Назва:	Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування
Автор:	Народні депутати
Головний комітет:	Народні депутати України – члени Комітету з питань фінансів і банківської діяльності

N	Діюча редакція Закону*	Редакція, прийнята в попередньому читанні	Зауваження та пропозиції	Висновки, обгр.	Редакція, запропонована головним комітетом
0.		Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування"			Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування"
1.		Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:			Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
2.		І. Внести зміни до таких законодавчих актів з питань оподаткування:			І. Внести зміни до таких законодавчих актів з питань оподаткування:
3.	''Про операції з давальницькою сировиною Друге читання	1. У Законі України № 1251 від 25 червня 1991 року "Про систему оподаткування" (Відомості Верховної Ради України 1991 р., № 39, ст.510):			1. У Законі України № 1251 від 25 червня 1991 року "Про систему оподаткування" (Відомості Верховної Ради України 1991 р., № 39, ст.510):
4.	"Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування місцевими зборами у межах сум, що надходять до їх бюджетів".	у статті 1: у частині другій статті 1 слово "оподаткування" замінити словами "оподаткування місцевими зборами" та доповнити частину реченням такого змісту: "У разі встановлення таких пільг, здійснюється відповідне корегування сум міжбюджентих трансфертів згідно з нормами бюджетного законодавства";			у статті 1: у частині другій статті 1 слово "оподаткування" замінити словами "оподаткування місцевими зборами" та доповнити частину реченням такого змісту: "У разі встановлення таких пільг, здійснюється відповідне корегування сум міжбюджентих трансфертів згідно з нормами бюджетного законодавства";
5.	"Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" сплаті не підлягають".	частину четверту статті 1 викласти у такій редакції: "Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають";			частину четверту статті 1 викласти у такій редакції: "Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають";
6.		доповнити статтю 1 частиною такого змісту: "Дія цього Закону не поширюється на сплату вартості послуг, наданих державою, та інших неподаткових платежів до Державного бюджету України, розмір та порядок яких визначаються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік";			доповнити статтю 1 частиною такого змісту: "Дія цього Закону не поширюється на сплату вартості послуг, наданих державою, та інших неподаткових платежів до Державного бюджету України, розмір та порядок справляння яких визначаються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік";
7.	Стаття 2. Поняття податку і збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та до державних цільових фондів, системи оподаткування Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому збір на обов'язкове соціальне страхування, визначений від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів, у повному обсязі зараховується до Фонду України соціального захисту інвалідів. Відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України зараховуються на окремі рахунки відповідних бюджетів та використовуються виключно на фінансування дорожнього господарства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.	У статті 2 частину третю виключити.			У статті 2 частину третю виключити.
	Стаття 6. Об'єкти оподаткування Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.		-1- Н.д.Терьохін. (Округ №24) у статті 6 виключити слова "додана вартість продукції (робіт, послуг)";	Враховано.	у статті 6 виключити слова "додана вартість продукції (робіт, послуг)";
	Стаття 9. Обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів) 1. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). 2. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки. 3. Обов'язок юридичної особи щодо плати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України. 4. Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, а також у разі смерті платника.		-2- Н.д.Терьохін. (Округ №24) Статтю 9 викласти у такій редакції: "Стаття 9. Обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів) 1. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: 1) вести податковий облік, забезпечувати зберігання первинних та звітних документів протягом термінів, встановлених законодавством; 2) подавати до контролюючих органів декларації (розрахунки), іншу податкову звітність, документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачені законодавством; 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) забезпечувати можливість належного здійснення контролюючими органами своїх функцій, передбачених законами. 2. Платники податків, зборів (обов"язкових платежів), у тому числі їх посадові особи, під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані надавати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування. 3. Обов'язок юридичної особи (її відокремленого підрозділу) щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням чи списанням податкової заборгованості відповідно до закону. У разі реорганізації або ліквідації юридичної особи (її відокремленого підрозділу) заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законом. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законом. 4. Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням відповідно до закону.	Враховано	Статтю 9 викласти у такій редакції: "Стаття 9. Обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів) 1. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: 1) вести податковий облік, забезпечувати зберігання первинних та звітних документів протягом термінів, встановлених законодавством; 2) подавати до контролюючих органів декларації (розрахунки), іншу податкову звітність, документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачені законодавством; 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) забезпечувати можливість належного здійснення контролюючими органами своїх функцій, передбачених законами. 2. Платники податків, зборів (обов"язкових платежів), у тому числі їх посадові особи, під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані надавати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування. 3. Обов'язок юридичної особи (її відокремленого підрозділу) щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням чи списанням податкової заборгованості відповідно до закону. У разі реорганізації або ліквідації юридичної особи (її відокремленого підрозділу) заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законом. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законом. 4. Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням відповідно до закону.
8.	1. До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата (податок) за землю; 9) рентні платежі; 10)податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;	у пункті 1 статті 14 виключити підпункти 11, 15, 18, 21, 22. У цьому зв"язку підпункти 12, 13, 14, 16,17, 19, 20, 23, 24 вважати відповідно підпунктами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19; ввести до пункту 1 статті 14 частину такого змісту: "Податки, збори (обов"язкові платежі), що мають відповідно до законів базою оподаткування обсяги продажу ( обороти з реалізації, надання) товарів (робіт, послуг), зараховуються виключно до Державного бюджету України. Забороняється встановлювати правила, у тому числі іншими законами України щодо збільшення або зменшення ставок таких податків для окремих платників чи територій (місцевостей) або щодо зарахування доходів, отриманих від цих податків зборів (обов"язкових платежів) до бюджетів, відмінних від Державного бюджету України";			у пункті 1 статті 14 виключити підпункти 11, 15, 18, 21, 22. У цьому зв"язку підпункти 12, 13, 14, 16,17, 19, 20, 23, 24 вважати відповідно підпунктами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19; ввести до пункту 1 статті 14 частину такого змісту: "Податки, збори (обов"язкові платежі), що мають відповідно до законів базою оподаткування обсяги продажу ( обороти з реалізації, надання) товарів (робіт, послуг), зараховуються виключно до Державного бюджету України. Забороняється встановлювати правила, у тому числі іншими законами України щодо збільшення або зменшення ставок таких податків для окремих платників чи територій (місцевостей) або щодо зарахування доходів, отриманих від цих податків зборів (обов"язкових платежів) до бюджетів, відмінних від Державного бюджету України";
	13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14)збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове соціальне страхування; 17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 18) збір до Державного інноваційного фонду; 19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; 20) фіксований сільськогоспо-дарський податок; 21)збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 22) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року); 23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 24)збір за використання радіочастотного ресурсу України.		-3- Н.д. Губський Б.(Округ №423) Частину 1 проекту Закону доповнити новими абзацами такого змісту: "Пункти 11, 12, 15, 18, 22 частини 1 статті 14 виключити, у зв'язку з цим пункти 13, 14, 16, 17, 19, 21, 20, 23, 24 частини 1 статті 14 вважати відповідно пунктами 11-18.	Враховано в редакції проекту закону
			-4- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) статтю 14 доповнити пунктом 5 такого змісту: "5. Для податків і зборів (обов'язкових платежів), зазначених у підпунктах 11-13 пункту першого цієї статті базовим податковим (звітним) періодом є календарний квартал. Для податків і зборів (обов'язкових платежів), зазначених у підпунктах 8, 9, 17 і 24 пункту першого цієї статті базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Ставки, порядок обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) зазначених у підпунктах 9, 11 - 13 і 19 частини першої цієї статті визначаються Кабінетом Міністрів України".	Враховано	статтю 14 доповнити пунктом 5 такого змісту: "5. Для податків і зборів (обов'язкових платежів), зазначених у підпунктах 11-13 пункту першого цієї статті базовим податковим (звітним) періодом є календарний квартал. Для податків і зборів (обов'язкових платежів), зазначених у підпунктах 8, 9, 17 і 24 пункту першого цієї статті базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Ставки, порядок обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) зазначених у підпунктах 9, 11 - 13 і 19 частини першої цієї статті визначаються Кабінетом Міністрів України".
9.	Стаття 15. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) 1. До місцевих податків належать: 1) податок з реклами; 2) комунальний податок. 2. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать: 1) готельний збір; 2) збір за припаркування автотранспорту; 3) ринковий збір; 4) збір за видачу ордера на квартиру; 5) курортний збір; 6) збір за участь у бігах на іподромі; 7) збір за виграш на бігах на іподромі; 8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 9) збір за право використання місцевої символіки; 10) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; 12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;	у статті 15: у назві та за текстом слова "податки і" та "обов"язкові платежі" у відповідних відмінках вилучити; пункт 1 вилучити; У зв"язку з цим пункти 2 - 4 вважати пунктами 1-3; у пункті 2 підпункти 5-8, 10- 12 і 14 вилучити. У зв"язку з цим підпункти 9, 13 вважати підпунктами 5, 6 пункту 1; ввести підпункт 7 такого змісту: "рекламний збір"; у пункті третьому: слова "крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами" виключити"; у другому реченні цифри і слова "у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті" замінити словами та цифрами: "у підпунктах 2 - 4, 6, 7 пункту 1 цієї статті"; ввести пункт четвертий у такій редакції: "4. У 2002 році додатково до переліку зборів, визначених цією статтею, справляється комунальний податок, а також курортний збір за правилами, визначеними Декретом Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори";			у статті 15: у назві та за текстом слова "податки і" та "обов"язкові платежі" у відповідних відмінках вилучити; пункт 1 вилучити; У зв"язку з цим пункти 2 - 4 вважати пунктами 1-3; у пункті 2 підпункти 5-8, 10- 12 і 14 вилучити. У зв"язку з цим підпункти 9, 13 вважати підпунктами 5, 6 пункту 1; ввести підпункт 7 такого змісту: "рекламний збір"; у пункті третьому: слова "крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами" виключити"; у другому реченні цифри і слова "у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті" замінити словами та цифрами: "у підпунктах 2 - 4, 6, 7 пункту 1 цієї статті"; ввести пункт четвертий у такій редакції: "4. У 2002 році додатково до переліку зборів, визначених цією статтею, справляється комунальний податок, а також курортний збір за правилами, визначеними Декретом Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори";
	14) збір з власників собак; 15) екскурсійно-туристичний збір. 3. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, та екскурсійно-туристичного збору, які встановлюються обласними радами. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів. 4. Суми податків і зборів (обов'язкових платежів), зазначених у цій статті, зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами, якщо інше не встановлено законами України.		-5- Н.д. Губський Б.(Округ №423) Пункти 6, 7, 8, 10, 11, 12, 14, 15 частини 2 статті 15 виключити. У зв'язку з цим пункти 9, 13 частини 2 статті 115 вважати відповідно пунктами 6, 7, а в частині 3 статті 15 слова "та 14" виключити."	Враховано в проекті закону
10.	Стаття 17. Порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) Сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Податки і збори (обов'язкові платежи), які відповідно до законів включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.	частину другу статті 17 виключити.			частину другу статті 17 виключити.
11.		2. У Законі України № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України 1997 р., № 21, ст.156):			2. У Законі України № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України 1997 р., № 21, ст.156):
12.		за текстом Закону слова "продаж товарів", "продаж послуг (робіт)", "роботи, послуги" відповідно замінити словами "надання товарів", "надання послуг", "послуги" у відповідних відмінках;			за текстом Закону слова "продаж товарів", "продаж послуг (робіт)", "роботи, послуги" відповідно замінити словами "надання товарів", "надання послуг", "послуги" у відповідних відмінках;
13.	Стаття 1. 1.2. Особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.	пункт 1.2 статті 1 доповнити частинами такого змісту: "постійне представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи. Для цілей цього пункту дві чи більше фізичних або юридичних осіб, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність, вважаються окремою особою";			пункт 1.2 статті 1 доповнити частинами такого змісту: "постійне представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи. Для цілей цього пункту дві чи більше фізичних або юридичних осіб, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність, вважаються окремою особою";
14.	1.4. Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не належать до продажу операції з передачі товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі. Продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.	викласти пункт 1.4 статті 1 у такій редакції: "1.4. Надання товарів - будь-яка операція, що передбачає передання права власності на матеріальне майно, у тому числі його продаж, обмін чи дарування, включаючи надання електричної та теплової енергії, газу, води, пару, охолодження або кондиціювання повітря. У тому числі наданням товарів вважається: а) передача майна лізингодавцем на баланс лізингоотримувача згідно з договором про фінансовий лізинг або передача майна згідно з будь-яким іншим договором, умови якого передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу; б) передача заставодержателю права власності на майно, що перебуває у заставі, для погашення заборгованості заставодавця; в) передача права власності на майно за рішенням органу державної влади або місцевого самоврядування чи відповідно до закону, з урахуванням положень підпункту 5.1.16 статті 5 цього Закону; г) будь-яка з нижченаведених операцій платника податку з майном, а саме: безоплатна передача майна іншій особі; передача майна іншій особі в обмін на його корпоративні права; передача майна, що використовувалося у господарській діяльності платника податку, у невиробниче використання таким платником податку або його працівниками. Не вважається наданням товарів операції з майном у межах договорів комісії (консигнації), поруки, відповідального зберігання, довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі, за винятком операцій, визначених у підпункті "а" цього пункту; Не вважається наданням товарів їх дострокове поверенення згідно з договорами, визначеними у підпункті "а" цього пункту, що тягне за собою корегування сум податкових зобов"язань та податкового кредиту згідно з пунктом 4.5 статті 4 цього Закону";			викласти пункт 1.4 статті 1 у такій редакції: "1.4. Надання товарів - будь-яка операція, що передбачає передання права власності на матеріальне майно, у тому числі його продаж, обмін чи дарування, включаючи надання електричної та теплової енергії, газу, води, пару, охолодження або кондиціювання повітря. У тому числі наданням товарів вважається: а) передача майна лізингодавцем на баланс лізингоотримувача згідно з договором про фінансовий лізинг або передача майна згідно з будь-яким іншим договором, умови якого передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу; б) передача заставодержателю права власності на майно, що перебуває у заставі, для погашення заборгованості заставодавця; в) передача права власності на майно за рішенням органу державної влади або місцевого самоврядування чи відповідно до закону, з урахуванням положень підпункту 5.1.16 статті 5 цього Закону; г) будь-яка з нижченаведених операцій платника податку з майном, а саме: безоплатна передача майна іншій особі; передача майна іншій особі в обмін на його корпоративні права; передача майна, що використовувалося у господарській діяльності платника податку, у невиробниче використання таким платником податку або його працівниками. Не вважається наданням товарів операції з майном у межах договорів комісії (консигнації), поруки, відповідального зберігання, довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі, за винятком операцій, визначених у підпункті "а" цього пункту; Не вважається наданням товарів їх дострокове поверенення згідно з договорами, визначеними у підпункті "а" цього пункту, що тягне за собою корегування сум податкових зобов"язань та податкового кредиту згідно з пунктом 4.5 статті 4 цього Закону";
15.		увести пункт 1.4 (1) такого змісту: "1.4 (1). Надання послуг - будь-яка операція, що не є наданням товарів, включаючи надання будь-яких послуг, виконання робіт, надання права на користування майном (землею), передачу права власності на об"єкти права інтелектуальної (у тому числі промислової) власності чи інше нематеріальне майно, чи надання права на користування ними. У тому числі наданням послуг вважається: а) відмова від здійснення окремих видів операцій на користь іншої особи або надання обіцянки не конкурувати з іншою особою; б) надання послуг за рішенням органу державної влади або місцевого самоврядування чи відповідно до закону; в) безоплатне надання послуг іншій особі;			увести пункт 1.4 (1) такого змісту: "1.4 (1). Надання послуг - будь-яка операція, що не є наданням товарів, включаючи надання будь-яких послуг, виконання робіт, надання права на користування майном (землею), передачу права власності на об"єкти права інтелектуальної (у тому числі промислової) власності чи інше нематеріальне майно, чи надання права на користування ними. У тому числі наданням послуг вважається: а) відмова від здійснення окремих видів операцій на користь іншої особи або надання обіцянки не конкурувати з іншою особою; б) надання послуг за рішенням органу державної влади або місцевого самоврядування чи відповідно до закону; в) безоплатне надання послуг іншій особі;
16.		увести пункт 1.12 такого змісту: "1.12. Касовий метод визначення бази оподаткування (далі - касовий метод) - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов"язань визначається як дата зарахування коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості наданих товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит - як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання ним інших видів компенсацій вартості придбаних товарів (послуг);			увести пункт 1.12 такого змісту: "1.12. Касовий метод визначення бази оподаткування (далі - касовий метод) - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов"язань визначається як дата зарахування коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості наданих товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит - як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання ним інших видів компенсацій вартості придбаних товарів (послуг);
17.	Платником податку є: 2.1. Особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.	у пункті 2.1 статті 2: цифри і слова "3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" поміняти на слова та цифри "62 000 гривень"; доповнити пункт такими словами: "а також особи, що мають менші обсяги оподатковуваних операцій, та добровільно зареєструвалися як платники податку";			у пункті 2.1 статті 2: цифри і слова "3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян" поміняти на слова та цифри "62 000 гривень"; доповнити пункт такими словами: "а також особи, що мають менші обсяги оподатковуваних операцій, та добровільно зареєструвалися як платники податку";
			-6- Н.д. Губський Б.(Округ №423) "Пункт 2.1 статті 2 викласти в такій редакції: "2.1. Особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти послідовних календарних місяців дорівнював або перевищив 29500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян."	Відхилено
18.	2.3. Особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.	пункт 2.3 статті 2 викласти у такій редакції: "2.3. Уповноважений державний орган, який здійснює надання конфіскованого або безхазяйного майна безпосередньо покупцю або за посередництвом інших осіб, у встановленому законодавством порядку, незалежно від обсягів такого надання";			пункт 2.3 статті 2 викласти у такій редакції: "2.3. Уповноважений державний орган, який здійснює надання конфіскованого або безхазяйного майна безпосередньо покупцю або за посередництвом інших осіб, у встановленому законодавством порядку, незалежно від обсягів такого надання";
19.	3.1.1. продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;	підпункт 3.1.1 викласти у такій редакції: "3.1.1 надання товарів (послуг) на митній території України";	-7- Н.д.Матвієнков С.А. (Округ №55) 3. Виключити ПДВ на енергоносії: вугілля, електроенергію, операції з продажу природного газу, імпортованого в Україну.	Відхилено	підпункт 3.1.1 викласти у такій редакції: "3.1.1 надання товарів (послуг) на митній території України";
20.	3.1.2. ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;	підпункт 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 викласти у такій редакції: "3.1.2. ввезення (пересилання) товарів з-за меж митної території України або з території безмитних магазинів та ліцензійних складів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки, інших договорів, які не передбачають передання права власності на такі товари чи передбачають їх обмін на корпоративні права, за винятком товарів, які ввозяться на митну територію України під митними режимами тимчасового ввезення із зобов"язанням щодо їх зворотнього вивезення (без права їх використання у госпаодарський діяльності), транзиту, а також з ввезення товарів на територію магазинів безмитної торівлі та ліцензійних складів, визначених такими згідно із законом";			підпункт 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 викласти у такій редакції: "3.1.2. ввезення (пересилання) товарів з-за меж митної території України або з території безмитних магазинів та ліцензійних складів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки, інших договорів, які не передбачають передання права власності на такі товари чи передбачають їх обмін на корпоративні права, за винятком товарів, які ввозяться на митну територію України під митними режимами тимчасового ввезення із зобов"язанням щодо їх зворотнього вивезення (без права їх використання у госпаодарський діяльності), транзиту, а також з ввезення товарів на територію магазинів безмитної торівлі та ліцензійних складів, визначених такими згідно із законом";
21.	3.1.3. вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.	підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 доповнити такими словами: "(крім їх продажу за межі митного кордону України з території безмитних магазинів та ліцензійних складів, визначених такими згідно із законом), крім товарів, які вивозяться з митної території України під митними режимами тимчасового вивезення із зобов"язанням щодо їх зворотнього ввезення, а також транзиту";	. .		підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 доповнити такими словами: "(крім їх продажу за межі митного кордону України з території безмитних магазинів та ліцензійних складів, визначених такими згідно із законом), крім товарів, які вивозяться з митної території України під митними режимами тимчасового вивезення із зобов"язанням щодо їх зворотнього ввезення, а також транзиту";
			-8- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215) 1. Доповнити пункт 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" підпунктом 3.1.4 у такій редакції: "3.1.4. надання робіт (послуг) нерезидентами на митній території України, у тому числі за договорами оренди та інших договорів".	Враховано	1. Доповнити пункт 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" підпунктом 3.1.4 у такій редакції: "3.1.4. надання робіт (послуг) нерезидентами на митній території України, у тому числі за договорами оренди та інших договорів".
			-9- Н.д. Губський Б.(Округ №423) Пункт 3.2 статті 3 викласти в такій редакції: "3.2. Не є об'єктом оподаткування такі операції: 1) випуск, розміщення та реалізація цінних паперів, включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), житлові чеки, земельні бони, а також деривативи, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери формах. Така норма не поширюється на операції з реалізації бланків дорожніх, банківських, особистих чеків та цінних паперів, розрахункових та платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток; 2) обмін цінних паперів, корпоративних прав на інші цінні папери, корпоративні права; 3) депозитарна, реєстраторська, клірингова та інші види професійної діяльності на ринку цінних паперів, визначені відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"; 4) лізингові платежі за договорами фінансового лізингу; 5) об'єкти іпотечного кредиту, передані кредитором-резидентом у власність або використання позичальнику; 6) отримання процентів відповідно до умов кредитного договору; 7) обіг валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), монетарних металів, банкнотів та монет Національного банку України, за винятком тих, які реалізуються для нумізматичних цілей; 8) випуск, обіг та погашення державних лотерейних білетів, випущених в обіг за дозволом Міністерства фінансів України; 9) отримання грошових виграшів і грошових призів; 10) реалізація негашених поштових марок України, конвертів та листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, листівок та конвертів для філателістичних потреб; 11) торгівля за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових операцій); 12) отримання заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій у грошовій формі; 13) отримання грошових або майнових виплат фізичним особам, які були виплачені за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому чинним законодавством; 14) отримання дивідендів у грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав); 15) передача або ввезення основних фондів на митну територію України у якості внеску до статутних фондів юридичних осіб в обмін на корпоративні права, а також повернення таких основних фондів; 16) розподілення або об'єднання активів суб'єктів підприємницької діяльності за розподільчим або об'єднаним балансом в результаті проведення реорганізації юридичних осіб, яка здійснюється без проведення грошових розрахунків, а також в результаті проведення спільної підприємницької діяльності без створення юридичної особи; 17) безоплатна передача у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду разом з (або без них) об'єктами інженерної інфраструктури, які перебувають на балансі платників податку, якщо такі операції здійснюються згідно з Державною програмою приватизації чи рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятими у межах їх повноважень; 18) безоплатна передача майна, яке перебуває на балансі юридичної особи державної або комунальної форми власності, якщо така передача була здійснена за рішенням органу державної або місцевої влади, уповноваженого здійснювати управління таким майном."	Враховано частково в межах досягнутих узгоджень з Кабінетом Міністрів України
22.	3.2.2. передачі майна орендодавця (лізингодавця), що є резидентом, у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору; сплати орендних (лізингових) платежів за умовами договору фінансової оренди (лізингу) або за умовами договору оренди житлового фонду, що є основним місцем проживання орендаря; передачі майна в заставу позикодавцю (кредитору) згідно з договором позики та його повернення заставодавцю після закінчення дії такого договору; передачі кредитором, що є резидентом, об'єкта іпотечного кредиту у власність або використання позичальником; грошових виплат основної суми та процентів згідно з умовами іпотечного кредиту;	підпункт 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 викласти у такій редакції: "3.2.2. передачі майна лізингодавця (орендодавця), що є резидентом, у користування лізингоотримувачу (орендарю) згідно з умовами договору оперативного лізингу (оренди) та його повернення лізингодавцю (орендодавцю) після закінчення дії такого договору; сплати процентів або комісій у складі лізингових (орендних) платежів, нарахованих на вартість об"єкта фінансового лізингу (без врахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об"єкта фінансового лізингу згідно із договором); передачі майна в заставу позикодавцю (кредитору) згідно з договором позики та його повернення заставодавцю після закінчення дії такого договору; передачі кредитором, що є резидентом, об'єкта іпотечного кредиту у власність або використання позичальнику";			підпункт 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 викласти у такій редакції: "3.2.2. передачі майна лізингодавця (орендодавця), що є резидентом, у користування лізингоотримувачу (орендарю) згідно з умовами договору оперативного лізингу (оренди) та його повернення лізингодавцю (орендодавцю) після закінчення дії такого договору; сплати процентів або комісій у складі лізингових (орендних) платежів, нарахованих на вартість об"єкта фінансового лізингу (без врахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об"єкта фінансового лізингу згідно із договором); передачі майна в заставу позикодавцю (кредитору) згідно з договором позики та його повернення заставодавцю після закінчення дії такого договору; передачі кредитором, що є резидентом, об'єкта іпотечного кредиту у власність або використання позичальнику";
23.	3.2.7. виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому законом; виплат дивідендів та роялті у грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), надання комісійних (брокерських) та дилерських послуг з торгівлі або управління цінними паперами, у тому числі приватизаційними та компенсаційними паперами (сертифікатами), інвестиційними сертифікатами, житловими чеками, земельними бонами та деривативами на ринку цінних паперів України, а також деривативами на фондових, валютних і товарних біржах, створених у порядку, передбаченому відповідними законами;	у підпункті 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 слова "на ринку цінних паперів України, а також деривативами на фондових, валютних і товарних біржах, створених у порядку, передбаченому відповідними законами;" виключити;			у підпункті 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 слова "на ринку цінних паперів України, а також деривативами на фондових, валютних і товарних біржах, створених у порядку, передбаченому відповідними законами;" виключити;
24.	3.2.8. передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів)або їх вивезенні за межі митної території України; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців. Під продажем сукупних валових активів слід розуміти продаж підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи. Повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи, або при ліквідації такої юридичної особи, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (крім підакцизних товарів) або вивезенні за межі митної території України. При здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається продажем таких товарів (робіт, послуг).	підпункт 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 викласти у такій редакції: "3.2.8. продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під продажем сукупних валових активів слід розуміти продаж підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи. При здійсненні спільної (сумісної) діяльності без створення юридичної особи передача товарів (робіт, послуг) на баланс сумісної (спільної) діяльності, що ведеться платником податку, уповноваженого на це договором, а також їх повернення з такого балансу після закінчення здійснення такої спільної (сумісної) діяльності, з метою оподаткування вважається наданням таких товарів (послуг)";			підпункт 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 викласти у такій редакції: "3.2.8. продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під продажем сукупних валових активів слід розуміти продаж підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи. При здійсненні спільної (сумісної) діяльності без створення юридичної особи передача товарів (робіт, послуг) на баланс сумісної (спільної) діяльності, що ведеться платником податку, уповноваженого на це договором, а також їх повернення з такого балансу після закінчення здійснення такої спільної (сумісної) діяльності, з метою оподаткування вважається наданням таких товарів (послуг)";
25.	4.1. База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.	у пункті 4.1 статті 4 друге речення викласти у такій редакції: "До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг), наданих таким платником податку; вартість пакування, навантаження, перевантаження, транспортування, страхування, інших подібних послуг та комісій, які включаються до ціни товарів (робіт, послуг) їх продавцем, а також будь-яка бюджетна субсидія або дотація, що надається платнику податку у зв"язку з регулюванням ціни наданих ним товарів (послуг)";			у пункті 4.1 статті 4 друге речення викласти у такій редакції: "До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг), наданих таким платником податку; вартість пакування, навантаження, перевантаження, транспортування, страхування, інших подібних послуг та комісій, які включаються до ціни товарів (робіт, послуг) їх продавцем, а також будь-яка бюджетна субсидія або дотація, що надається платнику податку у зв"язку з регулюванням ціни наданих ним товарів (послуг)";
26.	4.4. Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну такої готової продукції згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник.	пункт 4.4 статті 4 викласти у такій редакції: "4.4. Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є вартість такої готової продукції, визначена умовами зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного з її покупцем, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, які включаються до ціни такої продукції при її ввезенні (пересиланні) на митну території України, але не нижче митної вартості аналогічної продукції. Визначена вартість перераховується в гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. При цьому податок сплачується до бюджету у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, без права виписки податкового векселя, а платником податку є постійне представництво замовника-нерезидента або за дорученням такого замовника нерезидента - виконавець-резидент";			пункт 4.4 статті 4 викласти у такій редакції: "4.4. Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є вартість такої готової продукції, визначена умовами зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного з її покупцем, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, які включаються до ціни такої продукції при її ввезенні (пересиланні) на митну території України, але не нижче митної вартості аналогічної продукції. Визначена вартість перераховується в гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. При цьому податок сплачується до бюджету у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, без права виписки податкового векселя, а платником податку є постійне представництво замовника-нерезидента або за дорученням такого замовника нерезидента - виконавець-резидент";
27.	4.5. У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань.	пункт 4.5 викласти у такій редакції: "4.5. У разі коли після надання товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за наданням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, сума податкових зобов"язань та податкового кредиту особи, що надає такі товари (послуги), та особи, що їх отримує, підлягають відповідному перерахуванню. а) Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку, що надав такі товари (послуги), то: такий платник податку відповідно зменшує суму податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, якщо він був зареєстрований як платник цього податку під час надання таких товарів (робіт, послуг), а у разі коли особа, що їх отримала, є платником податку - надсилає їй розрахунок відкорегованого значення податку; платник податку, що отримав такі товари (роботи, послуги), відповідно зменшує податковий кредит на таку ж суму за наслідками такого податкового періоду у разі, коли він мав право на податковий кредит під час отримання таких товарів (робіт, послуг). б). Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку, що надав такі товари (послуги), то: такий платник податку відповідно збільшує суму податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, якщо він був зареєстрований як платник цього податку під час надання таких товарів (робіт, послуг), та видає платнику податку, що отримав такі товари (послуги) за його бажанням податкову накладну на суму такого перевищення; платник податку, що отримав такі товари (послуги), відповідно збільшує суму податкового кредиту на таку ж суму за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він мав право на податковий кредит під час придбання таких товарів (робіт, послуг). в). Норми цього пункту не розповсюджуються на випадки, коли особа, що надає товари (послуги), не залишається платником податку на додану вартість станом на кінець податкового періоду, в якому був зроблений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов"язань платника податку при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, що не були платниками цього податку на момент такого надання, дозволяється лише при поверненні раніше проданих товарів у власність продавцю з наданням покупцю грошової компенсації їх вартості та при перегляді цін, пов"язаних з гарантійними замінами товарів. г). Правила, визначені підпунктами "а" - "в" цього пункту, застосовуються також при зміні суми валових витрат або валового доходу внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнанням боргу покупця безнадійним за іншими причинами. д). Результат перерахунку податкових зобов"язань та податкового кредиту, проведений внаслідок застосування норм цього пункту, відображається платником податку, що здійснив зазначене корегування, у податковій декларації за звітний податковий період";			пункт 4.5 викласти у такій редакції: "4.5. У разі коли після надання товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за наданням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, сума податкових зобов"язань та податкового кредиту особи, що надає такі товари (послуги), та особи, що їх отримує, підлягають відповідному перерахуванню. а) Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку, що надав такі товари (послуги), то: такий платник податку відповідно зменшує суму податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, якщо він був зареєстрований як платник цього податку під час надання таких товарів (робіт, послуг), а у разі коли особа, що їх отримала, є платником податку - надсилає їй розрахунок відкорегованого значення податку; платник податку, що отримав такі товари (роботи, послуги), відповідно зменшує податковий кредит на таку ж суму за наслідками такого податкового періоду у разі, коли він мав право на податковий кредит під час отримання таких товарів (робіт, послуг). б). Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку, що надав такі товари (послуги), то: такий платник податку відповідно збільшує суму податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, якщо він був зареєстрований як платник цього податку під час надання таких товарів (робіт, послуг), та видає платнику податку, що отримав такі товари (послуги) за його бажанням податкову накладну на суму такого перевищення; платник податку, що отримав такі товари (послуги), відповідно збільшує суму податкового кредиту на таку ж суму за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він мав право на податковий кредит під час придбання таких товарів (робіт, послуг). в). Норми цього пункту не розповсюджуються на випадки, коли особа, що надає товари (послуги), не залишається платником податку на додану вартість станом на кінець податкового періоду, в якому був зроблений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов"язань платника податку при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, що не були платниками цього податку на момент такого надання, дозволяється лише при поверненні раніше проданих товарів у власність продавцю з наданням покупцю грошової компенсації їх вартості та при перегляді цін, пов"язаних з гарантійними замінами товарів. г). Правила, визначені підпунктами "а" - "в" цього пункту, застосовуються також при зміні суми валових витрат або валового доходу внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнанням боргу покупця безнадійним за іншими причинами. д). Результат перерахунку податкових зобов"язань та податкового кредиту, проведений внаслідок застосування норм цього пункту, відображається платником податку, що здійснив зазначене корегування, у податковій декларації за звітний податковий період";
28.	4.7. У випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з продажу вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, та конфіскованого або безхазяйного майна, переданого уповноваженими державними органами для його реалізації у встановленому законодавством порядку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України. У випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (надання в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або надання інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням. Зазначене правило не поширюється на операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.	пункт 4.7 статті 4 викласти у такій редакції: " 4.7. У випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу або придбання товарів (послуг) від імені та/або за дорученням іншої особи, що не є платником податку (крім випадків коли такі товари (послуги) ввозяться (імпортуються) на митну територію України таким платником податку, базою оподаткування для цього платника податку є комісійна винагорода. У випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів (послуг), отриманих у межах договорів комісії (консигнації), інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені та/або за дорученням іншого платника податку (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів (послуг), визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів (послуг), а при їх ввезенні (пересиланні) таким комісіонером на митну територію України, - дата фактичної сплати податку відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 цього Закону. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів (послуг) від комісіонера. У випадках коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (послуг) від імені та/або за дорученням іншого платника податку (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (надання в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а при їх ввезенні (пересиланні) на митну територію України таким повіреним, - дата сплати податку за податковими зобов"язаннями відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, а датою збільшення податкових зобов'язань є дата надання таких товарів (послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (послуг), придбаних повіреним за його дорученням";			пункт 4.7 статті 4 викласти у такій редакції: " 4.7. У випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу або придбання товарів (послуг) від імені та/або за дорученням іншої особи, що не є платником податку (крім випадків коли такі товари (послуги) ввозяться (імпортуються) на митну територію України таким платником податку, базою оподаткування для цього платника податку є комісійна винагорода. У випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів (послуг), отриманих у межах договорів комісії (консигнації), інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені та/або за дорученням іншого платника податку (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів (послуг), визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів (послуг), а при їх ввезенні (пересиланні) таким комісіонером на митну територію України, - дата фактичної сплати податку відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 цього Закону. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів (послуг) від комісіонера. У випадках коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (послуг) від імені та/або за дорученням іншого платника податку (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (надання в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а при їх ввезенні (пересиланні) на митну територію України таким повіреним, - дата сплати податку за податковими зобов"язаннями відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, а датою збільшення податкових зобов'язань є дата надання таких товарів (послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (послуг), придбаних повіреним за його дорученням";
29.	5.1.3. надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг та послуг з виховання та освіти дітей будинками культури в сільській місцевості, дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв;	підпункт 5.1.3 пункту 5.1 статті 5 викласти у такій редакції: "5.1.3. надання послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури, послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України; послуг з розміщення (проживання) учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках";	. .		підпункт 5.1.3 пункту 5.1 статті 5 викласти у такій редакції: "5.1.3. надання послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури, послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України; послуг з розміщення (проживання) учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках";
			-10- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48) Залишивши підпункт 5.1.7. Закону "Про податок на додану вартість" у чинній нині редакції: "5.1.7 продажу лікарських засобів на виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому числі надання послуг з такого продажу аптечними установами; "	Враховано, починаючи з 2003 року.
30.	5.1.9. продажу путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок дітей у закладах за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України. Зазначена пільга не поширюється на продаж путівок нерезидентам;	підпункт 5.1.9. пункту 5.1 статті 5 викласти у такій редакції: "5.1.9 наданням підприємствами, установами, організаціями - резидентами України путівок на відпочинок дітей до 18 років на території України, а також на санаторно-курортне лікування осіб на території України";			підпункт 5.1.9. пункту 5.1 статті 5 викласти у такій редакції: "5.1.9 наданням підприємствами, установами, організаціями - резидентами України путівок на відпочинок дітей до 18 років на території України, а також на санаторно-курортне лікування осіб на території України";
	5.1.20. продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання;		-11- Н.д.Терьохін С.А. (Округ №214) У підпункті 5.1.20 сттаті 5 після слова "новозбудованого" додати слова "та реконструйованого"	враховано	5.1.20. продажу або передачі у власність новозбудованого та реконструйованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання;
31.	5.1.21 надання благодійної допомоги, а саме безоплатна передача товарів (робіт, послуг) особам, визначеним абзацами "а" і "б" підпункту 7.11.1 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для їх безпосереднього використання у благодійних цілях, а також операції з безоплатної передачі таких товарів (робіт, послуг) набувачам (суб'єктам) благодійної допомоги згідно із законодавством.	у абзаці першому підпункту 5.1.21 пункту 5.1 статті 5 слова "абзацами "а" і "б"" замінити словами "абзацами "а", "б" і "е"";			у абзаці першому підпункту 5.1.21 пункту 5.1 статті 5 слова "абзацами "а" і "б"" замінити словами "абзацами "а", "б" і "е"";
32.	5.2.5. продажу та безкоштовної передачі приладів, обладнання, матеріалів науковим установам та науковим організаціям, вищим навчальним закладам III-IV рівнів акредитації, внесеним до Державного реєстру наукових організацій, яким надається підтримка держави за умови використання їх виключно для власних потреб;	підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 виключити;			підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 виключити;
			-12- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 1.Пункт 2. Закон України "Про податок на додану вартість" Підпункт 5.2. пункту 5.2 статті 5 викласти в такій редакції: "продажу щорічно з 1 грудня поточного року до 15 січня наступного року виробничими та торговими підприємствами дитячих святкових подарунків, що складаються з кондитерських виробів (коди ТН ЗЕД - 17.04, 18.06.90190-18.06.90.500, 19.04, 19.05) іграшок вітчизняного виробництва (коди ТН ЗЕД - 95.01-95.03, 95.05), та фруктів, загальною вартістю не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також квитків на новорічно-різдвяні заходи для дітей, що закуповуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, профспілкових комітетів підприємств та організацій, інших неприбуткових організацій. Платники податку, які здійснюють зазначений продаж, мають право включити до складу податкового кредиту суму податків на додану вартість, сплачених у ціні придбання таких дитячих подарунків (їх складових частин), у податковий період, протягом якого здійснюється фактичний продаж таких подарунків особам, що не зареєстровані як платники цього податку. З дати набуття чинності цим Законом втрачає чинність Закон України "Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків" від 30.11.2000 р. № 2117-ІІІ".	Враховано частково
33.		ввести підпункт 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 такого змісту: "5.2.8. надання дитячих святкових подарунків особам, що не зарєстровані платниками цього податку, з 1 грудня поточного року до 15 січня наступного року. Для цілей цього підпункту під дитячим святковим подарунком розуміється набір товарів, який складається з кондитерських виробів (коди ТН ЗЕД - 17.04, 18.06.90.190 -18.06.90.500, 19.04, 19.05) та іграшок (коди ТН ЗЕД - 95.01-95.03, 95.05), вартістю не більше 20 гривень за кожний такий набір. Платники податку, які здійснюють зазначене надання, мають право включити до складу податкового кредиту суму податків на додану вартість, сплачених у ціні придбання таких дитячих святкових подарунків (їх складових частин), у податковий період, протягом якого здійснюється фактичне надання таких святкових подарунків особам, що не зареєстровані як платники цього податку";			ввести підпункт 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 такого змісту: "5.2.8. надання дитячих святкових подарунків особам, що не зарєстровані платниками цього податку, з 1 грудня поточного року до 15 січня наступного року. Для цілей цього підпункту під дитячим святковим подарунком розуміється набір товарів, який складається з кондитерських виробів (коди ТН ЗЕД - 17.04, 18.06.90.190 -18.06.90.500, 19.04, 19.05) та іграшок (коди ТН ЗЕД - 95.01-95.03, 95.05), вартістю не більше 20 гривень за кожний такий набір, а також квитків на новорічно-різдв'яні заходи для дітей. Платники податку, які здійснюють зазначене надання, мають право включити до складу податкового кредиту суму податків на додану вартість, сплачених у ціні придбання таких дитячих святкових подарунків (їх складових частин), у податковий період, протягом якого здійснюється фактичне надання таких святкових подарунків особам, що не зареєстровані як платники цього податку";
			-13- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48) "Статтю 5 доповнити пунктом 5.11 такого змісту: "5.11 звільняються від оподаткування операції з продажу та ввезення (пересилання) на митну територію України обладнання (та запчастин до нього) для технічного оснащення (переоснащення) підприємств медичної та мікробіологічної промисловості (резидентів)."	Відхилено
			-14- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48) "у пункті 5.6 статті 5 виключити слова "5.1".	Відхилено
			-15- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48) "підпункт 5.1.9 пункту 5.1 статті 5 викласти у такій редакції" "5.1.9 продажу путівок на лікування та відпочинок дітей віком до 18 років у санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку всіх типів розташованих на території України, а також путівок на санаторно-курортне лікування громадян, хворих на туберкульоз, у спеціалізованих санаторіях України".	Враховано по суті
			-16- Н.д.Танюк Л.С. (Округ №166) "5.1.24. надання послуг неприбутковими організаціями в сфері культури, що відповідають ознакам неприбутковості, встановленим законом".	Відхилено
			-17- Н.д. Губський Б.(Округ №423 Вилучити з Частини 2 проекту Закону абзаци 14, 15 і 16, які стосуються внесення змін до статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість".	Відхилено
34.	6.1. Об'єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. 6.1.1. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).	у пункті 6.1 статті 6 цифру "20" замінити цифрою "17"; у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цифру "20" замінити цифрою "17";			у пункті 6.1 статті 6 цифру "20" замінити цифрою "17"; у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цифру "20" замінити цифрою "17";
			-18- Н.д.Балашов Г.В. (Округ №27) 3) Встановити на 2002 рік в Законі України "Про податок на додану вартість" ставку податку в 10 %. З "01" січня 2003 року скасувати податок на додану вартість та зобов'язати Кабінет Міністрів України на протязі 2002 року підготувати та подати у встановленому законом порядку проект Закону про тимчасове (не більше п'яти років) введення на території України компенсуючого втрати бюджету податку з обороту.	Відхилено
	6.2. Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з: 6.2.1. продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: - поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що: використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України; використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн; входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки; - поставки для заправки або постачання повітряних суден, що: виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату; входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування; - поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією. Продаж товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту на митній території України незалежно від його належності та видів перевезень, що здійснює такий транспорт, оподатковується за ставкою, передбаченою підпунктом 6.1.1 цієї статті;		-19-Н.д.Терьохін С.А. (Округ №214) підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 викласти у такій редакції: "6.2.1. продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: - поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що: використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України; використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн; входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки; - поставки для заправки або постачання повітряних суден, що: виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату; входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування; - поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників; - експорту товарів згідно з договорами фінансового лізингу, а також в обмін на корпоративні права нерезидентів. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України з моменту коли такі товари підпадають під митний режим експорту згідно з митним законодавством та у разі, якщо такий факт був засвідчений митницею шляхом відповідного запису (печатки) на митній вантажній декларації. За запитом відповідного податкового органу орган митного контролю зобов'язаний подавати відомості, пов'язані з експортом товарів платниками податків у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту на митній території України незалежно від його належності та видів перевезень, що здійснює такий транспорт, оподатковується за ставкою, передбаченою підпунктом 6.1.1 цієї статті";	Враховано	підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 викласти у такій редакції: "6.2.1. продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: - поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що: використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України; використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн; входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки; - поставки для заправки або постачання повітряних суден, що: виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату; входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування; - поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників; - експорту товарів згідно з договорами фінансового лізингу, а також в обмін на корпоративні права нерезидентів. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України з моменту коли такі товари підпадають під митний режим експорту згідно з митним законодавством та у разі, якщо такий факт був засвідчений митницею шляхом відповідного запису (печатки) на митній вантажній декларації. За запитом відповідного податкового органу орган митного контролю зобов'язаний подавати відомості, пов'язані з експортом товарів платниками податків у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту на митній території України незалежно від його належності та видів перевезень, що здійснює такий транспорт, оподатковується за ставкою, передбаченою підпунктом 6.1.1 цієї статті;
35.	6.2.3. продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Продаж товарів (робіт, послуг) безмитними магазинами без нарахування податку на додану вартість може здійснюватися виключно фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України, або фізичним особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать резидентам та знаходяться поза митними кордонами України. Порядок контролю за дотриманням норм цього підпункту встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порушення норм цього підпункту тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством. Товари, придбані у безмитних магазинах без сплати податку на додану вартість, у разі зворотного ввезення таких товарів на митну територію України підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому для оподаткування операцій із ввезення (пересилання) товарів на митну територію України.	підпункт 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 викласти у такій редакції: "6.2.3. продажу товарів (послуг), вивезених (пересланих) з митної території України на територію торгових підприємств, розташованих у зонах митного контролю аеропортів, річкових та морських портів, а також наземних прикордонних переходів (далі - безмитних магазинах), та ліцензійних складів. Під час здійснення операцій з подальшого вивезення (пересилання) товарів з території безмитних магазинів чи ліцензійних складів за межі митного кордону України, чи при їх продажі (пересиланні) на територію інших безмитних магазинів або ліцензійних складів, податок на додану вартість не справляється (у тому числі за нульовою ставкою). Ввезення товарів з території безмитних магазинів або ліцензійних складів на митну територію України, у тому числі товарів, що були попередньо придбані фізичними особами при їх виїзді за митний кордон України, оподатковується за правилами, встановленими цим Законом для їх імпорту (ввезення, пересилання на митну територію України). Порядок функціонування безмитних магазинів та контролю за їх діяльністю встановлюється Кабінетом Міністрів України, з урахуванням того, що продаж товарів (робіт, послуг) безмитними магазинами без нарахування податку на додану вартість здійснюється фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України, або фізичним особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать резидентам чи нерезидентам та знаходяться поза митними кордонами України, з оплатою їх вартості як безпосередньо зазначеними покупцями, так і перевізниками таких покупців річковим, морським або повітряним транспортом";			підпункт 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 викласти у такій редакції: "6.2.3. продажу товарів (послуг), вивезених (пересланих) з митної території України на територію торгових підприємств, розташованих у зонах митного контролю аеропортів, річкових та морських портів, а також наземних прикордонних переходів (далі - безмитних магазинах), та ліцензійних складів. Під час здійснення операцій з подальшого вивезення (пересилання) товарів з території безмитних магазинів чи ліцензійних складів за межі митного кордону України, чи при їх продажі (пересиланні) на територію інших безмитних магазинів або ліцензійних складів, податок на додану вартість не справляється (у тому числі за нульовою ставкою). Ввезення товарів з території безмитних магазинів або ліцензійних складів на митну територію України, у тому числі товарів, що були попередньо придбані фізичними особами при їх виїзді за митний кордон України, оподатковується за правилами, встановленими цим Законом для їх імпорту (ввезення, пересилання на митну територію України). Порядок функціонування безмитних магазинів та контролю за їх діяльністю встановлюється Кабінетом Міністрів України, з урахуванням того, що продаж товарів (робіт, послуг) безмитними магазинами без нарахування податку на додану вартість здійснюється фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України, або фізичним особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать резидентам чи нерезидентам та знаходяться поза митними кордонами України, з оплатою їх вартості як безпосередньо зазначеними покупцями, так і перевізниками таких покупців річковим, морським або повітряним транспортом";
36.	6.2.6. продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;	підпункт 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 виключити;			підпункт 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 виключити;
			-20- Н.д.Дроботов А.І. (Реєстр.картка №355) підпункт 6.2.6 статті 6 (податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільгосптоваровиробниками всіх форм власності і господарювання);	Відхилено
			-21- Н.д.Ващук К.Т. (Округ №20) - підпункт 6.2.6 статті 6 (податок за нульовою ставкою операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання);	Відхилено
37.	7.2.4. Право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, визначеному статею 9 цього Закону.	підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 доповнити частиною такого змісту: "7.2.4. Право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, визначеному статею 9 цього Закону. Суб"єкти підприємницької діяльності, що перейшли за самостійним вибором до систем спрощеного оподаткування, які не передбачають сплати податку на додану вартість або передбачають його сплату у спосіб чи за ставками, відмінними від правил, визначених цим Законом, втрачають з моменту такого переходу право на нарахування податку та видачу податкової накладної, а також на отримання бюджетного (експортного) відшкодування з урахуванням положень пункту 9.6 статті 9 цього Закону ";			підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 доповнити частиною такого змісту: "7.2.4. Право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, визначеному статею 9 цього Закону. Суб"єкти підприємницької діяльності, що перейшли за самостійним вибором до систем спрощеного оподаткування, які не передбачають сплати податку на додану вартість або передбачають його сплату у спосіб чи за ставками, відмінними від правил, визначених цим Законом, втрачають з моменту такого переходу право на нарахування податку та видачу податкової накладної, а також на отримання бюджетного (експортного) відшкодування з урахуванням положень пункту 9.6 статті 9 цього Закону ";
38.	7.2.6. Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку. У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більший двадцяти гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек (інший розрахунковий або платіжний документ).	у підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7: у частині першій друге речення виключити; у частині другій перше речення викласти у такій редакції: "У разі відмови з боку продавця видати податкову накладну на вимогу покупця або при її видачі з порушенням порядку заповнення продавцем, покупець має право разом з поданням декларації за відповідний звітний період надати відповідну заяву до податкового органу за своїм місцезнаходженням. Податкова накладна, яка видана з порушенням порядку її заповнення продавцем, не дає права на отримання покупцем податкового кредиту крім випадків, визначених цією частиною"; частину третю викласти у такій редакції: "При наданні товарів (послуг) з розрахунками за готівкові кошти, а також пластиковими картками платіжних систем чи банківськими або персональними чеками, дозволених до обігу, податкова накладна виписується за бажанням покупця, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передання товарів (робіт, послуг) покупцю та/або прийняття платежу, із визначенням загальної суми, суми податку та податкового номера продавця, або за бажанням покупця - податкова накладна. Підставою для нарахування податкового кредиту також є транспортний білет, готельний рахунок (незалежно від видів розрахунків за ними та суми платежу), а також касовий чек, що містить загальну суму придбаних товарів (послуг) та суму податку (з визначенням фіскального номеру продавця), який підтверджує разовий продаж товарів обсягом не більше 100 гривень"	-22- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215) 2. У частині другій перше речення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 викласти у такій редакції "Податкова накладна, яка видана з порушенням порядку заповнення індивідуального податкового номеру продавця, суми податку на додану вартість та загальної суми з податком на додану вартість продавцем, не дає права на отримання покупцем податкового кредиту у звітному періоді, до моменту виправлення зазначених помилок, крім випадків, визначених у цій частині".	Враховано по суті	у підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7: у частині першій друге речення виключити; у частині другій перше речення викласти у такій редакції: "У разі відмови з боку продавця видати податкову накладну на вимогу покупця або при її видачі з порушенням порядку заповнення продавцем, покупець має право разом з поданням декларації за відповідний звітний період надати відповідну заяву до податкового органу за своїм місцезнаходженням. Податкова накладна, яка видана з порушенням порядку її заповнення продавцем, не дає права на отримання покупцем податкового кредиту крім випадків, визначених цією частиною"; частину третю викласти у такій редакції: "При наданні товарів (послуг) з розрахунками за готівкові кошти, а також пластиковими картками платіжних систем чи банківськими або персональними чеками, дозволених до обігу, податкова накладна виписується за бажанням покупця, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передання товарів (робіт, послуг) покупцю та/або прийняття платежу, із визначенням загальної суми, суми податку та податкового номера продавця, або за бажанням покупця - податкова накладна. Підставою для нарахування податкового кредиту також є транспортний білет, готельний рахунок (незалежно від видів розрахунків за ними та суми платежу), а також касовий чек, що містить загальну суму придбаних товарів (послуг) та суму податку (з визначенням фіскального номеру продавця), який підтверджує разовий продаж товарів обсягом не більше 100 гривень"
39.	7.2.8. Платники податку повинні вести окремий облік з продажу та придбання щодо: операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнені від оподаткування; операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій. Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюються центральним податковим органом України.	у підпункті 7.2.8 пункту 7.2 статті 7: слова та цифри "за ставкою 20 відсотків" замінити словами "за ставкою, визначеною пунктом 6.1 статті 6 цього Закону"; останнє речення другого абзацу викласти у такій редакції: "Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначається центральним податковим органом України. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначається порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Невключення податкової накладної до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні сум податку, визначених у ткій податковій накладній, до податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, але є підставою для застосування адміністративних санкцій згідно із законодавством";			у підпункті 7.2.8 пункту 7.2 статті 7: слова та цифри "за ставкою 20 відсотків" замінити словами "за ставкою, визначеною пунктом 6.1 статті 6 цього Закону"; останнє речення другого абзацу викласти у такій редакції: "Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначається центральним податковим органом України. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначається порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Невключення податкової накладної до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні сум податку, визначених у ткій податковій накладній, до податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, але є підставою для застосування адміністративних санкцій згідно із законодавством";
40.	Перше речення підпункту 7.3.2 статті 7: "У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки."	у першому реченні підпункту 7.3.2 статті 7 виключити слова "(валютних цінностей)";			у першому реченні підпункту 7.3.2 статті 7 виключити слова "(валютних цінностей)";
41.	7.3.4. Датою виникнення податкових зобов'язань під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата відвантаження платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг). Датою виникнення податкових зобов'язань при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій з нерезидентами вважається дата події, що відбулась першою; або дата оформлення вивізної (експортної) митної декларації, що засвідчує вивезення товарів платником податку, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт надання товарів (робіт, послуг) нерезиденту; або дата оформлення ввізної (імпортної) митної декларації, що засвідчує одержання товарів платником податку, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання товарів (робіт, послуг) платником податку.	підпункт 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 викласти у такій редакції: "7.3.4 Датою виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з надання майна у фінансовий лізинг є дата передання об'єкту фінансового лізингу у користування орендарю";			підпункт 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 викласти у такій редакції: "7.3.4 Датою виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з надання майна у фінансовий лізинг є дата передання об'єкту фінансового лізингу у користування орендарю";
42.		ввести підпункт 7.3.9 пункту 7.3 статті 7 такого змісту: "7.3.9. Особа, яка відповідно до цього Закону має право зареєструватися в якості платника податку за самостійним рішенням, може вибрати касовий метод. У разі коли зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи як платника податку, касовий метод починає застосовуватися з моменту такої реєстрації і не може бути зміненим до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація. У разі коли зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстрації особи в якості платника податку, касовий метод починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір, і не може бути зміненим до кінця року, на який припадає такий наступний податковий період. Рішення про вибір касового методу надається податковому органу разом із заявою про податкову реєстрацію (податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого було зроблено такий вибір). Суми податкових зобов"язань та податкового кредиту, нараховані до початку застосування касового методу або після закінчення строку його застосування, не підлягають перерахунку у зв"язку з такою зміною методу обліку. З урахуванням частин другої - третьої цього підпункту, застосування касового методу припиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом протягом якого платник податку: приймає самостійне рішення щодо переходу на загальні правила визначення дати виникнення податкових зобов"язань або права на податковий кредит; досягає обсягу оподатковуваних операцій у сумі, визначеній пунктом 2.1 статті 2 цього Закону";			ввести підпункт 7.3.9 пункту 7.3 статті 7 такого змісту: "7.3.9. Особа, яка відповідно до цього Закону має право зареєструватися в якості платника податку за самостійним рішенням, може вибрати касовий метод. У разі коли зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи як платника податку, касовий метод починає застосовуватися з моменту такої реєстрації і не може бути зміненим до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація. У разі коли зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстрації особи в якості платника податку, касовий метод починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір, і не може бути зміненим до кінця року, на який припадає такий наступний податковий період. Рішення про вибір касового методу надається податковому органу разом із заявою про податкову реєстрацію (податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого було зроблено такий вибір). Суми податкових зобов"язань та податкового кредиту, нараховані до початку застосування касового методу або після закінчення строку його застосування, не підлягають перерахунку у зв"язку з такою зміною методу обліку. З урахуванням частин другої - третьої цього підпункту, застосування касового методу припиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом протягом якого платник податку: приймає самостійне рішення щодо переходу на загальні правила визначення дати виникнення податкових зобов"язань або права на податковий кредит; досягає обсягу оподатковуваних операцій у сумі, визначеній пунктом 2.1 статті 2 цього Закону";
43.	7.4.4. У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.	підпункт 7.4.4 викласти у такій редакції: "У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, до складу податкового кредиту не включаються, за винятком випадків, визначених у пункті 4.7 статті 4 цього Закону".			підпункт 7.4.4 викласти у такій редакції: "У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, до складу податкового кредиту не включаються, за винятком випадків, визначених у пункті 4.7 статті 4 цього Закону".
