiтню дитину, щодо її виховання


Стаття 259. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання
1052.
Особи, якi взяли у свою сiм'ю неповнолiтню дитину, яка є сиротою або з iнших причин позбавлена батькiвського пiклування, мають права та обов'язки щодо виховання дитини та її захисту вiдповiдно до статей 139, 142 цього Кодексу.


1. Особа, яка взяла у свою сім'ю дитину, яка є сиротою або з iнших причин позбавлена батькiвського пiклування, має права та обов'язки щодо її виховання та захисту вiдповiдно до статей 247, 260 цього Кодексу.
1053.
Стаття 252. Права брата, сестри, вiтчима, мачухи та iнших членiв сiм'ї на захист дiтей


Стаття 260. Права брата, сестри, вiтчима, мачухи та iнших членiв сiм'ї на захист дiтей
1054.
1. Брат, сестра, вiтчим, мачуха мають право на самозахист своїх неповнолiтнiх непрацездатних братiв, сестер, пасинка, падчерки.


1. Брат, сестра, вiтчим, мачуха мають право на самозахист своїх малолітніх, неповнолiтнiх, повнолітніх непрацездатних братiв, сестер, пасинка, падчерки.
1055.
2. Брат, сестра, вiтчим, мачуха мають право звернутися за захистом прав та iнтересiв неповнолiтнiх та непрацездатних братiв, сестер, пасинка, падчерки.


2. Брат, сестра, вiтчим, мачуха мають право звернутися за захистом прав та iнтересiв малолітніх, неповнолiтнiх та повнолітніх непрацездатних братiв, сестер, пасинка, падчерки до органу опіки та піклування або до суду.
1056.
3. Права, передбаченi в пунктах 1,2, цiєї статтi мають i особи, якi взяли неповнолiтню дитину у свою сiм'ю, вiдповiдно до статтi 145 цього Кодексу.



1057.
Стаття 253. Вирiшення судами спорiв щодо участi дiда, баби, братiв, сестер, вiтчима, мачухи у спiлкуваннi з дiтьми


Стаття 261. Вирiшення судами спорiв щодо участi баби, діда, прабаби, прадіда, братiв, сестер, вiтчима, мачухи у вихованні дитини
1058.
Спiр щодо участi дiда, баби, брата, сестри, вiтчима, мачухи у вихованнi дитини вирiшуються судами вiдповiдно до статтi 146 цього Кодексу (як спори мiж батьками).
-230- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ст.253 слова "(як спори між батьками)" виключити.

Враховано

1. Спiр щодо участi баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, вiтчима, мачухи у вихованні дитини вирiшуються судом вiдповiдно до статтi 154 цього Кодексу.
1059.
Стаття 254. Обов'язки дiтей щодо iнших членiв сiм'ї та родичiв, якi виховували їх до досягнення повнолiття
-231- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.254 викласти в новій редакції:
"Стаття 254. Обов'язки особи щодо діда, баби, прадіда, прабаби а також інших осіб, які виховували її
Враховано

Стаття 262. Обов'язки особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, у чиїй сім'ї вона проживала
1060.
Внуки, брати, сестри, пасинки, падчерки пiсля досягнення повнолiття зобов'язанi пiклуватися про дiда, бабу, брата, сестру, вiтчима, мачуху, якi виховували їх.
1. Внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх діда, бабу, прадіда, прабабу та надавати їм матеріальну допомогу.
2. Повнолітні брати, сестри, пасинки, падчерки зобов'язані піклуватися про брата, сестру, вітчима, мачуху, які виховували та надавали їм матеріальну допомогу до досягнення повноліття.

1. Внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда.
2. Повнолітні брати, сестри, пасинки, падчерки зобов'язані піклуватися про брата, сестру, вітчима, мачуху, які виховували їх та надавали їм матеріальну допомогу.
1061.
Такий обов'язок i мають особи, щодо тих, хто взяв їх у свою сiм'ю i виховував до повнолiття.
3. Такий обов'язок мають особи і щодо тих, хто взяв їх у свою сім'ю і виховував до повноліття.


Такий обов'язок мають особи і щодо тих, з ким вони проживали як члени їхньої сім'ї до досягнення повноліття.





