Порівняльна таблиця до проекту

ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

 

Реєстраційний

№ 0935
 

Автори:

Робоча група з підготовки проекту Цивільного кодексу України

(Третє читання)

 

Автори остаточної редакції:

Тимчасова спеціальна комісія по опрацюванню проектів Цивільного кодексу України та Господарського (комерційного) кодексу України

 
   

Проект підготовлений до третього читання в редакції від 8 липня 2000 року

 

 

Редакція, прийнята у другому читанні

№
проп.

Зауваження та пропозиції до проекту

Висновки,
обгрунтування

Редакція, запропонована Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

     

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

         

КНИГА ПЕРША
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

     

КНИГА ПЕРША
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ I
Основні положення

     

Розділ I
Основні положення

Глава 1
Цивільні відносини.
Цивільне законодавство України

1

Д. Лавринович О.В.
(о.к. №121)
Назву глави 1 викласти в такій редакції:
“Глава 1
Цивільне законодавство України”

враховано

Глава 1 (1)
Цивільне законодавство України

Стаття 1
Цивільні відносини

2

Д. Лавринович О.В.
(о.к. №121)
Назву та текст статті 1 викласти в такій редакції:
“Стаття 1
Відносини, що регулюються цивільним законодавством

враховано

Стаття 1 (1)
Відносини, що регулюються цивільним законодавством

Цивільними є майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, у тому числі відносини, які складаються у сфері підприємництва.

 

Цивільним законодавством регулюються майнові та особисті немайнові відносини (цивільні відносини)…” і далі за текстом.

 

Цивільним законодавством регулюються майнові та особисті немайнові відносини (цивільні відносини), основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, у тому числі відносини, які складаються у сфері підприємництва.

Підприємництвом є самостійна, на власний ризик систематична діяльність з виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування — з метою одержання прибутку.

     

Підприємництвом є самостійна, на власний ризик систематична діяльність з виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування — з метою одержання прибутку.

 

3

д. Асадчев В.М. (ок.№337)

Ст.1. ч.2. викласти у редакції: «Підприємництвом є самостійна, систематична, на власний ризик, діяльність спрямована на одержання прибутку.»

Наявність корпоративних прав не є підприємництвом.

відхилено

 
 

4

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Статтю 1 викласти в такій редакції: «Цивільними визнаються майнові та особисті немайнові відносини, які виникають з дій громадян або організацій, що породжують цивільні права та обов’язки учасників цих відносин, а також з обставин чи подій, з якими законодавство пов’язує настання цивільно-правових наслідків.

До майнових відносин, основаних на підпорядкуванні одного з учасників цих відносин іншому, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.»

відхилено

 

Стаття 2
Учасники цивільних відносин

     

Стаття 2 (2)
Учасники цивільних відносин

1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи.

     

1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи, юридичні особи.

2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

      

2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.
 

5

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Статтю 2 викласти в такій редакції:

“Учасниками цивільних відносин є громадяни та організації.

Учасниками цивільних відносин можуть бути також інші суб’єкти права, в тому числі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що мають статус юридичної особи.”

відхилено

 

Стаття 3
Загальні принципи цивільного законодавства

6

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Статтю 3 – вилучити або істотно доопрацювати, оскільки в ній перераховані не принципи цивільного законодавства, а набір різних загальних положень, що стосуються як інших галузей законодавства (кримінального тощо), так і взагалі не є принципами законодавства, а стосуються діяльності суб’єктів права і т.д.

відхилено

Стаття 3 (3)
Загальні принципи цивільного законодавства

Загальними принципами цивільного законодавства є:

     

Загальними принципами цивільного законодавства є:

 

7

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Пункти 1) і 2) статті 3 перенести після пункту 4), відповідно змінивши нумерацію перших чотирьох пунктів.

відхилено

 

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи;

8

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 1) статті 3 слова “фізичної особи” замінити словом “людини”.

враховано

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом;

9

д. Асадчев В.М. (о.к.№337)

Ст.3. п.2. Слова «виключно законом» замінити на «виключно законодавством».

відхилено

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом;

 

10

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Ст.3. п.2. – неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених законом, рішенням судової влади.

відхилено

 
 

11

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 2) статті 3 вилучити слово “виключно”.

відхилено

 

3) свобода договору;

     

3) свобода договору;

4) свобода підприємництва;

     

4) свобода підприємництва;

5) судовий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення.

     

5) судовий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення.

6) справедливість, добросовісність та розумність.

12

д. Шаров І.Ф. (о.к.№ 399)
д. Акопян В.Г. (о.к.№131)
В пункті 6 статті 3 слово «розумність» замінити на «об’єктивність».

відхилено

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 4
Акти цивільного законодавства України

     

Стаття 4 (4)
Акти цивільного законодавства України

1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

13

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Не можна погодитися з викладеним у статті 4 положенням про те що, основу цивільного законодавства становить Цивільний кодекс України. Основу будь-якої галузі законодавства, у тому числі й цивільного, становить Конституція України. Відповідно до цього і слід сформулювати п.1. ст.4.

відхилено

1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

     

2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до цього Кодексу (далі — закони).

14

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У другому реченні пункту 2 статті 4 після слів “видаються відповідно до” доповнити словами “Конституції України”.

враховано

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі — закони).

3. У разі прийняття закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, закон набуває чинності, якщо відповідні зміни внесені до цього Кодексу.

15

д.Лавринович О.В.
(о.к. №121)

У разі подання до Верховної Ради проекту закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, суб’єкт законодавчої ініціативи зобов’язаний одночасно подати проект закону про зміни у Цивільному Кодексі. Зазначені законопроекти можуть розглядатись Верховною Радою України тільки одночасно із відповідним проектом закону про зміни до Цивільного кодексу.

відхилено

3. У разі прийняття закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, закон набуває чинності, якщо відповідні зміни внесені до цього Кодексу.

 

16

д. Асадчев В.М. (о.к.№337)
Така редакція пункту 3 статті 4 суперечить ст.94 Конституції України, якою визначено порядок за яким закон набуває чинності. На мій погляд краще викласти п.3. у наступній редакції: “При конкуренції правових норм, що регулюють цивільні правовідносини застосовуються правові норми цього Кодексу”.

відхилено

 
 

17

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Пункт 3 статті 4 викласти у такій редакції: “3. У разі якщо норма іншого закону суперечить нормам цього Кодексу, застосовується відповідна норма цього Кодексу.”.

відхилено

 

4. Актами цивільного законодавства є також укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України.

18

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У першому реченні пункту 4 статті 4 після слів “цивільного законодавства є” доповнити словом “також”.

враховано

4. Актами цивільного законодавства є також укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України.

У разі якщо указ Президента України або постанова Кабінету Міністрів України суперечать положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідно положення цього Кодексу або іншого закону.

19

д.Ющик О.І. (о.к. № 360)

У частині четвертій вилучити слова в дужках та друге речення.

відхилено

У разі якщо указ Президента України або постанова Кабінету Міністрів України суперечать положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідно положення цього Кодексу або іншого закону.

 

20

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Статтю 4 після пункту 4 доповнити пунктом: “Чинні міжнародні договори України, які регулюють цивільні відносини і згода на обов’язковість яких видана Верховною Радою України, також є актами цивільного законодавства України.

Якщо таким міжнародним договором встановлені інші норми , ніж ті, що передбачені іншими актами цивільного законодавства, то застосовуються норми міжнародного договору.”.

відхилено

 

5. Міністерства, відомства, інші вищі органи державної виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених цим Кодексом, іншими законами та іншими правовими актами.

21

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Пункт 5 статті 4 викласти у такій редакції “5. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених законом.”.

враховано

5. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади України можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених законом.

 

22

д.Ющик О.І. (о.к. № 360)

- частину п’яту викласти в такій редакції:

“Міністерства та інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть видавати акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, передбачених цим Кодексом, іншими законами, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України”.

відхилено

 

6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

     

6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

 

23

д.Ющик О.І. (о.к. № 360)

- додати частину сьому такого змісту:

“Засади та інші питання цивільно-правової відповідальності особи визначаються виключно законом.”

відхилено

 
 

24

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Пункт 6 статті 4 викласти в такій редакції “Акт цивільного законодлавства має одну й ту саму юридичну силу на всій території України.”.

відхилено

 

Стаття 5
Дія цивільного законодавства у часі

     

Стаття 5 (5)
Дія цивільного законодавства у часі

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з моменту надання чинності цим актам.

25

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Наприкінці пункту 1 статті 5 текст “моменту надання чинності цим актам” замінити текстом “дня набуття чинності цими актами”.

враховано

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набуття чинності цими актами.

 

26

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

У частині першій статті 5 слова “з моменту” замінити словом “після”;

відхилено

 

2. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли до моменту надання їм чинності (зворотна дія) лише у випадках, передбачених Конституцією і законами України.

27

д. Лавринович О.В
(о.к. № 121)
Пункт 2 статті 5 виключити, відповідно змінивши нумерацію пунктів.

враховано

 
 

28

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

У частині другій слово “їм” замінити словами “цим актом”, а слова після слів “лише у випадках” замінити слова: “коли вони пом’якшують або скасовують цивільно-правову відповідальність особи”;

   

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту надання йому чинності.

29

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 3 статті 5 текст “прав та обов’язків, що виникли з моменту надання йому чинності” замінити текстом “цих відносин з дня набуття ним чинності”.

враховано

2. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до цих відносин з дня набуття ним чинності.

 

30

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

У частину третю вилучити, як таку, що повторює зміст частини першої та частково суперечить частині другій.

відхилено

 
   

Взагалі ж зміст цієї статті є предметом регулювання закону про закони і законодавчу діяльність, тому доцільно вилучити дану статтю з проекту Кодексу.

   

Стаття 6
Акти цивільного законодавства і договір

31

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

Стаття 6 – суперечить статтям 19, 68 та ч.3 статті 106 Конституції України. Пропонується:

відхилено

Стаття 6 (6)
Акти цивільного законодавства і договір

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства.

32

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

Частину першу викласти в такій редакції: “Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, виходячи з загальних начал і змісту цивільного законодавства та відповідно до Конституції і законів України”;

відхилено

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

33

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

Частину другу викласти в такій редакції: “Сторони мають право врегулювати в договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, якщо це не суперечить Конституції і законам України”;

відхилено

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі мають право відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати свої відносини.

34

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

Частину третю – вилучити.

відхилено

3. Сторони в договорі мають право відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати свої відносини.

 

35

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Частину 1 пункту 3 статті 6 доповнити текстом “За взаємною згодою”, а текст “які визначені в актах” замінити словом “актів”.

відхилено

 

Сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

     

Сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

 

36

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

В частині 2 пункту 3 статті 6 текст “,які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них” замінити текстом “актів цивільного законодавства, якщо у цих актах”.

відхилено

 
 

37

д. Лавринович О.В. (о.к.№121)

Доповнити статтю 6 пунктом 4 такого змісту:
“ 4.Положення п.п. 1, 2, 3 цієї статті застосовується і до односторонніх правочинів.”.

враховано

4.Положення п.п. 1, 2, 3 цієї статті застосовується і до односторонніх правочинів.

Стаття 7
Звичай

     

Стаття 7 (7)
Звичай

1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм (в тому числі звичаєм ділового обороту).

     

1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм (в тому числі звичаєм ділового обороту).

Звичаєм визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері відносин.

     

Звичаєм визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

38

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Напикінці частини 3 пункту 1 статті 7 слова “відповідному документі” замінити словом “договорі”.

відхилено

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

2. Звичай, що суперечить положенням актів цивільного законодавства або договору, не застосовується.

39

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)
- у частині другій додати переше речення: “Звичай застосовується, якщо відносини сторін не врегульовані законодавством або договором”. У другому речені виключити слово “цивільного”.

відхилено

2. Звичай, що суперечить положенням актів цивільного законодавства або договору, не застосовується.

Стаття 8
Аналогія

     

Стаття 8 (8)
Аналогія

1. Якщо певні цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства та договором, їх регулювання здійснюється правовими нормами, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

40

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

В пункті 1 статті 8 текст “та договором, вони регулюються правовими нормами, які” замінити текстом “чи договором, вони регулюються правовими нормами, що”.

враховано

1. Якщо певні цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства чи договором, вони регулюються правовими нормами, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

 

41

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

У статті 8 у частині першій вилучити слова “та договором”, оскільки дане положення суперечить статті 11 ЦПК України щодо застосування судом аналогії закону і права.

відхилено

 

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до принципів цивільного законодавства (аналогія права).

     

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до принципів цивільного законодавства (аналогія права).

Стаття 9
Застосування Цивільного кодексу до врегулювання відносин у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля

42

д. Лавринович В.О.
(о.к. №121)
Назву та текст статті 9 викласти в такій редакції:
“ Стаття 9
Застосування Цивільного кодексу до врегулювання відносин у сферах підприємництва, найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля

враховано

Стаття 9 (9)
Застосування Цивільного кодексу до врегулювання відносин у сферах підприємництва, найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля

   

1. Цивільні відносини в сфері підприємництва, що не врегульовані Цивільним кодексом, регулюються іншими актами законодавства.

 

1. Цивільні відносини в сфері підприємництва, що не врегульовані Цивільним кодексом, регулюються іншими актами законодавства.

Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані спеціальним законом.

 

2. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання цивільних відносин, які виникають у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані іншими актами законодавства.”

 

2. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання цивільних відносин, які виникають у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані іншими актами законодавства.

 

43

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

Залишити назву статті 9 у попередній редакції. Викласти текст статті у такій редакції: “Положення цього Кодексу застосовуються до регулювання майнових та особистих немайнових відносин, що виникають у господарській діяльності, у сферах найманої праці, використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо ці відносини не врегульовані господарським, трудовим та іншим відповідним спеціальним законодавством.”

відхилено

 
 

44

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

Недоцільним вважаємо введення ст.9 “Застосування Цивільного кодексу до врегулювання інших відносин”, де передбачена можливість врегулювання цим кодексом відносин, які виникають у зв’язку з укладенням трудового договору та охороною довкілля, оскільки ці питання можуть регулюватися відповідно до ст.8 “Аналогія” (закону і права).

відхилено

 

Стаття 10
Цивільне законодавство та міжнародні договори

     

Стаття 10 (10)
Цивільне законодавство та міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені актами цивільного законодавства, застосовуються правила міжнародного договору.

45

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Статтю 10 вилучити.

Якщо ця пропозиція не буде врахована, то після слова “України” додати текст “,згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України”.

враховано частково

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені актами цивільного законодавства, застосовуються правила міжнародного договору.

Глава 2
Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків

     

Глава 2 (2)
Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків

Стаття 11
Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків

     

Стаття 11 (11)
Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків

1. Цивільні права та обов’язки виникають із тих дій осіб, що передбачені законами та іншими правовими актами, а також із тих їхніх дій, які не передбачені ними, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

46

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

В пункті 1 статті 11 текст “законами та іншими правовими актами” замінити словами “актами цивільного законодавства”, а після слів “які не передбачені” слово “ними” замінити словами “цими актами”.

враховано

1. Цивільні права та обов’язки виникають із тих дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із тих їхніх дій, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

 

47

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

- частину першу викласти в такій редакції: “Цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також із дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законодавством, але виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов’язки”;

відхилено

 

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

     

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

     

1) договори та інші правочини;

2) створення творів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної праці;

48

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Підпункт 2) пункту 2 статті 11 викласти у редакції: “творів науки, літератури, мистецтва; винаходи; інші результати творчої, інтелектуальної діяльності”.

відхилено

2) створення творів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної праці;

3) заподіяння шкоди іншій особі;

     

3) заподіяння шкоди іншій особі;

4) безпідставне збагачення;

49

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Підпункт 4) пункту 2 статті 11 вилучити.

відхилено

4) безпідставне збагачення;

5) інші юридичні факти.

     

5) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з підстав, передбачених цим Кодексом, законами або іншими правовими актами.

50

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пунті 3 статті 11 текст “цим Кодексом, законами або іншими правовими актами” замінити текстом “актами цивільного законодавства”.

враховано

3. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з підстав, передбачених актами цивільного законодавства.

4. У випадках, передбачених законами та іншими правовими актами, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів державних органів та органів місцевого самоврядування.

51

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Пункт 4 статті 11 викласти в такій редакції: “ 4.У випадках, передбачених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування”.

враховано

4.У випадках, передбачених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

5. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

52

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 5 статті 11 текст “законами, іншими правовими актами” замінити текстом “актами цивільного законодавства”.

враховано

5. У випадках, передбачених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

6. У випадках, передбачених законами, іншими правовими актами та договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання певної події.

53

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 6 статті 11 текст “законами, іншими правовими актами” замінити текстом “актами цивільного законодавства”, а після тексту “бути настання” додати текст “або ненастання”.

враховано

6. У випадках, передбачених актами цивільного законодавства та договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

 

54

д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

- у частині шостій після слів “правовими актами” слово “та” замінити на слово “або”.

Визначивши у ст.11 підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, автори проекту статтями 11-13 обмежилися розробленням положень відносно лише прав, залишивши поза увагою обов’язки. Тому необхідно цю прогалину усунути.

відхилено

 

Стаття 12
Здійснення цивільних прав

     

Стаття 12 (12)
Здійснення цивільних прав

1. Особи здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

     

1. Особи здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

2. Відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, передбачених законом.

     

2. Відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, передбачених законом.

3. Особа може відмовитися від свого майнового права.

     

3. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Відмова від права власності на транспортні засоби, нерухомі речі здійснюється у порядку, визначеному законом.

     

Відмова від права власності на транспортні засоби, нерухомі речі здійснюється у порядку, визначеному законом.

4. Особа може за відплатним чи безвідплатним договором передати свої майнові права іншій особі, крім випадків, передбачених законом.

     

4. Особа може за відплатним чи безвідплатним договором передати свої майнові права іншій особі, крім випадків, передбачених законом.

5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою своїх прав, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

55

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 5 статті 12 після тексту “,поведінка особи” слово “припускається” замінити словом “вважається”.

відхилено

5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою своїх прав, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Стаття 13
Межі вільного здійснення цивільних прав

56

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У назві статті 13 вилучити слово “вільного”.

враховано

Стаття 13 (13)
Межі здійснення цивільних прав

1. Цивільні права здійснюються у межах, наданих особі законами, іншими правовими актами та договором.

57

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 1 статті 13 текст “наданих особі законами, іншими правовими актами” замінити текстом “не заборонених особі актами цивільного законодавства”.

враховано частково

1. Цивільні права здійснюються у межах, наданих особі законами, іншими актами цивільного законодавства та договором.

 

58

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

У ст. 13 “Межі вільного здійснення цивільних прав” ч.1 визначає, що вони здійснюються у межах, наданих особі законом, іншими правовими актами та договором, однак таке формулювання не узгоджується із загальним усталеним правилом “Дозволено все, що заборонено законом”.

відхилено

 

2. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які б порушували права інших осіб, заподіювали б шкоду довкіллю та культурній спадщині.

59

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

Підлягає виключенню ч.2 ст.13 про те, що “не допускаються дії осіб,що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах”, оскільки зміст цієї норми не є цивільно-правовим.

відхилено

2. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які б порушували права інших осіб, заподіювали б шкоду довкіллю та культурній спадщині.

3. Не допускаються дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

60

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

У частині третій статті 13 вилучити слово “виключно”;

відхилено

3. Не допускаються дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

 

61

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 3 статті 13 вилучити текст “, а також зловживання правом в інших формах”.

відхилено

 

4. При здійсненні цивільних прав особа має додержуватися моральних засад громадянського суспільства.

62

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

У частині четвертій статті 13 вилучити слово “громадянського”, оскільки мова йде про усіх юридичних осіб, в тому числі тих, що належать до суб’єктів публічного права.

відхилено

4. При здійсненні цивільних прав особа має додержуватися моральних засад громадянського суспільства.

5. Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку.

     

5. Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку.

6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які передбачені пп. 2, 3, 4 цієї статті, суд може зобов’язати її до припинення зловживання своїми правами та застосувати інші наслідки, передбачені законом.

     

6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які передбачені пп. 2, 3, 4 цієї статті, суд може зобов’язати її до припинення зловживання своїми правами та застосувати інші наслідки, передбачені законом.

Стаття 131
Виконання цивільних обов’язків

     

Стаття 14 (131 )
Виконання цивільних обов’язків

1. Цивільні обов’язки виконуються у межах, визначених договором, цим Кодексом, законами, іншими нормативно-правовими актами.

     

1. Цивільні обов’язки виконуються у межах, визначених договором, цим Кодексом, законами, іншими нормативно-правовими актами.

2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

     

2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

3. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та застосування санкцій, які передбачені договором, цим Кодексом, законами або іншими нормативно-правовими актами.

     

3. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та застосування санкцій, які передбачені договором, цим Кодексом, законами або іншими нормативно-правовими актами.

4. Особа може бути звільнена від обов’язку або його виконання у випадках, передбачених договором, цим Кодексом, законами або іншими нормативно-правовими актами або.

     

4. Особа може бути звільнена від обов’язку або його виконання у випадках, передбачених договором, цим Кодексом, законами або іншими нормативно-правовими актами або.

Глава 3
Захист цивільних прав

     

Глава 3 (3)
Захист цивільних прав

Стаття 14
Право на захист

     

Стаття 15 (14)
Право на захист

1. Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

63

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

У частині першій статті 14 після слова “свого” додати слово “цивільного”, узгодивши з назвою глави.

відхилено

1. Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

 

64

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 1 статті 14 текст “свого права у разі його” замінити текстом “своїх цивільних прав у разі їх”.

відхилено

 

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним принципам цивільного законодавства.

65

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Пункт 2 статті 14 викласти у редакції: “ Кожна особа має право на захист своїх законних інтересів”.

відхилено

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним принципам цивільного законодавства.

 

66

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 2) статті 14 слова ”свого права” замінити на “своїх прав”.

відхилено

 
 

67

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 2) статті 14 вилучити фразу “вимогам справедливості, добросовісності, розумності”

відхилено

 

Стаття 15
Захист цивільних прав та інтересів судом

68

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

Назву статті 15 викласти у такій редакції: “Способи захисту цивільних прав”;

відхилено

Стаття 16 (15)
Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу.

69

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

Пункт 1 статті 15 вилучити і перенести її у статтю 16;

відхилено

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу.

2. Способами захисту може бути:

70

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

Пункт 2 статті 15 доповнити підпунктом 11 такого змісту: “11) інші способи, передбачені законом”; у зв’язку з цим друге речення частини другої вилучити;

відхилено

2. Способами захисту може бути:

1) визнання права;

     

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

     

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дій, які порушують право;

     

3) припинення дій, які порушують право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

     

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов’язку особи в натурі;

71

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У підпінкті 5) пункту 2 статті 15 вилучити текст “в натурі”.

відхилено

5) примусове виконання обов’язку особи в натурі;

6) зміни правовідношення;

     

6) зміни правовідношення;

7) припинення правовідношення;

     

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків, в тому числі завданих у стані крайньої необхідності (статті 1222, 1241 цього Кодексу) ;

     

8) відшкодування збитків, в тому числі завданих у стані крайньої необхідності (статті 1247, 1270 цього Кодексу) ;

9) компенсація моральної шкоди;

     

9) компенсація моральної шкоди;

10) визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування.

72

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У підпункті 10) пункту 2 статті 15 текст “державного органу або” замінити тукстом “органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим”.

враховано

10) визнання незаконним акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Суд здійснює захист цивільних прав та інтересів іншими способами, що передбачені законом.

     

Суд здійснює захист цивільних прав та інтересів іншими способами, що передбачені законом.

3. Суд може відмовити у захисті особі, якщо вона вчинила дії, заборонені положеннями пп. 2, 3 і 4 статті 13 цього Кодексу.

73

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360)

- частину третю вилучити і викласти її у статті 16 в іншій редакції.

відхилено

3. Суд може відмовити у захисті особі, якщо вона вчинила дії, заборонені положеннями пп. 2, 3 і 4 статті 13 цього Кодексу.

 

74

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 3 статті 15 текст “положеннями пп.2,3 і 4статті 13 цього Кодексу” замінити текстом “актами цивільного законодавства”.

відхилено

 
         

Стаття 16
Захист цивільних прав державними органами та органами місцевого самоврядування

75

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У назві статті 16 текст “державними органими” замінити текстом “органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим”

враховано

Стаття 17 (16)
Захист цивільних прав органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування

1. У випадках, передбачених законом, особа має право звернутися за захистом до відповідних державних органів або органів місцевого самоврядування.

76

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Пункт 1 статті 16 викласти у редакції: “1. У випадках, передбачених законом, особа має право звернутися за захистом цивільних прав до органів державної влади, органів влади автономної Республік Крим, органів місцевого самоврядування.”

враховано

1. У випадках, передбачених законом, особа має право звернутися за захистом цивільних прав до органів державної влади, органів влади автономної Республік Крим, органів місцевого самоврядування.

 

77

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360) Частиною першою статті 16 вважати редакцію частини першої статті 15;

відхилено

 

2. Державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав шляхом скасування актів державних органів чи органів місцевого самоврядування, а також іншими способами, що визначені законом.

78

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Пункт 2 статті 16 викласти у редакції: “2. Органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав шляхом застосування актів цивільного законодавства у межах, на підставах та у спосіб визначених законом, а також іншими способами, передбаченими цивільним законодавством.”

враховано редакційно

2. Органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав шляхом застосування актів цивільного законодавства у межах, на підставах та у спосіб, визначений законом, а також іншими способами, передбаченими цивільним законодавством.

 

79

Д.Ющик О.І.(о.к. № 360) Частину другу викласти в такій редакції: “Суд може відмовити у захисті цивільних прав особі, якщо вона вчинила дії, якими порушуються вимоги частин 2, 3, 4 та 5 статті 13 цього Кодексу”;

відхилено

 
   

- у зв’язку з цим частини 1 і 2 статті 16 вважати відповідно частинами 3 і 4 цієї статті.

   

Стаття 17
Захист цивільних прав нотаріусами

     

Стаття 18 (17)
Захист цивільних прав нотаріусами

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, у випадках і в порядку, визначених законом.

     

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, у випадках і в порядку, визначених законом.

Стаття 18
Самозахист цивільних прав

     

Стаття 19 (18)
Самозахист цивільних прав

1. Особа має право на самозахист своїх прав від порушень і протиправних посягань.

     

1. Особа має право на самозахист своїх прав від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам громадянського суспільства.

     

Самозахистом є застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам громадянського суспільства.

2. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, та характерові дій, якими воно порушене.

80

Д.Ющик О.І. (о.к. № 360)

Перше речення частини другої статті 18 доповнити словами: “а також наслідків цих дій”.

відхилено

2. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, та характерові дій, якими воно порушене.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором.

     

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою або визначатися договором, законом або іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 19
Здійснення права на захист

     

Стаття 20 (19)
Здійснення права на захист

1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

     

1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

2. Відмова (нездійснення) особи від здійснення права на захист не є підставою для припинення права, що порушене, крім випадків, передбачених законом.

     

2. Відмова (нездійснення) особи від здійснення права на захист не є підставою для припинення права, що порушене, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 20
Визнання недійсними актів державного органу або органу місцевого самоврядування

81

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Назву статті 20 викласти у редакції: ”Визнання незаконним акту органу державної влади , органу влади автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування.”

враховано

Стаття 21 (20)
Визнання незаконним акту органу державної влади , органу влади автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування

1. Суд може визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням закону або інших правових актів і порушує цивільні права та інтереси певної особи.

82

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Пункт 1 статті 20 викласти в редакції: “1. Суд може визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, якщо цей акт суперечить закону або іншим актам цивільного законодавства і порушує цивільні права чи законні інтереси певної особи.”

враховано

1. Суд може визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, якщо цей акт суперечить закону або іншим актам цивільного законодавства і порушує цивільні права чи законні інтереси певної особи.

 

83

Д.Ющик О.І. (о.к. № 360)

У частині першій і другій статті 20 слово “незаконним” замінити словом “недійсним.”

відхилено

 
 

84

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 1) статті 20 слово “ненормативний” замінити на “правовий”.

відхилено

 

2. Суд може визнати незаконним нормативний акт державного органу або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням цього Кодексу, законів, інших актів цивільного законодавства і порушує права фізичних або юридичних осіб.

85

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 2 статті 20 текст “державного органу” замінити текстом “органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим”.

враховано

2. Суд може визнати незаконним нормативний акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить положенням цього Кодексу, законів, інших актів цивільного законодавства і порушує права фізичних або юридичних осіб.

Стаття 21
Відшкодування збитків

     

Стаття 22 (21)
Відшкодування збитків

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

86

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 1 статті 21 текст “цивільного права, має право на відшкодування” замінити текстом “цивільних прав чи законних інтерсів має право на відшкодування збитків”.

відхилено

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками вважаються:

     

2. Збитками вважаються:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

87

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Підпункт 1) пункту 2 статті 21 після слів “порушеного права” доповнити текстом “, законного інтересу”.

відхилено

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

88

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У підпінкті 2) пункту 2 статті 21 текст “право не було порушене” замінити текстом “права, законні інтереси не були порушені”.

відхилено

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

89

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

В частині 1 пункту 3 статті 21 текст “відшкодування у меншому або більшому розмірі” замінити текстом “інше”.

відхилено

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв’язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник права.

     

Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв’язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник права.

         

Стаття 22 «Відшкодування збитків, завданих державними органами та органами місцевого самоврядування» вилучена.

       
         

Стаття 23
Компенсація моральної шкоди

     

Стаття 23 (23)
Компенсація моральної шкоди

1. Фізичні і юридичні особи мають право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок порушення їх прав.

     

1. Фізичні і юридичні особи мають право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок порушення їх прав.

2. Моральна шкода полягає:

     

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

     

1) у фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв’язку з протиправною поведінкою як щодо неї самої, так і щодо членів її сім’ї та близьких родичів;

90

д. Шаров І.Ф. (о.к.№ 399)
д. Акопян В.Г. (о.к.№131)
В підпункті 2 пункту 2 статті 23 слова «які фізична особа перетерпіла» замінити на «які фізична особа зазнала».

