Редакція, прийнята у другому читанні


проп.

Зауваження та пропозиції до проекту

Висновки,
обгрунтування

Редакція, запропонована Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України

КНИГА ВОСЬМА
МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

     

КНИГА ВОСЬМА
МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

Глава 106
Загальні положення міжнародного приватного права

     

Глава 108 (106)
Загальні положення міжнародного приватного права

Стаття 1551
Визначення права, що підлягає застосуванню
до цивільно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом

     

Стаття 1598 (1551)
Визначення права, що підлягає застосуванню
до цивільно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом

1. Право країни, що підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин з участю іноземних фізичних та юридичних осіб або ускладнених іншим іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Кодексу, інших законів, міжнародних договорів та міжнародних звичаїв.

     

1. Право країни, що підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин з участю іноземних фізичних та юридичних осіб або ускладнених іншим іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Кодексу, інших законів, міжнародних договорів та міжнародних звичаїв.

2. Якщо, згідно з п. 1 цієї статті, неможливо визначити право країни, що підлягає застосуванню, застосовується право країни, яке має більш тісний зв’язок із правовими відносинами.

     

2. Якщо, згідно з п. 1 цієї статті, неможливо визначити право країни, що підлягає застосуванню, застосовується право країни, яке має більш тісний зв’язок із правовими відносинами.

3. Визначене згідно з п. 1 цієї статті право країни, як виняток, не застосовується, якщо, за всіма обставинами, справа має незначний зв’язок з визначеним правом країни і має більш тісний зв’язок з правом іншої країни. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права, що підлягає застосуванню до правових відносин (автономія волі).

     

3. Визначене згідно з п. 1 цієї статті право країни, як виняток, не застосовується, якщо, за всіма обставинами, справа має незначний зв’язок з визначеним правом країни і має більш тісний зв’язок з правом іншої країни. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права, що підлягає застосуванню до правових відносин (автономія волі).

4. Правила цієї Книги про визначення права країни, що підлягає застосуванню судом, відносяться і до інших органів, які мають повноваження вирішувати питання про право країни, що підлягає застосуванню.

409

д. Лавринович О.В.
(о.к. №121)

Пункт 4 статті 1551 викласти у такій редакції:
“4. Правила цієї Книги про визначення права країни, що підлягає застосуванню судом, відносяться і до інших органів, а також учасників відповідних правовідносин.”

враховано

4. Правила цієї Книги про визначення права країни, що підлягає застосуванню судом, відносяться і до інших органів, а також учасників відповідних правовідносин.

Стаття 1552
Автономія волі

     

Стаття 1599 (1552)
Автономія волі

1. У випадках, передбачених законом, сторони (сторона) можуть здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Цей вибір не обмежується вибором права конкретної країни, і може включати вибір норм транснаціонального характеру, наприклад таких, як «загальні принципи права», «lex mercatoria» або аналогічні положення.

     

1. У випадках, передбачених законом, сторони (сторона) можуть здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Цей вибір не обмежується вибором права конкретної країни, і може включати вибір норм транснаціонального характеру, наприклад таких, як «загальні принципи права», «lex mercatoria» або аналогічні положення.

2. Вибір права країни згідно з п. 1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

     

2. Вибір права країни згідно з п. 1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

         

3. Вибір права країни може бути зроблений як щодо правочину в цілому, так і щодо його окремих частин.

     

3. Вибір права країни може бути зроблений як щодо правочину в цілому, так і щодо його окремих частин.

Вибір права країни щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим

     

Вибір права країни щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим

4. Вибір права країни сторонами не обмежується колом правопорядків країн, поміж яких можливий вибір, — якщо інше не встановлено законом.

     

4. Вибір права країни сторонами не обмежується колом правопорядків країн, поміж яких можливий вибір, — якщо інше не встановлено законом.

5. Вибір права країни або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені сторонами у будь-який час, зокрема при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.

     

5. Вибір права країни або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені сторонами у будь-який час, зокрема при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.

Вибір права країни або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотню силу і є дійсними з моменту його вчинення без ушкодження прав третіх осіб.

     

Вибір права країни або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотню силу і є дійсними з моменту його вчинення без ушкодження прав третіх осіб.

Стаття 1553
Обсяг іноземного права

     

Стаття 1600 (1553)
Обсяг іноземного права

Відсилання до іноземного права охоплює всі його норми, які б застосовувалися до конкретної справи згідно з цим іноземним правом. Застосування норми іноземного права не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

     

Відсилання до іноземного права охоплює всі його норми, які б застосовувалися до конкретної справи згідно з цим іноземним правом. Застосування норми іноземного права не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

Стаття 1554
Правова кваліфікація

     

Стаття 1601 (1554)
Правова кваліфікація

1. При визначенні права країни, що підлягає застосуванню, суд тлумачить юридичні поняття відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

     

1. При визначенні права країни, що підлягає застосуванню, суд тлумачить юридичні поняття відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

2. Якщо юридичні поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України, або відомі під іншою назвою, або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення за правом України, то при їх правовій кваліфікації необхідно також враховувати право іноземної країни.

     

2. Якщо юридичні поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України, або відомі під іншою назвою, або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення за правом України, то при їх правовій кваліфікації необхідно також враховувати право іноземної країни.

Стаття 1555
Встановлення змісту норм іноземного права

     

Стаття 1602 (1555)
Встановлення змісту норм іноземного права

1. При застосуванні іноземного права суд встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

     

1. При застосуванні іноземного права суд встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

2. З метою встановлення змісту норм іноземного права суд може звернутися у встановленому порядку за сприянням і роз’ясненням до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном, або залучити експертів.

     

2. З метою встановлення змісту норм іноземного права суд може звернутися у встановленому порядку за сприянням і роз’ясненням до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном, або залучити експертів.

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного права, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм.

     

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного права, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм.

4. Якщо зміст норм іноземного права в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.

     

4. Якщо зміст норм іноземного права в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.

Стаття 1556
Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни

     

Стаття 1603 (1556)
Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни

1. Будь-яке відсилання до права країни згідно з правилами цієї Книги має розглядатися як відсилання до матеріального, а не до колізійного права відповідної країни, якщо інше не встановлено законом.

     

1. Будь-яке відсилання до права країни згідно з правилами цієї Книги має розглядатися як відсилання до матеріального, а не до колізійного права відповідної країни, якщо інше не встановлено законом.

2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.

     

2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.

Стаття 1557
Наслідки обходу закону

     

Стаття 1604 (1557)
Наслідки обходу закону

Угода та інші дії учасників відносин, що регулюються цим Кодексом та спрямовані на те, щоб в обхід правил цієї Книги про право, що підлягає застосуванню, підпорядкувати відповідні відносини іншому праву, є недійсними. У цьому разі застосовується право відповідної країни, яке підлягає застосуванню відповідно до правил цієї Книги.

     

Угода та інші дії учасників відносин, що регулюються цим Кодексом та спрямовані на те, щоб в обхід правил цієї Книги про право, що підлягає застосуванню, підпорядкувати відповідні відносини іншому праву, є недійсними. У цьому разі застосовується право відповідної країни, яке підлягає застосуванню відповідно до правил цієї Книги.

         

Стаття 1558 «Взаємність» виключена.

       
         

Стаття 1559
Застереження про публічний порядок

     

Стаття 1605 (1559)
Застереження про публічний порядок

1. Іноземне право не застосовується у випадках, коли його застосування призводить до результату явно несумісного з основами правопорядку (публічного порядку) України. У таких випадках застосовується право України, якщо обставини справи не вказують на застосування права країни, яке має більш тісний зв’язок із правовими відносинами.

     

1. Іноземне право не застосовується у випадках, коли його застосування призводить до результату явно несумісного з основами правопорядку (публічного порядку) України. У таких випадках застосовується право України, якщо обставини справи не вказують на застосування права країни, яке має більш тісний зв’язок із правовими відносинами.

2. Відмова у застосуванні іноземного права не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.

     

2. Відмова у застосуванні іноземного права не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.

Стаття 1560
Застосування імперативних норм

     

Стаття 1606 (1560)
Застосування імперативних норм

1. Правила цієї Книги не зачіпають дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права країни, яке підлягає застосуванню.

     

1. Правила цієї Книги не зачіпають дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права країни, яке підлягає застосуванню.

2. При застосуванні права будь-якої країни згідно з правилами цієї Книги суд може застосувати імперативні норми права іншої країни, які мають тісний зв’язок з відносинами, якщо відповідно до права цієї країни такі норми мають регулювати відповідні відносини незалежно від права, що підлягає застосуванню. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або незастосування.

     

2. При застосуванні права будь-якої країни згідно з правилами цієї Книги суд може застосувати імперативні норми права іншої країни, які мають тісний зв’язок з відносинами, якщо відповідно до права цієї країни такі норми мають регулювати відповідні відносини незалежно від права, що підлягає застосуванню. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або незастосування.

