КОНЦЕПЦІЯ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
(Схвалена Верховною Радою Української РСР 19 червня 1991 року)
ЗАГАЛЬНОМЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ КОНЦЕПЦІЇ
1.Нова Конституція Республіки має грунтуватися на Декларації про державний суверенітет України ( 55-12 ), закріпити, розвивати і конкретизувати її положення. Через всю Конституцію мають бути проведені ідеали правової держави.
2. В центрі уваги нової Конституції має бути людина як найвища соціальна цінність, її права і свободи та їх гарантії.
Основним об'єктом конституційного регулювання є відносини між громадянином, державою і суспільством. Регулювання Конституцією цих, а також інших відносин спрямоване на забезпечення умов життя, гідних людини, формування громадянського суспільства.
3.Конституція має визначити пріоритет загальнолюдських цінностей, закріпити принципи соціальної справедливості, утвердити демократичний і гуманістичний вибір народу України, чітко показати прихильність України загальновизнаним нормам міжнародного права.
4.Норми нової Конституції - норми прямої дії. Неприпустимою є відмова від їх застосування внаслідок відсутності конкретизуючих законів або інших нормативних актів.
5.Нова Конституція має бути стабільною. Для цього передбачається жорсткий механізм її змін і доповнень.
6.Для забезпечення стабільності та ефективності Конституції має бути запроваджений інститут конституційних законів, посилання на які містимуться в тексті самої Конституції.
Структура Конституції:
- ПРЕАМБУЛА
- РОЗДІЛ I. Засади конституційного ладу
- Україна - суверенна держава.
- Людина, її права, свободи і обов'язки.
- Верховенство права, Конституції і конституційних законів.
- Народовладдя, форми його здійснення.
- Громадянство.
- Розподіл влад.
- Президентська республіка.
- Політичний, ідеологічний та економічний плюралізм.
- Багатопартійність.
- Влада і самоврядування.
- Територія, територіальне верховенство, єдність держави.
- Принципи зовнішньої політики.
- Пріоритетність загальновизнаних норм міжнародного права.
- Державна мова.
- Державна символіка. Столиця.
- Україна в Союзі Суверенних Держав.
- РОЗДІЛ II. Права людини і громадянина
- Глава 1. Загальні положення.
- Глава 2. Право на громадянство.
- Глава 3. Громадянські і політичні права.
- Глава 4. Економічні, екологічні, соціальні і культурні права.
- Глава 5. Гарантії прав. Єдність прав і обов'язків.
- РОЗДІЛ III. Громадянське суспільство і держава
- Глава 6. Загальні положення.
- Глава 7. Власність. Принципи господарювання.
- Глава 8. Соціальний захист.
- Глава 9. Екологічна безпека.
- Глава 10. Сім'я.
- Глава 11. Охорона здоров'я.
- Глава 12. Виховання, освіта, культура і наука.
- Глава 13. Громадські об'єднання.
- Глава 14. Засоби масової інформації.
- РОЗДІЛ IV. Територіальний устрій
- Глава 15. Принципи територіального устрою.
- Глава 16. Система адміністративно-територіального поділу.
- РОЗДІЛ V. Державний лад
- Глава 17. Верховна Рада.
- Глава 18. Президент. Віце-президент.
- Глава 19. Кабінет Міністрів.
- Глава 20. Державна адміністрація.
- Глава 21. Суд і правосуддя.
- Глава 22. Організація державної влади і самоврядування на місцях.
- РОЗДІЛ VI. Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка
- РОЗДІЛ VII. Національна безпека
- Глава 23. Збройні сили України.
- Глава 24. Неучасть у військових блоках. Постійно нейтральний і без'ядерний статус.
- РОЗДІЛ VIII. Охорона Конституції
- Глава 25. Засади конституційного контролю.
- Глава 26. Конституційний суд.
