Проект
(14.05.2002)
Народні депутати України
А.Матвієнко, Г.Омельченко,
А.Єрмак
Редакція, прийнята у першому читанні
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО НЕПІДПРИЄМНИЦЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Цей закон визначає правовий статус, порядок утворення,
діяльності, реорганізації та ліквідації непідприємницьких
організацій, права та обов'язки засновників та учасників таких
організацій, порядок формування органів управління організаціями,
набуття та використання коштів та майна, а також форми їх
державної підтримки та контролю.
Стаття 1. Поняття непідприємницької організації
1. Непідприємницькою організацією є юридична особа утворена
за ініціативою особи або групи осіб, заснована на членстві або
виділенні майна з метою забезпечення особистих прав учасників чи
третіх осіб і основною метою якої не с отримання прибутку.
2. Непідприємницькі організації можуть бути
суспільснокорисними та приватнокорисними.
Стаття 2. Межі дії Закону
1. Дія цього закону поширюється на всі непідприємницькі
організації за винятком політичних партій, релігійних та
профспілкових організацій. Законами можуть встановлюватися також
особливості правового регулювання діяльності окремих категорій
непідприємницьких організацій (громадських, молодіжних
організацій, кредитних спілок, споживчих кооперативів,
торгово-промислових палат, пенсійних фондів, спортивних
федерацій, продовольчих банків тощо).
2. Цей закон поширюється на діяльність структурних
підрозділів (філій, представництв, відділень та ін.) іноземних та
міжнародних непідприємницьких організацій.
Стаття 3. Законодавство про непідприємницькі організації
1. Законодавство про непідприємницькі організації
складається з Конституції України, цього Закону, інших законів
України, що регулюють діяльність непідприємницьких організацій у
визначенні цього Закону.
2. Якщо міжнародним договором, що набув чинності відповідно
до українського законодавства, встановлено інші правила, ніж ті,
що містяться в законах України і що регулюють питання діяльності
непідприємницьких організацій, то застосовуються норми
міжнародного договору.
Стаття 4. Засади діяльності непідприємницьких організацій
1. Непідприємницькі організації діють на засадах рівності
перед законом, рівноправності, добровільності, самоврядування,
законності, гласності, доступності установчих документів,
сприяння їх діяльності з боку держави.
Стаття 5. Держава та непідприємницькі організації
1. Держава визнає значимість громадської ініціативи,
виступає гарантом дотримання прав непідприємницьких організацій,
забезпечує правову, інформаційну, організаційну підтримку їх
діяльності.
2. Втручання органів державної влади органів місцевого
самоврядування та їх посадових осіб у діяльність
непідприємницьких організацій, за винятком організацій,
заснованих за участю органів державної влади та місцевого
самоврядування, як і втручання непідприємницьких організацій в
діяльність органів державної влади та органів місцевого
самоврядування крім випадків, передбачених цим Законом,
забороняється.
3. Держава надає непідприємницьким організаціям допомогу в
реалізації їх статутних завдань, сприяє їх активній участі у
виробленні і здійсненні державної політики, підготовці
законопроектів та проектів інших нормативних актів, надає на
конкурсній основі замовлення чи залучає до виконання
загальнодержавних програм в окремих сферах суспільного життя.
4. Держава надає непідприємницьким організаціям податкові та
інші пільги.
5. Держава, на конкурсній основі, може фінансувати окремі
програми непідприємницьких організацій, укладати договори на
виконання ними робіт і надання послуг.
6. Держава, у порядку визначеному податковим законодавством,
надає податкові пільги фізичним та юридичним особам, що
підтримують непідприємницькі організації.
Стаття 6. Особливості правоздатності непідприємницьких
організації
1. Непідприємницька організація може створювати власні
структурні підрозділи у вигляді представництв, філій та відділень
у відповідності до статутних документів та законодавства.
2. Непідприємницькі організації можуть виступати
засновниками юридичних осіб у тому числі підприємницьких.
3. Суспільнокорисні організації можуть засновувати
підприємницькі організації лише у випадку, коли с єдиним
засновником, їм забороняється мати контрольний пакет акцій або
частку в статутному фонді підприємницької організації, де серед
засновників є підприємницькі організації чи фізичні особи та
брати участь в виконавчих органах управління організацій.
4. Емблеми організації та інша символіка, у випадках
передбачених цим Законом реєструється у порядку визначеному
законодавством.
5. Непідприємницька організація утворюється безстрокове,
якщо інше не передбачено установчими документами організації.
6. Непідприємницька організація не може бути трансформована
у підприємницьку юридичну особу.
Стаття 7. Суспільнокорисна організація
1. Суспільнокорисними є організації, що створені і провадять
свою діяльність виключно з метою охорони здоров'я, навколишнього
середовища, прав людини, надання соціальних послуг та підтримки
соціальне вразливих груп населення, допомоги у забезпеченні
продовольчими продуктами, підтримки науки, не комерційних засобів
масової інформації та комунікацій, аматорських видів спорту,
мистецтва, культури, релігії, освіти, попередження та ліквідації
наслідків стихійного лиха та інших катастроф, полегшення
виконання державних функцій, а також в підтримку важливих
державних та місцевих соціальних програм.
2. Майно, в тому числі доход суспільнокорисних організацій
не може розподілятись прямо чи опосередковано між членами,
засновниками, посадовими і пов'язаними з ними особами, за
винятком обгрунтованих заробітної плати і компенсацій у
відповідності до статутних документів та законодавства.
3. Майно, в тому числі доход суспільнокорисної організації
може використовуватись тільки у відповідності до
суспільнокорисних цілей, визначених статутом організації.
Стаття 8. Приватнокорисна організація
Приватнокорисними є організації створені з метою досягнення
цілей визначених статутом організації в інтересах членів,
працівників організації або особливих осіб.
Стаття 9. Назви та місце знаходження непідприємницької
організації
1. Непідприємницька організація має назву, яка складається з
власної назви організації та назви організаційно-правової форми
непідприємницької організації і частково пояснює характер
діяльності.
2. Назва непідприємницької організації має відрізнятися від
раніше утворених непідприємницьких організацій та не може вводити
в оману стосовно мети, видів діяльності та організаційно-правової
форми організації.
3. Непідприємницька організація, назва якої внесена до
реєстру має виключне право на її використання.
4. Непідприємницька організація, інтересам якої нанесено
шкоди несанкціонованим використанням її назви чи символіки,
вправі через судові процедури вимагати припинення незаконного
використання її назви чи символіки, а також відшкодування
збитків, завданих таким використанням.
5. Місцем знаходження непідприємницької організації
вважається місце її державної реєстрації, якщо інше не
передбачено законодавством України.
6. Зареєстровані непідприємницькі організації мають право
утворювати структурні підрозділи (філії, представництва і
відділення) та здійснювати заходи по реалізації статутних завдань
на всій території України незалежно від місця реєстрації.
РОЗДІЛ 2.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ НЕПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 10. Організаційно-правові форми непідприємницьких
організацій
1. Непідприємницькі організації, не залежно від назви,
можуть утворюватись в таких основних формах:
1) - товариство;
2) - установа;
2. Особливою формою установи є фонд.
Стаття 11. Непідприємницьке товариство
1. Непідприємницьке товариство (далі - товариство)
засновується не менше ніж двома фізичними та/або юридичними
особами та об'єднує на добровільних засадах і на основі
індивідуального членства осіб, що об'єдналися для досягнення
спільної статутної мети, мас корпоративний устрій та управляється
його членами.
2. Члени товариств не зберігають прав на передане таким
організаціям майно, у тому числі членські внески, та не несуть
матеріальної відповідальності по зобов'язанням товариств так само
як товариства не несуть матеріальної відповідальності по
зобов'язанням їх учасників.
Стаття 12. Непідприємницька установа
1. Непідприємницька установа (далі - установа) засновується
за ініціативою однієї фізичної чи юридичної особи або групи таких
осіб, які не беруть участі в її управлінні, на основі майна,
переданого установі засновниками і не має членства.
2. У випадках, коли майно передано установі на праві
оперативного управління, засновник/власник майна несе субсидіарну
відповідальність по зобов'язанням установи при його недостатності
для виконання цих зобов'язань.
3. Порядок утворення та діяльності установ де засновниками
виступають органи державної влади чи місцевого самоврядування
можуть регулюватись окремим законодавством.
Стаття 13. Фонд
1. Особливою формою непідприємницької установи є фонд.
2. Майно, передане фонду його засновниками, є власністю
фонду. Мінімальна вартість переданого майна або коштів при
заснуванні фонду до статутного капіталу фонду, не може бути
меншою 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Засновники фонду не несуть відповідальності по
зобов'язанням фонду так само як фонд не несе відповідальності по
зобов'язанням засновників.
Стаття 14. Учасники непідприємницьких організацій
1. Учасниками непідприємницьких організацій є засновники,
члени та прихильники організації.
2. Громадяни іноземних держав, особи без громадянства, що
перебувають в Україні на законних підставах, філії та відділення
іноземних та міжнародних непідприємницьких організацій, а також
суб'єктів підприємницької діяльності, що набули статусу юридичної
особи в Україні, можуть бути учасниками непідприємницьких
організацій.
