Проект
(14.05.2002)
Кабінет Міністрів України
Редакція, прийнята у першому читанні
Закон України
Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та
Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми
функціонування системи загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати
пенсій, надання соціальних послуг застрахованим особам і членам
їх сімей з коштів Пенсійного фонду України, що формуються за
рахунок страхових внесків роботодавців і громадян на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, бюджетних та
інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок
формування загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного
фонду та виплати з його коштів довічних пенсій або одноразових
виплат.
Зміна умов і норм щодо загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін
і доповнень до цього Закону.
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни застосовуються у такому значенні:
актуарні розрахунки - фінансовий аналіз коротко- і
довгострокових наслідків функціонування загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування, що містить прогноз фінансових
потоків, оцінку незабезпечених фінансових зобов'язань,
довгостроковий прогноз стану та стабільності системи пенсійного
забезпечення, докладний аналіз коротко- і довгострокових
фінансових наслідків будь-яких змін у цій системі;
банківська установа-зберігач - державний банк, який здійснює
свою діяльність відповідно до законодавства про банки і
банківську діяльність з урахуванням вимог цього Закону;
довічна пенсія з коштів загальнообов'язкового
Накопичувального пенсійного фонду (далі - довічна пенсія) -
пенсійна виплата, сума якої визначається у договорі страхування
довічної пенсії та сплачується у визначеному законодавством
порядку, застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку
або членам її сім'ї у випадках, передбачених цим Законом;
загальнообов'язковий Накопичувальний пенсійний фонд (далі -
Накопичувальний фонд) - цільовий позабюджетний фонд, який
створюється Пенсійним фондом України, акумулює страхові внески
застрахованих осіб, які обліковуються на накопичувальних
пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання
інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні
активи якого використовуються для здійснення оплати договорів
страхування довічних пенсій або одноразових виплат та на інші
цілі, передбачені цим Законом;
застраховані особи - фізичні особи, які відповідно до цього
Закону підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню і сплачують (або за яких сплачуються у встановленому
законодавством порядку) страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, у тому числі на накопичувальні
пенсійні рахунки;
коефіцієнт страхового стажу - величина, визначена цим
Законом для одного року страхового стажу, у відсотках, яка
враховується для обчислення пенсії за загальнообов'язковою
солідарною системою пенсійного страхування;
колективне страхування - страхування життя та/або стахування
на випадок інвалідності особи за одним договором колективного
страхування, укладеним у випадках, передбачених законодавством;
компанія з управління активами - юридична особа, яка
провадить професійну діяльність з управління активами на підставі
ліцензії на провадження професійної діяльності з управління
активами та обирається за результатами відкритого конкурсу
(тендера) або створена відповідно до цього Закону компанією з
управління активами, яка є іноземною юридичною особою;
мінімальна пенсія - сукупність пенсії, призначеної із
загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування,
пенсійних виплат з другого і третього рівнів системи пенсійного
забезпечення та державної соціальної допомоги, призначеної
відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу
малозабезпеченим сім'ям";
мінімальний страховий внесок - розмір сплаченого страхового
внеску із суми заробітку (доходу), розрахований на основі
величини мінімальної заробітної плати, що регулюється
законодавством;
накопичувальний пенсійний рахунок - персоніфікований рахунок
застрахованої особи, який ведеться Пенсійним фондом України в
системі персоніфікованого обліку страхових внесків та на якому
обліковується у визначеному цим Законом порядку інформація про
страхові внески застрахованої особи та інвестиційний дохід, які є
її власністю і використовуються для здійснення оплати договору
страхування довічної пенсії або одноразової виплати цій
застрахованій особі, а у випадках, визначених цим Законом, -
членам її сім'ї;
недержавний пенсійний фонд відкритого типу - недержавний
пенсійний фонд, який діє відповідно до законодавства про
недержавне пенсійне забезпечення;
непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого
законодавством пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому
числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у
зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону;
номінальна середня заробітна плата в Україні - середня
номінальна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях
економіки України, у тому числі в сільському господарстві, яка
визначається Державним комітетом статистики України;
одиниця пенсійних активів Накопичувального фонду (далі -
одиниця пенсійних активів) - одиниця виміру загальної вартості
пенсійних активів Накопичувального фонду, що накопичені та
обліковуються на персоніфікованому пенсійному рахунку
застрахованої особи, яка характеризує розмір зміни вартості
пенсійних активів внаслідок їх інвестування;
одноразова виплата - виплата з Накопичувального фонду, яка
здійснюється у порядку, визначеному цим Законом, у разі
досягнення застрахованою особою пенсійного віку та в інших
випадках, передбачених цим Законом;
основні напрями інвестиційної політики - документ, який
відповідно до вимог цього Закону визначає напрями та основні
обмеження інвестування коштів Накопичувального фонду, розрахунок
ставок інвестиційного доходу та план адміністративних витрат і
видатків на фінансування пенсійних виплат у відповідному році;
пенсійна виплата, що виплачується з коштів Пенсійного фонду
України (пенсія) - щомісячна грошова виплата в
загальнообов'язковій солідарній системі, що здійснюється з метою
компенсації застрахованій особі заробітку (доходу) у разі
досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку або
визнання інвалідом та у визначених цим Законом випадках - членам
її сім'ї;
Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - центральний
орган виконавчої влади із спеціальним статусом, який відповідно
до цього Закону здійснює управління загальнообов'язковим
державним пенсійним страхуванням, а після виконання умов,
визначених цим Законом, - некомерційна (неприбуткова) самоврядна
організація, яка здійснює управління загальнообов'язковим
державним пенсійним страхуванням та виконує інші функції згідно
із затвердженим статутом;
пенсійні активи - сукупність грошових коштів, цінних
паперів, майнових прав та зобов'язань щодо них, сформована
відповідно до цього Закону в Накопичувальному фонді, за рахунок
якої здійснюється оплата договору страхування довічної пенсії чи
одноразова виплата застрахованій особі або членам її сім'ї у
випадках, передбачених цим Законом;
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує
пенсію, довічну пенсію чи одноразову виплату, або члени її сім'ї,
що отримують пенсію у разі смерті цієї особи у передбачених цим
Законом випадках;
персоніфікований облік страхових внесків - збирання,
оброблення, систематизація та зберігання передбачених
законодавством про пенсійне забезпечення і цим Законом відомостей
про фізичних осіб щодо визначення права на виплати та їх розміру
за загальнообов'язковою солідарною системою пенсійного
страхування та системою накопичувального пенсійного забезпечення;
пов'язана особа:
- юридична особа, яка здійснює контроль за відповідною
юридичною особою або контролюється відповідною юридичною особою,
або перебуває під спільним контролем з такою юридичною особою,
або
- фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль
за відповідною юридичною особою. Членами сім'ї фізичної особи є
її подружжя, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи,
так і її подружжя, а також подружжя будь-якого прямого родича
фізичної особи, або
- посадова особа відповідної юридичної особи, уповноважена
виконувати від її імені юридичні дії, спрямовані на встановлення,
зміну або припинення правових відносин, а також члени сім'ї такої
посадової особи. Під здійсненням контролю в цьому Законі слід
розуміти володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних чи
юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій)
статутного фонду платника податку або управління найбільшою
кількістю голосів у керівному органі юридичної особи або
володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою ніж 20
відсотків статутного фонду капіталу платника податку. Для
фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду
платника податку (голосів у керівному органі) визначається як
загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній
особі, членам її сім'ї та юридичним особам, які контролюються
такою фізичною особою або членами її сім'ї;
представники застрахованих осіб - профспілки або їх
об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи
(представники);
представники роботодавців - об'єднання та спілки
роботодавців чи інші уповноважені роботодавцем органи
(представники);
професійна діяльність з управління активами - професійна
діяльність на ринку цінних паперів, що розуміється у значенні,
визначеному Законом України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні" та пов'язана з управлінням активами
загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного фонду з метою
отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб;
Рада Накопичувального пенсійного фонду (далі - Рада
Накопичувального фонду) - вищий колегіальний орган
накопичувальної пенсійної системи, який створюється та діє у
порядку, визначеному цим Законом;
роботодавці - підприємства, установи, організації (в тому
числі іноземні та міжнародні, що здійснюють діяльність на
території України), їх об'єднання та відокремлені підрозділи, а
також фізичні особи, які на умовах трудового договору або на
будь-яких інших умовах використовують працю фізичних осіб, які
відповідно до цього Закону підлягають загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню;
реальна середня заробітна плата в Україні - величина
середньої номінальної заробітної плати, скоригованої на величину
індексу споживчих цін за попередній рік;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа
підлягала державному соціальному страхуванню згідно із
законодавством, що діяло раніше, або підлягає
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із
цим Законом та за який сплачено страхові внески;
страховик - Пенсійний фонд;
страхові внески - кошти, сплачені на державне соціальне
страхування згідно із законодавством, що діяло раніше; збір на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до
Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування", а також кошти, сплачені на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону;
страхові організації - юридичні особи, яким відповідно до
законодавства України дозволено займатися страхуванням життя та
здійснювати виплату довічних пенсій на території України;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно
до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, у тому числі на накопичувальні
пенсійні рахунки, а у випадках, передбачених цим Законом, - фонди
з відповідних видів соціального страхування та держава;
темп зростання номінальної середньої заробітної плати -
величина, що обчислюється для кожного календарного року як частка
від ділення середньої заробітної плати в Україні попереднього
календарного року на середню заробітну плату року, що передує
попередньому календарному року. В обчисленні темпу зростання
номінальної середньомісячної заробітної плати використовується
визначений центральним органом виконавчої влади у сфері
статистики України показник середньої номінальної заробітної
плати в Україні;
темп зростання реальної середньої заробітної плати -
величина, що обчислюється для кожного календарного року як частка
від ділення суми скоригованих на індекс споживчих цін величин
середньої заробітної плати в Україні за кожний місяць
попереднього календарного року на суму скоригованих на індекс
споживчих цін величин середньої заробітної плати в Україні за
кожний місяць календарного року, що передує попередньому
календарному року;
тендер - відкритий конкурс, порядок організації та
проведення якого визначається цим Законом;
чиста вартість одиниці пенсійних активів - вартість одиниці
пенсійних активів, що визначається у порядку, визначеному цим
Законом, шляхом ділення чистої вартості пенсійних активів на
загальну кількість одиниць пенсійних активів на день підрахунку.
Стаття 2 . Система пенсійного забезпечення в Україні
1. Система пенсійного забезпечення в Україні складається з
трьох рівнів.
Перший рівень - загальнообов'язкова солідарна система
пенсійного страхування (пенсії з поточних надходжень), що
фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду та передбачає
встановлення розмірів пенсій у порядку та на умовах, передбачених
цим Законом.
Другий рівень - складова частина загальнообов'язкової
системи пенсійного страхування, яка грунтується на принципі
накопичування коштів застрахованих осіб у загальнообов'язковому
Накопичувальному пенсійному фонді з подальшим їх інвестуванням
для отримання інвестиційного доходу на користь цих застрахованих
осіб і здійснення пенсійних виплат за рахунок коштів цього фонду
в порядку та на умовах, передбачених цим Законом.
Третій рівень - система недержавного пенсійного
забезпечення, яка грунтується на засадах добровільної участі
громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних
накопичень з метою отримання громадянами додаткових до
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних
виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення
та інвестиційного доходу, нарахованого на пенсійні активи у
порядку та на умовах, передбачених законодавством про недержавне
пенсійне забезпечення.
2. Другий та третій рівні пенсійного забезпечення в Україні
становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.
3. Суб'єктами загальнообов'язкової солідарної системи є:
особи, застраховані відповідно до цього Закону;
платники страхових внесків, визначені цим Законом;
Пенсійний фонд;
банківська установа, що здійснює обслуговування коштів
Пенсійного фонду;
юридичні особи, що здійснюють виплату та доставку пенсій у
загальнообов'язковій солідарній системі.
4. Суб'єктами системи накопичувального пенсійного
забезпечення є:
застраховані особи, від імені та на користь яких
здійснюється накопичування та інвестування коштів;
підприємства, установи, організації та фізичні особи, що
здійснюють перерахування до системи накопичувального пенсійного
забезпечення;
Накопичувальний фонд;
недержавні пенсійні фонди;
юридичні особи, що здійснюють управління Накопичувальним і
недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними
активами;
банківські установи, що здійснюють зберігання пенсійних
активів;
страхові організації, яким відповідно до законодавства
України дозволено займатися страхуванням життя та здійснювати
виплату довічних пенсій на території України.
Інші суб'єкти системи накопичувального пенсійного
забезпечення можуть бути визначені законами України.
5. Законами України для окремих категорій громадян можуть
встановлюватися інші додаткові умови пенсійного забезпечення,
відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування та недержавного пенсійного забезпечення, пенсійні
виплати за якими не можуть здійснюватися з коштів
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
6. Відповідно до законів з питань пенсійного страхування та
пенсійного забезпечення участь у системі пенсійного забезпечення
може бути обов'язковою чи добровільною.
Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати
пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного
забезпечення. Обов'язковість участі або обмеження щодо участі
громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення та
отримання пенсійних виплат можуть встановлюватися виключно
законами України з питань пенсійного забезпечення.
Питання участі іноземців і осіб без громадянства в пенсійній
системі України та участі громадян України в іноземних пенсійних
системах регулюються цим Законом, іншими законами з питань
пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
7. Законодавство про пенсійне забезпечення складається з
цього Закону, Закону України "Про недержавне пенсійне
забезпечення", законів, якими встановлюються умови пенсійного
забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення,
міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на
обов'язковість яких дана Верховною Радою України (далі - закони
про пенсійне забезпечення), а також інших законів та
нормативноправових актів, прийнятих відповідно до законів про
пенсійне забезпечення.
Виключно законами про пенсійне забезпечення можуть
встановлюватися:
види пенсійного забезпечення;
умови та обмеження щодо участі у пенсійній системі чи її
рівнях, зокрема, обов'язковість такої участі;
джерела, порядок формування та використання коштів, що
спрямовуються на пенсійне страхування та песійне забезпечення;
умови виникнення і порядок визначення права на пенсійні
виплати, порядок визначення розміру та здійснення цих виплат;
порядок управління системою пенсійного забезпечення.
8. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають
між суб'єктами системи пенсійного забезпечення. Дія інших
законодавчих та нормативно-правових актів може поширюватися на ці
відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в
частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом встановлюються:
принципи та структура загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування;
коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванню;
коло осіб, які є платниками страхових внесків, їх права та
обов'язки;
порядок обчислення, нарахування та сплати страхових внесків,
стягнення заборгованості за цими внесками;
види пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним
пенсійним страхуванням;
умови виникнення та порядок визначення права на пенсійні
виплати за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
порядок визначення розміру пенсійних виплат за
загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим
державним пенсійним страхуванням;
порядок використання коштів Пенсійного фонду та коштів
загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного фонду;
порядок управління загальнообов'язковим державним пенсійним
страхуванням.
9. Фінансування пенсійних виплат у загальнообов'язковій
солідарній системі пенсійного страхування здійснюється за рахунок
поточних надходжень страхових внесків та інших коштів Пенсійного
фонду в порядку, визначеному цим Законом.
Розміри пенсійних виплат у загальнообов'язковій солідарній
системі пенсійного страхування визначаються відповідно до цього
Закону залежно від тривалості страхового стажу застрахованої
особи та розміру заробітку (доходу), з якого нараховано та
сплачено страхові внески.
Фінансування пенсійних виплат у накопичувальній пенсійній
системі здійснюється за рахунок пенсійних активів
накопичувального фонду в порядку, визначеному цим Законом.
Розміри пенсійних виплат у накопичувальній пенсійній системі
визначаються відповідно до цього Закону залежно від розміру
пенсійних активів, накопичених та облікованих на накопичувальному
пенсійному рахунку застрахованої особи.
10. Забороняється:
використання коштів солідарної пенсійної системи для
забезпечення пенсійних виплат з накопичувальної пенсійної
системи;
використання коштів загальнообов'язкового Накопичувального
пенсійного фонду для забезпечення виплат із солідарної пенсійної
системи;
використання коштів солідарної пенсійної системи та коштів
загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного фонду на цілі,
не передбачені цим Законом.
Стаття 3. Соціальні виплати непрацездатним громадянам
1. Поряд з виплатами із системи пенсійного забезпечення
непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки
та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію, соціальну
пенсію, державну соціальну допомогу та інші виплати у порядку та
за рахунок коштів, визначених законодавством.
2. Непрацездатні громадяни мають право на отримання
мінімальної пенсії.
Розмір мінімальної пенсії визначається як сукупність пенсії,
призначеної із загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного
страхування, пенсійних виплат з другого і третього рівнів системи
пенсійного забезпечення та державної соціальної допомоги,
призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну
допомогу малозабезпеченим сім'ям". Мінімальна пенсія у разі, якщо
вона є основним джерелом для існування, не може бути нижче
розміру прожиткового мінімуму. Розмір мінімальної пенсії
визначається щороку Верховною Радою України одночасно з
прийняттям Державного бюджету України на наступний фінансовий
рік.
У перехідний період після набрання чинності цим Законом (до
стабілізації економічного становища в Україні) розмір мінімальної
пенсії встановлюється як рівень забезпечення прожиткового
мінімуму, визначеного законом, виходячи з реальних можливостей
видаткової частини Державного бюджету України та бюджету
Пенсійного фонду, і затверджується Верховною Радою України
одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на
відповідний рік.
Стаття 4. Принципи загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
здійснюється за принципами:
законодавчого визначення умов здійснення
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обов'язковості пенсійного страхування осіб, зазначених у
статті 8 цього Закону, та надання їм права на отримання виплат на
умовах, передбачених цим Законом;
можливості добровільної участі в державному пенсійному
страхуванні для осіб, які відповідно до цього Закону не
підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню;
заінтересованості кожної працездатної особи у власному
матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;
рівноправності застрахованих осіб щодо призначення пенсій,
надання соціальних послуг і виконання обов'язків стосовно сплати
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування;
призначення, перерахунку та диференціації розмірів пенсій
залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної
плати (доходу), з якого виплачувалися страхові внески;
солідарності поколінь і субсидування;
фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних
послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів
цільових фондів;
залучення частини страхових внесків на накопичувальні
пенсійні рахунки застрахованих осіб та здійснення виплат з цих
рахунків довічної пенсії та одноразової виплати залежно від
розмірів накопичень з урахуванням інвестиційного доходу та на
перерахування до страхових організацій для оплати договорів
колективного страхування;
державного гарантування реалізації застрахованими особами
своїх прав, передбачених цим Законом;
організації управління Пенсійним фондом на основі
паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців
та держави;
обов'язковості фінансування Пенсійним фондом витрат,
пов'язаних з наданням пенсій та соціальних послуг, веденням
обліку коштів на накопичувальних пенсійних рахунках та виконанням
доручень застрахованих осіб стосовно коштів, облікованих на їх
накопичувальних пенсійних рахунках, відповідно до цього Закону;
цільового та ефективного використання коштів
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
відповідальності страхувальників та страховика за порушення
норм, передбачених цим Законом, а застрахованих осіб - за
невиконання покладених на них обов'язків.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є
основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не
нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 5. Право застрахованих осіб на отримання пенсій,
довічних пенсій та соціальних послуг
1. Право на отримання відповідно до цього Закону пенсій та
соціальних послуг із загальнообов'язкової солідарної системи
пенсійного страхування мають:
1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом
та досягли необхідного для призначення пенсії віку чи визнані у
встановленому порядку інвалідами і мають необхідний для
призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а у разі
смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 30 цього
Закону;
2) пенсіонери, яким до дня набрання чинності цим Законом
була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне
забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія
за іншим законодавством, але вони мали право на призначення
пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови,
якщо вони не отримують державну пенсію з інших джерел, а також у
випадках, передбачених цим Законом, - члени їх сімей.
2. Право на отримання відповідно до цього Закону пенсійних
виплат з Накопичувального фонду мають особи, які є застрахованими
особами згідно із цим Законом або визначені цим Законом члени
сімей та спадкоємці цих застрахованих осіб, за умов, визначених
цим Законом.
3. Застраховані особи та особи, які не підлягають
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але
сплачували страхові внески в установленому цим Законом порядку та
розмірах до загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного
страхування та накопичувальної пенсійної системи, мають право у
разі досягнення необхідного для призначення пенсії віку на
виплату довічної пенсії або одноразову виплату відповідно до
цього Закону за рахунок Накопичувального фонду та пенсій за
рахунок коштів Пенсійного фонду.
4. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в
Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсії з
солідарної пенсійної системи, довічної пенсії або одноразової
виплати з накопичувальної пенсійної системи нарівні з громадянами
України на умовах, передбачених цим Законом, якщо інше не
передбачено законами про пенсійне забезпечення.
Стаття 6. Види пенсійних виплат та джерела їх фінансування
1. Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного
фонду в загальнообов'язковій солідарній системі призначаються
такі пенсійні виплати:
1) пенсії за віком;
2) пенсії за інвалідністю (крім пенсій за інвалідністю від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання);
3) пенсії у разі втрати годувальника.
2. За рахунок коштів Накопичувального фонду, що
обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються
такі пенсійні виплати:
1) довічна пенсія з установленим періодом;
2) довічна обумовлена пенсія;
3) довічна пенсія подружжя;
4) одноразова пенсійна виплата.
3. У загальнообов'язковій солідарній системі також
здійснюється виплата допомоги на поховання пенсіонера.
4. Застраховані особи у порядку та на умовах, передбачених
окремим законом, можуть мати право на виплати за колективним
страхуванням життя та/або страхування на випадок інвалідності за
договором колективного страхування, який укладається у порядку та
у випадках, передбачених законодавством.
Стаття 7. Право вибору пенсійних виплат
1. Особам, які мають право одночасно на різні види пенсій
(за віком, за інвалідністю, у разі втрати годувальника), що
виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду
загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування,
призначається один з цих видів пенсій за вибором застрахованої
особи.
