Проект
(14.05.2002)
Народні депутати України
І.І.Ткаленко та А.П.Хмельовий
Редакція, прийнята
у першому читанні
Закон України
"Про державну реєстрацію прав на
об'єкти нерухомого майна"
Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади
здійснення державної реєстрації прав на об'єкти нерухомості в
умовах розвитку ринку нерухомого майна і рівноправності різних
форм власності.
Розділ І. Загальні положення
Стаття 1. Сфера застосування Закону
Цей Закон застосовується щодо реєстра ції об'єктів
нерухомості та прав на них, визначених у цьому Законі.
Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію
повітряних і морських су ден, суден внутрішнього плавання,
космічних об'єктів та інших об'єктів цивільних прав, на які
поширено режим нерухомої речі, а також на реєстрацію підприємств
як цілісних май нових комплексів і об'єктів незавершеного
будівництва до їх прийняття в експлуатацію у встановленому
Законом порядку.
Стаття 2. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
нерухоме майно (далі - нерухомість) - земельні ділянки,
будівлі житлово-цивільного, комунального, господарського,
промислового та іншого призначення, їх комплекси, приміщення,
споруди або їх частини, та інше майно яке законом віднесено до
нерухомого;
обмежене речове право - довічне управління майном, право
довірчого управління та речові права, які є похідними від права
власності і встановлюють часткове панування над об`єктом
нерухомості в межах, встановлених законом або договором;
Державний реєстр прав на нерухоме майно (Державний реєстр
прав) - інформаційна система даних про об'єкти нерухомого майна,
їх власників та прав на ці об'єкти, зафіксованих у письмовій
формі в спеціальних книгах-кадастрах та у вигляді записів в
електронних базах даних;
державна реєстрація прав на нерухоме майно (державна
реєстрація прав) - дії по внесенню до Державного реєстру прав
відомостей про об'єкт нерухомості, його власника, а також про
виникнення, обмеження та припинення прав на нього;
обтяження права власності - заборона або обмеження щодо
здійснення повноважень розпорядження або інших повноважень
власника, встановлені відповідно до законодавства;
ідентифікаційний (кадастровий) номер - закодований номер,
який присвоюється кожному об'єкту нерухомості при його державній
реєстрації прав, і який не може повторюватися на території
України. Присвоєний об'єкту нерухомості ідентифікаційний номер не
може бути змінений протягом усього часу існування самого об'єкта
нерухомого майна як єдиного цілого;
правоустановлюючий документ - угода, договір,
адміністративний акт, судове рішення або інший документ, який
відповідно до закону підтверджує права на об'єкт нерухомості.
Стаття 3. Законодавство про державну реєстрацію прав на
нерухоме майно
Законодавство про державну реєстрацію прав на нерухомість
(законодавство про державну реєстрацію прав) складається з цього
Закону, відповідних положень Цивільного Кодексу України, інших
законів та нормативно-правових актів, які видаються відповідно до
них.
Стаття 4. Права, що підлягають державній реєстрації
Державній реєстрації підлягає право власності на об'єкти
нерухомого майна, право повного господарського відання,
оперативного управління ними та інші відповідні права (права
власності) на нерухомість, якщо інше не передбачено Законом.
У випадках передбачених законодавством, державній реєстрації
підлягають права щодо користування та здійснення інших прав на
об'єкти нерухомості.
Стаття 5. Обтяження, які підлягають реєстрації
Державній реєстрації підлягають обтяження щодо здійснення
розпорядження та інших повноважень власника об'єкта нерухомості,
які випливають з його застави (іпотеки), ухвали суду або
арбітражного суду про забезпечення позову, постанови слідчого про
вжиття заходів для забезпечення цивільного позову і конфіскації
майна, заходів охорони спадкового майна та заборони відчуження
нерухомого майна.
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки
державної реєстрації обтяжень прав власності.
Стаття 6. Обов'язковість державної реєстрації прав
Обов'язковій державній реєстрації, незалежно від форми
власності, підлягають: об'єкти нерухомості, права власності на
об'єкти нерухомості та інші визначені законодавством права на
них, а також обтяження прав власності.
Державній реєстрації об'єктів нерухомості та прав на них
передує обов'язкове обстеження цих об'єктів, а також наявність
матеріалів інвентаризації, підготовлених органом технічної
інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію прав.
Обмежені речові права щодо об'єктів нерухомості реєструються
після реєстрації прав власності на них.