Стаття 15. Засновники непідприємницьких організацій
1. Засновниками непідприємницьких організацій визнаються
юридичні або фізичні особи, які можуть нести повну
відповідальність по своїм зобов'язанням, що ухвалили установчі
документи відповідно до порядку та вимог цього Закону.
2. Органи державної влади та місцевого самоврядування можуть
виступати засновниками виключно суспільнокорисних установ.
3. Обсяг взаємних прав і зобов'язань засновників щодо
створення непідприємницької організації визначається
засновницькою угодою (у разі її складення) а щодо участі у її
діяльності - статутом/положенням організації.
4. У разі створення непідприємницької організації у формі
товариства засновники автоматично набувають статусу членів
організації.
Стаття 16. Члени товариства
1. Членами товариства можуть бути громадяни України,
іноземні громадяни та особи без громадянства, що перебувають в
Україні на законних підставах, які досягли 18-річного віку, а
також юридичні особи, зареєстровані в Україні.
2. Члени товариства є рівними у правах, якщо інше не
передбачено статутом організації. Кількість членів
непідприємницької організації з фіксованим членством не може бути
меншою двох, якщо закон чи статут не передбачають більшої
кількості членів.
3. Порядок набуття та припинення членства в товаристві
визначається статутом, який має гарантувати право на оскарження
позбавлення членства до вищого статутного органу організації.
Стаття 17. Особливості членства у непідприємницькому
товаристві
1. Членство у товаристві е індивідуальним і не може бути
передано іншій особі.
2. Юридична особа зберігає своє членство у товаристві в разі
його реорганізації.
3. Членство припиняється по факту, в добровільному або
примусовому порядку.
4. По факту членство припиняється в зв'язку із смертю
фізичної особи, яка була членом організації або ліквідацією чи
реорганізацією юридичної особи - члена товариства, за винятком
випадків, передбачених законом.
5. При відокремленні від юридичної особи, що є членом
товариства іншої юридичної особи, членство в товаристві юридичної
особи від якої відбулось відокремлення зберігається. При
об'єднанні юридичної особи-члена товариства з іншою юридичною
особою, її членство в товаристві припиняється, якщо інше не
передбачено статутом товариства.
6. Член товариства має право вийти з його членів шляхом
подання письмової заяви про вихід. Статут товариства може
передбачати право на вихід з товариства лише після виконання
зобов'язань перед товариством, прийнятих на себе в порядку,
встановленому статутом, або через певний час з моменту подачі
заяви, але не більше ніж через рік. Це положення не
застосовується, якщо права та обов'язки членів організації були
суттєво змінені.
7. Член товариства може бути виключеним з числа членів у
випадках і в порядку передбаченому статутом. Незалежно від норм
статуту, вищий орган товариства може делегувати право іншому
постійно діючому керівному органу товариства виключати з числа
членів осіб за грубе порушення норм статуту або за заподіяння
значної шкоди організації. У цьому випадку, виключений з
товариства член, має право звернутись до вищого керівного органу
товариства з апеляцією.
8. Повідомлення про виключення з членів організації
надсилається виключеній особі в письмовому вигляді за підписом
керівника організації.
9. Особа, членство якої припинено, не має права на
повернення членських внесків та виділення частки майна з
непідприємницької організації на свою користь.
10. У випадку порушення норм статуту при виключенні з членів
організації, останні мають право на звернення до суду з позовом
про незаконне позбавлення членства.
Стаття 18. Особливості членства юридичних осіб і
непідприємницьких товариствах
1. Юридичні особи - якщо інше не встановлено законом, можуть
бути засновниками та членами товариств.
2. Юридична особа приймає рішення про створення/членство в
непідприємницькій організації відповідно до власного статуту та
статуту непідприємницької організації.
3. Якщо інше не встановлено статутом непідприємницької
організації, юридична особа-член організації має один голос у її
вищому колегіальному органі. Реалізація прав члена організації
юридичною особою-членом здійснюється через представника юридичної
особи.
4. Перший керівник юридичної особи-члена непідприємницької
організації має право представляти її інтереси в такій
організації без доручення, якщо інше не передбачено статутом
юридичної особи-члена. Повноваження інших представників
посвідчується відповідним дорученням. Термін дії такого доручення
встановлюється юридичною особою-членом, але не може бути більшим
одного року.
5. У випадку, коли одна непідприємницька організація у
складі якої є юридичні особи-члени є членом іншої
непідприємницької організації, договором між цими організаціями
може передбачатися, що рішення організації, обов'язкові для її
членів, набирають сили для членів- юридичних осіб і відповідно
їхніх членів тільки після затвердження цих рішень керівними
органами юридичних осіб-членів, визначеними їх статутами.
Стаття 19. Прихильники непідприємницьких організацій
1. Прихильниками непідприємницьких організацій можуть бути
фізичні і юридичні особи (крім органів державної влади і органів
місцевого самоврядування), які відповідно до вимог статуту
підтримують організацію шляхом участі в її діяльності, надання
різноманітної допомоги чи послуг без обов'язкового
організаційного оформлення своїх взаємовідносин з організацією.
2. Правовий статус прихильників визначається установчими
документами непідприємницької організації.
РОЗДІЛ 3.
УТВОРЕННЯ НЕПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 20. Утворення організацій
1. Непідприємницька організація утворюється за ініціативою
її засновників/засновника.
2. Засновники за бажанням укладають засновницьку угоду або
установчий протокол про утворення організації.
3. В засновницькій угоді/протоколі визначається:
4. прізвища, ім'я, по батькові засновників для фізичних та
назви для юридичних осіб, а також їх адреси;
5. назву, організаційно-правовову форму, місцезнаходження та
мету утворення непідприємницької організації;
6. порядок спільної діяльності щодо утворення організації,
засади передачі їй майна засновниками та їх участі в діяльності
організації, а також інші значимі для створення організації
питання.
7. Засновницька угода або протокол оформляються в письмовому
вигляді і підписуються всіма засновниками. Допускається
підписання документів представником засновника, якщо він має на
це оформлене відповідним чином доручення.
8. Засновники також затверджують статут організації та
призначають її керівні органи, якщо інше не передбачено цим
законом чи засновницькою угодою.
9. Рішення про утворення товариства, прийняття його
установчих документів і обрання керівних органів приймається
установчими зборами (з'їздом чи конференцією), скликаними
засновниками про що складається протокол установчих зборів.
Стаття 21. Формування статутного капіталу фонду
1. Вкладами засновників фонду можуть бути будинки, споруди,
обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права
користування землею, водою та іншими природними ресурсами,
будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в
тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому
числі в іноземній валюті.
2. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих
документах фонду, якщо інше не передбачено законодавством
України.
3. Забороняється використовувати для формування статутного
капіталу фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під
заставу.
Стаття 22. Створення фонду за заповітом
1. Фонд може бути заснований на підставі нотаріально
завіреного заповіту, що повинний містити рішення про заснування
відповідно до положень статті 20 цього закону.
2. Якщо виконавець за заповітом не може вчинити дії по
утворенню фонду, суд може визначити спеціального виконавця, що
має забезпечити вчинення дій необхідних для реєстрації фонду за
заповітом.
3. Якщо рішення про заснування фонду, що є в заповіті,
містить недостатньо відомостей для утворення вищого керівного
органу фонду, виконавець за заповітом може, призначити членів
вищого керівного органу фонду та визначити інші умови рішення по
заснуванню фонду, що не були визначені в заповіті.
4. До призначення членів вищого керівного органу фонду,
виконавець заповіту має права, що випливають із рішення про
заснування фонду в тому числі і право управління майном,
переданим фонду за заповітом.
5. Виконавець заповіту має право отримати компенсацію
необхідних витрат із суми заповіту, що виникли в зв'язку із
створенням фонду. Якщо заповітом ці витрати не передбачені, або є
недостатніми, суд приймає рішення про необхідні витрати із
заповіту. Заповіт може передбачати виплату винагороди за дії по
утворенню фонду.
6. Повноваження виконавця заповіту припиняються після
внесення запису про реєстрацію фонду до реєстру, або якщо судом
встановлено, що заснування фонду є не можливим.
Стаття 23. Установчі документи
1. Установчими документами, відповідно до
організаційно-правових форм непідприємницьких організацій є:
1) для товариства - статут, рішення про утворення, протокол
установчих зборів;
2) для установи - статут, установчий протокол або
засновницька угода;
3) для фонду - статут, засновницька угода або установчий
протокол чи заповіт, що містить доручення на створення фонду.
Стаття 24. Статут
Статут непідприємницької організації оформляється у
письмовому вигляді і повинен містити:
1) - назву непідприємницької організації та й організаційно
правову форму;
2) - місце знаходження організації (назву населеного пункту
де знаходиться постійно діючий керівний орган організації);
3) - мету та завдання організації;
5) - структуру організації, вимоги до формування й керівних
органів;
6) - умови і порядок прийому в члени організації, порядок
припинення членства, права і обов'язки членів організацій (для
товариств);
7) - порядок формування керівних органів організації, їх
компетенцію, строки повноважень;
8) - умови та процедуру скликання вищого керівного органу та
порядку прийняття рішень;
9) - джерела та порядок надходження коштів та іншого майна
організації, права керівних органів та структурних підрозділів по
його використанню, порядок здійснення підприємницької діяльності
відповідно до статутних завдань, форми внутрішнього контролю та
звітності;
10) - порядок припинення діяльності організації і вирішення
майнових питань, пов'язаних з її ліквідацією,
11) - порядок внесення змін до статуту/положення
організації;
12) - порядок призначення виконавчого апарату організації та
визначення умов оплати праці його штатних працівників.
