Редакція, прийнята у другому читанні

№
проп.

Зауваження та пропозиції до проекту

Висновки,
обгрунтування

Редакція, запропонована Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України

КНИГА ШОСТА
СІМЕЙНЕ ПРАВО

389

відхилено

КНИГА ШОСТА
СІМЕЙНЕ ПРАВО

Розділ І
Основні положення

Розділ І
Основні положення

Глава 82
Загальні положення сімейного права

Глава 83 (82)
Загальні положення сімейного права

Стаття 1270
Цивільні відносини сімейного характеру

Стаття 1299 (1270)
Цивільні відносини сімейного характеру

Сім’єю є союз осіб, заснований на шлюбі, кровному спорідненні та усиновленні, який має на меті взаємну моральну і матеріальну турботу і підтримку, народження і виховання дітей.

390

Враховано

Відносини, які виникають у зв’язку з укладенням, існуванням і припиненням шлюбу; особисті та майнові відносини між подружжям; особисті та майнові відносини, які виникають між батьками і дітьми у зв’язку з народженням дитини, встановленням походження дитини, її вихованням і розвитком; особисті та майнові відносини, пов’язані з родинними стосунками, усиновленням, опікою, піклуванням — є цівільними відносинами сімейного характеру.

Відносини, які виникають у зв’язку з укладенням, існуванням і припиненням шлюбу; особисті та майнові відносини між подружжям; особисті та майнові відносини, які виникають між батьками і дітьми у зв’язку з народженням дитини, встановленням походження дитини, її вихованням і розвитком; особисті та майнові відносини, пов’язані з родинними стосунками, усиновленням, опікою, піклуванням — є цивільними відносинами сімейного характеру.

Стаття 1271
Загальні засади сімейного права

Стаття 1300 (1271)
Загальні засади сімейного права

1. Визнається тільки шлюб, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану. Релігійний обряд шлюбу не має правового значення і є особистою справою кожного. Виняток становлять релігійні обряди, здійснені до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

1. Визнається тільки шлюб, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану. Релігійний обряд шлюбу не має правового значення і є особистою справою кожного. Виняток становлять релігійні обряди, здійснені до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

2. Регулювання сімейних відносин здійснюється відповідно до принципів добровільності шлюбу, рівності прав подружжя, вирішення внутрішньосімейних питань за взаємною згодою, пріоритету сімейного виховання дітей, піклування про їхній добробут і розвиток, забезпечення переваги захисту прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім’ї.

2. Регулювання сімейних відносин здійснюється відповідно до принципів добровільності шлюбу, рівності прав подружжя, вирішення внутрішньосімейних питань за взаємною згодою, пріоритету сімейного виховання дітей, піклування про їхній добробут і розвиток, забезпечення переваги захисту прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім’ї.

Батьки і діти повинні здійснювати взаємну турботу і піклування один про одного.

Батьки і діти повинні здійснювати взаємну турботу і піклування один про одного.

3. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

3. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

4. Діти зобов’язані піклуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу.

4. Діти зобов’язані піклуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу.

Стаття 1272
Особливості здійснення сімейних прав та обов’язків малолітніми і неповнолітніми

Стаття 1301 (1272)
Особливості здійснення сімейних прав та обов’язків малолітніми і неповнолітніми

1. Малолітні і неповнолітні можуть набувати для себе сімейних прав і створювати обов’язки, пов’язані з народженням у них дітей.

1. Малолітні і неповнолітні можуть набувати для себе сімейних прав і створювати обов’язки, пов’язані з народженням у них дітей.

2. Неповнолітні мають право особисто виступати в суді як позивачі і відповідачі у справах щодо встановлення батьківства, оспорювання батьківства (материнства) та інших сімейних справах.

2. Неповнолітні мають право особисто виступати в суді як позивачі і відповідачі у справах щодо встановлення батьківства, оспорювання батьківства (материнства) та інших сімейних справах.

3. Обов’язки щодо утримання та виховання дітей малолітніми і неповнолітніми можуть здійснюватися з допомогою їхніх батьків або інших осіб.

3. Обов’язки щодо утримання та виховання дітей малолітніми і неповнолітніми можуть здійснюватися з допомогою їхніх батьків або інших осіб.

Розділ І
Шлюб

Розділ І
Шлюб

Глава 83
Загальні положення про шлюб

Глава 84 (83)
Загальні положення про шлюб

Стаття 1273
Поняття шлюбу

Стаття 1302 (1273)
Поняття шлюбу

Шлюбом є зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану сімейний союз жінки та чоловіка.

Шлюбом є зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану сімейний союз жінки та чоловіка.

Стаття 1274
Шлюбний вік

Стаття 1303 (1274)
Шлюбний вік

1. Право на укладення шлюбу виникає у жінки та чоловіка з досягненням ними шлюбного віку.

1. Право на укладення шлюбу виникає у жінки та чоловіка з досягненням ними шлюбного віку.

2. Шлюбним віком для чоловіків є 18 років, для жінок — 16 років.

2. Шлюбним віком для чоловіків є 18 років, для жінок — 16 років.

Особи, які бажають укласти шлюб, мають досягти шлюбного віку на час подання заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Особи, які бажають укласти шлюб, мають досягти шлюбного віку на час подання заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 1275
Надання права на укладення шлюбу особі, яка не досягла шлюбного віку

Стаття 1304 (1275)
Надання права на укладення шлюбу особі, яка не досягла шлюбного віку

За заявою особи, яка не досягла шлюбного віку, суд може надати їй право на шлюб, якщо це викликане поважними причинами (вагітність, народження дитини тощо).

За заявою особи, яка не досягла шлюбного віку, суд може надати їй право на шлюб, якщо це викликане поважними причинами (вагітність, народження дитини тощо).

Стаття 1276
Добровільність шлюбу

Стаття 1305 (1276)
Добровільність шлюбу

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Стаття 1277
Взаємна обізнаність осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров’я

Стаття 1306 (1277)
Взаємна обізнаність осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров’я

1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров’я.

1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров’я.

Держава забезпечує створення їм умов для медичного обстеження. Порядок здійснення медичного обстеження визначається правовими актами.

Держава забезпечує створення їм умов для медичного обстеження. Порядок здійснення медичного обстеження визначається правовими актами.

2. Приховання тяжкої хвороби, хвороби, небезпечної для іншого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

2. Приховання тяжкої хвороби, хвороби, небезпечної для іншого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Стаття 1278
Перешкоди до укладення шлюбу

Стаття 1307 (1278)
Перешкоди до укладення шлюбу

1. Не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна вже перебуває в іншому шлюбі.

1. Не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна вже перебуває в іншому шлюбі.

2. Шлюб між собою не можуть укладати:

2. Шлюб між собою не можуть укладати:

1) родичі по прямій висхідній і низхідній лінії споріднення;

1) родичі по прямій висхідній і низхідній лінії споріднення;

2) рідні (повнорідні, неповнорідні), двоюрідні брати і сестри;

391

Д. Головатий С.П.
(о.к. №222)
Виключити “двоюрідні”

враховано

2) рідні (повнорідні, неповнорідні), брати і сестри;

392

д. Шаров І.Ф. (о.к.№ 399)
д. Акопян В.Г. (о.к.№131)
В підпункті 2 пункту 2 статті 1278 після слова «двоюрідні» доповнити словом «троюрідні».

відхилено

3) усиновлювач та усиновлена ним дитина;

3) усиновлювач та усиновлена ним дитина;

4) особи, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психічної хвороби або недоумства.

4) особи, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психічної хвороби або недоумства.

Стаття 1278¹
Заручини

Стаття 1308 (1278¹)
Заручини

1. Жінка та чоловік можуть оголосити себе зарученими.

1. Жінка та чоловік можуть оголосити себе зарученими.

Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

2. Заручини не створюють обов’язку вступу в шлюб.

2. Заручини не створюють обов’язку вступу в шлюб.

3. Особа, яка відмовилася від вступу в шлюб, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до весілля.

3. Особа, яка відмовилася від вступу в шлюб, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до весілля.

Такі затрати не підлягають компенсації, якщо відмова від шлюбу викликана аморальною поведінкою нареченого (нареченої), прихованням ним (нею) обставин, що є важливими для другої сторони.

Такі затрати не підлягають компенсації, якщо відмова від шлюбу викликана аморальною поведінкою нареченого (нареченої), прихованням ним (нею) обставин, що є важливими для другої сторони.

4. У разі відмови від шлюбу майно, що було подаровано нареченому (нареченій) у зв’язку з майбутнім шлюбом, за вимогою дарівника підлягає поверненню.

4. У разі відмови від шлюбу майно, що було подаровано нареченому (нареченій) у зв’язку з майбутнім шлюбом, за вимогою дарівника підлягає поверненню.

Стаття 1279
Місце реєстрації шлюбу

Стаття 1309 (1279)
Місце реєстрації шлюбу

Шлюб реєструється в державному органі реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання однієї з осіб, що одружуються, їхніх батьків або в іншому державному органі реєстрації актів цивільного стану України за їхнім бажанням.

Шлюб реєструється в державному органі реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання однієї з осіб, що одружуються, їхніх батьків або в іншому державному органі реєстрації актів цивільного стану України за їхнім бажанням.

Стаття 1279¹
Час реєстрації шлюбу

Стаття 1310 (1279¹)
Час реєстрації шлюбу

1. Шлюб реєструється після спливу 1 місяця від подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.

1. Шлюб реєструється після спливу 1 місяця від подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.

2. При наявності поважних причин керівник державного органу РАЦС дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.

2. При наявності поважних причин керівник державного органу РАЦС дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.

3. Час виникнення прав і обов’язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах запису цивільного стану.

3. Час виникнення прав і обов’язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах запису цивільного стану.

Стаття 1280
Вибір прізвища при одруженні

Стаття 1311 (1280)
Вибір прізвища при одруженні

1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, можуть:

1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, можуть:

1) обрати прізвище одного з подружжя як спільне;

1) обрати прізвище одного з подружжя як спільне;

2) надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.

2) надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.

2. Кожен з подружжя може до свого прізвища приєднати прізвище іншого. Якщо подружжя захоче іменуватися подвійним прізвищем, від їхньої згоди залежить, з якого прізвища воно буде починатися. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище одного з подружжя вже є подвійним, він (вона) має право замінити одну із складових частин свого прізвища на прізвище іншого. Складення прізвищ більше двох не допускається.

2. Кожен з подружжя може до свого прізвища приєднати прізвище іншого. Якщо подружжя захоче іменуватися подвійним прізвищем, від їхньої згоди залежить, з якого прізвища воно буде починатися. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище одного з подружжя вже є подвійним, він (вона) має право замінити одну із складових частин свого прізвища на прізвище іншого. Складення прізвищ більше двох не допускається.

Стаття 1281
Права осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах

Стаття 1312 (1281)
Права осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах

Наявність між жінкою і чоловіком фактичних шлюбних відносин без зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану шлюбу не є підставою для поширення на зазначених осіб норм цієї Книги (крім встановлення батьківства). Права та обов’язки осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, не є сімейними і регулюються на загальних підставах.

Наявність між жінкою і чоловіком фактичних шлюбних відносин без зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану шлюбу не є підставою для поширення на зазначених осіб норм цієї Книги (крім встановлення батьківства). Права та обов’язки осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, не є сімейними і регулюються на загальних підставах.

Глава 85
Особисті права та обов’язки подружжя

Глава 85 (85)
Особисті права та обов’язки подружжя

Стаття 1294
Право вибору подружжям прізвища

Стаття 1313 (1294)
Право вибору подружжям прізвища

При укладенні шлюбу подружжя має право за своїм бажанням обирати прізвище відповідно до статті 1280 цього Кодексу.

При укладенні шлюбу подружжя має право за своїм бажанням обирати прізвище відповідно до статті 1311 цього Кодексу.

Стаття 1295
Право подружжя спільно вирішувати питання життя сім’ї

Стаття 1314 (1295)
Право подружжя спільно вирішувати питання життя сім’ї

1. Кожен із подружжя користується рівними правами і несе рівні обов’язки у шлюбі та сім’ї.

1. Кожен із подружжя користується рівними правами і несе рівні обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Питання виховання дітей та інші питання життя сім’ї вирішуються подружжям спільно.

Питання виховання дітей та інші питання життя сім’ї вирішуються подружжям спільно.

2. При вирішенні питань, що стосуються дитини, її думка повинна бути врахована. Питання життя сім’ї, що стосуються дітей, які досягли 10-річного віку, вирішуються подружжям спільно з ними.

2. При вирішенні питань, що стосуються дитини, її думка повинна бути врахована. Питання життя сім’ї, що стосуються дітей, які досягли 10-річного віку, вирішуються подружжям спільно з ними.

Стаття 1296
Право кожного з подружжя на вибір занять, професії та місця проживання

Стаття 1315 (1296)
Право кожного з подружжя на вибір занять, професії та місця проживання

Кожен із подружжя вільний у виборі занять, професії та місця проживання.

Кожен із подружжя вільний у виборі занять, професії та місця проживання.

Глава 86
Майнові права та обов’язки подружжя

Глава 86 (86)
Майнові права та обов’язки подружжя

Стаття 1297
Окреме майно кожного із подружжя подружжя

Стаття 1316 (1297)
Окреме майно кожного із подружжя подружжя

1. Майно, яке належить кожному із подружжя до взяття шлюбу, є об’єктом права власності кожного з них.

1. Майно, яке належить кожному із подружжя до взяття шлюбу, є об’єктом права власності кожного з них.

2. Майно, одержане кожним із подружжя під час шлюбу на підставі договору дарування, прийняття спадщини, а також придбане за рахунок власних коштів, є об’єктом права власності кожного з подружжя.

2. Майно, одержане кожним із подружжя під час шлюбу на підставі договору дарування, прийняття спадщини, а також придбане за рахунок власних коштів, є об’єктом права власності кожного з подружжя.

3. Якщо кошти, які належать одному з подружжя, вкладені у придбання спільного майна, то частина в цьому майні (доходи), що відповідає цьому внескові, є його власністю.

3. Якщо кошти, які належать одному з подружжя, вкладені у придбання спільного майна, то частина в цьому майні (доходи), що відповідає цьому внескові, є його власністю.

4. Окремим майном кожного з подружжя є речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), у тому числі коштовності, хоча б вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

4. Окремим майном кожного з подружжя є речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), у тому числі коштовності, хоча б вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

5. Окремим майном кожного з подружжя є премії, нагороди, які він одержав за особисті заслуги.

5. Окремим майном кожного з подружжя є премії, нагороди, які він одержав за особисті заслуги.

Стаття 1298
Плоди, доходи та прибуток від особистого майна подружжя

Стаття 1317 (1298)
Плоди, доходи та прибуток від особистого майна подружжя

Плоди, доходи та прибуток від особистого майна належать тому з подружжя, якому належить майно за правом власності, якщо угодою між подружжям не встановлено інше.

Плоди, доходи та прибуток від особистого майна належать тому з подружжя, якому належить майно за правом власності, якщо угодою між подружжям не встановлено інше.

Стаття 1299
Здійснення подружжям права власності на особисте майно

Стаття 1318 (1299)
Здійснення подружжям права власності на особисте майно

Кожен із подружжя самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.

Кожен із подружжя самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.

Стаття 1300
Право спільної сумісної власності подружжя

Стаття 1319 (1300)
Право спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

1. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх окремого проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх окремого проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

2. Кожен з подружжя має рівне право на майно, що є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, незалежно від розміру його внеску до сімейного бюджету, відсутності самостійного заробітку у зв’язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з іншої поважної причини.

2. Кожен з подружжя має рівне право на майно, що є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, незалежно від розміру його внеску до сімейного бюджету, відсутності самостійного заробітку у зв’язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з іншої поважної причини.

У разі спору між подружжям щодо належності майна це майно вважається спільною сумісною власністю, якщо заінтересований у цьому один із подружжя не доведе протилежного.

У разі спору між подружжям щодо належності майна це майно вважається спільною сумісною власністю, якщо заінтересований у цьому один із подружжя не доведе протилежного.

3. У шлюбному договорі можуть бути передбачені інші засади при визначенні права власності на майно, нажите подружжям за час шлюбу.

3. У шлюбному договорі можуть бути передбачені інші засади при визначенні права власності на майно, нажите подружжям за час шлюбу.

Стаття 1301
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності

Стаття 1320 (1301)
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності

1. Подружжя спільно володіє, користується та розпоряджається майном, що є об’єктом права його спільної сумісної власності.

1. Подружжя спільно володіє, користується та розпоряджається майном, що є об’єктом права його спільної сумісної власності.

Кожен з подружжя має рівні права щодо цього майна.

Кожен з подружжя має рівні права щодо цього майна.

2. Кожен з подружжя зобов’язаний не чинити одне одному перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності.

2. Кожен з подружжя зобов’язаний не чинити одне одному перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності.

3. Подружжя може домовитися про інший порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю.

3. Подружжя може домовитися про інший порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю.

4. У разі спору між подружжям про порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю, цей спір на вимогу одного з них вирішується судом.

4. У разі спору між подружжям про порядок користування майном, що є його спільною сумісною власністю, цей спір на вимогу одного з них вирішується судом.

Стаття 1302
Право подружжя щодо розпоряджання майном, що є його спільною сумісною власністю

Стаття 1321 (1302)
Право подружжя щодо розпоряджання майном, що є його спільною сумісною власністю

1. Подружжя розпоряджається майном, що є об’єктом його права спільної сумісної власності, за взаємною згодою.

1. Подружжя розпоряджається майном, що є об’єктом його права спільної сумісної власності, за взаємною згодою.

2. При вчиненні правочинів одним із подружжя вважається, що він діє зі згоди другого з подружжя. Кожен з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, таким, що укладений другим з подружжя без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

2. При вчиненні правочинів одним із подружжя вважається, що він діє зі згоди другого з подружжя. Кожен з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, таким, що укладений другим з подружжя без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів стосовно іншого цінного майна, згода іншого з подружжя має бути подана письмово.