1062.
ГЛАВА 22. АЛIМЕНТНI ОБОВ'ЯЗКИ IНШИХ ЧЛЕНIВ ТА РОДИЧIВ


ГЛАВА 22. ОБОВ'ЯЗОК ПО УТРИМАННЮ IНШИХ ЧЛЕНIВ СІМ'Ї ТА РОДИЧІВ
1063.
Стаття 255. Алiментний обов'язок дiда, баби


Стаття 263. Обов'язок дiда, баби утримувати внуків
1064.
Дiд i баба, якщо вони є матерiально спроможними, зобов'язанi утримувати своїх неповнолiтнiх онукiв, якi потребують матерiальної допомоги, якщо у них немає батькiв, чоловiка (дружини) або якщо батьки, чоловiк (дружина) не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.
-232- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.1 ст.255 слово "спроможними" замінити словом "забезпеченими".

Враховано

1. Дiд i баба, якщо вони є матерiально забезпеченими, зобов'язанi утримувати своїх малолітніх, неповнолiтнiх внукiв, якi потребують матерiальної допомоги, якщо у них немає матері, батька, або якщо батьки, не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
1065.
Стаття 256. Алiментний обов'язок внукiв
-233- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У назві ст.256 додати в кінці слово "правнуків".

Враховано

Стаття 264. Обов'язок внукiв, правнуків утримувати діда, бабу, прадіда, прабабу
1066.
Повнолiтнi внуки, якщо вони є матерiально спроможними, зобов'язанi утримувати непрацездатних дiда чи бабу, якi потребують матерiальної допомоги, якщо в останнiх немає чоловiка (дружини), повнолiтнiх дiтей або якщо з поважних причин вони не мають змоги надавати їм належне утримання.
-234- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.256 викласти в такій редакції:
"Повнолітні внуки, правнуки якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язанi утримувати непрацездатних діда, бабу, прадіда, прабабу, які потребують матеріальної допомоги, якщо в них немає чоловіка (дружини), повнолітніх дітей або якщо вони не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання."

Враховано

1. Повнолiтнi внуки, правнуки, якщо вони є матерiально забезпеченими, зобов'язанi утримувати непрацездатних дiда, бабу, прадіда, прабабу, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дітей, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
1067.
Стаття 257. Алiментний обов'язок повнолiтнiх рiдних (повнорiдних i неповнорiдних) братiв i сестер


Стаття 265. Обов'язок по утриманню братiв та сестер
1068.
1. Повнолiтнi рiднi (повнорiднi i неповнорiднi) брати i сестри, якщо вони є матерiально спроможними, зобов'язанi утримувати своїх неповнолiтнiх братiв i сестер, якi потребують матерiальної допомоги, якщо вони не мають батькiв, чоловiка (дружини) або якщо батьки, чоловiк (дружина) не в змозi з поважних причин надавати їм належне утримання.
-235- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.1 та 2 ст.157 слово "спроможними" замінити словом "забезпеченими". В ч.1 слова "в змозі" замінити словом "можуть".

Враховано

1. Повнолiтнi особи, якщо вони є матерiально забезпеченими, зобов'язанi утримувати малолітніх, неповнолiтнiх братiв та сестер, якi потребують матерiальної допомоги, якщо вони не мають батькiв, чоловiка (дружини), або якщо батьки, чоловiк (дружина) не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
1069.
2. Повнолiтнi брати i сестри, якi є матерiально спроможними, зобов'язанi утримувати непрацездатних повнолiтнiх братiв i сестер, якi потребують матерiальної допомоги, якщо вони не мають чоловiка (дружини), батькiв або повнолiтнiх дiтей.


2. Повнолiтнi брати i сестри, якщо вони є матерiально забезпеченими, зобов'язанi утримувати непрацездатних повнолiтнiх братiв i сестер, якi потребують матерiальної допомоги, якщо вони не мають чоловiка (дружини), батькiв або повнолiтнiх дiтей.
1070.
Стаття 258. Алiментний обов'язок вiтчима, мачухи, а також iнших осiб, якi взяли до себе дитину як члена сiм'ї



1071.
Вiтчим i мачуха, а також iншi особи, якi взяли до себе дитину як члена сiм'ї, якщо вони є матерiально спроможними, зобов'язанi утримувати її, якщо у дитини немає батькiв, дiда i баби, повнолiтнiх рiдних (повнорiдних i неповнорiдних) братiв i сестер, або якщо цi особи з поважних причин не можуть надавати їй утримання, за умови, що вони проживали з дитиною не менше п'яти рокiв.
-236- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ст.158 слово "спроможними" замінити словом "забезпеченими".

