Редакція, прийнята у другому читанні

№
проп.

Зауваження та пропозиції до проекту

Висновки,
обгрунтування

Редакція, запропонована Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України

КНИГА ТРЕТЯ
РЕЧЕВЕ ПРАВО

КНИГА ТРЕТЯ
РЕЧЕВЕ ПРАВО

Глава 22
Загальні положення про речеве право

Глава 22 (22)
Загальні положення про речеве право

Стаття 308
Поняття речевого права

Стаття 301 (308)
Поняття речевого права

1. Речевим визнається право, яке забезпечує задоволення інтересів управоможеної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб.

1. Речевим визнається право, яке забезпечує задоволення інтересів управоможеної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб.

2. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно за винятками, встановленими законом або договором.

295

Враховано

2. Перехід права власності на майно від власника до інших осіб не є підставою для припинення речевих прав інших управоможених осіб на це майно якщо інше не передбачено законом або договором.

Стаття 309
Підстави виникнення речевих прав

Стаття 302 (309)
Підстави виникнення речевих прав

Речеві права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду.

Речеві права встановлюються законом, а у випадках, передбачених законом, можуть встановлюватися правочином (договором) або рішенням суду.

Стаття 310
Об’єкти речевих прав

Стаття 303 (310)
Об’єкти речевих прав

Об’єктами речевих прав можуть бути речі та речеві права.

Об’єктами речевих прав можуть бути речі та речеві права.

Стаття 311
Суб’єкти речевих прав

Стаття 304 (311)
Суб’єкти речевих прав

Суб’єктами речевих прав можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальна громада, Автономна Республіка Крим, держава.

Суб’єктами речевих прав можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальна громада, Автономна Республіка Крим, держава.

Стаття 312
Види речевих прав

Стаття 305 (312)
Види речевих прав

1. Речевими правами є право власності, володіння, а також сервітутні права (ст. 407), емфітевзис (ст. 417), суперфіцій (ст. 422), застава та інші права на чужі речі.

1. Речевими правами є право власності, володіння, а також сервітутні права (стаття 402), емфітевзис (стаття 411), суперфіцій (стаття 417), застава та інші права на чужі речі.

2. Не можуть бути об’єктом речевих прав на чужі речі такі речі, що вилучені з обігу.

2. Не можуть бути об’єктом речевих прав на чужі речі такі речі, що вилучені з обігу.

Стаття 313
Захист речевих прав

Стаття 306 (313)
Захист речевих прав

1. Речеві права в разі їх порушення захищаються позовами, предметом яких є безпосередньо речі (речеві позови). Речеві позови йдуть слідом за речами і заявляються до того, хто на даний момент незаконно володіє річчю або створює перешкоди користуватися нею.

1. Речеві права в разі їх порушення захищаються позовами, предметом яких є безпосередньо речі (речеві позови). Речеві позови йдуть слідом за речами і заявляються до того, хто на даний момент незаконно володіє річчю або створює перешкоди користуватися нею.

2. Речеві права управоможених осіб підлягають такому самому захисту, як і права власника (статті 385–395).

2. Речеві права управоможених осіб підлягають такому самому захисту, як і права власника (статті 383–391).

Розділ І
Право власності

Розділ І
Право власності

Глава 23
Загальні положення про право власності

Глава 23 (23)
Загальні положення про право власності

Стаття 314
Поняття права власності

Стаття 307 (314)
Поняття права власності

Правом власності є найбільш повне право на річ яке здійснює особа своєю волею і в своїх інтересах незалежно від волі інших осіб.

Правом власності є найбільш повне право на річ яке здійснює особа своєю волею і в своїх інтересах незалежно від волі інших осіб.

Особа, яка є власником майна, безпосередньо впливає на це майно, спираючись на закон. Право власності є безстроковим. Усі інші особи зобов’язані утримуватися від вчинення будь-яких дій, які можуть порушити право власності.

Особа, яка є власником майна, безпосередньо впливає на це майно, спираючись на закон. Право власності є безстроковим. Усі інші особи зобов’язані утримуватися від вчинення будь-яких дій, які можуть порушити право власності.

Особа вважається власником майна доки інше не буде доведено в суді.

Особа вважається власником майна доки інше не буде доведено в суді.

Стаття 315
Зміст права власності

Стаття 308 (315)
Зміст права власності

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

296

д. Бандурка О.М.
(о.к.№ 175)
Ст. 315 ч.1 доповнити словами “Та на захист від будь-якого порушення цих прав”.

Враховано

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном та на захист від будь-якого порушення цих прав.

2. Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю.

2. Правом володіння визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю.

3. Правом користування визнається юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб.

3. Правом користування визнається юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб.

4. Правом розпоряджання визнається юридично забезпечена можливість визначати долю речі.

4. Правом розпоряджання визнається юридично забезпечена можливість визначати долю речі.

5. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності Право захисту права власності належить йому відповідно до способів захисту, визначених пунктом 2 статті 14 цього Кодексу.

5. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності. Право захисту права власності належить йому відповідно до способів захисту, визначених пунктом 2 статті 16 цього Кодексу.

6. На зміст права власності не впливає зміна громадянства, місце проживання власника та місце знаходження майна.

6. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.

Стаття 316
Здійснення права власності

297

д. Ромовська З.В.
(в.о.№ 122)
Викласти статтю 316 в новій редакції:
” Стаття 316
Здійснення права власності

Враховано

Стаття 309 (316)
Здійснення права власності

1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд.

1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд.

1. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав і виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.

При здійсненні своїх прав і виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.

При здійсненні своїх прав і виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Держава не втручається у здійснення особою свого права власності.

4. Власність зобов’язує.

4. Власність зобов’язує.

5. У випадках і в порядку, встановлених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов’язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.

5. Власник не може використовувати право власновсті на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтрсесам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтрсесам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

6. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.

6. Держава не втручається у здійснення особою свого права власності.

6. Держава не втручається у здійснення особою свого права власності.

7. У випадках і в порядку, встановлених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов’язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.

7. У випадках і в порядку, встановлених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов’язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.

8. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.”

8. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності визначаються законом.

Стаття 316¹
Використання власником свого майна для підприємницької діяльності

Стаття 310 (316¹)
Використання власником свого майна для підприємницької діяльності

Власник має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності.

Власник має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності.

Стаття 317
Непорушність права власності

Стаття 311 (317)
Непорушність права власності

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Випадки позбавлення права власності чи обмеження його здійснення допускаються лише на основі Конституції України або іншого закону.

2. Випадки позбавлення права власності чи обмеження його здійснення допускаються лише на основі Конституції України або іншого закону.

3. Примусове відчуження майна для державних і суспільних потреб може бути здійснено лише за умови попереднього та повного його відшкодування.

3. Примусове відчуження майна для державних і суспільних потреб може бути здійснено лише за умови попереднього та повного його відшкодування.

Стаття 318
Тягар утримання майна

Стаття 312 (318)
Тягар утримання майна

Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, якщо інше не передбачено законом або договором.

Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.

Стаття 319
Ризик випадкового знищення та пошкодження майна

Стаття 313 (319)
Ризик випадкового знищення та пошкодження майна

Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не передбачено законом або договором.

Ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не передбачено договором або законом.

Стаття 319¹
Суб’єкти права власності

Стаття 314 (319¹)
Суб’єкти права власності

1. Суб’єктами права власності є Український народ, фізичні особи, юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

1. Суб’єктами права власності є Український народ, фізичні особи, юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

2. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

2. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 320
Право власності Українського народу

Стаття 315 (320)
Право власності Українського народу

1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу.

1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.

2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

3. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

298

д. Бандурка О.М.
(о.к.№ 175)
Доповнення не “вилучними”, а “виключними”. Мова йде про “исключительную” власність народу України.

Бажано викласти у редакції: “Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади. Органи державної влади в порядку та межах визначених Конституцією можуть делегувати це право територіальним громадам в особі їх органів самоврядування”.

3. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Стаття 321
Право приватної власності фізичних та юридичних осіб

Стаття 316 (321)
Право приватної власності фізичних та юридичних осіб

1. Право приватної власності належить фізичним та юридичним особам. Кожна фізична та юридична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

1. Право приватної власності належить фізичним та юридичним особам. Кожна фізична та юридична особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

2. Право приватної власності набувається і може бути припинене в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами.

2. Право приватної власності набувається і може бути припинене в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами.

3. У власності фізичних та юридичних осіб – суб’єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам.

3. У власності фізичних та юридичних осіб – суб’єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам.

4. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими – крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом.

4. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими – крім випадків, якщо такі обмеження встановлені законом.

5. Особливості набуття та припинення права власності юридичних осіб на майно, володіння, користування та розпоряджання ним встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

5. Особливості набуття та припинення права власності юридичних осіб на майно, володіння, користування та розпоряджання ним встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

Статтю 322 «Право власності юридичних осіб» виключено.

Стаття 323
Право власності держави Україна

Стаття 317 (323)
Право власності держави Україна

1. Держава має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

1. Держава має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

2. Право власності держави поширюється на кошти, що їй належать у формі державної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб’єктам права власності. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

2. Право власності держави поширюється на кошти, що їй належать у формі державної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб’єктам права власності. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

3. Суб’єктами права власності на майно, передане державою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.

3. Суб’єктами права власності на майно, передане державою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.

Стаття 323¹
Право власності Автономної Республіки Крим

Стаття 318 (323¹)
Право власності Автономної Республіки Крим

1. Автономна Республіка Крим має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

1. Автономна Республіка Крим має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

2. Право власності Автономної Республіки Крим поширюється на кошти, що їй належать у формі її скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб’єктам права власності. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим.

2. Право власності Автономної Республіки Крим поширюється на кошти, що їй належать у формі її скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб’єктам права власності. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють відповідні органи Автономної Республіки Крим.

3. Суб’єктами права власності на майно, передане Автономною Республікою Крим створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.

3. Суб’єктами права власності на майно, передане Автономною Республікою Крим створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.

Стаття 323²
Право комунальної власності

Стаття 319 (323²)
Право комунальної власності

1. Територіальні громади мають право володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном (право комунальної власності).

1. Територіальні громади мають право володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном (право комунальної власності).

2. Право власності територіальної громади поширюється на кошти, що їй належать у формі комунальної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб’єктам права власності. Від імені та в інтересах територіальної громади право власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

2. Право власності територіальної громади поширюється на кошти, що їй належать у формі комунальної скарбниці, а також на майно, що не належить згідно із законом іншим суб’єктам права власності. Від імені та в інтересах територіальної громади право власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

3. Суб’єктами права власності на майно, передане територіальною громадою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи».

3. Суб’єктами права власності на майно, передане територіальною громадою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.

Глава 24
Виникнення права власності

Глава 24 (24)
Виникнення права власності

Стаття 324
Підстави виникнення права власності

Стаття 320 (324)
Підстави виникнення права власності

Право власності виникає із підстав що не заборонені законом в тому числі правочинів.

299

д. Бандурка О.М.
(о.к.№ 175)
Ст. 324 передбачити ч.1 наступної редакції “Право власності виникає із підстав що не заборонені законом в тому числі і через учинення правочинів”.

враховано редакційно

Право власності виникає із підстав що не заборонені законом, в тому числі правочинів.

Стаття 325
Виникнення права власності
на новостворене майно

Стаття 321 (325)
Виникнення права власності
на новостворене майно

1. Право власності на нову річ, що виготовлена та створена особою для себе з додержанням закону та інших правових актів, набувається цією особою.

1. Право власності на нову річ, що виготовлена та створена особою для себе з додержанням закону та інших правових актів, набувається цією особою.

2. Право власності на нерухоме майно (будівлі, споруди, а також на інше таке, що створюється, нерухоме майно) виникає з моменту завершення створення цього майна.

2. Право власності на нерухоме майно (будівлі, споруди, а також на інше таке, що створюється, нерухоме майно) виникає з моменту завершення створення цього майна.

Якщо законом або договором передбачено прийняття будівель і споруд до експлуатації, право власності виникає з моменту такого прийняття.

Якщо законом або договором передбачено прийняття будівель і споруд до експлуатації, право власності виникає з моменту такого прийняття.

Якщо право на на будівлю, споруду, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту такої реєстрації.

Якщо право на на будівлю, споруду, відповідно до закону, підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.

3. До завершення будівництва особа, що створює річ, вважається власником матеріалів, обладнання тощо які використані в процесі цього будівництва.

3. До завершення будівництва особа, що створює річ, вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які використані в процесі цього будівництва.

4. За заявою зацікавленої особи суд може визнати за нею право власності на недобудовану будівлю, споруду у разі, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту є незначною.

4. За заявою зацікавленої особи суд може визнати за нею право власності на недобудовану будівлю, споруду у разі, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.

Стаття 326
Переробка

Стаття 322 (326)
Переробка

1. Переробкою є створення нової речі в результаті використання іншої речі (матеріалу).

1. Переробкою є створення нової речі в результаті використання іншої речі (матеріалу).

2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не стає власником нової речі.

2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не стає власником нової речі.

3. Право власності на нову рухому річ, яку особа виготовила шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не передбачено законом.

3. Право власності на нову рухому річ, яку особа виготовила шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не передбачено законом.

4. Якщо вартість переробки істотно перевищує вартість матеріалів, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила переробку, – за умови, що вона діяла добросовісно.

4. Якщо вартість переробки істотно перевищує вартість матеріалів, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила переробку, – за умови, що вона діяла добросовісно.

5. Якщо інше не передбачено договором, власник матеріалу, що набув право власності на виготовлену ним річ, зобов’язаний компенсувати особі, що здійснила переробку, її вартість.

5. Якщо інше не передбачено договором, власник матеріалу, що набув право власності на виготовлену ним річ, зобов’язаний компенсувати особі, що здійснила переробку, її вартість.

У разі набуття права власності на нову річ особою, що здійснила переробку, ця особа зобов’язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість та завдані збитки.

У разі набуття права власності на нову річ особою, що здійснила переробку, ця особа зобов’язана відповідно відшкодувати власникові матеріалу його вартість та завдані збитки.

Стаття 327
Привласнення загальнодоступних дарів природи

Стаття 323 (327)
Привласнення загальнодоступних дарів природи

У разі якщо відповідно до закону, місцевих звичаїв чи за наданим власником загальним дозволом у лісах, водоймах і на іншій території допускається збирання ягід, ловля риби, збирання чи здобування інших речей, право власності на відповідні речі набуває особа, що здійснює збирання або здобування.

У разі якщо відповідно до закону, місцевих звичаїв чи за наданим власником загальним дозволом у лісах, водоймах і на іншій території допускається збирання ягід, ловля риби, збирання чи здобування інших речей, право власності на відповідні речі набуває особа, що здійснює збирання або здобування.

Стаття 328
Самочинне будівництво

Стаття 324 (328)
Самочинне будівництво

1. Житловий будинок, інша будівля, споруда або інше нерухоме майно вважаються зведеними самочинно, якщо їх споруджено на земельній ділянці, яку не відведено для цієї мети у встановленому порядку чи без належного дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від будівельних норм і правил. Особа, що зводить таку будівлю, не набуває на неї права власності. Вона не має права розпоряджатися цією будівлею – продавати її, дарувати, здавати в оренду, вчиняти щодо неї інші правочини.

300

За позовом органу місцевого самоврядування такий будинок, будівля, споруда або їх частина можуть бути вилучені судом з компенсацією і зараховані до фонду органу місцевого самоврядування або за рішенням суду знесено фізичною чи юридичною особою, яка провадила самовільне будівництво, за її рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли фізична чи юридична особа не привела його, після офіційного попередження у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.