враховано

2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

 

91

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У підпункті 2) пункту 2 статті 23 текст “як щодо неї самої, так і щодо членів її сім’ї та близьких родичів” замінити текстом “щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів”.

враховано

 

3) у душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

92

д. Шаров І.Ф. (о.к.№ 399)
д. Акопян В.Г. (о.к.№131)
В підпункті 3 пункту 2 статті 23 слова «які фізична особа перетерпіла» замінити на «які фізична особа зазнала».

враховано

3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності і ділової репутації фізичної або юридичної особи.

     

4) у приниженні честі, гідності і ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода компенсується грішми або іншим майном, відповідно до положень параграфа 4 глави 80 цього Кодексу.

     

3. Моральна шкода компенсується грішми або іншим майном, відповідно до положень параграфа 4 глави 81 цього Кодексу.

 

93

Д.Ющик О.І. (о.к. № 360)

Статтю 23 викласти у такій редакції:

1. Особа має право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок порушення її права.

1) Моральна шкода – це втрати немайнового характеру, спричинені моральними чи фізичними стражданнями, що виникли в результаті протиправних дій (бездіяльності), які посягають на належні громадянину від народження чи внаслідок закону права і блага.

2) Немайнова шкода юридичної особи полягає у приниженні її ділової репутації.

3. Моральна шкода компенсується у грошовій формі.

відхилено

 

Розділ ІІ
Особи

     

Розділ ІІ
Особи

Підрозділ 1
Фізичні особи

     

Підрозділ 1
Фізичні особи

Глава 4
Загальні положення про фізичних осіб

     

Глава 4 (4)
Загальні положення про фізичних осіб

Стаття 24
Поняття фізичної особи

     

Стаття 24 (24)
Поняття фізичної особи

Фізичною особою визнається людина.

94

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Статтю 24 після слова “визнається” доповнити словом “кожна”.

відхилено

Фізичною особою визнається людина.

 

95

Д.Ющик О.І. (о.к. № 360)

Термін “фізична особа” у Кодексі замінити терміном “громадянин”.

відхилено

 

Стаття 25
Цивільна правоздатність фізичної особи

     

Стаття 25 (25)
Цивільна правоздатність фізичної особи

1. Здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільна правоздатність) визнається за всіма фізичними особами.

     

1. Здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільна правоздатність) визнається за всіма фізичними особами.

2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

96

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 2) статті 25 слова “у момент” замінити на “з моменту”.

відхилено

2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, передбачених законом, охороняються інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.

     

У випадках, передбачених законом, охороняються інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.

3. У випадках, передбачених законом, здатність мати окремі права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

     

3. У випадках, передбачених законом, здатність мати окремі права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

4. Цивільна правоздатність припиняється у момент смерті.

     

4. Цивільна правоздатність припиняється у момент смерті.

Стаття 26
Обсяг цивільної правоздатності

     

Стаття 26 (26)
Обсяг цивільної правоздатності

1. За всіма фізичними особами визнається рівна здатність мати цивільні права та обов’язки.

     

1. За всіма фізичними особами визнається рівна здатність мати цивільні права та обов’язки.

2. Фізична особа посідає усі особисті немайнові права, передбачені цим Кодексом.

97

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 2 статті 26 слово “посідає” замінити словом “має”.

враховано

2. Фізична особа має усі особисті немайнові права, передбачені цим Кодексом.

3. Фізична особа здатна посідати усі майнові права, передбачені цим Кодексом, зокрема право приватної власності, право користування житловими приміщеннями, право на підприємництво, право заповідати та успадковувати майно, бути стороною в договорах.

98

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 3 статті 26 текст після слів “Фізична особа здатна” слово “посідати” замінити словом “мати”.

враховано

3. Фізична особа здатна мати усі майнові права, передбачені цим Кодексом, зокрема право приватної власності, право користування житловими приміщеннями, право на підприємництво, право заповідати та успадковувати майно, бути стороною в договорах.

Фізична особа здатна посідати інші цивільні права, не передбачені цим Кодексом, якщо вони не суперечать законам України та моральним засадам суспільства.

99

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У частині 2 пункту 3 статті 26 після слів “Фізична особа здатна” слово “посідати” замінити словом “мати”, а наприкінці – текст “та моральним засадам суспільства” замінити текстом “актам цивільного законодавства”.

враховано частково

Фізична особа здатна мати інші цивільні права, не передбачені цим Кодексом, якщо вони не суперечать законам України та моральним засадам громадянського суспільства.

4. Фізична особа здатна мати обов’язки як власник, підприємець, сторона у договорі, а також як учасник інших цивільних правовідносин, передбачених законом.

100

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 4 статті 26 наприкінці слово “законом” замінити словами “цивільним законодавством”.

відхилено

4. Фізична особа здатна мати обов’язки як власник, підприємець, сторона у договорі, а також як учасник інших цивільних правовідносин, передбачених законом.

Стаття 27
Недійсність правочинів, актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, якими обмежується обсяг цивільних прав та обов’язків фізичної особи

     

Стаття 27 (27)
Недійсність правочинів, актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, якими обмежується обсяг цивільних прав та обов’язків фізичної особи

Правочини, акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування а також посадових осіб, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законами цивільні права та обов’язки, є недійсними.

101

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У статті 27 текст “виконавчої влади та” замінити текстом “органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим,”.

враховано

Правочини, акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим а також посадових осіб, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законами цивільні права та обов’язки, є недійсними.

Стаття 28
Ім’я фізичної особи

     

Стаття 28 (28)
Ім’я фізичної особи

1. Фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім'ям.

     

1. Фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім'ям.

Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, включає прізвище, власне ім’я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини.

     

Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, включає прізвище, власне ім’я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини.

2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім’я), або діяти без вказання імені.

102

д. Бандурка О.М.
(о.к.№ 175)
У пункті 2 статті 28 добавити слова після (вигадане ім’я) «або без вказання імені».

враховано редакційно

2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім’я), або діяти без вказання імені.

3. Ім’я дитині надається відповідно до положень Книги шостої цього Кодексу.

     

3. Ім’я дитині надається відповідно до положень Книги шостої цього Кодексу.

Стаття 29
Місце проживання фізичної особи

     

Стаття 29 (29)
Місце проживання фізичної особи

1. Місцем проживання визначається житловий будинок, квартира, інше помешкання у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно або переважно проживає.

103

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 1) статті 29 слово “місце” замінити на “приміщення”.

відхилено

1. Місцем проживання визначається житловий будинок, квартира, інше помешкання у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно або переважно проживає.

2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, вільно обирає собі місце проживання.

     

2. Фізична особа, якій виповнилося 14 років, вільно обирає собі місце проживання.

3. Місцем проживання дитини віком від десяти до чотирнадцяти років визнається місце проживання її батьків, усиновлювача, опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачене погодженням між дитиною та батьками, усиновлювачем або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

     

3. Місцем проживання дитини віком від десяти до чотирнадцяти років визнається місце проживання її батьків, усиновлювача, опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачене погодженням між дитиною та батьками, усиновлювачем або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору питання вирішується органами опіки та піклування і судом.

     

У разі спору питання вирішується органами опіки та піклування і судом.

4. Місцем проживання дитини, яка не досягла десятирічного віку, визнається місце проживання її батьків, усиновлювача чи опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає.

     

4. Місцем проживання дитини, яка не досягла десятирічного віку, визнається місце проживання її батьків, усиновлювача чи опікуна або місце знаходження навчального чи лікувально-профілактичного закладу, в якому вона проживає.

5. Місцем проживання недієздатної особи визнається місце проживання її опікуна або місце знаходження відповідного закладу, який виконує щодо неї функції опікуна.

     

5. Місцем проживання недієздатної особи визнається місце проживання її опікуна або місце знаходження відповідного закладу, який виконує щодо неї функції опікуна.

Стаття 30
Цивільна дієздатність фізичної особи

     

Стаття 30 (30)
Цивільна дієздатність фізичної особи

1. Цивільна дієздатність визнається за фізичними особами, які усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними.

     

1. Цивільна дієздатність визнається за фізичними особами, які усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.

     

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.

2. Обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб визначається цим Кодексом і не може бути обмежений інакше ніж у випадках і в порядку, передбачених законом.

     

2. Обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб визначається цим Кодексом і не може бути обмежений інакше ніж у випадках і в порядку, передбачених законом.

 

104

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Статті 31 та 32 замінити однією статтею:

«Стаття 31
Повна цивільна дієздатність фізичної особи та її набуття

відхилено

 
   

1. Повна цивільна дієздатність фізичної особи настає з виповненням їй 18 років (повноліття).

   
   

2. У разі одруження до повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

   
   

У разі розірвання шлюбу до повноліття фізичної особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

   
   

3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, якій виповнилось 16 років і яка працює за трудовим договором.

   
   

Повна цивільна дієздатність такій особі надається органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або опікуна, а за відсутності такої згоди – судом.

   
   

4. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, якій виповнилось 16 років і яка бажає займатися підприємництвом.

   
   

За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювача), опікуна або органу опіки та піклування, така особа може бути зареєстрована як підприємець у загальному порядку. Вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту її реєстрації як підприємця.».

   

Стаття 31
Повна цивільна дієздатність

     

Стаття 31 (31)
Повна цивільна дієздатність

1. Повна цивільна дієздатність настає з виповненням 18 років (повноліттям).

     

1. Повна цивільна дієздатність фізичної особи настає з виповненням 18 років (повноліттям).

2. У разі одруження до досягнення повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

105

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 2) статті 31 додати таку фразу: “У разі народження дитини неповнолітньою жінкою, наступає повна цивільна дієздатність”.

враховано редакційно

2. У разі одруження до досягнення повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі розірвання шлюбу до повноліття набута повна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою того з подружжя, яке є неповнолітнім, набута ним повна цивільна дієздатність зберігається.

     

У разі розірвання шлюбу до повноліття набута повна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою того з подружжя, яке є неповнолітнім, набута ним повна цивільна дієздатність зберігається.

       

3. У разі народження дитини неповнолітньою жінкою, наступає повна цивільна дієздатність.

Стаття 32
Надання повної цивільної дієздатності (емансипація)

106

д. Бандурка О.М.
(о.к.№ 175)
Статтю назвати «Емансипація».

враховано редакційно

Стаття 32 (32)
Надання повної цивільної дієздатності (емансипація)

1. Повна цивільна дієздатність, як виняток, може бути надана особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємництвом, а також особі яка записана матір’ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття.

     

1. Повна цивільна дієздатність, як виняток, може бути надана особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємництвом, а також особі яка записана матір’ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття.

2. Надання повної дієздатності провадиться за заявою зацікавленої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або піклувальника, а за відсутності такої згоди — судом.

     

2. Надання повної дієздатності провадиться за заявою заінтересованої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або піклувальника, а за відсутності такої згоди — судом.

3. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець.

     

3. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець.

Особа набуває повної цивільної дієздатності у момент її державної реєстрації як підприємця.

     

Особа набуває повної цивільної дієздатності у момент її державної реєстрації як підприємця.

4. Повна цивільна дієздатність, надана особі, стосується усіх її цивільних прав та обов’язків.

     

4. Повна цивільна дієздатність, надана особі, стосується усіх її цивільних прав та обов’язків.

 

107

Д.Ющик О.І. (о.к. № 360)

Відповідно до вимог ст.188 Кодексу Законів про працю України неповнолітні особи за згодою батьків можуть прийматися на роботу у разі досягнення ними 15 років. У зв’язку з цим вважаємо ст.32 доповнити ч.5 такого змісту:

“3. У разі прийняття на роботу за наявності згоди на це батьків особи, яка досягла 15 років, повна цивільна дієздатність її настає з моменту укладення трудового договору”.

відхилено

 

Стаття 33
Мінімальна цивільна дієздатність осіб, яким не виповнилося 14 років (малолітніх)

     

Стаття 33 (33)
Мінімальна цивільна дієздатність осіб, яким не виповнилося 14 років (малолітніх)

1. Діти, яким не виповнилося 14 років (малолітні), мають право:

     

1. Діти, яким не виповнилося 14 років (малолітні), мають право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові;

     

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові;

2) вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними.

108

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Викласти підпункт 2 пункту 1 статті 33 таким чином «Вкладати кошти у банківські (кредитні) страхові установи та розпоряджатися ними.».

відхилено

2) вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними.

 

109

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Частину 2 підпінкту 2) пункту 1 статті 33 викласти у редакції:

“Якщо кошти на ім’я малолітньої дитини внесені іншою особою, цими коштами мають право розпоряджатися батьки (один з них, який проживає разом з дитиною), усиновлювач, опікун або організація що виконує функції опікуна”.

враховано редакційно

 

Якщо кошти внесені на ім’я дитини іншими особами, ними мають право розпоряджатися батьки, або один з них, що проживає з дитиною, або опікун.

      

Якщо кошти внесені на ім’я дитини іншими особами, ними мають право розпоряджатися батьки, або один з них, що проживає з дитиною, або опікун;
 

110

д. Бандурка О.М.
(о.к.№ 175)
До пункту 1 статті 33 додати підпункт 3 такого змісту: «3) мати немайнові права авторів на результати творчої діяльності».

враховано редакційно

3) здійснювати особисті немайнові права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об`єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом.

2. Малолітні не відповідають за заподіяну ними шкоду.

111

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Пункт 2 статті 33 викласти у редакції: “2.Малолітній не несе цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну ним.”.

враховано редакційно

2. Малолітні не несуть цивільно-правової відповідальністі за заподіяну ними шкоду.

Стаття 34
Неповна цивільна дієздатність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)

112

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

В назві статті 34 після слова “дієздатність” додати слово “фізичних”.

відхилено

Стаття 34 (34)
Неповна цивільна дієздатність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)

1. Крім правочинів, передбачених у статті 33 цього Кодексу, особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають право:

113

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

В пункті 1 статті 34 перше речення після тексту “цього Кодексу,” доповнити словом “фізичні”.

відхилено

1. Крім правочинів, передбачених у статті 33 цього Кодексу, особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

     

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об`єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;

     

2) самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об`єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути членами та засновниками громадських і кооперативних організацій відповідно до закону про такі організації та до їхніх статутів.

     

3) бути членами та засновниками громадських і кооперативних організацій відповідно до закону про такі організації та до їхніх статутів.

2. Неповнолітні особи вчиняють інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

     

2. Неповнолітні особи вчиняють інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітніми особами, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово і нотаріально посвідчена.

     

На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітніми особами, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово і нотаріально посвідчена.

3. Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні) установи на їхнє ім`я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

114

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Ст.34. п.3 – Самостійно розпоряджатися майном, яке вони купили на свій заробіток, стипендію чи інший дохід (дар майна, грошей, цінностей), окрім нерухомих речей та транспортних засобів.

Ст.34. п.3 – Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні), страхові установи на їхнє ім’я, за згодою батьків (усиновителів), або піклувальників.

відхилено

3. Неповнолітні особи можуть розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у банківські (кредитні) установи на їхнє ім`я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків, усиновлювачів, піклувальників. У разі заперечення того з батьків, з яким проживає дитина, правочин може бути здійснений з дозволу органів опіки та піклування.

115

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 4 статті 34 наприкінці доповнити текстом “,усиновлювача, опікуна, піклувальника”.

враховано

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків, усиновлювачів, піклувальників. У разі заперечення того з батьків, з яким проживає дитина, правочин може бути здійснений з дозволу органів опіки та піклування.

 

116

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 5) статті 34 додати слова “на деякий час”.

відхилено

 

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальників, органів опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи або позбавити її права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.

117

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 5 статті 34 після слова “розпоряджатися” слово “своїм” замінити текстом “своїми коштами”.

відхилено

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальників, органів опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи або позбавити її права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

     

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

Порядок обмеження дієздатності неповнолітньої особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

     

Порядок обмеження дієздатності неповнолітньої особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 35
Цивільна правова відповідальність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)

     

Стаття 35 (35)
Цивільна правова відповідальність осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх)

1. Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного ним самостійно згідно із законом.

     

1. Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного ним самостійно згідно із законом.

2. Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, якого було б достатньо для відшкодування збитків, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.

     

2. Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, якого було б достатньо для відшкодування збитків, додатково відповідають батьки (усиновлювачі) або піклувальники.

3. Неповнолітній несе відповідальність за шкоду, що заподіяна ним іншим особам, згідно зі статтею 1230 цього Кодексу.

118

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Ст.35 п.3 – Неповнолітній за заподіяну ним шкоду іншим особам відповідає за правилами статті 1230 цього Кодексу.

враховано редакційно

3. Неповнолітній несе відповідальність за шкоду, що заподіяна ним іншим особам, згідно зі статтею 1257 цього Кодексу.

 

119

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У частині 3 статті 35 слово “правилом” замінити словом “нормами”. Аналогічно у всьому тексті Кодексу.

відхилено

 

Стаття 36
Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

     

Стаття 36 (36)
Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1.Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад здоров’я, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

     

1.Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад здоров’я, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

     

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

     

3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набуття чинності рішенням суду.

     

4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набуття чинності рішенням суду.

Стаття 37
Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

     

Стаття 37 (37)
Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування. Піклування встановлюється судом.

121

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Ст.37 п.1 – В разі видужання фізичної особи або поліпшення її психічного стану до такого, що призводить до віднвлення у повному обсязі здатності цієї особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність.

відхилено

1. Над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування. Піклування встановлюється судом.

2. Особа, яка обмежена у дієздатності, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

     

2. Особа, яка обмежена у дієздатності, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

3. Правочини щодо розпорядження майном вчиняються нею за згодою піклувальника.

     

3. Правочини щодо розпорядження майном вчиняються нею за згодою піклувальника.

Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у дієздатності, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником.

     

Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у дієздатності, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником.

Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оспорена особою, дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

     

Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оспорена особою, дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

4. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію й інші доходи та розпоряджатися ними.

     

4. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію й інші доходи та розпоряджатися ними.

5. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно несе відповідальність за невиконання своїх договірних зобов’язань або за заподіяння шкоди.

     

5. Особа, яка обмежена у дієздатності, самостійно несе відповідальність за невиконання своїх договірних зобов’язань або за заподіяння шкоди.

Стаття 38
Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

     

Стаття 38 (38)
Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

1. У разі видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який призводить до відновлення у повному обсязі здатності цієї особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність.

     

1. У разі видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який призводить до відновлення у повному обсязі здатності цієї особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд поновлює її дієздатність.

2. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, суд, за заявою зацікавлених осіб (в тому числі самої особи, яка обмежена у дієздатності), поновлює її дієздатність.

122

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Ст.38. п.2 – У разі вилікування особи від алкогольної та наркотичної залежності суд за заявою зацікавлених осіб (в тому числі самої особи, яка обмежена у дієздатності), поновлює її дієздатність.

відхилено

2. У разі припинення особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, суд, за заявою заінтересованих осіб (в тому числі самої особи, яка обмежена у дієздатності), поновлює її дієздатність.

3. На підставі рішення суду встановлене над фізичною особою піклування припиняється.

     

3. На підставі рішення суду встановлене над фізичною особою піклування припиняється.

4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

     

4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 39
Визнання фізичної особи недієздатною

     

Стаття 39 (39)
Визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров”я не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

123

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Ст.39 п.1 – Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок тривалого або хронічного психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

враховано редакційно

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров’я не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

     

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно, особа, якій такими діями була заподіяна моральна шкода, має право вимагати від заявника її компенсації.

124

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 3) статті 39 слова “від заявника її компенсації” замінити на “компенсацію від заявника”.

відхилено

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно, особа, якій такими діями була заподіяна моральна шкода, має право вимагати від заявника її компенсації.

Стаття 40
Момент визнання фізичної особи недієздатною

     

Стаття 40 (40)
Момент визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття чинності рішенням суду.

     

1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття чинності рішенням суду.

2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи може визначити у рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

     

2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи може визначити у рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Стаття 41
Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

     

Стаття 41 (41)
Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

1. Над недієздатною особою встановлюється опіка. Опіка встановлюється судом.

125

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 1) статті 41 додати слова “чи піклування”.

відхилено

1. Над недієздатною особою встановлюється опіка. Опіка встановлюється судом.

2. Недієздатна особа не має права вчиняти будь-яких правочинів.

     

2. Недієздатна особа не має права вчиняти будь-яких правочинів.

3. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

     

3. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

4. Відповідальність за здійснення шкоди недієздатною особою несе її опікун згідно зі статтею 1261 цього Кодексу.

     

4. Відповідальність за здійснення шкоди недієздатною особою несе її опікун згідно зі статтею 1261 цього Кодексу.

Стаття 42
Поновлення дієздатності особи, яка визнана недієздатною

     

Стаття 42 (42)
Поновлення дієздатності особи, яка визнана недієздатною

1. За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

     

1. За позовом опікуна, органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність особи і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

2. Порядок поновлення цивільної дієздатності визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

     

2. Порядок поновлення цивільної дієздатності визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 43
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

     

Стаття 43 (43)
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

126

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 1) статті 43 слова “одного року” замінити на “одного року і одного місяця”.

відхилено

1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про особу початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості про неї, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.

     

2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про особу початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані останні відомості про неї, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.

3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

     

3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 44
Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме

     

Стаття 44 (44)
Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме

1. На підставі рішення суду державний нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

127

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Ст.44 п.1 – На підставі рішення суду нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою описує належне їм майно та встановлює над ним опіку.

враховано редакційно

 
 

128

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 1 статті 44 після слів “рішення суду” вилучити слово “державний”.

враховано

1. На підставі рішення суду нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

2. За заявою заінтересованої особи, органу опіки та піклування опіка може бути встановлена нотаріусом над майном фізичної особи, місце знаходження якої невідоме, до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.

129

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Залишити в тій же редакції

відхилено

2. За заявою заінтересованої особи, органу опіки та піклування опіка може бути встановлена нотаріусом над майном фізичної особи, місце знаходження якої невідоме, до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.

3. Опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов’язків на їхню користь, погашає за рахунок їхнього майна борги, управляє цим майном в їхніх інтересах.

     

3. Опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов’язків на їхню користь, погашає за рахунок їхнього майна борги, управляє цим майном в їхніх інтересах.

4. За заявою заінтересованих осіб опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати.

     

4. За заявою заінтересованих осіб опікун над майном особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, місце знаходження якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати.

5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, місце перебування якої було невідомим.

     

5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, місце перебування якої було невідомим.

Стаття 45
Скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою

     

Стаття 45 (45)
Скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою

Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася або одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи, скасовує його.

     

Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася або одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи, скасовує його.

Стаття 46
Оголошення фізичної особи такою, що померла

     

Стаття 46 (46)
Оголошення фізичної особи такою, що померла

1. Фізична особа може бути оголошена судом такою, що померла, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісно за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців.

130

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 1) статті 46 слова “трьох років” замінити на “трьох років і одного місяця”; слова “шести місяців” замінити на “одного року”.

відхилено

1. Фізична особа може бути оголошена судом такою, що померла, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісно за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців.

2. Фізична особа, яка пропала безвісно у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом такою, що померла, після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, що заслуговують на увагу, суд може оголосити фізичну особу такою, що померла, і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

131

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 2) статті 46 слова “двох років” замінити на “двох років і одного місяця”.

відхилено

2. Фізична особа, яка пропала безвісно у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом такою, що померла, після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, що заслуговують на увагу, суд може оголосити фізичну особу такою, що померла, і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

3. Фізична особа оголошується такою, що померла, від дня набуття чинності рішенням суду про це. Фізична особа, що пропала безвісно за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або в зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена такою, що померла, від дня її гаданої смерті.

     

3. Фізична особа оголошується такою, що померла, від дня набуття чинності рішенням суду про це. Фізична особа, що пропала безвісно за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або в зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена такою, що померла, від дня її гаданої смерті.

4. Порядок оголошення фізичної особи такою, що померла, визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

     

4. Порядок оголошення фізичної особи такою, що померла, визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 47
Правові наслідки оголошення особи такою, що померла

     

Стаття 47 (47)
Правові наслідки оголошення особи такою, що померла

1. Правові наслідки оголошення фізичної особи такою, що померла, прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

     

1. Правові наслідки оголошення фізичної особи такою, що померла, прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини.

132

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 2) статті 47 слова “п’яти років” замінити на “п’яти років і одного місяця”.

відхилено

2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини.

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

     

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Стаття 48
Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена такою, що померла

     

Стаття 48 (48)
Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена такою, що померла

1. Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з’явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує його.

133

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Ст.48 п.1 – Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з’явилася або якщо виявлено місце її перебування, та наявності інших підстав, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла за заявою цієї особи, або іншої зацікавленої особи скасовує його.

відхилено

1. Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з’явилася або якщо виявлено місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує його.

2. Незалежно від часу своєї появи особа може зажадати від будь-кого повернення майна, що збереглося та безоплатно перейшло до нього після оголошення фізичної особи такою, що померла, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред’явника.

     

2. Незалежно від часу своєї появи особа може зажадати від будь-кого повернення майна, що збереглося та безоплатно перейшло до нього після оголошення фізичної особи такою, що померла, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред’явника.

3. Особи, до яких майно перейшло за оплатними правочинами, зобов’язані повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття майна вони знали, що фізична особа, яка оголошена такою, що померла, жива.

     

3. Особи, до яких майно перейшло за оплатними правочинами, зобов’язані повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття майна вони знали, що фізична особа, яка оголошена такою, що померла, жива.

У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена такою, що померла, відшкодовується вартість цього майна.

134

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У другому реченні пункту 3 статті 48 текст “в натурі” замінити текстом “,” (комою).

відхилено

У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена такою, що померла, відшкодовується вартість цього майна.

4. Якщо майно фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, перейшло до територіальної громади і було реалізоване нею, їй повертається сума, одержана від продажу від реалізації майна.

135

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункті 4 статті 48 текст “ним, їй” замінити текстом “нею, цій особі”.

відхилено

4. Якщо майно фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, перейшло до територіальної громади і було реалізоване нею, їй повертається сума, одержана від продажу від реалізації майна.

 

136

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 4) статті 48 додати слова “або рівнозначне майно”.

відхилено

 

Стаття 49
Опіка

     

Стаття 49 (49)
Опіка

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами віком до 14 років та над особами, які визнані судом недієздатними.

     

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами віком до 14 років та над особами, які визнані судом недієздатними.

2. Порядок встановлення опіки, призначення опікуна, обсяг його прав та обов’язків визначаються правилами глав 96 та 97 Книги шостої цього Кодексу.

137

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Ст. 49 п.2 – Порядок встановлення опіки, призначення опікуна, обсяг його прав та обов’язків визначаються правилами цього Кодексу.

відхилено

2. Порядок встановлення опіки, призначення опікуна, обсяг його прав та обов’язків визначаються правилами глав 97 та 98 Книги шостої цього Кодексу.

Стаття 50
Піклування

     

Стаття 50 (50)
Піклування

1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років, над особами, які обмежені судом у дієздатності, а також над дієздатними особами, які не здатні виконувати свої права, на їх прохання.

     

1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років, над особами, які обмежені судом у дієздатності, а також над дієздатними особами, які не здатні виконувати свої права, на їх прохання.

2. Порядок встановлення піклування, призначення піклувальника, обсяг його прав та обов’язків визначаються правилами глав 96 та 97 Книги шостої цього Кодексу.

138

д.Альохін В.І. (о.к. №039)

Ст.50 п.2 – Порядок встановлення піклування призначення піклувальника, обсяг його прав та обов’язків визначаються правилами цього Кодексу.

відхилено

2. Порядок встановлення піклування, призначення піклувальника, обсяг його прав та обов’язків визначаються правилами глав 97 та 98 Книги шостої цього Кодексу.

Стаття 51
Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов’язків

139

д. Ромовська З.В.
(о.к. №122)
Статтю 51 вилучити.

враховано

 

1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров’я не може самостійно здійснювати свої права, у тому числі право на захист, та виконувати свої обов’язки, має право обрати собі помічника.

       

2. Помічником може бути дієздатна фізична особа.

       

За заявою особи, яка потребує допомоги, ім’я її помічника реєструється в органі опіки та піклування, про що видається відповідне посвідчення.

       

Помічник може бути відкликаний, а його повноваження припинені особою, яка потребувала допомоги, у будь-який час.

       

3. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено домовленістю сторін.

       

4. Якщо в особи, якій необхідна допомога, є майно, яке потребує догляду та управління, помічник за договором з нею здійснює довірче управління цим майном відповідно до правил глави 68 Книги п’ятої.

       

Стаття 52
Акти цивільного стану

     

Стаття 51 (52)
Акти цивільного стану

1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов’язані з особою і започатковують, змінюють, доповнюють, припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків.

     

1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов’язані з особою і започатковують, змінюють, доповнюють, припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків.

2. Актами цивільного стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної дієздатності, обмеження у дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

140

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Пункт 2 статті 52 після слів “зміні імені” доповнити текстом “зміна прізвища,”.

відхилено

2. Актами цивільного стану є народження дитини, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної дієздатності, обмеження у дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

3. Державній реєстрації підлягають народження дитини та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

     

3. Державній реєстрації підлягають народження дитини та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

     

4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Глава 5
Фізична особа як підприємець

     

Глава 5 (5)
Фізична особа як підприємець

Стаття 53
Право фізичної особи на заняття підприємництвом

     

Стаття 52 (53)
Право фізичної особи на заняття підприємництвом

1. Право на заняття підприємництвом має фізична особа з повною дієздатністю.

     

1. Право на заняття підприємництвом має фізична особа з повною дієздатністю.

2. В окремих випадках, визначених законом, дозволяється участь осіб з неповною дієздатністю в громадських і кооперативних організаціях.

141

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

В частині 2 статті 53 вилучити текст “громадських і”.

враховано

2. В окремих випадках, визначених законом, дозволяється участь осіб з неповною дієздатністю в кооперативних організаціях.