2. Особам, які мають право на пенсійну виплату за рахунок
коштів Накопичувального фонду, призначається один з видів
довічних пенсій за вибором застрахованої особи або одноразова
пенсійна виплата у випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 8. Особи, які підлягають загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню. Припинення
участі у загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванні. Добровільна участь у
загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванні. Припинення участі у
загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванні
1. Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
підлягають:
1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана
Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють
на підприємствах, в установах і організаціях, створених
відповідно до законодавства України, незалежно від форми
власності, виду діяльності та господарювання, в об'єднаннях
громадян, у громадян-підприємців та інших фізичних осіб
(включаючи підприємства, установи, організації та фізичних осіб,
які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок,
єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,
придбали спеціальний торговий патент та інші) на умовах трудового
договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених
законодавством, або виконують на зазначених підприємствах, в
установах, організаціях чи у фізичних осіб роботи за договорами
цивільно-правового характеру, в тому числі працюючі пенсіонери;
2) члени колективних та орендних підприємств,
сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у
тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування
(фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент та інші);
3) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, в
тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування
(фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент та інші) та члени сімей зазначених фізичних осіб, які
беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької
діяльності, належать: жінка (чоловік), батьки, діти та інші
утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або
цивільно-правових відносинах з таким суб'єктом підприємницької
діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність
і отримують частину доходу від зайняття цією діяльністю;
4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно -
займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї
діяльності;
5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами
України дипломатичних представництвах, консульських установах
України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах
підприємств та організацій (в тому числі міжнародних), створених
відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана
Верховною Радою України);
6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють
в іноземних дипломатичних представництвах та консульських
установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших
відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій,
міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо
інше не встановлено міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких дана Верховною Радою України);
7) особи, обрані на виборні посади до державних органів,
об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, профспілок,
політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за
роботу на виборній посаді;
8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних
Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно
до законів України військових формуваннях, а також в органах
Міністерства внутрішніх справ України;
9) працівники воєнізованих формувань, особи начальницького і
рядового складу фельд'єгерської служби Державного комітету
зв'язку та інформатизації України, гірничорятувальних частин
незалежно від підпорядкування, а також працівники спеціалізованих
воєнізованих аварійно-рятувальних частин і загонів центральних
органів виконавчої влади у сфері надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи;
10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;
11) особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани,
військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за
контрактом Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ
України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи, Служби безпеки України, Прикордонних військ України,
Управління державної охорони України, особи начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ України, Державного
департаменту України з питань виконання покарань, особи
начальницького складу податкової міліції, інших військових
формувань, що утворюються відповідно до законів України;
12) особи, які не працюють та відповідно до Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" отримують виплати у зв'язку
з настанням страхового випадку, передбаченого зазначеним Законом,
крім осіб, які отримують виплати у зв'язку із смертю
годувальника;
13) особи, які досягли 18 років і навчаються у вищих або
професійно-технічних навчальних закладах за денною (очною) формою
навчання, - у разі дотримання умов, передбачених частиною третьою
статті 18 цього Закону;
14) особи, які навчаються в аспірантурі, докторантурі,
інтернатурі або клінічній ординатурі;
15) особи, які проходять професійну підготовку,
перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від
виробництва за направленням підприємств, установ, організацій
(без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії
відповідно до законодавства);
16) особи, трудовий договір з якими розірвано у зв'язку із
змінами в організації виробництва і праці та за якими на
визначений законодавством строк на період працевлаштування
зберігається середня заробітна плата за попереднім місцем роботи;
17) особи, які відповідно до законодавства України отримують
допомогу по догляду за дітьми, але не більше ніж до досягнення
ними трьох років;
18) один з непрацюючих працездатних батьків дитини-інваліда
або особа, що їх замінює, які здійснюють догляд за
дитиноюінвалідом віком до 16 років, а також непрацюючі
працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або
за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує
постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо
такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або
компенсації відповідно до законодавства;
19) особи, які отримують допомогу у зв'язку з тимчасовою
непрацездатністю;
2. Особи, які досягли 16-річного віку та працюють або
отримують дохід від провадження діяльності, не забороненої
законодавством, та не підлягають загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванню відповідно до частини першої цієї статті,
в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно
проживають або працюють на території України, громадяни України,
які постійно проживають або працюють за межами України (якщо інше
не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість
яких дана Верховною Радою України), та особи без громадянства є
застрахованими особами в разі укладення ними у порядку,
визначеному цим Законом, договору з органом Пенсійного фонду про
добровільну участь в загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванні - на період дії цього договору.
Зазначені особи можуть брати добровільну участь у
загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування
або у накопичувальній пенсійній системі або одночасно у
загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування та
накопичувальній пенсійній системі.
3. Особи, зазначені у частині другій цієї статті, можуть
брати добровільну участь у загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванні протягом визначеного ними під час
укладення договору про добровільну участь у загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванні часу, але не менше одного року,
крім випадків дострокового розірвання зазначеного договору,
передбачених цим Законом.
Особи, зазначені у частині другій цієї статті, які виявили
бажання брати добровільну участь у загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванні, подають до органу Пенсійного
фонду за місцем проживання відповідну заяву за формою,
встановленою Пенсійним фондом, та документи за переліком,
визначеним Пенсійним фондом.
Орган Пенсійного фонду, який отримав заяву про добровільну
участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні,
має право перевіряти викладені у заяві відомості та вимагати у
особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені
відомості.
З особами, які подали заяву про добровільну участь в
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні,
відповідним органом Пенсійного фонду у строк не пізніше ніж 30
календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про
добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванні.
Зазначений договір укладається в порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону і
повинен відповідати типовому договору про добровільну участь у
загальнообов"язковому державному пенсійному страхуванні, що
затверджується Пенсійним фондом.
Договір про добровільну участь у загальнообов"язковому
державному пенсійному страхуванні повинен містити:
відомості про застраховану особу, які відповідно до цього
Закону повинні бути внесені до системи персоніфікованого обліку;
вид пенсійної системи (солідарну або накопичувальну або
солідарну та накопичувальну одночасно), в якій братиме участь
застрахована особа;
термін дії договору;
розмір та порядок сплати страхових внесків;
право застрахованої особи на пенсійні виплати за
загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
умови припинення дії договору;
права, обов'язки та відповідальність сторін за договором;
інші умови, передбачені типовим договором про добровільну
участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні,
або інші, передбачені сторонами умови, що не суперечать цьому
Закону.
Орган Пенсійного фонду може відмовити в укладенні договору
про добровільну участь у загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванні у разі:
якщо особа, яка бажає укласти договір, згідно з цим Законом
має право брати обов'язкову участь у державному пенсійному
страхуванні;
якщо особа, яка бажає укласти договір, не відповідає
визначеним цим Законом вимогам до осіб, які мають право брати
добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванні;
неповноти або недостовірності відомостей, поданих особою,
яка бажає укласти договір;
якщо з особою, яка бажає укласти договір, вже було укладено
договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванні, строк дії якого не закінчився або за яким
зазначеною особою не виконано передбачені цим договором умови.
В інших випадках відмова в укладенні договору про
добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванні не допускається.
Договір про добровільну участь у загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванні може бути достроково
розірваний:
за згодою сторін, якщо договір діяв не менше одного року;
органом Пенсійного фонду у разі:
набуття застрахованою особою відповідно до цього Закону
зобов'язань щодо обов'язкової участі у пенсійній системі, в якій
вона згідно з договором бере добровільну участь;
виникнення обставин, що не відповідають визначеним цим
Законом вимогам до осіб, які можуть брати добровільну участь у
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні;
систематичного порушення застрахованою особою умов договору;
смерті застрахованої особи.
В інших випадках дострокове розірвання договору про
добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванні не допускається.
Договором про добровільну участь у загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванні може бути передбачена
одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків до
загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування
або до накопичувальної пенсійної системи або одночасно до
загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування та
накопичувальної пенсійної системи за попередні періоди, коли вона
не підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню або не була зобов'язана сплачувати страхові внески до
накопичувальної пенсійної системи. При цьому сума сплачених за ці
періоди внесків не може бути меншою ніж мінімальна сума
страхового внеску, визначеного цим Законом, за кожний місяць, за
який особа бажає сплатити внески.
4. Участь застрахованих осіб у загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванні припиняється:
у разі коли застрахована особа, яка підлягає
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом
статус такої застрахованої особи;
у разі закінчення терміну договору про добровільну участь у
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні або у
разі дострокового розірвання цього договору у випадках,
передбачених цим Законом;
у разі коли застрахованій особі відповідно до цього Закону
призначена пенсія з першого рівня і вона не продовжує працювати
або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула
право на пенсійну виплату з Накопичувального фонду і не виявила
бажання продовжувати сплачувати страхові внески до
Накопичувального фонду;
у разі смерті застрахованої особи.
У разі, якщо застрахована особа припинила участь у
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні до
набуття застрахованою особою права на пенсійні виплати відповідно
до цього Закону, за застрахованою особою зберігається право на
набутий під час участі у загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванні страховий стаж та право на пенсійні
активи, що обліковуються на її накопичувальному пенсійному
рахунку. При цьому суми сплачених страхових внесків застрахованій
особі не повертаються, крім випадків здійснення пенсійних виплат
відповідно до цього Закону.
Особа, яка припинила участь в загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванні, може поновити свою участь у
цьому страхуванні з набуттям нею статусу, згідно з яким вона
підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
відповідно до цього Закону або шляхом укладення у встановленому
цим Законом порядку договору про добровільну участь у
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні (крім
випадків, коли відповідно до цього Закону цій особі може бути
відмовлено в укладенні такого договору).
Стаття 9. Платники страхових внесків
1. Платниками внесків до солідарної системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є:
1) страхувальники - роботодавці:
підприємства, установи і організації, створені відповідно до
законодавства України, незалежно від форми власності, виду
діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки,
політичні партії (в тому числі філії, представництва, осередки та
інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ,
організацій, об'єднань, профспілок та партій, які мають окремий
баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами),
громадяни-підприємці та інші фізичні особи (включаючи
підприємства, установи, організації та фізичних осіб, які обрали
особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний
податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали
спеціальний торговий патент та інші), які використовують працю
застрахованих осіб на умовах трудового договору (контракту) або
на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами
цивільно-правового характеру або де застраховані особи проходять
альтернативну (невійськову) службу;
колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські
кооперативи та фермерські господарства, в тому числі ті, які
обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний
податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали
спеціальний торговий патент та інші);
дипломатичні представництва, консульські установи України, а
також філії, представництва, інші відокремлені підрозділи
підприємств та організацій (в тому числі міжнародних), створених
відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і
самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
іноземні дипломатичні представництва та консульські установи
іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені
підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних
організацій, розташованих на території України;
2) страхувальники - підприємства, установи, організації,
військові частини та органи, які виплачують заробітну плату,
грошове забезпечення (заробіток), допомогу та стипендії особам,
зазначеним у пунктах 8, 9, 11, 13, 14, 15, 17 - 19 частини першої
статті 8 цього Закону;
3) фонд соціального страхування, який здійснює виплати
застрахованим особам, зазначеним у пункті 12 частини першої
статті 8 цього Закону, відповідно до Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності", а також працюючим особам, які
отримують виплати відповідно до зазначеного Закону та за яких
роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із
заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я;
4) застраховані особи, зазначені у пунктах 1 - 7, 9 - 11, 13
- 16, 19 частини першої та частині другій статті 8 цього Закону.
2. Платниками внесків до Накопичувального фонду є
застраховані особи, зазначені у пунктах 1 - 7, 9 - 11, 13 - 16,
19 частини першої статті 8 цього Закону.
3. Особи, зазначені у частині другій статті 8 цього Закону,
є платниками внесків на підставі договору про добровільну участь
у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні,
укладеного відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 10. Права і обов'язки застрахованої особи
1. Застрахована особа відповідно до цього Закону має право:
за формою, встановленою Пенсійним фондом, та у порядку,
визначеному цим Законом, отримувати безкоштовно в органах
Пенсійного фонду відомості, внесені до її персональної облікової
картки у системі персоніфікованого обліку, в тому числі
інформацію про пенсійні активи, що обліковуються на її
накопичувальному пенсійному рахунку, інформацію про призначення і
здійснення пенсійних виплат та надання соціальних послуг
відповідно до цього Закону, а також у випадках, передбачених
законодавством, - інформацію про порядок здійснення виплат за
договорами колективного страхування;
обирати в порядку, визначеному законодавством, страхові
організації, які здійснюють виплати довічних пенсій;
звертатися із заявою до відповідного органу Пенсійного фонду
про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової
картки у системі персоніфікованого обліку;
обирати форму виплати пенсії відповідно до законодавства
України;
оскаржувати в установленому цим Законом порядку дії
страхувальника, посадових осіб органів Пенсійного фонду;
отримувати в Накопичувальному фонді або в обраному
застрахованою особою недержавному пенсійному фонді відкритого
типу інформацію про пенсійні активи, обліковані на
накопичувальному пенсійному рахунку;
залишатися учасником загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування у разі припинення сплати страхових внесків
з дотриманням умов цього Закону;
укладати у порядку, визначеному цим Законом, договір про
добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванні та достроково розривати цей договір;
вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому
числі у судовому порядку, та отримувати від страхувальника
підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі
інформацію у письмовій формі.
2. Застрахована особа зобов'язана:
отримати у встановленому законодавством порядку посвідчення
загальнообов'язкового державного соціального страхування і
пред'являти його на вимогу страхувальника-роботодавця, посадових
осіб органів Пенсійного фонду;
подавати на вимогу органу Пенсійного фонду документи, що
засвідчують відомості, які містяться або мають бути занесені до
її персональної облікової картки інформаційної бази системи
персоніфікованого обліку страхових внесків згідно з цим Законом;
повідомляти Пенсійний фонд про обставини, що спричиняють
зміни статусу застрахованої особи, розміру пенсії, порядку сплати
нею страхових внесків, припинення виплати пенсії або сплати
страхових внесків, позбавляють права на отримання соціальних
послуг (зміни даних, що вносяться до її персональної облікової
картки у системі персоніфікованого обліку, стану працездатності,
складу сім'ї, звільнення з роботи, служби, працевлаштування
тощо), протягом 10 днів з дати їх виникнення;
у порядку, визначеному Пенсійним фондом, повідомляти
відповідні органи Пенсійного фонду про набуття права на пенсійні
виплати відповідно до цього Закону;
при прийомі на роботу або укладенні відповідного договору
повідомляти роботодавцю відомості про реєстрацію в органах
Пенсійного фонду;
укладати договір страхування довічної пенсії з обраною
страховою організацією та не розривати цей договір протягом життя
(крім випадків зміни страхової організації згідно з цим Законом);
виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього
Закону.
Стаття 11. Обов'язки страхувальників
1. Відповідно до цього Закону страхувальник має право:
у порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно
отримувати від органів Пенсійного фонду інформацію, необхідну для
виконання обов'язків, покладених на нього цим Законом;
отримувати від органів Пенсійного фонду в установленому ним
порядку підтвердження про одержання страхових внесків, сплачених
страхувальником;
оскаржувати в установленому цим Законом порядку дії органів
Пенсійного фонду.
2. Страхувальники зобов'язані:
1) одноразово після набрання чинності цим Законом
зареєструватися в порядку та у строки, визначені Пенсійним
фондом, в органах Пенсійного фонду як платники страхових внесків
з метою включення до загального реєстру платників страхових
внесків, який веде Пенсійний фонд у встановленому відповідно до
цього Закону порядку;
2) реєструватися в порядку, визначеному Пенсійним фондом, у
відповідних регіональних органах Пенсійного фонду як платники
страхових внесків у 10-денний строк з дня отримання ними
свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької
діяльності (дозволу на провадження нотаріальної та іншої
діяльності) або з дня прийняття рішення про утворення установи,
організації, а також філіалу, представництва, іншого
відокремленого підрозділу, у разі зміни статусу чи юридичної
адреси, якщо відповідно до законодавства державна реєстрація
таких установ, організацій та відокремлених підрозділів не
проводиться;
3) вести облік виплат (доходу) застрахованій особі за кожним
календарним місяцем та календарним роком, зберігати ці дані за
період до 1 січня 2000 року протягом 75 років, а за період після
цієї дати - протягом усього часу сплати страхових внесків та
протягом 5 років після їх припинення на паперових носіях та в
електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують
ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого
дані передаються до архіву на належне зберігання протягом 70
років згідно з порядком, установленим Кабінетом Міністрів
України;
4) допускати посадових осіб органів Пенсійного фонду до
перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків,
надавати органам Пенсійного фонду необхідні документи та
пояснення;
5) у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним
фондом, подавати органам Пенсійного фонду звітність;
6) надавати безоплатно застрахованій особі відомості про
заробіток (дохід), розмір сплачених страхових внесків та інші
відомості, що стосуються цієї особи та подаються до Пенсійного
фонду;
7) у строки та у порядку, встановленому цим Законом,
сплачувати страхові внески;
8) пред'являти на вимогу органів Пенсійного фонду та
застрахованих осіб, за яких страхувальник здійснює сплату
страхових внесків, видане страхувальнику органом Пенсійного фонду
повідомлення про реєстрацію як платника страхових внесків;
9) у разі прийому на роботу або укладення відповідного
договору з фізичною особою, яка відповідно до цього Закону
підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню,
вимагати пред'явлення цією особою свідоцтва загальнообов'язкового
державного соціального страхування;
10) у разі прийому на роботу або укладення відповідного
договору з фізичною особою, яка підлягає загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню, за яку страхувальник
зобов'язаний сплачувати страхові внески відповідно до цього
Закону і яка не зареєстрована у системі загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування (в тому числі вперше
приймається на роботу) або не пред'явила на вимогу страхувальника
свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
повідомляти про це відповідний орган Пенсійного фонду та подавати
йому необхідні відомості та документи для реєстрації зазначеної
особи;
11) повідомляти застраховану особу, яку страхувальник
зобов'язаний зареєструвати в органах Пенсійного фонду відповідно
до цього Закону, про таку реєстрацію;
12) в порядку, визначеному Пенсійним фондом, повідомляти
відповідні органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють
зміни статусу страхувальника, порядку сплати або припинення
сплати ним страхових внесків (зміни даних, що вносяться до
системи персоніфікованого обліку, тощо), протягом 10 календарних
днів з дати їх виникнення;
13) перереєструватися в порядку, визначеному Пенсійним
фондом, у відповідних регіональних органах Пенсійного фонду як
платники страхових внесків у 10-денний строк з дня виникнення
зміни юридичного статусу, форми власності, найменування
(прізвища, ім'я та по батькові);
14) знятися з обліку в органах Пенсійного фонду за місцем
реєстрації у 10-денний строк з дня виключення з державного
реєстру підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
15) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього
Закону.
2. Фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької
діяльності і використовують працю інших фізичних осіб за
винагороду, зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного
фонду у 10-денний строк з дня укладення відповідного договору
або, якщо договір не укладався, - з дня початку роботи найманими
фізичними особами.
3. Страхувальники зобов'язані зареєструватися у реєстрі
платників страхових внесків у системі персоніфікованого обліку у
відповідних регіональних органах Пенсійного фонду незалежно від
того, ведуть вони фактично господарську діяльність та провадять
розрахунки з оплати праці, чи ні.
4. Під час реєстрації страхувальники подають органам
Пенсійного фонду за місцем реєстрації відомості та документи за
переліком, визначеним цим Законом та нормативно-правовими актами
Пенсійного фонду. У разі зміни зазначених відомостей
страхувальники інформують про це відповідні органи Пенсійного
фонду у 10-денний строк.
5. Платники страхових внесків з числа осіб, визначених
частиною другою статті 8 цього Закону, вважаються зареєстрованими
в органах Пенсійного фонду як платники страхових внесків до
першого та другого рівнів загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування з дня набрання чинності договором про їх
добровільну участь в загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванні.
6. Платникам страхових внесків у 10-денний строк після
реєстрації (перереєстрації) видається повідомлення про реєстрацію
(перереєстрацію) платника страхових внесків за формою,
встановленою Пенсійним фондом.
7. У разі зміни адреси платника страхових внесків або інших
відомостей про платника, що містяться у системі персоніфікованого
обліку, крім зазначених в пункті 7 частини першої, перереєстрація
платників страхових внесків не здійснюється, при цьому органами
Пенсійного фонду вносяться відповідні зміни до системи
персоніфікованого обліку страхових внесків.
8. Страхувальники, застраховані особи, зазначені у пунктах 3
і 4 частини першої статті 8 цього Закону, повідомляють органи
Пенсійного фонду, у яких вони зареєстровані, про відкриття або
закриття поточних рахунків у банках чи в органах Державного
казначейства, які використовуються для здійснення відповідної
діяльності.
9. Органи, що здійснюють державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, зобов'язані надсилати один примірник
реєстраційної картки регіональному органу Пенсійного фонду за
місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Стаття 12. Страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування
1. Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини
внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду
встановлюється Верховною Радою України відповідно для
страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних
розрахунків, виходячи з того, що застрахованим особам повинні
забезпечуватися виплата пенсій і надання соціальних послуг,
передбачених цим Законом, а також покриття витрат на утримання та
забезпечення діяльності Пенсійного фонду, розвиток його
матеріальної та інформаційної бази.
2. Розмір страхових внесків встановлюється Верховною Радою
України за поданням Кабінету Міністрів України, яке повинно бути
внесено до Верховної Ради України разом з проектом Закону України
про Державний бюджет України на наступний бюджетний рік.
3. За непрацюючих осіб, передбачених у пункті 17 частини
першої статті 8 цього Закону, а також за осіб, передбачених у
пунктах 8 і 18 частини першої статті 8 цього Закону, страхові
внески сплачуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів,
коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачується відповідно
грошове забезпечення або допомога.
4. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем, крім
випадків, передбачених цим Законом, який справляється на всій
території України в порядку, встановленому цим Законом.
Питання, пов'язані із сплатою страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, регулюються
виключно цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до цього Закону, і не можуть регулюватися іншими
законами та нормативно-правовими актами.
5. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування не включаються до складу податків, інших обов'язкових
платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не
поширюється податкове законодавство.
6. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування не можуть включатися до складу Державного бюджету
України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з
Пенсійного фонду або Накопичувального фонду і не можуть
використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
7. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з
нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування або звільнення від їх сплати.
Стаття 13. Нарахування страхових внесків
1. Страхові внески до солідарної системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
нараховуються в межах, визначених частиною четвертою цієї статті,
на такі види виплат (доходів):
для роботодавців - на суми фактичних витрат на оплату праці
(грошового забезпечення) працівників, які включають витрати на
виплату основної і додаткової заробітної плати та інших
заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі у
натуральній формі, які визначаються згідно з нормативноправовими
актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату
праці", і підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян,
не враховуючи передбачені законодавством пільги із сплати
зазначеного податку чи суми, на які зменшується оподатковуваний
дохід, а також на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та
винагород, що виплачуються фізичним особам за виконання робіт
(послуг) за угодами цивільно-правового характеру, не враховуючи
передбачені законодавством пільги із сплати зазначеного податку
чи суми, на які цей дохід зменшується, суми стипендій або інших
виплат, що виплачуються під час навчання;
для фізичних осіб - на всі суми заробітку (доходу,
прибутку), що підлягає оподаткуванню прибутковим податком з
громадян, не враховуючи пільги з оподаткування цього доходу
(прибутку), включаючи суми, на які цей дохід зменшується
відповідно до законодавства про прибутковий податок з громадян;
для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, - на всі
суми сукупного оподатковуваного доходу, отриманого від
діяльності, зазначеної в пункті 3 частини першої статті 8 цього
Закону, не враховуючи пільги з оподаткування цього доходу,
включаючи суми, на які цей дохід зменшується відповідно до
законодавства про прибутковий податок з громадян;
для членів колективних та орендних підприємств,
сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств -
на суми доходу, що розподіляється між членами колективних,
орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів,
фермерських господарств і підлягає оподаткуванню прибутковим
податком з громадян, не враховуючи передбачені законодавством
пільги із сплати цього податку, та суми, на які зменшується
оподатковуваний дохід, включаючи суми, на які цей дохід
зменшується відповідно до цього Закону;
для осіб, які беруть добровільну участь у
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, - на
суми, визначені договором про добровільну участь в
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні.
2. Страхові внески фізичних осіб до Накопичувального фонду
нараховуються на всі суми їх сукупного оподатковуваного доходу
(прибутку), обчисленого відповідно до законодавства, не
враховуючи пільги з оподаткування цього доходу (прибутку),
включаючи суми, на які цей дохід зменшується відповідно до
законодавства про прибутковий податок з громадян.
3. Страхові внески не нараховуються на виплати, не зазначені
в частині першій цієї статті.
4. Страхові внески до солідарної системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та
Накопичувального фонду нараховуються на фактичні виплати
(доходи), зазначені у частинах першій та другій цієї статті, що
не перевищують максимальної величини, визначеної Кабінетом
Міністрів України. Ця максимальна величина щороку встановлюється
Кабінетом Міністрів України на рівні величини трьох середніх
заробітних плат, яка склалася у минулому календарному році, але
не менше діючого на день набрання чинності цим Законом розміру
максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання
на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу
(прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких
справляються збори (внески) до соціальних фондів.
5. Нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування здійснюється на суми виплат
(доходу), зазначені у частинах першій та другій цієї статті, які
не зменшені на суму податків, інших обов'язкових платежів та
внесків, що відповідно до законодавства сплачуються із зазначених
сум, та суми утримань, які здійснюються відповідно до
законодавства або за договорами позики, придбання товарів та
виплат тощо або на інші цілі за дорученням отримувача.
6. Нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування на виплати (доход), зазначені у
частинах першій та другій цієї статті, провадиться незалежно від
джерел їх фінансування, форми, порядку, місця здійснення та
використання їх отримувачами.