Нотаріальне посвідчення або біржові контракти щодо
розпорядження і користування правами на нерухомість можуть
здійснюватися тільки до об'єктів нерухомості і прав на них,
зареєстрованих у Державному реєстрі прав.
У випадку, коли власник нерухомості ухиляється від
реєстрації права власності, за заявою особи якій належить
обмежене речове право, покупця або іншої зацікавленої особи, суд
вправі зобов'язати власника, а за заявою спадкоємця - орган
державної реєстрації прав - провести державну реєстрацію.
Стаття 7. Особи, за якими здійснюється державна реєстрація
прав на нерухоме майно
Державна реєстрація об'єктів нерухомості та прав власності
на них здійснюється за власниками цього майна - фізичними та
юридичними особами.
Державна реєстрація об'єктів нерухомості які належать
державі, здійснюється за державними підприємствами, установами і
організаціями, на балансі яких знаходяться такі об'єкти і яким
передано право повного господарського відання щодо них.
Державна реєстрація об'єктів нерухомості, які належать
державі, а право оперативного управління ними передано державним
підприємствам і організаціям та казенним підприємствам,
здійснюється за цими підприємствами та організаціями.
Обмежені речові права реєструються за їх володільцями.
Стаття 8. Державний реєстр прав
Об'єкти нерухомості, права на них та обтяження реєструються
у Державному реєстрі прав на нерухомість, ведення якого
здійснюють органи державної реєстрації прав.
Правила ведення Державного реєстру прав, його структура та
захист, в тому числі і від несанкціонованого доступу,
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 9. Місце державної реєстрації об'єкта нерухомості
Державна реєстрація об'єктів нерухомості провадиться за його
місцезнаходженням в межах відповідної
адміністративно-територіальної одиниці (району, міста, району в
місті).
У випадках, коли об'єкт реєстрації знаходяться на території
декількох адміністративно-територіальних одиниць, відповідний
орган державної реєстрації прав визначається власником такого
об'єкта.
Розділ ІІ. Органи державної реєстрації
Стаття 10. Система органів державної реєстрації прав
Систему органів державної реєстрації прав власності на
об'єкти нерухомого майна становлять:
- Державний комітет будівництва, архітектури та житлової
політики України;
- територіальні (районні (у сільських районах) та міські)
органи державної реєстрації прав на нерухомість;
- кваліфікаційна комісія державних реєстраторів прав;
- архіви органів державної реєстрації прав.
Територіальні органи державної реєстрації прав можуть
утворювати спеціалізовані підрозділи для забезпечення власної
діяльності.
Стаття 11. Територіальні органи державної реєстрації прав
Державну реєстрацію об'єктів нерухомості, прав на неї та
обтяжень, а також ведення Державного реєстру прав здійснюють
органи технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів
нерухомості та прав на неї (бюро державної реєстрації прав).
В межах адміністративно-територіальної одиниці (району,
міста, району в місті), яка становить реєстраційний округ,
утворюється і діє лише одне Бюро державної реєстрації прав.
Керівник Бюро державної реєстрації прав призначається на
посаду та звільняється головою відповідної місцевої державної
адміністрації за погодженням з Державним комітетом будівництва,
архітектури та житлової політики України.
Типове положення про Бюро державної реєстрації прав
власності на об'єкти нерухомості затверджується Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 12. Резервний фонд органів державної реєстрації прав
Для відшкодування збитків, завданих фізичним та юридичним
особам неправомірними діями органів державній реєстрації прав
утворюється спеціальний резервний фонд.
Спеціальний резервний фонд органів державній реєстрації прав
утворюється за рахунок коштів, які залишаються в їх розпорядженні
після сплати обов'язкових внесків і платежів.
Порядок використання та розпорядження коштами спеціального
резервного фонду органів державній реєстрації прав, розмір
відрахувань до нього, визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 13. Державний реєстратор прав
На посаду державного реєстратора прав призначаються особи,
які мають вищу освіту, здобуту в Україні або прирівну до неї на
підставі міжнародних договорів, за освітньо-кваліфікаційним
рівнем спеціаліста, магістра та за переліком спеціальностей,
затвердженим Державним комітетом будівництва, архітектури та
житлової політики України спільно з Міністерством юстиції
України, а також склали кваліфікаційний іспит і отримали
свідоцтво державного реєстратора прав.