Стаття 1561
Застосування права країни з множинністю правових систем

     

Стаття 1607 (1561)
Застосування права країни з множинністю правових систем

У випадках коли підлягає застосуванню право країни, в якій діє кілька територіальних чи інших правових систем, належна правова система визначається відповідно до правових норм цієї країни. За відсутності в такій країні відповідних правових норм застосовується та правова система, яка має більш тісний зв’язок із правовими відносинами.

     

У випадках коли підлягає застосуванню право країни, в якій діє кілька територіальних чи інших правових систем, належна правова система визначається відповідно до правових норм цієї країни. За відсутності в такій країні відповідних правових норм застосовується та правова система, яка має більш тісний зв’язок із правовими відносинами.

Розділ І
Колізійне право

     

Розділ І
Колізійне право

Глава 107
Колізійні норми щодо осіб

     

Глава 109 (107)
Колізійні норми щодо осіб

§ 1. Фізичні особи

     

§ 1. Фізичні особи

Стаття 1563
Особистий закон фізичної особи

     

Стаття 1608 (1563)
Особистий закон фізичної особи

1. Особистим законом фізичної особи вважається право країни, громадянство якої вона має.

     

1. Особистим законом фізичної особи вважається право країни, громадянство якої вона має.

2. За наявності в особи двох або більше громадянств її особистим законом вважається право країни, з якою особа має найбільш тісний зв’язок.

     

2. За наявності в особи двох або більше громадянств її особистим законом вважається право країни, з якою особа має найбільш тісний зв’язок.

3. Особистим законом особи без громадянства вважається право країни, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності — звичайне місце перебування.

     

3. Особистим законом особи без громадянства вважається право країни, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності — звичайне місце перебування.

4. Особистим законом біженця вважається право країни, в якій він має звичайне місце перебування.

     

4. Особистим законом біженця вважається право країни, в якій він має звичайне місце перебування.

5. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу фізична особа має:

     

5. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу фізична особа має:

1) своє місце проживання в країні, в якій вона живе з наміром постійного проживання в цій країні;

     

1) своє місце проживання в країні, в якій вона живе з наміром постійного проживання в цій країні;

2) своє звичайне місце перебування в країні, в якій вона живе певний час, навіть якщо з самого початку цей час був обмежений.

     

2) своє звичайне місце перебування в країні, в якій вона живе певний час, навіть якщо з самого початку цей час був обмежений.

Стаття 1564
Правоздатність та дієздатність фізичної особи

     

Стаття 1609 (1564)
Правоздатність та дієздатність фізичної особи

1. Виникнення і припинення правоздатності та дієздатність фізичної особи визначається за її особистим законом. Проте, якщо інше не передбачено законом, дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов’язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також за правом країни місця вчинення правочинів або виникнення зобов’язань у зв’язку із завданням шкоди.

     

1. Виникнення і припинення правоздатності та дієздатність фізичної особи визначається за її особистим законом. Проте, якщо інше не передбачено законом, дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов’язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також за правом країни місця вчинення правочинів або виникнення зобов’язань у зв’язку із завданням шкоди.

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються в Україні правоздатністю нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.

     

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються в Україні правоздатністю нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.

3. Здатність фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю, бути підприємцем і мати пов’язані з цим права та обов’язки визначається за правом країни, де фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності в країні обов’ язкової реєстрації застосовується право країни основного місця заняття підприємництвом.

     

3. Здатність фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю, бути підприємцем і мати пов’язані з цим права та обов’язки визначається за правом країни, де фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності в країні обов’ язкової реєстрації застосовується право країни основного місця заняття підприємництвом.

4. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або такою, дієздатність якої є обмеженою, регулюються особистим законом цієї особи.

     

4. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або такою, дієздатність якої є обмеженою, регулюються особистим законом цієї особи.

Стаття 1565
Визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла

     

Стаття 1610 (1565)
Визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла

Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла, регулюються останнім з відомих особистих законів особи, яка зникла.

     

Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла, регулюються останнім з відомих особистих законів особи, яка зникла.

Стаття 1566
Ім’я фізичної особи

     

Стаття 1611 (1566)
Ім’я фізичної особи

Права фізичної особи на ім’я та його використання визначаються за її особистим законом, якщо інше не встановлено законом.

     

Права фізичної особи на ім’я та його використання визначаються за її особистим законом, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 1567
Реєстрація актів цивільного стану громадян України поза межами України

     

Стаття 1612 (1567)
Реєстрація актів цивільного стану громадян України поза межами України

Реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають поза межами України, здійснюється в консульських установах України. При цьому застосовується право України.

     

Реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають поза межами України, здійснюється в консульських установах України. При цьому застосовується право України.

Стаття 15671
Визнання документів на підтвердження актів цивільного стану, виданих органами іноземних держав

     

Стаття 1613 (15671)
Визнання документів на підтвердження актів цивільного стану, виданих органами іноземних держав

Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав на підтвердження актів цивільного стану, здійснених за межами України відповідно до своїх національних законів щодо громадян України, іноземних громадян або осіб без громадянства, а також інші документи, складені або завірені відповідними органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом.

     

Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав на підтвердження актів цивільного стану, здійснених за межами України відповідно до своїх національних законів щодо громадян України, іноземних громадян або осіб без громадянства, а також інші документи, складені або завірені відповідними органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 1568
Опіка та піклування

     

Стаття 1614 (1568)
Опіка та піклування

1. Встановлення і скасування опіки та піклування регулюються особистим законом підопічного.

     

1. Встановлення і скасування опіки та піклування регулюються особистим законом підопічного.

2. Обов’язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклування) визначається за особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником).

     

2. Обов’язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклування) визначається за особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником).

3. Правовідносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначаються правом країни, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Проте якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.

     

3. Правовідносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначаються правом країни, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Проте якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.

4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідного консульства України.

     

4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідного консульства України.

§ 2. Юридичні особи

     

§ 2. Юридичні особи

Стаття 1569
Особистий закон юридичної особи

     

Стаття 1615 (1569)
Особистий закон юридичної особи

1. Особистим законом юридичної особи вважається право країни місця знаходження юридичної особи.

     

1. Особистим законом юридичної особи вважається право країни місця знаходження юридичної особи.

2. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу під місцем знаходження юридичної особи розуміється країна, в якій юридична особа зареєстрована.

     

2. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу під місцем знаходження юридичної особи розуміється країна, в якій юридична особа зареєстрована.

3. Місцем знаходження підприємницького товариства є країна, відповідно до права якої воно засноване, якщо товариство виконало вимоги права цієї країни щодо реєстрації та публічності або — за відсутності таких вимог — якщо воно організувало себе згідно з правом цієї країни. За відсутності цих умов застосовується право країни, з якої підприємницьке товариство керується.

     

3. Місцем знаходження підприємницького товариства є країна, відповідно до права якої воно засноване, якщо товариство виконало вимоги права цієї країни щодо реєстрації та публічності або — за відсутності таких вимог — якщо воно організувало себе згідно з правом цієї країни. За відсутності цих умов застосовується право країни, з якої підприємницьке товариство керується.

Стаття 1570
Правоздатність та дієздатність юридичної особи

     

Стаття 1616 (1570)
Правоздатність та дієздатність юридичної особи

Правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається за особистим законом юридичної особи.

     

Правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається за особистим законом юридичної особи.

Стаття 1571
Обмеження повноважень органу або представника юридичної особи

     

Стаття 1617 (1571)
Обмеження повноважень органу або представника юридичної особи

Юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення правочину, яке не відоме праву країни, в якій інша сторона має звичайне місце перебування або місце знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

     

Юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення правочину, яке не відоме праву країни, в якій інша сторона має звичайне місце перебування або місце знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Стаття 1572
Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні

     

Стаття 1618 (1572)
Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні

Іноземні юридичні особи займаються в Україні підприємницькою та іншою діяльністю, яка регулюється цивільним законодавством, згідно з правилами, встановленими цим законодавством для такої діяльності юридичних осіб України, якщо інше не передбачено законом.

     

Іноземні юридичні особи займаються в Україні підприємницькою та іншою діяльністю, яка регулюється цивільним законодавством, згідно з правилами, встановленими цим законодавством для такої діяльності юридичних осіб України, якщо інше не передбачено законом.

§ 3. Держава та інші юридичні особи публічного права як учасники цивільно-правових відносин з іноземним елементом

     

§ 3. Держава та інші юридичні особи публічного права як учасники цивільно-правових відносин з іноземним елементом

Стаття 1573
Участь держави та інших юридичних осіб публічного права в цивільно-правових відносинах з іноземним елементом

     

Стаття 1619 (1573)
Участь держави та інших юридичних осіб публічного права в цивільно-правових відносинах з іноземним елементом

До цивільно-правових відносин з іноземним елементом за участю держави та інших юридичних осіб публічного права застосовуються правила цієї Книги на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом.

