ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
ДО ПРОЕКТУ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

 

Файл у форматі MS WORD7

КНИГА YI

Автори остаточної редакції:

Народні депутати України - члени
Тимчасової спеціальної комісії по опрацюванню та підготовці до розгляду нової редакції
Цивільного кодексу України та Господарського
кодексу України

Редакція, прийнята у другому читанні


проп.

Зауваження та пропозиції до проекту

Висновки,
обґрунтування

Редакція, запропонована Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України

КНИГА CЬОМА
СПАДКОВЕ ПРАВО

 

 

 

КНИГА ШОСТА
СПАДКОВЕ ПРАВО

Глава 99
Загальні положення про спадкування

 

 

 

Глава 101 (99) Загальні положення про спадкування

Стаття 1456
Поняття спадкування

 

 

 

Стаття 1503 (1456) Поняття спадкування

Спадкуванням визнається перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

 

 

 

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1457
Види спадкування

 

 

 

Стаття 1504 (1457) Види спадкування

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

 

 

 

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1458
Склад спадщини

 

 

 

Стаття 1505 (1458) Склад спадщини

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю.

 

 

 

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю.

Стаття 1459
Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини

 

 

 

Стаття 1506 (1459) Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

 

 

 

1. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

 

 

 

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не передбачено законом або їх установчими документами;

 

 

 

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я;

 

 

 

3) право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, права на пенсію, допомогу чи інші виплати, передбачені законом.

 

 

 

4) права на аліменти, на пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора чи боржника, відповідно до статті 656 цього Кодексу.

 

 

 

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, відповідно до статті 673 цього Кодексу.

Стаття 1460
Відкриття спадщини

 

 

 

Стаття 1507 (1460) Відкриття спадщини

1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її судом такою, що померла.

 

 

 

1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого особа вважається такою, що померла (п. 3 статті 46 цього Кодексу).

 

 

 

2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого особа вважається померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

3. Якщо протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

 

 

 

3. Якщо протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

 

401

Н.д. Ромовська З.В.
(округ №122)

Доповнити статтю 1460 новим пунктом 4 такого змісту:" 4. Якщо кілька осіб, які могли би бути спадкоємцями один після одного, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи, тощо), вважається , що вони померли одночасно."

Враховано

4. Якщо кілька осіб, які могли би бути спадкоємцями один після одного, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи, тощо), припускається , що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається окремо щодо кожної з них.

Стаття 1461
Місце відкриття спадщини

 

 

 

Стаття 1508 (1461) Місце відкриття спадщини

1.Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

2.Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна.

 

 

 

1.Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

2.Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна.

Стаття 1462
Спадкоємці

 

 

 

Стаття 1509 (1462) Спадкоємці

1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, що є живими на момент відкриття спадщини, а також зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

 

 

 

1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також ті, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути також юридичні особи, держава та інші особи.

 

 

 

2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Стаття 1463
Підстави виникнення права на спадкування

 

 

 

Стаття 1510 (1463) Право на спадкування

1. Право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті.

 

 

 

1. Право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті.

2. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, відмови від спадщини спадкоємців за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1500-1505 цього Кодексу.

 

 

 

2. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, відмови від прийняття спадщини спадкоємців за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, зазначені у статтях 1548-1552 цього Кодексу.

 

 

 

 

3. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 1464
Усунення від права на спадкування

 

 

 

Стаття 1511 (1464) Усунення від права на спадкування

1. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

 

 

 

1. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Це правило не стосується особи, що вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначає її своїм спадкоємцем.

 

 

 

Це правило не стосується особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

2. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно перешкоджали здійсненню спадкодавцем своєї останньої волі і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих або у близьких їм осіб, або ж до збільшення їхньої частки у спадщині.

 

 

 

2. Не мають права на спадкування ні за заповітом, ні за законом особи, які умисно перешкоджали спадкоємцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих або інших осіб, або ж сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав і не були відновлені у цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), інші особи, що ухилялися від виконання покладених на них за законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

 

 

 

3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дітей, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання покладених на них за законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

4. Не мають права на спадкування за законом один після одного особи, шлюб між якими визнаний судом недійсним.

 

 

 

4. Не мають права на спадкування за законом один після одного особи, шлюб між якими визнаний недійсним.

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за тим, хто пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до укладення шлюбу, суд може визнати право на спадкування щодо частки у майні того, хто помер, яке було нажите ними за час цього шлюбу.

 

 

 

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за тим, хто пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, важку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

 

 

 

5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, важку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

6. Правила цієї статті поширюються на будь-яких спадкоємців, у тому числі й на тих, що мають право на обов'язкову частку.

 

 

 

6. Правила цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

7. Правила цієї статті поширюються на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

 

 

 

 

Стаття 1465
Спадкування права на земельну ділянку

 

 

 

Стаття 1512 (1465) Спадкування права на земельну ділянку

1. У разі смерті власника земельної ділянки право власності на земельну ділянку переходить до його спадкоємців.

402

Н.д. Бандурка О.М.
(округ № 175)

Викласти пункт 1 статті 1465 в такій редакції:
"Стаття 1465
Спадкування права на земельну ділянку
У разі смерті власника земельної ділянки право власності на земельну ділянку переходить до його спадкоємців, з збереженням цільового призначення цих ділянок, відповідно до правил, передбачених цим Кодексом."

враховано редакційно

1. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, зі збереженням її цільового призначення.

 

403

Н.д. Шаров І.Ф. (округ №399)
Н.д. Акопян В.Г. (округ№131)

Пункті 1 статті 1465 доповнити словами "згідно з чинним законодавством".

відхилено

 

2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) земельної ділянки, що є під ними.

 

 

 

 2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок, інші будинки та споруди.

3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності, право користування чи право найму (оренди) цієї земельної ділянки, яка призначена для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

 

 

 

3 До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка призначена для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Стаття 1466
Спадкування майна, що є спільною сумісною власністю

 

 

 

Стаття 1513 (1466) Спадкування частки у праві спільної сумісної власності

1. Частка учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

 

 

 

1. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

2. Учасник спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у спільному майні, яка буде визначена після його смерті.

 

 

 

2. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку, яка буде визначена після його смерті.

Стаття 1467
Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, соціальних виплат, які належали спадкодавцеві

 

 

 

Стаття 1514 (1467) Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, соціальних виплат, які належали спадкодавцеві

Суми заробітної плати, стипендії, аліментів, пенсії, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а за їх відсутності входять до складу спадщини.

 

 

 

Суми заробітної плати, стипендії, аліментів, пенсії, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Стаття 1468
Спадкування права на вклад у банківських (кредитних) установах

 

 

 

Стаття 1515 (1468) Спадкування права на вклад у банківській (кредитній) установі

1. Вкладник має право розпорядитися своїм вкладом у банківських (кредитних) установах на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банківській (кредитній) установі.

 

 

 

1. Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банківській (кредитній) установі на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банківській (кредитній) установі.