Враховано

1. Фізична чи юридична соба, які збудували або будують жилий будинок, біудівлю та споруду, здійснили або здійснюють їх перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил не має права розпоряджатися цим будинком чи його частиною.

За позовом органу місцевого самоврядування такий будинок, будівля, споруда або їх частина можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду орагану місцевого самоврядування або за рішенням суду знесені фізичною чи юридичною особою, яка провадила самовільне будівництво, за її рахунок.

Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли фізична чи юридична особа не привела його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.

2. Самочинно зведена будівля за позовом відповідного органу місцевого самоврядування може бути безоплатно вилучена судом і зарахована у власність територіальної громади, а також за рішенням цього органу знесена самою особою, що здійснила самочинне будівництво, або ж її коштом.

2. Незначне відхилення від проекту (порушення внутрішнього планування, незначна зміна його зовнішніх габаритів тощо) не є підставою для вилучення будинку, будівлі, споруди. В таких випадках, за наявності законних підстав до того, орган місцевого самоврядування має право пред'явити до забудівника вимоги про усунення порушень.

2. Незначне відхилення від проекту (порушення внутрішнього планування із збереженням встановленого договором розміру жилої площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів тощо) не є підставою для безоплатного вилучення будинку. В таких випадках, за наявності законних підстав до того, орган місцевого самоврядування має право пред'явити до забудівника вимоги про усунення порушень.

3. За особою, що самочинно звела будівлю, право власності на цю будівлю може бути визнане рішенням суду тільки за умови, що цій особі буде надано у встановленому порядку земельну ділянку, на якій знаходиться будівля, або земельна ділянка вже їй належить.

3. У разі передачі будинку, будівлі чи споруди у власність держави або територіальної громада, забудовник має право на компенсацію їх вартості.

3. У разі передачі будинку, будівлі чи споруди у власність держави або територіальної громади, забудовник має право на компенсацію їх вартості.

4. Право власності на самочинно зведену будівлю може бути визнане судом також за особою, якій належить земельна ділянка, де зведено будівлю. У цьому випадку особа, у власності, у володінні чи в користуванні якої перебуває земельна ділянка, відшкодовує самочинному забудовникові витрати у справжньому розмірі, що його визначає суд. За відсутності на це згоди особи, на земельній ділянці якої самочинно споруджено будівлю, зазначена будівля підлягає знесенню за рахунок самочинного забудовника.

5. Право власності на самочинно зведену будівлю не може бути визнане за особами, зазначеними у пп. 3, 4 цієї статті, якщо збереження самочинно зведеної будівлі матиме наслідком порушення прав і таких, що охороняються законом, інтересів будь-яких осіб.

6. Якщо будівля споруджується або споруджена на земельній ділянці, яка є власністю держави або територіальної громади без відповідного дозволу, районна, міська державна адміністрація або орган територіальної громади має подати до суду позовну заяву про передачу будівлі у власність держави або територіальної громади або про її знесення.

У разі передачі будівлі у власність держави або територіальної громади забудовник має право на компенсацію її вартості.

7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, за позовом районної, міської державної адміністрації або органу територіальної громади суд може постановити рішення, яким зобов’язати забудовника провести відповідну перебудову.

Якщо така перебудова неможлива, або забудовник відмовляється від її проведення, за рішенням суду така будівля підлягає зносу за рахунок забудовника. Крім цього, забудовник зобов’язується відшкодувати витрати, пов’язані із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Стаття 329
Набуття права власності за договором

Стаття 325 (329)
Набуття права власності за договором

1.Право власності може набуваєтися за договором.

1.Право власності може набуватися за договором.

2. Право власності у набувача за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не обумовлено договором чи не встановлено законом.

2. Право власності у набувача за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не обумовлено договором чи не встановлено законом.

3. Переданням речі визнається вручення речі набувачеві, а також і здача речі транспортній організації для відправлення її набувачеві, і здача речі на пошту для пересилання набувачеві речі, відчуженої без зобов’язання доставки. До передання речі прирівнюється передання коносамента обо ж іншого товарно-розпорядчого документа на річ. Якщо на момент укладення договору набувач уже володіє річчю, вона вважається такою, що передана йому з моменту фактичного надходження у володіння.

3. Переданням речі визнається вручення речі набувачеві, а також здача речі транспортній організації для відправлення її набувачеві і здача речі на пошту для пересилання набувачеві речі, відчуженої без зобов’язання доставки. До передання речі прирівнюється передання коносамента обо ж іншого товарно-розпорядчого документа на річ. Якщо на момент укладення договору набувач уже володіє річчю, вона вважається такою, що передана йому з моменту фактичного надходження у володіння.

4. Право власності на річ за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або ж з моменту набуття рішенням суду законної сили про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально, — крім випадків, передбачених пп. 2, 3, 5 цієї статті.

4. Право власності на річ за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або ж з моменту набуття рішенням суду законної сили про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально, — крім випадків, передбачених пп. 2, 3, 5 цієї статті.

5. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту його реєстрації.

5. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту його реєстрації.

Стаття 329¹
Набуття права власності на цінні папери

Стаття 326 (329¹)
Набуття права власності на цінні папери

1. Право власності на цінні папери може набувататися за юридичними фактами, передбаченими законом.

1. Право власності на цінні папери може набувататися за юридичними фактами, передбаченими законом.

2. Право власності на цінні папери на пред’явника набувається:

2. Право власності на цінні папери на пред’явника набувається:

1) при документарній формі — з моменту передачі (поставки) цінних паперів;

1) при документарній формі — з моменту передачі (поставки) цінних паперів;

2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам — із моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам — із моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

3. Право власності на іменні цінні папери набувається:

3. Право власності на іменні цінні папери набувається:

1) при документарній формі випуску — з моменту перереєстрації цінних паперів на ім’я нового власника в реєстрі власників іменних цінних паперів;

1) при документарній формі випуску — з моменту перереєстрації цінних паперів на ім’я нового власника в реєстрі власників іменних цінних паперів;

2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам — з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

2) при бездокументарній формі випуску та по знерухомленим документарним цінним паперам — з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

4. Права за ордерним цінним папером передаються шляхом учинення на цьому папері передавального напису — індосамента.

4. Права за ордерним цінним папером передаються шляхом учинення на цьому папері передавального напису — індосамента.

Стаття 330
Набуття права власності на безгосподарне майно

301

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360 )
Статтю 330 слід озаглавити “Безхазяйне майно” (ст. 137 чинного кодексу).

Відхилено

Стаття 327 (330)
Набуття права власності на безгосподарне майно

1. Безгосподарним вважається майно, яке не має власника або власник якого невідомий.

1. Безгосподарним вважається майно, яке не має власника або власник якого невідомий.

2. Право власності на безгосподарне рухоме майно може набуватися за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на майно, від якого власник відмовився (стаття 332 цього Кодексу), про набуття права власності на знахідку (стаття 334 цього Кодексу), про скарб (стаття 339 цього Кодексу).

2. Право власності на безгосподарне рухоме майно може набуватися за набувальною давністю, якщо це не виключається правилами про набуття права власності на майно, від якого власник відмовився (стаття 328 цього Кодексу), про набуття права власності на знахідку (стаття 330 цього Кодексу), про скарб (стаття 335 цього Кодексу).

3. Безгосподарні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, за заявою відповідного органу.

3. Безгосподарні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, за заявою відповідного органу.

Наявність рішення суду про визнання майна таким, що надійшло у власність відповідної територіальної громади, не перешкоджає вчиненню позову про повернення цього нерухомого майна колишньому власникові.

Наявність рішення суду про визнання майна таким, що надійшло у власність відповідної територіальної громади, не перешкоджає вчиненню позову про повернення цього нерухомого майна колишньому власникові.

Після спливу одного року з дня взяття безгосподарного нерухомого майна на облік, орган управління відповідної територіальної громади має право подати до суду заяву про надання громаді права володіння та користування цим майном.

Після спливу одного року з дня взяття безгосподарного нерухомого майна на облік, орган управління відповідної територіальної громади має право подати до суду заяву про надання громаді права володіння та користування цим майном.

Безгосподарне нерухоме майно, не визнане за рішенням суду таким, що надійшло у власність територіальної громади, може бути знову прийняте у володіння, користування та розпоряджання власником, що його залишив, або ж набуватися у володіння за набувальною давністю.

Безгосподарне нерухоме майно, не визнане за рішенням суду таким, що надійшло у власність територіальної громади, може бути знову прийняте у володіння, користування та розпоряджання власником, що його залишив, або ж набуватися у володіння за набувальною давністю.

Стаття 331
Відумерлість майна

302

враховано

1. Відумерлим вважається майно у разі смерті особи, якій воно належало на праві власності, і якщо у цієї особи немає спадкоємців за заповітом або за законом. Відумерлість майна визначається судом.

2. Порядок визнання майна відумерлим і набуття права власності на відумерле майно визначається згідно зі статтею 1518 цього Кодексу.

Стаття 332
Набуття права власності на рухоме майно, від якого власник відмовився

Стаття 328 (332)
Набуття права власності на рухоме майно, від якого власник відмовився

1. Рухоме майно, покинуте власником чи залишене ним іншим чином з метою відмови від права власності, може набуватися у власність іншою особою у порядку, встановленому п. 2 цієї статті.

1. Рухоме майно, покинуте власником чи залишене ним іншим чином з метою відмови від права власності, може набуватися у власність іншою особою у порядку, встановленому п. 2 цієї статті.

2. Особа, у власності, володінні або користуванні якої знаходиться земельна ділянка, водоймище або інший об’ єкт, де знаходиться покинуте майно, вартість якого нижче розміру п’ ятикратного неоподатковуваного мінімуму заробітної плати або покинутий лом , бракована продукція, відходи від виробництва і інші відходи, має право обернути це майно у свою власність, розпочавши його використання чи вчинивши інші дії, що свідчать про звернення майна у власність.

2. Особа, у власності, володінні або користуванні якої знаходиться земельна ділянка, водоймище або інший об’ єкт, де знаходиться покинуте майно, вартість якого нижче розміру п’ ятикратного неоподатковуваного мінімуму заробітної плати або покинутий лом , бракована продукція, відходи від виробництва і інші відходи, має право обернути це майно у свою власність, розпочавши його використання чи вчинивши інші дії, що свідчать про звернення майна у власність.

Стаття 333
Знахідка

Стаття 329 (333)
Знахідка

1. Той, хто знайшов загублену річ, зобов’язаний негайно (але не пізніше 10 днів) сповістити про це особу, яка її загубила або власника речі, і повернути знайдену річ цій особі.

1. Той, хто знайшов загублену річ, зобов’язаний негайно (але не пізніше 10 днів) сповістити про це особу, яка її загубила або власника речі, і повернути знайдену річ цій особі.

Якщо річ знайдено у приміщенні чи на транспорті, вона має бути передана особі, що представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу.

Якщо річ знайдено у приміщенні чи на транспорті, вона має бути передана особі, що представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу.

2. Якщо особа, що має право вимагати повернення знайденої речі, є невідомою чи є невідомим місце її перебування, той, хто знайшов річ, зобов’язаний заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу місцевого самоврядування.

2. Якщо особа, що має право вимагати повернення знайденої речі, є невідомою чи є невідомим місце її перебування, той, хто знайшов річ, зобов’язаний заявити про знахідку до міліції або до відповідного органу місцевого самоврядування.

3. Той, хто знайшов річ, має право зберігати її у себе або ж здати на зберігання до міліції, або до відповідного органу місцевого самоврядування або особі, яку вони вказали.

3. Той, хто знайшов річ, має право зберігати її у себе або ж здати на зберігання до міліції, або до відповідного органу місцевого самоврядування або передати особі, яку вони вказали.

Річ, що швидко псується, чи річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути продана тому, хто її знайшов, з одержанням письмових доказів, які підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, що управоможена на її одержання.

Річ, що швидко псується, чи річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими порівняно з її вартістю, може бути продана тому, хто її знайшов, з одержанням письмових доказів, які підтверджують суму виторгу. Гроші, одержані від продажу знайденої речі, підлягають поверненню особі, що управоможена на її одержання.

4. Той, хто знайшов річ, відповідає за її втрату чи пошкодження лише у разі умислу чи грубої необережності – у межах вартості речі.

4. Той, хто знайшов річ, відповідає за її втрату чи пошкодження лише у разі умислу чи грубої необережності – у межах вартості речі.

Стаття 334
Набуття права власності на знахідку

Стаття 330 (334)
Набуття права власності на знахідку

1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про знахідку до міліції чи до відповідного органу місцевого самоврядування (п. 2 статті 333 цього Кодексу) особу, управоможену одержати загублену річ, не буде встановлено і вона не заявить про своє право на річ тому, хто її знайшов, або міліції, або ж відповідному органові місцевого самоврядування, той, хто знайшов річ, набуває право власності на неї.

1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про знахідку до міліції чи до відповідного органу місцевого самоврядування (п. 2 статті 329 цього Кодексу) особу, управоможену одержати загублену річ, не буде встановлено і вона не заявить про своє право на річ тому, хто її знайшов, або міліції, або ж відповідному органові місцевого самоврядування, той, хто знайшов річ, набуває право власності на неї.

2. Якщо той, хто знайшов загублену річ, не виявить бажання набути на неї право власності, ця річ переходить у власність відповідної територіальної громади після подання особою, яка знайшла річ, заяви про відмову щодо набуття права власності на цю річ до відповідного органу місцевого самоврядування.

2. Якщо той, хто знайшов загублену річ, не виявить бажання набути на неї право власності, ця річ переходить у власність відповідної територіальної громади після подання особою, яка знайшла річ, заяви про відмову щодо набуття права власності на цю річ до відповідного органу місцевого самоврядування.

3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органу міліції, про що робиться оголошення в пресі. Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця або жоден з них не заявить про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в комерційному банку. Після спливу трьох років ця сума стає власністю територіальної громади.

3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання органу міліції, про що робиться оголошення в пресі. Якщо протягом шести місяців не буде виявлено власника чи володільця або жоден з них не заявить про свої права на транспортний засіб, орган міліції має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок в комерційному банку. Після спливу трьох років ця сума стає власністю територіальної громади.

Стаття 335
Відшкодування витрат, пов’язаних із знахідкою

Стаття 331 (335)
Відшкодування витрат, пов’язаних із знахідкою

1. Той, хто знайшов та повернув річ особі, управоможеній на її одержання, має право одержати від цієї особи, а в разі переходу речі у власність територіальної громади — від відповідного органу місцевого самоврядування, відшкодування необхідних витрат, пов’язаних із зберіганням, здаванням чи продажем речі, а також відшкодування витрат на виявлення особи, управоможеної на одержання речі.

1. Той, хто знайшов та повернув річ особі, управоможеній на її одержання, має право одержати від цієї особи, а в разі переходу речі у власність територіальної громади — від відповідного органу місцевого самоврядування, відшкодування необхідних витрат, пов’язаних із зберіганням, здаванням чи продажем речі, а також відшкодування витрат на виявлення особи, управоможеної на одержання речі.

2. Той, хто знайшов річ, має право вимагати від особи, управоможеної на одержання речі, винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.

2. Той, хто знайшов річ, має право вимагати від особи, управоможеної на одержання речі, винагороду за знахідку в розмірі до 20 відсотків вартості речі.

У разі недосягнення домовленості про розмір винагороди спір вирішується судом. Якщо особа, управоможена вимагати повернення знайденої речі, публічно обіцяла винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки винагороди.

У разі недосягнення домовленості про розмір винагороди спір вирішується судом. Якщо особа, управоможена вимагати повернення знайденої речі, публічно обіцяла винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки винагороди.

Право на винагороду не виникає, якщо той, хто знайшов річ, не заявив про знахідку та вчинив спробу її приховати.