 

142

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Викласти стапттю 53 в такій редакції: “Громадяни мають право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, за умови державної реєстрації громадянина як підприємця відповідно до закону.”

відхилено

 
 

143

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Статті 54, 57, 59 – вилучити.

відхилено

 

Стаття 54
Державна реєстрація фізичної особи як підприємця

     

Стаття 53 (54)
Державна реєстрація фізичної особи як підприємця

1. Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації її як підприємця.

144

д. Асадчев В.М. (ок.№337)

Додати: “Реєстрація фізичних осіб як підприємців здійснюється за принципом повідомлення і не пізніш одного робочого дня, який настає за днем отримання реєструючим органом повідомлення від фізичної особи, що бажає зареєструватися як підприємець."

відхилено

1. Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації її як підприємця.

Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами юстиції. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру фізичних осіб, що займаються підприємництвом, і є відкритими для загального ознайомлення.

     

Реєстрація фізичної особи як підприємця провадиться органами юстиції. Дані державної реєстрації включаються до єдиного реєстру фізичних осіб, що займаються підприємництвом, і є відкритими для загального ознайомлення.

2. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.

     

2. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.

3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори з тих міркувань, що не є підприємцем.

145

д. Беспалий Б. (н.к.№404)

У абзаці першому частини 3 статті 54 текст “з тих міркувань” замінити текстом “на тій підставі”.

враховано

3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що не є підприємцем.

Суд при вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила Книги п’ятої про зобов’язання, які пов’язані з підприємницькою діяльністю.

     

Суд при вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила Книги п’ятої про зобов’язання, які пов’язані з підприємницькою діяльністю.

         

Статтю 55 «Обмеження права фізичної особи на заняття підприємництвом» виключено.

       
         

Статтю 56 «Правові наслідки порушення особою, яка займається підприємництвом, законодавства та прав інших осіб» виключено.

       

Стаття 57
Підприємницька діяльність голови селянського (фермерського) господарства

146

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Наявність ст.57 у Цивільному кодексі є недоцільною, оскільки існує Закон про селянське (фермерське) господарство, а дана стаття у проекті виглядає штучно вмонтованою.

відхилено

Стаття 54 (57)
Підприємницька діяльність голови селянського (фермерського) господарства

1. Голова селянського (фермерського) господарства, яке не є юридичною особою, займається підприємництвом від імені усіх його членів за їхньою згодою.

147

д. Беспалий Б. (н.к.№404)

У частині 1 статті 57 текст “його членів” замінити текстом “членів господарства”.

враховано

1. Голова селянського (фермерського) господарства, яке не є юридичною особою, займається підприємництвом від імені усіх членів господарства за їхньою згодою.

2. Голова селянського (фермерського) господарства має право на заняття підприємництвом з моменту державної реєстрації його як підприємця.

     

2. Голова селянського (фермерського) господарства має право на заняття підприємництвом з моменту державної реєстрації його як підприємця.

         

Статтю 58 «Право подружжя на майно, яке використовується для підприємництва, та на доходи, одержані від нього» виключено.

       
         

Стаття 59
Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб правил, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб

     

Стаття 55 (59)
Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб правил, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються усі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає із закону або суті правовідносин.

148

д. Беспалий Б. (н.к.№404)

У статті 59 текст “випливає із закону” замінити текстом “встановлено законом, або не випливає із”.

враховано

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються усі правила, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом, або не випливає із сутності правовідносин.

Стаття 60
Майнова відповідальність фізичної особи — підприємця

     

Стаття 56 (60)
Майнова відповідальність фізичної особи — підприємця

1. Фізична особа — підприємець несе відповідальність за забов”язаннями, пов’язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

149

д. Беспалий Б. (н.к.№404)

У частинах 1 і 2 статті 60 слово “цією” замінити “підприємницькою”.

враховано

1. Фізична особа — підприємець несе відповідальність за забов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

2. Фізична особа — підприємець, що перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

150

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Сумнівною є необхідність визначення у ч.2 ст. 60 положення про те, що фізична особа – підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна, оскільки у книзі 6 “Сімейне право”, детально регулюються майнові відносини подружжя і порядок накладення стягнення на майно подружжя за зобов’язаннями кожного з них.

відхилено

2. Фізична особа — підприємець, що перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з цією діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Стаття 61
Банкрутство фізичної особи, що є підприємцем

     

Стаття 57 (61)
Банкрутство фізичної особи, що є підприємцем

Фізична особа, яка неспроможна задовільнити вимоги кредиторів, що пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом, на підставах, передбачених законом.

     

Фізична особа, яка неспроможна задовільнити вимоги кредиторів, що пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом, на підставах, передбачених законом.

Стаття 62
Встановлення довірчого управління майном, що використовується в підприємництві, органами опіки і піклування

     

Стаття 58 (62)
Встановлення довірчого управління майном, що використовується в підприємництві, органами опіки і піклування

1. Якщо особа, яка займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи такою, що обмежена у дієздатності, або якщо майно, яке використовувалося у підприємництві, перейшло до неповнолітніх (малолітніх) осіб, органом опіки та піклування може бути призначений управитель цього майна.

     

1. Якщо особа, яка займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи такою, що обмежена у дієздатності, або якщо майно, яке використовувалося у підприємництві, перейшло до неповнолітніх (малолітніх) осіб, органом опіки та піклування може бути призначений управитель цього майна.

Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про довірче управління цим майном.

     

Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про довірче управління цим майном.

2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах осіб, які є його власниками.

     

2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах осіб, які є його власниками.

3. У договорі про довірче управління майном визначаються права та обов’язки управителя.

     

3. У договорі про довірче управління майном визначаються права та обов’язки управителя.

Органи опіки та піклування контролюють діяльність управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.

     

Органи опіки та піклування контролюють діяльність управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.

4. Довірче управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких воно було встановлене.

     

4. Довірче управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких воно було встановлене.

Підрозділ 2
Юридичні особи

     

Підрозділ 2
Юридичні особи

Глава 6
Загальні положення про юридичних осіб

     

Глава 6 (6)
Загальні положення про юридичних осіб

Стаття 63
Поняття юридичної особи

151

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Необхідно уточнити поняття юридичної особи, оскільки юридична особа є суб’єктом, а не об’єднанням майна у відокремлену організацію. Не може бути правоздатності у об’єднання майна. Крім того, слід уточнити, чи йде мова про об’єднання в організацію громадян, чи також інших осіб, в т.ч. юридичних осіб, чи може бути одна юридична особа у складі іншої?

відхилено

Стаття 59 (63)
Поняття юридичної особи

Юридична особа є об’єднанням осіб та/або майна у відокремлену організацію, яка наділяється правоздатністю і яка внаслідок цього як така може мати майнові та особисті немайнові права і нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

     

Юридична особа є об’єднанням осіб та/або майна у відокремлену організацію, яка наділяється правоздатністю і яка внаслідок цього як така може мати майнові та особисті немайнові права і нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

 

152

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У статті 63 перший абзац викласти в такій редакції: “Юридичними особами визнаються організації, які мають право власності, інші майнові та особисті немайнові права, а також несуть обов’язки і можуть бути позивачами та відповідачами у суді”.

відхилено

 

Стаття 64
Види юридичних осіб

     

Стаття 60 (64)
Види юридичних осіб

1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

     

1. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів відповідно до пп. 2 і 3 статті 72 цього Кодексу.

     

Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів відповідно до пп. 2 і 3 статті 69 цього Кодексу.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади як юридичні особи публічного права визначаються такими і діють на підставі закону. Інші юридичні особи публічного права можуть створюватися розпорядчим способом державними органами, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

153

д. Беспалий Б. (н.к.№404)

В абзаці третьому частини 1 статті 64 текст “державними органами, органами” замінити текстом “органами державної влади, органами влади”.

враховано редакційно

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади як юридичні особи публічного права визнаються такими і діють на підставі закону. Інші юридичні особи публічного права можуть створюватися розпорядчим способом органами державної влади, органами влади Автономної Республікі Крим та органами місцевого самоврядування.

2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб приватного права.

     

2. Цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб приватного права.

Порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб публічного права визначаються законом.

     

Порядок створення, організаційно-правові форми, правове становище юридичних осіб публічного права визначаються законом.

Стаття 641
Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах

     

Стаття 61 (641)
Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах

Юридичні особи публічного права у цивільних відносинах підлягають правилам цього Кодексу, якщо окремі винятки не будуть встановлені законом.»

154

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У статті 641 текст “якщо окремі винятки не будуть” замінити текстом “.Винятки можуть бути встановлені законом.”.

відхилено

Юридичні особи публічного права у цивільних відносинах підлягають правилам цього Кодексу, якщо окремі винятки не будуть встановлені законом.

Стаття 65
Організаційно-правові форми юридичних осіб

     

Стаття 62 (65)
Організаційно-правові форми юридичних осіб

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств або установ.

     

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств або установ.

2. Товариством є об’єднання осіб (учасників), яке має корпоративний устрій та управляється його учасниками. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не заборонено.

155

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Оскільки основною ознакою поділу юридичних осіб є вид їх діяльності, у ч.2 ст.65 слід зазначити: “Товариства можуть бути підприємницькі та непідприємницькі”.

враховано

2. Товариством є об’єднання осіб (учасників), яке має корпоративний устрій та управляється його учасниками. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не заборонено.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

     

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

3. Установою є об’єднання майна у відокремлену організацію, без членів, створену однією або кількома особами (засновниками) для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна. Установа може задовольняти культурні, соціальні чи економічні потреби суспільства (суспільно-корисна установа) чи потреби третіх осіб-дестинаторів (приватно-корисна установа).

     

3. Установою є об’єднання майна у відокремлену організацію, без членів, створену однією або кількома особами (засновниками) для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна. Установа може задовольняти культурні, соціальні чи економічні потреби суспільства (суспільно-корисна установа) чи потреби третіх осіб-дестинаторів (приватно-корисна установа).

4. До всіх товариств та установ застосовуються положення цієї глави Кодексу, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені цим Кодексом й іншими законами.

156

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У частині 4 статті 65 вилучити слово “кодексу”.

враховано

4. До всіх товариств та установ застосовуються положення цієї глави, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені цим Кодексом й іншими законами.

Стаття 66
Підприємницькі товариства

157

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Організаційно-правові форми підприємницьких товариств безпідставно обмежуються лише двома видами, що суперечить чинному законодавству. У проекті мають розрізнятися організаційно-правові форми суб’єктів господарської діяльності та види або форми юридичних осіб.

відхилено

Стаття 63 (66)
Підприємницькі товариства

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання та наступного розподілу між учасниками прибутку (підприємницькі товариства), можуть бути організовані тільки як господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, повне товариство та командитне товариство) або виробничі кооперативи.

     

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання та наступного розподілу між учасниками прибутку (підприємницькі товариства), можуть бути організовані тільки як господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, повне товариство та командитне товариство) або виробничі кооперативи.

 

158

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360) Регулювання господарської діяльності господарських товариств та виробничих кооперативів не є предметом цього Кодексу, а має бути врегульоване господарським законодавством. У Цивільному кодексі повинні регулюватися лише цивільні майнові відносини, що виникають між особами у процесі створення товариства чи кооперативу, до реєстрації його як суб’єкта господарювання та набуття статусу юридичної особи.

відхилено

 

Стаття 67
Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами

     

Стаття 64 (67)
Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами

Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та установи можуть, поряд зі своєю основною діяльністю, займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, якщо інше не встановлено законом.

159

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Статтю 67 викласти у редакції “Непідприємницькі товариства можуть займатися підприємницькою діяльністю лише у випадках і в порядку передбачених законом.”.

відхилено

Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та установи можуть, поряд зі своєю основною діяльністю, займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 68
Правоздатність юридичної особи

     

Стаття 65 (68)
Правоздатність юридичної особи

1. Юридична особа, відповідно до її здатності мати цивільні права та обов’язки (цивільна правоздатність), має такі самі цивільні права та обов’язки, як і фізична особа, за винятком тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині.

     

1. Юридична особа, відповідно до її здатності мати цивільні права та обов’язки (цивільна правоздатність), має такі самі цивільні права та обов’язки, як і фізична особа, за винятком тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині.

2. Юридична особа може бути обмежена у правах не інакше ніж у випадках і в порядку, встановлених законом. Рішення про обмеження прав може бути оскаржене юридичною особою до суду.

160

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 2) статті 68 слова “не інакше ніж” замінити на “лише”.

враховано

2. Юридична особа може бути обмежена у правах лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Рішення про обмеження прав може бути оскаржене юридичною особою до суду.

3. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законом, юридична особа може займатися тільки після одержання спеціального дозволу (ліцензії).

     

3. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законом, юридична особа може займатися тільки після одержання спеціального дозволу (ліцензії).

4. Правоздатність юридичної особи виникає в момент її створення і припиняється в момент внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи.

     

4. Правоздатність юридичної особи виникає в момент її створення і припиняється в момент внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи.

Стаття 69
Найменування юридичної особи

     

Стаття 66 (69)
Найменування юридичної особи

1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить вказівку на її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити вказівку на характер її діяльності. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування.

     

1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить вказівку на її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити вказівку на характер її діяльності. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування.

2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, повинна мати фірмове найменування.

     

2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, повинна мати фірмове найменування (фірму).

Порядок реєстрації та використання фірмового найменування визначається положеннями глави 42 цього Кодексу, іншими законами та правовими актами.

     

Порядок реєстрації та використання фірмового найменування визначається положеннями глави 42 цього Кодексу, іншими законами та нормативно-правовими актами.

3. Найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру юридичних осіб.

     

3. Найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру юридичних осіб.

4. У разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов’язана помістити оголошення про це в органах друку, в яких публікуються дані про державну реєстрацію юридичної особи, та сповістити про це всіх осіб, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

     

4. У разі зміни свого найменування юридична особа, крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов’язана помістити оголошення про це в органах друку, в яких публікуються дані про державну реєстрацію юридичної особи, та сповістити про це всіх осіб, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

5. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

     

5. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Стаття 70
Особисті немайнові права юридичної особи

     

Стаття 67 (70)
Особисті немайнові права юридичної особи

Права юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі, визначаються та захищаються так само, як і аналогічні права фізичних осіб (Книга друга).

161

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У статті 70 слово “недоторканість” замінити словом “захист”.

відхилено

Права юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі, визначаються та захищаються так само, як і аналогічні права фізичних осіб (Книга друга).

 

162

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

Статтю 70 викласти в такій редакції: “Юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю телеграфної та іншої кореспонденції, телефонних розмов, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі”.

відхилено

 

Стаття 71
Місцезнаходження юридичної особи

     

Стаття 68 (71)
Місцезнаходження юридичної особи

1. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

     

1. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

2. Місцезнаходження юридичної особи зазначається в її установчих документах.

     

2. Місцезнаходження юридичної особи зазначається в її установчих документах.

Стаття 72
Створення юридичної особи

     

Стаття 69 (72)
Створення юридичної особи

1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками, якщо законом не встановлений інший порядок їх установчих документів.

     

1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками, якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

2. Установчими документами товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

163

д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Викласти пункт 2 статті 72 в новій редакції: "2. Для створення юридичної особи засновники розробляють та затверджують договір, в якому визначається порядок спільної діяльності по створенню юридичної особи, умови передання їй свого майна та участі в її діяльності. На підставі договору засновники розробляють та затверджують установчий документ юридичної особи. Юридична особа, створена однією особою, діє на підставі установчого документу, затвердженого цією особою."

враховано редакційно

2. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

     

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

3. Установа створюється на основі індивідуального або спільного установчого акта. Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути у будь-який час скасований засновником.

     

3. Установа створюється на основі індивідуального або спільного установчого акта. Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути у будь-який час скасований засновником.

4. Юридична особа вважається створеною в момент її державної реєстрації.

     

4. Юридична особа вважається створеною в момент її державної реєстрації.

Стаття 73
Державна реєстрація юридичної особи

     

Стаття 70 (73)
Державна реєстрація юридичної особи

1. Юридична особа підлягає державній реєстрації органами юстиції у порядку, що визначається законом про реєстрацію юридичних осіб. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру юридичних осіб, відкритого для загального ознайомлення.

     

1. Юридична особа підлягає державній реєстрації органами юстиції у порядку, що визначається законом про реєстрацію юридичних осіб. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру юридичних осіб, відкритого для загального ознайомлення.

2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів законові є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації за іншими мотивами (недоцільність тощо) не допускається.

     

2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів законові є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації за іншими мотивами (недоцільність тощо) не допускається.

3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені в суді.

164

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 3) статті 73 слова “в суді” замінити на “в судовому порядку”.

відхилено

3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені в суді.

4. До єдиного державного реєстру юридичних осіб вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування (фірмове найменування), місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, предмет діяльності товариства чи мета установи, а також інші відомості, якщо цього вимагає закон.

     

4. До єдиного державного реєстру юридичних осіб вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування (фірмове найменування), місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, предмет діяльності товариства чи мета установи, а також інші відомості, якщо цього вимагає закон.

5. Зміни установчих документів набувають чинності для третіх осіб із моменту їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, — із моменту сповіщення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Однак юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

     

5. Зміни установчих документів набувають чинності для третіх осіб із моменту їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, — із моменту сповіщення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Однак юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Стаття 74
Вимоги до змісту установчих документів

     

Стаття 71 (74)
Вимоги до змісту установчих документів

1. Статут товариства, якщо додаткові вимоги щодо його змісту не встановлені цим Кодексом або іншими законами, має включати найменування юридичної особи, вказівку на її місце знаходження, адресу, визначати органи управління товариством, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.

     

1. Статут товариства, якщо додаткові вимоги щодо його змісту не встановлені цим Кодексом або іншими законами, має включати найменування юридичної особи, вказівку на її місце знаходження, адресу, визначати органи управління товариством, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.

2. Засновницький договір товариства, якщо додаткові вимоги до його змісту не встановлені цим Кодексом та іншими законами, має містити обов’язок учасників створити юридичну особу, визначати порядок спільної діяльності щодо її створення, умови передання їй свого майна.

     

2. Засновницький договір товариства, якщо додаткові вимоги до його змісту не встановлені цим Кодексом та іншими законами, має містити обов’язок учасників створити юридичну особу, визначати порядок спільної діяльності щодо її створення, умови передання їй свого майна.

3. В установчому акті установи зазначається її мета, визначається, як правило, майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, організація управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні деякі із зазначених вище положень, їх встановлює відповідний орган юстиції, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.

165

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У частині 3 статті 74 вилучити текст “,як правило”.

враховано

3. В установчому акті установи зазначається її мета, визначається майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, організація управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні деякі із зазначених вище положень, їх встановлює відповідний орган юстиції, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.

Стаття 75
Дієздатність юридичної особи

     

Стаття 72 (75)
Дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, які діють відповідно до закону або установчого документа.

166

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У першому реченні частини 1 статті 75 слово “або” замінити словом “та”.

враховано

1. Юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, які діють відповідно до закону та установчого документа.

Порядок створення органів юридичної особи визначається законом та установчим документом.

     

Порядок створення органів юридичної особи визначається законом та установчим документом.

2. У передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільних прав та брати на себе цивільні обов’язки через своїх учасників.

     

2. У передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільних прав та брати на себе цивільні обов’язки через своїх учасників.

3. Органи, які за законом чи установчими документами юридичної особи виступають від її імені, повинні діяти в інтересах юридичної особи, яку вони представляють, добросовісно і розумно, й не перевищувати повноважень.

     

3. Органи, які за законом чи установчими документами юридичної особи виступають від її імені, повинні діяти в інтересах юридичної особи, яку вони представляють, добросовісно і розумно, й не перевищувати повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень на представництво юридичної особи не має правової сили, за винятком випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

     

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень на представництво юридичної особи не має правової сили, за винятком випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

4. Члени органу юридичної особи, які порушують свої обов’язки по представництву, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

     

4. Члени органу юридичної особи, які порушують свої обов’язки по представництву, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Стаття 76
Філії та представництва

     

Стаття 73 (76)
Філії та представництва

1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює усі або частину її функцій.

     

1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює усі або частину її функцій.

2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

167

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

Пункт 2) статті 76 викласти в такій редакції: “Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження, який представляю і захищає інтереси юридичної особи”.

відхилено

2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

     

3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

     

4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

5. Відомості про відкриті філії та представництва мають бути внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб.

     

5. Відомості про відкриті філії та представництва мають бути внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Стаття 77
Відповідальність юридичних осіб

     

Стаття 74 (77)
Відповідальність юридичних осіб

1. Юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями.

     

1. Юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями.

2. Юридична особа за своїми зобов’язаннями відповідає усім належним їй майном.

     

2. Юридична особа за своїми зобов’язаннями відповідає усім належним їй майном.

3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями учасника (засновника) юридичної особи, крім випадків, передбачених законами та установчими документами.

     

3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями учасника (засновника) юридичної особи, крім випадків, передбачених законами та установчими документами.

4. Особи, що створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації юридичної особи.

     

4. Особи, що створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації юридичної особи.

Юридична особа несе відповідальність за зобов’язаннями учасників (засновників), що пов’язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення іхніх дій відповідними органами.

168

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

Друге речення частини 4 статті 77 наприкінці доповнити текстом “юридичної особи”.

враховано

Юридична особа несе відповідальність за зобов’язаннями учасників (засновників), що пов’язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення іхніх дій відповідними органами юридичної особи.

5. Якщо банкрутство юридичної особи спричинене недобросовісними діями учасників юридичної особи, то в разі недостатності майна юридичної особи на таких учасників може бути покладена додаткова (субсидіарна) відповідальність за зобов’язаннями юридичної особи.

     

5. Якщо банкрутство юридичної особи спричинене недобросовісними діями учасників юридичної особи, то в разі недостатності майна юридичної особи на таких учасників може бути покладена додаткова (субсидіарна) відповідальність за зобов’язаннями юридичної особи.

Стаття 78
Управління товариством

     

Стаття 75 (78)
Управління товариством

У товаристві мають бути такі органи управління, як загальні збори учасників і правління, якщо інше не встановлено законом.

     

У товаристві мають бути такі органи управління, як загальні збори учасників і правління, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 79
Загальні збори учасників товариства

     

Стаття 76 (79)
Загальні збори учасників товариства

1. Загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління.

     

1. Загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління.

2. Якщо інше не встановлено законом або установчими документами, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, крім рішень про зміну статуту товариства та про його ліквідацію, які приймаються більшістю у 3/4 голосів.

     

2. Якщо інше не встановлено законом або установчими документами, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, крім рішень про зміну статуту товариства та про його ліквідацію, які приймаються більшістю у 3/4 голосів.

Рішення, що приймається без скликання загальних зборів, вважається прийнятим, якщо всі учасники товариства письмово висловили свою згоду з цим рішенням.

     

Рішення, що приймається без скликання загальних зборів, вважається прийнятим, якщо всі учасники товариства письмово висловили свою згоду з цим рішенням.

Якщо інше не встановлено в установчих документах, для зміни мети товариства вимагається згода всіх учасників товариства. Згода учасників, які не з’явилися, має бути висловлена письмово.

     

Якщо інше не встановлено в установчих документах, для зміни мети товариства вимагається згода всіх учасників товариства. Згода учасників, які не з’явилися, має бути висловлена письмово.

3. Учасник товариства не має права голосу з питань щодо вчинення з ним правочину, будь-яких дій у спорі між ним і товариством.

     

3. Учасник товариства не має права голосу з питань щодо вчинення з ним правочину, будь-яких дій у спорі між ним і товариством.

4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах. У будь-якому разі скликання загальних зборів можуть вимагати учасники, що мають не менше десяти відсотків голосів.

     

4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах. У будь-якому разі скликання загальних зборів можуть вимагати учасники, що мають не менше десяти відсотків голосів.

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не задоволена, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

     

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не задоволена, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене до суду учасником, який був відсутній не зі своєї вини на загальних зборах або голосував проти такого рішення. Рішення може бути оскаржене до суду протягом двох місяців від дня, коли рішення було доведене до учасника, який звертається до суду.

169

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

п.5. термін двох місяців замінити на 10 днів. (Чому треба чекати два місяця? За цей час може статися багато дій і подій, які вже не можливо буде повернути. Да і товариство такий великий термін, два місяця плюс судовий розгляд, буде у невизначеному стані).

враховано редакційно

5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене до суду учасником, який був відсутній не зі своєї вини на загальних зборах або голосував проти такого рішення. Рішення може бути оскаржене до суду протягом одного місяця від дня, коли рішення було доведене до учасника, який звертається до суду.

Стаття 80
Правління товариства

     

Стаття 77 (80)
Правління товариства

1. Загальні збори своїм рішенням створюють правління та встановлюють його компетенцію і склад.

     

1. Загальні збори своїм рішенням створюють правління та встановлюють його компетенцію і склад.

2. Правління може складатися з однієї або кількох осіб. Правління, що складається з кількох осіб, приймає рішення відповідно до положень п. 2 статті 79 цього Кодексу.

170

д. Асадчев В.М. (ок.№337)

Речення друге статті 80 викладено не зовсім вірно, так як у п.2. ст.79 мова йде про загальні збори, а не про правління, отже п.2.ст.79 може бути застосований як аналогія і тоді друге речення ст.80. п.2. треба викласти у наступній редакції: “Рішення Правління, що складається з кількох осіб приймається за аналогією п.2.ст.79. цього Кодексу.»

відхилено

2. Правління може складатися з однієї або кількох осіб. Правління, що складається з кількох осіб, приймає рішення відповідно до положень п. 2 статті 76 цього Кодексу.

3. Члени правління у будь-який час можуть бути усунені, якщо в статуті не зазначені підстави, з яких допускається усунення членів правління.

     

3. Члени правління у будь-який час можуть бути усунені, якщо в статуті не зазначені підстави, з яких допускається усунення членів правління.

4. За законом або за установчим документом назва виконавчого органу може бути іншою ніж «правління».

171

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У частині 4 статті 80 текст “виконавчого органу” замінити текстом “органу управління” (узгодження зі статтею 78).

відхилено

4. За законом або за установчим документом назва виконавчого органу може бути іншою ніж «правління».

Стаття 81
Право участі у товаристві

     

Стаття 78 (81)
Право участі у товаристві

1. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватись іншим особам або успадковуватись.

     

1. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватись іншим особам або успадковуватись.

Передача частки, акцій товариства тощо іншим особам не є передачею або успадкуванням права участі у товаристві.

     

Передача частки, акцій товариства тощо іншим особам не є передачею або успадкуванням права участі у товаристві.

2. Учасники можуть вільно вийти з товариства, якщо у статуті не встановлений обов’язок учасника письмово попередити товариство про свій вихід у визначений строк, який не може перевищувати одного року.

     

2. Учасники можуть вільно вийти з товариства, якщо у статуті не встановлений обов’язок учасника письмово попередити товариство про свій вихід у визначений строк, який не може перевищувати одного року.

3. Учасник товариства у випадках та порядку, передбачених законом та/або установчими документами, може бути виключений з товариства.

     

3. Учасник товариства у випадках та порядку, передбачених законом та/або установчими документами, може бути виключений з товариства.

Стаття 82
Управління установою

     

Стаття 79 (82)
Управління установою

1. Засновники установи не беруть участі в її управлінні. В установі обов’язково створюється правління, до якого застосовується положення п. 2 статті 80 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення й інших органів, визначати порядок формування органів та їх склад.

     

1. Засновники установи не беруть участі в її управлінні. В установі обов’язково створюється правління, до якого застосовується положення п. 2 статті 77 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення й інших органів, визначати порядок формування органів та їх склад.

2. Наглядає за діяльністю установи її наглядова рада.

     

2. Наглядає за діяльністю установи її наглядова рада.

Наглядова рада наглядає за управлінням майном, додержанням мети установи та за іншою її діяльністю, відповідно до установчого акта.

     

Наглядова рада наглядає за управлінням майном, додержанням мети установи та за іншою її діяльністю, відповідно до установчого акта.

Стаття 83
Передання майна установі

     

Стаття 80 (83)
Передання майна установі

Якщо в установчому акті зазначається майно, яке передається установі, то засновник (а в разі його смерті — зобов’язана особа відповідно до положень Книги сьомої цього Кодексу) зобов’язаний передати його установі після державної реєстрації установи.

     

Якщо в установчому акті зазначається майно, яке передається установі, то засновник (а в разі його смерті — зобов’язана особа відповідно до положень Книги сьомої цього Кодексу) зобов’язаний передати його установі після державної реєстрації установи.

Стаття 84
Зміна мети установи та її структури управління

     

Стаття 81 (84)
Зміна мети установи та її структури управління

1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган юстиції може звернутися до суду з заявою про визначення їй іншої мети.

172

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 1) статті 84 додати словами “за погодженням з органами управління установою”.

враховано

1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган юстиції може звернутися до суду з заявою про визначення їй іншої мети за погодженням з органами управління установою.

2. При зміні мети установи суд повинен по можливості враховувати наміри засновника та особливо піклуватися про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися наміром засновника.

173

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У пункт 2 статті 84 вилучити текст “по можливості”, а також текст “особливо”.

враховано

2. При зміні мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та піклуватися про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися наміром засновника.

3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.

     

3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.

4. При зміні мети установи або її структури суд повинен мати письмову думку правління установи про це.

     

4. При зміні мети установи або її структури суд повинен мати письмову думку виконавчого органу установи про це.

Стаття 85
Припинення юридичної особи

     

Стаття 82 (85)
Припинення юридичної особи

1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу), або в результаті ліквідації.

     

1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу), або в результаті ліквідації.

2. Юридична особа вважається такою, що припинила існування, після внесення про це запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб.

     

2. Юридична особа вважається такою, що припинила існування, після внесення про це запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб.

3. Припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.

     

3. Припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.

Стаття 86
Обов’язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи

     

Стаття 83 (86)
Обов’язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи

1. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, який вносить до єдиного державного реєстру юридичних осіб відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

     

1. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, який вносить до єдиного державного реєстру юридичних осіб відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

2. Учасники юридичної особи або орган, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, комісію щодо припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія, ліквідатор, зовнішній управляючий тощо) та встановлюють відповідно до цього Кодексу порядок та строки припинення.