- РОЗДІЛ IX. Порядок змін і доповнень Конституції і конституційних законів
Робоча назва Конституції: КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Ця назва дає необхідне уявлення про природу і форму української держави. Використання нейтральної, позбавленої зайвої ідеологізації назви відповідає світовій практиці конституційного будівництва, практиці більшості Республік Союзу, назві і меті Декларації про державний суверенітет України ( 55-12 ).
Така назва буде зручною в користуванні, оскільки дозволяє вживати рівнозначні терміни як у внутрішньому житті, так і в сфері міжнародного спілкування.
ПРЕАМБУЛА
В преамбулі буде проголошено, що нова Конституція України є Основним Законом суспільства і держави, на якому грунтуватиметься вся її правова система.
Преамбула має підтвердити волю і рішучість народу України забезпечити умови життя, гідні людини, утвердити соціальну справедливість, побудувати суверенну, миролюбну демократичну правову державу, відкриту для міжнародного співробітництва.
У преамбулі закріплюється соціалістичний вибір як намір побудувати засноване на праці суспільство соціальної справедливості.
Р о з д і л I
ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ
Мета цього розділу - закріпити найголовніші принципи організації суспільного і державного ладу України. Передбачається включити до розділу положення таких частин Декларації про державний суверенітет України ( 55-12 ), які безпосередньо стосуються самовизначення української нації, народовладдя, державної влади, громадянства України, територіального верховенства, економічної самостійності, екологічної безпеки, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин.
Відповідно до Декларації про державний суверенітет Україна, зокрема, визначається як суверенна національна держава, суть якої становить влада народу України, спрямована на забезпечення і захист прав людини і громадянина. Повновладдя народу здійснюється на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через депутатів, обраних до Верховної Ради Української РСР і місцевих Рад народних депутатів.
Від імені всього народу України може виступати виключно Верховна Рада України.
У розділі має бути також закріплене положення, згідно з яким народ України становлять громадяни України, які є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до політичних партій і рухів, релігії, роду і характеру занять, місця і часу проживання в межах республіки та інших обставин.
Україна є демократичною державою, механізм якої функціонує відповідно до принципу розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову.
Форма державного правління - президентська Республіка.
Президент виступає виключно від імені держави.
Форма державного устрою - унітарна держава, до складу якої входить Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка.
Основою суспільного і державного ладу України є економічний, політичний та ідеологічний плюралізм, багатопартійність, розвиток самоврядування.
У розділі утверджується верховенство права, Конституції і законів Республіки.
Україна забезпечує верховенство влади на всій своїй території, її єдність і цілісність.
Територія Республіки є недоторканною і неподільною. Вона не може бути змінена або використана без її згоди. Питання територіальної цілісності України є виключним правом народу України.
Як суб'єкт міжнародного права Україна відповідно до своїх національних інтересів бере безпосередньо участь у міжнародному спілкуванні, керуючись принципами міжнародного права та визнаючи пріоритетність його загальновизнаних міжнародно-правових норм.
У розділі містимуться положення про державну мову, символіку, столицю Республіки.
Завершуватиметься розділ визначенням позиції Республіки щодо Союзу Суверенних Держав. Тут, зокрема, буде зафіксовано те, що відповідно до волі народу, Україна самостійно вирішує питання про утворення разом з іншими державами Союзу Суверенних Держав на основі Декларації про державний суверенітет України ( 55-12 ) і насамперед таких принципів: добровільність входу і виходу; суверенна рівність і взаємовигідність; відмова від застосування сили або загрози застосування сили чи будь-яких інших засобів тиску; територіальна цілісність; непорушність існуючих кордонів; мирне врегулювання спорів і конфліктних ситуацій; невтручання у внутрішні справи; повага прав людини; національних меншин і народів; рівноправність і право народу вирішувати свою долю; співробітництво і взаємоповага; сумлінне виконання договірних зобов'язань; здійснення спільної діяльності за взаємною згодою і в прийнятному для кожної держави обсязі; ненанесення шкоди інтересам одне одному і союзу в цілому.