     

До цивільно-правових відносин з іноземним елементом за участю держави та інших юридичних осіб публічного права застосовуються правила цієї Книги на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом.

Глава 108
Колізійні норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності

     

Глава 108
Колізійні норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності

Стаття 1574
Форма правочину

     

Стаття 1620 (1574)
Форма правочину

1. Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права країни, яке застосовується до змісту правочину, або права країни місця його вчинення, а якщо він вчинений між особами, що знаходяться в різних країнах, — права однієї з цих країн.

     

1. Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права країни, яке застосовується до змісту правочину, або права країни місця його вчинення, а якщо він вчинений між особами, що знаходяться в різних країнах, — права однієї з цих країн.

2. Форма правочину щодо нерухомого майна підпорядковується праву країни, в якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, внесеного до державного реєстру України, — праву України.

     

2. Форма правочину щодо нерухомого майна підпорядковується праву країни, в якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, внесеного до державного реєстру України, — праву України.

3. Зовнішньоекономічний правочин, якщо хоча б один із його учасників є юридичною особою України або громадянином України, вчиняється у письмовій формі незалежно від місця його вчинення.

     

3. Зовнішньоекономічний правочин, якщо хоча б один із його учасників є юридичною особою України або громадянином України, вчиняється у письмовій формі незалежно від місця його вчинення.

Стаття 1575
Зміст правочину

     

Стаття 1621 (1575)
Зміст правочину

1. Якщо інше не передбачено законом, зміст правочину може регулюватися правом країни, яке зазначене в правочині.

     

1. Якщо інше не передбачено законом, зміст правочину може регулюватися правом країни, яке зазначене в правочині.

2. У разі відсутності вибору права країни або якщо правочин згідно з обраним правом є недійсним, до змісту правочину застосовується право країни, яке має більш тісний зв’язок із правочином.

     

2. У разі відсутності вибору права країни або якщо правочин згідно з обраним правом є недійсним, до змісту правочину застосовується право країни, яке має більш тісний зв’язок із правочином.

3. Вважається, якщо інше не випливає із закону, умов, суті правочину або сукупності обставин справи, що правочин більш тісно пов’ язаний з правом країни, в якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє звичайне місце перебування або місце знаходження.

     

3. Вважається, якщо інше не випливає із закону, умов, суті правочину або сукупності обставин справи, що правочин більш тісно пов’ язаний з правом країни, в якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє звичайне місце перебування або місце знаходження.

Стаття 1576
Сфера дії права, що застосовується до змісту правочину

     

Стаття 1622 (1576)
Сфера дії права, що застосовується до змісту правочину

Право країни, що застосовується до змісту правочину, охоплює дійсність правочину, його тлумачення, права та обов’язки сторін й інші відносини, зокрема ті, що зазначені у статті 1591 цього Кодексу.

     

Право країни, що застосовується до змісту правочину, охоплює дійсність правочину, його тлумачення, права та обов’язки сторін й інші відносини, зокрема ті, що зазначені у статті 1637 цього Кодексу.

Стаття 1577
Право, що застосовується до довіреності

     

Стаття 1623 (1577)
Право, що застосовується до довіреності

Строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються за правом країни, в якій видана довіреність.

     

Строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються за правом країни, в якій видана довіреність.

Стаття 1578
Позовна давність

     

Стаття 1624 (1578)
Позовна давність

1. Позовна давність визначається за правом країни, яке застосовується для визначення прав та обов’язків учасників відповідних відносин.

     

1. Позовна давність визначається за правом країни, яке застосовується для визначення прав та обов’язків учасників відповідних відносин.

2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.

     

2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.

Глава 109
Колізійні норми щодо особистих
немайнових прав і прав інтелектуальної власності

     

Глава 111 (109)
Колізійні норми щодо особистих
немайнових прав і прав інтелектуальної власності

Стаття 1579
Захист особистих немайнових прав

     

Стаття 1625 (1579)
Захист особистих немайнових прав

Якщо інше не передбачено законом, до особистих немайнових прав застосовується право країни, в якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав.

     

Якщо інше не передбачено законом, до особистих немайнових прав застосовується право країни, в якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав.

Стаття 1580
Права інтелектуальної власності

     

Стаття 1626 (1580)
Права інтелектуальної власності

1. Щодо прав інтелектуальної власності застосовується право країни, в якій вимагається захист цих прав.

     

1. Щодо прав інтелектуальної власності застосовується право країни, в якій вимагається захист цих прав.

2. Договори, предметом яких є права інтелектуальної власності, регулюються правом, що визначається згідно з правилами цієї Книги про договірні зобов’язання.

     

2. Договори, предметом яких є права інтелектуальної власності, регулюються правом, що визначається згідно з правилами цієї Книги про договірні зобов’язання.

Глава 110
Колізійні норми речевого права

     

Глава 112 (110)
Колізійні норми речевого права

Стаття 1581
Загальні положення про право, що застосовується до речевих прав

     

Стаття 1627 (1581)
Загальні положення про право, що застосовується до речевих прав

1. Право власності та інші речеві права на нерухоме та рухоме майно визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

     

1. Право власності та інші речеві права на нерухоме та рухоме майно визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша юридична кваліфікація майна визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться.

     

2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша юридична кваліфікація майна визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться.

Стаття 1582
Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно

     

Стаття 1628 (1582)
Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно

1. Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно визначається за правом країни, в якій це майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення речевих прав, якщо інше не передбачено законом.

     

1. Виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно визначається за правом країни, в якій це майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення речевих прав, якщо інше не передбачено законом.

2. Право країни, яке застосовується до виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно, що є предметом правочину, визначається відповідно до п. 1 цієї статті, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Вибір права країни сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.

     

2. Право країни, яке застосовується до виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно, що є предметом правочину, визначається відповідно до п. 1 цієї статті, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Вибір права країни сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.

3. Виникнення права власності на майно внаслідок набувальної давності визначається правом країни, в якій майно знаходилося на момент спливу набувальної давності.

     

3. Виникнення права власності на майно внаслідок набувальної давності визначається правом країни, в якій майно знаходилося на момент спливу набувальної давності.

Стаття 1583
Речеві права на транспортні засоби та інше майно,
що підлягає внесенню до державних реєстрів

     

Стаття 1629 (1583)
Речеві права на транспортні засоби та інше майно,
що підлягає внесенню до державних реєстрів

Речеві права на транспортні засоби та інше майно, що підлягає внесенню до державних реєстрів, визначаються за правом країни, в якій ці транспортні засоби або майно зареєстровані.

     

Речеві права на транспортні засоби та інше майно, що підлягає внесенню до державних реєстрів, визначаються за правом країни, в якій ці транспортні засоби або майно зареєстровані.

Стаття 1584
Речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі

     

Стаття 1630 (1584)
Речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі

Право власності та інші речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі за правочином, визначаються за правом країни, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено погодженням сторін.

     

Право власності та інші речеві права на рухоме майно, що перебуває в дорозі за правочином, визначаються за правом країни, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено погодженням сторін.

Стаття 1585
Захист речевих прав

     

Стаття 1631 (1585)
Захист речевих прав

1. До захисту права власності та інших речевих прав застосовується на вибір заявника право країни, в якій майно знаходиться, або право країни суду.

     

1. До захисту права власності та інших речевих прав застосовується на вибір заявника право країни, в якій майно знаходиться, або право країни суду.

2. До захисту права власності та інших речевих прав на нерухоме майно застосовується право країни, в якій це майно знаходиться. Щодо майна, внесеного до державного реєстру України, застосовується право України.

     

2. До захисту права власності та інших речевих прав на нерухоме майно застосовується право країни, в якій це майно знаходиться. Щодо майна, внесеного до державного реєстру України, застосовується право України.

Глава 111
Колізійні норми зобов’язального права

     

Глава 113 (111)
Колізійні норми зобов’язального права

§ 1. Договірні зобов’язання

     

§ 1. Договірні зобов’язання

Стаття 1586
Вибір права за погодженням сторін договору

     

Стаття 1632 (1586)
Вибір права за погодженням сторін договору

Сторони договору згідно з статтями 1552 та 1557 Кодексу можуть обрати право країни, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законом.

     

Сторони договору згідно з статтями 1599 та 1604 Кодексу можуть обрати право країни, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законом.

Стаття 1587
Право, що застосовується до договору
за відсутності погодження сторін про вибір права

     

Стаття 1633 (1587)
Право, що застосовується до договору
за відсутності погодження сторін про вибір права

1. За відсутності погодження сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право країни відповідно до пунктів 2,3 статті 1575

     

1. За відсутності погодження сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право країни відповідно до пунктів 2,3 статті 1621.

2. Стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, вважається сторона, яка є зокрема:

     

2. Стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, вважається сторона, яка є, зокрема:

1) продавцем — за договором купівлі-продажу;

     

1) продавцем — за договором купівлі-продажу;

2) дарувальником — за договором дарування;

     

2) дарувальником — за договором дарування;

3) одержувачем ренти —за договором ренти;

     

3) одержувачем ренти —за договором ренти;

4) відчужувачем — за договором довічного удержання;

     

4) відчужувачем — за договором довічного утримання;

5) наймодавцем — за договорами найму (оренди);

     

5) наймодавцем — за договорами найму (оренди);

6) позичкодавцем — за договором позички;

     

6) позичкодавцем — за договором позички;

7) підрядником — за договором підряду;

     

7) підрядником — за договором підряду;

8) виконавцем — за договорами про надання послуг;

     

8) виконавцем — за договорами про надання послуг;

9) перевізником — за договором перевезення;

     

9) перевізником — за договором перевезення;

10) експедитором — за договором транспортної експедиції;

     

10) експедитором — за договором транспортної експедиції;

11) зберігачем — за договором зберігання;

     

11) зберігачем — за договором зберігання;

12) страховиком — за договором страхування;

     

12) страховиком — за договором страхування;

13) повіреним — за договором доручення;

     

13) повіреним — за договором доручення;

14) комісіонером — за договором комісії;

     

14) комісіонером — за договором комісії;

15) довірчим управителем — за договором довірчого управління майном;

     

15) довірчим управителем — за договором довірчого управління майном;

16) позикодавцем — за договором позики;

     

16) позикодавцем — за договором позики;

17) кредитодавцем — за кредитним договором;

     

17) кредитодавцем — за кредитним договором;

18) банком — за договором про банківський рахунок;

     

18) банком — за договором про банківський рахунок;

19) фактором — за договором факторингу;

     

19) фактором — за договором факторингу;

20) ліцензіаром — за ліцензійним договором;

     

20) ліцензіаром — за ліцензійним договором;

21) правоволодільцем — за договором франчайзингу;

     

21) правоволодільцем — за договором франчайзингу;

22) заставодавцем — за договором застави.

     

22) заставодавцем — за договором застави.

3. Правом країни, з якою договір більш тісно пов’ язаний, вважається зокрема:

     

3. Правом країни, з якою договір більш тісно пов’ язаний, вважається зокрема:

1) щодо договору про нерухоме майно — право країни, в якій це майно знаходиться;

     

1) щодо договору про нерухоме майно — право країни, в якій це майно знаходиться;

2) щодо договорів на виконання робіт та спільної діяльності — право країни, в якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати;

     

2) щодо договорів на виконання робіт та спільної діяльності — право країни, в якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати;

3) щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі, — право країни, в якій проводяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

     

3) щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі, — право країни, в якій проводяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

Стаття 1588
Право, що застосовується до договору споживання

     

Стаття 1634 (1588)
Право, що застосовується до договору споживання

1. До договорів споживання належать договори щодо придбання товарів та одержання послуг особою (споживачем) не для цілей підприємницької діяльності.

     

1. До договорів споживання належать договори щодо придбання товарів та одержання послуг особою (споживачем) не для цілей підприємницької діяльності.

2. Вибір права країни сторонами договору споживання не може позбавляти споживача захисту, який надається йому імперативними нормами права країни його звичайного місця перебування, якщо:

     

2. Вибір права країни сторонами договору споживання не може позбавляти споживача захисту, який надається йому імперативними нормами права країни його звичайного місця перебування, якщо:

1) укладенню договору передувала спеціальна оферта або реклама в цій країні та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору в цій країні; або

     

1) укладенню договору передувала спеціальна оферта або реклама в цій країні та споживач здійснив усе необхідне для укладення договору в цій країні; або

2) замовлення від споживача було прийняте у цій країні; або

     

2) замовлення від споживача було прийняте у цій країні; або

3) споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кордон з метою укладення договору щодо придбання товарів.

     

3) споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за кордон з метою укладення договору щодо придбання товарів.

3. У разі відсутності вибору права країни сторонами до укладеного згідно з п. 2 цієї статті договору споживання, в тому числі до його форми, застосовується право країни, в якій споживач має звичайне місце перебування.

     

3. У разі відсутності вибору права країни сторонами до укладеного згідно з п. 2 цієї статті договору споживання, в тому числі до його форми, застосовується право країни, в якій споживач має звичайне місце перебування.

4. Положення пп. 2, 3 цієї статті не застосовуються до договорів перевезення, надання послуг, якщо послуга може бути надана виключно в країні, іншій ніж країна звичайного місця перебування споживача (крім договору туризму, який передбачає комбіноване перевезення та розміщення).

     

4. Положення пп. 2, 3 цієї статті не застосовуються до договорів перевезення, надання послуг, якщо послуга може бути надана виключно в країні, іншій ніж країна звичайного місця перебування споживача (крім договору туризму, який передбачає комбіноване перевезення та розміщення).

Стаття 1589
Право, що застосовується до трудового договору

     

Стаття 1635 (1589)
Право, що застосовується до трудового договору

1. Сторони трудового договору можуть у письмовій формі обрати право країни, що застосовується до трудового договору. Проте такий вибір не може погіршувати становище працівника порівняно з імперативними нормами права країни, яке підлягало б застосуванню за відсутності вибору права.

     

1. Сторони трудового договору можуть у письмовій формі обрати право країни, що застосовується до трудового договору. Проте такий вибір не може погіршувати становище працівника порівняно з імперативними нормами права країни, яке підлягало б застосуванню за відсутності вибору права.

2. У разі відсутності вибору права сторонами договору, якщо з усіх обставин не випливає, що трудові відносини мають більш тісний зв’язок із правом іншої країни, до трудових відносин застосовується:

     

2. У разі відсутності вибору права сторонами договору, якщо з усіх обставин не випливає, що трудові відносини мають більш тісний зв’язок із правом іншої країни, до трудових відносин застосовується:

1) право країни, у якій працівник звичайно виконує свою роботу за договором, навіть якщо він перебуває у відрядженні на певний строк для роботи за кордоном;

     

1) право країни, у якій працівник звичайно виконує свою роботу за договором, навіть якщо він перебуває у відрядженні на певний строк для роботи за кордоном;

2) право країни, у якій знаходиться звичайне місце діяльності підприємця, через якого був найнятий працівник, якщо працівник переважно здійснює роботу не в одній країні;

     

2) право країни, у якій знаходиться звичайне місце діяльності підприємця, через якого був найнятий працівник, якщо працівник переважно здійснює роботу не в одній країні;

3) при здійсненні роботи на судні або в літаку право країни прапора або іншого розпізнавального знака, під яким судно або літак курсує.

     

3) при здійсненні роботи на судні або в літаку право країни прапора або іншого розпізнавального знака, під яким судно або літак курсує.

Стаття 1590
Право, що застосовується до засновницького договору
юридичної особи з іноземною участю

     

Стаття 1636 (1590)
Право, що застосовується до засновницького договору
юридичної особи з іноземною участю

До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю застосовується право країни місця знаходження юридичної особи.

     

До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю застосовується право країни місця знаходження юридичної особи.

Стаття 1591
Сфера дії права, що застосовується до договору

     

Стаття 1637 (1591)
Сфера дії права, що застосовується до договору

1. Право країни, що застосовується до договору згідно з положеннями цієї глави Кодексу, охоплює:

     

1. Право країни, що застосовується до договору згідно з положеннями цієї глави Кодексу, охоплює:

1) дійсність договору;

     

1) дійсність договору;

2) тлумачення договору;

     

2) тлумачення договору;

3) права та обов’язки сторін;

     

3) права та обов’язки сторін;

4) виконання договору;

     

4) виконання договору;

5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору;

     

5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору;

6) припинення договору;

     

6) припинення договору;

7) наслідки недійсності договору;

     

7) наслідки недійсності договору;

8) передання вимоги та переведення боргу у зв’язку з договором.

     

8) передання вимоги та переведення боргу у зв’язку з договором.

2. Щодо способів та процедури виконання, а також заходів, які мають бути вжиті у разі неналежного виконання, крім права країни, що підлягає застосуванню, береться до уваги і право країни, в якій здійснюється виконання.

     

2. Щодо способів та процедури виконання, а також заходів, які мають бути вжиті у разі неналежного виконання, крім права країни, що підлягає застосуванню, береться до уваги і право країни, в якій здійснюється виконання.

§ 2. Недоговірні зобов’язання

     

§ 2. Недоговірні зобов’язання

Стаття 1592
Зобов’язання, що виникають з односторонніх дій

     

Стаття 1638 (1592)
Зобов’язання, що виникають з односторонніх дій

До зобов’язань, що виникають з односторонніх дій (ведення чужих справ без доручення тощо), застосовується право країни, в якій мала місце така дія.