3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів стосовно іншого цінного майна, згода іншого з подружжя має бути подана письмово.

Стаття 1304
Право одного з подружжя укладати договори з іншим із подружжя

Стаття 1322 (1304)
Право одного з подружжя укладати договори з іншим із подружжя

Один із подружжя може укладати усі не заборонені законом договори з іншим із подружжя щодо майна, яке належить кожному з них або є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, а також усі інші не заборонені законом договори.

393

враховано

Один із подружжя може укладати усі не заборонені законом правочини з іншим із подружжя щодо майна, яке належить кожному з них або є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, а також усі інші не заборонені законом правочини.

Стаття 1305
Речі професійних занять подружжя

Стаття 1323 (1305)
Речі професійних занять подружжя

1. Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.

1. Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.

2. У разі поділу спільного сумісного майна суд може присудити ці речі одному з подружжя, в користуванні якого вони були, з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому з подружжя його частку грошима або іншим майном відповідно до вартості речей на момент поділу.

2. У разі поділу спільного сумісного майна суд може присудити ці речі одному з подружжя, в користуванні якого вони були, з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому з подружжя його частку грошима або іншим майном відповідно до вартості речей на момент поділу.

Стаття 1306
Виникнення спільної сумісної власності на особисте майно подружжя

Стаття 1324 (1306)
Виникнення спільної сумісної власності на особисте майно подружжя

Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя , воно може бути визнане подружжям, а в разі спору — судом — спільною сумісною власністю подружжя, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.

Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя , воно може бути визнане подружжям, а в разі спору — судом — спільною сумісною власністю подружжя, якщо інше не обумовлено шлюбним договором.

Стаття 1307
Право на поділ майна, що є спільною сумісною власністю

Стаття 1325 (1307)
Право на поділ майна, що є спільною сумісною власністю

1. Кожен з подружжя має право у будь-який час вимагати поділу всього або частини майна, що є їхньою спільною сумісною власністю.

1. Кожен з подружжя має право у будь-який час вимагати поділу всього або частини майна, що є їхньою спільною сумісною власністю.

2. При поділі майна суд може присудити одному з подружжя більшу частку, якщо:

2. При поділі майна суд може присудити одному з подружжя більшу частку, якщо:

1) з ним залишилися проживати малолітні, неповнолітні та непрацездатні діти;

1) з ним залишилися проживати малолітні, неповнолітні та непрацездатні діти;

2) інший із подружжя зловживає алкогольними напоями або наркотичними речовинами;

2) інший із подружжя зловживає алкогольними напоями або наркотичними речовинами;

3) інший із подружжя ухилявся від участі у придбанні чи утриманні майна;

3) інший із подружжя ухилявся від участі у придбанні чи утриманні майна;

4) якщо цього вимагають інші інтереси подружжя, що заслуговують на увагу.

4) якщо цього вимагають інші інтереси подружжя, що заслуговують на увагу.

Стаття 1308
Способи поділу майна, що є спільною сумісною власністю

Стаття 1326 (1308)
Способи поділу майна, що є спільною сумісною власністю

1. Поділ майна, що перебуває в спільній сумісній власності подружжя, відбувається згідно правил, передбачених статтею 365 цього Кодексу.

1. Поділ майна, що перебуває в спільній сумісній власності подружжя, відбувається згідно правил, передбачених статтею 365 цього Кодексу.

2. Подружжя має право домовитися про способи поділу майна.

2. Подружжя має право домовитися про способи поділу майна.

Угода про поділ нерухомого майна (будинку, квартири, земельної ділянки тощо) підлягає нотаріальному посвідченню.

Угода про поділ нерухомого майна (будинку, квартири, земельної ділянки тощо) підлягає нотаріальному посвідченню.

Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, спір вирішується судом.

Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, спір вирішується судом.

3. Способами поділу майна є:

3. Способами поділу майна є:

1) поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення;

1) поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення;

2) поділ речей між подружжям з урахуванням їхньої вартості та частки кожного з подружжя у спільному майні;

2) поділ речей між подружжям з урахуванням їхньої вартості та частки кожного з подружжя у спільному майні;

3) присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов’язку компенсувати іншому з подружжя його частку грошима;

3) присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов’язку компенсувати іншому з подружжя його частку грошима;

4) продаж майна подружжя і поділ між кожним із подружжя одержаної суми.

4) продаж майна подружжя і поділ між кожним із подружжя одержаної суми.

Стаття 1309
Звернення стягнення на майно подружжя

Стаття 1327 (1309)
Звернення стягнення на майно подружжя

1. За зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути звернене лише на його особисте майно а також на частку в спільній сумісній власності подружжя, яка б належала йому при поділі цього майна.

1. За зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути звернене лише на його особисте майно, а також на частку в спільній сумісній власності подружжя, яка б належала йому при поділі цього майна.

Стягнення може бути звернене на все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо рішенням суду встановлено, що зобов’язання одного з подружжя було видане в інтересах усієї сім’ї і одержане за зобов’язанням використано на її потреби.

Стягнення може бути звернене на все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо рішенням суду встановлено, що зобов’язання одного з подружжя було видане в інтересах усієї сім’ї і одержане за зобов’язанням використано на її потреби.

2. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути звернене на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо вироком суду в кримінальній справі встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.

2. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути звернене на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо вироком суду в кримінальній справі встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.

Стаття 1310
Право одного з подружжя на утримання (аліменти)

Стаття 1328 (1310)
Право одного з подружжя на утримання (аліменти)

1. Той з подружжя, що є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на утримання (аліменти) від іншого з подружжя, якщо останній спроможний його надавати.

1. Той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на утримання (аліменти) від іншого з подружжя, якщо останній спроможний його надавати.

2. Права на аліменти не має той із подружжя, який негідно поводив себе у шлюбних відносинах, а також якщо непрацездатність того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, стала наслідком вчинення ним злочину щодо другого з подружжя або членів сім’ї.

2. Права на аліменти не має той із подружжя, який негідно поводив себе у шлюбних відносинах, а також якщо непрацездатність того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, стала наслідком вчинення ним злочину щодо другого з подружжя або членів сім’ї.

3. Розірвання шлюбу не припиняє права кожного з подружжя на аліменти.

3. Розірвання шлюбу не припиняє права кожного з подружжя на аліменти.

Стаття 1311
Право на аліменти після розірвання шлюбу

Стаття 1329 (1311)
Право на аліменти після розірвання шлюбу

1. Право на аліменти після розірвання шлюбу має особа, що стала непрацездатною протягом одного року після розірвання шлюбу, потребує матеріальної допомоги, за умови що її колишній чоловік (дружина) мають змогу таку допомогу надати.

1. Право на аліменти після розірвання шлюбу має особа, що стала непрацездатною протягом одного року після розірвання шлюбу, потребує матеріальної допомоги, за умови що її колишній чоловік (дружина) мають змогу таку допомогу надати.

2. Якщо подружжя перебувало в шлюбі не менше десяти років, право на аліменти у того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникає за умови, якщо на момент розірвання шлюбу йому до досягнення 55 років жінками і 60 чоловіками залишилося не більше п’яти років.

2. Якщо подружжя перебувало в шлюбі не менше десяти років, право на аліменти у того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникає за умови, якщо на момент розірвання шлюбу йому до досягнення 55 років жінками і 60 чоловіками залишилося не більше п’яти років.

Стаття 1312
Способи надання утримання одному з подружжя

Стаття 1330 (1312)
Способи надання утримання одному з подружжя

1. Утримання одному з подружжя надається іншим із подружжя в натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

1. Утримання одному з подружжя надається іншим із подружжя в натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, в грошах.

За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, в грошах.

2. Аліменти надаються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути надані наперед.

2. Аліменти надаються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути надані наперед.

3. При виїзді платника аліментів на постійне місце проживання за кордон у державу, з якою Україна має угоди про правову допомогу, сплата аліментів провадиться згідно із зазначеними угодами.

3. При виїзді платника аліментів на постійне місце проживання за кордон у державу, з якою Україна має угоди про правову допомогу, сплата аліментів провадиться згідно із зазначеними угодами.

4. У разі виїзду платника аліментів на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а за наявності спору — стягнуті судом.

4. У разі виїзду платника аліментів на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а за наявності спору — стягнуті судом.

Стаття 1313
Час, з якого присуджуються аліменти одному з подружжя

Стаття 1331 (1313)
Час, з якого присуджуються аліменти одному з подружжя

1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

2. Якщо позивач вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може присудити йому сплату аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

2. Якщо позивач вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може присудити йому сплату аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

3. Якщо особа одержує аліменти у зв’язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документу про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк, без додаткового рішення суду про це.

3. Якщо особа одержує аліменти у зв’язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документу про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк, без додаткового рішення суду про це.

Стаття 1314
Розмір аліментів, які присуджуються одному з подружжя

Стаття 1332 (1314)
Розмір аліментів, які присуджуються одному з подружжя

1. Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, визначається судом у частці від заробітку (доходу), включаючи вартість натуральних видач, з урахуванням матеріального і сімейного стану обох сторін, а також можливості одержання утримання від дітей і батьків. При цьому можливість одержання утримання від дітей і батьків для одного з подружжя не звільняє другого з подружжя від сплати аліментів.

1. Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, визначається судом у частці від заробітку (доходу), включаючи вартість натуральних видач, з урахуванням матеріального і сімейного стану обох сторін, а також можливості одержання утримання від дітей і батьків. При цьому можливість одержання утримання від дітей і батьків для одного з подружжя не звільняє другого з подружжя від сплати аліментів.

2. У разі зміни матеріального становища кожен із подружжя має право звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів. Таке право належить кожному з подружжя і в тому разі, якщо розмір аліментів визначений шлюбним договором.

2. У разі зміни матеріального становища кожен із подружжя має право звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів. Таке право належить кожному з подружжя і в тому разі, якщо розмір аліментів визначений шлюбним договором.

Стаття 1315
Припинення права на аліменти

Стаття 1333 (1315)
Припинення права на аліменти

1. Право одного з подружжя припиняється у разі поновлення його у працездатності а також укладення ним нового шлюбу.

1. Право одного з подружжя припиняється у разі поновлення його у працездатності, а також укладення ним нового шлюбу.

Таке припинення права на аліменти здійснюється з дня настання вказаних обставин. Рішення суду з цього приводу непотрібне.

Таке припинення права на аліменти здійснюється з дня настання вказаних обставин. Рішення суду з цього приводу непотрібне.

2. Право одного з подружжя на аліменти може бути припинене рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

2. Право одного з подружжя на аліменти може бути припинене рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу;

2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу;

3) якщо одержувач аліментів навмисно поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

3) якщо одержувач аліментів навмисно поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Стаття 1316
Позбавлення права на аліменти або обмеження його строком

Стаття 1334 (1316)
Позбавлення права на аліменти або обмеження його строком

Суд може позбавити одного з подружжя права на аліменти або обмежити його строком, якщо:

Суд може позбавити одного з подружжя права на аліменти або обмежити його строком, якщо:

1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

2) непрацездатність того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину або зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами;

2) непрацездатність того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину або зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами;

3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, була прихована від іншого з подружжя при укладенні шлюбу і якщо цей шлюб не був визнаний недійсним.

3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, була прихована від іншого з подружжя при укладенні шлюбу, і якщо цей шлюб не був визнаний недійсним.

Стаття 1317
Право дружини на утримання під час вагітності та догляду за дитиною, яка проживає з нею, до досягнення дитиною трьох років, а в разі хвороби дитини — шести років

Стаття 1335 (1317)
Право дружини на утримання під час вагітності та догляду за дитиною, яка проживає з нею, до досягнення дитиною трьох років, а в разі хвороби дитини — шести років

1. Дружина має право на утримання від іншого з подружжя під час вагітності, а також для догляду за дитиною до досягнення дитиною, яка проживає з нею, трьох років, якщо інший з подружжя має змогу його надавати. Таке право має дружина і в разі розірвання шлюбу, а також визнання його недійсним, якщо вона не знала і не повинна була знати про перешкоди до укладення шлюбу (стаття 1278 цього Кодексу).

1. Дружина має право на утримання від іншого з подружжя під час вагітності, а також для догляду за дитиною до досягнення дитиною, яка проживає з нею, трьох років, якщо інший з подружжя має змогу його надавати. Таке право має дружина і в разі розірвання шлюбу, а також визнання його недійсним, якщо вона не знала і не повинна була знати про перешкоди до укладення шлюбу (стаття 1307 цього Кодексу).

2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, дружина має право на аліменти до досягнення дитиною шести років.

2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, дружина має право на аліменти до досягнення дитиною шести років.

Стаття 1318
Припинення права дружини на аліменти

Стаття 1336 (1318)
Припинення права дружини на аліменти

1. Право дружини на аліменти припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

1. Право дружини на аліменти припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

2. Право дружини на аліменти припиняється у разі задоволення позову про оскарження батьківства.

2. Право дружини на аліменти припиняється у разі задоволення позову про оскарження батьківства.

Стаття 1319
Право чоловіка на утримання у разі проживання його разом з дитиною

Стаття 1337 (1319)
Право чоловіка на утримання у разі проживання його разом з дитиною

1. Чоловік який проживає разом з дитиною і доглядає її до досягнення нею трьох років, має право на утримання від дружини, якщо вона має змогу його надавати.

1. Чоловік який проживає разом з дитиною і доглядає її до досягнення нею трьох років, має право на утримання від дружини, якщо вона має змогу його надавати.

2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, чоловік має право на утримання до досягнення дитиною шестирічного віку.

2. Якщо дитина ослаблена, має вади фізичного чи психічного розвитку, чоловік має право на утримання до досягнення дитиною шестирічного віку.

Стаття 1319¹
Припинення права чоловіка на утримання

Стаття 1338 (1319¹)
Припинення права чоловіка на утримання

Право чоловіка на утримання припиняється у разі передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

Право чоловіка на утримання припиняється у разі передання дитини на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

Стаття 1320
Розмір аліментів, які присуджуються дружині або чоловікові

Стаття 1339 (1320)
Розмір аліментів, які присуджуються дружині або чоловікові

Розмір аліментів, які присуджуються вагітній жінці, а також тому з подружжя, хто проживає з дитиною, визначається у частці від заробітку (доходу) платника відповідно до їх матеріального та сімейного стану.

Розмір аліментів, які присуджуються вагітній жінці, а також тому з подружжя, хто проживає з дитиною, визначається у частці від заробітку (доходу) платника відповідно до їх матеріального та сімейного стану.

Глава 84
Шлюбний договір

Глава 87 (84)
Шлюбний договір

Стаття 1282
Право на укладення шлюбного договору

Стаття 1340 (1282)
Право на укладення шлюбного договору

1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, встановлюються їхні майнові права та обов’язки.

394

враховано

1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, встановлюються їхні майнові права та обов’язки.

2. Особи мають право укласти шлюбний договір як до реєстрації шлюбу, так і під час перебування в шлюбі.

2. Особи мають право укласти шлюбний договір як до реєстрації шлюбу, так і під час перебування в шлюбі.

Стаття 1283
Місце укладення шлюбного договору

Стаття 1341 (1283)
Місце укладення шлюбного договору

Шлюбний договір укладається за місцем проживання однієї із сторін, або їх спільного місця проживання, або за місцем реєстрації шлюбу.

Шлюбний договір укладається за місцем проживання однієї із сторін, або їх спільного місця проживання, або за місцем реєстрації шлюбу.

Стаття 1284
Форма шлюбного договору

Стаття 1342 (1284)
Форма шлюбного договору

1. Шлюбний договір укладається письмово і підлягає нотаріальному посвідченню.

1. Шлюбний договір укладається письмово і підлягає нотаріальному посвідченню.

2. За бажанням сторін шлюбний договір може укладатися у присутності свідків.

2. За бажанням сторін шлюбний договір може укладатися у присутності свідків.

Стаття 1285
Час дії шлюбного договору

Стаття 1343 (1285)
Час дії шлюбного договору

1. Шлюбний договір діє на увесь час існування шлюбу, а також після розірвання шлюбу, якщо сторони не відмовилися від нього за взаємною згодою або не змінили його.

1. Шлюбний договір діє на увесь час існування шлюбу, а також після розірвання шлюбу, якщо сторони не відмовилися від нього за взаємною згодою або не змінили його.

2. При припиненні шлюбу в разі смерті одного з подружжя, якщо сторони передбачили в шлюбному договорі умови щодо розпорядження належним їм обом або одному з них майном на випадок смерті одного або кожного з подружжя, доля зазначеного майна визначається згідно з цим розпорядженням і це майно підлягає виділу із спадщини.

2. При припиненні шлюбу в разі смерті одного з подружжя, якщо сторони передбачили в шлюбному договорі умови щодо розпорядження належним їм обом або одному з них майном на випадок смерті одного або кожного з подружжя, доля зазначеного майна визначається згідно з цим розпорядженням, і це майно підлягає виділу із спадщини.

3. У разі, якщо розпорядження майном на випадок смерті одного з подружжя стосується житлового будинку або квартири, які належать одному або обом з подружжя за правом приватної власності, також мають бути враховані інтереси їхніх малолітніх і неповнолітніх дітей, які проживають у житловому приміщенні, стосовно якого подружжям складається розпорядження. На зазначене розпорядження має бути даний дозвіл органів опіки та піклування.

3. У разі, якщо розпорядження майном на випадок смерті одного з подружжя стосується житлового будинку або квартири, які належать одному або обом з подружжя за правом приватної власності, також мають бути враховані інтереси їхніх малолітніх і неповнолітніх дітей, які проживають у житловому приміщенні, стосовно якого подружжям складається розпорядження. На зазначене розпорядження має бути даний дозвіл органів опіки та піклування.

