Назва: Сімейний кодекс України
Автор: Народний депутат України З.Ромовська
Головний комітет: Народні депутати України - члени Комітету з питань правової політики

Файл у форматі MS WORD7

N
Редакція, прийнята в попередньому читанні*
Зауваження та пропозиції
Висновки, обгр.
Редакція, запропонована головним комітетом





0.
Проект


Проект
1.
Сімейний кодекс України


Сімейний кодекс України

2.
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


РОЗДIЛ I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
3.
ГЛАВА 1. СІМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН


ГЛАВА 1. СIМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СIМЕЙНИХ ВIДНОСИН
4.
Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України


Стаття 1. Завдання Сiмейного кодексу України
5.
1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.


1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
6.
2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою забезпечення:


2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою забезпечення:
7.
зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;


- зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;
8.
утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;


- утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;
9.
побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;


- побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;
10.
забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.


- забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
11.
Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України


Стаття 2. Учасники сiмейних вiдносин, якi регулює Сiмейний кодекс України
12.
1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.


1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
13.
2. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.


2. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
14.
3. Сімейний кодекс України регулює майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.


3. Сімейний кодекс України регулює майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.
15.
4. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником та між іншими родичами за походженням.


4. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником та між іншими родичами за походженням.
16.
Стаття 3. Сім'я


Стаття 3. Сiм'я
1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
17.
1. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.


2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
18.
Подружжя вважаються сім'єю і тоді, коли вони у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та іншими поважними причинами не проживають спільно.
-1- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 3, частина 1, абзац 2. Текст "та іншими поважними причинами" замінити текстом ", а також з інших поважних причин".
Враховано

Подружжя вважаються сім'єю і тоді, коли вони у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
19.
Дитина належать до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.


Дитина належать до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
20.
2. Права члена сім'ї може мати одинока особа.
-2- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 3. Частину 2 викласти у редакції "Одинока повнолітня особа складає окрему сім'ю.
Враховано частково

3. Права члена сім'ї має одинока особа.
21.
3. Сім'я виникає на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.


4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
22.
4. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
-3- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.4 ст.3 зробити частиною першою.
Враховано


23.
Стаття 4. Право особи на сім'ю


Стаття 4. Право особи на сім'ю
24.
1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї.


1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї.
25.
У випадках, встановлених частиною другою статті 23 цього Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.


У випадках, встановлених частиною другою статті 23 цього Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.
26.
Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.


2. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.
27.
2. Кожна особа має право на проживання в сім'ї.


3. Кожна особа має право на проживання в сім'ї.
28.
Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановленому законом.


Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановленому законом.
4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.
29.
Стаття 5. Державна охорона сім'ї


Стаття 5. Державна охорона сiм'ї
30.
1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.


1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.
31.
2. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька.


2. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.
32.
3. Держава матеріально і морально підтримує материнство та батьківство.
-4- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.3 ст.5 вилучити.
Враховано


33.
4. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.


3. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
34.
5. Держава бере під свою охорону кожну дитину, яка позбавлена належного батьківського піклування.


4. Держава бере під свою охорону кожну дитину, яка позбавлена належного батьківського піклування.
35.
6. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.


5. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
36.
Стаття 6. Дитина


Стаття 6. Дитина
37.
1. Правовий стан дитини має особа до досягнення нею повноліття.


1. Правовий стан дитини має особа до досягнення нею повноліття.
38.
2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.


2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
39.
Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.


Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
40.
Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин


Стаття 7. Загальнi засади регулювання сiмейних вiдносин
41.
1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.


1. Сiмейнi вiдносини регулюються цим Кодексом, iншими нормативно-правовими актами.
42.
2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.


2. Сiмейнi вiдносини можуть бути врегульованi за домовленiстю (договором) мiж їх учасниками.
43.
3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.


3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.
44.
4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з врахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їх права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.


4. Регулювання сiмейних вiдносин здiйснюється з врахуванням права на таємницю особистого життя їх учасникiв, їхнього права на особисту свободу та недопустимостi свавiльного втручання у сiмейне життя.
45.
5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.


5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
46.
6. Жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах.


6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
47.
7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами.
-5- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 7. Частину 7 наприкінці доповнити текстом "визнаними в Україні".
Враховано
7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.
48.
8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.


8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
49.
9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності.


9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
50.
10. Кожен учасник сімейних правовідносин має право на судовий захист.


10. Кожен учасник сімейних правовідносин має право на судовий захист.
51.
Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України


Стаття 8. Застосування до регулювання сiмейних вiдносин Цивiльного кодексу України
52.
1. Якщо майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
-6- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 8. Виключити текст ", якщо це не суперечить суті сімейних відносин".
Відхилено
1. Якщо майновi вiдносини мiж подружжям, батьками та дiтьми, iншими членами сiм'ї та родичами не врегульованi цим Кодексом, вони регулюються вiдповiдними нормами Цивiльного кодексу України, якщо це не суперечить сутi сiмейних вiдносин.
53.
Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін


Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін
54.
1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю(договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.


1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю(договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
55.
2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений письмово. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.


2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений письмово. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.
56.
Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права


Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права
57.
1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).


1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
58.
2. Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).


2. Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).
59.
Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів


Стаття 11. Врахування звичаїв при вирiшеннi судом сiмейних спорiв
60.
1. При вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших законів, моральним засадам суспільства.


1. При вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших законів, моральним засадам суспільства.
61.
Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі


Стаття 12. Обчислення строків (термінів), встановлених у цьому Кодексі
62.
Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного Кодексу України.


Строки (терміни), встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до статей …… Цивільного Кодексу України.
63.
Стаття 13. Міжнародні договори України


Стаття 13. Мiжнароднi договори України
64.
1. Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.


1. Частиною нацiонального сiмейного законодавства України є мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких дана Верховною Радою України.
65.
ГЛАВА 2. ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ.


ГЛАВА 2. ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ.
66.
Стаття 14. Здійснення сімейних прав


Стаття 14. Здiйснення сiмейних прав
67.
1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.


1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
68.
2. Якщо особа в результаті неповноліття, обмеження у дієздатності не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
-7- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 14. Частину 2 після тексту "батьки, опікун" доповнити словом ", піклувальник" , а після тексту "допомогою батьків" - словом ", опікуна".
Відхилено
2. Якщо дитина або особа, яка обмежена у дієздатності, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
69.
3. Сімейні права особи, яка визнана недієздатною, здійснює її опікун.


3. Сімейні права недієздатної особи здійснює її опікун.
70.
Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків


Стаття 15. Виконання сiмейних обов'язкiв
71.
1. Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.


1. Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
72.
2. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого, немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.


2. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого, немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
73.
Майновий обов'язок недієздатної особи виконує її опікун, за її рахунок.


Майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун.
74.
3. Якщо в результаті психічного розладу здоров'я, важкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.


3. Якщо в результаті психічного розладу здоров'я, важкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.
75.
4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.


4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
76.
Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків


Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків
77.
1. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, то баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні обов'язків.


1. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків.
78.
Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні обов'язків


Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків
79.
1. Орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.


1. Орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
80.
Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів


Стаття 18. Захист сiмейних прав та iнтересiв
81.
1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу, який охороняється законом.


1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
82.
2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.


2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
83.
Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є:


Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є:
84.
1) визнання батьківства (материнства),


1) встановлення правовідношення,
85.
2) примусове виконання добровільно невиконаного обов'язку;


2) примусове виконання добровільно невиконаного обов'язку;
86.
3) припинення правовідношення, а також його анулювання;


3) припинення правовідношення, а також його анулювання;
87.
4) припинення дій, які порушують сімейні права;


4) припинення дій, які порушують сімейні права;
88.
5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;


5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;
89.
6) відшкодування моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.


6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це встановлено цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
90.
Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів


Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів
91.
1. У випадках, встановлених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.


1. У випадках, встановлених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.
92.
2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, встановленого у частині другій статті 168 цього Кодексу.


2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, встановленого у частині другій статті 170 цього Кодексу.
93.
3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.


3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.
94.
У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.


У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.
У разі звернення з позовом до суду припиняється виконання рішення органу опіки та піклування.
95.
4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе без достатньої підстави, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.


4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
96.
5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.


5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
97.
6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.


6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим , суперечить інтересам дитини.
98.
Стаття 20. Застосування позовної давності на вимоги, що випливають із сімейних відносин


Стаття 20. Застосування позовної давностi до вимог, що випливають iз сiмейних вiдносин
99.
1. На вимоги, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не поширюється, крім випадків, встановлених статтями 71, 127, 136, 137 цього Кодексу.


1. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, встановлених у частині другій статті 72, частині другій статті 129, частині третій статті 138, частині третій статті 139 цього Кодексу.
100.
2. У випадках, встановлених статтями 71, 127, 136, 137 цього Кодексу, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.


2. У випадках, встановлених у частині другій статті 72, частині другій статті 129, частині третій статті 138, частині третій статті 139 цього Кодексу, позовна давність застосовується судом відповідно до статей …….. Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
101.
РОЗДІЛ ІІ. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ


РОЗДIЛ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ
102.
ГЛАВА 3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.


ГЛАВА 3. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ.
103.
Стаття 21. Поняття шлюбу


Стаття 21. Поняття шлюбу
104.
1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану.
-8- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 21, частина 1 і частина 3. Текст "державних органах" замінити текстом "органах державної" Узгодження зі статтею 29. Аналогічно у всьому тексті Кодексу.
Відхилено
1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану.
105.
2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не породжує між ними прав та обов'язків подружжя.
-9- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч.2 ст.21 викласти в такій редакції:
"2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (цивільний шлюб) не породжує між ними прав та обов'язків подружжя. Але на них розповсюджується дія цього Кодексу стосовно народжених дітей, майнових та інших питань, спеціально передбачених статтями Сімейного кодексу."
Відхилено

2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не породжує для них прав та обов'язків подружжя.
106.
3. Релігійний обряд шлюбу не породжує між жінкою та чоловіком прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.


3. Релігійний обряд шлюбу не породжує для жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.
107.
Стаття 22. Шлюбний вік


Стаття 22. Шлюбний вiк
108.
1. Шлюбний вік для жінки та чоловіка встановлюється у вісімнадцять років.
-10- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч.1 ст.22 викласти в такій редакції:
"1. Шлюбний вік встановлюється у сімнадцять років."
Враховано частково


1. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка - у вісімнадцять років.
109.
2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день подання заяви про реєстрацію шлюбу.


2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
110.
Стаття 23. Право на шлюб


Стаття 23. Право на шлюб
111.
1. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.


1. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.
112.
2. За заявою особи, яка не досягла шлюбного віку, рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
-11- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.23 викласти в такій редакції:
"2. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам."
Враховано

2. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
113.
Стаття 24. Добровільність шлюбу


Стаття 24. Добровiльнiсть шлюбу
114.
1. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.


1. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
115.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.


Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
116.
2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38 - 40 цього Кодексу


2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені у статтях 38 - 40 цього Кодексу
117.
3. Рішенням суду може бути надане право на шлюб особі, яка обмежена у дієздатності внаслідок психічного розладу здоров'я.
-12- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Ч.3 ст.24 вилучити.
Враховано


118.
Стаття 25. Одношлюбність


Стаття 25. Одношлюбнiсть
119.
1. Жінка та чоловік можуть одночасно бути лише в одному шлюбі.


1. Жінка та чоловік можуть одночасно бути лише в одному шлюбі.
120.
2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише з часу припинення попереднього шлюбу.


2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
121.
Стаття 26. Особи, які не можуть бути у шлюбі між собою


Стаття 26. Особи, якi не можуть бути у шлюбi мiж собою
122.
1. У шлюбі між собою не можуть бути особи, які є родичами прямої лінії споріднення.


1. У шлюбі між собою не можуть бути особи, які є родичами прямої лінії споріднення.
123.
2. У шлюбі між собою не можуть бути рідні, а також двоюрідні брати і сестри, а також рідна тітка (дядько) та племінник (племінниця).


2. У шлюбі між собою не можуть бути рідні, а також двоюрідні брат та сестра, рідна тітка, дядько та племінник, племінниця.
124.
3. Рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.


3. Рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.
125.
4. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.


4. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.
126.
Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.


Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.
127.
ГЛАВА 4. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ


ГЛАВА 4. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦIЯ ШЛЮБУ
128.
Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу


Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу
129.
1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя та їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.


1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
130.
2. Державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто.


2. Державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто.
131.
3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.


3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
132.
Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу


Стаття 28. Заява про реєстрацiю шлюбу
133.
1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їх вибором.


1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.
134.
2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.


2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.
135.
3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, такі заяви, засвідчені нотаріусом, можуть подати їх представники.


3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, такі заяви, засвідчені нотаріусом, можуть подати їх представники.
136.
Повноваження представника мають бути посвідчені нотаріусом.


Повноваження представника мають бути посвідчені нотаріусом.
137.
4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу 3 місяців від часу її подання.


4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.
138.
Стаття 29. Ознайомлення осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їх правами та обов'язками


Стаття 29. Ознайомлення осiб, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу, з їхніми правами та обов'язками
139.
1. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їх правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.


1. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.
140.
Стаття 30. Взаємна обізнаність осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров'я


Стаття 30. Взаємна обiзнанiсть осiб, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу, про стан здоров'я
141.
1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я.


1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я.
142.
2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.


2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.
143.
3. Порядок здійснення медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, встановлює Кабінет Міністрів України.


3. Порядок здійснення медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, встановлює Кабінет Міністрів України.
144.
4. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу


4. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу
145.
5. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.


5. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
146.
Стаття 31. Заручини


Стаття 31. Заручини
147.
1. Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.


1. Зарученими вважаються особи, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу.
148.
2. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб.


2. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб.
149.
3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.


3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.
150.
Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченого, нареченої, прихованням ним, нею обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (важка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).


Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (важка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).
151.
4. У разі відмови від шлюбу договір дарування майна, подарованого нареченому, нареченій у зв'язку з майбутнім шлюбом, за вимогою дарівника може бути визнане судом недійсним.
-13- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.4 ст.31 викласти в такій редакції;
"4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарівника може бути розірваний судом.
У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована або, якщо вона не збереглася - її вартість."
Враховано

4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарівника може бути розірваний судом.
У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглась - її вартість.
152.
Стаття 32. Час реєстрації шлюбу


Стаття 32. Час реєстрацiї шлюбу
153.
1. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.


1. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.
154.
При наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.


При наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.
155.
2. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також, якщо є безпосередня загроза для життя нареченого або нареченої, шлюб за їх заявою реєструється негайно.


2. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також, якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб за їхньою заявою реєструється негайно.
156.
3. Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більше як три місяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.


3. Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більше як на три місяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.
157.
Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу


Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу
158.
1. Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану.


1. Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану.
159.
За заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці.


За заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці.
160.
2. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану.


2. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану.
161.
Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та нареченого


Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та нареченого
162.
1. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їх шлюбу є обов'язковою.


1. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою.
163.
2. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.


2. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.
164.
Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу


Стаття 35. Право на вибiр прiзвища при реєстрації шлюбу
165.
1. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.


1. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.
166.
2. Наречена, наречений мають право до свого прізвища приєднати прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, від їхньої згоди залежить, з якого прізвища воно буде починатися.


2. Наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, від їхньої згоди залежить, з якого прізвища воно буде починатися.
167.
Складення більше двох прізвищ не допускається.
-14- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Абзац 2 ч.2 ст.35 викласти в такій редакції:
"Складення бiльше двох прiзвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений."

-15- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 35, частина 2. Другий абзац виключити.

Враховано







Відхилено
Складення бiльше двох прiзвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений.
168.
3. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого уже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого.
-16- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Після ст.35 додати нову статтю такого змісту:
"Стаття 35-1. Свідоцтво про шлюб
Подружжю в момент реєстрації шлюбу видається Свідоцтво про шлюб встановленого державою зразка."

Відхилено

3. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого уже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого.
169.
Стаття 36. Правові наслідки шлюбу
-17- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.36 вилучити.
Відхилено

Стаття 36. Правовi наслiдки шлюбу
170.
1. Шлюб породжує права та обов'язки подружжя.


1. Шлюб породжує права та обов'язки подружжя.
171.
2. Реєстрація шлюбу не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України та законами України.


2. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України та законами України.
172.
Стаття 37. Правозгідність шлюбу
-18- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст. 37 вилучити.

Стаття 37. Правозгідність шлюбу
173.
1. Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених у частинах першій - третій статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний судом недійсним.


1. Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених у частинах першій - третій статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний судом недійсним.
174.
ГЛАВА 5. НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ


ГЛАВА 5. НЕДIЙСНIСТЬ ШЛЮБУ
175.
Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу


Стаття 38. Пiдстави недiйсностi шлюбу
176.
1. Підставою для недійсності шлюбу є порушення вимог, які встановлені у статтях 22 - 26 цього Кодексу.
-19- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 38. Текст "22-26" замінити текстом "39-43".
Відхилено
1. Підставою для недійсності шлюбу є порушення вимог, які встановлені у статтях 22, 24 - 26 цього Кодексу.
177.
Стаття 39. Шлюб, який є недійсним


Стаття 39. Шлюб, який є недiйсним
178.
1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка є одночасно в іншому зареєстрованому шлюбі.


1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка є одночасно в іншому зареєстрованому шлюбі.
179.
2. Недійсним є шлюб, який зареєстрований між родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.


2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.
180.
3. Недійсним є шлюб, який зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.


3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.
181.
4. У випадках, встановлених частинами першою - третьою цієї статті, шлюб є нікчемним і не породжує прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, встановлених для подружжя іншими законами України.


4. У випадках, встановлених частинами першою - третьою цієї статті, шлюб є нікчемним і не породжує прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, встановлених для подружжя іншими законами України.
182.
5. За заявою незаінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті.


5. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті.
183.
6. У разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу, повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.


6. Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка уже перебуває у шлюбі, то у разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу, повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.


-20- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.39 доповнити новою частиною такого змісту:
"7. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті особи або розірвання шлюбу, зареєстрованого з порушенням вимог закону у випадках, встановлених частинами першою - третьою цієї статті."
Враховано

7. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті особи або розірвання шлюбу, зареєстрованого з порушенням вимог закону у випадках, встановлених частинами першою - третьою цієї статті.
184.
Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду


Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду
185.
1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка


1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду , якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка
186.
Згода особи не вважається вільною, якщо в момент реєстрації шлюбу вона страждала важким психічним розладом здоров'я, була у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними.
-21- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В кінці другого абзацу ч.1 ст.40 додати слова "або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного або психічного насильства".
Враховано

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала важким психічним розладом здоров'я, була у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
187.
2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.


2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.
188.
Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та настання правових наслідків, які виникають із шлюбу.


Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та настання правових наслідків, які породжуються шлюбом.
189.
3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи у суді відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.


3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи у суді відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
190.
Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду


Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
191.
1. Шлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:


1. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:
192.
1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням умов, встановлених у частині четвертій статті 26 цього Кодексу;


1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням умов, встановлених у частині четвертій статті 26 цього Кодексу;
193.
2) між двоюрідним братом та сестрою;


2) між двоюрідними братом та сестрою;
194.
3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їх нащадків;


3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
195.
4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і не одержала дозволу на шлюб.
-22- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 41, частина 1. Пункт 4) після тексту "не одержала" доповнити словом "судового".
Враховано частково

4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано право на шлюб.
196.
2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер взаємин між ними, а також інші обставини, що мають істотне значення.


2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер взаємин між ними, а також інші обставини, що мають істотне значення.
197.
3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо наступила вагітність або народилася дитина у осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 4 частини першої цієї статті, або той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або одержав дозвіл на шлюб.
-23- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 41. Частину 3 після тексту "одержав дозвіл" доповнити словом "суду".
Враховано частково

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо наступила вагітність або народилася дитина у осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 4 частини першої цієї статті, або той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.
198.
Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним


Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним
199.
1. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини або осіб, які визнані недієздатними або обмежені у дієздатності.


1. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини або осіб, які визнані недієздатними чи обмежені у дієздатності.
200.
Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення


Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення
201.
1. Позов про визнання шлюбу недійсним може бути вчинено після смерті дружини або чоловіка.


1. Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.
202.
2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути вчинено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.


2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.
203.
Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним


Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним
204.
1. Шлюб є недійсним з часу його державної реєстрації.
-24- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ст.44 викласти в такій редакції:
"Шлюб, за наявності відповідного рішення суду, є недійсним з дня його державної реєстраці."
Відхилено

1. Шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.
205.
Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу


Стаття 45. Правовi наслiдки недiйсностi шлюбу
206.
1. Недійсний шлюб не породжує для осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків, які встановлені законом для подружжя.


1. Недійсний шлюб не породжує для осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків, які встановлені законом для подружжя.
207.
2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.


2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.
208.
Розмір часток кожного з них визначається відповідно до участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.


Розмір часток кожного з них визначається відповідно до участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.
209.
3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави і підлягає поверненню, відповідно до Цивільного кодексу України, за останні три роки.


3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави і підлягає поверненню, відповідно до Цивільного кодексу України, за останні три роки.
210.
4. Особа, яка поселилася у помешкання другої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.


4. Особа, яка поселилася у помешкання другої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.
211.
5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що користується цим прізвищем незаконно.


5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що користується цим прізвищем без достатньої правової підстави.
212.
6. Правові наслідки, встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони та від державного органу реєстрації актів цивільного стану.


6. Правові наслідки, встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу реєстрації актів цивільного стану.
213.
Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу


Стаття 46. Особливi правовi наслiдки недiйсностi шлюбу
214.
1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:


1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:
215.
1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;


1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
216.
2) на проживання у помешканні, у яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;


2) на проживання у помешканні, у яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;
217.
3) на аліменти відповідно до статей 74, 83, 85, 87 цього Кодексу;


3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86, 88 цього Кодексу;
218.
4) на прізвище, яке вона вибрала при реєстрації шлюбу.


4) на прізвище, яке вона вибрала при реєстрації шлюбу.
219.
Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі
-25- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.47 викласти в такій редакції:
"Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дітей, які народилися у недійсному шлюбі чи при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (цивільний шлюб)
Відхилено

Стаття 47. Права та обов'язки батькiв і дитини, яка народилася у недiйсному шлюбi
220.
1. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.
1. Недійсність шлюбу чи не реєстрація шлюбу (цивільний шлюб) не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дітей, які народилися при цьому."

1. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.
221.
Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним


Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним
222.
1. Якщо шлюб був зареєстрований у відсутності особи (осіб), він вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державних органах реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду, на підставі заяви заінтересованої особи.