2. Незалежно від способу розпорядження вкладом право на нього входить до складу спадщини.

 

 

 

2. Право на вклад входить до складу спадщини, незалежно від способу розпорядження ним.

3. Заповіт, складений після того як було зроблене розпорядження банківській (кредитній) установі, повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.

Стаття 1469
Спадкування права на одержання страхових сум (страхового відшкодування)

 

 

 

Стаття 1516 (1469) Спадкування права на одержання страхових сум (страхового відшкодування)

1. Страхові суми (страхове відшкодування) успадковуються на загальних підставах.

 

 

 

1. Страхові суми (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах.

2. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової суми у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.

 

 

 

2. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової суми у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.

Стаття 1470
Покладення на спадкоємця обов'язку відшкодувати збитки (шкоду), які були завдані спадкодавцем

 

 

 

Стаття 1517 (1470) Покладення на спадкоємця обов'язку відшкодувати матеріальні збитки та моральну шкоду, які були завдані спадкодавцем

1. На спадкоємця покладається обов'язок відшкодувати збитки, які були завдані спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.

 

 

 

1. На спадкоємця покладається обов'язок відшкодувати матеріальні збитки, які були завдані спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.

2. На спадкоємця покладається обов'язок компенсувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем у договірних чи недоговірних зобов'язаннях.

404

Н.д. Бандурка О.М.
(округ № 175)

Викласти пункт 2 статті 1470 в такій редакції:

"2. На спадкоємця покладається обов'язок компенсувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем у договірних зобов'язаннях, якщо особа, право якої порушено, довела факт порушення в суді і не змогла отримати грошеві суми за життя спадкоємця."

враховано редакційно

2. На спадкоємця покладається обов'язок відшкодувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яка була присуджена судом за його життя.

3. На спадкоємця покладається обов'язок сплати неустойки (штрафу, пені), яку спадкодавець зобов'язаний був сплатити у зв'язку з невиконанням свого договірного обов'язку.

405

Н.д. Бандурка О.М.
(округ № 175)

Викласти пункт 3 статті 1470 в такій редакції:

"3. На спадкоємця покладається обов'язок сплати неустойки (штрафу, пені), яку спадковець зобов'язаний був сплатити у зв'язку з невиконанням свого договірного обов'язку за життя."

враховано редакційно

3. На спадкоємця покладається обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом з спадкодавця за його життя.

4. Збитки (шкода), які були завдані спадкодавцем, відшкодовуються спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було ними одержане.

 

 

 

4. Матеріальні збитки та моральна шкода, які були завдані спадкодавцем, відшкодовуються спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними.

5. За позовом спадкоємців суд може зменшити суму відшкодування (компенсації), якщо вона є непомірно високою порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними.

 

 

 

5. За позовом спадкоємців суд може зменшити суму неустойки (штрафу, пені), відшкодування моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними.

Стаття 1471
Спадкування права на відшкодування збитків (шкоди), сплати неустойки

 

 

 

Стаття 1518 (1471) Спадкування права на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, сплати неустойки

1. До спадкоємців переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

 

 

 

1. До спадкоємців переходить право на відшкодування матеріальних збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

2. До спадкоємців переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржниками спадкодавця своїх договірних обов'язків.

 

 

 

2. До спадкоємців переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржниками спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом з спадкодавця за його життя.

3. До спадкоємців переходить право на компенсацію моральної шкоди, присудженої судом за життя спадковця.

 

 

 

3. До спадкоємців переходить право на відшкодування моральної шкоди, яка була присуджена судом з спадкодавця за його життя.

Стаття 1472
Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця

 

 

 

Стаття 1519 (1472) Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця

1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, яких зазнав один із них або інша особа на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

 

 

 

1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

2. Витрати на утримання, догляд, лікування можуть бути стягнені не більше як за три роки до смерті спадкодавця.

 

 

 

2. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більше як за три роки до його смерті.

3. Витрати на поховання, у тому числі на спорудження надгробного пам'ятника, а також інші розумні витрати відшкодовуються спадкоємцями тим особам, які їх фактично понесли.

 

 

 

3. Витрати на поховання спадкодавця, у тому числі на спорудження надгробного пам'ятника, а також інші розумні витрати відшкодовуються спадкоємцями тим особам, які їх фактично понесли.

Глава 100
Спадкування за заповітом

 

 

 

Глава 102 (100) Спадкування за заповітом

Стаття 1473
Поняття заповіту

 

 

 

Стаття 1520 (1473) Поняття заповіту

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

 

 

 

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 1474
Право на заповіт

 

 

 

Стаття 1521 (1474) Право на заповіт

1. Право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю.

 

 

 

1. Право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю.

2. Право на заповіт здійснюється особою особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

 

 

 

2. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Стаття 1475
Право заповідача на призначення спадкоємців

 

 

 

Стаття 1522 (1475) Право заповідача на призначення спадкоємців

1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності між ними сімейних, родинних відносин, а також осіб, зазначених у п. 2 статті 1462 цього Кодексу.

 

 

 

1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності з ними сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-кого з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування ні за заповітом, ні за законом.

 

 

 

2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-кого з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати права на спадкування ні за заповітом, ні за законом.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

 

 

 

3. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначається на момент відкриття спадщини.

3. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (онуки) цієї особи одержують право на спадкування за правилами статті 1507 цього Кодексу на загальних підставах.

 

 

 

4. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи одержують право на спадкування відповідно до статті 1554 цього Кодексу на загальних підставах.

Стаття 1476
Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має успадковуватися за заповітом

 

 

 

Стаття 1523 (1476) Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадковуватися за заповітом

1. Заповідач має право охопити заповітом ті права та обов'язки, які йому належать, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

 

 

 

1. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

2. Заповідач має право охопити заповітом усю спадщину або її частину.

 

 

 

2. Заповідач має право охопити заповітом усю спадщину або її частину.

3. Якщо заповідач розподілив у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

 

 

 

3. Якщо заповідач розподілив у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

4. Чинність заповіту щодо складу спадщини визначається на момент її відкриття.

 

 

 

4. Чинність заповіту щодо складу спадщини визначається на момент відкриття спадщини.

Стаття 1477
Право заповідача на заповідальний відказ

 

 

 

Стаття 1524 (1477) Право заповідача на заповідальний відказ

1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.

 

 

 

1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.

2. Відказоодержувачами можуть бути особи, що входять, а також ті, що не входять до числа спадкоємців за законом.

 

 

 

2. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.

Стаття 1478
Предмет заповідального відказу

 

 

 

Стаття 1525 (1478) Предмет заповідального відказу

1. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речевим правом майнового права або речі, що входить до складу спадщини.

 

 

 

1. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речевим правом майнового права або речі, що входить до складу спадщини.

2. На спадкоємця, до якого переходять житловий будинок, квартира або інша будівля, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Це право користування зберігає чинність у разі наступної зміни їх власників.