44.	7.4.5. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.	ввести такі зміни у підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7: у частині першій після слів "митними деклараціями" додати слова "(крім випадків, передбачених частинами другою-третьою підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті); частину другу викласти у такій редакції: "У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій, установлених законодавством щодо заниження суми податкового зобов"язання"; доповнити частинами третьою-четвертою такого змісту: "У разі коли платник цього податку, який здійснює операції з придбання товарів (послуг), не отримує від особи, що їх надає, податкову накладну за будь-якими причинами (крім випадків, передбачених частиною другою підпункту 7.2.6 цього пункту) або втрачає її, такий платник податку має право включити суму податку, нарахованого на ціну такого придбання, до складу валових витрат відповідного звітного періоду. У разі коли у майбутніх податкових періодах (але не більше строку давності, визначеного законом) такий платник податку отримує або відновлює податкову накладну, він має право збільшити податковий кредит на суму податку, зазначену у такій податковій накладній, з відповідним зменшенням суми валових витрат такого звітного періоду. Незалежно від того чи дотримується особа, що надає товари (послуги), вимог цього Закону щодо включення сум податку, відображених у податковій накладній, до складу своїх податкових зобов"язань та/або сплати сум податку у встановлений законом строк або ні, платник податку - покупець має право включити зазначену суму податку до складу свого податкового кредиту. У випадках, якщо у майбутньому обвинувальним вироком суду буде встановлена наявність ознак злочинних діянь з боку сторін такого договору (угоди) щодо умисного ухилення від оподаткування цим податком за попередньою змовою, з метою оподаткування платник податку - покупець зобов"язаний здійснити перерахунок бази оподаткування згідно з правилами, визначеними пунктом 4.5 статті 4 цього Закону, та сплатити штрафні санкції, пеню у розмірах, визначених законодавством";			ввести такі зміни у підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7: у частині першій після слів "митними деклараціями" додати слова "(крім випадків, передбачених частинами другою-третьою підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті); частину другу викласти у такій редакції: "У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій, установлених законодавством щодо заниження суми податкового зобов"язання"; доповнити частинами третьою-четвертою такого змісту: "У разі коли платник цього податку, який здійснює операції з придбання товарів (послуг), не отримує від особи, що їх надає, податкову накладну за будь-якими причинами (крім випадків, передбачених частиною другою підпункту 7.2.6 цього пункту) або втрачає її, такий платник податку має право включити суму податку, нарахованого на ціну такого придбання, до складу валових витрат відповідного звітного періоду. У разі коли у майбутніх податкових періодах (але не більше строку давності, визначеного законом) такий платник податку отримує або відновлює податкову накладну, він має право збільшити податковий кредит на суму податку, зазначену у такій податковій накладній, з відповідним зменшенням суми валових витрат такого звітного періоду. Незалежно від того чи дотримується особа, що надає товари (послуги), вимог цього Закону щодо включення сум податку, відображених у податковій накладній, до складу своїх податкових зобов"язань та/або сплати сум податку у встановлений законом строк або ні, платник податку - покупець має право включити зазначену суму податку до складу свого податкового кредиту. У випадках, якщо у майбутньому обвинувальним вироком суду буде встановлена наявність ознак злочинних діянь з боку сторін такого договору (угоди) щодо умисного ухилення від оподаткування цим податком за попередньою змовою, з метою оподаткування платник податку - покупець зобов"язаний здійснити перерахунок бази оподаткування згідно з правилами, визначеними пунктом 4.5 статті 4 цього Закону, та сплатити штрафні санкції, пеню у розмірах, визначених законодавством";
45.	7.5.3. для бартерних (товарообмінних) операцій - дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після першої з подій, обумовлених підпунктом 7.3.4 цієї статті.	підпункт 7.5.3 пункту 7.5 статті 7 викласти у такій редакції: "7.5.3. датою виникнення права лізингооторимувача (орендаря) на податковий кредит для операцій фінансового лізингу (оренди) є дата оприбуткування об'єкта фінансового лізингу таким лізингоотримувачем (орендарем)";	-23- Кабінет Міністрів України Погоджуючись по суті із змістом правки пропонуємо залишити діючу систему оподаткування бартерних операцій	Відхилено.	підпункт 7.5.3 пункту 7.5 статті 7 викласти у такій редакції: "7.5.3. датою виникнення права лізингооторимувача (орендаря) на податковий кредит для операцій фінансового лізингу (оренди) є дата оприбуткування об'єкта фінансового лізингу таким лізингоотримувачем (орендарем)";
			-24- Н.д.Москвін С.О. (Реєстр.картка №383) 1. Уточнити п.п. 7.5.3 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість": "Датою виникнення права орендаря (лизингодержувача) на податковий кредит для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата оприбуткування об"єкта фінансового лізингу таким орендатором".	Враховано.
46.	7.7.1. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.	у пункті 7.7.1 другий абзац викласти у такій редакції: "Сплата податку провадиться у строки, визначені законом для місячного податкового періоду";			у пункті 7.7.1 другий абзац викласти у такій редакції: "Сплата податку провадиться у строки, визначені законом для місячного податкового періоду";
	7.9.1. Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.		-25- Кабінет Міністрів України У підпункті 7.9.1. статті 7 цифри "7200" замінити цифрою "124000".	Враховано	7.9.1. Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 124000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
	8.1. Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку. Зазначений розрахунок подається разом із такими документами: а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України; б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.		-26- Н.д.Терьохін С.А. (Округ №214) пункт 8.1 викласти у такій редакції: "8.1. Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (послуг) з території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку. Зазначений розрахунок подається разом із такими документами: стосовно товарів - митною декларацією, засвідченою митницею шляхом відповідного запису (печатки, штампу), які свідчать про підпадання таких товарів під митний режим експорту згідно з митним законодавством; стосовно послуг, наданих на території України, та призначених для їх споживання за територією України, - актом прийняття їх результатів отримувачем";	Враховано	пункт 8.1 викласти у такій редакції: "8.1. Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (послуг) з території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку. Зазначений розрахунок подається разом із такими документами: стосовно товарів - митною декларацією, засвідченою митницею шляхом відповідного запису (печатки, штампу), які свідчать про підпадання таких товарів під митний режим експорту згідно з митним законодавством; стосовно послуг, наданих на території України, та призначених для їх споживання за територією України, - актом прийняття їх результатів отримувачем";
47.	8.5. До обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт не включаються майнові добровільні пожертвування на користь нерезидентів, майнові внески для ведення спільної діяльності з нерезидентом за межами України, майнові внески, що повертаються іноземному інвестору, а також інші операції з майном, вартість якого не відноситься до складу валових витрат або не підлягає амортизації у особи, яка оподатковується податком на прибуток підприємств.	пункт 8.5 статті 8 викласти у такій редакції: "8.5. До обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт не включається вартість товарів (робіт, послуг), що надаються безоплатно нерезидентам, у тому числі у вигляді майнових пожертв; вартість товарів (супутніх робіт, послуг), які вивозяться з митної території України під митними режимами тимчасового вивезення або транзиту попередньо ввезених товарів";			пункт 8.5 статті 8 викласти у такій редакції: "8.5. До обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт не включається вартість товарів (робіт, послуг), що надаються безоплатно нерезидентам, у тому числі у вигляді майнових пожертв; вартість товарів (супутніх робіт, послуг), які вивозяться з митної території України під митними режимами тимчасового вивезення або транзиту попередньо ввезених товарів";
48.		ввести статтю 8-1 такого змісту: "Стаття 8-1. Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства чи рибальства 8-1.1. За винятком, установленим частиною третьою цього пункту, будь-яка особа, яка провадить господарську діяльність у сфері сільського та лісового господарства чи рибальства, може обрати спеціальний режим оподаткування, передбачений цією статтею. Особа, яка вирішила обрати спеціальний режим оподаткування, самостійно реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, визначеними цим Законом для реєстрації платників податку на додану вартість. Особа, яка провадить господарську діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства чи рибальства, не може бути зареєстрованою згідно з цією статтею, якщо така особа зобов"язана зареєструватися як платник податку на додану вартість у зв"язку з досягненням обсягів надання товарів (послуг), інших ніж товари (супутні послуги), вироблені внаслідок діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, граничного обсягу, встановленого пунктом 2.1 статті 2 цього Закону. 8-1.2. Особа, яка зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, не має права нараховувати та обов'язку сплачувати податок на додану вартість, а також не може добровільно зареєструватися як платник податку на додану вартість, та не підпадає під дію пункту 7.7 статті 7 цього Закону, але користується правами, визначеними у статті 8 цього Закону. 8-1.3. При наданні товарів (послуг) особа, яка зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, нараховує і стягує податок у розмірі 6 відсотків для товарів (послуг) лісового господарства та рибальства та 8 відсотків - для сільського господарства, від бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону для податку на додану вартість. Суми стягнутого податку не підлягають сплаті до бюджету та залишаються у вільному розпорядженні особи, що надає такі товари (послуги). 8-1.4. Особа, що зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, зобов'язаний надавати податкову накладну покупцю товарів (послуг) за його вимогою, яка складається у порядку, визначеному у пункті 7.2 цього Закону з викристанням ставки податку, встановленого цією статтею. Покупець зазначених товарів (послуг) має право включати суму податку, визначеного цією статтею, до суми податкового кредиту з метою визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість. 8-1.5. Особа, що зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, звільняється від обов'язків надання податкової або іншої звітності з цього податку, але веде реєстр податкових накладних у загальному порядку. 8.-1.6. Свідоцтво про реєстрацію особи як суб"єкта спеціального режиму оподаткування діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо: зареєстрована особа не відповідає вимогам, визначеним у частині третій пункту 8-1.1 цієї статті; зареєстрована особа звертається до податкового органу з поданням про зняття її з реєстрації; зареєстрована особа реєструється як платник податку на додану вартість; зареєстрована особа ліквідується або реорганізується шляхом перетворення. 8-1.7. терміни, які використовуються у цій статті, мають таке значення: а) діяльність у сфері сільського господарства - садіння, виведення, вирощування чи збирання будь-якої сільськогосподарської продукції, включаючи розведення, годування чи забій худоби або догляд за нею; б) діяльність у сфері рибальства - вилов прісноводної риби, а також розведення риби чи інших прісноводних або морепродуктів. Діяльність з обробки продукції, одержаної в результаті діяльності у сфері сільського господарства чи рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського господарства чи рибальства, за умови відповідності таким вимогам: зазначена обробка є звичайною діяльністю особи, яка провадить діяльність у сфері сільського господарства чи рибальства, продукцію, що обробляється, одержано в результаті діяльності у сфері сільського господарства чи рибальства особи, яка здійснює таку обробку; в) діяльність у сфері лісового господарства - садіння, вирощування чи зрубування дерев або догляд за ними. 8-1.8 При анулюванні свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість у зв'язку з обранням нею спеціального режиму оподаткування, норми підпунктів 9-6.3 - 9.6.5 пункту 9.6. статті 9 цього Закону, не розповсюджуються";			ввести статтю 8-1 такого змісту: "Стаття 8-1. Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства чи рибальства 8-1.1. За винятком, установленим частиною третьою цього пункту, будь-яка особа, яка провадить господарську діяльність у сфері сільського та лісового господарства чи рибальства, може обрати спеціальний режим оподаткування, передбачений цією статтею. Особа, яка вирішила обрати спеціальний режим оподаткування, самостійно реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, визначеними цим Законом для реєстрації платників податку на додану вартість. Особа, яка провадить господарську діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства чи рибальства, не може бути зареєстрованою згідно з цією статтею, якщо така особа зобов"язана зареєструватися як платник податку на додану вартість у зв"язку з досягненням обсягів надання товарів (послуг), інших ніж товари (супутні послуги), вироблені внаслідок діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, граничного обсягу, встановленого пунктом 2.1 статті 2 цього Закону. 8-1.2. Особа, яка зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, не має права нараховувати та обов'язку сплачувати податок на додану вартість, а також не може добровільно зареєструватися як платник податку на додану вартість, та не підпадає під дію пункту 7.7 статті 7 цього Закону, але користується правами, визначеними у статті 8 цього Закону. 8-1.3. При наданні товарів (послуг) особа, яка зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, нараховує і стягує податок у розмірі 6 відсотків для товарів (послуг) лісового господарства та рибальства та 8 відсотків - для сільського господарства, від бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону для податку на додану вартість. Суми стягнутого податку не підлягають сплаті до бюджету та залишаються у вільному розпорядженні особи, що надає такі товари (послуги). 8-1.4. Особа, що зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, зобов'язаний надавати податкову накладну покупцю товарів (послуг) за його вимогою, яка складається у порядку, визначеному у пункті 7.2 цього Закону з викристанням ставки податку, встановленого цією статтею. Покупець зазначених товарів (послуг) має право включати суму податку, визначеного цією статтею, до суми податкового кредиту з метою визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість. 8-1.5. Особа, що зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, звільняється від обов'язків надання податкової або іншої звітності з цього податку, але веде реєстр податкових накладних у загальному порядку. 8.-1.6. Свідоцтво про реєстрацію особи як суб"єкта спеціального режиму оподаткування діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо: зареєстрована особа не відповідає вимогам, визначеним у частині третій пункту 8-1.1 цієї статті; зареєстрована особа звертається до податкового органу з поданням про зняття її з реєстрації; зареєстрована особа реєструється як платник податку на додану вартість; зареєстрована особа ліквідується або реорганізується шляхом перетворення. 8-1.7. терміни, які використовуються у цій статті, мають таке значення: а) діяльність у сфері сільського господарства - садіння, виведення, вирощування чи збирання будь-якої сільськогосподарської продукції, включаючи розведення, годування чи забій худоби або догляд за нею; б) діяльність у сфері рибальства - вилов прісноводної риби, а також розведення риби чи інших прісноводних або морепродуктів. Діяльність з обробки продукції, одержаної в результаті діяльності у сфері сільського господарства чи рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського господарства чи рибальства, за умови відповідності таким вимогам: зазначена обробка є звичайною діяльністю особи, яка провадить діяльність у сфері сільського господарства чи рибальства, продукцію, що обробляється, одержано в результаті діяльності у сфері сільського господарства чи рибальства особи, яка здійснює таку обробку; в) діяльність у сфері лісового господарства - садіння, вирощування чи зрубування дерев або догляд за ними. 8-1.8 При анулюванні свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість у зв'язку з обранням нею спеціального режиму оподаткування, норми підпунктів 9-6.3 - 9.6.5 пункту 9.6. статті 9 цього Закону, не розповсюджуються";
49.	9.3. Суб'єкти підприємницької діяльності, що створюються після набрання чинності цим Законом, незалежно від виду діяльності і запланованих обсягів операцій з продажу товарів (робіт, послуг) та діючі особи, що підпадають під визначення статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватись як платники податку за місцем їх знаходження в податковому органі. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним податковим органом України. Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 як платник податку, у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), меншими ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вважає за доцільне зареєструватись як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.	пункт 9.3 статті 9 викласти у такій редакції: "9.3. Особи, що підпадають під визначення статті 2 цього Закону, зобов"язані зареєструватися в якості платників податку за їх місцезнаходженням у податковому органі. Форма реєстраційної заяви встановлюється центральним податковим органом України. Фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності та юридичні особи, що не є зареєстрованими як платники цього податку, а також ті, що є суб"єктами спрощених (спеціальних) систем оподаткування, у тому числі платниками спеціального торгового патенту, які ввозять (пересилають) товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, сплачують податок на додану вартість в момент перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без їх реєстрації як платників цього податку. Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 статті 2 цього Закону як платник податку, у зв"язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими визначеної таким пунктом суми, вважає за доцільне самостійно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за його заявою. Таке право мають також особи, які згідно із законодавством використовують спрощені системи (спеціальні режими) оподаткування. У випадках коли особа, не зареєстрована як платник податку згідно з пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), у результаті виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме у два чи більше разів суму, визначену пунктом 2.1 статті 2 цього Закону протягом дванадцятимісячного періоду, така особа зобов"язана надіслати реєстраційну заяву до кінця податкового періоду, за наслідками якого були би збільшені податкові зобов"язання внаслідок такої операції згідно з нормами цього Закону, якби така особа була зареєстрована як платник податку. Особа, що не здійснює таку реєстрацію, несе відповідальність за такою операцією на рівні відповідальності зареєстрованого платника податку за такою ж операцією";			пункт 9.3 статті 9 викласти у такій редакції: "9.3. Особи, що підпадають під визначення статті 2 цього Закону, зобов"язані зареєструватися в якості платників податку за їх місцезнаходженням у податковому органі. Форма реєстраційної заяви встановлюється центральним податковим органом України. Фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності та юридичні особи, що не є зареєстрованими як платники цього податку, а також ті, що є суб"єктами спрощених (спеціальних) систем оподаткування, у тому числі платниками спеціального торгового патенту, які ввозять (пересилають) товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, сплачують податок на додану вартість в момент перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без їх реєстрації як платників цього податку. Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 статті 2 цього Закону як платник податку, у зв"язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими визначеної таким пунктом суми, вважає за доцільне самостійно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за його заявою. Таке право мають також особи, які згідно із законодавством використовують спрощені системи (спеціальні режими) оподаткування. У випадках коли особа, не зареєстрована як платник податку згідно з пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), у результаті виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме у два чи більше разів суму, визначену пунктом 2.1 статті 2 цього Закону протягом дванадцятимісячного періоду, така особа зобов"язана надіслати реєстраційну заяву до кінця податкового періоду, за наслідками якого були би збільшені податкові зобов"язання внаслідок такої операції згідно з нормами цього Закону, якби така особа була зареєстрована як платник податку. Особа, що не здійснює таку реєстрацію, несе відповідальність за такою операцією на рівні відповідальності зареєстрованого платника податку за такою ж операцією";
			-27- Н.д. Губський Б.(Округ №423) "пункт 9.3 статті 9 викласти у такій редакції: "9.3. Особи, що підпадають під визначення статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися в якості платників податку за їх місцезнаходженням у податковому органі. Форма реєстраційної заяви встановлюється центральним податковим органом України. Фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, що ввозять (пересилають) товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, сплачують податок на додану вартість в момент перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без їх реєстрації як платників цього податку. Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 статті 2 цього Закону як платник податку, у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими визначеної таким пунктом суми, вважає за доцільне самостійно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за його заявою. Таке право мають також особи, які згідно із законодавством використовують спрощені системи (спеціальні режими) оподаткування. У випадках коли особа, не зареєстрована як платник податку згідно з пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, досягає протягом дванадцятимісячного періоду обсяг оподатковуваних операцій, що перевищує суму, визначену пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, така особа зобов'язана надіслати податковому органу реєстраційну заяву протягом 20 календарних днів, наступних за податковим періодом, на який припадає день досягнення такого обсягу."	Редакція проекту Закону охоплює пропозицію
50.	9.4. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, зазначеного у пункті 2.1 Закону, а для осіб, що підпадають під визначення пункту 2.3 цього Закону, - не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення підприємницької діяльності з торгівлі за готівку.	пункт 9.4 викласти у такій редакції: "9.4. З урахуванням положень пункту 9.3 цієї статті, реєстраційна заява має бути подана (надіслана) податковому органу: а) особами, не зареєстрованими платниками податку згідно з пунктом 2.1 статті 2 цього Закону - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення обсягом оподатковуваних операцій суми, визначеної зазначеним пунктом; б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв"язку із здійсненням ними операцій, визначених у пунктах 2.2 - 2.6 статті 2 цього Закону, - не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення таких операцій; в) особами, що прийняли самостійне рішення про реєстрацію платниками податку, - не пізніше десяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних. Рєстраційна заява може бути надіслана на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. Податковий орган зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про його реєстрацію як платника податку";			пункт 9.4 викласти у такій редакції: "9.4. З урахуванням положень пункту 9.3 цієї статті, реєстраційна заява має бути подана (надіслана) податковому органу: а) особами, не зареєстрованими платниками податку згідно з пунктом 2.1 статті 2 цього Закону - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення обсягом оподатковуваних операцій суми, визначеної зазначеним пунктом; б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв"язку із здійсненням ними операцій, визначених у пунктах 2.2 - 2.6 статті 2 цього Закону, - не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення таких операцій; в) особами, що прийняли самостійне рішення про реєстрацію платниками податку, - не пізніше десяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних. Рєстраційна заява може бути надіслана на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. Податковий орган зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про його реєстрацію як платника податку";
51.	9.6. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо: новостворений суб'єкт підприємницької діяльності за підсумками діяльності за дванадцять календарних місяців з моменту його створення не вважається платником податку згідно із статтею 2 цього Закону та знімається з обліку; зареєстрована згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку особа мала за останні дванадцять поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.	пункт 9.6 викласти у такій редакції: 9.6. Анулювання свідоцтва про реєстрацію 9.6.1. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках коли: а) зареєстрована згідно з положеннями пункту 2.1 статті 2 цього Закону протягом 24 календарних місяців, наступних за місяцем реєстрації, особа мала за останні 12 поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші визначеної таким пунктом суми; б) зареєстрована згідно з положеннями пунктів 2.2 - 2.6 статті 2 цього Закону особа не здійснює протягом останніх 12 поточних календарних місяців операції, визначені у таких пунктах статті 2 цього Закону та при цьому відповідає вимогам частини "а" цього підпункту; в) зареєстрована як платник податку особа оголошується банкрутом чи ліквідується (фізична особа позбувається статусу суб"єкта підприємницької діяльності); г) зареєстрована як платник податку особа реєструється як платник єдиного податку або придбає спеціальний торговий патент чи стає суб"єктом інших спрощених систем оподаткування, умови яких визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінних від загальних норм цього Закону; д) зареєстрована в якості платника податку особа обирає спеціальний режим, передбачений статтею 8-1 цього Закону. Анулювання свідоцтва про реєстрацію за підставами, визначеними у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання свідоцтва про реєстрацію за підставами, визначеними у підпунктах "б"-"д" цього пункту, здійснюється за рішенням відповідного податкового органу, а для підпункту "б" - також за заявою платника податку у разі його бажання. З моменту анулювання свідоцтва про реєстрацію особа позбавляється права на нарахування податку, податкового кредиту, отримання бюджетного (експортного) відшкодування (з урахуванням положень підпункту 9.6.4 цього пункту), але є зобов"язаною погасити суму податкових зобов"язань у випадках, визначених цим Законом. Податковий орган не може відмовити в анулюванні свідоцтва про реєстрацію у разі існування підстав, визначених у цьому підпункті. Рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію приймається у строки, визначені цією статтею для реєстрації особи як платника податку. 9.6.2. При анулюванні свідоцтва про реєстрацію останнім податковим періодом є період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання свідоцтва про реєстрацію. 9.6.3. Платник податку, в обліку якого на день анулювання свідоцтва про реєстрацію знаходяться товарні залишки, а також стосовно яких було нараховано податковий кредит у минулих або поточному податковому періоді, але не пізніше 5 років до початку такого податкового періоду, зобов"язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання, з відповідним збільшенням валових витрат на суму таких додаткових зобов"язань з податку на додану вартість. 9.6.4. У разі коли за наслідками останнього податкового періоду платник податку має право на отримання бюджетного (експортного) відшкодування або обов"язок зі сплати податку до бюджету (з урахуванням положень підпункту 9.6.3 цього пункту), такий платник податку відповідно має право на отримання бюджетного (експортного) відшкодування протягом строків, визначених цим Законом, або зобов"язаний сплатити належну суму податку до бюджету протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того чи буде він залишатися зареєстрованим як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного (експортного) відшкодування чи сплати такої суми податку або ні. 9.6.5 Норми підпунктів 9.6.2 - 9.6.4 цього пункту розповсюджуються також на осіб, які переходять до систем спрощеного оподаткування, що не передбачають сплати податку на додану вартість або передбачають його сплату у спосіб чи за ставками, відмінними від правил, визначених цим Законом, кім випадків, визначених статтею 8-1 цього Закону";			пункт 9.6 викласти у такій редакції: 9.6. Анулювання свідоцтва про реєстрацію 9.6.1. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках коли: а) зареєстрована згідно з положеннями пункту 2.1 статті 2 цього Закону протягом 24 календарних місяців, наступних за місяцем реєстрації, особа мала за останні 12 поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші визначеної таким пунктом суми; б) зареєстрована згідно з положеннями пунктів 2.2 - 2.6 статті 2 цього Закону особа не здійснює протягом останніх 12 поточних календарних місяців операції, визначені у таких пунктах статті 2 цього Закону та при цьому відповідає вимогам частини "а" цього підпункту; в) зареєстрована як платник податку особа оголошується банкрутом чи ліквідується (фізична особа позбувається статусу суб"єкта підприємницької діяльності); г) зареєстрована як платник податку особа реєструється як платник єдиного податку або придбає спеціальний торговий патент чи стає суб"єктом інших спрощених систем оподаткування, умови яких визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінних від загальних норм цього Закону; д) зареєстрована в якості платника податку особа обирає спеціальний режим, передбачений статтею 8-1 цього Закону. Анулювання свідоцтва про реєстрацію за підставами, визначеними у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання свідоцтва про реєстрацію за підставами, визначеними у підпунктах "б"-"д" цього пункту, здійснюється за рішенням відповідного податкового органу, а для підпункту "б" - також за заявою платника податку у разі його бажання. З моменту анулювання свідоцтва про реєстрацію особа позбавляється права на нарахування податку, податкового кредиту, отримання бюджетного (експортного) відшкодування (з урахуванням положень підпункту 9.6.4 цього пункту), але є зобов"язаною погасити суму податкових зобов"язань у випадках, визначених цим Законом. Податковий орган не може відмовити в анулюванні свідоцтва про реєстрацію у разі існування підстав, визначених у цьому підпункті. Рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію приймається у строки, визначені цією статтею для реєстрації особи як платника податку. 9.6.2. При анулюванні свідоцтва про реєстрацію останнім податковим періодом є період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання свідоцтва про реєстрацію. 9.6.3. Платник податку, в обліку якого на день анулювання свідоцтва про реєстрацію знаходяться товарні залишки, а також стосовно яких було нараховано податковий кредит у минулих або поточному податковому періоді, але не пізніше 5 років до початку такого податкового періоду, зобов"язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання, з відповідним збільшенням валових витрат на суму таких додаткових зобов"язань з податку на додану вартість. 9.6.4. У разі коли за наслідками останнього податкового періоду платник податку має право на отримання бюджетного (експортного) відшкодування або обов"язок зі сплати податку до бюджету (з урахуванням положень підпункту 9.6.3 цього пункту), такий платник податку відповідно має право на отримання бюджетного (експортного) відшкодування протягом строків, визначених цим Законом, або зобов"язаний сплатити належну суму податку до бюджету протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того чи буде він залишатися зареєстрованим як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного (експортного) відшкодування чи сплати такої суми податку або ні. 9.6.5 Норми підпунктів 9.6.2 - 9.6.4 цього пункту розповсюджуються також на осіб, які переходять до систем спрощеного оподаткування, що не передбачають сплати податку на додану вартість або передбачають його сплату у спосіб чи за ставками, відмінними від правил, визначених цим Законом, кім випадків, визначених статтею 8-1 цього Закону";
			-28- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215) 3. Підпункт 9.6.3 пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" виключити. Підпункти 9.6.4 та 9.6.5 пункту 9.6 вважати відповідно пунктами 9.6.3 та 9.6.4 пункту 9.6 статті 9. У підпункті 9.6.3 пункту 9.6 слова "(з урахуванням положень підпункту 9.6.3 цього пункту) виключити". У підпункті 9.6.4 пункту 9.6 слова "норми підпунктів 9.6.2 - 9.6.4 цього пункту" замінити словами "норми підпунктів 9.6.2 - 9.6.3 цього пункту..." і далі за текстом.	Частково враховано по суті щодо основних фондів
52.	11.5. З моменту набрання чинності цим Законом платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі - податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку; сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено. Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів; у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку; для підприємств гірничо-металургійного комплексу, які беруть участь в економічному експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року, дія абзаців другого та третього цього пункту поширюється на податкові векселі, видані на імпортні товари, митна вартість яких згідно з контрактом не перевищує 300 тис. гривень; у разі несплати підприємствами гірничо-металургійного комплексу податкового векселя до строку його погашення шляхом перерахування коштів сума, зазначена в податковому векселі, погашається шляхом включення її до складу податкових зобов'язань і податкового кредиту за звітний (податковий) період, в якому передбачено погашення векселя, за умови, що митна вартість імпортних товарів за контрактом становить понад 300 тис. гривень; платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування відповідно до пункту 8.7 статті 8 цього Закону, при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до складу його податкових зобов'язань; обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються; податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень або підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону та не мають заборгованості з цього податку (крім реструктуризованої згідно із законодавством) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, у якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню. Довідка щодо відповідності статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видається органом державної податкової служби за запитом платника податку та поновлюється кожні три календарні місяці. Строки та порядок надання таких довідок встановлюються Кабінетом Міністрів України; податкові векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на операції з ввезення (пересилання) підакцизних товарів (крім тютюнової сировини) та товарів, що відносяться до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів.	пункт 11.5 статті 11викласти у такій редакції: "11.5. З моменту набрання чинності цим Законом платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податкову розписку на суму податкового зобов'язання, один примірник якої залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу податкового органу за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку; сума, зазначена в податковій розписці, включається до суми податкових зобов'язань платника податку в звітному (податковому) періоді, в якому така податкова розписка видається. При цьому податкова розписка вважається погашеною; у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковій розписці, включається до складу податкового кредиту платника податку, а податкова розписка вважається погашеною; за умови здійснення оплати податкової розписки шляхом перерахування коштів до бюджету до початку наступного податкового періоду, сума таких коштів включається до складу податкового кредиту податкового періоду, на який припадає така оплата, а податкова розписка вважається погашеною; при наявності зобов"язань державного бюджету перед платником податку за бюджетним (експортним) відшкодуванням сума, зазначена у виданій податковій розписці, враховується у зменшення таких зобов"язань, та не включається до складу податкових зобов"язань звітного податкового періоду і включається до податкового кредиту такого платника у наступному податковому періоді, а податкова розписка вважається; обов'язки з погашення податкової розписки не можуть передаватися іншим особам, податкова розписка не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковою розпискою не нараховуються, стягнення заборгованості за податковою розпискою здійснюється за правилами, визначеними законом для стягнення податкового боргу, без застосування процедури вексельного опротестування; правом виписування податкових розписок користуються платники податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень або підприємствами, визначеними підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, якщо такі платники податку (підприємства) не мають заборгованості з цього податку за результатами податкових періодів, попередніх податковому періоду, в якому надається податкова розписка. Довідка про відповідність статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видається податковим органом за запитом платника податку та поновлюється кожні три календарні місяці. Строки та порядок надання таких довідок та порядок виписки податкових розписок встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на операції з ввезення (пересилання) підакцизних товарів (крім тютюнової сировини та дизельного пального) та товарів, що відносяться до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів України";			пункт 11.5 статті 11викласти у такій редакції: "11.5. З моменту набрання чинності цим Законом платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податкову розписку на суму податкового зобов'язання, один примірник якої залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу податкового органу за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку; сума, зазначена в податковій розписці, включається до суми податкових зобов'язань платника податку в звітному (податковому) періоді, в якому така податкова розписка видається. При цьому податкова розписка вважається погашеною; у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковій розписці, включається до складу податкового кредиту платника податку, а податкова розписка вважається погашеною; за умови здійснення оплати податкової розписки шляхом перерахування коштів до бюджету до початку наступного податкового періоду, сума таких коштів включається до складу податкового кредиту податкового періоду, на який припадає така оплата, а податкова розписка вважається погашеною; при наявності зобов"язань державного бюджету перед платником податку за бюджетним (експортним) відшкодуванням сума, зазначена у виданій податковій розписці, враховується у зменшення таких зобов"язань, та не включається до складу податкових зобов"язань звітного податкового періоду і включається до податкового кредиту такого платника у наступному податковому періоді, а податкова розписка вважається; обов'язки з погашення податкової розписки не можуть передаватися іншим особам, податкова розписка не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковою розпискою не нараховуються, стягнення заборгованості за податковою розпискою здійснюється за правилами, визначеними законом для стягнення податкового боргу, без застосування процедури вексельного опротестування; правом виписування податкових розписок користуються платники податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень або підприємствами, визначеними підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, якщо такі платники податку (підприємства) не мають заборгованості з цього податку за результатами податкових періодів, попередніх податковому періоду, в якому надається податкова розписка. Довідка про відповідність статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видається податковим органом за запитом платника податку та поновлюється кожні три календарні місяці. Строки та порядок надання таких довідок та порядок виписки податкових розписок встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на операції з ввезення (пересилання) підакцизних товарів (крім тютюнової сировини та дизельного пального) та товарів, що відносяться до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів України";
	11.20. До 1 січня 2004 року у випадках, коли платник податку здійснює операції з продажу особам, які не зареєстровані як платники податку, сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, раніше придбаних (заготовлених) таким платником податку у фізичних осіб, які не є платниками цього податку, об'єктом оподаткування є торгова націнка (надбавка), встановлена таким платником податку.		-29- Н.д.Горбачов В.С. (Округ №127) Пункт 11.20 статті 11 викласти у такій редакції: У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, раніше придбаних таким платником податку у фізичних осіб, які не зареєстровані як платники податку, об'єктом оподаткування є торгова націнка (надбавка), встановлена таким платником податку.	Враховано	Пункт 11.20 статті 11 викласти у такій редакції: У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, раніше придбаних таким платником податку у фізичних осіб, які не зареєстровані як платники податку, об'єктом оподаткування є торгова націнка (надбавка), встановлена таким платником податку.
			-30- Н.д.Матвієнков С.А. (Округ №55) 1. Залишити в діючій редакції перший абзац п.11.5, ст.11: "платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі податковий вексель";	Відхилено - суперечить вексельному законодавству
			-31- Н.д.Матвієнков С.А. (Округ №55) 2. Пункт 11.5 статті 11 після абзацу третього доповнити новим абзацем такого змісту: "у разі несплати платником податку податкового векселя до строку його погашення шляхом перерахування коштів, сума, зазначена в податковому векселі, погашається шляхом включення її до складу податкових зобов'язань і податкового кредиту за звітний (податковий) період, в якому передбачено погашення векселю"	Відхилено
53.	11.21. До 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.	пункти 11.21, 11.29, 11.30, 11.32 статті 11 виключити;	-32- Н.д.Дроботов А.І. (Реєстр.картка №355) пункт 11.21 статті 11 (до 1 січня 2004 року сума податку, що повинна сплачуватись до бюджету переробним підприємствам за реалізовані молоко і молочну продукцію, м'ясо і м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільгосптоваровиробникам за продану ними сировину); -33- Н.д.Ващук К.Т. (Округ №20) -пункт 11.21 статі 11, який передбачає, що до 1 січня 2004 року сума податку, яка повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствам усіх форм власності за реалізовані ними молоко і молочну продукцію, м'ясо і м'ясопродукти, спрямовуються для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м"ясо в живій вазі;	Відхилено Відхилено	пункти 11.21, 11.29, 11.30, 11.32 статті 11 виключити;
	11.29. До 1 січня 2001 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогоспо-дарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України. 11.30. До 1 січня 2010 року звільняються від оподаткування: операції з ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (крім підакцизних), які використовуються для розширення виробництва та виробничої діяльності підприємств з виготовлення боєприпасів, їх елементів, та виробів спецхімії. Обсяги ввезення цих товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України; операції з продажу боєприпасів, їх елементів та виробів спецхімії за державними замовленнями та роботи, послуги і операції з матеріалами, одержаними внаслідок утилізації боєприпасів та виробів спецхімії, термін зберігання яких закінчився.		-34- Н.д.Дроботов А.І. (Реєстр.картка №355) пункт 11.29 статті 11 (до 1 січня 2004 року зупинити дію пункт 7.7 статті 7 та пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону України в частині сплати до бюджету податку щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва). -35- Н.д.Ващук К.Т. (Округ №20) -пункт 11.29 статі 11, який передбачає акумуляцію ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) і спрямування його на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.	Відхилено Відхилено
			-36- Н.д.Матвієнков С.А. (Округ №55) З метою удосконалення розрахунків з ПДВ та забезпечення більш своєчасного відшкодування з бюджету пропоную в проекті закону № 6140 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань оподаткування" передбачити порядок, згідно якого: а) при оплаті отриманих товарів (робіт, послуг) банк, обслуговуючий покупців товару, при кожному перерахуванні коштів 50% зазначеної в платіжних документах суми ПДВ перераховує на спеціальний рахунок Державного казначейства України, а інші 50% суми ПДВ разом з основною вартістю товару (послуг) перераховує на рахунок постачальника; б) для підприємств, в яких відсутня прострочена заборгованість перед бюджетом і Пенсійним фондом, і які мають від'ємне сальдо з ПДВ, відшкодування з бюджету виконуються в термін до 10 календарних днів з моменту надання декларації з ПДВ на суму різниці сплаченого до бюджету ПДВ за отримані товари (роботи, послуги) і ПДВ, отриманого на власний рахунок від продажу товарів (робіт, послуг). Остаточні розрахунки проводяться відповідно до діючого законодавства. Такий порядок дозволить у значно коротший термін акумулювати кошти для проведення розрахунків, в тому числі для відшкодування підприємствам сум з бюджету згідно наданих декларацій.	Відхилено - дискремінує як бюджет так і належних платників
54.		3. У Законі України № 283/97 від 22 травня 1997 року "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України 1995, N 4, ст. 28):			3. У Законі України № 283/97 від 22 травня 1997 року "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України 1995, N 4, ст. 28):
55.		За текстом Закону слова "30 відсотків" замінити словами "25 відсотків".			За текстом Закону слова "30 відсотків" замінити словами "25 відсотків".