Державним реєстратором прав не може бути особа, яка має
судимість за умисний злочин.
Стаття 14. Обов'язок додержання таємниці вчинюваних дій щодо
державної реєстрації прав
Державні реєстратори прав, а також інші особи, які працюють
у системі органів державної реєстрації прав, зобов'язані
додержувати таємниці цих дій.
Стаття 15. Обмеження в здійсненні державної реєстрації для
державних реєстраторів
Державний реєстратор не має права проводити державну
реєстрацію об'єктів нерухомості та прав на неї на своє ім'я і
від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї
дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків,
діда, баби, братів, сестер).
У випадках, визначених частиною першою цієї статті, державна
реєстрація прав на нерухомість провадиться будь-яким іншим
державним реєстратором прав за місцезнаходженням об'єкту
нерухомості.
Державна реєстрація прав, вчинена з порушенням встановлених
цією статтею правил, є недійсною.
Стаття 16. Кваліфікаційна комісія державних реєстраторів
прав
Для визначення рівня професійної кваліфікації та рівня знань
державних реєстраторів прав, а також осіб, які мають намір
здійснювати державну реєстрацію прав, при Державному комітеті
будівництва, архітектури та житлової політики України утворюється
Кваліфікаційна комісія державних реєстраторів прав і її філії в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі.
Положення про Кваліфікаційну комісію державних реєстраторів
прав та її склад за тверджуються Державним комітетом будівництва,
архітектури та житлової політики України спільно з Міністерством
юстиції України.
Стаття 17. Свідоцтво державного реєстратора прав
Професійна кваліфікація та рівень знань державних
реєстраторів прав засвідчується відповідним свідотством.
Свідоцтво державного реєстратора прав видається
Міністерством юстиції України та Державним комітетом будівництва,
архітектури та житлової політики на підставі рішення
Кваліфікаційної комісії державних реєстраторів прав.
Порядок видачі, призупинення та відновлення дії, а також
анулювання свідоцтва державного реєстратора прав, встановлюються
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 18. Архіви органів державної реєстрації прав
Реєстраційні справи підлягають довічному зберіганню в
спеціальних архівах бюро державної реєстрації прав.
Порядок ведення архіву державної реєстрації прав
затверджується Державним комітетом будівництва, архітектури та
житлової політики України за погодженням з органом виконавчої
влади з питань архівної діяльності.
Стаття 19. Методологічне на нормативне забезпечення
діяльності органів державної реєстрації прав
Методологічне та нормативне забезпечення діяльності органів
державної реєстрації прав здійснюється Державним комітетом
будівництва, архітектури та житлової політики України спільно з
Міністерством юстиції України.
При Державному комітеті будівництва, архітектури та житлової
політики України для розроблення рекомендацій щодо
методологічного і нормативного забезпечення діяльності органів
державної реєстрації прав та узагальнення практики їх діяльності
утворюється Координаційна Рада.
Положення про Координаційну Раду та її склад затверджується
Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики
України.
Методичні і нормативно-правові акти, видані Державним
комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України
та Міністерством юстиції України у межах іх компетенції
обов'язкові для виконання всіма органами державної реєстрації
прав.
Розділ ІІІ. Порядок державної реєстрації прав, надання
відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав
Стаття 20. Загальний порядок проведення державної реєстрації
прав
Державна реєстрація об'єктів нерухомості, прав на неї та
обмежень провадиться в такому порядку:
- прийняття документів необхідних для державної реєстрації
прав;
- встановлення відсутності підстав для відмови або
призупинення державної реєстрації прав;
- прийняття рішення про державну реєстрацію прав, відмову у
державній реєстрації прав чи призупинення її проведення;
- внесення записів до Державного реєстру прав;
- вчинення написів на правоустановлюючих документах;
- видача свідоцтв про право власності та витягів з
Державного реєстру прав;
- надання інформації, яка міситься у Державному реєстрі
прав.
Порядок проведення державної реєстрації прав та перелік
правоустановлюючих документів щодо її проведення затверджуються
Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики
України спільно з Міністерством юстиції України.
Стаття 21. Терміни проведення державної реєстрації прав
Державна реєстрація новостворюваного об'єкту нерухомості та
права власності на нього при його первинній реєстрації
провадиться протягом 10 робочих днів з дня отримання органом
державної реєстрації прав всіх необхідних для цього документів.