Враховано






Стаття 266. Обов'язок вітчима, мачухи по утриманню пасинка, падчерки
1. Вітчим, мачуха, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати малолітнього, неповнолітнього пасинка, падчерку, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм утримання.
2. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню пасинка, падчерки або обмежити його строком, зокрема, у випадку:
1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком;
2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері (батька) дитини.
Стаття 267. Обов'язок інших осіб по утриманню дитини
1. Особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати її, якщо у неї немає батьків, діда, баби, братів та сестер, або якщо ці особи з поважних причини не можуть надавати їм утримання.
1072.
Стаття 259. Алiментний обов'язок пасинка, падчерки, а також осiб, якi до досягнення 18 рокiв перебували на утриманнi та вихованнi у стороннiх осiб або родичiв


Стаття 268. Обов'язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вітчима.
1073.
1. Повнолiтнi пасинок i падчерка, а також повнолiтнi особи, якi до досягнення 18 рокiв перебували на утриманнi у стороннiх осiб або родичiв, якщо вони є матерiально спроможними, зобов'язанi утримувати непрацездатних вiтчима, мачуху, а також непрацездатних стороннiх осiб або родичiв, у яких вони перебували на утриманнi, якщо перелiченi особи потребують матерiальної допомоги i якщо вони надавали дiтям систематичну матерiальну допомогу не менше п'яти рокiв.
-237- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.1 ст.159 слово "спроможними" замінити словом "забезпеченими"; слово "сторонніх" вилучити.

Враховано

1. Повнолітні падчерка, пасинок, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п'ять років.
1074.
2. Цей обов'язок виникає, якщо у зазначених у п.1 цiєї статтi осiб немає батькiв, дiда, баби, повнолiтнiх дiтей, рiдних (повнорiдних i неповнорiдних) братiв i сестер, чоловiка (дружини) або якщо вони не можуть їм надати належне утримання.


2. Обов'язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вітчима виникає, якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дітей, братів та сестер, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм матеріальної допомоги.




Стаття 269. Обов'язок особи по утриманню тих, у сім'ї кого вона проживала до досягнення повноліття
1. Якщо особа, яка до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами як член їхньої сім'ї, є матеріально забезпеченою, вона зобов'язана утримувати непрацездатних родичів або інших осіб, з якими проживала як член сім'ї не менш як п'ять років .
Цей обов'язок виникає якщо у того, хто потребує матеріальної допомоги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дітей, братів та сестер, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм матеріальної допомоги.
1075.
Стаття 260. Розмiр алiментiв, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв, а також з осiб, якi взяли на виховання дитину як члена сiм'ї


Стаття 270. Розмiр алiментiв, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв
1076.
1. Розмiр алiментiв, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв, а також з осiб, якi взяли на виховання дитину як члена сiм'ї, на утримання неповнолiтнiх дiтей i непрацездатних повнолiтнiх осiб, якi потребують матерiальної допомоги, визначається у частцi до заробiтку (доходу) платника алiментiв вiдповiдно до його та особи, яка одержує їх, матерiального i сiмейного становища, або у твердiй грошовiй сумi.
-238- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.1 ст.260 слова "відповідно до його та особи, яка одержує їх, матеріального i сімейного становища" вилучити.
Додати другий абзац такого змісту:
"При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальне та сімейне становище платника та одержувача аліментів."

Враховано

1. Розмiр алiментiв, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв для дiтей i непрацездатних повнолiтнiх осiб, якi потребують матерiальної допомоги, визначається у частцi від заробiтку (доходу) або у твердiй грошовiй сумi.
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.
1077.
2. Якщо позов подано не до всiх зобов'язаних осiб, а лише до деяких з них, розмiр алiментiв визначається з урахуванням обов'язку всiх зобов'язаних осiб надавати утримання. При цьому сукупний розмiр алiментiв, що пiдлягають стягненню, не може бути меншим половини неоподатковуваного мiнiмуму доходу осiб.


2. Якщо позов подано не до всiх зобов'язаних осiб, а лише до деяких з них, розмiр алiментiв визначається з урахуванням обов'язку всiх зобов'язаних осiб надавати утримання. При цьому сукупний розмiр алiментiв, що пiдлягають стягненню, не може бути меншим за неоподатковуваний мiнiмум доходу осiб.
1078.
Стаття 261. Змiна розмiру алiментiв i звiльнення вiд їх сплати


Стаття 271. Змiна розмiру алiментiв та звiльнення вiд їх сплати
1079.
У тих випадках, коли матерiальне або сiмейне становище особи, яка сплачує алiменти, чи особи, яка їх одержує, змiнилося, суд може за позовом будь-кого з них змiнити встановлений розмiр алiментiв або звiльнити вiд їх сплати.