56.	1.18.1. Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди. Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.	підпункт 1.18.1 пункту 1.18 статті 1 викласти у такій редакції: "1.18.1. Оперативний лізинг (оренда) - лізингова (орендна) операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передання орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах, інших ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою)";	-37- Н.д.Москвін С.О. (Реєстр.картка №383) 2. Виключити абзац 3 зміненої редакції п.п. 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".	Відхилено - не відповідає міжнародним стандартам	підпункт 1.18.1 пункту 1.18 статті 1 викласти у такій редакції: "1.18.1. Оперативний лізинг (оренда) - лізингова (орендна) операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передання орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах, інших ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою)";
57.	1.18.2. Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю. Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу не включаються до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця.	підпункт 1.18.2 пункту 1.18 статті 1 викласти у такій редакції: "1.18.2. Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов"язаних з правом користування та володіння об"єктом лізингу. Лізинг (оренда) вважається фінансовою, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з наступних умов: об"єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону (крім прискореної амортизації) та орендар зобов"язаний придбати об"єкт лізингу у власність протягом строку дії лізиногового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; залишкова оціночна вартість об"єкту лізингу на момент закінчення дії лізиногового договору становить не більше 25 відсотків від звичайної ціни на такий об"єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізиногового договору; якщо у лізинг передається об"єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об"єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної у дату початку дії лізингового договору на весь його строк; майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізиногово договору не може бути бути використаним іншими особами, крім лізиногоотримувача (орендаря) виходячи з його технологічних та якісних характеристик. Під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк, який розпочинається від дати передання ризиків, пов"язаних із зберіганням чи використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, по"язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що випливають з прав на володіння, користування або розпорядження таким майном, лізингоотримувачу (орендарю), та закінчується строком закінчення дії лізиногового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору. Незалежно від того, чи відноситься господарська операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту або ні, платник податку має право при укладенні договору (угоди) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору. У разі коли терміни, визначені у цьому підпункті не визначено законами з питань оподаткування, роз"яснення щодо застосування таких термінів надаються центральним податковим органом";	-38- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94) Абзац 1 пункту 1.20 статті 1 викласти у такій редакції: "Звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності або яка на момент укладення договору знаходиться в межах діапазону статистичної оцінки рівня цін продавця, визначених Державним Комітетом статистики України за той же період минулого року з урахуванням встановленого індексу інфляції". Далі за текстом.	Відхилено з віднесенням до Податкового кодексу України	підпункт 1.18.2 пункту 1.18 статті 1 викласти у такій редакції: "1.18.2. Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов"язаних з правом користування та володіння об"єктом лізингу. Лізинг (оренда) вважається фінансовою, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з наступних умов: об"єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону (крім прискореної амортизації) та орендар зобов"язаний придбати об"єкт лізингу у власність протягом строку дії лізиногового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; залишкова оціночна вартість об"єкту лізингу на момент закінчення дії лізиногового договору становить не більше 25 відсотків від звичайної ціни на такий об"єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізиногового договору; якщо у лізинг передається об"єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об"єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної у дату початку дії лізингового договору на весь його строк; майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізиногово договору не може бути бути використаним іншими особами, крім лізиногоотримувача (орендаря) виходячи з його технологічних та якісних характеристик. Під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк, який розпочинається від дати передання ризиків, пов"язаних із зберіганням чи використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, по"язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що випливають з прав на володіння, користування або розпорядження таким майном, лізингоотримувачу (орендарю), та закінчується строком закінчення дії лізиногового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору. Незалежно від того, чи відноситься господарська операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту або ні, платник податку має право при укладенні договору (угоди) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору. У разі коли терміни, визначені у цьому підпункті не визначено законами з питань оподаткування, роз"яснення щодо застосування таких термінів надаються центральним податковим органом";
58.	1.22. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; кредит або депозит, наданий платнику податку без встановлення строків повернення його основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах.	пункт 1.22 статті 1 викласти у такій редакції: "1.22. Фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах; сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк, відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами";			пункт 1.22 статті 1 викласти у такій редакції: "1.22. Фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах; сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк, відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами";
59.	2.5. Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.	Перше речення пункту 2.5 статті 2 викласти у такій редакції: "Представництва нерезидентів в Україні до початку своєї господарської діяльності стають на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом, незалежно від того чи є таке представництво постійним або ні. При цьому представництва нерезидентів в Україні, що не мають статусу постійних, оподатковуються за правилами, визначеними цим Законом для постійних представництв";			Перше речення пункту 2.5 статті 2 викласти у такій редакції: "Представництва нерезидентів в Україні до початку своєї господарської діяльності стають на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом, незалежно від того чи є таке представництво постійним або ні. При цьому представництва нерезидентів в Україні, що не мають статусу постійних, оподатковуються за правилами, визначеними цим Законом для постійних представництв";
60.	4.1.6. Доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду).	підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 викласти у такій редакції: "4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді від осіб, що не є платниками цього податку, або згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку, нижчу ніж установлена статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, визначених частиною сьомою пункту 1.22 статті 1 цього Закону, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі так і при її зворотньому отриманні. Правило, визначене цим абзацем, не розповсюджуються на операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи. сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду); сум акцизного збору, отриманих його платником від покупців підакцизних товарів; сум отриманого податку, визначеного статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість";	-39- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 1. Абзац 2 підпункту 4.1.6. Доповнити словами "за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктами 7.11 та 7.20 цього Закону, або коли такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи; "	Відхилено -випливає із змісту статті 7.11	підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 викласти у такій редакції: "4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді від осіб, що не є платниками цього податку, або згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку, нижчу ніж установлена статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, визначених частиною сьомою пункту 1.22 статті 1 цього Закону, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі так і при її зворотньому отриманні. Правило, визначене цим абзацем, не розповсюджуються на операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи. сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду); сум акцизного збору, отриманих його платником від покупців підакцизних товарів; сум отриманого податку, визначеного статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість";
61.	4.2.1 Суми акцизного збору, податку на додану вартість, отримані (нараховані) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство-отримувач не є платником податку на додану вартість.	підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 викласти у такій редакції: "4.2.1. Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість";			підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 викласти у такій редакції: "4.2.1. Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість";
			-40- Н.д. Губський Б.(Округ №423) В абзаці 4 Частини 3 проекту Закону вилучити слова "сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету" (тобто останній параграф). підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4) вилучити.	Відхилено
			-41- Н.д.Матвієнков С.А. (Округ №55) Статтю 4 Закону України "Про оподаткування підприємств" доповнити пунктом 4.4. наступного змісту: "Скоригований валовий доход зменшується на суму інвестицій, спрямованих на модернізацію, технічне переозброєння та реконструкцію виробництва, але не більше, ніж на 50 відсотків суми оподаткованого доходу".	Відхилено з віднесенням до Податкового Кодексу України
62.	5.2.2. Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, у випадках, визначених у пункті 7.11 цього Закону, але не більше ніж чотири відсотки оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду, за винятком відрахувань, запроваджених пунктом 5.8 цієї статті.	пункт 5.2.2 викласти у такій редакції: "5.2.2. Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, у розмірах, що є не меншими двох та не більшими п"яти відсотків від оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 цієї статті";	-42- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 2. Підпункт 5.2.2. Викласти в редакції "Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, визначених у пунктах 7.11 та 7.20 статті 7 цього Закону, але не більше 4 відсотків валового доходу попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 цієї статті".	Відхилено - випливає із змісту пункту 7.11	пункт 5.2.2 викласти у такій редакції: "5.2.2. Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, у розмірах, що є не меншими двох та не більшими п"яти відсотків від оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 цієї статті";
			-43- Н.д.Танюк Л.С. (Округ №166) а) підпункт 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 викласти у такій редакції: "5.2.2. Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, але не більше 10 відсотків валового доходу попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 цієї статті";	Частково враховано
63.	5.2.5. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування", за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.	у частині першій пункту 5.2.5 слова "Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов"язкових платежів), визначених Законом України "Про систему оподаткування" замінити словами "Суми сплачених (нарахованих) податків, зборів (обов"язкових платежів), визначених Законом України "Про систему оподаткування", включаючи акцизний збір";			у частині першій пункту 5.2.5 слова "Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов"язкових платежів), визначених Законом України "Про систему оподаткування" замінити словами "Суми сплачених (нарахованих) податків, зборів (обов"язкових платежів), визначених Законом України "Про систему оподаткування", включаючи акцизний збір";
			-44- Н.д. Губський Б.(Округ №423) Абзац 7 Частини 3 проекту Закону (який стосується внесення змін до частини першої підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5) вилучити.	Відхилено
			-45- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 3. Доповнити пункт 5.2 статті 5 підпунктом 5.2.15 такого змісту: "Суми коштів, які платники податку перераховують органам державної влади, органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та створеним ними закладам освіти, охорони здоров'я та культури, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, на проведення новорічних і різдвяних свят для дітей і підлітків та на придбання дитячих святкових подарунків у період з 1 грудня поточного року до 15 січня наступного року, включаються до складу валових витрат таких платників податків у розмірі, що не перевищує 4 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього (звітного) періоду. З дати набуття чинності цим Законом втрачає чинність Закон України "Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків" від 30.11.2000 р. № 2117-ІІІ".	Відхилено
			-46- Н.д. Губський Б.(Округ №423) "пункт 5.2. статті 5 доповнити новим підпунктом 5.2.16 такого змісту: "5.2.16. Суми витрат на інноваційну діяльність, які включають такі витрати платника податку: 1) витрати на фундаментальні та прикладні наукові дослідження, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи; витрати на проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції; витрати на проведення робіт, пов'язаних з випробуваннями, впровадженням нововведень та доведенням наукових і науково-технічних знань до їх практичного використання."	Відхилено, передбачено підпунктом 5.4.2. Закону
			-47- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215) 4. У абзаці законопроекту, що стосується змін до частини першої пункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", виключити речення "у частині першій пункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 слова "Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов"язкових платежів), визначених Законом України "Про систему оподаткування"" замінити словами "Суми сплачених податків, зборів (обов"язкових платежів), визначених Законом України "Про систему оподаткування", включаючи акцизний збір"", залишивши попередню редакцію Закону.	Відхилено
			-48- Н.д.Діяк І.В. (Округ №179) пункт 5.2 статті 5 доповнити підпунктом 5.2.12 такого змісту: "5.2.12. Суми витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ)."	Віднести на друге читання відповідного закоу
64.	5.4.1. Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.	підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 викласти у такій редакції: "5.4.1 Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; витрати (крім тих, що підлягають амортизації) на організацію, утримання та експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної медичної допомоги та профілактики своїх працівників (включаючи забезпечення медикаментами, медичним устаткуванням, інвентарем та заробітною платою найманих працівників, що надають такі медичні послуги), крім медичних послуг, що не звільняються від оподаткування прибутковим податком з громадян згідно з законодавством";			підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 викласти у такій редакції: "5.4.1 Витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; витрати (крім тих, що підлягають амортизації) на організацію, утримання та експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної медичної допомоги та профілактики своїх працівників (включаючи забезпечення медикаментами, медичним устаткуванням, інвентарем та заробітною платою найманих працівників, що надають такі медичні послуги), крім медичних послуг, що не звільняються від оподаткування прибутковим податком з громадян згідно з законодавством";
65.	Частина третя підпункту 5.4.2: "Витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку. Порядок професійної підготовки і перепідготовки та розміри витрат на такі цілі встановлюються Кабінетом Міністрів України.	частину третю підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 викласти у такій редакції: "Витрати платника податку, пов"язані з освітою, професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем діяльності такого платника податку або для його загальних виробничих потреб, фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, та визначають його як основне місце отримання доходів. У разі коли протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем, у якому закінчилася така освіта, професійна підготовка (перепідготовка) така фізична особа звільняється за власним бажанням або визначає інше місце отримання основного доходу, витрати на таку освіту (підготовку, перепідготовку) прирівнються до додаткових благ, а їх сума включається до складу сукупного річного оподатковуваного доходу такої фізичної особи;	-49- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215) 5. У абзаці законопроекту, що стосується зміни частини третьої підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" після слів "за профілем діяльності" доповнити "або пов'язаних із виробничими потребами за рішенням..." і далі по тексту.	Враховано	частину третю підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 викласти у такій редакції: "Витрати платника податку, пов"язані з освітою, професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем діяльності такого платника податку або для його загальних виробничих потреб, фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, та визначають його як основне місце отримання доходів. У разі коли протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем, у якому закінчилася така освіта, професійна підготовка (перепідготовка) така фізична особа звільняється за власним бажанням або визначає інше місце отримання основного доходу, витрати на таку освіту (підготовку, перепідготовку) прирівнються до додаткових благ, а їх сума включається до складу сукупного річного оподатковуваного доходу такої фізичної особи;
66.	5.4.8. Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.	у підпункті 5.4.8 пункту 5.4 статті 5: у першому абзаці після слів "у трудових відносинах з таким платником податку" додати слова "(у тому числі за цивільно-правовими договорами (контрактами)), після слів "так і за місцем призначення" записати слова "(у тому числі на орендованому транспорті)"; доповнити підпункт частиною такого змісту: "Якщо згідно із законами країни відрядження або країнами, по теритрії яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, потребується обов"язкове страхування життя або здоров"я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (при використанні транспортних засобів), витрати на таке страхування відносяться до складу валових витрат платника податку, що відряджає таку особу";			у підпункті 5.4.8 пункту 5.4 статті 5: у першому абзаці після слів "у трудових відносинах з таким платником податку" додати слова "(у тому числі за цивільно-правовими договорами (контрактами)), після слів "так і за місцем призначення" записати слова "(у тому числі на орендованому транспорті)"; доповнити підпункт частиною такого змісту: "Якщо згідно із законами країни відрядження або країнами, по теритрії яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, потребується обов"язкове страхування життя або здоров"я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (при використанні транспортних засобів), витрати на таке страхування відносяться до складу валових витрат платника податку, що відряджає таку особу";
67.	5.4.9. До валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання та експлуатацію таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації): дитячих ясел або садків; закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку; дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю; закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам; спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів); приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку; багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад; дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності".	У підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5: у частині першій слова "утримання та експлуатацію" замінити словами: "утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності"; частину п"яту викласти у такій редакції: "закладів охорони здоров"я"; доповнити частиною такого змісту: "Обмеження, визначені цим підпунктом, не розповсюджуються на платників податку, господарська діяльність яких полягає у наданні послуг, пов"язаних з використанням зазначених об"єктів з метою отримання доходу, який включається до складу валових доходів згідно з цим Законом. У разі використання платником податку зазначених у цьому підпункті об'єктів одночасно з метою отримання доходу та в цілях, які не пов'язані з господарською діяльністю, витрати на утримання та експлуатацію таких об'єктів соціальної інфраструктури включаються до валових у частині, що розраховується шляхом застосування коефіцієнту господарського використання об'єкту до загальної суми валових витрат на його утримання та експлуатацію. Коефіцієнт господарського використання об'єкту соціальної інфраструктури визначається за формулою: Кд = Сд : Сз х Тд : Тз , де Кд - коефіцієнт господарського використання об'єкту; Сд - площа об'єкту, що використовується з метою отримання доходу; Сз - загальна площа об'єкту; Тд - кількість днів у звітному періоді, в якому об'єкт або його частина використовувався з метою отримання доходу; Тз - загальна кількість календарних днів у звітному періоді. Порядок застосування цього підпункту в частині визначення коефіцієнту господарського використання об'єкту соціальної інфраструктури та розрахунку частини витрат на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, які частково використовуються з метою отримання доходу, визначається центральним податковим органом виходячи із змісту цього підпункту. Цей порядок повинен містити конкретні приклади застосування зазначеного коефіцієнту";	-50- Н.д.Танюк Л.С. (Округ №166) б) у підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5: "частину п'яту викласти у такій редакції: "закладів охорони здоров'я, закладів культури"; доповнити частиною такого змісту: "Положення, визначені цим підпунктом, не розповсюджуються на платників податку, господарська діяльність яких полягає у наданні послуг, пов'язаних з використанням зазначених об'єктів з метою отримання доходу, який включається до складу валових доходів згідно з цим Законом";	Враховано	У підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5: у частині першій слова "утримання та експлуатацію" замінити словами: "утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності"; у частині четвертій після слів "шкіл мистецтв" додати слова "закладів культури"; частину п"яту викласти у такій редакції: "закладів охорони здоров"я"; доповнити частиною такого змісту: "Обмеження, визначені цим підпунктом, не розповсюджуються на платників податку, господарська діяльність яких полягає у наданні послуг, пов"язаних з використанням зазначених об"єктів з метою отримання доходу, який включається до складу валових доходів згідно з цим Законом. У разі використання платником податку зазначених у цьому підпункті об'єктів одночасно з метою отримання доходу та в цілях, які не пов'язані з господарською діяльністю, витрати на утримання та експлуатацію таких об'єктів соціальної інфраструктури включаються до валових у частині, що розраховується шляхом застосування коефіцієнту господарського використання об'єкту до загальної суми валових витрат на його утримання та експлуатацію. Коефіцієнт господарського використання об'єкту соціальної інфраструктури визначається за формулою: Кд = Сд : Сз х Тд : Тз , де Кд - коефіцієнт господарського використання об'єкту; Сд - площа об'єкту, що використовується з метою отримання доходу; Сз - загальна площа об'єкту; Тд - кількість днів у звітному періоді, в якому об'єкт або його частина використовувався з метою отримання доходу; Тз - загальна кількість календарних днів у звітному періоді. Порядок застосування цього підпункту в частині визначення коефіцієнту господарського використання об'єкту соціальної інфраструктури та розрахунку частини витрат на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, які частково використовуються з метою отримання доходу, визначається центральним податковим органом виходячи із змісту цього підпункту. Цей порядок повинен містити конкретні приклади застосування зазначеного коефіцієнту";
68.	Абзац 4 підпункту 5.4.10: "Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати на пально-мастильні матеріали, витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів".	у абзаці четвертому підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 замість слів: "витрат на пально-мастильні матеріали, витрат, пов'язаних зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів" ввести абзац такого змісту: "п"ятьдесят відсотків витрат, понесених платником податку протягом звітного періоду на пально-мастильні матеріали, та витрат, пов'язаних зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов"язків доведення факту використання таких легкових автомобілів у власній господарській діяльності".	-51- Кабінет Міністрів України Абзац 4 підпункту 5.4.10 пропонуємо залишити у діючій редакції	Відхилено.	у абзаці четвертому підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 замість слів: "витрат на пально-мастильні матеріали, витрат, пов'язаних зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів" ввести абзац такого змісту: "п"ятьдесят відсотків витрат, понесених платником податку протягом звітного періоду на пально-мастильні матеріали, та витрат, пов'язаних зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов"язків доведення факту використання таких легкових автомобілів у власній господарській діяльності".
69.	5.5.3. Вимоги підпункту 5.5.2 поширюються на платників податку, 50 або більше відсотків статутного фонду яких перебуває у власності або управлінні (безпосередньо чи побічно) осіб, що є нерезидентами, а також юридичних осіб, звільнених від сплати податку на прибуток підприємств згідно з положеннями пункту 7.11 статті 7 цього Закону.	у підпункті 5.5.3 пункту 5.5 статті 5 слова "пункту 7.11 статті 7" замінити словами "пунктів 7.11 - 7.14 статті 7 цього Закону, чи тих, що відповідно до законодавства мають ставки оподаткування, нижчі ніж зазначена у статті 10 цього Закону";			у підпункті 5.5.3 пункту 5.5 статті 5 слова "пункту 7.11 статті 7" замінити словами "пунктів 7.11 - 7.14 статті 7 цього Закону, чи тих, що відповідно до законодавства мають ставки оподаткування, нижчі ніж зазначена у статті 10 цього Закону";
70.	5.6.1. З урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.	у підпункті 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 слова "витрати на оплату" замінити словами "витрати, понесені внаслідок фактичного погашення зобов"язань з оплати";			у підпункті 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 слова "витрати на оплату" замінити словами "витрати, понесені внаслідок фактичного погашення зобов"язань з оплати";
71.	5.9. Платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Дія цього пункту не поширюється на виробників сільськогосподарської продукції. Облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції енергогенеруючих підприємств, підприємств по виробництву бромзаліза та брому, а також підприємств з первинної переробки продукції рослинництва ведеться за наслідками звітного (податкового) року в порядку та за переліком зазначених товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.	пункт 5.9 статті 5 викласти у такій редакції: "5.9. Платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно з цим Законом. Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку-покупцем до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку-продавцем до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця відноситься на збільшення валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У такому ж порядку здійснюється облік приросту (убутку) вартості цінних паперів або деривативів з віднесенням результатів такого перерахунку на витрати або доходи від діяльності з продажу або придбання таких цінних паперів (деривативів) відповідно до норм пункту 7.6 статті 7 цього Закону. Для виробників сільськогосподарьскої продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює звітному податковому року. При вибутті запасів (убутку) оцінка їх вартості здійснюється за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО) або за методом ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів, що визначається згідно з відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку";	-52- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215) 6. У абзаці законопроекту, що стосується змін пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слова "балансова" та "зберігання" у всіх відмінках виключити.	Відхилено	пункт 5.9 статті 5 викласти у такій редакції: "5.9. Платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно з цим Законом. Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку-покупцем до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку-продавцем до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця відноситься на збільшення валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У такому ж порядку здійснюється облік приросту (убутку) вартості цінних паперів або деривативів з віднесенням результатів такого перерахунку на витрати або доходи від діяльності з продажу або придбання таких цінних паперів (деривативів) відповідно до норм пункту 7.6 статті 7 цього Закону. Для виробників сільськогосподарьскої продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює звітному податковому року. При вибутті запасів (убутку) оцінка їх вартості здійснюється за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО) або за методом ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів, що визначається згідно з відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку";
72.		ввести пункт 5.10 статті 5 такого змісту: "5.10. У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Цей пункт не регулює правила визначення та корегування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнанням боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону ". У цьому зв"язку пункт 5.10 вважати пунктом 5.11;			ввести пункт 5.10 статті 5 такого змісту: "5.10. У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Цей пункт не регулює правила визначення та корегування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнанням боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону ". У цьому зв"язку пункт 5.10 вважати пунктом 5.11;
73.		у назві та за текстом статті 6 слова "балансові збитки" замінити словами "від"ємне значення об"єкта оподаткування" у відповідних відмінках;			у назві та за текстом статті 6 слова "балансові збитки" замінити словами "від"ємне значення об"єкта оподаткування" у відповідних відмінках;
74.	6.1. Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного (податкового) кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування.	пункт 6.1 викласти у такій редакції: "6.1. Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне збільшення суми валових витрат, розрахованих за перший календарний квартал наступного податкового року, на суму такого від"ємного значення. Розрахунок об"єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від"ємного значення об"єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від"ємного значення";	-53-Кабінет Міністрів України Залишити в старій редакції	Відхилено.	пункт 6.1 викласти у такій редакції: "6.1. Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне збільшення суми валових витрат, розрахованих за перший календарний квартал наступного податкового року, на суму такого від"ємного значення. Розрахунок об"єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від"ємного значення об"єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від"ємного значення";
75.	6.2. У разі коли від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається платником податку за рахунок отриманих ним валових доходів у порядку, визначеному у пункті 6.1 цієї статті, об'єкт оподаткування наступних звітних (податкових) кварталів не зменшується на непогашену суму від'ємного значення об'єкта оподаткування. 6.3. У разі якщо за результатами наступного звітного кварталу балансові збитки попереднього кварталу не відшкодовані валовими доходами, різниця підлягає індексації згідно з офіційним індексом інфляції такого звітного кварталу.	пункти 6.2 - 6..3 статті 6 виключити;			пункти 6.2 - 6..3 статті 6 виключити;
76.	7.3.3. Будь-яка заборгованість платника податку або перед платником податку, основна сума якої (без процентів та комісійних винагород) виражена в іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її виникнення (далі - балансова вартість заборгованості), і не підлягає перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду. У разі коли така заборгованість продається (погашається) протягом звітного періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).	підпункт 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 викласти у такій редакції: "7.3.3. Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми у гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість заборгованості, вираженої в іноземній валюті, наступного звітного періоду визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини) у випадку, визначеному частиною другою цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості у випадку, визначеному частиною третьою цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), у залежності від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду. Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміється: основна сума фінансового кредиту, депозиту (вкладу) або вартість об"єкту фінансового лізингу) та сума процентів, нарахованих на таку суму (вартість), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; основна сума зобов"язань за цінними паперами, які засвідчують відносини боргу, а також за товарними чи фондовими деривативами; заборгованість за товарами (роботами, послугами) відвантаженими (наданими), але не оплаченими"";	-54- Кабінет Міністрів України Пропонуємо звільнити від перерахунку курсових різниць заборгованості по фінансовим кредитам, гуманітарній та технічній допомозі та внескам до статутного фонду	Враховано частково	підпункт 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 викласти у такій редакції: "7.3.3. Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми у гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість заборгованості, вираженої в іноземній валюті, наступного звітного періоду визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини) у випадку, визначеному частиною другою цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості у випадку, визначеному частиною третьою цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), у залежності від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду. Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміється: основна сума фінансового кредиту, депозиту (вкладу) або вартість об"єкту фінансового лізингу) та сума процентів, нарахованих на таку суму (вартість), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; основна сума зобов"язань за цінними паперами, які засвідчують відносини боргу, а також за товарними чи фондовими деривативами; заборгованість за товарами (роботами, послугами) відвантаженими (наданими), але не оплаченими"";
			-55- Н.д. Губський Б.(Округ №423) "підпункт 7.3.3 викласти у такій редакції: "7.3.3. Балансова вартість іноземної валюти визначається у гривнях за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, який діяв на дату віднесення отриманих доходів (здійснених витрат) у іноземній валюті до валових доходів (податкових вирахувань). Доходи та витрати в іноземній валюті не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом податкового періоду. У разі, коли заборгованість платника податку або перед платником податку продається (погашається) протягом податкового періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). У разі купівлі іноземної валюти за гривні сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти. У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту, балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана. У разі продажу іноземної валюти за гривні до валового доходу платника податку відноситься сума гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а до складу податкових вирахувань відноситься сума балансової вартості такої іноземної валюти. З метою оподаткування будь-яка іноземна валюта, а також заборгованість платника податку (чи перед платником податку) в іноземній валюті, яка була віднесена до валових витрат (чи включена до валового доходу) такого платника податку, які перебували на обліку платника податку на кінець податкового періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день податкового періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів чи податкових вирахувань платника податку - кредитора або до податкових вирахувань чи валових доходів платника податку - дебітора. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього податкового періоду."	Відхилено
77.	7.3.6. З метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду. Для підприємств гірничо-металургійного комплексу, які беруть участь в економічному експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року, будь-яка іноземна валюта, що перебувала на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти прирівнюється до її вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду, а заборгованість в іноземній валюті перераховується у гривні в тому звітному періоді, в якому вона була погашена.	підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 виключити. У цьому зв'язку підпункти 7.3.7 - 7.3.8 вважати підпунктами 7.3.6 - 7.3.7.			підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 виключити. У цьому зв'язку підпункти 7.3.7 - 7.3.8 вважати підпунктами 7.3.6 - 7.3.7.
78.	На іноземну валюту, що входила до складу власних коштів банку за станом на останній день звітного періоду, поширюється порядок, передбачений підпунктом 7.3.6 цієї статті.	абзац сьомий підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 виключити;			абзац сьомий підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 виключити;
79.	7.4.4. Витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах, пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).	викласти підпункт 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 у такій редакції: "7.4.4. Витрати платника податку, понесені у зв"язку зі сплатою процентів по депозитах або кредитах, грошовими виплатами (іншими видами компенсацій) за іншими цивільно-правовими договорами, пов"язаним з платником податку особам, визначаються виходячи процентних ставок (договірних цін), що не можуть бути: вищими за звичайні процентні ставки за депозитом; нижчими за звичайні процентні ставки за кредитом; вищими за звичайні ціни за іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають виплати (інші види компенсацій) на користь пов"язаної особи";			викласти підпункт 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 у такій редакції: "7.4.4. Витрати платника податку, понесені у зв"язку зі сплатою процентів по депозитах або кредитах, грошовими виплатами (іншими видами компенсацій) за іншими цивільно-правовими договорами, пов"язаним з платником податку особам, визначаються виходячи процентних ставок (договірних цін), що не можуть бути: вищими за звичайні процентні ставки за депозитом; нижчими за звичайні процентні ставки за кредитом; вищими за звичайні ціни за іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають виплати (інші види компенсацій) на користь пов"язаної особи";
80.	У разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених статтею 6 цього Закону.	у частині другій підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 слова "протягом строків, визначених у статті 6 цього Закону" замінити словами "відповідно до статті 6 цього Закону";			у частині другій підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 слова "протягом строків, визначених у статті 6 цього Закону" замінити словами "відповідно до статті 6 цього Закону";
81.	7.8.2. За винятком випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цієї статті, платник податку, який виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 30 відсотків нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток. Зазначений податок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Платіжний документ, який надається платником податку банківській установі, що його обслуговує, повинен відображати суму дивідендів, що підлягають виплаті, а також утриману суму податку на дивіденди. Банківська установа не має права приймати до виконання платіжний документ, що не відповідає зазначеним вимогам.	підпункт 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.2 За винятком випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цієї статті, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету попередній податок на прибуток у розмірі 25 відсотків, нарахованих на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений податок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати цього попереднього податку за визначеною цим підпунктом ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, у тому числі у вигляді застосування ставки податку, нижчої ніж встановлена статтею 10 цього Закону. Платіжний документ, який надається платником податку банківській установі, що його обслуговує, повинен відображати суму дивідендів, що підлягають виплаті, а також суму нарахованого на неї попереднього податку на прибуток, що підлягає сплаті у зв"язку з виплатою таких дивідендів. Банківська установа не має права приймати до виконання платіжний документ, що не відповідає зазначеним вимогам. Для юридичних осіб, створених у формі господарських товариств (корпоратизованих юридичних осіб), для цілей нарахування дивідендів прибуток, що підлягає розподілу, визначається виключно з використанням правил, визначених діючими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. При цьому сплата попереднього податку при виплаті таких дивідендів здійснюється відповідно до правил податкового обліку, визначених цим підпунктом. У разі коли керівний орган підприємства приймає рішення про виплату дивідендів, нарахованих на частку акцій (інших корпоративних прав), які належать державі або органу місцевого самоврядування, податок, визначений цим підпунктом, справляється у загальному порядку до державного бюджету чи бюджету органу місцевого самоврядування відповідно. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування встановлюють відповідно до законодавства правила стягнення та зарахування до відповідного бюджету частини прибутку підприємств, які перебувають у державній або комунальній власності та є казенними або некорпоратизованими. У цьому випадку попередній податок на прибуток підприємств при виплаті дивідендів не стягується, а сума стягнутого прибутку не включається до складу валових витрат такого підприємства";			підпункт 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.2 За винятком випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цієї статті, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету попередній податок на прибуток у розмірі 25 відсотків, нарахованих на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений податок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати цього попереднього податку за визначеною цим підпунктом ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, у тому числі у вигляді застосування ставки податку, нижчої ніж встановлена статтею 10 цього Закону. Платіжний документ, який надається платником податку банківській установі, що його обслуговує, повинен відображати суму дивідендів, що підлягають виплаті, а також суму нарахованого на неї попереднього податку на прибуток, що підлягає сплаті у зв"язку з виплатою таких дивідендів. Банківська установа не має права приймати до виконання платіжний документ, що не відповідає зазначеним вимогам. Для юридичних осіб, створених у формі господарських товариств (корпоратизованих юридичних осіб), для цілей нарахування дивідендів прибуток, що підлягає розподілу, визначається виключно з використанням правил, визначених діючими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. При цьому сплата попереднього податку при виплаті таких дивідендів здійснюється відповідно до правил податкового обліку, визначених цим підпунктом. У разі коли керівний орган підприємства приймає рішення про виплату дивідендів, нарахованих на частку акцій (інших корпоративних прав), які належать державі або органу місцевого самоврядування, податок, визначений цим підпунктом, справляється у загальному порядку до державного бюджету чи бюджету органу місцевого самоврядування відповідно. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування встановлюють відповідно до законодавства правила стягнення та зарахування до відповідного бюджету частини прибутку підприємств, які перебувають у державній або комунальній власності та є казенними або некорпоратизованими. У цьому випадку попередній податок на прибуток підприємств при виплаті дивідендів не стягується, а сума стягнутого прибутку не включається до складу валових витрат такого підприємства";
			-56- Н.д. Губський Б.(Округ №423) "Підпункт 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: За винятком випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цієї статті, платник податку, який виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 15 відсотків нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток. Зазначений податок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Платіжний документ, який надається платником податку банківській установі, що його обслуговує, повинен відображати суму дивідендів, що підлягають виплаті, а також утриману суму податку на дивіденди. Банківська установа не має права приймати до виконання платіжний документ, що не відповідає зазначеним вимогам."	Відхилено
82.	7.8.3. Платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди, запровадженого підпунктом 7.8.2 цієї статті. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 цієї статті.	підпункт 7.8.3 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "Платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв"язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 цієї статті чи 10.2 статті 10 цього Закону";			підпункт 7.8.3 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "Платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв"язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 цієї статті чи 10.2 статті 10 цього Закону";
83.	7.8.4. У разі коли сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов'язань підприємства-емітента за податком на прибуток звітного періоду, різниця переноситься на зменшення зобов'язань за податком на прибуток такого підприємства у майбутніх податкових періодах у порядку, передбаченому статтею 6 цього Закону.	підпункт 7.8.4 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.4. У разі коли сума податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого протягом звітного періоду у зв"язку із нарахуванням дивідендів, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься на зменшення зобов'язань за таким податком у наступному податковому періоді, а при отриманні від"ємного значення податкового зобов"язання наступного звітного періоду, - на зменшення зобов"язань за таким податком у майбутніх податкових періодах до повного його погашення."			підпункт 7.8.4 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.4. У разі коли сума податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого протягом звітного періоду у зв"язку із нарахуванням дивідендів, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься на зменшення зобов'язань за таким податком у наступному податковому періоді, а при отриманні від"ємного значення податкового зобов"язання наступного звітного періоду, - на зменшення зобов"язань за таким податком у майбутніх податкових періодах до повного його погашення."
84.	7.8.5. Податок на дивіденди, передбачений підпунктом 7.8.2 цієї статті, не застосовується у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента, а також при виплаті дивідендів на користь нерезидентів, які оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 13.7 статті 13 цього Закону.	підпункт 7.8.5 викласти у такій редакції: "7.8.5. Попередній податок на прибуток підприємств, передбачений підпунктом 7.8.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих (випущених) підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента, незалежно від того чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів) чи ні";			підпункт 7.8.5 викласти у такій редакції: "7.8.5. Попередній податок на прибуток підприємств, передбачений підпунктом 7.8.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих (випущених) підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента, незалежно від того чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів) чи ні";
85.	7.8.6. Юридичні особи, що отримують дивіденди, з яких утримано податок, передбачений підпунктом 7.8.2 цієї статті, або дивіденди, виплачені у вигляді акцій, згідно з положеннями підпункту 7.8.5 цієї статті не включають такі дивіденди до складу валового доходу.	підпункт 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.6. Юридичні особи, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу валового доходу крім дивідендів, отриманих від нерезидентів, якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згоду на укладення яких було надано Верховною Радою України";			підпункт 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.6. Юридичні особи, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу валового доходу крім дивідендів, отриманих від нерезидентів, якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згоду на укладення яких було надано Верховною Радою України";
86.	7.8.7. У випадках виплати дивідендів фізичним особам на привілейовані акції суми таких виплат підлягають оподаткуванню податком, передбаченим підпунктом 7.8.2 цієї статті, і прирівнюються до виплати додаткових благ, які оподатковуються у порядку, встановленому законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.	підпункт 7.8.7 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.7. При виплаті дивідендів на користь фізичних осіб - резидентів, емітент корпоративних прав нараховує, утримує та вносить до відповідного бюджету прибутковий податок з громадян (податок з доходів фізичних осіб) у розмірі 15 відсотків від суми виплати та за її рахунок. Оподаткування дивідендів, що виплачуються на користь фізичних осіб - нерезидентів, визначається статтею 13 цього Закону. Виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями (іншими корпоративними правами), які мають статус привелейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку, та не підлягає попередньому оподаткуванню при виплаті дивідендів, визначеному підпунктом 7.8.2 цього пункту";			підпункт 7.8.7 пункту 7.8 статті 7 викласти у такій редакції: "7.8.7. При виплаті дивідендів на користь фізичних осіб - резидентів, емітент корпоративних прав нараховує, утримує та вносить до відповідного бюджету прибутковий податок з громадян (податок з доходів фізичних осіб) у розмірі 15 відсотків від суми виплати та за її рахунок. Оподаткування дивідендів, що виплачуються на користь фізичних осіб - нерезидентів, визначається статтею 13 цього Закону. Виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями (іншими корпоративними правами), які мають статус привелейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку, та не підлягає попередньому оподаткуванню при виплаті дивідендів, визначеному підпунктом 7.8.2 цього пункту";
87.		Ввести підпункт 7.8.9 такого змісту: "7.8.9. Сума податку на прибуток підприємств, попередньо сплачена при нарахуванні дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього Закону або міжнародних договорів України";			Ввести підпункт 7.8.9 такого змісту: "7.8.9. Сума податку на прибуток підприємств, попередньо сплачена при нарахуванні дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього Закону або міжнародних договорів України";
			-57- Н.д. Губський Б.(Округ №423) Абзаци 23 - 28 Частини 3 проекту Закону (які стосується внесення змін до порядку оподаткування дивідендів) вилучити.	Відхилено
88.	7.9.1. З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам; залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, у тому числі шляхом погашення облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів; залученням платником податку майна на підставі договору лізингу (оренди), концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.	підпункт 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 викласти у такій редакції: "7.9.1. З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу кошти або вартість майна, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням основної суми фінансового кредиту від іншої особи-кредитора, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, шляхом емісії (випуску) облігацій (крім корпоративних); поверненням платнику податку основної суми фінансового кредиту, раніше наданого ним іншим особам-дебіторам, коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, у тому числі шляхом погашення облігацій (крім корпоративних); отриманням платником податку коштів або майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідаль-ного зберігання), оперативного лізингу (оренди) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на такі кошти або майно таким платником податку. При продажі (первинному розміщенні) корпоративних облігацій платник податку-емітент збільшує суму доходу на суму коштів (інших видів компенсації їх вартості (з урахуванням дисконту при його наявності) отриманих (нарахованих) у зв"язку з таким розміщенням протягом звітного періоду, в якому воно відбувається, у порядку, передбаченому пунктом 7.6 цієї статті. При продажі або викупі інвестиційних сертифікатів податкові зобов"язання як їх емітента так і їх покупця (продавця) не змінюються";			підпункт 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 викласти у такій редакції: "7.9.1. З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу кошти або вартість майна, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням основної суми фінансового кредиту від іншої особи-кредитора, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, шляхом емісії (випуску) облігацій (крім корпоративних); поверненням платнику податку основної суми фінансового кредиту, раніше наданого ним іншим особам-дебіторам, коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, у тому числі шляхом погашення облігацій (крім корпоративних); отриманням платником податку коштів або майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідаль-ного зберігання), оперативного лізингу (оренди) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на такі кошти або майно таким платником податку. При продажі (первинному розміщенні) корпоративних облігацій платник податку-емітент збільшує суму доходу на суму коштів (інших видів компенсації їх вартості (з урахуванням дисконту при його наявності) отриманих (нарахованих) у зв"язку з таким розміщенням протягом звітного періоду, в якому воно відбувається, у порядку, передбаченому пунктом 7.6 цієї статті. При продажі або викупі інвестиційних сертифікатів податкові зобов"язання як їх емітента так і їх покупця (продавця) не змінюються";
89.	7.9.2. З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з: поверненням платником податку основної суми кредиту іншим особам-кредиторам, а також з наданням кредиту іншим особам-дебіторам; поверненням платником податку коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозитів (вкладів), у тому числі залучених шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або коштів з інших строкових чи довірчих рахунків, у тому числі шляхом погашення (викупу) облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів, а також розміщенням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові та довірчі рахунки, відкриті на користь такого платника податку, у тому числі шляхом придбання облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів наданням платником податку майна на підставі договорів лізингу (оренди), концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі. Під терміном "основна сума" слід розуміти суму наданого кредиту або депозиту (строкових, довірчих рахунків) без урахування процентів (фіксованих виплат, премій, виграшів).	підпункт 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 викласти у такій редакції: "7.9.2. З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з: наданням основної суми фінансового кредиту іншій особі-дебітору, внесенням коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, у тому числі шляхом придбання облігацій (крім корпоративних); поверненням основної суми фінансового кредиту, раніше залученого платником податку від іншої особи - кредитора, коштів або майна, що перебували в його довірчому управлінні, депозитів (вкладів), залучених платником податку, у тому числі шляхом випуску (розміщення) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих таким платником податку на користь іншіх осіб, у тому числі шляхом випуску облігацій (крім корпоративних); наданням платником податку коштів або майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберіган-ня), оперативного лізингу (оренди), або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі. При викупі (погашенні) корпоративних облігацій платник податку - емітент збільшує суму витрат на суму коштів, інших видів компенсації їх вартості, понесених (нарахованих) у зв"язку з таким викупом (погашенням) протягом звітного періоду, в якому він відбувається, у порядку, передбаченому пунктом 7.6 цієї статті. Під терміном "основна сума" слід розуміти суму наданого кредиту або депозиту (строкових, довірчих рахунків) без урахування процентів (фіксованих виплат, премій, виграшів)";			підпункт 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 викласти у такій редакції: "7.9.2. З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з: наданням основної суми фінансового кредиту іншій особі-дебітору, внесенням коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, у тому числі шляхом придбання облігацій (крім корпоративних); поверненням основної суми фінансового кредиту, раніше залученого платником податку від іншої особи - кредитора, коштів або майна, що перебували в його довірчому управлінні, депозитів (вкладів), залучених платником податку, у тому числі шляхом випуску (розміщення) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих таким платником податку на користь іншіх осіб, у тому числі шляхом випуску облігацій (крім корпоративних); наданням платником податку коштів або майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберіган-ня), оперативного лізингу (оренди), або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі. При викупі (погашенні) корпоративних облігацій платник податку - емітент збільшує суму витрат на суму коштів, інших видів компенсації їх вартості, понесених (нарахованих) у зв"язку з таким викупом (погашенням) протягом звітного періоду, в якому він відбувається, у порядку, передбаченому пунктом 7.6 цієї статті. Під терміном "основна сума" слід розуміти суму наданого кредиту або депозиту (строкових, довірчих рахунків) без урахування процентів (фіксованих виплат, премій, виграшів)";
90.		ввести підпункт 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 такого змісту: "7.9.6. Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов"язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень; передання майна у фінансовий лізинг (оренду), для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об"єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об"єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об"єкта фінансового лізингу (без врахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об"єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли вартість об"єкту фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право надати запит, а платник податку - орендодавець зобов"язаний обгрунтувати рівень звичайної ціни на такий об"єкт фінансового лізингу";			ввести підпункт 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 такого змісту: "7.9.6. Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов"язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень; передання майна у фінансовий лізинг (оренду), для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об"єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об"єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об"єкта фінансового лізингу (без врахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об"єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли вартість об"єкту фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право надати запит, а платник податку - орендодавець зобов"язаний обгрунтувати рівень звичайної ціни на такий об"єкт фінансового лізингу";
			-58- Н.д.Танюк Л.С. (Округ №166) в) підпункт б) пункту 11.1 статті 7 викласти у такій редакції: "б) благодійними організаціями; політичними партіями; громадськими організаціями, створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, освітньої та наукової діяльності; неприбутковими організаціями в сфері культури, що відповідають ознакам неприбутковості, встановленим законом, в тому числі заповідниками, музеями-заповідниками, творчими спілками та громадськими організаціями в сфері культури; науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами III-IV рівнів акредитації, внесеними до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави; "	Відхилено
			-59- Н.д.Танюк Л.С. (Округ №166) г) підпункт г) пункту 11.1 статті 7 викласти у такій редакції: "г) іншими, ніж визначені у абзаці "б" цього підпункту юридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів, і діяльність яких забезпечується за рахунок бюджетних коштів, коштів власника, членських внесків, безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів, робіт, послуг".	Відхилено
91.	7.11.2. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "а" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг. 7.11.3. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "б" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям, від проведення їх основної діяльності, з урахуванням положень підпункту 7.11.11 цієї статті. 7.11.4. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "в" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на додаткове пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством; пасивних доходів, отриманих з джерел, визначених законодавством про кредитні спілки та пенсійні фонди. 7.11.5. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "г" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів. 7.11.6. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "д" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: разових або періодичних внесків засновників та членів.	підпункти 7.11.2 - 7.11.6 доповнити частинами такого змісту: "дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, які набрали чинності, крім дотацій на регулювання цін за платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством";			підпункти 7.11.2 - 7.11.6 доповнити частинами такого змісту: "дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, які набрали чинності, крім дотацій на регулювання цін за платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством";
92.	7.11.9. У разі коли доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7, на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25 відсотків загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за ставкою 30 відсотків до суми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за результатами першого кварталу наступного за звітним року у строки, встановлені для інших платників податку. Незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. При підрахунку суми перевищення доходів над витратами згідно із абзацом першим цього підпункту, а також при визначенні сум оподатковуваного прибутку згідно із абзацом другим цього підпункту сума амортизаційних відрахувань не враховується.	у підпункті 7.11.9 пункту 7.11 статті 7: у частині першій слова та цифри: "з джерел, визначених відповідними пунктами 7.11.2 - 7.11.7" замінити словами та цифрами "визначених у частинах "г"- "д" підпункту 7.11.1 цього пункту"; у частині третій після слів "амортизаційних відрахувань" додати слова "а також результати перерахунку залишків товаро-матеріальних цінностей згідно з пунктом 5.9 статті 5 цього Закону";			у підпункті 7.11.9 пункту 7.11 статті 7: у частині першій слова та цифри: "з джерел, визначених відповідними пунктами 7.11.2 - 7.11.7" замінити словами та цифрами "визначених у частинах "г"- "д" підпункту 7.11.1 цього пункту"; у частині третій після слів "амортизаційних відрахувань" додати слова "а також результати перерахунку залишків товаро-матеріальних цінностей згідно з пунктом 5.9 статті 5 цього Закону";
			-60- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48) "пункт 7.13 статті 7 доповнити підпунктом такого змісту: "7.13. Звільняється від оподаткування прибуток підприємств медичної та мікробіологічної промисловості (резидентів), отриманий від реалізації основних (життєво необхідних та найважливіших) лікарських засобів та виробів медичного".	Відхилено
			-61- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 4. Доповнити пункт 7.11 підпунктом 7.11.14 такого змісту: "Дія пункту 7.11 не поширюється на профспілки та їх об'єднання, особливості оподаткування яких визначені в пункті 7.20".	Відхилено
			-62- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 5. Доповнити статтю 7 пунктом 7.20 такого змісту: "Особливості оподаткування профспілок та їх об'єднань: (1) Від оподаткування звільняються надходження (доходи) профспілок та їх об'єднань, отримані у вигляді: а) членських внесків; б) коштів та іншого майна, що надійшли безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; в) коштів та майна, що надійшли на статутну діяльність відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та колективних договорів; г) пасивних доходів. (2) профспілки та їх об'єднання не подають податковим органам звітність по перелічених вище доходах. Порядок обліку і подання податкової звітності профспілок та їх об'єднань по доходах з джерел інших, ніж визначені у частині (1), встановлюється центральним податковим органом за погодженням з профспілками, їх об'єднаннями, які мають статус всеукраїнських. (3) У разі ліквідації профспілок та їх об'єднань їх майно та кошти використовуються на статутні чи благодійні цілі". Зміни вносяться для приведення у відповідність норм статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з нормами статей 12, 18, 34 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", якими встановлено не підзвітність і не підконтрольність профспілок органам державної влади та органам місцевого самоврядування, а також не здійснення фінансового контролю за коштами профспілок органами виконавчої влади, а також визначено порядок розпорядження активами профспілок у разі їх реорганізації чи ліквідації.	Віднесено на Податковий Кодекс України
93.	8.1.2. Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;	підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 доповнити частинами такого змісту: "Платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об"єкту власності. Витрати, пов"язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об"єкт власності продається, платник податку має право зменшити суму валового доходу, отриманого внаслідок такого продажу, на суму витрат, пов"язаних із купівлею такого окремого об"єкту власності. У разі коли витрати, понесені у зв"язку з придбанням такого об"єкту власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не визнається з метою оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку. При продажі землі, отриманої у власність в процесі приватизації, платник податку має право зменшити суму отриманого доходу на суму оціночної вартості такої землі, визначеної згідно зі встановленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіціентів її функціонального використання. У разі коли об"єкт нерухомого майна (нерухомість) придбається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким об"єктом чи є передумовою для забезпечення фукціонального використання такого об"єкту нерухомості, амортизації підлягає сукупна вартість такого основного фонду та такої землі";			підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 доповнити частинами такого змісту: "Платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об"єкту власності. Витрати, пов"язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об"єкт власності продається, платник податку має право зменшити суму валового доходу, отриманого внаслідок такого продажу, на суму витрат, пов"язаних із купівлею такого окремого об"єкту власності. У разі коли витрати, понесені у зв"язку з придбанням такого об"єкту власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не визнається з метою оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку. При продажі землі, отриманої у власність в процесі приватизації, платник податку має право зменшити суму отриманого доходу на суму оціночної вартості такої землі, визначеної згідно зі встановленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіціентів її функціонального використання. У разі коли об"єкт нерухомого майна (нерухомість) придбається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким об"єктом чи є передумовою для забезпечення фукціонального використання такого об"єкту нерухомості, амортизації підлягає сукупна вартість такого основного фонду та такої землі";
94.	8.2.1. Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.	у частині першій підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 слова "що використовуються" замінити словами "що призначаються платником податку для використання".			у частині першій підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 слова "що використовуються" замінити словами "що призначаються платником податку для використання".
			-63- Н.д.Матвієнков С.А. (Округ №55) Підпункт 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 доповнити абзацом такого змісту: "Поліпшення основних фондів" - заходи, витрати з яких забезпечуються збільшення майбутніх економічних вигод при подальшій експлуатації об'єкту, порівняно з первісно очікуваними результатами від експлуатації об'єкту".	Пропонується врахувати при доопрацюванні Податкового Кодексу України
95.	8.3.1. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).	підпункт 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 викласти у такій редакції: "8.3.1 Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом застосування квартальних норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, та розраховується наростаючим підсумком для кожного з податкових періодів як сума амортизаційних відрахувань календарних кварталу (кварталів) такого звітного податкового періоду";			підпункт 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 викласти у такій редакції: "8.3.1 Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом застосування квартальних норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, та розраховується наростаючим підсумком для кожного з податкових періодів як сума амортизаційних відрахувань календарних кварталу (кварталів) такого звітного податкового періоду";
96.		за текстом підпункту 8.3.2 пункту 8.3 статті 8 слова "звітний період" замінити словами "календарний квартал", слова "період, що передував звітному" замінити словами "попередній квартал" у відповідних відмінках;			за текстом підпункту 8.3.2 пункту 8.3 статті 8 слова "звітний період" замінити словами "календарний квартал", слова "період, що передував звітному" замінити словами "попередній квартал" у відповідних відмінках;
97.	8.4.8. У разі вимушеної заміни основних фондів, якщо з не залежних від платника податку обставин вони (чи їх частина) зруйновані, вкрадені чи підлягають знесенню або платник податку змушений відмовлятись від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучої заміни, зруйнування або знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози або неминучості у порядку, визначеному законодавством), платник податку в звітному періоді, на який припадає така заміна: а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, який підлягає вимушеній заміні, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля; б) не змінює балансову вартість груп 2 і 3 для таких обставин стосовно основних фондів цих груп.	підпункт 8.4.8 пункту 8.4 статті 8 викласти у такій редакції: "У разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають знесенню або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози чи неминучості органами, які згідно з законодавством підтвержують наявність обставин непереборної сили), платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини: а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об"єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об"єкта прирівнюється до нуля; б) не змінює балансову вартість груп 2 і 3 для таких обставин стосовно основних фондів цих груп, що підлягають амортизації у загальному порядку";			підпункт 8.4.8 пункту 8.4 статті 8 викласти у такій редакції: "У разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають знесенню або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози чи неминучості органами, які згідно з законодавством підтвержують наявність обставин непереборної сили), платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини: а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об"єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об"єкта прирівнюється до нуля; б) не змінює балансову вартість груп 2 і 3 для таких обставин стосовно основних фондів цих груп, що підлягають амортизації у загальному порядку";
98.	8.4.9. У разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з вимушеною заміною основних фондів, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація: а) збільшує валовий доход на суму компенсації за основні фонди групи 1; б) зменшує баланс відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2 і 3.	у підпункті 8.4.9 слова "з вимушеною заміною основних фондів" замінити словами: "з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту";			у підпункті 8.4.9 слова "з вимушеною заміною основних фондів" замінити словами: "з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту";
99.	8.6.1. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал): група 1 - 1,25 відсотка; група 2 - 6,25 відсотка; група 3 - 3,75 відсотка.	підпункт 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 викласти у такій редакції: "8.6.1. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок кожного календарного кварталу в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал): група 1 - 2 відсотка; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків. Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації стосовно відповідної групи основних фондів, що не перевищують норми, визначені цим підпунктом. Зазначене рішення: приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року. При визначенні розміру тарифів або інших цін, що регулюються державою відповідно до законодавства, амортизація основних фондів визначається за правилами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерської звітності із застосуванням окремого методу чи їх сукупності, дозволених Кабінетом Міністрів України для розрахунку таких тарифів у визначеній галузі або сфері діяльності. При цьому метод податкової амортизації з метою визначення розміру таких тарифів не застосовується";	. .		підпункт 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 викласти у такій редакції: "8.6.1. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок кожного календарного кварталу в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал): група 1 - 2 відсотка; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків. Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації стосовно відповідної групи основних фондів, що не перевищують норми, визначені цим підпунктом. Зазначене рішення: приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року. При визначенні розміру тарифів або інших цін, що регулюються державою відповідно до законодавства, амортизація основних фондів визначається за правилами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерської звітності із застосуванням окремого методу чи їх сукупності, дозволених Кабінетом Міністрів України для розрахунку таких тарифів у визначеній галузі або сфері діяльності. При цьому метод податкової амортизації з метою визначення розміру таких тарифів не застосовується";
			-64- Н.д.Матвієнков С.А. (Округ №55) Підпункт 8.7.1. пункту 8.7. статті 8 викласти в наступній редакції: 8.7.1. Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів, на початок звітного року. У разі, якщо на балансі платників податку перебувають введенні в експлуатацію до 1 січня 1993 року основі фонди, що використовуються для здійснення основної діяльності, платники податку мають право відносити до складу валових витрат звітного (податкового) року витрати на проведення поліпшень таких основних фондів у розмірі, що не перевищує п'ятнадцять відсотків їх балансової вартості на початок звітного (податкового) року. Зазначені основні фонди виділяються в окремі підгрупи в складі відповідних груп основних фондів, і по ним ведеться окремий облік. Витрати, що перевищують зазначену суму6 відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1) та підлягають аортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.	Пропонується врахувати при доопрацюванні Податкового Кодексу України
100.		увести підпункт 8.8.2 пункту 8.8 статті 8 такого змісту: "8.8.2. У разі повернення орендарем об"єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об"єкта оперативного лізингу (оренди), такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об"єкту";			увести підпункт 8.8.2 пункту 8.8 статті 8 такого змісту: "8.8.2. У разі повернення орендарем об"єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об"єкта оперативного лізингу (оренди), такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об"єкту";
			-65- Н.д.Діяк І.В. (Округ №179) пункт 9.1 статті 9 викласти у такій редакції: "9.1. Будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті 5.2.12 пункту 5.2 статті 5 цього Закону), включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації".	Пропонується врахувати при доопрацюванні відповідного закону прийнятого у першому читанні.