Право на винагороду не виникає, якщо той, хто знайшов річ, не заявив про знахідку та вчинив спробу її приховати.

Стаття 336
Бездоглядні тварини

303

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360 )
Назву статті 336 слід викласти у такій редакції: “Бездоглядні домашні тварини”. Відповідні корективи слід внести також до статтей 337 та 338.

Відхилено

Стаття 332 (336)
Бездоглядні тварини

1. Особа, що затримала домашню бездоглядну тварину, пригульну худобу або інших бездоглядних домашніх тварин, зобов’язана негайно повідомити про це власника і повернути їх йому, а якщо власник або його місцеперебування невідомі, не пізніше ніж через три дні після такого затримання заявити про виявлених тварин до міліції чи до відповідного органу територіальної громади, який вживає заходів для розшуку власника.

1. Особа, що затримала домашню бездоглядну тварину, пригульну худобу або інших бездоглядних домашніх тварин, зобов’язана негайно повідомити про це власника і повернути їх йому, а якщо власник або його місцеперебування невідомі, не пізніше ніж через три дні після такого затримання заявити про виявлених тварин до міліції чи до відповідного органу територіальної громади, який вживає заходів для розшуку власника.

2. На час розшуку власника тварин вони можуть бути залишені особою, що їх затримала, у себе на утриманні та в користуванні або передані нею на утримання іншій особі, яка має для цього необхідні умови, включаючи додержання ветеринарних правил. На прохання особи, що затримала бездоглядних тварин, підшукання особи, яка має необхідні умови для їх утримання і використання, і передання їй тварин здійснює міліція або органи територіальної громади.

2. На час розшуку власника тварин вони можуть бути залишені особою, що їх затримала, у себе на утриманні та в користуванні або передані нею на утримання іншій особі, яка має для цього необхідні умови, включаючи додержання ветеринарних правил. На прохання особи, що затримала бездоглядних тварин, підшукання особи, яка має необхідні умови для їх утримання і використання, і передання їй тварин здійснює міліція або органи територіальної громади.

3. Особа, що затримала бездоглядних тварин, і особа, якій вони передані на утримання, зобов’язані їх належним чином утримувати, і за наявності вини ці особи відповідають у межах вартості тварин за їхню загибель і ушкодження.

3. Особа, що затримала бездоглядних тварин, і особа, якій вони передані на утримання, зобов’язані їх належним чином утримувати, і за наявності вини ці особи відповідають у межах вартості тварин за їхню загибель і ушкодження.

Стаття 337
Набуття права власності на бездоглядних тварин

Стаття 333 (337)
Набуття права власності на бездоглядних тварин

1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців – інших тварин їхнього власника не буде виявлено або він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони перебували на утриманні і в користуванні.

1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців – інших тварин їхнього власника не буде виявлено або він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони перебували на утриманні і в користуванні.

2. При відмові цієї особи від набуття у власність тварин, що у неї утримуються, вони переходять у власність територіальної громади, на території якої їх було виявлено, і використовуються в порядку, що визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

2. При відмові цієї особи від набуття у власність тварин, що у неї утримуються, вони переходять у власність територіальної громади, на території якої їх було виявлено, і використовуються в порядку, що визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

Стаття 338
Відшкодування витрат на утримання
бездоглядних тварин і винагорода за них

Стаття 334 (338)
Відшкодування витрат на утримання
бездоглядних тварин і винагорода за них

1. У разі повернення домашніх тварин власникові особа, яка затримала тварин, та особа, у якої вони були на утриманні і в користуванні, мають право одержати від власника відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням тварин, з урахуванням вигод, здобутих від користування ними.

1. У разі повернення домашніх тварин власникові особа, яка затримала тварин, та особа, у якої вони були на утриманні і в користуванні, мають право одержати від власника відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням тварин, з урахуванням вигод, здобутих від користування ними.

2. Особа, яка затримала домашніх тварин, має право вимагати від власника виплати винагороди відповідно до статті 335 цього Кодексу.

2. Особа, яка затримала домашніх тварин, має право вимагати від власника виплати винагороди відповідно до статті 331 цього Кодексу.

Стаття 339
Набуття права власності на скарб

Стаття 335 (339)
Набуття права власності на скарб

1. Скарб, тобто зариті у землі чи приховані іншим способом гроші або цінні предмети, власник яких невідомий чи за законом втратив на них право, переходять у власність в рівних частках власникові того майна, у якому скарб був прихований, і особі, яка виявила скарб, якщо угодою між ними не встановлено інше.

1. Скарб, тобто зариті у землі чи приховані іншим способом гроші або цінні предмети, власник яких невідомий чи за законом втратив на них право, переходять у власність в рівних частках власникові того майна, у якому скарб був прихований, і особі, яка виявила скарб, якщо угодою між ними не встановлено інше.

2. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника земельної ділянки чи іншого майна, де був прихований скарб, він підлягає переданню цьому власникові.

2. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника земельної ділянки чи іншого майна, де був прихований скарб, він підлягає переданню цьому власникові.

3. У разі виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам’яток історії та культури, вони є власністю держави. При цьому власник земельної ділянки чи іншого майна, в якому було виявлено скарб, і особа, що виявила скарб, мають право на одержання винагороди у розмірі 50 відсотків від вартості скарбу на момент виявлення. Винагорода розподіляється між цими особами у рівних частках, якщо домовленістю між ними не передбачено інше.

3. У разі виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам’яток історії та культури, вони є власністю держави. При цьому власник земельної ділянки чи іншого майна, в якому було виявлено скарб, і особа, що виявила скарб, мають право на одержання винагороди у розмірі 50 відсотків від вартості скарбу на момент виявлення. Винагорода розподіляється між цими особами у рівних частках, якщо домовленістю між ними не передбачено інше.

4. Правила цієї статті не застосовуються до осіб, у коло трудових та службових обов’язків яких входило проведення розкопок та пошуку, що спрямовані на виявлення скарбу.

4. Правила цієї статті не застосовуються до осіб, у коло трудових та службових обов’язків яких входило проведення розкопок та пошуку, що спрямовані на виявлення скарбу.

Стаття 340
Набувальна давність

Стаття 336 (340)
Набувальна давність

1. Фізична чи юридична особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито, безперервно і беззаперечно володіє нерухомим майном як своїм власним протягом 10 років або рухомим майном протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), – крім випадків, передбачених правилами цього Кодексу.

1. Фізична чи юридична особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито, безперервно і беззаперечно володіє нерухомим майном як своїм власним протягом 10 років або рухомим майном -- протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), — крім випадків, передбачених правилами цього Кодексу.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає в особи, яка набула це майно за набувальною давністю, з моменту такої реєстрації.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає в особи, яка набула це майно за набувальною давністю, з моменту такої реєстрації.

2. До набуття права власності на майно особа, яка володіє ним як своїм власним, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна, а також які не мають прав на володіння ним з підстав, передбачених законом, іншими правовими актами або договором.

2. До набуття права власності на майно особа, яка володіє ним як своїм власним, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна, а також які не мають прав на володіння ним з підстав, передбачених законом, іншими правовими актами або договором.

3. Особа, яка посилається на давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володів той, чиїм правонаступником вона є.

3. Особа, яка посилається на давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володів той, чиїм правонаступником вона є.

4. Перебіг набувальної давності стосовно речей, що знаходяться в особи, з володіння якої вони могли бути витребувані відповідно до правил цього Кодексу, починається зі спливом позовної давності за відповідними вимогами.

4. Перебіг набувальної давності стосовно речей, що знаходяться в особи, з володіння якої вони могли бути витребувані відповідно до правил цього Кодексу, починається зі спливом позовної давності за відповідними вимогами.

Втрата володіння всупереч волі володільця не перериває набувальної давності, якщо володіння відновлюється протягом року чи протягом року вчиняється позов про відновлення володіння.

Втрата володіння всупереч волі володільця не перериває набувальної давності, якщо володіння відновлюється протягом року чи протягом року вчиняється позов про відновлення володіння.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається на підставі рішення суду.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається на підставі рішення суду.

5. На майно, набуте злочинним шляхом, правила цієї статті не застосовуютбься

5. На майно, набуте злочинним шляхом, правила цієї статті не застосовуються.

Стаття 341
Набуття права власності при приватизації державного майна та майна територіальної громади

Стаття 337 (341)
Набуття права власності при приватизації державного майна та майна територіальної громади

1.Фізичні та юридичні особи можуть набувати право власності шляхомприватизації державного майна та майна територіальної громади.

2. Приватизація зазначеного майна здійснюється у порядку, передбаченому.

1.Фізичні та юридичні особи можуть набувати право власності шляхом приватизації державного майна та майна територіальної громади.

2. Приватизація зазначеного майна здійснюється у порядку, передбаченому законами про приватизацію.

Глава 25
Припинення права власності

Глава 25 (25)
Припинення права власності

Стаття 342
Підстави припинення права власності

304

д. Ющик. О.І. (о.к .№ 360 )
У ст. 342 серед підстав припинення права власності не визначено таких, як споживання речей і витрати грошових коштів, переробки майна для створення нових об’єктів, смерті власника, ліквідації юридичної особи, оплатного вилучення майна.

відхилено

Стаття 338 (342)
Підстави припинення права власності

Право власності припиняється у разі:

Право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

2) відмови власника від права власності;

3) відчуження майна, яке за законом не може належати цій особі;

3) відчуження майна, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

4) знищення майна;

5) викупу безгосподарно утримуваних пам’яток історії та культури;

5) викупу безгосподарно утримуваних пам’яток історії та культури;

6) відчуження нерухомого майна за підставами, передбаченими законом, у зв’язку з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться;

6) відчуження нерухомого майна за підставами, передбаченими законом, у зв’язку з викупом, а також з вилученням земельної ділянки, на якій воно знаходиться;

7) звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника;

7) звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника;

8) реквізиції;

8) реквізиції;

9) конфіскації;

9) конфіскації;

10) ліквідації юридичної особи за рішенням суду;

10) ліквідації юридичної особи за рішенням суду;

11) націоналізації;

11) націоналізації;

12) приватизації;

12) приватизації;

13) смерті власника;

305

відхилено

13) смерті власника;

14) ліквідації юридичної особи.

14) ліквідації юридичної особи;

15) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

15) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 343
Відмова від права власності

Стаття 339 (343)
Відмова від права власності

1.Фізичні та юридичні особи можуть відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або ж вчинивши інші дії, які свідчать про їх відмову від права власності, без наміру зберегти за собою право володіння, користування цим майном.

1.Фізичні та юридичні особи можуть відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або ж вчинивши інші дії, які свідчать про їх відмову від права власності, без наміру зберегти за собою право володіння, користування цим майном.

2. У разі відмови від права власності на майно, що не потребує державної реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про цю відмову.

2. У разі відмови від права власності на майно, що не потребує державної реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про цю відмову.

3. У разі відмови від права власності на майно, що потребує державної реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення змін до відповідного реєстру, за заявою власника.

3. У разі відмови від права власності на майно, що потребує державної реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення змін до відповідного реєстру, за заявою власника.

306

Враховано

Стаття 344
Припинення права власності особи на майно,
яке не може їй належати

Стаття 340 (344)
Припинення права власності особи на майно,
яке не може їй належати

1. Якщо у власності особи є майно, яке за чинним законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.

1. Якщо у власності особи є майно, яке за чинним законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.

2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно — з урахуванням його характеру і призначення — за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.

2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно — з урахуванням його характеру і призначення — за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.

3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.

3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.

Стаття 345
Припинення права власності особи на майно,
яке не може їй належати

307

Припинення права власності внаслідок знищення майна

враховано

1. Якщо у власності особи є майно, яке за чинним законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.

1. Право власності може бути припинено внаслідок знищення майна.

1. Право власності може бути припинено внаслідок знищення майна.

2. У випадках коли майно не відчужене власником у строки, зазначені у п. 1 цієї статті, таке майно — з урахуванням його характеру і призначення — за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного державного органу, підлягає примусовому продажу з переданням колишньому власникові виторгуваної суми або ж передання у державну власність з відшкодуванням власникові майна суми, визначеної судом. При цьому вираховуються витрати на відчуження майна.

2. Право власності на майно, що підлягало державній реєстрації,у разі його знищення вважається припиненим з моменту внесення зміни до відповідного реєстру,за заявую власника.”

2. Право власності на майно, що підлягало державній реєстрації,у разі його знищення вважається припиненим з моменту внесення зміни до відповідного реєстру,за заявую власника.

3. Якщо у власності особи за підставами, що допускаються законом, опиниться річ, на набуття якої необхідний особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено, ця річ підлягає відчуженню у порядку, встановленому для майна, яке не може належати цьому власникові.

Стаття 346
Відчуження нерухомого майна у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій воно знаходиться

Стаття 342 (346)
Відчуження нерухомого майна у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій воно знаходиться

1. Припинення права власності на будинок, інші будови, будівлі чи споруди у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій вони знаходяться (ст. 376), здійснюються судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом і з обов’язковим попереднім відшкодуванням збитків (у які включається і реальна вартість земельної ділянки) в обсязі, передбаченому статтею 21 цього Кодексу.

1. Припинення права власності на будинок, інші будови, будівлі чи споруди у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій вони знаходяться (стаття 373), здійснюються судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом і з обов’язковим попереднім відшкодуванням збитків (у які включається і реальна вартість земельної ділянки) в обсязі, передбаченому статтею 22 цього Кодексу.

Вимоги щодо викупу зазначеного майна не підлягають задоволенню, якщо відповідний орган, який звернувся з ними до суду, не доведе, що використання земельної ділянки з метою суспільної необхідності є неможливим без припинення права власності на це майно.

Вимоги щодо викупу зазначеного майна не підлягають задоволенню, якщо відповідний орган, який звернувся з ними до суду, не доведе, що використання земельної ділянки з метою суспільної необхідності є неможливим без припинення права власності на це майно.

2. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки в межах даного населеного пункту.

2. Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю земельної ділянки в межах даного населеного пункту.

3. Якщо власник земельної ділянки є одночасно власноком житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розташовані на ній, разом з вимогою про викуп земельної ділянки розглядається вимога про припинення права власності на ці об’єкти.

3. Якщо власник земельної ділянки є одночасно власноком житлового будинку, іншої будівлі, споруди чи насаджень, що розташовані на ній, разом з вимогою про викуп земельної ділянки розглядається вимога про припинення права власності на ці об’єкти.

4. Якщо власник земельної ділянки не є власником житлового будинку, інших будівель та насаджень, що розташовані на ній, власникцих об”єктів має бути залученийдо участі у справі.

4. Якщо власник земельної ділянки не є власником житлового будинку, інших будівель та насаджень, що розташовані на ній, власник цих об’єктів має бути залученийдо участі у справі.

5. До винесення рішення про припинення права власності на земельну ділянку, власник має право розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями на свій розсуд.

5. До винесення рішення про припинення права власності на земельну ділянку, власник має право розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями на свій розсуд.

308

"Стаття 346¹
Припинення права власності на земельну ділянку за постановою Верховної Ради України

відхилено

1. Верховна Рада України має право прийняти постанову про припинення права власності на земельну ділянку та вилучення її, якщо цього вимагають загальнодержавні інтереси.

2. Права власника земельної ділянки у цьому разі визначаються статтею 346 цього Кодексу".

Стаття 346²
Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена з метою суспільної необхідності

Стаття 343 (346²)
Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена з метою суспільної необхідності

1. Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена з метою суспільної необхідності, здійснюється судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом.

1. Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, які розміщені на земельній ділянці, що вилучена з метою суспільної необхідності, здійснюється судом лише у випадках та в порядку, встановлених законом.

Суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які на ній розміщені, або про перенесення їх, якщо це можливо , на іншу земельну ділянку.

Суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які на ній розміщені, або про перенесення їх, якщо це можливо , на іншу земельну ділянку.

У разі знесення або перенесення цих об”єктів на інше місце особа має право на попереднє відшкодування збитків, у тому числі витрат на покращення земельної ділянки, а також упущеної вигоди у розмірах, які вона в змозі довести.

У разі знесення або перенесення цих об'єктів на інше місце особа має право на попереднє відшкодування збитків, у тому числі витрат на покращення земельної ділянки, а також упущеної вигоди у розмірах, які вона в змозі довести.

2. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у ньому проживіли як наймачі чи члени сімей власників, які не є співвласниками, або члени сімей наймачів помешканням у розмірі, передбаченому законом.

2. Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення осіб, які у ньому проживіли як наймачі чи члени сімей власників, які не є співвласниками, або члени сімей наймачів помешканням у розмірі, передбаченому законом.

Стаття 347
Викуп безгосподарно утримуваних
пам’яток історії та культури

Стаття 344 (347)
Викуп безгосподарно утримуваних
пам’яток історії та культури

1. Якщо власник безгосподарно ставиться до належного йому майна, що є пам‘яткою історії та культури, державні органи охорони пам‘яток роблять попередження про припинення безгосподарного ставлення до цього майна. Якщо власник не виконає цієї вимоги, то за позовом зазначених органів суд може вилучити це майно. При невідкладній необхідності забезпечення схоронності майна, що є пам‘яткою історії та культури, позов про вилучення цього майна може бути пред‘явлено без попередження.

1. Якщо власник безгосподарно ставиться до належного йому майна, що є пам‘яткою історії та культури, державні органи охорони пам‘яток роблять попередження про припинення безгосподарного ставлення до цього майна. Якщо власник не виконає цієї вимоги, то за позовом зазначених органів суд може вилучити це майно. При невідкладній необхідності забезпечення схоронності майна, що є пам‘яткою історії та культури, позов про вилучення цього майна може бути пред‘явлено без попередження.

2. Якщо власник не забезпечує схоронності належного йому майна, що є пам‘яткою історії та культури, у зв‘язку з неможливістю створити необхідний режим його утримання, це майно може бути викуплено державою. Якщо власник не дає згоди на викуп такого майна, то за позовом державних органів охорони пам‘яток суд може вилучити його у власника.

2. Якщо власник не забезпечує схоронності належного йому майна, що є пам‘яткою історії та культури, у зв‘язку з неможливістю створити необхідний режим його утримання, це майно може бути викуплено державою. Якщо власник не дає згоди на викуп такого майна, то за позовом державних органів охорони пам‘яток суд може вилучити його у власника.

3. Вилучене майно, що є пам‘яткою історії та культури, переходить у власність держави. Власникові відшкодовується вартість вилученого майна в розмірі, встановленому за згодою сторін, в разі спору – судом.

3. Вилучене майно, що є пам‘яткою історії та культури, переходить у власність держави. Власникові відшкодовується вартість вилученого майна в розмірі, встановленому за згодою сторін, в разі спору — судом.

Стаття 348
Реквізиція

Стаття 345 (348)
Реквізиція

У випадках стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших обставин, що мають надзвичайний характер, майно в інтересах суспільства рішенням органів державної влади може бути вилучене у власника в порядку та на умовах, встановлених законом, з виплатою йому вартості майна (реквізиція).

У випадках стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших обставин, що мають надзвичайний характер, майно в інтересах суспільства рішенням органів державної влади може бути вилучене у власника в порядку та на умовах, встановлених законом, з виплатою йому вартості майна (реквізиція).

Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість реквізованого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування реквізованого майна має бути здійснене в натурі.

Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість реквізованого майна, може бути заперечена ним у суді. На вимогу власника відшкодування реквізованого майна має бути здійснене в натурі.

Особа, майно якої було реквізоване, має право після припинення дії обставин, у зв’язку з якими було здійснено реквізицію, вимагати повернення їй майна, що збереглося.

Особа, майно якої було реквізоване, має право після припинення дії обставин, у зв’язку з якими було здійснено реквізицію, вимагати повернення їй майна, що збереглося.

У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов’язується повернути грошову суму або річ, що була нею одержана у зв’язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна.

У разі повернення майна у особи поновлюється право власності на нього, одночасно вона зобов’язується повернути грошову суму або річ, що була нею одержана у зв’язку з реквізицією, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна.

Стаття 349
Припинення права власності при оплатному вилученні майна у власника за рішенням суду

309

д. Ромовська З.В.
(в.о. №122)
Статтю 349 вилучити.

враховано

1. У випадках, передбачених законом, є можливим оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду. Власникові виплачується дійсна вартість цього майна в порядку і в розмірах, встановлених законом.

2. Оцінка, за якою власникові було відшкодовано вартість вилученого майна, може бути оспорена ним у суді.

Стаття 350
Конфіскація

Стаття 346 (350)
Конфіскація

1. У випадках, передбачених законом, право власності фізичної чи юридичної особи припиняється а майно може бути безвідплатно вилучене у неї за рішенням або вироком суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація).

Конфісковане майно стає власністю держави.

1. У випадках, передбачених законом, право власності фізичної чи юридичної особи припиняється а майно може бути безвідплатно вилучене у неї за рішенням або вироком суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація).

Конфісковане майно стає власністю держави.

2. Порядок конфіскації майна визначається законом.

2. Порядок конфіскації майна визначається законом.

Стаття 351
Націоналізація

Стаття 347 (351)
Націоналізація

1. Звернення у власність держави певного майна, що перебуває у власності фізичних чи юридичних осіб (націоналізація), здійснюється на підставі закону із відшкодуванням власникові майна його вартості та інших завданих збитків у порядку, встановленому цим Кодексом.

310

враховано

1. Націоналізацією є позбавлення усіх фізичних осіб та(або) усіх юридичних осіб права власності на певні види нерухомого або рухомого майна і набуття державою права власності на це майно.

2. У разі наступної денаціоналізації колишні власники мають право вимагати повернення зазначеного майна, якщо інше не передбачено наступним законом про денаціоналізацію.

2. Вилучення націоналізованого майна здійснюється за умови попереднього і повного відшкодування його вартості.

2. Вилучення націоналізованого майна здійснюється за умови попереднього і повного відшкодування його вартості.

У разі заявлення такої вимоги колишнім власником він зобов’язаний повернути державі виплачену йому в порядку відшкодування вартість майна, повернення якого в натурі він вимагає.

3. Нацоналізація здійснюється на підставі закону.”

3. Нацоналізація здійснюється на підставі закону.

Стаття 352
Припинення права власності у разі приватизації державного майна і майна територіальної громади

Стаття 348 (352)
Припинення права власності у разі приватизації державного майна і майна територіальної громади

Право власності на майно держави або відповідної територіальной громади припиняється у разі його приватизації.

Підстави, умови і порядок приватизації державного і комунального майна встановлюється.

Право власності на майно держави або відповідної територіальной громади припиняється у разі його приватизації.

Підстави, умови і порядок приватизації державного і комунального майна встановлюється законами про приватизацію.

Глава 26
Право спільної власності

Глава 26 (26)
Право спільної власності

Стаття 353
Поняття і підстави виникнення спільної власності

Поняття і підстави виникнення права спільної власності

1. Майно, що перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності.

311

“1. Майно, що перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників), належить їм за правом спільної власності.

2. Спільна власність виникає з підстав, не заборонених законом.

3. Спільна власність визначається як часткова, якщо в договорі або законі не передбачена спільна сумісна власність на майно.”

враховано

1. Майно, що перебуває у власності двох чи більше осіб (співвласників) належить їм за правом спільної власності.

Спільна власність виникає при надходженні у власність двох чи кількох осіб майна, яке не може бути поділене без зміни його призначення (неподільні речі) або ж не підлягає поділу за законом. Спільна власність на подільне майно виникає у випадках, передбачених законом чи договором.

312

Відхилено

2. Спільна власність виникає з підстав, не заборонених законом.

2. Спільна власність виникає з підстав, незаборонених законом.

3. Спільна власність визначається як часткова, якщо в договорі або законі не передбачена спільна сумісна власність на майно.

Стаття 354
Види спільної власності

Стаття 350 (354)
Види спільної власності

1. Спільна власність двох чи більше власників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

1. Спільна власність двох чи більше власників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава або територіальна громада у будь-якому їх поєднанні.

Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава або територіальна громада у будь-якому їх поєднанні.

2. Спільною частковою власністю є майно, набуте в результаті спільної діяльності фізичних та (або) юридичних осіб, що об’єдналися для досягнення спільної мети.

313

Враховано

3. Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення часток у праві власності.

2. Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення часток у праві власності.

Субєктами спільної сумісної власності можуть бути фізичні чи юридичні особи.

Суб’єктами спільної сумісної власності можуть бути лише фізичні особи.

314

Враховано

4. Спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено цим Кодексом або шлюбним договором.

3. Спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено цим Кодексом або шлюбним договором.

5. Спільною сумісною власністю є майно, набуте в результаті спільної праці членів сім’ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.

4. Спільною сумісною власністю є майно, набуте в результаті спільної праці членів сім’ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.

6. Майно осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство, належить їм за правом спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними або якщо ними не утворено селянське (фермерське) господарство у формі юридичної особи (п. 3 статті 336 цього Кодексу).

Стаття 355
Визначення часток у праві спільної часткової власності

Стаття 351 (355)
Визначення часток у праві спільної часткової власності

1. Частки у праві спільної часткової власності визначаються з урахуванням вкладу в майно кожного з співвласників, якщо інше не визначено угодою між ними чи не встановлено законом.

1. Частки у праві спільної часткової власності визначаються з урахуванням вкладу в майно кожного з співвласників, якщо інше не визначено домовленістю між ними чи не встановлено законом.

2. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві на спільне майно, якщо здійснені ним своїм коштом невіддільні поліпшення цього майна, які не можна відокремити, зроблені за згодою всіх співвласників з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

2. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві на спільне майно, якщо здійснені ним своїм коштом невіддільні поліпшення цього майна, які не можна відокремити, зроблені за згодою всіх співвласників з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх здійснив, якщо інше не передбачено угодою співвласників.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх здійснив, якщо інше не передбачено домовленістю співвласників.

Стаття 356
Здійснення права спільної часткової власності

Стаття 352 (356)
Здійснення права спільної часткової власності

1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

2. Кожен із учасників спільної часткової власності має право використовувати майно, що перебуває у спільній частковій власності, за умови, що використання не суперечить інтересам інших учасників.

315

враховано

2. Співвласники мають право домовитись про порядок користування майном, що є їх спільною власністю.

Кожен із учасників спільної часткової власності має право на надання в його володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка є відповідною до його частки у праві спільної власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших учасників, що володіють і користуються майном, відповідної компенсації.

Кожен із учасників спільної часткової власності має право на надання в його володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка є відповідною до його частки у праві спільної власності. При неможливості цього він має право вимагати від інших учасників, що володіють і користуються майном, відповідної компенсації.

Якщо домовленість між учасниками спільної часткової власності про порядок користування майном відповідно до часток учасників нотаріально посвідчена, то вона є обов’язковою для особи, яка надалі набуває частку в праві спільної власності на це майно.

Якщо угода між учасниками спільної часткової власності про порядок користування майном відповідно до часток учасників нотаріально посвідчена, то вона є обов’язковою для особи, яка надалі набуває частку в праві спільної власності на це майно.

3. Якщо договір співвласників про порядок користування житловим будинком, земельною дялянкою, іншим нерухомим майном посвідчений нотаріально, він є обов’язковим для їх правонаступників.

Стаття 357
Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю

Стаття 353 (357)
Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власністю

Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власностю, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є спільною частковою власностю, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Стаття 358
Утримання майна, що є спільною частковою власністю

Стаття 354 (358)
Утримання майна, що є спільною частковою власністю

Кожний співвласник відповідно до своєї частки зобов’язаний брати участь у витратах щодо управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, платежів, а також відповідати перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними зі спільним майном.

Кожний співвласник відповідно до своєї частки зобов’язаний брати участь у витратах щодо управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, платежів, а також відповідати перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними зі спільним майном.

Стаття 359
Право співвласника розпоряджатися своєю часткою

Стаття 355 (359)
Право співвласника розпоряджатися своєю часткою

Кожен співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у майні, яке перебуває у спільній частковій власності, з урахуванням прав інших учасників, що передбачені статею 360 цього Кодексу.

Кожен співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у майні, яке перебуває у спільній частковій власності, з урахуванням прав інших учасників, що передбачені статею 356 цього Кодексу.

Стаття 360
Переважне право купівлі частки у спільній частковій власності

Стаття 356 (360)
Переважне право купівлі частки у спільній частковій власності

1. При продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі інші сріввласники мають переважне право купівлі частки, що продається, за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

1. При продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі інші сріввласники мають переважне право купівлі частки, що продається, за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

2. Продавець частки у спільній частковій власності зобов’язаний сповістити у письмовій формі інших співвласників про намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовляються від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять це право стосовно нерухомого майна — протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна — протягом десяти днів від дня отримання ними сповіщення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.

2. Продавець частки у спільній частковій власності зобов’язаний сповістити у письмовій формі інших співвласників про намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовляються від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять це право стосовно нерухомого майна — протягом одного місяця, а стосовно рухомого майна — протягом десяти днів від дня отримання ними сповіщення, продавець має право продати свою частку будь-якій особі.

3. Якщо кілька співвласників виявили бажання придбати частку у спільній власності, право вибору покупця надається продавцеві.

3. Якщо кілька співвласників виявили бажання придбати частку у спільній власності, право вибору покупця надається продавцеві.

4. Власники спільної часткової власності не мають переважного права купівлі частки у спільній власності при продажу одним із них своєї частки власникові — учаснику спільної часткової власності.

316

П. 4 статті 360 виключити

враховано

5. При продажу частки з порушенням переважного права купівлі інший співвласник протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов’язків покупця і внести на депозитний рахунок суду всі суми, які має за договором сплатити покупець.

4. При продажу частки з порушенням переважного права купівлі інший співвласник протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов’язків покупця і внести на депозитний рахунок суду всі суми, які має за договором сплатити покупець.

6. Передача співвласником переважного права купівлі частки іншим особам не допускається.

5. Передача співвласником переважного права купівлі частки іншим особам не допускається.

Стаття 361
Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором

Стаття 357 (361)
Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором

1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо угодою сторін не передбачено інше.

1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо домовленістю сторін не передбачено інше.

2. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, визначається відповідно до пп. 3, 4 статті 329 цього Кодексу.

2. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, визначається відповідно до пп. 4, 5 статті 325 цього Кодексу.

Стаття 362
Поділ майна, що є спільною частковою власністю, та виділ із нього частки

Стаття 358 (362)
Поділ майна, що є спільною частковою власністю, та виділ із нього частки

1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене між співвласниками згідно з їх домоленістю.

1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене між співвласниками згідно з їх домоленістю.

2. За бажанням кожного із співвласників може відбутися виділ із спільної власності належної цьому співвласнику частки майна в натурі.

2. За бажанням кожного із співвласників може відбутися виділ із спільної власності належної цьому співвласнику частки майна в натурі.

3. У разі недосягнення співвласниками згоди про спосіб і умови поділу спільного майна або виділу частки майна того із співвласників, який бажає виділу, спір між співвласниками вирішується судом.

3. У разі недосягнення співвласниками згоди про спосіб і умови поділу спільного майна або виділу частки майна того із співвласників, який бажає виділу, спір між співвласниками вирішується судом.