     

2. Учасники юридичної особи або орган, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, комісію щодо припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія, ліквідатор, зовнішній управляючий тощо) та встановлюють відповідно до цього Кодексу порядок та строки припинення.

Виконання функцій комісії щодо припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.

     

Виконання функцій комісії щодо припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.

3. З моменту призначення відповідної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія від імені юридичної особи, яка припиняється, виступає у суді.

174

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 3) статті 86 наприкінці першого речення додати слова “щодо припинення”.

відхилено

3. З моменту призначення відповідної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія від імені юридичної особи, яка припиняється, виступає у суді.

4. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в органах друку, в яких публікуються дані про реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення вимог її кредиторами. Цей строк не може бути меншим двох місяців з моменту публікації про припинення.

     

4. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в органах друку, в яких публікуються дані про реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення вимог її кредиторами. Цей строк не може бути меншим двох місяців з моменту публікації про припинення.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово сповіщає їх про припинення юридичної особи.

     

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово сповіщає їх про припинення юридичної особи.

Стаття 87
Злиття, приєднання та поділ юридичної особи

     

Стаття 84 (87)
Злиття, приєднання та поділ юридичної особи

1. Злиття, приєднання та поділ юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої на те установчими документами, а в передбачених законом випадках — за рішенням суду або відповідних органів державної виконавчої влади.

175

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У частині 1 статті 87 текст “юридичної особи, право уповноваженої” замінити текстом “управління юридичної особи, уповноваженої”.

відхилено

1. Злиття, приєднання та поділ юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої на те установчими документами, а в передбачених законом випадках — за рішенням суду або відповідних органів державної виконавчої влади.

2. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної виконавчої влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

     

2. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної виконавчої влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Стаття 88
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та поділ

     

Стаття 85 (88)
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та поділу

1. Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов’язання та відшкодування збитків.

     

1. Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов’язання та відшкодування збитків.

2. Після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (злиття, приєднання) або роздільний баланс (поділ), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється, стосовно до всіх її кредиторів та боржників, враховуючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.

     

2. Після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (злиття, приєднання) або роздільний баланс (поділ), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється, стосовно до всіх її кредиторів та боржників, враховуючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.

3. Передавальний акт та роздільний баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її припинення.

     

3. Передавальний акт та роздільний баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її припинення.

Нотаріально посвідчені копії передавального акта та роздільного балансу передаються в органи, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб, як за місцем реєстрації юридичної особи, що припиняється, так і за місцем реєстрації юридичної особи-правонаступника.

     

Нотаріально посвідчені копії передавального акта та роздільного балансу передаються в органи, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб, як за місцем реєстрації юридичної особи, що припиняється, так і за місцем реєстрації юридичної особи-правонаступника.

4. Порушення правил пп. 2 та 3 цієї статті є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи та створюваних юридичних осіб-правонаступників.

     

4. Порушення правил пп. 2 та 3 цієї статті є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи та створюваних юридичних осіб-правонаступників.

5. Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб, а точно з’ясувати правонаступника юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи-правонаступники солідарно відповідають перед кредиторами юридичної особи, що припинила існування.

     

5. Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб, а точно з’ясувати правонаступника юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи-правонаступники солідарно відповідають перед кредиторами юридичної особи, що припинила існування.

Стаття 89
Виокремлення

     

Стаття 86 (89)
Виокремлення

Якщо частина майна, прав та обов’язків юридичної особи переходять до створюваних нових юридичних осіб (виокремлення), то за аналогією застосовуються правила пп. 1, 2, 4 статті 86 та статей 87 і 88.

     

Якщо частина майна, прав та обов’язків юридичної особи переходять до створюваних нових юридичних осіб (виокремлення), то за аналогією застосовуються правила пп. 1, 2, 4 статті 83 та статей 84 і 85.

Стаття 90
Ліквідація юридичної особи

     

Стаття 87 (90)
Ліквідація юридичної особи

1. Юридична особа ліквідовується:

     

1. Юридична особа ліквідовується:

1) за рішенням її учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої на те установчими документами, в тому числі у зв’язку зі спливом строку, на який створено юридичну особу, з досягненням мети, для якої її створено, або з визнанням судом недійсною реєстрації юридичної особи у зв’язку з допущеними при її створенні порушеннями закону або інших правових актів, які мають характер таких, що їх не можна позбутися, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

     

1) за рішенням її учасників або ж органу юридичної особи, правоуповноваженої на те установчими документами, в тому числі у зв’язку зі спливом строку, на який створено юридичну особу, з досягненням мети, для якої її створено, або з визнанням судом недійсною реєстрації юридичної особи у зв’язку з допущеними при її створенні порушеннями закону або інших нормативно-правових актів, які мають характер таких, що їх не можна позбутися, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду в разі заняття діяльністю без належного дозволу (ліцензії) чи діяльністю, забороненою законом, а також в інших випадках передбачених законом.

     

2) за рішенням суду в разі заняття діяльністю без належного дозволу (ліцензії) чи діяльністю, забороненою законом, а також в інших випадках передбачених законом.

2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у підпункті 2 п. 1 цієї статті, може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, а також учасником юридичної особи.

176

д. Беспалий Б.Я. (о.к.№404)

У частині 1 пункту 2 статті 90 текст “юридичної особи, право уповноваженої” замінити текстом “управління юридичної особи, уповноваженої”.

відхилено

2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у підпункті 2 п. 1 цієї статті, може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, а також учасником юридичної особи.

Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, правоуповноважений на ліквідацію юридичної особи її установчими документами, можуть бути покладені обов’язки щодо здійснення ліквідації юридичної особи.

     

Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, правоуповноважений на ліквідацію юридичної особи її установчими документами, можуть бути покладені обов’язки щодо здійснення ліквідації юридичної особи.

3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа може ліквідуватися тільки у порядку, передбаченому законодавством про неспроможність.

     

3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа може ліквідуватися тільки у порядку, передбаченому законодавством про неспроможність.

Стаття 91
Порядок ліквідації юридичної особи

     

Стаття 88 (91)
Порядок ліквідації юридичної особи

1. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідовується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

     

1. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідовується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

     

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

2. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, яка ліквідовується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 92 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів п’ятої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

     

2. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, яка ліквідовується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 89 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів п’ятої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

3. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

     

3. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

4. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

     

4. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

5. Ліквідація юридичної особи вважається завершеною після внесення запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення юридичної особи.

     

5. Ліквідація юридичної особи вважається завершеною після внесення запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення юридичної особи.

Стаття 92
Задоволення вимог кредиторів

     

Стаття 89 (92)
Задоволення вимог кредиторів

1. При ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

     

1. При ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов’язаннями, які забезпечені заставою майна юридичної особи, що ліквідується, а також за зобов’язаннями, які забезпечені іншими способами;

     

1) у першу чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов’язаннями, які забезпечені заставою майна юридичної особи, що ліквідується, а також за зобов’язаннями, які забезпечені іншими способами;

2) у другу чергу задовольняються вимоги фізичних осіб, перед якими юридична особа, яка ліквідовується, несе відповідальність за заподіяння шкоди життю чи здоров’ю, шляхом капіталізації відповідних почасових платежів;

177

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 1) пп. 2) статті 92 викласти в такій редакції: “у другу чергу провадяться розрахунки з виплати вихідної допомоги, поточної заробітної плати, заборгованості по заробітній платі особам, що працюють за трудовим договором і з виплати винагороди авторам об’єктів інтелектуальної власності”.

відхилено

2) у другу чергу задовольняються вимоги фізичних осіб, перед якими юридична особа, яка ліквідовується, несе відповідальність за заподіяння шкоди життю чи здоров’ю, шляхом капіталізації відповідних почасових платежів;

3) у третю чергу провадяться розрахунки з виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, і з виплати винагороди авторам об’єктів інтелектуальної власності;

     

3) у третю чергу провадяться розрахунки з виплати вихідної допомоги та оплати праці з особами, що працюють за трудовим договором, і з виплати винагороди авторам об’єктів інтелектуальної власності;

4) у четверту чергу погашається заборгованість за обов’язковими платежами до бюджету та до небюджетних фондів;

     

4) у четверту чергу погашається заборгованість за обов’язковими платежами до бюджету та до небюджетних фондів;

5) у п’яту чергу провадяться розрахунки з іншими кредиторами.

     

5) у п’яту чергу провадяться розрахунки з іншими кредиторами.

2. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ж ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося, юридичної особи, яку ліквідували.

     

2. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ж ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися в суд із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося, юридичної особи, яку ліквідували.

3. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

     

3. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

4. Вимоги кредиторів, не задоволені через недостатність майна юридичної особи, яку ліквідовують, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених законом. Погашеними вважаються також вимоги кредиторів, не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено.

178

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 4) статті 92 після слова “пред’явлення” додати слова “але не пізніше одного року”.

відхилено

4. Вимоги кредиторів, не задоволені через недостатність майна юридичної особи, яку ліквідовують, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених законом. Погашеними вважаються також вимоги кредиторів, не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено.

Стаття 93 «Банкрутство юридичної особи» виключена.

       
         

Глава 7
Підприємницькі товариства

     

Глава 7 (7)
Підприємницькі товариства

§ 1. Господарські товариства

     

§ 1. Господарські товариства

1. Загальні положення

     

1. Загальні положення

Стаття 94
Поняття та види господарських товариств

     

Стаття 90 (94)
Поняття та види господарських товариств

1. Господарськими товариствами визнаються юридичні особи з поділеним на частки учасників статутним (складеним) капіталом.

     

1. Господарськими товариствами визнаються юридичні особи з поділеним на частки учасників статутним (складеним) капіталом.

2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

     

2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Стаття 95
Учасники господарських товариств

     

Стаття 91 (95)
Учасники господарських товариств

Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи.

     

Учасниками господарських товариств можуть бути юридичні та фізичні особи.

Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств.

     

Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств.

Господарське товариство (за винятком повного і командитного товариств) може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

     

Господарське товариство (за винятком повного і командитного товариств) може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Стаття 96
Майно господарського товариства

     

Стаття 92 (96)
Майно господарського товариства

1. Товариство є власником:

     

1. Товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками у власність;

     

1) майна, переданого йому учасниками у власність;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

     

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

     

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

     

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

2. Внеском до майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.

179

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

2. До складу майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.

враховано редакційно

2. Внеском до майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.

Грошова оцінка внеску учасника господарського товариства здійснюється за угодою між учасниками товариства; у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

     

Грошова оцінка внеску учасника господарського товариства здійснюється за угодою між учасниками товариства; у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Стаття 97
Права учасників господарського товариства

     

Стаття 93 (97)
Права учасників господарського товариства

Учасники товариства мають право:

180

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

Частину 1 статті 97 викласти у такій редакції: “Учасники товариства мають право у порядку, визначеному законом та установчими документами:

враховано редакційно

Учасники товариства мають право у порядку, визначеному законом та установчим документом:

1) брати участь у керуванні справами товариства у порядку, визначеному в установчих документах, — крім випадків, передбачених законом;

 

1) брати участь у керуванні справами товариства;

 

1) брати участь у керуванні справами товариства у порядку, визначеному в установчому документі, — крім випадків, передбачених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

 

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

 

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

 

3) вийти зі складу товариства;

 

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток, пайових цінних паперів у порядку, передбаченому установчими документами;

 

4) здійснити відчуження часток, пайових цінних паперів;

 

4) здійснити відчуження часток, пайових цінних паперів у порядку, передбаченому установчим документом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, передбаченому установчими документами.

 

5) одержувати інформацію про діяльність товариства”.

 

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, передбаченому установчим документом.

Учасники можуть також мати інші права, що передбачені законом та установчими документами товариства.

     

Учасники можуть також мати інші права, що передбачені законом та установчим документом товариства.

Стаття 98
Обов’язки учасників господарського товариства

     

Стаття 94 (98)
Обов’язки учасників господарського товариства

Учасники товариства зобов’язані:

     

Учасники товариства зобов’язані:

1) додержуватися установчих документів товариства та виконувати рішення загальних зборів;

     

1) додержуватися установчих документів товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, які передбачені установчими документами;

     

2) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, які передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

     

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

4) нести інші зобов’язання, якщо це передбачено законом і установчими документами.

     

4) нести інші зобов’язання, якщо це передбачено законом і установчим документом.

 

181

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Доповнити кодекс новою сттею наступного змісту:

“Стаття 981
Дочірнє господарське товариство

враховано

Стаття 95 (981)
Дочірнє господарське товариство

   

1. Господарське товариство визнається дочірнім, якщо іншому (головному) господарське товариству належать 50 або більше відсотків статутного капіталу першого господарського товариства, або якщо інше (головне) господарське товариство відповідно закону має можливість визначати рішення, що приймаються таким господарським товариством.

 

1. Господарське товариство визнається дочірнім, якщо іншому (головному) господарське товариству належать 50 або більше відсотків статутного капіталу першого господарського товариства, або якщо інше (головне) господарське товариство відповідно закону має можливість визначати рішення, що приймаються таким господарським товариством.

   

2. Дочірнє господарське товариство не відповідає за боргами головного господарського товариства.

 

2. Дочірнє господарське товариство не відповідає за боргами головного господарського товариства.

   

3. Головне господарське товариство, яке має право надавати дочірньому господарському товариству обов’язкові до виконання вказівки, несе солідарну з дочірнім господарським товариством відповідальність за правочинами, здійсненими на виконання таких вказівок. Головне господарське товариство вважається таким, що має право давати дочірньому господарському товариству вказівки, обов’язкові до виконання останнім, у випадку, коли це право передбачено законом.

 

3. Головне господарське товариство, яке має право надавати дочірньому господарському товариству обов’язкові до виконання вказівки, несе солідарну з дочірнім господарським товариством відповідальність за правочинами, здійсненими на виконання таких вказівок. Головне господарське товариство вважається таким, що має право давати дочірньому господарському товариству вказівки, обов’язкові до виконання останнім, у випадку, коли це право передбачено законом.

   

4. Учасники (акціонери) дочірнього господарського товариства мають право вимагати відшкодування головним господарським товариством дочірньому господарському товариству збитків, завданих з вини головного господарського товариства. Збитки вважаються завданими з вини головного господарського товариства тільки у випадку, коли вони стали наслідком виконання дочірнім товариством обов’язкової для нього вказівки головного господарського товариства.

 

4. Учасники (акціонери) дочірнього господарського товариства мають право вимагати відшкодування головним господарським товариством дочірньому господарському товариству збитків, завданих з вини головного господарського товариства. Збитки вважаються завданими з вини головного господарського товариства тільки у випадку, коли вони стали наслідком виконання дочірнім товариством обов’язкової для нього вказівки головного господарського товариства.

   

5. Якщо банкрутство дочірнього господарського товариства сталося з вини головного господарського товариства, останнє несе субсидіарну відповідальність за боргами дочірнього господарського товариства. Банкрутство дочірнього господарського товариства вважається таким, що сталося з вини головного господарського товариства, тільки у випадку, коли воно стало наслідком виконання дочірнім товариством обов’язкової для нього вказівки головного господарського товариства.

 

5. Якщо банкрутство дочірнього господарського товариства сталося з вини головного господарського товариства, останнє несе субсидіарну відповідальність за боргами дочірнього господарського товариства. Банкрутство дочірнього господарського товариства вважається таким, що сталося з вини головного господарського товариства, тільки у випадку, коли воно стало наслідком виконання дочірнім товариством обов’язкової для нього вказівки головного господарського товариства.

 

182

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Доповнити кодекс новою статтею наступного змісту

"Стаття 982

Залежне господарське товариство

враховано

Стаття 96 (982)

Залежне господарське товариство

   

1. Господарське товариство (товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) визнається залежним господарським товариством, якщо іншому (переважному) господарському товариству належать 20 або більше відсотків статутного капіталу, (у випадку акціонерних товариств 20 або більше відсотків простих акцій) першого господарського товариства.

 

1. Господарське товариство (товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) визнається залежним господарським товариством, якщо іншому (переважному) господарському товариству належать 20 або більше відсотків статутного капіталу, (у випадку акціонерних товариств 20 або більше відсотків простих акцій) першого господарського товариства.

   

2. Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло 20 або більше відсотків часток товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, або 20 або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов’язане оприлюднити цю інформацію в порядку, передбаченому законом.

 

2. Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло 20 або більше відсотків часток товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, або 20 або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов’язане оприлюднити цю інформацію в порядку, передбаченому законом.

2. Повне товариство

     

2. Повне товариство

Стаття 99
Поняття повного товариства

     

Стаття 97 (99)
Поняття повного товариства

1. Повним визнається товариство, учасники якого (повні учасники) відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і солідарно відповідають за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить.

     

1. Повним визнається товариство, учасники якого (повні учасники) відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і солідарно відповідають за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить.

2. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

     

2. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

     

3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

При порушенні цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або ж передання товариству усієї набутої за такими правочинами вигоди.

     

При порушенні цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або ж передання товариству усієї набутої за такими правочинами вигоди.

4. Фірмове найменування повного товариства має містити:

     

4. Фірмове найменування повного товариства має містити:

імена (найменування) всіх його учасників, а також слова «повне товариство», або ж ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів «і компанія», а також слова «повне товариство».

     

Імена (найменування) всіх його учасників, а також слова «повне товариство», або ж ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів «і компанія», а також слова «повне товариство».

Стаття 100
Засновницький договір повного товариства

     

Стаття 98 (100)
Засновницький договір повного товариства

Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.

     

Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.

Засновницький договір повного товариства має містити, крім відомостей, що зазначені у статті 74 цього Кодексу, умови про розмір і склад складеного капіталу товариства; про розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у цьому капіталі; про розмір, склад, строки і внесення ними вкладів.

     

Засновницький договір повного товариства має містити, крім відомостей, що зазначені у статті 71 цього Кодексу, умови про розмір і склад складеного капіталу товариства; про розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у цьому капіталі; про розмір, склад, строки і внесення ними вкладів.

Стаття 101
Управління повним товариством

     

Стаття 99 (101)
Управління повним товариством

1. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.

     

1. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.

2. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

     

2. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

3. Кожний учасник товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести загальні справи, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження — у тому числі за домовленістю учасників товариства — є недійсними.

     

3. Кожний учасник товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести загальні справи, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження — у тому числі за домовленістю учасників товариства — є недійсними.

Стаття 102
Ведення справ повного товариства

     

Стаття 100 (102)
Ведення справ повного товариства

1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або ж що ведення справ доручено окремим учасникам.

     

1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або ж що ведення справ доручено окремим учасникам.

При спільному веденні учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину необхідною є згода всіх учасників товариства.

183

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

У пункті 1) статті 102 другий абзац викласти в такій редакції “При спільному веденні справ учасниками товариства для вчинення кожного правочину необхідна згода всіх учасників товариства”.

відхилено

При спільному веденні учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину необхідною є згода всіх учасників товариства.

У відносинах з третіми особами товариство не має права посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників товариства, — крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи наперед повинна була знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

     

У відносинах з третіми особами товариство не має права посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників товариства, — крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи наперед повинна була знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

2. Учасник повного товариства, що діяв на спільний інтерес, але не мав повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, зажадати від товариства відшкодування здійснених ним витрат — якщо він доведе, що завдяки його діям товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

     

2. Учасник повного товариства, що діяв на спільний інтерес, але не мав повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, зажадати від товариства відшкодування здійснених ним витрат — якщо він доведе, що завдяки його діям товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

3. У разі спору між учасниками товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення управоможеною особою своїх обов’язків чи виявленої його (їхньої) нездатності до розумного ведення справ. На підставі судового рішення до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.

     

3. У разі спору між учасниками товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення управоможеною особою своїх обов’язків чи виявленої його (їхньої) нездатності до розумного ведення справ. На підставі судового рішення до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.

Стаття 103
Розподіл прибутку та збитків повного товариства

     

Стаття 101 (103)
Розподіл прибутку та збитків повного товариства

Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або іншою угодою учасників. Не допускається угода про усунення будь-кого з учасників товариства від участі в прибутку чи у розподілі збитків.

     

Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або іншою угодою учасників. Не допускається угода про усунення будь-кого з учасників товариства від участі в прибутку чи у розподілі збитків.

Стаття 104
Відповідальність учасників повного товариства за його зобов’язаннями

     

Стаття 102 (104)
Відповідальність учасників повного товариства за його зобов’язаннями

1. Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна недостатньо для виплати усіх боргів, за товариство у частині, якої не вистачає, несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги після чи до його вступу в товариство.

     

1. Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна недостатньо для виплати усіх боргів, за товариство у частині, якої не вистачає, несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги після чи до його вступу в товариство.

2. Учасник повного товариства, який не є його засновником, рівною мірою з іншими учасниками відповідає і за боргами, що виникли до його вступу в товариство.

     

2. Учасник повного товариства, який не є його засновником, рівною мірою з іншими учасниками відповідає і за боргами, що виникли до його вступу в товариство.

3. Учасник, який вибув із товариства, відповідає за боргами товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

     

3. Учасник, який вибув із товариства, відповідає за боргами товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

4. Учасник, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у майні товариства.

     

4. Учасник, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у майні товариства.

Стаття 105
Зміни у складі учасників повного товариства

     

Стаття 103 (105)
Зміни у складі учасників повного товариства

1. Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв’язку з:

     

1. Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв’язку з:

1) виходом учасника товариства із його складу з власної ініціативи;

     

1) виходом учасника товариства із його складу з власної ініціативи;

2) виключенням із числа повних учасників;

     

2) виключенням із числа повних учасників;

3) вибуттям із числа повних учасників з причин, що не залежать від учасника або передбачені статутом.

     

3) вибуттям із числа повних учасників з причин, що не залежать від учасника або передбачені статутом.

2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття повних учасників зі складу товариства визначаються цим Кодексом, законом чи засновницьким договором.

     

2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття повних учасників зі складу товариства визначаються цим Кодексом, законом чи засновницьким договором.

Стаття 106
Вихід з повного товариства

     

Стаття 104 (106)
Вихід з повного товариства

1. Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Дострокова відмова від участі у повному товаристві, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.

     

1. Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Дострокова відмова від участі у повному товаристві, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.

2. Угода між учасниками товариства про відмову від права вийти з товариства є нікчемною.

184

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 2 статті 106 наприкінці слово “нікчемною” замінити словом “нечинною”.

відхилено

2. Угода між учасниками товариства про відмову від права вийти з товариства є нікчемною.

Стаття 107
Відступлення частки (її частини) у майні повного товариства

     

Стаття 105 (107)
Відступлення частки (її частини) у майні повного товариства

1. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або ж третій особі.

     

1. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або ж третій особі.

2. При переданні частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), несе відповідальність за зобов’язаннями товариства у порядку, встановленому п. 2 статті 104 цього Кодексу.

     

2. При переданні частки (її частини) новому учасникові до нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій передано частку (її частину), несе відповідальність за зобов’язаннями товариства у порядку, встановленому п. 2 статті 102 цього Кодексу.

3. Передання учасником товариства усієї частки іншій особі припиняє участь цього учасника в товаристві і породжує для нього наслідки, передбачені п. 3 статті 104 цього Кодексу.

     

3. Передання учасником товариства усієї частки іншій особі припиняє участь цього учасника в товаристві і породжує для нього наслідки, передбачені п. 3 статті 102 цього Кодексу.

Стаття 108
Виключення зі складу повних учасників

     

Стаття 106 (108)
Виключення зі складу повних учасників

1. Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов’язки, покладені на нього товариством, або ж який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, передбаченому установчими документами.

     

1. Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов’язки, покладені на нього товариством, або ж який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, передбаченому установчими документами.

2. Рішення про виключення з повного товариства може бути оскаржене виключеним учасником у суді.

     

2. Рішення про виключення з повного товариства може бути оскаржене виключеним учасником у суді.

Стаття 109
Вибуття з повного товариства

     

Стаття 107 (109)
Вибуття з повного товариства

1. Повне товариство може ухвалити рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у випадках:

     

1. Повне товариство може ухвалити рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у випадках:

1) смерті учасника, оголошення його таким, що помер, — за відсутності правонаступництва;

     

1) смерті учасника, оголошення його таким, що помер, — за відсутності правонаступництва;

2) ліквідації юридичної особи, що є учасником товариства, в тому числі у зв’язку з оголошенням її банкрутом;

     

2) ліквідації юридичної особи, що є учасником товариства, в тому числі у зв’язку з оголошенням її банкрутом;

3) визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним або ж безвісно відсутнім;

     

3) визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним або ж безвісно відсутнім;

4) призначення примусової реорганізації юридичної особи-учасника, в тому числі у зв’язку з її неплатоспроможністю.

     

4) призначення примусової реорганізації юридичної особи-учасника, в тому числі у зв’язку з її неплатоспроможністю.

2. Рішення про вибуття приймається одноголосно і може бути оскаржене заінтересованими особами в суді.

     

2. Рішення про вибуття приймається одноголосно і може бути оскаржене заінтересованими особами в суді.

3. При вибутті учасника з повного товариства за підставами, передбаченими у п. 1 цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не передбачено засновницьким договором товариства чи іншою угодою учасників, що залишаються.

     

3. При вибутті учасника з повного товариства за підставами, передбаченими у п. 1 цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не передбачено засновницьким договором товариства чи іншою угодою учасників, що залишаються.

Стаття 110
Розрахунки при виході, виключенні та вибутті з повного товариства

     

Стаття 108 (110)
Розрахунки при виході, виключенні та вибутті з повного товариства

1. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув за підставами, передбаченими у статтях 106, 108, 109 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, яка відповідає частці цього учасника у складеному капіталі товариства, – якщо інше не передбачено засновницьким договором.

     

1. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув за підставами, передбаченими у статтях 104, 106, 107 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, яка відповідає частці цього учасника у складеному капіталі товариства, – якщо інше не передбачено засновницьким договором.

2. Розрахунки з такими, що не вступили у товариство, спадкоємцем учасника повного товариства та правонаступником юридичної особи, яка є його учасником, здійснюються відповідно до п. 1 цієї статті.

     

2. Розрахунки з такими, що не вступили у товариство, спадкоємцем учасника повного товариства та правонаступником юридичної особи, яка є його учасником, здійснюються відповідно до п. 1 цієї статті.

3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні товариства та строки її виплати встановлюються законом і засновницьким договором.

     

3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні товариства та строки її виплати встановлюються законом і засновницьким договором.

4. У разі виникнення спору учасник, його спадкоємець, правонаступник мають право звернутися до суду.

     

4. У разі виникнення спору учасник, його спадкоємець, правонаступник мають право звернутися до суду.

Стаття 111
Накладення стягнення на частку учасників у майні повного товариства

     

Стаття 109 (111)
Накладення стягнення на частку учасників у майні повного товариства

Накладення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов’язаннями не допускається. При недостатності майна учасника для покриття його боргів за зобов’язаннями кредитори можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства або виділення частки учасника-боржника.

     

Накладення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов’язаннями не допускається. При недостатності майна учасника для покриття його боргів за зобов’язаннями кредитори можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства або виділення частки учасника-боржника.

Інші учасники мають право з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника у грошовій чи натуральній формі відповідно до балансу, складеного на момент виходу такого учасника з товариства.

     

Інші учасники мають право з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника у грошовій чи натуральній формі відповідно до балансу, складеного на момент виходу такого учасника з товариства.

Стаття 112
Ліквідація повного товариства

     

Стаття 110 (112)
Ліквідація повного товариства

1. Повне товариство ліквідовується за підставами, зазначеними у статті 85 цього Кодексу, а також у разі якщо в товаристві залишається один-єдиний учасник. Останній має право протягом шести місяців з моменту, коли він став одним-єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому цим Кодексом.

185

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 1 статті 112 текст “один-єдиний” замінити текстом “один”, а текст “одним-єдиним” замінити текстом “єдиним”.

враховано

1. Повне товариство ліквідовується за підставами, зазначеними у статті 85 цього Кодексу, а також у разі якщо в товаристві залишається єдиний учасник. Останній має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. У разі виходу з товариства чи смерті кого-небудь із учасників повного товариства, виключення одного з його учасників із товариства, ліквідації тієї, що бере участь у товаристві, юридичної особи або ж звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, яка відповідає його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи угодою учасників, що залишаються.

     

2. У разі виходу з товариства чи смерті кого-небудь із учасників повного товариства, виключення одного з його учасників із товариства, ліквідації тієї, що бере участь у товаристві, юридичної особи або ж звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, яка відповідає його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи угодою учасників, що залишаються.

3. Командитне товариство

     

3. Командитне товариство

Стаття 113
Основні положення про командитне товариство

     

Стаття 111 (113)
Основні положення про командитне товариство

1. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов’язаннями товариства солідарно усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, та не беруть участі в діяльності товариства.

     

1. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов’язаннями товариства солідарно усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, та не беруть участі в діяльності товариства.

2. Фірмове найменування командитного товариства має містити:

     

2. Фірмове найменування командитного товариства має містити:

імена (найменування) усіх повних учасників, а також слова «командитне товариство», або ж ім’я (найменування) не менш як одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слова «командитне товариство».

     

імена (найменування) усіх повних учасників, а також слова «командитне товариство», або ж ім’я (найменування) не менш як одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слова «командитне товариство».

Якщо у фірмове найменування командитного товариства включене ім’я вкладника, такий вкладник стає повним учасником.

     

Якщо у фірмове найменування командитного товариства включене ім’я вкладника, такий вкладник стає повним учасником.

3. До командитного товариства застосовуються правила цього Кодексу про повне товариство — наскільки це не суперечить положенням цього Кодексу про командитне товариство.

     

3. До командитного товариства застосовуються правила цього Кодексу про повне товариство — наскільки це не суперечить положенням цього Кодексу про командитне товариство.

Стаття 114
Засновницький договір командитного товариства

     

Стаття 112 (114)
Засновницький договір командитного товариства

1. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.

     

1. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.

