Проект
(14.05.2002)
народний депутат України
Ківаловим С.В.
Редакція законопроекту,
прийнятого за основу
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про національний заклад (установу) України
Цей Закон спрямовано на встановлення правової основи
функціонування та регламентацію діяльності закладу (установи), що
набув (набула) статусу національного (національної), прав та
обов'язків таких закладів (установ), органів управління та
самоврядування національного закладу (установи) тощо.
РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Надання закладу (установі) статусу національного
(національної)
Національний заклад (установа) України - це заклад
(установа), що є провідним (провідною) серед галузевої групи
закладів (установ) гуманітарної, технічної та інших сфер та якому
(якій) надано статус національного (національної) закладу
(установи) України за досягнення найвищих показників у своїй
діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації,
реалізації ідеї національного відродження і розвитку України,
запровадження державної мови.
Статус національного (національної) закладу (установи)
України може бути надано одному або декільком закладам (установам)
залежно від їх кількості у відповідній групі.
Статус національного (національної) закладу (установи)
України надається Указом Президента України.
Надання закладу (установі) статусу національного
(національної) не є реорганізацією юридичної особи і не може бути
підставою для припинення трудових відносин з його керівником та
працівниками.
Клопотання про надання закладу (установі) статусу
національного (національної) порушується міністерством, іншим
центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого
заклад (установа) перебуває, і погоджується із заінтересованим
державним органом.
Прийняття рішення про надання закладу (установі) статусу
національного (національної) має здійснюватись на основі висновку
високоавторитетної незалежної фахової комісії після грунтовного та
комплексного вивчення результатів роботи закладу (установи) та з
врахуванням громадської думки щодо його (її) діяльності.
Проект Указу Президента України з цього питання подає Кабінет
Міністрів України з необхідними обгрунтуваннями і розрахунками.
Стаття 2. Підстави для надання закладу (установі) статусу
національного (національної)
Підставами для надання закладу (установі) України статусу
національного (національної) є:
загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності
закладу (установи);
участь у розробці та практичній реалізації ним (нею)
найважливіших державних програм у гуманітарній, технічній або
іншій сфері;
результати багаторічної діяльності закладу (установи),
зазначені національна та суспільна значимість, оригінальність та
унікальність наукових, творчих та інших здобутків;
наявність у закладі (установі) визнаних на загальнодержавному
або світовому рівні фахівців чи фахівців з високим рівнем
професійної кваліфікації та великим досвідом практичної роботи, що
забезпечують вагомі результати в діяльності закладу, а також
наявність сучасної матеріально-технічної бази;
реальні перспективи подальшого його (її) розвитку.
Стаття 3. Позбавлення закладу (установи) статусу
національного (національної)
Заклад (установу) може бути позбавлено статусу національного
(національної) Указом Президента України у разі, якщо заклад
(установа) втрачає показники діяльності, передбачені у статті 2
цього Закону.
Подання щодо позбавлення закладу (установи) статусу
національного (національної) вноситься міністерством, іншим
центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого
заклад (установа) перебуває, і погоджується із заінтересованим
державним органом.
Проект Указу Президента України з цього питання подає Кабінет
Міністрів України з необхідними обгрунтуваннями.
Стаття 4. Правовий статус національного закладу (установи)
Національний заклад (установа) України є юридичною особою,
має рахунки в установах банків України, печатку з зображенням
Державного Герба України і своїм найменуванням, може мати
зареєстрований в установленому порядку знак для товарів і послуг.
Статус національного закладу (установи) України реєструється
відповідним міністерством чи іншим центральним органом виконавчої
влади.
Стаття 5. Порядок затвердження статусу національного закладу
(установи)
Проект статуту розробляється національним закладом
(установою), приймається на загальних зборах (конференції)
трудового колективу та подається керівником національного закладу
(установи) галузевому міністерству чи іншому центральному органу
виконавчої влади на затвердження.