     

До зобов’язань, що виникають з односторонніх дій (ведення чужих справ без доручення тощо), застосовується право країни, в якій мала місце така дія.

Стаття 1593
Зобов’язання внаслідок завдання шкоди

     

Стаття 1639 (1593)
Зобов’язання внаслідок завдання шкоди

1. Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

     

1. Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

2. Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, а їх сторони мають звичайне місце перебування або місце знаходження в одній країні, визначаються за правом цієї країни.

     

2. Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, а їх сторони мають звичайне місце перебування або місце знаходження в одній країні, визначаються за правом цієї країни.

3. Сторони зобов’язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду.

     

3. Сторони зобов’язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду.

 

410

д. Лавринович О.В.
(о.к. №121)

До статті 1593 додати пункт 4 такого змісту:
“4. Якщо шкоду було завдано декільком особам, право країни, що підлягає застосуванню, визначається окремо для кожної особи.”.

враховано

4. Якщо шкоду було завдано декільком особам, право країни, що підлягає застосуванню, визначається окремо для кожної особи.

Стаття 1594
Відповідальність за збитки, завдані споживачеві

     

Стаття 1640 (1594)
Відповідальність за збитки, завдані споживачеві

До вимоги про відшкодування шкоди, що виникла у споживача у зв’язку з придбанням товару або наданням послуг, на вибір споживача застосовується:

     

До вимоги про відшкодування шкоди, що виникла у споживача у зв’язку з придбанням товару або наданням послуг, на вибір споживача застосовується:

1) право країни, в якій знаходиться місце проживання споживача;

     

1) право країни, в якій знаходиться місце проживання споживача;

2) право країни, в якій знаходиться місце проживання або місце знаходження виробника або особи, яка надала послугу;

     

2) право країни, в якій знаходиться місце проживання або місце знаходження виробника або особи, яка надала послугу;

3) право країни, в якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.

     

3) право країни, в якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.

Стаття 1595
Безпідставне збагачення

     

Стаття 1641 (1595)
Безпідставне збагачення

1. До зобов’язань, що виникли внаслідок безпідставного збагачення, застосовується право країни, у якій збагачення мало місце.

Сторони зобов’язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду.

     

1. До зобов’язань, що виникли внаслідок безпідставного збагачення, застосовується право країни, у якій збагачення мало місце.

Сторони зобов’язання у будь-який час після його виникнення можуть обрати право країни суду.

2. Якщо безпідставне збагачення виникає внаслідок зникнення підстави, за якою набуто або збережено майно, право країни, що підлягає застосуванню, визначається за правом країни, якому була підпорядкована ця підстава.

     

2. Якщо безпідставне збагачення виникає внаслідок зникнення підстави, за якою набуто або збережено майно, право країни, що підлягає застосуванню, визначається за правом країни, якому була підпорядкована ця підстава.

Глава 112
Колізійні норми сімейного права

     

Глава 114 (112)
Колізійні норми сімейного права

Стаття 1596
Умови укладення шлюбу

     

Стаття 1642 (1596)
Умови укладення шлюбу

Умови укладення шлюбу визначаються за особистим законом кожної з осіб, які укладають шлюб, на момент укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні беруться до уваги вимоги статті 1278 цього Кодексу щодо перешкод до укладення шлюбу.

     

Умови укладення шлюбу визначаються за особистим законом кожної з осіб, які укладають шлюб, на момент укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні беруться до уваги вимоги статті 1307 цього Кодексу щодо перешкод до укладення шлюбу.

Стаття 1597
Форма і порядок укладення шлюбу в Україні

     

Стаття 1643 (1597)
Форма і порядок укладення шлюбу в Україні

Форма і порядок укладення шлюбу в Україні визначаються за правом України.

     

Форма і порядок укладення шлюбу в Україні визначаються за правом України.

Стаття 1598
Укладення шлюбу в посольствах і консульствах

     

Стаття 1644 (1598)
Укладення шлюбу в посольствах і консульствах

1. Шлюб між громадянами України, що проживають за межами України, може укладатися в посольствах і консульствах України згідно з правом України.

     

1. Шлюб між громадянами України, що проживають за межами України, може укладатися в посольствах і консульствах України згідно з правом України.

2. Шлюб, що укладається між іноземними громадянами в Україні в посольствах і консульствах відповідних держав, регулюється правом країн, які представляють ці посольства і консульства.

     

2. Шлюб, що укладається між іноземними громадянами в Україні в посольствах і консульствах відповідних держав, регулюється правом країн, які представляють ці посольства і консульства.

Стаття 1599
Визнання шлюбів, укладених за межами України

     

Стаття 1645 (1599)
Визнання шлюбів, укладених за межами України

1. Шлюби між громадянами України, шлюби між громадянами України та іноземцями, шлюби між громадянами України та особами без громадянства, що укладені за межами України за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог статті 1278 цього Кодексу.

     

1. Шлюби між громадянами України, шлюби між громадянами України та іноземцями, шлюби між громадянами України та особами без громадянства, що укладені за межами України за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог статті 1307 цього Кодексу.

2. Шлюби між іноземцями, шлюби між іноземцями та особами без громадянства, шлюби між особами без громадянства, що укладені за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні.

     

2. Шлюби між іноземцями, шлюби між іноземцями та особами без громадянства, шлюби між особами без громадянства, що укладені за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні.

Стаття 1600
Шлюбний договір

     

Стаття 1646 (1600)
Шлюбний договір

1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право країни, що застосовується до шлюбного договору.

     

1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право країни, що застосовується до шлюбного договору.

2. У разі відсутності вибору права країни до шлюбного договору застосовуються положення п. 1 статті 1601.

     

2. У разі відсутності вибору права країни до шлюбного договору застосовуються положення п. 1 статті 1647.

Стаття 1601
Загальні юридичні наслідки шлюбу

     

Стаття 1647 (1601)
Загальні юридичні наслідки шлюбу

1. Загальні юридичні наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності — правом країни, в якій подружжя має спільне звичайне місце перебування або мало його в останній час шлюбу за умови, що один з них все ще має своє звичайне місце перебування у цій країні, а за відсутності останнього — право країни, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином.

     

1. Загальні юридичні наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності — правом країни, в якій подружжя має спільне звичайне місце перебування або мало його в останній час шлюбу за умови, що один з них все ще має своє звичайне місце перебування у цій країні, а за відсутності останнього — право країни, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином.

2. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право країни, що буде застосовуватися до загальних юридичних наслідків шлюбу, якщо вони не мають спільного звичайного місця перебування або якщо особистий закон жодного з них не збігається з країною їх спільного звичайного місця перебування.

     

2. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право країни, що буде застосовуватися до загальних юридичних наслідків шлюбу, якщо вони не мають спільного звичайного місця перебування або якщо особистий закон жодного з них не збігається з країною їх спільного звичайного місця перебування.

3. Вибір права країни згідно з п. 2 цієї статті обмежений лише правом країни особистого закону одного з подружжя без застосування п. 2 статті 1563. Угода про вибір права країни припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

     

3. Вибір права країни згідно з п. 2 цієї статті обмежений лише правом країни особистого закону одного з подружжя без застосування п. 2 статті 1608. Угода про вибір права країни припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

Стаття 1602
Майнові права та обов’язки подружжя

     

Стаття 1648 (1602)
Майнові права та обов’язки подружжя

1. Подружжя може обрати для регулюваня майнових наслідків шлюбу право країни особистого закону одного з подружжя або право країни, в якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право країни, у якій це майно знаходиться.

     

1. Подружжя може обрати для регулюваня майнових наслідків шлюбу право країни особистого закону одного з подружжя або право країни, в якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право країни, у якій це майно знаходиться.

2. Вибране право країни згідно з пунктом 1 цієї статті припиняє застосовуватись або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив’язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям.

     

2. Вибране право країни згідно з пунктом 1 цієї статті припиняє застосовуватись або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив’язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям.

3. Вибір права країни, передбачений цією статтею та п. 2 статті 1601, має бути у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що здійснена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.

     

3. Вибір права країни, передбачений цією статтею та п. 2 статті 1647, має бути у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що здійснена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.

4. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом країни, яке застосовується до загальних юридичних наслідків шлюбу.

     

4. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом країни, яке застосовується до загальних юридичних наслідків шлюбу.

Стаття 1603
Припинення шлюбу

     

Стаття 1649 (1603)
Припинення шлюбу

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом країни, яке діє на цей час щодо загальних юридичних наслідків шлюбу (п. 1 статті 1601).

     

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом країни, яке діє на цей час щодо загальних юридичних наслідків шлюбу (п. 1 статті 1647).