Стаття 1286
Визначення в шлюбному договорі правового режиму майна

Стаття 1344 (1286)
Визначення в шлюбному договорі правового режиму майна

1. У шлюбному договорі може бути перелічене майно, яке кожен із подружжя передає для використання на спільні потреби сім’ї.

1. У шлюбному договорі може бути перелічене майно, яке кожен із подружжя передає для використання на спільні потреби сім’ї.

У шлюбному договорі може бути визначений правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Якщо такого застереження в договорі немає, це майно вважається спільною сумісною власністю подружжя.

У шлюбному договорі може бути визначений правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Якщо такого застереження в договорі немає, це майно вважається спільною сумісною власністю подружжя.

2. Сторони можуть домовитися про непоширення щодо нажитого ними за час шлюбу майна правил статті 1300 цього Кодексу і віднести його до особистої власності або спільної часткової власності.

2. Сторони можуть домовитися про непоширення щодо нажитого ними за час шлюбу майна правил статті 1319 цього Кодексу і віднести його до особистої власності або спільної часткової власності.

Сторони можуть домовитися на майбутнє про можливий порядок поділу майна на випадок розірвання шлюбу.

Сторони можуть домовитися на майбутнє про можливий порядок поділу майна на випадок розірвання шлюбу.

3. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити перехід права власності на майно, а також використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення їхніх дітей, інших осіб або з благочинною метою.

3. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити перехід права власності на майно, а також використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення їхніх дітей, інших осіб або з благочинною метою.

Стаття 1287
Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом

Стаття 1345 (1287)
Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом

1. У шлюбному договорі може бути передбачений порядок користування подружжям житлом на час перебування в шлюбі , а також на випадок розірвання шлюбу. Подружжя може домовитися про те, що коли житло надане подружжю на умовах договору житлового найму, то один з подружжя звільнить його, не претендуючи на житлове помешкання і компенсацію. Якщо житло знаходиться у спільній сумісній власності, то обидва з подружжя можуть домовитись про його поділ відповідно з правилами статей 365, 1308 цього Кодексу або про його поділ з відступом від цих правил, а також визначити питання про проживання або непроживання кожного з подружжя в помешканні.

1. У шлюбному договорі може бути передбачений порядок користування подружжям житлом на час перебування в шлюбі , а також на випадок розірвання шлюбу. Подружжя може домовитися про те, що коли житло надане подружжю на умовах договору житлового найму, то один з подружжя звільнить його, не претендуючи на житлове помешкання і компенсацію. Якщо житло знаходиться у спільній сумісній власності, то обидва з подружжя можуть домовитись про його поділ відповідно з правилами статей 361, 1326 цього Кодексу або про його поділ з відступом від цих правил, а також визначити питання про проживання або непроживання кожного з подружжя в помешканні.

При досягненні такої домовленості мають бути також враховані права малолітніх і неповнолітніх дітей на користування житлом.

При досягненні такої домовленості мають бути також враховані права малолітніх і неповнолітніх дітей на користування житлом.

2. У шлюбному договорі також можуть міститися умови щодо користування житлом, яке належить обом або одному з подружжя, що стосуються родичів кожного з подружжя.

2. У шлюбному договорі також можуть міститися умови щодо користування житлом, яке належить обом або одному з подружжя, що стосуються родичів кожного з подружжя.

Стаття 1288
Визначення у шлюбному договорі права на аліменти

Стаття 1346 (1288)
Визначення у шлюбному договорі права на аліменти

1. Сторони можуть домовитися про надання аліментів одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, на умовах, визначених шлюбним договором. У разі настання умов для одержання аліментів відповідно до статті 1310 цього Кодексу, сторона, яка одержує аліменти, може вимагати їх виплати у розмірі, передбаченому законом.

1. Сторони можуть домовитися про надання аліментів одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, на умовах, визначених шлюбним договором. У разі настання умов для одержання аліментів відповідно до статті 1328 цього Кодексу, сторона, яка одержує аліменти, може вимагати їх виплати у розмірі, передбаченому законом.

2. Шлюбним договором може бути передбачена відмова сторони від одержання аліментів за умови надання їй еквівалентної майнової компенсації.

2. Шлюбним договором може бути передбачена відмова сторони від одержання аліментів за умови надання їй еквівалентної майнової компенсації.

Шлюбним договором також може бути передбачена можливість задоволення вимоги платника аліментів щодо представлення еквівалентної майнової компенсації іншій стороні замість сплати аліментів.

Шлюбним договором також може бути передбачена можливість задоволення вимоги платника аліментів щодо представлення еквівалентної майнової компенсації іншій стороні замість сплати аліментів.

Стаття 1289
Початок дії шлюбного договору

Стаття 1347 (1289)
Початок дії шлюбного договору

1. Дія шлюбного договору, укладеного і нотаріально посвідченого до реєстрації шлюбу, починається з дня реєстрації шлюбу.

1. Дія шлюбного договору, укладеного і нотаріально посвідченого до реєстрації шлюбу, починається з дня реєстрації шлюбу.

2. Дія шлюбного договору, укладеного подружжям під час перебування у шлюбі, починається з дня його нотаріального посвідчення.

2. Дія шлюбного договору, укладеного подружжям під час перебування у шлюбі, починається з дня його нотаріального посвідчення.

Стаття 1290
Зміна умов шлюбного договору

Стаття 1348 (1290)
Зміна умов шлюбного договору

1. Подружжя має право внести зміни в шлюбний договір за взаємною згодою сторін протягом всього існування договору. Всі зміни договору мають бути нотаріально посвідчені. Зміни в шлюбному договорі набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення.

1. Подружжя має право внести зміни в шлюбний договір за взаємною згодою сторін протягом всього існування договору. Всі зміни договору мають бути нотаріально посвідчені. Зміни в шлюбному договорі набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення.

2. Одностороння зміна шлюбного договору не допускається.

2. Одностороння зміна шлюбного договору не допускається.

Стаття 1291
Право на відмову від шлюбного договору

Стаття 1349 (1291)
Право на відмову від шлюбного договору

1. Подружжя має право за взаємною домовленістю відмовитися від шлюбного договору. У разі відмови передбачені договором права та обов’язки припиняються з моменту нотаріального посвідчення цієї відмови.

1. Подружжя має право за взаємною домовленістю відмовитися від шлюбного договору. У разі відмови передбачені договором права та обов’язки припиняються з моменту нотаріального посвідчення цієї відмови.

2. Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.

2. Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.

Стаття 1292
Примусове розірвання шлюбного договору або зміна його умов

Стаття 1350 (1292)
Примусове розірвання шлюбного договору або зміна його умов

1. Якщо внаслідок зміни обставин виникла неможливість виконання вже укладеного шлюбного договору в цілому або окремих його умов, спір про розірвання договору або зміну окремих його умов вирішується судом.

1. Якщо внаслідок зміни обставин виникла неможливість виконання вже укладеного шлюбного договору в цілому або окремих його умов, спір про розірвання договору або зміну окремих його умов вирішується судом.

2. На вимогу одного з подружжя суд може змінити умови шлюбного договору, якщо цього вимагають інтереси малолітніх або неповнолітніх дітей, а також непрацездатних повнолітніх дітей, які заслуговують на увагу.

2. На вимогу одного з подружжя суд може змінити умови шлюбного договору, якщо цього вимагають інтереси малолітніх або неповнолітніх дітей, а також непрацездатних повнолітніх дітей, які заслуговують на увагу.

Стаття 1292¹
Забезпечення належного виконання шлюбного договору

Стаття 1351 (1292¹)
Забезпечення належного виконання шлюбного договору

Один з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про належне виконання шлюбного договору другим з подружжя, якщо цей договір добровільно ним належно не виконується.

Один з подружжя має право звернутися до суду з вимогою про належне виконання шлюбного договору другим з подружжя, якщо цей договір добровільно ним належно не виконується.

Стаття 1293
Визнання шлюбного договору недійсним

Стаття 1352 (1293)
Визнання шлюбного договору недійсним

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя може бути визнаний судом недійсним, якщо він укладений усупереч законові (стаття 194 цього Кодексу).

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя може бути визнаний судом недійсним, якщо він укладений усупереч законові (стаття 185 цього Кодексу).

Глава 87
Припинення шлюбу

Глава 88 (87)
Припинення шлюбу

Стаття 1321
Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя

Стаття 1353 (1321)
Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя

Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення судом одного з подружжя таким, що помер.

Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення судом одного з подружжя таким, що помер.

Стаття 1322
Припинення шлюбу шляхом його розірвання

Стаття 1354 (1322)
Припинення шлюбу шляхом його розірвання

1. За життя подружжя шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя або їх обох.

1. За життя подружжя шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя або їх обох.

2. Чоловік не має права без згоди дружини порушити справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли рішенням суду у справах про оспорення батьківства встановлено, що він не є батьком цієї дитини.

2. Чоловік не має права без згоди дружини порушити справу про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли рішенням суду у справах про оспорення батьківства встановлено, що він не є батьком цієї дитини.

Стаття 1323
Порядок розірвання шлюбу

Стаття 1355 (1323)
Порядок розірвання шлюбу

Шлюб може бути розірваний судом, а у випадках, передбачених статтею 1326 цього Кодексу, — державними органами реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб може бути розірваний судом, а у випадках, передбачених статтею 1358 цього Кодексу, — державними органами реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 1324
Розірвання шлюбу судом

Стаття 1356 (1324)
Розірвання шлюбу судом

1. При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен з’ясувати фактичні взаємини подружжя, встановити справжні причини вимог про розлучення, а також вжити заходів до їх примирення, надаючи, як правило, для цього певний строк, але не більше шести місяців.

1. При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен з’ясувати фактичні взаємини подружжя, встановити справжні причини вимог про розлучення, а також вжити заходів до їх примирення, надаючи, як правило, для цього певний строк, але не більше шести місяців.

Суд зобов’язаний врахувати всі обставини справи, в тому числі взяти до уваги тривалість шлюбу і наявність неповнолітніх дітей.

Суд зобов’язаний врахувати всі обставини справи, в тому числі взяти до уваги тривалість шлюбу і наявність неповнолітніх дітей.

Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження сім’ї стали неможливими.

Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження сім’ї стали неможливими.

2. При постановленні рішення про розірвання шлюбу суд одночасно за заявою одного з подружжя вирішує питання про стягнення коштів на утримання, про інші майнові права, виконання другим із подружжя обов’язків за шлюбним договором, спори про малолітніх та неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання.

2. При постановленні рішення про розірвання шлюбу суд одночасно за заявою одного з подружжя вирішує питання про стягнення коштів на утримання, про інші майнові права, виконання другим із подружжя обов’язків за шлюбним договором, спори про малолітніх та неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання.

Стаття 1325
Розірвання шлюбу за позовом опікуна

Стаття 1357 (1325)
Розірвання шлюбу за позовом опікуна

Позов про розірвання шлюбу може бути вчинений опікуном, якщо цього вимагає захист інтересів того з подружжя, що є недієздатним.

Позов про розірвання шлюбу може бути вчинений опікуном, якщо цього вимагає захист інтересів того з подружжя, що є недієздатним.

Стаття 1326
Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану

Стаття 1358 (1326)
Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану

1. При взаємній згоді подружжя на розірвання шлюбу і відсутності у подружжя малолітніх або неповнолітніх дітей воно провадиться в державних органах реєстрації актів цивільного стану.

1. При взаємній згоді подружжя на розірвання шлюбу і відсутності у подружжя малолітніх або неповнолітніх дітей воно провадиться в державних органах реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 1326¹
Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя

Стаття 1359 (1326¹)
Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя

1. Один з подружжя має право подати заяву про розірвання шлюбу, якщо другий з подружжя:

1. Один з подружжя має право подати заяву про розірвання шлюбу, якщо другий з подружжя:

1) визнаний безвісно відсутнім;

1) визнаний безвісно відсутнім;

2) визнаний судом недієздатним;

2) визнаний судом недієздатним;

3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років (крім випадків умовного засудження, засудження з відстроченням виконання вироку).

3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років (крім випадків умовного засудження, засудження з відстроченням виконання вироку).

Розірвання шлюбу провадиться без згоди опікуна чи того з подружжя, якого засуджено.

Розірвання шлюбу провадиться без згоди опікуна чи того з подружжя, якого засуджено.

2. Якщо після одержання повідомлення про подання заяви про розірвання шлюбу опікун недієздатного, а також той з подружжя, якого засуджено, не заявлять протягом трьох місяців позову до суду про поділ майна, стягнення аліментів, орган державної реєстрації актів цивільного стану припиняє шлюб, про що проводить відповідну реєстрацію.

2. Якщо після одержання повідомлення про подання заяви про розірвання шлюбу опікун недієздатного, а також той з подружжя, якого засуджено, не заявлять протягом трьох місяців позову до суду про поділ майна, стягнення аліментів, орган державної реєстрації актів цивільного стану припиняє шлюб, про що проводить відповідну реєстрацію.

3. Якщо той із подружжя, що перебуває в ув’язненні, або опікун того з подружжя, що є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, що є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться судом.

3. Якщо той із подружжя, що перебуває в ув’язненні, або опікун того з подружжя, що є недієздатним, порушать спір про дітей, про майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, що є непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться судом.

Стаття 1327
Право кожного з подружжя на прізвище після розірвання шлюбу

Стаття 1360 (1327)
Право кожного з подружжя на прізвище після розірвання шлюбу

Один із подружжя, що змінив своє прізвище при одруженні на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Один із подружжя, що змінив своє прізвище при одруженні на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Стаття 1328
Час припинення шлюбу в разі його розірвання

Стаття 1361 (1328)
Час припинення шлюбу в разі його розірвання

Шлюб припиняється із моменту реєстрації розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану, а при розірванні шлюбу судом — із дня набуття рішенням суду законної сили.

Шлюб припиняється із моменту реєстрації розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану, а при розірванні шлюбу судом — із дня набуття рішенням суду законної сили.

Стаття 1329
Поновлення шлюбу в разі з’явлення одного з подружжя, визнаного безвісно відсутнім

Стаття 1362 (1329)
Поновлення шлюбу в разі з’явлення одного з подружжя, визнаного безвісно відсутнім

1. У разі появи одного з подружжя, шлюб з яким було розірвано у зв’язку з визнанням його у встановленому порядку безвісно відсутнім, і скасування рішення суду про визнання його безвісно відсутнім шлюб може бути поновлений органом реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя.

1. У разі появи одного з подружжя, шлюб з яким було розірвано у зв’язку з визнанням його у встановленому порядку безвісно відсутнім, і скасування рішення суду про визнання його безвісно відсутнім шлюб може бути поновлений органом реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя.

2. Шлюб не може бути поновлений, якщо інший із подружжя уклав новий шлюб.

2. Шлюб не може бути поновлений, якщо інший із подружжя уклав новий шлюб.

Глава 88
Недійсність шлюбу

Глава 89 (88)
Недійсність шлюбу

Стаття 1330
Підстави та порядок визнання шлюбу недійсним

Стаття 1363 (1330)
Підстави та порядок визнання шлюбу недійсним

1. Шлюб може бути визнаний недійсним у разі порушення при його укладенні встановлених цим Кодексом вимог щодо:

1. Шлюб може бути визнаний недійсним у разі порушення при його укладенні встановлених цим Кодексом вимог щодо:

1) необхідності вільної згоди осіб, які одружуються;

1) необхідності вільної згоди осіб, які одружуються;

2) необхідності досягнення ними шлюбного віку;

2) необхідності досягнення ними шлюбного віку;

3) заборони на укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій лінії; між повнорідними і неповнорідними братами та сестрами; між усиновлювачами та усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психичної хвороби або недоумства, чи в разі приховання одним із подружжя хвороби, небезпечної для здоров’я іншого з подружжя або їхніх нащадків (статті 1277, 1278).

3) заборони на укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій лінії; між повнорідними і неповнорідними братами та сестрами; між усиновлювачами та усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок психичної хвороби або недоумства, чи в разі приховання одним із подружжя хвороби, небезпечної для здоров’я іншого з подружжя або їхніх нащадків (статті 1306, 1307).

2. Шлюб визнається недійсним, якщо його укладено без наміру одного з подружжя чи їх обох створити сім’ю (фіктивний шлюб) або якщо шлюб взяла особа, яка на час його реєстрації не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними.

2. Шлюб визнається недійсним, якщо його укладено без наміру одного з подружжя чи їх обох створити сім’ю (фіктивний шлюб) або якщо шлюб взяла особа, яка на час його реєстрації не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними.

3. Визнання шлюбу недійсним провадиться судом.

3. Визнання шлюбу недійсним провадиться судом.

Стаття 1331
Випадки, коли шлюб не може бути визнаний недійсним

Стаття 1364 (1331)
Випадки, коли шлюб не може бути визнаний недійсним

1. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду справи в суді відпали ті обставини, які за законом були перешкодою для його укладення. У цьому разі шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ці обставини.

1. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду справи в суді відпали ті обставини, які за законом були перешкодою для його укладення. У цьому разі шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ці обставини.

2. Недосягнення шлюбного віку не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини.

2. Недосягнення шлюбного віку не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини.

Стаття 1332
Особи, які мають право вчиняти позов про визнання шлюбу недійсним

Стаття 1365 (1332)
Особи, які мають право вчиняти позов про визнання шлюбу недійсним

1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинений одним із подружжя і особами, права яких порушено.

1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинений одним із подружжя і особами, права яких порушено.

2. Позов про визнання шлюбу недійсним внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку мають право вчинити самі неповнолітні, їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, орган опіки та піклування.

2. Позов про визнання шлюбу недійсним внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку мають право вчинити самі неповнолітні, їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, орган опіки та піклування.

3. Позов про визнання недійсним шлюбу, який укладено особою, визнаною недієздатною, може бути вчинений особами, зазначеними в п. 1 цієї статті, а також опікуном недієздатного й органами опіки та піклування.