Державна реєстрація прав на об'єкт нерухомості, які виникли
після його первинної реєстрації (поточна реєстрація), а також
обтяжень, які випливають із іпотеки (застави) об'єкта нерухомості
та інших обтяжень, крім перерахованих у частини третьої цієї
статті, провадиться протягом 10 робочих днів з дня отримання
органом державної реєстрації прав всіх необхідних для цього
документів.
Державна реєстрація обтяжень, які випливають з рішень
судових та правоохоронних органів та органів податкової служби
здійснюється протягом п'яти робочих днів з дня отримання органом
державної реєстрації прав необхідних для цього документів.
Керівник бюро державної реєстрації прав за наявності
відповідного обгрунтовання може продовжити встановлені цією
статтею терміни державної реєстрації прав, відповідно на 10, 5 і
2 робочих дня з обов'язковим письмовим повідомленням про це
заявнику. У випадку продовження терміну реєстрації обтяжень,
зазначених у частині третій цієї статті дозволяється повідомляти
про це заявникам посередством засобів телефонного зв'язку.
Стаття 22. Призупинення державної реєстрації прав
У випадку, якщо документи про державну реєстрацію прав
подано не в повному обсязі або не внесено плату, державний
реєстратор прав протягом трьох робочих днів приймає рішення про
призупинення державної реєстрації прав і письмово повідомляє про
це заявника із зазначенням підстав її призупинення і пропозицій
щодо усунення виявлених порушень.
Якщо протягом 30 календарних днів заявник не усунув
порушення, які викликали призупинення державної реєстрації прав,
державним реєстратором виносить рішення про відмову у її
проведенні.
Відмова у державній реєстрації прав у випадках, визначених
частиною другою цієї статті не перешкоджає повторному зверненню
щодо проведення державної реєстрації після усунення допущених
порушень.
Стаття 23. Відмова у державній реєстрації прав
У державній реєстрації об'єкту нерухомості, прав на нього та
обтяжень може бути відмовлено, якщо:
1) подані правоустановлюючі документи не підтверджують права
на нерухоме майно та наявності обтяжень, реєстрації яких вимагає
заставник;
2) відсутній об'єкт нерухомості або не проведено повного
комплексу робіт з його технічної інвентаризації і оформлення
паспорта об'єкта нерухомості;
3) об'єкт нерухомості не підлягає реєстрації на території
відповідного реєстраційного округу;
4) об'єкт нерухомості не закінчено будівництвом і не
прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку;
5) будівлі і споруди мають тимчасове призначення;
6) з інших підстав, передбачених законом.
Про відмову у державній реєстрації прав державний реєстратор
на протязі трьох робочих днів після прийняття відповідного
рішення письмово повідомляє заявнику.
Стаття 24. Витяг із Державного реєстру прав
Підтвердженням інших, крім права власності, прав на об'єкт
нерухомості, а також обтяжень, зареєстрованих у Державному
реєстрі прав, є витяг із Державного реєстру, яка видається
власнику об'єкта нерухомості, володільцю права на нього або за їх
дорученням іншій особі.
Витяг із Державного реєстру прав видається також на вимогу
судових органів, органів податкової служби, правоохоронних
органів, нотаріату, у випадках, передбачених законодавством.
Стаття 25. Реєстраційний напис
Після проведення державної реєстрації прав, на відповідному
правоувстановлюючому документі державним реєстратором робиться
реєстраційний напис про державну реєстрацію прав власності на
об'єкт нерухомого майна.
Якщо на правоустановлюючому документі відсутне місце для
розміщення реєстраційного напису про державну реєстрацію прав
заявнику видається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною
частиною правоувстановлюючого документа.
Форма реєстраційного напису та реєстраційного посвідчення
встановлюється Державним комітетом будівництва, архітектури та
житлової політики України спільно з Міністерством юстиції
України.
Стаття 26. Реєстраційно-інвентарізаційна документація
об'єкта нерухомості
На кожний об'єкт нерухомості і на весь час існування
формується реєстраційно-інвентарізаційна справа об'єкта з
присвоєнням йому ідентифікаційного (кадастрового) номеру.
Реєстраційно-інвентарізаційна справа об'єкта нерухомості
формується органом державної реєстрації прав при його первинній
реєстрації.
Реєстраційно-інвентарізаційна справа об'єкта нерухомості
ведеться до його знищення.