 

 

 

2. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інша будівля, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.

Право користування є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.

 

 

 

Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.

Право користування, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено інше.

 

 

 

Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім'ї, якщо у заповіті не зазначено інше.

3. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості спадщини, що перейшла до нього, з вирахуванням частини боргів спадкодавця, що на нього припадають.

 

 

 

3. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що на нього припадають на це майно.

4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з моменту смерті.

 

 

 

4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Стаття 1479
Припинення чинності заповідального відказу

 

 

 

Стаття 1526 (1479) Припинення чинності заповідального відказу

1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.

 

 

 

1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.

2. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі визнання спадщини відумерлою.

 

 

 

2. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі визнання спадщини відумерлою.

Стаття 1480
Право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов'язків

 

 

 

Стаття 1527 (1480) Право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов'язків

1. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.

 

 

 

1. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.

2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.

 

 

 

2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.

Стаття 1481
Право на обов'язкову частку у спадщині

 

 

 

Стаття 1528 (1481) Право на обов'язкову частку у спадщині

1. Неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, а також той з подружжя, що пережив іншого, який є непрацездатним, та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

 

 

 

1. Неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

В окремих випадках розмір обов' язкової частки в спадщині може бути зменшений судом з урахуванням конкретних обставин справи.

 

 

 

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

2. До обов'язкової частки зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, що має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

 

 

 

2. До обов'язкової частки зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка переходить до нього і перевищує обов'язкову частку.

 

 

 

3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перейшла до нього і перевищує обов'язкову частку.

Стаття 1482
Заповіт з умовою

 

 

 

Стаття 1529 (1482) Заповіт з умовою

1. Заповідач може обумовити виникнення в особи, що призначена у заповіті, права на спадкування наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших осіб, проживання в певному місці, народження дітей, здобуття освіти тощо).

 

 

 

1. Заповідач може обумовити виникнення в особи, яка призначена у заповіті, права на спадкування наявністю певної умови як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дітей, здобуття освіти тощо).

Умова, зазначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

 

 

 

Умова, зазначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

2. Умова, зазначена у заповіті, є недійсною, якщо вона суперечить законові або моральним засадам суспільства.

 

 

 

2. Умова, зазначена у заповіті, є недійсною, якщо вона суперечить законові або моральним засадам суспільства.

3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що не знала про неї, або якщо настання її від неї не залежало.

 

 

 

3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.

Стаття 1483
Заповіт подружжя

 

 

 

Стаття 1530 (1483) Заповіт подружжя

1. Подружжя може скласти угоду про спільний заповіт.

Цим заповітом призначаються спадкоємці певних об'єктів спільної сумісної власності.

 

 

 

1. Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо об'єктів права спільної сумісної власності.

2. У разі складення подружжям спільного заповіту частка у спільній сумісній власності після одного з подружжя переходить до того, хто його пережив.

 

 

 

2. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до того, хто його пережив.

3. У разі смерті останнього з подружжя спадщина переходить до осіб, зазначених подружжям у заповіті.

 

 

 

3. А у разі смерті останнього право на спадкування мають особи, зазначені подружжям у заповіті.

4. За життя обох з подружжя кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту, така відмова посвідчується нотаріально.

 

 

 

4. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова посвідчується нотаріусом.

5. У разі смерті першого з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження цього майна.

 

 

 

5. У разі смерті першого з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті.

Стаття 1484
Підпризначення спадкоємців

 

 

 

Стаття 1531 (1484) Підпризначення спадкоємця

1. Якщо призначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її або ж відмовиться від неї чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, заповідач може призначити іншого спадкоємця.

 

 

 

1. Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або ж відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті.

2. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа (стаття 1462 цього Кодексу).

 

 

 

2. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, зазначена у статті 1509 цього Кодексу.

Стаття 1485
Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом

 

 

 

Стаття 1532 (1485) Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом

1. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, розподіляється між спадкоємцями за законом на загальних підставах.

 

 

 

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

2. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

 

 

 

 

Стаття 1486
Встановлення сервітутного права на користь третьої особи

 

 

 

Стаття 1533 (1486) Встановлення сервітутного права на користь третьої особи

Спадкоємець має право встановити у заповіті сервітутне право на користь третьої особи, яке обтяжує право власності спадкоємця, який прийняв обтяжену спадщину.

 

 

 

1. Спадкоємець має право встановити у заповіті сервітутне право на користь третьої особи, яке обтяжує право власності спадкоємця, який прийняв спадщину.

Стаття 1487
Загальні вимоги до форми заповіту

 

 

 

Стаття 1534 (1487) Загальні вимоги до форми заповіту

1. Заповіт має бути складений письмово, із зазначенням місця та часу його складення.

 

 

 

1. Заповіт має бути складений письмово, із зазначенням місця та часу його складення.

2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

 

 

 

2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, застосовуються правила, передбачені п. 4 статті 198 цього Кодексу.

 

 

 

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 189 цього Кодексу.

3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими службовими, посадовими особами, зазначеними у статтях 1488-1491 цього Кодексу.

 

 

 

3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими службовими, посадовими особами, зазначеними у статтях 1535-1539 цього Кодексу.

Стаття 1488
Посвідчення заповіту нотаріусом

 

 

 

Стаття 1535 (1488) Посвідчення заповіту нотаріусом

1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

 

 

 

1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

 

 

 

2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

 

 

 

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбутися при свідках (стаття 1492 цього Кодексу).

 

 

 

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1540 цього Кодексу).

Стаття 1489
Посвідчення нотаріусом секретних заповітів

 

 

 

Стаття 1536 (1489) Посвідчення нотаріусом секретних заповітів

1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознаймлення з його змістом.

 

 

 

1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

2. Особа, що склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.

 

 

 

2. Особа, що склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.

Нотаріус ставить на конверті свій подсвідчувальний напис, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт і опечатує.

 

 

 

Нотаріус ставить на конверті свій подсвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт і опечатує.

Стаття 14891
Оголошення нотаріусом секретного заповіту

 

 

 

Стаття 1537 (14891) Оголошення нотаріусом секретного заповіту

1. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім`ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання йому відоме, або робить про це відповідне повідомлення в пресі.

 

 

 

1. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім`ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в пресі.

2. В присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверти, у яких зберігався заповіт, та оголошує заповіт.

 

 

 

2. В присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує заповіт.

3. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. До протоколу записується весь зміст заповіту.

 

 

 

3. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. До протоколу записується весь зміст заповіту.

Стаття 1490
Посвідчення заповіту посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування

 

 

 

Стаття 1538 (1490) Посвідчення заповіту посадовими особами органів місцевого самоврядування

Якщо у населеному пункті немає державного або приватного нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений посадовою особою відповідних органів місцевого самоврядування.