2. Засновницький договір командитного товариства має містити, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, умови про розмір та склад складеного капіталу товариства, про розмір і порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі, про сукупний розмір вкладу вкладників.

     

2. Засновницький договір командитного товариства має містити, крім відомостей, зазначених у статті 71 цього Кодексу, умови про розмір та склад складеного капіталу товариства, про розмір і порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі, про сукупний розмір вкладу вкладників.

3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноосібну заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то засновницьким документом є одноосібна заява (меморандум), яка містить усі реквізити, встановлені цією статтею для командитного товариства.

     

3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноосібну заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то засновницьким документом є одноосібна заява (меморандум), яка містить усі реквізити, встановлені цією статтею для командитного товариства.

Стаття 115
Учасники командитного товариства

     

Стаття 113 (115)
Учасники командитного товариства

1. Становище повних учасників, які беруть участь у командитному товаристві, та їхня відповідальність за зобов’язаннями товариства визначаються правилами цього Кодексу про учасників повного товариства.

     

1. Становище повних учасників, які беруть участь у командитному товаристві, та їхня відповідальність за зобов’язаннями товариства визначаються правилами цього Кодексу про учасників повного товариства.

2. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві.

186

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 2 статті 115 після першого речення додати текст: “Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства”.

враховано

2. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства.

Учасник повного товариства не може бути повним учасником командитного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

     

Учасник повного товариства не може бути повним учасником командитного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

3. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати п’ятдесяти відсотків майна товариства, зазначеного у засновницькому договорі.

     

3. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати п’ятдесяти відсотків майна товариства, зазначеного у засновницькому договорі.

На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити внесок у розмірі, визначеному законом.

     

На момент реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити внесок у розмірі, визначеному законом.

Стаття 116
Управління командитним товариством

     

Стаття 114 (116)
Управління командитним товариством

1. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому для повного товариства.

     

1. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому для повного товариства.

2. Вкладники не мають права брати участь в управлінні справами командитного товариства та заперечувати дії повних учасників щодо управління справами товариства. Вони можуть виступати від імені товариства тільки за довіреністю.

     

2. Вкладники не мають права брати участь в управлінні справами командитного товариства та заперечувати дії повних учасників щодо управління справами товариства. Вони можуть виступати від імені товариства тільки за довіреністю.

Стаття 117
Права та обов’язки вкладника командитного товариства

     

Стаття 115 (117)
Права та обов’язки вкладника командитного товариства

1. Вкладник зобов’язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь, яке видається вкладникові товариства.

     

1. Вкладник зобов’язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь, яке видається вкладникові товариства.

2. Вкладник командитного товариства має право:

     

2. Вкладник командитного товариства має право:

1) одержувати частину прибутку товариства, яка припадає на його вклад, у порядку, передбаченому засновницьким договором;

187

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 2 пунктах 1) та 5) статті 117 наприкінці доповнити текстом “чи меморандумом”.

відхилено

1) одержувати частину прибутку товариства, яка припадає на його вклад, у порядку, передбаченому засновницьким договором;

2) діяти від імені командитного товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;

     

2) діяти від імені командитного товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;

 

188

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Доповнити частину 2 статті 117 новим пунктом 3 ) та змінити нумерацію виклавши її в такій редакції: “Вкладники користуються переважним перед третіми особами правом придбання відчужуваної частки в складеному капіталі. Якщо бажання викупити частку виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їх часток у складеному капіталі товариства. Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві”

враховано редакційно

3) переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку в складеному капіталі.

Якщо бажання викупити частку виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;

3) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

     

4) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

4) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

     

5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

5) після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, передбаченому засновницьким договором;

     

6) після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, передбаченому засновницьким договором;

6) передати свою частку у майні чи її частину іншому вкладникові чи третій особі зі сповіщенням про це товариства.

     

7) передати свою частку у майні чи її частину іншому вкладникові чи третій особі зі сповіщенням про це товариства.

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві.

     

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві.

Засновницьким договором командитного товариства можуть бути передбачені й інші права вкладника.

189

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У статті 117 останнє речення після слів “командитного товариства” доповнити текстом “чи меморандуму”.

відхилено

Засновницьким договором командитного товариства можуть бути передбачені й інші права вкладника.

Стаття 118
Відповідальність вкладника командитного товариства

     

Стаття 116 (118)
Відповідальність вкладника командитного товариства

1. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством разом з повними учасниками він відповідає за правочин перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.

200

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Викласти пункт 1 статті 118 в новій редакції: “Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за правочин.”

враховано

1. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за правочин.

2. Якщо схвалення не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути накладене стягнення.

     

2. Якщо схвалення не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути накладене стягнення.

3. Вкладник, який не зробив передбаченого засновницьким договором чи заявою (меморандумом) відповідного внеску, несе відповідальність перед товариством у порядку, передбаченому засновницьким договором чи меморандумом.

     

3. Вкладник, який не зробив передбаченого засновницьким договором чи заявою (меморандумом) відповідного внеску, несе відповідальність перед товариством у порядку, передбаченому засновницьким договором чи меморандумом.

Стаття 119
Ліквідація командитного товариства

     

Стаття 117 (119)
Ліквідація командитного товариства

1. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Однак повні учасники мають право замість ліквідації перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також за підставами ліквідації повного товариства (стаття 112). Командитне товариство зберігається, якщо в ньому залишається один повний учасник і один вкладник.

     

1. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Однак повні учасники мають право замість ліквідації перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також за підставами ліквідації повного товариства (стаття 112). Командитне товариство зберігається, якщо в ньому залишається один повний учасник і один вкладник.

2. При ліквідації кошти, що є у командитного товариства, включаючи і виторг від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків з кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їхніх вкладів, а потім — між повними учасниками у порядку та на умовах, передбачених цим Кодексом і засновницьким договором. При недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у майні товариства.

201

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 2 статті 119 перше речення наприкінці доповнити текстом “чи меморандуму”.

враховано

2. При ліквідації кошти, що є у командитного товариства, включаючи і виторг від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків з кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їхніх вкладів, а потім — між повними учасниками у порядку та на умовах, передбачених цим Кодексом і засновницьким договором (меморандумом). При недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у майні товариства.

4. Товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю

202

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)
Змінити назву підрозділу четвертого, виділивши товариство з додатковою відповідальністю в окремий підрозділ “4. Товариство з обмеженою відповідальністю”

По тексту всього підрозділу замінити слово сполучення “установчий документ” на “статут"

враховано

4. Товариство з обмеженою відповідальністю

Стаття 120
Поняття товариства з обмеженою відповідальністю

     

Стаття 118 (120)
Поняття товариства з обмеженою відповідальністю

1. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчим документом розмірів.

     

1. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчим документом розмірів.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов’язаннями відповідає самостійно усім своїм майном.

     

2. Товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов’язаннями відповідає самостійно усім своїм майном.

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів.

     

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів.

Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

     

Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

3. Фірмове найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова «товариство з обмеженою відповідальністю».

     

3. Фірмове найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова «товариство з обмеженою відповідальністю».

Стаття 121
Учасники товариства з обмеженою відповідальністю

     

Стаття 119 (121)
Учасники товариства з обмеженою відповідальністю

1. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом року, а зі спливом цього строку — ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.

     

1. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом року, а зі спливом цього строку — ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, що складається з однієї особи.

     

2. Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, що складається з однієї особи.

Одна особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке складається з одного-єдиного учасника.

     

Одна особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке складається з єдиного учасника.

Стаття 1221
Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю

     

Стаття 120 (1221)
Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю

1. При необхідності визначити взаємовідносини між собою, особи, що засновують товариство з обмеженою відповідальністю, укладають письмовий договір, який передбачає порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності по створенню товариства, розмір статутного капіталу, частку кожного з них, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

     

1. При необхідності визначити взаємовідносини між собою, особи, що засновують товариство з обмеженою відповідальністю, укладають письмовий договір, який передбачає порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності по створенню товариства, розмір статутного капіталу, частку кожного з них, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

2. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації не є обов’язковим.

     

2. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації не є обов’язковим.

Умови цього договору є обов’язковими для нових учасників товариства, якщо інше не передбачене договором.

     

Умови цього договору є обов’язковими для нових учасників товариства, якщо інше не передбачене договором.

Стаття 1222
Статут товариства з обмеженою відповідальністю

     

Стаття 121 (1222)
Статут товариства з обмеженою відповідальністю

1. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

     

1. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, статут повинен визначати умови щодо розміру статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенції органів управління і порядок прийняття ними рішень — у тому числі і з питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, відомості про розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передачі (переходу) часток у статутному фонді.

     

Крім відомостей, зазначених у статті 77 цього Кодексу, статут повинен визначати умови щодо розміру статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенції органів управління і порядок прийняття ними рішень — у тому числі і з питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, відомості про розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передачі (переходу) часток у статутному фонді.

2. Статут товариства зі всіма наступними змінами і доповненнями зберігається в органі, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, і є відкритим для ознайомлення.

203

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 2 статті 1222 текст “здійснює державну реєстрацію юридичних осіб” замінити текстом “здійснив його державну реєстрацію”.

враховано

2. Статут товариства зі всіма наступними змінами і доповненнями зберігається в органі, що здійснив його державну реєстрацію, і є відкритим для ознайомлення.

Стаття 123
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю

     

Стаття 122 (123)
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю

1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.

     

1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.

Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим від суми, що визначається законом.

     

Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим від суми, що визначається законом.

2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов’язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом урахування вимог до товариства.

     

2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов’язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом урахування вимог до товариства.

3. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю має бути на момент реєстрації товариства сплачений його учасниками не менш як наполовину. Та частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті його учасниками протягом першого року діяльності товариства. У разі невиконання цього обов’язку товариство має або оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку, або ж припинити свою діяльність шляхом ліквідації.

204

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)
Викласти пункт 3 Статті 123 в новій редакції

“3. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю засновники мають сплатити не менш, ніж п’ятдесят відсотків обсягу статутного капіталу. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Відчуження часток в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, статутний капітал якого не повністю сплачений, не дозволяється. При несплаті протягом року засновниками своїх внесків повністю товариство має або оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку, або заявити про свою ліквідацію.”

враховано редакційно

3. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю засновники мають сплатити не менш, ніж п’ятдесят відсотків обсягу статутного капіталу. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

4. Якщо на закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від зареєстрованого статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку — якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (п. 1 цієї статті), товариство підлягає ліквідації.

     

4. Якщо на закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від зареєстрованого статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку — якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (п. 1 цієї статті), товариство підлягає ліквідації.

5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після оповіщення у порядку, передбаченому законом, усіх його кредиторів. У цьому випадку останні мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов’язань товариства та відшкодування їм збитків.

     

5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після оповіщення у порядку, передбаченому законом, усіх його кредиторів. У цьому випадку останні мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов’язань товариства та відшкодування їм збитків.

6. Збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів визначається законом.

     

6. Збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів визначається законом.

Стаття 124
Управління товариством з обмеженою відповідальністю

     

Стаття 123 (124)
Управління товариством з обмеженою відповідальністю

1. Найвищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

     

1. Найвищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний не зі складу учасників товариства.

     

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний не зі складу учасників товариства.

2. Компетенція виконавчих органів товариства, а також порядок ухвалення ними рішень і порядок виступання від імені товариства визначаються відповідно до цього Кодексу, закону та установчих документів.

     

2. Компетенція виконавчих органів товариства, а також порядок ухвалення ними рішень і порядок виступання від імені товариства визначаються відповідно до цього Кодексу, закону та установчих документів.

3. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

     

3. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

     

1) визначення основних напрямів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

     

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

3) утворення та відкликання виконавчих органів товариства;

     

3) утворення та відкликання виконавчих органів товариства;

4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу або утворення відповідних контрольних органів;

     

4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу або утворення відповідних контрольних органів;

5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;

     

5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;

6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

     

6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

7) виключення учасника із товариства.

     

7) виключення учасника із товариства.

8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

     

8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Законом та статутом товариства до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

     

Законом та статутом товариства до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.

     

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.

Черговість та порядок скликання зборів визначаються законом та статутом товариства.

     

Черговість та порядок скликання зборів визначаються законом та статутом товариства.

Стаття 125
Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю

     

Стаття 124 (125)
Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю

1. Контроль за діяльністю виконавчого органу здійснюється у порядку, визначеному статутом.

     

1. Контроль за діяльністю виконавчого органу здійснюється у порядку, визначеному статутом.

2. Загальні збори можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.

     

2. Загальні збори можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.

Порядок утворення та повноваження контрольного органу визначаються загальними зборами учасників.

     

Порядок утворення та повноваження контрольного органу визначаються загальними зборами учасників.

3. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю згідно з рішенням загальних зборів, а також в інших випадках, передбачених законом чи установчими документами товариства, може призначатися аудиторська перевірка.

     

3. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю згідно з рішенням загальних зборів, а також в інших випадках, передбачених законом чи установчими документами товариства, може призначатися аудиторська перевірка.

4. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства визначається законом і статутом товариства.

     

4. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства визначається законом і статутом товариства.

На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов’язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).

     

На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов’язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).

 

205

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)
Доповнити частину 2 пункту 4 статті 125 реченням такого змісту “ Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інший порядок не передбачено установчим документом товариства. ”

враховано

Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інший порядок не передбачено установчим документом товариства.

5. Публічна звітність товариства про результати ведення його справ не вимагається, крім випадків, передбачених законом.

     

5. Публічна звітність товариства про результати ведення його справ не вимагається, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 126
Перехід частки учасника у майні товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи

     

Стаття 125 (126)
Перехід частки учасника у майні товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи

1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у майні товариства, яка відповідає його вкладові у статутний капітал товариства, чи її частину одному або кільком учасникам цього товариства.

     

1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у майні товариства, яка відповідає його вкладові у статутний капітал товариства, чи її частину одному або кільком учасникам цього товариства.

2. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається — якщо інше не передбачено статутом товариства.

     

2. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається — якщо інше не передбачено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника (її частини) пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи угодою його учасників не передбачений інший порядок здійснення цього права. У разі якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня сповіщення або ж протягом іншого строку, передбаченого статутом товариства чи угодою його учасників, частка учасника може бути відчужена будь-якій третій особі.

     

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника (її частини) пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи угодою його учасників не передбачений інший порядок здійснення цього права. У разі якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня сповіщення або ж протягом іншого строку, передбаченого статутом товариства чи угодою його учасників, частка учасника може бути відчужена будь-якій третій особі.

3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

     

3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

4. У разі придбання частки учасника (її частини) самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов’язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, що передбачені законом та статутом, або ж зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 123 цього Кодексу.

     

4. У разі придбання частки учасника (її частини) самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов’язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, що передбачені законом та статутом, або ж зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 122 цього Кодексу.

5. Частки у майні товариства з обмеженою відповідальністю переходять до спадкоємців фізичних осіб і правонаступників юридичних осіб, які є учасниками товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається тільки за згодою інших учасників товариства.

     

5. Частки у майні товариства з обмеженою відповідальністю переходять до спадкоємців фізичних осіб і правонаступників юридичних осіб, які є учасниками товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається тільки за згодою інших учасників товариства.

Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються у відповідності з правилами статті 127.

Стаття 127
Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю

     

Стаття 126 (127)
Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю

1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, сповістивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

     

1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, сповістивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, яка відповідає його частці у статутному капіталі товариства.

206

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Доповнити частину 1 пункту 2 статті 127 реченням наступного змісту: “За угодою між учасником та товариством виплата частки учасника може бути замінена передачею майна в натурі.”

враховано

2.Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, яка відповідає його частці у статутному капіталі товариства.

За угодою між учасником та товариством виплата частки учасника може бути замінена передачею майна в натурі.

Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частки, а також строки її виплати встановлюються законом та статутом.

     

Порядок і спосіб визначення вартості частки, а також строки її виплати встановлюються законом та статутом.

3. Спори, що виникають у зв’язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори про порядок визначення частки, її розмір і строки виплати, вирішуються судом.

207

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Викласти пункт 3 статті 127 в новій редакції : “3. Якщо в якості внеску до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю було внесене право користування майном, відповідне майно має бути повернене учаснику. Зниження вартості майна внаслідок його нормального використання не відшкодовується. ”

враховано

редакційно

3. Спори, що виникають у зв’язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори про порядок визначення частки, її розмір і строки виплати, вирішуються судом.

4. Якщо внесок до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, при виході з товариства це право повертається без сплати винагороди.

     

4. Якщо внесок до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, при виході з товариства це право повертається без сплати винагороди.

 

208

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Доповнити кодекс новою статтею такого змісту:

“Стаття1271
Накладення стягнення на частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю

враховано

Стаття127 (1271)
Накладення стягнення на частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю

   

1. Накладення стягнення на частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю за його особистими боргами допускається лише при недостатності іншого його майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, що припадає на частку боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення стягнення на нього. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, визначаються згідно з балансом, який складається на дату заявлення вимог кредиторами.

 

1. Накладення стягнення на частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю за його особистими боргами допускається лише при недостатності іншого його майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, що припадає на частку боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для накладення стягнення на нього. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, визначаються згідно з балансом, який складається на дату заявлення вимог кредиторами.

   

2. Накладення стягнення на всю частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь в товаристві."

 

2. Накладення стягнення на всю частку учасника в майні товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь в товаристві.

Стаття 128
Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю

     

Стаття 128 (128)
Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю

1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв’язку зі спливом строку, на який товариство було створене, у зв’язку із досягненням мети, заради якої воно було створене, а також за рішенням суду – в інших випадках, передбачених цим Кодексом і законом.

209

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Викласти пункт 1 статті 128 в новій редакції : “1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути реорганізоване або ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, прийнятим одностайно, якщо інший порядок прийняття рішення з цих питань не встановлений в статуті товариства. Інші підстави реорганізації та ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядок його реорганізації і ліквідації визначаються цим Кодексом та іншими законами.”

враховано частково

1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв’язку зі спливом строку, на який товариство було створене, у зв’язку із досягненням мети, заради якої воно було створене, а також за рішенням суду – в інших випадках, передбачених цим Кодексом і законом.

При банкрутстві одного з учасників його відповідальність по зобов’язанням товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.

     

2. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.

Стаття 129
Поняття товариства з додатковою відповідальністю

     

Стаття 129 (129)
Поняття товариства з додатковою відповідальністю

1. Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений установчими документами.

210

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

В пункті 1 та 2 статті 129 слова «установчими документами» замінити словом «статутом».

враховано

1. Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.

2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть субсидіарну відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному до вартості внесених ними вкладів, який визначається статутом.

     

2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть субсидіарну відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному до вартості внесених ними вкладів, який визначається статутом.

3. Фірмове найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова «товариство з додатковою відповідальністю».

     

3. Фірмове найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова «товариство з додатковою відповідальністю».

4. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються правила цього Кодексу про товариства з обмеженою відповідальністю — оскільки інше не передбачено цією статтею та установчими документами товариства.

211

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 4 статті 129 текст “оскільки” замінити текстом “, якщо”, а текст “цією статтею” замінити текстом “цим Кодексом”.

враховано редакційно

4. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються правила цього Кодексу про товариства з обмеженою відповідальністю — якщо інше не передбачено цією статтею та установчими документами товариства.

5. Акціонерне товариство

     

5. Акціонерне товариство

Стаття 130
Поняття акціонерного товариства

     

Стаття 130 (130)
Поняття акціонерного товариства

1. Акціонерним визнається товариство, статутний капітал якого поділений на певне число акцій.

     

1. Акціонерним визнається товариство, статутний капітал якого поділений на певне число акцій.

2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

     

2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть у випадках, передбачених статутом, відповідальність за зобов’язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Акціонери мають право відчужувати акції, що їм належать, без згоди інших акціонерів.

     

Акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть у випадках, передбачених статутом, відповідальність за зобов’язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Акціонери мають право відчужувати акції, що їм належать, без згоди інших акціонерів.

3. Фірмове найменування акціонерного товариства має містити його найменування і вказівку на те, що товариство є акціонерним.

 

 

3. Фірмове найменування акціонерного товариства має містити його найменування і вказівку на те, що товариство є акціонерним.

4. Особливості правового становища акціонерних товариств, створених шляхом приватизації державних підприємств, визначаються також законами та іншими правовими актами про приватизацію державних підприємств.

     

4. Особливості правового становища акціонерних товариств, створених шляхом приватизації державних підприємств, визначаються також законами та іншими нормативно-правовими актами про приватизацію державних підприємств.

5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов’язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.

     

5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов’язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.

Стаття 131
Створення акціонерного товариства

     

Стаття 131 (131)
Створення акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та фізичними особами.

     

1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та фізичними особами.

Обмеження щодо участі у заснуванні акціонерних товариств можуть встановлюватися законом.

     

Обмеження щодо участі у заснуванні акціонерних товариств можуть встановлюватися законом.

2. Особи, що створюють акціонерне товариство, укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Договір не є установчим документом.

     

2. Особи, що створюють акціонерне товариство, укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Договір не є установчим документом.

Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, — договір підлягає нотаріальному посвідченню.

     

Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, — договір підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації товариства.

     

3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації товариства.

Товариство несе відповідальність за такими, що пов’язані з його створенням, зобов’язаннями учасників тільки у разі наступного схвалення їхніх дій загальними зборами акціонерів.

     

Товариство несе відповідальність за такими, що пов’язані з його створенням, зобов’язаннями учасників тільки у разі наступного схвалення їхніх дій загальними зборами акціонерів.

4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це мають бути зареєстровані і підлягають опублікуванню для загального відома.

     

4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це мають бути зареєстровані і підлягають опублікуванню для загального відома.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, що складається з однієї особи.

212

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У другому абзаці частини 4 статті 131 вилучити слово “підприємницьке”.

відхилено

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, що складається з однієї особи.

5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція визначаються законом.

     

5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція визначаються законом.

Стаття 132
Статут акціонерного товариства

     

Стаття 132 (132)
Статут акціонерного товариства

1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

     

1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

2. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, має містити відомості про розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством, про їхню номінальну вартість і кількість, про права акціонерів, про склад і компетенцію органів управління товариством і про порядок ухвалення ними рішень — у тому числі з питань, рішення щодо яких приймається кваліфікованою більшістю голосів. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

     

2. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, зазначених у статті 7 цього Кодексу, має містити відомості про розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством, про їхню номінальну вартість і кількість, про права акціонерів, про склад і компетенцію органів управління товариством і про порядок ухвалення ними рішень — у тому числі з питань, рішення щодо яких приймається кваліфікованою більшістю голосів. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Стаття 133
Статутний капітал акціонерного товариства

     

Стаття 133 (133)
Статутний капітал акціонерного товариства

1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

     

1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим, ніж розмір, передбачений законом.

     

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим, ніж розмір, передбачений законом.

2. Не допускається звільнення акціонера від обов’язку оплати акцій товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

     

2. Не допускається звільнення акціонера від обов’язку оплати акцій товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

3. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки визначається законом.

     

3. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки визначається законом.

4. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити та зареєструвати у встановленому порядку зменшення свого статутного капіталу. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (п. 1 цієї статті), товариство підлягає ліквідації.

     

4. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити та зареєструвати у встановленому порядку зменшення свого статутного капіталу. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (п. 1 цієї статті), товариство підлягає ліквідації.

5. Законом чи статутом товариства можуть бути встановлені обмеження кількості, сумарної номінальної вартості акцій чи максимальної кількості голосів, які можуть належати одному акціонерові.

     

5. Законом чи статутом товариства можуть бути встановлені обмеження кількості, сумарної номінальної вартості акцій чи максимальної кількості голосів, які можуть належати одному акціонерові.

Стаття 134
Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства

     

Стаття 134 (134)
Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або випуску додаткових акцій. У випадках, передбачених законом, рішення про збільшення статутного капіталу може прийматися також іншими органами акціонерного товариства.

     

1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або випуску додаткових акцій. У випадках, передбачених законом, рішення про збільшення статутного капіталу може прийматися також іншими органами акціонерного товариства.

2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття зазнаних ним збитків не допускається.

     

2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття зазнаних ним збитків не допускається.

3. У випадках, передбачених законом або статутом товариства, може бути встановлене переважне право акціонерів на купівлю акцій, що додатково випускаються товариством.

     

3. У випадках, передбачених законом або статутом товариства, може бути встановлене переважне право акціонерів на купівлю акцій, що додатково випускаються товариством.

Стаття 135
Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства

     

Стаття 135 (135)
Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або ж шляхом купівлі частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.

     

1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або ж шляхом купівлі частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.

Зменшення статутного капіталу товариства допускається після оповіщення всіх його кредиторів у порядку, що визначається законом. При цьому кредитори товариства мають право зажадати або дострокового припинення, або виконання відповідних зобов’язань товариства та відшкодування їм збитків.

     

Зменшення статутного капіталу товариства допускається після оповіщення всіх його кредиторів у порядку, що визначається законом. При цьому кредитори товариства мають право зажадати або дострокового припинення, або виконання відповідних зобов’язань товариства та відшкодування їм збитків.

2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.

     

2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.

3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від визначеного законом мінімального розміру (п. 1 статті 133 цього Кодексу) має наслідком ліквідацію товариства.

     

3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від визначеного законом мінімального розміру (п. 1 статті 133 цього Кодексу) має наслідком ліквідацію товариства.

Стаття 136
Обмеження на випуск цінних паперів і на виплату дивідендів акціонерного товариства

     

Стаття 136 (136)
Обмеження на випуск цінних паперів і на виплату дивідендів акціонерного товариства

1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу не може перевищувати двадцяти п’яти відсотків.

     

1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу не може перевищувати двадцяти п’яти відсотків.

2. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або ж розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.

     

2. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або ж розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.

3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

     

3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

1) до повної сплати всього статутного капіталу;

     

1) до повної сплати всього статутного капіталу;

2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду, розміру;

213

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У підпункті 2 пункту 3 статті 136 вилучити слово “чистих”.

відхилено

2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду, розміру;

3) в інших випадках, передбачених законом.

     

3) в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 137
Загальні збори акціонерів

     

Стаття 137 (137)
Загальні збори акціонерів

1. Найвищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

     

1. Найвищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний учасник.

     

Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний учасник.

2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:

     

2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

     

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

     

2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;

     

3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

     

4) рішення про ліквідацію товариства.

До виключної компетенції загальних зборів законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

     

До виключної компетенції загальних зборів законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчим органам товариства.

214

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У пункті 2 підпункті 4 статті 137 останнє речення після слів “для вирішення” доповнити текстом “наглядовій раді чи”.

враховано

редакційно

Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

3. Порядок голосування на загальних зборах визначається законом.

     

3. Порядок голосування на загальних зборах визначається законом.

Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у найвищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.

     

Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у найвищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.

4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з питань:

     

4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з питань:

1) внесення змін до статуту товариства;

     

1) внесення змін до статуту товариства;

2) ухвалення рішення про ліквідацію.

     

2) ухвалення рішення про ліквідацію.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

     

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше ніж один раз на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

     

5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше ніж один раз на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

 

215

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У пункті 5 статті 137 у першому реченні вилучити текст “, якщо інше не передбачено статутом товариства”.

враховано

 

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

     

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та оповіщення акціонерів визначаються законом і статутом товариства.

     

Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та оповіщення акціонерів визначаються законом і статутом товариства.

Стаття 138
Наглядова рада акціонерного товариства

     

Стаття 138 (138)
Наглядова рада акціонерного товариства

1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

216

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Пункт 1 статті 138 доповнити словами «та захист прав акціонерів товариства».

враховано

1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Випадки обов’язкового створення наглядової ради встановлюються законом.

     

Випадки обов’язкового створення наглядової ради встановлюються законом.

2. Законом і статутом товариства встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

     

2. Законом і статутом товариства встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

3. Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу.

     

3. Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу.

4. Наглядова рада товариства визначає форми контролю за діяльністю виконавчого органу.

     

4. Наглядова рада товариства визначає форми контролю за діяльністю виконавчого органу.

Стаття 139
Виконавчий орган акціонерного товариства

     

Стаття 139 (139)
Виконавчий орган акціонерного товариства

1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

217

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

В частинах третій та четвертій пункту 1 статті 139 слово «Правління» замінити словами «Виконавчий орган».

враховано

1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

     

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, передбачених законом і статутом акціонерного товариства.

     

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, передбачених законом і статутом акціонерного товариства.

2. Виконавчий орган товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

     

2. Виконавчий орган товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Стаття 140
Аудиторська перевірка в акціонерному товаристві

     

Стаття 140 (140)
Аудиторська перевірка в акціонерному товаристві

Акціонерне товариство, яке зобов’язане відповідно до цього Кодексу або закону публікувати для загального відома документи, зазначені у п. 5 статті 130 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати професійного аудитора, не пов’язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).

     

Акціонерне товариство, яке зобов’язане відповідно до цього Кодексу або закону публікувати для загального відома документи, зазначені у п. 5 статті 130 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати професійного аудитора, не пов’язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (зовнішній аудит).

Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі й такого, що не зобов’язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які володіють 10 відсотками акцій. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства визначається законом і статутом товариства.

218

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У першому реченні абзацу 2 статті 140 текст “володіють” замінити текстом “разом володіють не менше як”.

враховано

Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі й такого, що не зобов’язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менше як 10 відсотками акцій.

       

Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства визначається законом і статутом товариства.

       

Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.

 

219

д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Викласти статтю 140 в новій редакції: “ 1. Акціонерне товариство, яке відповідно до закону зобов'язане публікувати для загального відома інформацію про фінансовий стан та результати господарювання, повинне для перевірки та підтвердження правильності цієї інформації щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасникам. Вимоги до порядку та змісту проведення обов’язкової аудиторської перевірки акціонерного товариства встановлюються законом. Залежно від мети створення або видів діяльності акціонерного товариства, законом можуть бути встановлені додаткові вимоги щодо звітності такого товариства."