3. Позов про визнання недійсним шлюбу, який укладено особою, визнаною недієздатною, може бути вчинений особами, зазначеними в п. 1 цієї статті, а також опікуном недієздатного й органами опіки та піклування.

Стаття 1333
Визнання шлюбу недійсним після його припинення

Стаття 1366 (1333)
Визнання шлюбу недійсним після його припинення

1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинено після смерті одного з подружжя.

1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинено після смерті одного з подружжя.

2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути вчинено лише після скасування рішення про розірвання шлюбу.

2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути вчинено лише після скасування рішення про розірвання шлюбу.

3. Якщо шлюб розірвано державним органом реєстрації актів цивільного стану, позов про визнання його недійсним вирішуються одночасно з вимогою про анулювання актового запису про розірвання шлюбу.

3. Якщо шлюб розірвано державним органом реєстрації актів цивільного стану, позов про визнання його недійсним вирішуються одночасно з вимогою про анулювання актового запису про розірвання шлюбу.

Стаття 1334
Час, з якого шлюб вважається недійсним

Стаття 1367 (1334)
Час, з якого шлюб вважається недійсним

Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.

Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.

Стаття 1335
Правові наслідки визнання шлюбу недійсним

Стаття 1368 (1335)
Правові наслідки визнання шлюбу недійсним

1. Шлюб, визнаний недійсним, не породжує прав та обов’язків, передбачених законом для подружжя. До відносин щодо майна, нажитого за час недійсного шлюбу, застосовуються загальні правила, що містяться в інших главах цього Кодексу.

1. Шлюб, визнаний недійсним, не породжує прав та обов’язків, передбачених законом для подружжя. До відносин щодо майна, нажитого за час недійсного шлюбу, застосовуються загальні правила, що містяться в інших главах цього Кодексу.

2. Після набрання законної сили рішенням про визнання шлюбу недійсним суд направляє копію цього рішення державним органам реєстрації актів циільного стану за місцем реєстрації шлюбу.

2. Після набрання законної сили рішенням про визнання шлюбу недійсним суд направляє копію цього рішення державним органам реєстрації актів циільного стану за місцем реєстрації шлюбу.

Стаття 1335¹
Особливі правові наслідки недійсності шлюбу

Стаття 1369 (1335¹)
Особливі правові наслідки недійсності шлюбу

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

1) на поділ майна, нажитого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

1) на поділ майна, нажитого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

2) на проживання у помешканні, в яке вона поселилася у зв'язку з шлюбом;

2) на проживання у помешканні, в яке вона поселилася у зв'язку з шлюбом;

3) на аліменти у зв'язку з вагітністю, у зв'язку з проживанням з дитиною, яка потребує догляду (відповідно до 3 і 6 років), а також на аліменти у зв'язку з непрацездатністю, якщо непрацездатність виникла під час шлюбу, визнаного недійсним;

3) на аліменти у зв'язку з вагітністю, у зв'язку з проживанням з дитиною, яка потребує догляду (відповідно до 3 і 6 років), а також на аліменти у зв'язку з непрацездатністю, якщо непрацездатність виникла під час шлюбу, визнаного недійсним;

4) на прізвище, яке вона вибрала при реєстрації шлюбу;

4) на прізвище, яке вона вибрала при реєстрації шлюбу;

5) на відшкодування майнової і моральної шкоди.

5) на відшкодування майнової і моральної шкоди.

Стаття 1336
Права дітей, які народилися у шлюбі, визнаному недійсним

Стаття 1370 (1336)
Права дітей, які народилися у шлюбі, визнаному недійсним

Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, що народилися у цьому шлюбі. Діти, зачаті або народжені в шлюбі, визнаному недійсним, мають ті самі права та обов’язки, що й діти, народжені у шлюбі, укладеному з додержанням вимог закону.

Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, що народилися у цьому шлюбі. Діти, зачаті або народжені в шлюбі, визнаному недійсним, мають ті самі права та обов’язки, що й діти, народжені у шлюбі, укладеному з додержанням вимог закону.

Стаття 1336¹
Визнання шлюбу неукладеним

Стаття 1371 (1336¹)
Визнання шлюбу неукладеним

Якщо шлюб був зареєстрований у відсутності особи (осіб), він вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державних органах реєстрації актів цивільного стану анулюється судом за заявою зацікавленої особи.

Якщо шлюб був зареєстрований у відсутності особи (осіб), він вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державних органах реєстрації актів цивільного стану анулюється судом за заявою зацікавленої особи.

Розділ ІІ
Права і обов’язки батьків і дітей

Розділ ІІ
Права і обов’язки батьків і дітей

Глава 89
Визначення походження дітей і запис батьків у книгах реєстрації актів про народження

Глава 90 (89)
Визначення походження дітей і запис батьків у книгах реєстрації актів про народження

Стаття 1337
Визначення походження дітей від батьків, що перебувають між собою в шлюбі, і запис їх у книгах реєстрації актів про народження

Стаття 1372 (1337)
Визначення походження дітей від батьків, що перебувають між собою в шлюбі, і запис їх у книгах реєстрації актів про народження

Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

Батько і мати, які перебувають у шлюбі, записуються батьками дитини в актовій книзі за заявою будь-кого з них.

Батько і мати, які перебувають у шлюбі, записуються батьками дитини в актовій книзі за заявою будь-кого з них.

У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на цей час дитина перебуває на утриманні.

У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на цей час дитина перебуває на утриманні.

Стаття 1338
Встановлення походження дитини при розірванні шлюбу або визнанні шлюбу недійсним

Стаття 1373 (1338)
Встановлення походження дитини при розірванні шлюбу або визнанні шлюбу недійсним

1. Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання його недійсним, вважається, що вона походить від чоловіка матері, якщо це не спростовано судом.

1. Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання його недійсним, вважається, що вона походить від чоловіка матері, якщо це не спростовано судом.

2. Якщо мати, яка перебуває в шлюбі, при реєстрації народження дитини заявляє, що її чоловік не є батьком дитини і просить в актовому записі не вказувати чоловіка батьком дитини, її прохання може бути задоволене тількі за наявності її письмової згоди на це і письмової заяви її чоловіка про згоду на це.

2. Якщо мати, яка перебуває в шлюбі, при реєстрації народження дитини заявляє, що її чоловік не є батьком дитини і просить в актовому записі не вказувати чоловіка батьком дитини, її прохання може бути задоволене тількі за наявності її письмової згоди на це і письмової заяви її чоловіка про згоду на це.

Стаття 1339
Визначення походження дитини при укладенні матір’ю дитини нового шлюбу

Стаття 1374 (1339)
Визначення походження дитини при укладенні матір’ю дитини нового шлюбу

Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після укладення матір’ю іншого шлюбу, вважається, що вона походить від чоловіка з цього шлюбу, якщо це не спростовано судом.

Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після укладення матір’ю іншого шлюбу, вважається, що вона походить від чоловіка з цього шлюбу, якщо це не спростовано судом.

Стаття 1340
Визначення походження дитини, якщо батьки не перебувають між собою у шлюбі

Стаття 1375 (1340)
Визначення походження дитини, якщо батьки не перебувають між собою у шлюбі

1. Походження дитини від матері визначається згідно з документом лікувального (пологового) закладу про народження нею дитини.

1. Походження дитини від матері визначається згідно з документом лікувального (пологового) закладу про народження нею дитини.

2. Походження дитини від батька встановлюється:

2. Походження дитини від батька встановлюється:

1) за спільною заявою батька і матері дитини до державних органів реєстрації актів цивільного стану;

1) за спільною заявою батька і матері дитини до державних органів реєстрації актів цивільного стану;

2) за заявою батька дитини;

2) за заявою батька дитини;

3) за рішенням суду про встановлення батьківства.

3) за рішенням суду про встановлення батьківства.

Стаття 1341
Визначення походження дитини від батька за спільною заявою жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою

Стаття 1376 (1341)
Визначення походження дитини від батька за спільною заявою жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою

1. Походження дитини від батька визначається за спільною заявою жінки і чоловіка, які не є у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

1. Походження дитини від батька визначається за спільною заявою жінки і чоловіка, які не є у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Запис про батька і матір здійснюється згідно з їхньою спільною заявою та їхніми документами.

Запис про батька і матір здійснюється згідно з їхньою спільною заявою та їхніми документами.

2. Якщо в одного або в обох батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, відсутня можливість особистого подання спільної заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану, кожен з них може подати окремі заяви, в яких має бути підтверджено походження дитини. Заяви мають бути нотаріально посвідчені.

2. Якщо в одного або в обох батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, відсутня можливість особистого подання спільної заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану, кожен з них може подати окремі заяви, в яких має бути підтверджено походження дитини. Заяви мають бути нотаріально посвідчені.

Запис про батька і матір здійснюється згідно із заявами кожного з них.

Запис про батька і матір здійснюється згідно із заявами кожного з них.

3. Якщо заява про визнання себе батьком подана малолітнім або неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника про запис малолітнього або неповнолітнього батьком дитини.

3. Якщо заява про визнання себе батьком подана малолітнім або неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника про запис малолітнього або неповнолітнього батьком дитини.

Стаття 1342
Визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини

Стаття 1377 (1342)
Визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини

1. Чоловік, який не є у шлюбі з матір'ю дитини, може подати заяву до державного органу реєстрації актів циільного стану про визнання себе батьком дитини матір якої померла, оголошена такою, що померла, визнана недієздатною, позбавлена батьківських прав або протягом шести місяців, не проживаючи з дитиною, не піклується про неї, якщо дана обставина встановлена судом.

1. Чоловік, який не є у шлюбі з матір'ю дитини, може подати заяву до державного органу реєстрації актів циільного стану про визнання себе батьком дитини матір якої померла, оголошена такою, що померла, визнана недієздатною, позбавлена батьківських прав або протягом шести місяців, не проживаючи з дитиною, не піклується про неї, якщо дана обставина встановлена судом.

2. Особа, яка подала таку заяву, у випадках, зазначених у п. 1 цієї статті, реєструється батьком дитини за умови, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька раніше був зроблений відповідно до п. 2 статті 1350 цього Кодексу.

2. Особа, яка подала таку заяву, у випадках, зазначених у п. 1 цієї статті, реєструється батьком дитини за умови, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька раніше був зроблений відповідно до п. 2 статті 1384 цього Кодексу.

Запис про походження дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється після її народження на підставі зазначених заяв.

Запис про походження дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється після її народження на підставі зазначених заяв.

Стаття 1343
Встановлення батьківства судом

Стаття 1378 (1343)
Встановлення батьківства судом

1. У разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька, за відсутності спільної заяви батьків або заяви особи, що вважає себе батьком, батьківство може бути встановлене судом.

1. У разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька, за відсутності спільної заяви батьків або заяви особи, що вважає себе батьком, батьківство може бути встановлене судом.

При встановленні батьківства суд бере до уваги різні докази, які достовірно підтверджують, що ця особа є батьком дитини.

При встановленні батьківства суд бере до уваги різні докази, які достовірно підтверджують, що ця особа є батьком дитини.

2. Батьківство встановлюється судом за позовною заявою одного з батьків, опікуна (піклувальника) дитини, особи, на постійному вихованні та утриманні якої перебуває дитина, а також самої дитини — з досягненням нею повноліття.

2. Батьківство встановлюється судом за позовною заявою одного з батьків, опікуна (піклувальника) дитини, особи, на постійному вихованні та утриманні якої перебуває дитина, а також самої дитини — з досягненням нею повноліття.

3. Позов про встановлення батьківства може вчинити особа, яка вважає себе батьком, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька дитини зроблено відповідно до п. 2 статті 1350 цього Кодексу.

3. Позов про встановлення батьківства може вчинити особа, яка вважає себе батьком, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька дитини зроблено відповідно до п. 2 статті 1384 цього Кодексу.

4. При розгляді заяви особи, яка вважає себе батьком дитини, про встановлення батьківства враховується думка матері або законного представника дитини, а також самої дитини, якщо їй виповнилося 18 років.

4. При розгляді заяви особи, яка вважає себе батьком дитини, про встановлення батьківства враховується думка матері або законного представника дитини, а також самої дитини, якщо їй виповнилося 18 років.

5. Визначення батьківства щодо повнолітньої особи, визнаної недієздатною, допускається лише за згодою на це її опікуна або органу опіки та піклування.

5. Визначення батьківства щодо повнолітньої особи, визнаної недієздатною, допускається лише за згодою на це її опікуна або органу опіки та піклування.

6. Встановлення батьківства по відношенню до особи, яка досягла 18 років (повноліття), можливе лише за її згодою.

6. Встановлення батьківства по відношенню до особи, яка досягла 18 років (повноліття), можливе лише за її згодою.

Стаття 1344
Встановлення материнства

Стаття 1379 (1344)
Встановлення материнства

1. Материнство встановлюється за позовом особи, яка вважає себе матір’ю дитини, опікуна (піклувальника) дитини, а також особи, з якою постійно проживає неповнолітня дитина.

1. Материнство встановлюється за позовом особи, яка вважає себе матір’ю дитини, опікуна (піклувальника) дитини, а також особи, з якою постійно проживає неповнолітня дитина.

2. Позов про встановлення материнства може бути вчинений, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про матір здійснено за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на той час дитина перебувала на утриманні.

2. Позов про встановлення материнства може бути вчинений, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про матір здійснено за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на той час дитина перебувала на утриманні.

3. Материнство особи встановлюється судом, якщо походження від неї дитини підтверджене достовірними доказами.

3. Материнство особи встановлюється судом, якщо походження від неї дитини підтверджене достовірними доказами.

Стаття 1345
Визначення батька і матері дитини при штучному заплідненні та імплантації

Стаття 1380 (1345)
Визначення батька і матері дитини при штучному заплідненні та імплантації

1. У разі штучного запліднення дружини, проведеної за письмовою згодою її чоловіка, він вважається і записується батьком дитини, народженої його дружиною.

1. У разі штучного запліднення дружини, проведеної за письмовою згодою її чоловіка, він вважається і записується батьком дитини, народженої його дружиною.

2. У разі імплантації зародка, зачатого подружжям, в організм іншої жінки (донора), вважається, що народжена нею дитина походить від цього подружжя.

2. У разі імплантації зародка, зачатого подружжям, в організм іншої жінки (донора), вважається, що народжена нею дитина походить від цього подружжя.

3. Якщо зародок, зачатий чоловіком (одним із подружжя) та іншою жінкою, штучно імплантовано в організм його дружини, вважається, що дитина, яка народилася, походить від цього подружжя.

3. Якщо зародок, зачатий чоловіком (одним із подружжя) та іншою жінкою, штучно імплантовано в організм його дружини, вважається, що дитина, яка народилася, походить від цього подружжя.

Стаття 1346
Встановлення судом факту визнання батьківства

Стаття 1381 (1346)
Встановлення судом факту визнання батьківства

У випадку смерті особи, яка визнавала себе батьком дитини але не була у шлюбі з матір’ю дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений за правилами цивільного процесуального законодавства.

У випадку смерті особи, яка визнавала себе батьком дитини але не була у шлюбі з матір’ю дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений за правилами цивільного процесуального законодавства.

Стаття 1347
Оспорювання батьківства

Стаття 1382 (1347)
Оспорювання батьківства

1. Запис про батьківство в книзі реєстрації актів про народження може бути оспорений лише в суді.

1. Запис про батьківство в книзі реєстрації актів про народження може бути оспорений лише в суді.

2. Право на оспорення батьківства мають особа, яка записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, і мати дитини, а також опікун батьків, якщо останні визнані недієздатними. Дитина має право вчинити позов про оспорення батьківства не пізніше як через рік після досягнення нею повноліття.

2. Право на оспорення батьківства мають особа, яка записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, і мати дитини, а також опікун батьків, якщо останні визнані недієздатними. Дитина має право вчинити позов про оспорення батьківства не пізніше як через рік після досягнення нею повноліття.

3. Особа, записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року від часу, коли їй стало відомо або мало стати відомим про те, що вона не є батьком дитини.

3. Особа, записана батьком дитини у книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року від часу, коли їй стало відомо або мало стати відомим про те, що вона не є батьком дитини.

4. Особа, записана батьком дитини згідно з її заявою (стаття 1342) або згідно із спільною заявою її і матері дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подання заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.

4. Особа, записана батьком дитини згідно з її заявою (стаття 1377) або згідно із спільною заявою її і матері дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подання заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.

Ніхто не може оспорити батьківство після смерті особи, яка записана батьком.

Ніхто не може оспорити батьківство після смерті особи, яка записана батьком.

5. Мати дитини може вчинити позов про оспорення батьківства і запису про батька у книзі реєстрації актів про народження протягом року від дня запису про народження дитини.

5. Мати дитини може вчинити позов про оспорення батьківства і запису про батька у книзі реєстрації актів про народження протягом року від дня запису про народження дитини.

6. Не допускається оспорювання батьківства після смерті дитини.

6. Не допускається оспорювання батьківства після смерті дитини.

Стаття 1348
Оспорювання материнства

Стаття 1383 (1348)
Оспорювання материнства

1. Особа, записана матір’ю дитини в книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про проведений запис.

1. Особа, записана матір’ю дитини в книзі реєстрації актів про народження, має право оспорити цей запис протягом року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про проведений запис.

2. Якщо жінці, яка вважає себе матір’ю дитини стало відомо, що дитина знаходиться у іншої жінки, яка вважається і записана матір’ю дитини, вона має право подати до неї позов про оспорення материнства на протязі року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про це, якщо дитина опинилася у цієї жінки поза волею жінки, яка вважає себе матір’ю дитини.

2. Якщо жінці, яка вважає себе матір’ю дитини стало відомо, що дитина знаходиться у іншої жінки, яка вважається і записана матір’ю дитини, вона має право подати до неї позов про оспорення материнства на протязі року з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про це, якщо дитина опинилася у цієї жінки поза волею жінки, яка вважає себе матір’ю дитини.