3. В статуті можуть бути передбачені і інші норми, необхідні
для діяльності організації, що не суперечать цьому Закону. Якщо
якась норма статуту суперечить обов'язковим вимогам цього закону,
застосовується норма закону.
4. Статут може містити також опис символіки організації.
РОЗДІЛ 4.
РЕЄСТРАЦІЯ НЕПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 25. Органи, що здійснюють реєстрацію
1. Реєстрація непідприємницьких організацій здійснюється
шляхом внесення до державного реєстру відповідним міським,
районним органом юстиції за місцем знаходження постійно діючого
статутного органу організації.
2. Реєстрація відділень, філій чи представництв іноземних
непідприємницьких організацій здійснюється Міністерством юстиції
України.
3. З дня внесення непідприємницької організації до
державного реєстру організація набуває статусу юридичної особи.
Стаття 26. Заява про внесення до реєстру
1. Для реєстрації організації її засновники, протягом 30-ти
днів з дня прийняття рішення про утворення організації подають до
реєструючого органу заяву довільної форми, яка має містити таку
інформацію:
1) Назву, місце знаходження та поштову адресу
непідприємницької організації;
2) мету утворення організації;
3) назву постійно діючого статутного органу організації;
4) прізвища, ім'я, по-батькові осіб, уповноважених
представляти організацію в реєструючих органах.
2. Заява підписується засновниками/засновником, або
уповноваженою ними особою і посвідчується нотаріально.
1. Коли засновників більше двох, заява підписується не менш
як двома засновниками.
2. До заяви додаються:
1) статут організації;
2) засновницька угода/установчий протокол про утворення
організації, або протокол установчих зборів якщо це передбачено
законом;
3) відомості про склад її постійно діючого статутного органу
з адресами та особистими ідентифікаційними кодами осіб, що
входять до його складу;
4) документ, що підтверджує надання юридичної адреси
(договір оренди, гарантійний лист, тощо. У разі надання під
юридичну адресу житлового приміщення (квартири, будинку) до заяви
додається довідка про склад сім'ї та гарантійний лист від
власника приміщення чи особи, що постійно мешкає у цьому
приміщенні, підписаний всіма дорослими членами сім'ї, що
проживають в цьому приміщенні, який посвідчується нотаріально.
5) гарантійний документ, що засвідчує зобов'язання
засновників щодо формування статутного капіталу фонду в розмірі,
передбаченому законом;
6) документи про сплату реєстраційного збору.
6. Датою подання документів на державну реєстрацію
вважається дата їх фактичного надходження в реєструючий орган.
7. Забороняється вимагати для реєстрації додаткові
документи, не передбачені цією статтею.
Стаття 27. Реєстрація структурних підрозділів
непідприємницьких організацій
1. Структурні підрозділи неприбуткових організацій
реєструються міськими, районними органами Міністерства юстиції за
місцем їх знаходження протягом не більше ЗО днів з моменту
надходження документів на реєстрацію.
2. Після реєстрації, відділення непідприємницької
організації набуває статусу юридичної особи.
3. Філія та представництво реєструються без статутусу
юридичної особи.
4. Для реєстрації подаються:
1) заява довільної форми за підписом керівника
організації-засновника структурного підрозділу в якій вказується
назву та місцезнаходження організації-засновника та її
структурного підрозділу, назву керівного органу підрозділу,
прізвища, ім'я, по-батькові осіб, що мають право предаствляти
структурний підрозділ у стосунках з державними органами;
2) нотаріально посвідчена копія статуту
організації-засновника;
3) Положення структурного підрозділу, що реєструється,
затверджене повноважним на те статутним органом;
4) Рішення про заснування підрозділу;
5) Документ, що підтверджує надання юридичної адреси
відповідно до норм статті 26 закону.
5. Всі інші питання реєстрації структурних підрозділів
непідприємницьких організацій вирішуються відповідно до норм
цього закону для реєстрації непідприємницьких організацій.
Стаття 28. Реєстрація структурних підрозділів іноземних
непідприємницьких організацій
1.Для реєстрації структурних підрозділів (відділень, філій,
представництв) іноземних непідприємницьких організацій подаються:
1) документи, що підтверджують легалізацію іноземної
непідприємницької організації в країні походження;
2) статут іноземної організації, або інший документ, що
визначає статус організації та повноваження її керівних органів
відповідно до законодавства держави походження організації,
рішення іноземної організації про створення структурного
підрозділу і його власний статут/положення;
3) відомості про склад керівних органів структурного
підрозділу;
4) інформація про місце знаходження центрального органу
іноземної організації;
5) поштова адреса структурного підрозілу;
6) прізвища, ім'я, по-батькові осіб, уповноважених
представляти організацію в реєструючих органах;
7) документ, що підтверджує надання юридичної адреси
відповідно до норм статті 26 Закону,
8) документ про сплату реєстраційного збору.
2. Статут іноземної організації, власний статут структурного
осередку, документ, що підтверджує легалізацію іноземної
організації та місце перебування центрального керівного органу,
рішення про утворення структурного підрозділу в Україні,
подаються до реєструючого органу в легалізованому перекладі
українською мовою.
Стаття 29. Розгляд заяв про внесення до реєстру
1. Заява про внесення до реєстру непідприємницької
організації, структурного підрозділу іноземної непідприємницької
організації розглядається в 30-денний строк з дня надходження
документів.
2. Про внесення до реєстру організації, структурного
підрозділу іноземної непідприємницької організації, про
відкладення або про відмову щодо внесення до реєстру заявникові
повідомляється письмово в 10-денний строк з дня прийняття
відповідного рішення.
3. Реєстраційний орган не вносить непідприємницької
організації до реєстру коли подані документи не відповідають
обов'язковим вимогам до цих документів, передбачених Законом.
Реєстраційний орган зобов'язаний обгрунтувати відкладення
внесення до реєстру або відмову у письмовій формі з посиланням на
конкретні статті Закону, яким не відповідають подані документи.
4. Протягом 20 днів з дати одержання вмотивованого пояснення
відкладення внесення до реєстру непідприємницької організації,
уповноважений на те орган чи особи непідприємницької організації
можуть внести відповідні зміни до поданих документів. У такому
випадку рішення про внесення чи відмову від внесення до реєстру
непідприємницької організації приймається протягом 10 днів з дати
одержання уточнених документів.
5. Порушення встановлених законом строків на реєстрацію, а
також відмова про внесення організації до державного реєстру може
бути оскаржена в судовому порядку протягом 60-ти днів з дня
одержання заявником відмови чи завершення встановленого законом
строку реєстрації.
6. Відмова про внесення до реєстру по причинам недоцільності
утворення організації, а так само як вимога додаткових документів
не передбачених цим Законом не допускається.
7. Відмова у внесення до реєстру не перешкоджає повторному
поданню документів після усунення виявлених порушень, при чому
збір за повторне подання документів не вноситься.
Стаття ЗО. Повідомлення про зміни статуту та місця
знаходження непідприємницької організації
1. Про внесені у статут змін, зміну місця знаходження, зміну
у складі постійно діючого статутного органу організації, постійно
діючий статутний орган організації повідомляє реєструючий орган
протягом 10-ти днів з моменту таких змін. Структурні підрозділи
іноземних непідприємницьких організацій зобов'язані повідомити
реєструючий орган про зміни статуту іноземної організації, зміну
місця знаходження підрозділу протягом 15-ти днів.
2. Про внесені зміни непідприємницька організація повідомляє
реєструючий орган листом за підписом керівної особи організації,
а у разі внесення змін у статут, до листа додається протокол
зборів або іншого органу до компетенції якого належить внесення
змін до статуту, на яких були внесені зміни, оригінал та нова
редакція статуту, з урахуванням внесених змін.
3. Поправки до статуту набувають юридичної сили з моменту їх
реєстрації в реєструючому органі, про що цей орган повідомляє
організацію протягом 10 днів з дня подання поправок на
реєстрацію. Плата за реєстрацію поправок до статуту не
справляється.
4. Реєструючий орган, розшиває оригінал статуту і прикріплює
титульну сторінку оригіналу до поданої нової редакції статуту. На
цій сторінці ставиться штамп: "Із змінами і доповненнями
внесеними ___________ (назва органу, що вніс зміни), протокол N
від "__" ____ року".
Стаття 31. Реєстрація символіки непідприємницьких
організацій
1. Символіка непідприємницьких організацій реєструється
органами, які здійснюють реєстрацію непідприємницьких організацій
за заявою підписаною керівною особою організації, до якої
додається рішення органу, що затвердив символіку, а також опис
символіки.
2. Символіка непідприємницької організації не може бути
тотожньою державним чи релігійним символам, порушувати право на
інтелектуальну власність, ображати національні чи релігійні
почуття громадян.