 

 

 

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це службовою (посадовою) особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Стаття 1491
Посвідчення заповіту іншими службовими, посадовими особами

 

 

 

Стаття 1539 (1491) Посвідчення заповіту іншими службовими, посадовими особами

1. Заповіти фізичних осіб, які

 

 

 

1. Заповіти фізичних осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, інших стаціонарних закладах охорони здоров'я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, можуть бути посвідчені головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів та інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів.

Перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, інших стаціонарних лікувальних закладах, а також осіб, що проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів можуть бути посвідчені головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів та інших стаціонарних лікувальних закладів, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів.

 

 

 

 

2. Заповіти фізичних осіб, які плавають на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, можуть бути посвідчені капітанами цих суден.

 

 

 

2. Заповіти фізичних осіб, які плавають на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, можуть бути посвідчені капітанами цих суден.

3. Заповіти фізичних осіб, які беруть у участь у пошукових та інших експедиціях, можуть бути посвідчені начальниками цих експедицій.

 

 

 

3. Заповіти фізичних осіб, які беруть участь у пошукових та інших експедиціях, можуть бути посвідчені начальниками цих експедицій.

4. Заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріусів, також заповіти цивільних осіб, що працюють у цих частинах, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців можуть бути посвідчені командирами військових частин.

 

 

 

4. Заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріусів, також заповіти цивільних осіб, які працюють у цих частинах, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців можуть бути посвідчені командирами військових частин.

5. Заповіти осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, можуть бути посвідчені начальниками виправно-трудових установ.

 

 

 

5. Заповіти осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть бути посвідчені начальниками кримінально-виконавчих установ.

6. Заповіти вкладниківбанківських (кредитних) установ щодо вкладу можуть бути посвідчені посадовою особою банківської (кредитної) установи.

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Заповіти осіб, які тримаються під вартою, можуть бути посвідчені начальниками слідчих ізоляторів.

7. Заповіти осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї статті, посвідчуються при свідках.

 

 

 

7. Заповіти осіб, зазначених у частинах першій-шостій цієї статті, посвідчуються при свідках.

8. До заповітів, посвідчених службовими або посадовими особами, застосовуються правила статті 1487 цього Кодексу.

 

 

 

8. До заповітів, посвідчених службовими (посадовими) особами, застосовуються правила статті 1534 цього Кодексу.

9. Заповіти, посвідчені службовими, посадовими особами, зазначеними у п. 1 цієї статті, прирівнюються за своєю силою до заповітів, посвідчених нотаріусами.

 

 

 

9. Заповіти, посвідчені службовими (посадовими) особами, зазначеними у частинах першій-шостій цієї статті, прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

Стаття 1492
Посвідчення заповіту при свідках

 

 

 

Стаття 1540 (1492) Посвідчення заповіту при свідках

1. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

 

 

 

1. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

2. У випадках, передбачених статтями 1488-1491 цього Кодексу, присутність не менше двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

 

 

 

2. У випадках, встановлених статтями 1535-1539 цього Кодексу, присутність не менше двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

3. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю.

 

 

 

3. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю.

4. Свідками не можуть бути:

 

 

 

4. Свідками не можуть бути:

1) нотаріус або інша службова чи посадова особа, яка посвідчує заповіт;

 

 

 

1) нотаріус або інша службова (посадова) особа, яка посвідчує заповіт;

2) інші спадкоємці за заповітом;

 

 

 

2) інші спадкоємці за заповітом;

3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

 

 

 

3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

4) особи, які через фізичні вади не можуть прочитати заповіту.

406

Н.д. Бандурка О.М.
(округ № 175)

Викласти 4 підпункт статті 1492 в такій редакції: "4). Особи, які через фізичні вади не можуть прочитати або підписати заповіту."

враховано редакційно

4) особи, які не можуть прочитати і підписати заповіту.

5. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

 

 

 

5. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

6. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

 

 

 

6. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Стаття 1493
Право заповідача на скасування та зміну заповіту

 

 

 

Стаття 1541 (1493) Право заповідача на скасування та зміну заповіту

1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

 

 

 

1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить.

 

 

 

2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить.

3Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, що його заповідач склав перед ним.

 

 

 

3. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, що його заповідач склав перед ним.

4. Якщо новий заповіт, що його склав заповідач, був визнаний недійсним, то відновлюється чинність попереднього заповіту.

 

 

 

4. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених у статтях 215, 221 цього Кодексу.

5. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни та доповнення.

 

 

 

5. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

6. Скасування заповіту, внесення до нього змін та доповнень проводяться заповідачем особисто.

 

 

 

6. Скасування заповіту, внесення до нього змін проводяться заповідачем особисто.

7. Скасування заповіту, внесення до нього змін і доповнень проводиться у формі, передбаченій статтями 1488-1491 цього Кодексу.

 

 

 

7. Скасування заповіту, внесення до нього змін проводиться відповідно до статей 1535, 1536, 1538, 1539 цього Кодексу.

Стаття 1494
Таємниця заповіту

 

 

 

Стаття 1542 (1494) Таємниця заповіту

Нотаріус, інша особа, що посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, що підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості стосовно факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни.

 

 

 

Нотаріус, інша службова або посадова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни.

Стаття 1495
Тлумачення заповіту

 

 

 

Стаття 1543 (1495) Тлумачення заповіту

1. Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

 

 

 

1. Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту проводиться судом, відповідно до правил статті 204 цього Кодексу.

 

 

 

2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту проводиться судом відповідно до статті 195 цього Кодексу.

Стаття 1496
Недійсність заповіту

 

 

 

Стаття 1544 (1496) Недійсність заповіту

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є недійсним.

 

 

 

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

 

 

 

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

3. Недійсність окремих розпоряджень, що містяться у заповіті, не мають наслідком недійсність іншої його частини.

 

 

 

3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

 

 

 

4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Глава 101
Спадкування за законом

 

 

 

Глава 103 (101) Спадкування за законом

Стаття 1497
Черговість спадкування за законом

 

 

 

Стаття 1545 (1497) Черговість спадкування за законом

1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

 

 

 

1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або ж відмови від неї, крім випадків, передбачених у статті 1498 цього Кодексу.

 

 

 

2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених у статті 1546 цього Кодексу.

Стаття 1498
Зміна черговості одержання права на спадкування

 

 

 

Стаття 1546 (1498) Зміна черговості одержання права на спадкування

1. Правила про черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування можуть бути змінені нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Така угода не може порушити прав спадкоємців, що не беруть у ній участі, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку.

 

 

 

1. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Така угода не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ній участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку.

2. За рішенням суду особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може одержати право на спадкування разом з іншими спадкоємцями, що закликаються до спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

 

 

 

2. За рішенням суду особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка закликає до спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Стаття 1499
Спадкування усиновленими та усиновлювачами

 

 

 

Стаття 1547 (1499) Спадкування усиновленими та усиновлювачами

1. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з іншого, прирівнюються до родичів за походженням.