1. Шлюб, зареєстрований у відсутності особи (осіб), вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється судом, за заявою заінтересованої особи.
223.
ГЛАВА 6. ОСОБИСТІ, НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ


ГЛАВА 6. ОСОБИСТI, НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ
224.
Стаття 49. Право на материнство
-26- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ст.49 вилучити.
Відхилено

Стаття 49. Право на материнство
225.
1. Дружина має право на материнство.


1. Дружина має право на материнство.
226.
2. Небажання чоловіка мати дитину може бути підставою для розірвання шлюбу.


2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини можуть мати наслідком розірвання шлюбу.
227.
3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті вчинення щодо неї протиправної поведінки є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди.


3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функцїї) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті вчинення щодо неї протиправної поведінки є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди.
228.
4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.


4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.
229.
5. Дружині - матері мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.


5. Дружині - матері мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.
230.
Стаття 50. Право на батьківство
-27- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ст.50 вилучити.
Відхилено

Стаття 50. Право на батькiвство
231.
1. Чоловік має право на батьківство.


1. Чоловік має право на батьківство.
232.
2. Відмова дружини від народження дитини може бути підставою для розірвання шлюбу.


2. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може мати наслідком розірвання шлюбу.
233.
3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті вчинення щодо нього протиправної поведінки є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.


3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті вчинення щодо нього протиправної поведінки є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.
234.
Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності
-28- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.51 вилучити.
Відхилено

Стаття 51. Право дружини та чоловiка на повагу до своєї iндивiдуальностi
235.
1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.


1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
236.
Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток
-29- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.52 вилучити.
Відхилено

Стаття 52. Право дружини та чоловiка на фiзичний та духовний розвиток
237.
1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці і відпочинку.


1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.
238.
Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища


Стаття 53. Право дружини та чоловіка на змiну прiзвища
239.
1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органу, який зареєстрував їх шлюб, або відповідного органу за місцем їх проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їх спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя.
-30- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр .картка №404)
Стаття 53, частина 1. Текст "державного органу" замінити текстом "органу державної влади".
Відхилено
1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органу, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя.
240.
2. У разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб.


2. У разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб.
241.
Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї
-31- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.54 вилучити.

-32- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
У назві та тексті ст.54 слова "життя сім'ї" замінити словами "інтереси сім'ї" у відповідних відмінках
Відхилено


Відхилено

Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподiл обов'язкiв та спiльне вирiшення питань життя сiм'ї
242.
1. Подружжя мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї.


1. Подружжя мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї.
243.
Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї.


Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї.
244.
2. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.
-33- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
У ч.2 ст.54 вилучити друге речення.
Відхилено

2. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.
245.
3. Дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вважаються такими, що вчинені зі згоди другого з подружжя.


3. Припускається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вчинені зі згоди другого з подружжя.
246.
Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю


Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сiм'ю
247.
1. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.


1. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
248.
2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері.


2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері.
249.
Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.


Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.
250.
3. Дружина та чоловік відповідальні один перед другим, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.


3. Дружина та чоловік відповідальні один перед другим, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
251.
4. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.


4. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
252.
Стаття 56. Право дружини та чоловіка на особисту свободу


Стаття 56. Право дружини та чоловіка на особисту свободу
253.
1. Дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання.


1. Дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання.
254.
2. Дружина та чоловік мають право вживати заходи, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, до підтримання шлюбних відносин.


2. Дружина та чоловік мають право вживати заходи, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, до підтримання шлюбних відносин.
255.
3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.


3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
256.
4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до інтимних відносин за допомогою фізичного або психічного насильства є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і можуть мати наслідки, встановлені законом.
-34- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
У ч.4 ст.56 слова "можуть мати наслідки, встановлені законом" замінити словами "мають наслідки, передбачені чинним законодавством".
Відхилено

4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до інтимних відносин за допомогою фізичного або психічного насильства є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і можуть мати наслідки, встановлені законом.
257.
ГЛАВА 7. ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВІКА


ГЛАВА 7. ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТI ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВІКА
258.
Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка


Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
259.
1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:


1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
260.
1) майно, придбане нею, ним до шлюбу;


1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
261.
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або прийняття спадщини;
-35- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
У п.2 ч.1 ст.57 слова "за час шлюбу" вилучити.
Відхилено


2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або прийняття спадщини;
262.
3) майно, придбане нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.


3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
263.


2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
-36- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
До ст.57 додати часстину другу такого змістуї:
"2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є заробітна плата, пенсія, стипендія, нарахована кожному з них. "
Відхилено


2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
264.
3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.


3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
265.
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, винагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.


Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, винагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
266.
4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речей, які їй, йому належали, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.


4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, які їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
267.
5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням та договором особистого страхування.


5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням та договором особистого страхування.
268.
6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, що набуте нею, ним під час їх окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.


6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, що набуте нею, ним під час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
269.
7. Якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів, і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
-37- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ст.57 доповнити частиною 8 такого змісту:
"Об'єктами особистої приватної власності дружини, чоловіка можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обігу."
Відхилено

7. Якщо у придбання майна вкладені , крім спільних коштів, і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
270.
Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою власністю
-38- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 58. Назву статті після тексту "що є особистою" доповнити словом "приватною".

-39- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.58 вилучити.
Враховано




Відхилено
Стаття 58. Право на плоди та доходи вiд речей, що є особистою приватною власнiстю дружини, чоловіка
271.
1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або прибуток, він є власником цих плодів, приплоду або прибутку.


1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або прибуток (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або прибутку (дивідендів).
272.
Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої, приватної власності
-40- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.59 вилучити.
Відхилено

Стаття 59. Здiйснення дружиною, чоловіком права особистої, приватної власностi
273.
1. Той з подружжя, який є власником речі, визначає режим володіння та користування нею, з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.


1. Той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним, з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед, дітей.
274.
2. При розпорядженні річчю дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування нею.


2. При розпорядженні майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.
275.
ГЛАВА 8. ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ


ГЛАВА 8. ПРАВО СПIЛЬНОЇ СУМIСНОЇ ВЛАСНОСТI ПОДРУЖЖЯ
276.
Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя


Стаття 60. Пiдстави набуття права спiльної сумiсної власностi подружжя
277.
1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).


1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
278.
2. Припускається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є спільною сумісною власністю подружжя.


2. Припускається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
279.
3. Розірвання шлюбу не є підставою для припинення права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте ними за час шлюбу.
-41- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.3 ст.60 вилучити.

-42- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.60 доповнити новою частиною такого змісту:
"Майно, набуте при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (цивільний шлюб) належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав самостійного заробітку з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)."
Враховано


Відхилено

3. Розірвання шлюбу не є підставою для припинення права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте ними за час шлюбу.
280.
Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності


Стаття 61. Об'єкти права спiльної сумiсної власностi
281.
1. Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обігу.
-43- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Після ч.1 ст.61 додати нову ч.2 такого змісту:
"2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську, кредитну установу."

Враховано

1. Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обігу.
2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.


-44- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч.1 ст. ст.61 викласти в такій редакції:
"1. Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя чи нажитої при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (цивільний шлюб) можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Відхилено


282.
2. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі виграш, яке було одержане за цим договором, є спільною сумісною власністю подружжя.


3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі, гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
283.
3. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є спільною сумісною власністю подружжя.


4. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
284.
Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові


Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові
285.
1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових або грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане судом об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.


1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових або грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане судом об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
286.
Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності


Стаття 63. Здiйснення подружжям права спiльної сумiсної власностi
287.
1. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, яке їм належить на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.


1. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
288.
Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою


Стаття 64. Право подружжя на укладення договорiв мiж собою
289.
1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їх особистою власністю, так і щодо майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
-45- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 64, частина 1. Текст "їх особистою власністю" замінити текстом "особистою приватною власністю одного з них".
Враховано частково

1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
290.
2. Договір про відчуження одним з подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у спільному майні подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.
-46- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.64 викласти в такій редакції:
"Стаття 64. Право на укладення договорів між собою
Дружина та чоловік, проживаючі однією сім'єю жінка та чоловік без шлюбу (цивільний шлюб) мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом."
Відхилено

2. Договір про відчуження одним з подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.
291.
Стаття 65. Права подружжя на розпорядження майном


Стаття 65. Права подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
292.
1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є їх спільною сумісною власністю, виключно за взаємною згодою.


1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
293.
2. При укладенні договорів одним із подружжя припускається, що він діє зі згоди другого з подружжя. Кожен з подружжя має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, таким, що укладений другим з подружжя без його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.


2. При укладенні договорів одним з подружжя припускається, що він діє зі згоди другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
294.
3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно іншого цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
-47- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 65, частина 3. Після тексту "договорів стосовно" виключити слово "іншого".
Враховано

3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
295.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути засвідчена нотаріусом.


Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути засвідчена нотаріусом.
296.
4. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.


4. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
297.
Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном


Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном
298.
1. Подружжя має право домовитися про порядок користування майном, яке їм належить на праві спільної сумісної власності.


1. Подружжя мають право домовитися про порядок користування майном, що їм належить на праві спільної сумісної власності.
299.
2. Договір про порядок користування житловим будинком, квартирою, земельною ділянкою, іншою будівлею чи спорудою, якщо він посвідчений нотаріусом, зобов'язує правонаступника дружини та чоловіка.
-48- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 66, частина 2. Текст "земельною ділянкою" перенести після слова "спорудою".
Враховано
2. Договір про порядок користування житловим будинком, квартирою, іншою будівлею чи спорудою, земельною ділянкою, якщо він посвідчений нотаріусом, зобов'язує правонаступника дружини та чоловіка.
300.
Стаття 67 (82). Право на розпорядження часткою у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя


Стаття 67 (82). Право на розпорядження часткою у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
301.
1. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, застави своєї частки лише після її визначення та виділення у натурі або визначення порядку користування.
-49- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Норма ч.1 ст.67 не діятиме у випадку договору довічного утримання, оскільки йдеться про житло, яке відноситься до неподільного майна.
Відхилено

1. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, застави своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділення у натурі або визначення порядку користування майном.
302.
2. Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку і тоді, коли вона ще не визначена.


2. Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя і тоді, коли вона ще не визначена.


-50- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати до проекту нову статтю такого змісту:
"Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу
1. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
2. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України."
Враховано

Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу
1. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
2. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
303.
Стаття 68 (78). Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
-51- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Назву та ч.1 ст.68 викласти втакій редакції:
"Стаття 68. Право на поділ майна
Відхилено

Стаття 69 (68). Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя
304.
1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, яке їм належить на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, яке їм належить на праві спільної сумісної власності, незалежно від подання заяви про розірвання шлюбу. При проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (цивільний шлюб) кожен з них має право на поділ майна, яке їм належить на праві спільної сумісної власності."

1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
305.
2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.


2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
306.
Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині (чоловікові) із складу усього майна подружжя має бути посвідчений нотаріусом.


Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині (чоловікові) із складу усього майна подружжя має бути посвідчений нотаріусом.
307.
Стаття 69 (79). Розмір часток дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
-52- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Назву та ч.1 ст.69 викласти втакій редакції:
"Стаття 69. Розмір часток при поділі майна
Відхилено

Стаття 70 (69). Розмір часток дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя
308.
1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
1. У разі поділу майна, яке є їх спільною сумісною власністю, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (цивільний шлюб) кожен з них має право у разі поділу майна, яке є їх спільною сумісною власністю, на його рівні частки, якщо інше не визначено домовленістю або договором між ними."

1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
309.
2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя, за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, витрачав спільне майно на шкоду інтересам сім'ї.


2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя, за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
310.
3. Суд може збільшити розмір частки дружини, чоловіка, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні, повнолітні син, дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.


3. За рішенням суду частка дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні, повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
311.
4. Якщо судом встановлено, що один із подружжя відчужив, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або використав його на свій розсуд всупереч волі другого з подружжя і на шкоду інтересам сім'ї, то при поділі враховується це майно або його вартість.
-53- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.4 ст.69 виключити.
Враховано


312.
Стаття 70 ( 81). Способи поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя


Стаття 71 (70). Способи поділу майна, що є об'єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя
313.
1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподіляється між ними в натурі. Якщо подружжя не домовилися, яка річ кому буде належати, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси кожного з подружжя, інтереси дітей, які мають істотне значення.


1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо подружжя не домовилися, яка річ кому буде належати, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
314.
2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо між ними не досягнуто іншої домовленості.
-54- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ч.2 ст.70 вилучити.
Відхилено

2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
315.
3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.


3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.
316.
Вартість цих речей враховується при виділі іншого майна другому з подружжя.


Вартість цих речей враховується при виділі іншого майна другому з подружжя .
317.
4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації взамін його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою.


4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації взамін його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України.
318.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.


5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
319.
Стаття 71 (83). Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя


Стаття 72 (83). Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
320.
1 Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.


1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.
321.
2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.


2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
322.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
-55- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Речення 2 ст.71 викласти в такій редакції:
"Позовна давність обчислюється від дня отримання стороною свідоцтва про розірвання шлюбу."
Відхилено

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
323.
Стаття 72 (84). Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя


Стаття 73 (84). Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
324.
1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
-56- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 72. Частину 1 після тексту "його особисте" доповнити словом "приватне".
Відхилено
1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
325.
2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
-57- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
С.2 ст.72 вилучити.
Відхилено

2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
326.
3. При відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо судом встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.


3. При відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо судом встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.
327.
Стаття 73. Право на майно жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою
-58- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Ст.73 вилучити.
Відхилено

Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою
328.
1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю як члени сім'ї, але не є у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.


1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
329.
2. На майно, що є спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які не є у шлюбі між собою, поширюються норми глави 8 цього Кодексу.


2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються норми Глави 8 цього Кодексу.
330.
ГЛАВА 9. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ ПО УТРИМАННЮ


ГЛАВА 9. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ ПО УТРИМАННЮ
331.
Стаття 74. Право одного з подружжя на утримання


Стаття 75. (74). Право одного з подружжя на утримання
332.
1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати одне одного.


1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати одне одного.
333.
2. Право на утримання (аліменти) має дружина, чоловік, якщо вона, він є непрацездатною, непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, а також, якщо чоловік, дружина має змогу надавати утримання.


2. Право на утримання (аліменти) має дружина, чоловік, якщо вона, він є непрацездатною, непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, а також, якщо чоловік, дружина має змогу таке утримання надавати.
334.
3. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І-ої, ІІ-ої або ІІІ-ої груп;


3. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І-ої, ІІ-ої чи ІІІ-ої групи;
335.
4. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом;


4. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом;
336.
Права на утримання не має той із подружжя, який негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину.
-59- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 74, частина 4, абзац 2. Після тексту "шлюбних відносинах," доповнити текстом "що встановлено судом".
Враховано
5. Права на утримання не має той із подружжя, який негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.
337.
5. Той з подружжя, який став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди за правилами Цивільного кодексу України.


6. Той з подружжя, який став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.
338.
Стаття 75. Право на утримання після розірвання шлюбу


Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу
339.
1. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.


1. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
340.
2. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, і якщо її колишній чоловік, дружина має змогу її надавати.


2. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, і якщо її колишній чоловік, дружина має змогу таке утримання надавати.
341.
Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, дружини, вчиненої за час шлюбу.


Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, дружини, вчиненої за час шлюбу.
342.
3. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.


3. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.
343.
4. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, один з подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, дружина має змогу її надавати


4. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення один з подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги, і що колишній чоловік, дружина має змогу таке утримання надавати.
344.
Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років з моменту розірвання шлюбу.


Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
345.
Стаття 76. Способи надання утримання одному з подружжя


Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя
346.
1. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.


1. Утримання дружині, чоловікові надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
347.
2. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.


2. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
348.
3. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.


3. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.
349.
4. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - судом.


4. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - судом.
350.
Стаття 77. Договір дружини та чоловіка про надання утримання


Стаття 78. Договір дружини та чоловіка про надання утримання
351.
1. Дружина та чоловік мають право укласти договір про надання утримання, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається письмово і посвідчується нотаріусом.


1. Дружина та чоловік мають право укласти договір про надання утримання, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається письмово і посвідчується нотаріусом.
352.
2. В разі невиконання одним з подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.


2. В разі невиконання одним з подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
353.
Стаття 78. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя


Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя
354.
1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.


1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
355.
2. Якщо позивач вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може винести рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.


2. Якщо позивач вживав заходів до одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.
356.
3. Якщо один з подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документу про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк, без додаткового рішення суду про це.


3. Якщо один з подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документу про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк, без додаткового рішення суду про це.
357.
Стаття 79. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду


Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду
358.
1. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.


1. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
359.
2. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з врахуванням можливості одержання утримання від дочки, сина, батьків та з врахуванням інших обставин, що мають істотне значення.


2. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з врахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з врахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
360.
3. Розмір аліментів, що визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їх матеріального і (або)сімейного стану.


3. Розмір аліментів, що визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або)сімейного стану.
361.
Стаття 80. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.


Стаття 81. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
362.
1. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів для одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.


1. Перелік видів доходів , які враховуються при визначенні розміру аліментів для одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
363.
Стаття 81. Припинення права дружини, чоловіка на утримання


Стаття 82. Припинення права дружини, чоловіка на утримання
364.
1. Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації взяття ним нового шлюбу.
-60- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
В ч.1 ст.81 після терміну "працездатності" слід вказати, в якому обсязі в даному випадку має відновитися працездатність - повному або частковому.
Відхилено

1. Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.
365.
Право на утримання припиняється з дня настання цих обставин.


Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.
366.
2. Якщо після припинення права на утримання, виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватись, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.


2. Якщо після припинення права на утримання, виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватись, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.
367.
3. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути згодом припинене судом, якщо буде встановлено, що:


3. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути згодом припинене судом, якщо буде встановлено, що:
368.
1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;


1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;
369.
2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.


2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальної допомоги.
370.
4. Право одного з подружжя на утримання припиняється у випадках, встановлених статтями 82, 84, 86, 88 цього Кодексу.


4. Право одного з подружжя на утримання припиняється у випадках, встановлених у статтях 83, 85, 87, 89 цього Кодексу.
371.
Стаття 82. Позбавлення права на аліменти або обмеження його строком


Стаття 83. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком
372.
1. Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на аліменти або обмежено його строком, якщо:


1. Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:
373.
1) подружжя перебували в шлюбних відносинах нетривалий час;


1) подружжя перебували в шлюбних відносинах нетривалий час;
374.
2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;


2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;
375.
3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;


3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
376.
4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.


4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.
377.
2. Правило частини першої цієї статті поширюється і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.
-61- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 82, частина 2. На початку слово "Правило" замінити словом "Дія".
Враховано частково
2. Частина перша цієї статті поширюється і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.
378.
Стаття 83. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання її з дитиною
-62- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Назву та ч.1-3 ст.81 у такій редакції:
"Стаття 81. Право на утримання під час вагітності та у разі проживання з дитиною
Відхилено

Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання її з дитиною
379.
1. Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.
1. Дружина (жінка, проживаюча однією сім'єю з чоловіком без шлюбу) має право на утримання від чоловіка, батька дитини під час вагітності.

1. Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.
380.
2. Дружина, яка проживає з дитиною, має право на утримання від чоловіка, батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
2. Дружина (жінка, проживаюча однією сім'єю з чоловіком без шлюбу), яка проживає з дитиною, має право на утримання від чоловіка, батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

2. Дружина, яка проживає з дитиною, має право на утримання від чоловіка, батька дитини, до досягнення дитиною трьох років.
381.
3. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання до досягнення дитиною шести років.
3. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина (жінка, проживаюча однією сім'єю з чоловіком без шлюбу), з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка, батька дитини до досягнення дитиною шести років."

3. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання до досягнення дитиною шести років.
382.
4. Право на утримання дружина має незалежно від того, працює вона чи ні, та незалежно від її матеріального стану, за умови, що чоловік має змогу таке утримання надавати.


4. Право на утримання дружина має незалежно від того, працює вона чи ні, та незалежно від її матеріального стану, за умови, що чоловік має змогу таке утримання надавати.
383.
5. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.


5. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.
384.
6. Право на утримання дружина має і у разі розірвання шлюбу.


6. Право на утримання дружина має і у разі розірвання шлюбу.
385.
Стаття 84. Припинення права дружини на утримання


Стаття 85. Припинення права дружини на утримання
386.
1. Право дружини на утримання припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.
-63- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
У ст.84 після слів "іншій особі" додати слова "до виховних, спеціальних лікувальних закладів".
Відхилено

1. Право дружини на утримання припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.
387.
2. Право дружини на утримання припиняється, якщо рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
-64- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ст.84 викласти в такій редакції:
"Стаття 84. Припинення права на утримання
1. Право дружини (жінки, яка проживала однією сім'єю з чоловіком без шлюбу) на утримання припиняється у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою, або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.
2. Право дружини (жінки, яка проживала однією сім'єю з чоловіком без шлюбу) на утримання припиняється, якщо рішенням суду виключено відомості про батька з актового запису про народження дитини."
Враховано
у ст.90.

2. Право дружини на утримання припиняється, якщо рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
388.
Стаття 85. Право чоловіка на утримання у разі проживання його з дитиною


Стаття 86. Право чоловіка на утримання у разі проживання його з дитиною
389.
1. Чоловік, який проживає з дитиною, має право на утримання від дружини, матері дитини, до досягнення дитиною трьох років.


1. Чоловік, який проживає з дитиною, має право на утримання від дружини, матері дитини, до досягнення дитиною трьох років.
390.
2. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини, до досягнення дитиною шести років.


2. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини, до досягнення дитиною шести років.
391.
3. Право на утримання чоловік має незалежно від того, працює він чи ні, та незалежно від його матеріального стану, за умови, що дружина має змогу таке утримання надавати.


3. Право на утримання чоловік має незалежно від того, працює він чи ні, та незалежно від його матеріального стану, за умови, що дружина має змогу таке утримання надавати.
392.
4. Право на аліменти чоловік має і після розірвання шлюбу.


4. Право на аліменти чоловік має і після розірвання шлюбу.
393.
Стаття 86. Припинення права чоловіка на утримання


Стаття 87. Припинення права чоловіка на утримання
394.
1. Право чоловіка на утримання припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.


1. Право чоловіка на утримання припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.
395.
2. Право чоловіка на утримання припиняється, якщо рішенням суду виключено відомості про дружину як мати з актового запису про народження дитини.


2. Право чоловіка на утримання припиняється, якщо рішенням суду виключено відомості про дружину як мати з актового запису про народження дитини.
396.
Стаття 87. Право на утримання того з подружжя, який опікується дитиною-інвалідом


Стаття 88. Право на утримання того з подружжя, який опікується дитиною-інвалідом
397.
1. Якщо один з подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя має змогу надавати матеріальну допомогу.