Зміст реєстраційно-інвентаризаційної справи та порядок її
ведення визначаються Державним комітетом будівництва, архітектури
та житлової політики України.
Стаття 27. Надання відомостей про державну реєстрацію прав
Про факт державної реєстрації об'єкта нерухомості у
Державному реєстрі прав органом державної реєстрації прав може
надаватись інформація, без зазначення будь-яких інших відомостей
щодо такого об'єкта.
Відомості можуть надаватись юридичній або фізичній особі на
підставі її письмового звернення.
Відомості про право власності та інші права щодо об'єкта
нерухомості та обтяженя, що містяться в Державному реєстрі прав,
можуть надаватись юридичній або фізичній особі за її письмовим
запитом, якщо надання таких відомостей не обмежено заявою
власника об'єкта нерухомості або володільця прав
(правоволодільця) про її надання тільки за його згодою.
Якщо власник об'єкта нерухомості або правоволоділець обмежив
вільне надання відомостей про належність йому об'єкта нерухомості
та прав на нього, визначені частиною третьою цієї статті
відомості надаються тільки за його згодою.
Орган державної реєстрації прав зобов'язаний за заявою
власника або правоволодільця надавати йому інформацію про осіб,
які отримали відомості про належний йому об'єкт нерухомості,
права та обтяження щодо нього.
Стаття 28. Плата за державну реєстрацію нерухомості, прав на
неї та послуги, які надаються органами державної реєстрації прав
Розмір плати за державну реєстрацію нерухомості, прав на неї
та обтяжень, видачу відповідних документів, надання відомостей
Державного реєстру прав та послуги, пов'язані з державною
реєстрацією прав на нерухомість встановлюються бюро державної
реєстрації прав.
За погодженням з Антимонопольним комітетом України може
встановитись державне регулювання розміру плати за державну
реєстрацію об'єктів нерухомості, прав на неї та обтяжень, видачу
відповідних документів, надання відомостей Державного реєстра
прав.
Обтяження, які накладаються судом, органами податкової
служби, правоохоронними органами, іншими державними органами і
появ'язані з охороною спадщини реєструються безоплатно.
Законом можуть бути передбачені й інші випадки безоплатної
чи пільгової реєстрації об'єктів нерухомості, прав на неї,
обтяжень, безоплатна або пільгова видача відповідних документів
та відомостей Державного реєстру прав.
Розділ ІV. Заключні положення
Стаття 29. Оскарження рішень державного реєстратора
Оскарження рішень органів державної реєстрації прав можуть
бути оскаржені в установленому законом порядку судом.
Стаття 30. Відповідальність за порушення законодавства про
державну реєстрацію прав
Органи державної реєстрації прав на нерухомість несуть
цивільно-правову відповідальності перед юридичними та фізичними
особами за збитки, у тому числі і неодержані доходи, завдані цим
особам в наслідок порушення законодавства про державну реєстрацію
прав, якщо органи державної реєстрації не доведуть, що збитки
завдані не з їх вини.
За порушення законодавства про державну реєстрацію прав на
нерухоме майно,державні реєстратори прав можуть притягаються до
кримінальної, адміністративної, майнової та дисциплінарної
відповідальності.
Розділ V. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законів України та інших
нормативно-правових актів у відповідність з Законом України "Про
державну реєстрацію прав на нерухомість" вони застосовуються у
частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:
- подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
приведення законів України у відповідність із Законом України
"Про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна";
- відповідно до компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із
цим Законом;
- забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їхніх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
- протягом року після набрання чинності цим Законом
забезпечити підготовку системи органів державної реєстрації прав
на нерухоме майно до функціонування відповідно до цього Закону, в
тому числі перетворення госпрозрахункових бюро технічної
інвентаризації у госпрозрахункові бюро державної реєстрації прав.
4. Об'єкти нерухомості та права на них зареєстровані до
набрання чинності цим Законом вважаються зареєстрованими належним
чином.
Об'єкти нерухомості та права на них, які виникли до набрання
чинності цим Законом, але не були зареєстровані, підлягають
реєстрації відповідно до вимог цього Закону.
5. Установити, що свідоцтва державного реєстратора без
стажування, складання кваліфікаційного іспиту та плати за нього
видаються особам, які на день набрання чинності цим Законом
більше 6 місяців працювали в бюро технічної інвентаризації на
посадах, пов'язаних з реєстрацією об'єктів нерухомості.