 

 

 

1. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з другого, прирівнюються до родичів за походженням.

2. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів по висхідній лінії.

 

 

 

2. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів по висхідній лінії.

Батьки усиновленого та інші його кровні родичі по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.

 

 

 

Батьки усиновленого та інші його кровні родичі по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.

3. Якщо за рішенням суду збережений правовий зв'язок між усиновленим та його дідом, бабою, братами та сестрами за походженням (п. 2 статті 1419 цього Кодексу), то у разі смерті діда, баби за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті рідних повнорідних і неповнорідних братів і сестер за походженням - має право на спадкування як спадкоємець другої черги.

 

 

 

3. Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті баби, діда, за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі брата і сестри за походженням - має право на спадкування як спадкоємець другої черги.

У разі смерті усиновленого його брати, сестри, дід і баба за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загальних підставах (п.2 статті 1419 цього Кодексу)

 

 

 

У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загальних підставах.

Стаття 1500
Перша черга спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1548 (1500) Перша черга спадкоємців за законом

У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який його пережив, та батьки спадкодавця.

 

 

 

У першу чергу право на спадкування за законом одержують діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1501
Друга черга спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1549 (1501) Друга черга спадкоємців за законом

У другу чергу право на спадкування за законом одержують рідні повнорідні і неповнорідні брати та сестри спадкодавця, його дід і баба як з боку батька, так і з боку матері.

 

 

 

У другу чергу право на спадкування за законом одержують рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Стаття 1502
Третя черга спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1550 (1502) Третя черга спадкоємців за законом

У третю чергу право на спадкування за законом одержують особи, які були членами сім'ї спадкодавця і проживали з ним не менше п'яти років до відкриття спадщини.

 

 

 

У третю чергу право на спадкування за законом одержують рідні дядько та тітка спадкодавця.

Стаття 1503
Четверта черга спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1551 (1503) Четверта черга спадкоємців за законом

У четверту чергу право на спадкування за законом одержують рідні дядько та тітка, дворідні брати і сестри спадкодавця.

 

 

 

У четверту чергу право на спадкування за законом одержують особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Стаття 1504
П'ята черга спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1552 (1504) П'ята черга спадкоємців за законом

У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця.

407

Н.д. Ромовська З.В. (округ №122)

Статтю 1504 викласти в новій редакції: " 1. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, причому родичі наступного ступеня спорідненості усувають від спадкування родичів подальшого ступеня спорідненості.

враховано

1. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі наступного ступеня споріднення усувають від спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Утриманцем вважається неповнолітня та(або) непрацездатна особа, яка протягом щонайменше п'яти років одержувала від спадкодавця матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом для життя.

 

2. Ступінь спорідненості визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

 

2. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

 

 

3. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

 

3. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

 

 

Утриманцем вважається неповнолітня та(або) непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї, протягом щонайменше п'яти років одержувала від спадкодавця матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом для життя."

 

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом для життя.

Стаття 1505
Шоста черга спадкоємців за законом

 408

Статтю 1505 виключити.

враховано

 

1. У шосту чергу право на спадкування за законом одержують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, причому родичі ближчого ступеня спорідненості усувають від спадкування родичів дальшого ступеня спорідненості.

 

 

 

 

2. Ступінь спорідненості визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

 

 

 

 

3. У шосту чергу право на спадкування одержують:

1) родичі четвертого ступеня спорідненості - діти рідних племінників (двоюрідні онуки) і рідні брати та сестри діда, баби (двоюрідні дід і баба) спадкодавця;

2) родичі п'ятого ступеня спорідненості - діти двоюрідних братів і сестер (двоюрідні племінники і племінниці) і діти двоюрідних діда і баби (двоюрідні дядьки і тітки) спадкодавця;

3) родичі шостого ступеня спорідненості - діти двоюрідних правнуків і правнучок (двоюрідні праправнуки і праправнучки), діти двоюрідних племінників і племінниць (троюрідні онуки і онучки) і діти двоюрідних дядька і тітки (троюрідні брати і сестри) спадкодавця.

 

 

 

 

Стаття 1506
Спадкування за правом представлення

 

 

 

 Стаття 1553 (1506) Спадкування за правом представлення

1. Онуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дідові, бабі), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

 

 

 

1. Внуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, (бабі, дідові), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.

2. Прадід, прабаба спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (дідові, бабі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

 

 

 

2. Прабаба, прадід, спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.

3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

 

 

 

3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.

4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

 

 

 

4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.

5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

 

 

 

5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня спорідненості.

 

 

 

6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Стаття 1507
Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

 

 

 

Стаття 1554 (1507) Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

 

 

 

1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

 

 

 

2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

 

 

 

3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Глава 102
Здійснення права на спадкування

 

 

 

Глава 104 (102) Здійснення права на спадкування

Стаття 1508
Право на прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1555 (1508) Право на прийняття спадщини

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, не приймати спадщини або відмовитися від неї.

 

 

 

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, не приймати спадщини або відмовитися від її прийняття.

Стаття 1509
Прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1556 (1509) Прийняття спадщини

1. Спадщина приймається спадкоємцем особисто.

Спадщину від імені малолітніх, недієздатних приймають їхні батьки, опікуни.

 

 

 

1. Спадщина приймається спадкоємцем особисто.

Спадщину від імені малолітніх дітей, недієздатних осіб приймають їхні батьки, опікуни.

2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

 

 

 

2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

3. Незалежно від часу прийняття спадщини вона вважається такою, що належить спадкоємцеві, від дня відкриття спадщини.

 

 

 

3. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 1510
Строки для прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1557 (1510) Строки для прийняття спадщини

1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається від дня відкриття спадщини.

 

 

 

1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

2. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття (відмови) від спадщини спадкоємцями за заповітом або спадкоємцями за законом попередньої черги, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття ними спадщини або відмови від неї.

 

 

 

2. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття (відмови) спадщини іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, коротший за три місяці, він продовжується до трьох місяців.

 

 

 

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Стаття 1511
Дії, які засвідчують згоду прийняти спадщину

 

 

 

Стаття 1558 (1511) Дії, які засвідчують згоду прийняти спадщину

1. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1510 цього Кодексу, не заявить про відмову від неї.

 

 

 

1. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1557 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

2. Спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем і бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусові заяву про прийняття спадщини.

 

 

 

2. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем і, має подати нотаріусові заяву про прийняття спадщини.

3. Неповнолітній, недієздатна фізична особа, а також особа, обмежена у дієздатності, вважаються завжди такими, що прийняли спадщину, крім випадків, передбачених пп. 2, 3, 4 статті 1514 цього Кодексу.

 

 

 

3. Неповнолітній, недієздатна фізична особа, а також особа, обмежена у дієздатності, вважаються завжди такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою -четвертою статті 1561 цього Кодексу.