3. За реєстрацію символіки справляється плата у розмірі
одного неоподатковуваного мінімума доходів громадян.
4. У разі, коли опис символіки передбачено статутом
організації, вона вважається зареєстрованою з моменту реєстрації
самої організації і плата за її реєстрацію не стягується.
Стаття 32. Перереєстрація непідприємницьких організацій
1. Перереєстрація непідприємницьких організацій, структурних
підрозділів іноземних організацій здійснюється у випадку зміни
назви, організаційно-правової форми організації, реорганізації
(злиття з іншою організацією чи поділу) у порядку, встановленому
цим Законом для реєстрації.
Стаття 33. Свідоцтво про реєстрацію, облік
1. У разі внесення непідприємницької організації,
структурного підрозділу іноземної непідприємницької організації
до державного реєстру, вона вважається зареєстрованою і їй
видається відповідне свідоцтво.
2. Зареєстрована непідприємницька організація чи структурний
підрозділ іноземної непідприємницької організації зобов'язані у
30-денний строк стати на облік у податкових, статистичних та
інших державних органах визначених законодавством для юридичних
осіб за своєю юридичною адресою.
Стаття 34. Реєстраційний збір
1. За реєстрацію непідприємницьких організацій справляється
реєстраційний збір.
2. Розмір реєстраційного збору складає:
2 (два) офіційно встановлених неоподатковуваних мінімумів
заробітної плати для українських непідприємницьких організацій;
5 (п'ять) офіційно встановлених неоподатковуваних мінімумів
заробітної плати для структурного підрозділу іноземної
непідприємницької організації.
РОЗДІЛ 5.
ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР НЕПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 35. Реєстр непідприємницьких організацій
1. Відповідно до умов цього Закону ведеться Державний реєстр
непідприємницьких організацій (далі - реєстр).
2. Включення до реєстру ведеться органами юстиції за місцем
знаходження постійно діючого керівного органу організації.
Стаття 36. Порядок внесення до реєстру
1. До державного реєстру заноситься інформація визначена цим
Законом.
2. Підставою для внесення до реєстру є заява
непідприємницької організації, оформлена та розглянута органом
реєстрації у визначеному цим Законом порядку, рішення суду про
внесення до реєстру.
3. Документи, що подаються на реєстрацію повинні містити
лише достовірну інформацію в обсязі передбаченому законом.
4. Суди, інші органи державної влади та органи місцевого
самоврядування зобов'язані повідомити реєстраційний орган про
зміни чи невідповідності в документах про непідприємницьку
організацію внесену до реєстру, що стали відомими в наслідок їх
законної діяльності.
5. Запис до реєстру набуває юридичної сили з дня його
внесення.
6. Кожній організації внесеній до реєстру присвоюється
реєстраційний код в залежності від організаційно-правової форми
та виду організації, що визначається відповідно до спеціального
законодавства, яке застосовується разом з цим Законом і регулює
окремі особливості створення та діяльності окремих видів
непідприємницьких організацій (громадських, благодійних,
молодіжних, пенсійних фондів, продовольчих банків...).
Стаття 37. Склад реєстру
1. Реєстр складається з:
1) картотеки;
2) реєстраційних справ організацій;
3) реєстраційного журналу.
Стаття 38. Картотека
1. Картотека складається з реєстраційних карт, що заводяться
на кожну непідприємницьку організацію внесену до реєстру.
2. Реєстраційні карти зберігаються у відповідності до
реєстраційних номерів організацій, організацій внесених до
реєстру.
3. Реєстраційні картки організацій, вилучених з реєстру,
зберігаються окремо.
4. В реєстраційній картці фіксується:
1) назва непідприємницької організації та й реєстраційний
код;
2) місцезнаходження організації та адреса постійно діючого
статутного органу;
3) інформація, визначена законом, про склад керівного
органу;
4) дата затвердження статуту та внесення до нього змін;
5) дата початку та закінчення ліквідації;
6) підстава вилучення організації з реєстру.
5. Форма картки встановлюється Міністерством юстиції України
і має передбачати можливість ведення електронної картотеки з
інформацією тотожною інформації, викладеній у реєстраційних
картках виконаних на твердій копії.
6. Кожен запис до реєстраційної картки супроводжується
порядковим номером, підписом особи, що внесла запис з розбірливо
записаним прізвищем та датою внесення запису.
Стаття 39. Реєстраційні справи організацій
1. На кожну непідприємницьку організацію, що вноситься до
реєстру заводиться реєстраційна справа у якій зберігаються всі
документи, що подавались на реєстрацію.
2. Всі документи, що подаються організацією в реєстраційний
орган, протягом її діяльності, а так само, як документи судових
органів, органів державної влади та місцевого самоврядування, що
надходять в реєстраційний орган зберігаються в реєстраційній
справі.
3. Документи в реєстраційній справі мають бути оригінальними
або завіреними нотаріально копіями.
Стаття 40. Реєстраційний журнал
1. В реєстраційному журналі фіксується перелік та дата
подання організацією документів, а також записується прийняте
рішення про внесення чи відмову від внесення до реєстру
непідприємницької організації.
2. Сторінки журналу мають бути пронумеровані, прошнуровані
та опечатані.
Стаття 41. Доступ до реєстру
1. Реєстр непідприємницьких організацій є доступним для
огляду.
2. Будь-яка особа вправі отримати копію будь-якого документу
з реєстраційної справи будь-якої організації шляхом подачі
письмової заяви до реєстраційного органу. Дозволяючого підпису на
заяві не вимагається, заява з відміткою про дату видачі копії
документу підшивається в реєстраційну справу організації.
3. Відповідальна особа реєстраційного органу, що видає
копію, посвідчує її своїм підписом і печаткою.
4. Плата за видачу копії не може перевищувати затрат на її
виготовлення.
5. Реєструючий орган видає довідки про внесення до реєстру
чи відсутність запису у реєстрі щодо організації стосовно якої
здійснюється запит.
РОЗДІЛ 6.
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ НЕПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 42. Права непідприємницьких організацій
1. Непідприємницькі організації мають право:
1) здійснювати свою діяльність у повному обсязі,
передбаченому законодавством України та власними установчими
документами;
2) вільно поширювати інформацію про свою діяльність;
3) брати участь у виробленні державних рішень, підготовці
законопроектів та нормативно-правових актів органів виконавчої
влади та органів місцевого самоврядування як за власною
ініціативою так і на замовлення відповідних органів;
4) отримувати від органів державної влади і органів
місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації
статутних завдань;
5) представляти інтереси й захищати права непідприємницьких
організацій, їх учасників в органах державної влади та органах
місцевого самоврядування, а також в інших непідприємницьких
організаціях;
6) брати участь у підготовці і виконанні державних програм
розвитку окремих сфер суспільного життя;
7) проводити масові заходи (збори, пікетування, мітинги,
демонстрації тощо) згідно з законами України;
8) ідейно, організаційно, інформаційно та матеріально
підтримувати інші організації, надавати допомогу в їх утворенні;
9) після реєстрації виступати, в обсязі передбаченому
цивільним законодавством, учасниками цивільно-правових відносин,
укладати трудові договори і контракти, мати самостійний баланс
або кошторис, печатки, штампи і бланки, відкривати рахунки в
національній та іноземній валюті в установах банків, набувати
майнові і немайнові права, засновувати засоби масової інформації,
засновувати підприємства і здійснювати підприємницьку діяльність,
необхідні виключно для виконання статутних цілей;
10) одержувати матеріальну допомогу, кошти, майно від
фізичних та юридичних осіб, у тому числі цільову (гранти) для
реалізації своїх статутних цілей, а також надавати свої ресурси
іншим непідприємницьким організаціям, фізичним особам, відповідно
до власної мети та завдань, визначених статутом;
11) брати участь у конкурсах на участь у реалізації
соціальних програм чи наданні соціальних послуг, що виконуються
органами державної влади та місцевого самоврядування;
12) здійснювати інші права, відповідно до законодавства
України.
2. Права непідприємницьких організацій захищаються судом.
Стаття 43. Обов'язки непідприємницької організації
1. Непідприємницька організація зобов'язана:
1) - дотримуватись Конституції, законів України, вимог
статуту та інших установчих документів;
2) - щорічно, до 15 лютого, надсилати до реєструючого органу
письмове повідомлення на підтвердження продовження своєї
діяльності на наступний рік;
3) - надавати на вимогу контролюючих органів, відповідно до
їх компетенції, необхідні документи та відомості про діяльність
організації, допускати на свої заходи представників контролюючих
органів;
4) - надавати для ознайомлення громадськості щорічні звіти
про фінансові надходження та видатки, для непідприємницьких
фондів та установ;
- виконувати інші обов'язки відповідно до цього Закону.
РОЗДІЛ 7.
УПРАВЛІННЯ НЕПІДПРИЄМНИЦЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Стаття 44. Статус органів управління непідприємницькими
організаціями
Статус (порядок формування та повноваження) органів
управління непідприємницьких організацій визначається цим Законом
та установчими документами організацій.