Стаття 6. Використання позначення (терміну) "національний"
("національна")
Позначення (термін) "національний" ("національна") у назві
закладу (установи) та утворені на основі цього терміну
словосполучення можуть використовуватись лише стосовно закладів
(установ), створених відповідно до цього Закону та Положення про
національний заклад (установу) України.
Уживання поняття "національний" ("національна") у назві
закладу (установи), якому (якій) статус національного
(національної) не було надано у встановленому порядку, не
допускається.
Особи, яким внаслідок неправомірного (безпідставного)
вживання позначення (терміну) "національний" ("національна") було
завдано моральної або матеріальної шкоди, мають право на
компенсацію такої шкоди згідно з цивільним законодавством.
Стаття 7. Завдання національного закладу (установи)
Основними завданнями національного закладу (установи) є:
участь у формуванні державної політики в гуманітарній,
технічній або інших сферах;
участь у визначенні перспектив і напрямів розвитку
гуманітарної, технічної або іншої сфери;
збереження та розвиток національних традицій українського
народу, створення у своїй діяльності умов для цього;
підготовка та перепідготовка фахівців, які поєднують у собі
професійні знання, ділові якості і здатність вирішувати проблеми
своєї галузі науки, освіти і практики з високою культурною та
громадською свідомістю;
поширення і впровадження наукових знань, культурно-освітня
діяльність;
забезпечення створення належних умов охорони здоров'я, праці,
відпочинку і оздоровлення працівників національного закладу
(установи).
РОЗДІЛ II. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
НАЦІОНАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ (УСТАНОВОЮ)
Стаття 8. Здійснення діяльності та контроль за нею
Національний заклад (установа) України здійснює свою
діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про
культуру", "Про освіту", "Про науку", інших нормативно-правових
актів України та статуту національного закладу (установи).
У межах компетенції, наданої йому (їй) законами та іншими
нормативно-правовими актами України, національний заклад
(установа) самостійно вирішує питання, що входять до його (її)
компетенції.
Діяльність національного закладу (установи) грунтується на
гуманістичних, демократичних традиціях світової, вітчизняної і
власної освіти, науки, культури.
Стаття 9. Наглядова рада
Для визначення стратегії діяльності національного закладу
(установи), форм, методів та засобів його (її) підтримання
створюється наглядова рада. Персональний склад наглядової ради
затверджує Кабінет Міністрів України.
Стаття 10. Самостійність національного закладу (установи)
Засади самостійності національного закладу (установи)
визначаються Конституцією України і цим Законом.
Порядок здійснення самостійності національного закладу
(установи) визначається статутом і передбачає:
самостійне затвердження програм своєї діяльності відповідно
до мети, заради якої створено заклад та завдань, визначених
державою у даній галузі;
право національного закладу (установи) на прийняття
самостійних рішень та здійснення відповідних дій у галузі своєї
діяльності;
самостійне визначення порядку використання коштів,
використання форм і обсягу оплати праці працівників, отриманих із
позабюджетних джерел, враховуючи встановлення тієї частки, яка
виділяється на оплату праці та матеріальне заохочення;
самостійне використання майна, яке передане національному
закладу (установі) в оперативне управління або яке належить йому
(їй) на праві повного господарського відання, в тому числі для
здійснення господарської діяльності, надання йому в оренду та
користування без права викупу;
безстрокове та безоплатне користування виділеними йому (їй)
земельними ділянками з правом надання їх у тимчасове користування,
в тому числі на умовах оренди;
проведення різних видів робіт на підставі прямих договірних
зв'язків, угод і контрактів;
право за рахунок позабюджетних коштів виступати засновником
юридичних осіб;
самостійне визначення своєї структури та штатів всіх
категорій працівників.
Національний заклад (установа) є у підпорядкуванні його (її)
відповідного міністерства чи іншого центрального органа виконавчої
влади.
Діловодство в національному закладі (установі) ведеться
державною мовою України. Звітність подається відповідно до чинного
законодавства.