Україна як суверенна держава укладає міжнародні договори, вступає в політичні та економічні союзи, вільно з них виходить.
Р о з д і л II
ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
Мета цього розділу створити надійну правову основу для всебічного забезпечення прав людини і громадянина. Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України.
Найвищою соціальною цінністю є людина, її життя, честь, гідність, особиста недоторканість та інші права і свободи, закріплені у Загальній декларації, Міжнародних пактах та інших документах про права людини. Ці права розглядаються не як даровані державою, а як природні, невідчужувані і недоторканні. Порядок їхнього здійснення і захисту встановлюється Законом. Права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженими, окрім випадків, передбачених Конституцією у відповідності з загальновизнаними нормами міжнародного права. Всі права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією і законами, підлягають захисту у судовому порядку. Держава несе відповідальність за забезпечення прав людини і громадянина.
Всі державні органи і посадові особи зобов'язані поважати права людини і громадянина, сприяти їх реалізації. Громадяни рівні перед Законом і мають рівне право на захист. Ніякі соціальні верстви і групи населення не можуть бути обмежені в своїх правах, так само, як і неприпустимим є користування перевагами і привілеями, що невстановлені Законом і суперечать принципам соціальної справедливості.
У цьому розділі встановлюються засади та загальний порядок набуття і втрати громадянства України, які визначаються в Законі про громадянство Республіки ( 1636-12 ).
У новій Конституції України будуть закріплені права людини, які вже проголошені діючою Конституцією ( 888-09 ) (право на працю, право на матеріальне забезпечення в старості, у зв'язку з хворобою, повною або частковою втратою працездатності, право на освіту, право на охорону здоров'я, право на житло та ін.), а також ті, які раніше не проголошувалися Конституцією, зокрема: право на життя; право на належний життєвий рівень для кожної окремої особи та для її сім'ї; право на свободу та особисту (фізичну і моральну) недоторканість; право захисту від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів примусу і покарання; право на свободу думки та переконань; право на інформацію і її вільне поширення без будь-яких форм цензури; право пересування, вибір місця проживання, право залишати будь-яку країну і право повертатися до своєї країни; право володіти майном одноособово або спільно з іншими та займатися підприємництвом; право на відшкодування державою шкоди, заподіяної громадянину; право знати свої права і поводитися відповідно до них.
Разом з цим у Конституції слід передбачити таку категорію прав, як право громадян на приватну власність, екологічні права людини, зокрема, право на екологічно чисте навколишнє середовище, продукти харчування, безпечні предмети повсякденного вжитку; право на екологічно нешкідливі умови праці; право на одержання та поширення об'єктивної інформації про стан навколишнього середовища; право на участь в ухваленні рішень щодо розміщення промислових підприємств та використання технологій, які можуть створити загрозу життю та здоров'ю людини тощо.
Завершувати цей розділ мають норми про гарантії прав людини. Серед них чільне місце повинні зайняти положення про обов'язок кожної особи діяти так, щоб не порушувати прав та законних інтересів інших осіб, а також про обов'язок держави здійснювати захист прав і свобод її громадян як на території України, так і поза її межами. Передбачається, крім того, закріпити такі гарантії, як право кожного громадянина відмовитися виконувати будь-який наказ, який порушує Закон і завдає шкоди правам і свободам людини; право на судовий захист своїх прав і свобод; право народу на ініціативу референдуму і законодавчу ініціативу; право на матеріальну компенсацію моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями держави, державних органів і посадових осіб, право на матеріальну і моральну компенсацію у випадку незаконного затримання, арешту, засудження, безпідставного поміщення у психіатричну установу.
З урахуванням особливої важливості проблеми забезпечення прав і свобод громадян встановлюється посада Уповноваженого з питань захисту прав людини, якого призначає Верховна Рада.