Стаття 45. Структура органів управління
1. Структуру органів управління непідприємницьких
організацій, якщо інше не передбачено статутом/положенням
організації, складають:
1) вищий керівний орган непідприємницької організації
2) постійно діючий статутний орган
3) виконавчий керівник організації
4) контрольно-ревізійний орган
2. Вищим керівним органом для товариства є загальні
збори (з'їзд, конференція).
3. Вищим керівним органом установи є Наглядова рада.
Стаття 45. 3агальні збори (з'їзд, конференція)
1. Періодичність скликання Загальних зборів (з'їзду,
конференції) визначається статутом товариства, але не може бути
рідше одного разу на 2 роки.
2. Загальні збори, з'їзд (конференція) є правочинними, якщо
на них присутні більше половини членів (делегатів) організації,
якщо статут організації не передбачає іншого представництва.
3. Порядок обрання делегатів з'їзду (конференції)
визначається статутами організації, а квота представництва
встановлюється постійно діючим статутним органом, якщо інше не
передбачено статутом організації.
4. Якщо скликані збори, з'їзд чи конференція не може
приймати рішення відповідно до вимог частини 2 цієї статті,
постійно діючий статутний орган зобов'язаний скликати нові збори
не пізніше місяця з тим же самим порядком денним, повідомивши
членів (делегатів) про це письмово. Нові збори мають право
приймати рішення з питань визначених порядком денним за наявності
будь-якої кількості членів.
5. Рішення на загальних зборах, з'їзді (конференції)
приймаються простою чи кваліфікованою більшістю голосів
делегатів (членів) відповідно до вимог статуту.
6. Будь-який член організації має право письмовим дорученням
доручити іншому члену організації представляти його на зборах і
брати участь у голосуванні, якщо інше не передбачено статутом.
Один член організації не може мати більше одного доручення.
Стаття 47. Наглядова рада
1. Порядок призначення членів нагладової ради визначається
статутом організації. Перше призначення членів наглядової ради
здійснюється засновником.
2. Наглядова рада складається не менше як із трьох членів,
які є дієздатними та принаймі половина з них має на законних
підставах проживати на території України.
3. Голова наглядової ради обирається із числа членів ради
відкритим голосуванням більшістю голосів від визначеного статутом
чисельного складу ради.
4. Члени правління організації, члени ревізійних органів та
виконавчої дирекції організації не можуть бути членами наглядової
ради.
5. Члени наглядової ради не можуть передавати своїх
повноважень третім особам, якщо цього прямо не передбачено
статутом організації.
6. Члени наглядової ради як правило працюють на громадських
засадах.
7. Може бути встановлено порядок виплати грошових
компенсацій членам наглядової ради за їх витрати пов'язані з
діяльністю у цьому органі.
8. Члени наглядової ради несуть колективну відповідальність
за збитки завдані організації своїми діями чи бездіяльністю, якщо
вони стали наслідком порушення статуту організації чи
законодавства.
9. Від такої відповідальності звільняється той член ради, що
при прийнятті рішення, що привело до нанесення збитків
організації виклав свою незгоду з цим рішенням у письмовій формі,
яка доручається до протоколу засідання.
10. Член ради утримується від голосування з питань, що
розглядаються на її засіданні, якщо його інтереси у цьому питанні
вступають у конфлікт з інтересами організації (конфлікт
інтересів) і повідомляє інших членів органу про наявність
конфлікту інтересів.
Стаття 44. Виключна компетенція вищих керівних органів
1. До виключної компетенції вищих керівних органів
непідприємницької організації належить:
1) затвердження статуту організації та внесення до нього
змін і доповнень;
2) обрання постійно діючих статутних органів, керівника
організації, а також ревізійної комісії, формування інших,
передбачених статутом органів та затвердження положення про них;
3) затвердження символіки організації;
4) визначення основних напрямів діяльності організації,
внутрішніх правил та процедур;
5) прийняття рішення про реорганізацію (злиття, поділ)
організації чи про її ліквідацію (саморозпуск);
6) прийом та виключення з членів товариства, розгляд скарг
членів про примусове припинення членства організації і прийняття
по них остаточних рішень;
7) затвердження звітів про фінансову діяльність та
заслуховування і затвердження висновків ревізійної комісії по
результатам перевірки фінансової діяльності організації;
8) Заснування чи прийняття рішень про участь в інших
юридичних особах;
9) Реалізація права власності на майно організації;
2. Статутом, до виключної компетенції вищого керівного
органу можуть бути віднесені й інші повноваження.
Стаття 49. Постійно діючі статутні органи
непідприємницької організації
1. Керівництво поточною діяльністю непідприємницької
організації здійснюють обрані або призначені вищими керівними
органами постійно діючі статутні органи які, не залежно від
назви, є колегіальними виконавчими органами організації ( рада
директорів, правління, тощо).
2. Колегіальний виконавчий орган організації діє на основі
та в межах статуту організації.
Стаття 50. Особливості діяльності колегіального виконавчого
органу
1. Колегіальний виконавчий орган складається не менше з двох
дієздатних осіб, причому не менше половина з них має проживати в
Україні.
2. Члени колегіального виконавчого органу не можуть
передавати своїх повноважень третім особам, якщо цього прямо не
передбачено статутом організації.
3. Члени колегіального виконавчого органу як правило
працюють на громадських засадах.
4. Вищий керівний орган організації може своїм рішенням
встановити порядок виплати грошових компенсацій членам
колегіального виконавчого органу за їх витрати пов'язані з
діяльністю у цьому органі.
5. Члени колегіального виконавчого органу несуть колективну
відповідальність за збитки завдані організації своїми діями чи
бездіяльністю, що привела до порушення статуту організації чи
законодавства.
6. Від такої відповідальності звільняється той член
колегіального виконавчого органу, що при прийнятті рішення, що
привело до нанесення збитків організації виклав свою незгоду з
цим рішенням у письмовій формі, яка долучається до протоколу
засідання.
7. Член колегіального виконавчого органу утримується від
голосування з питань, що розглядаються на засіданні органу, якщо
його інтереси у цьому питанні вступають у конфлікт з інтересами
організації(конфлікт інтересів) і повідомляє інших членів органу
про наявність конфлікту інтересів.
Стаття 51. Виконавчий керівник організації
Виконавчим керівником організації, не залежно від назви
визнається особа, обрана чи призначена визначеним статутом
органом організації, що наділена правом без доручення
представляти інтереси організації, укладати угоди, підписувати
документи та здійснювати керівництво організацією у межах
визначених статутом в період між засіданнями колегіального
виконавчого органу.
2. Виконавчий керівник організації може здійснювати
повноваження керівника виконавчого апарату (штатних працівників)
організації до призначення виконавчого директора, або у випадку,
коли це передбачено статутом організації.
Стаття 52. Конфлікт інтересів
1. Угоди між організацією і зацікавленими особами, пов'язані
з розпорядженням майна організації, припускають наявність
конфлікту інтересів.
2. Зацікавленими особами тут розуміються: члени керівних
органів організації, а також особи, що у силу своїх стосунків з
організацією можуть впливати на рішення організації щодо власного
майна і які укладають угоди з цією організацією особисто або
через представника.
3. Конфлікт інтересів також має місце коли організація
укладає угоди з родичами зацікавлених осіб, а також їхніми
кредиторами.
4. Термін "майно організації" в цій статті означає будь-яке
майно організації, її майнові і немайнові права, її прибуток від
підприємницької й іншої діяльності, а також неотриманий дохід,
комерційну інформацію про її діяльність і плани.
Стаття 53. Розв'язання конфлікту інтересів
1. Угода, у якій передбачається реальний або можливий
конфлікт інтересів, повинна бути затверджена уповноваженим
органом організації. Зацікавлена особа повинна проінформувати
уповноважений орган організації про наявність конфлікту інтересів
до укладення угоди.
2. Зацікавлена особа відповідає за відшкодування всіх
збитків, понесених організацією в результаті угоди, укладеної при
наявності конфлікту інтересів, якщо угода не була затверджена
уповноваженим органом, або якщо керівний орган не був
повідомлений про конфлікт інтересів.
3. Додатково до відшкодування збитків, така зацікавлена
особа має повернути організації весь прибуток, отриманий нею в
результаті укладення такої угоди.
4. Якщо збитки виникли в результаті дій декількох
зацікавлених осіб, вони несуть солідарну відповідальність перед
організацією.
Стаття 54. Контрольно-ревізійний орган
1. Для контролю над результатами фінансової діяльності
організації, правильністю та законність здійснення фінансових
надбань та витрат організації вищим керівним органом
непідприємницької організації формується контрольно-ревізійний
орган - ревізійна комісія, призначається ревізор або контролер чи
встановлюється порядок залучення незалежного аудитора.
2. Порядок проведення перевірок, повноваження ревізійного
органу, обов'язки органів та штатних працівників організації щодо
забезпечення діяльності цього органу визначаються статутом
організації.
3. У разі необхідності вищий керівний орган
непідприємницької організації може прийняти положення про
контрольно-ревізійний орган.
Стаття 55. Виконавчий апарат
1. Виконавчий апарат (виконавча дирекція, штатний персонал)
утворюються для забезпечення поточної діяльності організації.
2. Порядок формування виконавчого апарату та його
підпорядкованість визначається статутом організації або окремим
рішенням відповідного органу управління організацією.