1. У випадку, коли матерiальний або сiмейний стан особи, яка сплачує алiменти, чи особи, яка їх одержує, змiнився, суд може за позовом будь-кого з них змiнити встановлений розмiр алiментiв або звiльнити вiд їх сплати.
2.Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 265-269 цього Кодексу, або обмежити сплату аліментів строком за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
1080.
Стаття 262. Визначення заборгованостi за алiментами, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв. Повне або часткове звiльнення вiд заборгованостi за алiментами


Стаття 272. Визначення заборгованостi за алiментами, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв. Повне або часткове звiльнення вiд заборгованостi за алiментами
1081.
Визначення заборгованостi за алiментами, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв, а також повне або часткове звiльнення їх вiд сплати заборгованостi провадиться вiдповiдно до правил, передбачених статтями 183, 185 цього Кодексу.


1. Визначення заборгованостi за алiментами, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв, а також повне або часткове звiльнення їх вiд сплати заборгованостi провадиться вiдповiдно до правил, встановлених статтями 192-195 цього Кодексу.
1082.
РОЗДIЛ V. ЗАСТОСУВАННЯ СIМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ДО IНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН I ОСIБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНIВ IНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ ТА МIЖНАРОДНИХ ДОГОВОРIВ


РОЗДIЛ V. ЗАСТОСУВАННЯ СIМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ДО ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСIБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА .ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНIВ IНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ ТА МIЖНАРОДНИХ ДОГОВОРIВ
1083.
Стаття 263. Права та обов'язки iноземних громадян i осiб без громадянства в шлюбних та сiмейних вiдносинах


Стаття 273. Права та обов'язки іноземців та осiб без громадянства у сiмейних вiдносинах
1084.
Iноземнi громадяни мають в Українi права i обов'язки у сiмейних вiдносинах нарiвнi з громадянами України. Окремi винятки можуть бути встановленi законом України.


1. Іноземці мають в Українi такі ж права i обов'язки у сiмейних вiдносинах, як і громадяни України. Окремi винятки можуть бути встановленi законами.
1085.
Особи без громадянства, якi постiйно проживають в Українi, мають в Українi права i обов'язки у сiмейних вiдносинах нарiвнi з громадянами України.


2. Особи без громадянства, якi постiйно проживають в Українi, мають в Українi такі ж права i обов'язки у сiмейних вiдносинах, як і громадяни України.
1086.
Стаття 264. Укладення шлюбiв громадян України з iноземними громадянами та iноземних громадян мiж собою в Українi
-239- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У назвах та текстах статей 264 і 265 слово "укладення" замінити словом "реєстрація".
Враховано

Стаття 274 . Реєстрація шлюбу громадянина України з iноземцем та шлюбу між іноземцями в Українi
1087.
1. Шлюби громадян України з iноземними громадянами, а також шлюби iноземних громадян мiж собою укладаються в Українi за цим кодексом.


1. Шлюб між громадянином України та іноземцем, а також шлюб між іноземцями реєструються в Українi за цим Кодексом.
1088.
2. Шлюби мiж iноземними громадянами, укладенi в Українi у посольствах або консульствах iноземних держав, визнаються на умовах взаємностi дiйсними в Українi, якщо цi особи в момент реєстрацiї шлюбу були громадянами держави, яка призначила посла або консула.


2. Шлюби мiж іноземцями, зареєстрованi в Українi у посольствах або консульствах iноземних держав, є дiйсними в Українi на умовах взаємностi, якщо жінка і (або) чоловік в момент реєстрацiї шлюбу були громадянами держави, яка призначила посла або консула.
1089.
Стаття 265. Укладення шлюбiв громадян України у консульських установах України. Визнання шлюбiв, укладених поза межами України


Стаття 275. Реєстрація шлюбу громадян України у консульських установах України
1090.
1. Шлюби мiж громадянами України, якi проживають поза межами України, реєструються в консульських установах України.


1. Шлюб мiж громадянами України, якi проживають за межами України, реєструється в консульських установах України.
1091.
2. У тих випадках, коли шлюби мiж громадянами України i шлюби громадян України з iноземними громадянами укладенi поза межами України з додержанням форми шлюбу, встановленої законом мiсця його укладення, цi шлюби визнаються дiйсними в Українi, якщо до визнання нема перешкод, що випливають iз статей 20, 23, 24, 25 цього Кодексу.