Р о з д і л III
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВА
Конституція Республіки має закріпити основи формування, розвитку і захисту громадянського суспільства, визначити засади його взаємозв'язків з державою. Вона, зокрема, повинна проголосити пріоритет громадянського суспільства над державою, яка забезпечує умови нормального його функціонування.
Економічна організація суспільства базується на тому, що народ України має виключне право власності на все національне багатство республіки. Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, створений на території України і який є власністю її народу, становлять матеріальну основу суверенітету республіки і використовуються для забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.
Конституція гарантує економічну свободу, багатоманітність, рівноправність і недоторканність форм власності, рівний їх захист з боку держави. Кожний власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається об'єктами своєї власності для задоволення своїх власних потреб і всього суспільства.
Плюралізм та рівноправність форм власності обумовлюють зміст
основних принципів господарювання:
господарська самостійність промислових і
сільськогосподарських підприємств; неприпустимість монополізації
економіки; захист державою діяльності власників від
адміністративно-командних методів керівництва; свобода
підприємництва і сумлінної конкуренції на основі ринкових
відносин; захист прав та інтересів споживача.
У розділі будуть зафіксовані основні положення фінансової, цінової, бюджетної, банківської, грошової і податкової, інвестиційної і митної систем України. Вищою кредитною установою є Національний банк України, підзвітний Верховній Раді Республіки. Він забезпечує єдність правового регулювання діяльності комерційних банків.
У розділі будуть закріплені положення, які спрямовані на безпосередню реалізацію принципів гуманізму і соціальної справедливості, виключають зрівнялівку, нейтралізують утриманські настрої. Передбачаються положення щодо соціального забезпечення багатодітних сімей, інвалідів, громадян старшого віку, одиноких матерів, дітей-сиріт.
Конституція проголосить свободу і добровільність праці, закріпить принцип вільного вибору виду трудової діяльності. Основний Закон України буде виходити з того, що Україна створює умови для зайнятості працездатного населення і здійснює соціальний захист громадян шляхом проведення ефективної соціально-економічної політики, забезпечує охорону праці, достатній рівень гідного людини життя різних верств населення на основі індексації заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат, допомог.
Виходячи з того, що сім'я є головним осередком громадянського суспільства, Конституція покладає на державу обов'язок піклуватися про сім'ю, проводити таку молодіжну, демографічну політику, яка сприяє стабільності шлюбів, забезпечує охорону материнства і дитинства.
У Конституції мають бути закріплені принципи та державні гарантії екологічної безпеки і раціонального природокористування.
У цьому розділі Конституції будуть визначені система охорони здоров'я, форми і принципи медичного обслуговування населення, зокрема, принципи високоефективного, своєчасного, повного, рівноправного і доступного медичного обслуговування населення, поєднання різних видів медичної допомоги, професійної і народної медицини.
У Конституції закріплюються також основні положення про організацію науки, освіти, культури і духовного розвитку народу України. Держава забезпечує національно-культурне відродження і розвиток українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнічних особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя, виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами республіки. Держава гарантує всім національностям, що проживають на території України, право їх вільного національно-культурного розвитку.
Передбачається необхідне конституційне закріплення визначальних засад створення і діяльності громадських об'єднань (політичних партій, громадських організацій, рухів тощо). Держава створює рівні умови для їх діяльності. Буде проголошено принцип багатопартійності і різноманітності форм реалізації громадських інтересів. Разом з тим Основний Закон буде містити положення про заборону створення і діяльності партій, інших громадських об'єднань і рухів, що ставлять за мету зміну шляхом насильства конституційного ладу і територіальної цілісності Республіки, а також підрив її безпеки, розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі, зазіхання на права людини, національних меншин та української нації, порушують права людини.
Має діяти принцип - політична влада досягається тільки через вільні демократичні вибори.