враховано редакційно

 
 

220

д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Доповнити статтю 140 новим пунктом такого змісту: “2. Особи що у сукупності є власниками 10 або більше відсотків простих акцій товариства мають право у будь-який момент вимагати проведення аудиторської перевірки діяльності акціонерного товариства. Витрати по проведенню такої перевірки покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.”

враховано частково

 

§ 2. Виробничий кооператив

     

§ 2. Виробничий кооператив

Стаття 141
Поняття виробничого кооперативу

     

Стаття 141 (141)
Поняття виробничого кооперативу

1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків. Законом і установчими документами виробничого кооперативу може бути передбачена участь у його діяльності на засадах членства також інших осіб.

221

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У реченні 2 частини 1 статті 141 текст “і установчими документами виробничого кооперативу може бути передбачена участь у його діяльності” замінити текстом “може бути передбачена участь у діяльності виробничого кооперативу”.

враховано

1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків. Законом може бути передбачена участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

2. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов’язаннями кооперативу субсидіарну відповідальність у розмірах та порядку, передбачених законом і статутом кооперативу.

222

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)

Викласти пункт 2 статті 141 в новій редакції : “2. Члени виробничого кооперативу солідарно несуть за зобов’язаннями кооперативу субсидіарну відповідальність у розмірах та порядку, передбачених законом і статутом кооперативу ”

враховано редакційно

2. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов’язаннями кооперативу субсидіарну відповідальність у розмірах та порядку, передбачених законом і статутом кооперативу.

3. Фірмове найменування кооперативу має містити його найменування, а також слова «виробничий кооператив».

     

3. Фірмове найменування кооперативу має містити його найменування, а також слова «виробничий кооператив».

4. Правове становище виробничих кооперативів, права та обов’язки їх членів визначаються відповідно до цього Кодексу і Законом про кооперацію.

     

4. Правове становище виробничих кооперативів, права та обов’язки їх членів визначаються відповідно до цього Кодексу і Законом про кооперацію.

Стаття 142
Установчі документи виробничого кооперативу

     

Стаття 142 (142)
Установчі документи виробничого кооперативу

1. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.

     

1. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.

2. Статут кооперативу має містити, крім відомостей, зазначених у статті 74 цього Кодексу, умову про розмір пайового внеску членів кооперативу, відомості про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов’язання щодо внесення пайового внеску, відомості про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов’язань щодо особистої трудової участі, відомості про порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу, відомості про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, відомості про склад і компетенцію органів управління кооперативу і про порядок ухвалення ним рішень, у тому числі щодо питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів.

     

2. Статут кооперативу має містити, крім відомостей, зазначених у статті 71 цього Кодексу, умову про розмір пайового внеску членів кооперативу, відомості про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов’язання щодо внесення пайового внеску, відомості про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов’язань щодо особистої трудової участі, відомості про порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу, відомості про розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за боргами кооперативу, відомості про склад і компетенцію органів управління кооперативу і про порядок ухвалення ним рішень, у тому числі щодо питань, рішення з яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів.

3. Кількість членів кооперативу не може бути меншою ніж та, що встановлена у законі.

     

3. Кількість членів кооперативу не може бути меншою ніж та, що встановлена у законі.

Стаття 143
Майно виробничого кооперативу

     

Стаття 143 (143)
Майно виробничого кооперативу

1. Майно, що перебуває у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

     

1. Майно, що перебуває у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

2. Член кооперативу зобов’язаний внести на момент реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, — протягом року з моменту реєстрації, якщо статутом кооперативу не передбачений інший строк.

     

2. Член кооперативу зобов’язаний внести на момент реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, — протягом року з моменту реєстрації, якщо статутом кооперативу не передбачений інший строк.

Порядок внесення пайових внесків членами кооперативу встановлюється законом і статутом.

     

Порядок внесення пайових внесків членами кооперативу встановлюється законом і статутом.

3. Кооператив не має права випускати акції.

     

3. Кооператив не має права випускати акції.

Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не передбачений статутом кооперативу.

     

Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не передбачений статутом кооперативу.

У такому самому порядку розподіляється майно, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів.

     

У такому самому порядку розподіляється майно, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів.

Стаття 144
Управління виробничим кооперативом

     

Стаття 144 (144)
Управління виробничим кооперативом

1. Найвищим органом кооперативу є загальні збори його членів.

     

1. Найвищим органом кооперативу є загальні збори його членів.

У кооперативі з кількістю членів, що є більшою ніж 50 осіб, створюється наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу кооперативу. Члени наглядової ради не мають права діяти від імені кооперативу.

     

У кооперативі з кількістю членів, що є більшою ніж 50 осіб, створюється наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу кооперативу. Члени наглядової ради не мають права діяти від імені кооперативу.

Виконавчим органом кооперативу є правління чи голова кооперативу. Виконавчий орган здійснює поточне керівництво діяльністю кооперативу і є підзвітним наглядовій раді та загальним зборам членів кооперативу.

     

Виконавчим органом кооперативу є правління чи голова кооперативу. Виконавчий орган здійснює поточне керівництво діяльністю кооперативу і є підзвітним наглядовій раді та загальним зборам членів кооперативу.

Членами наглядової ради та правління кооперативу, а також головою кооперативу можуть бути тільки члени кооперативу.

     

Членами наглядової ради та правління кооперативу, а також головою кооперативу можуть бути тільки члени кооперативу.

Член кооперативу не може бути членом наглядової ради і членом правління або головою кооперативу одночасно.

     

Член кооперативу не може бути членом наглядової ради і членом правління або головою кооперативу одночасно.

2. Компетенція органів управління кооперативу, а також порядок ухвалення ними рішень та представлення інтересів кооперативу визначається законом і статутом кооперативу.

     

2. Компетенція органів управління кооперативу, а також порядок ухвалення ними рішень та представлення інтересів кооперативу визначається законом і статутом кооперативу.

3. До виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу належить:

     

3. До виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу належить:

1) зміна статуту кооперативу;

     

1) зміна статуту кооперативу;

2) формування наглядової ради і виконавчих органів та відкликання їх членів;

     

2) формування наглядової ради і виконавчих органів та відкликання їх членів;

3) прийняття у члени кооперативу та виключення з членів кооперативу;

     

3) прийняття у члени кооперативу та виключення з членів кооперативу;

4) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів кооперативу і розподіл його прибутку та збитків;

     

4) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів кооперативу і розподіл його прибутку та збитків;

5) рішення про припинення діяльності кооперативу.

     

5) рішення про припинення діяльності кооперативу.

Законом і статутом кооперативу до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

     

Законом і статутом кооперативу до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів чи наглядової ради кооперативу, не можуть бути передані ними на вирішення виконавчим органам кооперативу.

     

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів чи наглядової ради кооперативу, не можуть бути передані ними на вирішення виконавчим органам кооперативу.

4. Член кооперативу має один голос при ухваленні рішень загальними зборами.

     

4. Член кооперативу має один голос при ухваленні рішень загальними зборами.

Стаття 145
Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю

     

Стаття 145 (145)
Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю

1. Член кооперативу має право на свій розсуд вийти з кооперативу. У цьому разі йому має бути виплачена вартість паю або видане майно, яке відповідає розмірові його паю, а також здійснені інші виплати, передбачені статутом кооперативу.

     

1. Член кооперативу має право на свій розсуд вийти з кооперативу. У цьому разі йому має бути виплачена вартість паю або видане майно, яке відповідає розмірові його паю, а також здійснені інші виплати, передбачені статутом кооперативу.

Видача паю та іншого майна членові кооперативу, що виходить, здійснюється у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.

     

Видача паю та іншого майна членові кооперативу, що виходить, здійснюється у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.

2. Член кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов’язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, передбачених законом і статутом кооперативу.

     

2. Член кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов’язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, передбачених законом і статутом кооперативу.

Член кооперативу, якого виключили, має відповідно до п. 1 цієї статті право на одержання паю та інших виплат, передбачених статутом кооперативу.

     

Член кооперативу, якого виключили, має відповідно до п. 1 цієї статті право на одержання паю та інших виплат, передбачених статутом кооперативу.

3. Член кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не передбачено законом і статутом кооперативу.

     

3. Член кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не передбачено законом і статутом кооперативу.

Передання паю (його частини) особі, що не є членом кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється законом чи статутом кооперативу.

     

Передання паю (його частини) особі, що не є членом кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється законом чи статутом кооперативу.

4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємців може бути прийнято у члени кооперативу, якщо інше не визначено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.

     

4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємців може бути прийнято у члени кооперативу, якщо інше не визначено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.

5. Накладення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними боргами допускається лише при нестачі іншого його майна для покриття таких боргів — у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.

     

5. Накладення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними боргами допускається лише при нестачі іншого його майна для покриття таких боргів — у порядку, передбаченому законом і статутом кооперативу.

6. При заставі паю та наступному зверненні заставоутримувачем стягнення на цей пай відповідно застосовується правило частини другої п. 3 цієї статті.

     

6. При заставі паю та наступному зверненні заставоутримувачем стягнення на цей пай відповідно застосовується правило частини другої п. 3 цієї статті.

Підрозділ 3
Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством

     

Підрозділ 3
Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством

Глава 8
Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством

     

Глава 8 (8)
Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством

Стаття 146
Правові форми участі держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством

     

Стаття 146 (146)
Правові форми участі держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством

1. Держава діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.

     

1. Держава діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.

2. Матеріальною основою участі держави у цивільних відносинах є державна скарбниця.

     

2. Матеріальною основою участі держави у цивільних відносинах є державна скарбниця.

3. Держава може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.

     

3. Держава може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.

4. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом».

     

4. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 147
Правові форми участі Автономної Республіки Крим у відносинах, що регулюються цивільним законодавством

     

Стаття 147 (147)
Правові форми участі Автономної Республіки Крим у відносинах, що регулюються цивільним законодавством

1. Автономна Республіка Крим діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.

     

1. Автономна Республіка Крим діє у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.

2. Матеріальною основою участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах є скарбниця Автономної Республіки Крим.

     

2. Матеріальною основою участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах є скарбниця Автономної Республіки Крим.

3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.

     

3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.

4. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

     

4. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 148
Правові форми участі територіальних громад
у відносинах, що регулюються цивільним законодавством

     

Стаття 148 (148)
Правові форми участі територіальних громад
у відносинах, що регулюються цивільним законодавством

1. Територіальні громади діють у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.

     

1. Територіальні громади діють у відносинах, що регулюються цивільним законодавством як юридична особа публічного права.

2. Матеріальною основою участі територіальних громад у цивільних відносинах є скарбниці територіальних громад.

     

2. Матеріальною основою участі територіальних громад у цивільних відносинах є скарбниці територіальних громад.

3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.

     

3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, передбачених законом.

4. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

     

4. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

         

Стаття 149 «Скарбниці як юридичні особи публічного права» виключена.

       

Стаття 150
Майно державної скарбниці

     

Стаття 149 (150)
Майно державної скарбниці

Майно державної скарбниці становлять кошти державного бюджету та інше державне майно, не закріплене за створеними державою юридичними особами.

     

Майно державної скарбниці становлять кошти державного бюджету та інше державне майно, не закріплене за створеними державою юридичними особами.

Стаття 151
Майно скарбниці Автономної Республіки Крим

     

Стаття 150 (151)
Майно скарбниці Автономної Республіки Крим

Майно скарбниці Автономної Республіки Крим становлять кошти бюджету Автономної Республіки Крим та інше майно, не закріплене за створеними нею юридичними особами.

     

Майно скарбниці Автономної Республіки Крим становлять кошти бюджету Автономної Республіки Крим та інше майно, не закріплене за створеними нею юридичними особами.

Стаття 152
Майно скарбниць територіальних громад

     

Стаття 151 (152)
Майно скарбниць територіальних громад

Майно скарбниць територіальних громад становлять кошти бюджету цих територіальних громад та інше майно, не закріплене за створеними ними юридичними особами.

     

Майно скарбниць територіальних громад становлять кошти бюджету цих територіальних громад та інше майно, не закріплене за створеними ними юридичними особами.

Глава 9
Органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади

     

Глава 9 (9)
Органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади

Стаття 153
Органи, через які діє держава

     

Стаття 152 (153)
Органи, через які діє держава

Держава діє через державні органи у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.

223

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У статті 153 текст “державні органи” замінити текстом “органи державної влади”.

враховано

Держава діє через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.

Стаття 154
Органи, через які діє Автономна Республіка Крим

     

Стаття 153 (154)
Органи, через які діє Автономна Республіка Крим

Автономна Республіка Крим діє через відповідні республіканські органи у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.

224

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У статті 154 текст “відповідні республіканські органи” замінити текстом “органи влади Автономної Республіки Крим”.

враховано

Автономна Республіка Крим діє через органи влади Автономної Республіки Крим у межах їхньої компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.

Стаття 155
Органи, через які діють територіальні громади

     

Стаття 154 (155)
Органи, через які діють територіальні громади

Територіальні громади діють через органи місцевого самоврядування цих утворень у межах компетенції, встановленої актами, які визначають статус цих органів.

225

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У статті 155 вилучити текст “цих утворень”.

враховано

Територіальні громади діють через органи місцевого самоврядування цих утворень у межах компетенції, встановленої актами, які визначають їх статус.

Стаття 156
Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад

     

Стаття 155 (156)
Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад

У випадках і в порядку, що передбачені законами, іншими правовими актами, нормативними актами територіальних громад, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, державні органи, органи Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

226

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У статті 156 текст “правовими” замінити текстом “нормативно-правовими”, текст “державні органи, органи” замінити текстом “органи державної влади, органи влади”.

враховано

У випадках і в порядку, що передбачені законами, іншими нормативно-правовими актами, нормативними актами територіальних громад, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Глава 10
Відповідальність за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад

     

Глава 10 (10)
Відповідальність за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад

Стаття 157
Відповідальність за зобов’язаннями держави

     

Стаття 156 (157)
Відповідальність за зобов’язаннями держави

Держава відповідає за своїми зобов’язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.

     

Держава відповідає за своїми зобов’язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.

Стаття 158
Відповідальність за зобов’язаннями Автономної Республіки Крим

     

Стаття 157 (158)
Відповідальність за зобов’язаннями Автономної Республіки Крим

Автономна Республіка Крим відповідає за своїми зобов’язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.

     

Автономна Республіка Крим відповідає за своїми зобов’язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.

Стаття 159
Відповідальність за зобов’язаннями територіальних громад

     

Стаття 158 (159)
Відповідальність за зобов’язаннями територіальних громад

Територіальні громади відповідають за своїми зобов’язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено накладати стягнення.

     

Територіальні громади відповідають за своїми зобов’язаннями своїм майном, крім майна, на яке законом заборонено накладати стягнення.

Стаття 160
Розмежування відповідальності за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб

     

Стаття 159 (160)
Розмежування відповідальності за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб

1. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов’язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

     

1. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов’язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов’язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

     

2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов’язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

3. Держава не відповідає за зобов’язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад.

     

3. Держава не відповідає за зобов’язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад.

4. Автономна Республіка Крим та територіальні громади не відповідають за зобов’язаннями одна одної, а також за зобов’язаннями держави.

     

4. Автономна Республіка Крим та територіальні громади не відповідають за зобов’язаннями одна одної, а також за зобов’язаннями держави.

Розділ ІІІ
Об’єкти цивільних прав

     

Розділ ІІІ
Об’єкти цивільних прав

Глава 11
Загальні положення про об’єкти цивільних прав

     

Глава 11 (11)
Загальні положення про об’єкти цивільних прав

Стаття 161
Види об’єктів цивільних прав

     

Стаття 160 (161)
Види об’єктів цивільних прав

Об’єктами цивільного права є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, конфіденційна інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

227

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360)

У ст. 161 “Види об’єктів цивільних прав”, до переліку об’єктів цивільних правовідносин не включені інформації, які за чинним Законом України “Про інформацію” можуть бути об’єктом права власності. Тому текст статті після слів “службова та комерційна таємниця” слід доповнити словом “інформація”.

враховано

Об’єктами цивільного права є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Стаття 162
Оборотоздатність об’єктів цивільних прав

     

Стаття 161 (162)
Оборотоздатність об’єктів цивільних прав

1. Об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва (успадкування) або іншим чином, якщо вони не вилучені з обороту, або не обмежені в обороті, або є невід’ємними від фізичної або юридичної особи.

228

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360)

Внести редакційне уточнення, виклавши ч.1 ст.162 у такій редакції:

“Об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої у порядку універсального правонаступництва (успадкування) або іншим чином, якщо вони не вилучені з обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від особистості фізичної або юридичної особи”.

відхилено

1. Об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва (успадкування) або іншим чином, якщо вони не вилучені з обороту, або не обмежені в обороті, або є невід’ємними від фізичної або юридичної особи.

2. Види об’єктів цивільних прав, перебування яких в обороті не допускається (об’єкти, вилучені з обороту), мають бути прямо зазначені у законі.

     

2. Види об’єктів цивільних прав, перебування яких в обороті не допускається (об’єкти, вилучені з обороту), мають бути прямо зазначені у законі.

Види об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в обороті допускається за спеціальним дозволом (об’єкти обмежено оборотоздатні), визначаються у порядку, встановленому законом.

     

Види об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в обороті допускається за спеціальним дозволом (об’єкти обмежено оборотоздатні), визначаються у порядку, встановленому законом.

3. Земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або іншим чином переходити від однієї особи до іншої в межах, яких їхній оборот визнається законом про землю та інші природні ресурси.

     

3. Земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або іншим чином переходити від однієї особи до іншої в межах, яких їхній оборот визнається законом про землю та інші природні ресурси.

Глава 12
Речі. Майно

     

Глава 12 (12)
Речі. Майно

Стаття 163
Поняття речі

     

Стаття 162 (163)
Поняття речі

Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

     

Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

Стаття 164
Нерухомі та рухомі речі

     

Стаття 163 (164)
Нерухомі та рухомі речі

1. До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов’язане, тобто об’єкти, переміщення яких без непропорційного збитку їх призначенню є неможливим.

     

1. До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов’язане, тобто об’єкти, переміщення яких без непропорційного збитку їх призначенню є неможливим.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, — як такі, що підлягають державній реєстрації.

     

Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, — як такі, що підлягають державній реєстрації.

2. Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі.

     

2. Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно переміщувати у просторі.

Стаття 165
Державна реєстрація нерухомості

     

Стаття 164 (165)
Державна реєстрація нерухомості

1. Право власності та інші речеві права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

     

1. Право власності та інші речеві права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

2. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, передбаченому законом.

     

2. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, передбаченому законом.

3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені в суді.

     

3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені в суді.

4. Порядок державної реєстрації та підстави відмови у ній передбачаються законом.

229

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 4 статті 165 наприкінці доповнити текстом “та іншими законами”.

враховано

4. Порядок державної реєстрації та підстави відмови у ній передбачаються законом.

Стаття 166
Речі подільні та неподільні

     

Стаття 165 (166)
Речі подільні та неподільні

1. Подільною визнається річ, внаслідок користування якою кожна її частина зберігає свої властивості цілого та не втрачає при цьому свого господарського (цільового) призначення.

     

1. Подільною визнається річ, внаслідок користування якою кожна її частина зберігає свої властивості цілого та не втрачає при цьому свого господарського (цільового) призначення.

2. Неподільною визнається річ, внаслідок поділу якої її частини втрачають властивості первісної речі та змінюють господарське (цільове) призначення.

     

2. Неподільною визнається річ, внаслідок поділу якої її частини втрачають властивості первісної речі та змінюють господарське (цільове) призначення.

Стаття 167
Індивідуально-визначені речі та речі, що визначаються родовими ознаками

     

Стаття 166 (167)
Індивідуально-визначені речі та речі, що визначаються родовими ознаками

1. Індивідуально-визначеною визнається річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з безлічі однорідних речей і тим самим індивідуалізують цю річ. Індивідуально-визначені речі є незамінними.

230

д. Беспалий Б.Я. (о.к. №404)

У частині 1 статті 167 слово “безлічі” замінити словом “інших”.

враховано редакційно

1. Індивідуально-визначеною визнається річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей і тим самим індивідуалізують цю річ. Індивідуально-визначені речі є незамінними.

2. Родовими визнаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними.

     

2. Родовими визнаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними.

Стаття 168
Речі споживні та неспоживні

     

Стаття 167 (168)
Речі споживні та неспоживні

1. Споживними визнаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати у первісному вигляді.

     

1. Споживними визнаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати у первісному вигляді.

2. Неспоживними визнаються речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

     

2. Неспоживними визнаються речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Стаття 169
Головна річ і приналежність

     

Стаття 168 (169)
Головна річ і приналежність

1. Головною річчю визнається самостійна річ, пов’язана з іншою річчю (приналежністю), що покликана слугувати головній речі та пов’язана з нею спільним господарським призначенням.

     

1. Головною річчю визнається самостійна річ, пов’язана з іншою річчю (приналежністю), що покликана слугувати головній речі та пов’язана з нею спільним господарським призначенням.

2. Приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначено законодавчими актами або договором.

     

2. Приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначено законодавчими актами або договором.

Стаття 170
Складові частини речі

     

Стаття 169 (170)
Складові частини речі

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення речі.

     

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення речі.

При переході права на річ складові частини не підлягають відокремленню.

     

При переході права на річ складові частини не підлягають відокремленню.

Стаття 171
Складні речі

     

Стаття 170 (171)
Складні речі

Якщо різнорідні речі утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, яке визначається сутністю з’єднання, вони вважаються за одну річ (складна річ).

     

Якщо різнорідні речі утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, яке визначається сутністю з’єднання, вони вважаються за одну річ (складна річ).

Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше.

     

Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше.

Стаття 172
Продукція, плоди та доходи

     

Стаття 171 (172)
Продукція, плоди та доходи

1. Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що виробляється, добувається, дістається з речі або приноситься річчю.

231

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360)

Вважається за доцільне викласти ч.1 ст.172 у такій редакції: “Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що вилучається з речі чи одержується внаслідок її використання”.

відхилено

1. Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що виробляється, добувається, дістається з речі або приноситься річчю.

2. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не визначено законом або договором власника з іншою особою.

     

2. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не визначено законом або договором власника з іншою особою.

Стаття 173
Майно

     

Стаття 172 (173)
Майно

Майном як особливим об’єктом визнаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

     

Майном як особливим об’єктом визнаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Стаття 174
Підприємство як майновий комплекс

     

Стаття 173 (174)
Підприємство як майновий комплекс

1. Підприємством визнається єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

     

1. Підприємством визнається єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

2. До складу підприємства як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмові найменування, знаки для товарів і послуг), та інші виключні права, якщо інше не передбачено договором або законом.

     

2. До складу підприємства як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмові найменування, знаки для товарів і послуг), та інші виключні права, якщо інше не передбачено договором або законом.

3. Підприємство в цілому як майновий комплекс визнається нерухомістю.

     

3. Підприємство в цілому як майновий комплекс визнається нерухомістю.

4. Підприємство в цілому або його частина можуть бути об’єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів, пов’язаних із встановленням, зміною та припиненням речевих прав.

     

4. Підприємство в цілому або його частина можуть бути об’єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів, пов’язаних із встановленням, зміною та припиненням речевих прав.

Стаття 175
Гроші (валюта)

     

Стаття 174 (175)
Гроші (валюта)

1. Гривня — це національна валюта, яка є законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України.

     

1. Гривня — це національна валюта, яка є законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України.

2. Іноземна валюта може використовуватися у випадках і в порядку, передбачених законом України.

     

2. Іноземна валюта може використовуватися у випадках і в порядку, передбачених законом України.

Стаття 176
Валютні цінності

     

Стаття 175 (176)
Валютні цінності

Види майна, що визнаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними визначаються законом.

     

Види майна, що визнаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними визначаються законом.

Право власності на валютні цінності захищається на загальних підставах.

     

Право власності на валютні цінності захищається на загальних підставах.

Глава 13
Цінні папери

     

Глава 13 (13)
Цінні папери

§ 1. Загальні положення про цінні папери

       

Стаття 177
Поняття цінних паперів

232

д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)
Викласти статтю 177 в такій редакції:
«Стаття 177
Поняття цінних паперів

враховано

Стаття 176 (177)
Поняття цінних паперів

1. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, здійснення або передання якого можливі тільки у разі пред’явлення цінного паперу.

 

1. Цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила і власником, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

 

1. Цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила і власником, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

З переданням цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.

 

З переданням цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.

 

З переданням цінного паперу переходять усі права, які посвідчуються ним, у сукупності.

2. У випадках, передбачених законом, для здійснення та передання прав, посвідчених цінним папером, достатньо доказів їх закріплення у спеціальному реєстрі (звичайному або комп’ютеризованому) особи, яка здійснює випуск цінного паперу від свого імені та несе відповідальність згідно з вираженим у ньому зобов’язанням.

 

2. Віднесення окремих документів до цінних паперів здійснюється в порядку, передбаченому законом.»

 

2. Віднесення окремих документів до цінних паперів здійснюється в порядку, передбаченому законом.

3. Віднесення окремих об’єктів/документів до цінних паперів здійснюється в порядку, передбаченому законом.

       

Стаття 178
Види і форми цінних паперів

     

Стаття 177 (178)
Види і форми цінних паперів

В Україні можуть випускатися і знаходитися в обігу такі групи і види цінних паперів:

233

Д. Головатий С.П. (о.к.№222)

Статтю 178 викласти в такій редакції

Види цінних паперів

1.Види цінних паперів, порядок їх випуску та обігу визначаються законом.

враховано

1.Види цінних паперів, порядок їх випуску та обігу визначаються законом.

1) пайові цінні папери — такі папери, які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам корпоративні права з управління справами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. До пайових цінних паперів належать акції, інвестиційні сертифікати та інші цінні папери, передбачені законом;

 

2.Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі.

 

2.Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі.

2) боргові цінні папери — такі папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента повернути у визначений строк кошти, інвестовані в його діяльність. До боргових цінних паперів належать облігації, державні казначейські зобов’язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі та інші, передбачені законом;

       

3) похідні цінні папери (деривативи) — такі папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. До похідних цінних паперів належать опціони, ф’ючерсні контракти, форвардні контракти, варанти, депозитарні свідоцтва, інші види документів, передбачені законом;

       

4) товаророзпорядчі цінні папери — документи, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, зазначеним в цих документах. До товаророзпорядчих цінних паперів належать коносамент, складське свідоцтво та інші документи, визнані таким законом.

       

Законом можуть визначатися й інші групи цінних паперів.

       

Стаття 179
Вимоги до цінного паперу

234

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)
Викласти статтю в новій редакції:

«Стаття 179

Вимоги до цінного паперу

враховано частково

Стаття 178 (179)
Вимоги до цінного паперу

1. Обов’язкові реквізити цінних паперів та вимоги щодо їх форми цінного паперу та інші необхідні вимоги визначаються законом.

 

1. Емісія цінних паперів в готівковій формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів. Цінні папери в готівковій формі повинні виготовлятися з урахуванням вимог, встановлених законом для технології друкування бланків цінних паперів та реквізитів цінних паперів.

 

1. Обов’язкові реквізити цінних паперів та вимоги щодо їх форми цінного паперу та інші необхідні вимоги визначаються законом.

2. Відсутність обов’язкових реквізитів цінного паперу або невідповідність цінного паперу встановленій для нього формі має наслідком його недійсність.

 

2. Емісію цінних паперів у безготівковій формі здійснює емітент шляхом розміщення глобального сертифікату у Національній депозитарній системі та вимогами, встановленими окремим законом.

 

2. Відсутність обов’язкових реквізитів цінного паперу або невідповідність цінного паперу встановленій для нього формі має наслідком його недійсність.

   

3. Знерухомлення власниками цінних паперів, випущених у готівковій формі здійснюється без розміщення глобального сертифікату.

   
   

4. Відсутність обов’язкових реквізитів цінного паперу або невідповідність цінного паперу встановленій для нього формі має наслідком його недійсність.

   

Стаття 180
Передання прав за цінним папером

235

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)
Викласти статтю в новій редакції: "Стаття 180
Передання прав за цінним папером

враховано

Стаття 179 (180)
Передання прав за цінним папером

1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

 

1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

 

1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

1) пред’явникові цінного паперу (цінний папір на пред’явника);

 

1) пред’явнику цінного паперу, або

 

1) пред’явникові цінного паперу (цінний папір на пред’явника);

2) названій у цінному папері особі (іменний цінний папір);

 

2) особі, вказаній у цінному папері (при готівковій формі) або ідентифікованій за рахунком у цінних паперах (іменний цінний папір), або

 

2) названій у цінному папері особі (іменний цінний папір);

3) названій у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу управоможену особу (ордерний цінний папір).

 

3) названий у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права, або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу управомочену особу (ордерний цінний папір).

 

3) названій у цінному папері особі, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу управоможену особу (ордерний цінний папір).

2. Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред’явника.

 

2. Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред’явника.

 

2. Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред’явника.

3. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред’явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

 

3. Права за цінним папером на пред’явника передаються шляхом вручення сертифікату цінного паперу набувачеві.

 

3. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред’явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

4. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення вимог (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її невиконання.

 

4. Права за іменним цінним папером передаються в порядку цесії шляхом перереєстрації в системі реєстру власників іменних цінних паперів (при готівковій формі) або зарахуванням на рахунок у цінних паперів (при безготівковій формі).

 

4. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення вимог (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її невиконання.

   

Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її невиконанням.

   

5. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису — індосаменту. Індосант несе відповідальність не лише за існування права, а й за його здійснення.

 

5. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису – індосаменту, індосант несе відповідальність не лише за існування права, але й за його здійснення.

 

5. Права за ордерним цінним папером передаються через учинення на цьому папері передавального напису — індосаменту. Індосант несе відповідальність не лише за існування права, а й за його здійснення.

Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером — індосата. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

 

Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером – індосант. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає, як представник.

 

Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером — індосата. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

Стаття 181
Виконання за цінним папером

     

Стаття 180 (181)
Виконання за цінним папером

1. Особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного паперу про виконання посвідченого цим папером обов’язку однією або кількома особами з числа тих, хто зобов’язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов’язалися за цінним папером.