3. Правовий статус працівників виконавчого апарату
регулюється трудовим законодавством України.
РОЗДІЛ 8.
ЛІКВІДАЦІЯ НЕПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 56. Підстави ліквідації
1. Підставами для ліквідації непідприємницької організації
можуть бути:
1) рішення вищого статутного органу до компетенції якого
відноситься вирішення питань про ліквідацію організації.
2) оголошення процедури банкрутства організації;
3) зменшення кількості членів організації нижче норми
встановленої законодавством для такої організації;
4) закінчення терміну на який була утворена організація;
5) рішення суду про розпуск організації.
Стаття 57. Ліквідація організації за рішенням керівного
органу
1. Вищий керівний орган непідприємницької організації
приймає рішення про ліквідацію на підставі і за процедурами
визначеними статутом організації.
2. Постійно діючий статутний орган непідприємницької
організації, зобов'язаний подати заяву про розпуск організації в
реєструючий орган протягом 60 днів з моменту, коли кількість
членів організації зменшилась нижче рівня передбаченого законом
чи статутом. У разі, коли така заява не поступила, реєструючий
орган за власною ініціативою починає примусовий розпуск
організації.
3. Для ліквідації організації і виключення її із реєстру,
вищий керівний орган, що прийняв рішення про ліквідацію, в особі
керівника організації, чи іншої призначеної цим органом особи,
подає до реєструючого органу заяву про початок процедури
ліквідації, протокол засідання органу, що прийняв це
рішення, інформацію про склад ліквідаційної комісії.
Стаття 58. Ліквідація організації за рішенням суду
1. Непідприємницька організація може бути ліквідована за
рішенням суду за вимогою реєструючого органу або іншого
державного органу відповідно до законодавства України.
2. Суд може прийняти рішення про ліквідацію (розпуск)
організації у разі, якщо:
1) мета або діяльність організації суперечить Конституції
України;
2) діяльність непідприємницької організації не відповідає
меті її утворення та вимогам зареєстрованого статуту;
3) відбулось фактичне перетворення непідприємницької
організації в організацію, що займається в основному економічною,
господарською діяльністю;
4) коли вищий статутний орган не може ухвалити рішення про
ліквідацію організації у відповідності до закону;
3. Суд може ухвалити рішення про примусову ліквідацію
організації і у інших випадках передбачених законами України.
4. В окремих випадках суд може визначити крайній термін для
усунення недоліків у діяльності організації, що стали підставою
звернення до суду.
Стаття 59. Заява про виключення і реєстру
1. В заяві про виключення організації із реєстру у зв'язку з
її ліквідацією має бути вказано, ким, коли і на якій підставі
було прийняте рішення про ліквідацію організації.
2. Заява підписується керівником організації, або іншою
особою, уповноваженою на це вищим керівним органом та
скріплюється печаткою організації.
3. До заяви додаються:
1) список членів ліквідаційної комісії у якому вказується
прізвище, ім'я, по-батькові, рік народження, місце роботи, адреса
проживання, ідентифікаційний код, контактний телефон;
2) положення про ліквідаційну комісію, або інші документи
прийняті вищим статутним органом, що визначають повноваження
ліквідаційної комісії;
3) протокол засідання та рішення органу що прийняв ухвалу
про ліквідацію організації;
4) баланс коштів та майна організації, станом на день
ухвалення рішення про ліквідацію;
5) інші рішення вищого керівного органу про використання
майна та коштів організації.
4. У разі ліквідації організації за рішенням суду заява від
керівного органу організації не подається.
Стаття 60. Ліквідаційна комісія
1. Ліквідаційна комісія, як правило утворюється в Складі
колегіального виконавчого органу.
2. Вищий керівний орган може утворити ліквідаційну комісію і
у іншому складі за умови, що принаймі половина членів комісії на
законних підставах проживає в Україні.
3. У випадку примусової ліквідації організації рішенням
суду, склад ліквідаційної комісії визначається судом.
4. Суд має право внести зміни у склад ліквідаційної комісії
на прохання колегіального органу, або за власною ініціативою з
метою недопущення конфлікту інтересів.
5. Члени ліквідаційної комісії набувають офіційного статусу
ліквідаторів з моменту їх реєстрації реєстраційним органом, про
що вони повідомляються письмово протягом не пізніше 10 днів і
дати отримання реєстраційним органом документів про початок
ліквідації організації.
Стаття 61. Права та обов'язки ліквідаційної комісії
1. Ліквідаційна комісія припиняє діяльність організації,
вирішує всі питання по погашенню та стягненню боргів, продає
майно для погашення боргів перед кредиторами чи розподіляє його
серед осіб, що мають на це право відповідно до норм цього закону.
2. Ліквідаційна комісія має право проводити лише ті
фінансові операції, що необхідні для ліквідації організації.
3. Всі рішення ліквідаційної комісії протоколюються і
підписуються її членами.
Стаття 62. Повідомлення про ліквідацію організації ;
1. Ліквідаційна комісія публікує в засобах масової
інформації за місцем і знаходження організації та в
загальнодержавній газеті "Урядовий кур'єр" повідомлення про
початок процедури ліквідації організації. Такі ж повідомлення
надсилаються всім відомим кредиторам організації.
2. Повідомлення про ліквідацію має містити інформацію про
початок процедури ліквідації та термін подачі претензій
кредиторів, який не може бути меншим одного місяця з дня
публікації повідомлення.
Стаття 63. Режим майна організації, що ліквідовується
1. Майно ліквідованої організації, після задоволення вимог
кредиторів у порядку, встановленому цивільним законодавством, та
повернення майна, яке використовувалось організацією на правах
оренди чи користування, а також розподілу і серед осіб, що мають
на це право, передається:
1) правонаступнику непідприємницької організації;
2) непідприємницьким організаціям зі спорідненими статутними
цілями;
3) спрямовується на статутні цілі, або цілі, визначені
вищими керівними органами, які прийняли рішення про ліквідацію
організації.
2. У разі примусової ліквідації суспільнокорисної
організації за рішенням суду, майно організації після задоволення
претензій кредиторів переходить у власність держави.
3. Для суспільнокорисних організацій майно, що залишилось не
використаним, не може бути розподілено між засновниками, членами,
посадовими та пов"язаними з ними особами.
Стаття 64. Вилучення непідприємницької організації із
реєстру
1. Після завершення процедури ліквідації непідприємницької
організації, ліквідаційна комісія подає до реєстраційного органу
заяву на вилучення організації з реєстру.
2. Якщо після завершення процесу ліквідації організації
ліквідаційна комісія не подала заяву на вилучення організації з
реєстру, реєструючий орган може вилучити організацію із реєстру
самостійно.
3. Вилучення непідприємницької організації з реєстру
відбувається за умови письмової згоди на це місцевого податкового
органу, яка видається за заявою ліквідаційної комісії або
реєстраційного органу. У разі, якщо від дати подачі такої заяви
до місцевого податкового органу, протягом 15 робочих днів не
поступило ніякої письмової відповіді, вважається що така згода
одержана і непідприємницька організація вилучається із реєстру.
Розділ 9.
ЗЛИТТЯ НЕПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 65. Злиття організацій
1. Непідприємницькі організації однієї
організаційно-правової форми можуть зливатись у одну організацію
такої ж організаційно-правової форми.
2. Злиття непідприємницьких організацій в одну відбувається
у двох формах: приєднання та об'єднання.
3. Під злиттям організації у формі приєднання розуміється,
що до однієї організації приєднуються одна або декілька інших
організацій, які втрачають свою самостійність і вважаються
такими, що припинили свою діяльність. Організація, до якої
приєднались інші організації зберігає свою назву і статус.
4. Під злиттям організацій у формі об'єднання розуміється
об'єднання двох або більше організацій в одну нову організацію,
що реєструється відповідно до вимог закону. Організації, які
об'єднались вважаються такими, що припинили свою діяльність.
5. Злиття організацій через приєднання чи об'єднання
відбувається без виконання процедури ліквідації.
6. Для членських організацій, члени організації що
приєдналася стають членами організації, до якої здійснюється
приєднання. При утворенні організації шляхом об'єднання, члени
організацій, що об'єднуються стають членами нової організації.
Стаття 66. Порядок здійснення злиття організації
1. Злиття організацій відбувається на основі письмової
угоди, що підписується керівними особами організацій за
дорученням колегіальних виконавчих органів.
2. В угоді про порядок злиття організацій вказується:
1) Назва, організаційно-правова форма організацій,
місцезнаходження колегіальних виконавчих органів;
2) Мета та умови злиття організацій;
3) Назва нової організації у разі її утворення;
4) Наслідки злиття для штатних працівників організацій;
5) Майнові та фінансові умови злиття;
6) Інші умови, важливі для організацій, що здійснюють
процедуру злиття
3. Якщо угода про злиття передбачає виконання взаємних
зобов'язань організаціями, що зливаються а протягом трьох років,
або іншого терміну визначеного угодою, після злиття ці умови не
виконуються, організація, що є однією із сторін угоди може в
односторонньому порядку вийти із угоди, повідомивши іншу сторону
не пізніше як за 6 місяців до виходу, якщо угодою не передбачено
інших правил.