Стаття 14. Обчислення та сплата страхових внесків
1. Страхові внески обчислюються виключно у грошовій формі, в
тому числі з доходу (виплат), що здійснюються в натуральній
формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній
валюті, здійснюється у національній валюті України після
перерахування зазначених сум у національну валюту України за
курсом валют, встановленим Національним банком України на день
обчислення страхових внесків.
2. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб,
зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 11, 13 - 16 частини першої статті
8 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі
бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких
провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують
нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), з яких
відповідно до цього Закону обчислюються страхові внески.
3. Обчислення страхових внесків органами Пенсійного фонду у
випадках, передбачених цим Законом здійснюється на підставі актів
перевірки правильності обчислення та сплати страхових внесків,
складених органами Пенсійного фонду, звітності, що подається
платником органу Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших
документів, які підтверджують наявність сум виплат (доходу), з
яких відповідно до цього Закону обчислюються страхові внески.
У разі коли орган пенсійного фонду не може обчислити суму
страхових внесків у зв'язку з невстановленням фактичного
місцезнаходження платника страхових внесків, ухиленням платника
страхових внесків чи його посадових осіб від надання органу
пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату
страхових внесків або у зв'язку з неведенням платником страхових
внесків бухгалтерського обліку чи відсутністю відповідних
первинних документів або у разі, коли сума страхових внесків,
обчислених платником, не підтверджується зазначеними документами,
сума страхових внесків може бути обчислена органом Пенсійного
фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за
непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат
платника страхових внесків, кількості осіб, які перебувають з ним
у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) платником
страхових внесків продукції (послуг), суми сплачених ним
податків, інших обов'язкових платежів, передбачених
законодавством.
У разі обчислення сум страхових внесків органом Пенсійного
фонду цей орган надсилає платнику страхових внесків відповідне
повідомлення за формою, встановленою Пенсійним фондом.
Платник страхових внесків може оскаржити зазначене
повідомлення у судовому порядку протягом трьох робочих днів з дня
його отримання, про що він зобов'язаний одночасно письмово
повідомити відповідний орган Пенсійного фонду.
Обчислення органами Пенсійного фонду сум страхових внесків
за минулі періоди здійснюється в розмірах, що були встановлені на
день здійснення виплат заробітку (доходу), з яких відповідно до
Закону обчислюються страхові внески.
4. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування сплачуються (перераховуються) платниками страхових
внесків, які відповідно до цього Закону здійснюють обчислення
страхових внесків.
5. Сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування здійснюється виключно у грошовій формі
шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до першого
рівня на банківські рахунки органів Пенсійного фонду, а сум
страхових внесків до другого рівня - на рахунок Накопичувального
фонду в порядку, визначеному Пенсійним фондом, згідно з цим
Законом.
6. Страхові внески сплачуються підприємствами, установами,
організаціями, військовими формуваннями шляхом безготівкових
розрахунків, а страхувальниками - фізичними особами - шляхом
безготівкових або готівкових розрахунків через банківські
установи.
7. Страхувальники, зазначені у пунктах 3 і 4 частини першої
статті 8 цього Закону, сплачують страхові внески у ті ж строки,
що й прибутковий податок з громадян, не враховуючи пільги із
сплати цього податку чи суми, на які зменшується оподатковуваний
дохід.
8. Застраховані особи, зазначені у пунктах 3, 4 та частині
другій статті 8 цього Закону, самостійно перераховують страхові
внески на рахунок Пенсійного фонду.
9. Страхові внески, що спрямовуються до Накопичувального
фонду, у розмірі, визначеному відповідно до статті 12 цього
Закону, перераховуються страхувальниками або іншими особами,
визначеними цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду, а
після запровадження сплати обов'язкових відрахувань до
недержавних пенсійних фондів за бажанням застрахованої особи - на
рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного
фонду в порядку, встановленому законодавством.
10. Сплата сум страхових внесків, обчислених органами
Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом (в тому
числі за непрямим методом), здійснюється платниками страхових
внесків протягом трьох робочих днів з дня отримання платником
страхових внесків від органу Пенсійного фонду відповідного
повідомлення, крім випадків, коли таке повідомлення оскаржено
платником страхових внесків у судовому порядку, у визначений цим
Законом строк.
Суми страхових внесків, які відповідно до цього Закону
підлягають сплаті з сум виплат (доходу), здійснених у період з
дня, коли страхувальник згідно з цим Законом набув статус
платника страхових внесків, до дня його реєстрації в органах
Пенсійного фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах
відповідно до цього Закону за весь зазначений період незалежно
від фактичної дати реєстрації.
11. Днем сплати страхових внесків є:
у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій
формі з банківського рахунку платника страхових внесків на
банківський рахунок Пенсійного фонду або у випадках, передбачених
цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання
установою банку, установою Державного казначейства України суми
платежу з банківського рахунка платника страхових внесків
незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу
Пенсійного фонду;
у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення
платником страхових внесків коштів у банківську установу чи
відділення зв'язку для перерахування на рахунок органу Пенсійного
фонду.
12. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі
сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові
санкції, передбачені цим Законом, та вони (їх посадові особи)
можуть бути притягнуті до адміністративної та кримінальної
відповідальності у порядку, визначеному Кодексом України про
адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
13. Суми страхових внесків, сплачених застрахованою особою,
яка працює за сумісництвом, із заробітку (доходу), що перевищує
максимальну величину суми фактичних витрат суб'єктів
господарювання, на оплату праці працівників, суми
оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного
доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів,
повертаються застрахованій особі або переводяться за її бажанням
на її накопичувальний пенсійний рахунок у Накопичувальному фонді
в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
14. Страхові внески, що спрямовуються до Накопичувального
фонду, а також інвестиційний дохід, який нараховується на ці
кошти, не включаються до сукупного оподатковуваного доходу,
отриманого громадянином у період, за який здійснюється
оподаткування, відповідно до законодавства про оподаткування.
15. У разі коли пенсіонер не виявив бажання сплачувати
страхові внески в період роботи після призначення пенсії, він
вважається звільненим від сплати страхових внесків.
16. Страхові внески можуть сплачуватися застрахованою особою
одноразово відповідно до договору про добровільну участь у
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні до
першого або другого рівнів загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування, або одночасно до першого та другого
рівнів за попередні періоди, коли ця особа не підлягала
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або не
була зобов'язана сплачувати страхові внески. При цьому сума
сплачених за ці періоди внесків не може бути меншою ніж
мінімальний страховий внесок за кожний місяць цього періоду.
17. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування підлягають сплаті незалежно від фінансового стану
платника внесків.
Установи банків приймають від платників страхових внесків
платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу
(перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на
які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та
здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови
одночасного подання платниками страхових внесків платіжних
документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум
страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну
сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за
рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним
банком України, сплачують відповідному органу Пенсійного фонду
суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом
зворотної вимоги до платників страхових внесків щодо
відшкодування цієї суми.
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення
у повному обсязі виплати заробітної плати (доходу), на які
відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та
одночасної сплати відповідних сум страхових внесків виплата
зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у
пропорційних розмірах у порядку, визначеному Пенсійним фондом.
У разі наявності у платника страхових внесків одночасно із
зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати
податків, інших обов'язкових платежів, передбачених
законодавством, або зобов'язань перед іншими кредиторами
зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються у першу
чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями (крім
зобов'язань щодо виплат (доходу), на які відповідно до цього
Закону нараховуються страхові внески.
18. Суми надміру сплачених або помилково сплачених сум
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування повертаються органами Пенсійного фонду платникам
страхових внесків або, за їх згодою, зараховуються в рахунок
майбутніх платежів страхових внесків у порядку, визначеному
Пенсійним фондом.
Стаття 15. Персоніфікований облік страхових внесків
1. Органи Пенсійного фонду ведуть персоніфікований облік
усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження
страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування
єдиного державного автоматизованого банку відомостей про
застрахованих осіб, здійснюють облік коштів, що акумулюються на
накопичувальних пенсійних рахунках у Накопичувальному фонді, у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Для формування інформаційної системи персоніфікованого
обліку страхових внесків використовуються відомості, що надходять
від:
інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів;
Державної податкової адміністрації України;
роботодавців;
фізичних осіб;
органів реєстрації актів громадянського стану про померлих
громадян;
державної служби зайнятості;
фондів загальнообов'язкового державного соціального
страхування;
компанії з управління активами Накопичувального фонду
(стосовно накопичувальних пенсійних рахунків);
банківської установи-зберігача;
інших підприємств, установ, організацій та військових
формувань.
Інформація з бази даних персоніфікованого обліку страхових
внесків, що ведеться в електронній формі, може надаватися за
запитом страхувальників або застрахованих осіб у вигляді
документа, що відповідає вимогам законодавства.
2. На кожну застраховану особу відкривається персональна
облікова картка, в якій використовується постійний
ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів.
3. Персональна облікова картка застрахованої особи повинна
містити такі відомості:
1) умовно-постійна частина персональної облікової картки:
модифікований ідентифікаційний номер;
прізвище, ім'я та по батькові на поточний момент;
прізвище при народженні;
дата народження;
місце народження;
стать;
адреса постійного місця проживання;
серія, номер і назва документа, з якого взято відомості до
персональної облікової картки;
громадянство;
відомості про членів сім'ї, які знаходяться на утриманні
застрахованої особи, та її дітей;
номер телефону (за згодою);
відмітка про смерть;
2) частина персональної облікової картки, яка відображає
страховий стаж, заробіток (дохід) та розмір сплачених страхових
внесків:
ідентифікаційний номер страхувальника;
рік, за який внесено відомості;
розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування за відповідний місяць;
тривалість страхового стажу;
ознака особливих умов праці, які дають право на пільги у
пенсійному забезпеченні;
сума оподатковуваного заробітку (грошового забезпечення,
доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;
сума доходу (заробітку), врахована для осіб, які провадять
підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування
(фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок);
3) частина персональної облікової картки, яка відображає
сплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій
особі за місяцями:
дата, з якої призначено пенсію;
місяць нарахування (перерахунку, індексації) пенсії;
вид трудової або іншої діяльності, яка зараховується до
страхового стажу;
заробіток (дохід) для обчислення, перерахунку, індексації
пенсії;
розмір пенсії для виплати;
запис про членів сім'ї, які перебувають на утриманні
застрахованої особи;
4) частина персональної облікової картки, яка відображає
стан пенсійних активів застрахованої особи або здійснення виплат
спадкоємцям накопичувального пенсійного рахунка та інформацію про
участь у колективному страхуванні:
сума оподатковуваного заробітку (грошового забезпечення,
доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;
розмір внесків на накопичувальний пенсійний рахунок за
відповідний місяць;
сумарний розмір інвестиційного доходу за попередні періоди;
чиста вартість пенсійних активів;
загальна кількість одиниць пенсійних активів;
сума коштів, перерахована страховій організації, обраній
застрахованою особою, і дата перерахування цих коштів;
вид обраного колективного страхування та інформація про
укладення колективного страхування на користь особи;
сума одноразової виплати, сплаченої відповідно до статті 50
цього Закону, і дата її виплати;
відмітка про смерть застрахованої особи.
4. Персональна облікова картка застрахованої особи
зберігається у Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи,
а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та в
електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують
ідентичність паперової та електронної форми документа.
5. Дані про відкриття розрахункових та інших рахунків
страхувальниками-роботодавцями органи Пенсійного фонду отримують
від банків, у яких ведуться ці рахунки.
6. Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 11,
14-19 частини першої статті 8 цього Закону, подаються до органу
Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними
підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами
та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове
забезпечення (заробіток), допомогу або стипендії. Відомості про
застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3, 4 і 13 частини першої
статті 8 цього Закону, подаються до органу Пенсійного фонду
безпосередньо цими особами, а про осіб, зазначених у пункті 12
частини першої статті 8 цього Закону, - фондом з відповідного
виду соціального страхування. Форми документів, порядок та строки
їх подання встановлюються Пенсійним фондом.
7. Відомості про смерть застрахованої особи передаються до
органу Пенсійного фонду протягом 10 днів з дня реєстрації смерті
органом реєстрації актів громадянського стану за місцем її
реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування.
Стаття 16. Захист даних
1. Інформація у сфері загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування використовується з дотриманням вимог,
передбачених законодавством про інформацію.
2. Відомості, що містяться у системі персоніфікованого
обліку, використовуються органами Пенсійного фонду для:
підтвердження участі застрахованої особи у системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обчислення страхових внесків;
визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на
пенсійні виплати згідно з цим Законом;
визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних
виплат, передбачених цим Законом;
надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках,
передбачених цим Законом;
надання страховим організаціям, які здійснюють страхування
довічних пенсій;
надання аудитору, що відповідно до цього Закону здійснює
аудит Накопичувального фонду.
3. Надання органами Пенсійного фонду відомостей, що
містяться у системі персоніфікованого обліку, іншим особам, крім
застрахованої особи та членів її сім'ї, у випадках, передбачених
цим Законом, страховим організаціям, які здійснюють страхування
довічних пенсій, та аудитору, що відповідно до цього Закону
проводить аудит Накопичувального фонду, допускається лише за
рішенням суду у випадках, передбачених законодавством.
4. Пенсійний фонд забезпечує комплекс організаційних та
технічних заходів, спрямованих на захист відомостей, що містяться
у системі персоніфікованого обліку, в тому числі забезпечує
обмеження кола службових осіб, які в силу свої службових
обов'язків мають доступ до відомостей, що містяться у системі
персоніфікованого обліку.
Особи, які мають доступ або користуються відомостями, що
містяться у системі персоніфікованого обліку, за незаконне
розголошення цих відомостей несуть відповідальність згідно із
законодавством.
Стаття 17. Розгляд спорів
Спори, що виникають з питань, пов'язаних із
загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням,
розв'язуються органами Пенсійного фонду або в судовому порядку
відповідно до законодавства.
Розділ ІІ. СТРАХОВИЙ СТАЖ В ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВІЙ СОЛІДАРНІЙ
СИСТЕМІ
Стаття 18. Періоди, з яких складається страховий стаж у
загальнообов'язковій солідарній системі
1. Відповідно до цього Закону страховий стаж - це сума
періодів, визначена відповідно до цього Закону, протягом яких
застрахована особа згідно з цим Законом підлягала
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала
добровільну участь у державному пенсійному страхуванні, за які
згідно з цим Законом у повному обсязі у визначених законодавством
розмірах сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування у сумі, не меншій ніж мінімальний розмір
внесків, визначений цим Законом.
До страхового стажу згідно з цим Законом зараховуються також
періоди до набрання чинності цим Законом, які відповідно до
законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом,
включалися до стажу, який дає право на призначення трудової
пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком,
з якого обчислюється розмір пенсії за інвалідністю, крім наявного
страхового стажу, зараховується також період від дня призначення
пенсії за інвалідністю до досягнення застрахованим визначеного
цим Законом пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії
за віком, а при обчисленні пенсії у разі втрати годувальника -
період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг
би віку, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно
до цього Закону.
2. Страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду в
порядку, визначеному Пенсійним фондом відповідно до вимог цього
Закону, за даними, які містяться у системі персоніфікованого
обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого
обліку - на підставі документів та у порядку, визначеному
законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому при обчисленні страхового стажу за період роботи
до набрання чинності цим Законом за кожний повний календарний рік
стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо
шкідливими і особливо важкими умовами праці (за списком N 1
виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних
роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими
умовами праці, зайнятість у яких протягом повного робочого дня
дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим
Кабінетом Міністрів України) до страхового стажу додатково
зараховується по одному року.
3. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць
роботи, в тому числі неповний місяць, коли застрахована особа
підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
або брала добровільну участь у загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванні відповідно до цього Закону, зараховується
до страхового стажу за умови, що сума сплачених за цей місяць
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування є не меншою мінімального розміру страхових внесків,
визначеного цим Законом.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків
є меншою суми мінімального розміру внесків, цей період
зараховується до страхового стажу за умови здійснення за бажанням
застрахованих осіб у порядку, визначеному Пенсійним фондом,
відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб
загальна сума коштів, сплачених до Пенсійного фонду за
відповідний місяць, була не меншою мінімального розміру страхових
внесків.
У разі коли зазначену доплату не було здійснено, до
страхового стажу зараховується період, визначений за кожний
місяць сплати страхових внесків, за формулою:
ТП = С : В,
де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового
стажу та визначається в місяцях;
С - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний
місяць;
В - мінімальна сума страхових внесків, визначена відповідно
до цього Закону, яка повинна бути сплачена за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до
страхового стажу на загальних підставах.
Крім випадків, передбачених цим Законом, страховий стаж
враховується в одинарному розмірі із заокругленням до двох знаків
після коми.
Стаття 19. Коефіцієнт страхового стажу
1. Коефіцієнт страхового стажу за кожний рік страхового
стажу визначається за формулою:
Кс = С : 12,
де Кс - коефіцієнт страхового стажу у відсотках;
С - сума місяців страхового стажу, визначена з урахуванням
вимог цього Закону.
2. Коефіцієнт страхового стажу, обчислений відповідно до
цього Закону, з урахуванням періодів до набрання чинності цим
Законом не може перевищувати 75 відсотків.
Розділ ІІІ. ПЕНСІЇ ЗА ВІКОМ У ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВІЙ
СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ
Стаття 20. Право на призначення пенсій за віком у
загальнообов'язковій солідарній системі
пенсійного страхування
1. Особи мають право на призначення пенсії за віком не
раніше ніж при досягненні чоловіками 60 років, жінками 55 років
та наявності страхового стажу, передбаченого частиною другою цієї
статті.
2. Особи мають право на призначення пенсії за віком за
наявності страхового стажу не менше п'яти років.
3. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають
право на отримання пенсії за віком у загальнообов'язковій
солідарній системі пенсійного страхування з визначеною ними
відстрочкою пенсійного віку із збільшенням при цьому розміру
пенсії відповідно до цього Закону.
4. Особи, зазначені у частині другій цієї статті, за їх
вибором мають право на отримання пенсії за віком у
загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування
згідно із законодавством, за яким їм була призначена пенсія до
набрання чинності цим Законом, або на призначення пенсії за
віком, обчисленої (перерахованої) за цим Законом.
5. Особам, які досягли пенсійного віку, визначеного частиною
першою цієї статті, але мають страховий стаж, обчислений
відповідно до цього Закону, менше ніж п'ять років, призначається
соціальна допомога відповідно до закону про державну соціальну
допомогу.
У разі наявності в подальшому у зазначених осіб страхового
стажу п'ять та більше років, їм призначається пенсія за віком
відповідно до цього Закону.
Стаття 21. Розмір пенсій за віком у загальнообов"язковій
солідарній системі пенсійного страхування
1. Розмір щомісячної пенсії за віком у загальнообов"язковій
солідарній системі пенсійного страхування, що призначається
відповідно до цього Закону, визначається за формулою:
П = (3 х Кс) х 0,01,
де П - розмір щомісячної пенсії, визначений у гривнях;
З - заробіток застрахованої особи, з якого обчислюється
пенсія, визначений відповідно до цього Закону, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи,
визначений відповідно до цього Закону, у відсотках.
2. За бажанням застрахованих осіб частина розміру пенсії за
віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання
чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше
діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період
страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, -
відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за
раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних
розмірів пенсій, визначених законодавством для відповідних
категорій пенсіонерів, що діяли на день набрання чинності цим
Законом.
Розмір пенсії, обчислений відповідно до цього пункту,
підвищується відповідно до частин першої та другої статті 37
цього Закону, з дня набрання чинності цим Законом до початку
виплати пенсій.
3. Максимальний розмір пенсії за віком у
загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування,
обчислений відповідно до цього Закону, не обмежується.
Стаття 22. Найменший розмір пенсії за віком
За наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового
стажу у разі сплати страхових внесків із заробітної плати не
нижчої ніж мінімальна заробітна плата пенсія за віком не може
бути нижчою ніж 20 відсотків середньої заробітної плати в Україні
за попередній рік, а частина пенсії, яка припадає на період до
набрання чинності цим Законом, не може бути нижчою ніж сума
найменшої виплати трудової пенсії за віком з урахуванням цільової
грошової допомоги, що діяли на день набрання чинності цим
Законом. Застраховані особи, страховий стаж яких менше ніж
визначений у цій статті, мають право на отримання пенсії за
віком, визначеної відповідно до цієї статті, у пропорційно
зменшеному розмірі.
Стаття 23. Умови призначення пенсії за віком у підвищеному
розмірі у разі відстрочення часу її призначення
1. Особам, які набули право на пенсію за віком відповідно до
цього Закону, мають страховий стаж, необхідний для призначення
пенсії за віком, але після досягнення пенсійного віку,
передбаченого частиною першою статті 20 цього Закону, виявили
бажання отримати пенсію за віком пізніше цього строку,
продовжуючи при цьому працювати і сплачувати страхові внески,
пенсія призначається з урахуванням страхового стажу на день
звернення за пенсією з підвищенням основного (в тому числі
граничного) розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до
статті 21 цього Закону, за кожний повний рік страхового стажу, що
відпрацьований з моменту виникнення права на призначення пенсії
за віком, у такому порядку:
Кількість років відкладеного Підвищення
виходу на пенсію за віком розміру пенсії на
1 3,00 %
2 6,71 %
3 11,83 %
4 18,54 %
5 27,07 %
6 36,46 %
7 46,85 %
8 58,43 %
9 71,19 %
10 85,32 %
2. Якщо особа з будь-яких причин не змогла допрацювати
згідно з умовами цієї статті повного року, передбачена цієї
статтею пенсія призначається з дати, що настає за останнім днем
повного року, який враховано до страхового стажу, і виплачується
після звернення за пенсією за віком. При цьому підвищення розміру
пенсії не здійснюється за неповний рік страхового стажу, який
минув з моменту виникнення права на призначення пенсії за віком.
Розділ ІV. ПЕНСІЇ ЗА ІНВАЛІДНІСТЮ В ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВІЙ
СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ
Стаття 24. Право на призначення пенсії за інвалідністю в
загальнообов'язковій солідарній системі
1. Пенсія за інвалідністю відповідно до цього Закону
призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну
або часткову втрату здоров'я внаслідок загального захворювання (в
тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, а також
інвалідності з дитинства на умовах, передбачених статтею 26 цього
Закону).
2. У разі наявності необхідного мінімального страхового
стажу, передбаченого статтею 26 цього Закону, пенсія за
інвалідністю призначається інвалідам незалежно від того, коли
настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу
чи після припинення роботи.
3. Пенсії за інвалідністю від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання призначаються відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Стаття 25. Групи інвалідності для обчислення пенсій за
інвалідністю
1. Для обчислення пенсій за інвалідністю визначено три групи
інвалідності залежно від ступеня втрати працездатності. Причина,
група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність,
визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із
законодавством України.
2. Пенсійний фонд та застрахована за загальнообов'язковим
державним пенсійним страхуванням особа мають право у
встановленому законодавством порядку оскаржити рішення органів
медико-соціальної експертизи.
Стаття 26. Умови призначення пенсій за інвалідністю
1. Особи, визнані в установленому порядку інвалідами, мають
право на пенсію за інвалідністю відповідно до цього Закону за
наявності необхідного мінімального страхового стажу:
до досягнення особою 23 років включно - 2 роки;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки;
від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
для осіб 32 років і старших - 5 років.
2. Матеріальне забезпечення визнаних інвалідами
застрахованих осіб, у яких відсутній страховий стаж, необхідний
для призначення пенсій за інвалідністю, здійснюється відповідно
до законодавства про соціальну допомогу.
3. Військовослужбовцям строкової служби призначається пенсія
за інвалідністю незалежно від наявності страхового стажу.
Стаття 27. Розміри пенсій за інвалідністю
Пенсії за інвалідністю залежно від групи інвалідності
призначаються у таких розмірах: інвалідам І групи - 100 відсотків
пенсії за віком; інвалідам ІІ групи - 90 відсотків пенсії за
віком; інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків пенсії за віком,
обчисленої відповідно до статті 21 цього Закону.