1. Якщо один з подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя має змогу надавати матеріальну допомогу.
398.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального стану того з батьків, хто з нею проживає.


Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального стану того з батьків, з ким вона проживає.
399.
2. Розмір аліментів суд визначає відповідно до частини першої статті 78 цього Кодексу, без врахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, дочки або сина.


2. Розмір аліментів суд визначає відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без врахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.
400.
Стаття 88. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя


Стаття 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя
401.
1. Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін на набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.


1. Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін на набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.
402.
Такий договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути посвідчений нотаріусом і підлягає державній реєстрації.
-65- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 88, частина 1. Абзац 2 викласти у редакції: "Такий договір має бути посвідчений нотаріусом".
Відхилено
Такий договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути посвідчений нотаріусом і підлягає державній реєстрації.
403.
2. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання взамін на одержання одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору.

-66- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Після ч.2 ст.88 додати частину такого змітсу:
"На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення."
Враховано

2. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання взамін на одержання одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору.
3. На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення.
404.
Стаття 89. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування


Стаття 90. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування
405.
1. Дружина, чоловік, взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних з хворобою або каліцтвом другого з подружжя.


1. Дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних з хворобою або каліцтвом другого з подружжя.
406.
Стаття 90. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою


Стаття 91. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
407.
1. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той з них, який став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 74 цього Кодексу.


1. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той з них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу.
408.
2. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання у разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другою - четвертої статті 83 та статей 85, 87 цього Кодексу.
-67- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Після ч.2 додати нову частину такого змісту:
"3. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених у пунктах 2, 4 частини першої статті 83, статтях 85, 87, 89 цього Кодексу."
Враховано

2. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання у разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86, 88 цього Кодексу.
3. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених у пунктах 2, 4 частини першої статті 83, статтях 87, 89, 91 цього Кодексу.
409.
ГЛАВА 10. ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР


ГЛАВА 10. ШЛЮБНИЙ ДОГОВIР
410.
Стаття 91. Право на укладення шлюбного договору


Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору
411.
1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
-68- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч.1 ст.91 викласти в такій редакції:
"1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, подружжям, а також при проживанні однією сім'єю.

1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
412.
2. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.


2. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.
413.
Стаття 92. Зміст шлюбного договору


Стаття 93. Зміст шлюбного договору
414.
1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їх майнові права та обов'язки.


1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.
415.
2. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.


2. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.
416.
3. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.


3. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
417.
4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.


4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
418.
5. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, права на яке підлягають державній реєстрації.


5. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
419.
Стаття 93. Форма шлюбного договору


Стаття 94. Форма шлюбного договору
420.
1. Шлюбний договір укладається письмово і посвідчується нотаріусом.


1. Шлюбний договір укладається письмово і посвідчується нотаріусом.
421.
Стаття 94. Початок дії шлюбного договору


Стаття 95. Початок дiї шлюбного договору
422.
1. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності в день реєстрації шлюбу.


1. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу.
423.
2. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності в день його посвідчення нотаріусом.
-69- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч.2 ст.94 викласти в такій редакції:
"2. Якщо шлюбний договір укладено подружжям чи при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу (цивільний шлюб), він набирає чинності в день його нотаріального посвідчення."
Відхилено

2. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його посвідчення нотаріусом.
424.
Стаття 95. Тривалість шлюбного договору


Стаття 96. Тривалiсть шлюбного договору
425.
1. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків.


1. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків.
426.
2. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його положень і після припинення шлюбу.


2. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.
427.
Стаття 96. Визначення в шлюбному договорі правового режиму майна


Стаття 97. Визначення у шлюбному договорi правового режиму майна
428.
1. У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передають для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу.


1. У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передають для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу.
429.
2. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою власністю кожного з них.
-70- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 96. Частину 2 після тексту "або особистою" доповнити словом "приватною".
Враховано
2. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.
430.
3. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і у разі розірвання шлюбу.


3. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і у разі розірвання шлюбу.
431.
4. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення їхніх дітей, а також інших осіб.


4. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.
432.
5. Сторони можуть включити до договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.


5. Сторони можуть включити до договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
433.
Стаття 97. Визначення в шлюбному договорі порядку користування житлом


Стаття 98. Визначення в шлюбному договорi порядку користування житлом
434.
1. Якщо у зв'язку з шлюбом один з подружжя вселяється в помешкання, яке належить другому з подружжя, сторони можуть домовитися про порядок користування цим помешканням. Подружжя можуть домовитися про звільнення одним із них помешкання у разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.


1. Якщо у зв'язку з шлюбом один з подружжя вселяється в помешкання, яке належить другому з подружжя, сторони можуть домовитися про порядок користування цим помешканням. Подружжя можуть домовитися про звільнення одним із них помешкання у разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.
435.
2. Сторони можуть домовитися про проживання у помешканні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.


2. Сторони можуть домовитися про проживання у помешканні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
436.
Стаття 98. Визначення у шлюбному договорі права на утримання


Стаття 99. Визначення у шлюбному договорi права на утримання
437.
1. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, на умовах, визначених шлюбним договором.
-71- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Ч.1 ст.98 викласти в такій редакції:
"1. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя (при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу - цивільний шлюб), незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, на умовах, визначених шлюбним договором."

1. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, на умовах, визначених шлюбним договором.
438.
2. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то у разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.


2. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то у разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
439.
3. Шлюбним договором може бути передбачена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.
-72- Н.д.Баулін П.Б. (Округ №76)
Додати до ст.98 ч.4 такого змісту:
"На вимогу одного з подружжя (при проживанні однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу - цивільний шлюб) суд може винести рішення про зміну шлюбного договору, якщо цього вимагають інтереси однієї з сторін, а також інтереси малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей."
Відхилено

3. Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.
440.
Стаття 99. Зміна умов шлюбного договору


Стаття 100. Змiна умов шлюбного договору
441.
1. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається.


1. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається.
442.
2. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору посвідчується нотаріусом.


2. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору посвідчується нотаріусом.
443.
3. На вимогу одного з подружжя суд може винести рішення про зміну шлюбного договору, якщо цього вимагають його інтереси, а також інтереси дітей, які заслуговують на увагу.


3. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути змінений судом, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних дочки, сина, що мають істотне значення.
444.
Стаття 100. Право на відмову від шлюбного договору


Стаття 101. Право на вiдмову вiд шлюбного договору
445.
1. Подружжя має право за взаємною домовленістю відмовитися від шлюбного договору.


1. Подружжя мають право відмовитися від шлюбного договору.
446.
Права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.


Права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.
447.
Стаття 101. Розірвання шлюбного договору


Стаття 102. Розірвання шлюбного договору
448.
1. На вимогу одного з подружжя суд може винести рішення про розірвання шлюбного договору, зокрема, у разі неможливості його виконання.


1. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний судом з підстав, що мають істотне значення, зокрема, у разі неможливості його виконання.
449.
Стаття 102. Визнання шлюбного договору недійсним


Стаття 103. Визнання шлюбного договору недiйсним
450.
1. Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.


1. Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним судом з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.
451.
ГЛАВА 11. ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ


ГЛАВА 11. ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ
452.
Стаття 103 (47). Підстави припинення шлюбу


Стаття 104 (47). Підстави припинення шлюбу
453.
1. Шлюб припиняється у разі смерті або оголошення померлим одного з подружжя.


1. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим .
454.
2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
-73- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
До ст.103 додати нові частини такого змісту:
"3. Якщо один з подружжя помер до набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.
4. Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання."
Враховано

2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
3. Якщо один з подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.
4. Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.
455.
Стаття 104 (48). Припинення шлюбу внаслідок його розірвання


Стаття 105 (48). Припинення шлюбу внаслідок його розірвання
456.
1. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання органом реєстрації актів цивільного стану, відповідно до статей 105, 106 цього Кодексу.
-74- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 104. Частину 1 після тексту "розірвання органом" доповнити словом "державної".
Враховано
1. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них, на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, відповідно до статей 106, 107 цього Кодексу.
457.
2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до статті 107 цього Кодексу.


2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.
458.
3. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до статті 108 цього Кодексу.


3. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
459.
Стаття 105. Розірвання шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану за взаємною згодою подружжя, які не мають неповнолітніх дітей
-75- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 105. Назву статті після тексту "шлюбу органом" доповнити словом "державної".
Враховано
Стаття 106. Розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, які не мають дітей

460.
1. Подружжя, які не мають неповнолітніх дітей, мають право подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
-76- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 105. Частини 1 і 2 після слів "органу", "органом" доповнити словом "державної".
Враховано
1. Подружжя, які не мають дітей, мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.

461.
2. Шлюб розривається органом реєстрації актів цивільного стану після спливу трьох місяців з моменту подання такої заяви.


2. Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.
462.
3. Шлюб може бути розірвано незалежно від наявності між подружжям майнового спору.


3. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
463.
Стаття 106. Розірвання шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя
-77- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 106. Назву і частину 1 після слова "органом" доповнити словом "державної". Аналогічно у всьому тексті Кодексу.
Враховано
Стаття 107. Розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя

464.
1. Шлюб розривається органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя, якщо другий з подружжя:


1. Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя, якщо другий з подружжя:
465.
1) визнаний безвісно відсутнім;


1) визнаний безвісно відсутнім;
466.
2) визнаний недієздатним;


2) визнаний недієздатним;
467.
3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.


3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.
468.
2. Шлюб розривається незалежно від наявності майнових спорів між подружжям.


2. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.


-78- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати нову статтю такого змісту:
"Стаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним
За заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, проведене відповідно до статті 106 та пункту 3 частини 1 статті 107 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлене, що жінка та чоловік продовжували проживання однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини.
На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюється державним органом реєстрації актів цивільного стану."
Враховано

Стаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним
За заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, проведене відповідно до статті 106 та пункту 3 частини 1 статті 107 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлене, що жінка та чоловік продовжували проживання однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини.
На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюється державним органом реєстрації актів цивільного стану.
469.
Стаття 107 (49). Розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, які мають дітей


Стаття 109 (49). Розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, які мають дітей
470.
1. Дружина і чоловік, які мають дітей, можуть подати до суду спільну заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини.


1. Подружжя, які мають дітей, можуть подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини.
471.
Така заява не може бути подана до досягнення дитиною одного року.
-79- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Другий абзац ч.1 ст.107 виключити.
Враховано


472.
2. Договір між подружжям про розмір аліментів, які будуть надаватися дитині, має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.


2. Договір між подружжям про розмір аліментів, які будуть надаватися дитині, має бути посвідчений нотаріусом. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
473.
3. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.


3. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
474.
4. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від часу подання заяви. До цього часу дружина і чоловік мають право відізвати заяву про розірвання шлюбу.


4. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До цього часу дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.
475.
Стаття 108 (51). Розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя


Стаття 110 (51). Розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя
476.
1. Позов про розірвання шлюбу може бути вчинено одним із подружжя у разі відмови другого з подружжя від подання спільної заяви про розірвання шлюбу.


1. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
477.
2. Позов про розірвання шлюбу не може бути вчинений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один з подружжя засуджений за вчинення злочину щодо другого з подружжя або дитини.


2. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.


-80- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
До ст.110 додати частину 3 такого змісту:
"3. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою."
Враховано

3. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.
478.
3. Чоловік, дружина мають право вчинити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.


4. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.
479.
4. Опікун має право вчинити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.


5. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.
480.
Стаття 109 (52). Заходи суду до примирення подружжя


Стаття 111 (52). Заходи суду до примирення подружжя
481.
1. Суд вживає заходів до примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.


1. Суд вживає заходів до примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
482.
Стаття 110 (53). Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя


Стаття 112 (53). Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя
483.
1. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, дітей-інвалідів та інші обставини життя подружжя.


1. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, дітей-інвалідів та інші обставини життя подружжя.
484.
2. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя, одного з них, які заслуговують на увагу, або інтересам їхніх дітей.


2. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
485.
Стаття 111 ( 54). Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу


Стаття 113 ( 54). Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу
486.
1. Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.


1. Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
487.
Стаття 112 (55). Момент припинення шлюбу у разі його розірвання


Стаття 114 (55). Момент припинення шлюбу у разі його розірвання
488.
1. У разі розірвання шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу.


1. У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови.
489.
2. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання суду.


2. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
490.
Стаття 113 ( 56). Реєстрація розірвання шлюбу


Стаття 115 ( 56). Реєстрація розірвання шлюбу
491.
1. Розірвання шлюбу, проведене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка.


1. Розірвання шлюбу, проведене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка.
492.
2. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів.


2. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
493.
3. Якщо у зв'язку з розірванням шлюбу особа змінює своє прізвище на дошлюбне, державний орган реєстрації актів цивільного стану здійснює відповідний запис.
-81- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.3 ст.113 виключити.
Враховано


494.
Стаття 114 (58). Право на повторний шлюб після розірвання шлюбу


Стаття 116 (58). Право на повторний шлюб після розірвання шлюбу
495.
1. Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу кожен має право на повторний шлюб.


1. Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб.
496.
Стаття 115. Право на відновлення шлюбу після його розірвання


Стаття 117. Право на відновлення шлюбу після його розірвання
497.
1. Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано за рішенням суду мають право подати до суду заяву про відновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден з них не був після цього у повторному шлюбі.
-82- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
У ч.1 ст.115 після слів "мають право подати" додати слова "за наявності взаємної згоди".
Відхилено

1. Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про відновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден з них не був після цього у повторному шлюбі.
498.
2. На підставі рішення суду про відновлення шлюбу державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб, у якому день реєстрації шлюбу, за вибором подружжя, може бути визначений за днем першої його реєстрації або за днем винесення судом рішення про відновлення шлюбу.


2. На підставі рішення суду про відновлення шлюбу державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб, у якому день реєстрації шлюбу, за вибором подружжя, може бути визначений за днем першої його реєстрації або за днем набрання чинності рішенням суду про відновлення шлюбу.
499.
Стаття 116 ( 59). Відновлення шлюбу у разі з'явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою


Стаття 118 ( 59). Відновлення шлюбу у разі з'явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою
500.
1. Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою відновлюється, за умови, що остання не перебуває у повторному шлюбі.


1. Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою відновлюється, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.
501.
2. Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване її шлюб, з іншою особою може бути відновлений за спільною заявою осіб, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.
-83- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
У ч.2 ст.116 після слів "у повторному шлюбі" додати слова "і дає на це згоду".
Відхилено

2. Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою може бути відновлений за їхньою заявою, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.
502.
3. У випадках, встановлених у частинах першій та другій цієї статті, орган реєстрації актів цивільного стану анулює Свідоцтво про розірвання шлюбу.
-84- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 116, частина 3. Слово "встановлених" замінити словом "передбачених".
Відхилено
3. У випадках, встановлених у частинах першій та другій цієї статті, державний орган реєстрації актів цивільного стану анулює Свідоцтво про розірвання шлюбу.
503.
Стаття 117. Встановлення режиму окремого проживання подружжя


Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя
504.
1. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.


1. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
505.
2. Режим окремого проживання припинений судом за заявою подружжя або одного з них.


2. Режим окремого проживання припиняється у разі відновлення сімейного життя або за рішенням суду на підставі заяви одного із подружжя.
506.
Стаття 118. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя


Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя
507.
1. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.


1. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.
508.
2. У разі встановлення режиму окремого проживання


2. У разі встановлення режиму окремого проживання:
509.
1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважається набутим у шлюбі;


1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважається набутим у шлюбі;
510.
2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважається такою, що походить від її чоловіка;


2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважається такою, що походить від її чоловіка;
511.
3) дружина, чоловік можуть усиновлювати дитину без згоди другого з подружжя.


3) дружина, чоловік можуть усиновлювати дитину без згоди другого з подружжя.
512.
РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА І ДИТИНИ


РОЗДIЛ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА I ДИТИНИ
513.
ГЛАВА 12. ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ


ГЛАВА 12. ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ
514.
Стаття 119. Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини


Стаття 121. Загальні пiдстави виникнення прав та обов'язкiв матері, батька i дитини
515.
1. Права та обов'язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану у порядку, встановленому статтями 120, 123 цього Кодексу.


1. Права та обов'язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану у порядку, встановленому статтями 122, 125 цього Кодексу.
516.
Стаття 120. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою


Стаття 122. Визначення походження дитини вiд матері та батька, якi перебувають у шлюбi між собою
517.
1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.


1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
518.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документу лікувального (пологового) закладу про народження дружиною дитини.
-85- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Слова "та документу лікувального (пологового) закладу про народження дружиною дитини" вилучити.
Відхилено

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документу закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
519.
2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя, крім випадку, встановленого у статті 122 цього Кодексу.


2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя, крім випадку, встановленого у статті 124 цього Кодексу.
520.
3. Дружина і чоловік мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини.


3. Дружина і чоловік мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини.
521.
У цьому разі походження дитини визначається відповідно до частини першої статті 133 цього Кодексу.


У цьому разі походження дитини визначається відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
522.
Стаття 121. Визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплантації зародка


Стаття 123. Визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплантації зародка
523.
1. У разі штучного запліднення дружини, проведеного за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини, яка народжена його дружиною.


1. У разі штучного запліднення дружини, проведеного за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини, яка народжена його дружиною.
524.
2. В разі укорінювання (імплантації) в організм іншої жінки зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є подружжя.


2. В разі укорінювання (імплантації) в організм іншої жінки зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є подружжя.
525.
3. Якщо зародок, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імплантовано в організм його дружини, дитина вважається такою, що походить від подружжя.


3. Якщо зародок, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імплантовано в організм його дружини, дитина вважається такою, що походить від подружжя.
526.
Стаття 122. Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю


Стаття 124. Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю
527.
1. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.
-86- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
В ч.1 ст.122 замінити термін "припинення шлюбу" на "розірвання шлюбу".
Відхилено

1. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.
528.
У цьому разі батьківство чоловіка у попередньому шлюбі може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або рішення суду.


У цьому разі батьківство чоловіка у попередньому шлюбі може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або рішення суду.
529.
Стаття 123. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою


Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбi мiж собою
530.
1. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа лікувального (пологового) закладу про народження нею дитини.


1. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.
531.
2. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:


2. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:
532.
1) за спільною заявою матері та батька дитини;


1) за заявою матері та батька дитини;
533.
2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;


2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;
534.
3) за рішенням суду.


3) за рішенням суду.
535.
Стаття 124. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою


Стаття 126. Визначення походження дитини вiд батька за заявою жiнки та чоловiка, якi не перебувають у шлюбi мiж собою
536.
1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.


1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.
537.
2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника про запис його батьком дитини.


2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника про запис його батьком дитини.
538.
3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її засвідчення нотаріусом.


3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її засвідчення нотаріусом .
539.
Стаття 125. Визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини


Стаття 127. Визначення походження дитини за заявою чоловiка, який вважає себе батьком дитини
540.
1. Чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, може подати заяву до державного органу реєстрації актів цивільного стану про визнання себе батьком дитини, мати якої померла, оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав або якщо мати дитини протягом не менш як шість місяців, не проживаючи з дитиною, не проявляла про неї материнської турботи та піклування.


1. Чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, може подати заяву до державного органу реєстрації актів цивільного стану про визнання себе батьком дитини, мати якої померла, або оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування.
541.
Умовою прийняття такої заяви є запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень відповідно до частини першої статті 133 цього Кодексу.


Умовою прийняття такої заяви є запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
542.
Стаття 126. Визнання батьківства за рішенням суду


Стаття 128. Визнання батькiвства за рішенням суду
543.
1. За відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 124, 125 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.


1. За відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 126, 127 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане рішенням суду.
544.
2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.


2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
545.
3. Позов про визнання батьківства може бути вчинений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.


3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
546.
Позов про визнання батьківства може бути вчинений особою, яка вважає себе батьком дитини.


Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
547.
4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 133 цього Кодексу.


4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
548.
Стаття 127. Спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини


Стаття 129. Спiр про батькiвство мiж чоловiком матерi дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини
549.
1. Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини була у шлюбі з іншим чоловіком, має право вчинити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.


1. Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
550.
2. На вимогу про визнання батьківства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.


2. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
551.
Стаття 128. Встановлення факту батьківства за рішенням суду


Стаття 130. Встановлення факту батькiвства рішенням суду
552.
1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.


1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений рішенням суду.
553.
Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 133 цього Кодексу.


Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
554.
2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 126 цього Кодексу.


2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
555.
Стаття 129. Визнання материнства за рішенням судом


Стаття 131. Визнання материнства рішенням суду
556.
1. Особа, яка вважає себе матір'ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до частини другої статті 133 цього Кодексу.


1. Особа, яка вважає себе матір'ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.
557.
Стаття 130. Встановлення факту материнства за рішенням суду


Стаття 132. Встановлення факту материнства рішенням суду
558.
1. У разі смерті жінки, яка вважала себе матір'ю дитини, факт її материнства може бути встановлений за рішенням суду.


1. У разі смерті жінки, яка вважала себе матір'ю дитини, факт її материнства може бути встановлений рішенням суду.
559.
Заява про встановлення факту материнства приймається судом, якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини другої статті 133 цього Кодексу.


Заява про встановлення факту материнства приймається судом, якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.
560.
2. Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.


2. Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
561.
Стаття 131. Запис подружжя батьками дитини


Стаття 133. Запис подружжя батьками дитини
562.
1. Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік батьком дитини.
-87- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ст.131 доповнити словами "в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них".
Відхилено

1. Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
563.
Стаття 132. Реєстрація визнання батьківства, материнства


Стаття 134. Реєстрацiя визнання батькiвства, материнства
564.
1. На підставі заяви осіб, зазначених у статтях 124, 125 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.


1. На підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
565.
Стаття 133. Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене


Стаття 135. Запис про батькiв дитини, якщо батькiвство, материнство не встановлене
566.
1. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька, рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем матері, ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.


1. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька, рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
567.
У разі смерті матері, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис відомостей про матір та батька дитини провадиться за правилами, встановленими у цій статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я в якому народилася дитина.


У разі смерті матері, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис про матір та батька дитини провадиться за правилами, встановленими у цій статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.
568.
2. Якщо батьки дитини невідомі, запис про них у Книзі реєстрації народжень здійснюється за рішенням органу опіки та піклування.


2. Якщо батьки дитини невідомі, запис про них у Книзі реєстрації народжень проводиться за рішенням органу опіки та піклування.
569.
Стаття 134. Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини


Стаття 136. Оспорювання батькiвства особою, яка записана батьком дитини
570.
1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 120, 122, 124, 125 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, вчинивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
-88- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 134, частина 1.Після слів "подавши позов" додати текст "до суду".
Враховано
1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126, 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
571.
2. Батьківство спростовується судом у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною.