4. Якщо виділ частки в натурі не допускається законом або є неможливим без неспівмірної шкоди для майна, що перебуває у спільній частковій власності, співвласник, який бажає виділу, має право на виплату йому грошової або на надання йому іншої компенсації вартості його частки іншими співвласниками.

4. Якщо виділ частки в натурі не допускається законом або є неможливим без неспівмірної шкоди для майна, що перебуває у спільній частковій власності, співвласник, який бажає виділу, має право на виплату йому грошової або на надання йому іншої компенсації вартості його частки іншими співвласниками.

Надання такої компенсації співвласнику, який бажає виділу, відбуватися лише за його згодою, а у виняткових випадках, коли здійснення ним своїх прав порушує права і охоронювані законом інтереси інших співвласників, виплата такої компенсації провадиться без його згоди за рішенням суду.

Надання такої компенсації співвласнику, який бажає виділу, відбуватися лише за його згодою, а у виняткових випадках, коли здійснення ним своїх прав порушує права і охоронювані законом інтереси інших співвласників, виплата такої компенсації провадиться без його згоди за рішенням суду.

Стаття 363
Звернення стягнення на частку учасника спільної часткової власності у спільному майні

Стаття 359 (363)
Накладення стягнення на частку учасника спільної часткової власності у спільному майні

1. Кредитор учасника спільної часткової власності має право вчинити позов про виділення частки його боржника в натурі для звернення на неї стягнення. Якщо виділення частки в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або ж проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності, спір вирішується судом.

1. Кредитор учасника спільної часткової власності має право вчинити позов про виділення частки його боржника в натурі для звернення на неї стягнення. Якщо виділення частки в натурі має наслідком зміну призначення спільного майна або ж проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності, спір вирішується судом.

2. У разі неможливості виділення частки в натурі або при запереченні інших учасників спільної часткової власності проти цього кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності із зверненням виторгуваних коштів на погашення боргу, а в разі відмови боржника від продажу своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності чи відмови інших учасників спільної часткової власності від придбання частки боржника — вимагати продажу частки у спільній частковій власності сторонній особі. Кредитор також має право вимагати через суд звернути стягнення на частку боржника у праві спільної часткової власності чи перевести на нього права та обов’язки власника-боржника з проведенням відповідних перерахунків.

2. У разі неможливості виділення частки в натурі або при запереченні інших учасників спільної часткової власності проти цього кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності із зверненням виторгуваних коштів на погашення боргу, а в разі відмови боржника від продажу своєї частки іншим учасникам спільної часткової власності чи відмови інших учасників спільної часткової власності від придбання частки боржника — вимагати продажу частки у спільній частковій власності з публічних торгів. Кредитор також має право вимагати через суд звернути стягнення на частку боржника у праві спільної часткової власності чи перевести на нього права та обов’язки власника-боржника з проведенням відповідних перерахунків.

Стаття 364
Здійснення спільної сумісної власності

Стаття 360 (364)
Здійснення спільної сумісної власності

1. Учасники спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними, разом володіють і користуються усім спільним майном.

1. Співвласники, якщо інше не передбачено угодою між ними, спільно володіють і користуються усім майном.

2. Розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за взаємною згодою всіх її учасників, яка передбачається, незалежно від того, ким із учасників учинено правочин щодо розпорядження майном.

2. Розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за взаємною згодою всіх співвласників, яка припускається, незалежно від того, ким із учасників учинено правочин щодо розпорядження майном.

Щодо правочинів, які потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода інших учасників спільної сумісної власності на розпорядження майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Щодо правочинів, які потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода інших спііввласників на розпорядження майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

3. Правочини щодо розпорядження спільним майном може здійснювати кожний учасник спільної сумісної власності, якщо інше не передбачається домовленістю між ними.

3. Правочини щодо розпорядження спільним майном може здійснювати кожний із співвласників, якщо інше не передбачається домовленістю між ними.

Учасники спільної сумісної власності мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Учасники спільної сумісної власності мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

4. Вчинений одним із учасників правочин, пов’язаний із розпорядженням спільним майном, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших учасників з мотивів відсутності в учасника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, а також у зв’язку з обманом або із введенням ним в оману інших учасників спільної сумісної власності.

4. Вчинений одним із учасників правочин, пов’язаний із розпорядженням спільним майном, може бути визнаний судом недійсним на вимогу інших учасників з мотивів відсутності в учасника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, а також у зв’язку з обманом або із введенням ним в оману інших учасників спільної сумісної власності.

У разі визнання такого правочину недійсним інші співвласники мають право вимагати повернення майна від набувача, а також відшкодування недобросовісним співвласником збитків та компенсації моральної шкоди.

Стаття 365
Поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, та виділення з неї частки окремого власника

Стаття 361 (365)
Поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, та виділення з неї частки окремого власника

1. Учасники спільної сумісної власності мають право на поділ майна або на виділ з нього окремої частки.

1. Співвласники сумісної власності мають право на поділ майна або на виділ з нього окремої частки.

2. При поділі майна, що перебуває у спільній сумісній власності, передбачається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено законом, домовленістю сторін або не встановлено судом, коли для цього є підстави, передбачені законом.

2. При поділі майна, що перебуває у спільній сумісній власності, передбачається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено домовленістю, законом сторін або не встановлено судом, коли для цього є підстави, передбачені законом.

3. Порядок поділу спільної сумісної власності та виділу із неї частки визначається за правилами статті 362 цього Кодексу.

3. Порядок поділу спільної сумісної власності та виділу із неї частки визначається за правилами статті 358 цього Кодексу.

Стаття 366
Власність селянського (фермерського) господарства

317

Враховано

1. У спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства перебувають виділені йому у власність чи придбані ним земельна ділянка, засоби виробництва, житловий будинок, господарські будівлі, вироблена продукція та інше майно, придбане для господарства на спільні кошти його членів.

2. Не становлять власності селянського (фермерського) господарства особисті трудові доходи і заощадження члена селянського (фермерського) господарства, а також майно, придбане ним власним коштом або ж одержане на інших підставах відповідно до цього Кодексу, інших законів та інших правових актів і не передане ним у спільну сумісну власність господарства.

3. У разі утворення селянського (фермерського) господарства у формі юридичної особи власником майна цього господарства є ця юридична особа в одній із форм господарських товариств чи кооперативу.

Стаття 367
Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства

1. Володіння, користування та розпоряджання майном, що перебуває у спільній сумісній власності селянського (фермерського) господарства, здійснюється за згодою всіх членів господарства, а в разі незгоди спір вирішується судом.

2. Правочини щодо розпорядження майном господарства вчиняються главою господарства або ж уповноваженим ним членом господарства, при цьому в разі відчуження майна, а також при його заставі необхідна згода усіх членів господарства.

Стаття 368
Вихід із селянського (фермерського) господарства

1. У разі виходу одного або кількох членів селянського (фермерського) господарства з його складу (крім випадків, передбачених п. 3 цієї статті) земельна ділянка та засоби виробництва поділу не підлягають.

2. Той, хто вийшов із господарства, має право на одержання грошової компенсації, відповідної його частці у праві спільної власності на це майно, яка могла б бути йому виділена при поділі.

3. Право одержання частки в натуральній формі, включаючи поділ земельної ділянки та засобів виробництва, мають ті члени селянського (фермерського) господарства, що виходять із нього з метою створення нового селянського (фермерського) господарства. При цьому виділення частки в натуральній формі для нового селянського (фермерського) господарства здійснюється таким чином, щоб не позбавити перше селянське (фермерське) господарство необхідних для його нормального функціонування виробничих фондів.

4. Порядок виплати компенсації встановлюється взаємною домовленістю усіх членів селянського (фермерського) господарства, а при недосягненні такої домовленості спір вирішується в судовому порядку.

Стаття 369
Припинення права власності селянського (фермерського) господарства

1. Спільна сумісна власність селянського (фермерського) господарства припиняється поділом господарства на два чи більше, а також виходом із нього всіх його членів.

2. При поділі селянського (фермерського) господарства на два і більше застосовуються правила статті 365 цього Кодексу.

3. У разі припинення селянського (фермерського) господарства у зв’язку з виходом із нього всіх його членів або за іншими підставами, передбаченими законом, його майно, що залишилося після сплати податків та інших платежів, належить членам колишнього господарства за правом спільної сумісної власності і може підлягати поділу між ними відповідно до правил цього Кодексу.

Правовий режим земельної ділянки у цих випадках визначається за правилами, встановленими законодавчими актами про землю.

Глава 27
Право власності на землю

Глава 27 (27)
Право власності на землю

Стаття 370
Земля як об’єкт права власності

Стаття 362 (370)
Земля як об’єкт права власності

1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

2. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується фізичними та юридичними особами, державою та територіальними громадами виключно відновідно до закону.

2. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується фізичними та юридичними особами, державою та територіальними громадами виключно відновідно до закону.

Стаття 370¹
Земельна ділянка як обєкт права власності

Стаття 363 (370¹)
Земельна ділянка як обєкт права власності

1. Земельною ділянкою вважається площа землі, яка включає в себе грунт, замкнені водойми, багаторічні насадження, що знаходяться на ній.

1. Земельною ділянкою вважається площа землі, яка включає в себе грунт, замкнені водойми, багаторічні насадження, що знаходяться на ній.

2. Надання земельної ділянки у власність здійснюється відновідно до Земельного кодексу. Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації.

2. Надання земельної ділянки у власність здійснюється відновідно до Земельного кодексу. Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації.

3. Розміри і територіальні межі земельної ділянки, що перебуває у власновсті відподної фізичної або юридичної особи, визначаються в порядку, встановленим Земельним кодексом, іншими законами та нормативно-правовими актами.

3. Розміри і територіальні межі земельної ділянки, що перебуває у власності відповідної фізичної або юридичної особи, визначаються в порядку, встановленому Земельним кодексом, іншими законами та нормативно-правовими актами.

4. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, який знаходиться у межах цієї ділянки, на шари ґрунту, що знаходяться під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній.

4. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, який знаходиться у межах цієї ділянки, на шари ґрунту, що знаходяться під нею, на замкнені водойми, а також на рослини, що знаходяться на ній.

5. Особа, що має право власності на земельну ділянку, може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не передбачено законами та не порушує прав третіх осіб.

5. Особа, що має право власності на земельну ділянку, може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не передбачено законами та не порушує прав третіх осіб.

Стаття 371
Набуття права власності на земельну ділянку

318

д. Ромовська З.В.
(о.к. № 122)
Статтю виключити.

відхилено

Стаття 364 (371)
Набуття права власності на земельну ділянку

1. Право власності на земельну ділянку гарантується Конституцією України.

1. Право власності на земельну ділянку гарантується Конституцією України.

2. Право власності на земельну ділянку набувається і реалізовується фізичними та юридичними особами, державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.

2. Право власності на земельну ділянку набувається і реалізовується фізичними та юридичними особами, державою та територіальними громадами виключно відповідно до закону.

Стаття 372
Право власності на земельну ділянку фізичних осіб

Стаття 365 (372)
Право власності фізичних осіб на земельну ділянку

1. Право мати земельну ділянку у власності належить фізичним особам, які є громадянами України. За іноземними фізичними особами, а також за особами без громадянства це право визнається лише у випадках, передбачених законом.

1. Право мати земельну ділянку у власності належить фізичним особам, які є громадянами України. За іноземними фізичними особами, а також за особами без громадянства це право визнається лише у випадках, передбачених законом.

2. Земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, можуть використовуватися для ведення селянського (фермерського) господарства, індивідуального житлового будівництва та ведення підсобного господарства у містах і сільських населених пунктах, для садівництва, городництва, тваринництва, а також для інших цілей, передбачених законом.

2. Земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, можуть використовуватися для ведення селянського (фермерського) господарства, індивідуального житлового будівництва та ведення підсобного господарства у містах і сільських населених пунктах, для садівництва, городництва, тваринництва, а також для інших цілей, не заборонених законом.

Стаття 373
Право власності на земельну ділянку юридичних осіб

Стаття 366 (373)
Право власності юридичних осіб на земельну ділянку

Право мати земельну ділянку у власності визнається за юридичними особами, яким вона надається згідно з її цільовим призначенням і з додержанням вимог, встановлених Земельним кодексом та іншими законами. За іноземними юридичними особами це право визнається лише у випадках, передбачених законом.

Право мати земельну ділянку у власності визнається за юридичними особами, яким вона надається згідно з її цільовим призначенням і з додержанням вимог, встановлених Земельним кодексом та іншими законами. За іноземними юридичними особами це право визнається лише у випадках, не заборонених законом.

Cтaття 373¹
Пpaвo влacнocтi нa зeмeльнi дiлянки iнoзeмнoї дepжaви, мiжнapoдниx opгaнiзaцiй.

Cтaття 367 (373¹)
Пpaвo влacнocтi iнoзeмнoї дepжaви, мiжнapoдниx opгaнiзaцiй нa зeмeльнi дiлянки

За іноземними державами і міжнародними організаціями право мати земельну ділянку визнається у випадках, передбачених законом.

За іноземними державами і міжнародними організаціями право мати земельну ділянку визнається у випадках, передбачених законом.

Стаття 373²
Права власника земельної ділянки

Стаття 368 (373²)
Права власника земельної ділянки

1. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, але відповідно до її цільового призначення.

1. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, але відповідно до її цільового призначення.

2. Власник має право без будь-яких обмежень закладати сади, виноградники, пасіки тощо.

2. Власник має право без будь-яких обмежень закладати сади, виноградники, пасіки тощо.

3. Власник має право вільно користуватися загально-поширеними корисними копалинами, торфом, лісними угіддями, водними об’єктами, прісними підземними водами.

3. Власник має право вільно користуватися загально-поширеними корисними копалинами, торфом, лісними угіддями, водними об’єктами, прісними підземними водами.

4. Власник має право споруджувати межеві знаки, огорожі за погодженням із власником сусідньої земельної ділянки.

4. Власник має право споруджувати межеві знаки, огорожі за погодженням із власником сусідньої земельної ділянки.

Стаття 373³
Обов’язки власника земельної ділянки.

Стаття 369 (373³)
Обов’язки власника земельної ділянки

Власник земельної ділянки зобов’язаний:

Власник земельної ділянки зобов’язаний:

1) ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватись від дій, які могли б привести до погіршення екологічної ситуації;

1) ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватись від дій, які могли б привести до погіршення екологічної ситуації;

2) здійснювати комплекс заходів по охороні землі;

2) здійснювати комплекс заходів по охороні землі;

3) дотримуватися правил добросусідства з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок: а) утримуватися від спуску на сусідню ділянку стічних вод; б) у разі використання отрутохімікатів та мінеральних добрив вживати заходів до того, щоб усунути можливість їх проникнення на сусідню земельну ділянку, а також сповіщати про час їх використання; в) споруджувати будівлі, насаджувати дерева тощо на відповідній відстані від сусідньої земельної ділянки; г) обрізати гілки та коріння дерев, що виходять за межу сусідньої ділянки; плоди, які є на гілці, що вийшла за межу сусідньої ділянки, є спільною власністю сусідів.

3) дотримуватися правил добросусідства з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок: а) утримуватися від спуску на сусідню ділянку стічних вод; б) у разі використання отрутохімікатів та мінеральних добрив вживати заходів до того, щоб усунути можливість їх проникнення на сусідню земельну ділянку, а також сповіщати про час їх використання; в) споруджувати будівлі, насаджувати дерева тощо на відповідній відстані від сусідньої земельної ділянки; г) обрізати гілки та коріння дерев, що виходять за межу сусідньої ділянки; плоди, які є на гілці, що вийшла за межу сусідньої ділянки, є спільною власністю сусідів.