			-66- Н.д.Діяк І.В. (Округ №179) пункт 9.2 статті 9 викласти у такій редакції: "9.2. Перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України."	Пропонується врахувати при доопрацюванні відповідного закону прийнятого у першому читанні.
			-67- Н.д.Діяк І.В. (Округ №179) пункт 9.5 статті 9 викласти у такій редакції: "9.5. Норми амортизації для свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у відсотках до їх первісної вартості у такому розмірі (в розрахунку на рік): 1-й рік експлуатації - 10 відсотків; 2-й рік експлуатації - 18 відсотків; 3-й рік експлуатації - 14 відсотків; 4-й рік експлуатації - 12 відсотків; 5-й рік експлуатації - 9 відсотків; 6-й рік експлуатації - 7 відсотків; 7-й рік експлуатації - 7 відсотків; 8-й рік експлуатації - 7 відсотків; 9-й рік експлуатації - 7 відсотків; 10-й рік експлуатації - 6 відсотків; 11-й рік експлуатації - 3 відсотка.	Пропонується врахувати при доопрацюванні відповідного закону прийнятого у першому читанні.
			-68- Н.д.Діяк І.В. (Округ №179) Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані із проведенням ремонту, реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, у сумі, що не перевищує 10 відсотків первісної вартості окремої свердловини. Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до балансової вартості групи 3 основних фондів та підлягають амортизації згідно із підпунктом 8.6.1 статті 8 цього Закону. Індексація балансової вартості свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, не провадиться."	Пропонується врахувати при доопрацюванні відповідного закону прийнятого у першому читанні.
101.	9.4. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду на витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, розраховується за формулою: С(а) = Б(а) х О(а) : О(з), де С(а) - сума амортизаційних відрахувань за звітний квартал; Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду, яка дорівнює балансовій вартості групи на початок кварталу, що передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин, понесених протягом пепереднього кварталу; О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом звітного кварталу; О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі. Платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, на коефіцієнт індексації, який нараховується за формулою: Кі = [І(а-1) - 10]:100 , де І(а-1) - індекс інфляції, за результатами якої провадиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться. У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, яка визначена на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю таких витрат до такої індексації. Зазначений капітальний доход відноситься до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка визначається як добуток суми капітального доходу на коефіцієнт, що дорівнює О(ар):О(з):4, де О(ар) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом року, що передував звітному; О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі.	пункт 9.4. статті 9 викласти у такій редакції: "9.4. Сума амортизаційних відрахувань календарного кварталу на витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, розраховується за формулою: С(а) = Б(а) х О(а) : О(з), де С(а) - сума амортизаційних відрахувань за календарний квартал; Б(а) - балансова вартість групи на початок календарного кварталу, яка дорівнює балансовій вартості групи на початок попереднього кварталу, збільшеній на суму витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин або окремої газової чи нафтової свердловини, понесених протягом пепереднього кварталу; О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом календарного кварталу; О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі або з окремої газової чи нафтової свердловини. Платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, на коефіцієнт індексації, який нараховується за формулою: Кі = [І(а-1) - 10]:100 , де І(а-1) - індекс інфляції, за результатами якої провадиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться. У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, яка визначена на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю таких витрат до такої індексації. Зазначений капітальний доход відноситься до складу валових доходів платника податку кожного звітного періоду у сумі, яка визначається як добуток суми капітального доходу на коефіцієнт, що дорівнює О(ар):О(з):4, де О(ар) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом року, що передував звітному; О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі (на окремій газовій чи нафтовій свердловині)";			пункт 9.4. статті 9 викласти у такій редакції: "9.4. Сума амортизаційних відрахувань календарного кварталу на витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, розраховується за формулою: С(а) = Б(а) х О(а) : О(з), де С(а) - сума амортизаційних відрахувань за календарний квартал; Б(а) - балансова вартість групи на початок календарного кварталу, яка дорівнює балансовій вартості групи на початок попереднього кварталу, збільшеній на суму витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин або окремої газової чи нафтової свердловини, понесених протягом пепереднього кварталу; О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом календарного кварталу; О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі або з окремої газової чи нафтової свердловини. Платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, на коефіцієнт індексації, який нараховується за формулою: Кі = [І(а-1) - 10]:100 , де І(а-1) - індекс інфляції, за результатами якої провадиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться. У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, яка визначена на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю таких витрат до такої індексації. Зазначений капітальний доход відноситься до складу валових доходів платника податку кожного звітного періоду у сумі, яка визначається як добуток суми капітального доходу на коефіцієнт, що дорівнює О(ар):О(з):4, де О(ар) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом року, що передував звітному; О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі (на окремій газовій чи нафтовій свердловині)";
			-69- Н.д.Діяк І.В. (Округ №179) "9.4. Квартальна сума амортизаційних відрахувань звітного періоду на витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, за винятком свердловин, що використовуються для розробки нафтових і газових родовищ, розраховується за формулою: С(а) = Б(а) х О(а): О(з), де С(а) - сума амортизаційних відрахувань за звітний квартал; Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду, яка дорівнює балансовій вартості групи на початок кварталу, що передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин, понесених протягом попереднього кварталу; О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом звітного кварталу; О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі. Загальний розрахунковий обсяг видобутку корисних копалин визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України."	Враховано за змістом
			-70- Н.д. Губський Б.(Округ №423) "В абзаці першому пункту 10.1 статті 10 слова "30 відсотків" замінити словами "25 відсотків".	Відхилено, передбачено правкою № 55
			-71- Н.д.Балашов Г.В. (Округ №27) 2) В Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" зменшити ставку оподаткування до 10 % від прибутку підприємств.	Відхилено
	10.2.3. Не підлягають оподаткуванню виграші у державні грошові лотереї. Під державними грошовими лотереями слід розуміти лотереї, умови яких передбачають: виплату призів виключно у грошовій формі; наявність призового фонду у розмірах не менш як 50 відсотків суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як 30 відсотків доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду; наявність казначейського контролю над прийняттям ставок у системі поточного часу; достатність капіталу, не меншої за двадцять мільйонів євро; прилюдне розігрування призів. Міністерство фінансів України видає ліцензії на здійснення лотерейної діяльності, а також на їх підставі свідоцтва про застосування окремих видів (типів) лотерей, що не мають дублюватися, строком від десяти до п"тнадцяти років, з одночасним затвердженням правил розігрування зазначених державних лотерей. Податок на прибуток, передбачений у пункті 10.1 цієї статті, не справляється із суми перевищеня доходів над витратами, пов'язаними з випуском та проведенням державних лотерей";		-72- Кабінет Міністрів України У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств": Пункт 10.2.3 викласти у такій редакції: "10.2.3. Не підлягають оподаткуванню виграші у державні грошові лотереї. Під державними грошовими лотереями слід розуміти лотереї умови яких передбачають: виплату призів виключно у грошовій формі; наявність призового фонду у розмірах не менш як 50 відсотків отриманих доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як 30 відсотків доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду; наявність казначейського контролю над прийняттям ставок у режимі реального часу; прилюдне розігрування призів (крім миттєвих лотерей). Міністерство фінансів України видає ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей за видами лотерей залежно від принципу розігрування призів, а також реєструє правила випуску та проведення конкретних лотерей, назви яких не повинні дублюватися. Податок на прибуток, передбачений у пункті 10.1 цієї статті, не справляється із суми перевищення доходів над витратами, пов'язаними з випуском та проведенням державних лотерей. Умовою видачі та підтримання чинності ліцензій на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей є щорічне внесення оператором лотерей (ліцензіатом) в Державне казначейство України річного податкового депозиту у сумі, еквівалентній 1 мільйону євро за обмінним курсом Національного банку України, для кожного виду лотерей. Податок на прибуток, передбачений у пунктах 10.1 та 10.2.3 цієї статті, сплачується шляхом списання у дохід бюджету коштів з річного податкового депозиту. У разі, якщо річна сума сплаченого податку на прибуток є меншою за суму річного податкового депозиту, різниця між сумою депозиту та сумою сплаченого податку оператору лотерей (ліцензіату) не повертається і зараховується в дохід бюджету. У разі перевищення річної нарахованої суми податку на прибуток над сумою депозиту, оператор лотерей (ліцензіат) сплачує відповідну різницю у дохід бюджету. Правила внесення річного податкового депозиту та списання з нього коштів встановлюються Державною податковою адміністрацією України разом з Міністерством фінансів України."	Враховано	підпункт 10.2.3 викласти у такій редакції: 10.2.3. Не підлягають оподаткуванню виграші у державні грошові лотереї. Під державними грошовими лотереями слід розуміти лотереї умови яких передбачають: виплату призів виключно у грошовій формі; наявність призового фонду у розмірах не менш як 50 відсотків отриманих доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як 30 відсотків доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду; наявність казначейського контролю над прийняттям ставок у режимі реального часу; прилюдне розігрування призів (крім миттєвих лотерей). Міністерство фінансів України видає ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей за видами лотерей залежно від принципу розігрування призів, а також реєструє правила випуску та проведення конкретних лотерей, назви яких не повинні дублюватися. Податок на прибуток, передбачений у пункті 10.1 цієї статті, не справляється із суми перевищення доходів над витратами, пов'язаними з випуском та проведенням державних лотерей. Умовою видачі та підтримання чинності ліцензій на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей є щорічне внесення оператором лотерей (ліцензіатом) в Державне казначейство України річного податкового депозиту у сумі, еквівалентній 1 мільйону євро за обмінним курсом Національного банку України, для кожного виду лотерей. Податок на прибуток, передбачений у пунктах 10.1 та 10.2.3 цієї статті, сплачується шляхом списання у дохід бюджету коштів з річного податкового депозиту. У разі, якщо річна сума сплаченого податку на прибуток є меншою за суму річного податкового депозиту, різниця між сумою депозиту та сумою сплаченого податку оператору лотерей (ліцензіату) не повертається і зараховується в дохід бюджету. У разі перевищення річної нарахованої суми податку на прибуток над сумою депозиту, оператор лотерей (ліцензіат) сплачує відповідну різницю у дохід бюджету. Правила внесення річного податкового депозиту та списання з нього коштів встановлюються Державною податковою адміністрацією України разом з Міністерством фінансів України."
			-73- Н.д. Губський Б.(Округ №423) Абзац 41 Частини 3 проекту Закону (який стосується внесення змін до порядку оподаткування виграшів у державні грошові лотереї) вилучити.	Відхилено
			-74- Н.д.Ключковський Ю.Б. (Реєстр.картка №339) Підпункт 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 виключити.	Відхилено - створює умовидля ухилення від оподаткування
102.	11.1. Податкові періоди Для цілей цього Закону використовуються такі періоди: звітний (податковий) рік - період, який розпочинається 1січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року; звітний (податковий) квартал.	викласти пункт 11.1 у такій редакції: "11.1 Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, піввріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду. Для осіб, які вперше стають платниками цього податку, перший податковий період розпочинається з періоду, на який припадає дата державної реєстрації такої особи як суб"єкта підприємницької діяльності. Для платників податку, які ліквідуються або реорганізуються шляхом ліквідації, останній податковий період закінчується періодом, на який припадає дата такої ліквідації (реорганізації шляхом ліквідації) відповідно до закону";			викласти пункт 11.1 у такій редакції: "11.1 Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, піввріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду. Для осіб, які вперше стають платниками цього податку, перший податковий період розпочинається з періоду, на який припадає дата державної реєстрації такої особи як суб"єкта підприємницької діяльності. Для платників податку, які ліквідуються або реорганізуються шляхом ліквідації, останній податковий період закінчується періодом, на який припадає дата такої ліквідації (реорганізації шляхом ліквідації) відповідно до закону";
103.	11.2.1. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).	доповнити підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 частиною такого змісту: "11.2.1 Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Датою збільшення валових витрат при розрахунках платника податку з особами, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентами) або відповідно до законодавства звільняються від сплати (сплачують цей податок у складі податку або збору, запровадженого іншим законодавчим актом) чи сплачують податок за ставкою, нижчою ніж зазначена у статті 10 цього Закону, є дата отримання платником податку товарів (послуг) від таких осіб";			доповнити підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 частиною такого змісту: "11.2.1 Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Датою збільшення валових витрат при розрахунках платника податку з особами, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентами) або відповідно до законодавства звільняються від сплати (сплачують цей податок у складі податку або збору, запровадженого іншим законодавчим актом) чи сплачують податок за ставкою, нижчою ніж зазначена у статті 10 цього Закону, є дата отримання платником податку товарів (послуг) від таких осіб";
104.	11.2.3. Для товарообмінних (бартерних) операцій - дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що здійснюється після першої операції, визначеної згідно з підпунктом 11.3.4 цієї статті. У разі здійснення часткових поставок товарів (робіт, послуг) у рахунок заключної товарообмінної (бартерної) операції валові витрати платників податку відповідного податкового періоду збільшуються на вартість таких часткових поставок товарів (робіт, послуг).	підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 виключити;	-75- Кабінет Міністрів України Пропонуємо залишити пункт у діючій редакції	Відхилено.	підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 виключити;
105.	11.3.4. Датою збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку; або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку.	підпункт 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 виключити. У цьому зв'язку підпункти 11.3.5 - 11.3.6 вважати підпунктами 11.3.4 - 11.3.5;	-76- Кабінет Міністрів України Пропонуємо залишити пункт у діючій редакції	Відхилено.	підпункт 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 виключити. У цьому зв'язку підпункти 11.3.5 - 11.3.6 вважати підпунктами 11.3.4 - 11.3.5;
106.	12.1.1. Платник податку - продавець товарів (робіт, послуг), у тому числі банки і небанківські фінансові установи, має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з платником податку оплату їх вартості. Зазначене зменшення здійснюється у разі, якщо платник податку звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання покупця банкрутом, а також у випадках, коли за поданням продавця нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення боргу з покупця чи стягнення аставленого майна.	підпункт 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 викласти у такій редакції: "12.1.1 Платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах, у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду: платник податку звертається до суду (арбітражного суду) з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання його банкрутом; зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та боржник визнає раніше надіслану претензію кредитора протягом такого звітного періоду або не надсилає відповіді на таку претензію до закінчення строку, визначеного законодавством, яке припадає на такий звітний період; за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий надпис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна";			підпункт 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 викласти у такій редакції: "12.1.1 Платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах, у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду: платник податку звертається до суду (арбітражного суду) з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання його банкрутом; зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та боржник визнає раніше надіслану претензію кредитора протягом такого звітного періоду або не надсилає відповіді на таку претензію до закінчення строку, визначеного законодавством, яке припадає на такий звітний період; за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий надпис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна";
107.	12.1.2. У разі коли протягом наступних податкових періодів суд (арбітражний суд) не задовольняє з вини платника податку позов або задовольняє його частково, платник податку зобов'язаний збільшити валовий доход відповідного податкового періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) або її частину, що не визнана судом (арбітражним судом), та нарахувати пеню виходячи з діючої на момент такого збільшення облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося зменшення валового доходу, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення валового доходу.	підпункт 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 викласти у такій редакції: "12.1.2. Платник податку - продавець зобов"язаний збільшити валовий доход відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) суд (арбітражний суд) не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; б) сторони договору у позасудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (арбітражного суду) з поданням про стягнення заборогованості або про визнання покупця банкрутом. На суму додаткового податкового зобов"язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов"язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який припадає таке збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов"язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з моменту такого укладення";			підпункт 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 викласти у такій редакції: "12.1.2. Платник податку - продавець зобов"язаний збільшити валовий доход відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) суд (арбітражний суд) не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; б) сторони договору у позасудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (арбітражного суду) з поданням про стягнення заборогованості або про визнання покупця банкрутом. На суму додаткового податкового зобов"язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов"язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який припадає таке збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов"язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з моменту такого укладення";
108.	12.1.4. Повідомлення про зменшення валового доходу та копія рішення суду про прийняття справи до провадження надсилаються податковому органу за правилами, встановленими центральним податковим органом.	підпункт 12.1.4 викласти у такій редакції: "12.1.4. Копія рішення суду (арбітражного суду) про прийняття справи (заяви) до провадження (розгляду) або копія претензії, надісланої боржнику або копія виконавчого надпису нотаріуса мають перебувати у наявності платника податку під час проведення податкової перевірки";			підпункт 12.1.4 викласти у такій редакції: "12.1.4. Копія рішення суду (арбітражного суду) про прийняття справи (заяви) до провадження (розгляду) або копія претензії, надісланої боржнику або копія виконавчого надпису нотаріуса мають перебувати у наявності платника податку під час проведення податкової перевірки";
109.	12.1.5. У разі коли суд (арбітражний суд) приймає рішення на користь продавця, валові доходи такого продавця збільшуються на суму заборгованості, фактично відшкодованої покупцем. У разі коли протягом тридцяти календарних днів після прийняття зазначеного рішення покупець не повертає суму заборгованості, визнаної судом (арбітражним судом), продавець звертається протягом наступних тридцяти календарних днів до арбітражного суду із заявою про визнання такого покупця банкрутом. При цьому валові доходи продавця не збільшуються на суму визнаної заборгованості покупця протягом строку судового розгляду справи. У разі коли продавець у зазначений термін не подає заяву до арбітражного суду, він зобов'язаний збільшити валові доходи на суму заборгованості, визнаної судом (арбітражним судом). Заборгованість, яка залишилась непогашеною після розподілу активів покупця, об'явленого банкрутом за рішенням суду (арбітражного суду), погашається у порядку, передбаченому цією статтею.	підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 викласти у такій редакції: "12.1.5. Платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку доарбітражного врегулювання спорів або судом (арбітражним судом) чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90 календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30 календарний день від дня прийняття рішення судом (арбітражним судом) про визнання (стягнення) такої заборгованості або її частини (вчинення нотаріусом виконавчого надпису). Строки, визначені абзацем "а" цього підпункту, розповсюджуються також на випадки коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у терміни, визначені арбітражно-процесуальним законодавством. Строки, визначені абзацем "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу або ні. Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення. Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, об'явленого банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця так і продавця у зв'язку із таким визнанням її такою";			підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 викласти у такій редакції: "12.1.5. Платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку доарбітражного врегулювання спорів або судом (арбітражним судом) чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90 календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30 календарний день від дня прийняття рішення судом (арбітражним судом) про визнання (стягнення) такої заборгованості або її частини (вчинення нотаріусом виконавчого надпису). Строки, визначені абзацем "а" цього підпункту, розповсюджуються також на випадки коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у терміни, визначені арбітражно-процесуальним законодавством. Строки, визначені абзацем "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу або ні. Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення. Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, об'явленого банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця так і продавця у зв'язку із таким визнанням її такою";
110.	12.3.1. Безнадійна заборгованість відноситься на валові витрати кредитора, у разі якщо термін позовної давності за відповідною угодою з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У випадках коли термін позовної давності за кредитною угодою не минув на момент набрання чинності цим Законом, безнадійна заборгованість відшкодовується за рахунок страхового резерву та включається до складу валових витрат у порядку, передбаченому іншими підпунктами цього пункту. При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму його заборгованості, по якій минув термін позовної давності у відповідний податковий період.	підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 викласти у такій редакції: "12.3.1. Сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора, у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. Заборгованість, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора у зв'язку зі спливом строків позовної давності після набрання чинності цим Законом або внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів, а також не включається до складу валових доходів такого дебітора. Платник податку - дебітор зобов"язаний збільшити валовий доход на суму заборгованості, за якою минув строк позовної давності, за винятком випадків коли платник податку-кредитор не надав протягом такого строку претензію або не розпочав процедуру стягнення такого боргу у судовому порядку";			підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 викласти у такій редакції: "12.3.1. Сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора, у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. Заборгованість, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора у зв'язку зі спливом строків позовної давності після набрання чинності цим Законом або внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів, а також не включається до складу валових доходів такого дебітора. Платник податку - дебітор зобов"язаний збільшити валовий доход на суму заборгованості, за якою минув строк позовної давності, за винятком випадків коли платник податку-кредитор не надав протягом такого строку претензію або не розпочав процедуру стягнення такого боргу у судовому порядку";
111.	й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.	підпункт "й" пункту 13.1 статті 13 викласти у такій редакції: "й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України крім діяльності з експорту або імпорту товарів (робіт, послуг) в межах звичайного торгівельного обороту. Доходи нерезидента від здійснення господарської діяльності території України, отримувані як безпосередньо, так і через його постійне представництво, включаються до доходів такого постійного представництва з метою оподаткування згідно з пунктом 13.8 цієї статті";			підпункт "й" пункту 13.1 статті 13 викласти у такій редакції: "й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України крім діяльності з експорту або імпорту товарів (робіт, послуг) в межах звичайного торгівельного обороту. Доходи нерезидента від здійснення господарської діяльності території України, отримувані як безпосередньо, так і через його постійне представництво, включаються до доходів такого постійного представництва з метою оподаткування згідно з пунктом 13.8 цієї статті";
112.	13.7. Доходи нерезидентів, отримані у вигляді дивідендів, нарахованих на корпоративні права, емітовані резидентами, оподатковуються у такому порядку: а) суми доходів нерезидентів, отриманих у вигляді дивідендів,оподатковуються за ставкою 15 відсотків від нарахованої суми виплати за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Сплата податку здійснюється до/або в момент виплати дивідендів при їх репатріації за кордон, але не пізніше сплати податку за результатами податкового періоду, в якому відбулося нарахування таких дивідендів; б) емітент корпоративних прав провадить виплати дивідендів нерезиденту пропорційно його частці в статутному фонді за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні такого емітента після оподаткування; в) на нерезидентів, які отримують доходи у вигляді дивідендів, не поширюються правила, визначені підпунктом 7.8.1, абзацом першим підпункту 7.8.2, підпунктами 7.8.3 - 7.8.4 та 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону.	пункт 13.7 статті 13 викласти у такій редакції: 13.7. Суми доходів нерезидентів, отриманих у вигляді дивідендів, оподатковуються за ставкою 15 відсотків від нарахованої суми виплати за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, згода на які була надана Верховною Радою України. Сплата податку здійснюється до/або в момент виплати дивідендів при їх репатріації за кордон, але не пізніше сплати податку за результатами податкового періоду, в якому відбулося нарахування таких дивідендів";			пункт 13.7 статті 13 викласти у такій редакції: 13.7. Суми доходів нерезидентів, отриманих у вигляді дивідендів, оподатковуються за ставкою 15 відсотків від нарахованої суми виплати за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, згода на які була надана Верховною Радою України. Сплата податку здійснюється до/або в момент виплати дивідендів при їх репатріації за кордон, але не пізніше сплати податку за результатами податкового періоду, в якому відбулося нарахування таких дивідендів";
			-77- Н.д. Губський Б.(Округ №423) "Статтю 16 доповнити новим пунктом 16.2-1. такого змісту: 16.2.-1. Платник податку має право зменшити величину прибутку, що підлягає оподаткуванню, на суму коштів, направлених на придбання за рахунок частини цього прибутку основних фондів, які підлягають амортизації відповідно до положень статті 8 цього закону. У разі, якщо придбані таким чином основні фонди реалізуються до повного завершення амортизації цих основних фондів, то до валових доходів платника податку включається сума, на яку було здійснено зменшення прибутку, що підлягає оподаткуванню. Таке включення до валових доходів здійснюється в податковому періоді, в якому проведена реалізація цих основних фондів."	Відхилено
113.	Абзац перший - другий пункту 16.4: Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.	абзац перший - другий пункту 16.4 статті 16 викласти у такій редакції: "16.4. Податок за звітний період сплачується його платником до віповідного бюджету у строки, визначені законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року, з урахуванням від"ємного значення об"єкта оподаткування минулих податкових періодів, у разі його наявності, відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону";	-78- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 6. Абзац перший пункту 16.4 статті 16. Викласти в такій редакції: "Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем строку, встановленого законом для подання податкової декларації". Внесення таких змін зумовлено необхідністю усунення розбіжностей, що виникли у зв'язку з прийняттям Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.	Враховано за змістом	абзац перший - другий пункту 16.4 статті 16 викласти у такій редакції: "16.4. Податок за звітний період сплачується його платником до віповідного бюджету у строки, визначені законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року, з урахуванням від"ємного значення об"єкта оподаткування минулих податкових періодів, у разі його наявності, відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону";
114.	16.7. Протягом звітного (податкового) кварталу платники податку, за винятком нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції, сплачують до бюджету за перший та другий місяць такого кварталу авансові внески податку на прибуток, визначені згідно з пунктом 16.3 цієї статті наростаючим підсумком з початку року. Авансові внески сплачуються до бюджету за підсумками першого та другого місяців звітного (податкового) кварталу до 20 числа другого і третього місяця такого кварталу відповідно. Розрахунки авансових внесків здійснюються платником податку самостійно, без подання декларації про прибуток. Повідомлення про результати таких розрахунків надсилається податковому органу в терміни, передбачені для сплати авансових внесків. Штрафні санкції за відхилення розмірів сплачених авансових внесків від розмірів внесків, перерахованих за результатами звітного кварталу, не застосовуються.	пункт 16.7 статті 16 виключити. У цьому зв"язку пункти 16.8 - 16.16 вважати пунктами 16.7 - 16.15;			пункт 16.7 статті 16 виключити. У цьому зв"язку пункти 16.8 - 16.16 вважати пунктами 16.7 - 16.15;
115.	16.13. Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат. Перерахування податку, зазначеного в пункті 10.2 цього Закону, здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту здійснення таких виплат. Джерелом сплати зазначених податків є сума відповідних виплат.	у пункті 16.13 статті 16 виключити четвертий абзац;			у пункті 16.13 статті 16 виключити четвертий абзац;
116.	18.3. У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків оплаченої вартості цих товарів (робіт, послуг). Перелік офшорних зон щорічно оприлюднюється Кабінетом Міністрів України.	у пункті 18.3 статті 18: у частині першій виключити слово "оплаченої", слова "нерезидентів, розташованих в офшорних зонах" замінити словами "нерезидентів, що мають офшорний статус" та вилучити слово "оплаченої" . частину другу пункту 18.3 викласти у такій редакції: "Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційна публікація переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Для цілей цього пункту під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених частиною першою цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації".			у пункті 18.3 статті 18: у частині першій виключити слово "оплаченої", слова "нерезидентів, розташованих в офшорних зонах" замінити словами "нерезидентів, що мають офшорний статус" та вилучити слово "оплаченої" . частину другу пункту 18.3 викласти у такій редакції: "Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційна публікація переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Для цілей цього пункту під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених частиною першою цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації".
117.	22.3. Встановити, що в період з 1 липня 1997 року до 1 січня 2002 року податок на прибуток в розмірі 1,5 відсотка суми нарахованого податку на прибуток зараховується на спеціальний рахунок бюджетів територіальних громад для фінансування житлового будівництва для військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членам сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання. Кошти, спрямовані платником податку на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла відповідно до законодавства України, за укладеними до 1 липня 1997 року угодами про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, по яких на 1 липня 1997 року проведені фактичні витрати, враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту. Порядок використання таких коштів та бюджетного контролю за їх цільовим використанням встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення платником податку інвестування будівництва такого житла шляхом передачі матеріальних активів його податкове зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією, встановленою Кабінетом Міністрів України у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування.	пункт 22.3 статті 22 викласти у такій редакції: "22.3. До 1 січня 2006 року 1,5 відсотка від суми сплаченого до бюджету податку на прибуток зараховується органами державного казначейства на спеціальний рахунок бюджетів територіальних громад для фінансування житлового будівництва для військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членам сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання. До 1 січня 2004 року кошти, спрямовані платником податку на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла відповідно до законодавства України, за укладеними договорами про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту. Кабінет Міністрів України встановлює правила бюджетного контролю за цільовим використанням таких коштів, а також порядок їх розподілу за узгодженням з Всеукраїнською спілкою безквартирних офіцерів. У разі здійснення платником податку інвестування будівництва такого житла шляхом передачі матеріальних активів, його податкове зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією, встановленою Кабінетом Міністрів України у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування";			пункт 22.3 статті 22 викласти у такій редакції: "22.3. До 1 січня 2006 року 1,5 відсотка від суми сплаченого до бюджету податку на прибуток зараховується органами державного казначейства на спеціальний рахунок бюджетів територіальних громад для фінансування житлового будівництва для військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членам сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання. До 1 січня 2004 року кошти, спрямовані платником податку на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла відповідно до законодавства України, за укладеними договорами про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту. Кабінет Міністрів України встановлює правила бюджетного контролю за цільовим використанням таких коштів, а також порядок їх розподілу за узгодженням з Всеукраїнською спілкою безквартирних офіцерів. У разі здійснення платником податку інвестування будівництва такого житла шляхом передачі матеріальних активів, його податкове зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією, встановленою Кабінетом Міністрів України у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування";
	22.25. Установити, що на період, визначений Законом України "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд", кошти, внесені платниками податку на пенсійні рахунки фізичних осіб, відкриті в уповноважених холдинговою компанією "Київміськбуд" банках, включаються до складу валових витрат платника податку в розмірі, що не перевищує 10 відсотків валового доходу цього платника за звітний період.		-79- Кабінет Міністрів України Пропонуємо пункт 22.25 виключити.	Враховано.	пункт 22.25 виключити.
118.		4. У Декреті Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №10, ст.77):			4. У Декреті Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №10, ст.77):
119.	Стаття 1. Платники прибуткового податку Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні у цілому не менше 183 днів у календарному році.	статтю 1 викласти у такій редакції: "Стаття 1. Платники прибуткового податку Платниками прибуткового податку в Україні є резиденти України, а також нерезиденти у випадках, визначених цим Декретом. Для цілей цього Декрету наступні терміни використовуються у такому значенні: резидент України - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі коли фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо вона має місце постійного проживання в Україні; якщо вона має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо вона має більш тісні особисті чи економічні зв"язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі коли державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначено, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від"їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центра життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім"ї або її реєстрації як суб"єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення частини другої цієї статті, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо фізична особа юридично або фактично має подвійне громадянство або є особою без громадянства, її резидентський статус визначається згідно з нормами міжнародного права; нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України; незалежна професійна діяльність - діяльність фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльність лікарів (у тому числі стоматологів), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, інша подібна діяльність, що не є роботою за наймом; доходи з джерелом походження з України - будь-які доходи, отримані платниками податку від будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі але не виключно у вигляді: процентів за борговими вимогами чи зобов"язаннями, випущеними резидентом; дивідендів, сплачених резидентом - емітентом корпоративних прав; доходів у вигляді роялті, отриманих від резидента; доходи у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат та компенсацій), отриманих від здійснення трудової діяльності на території України з урахуванням положень цього Закону; доходи від надання в оренду (лізинг) рухомого чи нерухомого майна, розташованого на території України; доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України; доходи від продажу рухомого майна, якщо продавець є резидентом України; доходи від ведення підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності на території України;			статтю 1 викласти у такій редакції: "Стаття 1. Платники прибуткового податку Платниками прибуткового податку в Україні є резиденти України, а також нерезиденти у випадках, визначених цим Декретом. Для цілей цього Декрету наступні терміни використовуються у такому значенні: резидент України - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі коли фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо вона має місце постійного проживання в Україні; якщо вона має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо вона має більш тісні особисті чи економічні зв"язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі коли державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначено, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від"їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центра життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім"ї або її реєстрації як суб"єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення частини другої цієї статті, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо фізична особа юридично або фактично має подвійне громадянство або є особою без громадянства, її резидентський статус визначається згідно з нормами міжнародного права; нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України; незалежна професійна діяльність - діяльність фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльність лікарів (у тому числі стоматологів), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, інша подібна діяльність, що не є роботою за наймом; доходи з джерелом походження з України - будь-які доходи, отримані платниками податку від будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі але не виключно у вигляді: процентів за борговими вимогами чи зобов"язаннями, випущеними резидентом; дивідендів, сплачених резидентом - емітентом корпоративних прав; доходів у вигляді роялті, отриманих від резидента; доходи у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат та компенсацій), отриманих від здійснення трудової діяльності на території України з урахуванням положень цього Закону; доходи від надання в оренду (лізинг) рухомого чи нерухомого майна, розташованого на території України; доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України; доходи від продажу рухомого майна, якщо продавець є резидентом України; доходи від ведення підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності на території України;
	Частина третя статті 2. При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій (національній або іноземній валюті).		-80- Кабінет Міністрів України Частину третю статті 2 доповнити словами: "а також доходи у вигляді: додаткових благ; безповоротної фінансової допомоги та вартості безоплатних товарів (робіт, послуг), одержаних платником податку протягом звітного року; суми штрафів та (або) пені, одержані за згодою сторін цивільно-правового або трудового договору чи за рішенням суду; коштів або майна одержаних за згодою сторін цивільно-правового або трудового договору чи за рішенням суду, як компенсація непрямих витрат, крім компенсації, одержаної як відшкодування майнової шкоди; суми доходу, визначені непрямими методами відповідно до Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".	Враховано	Частину третю статті 2 доповнити словами: При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій (національній або іноземній валюті), а також доходи у вигляді: додаткових благ; безповоротної фінансової допомоги та вартості безоплатних товарів (робіт, послуг), одержаних платником податку протягом звітного року; суми штрафів та (або) пені, одержані за згодою сторін цивільно-правового або трудового договору чи за рішенням суду; коштів або майна одержаних за згодою сторін цивільно-правового або трудового договору чи за рішенням суду, як компенсація непрямих витрат, крім компенсації, одержаної як відшкодування майнової шкоди; суми доходу, визначені непрямими методами відповідно до Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
120.	Стаття 5. Суми виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу 1. До сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються: а) допомога по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (в тому числі допомога по догляду за хворою дитиною), зокрема: допомога по вагітності та пологах; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною; грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років; допомога по догляду за дитиною-інвалідом; допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років); допомога на дітей одиноким матерям; допомога на дітей військовослужбовців строкової служби; допомога на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням; тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів або коли стягнення аліментів неможливе; допомога на поховання, у тому числі яка надається за рахунок юридичних або фізичних осіб; б) суми одержуваних аліментів; в) державні пенсії, а також додаткові пенсії, що виплачуються за умовами добровільного страхування пенсій; г) компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні; д) суми грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержуваних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби; е) суми, одержувані в результаті відчуження майна, що належить громадянам на правах власності, за нотаріальне посвідчення або за операції з відчуження якого сплачується державне мито чи плата за вчинення нотаріальних дій, крім доходів, одержуваних від реалізації продукції та іншого майна в результаті здійснення ними підприємницької діяльності; є) доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянці продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки; ж) суми, одержувані в результаті успадкування і дарування, за винятком сум авторської винагороди, одержуваних неодноразово спадкоємцями (правонаступниками) авторів творів науки, літератури і мистецтва, а також відкриттів, винаходів та промислових зразків; з) проценти, дисконтні доходи і виграші по облігаціях державних позик, грошових вкладах, іменних ощадних сертифікатах, виграші за державними лотереями та державними казначейськими зобов'язаннями; доходи, одержані від відчуження громадянами акцій та інших корпоративних прав, які були набуті такими громадянами в процесі приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні сертифікати, а також в межах їх пільгового придбання за власні кошти працівниками підприємств, що приватизуються, та особами, визначеними статтею 25 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств"; и) суми, одержані громадянами за обов'язковим і добровільним страхуванням (за винятком випадків, коли страхові внески по накопичуваному страхуванню здійснюються за рахунок коштів підприємств, установ і організацій); і) вартість благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги (далі - благодійна допомога), яка надходить у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги), на користь осіб, а саме: Цільова або нецільова благодійна допомога, яка надходить особам, постраждалим внаслідок: екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених Президентом України зонами надзвичайної екологічної ситуації; стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, які завдали або створюють загрозу здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу, викликали або можуть викликати людські жертви або втрату власності громадян, у зв'язку з якими рішення про залучення благодійної допомоги було прийнято відповідно Кабінетом Міністрів України або органом місцевого самоврядування. Благодійна допомога, що надається на зазначені цілі, розподіляється через спеціальні позабюджетні фонди, створені державою чи органом місцевого самоврядування, або через існуючу мережу благодійних організацій. Цільова благодійна допомога, яка надається благодійними організаціями набувачам благодійної допомоги для:	у пункті 1 статті 5: підпункт "а" викласти у такій редакції: "допомога, що виплачується за рахунок фондів державного соціального страхування (забезпечення), відповідно до законів, крім допомоги з тимчасової непрацездатно-сті (по догляду за хворою дитиною)", зокрема: допомога по вагітності та пологах; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною; грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років; допомога по догляду за дитиною-інвалідом до 18 років; допомога на дітей до 18 років одиноким матерям; допомога на дітей до 18 років військовослужбовців строкової служби; допомога на дітей до 18 років, які перебувають під опікою, піклуванням; тимчасова допомога на дітей до 18 років батьки яких ухиляються від сплати аліментів або коли стягнення аліментів неможливе; допомога на поховання, у тому числі яка надається за рахунок юридичних або фізичних осіб, але не більше суми, яка дорівнює верхньому значенню першої шкали оподаткування згідно зі статтею 5 цього Декрету;" підпункт "б" викласти у такій редакції: "аліменти, що сплачуються згідно із рішенням суду або за домовленістю сторін, оформленою у вигляді нотаріально завіреного договору"; підпункт "в" викласти у такій редакції: "державні пенсії"; підпункт "г" викласти у такій редакції: "компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, визначених законодавством (крім компенсації за невикористану відпустку та сум інших непрямих витрат платника податку, у тому числі моральної шкоди, яка сплачується за рішенням суду); підпункт "е" доповнити словами такого змісту: "крім операцій з продажу цінних паперів або інших видів корпоративних прав, з урахуванням положень частини другої підпункту "з" цього пункту"; підпункт "є" доповнити словами такого змісту: "але не вище подвійного значення суми доходу, визначеного у першій податковій шкалі, визначеній у статті 5 цього Декрету, за відповідний звітний податковий період"; у підпункті "ж" слова "або дарування" замінтити словами "або дарування коштів чи інших матеріальних чи нематеріальних активів (прав на їх володіння або користування (розпорядження)) протягом звітного року, вартість яких не перевищує суми доходу, визначеного у першій податковій шкалі згідно з нормами статті 5 цього Декрету, за відповідний податковий період, незалежно від того, чи були нотаріально посвідчені такі договори або ні"; у підпункті "и" слова "з накопичувального страхування" виключити; у частині першій підпункту "з" вилучити слова "грошовим вкладам, іменним ощадним сертифікатам", частину другу цього підпункту доповнити словами: "незалежно від часу такого продажу"; у підпункті "к" слова "але не більше 4 відсотків від суми сукупного задекларованого податку за звітний рік" замінити словами: "але не менше 2 та не більше 5 відсотків від суми сукупного оподатковуваного доходу за звітний податковий рік. При цьому особа, яка бажає скористатися правом зменшення сукупного оподатковуваного доходу за наслідками року, має право подати декларацію із зазначенням суми та напрямків таких витрат"; підпункт "н" викласти у такій редакції: "н) вартість платних послуг з лікування, у тому числі з придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань) у розмірах, що не покриваються виплатами з фондів обов"язкового медичного страхування, крім косметичного лікування або протезування, водолікування та геліотерапії, не пов"язаних із хронічними захворюваннями; лікування зубів та їх протезування з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики; штучних запліднень; абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями); операцій із переміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу); лікування тютюнової, алкогольної чи наркотичної залежності; вартість путівок до дитячих оздоровчих таборів, для осіб, що мають вік, що є меншим або дорівнює 18 рокам. До моменту запровадження системи обов"язкового медичного страхування норми цього підпункту розповсюджується також на страхування сум фактичних витрат, понесених платником податку на ці цілі"; підпункт "т" викласти у такій редакції: "т) суми дивідендів, з яких було утримано прибутковий податок згідно з підпунктом 7.8.7 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств. У разі коли джерело виплат дивідендів знаходиться за межами України, або коли дивіденди виплачуються нерезидентами, сума таких дивідендів, отриманих протягом податкового року, включається до складу річного сукупного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача таких дивідендів та оподатковується у порядку, визначеному статтею 7 цього Закону"; підпункт "ц" пункту 1 викласти у такій редакції: "ц) стипендії Президента України або Верховної Ради України, видані відповідно до законодавства як у грошовому так і у матеріальному виді особам, чий вік є меншим або дорівнює 30 років"; підпункти "ї", "й", "о", "п", "р" виключити, у цьому зв"язку підпункти "к"-н", "с"- ц" вважати підпунктами "ї" - "ф";	-81- Кабінет Міністрів України Пропонуємо виключити підпункт "д" пункту 1 статті 5, а саме суми грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержуваних військовослуж-бовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби. -82- Н.д. Терьохін С.А. (214 в.о.) Доповнити підпункт "с" пункту 1 статті 5 реченням такого змісту: "а також вартість освіти громадян, оплачена особою, з якою такі громадяни перебувають у трудових відносинах та визначають його як основне місце отримання доходу, якщо така освіта пов"язана з підготовкою або перепідготовкою кадрів за профілем діяльності або загальними виробничими потребами такої особи"; -83- Н.д.Танюк Л.С. (Округ №166) 3. У Декреті Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №10, ст.77) пункт к) статті 5 викласти в такій редакції: "к) суми, які направляються платниками податку до благодійних організацій, що відповідають ознакам неприбутковості, встановленим законом, але не більше 4 відсотків від суми задекларованого сукупного оподатковуваного доходу за звітний рік, що враховується під час подання декларації з сукупного оподатковуваного доходу за такий рік". -84- Н.д. Губський Б.(Округ №423) Абзац 2 Частини 4 проекту Закону вилучити.	Відхилено у зв'язку із загрозою відповідного збільшення витрат Державного бюджету. Враховано. Відхилено Відхилено	у пункті 1 статті 5: підпункт "а" викласти у такій редакції: "допомога, що виплачується за рахунок фондів державного соціального страхування (забезпечення), відповідно до законів, крім допомоги з тимчасової непрацездатно-сті (по догляду за хворою дитиною)", зокрема: допомога по вагітності та пологах; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною; грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років; допомога по догляду за дитиною-інвалідом до 18 років; допомога на дітей до 18 років одиноким матерям; допомога на дітей до 18 років військовослужбовців строкової служби; допомога на дітей до 18 років, які перебувають під опікою, піклуванням; тимчасова допомога на дітей до 18 років батьки яких ухиляються від сплати аліментів або коли стягнення аліментів неможливе; допомога на поховання, у тому числі яка надається за рахунок юридичних або фізичних осіб, але не більше суми, яка дорівнює верхньому значенню першої шкали оподаткування згідно зі статтею 5 цього Декрету;" підпункт "б" викласти у такій редакції: "аліменти, що сплачуються згідно із рішенням суду або за домовленістю сторін, оформленою у вигляді нотаріально завіреного договору"; підпункт "в" викласти у такій редакції: "державні пенсії"; підпункт "г" викласти у такій редакції: "компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, визначених законодавством (крім компенсації за невикористану відпустку та сум інших непрямих витрат платника податку, у тому числі моральної шкоди, яка сплачується за рішенням суду); підпункт "е" доповнити словами такого змісту: "крім операцій з продажу цінних паперів або інших видів корпоративних прав, з урахуванням положень частини другої підпункту "з" цього пункту"; підпункт "є" доповнити словами такого змісту: "але не вище подвійного значення суми доходу, визначеного у першій податковій шкалі, визначеній у статті 5 цього Декрету, за відповідний звітний податковий період"; у підпункті "ж" слова "або дарування" замінтити словами "або дарування коштів чи інших матеріальних чи нематеріальних активів (прав на їх володіння або користування (розпорядження)) протягом звітного року, вартість яких не перевищує суми доходу, визначеного у першій податковій шкалі згідно з нормами статті 5 цього Декрету, за відповідний податковий період, незалежно від того, чи були нотаріально посвідчені такі договори або ні"; у підпункті "и" слова "з накопичувального страхування" виключити; у частині першій підпункту "з" вилучити слова "грошовим вкладам, іменним ощадним сертифікатам", частину другу цього підпункту доповнити словами: "незалежно від часу такого продажу"; у підпункті "к" слова "але не більше 4 відсотків від суми сукупного задекларованого податку за звітний рік" замінити словами: "але не менше 2 та не більше 5 відсотків від суми сукупного оподатковуваного доходу за звітний податковий рік. При цьому особа, яка бажає скористатися правом зменшення сукупного оподатковуваного доходу за наслідками року, має право подати декларацію із зазначенням суми та напрямків таких витрат"; підпункт "н" викласти у такій редакції: "н) вартість платних послуг з лікування, у тому числі з придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань) у розмірах, що не покриваються виплатами з фондів обов"язкового медичного страхування, крім косметичного лікування або протезування, водолікування та геліотерапії, не пов"язаних із хронічними захворюваннями; лікування зубів та їх протезування з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики; штучних запліднень; абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями); операцій із переміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу); лікування тютюнової, алкогольної чи наркотичної залежності; вартість путівок до дитячих оздоровчих таборів, для осіб, що мають вік, що є меншим або дорівнює 18 рокам. До моменту запровадження системи обов"язкового медичного страхування норми цього підпункту розповсюджується також на страхування сум фактичних витрат, понесених платником податку на ці цілі"; Доповнити підпункт "с" реченням такого змісту: "а також вартість освіти громадян, оплачена особою, з якою такі громадяни перебувають у трудових відносинах та визначають його як основне місце отримання доходу, якщо така освіта пов"язана з підготовкою або перепідготовкою кадрів за профілем діяльності або загальними виробничими потребами такої особи"; підпункт "т" викласти у такій редакції: "т) суми дивідендів, з яких було утримано прибутковий податок згідно з підпунктом 7.8.7 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств. У разі коли джерело виплат дивідендів знаходиться за межами України, або коли дивіденди виплачуються нерезидентами, сума таких дивідендів, отриманих протягом податкового року, включається до складу річного сукупного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача таких дивідендів та оподатковується у порядку, визначеному статтею 7 цього Закону"; підпункт "ц" пункту 1 викласти у такій редакції: "ц) стипендії Президента України або Верховної Ради України, видані відповідно до законодавства як у грошовому так і у матеріальному виді особам, чий вік є меншим або дорівнює 30 років"; підпункти "ї", "й", "о", "п", "р" виключити, у цьому зв"язку підпункти "к"-н", "с"- ц" вважати підпунктами "ї" - "ф";
			-85- Н.д. Губський Б.(Округ №423) "Статтю 5 викласти у такій редакції: "До сукупного оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми державної стипендії, отримані платником податку як студентом вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації та учнем професійно-технічних навчальних закладів; 2) суми аліментів, отриманих платником податку; 3) суми коштів або вартість майна, які одержав платник податку в результаті поділу спільної власності подружжя; 4) суми державних пенсій, отриманих платником податку; 5) суми, отримані платником податку у вигляді компенсації у зв'язку із втратою годувальника; 6) суми дивідендів, отриманих платником податку від володіння корпоративними правами юридичної особи, за винятком дивідендів, отриманих від володіння корпоративними правами іноземних юридичних осіб; 7) суми авторської винагороди, одержувані одноразово спадкоємцями (правонаступниками) авторів творів науки, літератури і мистецтва, а також відкриттів, винаходів та промислових зразків; 8) суми, отримані платником податку від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянці продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки; 9) вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у порядку, передбаченому законодавством про благодійництво та благодійні організації, а також за рішеннями Кабінету Міністрів України у зв'язку зі стихійним лихом, катастрофами, аваріями, нещасними випадками; 10) суми коштів або вартість майна, отриманих платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою майна платника податку у випадках, передбачених законодавством; 11) суми виплат з обов'язкового медичного страхування в порядку та розмірах, встановлених законодавством; 12) суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій і компенсацій, які виплачуються (відшкодовуються) платникові податку відповідно до законодавства, вартість державних нагород та премій; 13) суми, отримані платником податку в кредит або у вигляді позики від установ або осіб, які мають право надавати кредити або позики згідно з законодавством; 14) суми, отримані у зв'язку з поверненням платнику податку коштів, попередньо наданих ним у позику, а також у зв'язку з поверненням основної суми депозиту (вкладу); 15) суми або вартість товарів, які одержав платник податку у зв'язку з гарантійною заміною таких товарів; 16) суми, отримані платником податку за здавання ним крові та від інших видів донорства, за здавання грудного молока; 17) суми неустойки (штрафу та (або) пені), отримані платником податку від інших фізичних або юридичних осіб у випадках, передбачених законом або договором, якщо такі суми не перевищують суми збитків, заподіяних неправомірними діями фізичних або юридичних осіб; 18) суми коштів у частині надміру сплачених податків, які повертаються платнику податку."	Відхилено
			-86- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 1. Пункт 1 статті 5 доповнити абзацом "ш2 такого змісту: "Вартість святкових подарунків, що складаються з кондитерських виробів, іграшок вітчизняного виробництва та фруктів, загальною вартістю не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також квитків на новорічно-різдвяні заходи для дітей, що закуповуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, профспілкових комітетів підприємств та організацій, інших неприбуткових організацій, отриманих дітьми в період з 1 грудня поточного року до 15 січня наступного року, не включається до сукупного оподатковуваного доходу громадян, які є їх батьками. З дати набуття чинності цим Законом втрачає чинність Закон України "Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків" від 30.11.2000 р. № 2117-ІІІ".	Враховано по суті.	ш) Вартість дитячих святкових подарунків, що складаються з кондитерських виробів, іграшок вітчизняного виробництва, загальною вартістю не більше 20 гривень, а також квитків на новорічно-різдвяні заходи для дітей, що звільняються від оподаткування згідно з Законом України "Про податок на додану вартість";
	відшкодування витрат на оплату вартості лікування осіб, у тому числі на придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань (у розмірах, що не покриваються виплатами сум страхового відшкодування з фондів обов'язкового медичного страхування), крім косметичного лікування або протезування, водолікування та геліотерапії, не пов'язаних із хронічними захворюваннями; лікування зубів та їх протезування з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики;штучних запліднень, абортів (за винятком абортів, які проводяться за медичними показаннями), операцій із переміни статі, лікування венеричних захворювань (за винятком лікування синдрому набутого імунодефіциту), лікування від тютюнової чи алкогольної залежності.До запровадження системи обов'язкового медичного страхування норми цього абзацу поширюються на загальну суму (вартість) благодійної допомоги, отриманої її набувачем на такі цілі (з урахуванням зазначених обмежень); відшкодування витрат на освіту (навчання) або перенавчання в закладах освіти набувача благодійної допомоги, зареєстрованого як безробітний, а також будь-якої іншої особи внаслідок проведення публічно оголошеного конкурсу, у тому числі як призначення стипендій, що виплачуються через такі заклади освіти; відшкодування витрат на утримання набувача благодійної допомоги, який не досяг 18-річного віку, в дошкільному закладі, інтернаті, а також на оплату вартості утримання такого набувача у реабілітаційних центрах або його навчання у музичних школах, школах мистецтв; відшкодування витрат на утримання та соціальну адаптацію інвалідів та престарілих громадян у закладах, призначених для такого утримання та соціальної адаптації; відшкодування витрат на харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у закладах, що надають такі послуги; відшкодування витрат на поліпшення умов утримання або медичного обслуговування осіб, які перебувають у пенітенціарних закладах України; відшкодування витрат на проведення набувачем благодійної допомоги наукових досліджень або розробок за умови, що їх результати підлягають оприлюдненню та не можуть бути предметом патентування чи інших обмежень у оприлюдненні чи безоплатному розповсюдженні об'єктів інтелектуальної (промислової) власності,
	отриманих у результаті таких досліджень або розробок, а також у разі коли отримання такої допомоги не містить передумов щодо виникнення будь-яких договірних зобов'язань між благодійником або будь-якою третьою особою та набувачем благодійної допомоги у майбутньому, крім обов'язків з цільового використання такої благодійної допомоги. У разі коли після завершення зазначеного наукового дослідження (розробки) у набувача благодійної допомоги залишаються об'єкти власності, надані благодійною організацією для виконання такого дослідження (розробки), такий набувач зобов'язаний: або придбати такі об'єкти власності у такої благодійної організації за їх звичайною ціною на момент такого придбання; або повернути такі об'єкти власності такій благодійній організації чи іншій благодійній організації; або визнати доход у розмірі звичайної вартості таких об'єктів власності з його включенням до складу декларації з сукупного оподатковуваного доходу за наслідками відповідного року; відшкодування витрат особи, що є членом аматорської портивної організації, клубу, або окремого спортсмена-аматора на ридбання спортивного знаряддя та інвентарю; оренду або утримання портивних майданчиків, приміщень чи споруд; відшкодування витрат, ов'язаних із участю такої особи у спортивних змаганнях. З метою астосування цього абзацу під терміном "аматорська спортивна рганізація, клуб" слід розуміти громадську організацію, іяльність якої не спрямована на отримання доходу; під терміном спортсмен-аматор" слід розуміти особу, чия спортивна діяльність е спрямована на отримання доходу, за винятком отримання нагород и винагород від імені держави або органів місцевого
	самоврядування; відшкодування інших витрат набувача благодійної допомоги, якщо його доходи, отримані від інших осіб для здійснення такого ідшкодування, звільняються від оподаткування згідно з нормами статті 5 цього Декрету. Для цілей підпункту "і" під терміном "відшкодування витрат" слід розуміти здійснення благодійною організацією оплати (надання інших видів компенсацій) вартості товарів (робіт, послуг) на користь осіб, що безпосередньо надають такі товари (роботи,послуги) набувачам благодійної допомоги у зазначених випадках. Таке відшкодування витрат може здійснюватися як за рахунок коштів (майна) такої благодійної організації, так і за рахунок коштів (майна), які надійшли до такої благодійної організації на користь окремого набувача благодійної допомоги. Використання коштів (майна), які надійшли до благодійної організації на користь окремого набувача благодійної допомоги, на інші потреби не дозволяється. Відшкодування витрат не включає виплату заробітної плати, а також прирівняних до неї виплат та нарахувань відповідно до законодавства.