3. Жінка (донор), яка народила дитину при штучному заплідненні, не має права оспорювати запис про матір у книзі реєстрації актів про народження.

3. Жінка (донор), яка народила дитину при штучному заплідненні, не має права оспорювати запис про матір у книзі реєстрації актів про народження.

Стаття 1350
Запис батьків дитини, якщо батьківство не встановлене

Стаття 1384 (1350)
Запис батьків дитини, якщо батьківство не встановлене

1. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, запис про матір дитини здійснюється за заявою матері.

1. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, запис про матір дитини здійснюється за заявою матері.

2. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька, поданої відповідно до статті 1342 цього Кодексу, рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється за прізвищем матері, ім’я батька дитини — за вказівкою матері дитини або особи, яка звернулася за реєстрацією народження дитини.

2. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька, поданої відповідно до статті 1377 цього Кодексу, рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється за прізвищем матері, ім’я батька дитини — за вказівкою матері дитини або особи, яка звернулася за реєстрацією народження дитини.

3. У разі смерті матері, яка не перебуває в шлюбі, визнання її недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також у разі, якщо її немає і якщо неможливо встановити місце її проживання, запис про батька дитини здійснюється за заявою родичів, інших осіб або адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати в момент народження дитини, згідно з правилами, передбаченими в п. 2 цієї статті.

3. У разі смерті матері, яка не перебуває в шлюбі, визнання її недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також у разі, якщо її немає і якщо неможливо встановити місце її проживання, запис про батька дитини здійснюється за заявою родичів, інших осіб або адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати в момент народження дитини, згідно з правилами, передбаченими в п. 2 цієї статті.

4. Якщо дитина знайдена, підкинута, і батьки її невідомі, запис про батьків дитини здійснюється за заявою лікувального чи дитячого закладу, куди передана дитина.

4. Якщо дитина знайдена, підкинута, і батьки її невідомі, запис про батьків дитини здійснюється за заявою лікувального чи дитячого закладу, куди передана дитина.

Глава 90
Особисті права та обов’язки батьків і дітей

Глава 91 (90)
Особисті права та обов’язки батьків і дітей

Стаття 1352
Прізвище дітей

Стаття 1385 (1352)
Прізвище дітей

1. Якщо батьки мають спільне прізвище, це прізвище присвоюється і дітям. При різних прізвищах дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків, а за відсутності згоди — за рішенням органів опіки та піклування.

1. Якщо батьки мають спільне прізвище, це прізвище присвоюється і дітям. При різних прізвищах дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків, а за відсутності згоди — за рішенням органів опіки та піклування.

Якщо батьки або один з них мають подвійне прізвище, питання про присвоєння прізвища дитині вирішується батьками при реєстрації її народження. У випадках коли батьки мають різні прізвища, за їхнім бажанням дитині може бути присвоєне подвійне прізвище шляхом з’єднання прізвищ обох батьків.

Якщо батьки або один з них мають подвійне прізвище, питання про присвоєння прізвища дитині вирішується батьками при реєстрації її народження. У випадках коли батьки мають різні прізвища, за їхнім бажанням дитині може бути присвоєне подвійне прізвище шляхом з’єднання прізвищ обох батьків.

2. Припинення шлюбу між батьками або визнання його недійсним не має наслідком зміну прізвища дітей.

2. Припинення шлюбу між батьками або визнання його недійсним не має наслідком зміну прізвища дітей.

Стаття 1352¹
Зміна прізвища дитини її батьками

Стаття 1386 (1352¹)
Зміна прізвища дитини її батьками

1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, якій не виповнилося десяти років.

1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, якій не виповнилося десяти років.

2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, якій виповнилося десять років, змінюється за її згодою.

2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, якій виповнилося десять років, змінюється за її згодою.

3. У разі зміни прізвища лише одного з батьків, прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків.

3. У разі зміни прізвища лише одного з батьків, прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків.

4. У разі заперечень одного з батьків проти зміни прізвища дитини, спір між ними щодо такої зміни вирішується органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору береться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

4. У разі заперечень одного з батьків проти зміни прізвища дитини, спір між ними щодо такої зміни вирішується органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору береться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

5. Якщо той з батьків, у якого дитина залишилася жити після припинення шлюбу або визнання його недійсним, бажає присвоїти їй своє прізвище, органи опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, можуть дозволити зміну прізвища дитини.

5. Якщо той з батьків, у якого дитина залишилася жити після припинення шлюбу або визнання його недійсним, бажає присвоїти їй своє прізвище, органи опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, можуть дозволити зміну прізвища дитини.

6. Зміна прізвища дитини, яка досягла 10 років, в цьому випадку, провадиться з урахуванням її думки.

6. Зміна прізвища дитини, яка досягла 10 років, в цьому випадку, провадиться з урахуванням її думки.

7. Той з батьків, прізвище якого носить дитина, повідомляється про порушення клопотання про зміну прізвища дитини і його думка, поряд з іншими обставинами, повинна враховуватися органами опіки та піклування при вирішенні питання про зміну прізвища дитини, або судом, виходячи з її інтересів.

7. Той з батьків, прізвище якого носить дитина, повідомляється про порушення клопотання про зміну прізвища дитини і його думка, поряд з іншими обставинами, повинна враховуватися органами опіки та піклування при вирішенні питання про зміну прізвища дитини, або судом, виходячи з її інтересів.

Стаття 1352²
Ім’я дитини

Стаття 1387 (1352²)
Ім’я дитини

1. Ім'я дитини визначається за згодою батьків.

1. Ім'я дитини визначається за згодою батьків.

Ім'я дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається нею.

Ім'я дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається нею.

2. Батьки вибирають ім'я дитини на власний розсуд. Батьки мають право на вибір імені дитини відповідно до національної традиції обидвох або одного з них.

2. Батьки вибирають ім'я дитини на власний розсуд. Батьки мають право на вибір імені дитини відповідно до національної традиції обох або одного з них.

3. Спір між батьками щодо імені дитини вирішується судом.

3. Спір між батьками щодо імені дитини вирішується судом.

Стаття 1352³
Зміна імені дитини

Стаття 1388 (1352³)
Зміна імені дитини

1. Батьки можуть змінити ім'я дитини до досягнення нею п'яти років.

1. Батьки можуть змінити ім'я дитини до досягнення нею п'яти років.

2. Батьки можуть змінити ім'я дитини у віці від 5 до 18 років лише за її згодою.

2. Батьки можуть змінити ім'я дитини у віці від 5 до 18 років лише за її згодою.

3. У разі відсутності згоди одного з батьків щодо зміни імені дитини спір вирішується органом опіки та піклування або судом.

3. У разі відсутності згоди одного з батьків щодо зміни імені дитини спір вирішується органом опіки та піклування або судом.

Стаття 1352⁴
Визначення по батькові дитини

Стаття 1389 (1352⁴)
Визначення по батькові дитини

1. По батькові дитини визначається за іменем батька.

1. По батькові дитини визначається за іменем батька.

2. По батькові дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається за іменем особи, яку матір дитини назвала її батьком.

2. По батькові дитини, що народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається за іменем особи, яку матір дитини назвала її батьком.

Стаття 1352⁵
Зміна по батькові дитини

Стаття 1390 (1352⁵)
Зміна по батькові дитини

1. У разі зміни імені батька, по батькові дитини, якій виповнилося 14 років, змінюється за її згодою.

1. У разі зміни імені батька, по батькові дитини, якій виповнилося 14 років, змінюється за її згодою.

2. Якщо по батькові було визначене зі слів матері або відповідно до п.3 статті 1350 цього Кодексу, дитина, якій виповнилося 14 років, має право змінити його.

2. Якщо по батькові було визначене зі слів матері або відповідно до п.3 статті 1384 цього Кодексу, дитина, якій виповнилося 14 років, має право змінити його.

Стаття 1352⁷
Обов'язок батьків зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів циільного стану

Стаття 1391 (1352⁷)
Обов'язок батьків зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів циільного стану

1. Матір, батько зобов'язані невідкладно зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів цивільного стану.

395

д. Шаров І.Ф. (о.к.№ 399)
д. Акопян В.Г. (о.к.№131)
В пункті 1 статті 1352⁷ слово «невідкладної» замінити на слова «не пізніше, як через місяць».

враховано

1. Матір, батько зобов'язані протягом місяця зареєструвати дитину в державних органах реєстрації актів цивільного стану.

2. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення відповідальності, передбаченої законом.

2. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення відповідальності, передбаченої законом.

3. Реєстрація дитини здійснюється державними органами реєстрації актів циільного стану з одночасним визначенням її походження та індивідуалізацією шляхом присвоєння прізвища, імені, по батькові та ідентифікаційного числа.

3. Реєстрація дитини здійснюється державними органами реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та індивідуалізацією шляхом присвоєння прізвища, імені, по батькові та ідентифікаційного числа.

Стаття 1352⁸
Обов'язок батьків взяти дитину з пологового будинку

396

Д. Головатий С.П. (о.к.№222)

Статтю 1352-8 виключити.

враховано

1. Матір і батько дитини, зобов'язані взяти дитину з пологового будинку.

2. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку, якщо вона має істотні вади фізичного чи психічного розвитку.

Стаття 1352⁹
Права та обов’язки дітей, що народилися від батьків, які не перебувають між собою у шлюбі

Стаття 1392 (1352⁹)
Права та обов’язки дітей, що народилися від батьків, які не перебувають між собою у шлюбі

1. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

1. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

2. Діти, походження яких встановлене за спільною заявою батьків, за заявою батька або за рішенням суду, мають ті самі права та обов’язки щодо батьків та їхніх родичів, що й діти, які народилися від осіб, що перебувають у шлюбі.

2. Діти, походження яких встановлене за спільною заявою батьків, за заявою батька або за рішенням суду, мають ті самі права та обов’язки щодо батьків та їхніх родичів, що й діти, які народилися від осіб, що перебувають у шлюбі.

Стаття 1353
Рівність прав та обов’язків батьків

Стаття 1393 (1353)
Рівність прав та обов’язків батьків

Батьки мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов’язки щодо своїх дітей і в тих випадках, якщо вони розлучені чи проживають окремо від дітей.

Батьки мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов’язки щодо своїх дітей і в тих випадках, якщо вони розлучені чи проживають окремо від дітей.

Стаття 1353¹
Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків

Стаття 1394 (1353¹)
Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків

Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи були батьки у шлюбі між собою.

Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи були батьки у шлюбі між собою.

Стаття 1354
Обов’язки батьків щодо захисту прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей

Стаття 1395 (1354)
Обов’язки батьків щодо захисту прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей

Захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей покладається на батьків, які здійснюють цей обов’язок без спеціальних повноважень.

Захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей покладається на батьків, які здійснюють цей обов’язок без спеціальних повноважень.

Крім батьків захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей може здійснюватися їх сестрами, братами, бабою, дідом іншими близькими родичами, які теж здійснюють його без спеціальних повноважень.

397

д. Бандурка О.М.
(о.к.№ 175)
У ст. 1354 перед словом “сестрами” доповнити словом “повнолітніми”, перед словом “братами” доповнити словами “повнолітніми”.

враховано

Крім батьків захист прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей може здійснюватися їх повнолітніми сестрами, братами, а також бабою, дідом іншими близькими родичами, які теж здійснюють його без спеціальних повноважень.

У випадках коли неповнолітні діти відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати захист своїх прав самостійно, обов’язок батьків, передбачений у п. 1 цієї статті, є додатковим.

У випадках коли неповнолітні діти відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати захист своїх прав самостійно, обов’язок батьків, передбачений у п. 1 цієї статті, є додатковим.

Стаття 1355
Права та обов’язки батьків щодо виховання дітей

Стаття 1396 (1355)
Права та обов’язки батьків щодо виховання дітей

1. Батьки мають право на особисте виховання дітей, а також право передавати дітей для навчання чи виховання до навчально-виховних закладів, що, однак, не звільняє їх від обов’язку батьківського піклування.

1. Батьки мають право на особисте виховання дітей, а також право передавати дітей для навчання чи виховання до навчально-виховних закладів, що, однак, не звільняє їх від обов’язку батьківського піклування.

2. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, що суперечать законові та моральним засадам суспільства.

2. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, що суперечать законові та моральним засадам суспільства.

3. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей.

3. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей.

4. Виховання батьками своїх дітей є правом і обов’язком. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дітей, їхній фізичний, духовний, моральний і соціальний розвиток, навчання, виховання в них почуття поваги до прав і свобод людини, готувати дітей до самостійної праці.

4. Виховання батьками своїх дітей є правом і обов’язком. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дітей, їхній фізичний, духовний, моральний і соціальний розвиток, навчання, виховання в них почуття поваги до прав і свобод людини, готувати дітей до самостійної праці.

5. Батьки повинні поважати своїх дітей.

5. Батьки повинні поважати своїх дітей.

6. Діти мають право вимагати від батьків належного виконання обов’язку щодо їх виховання. У разі неналежного виконання батьками цього обов’язку діти мають право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до відповідного органу опіки та піклування, який зобов’язаний вжити необхідних заходів.

6. Діти мають право вимагати від батьків належного виконання обов’язку щодо їх виховання. У разі неналежного виконання батьками цього обов’язку діти мають право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до відповідного органу опіки та піклування, який зобов’язаний вжити необхідних заходів.

Стаття 1356
Вирішення батьками питання про виховання дітей

Стаття 1397 (1356)
Вирішення батьками питання про виховання дітей

1. Питання виховання дітей вирішуються батьками спільно.

1. Питання виховання дітей вирішуються батьками спільно.

2. Один з батьків, який проживає окремо від дітей, зобов’язаний брати участь у їх вихованні і має право спілкуватися з ними. Той із батьків, з яким проживають діти, не має права перешкоджати іншому з батьків спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає їхньому нормальному розвиткові.

2. Один з батьків, який проживає окремо від дітей, зобов’язаний брати участь у їх вихованні і має право спілкуватися з ними. Той із батьків, з яким проживають діти, не має права перешкоджати іншому з батьків спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає їхньому нормальному розвиткові.

3. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні дітей одного з батьків, який проживає окремо, порядок участі визначається органами опіки та піклування або судом з урахуванням думки обох батьків і з урахуванням інтересів дитини.

3. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні дітей одного з батьків, який проживає окремо, порядок участі визначається органами опіки та піклування або судом з урахуванням думки обох батьків і з урахуванням інтересів дитини.

У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.

У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.

При злісному невиконанні рішення суду той з батьків, який проживає окремо, виходячи з інтересів дитини, має право звернутися з позовом до суду про передання йому дитини.

При злісному невиконанні рішення суду той з батьків, який проживає окремо, виходячи з інтересів дитини, має право звернутися з позовом до суду про передання йому дитини.

Стаття 1357
Право батьків на відібрання дітей від сторонніх осіб

Стаття 1398 (1357)
Право батьків на відібрання дітей від сторонніх осіб

Батьки мають право вимагати повернення дітей від будь-якої особи, яка утримує дітей у себе не на підставі закону чи судового рішення.

Батьки мають право вимагати повернення дітей від будь-якої особи, яка утримує дітей у себе не на підставі закону чи судового рішення.

Суд може відмовити в переданні батькам або одному з них дитини, якщо дійде висновку, що таке передання суперечить її інтересам. Про прийняте рішення суд повідомляє орган опіки та піклування.

Суд може відмовити в переданні батькам або одному з них дитини, якщо дійде висновку, що таке передання суперечить її інтересам. Про прийняте рішення суд повідомляє орган опіки та піклування.

Стаття 1358
Право діда, баби, братів, сестер та інших родичів на спілкування з дитиною

Стаття 1399 (1358)
Право діда, баби, братів, сестер та інших родичів на спілкування з дитиною

1. Дід, баба, брати, сестри та інші родичі мають право на спілкування з малолітніми і неповнолітніми дітьми.

1. Дід, баба, брати, сестри та інші родичі мають право на спілкування з малолітніми і неповнолітніми дітьми.

2. У разі відмови батьків (одного з них) від надання можливості спілкування цих осіб з дитиною – справа вирішується органами опіки і піклування, виходячи з інтересів дітей та умов їх нормального розвитку.

2. У разі відмови батьків (одного з них) від надання можливості спілкування цих осіб з дитиною — справа вирішується органами опіки і піклування, виходячи з інтересів дітей та умов їх нормального розвитку.

3. Якщо батьки не виконують рішення органів опіки і піклування, вказані особи мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який вирішує спір, виходячи з інтересів дитини та враховуючи думку дитини з цього приводу.

3. Якщо батьки не виконують рішення органів опіки і піклування, вказані особи мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який вирішує спір, виходячи з інтересів дитини та враховуючи думку дитини з цього приводу.

Стаття 1359
Право батьків на визначення місця проживання дітей

Стаття 1400 (1359)
Право батьків на визначення місця проживання дітей

1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на виховання своїх малолітніх і неповнолітніх дітей і на проживання разом з ними.

1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на виховання своїх малолітніх і неповнолітніх дітей і на проживання разом з ними.

2. Якщо батьки проживають окремо, від їхньої згоди залежить, з ким із них повинні проживати малолітні діти. У разі недосягнення згоди спір вирішується судом з урахуванням інтересів дітей та їхнього бажання.

2. Якщо батьки проживають окремо, від їхньої згоди залежить, з ким із них повинні проживати малолітні діти. У разі недосягнення згоди спір вирішується судом з урахуванням інтересів дітей та їхнього бажання.

3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій виповнилося 14 років, визначається нею самостійно.

3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій виповнилося 14 років, визначається нею самостійно.