Стаття 11. Права національного закладу (установи) щодо оплати
праці робітників
Національний заклад (установа) України має право за рахунок
коштів, виділених з державного бюджету України, та власних коштів:
самостійно визначати порядок використання коштів,
використання форм і обсягу оплати праці робітників, отриманих із
позабюджетних джерел, враховуючи встановлення їх частки, яка
виділяється на оплату праці та матеріальне заохочення;
визначати форми і систему заробітної плати працівників згідно
з чинним законодавством України;
встановлювати надбавки до заробітної плати, підвищені
посадові оклади, стипендії та заохочувальні виплати відповідно до
законодавства України.
Стаття 12. Трудовий договір (контракт)
Трудові відносини з керівниками, науковими, творчими та
іншими працівниками національного закладу (установи) України
встановлюється на підставі трудового договору (контракту).
Керівник національного закладу (установи) має укладати контракт з
галузевим міністерством чи іншим центральним органом виконавчої
влади, а інші працівники - трудові договори з керівником.
Текст примірного трудового договору (контракту)
затверджується Кабінетом Міністрів України.
РОЗДІЛ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
(УСТАНОВИ), ЧЛЕНІВ ЙОГО (ЇЇ) ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ
Стаття 13. Права національного закладу (установи)
Національний заклад (установа) має право:
Приймати необхідні рішення і здійснювати діяльність у межах
компетенції національного закладу (установи), які не суперечать
чинному законодавству, зокрема:
визначати свою організаційну структуру, форми організації і
стимулювання праці, з метою забезпечення максимально повного
використання інтелектуального, творчого, мистецького потенціалу
працівників;
самостійно затверджувати штатні розклади і посадові оклади
без урахування співвідношення чисельності керівників і
спеціалістів у межах створеного в установленому порядку фонду
оплати праці;
укладати з профспілковим чи іншим уповноваженим на
представництво трудовим колективом органом колективний договір
після схвалення його на загальних зборах (конференції) трудового
колективу;
визначити форми і систему заробітної плати працівників згідно
з чинним законодавством України;
встановлювати надбавки до заробітної плати і вирішувати
питання матеріального заохочення працівників усіх структурних
підрозділів;
передавати з балансу на баланс або реалізовувати обладнання,
прилади і установки (у тому числі виготовлення національним
закладом (установою), матеріали і книги;
набувати та відчужувати житло та інші матеріальні цінності,
придбані за кошти національного закладу (установи) від
госпрозрахункової діяльності;
здійснювати за рахунок коштів національного закладу
(установи) інвестування в житлове будівництво та брати участь у
пайовому будівництві житла;
надавати придбане або збудоване національним закладом
(установою) житло працівникам як з частковою оплатою його
вартості, так і безоплатно;
надавати працівникам національного закладу (установи) для
поліпшення їх соціально-побутових умов короткострокові та
довгострокові безоплатні позики;
списувати з балансів основні засоби, що стали непридатними
для використання або застарілі (без обмеження вартості);
організовувати в установленому порядку госпрозрахункові
підприємства для надання послуг організаціям і громадянам,
затверджувати кошториси для придбання та реалізації спеціальних
засобів, надання платних послуг населенню (ремонт,
ксерокопіювання, утримання гуртків тощо);
здійснювати спонсорську та благодійну діяльність;
здійснювати видавничу діяльність;
на основі прямих договорів, угод і контрактів із
організаціями та установами виконувати різні види робіт
(підготовка та перепідготовка кадрів, обмін фахівцями, наукова,
культурно-освітня, виробнича діяльність, організація конференцій,
платні послуги населенню), створювати спільні підприємства, а
також замовляти роботи організаціям з різними формами власності;
закуповувати, орендувати, замовляти за рахунок виділених йому
(їй) коштів або власних фондів обладнання чи інші матеріальні
ресурси;
залишати у своєму розпорядженні, використовувати для
розширення матеріально-технічної і спеціальної бази кошти від
реалізації, здавання в оренду приміщень та обладнання, що не
використовується, інвентарю, матеріалів та інших ресурсів;
практикувати різні форми підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації кадрів;
створювати структурні підрозділи і припиняти їх діяльність;
вирішувати всі інші питання відповідно до чинного
законодавства.