Стаття 1604
Визнання шлюбу недійсним

     

Стаття 1650 (1604)
Визнання шлюбу недійсним

Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається за правом країни, яке застосовувалося б відповідно до статей 1596 і 1598 цієї Книги.

     

Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається за правом країни, яке застосовувалося б відповідно до статей 1642 і 1644 цієї Книги.

Стаття 1605
Встановлення та оскарження батьківства

     

Стаття 1651 (1605)
Встановлення та оскарження батьківства

Встановлення та оскарження батьківства визначається за особистим законом дитини, який вона має з народження.

     

Встановлення та оскарження батьківства визначається за особистим законом дитини, який вона має з народження.

Стаття 1606
Права та обов’язки батьків і дітей

     

Стаття 1652 (1606)
Права та обов’язки батьків і дітей

Права та обов’язки батьків і дітей визначаються за особистим законом дитини або за правом країни, що має тісний зв’язок із відповідними відносинами і є більш сприятливим для дитини.

     

Права та обов’язки батьків і дітей визначаються за особистим законом дитини або за правом країни, що має тісний зв’язок із відповідними відносинами і є більш сприятливим для дитини.

Стаття 1607
Зобов’язання щодо утримання

     

Стаття 1653 (1607)
Зобов’язання щодо утримання

1. Зобов’язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, регулюються правом країни, в якій має звичайне місце перебування кредитор.

     

1. Зобов’язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, регулюються правом країни, в якій має звичайне місце перебування кредитор.

2. Якщо кредитор не може одержати утримання від боржника згідно з правом країни, що зазначена у п. 1 цієї статті, застосовується право країни їх спільного громадянства.

     

2. Якщо кредитор не може одержати утримання від боржника згідно з правом країни, що зазначена у п. 1 цієї статті, застосовується право країни їх спільного громадянства.

3. Якщо кредитор не може одержати утримання згідно з правом країни, що зазначена у пп. 1, 2 цієї статті, застосовується право країни, в якій боржник має звичайне місце перебування.

     

3. Якщо кредитор не може одержати утримання згідно з правом країни, що зазначена у пп. 1, 2 цієї статті, застосовується право країни, в якій боржник має звичайне місце перебування.

Стаття 1608
Утримання родичів та інших членів сім’ї

     

Стаття 1654 (1608)
Утримання родичів та інших членів сім’ї

Вимога про утримання родичів та інших членів сім’ї (крім батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права країни місця проживання боржника такого зобов’язання про удержання не існує.

     

Вимога про утримання родичів та інших членів сім’ї (крім батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права країни місця проживання боржника такого зобов’язання про утримання не існує.

Стаття 1609
Усиновлення

     

Стаття 1655 (1609)
Усиновлення

Усиновлення та його скасування регулюються за особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювачі — подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право країни, що визначає загальні юридичні наслідки шлюбу.

     

Усиновлення та його скасування регулюються за особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювачі — подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право країни, що визначає загальні юридичні наслідки шлюбу.

Глава 113
Колізійні норми щодо спадкування

     

Глава 115 (113)
Колізійні норми щодо спадкування

Стаття 1610
Спадкові відносини

     

Стаття 1656 (1610)
Спадкові відносини

З урахуванням положень статей 1611, 1612 цього Кодексу спадкові відносини регулюються правом країни, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано у заповіті право країни, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо на момент смерті він змінив громадянство.

     

З урахуванням положень статей 1657, 1658 цього Кодексу спадкові відносини регулюються правом країни, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано у заповіті право країни, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо на момент смерті він змінив громадянство.

Стаття 1611
Спадкування нерухомого майна і майна, що підлягає внесенню до державного реєстру

     

Стаття 1657 (1611)
Спадкування нерухомого майна і майна, що підлягає внесенню до державного реєстру

Спадкування нерухомого майна регулюється правом країни, в якій знаходиться це майно, а майна, внесеного до державного реєстру України, — правом України.

     

Спадкування нерухомого майна регулюється правом країни, в якій знаходиться це майно, а майна, внесеного до державного реєстру України, — правом України.

Стаття 1612
Здатність осіб на складання і скасування заповіту.
Форма заповіту і акта його скасування

     

Стаття 1658 (1612)
Здатність осіб на складання і скасування заповіту.
Форма заповіту і акта його скасування

Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом країни, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Проте заповіт або його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту, або права країни громадянства, або права країни звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права країни, у якій знаходиться нерухоме майно.

     

Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом країни, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Проте заповіт або його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту, або права країни громадянства, або права країни звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права країни, у якій знаходиться нерухоме майно.

Розділ IІ
Міжнародний цивільний процес

411

д. Кармазін Ю. (о.к №134)
Розділ ІІ книги 8 виключити.

відхилено

Розділ IІ
Міжнародний цивільний процес

Глава 114
Цивільні процесуальні права іноземців

     

Глава 116 (114)
Цивільні процесуальні права іноземців

Стаття 1613
Цивільні процесуальні права іноземних громадян, осіб без громадянства та юридичних осіб

     

Стаття 1659 (1613)
Цивільні процесуальні права іноземних громадян, осіб без громадянства та юридичних осіб

1. Іноземні громадяни, особи без громадянста та юридичні особи можуть звертатися в суди чи в інші юрисдикційні органи України для захисту своїх прав та законних інтересів нарівні з громадянами та юридичними особами України.

2.У спорах між юридичними особами, останнім надається вибір у зверненні до спеціалізованих судів України чи до інших судів загальної юрисдикції.

3. Правила цього розділу Кодексу поширюються на всю систему судів загальної юрисдикції в Україні.

     

1. Іноземні громадяни, особи без громадянста та юридичні особи можуть звертатися в суди чи в інші юрисдикційні органи України для захисту своїх прав та законних інтересів нарівні з громадянами та юридичними особами України.

2.У спорах між юридичними особами, останнім надається вибір у зверненні до спеціалізованих судів України чи до інших судів загальної юрисдикції.

3. Правила цього розділу Кодексу поширюються на всю систему судів загальної юрисдикції в Україні.

Стаття 1614
Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян, юридичних осіб та осіб без громадянства

     

Стаття 1660 (1614)
Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян, юридичних осіб та осіб без громадянства

1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян та осіб без громадянства визначаються відповідно до права України.

     

1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян та осіб без громадянства визначаються відповідно до права України.

2. На вимогу суду або іншого органу, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити нотаріально посвідчений у країні місця знаходження цієї юридичної особи і легалізований документ, що є доказом правосуб’єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

     

2. На вимогу суду або іншого органу, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити нотаріально посвідчений у країні місця знаходження цієї юридичної особи і легалізований документ, що є доказом правосуб’єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Глава 115
Підсудність та виконання іноземних судових доручень

     

Глава 117 (115)
Підсудність та виконання іноземних судових доручень

Стаття 1615
Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом

     

Стаття 1661 (1615)
Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом

1. Підсудність судам України (компетенція інших органів) щодо справ з іноземним елементом визначається на момент прийняття справи до провадження, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої компетенції відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 1617 цього Кодексу.

     

1. Підсудність судам України (компетенція інших органів) щодо справ з іноземним елементом визначається на момент прийняття справи до провадження, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої компетенції відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 1663 цього Кодексу.

2. Не підлягає прийняттю до провадження справа, якщо у суді або іншому компетентному органі іноземної держави є справа, що розпочата із спору між тими самими сторонами, з тих самих підстав і про той самий предмет.

     

2. Не підлягає прийняттю до провадження справа, якщо у суді або іншому компетентному органі іноземної держави є справа, що розпочата із спору між тими самими сторонами, з тих самих підстав і про той самий предмет.

Стаття 1616
Підстави визначення підсудності справ судам України

     

Стаття 1662 (1616)
Підстави визначення підсудності справ судам України

Суди або інші компетентні органи України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

     

Суди або інші компетентні органи України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 1617 цього Кодексу;

     

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 1663 цього Кодексу;

2) якщо відповідач у справі має місце проживання, або звичайне місце перебування, або нерухоме майно на території України, або рухоме майно, на яке можна накласти стягнення;

     

2) якщо відповідач у справі має місце проживання, або звичайне місце перебування, або нерухоме майно на території України, або рухоме майно, на яке можна накласти стягнення;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

     

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо рішення суду або іншого органу, яке потребує виконавчого провадження, може бути виконане за межами України, в тому числі на підставі міжнародних договорів, конвенцій, учасницею яких є Україна;

     

4) якщо рішення суду або іншого органу, яке потребує виконавчого провадження, може бути виконане за межами України, в тому числі на підставі міжнародних договорів, учасницею яких є Україна;

5) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

     

5) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

6) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач — фізична особа має місце проживання в Україні, а юридична особа — відповідач — місце знаходження в Україні;

     

6) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач — фізична особа має місце проживання в Україні, а юридична особа — відповідач — місце знаходження в Україні;

7) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або, не маючи жодного громадянства (особа без громадянства), мав в Україні місце проживання.