При цьому до страхового стажу для обчислення розміру пенсії
за віком, крім наявного страхового стажу, зараховується також
період від дня призначення пенсії за інвалідністю до досягнення
застрахованим віку, необхідного для призначення пенсії за віком,
передбаченого в частині першій статті 20 цього Закону, із
застосуванням до цього періоду коефіцієнту страхового стажу у
розмірах, передбачених для періоду страхового стажу після
набрання чинності цим Законом, але не більше одного відсотка за
кожний рік цього періоду.
Стаття 28. Період, на який призначається пенсія за
інвалідністю
1. Застрахованим особам, які у встановленому порядку визнані
інвалідами, пенсія за інвалідністю призначається на весь строк
встановлення інвалідності.
2. Після досягнення особою пенсійного віку, передбаченого
частиною першою статті 20 цього Закону, замість пенсії за
інвалідністю за вибором пенсіонера може призначатися пенсія за
віком на умовах цього Закону.
Стаття 29. Строк виплати пенсії за інвалідністю у разі зміни
групи інвалідності або відновлення здоров'я
1. У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі
виплачується з дня зміни групи інвалідності.
У разі визнання особи, яка пройшла повторний медичний огляд,
здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено
інвалідність.
2. У разі коли особа не з'явилася в органи медико-соціальної
експертизи для повторного огляду у визначений для цього строк,
виплата пенсії за інвалідністю припиняється.
3. У разі коли строк повторного огляду медико-соціальної
експертизи особою пропущено з поважних причин, або у разі
визнання її знову інвалідом, виплата пенсії за інвалідністю
відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного
огляду , але не більш як за три роки, якщо орган
медико-соціальної експертизи визнає її за цей період інвалідом.
При цьому, якщо під час повторного огляду інваліда переведено на
іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений
період виплачується за попередньою групою інвалідності.
Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв'язку з
відновленням здоров'я, або якщо він не отримував пенсії внаслідок
нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі
наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної
пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за
умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше 5
років. Якщо минуло більше 5 років, пенсія призначається знову на
загальних підставах.
Розділ V. ПЕНСІЯ У РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА ІЗ
ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОЇ СОЛІДАРНОЇ СИТЕМИ
Стаття 30. Право на пенсію у разі втрати годувальника із
загальнообов'язкової солідарної системи
1. Право на пенсію у разі втрати годувальника, крім членів
сімей осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання, за наявності у
годувальника на день смерті страхового стажу, необхідного для
призначення пенсії за інвалідністю відповідно до цього Закону, а
у разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині третій
статті 26 цього Закону, незалежно від тривалості страхового стажу
мають такі особи:
1) одне з подружжя, яке не працює і зайняте вихованням дітей
померлого годувальника, які не досягли 8 років, або яке визнане в
установленому порядку інвалідом, або досягло віку, що дає право
на пенсію за віком на загальних підставах;
2) діти померлого годувальника, які не досягли 18 років, у
тому числі діти, які народилися протягом 10 місяців з дня смерті
годувальника, а також діти, що є студентами або учнями середніх,
професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною
(очною) формою навчання, а діти, визнані інвалідами І та ІІ груп
- незалежно від форми навчання - до закінчення такими дітьми
навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23
років;
3) діти - круглі сироти до досягнення ними 23 років
незалежно від того, навчаються вони, чи ні;
4) один з батьків, брат чи сестра померлого годувальника, а
у разі їх відсутності - дідусь або бабуся, незалежно від віку і
працездатності, якщо вони не працюють і зайняті доглядом за
дітьми померлого годувальника до досягнення ними 8 років, у разі
відсутності у дітей другого з батьків;
5) батьки померлого годувальника, які на день смерті
годувальника були непрацездатними (були інвалідами І або ІІ групи
чи досягли пенсійного віку) і знаходилися на утриманні
годувальника.
2. У разі смерті годувальника, який не мав страхового стажу,
необхідного для призначення пенсії, матеріальне забезпечення
осіб, які знаходилися на його утриманні, здійснюється відповідно
до законодавства про соціальну допомогу.
3. Усиновлені діти мають право на пенсію у разі втрати
годувальника нарівні з рідними дітьми.
4. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у разі втрати
годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не отримують
аліментів від батьків та допомогу відповідно до Закону України
"Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
5. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у разі
втрати годувальника, зберігають це право і у разі їх усиновлення.
6. Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого,
поширюються і на сім'ю застрахованої особи, визнаної у судовому
порядку безвісно відсутньою.
7. Пенсії у разі втрати годувальника від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання призначаються
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Стаття 31. Розміри пенсій у разі втрати годувальника із
загальнообов'язкової солідарної системи
1. Пенсія у разі втрати годувальника призначається у
розмірі: на одну особу, яка має право на таку пенсію, - 50
відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на дві та
більше осіб, які мають право на таку пенсію, - 100 відсотків
пенсії за віком померлого годувальника, які розподіляються між
цими особами рівними частками. При цьому до страхового стажу для
обчислення пенсії за віком померлого годувальника, крім наявного
страхового стажу, зараховується період з дня смерті годувальника
до дати, коли годувальник досяг би віку, необхідного для
призначення пенсії за віком, передбаченого у частині першій
статті 20 цього Закону, із застосуванням до цього періоду
коефіцієнту страхового стажу у розмірах, передбачених для періоду
страхового стажу після набрання чинності цим Законом, але не
більше одного відсотка за кожний рік цього періоду, протягом
якого припускається, що заробітна плата (дохід) годувальника
відповідала б середній заробітній платі (доходу) за період до
його смерті.
2. Дітям, які втратили обох батьків (круглим сиротам),
пенсія призначається виходячи з розмірів пенсій за віком кожного
з батьків у порядку, передбаченому цією статтею.
Стаття 32. Період, на який призначається пенсія у разі
втрати годувальника. Зміна розміру пенсії
1. Пенсія у разі втрати годувальника призначається:
1) одному з подружжя у разі досягнення ним віку,
передбаченого для призначення пенсії за віком, що дає право на
призначення пенсії за віком, - довічно;
2) одному з подружжя, яке має право на забезпечення пенсією
у разі втрати годувальника з урахуванням пункту 1 частини першої
статті 30 цього Закону, - на період визнання інвалідом;
3) дітям, які мають право на забезпечення пенсією у разі
втрати годувальника відповідно до пункту 2 частини першої статті
30 цього Закону, - до досягнення 18-річного віку, дітям-інвалідам
- на період визнання їх інвалідами; студентам і учням навчальних
закладів з денною (очною) формою навчання, а інвалідам І та ІІ
груп - незалежно від форми навчання - до закінчення навчальних
закладів, але не більше ніж до досягнення ними 23 років;
4) особам, зайнятим доглядом за дітьми померлого
годувальника відповідно до пунктів 1 та 3 частини першої статті
30 цього Закону, - на період догляду за дітьми до досягнення ними
8-річного віку.
2. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати
здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в
якому склалися обставини, які призвели до зміни розміру або
припинення виплати пенсії.
Стаття 33. Призначення однієї пенсії у разі втрати
годувальника на всіх членів сім'ї. Виділення
частки пенсії
1. На всіх членів сім'ї, які мають право на забезпечення
пенсією у разі втрати годувальника, призначається одна спільна
пенсія.
2. На вимогу будь-якого члена сім'ї із загальної суми
виділяється частка його пенсії, яка виплачується окремо.
Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця,
що настає за місяцем, в якому надійшла заява про виділення
відповідної частки пенсії.
Розділ VІ. ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ ЗАРОБІТКУ (ДОХОДУ) ДЛЯ
ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЙ ІЗ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОЇ
СОЛІДАРНОЇ СИСТЕМИ. УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ І ВИПЛАТИ
ПЕНСІЙ ТА ЗДІЙСНЕННЯ УТРИМАННЯ З ПЕНСІЙ
Стаття 34. Коригування заробітку (доходу) для обчислення
пенсії і визначення середньоарифметичного
індивідуального коефіцієнта заробітку (доходу)
застрахованої особи
1. Пенсії обчислюються відповідно до статті 21 цього Закону
у відсотках до заробітку (доходу), що визначається та коригується
відповідно до цієї статті.
2. Заробіток для обчислення пенсій у солідарній пенсійній
системі визначається за формулою:
З = Зп х (С : К),
де З - заробіток застрахованої особи для обчислення пенсії,
визначений у гривнях;
С - сума коефіцієнтів заробітку застрахованої особи за
кожний місяць страхового стажу, який враховується для обчислення
пенсії, визначених відповідно до цього Закону;
К - кількість місяців, страхового стажу, за які розраховано
коефіцієнти заробітку застрахованої особи;
Зп - номінальна середньомісячна середня заробітна плата в
Україні, визначена за даними Державного комітету статистики
України за календарний рік, що передує року звернення за
призначенням (перерахунком) пенсії відповідно до цього Закону.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про
величину номінальної середньої заробітної плати в Україні за
попередній рік для обчислення заробітку враховується
середньомісячна середня заробітна плата в Україні за наявні
місяці попереднього року з наступним перерахунком
середньоарифметичного індивідуального коефіцієнта заробітку та
розміру пенсії після отримання даних про величину номінальної
середньомісячної середньої заробітної плати в Україні за рік, що
передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Коефіцієнт заробітку застрахованої особи за кожний місяць
страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії
визначається за формулою:
Кз = З : Зп,
де Кз - коефіцієнт заробітку застрахованої особи;
З - сума отриманого застрахованою особою заробітку, з якого
сплачено страхові внески та який відповідно до цього Закону
враховується для обчислення пенсії протягом місяця, за який
розраховується коефіцієнт заробітку;
Зп - номінальна середня заробітна плата в Україні, визначена
за даними Державного комітету статистики України за місяць, за
який розраховується коефіцієнт заробітку.
3. При обчисленні заробітку застрахованих осіб для
визначення розміру пенсії за віком, з якого визначається розмір
пенсії за інвалідністю або у разі втрати годувальника,
враховується лише кількість місяців страхового стажу, за які
розраховані коефіцієнти заробітку за місяці, коли особа, визнана
інвалідом, фактично отримувала заробіток.
4. При обчисленні коефіцієнту заробітку застрахованих осіб,
які до набрання чинності цим Законом здійснювали підприємницьку
діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів
(фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент) та членів їх сімей, що беруть участь у здійсненні
підприємницької діяльності, отриманий ними заробіток за
відповідний місяць, який враховується для розрахунку зазначеного
коефіцієнта за відповідний період, визначається за формулою:
П х (Ч : 100) + Д
З = ------------------- ,
Т : 100
де: З - заробіток, який враховується для обчислення
коефіцієнта заробітку застрахованої особи;
П - частина суми фактичного сплаченого відповідного податку
(плати за патент) у розрахунку на відповідний місяць;
Ч - частина від суми фактично сплаченого відповідного
податку (плати за патент), що перерахована до Пенсійного фонду у
розрахунку на відповідний місяць;
Д - сума доплати розрахована таким чином, щоб сума коштів,
сплачена за кожний місяць, була не менше суми мінімального
страхового внеску;
Т - розмір збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування у відповідному місяці, встановлений законодавством,
що діяло раніше.
Під час визначення доходу фізичної особи - суб'єкта
підприємницької діяльності для обчислення коефіцієнта її
заробітку враховується розмір податку (плати за патент), що
сплачує така фізична особа, без збільшення розміру податку (плати
за патент), передбаченого законодавством, за членів його сім'ї,
які беруть участь у здійсненні цією фізичною особою
підприємницької діяльності, та за осіб, які перебувають з нею у
трудових відносинах.
Під час визначення доходу члена сім'ї фізичної особи -
суб'єкта підприємницької діяльності для обчислення коефіцієнта її
заробітку враховується сума податку (плати за патент), внесена за
одного члена сім'ї, на яку відповідно до законодавства
збільшується відповідний податок (плата за патент) зазначеної
фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.
Стаття 35. Періоди, протягом яких враховується заробіток
(дохід) при обчисленні пенсії
1. Заробіток для обчислення пенсій у солідарній пенсійній
системі враховується за даними, що містяться у системі
персоніфікованого обліку, за всі періоди страхового стажу,
набутого застрахованою особою після набрання чинності цим
Законом.
2. Заробіток для обчислення пенсій за періоди страхового
стажу, набутого застрахованою особою до набрання чинності цим
Законом, враховується за бажанням застрахованої особи за будь-які
періоди цього страхового стажу підряд, але не менше ніж за 60
місяців страхового стажу підряд, крім випадків, коли відповідно
до цього Закону частина розміру пенсії за зазначені періоди
страхового стажу обчислюється відповідно до законодавства, що
діяло раніше.
Заробіток для обчислення пенсій за періоди страхового стажу,
набутого застрахованою особою до набрання чинності цим Законом,
враховується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до
дня набрання чинності цим Законом, а за наявності у системі
персоніфікованого обліку відомостей про заробіток, отримуваний у
зазначені періоди, - на підставі цих відомостей.
3. За бажанням застрахованої особи з періоду, за який
враховується заробіток для обчислення пенсії, виключається період
до 5 років підряд, за умови, що зазначений період становить не
менше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.
Стаття 36. Доходи, які враховуються у заробітку (доході)
застрахованої особи для обчислення пенсії
1. До заробітку, з якого обчислюються пенсії у
загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування,
враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою
після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом
були фактично обчислені та сплачені страхові внески на
обов'язкове державне пенсійне страхування в межах встановленої
законодавством максимальної величини заробітку (доходу), з якого
сплачуються страхові внески;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до
набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до
законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на
обов'язкове державне соціальне страхування або збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до
запровадження обмеження максимального розміру заробітку (доходу),
з якого сплачувалися зазначені внески (збір), - в межах сум, які
відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до
заробітку, з якого обчислювалася трудова пенсія за віком
відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення , і не
перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на
день отримання зазначених сум.
Стаття 37. Індексація та перерахунок пенсій у зв'язку із
збільшенням реальної середньої заробітної плати
працівників, зайнятих у галузях економіки
України, та страхового стажу
1. Пенсії, призначені за цим Законом, індексуються
відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів
населення.
2. Крім збільшення відповідно до частини першої цієї статті,
у разі, коли величина реальної середньої заробітної плати в
Україні за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір
пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає 20 відсоткам
темпів зростання реальної середньої заробітної плати в Україні
порівняно з попереднім роком.
3. У разі коли застрахована особа після призначення пенсії
продовжувала працювати і сплачувала страхові внески до Пенсійного
фонду, через кожні два роки провадиться перерахунок пенсії з
урахуванням страхового стажу після призначення пенсії, крім
випадків призначення пенсії за інвалідністю. Перерахунок пенсії
здійснюється із заробітку, з якого була призначена пенсія, або за
період, визначений відповідно до статті 35 цього Закону. У разі
перерахунку пенсії відповідно до цієї частини статті підвищення
її розміру за період страхового стажу з моменту виникнення права
на пенсію до моменту відкладеного виходу на пенсію, передбачене
статтею 23 цього Закону, не застосовується.
Стаття 38. Перерахунок пенсій, призначених до набрання
чинності цим Законом
1. Перерахунок пенсій за віком, за інвалідністю, у разі
втрати годувальника, призначених до набрання чинності цим
Законом, здійснюється за нормами відповідно до частин першої та
другої статті 37 цього Закону на підставі документів про вік,
страховий стаж, заробіток та інших документів, що знаходяться на
час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам
законодавства, що діяло раніше.
2. Крім перерахунку, передбаченого частиною першою цієї
статті, пенсії, призначені до набрання чинності цим Законом,
перераховуються:
у зв'язку із збільшенням стажу роботи, якщо пенсіонер
пропрацював після призначення пенсії за віком не менш як два
роки. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як
через два роки роботи після попереднього перерахунку. При цьому
за бажанням пенсіонера додатково до заробітку, з якого обчислена
пенсія, при перерахунку пенсії враховується заробіток, одержаний
за цей період роботи;
у зв'язку із зміною в сімейному стані, що тягне за собою
зміну розміру пенсії або її припинення;
у разі зміни групи інвалідності - для пенсій за
інвалідністю.
Перерахунок пенсій провадиться у порядку та за нормами,
передбаченими цим Законом.
Стаття 39. Порядок звернення за призначенням (перерахунком)
пенсії
1. Заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її
відстрочення подається до органу, що призначає пенсії, або до
уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, що
визначається Пенсійним фондом.
2. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана
застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення
пенсійного віку або часу виходу на пенсію на умовах, передбачених
цим Законом.
Стаття 40. Строки призначення (перерахунку) та виплати
пенсії
1. Пенсія відповідно до цього Закону призначається з дня
подання заяви з усіма необхідними документами, крім випадків,
передбачених частиною другою статті 23 цього Закону та таких
випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем
досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося
не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, або з
часу виходу на пенсію на умовах, передбачених цим Законом;
2) пенсія за інвалідністю призначається з дня встановлення
інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше
трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у разі втрати годувальника призначається з дня, що
настає за днем смерті годувальника, коли звернення із заявою про
призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня
смерті годувальника.
2. Пенсія призначається довічно або на період, протягом
якого застрахована особа має право на виплату пенсії відповідно
до цього Закону.
3. Переведення з одного виду пенсії на інший проводиться з
дня подання заяви з усіма необхідними документами.
4. Перерахунок призначеної пенсії проводиться у такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого
числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії,
якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним
до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо
заяву з усіма необхідними документами подано після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення
пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини,
якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа
наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
У випадках, передбачених частиною першою статті 29 і
частиною другою статті 32, перерахунок пенсії провадиться із
строків, зазначених у цих частинах статей.
5. Документи про призначення пенсії розглядаються органом,
що призначає пенсії, протягом 10 днів з дня їх надходження.
Стаття 41. Виплата пенсії за минулий час
1. Пенсія, на виплату якої застрахована особа мала право,
але не отримала своєчасно з власної вини, виплачується за минулий
час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням
пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не
більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми
виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують
місячного розміру пенсії цієї особи.
2. Нараховані суми пенсії після набрання чинності цим
Законом, не отримані з вини органу, що призначає або виплачує
пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким
строком з нарахуванням компенсації втрачених доходів.
3. Компенсація пенсіонерам втрати частини пенсії у зв'язку з
порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) при
відсутності фінансування, або з інших причин, у тому числі з вини
органу, що призначає або виплачує пенсію, провадиться у разі
затримки виплати пенсії на один і більше календарних місяців.
4. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми
нарахованої пенсії, але не виплаченої пенсіонерові за відповідний
місяць, на величину приросту індексу споживчих цін (індексу
інфляції) у відсотках за період невиплати пенсії та ділення на
100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації
обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за
період невиплати пенсії та ділення на 100. При цьому індекси
споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, і місяці, що
передує виплаті заборгованості, до розрахунків не включаються.
Величина приросту індексу споживчих цін визначається як
різниця між індексом споживчих цін, визначеним відповідно до
абзацу другого цієї частини статті, та 100.
Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Державним
комітетом статистики України.
5. У разі затримки виплати пенсії за кілька місяців сума
компенсації визначається відповідно до частини четвертої цієї
статті за кожний місяць окремо і підсумовується.
Виплата пенсіонерові суми компенсації провадиться у тому ж
місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із пенсії за
відповідний місяць.
Стаття 42. Виплата пенсії в загальнообов'язковій солідарній
системі
1. Пенсія, призначена відповідно до цього Закону,
виплачується в загальнообов'язковій солідарній системі щомісяця у
грошовій формі за місцем фактичного проживання пенсіонера у межах
України.
2. До досягнення пенсійного віку, визначеного частиною
першою статті 20 цього Закону, достроково призначена відповідно
до Закону України Про зайнятість населення пенсія за віком
виплачується після припинення застрахованою особою роботи.
3. Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок
оформлення і строк дії якої визначається законодавством. Виплата
пенсії за довіреністю на строк більше одного року здійснюється
протягом всього періоду дії довіреності за умови поновлення
застрахованою особою заяви про виплату пенсії за довіреністю
через кожний рік дії такої довіреності.
4. Під час перебування пенсіонера в місцях позбавлення волі
виплата призначеної йому пенсії здійснюється на загальних
підставах у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 43. Виплата пенсій в загальнообов'язковій солідарній
системі особам, які перебувають на повному
державному забезпеченні
1. Під час перебування пенсіонера на повному забезпеченні у
відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 відсотків
призначеної пенсії, а у разі коли розмір пенсії перевищує
визначену в установленому Кабінетом Міністрів України порядку
вартість утримання у такій установі (закладі), йому виплачується
різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менш як 25
відсотків призначеної пенсії.
2. Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі
(закладі) на повному забезпеченні, є на утриманні непрацездатні
члени сім'ї, пенсія виплачується в такому порядку: 25 відсотків
пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш
як 50 відсотків, -зазначеним членам сім'ї.
3. Частина пенсії, що залишилася після виплати пенсії
пенсіонеру та членам його сім'ї відповідно до цієї статті,
перераховується до установи (закладу), де перебуває пенсіонер на
повному забезпеченні.
Стаття 44. Підстави для припинення виплати пенсії в
загальнообов'язковій солідарній системі
Виплата пенсії може бути припинена у разі, коли призначення
пенсії здійснено:
1) на підставі недостовірних відомостей;
2) внаслідок навмисного невиконання застрахованою особою
обов'язків, передбачених абзацом четвертим частини другої статті
10 цього Закону;
3) у разі смерті отримувача пенсії;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців
підряд. При цьому після вияснення обставин та наявності умов для
продовження виплати пенсії виплата пенсії відновлюється.
Стаття 45. Утримання надміру виплачених сум пенсій в
загальнообов'язковій солідарній системі.
Відрахування з пенсії
1. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з
боку застрахованої особи, членів її сім'ї або подання
страхувальникамироботодавцями недостовірних даних, стягуються з
відповідних винних осіб у судовому порядку або можуть бути
повернуті ними добровільно.
2. Відрахування з пенсії може провадитися в установленому
законодавством порядку на підставі судових рішень, ухвал,
постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів
нотаріальних контор та інших рішень і постанов, виконання яких
відповідно до законодавства провадиться в порядку, встановленому
для виконання судових рішень.
Розмір відрахувань з пенсії обчислюється з суми, що належить
отримувачеві до виплати.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її
розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування
збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на
компенсацію шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим пошкодженням
здоров'я, а також у зв'язку із смертю годувальника, на повернення
переплачених сум заробітної плати в передбачених законодавством
випадках.
З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш
як 20 відсотків розміру пенсії.
Стаття 46. Виплата пенсій в загальнообов'язковій солідарній
системі у разі виїзду для проживання за кордон
У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за
кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за 6 місяців
наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, який настає за місяцем
виписки. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується у
тому разі, коли це передбачено міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
Стаття 47. Виплата недоотриманої пенсії в
загальнообов'язковій солідарній системі
у зв'язку із смертю пенсіонера
Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася
недоотриманою у зв'язку з його смертю (по місяць смерті включно),
не включається до складу спадщини і виплачуються тим членам його
сім'ї, які належать до кола осіб, забезпечуваних пенсією у разі
втрати годувальника відповідно до статті 30 цього Закону.
Батькам, чоловіку (дружині), а також членам сім'ї, які проживали
разом з пенсіонером на день його смерті, сума недоотриманої
пенсії виплачується і в тому випадку, коли вони не належать до
кола осіб, забезпечуваних пенсією у разі втрати годувальника.
У разі звернення кількох членів сім'ї померлого пенсіонера
відповідно до цієї статті належна їм сума пенсії ділиться між
ними порівну.
Зазначена сума пенсії виплачується, якщо звернення за нею
надійшло не пізніше 12 місяців після смерті пенсіонера.
Стаття 48. Соціальні послуги в загальнообов'язковій
солідарній системі
До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить
допомога на поховання, що надається за рахунок коштів Пенсійного
фонду особам, які здійснили поховання пенсіонера.
Стаття 49. Розмір допомоги на поховання пенсіонера
1. У разі смерті пенсіонера, який отримував пенсію,
призначену відповідно до цього Закону, Пенсійний фонд виплачує
особам, які здійснили поховання, допомогу на поховання у розмірі
двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
2. Допомога на поховання виплачується, якщо звернення за нею
надійшло не пізніше 12 місяців після смерті пенсіонера.