Стаття 374
Право власника на забудову земельної ділянки

Стаття 370 (374)
Право власника на забудову земельної ділянки

1. Власник земельної ділянки може зводити на ньому будівлі та споруди, закриті водойми,здійснювати перебудову або знесення, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

1. Власник земельної ділянки може зводити на ньому будівлі та споруди, закриті водойми,здійснювати перебудову або знесення, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, яке міцно з’єднане або з землею безпосередньо, або з іншими будівлями та спорудами, --

якщо останні не становлять частини іншого нерухомого майна.

2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, яке міцно з’єднане або з землею безпосередньо, або з іншими будівлями та спорудами, —

якщо останні не становлять частини іншого нерухомого майна.

3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм і правил, а також за умови додержання вимог про призначення земельної ділянки.

3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм і правил, а також за умови додержання вимог про призначення земельної ділянки.

4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 328 цього Кодексу.

4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, визначаються статтею 324 цього Кодексу.

Стаття 374¹
Право власника на земельну ділянку при відчужені будівлі або споруди, що знаходиться на ній

Стаття 371 (374¹)
Право власника на земельну ділянку при відчужені будівлі або споруди, що знаходиться на ній

1. При відчуженні будівлі або споруди разом з ними переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться і яка належить власникові, без зміни її цільового призначення та у розмірах, визначених договором. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її у власність провадиться в порядку надання земельних ділянок згідно із законом та іншими правовими актами.

1. При відчуженні будівлі або споруди разом з ними переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться і яка належить власникові, без зміни її цільового призначення та у розмірах, визначених договором. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її у власність провадиться в порядку надання земельних ділянок згідно із законом та іншими правовими актами.

Якщо у договорі про відчуження будівлі або споруди сторони не обумовили розмірів земельної ділянки, яка переходить до набувача будівлі або споруди, останній набуває право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, а також є необхідною для її використання. У разі виникнення спору про розмір земельної ділянки, необхідної для використання будівлі або споруди, він вирішується судом.

Якщо у договорі про відчуження будівлі або споруди сторони не обумовили розмірів земельної ділянки, яка переходить до набувача будівлі або споруди, останній набуває право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, а також є необхідною для її використання. У разі виникнення спору про розмір земельної ділянки, необхідної для використання будівлі або споруди, він вирішується судом.

2. При відчуженні будівлі або споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій власникові цієї будівлі або споруди на праві користування, разом з ними переходить і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно і яка необхідна для його обслуговування.

2. При відчуженні будівлі або споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій власникові цієї будівлі або споруди на праві користування, разом з ними переходить і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно і яка необхідна для його обслуговування.

Стаття 375
Звернення стягнення на земельну ділянку

Стаття 372 (375)
Покладення стягнення на земельну ділянку

Звернення стягнення на земельну ділянку за зобов’язаннями її власника допускається на підставі рішення суду та в порядку, передбаченому законом.

Покладення стягнення на земельну ділянку за зобов’язаннями її власника допускається на підставі рішення суду та в порядку, передбаченому законом.

Стаття 376
Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності

Стаття 373 (376)
Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності

1. Викуп земельної ділянкиз метою суспільної необхідності може здійснюватись в порядку, визначеному судом.

1. Викуп земельної ділянкиз метою суспільної необхідності може здійснюватись в порядку, визначеному судом.

2. Рішення про викуп земельної ділянки приймається судом за позовом відповідного органу держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.

2. Рішення про викуп земельної ділянки приймається судом за позовом відповідного органу держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади.

3. Власник земельної ділянки має бути не пізніше ніж за рік до вчинення позову письмово сповіщений про викуп.

3. Власник земельної ділянки має бути не пізніше ніж за рік до вчинення позову письмово сповіщений про викуп.

Стаття 377
Права власника земельної ділянки, яка підлягає викупу

319

д. Ромовська З.В.
(о.к. № 122)
Статтю 377 виключити.

Враховано

Власник земельної ділянки, попереджений про майбутнє вчинення позову, має право здійснювати свої права на ділянку на власний розсуд, а також здійснити необхідні витрати, які забезпечують використання ділянки відповідно до її призначення. При цьому, однак, власник несе ризик покладення на нього при визначенні викупної ціни земельної ділянки (стаття 378 цього Кодексу) витрат і збитків, пов’язаних із здійсненням у зазначений період на земельній ділянці нового будівництва, із розширенням і реконструкцією будівель і споруд та із зниженням ціни земельної ділянки внаслідок її обтяження правами інших осіб.

Стаття 378
Викупна ціна земельної ділянки

Стаття 374 (378)
Викупна ціна земельної ділянки

1. Плата за земельну ділянку, яка викуповується на підставі рішення суду (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються домовленістю з власником ділянки, а в разі спору – судом.

1. Плата за земельну ділянку, що викуповується (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються домовленістю з власником ділянки, а в разі спору — судом.

2. При визначенні викупної ціни судом до неї включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що знаходиться на ній, та всі збитки, завдані власникові викупом земельної ділянки (у тому числі втрачена вигода), які він несе у зв’язку з достроковим припиненням своїх зобов’язань перед третіми особами.

2. При визначенні викупної ціни судом до неї включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що знаходиться на ній, та всі збитки, завдані власникові викупом земельної ділянки (у тому числі втрачена вигода), які він несе у зв’язку з достроковим припиненням своїх зобов’язань перед третіми особами.

3. За домовленістю з власником йому замість ділянки, що викуповується, може бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, із зарахуванням її вартості до викупної ціни.

3. За домовленістю з власником йому замість ділянки, що викуповується, має бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша земельна ділянка, із зарахуванням її вартості до викупної ціни.

Стаття 379
Позбавлення права власності на земельну ділянку

Стаття 375 (379)
Позбавлення права власності на земельну ділянку

1. Власник може бути позбавлений права власності на земельну ділянку за рішенням суду у випадках, передбачених законом за позовом відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування.

1. Власник може бути позбавлений права власності на земельну ділянку за рішенням суду у випадках, передбачених законом за позовом відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування.

2. Відповідний державний орган або органу місцевого самоврядування, який вчиняє позову до суду про припинення права власності на земельну ділянку зобов’язаний у порядку, визначеному законом, завчасно попередити власника ділянки про допущені порушення.

2. Відповідний державний орган або органу місцевого самоврядування, який вчиняє позову до суду про припинення права власності на земельну ділянку зобов’язаний у порядку, визначеному законом, завчасно попередити власника ділянки про допущені порушення.

Глава 28
Право власності на помешкання

Глава 28 (28)
Право власності на помешкання

Стаття 379¹
Поняття помешкання

Стаття 376 (379¹)
Поняття помешкання

Помешканням є будинки, квартири, інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них.

Помешканням є будинки, квартири, інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них.

Стаття 380
Житловий будинок як об’єкт права власності

Стаття 377 (380)
Житловий будинок як об’єкт права власності

1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог , що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання. До складу житлового будинку входять усі господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі тощо), що обслуговують житловий будинок і розташовані на одній з ним ділянці.

1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог , що встановлені законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання. До складу житлового будинку входять усі господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі тощо), що обслуговують житловий будинок і розташовані на одній з ним ділянці.

2. Право власності на житловий будинок підлягає державній реєстрації.

2. Право власності на житловий будинок підлягає державній реєстрації.

Стаття 381
Садиба як об’єкт права власності

Стаття 378 (381)
Садиба як об’єкт права власності

1. Садибою є земельна ділянка, розташовані на ній житловий будинок, господарські будівлі, наземні і підземні комунікації, багаторічні насадження.

1. Садибою є земельна ділянка, розташовані на ній житловий будинок, господарські будівлі, наземні і підземні комунікації, багаторічні насадження.

2. У разі відчуження житлового будинку, якщо інше не передбачено договором або законом, вважається разом з ним відчужується уся садиба.

2. У разі відчуження житлового будинку, якщо інше не передбачено договором або законом, вважається разом з ним відчужується уся садиба.

Стаття 381¹
Квартира як об’єкт права власності

Стаття 379 (381¹)
Квартира як об’єкт права власності

1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, придатне для постійного у ньому проживання однієї особи або однієї сім’ ї, і таке, що відповідає передбаченим у законі санітарно-технічним вимогам.

1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, придатне для постійного у ньому проживання однієї особи або однієї сім’ ї, і таке, що відповідає передбаченим у законі санітарно-технічним вимогам.

2. Власникові квартири у багатоквартирному будинку разом з житловим приміщенням та елементами благоустрою у цьому приміщенні, яке йому належить за правом приватної власності і яке він займає під квартиру, належить також частка у праві власності на спільне майно будинку.

2. Власникові квартири у багатоквартирному будинку разом з житловим приміщенням та елементами благоустрою у цьому приміщенні, яке йому належить за правом приватної власності і яке він займає під квартиру, належить також частка у праві власності на спільне майно будинку.

3. Власникові квартири у багатоквартирному будинку належать за правом спільної часткової власності спільні приміщення будинку, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб всіх мешканців будинку та власників нежитлових приміщень.

3. Власникові квартири у багатоквартирному будинку належать за правом спільної часткової власності спільні приміщення будинку, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб всіх мешканців будинку та власників нежитлових приміщень.

Розмір часток власників квартир у праві власності на спільне майно та порядок поділення будинку між його власниками, порядок здійснення витрат на утримання та збереження цього майна визначаються відповідно до житлових законів.

Розмір часток власників квартир у праві власності на спільне майно та порядок поділення будинку між його власниками, порядок здійснення витрат на утримання та збереження цього майна визначаються відповідно до житлових законів.

4. Власник квартири не має права відчужувати свою частку у праві власності на спільне майно житлового будинку, а також вчиняти інші дії, які мають наслідком передання цієї частки окремо від права власності на квартиру.

4. Власник квартири не має права відчужувати свою частку у праві власності на спільне майно житлового будинку, а також вчиняти інші дії, які мають наслідком передання цієї частки окремо від права власності на квартиру.

Стаття 382
Права власника житлового будинку та квартири

Стаття 380 (382)
Права власника житлового будинку та квартири

1. Власник житлового будинку та квартири має право володіти ним, використовувати його та розпоряджатися ним на свій розсуд.

1. Власник житлового будинку та квартири має право володіти ним, використовувати його та розпоряджатися ним на свій розсуд.

2. Власник квартири має право відчужувати квартиру цілком або в частині (окремі житлові приміщення), віддавати її в заставу, не запитуючи згоди на це в інших власників квартир у багатоквартирному будинку чи у товариства власників квартир.

2. Власник квартири має право відчужувати квартиру цілком або в частині (окремі житлові приміщення), віддавати її в заставу, не запитуючи згоди на це в інших власників квартир у багатоквартирному будинку чи у товариства власників квартир.

Інші власники квартир у багатоквартирному будинку, наймачі або товариство власників квартир права переважної купівлі не мають.

Інші власники квартир у багатоквартирному будинку, наймачі або товариство власників квартир права переважної купівлі не мають.

Відчуження або застава житлового будинку чи квартири, в яких проживають або мають частку в праві спільної часткової власності на квартиру неповнолітні члени сім’ї власника, допускається тільки за письмовою згодою органів опіки та піклування.

Відчуження або застава житлового будинку чи квартири, в яких проживають або мають частку в праві спільної часткової власності на квартиру неповнолітні члени сім’ї власника, допускається тільки за письмовою згодою органів опіки та піклування.

3. Власник квартири може використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати її для промислового виробництва.

3. Власник квартири може використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати її для промислового виробництва.

4. Житлові приміщення у квартирі, а також уся квартира можуть здаватися власником у найм або в безоплатне користування для проживання іншим особам на підставі договору або закону.

4. Житлові приміщення у квартирі, а також уся квартира можуть здаватися власником у найм або в безоплатне користування для проживання іншим особам на підставі договору або закону.

5. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданої йому для використання як єдиного цілого, – за умови, що ці зміни не завдадуть матеріальної або моральної шкоди іншим власникам квартир у багатоквартирному будинку та не суперечитимуть санітарно-технічним правилам і правилам експлуатації будинку.

5. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданої йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не завдадуть матеріальної або моральної шкоди іншим власникам квартир у багатоквартирному будинку та не суперечитимуть санітарно-технічним правилам і правилам експлуатації будинку.

Стаття 383
Права житлобудівного і житлового кооперативу, а також членів цих кооперативів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу

Стаття 381 (383)
Права житлобудівного і житлового кооперативу, а також членів цих кооперативів на невикуплену квартиру в будинку кооперативу

1. Власником невикупленої квартири в будинку, що належить житлобудівному або житловому кооперативу, є відповідно житлобудівний або житловий кооператив.

1. Власником невикупленої квартири в будинку, що належить житлобудівному або житловому кооперативу, є відповідно житлобудівний або житловий кооператив.

2. Член житлобудівного або житлового кооперативу має право володіння і користування, а зі згоди кооперативу — і розпоряджання житловим приміщенням, яке він займає в будинку кооперативу, до викупу ним наданої йому кооперативом квартири.

2. Член житлобудівного або житлового кооперативу має право володіння і користування, а зі згоди кооперативу — і розпоряджання житловим приміщенням, яке він займає в будинку кооперативу, до викупу ним наданої йому кооперативом квартири.

Стаття 384
Товариство власників квартир

Стаття 382 (384)
Товариство власників квартир

1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та своїм спільним майном можуть створювати товариство власників квартир (житла).

1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та своїм спільним майном можуть створювати товариство власників квартир (житла).

2. Товариство власників квартир є організацією, що створюється та діє згідно із законом та його статутом про зазначене товариство.

2. Товариство власників квартир є організацією, що створюється та діє згідно із законом та його статутом про зазначене товариство.

3. Товариство власників квартир є юридичною особою.

3. Товариство власників квартир є юридичною особою.

4. Кожний власник квартири, у тому числі учасник спільної часткової та спільної сумісної власності, може бути членом товариства власників квартир.

4. Кожний власник квартири, у тому числі учасник спільної часткової та спільної сумісної власності, може бути членом товариства власників квартир.

5. Товариство власників квартир здійснює управління спільним майном житлового будинку та території, що до нього належить, стежить за виконанням зобов’язань власників квартир щодо оплати витрат на збереження та на утримання будинку, організовує в разі необхідності капітальний ремонт житлового будинку.

5. Товариство власників квартир здійснює управління спільним майном житлового будинку та території, що до нього належить, стежить за виконанням зобов’язань власників квартир щодо оплати витрат на збереження та на утримання будинку, організовує в разі необхідності капітальний ремонт житлового будинку.

6. У межах повноважень, визначених статутом товариства або законом, товариство власників квартир може представляти кожного із власників квартир.

6. У межах повноважень, визначених статутом товариства або законом, товариство власників квартир може представляти кожного із власників квартир.

Глава 29
Захист права власності

Глава 29 (29)
Захист права власності

Стаття 385
Засади захисту права власності

Стаття 383 (385)
Засади захисту права власності

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

2. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

2. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

3. Власник має право вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов’язані з позбавленням володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов’язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпоряджання належним йому майном.

3. Власник має право вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов’язані з позбавленням володіння, а також вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов’язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпоряджання належним йому майном.

4. У разі завдання власникові внаслідок порушення його права збитків власник має право вимагати повного їх відшкодування.

4. У разі завдання власникові внаслідок порушення його права збитків власник має право вимагати повного їх відшкодування.

Статтю 386 виключено.

Стаття 387
Право витребування майна власником із чужого незаконного володіння

Стаття 384 (387)
Право витребування майна власником із чужого незаконного володіння

Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння (віндікаційний позов). Незаконним визнається володіння без відповідної правової підстави.

Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння (віндікаційний позов). Незаконним визнається володіння без відповідної правової підстави.