	Набувач цільової благодійної допомоги має право на її використання протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем її отримання (її частини), за винятком надання благодійної допомоги у вигляді ендавменту. Під терміном "ендавмент" слід розуміти суму коштів або інших ліквідних активів, яка вноситься благодійником у банківську або небанківську фінансову установу, завдяки чому набувач благодійної допомоги отримує право на використання пасивних доходів, що виникають внаслідок користування такими коштами (активами) такими установами; при цьому набувач не має права на витрачання основної суми ендавменту. Якщо протягом вищезазначеного строку цільова благодійна допомога не була використана за призначенням її набувачем, вона підлягає поверненню благодійнику у невикористаній сумі протягом кварталу, на який припадає кінець призначеного строку її використання, або протягом цього строку має бути внесеною до місцевого бюджету, до якого зараховується податок, стягнутий з такого набувача, у розмірі такої невикористаної суми. У такому ж порядку використовуються пасивні доходи, отримані від розміщення такої благодійної допомоги. Набувач цільової благодійної допомоги має право звернутися до податкового органу з поданням щодо продовження строку використання цільової благодійної допомоги у разі існування достатніх підстав, що підтверджують неможливість її повного використання у зазначені строки. У разі коли податковий орган відмовляє у такому продовженні, його рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку згідно із законодавством. У разі коли суми, визначені у підпункті "і", не використовуються у зазначеному порядку, вони визнаються безхазяйними. Нецільова благодійна допомога, яка надається її набувачам, що мають доходи, нижчі за офіційно встановлений місячний рівень прожиткового мінімуму у розрахунку на кожного набувача, та є: безробітними; пенсіонерами; особами з багатодітних сімей; інвалідами; особами, визнаними недієздатними; дітьми-сиротами; особами, які отримують житлові субсидії; особами, які мають статус біженців або є особами з числа
	депортованих народів. Не підлягає оподаткуванню нецільова благодійна допомога, що надається такому набувачеві у розмірах, які не перевищують розмір прожиткового мінімуму (з урахуванням його доходів з інших джерел) за відповідний місяць. При отриманні такої нецільової допомоги набувач має надати благодійній організації заяву із зазначенням суми свого доходу за відповідний місяць (крім безробітних, пенсіонерів та дітей-сиріт, що отримують доходи з одного джерела або Їх не отримують), а благодійна організація має надіслати податковому органу за місцем податкової реєстрації набувача довідку про суму наданої благодійної допомоги у порядку, визначеному цим Декретом для виплати неосновних доходів. У разі коли за наслідками податкового року загальна сума нецільової благодійної допомоги, наданої її набувачу (з урахуванням доходів з інших джерел), перевищує суму доходу, що дорівнює рівню прожиткового мінімуму, розрахованого за 12 місяців такого податкового року, таке перевищення підлягає включенню до суми сукупного оподатковуваного доходу такого набувача за наслідками податкового року та оподатковується за загальними правилами, визначеними цим Декретом; ї) суми, одержані громадянами в результаті розміщення їх власних заощаджень на поточних (депозитних) рахунках банків України, в тому числі в іноземній валюті; й) суми доходів, що спрямовуються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності;
	к) суми, які направляються платниками податку до благодійних установ та організацій, але не більше 4 відсотків від суми задекларованого сукупного оподатковуваного доходу за звітний рік, що враховується під час подання декларації з сукупного оподатковуваного доходу за такий рік; л) суми, одержувані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, а також у зв'язку із втратою годувальника; м) суми, одержувані громадянами за здавання ними крові, від інших видів донорства, за здавання грудного молока; н) вартість путівок на лікування, відпочинок та у дитячі оздоровчі табори, крім туристських та міжнародних; о) суми, одержувані громадянами від органів статистики за ведення записів сімейних бюджетів; п) суми доходів осіб, які виконують сільськогосподарські та будівельні роботи в сільській місцевості, тимчасово або сезонно, а також членів студентських будівельних загонів, що споруджують об'єкти в сільській місцевості; р) доходи працівників сільськогосподарських підприємств і рибних господарств незалежно від форм власності та господарювання і риболовецьких колгоспів, одержані ними натурою (сільськогосподарською, рибною продукцією власного виробництва зазначених підприємств та продукцією її переробки, за винятком продукції, визначеної Кабінетом Міністрів України). Обчислення зазначених доходів провадиться за очікуваною собівартістю відповідної продукції; с) суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих учбових закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб;
	т) суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; у) суми, одержані громадянами за здану ними вторинну сировину (макулатуру та ганчір'я); ф) кошти, внесені фізичними та юридичними особами на пенсійні рахунки, відкриті в уповноважених холдинговою компанією "Київміськбуд" банках відповідно до Закону України "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд"; х) кошти, що відповідно до Закону України "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд" виплачуються фізичним особам згідно з договорами пенсійних вкладів, укладеними в період проведення такого експерименту (за винятком випадків, коли кошти зняті вкладником з пенсійного рахунка з порушенням умов, зазначених у договорі пенсійного вкладу); ц) стипендії Президента України, що одержані талановитими перспективними спортсменами України, чемпіонами Олімпійських та Параолімпійських ігор, і стипендії Міжнародного Олімпійського Комітету, а також вартість рухомого та нерухомого майна і подарунків, переданих їм у власність.
121.	Стаття 6. Суми, на які зменшується сукупний оподатковуваний доход 1. Сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум введено в шкалу ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 цього Декрету). 2. Сукупний оподатковуваний доход додатково зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум) одному з батьків (опікунів, піклувальників) на кожну дитину віком до 16 років, якщо місячний сукупний оподатковуваний доход не перевищує розміру десяти мінімальних місячних заробітних плат, встановленого чинним законодавством. Зазначена пільга зберігається до кінця року, в якому діти досягли 16-річного віку, а в разі смерті дітей - протягом наступних дванадцяти місяців. Зменшення оподатковуваного доходу починає провадитися з місяця народження дитини. Довідки про наявність дітей подаються громадянами за місцем їх основної роботи (служби, навчання) до виплати їм заробітної плати за першу половину січня, а в разі зміни кількості утриманців - не пізніше 15 числа наступного після такої зміни місяця. При обчисленні податку податковими органами такі довідки подаються їм одночасно з декларацією про одержані доходи. Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (за місцем основної роботи), зменшення оподатковуваного сукупного доходу в розмірі мінімальної місячної заробітної плати на кожну дитину віком до 16 років провадиться щомісячно. В інших громадян зменшення оподатковуваного сукупного доходу на зазначену суму провадиться податковими органами при нарахуванні авансових і остаточних сум податку відповідно до кількості місяців, за які одержано доход. 3. Сукупний оподатковуваний доход зменшується до десяти неоподатковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань, встановлених пунктами 1 та 2 цієї статті, у: а) громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2; б) інвалідів війни I групи. 4. Сукупний оподатковуваний доход зменшується до п'яти неоподатковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань, встановлених пунктами 1 та 2 цієї статті, у: а) учасників Великої Вітчизняної війни, інших бойових операцій по захисту колишнього СРСР з числа військовослужбовців, які проходили службу у військових частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії, та партизанів; б) військовослужбовців і призваних на навчальні, перевірочні збори військовозобов'язаних, які проходили службу в складі обмеженого контингенту радянських військ у Республіці Афганістан та в інших країнах, де в цей період велися бойові дії; в) інвалідів з дитинства, інвалідів I і II групи, крім зазначених у підпункті "б" пункту 3 цієї статті; г) громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 3 і 4; д) батьків і одного з подружжя військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти при виконанні службових обов'язків; ( Пункт 4 статті 6 доповнено підпунктом "д" згідно із Декретом N 43-93 від 30.04.93 ) е) одного з батьків, який виховує інваліда з дитинства і батьків, які виховують двох і більше інвалідів з дитинства, що проживають разом з ними і потребують постійного догляду; ( Пункт 4 статті 6 доповнено підпунктом "е" згідно із Декретом N 43-93 від 30.04.93 ) є) громадян, реабілітованих відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ( 962-12 ) . ( Пункт 4 статті 6 доповнено підпунктом "є" згідно із Декретом N 43-93 від 30.04.93 ) Дія пунктів 1, 2, 3 і 4 цієї статті Декрету протягом календарного року поширюється на доходи, одержувані громадянами за місцем основної роботи. 5. Кабінет Міністрів України може постановами надавати додаткові пільги щодо прибуткового податку з громадян. 6. Органи місцевого самоврядування базового рівня, враховуючи матеріальний стан, мають право додатково зменшувати сукупний оподатковуваний доход окремих громадян або звільняти їх від сплати податку в календарному році. 7. Забороняється встановлення іншими законодавчими актами додаткових пільг щодо прибуткового податку з громадян, не передбачених цим Декретом. Інші пільги можуть бути встановлені тільки шляхом доповнення цього Декрету.	статтю 6 викласти у такій редакції: "Стаття 6. Податкові соціальні пільги 6.1.Сума податку, нарахованого за звітний місяць, зменшується на суму податкових соціальних пільг у таких розмірах: а) на 2 відсотки від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня поточного податкового року, - для будь-якого платника податку; б) додатково до пільги, визначеної підпунктом "а" цього пункту, - на 2 відсотки від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня поточного податкового року, - для платника податку, який: є самотньою матір'ю або батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 16 років; утримує дитину - інваліда, у розрахунку на кожну дитину; є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, військовослужбовцем строкової служби; є платником податку, віднесеного законом до 1 і 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; в) на 4 відсотки від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня поточного податкового року,-для фізичної особи, яка є: особою, що є Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної праці або повним кавалером ордена Слави; учасником бойових дій під час Другої світової війни, а також працівником тилу, відзначеним державними нагородами або грамотами центральних органів державної влади; інвалідом війни або інвалідом 1 та 2 групи з інших причин; колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни, а також репресованою особою; особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками; особою, що перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року. 6.2. У разі коли платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, визначених у пункті 6.1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. 6.3. Податкові соціальні пільги, визначені пунктом 6.1 цієї статті, застосовуються під час визначення суми податкових зобов'язань фізичної особи з основних доходів за звітний місяць, а також для проведення остаточного розрахунку суми податку з сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року. Для розрахунку суми податку з сукупного оподатковуваного доходу платника податку за підсумками податкового року, розмір податкових соціальних пільг визначається шляхом множення їх місячної суми на кількість календарних місяців, протягом яких фізична особа мала право на їх отримання, і віднімання суми фактично одержаних податкових соціальних пільг за місцем виплати основного доходу протягом такого податкового року. 6.4. Розмір податкових соціальних пільг підлягає зміні внаслідок індексації граничних шкал та сум податку відповідно до статті 7 цього Закону";	-87- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 2. Підпункт "б" пункту 1 статті 6. Доповнити новими абзацами: "є одним із батьків (опікунів, піклувальників) дитини віком до 16 років; віднесений законом до 3 і 4 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" 1-4 категорій.	Враховано частково	статтю 6 викласти у такій редакції: "Стаття 6. Податкові соціальні пільги 6.1.Сума податку, нарахованого за звітний місяць, зменшується на суму податкових соціальних пільг у таких розмірах: а) на 2 відсотки від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня поточного податкового року, - для будь-якого платника податку; б) додатково до пільги, визначеної підпунктом "а" цього пункту, - на 2 відсотки від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня поточного податкового року, - для платника податку, який: є самотньою матір'ю або батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 16 років; утримує дитину - інваліда, у розрахунку на кожну дитину; є одним із батьків (опікунів, піклувальників) дитини віком до 16 років; є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, військовослужбовцем строкової служби; є платником податку, віднесеного законом до 1 і 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; в) на 4 відсотки від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня поточного податкового року,-для фізичної особи, яка є: особою, що є Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної праці або повним кавалером ордена Слави; учасником бойових дій під час Другої світової війни, а також працівником тилу, відзначеним державними нагородами або грамотами центральних органів державної влади; інвалідом війни або інвалідом 1 та 2 групи з інших причин, у тому числі з дитинства; колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни, а також репресованою особою; особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками; особою, що перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року. 6.2. У разі коли платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, визначених у пункті 6.1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. 6.3. Податкові соціальні пільги, визначені пунктом 6.1 цієї статті, застосовуються під час визначення суми податкових зобов'язань фізичної особи з основних доходів за звітний місяць, а також для проведення остаточного розрахунку суми податку з сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року. Для розрахунку суми податку з сукупного оподатковуваного доходу платника податку за підсумками податкового року, розмір податкових соціальних пільг визначається шляхом множення їх місячної суми на кількість календарних місяців, протягом яких фізична особа мала право на їх отримання, і віднімання суми фактично одержаних податкових соціальних пільг за місцем виплати основного доходу протягом такого податкового року. 6.4. Розмір податкових соціальних пільг підлягає зміні внаслідок індексації граничних шкал та сум податку відповідно до статті 7 цього Закону";
			-88- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 3. Абзац 4 підпункту "г" пункту 1 статті 6. Доповнити словами: "інвалідом з дитинства".	Враховано по суті
			-89- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 4. Абзац 3 підпункту "г" пункту 1 статті 6. Виключити слова "під час Другої світової війни". Внесення такої зміни дозволить залишити пільгу для учасників бойових дій в Республіці Афганістан, та в інших країнах.	Відхилено
122.	Стаття 7. Ставки податку 1. Прибутковий податок з сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання) обчислюється за такими ставками: Розмір місячного сукупного | Ставки та розміри податку податковуваного доходу | (у мінімальних місячних | заробітних платах) | --------------------------------------------------------------- 1 мінімальна заробітна плата включно не оподатковується від 1 мінімальної заробітної плати +1 крб до 10 мінімальних заробітних плат - 10% від 10 мінімальних заробітних плат +1 крб до 20 мінімальних заробітних плат - податок з 10 мінімальних заробітних плат + 20 процентів суми, що перевищує 10 мінімальних заробітних плат від 20 мінімальних заробітних плат + 1 крб. до 30 мінімальних заробітних плат - податок з 20 мінімальних заробітних плат + 35 процентів суми, що перевищує 20 мінімальних заробітних плат понад 30 мінімальних заробітних плат - податок з 30 мінімальних заробітних плат + 50 процентів суми, що перевищує 30 мінімальних заробітних плат 2. Із сум авторських винагород, що виплачуються спадкоємцям повторно (неодноразово), податок нараховується до джерел виплати у складі сукупного оподатковуваного річного доходу за наведеними у пункті 1 цієї статті ставками, збільшеними вдвічі, але не більше 70 процентів. 3. Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 процентів.	статтю 7 викласти у такій редакції: "Стаття 7.Ставки податку та податкові шкали 1. Ставки податку залежно від суми сукупного оподатковуваного доходу за рік встановлюються за такою базовою податковою шкалою: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині вираженій у шкалах, виражених у гривнях) гривнях) До 7200 гривень включно 10 відсотків Від 7200 гривні до 72000 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 720 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 7200 гривень Від 72001 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 10440 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 72000 гривень 2. Базова податкова шкала, встановлена пунктом 7.1 цієї статті, застосовується для розрахунків сукупного оподатковуваного доходу фізичної особи за підсумками звітного податкового року. 3. Розміри сукупного оподатковуваного доходу, визначені у податкових шкалах та фіксовані частини податку підлягають щорічній індексації на коефіціент, який визначається за формулою: Кі = [І(р-1) - 10] : 100, де Кі - коефіціент індексації; І(р-1) - індекс інфляції періоду, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться. Проіндексований розмір сукупного річного оподатковуваного доходу підлягає округленню до найближчих ста гривень. Індексація провадиться на підставі статистичного звіту Кабінету Міністрів України за наслідками дванадцятимісячного періоду, який розпочинається з 1 липня попереднього року та закінчується 31 червня поточного року, у якому приймається Закон України про Державний бюджет України на наступний рік. Перша індексація проводиться у 2003 році. 4. До 1 січня 2006 року діє правило, за яким фізичні особи, які мають громадянство іншої країни та отримують основні доходи, що виплачуються постійними представництвами нерезидентів або засновниками таких постійних представництв або нерезидентами безпосередньо (якщо така особа підпадає під визначення резидента у зв"язку з її перебуванням на території України більше строку у 185 днів), сплачують прибутковий податок з доходів, що мають джерело як з території України, так з поза її меж, який оподатковується за ставкою, передбаченою другою або третьою шкалою згідно із нормами цієї статті, з використанням коефіціенту 0,5. 5. Верховна Рада України не частіше одного разу на три календарних роки, але не рідше одного разу на п"ять календарних років проводить перегляд значень податкових шкал та фіксованих частин податку, визначених у пункті 7.1 цієї статті, з метою приведення їх у відповідність до поточного рівня споживчих цін та сформованих на їх підставі державних соціальних стандартів (нормативів). Змінені розміри ставок податку, сукупного оподатковуваного доходу, визначеного у податкових шкалах та фіксованих частин податку починають застосовуватися з податкового року, наступного за роком, у якому набирає чинності закон, що встановлює такі зміни 6. Підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності, а також інші фізичні особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, нараховують та утримують податок на неосновні доходи фізичних осіб, одержані у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат та нарахувань на користь фізичної особі, що перебуває у відносинах трудового найму з особою, що виплачує такі доходи), за ставкою, встановленою для оподаткування третьої податкової шкали згідно зі статтею 7 цього Декрету, від суми такого неосновного доходу та за її рахунок, без застосування соціальних податкових пільг; 7. Доходи платників податку у вигляді сум авторської винагороди, одержуваної неодноразово спадкоємцями у вигляді роялті чи успадкованих ануітетів, іншої плати за надання у користування третім особам нематеріального майна (творів науки, мистецтва, літератури та іншого наматеріального майна або інших прав на розпорядження успадкованим активом), підлягають оподаткуванню у складі сукупного оподатковуваного доходу такої фізичної особи за наслідками звітного року";	-90- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 5. Пункт 6 статті 7. Замінити слова "третьої податкової шкали" на слова "другої податкової шкали". Внесення такої зміни необхідно з огляду на статистичні дані, згідно з якими протягом останніх років суми податку, донарахованого по деклараціях про доходи громадян, вдвічі менші сум, що підлягають поверненню їм. -91- Н.д. Губський Б.(Округ №423) "1. Ставки податку залежно від суми сукупного оподатковуваного доходу за рік встановлюються за такою базовою податковою шкалою: До 7200 гривень включно 10 відсотків Від 7200 гривні до 72000 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 720 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 7200 гривень Від 72001 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 10440 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 72000 гривень	Відхилено - суперечить статданним Враховано редакцією законопроекту	статтю 7 викласти у такій редакції: "Стаття 7.Ставки податку та податкові шкали 1. Ставки податку залежно від суми сукупного оподатковуваного доходу за рік встановлюються за такою базовою податковою шкалою: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині вираженій у шкалах, виражених у гривнях) гривнях) До 7200 гривень включно 10 відсотків Від 7200 гривні до 72000 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 720 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 7200 гривень Від 72001 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 10440 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 72000 гривень 2. Базова податкова шкала, встановлена пунктом 7.1 цієї статті, застосовується для розрахунків сукупного оподатковуваного доходу фізичної особи за підсумками звітного податкового року. 3. Розміри сукупного оподатковуваного доходу, визначені у податкових шкалах та фіксовані частини податку підлягають щорічній індексації на коефіціент, який визначається за формулою: Кі = [І(р-1) - 10] : 100, де Кі - коефіціент індексації; І(р-1) - індекс інфляції періоду, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться. Проіндексований розмір сукупного річного оподатковуваного доходу підлягає округленню до найближчих ста гривень. Індексація провадиться на підставі статистичного звіту Кабінету Міністрів України за наслідками дванадцятимісячного періоду, який розпочинається з 1 липня попереднього року та закінчується 31 червня поточного року, у якому приймається Закон України про Державний бюджет України на наступний рік. Перша індексація проводиться у 2003 році. 4. До 1 січня 2006 року діє правило, за яким фізичні особи, які мають громадянство іншої країни та отримують основні доходи, що виплачуються постійними представництвами нерезидентів або засновниками таких постійних представництв або нерезидентами безпосередньо (якщо така особа підпадає під визначення резидента у зв"язку з її перебуванням на території України більше строку у 185 днів), сплачують прибутковий податок з доходів, що мають джерело як з території України, так з поза її меж, який оподатковується за ставкою, передбаченою другою або третьою шкалою згідно із нормами цієї статті, з використанням коефіціенту 0,5. 5. Верховна Рада України не частіше одного разу на три календарних роки, але не рідше одного разу на п"ять календарних років проводить перегляд значень податкових шкал та фіксованих частин податку, визначених у пункті 7.1 цієї статті, з метою приведення їх у відповідність до поточного рівня споживчих цін та сформованих на їх підставі державних соціальних стандартів (нормативів). Змінені розміри ставок податку, сукупного оподатковуваного доходу, визначеного у податкових шкалах та фіксованих частин податку починають застосовуватися з податкового року, наступного за роком, у якому набирає чинності закон, що встановлює такі зміни 6. Підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності, а також інші фізичні особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, нараховують та утримують податок на неосновні доходи фізичних осіб, одержані у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат та нарахувань на користь фізичної особі, що перебуває у відносинах трудового найму з особою, що виплачує такі доходи), за ставкою, встановленою для оподаткування третьої податкової шкали згідно зі статтею 7 цього Декрету, від суми такого неосновного доходу та за її рахунок, без застосування соціальних податкових пільг; 7. Доходи платників податку у вигляді сум авторської винагороди, одержуваної неодноразово спадкоємцями у вигляді роялті чи успадкованих ануітетів, іншої плати за надання у користування третім особам нематеріального майна (творів науки, мистецтва, літератури та іншого наматеріального майна або інших прав на розпорядження успадкованим активом), підлягають оподаткуванню у складі сукупного оподатковуваного доходу такої фізичної особи за наслідками звітного року";
			-92- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215) 8. Частину першу статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" викласти у такій редакції: "Стаття 7.Ставки податку та податкові шкали 1. Ставки податку залежно від суми сукупного оподатковуваного доходу за рік встановлюються за такою базовою податковою шкалою: Розміри сукупного оподатковуваного доходу за рік (у гривнях) Ставки та розміри податку (у податкових шкалах, виражених у відсотках та фіксованій частині, вираженій у гривнях) До 7 200 гривень включно 10 відсотків Від 7201 гривні до 21 600 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 720 гривням + 15 відсотків з суми доходів, що перевищують 7 200 гривень Від 21601 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 2880 гривням + 25 відсотків з суми доходів, що перевищують 21600 гривень	Перенести у перехідні положення
			-93- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215) 10. Викласти частину шосту статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" у такій редакції: "6. Підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності, а також інші фізичні особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, нараховують та утримують податок на неосновні доходи фізичних осіб, одержані у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат та нарахувань на користь фізичної особі, що перебуває у відносинах трудового найму з особою, що виплачує такі доходи), за такими ставками: а) від суми неосновного доходу у розмірі до 120 гривень в місяць включно - 15 відсотків; б) від суми неосновного доходу понад 121 гривню в місяць неосновного доходу - 25 відсотків. Ставки податку від суми неосновного доходу розраховуються без застосування соціальних податкових пільг та за їх рахунок".	Врахувати, починаючи з 2003 року
			-94- Н.д.Балашов Г.В. (Округ №27) 1) В Декреті Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" передбачити введення єдиної ставки прибуткового податку з фізичних осіб - 10 % від доходу, незалежно від джерела їх отримання: "Стаття..... Ставки податку (1) Сукупний оподатковуваний дохід за рік оподатковується за єдиною ставкою 10 процентів з суми доходів, отриманих з усіх джерел протягом податкового періоду. (2) Доходи нерезидентів, що мають джерела походження з України, оподатковуються за ставкою 10 процентів."	Відхилено
123.		Увести статтю 7-1 такого змісту: "Стаття 7-1. Порядок оподаткування процентів (роялті) 1. Банки, інші небанківські фінансово-кредитні установи (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), нараховують, утримують та вносять до бюджету податок з процентів, виплачуваних на користь платників податку (у тому числі шляхом їх зарахування на рахунки таких платників податку), у розмірі 5 відсотків від суми таких виплат та за їх рахунок. Податки, стягнуті у зв"язку з виплатою процентів, підлягають внесенню до бюджету у строки, передбачені законом для місячного податкового періоду. За винятком випадків, визначених частинами "б", "г", цього пункту, сума отриманих процентів не включається до складу валових доходів та сукупного річного оподатковуваного доходу фізичної особи, а утримана сума податку є остаточною і не бере участі у перерахунку загальних податкових зобов'язань такої фізичної особи за підсумками такого року. У разі коли сума процентів, отриманих платником податку з усіх джерел протягом звітного податкового року, перевищує суму верхнього значення другої податкової шкали та при цьому дорівнює або перевищує 50 відсотків річного сукупного оподатковуваного доходу такого платника податку (без урахування сум таких процентів), такий платник податку зобов"язаний подати декларацію, до якої включається також розмір його доходів, отриманих у вигляді процентів. При перерахунку даних зазначеної декларації податковий орган зобов"язаний включити такі доходи до складу сукупного річного оподатковуваного доходу платника податку, та зменшити суму податку, визначену виходячи з розміру такого сукупного оподатковуваного доходу, на суму податку, утриманого при виплаті такого доходу згідно із частиною першою цього підпункту. Банки, інші небанківські фінансово-кредитні установи (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), що нараховують, утримують та вносять до бюджету податок з процентів, виплачуваних (нараховуваних) на користь платників податку, надсилають податковому органу за місцем проживання платника податку - отримувача процентів відомості про їх загальну суму за наслідками звітного податкового року. Зазначені відомості надсилаються у строки, передбачені законом для надання податкових декларацій (розрахунків) за наслідками річного податкового періоду. 2. Резиденти - юридичні або фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності нараховують та утримують податок з роялті, виплачуваних платникам податку, у порядку, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Податки, стягнуті у зв"язку з виплатою роялті, підлягають внесенню до бюджету у строки, передбачені законом для місячного податкового періоду. За винятком випадків, визначених частиною четвертою цього пункту, сума отриманих роялті не включається до складу річного сукупного оподатковуваного доходу фізичної особи, а утримана сума податку є остаточною і не бере участі у перерахунку загальних податкових зобов'язань такої фізичної особи за підсумками такого року. 3. У разі коли джерело виплат процентів (роялті) знаходиться за межами України, або коли проценти (роялті) виплачуються нерезидентами, сума таких процентів (роялті) підлягає включенню до складу річного сукупного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на які була надана Верховною Радою України. 4. У разі коли проценти (роялті) виплачуються фізичним особам - нерезидентам, такі виплати підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". 5. У разі коли фізична особа - суб"єкт підприємницької діяльності отримує проценти (роялті) внаслідок здійснення нею такої підприємницької діяльності, такі проценти (роялті) підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому цією статтею";			Увести статтю 7-1 такого змісту: "Стаття 7-1. Порядок оподаткування процентів (роялті) 1. Банки, інші небанківські фінансово-кредитні установи (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), нараховують, утримують та вносять до бюджету податок з процентів, виплачуваних на користь платників податку (у тому числі шляхом їх зарахування на рахунки таких платників податку), у розмірі 5 відсотків від суми таких виплат та за їх рахунок. Податки, стягнуті у зв"язку з виплатою процентів, підлягають внесенню до бюджету у строки, передбачені законом для місячного податкового періоду. За винятком випадків, визначених частинами "б", "г", цього пункту, сума отриманих процентів не включається до складу валових доходів та сукупного річного оподатковуваного доходу фізичної особи, а утримана сума податку є остаточною і не бере участі у перерахунку загальних податкових зобов'язань такої фізичної особи за підсумками такого року. У разі коли сума процентів, отриманих платником податку з усіх джерел протягом звітного податкового року, перевищує суму верхнього значення другої податкової шкали та при цьому дорівнює або перевищує 50 відсотків річного сукупного оподатковуваного доходу такого платника податку (без урахування сум таких процентів), такий платник податку зобов"язаний подати декларацію, до якої включається також розмір його доходів, отриманих у вигляді процентів. При перерахунку даних зазначеної декларації податковий орган зобов"язаний включити такі доходи до складу сукупного річного оподатковуваного доходу платника податку, та зменшити суму податку, визначену виходячи з розміру такого сукупного оподатковуваного доходу, на суму податку, утриманого при виплаті такого доходу згідно із частиною першою цього підпункту. Банки, інші небанківські фінансово-кредитні установи (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), що нараховують, утримують та вносять до бюджету податок з процентів, виплачуваних (нараховуваних) на користь платників податку, надсилають податковому органу за місцем проживання платника податку - отримувача процентів відомості про їх загальну суму за наслідками звітного податкового року. Зазначені відомості надсилаються у строки, передбачені законом для надання податкових декларацій (розрахунків) за наслідками річного податкового періоду. 2. Резиденти - юридичні або фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності нараховують та утримують податок з роялті, виплачуваних платникам податку, у порядку, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Податки, стягнуті у зв"язку з виплатою роялті, підлягають внесенню до бюджету у строки, передбачені законом для місячного податкового періоду. За винятком випадків, визначених частиною четвертою цього пункту, сума отриманих роялті не включається до складу річного сукупного оподатковуваного доходу фізичної особи, а утримана сума податку є остаточною і не бере участі у перерахунку загальних податкових зобов'язань такої фізичної особи за підсумками такого року. 3. У разі коли джерело виплат процентів (роялті) знаходиться за межами України, або коли проценти (роялті) виплачуються нерезидентами, сума таких процентів (роялті) підлягає включенню до складу річного сукупного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на які була надана Верховною Радою України. 4. У разі коли проценти (роялті) виплачуються фізичним особам - нерезидентам, такі виплати підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". 5. У разі коли фізична особа - суб"єкт підприємницької діяльності отримує проценти (роялті) внаслідок здійснення нею такої підприємницької діяльності, такі проценти (роялті) підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому цією статтею";
124.		увести статтю 7-2 такого змісту: "Стаття 7-2. Порядок оподаткування додаткових благ" а). Оподаткування додаткових благ здійснюється за відсотковою ставкою, встановленою для оподаткування третьої податкової шкали згідно зі статтею 7 цього Закону, від суми (вартості) додаткового блага, збільшеної на суму нарахованого податку, без застосування соціальних податкових пільг, з кінцевим її перерахунком у складі сукупного річного оподатковуваного доходу; б). За винятком випадків, визначених частиною "в" цього пункту, податок з додаткових благ стягується особою, що надає такі додаткові блага, та включається до складу сукупного річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача таких додаткових благ. в). У разі коли джерело надання додаткових благ знаходиться за межами України, або коли додаткові блага надаються платникам податку нерезидентами чи іншими особами, які не є платниками податку з прибутку підприємств, податок з додаткових благ стягується за рахунок їх отримувача у складі його сукупного річного оподатковуваного доходу. При цьому об"єктом оподаткування є вартість додаткових благ, збільшена на суму нарахованого податку. г). Вартість додаткових благ, наданих в негрошовій формі, визначається виходячи із звичайних цін на такі блага за процедурою визначення звичайної ціни, встановленою Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". д). До складу додаткових благ включається вартість наданих у власність фізичній особі за рахунок її працедавця (самозайнятої особи) коштів, товарів (робіт, послуг), якщо вони не є заробітною платою (прирівняними до неї виплатами чи компенсаціями) або виплатами чи винагородами згідно з договорами цивільно-правового характеру, чи іншими виплатами, пов"язаними із компенсацією вартості праці, а саме: - вартість послуг з надання автомобільного транспорту, житла, харчування, одягу, або послуг з домашнього обслуговуючого персоналу, без відповідної компенсації витрат на їх придбання та/або утримання особі, що надає такі послуги, чи з частковою компенсацією; - надання кредитів (позик) під процентну ставку, що є нижчою за звичайну, або прийняття коштів у вклад (депозит) під процентну ставку, що є вищою за звичайну, стосовно розміру різниці між звичайною ставкою та фактично сплаченою (отриманою); - продаж товарів (результатів робіт, послуг) платнику податку за цінами, що є меншими ніж звичайні, стосовно розміру різниці між звичайною ціною та фоктично сплаченою, крім продажу товарів (результатів робіт, послуг) зі знижкою у межах звичайної торгівельної діяльності; - придбання у платника податку товарів (результатів робіт, послуг) за цінами, що є вищими за звичайні, стосовно розміру різниці між звичайною ціною та фактично отриманою таким платником податку; - здійснення страхових платежів (страхових внесків) у зв"язку з страхуванням платника податку або його майна за рахунок працедавця (самозайнятої особи) чи будь-якої іншої особи (крім члена сім"ї платника податку), за винятком обов'язкового страхування, встановленого законом, стосовно розміру таких страхових платежів; - оплата внесків до пенсійних рахунків платника податку за рахунок працедавця (самозайнятої особи) у сумах, що перевищують граничні рівні таких внесків, визначені законодавством, стосовно сум такого перевищення; - безоплатне надання товарів (робіт, послуг), майнових чи немайнових прав у власність платнику податку, якщо обов"язок із такого безоплатного надання не передбачений законодавством, рівно як і відшкодування (компенсація) працедавцем вартості інших витрат, понесених платником податку, за винятком витрат, обов'язковість відшкодування (компенсації) яких за рахунок працедавця встановлена законодавством, або яка звільняється від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Декрету, стосовно вартості таких товарів (робіт, послуг), визначеної за звичайними цінами. е). Надання платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи), прирівнюється з метою оподаткування до надання додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою), а надання додаткових благ платнику податку, що виступає стороною цивільно-правових договорів стосовно поставки товарів (робіт, послуг) на користь осіб, які надають такі додаткові блага, прирівнюється з метою оподаткування до надання такого додаткового блага платнику податку, що перебуває у відносинах трудового найму із зазначеними особами; є). Доходи, визначені у частині "д" цього пункту, отримувані фізичними особами, що не є пов"язаними з особами, які здійснюють такі виплати, та/або не перебувають з ними у трудових чи цивільно-правових відносинах, не вважаються додатковими благами та оподатковуються у порядку, передбаченому цим Законом для оподаткування коштів, товарів (робіт, послуг), отриманими платником податку згідно із договорами дарування. ж). У разі коли за наслідками подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, їх сума перевищує граничні розміри, розраховані згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", або коли звіт не подається до кінця звітного податкового місяця, на який припадає останній день такого подання згідно із законодавством, та/або підзвітна особа не повертає суму надміру використаних коштів до кінця такого звітного податкового місяця, працедавець (самозайнята особа) зобов"язаний утримати з такого платника податку податок за шкалою і ставками, передбаченими цим Законом для основного чи неосновного доходу, відповідно до того, чи знаходиться джерело виплат основного доходу у такого працедавця (самозайнятої особи) або ні. При цьому сума оподатковуваного доходу розраховується як сума надміру виданих коштів на відрядження, збільшена на суму нарахованого податку. Якщо у наступних податкових місяцях платник податку повертає таку суму надміру використаних коштів або подає звіт про їх використання, який засвідчує правомірність таких витрат, працедавець (самозайнята особа): - у разі коли у нього знаходиться джерело виплат основного доходу, - зменшує суму валових доходів платника податку за результатами такого наступного податкового місяця на суму повернутих коштів, збільшених на суму утриманого з них податку, а у разі виникнення від"ємного результату, - зменшує суму валових доходів платника податку за результатами наступних податкових місяців; - у разі коли у нього знаходиться джерело виплат неосновного доходу, - не здійснює перерахунок суми валових доходів платника податку наступних податкових періодів. При цьому платник податку має право зменшити суму сукупного оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року на суму оподатковуваного доходу, розрахованого згідно із частиною першою цього пункту. Порядок документального підверження права на таке зменшення встановлюється центральним органом державної податкової служби України. Працедавець - платник податку на прибуток підприємств, який утримує податок згідно з нормами цієї частини, має право на включення суми такого оподатковуваного доходу до складу валових витрат виробництва за наслідками податкового періоду, на який припадає таке утримання. з). Не вважаються додатковими благами кошти, товари (роботи, послуги), отримані фізичними особами, визнаними набувачами благодійної допомоги згідно із законодавством. Надання особою благодійних внесків або благодійної допомоги у розмірах, що перевищують обсяги, дозволені законодавством для їх включення до складу валових витрат особи - благодійника, що є платником податку на прибуток підприємств, не тягне за собою застосування податку, встановленого цим Законом, за умови надання таких благодійних внесків чи благодійної допомоги фізичним особам, визнаних набувачами благодійної допомоги згідно із законодавством. У разі коли фізична особа, яка здійснила благодійний внесок або надала благодійну допомогу іншим особам, отримує від них безоплатно або із знижкою кошти, товари (роботи, послуги), інші пільги та привілеї, що мають вартість, у рахунок компенсації такого благодійного внеску або благодійної допомоги (у тому числі у межах меценатства чи спонсорства), для цілей оподаткування сума такої компенсації вважається додатковим благом, наданим такій фізичній особі, який оподатковується за правилами, встановленими цим пунктом. и). Особи, які уповноважені здійснювати нарахування, утримання та внесення до бюджету податку, стягнутого у зв"язку з наданням додаткових благ платнику податку за основним місцем його отримання, зобов'язані нараховувати та сплачувати внески до фондів соціального страхування у строки та за правилами, визначеними законодавством. і). Сплата податку з додаткових благ здіснюється за правилами, визначеними законом для місячного податкового періоду. к). У разі коли податкове зобов"язання, що виникло внаслідок оподаткування додаткових благ, оскаржується платником податку, стягнення податкової заборгованості здійснюється за процедурою, визначеною законом для стягнення податкової заборгованості, визначеної з використанням непрямих методів. л). Для цілей цього пункту терміни мають таке значення: - звичайна процентна ставка за кредит - процентна ставка, яка міститься у публічній пропозиції банку або іншої кредитно-фінансової установи надати кредит (позику) будь-якому позичальнику, що відповідає встановленим ними критеріям платоспроможності, залежить від суми, строків та валюти кредиту, способів його використання, погашення та забезпечення боргових зобов"язань позичальника. Правила оприлюднення зазначених відомостей визначається для банків Національним банком України, для небанківських фінансових установ - державним органом, визначеним законом; - звичайна торгівельна діяльність - діяльність з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на умовах прилюдної безумовної пропозиції будь-якій особі придбати такий товар (роботу, послугу) за визначену ціну, у тому числі із знижкою або прилюдної пропозиції будь-якій особі придбати такий товар (роботу, послугу) із знижкою, при виконанні визначеної умови, а саме при придбанні товарів визначеного виду, кількості або на визначену суму; участі в системах знижок тощо";	-95- Н.д.Балашов Г.В. (Округ №27) "Стаття....... Порядок нарахування та утримання податку з доходу, одержаного за місцем роботи (1) До складу доходу платника податку, одержаного за місцем роботи, включається заробітна плата та інші види винагород будь-якого виду (включаючи винагороди за цивільно-правовими договорами), одержані від роботодавця фізичною особою протягом податкового періоду. (2) Роботодавець нараховує, утримує та вносить до бюджету податок на доходи фізичних осіб одночасно з нарахуванням або виплатою заробітної плати та інших видів винагород. (3) У разі виплати доходу будь-якого виду на користь платника податку роботодавець зобов'язаний здійснювати від імені платника податку відрахування на його обов'язкове пенсійне та соціальне страхування, нараховані на загальну суму доходу (без зменшення його на суму щомісячних податкових соціальних пільг, визначених частиною..... статті.... цього Декрету) за рахунок джерел, визначених відповідним законодавством України. (4) Періодичність виплати заробітної плати та інших видів винагород встановлюється роботодавцем самостійно, з урахуванням вимог законодавства про працю та (або) умов договорів, укладених з найманими працівниками чи професійними спілками, що представляють інтереси найманих працівників. (5) Нарахована сума заробітної плати або інших видів винагород (без зменшення їх на суму утриманого податку) включається до складу валових доходів фізичної особи за підсумками звітного року. (6) Роботодавець - резидент нараховує та утримує податок на додаткові блага, одержані фізичними особами, у розмірі 10 % від їх вартості. Зазначений податок вноситься до бюджету одночасно з одержанням таких додаткових благ. 1. Вартість додаткових благ, наданих у негрошовій формі, визначається виходячи із звичайних цін на такі блага. 2. У порядку, передбаченому цією частиною, оподатковуються також кошти, товари, роботи та послуги, надані безоплатно або без вимоги про їх повернення фізичним особам, які не перебувають у трудових відносинах з особою - надавачем, а також фізичним особам, що займають неоплачувані посади у таких осіб - надавачів (крім набувачів благодійної допомоги), пов'язаним з ними фізичним особам. (7) До доходів, одержаних за місцем роботи, включаються також доходи: а) одержувані як плата за виконання громадських робіт, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету, у тому числі Державною службою зайнятості; б) одержувані фізичними особами - учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, військовослужбовцями строкової служби як стипендії та (або) грошове чи речове забезпечення, виплачуване за рахунок бюджетних коштів; в) одержувані особами, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі; г) одержувані особами-іноземцями, а також особами без громадянства, які працюють на умовах трудового найму або цивільно-правових угод на території України та мають постійне місце проживання за межами України; д) одержувані особами-іноземцями, а також особами без громадянства, які працюють на об'єктах, орендованих (взятих у строкове користування, володіння) іноземними юридичними особами або урядами іноземних держав, крім осіб, що мають дипломатичні пільги та привілеї, надані міжнародним договором чи законом.	Відхилено	увести статтю 7-2 такого змісту: "Стаття 7-2. Порядок оподаткування додаткових благ" а). Оподаткування додаткових благ здійснюється за відсотковою ставкою, встановленою для оподаткування третьої податкової шкали згідно зі статтею 7 цього Закону, від суми (вартості) додаткового блага, збільшеної на суму нарахованого податку, без застосування соціальних податкових пільг, з кінцевим її перерахунком у складі сукупного річного оподатковуваного доходу; б). За винятком випадків, визначених частиною "в" цього пункту, податок з додаткових благ стягується особою, що надає такі додаткові блага, та включається до складу сукупного річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача таких додаткових благ. в). У разі коли джерело надання додаткових благ знаходиться за межами України, або коли додаткові блага надаються платникам податку нерезидентами чи іншими особами, які не є платниками податку з прибутку підприємств, податок з додаткових благ стягується за рахунок їх отримувача у складі його сукупного річного оподатковуваного доходу. При цьому об"єктом оподаткування є вартість додаткових благ, збільшена на суму нарахованого податку. г). Вартість додаткових благ, наданих в негрошовій формі, визначається виходячи із звичайних цін на такі блага за процедурою визначення звичайної ціни, встановленою Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". д). До складу додаткових благ включається вартість наданих у власність фізичній особі за рахунок її працедавця (самозайнятої особи) коштів, товарів (робіт, послуг), якщо вони не є заробітною платою (прирівняними до неї виплатами чи компенсаціями) або виплатами чи винагородами згідно з договорами цивільно-правового характеру, чи іншими виплатами, пов"язаними із компенсацією вартості праці, а саме: - вартість послуг з надання автомобільного транспорту, житла, харчування, одягу, або послуг з домашнього обслуговуючого персоналу, без відповідної компенсації витрат на їх придбання та/або утримання особі, що надає такі послуги, чи з частковою компенсацією; - надання кредитів (позик) під процентну ставку, що є нижчою за звичайну, або прийняття коштів у вклад (депозит) під процентну ставку, що є вищою за звичайну, стосовно розміру різниці між звичайною ставкою та фактично сплаченою (отриманою); - продаж товарів (результатів робіт, послуг) платнику податку за цінами, що є меншими ніж звичайні, стосовно розміру різниці між звичайною ціною та фоктично сплаченою, крім продажу товарів (результатів робіт, послуг) зі знижкою у межах звичайної торгівельної діяльності; - придбання у платника податку товарів (результатів робіт, послуг) за цінами, що є вищими за звичайні, стосовно розміру різниці між звичайною ціною та фактично отриманою таким платником податку; - здійснення страхових платежів (страхових внесків) у зв"язку з страхуванням платника податку або його майна за рахунок працедавця (самозайнятої особи) чи будь-якої іншої особи (крім члена сім"ї платника податку), за винятком обов'язкового страхування, встановленого законом, стосовно розміру таких страхових платежів; - оплата внесків до пенсійних рахунків платника податку за рахунок працедавця (самозайнятої особи) у сумах, що перевищують граничні рівні таких внесків, визначені законодавством, стосовно сум такого перевищення; - безоплатне надання товарів (робіт, послуг), майнових чи немайнових прав у власність платнику податку, якщо обов"язок із такого безоплатного надання не передбачений законодавством, рівно як і відшкодування (компенсація) працедавцем вартості інших витрат, понесених платником податку, за винятком витрат, обов'язковість відшкодування (компенсації) яких за рахунок працедавця встановлена законодавством, або яка звільняється від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Декрету, стосовно вартості таких товарів (робіт, послуг), визначеної за звичайними цінами. е). Надання платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи), прирівнюється з метою оподаткування до надання додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою), а надання додаткових благ платнику податку, що виступає стороною цивільно-правових договорів стосовно поставки товарів (робіт, послуг) на користь осіб, які надають такі додаткові блага, прирівнюється з метою оподаткування до надання такого додаткового блага платнику податку, що перебуває у відносинах трудового найму із зазначеними особами; є). Доходи, визначені у частині "д" цього пункту, отримувані фізичними особами, що не є пов"язаними з особами, які здійснюють такі виплати, та/або не перебувають з ними у трудових чи цивільно-правових відносинах, не вважаються додатковими благами та оподатковуються у порядку, передбаченому цим Законом для оподаткування коштів, товарів (робіт, послуг), отриманими платником податку згідно із договорами дарування. ж). У разі коли за наслідками подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, їх сума перевищує граничні розміри, розраховані згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", або коли звіт не подається до кінця звітного податкового місяця, на який припадає останній день такого подання згідно із законодавством, та/або підзвітна особа не повертає суму надміру використаних коштів до кінця такого звітного податкового місяця, працедавець (самозайнята особа) зобов"язаний утримати з такого платника податку податок за шкалою і ставками, передбаченими цим Законом для основного чи неосновного доходу, відповідно до того, чи знаходиться джерело виплат основного доходу у такого працедавця (самозайнятої особи) або ні. При цьому сума оподатковуваного доходу розраховується як сума надміру виданих коштів на відрядження, збільшена на суму нарахованого податку. Якщо у наступних податкових місяцях платник податку повертає таку суму надміру використаних коштів або подає звіт про їх використання, який засвідчує правомірність таких витрат, працедавець (самозайнята особа): - у разі коли у нього знаходиться джерело виплат основного доходу, - зменшує суму валових доходів платника податку за результатами такого наступного податкового місяця на суму повернутих коштів, збільшених на суму утриманого з них податку, а у разі виникнення від"ємного результату, - зменшує суму валових доходів платника податку за результатами наступних податкових місяців; - у разі коли у нього знаходиться джерело виплат неосновного доходу, - не здійснює перерахунок суми валових доходів платника податку наступних податкових періодів. При цьому платник податку має право зменшити суму сукупного оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року на суму оподатковуваного доходу, розрахованого згідно із частиною першою цього пункту. Порядок документального підверження права на таке зменшення встановлюється центральним органом державної податкової служби України. Працедавець - платник податку на прибуток підприємств, який утримує податок згідно з нормами цієї частини, має право на включення суми такого оподатковуваного доходу до складу валових витрат виробництва за наслідками податкового періоду, на який припадає таке утримання. з). Не вважаються додатковими благами кошти, товари (роботи, послуги), отримані фізичними особами, визнаними набувачами благодійної допомоги згідно із законодавством. Надання особою благодійних внесків або благодійної допомоги у розмірах, що перевищують обсяги, дозволені законодавством для їх включення до складу валових витрат особи - благодійника, що є платником податку на прибуток підприємств, не тягне за собою застосування податку, встановленого цим Законом, за умови надання таких благодійних внесків чи благодійної допомоги фізичним особам, визнаних набувачами благодійної допомоги згідно із законодавством. У разі коли фізична особа, яка здійснила благодійний внесок або надала благодійну допомогу іншим особам, отримує від них безоплатно або із знижкою кошти, товари (роботи, послуги), інші пільги та привілеї, що мають вартість, у рахунок компенсації такого благодійного внеску або благодійної допомоги (у тому числі у межах меценатства чи спонсорства), для цілей оподаткування сума такої компенсації вважається додатковим благом, наданим такій фізичній особі, який оподатковується за правилами, встановленими цим пунктом. и). Особи, які уповноважені здійснювати нарахування, утримання та внесення до бюджету податку, стягнутого у зв"язку з наданням додаткових благ платнику податку за основним місцем його отримання, зобов'язані нараховувати та сплачувати внески до фондів соціального страхування у строки та за правилами, визначеними законодавством. і). Сплата податку з додаткових благ здіснюється за правилами, визначеними законом для місячного податкового періоду. к). У разі коли податкове зобов"язання, що виникло внаслідок оподаткування додаткових благ, оскаржується платником податку, стягнення податкової заборгованості здійснюється за процедурою, визначеною законом для стягнення податкової заборгованості, визначеної з використанням непрямих методів. л). Для цілей цього пункту терміни мають таке значення: - звичайна процентна ставка за кредит - процентна ставка, яка міститься у публічній пропозиції банку або іншої кредитно-фінансової установи надати кредит (позику) будь-якому позичальнику, що відповідає встановленим ними критеріям платоспроможності, залежить від суми, строків та валюти кредиту, способів його використання, погашення та забезпечення боргових зобов"язань позичальника. Правила оприлюднення зазначених відомостей визначається для банків Національним банком України, для небанківських фінансових установ - державним органом, визначеним законом; - звичайна торгівельна діяльність - діяльність з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на умовах прилюдної безумовної пропозиції будь-якій особі придбати такий товар (роботу, послугу) за визначену ціну, у тому числі із знижкою або прилюдної пропозиції будь-якій особі придбати такий товар (роботу, послугу) із знижкою, при виконанні визначеної умови, а саме при придбанні товарів визначеного виду, кількості або на визначену суму; участі в системах знижок тощо";