Буде також проголошено, що держава забезпечує гласність в усіх сферах життєдіяльності суспільства, свободу слова і друку, вільне функціонування засобів інформації виходячи з принципів політичного та ідеологічного плюралізму. Державні засоби інформації є незалежними від політичних партій, громадських організацій і масових рухів.
Р о з д і л IV
ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ
Цей розділ має закріпити принципи територіального устрою України з врахуванням економічної цілісності, національно-культурних й історичних традицій, природничо-географічних умов, розвитку самоврядування певної території.
У розділі має бути закріплений адміністративно-територіальний поділ України, який охоплює області, райони, міста, райони у містах, селища, сільради.
У ньому буде закріплене також положення про те, що у складі України знаходиться Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка.
Р о з д і л V
ДЕРЖАВНИЙ ЛАД
В основі побудови розділу про державний лад є фундаментальний принцип народовладдя та ідея громадянської злагоди. Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.
Виходячи з цього організація державного ладу має бути здійснена відповідно до таких засад:
- - розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, чітке визначення функцій цих влад та компетенції відповідних органів; створення юридичних механізмів їх взаємоконтролю і взаємодії;
- - розмежування компетенції між центральною владою і місцевими Радами та іншими органами самоврядування на основі верховенства Конституції та законів Республіки.
В конкретно-історичних умовах розвитку України прийнятною формою організації її державної влади є президентська республіка.
За тривалий час свого існування президентська республіка як форма організації державної влади виробила чіткі механізми розподілу влади, розмежування компетенції відповідних органів і здійснення ними взаємоконтролю, запобігання узурпації влади будь-якими окремими партіями, угрупуваннями чи особами.
Впровадження цієї форми дає можливість позбутися тих механізмів влади, які не витримали випробування часом: поєднання законодавчої і виконавчої функції, відсутності незалежного суду і самостійності місцевих Рад та інших органів самоврядування, недостатності контролю за дотриманням ними законів, неефективності виконавчої влади в Республіці тощо.
У розділі визначаються демократичні засади виборчої системи, зокрема загальний, рівний, прямий характер виборів за умови таємного голосування. Передбачається також, що порядок підготовки і проведення виборів в Республіці регулюється Конституційним законом.
Цим же законом будуть визначені форми реалізації принципу багатопартійності при обранні народних депутатів різних рівнів.
У розділі фіксуються також основні положення, які розкривають статус, форми, методи та гарантії діяльності народних депутатів. Зокрема встановлюється, що народні депутати України є відповідальними представниками свого виборчого округу і всього народу, повноважними членами колегіального представницького органу законодавчої влади України - Верховної Ради.
Депутат місцевої Ради є відповідальним представником виборців свого виборчого округу, повноважним членом колегіального представницького органу місцевого самоврядування.
Народні депутати всіх рівнів діють на основі імперативного мандата.
ОРГАНИ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ
Законодавча влада здійснюється народом України шляхом референдуму і Верховною Радою України.
Її функції визначає Конституція (прийняття законів, вирішення питань бюджету і фінансів, державного і територіального устрою, ратифікація міжнародних договорів, контроль за конституційністю дій Президента і використанням республіканського бюджету, формування Уряду та інших державних органів, участь у призначенні суддів, інших посадових осіб Республіки та ін.). Разом з тим передбачаються відповідно до моделі президентської республіки конституційні обмеження законодавчої влади. Цій владі забороняється: приймати закони, що суперечать Конституції, делегувати будь-яку із своїх функцій іншим владам чи брати на себе функції інших влад, вирішувати питання, які є предметом обов'язкового народного референдуму тощо.
Верховна Рада України (Парламент) є однопалатним постійно діючим на професійних засадах органом законодавчої влади. Вона формує із числа народних депутатів постійні комісії і комітети для попереднього розгляду і підготовки всіх питань, віднесених Конституцією до віддання Верховної Ради.
На час виконання депутатських обов'язків усі народні депутати переходять на постійну роботу до Верховної Ради.
ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Передбачається створення принципово нової системи виконавчої влади, яка має здійснюватися Президентом, Віце-президентом Республіки, Кабінетом Міністрів і державною адміністрацією.
Президент і Віце-президент обираються безпосередньо населенням (шляхом прямих виборів), але не більше ніж на два терміни підряд.
Президент є найвищою посадовою особою в державі, главою виконавчої влади в республіці. Президент як вища посадова особа в державі виступає від імені держави.
Президент видає укази і постанови у межах повноважень, встановлених Конституцією, підписує Закони Республіки, користується щодо них правом відкладального вето. Верховна Рада вправі накласти вето на нормативні укази Президента.
Президент здійснює функції по виконанню законів, веденню переговорів та укладенню міжнародних договорів, керує діяльністю Кабінету Міністрів і державної адміністрації.
Президент виконує свої функції і повноваження за допомогою Кабінету Міністрів, відповідного апарату і консультативних органів та державної адміністрації на місцях.
Повноваження Президента обмежуються виключно функціями виконавчої влади. Конституція забороняє будь-які форми його тиску на Верховну Раду (право на її розпуск, на делегування йому надзвичайних повноважень, самостійне вирішення бюджетних питань).
За порушення Конституції і Законів Президент несе відповідальність (в порядку імпічменту) перед Верховною Радою, а також відповідальність безпосередньо перед народом (вияв недовіри і дострокове припинення повноважень шляхом ініціативного референдуму народу).
Як кінцевий спосіб розв'язання кризи у взаємодії законодавчої і виконавчої влади закріплюється право Верховної Ради оголосити референдум з питання дострокового припинення повноважень Президента; при цьому у разі, коли за наслідками референдуму народ висловить довіру Президенту, Верховна Рада підлягає розпуску.
Президент систематично підтримує зв'язки з Верховною Радою. У випадках прийняття найбільш важливих рішень він обов'язково радиться з Головою Верховної Ради, головами відповідних комісій. Зустрічі й консультації Президента з Верховною Радою за Конституцією мають бути постійними, що урівноважуватиме законодавчу і виконавчу влади. Президент щорічно виступає на Верховній Раді з доповіддю про політичний і соціально-економічний стан у республіці.
Кабінет Міністрів керує міністерствами, державними комітетами та іншими органами державного управління.
Склад Кабінету Міністрів та його Прем'єр-міністра пропонує Президент з наступним затвердженням Верховною Радою. Діяльність Кабінету Міністрів регулюється окремим Законом.
Державна адміністрація як складова частина виконавчої влади здійснює функціональне і галузеве управління.
Державну адміністрацію складають:
- а) центральна адміністрація (міністерства, комітети та інші відомства);
- б) місцева адміністрація.
До державної адміністрації належать, зокрема, органи освіти, охорони здоров'я, фінансів, соціального забезпечення, державної безпеки, внутрішніх справ, юстиції, попереднього розслідування, оборони, закордонних справ та ін.
Система, порядок формування, функції і повноваження органів і посадових осіб державної адміністрації визначається окремими законами.
ОРГАНИ СУДОВОЇ ВЛАДИ
Судова влада здійснюється від імені Республіки. Судді є незалежними і підкоряються тільки закону.
Незалежність судової влади забезпечується незмінністю суддів, які обираються на строк 10 років, високим рівнем їхніх соціальних і матеріальних гарантій.
Судами України є Верховний Суд, обласні, районні (міські) суди.
Верховний Суд України є вищою інстанцією судового контролю та нагляду.
Для вирішення господарських спорів у Республіці діють Вищий арбітражний суд України та обласні арбітражні суди, статус яких визначається Конституційним законом. Окремі категорії кримінальних справ розглядаються судами присяжних.
Судоустрій України, статус суддів визначаються Конституційним законом.
Держава забезпечує громадянину право на захист. Громадяни вільні у виборі захисника або представника їх інтересів.