4. Угода про злиття вважається такою, що набрала законної
сили, якщо її затверджено вищими керівними органами
непідприємницьких організацій, що зливаються.
5. Угода посвідчується нотаріально.
Стаття 67. Захист інтересів кредиторів
1. Не пізніше ніж після 15 днів з дня прийняття рішення про
злиття організацій, колегіальні виконавчі органи
непідприємницьких організацій надсилаються всім своїм відомим
кредиторам повідомлення про початок процедури злиття організацій
для виставлення претензій.
2. Такі ж повідомлення друкуються в пресі за місцем
розміщення колегіальних виконавчих органів. В повідомленнях
вказується термін на прийняття претензій, не менше 2 місяців, та
адреси для звернень.
3. Непідприємницькі організації, що здійснюють процедуру
злиття, зобов'язані забезпечити претензії кредиторів, які
поступили у визначений термін.
4. У випадку приєднання організації, організація, до якої
здійснюється приєднання може вирішити питання з кредитором
організації, що приєднується про порядок погашення його
претензій.
Стаття 68. Реєстрація злиття організацій
1. Колегіальний виконавчий орган організації до якої
приєдналась інша організація подає до реєструючого органу за
підписом керівника організації заяву про злиття організацій. В
заяві вказується про вимоги кредиторів та їх задоволення, якщо
такі поступили. Заява скріплюється печаткою організації і до
заяви додаються:
1) нотаріально посвідчена копія угоди про злиття
організацій;
2) рішення керівних органів організацій, що здійснюють
процедуру злиття, прийняте відповідно до статутів цих
організацій;
3) копія повідомлень для кредиторів про початок процесу
злиття організацій.
2. Заява подається в реєструючий орган не раніше трьох
місяців з дня публікації повідомлення про початок процесу злиття
організацій.
3. У разі злиття організацій шляхом об'єднання з утворенням
нової організації, заява про реєстрацію подається від імені
колегіальних органів організацій, що об'єднуються, яка
скріплюється підписами керівників організацій та печатками. До
заяви додаються інші документи, передбачені для реєстрації
новоутвореної організації цим законом.
Стаття 69. Юридичні наслідки реєстрації злиття організацій
1. З моменту здійснення запису до реєстру, організація що
приєднується, а у разі злиття організацій шляхом об'єднання
організації, що об'єднуються вважаються ліквідованими і
вилучаються із реєстру.
2. Після реєстрації злиття організацій все майно та кошти
організації що приєднується вважається майном та коштами
організації до якої вона приєднується, або нової організації,
якщо злиття відбувається шляхом об'єднання.
РОЗДІЛ 10.
ПОДІЛ НЕПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 70. Види поділу організацій
1. Поділ непідприємницьких організацій здійснюється без
процедури ліквідації, і може реалізовуватись у видах:
1) Відокремлення;
2) Розділення.
2. Відокремленням є такий вид поділу при якому від однієї
організації відокремлюється одна чи більше організацій яким
передається відповідна частина майна і коштів організації.
Організація, від якої здійснюється відокремлення зберігає свою
назву і з реєстру не вилучається.
3. Розділенням називається такий вид поділу, при якому одна
організація поділяється на декілька інших організацій між якими
розподіляються всі кошти і майно цієї організації. Організація
яка розділяється вважається ліквідованою і вилучається із
реєстру.
4. Непідприємницькі організації поділяються лише на
непідприємницькі організації такої ж організаційно-правової
форми, як організація яка поділяється.
5. Організації, що відокремлюються можуть реєструватись у
самостійні організації чи зливатись з іншими існуючими
організаціями, якщо про це укладена і угода між організацією яка
поділяється та організаціями з якими відбувається злиття
відокремлених організацій.
Стаття 71. Порядок поділу організацій
1. Поділ організацій здійснюється за рішенням колегіального
виконавчого органу, що затверджується вищим статутним органом
організації відповідно до статуту організації.
2. У разі, коли у поділі організації бере участь більше
однієї організації між ними укладається угода про поділ в якій
обов'язково вказується:
1) назва, організаційно-правова форма організацій,
місцезнаходження колегіальних виконавчих органів,
2) мета та умови поділу організацій;
3) назви нових організацій у разі їх утворення внаслідок
поділу;
4) наслідки поділу для штатних працівників організацій,
5) майнові та фінансові умови поділу;
6) інші умови, важливі для організацій, що здійснюють
процедуру поділу.
3. Якщо угода про поділ передбачає виконання взаємних
зобов'язань організаціями, що беруть участь у поділі і протягом
трьох років, або іншого терміну визначеного угодою, після поділу
ці умови не виконуються, організація, що с однією із сторін угоди
може в односторонньому порядку вийти із угоди, повідомивши іншу
сторону не пізніше як за 6 місяців до виходу, якщо угодою не
передбачено інших правил.
4. Угода про поділ вважається такою, що набрала законної
сили, якщо її затверджено вищими керівними органами
непідприємницьких організацій, що беруть участь у процедурі
поділу.
5. Угода посвідчується нотаріально.
Стаття 72. Захист інтересів кредиторів при поділі
організацій
1. Не пізніше ніж після 15 днів з дня прийняття рішення про
поділ організації, колегіальний виконавчий орган
непідприємницької організації надсилає всім своїм відомим
кредиторам повідомлення про початок процедури поділу організації
для виставлення претензій.
2. Таке ж повідомлення друкується в пресі за місцем
розміщення колегіального виконавчого органу. В повідомленні
вказується термін на прийняття претензій, не менше 2 місяців, та
адреси для звернень.
Непідприємницькі організації, що беруть участь у процедурі
поділу, зобов'язані забезпечити претензії кредиторів, які
поступили у визначений термін.
Стаття 73. Реєстрація поділу організації
1. Колегіальний виконавчий орган організації яка здійснює
процедуру поділу подає до реєструючого органу за підписом
керівника організації заяву про поділ організації. В заяві
вказується про вимоги кредиторів та їх задоволення, якщо такі
поступили. Заява скріплюється печаткою організації і до заяви
додаються:
1) Нотаріально посвідчена копія угоди про поділ організації,
якщо у поділі беруть участь інші організації;
2) Рішення керівних органів організацій, що беруть участь у
здійсненні процедури поділу, прийняті відповідно до статутів цих
організацій;
3) Копія повідомлень для кредиторів про початок процесу
поділу організацій.
2. Заява подається в реєструючий орган за місцем знаходження
організації, поділ якої здійснюється, не раніше трьох місяців з
дня публікації повідомлення про початок процесу поділу
організацій.
3. У разі, коли поділ організації здійснюється через
відокремлення чи розділення з наступним злиттям відокремлених
організацій шляхом об"єднання з існуючими організаціями або
утворенням нових організацій, до реєстраційних органів за місцем
розміщення існуючих організацій подаються відповідні заяви про
реєстрацію у порядку визначеному цим законом. До заяви про
реєстрацію злиття чи утворення нової організації в наслідок
відокремлення чи розділення непідприємницької організації
додаються документи передбачені частиною 1 цієї статті.
4. Поділ організації реєструється в реєструючому органі за
місцем знаходження організації що здійснює процедуру поділу після
реєстрації організацій, що відокремились.
Реєстраційний орган, за місцем знаходження організації що
здійснює процедуру поділу, повідомляє реєстраційні органи за
місцем знаходження організацій, що відокремились, про завершення
процедури поділу, про що робиться відповідний запис в
реєстраційних документах цих організацій.
Стаття 74. Юридичні наслідки реєстрації поділу організації
1. З моменту здійснення запису до реєстру, організація що
розділяється вважається ліквідованою і вилучається із реєстру.
2. Після реєстрації поділу організації все майно та кошти
організації що здійснює процедуру поділу передається відповідно
до угоди про поділ організаціям, що відокремились.
Розділ 11.
МАЙНО НЕПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 75. Власність непідприємницьких організацій
1. Власність непідприємницьких організацій є недоторканою і
охороняється законом.
2. Непідприємницькі організації для виконання статутних
завдань можуть мати на праві власності кошти, цінні папери, у
тому числі акції, та інше майно (будинки, споруди, земельні
ділянки, обладнання, транспорт тощо), за винятком майна, набуття
якого забороняється законами України.
3. Непідприємницькі організації можуть також отримувати від
учасників організації, держави, окремих громадян та інших
суб'єктів, якщо це не заборонено законом, майно на праві
користування чи оренди. Умови користування цим майном
визначаються установчими документами, цивільно-правовими
договорами, укладеними відповідно до чинного законодавства.
Стаття 76. Джерела формування майна непідприємницьких
організацій
1. Джерелами формування майна непідприємницьких організацій
є:
1) Майно, передане у власність, користування чи оренду
організації засновниками;
2) Членські внески (якщо вони передбачені статутом);
3) Добровільні внески (пожертвування) у вигляді коштів чи
майна від фізичних і юридичних осіб, у тому числі й іноземних,
плата за послуги, що надаються організаціями;
4) Майно, придбане за рахунок власних коштів, а також
отримане в результаті підприємницької діяльності організації;
5) Гранти (кошти цільового використання), державні виплати
на виконання окремих державних програм чи соціальне значимих
заходів, державні дотації на розвиток громадської ініціативи;
інші надходження не заборонені законом.