     

1. Особа, що видала цінний папір, та всі особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного паперу про виконання посвідченого цим папером обов’язку однією або кількома особами з числа тих, хто зобов’язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов’язалися за цінним папером.

2. Відмова від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов’язання або на його недійсність не допускається.

     

2. Відмова від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов’язання або на його недійсність не допускається.

Володілець такого цінного паперу, щодо якого встановлено фальшування або підробку, має право виставити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов’язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.

     

Володілець такого цінного паперу, щодо якого встановлено фальшування або підробку, має право виставити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов’язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.

Стаття 182
Бездокументарні цінні папери

236

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)
Статтю 182. (“Бездокументарні цінні папери”) виключити оскільки її зміст вже охоплюється запропонованою редакцією ст. 178 (“Форми випуску цінних паперів”) та ст. 181, “Вимоги до цінного паперу”).

враховано

 

1. У випадках, визначених законом, або в порядку, що ним встановлений, організація-депозитарій, яка має спеціальну ліцензію, може за договором з емітентом (депозитарним договором) провадити фіксацію прав, які закріплюються іменним або ордерним цінним папером, у тому числі в бездокументарній формі (за допомогою засобів електронно-обчислювальної техніки тощо). До такої форми фіксації прав застосовуються правила, встановлені цим Кодексом й іншими законами для цінних паперів, якщо інше не випливає з особливостей фіксації.

       

Фіксація, що провадиться за клопотанням емітента або особи, яка зареєстрована як така, що володіє відповідними правами, прирівнюється до цінного паперу і є достатньою для здійснення та передання прав за цінним папером. На вимогу володільця права депозитарій зобов’язаний видати йому документ, який свідчить про закріплені права.

       

Права, що посвідчуються фіксацією у депозитарія, порядок діяльності депозитарія цінних паперів і видачі ліцензій на проведення операцій з цінними паперами, порядок офіційної фіксації прав і правоволодільців депозитарієм, порядок документального підтвердження напису у депозитарія та порядок вчинення операцій з бездокументарними цінними паперами визначаються законом або у встановленому порядку.

       

2. Операції з бездокументарними цінними паперами можуть вчинятися тільки при зверненні до депозитарія, який офіційно вчиняє написи прав. Здійснення, передання, надання та обмеження прав мають офіційно фіксуватися депозитарієм. Депозитарій несе відповідальність за збереження офіційних написів, забезпечення їх конфіденційності, подання правильних даних про такі написи та за вчинення офіційних написів про проведені операції.

       

§2. Окремі види цінних паперів

237

Д. Москвін С.О.
(о.к.№ 383)
Параграф 2, ст.183-189. Окремі види цінних паперів.

Пропоную повністю виключити з проекту Цивільного Кодексу України і внести відповідні зміни в нумерацію параграфів.

враховано

 

Стаття 183
Акція

       

Акція — пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства, закріплює права її власника (акціонера) на одержання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством та відповідну частку майна при його ліквідації.»

       

Стаття 184
Інвестиційні сертифікати

       

Інвестиційний сертифікат — пайовий цінний папір, який засвідчує право власності на частку в інвестиційному фонді чи відповідному фонді іншого інституційного інвестора.

       

Стаття 185
Облігації

       

Облігація — борговий цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів, визначає відносини позики між власником облігацій та емітентом і підтверджує зобов’язання повернути власникові облігацій номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в умовах строк. Облігація може передаватися з премією або з дисконтом до номінальної вартості з подальшим погашенням за номіналом та/або з купоном (купонним листом), за яким передбачається виплата процентних доходів. Список майнових прав, що надаються власникові облігацій, визначається умовами випуску.

238

д. Сергієнко О.І.
(н.к.№101)

Статтю 185 викласти в такій редакції: “Векселем називається цінний папір, що містить безумовне боргове зобов’язання векселедавця про сплату визначеної суми векселедержателю у конкретному місці та в указаний строк”.

відхилено

 

Стаття 186
Казначейські зобов’язання України

       

Казначейські зобов’язання України (надалі — казначейські зобов’язання) — боргові цінні папери, що розміщуються на добровільних засадах виключно серед резидентів України — фізичних і юридичних осіб, засвідчують факт заборгованості Державного бюджету України перед їх власниками, дають право останнім на одержання грошового доходу і погашаються при здійсненні обов’язкових платежів до Державного бюджету.

239

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360)

Доцільно ч.2 ст. 186 викласти у такій редакції: “Акції можуть бути іменними або на пред’явника, такими, що перебувають у вільному обігу, або з обмеженим колом обігу”.

відхилено

 

Стаття 187
Ощадний (депозитний) сертифікат

       

Ощадний (депозитний) сертифікат — борговий цінний папір, який містить письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів і засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому.

       

Стаття 188
Вексель

       

Вексель — борговий цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

       

Стаття 1891
Закладна

       

Закладна — борговий цінний папір, який посвідчує право його володільця на одержання виконання за грошовим зобов’язанням, що забезпечене заставою (іпотекою) майна, зазначеного у закладній, а також право на накладення стягнення на заставлене майно, зазначене у заставній, з метою одержання виконання за грошовим зобов’язанням, забезпеченим заставою цього майна.

       

Стаття 1892
Чек

       

Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банкові видати утримувачеві чека зазначену в ньому суму.

Чек має бути поданий до виплати протягом строку, встановленого законом.

       

Стаття 1893. Опціони

       

Опціон — похідний цінний папір у формі контракту, який передбачає право однієї особи придбати у іншої особи чи продати іншій особі цінні папери, інші фінансові та/або товарні ресурси протягом визначеного часу з фіксацією ціни реалізації на дату укладення (придбання) опціону. Продавець опціону несе зобов’язання щодо збереження безумовної та безвідкличної пропозиції про реалізацію права покупця опціону на придбання (продаж) цінних паперів протягом строку дії опціону. Покупець опціону має право на відмову від придбання (продажу) цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

       

Стаття 1894
Ф’ючерсні контракти

       

Ф’ючерсний контракт (далі — ф’ючерс) — похідний цінний папір у формі строкового контракту, який передбачає зобов’язання щодо майбутнього продажу (купівлі) цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів, або на оплату чи одержання плати, розрахованим у залежності до ціни цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів у визначений час у майбутньому. Покупець (продавець) ф’ючерсу має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.

       

Стаття 1895
Форвардні контракти

       

Форвардні контракти (далі — форварди) — похідний цінний папір, який засвідчує безумовне зобов’язання особи щодо продажу (придбання) відповідної кількості цінних паперів на зафіксований в момент укладання ціни у визначений час у майбутньому. Покупець (продавець) форварду має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.

       

Стаття 1896
Варанти

       

Варант — похідний цінний папір (різновид опціону), який випускається емітентом щодо власних цінних паперів і дає його власникам право на придбання акцій чи боргових цінних паперів даного емітанта протягом певного періоду за певною ціною.

       

Стаття 1897
Депозитарні свідоцтва (розписки)

       

Депозитарне свідоцтво (розписка) — похідний цінний папір, випущений в установленому порядку, який свідчить про право власності інвестора — резидента України на певну кількість депонованих у цій іноземній фінансовій установі акцій чи облігацій емітента, який не є резидентом України.

       

Глава 14
Нематеріальні блага

     

Глава 14 (14)
Нематеріальні блага

Стаття 190
Результати творчої діяльності

     

Стаття 181 (190)
Результати творчої діяльності

У випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами, визнається виключне право фізичної або юридичної особи на результати творчої діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції фізичної або юридичної особи, виконуваних ними робіт і послуг, що надаються (фірмове найменування, знак для товарів і послуг).

     

У випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами, визнається виключне право фізичної або юридичної особи на результати творчої діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції фізичної або юридичної особи, виконуваних ними робіт і послуг, що надаються (фірмове найменування, знак для товарів і послуг).

Використання результатів творчої діяльності та засобів індивідуалізації, що є об’єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоутримувача.

240

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

В останньому реченні статті 190 після слів “особами тільки за” доповнити словами “письмовою, нотаріально завіреною”.

 

Використання результатів творчої діяльності та засобів індивідуалізації, що є об’єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоутримувача.

Стаття 191
Інформація

241

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360)

Статтю 191 викласти у такій редакції:

“Стаття 19*

Інформація

враховано частково

Стаття 182 (191)
Інформація

1. Інформацією визнається документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали, або мають місце у суспільстві державі та навколишньому середовищі.

 

1. Під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

  

1. Інформацією визнається документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали, або мають місце у суспільстві державі та навколишньому середовищі.

2. Суб’єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права та відшкодування майнової і немайнової (моральної) шкоди, завданої такими правопорушеннями.

 

2. Суб’єкт права та інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.”

 

2. Суб’єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права та відшкодування майнової і немайнової (моральної) шкоди, завданої такими правопорушеннями.

3. Порядок використання інформації та захисту права на неї визначаються законами та нормативно-правовими актами.

     

3. Порядок використання інформації та захисту права на неї визначаються законами та нормативно-правовими актами.

Стаття 192
Особисті немайнові блага фізичної особи

     

Стаття 183 (192)
Особисті немайнові блага фізичної особи

1. Особистими немайновими благами фізичної особи є життя і здоров’я; честь, гідність і ділова репутація; ім’я; вільний розвиток своєї особистості; свобода та особиста недоторканність; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; сім’я; недоторканність особистого і сімейного життя; таємниця свого особистого життя; вільний вибір роду занять; свобода пересування, вільний вибір місця проживання; інформація; свобода об’єднань; авторство; безпечне для життя і здоров’я довкілля; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються законом.

     

1. Особистими немайновими благами фізичної особи є життя і здоров’я; честь, гідність і ділова репутація; ім’я; вільний розвиток своєї особистості; свобода та особиста недоторканність; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; сім’я; недоторканність особистого і сімейного життя; таємниця свого особистого життя; вільний вибір роду занять; свобода пересування, вільний вибір місця проживання; інформація; свобода об’єднань; авторство; безпечне для життя і здоров’я довкілля; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються законом.

2. Відповідно до Конституції життя і здоров’я людини та її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

     

2. Відповідно до Конституції життя і здоров’я людини та її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Розділ IV
Правочини. Представництво

     

Розділ IV
Правочини. Представництво

Глава 15
Правочини

     

Глава 15 (15)
Правочини

§ 1. Загальні положення про правочини

     

§ 1. Загальні положення про правочини

Стаття 193
Поняття та види правочинів

     

Стаття 184 (193)
Поняття та види правочинів

1. Правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

     

1. Правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

     

2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, що його вчинила.

     

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, що його вчинила.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

     

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

3. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов’язання та договори, якщо це не суперечить вимогам закону, іншим нормативно-правовим актам або суті одностороннього правочину.

     

3. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов’язання та договори, якщо це не суперечить вимогам закону, іншим нормативно-правовим актам або суті одностороннього правочину.

Стаття 194
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

     

Стаття 185 (194)
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити вимогам закону, інших нормативно-правових актів, а також моральним засадам суспільства.

     

1. Зміст правочину не може суперечити вимогам закону, інших нормативно-правових актів, а також моральним засадам громадянського суспільства.

2. Особи, що вчиняють правочин, повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

     

2. Особи, що вчиняють правочин, повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

     

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, передбаченій законом.

     

4. Правочин має вчинятися у формі, передбаченій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

     

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити інтересам їхніх неповнолітніх дітей.

     

6. Правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити інтересам їхніх неповнолітніх дітей.

Стаття 195
Презумпція правозгідності правочину

     

Стаття 186 (195)
Презумпція правомірності правочину

Правочин є правозгідності, якщо тільки його недійсність прямо не випливає із закону, інших нормативно-правових актів або якщо він не визнаний судом недійсним.

242

д. Бандурка О.М.
(о.к.№ 175)
Ст. 195 Навряд чи варто вносити новий термін “правозгідний” (згідно з правом). Термін правомірний більш широкий і інколи може переважати в приватних відносинах модель гіпотези правової норми. Більш того, він укорінився. Вводити нові терміни треба:

а) з огляду на установлену термінологію;

б) з огляду на зрозумілість та спрямування розвитку правничої термінології.

в) на латинські корені;

г) якщо вже абсолютно нічого нема.

Намагання все “обукраїнити” за правилами граматики може лише зашкодити.

враховано

Правочин є правомірним, якщо тільки його недійсність прямо не випливає із закону, інших нормативно-правових актів або якщо він не визнаний судом недійсним.

 

243

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У статті 195 текст “його недійсність прямо не впливає” замінити текстом “він не суперечить нормам”.

відхилено

 

Стаття 196
Форма правочину

     

Стаття 187 (196)
Форма правочину

1. Правочини можуть вчинятися усно або письмово.

     

1. Правочини можуть вчинятися усно або письмово.

2. Правочин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання певних правових наслідків.

     

2. Правочин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання певних правових наслідків.

3. У випадках, передбачених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

     

3. У випадках, передбачених договором або законом , воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

4. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

     

4. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 197
Правочини, які можуть вчинятися усно

     

Стаття 188 (197)
Правочини, які можуть вчинятися усно

1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення, за винятком правочинів, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

     

1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення, за винятком правочинів, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з іншою стороною, має бути виданий документ, що підтверджує підставу та суму одержаних коштів.

     

2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з іншою стороною, має бути виданий документ, що підтверджує підставу та суму одержаних коштів.

3. Правочини на виконання договору, укладеного письмово, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить положенням закону та договору.

     

3. Правочини на виконання договору, укладеного письмово, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить положенням договору або закону.

Стаття 198
Вимоги до письмової форми правочину

     

Стаття 189 (198)
Вимоги до письмової форми правочину

1. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

     

1. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного та іншого технічного засобу зв’язку.

     

Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного та іншого технічного засобу зв’язку.

2. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо він підписаний його учасниками.

     

2. Правочин вважається таким, що вчинений письмово, якщо він підписаний його учасниками.

Правочин, який вчиняється юридичною особою, підписується особами, що правоуповноважені на те законом, іншими правовими актами або установчими документами, та скріплюється печаткою.

     

Правочин, який вчиняється юридичною особою, підписується особами, що правоуповноважені на те законом, іншими нормативно-правовими актами або установчими документами, та скріплюється печаткою.

3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, передбачених законом, іншими правовими актами або письмовою згодою сторін, яка містить зразки відповідного аналога власноручного підпису.

244

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 3 статті 198 текст “правовими актами” замінити текстом “нормативно-правовими актами”, аналогічні зміни зробити у всьому тексті Кодексу.

враховано

3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, передбачених законом, іншими нормативно-правовими актами або письмовою згодою сторін, яка містить зразки відповідного аналога власноручного підпису.

4. Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину підписує інша особа.

     

4. Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину підписує інша особа.

Підпис цієї особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний його учасниками.

     

Підпис цієї особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний його учасниками.

Підпис такої особи на тексті правочину, стосовно якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений керівником підприємства, установи або організації за місцем роботи чи навчання, або ж за місцем проживання, або керівником лікувально-профілактичного закладу за місцем лікування учасника правочину чи особи, що підписала правочин замість нього.

     

Підпис такої особи на тексті правочину, стосовно якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений керівником підприємства, установи або організації за місцем роботи чи навчання, або ж за місцем проживання, або керівником лікувально-профілактичного закладу за місцем лікування учасника правочину чи особи, що підписала правочин замість нього.

Стаття 199
Правочини, що мають вчинятися письмово

     

Стаття 190 (199)
Правочини, що мають вчинятися письмово

1. Письмово мають вчинятися:

     

1. Письмово мають вчинятися:

1) правочини між юридичними особами;

     

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичними та юридичними особами, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 197 цього Кодексу;

     

2) правочини між фізичними та юридичними особами, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 188 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує щонайменше у десять разів розмір доходу, який не оподатковується, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 197 цього Кодексу;

     

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує щонайменше у десять разів розмір доходу, який не оподатковується, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 статті 188 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом, іншими правовими актами вимагається письмова форма.

     

4) інші правочини, щодо яких законом, іншими нормативно-правовими актами вимагається письмова форма.

2. Правочини, які вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення лише у випадках, передбачених законом або договором.

     

2. Правочини, які вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення лише у випадках, передбачених законом або договором.

Стаття 200
Нотаріальне посвідчення правочину

     

Стаття 191 (200)
Нотаріальне посвідчення правочину

1. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

     

1. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

2. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, що містяться у статті 194 цього Кодексу.

     

2. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, що містяться у статті 185 цього Кодексу.

3. На вимогу особи будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально.

     

3. На вимогу особи будь-який правочин з її участю може бути посвідчений нотаріально.

Стаття 201
Державна реєстрація правочину

     

Стаття 192 (201)
Державна реєстрація правочину

1. Правочини підлягають державній реєстрації лише у випадках, передбачених законом. Такі правочини вважаються вчиненими з моменту державної реєстрації.

     

1. Правочини підлягають державній реєстрації лише у випадках, передбачених законом. Такі правочини вважаються вчиненими з моменту державної реєстрації.

2. Перелік органів, які здійснюють реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів визначаються законами та іншими нормативно-правовими актами.

     

2. Перелік органів, які здійснюють реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів визначаються законами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 202
Місце вчинення правочину

     

Стаття 193 (202)
Місце вчинення правочину

Якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то:

1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;

     

Якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то:

1) місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;

2) місцем вчинення двостороннього правочину є місце одержання згоди (акцепту) на пропозицію укласти договір (стаття 679 цього Кодексу).

     

2) місцем вчинення двостороннього правочину є місце одержання згоди (акцепту) на пропозицію укласти договір (стаття 696 цього Кодексу).

Стаття 203
Правочини, щодо яких правові наслідки пов’язуються з настанням певної обставини

     

Стаття 194 (203)
Правочини, щодо яких правові наслідки пов’язуються з настанням певної обставини

1. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

     

1. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

2. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

     

2. Особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

     

3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

     

4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Стаття 204
Тлумачення змісту правочину

     

Стаття 195 (204)
Тлумачення змісту правочину

1. Зміст правочину може бути витлумачений самими сторонами.

     

1. Зміст правочину може бути витлумачений самими сторонами.

2. На вимогу однієї або обох сторін суд може винести рішення про тлумачення змісту правочину.

     

2. На вимогу однієї або обох сторін суд може винести рішення про тлумачення змісту правочину.

3. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

     

3. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати змісту окремих частин правочину, цей зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину з змістом інших його частин,усім його змістом, намірами сторін.

     

Якщо буквальне значення слів і виразів, загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати змісту окремих частин правочину, цей зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину з змістом інших його частин,усім його змістом, намірами сторін.

4. Якщо за правилами, передбаченими у п. 3 цієї статті, немає можливості встановити справжню волю особи, що вчинила правочин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.

     

4. Якщо за правилами, передбаченими у п. 3 цієї статті, немає можливості встановити справжню волю особи, що вчинила правочин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 205
Відмова від правочину

     

Стаття 196 (205)
Відмова від правочину

1. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.

     

1. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.

2. Особи, які вчинили дво- чи багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

     

2. Особи, які вчинили дво- чи багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

3. Відмова від правочину вчиняється у тій самій формі, в якій правочин було вчинено.

     

3. Відмова від правочину вчиняється у тій самій формі, в якій правочин було вчинено.

4. Правові наслідки відмови від правочину визначаються домовленістю сторін.

     

4. Правові наслідки відмови від правочину визначаються домовленістю сторін.

§ 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону

     

§ 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону

Стаття 206
Поняття недійсності правочину

     

Стаття 197 (206)
Поняття недійсності правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які передбачені у пп. 1—3, 5, 6 статті 194 цього Кодексу, в момент вчинення правочину.

     

1. Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які передбачені у пп. 1—3, 5, 6 статті 185 цього Кодексу, в момент вчинення правочину.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо випливає із закону, інших правових актів (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом правочину недійсним не вимагається.

     

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо випливає із закону, інших нормативно-правових актів (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом правочину недійсним не вимагається.

У випадках, передбачених у п. 2 статті 210, п. 1 статті 211, п. 2 статті 212, п. 3 статті 216, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

     

У випадках, передбачених у п. 2 статті 201, п. 1 статті 202, п. 2 статті 203, п. 3 статті 207, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не випливає із закону, інших нормативно-правових актів, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (заперечуваний правочин).

     

3. Якщо недійсність правочину прямо не випливає із закону, інших нормативно-правових актів, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (заперечуваний правочин).

4. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути виставлена будь-якою заінтересованою особою.

     

4. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути виставлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд має право застосувати такі наслідки з власної ініціативи.

     

Суд має право застосувати такі наслідки з власної ініціативи.

Стаття 207
Правові наслідки недійсності правочину

     

Стаття 198 (207)
Правові наслідки недійсності правочину

1. У разі недійсності правочину сторони зобов’язані повернути одна одній у натурі все, що одержали на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, у тому числі тоді, коли те, що одержано, полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент взаємних розрахунків.

     

1. У разі недійсності правочину сторони зобов’язані повернути одна одній у натурі все, що одержали на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, у тому числі тоді, коли те, що одержано, полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент взаємних розрахунків.

2. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину завдано збитків іншій стороні або третій особі, вони підлягають відшкодуванню винною стороною у випадках, передбачених законом.

     

2. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину завдано збитків іншій стороні або третій особі, вони підлягають відшкодуванню винною стороною у випадках, передбачених законом.

3. Правові наслідки, передбачені у пп. 1, 2 цієї статті, застосовуються завжди, якщо положеннями закону стосовно окремих видів недійсних правочинів не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки.

     

3. Правові наслідки, передбачені у пп. 1, 2 цієї статті, застосовуються завжди, якщо положеннями закону стосовно окремих видів недійсних правочинів не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки.

4. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину завдано моральної шкоди, сторона, що є винною у вчиненні цього правочину, зобов’язана її компенсувати у випадках, передбачених законом.

245

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360)

У ч.4. ст. 207 визначено: “Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину завдано моральної шкоди, сторона, що є винною у вчиненні цього правочину зобов’язана її компенсувати у випадках, передбачених законом.” Дана норма у сформувльованому вигляді фактично нічого нового не вносить, лише повторює зміст більш загальних норм, наприклад, ч.1 ст. 23, тому її слід виключити.

відхилено

 
 

246

д. Ромовська З.В.
(о.к .№ 122)
Пункти 4, 5 статті 207 вилучити.

враховано

 

5. Законом можуть встановлюватися додаткові правові наслідки недійсності правочинів.

       

6. Правові наслідки недійсності правочину, передбачені законом, не можуть змінюватися домовленістю сторін.

247

д. Бандурка О.М.
(о.к.№ 175)
Ст. 207 ч.6 додати після слова “недійсності” слово “нікчемного”.

враховано

4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, передбачені законом, не можуть змінюватися домовленістю сторін.

Стаття 208
Правові наслідки недійсності окремих частин правочину

     

Стаття 199 (208)
Правові наслідки недійсності окремих частин правочину

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність решти його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

     

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність решти його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Стаття 209
Наслідки недодержання письмової форми правочину

     

Стаття 200 (209)
Наслідки недодержання письмової форми правочину

1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, іншими законами, не має наслідком його недійсність.

     

1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, іншими законами, не має наслідком його недійсність.

У разі заперечення однією із сторін наявності правочину або оспорювання окремих його частин сторони не мають права посилатися на свідчення свідків. Наявність самого правочину, його зміст можуть доводитися письмовими доказами або за допомогою засобів аудіо- та відеозапису.

248

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360)

Доцільно ч. 1 ст. 209 абзац 2 – викласти у такій редакції: “ У разі заперечення однією із сторін самого факту вчинення правочину, для якого законом передбачена письмова форма укладання, або оспорювання окремих його частин, сторони не мають права посилатися на свідчення свідків…” і далі по тексту.

враховано редакційно

У разі заперечення однією із сторін факту вчинення наявності правочину або оспорювання окремих його частин сторони не мають права посилатися на свідчення свідків. Наявність самого правочину, його зміст можуть доводитися письмовими доказами або за допомогою засобів аудіо- та відеозапису.

2. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, має наслідком його недійсність лише у випадках, що прямо зазначені у законі.

     

2. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена цим Кодексом, має наслідком його недійсність лише у випадках, що прямо зазначені у законі.

Стаття 210
Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину

     

Стаття 201 (210)
Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину

1. Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину має наслідком його недійсність.

     

1. Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину має наслідком його недійсність.

2. У виняткових випадках суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

249

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 2 статті 210 вилучити текст “у виняткових випадках”.

відхилено

2. У виняткових випадках суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Стаття 211
Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору

     

Стаття 202 (211)
Наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору

1. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має наслідком його недійсність.

     

1. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має наслідком його недійсність.

2. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується.

     

2. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується.

Стаття 212
Правові наслідки вчинення правочину особою, яка не досягла 14 років (малолітнім), за межами її дієздатності

     

Стаття 203 (212)
Правові наслідки вчинення правочину особою, яка не досягла 14 років (малолітнім), за межами її дієздатності

1. За позовом заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він не суперечить інтересам малолітнього.

     

1. За позовом заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він не суперечить інтересам малолітнього.

2. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа з повною дієздатністю, то в разі його недійсності вона зобов’язана повернути особам, що перелічені в п. 1 цієї статті, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітнього.

     

2. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа з повною дієздатністю, то в разі його недійсності вона зобов’язана повернути особам, що перелічені в п. 1 цієї статті, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітнього.

3. Дієздатна сторона зобов’язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або повина була знати про вік іншої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікуни малолітнього зобов’язані повернути дієздатній стороні майно, яке було одержане ним за цим правочином, а якщо майно не збереглося, — відшкодувати його вартість за цінами, що існують на момент відшкодування.

     

3. Дієздатна сторона зобов’язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або повина була знати про вік іншої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікуни малолітнього зобов’язані повернути дієздатній стороні майно, яке було одержане ним за цим правочином, а якщо майно не збереглося, — відшкодувати його вартість за цінами, що існують на момент відшкодування.

4. Якщо обома сторонами правочину є малолітні, то в разі його недійсності кожна з них зобов’язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодування його вартості провадиться батьками (усиновлювачами) чи опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.

     

4. Якщо обома сторонами правочину є малолітні, то в разі його недійсності кожна з них зобов’язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодування його вартості провадиться батьками (усиновлювачами) чи опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.

5. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа віком від 14 до 18 років, то в разі його недійсності настають наслідки, передбачені п. 3 статті 213 цього Кодексу.

     

5. Якщо правочин з малолітнім вчинила особа віком від 14 до 18 років, то в разі його недійсності настають наслідки, передбачені п. 3 статті 204 цього Кодексу.

Стаття 213
Правові наслідки вчинення правочину особою віком від 14 до 18 років (неповнолітнім) за межами її дієздатності

     

Стаття 204 (213)
Правові наслідки вчинення правочину особою віком від 14 до 18 років (неповнолітнім) за межами її дієздатності

1. Правочин, який неповнолітній вчинив без згоди батьків, усиновлювачів, піклувальника (стаття 34 цього Кодексу), може бути згодом схвалений ними. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про вчинення правочину, протягом трьох місяців не заявили претензій іншій стороні.

     

1. Правочин, який неповнолітній вчинив без згоди батьків, усиновлювачів, піклувальника (стаття 34 цього Кодексу), може бути згодом схвалений ними. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про вчинення правочину, протягом трьох місяців не заявили претензій іншій стороні.

2. Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов’язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодовується його вартість за ціною, що існує на момент відшкодування. Якщо у неповнолітнього відсутні кошти, необхідні для відшкодування, його виплата провадиться батьками (усиновлювачами), піклувальниками, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину.

     

2. Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов’язана повернути одна одній усе, що одержала за цим правочином. У разі неможливості повернення майна в натурі відшкодовується його вартість за ціною, що існує на момент відшкодування. Якщо у неповнолітнього відсутні кошти, необхідні для відшкодування, його виплата провадиться батьками (усиновлювачами), піклувальниками, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину.

Стаття 214
Правові наслідки вчинення правочину особою, що обмежена у дієздатності, за межами її дієздатності

     

Стаття 205 (214)
Правові наслідки вчинення правочину особою, що обмежена у дієздатності, за межами її дієздатності

Правочин, який вчинила особа, що обмежена у дієздатності, без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним (п. 1 статті 212 цього Кодексу).

     

Правочин, який вчинила особа, що обмежена у дієздатності, без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним (п. 1 статті 203 цього Кодексу).

Якщо такого схвалення немає, правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного та членів його сім’ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов’язаний утримувати.

     

Якщо такого схвалення немає, правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного та членів його сім’ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов’язаний утримувати.

Стаття 215
Правові наслідки вчинення правочину дієздатною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними

     

Стаття 206 (215)
Правові наслідки вчинення правочину дієздатною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними

1. Правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, визнається судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї права або інтереси, що охороняються законом, порушені.

     

1. Правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, визнається судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї права або інтереси, що охороняються законом, порушені.

2. У разі наступного визнання особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може вчинити її опікун.

     

2. У разі наступного визнання особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може вчинити її опікун.

3. Сторона, яка знала про стан особи у момент вчинення правочину, зобов’язана компенсувати їй моральну шкоду, завдану у зв’язку із вчиненням такого правочину.

     

3. Сторона, яка знала про стан особи у момент вчинення правочину, зобов’язана компенсувати їй моральну шкоду, завдану у зв’язку із вчиненням такого правочину.

Стаття 216
Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою

     

Стаття 207 (216)
Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою

1. Правочин, який вчинила недієздатна особа, є недійсним.

     

1. Правочин, який вчинила недієздатна особа, є недійсним.

2. На вимогу опікуна правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо він вчинений на користь недієздатної особи.

     

2. На вимогу опікуна правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо він вчинений на користь недієздатної особи.

3. Дієздатна сторона зобов’язана повернути опікунові недієздатної особи все те, що вона одержала за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість майна за цінами, які існували на момент відшкодування.

     

3. Дієздатна сторона зобов’язана повернути опікунові недієздатної особи все те, що вона одержала за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість майна за цінами, які існували на момент відшкодування.

Опікун зобов’язаний повернути дієздатній стороні все те, що недієздатна особа одержала за цим правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов’язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла його винна поведінка.