Розділ VІІ. ДОВІЧНА ПЕНСІЯ З НАКОПИЧУВАЛЬНОГО ФОНДУ
Стаття 50. Виплати з Накопичувального фонду
1. Застрахована особа у разі досягнення пенсійного віку,
передбаченого цим Законом, має право на отримання довічної пенсії
або одноразової виплати у порядку, передбаченому цим Законом, за
рахунок коштів Накопичувального фонду, облікованих на її
накопичувальному пенсійному рахунку.
2. Виплата довічної пенсії здійснюється згідно із Законом
України "Про страхування" страховою організацією, яка має
відповідну ліцензію та обрана застрахованою особою.
Розмір довічної пенсії розраховується актуарно, виходячи із
сум пенсійних активів, облікованих на накопичувальному пенсійному
рахунку застрахованої особи на момент виходу на пенсію, з
урахуванням майбутнього інвестиційного доходу, забезпечуваного
відповідною страховою організацією, видатків, пов'язаних з
подальшим інвестуванням зазначених сум, та з урахуванням
середньої для чоловіків і жінок величини тривалості життя у разі
встановлення законодавством різного віку виходу на пенсію для
чоловіків і жінок та з урахуванням середньої для чоловіків і
середньої для жінок величини тривалості життя у разі встановлення
законодавством однакового віку виходу на пенсію для чоловіків та
жінок.
3. Страхова діяльність із страхування життя є виключною для
страхової організації, що здійснює страхування довічної пенсії
(далі - страхова організація) відповідно до цього Закону та
Закону України "Про страхування".
Страхові організації, що здійснюють страхування довічної
пенсії, яка виплачується за рахунок коштів Накопичувального
фонду, повинні створити Централізований страховий фонд та
забезпечити рівень рентабельності інвестиційного доходу не нижчий
встановленого законодавством мінімального рівня відповідно до
законодавства про страхування.
4. Пенсійний фонд надає застрахованим особам інформацію щодо
норм інвестиційного доходу страхових організацій за попередні
періоди та їх фінансового стану.
5. Договір страхування довічної пенсії укладається між
застрахованою особою та страховою організацією відповідно до
законодавства про страхову діяльність з урахуванням вимог,
передбачених цим Законом, після досягнення застрахованою особою
пенсійного віку відповідно до частини першої статті 20 цього
Закону.
Для укладення договору страхування довічної пенсії
застрахована особа подає страховій організації протягом місяця до
досягнення пенсійного віку (виходу на пенсію), відповідно до
частини першої статті 20 цього Закону, заяву за формою,
встановленою страховою організацією.
Пенсійний фонд на вимогу застрахованої особи безоплатно
надає їй письмово інформацію щодо суми коштів, облікованої на її
накопичувальному пенсійному рахунку.
Застрахована особа повідомляє регіональний орган Пенсійного
фонду про обрану нею страхову організацію та подає письмову заяву
про перерахування пенсійних коштів у сумі, облікованій на її
накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді, до
цієї страхової організації. У разі неподання застрахованою особою
регіональному органу Пенсійного фонду такої заяви протягом місяця
з дня досягнення нею пенсійного віку (виходу на пенсію)
відповідний орган Пенсійного фонду зобов'язаний з'ясувати причини
неподання заяви та запропонувати застрахованій особі укласти
договір страхування довічної пенсії. В разі відмови застрахованої
особи від укладення цього договору відповідний орган Пенсійного
фонду самостійно укладає договір страхування довічної пенсії з
установленим періодом на користь цієї застрахованої особи та
перераховує відповідній страховій організації пенсійні кошти у
сумі, облікованій на накопичувальному пенсійному рахунку цієї
застрахованої особи. При цьому вартість оплати такого договору
страхування довічної пенсії з установленим періодом не повинна
перевищувати середню вартість оплати договорів страхування
довічної пенсії цього виду для осіб відповідного пенсійного віку.
Така середня вартість оплати договору страхування довічної пенсії
визначається виходячи з останньої інформації про вартість оплати
договорів страхування довічних пенсій, опублікованої страховими
організаціями відповідно до частини сьомої цієї статті.
Порядок вибору страхових організацій, з якими регіональний
орган Пенсійного фонду укладає договори страхування довічної
пенсії, та порядок укладення і оплати таких договорів
встановлюється Пенсійним фондом.
У разі коли договір страхування довічної пенсії не укладений
внаслідок смерті застрахованої особи, або визнання її в
установленому порядку померлою чи безвісно відсутньою,
відповідний орган Пенсійного фонду вживає заходів щодо виплати
належних застрахованій особі коштів її спадкоємцям відповідно до
вимог цього Закону.
У разі коли органом Пенсійного фонду не з'ясовано причин
неподання застрахованою особою заяви про укладення договору
страхування довічної пенсії, кошти, що належать цій застрахованій
особі, продовжують обліковуватися та використовуватися на її
персональному рахунку на загальних підставах та на умовах,
передбачених цим Законом, до дня з'ясування причин неподання
заяви.
6. Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії на
основі актуарних розрахунків протягом трьох днів з дня отримання
від Накопичувального фонду суми акумульованих пенсійних активів,
облікованих на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої
особи, з урахуванням майбутнього інвестиційного доходу,
забезпечуваного цією страховою організацією, та видатків,
пов'язаних з подальшим інвестуванням зазначених сум.
Страховій організації забороняється вимагати від
застрахованої особи довідку про стан її здоров'я.
7. Страхова організація зобов'язана щомісяця подавати
Пенсійному фонду інформацію про вартість оплати договорів
страхування довічних пенсій всіх видів та розрахункові розміри
довічних пенсій за такими договорами при виході на пенсію у
різному пенсійному віці, норми інвестиційного доходу, що
застосовуються для розрахунку довічних пенсій, та свій поточний
фінансовий стан, а також оприлюднювати таку інформацію не пізніше
ніж за 10 днів до початку місяця, у якому набирають чинності
оприлюднені показники вартості оплати договорів страхування
довічних пенсій всіх видів та розрахункові розміри довічних
пенсій за такими договорами і норми інвестиційного доходу.
Страхова організація зобов'язана використовувати оприлюднені
норми інвестиційного доходу для всіх застрахованих осіб, які
мають намір укласти договір страхування довічної пенсії протягом
відповідного місяця.
8. Кошти, обліковані на накопичувальному пенсійному рахунку
в Накопичувальному фонді, є власністю застрахованої особи і
використовуються виключно на цілі, передбачені цим Законом.
9. У разі коли застрахована особа на момент набуття права на
пенсію відповідно до цього Закону, крім випадків, передбачених
частиною 10 цієї статті, сплатила страхові внески, що
обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку, у сумі, яка
разом із нарахованим інвестиційним доходом не досягає розміру
мінімальної суми, необхідної для оплати договору страхування
довічної пенсії, визначеної спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади, що здійснює нагляд за діяльністю
страхових організацій, ця особа (а у разі її смерті - члени її
сім'ї) має право отримати належні їй кошти у сумі, облікованій на
накопичувальному пенсійному рахунку, у вигляді одноразової
виплати. На вимогу застрахованої особи одноразова виплата
здійснюється у разі виїзду цієї особи за кордон на постійне місце
проживання.
10. Якщо застрахована особа визнана інвалідом І або ІІ групи
і набуває право на пенсію за інвалідністю відповідно до цього
Закону, належні їй пенсійні активи, обліковані на
накопичувальному пенсійному рахунку, використовуються за вибором
особи в порядку, визначеному цією частиною.
У разі достатності суми коштів для оплати договору
страхування довічної пенсії кошти, обліковані на накопичувальному
пенсійному рахунку, за бажанням застрахованої особи можуть бути
залишені у Накопичувальному фонді, а після досягнення нею
пенсійного віку - використані на оплату договору страхування
довічної пенсії або отримані у формі одноразової виплати.
У разі коли сума коштів, облікована на накопичувальному
пенсійному рахунку інваліда І або ІІ групи, менше мінімальної
суми, необхідної для оплати договору страхування довічної пенсії,
він має право отримати всю суму коштів у формі одноразової
виплати.
Сума коштів, облікована на накопичувальному пенсійному
рахунку застрахованих осіб, визнаних інвалідами ІІІ групи,
залишається у Накопичувальному фонді, а після досягнення ними
пенсійного віку - використовується на оплату договорів
страхування довічної пенсії.
11. У разі смерті застрахованої особи до досягнення віку,
передбаченого частиною першою статті 20 цього Закону, кошти,
обліковані на її накопичувальному пенсійному рахунку,
успадковуються в порядку, визначеному Цивільним кодексом України,
якщо застрахована особа не визначила конкретних осіб, які мають
право на виплату коштів, облікованих на її накопичувальному
пенсійному рахунку.
Застрахована особа має право у будь-який час визначити
конкретних осіб, які мають право на отримання коштів, облікованих
на її накопичувальному пенсійному рахунку, у разі її смерті, та
визначити, в яких частках повинні бути розподілені кошти між
визначеними нею особами.
Застраховані особи, які мають право на отримання у спадщину
коштів з накопичувального пенсійного рахунку померлої особи і не
досягли пенсійного віку, можуть дати розпорядження про
спрямування цих коштів до Накопичувального фонду та облік їх на
власному накопичувальному пенсійному рахунку. При цьому зазначені
кошти не оподатковуються.
У разі відсутності у застрахованої особи, яка померла,
спадкоємців, які мають право відповідно до законодавства на
отримання у спадщину коштів, облікованих на її накопичувальному
пенсійному рахунку, ці кошти враховуються у складі інвестиційного
доходу Накопичувального фонду, про що робиться відмітка в
персональній обліковій картці померлої застрахованої особи і базі
даних персоніфікованого обліку страхових внесків, та надається
повідомлення про це банку-зберігачу.
12. Суми пенсії, які виплачуються застрахованим особам у
вигляді довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок
коштів, облікованих на накопичувальних пенсійних рахунках у
Накопичувальному фонді, підлягають оподаткуванню відповідно до
законів України про оподаткування.
13. Страхові організації, які виплачують довічні пенсії за
договорами страхування довічних пенсій, вартість яких була
сплачена за рахунок коштів, що надійшли до Накопичувального фонду
і були обліковані на накопичувальних пенсійних рахунках,
зобов'язані розрахувати, утримати та перерахувати до бюджету
податок з місячних сум цих пенсій у порядку, встановленому
законами України про оподаткування.
Стаття 51. Види довічних пенсій з Накопичувального фонду
1. Страхові організації, що здійснюють виплати довічних
пенсій, зобов'язані пропонувати застрахованій особі, яка має
право на отримання довічної пенсії відповідно до цього Закону,
такі види довічних пенсій: довічна пенсія з установленим
періодом, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя.
2. Довічна пенсія з установленим періодом - щомісячна
виплата, що здійснюється протягом життя застрахованої особи, але
не менше ніж протягом десяти років з дня її призначення
(встановлений період). При цьому у разі смерті особи, якій
призначена така довічна пенсія, право на її отримання протягом
установленого періоду мають спадкоємці, зазначені у договорі
страхування довічної пенсії або визначені відповідно до
Цивільного кодексу України.
3. Довічна обумовлена пенсія - щомісячна виплата, що
здійснюється протягом життя застрахованої особи, і припиняється у
разі її смерті за умови, що загальна сума виплачених на момент
смерті особи коштів не є меншою ніж сума, сплачена під час
укладення договору страхування довічної пенсії. У разі коли
загальна сума коштів, виплачених особі, яка померла, у вигляді
довічної обумовленої пенсії, є меншою ніж сума, сплачена під час
укладення такого договору, залишок коштів виплачується
спадкоємцям, зазначеним у договорі страхування довічної пенсії
або визначеним відповідно до Цивільного кодексу України.
4. Довічна пенсія подружжя - щомісячна виплата, що
здійснюється протягом життя особи, якій вона призначена, а після
смерті цієї особи - її подружжю, яке відповідно до цього Закону
досягло пенсійного віку, протягом його життя.
5. Застрахована особа має право вільного вибору одного з
видів довічних пенсій, зазначених у цій статті.
6. Вид довічної пенсії, обраний застрахованою особою,
зазначається в договорі страхування довічної пенсії.
У договорі страхування довічної пенсії також обов'язково
зазначається норма інвестиційного доходу, яка застосовується для
розрахунку обраної довічної пенсії.
Дострокове припинення дії договору страхування довічної
пенсії за бажанням сторін забороняється.
Розділ VІІІ. УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ
ПЕНСІЙНИМ СТРАХУВАННЯМ
Стаття 52. Пенсійний фонд України
1. Пенсійний фонд здійснює збирання, акумуляцію та облік
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, контроль за їх цільовим використанням, призначення
пенсії і підготовку документів для її виплати, забезпечує
фінансування та виплату пенсій, вирішує питання, пов'язані з
веденням обліку коштів на накопичувальних пенсійних рахунках
застрахованих осіб у Накопичувальному фонді, фінансує соціальні
послуги відповідно до цього Закону та здійснює інші передбачені
законодавством функції, а після затвердження статуту Пенсійного
фонду як самоврядної неприбуткової організації - також функції,
передбачені цим статутом.
Пенсійний фонд функціонує як центральний орган виконавчої
влади із спеціальним статусом відповідно до прикінцевих положень
цього Закону до прийняття відповідно до законодавства за поданням
Кабінету Міністрів України рішення про його перетворення у
самоврядну неприбуткову організацію. Після прийняття такого
рішення Пенсійний фонд функціонує як самоврядна неприбуткова
організація на підставі статуту, який затверджується його
правлінням, і набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації
статуту Міністерством юстиції України.
2. Статут Пенсійного фонду має визначати:
найменування та місцезнаходження Фонду;
напрями діяльності Фонду;
права, обов'язки, відповідальність Фонду;
органи управління Фондом, їх права, обов'язки і
відповідальність;
порядок утворення, функціонування Накопичувального фонду;
порядок прийняття рішень правління Фонду, перелік питань,
рішення з яких приймаються правлінням Фонду двома третинами від
загальної кількості голосів та обов'язковою більшістю голосів від
кожної сторони;
порядок обрання, повноваження і відповідальність голови
правління Фонду та його заступників, підстави та порядок
позбавлення їх повноважень;
порядок обрання, повноваження і відповідальність голови
Наглядової Ради та його заступників, підстави та порядок
позбавлення їх повноважень;
права, обов'язки та відповідальність членів правління Фонду,
порядок їх призначення або обрання (делегування), підстави і
порядок позбавлення їх повноважень та відкликання, у тому числі
за рішенням державного нагляду;
права, обов'язки та відповідальність членів Наглядової Ради,
порядок їх призначення або обрання (делегування), підстави і
порядок позбавлення їх повноважень та відкликання, у тому числі
за рішенням державного нагляду;
функції виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів;
порядок здійснення правлінням Фонду контролю за діяльністю
виконавчої дирекції Фонду;
джерела формування і напрями використання коштів Фонду;
порядок формування та використання резерву коштів Фонду;
порядок фінансування витрат, пов'язаних з виконанням функцій
виконавчої дирекції Фонду, управлінням Фондом, розвитком його
матеріальної та інформаційної бази;
порядок видання в межах компетенції правління та виконавчої
дирекції Пенсійного фонду нормативних актів;
порядок внесення змін до статуту Фонду;
інші положення, які стосуються діяльності Фонду.
3. Пенсійний фонд не може провадити будь-яку іншу
діяльність, крім зазначеної в цій статті, і використовувати кошти
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на цілі,
не пов'язані із зазначеною діяльністю.
4. Управління Пенсійним фондом здійснюється на основі
паритетності представниками застрахованих осіб, роботодавців і
держави.
5. Безпосереднє управління Пенсійним фондом здійснюють його
правління та виконавча дирекція.
Стаття 53. Правління Пенсійного фонду
1. Вищим органом Пенсійного фонду є його правління.
Правління Пенсійного фонду формується і працює на основі
паритетності представників застрахованих осіб, роботодавців і
держави.
2. Правління Пенсійного фонду складається з представників
застрахованих осіб, роботодавців і держави у рівній кількості,
тобто від кожної з трьох сторін обирається по п'ять членів
правління.
Члени правління Пенсійного фонду, які є представниками
держави, призначаються та звільняються Кабінетом Міністрів
України в установленому порядку, представники застрахованих осіб
та роботодавців обираються (делегуються) сторонами самостійно.
Кандидатури членів правління Пенсійного фонду подаються до
центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної
політики не пізніше трьох місяців до дня закінчення повноважень
відповідних членів правління, а подання кандидатур членів першого
складу правління Пенсійного фонду - не пізніше шести місяців з
дня опублікування цього Закону.
3. Строк повноважень членів правління Пенсійного фонду
становить шість років. При цьому для членів першого складу
правління, що призначаються після набрання чинності цим Законом,
встановлюються такі строки повноважень: три члени правління,
призначені від кожної сторони, перебувають у складі правління
шість років та два члени правління - три роки. Член правління не
може бути обраний до складу правління на два строки підряд.
Члени правління Пенсійного фонду виконують свої обов'язки на
громадських засадах. У разі виконання ними спеціальних доручень
правління, пов'язаних з виконанням функцій члена правління,
Пенсійний фонд відшкодовує їм витрати на відрядження.
Член правління Пенсійного фонду може бути достроково
відкликаний за поданням сторони, яка його делегувала, або за
поданням правління у разі:
систематичного невиконання делегованих йому обов'язків;
подання членом правління заяви про вихід з правління;
коли член правління перестав бути представником сторони, яка
його делегувала (крім випадків, передбачених частиною четвертою
статті 55);
притягнення члена правління до кримінальної відповідальності
згідно з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили;
неможливості виконання членом правління покладених на нього
обов'язків за станом здоров'я, що підтверджено відповідним
медичним висновком;
припинення громадянства України;
смерті члена правління.
4. Правління Пенсійного фонду здійснює свої функції шляхом
проведення засідань, як чергових, так і позачергових. Чергові
засідання скликаються головою правління, а у разі його
відсутності - одним з його заступників відповідно до плану, але
не рідше одного разу на квартал. Позачергові засідання можуть
проводитися за ініціативою голови правління, заступника голови
правління, наглядової ради або за пропозицією більшості членів
однієї з трьох представницьких сторін правління чи на вимогу
однієї третини членів правління Пенсійного фонду.
5. Перше засідання правління Пенсійний фонд проводить не
пізніше двох місяців після призначення повного складу правління
за рахунок власних коштів. Засідання першого складу правління
скликає і відкриває керівник спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної
політики.
6. Засідання правління Пенсійного фонду є правоможними, якщо
на них присутня більшість складу кожної представницької сторони
(далі - кворум). Один член правління має один голос, крім
випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті.
7. На останньому засіданні календарного року обов'язковим
питанням порядку денного є затвердження бюджету Пенсійного фонду
на наступний рік, а на першому засіданні наступного календарного
року - затвердження звіту виконавчої дирекції про виконання
бюджету Пенсійного фонду за попередній рік.
8. Рішення правління Пенсійного фонду вважається прийнятим,
якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні
членів правління. У разі рівного розподілу голосів голос голови
правління є вирішальним.
Вирішальний голос члена правління за його відсутності з
поважних причин (хвороба, тривале відрядження, відпустка тощо)
може передаватись членом правління письмовою довіреністю іншому
членові правління від тієї ж представницької сторони. При цьому
кожний присутній на засіданні член правління може додатково
голосувати тільки за одного відсутнього члена правління
Пенсійного фонду.
Довіреність передається голові (заступнику голови) правління
на початку засідання правління.
9. Рішення правління Пенсійного фонду, прийняті в межах його
компетенції, є обов'язковими для виконання, у тому числі всіма
страхувальниками та застрахованими особами, якщо вони їх
стосуються. Рішення правління оформлюється постановами.
10. Рішення правління Пенсійного фонду підлягають
обов'язковому оприлюдненню, у тому числі шляхом опублікування в
друкованих виданнях Верховної Ради України або Кабінету Міністрів
України та інших всеукраїнських друкованих виданнях, що
визначаються Пенсійним фондом.
11. Ведення протоколу засідань правління Пенсійного фонду
здійснює представник виконавчої дирекції. У протоколі
відображаються питання, внесені до порядку денного, зміст
виступів та зауважень до них, результати голосування. Протокол
підписується особою, яка його склала, і головою правління або
іншою особою, яка веде засідання. Збереження протоколів та інших
документів правління здійснює виконавча дирекція. Документи
правління зберігаються протягом 15 років у відомчому архіві
Пенсійного фонду з подальшою передачею на державне архівне
зберігання.
12. У засіданнях правління Пенсійного фонду з правом
дорадчого голосу беруть участь директор виконавчої дирекції та
спеціально уповноважені члени наглядової ради Пенсійного фонду.
Стаття 54. Повноваження правління Пенсійного фонду
1. Правління Пенсійного фонду:
затверджує документи нормативного характеру, що
регламентують діяльність Пенсійного фонду, у тому числі статут та
зміни до нього, регламент засідань правління, положення про
виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, положення про регіональні
органи Пенсійного фонду;
обирає із своїх членів голову правління Пенсійного фонду та
двох його заступників;
затверджує бюджет Пенсійного фонду на наступний рік і зміни
до нього, порядок використання коштів бюджету та звіт про його
виконання;
відповідно до цього Закону вирішує питання, пов'язані з
веденням обліку на накопичувальних пенсійних рахунках;
вирішує питання про формування та використання коштів
резерву Пенсійного фонду для забезпечення фінансової стабільності
Пенсійного фонду в сумі, необхідній для виплати пенсій та надання
соціальних послуг у розрахунку на місяць, а також формування
надлишкових коштів резерву Пенсійного фонду;
спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції
Пенсійного фонду та її органів;
заслуховує звіти директора виконавчої дирекції про її
діяльність не рідше одного разу на рік, а також у разі потреби;
розглядає кандидатури та затверджує на посаді директора
виконавчої дирекції, а за його поданням - заступників директора
виконавчої дирекції та приймає рішення про звільнення зазначених
посадових осіб;
затверджує граничну чисельність працівників виконавчої
дирекції, умови оплати праці працівників відповідно до
законодавства, граничну межу адміністративних витрат та кошторис
Пенсійного фонду на виконання функцій, покладених на виконавчу
дирекцію відповідно до цього Закону;
подає у встановленому законодавством порядку пропозиції щодо
визначення розмірів внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування;
за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку затверджує правила інвестування надлишкових
коштів резерву Пенсійного фонду;
за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку готує пропозиції щодо кандидатур радників з
інвестиційних питань та умов договорів, що повинні бути з ними
укладені, які подаються на затвердження Ради Накопичувального
фонду;
затверджує заходи щодо підготовки і підвищення кваліфікації
працівників Пенсійного фонду, їх атестації;
створює на основі паритетності представників застрахованих
осіб, роботодавців та держави комісії або робочі групи з окремих
видів діяльності Пенсійного фонду;
затверджує щорічні звіти про діяльність Пенсійного фонду та
оприлюднює їх у встановленому цим Законом порядку;
вирішує інші питання діяльності Пенсійного фонду відповідно
до його статуту.
2. Постанови правління та інші документи нормативного
характеру Пенсійного фонду, які стосуються прав і обов'язків
громадян, підлягають державній реєстрації в порядку,
встановленому для реєстрації нормативних актів центральних
органів виконавчої влади.
Стаття 55. Голова правління Пенсійного фонду та його
заступники
1. Голова правління Пенсійного фонду та його заступники
обираються з членів правління Пенсійного фонду строком на два
роки почергово від представників кожної сторони. При цьому голова
правління та його заступники мають бути представниками трьох
різних представницьких сторін.
2. Голова правління Пенсійного фонду:
скликає, організовує проведення та веде засідання правління
Пенсійного фонду;
у триденний строк підписує протоколи засідань та документи,
затверджені правлінням;
звітує про діяльність Пенсійного фонду перед органами
державного нагляду;
представляє Пенсійний фонд у всіх установах та організаціях
в Україні та за кордоном, а також в міжнародних організаціях;
тимчасово до найближчого засідання правління припиняє
повноваження директора виконавчої дирекції у разі виявлення
фактів неналежного виконання ним посадових обов'язків або
порушень законодавства;
виконує інші обов'язки, покладені на нього цим Законом та
правлінням Пенсійного фонду.