Стаття 14. Обов'язки національного закладу (установи)
Національний заклад (установа) зобов'язаний (а):
акумулювати зусилля державних закладів у певній галузі
гуманітарної сфери з метою досягнення найвищих результатів
діяльності у цій галузі;
дотримуватись державних стандартів роботи у гуманітарній,
технічній та інших сферах;
забезпечувати безпечні умови здійснення гуманітарної,
технічної та іншої діяльності;
дотримуватись фінансової дисципліни та зберігати державне
майно;
Стаття 15. Права членів трудового колективу
Члени трудового колективу мають право:
обирати і бути обраними до органів управління, обирати і бути
обраними делегатами на конференцію трудового колективу;
брати участь в обговоренні і розв'язанні всіх найважливіших
питань діяльності національного закладу (установи);
одержувати інформаційні, нормативно-правові та інші
матеріали, що розробляються чи застосовуються у діяльності
національного закладу (установи);
безкоштовно користуватися приміщеннями й обладнанням
національного закладу (установи) для здійснення робіт;
мати в національному закладі (установі) професійну спілку та
бути її членами;
організовувати і бути членами будь-яких політичних,
громадських, релігійних та інших об'єднань чи угрупувань, які
діють за межами національного закладу (установи) і діяльність яких
не суперечить Конституції України і чинному законодавству.
Належність до цих організацій та угрупувань, а також діяльність у
них не може бути підставою для будь-якого обмеження в правах
працівників національного закладу (установи);
користуватися всіма видами послуг, що їх може надати
національний заклад (установа), а також іншими його можливостями
(зокрема, одержувати матеріальну допомогу) з метою оперативного і
ефективного вирішення проблем діяльності;
обирати методи і засоби роботи, що найбільш повно
відповідають індивідуальним можливостям і передбачають розвиток
творчої ініціативи і самостійності;
брати участь у роботі інших організацій, в тому числі
зарубіжних, на умовах, визначених договором з цими організаціями.
Стаття 16. Обов'язки членів трудового колективу
Члени колективу національного закладу (установи) зобов'язані:
працювати чесно, сумлінно, дисципліновано;
виконувати розпорядження керівника або уповноваженої ним
особи;
дотримуватися статуту національного закладу (установи),
правил внутрішнього трудового розпорядку;
дбати про зміцнення авторитету національного закладу
(установи);
забезпечувати високий рівень виконання професійних
обов'язків;
піклуватися про професійний і творчий розвиток;
постійно підвищуватися професійний рівень, майстерність,
культуру;
виконувати рішення загальних зборів (конференцій) трудового
колективу, інших органів управління;
дотримуватися інших вимог законодавства України.
Зарахування на посаду працівників проводиться у порядку,
встановленому чинним законодавством України.
Права і обов'язки працівників підрозділів національного
закладу (установи) визначаються чинним законодавством, статутом,
положеннями про структурні підрозділи, правилами внутрішнього
розпорядку національного закладу (установи), колективним
договором.
Представником інтересів трудового колективу є профспілковий
або інший уповноважений на представництво трудовим колективом
орган національного закладу (установи).
РОЗДІЛ IV. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТА САМОВРЯДУВАННЯ
НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ (УСТАНОВИ)
Стаття 17. Керівництво діяльністю національного закладу
(установи)
Керівництво діяльністю національного закладу (установи) у
межах своєї компетенції та згідно зі статутом здійснює керівник,
який діє на засадах єдиноначальності і несе відповідальність за
результати роботи національного закладу (установи).
Керівник має укладати трудовий контракт (договір) з галузевим
міністерством чи іншим центральним органом виконавчої влади на
термін від одного до семи років.
Керівник національного закладу (установи) відповідно до
чинного законодавства діє від імені національного закладу
(установи), представляє його без спеціального доручення в усіх
органах, організаціях, установах, розпоряджається майном
національного закладу (установи), укладає угоди (контракти), дає
доручення, відкриває в установах банків рахунки національного
закладу (установи).