Стаття 1360
Забезпечення інтересів дітей при вирішенні спору про їхнє місце проживання

Стаття 1401 (1360)
Забезпечення інтересів дітей при вирішенні спору про їхнє місце проживання

1. При вирішенні спору про дітей у випадках, передбачених статтею 1359 цього Кодексу, суд бере до уваги висновок органів опіки і піклування і враховує, хто з батьків виявляє більшу турботу та увагу до дітей, їхній вік і прихильність дитини до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання тощо. Спір між батьками вирішується судом, виходячи з інтересів дітей та з врахуванням їх думки. Висловлене дитиною бажання не є обов’язковим для суду, якщо суд визнає, що залишення дитини з тим чи іншим із батьків суперечить її інтересам.

1. При вирішенні спору про дітей у випадках, передбачених статтею 1400 цього Кодексу, суд бере до уваги висновок органів опіки і піклування і враховує, хто з батьків виявляє більшу турботу та увагу до дітей, їхній вік і прихильність дитини до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання тощо. Спір між батьками вирішується судом, виходячи з інтересів дітей та з врахуванням їх думки. Висловлене дитиною бажання не є обов’язковим для суду, якщо суд визнає, що залишення дитини з тим чи іншим із батьків суперечить її інтересам.

2. Якщо суд визнає, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, дитина може бути передана її дідові, бабі, іншим родичам або іншим особам за їхньою згодою.

2. Якщо суд визнає, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, дитина може бути передана її дідові, бабі, іншим родичам або іншим особам за їхньою згодою.

У разі неможливості такого передання суд передає дитину органові опіки та піклування.

У разі неможливості такого передання суд передає дитину органові опіки та піклування.

Стаття 1361
Позбавлення батьківських прав

Стаття 1402 (1361)
Позбавлення батьківських прав

1. Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дітей, зокрема, зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на дітей своєю аморальною поведінкою, а також якщо батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

1. Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дітей, зокрема, зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на дітей своєю аморальною поведінкою, а також якщо батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

2. Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті спорідненості з дітьми: на одержання аліментів від повнолітніх дітей, на відшкодування шкоди і пенсійне забезпечення у зв’язку з їхньою смертю, право на успадкування майна дітей за законом.

2. Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті спорідненості з дітьми: на одержання аліментів від повнолітніх дітей, на відшкодування шкоди і пенсійне забезпечення у зв’язку з їхньою смертю, право на успадкування майна дітей за законом.

3. Батьки, позбавлені батьківських прав, не можуть виконувати обов’язки щодо виховання і розвитку дітей.

3. Батьки, позбавлені батьківських прав, не можуть виконувати обов’язки щодо виховання і розвитку дітей.

4. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов’язку щодо утримання дітей і не позбавляє останніх будь-яких інших прав, які їм належать.

4. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов’язку щодо утримання дітей і не позбавляє останніх будь-яких інших прав, які їм належать.

5. Позбавлення батьківських прав здійснюється судом.

398

враховано

5. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає право власності на житлове помешкання або право користування ним. При необхідності суд може виселити з помешкання того з батьків, хто позбавлений батьківських прав або провести примусовий поділ помешкання чи його примусовий обмін.

6. Усиновлення дитини у випадку позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав допускається не раніше спливу одного року з дня винесення рішення суду про позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав.

6. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає майнові права, засновані на факті спорідненості з батьками і другими родичами, в тому числі право на одержання спадщини.

7. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає право власності на житлове помешкання або право коритування ним. При необхідності суд може виселити з помешкання того з батьків, хто позбавлений батьківських прав або провести примусовий поділ помешкання чи його примусовий обмін.

7. Усиновлення дитини у випадку позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав допускається не раніше спливу одного року з дня винесення рішення суду про позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав.

8. Дитина, по відношенню до якої батьки (або один з них) позбавлені батьківських прав, зберігає майнові права, засновані на факті спорідненості з батьками і другими родичами, в тому числі право на одержання спадщини.

8. Якщо дитина проживала з тим з батьків, який позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість її подальшого проживання в одному помешканні з цим з батьків.

9. Якщо дитина проживала з тим з батьків, який позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість її подальшого проживання в одному помешканні з цим з батьків.

9. Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх неповнолітніх дітей або декого з них.

10. Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх неповнолітніх дітей або декого з них.

10. Позбавлення батьківських прав здійснюється судом.

Стаття 1362
Особи, які мають право звернутися із заявою про позбавлення батьківських прав

Стаття 1403 (1362)
Особи, які мають право звернутися із заявою про позбавлення батьківських прав

Із заявою про позбавлення батьківських прав може звернутися один з батьків, особи, які взяли дітей на постійне виховання з утриманням, або опікуни (піклувальники), а також організації, які відповідно до правових актів здійснюють обов’язки щодо охорони прав та інтересів неповнолітніх (органи опіки та піклування, будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати тощо).

Із заявою про позбавлення батьківських прав може звернутися один з батьків, особи, які взяли дітей на постійне виховання з утриманням, або опікуни (піклувальники), а також організації, які відповідно до правових актів здійснюють обов’язки щодо охорони прав та інтересів неповнолітніх (органи опіки та піклування, будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати тощо).

Позови про позбавлення батьківських прав не можуть бути вчинені щодо усиновлювачів.

Позови про позбавлення батьківських прав не можуть бути вчинені щодо усиновлювачів.

Стаття 1363
Передання дитини на виховання іншим особам чи органам опіки та піклування

Стаття 1404 (1363)
Передання дитини на виховання іншим особам чи органам опіки та піклування

1. При позбавленні батьківських прав одного з батьків дитина передається на виховання іншому з батьків. Позбавляючи батьківських прав обох батьків, суд передає дитину на виховання іншим родичам за їхньою згодою або у разі неможливості передає іншим особам за їхньою згодою з урахуванням бажання дитини і думки органу опіки та піклування.

1. При позбавленні батьківських прав одного з батьків дитина передається на виховання іншому з батьків. Позбавляючи батьківських прав обох батьків, суд передає дитину на виховання іншим родичам за їхньою згодою або у разі неможливості передає іншим особам за їхньою згодою з урахуванням бажання дитини і думки органу опіки та піклування.

2. Якщо зазначених осіб немає, дитина передається під опіку органів опіки та піклування. У виняткових випадках залежно від конкретних обставин суд може в цьому разі допустити негайне виконання рішення.

2. Якщо зазначених осіб немає, дитина передається під опіку органів опіки та піклування. У виняткових випадках залежно від конкретних обставин суд може в цьому разі допустити негайне виконання рішення.

Стаття 1364
Побачення з дитиною батьків, позбавлених батьківських прав

Стаття 1405 (1364)
Побачення з дитиною батьків, позбавлених батьківських прав

Органи опіки та піклування можуть дозволити батькам, позбавленим батьківських прав, побачення з дитиною, з урахуванням її бажання, а також бажання того з батьків, який не позбавлений батьківських прав, або осіб, яким дитина передана на постійне виховання з утриманням, якщо такі побачення не впливають шкідливо на дитину.

Органи опіки та піклування можуть дозволити батькам, позбавленим батьківських прав, побачення з дитиною, з урахуванням її бажання, а також бажання того з батьків, який не позбавлений батьківських прав, або осіб, яким дитина передана на постійне виховання з утриманням, якщо такі побачення не впливають шкідливо на дитину.

Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржене до суду особами, зазначеними в частині першій цієї статті.

Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржене до суду особами, зазначеними в частині першій цієї статті.

Стаття 1365
Поновлення в батьківських правах

Стаття 1406 (1365)
Поновлення в батьківських правах

1. Поновлення в батьківських правах провадиться судом за позовом особи, позбавленої батьківських прав, якщо це відповідає інтересам дітей.

1. Поновлення в батьківських правах провадиться судом за позовом особи, позбавленої батьківських прав, якщо це відповідає інтересам дітей.

2. Поновлення в батьківських правах неможливе, якщо діти усиновлені й усиновлення не скасоване чи не визнане недійсним.

2. Поновлення в батьківських правах неможливе, якщо діти усиновлені й усиновлення не скасоване чи не визнане недійсним.

3. При вирішенні питання про поновлення в батьківських правах суд вимагає письмового висновку органу опіки та піклування, враховує думку дитини, іншого з батьків, якщо він не позбавлений батьківських прав, або особи, якій дитина передана на постійне виховання з утриманням.

3. При вирішенні питання про поновлення в батьківських правах суд вимагає письмового висновку органу опіки та піклування, враховує думку дитини, іншого з батьків, якщо він не позбавлений батьківських прав, або особи, якій дитина передана на постійне виховання з утриманням.

Суд перевіряє, наскільки змінилися обставини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, і враховує поведінку та спосіб життя особи, позбавленої батьківських прав.

Суд перевіряє, наскільки змінилися обставини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав, і враховує поведінку та спосіб життя особи, позбавленої батьківських прав.

4. Повторне звернення із заявою про поновлення в батьківських правах можливе не раніше ніж через рік після відмови в позові.

4. Повторне звернення із заявою про поновлення в батьківських правах можливе не раніше ніж через рік після відмови в позові.

5. Поновлення в батьківських правах допускається лише до досягнення дитиною повноліття.

5. Поновлення в батьківських правах допускається лише до досягнення дитиною повноліття.

Стаття 1366
Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

Стаття 1407 (1366)
Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав

1. Суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передання її на опікування органів опіки та піклування або іншим родичам, не позбавляючи батьків батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання.

1. Суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передання її на опікування органів опіки та піклування або іншим родичам, не позбавляючи батьків батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання.

2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини, орган опіки та піклування має право прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні у яких вона фактично перебуває. У цих випадках орган опіки та піклування зобов’язаний у семиденний строк після прийняття рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини.

2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини, орган опіки та піклування має право прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні у яких вона фактично перебуває. У цих випадках орган опіки та піклування зобов’язаний у семиденний строк після прийняття рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини.

3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

4. При задоволенні позову про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав суд обов’язково вирішує питання про стягнення з батьків коштів на утримання дітей.

4. При задоволенні позову про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав суд обов’язково вирішує питання про стягнення з батьків коштів на утримання дітей.

Стаття 1367
Участь органів опіки та піклування у розгляді спорів, пов’язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання

Стаття 1408 (1367)
Участь органів опіки та піклування у розгляді спорів, пов’язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання

1. При розгляді судом спорів, пов’язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання, незалежно від того, ким учинений позов, до участі у справі має бути залучений орган опіки та піклування.

1. При розгляді судом спорів, пов’язаних із вихованням дітей і визначенням їх місця проживання, незалежно від того, ким учинений позов, до участі у справі має бути залучений орган опіки та піклування.

2. Орган опіки та піклування повинен провести обстеження умов життя дитини, батьків та осіб, що бажають взяти її на виховання, і надати суду акт обстеження та свій висновок по суті спору.

2. Орган опіки та піклування повинен провести обстеження умов життя дитини, батьків та осіб, що бажають взяти її на виховання, і надати суду акт обстеження та свій висновок по суті спору.

Глава 91
Права батьків і дітей на майно

Глава 92 (91)
Права батьків і дітей на майно

Стаття 1368
Роздільність майна батьків і дітей

Стаття 1409 (1368)
Роздільність майна батьків і дітей

За життя батьків діти не мають права на їхнє майно, як і батьки не мають права на майно дітей.

За життя батьків діти не мають права на їхнє майно, як і батьки не мають права на майно дітей.

Стаття 1369
Право спільної власності батьків і дітей

Стаття 1410 (1369)
Право спільної власності батьків і дітей

Майно може належати батькам і дітям за правом спільної власності: спільної часткової або у випадках, коли майно набуте в результаті спільної праці батьків і дітей — спільної сумісної, якщо інше не обумовлено письмовою угодою між ними.

Майно може належати батькам і дітям за правом спільної власності: спільної часткової або у випадках, коли майно набуте в результаті спільної праці батьків і дітей — спільної сумісної, якщо інше не обумовлено письмовою угодою між ними.

Стаття 1370
Управління майном дітей

Стаття 1411 (1370)
Управління майном дітей

1. Якщо у неповнолітнього є майно, батьки управляють ним без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування.

1. Якщо у неповнолітнього є майно, батьки управляють ним без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування.

2. Дохід від майна неповнолітнього в першу чергу має бути використаний на його утримання та виховання.

2. Дохід від майна неповнолітнього в першу чергу має бути використаний на його утримання та виховання.

3. Батьки за спільною згодою разом вирішують питання управління майном дитини. Спори, що виникають між батьками про майно малолітніх і неповнолітніх дітей, вирішуються органами опіки та піклування.

3. Батьки за спільною згодою разом вирішують питання управління майном дитини. Спори, що виникають між батьками про майно малолітніх і неповнолітніх дітей, вирішуються органами опіки та піклування.

У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.

У тих випадках, коли один з батьків не виконує рішення органу опіки та піклування, останній, а також кожен з батьків мають право звернутися за вирішенням спору до суду, який виносить своє рішення.

4. Взаємна згода батьків при вирішенні питань відчуження майна дітей або передання його у володіння і користування третім особам передбачається.

4. Взаємна згода батьків при вирішенні питань відчуження майна дітей або передання його у володіння і користування третім особам передбачається.

При вчиненні правочинів щодо майна дітей одним з батьків вважається, що він діє зі згоди іншого з батьків. Інший з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного одним з батьків без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

При вчиненні правочинів щодо майна дітей одним з батьків вважається, що він діє зі згоди іншого з батьків. Інший з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного одним з батьків без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

5. Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли.

5. Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли.

6. Неналежне виконання батьками своїх обов’язків щодо управління майном неповнолітнього має наслідком відповідальність згідно із законом і правовими актами.

6. Неналежне виконання батьками своїх обов’язків щодо управління майном неповнолітнього має наслідком відповідальність згідно із законом і нормативно-правовими актами.

Глава 92
Аліментні обов’язки батьків і дітей

Глава 93 (92)
Аліментні обов’язки батьків і дітей

Стаття 1371
Обов’язок батьків утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх дітей

Стаття 1412 (1371)
Обов’язок батьків утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх дітей

1. Батьки зобов’язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

1. Батьки зобов’язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

2. Одруження дітей до досягнення повноліття не звільняє батьків від аліментного обов’язку щодо них.

2. Одруження дітей до досягнення повноліття не звільняє батьків від аліментного обов’язку щодо них.

Стаття 1372
Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Стаття 1413 (1372)
Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Стаття 1373
Розмір аліментів, що стягуються з батьків

Стаття 1414 (1373)
Розмір аліментів, що стягуються з батьків

1. Аліменти малолітнім, неповнолітнім дітям з їхніх батьків стягуються у розмірі: на одну дитину — чверті, на двох дітей — третини, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) батьків.

1. Аліменти малолітнім, неповнолітнім дітям з їхніх батьків стягуються у розмірі: на одну дитину — чверті, на двох дітей — третини, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) батьків.

Розмір аліментів не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів платника і більшим десяти неоподатковуваних мінімумів доходів на кожну дитину.

Розмір аліментів не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів платника і більшим десяти неоподатковуваних мінімумів доходів на кожну дитину.

2. Розмір часток і мінімальний розмір аліментів, передбачений в п. 1 цієї статті, можуть бути зменшені судом, якщо:

2. Розмір часток і мінімальний розмір аліментів, передбачений в п. 1 цієї статті, можуть бути зменшені судом, якщо:

1) той із батьків, з якого стягуються аліменти, є інвалідом першої чи другої групи;

1) той із батьків, з якого стягуються аліменти, є інвалідом першої чи другої групи;

2) у того з батьків, що зобов’язаний платити аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у встановленому цією статтею розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, які одержують аліменти;

2) у того з батьків, що зобов’язаний платити аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у встановленому цією статтею розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, які одержують аліменти;

3) дитина працює і має заробіток або має дохід від майна, достатній для забезпечення її життя і нормального розвитку;

3) дитина працює і має заробіток або має дохід від майна, достатній для забезпечення її життя і нормального розвитку;

4) є інші поважні причини, що заслуговують на увагу.

4) є інші поважні причини, що заслуговують на увагу.

3. За заявою того з батьків, що сплачує аліменти суд може присудити з нього аліменти у більшому розмірі, ніж встановлено у пункті 1 цієї статті. Таку заяву батько може відкликати у будь-який час. У цьому разі аліменти будуть стягуватись надалі, в попередньому розмірі.

3. За заявою того з батьків, що сплачує аліменти суд може присудити з нього аліменти у більшому розмірі, ніж встановлено у пункті 1 цієї статті. Таку заяву батько може відкликати у будь-який час. У цьому разі аліменти будуть стягуватись надалі, в попередньому розмірі.

Стаття 1374
Звільнення батьків від сплати аліментів неповнолітнім дітям

Стаття 1415 (1374)
Звільнення батьків від сплати аліментів неповнолітнім дітям

Суд може звільнити батьків від сплати аліментів, якщо:

Суд може звільнити батьків від сплати аліментів, якщо:

1) дитина перебуває на повному утриманні навчально-виховних, медичних, соціальних та інших закладів і не потребує додаткових коштів для забезпечення свого життя і розвитку;

1) дитина перебуває на повному утриманні навчально-виховних, медичних, соціальних та інших закладів і не потребує додаткових коштів для забезпечення свого життя і розвитку;

2) якщо дитина працює і має заробіток (дохід), достатній для забезпечення свого нормального розвитку, а заробіток (дохід) батька, який сплачує аліменти, незначний.

2) якщо дитина працює і має заробіток (дохід), достатній для забезпечення свого нормального розвитку, а заробіток (дохід) батька, який сплачує аліменти, незначний.

Стаття 1375
Визначення розміру аліментів у разі присудження їх за кількома рішеннями суду або постановами судді

Стаття 1416 (1375)
Визначення розміру аліментів у разі присудження їх за кількома рішеннями суду або постановами судді

1. Якщо з одного із батьків присуджені аліменти за кількома рішеннями суду або постановами судді, що перевищують у цілому розмір аліментів, передбачений у статті 1346 цього Кодексу, платник аліментів може вчинити позов до кожної особи, на користь якої відбулися рішення суду або постанова судді про стягнення аліментів, про відповідне зниження розміру аліментів.