4. Особа, який подав заяву про прийняття спадщини, може відкикати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини

 

 

 

4. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини

Стаття 1512
Прийняття заповідального відказу

 

 

 

Стаття 1559 (1512) Прийняття заповідального відказу

Особа, на користь якої зроблено заповідальний відказ, має право прийняти його. Якщо протягом шести місяців відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.

 

 

 

Особа, на користь якої зроблено заповідальний відказ, має право прийняти його. Якщо протягом шести місяців відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.

Стаття 1513
Наслідки прогаяння строку для прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1560 (1513) Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого у статті 1510, не вчинить дій, які засвідчували б його волю прийняти спадщину, він вважається таким, що не прийняв її.

 

 

 

1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого у статті 1557, не вчинив дій, які засвідчували б його волю прийняти спадщину, він вважається таким, що не прийняв її.

2. За письмовою згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, що запізнився, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусові за місцем відкриття спадщини.

 

 

 

2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який запізнився, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусові за місцем відкриття спадщини.

3. За позовом спадкоємця, який запізнився з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

 

 

 

3. За позовом спадкоємця, який запізнився з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Стаття 1514
Право на відмову від прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1561 (1514) Право на відмову від прийняття спадщини

1. Спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від спадщини протягом строку, який встановлений у статті 1510 цього Кодексу. Заява про відмову від спадщини подається нотаріусові за місцем відкриття спадщини.

 

 

 

1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого у статті 1557 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусові за місцем відкриття спадщини.

2. Фізична особа, обмежена у дієздатності, може відмовитися від спадщини за згодою піклувальника й органу опіки та піклування.

 

 

 

2. Фізична особа, обмежена у дієздатності, може відмовитися від прийняття спадщини, за згодою піклувальника та органу опіки та піклування.

3. Неповнолітні віком від 14 до 18 років можуть самі відмовитися від спадщини за згодою своїх батьків (усиновлювачів), піклувальника й органу опіки та піклування.

 

 

 

3. Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть самі відмовитися від прийняття спадщини, за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника та органу опіки та піклування.

4. Опікун може відмовитися від прийняття спадщини, належної підопічному, лише з дозволу органу опіки та піклування.

 

 

 

4. Опікун може відмовитися від прийняття спадщини, належної підопічному, лише з дозволу органу опіки та піклування.

5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

 

 

 

5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, передбаченого для прийняття спадщини.

 

 

 

6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Стаття 1515
Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи

 

 

 

Стаття 1562 (1515) Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи

1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців за заповітом.

 

 

 

1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців за заповітом.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом - незалежно від черги.

 

 

 

2. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом - незалежно від черги.

2. Спадкоємець має право відмовитися від частки того із спадкоємців, хто відмовився на його користь.

 

 

 

3. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині того із спадкоємців, хто відмовився на його користь.

3. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця (стаття 1484 цього Кодексу), особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, що є підпризначеним спадкоємцем.

 

 

 

4. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

4. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною - за правилами глави 14 Книги першої цього Кодексу.

 

 

 

5. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених у статтях 215, 219-221, 223 цього Кодексу.

Стаття 1516
Правові наслідки відмови від спадщини

 

 

 

Стаття 1563 (1516) Правові наслідки відмови від прийняття спадщини

1. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

 

 

 

1. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

2. Якщо від спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

 

 

 

2. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

3. Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

 

 

 

3. Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, порівну.

 

 

 

4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, порівну.

5. Відмова спадкоємця за заповітом від спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

 

 

 

5. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Стаття 1517
Перехід права на прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1564 (1517) Перехід права на прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

 

 

 

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців.

До спадкоємців не переходить право на прийняття обов'язкової частки у спадщині.

 

 

 

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах, протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

2. Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах, протягом строку (стаття 1510 цього Кодексу), що залишився. Якщо строк, що залишився, менший ніж три місяці, він подовжується до трьох місяців.

 

 

 

 

Стаття 1518
Відумерлість спадщини

 

 

 

Стаття 1565 (1518) Відумерлість спадщини

1. Суд визначає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, а також відмови чи неприйняття ними спадщини.

 

 

 

1. Суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, а також відмови від прийняття спадщини чи неприйняття її.

2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з моменту відкриття спадщини.

 

 

 

2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

3. Спадщина, визнана судом відумерлою, стає власністю територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

 

 

 

3. Спадщина, визнана судом відумерлою, стає власністю територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1471 цього Кодексу.

 

 

 

4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1517 цього Кодексу.

5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою за правилами статті 1524 цього Кодексу.

 

 

 

5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою, відповідно до статті 1571 цього Кодексу.

Стаття 1519
Поділ спадщини між спадкоємцями

 

 

 

Стаття 1566 (1519) Поділ спадщини між спадкоємцями

1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

 

 

 

1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

2. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки.

 

 

 

2. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Стаття 1520
Переважне право окремих спадкоємців на виділення їм певного майна в натурі

 

 

 

Стаття 1567 (1520) Переважне право окремих спадкоємців на виділення їм певного майна в натурі

1. Спадкоємці, які протягом щонайменше одного року проживали разом із спадкодавцем, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку в розмірі частки у спадщині, яка належить цим спадкоємцям.

 

 

 

1. Спадкоємці, які протягом не менше як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка належить їм.

2. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що заслуговують на увагу.

 

 

 

2. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що заслуговують на увагу.

Стаття 1521
Перерозподіл спадщини

 

 

 

Стаття 1568 (1521) Перерозподіл спадщини

1. Якщо після поділу спадщини між спадкоємцями її прийняли інші спадкоємці (пп. 2, 3 статті 1513 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.

 

 

 

1. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга, третя статті 1560 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.

2. Спадкоємець, який запізнився, має право вимагати передання йому в натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

 

 

 

2. Спадкоємець, який запізнився, має право вимагати передання йому в натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

3. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що запізнився, перейшло як відумерле до держави і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

 

 

 

3. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, який запізнився, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Стаття 1522
Пред'явлення кредиторами спадкодавця претензій до спадкоємців

 

 

 

Стаття 1569 (1522) Пред'явлення кредиторами спадкодавця претензій до спадкоємців

1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредиторів про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця.

 

 

 

1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

 

 

 

2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, йому належить пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

 

 

 

3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, йому належить пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

4. Непред'явлення кредитором спадкодавця претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, погашає його право вимоги.

 

 

 

4. Непред'явлення кредитором спадкодавця претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, погашає його право вимоги.

Стаття 1523
Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора

 

 

 

Стаття 1570 (1523) Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора

1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити претензії кредитора повністю, але в межах одержаних активів. Кожен із спадкоємців відповідає перед кредитором особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

 

 

 

1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити претензії кредитора повністю, але в межах вартості одержаного майна. Кожен із спадкоємців відповідає перед кредитором особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

2. Претензії кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між ними не встановлено інше.