2. Батьківство спростовується судом у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною.
572.
3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.


3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
573.
4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.


4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.
574.
5. Не має право оспорювати батьківство той, хто в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є ним, а також той, хто дав згоду на штучне запліднення своєї дружини.


5. Не має право оспорювати батьківство той, хто в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є ним, а також той, хто дав згоду на штучне запліднення своєї дружини.
575.
6. На вимогу чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не поширюється.


6. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
576.
Стаття 135. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини


Стаття 137. Оспорювання батькiвства пiсля смертi особи, яка записана батьком дитини
577.
1. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним до нотаріуса за життя заяви про невизнання свого батьківства.
-89- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 135, частина 1. Після тексту "подання ним до" слово "нотаріуса" замінити словом "суду".
Відхилено
1. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства.
578.
2. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після вчинення ним позову про виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
-90- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 135. Частину 2 після тексту "вчинення ним" доповнити словом "судового".
Відхилено

2. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред'явлення ним позову про виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
579.
3. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть його дружина, батьки та діти як спадкоємці.


3. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть його дружина, батьки та діти як спадкоємці.
580.
4. На вимоги про виключення запису про особу як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не поширюється.


4. До вимоги про виключення запису про особу як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
581.
Стаття 136. Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка


Стаття 138. Право матерi дитини на оспорювання батькiвства свого чоловiка
582.
1. Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка.


1. Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка.
583.
2. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.


2. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
584.
3. На вимогу матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.


3. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.
585.
Стаття 137. Спір про материнство


Стаття 139. Спiр про материнство
586.
1. Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство.


1. Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство.
587.
2. Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право вчинити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства. Оспорювання материнства не допускається у випадках, встановлених частинами другою та третьою статті 121 цього Кодексу.


2. Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства. Оспорювання материнства не допускається у випадках, встановлених частинами другою та третьою статті 123 цього Кодексу.
588.
3. На вимогу про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.


3. До вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.


-91- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати нову статтю такого змісту:
"Стаття 140. Оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду
Враховано

Стаття 140. Оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду


Стягнення з особи, яка записана батьком, матір'ю аліментів для дитини не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення її імені як батька, матері дитини з актового запису про її народження."

Стягнення з особи, яка записана батьком, матір'ю, аліментів для дитини не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення її імені як батька, матері дитини з актового запису про її народження.
589.
ГЛАВА 13. ОСОБИСТІ, НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ


ГЛАВА 13. ОСОБИСТI, НЕМАЙНОВI ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКIВ ТА ДIТЕЙ
590.
Стаття 138. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини


Стаття 141. Рiвнiсть прав та обов'язкiв батькiв щодо дитини
591.
1. Батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи були вони у шлюбі між собою.


1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи були вони у шлюбі між собою.
592.
2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.


2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
593.
Стаття 139. Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків


Стаття 142. Рiвнiсть прав та обов'язкiв дiтей щодо батькiв
594.
1. Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи були вони у шлюбі між собою.


1. Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи були вони у шлюбі між собою.
595.
Стаття 140. Обов'язок батьків зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану


Стаття 143. Обов'язок батькiв забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я

596.
1. Батьки зобов'язані протягом одного місяця зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.


1. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати її з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я.
597.
Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.


2. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я.
598.
2. У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.
-92- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
В ч.2 ст.140 виключити слова "інших осіб" або дати розгорнутий перелік цих осіб.
Відхилено

3. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
599.
3. Реєстрація народження дитини здійснюється державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.


4. Якщо батьки відмовилися забрати дитину з пологового будинку або іншого лікувального закладу, забрати дитину мають право її дід, баба, інші родичі.
600.
4. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.



601.
Стаття 141. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку
-93- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
В ст.141 додати обов'язок забрати дитину з лікувального закладу.
Ст. 140 і ст.141 поміняти місцями.
Враховано


Враховано
Стаття 144. Обов'язок батькiв зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрацiї актiв цивiльного стану
602.
1. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку.


1. Батьки зобов'язані відразу, але не пізніше одного місяця зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
603.
2. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку.


Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
604.
3. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку.
-94- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.3 ст.141 доповнити словами "а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення".
-95- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Ч.3 ст.141 викласти в такій редакції:
"Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку лише з поважних на те причин".
Враховано




Враховано редакційно


2. У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.
605.
4. Якщо батьки відмовилися забрати дитину з пологового будинку, забрати дитину мають право її дід, баба або інші родичі.
-96- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Доповнити ст.141 новою частиною такого змісту:
"Якщо дитину залишають в пологовому будинку без поважних на те причин, мати (або подружжя), прийнявши таке рішення, має залишити в пологовому будинку письмову заяву про відмову від дитини і про згоду на те, що в майбутньому дитину може бути усиновлено."
Відхилено

3. Реєстрація народження дитини проводиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.
4. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
606.
Стаття 142. Визначення прізвища дитини


Стаття 145. Визначення прiзвища дитини
607.
1. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.


1. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.
608.
Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.


Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
609.
2. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ.
-97- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 142. Частину 2 виключити.
Відхилено
2. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ.
610.
3. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
-98- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 142, частина 3. Виключити текст "органом опіки та піклування або".
Враховано частково


3. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування.
611.
Стаття 143. Визначення імені дитини


Стаття 146. Визначення iменi дитини
612.
1. Ім'я дитини визначається за згодою батьків.


1. Ім'я дитини визначається за згодою батьків.
613.
Ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається матір'ю дитини.


Ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається матір'ю дитини.
614.
2. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
-99- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
До ст.143 додати частину 2 такого змісту:
"2. Дитині може бути дане не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить мати і (або) батько."

-100- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 143, частина 2. Виключити текст "органом опіки та піклування або".
Враховано






Враховано частково


2. Дитині може бути дане не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить мати і (або) батько.


2. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
615.
Стаття 144. Визначення по батькові дитини


Стаття 147. Визначення по батьковi дитини
616.
1. По батькові дитини визначається за іменем батька.


1. По батькові дитини визначається за іменем батька.
617.
2. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
-101- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Доповнити ст.144 новими частинами такого змісту:
"3. Реєстрація народження дитини, зачатої в шлюбі, але народженої після розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним. якщо з дня розірвання шлюбу чи визнання його недійсним до дня народження дитини минуло не більше 10 місяців, провадиться в тому ж порядку, що й реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі.
4. Реєстрація смерті провадиться за останнім місцем проживання померлого або за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, а також реєстрація факту смерті, встановленого в судовому порядку, провадиться за місцем проживання заявника."
Відхилено

2. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
618.
Стаття 145. Зміна прізвища дитини її батьками


Стаття 148. Змiна прiзвища дитини її батьками
619.
1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.


1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.
620.
2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.


2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.
621.
3. У разі зміни прізвища одного з батьків, прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.


3. У разі зміни прізвища одного з батьків, прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
622.
4. У разі заперечень одного з батьків щодо зміни прізвища дитини, спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
-102- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 145, частина 4, речення 1. Виключити текст "органом опіки та піклування або".
Враховано частково

4. У разі заперечень одного з батьків щодо зміни прізвища дитини, спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
623.
Стаття 146. Зміна по батькові дитини
-103- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ст.46 вилучити.
Відхилено

Стаття 149. Змiна по батьковi дитини
624.
1. У разі зміни імені батька, по батькові дитини, якій виповнилося чотирнадцяти років, змінюється за її згодою.


1. У разі зміни імені батька, по батькові дитини, якій виповнилося чотирнадцяти років, змінюється за її згодою.
625.
Стаття 147. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини


Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
626.
1. Батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.


1. Батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
627.
2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.


2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
628.
3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.


3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
629.
4. Батьки зобов'язані поважати дитину.


4. Батьки зобов'язані поважати дитину.
630.
5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.


5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
631.
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.


6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
632.
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.


7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
633.
Стаття 148. Права батьків по вихованню дитини
-104- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 148. У назві статті та в частині 4 текст "по вихованню" замінити текстом "щодо виховання".
Враховано
Стаття 151. Права батьків щодо вихованню дитини
634.
1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.


1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
635.
2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
-105- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ч.2 ст.146 викласти в такій редакції:
"Батьки мають право залучати до виховання дитини інших фізичних та юридичних осіб."
Відхилено

2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
636.
3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.


3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
637.
4. Батьки мають рівні права по вихованню дитини.
-106- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.4 ст.148 вилучити.
Враховано


638.
Стаття 149. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання


Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батькiвське виховання
639.
1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.


1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
640.
2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.


2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
641.
3. Дитина має право звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших державних та громадських організацій.
-107- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 149, частина 3. Слова "державних та" замінити текстом "органів державної влади та місцевого самоврядування,".
Враховано
3. Дитина має право звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
642.
Дитина має право звернутися за захистом безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.


4. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
643.
Стаття 150. Права батьків та дитини на спілкування


Стаття 153. Права батьків та дитини на спiлкування
644.
1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, особливо якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).


1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, особливо якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).
645.
Стаття 151. Права батьків по захисту дитини


Стаття 154. Права батьків по захисту дитини
646.
1. Батьки мають право на самозахист своєї дитини.


1. Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.
647.
2. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без особливих на те повноважень.


2. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без особливих на те повноважень.
648.
Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за захистом.


3. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за захистом.
649.
Стаття 152. Здійснення батьківських прав та виконання обов'язків


Стаття 155. Здiйснення батькiвських прав та виконання обов'язкiв
650.
1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків має грунтуватися на повазі до дитини, її прав та людської гідності.


1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків має грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
651.
2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.


2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
652.
3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.


3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
653.
4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності відповідно до закону.


4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
654.
Стаття 153. Права та обов'язки неповнолітніх батьків


Стаття 156. Права та обов'язки неповнолiтнiх батьків
655.
1. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.


1. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.
656.
2. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини.


2. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини.
657.
3. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу з боку адвоката.


3. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу з боку адвоката.
658.
Стаття 154. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини


Стаття 157. Вирiшення батьками питань щодо виховання дитини
659.
1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.


1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
660.
2. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.


2. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
661.
3. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати другому з батьків спілкуватися з нею та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.


3. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
662.
4. Батьки мають право укласти угоду щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
-108- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.4 ст.157 доповнити новим реченням такого змісту:
"Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору, зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків."
Враховано

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору, зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
663.
Стаття 155. Вирішення органом опіки і піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї


Стаття 158. Вирішення органом опіки і піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
664.
1. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо.


1. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
665.
Рішення про це орган опіки та піклування виносить на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.


Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
666.
2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, може бути зобов'язана судом до відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.


2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Той, хто ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
667.
Стаття 156. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо


Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
668.
1. Якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.


1. Якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
669.
2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їх спілкування, з врахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.


2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їх спілкування, з врахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
670.
В окремих випадках, якщо це викликане інтересами дитини, суд може обумовити побачення одного з батьків з дитиною у присутності іншої особи.


В окремих випадках, якщо це викликане інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
671.
3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.


3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
672.
4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним.


4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним.
673.
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, може бути зобов'язана судом до відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.


5. Той, хто ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
674.
Стаття 157. Право батьків на визначення місця проживання дитини


Стаття 160. Право батькiв на визначення мiсця проживання дитини
675.
1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.


1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
676.
2. Місце проживання дитини у віці від десяти років визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
-109- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Ч.2 ст.157 вилучити.
Відхилено


2. Місце проживання дитини у віці від десяти років визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.


-110- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати до ст.157 нову частину такого змісту:
"3. Якщо батьки проживають окремо, мiсце проживання дитини, якiй виповнилося 14 рокiв, визначається нею самою."
Враховано

3. Якщо батьки проживають окремо, мiсце проживання дитини, якiй виповнилося 14 рокiв, визначається нею самою.
677.
Стаття 158. Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання дитини


Стаття 161. Спір мiж матір'ю та батьком щодо мiсця проживання дитини
678.
1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, спір між ними може вирішуватися судом.


1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, спір між ними може вирішуватися судом.
679.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.


При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
680.
2. Суд не може передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.


2. Суд не може передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.
681.
3. Якщо суд визнав, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу діда, баби або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана для проживання комусь із них.


3. Якщо суд визнав, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу діда, баби або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана для проживання комусь із них.
682.
Якщо дитина не може бути передана для проживання з жодною з цих осіб, вона на вимогу органу опіки та піклування відбирається від особи, з якою проживає, і передається для опікування органові опіки та піклування.
-111- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 158, частина 3. Абзац 2 викласти у редакції: "Враховуючи обставини справи на вимогу органу опіки та піклування суд може прийняти рішення про передачу дитини для опікування органові опіки та піклування, який визначає місце їх проживання".
Відхилено
Якщо дитина не може бути передана для проживання з жодною з цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою проживає, і передання для опікування органові опіки та піклування.
683.
Стаття 159. Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання дитини
-112- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Ст.159 викласти в такій редакції:
Відхилено

Стаття 162. Правовi наслiдки протиправної поведiнки одного з батькiв або iншої особи при визначеннi мiсця проживання малолітньої дитини
684.
1. Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на законній підставі проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно прийняти рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
"1. Якщо один із батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи осіб, з якими на законних підставах проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, суд за позовом постраждалої сторони і виходячи з інтересів малолітньої дитини може прийняти рішення про негайне відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала, а також про відшкодування матеріальної і моральної шкоди постраждалій стороні.

1. Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
685.
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створювало реальну небезпеку для її життя та здоров'я.
2. Особа, яка здійснила самочинну зміну місця проживання малолітньої дитини шляхом викрадення несе кримінальну відповідальність."

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створювало реальну небезпеку для її життя та здоров'я.
686.
2. Особа, яка самочинно змінила місце проживання дитини, може бути зобов'язана судом до відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка завданої тому, з ким проживала дитина.


2. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.
687.
Стаття 160. Право батьків на відібрання дитини від інших осіб


Стаття 163. Право батьків на вiдiбрання малолітньої дитини вiд iнших осiб
688.
1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб дитина проживала з ними.


1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.
689.
2. Батьки мають право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону чи рішення суду.


2. Батьки мають право вимагати відібрання дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.
690.
3. Суд може відмовити в передачі дитини батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.


3. Суд може відмовити у відібрані малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.
691.
Стаття 161. Підстави позбавлення батьківських прав


Стаття 164. Пiдстави позбавлення батькiвських прав
692.
1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:


1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
693.
1) не забрали дитину з пологового будинку без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;


1) не забрали дитину з пологового будинку або іншого лікувального закладу без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
694.
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;


2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
695.
3) жорстоко поводяться з дитиною;


3) жорстоко поводяться з дитиною;
696.
4) зловживають батьківськими правами;
-113- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
П.4 ч.1 ст.161 вилучити.
Враховано


697.
5) є хронічними алкоголіками або наркоманами;


4) є хронiчними алкоголiками або наркоманами;
698.
6) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;


5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва
699.
7) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.


6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
700.
2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених у пунктах 2, 4-6 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.


2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених у пунктах 2, 4, 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
701.
3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або декого з них.


3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або декого з них.
702.
4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він повідомляє про це прокурора або порушує кримінальну справу.
-114- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 161, частина 4. Виключити текст "повідомляє про це прокурора або".
Враховано
4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.
703.
Стаття 162. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав


Стаття 165. Особи, якi мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батькiвських прав
704.
1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.


1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
705.
Стаття 163. Забезпечення вимоги щодо зміни місця проживання дитини
-115- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.163 вилучити.
Враховано


706.
1. Якщо є підстави припустити, що той з батьків, до кого вчинено позов про позбавлення батьківських прав, а також той з батьків, до кого вчинено позов про зміну місця проживання дитини, можуть заховати дитину або заподіяти шкоду її здоров'ю, суд виносить ухвалу про забезпечення позову, а також допускає рішення суду до негайного виконання.



707.
Стаття 164. Правові наслідки позбавлення батьківських прав


Стаття 166. Правовi наслiдки позбавлення батькiвських прав
708.
1. Особа, позбавлена батьківських прав:


1. Особа, позбавлена батьківських прав:
709.
1) втрачає особисті, немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання, а також втрачає права на пільги та державну допомогу що надаються сім'ям з дітьми;


1) втрачає особисті, немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
710.
2) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником.


4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником .
711.
3) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування).
-116- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 164, частина 1. Пункт 3) після тексту "тих майнових прав" доповнити текстом "пов'язаних із батьківством,".
Враховано

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування).
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
712.
2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.


2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
713.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може стягнути аліменти для дитини на вимогу позивача або за власною ініціативою.


Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може стягнути аліменти для дитини на вимогу позивача або за власною ініціативою.
714.
Стаття 165. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав


Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавленi батькiвських прав
715.
1. Якщо дитина проживала з тим з батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному помешканні.


1. Якщо дитина проживала з тим з батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному помешканні.
716.
2. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з помешкання, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше помешкання, у яке може поселитися, або рішення про примусовий поділ помешкання чи його примусовий обмін.


2. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з помешкання, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше помешкання, у яке може поселитися, або рішення про примусовий поділ помешкання чи його примусовий обмін.
717.
3. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому.


3. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому.
718.
4. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їх заявою, дід та баба дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі.


4. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхнього заявою, баба та дід дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі.
719.
5. При вирішенні питання про влаштування дитини береться до уваги бажання дитини.
-117- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.5 ст.165 вилучити.
Враховано




-118- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Ч.5 ст.165 викласти в такій редакції:
"При вирішенні питання про влаштування дитини, якій виповнилось 10 років, береться до уваги бажання дитини."
Відхилено


720.
6. Якщо дитина не може бути передана дідові, бабі або іншим родичам, вона передається на опікування органові опіки та піклування.


5. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові або іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органові опіки та піклування.
721.
7. Якщо дитина передана органові опіки та піклування або іншим особам, вона зберігає право на проживання у помешканні, у якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього.


6. Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у помешканні, у якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього.
722.
8. Порядок відібрання і передачі дитини визначається законом.


7. Порядок відібрання і передання дитини встановлюється законом.
723.
Стаття 166. Побачення з дитиною батьків, які позбавлені батьківських прав


Стаття 168. Побачення з дитиною матері, батька які позбавлені батьківських прав
724.
1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з заявою про надання їм права на побачення з дитиною.


1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з заявою про надання їм права на побачення з дитиною.
725.
Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її розвиткові, за умови присутності інших осіб.


Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її розвиткові, за умови присутності іншої особи.
726.
Стаття 167. Поновлення батьківських прав


Стаття 169. Поновлення батькiвських прав
727.
1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.


1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
728.
2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена, і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним.
-119- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 167. Частину 2 після тексту "і установлення" доповнити словом "судом".
Враховано
2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена, і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.


-120- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
В ч.2 ст.167 слова "не скасоване або" вилучити.
Відхилено


729.
3. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.


3. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
730.
4. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
-121- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
В ч.4 ст.167 доповнити речення словами "а також дитини, якщо вона на момент вирішення справи досягла 14 річного віку."
Відхилено

4. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
731.
5. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.


5. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
732.
6. У разі відмови в позові повторне звернення із заявою про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду.


6. У разі відмови в позові повторне звернення із заявою про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду .
733.
Стаття 168. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав


Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав
734.
1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.


1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, встановлених у пунктах 2, 3-5 частини 1 статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
735.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, дідові, бабі, іншим родичам - за їх бажанням, або органові опіки та піклування.


У цьому разі дитина передається другому з батьків, дідові, бабі, іншим родичам - за їх бажанням, або органові опіки та піклування.
736.
2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини орган опіки та піклування має право прийняти рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний у семиденний строк після прийняття рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.


2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини орган опіки та піклування має право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.
У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
737.
3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.


3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
738.
4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів для дитини.
-122- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ст.168 доповнити новою частиною такого змісту:
"5. Правила частин 1-3 цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає."
Враховано

4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів для дитини.
5. Правила частин першої-третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.
739.
Стаття 169. Врахування думки дитини при вирішенні спорів щодо неї
-123- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У назві ст.171 замість слів "спорів щодо неї" замінити словами "питань, що стосуються її життя".
Враховано

Стаття 171. Врахування думки дитини при вирiшеннi питань, що стосуються її життя
740.
1. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Частини 1 і 2 поміняти місцями.
-124- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Ч.1 ст.169 вилучити.


Відхилено

1. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
741.
2. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.


2. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
742.
Дитина має бути вислухана службовими, посадовими особами з питань, що стосуються її самої, її братів та сестер.
-125- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Абзац 2 ч.2 ст.169 вилучити.
Враховано




-126- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 169, частина 2, абзац 2. Виключити текст "службовими,".
Враховано


743.
3. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.


3. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
744.
Стаття 170. Обов'язок дитини, повнолітніх сина та дочки піклуватися про батьків


Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина пiклуватися про батьків.
745.
1. Дитина зобов'язана піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати допомогу.


1. Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати допомогу.
746.
2. Повнолітні син, дочка мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без особливих на те повноважень.


2. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без особливих на те повноважень.
747.
3. Якщо повнолітні син, дочка не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, викликаних наданням такого піклування.


3. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, викликаних наданням такого піклування.
748.
ГЛАВА 14. ПРАВА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ НА МАЙНО


ГЛАВА 14. ПРАВА БАТЬКIВ I ДIТЕЙ НА МАЙНО
749.
Стаття 171. Роздільність майна батьків і дітей


Стаття 173. Роздiльнiсть майна батькiв i дiтей
750.
1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.


1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.
751.
2. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна припускається, що воно є власністю батьків.


2. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна припускається, що воно є власністю батьків.
752.
Стаття 172. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання


Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання
753.
1. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.


1. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.
754.
Стаття 173. Право спільної сумісної власності батьків і дітей


Стаття 175. Право спiльної сумісної власностi батькiв i дiтей
755.
1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.


1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.
756.
Стаття 174. Права батьків та дітей щодо користування майном


Стаття 176. Права батькiв та дiтей щодо користування майном
757.
1. Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
-127- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Ч.1 ст.174 вилучити.
Відхилено


1. Батьки зобов'язанi передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
758.
2. Права батьків та дітей на користування помешканням, яке є власністю когось із них, встановлюється Цивільним кодексом України.


2. Права батьків та дітей на користування помешканням, яке є власністю когось із них, встановлюється Цивільним кодексом України.
759.
Стаття 175. Управління майном дитини


Стаття 177. Управління майном дитини
760.
1. Якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном.


1. Якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном.
761.
2. При вчиненні правочинів щодо майна малолітньої дитини одним з батьків вважається, що він діє зі згоди другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.