У межах своєї компетенції керівник:
подає галузевому міністерству чи іншому центральному органу
виконавчої влади на затвердження статут національного закладу
(установи), зміни та доповнення до нього;
видає накази і розпорядження з усіх напрямів діяльності
національного закладу (установи);
призначає заступників, визначає їхні службові обов'язки,
делегуючи їм частину своїх повноважень;
затверджує структуру національного закладу (установи) та його
(її) штатний розклад;
укладає з трудовим колективом національного закладу
(установи) колективний договір;
здійснює інші повноваження відповідно до законодавства
України.
Стаття 18. Органи самоврядування національного закладу
(установи)
Вищим колегіальним органом самоврядування національного
закладу (установи) є загальні збори (конференція) трудового
колективу, які:
приймають статут національного закладу (установи), вносять
зміни та доповнення до нього;
розглядають, схвалюють або відхиляють колективний договір;
обирають органи трудового колективу (комісію з трудових
спорів тощо);
заслуховують щорічні звіти керівника;
розглядають інші питання діяльності національного закладу
(установи).
Організацію і проведення загальних зборів (конференції)
здійснюють керівник національного закладу (установи) та
профспілковий орган або інший уповноважений на представництво
трудовим колективом орган.
Загальні збори вважаються правомочними, якщо в них беруть
участь більше половини загальної чисельності членів колективу, а
конференція - не менш двох третин делегатів. Рішення загальних
зборів (конференції) трудового колективу приймаються відкритим
голосуванням більшістю голосів членів колективу, присутніх на
загальних зборах (конференції).
РОЗДІЛ V. МАЙНО НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ (УСТАНОВИ) ТА
ФІНАНСУВАННЯ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 19. Майно національного закладу (установи)
Національному закладу (установі) на правах, визначених чинним
законодавством, належить:
грошові кошти, майно, інші об'єкти власності, передані йому
фізичними та (або) юридичними особами у формі дарунку,
пожертвування, за заповітом та на інших не заборонених
законодавством підставах;
доходи від власної діяльності та придбані за ці кошти об'єкти
власності.
Усі будівлі, споруди, житло, навчальне і наукове обладнання,
інвентар та інше державне майно, яке надане в оперативне
управління, а також майно (рухоме і нерухоме), матеріальні
цінності та інші об'єкти, що отримані за кошти закладу (установи)
від госпрозрахункової діяльності, належить йому на правах повного
господарського відання і використовуються ним самостійно.
Вони можуть бути використані для здійснення господарської
діяльності, надання в оренду та користування, а також створення в
установленому законодавством порядку інших юридичних осіб і не
підлягають вилученню.
Органам виконавчої влади забороняється передавати закріплене
за національними закладами (установами) України майно, що
перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам,
установам, організаціям.
Органи місцевого самоврядування можуть вилучати земельні
ділянки для державних і громадських потреб із земель, наданих у
користування національним закладам (установам) України тільки за
узгодженням з Кабінетом Міністрів України.
Стаття 20. Фінансування діяльності національного закладу
(установи)
Фінансування національних закладів (установ) здійснюється за
рахунок коштів, передбачених окремим рядком у Державному бюджеті
України та індивідуальними нормативами, які встановлюються
Кабінетом Міністрів України на підставі Указу Президента України
про окремий національний заклад (установу) та інших надходжень.
Крім коштів державного бюджету фінансування національного
закладу (установи) здійснюється за рахунок:
а) коштів, одержаних за діяльність відповідно до укладених
угод та надання платних послуг;
б) коштів, одержаних за виконання робіт (послуг) на
замовлення юридичних та фізичних осіб;
в) надходжень від надання у користування або в оренду
приміщень, споруд, обладнання тощо;
г) депозитних вкладів та доходів від них, дивідендів від
цінних паперів;
д) кредитів та позик банків, валютних надходжень;
е) добровільних внесків і пожертвувань;
є) інших не заборонених законодавством джерел.