 

 

 

2. Претензії кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між ними не встановлено інше.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцеві в натурі.

 

 

 

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцеві в натурі.

Стаття 1524
Охорона спадщини

 

 

 

Стаття 1571 (1524) Охорона спадщини

1. Охорона спадщини здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця, з метою збереження її до появи спадкоємців та прийняття ними спадщини.

 

 

 

1. Охорона спадщини здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця, з метою збереження її до появи спадкоємців та прийняття ними спадщини.

2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів для охорони спадщини.

 

 

 

2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів для охорони спадщини.

3. Охорона майна спадкодавця триває до закінчення строку для прийняття спадщини.

 

 

 

3. Охорона майна спадкодавця триває до закінчення строку для прийняття спадщини.

4. Витрати на охорону майна компенсуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.

 

 

 

4. Витрати на охорону майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.

Стаття 1525
Охорона спадщини виконавцем заповіту

 

 

 

Стаття 1572 (1525) Охорона спадщини виконавцем заповіту

1. У разі, якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, охороняє всю спадщину.

 

 

 

1. У разі, якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, охороняє всю спадщину.

2. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка охоронятиме частину спадщини, що успадковується за законом.

 

 

 

2. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка охоронятиме частину спадщини, що успадковується за законом.

Стаття 1526
Управління спадщиною

 

 

 

Стаття 1573 (1526) Управління спадщиною

1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса,- відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом або виконавця заповіту укладають договір на управіння спадщиною з третьою особою

 

 

 

1. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса,- відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з третьою особою

2. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких розумних дій, спрямованих на збереження спадщини до появи спадкоємців.

 

 

 

2. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких розумних дій, спрямованих на збереження спадщини до появи спадкоємців.

3. Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату.

 

 

 

3. Особа, яка управляє спадщиною, має право на оплату виконання своїх повноважень.

Глава 103
Виконання заповіту

 

 

 

Глава 105 (103) Виконання заповіту

Стаття 1527
Право заповідача на призначення виконавця заповіту

 

 

 

Стаття 1574 (1527) Право заповідача на призначення виконавця заповіту

1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі, що має повну дієздатність, або юридичній особі (виконавцеві заповіту).

 

 

 

1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі, яка має повну дієздатність, або юридичній особі (виконавцеві заповіту).

2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено комусь із них.

 

 

 

2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено комусь із них.

3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

 

 

 

3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

Стаття 1528
Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців

 

 

 

Стаття 1575 (1528) Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців

1. Спадкоємці мають право вимагати усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо у суді буде доведено, що виконання ним волі заповідача є неможливим.

 

 

 

1. Спадкоємці мають право вчинити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача.

2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання волі спадкодавця або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з-поміж себе або призначити іншу особу.

 

 

 

2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту, або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з-поміж себе або призначити іншу особу.

3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо особи виконавця заповіту, він за вимогою когось із них може бути призначений судом.

 

 

 

3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо виконавця заповіту, він на вимогу когось із них може бути призначений судом.

Стаття 1529
Призначення виконавця заповіту нотаріусом

 

 

 

Стаття 1576 (1529) Призначення виконавця заповіту нотаріусом

Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту, або якщо він відмовився від виконання своїх повноважень, або був усунений від виконання заповіту, якщо цього потребують інтереси спадкоємців.

 

 

 

Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту, або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту, або був усунений від його виконання, якщо цього потребують інтереси спадкоємців.

Стаття 1530
Згода особи на призначення її виконавцем заповіту

 

 

 

Стаття 1577 (1530) Згода особи на призначення її виконавцем заповіту

1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише з її згоди.

 

 

 

1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише з її згоди.

2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.

 

 

 

2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.

3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.

 

 

 

3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.

Стаття 1531
Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень

 

 

 

Статтю перенесено після статті 1582 (1536).

1. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень.

 

 

 

 

2. Виконавець заповіту зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.

 

 

 

 

3. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень, якщо вони пов'язані із вчиненням невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.

 

 

 

 

4. Виконавець заповіту відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв'язку з невиконанням вимог, передбачених у пп. 2, 3 цієї статті.

 

 

 

 

Стаття 1532
Повноваження виконавця заповіту

 

 

 

Стаття 1578 (1532) Повноваження виконавця заповіту

1. Виконавець заповіту зобов'язаний:

 

 

 

1. Виконавець заповіту зобов'язаний:

1) вжити заходів для охорони спадщини;

 

 

 

1) вжити заходів для охорони спадщини;

2) вжити заходів для повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;

 

 

 

2) вжити заходів для повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;

3) зажадати від боржників спадкодавця виконання ними своїх обов'язків;

 

 

 

3) зажадати від боржників спадкодавця виконання ними своїх обов'язків;

4) управляти спадщиною;

 

 

 

4) управляти спадщиною;

5) видати кожному із спадкоємців ту частку спадщини, яка визначена у заповіті;

 

 

 

5) видати кожному із спадкоємців ту частку спадщини, яка визначена у заповіті;

6) видати частку у спадщині тим особам, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

 

 

 

6) видати частку у спадщині тим особам, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.

 

 

 

2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.

3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються відповідним документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

 

 

 

3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Стаття 1533
Право виконавця заповіту на оплату виконання ним своїх повноважень

 

 

 

Стаття 1579 (1533) Право виконавця заповіту на оплату виконання своїх повноважень

1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як винагороду за виконання своїх повноважень.

 

 

 

1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як винагороду за виконання своїх повноважень.

2. Якщо розмір винагороди не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору - судом.

 

 

 

2. Якщо розмір винагороди не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору - судом.

3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені з охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.

 

 

 

3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені з охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.

Стаття 1534
Контроль за виконанням заповіту

 

 

 

Стаття 1580 (1534) Контроль за виконанням заповіту

1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту.

 

 

 

1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту.

2. Якщо спадкоємцями є неповнолітні (малолітні) діти, недієздатні особи або особи, обмежені у дієздатності, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також органи опіки та піклування.

 

 

 

2. Якщо спадкоємцями є неповнолітні (малолітні) діти, недієздатні особи або особи, обмежені у дієздатності, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також органи опіки та піклування.

3. За вимогою осіб, зазначених у пп. 1, 2 цієї статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені.

 

 

 

3. За вимогою осіб, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені.

4. Після виконання заповіту виконавець подає спадкоємцям або їхнім законним представникам остаточний звіт про виконання своїх повноважень.

 

 

 

4. Після виконання заповіту виконавець подає спадкоємцям або їхнім законним представникам остаточний звіт про виконання своїх повноважень.

Стаття 1535
Право на оскарження дій виконавця заповіту

 

 

 

Стаття 1581 (1535) Право на оскарження дій виконавця заповіту

1. Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити в суд дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців.

 

 

 

1. Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити в суд дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців.

2. На вимоги про визнання неправомірними дій виконавця заповіту поширюється позовна давність в один рік.