2. Шлюб мiж громадянами України, а також шлюб громадянина України з іноземцем, зареєстровані за межами України з додержанням форми шлюбу, встановленої законом мiсця його реєстрації, є дiйсними в Українi, якщо немає перешкод, встановлених у статях 24 - 26 цього Кодексу.
1092.
3. Шлюби iноземних громадян, укладенi поза межами України за законами вiдповiдних держав, визнаються дiйсними в Українi.


Стаття 276. Визнання шлюбiв, зареєстрованих за межами України
1093.
Стаття 266. Розiрвання шлюбiв громадян України з iноземними громадянами i шлюбiв iноземних громадян мiж собою в Українi. Визнання розiрвання шлюбу, здiйсненого поза межами України


1. Шлюб між іноземцями, зареєстрований за межами України за законами вiдповiдних держав, є дiйсним в Українi.
1094.
1. Розiрвання шлюбiв громадян України з iноземними громадянами, а також шлюбiв iноземних громадян мiж собою в Українi провадиться за законодавством України.


Стаття 277. Розiрвання шлюбу між громадянином України та iноземним громадянином i шлюбу iноземних громадян мiж собою в Українi
1095.
2. Розiрвання шлюбiв мiж громадянами України та iноземними громадянами, здiйснене поза межами України за законами вiдповiдних держав, визнається дiйсним в Українi, якщо в момент розiрвання шлюбу хоча б один з подружжя проживав поза межами України.


1. Розiрвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців мiж собою в Українi провадиться за законами України.
1096.
3. Розiрвання шлюбiв мiж громадянами України здiйснене поза межами України за законами вiдповiдних держав, визнається дiйсним в Українi, якщо обоє з подружжя в момент розiрвання шлюбу проживали поза межами України.


Стаття 278. Визнання розiрвання шлюбу, здiйсненого за межами України
1097.
4. Розiрвання шлюбiв мiж iноземними громадянами, здiйснене поза межами України за законами вiдповiдних держав, визнається дiйсним в Українi.


1. Розiрвання шлюбу мiж громадянином України та iноземцем, здiйснене за межами України за законами вiдповiдної держави, є дiйсним в Українi, якщо в момент розiрвання шлюбу хоча б один з подружжя проживав за межами України.
1098.
5. Громадянин України, який проживає поза межами України, має право розiрвати шлюб з одним з подружжя, який проживає поза межами України, незалежно вiд його громадянства, в судi України.


2. Розiрвання шлюбу мiж громадянами України, здiйснене за межами України за законами вiдповiдної держави, є дiйсним в Українi, якщо обоє з подружжя в момент розiрвання шлюбу проживали за межами України.
3. Розiрвання шлюбу мiж іноземцями, здiйснене за межами України за законами вiдповiдних держав, є дiйсним в Українi.
4. Громадянин України, який проживає за межами України, має право звернутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України, якщо другий з подружжя, незалежно від його громадянства, проживає за межами України.
1099.
Стаття 267. Встановлення батькiвства в Українi. Визнання батькiвства, встановленого поза межами України


Стаття 279. Визнання батькiвства в Українi. Визнання батькiвства, встановленого за межами України
1100.
1.Встановлення батькiвства в Українi незалежно вiд громадянства батькiв i дитини та їх мiсця проживання провадиться за законодавством України.


1. Визнання батькiвства в Українi незалежно вiд громадянства батькiв i дитини та їх мiсця проживання провадиться за законами України.
1101.
2. У тих випадках, коли за законодавством України допускається встановлення батькiвства в органах запису актiв громадянського стану, батьки дитини, що проживають поза межами України, з яких хоча б один є громадянином України, мають право звертатися з заявами про встановлення батькiвства до консульських установ України.



2. Якщо за законами України допускається встановлення батькiвства в органах реєстрації актiв цивільного стану, батьки дитини, які проживають за межами України можуть подавати заяву про визнання батьківства до консульської установи України.
1102.
Стаття 268. Усиновлення дiтей, якi є громадянами України i проживають поза межами України


Стаття 280. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України
1103.
1. Усиновлення дитини, яка є громадянином України i проживає поза межами України, провадиться в консульськiй установi України. Якщо усиновитель не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, необхiдно одержати дозвiл Центру по усиновленню дiтей при Мiнiстерствi освiти України.


1. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, провадиться в консульськiй установi України. Якщо усиновитель не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвiл Центру по усиновленню дiтей.
1104.
Визнається також дiйсним усиновлення дитини, яка є громадянином України, проведене в органах держави, на територiї якої проживає дитина, при умовi попереднього одержання дозволу на таке усиновлення вiд Центру по усиновленню дiтей при Мiнiстерствi освiти України.


Усиновлення дитини, яка є громадянином України, проведене у відповідних органах держави, на територiї якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу Центру по усиновленню дiтей.
1105.
2. Усиновлення в Українi iноземними громадянами дiтей, якi є громадянами України, а також усиновлення дiтей, якi є iноземними громадянами i проживають в Українi, провадиться за законодавством України.


2. Усиновлення в Українi іноземцем дитини, яка є громадянином України, а також усиновлення ним дитини, яка є іноземцем, але проживає в Українi, провадиться за законами України.
1106.
3. Усиновлення дiтей, якi перебувають у громадянствi України, iноземними громадянами на територiї України провадиться на загальних пiдставах, встановлених главою 14 цього Кодексу, при умовi одержання в кожному окремому випадку дозволу державної адмiнiстрацiї областi, мiст Києва i Севастополя, Ради Мiнiстрiв Республiки Крим, виконавчого комiтету обласної, Київської чи Севастопольської мiської Ради народних депутатiв.


Усиновлення в Україні дитини, яка є громадянином України, іноземцем проводиться на загальних пiдставах, встановлених главою 18 цього Кодексу, за умови одержання дозволу обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим.
1107.
Стаття 269. Усиновлення дiтей, якi є iноземними громадянами або особами без громадянства, на територiї України громадянами iнших держав


Стаття 281. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцем
1108.
Усиновлення дiтей-сирiт i дiтей, якi залишилися без опiки (пiклування) батькiв i якi є iноземними громадянами або особами без громадянства, на територiї України громадянами iнших держав провадиться вiдповiдно до законодавства України, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами України.
-240- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ст.269 слова "законодавства України" замінити словами "глави 18 цього Кодексу".


1. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває на облiку у Центрi по усиновленню не менш як один рік.
1109.
Стаття 270. Переважне право серед iнших iноземних громадян на усиновлення дiтей


Якщо усиновлювач є родичем дитини, або дитина страждає на хворобу, що внесена до спецiального перелiку, затвердженого Мiнiстерством охорони здоров'я України, усиновлення може бути проведене до спливу цього строку.
1110.
Переважне право серед iнших iноземних громадян на усиновлення дiтей, якi є громадянами України i проживають на територiї України, мають iноземнi громадяни країн, якi уклали мiжнароднi договори з Україною про усиновлення дiтей-сирiт. Укладання договорiв провадиться вiдповiдно до положень Конвенцiї ООН про права дитини та законодавства України.


2.Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту взяття її на облік у Центрі по усиновленню не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти пiд опiку чи пiклування до себе в сiм'ю.
Переважне право на усиновлення дітей - громадян України, мають іноземці, які є:
1) родичами дитини,
2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.
3. На усиновлення дитини iноземним громадянином потрiбна згода Центру по усиновленню.
4. Усиновлення iноземнцями проводиться за умови забезпечення дiтям прав в обсязi, не меншому, нiж це передбачено законами України.
5. За усиновленими дiтьми зберiгається громадянство України до досягнення ними вiсiмнадцятирiчного вiку.
Усиновлені діти мають право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних правових актів.




Стаття 282. Усиновлення дитини, яка є іноземцем i проживає в Українi
1. Усиновлення дитини, якi є іноземцем і проживає в Українi, проводиться громадянами України або іноземцями, якi проживають в Українi, на загальних пiдставах.
Стаття 283. Обмеження права на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України, iноземцями
1. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, i який в Українi постiйно не проживає, не є таємним.
2. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна має договiр про надання правової допомоги, не є таємним, якщо у державi, в якiй усиновлювач постiйно проживає i в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним.