1. Якщо з одного із батьків присуджені аліменти за кількома рішеннями суду або постановами судді, що перевищують у цілому розмір аліментів, передбачений у статті 1381 цього Кодексу, платник аліментів може вчинити позов до кожної особи, на користь якої відбулися рішення суду або постанова судді про стягнення аліментів, про відповідне зниження розміру аліментів.

2. Суд визначає новий розмір аліментів за цим позовом у відповідній частці, що припадає на кожного з дітей.

2. Суд визначає новий розмір аліментів за цим позовом у відповідній частці, що припадає на кожного з дітей.

Стаття 1376
Стягнення аліментів малолітнім і неповнолітнім дітям у твердій грошовій сумі

Стаття 1417 (1376)
Стягнення аліментів малолітнім і неповнолітнім дітям у твердій грошовій сумі

1. У тих випадках, коли той з батьків, який зобов’язаний сплачувати аліменти, має нерегулярний, змінний заробіток (дохід) або коли частину заробітку (доходу) він одержує в натурі, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів у частці до заробітку (доходу) неможливе або ускладнене, аліменти за заявою особи, яка їх вимагає а також платника аліментів, можуть бути визначені у твердій грошовій сумі, що має сплачуватися щомісяця.

1. У тих випадках, коли той з батьків, який зобов’язаний сплачувати аліменти, має нерегулярний, змінний заробіток (дохід) або коли частину заробітку (доходу) він одержує в натурі, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів у частці до заробітку (доходу) неможливе або ускладнене, аліменти за заявою особи, яка їх вимагає а також платника аліментів, можуть бути визначені у твердій грошовій сумі, що має сплачуватися щомісяця.

У цих випадках розмір аліментів визначається виходячи з припущеного заробітку (доходу) батьків з урахуванням того заробітку (доходу), який платник аліментів одержав за минулий рік.

У цих випадках розмір аліментів визначається виходячи з припущеного заробітку (доходу) батьків з урахуванням того заробітку (доходу), який платник аліментів одержав за минулий рік.

Якщо річна сума заробітку (доходу) була більшою за заробіток (дохід), який, за припущенням суду, платник міг одержати, одержувач аліментів має право на відповідну доплату. Якщо ж ця сума виявиться меншою, платник аліментів не має права на зворотні виплати.

Якщо річна сума заробітку (доходу) була більшою за заробіток (дохід), який, за припущенням суду, платник міг одержати, одержувач аліментів має право на відповідну доплату. Якщо ж ця сума виявиться меншою, платник аліментів не має права на зворотні виплати.

2. У такому самому порядку на прохання стягувача визначається розмір аліментів, якщо діти перебувають на утриманні кожного з батьків, які проживають окремо, і один з батьків є менш забезпеченим. За відсутності такого прохання стягнення аліментів провадиться у частці до заробітку (доходу).

2. У такому самому порядку на прохання стягувача визначається розмір аліментів, якщо діти перебувають на утриманні кожного з батьків, які проживають окремо, і один з батьків є менш забезпеченим. За відсутності такого прохання стягнення аліментів провадиться у частці до заробітку (доходу).

Стаття 1377
Обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на утримання дитини

Стаття 1418 (1377)
Обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на утримання дитини

1. Батьки зобов’язані брати участь у додаткових витратах на утримання дитини, зумовлених поважними причинами (тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо).

1. Батьки зобов’язані брати участь у додаткових витратах на утримання дитини, зумовлених поважними причинами (тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо).

Додаткові витрати можуть мати разовий характер чи характер періодичних платежів на певний строк, визначений судом.

Додаткові витрати можуть мати разовий характер чи характер періодичних платежів на певний строк, визначений судом.

2. Розмір додаткових витрат визначається у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального та сімейного становища батьків.

2. Розмір додаткових витрат визначається у твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального та сімейного становища батьків.

Стаття 1378
Утримання дітей, влаштованих в державні або в громадські дитячі заклади

Стаття 1419 (1378)
Утримання дітей, влаштованих в державні або в громадські дитячі заклади

1. Витрати на утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади, можуть бути стягнені з їхніх батьків, зобов’язаних оплачувати перебування дітей у цих закладах, у розмірах, встановлених у статті 1373 цього Кодексу.

1. Витрати на утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади, можуть бути стягнені з їхніх батьків, зобов’язаних оплачувати перебування дітей у цих закладах, у розмірах, встановлених у статті 1414 цього Кодексу.

2. Кошти на утримання дітей стягуються з кожного із батьків, якщо вони не звільнені за законом від внесення плати на утримання дітей.

2. Кошти на утримання дітей стягуються з кожного із батьків, якщо вони не звільнені за законом від внесення плати на утримання дітей.

Стягнення аліментів, присуджених раніше одному з батьків, опікуну (піклувальникові), у цих випадках припиняється.

Стягнення аліментів, присуджених раніше одному з батьків, опікуну (піклувальникові), у цих випадках припиняється.

3. Якщо дитина перебуває у державному, громадському дошкільному, шкільному або соціальному дитячому закладі, аліменти, які присуджені їй з батьків, зараховуються на спеціальний особовий рахунок дитини у банківській (кредитній) установі.

3. Якщо дитина перебуває у державному, громадському дошкільному, шкільному або соціальному дитячому закладі, аліменти, які присуджені їй з батьків, зараховуються на спеціальний особовий рахунок дитини у банківській (кредитній) установі.

Стаття 1379
Час, з якого присуджуються аліменти малолітнім, неповнолітнім дітям

Стаття 1420 (1379)
Час, з якого присуджуються аліменти малолітнім, неповнолітнім дітям

1. Аліменти на користь малолітніх, і неповнолітніх дітей присуджуються з дня подання заяви до суду.

1. Аліменти на користь малолітніх, і неповнолітніх дітей присуджуються з дня подання заяви до суду.

2. Аліменти за минулий час можуть бути стягнені, якщо позивач подасть суду докази, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати. У цьому разі з урахуванням обставин справи суд може присудити аліменти, але не більше як за три роки.

2. Аліменти за минулий час можуть бути стягнені, якщо позивач подасть суду докази, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати. У цьому разі з урахуванням обставин справи суд може присудити аліменти, але не більше як за три роки.

Стаття 1380
Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей

Стаття 1421 (1380)
Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей

1. Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей, якщо вони є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

1. Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей, якщо вони є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

2. Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх працездатних дітей до досягнення ними двадцятитрьохрічного віку, якщо вони у зв’язку з продовженням навчання потребують матеріальної допомоги і якщо батьки спроможні їм цю допомогу надати. За час перерви у навчанні (академічна відпустка, відпустка по вагітності, пологах та доглядом за дитиною, військова служба тощо) аліменти з батьків не стягуються.

2. Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх працездатних дітей до досягнення ними двадцятитрьохрічного віку, якщо вони у зв’язку з продовженням навчання потребують матеріальної допомоги і якщо батьки спроможні їм цю допомогу надати. За час перерви у навчанні (академічна відпустка, відпустка по вагітності, пологах та доглядом за дитиною, військова служба тощо) аліменти з батьків не стягуються.

Стаття 1381
Розмір аліментів повнолітнім дітям

Стаття 1422 (1381)
Розмір аліментів повнолітнім дітям

1. Аліменти з батьків на користь повнолітніх дітей (стаття 1380 цього Кодексу) визначаються відповідно до матеріального і сімейного становища особи, з якої стягуються аліменти, та особи, що одержує їх.

1. Аліменти з батьків на користь повнолітніх дітей (стаття 1421 цього Кодексу) визначаються відповідно до матеріального і сімейного становища особи, з якої стягуються аліменти, та особи, що одержує їх.

2. Розмір аліментів встановлюється у частці до заробітку (доходу) платника аліментів і не може перевищувати: на одну дитину — чверті, на двох дітей — третини, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) батьків, але не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину.

2. Розмір аліментів встановлюється у частці до заробітку (доходу) платника аліментів і не може перевищувати: на одну дитину — чверті, на двох дітей — третини, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) батьків, але не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину.

Стаття 1382
Обов’язок дітей утримувати батьків

Стаття 1423 (1382)
Обов’язок дітей утримувати батьків

1. Повнолітні діти зобов’язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги.

1. Повнолітні діти зобов’язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги.

2. Повнолітні діти зобов’язані також брати участь у витратах, зумовлених поважними причинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками тощо).

2. Повнолітні діти зобов’язані також брати участь у витратах, зумовлених поважними причинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками тощо).

3. Влаштування батьків у заклади для осіб похилого віку не звільняє повнолітніх дітей від обов’язку щодо їх утримання.

3. Влаштування батьків у заклади для осіб похилого віку не звільняє повнолітніх дітей від обов’язку щодо їх утримання.

4. Діти можуть бути звільнені від обов’язку утримувати своїх батьків і стягнення витрат, зумовлених поважними причинами, якщо судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов’язків.

4. Діти можуть бути звільнені від обов’язку утримувати своїх батьків і стягнення витрат, зумовлених поважними причинами, якщо судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов’язків.

Стаття 1383
Розмір аліментів батькам

Стаття 1424 (1383)
Розмір аліментів батькам

1. Аліменти на батьків стягуються з повнолітніх дітей у частці до заробітку (доходу) відповідно до матеріального і сімейного становища кожного з дітей і батьків та з урахуванням можливості батьків одержувати аліменти одне від одного. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню з повнолітніх дітей, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.

1. Аліменти на батьків стягуються з повнолітніх дітей у частці до заробітку (доходу) відповідно до матеріального і сімейного становища кожного з дітей і батьків та з урахуванням можливості батьків одержувати аліменти одне від одного. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню з повнолітніх дітей, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.

2. Якщо той з дітей, до кого вчинено позов про стягнення аліментів, не працює у зв’язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин, аліменти визначаються із середньої заробітної плати у даній місцевості.

2. Якщо той з дітей, до кого вчинено позов про стягнення аліментів, не працює у зв’язку з веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин, аліменти визначаються із середньої заробітної плати у даній місцевості.

3. У разі якщо батьки мають кілька дітей, а позов вчинено до одного або кількох із них, суд при визначенні розміру аліментів повинен враховувати обов’язок і інших повнолітніх дітей утримувати батьків.

3. У разі якщо батьки мають кілька дітей, а позов вчинено до одного або кількох із них, суд при визначенні розміру аліментів повинен враховувати обов’язок і інших повнолітніх дітей утримувати батьків.

Стаття 1384
Зміна розміру аліментів повнолітнім дітям і батькам

Стаття 1425 (1384)
Зміна розміру аліментів повнолітнім дітям і батькам

Визначений судом розмір аліментів може бути зменшений або збільшений судом за заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного становища будь-кого з них.

Визначений судом розмір аліментів може бути зменшений або збільшений судом за заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного становища будь-кого з них.

Стаття 1385
Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при стягненні аліментів

Стаття 1426 (1385)
Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при стягненні аліментів

Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при відрахуванні або стягненні аліментів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Види заробітку (доходу), що підлягають обліку при відрахуванні або стягненні аліментів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1386
Стягнення аліментів малолітнім, неповнолітнім дітям за постановою судді

Стаття 1427 (1386)
Стягнення аліментів малолітнім, неповнолітнім дітям за постановою судді

1. Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, коли немає спору, здійснюється за постановою судді без заведення цивільної справи.

1. Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, коли немає спору, здійснюється за постановою судді без заведення цивільної справи.

Якщо до заяви про стягнення аліментів не додано письмової згоди особи, яка зобов’язана платити аліменти, суддя не пізніше наступного дня після одержання заяви повідомляє її про цю заяву і пропонує протягом десяти днів, якщо вона і заявник живуть в одному районі (місті), а в інших випадках — протягом двадцяти днів повідомити про свою згоду на стягнення аліментів або подати заперечення. Незалежно від того, чи надійде згода особи, що зобов’язана платити аліменти, в зазначений строк, суддя не пізніше наступного дня після закінчення строку виносить постанову про стягнення аліментів.

Якщо до заяви про стягнення аліментів не додано письмової згоди особи, яка зобов’язана платити аліменти, суддя не пізніше наступного дня після одержання заяви повідомляє її про цю заяву і пропонує протягом десяти днів, якщо вона і заявник живуть в одному районі (місті), а в інших випадках — протягом двадцяти днів повідомити про свою згоду на стягнення аліментів або подати заперечення. Незалежно від того, чи надійде згода особи, що зобов’язана платити аліменти, в зазначений строк, суддя не пізніше наступного дня після закінчення строку виносить постанову про стягнення аліментів.

2. У разі незгоди з цією постановою особа, що зобов’язана платити аліменти, а також інші заінтересовані особи, мають право подати про це заяву до суду. У цьому разі суддя скасовує постанову і заява про стягнення аліментів розглядається в порядку позовного провадження.

2. У разі незгоди з цією постановою особа, що зобов’язана платити аліменти, а також інші заінтересовані особи, мають право подати про це заяву до суду. У цьому разі суддя скасовує постанову і заява про стягнення аліментів розглядається в порядку позовного провадження.

Стаття 1387
Добровільна сплата аліментів

Стаття 1428 (1387)
Добровільна сплата аліментів

1. Аліменти можуть сплачуватись особою добровільно.

1. Аліменти можуть сплачуватись особою добровільно.

2. Особа має право подати за місцем праці, одержання пенсії, стипендії заяву про стягнення з неї аліментів у визначеній нею сумі.

2. Особа має право подати за місцем праці, одержання пенсії, стипендії заяву про стягнення з неї аліментів у визначеній нею сумі.

3. Власник або уповноважений ним орган щомісяця відраховує аліменти із заробітної плати (пенсії, стипендії, допомоги тощо) платника аліментів на підставі його письмової заяви і виплачує або переказує їх особі, зазначеній у заяві.

3. Власник або уповноважений ним орган щомісяця відраховує аліменти із заробітної плати (пенсії, стипендії, допомоги тощо) платника аліментів на підставі його письмової заяви і виплачує або переказує їх особі, зазначеній у заяві.

При переході особи, з якої відраховуються за заявою аліменти, на іншу роботу або при зміні нею місця проживання про це повідомляється одержувач аліментів, а відрахування аліментів провадиться на підставі нової поданої платником аліментів заяви за новим місцем роботи, одержання пенсії, стипендії.

При переході особи, з якої відраховуються за заявою аліменти, на іншу роботу або при зміні нею місця проживання про це повідомляється одержувач аліментів, а відрахування аліментів провадиться на підставі нової поданої платником аліментів заяви за новим місцем роботи, одержання пенсії, стипендії.

4. Відрахування аліментів на підставі заяви може провадитися і тоді, коли загальна сума, що підлягає відрахуванню згідно із заявою і виконавчими документами, перевищує половину належних боржникові заробітної плати і прирівняних до неї платежів та виплат, а також коли з боржника стягуються за судовим рішенням аліменти на дітей від іншої матері.

4. Відрахування аліментів на підставі заяви може провадитися і тоді, коли загальна сума, що підлягає відрахуванню згідно із заявою і виконавчими документами, перевищує половину належних боржникові заробітної плати і прирівняних до неї платежів та виплат, а також коли з боржника стягуються за судовим рішенням аліменти на дітей від іншої матері.

5. Добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача аліментів у будь-який час звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів.

5. Добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача аліментів у будь-який час звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів.

Стаття 1388
Сплата аліментів дітям при виїзді за кордон

Стаття 1429 (1388)
Сплата аліментів дітям при виїзді за кордон

1. При виїзді особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна має договори про правову допомогу, сплата аліментів малолітнім, неповнолітнім дітям провадиться згідно із зазначеними договорами.

1. При виїзді особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна має договори про правову допомогу, сплата аліментів малолітнім, неповнолітнім дітям провадиться згідно із зазначеними договорами.

2. При виїзді особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти малолітнім і неповнолітнім дітям, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна не має договорів про правову допомогу, стягнення аліментів за заявою їх платника або одержувача провадиться до виїзду зазначеної особи за весь період до досягнення дитиною повноліття, виходячи із заробітної плати (доходу) цієї особи за останній місяць роботи на момент виїзду або ж п’ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів на час проведення розрахунків.

2. При виїзді особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти малолітнім і неповнолітнім дітям, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна не має договорів про правову допомогу, стягнення аліментів за заявою їх платника або одержувача провадиться до виїзду зазначеної особи за весь період до досягнення дитиною повноліття, виходячи із заробітної плати (доходу) цієї особи за останній місяць роботи на момент виїзду або ж п’ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів на час проведення розрахунків.

3. При виїзді за кордон на постійне проживання особи, яка має аліментні обов’язки перед повнолітніми дітьми та іншими особами, аліменти сплачуються наперед в розмірі, визначеному платником і одержувачем аліментів, а в разі спору цей розмір визначається судом.

3. При виїзді за кордон на постійне проживання особи, яка має аліментні обов’язки перед повнолітніми дітьми та іншими особами, аліменти сплачуються наперед в розмірі, визначеному платником і одержувачем аліментів, а в разі спору цей розмір визначається судом.

4. При виїзді особи, яка зобов’язана утримувати малолітніх, неповнолітніх дітей за кордон на тимчасове проживання, розмір аліментів, які вона має наперед сплатити, визначається за погодженням з тим, з ким проживають діти.

4. При виїзді особи, яка зобов’язана утримувати малолітніх, неповнолітніх дітей за кордон на тимчасове проживання, розмір аліментів, які вона має наперед сплатити, визначається за погодженням з тим, з ким проживають діти.

Стаття 1389
Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами

Стаття 1430 (1389)
Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами

1. Заборгованість за аліментами, які сплачуються добровільно, може бути відрахована за заявою боржника (за місцем роботи, одержання пенсії, стипендії тощо) або стягнута судом.

1. Заборгованість за аліментами, які сплачуються добровільно, може бути відрахована за заявою боржника (за місцем роботи, одержання пенсії, стипендії тощо) або стягнута судом.

2. Стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не більш як за трирічний строк, що передував пред’явленню виконавчого листа до стягнення.

2. Стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не більш як за трирічний строк, що передував пред’явленню виконавчого листа до стягнення.

3. У тих випадках, коли за виконавчим листом, пред’явленим до стягнення, відрахування аліментів не провадилося у зв’язку з розшуком платника аліментів, стягнення аліментів має провадитися за увесь минулий період.

3. У тих випадках, коли за виконавчим листом, пред’явленим до стягнення, відрахування аліментів не провадилося у зв’язку з розшуком платника аліментів, стягнення аліментів має провадитися за увесь минулий період.

4. Стягнення заборгованості провадиться незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадках, передбачених статтею 1380 цього Кодексу, — 23 років.

4. Стягнення заборгованості провадиться незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадках, передбачених статтею 1421 цього Кодексу, — 23 років.

Стаття 1390
Визначення розміру заборгованості за аліментами

Стаття 1431 (1390)
Визначення розміру заборгованості за аліментами

Заборгованість за аліментами визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного платником аліментів за час, протягом якого не провадилося стягнення. Якщо платник аліментів у цей період не працював або якщо не будуть пред’явлені документи, які підтверджували б його заробіток (дохід), заборгованість визначається виходячи із заробітку (доходу), одержуваного на час стягнення заборгованості. Якщо відповідач і на час визначення заборгованості не працює, обчислення заборгованості провадиться виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.

Заборгованість за аліментами визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного платником аліментів за час, протягом якого не провадилося стягнення. Якщо платник аліментів у цей період не працював або якщо не будуть пред’явлені документи, які підтверджували б його заробіток (дохід), заборгованість визначається виходячи із заробітку (доходу), одержуваного на час стягнення заборгованості. Якщо відповідач і на час визначення заборгованості не працює, обчислення заборгованості провадиться виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється судовим виконавцем, а в разі спору — визначається судом.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється судовим виконавцем, а в разі спору — визначається судом.

Стаття 1391
Відповідальність за прострочення сплати аліментів

Стаття 1432 (1391)
Відповідальність за прострочення сплати аліментів

1. При виникненні заборгованості з вини особи, що зобов’язана сплачувати аліменти за постановою або рішенням суду, вона сплачує стягувачеві аліментів неустойку в розмірі одного процента від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

1. При виникненні заборгованості з вини особи, що зобов’язана сплачувати аліменти за постановою або рішенням суду, вона сплачує стягувачеві аліментів неустойку в розмірі одного процента від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

2. Суд може врахувати майнове становище платника аліментів і зменшити розмір неустойки або звільнити платника аліментів від її сплати.

2. Суд може врахувати майнове становище платника аліментів і зменшити розмір неустойки або звільнити платника аліментів від її сплати.

Стаття 1392
Повне або часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами

Стаття 1433 (1392)
Повне або часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами

1. Суд може за позовом платника аліментів звільнити його повністю або частково від заборгованості за аліментами, якщо несплата аліментів виникла через хворобу або з інших поважних причин, або якщо його матеріальне та сімейне становище не дає в даний час можливості сплатити заборгованість.

1. Суд може за позовом платника аліментів звільнити його повністю або частково від сплати заборгованості за аліментами, якщо несплата аліментів виникла через хворобу або з інших поважних причин, або якщо його матеріальне та сімейне становище не дає в даний час можливості сплатити заборгованість.

2. Суд може звільнити від сплати заборгованості, якщо встановить, що вона утворилася внаслідок непред’явлення виконавчого листа до виконання з вини особи, на користь якої присуджені аліменти.

2. Суд може звільнити від сплати заборгованості, якщо встановить, що вона утворилася внаслідок непред’явлення виконавчого листа до виконання з вини особи, на користь якої присуджені аліменти.

Розділ III
Аліменти для інших членів сім’ї та родичів

Розділ III
Аліменти для інших членів сім’ї та родичів

Глава 93
Аліментні обов’язки інших членів сім’ї та родичів

Глава 94 (93)
Аліментні обов’язки інших членів сім’ї та родичів

Стаття 1393
Аліментний обов’язок діда, баби

Стаття 1434 (1393)
Аліментний обов’язок діда, баби

Дід і баба, якщо вони є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх онуків, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.

Дід і баба, якщо вони є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх онуків, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.

Стаття 1394
Аліментний обов’язок онуків

Стаття 1435 (1394)
Аліментний обов’язок онуків

Повнолітні онуки, якщо вони є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати непрацездатних діда чи бабу, які потребують матеріальної допомоги, якщо в останніх немає чоловіка (дружини), повнолітніх дітей або якщо з поважних причин вони не мають змоги надавати їм належне утримання.

Повнолітні онуки, якщо вони є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати непрацездатних діда чи бабу, які потребують матеріальної допомоги, якщо в останніх немає чоловіка (дружини), повнолітніх дітей або якщо з поважних причин вони не мають змоги надавати їм належне утримання.

Стаття 1395
Аліментний обов’язок повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер

Стаття 1436 (1395)
Аліментний обов’язок повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер

1. Повнолітні рідні (повнорідні і неповнорідні) брати і сестри, якщо вони є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не в змозі з поважних причин надавати їм належне утримання.

1. Повнолітні рідні (повнорідні і неповнорідні) брати і сестри, якщо вони є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають батьків, чоловіка (дружини) або якщо батьки, чоловік (дружина) не в змозі з поважних причин надавати їм належне утримання.

2. Повнолітні брати і сестри, які є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка (дружини), батьків або повнолітніх дітей.

2. Повнолітні брати і сестри, які є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка (дружини), батьків або повнолітніх дітей.

Стаття 1396
Аліментний обов’язок вітчима, мачухи, а також інших осіб, які взяли до себе дитину як члена сім’ї

Стаття 1437 (1396)
Аліментний обов’язок вітчима, мачухи, а також інших осіб, які взяли до себе дитину як члена сім’ї

Вітчим і мачуха, а також інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, якщо вони є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати її, якщо у дитини немає батьків, діда і баби, повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їй утримання, за умови, що вони проживали з дитиною не менше п’яти років.

Вітчим і мачуха, а також інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, якщо вони є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати її, якщо у дитини немає батьків, діда і баби, повнолітніх рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їй утримання, за умови, що вони проживали з дитиною не менше п’яти років.

Стаття 1397
Аліментний обов’язок пасинка і падчерки

Стаття 1438 (1397)
Аліментний обов’язок пасинка і падчерки

1. Повнолітні пасинок і падчерка, якщо вони є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати непрацездатних вітчима, мачуху, у яких вони перебували на утриманні, якщо перелічені особи потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали пасинку, падчерці систематичну матеріальну допомогу не менше п’яти років.

1. Повнолітні пасинок і падчерка, якщо вони є матеріально спроможними, зобов’язані утримувати непрацездатних вітчима, мачуху, у яких вони перебували на утриманні, якщо перелічені особи потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали пасинку, падчерці систематичну матеріальну допомогу не менше п’яти років.

2. Цей обов’язок виникає, якщо у зазначених у п. 1 цієї статті осіб немає батьків, діда, баби, повнолітніх дітей, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, чоловіка (дружини) або якщо вони не можуть їм надати належне утримання.

2. Цей обов’язок виникає, якщо у зазначених у п. 1 цієї статті осіб немає батьків, діда, баби, повнолітніх дітей, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, чоловіка (дружини) або якщо вони не можуть їм надати належне утримання.

Стаття 1398
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів

Стаття 1439 (1398)
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів

1. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів, утримання малолітніх і неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці до заробітку (доходу) платника аліментів відповідно до його та особи, яка одержує їх, матеріального і сімейного становища.

1. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів, утримання малолітніх і неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці до заробітку (доходу) платника аліментів відповідно до його та особи, яка одержує їх, матеріального і сімейного становища.

2. Якщо позов вчиняється не до всіх зобов’язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов’язку всіх зобов’язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.

2. Якщо позов вчиняється не до всіх зобов’язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов’язку всіх зобов’язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню, не може бути меншим половини неоподатковуваного мінімуму доходу осіб.

Стаття 1399
Зміна розміру аліментів і звільнення від їх сплати

Стаття 1440 (1399)
Зміна розміру аліментів і звільнення від їх сплати

У тих випадках, коли матеріальне або сімейне становище особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінилося, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

У тих випадках, коли матеріальне або сімейне становище особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінилося, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Стаття 1400
Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами

Стаття 1441 (1400)
Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами

Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадиться відповідно до правил, передбачених статтями 1389, 1390, 1392 цього Кодексу.

Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадиться відповідно до правил, передбачених статтями 1430, 1431, 1433 цього Кодексу.

Розділ IV
Усиновлення

Розділ IV
Усиновлення

Глава 94
Поняття і порядок усиновлення

Глава 95 (94)
Поняття і порядок усиновлення

Стаття 1401
Поняття усиновлення (удочеріння)

Стаття 1442 (1401)
Поняття усиновлення (удочеріння)

1. Усиновлення (удочеріння) є оформлене рішенням суду прийняття у сім’ю малолітньої або неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.

1. Усиновлення (удочеріння) є оформлене рішенням суду прийняття у сім’ю малолітньої або неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.

2. У виняткових випадках усиновленою (удочереною) може бути повнолітня особа на тих самих підставах.

2. У виняткових випадках усиновленою (удочереною) може бути повнолітня особа на тих самих підставах.

Стаття 1402
Особи, які можуть бути усиновлені

Стаття 1443 (1402)
Особи, які можуть бути усиновлені

1. Усиновлення допускається лише щодо малолітніх і неповнолітніх дітей і виключно в їхніх інтересах.

1. Усиновлення допускається лише щодо малолітніх і неповнолітніх дітей і виключно в їхніх інтересах.

2. У виняткових випадках суд може винести рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має батьків або була позбавлена їх піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювачів, зокрема відсутність у них своїх дітей, інші обставини, що заслуговують на увагу.

2. У виняткових випадках суд може винести рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має батьків або була позбавлена їх піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювачів, зокрема відсутність у них своїх дітей, інші обставини, що заслуговують на увагу.

3. Діти, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку, можуть бути усиновлені після досягнення ними двомісячного віку за наявності письмової згоди батьків на усиновлення.

3. Діти, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку, можуть бути усиновлені після досягнення ними двомісячного віку за наявності письмової згоди батьків на усиновлення.

4. Саме усиновлення дітей з пологових будинків (відділень) та лікувально-профілактичних закладів не провадиться.

4. Саме усиновлення дітей з пологових будинків (відділень) та лікувально-профілактичних закладів не провадиться.

5. Якщо немає відомостей про батьків та родичів дитини, залишеної матір’ю в пологовому будинку, складається відповідний акт, що є підставою для переведення її до державного дитячого закладу.

5. Якщо немає відомостей про батьків та родичів дитини, залишеної матір’ю в пологовому будинку, складається відповідний акт, що є підставою для переведення її до державного дитячого закладу.

6. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її виявлення.

6. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її виявлення.

Стаття 1403
Усиновлювачі

Стаття 1444 (1403)
Усиновлювачі

1. Усиновлювачами можуть бути дієздатні особи, яким на день усиновлення виповнився 21 рік. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення особою, якій на день усиновлення виповнилося 18 років.

1. Усиновлювачами можуть бути дієздатні особи, яким на день усиновлення виповнився 21 рік. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення особою, якій на день усиновлення виповнилося 18 років.

2. Між усиновлювачем та усиновленою дитиною різниця у віці має бути не менш як 15 років. За наявності поважних причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновлювачами та усиновленими до уваги не береться.

2. Між усиновлювачем та усиновленою дитиною різниця у віці має бути не менш як 15 років. За наявності поважних причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновлювачами та усиновленими до уваги не береться.

3. Особи, які не перебувають у шлюбі, не можуть спільно усиновити одну й ту саму дитину.

3. Особи, які не перебувають у шлюбі, не можуть спільно усиновити одну й ту саму дитину.

4. Усиновлювачами можуть бути подружжя.

4. Усиновлювачами можуть бути подружжя.

5. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її матір не перебуває у шлюбі.

5. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її матір не перебуває у шлюбі.

Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.

Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.

6. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

6. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Стаття 1404
Особи, які не можуть бути усиновлювачами

Стаття 1445 (1404)
Особи, які не можуть бути усиновлювачами

Не можуть бути усиновлювачами:

Не можуть бути усиновлювачами:

1) особи, визнані судом недієздатними або дієздатність яких є обмеженою;

1) особи, визнані судом недієздатними або дієздатність яких є обмеженою;

2) особи, які подали завідомо неправдиві документи щодо усиновлення;

2) особи, які подали завідомо неправдиві документи щодо усиновлення;

3) особи, позбавлені батьківських прав;

3) особи, позбавлені батьківських прав;

4) особи, які були усиновлювачами, якщо усиновлення скасоване або визнане недійсним з їхньої вини;

4) особи, які були усиновлювачами, якщо усиновлення скасоване або визнане недійсним з їхньої вини;

5) особи, які за станом здоров’я не можуть забезпечити дитині належне виховання і догляд;

5) особи, які за станом здоров’я не можуть забезпечити дитині належне виховання і догляд;

6) особи, які перебувають на обліку у психоневрологічних та наркологічних диспансерах;

6) особи, які перебувають на обліку у психоневрологічних та наркологічних диспансерах;

7) особи, які на час усиновлення не мають постійного заробітку або інших встановлених законом видів доходу;

7) особи, які на час усиновлення не мають постійного заробітку або інших встановлених законом видів доходу;

8) особи, які бажають оформити усиновлення з метою одержання матеріальної чи іншої вигоди.

8) особи, які бажають оформити усиновлення з метою одержання матеріальної чи іншої вигоди.

Стаття 1405
Особи, які мають переважне право на усиновлення

Стаття 1446 (1405)
Особи, які мають переважне право на усиновлення

1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну й ту саму дитину, переважне право надається громадянам України:

1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну й ту саму дитину, переважне право надається громадянам України:

1) в сім’ї яких виховується і утримується дитина;

1) в сім’ї яких виховується і утримується дитина;

2) що є подружжям;

2) що є подружжям;

3) що здійснюють усиновлення сестер і братів разом, не розриваючи родинних зв’язків;

3) що здійснюють усиновлення сестер і братів разом, не розриваючи родинних зв’язків;

4) які здійснюють усиновлення рідних дітей та усиновлених дітей свого чоловіка (дружини);

4) які здійснюють усиновлення рідних дітей та усиновлених дітей свого чоловіка (дружини);

5) що є родичами.

5) що є родичами.

2. Усиновлення дитини громадянином іншої держави допускається лише у випадках, якщо дитина не може бути передана в сім’ю громадян України, що забезпечила б їй належне виховання і розвиток.

2. Усиновлення дитини громадянином іншої держави допускається лише у випадках, якщо дитина не може бути передана в сім’ю громадян України, що забезпечила б їй належне виховання і розвиток.

Стаття 1406
Згода дитини на усиновлення

Стаття 1447 (1406)
Згода дитини на усиновлення

Для усиновлення дитини, яка досягла десяти років, необхідною є її згода.

Для усиновлення дитини, яка досягла десяти років, необхідною є її згода.

Згода дитини на усиновлення не вимагається, якщо дитина проживає в сім’ї усиновлювача і вважає його своїм батьком чи матір’ю.

Згода дитини на усиновлення не вимагається, якщо дитина проживає в сім’ї усиновлювача і вважає його своїм батьком чи матір’ю.

Стаття 1407
Згода батьків на усиновлення дитини

Стаття 1448 (1407)
Згода батьків на усиновлення дитини

1. Усиновлення дитини здійснюється за письмовою згодою її батьків. Згода на усиновлення може бути дана батьками лише після народження дитини.

1. Усиновлення дитини здійснюється за письмовою згодою її батьків. Згода на усиновлення може бути дана батьками лише після народження дитини.

2. Згода матері на усиновлення може бути дана нею лише після досягнення дитиною двохмісячного віку.

2. Згода матері на усиновлення може бути дана нею лише після досягнення дитиною двохмісячного віку.

3. Якщо батько чи матір дитини є малолітніми або неповнолітніми і не перебувають у шлюбі окрім їх згоди потрібна згода іх батьків, опікуна чи піклувальника.

3. Якщо батько чи матір дитини є малолітніми або неповнолітніми і не перебувають у шлюбі окрім їх згоди потрібна згода іх батьків, опікуна чи піклувальника.

4. Згода батьків не потрібна, якщо дитина була підкинута (залишена), і батьки її невідомі.

4. Згода батьків не потрібна, якщо дитина була підкинута (залишена), і батьки її невідомі.

5. Згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

5. Згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

6. Батьки можуть відкликати свою згоду на усиновлення до набрання законної сили рішення суду про усиновлення.»

6. Батьки можуть відкликати свою згоду на усиновлення до набрання законної сили рішення суду про усиновлення.»

Стаття 1408
Усиновлення без згоди батьків

Стаття 1449 (1408)
Усиновлення без згоди батьків

Усиновлення без згоди батьків може бути проведено в разі:

Усиновлення без згоди батьків може бути проведено в разі:

1) якщо батьки невідомі;

1) якщо батьки невідомі;

2) якщо батьки позбавлені батьківських прав;

2) якщо батьки позбавлені батьківських прав;

3) якщо батьки визнані недієздатними, безвісно відсутніми або обмежені у дієздатності;

3) якщо батьки визнані недієздатними, безвісно відсутніми або обмежені у дієздатності;

4) якщо батьки понад шість місяців не проживають разом з дитиною і без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють до дитини батьківської уваги і турботи, що встановлено судом.

4) якщо батьки понад шість місяців не проживають разом з дитиною і без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють до дитини батьківської уваги і турботи, що встановлено судом.

Стаття 1409
Згода іншого з подружжя на усиновлення