			-96- Н.д.Стоян О.М. (Округ №18) 6. Пункт 2 статті 9. В першому реченні виключити слово "самостійно", а останнє речення цього пункту викласти в такій редакції "При цьому відповідна податкова соціальна пільга застосовується до суми відповідного сукупного місячного доходу незалежно від числа виплат".	Відхилено - створює підстави для ухилення від оподаткування
			-97- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215) 9. У частині четвертій статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" податкові шкали викласти у такій редакції: Розміри сукупного оподатковуваного доходу за січень (у гривнях) Ставки та розміри податку (у податкових шкалах, виражених у відсотках та фіксованій частині, вираженій у гривнях) До 600 гривень включно 10 відсотків Від 601 гривні до 1800 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 60 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 600 гривень Від 1801 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 240 гривень + 25 відсотків з суми доходів, що перевищують 1801 гривень Розміри сукупного оподатковуваного доходу за січень-лютий (у гривнях) Ставки та розміри податку (у податкових шкалах, виражених у відсотках та фіксованій частині, вираженій у гривнях) До 1 200 гривень включно 10 відсотків Від 1 201 гривні до 3600 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 120 гривням + 15 відсотків з суми доходів, що перевищують 1 200 гривень Від 3601 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 480 гривням + 25 відсотків з суми доходів, що перевищують 3600 гривень	Перенести до перехідних положень
			-98- Н.д.Балашов Г.В. (Округ №27) Стаття..... Порядок нарахування та утримання податку з доходу, одержаного не за місцем роботи (1) Юридична особа - резидент (її відокремлені підрозділи), яка згідно із законодавством України має право залучати кошти фізичних осіб, нараховує та утримує податок на проценти, виплачувані таким фізичним особам у розмірі 10 % від нарахованої суми за рахунок таких виплат. Зазначений податок утримується та вноситься до бюджету одночасно з нарахуванням процентів. 1. Порядок нарахування та утримання податку на проценти з державних цінних паперів установлюється Кабінетом Міністрів України. 2. Утримана сума податку на проценти не враховується у зменшення загальних податкових зобов'язань платника податку за підсумками звітного року. 3. Норми цього пункту поширюються також на виплату роялті на користь платника податку. (1) Нарахування і виплата дивідендів здійснюються у порядку, передбаченому податковим законодавством України. Утримана сума податку на дивіденди не враховується у зменшення загальних податкових зобов'язань платника податку за підсумками звітного року. (2) Сума податку, розрахована на базі сукупного оподатковуваного доходу, одержаного за підсумками звітного року, зменшується на суму податків, утриманих у джерела виплати із заробітної плати та інших видів винагород (доходів) будь-якого виду, крім податків, утриманих (сплачених) з доходів, які не включаються до розрахунку сукупного оподатковуваного доходу за підсумками року.	Відхилити
125.	Стаття 8. Об'єкти оподаткування Згідно з цим розділом Декрету оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, за умови обов'язкового ведення в цьому місці трудової книжки і провадження відрахувань до фонду соціального страхування. До сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у статті 5 цього Декрету. Стаття 9. Порядок обчислення податку Нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів. Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до статті 7 цього Декрету. При цьому для громадян, які мають право на одержання пільг згідно з статтею 6 цього Декрету, сума місячного сукупного оподатковуваного доходу зменшується на розмір цих пільг. По закінченні календарного року визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з річного доходу визначається з середньомісячного доходу, з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчислення податку і перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до 1 лютого наступного за звітним роком, а до 15 лютого ці відомості за встановленою формою подаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника.	статті 8 - 9 викласти у такій редакції: "Стаття 8. Об"єкти оподаткування 1. Основними вважаються такі доходи: а) отримувані платником податку - резидентом як заробітна плата (інші прирівняні до неї виплати або компенсації) від працедавця - юридичної особи (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів), включаючи постійні представництва нерезидентів, а також від працедавця - фізичної особи, що визначені платником податку як місце отримання основного доходу; б) отримувані від провадження фізичною особою підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності, що згідно з нормами цього Декрету прирівняна до підприємницької за умовами оподаткування; в) отримувані як плата за виконання фізичною особою громадських робіт, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету, у тому числі державною службою зайнятості; г) отримувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, військовослужбовцями строкової служби як стипендія, грошове чи речове забезпечення; д) отримувані як заробітна плата (інші прирівняні до неї виплати і компенсації) під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі; е) отримувані як пенсійні виплати, крім виплат з Пенсійного фонду України; є) отримувані як заробітна плата (інші прирівняні до неї виплати і компенсації) фізичною особою - резидентом або нерезидентом, що перебуває у трудових чи цивільно-правових відносинах найму з резидентом - працедавцем, або є самозайнятою особою на території України чи здійснює роботу за наймом у складі екіпажу (команди) наземного, морського, повітряного або космічного засобу пересування, який здійснює міжнародні перевезення та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні чи є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України. 2. До складу основних доходів включаються також інші доходи, не пов"язані з отриманням заробітної плати, що виплачуються працедавцем (самозайнятою особою) на користь платника податку за місцем отримання основного доходу, за виключенням виплати доходів, які відповідно до цього Декрету підлягають остаточному оподаткуванню при їх виплаті за їх рахунок та не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу. Не включаються до складу основного доходу суми виплат, визначені у статті 5 цього Декрету. 3. У разі коли джерело виплати доходів, віднесених цією статтею до основних, перебуває за межами України, такі доходи для цілей оподаткування не вважаються основними та підлягають включенню до складу сукупного річного оподатковуваного доходу. 4. Місце отримання основного доходу визначається платником податку самостійно, за виключенням випадків, визначених підпунктами "б" - "є" пункту 1 цієї статті. Платник податку не може мати одночасно два чи більше місця отримання основного доходу. У разі коли платник податку за власним бажанням змінює місце отримання основного доходу, працедавець (самозайнята особа), у якого знаходилося джерело виплат такого основного доходу перед такою зміною, зобов"язаний видати платнику податку на підставі його письмової заяви довідку про сукупний оподатковуваний дохід, отриманий ним протягом податкових місяців поточного податкового року, включаючи місяць, у якому відбувається така зміна, та про суму утриманого (стягнутого) податку та наданих податкових соціальних пільг. Підставою для визначення нового місця отримання основного доходу є подання платником податку зазначеної довідки новому працедавцю (самозайнятій особі), який зобов"язаний повідомити податковий орган за місцем реєстрації фізичної особи як платника податку про визначення нового місця отримання основного доходу у складі податкової звітності з цього податку за результатами місяця, на який припадає перша виплата основного доходу такій фізичній особі за таким новим місцем. У разі коли платник податку, що змінює місце отримання основного доходу у зв"язку із закінченням дії трудового чи цивільно-правового договору з працедавцем (самозайнятою особою) або внаслідок зняття фізичної особи з реєстрації як суб"єкта підприємницької діяльності, не подає зазначену довідку новому працедавцю (самозайнятій особі), будь-які наступні доходи платника податку вважаються неосновними. У разі коли працедавець (самозайнята особа) не видає за будь-якими причинами довідку, зазначену у частині другій цього пункту, платник податку має право звернутися до податкового органу за місцем своєї реєстрації із заявою про неможливість отримання такої довідки, на підставі якої податковий орган зобов"язаний протягом трьох робочих днів надати письмовий дозвіл платнику податку на зміну місця отримання основного доходу та провести позачергову перевірку працедавця (самозайнятої особи) стосовно правильності нарахування та стягнення податку з доходів, отриманих таким платником податку. Неподання або несвоєчасне подання податковому органу повідомлення про зміну місця отримання основного доходу платником податку, тягне за собою відповідальність працедавця (самозайнятої особи) за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, згідно із законодавством. Неподання або несвоєчасне подання новим працедавцем (самозайнятою особою) інформації податковому органу щодо визначення нового місця отримання основного доходу платником податку на підставі наданої ним довідки не тягне за собою віднесення доходу, отриманого таким платником податку від такого нового працедавця (самозайнятої особи) до неосновного, але тягне відповідальність такого нового працедавця (самозайнятої особи) за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, згідно із законодавством. Довідка, визначена цим пунктом, не подається новому працедавцю (самозайнятій особі) фізичними особами, які вперше реєструються платниками цього податку згідно із законодавством. Довідка також не подається фізичними особами, які вперше набувають відносин трудового найму або реєструються як самозайняті особи після: зняття з реєстрації у державній службі зайнятості у якості безробітних; закінчення строку перебування на громадських роботах; закінчення навчання учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, а також після закінчення відбування військової (у тому числі альтернативної) строкової служби; звільнення з місць позбавлення волі. Зміст та порядок надання зазначеної довідки визначаються Міністерством фінансів України. Стаття 9. Порядок визначення податку 1. Основний дохід платника податку оподатковується у джерела його виплати за місячними податковими шкалами та ставками, визначеними пунктом 4 цієї статті, розрахованими на базі річної податкової шкали, встановленої статтею 7 цього Декрету, із одночасним застосуванням відповідних податкових соціальних пільг. 2. Періодичність виплат основних доходів встановлюється роботодавцем (самозайнятою особою) самостійно, з урахуванням вимог законодавства про працю та/або умов цивільно-правових чи трудових договорів, укладених з найманими працівниками чи відповідними професійними спілками. У разі коли виплата основного доходу здійснюється частіше одного разу на календарний місяць, будь-яка така виплата оподатковується за ставкою тієї податкової шкали такого місяця, що відповідає сумі такої виплати, з остаточним перерахуванням суми податку за підсумками такого місяця. При цьому відповідна податкова соціальна пільга застосовується один раз протягом такого календарного місяця, незалежно від числа таких виплат. 3. Працедавець (самозайнята особа) зобов'язаний здійснювати від імені платника податку відрахування на його обов"язкове державне пенсійне та соціальне страхування, нараховані на загальну суму фактично виплаченого основного доходу, що підлягає оподаткуванню (без зменшення її на суми витрат, утриманого податку та податкових соціальних пільг), за рахунок джерел, визначених відповідним законодавством. 4. Працедавець (самозайнята особа) використовує такі податкові шкали, ставки та розміри податку для оподаткування основного доходу, отриманого протягом чергового календарного місяця: а) податкова шкала для січня податкового року: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині вираженій у шкалах, виражених у гривнях) гривнях) До 600 гривень включно 10 відсотків Від 601 гривні до 6000 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 60 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 6000 гривень Від 6001 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 870 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 12000 гривень б) податкова шкала для січня - лютого податкового року: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині вираженій у шкалах, виражених у гривнях) гривнях) До 1200 гривень включно 10 відсотків Від 1201 гривні до 12000 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 120 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 12000 гривень Від 12001 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 1740 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 12000 гривень в) Податкова шкала для березня і наступних місяців звітного року розраховується шляхом щомісячного збільшення: граничних значень кожної податкової шкали на 1/12 річного значення; розміру податку у фіксованих частинах суми на 1/12 річного значення. У разі проведення індексації значень річних податкових шкал та фіксованих частин податку згідно з пунктом 3 статті 7 цього Декрету, відповідно змінюються значення місячних податкових шкал та фіксованих частин податку, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту. 5. Розрахунок податкових зобов"язань з основного доходу платника податку здійснюється працедавцем наростаючим підсумком з початку податкового року із заліком сплачених (утриманих) сум податку та наданих податкових соціальних пільг за попередні місяці такого року. Остаточний розрахунок податкових зобов'язань платника податку здійснюється за підсумками грудня податкового року і враховується у збільшення (зменшення) податкових зобов'язань із сукупного оподатковуваного доходу платника податку за підсумками такого податкового року. 6. За результатами звітного року працедавець визначає суму скупного річного оподатковуваного доходу платника за основним місцем його отримання. Довідка про суму основного доходу, одержаного протягом звітного року, суму стягнутого з нього податку та суму застосованих податкових соціальних пільг надається такою особою податковому органу за місцем проживання платника до 15 березня року, наступного за звітним, а також платнику податку за його вимогою. У разі відмови у наданні такої довідки за вимогою платника, така особа несе відповідальність, передбачену законодавством для неподання податкової звітності";			статті 8 - 9 викласти у такій редакції: "Стаття 8. Об"єкти оподаткування 1. Основними вважаються такі доходи: а) отримувані платником податку - резидентом як заробітна плата (інші прирівняні до неї виплати або компенсації) від працедавця - юридичної особи (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів), включаючи постійні представництва нерезидентів, а також від працедавця - фізичної особи, що визначені платником податку як місце отримання основного доходу; б) отримувані від провадження фізичною особою підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності, що згідно з нормами цього Декрету прирівняна до підприємницької за умовами оподаткування; в) отримувані як плата за виконання фізичною особою громадських робіт, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету, у тому числі державною службою зайнятості; г) отримувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, військовослужбовцями строкової служби як стипендія, грошове чи речове забезпечення; д) отримувані як заробітна плата (інші прирівняні до неї виплати і компенсації) під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі; е) отримувані як пенсійні виплати, крім виплат з Пенсійного фонду України; є) отримувані як заробітна плата (інші прирівняні до неї виплати і компенсації) фізичною особою - резидентом або нерезидентом, що перебуває у трудових чи цивільно-правових відносинах найму з резидентом - працедавцем, або є самозайнятою особою на території України чи здійснює роботу за наймом у складі екіпажу (команди) наземного, морського, повітряного або космічного засобу пересування, який здійснює міжнародні перевезення та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні чи є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України. 2. До складу основних доходів включаються також інші доходи, не пов"язані з отриманням заробітної плати, що виплачуються працедавцем (самозайнятою особою) на користь платника податку за місцем отримання основного доходу, за виключенням виплати доходів, які відповідно до цього Декрету підлягають остаточному оподаткуванню при їх виплаті за їх рахунок та не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу. Не включаються до складу основного доходу суми виплат, визначені у статті 5 цього Декрету. 3. У разі коли джерело виплати доходів, віднесених цією статтею до основних, перебуває за межами України, такі доходи для цілей оподаткування не вважаються основними та підлягають включенню до складу сукупного річного оподатковуваного доходу. 4. Місце отримання основного доходу визначається платником податку самостійно, за виключенням випадків, визначених підпунктами "б" - "є" пункту 1 цієї статті. Платник податку не може мати одночасно два чи більше місця отримання основного доходу. У разі коли платник податку за власним бажанням змінює місце отримання основного доходу, працедавець (самозайнята особа), у якого знаходилося джерело виплат такого основного доходу перед такою зміною, зобов"язаний видати платнику податку на підставі його письмової заяви довідку про сукупний оподатковуваний дохід, отриманий ним протягом податкових місяців поточного податкового року, включаючи місяць, у якому відбувається така зміна, та про суму утриманого (стягнутого) податку та наданих податкових соціальних пільг. Підставою для визначення нового місця отримання основного доходу є подання платником податку зазначеної довідки новому працедавцю (самозайнятій особі), який зобов"язаний повідомити податковий орган за місцем реєстрації фізичної особи як платника податку про визначення нового місця отримання основного доходу у складі податкової звітності з цього податку за результатами місяця, на який припадає перша виплата основного доходу такій фізичній особі за таким новим місцем. У разі коли платник податку, що змінює місце отримання основного доходу у зв"язку із закінченням дії трудового чи цивільно-правового договору з працедавцем (самозайнятою особою) або внаслідок зняття фізичної особи з реєстрації як суб"єкта підприємницької діяльності, не подає зазначену довідку новому працедавцю (самозайнятій особі), будь-які наступні доходи платника податку вважаються неосновними. У разі коли працедавець (самозайнята особа) не видає за будь-якими причинами довідку, зазначену у частині другій цього пункту, платник податку має право звернутися до податкового органу за місцем своєї реєстрації із заявою про неможливість отримання такої довідки, на підставі якої податковий орган зобов"язаний протягом трьох робочих днів надати письмовий дозвіл платнику податку на зміну місця отримання основного доходу та провести позачергову перевірку працедавця (самозайнятої особи) стосовно правильності нарахування та стягнення податку з доходів, отриманих таким платником податку. Неподання або несвоєчасне подання податковому органу повідомлення про зміну місця отримання основного доходу платником податку, тягне за собою відповідальність працедавця (самозайнятої особи) за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, згідно із законодавством. Неподання або несвоєчасне подання новим працедавцем (самозайнятою особою) інформації податковому органу щодо визначення нового місця отримання основного доходу платником податку на підставі наданої ним довідки не тягне за собою віднесення доходу, отриманого таким платником податку від такого нового працедавця (самозайнятої особи) до неосновного, але тягне відповідальність такого нового працедавця (самозайнятої особи) за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, згідно із законодавством. Довідка, визначена цим пунктом, не подається новому працедавцю (самозайнятій особі) фізичними особами, які вперше реєструються платниками цього податку згідно із законодавством. Довідка також не подається фізичними особами, які вперше набувають відносин трудового найму або реєструються як самозайняті особи після: зняття з реєстрації у державній службі зайнятості у якості безробітних; закінчення строку перебування на громадських роботах; закінчення навчання учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, а також після закінчення відбування військової (у тому числі альтернативної) строкової служби; звільнення з місць позбавлення волі. Зміст та порядок надання зазначеної довідки визначаються Міністерством фінансів України. Стаття 9. Порядок визначення податку 1. Основний дохід платника податку оподатковується у джерела його виплати за місячними податковими шкалами та ставками, визначеними пунктом 4 цієї статті, розрахованими на базі річної податкової шкали, встановленої статтею 7 цього Декрету, із одночасним застосуванням відповідних податкових соціальних пільг. 2. Періодичність виплат основних доходів встановлюється роботодавцем (самозайнятою особою) самостійно, з урахуванням вимог законодавства про працю та/або умов цивільно-правових чи трудових договорів, укладених з найманими працівниками чи відповідними професійними спілками. У разі коли виплата основного доходу здійснюється частіше одного разу на календарний місяць, будь-яка така виплата оподатковується за ставкою тієї податкової шкали такого місяця, що відповідає сумі такої виплати, з остаточним перерахуванням суми податку за підсумками такого місяця. При цьому відповідна податкова соціальна пільга застосовується один раз протягом такого календарного місяця, незалежно від числа таких виплат. 3. Працедавець (самозайнята особа) зобов'язаний здійснювати від імені платника податку відрахування на його обов"язкове державне пенсійне та соціальне страхування, нараховані на загальну суму фактично виплаченого основного доходу, що підлягає оподаткуванню (без зменшення її на суми витрат, утриманого податку та податкових соціальних пільг), за рахунок джерел, визначених відповідним законодавством. 4. Працедавець (самозайнята особа) використовує такі податкові шкали, ставки та розміри податку для оподаткування основного доходу, отриманого протягом чергового календарного місяця: а) податкова шкала для січня податкового року: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині вираженій у шкалах, виражених у гривнях) гривнях) До 600 гривень включно 10 відсотків Від 601 гривні до 6000 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 60 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 6000 гривень Від 6001 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 870 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 12000 гривень б) податкова шкала для січня - лютого податкового року: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині вираженій у шкалах, виражених у гривнях) гривнях) До 1200 гривень включно 10 відсотків Від 1201 гривні до 12000 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 120 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 12000 гривень Від 12001 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 1740 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 12000 гривень в) Податкова шкала для березня і наступних місяців звітного року розраховується шляхом щомісячного збільшення: граничних значень кожної податкової шкали на 1/12 річного значення; розміру податку у фіксованих частинах суми на 1/12 річного значення. У разі проведення індексації значень річних податкових шкал та фіксованих частин податку згідно з пунктом 3 статті 7 цього Декрету, відповідно змінюються значення місячних податкових шкал та фіксованих частин податку, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту. 5. Розрахунок податкових зобов"язань з основного доходу платника податку здійснюється працедавцем наростаючим підсумком з початку податкового року із заліком сплачених (утриманих) сум податку та наданих податкових соціальних пільг за попередні місяці такого року. Остаточний розрахунок податкових зобов'язань платника податку здійснюється за підсумками грудня податкового року і враховується у збільшення (зменшення) податкових зобов'язань із сукупного оподатковуваного доходу платника податку за підсумками такого податкового року. 6. За результатами звітного року працедавець визначає суму скупного річного оподатковуваного доходу платника за основним місцем його отримання. Довідка про суму основного доходу, одержаного протягом звітного року, суму стягнутого з нього податку та суму застосованих податкових соціальних пільг надається такою особою податковому органу за місцем проживання платника до 15 березня року, наступного за звітним, а також платнику податку за його вимогою. У разі відмови у наданні такої довідки за вимогою платника, така особа несе відповідальність, передбачену законодавством для неподання податкової звітності";
126.	Стаття 10. Порядок перерахування податку до бюджету Підприємства, установи і організації усіх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць. Зазначені юридичні і фізичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку. Чеки на отримання коштів для виплати належних громадянам сум приймаються установами банків тільки за умови пред'явлення платіжного доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку. Юридичні і фізичні особи, які не мають рахунків в установах банків, а також ті, що виплачують заробітну плату з виручки від реалізації продукції і надання послуг, перераховують утримані суми податку до бюджету через установи банків наступного дня після виплати належних громадянам сум. Забороняється сплата податку з доходів громадян за рахунок коштів підприємств, установ і організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, крім колективних сільськогосподарських підприємств. Колективні сільськогосподарські підприємства, включаючи риболовецькі колгоспи, суми прибуткового податку сплачують за рахунок прибутку (доходу), що залишається в розпорядженні підприємства, за ставками, відповідно до чинного законодавства. Суми податку, не утримані або утримані не повністю з працюючих громадян, стягуються підприємствами, установами і організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до повної сплати заборгованості. Не утримані або утримані не повністю суми прибуткового податку з громадян, що звільнилися, сплачуються підприємствами, установами і організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за рахунок власних коштів. Стягнення заборгованості прибуткового податку з громадян провадиться відповідно до чинного законодавства. Над міру утримані суми податку повертаються платникові або зараховуються до сплати майбутніх платежів за його заявою.	статтю 10 викласти у такій редакції: "Стаття 10. Порядок перерахування податку до бюджету Платники податку зобов"язані до або під час отримання коштів на виплату заробітної плати чи інших видів компенсацій на користь найманих працівників або членів керівних органів такого платника податку, утримувати та перераховувати цей податок до відповідного бюджету. У разі коли така виплата здійснюється з банківського рахунку такого платника, платіжне доручення має містити як суму коштів, що є базою для нарахування цього податку, так і суму цього податку, яка підлягає сплаті до відповідного бюджету. У разі коли працедавець сплачує заробітну плату в інший спосіб (включаючи виплату заробітної плати з каси працедавця, натуральну оплату чи оплату праці у погашення зустрічного грошового зобов"язання найманого прцівника), такий працедавець зобов"язаний нарахувати та внести до відповідного бюджету належну суму податку у строки, передбачені законом для місячного податкового періоду. У разі якщо працедавець не утримує або утримує не повністю цей податок у зв"язку із обставинами непереборної сили (форс-мажором), підтвердженими у визначеному законом порядку, такий працедавець зобов"язаний утримати цей податок з його платника після закінчення таких обставин. Над міру сплачені суми податку підлягають поверненню його платнику протягом 183 днів від дня закінчення звітного року на підставі поданої ним річної податкової декларації. Забороняється сплата прибуткового податку за рахунок коштів працедавців, якщо інше не визначено цим Декретом" ";			статтю 10 викласти у такій редакції: "Стаття 10. Порядок перерахування податку до бюджету Платники податку зобов"язані до або під час отримання коштів на виплату заробітної плати чи інших видів компенсацій на користь найманих працівників або членів керівних органів такого платника податку, утримувати та перераховувати цей податок до відповідного бюджету. У разі коли така виплата здійснюється з банківського рахунку такого платника, платіжне доручення має містити як суму коштів, що є базою для нарахування цього податку, так і суму цього податку, яка підлягає сплаті до відповідного бюджету. У разі коли працедавець сплачує заробітну плату в інший спосіб (включаючи виплату заробітної плати з каси працедавця, натуральну оплату чи оплату праці у погашення зустрічного грошового зобов"язання найманого прцівника), такий працедавець зобов"язаний нарахувати та внести до відповідного бюджету належну суму податку у строки, передбачені законом для місячного податкового періоду. У разі якщо працедавець не утримує або утримує не повністю цей податок у зв"язку із обставинами непереборної сили (форс-мажором), підтвердженими у визначеному законом порядку, такий працедавець зобов"язаний утримати цей податок з його платника після закінчення таких обставин. Над міру сплачені суми податку підлягають поверненню його платнику протягом 183 днів від дня закінчення звітного року на підставі поданої ним річної податкової декларації";
127.	Стаття 11. Об'єкти оподаткування Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.	статтю 11 викласти у такій редакції: "Стаття 11. Об"єєкти оподаткування Відповідно до цього розділу об"єктом оподаткування є доходи, одержувані платниками податку за місцем їх роботи, відмінних від місця отримання основного доходу";			статтю 11 викласти у такій редакції: "Стаття 11. Об"єєкти оподаткування Відповідно до цього розділу об"єктом оподаткування є доходи, одержувані платниками податку за місцем їх роботи, відмінних від місця отримання основного доходу";
128.	Стаття 12. Порядок обчислення і сплати податку З доходів, зазначених у статті 11, податок обчислюється за ставками, наведеними у пунктах 2, 3 і 4 статті 7, утримується у джерела виплати і перераховується до бюджету в порядку, встановленому статтею 10 цього Декрету. При визначенні оподатковуваного доходу в джерела виплати не виключається сума встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму і не надаються пільги, передбачені статтею 6 цього Декрету. Після закінчення календарного року громадяни, крім тих, які одержували доходи лише за місцем основної роботи, зобов'язані до 1 березня наступного року подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як за основним, так і не основним місцем роботи. Особи, які одержують доходи не за місцем основної роботи, зобов'язані вести облік доходів і витрат, пов'язаних з одержанням цих доходів, за формою і у порядку, встановленому Головною державною податковою інспекцією України. Підприємства, установи, організації і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять виплати зазначених доходів, зобов'язані не пізніш як через 30 днів після виплати надіслати до податкових органів за місцем проживання громадян відомості, за встановленою Головною державною податковою інспекцією України формою, про виплачені суми доходів і суми утриманого з них податку. Податкові органи використовують ці відомості для перевірки поданих громадянами декларацій та обчислення сукупної річної суми податку. При обчисленні податковими органами річної суми податку з оподатковуваного доходу виключається встановлений чинним законодавством неоподатковуваний мінімум на дату обчислення податку і суми, передбаченої у статті 6 цього Декрету. У разі виплати громадянам підприємствами, установами і організаціями авторських винагород і винагород за видання, виконання або інше використання творів науки, літератури і мистецтва, винагород авторам відкриттів, винаходів та промислових зразків, а також при обчисленні податку за сукупним річним доходом враховуються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходів від цієї діяльності. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені при поданні декларації документально, то вони враховуються за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України і узгодженими з Міністерством економіки України та Міністерством культури України. У разі, якщо благодійна допомога надається із порушенням правил, визначених підпунктом "і" пункту 1 статті 5 цього Декрету, відповідальними за нарахування, своєчасне внесення податку до бюджету є: при нецільовому витрачанні коштів, які надійшли на рахунок благодійної організації на користь набувача, - така благодійна організація за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке нецільове витрачання; при перевищенні граничної суми отримання нецільової благодійної допомоги, визначеної абзацом тридцять першим підпункту "і" пункту 1 статті 5 цього Декрету, - такий її набувач за наслідками податкового року, в якому відбулося таке перевищення. У разі коли набувач благодійної допомоги є нерезидентом або не є платником цього податку з інших причин, - благодійна організація; при неповерненні невитрачених сум цільової благодійної допомоги у граничні строки, визначені абзацом двадцятим підпункту "і" пункту 1 статті 5 цього Декрету, - така благодійна організація за наслідками податкового періоду, на який припадає такий граничний строк. У разі витрачання основної суми ендавменту або її частини платник податку, на користь якого був відкритий (задепонований) такий ендавмент, має визнати доход, який оподатковується податком у загальному порядку.	частину першу статті 12 викласти у такій редакції: "З доходів, визначених у статті 11, справляється податок при їх виплаті у таких розмірах: при виплаті неосновного доходу у розмірі, що не перевищує 20 відсотків верхнього значення першої податкової шкали, - за ставкою 15 відсотків; при виплаті неосновного доходу у розмірі, що перевищує 20 відсотків верхнього значення першої податкової шкали, - за ставкою 25 відсотків від суми такого перевищення. При визначенні суми податкового зобов"язання не враховується сума соціальних податкових пільг, визначених статтею 6 цього Декрету. При виплаті заробітної плати як за основним так і неосновним місцем отримання доходу у будь-якій формі, відмінній від грошової, податок утримується у джерела виплати за рахунок особи, що її здійснює. При цьому база для нарахування податку визначається як звичайна вартість такої виплати, збільшена на суму податку"; частину другу статті 12 викласти у такій редакції: "За наслідками податкового року платники податку (крім тих, що отримали доходи за основним місцем, а також за неосновним місцем, якщо при виплаті таких доходів був стягнутий податок за рахунок такої виплати) подають декларацію у податковий орган за місцем свого проживання. При цьому обов"язок з подання декларації такими громадянами вважається виконаним внаслідок подання розрахунку податку, що справляється особами, що виплачують такі доходи, у джерела їх виплати. Платники податку, які отримували доходи за неосновним місцем, мають право подати декларацію та одержати бюджетне відшкодування суми переплаченого ними податку у порядку, визначеному законодавством"; у частині третій статті 12 слово "відомості" замінити словом "розрахунок";			частину першу статті 12 викласти у такій редакції: "З доходів, визначених у статті 11, справляється податок при їх виплаті у таких розмірах: при виплаті неосновного доходу у розмірі, що не перевищує 20 відсотків верхнього значення першої податкової шкали, - за ставкою 15 відсотків; при виплаті неосновного доходу у розмірі, що перевищує 20 відсотків верхнього значення першої податкової шкали, - за ставкою 25 відсотків від суми такого перевищення. При визначенні суми податкового зобов"язання не враховується сума соціальних податкових пільг, визначених статтею 6 цього Декрету. При виплаті заробітної плати як за основним так і неосновним місцем отримання доходу у будь-якій формі, відмінній від грошової, податок утримується у джерела виплати за рахунок особи, що її здійснює. При цьому база для нарахування податку визначається як звичайна вартість такої виплати, збільшена на суму податку"; частину другу статті 12 викласти у такій редакції: "За наслідками податкового року платники податку (крім тих, що отримали доходи за основним місцем, а також за неосновним місцем, якщо при виплаті таких доходів був стягнутий податок за рахунок такої виплати) подають декларацію у податковий орган за місцем свого проживання. При цьому обов"язок з подання декларації такими громадянами вважається виконаним внаслідок подання розрахунку податку, що справляється особами, що виплачують такі доходи, у джерела їх виплати. Платники податку, які отримували доходи за неосновним місцем, мають право подати декларацію та одержати бюджетне відшкодування суми переплаченого ними податку у порядку, визначеному законодавством"; у частині третій статті 12 слово "відомості" замінити словом "розрахунок";
129.	Стаття 16. Визначення оподатковуваного доходу 1. Оподатковуваний доход іноземних громадян та осіб без громадянства (надалі - іноземні громадяни), які мають постійне місце проживання в Україні, визначається в тому ж порядку, що й оподатковуваний доход громадян України. До оподатковуваного доходу іноземних громадян включаються: а) суми надбавок, виплачуваних у зв'язку з проживанням в Україні; б) суми, виплачувані для компенсації витрат на навчання дітей у школі, харчування, поїздки членів сім'ї платника у відпустку та інші аналогічні цілі. 2. До оподатковуваного доходу іноземних громадян не включаються: а) суми, які відраховуються наймачем іноземних громадян до фондів державного соціального страхування і пенсійного забезпечення; б) суми компенсації витрат за наймання житлового приміщення і на утримання автомобіля для службових потреб; в) суми витрат на відрядження. Суми, виплачені підприємствами, установами й організаціями у вигляді компенсації витрат на відрядження технічним спеціалістам із числа іноземних громадян у зв'язку з їх роботою в Україні, не включаються до оподатковуваного доходу іноземних громадян, якщо виплати цих сум передбачено відповідним зовнішньоекономічним контрактом. При цьому суми, виплачені додатково до заробітної плати за кожний день перебування в Україні, не вважаються компенсацією витрат на відрядження, за винятком випадків, коли ці витрати пов'язані з пересуванням іноземних громадян по території України або за її межами. Такі виплати враховуються як надбавка до заробітної плати й оподатковуються на загальних підставах.	у статті 16: підпункт "в" пункту 2 викласти у такій редакції: "в) інші доходи, які підлягають оподаткуванню згідно з нормами цього Декрету"; увести пункт 3 підпункту "в" пункту 2 такого змісту: "3. У порядку та за ставками, визначеними цим Декретом для оподаткування неосновних доходів, оподатковуються доходи фізичних осіб-нерезидентів від виконання цивільно-правових або трудових договорів, якщо джерело виплат за такими договорами знаходиться на території України, у тому числі (але не виключно): нерезидентами, що працюють на об'єктах, розташованих на території України, у тому числі постійних представництвах нерезидентів; нерезидентами, що є членами керівних органів юридичних осіб - резидентів, та отримують у цьому зв"язку гонорари, інші виплати і компенсації від таких юридичних осіб. Це правило не застосовується до доходів, які остаточно оподатковуються при їх виплаті у випадках, визначених цим Декретом. У такому ж порядку оподатковуються доходи, одержані фізичною особою-нерезидентом від здійснення нею незалежної професійної діяльності на території України як артиста театру, кино, радіо, телебачення, естради, музиканта чи спортсмена, так само як від діяльності лікарів або терапевтів, адвокатів, нотаріусів, аудиторів, оцінщиків, архітекторів (інженерів) або від релігійної (месіонерської) діяльності, а також від професій, допоміжних вищеозначеним. Особою, відповідальною за утримання податку є резидент, який виплачує такі доходи або виступає агентом (довіреною особою) таких фізичних осіб-нерезидентів щодо їх отримання від споживачів зазначених послуг. Для цілей цього підпункту особою, що виступає агентом (довіреною особою) нерезидента, розуміється резидент, який є уповноваженим від імені такого нерезидента здійснювати продаж (розповсюдження) відповідних товарів (послуг) на території України";			у статті 16: підпункт "в" пункту 2 викласти у такій редакції: "в) інші доходи, які підлягають оподаткуванню згідно з нормами цього Декрету"; увести пункт 3 підпункту "в" пункту 2 такого змісту: "3. У порядку та за ставками, визначеними цим Декретом для оподаткування неосновних доходів, оподатковуються доходи фізичних осіб-нерезидентів від виконання цивільно-правових або трудових договорів, якщо джерело виплат за такими договорами знаходиться на території України, у тому числі (але не виключно): нерезидентами, що працюють на об'єктах, розташованих на території України, у тому числі постійних представництвах нерезидентів; нерезидентами, що є членами керівних органів юридичних осіб - резидентів, та отримують у цьому зв"язку гонорари, інші виплати і компенсації від таких юридичних осіб. Це правило не застосовується до доходів, які остаточно оподатковуються при їх виплаті у випадках, визначених цим Декретом. У такому ж порядку оподатковуються доходи, одержані фізичною особою-нерезидентом від здійснення нею незалежної професійної діяльності на території України як артиста театру, кино, радіо, телебачення, естради, музиканта чи спортсмена, так само як від діяльності лікарів або терапевтів, адвокатів, нотаріусів, аудиторів, оцінщиків, архітекторів (інженерів) або від релігійної (месіонерської) діяльності, а також від професій, допоміжних вищеозначеним. Особою, відповідальною за утримання податку є резидент, який виплачує такі доходи або виступає агентом (довіреною особою) таких фізичних осіб-нерезидентів щодо їх отримання від споживачів зазначених послуг. Для цілей цього підпункту особою, що виступає агентом (довіреною особою) нерезидента, розуміється резидент, який є уповноваженим від імені такого нерезидента здійснювати продаж (розповсюдження) відповідних товарів (послуг) на території України";
130.		5. У Декреті Кабінету Міністрів України №18-92 від 26 грудня 1992 р. "Про акцизний збір" ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 10, ст.82 ):			5. У Декреті Кабінету Міністрів України №18-92 від 26 грудня 1992 р. "Про акцизний збір" ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 10, ст.82 ):
131.	Стаття 1. Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Для цілей цього Декрету під терміном "податковий агент" розуміється суб'єкт підприємницької діяльності, створений у формі підприємства з іноземною інвестицією, а також його дочірні підприємства, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, право якого на звільнення від оподаткування окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) було підтверджено рішенням суду (арбітражного суду), уповноважений згідно з статтею 4 цього Декрету здійснювати нарахування та стягнення акцизного збору з платників акцизного збору, визначених у пункті "д" статті 2 цього Декрету, а також вносити суми акцизного збору, стягнуті з його платників, до бюджету.	Стаття 1. Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Для цілей цього Декрету під терміном "податковий агент" розуміється суб'єкт підприємницької діяльності, створений у формі підприємства з іноземною інвестицією, а також його дочірні підприємства, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, право якого на звільнення від оподаткування окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) було підтверджено рішенням суду (арбітражного суду), уповноважений згідно з статтею 4 цього Декрету здійснювати нарахування та стягнення акцизного збору з платників акцизного збору, визначених у пункті "д" статті 2 цього Декрету, а також вносити суми акцизного збору, стягнуті з його платників, до бюджету. Для цілей цього Декрету слід розуміти: під терміном "давальницька сировина" - сировину, яка є власністю одного резидента (замовника) і передається іншому резиденту (виробнику) для виробництва підакцизних товарів (продукції) без переходу права власності на таку сировину; під терміном "давальницькі умови" - будь які умови договорів між резидентом-замовником і резидентом-виробником за яких виготовляються підакцизні товари (продукція) і яка є власністю резидента-замовника.			Стаття 1. Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Для цілей цього Декрету під терміном "податковий агент" розуміється суб'єкт підприємницької діяльності, створений у формі підприємства з іноземною інвестицією, а також його дочірні підприємства, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, право якого на звільнення від оподаткування окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) було підтверджено рішенням суду (арбітражного суду), уповноважений згідно з статтею 4 цього Декрету здійснювати нарахування та стягнення акцизного збору з платників акцизного збору, визначених у пункті "д" статті 2 цього Декрету, а також вносити суми акцизного збору, стягнуті з його платників, до бюджету. Для цілей цього Декрету слід розуміти: під терміном "давальницька сировина" - сировину, яка є власністю одного резидента (замовника), і передається іншому резиденту (виробнику) для виробництва підакцизних товарів (продукції) без переходу права власності на таку сировину; під терміном "давальницькі умови" - будь які умови договорів між резидентом-замовником і резидентом-виробником за яких виготовляються підакцизні товари (продукція) і яка є власністю резидента-замовника.
132.	Стаття 3. Об'єктом оподаткування є: а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою; б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників; в) митна (у разі її відсутності - закупівельна) вартість імпортних товарів (продукції), придбаних за іноземну валюту або в порядку обміну чи безплатної передачі. При продажі (інших видах відчуження) налоговими агентами підакцизних товарів (продукції) об"єктом оподаткування є: для виготовлених на території України товарів (продукції) - обороти з реалізації таких підакцизних товарів (продукції), включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов"язаних із такою реалізацією; для товарів (робіт, послуг), що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, - обороти з реалізації таких підакцизних товарів (продукції), включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов"язаних із такою реалізацією на митній території України, але не менше митної вартості таких підакцизних товарів (продукції), з урахуванням сум сплаченої або нарахованого, але не сплаченого ввізного (імпортного) мита".	статтю 3 викласти у такій редакції: "Стаття 3. Об'єктом оподаткування є: а) операції з надання підакцизних товарів їх виробником на території України за кошти або інші види компенсації їх вартості, їх безоплатної передачі або з частковою оплатою; б) операції з споживання таких товарів їх виробником, або для промислової переробки таких товарів (крім їх надання для виробництва інших підакцизних товарів, за винятком оподаткування спирту етилового), а також для своїх працівників чи для інших видів невиробничого використання; в) операції з ввезення підакцизних товарів на митну територію України у тому числі у порядку обміну чи безоплатної передачі. Ввезення підакцизних товарів на митну територію України без попередньої сплати мита, акцизного збору та податку на додану вартість (крім їх ввезення на територію ліцензійних складів та магазинів безминої торгівлі, їх транзиту чи тимчасового ввезення під зобов"язання щодо їх зворотнього вивезення згідно з митним законодавством), не дозволяється. Підакцизні товари, які ввозяться на митну територію України під митними режимами тимчасового ввезення або транзиту, не можуть використовуватися на митній території України у господарській діяльності чи надаватися у володіння, або розпорядження чи користування особі, що здійснює господарську діяльність на території України, крім випадків використання автомобільного транспорту фізичними особами у межах звичайного договору про його оренду, але не більше 30 календарних днів. При наданні підакцизних товарів податковими агентами об"єктом оподаткування є: для виготовлених на території України товарів - їх надання споживачеві, включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов"язаних із таким наданням; для товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, - їх надання, включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов"язаних із таким наданням на митній території України, але не менше митної вартості таких підакцизних товарів (продукції), з урахуванням сум сплаченого, чи нарахованого але не сплаченого ввізного (імпортного) мита.	-99- Кабінет Міністрів України Залишити діючі правила обкладення акцизним збором товарів, що надходять на територію безмитних магазинів	Відхилено - суперечить Директивам ЄС	статтю 3 викласти у такій редакції: "Стаття 3. Об'єктом оподаткування є: а) операції з надання підакцизних товарів їх виробником на території України за кошти або інші види компенсації їх вартості, їх безоплатної передачі або з частковою оплатою; б) операції з споживання таких товарів їх виробником, або для промислової переробки таких товарів (крім їх надання для виробництва інших підакцизних товарів, за винятком оподаткування спирту етилового), а також для своїх працівників чи для інших видів невиробничого використання; в) операції з ввезення підакцизних товарів на митну територію України у тому числі у порядку обміну чи безоплатної передачі. Ввезення підакцизних товарів на митну територію України без попередньої сплати мита, акцизного збору та податку на додану вартість (крім їх ввезення на територію ліцензійних складів та магазинів безминої торгівлі, їх транзиту чи тимчасового ввезення під зобов"язання щодо їх зворотнього вивезення згідно з митним законодавством), не дозволяється. Підакцизні товари, які ввозяться на митну територію України під митними режимами тимчасового ввезення або транзиту, не можуть використовуватися на митній території України у господарській діяльності чи надаватися у володіння, або розпорядження чи користування особі, що здійснює господарську діяльність на території України, крім випадків використання автомобільного транспорту фізичними особами у межах звичайного договору про його оренду, але не більше 30 календарних днів. При наданні підакцизних товарів податковими агентами об"єктом оподаткування є: для виготовлених на території України товарів - їх надання споживачеві, включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов"язаних із таким наданням; для товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, - їх надання, включаючи вартість будь-яких додаткових послуг або робіт, пов"язаних із таким наданням на митній території України, але не менше митної вартості таких підакцизних товарів (продукції), з урахуванням сум сплаченого, чи нарахованого але не сплаченого ввізного (імпортного) мита.