2. При вчиненні одним з батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє зі згоди другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
762.
3. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дітей, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.


3. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
763.
4. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.


4. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.
764.
5. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй шкоду.


5. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду.
765.
Стаття 176. Використання доходу від майна дитини


Стаття 178. Використання доходу від майна дитини
766.
1. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї.


1. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї.
767.
2. Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України.


2. Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України.
768.
Стаття 177. Право власності на аліменти. одержані для дитини
-128- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Ст.177 викласти в такій редакції:
"Стаття 177. Право власності на аліменти, одержані на дитину
Відхилено

Стаття 179. Право власності на аліменти, одержані для дитини
769.
1. Аліменти, одержані для дитини, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
1. Аліменти, одержані на дитину тим з батьків, на ім'я кого вони виплачуються або опікуном використовуються на утримання малолітньої дитини.

1. Аліменти, одержані для дитини, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
770.
Неповнолітня дитина бере участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання в якості їх власника."

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.
771.
2. У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини.


2. У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини.
772.
Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для утримання малолітньої дитини.


Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для утримання малолітньої дитини.
773.
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними.


Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до статті____ Цивільного кодексу України.
774.
ГЛАВА 15. ОБОВ'ЯЗОК БАТЬКІВ УТРИМУВАТИ ДИТИНУ


ГЛАВА 15. ОБОВ'ЯЗОК МАТЕРІ, БАТЬКА УТРИМУВАТИ ДИТИНУ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ
775.
Стаття 178. Час, протягом якого батьки зобов'язані утримувати дитину


Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину
776.
1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.


1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
777.
Стаття 179. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину


Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину
778.
1. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.


1. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
779.
2. За домовленістю між батьками дитини, той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.


2. За домовленістю між батьками дитини, той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
780.
3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
-129- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати до ст.179 нову частину такого змісту:
"4. При виїзді одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
-130- Н.д.Покотило Н.О. (Реєстр.картка №352)
Додати до ст.179 нову частину такого змісту:
5. Якщо місце проживання батьків невідоме, якщо вони ухиляються від сплати аліментів або не мають можливості утримувати дитину, дітям призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення тимчасової державної допомоги дітям таких батьків визначається Кабінетом Міністрів України. "
Враховано









Враховано

3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
4. При виїзді одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
5. Якщо місце проживання батьків невідоме, якщо вони ухиляються від сплати аліментів або не мають можливості утримувати дитину, дітям призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення тимчасової державної допомоги дітям таких батьків визначається Кабінетом Міністрів України.
781.
Стаття 180. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів


Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів
782.
1. При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги:


1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:
783.
1) стан здоров'я та матеріальний стан дитини;


1) стан здоров'я та матеріальний стан дитини;
784.
2) стан здоров'я та матеріальний стан платника аліментів;


2) стан здоров'я та матеріальний стан платника аліментів;
785.
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, сина, дочки;


3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
786.
4) інші обставини, що мають істотне значення.


4) інші обставини, що мають істотне значення.
787.
2. Розмір аліментів для однієї дитини за жодних обставин не може бути меншим від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.


2. Розмір аліментів для однієї дитини за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
788.
Стаття 181. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини


Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини
789.
1. Суд визначає аліменти для дитини у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, розмір якої визначається судом.


1. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти для дитини, визначається судом.
790.
2. Якщо стягуються аліменти для двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) для їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.


2. Якщо стягуються аліменти для двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька для їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
791.
3. Якщо після досягнення найстаршою дитиною повноліття ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів для інших дітей, аліменти стягуються за мінусом тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.


3. Якщо після досягнення найстаршою дитиною повноліття ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів для інших дітей, аліменти стягуються за мінусом тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
792.
Стаття 182. Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі


Стаття 184. Визначення розміру алiментiв у твердiй грошовiй сумi
793.
1. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
-131- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
До ст.182 додати частину 2 такого змісту:
"2. Розмір аліментів визначається судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону."
Враховано

1. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
2. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
794.
Стаття 183. Участь батьків у додаткових витратах на дитину


Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину
795.
1. Той з батьків, з кого присуджені аліменти для дитини, а також той з батьків, до кого вимога про сплату аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).


1. Той з батьків, з кого присуджені аліменти для дитини, а також той з батьків, до кого вимога про сплату аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
2. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах у разі спору визначається судом, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
796.
Ці витрати можуть компенсуватися разово, періодично або постійно, попередньо (на майбутнє) або після їх фактичного понесення.


Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
797.
Стаття 184. Контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів


Стаття 186. Контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів
798.
1. За заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів.


1. За заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів.
799.
2. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділені Державного ощадного банку України.


2. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
800.
Стаття 185. Стягнення аліментів для дитини за ініціативою платника


Стаття 187. Вирахування аліментів для дитини за ініціативою платника
801.
1. Один з батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про стягнення з нього аліментів для дитини у розмірі і на строк, які визначені у цій заяві.


1. Один з батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про вирахування аліментів для дитини з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі і на строк, які визначені у цій заяві.
802.
Така заява може бути ним відкликана.
-132- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати до ст.185 додати нові частини такого змісту:
Враховано

Така заява може бути ним відкликана.


"2. На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

2. На підставі заяви одного з батьків аліменти вираховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.


3. На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього уже стягуються аліменти для іншої дитини."

3. На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути вираховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає вирахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього уже стягуються аліменти для іншої дитини.
803.
Стаття 186. Звільнення батьків від обов'язку по утриманню дитини


Стаття 188. Звiльнення батьків вiд обов'язку утримувати дитину
804.
1. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку по утриманню дитини, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.


1. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
805.
Стаття 187. Договір між батьками про сплату аліментів для дитини


Стаття 189. Договiр мiж батьками про сплату алiментiв для дитини
806.
1. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів для дитини, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.


1. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів для дитини, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.
807.
Договір укладається письмово і посвідчується нотаріусом.


Договір укладається письмово і посвідчується нотаріусом.
808.
2 У разі невиконання одним з батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.


2 У разі невиконання одним з батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
809.
Стаття 188. Припинення права дитини на аліменти у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно
-133- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Ст.188 викласти в такій редакції:


Відхилено

Стаття 190. Припинення права дитини на аліменти у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно
810.
1. Той з батьків, з ким проживає дитина, і той з батьків, хто проживає окремо від неї, можуть укласти договір про припинення права дитини на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
1. Той з батьків, який отримує аліменти на дитину і той, хто сплачує аліменти на цю дитину за наявності дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права дитини на аліменти від того з батьків, що їх сплачував, у зв'язку з передачею останнім дитині права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) або на власну частку нерухомого майна. Такий договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

1. Той з батьків, з ким проживає дитина, і той з батьків, хто проживає окремо від неї, можуть укласти договір про припинення права дитини на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
811.
Такий договір посвідчується нотаріусом, за наявності дозволу органу опіки та піклування, і підлягає державній реєстрації.
Згода дитини, якій на момент укладення договору виповнилось чотирнадцять років є обов'язковою."

Такий договір посвідчується нотаріусом, за наявності дозволу органу опіки та піклування, і підлягає державній реєстрації.
812.
Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.


Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.
813.
2. Набувачем права власності на нерухоме майно може бути сама дитина або той з батьків, з ким проживає дитина і який з моменту укладення договору зобов'язаний самостійно утримувати дитину, або вони обоє, на праві спільної часткової власності на це майно.
-134- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
До ч.2 ст.188 додати другий абзац такого змісту:
"У разі укладення такого договору той з батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її."
Враховано

2. Набувачем права власностi на нерухоме майно може бути сама дитина або дитина і той з батькiв, з ким вона проживає, на праві спiльної часткової власностi на це майно.
У разі укладення такого договору той з батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її.
814.
3. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
-135- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 188. Частину 3 виключити.

-136- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати до ст.188 нові частини такого змісту:
"4. На майно, одержане за договором відповідно до частини першої цієї статті, не може бути звернене стягнення.
5. Майно, одержане за цим договором може бути відчужене до досягнення дитиною повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.
6. Договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини.
У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.
7. За позовом відчужувача майна договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті, може бути розірваний у разі невиконання тим з батьків, з ким проживає дитина, обв'язку по її утриманню."
Відхилено





Враховано

3. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
4. На майно, одержане за договором відповідно до частини першої цієї статті, не може бути звернене стягнення.
5. Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.
6. Договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті, визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини.
У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.
7. За позовом відчужувача майна договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті, може бути розірваний у разі невиконання тим з батьків, з ким проживає дитина, обов'язку по її утриманню.
815.
Стаття 189. Час, з якого присуджуються аліменти для дитини


Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти для дитини
816.
1. Аліменти для дитини присуджуються від дня вчинення позову до суду.


1. Аліменти для дитини присуджуються судом від дня пред'явлення позову.
817.
2. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази, що він вживав заходів до одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.


2. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази, що він вживав заходів до одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
818.
Стаття 190. Зміна розміру аліментів


Стаття 192. Зміна розміру аліментів
819.
1. Розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений судом за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я будь-кого з них.


1. Розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений судом за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я будь-кого з них.
820.
2. Розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи.


2. Розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи.
821.
Стаття 191. Стягнення аліментів та інших коштів для дитини, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному закладі або закладі соціального захисту


Стаття 193. Стягнення аліментів та інших коштів для дитини, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі
822.
1. Поміщення дитини до закладу охорони здоров'я, навчального закладу або закладу соціального захисту не припиняє стягнення аліментів на ім'я того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням.


1. Поміщення дитини до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на ім'я того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням.


823.
2. Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального закладу або закладу соціального захисту, аліменти для дитини можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. Одержані аліменти перераховуються на особистий рахунок дитини у відділенні державного ощадного банку України.
-137- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
У ч.2 ст.191 друге речення виключити
Враховано

2. Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти для дитини можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

824.
3. На особистий рахунок дитини перераховуються також державні пенсії, інші види допомоги, а також відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.
-138- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
До ч.3 ст.191 додати перше речення такого змісту:
"3. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні державного ощадного банку України."
Враховано

3. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
4. На особистий рахунок дитини перераховуються також державні пенсії, інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.
825.
Стаття 192. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами


Стаття 194. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами
826.
1. Аліменти можуть бути стягнені за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.


1. Аліменти можуть бути стягнені за виконавчим листом за минулий час , але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
827.
2. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів, вони мають бути сплачені за весь минулий час.


2. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням в іноземній державі, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
828.
3. Заборгованість за аліментами, які сплачуються добровільно, може бути вирахувана за заявою платника за місцем роботи, одержання пенсії, стипендії тощо або стягнута за рішенням суду.


3. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, вираховується за заявою платника, з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
829.
4. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, встановленому у статті 197 цього Кодексу - двадцяти трьох років.
-139- Н.д.Покотило Н.О. (Реєстр.картка №352)
Ст.192 доповнити новими частинами 5 і 6 такого змісту:
"5. Неповнолітнім дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе призначається тимчасова державна допомога.
6. Порядок призначення і виплати державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України."
Ч.5 вважати частиною 7.
Відхилено

4. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, встановленому у статті 199 цього Кодексу, - двадцяти трьох років.
830.
5. Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 193-195 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів для інших осіб, які визначені цим Кодексом.


5. Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів для інших осіб, які визначені цим Кодексом.
831.
Стаття 193. Визначення розміру заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)


Стаття 195. Визначення розміру заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)
832.
1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося стягнення.
-140- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати до ст.193 частину 2 такого змісту:
"2. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), якій він одержує."
Враховано

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося стягнення.
2. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.
833.
2. Якщо платник аліментів не працює і на час визначення заборгованості, вона обчислюється, виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.


3. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється, виходячи iз середньої заробiтної плати працiвника вiдповiдної квалiфiкацiї або неквалiфiкованого працiвника для даної мiсцевостi.
834.
3. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.


4. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
835.
Стаття 194. Відповідальність за прострочення сплати аліментів


Стаття 196. Відповідальність за прострочення сплати аліментів
836.
1. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки у розмірі 0, 5% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
-141- Н.д.Покотило Н.О. (Реєстр.картка №352)
У ч.1 ст.194 слова "0,5%" замінити "1%".
Враховано

1. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
837.
2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з врахуванням майнового та сімейного стану платника аліментів.


2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з врахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
838.
3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.


3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.
839.
Стаття 195. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами
-142- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Назву ст.195 викласти в такій редакції:
"Стаття. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами"

Стаття 197. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами
840.
1. За позовом платника суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з важкою хворобою або іншою поважною причиною.


1. З врахуванням матеріального та сімейного стану платника суд може відтермінувати або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.
841.
2. З врахуванням матеріального та сімейного стану платника суд може відтермінувати або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.
-143- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 195, частина 2. Слово "відтермінувати" замінити словом "відкласти".
Відхилено
2. За позовом платника суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його важкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
842.
3. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.


3. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.
843.
ГЛАВА 16. ОБОВ'ЯЗОК МАТЕРІ, БАТЬКА УТРИМУВАТИ ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКУ, СИНА


ГЛАВА 16. ОБОВ'ЯЗОК МАТЕРІ, БАТЬКА УТРИМУВАТИ ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКУ, СИНА ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ
844.
Стаття 196. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина


Стаття 198. Підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолiтнiх дочку, сина
845.
1. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх, непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.


1. Батьки зобов'язанi утримувати своїх повнолiтнiх, непрацездатних дочку, сина, якi потребують матерiальної допомоги, якщо вони можуть таку матерiальну допомогу надавати.
846.
Стаття 197. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання


Стаття 199. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, якi продовжують навчання
847.
1. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки, які є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років.


1. Якщо повнолiтнi дочка, син продовжують навчання i у зв'язку з цим потребують матерiальної допомоги, батьки, які є матеріально забезпеченими, зобов'язанi утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років.
848.
2. Право на матеріальну допомогу припиняється у разі припинення навчання.


2. Право на утримання припиняється у разi припинення навчання.
849.
3. Аліменти сплачуються у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, строки їх виплати визначаються судом з врахуванням обставин, які мають істотне значення.
-144- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Абзац 1 ч.3 ст.197 виключити.
Враховано


850.
4. Право на звернення до суду з позовом про надання матеріальної допомоги має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.


3. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
851.
Стаття 198. Розмір аліментів для повнолітніх дочки, сина


Стаття 200. Розмiр алiментiв для повнолiтнiх дочки, сина
852.
1. Суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з врахуванням обставин, які встановлені у статті 180 цього Кодексу.


1. Суд визначає розмiр алiментiв для повнолітніх дочки, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з врахуванням обставин, які встановлені у статті 182 цього Кодексу.
853.
2. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною (чоловіком) та повнолітніми дочкою, сином.


2. При визначеннi розмiру алiментiв з одного з батькiв суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батькiв, своїми дружиною (чоловiком) та повнолiтнiми дочкою, сином.
854.
Стаття 199. Норми цього Кодексу, які застосовуються до обов'язку батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина


Стаття 201. Норми цього Кодексу, якi застосовуються до обов'язку батькiв утримувати повнолiтнiх дочки, сина
855.
1. До відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 189, 190, 192 - 195 цього Кодексу.


1. До вiдносин мiж батьками i дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189, 190, 191, 192, 194, 196, 197 цього Кодексу.
856.
ГЛАВА 17. ОБОВ'ЯЗОК ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ БАТЬКІВ


ГЛАВА 17. ОБОВ'ЯЗОК ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ БАТЬКІВ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ
857.
Стаття 200. Підстави виникнення обов'язку дочки, сина утримувати батьків


Стаття 202. Пiдстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків
858.
1. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.


1. Дочка, син зобов'язанi утримувати батьків, якi є непрацездатними i потребують матерiальної допомоги.
859.
2. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав, і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.


2. Якщо мати, батько були позбавленi батькiвських прав, i цi права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавленi батькiвських прав, не виникає.
860.
Стаття 201. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків


Стаття 203. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батькiв
861.
1. Дочка, син, крім сплати аліментів, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних важкою хворобою, інвалідністю або немічністю.


1. Дочка, син, крiм сплати алiментiв, зобов'язанi брати участь у додаткових витратах на батькiв, викликаних важкою хворобою, iнвалiднiстю або немiчнiстю.
862.
Стаття 202. Звільнення дочки, сина від обов'язку по утриманню матері, батька


Стаття 204. Звiльнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька
863.
1. За рішенням суду дочка, син можуть бути звільненні від обов'язку по утриманню матері, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. У виключних випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.


1. Дочка, син можуть бути звiльненнi судом вiд обов'язку по утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
У виключних випадках суд може присудити з дочки, сина алiменти на строк не більш як три роки.
864.
Стаття 203. Стягнення витрат на утримання матері, батька з неповнолітньої дитини


Стаття 205. Визначення розмiру алiментiв для батьків
865.
1. У виключних випадках, якщо мати, батько є тяжко хворі, каліки, а неповнолітня дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з їх доглядом, лікуванням та утриманням.


1. Суд визначає розмiр алiментiв для батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу), з врахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
2. При визначеннi розмiру алiментiв та додаткових витрат суд бере до уваги можливiсть одержання утримання вiд iнших дiтей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловiка та своїх батькiв.
866.
Стаття 204. Визначення розміру аліментів та додаткових витрат


Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування матері, батька
867.
1. Суд визначає розмір аліментів для батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу), з врахуванням матеріального та сімейного стану сторін.


1. У виключних випадках, якщо мати, батько є важко хворi, інваліди, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатнiй дохiд (заробiток), суд може постановити рiшення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштiв на покриття витрат, пов'язаних з лiкуванням та доглядом за ними.
868.
2. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не вчинено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.



869.
РОЗДІЛ ІV. ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ


РОЗДIЛ ІV. ВЛАШТУВАННЯ ДIТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКIВСЬКОГО ПIКЛУВАННЯ
870.
ГЛАВА 18. УСИНОВЛЕННЯ


ГЛАВА 18. УСИНОВЛЕННЯ
871.
Стаття 205. Поняття усиновлення


Стаття 207. Поняття усиновлення
872.
1. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю дитини на правах сина чи дочки, що здійснене на підставі рішення суду.


1. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сiм'ю особи на правах дочки чи сина, що здiйснене на пiдставi рiшення суду.
873.
Усиновлення дитини проводиться у її інтересах.


2. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих iнтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
874.
Стаття 206. Особа, яка може бути усиновленою


Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою
875.
1. Усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).


1. Усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).
876.
2. У виняткових випадках суд може винести рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.


2. У виняткових випадках суд може постановити рiшення про усиновлення повнолiтньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього пiклування.
877.
У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, інші обставини, що заслуговують на увагу.


У цьому разi суд бере до уваги сiмейний стан усиновлювача, зокрема, вiдсутнiсть у нього своїх дiтей та iншi обставини, що мають істотне значення.
878.
Стаття 207. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку або яка була знайдена


Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку або яка була знайдена
879.
1. Дитина, яку відмовилися забрати з пологового будинку батьки або інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.
-145- Н.д.Безугла Л.Я. (Реєстр.картка №435)
Ч.1 ст.207 викласти в такій редакції:
"1. Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двохмісячного віку. "
Враховано

1. Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двохмісячного віку.
880.
2. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її виявлення.


2. Дитина, яку було пiдкинуто чи знайдено, може бути усиновлена пiсля спливу двох мiсяцiв з часу її виявлення.
881.
Стаття 208. Усиновлення братів та сестер


Стаття 210. Усиновлення братiв та сестер
882.
1. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні.
-146- Н.д.Безугла Л.Я. (Реєстр.картка №435)
До ч.1 ст.208 додати новий абзац такого змісту:
"За наявності обставин, які мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами."
Враховано

1. Якщо на облiку для можливого усиновлення перебувають рiднi брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднанi при їх усиновленнi.
За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.
883.
2. У виключних випадках, коли брати та сестри спільно не проживали, зі згоди органу опіки та піклування вони можуть бути усиновлені різними усиновлювачами.
-147- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.208 вилучити.
Враховано


884.
3. Якщо усиновлення для братів та сестер не є таємним, вони мають право знати про нове місце проживання свого брата чи сестри.


2. Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове мiсце її проживання.
885.
Стаття 209. Особи, які можуть бути усиновлювачами


Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами
886.
1. Усиновлювачем дитини може бути особа, яка на день постановлення судом рішення про усиновлення досягла двадцяти одного року. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення дитини особою, яка на день винесення рішення про усиновлення досягла вісімнадцяти років.
-148- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ч.1 і 2 об'єднати і викласти в такій редакції:
"1. Усиновлювачем дитини може бути кожний повнолітній дієздатний громадянин."
Враховано


1. Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа
887.
2. Усиновлювач дитини має бути не старшим за сорок років. У виключних випадках суд може винести рішення про усиновлення дитини особою, старшою за сорок років, якщо таке усиновлення відповідає інтересам дитини.
-149- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.1 викласти в такій редакції:
"1. Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа."

-150- Н.д.Сушкевич В.М. (Реєстр.картка №422)
Ч.2 ст.209 виключити.
Враховано



Враховано


888.
3. Усиновлювачем може бути особа, яка старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менше як на п'ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці має складати не менш як двадцять років.
-151- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 209, частина 3. У реченні 2 слово "двадцять" замінити словом "вісімнадцять".
Враховано

2. Усиновлювачем може бути особа, яка старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менше як на п'ятнадцять рокiв.
У разi усиновлення повнолiтньої особи рiзниця у вiцi має складати не менш як вісімнадцять рокiв.
889.
4. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, які зазначені у частинах п'ятій та шостій цієї статті. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.


3. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, які зазначені у частинах п'ятій та шостій цієї статті.
Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
890.
5. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину.


4. Особи, якi не перебувають у шлюбi мiж собою, не можуть усиновити одну i ту ж дитину.
891.
Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може винести рішення про усиновлення ними дитини.


Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
892.
6. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі.


5. Якщо дитина має лише матiр, вона не може бути усиновлена чоловiком, з яким її мати не перебуває у шлюбi.
893.
Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.


Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жiнкою, з якою вiн не перебуває у шлюбi.
894.
Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може винести рішення про усиновлення ними дитини.


Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
895.
7. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути і один чоловік, і одна жінка.


6. Якщо дитина має лише матiр або лише батька, якi у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловiк або одна жiнка.
896.
8. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.