Стаття 388
Витребування майна власником від добросовісного набувача

Стаття 385 (388)
Витребування майна власником від добросовісного набувача

1. Якщо майно оплатно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у тому разі, якщо майно загублене власником чи особою, якій майно було передане власником у володіння, або було вкрадене у них, або якщо воно вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею

1. Якщо майно оплатно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у тому разі, якщо майно загублене власником чи особою, якій майно було передане власником у володіння, або було вкрадене у них, або якщо воно вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею

2. Витребування майна за підставами, зазначеними в п. 1 цієї статті, не допускається, якщо майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

2. Витребування майна за підставами, зазначеними в п. 1 цієї статті, не допускається, якщо майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати майно в усіх випадках.

3. Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати майно в усіх випадках.

Статтю 389 “Наслідки відмови власникові у витребуванні його майна” вилучено.

Стаття 390
Витребування грошей та цінних паперів

Стаття 386 (390)
Витребування грошей та цінних паперів

Гроші, а також цінні папери на пред’явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

Гроші, а також цінні папери на пред’явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

Стаття 391
Розрахунки при витребуванні речей із незаконного володіння

Стаття 387 (391)
Розрахунки при витребуванні речей із незаконного володіння

1. При витребуванні майна із чужого незаконного володіння власник має право вимагати від особи, яка знала або повинна була знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), повернення або відшкодування усіх доходів, що їх особа набула або мала набути за весь час володіння. Від добросовісного ж набувача – усіх доходів, що він їх набув або мав би набути з часу, коли дізнався або повинен був дізнатися про неправозгідність володіння чи отримав повістку за позовом власника про повернення майна.

1. При витребуванні майна із чужого незаконного володіння власник має право вимагати від особи, яка знала або повинна була знати, що її володіння є незаконним (недобросовісний набувач), повернення або відшкодування усіх доходів, що їх особа набула або мала набути за весь час володіння. Від добросовісного ж набувача — усіх доходів, що він їх набув або мав би набути з часу, коли дізнався або повинен був дізнатися про неправозгідність володіння чи отримав повістку за позовом власника про повернення майна.

2. Володілець — як добросовісний, так і недобросовісний – у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування здійснених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи на майно.

2. Володілець — як добросовісний, так і недобросовісний – у свою чергу має право вимагати від власника відшкодування здійснених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи на майно.

3. Добросовісний володілець має право залишити за собою здійснені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені від речі без завдання їй шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відділені від речі, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування здійснених ним на поліпшення витрат, — але не більше ніж у розмірах збільшення вартості речі.

3. Добросовісний володілець має право залишити за собою здійснені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені від речі без завдання їй шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відділені від речі, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування здійснених ним на поліпшення витрат, — але не більше ніж у розмірах збільшення вартості речі.

Стаття 392
Захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння

Стаття 388 (392)
Захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння

1. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, які можуть бути і не пов’язані з позбавленням володіння.

1. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, які можуть бути і не пов’язані з позбавленням володіння.

2. Власник, який має підстави очікувати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою, аби ця особа утрималася від дій чи бездіяльності, які можуть порушити право власника, — під загрозою відповідальності за шкоду, що може бути завдана.

2. Власник, який має підстави очікувати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою, аби ця особа утрималася від дій чи бездіяльності, які можуть порушити право власника, — під загрозою відповідальності за шкоду, що може бути завдана.

Стаття 393
Позов про визнання права власності

Стаття 389 (393)
Позов про визнання права власності

Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її прав власника, якщо ці права оспорюються або не визнаються іншими особами.

Особа, яка є власником майна, може вчинити позов про визнання її прав власника, якщо ці права оспорюються або не визнаються іншими особами.

Стаття 394
Недійсність актів, що порушують право власності

Стаття 390 (394)
Недійсність актів, що порушують право власності

1. Якщо в результаті видання державним органом чи органом територіальної громади акта, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

1. Якщо в результаті видання державним органом чи органом територіальної громади акта, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

2. Власник, права якого порушені зазначеним актом, має право вимагати відновлення того становища, в якому він перебував до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища збитки, завдані фізичним та юридичним особам в результаті видання зазначеного акту, підлягають відшкодуванню в обсязі, передбаченому ст. 21 цього Кодексу.

2. Власник, права якого порушені зазначеним актом, має право вимагати відновлення того становища, в якому він перебував до прийняття цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища збитки, завдані фізичним та юридичним особам в результаті видання зазначеного акту, підлягають відшкодуванню в обсязі, передбаченому стаття 22 цього Кодексу.

Стаття 395
Особливості відшкодування збитків, завданих власнику земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, пов’язаних із зниженням цінності цих об’єктів

Стаття 391 (395)
Особливості відшкодування збитків, завданих власнику земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, пов’язаних із зниженням цінності цих об’єктів

Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію, що пов’язана із зниженням цінності цих об’єктів в результаті діяльності підприємств, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.

Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію, що пов’язана із зниженням цінності цих об’єктів в результаті діяльності підприємств, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.

Розділ ІІ
Інші речеві права

Розділ ІІ
Інші речеві права

Глава 30
Захист володіння

Глава 30 (30)
Захист володіння

Стаття 396
Поняття володіння

Стаття 392 (396)
Поняття володіння

1. Володінням визнається фактична наявність майна в особи, яка вважає його своїм.

1. Володінням визнається фактична наявність майна в особи, яка вважає його своїм.

2. Володіння вважається правомірним доти, доки інше не буде встановлено судом.

2. Фактичне володіння вважається правомірним доти, доки інше не буде встановлено судом.

Стаття 397
Суб’єкти володіння

Стаття 393 (397)
Суб’єкти фактичного володіння

Суб’єктами володіння є особи, що здатні бути суб’єктами права власності на це майно.

Суб’єктами фактичного володіння є особи, що здатні бути суб’єктами права власності на це майно.

Стаття 398
Об’єкти володіння

Стаття 394 (398)
Об’єкти володіння

Об’єктом володіння може бути майно, яке здатне бути об’єктом права власності.

Об’єктом володіння може бути майно, яке здатне бути об’єктом права власності.

Стаття 399
Спільне володіння

Стаття 395 (399)
Спільне володіння

Спільним вважається володіння одним і тим самим майном двох або більше осіб.

Спільним вважається володіння одним і тим самим майном двох або більше осіб.

Стаття 400
Виникнення володіння

Стаття 396 (400)
Виникнення володіння

Володіння виникає:

Володіння виникає:

1) набуттям речі від особи, яка не мала права на її відчуження;

1) набуттям речі від особи, яка не мала права на її відчуження;

2) заволодінням речі, власник якої невідомий;

2) заволодінням речі, власник якої невідомий;

3) набуттям речі без достатньої правової підстави;

3) набуттям речі без достатньої правової підстави;

4) переданням майна володільцеві попереднім володільцем, в інших випадках, передбачених законом.

4) переданням майна володільцеві попереднім володільцем, в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 401
Припинення володіння

Стаття 397 (401)
Припинення володіння

Володіння припиняється:

Володіння припиняється:

1) втратою володіння;

1) втратою володіння;

2) відмовою володільця від володіння;

2) відмовою володільця від володіння;

3) витребованням речі від володільця власником речі або іншою управоможеною особою;

3) витребованням речі від володільця власником речі або іншою управоможеною особою;

4) знищенням речі;

4) знищенням речі;

5) в інших випадках, передбачених законом.

5) в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 402
Захист володіння майном

Стаття 398 (402)
Захист володіння майном

1. Держава забезпечує захист володіння, у тому числі і від власника, який втратив володіння із своєї волі.

1. Держава забезпечує захист володіння, у тому числі і від власника, який втратив володіння із своєї волі.

2. Володілець має право зажадати своє майно від будь-якої особи, що самоправно ним заволоділа, у тому числі і від власника чи від особи, яка має на майно інші права, за умови, що судом не визнано право останніх на це майно.

2. Володілець має право зажадати своє майно від будь-якої особи, що самоправно ним заволоділа, у тому числі і від власника чи від особи, яка має на майно інші права, за умови, що судом не визнано право останніх на це майно.

3. Незаконне недобросовісне володіння не захищається.

3. Незаконне недобросовісне володіння не захищається.

Стаття 403
Захист володіння від порушень, не пов’язаних із втратою володіння

Стаття 399 (403)
Захист володіння від порушень, не пов’язаних із втратою володіння

Володілець може вимагати усунення будь-яких порушень свого володіння, навіть якби ці порушення і не були пов’язані із втратою реального володіння майном.

Володілець може вимагати усунення будь-яких порушень свого володіння, навіть якби ці порушення і не були пов’язані із втратою реального володіння майном.

Статтю 404 виключено

Стаття 405
Обов’язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем

Стаття 400 (405)
Обов’язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем

1. Недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше право, передбачене договором чи законом, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

1. Недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на це майно право власності чи інше право, передбачене договором чи законом, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

2. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного у п. 1 обов’язку майно вилучається у нього у встановленому законом порядку та передається власникові чи особі, яка має на це майно інше законне право, передбачене договором чи законом, або передається особі, яка є добросовісним володільцем.

2. У разі невиконання недобросовісним володільцем зазначеного у п. 1 обов’язку майно вилучається у нього у встановленому законом порядку та передається власникові чи особі, яка має на це майно інше законне право, передбачене договором чи законом, або передається особі, яка є добросовісним володільцем.

Стаття 406
Захист володіння майном до набуття на нього права власності за давністю володіння (набувальна давність)

Стаття 401 (406)
Захист володіння майном до набуття на нього права власності за давністю володіння (набувальна давність)

1. До набуття права власності на майно за набувальною давністю (стаття 340 цього Кодексу) володілець має таке саме, як і власник, право на захист проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також проти осіб, які не мають права на володіння за іншою підставою.

1. До набуття права власності на майно за набувальною давністю (стаття 336 цього Кодексу) володілець має таке саме, як і власник, право на захист проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також проти осіб, які не мають права на володіння за іншою підставою.

2. У разі втрати володільцем майна до набуття ним права власності на нього за давністю володіння володілець не може зажадати це майно за правилами п. 1 цієї статті, якщо воно опинилося у володінні власника чи добросовісного набувача цього майна.

2. У разі втрати володільцем майна до набуття ним права власності на нього за давністю володіння володілець не може зажадати це майно за правилами п. 1 цієї статті, якщо воно опинилося у володінні власника чи добросовісного набувача цього майна.

Право обмеженого користування чужими речами (сервітути)

Право обмеженого користування чужими речами (сервітути)

Стаття 407
Поняття сервітуту

Стаття 402 (407)
Поняття сервітуту

Сервітут – це право обмеженого користування чужими речами (майном) певною мірою. Таке право може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або на користь певної особи (особисті сервітути).

Сервітут — це право обмеженого користування чужими речами (майном) певною мірою. Таке право може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або на користь певної особи (особисті сервітути).

Стаття 408
Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою (земельний сервітут)

Стаття 403 (408)
Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою (земельний сервітут)

1. Земельним сервітутом визнається право обмеженого користування чужою земельною ділянкою та іншими природними ресурсами. Він може полягати в праві проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній передач, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, випасу худоби, сінокосу тощо, а також в інших способах задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту.

1. Земельним сервітутом визнається право обмеженого користування чужою земельною ділянкою та іншими природними ресурсами. Він може полягати в праві проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній передач, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, випасу худоби, сінокосу тощо, а також в інших способах задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту.

2. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності – від власника іншої земельної ділянки (далі – сусідньої земельної ділянки) надання права обмеженого користування земельною ділянкою, якщо в нього немає тих вигід, заради яких має бути встановлений сервітут.

2. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності — від власника іншої земельної ділянки (далі — сусідньої земельної ділянки) надання права обмеженого користування земельною ділянкою, якщо в нього немає тих вигід, заради яких має бути встановлений сервітут.

3. На умовах та в порядку, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, сервітут може бути встановлений в інтересах та на вимогу особи, яка законно володіє земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном на іншій правовій підставі.

3. На умовах та в порядку, передбачених у пп. 1, 2 цієї статті, сервітут може бути встановлений в інтересах та на вимогу особи, яка законно володіє земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном на іншій правовій підставі.

4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлено і на інше нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди тощо), обмежене користування якими необхідне для задоволення потреб іншого власника нерухомого майна.

4. Право обмеженого користування (сервітут) може бути встановлено і на інше нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди тощо), обмежене користування якими необхідне для задоволення потреб іншого власника нерухомого майна.

5. Земельні сервітути встановлюються на визначений або на невизначений строк.

5. Земельні сервітути встановлюються на визначений або на невизначений строк.

Стаття 409
Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус)

Стаття 404 (409)
Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус)

Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус) надається його власником певній особі на визначений строк або довічно.

Право користування чужим рухомим майном без одержання доходу (узус) надається його власником певній особі на визначений строк або довічно.

Стаття 410
Право членів сім’ї власника на користування помешканням, яке йому належить

Стаття 405 (410)
Право членів сім’ї власника на користування помешканням, яке йому належить

1. Члени сім’ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням.

1. Члени сім’ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають право на користування цим помешканням.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником.

2. Член сім’ї власника помешкання втрачає право на проживання у ньому у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік.

2. Член сім’ї власника помешкання втрачає право на проживання у ньому у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік.

3. Перехід права власності на житловий будинок або квартиру до іншої особи не є підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім’ї попереднього власника, яке у них існувало.

3. Перехід права власності на житловий будинок або квартиру до іншої особи не є підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім’ї попереднього власника, яке у них існувало.

Статтю 411 «Право члена житлобудівного і житлового кооперативу на невикуплену кооперативну квартиру» вилучено.

Стаття 412
Право користування чужим майном із одержанням доходів (узуфрукт)

Стаття 406 (412)
Право користування чужим майном із одержанням доходів (узуфрукт)

1. Право користування чужим майном із одержанням доходів від нього надається власником певній особі на визначений строк або довічно.

1. Право користування чужим майном із одержанням доходів від нього надається власником певній особі на визначений строк або довічно.

2. Суб’єкт цього сервітуту має право на одержання доходів від майна, на яке встановлено зазначений сервітут, у розмірі, що визначається сервітутом.

2. Суб’єкт цього сервітуту має право на одержання доходів від майна, на яке встановлено зазначений сервітут, у розмірі, що визначається сервітутом.

Стаття 413
Встановлення сервітутів

Стаття 407 (413)
Встановлення сервітутів

1. Сервітути можуть бути встановлені законом, заповітом, постановою суду, а також давністю користування а також звичаєм (зокрема давністю користування).

1. Сервітути можуть бути встановлені законом, заповітом, постановою суду, а також давністю користування а також звичаєм (зокрема давністю користування).

2. Земельний сервітут може бути встановлений договором про встановлення сервітуту між особою, яка просить про встановлення сервітуту та власником земельної ділянки, яка буде обмежена сервітутом.

2. Земельний сервітут може бути встановлений договором про встановлення сервітуту між особою, яка просить про встановлення сервітуту та власником земельної ділянки, яка буде обмежена сервітутом.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нерухомого майна.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нерухомого майна.

В разі недосягнення домовленності про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту.

В разі недосягнення домовленності про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту.

Стаття 414
Зміст сервітутних прав

Стаття 408 (414)
Зміст сервітутних прав

1. Суб’єкти сервітутного права можуть користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом.

1. Суб’єкти сервітутного права можуть користуватися чужим майном лише у межах, визначених сервітутом.

2. Особа, зобов’язана надати сервітут, не може перешкоджати суб’єктові сервітутного права користуватися майном, якщо користування здійснюється у межах сервітуту правомірно.

2. Особа, зобов’язана надати сервітут, не може перешкоджати суб’єктові сервітутного права користуватися майном, якщо користування здійснюється у межах сервітуту правомірно.