133.	Стаття 5. Акцизний збір не справляється при реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт за іноземну валюту. Не підлягає оподаткуванню оборот з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція тощо) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України. Не підлягає оподаткуванню оборот з реалізації спирту етилового, що використовується на виготовлення лікарських засобів і ветеринарних препаратів. На період функціонування спеціальної економічної зони "Яворів" справляння акцизного збору здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про спеціальну економічну зону "Яворів"; На період функціонування спеціальних економічних зон "Азов" і "Донецьк" та дії спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області справляння акцизного збору здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області"; На період функціонування спеціальної економічної зони "Рені" справляння акцизного збору здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про спеціальну економічну зону "Рені"; На період функціонування спеціальної економічної зони "Порто-франко" , створеної на території одеського морського торгового порту, справляння акцизного збору здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про спеціальну (вільну) економічну зону "Порто-франко" на території одеського морського торгового порту". При вивезенні з митної території України підакцизної продукції, отриманої інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції, акцизний збір не справляється."	статтю 5 викласти у такій редакції: "Стаття 5. Акцизний збір не справляється при вивезенні (пересиланні) підакцизних товарів (продукції) за межі митної території України (на експорт), у тому числі з митної території України на територію безмитних магазинів та ліцензійних складів, визначених такими згідно із законом, а також під час вивезення (пересилання) таких товарів з території таких безмитних магазинів та ліцензійних складів за межі митного кордону України або на територію інших безмитних магазинів (ліцезійних складів). У разі ввезення підакцизних товарів (продукції) з митного ліцензійного складу або з магазину безмитної торгівлі на митну територію України, акцизний збір справляється у порядку передбаченому для підакцизних товарів (продукції) що ввозяться на митну територію України. Не підлягає оподаткуванню надання: а) легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. б) транспорту (крім легкового), що використовується для потреб пожежних команд; в) автомобілів швидкої (невідкладної) допомоги (не менше ніж дев"ять посадкових місць), спеціально призначених для перевезення хворих чи поранених людей з установкою медичного обладнання, яке забезпечує надання такої швидкої (невідкладної) допомоги, за правилами, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Товари, як згідно з законами України підлягають обкладенню акцизним збором при їх ввезенні на митну територію України чи при їх продажі українськими виробниками, підлягають обкладенню акцизним збором у загальному порядку, незалежно від того, чи такі товари придбаються суб"єктами підприємницької діяльності (фізичними особами), що є суб"єктами договорів про розподіл продукції або підпадають під дію законів, які регулюють правила оподаткування у вільних (спеціальних) економічних зонах на території України, чи у будь-яких інших місцевостях, чий економічний або міграційний режим відрізняється від загального відповідно до закону. Забороняється прийняття органами місцевого самоврядування (у тому числі міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим) рішень щодо повернення податків, зборів (обов"язкових платежів), або їх частки, їх платнику, або надання дотацій з місцевих бюджетів), не пов"язаних із регулюванням цін відповідно до закону, в іншій спосіб, суб"єктам підприємницької діяльностіщо виробляють підакцизну продукцію або надають інші товари (роботи, послуги), розташованим на території відповідної територіальної громади. У разі коли органи місцевого самоврядування приймають рішення всупепеч цьому правилу, суми таких податків, зборів (обов"язкових платежів) або дотацій (субсидій) підлягають стягненню до Державного бюджету України за рахунок бюджетів власних повноважень таких органів місцевого самоврядування";			статтю 5 викласти у такій редакції: "Стаття 5. Акцизний збір не справляється при вивезенні (пересиланні) підакцизних товарів (продукції) за межі митної території України (на експорт), у тому числі з митної території України на територію безмитних магазинів та ліцензійних складів, визначених такими згідно із законом, а також під час вивезення (пересилання) таких товарів з території таких безмитних магазинів та ліцензійних складів за межі митного кордону України або на територію інших безмитних магазинів (ліцезійних складів). У разі ввезення підакцизних товарів (продукції) з митного ліцензійного складу або з магазину безмитної торгівлі на митну територію України, акцизний збір справляється у порядку передбаченому для підакцизних товарів (продукції) що ввозяться на митну територію України. Не підлягає оподаткуванню надання: а) легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. б) транспорту (крім легкового), що використовується для потреб пожежних команд; в) автомобілів швидкої (невідкладної) допомоги (не менше ніж дев"ять посадкових місць), спеціально призначених для перевезення хворих чи поранених людей з установкою медичного обладнання, яке забезпечує надання такої швидкої (невідкладної) допомоги, за правилами, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Товари, як згідно з законами України підлягають обкладенню акцизним збором при їх ввезенні на митну територію України чи при їх продажі українськими виробниками, підлягають обкладенню акцизним збором у загальному порядку, незалежно від того, чи такі товари придбаються суб"єктами підприємницької діяльності (фізичними особами), що є суб"єктами договорів про розподіл продукції або підпадають під дію законів, які регулюють правила оподаткування у вільних (спеціальних) економічних зонах на території України, чи у будь-яких інших місцевостях, чий економічний або міграційний режим відрізняється від загального відповідно до закону. Забороняється прийняття органами місцевого самоврядування (у тому числі міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим) рішень щодо повернення податків, зборів (обов"язкових платежів), або їх частки, їх платнику, або надання дотацій з місцевих бюджетів), не пов"язаних із регулюванням цін відповідно до закону, в іншій спосіб, суб"єктам підприємницької діяльностіщо виробляють підакцизну продукцію або надають інші товари (роботи, послуги), розташованим на території відповідної територіальної громади. У разі коли органи місцевого самоврядування приймають рішення всупепеч цьому правилу, суми таких податків, зборів (обов"язкових платежів) або дотацій (субсидій) підлягають стягненню до Державного бюджету України за рахунок бюджетів власних повноважень таких органів місцевого самоврядування";
134.	Частина друга статті 6: "Суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), в обов'язковому порядку при перетинанні кордону їх декларують і подають органам митного контролю декларацію у двох примірниках, один з яких цими органами надсилається до податкових інспекцій за місцезнаходженням суб'єктів підприємницької діяльності, для справляння акцизного збору.	частину другу статті 6 викласти у такій редакції: "Суб'єкти підприємницької діяльності, які ввозять (пересилають) підакцизні товари (продукцію) на митну територію України, зобов"язані під час їх декларування подати митним органам декларацію у трьох примірниках, один з яких надсилається таким митним органом до податкового органу за місцезнаходженням суб'єкту підприємницької діяльності, другий - видається такому суб"єкту підприємницької діяльності, а третій залишається у митному органі для внутрішнього контролю та обліку. Платники акцизного збору з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, в термін визначений законом для місячного звітного (полдаткового) періоду, подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації розрахунок (декларацію) акцизного збору, незалежно від того, виникло податкове зобов'язання, чи ні, за формою встановленою центральним органом державної податкової служби.			частину другу статті 6 викласти у такій редакції: "Суб'єкти підприємницької діяльності, які ввозять (пересилають) підакцизні товари (продукцію) на митну територію України, зобов"язані під час їх декларування подати митним органам декларацію у трьох примірниках, один з яких надсилається таким митним органом до податкового органу за місцезнаходженням суб'єкту підприємницької діяльності, другий - видається такому суб"єкту підприємницької діяльності, а третій залишається у митному органі для внутрішнього контролю та обліку. Платники акцизного збору з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, в термін визначений законом для місячного звітного (полдаткового) періоду, подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації розрахунок (декларацію) акцизного збору, незалежно від того, виникло податкове зобов'язання, чи ні, за формою встановленою центральним органом державної податкової служби
135.		У Законі України № 378/96 від 19 вересня 1996 року "Про плату за землю" (Відомості Верховної Ради України 1996 р., № 45, ст. 238):			У Законі України № 378/96 від 19 вересня 1996 року "Про плату за землю" (Відомості Верховної Ради України 1996 р., № 45, ст. 238):
136.	Частина четверта статті 7: "Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті".	викласти частину четверту статті 7 у такій редакції: "Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті";	-100- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48) "у частині третій статті 12 слова "оздоровчі заклади України" замінити словами "заклади відпочинку всіх типів (крім тих, що є власністю нерезидентів)"	Відхилено - податки справляються з усіхрезидентів України незалежно від статусу їх власників	викласти частину четверту статті 7 у такій редакції: "Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті";
			-101- Н.д.Черненко В.Г. (Округ №48) "частину 3 статті 12 доповнити словами "суб'єкти підприємницької діяльності, резиденти, які займаються виготовленням та реалізацією лікарських засобів і виробів медичного призначення".	Відхилено
			-102- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) 1) частину першу статті 14 замінити такими частинами: "Базовий податковий (звітний) період для платників плати за землю (крім виробників сільськогосподарської і рибної продукції та громадян) дорівнює календарному місяцю. Розрахунки плати за землю подаються платниками (крім виробників сільськогосподарської і рибної продукції та громадян) щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, до податкового органу за місцем знаходження земельної ділянки. У розрахунку плати за землю за січень, який подається до податкових органів не пізніше 20 лютого, платник визначає річну суму податкового зобов'язання з плати за землю, суму податкового зобов'язання з плати за землю за січень, а також суми податкових зобов'язань з плати за землю за кожен з наступних місяців поточного року. Подання такого розрахунку прирівнюється до подання місячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року і звільняє платника плати за землю від обов'язку подання щомісячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року. У разі коли протягом поточного року у платника (крім виробників сільськогосподарської і рибної продукції та громадян) змінюються визначені ним раніше місячні податкові зобов'язання внаслідок зміни об'єкту оподаткування або інших елементів податкових баз, такий платник зобов'язаний подати уточнений розрахунок протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця, у якому виникла така зміна. Базовий податковий (звітний) період для виробників сільськогосподарської і рибної продукції - платників плати за землю дорівнює календарному півріччю. Виробниками сільськогосподарської і рибної продукції - платниками плати за землю розрахунки плати за землю подаються протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) півріччя, до податкового органу за місцем знаходження земельної ділянки. Форма розрахунку, порядок його заповнення і подання затверджуються центральним податковим органом У разі коли платник не подає розрахунок в установлені строки, податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання такого платника на підставі даних попереднього розрахунку або державного земельного кадастру". 2) частину першу статті 17 викласти в редакції: "Плата за землю сплачується платниками (крім виробників сільськогосподарської і рибної продукції та громадян) щомісяця протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, за місцем знаходження земельної ділянки. Виробниками сільськогосподарської і рибної продукції плата за землю сплачується рівними частками протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) півріччя. Громадяни сплачують плату за землю рівними частками до 15 серпня і 15 листопада." 3) статтю 18 викласти у такій редакції: "Перегляд неправильно нарахованих сум плати за землю, стягнення або повернення її платнику здійснюється в установленому порядку".	Враховано	1) частину першу статті 14 замінити такими частинами: "Базовий податковий (звітний) період для платників плати за землю (крім виробників сільськогосподарської і рибної продукції та громадян) дорівнює календарному місяцю. Розрахунки плати за землю подаються платниками (крім виробників сільськогосподарської і рибної продукції та громадян) щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, до податкового органу за місцем знаходження земельної ділянки. У розрахунку плати за землю за січень, який подається до податкових органів не пізніше 20 лютого, платник визначає річну суму податкового зобов'язання з плати за землю, суму податкового зобов'язання з плати за землю за січень, а також суми податкових зобов'язань з плати за землю за кожен з наступних місяців поточного року. Подання такого розрахунку прирівнюється до подання місячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року і звільняє платника плати за землю від обов'язку подання щомісячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року. У разі коли протягом поточного року у платника (крім виробників сільськогосподарської і рибної продукції та громадян) змінюються визначені ним раніше місячні податкові зобов'язання внаслідок зміни об'єкту оподаткування або інших елементів податкових баз, такий платник зобов'язаний подати уточнений розрахунок протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця, у якому виникла така зміна. Базовий податковий (звітний) період для виробників сільськогосподарської і рибної продукції - платників плати за землю дорівнює календарному півріччю. Виробниками сільськогосподарської і рибної продукції - платниками плати за землю розрахунки плати за землю подаються протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) півріччя, до податкового органу за місцем знаходження земельної ділянки. Форма розрахунку, порядок його заповнення і подання затверджуються центральним податковим органом У разі коли платник не подає розрахунок в установлені строки, податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання такого платника на підставі даних попереднього розрахунку або державного земельного кадастру". 2) частину першу статті 17 викласти в редакції: "Плата за землю сплачується платниками (крім виробників сільськогосподарської і рибної продукції та громадян) щомісяця протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, за місцем знаходження земельної ділянки. Виробниками сільськогосподарської і рибної продукції плата за землю сплачується рівними частками протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) півріччя. Громадяни сплачують плату за землю рівними частками до 15 серпня і 15 листопада." 3) статтю 18 викласти у такій редакції: "Перегляд неправильно нарахованих сум плати за землю, стягнення або повернення її платнику здійснюється в установленому порядку".
137.	7113-7114 Ювелірні вироби 55% 50%	7. У Законі України № 313 від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) ( Відомості Верховної Ради України 1996 р., N 42, ст. 201 ): вилучити рядок "7113-7114 Ювелірні вироби 55%";			7. У Законі України № 313 від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) ( Відомості Верховної Ради України 1996 р., N 42, ст. 201 ): вилучити рядок "7113-7114 Ювелірні вироби 55%";
138.	ІІ. Прикінцеві положення. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Кабінету Міністрів Україним привести свої нормативно-правові акти у відповідність з нормами цього Закону. 3. Міністерству фінансів України протягом 30 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом: затвердити правила видачі ліцензій на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей та встановити вимоги щодо порядку фінансового контролю над такою діяльністю; здійснити переоформлення реєстраційних свідоцтв державних лотерей, білети яких перебували в обігу на момент набрання чинності цим Законом, на відповідні ліцензії без справляння плати за таке переоформ лення.	8. У Законі України №1969 від 21 вересня 2000 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою запровадження державного контролю за здійсненням лотерейної діяльності": "затвердити правила надання ліцензій на здійснення операцій з випуску та розповсюдження державних лотерей, виходячи із нормативів достатності капіталу, що не можуть бути меншими ніж 5 млн ЄВРО (іншої іноземної валюти І групи класифікатора валют згідно з правилами Національного банку України), внесених коштами до статутного фонду оператора, у розрахунку на кожний вид (тип) державної лотереї, додатково до вимог, визначених пунктом 10.3 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" надавати зазначені ліцензії на право здійснення лотерейної діяльності із обов"язковим зазначенням правил випуску окремих видів (типів) лотерей (лотерейного продукту). здійснити переоформлення реєстраційних свідоцтв державних лотерей, білети яких перебували в обігу на момент набрання чинності цим Законом, на відповідні ліцензії без справляння плати за таке переоформлення та зміни термінів їх дії, за умови коли такі види (типи) лотерей відповідають умовам, визначеним цим пунктом, а також призупинити надання нових ліцензій до моменту набрання чинності законом, що регулює правила здійснення лотерейної діяльності в Україні та встановлює міру відповідальності за їх порушення"; Доручити Міністерству внутрішніх справ України забезпечити закриття лотерей або інших подібних розіграшів, які не мають відповідних ліцензій Міністерства фінансів України, протягом 30 календарних днів, наступних за днем набрання чинності цим Законом, та здійснити заходи щодо виявлення осіб, які здійснюють протизаконні дії з організації чи проведення неліцензованих лотерей чи подібних грошових чи майнових розиграшів з метою притягнення таких осіб до відповідальності, визначеної адміністративним або кримінальним законодавством".	-103- Кабінет Міністрів України У розділі ІІ "Прикінцеві положення" доповнити пунктами 3, 4 і 5 такого змісту: "3. Установити, що до моменту набрання чинності спеціальним законом, що регулює правила здійснення лотерейної діяльності в Україні, оператори лотерей повинні дотримувати таких умов забезпечення платоспроможності: наявності сплаченого статутного фонду - для оператора лотерей, що звертається за одержанням ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, - та достатнього власного капіталу - для оператора лотереї, який має чинну ліцензію на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей; створення, відображення в обліку та підтримання залишку призового фонду (резерву виплат), достатнього для майбутньої виплати виграшів у лотереї; перевищення фактичного запасу платоспроможності над нормативним запасом платоспроможності; внесення в Державне казначейство України річного податкового депозиту відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Мінімальний розмір сплаченого статутного фонду та мінімальний розмір достатності власного капіталу оператора лотерей встановлюється у сумі, еквівалентній 5 мільйонів євро за обмінним курсом гривні, встановленим Національним банком України. Статутний фонд оператора лотерей в частині його мінімального розміру повинен формуватися виключно коштами. Залишок призового фонду (резерв виплат) на дату складання фінансової звітності має бути не меншим за величину, яка обчислена у такому порядку: сума ставок, що надійшли від проведення з кожної лотереї за звітний період, множиться на відсоток (норматив відрахувань), передбачений умовами випуску та проведення лотереї для відрахувань до призового фонду від отриманих доходів; одержані добутки додаються; залишок призового фонду (резерву виплат) на початок звітного періоду збільшується на суму одержаних добутків і зменшується на суму виплачених (виданих) гравцям протягом звітного періоду виграшів у лотереї. Фактичний запас платоспроможності оператора лотерей визначається вирахуванням із загальної суми активів оператора лотерей суми нематеріальних активів і суми заборгованості. Нормативний запас платоспроможності оператора лотерей приймається рівним залишку призового фонду (резерву виплат), розрахованому у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті."	Враховано	8. У Законі України №1969 від 21 вересня 2000 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою запровадження державного контролю за здійсненням лотерейної діяльності": У розділі ІІ "Прикінцеві положення" доповнити пунктами 3, 4 і 5 такого змісту: "3. Установити, що до моменту набрання чинності спеціальним законом, що регулює правила здійснення лотерейної діяльності в Україні, оператори лотерей повинні дотримувати таких умов забезпечення платоспроможності: наявності сплаченого статутного фонду - для оператора лотерей, що звертається за одержанням ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, - та достатнього власного капіталу - для оператора лотереї, який має чинну ліцензію на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей; створення, відображення в обліку та підтримання залишку призового фонду (резерву виплат), достатнього для майбутньої виплати виграшів у лотереї; перевищення фактичного запасу платоспроможності над нормативним запасом платоспроможності; внесення в Державне казначейство України річного податкового депозиту відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Мінімальний розмір сплаченого статутного фонду та мінімальний розмір достатності власного капіталу оператора лотерей встановлюється у сумі, еквівалентній 5 мільйонів євро за обмінним курсом гривні, встановленим Національним банком України. Статутний фонд оператора лотерей в частині його мінімального розміру повинен формуватися виключно коштами. Залишок призового фонду (резерв виплат) на дату складання фінансової звітності має бути не меншим за величину, яка обчислена у такому порядку: сума ставок, що надійшли від проведення з кожної лотереї за звітний період, множиться на відсоток (норматив відрахувань), передбачений умовами випуску та проведення лотереї для відрахувань до призового фонду від отриманих доходів; одержані добутки додаються; залишок призового фонду (резерву виплат) на початок звітного періоду збільшується на суму одержаних добутків і зменшується на суму виплачених (виданих) гравцям протягом звітного періоду виграшів у лотереї. Фактичний запас платоспроможності оператора лотерей визначається вирахуванням із загальної суми активів оператора лотерей суми нематеріальних активів і суми заборгованості. Нормативний запас платоспроможності оператора лотерей приймається рівним залишку призового фонду (резерву виплат), розрахованому у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті."
			4. Міністерству фінансів України: в 30-денний термін починаючи з 10 жовтня 2000 року здійснити переоформлення реєстраційних свідоцтв державних лотерей, білети яких перебували в обігу на 10 жовтня 2000 року, без справляння плати за таке переоформлення; затвердити правила видачі ліцензій на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, ліцензійні умови провадження діяльності з випуску та проведення лотерей та порядок контролю за додержання ліцензійних умов провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, урахувавши вимоги пункту 3 цього розділу; призупинити видачу нових ліцензій на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей до моменту набрання чинності спеціальним законом, що регулює правила здійснення лотерейної діяльності в Україні, а також не здійснювати заміну бланків ліцензій старого зразка на провадження підприємницької діяльності зі створення та утримання гральних закладів, організації азартних ігор в частині лотерей, крім державних, які були видані до набрання чинності Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", у разі невідповідності ліцензіатів вимогам статті 3 цього розділу. 5. Покласти контроль на Міністерство внутрішніх справ України щодо забезпечення припинення лотерей незалежно від назви таких ігор, які не мають ліцензій Міністерства фінансів України та покарання осіб, визнаних винними у запровадженні або здійсненні таких незаконних дій."		4. Міністерству фінансів України: в 30-денний термін починаючи з 10 жовтня 2000 року здійснити переоформлення реєстраційних свідоцтв державних лотерей, білети яких перебували в обігу на 10 жовтня 2000 року, без справляння плати за таке переоформлення; затвердити правила видачі ліцензій на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, ліцензійні умови провадження діяльності з випуску та проведення лотерей та порядок контролю за додержання ліцензійних умов провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, урахувавши вимоги пункту 3 цього розділу; призупинити видачу нових ліцензій на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей до моменту набрання чинності спеціальним законом, що регулює правила здійснення лотерейної діяльності в Україні, а також не здійснювати заміну бланків ліцензій старого зразка на провадження підприємницької діяльності зі створення та утримання гральних закладів, організації азартних ігор в частині лотерей, крім державних, які були видані до набрання чинності Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", у разі невідповідності ліцензіатів вимогам статті 3 цього розділу. 5. Покласти контроль на Міністерство внутрішніх справ України щодо забезпечення припинення лотерей незалежно від назви таких ігор, які не мають ліцензій Міністерства фінансів України та покарання осіб, визнаних винними у запровадженні або здійсненні таких незаконних дій."
139.		9. У Декреті Кабінету Міністрів України № 56/93 від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №30, ст.336 ):			9. У Декреті Кабінету Міністрів України № 56/93 від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №30, ст.336 ):
140.		у назві Закону виключити слова "податки і";	-104- Н.д.Ржавський О.М. (Округ №46) Замінити у Статті 1 слова "збір за парковку автомобілів" на слова "збір за паркування транспортних засобів".	Врахувати у пропозиціях до Податкового Кодексу України
			-105- Н.д.Ржавський О.М. (Округ №46) Замінити у Статті 1 слова "збір за парковку автомобілів" на слова "збір за паркування транспортних засобів".	Врахувати у пропозиціях до Податкового Кодексу України
141.	Стаття 1. Види місцевих податків і зборів До місцевих податків і зборів належать: готельний збір; збір за парковку автомобілів; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; збір з власників собак; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; податок з реклами; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; комунальний податок; збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; податок з продажу імпортних товарів; екскурсійно-туристичний збір.	статтю 1 викласти у такій редакції: "Стаття 1. До місцевих зборів належать: готельний збір; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; рекламний збір; збір за право використання місцевої символіки; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі";	-106- Кабінет Міністрів України Не скорочувати перелік місцевих податків і зборів -107- Н.д. Губський Б.(Округ №423) "Абзаци шостий, восьмий, дев'ятий, десятий, тринадцятий, чотирнадцятий, шістнадцятий, вісімнадцятий, дев'ятнадцятий статті 1 виключити.	Відхилено. Передбачено запропонованою редакцією	статтю 1 викласти у такій редакції: "Стаття 1. До місцевих зборів належать: готельний збір; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; рекламний збір; збір за право використання місцевої символіки; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі";
			-108- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) 6. У Декреті Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 30, ст. 336): 1) абзац третій статті 1 викласти у такій редакції: "збір за паркування транспортних засобів; " 2) абзац одинадцятий статті 1 викласти у такій редакції: "рекламний збір; " 3) абзац сімнадцятий статті 1 викласти у такій редакції: "збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; "	Враховано	6. У Декреті Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 30, ст. 336): 1) абзац третій статті 1 викласти у такій редакції: "збір за паркування транспортних засобів; " 2) абзац одинадцятий статті 1 викласти у такій редакції: "рекламний збір; " 3) абзац сімнадцятий статті 1 викласти у такій редакції: "збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; "
142.	Стаття 2. Готельний збір Платниками готельного збору є особи, які проживають у готелях. Граничний розмір готельного збору не повинен перевищувати 20 відсотків добової вартості найманого житла (без додаткових послуг). Готельний збір справляється і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готелю.	у статті 2 цифру 20 замінити цифрою "5, після слів (без додаткових послуг) додати слова "за кожну добу";	-109- Кабінет Міністрів України Залишити у діючій редакції	Враховано на 2002 рік.	у статті 2 цифру 20 замінити цифрою "5, після слів (без додаткових послуг) додати слова "за кожну добу";
			-110- Н.д.Ржавський О.М. (Округ №46) статтю 3 викласти у такій редакції: "Стаття 3. Збір за паркування транспортних засобів. 3.1. Основні терміни та визначення: Паркування (платна стоянка) - тимчасове припинення руху транспортного засобу зі стягненням плати за час стоянки в місцях, визначених органами місцевого самоврядування, без відповідальності за збереження транспортного засобу з боку уповноваженої особи, або з такою відповідальністю. Парковка - місце визначене органами місцевого самоврядування для паркування транспортних засобів. Спеціально обладнані або відведені місця - парковки, розташовані на території населеного пункту. Спеціально обладнані місця - місця для паркування транспортних засобів обладнані дорожніми знаками, мають розмітку місць паркування, причому парковка обладнана спеціальними технічними пристроями (огородження, в'їздні та виїзні бар'єри чи шлагбауми, тощо), що унеможливлює викрадення транспортного засобу, і можуть застосовуватися персоналом уповноваженої особи, водіями транспортних засобів чи в автоматичному режимі зі стягненням додаткової оплати. Відведені місця - місця для паркування транспортних засобів обладнані дорожніми знаками, можуть мати розмітку місць паркування, тимчасове огородження і бути оснащеними різними пристроями для контролю часу паркування. Уповноважена особа - суб'єкт підприємницької діяльності, якому органами місцевого самоврядування делеговано: право на організацію паркування транспортних засобів, у спеціально обладнаних або відведених місцях, справляння збору за паркування, коштів необхідних для відшкодування витрат уповноваженої особи, пов'язаних з організацією паркування та винагороди уповноваженої особи.	Відхилено
			Паркувальник - посадова особа уповноваженої особи, яка має право перевіряти дотримання водіями правил паркування, та реалізує водіям розрахункові квитанції та інші платіжні документи безпосередньо на парковці. Водій - особа, яка керує транспортним засобом. Водієм є також особа, яка навчає керуванню безпосередньо у транспортному засобі. Транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Маршрутні транспортні засоби - автобуси, тролейбуси, трамваї та маршрутні таксі, що рухаються за встановленими маршрутами і мають визначені зупинки. Термінал паркувальний - лічильник, призначений для обліку часу дозволеного паркування транспортного засобу, який показує час дозволеного паркування транспортного засобу, обраний водієм і забезпечує зворотній відлік часу. Розрахункова квитанція - платіжний документ, який посвідчує сплату за разове паркування транспортного засобу. Замінювач гривні (магнітні картки, чіп-картки, жетони та ін.) - платіжний засіб, який забезпечує оплату вартості паркування при його придбанні і використовується водіями на парковках, обладнаних терміналами паркувальними для обрання часу дозволеного паркування транспортного засобу. Час дозволеного паркування - час паркування, обраний водієм за допомогою замінювача гривні, зворотній відлік якого ведеться автоматично терміналом паркувальним.
			Місце паркування - місце у зоні дії терміналів паркувальних відмічене за допомогою табличок, розмітки або інформації на терміналі паркувальному, яке відповідає обраній за допомогою термінала паркувального зоні паркування та має свій номер. Абонементний талон - платіжний документ, який посвідчує сплату за паркування транспортного засобу на визначений термін та у визначеному місці. 3.2. Плата за паркування транспортних засобів справляється:
			У спеціально обладнаних або відведених місцях, визначених органами місцевого самоврядування та призначених для паркування, на умовах їх публічної пропозиції; 3.3. Платниками збору за паркування транспортних засобів є водії (власники), як резиденти, так і нерезиденти, які здійснюють паркування транспортних засобів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях, визначених органами місцевого самоврядування: Водії (власники) транспортних засобів, що належать юридичним особам незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, бюджетним, громадським організаціям, філіалам (відділенням), представництвам юридичних осіб; Фізичні особи - водії (власники) транспортних засобів. 3.4. Об'єктом оподаткування збору за паркування транспортних засобів є час, на який проводиться паркування транспортних заосбів в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. 3.5. Ставка збору за паркування транспортних засобів, в спеціально обладнаних місцях, встановлюється, за кожну годину паркування, в тому числі і не повну в наступних розмірах: для міст Києва, Севастополя та обласних центрів у розмірі від 0, 5 до 1 грн; для інших міст у розмірі від 0, 4 до 0, 7 грн. 3.6. Ставка збору за паркування транспортних засобів, у відведених місцях, встановлюється, за кожну годину паркування, в тому числі і не повну в наступних розмірах: для міст Києва, Севастополя та обласних центрів у розмірі від 0, 3 до 0, 5 грн; для інших міст у розмірі від 0, 2 до 0, 4 грн. При паркуванні транспортних засобів з дозволеною максимальною масою більше 3500 кілограмів плата за паркування справляється у трьох кратному розмірі. 3.7. Збір за паркування транспортних засобів справляється уповноваженою особою з водіїв на місці паркування транспортних засобів, або шляхом придбання водіями талонів, абонементів, замінювачів гривні та інших платіжних документів у порядку, визначеному органом місцевого самоврядування, який установив цей збір.
			3.8. Одночасно зі збором справляються кошти необхідні для відшкодування витрат уповноваженої особи, пов'язаних з організацією паркування та винагорода уповноваженої особи. Розмір винагороди уповноваженої особи не може перевищувати ставку збору за паркування транспортних засобів. 3.9. Також, одночасно з платою за паркування, може стягуватися вартість додаткових послуг, що надає уповноважена особа, як то страхування транспортних засобів, прибирання парковок, охорона, догляд тощо. 3.10. Плата за паркування вноситься водієм за кожну годину, в тому числі і не повну, до початку паркування. 3.11. Суми збору за паркування не включаються до складу валових доходів їх отримувача - уповноваженої особи та транзитом перераховуються до бюджету. 3.12. Транспортні засоби, що паркуються у спеціально відведених місцях та не мають прилюдно розміщених (зверху приладної дошки навпроти місця водія або наклеєних (закріплених) на лобовому склі зсередини) чеків, квитанцій, талонів, абонементів та інших документів, з забезпеченням візуального контролю ззовні транспортного засобу терміну дії чи оплаченого часу, водії яких не обрали дозволений час паркування, або прострочили оплачений час, чи час дозволеного паркування, вважаються такими, паркування яких не оплачене".
			-111- Н.д.Ржавський О.М. (Округ №46) 3.8. Одночасно зі збором справляються кошти необхідні для відшкодування витрат уповноваженої особи, пов'язаних з організацією паркування та винагорода уповноваженої особи. Розмір винагороди уповноваженої особи не може перевищувати ставку збору за паркування транспортних засобів. 3.9. Також, одночасно з платою за паркування, може стягуватися вартість додаткових послуг, що надає уповноважена особа, як то страхування транспортних засобів, прибирання парковок, охорона, догляд тощо. 3.10. Плата за паркування вноситься водієм за кожну годину, в тому числі і не повну, до початку паркування. 3.11. Суми збору за паркування не включаються до складу валових доходів їх отримувача - уповноваженої особи та транзитом перераховуються до бюджету. 3.12. Транспортні засоби, що паркуються у спеціально відведених місцях та не мають прилюдно розміщених (зверху приладної дошки навпроти місця водія або наклеєних (закріплених) на лобовому склі зсередини) чеків, квитанцій, талонів, абонементів та інших документів, з забезпеченням візуального контролю ззовні транспортного засобу терміну дії чи оплаченого часу, водії яких не обрали дозволений час паркування, або прострочили оплачений час, чи час дозволеного паркування, вважаються такими, паркування яких не оплачене".	Відхилити
			-112- Н.д.Ржавський О.М. (Округ №46) Уповноважена особа - суб'єкт підприємницької діяльності, якому органами місцевого самоврядування делеговано: право на організацію паркування транспортних засобів, у спеціально обладнаних або відведених місцях, справляння збору за паркування, коштів необхідних для відшкодування витрат уповноваженої особи, пов'язаних з організацією паркування та винагороди уповноваженої особи. Паркувальник - посадова особа уповноваженої особи, яка має право перевіряти дотримання водіями правил паркування, та реалізує водіям розрахункові квитанції та інші платіжні документи безпосередньо на парковці. Водій - особа, яка керує транспортним засобом. Водієм є також особа, яка навчає керуванню безпосередньо у транспортному засобі. Транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Маршрутні транспортні засоби - автобуси, тролейбуси, трамваї та маршрутні таксі, що рухаються за встановленими маршрутами і мають визначені зупинки. Термінал паркувальний - лічильник, призначений для обліку часу дозволеного паркування транспортного засобу, який показує час дозволеного паркування транспортного засобу, обраний водієм і забезпечує зворотній відлік часу. Розрахункова квитанція - платіжний документ, який посвідчує сплату за разове паркування транспортного засобу. Замінювач гривні (магнітні картки, чіп-картки, жетони та ін.) - платіжний засіб, який забезпечує оплату вартості паркування при його придбанні і використовується водіями на парковках, обладнаних терміналами паркувальними для обрання часу дозволеного паркування транспортного засобу. Час дозволеного паркування - час паркування, обраний водієм за допомогою замінювача гривні, зворотній відлік якого ведеться автоматично терміналом паркувальним. Місце паркування - місце у зоні дії терміналів паркувальних відмічене за допомогою табличок, розмітки або інформації на терміналі паркувальному, яке відповідає обраній за допомогою термінала паркувального зоні паркування та має свій номер. Абонементний талон - платіжний документ, який посвідчує сплату за паркування транспортного засобу на визначений термін та у визначеному місці.	Відхилити
			-113- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) 5) викласти статтю 3 у такій редакції: "Стаття 3. Збір за паркування транспортних засобів Паркування - це тимчасова стоянка транспортних засобів в місцях, визначених органами місцевого самоврядування. Платниками збору за паркування транспортних засобів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях, визначених органами місцевого самоврядування, є: водії та власники транспортних засобів, що належать юридичним особам незалежно від їх організаційно-правових формі форм власності, бюджетним, громадським організаціям, філіалам (відділенням), представництвам юридичних осіб; фізичні особи - водії та власники транспортних засобів. Об'єктом оподаткування є місце паркування транспортних засобів. Місце паркування - місце, розмічене для тимчасової стоянки одного транспортного засобу у спеціально обладнаному або спеціально відведеному для паркування місці. Транспортний засіб - кожний окремий пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.	Врахувати	5) викласти статтю 3 у такій редакції: "Стаття 3. Збір за паркування транспортних засобів Паркування - це тимчасова стоянка транспортних засобів в місцях, визначених органами місцевого самоврядування. Платниками збору за паркування транспортних засобів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях, визначених органами місцевого самоврядування, є: водії та власники транспортних засобів, що належать юридичним особам незалежно від їх організаційно-правових формі форм власності, бюджетним, громадським організаціям, філіалам (відділенням), представництвам юридичних осіб; фізичні особи - водії та власники транспортних засобів. Об'єктом оподаткування є місце паркування транспортних засобів. Місце паркування - місце, розмічене для тимчасової стоянки одного транспортного засобу у спеціально обладнаному або спеціально відведеному для паркування місці. Транспортний засіб - кожний окремий пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
			-114- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) Спеціально обладнане місце для паркування транспортних засобів - місце, визначене органом місцевого самоврядування для стоянки транспортних засобів, відмічене дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху України, яке має тверде покриття, розмітку місць стоянки транспортних засобів, може мати огорожу, в тому числі тимчасову. Спеціальне відведене місце для паркування транспортних засобів - місце, визначене органом місцевого самоврядування для стоянки транспортних засобів, розташоване на автомобільних дорогах, площах або вулицях, яке має розмітку місць стоянки транспортних засобів. Ставки збору за паркування транспортних засобів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях, установлюються залежно від сезонності, за добу у таких розмірах: на території міст Києва, Севастополя, обласних центрів - від 2 до 6 гривень за кожне місце паркування; на інших територіях - від 1 до 4 гривень за кожне місце паркування; Особами, уповноваженими справляти збір, є суб'єкти підприємницької діяльності, яким органом місцевого самоврядування доручено організацію паркування транспортних засобів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Водії транспортних засобів сплачують збір за паркування транспортних засобів за кожну годину паркування, як повну так і неповну, за ставками, встановленими органом місцевого самоврядування, але не більше 70 процентів від установлених ставок збору.	Врахувати	Спеціально обладнане місце для паркування транспортних засобів - місце, визначене органом місцевого самоврядування для стоянки транспортних засобів, відмічене дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху України, яке має тверде покриття, розмітку місць стоянки транспортних засобів, може мати огорожу, в тому числі тимчасову. Спеціальне відведене місце для паркування транспортних засобів - місце, визначене органом місцевого самоврядування для стоянки транспортних засобів, розташоване на автомобільних дорогах, площах або вулицях, яке має розмітку місць стоянки транспортних засобів. Ставки збору за паркування транспортних засобів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях, установлюються залежно від сезонності, за добу у таких розмірах: на території міст Києва, Севастополя, обласних центрів - від 2 до 6 гривень за кожне місце паркування; на інших територіях - від 1 до 4 гривень за кожне місце паркування; Особами, уповноваженими справляти збір, є суб'єкти підприємницької діяльності, яким органом місцевого самоврядування доручено організацію паркування транспортних засобів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Водії транспортних засобів сплачують збір за паркування транспортних засобів за кожну годину паркування, як повну так і неповну, за ставками, встановленими органом місцевого самоврядування, але не більше 70 процентів від установлених ставок збору.
			-115- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) Сума збору за паркування транспортних засобів розраховується особою, уповноваженою справляти цей збір, щомісяця виходячи з кількості місць паркування, ставок збору та кількості днів у місяці, визначених рішенням органу місцевого самоврядування. Водії транспортних засобів сплачують збір за паркування транспортних засобів безпосередньо на місці паркування у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях з придбанням спеціальних талонів. Талон дає право паркувати транспортні засоби у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях на визначений в ньому час. Бланк талону заповнюється особою, уповноваженою справляти збір, у момент проведення паркування транспортних засобів. У талонах повинні бути зазначені дата та час паркування транспортних засобів, час під'їзду транспортних засобів на місце паркування та його від'їзду, номерний знак транспортного засобу, підпис і прізвище особи, яка здійснила справляння збору. Сільські, селищні та міські ради, на території яких запроваджено збір за паркування автотранспорту, затверджують форму спеціального талона на право паркування, яка є єдиною на території органу місцевого самоврядування, і забезпечують виготовлення цих талонів згідно з Правилами виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку. Особи, уповноважені справляти збір, одержують під звіт в органах місцевого самоврядування талони на право паркування і перед початком реалізації реєструють їх в органах державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації).	Вразхувати	Сума збору за паркування транспортних засобів розраховується особою, уповноваженою справляти цей збір, щомісяця виходячи з кількості місць паркування, ставок збору та кількості днів у місяці, визначених рішенням органу місцевого самоврядування. Водії транспортних засобів сплачують збір за паркування транспортних засобів безпосередньо на місці паркування у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях з придбанням спеціальних талонів. Талон дає право паркувати транспортні засоби у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях на визначений в ньому час. Бланк талону заповнюється особою, уповноваженою справляти збір, у момент проведення паркування транспортних засобів. У талонах повинні бути зазначені дата та час паркування транспортних засобів, час під'їзду транспортних засобів на місце паркування та його від'їзду, номерний знак транспортного засобу, підпис і прізвище особи, яка здійснила справляння збору. Сільські, селищні та міські ради, на території яких запроваджено збір за паркування автотранспорту, затверджують форму спеціального талона на право паркування, яка є єдиною на території органу місцевого самоврядування, і забезпечують виготовлення цих талонів згідно з Правилами виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку. Особи, уповноважені справляти збір, одержують під звіт в органах місцевого самоврядування талони на право паркування і перед початком реалізації реєструють їх в органах державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації).
			-116- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) Водій, який здійснює справляння збору безпосередньо на місці паркування, прикріплює талон на право паркування на внутрішній бік лобового скла транспортного засобу, який залишається там до від'їзду транспортного засобу з місця паркування. Облік виданих талонів на паркування транспортних засобів ведеться уповноваженою особою у товарно-касовій книзі в установленому порядку. У разі обладнання місць, призначених для паркування транспортних засобів, спеціальними автоматичними пристроями для сплати збору - збір сплачується платниками за допомогою магнітних карток (чіп-карток або інших замінювачів гривні) на право паркування. Магнітні картки (чіп-картки) на право паркування транспортних засобів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях розповсюджуються у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування. Вартість магнітної картки (чіп-картки) встановлюється виходячи із затвердженого на території органу місцевого самоврядування розміру ставки збору у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях та загального часу, на який вона надає право на паркування. Кількість днів, за які уповноваженій особі необхідно нарахувати та сплатити збір за паркування транспортних засобів, визначається рішенням органу місцевого самоврядування. За несплату збору за паркування транспортних засобів під час паркування водії та власники транспортних засобів несуть адміністративну відповідальність".	Враховано	Водій, який здійснює справляння збору безпосередньо на місці паркування, прикріплює талон на право паркування на внутрішній бік лобового скла транспортного засобу, який залишається там до від'їзду транспортного засобу з місця паркування. Облік виданих талонів на паркування транспортних засобів ведеться уповноваженою особою у товарно-касовій книзі в установленому порядку. У разі обладнання місць, призначених для паркування транспортних засобів, спеціальними автоматичними пристроями для сплати збору - збір сплачується платниками за допомогою магнітних карток (чіп-карток або інших замінювачів гривні) на право паркування. Магнітні картки (чіп-картки) на право паркування транспортних засобів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях розповсюджуються у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування. Вартість магнітної картки (чіп-картки) встановлюється виходячи із затвердженого на території органу місцевого самоврядування розміру ставки збору у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях та загального часу, на який вона надає право на паркування. Кількість днів, за які уповноваженій особі необхідно нарахувати та сплатити збір за паркування транспортних засобів, визначається рішенням органу місцевого самоврядування. За несплату збору за паркування транспортних засобів під час паркування водії та власники транспортних засобів несуть адміністративну відповідальність".
			-117- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) 6) статтю 4 викласти у такій редакції: "Стаття 4. Ринковий збір Ринковий збір - плата за торгівлю сільськогосподарською продукцією, продовольчими та непродовольчими товарами, іншою продукцією на ринках усіх форм власності (в критих ринках, павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках, контейнерах, з транспортних засобів (у тому числі з автомашин), мотоциклів, причепів, візків (у тому числі ручних візків тощо). Платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва, фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які реалізують сільськогосподарську продукцію, продовольчі та непродовольчі товари, іншу продукцію на ринках усіх форм власності (в критих ринках, павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках, контейнерах з транспортних засобів (у тому числі з автомашин), мотоциклів, причепів, візків (у тому числі ручних візків тощо). Ставка ринкового збору встановлюється залежно від виду сільськогосподарської продукції, продовольчих та непродовольчих товарів, іншої продукції, що реалізуються на ринках усіх форм власності (у павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках, контейнерах, з транспортних засобів (у тому числі з автомашин), мотоциклів, причепів, візків (у тому числі ручних тощо) та від категорії ринку і благоустрою торговельного місця у розмірі від 1 гривні до 4 гривень - для фізичних осіб і до 50 гривень - для юридичних осіб. Збір справляється за кожний день торгівлі, з кожного торговельного місця (включаючи орендовані), а також за торгівлю на майданчиках, з контейнерів, з транспортних засобів (у тому числі з автомашин) мотоциклів, причепів, візків (у тому числі ручних) тощо. торговельне місце - площа, відведена особі, яка торгує, для розміщення товару, транспортних засобів, контейнерів та необхідного для торгівлі інвентаря (терезів, лотків тощо) число торговельних місць визначається за документами (на підставі затвердженого проекту, технічного паспорта та інших документів), а у разі їх відсутності - шляхом розрахунку виходячи з того, що один транспортний засіб, один квадратний метр контейнера або один погонний метр стола чи прилавка є одним торговельним місцем.	Відхилено
			-118- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) До ставок ринкового збору можуть застосовуватись коефіцієнти від 2 до 5 в залежності від виду транспортного засобу для платників ринкового збору, які провадять торгівлю з транспортних засобів, згідно рішень органів місцевого самоврядування. Не справляється ринковий збір із стаціонарних пунктів торгівлі (включаючи сезонні) - підприємств торгівлі, громадського харчування, торговельно-закупівельних підприємств, палаток, кіосків, пунктів прокату і побутового обслуговування, лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, які одержали дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг і здійснюють торгівлю та надають послуги покупцям і продавцям на ринках. При стягненні збору платникам видається чек електронного контрольно-касового апарату. У разі наявності на ринку до 50 торговельних місць стягнення збору може проводитись шляхом видачі талонів. За письмовою угодою з адміністрацією ринку платники ринкового збору можуть сплачувати ринковий збір через установи банків (у тому числі у вигляді передоплати). Зазначений чек (талон), платіжне доручення, квитанція є документом, що засвідчує сплату збору і отримання дозволу для здійснення торгівлі на ринку.	Відхилено
			-119- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) У разі відсутності електронних контрольно-касових апаратів адміністрації ринків одержують під звіт в органах місцевого самоврядування за місцем своєї діяльності, на території яких прийнято рішення про встановлення ринкового збору, талони збору і до початку реалізації реєструють їх в органах державної податкової служби України за місцем своєї реєстрації. Орган місцевого самоврядування, на території якого запроваджено ринковий збір, затверджує форму талону, яка є єдиною на всій території цього органу місцевого самоврядування, і забезпечує виготовлення таких талонів згідно з Правилами виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку. Ринковий збір стягується представниками адміністрації ринку до початку здійснення торгівлі. У разі виявлення на ринку під час проведення контрольної перевірки працівниками органів державної податкової служби торгівців без касових чеків, що засвідчують сплату ринкового збору, з цих торгівців стягується штраф у сумі, еквівалентній п'яти розмірам ринкового збору, а з адміністрації ринку - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок. У разі виявлення у торгівців неналежним чином оформлених з вини адміністрації ринку касових чеків адміністрація ринку за кожний випадок сплачує штраф у сумі, еквівалентній 20 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян. Відповідальність за повноту стягнення ринкового збору несуть адміністрації ринків, які самостійно розраховують суму цього збору, що належить перерахуванню до бюджету.	Відхилено
143.	Стаття 11. Податок з реклами Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.	статтю 11 викласти у такій редакції: "Стаття 11. Рекламний збір Рекламний збір - це плата органу місцевого самоврядування за здійснення платником збору дій щодо: розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розташованих просто неба, на фасадах будинків або споруд; розміщення внутрішньої реклами всередині будинків або споруд, які перебувають в комунальній власності; розміщення реклами на комунальному транспорті чи метрополітені. Платниками рекламного збору є юридичні або фізичні особи - рекламодавці, які здійснюють рекламування продукції на рекламних носіях, визначних пунктом 10.1 цієї статті, розташованих на території відповідного органу місцевого самоврядування. Об"єктом оподаткування рекламним збором є загальна площа носія зовнішньої та внутрішньої реклами, а також реклами на комунальному транспорті та метрополітені. Загальна площа рекламного носія вираховується по його зовнішнім кордонам, незалежно від того, чи заповнено рекламною інформацією повну площу такого носія, або тільки її частину. У разі виготовлення рекламного носія у вигляді букв, інших символів або знаків, загальна площа такого носія вираховується як площа прямокутника, який повністю покриває такі букви, символи або знаки. У разі виготовлення рекламного носія у вигляді об"ємних форм (малих архітектурних форм тощо), об"єктом оподаткування є загальна площа поверхні такої форми, конструктивно призначена для розміщення реклами. У разі виготовлення рекламного носія із автоматично змінюваною рекламою, об"єктом оподаткування є загальна площа такого носія, незалежно від кількості конструктивно передбачених змін. Не підлягають оподаткуванню рекламним збором: а) інформаційні вивіски при вході в приміщення юридичної або фізичної особи або інформаційні таблички або надписи на комунальному транспорті та метрополітені; б) вивіски чи таблички з повідомленням про обмеження вільного пересування громадян або транспортних засобів, виконання ремонтних, аварійних та інших подібних робіт; в) повідомлення інформаційного характеру, що розміщуються всередині будинків або споруд, які перебувають в комунальній власності, і не переслідують рекламних цілей; г) рекламні носії, які містять соціальну рекламну інформацію; д) інші, ніж зазначені у пункті 10.1 цієї статті, види реклами або розміщені на інших, ніж зазначені у пункті 10.1 цієї статті, рекламних носіях. Для цілей цього пункту під терміном "соціальна рекламна інформація" розуміється інформація державних органів або громадських організацій, які мають статус неприбуткових, крім політичних партій, з питань охорони здоров"я, природи та екології, енергозбереження, профілактики правовопорушень чи хвороб, соціального захисту та безпеки населення, правозахісної діяльності, яка не має на меті збільшення доходів (прибутків) окремого рекламодавця або виробника окремої продукції, що рекламується. Підставою для віднесення рекламної інформації до соціальної є узгодження її змісту у порядку, визначеному відповідним органом місцевого самоврядування. Рекламний збір справляється у таких розмірах: а) для зовнішньої реклами - від 0,05 до 0,2 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія; б) для внутрішньої реклами, а також для реклами на комунальному транспорті або метрополітені - від 0,02 до 0,1 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія; в). у разі рекламування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів або їх торгових марок, ставки оподаткування, визначені пунктами "а"-"б" цієї статті, встановлюються у максимальному розмірі, та до них застосовується коефіціент 2. Ставки рекламного збору встановлюються за кожний повний або неповний день рекламування, включаючи день розміщення та зняття реклами. У разі коли рекламу не знято з носія після закінчення строку, визначеного у договорі між рекламодавцем та розповсюджувачем, обов"язки із сплати та внесення рекламного збору до бюджету за додаткові дні рекламування несе розповсюджувач. Рекламний збір сплачується рекламодавцями до бюджету органу місцевого самоврядування, на території якого розміщено рекламу, через розповсюджувачів реклами, а у разі розповсюдження реклами самостійно - самим рекламодавцем. Розповсюджувач реклами зобов"язаний включити суму рекламного збору до розрахункового документу, який містить вартість наданих рекламних послуг та пред"являється рекламодавцю для оплати. Суми рекламного збору не включаються до складу валових доходів розповсюджувача та включаються до валових витрат рекламодавця у загальному порядку. Для платників акцизного збору та податку на додану вартість суми рекламного збору не включаються до бази оподаткування акцизними зборами та податком на додану вартість. Рекламний збір сплачується за результатами звітного місяця протягом строків, визначених законом для сплати податку на прибуток підприємств. Ставки рекламного збору підлягають щорічній індексації згідно з офіційним рівнем інфляції у порядку, визначеному законодавством";	-120- Кабінет Міністрів України Залишити у діючій редакції -121- Н.д. Губський Б.(Округ №423) "статтю 11 викласти у такій редакції: Платниками рекламного збору є юридичні або фізичні особи - рекламодавці, які здійснюють рекламування на носіях, розташованих на території відповідного органу місцевого самоврядування. Об'єктом оподаткування є реалізація рекламних послуг щодо виготовлення та розміщення зовнішньої реклами, реклами на телебачені, радіо, в засобах друкованої масової інформації та інших носіях (далі в цій главі - рекламні послуги). Базою оподаткування є вартість реалізації рекламних послуг. Граничний розмір ставки рекламного збору не повинен перевищувати 2 відсотків від бази оподаткування. Юридична особа, які надає рекламні послуги, є податковим агентом стосовно платника збору - рекламодавця, який здійснює рекламування продукції на носіях, розташованих на території відповідного органу місцевого самоврядування. Податковий агент зобов'язаний обчислювати, утримувати і перераховувати до бюджету суми збору в порядку, визначеному в цій статті. Сума збору обчислюється за результатами кожного податкового періоду. Податковим періодом для обчислення суми збору є календарний квартал. Сума збору обчислюється шляхом множення ставки збору на базу оподаткування. Сплата збору здійснюється податковим агентом шляхом перерахування до бюджету суми збору не пізніше 15 числа місяця, наступного за останнім місяцем податкового періоду. Податковий агент зобов'язаний включити суму нарахованого збору до розрахункового документу, який містить вартість наданих рекламних послуг та пред'являється рекламодавцю для оплати. Суми збору не включаються до складу валових доходів податкового агента та відносяться до валових витрат рекламодавця. Відповідальність за повне та своєчасне внесення суми збору до бюджету несе податковий агент. Порядок справляння збору та подання податкової звітності встановлюється Положенням, що затверджується місцевими органами самоврядування."	Відхилено. Відхилено	статтю 11 викласти у такій редакції: "Стаття 11. Рекламний збір Рекламний збір - це плата органу місцевого самоврядування за здійснення платником збору дій щодо: розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розташованих просто неба, на фасадах будинків або споруд; розміщення внутрішньої реклами всередині будинків або споруд, які перебувають в комунальній власності; розміщення реклами на комунальному транспорті чи метрополітені. Платниками рекламного збору є юридичні або фізичні особи - рекламодавці, які здійснюють рекламування продукції на рекламних носіях, визначних пунктом 10.1 цієї статті, розташованих на території відповідного органу місцевого самоврядування. Об"єктом оподаткування рекламним збором є загальна площа носія зовнішньої та внутрішньої реклами, а також реклами на комунальному транспорті та метрополітені. Загальна площа рекламного носія вираховується по його зовнішнім кордонам, незалежно від того, чи заповнено рекламною інформацією повну площу такого носія, або тільки її частину. У разі виготовлення рекламного носія у вигляді букв, інших символів або знаків, загальна площа такого носія вираховується як площа прямокутника, який повністю покриває такі букви, символи або знаки. У разі виготовлення рекламного носія у вигляді об"ємних форм (малих архітектурних форм тощо), об"єктом оподаткування є загальна площа поверхні такої форми, конструктивно призначена для розміщення реклами. У разі виготовлення рекламного носія із автоматично змінюваною рекламою, об"єктом оподаткування є загальна площа такого носія, незалежно від кількості конструктивно передбачених змін. Не підлягають оподаткуванню рекламним збором: а) інформаційні вивіски при вході в приміщення юридичної або фізичної особи або інформаційні таблички або надписи на комунальному транспорті та метрополітені; б) вивіски чи таблички з повідомленням про обмеження вільного пересування громадян або транспортних засобів, виконання ремонтних, аварійних та інших подібних робіт; в) повідомлення інформаційного характеру, що розміщуються всередині будинків або споруд, які перебувають в комунальній власності, і не переслідують рекламних цілей; г) рекламні носії, які містять соціальну рекламну інформацію; д) інші, ніж зазначені у пункті 10.1 цієї статті, види реклами або розміщені на інших, ніж зазначені у пункті 10.1 цієї статті, рекламних носіях. Для цілей цього пункту під терміном "соціальна рекламна інформація" розуміється інформація державних органів або громадських організацій, які мають статус неприбуткових, крім політичних партій, з питань охорони здоров"я, природи та екології, енергозбереження, профілактики правовопорушень чи хвороб, соціального захисту та безпеки населення, правозахісної діяльності, яка не має на меті збільшення доходів (прибутків) окремого рекламодавця або виробника окремої продукції, що рекламується. Підставою для віднесення рекламної інформації до соціальної є узгодження її змісту у порядку, визначеному відповідним органом місцевого самоврядування. Рекламний збір справляється у таких розмірах: а) для зовнішньої реклами - від 0,05 до 0,2 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія; б) для внутрішньої реклами, а також для реклами на комунальному транспорті або метрополітені - від 0,02 до 0,1 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія; в). у разі рекламування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів або їх торгових марок, ставки оподаткування, визначені пунктами "а"-"б" цієї статті, встановлюються у максимальному розмірі, та до них застосовується коефіціент 2. Ставки рекламного збору встановлюються за кожний повний або неповний день рекламування, включаючи день розміщення та зняття реклами. У разі коли рекламу не знято з носія після закінчення строку, визначеного у договорі між рекламодавцем та розповсюджувачем, обов"язки із сплати та внесення рекламного збору до бюджету за додаткові дні рекламування несе розповсюджувач. Рекламний збір сплачується рекламодавцями до бюджету органу місцевого самоврядування, на території якого розміщено рекламу, через розповсюджувачів реклами, а у разі розповсюдження реклами самостійно - самим рекламодавцем. Розповсюджувач реклами зобов"язаний включити суму рекламного збору до розрахункового документу, який містить вартість наданих рекламних послуг та пред"являється рекламодавцю для оплати. Суми рекламного збору не включаються до складу валових доходів розповсюджувача та включаються до валових витрат рекламодавця у загальному порядку. Для платників акцизного збору та податку на додану вартість суми рекламного збору не включаються до бази оподаткування акцизними зборами та податком на додану вартість. Рекламний збір сплачується за результатами звітного місяця протягом строків, визначених законом для сплати податку на прибуток підприємств. Ставки рекламного збору підлягають щорічній індексації згідно з офіційним рівнем інфляції у порядку, визначеному законодавством";
			-122- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215) 7. У абзаці другому пункту 11 законопроекту, що стосується внесення змін до статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" пункт "в" частини шостої викласти у такій редакції: "в) у разі рекламування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів або їх торгових марок рекламний збір справляється у розмірі 50 відсотків вартості реклами, але не менше ставок оподаткування, визначених пунктами "а"-"б" цієї статті, встановлюються у максимальному розмірі, та до них застосовується коефіціент 2".	Відхилено
			-123- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) 7) до нової редакції статті 11 внести наступні зміни і доповнення: оподатковувати рекламним збором рекламу, розміщену на носіях рекламної інформації як комунальної, та й іншої власності;	Враховано частково
			-124- Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) З метою значного збільшення надходжень до місцевих бюджетів, запобігання створенню пільгових умов оподаткування для окремих підприємств та фірм, які розповсюджують рекламу з допомогою засобів масової інформації, преси та телебачення, а також уникнення надмірного податкового тиску на інших суб'єктів підприємницької діяльності, що розповсюджують рекламу іншими шляхами, пропоную: - У статті 10) законопроекту пункт другий абзац частини 2) виключити. - Частину 3) статті 10 законопроекту викласти у такій редакції: Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Не підлягають оподаткуванню рекламним податком: а) інформаційні вивіски чи таблички при вході у приміщення юридичної або фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльності чи інформаційні таблички або написи на комунальному транспорті та метрополітені; б) вивіски чи таблички з повідомленням про обмеження вільного пересування громадян або транспортних засобів, виконання ремонтних, аварійних та інших подібних робіт, а також будь-які повідомлення правоохоронних органів чи державних військових формувань, не пов'язаних з їх госпрозрахунковою діяльністю; в) повідомлення інформаційного характеру, що розміщуються всередині будинків або споруд, які перебувають в комунальній власності, і не переслідують рекламних цілей, або будь-які рекламні носії, що знаходяться всередині будинків або споруд, які перебувають у державній або комунальній власності, що є орендованими фізичними або юридичними особами; г) рекламні носії, які містять соціальну рекламну інформацію; Під терміном "соціальна рекламна інформація" розуміється інформація державних органів або громадських організацій, які мають статус неприбуткових, крім політичних партій, з питань охорони здоров"я, природи та екології, енергозбереження, профілактики правовопорушень чи хвороб, соціального захисту та безпеки населення, правозахисної діяльності, яка не має на меті збільшення доходів (прибутків) окремого рекламодавця або виробника окремої продукції, що рекламується. Підставою для віднесення рекламної інформації до соціальної є узгодження її змісту у порядку, визначеному відповідним органом місцевого самоврядування. Граничний розмір ставки податку з реклами не повинен перевищувати 1 відсотка від вартості розміщення реклами. У разі рекламування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів або їх марок для товарів і послуг, до ставки оподаткування застосовується коефіціент 2. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг з розміщення реклами. Розповсюджувач реклами зобов'язаний включити суму рекламного збору до розрахункового документу, який містить вартість наданих рекламних послуг та пред'являється рекламодавцю для оплати. У разі, коли рекламу не знято з рекламного носія після закінчення строку, визначеного у договорі між рекламодавцем та розповсюджувачем, обов'язки із сплати та внесення рекламного податку до бюджету за додатковий час рекламування несе розповсюджувач такої реклами. Для платників податку на прибуток підприємств суми рекламного податку не включаються до складу валових доходів розповсюджувача та включаються до валових витрат рекламодавця у загальному порядку. Для платників акцизного збору та податку на додану вартість суми рекламного податку не включаються до бази оподаткування акцизними зборами та податку на додану вартість. Рекламний податок сплачується за результатами звітного місяця протягом строків, визначених законом для сплати податку на прибуток підприємств.	Відхилено
			-125- Н.д.Ключковський Ю.Б. (Реєстр.картка №339) Статтю 11 абзац 2 викласти у такій редакції: розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розташованих просто неба, на будинках або спорудах. Статтю 11 абзац абзац 3 викласти у такій редакції: Розміщення внутрішньої реклами всередені будинків або споруд.	Враховано частуово
144.	Стаття 17. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.	перше речення статті 17 викласти у такій редакції: "Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, який справляється один раз під час надання такого дозволу: для суб"єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, - без обмеження строку дії такого дозволу за винятком випадків коли за поданням платника цього збору приймається відповідне рішення стосовно зміни умов його розміщення, що розглядається як надання нового дозволу на торгівлю; для суб"єктів, що здійснюють одноразову торгівлю, - на один календарний день";	-126- Кабінет Міністрів України Залишити у діючій редакції	Відхилено.	перше речення статті 17 викласти у такій редакції: "Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та послуг - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, який справляється один раз під час надання такого дозволу: для суб"єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, - без обмеження строку дії такого дозволу за винятком випадків коли за поданням платника цього збору приймається відповідне рішення стосовно зміни умов його розміщення, що розглядається як надання нового дозволу на торгівлю; для суб"єктів, що здійснюють одноразову торгівлю, - на один календарний день";
			-127- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) 8) Назву статті 17та перше речення викласти у такій редакції: "Стаття 17. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг - це плата за оформлення та видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг у спеціально відведених органом місцевого самоврядування для цього місцях, який справляється один раз під час надання такого дозволу: для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю та надають послуги у спеціально відведених для цього місцях - без обмеження строку дії такого дозволу, за винятком випадків коли за поданням платника цього збору приймається відповідне рішення щодо зміни умов його розміщення, що розглядається як надання нового дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; для суб'єктів, що здійснюють одноразову торгівлю та надають послуги - на один календарний день".	Враховано Частково (стосовно "та сфери послуг"
			-128- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) 9) Частину першу статті 18 доповнити: словами "з урахуванням вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; новим реченням такого змісту: "Примірний порядок обчислення місцевих податків і зборів та форми розрахунків з місцевих податків і зборів, порядок їх заповнення затверджується центральним податковим органом".	Враховано	9) Частину першу статті 18 доповнити: словами "з урахуванням вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; новим реченням такого змісту: "Примірний порядок обчислення місцевих податків і зборів та форми розрахунків з місцевих податків і зборів, порядок їх заповнення затверджується центральним податковим органом".