7. Кiлькiсть дiтей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.
897.
Стаття 210. Особи, які не можуть бути усиновлювачами


Стаття 212. Особи, якi не можуть бути усиновлювачами
898.
1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:


1. Не можуть бути усиновлювачами особи, якi:
1) 89
1) обмежені у дієздатності або визнані недієздатними;


обмеженi у дiєздатностi;
визнанi недiєздатними;
900.
2) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;


3) позбавленi батькiвських прав, якщо цi права не були поновленi;
901.
3) були усиновлювачами інших дітей, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;


4) були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недiйсним з їхньої вини;
902.
4) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному або наркологічному диспансері;


5) перебувають на облiку або на лікуванні у психоневрологiчному чи наркологічному диспансері;
903.
5) зловживають алкогольними напоями або наркотичними засобами;


6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
904.
6) не мають постійного заробітку (доходу);


7) не мають постiйного місця проживання та постійного заробiтку (доходу);
905.
7) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України.


8) страждають на хвороби, перелiк яких затверджений Мiнiстерством охорони здоров'я України.
906.
2. Не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.


2. Крім осіб, визначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами iншi особи, iнтереси яких суперечать iнтересам дитини.
907.
Стаття 211. Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини


Стаття 213. Особи, якi мають переважне перед iншими право на усиновлення дитини
908.
1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право мають громадяни України:


1. За наявностi кiлькох осiб, якi виявили бажання усиновити одну i ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:
909.
1 ) в сім'ї яких виховується дитина;


1 ) в сiм'ї якого виховується дитина;
910.
2) які є чоловіком (дружиною) матері (батька) дитини, яка усиновлюється;


2) який є чоловiком, дружиною матерi, батька дитини, яка усиновлюється;
911.
3) які усиновлюють кількох дітей, які є братами, сестрами;


3) який усиновлює кiлькох дiтей, які є братами, сестрами;
912.
4) які є родичами дитини;


4) який є родичем дитини;
913.
5) які є подружжям.
-152- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
П.5 ч.1 викласти окремою частиною такого змісту:
"2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, переважне право на усиновлення дитини мають подружжя."
Враховано

2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, переважне право на усиновлення дитини мають подружжя.
914.
Стаття 212. Облік дітей, які залишилися без батьківського піклування і можуть бути усиновлені


Стаття 214. Облiк дiтей, якi залишилися без батькiвського пiклування i можуть бути усиновленi
915.
1. Керівники закладів у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, а також посадові особи органів опіки і піклування, які мають відомості про дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов'язані протягом семи днів подати інформацію про них до відповідних відділів та управлінь районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад.


1. Керiвники закладів, у яких перебувають дiти, які можуть бути усиновленi, а також службові особи органів опіки і піклування, які мають відомості про дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов'язанi протягом семи днiв подати iнформацiю про них до відповідних відділів та управлінь районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адмiнiстрацiй, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад.
916.
Районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах рад, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дітей, або родичів, які взяли би їх під опіку (піклування), протягом одного місяця від дня надходження відомостей про них зобов'язані подати відповідну інформацію до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.


Районнi, районні в містах Києві та Севастополі державнi адмiнiстрацiї, виконавчі комітети міських, районних у містах рад, якщо не виявилося осiб, якi бажали б усиновити дитину, або взяти її пiд опiку чи пiклування, протягом одного мiсяця вiд дня надходження вiдомостей про них зобов'язанi подати вiдповiдну iнформацiю до Ради міністрів Автономної Республiки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
917.
3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації протягом одного місяця від дня надходження інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, передають її до Центру по усиновленню дітей для централізованого обліку.


3. Рада міністрів Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування протягом одного мiсяця від дня надходження iнформацiї про дiтей, якi можуть бути усиновленi, передають її до Центру з усиновлення дiтей при Міністерстві освіти та науки України для централiзованого облiку.
918.
4. За невиконання вимог, встановлених частинами першою - третьою цієї статті, подання недостовірних відомостей, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, керівники закладів, у яких перебувають діти, інші посадові особи несуть відповідальність відповідно до закону.


4. За невиконання вимог, встановлених у частинах першій - третій цiєї статтi, подання недостовiрних вiдомостей, а також за дiї, пов'язанi з приховуванням дитини вiд усиновлення, керiвники закладiв, у яких перебувають дiти, інші посадовi особи несуть вiдповiдальнiсть встановлену законом.
919.
Стаття 213. Облік осіб, які бажають усиновити дитину


Стаття 215. Облiк осiб, якi бажають усиновити дитину
920.
1. Облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, відповідними управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також Центром по усиновленню дітей у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
-153- Н.д.Безугла Л.Я. (Реєстр.картка №435)
У ч.1 ст.213 слова "Центром по усиновленню дітей" замінити словами "Центром з усиновлення дiтей при Міністерстві освіти та науки України".
Враховано

1. Облiк осiб, якi бажають усиновити дитину, ведеться вiддiлами та управлiннями районних, районних у мiстах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на якi покладається безпосереднє ведення справ щодо опiки та пiклування, Мiнiстерством освiти Автономної Республiки Крим, відповідними управлiннями освiти обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, а також Центром з усиновлення дiтей при Міністерстві освіти та науки України у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.
921.
2. Облік іноземців, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно Центром по усиновленню дітей.
-154- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр .картка №404)
Стаття 213. Частину 2 після тексту "Облік іноземців," доповнити текстом "осіб без громадянства".
Враховано

2. Облiк iноземців та осіб без громадянства, якi бажають усиновити дiтей, ведеться виключно Центром з усиновлення дітей при Міністерстві освіти та науки України.
922.
Стаття 214. Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей


Стаття 216. Заборона посередницької, комерцiйної дiяльностi щодо усиновлення дiтей
923.
1. Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України або іноземців забороняється.
-155- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 214. Текст "або іноземців" замінити текстом ", іноземців або осіб без громадянства".
Враховано
1. Посередницька, комерцiйна дiяльнiсть щодо усиновлення дiтей, передання їх пiд опiку, пiклування чи на виховання в сiм'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.
924.
Стаття 215. Згода батьків на усиновлення дитини


Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини
925.
1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків.


1. Усиновлення дитини здiйснюється за вiльною згодою її батьків.
926.
2. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення батькам дитини є нікчемною.


2. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення батькам, опікунам, чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною.
927.
3. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку.


3. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише пiсля досягнення дитиною двохмiсячного вiку.
928.
4. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, помимо їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків, опікуна або піклувальника.
-156- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 215, частина 4. Слово "помимо" замінити словом "крім".
Враховано
4. Якщо мати чи батько дитини є неповнолiтнiми, крім їхньої згоди на усиновлення потрiбна згода iхніх батькiв.
929.
5. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.


5. Письмова згода батькiв на усиновлення засвiдчується нотарiусом.
930.
6. Мати, батько мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.


6. Мати, батько дитини мають право вiдкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рiшенням суду про усиновлення.
931.
Стаття 216. Згода дитини на усиновлення


Стаття 218. Згода дитини на усиновлення
932.
1. Для усиновлення дитини потрібна її згода.
-157- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
До ч.1 ст.216 додати нові абзаци такого змісту:
"Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові.
Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення."

Враховано

1. Для усиновлення дитини потрiбна її згода.
Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові.
2. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення.


-158- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
В ч.1 ст.216 після слів "для усиновлення дитини" додати слова "віком від 14 років".
Відхилено


933.
2. Усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.


3. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.
934.
3. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає у сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.


4. Згода дитини на усиновлення не потрiбна, якщо вона проживає у сiм'ї усиновлювачiв i вважає їх своїми батьками.
935.
Стаття 217. Усиновлення дитини без згоди батьків


Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків
936.
1. Згода батьків на усиновлення дитини не потрібна, якщо батьки:


1. Усиновлення провадиться без згоди батьків, якщо вони:
937.
1) невідомі;


1)невідомі;
938.
2) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється;


2) визнанi безвiсно вiдсутнiми;
939.
3) визнані недієздатними;


3) визнані недiєздатними;
940.
4) визнані безвісно відсутніми.
-159- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ч.1 ст.217 доповнити пунктами 5 і 6 такого змісту:
"5) є відповідно оформлена відмова (матері) батьків від дитини, подана перед випискою матері з пологового будинку;
6) є померлими."
Відхилено

4) позбавленi батькiвських прав щодо дитини, яка усиновлюється.
941.
2. Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців, без поважних причин не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.


2. Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шiсть мiсяцiв без поважних причин, не проявляють щодо неї батькiвської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.
942.
Стаття 218. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини


Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини
943.
1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя.


1. На усиновлення дитини одним iз подружжя потрiбна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріусом.
944.
2. Усиновлення може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний недієздатним, безвісно відсутнім, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.


2. Усиновлення може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
945.
3. Усиновлення проводиться без згоди другого з подружжя у випадку, встановленому у статті 118 цього Кодексу.


3. Усиновлення проводиться без згоди другого з подружжя у випадку, встановленому у статті 120 цього Кодексу.
946.
Стаття 219. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини


Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини
947.
1. На усиновлення дитини, над якою встановлена опіка або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника незалежно від згоди батьків.


1. На усиновлення дитини, над якою встановлена опiка або пiклування, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встановлена опіка або піклування, потрiбна письмова згода опiкуна або пiклувальника, незалежно від згоди батьків.
948.
2. Якщо опікун або піклувальник не дали згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування.


2. Якщо опiкун або пiклувальник не дали згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опiки та пiклування.
949.
3. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником відповідає її інтересам.


3. Усиновлення може бути проведене без згоди опiкуна, пiклувальника або органу опiки та пiклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником вiдповiдає її iнтересам.
950.
Стаття 220. Згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини


Стаття 222. Згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини
951.
1. На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров'я або навчальному закладі потрібна письмова згода цього закладу. Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником відповідає її інтересам.


1. На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров'я або навчальному закладі, потрiбна письмова згода цього закладу.
Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд встановить, що усиновлення дитини заявником вiдповiдає її iнтересам.
952.
Стаття 221. Заява про усиновлення дитини


Стаття 223. Заява про усиновлення дитини
953.
1. Особи, які бажають усиновити дитину, подають до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається.


1. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається.
954.
2. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.


2. Заява про усиновлення може бути вiдкликана до набрання чинності рiшенням суду про усиновлення.
955.
Стаття 222. Рішення суду про усиновлення


Стаття 224. Рiшення суду про усиновлення
956.
1. При винесенні рішення про усиновлення дитини суд враховує:


1. Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:
957.
1) особу заявника, стан його здоров'я та матеріальний стан, його сімейне життя та умови проживання, ставлення до виховання дитини;


1) особу заявника, стан його здоров'я та матеріальний стан , його сiмейне життя та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
958.
2) мотиви, на підставі яких заявник бажає усиновити дитину;


2) мотиви, на пiдставi яких заявник бажає усиновити дитину;
959.
3) мотиви того, чому другий з подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один з подружжя подав заяву про усиновлення;


3) мотиви того, чому другий з подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один з подружжя подав заяву про усиновлення;
960.
4) взаємовідповідність заявника та дитини, а також те, як довго він уже опікується нею;


4) взаємовiдповiднiсть заявника та дитини, а також те, як довго вiн уже опiкується нею;
961.
5) особу та стан здоров'я дитини;


5) особу та стан здоров'я дитини;
962.
6) ставлення дитини до заявника.


6) ставлення дитини до заявника.
963.
2. При дотриманні усіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності заявника забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує заявника усиновлювачем дитини.


2. При дотриманнi усiх умов, встановлених цим Кодексом, здатностi заявника забезпечити стабiльнi та гармонiйнi умови для життя дитини суд постановляє рiшення, яким оголошує заявника усиновлювачем дитини.
964.
3. Суд не може відмовити в усиновленні особі на тій підставі, що вона уже має або може народити дитину.


3. Суд не може вiдмовити в усиновленнi особi на тiй пiдставi, що вона уже має або може народити дитину.
965.
4. При винесенні рішення про усиновлення повнолітньої особи суд враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їх спільного проживання, особу та стан здоров'я заявника і того, кого він бажає усиновити, їх сімейний стан, інші обставини, що мають істотне значення.


4. Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолiтньої особи, враховує мотиви, на пiдставi яких особи бажають усиновлення, можливiсть їхнього спiльного проживання, особу та стан здоров'я заявника i того, кого вiн бажає усиновити, їхній сiмейний стан, інші обставини, що мають істотне значення.
966.
Стаття 223. Момент здійснення усиновлення


Стаття 225. Момент здiйснення усиновлення
967.
1. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
-160- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
До ст.223 додати нову частину такого змісту:
"2. За бажанням усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану видає Свідоцтво про усиновлення, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України."
Враховано

1. Усиновлення вважається здiйсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
2. За бажанням усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану видає на підставі рішення суду Свідоцтво про усиновлення, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
968.
Стаття 224. Право на таємницю усиновлення


Стаття 226. Право на таємницю усиновлення
969.
1. Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.


1. Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.
970.
2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення.


2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числi i вiд неї самої, факту її усиновлення.
971.
3. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.


3. Особа, яка була усиновлена, має право пiсля досягнення нею чотирнадцяти років на одержання iнформацiї щодо свого усиновлення.
972.
Стаття 225. Право на приховання усиновлення від дитини, яка усиновлена


Стаття 227. Право на приховання усиновлення вiд дитини, яка усиновлена
973.
1. Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.


1. Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення вiд дитини, яка ним усиновлена, i вимагати нерозголошення цiєї iнформацiї особами, яким стало вiдомо про неї як до, так i пiсля досягнення дитиною повнолiття.
974.
2. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам.


2. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її iнтересам.
975.
3. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові (посадові) особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів для забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.
-161- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстрк артка №404)
Стаття 225, частина 3. Текст "службові (посадові)" замінити словом "посадові".
Враховано частково
3. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи рокiв, службовi особи при виявленнi її згоди на усиновлення зобов'язанi вживати заходiв для забезпечення таємницi усиновлення вiд самої дитини.
976.
Стаття 226. Забезпечення таємниці усиновлення


Стаття 228. Забезпечення таємницi усиновлення
977.
1. Особи, яким у зв'язку з виконанням службових (посадових) обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення контролю за життям усиновленої дитини тощо), зобов'язані не розголошувати її, навіть тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.


1. Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язкiв доступна iнформацiя щодо усиновлення (перебування осiб, якi бажають усиновити дитину, на облiку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здiйснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), зобов'язанi не розголошувати її, навіть тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.
978.
2. Відомості про усиновлення видаються судом лише зі згоди усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні.


2. Вiдомостi про усиновлення видаються судом лише зi згоди усиновлювача, крiм випадкiв, коли такi вiдомостi потрiбнi правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивiльною чи кримiнальною справою, яка є у їх провадженнi.
979.
3. Таємниця усиновлення забезпечується також можливостями, які встановлені у статтях 227 - 231 цього Кодексу.


3. Таємниця усиновлення забезпечується також можливостями, якi встановленi у статтях 229 - 231 цього Кодексу.
980.
4. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповідальність, встановлену законом.


4. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.
981.
Стаття 227. Право усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини


Стаття 229. Право усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини
982.
1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини.
-162- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ст.227 викласти в такій редакції:
"На прохання усиновителя в рішенні про усиновлення повинно бути зазначено, усиновлюваному присвоюється прізвище усиновителя і по-батькові за його іменем. При усиновленні особи жінкою по-батькові присвоюється за її вказівкою. На прохання усиновителя може бути також змінено й ім'я усиновлюваної дитини."
Відхилено

1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи.
983.
2. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір'ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, встановленого частиною третьою статті 216 цього Кодексу.


2. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи рокiв, то для запису усиновлювача матір'ю, батьком потрiбна згода дитини, крiм випадку, встановленого у частині третій статтi 218 цього Кодексу.
984.
3.Суд задовольняє заяву усиновлювача у рішенні суду про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.


3. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.
985.
Стаття 228. Право усиновлювача на зміну місця народження та дати народження дитини


Стаття 230. Право усиновлювача на змiну відомостей про мiсце народження та дату народження дитини
986.
1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання про зміну місця народження та дату народження дитини.


1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини.
987.
2. Дата народження дитини може бути змінена не більше як на шість місяців.


2. Дата народження дитини може бути змінена не більше як на шість місяців.
988.
3. Суд задовольняє заяву усиновлювача про зміну місця проживання та дати народження дитини у рішенні про усиновлення, якщо це не суперечить інтересам дитини.


3. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.
989.
Стаття 229. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена


Стаття 231. Змiна прiзвища, iменi та по батьковi особи, яка усиновлена
990.
1. Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік, і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюється прізвище та по батькові дитини.
-163- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати до ч.1 ст.229 нову частину такого змісту:
"За заявою усиновлювачiв може бути змiнено особисте iм'я дитини. Для такої змiни потрiбна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сiм'ї усиновлювачiв i звикла до нового iменi."
Враховано

1. Якщо усиновлювачами є одночасно жiнка та чоловiк, i якщо вони записуються батьками дитини, вiдповiдно змiнюється прiзвище та по батьковi дитини.
За заявою усиновлювачiв може бути змiнено особисте iм'я дитини. Для такої змiни потрiбна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сiм'ї усиновлювачiв i звикла до нового iменi.
991.
2. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється її по батькові.


2. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, вiдповiдно змiнюється її по батьковi.
992.
3. За заявою усиновлювачів може бути змінено особисте ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені.
-164- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
В ч.3 ст.229 доповнити друге речення словами "яка досягла 14 років".
Відхилено

3. Якщо усиновлюється повнолiтня особа, її прiзвище, iм'я та по батьковi може бути змiнене у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.
993.
4. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім'я та по батькові може бути змінене у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.
-165- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.4 ст.229 вилучити.
Враховано


994.
5. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.


4. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.
995.
Стаття 230. Правові наслідки усиновлення


Стаття 232. Правовi наслiдки усиновлення
996.
1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.


1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особистi та майновi права i обов'язки мiж батьками та особою, яка усиновлена, а також мiж нею та iншими її родичами за походженням.
997.
При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.


При усиновленнi дитини однiєю особою цi права та обов'язки можуть бути збереженi за бажанням матерi, якщо усиновлювачем є чоловiк, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жiнка.
998.
2. Якщо один з батьків дитини вступив у повторний шлюб після смерті матері, батька дитини або визнання її, його недієздатним, і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер, або визнаний недієздатним, рідні брати та сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку. Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини.


2. Якщо з одним з батькiв дитини зареєстрований повторний шлюб після смерті матері, батька дитини або визнання її, його недієздатним, і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рiднi брати та сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження мiж ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку.
Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняє її, якщо це відповідає iнтересам дитини.
999.
3. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті та майнові права та обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками) та усиновлювачем і його родичами за походженням.


3. З моменту усиновлення виникають взаємнi особистi та майновi права та обов'язки мiж особою, яка усиновлена (а в майбутньому - мiж її дiтьми, внуками) та усиновлювачем i його родичами за походженням.
1000.
4. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.


4. Усиновлення надає усиновлювачевi права i накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку вiн усиновив, у такому ж обсязi, який мають батьки щодо дитини.
1001.
Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.


5. Усиновлення надає особi, яку усиновлено, права i накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязi, який має дитина щодо своїх батьків.
1002.
Стаття 231. Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена


Стаття 233. Внесення змiн до актового запису про народження дитини, яка усиновлена
1003.
1. На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини державний орган реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з врахуванням цих змін. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.


1. На пiдставi рiшення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи державний орган реєстрацiї актiв цивiльного стану вносить вiдповiднi змiни i видає нове Свiдоцтво про народження з врахуванням цих змiн.
Свiдоцтво про народження, що було видане ранiше, анулюється.
1004.
Стаття 232. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення


Стаття 234. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення
1005.
1. Дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.


1. Дитина, яка усиновлена, зберiгає права на пенсiю, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.
1006.
Стаття 233. Контроль за дотриманням прав дитини, яка усиновлена


Стаття 235. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена
1007.
1. Органи опіки та піклування контролюють дотримання прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні.


1. Органи опiки та пiклування здійснюють нагляд за дотриманням прав дiтей, якi усиновленi i проживають в Українi.
1008.
2. Контроль за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повноліття.


2. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повнолiття.
1009.
Стаття 234. Недійсність усиновлення


Стаття 236. Недiйснiсть усиновлення
1010.
1. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене без згоди дитини, та батьків, якщо така згода була необхідною.


1. Усиновлення визнається недiйсним за рішенням суду, якщо воно було проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхiдною.
1011.
2. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають з усиновлення (фіктивне усиновлення).


2. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, якi виникають з усиновлення (фiктивне усиновлення).
1012.
3. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів.


3.Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів.
1013.
4. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду при відсутності згоди на усиновлення осіб, зазначених у статтях 218 - 220 цього Кодексу.


4. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду при вiдсутностi згоди на усиновлення осiб, зазначених у статтях 220 - 222 цього Кодексу.
1014.
5. Якщо чоловіком (дружиною) усиновлена дитина своєї дружини (чоловіка), усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення вона (він) не мала наміру продовжувати з ним (нею) шлюбні відносини.


5. Якщо чоловiком, дружиною усиновлена дитина своєї дружини, чоловiка усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення вона, вiн не мала намiру продовжувати з ним, нею шлюбнi вiдносини.
1015.
Стаття 235. Правові наслідки визнання усиновлення недійсним


Стаття 237. Правовi наслiдки визнання усиновлення недiйсним
1016.
1. Усиновлення, визнане недійсним, анулюється з моменту його здійснення.


1. Усиновлення, визнане недiйсним, анулюється з моменту його здiйснення.
1017.
2. У разі визнання усиновлення недійсним припиняються права та обов'язки, які виникли раніше і передбачені законом для усиновлювача, його родичів та усиновленої дитини.


2. У разi визнання усиновлення недiйсним припиняються права та обов'язки, якi виникли ранiше i встановлені законом для усиновлювача, його родичiв та усиновленої дитини.
1018.
3. У разі визнання усиновлення недійсним відновлюються права та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням.


3. У разi визнання усиновлення недiйсним вiдновлюються права та обов'язки мiж дитиною, її батьками та iншими родичами за походженням.
1019.
4. За бажанням батьків або інших родичів дитина, яка не досягла чотирнадцяти років, передається їм. А якщо це неможливо, дитина передається на опікування органові опіки та піклування.


4. За бажанням батькiв або iнших родичiв дитина, яка не досягла чотирнадцяти років, передається їм. А якщо це неможливо, дитина передається на опікування органовi опiки та пiклування.
1020.
5. У разі визнання усиновлення недійсним відновлюється прізвище, ім'я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення.


5. У разi визнання усиновлення недiйсним вiдновлюється прiзвище, iм'я та по батьковi дитини, якi вона мала до усиновлення.
1021.
За бажанням дитини вона може надалі іменуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням.