     

Опікун зобов’язаний повернути дієздатній стороні все те, що недієздатна особа одержала за цим правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов’язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла його винна поведінка.

4. Дієздатна сторона зобов’язана компенсувати опікунові недієздатної особи або членам його сім’ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічний розлад здоров’я або недоумство іншої сторони або могла припустити такий стан особи.

     

4. Дієздатна сторона зобов’язана компенсувати опікунові недієздатної особи або членам його сім’ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічний розлад здоров’я або недоумство іншої сторони або могла припустити такий стан особи.

Стаття 217
Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти

     

Стаття 208 (217)
Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти

1. Правочин юридичної особи, який заборонений її установчими документами, а також правочин, який вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), є недійсним.

     

1. Правочин юридичної особи, який заборонений її установчими документами, а також правочин, який вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), є недійсним.

2. Якщо юридична особа ввела іншу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов’язана компенсувати їй збитки і моральну шкоду, завдану таким правочином.

     

2. Якщо юридична особа ввела іншу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов’язана компенсувати їй збитки і моральну шкоду, завдану таким правочином.

Стаття 218
Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок

     

Стаття 209 (218)
Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок

1. Правочин, який порушує публічний порядок, є недійсним.

     

1. Правочин, який порушує публічний порядок, є недійсним.

2. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо дії сторін (або однієї з них), що його вчинили, були спрямовані на ушкодження здоров’я, заподіяння смерті громадян, приниження їхньої честі та гідності, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, незаконне заволодіння ним, приниження ділової репутації, організацію масових заворушень та вчинення інших дій на підрив існуючого суспільного ладу.

     

2. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо дії сторін (або однієї з них), що його вчинили, були спрямовані на ушкодження здоров’я, заподіяння смерті громадян, приниження їхньої честі та гідності, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, незаконне заволодіння ним, приниження ділової репутації, організацію масових заворушень та вчинення інших дій на підрив існуючого суспільного ладу.

3. Якщо правочин виконано сторонами, то при наявності умислу в обох сторін, все те, що взаємно передано ними, стягується до державного бюджету за рішенням суду.

     

3. Якщо правочин виконано сторонами, то при наявності умислу в обох сторін, все те, що взаємно передано ними, стягується до державного бюджету за рішенням суду.

4. За наявності умислу однієї сторони, все те, що вона передала другій стороні, повертається їй, а все те, що вона мала одержати або одержала від другої сторони, яка діяла умисно, стягується до державного бюджету за рішенням суду.

     

4. За наявності умислу однієї сторони, все те, що вона передала другій стороні, повертається їй, а все те, що вона мала одержати або одержала від другої сторони, яка діяла умисно, стягується до державного бюджету за рішенням суду.

За наявності умислу збитки і моральна шкода відшкодовуються іншій стороні на загальних підставах.

     

За наявності умислу збитки і моральна шкода відшкодовуються іншій стороні на загальних підставах.

Стаття 219
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки

     

Стаття 210 (219)
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки

1. Правочин визнається судом недійсним, якщо особа, що вчинила його, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.

     

1. Правочин визнається судом недійсним, якщо особа, що вчинила його, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей предмета, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, передбачених законом.

     

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей предмета, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, передбачених законом.

2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилялася, зобов’язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки, якщо буде встановлено, що помилка позивача була результатом його власного недбальства.

     

2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилялася, зобов’язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки, якщо буде встановлено, що помилка позивача була результатом його власного недбальства.

3. Особа, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов’язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки.

     

3. Особа, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов’язана відшкодувати іншій стороні завдані їй збитки.

Стаття 220
Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману

     

Стаття 211 (220)
Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману

1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що одна із сторін навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (п. 1 статті 219 цього Кодексу).

     

1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що одна із сторін навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (п. 1 статті 210 цього Кодексу).

Обман має місце як тоді, коли сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, так і тоді, коли вона замовчує їх існування.

     

Обман має місце як тоді, коли сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, так і тоді, коли вона замовчує їх існування.

2. Якщо угода визнана недійсною, то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі – відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою потерпілим від другої сторони (або належне йому) стягується за рішенням суду до державного бюджету.

     

2. Якщо угода визнана недійсною, то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі – відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою потерпілим від другої сторони (або належне йому) стягується за рішенням суду до державного бюджету.

3. Сторона, яка застосувала обман, зобов’язана компенсувати іншій стороні завдані їй у зв’язку із вчиненням такого правочину збитки і моральну шкоду.

     

3. Сторона, яка застосувала обман, зобов’язана компенсувати іншій стороні завдані їй у зв’язку із вчиненням такого правочину збитки і моральну шкоду.

 

250

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 2 статті 220 після слів “такого правочину” доповнити текстом “збитки і”.

відхилено

 

Стаття 221
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства

     

Стаття 212 (221)
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства

1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений внаслідок застосування до однієї із сторін фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, що призвело до вчинення правочину однією із сторін проти її справжньої волі.

     

1. Правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений внаслідок застосування до однієї із сторін фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, що призвело до вчинення правочину однією із сторін проти її справжньої волі.

2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені частиною 2 статті 220 цього Кодексу. Винна сторона, яка застосувала фізичний або психічний тиск до іншої сторони, зобов’язана компенсувати їй завдану у зв’язку із вчиненням такого правочину моральну шкоду.

251

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 2 статті 221 після слів “такого правочину” доповнити текстом “збитки і”.

відхилено

2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені частиною 2 статті 211 цього Кодексу. Винна сторона, яка застосувала фізичний або психічний тиск до іншої сторони, зобов’язана компенсувати їй завдану у зв’язку із вчиненням такого правочину моральну шкоду.

Стаття 222
Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною

     

Стаття 213 (222)
Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною

1. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

     

1. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені частиною 2 статті 220 цього Кодексу. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та компенсації моральної шкоди, що завдані йому у зв’язку із вчиненням такого правочину.

     

2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені частиною 2 статті 211 цього Кодексу. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та компенсації моральної шкоди, що завдані йому у зв’язку із вчиненням такого правочину.

Стаття 223
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом збігу тяжких обставин

     

Стаття 214 (223)
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом збігу тяжких обставин

1. Правочин, який вчинено особою через збіг тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, визнається судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

     

1. Правочин, який вчинено особою через збіг тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, визнається судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені статтею 207 цього Кодексу. Сторона яка скористалася збігом тяжких обставин при укладенні цієї угоди відшкодовує другій стороні збитки і моральну шкоду.

     

2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, передбачені статтею 198 цього Кодексу. Сторона яка скористалася збігом тяжких обставин при укладенні цієї угоди відшкодовує другій стороні збитки і моральну шкоду.

Стаття 224
Правові наслідки фіктивного правочину

     

Стаття 215 (224)
Правові наслідки фіктивного правочину

1. Фіктивним є правочин, який вчинено однією стороною або усіма сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

     

1. Фіктивним є правочин, який вчинено однією стороною або усіма сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

2. Фіктивний правочин є недійсним.

     

2. Фіктивний правочин є недійсним.

Стаття 225
Правові наслідки удаваного правочину

     

Стаття 216 (225)
Правові наслідки удаваного правочину

1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

     

1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

2. Удаваний правочин є недійсним. Відносини сторін у цьому разі регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

     

2. Удаваний правочин є недійсним. Відносини сторін у цьому разі регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Стаття 226
Момент недійсності правочину

     

Стаття 217 (226)
Момент недійсності правочину

1. Правочин вважається недійсним з моменту його вчинення.

     

1. Правочин вважається недійсним з моменту його вчинення.

2. Якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

     

2. Якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Глава 16
Представництво

     

Глава 16 (16)
Представництво

Стаття 227
Поняття та підстави представництва

     

Стаття 218 (227)
Поняття та підстави представництва

1. Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов’язана за повноваженнями вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.

     

1. Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов’язана за повноваженнями вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.

2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

     

2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

3. Представництво виникає на підставі закону, договору, акта органу юридичної особи та з інших законних підстав.

     

3. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших законних підстав.

Стаття 228
Правочини, які можуть вчинятися представником

     

Стаття 219 (228)
Правочини, які можуть вчинятися представником

1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

     

1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

     

2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, ні щодо себе особисто, ні щодо іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва.

     

3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, ні щодо себе особисто, ні щодо іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва.

Стаття 229
Правові наслідки вчинення правочину представником

     

Стаття 220 (229)
Правові наслідки вчинення правочину представником

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

     

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Стаття 230
Передоручення

     

Стаття 221 (230)
Передоручення

1. Представник зобов’язаний вчиняти правочин особисто. Він може перекласти свої повноваження повністю або частково на іншу особу, якщо це передбачено законом чи договором між особою, яку представляють, і представником або ж якщо представник був примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яку представляє.

     

1. Представник зобов’язаний вчиняти правочин особисто. Він може перекласти свої повноваження повністю або частково на іншу особу, якщо це передбачено законом чи договором між особою, яку представляють, і представником або ж якщо представник був примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яку представляє.

2. Представник, який переклав свої повноваження на іншу особу, повинен сповістити про це особу, яку представляють, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані повноваження (замісника). Невиконання цього обов’язку накладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за власні.

     

2. Представник, який переклав свої повноваження на іншу особу, повинен сповістити про це особу, яку представляють, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані повноваження (замісника). Невиконання цього обов’язку накладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за власні.

3. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов’язки безпосередньо для особи, яку представляють.

     

3. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов’язки безпосередньо для особи, яку представляють.

Стаття 231
Вчинення правочинів з перевищенням повноважень

     

Стаття 222 (231)
Вчинення правочинів з перевищенням повноважень

1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов’язки для особи, яку представляють, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин визнається схваленим також у тому разі, якщо особа, яку представляють, учинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

     

1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов’язки для особи, яку представляють, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин визнається схваленим також у тому разі, якщо особа, яку представляють, учинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє для цієї особи цивільні права та обов’язки щодо даного правочину з моменту його вчинення.

     

2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє для цієї особи цивільні права та обов’язки щодо даного правочину з моменту його вчинення.

Стаття 232
Комерційне представництво

     

Стаття 223 (232)
Комерційне представництво

1. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

     

1. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

2. Одночасне комерційне представництво різних сторін правочину допускається за згодою цих сторін і в інших випадках, передбачених законом.

     

2. Одночасне комерційне представництво різних сторін правочину допускається за згодою цих сторін і в інших випадках, передбачених законом.

3. Повноваження комерційного представника може бути підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.

     

3. Повноваження комерційного представника може бути підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.

4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом та іншими правовими актами.

     

4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 233
Представництво за довіреністю

     

Стаття 224 (233)
Представництво за довіреністю

1. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

     

1. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

2. Довіреністю визнається письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надане особою, яку представляють, безпосередньо третій особі.

     

2. Довіреністю визнається письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надане особою, яку представляють, безпосередньо третій особі.

Стаття 234
Форма довіреності

     

Стаття 225 (234)
Форма довіреності

1. Форма довіреності має відповідати тій формі, в якій вчиняється правочин.

     

1. Форма довіреності має відповідати тій формі, в якій вчиняється правочин.

2. Довіреність, що видається у порядку передоручення, має бути нотаріально посвідчена, крім випадків, передбачених у п. 4 цієї статті.

     

2. Довіреність, що видається у порядку передоручення, має бути нотаріально посвідчена, крім випадків, передбачених у п. 4 цієї статті.

3. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

     

3. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

1) довіреності військовослужбовців та інших осіб, що перебувають на лікуванні у госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальником такого закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;

     

1) довіреності військовослужбовців та інших осіб, що перебувають на лікуванні у госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальником такого закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ і закладів;

     

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ і закладів;

3) довіреності осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

     

3) довіреності осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

4. Довіреність на одержання заробітної плати й інших платежів, пов’язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, вкладів осіб у банках і на одержання кореспонденції, в тому числі грошової і посилкової, а також на вчинення інших правочинів у простій письмовій формі може бути посвідчена також організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання та адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні.

     

4. Довіреність на одержання заробітної плати й інших платежів, пов’язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, вкладів осіб у банках і на одержання кореспонденції, в тому числі грошової і посилкової, а також на вчинення інших правочинів у простій письмовій формі може бути посвідчена також організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання та адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні.

Стаття 235
Довіреність юридичної особи

     

Стаття 226 (235)
Довіреність юридичної особи

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, правоуповноваженою на це її установчими документами, з прикладенням печатки цієї юридичної особи.

     

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, правоуповноваженою на це її установчими документами, з прикладенням печатки цієї юридичної особи.

Стаття 236
Строк довіреності

     

Стаття 227 (236)
Строк довіреності

1. Строк дії довіреності зазначається у довіреності. Якщо строк її дії не зазначений, довіреність зберігає чинність до її припинення.

     

1. Строк дії довіреності зазначається у довіреності. Якщо строк її дії не зазначений, довіреність зберігає чинність до її припинення.

2. Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.

     

2. Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.

3. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною.

252

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 3 статті 236 слово “нікчемного” замінити словом “нечинного”.

відхилено

3. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною.

Стаття 237
Припинення представництва за довіреністю

     

Стаття 228 (237)
Припинення представництва за довіреністю

1. Представництво за довіреністю припиняється у разі:

     

1. Представництво за довіреністю припиняється у разі:

1) закінчення строку довіреності;

     

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, що її видала;

     

2) скасування довіреності особою, що її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

     

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) ліквідації юридичної особи, від імені якої видана довіреність;

     

4) ліквідації юридичної особи, від імені якої видана довіреність;

5) ліквідації юридичної особи, якій видана довіреність;

     

5) ліквідації юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, яка видала довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до збитків;

     

6) смерті особи, яка видала довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до збитків;

7) смерті особи, якій видана довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою.

     

7) смерті особи, якій видана довіреність, визнання особи недієздатною, обмеженою у дієздатності або безвісно відсутньою.

2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.

     

2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.

3. З припиненням представництва за довіреністю представник або його правонаступники повинні негайно повернути довіреність.

     

3. З припиненням представництва за довіреністю представник або його правонаступники повинні негайно повернути довіреність.

Стаття 238
Скасування довіреності

     

Стаття 229 (238)
Скасування довіреності

1. Особа, що видала довіреність, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Угода про відмову від цього права є нікчемною.

253

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 1 статті 238 наприкінці слово “нікчемною” замінити словом “нечинною”.

відхилено

1. Особа, що видала довіреність, може у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Угода про відмову від цього права є нікчемною.

2. Особа, що видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно сповістити про скасування представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видана довіреність.

     

2. Особа, що видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно сповістити про скасування представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видана довіреність.

3. Права та обов’язки, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або повинен був довідатися про її припинення, зберігають чинність для особи, що видала довіреність, і її правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилася.

     

3. Права та обов’язки, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або повинен був довідатися про її припинення, зберігають чинність для особи, що видала довіреність, і її правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилася.

4. Законом можуть бути передбачені випадки, коли дозволяється видавати безвідкличні довіреності на певний час.

     

4. Законом можуть бути передбачені випадки, коли дозволяється видавати безвідкличні довіреності на певний час.

Стаття 239
Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю

     

Стаття 230 (239)
Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю

1. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

     

1. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

2. Представник зобов’язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

     

2. Представник зобов’язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

3. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними, такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, або іншим особам.

     

3. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними, такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, або іншим особам.

4. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.

     

4. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.

Розділ V
Строки та терміни. Позовна давність

     

Розділ V
Строки та терміни. Позовна давність

Глава 17
Визначення та обчислення строків

     

Глава 17 (17)
Визначення та обчислення строків

Стаття 240
Поняття строку та терміну

     

Стаття 231 (240)
Поняття строку та терміну

1. Строком визнається період у часі, зі спливом якого пов’язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.

254

д. Бандурка О.М.
(о.к.№ 175)
Викласти в ред. “Строком визнається визначений період в часі”, а далі за текстом.

враховано редакційно

1. Строком визнається певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

2. Терміном визнається момент у часі, із настанням якого пов’язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення.

     

2. Терміном визнається певний момент у часі, із настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

 

255

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частинах 1 і 2 статті 240 слово “пов’язана” замінити текстом “вже відбулася чи має неминуче настати”.

відхилено

 

Стаття 241
Визначення строку та терміну

     

Стаття 232 (241)
Визначення строку та терміну

1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами.

     

1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами.

Початок строку чи його закінчення можуть визначатись вказівкою на календарну дату або подію, яка має неминуче настати.

256

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 1 статті 241 друге речення після тексту “подію, яка” доповнити текстом “вже відбулася, або”.

відхилено

Початок строку чи його закінчення можуть визначатись вказівкою на календарну дату або подію, яка має неминуче настати.

2. Термін, установлений законом, іншими правовими актами, правочином або судом, визначається календарною датою або ж вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

257

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 2 статті 241 після тексту “подію, яка” доповнити текстом “вже відбулася, або”.

відхилено

2. Термін, установлений законом, іншими нормативно-правовими актами, правочином або судом, визначається календарною датою або ж вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 242
Початок строку

     

Стаття 233 (242)
Початок строку

Строк починається або наступного дня після календарної дати, або з настанням події, якими визначено його початок.

     

Строк починається або наступного дня після календарної дати, або з настанням події, якими визначено його початок.

Стаття 243
Закінчення строку

     

Стаття 234 (243)
Закінчення строку

1. Строк, що обчислюється роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

     

1. Строк, що обчислюється роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

2. До строку, визначеного півроком або кварталами року, застосовуються правила для строків, які обчислюються місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

     

2. До строку, визначеного півроком або кварталами року, застосовуються правила для строків, які обчислюються місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

3. Строк, що обчислюється місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

     

3. Строк, що обчислюється місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначається у півмісяця, розглядається як строк, який обчислюється днями, і вважається таким, що дорівнює п’ятнадцяти дням.

     

Строк, що визначається у півмісяця, розглядається як строк, який обчислюється днями, і вважається таким, що дорівнює п’ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній день цього місяця.

     

Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній день цього місяця.

4. Строк, що обчислюється тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

     

4. Строк, що обчислюється тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Стаття 244
Закінчення строку в неробочий день

     

Стаття 235 (244)
Закінчення строку в неробочий день

Якщо останній день строку припадає на неділю або неробочий день, що офіційно визначений таким у місці подання заяви або вчинення певної дії, днем закінчення строку вважається найближчий за ним робочий день.

     

Якщо останній день строку припадає на неділю або неробочий день, що офіційно визначений таким у місці подання заяви або вчинення певної дії, днем закінчення строку вважається найближчий за ним робочий день.

Стаття 245
Порядок вчинення дій в останній день строку

     

Стаття 236 (245)
Порядок вчинення дій в останній день строку

1. Якщо строк встановлено для вчинення будь-якої дії, вона може бути виконана до закінчення 24 години останнього дня строку. Проте якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

     

1. Якщо строк встановлено для вчинення будь-якої дії, вона може бути виконана до закінчення 24 години останнього дня строку. Проте якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

2. Письмові заяви та повідомлення, що їх здали до установи зв’язку до закінчення 24 години останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

     

2. Письмові заяви та повідомлення, що їх здали до установи зв’язку до закінчення 24 години останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Глава 18
Позовна давність

     

Глава 18 (18)
Позовна давність

Стаття 246
Поняття позовної давності

     

Стаття 237 (246)
Поняття позовної давності

Позовна давність — це встановлений законом строк, у межах якого особа може захистити своє порушене право шляхом вчинення позову.

     

Позовна давність — це встановлений законом строк, у межах якого особа може захистити своє порушене право шляхом вчинення позову.

Стаття 247
Загальна позовна давність

     

Стаття 238 (247)
Загальна позовна давність

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

     

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 248
Спеціальна позовна давність

     

Стаття 239 (248)
Спеціальна позовна давність

1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність – скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

     

1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність – скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

2. Зокрема, позовна давність тривалістю у:

     

2. Зокрема, позовна давність тривалістю у:

1) шість місяців — на вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені);

     

1) шість місяців — на вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) один рік:

     

2) один рік:

— на вимогу про спростування поміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості;

     

— на вимогу про спростування поміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості;

— на вимогу у зв’язку з недоліками проданого товару (стаття 711 цього Кодексу);

     

— на вимогу у зв’язку з недоліками проданого товару (стаття 730 цього Кодексу);

— на вимогу про скасування договору дарування (стаття 780 цього Кодексу);

     

— на вимогу про скасування договору дарування (стаття 799 цього Кодексу);

— на вимоги про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачів за договором найму, а також на вимогу про відшкодування витрат на поліпшення цієї речі (п. 1 статті 829 цього Кодексу);

     

— на вимоги про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачів за договором найму, а також на вимогу про відшкодування витрат на поліпшення цієї речі (п. 1 статті 848 цього Кодексу);

— на вимоги щодо неналежної якості робіт, виконаних за договором підряду (стаття 918 цього Кодексу);

     

— на вимоги щодо неналежної якості робіт, виконаних за договором підряду (стаття 938 цього Кодексу);

— на вимоги, що виникають у зв’язку з перевезенням вантажу (стаття 982 цього Кодексу);

     

— на вимоги, що виникають у зв’язку з перевезенням вантажу (стаття 1002 цього Кодексу);

— на вимоги про оскарження дій виконавця заповіту (п. 2 статті 1535 цього Кодексу);

     

— на вимоги про оскарження дій виконавця заповіту (п. 2 статті 1582 цього Кодексу);

3) п’ять років — на вимогу про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, якщо він був вчинений під впливом насильства, погрози, обману;

     

3) п’ять років — на вимогу про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, якщо він був вчинений під впливом насильства, погрози, обману;

4) десять років — на вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

     

4) десять років — на вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Стаття 249
Зміна тривалості позовної давності

     

Стаття 240 (249)
Зміна тривалості позовної давності

1. За взаємною згодою сторони можуть збільшувати позовну давність, встановлену законом.

2. Скорочення позовної давності за угодою сторін не допускається.

     

1. За взаємною згодою сторони можуть збільшувати позовну давність, встановлену законом.

2. Скорочення позовної давності за угодою сторін не допускається.

Стаття 250
Обчислення позовної давності

     

Стаття 241 (250)
Обчислення позовної давності

1. Порядок обчислення позовної давності визначається за загальними правилами обчислення строків, передбаченими статтями 242–245 цього Кодексу.

     

1. Порядок обчислення позовної давності визначається за загальними правилами обчислення строків, передбаченими статтями 233–236 цього Кодексу.

2. Не допускається зміна порядку обчислення позовної давності угодою сторін.

     

2. Не допускається зміна порядку обчислення позовної давності угодою сторін.

Стаття 251
Застосування позовної давності

     

Стаття 242 (251)
Застосування позовної давності

1. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від спливу позовної давності.

     

1. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від спливу позовної давності.

2. Позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

     

2. Позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

3. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

     

3. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стаття 252
Початок перебігу позовної давності

     

Стаття 243 (252)
Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права.

     

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права.

2. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

     

2. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом зажадання, перебіг позовної давності починається від моменту, коли у кредитора виникає право поставити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, обчислення позовної давності починається зі спливом зазначеного строку.

     

За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом зажадання, перебіг позовної давності починається від моменту, коли у кредитора виникає право поставити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, обчислення позовної давності починається зі спливом зазначеного строку.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, вчиненого під впливом насильства, погрози або обману, починається від дня припинення насильства, погрози, обману або від дня, коли позивач довідався або повинен був довідатися про ці обставини.

     

3. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, вчиненого під впливом насильства, погрози або обману, починається від дня припинення насильства, погрози, обману або від дня, коли позивач довідався або повинен був довідатися про ці обставини.

4. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

258

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 4 статті 252 слово “нікчемного” замінити словом “нечинного”.

відхилено

4. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

5. Винятки з правил, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, можуть бути встановлені цим Кодексом, законом або іншими правовими актами.

259

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 5 статті 252 вилучити текст “або іншими правовими актами”.

враховано

5. Винятки з правил, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, можуть бути встановлені цим Кодексом, законом.

6. У разі порушення права чи такого, що охороняється законом, інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

     

6. У разі порушення права чи такого, що охороняється законом, інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

7. За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від моменту виконання основного зобов’язання.

     

7. За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від моменту виконання основного зобов’язання.

Стаття 253
Позовна давність при зміні осіб у зобов’язанні

     

Стаття 244 (253)
Позовна давність при зміні осіб у зобов’язанні

Зміна осіб у зобов’язанні не має наслідком зміни позовної давності та порядку її обчислення.

     

Зміна осіб у зобов’язанні не має наслідком зміни позовної давності та порядку її обчислення.

Стаття 254
Зупинення перебігу позовної давності

     

Стаття 245 (254)
Зупинення перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності зупиняється:

     

1. Перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо вчиненню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за цих умов подія (непереборна сила);

     

1) якщо вчиненню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за цих умов подія (непереборна сила);

2) за встановленим Кабінетом Міністрів України відстроченням виконання зобов’язання (мораторій);

     

2) за встановленим Кабінетом Міністрів України відстроченням виконання зобов’язання (мораторій);

3) за зупиненням дії закону або іншого правового акта, який регулює відповідні відносини;

     

3) за зупиненням дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

     

4) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

2. Перебіг позовної давності зупиняється за умови, що зазначені у цій статті обставини виникли чи продовжували існувати в останні шість місяців давності, а якщо ця давність дорівнює шести місяцям чи є меншою ніж шість місяців, – протягом давності.

260

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360)

Потребує уточнення ст. 254, що регулює зупинення перебігу строків позовної давності. У ч. 2 визначено, що перебіг строків позовної давності зупиняється за умови, що названі обставини виникли чи породжували існувати в останні 6 місяців давності, а якщо ця давність дорівнює 6 місяцями чи є меншою, ніє 6 місяців, - протягом давності. Однак, ст.ст. 247 і 248 не передбачають строку позовної давності менше 6 місяців.

відхилено

2. Перебіг позовної давності зупиняється за умови, що зазначені у цій статті обставини виникли чи продовжували існувати в останні шість місяців давності, а якщо ця давність дорівнює шести місяцям чи є меншою ніж шість місяців, – протягом давності.

3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення давності, перебіг позовної давності продовжується. При цьому частина строку, що залишилася, подовжується до шести місяців, а якщо позовна давність була меншою ніж шість місяців, — до позовної давності.

     

3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення давності, перебіг позовної давності продовжується. При цьому частина строку, що залишилася, подовжується до шести місяців, а якщо позовна давність була меншою ніж шість місяців, — до позовної давності.

Стаття 255
Переривання перебігу позовної давності

     

Стаття 246 (255)
Переривання перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням позову у встановленому порядку, а також вчиненням зобов’язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу чи іншого зобов’язання.

     

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням позову у встановленому порядку, а також вчиненням зобов’язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу чи іншого зобов’язання.

2. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, – час, що сплинув до переривання, до нового строку не зараховується.

     

2. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, – час, що сплинув до переривання, до нового строку не зараховується.

Стаття 256
Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду

     

Стаття 247 (256)
Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду

1. Залишення позову без розгляду не перериває перебігу позовної давності.

     

1. Залишення позову без розгляду не перериває перебігу позовної давності.

2. Якщо судом залишений без розгляду позов, вчинений у кримінальній справі, то перебіг позовної давності, що почався до вчинення позову, зупиняється до набуття чинності вироком, яким позов було залишено без розгляду, а час, протягом якого давність була зупинена, не зараховується до тривалості позовної давності. При цьому, якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

     

2. Якщо судом залишений без розгляду позов, вчинений у кримінальній справі, то перебіг позовної давності, що почався до вчинення позову, зупиняється до набуття чинності вироком, яким позов було залишено без розгляду, а час, протягом якого давність була зупинена, не зараховується до тривалості позовної давності. При цьому, якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

Стаття 257
Застосування позовної давності щодо додаткових вимог

     

Стаття 248 (257)
Застосування позовної давності щодо додаткових вимог

Зі спливом позовної давності щодо головної вимоги вважається, що позовна давність спливла і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

     

Зі спливом позовної давності щодо головної вимоги вважається, що позовна давність спливла і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Стаття 258
Вимоги, на які позовна давність не поширюється

     

Стаття 249 (258)
Вимоги, на які позовна давність не поширюється

1. Позовна давність не поширюється:

     

1. Позовна давність не поширюється:

1) на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, – крім випадків, передбачених законодавчими актами;

261

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 1 пункту 1) статті 258 текст “законодавчими актами” замінити текстом “законом”.

враховано

1) на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, – крім випадків, передбачених законом;

2) на вимоги вкладників до кредитних установ про видачу вкладів;

     

2) на вимоги вкладників до кредитних установ про видачу вкладів;

3) на вимоги про відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров’ю фізичної особи, – крім випадків, передбачених законом;

     

3) на вимоги про відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров’ю фізичної особи, – крім випадків, передбачених законом;

4) на вимогу власника або інших осіб про визнання недійсними актів органів державної влади або органів влади Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, якими порушуються права зазначених осіб щодо володіння, користування та розпоряджання належним їм майном.

262

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 1 пункту 5) статті 258 текст “державних органів” замінити текстом “органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим”.

враховано

4) на вимогу власника або інших осіб про визнання недійсними актів органів державної влади або органів влади Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, якими порушуються права зазначених осіб щодо володіння, користування та розпоряджання належним їм майном.

2. Законодавчими актами можуть бути передбачені й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

263

д. Беспалий Б.Я.
(о.к. №404)

У частині 2 статті 258 текст “Законодавчими актами” замінити текстом “Законом”.

враховано

2. Законом можуть бути передбачені й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Стаття 259
Наслідки спливу позовної давності

     

Стаття 250 (259)
Наслідки спливу позовної давності

1. Особа, яка виконала зобов’язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, хоча б у момент виконання вона не знала про її закінчення.

     

1. Особа, яка виконала зобов’язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, хоча б у момент виконання вона не знала про її закінчення.

2. Якщо суд визнає поважними причини прогаяння позовної давності, порушене право підлягає захисту.

     

2. Якщо суд визнає поважними причини прогаяння позовної давності, порушене право підлягає захисту.