Стаття 284. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства
1. Усиновлення іноземцем або особою без громадянства дитини, проводиться в Україні відповідно до законів України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
2. Переважне право серед іноземців на усиновлення дітей, які є громадянами України і проживають в Україні, мають громадяни тих держав, з якими Україна уклала міжнародні договори про усиновлення дітей-сиріт. Укладення таких договорів проводиться відповідно до положень Конвенції про права дитини та законів України.
1111.
Стаття 271. Нагляд за станом утримання та виховання дiтей, усиновлених iноземними громадянами


Стаття 285. Нагляд за розвитком та вихованням дітей, які усиновлені іноземцями
1112.
Нагляд за межами України за станом утримання та виховання дiтей, усиновлених iноземними громадянами, здiйснюється за дорученням Мiнiстерства закордонних справ України вiдповiдною консульською установою, в якiй дiти перебувають на облiку до досягнення ними 18-рiчного вiку, в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.
-241- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.271 викласти в такій редакції:
"Якщо діти усиновлені іноземними громадянами і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України веде облік цих дітей і наглядає за їх розвитком та вихованням до досягнення ними 18-річного віку.
Порядок здійснення нагляду за розвитком та вихованням дітей встановлюється Кабінетом Міністрів України."

Враховано

1. Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України веде облік цих дітей і здійснює нагляд за їх розвитком та вихованням до досягнення ними 18-річного віку.
Порядок здійснення нагляду за розвитком та вихованням дітей встановлюється Кабінетом Міністрів України.
1113.
Стаття 272. Встановлення опiки (пiклування) над громадянами України, що проживають поза межами України i над iноземними громадянами в Українi. Визнання опiки (пiклування), встановленої поза межами України
-242- -Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Назву ст.272 викласти в такій редакції:
"Встановлення опіки і піклування над дітьми, які є громадянами України і проживають за межами України, а також над дітьми, які є іноземними громадянами, і проживають в Україні. Визнання опіки і піклування, встановленої за межами України ".

Враховано

Стаття 286. Встановлення опіки і піклування над дітьми, які є громадянами України, але проживають за межами України, а також над дітьми, які є іноземцями, і проживають в Україні. Визнання опіки і піклування, встановленої за межами України
1114.
1. Опiка (пiклування) над неповнолiтнiми, недiєздатними або обмеженими в дiєздатностi громадянами України, що проживають поза межами України, а також над iноземними громадянами, якi проживають в Українi, встановлюється за законодавством України.
-243- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.272 викласти в такій редакції:
"Опіка і піклування над неповнолітніми дітьми, які є громадянами України, але проживають за її межами, а також над неповнолітніми дітьми, які є іноземними громадянами і проживають в Україні, встановлюється відповідно до законів України.

Враховано

1. Опіка і піклування над дітьми, які є громадянами України, але проживають за її межами, а також над дітьми, які є іноземцями і проживають в Україні, встановлюється відповідно до законів України.
1115.
2. Опiка (пiклування), встановлена над громадянами України, що проживають поза межами України, за законами вiдповiдних держав, визнається дiйсною в Українi, якщо проти встановлення опiки (пiклування) чи проти її визнання нема заперечень консульської установи України.
2. Опіка, піклування, встановлені за законами інших держав над неповнолітніми дітьми, які є громадянами України, але проживають за її межами, визнається дійсною в Україні, у разі відсутності заперечень консульської установи України.

2. Опіка і піклування, встановлені за законами іноземних держав над дітьми, які є громадянами України, але проживають за її межами, є дійсною в Україні, у разі відсутності заперечень консульської установи України.
1116.
3. Опiка (пiклування), встановлена над iноземними громадянами поза межами України за законами вiдповiдних держав, визнається дiйсною в Українi.
3. Опіка і піклування, встановлена над неповнолітніми дітьми, які є іноземними громадянами, за межами України за законами інших держав, визнається дійсною в Україні."

3. Опіка і піклування, встановлені над дітьми, які є іноземцями, за межами України за законами інших держав, є дійсною в Україні.
1117.
Стаття 273. Реєстрацiя народження, визнання батькiвства, шлюбу, розiрвання шлюбу громадян України, якi проживають поза межами України


Стаття 287. Реєстрація народження, визнання батьківства, шлюбу, розірвання шлюбу громадян України, які проживають за межами України
1118.
Реєстрацiя народження, визнання батькiвства, шлюбу, розiрвання шлюбу громадян України, що проживають поза межами України, провадиться в консульських установах України.


1. Реєстрація народження, визнання батьківства, шлюбу, розірвання шлюбу громадян України, які проживають за межами України, проводиться в консульських установах України.
1119.
При реєстрацiї цих актiв громадянського стану в консульських установах України застосовується законодавство України, якщо заiнтересованi особи є громадянами України. Якщо заiнтересованi особи є громадянами рiзних держав або не встановлено, громадянами якої держави вони є, то за їх згодою застосовується законодавство однiєї з держав, а в разi незгоди - за рiшенням консула, який реєструє акт громадянського стану.
-244- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ч.2 ст.273 в обох реченнях слово "громадянського" замінити словом "цивільному".