     

7) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або, не маючи жодного громадянства (особа без громадянства), мав в Україні місце проживання.

Стаття 1617
Виключна компетенція

     

Стаття 1663 (1617)
Виключна компетенція

Компетенція судів або інших органів України є виключною у таких справах з іноземним елементом:

     

Компетенція судів або інших органів України є виключною у таких справах з іноземним елементом:

1) якщо будівля або інше нерухоме майно, щодо яких виник спір, знаходиться на території України;

     

1) якщо будівля або інше нерухоме майно, щодо яких виник спір, знаходиться на території України;

2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають постійне місце проживання в Україні;

     

2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають постійне місце проживання в Україні;

3) якщо у справі про спадщину спадкодавець — громадянин України помер в Україні, в якій мав звичайне місце перебування;

     

3) якщо у справі про спадщину спадкодавець — громадянин України помер в Україні, в якій мав звичайне місце перебування;

         

Стаття 1618 «Договірна підсудність» виключена.

       
         

Стаття 1619
Судові доручення

     

Стаття 1664 (1619)
Судові доручення

1. Суди та інші компетентні органи України виконують передані їм у встановленому правом України порядку доручення іноземних судів та інших органів на проведення окремих процесуальних дій, крім випадків, коли:

     

1. Суди та інші компетентні органи України виконують передані їм у встановленому правом України порядку доручення іноземних судів та інших органів на проведення окремих процесуальних дій, крім випадків, коли:

1) виконання доручення порушувало б суверенітет України або загрожувало б безпеці України;

     

1) виконання доручення порушувало б суверенітет України або загрожувало б безпеці України;

2) виконання доручення не входить до компетенції суду;

     

2) виконання доручення не входить до компетенції суду;

2. Виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій провадиться в порядку, передбаченому правом України, проте на прохання суду або іншого іноземного органу, від якого надійшло доручення, у ході виконання доручення може застосовуватися особлива процесуальна форма, яка відрізняється від прийнятої в Україні, якщо відповідно до застосування такої особливої форми не існує прямої заборони або вона не суперечить публічному порядку України.

     

2. Виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій провадиться в порядку, передбаченому правом України, проте на прохання суду або іншого іноземного органу, від якого надійшло доручення, у ході виконання доручення може застосовуватися особлива процесуальна форма, яка відрізняється від прийнятої в Україні, якщо відповідно до застосування такої особливої форми не існує прямої заборони або вона не суперечить публічному порядку України.

3. Суди України можуть звертатися до іноземних судів із дорученням про виконання окремих процесуальних дій.

     

3. Суди України можуть звертатися до іноземних судів із дорученням про виконання окремих процесуальних дій.

Порядок відносин судів України з іноземними судами визначається правом України.

     

Порядок відносин судів України з іноземними судами визначається правом України.

Глава 116
Визнання та виконання рішень іноземних судів

     

Глава 118 (116)
Визнання та виконання рішень іноземних судів

Стаття 1620
Чинність рішень іноземних судів на території України

     

Стаття 1665 (1620)
Чинність рішень іноземних судів на території України

1. Рішення іноземних судів, що за своїм характером не потребують виконання, визнаються чинними в Україні без подальшого провадження, якщо немає заперечення проти такого визнання, яке має бути подане у письмовій формі до будь-якого суду України.

     

1. Рішення іноземних судів, що за своїм характером не потребують виконання, визнаються чинними в Україні без подальшого провадження, якщо немає заперечення проти такого визнання, яке має бути подане у письмовій формі до будь-якого суду України.

2. У разі наявності заперечень рішення іноземного суду підлягає визнанню в порядку судового засідання, після того як суд України встановить, що:

     

2. У разі наявності заперечень рішення іноземного суду підлягає визнанню в порядку судового засідання, після того як суд України встановить, що:

1) рішення іноземного суду набуло чинності у державі свого походження;

     

1) рішення іноземного суду набуло чинності у державі свого походження;

2) справа не належить, згідно із законом України, до виключної компетенції судів або інших органів України;

     

2) справа не належить, згідно із законом України, до виключної компетенції судів або інших органів України;

3) відповідач у справі не був позбавлений можливості судового захисту, а якщо він недієздатний — мав можливість залучити до участі у справі процесуального представника;

     

3) відповідач у справі не був позбавлений можливості судового захисту, а якщо він недієздатний — мав можливість залучити до участі у справі процесуального представника;

4) у судах України не ведеться провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке було розпочате раніше, ніж справа, рішення в якій підлягає визнанню.

     

4) у судах України не ведеться провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке було розпочате раніше, ніж справа, рішення в якій підлягає визнанню.

5) рішення не суперечить правилам про публічний порядок відповідно до статті 1559.

     

5) рішення не суперечить правилам про публічний порядок відповідно до статті 1605.

Стаття 1621
Виконання рішень іноземних судів

     

Стаття 1666 (1621)
Виконання рішень іноземних судів

1. Рішення іноземноих судів підлягають виконанню в Україні у загальному порядку, передбаченому законодавством України, з урахуванням пункту 2 цієї статті.

     

1. Рішення іноземноих судів підлягають виконанню в Україні у загальному порядку, передбаченому законодавством України, з урахуванням пункту 2 цієї статті.

2. Клопотання іноземного суду, позивача або іншої заінтересованої особи про виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем виконання у відкритому судовому засіданні. Суд дає дозвіл на виконання іноземного судового рішення після встановлення, що:

     

2. Клопотання іноземного суду, позивача або іншої заінтересованої особи про виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем виконання у відкритому судовому засіданні. Суд дає дозвіл на виконання іноземного судового рішення після встановлення, що:

1) рішення підлягає виконанню в країні свого походження;

     

1) рішення підлягає виконанню в країні свого походження;

2) рішення відповідає вимогам, встановленим у п. 2 статті 1620 цього Кодексу.

     

2) рішення відповідає вимогам, встановленим у п. 2 статті 1665 цього Кодексу.

 

412

Д.Лавринович О.В.
(о.к. №121)

Доповнити Кодекс “прикінцевими положеннями” такого змісту:

Враховано

 
   

Прикінцеві положення

 

Прикінцеві положення

   

1. Цивільний кодекс України вводиться в дію з 1 вересня 2001 року, за винятком положень, для яких встановлено інші терміни введення в дію.

 

1.Цивільний кодекс України вводиться в дію з 1 вересня 2001 року, за винятком положень, для яких встановлено інші терміни введення в дію.

   

2. Визнати такими, що втратили чинність з 1 вересня 2001 року:

 

2. Визнати такими, що втратили чинність з 1 вересня 2001 року:

   

Цивільний кодекс Української РСР, затверджений Законом Української РСР від 18 липня 1963 року із змінами та доповненнями, прийнятими на момент введення в дію Цивільного кодексу України;

Кодекс про шлюб і сім’ю України, затверджений Законом Української РСР від 20 червня 1969 року із змінами та доповненнями, прийнятими на момент введення в дію Цивільного кодексу України, за винятком розділу V, який діє в частині, що не суперечить цьому Кодексу;

Розділ VI Цивільного процесуального кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року із змінами і доповненнями, прийнятими на момент введення в дію Цивільного кодексу України;

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 9 грудня 1963 року "Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільного процесуального кодексів Української РСР" 1963 року у частині, що стосується Цивільного кодексу Української РСР.

 

Цивільний кодекс Української РСР, затверджений Законом Української РСР від 18 липня 1963 року із змінами та доповненнями, прийнятими на момент введення в дію Цивільного кодексу України;

Кодекс про шлюб і сім’ю України, затверджений Законом Української РСР від 20 червня 1969 року із змінами та доповненнями, прийнятими на момент введення в дію Цивільного кодексу України, за винятком розділу V, який діє в частині, що не суперечить цьому Кодексу;

Розділ VI Цивільного процесуального кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року із змінами і доповненнями, прийнятими на момент введення в дію Цивільного кодексу України;

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 9 грудня 1963 року "Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільного процесуального кодексів Української РСР" 1963 року у частині, що стосується Цивільного кодексу Української РСР.

   

3. Перелік інших законів (або окремих положень законів), що втрачають чинність у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України, встановлюється відповідним законом України.

 

3. Перелік інших законів (або окремих положень законів), що втрачають чинність у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України, встановлюється відповідним законом України.

   

Інші акти цивільного законодавства мають бути приведені у відповідність з Цивільним кодексом України до моменту введення його в дію.

 

Інші акти цивільного законодавства мають бути приведені у відповідність з Цивільним кодексом України до моменту введення його в дію.

   

4. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після введення його в дію.

 

4. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після введення його в дію.