ОРГАНИ ПРОКУРАТУРИ
Відповідно до Декларації про Державний суверенітет України ( 55-12 ) нагляд за точним і однаковим виконанням законів міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями, місцевими Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, службовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підлеглими йому прокурорами.
На органи прокуратури покладаються функції державного звинувачення в суді, нагляду за попереднім слідством і дізнанням, звернення до суду про скасування судових вироків, рішень, ухвал, постанов, які суперечать Закону, нагляду за виконанням судових вироків, місцями позбавлення волі, а також за додержанням прав, свобод і інтересів громадян в усіх сферах суспільного життя.
Організація і порядок діяльності органів прокуратури регулюються Конституційним законом.
ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І САМОВРЯДУВАННЯ НА МІСЦЯХ
На всіх рівнях адміністративно-територіального поділу республіки діє система місцевої державної влади і самоврядування, яка здійснюється через відповідні Ради народних депутатів, органи територіального громадського самоврядування, збори і сходи, місцеві референдуми та інші форми безпосередньої демократії.
Найвищою посадовою особою на території області, району, міста, селища, сільради виступає голова відповідної Ради народних депутатів, який є одночасно головою виконавчого комітету і повноважним представником Президента Республіки.
Президент затверджує або визнає повноваження голови Ради, надаючи йому цим актом статусу свого уповноваженого.
Голови місцевих Рад обираються безпосередньо населенням.
Р о з д і л VI
КРИМСЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
В цьому розділі будуть закріплені основні положення про правовий статус Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки. Кримська АРСР має свою Конституцію, яка відповідає Конституції Української РСР.
Р о з д і л VII
НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА
Глави цього розділу: "Збройні сили України" та "Неучасть у військових блоках. Постійно нейтральний і без'ядерний статус" конкретизують відповідні положення частини IX Декларації про державний суверенітет України ( 55-12 ) "Зовнішня та внутрішня безпека".
Р о з д і л VIII
ОХОРОНА КОНСТИТУЦІЇ
З метою неухильного дотримання Конституції, посилення контролю за конституційністю законів, а також конституційністю підзаконних актів необхідно:
- - визначити основоположні принципи конституційного контролю, встановити межі, форми, юридичні наслідки його здійснення;
- - створити Конституційний Суд Республіки;
- - наділити Конституційний Суд широкими повноваженнями, зокрема, надати йому право припиняти дію законів, актів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, оголошувати їх юридично недійсними, ухвалювати рішення про незаконність дій, розпоряджень несудових державних влад за скаргами окремих громадян про порушення їх конституційних прав і свобод.
Р о з д і л IX
ПОРЯДОК ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ
КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗАКОНІВ
У цьому розділі доцільно передбачити такий порядок змін і доповнень Конституції:
- - ініціатива внесення змін і доповнень до Конституції вноситься за рішенням не менш як 1/3 всього складу депутатів або у порядку народної ініціативи - петицією, підтриманою не менш як двома мільйонами громадян;
- - рішення про внесення змін і доповнень до Конституції приймаються кваліфікованою більшістю всього складу депутатів або простою більшістю в ході всенародного голосування (референдуму).
Прийняття конституційних законів, внесення змін і доповнень до конституційних законів ставляться з ініціативи 1/3 депутатського корпусу, а вирішуються кваліфікованою більшістю всього складу депутатів.
Обговорення і прийняття нової Конституції України передбачає:
- - обговорення і прийняття за основу проекту нової Конституції Верховною Радою України;
- - винесення на всенародне обговорення схваленого Верховною Радою проекту нової Конституції;
- - підбиття підсумків всенародного обговорення і прийняття Верховною Радою остаточного варіанту проекту нової Конституції, який виноситься на референдум;
- - проведення референдуму по ухваленню нової Конституції;
- - прийняття Верховною Радою України Конституційного закону про введення в дію Конституції України.