Стаття 77. Управління майном непідприємницької організації
1. Від імені непідприємницької організації право власності
реалізують їх вищі керівні органи в порядку, передбаченому
законами України та установчими документами.
2. Окремі повноваження по використанню майна та
розпорядженню коштами можуть бути передані вищими керівними
органами непідприємницької організації їх колегіальним виконавчим
органам.
Стаття 78. Господарська діяльність непідприємницьких
організацій
1. Непідприємницькі організації мають право займатися
господарською діяльністю.
2. Суспільнокорисні непідприємницькі організації мають право
займатись господарською діяльністю коли вона є основною
діяльністю, виключно з метою виконання статутних завдань
відповідно до цього Закону та інших актів чинного законодавства
України.
3. Суспільнокорисні непідприємницькі організації можуть
займатись господарською діяльністю коли вона не є основною
виключно через утворення підприємницьких юридичних осіб.
4. Непідприємницькі організації можуть займатись окремими
видами діяльності на підставі спеціальних дозволів(ліцензій)
відповідно до законодавства.
5. Непідприємницькі організації можуть займатись продажем
суспільно-політичної літератури, інших друкованих матеріалів,
виробів із власною символікою, проводити фестивалі, виставки,
влаштовувати лекції, проводити інші суспільно-значимі заходи,
надавати послуга відповідно до власних статутів і отримувати від
них кошти.
6. Непідприємницькі організації можуть засновувати
господарські товариства, підприємства, інші підприємницькі
організації у порядку, встановленому для окремих суб'єктів
підприємницької діяльності з урахуванням норм цього закону.
7. Непідприємницькі організації, отримують пільги по
оподаткуванню, якщо їх доходи використовуються виключно на
досягнення статутних цілей і не перерозподіляються між учасниками
організації, пов'язаними особами, чи кредиторами у відповідності
із законодавством про оподаткування.
РОЗДІЛ 12.
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО НЕПІДПРИЄМНИЦЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Стаття 79. Правовий захист непідприємницьких організацій
1. Правовий захист непідприємницьких організацій
гарантується державою.
2. Державний контроль за діяльністю непідприємницьких
організацій - здійснюється у межах, визначених цим законом.
3. Державні органи, органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи, громадяни несуть відповідальність за порушення
законодавства про непідприємницькі організації у відповідності до
закону.
Стаття 80. Документи організації
1. Звіти по фінансам і діяльності непідприємницької
організації повинні надаватись за вимогою будь-якого члена в
товаристві або члена Правління і Наглядової Ради установи, а
також законно призначеному внутрішньому або зовнішньому аудитору
(ревізору), що також мають право перевіряти документацію і записи
організації протягом робочого часу.
2. Кожна організація затверджує порядок та терміни
збереження документів як мінімум, протягом таких періодів часу:
3. Невизначений період часу повинні зберігатися такі
документи:
1) Оригінал статуту, свідоцтво про реєстрацію, книги
реєстрації документів, що надійшли, і всі оригінали документів,
що надійшли;
2) Протоколи засідань керівних органів, включаючи рішення,
прийняті на цих засіданнях, і додатки;
3) Внутрішні правила, положення, порядок, прийняті керівними
та іншими внутрішніми органами;
4) Документи по ліквідації організації;
4. Всі документи і записи, пов'язані з будь-якими правовими
суперечками, розслідуванням, або суперечкою по податках
зберігаються організацією протягом не менше 6 років.
5. Всі інші документи, включаючи документи про підтвердження
ліквідації організації, зберігаються як мінімум три роки.
Стаття 81. Звітність непідприємницьких організацій
Непідприємницькі організації, утворені ними суб'єкти
підприємницької діяльності зобов'язані вести оперативний та
бухгалтерський облік, статистичну звітність, своєчасно вносити до
бюджету у необхідному розмірі платежі та дотримуватись інших
вимог, встановлених законодавством України.
Стаття 82. Нагляд за діяльністю непідприємницької
організації
1. Право проведення перевірок неприбуткових організацій
належить державним органам у відповідності до власної компетенції
в межах визначених законом.
2. Уповноважений державний орган має право проведення
розслідувань, можливих порушень шляхом перевірки внутрішніх
документів організації протягом робочого дня.
3. Якщо організація вважає, що розслідування е
необгрунтованим чи таким, що порушує права організації, вона може
відмовити уповноваженій особі, що здійснює перевірку в доступі до
внутрішніх документів організації. В цьому випадку, контролюючий
орган, має право вимагати отримання таких документів та
здійснення своїх повноважень на перевірку через суд.
4. Кожна перевірка має бути оформлена протоколом, який
підписується особою, що проводила перевірку та уповноваженою
особою організації.
5. Протокол має містити інформацію:
1) дату та місце перевірки;
2) причини перевірки;
3) дії, що були виконані при перервіці;
4) участь організації в перевірці;
5) результати перевірки.
6. Перевіряюча особа не має права втручатись в діяльність
організації.
7. Посадові особи організації зобов'язані надавати допомогу
у здійсненні перевірки.
Стаття 8З. Органи державного контролю за діяльністю
непідприємницьких організацій
1. Державний контроль за дотриманням вимог статуту та інших
установчих документів здійснюють реєструючі органи.
2. Дотримання законності непідприємницькими організаціями
контролюють відповідні державні органи, визначені законодавством.
3. Фінансовий контроль щодо джерел доходів непідприємницьких
організацій, розмірів надходжень, своєчасності та розміру сплати
податків здійснюють державні податкові органи.
4. Екологічний, пожежний, епідеміологічний, санітарний та
інші види обов'язкового державного контролю здійснюють відповідні
державні органи.
Стаття 84. Відповідальність непідприємницьких організацій за
порушення Конституції та законів України
1. До непідприємницьких організацій за порушення
Конституції, та законів України можуть застосовуватись такі
стягнення:
1) попередження;
2) тимчасове зупинення діяльності;
3) примусовий розпуск.
Стаття 85. Попередження
1. В разі виявлення порушень законодавства непідприємницькою
організацією чи невідповідності її діяльності статутним
завданням, реєструючий орган може винести письмове попередження
керівному органу організації.
2. Попередження застосовується у разі, коли вчинене
порушення не тягне за собою обов'язкового застосування більш
суворого стягнення.
Винесення попередження може бути оскаржене непідприємницькою
організацією в судовому порядку.
Стаття 86. Тимчасове зупинення діяльності непідприємницької
організації
1. У разі порушення Конституції України, цього Закону, інших
законів може бути тимчасово зупинена діяльність непідприємницької
організації в цілому або окремі її види, у тому числі проведення
фінансових і банківських операцій (за виключенням розрахунків по
трудових договорах, цивільно-правових угодах та відшкодування
шкоди і сплати штрафів), масових заходів, видавничої діяльності
тощо.
2. Діяльність організації може бути тимчасово зупинена за
рішенням суду за поданням реєструючого органу або прокурора на
строк не більше 3-х місяців.
3. Після виповнення встановленого судом терміну тимчасового
припинення діяльності непідприємницької організації суд
зобов'язаний відновити її діяльність або прийняти рішення про її
ліквідацію.
Стаття 87. Примусовий розпуск непідприємницької організації
1. Непідприємницька організація за поданням реєструючого
органу або за власною ініціативою суду у випадку, передбаченому
ст. 86 цього Закону, може бути ліквідована (примусово розпущена)
судом у випадках:
1) Вчинення дій, передбачених статтею 37 Конституції
України;
2) Продовження протизаконної діяльності піл час дії рішення
про тимчасове зупинення діяльності громадської організації;
3) у інших випадках передбачених статтею 57 Закону.
2. Рішення про примусовий розпуск непідприємницької
організації оприлюднюється, направляється до реєструючого органу,
податкових органів і органів державної статистики для зняття з
усіх видів обліку.
РОЗДІЛ 1З.
МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 88. Міжнародна діяльність непідприємницьких
організацій
1. Непідприємницькі організації, їх спілки відповідно до
своїх статутів і можуть засновувати або вступати в міжнародні
непідприємницькі організації, і утворювати міжнародні спілки
таких організацій, взаємодіяти з іноземними, непідприємницькими
організаціями, проводити з ними спільні заходи, виконувати
спільні програми, якщо це не суперечить чинному законодавству та
міжнародним зобов'язанням України.
РОЗДІЛ 14.
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Громадські організації, благодійні організації, творчі
спілки, інші організації, що є непідприємницькими у визначенні
цього Закону, зареєстровані до, набрання чинності цим Законом,
мають бути внесені до реєстру відповідним реєструючим органом
протягом шести місяців, якщо їхні установчі документи не
суперечать цьому Законові.
2. У разі, якщо установчі документи організації суперечать
цьому Закону, реєструючий орган повідомляє організацію про
необхідність внести до них зміни і перереєструвати її відповідно
до цього Закону.
3. Якщо внесення змін до установчих документів виявиться
неможливим, по незалежним від організації причинам, суд за
поданням реєструючого органу приймає рішення про внесення таких
змін або про ліквідацію організації.
4. Реєстраційний збір за перереєстрацію організацій у
зв'язку з прийняттям цього Закону не справляється.