3. Обмеження, встановлені сервітутом, не позбавляють власника майна права на володіння, користування та розпоряджання цим майном.

3. Обмеження, встановлені сервітутом, не позбавляють власника майна права на володіння, користування та розпоряджання цим майном.

4. Власник майна, обтяженого сервітутом, має право — якщо інше не передбачено законом — вимагати від суб’єкта сервітутного права, в інтересах якого встановлено сервітут, відповідної плати за користування майном.

4. Власник майна, обтяженого сервітутом, має право — якщо інше не передбачено законом — вимагати від суб’єкта сервітутного права, в інтересах якого встановлено сервітут, відповідної плати за користування майном.

5. Сервітут не може бути самостійним об’єктом купівлі-продажу чи застави і не може передаватися у будь-який інший спосіб особам, що не є власниками майна, для забезпечення користування яким встановлено сервітут.

5. Сервітут не може бути самостійним об’єктом купівлі-продажу чи застави і не може передаватися у будь-який інший спосіб особам, що не є власниками майна, для забезпечення користування яким встановлено сервітут.

6. Земельний сервітут зберігає свою чинність у разі переходу до інших осіб права власності на земельну ділянку чи на інше нерухоме майно, обтяжене сервітутом.

6. Земельний сервітут зберігає свою чинність у разі переходу до інших осіб права власності на земельну ділянку чи на інше нерухоме майно, обтяжене сервітутом.

7. Власникові земельної ділянки чи іншого нерухомого майна, на яке встановлено сервітут, мають бути відшкодовані збитки, завдані внаслідок користування сервітутом.

7. Власникові земельної ділянки чи іншого нерухомого майна, на яке встановлено сервітут, мають бути відшкодовані збитки, завдані внаслідок користування сервітутом.

Стаття 415
Припинення сервітутів

Стаття 409 (415)
Припинення сервітутів

1. Сервітути припиняються:

1. Сервітути припиняються:

1) законом, що забороняє певний вид сервітуту з належним відшкодуванням завданих збитків;

1) законом, що забороняє певний вид сервітуту з належним відшкодуванням завданих збитків;

2) поєднанням в одній особі суб’єкта сервітутного права і власника майна, на яке встановлено сервітут;

2) поєднанням в одній особі суб’єкта сервітутного права і власника майна, на яке встановлено сервітут;

3) відмовою суб’єкта сервітутного права від подальшого використання сервітуту;

3) відмовою суб’єкта сервітутного права від подальшого використання сервітуту;

4) рішенням суду;

4) рішенням суду;

5) спливом строку, на який було встановлено сервітут;

5) спливом строку, на який було встановлено сервітут;

6) у разі зникнення підстав, на яких було встановлено сервітут;

6) у разі зникнення підстав, з яких було встановлено сервітут;

7) невикористанням сервітуту протягом трьох років;

7) невикористанням сервітуту протягом трьох років;

8) смертю особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

8) смертю особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

2. Власник має право вимагати припинення сервітуту, якщо земельна ділянка, яка йому належить, не може використовуватися за своїм цільовим призначенням через наявність сервітуту.

2. Власник має право вимагати припинення сервітуту, якщо земельна ділянка, яка йому належить, не може використовуватися за своїм цільовим призначенням через наявність сервітуту.

Стаття 416
Захист сервітутних прав

Стаття 410 (416)
Захист сервітутних прав

Положення про захист права власності (статті 385–395 цього Кодексу) поширюються також на сервітутні права. Суб’єкт сервітутного права може захищати своє право також від посягань власника майна, обмеженого сервітутом.

Положення про захист права власності (статті 383–391 цього Кодексу) поширюються також на сервітутні права. Суб’єкт сервітутного права може захищати своє право також від посягань власника майна, обмеженого сервітутом.

Глава 32
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

Глава 32 (32)
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) — це довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб.

1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) — це довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб.

2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором про встановлення емфітевзису між власником земельної ділянки і особою, що виявила бажання користуватися в своїх інтересах цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі — емфітевта).

2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором про встановлення емфітевзису між власником земельної ділянки і особою, що виявила бажання користуватися в своїх інтересах цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі — емфітевта).

Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

Стаття 412 (417¹)
Строк договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

Строк договору визначається домовленістю сторін.

Строк договору визначається домовленістю сторін.

Сторони можуть укласти зазначений договір на невизначений строк. В цьому разі кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови."

Сторони можуть укласти зазначений договір на невизначений строк. В цьому разі кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови.

Стаття 418
Права та обов’язки власника землі, переданої в емфітевзис

Стаття 413 (418)
Права та обов’язки власника землі, переданої в емфітевзис

1. Власник землі має право вимагати від емфітевти використання землі за призначенням, обумовленим у договорі.

1. Власник землі має право вимагати від емфітевти використання землі за призначенням, обумовленим у договорі.

2. Власник землі має переважне право на викуп емфітевзису, що відчужується емфітевтою третім особам.

2. Власник землі має переважне право на викуп емфітевзису, що відчужується емфітевтою третім особам.

3. Власник землі має право на винагороду за використання землі. Розмір винагороди, її форма, умови, порядок та строки її виплати визначаються договором між власником землі та емфітевтою.

3. Власник землі має право на винагороду за використання землі. Розмір винагороди, її форма, умови, порядок та строки її виплати визначаються договором між власником землі та емфітевтою.

4. При відчуженні емфітевзису емфітевтою третім особам власник землі має право на визначену договором частину від ціни продажу (процент).

4. При відчуженні емфітевзису емфітевтою третім особам власник землі має право на визначену договором частину від ціни продажу (процент).

5. Власник землі не може перешкоджати користуванню землею, що передана ним у емфітевзис.

5. Власник землі не може перешкоджати користуванню землею, що передана ним у емфітевзис.

Стаття 419
Права та обов’язки користувача земельної ділянки (емфітевти)

Стаття 414 (419)
Права та обов’язки користувача земельної ділянки (емфітевти)

1. Користувач має право користуватися земельною ділянкою власника в повному обсязі та за призначенням, обумовленим договором.

1. Користувач має право користуватися земельною ділянкою власника в повному обсязі та за призначенням, обумовленим договором.

2. Користувач має право відчужувати право користування шляхом продажу будь-кому, в тому числі і власнику земельної ділянки. При продажу права користування земельною ділянкою користувач зобов’язаний своєчасно сповістити про це власника землі. Якщо продаж права користування буде здійснено без сповіщення про це власника земельної ділянки, останній має право вимагати через суд визнання продажу недійсним.

2. Користувач має право відчужувати право користування шляхом продажу будь-кому, в тому числі і власнику земельної ділянки. При продажу права користування земельною ділянкою користувач зобов’язаний своєчасно сповістити про це власника землі. Якщо продаж права користування буде здійснено без сповіщення про це власника земельної ділянки, останній має право вимагати через суд визнання продажу недійсним.

3. Користувач земельної ділянки зобов’язаний виплачувати її власнику обумовлену винагороду за користування нею, а також здійснювати інші платежі, пов’язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї повинності.

3. Користувач земельної ділянки зобов’язаний виплачувати її власнику обумовлену винагороду за користування нею, а також здійснювати інші платежі, пов’язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї повинності.

4. Користувач зобов’язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть привести до погіршення екологічної ситуації.

4. Користувач зобов’язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть привести до погіршення екологічної ситуації.

Припинення права користування земельною ділянкою, переданою для сільськогосподарських потреб

Припинення права користування земельною ділянкою, переданою для сільськогосподарських потреб

Право користування земельною ділянкою припиняється:

Право користування земельною ділянкою припиняється:

а) законом;

а) законом;

б) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та користувача;

б) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та користувача;

в) спливом строку права користування;

в) спливом строку права користування;

г) викупом земельної ділянки з метою суспільної необхідності (ст. 376);

г) викупом земельної ділянки з метою суспільної необхідності (стаття 373);

д) рішенням суду.

д) рішенням суду.

Стаття 421
Захист емфітевзису

Стаття 416 (421)
Захист емфітевзису

Положення про захист права власності (статті 385–395 цього Кодексу) поширюються також на емфітевзис. Емфітевта має право на захист своїх прав, що випливають із емфітевзису, також на захист від посягань власника землі, на яку встановлено емфітевзис.

Положення про захист права власності (статті 383–391 цього Кодексу) поширюються також на емфітевзис. Емфітевта має право на захист своїх прав, що випливають із емфітевзису, також на захист від посягань власника землі, на яку встановлено емфітевзис.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

Стаття 422
Поняття і підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

Стаття 417 (422)
Поняття і підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

1. Власник земельної ділянки має право надавати земельну ділянку або її частину в користування — фізичній чи юридичній особі — для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель безплатно або за обумовлену плату.

1. Власник земельної ділянки має право надавати земельну ділянку або її частину в користування — фізичній чи юридичній особі — для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель безплатно або за обумовлену плату.

2. Власник нерухомого майна (будівлі або споруди), що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в користування — суперфіціарій — має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право користування цією ділянкою.

2. Власник нерухомого майна (будівлі або споруди), що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в користування — суперфіціарій — має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується право користування цією ділянкою.

3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути встановлено законом, договором про встановлення суперфіцію або заповітом на визначений або невизначений строк.

3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути встановлено законом, договором про встановлення суперфіцію або заповітом на визначений або невизначений строк.

Стаття 422¹
Права та обов’язки права власника земельної ділянки, наданої для забудови

Стаття 418 (422¹)
Права та обов’язки права власника земельної ділянки, наданої для забудови

1. Власник земельної ділянки, переданої іншій особі для забудови, має право на плату за користування нею.

1. Власник земельної ділянки, переданої іншій особі для забудови, має право на плату за користування нею.

Якщо земельна ділянка забудована промисловими об’єктами, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на частку доходу землекористувача.

Якщо земельна ділянка забудована промисловими об’єктами, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на частку доходу землекористувача.

2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися нею в обсязі, необмеженому суперфіцієм.

2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися нею в обсязі, необмеженому суперфіцієм.

Перехід права власності на земельну ділянку до інших осіб не є підставою для припинення чи зміни належного власникові нерухомого майна права користування цією ділянкою.

Перехід права власності на земельну ділянку до інших осіб не є підставою для припинення чи зміни належного власникові нерухомого майна права користування цією ділянкою.

3. Власник земельної ділянки має права вимагати від суперфіціарія використовувати її відповідно до умов суперфіцію.

3. Власник земельної ділянки має права вимагати від суперфіціарія використовувати її відповідно до умов суперфіцію.

4. Власник земельної ділянки не може припинити право користування нею за своїм одностороннім волевиявленням, а також перешкоджати користуватися земельною ділянкою, що передана для забудови.

4. Власник земельної ділянки не може припинити право користування нею за своїм одностороннім волевиявленням, а також перешкоджати користуватися земельною ділянкою, що передана для забудови.

Стаття 422²
Права та обов’язки землекористувача (суперфіціарія)

Стаття 419 (422²)
Права та обов’язки землекористувача (суперфіціарія)

1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у повному обсязі, визначеному суперфіцієм.

1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у повному обсязі, визначеному суперфіцієм.

2. Землекористувач має право власності на нерухоме майно, що збудовано, споруджено на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

2. Землекористувач має право власності на нерухоме майно, що збудовано, споруджено на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

3. Землекористувач має право володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомістю, що знаходиться на земельній ділянці, переданій йому для забудови відповідно до чинного законодавства.

3. Землекористувач має право володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомістю, що знаходиться на земельній ділянці, переданій йому для забудови відповідно до чинного законодавства.

4. При переході права власності на нерухоме майно до інших осіб набувач набуває також і право користування відповідною частиною земельної ділянки на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й попередній власник нерухомого майна.

4. При переході права власності на нерухоме майно до інших осіб набувач набуває також і право користування відповідною частиною земельної ділянки на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й попередній власник нерухомого майна.

5. Землекористувач зобов’язаний вносити плату за користування чужою земельною ділянкою, переданою йому для забудови, а також інші платежі, пов’язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї інші повинності.

5. Землекористувач зобов’язаний вносити плату за користування чужою земельною ділянкою, переданою йому для забудови, а також інші платежі, пов’язані з користуванням земельною ділянкою, та справляти встановлені щодо неї інші повинності.

6. Землекористувач несе також обов’язки, передбачені статтею 419 цього Кодексу.

6. Землекористувач несе також обов’язки, передбачені статтею 414 цього Кодексу.

Стаття 423
Наслідки втрати права користування земельною ділянкою власником нерухомого майна

Стаття 420 (423)
Наслідки втрати права користування земельною ділянкою власником нерухомого майна

1. У разі припинення суперфіцію право на нерухоме майно, що залишилося на земельній ділянці, визначається домовленістю між власником ділянки і власником нерухомого майна.

1. У разі припинення суперфіцію право на нерухоме майно, що залишилося на земельній ділянці, визначається домовленістю між власником ділянки і власником нерухомого майна.

2. У разі відсутності угоди наслідки припинення права користування ділянкою визначаються судом.

2. У разі відсутності угоди наслідки припинення права користування ділянкою визначаються судом.

3. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника нерухомого майна його знесення та приведення ділянки до стану, в якому вона була до встановлення суперфіцію.

3. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника нерухомого майна його знесення та приведення ділянки до стану, в якому вона була до встановлення суперфіцію.

У разі якщо знесення будівлі або споруди, що знаходиться на земельній ділянці, заборонене законом (житлові будинки, пам’ятки історії та культури тощо) або ж є недоцільним у зв’язку з явним перевищенням вартості будівлі чи споруди порівняно з вартістю відведеної під них землі, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою і за наявності відповідних вимог сторін:

У разі якщо знесення будівлі або споруди, що знаходиться на земельній ділянці, заборонене законом (житлові будинки, пам’ятки історії та культури тощо) або ж є недоцільним у зв’язку з явним перевищенням вартості будівлі чи споруди порівняно з вартістю відведеної під них землі, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою і за наявності відповідних вимог сторін:

1) визнати або право власника нерухомого майна на придбання права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, або право власника земельної ділянки на придбання нерухомого майна, що залишилося на земельній ділянці;

1) визнати або право власника нерухомого майна на придбання права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, або право власника земельної ділянки на придбання нерухомого майна, що залишилося на земельній ділянці;

2) визначити власникові нерухомого майна умови користування земельною ділянкою на новий строк.

2) визначити власникові нерухомого майна умови користування земельною ділянкою на новий строк.

Стаття 424
Припинення права користування чужою земельною ділянкою

Стаття 421 (424)
Припинення права користування чужою земельною ділянкою

Право користування чужою земельною ділянкою, що передана для забудови припиняється:

Право користування чужою земельною ділянкою, що передана для забудови припиняється:

1) законом, що припиняє дані відносини, з належним відшкодуванням завданих збитків;

1) законом, що припиняє дані відносини, з належним відшкодуванням завданих збитків;

2) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) поєднанням в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

3) спливом строку договору;

3) спливом строку договору, яким встановлено суперфіцій;

4) відмовою землекористувача від права користування чужою земельною ділянкою;

4) відмовою землекористувача від права користування чужою земельною ділянкою;

5) судовим рішенням;

5) судовим рішенням;

6) в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років від набуття чинності договору.

6) в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років від набуття чинності договору.

Стаття 425
Захист суперфіцію

Стаття 422 (425)
Захист суперфіцію

Положення про захист права власності (статті 385–395 цього Кодексу) поширюються також на суперфіцій. Суперфіцій може захищатися також від посягань власника землі, на яку встановлено суперфіцій.

Положення про захист права власності (статті 383–391 цього Кодексу) поширюються також на суперфіцій. Суперфіцій може захищатися також від посягань власника землі, на яку встановлено суперфіцій.