 

 

 

2. На вимоги про визнання неправомірними дій виконавця заповіту поширюється позовна давність в один рік.

Стаття 1536
Строк чинності повноважень виконавця заповіту

 

 

 

Стаття 1582 (1536) Строк чинності повноважень виконавця заповіту

1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.

 

 

 

1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.

2. Припинення чинності повноважень виконавця заповіту проводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.

 

 

 

2. Припинення чинності повноважень виконавця заповіту проводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.

3. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (п. 3 статті 1532 цього Кодексу).

 

 

 

3. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (частина третя статті 1578 цього Кодексу).

4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування збитків.

 

 

 

4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування збитків.

 

 

 

 

Стаття 1583 (1531) Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень

 

 

 

 

1. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень.

 

 

 

 

2. Виконавець заповіту зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.

 

 

 

 

3. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.

 

 

 

 

4. Виконавець заповіту відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв'язку з невиконанням вимог, встановлених у частинах другій та третій цієї статті.

Глава 104
Оформлення права на спадщину

 

 

 

Глава 106 (104) Оформлення права на спадщину

Стаття 1537
Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину

 

 

 

Стаття 1584 (1537) Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може зажадати видачі йому свідоцтва про право на спадщину.

 

 

 

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може зажадати видачі йому свідоцтва про право на спадщину.

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається кожномуз них з зазначенням імен та розмірів часток інших спадкоємців

 

 

 

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається кожному з них з зазначенням імен та розмірів часток інших спадкоємців

3. Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

 

 

 

3. Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Стаття 1538
Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину

 

 

 

Стаття 1585 (1538) Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно

1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

 

 

 

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших співвласників.

 

 

 

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших співвласників.

Стаття 1539
Строк видачі свідоцтва про право на спадщину

 

 

 

Стаття 1586 (1539) Строк видачі свідоцтва про право на спадщину

 

 

 

 

1. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є право на нерухомі речі, він зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

 

 

 

2. Якщо заповіт складено на користь зачатого, але ще не народженого спадкоємця, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини.

2. Якщо заповіт складено на користь зачатого, але ще не народженого спадкоємця, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження цієї дитини.

 

 

 

Це правило стосується і дитини зачатої при житті батька, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.

Це правило стосується і дитини, зачатої при житті батька, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.

 

 

 

3. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банківських (кредитних) установах, якщо це викликане обставинами, які мають істотне значення.

3. До закінчення строку на прийняття спадщини державний нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банківських (кредитних) установах, якщо це спричинено невідкладними обставинами.

 

 

 

 

Стаття 1540
Державна реєстрація прийняття спадщини

 

 

 

Стаття 1587 (1540) Державна реєстрація прийняття спадщини

1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати свідоцтво про право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 201 цього Кодексу).

 

 

 

1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію (стаття 192 цього Кодексу).

2. Право власності у спадкоємця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

 

 

 

2. Право власності у спадкоємця на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 1541
Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину

 

 

 

Стаття 1588 (1541) Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину

1. За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни, доповнення до свідоцтва про право на спадщину.

 

 

 

1. За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

2. На вимогу одного із спадкоємців суд може винести рішення про внесення змін і доповнень до свідоцтва про право на спадщину.

 

 

 

2. На вимогу одного із спадкоємців суд може винести рішення про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

3. У випадках, передбачених пп. 1, 2 цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

 

 

 

3. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Стаття 1542
Визначення недійсним свідоцтва про право

на спадщину

 

 

 

Стаття 1589 (1542) Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним судом, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у разі інших порушень положень цього Кодексу та інших законів.

 

 

 

1. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним судом, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у інших випадках встановлених законом.

Глава 105
Спадковий договір

 

 

 

Глава 107 (105) Спадковий договір

Стаття 1543
Поняття спадкового договору

 

 

 

Стаття 1590 (1543) Поняття спадкового договору

За спадковим договором одна сторона (відчужувач) передає на випадок своєї смерті іншій стороні (набувачеві) своє майно або його частину у власність, взамін чого остання зобов'язується виконати її розпорядження.

 

 

 

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача), взамін чого стає власником майна відчужувача у разі його смерті.

Стаття 1544
Сторони у спадковому договорі

 

 

 

Стаття 1591 (1544) Сторони у спадковому договорі

1. Відчужувачем за спадковим договором може бути подружжя або інша особа.

 

 

 

1. Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один з подружжя або інша особа.

2. Набувачем за спадковим договором може бути фізична особа та юридична особа.

 

 

 

2. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична особа або юридична особа.

Стаття 1545
Форма спадкового договору

 

 

 

Стаття 1592 (1545) Форма спадкового договору

Спадковий договір складається письмово і посвідчується нотаріусом.

 

 

 

Спадковий договір складається письмово і посвідчується нотаріусом.

Стаття 1546
Обов'язки набувача за спадковим договором

 

 

 

Стаття 1593 (1546) Обов'язки набувача у спадковому договорі

Набувач за спадковим договором може бути зобов'язаний до вчинення будь-яких дій майнового чи немайнового характеру як до відкриття, так і після відкриття спадщини.

 

 

 

1. Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний до вчинення будь-яких дій майнового чи немайнового характеру як до відкриття, так і після відкриття спадщини.

Стаття 1547
Особливості спадкового договору з участю подружжя

 

 

 

Стаття 1594 (1547) Особливості спадкового договору з участю подружжя

1. Спадковим договором може бути охоплене майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю кожного з подружжя.

 

 

 

1. Спадковим договором може бути охоплене майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю кожного з подружжя.

2. У спадковому договорі може бути обумовлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого. А в разі смерті другого його майно переходить до набувача за договором.

 

 

 

2. У спадковому договорі може бути обумовлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого. А в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

3. Сторони можуть зазначити у договорі інші умови, не заборонені законом.

 

 

 

3. Сторони можуть зазначити у договорі інші умови, не заборонені законом.

Стаття 1548
Право набувача у разі смерті відчужувача

 

 

 

 

У разі смерті відчужувача набувач стає власником майна, визначеного у спадковому договорі.

 

 

 

 

Стаття 1549
Забезпечення виконання спадкового договору

 

 

 

Стаття 1595 (1549) Забезпечення виконання спадкового договору

1. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.

 

 

 

1. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.

2. Заповіт, яким відчужувач склав щодо майна, зазначене у спадковому договорі, є повністю або частково недійсним.

 

 

 

2. Заповіт, які відчужувач склав щодо майна, зазначеного у спадковому договорі, є повністю або частково недійсним.

3. Відчужувач має право призначити особу, яка буде контролювати виконання спадкового договору після його смерті.

У разі відсутності такої особи виконання спадкового договору контролює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

 

 

 

3. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.

У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Стаття 1550
Розірвання спадкового договору

 

 

 

Стаття 1596 (1550) Розірвання спадкового договору

1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

 

 

 

1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

 

 

 

2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.