145.	Стаття 23. Джерела сплати місцевих податків і зборів Податки і збори, передбачені статтями 8, 13, 14, 15, 16 і 17 цього Декрету, сплачуються юридичними особами за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядженні, але не більше 10 відсотків оподаткованого доходу (прибутку). Податки і збори, передбачені статтями 2, 3, 4, 11 і 12 цього Декрету та внесені за рахунок коштів юридичних осіб, відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).	статтю 23 викласти у такій редакції: "Стаття 23. Джерела сплати місцевих податків і зборів Витрати, пов"язані зі сплатою місцевих податків і зборів, визначених цим Декретом, відносяться до валових витрат особи, що є платником податку на прибуток підприємств, або до витрат фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльності, що є платником прибуткового податку з громадян";	-129- Кабінет Міністрів України Залишити у діючій редакції	Відхилено.	статтю 23 викласти у такій редакції: "Стаття 23. Джерела сплати місцевих податків і зборів Витрати, пов"язані зі сплатою місцевих податків і зборів, визначених цим Декретом, відносяться до валових витрат особи, що є платником податку на прибуток підприємств, або до витрат фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльності, що є платником прибуткового податку з громадян";
146.		10. У Законі України № 16/98 -ВР 14 січня 1998 року "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №23, ст.121):			10. У Законі України № 16/98 -ВР 14 січня 1998 року "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №23, ст.121):
147.	Стаття 21. Визначення розміру внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати: надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття витрат страховика, пов'язаних із здійсненням загальнообов'язкового державного соціального страхування. Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальнестрахування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Для визначення розміру внесків додаткові джерела коштів можуть враховуватися у разі їх систематичного надходження до фонду. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду встановлюються з кожного виду страхування, як правило, на календарний рік у відсотках: для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян; для фізичних осіб - до сум оподатковуваного доходу (прибутку). Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Джерела та порядок формування коштів цільових страхових фондів для забезпечення осіб, які повністю або на певний час звільняються від сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.	доповнити статтю 21 абзацем 11 такого змісту: "На період з 1 січня 2003 року до 1 січня 2006 року встановлюється правило, за яким база для нарахування страхових внесків роботодавцями або фізичними особами за наслідками звітного місяця не може перевищувати подвійної суми верхнього значення першої податкової шкали, встановленої для січня поточного податкового року законодавством з питань оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян)"; у цьому зв"язку абзаци 11 -12 вважати абзацами 12 -13 цієї статті;	. .		доповнити статтю 21 абзацем 11 такого змісту: "На період з 1 січня 2003 року до 1 січня 2006 року встановлюється правило, за яким база для нарахування страхових внесків роботодавцями або фізичними особами за наслідками звітного місяця не може перевищувати подвійної суми верхнього значення першої податкової шкали, встановленої для січня поточного податкового року законодавством з питань оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян)"; у цьому зв"язку абзаци 11 -12 вважати абзацами 12 -13 цієї статті;
			-130- Н.д.Матвієнков С.А. (Округ №55) 3. У Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" Статтю 46 після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту: "Кошти від збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляються між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласними та республіканським Автономної Республіки Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно по 10 відсотків, а 70 відсотків використовуються цими підприємствами на виконання природоохоронних заходів. За нецільове використання цих коштів до підприємств застосовуються штрафні санкції у розмірі 100 відсотків сум, використаних за нецільовим призначенням, з урахуванням пені у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України".	Відхилено - не є предметом цього закону
			-131- Н.д.Бродський М.Ю. (Округ №215) Доповнити проект Закону пунктом 11 в такій редакції: "11. У Законі України №98/96-ВР від 23 березня 1996 року "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (Відомості Верховної Ради, 1996, N 20, ст. 82, із наступними змінами ) у абзаці першому частини четвертої статті 4 цифри "320" замінити на цифру "1100".	Враховано	Доповнити проект Закону пунктом 11 в такій редакції: "11. У Законі України №98/96-ВР від 23 березня 1996 року "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (Відомості Верховної Ради, 1996, N 20, ст. 82, із наступними змінами ) у абзаці першому частини четвертої статті 4 цифри "320" замінити на цифру "1100".
			-132- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) 1. У Законі України "Про Державний бюджет на 2001 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 2-3, ст.10): 1) абзац третій статті 54 - вилучити. 2) в абзаці другому статті 60 слова "частини першої статті 17 щодо строків сплати земельного податку платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції)" вилучити.	Враховано	1. У Законі України "Про Державний бюджет на 2001 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 2-3, ст.10): 1) абзац третій статті 54 - вилучити. 2) в абзаці другому статті 60 слова "частини першої статті 17 щодо строків сплати земельного податку платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції)" вилучити.
			-133- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) 1. Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 5-6, ст. 39): 1) в преамбулі Закону слова "або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції" вилучити. 2) у статті 2 частини п'яту - шосту вилучити. 3) частину першу статті 5 викласти в редакції: "Базовий податковий (звітний) період для фіксованого сільськогосподарського податку дорівнює календарному місяцю. Розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку подаються платниками щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, до податкового органу за місцем знаходження земельної ділянки і місцем знаходження платника податку. У розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку за січень, який подається до податкових органів не пізніше 20 лютого, платник визначає річну суму податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку, суму податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку за січень, а також суми податкових зобов'язань з фіксованого сільськогосподарського податку за кожен з наступних місяців поточного року. Подання такого розрахунку прирівнюється до подання місячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року і звільняє платника фіксованого сільськогосподарського податку від обов'язку подання щомісячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року. У разі коли протягом поточного року у платника змінюються визначені ним раніше місячні податкові зобов'язання внаслідок зміни об'єкту оподаткування або інших елементів податкових баз, такий платник зобов'язаний подати уточнений розрахунок протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця, у якому виникла така зміна. Форма розрахунку, порядок його заповнення і подання затверджуються центральним податковим органом У разі коли платник не подає розрахунок в установлені строки, податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання такого платника, на підставі даних попереднього розрахунку або державного земельного кадастру". 4) у частині другій статті 5 слова "до 20 числа наступного місяця" замінити словами "протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця". 5) у статті 5 частини третю - п'яту вилучити.	Враховано	1. Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 5-6, ст. 39): 1) в преамбулі Закону слова "або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції" вилучити. 2) у статті 2 частини п'яту - шосту вилучити. 3) частину першу статті 5 викласти в редакції: "Базовий податковий (звітний) період для фіксованого сільськогосподарського податку дорівнює календарному місяцю. Розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку подаються платниками щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, до податкового органу за місцем знаходження земельної ділянки і місцем знаходження платника податку. У розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку за січень, який подається до податкових органів не пізніше 20 лютого, платник визначає річну суму податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку, суму податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку за січень, а також суми податкових зобов'язань з фіксованого сільськогосподарського податку за кожен з наступних місяців поточного року. Подання такого розрахунку прирівнюється до подання місячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року і звільняє платника фіксованого сільськогосподарського податку від обов'язку подання щомісячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року. У разі коли протягом поточного року у платника змінюються визначені ним раніше місячні податкові зобов'язання внаслідок зміни об'єкту оподаткування або інших елементів податкових баз, такий платник зобов'язаний подати уточнений розрахунок протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця, у якому виникла така зміна. Форма розрахунку, порядок його заповнення і подання затверджуються центральним податковим органом У разі коли платник не подає розрахунок в установлені строки, податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання такого платника, на підставі даних попереднього розрахунку або державного земельного кадастру". 4) у частині другій статті 5 слова "до 20 числа наступного місяця" замінити словами "протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця". 5) у статті 5 частини третю - п'яту вилучити.
			-134- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Н.д.Сокерчак В.М. (Округ №142) 1. Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 298): 1) пункт 5 статті 24 доповнити абзацом другим наступного змісту: "Ставка збору за використання радіочастотного ресурсу України визначається у гривнях за 1 МГц смуги радіочастот, визначеної в ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України, у кожному регіоні." 2) пункт 1 статті 25 викласти в редакції: "1. Базовий податковий (звітний) період для збору за використання радіочастотного ресурсу України дорівнює календарному місяцю. Користувачі радіочастотного ресурсу України сплачують збір за використання радіочастотного ресурсу України щомісяця протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Збір за використання радіочастотного ресурсу України обчислюється і сплачується з дати видачі ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України. Сума податкового зобов'язання по збору за використання радіочастотного ресурсу України розраховується платниками самостійно виходячи із розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот, визначеної в ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України, по кожному регіону окремо. Розрахунки збору за використання радіочастотного ресурсу України подаються його платниками щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, до податкового органу за місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації) платника збору. У розрахунку збору за використання радіочастотного ресурсу України за січень, який подається до податкових органів не пізніше 20 лютого, платник визначає річну суму податкового зобов'язання зі збору за використання радіочастотного ресурсу України, суму податкового зобов'язання зі збору за використання радіочастотного ресурсу України за січень, а також суми податкових зобов'язань зі збору за використання радіочастотного ресурсу України за кожен з наступних місяців поточного року. Подання такого розрахунку прирівнюється до подання місячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року і звільняє платника збору за використання радіочастотного ресурсу України від обов'язку подання щомісячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року. У разі коли протягом поточного періоду у платника змінюються визначені ним раніше місячні податкові зобов'язання внаслідок зміни об'єкта оподаткування або інших елементів податкових баз, такий платник зобов'язаний подати уточнений розрахунок протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця, у якому виникла така зміна. Форма розрахунку, порядок його заповнення і подання затверджуються центральним податковим органом У разі коли платник не подає розрахунок в установлені строки, податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання такого платника, виходячи з даних попереднього розрахунку або ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України."	Враховано	1. Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 298): 1) пункт 5 статті 24 доповнити абзацом другим наступного змісту: "Ставка збору за використання радіочастотного ресурсу України визначається у гривнях за 1 МГц смуги радіочастот, визначеної в ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України, у кожному регіоні." 2) пункт 1 статті 25 викласти в редакції: "1. Базовий податковий (звітний) період для збору за використання радіочастотного ресурсу України дорівнює календарному місяцю. Користувачі радіочастотного ресурсу України сплачують збір за використання радіочастотного ресурсу України щомісяця протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Збір за використання радіочастотного ресурсу України обчислюється і сплачується з дати видачі ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України. Сума податкового зобов'язання по збору за використання радіочастотного ресурсу України розраховується платниками самостійно виходячи із розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот, визначеної в ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України, по кожному регіону окремо. Розрахунки збору за використання радіочастотного ресурсу України подаються його платниками щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, до податкового органу за місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації) платника збору. У розрахунку збору за використання радіочастотного ресурсу України за січень, який подається до податкових органів не пізніше 20 лютого, платник визначає річну суму податкового зобов'язання зі збору за використання радіочастотного ресурсу України, суму податкового зобов'язання зі збору за використання радіочастотного ресурсу України за січень, а також суми податкових зобов'язань зі збору за використання радіочастотного ресурсу України за кожен з наступних місяців поточного року. Подання такого розрахунку прирівнюється до подання місячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року і звільняє платника збору за використання радіочастотного ресурсу України від обов'язку подання щомісячних розрахунків за наступні податкові періоди поточного року. У разі коли протягом поточного періоду у платника змінюються визначені ним раніше місячні податкові зобов'язання внаслідок зміни об'єкта оподаткування або інших елементів податкових баз, такий платник зобов'язаний подати уточнений розрахунок протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця, у якому виникла така зміна. Форма розрахунку, порядок його заповнення і подання затверджуються центральним податковим органом У разі коли платник не подає розрахунок в установлені строки, податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання такого платника, виходячи з даних попереднього розрахунку або ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України."
			-135- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) Викласти Закон України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" у такий редакції: "Цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Стаття 1. Платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво. Стаття 2. Об'єктом оподаткування є виручка, одержувана на одному етапі реалізації у оптовій або роздрібній торгівельній мережі алкогольних напоїв та пива. Стаття 3. Ставка збору становить один відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного статтею 2 цього Закону. Стаття 4. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства платники, які визначені у статті 1 цього Закону, сплачують на спеціальний рахунок Державного казначейства України щомісяця у строки, визначені законом для місячного звітного періоду. За несвоєчасну сплату збору справляються пеня та штрафи у порядку, визначеному законом. Розпорядником коштів збору є Міністерство аграрної політики України. Міністерство аграрної політики України розподіляє кошти збору між Автономною Республікою Крим, областями та м. Севастополем пропорційно валовому виробництву у звітному році винограду, плодів, ягід та хмелю в кожному регіоні. Цей розподіл визначається у відсотках та затверджується постановою Кабінету Міністрів України на кожний бюджетний рік. Суми збору, які надходять на спеціальний рахунок Державного казначейства України, розподіляються таким чином: - сімдесят відсотків - на компенсацію процентної ставки за довгострокові кредити, що надані сільськогосподарським товаровиробникам-юридичним особам для створення нових насаджень винограду площею понад 1 га; - двадцять відсотків - на компенсацію процентної ставки за довгострокові кредити, що надані сільськогосподарським товаровиробникам-юридичним особам для створення нових плодових насаджень площею понад 1 га та ягідних насаджень площею понад 0, 5 га; - десять відсотків - на компенсацію процентної ставки за довгострокові кредити, що надані сільськогосподарським товаровиробникам-юридичним особам для створення нових насаджень хмелю площею понад 1 га. Компенсації за рахунок коштів збору підлягають 90 відсотків облікової ставки, встановленої Національним банком України на день укладання кредитної угоди сільськогосподарським товаровиробником на довгострокове кредитування створення нових виноградників, садів, ягідників та хмільників. Довгострокові кредити під створення нових виноградників, садів, ягідників та хмільників надаються на підставі бізнес - плану та проектно-кошторисної документації. Повернення кредиту починається з першого року після вступу новостворених насаджень у повне плодоношення, а кредитні договори переукладаються на загальних умовах. Довгострокові кредити надаються за наявності у сільськогосподарських товаровиробників гарантованих умов для їх повернення. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації та Севастопольська міська державна адміністрація на підставі заявок сільськогосподарських товаровиробників визначають на конкурсних засадах підприємства, яким буде компенсовано процентну ставку за довгострокові кредити на створення нових виноградників, садів, ягідників та хмільників. Положення про проведення конкурсу розробляється Міністерством аграрної політики. Після проведення конкурсу перелік підприємств, що здобули право на компенсацію процентної ставки за довгострокові кредити, передаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями та Севастопольською міською державною адміністрацією на затвердження відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами та Севастопольською міською радою при прийнятті бюджетів, як додаток до них. Кошти одновідсоткового збору, які акумулюються в Державн ому казначействі, передаються на рахунки уповноважених Кабінетом Міністрів банків для проведення компенсації по наданим ними довгостроковим кредитам. Забороняється нецільове використання зазначених коштів. Механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та порядок використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Стаття 5. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності моменту опублікування. 2. Кабінету Міністрів України протягом місяця з моменту опублікування закону: привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти, розробити механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та порядок використання цих коштів; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону".	Враховано	Викласти Закон України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" у такий редакції: "Цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Стаття 1. Платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво. Стаття 2. Об'єктом оподаткування є виручка одержана від реаліхзації у оптово-роздрібній торгівельній мережі алкогольних напоїв та пива. Стаття 3. Ставка збору становить один відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного статтею 2 цього Закону. Стаття 4. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства платники, які визначені у статті 1 цього Закону, сплачують на спеціальний рахунок Державного казначейства України щомісяця у строки, визначені законом для місячного звітного періоду. За несвоєчасну сплату збору справляються пеня та штрафи у порядку, визначеному законом. Суми збору, які надходять на спеціальний рахунок Державного казначейства України, розподіляються таким чином: - сімдесят відсотків коштів збору направляється - на компенсацію процентної ставки за довгострокові кредити, що надані сільськогосподарським товаровиробникам-юридичним особам для створення нових насаджень винограду площею понад 1 га; - двадцять відсотків коштів збору направляється - на компенсацію процентної ставки за довгострокові кредити, що надані сільськогосподарським товаровиробникам-юридичним особам для створення нових плодових насаджень площею понад 1 га та ягідних насаджень площею понад 0, 5 га; - десять відсотків коштів збору направляється - на компенсацію процентної ставки за довгострокові кредити, що надані сільськогосподарським товаровиробникам-юридичним особам для створення нових насаджень хмелю площею понад 1 га. Компенсації за рахунок коштів збору підлягають 90 відсотків облікової ставки, встановленої Національним банком України на день укладання кредитної угоди сільськогосподарським товаровиробником на довгострокове кредитування створення нових виноградників, садів, ягідників та хмільників. Розпорядником коштів збору є Міністерство аграрної політики України. Міністерство аграрної політики України розподіляє кошти збору, які надходять на спеціальний рахунок Державного козначейства України між Автономною Республікою Крим, областями та м. Севастополем пропорційно валовому виробництву у звітному році винограду, плодів, ягід та хмелю в кожному регіоні. Цей розподіл визначається у відсотках та затверджується постановою Кабінету Міністрів України на кожний бюджетний рік. Довгострокові кредити під створення нових виноградників, садів, ягідників та хмільників надаються на підставі бізнес - плану та проектно-кошторисної документації. Повернення кредиту починається з першого року після вступу новостворених насаджень у повне плодоношення, а кредитні договори переукладаються на загальних умовах. Довгострокові кредити надаються за наявності у сільськогосподарських товаровиробників гарантованих умов для їх повернення. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації та Севастопольська міська державна адміністрація на підставі заявок сільськогосподарських товаровиробників визначають на конкурсних засадах підприємства, яким буде компенсовано процентну ставку за довгострокові кредити на створення нових виноградників, садів, ягідників та хмільників. Положення про проведення конкурсу розробляється Міністерством аграрної політики. Після проведення конкурсу перелік підприємств, що здобули право на компенсацію процентної ставки за довгострокові кредити, передаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями та Севастопольською міською державною адміністрацією на затвердження відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами та Севастопольською міською радою при прийнятті бюджетів, як додаток до них. Кошти одновідсоткового збору, які акумулюються в Державн ому казначействі, передаються на рахунки уповноважених Кабінетом Міністрів банків для проведення компенсації по наданим ними довгостроковим кредитам. Забороняється нецільове використання зазначених коштів. Механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та порядок використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Стаття 5. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності моменту опублікування. 2. Кабінету Міністрів України протягом місяця з моменту опублікування закону: привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти, розробити механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та порядок використання цих коштів; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону".
			-136- Н.д. Губський Б.(Округ №423) Статті 6, 8, 9, 10, 13, 14, 16, 17-1, 17-2 виключити." -137- Н.д. Губський Б.(Округ №423) Доповнити Закон Законі України № 16/98-ВР 14 січня 1998 року "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" новим розділом III-I такого змісту: "Розділ III-I. Збір до Державного соціального фонду Стаття 19-1. Платники збору Платниками збору до Державного соціального фонду є юридичні особи та фізичні особи. Стаття 19-2. Об'єкт справляння збору Об'єктом справляння збору є: 1) для платників збору до Державного соціального фонду - юридичних осіб - винагороди у грошовій та (або) натуральній формі, які нараховані на користь працівників незалежно від джерел фінансування, у тому числі винагороди за договорами цивільно-правового характеру, предметом яких є виконання робіт, надання послуг; 2) для платників збору до Державного соціального фонду - фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - сума оподатковуваного прибутку; 3) для платників збору до Державного соціального фонду - фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності - сума доходу, пов'язаного з оплатою праці. Стаття 19-3. Ставки збору до Державного соціального фонду Ставки збору до Державного соціального фонду встановлюються у наступних розмірах: 1) для платників збору до Державного соціального фонду - юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, ставка встановлюється у розмірі 25 відсотків; 2) для платників збору до Державного соціального фонду - юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, ставка встановлюється у розмірі 25 відсотків; 3) для всіх інших платників збору до Державного соціального фонду - юридичних осіб ставка встановлюється у розмірі 30 відсотків; 4) для платників збору до Державного соціального фонду - фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, ставка встановлюється у розмірі 25 відсотків; 5) для платників збору до Державного соціального фонду - фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, ставка встановлюється у розмірі 1,5 відсотка. Стаття 19-4. Порядок обчислення збору до Державного соціального фонду Сума збору до Державного соціального фонду обчислюється шляхом застосування ставки до об'єкту справляння збору. Стаття 19-5. Використання внесків до Державного соціального фонду 1. Платники збору до Державного соціального фонду мають право за рахунок нарахованої суми збору здійснювати витрати на цілі державного соціального страхування, передбачені законодавством України. 2. Сума збору до Державного соціального фонду, яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету, зменшується на суму проведених витрат на цілі соціального страхування, передбачені законодавством України. Стаття 19-6. Порядок обчислення та терміни сплати збору до Державного соціального фонду 1. Платники збору до Державного соціального фонду - юридичні особи суму збору до Державного соціального фонду обчислюють самостійно та сплачують при отриманні коштів на оплату праці в установах банків: 1) ці платники одночасно з отриманням коштів на оплату праці подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету належної до сплати суми збору до Державного соціального фонду; 2) без подання цим платником до установ банків платіжного доручення на перерахування до бюджету належної до сплати суми збору до Державного соціального фонду кошти на оплату праці йому не видаються; 3) у разі недостатності у такого платника коштів на оплату праці і сплати збору в повному обсязі видавання коштів на оплату праці і сплата збору до Державного соціального фонду здійснюється у пропорційних розмірах. 2. Платники збору до Державного соціального фонду - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності сплачують збір до Державного соціального фонду в порядку та терміни, встановлені для сплати на прибуток. 3. Платники збору до Державного соціального фонду - фізичні особи сплачують збір до Державного соціального фонду в порядку та терміни, встановлені для сплати прибуткового податку на доходи фізичних осіб. Стаття 19-7. Порядок та терміни подання розрахунку збору до Державного соціального фонду 1. Платники збору до Державного соціального фонду - юридичні особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності розрахунок збору до Державного соціального фонду подають до податкового органу за місцем їх реєстрації щоквартально не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. 2. Платники збору до Державного соціального фонду - фізичні особи розрахунок збору до Державного соціального фонду подають до податкового органу у строки, передбачені для подання декларацій про доходи. 3. Форма розрахунку збору до Державного соціального фонду встановлюється Державною податковою адміністрацією України. 4. Положення пунктів 1 та 2 цієї статті не поширюються на платників збору до Державного соціального фонду - суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, а також платників збору до Державного соціального фонду - суб'єктів підприємницької діяльності, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Стаття 19-8. Порядок використання збору до Державного соціального фонду 1. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів від платників збору, які оподатковуються за ставкою 25%, перераховують суми збору у повній сумі до Пенсійного фонду України. 2. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів від платників збору, які оподатковуються за ставками 30% та 1,5%, перераховують суми збору у таких розмірах: 1) до Пенсійного фонду України - 25%; 2) до Фонду соціального страхування - 4%; до Фонду зайнятості - 1%."	Враховано редакційно Відхилено
148.		ІІ. Перехідні положення			ІІ. Перехідні положення
149.		1. Платники податку на додану вартість, які відповідно до цього Закону отримали право на збільшення податкового кредиту або були зобов"язані збільшити податкові зобов"язання за наслідками податкових періодів, що передували податковому періоду, на який припадає дата набрання чинності цим Законом, визначають базу оподаткування за правилами, що діяли протягом таких попередніх податкових періодів.			1. Платники податку на додану вартість, які відповідно до цього Закону отримали право на збільшення податкового кредиту або були зобов"язані збільшити податкові зобов"язання за наслідками податкових періодів, що передували податковому періоду, на який припадає дата набрання чинності цим Законом, визначають базу оподаткування за правилами, що діяли протягом таких попередніх податкових періодів.
150.		2. Зміна правил оподаткування операцій з ввезення (імпортування) товарів (робіт, послуг) у вигляді прямих чи портфельних інвестицій, передбачених цим Законом, розповсюжується на будь-які операції з їх ввезення (імпортування), крім операцій з ввезення (імпортування) прямих інвестицій у обсягах, зареєстрованих у належному порядку до моменту набрання чинності відповідною нормою цього Закону.			2. Зміна правил оподаткування операцій з ввезення (імпортування) товарів (робіт, послуг) у вигляді прямих чи портфельних інвестицій, передбачених цим Законом, розповсюжується на будь-які операції з їх ввезення (імпортування), крім операцій з ввезення (імпортування) прямих інвестицій у обсягах, зареєстрованих у належному порядку до моменту набрання чинності відповідною нормою цього Закону.
151.		3. Ставка податку на додану вартість, запроваджена цим Законом, починає застосовуватись щодо оподатковуваних операцій, за якими дата виникнення податкових зобов"язань або права на податковий кредит виникає після набрання чинності відповідними нормами цього Закону.	-138- Кабіцнет Міністрів України Викласти пункт 3 у такий редакції: "Ставки податку на додану вартість визначені цим Законом починають застосовуватися щодо оподаткованих операцій з надання товарів (робіт, послуг), що здійснюються після набрання чинності відповідними нормами цього Закону".	Враховано	3. Викласти пункт 3 у такий редакції: 3. Ставки податку на додану вартість визначені цим Законом починають застосовуватися щодо оподаткованих операцій з надання товарів (робіт, послуг), що здійснюються після набрання чинності відповідними нормами цього Закону.
152.		4. Зобов"язання осіб з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що виникають при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій, не завершених на момент набрання чинності цим Законом, визначаються за правилами, що діяли до моменту набрання чинності цим Законом.			4. Зобов"язання осіб з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що виникають при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій, не завершених на момент набрання чинності цим Законом, визначаються за правилами, що діяли до моменту набрання чинності цим Законом.
153.		5. Поворотна фінансова допомога, надана до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, які діяли на момент її надання. При цьому, якщо відповідно до роз"яснень контролюючих органів платник податку включив суми такої поворотної допомоги до складу валових доходів, такий платник податку має право включити суми такої поворотної фінансової допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, у якому відбувається її повернення.			5. Поворотна фінансова допомога, надана до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, які діяли на момент її надання. При цьому, якщо відповідно до роз"яснень контролюючих органів платник податку включив суми такої поворотної допомоги до складу валових доходів, такий платник податку має право включити суми такої поворотної фінансової допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, у якому відбувається її повернення.
154.		6. Операції з фінансового лізингу, згідно з якими об'єкт фінансового лізингу був переданий орендарю до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, які діяли на момент передання такого об'єкту або за правилами, визначеними цим Законом, за вибором лізингодавця (орендодавця), який доводитьтся до відома податкового органу разом із поданням декларації за звітний період, на який припаає дата набрання чинності цим Законом.			6. Операції з фінансового лізингу, згідно з якими об'єкт фінансового лізингу був переданий орендарю до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, які діяли на момент передання такого об'єкту або за правилами, визначеними цим Законом, за вибором лізингодавця (орендодавця), який доводитьтся до відома податкового органу разом із поданням декларації за звітний період, на який припаає дата набрання чинності цим Законом.
155.		7. Для нарахування податкових зобов'язань при виплаті дивідендів за результатами 2001 року або попередніх років, що здійснюється після набрання чинності цим Законом, застосовуються правила, визначені цим Законом.			7. Для нарахування податкових зобов'язань при виплаті дивідендів за результатами 2001 року або попередніх років, що здійснюється після набрання чинності цим Законом, застосовуються правила, визначені цим Законом.
156.		8. Норми амортизаційних відрахувань, визначених цим Законом, починають застосовуватися щодо капітальних активів групи 1, витрати на придбання або спорудження яких уперше починають амортизуватися після набрання чинності цим Законом, включаючи їх зворотнє введення в експлуатацію після консервації або капітального ремонту, крім витрат на їх поліпшення, а також щодо усіх капітальних активів другої та третьої групи основних фондів чи витрат на поліпшення основних фондів першої групи (незалежно від часу введення таких основних фондів першої групи в експлуатацію), з 1 січня 2003 року.			8. Норми амортизаційних відрахувань, визначених цим Законом, починають застосовуватися щодо капітальних активів групи 1, витрати на придбання або спорудження яких уперше починають амортизуватися після набрання чинності цим Законом, включаючи їх зворотнє введення в експлуатацію після консервації або капітального ремонту, крім витрат на їх поліпшення, а також щодо усіх капітальних активів другої та третьої групи основних фондів чи витрат на поліпшення основних фондів першої групи (незалежно від часу введення таких основних фондів першої групи в експлуатацію), з 1 січня 2003 року.
157.		9. У разі коли відповідно до законів України податки, збори (обов"язкові платежі) зараховуються на рахунки контролюючих органів, відкриті в комерційних банках України, режим таких рахунків має передбачати обов"язкове перерахування накопичених сум на відповідні рахунки державного казначейства України не пізніше кінця банківського дня, наступного за банківським днем, на який припадає таке зарахування. Це правило не розповсюджується на порядок розпорядження коштами, які надходять на рахунки посольств (консульств) України за кордоном внаслідок здійснення ними консульських або інших подібних дій, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.			9. У разі коли відповідно до законів України податки, збори (обов"язкові платежі) зараховуються на рахунки контролюючих органів, відкриті в комерційних банках України, режим таких рахунків має передбачати обов"язкове перерахування накопичених сум на відповідні рахунки державного казначейства України не пізніше кінця банківського дня, наступного за банківським днем, на який припадає таке зарахування. Це правило не розповсюджується на порядок розпорядження коштами, які надходять на рахунки посольств (консульств) України за кордоном внаслідок здійснення ними консульських або інших подібних дій, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.
158.		10. Протягом 2002 року діє Закон України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства". При цьому кошти, які надійдуть внаслідок сплати (стягнення) цього збору, підлягають контролю та використанню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.	-139- Н.д.Цушко В.П. (Округ №140) В п.10 вилучити останнє речення.	Враховано	10. Протягом 2002 року діє Закон України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства".
159.		11.Справляння курортного збору зупиняється з 1 січня 2003 року.	-140- Кабінет Міністрів України Пропонуємо вилучити.	Відхилено.	11.Справляння курортного збору зупиняється з 1 січня 2003 року.
			-141- Н.д.Діяк І.В. (Округ №179) II. Доповнити розділ II. Перехідні положення пунктом 11 наступного змісту: "11. Кабінету Міністрів України розробити порядок визначення амортизації свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, які були введені в експлуатацію до набрання чинності цим Законом.	Враховано	II. Доповнити розділ II. Перехідні положення пунктом 11 наступного змісту: "11. Кабінету Міністрів України розробити порядок визначення амортизації свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, які були введені в експлуатацію до набрання чинності цим Законом.
160.		12. Ставки готельного збору, введені цим Законом, починають застосовуватися з 1 січня 2003 року.	-142- Кабінет Міністрів України Пропонуємо вилучити.	Відхилено.	12. Ставки готельного збору, введені цим Законом, починають застосовуватися з 1 січня 2003 року.
161.		13. Місячні авансові внески податку на прибуток підприємств, визначені пунктом 16.7 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", сплачуються до 1 січня 2003 року.			13. Місячні авансові внески податку на прибуток підприємств, визначені пунктом 16.7 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", сплачуються до 1 січня 2003 року.
162.		14. З 1 січня 2002 року комунальний податок вважається необов"язковим для запровадження на території відповідного органу місцевого самоврядування. У цьому зв"язку рішення органів місцевого самоврядування щодо запровадження цього податку та встановлення його ставок припиняють дію з 1 січня 2002 року. Рекомендувати органам місцевого самоврядування прийняти рішення щодо доцільності запровадження комунального податку та визначити його ставки відповідно до закону.			14. З 1 січня 2002 року комунальний податок вважається необов"язковим для запровадження на території відповідного органу місцевого самоврядування. У цьому зв"язку рішення органів місцевого самоврядування щодо запровадження цього податку та встановлення його ставок припиняють дію з 1 січня 2002 року. Рекомендувати органам місцевого самоврядування прийняти рішення щодо доцільності запровадження комунального податку та визначити його ставки відповідно до закону.
163.		15. Розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (мінімальної заробітної плати), що діяв до набрання чинності цим Законом, застосовується з метою визначення розмірів фінансових (штрафних) санкцій, передбачених законами з питань оподаткування, а також розмірів, передбачених законодавством з питань адміністративних правопорушень у галузі податкового законодавства чи обов"язкової статистичної, фінансової звітності чи бухгалтерського обліку, а також в інших випадках, передбачених законодавством, крім випадків, визначених у частині другій цього пункту. Розмір неоподатковуваного мінімуму, передбачений законодавством з питань адміністративних правопорушень (крім випадків, визначених частиною першою цього пункту) або кримінальним законодавством, установлюється на рівні 50 відсотків від розміру доходу, що не підлягає оподаткуванню згідно зі статтею Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".			15. Розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (мінімальної заробітної плати), що діяв до набрання чинності цим Законом, застосовується з метою визначення розмірів фінансових (штрафних) санкцій, передбачених законами з питань оподаткування, а також розмірів, передбачених законодавством з питань адміністративних правопорушень у галузі податкового законодавства чи обов"язкової статистичної, фінансової звітності чи бухгалтерського обліку, а також в інших випадках, передбачених законодавством, крім випадків, визначених у частині другій цього пункту. Розмір неоподатковуваного мінімуму, передбачений законодавством з питань адміністративних правопорушень (крім випадків, визначених частиною першою цього пункту) або кримінальним законодавством, установлюється на рівні 50 відсотків від розміру доходу, що не підлягає оподаткуванню згідно зі статтею Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
164.		16. На 2002 рік установлюється така річна шкала прибуткового податку з громадян: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині шкалах, виражених вираженій у гривнях) у гривнях) До 4800 гривень включно 10 відсотків Від 4801 гривні до 14400 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 480 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 4800 гривень Від 14401 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 1920 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 14400 гривень Місячні податкові шкали 2002 року розраховуються шляхом щомісячного збільшення: граничних значень кожної податкової шкали на 1/12 річного значення; розміру податку у фіксованих частинах суми на 1/12 річного значення.	-143- Н.д. Бродський М.Ю. Пропоную на 2002 рік встановити дві місячні шкали 600 та 1800, ставки податку 10, 15, 25 %, податкову соціальну пільгу в розмірі 1% від значення першої шкали, та поріг для нарахування сорціальних внесків - 1200 гривень на місяць.	Відхилено.	16. На 2002 рік установлюється така річна шкала прибуткового податку з громадян: Розміри сукупного Ставки та розміри податку оподатковуваного (у відсотках та фіксованій доходу за рік (у податкових частині шкалах, виражених вираженій у гривнях) у гривнях) До 4800 гривень включно 10 відсотків Від 4801 гривні до 14400 гривень включно Податок у розмірі, що дорівнює 480 гривням +15 відсотків з суми доходів, що перевищують 4800 гривень Від 14401 гривні Податок у розмірі, що дорівнює 1920 гривням +25 відсотків з суми доходів, що перевищують 14400 гривень Місячні податкові шкали 2002 року розраховуються шляхом щомісячного збільшення: граничних значень кожної податкової шкали на 1/12 річного значення; розміру податку у фіксованих частинах суми на 1/12 річного значення.
165.		17. У 2002 році податкові соціальні пільги, визначені у підпунктах "а", "б", "в" пункту 6.1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" встановлюються відповідно у розмірах 1,5, 3, 4,5 відсотків від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня 2002 року.			17. У 2002 році податкові соціальні пільги, визначені у підпунктах "а", "б", "в" пункту 6.1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" встановлюються відповідно у розмірах 1,5, 3, 4,5 відсотків від верхнього значення першої податкової шкали, встановленого для січня 2002 року.
166.		18. Установити, що в 2002 році база для нарахування страхових внесків роботодавцями або фізичними особами за наслідками звітного місяця не може перевищувати потрійної суми верхнього значення першої податкової шкали, встановленої для січня поточного податкового року законодавством з питань оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян).			18. Установити, що в 2002 році база для нарахування страхових внесків роботодавцями або фізичними особами за наслідками звітного місяця не може перевищувати потрійної суми верхнього значення першої податкової шкали, встановленої для січня поточного податкового року законодавством з питань оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян).
167.		19. Підпункт 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" у 2002 році застосовується у такій редакції: "5.1.7 продажу лікарських засобів тав виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні в установленому законодавством порядку, закладам охорони здоров'я та закладам соціального забезпечення, що повністю або частково у тримуються за рахунок бюджету, а також продажу аптечними установами лікарських засобів окремим категоріям населення за рецептами лікарів, за переліком та у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України".			19. Підпункт 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" у 2002 році застосовується у такій редакції: "5.1.7 продажу лікарських засобів тав виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні в установленому законодавством порядку, закладам охорони здоров'я та закладам соціального забезпечення, що повністю або частково у тримуються за рахунок бюджету, а також продажу аптечними установами лікарських засобів окремим категоріям населення за рецептами лікарів, за переліком та у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України".
			-144- Н.д.Терьохін С.А. пропоную ввести пункт такого змісту: 11. Забороняється доведення до контролюючих органів планів або нормативів зі збирання (стягнення) податків, зборів (обов"язкових платежів) чи пені або штрафів, пов"язаних з таким збиранням, а також встановлення зв"язку між розміром бюджетного фінансування таких контролюючих органів (у тому числі розміру фонду оплати праці, включаючи преміальні виплати, чи витрат на розвиток) та виконанням ними таких планів (нормативів) чи досягнення ними нормативно визначених абсолютних сум стягнутих податків, зборів (обов"язкових платежів). -145- Кабінет Міністрів України Пропонуємо не підтримувати цю правку н.д. Терьохіна С.А.	Враховано. Відхилено.	20. Забороняється доведення до контролюючих органів планів або нормативів зі збирання (стягнення) податків, зборів (обов"язкових платежів) чи пені або штрафів, пов"язаних з таким збиранням, а також встановлення зв"язку між розміром бюджетного фінансування таких контролюючих органів (у тому числі розміру фонду оплати праці, включаючи преміальні виплати, чи витрат на розвиток) та виконанням ними таких планів (нормативів) чи досягнення ними нормативно визначених абсолютних сум стягнутих податків, зборів (обов"язкових платежів).
			-146- Кабінет Міністрів України Доповнити пунктом такого змісту: "Заробітна плата до 1 січня 2002 року оподаковується за ставками встановленими Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", які діяли до набрання чинності цим Законом."	Враховано	Доповнити пунктом такого змісту: "Заробітна плата до 1 січня 2002 року оподаковується за ставками встановленими Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", які діяли до набрання чинності цим Законом."
			-147- Н.д. Губський Б.(Округ №423) Частину 3 Розділу II "Перехідні положення" проекту Закону викласти в такій редакції: "3. У 2002 році застосовується ставка податку на додану вартість на рівні 17 відсотків." -148- Н.д. Губський Б.(Округ №423) Розділ II "Перехідні положення" проекту Закону доповнити новою частиною 11 такого змісту: "11. Положення чинного законодавства з питань оподаткування, що стосуються переліку податків та зборів, їх ставок та порядку обчислення, виконання обов'язку щодо сплати податку та збору не можуть бути змінені протягом 3 років від дня набрання чинності цим Законом, крім випадків, коли такі зміни скасовують податки, зменшують розміри податкових ставок, скасовують чи пом'якшують відповідальність за правопорушення в сфері оподаткування або іншим чином покращують положення платників податків."	Передбачено правкою № 47 Відхилено
168.		ІІІ. Прикінцеві положення			ІІІ. Прикінцеві положення
169.		1. Кабінету Міністрів України: привести свої нормативно-правові акти у відповідність з нормами цього Закону; забезпечити приведення положень нормативно-правових актів, виданих органами центральної виконавчої влади, у відповідність до норм цього Закону протягом двох місяців від дня набрання чинності цим Законом. У разі коли протягом зазначеного двохмісячного періоду виникають розбіжності між нормами цього Закону та нормами зазначених нормативно-правових актів, пріоритет мають норми цього Закону; розробити правила використання коштів, що надійдуть до бюджету внаслідок справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, на здешевлення процентів за кредитами, залучених особами, які здійснюють діяльність у сфері виноградарства, садівництва і хмелярства; до 1 вересня 2001 року подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо зміни правил бюджетного та експортного відшкодування податку на додану вартість, виходячи з того, що платник податку матиме право звертатися безпосередньо до органу державного казначейства, а відповідний податковий орган матиме право призупинки надання такого відшкодування при наявності підстав, визначених законом; проаналізувати стан використання пільги з податку на прибуток підприємств для будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей та подати законодавчі пропозиції з цього питання.			1. Кабінету Міністрів України: привести свої нормативно-правові акти у відповідність з нормами цього Закону; забезпечити приведення положень нормативно-правових актів, виданих органами центральної виконавчої влади, у відповідність до норм цього Закону протягом двох місяців від дня набрання чинності цим Законом. У разі коли протягом зазначеного двохмісячного періоду виникають розбіжності між нормами цього Закону та нормами зазначених нормативно-правових актів, пріоритет мають норми цього Закону; розробити правила використання коштів, що надійдуть до бюджету внаслідок справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, на здешевлення процентів за кредитами, залучених особами, які здійснюють діяльність у сфері виноградарства, садівництва і хмелярства; до 1 вересня 2001 року подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо зміни правил бюджетного та експортного відшкодування податку на додану вартість, виходячи з того, що платник податку матиме право звертатися безпосередньо до органу державного казначейства, а відповідний податковий орган матиме право призупинки надання такого відшкодування при наявності підстав, визначених законом; проаналізувати стан використання пільги з податку на прибуток підприємств для будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей та подати законодавчі пропозиції з цього питання.
170.		2. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2002 року, крім таких положень, які набирають чинності з 1 серпня 2001 року.			2. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2002 року, крім таких положень, які набирають чинності з 1 серпня 2001 року.

* - Назви колонок таблиці подані в загальному значенні