За бажанням дитини вона може надалi iменуватися прiзвищем, iм'ям та по батьковi, якi вона одержала у зв'язку з усиновленням.
1022.
6. Суд може постановити рішення про стягнення аліментів для дитини з особи, яка була її усиновлювачем, на строк не більш як два роки, якщо буде встановлено, що батьки не мають змоги її утримувати.


6. Суд може постановити рішення про стягнення аліментів для дитини з особи, яка була її усиновлювачем, на строк не бiльш як два роки, якщо дитина не має батьків, або батьки не мають змоги її утримувати, а усиновлювач є матеріально забезпеченим.
1023.
Стаття 236. Скасування усиновлення
-166- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ст.236 вилучити.
Відхилено

Стаття 238. Скасування усиновлення
1024.
1. Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:


1. Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:
1025.
1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;


1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;
1026.
2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;


2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

1027.
3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.


3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
1028.
2. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.


2. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.
1029.
Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або членів їхньої сім'ї.


Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім'ї.
1030.
3. Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано за рішенням суду за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.


3. Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.
1031.
4. Усиновлення скасовується з дня набрання чинності рішенням суду.


4. Усиновлення скасовується з дня набрання чинності рішенням суду.
1032.
Стаття 237. Правові наслідки скасування усиновлення
-167- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ст.237 вилучити.
Відхилено

Стаття 239. Правовi наслiдки скасування усиновлення
1033.
1. У разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами.


1. У разi скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням мiж дитиною та усиновлювачем i його родичами.
1034.
2. У разі скасування усиновлення відновлюються права та обов'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.


2. У разi скасування усиновлення вiдновлюються права та обов'язки мiж дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.
1035.
3. За бажанням батьків або інших родичів дитина передається їм. А якщо це неможливо, дитина передається на опікування органові опіки та піклування.


3. За бажанням батькiв або iнших родичiв дитина передається їм. А якщо це неможливо, дитина передається на опікування органовi опiки та пiклування.
1036.
4. У разі скасування усиновлення з підстави, встановленої у пункті 1 частини першої статті 236 цього Кодексу, якщо дитина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у помешканні, в якому вона проживала після усиновлення.


4. У разi скасування усиновлення з підстави, встановленої у пункті 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, якщо дитина не передається батькам, за нею зберiгається право на проживання у помешканні, в якому вона проживала пiсля усиновлення.
1037.
5. У разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, яке вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім'я, по батькові, які вона мала до усиновлення.


5. У разi скасування усиновлення дитина має право на збереження прiзвища, iменi та по батьковi, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прiзвище, iм'я, по батьковi, якi вона мала до усиновлення.
1038.
6. У разі скасування усиновлення, якщо дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів для дитини з колишнього усиновлювача, якщо останній є матеріально забезпеченим.


6. У разi скасування усиновлення з підстави, встановленої у пункті першому частини першої статті 238 цього Кодексу, якщо дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів для дитини з колишнього усиновлювача, якщо останнiй є матеріально забезпеченим.
1039.
Стаття 238. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним.
-168- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
В ст. 238 вилучити слова "або скасування усиновлення".
Відхилено

Стаття 240. Особи, якi мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним.
1040.
1. Право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, а також усиновлена дитина, якщо вона досягла чотирнадцяти років.


1. Право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недiйсним мають батьки, усиновлювач, опiкун, пiклувальник, орган опiки та пiклування, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти рокiв.
1041.
Стаття 239. Порядок поновлення актового запису про народження у разі визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення
-169- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
В ст. 238 вилучити слова "або скасування усиновлення".
Відхилено

Стаття 241. Порядок поновлення актового запису про народження у разi визнання усиновлення недiйсним або скасування усиновлення
1042.
1. Після набрання чинності рішення суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення до державних органів реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.


1. Пiсля набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недiйсним або скасування усиновлення суд у мiсячний строк зобов'язаний надiслати копiю рiшення до державного органу реєстрацiї актiв цивiльного стану за мiсцем реєстрацiї народження дитини.
1043.
2. Державний орган реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.


2. Державний орган реєстрацiї актiв цивiльного стану на пiдставi рiшення суду про скасування усиновлення або визнання його недiйсним вносить вiдповiднi змiни до актового запису про народження дитини.
1044.
Стаття 240. Позбавлення усиновлювача батьківських прав


Стаття 242. Позбавлення усиновлювача батькiвських прав
1045.
1. Якщо усиновлювач був записаний матір'ю, батьком усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений батьківських прав за наявності підстав, встановлених у статті 161 цього Кодексу.


1. Якщо усиновлювач був записаний матір'ю, батьком усиновленої ним дитини, вiн може бути позбавлений батькiвських прав за наявностi пiдстав, встановлених у статті 164 цього Кодексу.
1046.
2. У разі позбавлення усиновлювача батьківських прав наступають наслідки, встановлені статтею 164 цього Кодексу. У разі смерті усиновлювача, позбавленого батьківських прав, дитина одержує право на спадкування на загальних підставах.


2. У разі позбавлення усиновлювача батькiвських прав наступають наслідки, встановлені статтею 166 цього Кодексу. У разi смертi усиновлювача, позбавленого батькiвських прав, дитина одержує право на спадкування на загальних пiдставах.
1047.
3. Батьківські права усиновлювача можуть бути поновлені відповідно до статті 167 цього Кодексу.


3. Батьківські права усиновлювача можуть бути поновлені відповідно до статті 169 цього Кодексу.
1048.
ГЛАВА 19. ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ НАД ДІТЬМИ


ГЛАВА 19. ОПIКА ТА ПIКЛУВАННЯ НАД ДIТЬМИ
1049.
Стаття 241. Діти, над якими встановлюється опіка та піклування


Стаття 243. Дiти, над якими встановлюється опiка та пiклування
1050.
1. Опіка та піклування встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування.


1. Опiка та пiклування встановлюється над дiтьми , якi залишилися без батькiвського пiклування.
1051.
2. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.


2. Опiка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а пiклування - над дитиною у вiцi вiд чотирнадцяти до вісімнадцяти рокiв.
1052.
3. Опіка та піклування над дитиною встановлюється органом опіка та піклування, а також судом у випадку, встановленому у статті ___ Цивільного кодексу України.


3. Опіка та піклування над дитиною встановлюється органом опіка та піклування, а також судом у випадку, встановленому у статті ___ Цивільного кодексу України.
1053.
Стаття 242. Особа, яка може бути опікуном, піклувальником дитини


Стаття 244. Особа, яка може бути опiкуном, пiклувальником дитини
1054.
1. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня, дієздатна особа.


1. Опiкуном, пiклувальником дитини може бути за її згодою повнолiтня, дiєздатна особа.
1055.
2. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.


2. При призначеннi дитинi опiкуна або пiклувальника органом опіки та піклування враховуються особистi якостi особи, її здатнiсть до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
1056.
3. Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає алкогольними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також той, чиї інтереси суперечать інтересам дитини.


3. Не може бути опiкуном, пiклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батькiвських прав, а також той, чиї iнтереси суперечать iнтересам дитини.
1057.
Стаття 243. Опіка та піклування над дитиною, яка проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я


Стаття 245. Опiка та пiклування над дитиною, яка проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я
1058.
1. Якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.


1. Якщо дитина постiйно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.
1059.
Стаття 244. Контроль органу опіки та піклування за дотриманням прав дитини, над якою встановлена опіка або піклування.


Стаття 246. Контроль органу опiки та пiклування за дотриманням прав дитини, над якою встановлена опіка або піклування.
1060.
1. Органи опіки та піклування контролюють умови утримання, виховання, навчання дитини над якою встановлена опіка або піклування.


1. Органи опiки та пiклування контролюють умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлена опiка або пiклування.
1061.
Стаття 245. Права дитини, над якою встановлена опіка або піклування


Стаття 247. Права дитини, над якою встановлена опіка або піклування
1062.
1. Дитина, над якою встановлена опіка або піклування, має право на:


1. Дитина, над якою встановлена опiка або пiклування, має право на:
1063.
1) виховання в сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку, спільне з ним проживання;


1) проживання в сiм'ї опiкуна або пiклувальника, на пiклування з його боку;
1064.
2) забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності;


2) забезпечення їй умов для всебiчного розвитку, освiти, виховання i на повагу до її людської гiдностi;
1065.
3) збереження права користування помешканням, у якому вона проживала до призначення опіки або піклування, а при відсутності такого - право на його отримання відповідно до закону;


3) збереження права користування помешканням, у якому вона проживала до призначення опіки або піклування, а при вiдсутностi такого - право на його отримання вiдповiдно до закону;
1066.
4) захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.


4) захист вiд зловживань з боку опiкуна або пiклувальника.
1067.
2. Призначення опіки та піклування не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.


2. Призначення опіки та піклування не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.
1068.
Стаття 246. Права дитини, яка залишилася без піклування батьків і проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я


Стаття 248. Права дитини, яка залишилася без піклування батьків і проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я
1069.
1. Дитина, яка залишилася без піклування батьків і проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, має право на:


1. Дитина, яка залишилася без піклування батькiв i проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, має право на:
1070.
1) всебічний розвиток, виховання, освіту, повагу їх людської гідності;


1) всебiчний розвиток, виховання, освiту, повагу її людської гiдностi;
1071.
2) збереження права користування помешканням, у якому вона раніше проживала, а при відсутності такого - право на його отримання відповідно до закону;


2) збереження права користування помешканням, у якому вона раніше проживала, а при вiдсутностi такого - право на його отримання вiдповiдно до закону;
1072.
3) пільги, встановлені законом при працевлаштуванні після закінчення строку перебування у зазначеному закладі.


3) пiльги, встановлені законом при працевлаштуваннi пiсля закiнчення строку перебування у зазначеному закладі.
1073.
2. Поміщення дитини до закладу, зазначеного у частині першій цієї статті, не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.


2. Поміщення дитини до закладу, зазначеного у частині першій цієї статті, не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.
1074.
Стаття 247. Права та обов'язки опікуна, піклувальника щодо дитини


Стаття 249. Права та обов'язки опiкуна, пiклувальника щодо дитини
1075.
1. Опікун (піклувальник) зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
-170- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 247, частина 1. Текст "(піклувальник)" замінити текстом ", піклувальник".
Враховано
1. Опiкун, пiклувальник зобов'язаний виховувати дитину, пiклуватися про її здоров'я, фiзичний, психiчний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
1076.
Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з врахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.


Опiкун, пiклувальник має право самостiйно визначати способи виховання дитини з врахуванням думки дитини та рекомендацій органу опiки та пiклування.
1077.
2. Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка затримує дитину без законних підстав.


2. Опiкун, пiклувальник має право вимагати повернення дитини вiд будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.
1078.
3. Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.


3. Опiкун, пiклувальник не має права перешкоджати спiлкуванню дитини з її батьками та iншими родичами, за винятком випадкiв, коли таке спiлкування суперечить iнтересам дитини.
1079.
4. Цивільні права та обов'язки опікуна, піклувальника встановлюються Цивільним кодексом України.


4. Цивiльнi права та обов'язки опiкуна, піклувальника встановлюються Цивiльним кодексом України.
1080.
5. Обов'язки з опіки та піклування щодо дитини виконуються опікуном та піклувальником безоплатно.


5. Обов'язки з опiки та пiклування щодо дитини виконуються опiкуном та пiклувальником безоплатно.
1081.
Стаття 248. Припинення опіки та піклування над дитиною


Стаття 250. Припинення опіки та піклування над дитиною
1082.
1. Опіка та піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України.


1. Опіка та піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України.
1083.
Стаття 249. Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов'язків


Стаття 251. Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов'язків
1084.
1. Особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися відносини, які перешкоджають здійсненню опіки або піклування.


1. Особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися відносини, які перешкоджають здійсненню опіки або піклування.
1085.
ГЛАВА 20. ПАТРОНАТ НАД ДІТЬМИ


ГЛАВА 20. ПАТРОНАТ НАД ДIТЬМИ
1086.
Стаття 250. Договір про патронат


Стаття 252. Договiр про патронат
1087.
1. За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.


1. За договором про патронат орган опiки та пiклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батькiвського пiклування, на виховання у сiм'ю iншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повнолiття, за плату.
1088.
Стаття 251. Згода дитини на проживання у сім'ї патронатного вихователя


Стаття 253. Згода дитини на проживання у сiм'ї патронатного вихователя
1089.
1. На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити.


1. На передачу дитини у сiм'ю патронатного вихователя потрiбна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити .
1090.
Стаття 252. Плата за виховання дитини


Стаття 254. Плата за виховання дитини
1091.
1. За виховання дитини встановлюється плата, розмір якої визначається за погодженням сторін.


1. За виховання дитини встановлюється плата, розмiр якої визначається за погодженням сторiн.
1092.
Стаття 253. Обов'язки патронатного вихователя


Стаття 255. Обов'язки патронатного вихователя
1093.
1. Патронатний вихователь зобов'язаний:


1. Патронатний вихователь зобов'язаний:
1094.
1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;


1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;
1095.
2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;


2) створити дитинi умови для навчання, фiзичного та духовного розвитку;
1096.
3) захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник, без особливих на те повноважень.


3) захищати дитину, її права та iнтереси як опiкун або пiклувальник, без особливих на те повноважень.
1097.
Стаття 254. Припинення договору про патронат


Стаття 256. Припинення договору про патронат
1098.
1. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років.


1. Договiр про патронат припиняється у разi вiдмови вiд нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
1099.
До призначення дитині нового вихователя або передачі дитини іншій особі, навчальному закладу, закладу охорони здоров'я чи соціального захисту вихователь, який відмовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину.


До призначення дитинi нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту вихователь, який вiдмовився вiд договору, зобов'язаний пiклуватися про дитину.
1100.
2. Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду у разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися відносини, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.


2. Договiр про патронат може бути розiрваний за згодою сторін або за рішенням суду у разi невиконання вихователем своїх обов'язкiв, або якщо між ним та дитиною склалися відносини, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.
1101.
РОЗДІЛ V. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї ТА РОДИЧІВ


РОЗДIЛ V. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ IНШИХ ЧЛЕНIВ СIМ'Ї ТА РОДИЧIВ
1102.
ГЛАВА 21. ОСОБИСТІ, НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї ТА РОДИЧІВ


ГЛАВА 21. ОСОБИСТI, НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ IНШИХ ЧЛЕНIВ СIМ'Ї ТА РОДИЧIВ
1103.
Стаття 255. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків


Стаття 257. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків
1104.
1. Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.


1. Баба, дід, прабаба, прадід мають право спiлкуватися зi своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованнi.
1105.
2. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.


2. Батьки чи iншi особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здiйсненнi бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
1106.
Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.


Якщо такi перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
1107.
Стаття 256. Права діда і баби щодо захисту внуків


Стаття 258. Права баби і діда щодо захисту внукiв
1108.
1. Дід і баба мають право на самозахист внуків.


1. Баба і дід мають право на самозахист внукiв.
1109.
2. Дід і баба мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду.


2. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та iнтересiв малолітніх, неповнолiтнiх та повнолітніх непрацездатних внукiв до органу опіки та піклування або до суду без особливих на це повноважень.
1110.
Стаття 257. Права братів та сестер на спілкування


Стаття 259. Права братiв та сестер на спiлкування
1111.
1. Права та обов'язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри.


1. Права та обов'язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри.
1112.
Повнорідними є брати та сестри, які мають спільних батьків.


Повнорідними є брати та сестри, які мають спільних батьків.
1113.
Неповнорідними є брати та сестри, які мають спільну матір або спільного батька.


Неповнорідними є брати та сестри, які мають спільну матір або спільного батька.
1114.
2. Брати і сестри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілкування.


2. Брати i сестри, зокрема ті, якi не проживають разом, мають право на спiлкування.
1115.
3. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їх спілкуванню.


3. Мати, батько, баба, дід, iншi особи, з якими проживають неповнолiтнi брати та сестри, зобов'язанi сприяти їх спiлкуванню.
1116.
4. Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер, незалежно від місця їх проживання.


4. Повнолiтнi особи мають право брати участь у вихованнi своїх неповнолiтнiх братiв та сестер, незалежно від місця їхнього проживання.
1117.
Стаття 258. Право вітчима, мачухи брати участь у вихованні пасинка, падчерки


Стаття 260. Право мачухи, вiтчима брати участь у вихованнi пасинка, падчерки
1118.
1. Якщо вітчим, мачуха проживають разом з малолітнім, неповнолітнім пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їх вихованні.


1. Якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітнім, неповнолiтнiм пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їх вихованнi.
1119.
Стаття 259. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання


Стаття 261. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання
1120.
1. Особа, яка взяла у свою сім'ю дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, має права та обов'язки щодо її виховання та захисту відповідно до статей 247, 260 цього Кодексу.


1. Особа, яка взяла у свою сім'ю дитину, яка є сиротою або з iнших причин позбавлена батькiвського пiклування, має права та обов'язки щодо її виховання та захисту вiдповiдно до статей 249, 262 цього Кодексу.
1121.
Стаття 260. Права брата, сестри, вітчима, мачухи та інших членів сім'ї на захист дітей


Стаття 262. Права сестри, брата, мачухи вiтчима та iнших членiв сiм'ї на захист дiтей
1122.
1. Брат, сестра, вітчим, мачуха мають право на самозахист своїх малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки.


1. Сестра, брат, мачуха, вітчим мають право на самозахист своїх малолітніх, неповнолiтнiх, повнолітніх непрацездатних братiв, сестер, пасинка, падчерки.
1123.
2. Брат, сестра, вітчим, мачуха мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки до органу опіки та піклування або до суду.


2. Сестра, брат, мачуха, вітчим мають право звернутися за захистом прав та iнтересiв малолітніх, неповнолiтнiх та повнолітніх непрацездатних братiв, сестер, пасинка, падчерки до органу опіки та піклування або до суду, без особливих на це повноважень.
1124.
Стаття 261. Вирішення судами спорів щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, братів, сестер, вітчима, мачухи у вихованні дитини


Стаття 263. Вирiшення судами спорiв щодо участi баби, діда, прабаби, прадіда, братiв, сестер, мачухи, вiтчима у вихованні дитини
1125.
1. Спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, вітчима, мачухи у вихованні дитини вирішуються судом відповідно до статті 154 цього Кодексу.


1. Спiр щодо участi баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вiтчима у вихованні дитини вирiшуються судом вiдповiдно до статтi 157 цього Кодексу.
1126.
Стаття 262. Обов'язки особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, у чиїй сім'ї вона проживала


Стаття 264. Обов'язки особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, з ким вона проживала однією сім'єю
1127.
1. Внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда.


1. Внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда.
1128.
2. Повнолітні брати, сестри, пасинки, падчерки зобов'язані піклуватися про брата, сестру, вітчима, мачуху, які виховували їх та надавали їм матеріальну допомогу.


2. Повнолітні брати, сестри, пасинки, падчерки зобов'язані піклуватися про брата, сестру, вітчима, мачуху, які виховували їх та надавали їм матеріальну допомогу.
1129.
Такий обов'язок мають особи і щодо тих, з ким вони проживали як члени їхньої сім'ї до досягнення повноліття.


Такий обов'язок мають особи і щодо тих, з ким вони проживали однією сім'єю до досягнення повноліття.
1130.
ГЛАВА 22. ОБОВ'ЯЗОК ПО УТРИМАННЮ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї ТА РОДИЧІВ


ГЛАВА 22. ОБОВ'ЯЗОК ПО УТРИМАННЮ IНШИХ ЧЛЕНIВ СІМ'Ї ТА РОДИЧІВ
1131.
Стаття 263. Обов'язок діда, баби утримувати внуків


Стаття 265. Обов'язок баби, діда утримувати внуків
1132.
1. Дід і баба, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає матері, батька, або якщо батьки, не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.


1. Баба, дід, якщо вони є матерiально забезпеченими, зобов'язанi утримувати своїх малолітніх, неповнолiтнiх внукiв, якi потребують матерiальної допомоги, якщо у них немає матері, батька, або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
1133.
Стаття 264. Обов'язок внуків, правнуків утримувати діда, бабу, прадіда, прабабу


Стаття 266. Обов'язок внукiв, правнуків утримувати бабу, діда, , прабабу, прадіда
1134.
1. Повнолітні внуки, правнуки, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати непрацездатних діда, бабу, прадіда, прабабу, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дітей, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.


1. Повнолiтнi внуки, правнуки, якщо вони є матерiально забезпеченими, зобов'язанi утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
1135.
Стаття 265. Обов'язок по утриманню братів та сестер


Стаття 267. Обов'язок по утриманню братiв та сестер
1136.
1. Повнолітні особи, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають батьків, чоловіка (дружини), або якщо батьки, чоловік (дружина) не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.


1. Повнолiтнi особи, якщо вони є матерiально забезпеченими, зобов'язанi утримувати малолітніх, неповнолiтнiх братiв та сестер, якi потребують матерiальної допомоги, якщо вони не мають батькiв, чоловiка, дружини, або якщо батьки, чоловiк, дружина не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
1137.
2. Повнолітні брати і сестри, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка (дружини), батьків або повнолітніх дітей.


2. Повнолiтнi брати i сестри, якщо вони є матерiально забезпеченими, зобов'язанi утримувати непрацездатних повнолiтнiх братiв i сестер, якi потребують матерiальної допомоги, якщо вони не мають чоловiка, дружини, батькiв або повнолiтнiх дочки, сина.
1138.
Стаття 266. Обов'язок вітчима, мачухи по утриманню пасинка, падчерки


Стаття 268. Обов'язок мачухи, вітчима утримувати пасинка падчерку
1139.
1. Вітчим, мачуха, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати малолітнього, неповнолітнього пасинка, падчерку, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм утримання.


1. Мачуха, вітчим, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати малолітнього, неповнолітнього пасинка, падчерку, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
1140.
2. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню пасинка, падчерки або обмежити його строком, зокрема, у випадку:


2. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню пасинка, падчерки або обмежити його строком, зокрема, у випадку:
1141.
1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком;


1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком;
1142.
2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері (батька) дитини.


2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.
1143.
Стаття 267. Обов'язок інших осіб по утриманню дитини
-171- Н.д.Жовтяк Є.Д. (Округ №94)
Ст.267 вилучити.
Відхилено

Стаття 269. Обов'язок інших осіб утримувати дитину
1144.
1. Особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати її, якщо у неї немає батьків, діда, баби, братів та сестер, або якщо ці особи з поважних причини не можуть надавати їм утримання.
-172- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Із ст.269 слова "або якщо ці особи з поважних причини не можуть надавати їм належного утримання" вилучити..
Враховано

1. Особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати її, якщо у неї немає батьків, баби, діда, братів та сестер.
1145.
Стаття 268. Обов'язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вітчима.