3. За дорученням голови правління Пенсійного фонду виконання
його обов'язків може бути покладено на заступників. Один із
заступників голови правління виконує функції голови правління під
час його тимчасової відсутності, у разі неможливості виконання
головою правління покладених на нього обов'язків у зв'язку з
хворобою, перебуванням за кордоном, а також у разі усунення з
посади та в інших випадках, передбачених законодавством та
статутом Пенсійного фонду.
4. Голова правління Пенсійного фонду та його заступники
відповідальні перед правлінням і за неналежне виконання своїх
обов'язків можуть бути достроково усунені з посади на зборах
правління більшістю голосів його членів, або достроково
відкликані за поданням сторони, яка їх делегувала. Голова
правління Пенсійного фонду та його заступники несуть
відповідальність відповідно до законодавства за невиконання або
неналежне виконання своїх обов'язків, що призвело до заподіяння
матеріальної шкоди Пенсійному фонду або застрахованим особам.
Стаття 56. Виконавчі органи Пенсійного фонду
1. Виконавчими органами Пенсійного фонду є виконавча
дирекція та підвідомчі їй регіональні органи.
2. Виконавча дирекція Пенсійного фонду є постійно діючим
виконавчим органом, організовує та забезпечує виконання рішень
правління, діє від імені Пенсійного фонду в межах, передбачених
положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, та підзвітна
правлінню.
Виконавча дирекція Пенсійного фонду готує та подає на
затвердження Ради Накопичувального фонду в порядку, встановленому
статтею 83 цього Закону, основні напрями інвестиційної політики
та нормативи інвестування, а також виконує інші функції,
передбачені цим Законом.
При прийнятті Радою Накопичувального фонду рішення щодо
залучення радника (радників) з інвестиційних питань виконавча
дирекція Пенсійного фонду подає їх кандидатури та умови договору
між Пенсійним фондом та радником (радниками) з інвестиційних
питань на затвердження Ради Накопичувального фонду.
Органами виконавчої дирекції Пенсійного фонду у відповідних
адміністративно-територіальних одиницях є регіональні органи, які
створені і діють на підставі положення про регіональні органи,
затвердженого правлінням Пенсійного фонду.
3. Виконавчу дирекцію Пенсійного фонду очолює директор
виконавчої дирекції. Посадовими особами виконавчої дирекції
Пенсійного фонду є також заступники директора та начальники
регіональних органів, які затверджуються правлінням Пенсійного
фонду за поданням директора виконавчої дирекції. Заступники
директора виконавчої дирекції та начальники регіональних органів
несуть персональну відповідальність за невиконання або неналежне
виконання своїх обов'язків.
4. Працівники виконавчої дирекції Пенсійного фонду є
державними службовцями і до них застосовуються норми Закону
України "Про державну службу".
5. Директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду:
бере участь у засіданнях правління з правом дорадчого
голосу;
забезпечує підготовку документів, необхідних голові
правління для проведення засідання правління;
забезпечує підготовку проектів документів, що виносяться на
затвердження правління;
представляє Пенсійний фонд у всіх установах та організаціях
в Україні, а за дорученням голови правління Пенсійного фонду - за
кордоном та в міжнародних організаціях;
розподіляє обов'язки між своїми заступниками;
подає для затвердження правлінням кандидатури заступників
директора виконавчої дирекції і начальників регіональних органів
та пропозиції щодо їх звільнення;
подає голові правління пропозиції щодо тимчасового
припинення повноважень посадових осіб виконавчої дирекції у разі
виявлення фактів неналежного виконання ними службових обов'язків
або порушень законодавства;
на вимогу голови наглядової ради або його заступника подає
документально підтверджену інформацію про діяльність Пенсійного
фонду;
перед внесенням на розгляд правління погоджує з наглядовою
радою проект річного бюджету Пенсійного фонду та звіт про його
виконання;
несе персональну відповідальність за виконання рішень
правління;
затверджує інформацію про організацію, що здійснює доставку
пенсій, яка щорічно публікується виконавчою дирекцією в
друкованих виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів
України;
виконує інші функції, покладені на нього правлінням.
6. Директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду має право
приймати самостійні рішення у разі, коли правління у визначені
статутом строки не приймає рішення з таких питань:
ведення обліку на накопичувальних пенсійних рахунках;
затвердження граничної чисельності працівників виконавчої
дирекції, граничної межі адміністративних витрат та кошторису
Пенсійного фонду на виконання функцій, покладених на виконавчу
дирекцію Пенсійного фонду відповідно до цього Закону;
затвердження заходів щодо підготовки і підвищення
кваліфікації працівників Пенсійного фонду, їх атестації;
інших питань діяльності Пенсійного фонду відповідно до його
статуту.
Такі рішення директора виконавчої дирекції повинні бути
доведені в письмовій формі до органів, що здійснюють державний
нагляд у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, а також оприлюдненні у встановленому порядку і
вважаються правомочними до проведення засідання правління, на
якому правління підтверджує або скасовує рішення, прийняте
директором виконавчої дирекції.
Стаття 57. Наглядова рада Пенсійного фонду
1. Наглядова рада Пенсійного фонду створюється з метою
здійснення контролю за виконанням законодавства про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, статутних
завдань та цільового використання коштів Пенсійного фонду.
Наглядова рада провадить свою діяльність на підставі цього
Закону і статуту Пенсійного фонду.
2. Наглядова рада Пенсійного фонду складається з рівної
кількості представників застрахованих осіб, роботодавців та
держави - по п'ять членів з кожної сторони, які обираються
відповідними сторонами згідно із законодавством. Наглядову раду
очолюють голова і два його заступники, які є представниками трьох
сторін: застрахованих осіб, роботодавців та держави.
Члени наглядової ради, які представляють державу,
призначаються та звільняються за поданням центральних органів
виконавчої влади, що здійснюють державний нагляд за Пенсійним
фондом, Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих
осіб і роботодавців обираються (делегуються) самостійно.
Обрання кандидатур членів наглядової ради здійснюється не
пізніше ніж за три місяці до дня закінчення повноважень
відповідних членів наглядової ради, а обрання кандидатур членів
першого складу наглядової ради - не пізніше ніж протягом шести
місяців з дня опублікування цього Закону.
Кандидатури членів наглядової ради подаються центральному
органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
3. Члени наглядової ради Пенсійного фонду здійснюють
повноваження членів наглядової ради на громадських засадах і
обираються строком на шість років, крім членів першого складу
наглядової ради.
Для членів першого складу наглядової ради, що призначаються
після набрання чинності цим Законом, встановлюються такі терміни
повноважень: один член наглядової ради, призначений від кожної
сторони, перебуває у складі наглядової ради два роки, другий -
три роки, третій - чотири роки, четвертий - п'ять років, п'ятий -
шість років. Член наглядової ради не може бути обраний до складу
ради на два і більше строків підряд.
У разі коли член наглядової ради перестає бути представником
сторони, яка його делегувала, така сторона повинна замінити його
на іншого представника.
Член наглядової ради може скласти з себе повноваження за
власним бажанням.
Стаття 58. Голова наглядової ради Пенсійного фонду та його
заступники
1. Голова наглядової ради Пенсійного фонду та два його
заступники обираються з членів наглядової ради строком на два
роки почергово від представників кожної сторони. При цьому голова
наглядової ради та два його заступники мають бути представниками
трьох різних представницьких сторін.
Головою наглядової ради та головою правління Пенсійного
фонду не можуть бути одночасно представники, делеговані однією й
тією ж представницькою стороною.
Голова наглядової ради систематично, не рідше одного разу на
квартал, отримує від виконавчої дирекції документально
підтверджену інформацію про діяльність Пенсійного фонду та
доводить її до членів наглядової ради.
Голова наглядової ради розподіляє обов'язки між своїми
заступниками. Заступники голови наглядової ради виконують
обов'язки голови наглядової ради під час його тимчасової
відсутності, а також у разі неможливості виконання ним обов'язків
у зв'язку з хворобою, перебуванням за кордоном, усунення його з
посади та в інших передбачених законодавством випадках.
2. У разі коли члени наглядової ради мають зауваження чи
запитання щодо наданих виконавчою дирекцією документів, які
стосуються інтересів застрахованих осіб, голова наглядової ради
зобов'язаний скликати робочу зустріч представників кожної із
сторін з виконавчою дирекцією для обговорення поставлених питань.
Виконавча дирекція зобов'язана забезпечити проведення такої
зустрічі для надання необхідних пояснень, підтверджених належними
документами та розрахунками.
3. За рішенням голови наглядової ради проводяться засідання
наглядової ради, які визначають необхідність проведення перевірки
діяльності Пенсійного фонду уповноваженими членами наглядової
ради або незалежним аудитором (аудиторською фірмою).
Стаття 59. Засідання наглядової ради Пенсійного фонду
1. Засідання наглядової ради Пенсійного фонду проводяться не
рідше одного разу на квартал за ініціативою голови наглядової
ради. Позачергові засідання скликаються головою наглядової ради
або його заступником на вимогу однієї третини членів наглядової
ради.
2. Засідання наглядової ради є правоможними, якщо на них
присутні не менше двох третин складу наглядової ради, у тому
числі не менше половини кількості представників застрахованих
осіб, роботодавців та держави. У разі відсутності кворуму
повторне засідання проводиться через сім календарних днів, про що
інформуються всі сторони.
3. Рішення наглядової ради приймаються більшістю голосів
загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової
ради. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на
засіданні є вирішальним. Один член наглядової ради має один
голос, крім випадків, передбачених цією частиною статті.
Вирішальний голос члена наглядової ради за його відсутності
з поважних причин (хвороба, тривале відрядження, відпустка тощо)
може передаватись членом наглядової ради письмовою довіреністю
іншому членові наглядової ради від тієї ж представницької
сторони. При цьому кожний присутній на засіданні член наглядової
ради може додатково голосувати тільки за одного відсутнього члена
наглядової ради.
Довіреність передається голові (заступнику голови)
наглядової ради на початку засідання наглядової ради.
4. У засіданні наглядової ради з правом дорадчого голосу
беруть участь голова правління, директор виконавчої дирекції або
їх заступники.
5. Обов'язковим є засідання наглядової ради, яке скликається
для погодження проекту річного бюджету Пенсійного фонду та
схвалення звіту про його виконання, що вносяться виконавчою
дирекцією перед їх поданням на розгляд правління.
6. Ведення протоколу засідання наглядової ради та ведення
документації здійснюється виконавчою дирекцією. У протоколі
відображаються пропозиції з питань, які розглядалися, зміст
зауважень до них, результати голосування. Протокол підписується
особою, яка його склала, і головою наглядової ради або іншою
особою, яка веде засідання.
Збереження документації наглядової ради здійснює виконавча
дирекція. Документи зберігаються протягом 15 років у відомчому
архіві Пенсійного фонду з подальшою передачею на державне архівне
зберігання.
Стаття 60. Повноваження наглядової ради Пенсійного фонду
1. До виключних повноважень наглядової ради Пенсійного фонду
належить:
погодження річного бюджету Пенсійного фонду і схвалення
звіту про його виконання;
порушення перед правлінням Пенсійного фонду питання про
звільнення директора виконавчої дирекції та його заступників,
керівників управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі у разі неналежного
виконання покладених на них обов'язків та в інших випадках,
передбачених законодавством;
здійснення контролю за діяльністю Пенсійного фонду щодо
ведення накопичувальних пенсійних рахунків та цільовим
використанням ним коштів;
визначення шляхом проведення тендера незалежного аудитора
(аудиторської фірми) для проведення аудиторської перевірки
Пенсійного фонду та його управлінь;
утворення робочих груп із членів наглядової ради для
систематичного здійснення контролю за діяльністю Пенсійного
фонду, дотриманням законодавства та цільовим використанням
коштів.
2. Наглядова рада Пенсійного фонду заслуховує звіти членів
правління та виконавчої дирекції.
3. Наглядова рада Пенсійного фонду в разі потреби вимагає
скликання позачергового засідання правління Пенсійного фонду.
4. Усі органи Пенсійного фонду зобов'язані надавати
наглядовій раді необхідну інформацію, підтверджену належними
документами, та відповідні роз'яснення.
5. Спеціально уповноважені члени наглядової ради беруть
участь у засіданнях правління Пенсійного фонду з правом дорадчого
голосу.
Стаття 61. Вимоги до осіб, які можуть бути членами правління
Пенсійного фонду та наглядової ради
1. Делегованою до правління Пенсійного фонду та наглядової
ради може бути застрахована особа, яка має право голосу
відповідно до Конституції України.
2. Особи, які делегуються до правління Пенсійного фонду та
наглядової ради, можуть обиратися лише з числа дієздатних
застрахованих осіб. Одна особа не може бути одночасно обрана як
член правління та як член наглядової ради.
3. Головою правління Пенсійного фонду та його заступниками
можуть бути лише особи, які мають повну вищу освіту, працювали не
менше п'яти років у соціальній сфері, сфері фінансів або
економіки та задовольняють інші кваліфікаційні вимоги,
встановлені статутом Пенсійного фонду.
4. Члени правління Пенсійного фонду і наглядової ради не
мають права бути найманими працівниками Пенсійного фонду.
5. Голова наглядової ради та його заступники повинні мати
досвід управління фінансовими, контрольними, ревізійними органами
або роботи керівниками структурних одиниць в зазначених органах
не менше трьох років.
6. Членом наглядової ради та правління Пенсійного фонду може
бути особа, яка має повну вищу освіту, досвід роботи в соціальній
сфері, сфері фінансів або економіки та задовольняє інші
кваліфікаційні вимоги, встановлені статутом Пенсійного фонду.
7. Членом правління Пенсійного фонду і наглядової ради не
може бути особа, яка була засуджена за умисні злочини, а також
щодо якої було постановлено вирок про позбавлення права займати
певні посади або займатися певною діяльністю.
Стаття 62. Вимоги до посадових осіб виконавчої дирекції
Пенсійного фонду
1. Директором виконавчої дирекції може бути призначена
особа, яка має повну вищу освіту та не менш як п'ятирічний досвід
роботи на керівних посадах у сфері пенсійного забезпечення,
фінансів, економіки.
2. Посадовою особою виконавчої дирекції може бути особа, яка
має повну вищу економічну, математичну або юридичну освіту та
досвід роботи у соціальній сфері або сфері фінансів чи економіки
не менше двох років.
3. Посадовою особою виконавчої дирекції не може бути особа,
яка була засуджена за умисний злочин.
Стаття 63. Права та обов'язки Пенсійного фонду
1. Пенсійний фонд зобов'язаний:
1) до 1 квітня наступного за звітним періодом року складати
річний звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду, подавати його
Кабінету Міністрів України та публікувати в засобах масової
інформації;
2) здійснювати функції щодо призначення, забезпечення
фінансування та виплати пенсій, довічних пенсій та надання
соціальних послуг застрахованим особам;
3) здійснювати адміністративне управління Накопичувальним
фондом;
4) здійснювати матеріально-технічне забезпечення роботи Ради
Накопичувального фонду;
5) здійснювати в межах своєї компетенції контроль за
дотриманням страхувальниками-роботодавцями та застрахованими
особами вимог цього Закону;
6) здійснювати підготовку та публікацію щорічних актуарних
розрахунків фінансового стану системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування;
7) своєчасно вносити до відповідних персональних облікових
карток загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
відомості про застрахованих осіб і страхувальників;
8) здійснювати контроль за достовірністю поданих
страхувальниками і застрахованими особами відомостей, визначених
цим Законом;
9) надавати фізичним особам відомості про них, які містяться
в системі персоніфікованого обліку страхових внесків, а у разі
зміни таких відомостей, несвоєчасного надходження страхових
внесків (збору), перегляду розміру виплачуваної пенсії, її
індексації, зміни умов надання соціальних послуг чи перегляду
питання про можливість їх надання - інформувати таких осіб
письмово у встановлені законодавством строки;
10) інформувати письмово застрахованих осіб про призначення
(відмову) і розмір пенсії, порядок її виплати, види і умови
надання соціальних послуг, порядок виплати довічної пенсії або
одноразових виплат за рахунок пенсійних активів, облікованих на
її накопичувальному пенсійному рахунку, та порядок оскарження
рішень щодо відмови у призначенні пенсій, наданні соціальних
послуг, довічних пенсій або одноразових виплат;
11) попереджати пенсіонера у письмовій формі за місяць до
закінчення строку, на який призначена пенсія, про час та підстави
припинення її виплати;
12) подавати письмово не рідше одного разу на рік відповідно
до вимог цього Закону звіти щодо стану пенсійних активів
Накопичувального фонду та надавати застрахованим особам
інформацію про пенсійні активи, що обліковуються на їх
накопичувальних пенсійних рахунках;
13) давати безкоштовно застрахованим особам і
страхувальникам в усній і письмовій формі, а також через засоби
масової інформації консультації з питань застосування
законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, роз'яснювати їх права, обов'язки і відповідальність,
порядок сплати страхових внесків, заповнення звітності та інші
питання відповідно до цього Закону;
14) подавати органам державного нагляду встановлену цим
Законом звітність та інформацію;
15) подавати Кабінету Міністрів України актуарні розрахунки
із запропонованими на наступний рік розмірами страхових внесків,
у тому числі частини внесків, що спрямовуються до
Накопичувального фонду, у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України;
16) брати участь у засіданнях органів медико-соціальної
експертизи;
17) на вимогу органів виконавчої влади у сфері праці та
соціальної політики надавати необхідні матеріали для здійснення
контролю за правильністю призначення та виплати пенсій;
18) перевіряти використання коштів Пенсійного фонду в
організаціях, що здійснюють виплату та доставку пенсій;
19) вести у системі персоніфікованого обліку загальний
реєстр платників страхових внесків та у складі цього реєстру
реєстр платників страхових внесків до першого та другого рівнів
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
2. Пенсійний фонд виконує функції адміністративного
управління Накопичувальним фондом і зобов'язаний:
1) укладати за рішенням Ради Накопичувального фонду договори
з радником з інвестиційних питань, компаніями з управління
активами, банківською установою-зберігачем, аудиторами Пенсійного
фонду і Накопичувального фонду та організацією, яка здійснює
доставку пенсій;
2) надавати на прохання застрахованих осіб інформацію,
отриману від страхових організацій, щодо показників, що
застосовуються для розрахування довічної пенсії;
3) відкривати рахунки Накопичувального фонду в обраній
відповідно до цього Закону банківській установі-зберігачі та
укладати з нею відповідні договори;
4) вести в установленому порядку облік накопичувальних
пенсійних рахунків, на яких відображається інформація,
передбачена цим Законом;
5) здійснювати підрахування загальної суми накопичень
застрахованих осіб на кожному персоніфікованому накопичувальному
пенсійному рахунку в порядку, встановленому цим Законом;
6) здійснювати підготовку письмових повідомлень щодо
загальної суми накопичень, облікованих на накопичувальному
пенсійному рахунку застрахованої особи, та надавати їх
застрахованій особі;
7) давати за дорученням застрахованої особи розпорядження
банківській установі-зберігачу щодо перерахування пенсійних
активів застрахованої особи, облікованих на накопичувальному
пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді, до страхової
організації, обраної застрахованою особою, для оплати договору
страхування довічної пенсії цій особі відповідно до статті 50
цього Закону або перерахування пенсійних активів застрахованій
особі у вигляді одноразової виплати, а у випадках, передбачених
цим Законом, - членам її сім'ї та інформувати про це компанії з
управління активами;
8) давати розпорядження банківській установі-зберігачу щодо
оплати передбачених цим Законом адміністративних видатків
Пенсійного фонду, пов'язаних з адміністративним управлінням
Накопичувальним фондом, винагороди раднику з інвестиційних
питань, компаніям з управління активами Накопичувального фонду та
банківської установи-зберігача.
3. Пенсійний фонд та його органи мають право:
1) отримувати безоплатно від державних органів, підприємств,
установ і організацій незалежно від форм власності та громадян -
суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з
обчисленням та сплатою страхових внесків, а також необхідні для
виконання покладених на нього завдань згідно із законодавством;
2) проводити перевірки на будь-яких підприємствах, в
установах і організаціях та у громадян - суб'єктів
підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, планів,
кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з
обчисленням та сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, отримувати необхідні пояснення,
довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що
виникають під час таких перевірок;
3) вимагати від керівників та інших посадових осіб
підприємств, установ і організацій, а також фізичних осіб
усунення виявлених порушень законодавства про порядок обчислення
та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з
коштами Пенсійного фонду та порядку їх використання;
4) припиняти операції підприємств, установ, організацій і
громадян - суб'єктів підприємницької діяльності з розрахунковими
та іншими рахунками у банках та у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України, в органах Державного казначейства, якщо вони
не зареєструвались у Пенсійному фонді як платники внесків у
строки, встановлені цим Законом, не подали в установлені строки
або подали не за встановленою формою звіти про сплату страхових
внесків;
5) отримувати від підприємств, установ, організацій і
громадян - суб'єктів підприємницької діяльності копії документів,
що свідчать про приховування (заниження) розміру заробітку
(доходу) та інших виплат, з яких обчислюються страхові внески,
або про порушення порядку використання коштів Пенсійного фонду та
Накопичувального фонду;
6) порушувати справу про банкрутство підприємства, установи,
організації або вносити пропозицію щодо скасування державної
реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності у разі
систематичної несплати ними страхових внесків відповідно до
законодавства;
7) застосовувати санкції, передбачені цим Законом;
8) забезпечувати проведення тендера для вибору організації,
що здійснюватиме доставку пенсій;
9) отримувати безоплатно від страхових організацій
інформацію про показники, що застосовуються для розрахунку
довічних пенсій;
10) порушувати в установленому порядку питання про
притягнення винних осіб до відповідальності за порушення
законодавства у сфері пенсійного забезпечення, вимагати від
відповідних юридичних осіб інформацію про вжиті заходи;
11) у разі виявлення порушень порядку сплати страхових
внесків, використання коштів Пенсійного фонду звертатися в
установленому порядку до органів прокуратури, внутрішніх справ,
служби безпеки та податкової міліції;
12) укладати договори про добровільну участь у
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні з
особами, визначеними цим Законом;
13) стягувати з платників страхових внесків несвоєчасно
сплачені (не сплачені) суми страхових внесків;
14) здійснювати інші функції, передбачені законодавством.
4. Пенсійний фонд має право виключати з реєстру платників
страхових внесків у порядку, визначеному Пенсійним фондом у разі:
ліквідації підприємства, установи, організації або фонду
соціального страхування, які відповідно до цього Закону є
платниками страхових внесків;
смерті фізичної особи, яка є платником страхових внесків
відповідно до цього Закону;
втрати платником страхових внесків статусу, згідно з яким
він зобов'язаний сплачувати страхові внески відповідно до цього
Закону;
припинення дії договору про добровільну участь фізичної
особи в загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні,
укладеного відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 64. Актуарні розрахунки. Актуарії
1. Пенсійний фонд забезпечує проведення щорічних актуарних
розрахунків фінансового стану загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування на наступні 1, 5, 10, 45 і 75 років.
2. Актуарні розрахунки здійснюються на підставі показників
соціально-економічного розвитку країни, статистичних даних, даних
про виконання бюджету Пенсійного фонду, результатів наукових
досліджень та інших даних, необхідних для проведення таких
розрахунків.
3. Результати актуарних розрахунків мають бути оформлені у
вигляді щорічного звіту, що підписується актуаріями -
виконавцями, та в якому, крім розрахунків, відображаються всі
дані, методи і припущення, які використовувалися під час
здійснення підрахунків, а також містяться висновки щодо
фінансового стану загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування і рекомендації щодо заходів, необхідних для
забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи.
4. Актуаріями можуть бути особи, які відповідають вимогам,
передбаченим у положенні про підрозділ з актуарних розрахунків,
яке затверджується правлінням Пенсійного фонду. За необхідності
проведення додаткових актуарних розрахунків Пенсійний фонд може
залучати відповідних фахівців та експертів, оплата послуг яких
затверджується правлінням Пенсійного фонду.