   

До цивільно-правових відносин, які виникли до введення Цивільного кодексу України в дію, цей Кодекс застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після введення його в дію.

 

До цивільно-правових відносин, які виникли до введення Цивільного кодексу України в дію, цей Кодекс застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після введення його в дію.

   

5. До введення в дію закону про реєстрацію фізичних осіб як підприємців зберігається чинний порядок реєстрації.

 

5. До введення в дію закону про реєстрацію фізичних осіб як підприємців зберігається чинний порядок реєстрації.

   

6. Глави 6 та 7 Цивільного кодексу України вводяться в дію через 10 днів після офіційного опублікування Цивільного кодексу України. З цього дня всі юридичні особи створюються виключно в організаційно-правових формах, передбачених Цивільним кодексом України.

 

6. Глави 6 та 7 Цивільного кодексу України вводяться в дію через 10 днів після офіційного опублікування Цивільного кодексу України. З цього дня всі юридичні особи створюються виключно в організаційно-правових формах, передбачених Цивільним кодексом України.

   

До введення в дію закону про реєстрацію юридичних осіб зберігається чинний порядок реєстрації.

 

До введення в дію закону про реєстрацію юридичних осіб зберігається чинний порядок реєстрації.

   

До введення в дію закону про юридичні особи публічного права застосовується відповідне чинне законодавство з урахуванням статті 641 Цивільного кодексу України.

 

До введення в дію закону про юридичні особи публічного права застосовується відповідне чинне законодавство з урахуванням статті 641 Цивільного кодексу України.

   

7. До 1 січня 2004 року підприємства, яким майно належить на праві повного господарського відання або оперативного управління (державні, казенні, комунальні), мають бути перетворені в юридичні особи публічного або приватного права, організаційно-правові форми яких передбачені Цивільним кодексом України.

 

7. До 1 січня 2004 року підприємства, яким майно належить на праві повного господарського відання або оперативного управління (державні, казенні, комунальні), мають бути перетворені в юридичні особи публічного або приватного права, організаційно-правові форми яких передбачені Цивільним кодексом України.

   

8. Установчі документи господарських товариств, створених згідно з Законом України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року, а також їх організаційно-правові форми, повинні бути приведені у відповідність до положень глав 6 та 7 Цивільного кодексу України до 1 січня 2002 року.

 

8. Установчі документи господарських товариств, створених згідно з Законом України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року, а також їх організаційно-правові форми, повинні бути приведені у відповідність до положень глав 6 та 7 Цивільного кодексу України до 1 січня 2002 року.

   

9. Види підприємств, що передбачені статею 2 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року, організаційно-правові форми яких не відповідають Цивільному кодексу України, мають бути перетворені до 1 січня 2002 року в юридичні особи відповідних організаційно-правових форм, передбачених Цивільним кодексом України.

 

9. Види підприємств, що передбачені статею 2 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року, організаційно-правові форми яких не відповідають Цивільному кодексу України, мають бути перетворені до 1 січня 2002 року в юридичні особи відповідних організаційно-правових форм, передбачених Цивільним кодексом України.

   

10. Непідприємницькі юридичні особи (громадські організації, політичні партії, релігійні об’єднання, фонди, тощо), які створені до офіційної публікації Цивільного кодексу України, повинні у термін до 1 січня 2002 року привести свої установчі документи у відповідність до Цивільного кодексу України або відповідно змінити свої організаційно-правові форми.

 

10. Непідприємницькі юридичні особи (громадські організації, політичні партії, релігійні об’єднання, фонди, тощо), які створені до офіційної публікації Цивільного кодексу України, повинні у термін до 1 січня 2002 року привести свої установчі документи у відповідність до Цивільного кодексу України або відповідно змінити свої організаційно-правові форми.

   

11. Зі спливом строків, передбачених у пп. 7-10 Прикінцевих положень, зазначені підприємства та організації підлягають ліквідації у судовому порядку за позовом органу, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.

 

11. Зі спливом строків, передбачених у пп. 7-10 Прикінцевих положень, зазначені підприємства та організації підлягають ліквідації у судовому порядку за позовом органу, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.

   

12. Юридичні особи, зазначені у пунктах 7-10 Прикінцевих положень, звільняються від внесення плати за державну реєстрацію (перереєстрацію), пов’язану зі змінами їх правового статусу.

 

12. Юридичні особи, зазначені у пунктах 7-10 Прикінцевих положень, звільняються від внесення плати за державну реєстрацію (перереєстрацію), пов’язану зі змінами їх правового статусу.

   

13. Правила позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, застосовуються до позовів, строки вчинення яких за законодавством, що раніше діяло, не закінчились до дати введення в дію Цивільного кодексу України.

 

13. Правила позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, застосовуються до позовів, строки вчинення яких за законодавством, що раніше діяло, не закінчились до дати введення в дію Цивільного кодексу України.

   

14. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності (підпункт 3 пункту 2 статті 248 Цивільного кодексу України), право на вчинення якого виникло до 1 вересня 2001 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що раніше діяло.

 

14. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності (підпункт 3 пункту 2 статті 248 Цивільного кодексу України), право на вчинення якого виникло до 1 вересня 2001 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що раніше діяло.

   

15. До 1 січня 2002 року зберігається чинність статтей 37 і 39 Закону України “Про власність” від 7 лютого 1991 року.

 

15. До 1 січня 2002 року зберігається чинність статтей 37 і 39 Закону України “Про власність” від 7 лютого 1991 року.

   

16. Дія статті 340 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюється і на випадки, коли володіння майном почалося за 3 роки до моменту введення цього Кодексу в дію.

 

16. Дія статті 340 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюється і на випадки, коли володіння майном почалося за 3 роки до моменту введення цього Кодексу в дію.

   

17. До договорів, що були укладені до 1 вересня 2001 року і продовжують діяти після введення в дію Цивільного кодексу України, застосовуються обов’язкові для сторін договору правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

 

17. До договорів, що були укладені до 1 вересня 2001 року і продовжують діяти після введення в дію Цивільного кодексу України, застосовуються обов’язкові для сторін договору правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

   

18. Правила про відповідальність за порушення договірних зобов’язань, передбачені Цивільного кодексу України, застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після введення цим Кодексом в дію, за винятком випадків, коли в договорах, укладених до 1 вересня 2001 року, передбачалась інша відповідальність за такі порушення.

 

18. Правила про відповідальність за порушення договірних зобов’язань, передбачені Цивільного кодексу України, застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після введення цим Кодексом в дію, за винятком випадків, коли в договорах, укладених до 1 вересня 2001 року, передбачалась інша відповідальність за такі порушення.

   

19. Судові провадження у справах про припинення права власності на підставах, які не передбачені Цивільним кодексом України, підлягають припиненню.

 

19. Судові провадження у справах про припинення права власності на підставах, які не передбачені Цивільним кодексом України, підлягають припиненню.

   

Ухвалені, але не виконані, судові рішення у таких справах примусовому виконанню не підлягають.

 

Ухвалені, але не виконані, судові рішення у таких справах примусовому виконанню не підлягають.

   

20. Правила статті 1277 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин, які виникли за місяць до введення в дію цього Кодексу

 

20. Правила статті 1277 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин, які виникли за місяць до введення в дію цього Кодексу

   

21. Правила про спільну сумісну власність подружжя і про окреме майно подружжя, встановлені статтями 1297–1302, 1305–1309 цього Кодексу, застосовуються також до майна, нажитого подружжям (одним із них) до введення в дію Цивільного кодексу України.

 

21. Правила про спільну сумісну власність подружжя і про окреме майно подружжя, встановлені статтями 1297–1302, 1305–1309 цього Кодексу, застосовуються також до майна, нажитого подружжям (одним із них) до введення в дію Цивільного кодексу України.

   

22. Правила пункту 4 статті 1297, застосовуються щодо майна, яке було нажите подружжям після введення Цивільного кодексу України в дію.

 

22. Правила пункту 4 статті 1297, застосовуються щодо майна, яке було нажите подружжям після введення Цивільного кодексу України в дію.

   

23. Правила, передбачені Книгою сьомою Цивільного кодексу України застосовуються й до спадщини, яка відкрилася до введення в дію Цивільного кодексу України, але не була прийнята ніким із спадкоємців до моменту введення цього Кодексу в дію.

 

23. Правила, передбачені Книгою сьомою Цивільного кодексу України застосовуються й до спадщини, яка відкрилася до введення в дію Цивільного кодексу України, але не була прийнята ніким із спадкоємців до моменту введення цього Кодексу в дію.

   

24. Правила статті 1518 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також й до спадщини, від дня відкриття якої до введення цього Кодексу в дію, сплило не менше одного року.

 

24. Правила статті 1518 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також й до спадщини, від дня відкриття якої до введення цього Кодексу в дію, сплило не менше одного року.