Враховано

2. При реєстрації цих актів цивільного стану в консульських установах України застосовується законодавство України, якщо заінтересовані особи є громадянами України.
3. Якщо заінтересовані особи є громадянами різних держав або не встановлено, громадянами якої держави вони є, то за їх згодою застосовується законодавство однієї з держав, а в разі незгоди - за рішенням консула, який реєструє акт цивільного стану.
1120.
Стаття 274. Визнання документiв, виданих органами iноземних держав на посвiдчення актiв цивiльного стану


Стаття 288. Визнання документiв, виданих органами iноземних держав на посвiдчення актiв цивiльного стану
1121.
Документи, виданi компетентними органами iноземних держав на посвiдчення актiв громадянського стану, здiйснених поза межами України за законами вiдповiдних держав щодо громадян України, iноземних громадян i осiб без громадянства, визнаються дiйсними в Українi при наявностi консульської легалiзацiї.
-245- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ст.274 слово "громадянського" замінити словом "цивільному".

Враховано

1. Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених за межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, є дійсними в Україні за умови консульської легалізації.
1122.
Стаття 275. Застосування iноземних законiв i мiжнародних договорiв


Стаття 289. Застосування законів іноземних держав
1123.
Застосування iноземних законiв про шлюб та сiм'ю або визнання основаних на цих законах актiв громадянського стану не може мати мiсця, якщо таке застосування або визнання суперечило б основам державного устрою України.
-246- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.1 ст.275 викласти в такій редакції:
" Сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що визначені у статті 6 цього Кодексу. "

Враховано

1. Сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що визначені у статті 7 цього Кодексу.
1124.
Якщо мiжнародним договором України встановленi iншi правила, нiж тi, що їх мiстить законодавство про шлюб та сiм'ю України, то застосовуються правила вiдповiдного мiжнародного договору.
-247- Н.д.Борзих О.I. (Округ №103)
Додати до проекту нову статтю 276 такого змісту:
"Стаття 276. Про Кодекс про шлюб та сім'ю
Кодекс про шлюб та сім'ю від 01.01.1970 р. визнати втратившим чинність з дня введення в дію цього Кодексу."

-248- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати до проекту статтю такого змісту:
" Стаття 272. Визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих відповідно до сімейного законодавства іноземних держав.
В Україні визнаються акти цивільного стану, зареєстровані за законодавством іноземних держав (ч. 1 статті 275 цього Кодексу)."

Відхилено










Враховано


Стаття 290. Визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих відповідно до сімейного законодавства іноземних держав
1. В Україні визнаються акти цивільного стану, зареєстровані за законодавством іноземних держав.


-249- Н.д.Журавський В.С. (Округ №68)
Проект не містить положення про подальшу долю норм чинного Кодексу про шлюб та сім'ю після прийняття нового Кодексу."

Це буде у Законі про введення в дію Сімейного кодексу України.





Прикінцеві положення




1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2002 року.





2. Визнати такими, що втрачають чинність 1 січня 2002 року:
Кодекс про шлюб та сім'ю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., додаток № 26; 1971р., № 20, ст. 141; 1973 р., № 21 ст. 181; 1980 р., №38, ст. 754; 1985 р., № 11, ст. 205, ст. 206; 1987 р., № 8, ст. 149, № 35, ст. 674; 1991 р., № 9, ст. 89; Відомості Верховної Ради України: 1992 р., № 36, ст. 528; 1996 р., № 7, ст. 26; 2000 р., № 9, ст. 67, № 50, ст. 436), крім розділу IV (статті 128-157), який втрачає чинність з набранням чинності Цивільним кодексом України;
Закон Української РСР від 30 червня 1969 року "Про затвердження Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., № 26, ст. 204);
Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 року "Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1970 р., № 2, ст 16);
3. Стаття 126 цього Кодексу стосується дітей, які народилися не раніше як 1 жовтня 2002 року.
4. Кабінету Міністрів України:
подати протягом трьох місяців з моменту опублікування цього Кодексу до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Кодексу;
привести у відповідність з цим Кодексом свої нормативно - правові акти;
забезпечити перегляд і скасування Міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно - правових актів, що суперечать цьому Кодексу.




















* - Назви колонок таблиці подані в загальному значенні