Розділ ІХ. КОШТИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ
Стаття 65. Бюджет Пенсійного фонду
1. Бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання
цільового страхового фонду, що формується за рахунок
загальнообов'язкових страхових внесків, які використовуються
виключно з метою, визначеною статтею 67 цього Закону. Доходи
бюджету Пенсійного фонду формуються відповідно до статті 66 цього
Закону.
2. Бюджет Пенсійного фонду затверджується правлінням
Пенсійного фонду не пізніше 15 серпня року, що передує року, на
який складено бюджет.
3. Проект бюджету складається за допомогою актуарних
розрахунків, які здійснюються відповідно до вимог цього Закону.
4. Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету
Пенсійного фонду встановлюється правлінням Пенсійного фонду.
Стаття 66. Джерела формування коштів Пенсійного фонду
Джерелами формування коштів Пенсійного фонду, за рахунок
яких здійснюється виплата пенсій та надаються соціальні послуги,
є:
1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, крім частини внесків, що спрямовується до
Накопичувального фонду;
2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування
надлишкових коштів резерву Пенсійного фонду;
3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що
перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених
законодавством;
4) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до
цього Закону та інших актів законодавства до підприємств,
установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого
порядку сплати страхових внесків та використання коштів
Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень,
накладених відповідно до законодавства на посадових осіб та
громадян за ці порушення;
5) благодійні внески підприємств, установ, організацій та
фізичних осіб;
6) добровільні внески;
7) інші надходження відповідно до законодавства.
Стаття 67. Використання коштів Пенсійного фонду
Кошти Пенсійного фонду використовуються на:
1) виплату застрахованим особам пенсій, передбачених цим
Законом;
2) фінансування соціальних послуг, які надаються
застрахованим особам відповідно до цього Закону;
3) адміністративні витрати, пов'язані з виконанням функцій,
покладених на органи Пенсійного фонду, граничний розмір яких
встановлюється Верховною Радою України при затвердженні розмірів
страхових внесків;
4) оплату послуг з доставки пенсій;
5) формування резерву Пенсійного фонду.
Стаття 68. Резервні кошти Пенсійного фонду
1. З метою забезпечення фінансової стабільності Пенсійного
фонду із доходів Пенсійного фонду формується резерв Пенсійного
фонду в порядку, визначеному цим Законом, для забезпечення
виплати пенсій та надання соціальних послуг та на інші цілі,
передбачені цим Законом.
Резерв Пенсійного фонду складається з коштів резерву для
поточних потреб та надлишкових коштів резерву, які зараховуються
на окремі субрахунки одного рахунку Пенсійного фонду. Джерелом
формування цього резерву є поточні та надлишкові кошти.
2. Будь-які надлишкові кошти, які має Пенсійний фонд,
використовуються в першу чергу для покриття заборгованості з
виплати пенсій або надання соціальних послуг, а після повного
розрахунку за поточними зобов'язаннями загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування - для формування резерву
Пенсійного фонду.
3. За наявності надлишкових коштів після забезпечення виплат
пенсій, передбачених цим Законом, та створення коштів резерву для
поточних потреб в обсягах, передбачених цим Законом, такі
надлишкові кошти зараховуються на спеціальний субрахунок резерву
Пенсійного фонду як надлишкові кошти резерву.
4. Кошти резерву Пенсійного фонду використовуються виключно
на цілі, передбачені цим Законом.
5. Кошти резерву Пенсійного фонду зберігаються в банківській
установі-зберігачі відповідно до цього Закону. Банківська
установа-зберігач забезпечує зберігання і облік коштів резерву
Пенсійного фонду окремо від пенсійних активів Накопичувального
фонду.
Стаття 69. Кошти резерву Пенсійного фонду для поточних
потреб
1. Кошти резерву Пенсійного фонду для поточних потреб
зараховуються на спеціальний субрахунок резерву Пенсійного фонду
у сумі, необхідній для забезпечення виплати пенсій та надання
соціальних послуг у розрахунку не більше ніж на один місяць.
2. Обов'язковий розмір коштів резерву для поточних потреб на
наступний рік визначається з урахуванням видатків на виплату
пенсій та соціальних послуг відповідно до бюджету Пенсійного
фонду на поточний рік та затверджується у складі його бюджету.
3. Кошти резерву для поточних потреб використовуються та
поповнюються щоденно таким чином, щоб у кінці кожного робочого
дня сума коштів резерву для поточних потреб на відповідному
субрахунку резерву Пенсійного фонду дорівнювала місячній потребі
коштів, визначених в його бюджеті.
4. Сума надлишкових коштів Пенсійного фонду, що перевищує
місячну потребу на виплату пенсій та надання соціальних послуг,
спрямовується на спеціальний субрахунок резерву Пенсійного фонду
як надлишкові кошти резерву.
5. Якщо зменшення розміру коштів резерву для поточних потреб
не пов'язане з неналежним збиранням і використанням цих коштів та
коштів Пенсійного фонду, поповнення на субрахунку коштів резерву
для поточних потреб до визначеного у бюджеті Пенсійного фонду
обсягу таких коштів здійснюється у першу чергу за рахунок коштів,
розміщених на спеціальному субрахунку надлишкових коштів резерву
Пенсійного фонду. Якщо залишок надлишкових коштів резерву
Пенсійного фонду дорівнює нулю, сума коштів резерву для поточних
потреб поповнюється за рахунок майбутніх надлишкових коштів
Пенсійного фонду.
6. Порядок створення та поповнення коштів резерву Пенсійного
фонду для поточних потреб встановлюється правлінням Пенсійного
фонду відповідно до цієї статті Закону.
Стаття 70. Надлишкові кошти резерву Пенсійного фонду
1. Надлишкові кошти резерву Пенсійного фонду зараховуються
на спеціальний субрахунок резерву Пенсійного фонду з метою
покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду, який може виникнути у
зв'язку із зміною демографічної ситуації в Україні.
2. Розмір суми надлишкових коштів резерву Пенсійного фонду,
які спрямовуються на відповідний субрахунок резерву, визначається
за результатами актуарних підрахунків з урахуванням таких
показників:
народжуваності, смертності, розміру доходів, міграції
населення України;
структури населення, рівня економічного зростання (падіння),
рівня безробіття, а також інфляції та індексації пенсій.
Розмір надлишкових коштів резерву на відповідному субрахунку
резерву Пенсійного фонду затверджується правлінням Пенсійного
фонду у складі його бюджету одночасно з порядком його створення і
поповнення.
3. Надлишкові кошти резерву Пенсійного фонду інвестуються з
метою їх збереження та отримання доходу відповідно до вимог цього
Закону, а також правил інвестування надлишкових коштів резерву,
які щороку затверджуються Радою Накопичувального фонду.
Інвестування надлишкових коштів резерву Пенсійного фонду
здійснюється відповідно до правил та вимог цього Закону щодо
інвестування коштів Накопичувального фонду.
4. Інвестування надлишкових коштів резерву Пенсійного фонду
здійснюється компаніями з управління активами, які обираються для
Накопичувального фонду за результатами тендера, відповідно до
правил інвестування надлишкових коштів резерву.
5. Компанії з управління активами, банківська
установа-зберігач складають та подають звіти щодо інвестування
надлишкових коштів резерву Пенсійного фонду правлінню Пенсійного
фонду, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку,
спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг у порядку та за формами,
встановленими Пенсійним фондом за погодженням з Державною
комісією з цінних паперів та фондового ринку і спеціально
уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг.
6. Пенсійний фонд складає річний актуарний звіт з висновком
щодо достатності надлишкових коштів резерву Пенсійного фонду для
забезпечення виконання Пенсійним фондом своїх зобов'язань за
загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням протягом
наступних 75 років.
7. Якщо протягом року розмір надлишкових коштів резерву
Пенсійного фонду становить менш як 90 відсотків сум, необхідних
за розрахунками відділу актуарних розрахунків для довгострокової
фінансової рівноваги та виконання зобов'язань Пенсійного фонду
щодо фінансування пенсій та соціальних послуг, Пенсійний фонд
зобов'язаний подати Кабінету Міністрів України пропозиції щодо
перегляду розмірів страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування та зміни порядку визначення розміру
пенсії або вжити інших заходів з метою збалансування бюджету
Пенсійного фонду.
Стаття 71. Облік коштів загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування
1. Пенсійний фонд здійснює облік надходжень і витрат коштів
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та облік
коштів на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального
фонду відповідно до цього Закону.
2. Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок
Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках регіональних
органів у банківській установі. Використання коштів, що
перебувають на цьому рахунку, допускається лише на цілі,
передбачені цим Законом.
Розділ Х. УПРАВЛІННЯ НАКОПИЧУВАЛЬНИМ ФОНДОМ
Стаття 72. Накопичувальний фонд
1. Накопичувальний фонд створюється Пенсійним фондом як
цільовий позабюджетний фонд і його кошти використовуються
виключно на такі цілі:
1) інвестування з метою отримання доходу на користь
застрахованих осіб при виплаті пенсій з другого рівня системи
пенсійного забезпечення;
2) оплату договорів страхування довічних пенсій або
здійснення одноразових виплат застрахованим особам відповідно до
цього Закону;
3) оплату послуг компаній з управління активами
Накопичувального фонду відповідно до цього Закону;
4) оплату послуг Пенсійного фонду, пов'язаних з
адміністративним управлінням Накопичувальним фондом, у тому числі
на проведення тендерів, у порядку та розмірах, установлених Радою
Накопичувального фонду;
5) оплату послуг радника з інвестиційних питань та експертів
Ради Накопичувального фонду;
6) оплату послуг банківської установи-зберігача пенсійних
активів Накопичувального фонду відповідно до цього Закону;
7) оплату послуг з проведення планової аудиторської
перевірки.
Використання пенсійних активів, акумульованих у
Накопичувальному фонді, для інших цілей забороняється.
2. Накопичувальний фонд не має органів управління та
власного персоналу. Пенсійний фонд здійснює адміністративне
управління Накопичувальним фондом відповідно до цього Закону.
3. Управління коштами Накопичувального фонду здійснюється
компаніями з управління активами, які визначаються на підставі
тендера і діють на користь застрахованих осіб на умовах
безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості
інвестування цих коштів та забезпечення прозорості діяльності.
4. Рахунок Накопичувального фонду відкривається Пенсійним
фондом у банківській установі-зберігачі.
5. Застрахована особа, яка сплачує (за яку сплачують) внески
до Накопичувального фонду, має право обрати для накопичення своїх
внесків Накопичувальний фонд або будь-який недержавний пенсійний
фонд відкритого типу, що має дозвіл на провадження діяльності з
недержавного пенсійного забезпечення.
6. У разі коли застрахована особа обрала для накопичення
своїх обов'язкових пенсійних внесків, що спрямовуються на
накопичувальні пенсійні рахунки, недержавний пенсійний фонд
відкритого типу, ця особа подає Пенсійному фонду та
страхувальнику такі документи:
1) заяву про обрання недержавного пенсійного фонду
відкритого типу для накопичення та інвестування обов'язкових
внесків на накопичувальні пенсійні рахунки;
2) заповнену картку за формою, встановленою Пенсійним
фондом, у якій зазначається повна назва та тип обраного
недержавного пенсійного фонду, його місцезнаходження (юридична
адреса), реєстраційні реквізити та реквізити його ліцензії на
провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення;
3) копію пенсійного контракту, укладеного застрахованою
особою з обраним нею недержавним пенсійним фондом відкритого
типу.
7. Подальше розміщення, інвестування коштів та врегулювання
відносин, що стосуються коштів, які спрямовуються до обраних
застрахованими особами недержавних пенсійних фондів відкритого
типу, здійснюється відповідно до законодавства, що регулює
діяльність з недержавного пенсійного забезпечення.
8. Накопичувальний фонд не може бути проголошено банкрутом.
Стаття 73. Джерела формування Накопичувального фонду та
інвестиційного доходу. Обчислення інвестиційного
доходу
1. Джерелами формування Накопичувального фонду є:
1) обов'язкові страхові внески застрахованих осіб, які
сплачуються до Накопичувального фонду та обліковуються на
накопичувальних пенсійних рахунках у порядку, передбаченому цим
Законом;
2) інвестиційний дохід, що утворюється внаслідок
інвестування і розміщення коштів Накопичувального фонду з метою
отримання прибутку в порядку, визначеному законодавством;
3) суми пені, що нараховується за несвоєчасну сплату
обов'язкових страхових внесків до Накопичувального фонду в
порядку, передбаченому цим Законом.
2. Сукупний інвестиційний дохід, що становить частину
пенсійних активів, формується за рахунок:
1) прибутку, який отримується від інвестування пенсійних
активів Накопичувального фонду у цінні папери;
2) відсотків, які нараховуються на пенсійні активи,
розміщені на банківських депозитних рахунках;
3) доходу від інших видів інвестування, дозволених
законодавством.
3. Інвестиційний дохід Накопичувального фонду, що
обліковується на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих
осіб, визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного
доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів
Накопичувального фонду, та сумою адміністративних видатків,
пов'язаних з управлінням пенсійними активами цього Фонду.
4. Порядок формування та обчислення інвестиційного доходу
від інвестування коштів Накопичувального фонду визначається
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за
погодженням з спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у
сфері регулювання ринків фінансових послуг та Міністерством
фінансів України.
Інвестиційний дохід від операцій з пенсійними активами не
включається до складу доходу компаній з управління активами
Накопичувального фонду.
Стаття 74. Рада Накопичувального фонду
1. Рада Накопичувального фонду є вищим колегіальним органом,
який створюється відповідно до цього Закону для здійснення
повноважень, передбачених статтею 75 цього Закону.
2. До складу Ради Накопичувального фонду входять
чотирнадцять осіб, призначених Президентом України, Верховною
Радою України та сторонами соціального партнерства, з них:
1) Президентом України призначаються 7 осіб шляхом прийняття
відповідного Указу - по одному представнику від центрального
органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики,
Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України, Ради національної безпеки і
оборони України, Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг та Пенсійного фонду;
2) Верховною Радою України призначаються шляхом прийняття
відповідної Постанови 5 осіб: Голова правління Національного
банку України за посадою та 4 експерти;
3) 2 особи призначаються сторонами соціального партнерства -
по 1 представнику від застрахованих осіб та роботодавців.
3. Членом Ради Накопичувального фонду може бути особа, яка
має вищу освіту або науковий ступінь в галузі економіки, фінансів
або права і при цьому має досвід постійної роботи в органах
законодавчої влади або на керівних посадах центральної виконавчої
влади України або банківської установи, чи наукової роботи за
фінансовою, економічною або юридичною тематикою.
4. Експертами з питань пенсійного забезпечення та управління
пенсійними активами Накопичувального фонду - членами Ради
Накопичувального фонду можуть бути фізичні особи, які мають вищу
економічну, юридичну або математичну освіту із спеціалізацією у
сфері фінансів та не менш як десятирічний досвід роботи
посадовими особами юридичних осіб, які здійснюють операції з
управління активами на фінансових ринках України і світу.
5. Члени Ради Накопичувального фонду обирають голову Ради
Накопичувального фонду та його заступника шляхом відкритого
голосування простою більшістю голосів від загальної кількості
присутніх на засіданні членів Ради Накопичувального фонду. Кожний
член Ради Накопичувального фонду має один голос.
На засідання Ради Накопичувального фонду можуть бути
запрошені керівники центральних органів виконавчої влади,
представники суб'єктів накопичувальної системи, науковці та інші
фахівці.
6. Строк повноважень членів Ради Накопичувального фонду,
призначених Президентом України та Верховною Радою України,
становить п'ять років, членів Ради Накопичувального фонду -
представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави - 6
років, експертів з питань пенсійного забезпечення та управління
пенсійними активами Накопичувального фонду - членів Ради
Накопичувального фонду становить чотири роки, за винятком
експертів, призначених Верховною Радою України до першого складу
Ради Накопичувального фонду після прийняття цього Закону
відповідно строком на один, два та три роки.
Чергове призначення членів Ради Накопичувального фонду
здійснюється не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку
повноважень раніше призначених членів Ради Накопичувального
фонду.
7. Голова ради Накопичувального фонду та його заступник
обираються з урахуванням строків їх повноважень, передбачених
частиною шостою цієї статті.
Голова Ради Накопичувального фонду:
організовує та проводить засідання Ради Накопичувального
фонду;
скликає позачергові засідання за своєю ініціативою або на
письмову вимогу більше ніж однієї третини членів Ради
Накопичувального фонду;
здійснює інші повноваження і функції відповідно до
Регламенту Ради Накопичувального фонду.
Заступник заміщає голову Ради Накопичувального фонду у разі
його відсутності або неможливості ним здійснювати свої
повноваження та здійснює інші повноваження і функції відповідно
до рішень Ради Накопичувального фонду.
Переобрання Голови Ради Накопичувального фонду або його
заступника протягом строку його повноважень здійснюється у
порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті:
у зв'язку із закінченням строку його повноважень;
за власним бажанням, за умови подання письмової заяви;
у разі систематичного невиконання своїх обов'язків за станом
здоров'я протягом чотирьох місяців;
у разі набрання чинності обвинувального вироку суду щодо
нього.
8. Експерти - члени Ради Накопичувального фонду не можуть
бути пов'язаними особами радника з інвестиційних питань, компанії
з управління активами Накопичувального фонду, банківської
установи-зберігача Накопичувального фонду або Пенсійного фонду.
9. Припинення повноважень членів Ради Накопичувального
фонду, призначених до її складу за посадою, відбувається у
зв'язку з припиненням їх повноважень на посаді.
Припинення повноважень експертів з питань пенсійного
забезпечення та управління пенсійними активами Накопичувального
фонду - членів Ради Накопичувального фонду відбувається у зв'язку
із закінченням строку їх повноважень або достроково на підставі
відповідного рішення органу, що їх призначив, у разі:
власного бажання, за умови подання письмової заяви;
у зв'язку з відставкою осіб, для яких таке право передбачене
законодавством;
набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо них;
визнання за рішенням суду їх такими, що не відповідають
вимогам цього Закону;
визнання їх судом недієздатними або безвісно відсутніми;
неучасті більше ніж у трьох чергових засіданнях Ради
Накопичувального фонду;
виїзду за межі України на постійне місце проживання;
смерті або проголошення особи померлою або визнання безвісно
відсутньою.
10. Президент України звільняє членів Ради Накопичувального
фонду, призначених ним, шляхом прийняття відповідного Указу, але
не раніше ніж через один рік з дня призначення, крім випадків
корупції або зловживання своїм службовим становищем, коли їм
оголошується недовіра.
Верховна Рада України звільняє членів Ради Накопичувального
фонду, призначених нею, шляхом прийняття відповідної Постанови за
поданням профільного Комітету Верховної Ради України, але не
раніше ніж через один рік з дня призначення, крім випадків
корупції, коли їм оголошується недовіра.
У разі оголошення Президентом України та Верховною Радою
України недовіри призначеним ними членам Ради Накопичувального
фонду Президент України та Верховна Рада України зобов'язані
кожен звільнити своїх представників та призначити новий склад
Ради Накопичувального фонду.
11. Внутрішні питання організації діяльності Ради
Накопичувального фонду, порядок діловодства та інші питання
визначаються регламентом Ради Накопичувального фонду, який
затверджується на її засіданні.
12. Члени Ради Накопичувального фонду здійснюють свої
функції на громадських засадах.
Членам Ради Накопичувального фонду відповідно до її
регламенту компенсуються фактичні витрати, понесені у зв'язку з
виконанням їх повноважень відповідно до Регламенту Ради
Накопичувального фонду.
Членам Ради Накопичувального фонду забороняється
розголошувати відомості, які є конфіденційними відповідно до
цього Закону та законодавства про інформацію.
Стаття 75. Повноваження Ради Накопичувального фонду
1. До виключних повноважень Ради Накопичувального фонду
належить:
1) визначення на конкурсній основі в порядку, встановленому
цим Законом, компаній з управління активами, аудитора (аудиторів)
Пенсійного фонду і Накопичувального фонду, організацій, що
здійснюють доставку пенсій;
2) затвердження технічного завдання на проведення тендера з
вибору компаній з управління активами, аудитора (аудиторів)
Пенсійного фонду і Накопичувального фонду, організацій, що
здійснюють доставку пенсій;
3) прийняття рішення про доцільність залучення радника
(радників) з інвестиційних питань, а також затвердження
погоджених Правлінням Пенсійного фонду кандидатур радників з
інвестиційних питань і умов договорів з ними та визначення
порядку його (їх) залучення;
4) заслуховування та затвердження щорічних звітів щодо
результатів роботи компаній з управління активами, банківської
установи-зберігача Накопичувального фонду та радника з
інвестиційних питань, якщо він був залучений за рішенням Ради
Накопичувального фонду;
5) затвердження основних напрямів інвестиційної політики та
нормативів інвестування коштів Накопичувального фонду, якими
мають керуватися у своїй діяльності компанії з управління
активами Накопичувального фонду. У разі необхідності до основних
напрямів інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів
Накопичувального фонду можуть бути внесені зміни протягом року з
урахуванням економічної ситуації в Україні;
6) прийняття рішення щодо дострокового проведення тендерів
для обрання компаній з управління активами Накопичувального
фонду, організації, що здійснює доставку пенсій, у випадках,
визначених цим Законом;
7) затвердження кошторису на технічне та матеріальне
забезпечення Ради Накопичувального фонду, поданого Пенсійним
фондом;
8) заслуховування звіту Пенсійного фонду про роботу щодо
адміністративного управління Накопичувальним фондом, внесення
рекомендацій та пропозицій правлінню Пенсійного фонду щодо
вдосконалення управління Накопичувальним фондом;
9) затвердження розрахованих та поданих Пенсійним фондом
розмірів відрахувань з накопичувальних пенсійних рахунків
застрахованих осіб, пов'язаних з адміністративними видатками
Накопичувального фонду;
10) застосування відкладального вето стосовно рішень,
прийнятих суб'єктами накопичувальної системи в порушення
законодавства та які можуть нанести шкоду інтересам застрахованих
осіб;
11) затвердження регламенту Ради Накопичувального фонду;
12) розподіл обсягів пенсійних активів Накопичувального
фонду між компаніями з управління активами;
13) опублікування рішень, крім тих, які є конфіденційними.
2. До повноважень Ради Накопичувального фонду також
належить:
1) подання рекомендацій наглядовій раді Пенсійного фонду
щодо поліпшення функціонування системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування;
2) заслуховування інформації спеціально уповноваженого
органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових
послуг про наслідки перевірок стану дотримання законодавства під
час здійснення фінансових операцій з коштами, що знаходяться у
Накопичувальному фонді, та аудиторських звітів;
3) вирішення інших питань, віднесених цим Законом до її
компетенції.
3. У разі коли Рада Накопичувального фонду застосовує
відкладальне вето щодо рішень, прийнятих суб'єктами
накопичувальної системи, таке рішення набирає чинності лише за
умови його підтвердження двома третинами від загальної кількості
членів Ради Накопичувального фонду не пізніше п'ятиденного строку
від дня застосування вето. Якщо рішення своєчасно не
підтверджується двома третинами від загальної кількості членів
Ради Накопичувального фонду, воно вважається таким, що не набрало
чинності.
Стаття 76. Засідання Ради Накопичувального фонду
1. Чергові засідання Ради Накопичувального фонду проводяться
не рідше одного разу на квартал. День проведення засідання Ради
Накопичувального фонду призначається головою Ради
Накопичувального фонду.
За рішенням голови Ради Накопичувального фонду або на
письмову вимогу більше ніж однієї третини її членів проводяться
позачергові засідання Ради Накопичувального фонду.
2. Засідання Ради Накопичувального фонду вважається
правоможним, якщо на ньому присутні не менше десяти її членів.
Рішення Ради Накопичувального фонду приймаються простою більшістю
голосів. У разі розподілу голосів порівну голос голови Ради
Накопичувального фонду вважається вирішальним.
3. Засідання Ради Накопичувального фонду веде Голова
Накопичувального фонду, а у разі відсутності - його заступник,
відповідно до Регламенту. Під час проведення засідання Рада
Накопичувального фонду обирає секретаря засідання, на якого
покладається контроль за веденням протоколу засідання. У
протоколі обов'язково відображаються порядок денний, доповідачі з
визначених питань, а також прийняті рішення. Рішення Ради
Накопичувального фонду оформляються постановами.