Стаття 270. Обов'язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, вітчима.
1146.
1. Повнолітні падчерка, пасинок, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п'ять років.


1. Повнолітні падчерка, пасинок, якщо вони є матеріально забезпеченими, зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п'ять років.
1147.
2. Обов'язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вітчима виникає, якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дітей, братів та сестер, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм матеріальної допомоги.


2. Обов'язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вітчима виникає, якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
1148.
Стаття 269. Обов'язок особи по утриманню тих, у сім'ї кого вона проживала до досягнення повноліття


Стаття 271. Обов'язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття
1149.
1. Якщо особа, яка до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами як член їхньої сім'ї, є матеріально забезпеченою, вона зобов'язана утримувати непрацездатних родичів або інших осіб, з якими проживала як член сім'ї не менш як п'ять років.


1. Якщо особа, яка до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однією сім'єю, є матеріально забезпеченою, вона зобов'язана утримувати непрацездатних родичів або інших осіб, якщо вона проживала з ними не менш як п'ять років .
1150.
Цей обов'язок виникає якщо у того, хто потребує матеріальної допомоги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дітей, братів та сестер, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм матеріальної допомоги.


Цей обов'язок виникає, якщо у того, хто потребує матеріальної допомоги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер, або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
1151.
Стаття 270. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів


Стаття 272. Розмiр алiментiв, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв, та строки їх стягнення
1152.
1. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів для дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.


1. Розмiр алiментiв, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв для дiтей i непрацездатних повнолiтнiх осiб, якi потребують матерiальної допомоги, визначається у частцi від заробiтку (доходу) або у твердiй грошовiй сумi.
1153.
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.


При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.
1154.
2. Якщо позов подано не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню, не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходу осіб.
-173- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 270, частина 2. Наприкінці слово "осіб" замінити словом "громадян".
-174- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Додати до ст.270 нову частину такого змісту:
"3. Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти."
Відхилено




Враховано


2. Якщо позов пред'явлений не до всiх зобов'язаних осiб, а лише до деяких з них, розмiр алiментiв визначається з урахуванням обов'язку всiх зобов'язаних осiб надавати утримання. При цьому сукупний розмiр алiментiв, що пiдлягає стягненню, не може бути меншим за неоподатковуваний мiнiмум доходів громадян.
3. Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти.
1155.
Стаття 271. Зміна розміру аліментів та звільнення від їх сплати


Стаття 273. Змiна розмiру алiментiв та звiльнення вiд їх сплати
1156.
1. У випадку, коли матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.


1. У випадку, коли матерiальний або сiмейний стан особи, яка сплачує алiменти, чи особи, яка їх одержує, змiнився, суд може за позовом будь-кого з них змiнити встановлений розмiр алiментiв або звiльнити вiд їх сплати.
1157.
2. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 265-269 цього Кодексу, або обмежити сплату аліментів строком за наявності інших обставин, що мають істотне значення.


Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
1158.
Стаття 272. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами


Стаття 274. Визначення заборгованостi за алiментами, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв. Повне або часткове звiльнення вiд заборгованостi за алiментами
1159.
1. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадиться відповідно до правил, встановлених статтями 192-195 цього Кодексу.


1. Визначення заборгованостi за алiментами, що стягуються з iнших членiв сiм'ї та родичiв, а також повне або часткове звiльнення їх вiд сплати заборгованостi провадиться вiдповiдно до правил, встановлених у статтях 194-197 цього Кодексу.
1160.
РОЗДІЛ V. ЗАСТОСУВАННЯ СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ДО ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНІВ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ ТА МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ


РОЗДIЛ V. ЗАСТОСУВАННЯ СIМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ДО ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСIБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА .ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНIВ IНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ ТА МIЖНАРОДНИХ ДОГОВОРIВ В УКРАЇНІ
1161.
Стаття 273. Права та обов'язки іноземців та осіб без громадянства у сімейних відносинах


Стаття 275. Права та обов'язки іноземців та осiб без громадянства у сiмейних вiдносинах
1162.
1. Іноземці мають в Україні такі ж права і обов'язки у сімейних відносинах, як і громадяни України. Окремі винятки можуть бути встановлені законами.


1. Іноземці мають в Українi такі ж права i обов'язки у сiмейних вiдносинах, як і громадяни України. Окремi винятки можуть бути встановленi законом.
1163.
2. Особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають в Україні такі ж права і обов'язки у сімейних відносинах, як і громадяни України.


2. Особи без громадянства, якi постiйно проживають в Українi, мають в Українi такі ж права i обов'язки у сiмейних вiдносинах, як і громадяни України.
1164.
Стаття 274. Реєстрація шлюбу громадянина України з іноземцем та шлюбу між іноземцями в Україні


Стаття 276. Реєстрація шлюбу громадянина України з iноземцем та шлюбу між іноземцями в Українi
1165.
1. Шлюб між громадянином України та іноземцем, а також шлюб між іноземцями реєструються в Україні за цим Кодексом.


1. Шлюб між громадянином України та іноземцем, а також шлюб між іноземцями реєструються в Українi за цим Кодексом.
1166.
2. Шлюби між іноземцями, зареєстровані в Україні у посольствах або консульствах іноземних держав, є дійсними в Україні на умовах взаємності, якщо жінка і (або) чоловік в момент реєстрації шлюбу були громадянами держави, яка призначила посла або консула.


2. Шлюб мiж іноземцями, зареєстрований в Українi у посольстві або консульстві iноземної держави, є дiйсними в Українi на умовах взаємностi, якщо жінка і (або) чоловік в момент реєстрацiї шлюбу були громадянами держави, яка призначила посла або консула.
1167.
Стаття 275. Реєстрація шлюбу громадян України у консульських установах України


Стаття 277. Реєстрація шлюбу громадян України у консульських установах України
1168.
1. Шлюб між громадянами України, які проживають за межами України, реєструється в консульських установах України.


1. Шлюб мiж громадянами України, якi проживають за межами України, реєструється в консульських установах України.
1169.
2. Шлюб між громадянами України, а також шлюб громадянина України з іноземцем, зареєстровані за межами України з додержанням форми шлюбу, встановленої законом місця його реєстрації, є дійсними в Україні, якщо немає перешкод, встановлених у статях 24 - 26 цього Кодексу.


2. Шлюб мiж громадянами України, а також шлюб громадянина України з іноземцем, зареєстровані за межами України з додержанням форми шлюбу, встановленої законом мiсця його реєстрації, є дiйсними в Українi, якщо немає перешкод, встановлених у статтях 24 - 26 цього Кодексу.
1170.
Стаття 276. Визнання шлюбів, зареєстрованих за межами України


Стаття 278. Визнання шлюбу, зареєстрованого за межами України
1171.
1. Шлюб між іноземцями, зареєстрований за межами України за законами відповідних держав, є дійсним в Україні.


1. Шлюб між іноземцями, зареєстрований за межами України за законом вiдповiдної держави, є дiйсним в Українi.
1172.
Стаття 277. Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземним громадянином і шлюбу іноземних громадян між собою в Україні


Стаття 279. Розiрвання шлюбу між громадянином України та iноземцем i шлюбу iноземців мiж собою в Українi
1173.
1. Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні провадиться за законами України.


1. Розiрвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців мiж собою в Українi проводиться за законом України.
1174.
Стаття 278. Визнання розірвання шлюбу, здійсненого за межами України


Стаття 280. Визнання розiрвання шлюбу, здiйсненого за межами України
1175.
1. Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, здійснене за межами України за законами відповідної держави, є дійсним в Україні, якщо в момент розірвання шлюбу хоча б один з подружжя проживав за межами України.


1. Розiрвання шлюбу мiж громадянином України та iноземцем, здiйснене за межами України за законом вiдповiдної держави, є дiйсним в Українi, якщо в момент розiрвання шлюбу хоча б один з подружжя проживав за межами України.
1176.
2. Розірвання шлюбу між громадянами України, здійснене за межами України за законами відповідної держави, є дійсним в Україні, якщо обоє з подружжя в момент розірвання шлюбу проживали за межами України.


2. Розiрвання шлюбу мiж громадянами України, здiйснене за межами України за законом вiдповiдної держави, є дiйсним в Українi, якщо обоє з подружжя в момент розiрвання шлюбу проживали за межами України.
1177.
3. Розірвання шлюбу між іноземцями, здійснене за межами України за законами відповідних держав, є дійсним в Україні.


3. Розiрвання шлюбу мiж іноземцями, здiйснене за межами України за законом вiдповiдної держави, є дiйсним в Українi.
1178.
4. Громадянин України, який проживає за межами України, має право звернутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України, якщо другий з подружжя, незалежно від його громадянства, проживає за межами України.


4. Громадянин України, який проживає за межами України, має право звернутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України, якщо другий з подружжя, незалежно від його громадянства, проживає за межами України.
1179.
Стаття 279. Визнання батьківства в Україні. Визнання батьківства, встановленого за межами України


Стаття 281. Визнання батькiвства в Українi. Визнання батькiвства, встановленого за межами України
1180.
1. Визнання батьківства в Україні незалежно від громадянства батьків і дитини та їх місця проживання провадиться за законами України.


1. Визнання батькiвства в Українi незалежно вiд громадянства батькiв i дитини та місця їхнього проживання провадиться за законом України.
1181.
2. Якщо за законами України допускається встановлення батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану, батьки дитини, які проживають за межами України можуть подавати заяву про визнання батьківства до консульської установи України.
-175- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.279 викласти в такій редакції:
"2. Батьки дитини, які проживають за межами України, можуть подавати заяву про визнання батьківства до консульської установи України."
Враховано

2. Батьки дитини, які проживають за межами України, можуть подати заяву про визнання батьківства до консульської установи України.
1182.
Стаття 280. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України


Стаття 282. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України
1183.
1. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, провадиться в консульській установі України. Якщо усиновитель не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл Центру по усиновленню дітей.


1. Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, провадиться в консульськiй установi України.
Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвiл Центру з усиновлення дiтей при Міністерстві освіти та науки України.
1184.
Усиновлення дитини, яка є громадянином України, проведене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу Центру по усиновленню дітей.


Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, проведене у відповідних органах держави, на територiї якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу Центру з усиновлення дiтей при Міністерстві освіти та науки України.
1185.
2. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є громадянином України, а також усиновлення ним дитини, яка є іноземцем, але проживає в Україні, провадиться за законами України.
-176- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.2 ст.280 вилучити.

-177- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Стаття 280, частина 2. Абзац 1 після тексту "яка є іноземцем," доповнити текстом "особою без громадянства". Абзац 2 після тексту " України, іноземцем" доповнити текстом ", особою без громадянства".
Враховано


Відхилено


1186.
Усиновлення в Україні дитини, яка є громадянином України, іноземцем проводиться на загальних підставах, встановлених главою 18 цього Кодексу, за умови одержання дозволу обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим.



1187.
Стаття 281. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцем


Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України
1188.
1. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває на обліку у Центрі по усиновленню не менш як один рік.
-178- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.1 ст.181 викласти в такій редакції:
"1. Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, проводиться на загальних пiдставах, встановлених главою 18 цього Кодексу.
Враховано

1. Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, проводиться на загальних пiдставах, встановлених главою 18 цього Кодексу.
1189.
Якщо усиновлювач є родичем дитини, або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення може бути проведене до спливу цього строку.
2. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває на обліку у Центрі з усиновлення дітей при Міністерстві освіти та науки України не менш як один рік.
Якщо усиновлювач є родичем дитини, або дитина страждає на хворобу, що внесена до спецiального перелiку, затвердженого Мiнiстерством охорони здоров'я України, усиновлення може бути проведене до спливу цього строку."

2. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває на обліку у Центрі з усиновлення дітей при Міністерстві освіти та науки України не менш як один рік.
Якщо усиновлювач є родичем дитини, або дитина страждає на хворобу, що внесена до спецiального перелiку, затвердженого Мiнiстерством охорони здоров'я України, усиновлення може бути проведене до спливу цього строку.
1190.
2. Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту взяття її на облік у Центрі по усиновленню не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю.


3. Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту взяття її на облік у Центрі з усиновлення дітей при Міністерстві освіти та науки України не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти пiд опiку чи пiклування до себе в сiм'ю.
1191.
Переважне право на усиновлення дітей - громадян України, мають іноземці, які є:


Переважне право на усиновлення дітей - громадян України мають іноземці, які є:
1192.
1) родичами дитини,


1) родичами дитини,
1193.
2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.


2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.
1194.
3. На усиновлення дитини іноземним громадянином потрібна згода Центру по усиновленню.


4. На усиновлення дитини iноземним громадянином потрiбна згода Центру з усиновлення при Міністерстві освіти та науки України.
1195.
4. Усиновлення іноземцями проводиться за умови забезпечення дітям прав в обсязі, не меншому, ніж це передбачено законами України.


5. Усиновлення iноземцями провадиться за умови забезпечення дiтям прав в обсязi, не меншому, нiж це встановлено законами України.
1196.
5. За усиновленими дітьми зберігається громадянство України до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.


6. За усиновленими дiтьми зберiгається громадянство України до досягнення ними вiсiмнадцятирiчного вiку.
1197.
Усиновлені діти мають право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних правових актів.


Усиновлені діти мають право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних правових актів.
1198.
Стаття 282. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні
-179- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 282. Назву і текст статті після тексту "яка є іноземцем" доповнити текстом ", особою без громадянства".
Відхилено
Стаття 284. Усиновлення дитини, яка є іноземцем i проживає в Українi
1199.
1. Усиновлення дитини, які є іноземцем і проживає в Україні, проводиться громадянами України або іноземцями, які проживають в Україні, на загальних підставах.


1. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Українi, провадиться громадянами України або іноземцями, якi проживають в Українi, на загальних пiдставах.
1200.
Стаття 283. Обмеження права на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцями


Стаття 285. Обмеження права iноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України
1201.
1. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, і який в Україні постійно не проживає, не є таємним.


1. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна уклала договiр про надання правової допомоги, не є таємним, якщо у державi, в якiй усиновлювач постiйно проживає i в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним.
1202.
2. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна має договір про надання правової допомоги, не є таємним, якщо у державі, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним.


2. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, i який в Українi постiйно не проживає, не є таємним.
1203.
Стаття 284. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства


Стаття 286. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства
1204.
1. Усиновлення іноземцем або особою без громадянства дитини, проводиться в Україні відповідно до законів України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.


1. Усиновлення іноземцем або особою без громадянства дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства, провадиться в Україні відповідно до законів України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.
1205.
2. Переважне право серед іноземців на усиновлення дітей, які є громадянами України і проживають в Україні, мають громадяни тих держав, з якими Україна уклала міжнародні договори про усиновлення дітей-сиріт. Укладення таких договорів проводиться відповідно до положень Конвенції про права дитини та законів України.


2. Переважне право серед іноземців на усиновлення дитини, яка є громадянином України і проживає в Україні, мають громадяни тих держав, з якими Україна уклала міжнародні договори про усиновлення дітей-сиріт.
Такі договори укладаються відповідно до положень Конвенції про права дитини та законів України.
1206.
Стаття 285. Нагляд за розвитком та вихованням дітей, які усиновлені іноземцями
-180- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 285. Назву і текст статті після тексту "установлені іноземцями" доповнити текстом ", особами без громадянства".
Відхилено
Стаття 287. Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями
1207.
1. Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України веде облік цих дітей і здійснює нагляд за їх розвитком та вихованням до досягнення ними 18-річного віку.


1. Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України веде облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти річного віку.
1208.
Порядок здійснення нагляду за розвитком та вихованням дітей встановлюється Кабінетом Міністрів України.


Порядок здійснення нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями і проживають за межами України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
1209.
Стаття 286. Встановлення опіки і піклування над дітьми, які є громадянами України, але проживають за межами України, а також над дітьми, які є іноземцями, і проживають в Україні. Визнання опіки і піклування, встановленої за межами України
-181- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Стаття 286. У назві і в частині 1 після тексту "які є іноземцями" додати текст ", особами без громадянства".
Відхилено
Стаття 288. Встановлення опіки та піклування над дітьми, які є громадянами України, але проживають за межами України, а також над дітьми, які є іноземцями і проживають в Україні. Визнання опіки та піклування, встановлених за межами України
1210.
1. Опіка і піклування над дітьми, які є громадянами України, але проживають за її межами, а також над дітьми, які є іноземцями і проживають в Україні, встановлюється відповідно до законів України.


1. Опіка та піклування над дітьми, які є громадянами України, але проживають за її межами, а також над дітьми, які є іноземцями і проживають в Україні, встановлюються відповідно до законів України.
1211.
2. Опіка і піклування, встановлені за законами іноземних держав над дітьми, які є громадянами України, але проживають за її межами, є дійсною в Україні, у разі відсутності заперечень консульської установи України.


2. Опіка та піклування, встановлені за законами іноземних держав над дітьми, які є громадянами України, але проживають за її межами, є дійсними в Україні, у разі відсутності заперечень консульської установи України.
1212.
3. Опіка і піклування, встановлені над дітьми, які є іноземцями, за межами України за законами інших держав, є дійсною в Україні.


3. Опіка та піклування, встановлені над дітьми, які є іноземцями, за межами України за законами інших держав, є дійсними в Україні.
1213.
Стаття 287. Реєстрація народження, визнання батьківства, шлюбу, розірвання шлюбу громадян України, які проживають за межами України


Стаття 289. Реєстрація шлюбу, народження дитини, визнання батьківства, розірвання шлюбу громадян України, які проживають за межами України
1214.
1. Реєстрація народження, визнання батьківства, шлюбу, розірвання шлюбу громадян України, які проживають за межами України, проводиться в консульських установах України.


1. Реєстрація шлюбу, народження дитини, визнання батьківства, розірвання шлюбу громадян України, які проживають за межами України, провадиться в консульських установах України за законами України.
1215.
2. При реєстрації цих актів цивільного стану в консульських установах України застосовується законодавство України, якщо заінтересовані особи є громадянами України.


При реєстрації цих актів цивільного стану в консульських установах України застосовується законодавство України, якщо заінтересовані особи є громадянами України.
1216.
3. Якщо заінтересовані особи є громадянами різних держав або не встановлено, громадянами якої держави вони є, то за їх згодою застосовується законодавство однієї з держав, а в разі незгоди - за рішенням консула, який реєструє акт цивільного стану.
-182- Н.д.Ромовська З.В. (Округ №122)
Ч.3 ст.287 вилучити.
Враховано


1217.
Стаття 288. Визнання документів, виданих органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану


Стаття 290. Визнання документiв, виданих органами iноземних держав на посвiдчення актiв цивiльного стану
1218.
1. Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених за межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, є дійсними в Україні за умови консульської легалізації.


1. Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених за межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, є дійсними в Україні за умови їх консульської легалізації.
1219.
Стаття 289. Застосування законів іноземних держав


Стаття 291. Застосування законів іноземних держав
1220.
1. Сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що визначені у статті 7 цього Кодексу.


1. Сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що встановлені у статті 7 цього Кодексу.
1221.
Стаття 290. Визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих відповідно до сімейного законодавства іноземних держав


Стаття 292. Визнання в Україні актів цивільного стану, зареєстрованих відповідно до законодавства іноземних держав
1222.
1. В Україні визнаються акти цивільного стану, зареєстровані за законодавством іноземних держав.



1. В Україні визнаються акти цивільного стану, зареєстровані за законодавством іноземних держав.
1223.
Прикінцеві положення


Прикінцеві положення
1224.
1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2002 року.


1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2002 року.
1225.
2. Визнати такими, що втрачають чинність 1 січня 2002 року:


2. Визнати такими, що втрачають чинність 1 січня 2002 року:
1226.
Кодекс про шлюб та сім'ю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., додаток N 26; 1971 р., N 20, ст. 141; 1973 р., N 21 ст. 181; 1980 р., N38, ст. 754; 1985 р., N 11, ст. 205, ст. 206; 1987 р., N 8, ст. 149, N 35, ст. 674; 1991 р., N 9, ст. 89; Відомості Верховної Ради України: 1992 р., N 36, ст. 528; 1996 р., N 7, ст. 26; 2000 р., N 9, ст. 67, N 50, ст. 436), крім розділу ІV (статті 128-157), який втрачає чинність з набранням чинності Цивільним кодексом України;


1) Кодекс про шлюб та сім'ю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., додаток № 26; 1971р., № 20, ст. 141; 1973 р., № 21 ст. 181; 1980 р., №38, ст. 754; 1985 р., № 11, ст. 205, ст. 206; 1987 р., № 8, ст. 149, № 35, ст. 674; 1991 р., № 9, ст. 89; Відомості Верховної Ради України: 1992 р., № 36, ст. 528; 1996 р., № 7, ст. 26; 2000 р., № 9, ст. 67, № 50, ст. 436), крім розділу IV "Опіка та піклування", який втрачає чинність з набранням чинності Цивільним кодексом України. Розділ V "Акти громадянського стану" зберігає свою чинність, в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття спеціального закону;
1227.
Закон Української РСР від 30 червня 1969 року "Про затвердження Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., N 26, ст. 204);


2) Закон Української РСР від 20 червня 1969 року "Про затвердження Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., № 26, ст. 204);
1228.
Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 року "Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1970 р., N 2, ст 16);


3) Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 року "Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1970 р., № 2, ст 16, 1980 р., №38, ст.754);
1229.
3. Стаття 126 цього Кодексу стосується дітей, які народилися не раніше як 1 жовтня 2002 року.


3. Стаття 128 цього Кодексу застосовується до дітей, які народилися не раніше як 1 жовтня 2002 року.
1230.
4. Кабінету Міністрів України:


4. Кабінету Міністрів України:
1231.
подати протягом трьох місяців з моменту опублікування цього Кодексу до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Кодексу;
-183- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр. картка №404)
Прикінцеві положення, пункт 4. Перший абзац викласти у редакції: "4.Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу:
подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність до цього Кодексу".
Враховано
подати до Верховної Ради України протягом трьох місяців з моменту опублікування цього Кодексу пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Кодексу;
1232.
привести у відповідність з цим Кодексом свої нормативно-правові акти;


привести у відповідність з цим Кодексом свої нормативно-правові акти;
1233.
забезпечити перегляд і скасування Міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу.
-184- Н.д.Беспалий Б.Я. (Реєстр.картка №404)
Прикінцеві положення, пункт 4, останній підпункт. Текст "перегляд і скасування Міністерствами" замінити текстом "приведення Міністерствами", текст ", що суперечать цьому" замінити текстом " у відповідність до цього".
Враховано
забезпечити приведення Міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, у відповідність до цього Кодексу.


* - Назви колонок таблиці подані в загальному значенні