4. Рішення, прийняті Радою Накопичувального фонду з питань,
віднесених до її повноважень згідно з цим Законом, є
обов'язковими для виконання Пенсійним фондом, компаніями з
управління активами, банківською установою-зберігачем, радником з
інвестиційних питань, страхувальниками та застрахованими особами.
Рішення Ради Накопичувального фонду підлягають оприлюдненню
у порядку, встановленому Радою Накопичувального фонду відповідно
до вимог цього Закону.
5. Рішення Ради Накопичувального фонду підписується головою
Ради Накопичувального фонду та всіма присутніми членами Ради
Накопичувального фонду. Копія рішення Ради Накопичувального фонду
протягом трьох днів подається для ознайомлення наглядовій раді
Пенсійного фонду та для виконання Пенсійному фонду, раднику з
інвестиційних питань, компаніям з управління активами.
6. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення Ради
Накопичувального фонду покладається на Пенсійний фонд і
здійснюється за рахунок коштів Накопичувального фонду в межах
відповідного кошторису, затвердженого Радою Накопичувального
фонду на відповідний рік. Оформлення матеріалів засідання Ради
Накопичувального фонду та ведення документації здійснюється
виконавчою дирекцією Пенсійного фонду.
Стаття 77. Радник з інвестиційних питань
1. Радником з інвестиційних питань можуть бути підприємства,
установи та організації (в тому числі іноземні та міжнародні)
відповідної спеціалізації, а також фізичні особи, які мають
відповідну професійну підготовку та досвід роботи. Вимоги до
радників з інвестиційних питань встановлюються та затверджуються
Радою Накопичувального фонду.
2. Рішення щодо необхідності залучення радника (радників) з
інвестиційних питань приймає Рада Накопичувального фонду. Радник
(радники) з інвестиційних питань залучається відповідно до цього
Закону.
3. У разі прийняття Радою Накопичувального фонду рішення про
залучення радника (радників) з інвестиційних питань з ним (з
ними) Пенсійним фондом укладається відповідний договір на умовах,
визначених Радою Накопичувального фонду. Договір між радником
(радниками) з інвестиційних питань та Пенсійним фондом
укладається з дотриманням вимог статті 89.
4. Радник з інвестиційних питань може залучатися з метою:
1) збирання та аналізу поточної інформації та даних щодо
інвестиційних та економічних умов на українському та зарубіжному
ринку, які пов'язані або можуть вплинути на ефективність
інвестування коштів Накопичувального фонду, з метою поліпшення
інвестиційної дохідності Накопичувального фонду;
2) надання Пенсійному фонду консультацій та порад під час
розроблення основних напрямів інвестиційної політики та
нормативів інвестування коштів Накопичувального фонду, якими
мають керуватися у своїй роботі компанії з управління активами
Накопичувального фонду та банківська установа-зберігач;
3) надання Пенсійному фонду консультацій та порад під час
розроблення умов проведення тендера для визначення компаній з
управління активами Накопичувального фонду та технічного
супроводу проведення цих тендерів разом з Пенсійним фондом;
4) щомісячного аналізу роботи компаній з управління активами
Накопичувального фонду та банківської установи-зберігача, подання
письмових звітів про це Раді Накопичувального фонду;
5) подання Раді Накопичувального фонду обгрунтованих
пропозицій щодо підготовки та внесення змін до основних напрямів
інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів
Накопичувального фонду;
6) розроблення рекомендацій щодо інвестування надлишкових
коштів резерву Пенсійного фонду.
5. Для здійснення своїх повноважень та виконання зобов'язань
радник з інвестиційних питань має право отримувати необхідну
інформацію від Пенсійного фонду, компаній з управління активами
Накопичувального фонду та банківської установи-зберігача, а також
відкриту статистичну інформацію від центральних органів
виконавчої влади.
6. Радник з інвестиційних питань не може давати
рекомендації, консультації та пропозиції щодо нормативів
інвестування, що не відповідають обмеженням інвестиційної
діяльності з пенсійними активами Накопичувального фонду,
встановленим цим Законом.
7. Радник з інвестиційних питань не може бути засновником
(власником) або пов'язаною особою банківської установизберігача,
компанії з управління активами Накопичувального фонду, аудитора,
з якими Пенсійний фонд уклав договори, та їх пов'язаних осіб.
8. Розмір оплати послуг радника з інвестиційних питань
визначається у договорі, що укладається з Пенсійним фондом, як
фіксована сума і не може встановлюватися у вигляді відсотків суми
пенсійних внесків чи обсягів пенсійних активів Накопичувального
фонду.
Стаття 78. Компанії з управління активами Накопичувального
фонду
1. Управління активами Накопичувального фонду здійснюється
компаніями з управління активами, визначеними Радою
Накопичувального фонду за результатами проведення тендера.
2. Компанії з управління активами обираються на п'ять років
з можливістю продовження договору, укладеного Пенсійним фондом з
ними з дотриманням вимог статті 89 цього Закону, до двох років
шляхом щорічного продовження строку за рішенням Ради
Накопичувального фонду.
3. У разі обрання за результатами проведення тендера
компанії з управління активами, яка є іноземною юридичною особою,
така компанія зобов'язана створити у двомісячний строк після
проведення тендера відповідно до законодавства України юридичну
особу, статутний фонд якої повністю формується за рахунок
компанії, що виграла тендер, для виконання функцій, визначених у
технічному завданні тендера. Створена таким чином юридична особа
зобов'язана отримати дозвіл Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку на провадження професійної діяльності з
управління пенсійними активами, виконувати всі умови щодо
управління активами, передбачені цим Законом та іншим
законодавством. Така юридична особа зобов'язана в місячний строк
після отримання ліцензії укласти між обраною компанією з
управління активами та Пенсійним фондом договір, який має бути
підписаний вищою посадовою особою юридичної особи, утвореної
відповідно до цієї частини статті, та передбачати солідарну
відповідальність цієї юридичної особи і її засновника - іноземної
компанії з управління активами, що виграла тендер. У разі
непідписання договору у встановлений строк зазначений строк може
бути продовжений за рішенням Ради Накопичувального фонду, але не
більше ніж на два місяці.
Обрана за результатами проведення тендера іноземна юридична
особа несе солідарну відповідальність разом з утвореною нею
відповідно до законодавства України юридичною особою за
управління пенсійними активами Накопичувального фонду згідно із
законодавством України.
4. Компанії з управління активами Накопичувального фонду
обираються з числа компаній, які:
1) мають не менше десяти років досвіду роботи з управління
активами на фінансових ринках України та/або світу, перелік яких
визначається в технічних умовах тендера;
2) мали одночасно в управлінні залучені активи у сумі,
розмір якої встановлюється Радою Накопичувального фонду в
технічному завданні тендера за поданням радника з інвестиційних
питань;
3) підтримують власний капітал, який визначається згідно із
законодавством України у сумі не менше одного мільйона євро;
4) відповідають вимогам Державної комісії з цінних паперів
та фондового ринку щодо кваліфікаційного рівня та досвіду роботи
фахівців, які безпосередньо виконуватимуть функції, передбачені
технічними умовами тендера.
5. Компанія з управління активами не може бути засновником
(власником) або пов'язаною особою радника з інвестиційних питань,
банківської установи-зберігача, аудитора, з якими Пенсійний фонд
укладає договори, та їх пов'язаних осіб.
6. Компанія з управління активами, яка є іноземною юридичною
особою, бере участь у проведенні тендера, якщо вона створена і
зареєстрована у країні, законодавством якої передбачений
державний нагляд за діяльністю компаній з управління активами.
Стаття 79. Повноваження компаній з управління активами
Накопичувального фонду
1. До повноважень компаній з управління активами
Накопичувального фонду належить:
1) управління та інвестування пенсійних активів згідно з
основними напрямами інвестиційної політики та нормативами
інвестування коштів Накопичувального фонду, затвердженими Радою
Накопичувального фонду на відповідний рік, а також згідно з цим
Законом;
2) звітування перед Радою Накопичувального фонду, Пенсійним
фондом, спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг та Державною комісією з
цінних паперів та фондового ринку про склад, структуру та
ліквідність пенсійних активів і здійснені операції.
Форма та порядок складання звітів компаніями з управління
активами Накопичувального фонду встановлюється спеціально
уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг за погодженням з Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку;
3) виконання від імені та на користь Накопичувального фонду
без доручення юридичних дій, пов'язаних з реалізацією прав
власності на цінні папери, якими управляє ця компанія;
4) подання Раді Накопичувального фонду обгрунтованих
пропозицій щодо внесення змін до основних напрямів інвестиційної
політики та нормативів інвестування коштів Накопичувального
фонду;
5) інвестування надлишкових коштів резерву Пенсійного фонду
згідно з правилами, затвердженими Радою Накопичувального фонду,
та подання звітів щодо інвестування в порядку та за формою,
встановленими Пенсійним фондом за погодженням з Державною
комісією з цінних паперів та фондового ринку.
2. Оплата послуг компаній з управління активами
Накопичувального фонду згідно з умовами договорів, що укладаються
за результатами проведення тендера, не може перевищувати сумарно
0,9 відсотка суми пенсійних активів Накопичувального фонду, що
перебували в їх управлінні протягом року, за який здійснюється
оплата цих послуг.
3. За рішенням Ради Накопичувального фонду та відповідно до
умов укладеного договору компаніям з управління активами може
виплачуватися премія, розмір якої не може перевищувати 3
відсотків розміру інвестиційного доходу, отриманого
Накопичувальним фондом у зазначеному році, якщо за результатами
діяльності за рік компанія з управління активами забезпечила
отримання Накопичувальним фондом відсотку інвестиційного доходу,
що перевищує відсоток, визначений як планований орієнтир в
основних напрямах інвестиційної політики на відповідний рік.
4. У разі коли за висновком аудитора або за висновками
перевірки органу державного нагляду інвестиційний дохід,
отриманий в результаті інвестування коштів Накопичувального
фонду, визнано неприйнятно низьким (від'ємне коливання перевищує
30 відсотків) порівняно з ринковими показниками або з
інвестиційними доходами недержавних пенсійних фондів, спеціально
уповноважений орган у сфері регулювання ринків фінансових послуг
за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку зобов'язаний ставити питання перед Радою Накопичувального
фонду про зміну компанії з управління активами Накопичувального
фонду.
5. У разі анулювання дозволу на провадження професійної
діяльності з управління та розміщення активів компанії з
управління активами Накопичувального фонду Державна комісія з
цінних паперів та фондового ринку зобов'язана повідомити письмово
про це Раду Накопичувального фонду у день анулювання такого
дозволу.
Стаття 80. Припинення повноважень компаній з управління
активами Накопичувального фонду
1. Повноваження компаній з управління активами
Накопичувального фонду може бути припинено Радою Накопичувального
фонду за поданням Пенсійного фонду, банківської
установи-зберігача, органів, що здійснюють державний нагляд у
сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
передбачених статтею 97 цього Закону, у разі:
1) порушення компанією умов договору, укладеного з Пенсійним
фондом за результатами проведення тендера;
2) порушення компанією положень основних напрямів
інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів
Накопичувального фонду;
3) дій або бездіяльності компанії, що призвели до зменшення
активів Накопичувального фонду за результатами бюджетного року на
суму, яка перевищує встановлений в договорі відсоток загальної
суми коштів Накопичувального фонду, якщо таке зменшення не
зумовлено об'єктивними змінами на фінансовому ринку;
4) анулювання дозволу компанії на провадження професійної
діяльності з управління активами.
Рішення Ради Накопичувального фонду про припинення
повноважень компанії з управління активами, що приймається
більшістю голосів членів Ради, повинне бути обгрунтованим.
Рішення Ради Накопичувального фонду про припинення
повноважень компанії з управління активами тягне за собою
розірвання договору, укладеного між компанією та Пенсійним
фондом. При цьому компанія з управління активами зобов'язана
компенсувати збитки, завдані Накопичувальному фонду з її вини,
відповідно до законодавства.
2. Особи, які здійснюють подання про припинення повноважень
компанії з управління активами до Ради Накопичувального фонду,
зобов'язані направити копію подання спеціально уповноваженому
органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових
послуг, який зобов'язаний протягом одного робочого дня дати
розпорядження банківській установі-зберігачу про припинення
виконання розпоряджень відповідної компанії з управління
активами, яке є обов'язковим до негайного виконання банківською
установою-зберігачем.
3. У разі коли подання про припинення повноважень компаній з
управління активами до Ради Накопичувального фонду було
необгрунтованим і припинення повноважень компанії призвело до
збитків компанії або Накопичувального фонду, особа, яка здійснила
таке подання, може бути зобов'язана рішенням арбітражного суду
відшкодувати ці збитки, а посадові особи державних органів, які
підписали подання, можуть бути притягнуті до відповідальності за
неналежне виконання своїх службових обов'язків у порядку,
встановленому законодавством.
Стаття 81. Пенсійні активи Накопичувального фонду
1. Пенсійні активи Накопичувального фонду відповідно до
цього Закону складаються з:
1) активів у грошових коштах;
2) активів у цінних паперах;
3) інших активів, набуття яких Накопичувальним фондом не
заборонено згідно із законодавством.
2. Пенсійні активи у грошових коштах, первісно сформовані із
страхових внесків застрахованих осіб, складаються з:
1) страхових внесків застрахованих осіб, які перераховуються
до Накопичувального фонду і обліковуються на накопичувальних
пенсійних рахунках;
2) коштів, розміщених на банківських депозитних рахунках, що
засвідчується відповідними іменними ощадними сертифікатами
банківських установ, виданих на ім'я Накопичувального фонду, та
відсотків на них;
3) інвестиційного доходу, який отримується від інвестування
у цінні папери компаніями з управління активами Накопичувального
фонду, визначеними відповідно до цього Закону.
3. Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:
1) державних боргових цінних паперів України, дохід за якими
гарантовано Кабінетом Міністрів України;
2) боргових цінних паперів, випущених іншими державними
органами, які забезпечуються активами або мають визначене джерело
доходу для їх погашення;
3) акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно
до норм законодавства перебувають в обігу на організаційно
оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів
першого випуску емітента, які знаходяться в процесі первинного
розміщення) та пройшли лістинг на фондових біржах або в
торгівельно-інформаційних системах, зареєстрованих в
установленому порядку;
4) цінних паперів, погашення та дохід за якими гарантовано
урядами іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу яких не менше
класу А відповідно до шкали, встановленої зазначеними у пункті 5
цієї частини статті рейтинговими компаніями;
5) облігацій іноземних емітентів, які мають інвестиційний
рейтинг класу А або вище відповідно до шкали, встановленої
рейтинговими компаніями Стандарт енд Пурс (Standard and Poor's),
Мудіс (Moody's) або Фітч (Fіtch);
6) акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на
організованих фондових ринках та входять до лістингу на одній з
таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська,
Франкфуртська або у торговельно-інформаційній системі NASDAQ
(США). Кабінет Міністрів України може визначати, додатково до
зазначених, інші іноземні фондові біржі та
торговельно-інформаційні системи. Емітент цих акцій має провадити
свою діяльність протягом не менше ніж 10 років та бути резидентом
країни, рейтинг зовнішнього боргу якої не менше класу А
відповідно до шкали, встановленої зазначеними у пункті 5 цієї
частини статті рейтинговими компаніями.
Розміщення коштів Накопичувального фонду в активи, зазначені
у пункті 3 частини першої цієї статті, може здійснюватися з
урахуванням необхідності інвестиційної підтримки вітчизняної
економіки, розвитку її пріоритетних галузей, впровадження та
розвитку сучасних технологій, створення нових робочих місць,
реалізації великих інвестиційних проектів, у тому числі за
державної підтримки, а також з урахуванням прибутковості та
надійності інвестицій. При цьому Кабінетом Міністрів України
повинні бути передбачені заходи, спрямовані на захист інвестицій
та забезпечення їх повернення, в тому числі відповідні державні
гарантії.
Розміщення коштів Накопичувального фонду в активи, зазначені
у пунктах 5 і 6 цієї частини статті, може здійснюватися за умови,
що інвестування коштів Накопичувального фонду за межами України
негативно не позначиться на зовнішньому платіжному балансі
України, стані її валютних резервів та стабільності її грошової
одиниці. Рішення про можливість інвестування коштів
Накопичувального фонду за межами України приймається Радою
Накопичувального фонду лише за наявності позитивного рішення Ради
національної оборони і безпеки України з цього питання.
4. Пенсійні активи Пенсійного фонду в цінних паперах не
можуть включати:
1) цінні папери, емітентами яких є банківська
установазберігач, компанії, що здійснюють управління пенсійними
активами, радники з інвестиційних питань, аудитор (аудиторська
фірма) та особи, які надають консультаційні послуги, з якими
пенсійним фондом укладені відповідні договори, та їх пов'язані
особи;
2) цінні папери, не внесені до лістингу фондових бірж або
торговельно-інформаційних систем, зареєстрованих в установленому
порядку;
3) цінні папери, емітентами яких є інститути спільного
інвестування;
4) векселі;
5) похідні цінні папери.
5. Пенсійні активи не можуть формуватися за рахунок коштів,
отриманих на підставах, що суперечать нормам законодавства.
6. Пенсійні активи не можуть бути предметом застави та
забезпечувати будь-які зобов'язання, крім передбачених статтею 72
цього Закону. На пенсійні активи не може бути накладене стягнення
за зобов'язаннями компанії з управління активами Накопичувального
фонду, банківської установи-зберігача, страхової організації, з
якою укладено договір страхування довічної пенсії, а також
адміністратора Накопичувального фонду (Пенсійний фонд України).
7. Відомості щодо накопичувальних пенсійних рахунків, які є
частиною персональної облікової картки застрахованої особи,
повинні містити, зокрема, інформацію щодо сплати страхових
внесків на ці рахунки, нарахування інвестиційного доходу, чистої
вартості одиниці пенсійних активів та загальної кількості одиниць
пенсійних активів, які належать застрахованій особі. Інформація
щодо руху пенсійних активів, облікованих на накопичувальних
пенсійних рахунках, подається банківською установою-зберігачем у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
8. Сума пенсійних активів, які належать застрахованій особі,
розраховується виходячи з кількості одиниць пенсійних активів,
облікованих на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої
особи, та чистої вартості одиниці пенсійного активу.
У разі купівлі-продажу цінних паперів підрахунок
здійснюється виходячи з чистої вартості пенсійних активів на
кінець робочого дня, протягом якого здійснювалися ці операції.
Підрахунок чистої вартості пенсійних активів здійснюється
банківською установою-зберігачем разом з Пенсійним фондом за
методикою та у порядку, визначеними Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку за погодженням з спеціально
уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг та Національним банком України.
Розподіл та облік інвестиційного доходу на накопичувальних
пенсійних рахунках застрахованих осіб здійснюється Пенсійним
фондом щоденно за результатами інвестування пенсійних активів,
виходячи з підрахунків чистої вартості одиниці пенсійних активів.
9. Порядок зарахування, обліку, інвестування, управління
коштами застрахованих осіб, які спрямовуються до Накопичувального
фонду, визначається відповідно до цього Закону.
10. Пенсійні активи Накопичувального фонду в разі визнання
компанії з управління активами або банківської установи-зберігача
банкрутом не можуть включатися до ліквідаційної маси компанії з
управління активами або банківської установи-зберігача.
11. На пенсійні активи, обліковані на накопичувальному
пенсійному рахунку, не може бути накладене будь-яке стягнення.
12. Пенсійні активи, обліковані на накопичувальному
пенсійному рахунку, не оподатковуються відповідно до
законодавства про прибутковий податок з громадян.
Стаття 82. Обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними
активами Накопичувального фонду
Компанії з управління активами Накопичувального фонду під
час провадження нею діяльності з управління активами
Накопичувального фонду забороняється:
1) формувати пенсійні активи за рахунок позикових
(кредитних) коштів або будь-яких інших коштів, які не є коштами
Накопичувального фонду;
2) видавати майнові гарантії, забезпечені пенсійними
активами, або будь-які кредити (позики) за рахунок пенсійних
активів;
3) укладати угоди купівлі-продажу, договори міни пенсійних
активів з обов'язковою умовою зворотного викупу;
4) тримати в грошових коштах на поточному рахунку, на
банківських депозитних рахунках, в ощадних сертифікатах банків
більше ніж 50 відсотків загальної вартості пенсійних активів
Накопичувального фонду, при цьому не більше ніж 10 відсотків
загальної вартості пенсійних активів у зобов'язаннях одного
банку;
5) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери
одного емітента більше ніж 5 відсотків загальної вартості
пенсійних активів (за винятком цінних паперів, погашення та дохід
за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, центральними
органами виконавчої влади та емітентами яких є комерційні банки);
6) придбавати або додатково інвестувати у державних цінних
паперах, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України,
більше ніж 50 відсотків загальної вартості пенсійних активів;
7) придбавати або додатково інвестувати в облігації місцевих
позик більше ніж 10 відсотків загальної вартості пенсійних
активів;
8) придбавати або додатково інвестувати в корпоративні
облігації, емітентами яких є резиденти України, більше ніж 20
відсотків загальної вартості пенсійних активів;
9) придбавати або додатково інвестувати в акції українських
емітентів більше ніж 40 відсотків загальної вартості пенсійних
активів;
10) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери,
доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж
20 відсотків загальної вартості пенсійних активів;
11) придбавати або додатково інвестувати в акції та
облігації іноземних емітентів, які пройшли лістинг на
організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20
відсотків загальної вартості пенсійних активів;
12) придбавати або додатково інвестувати в інші активи,
дозволені законодавством України, більше ніж 5 відсотків
пенсійних активів;
13) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери,
доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави,
більше ніж 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів;
14) придбавати цінні папери, емітентами яких є пов'язані
особи Накопичувального фонду, компанії з управління активами
Накопичувального фонду, банківська установа-зберігач та радник з
інвестиційних питань;
15) здійснювати за власні кошти компанії з управління
активами операції з цінними паперами, які є активами
Накопичувального фонду;
16) безоплатно відчужувати активи Накопичувального фонду;
17) використовувати активи Накопичувального фонду для
забезпечення виконання зобов'язань, виникнення яких не пов'язане
з функціонуванням Накопичувального фонду;
18) відчужувати майно, яке належить компанії, до активів
Накопичувального фонду;
19) набувати у власність нерухоме майно та будь-які інші
активи, що становлять активи Накопичувального фонду.
Кошти Накопичувального фонду, які розміщуються на депозитних
рахунках у комерційних банках, не можуть бути розміщені менше ніж
в трьох комерційних банках. При цьому розподіл коштів за
депозитними рахунками банків повинен бути рівним (граничне
відхилення не може бути більшим ніж 10 відсотків зазначених сум).
Купівля-продаж цінних паперів здійснюється тільки на
конкурентних засадах на організованому фондовому ринку з
дотриманням вимог, установлених цим Законом.
Стаття 83. Вимоги до основних напрямів інвестиційної
політики та нормативів інвестування коштів
Накопичувального фонду
1. Основні напрями інвестиційної політики та нормативи
інвестування коштів Накопичувального фонду затверджуються щороку
Радою Накопичувального фонду за поданням Пенсійного фонду не
пізніше 1 січня року, протягом якого вони діють. Основні напрями
інвестиційної політики та нормативи інвестування подаються Раді
Накопичувального фонду Пенсійним фондом України за погодженням з
Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції,
спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг, Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку та Національним банком України. Зміни
та доповнення до основних напрямів інвестиційної політики та
нормативів інвестування затверджуються Радою Накопичувального
фонду. Зміни та доповнення до основних напрямів інвестиційної
політики та нормативів інвестування подаються Раді
Накопичувального фонду за погодженням із спеціально уповноваженим
органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових
послуг, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку,
Національним банком України та Міністерством економіки та з
питань європейської інтеграції.
2. Пропозиції щодо основних напрямів інвестиційної політики
та нормативів інвестування подаються Пенсійним фондом на розгляд
та затвердження членам Ради Накопичувального фонду не пізніше 1
жовтня року, що передує планованому. До розробки основних
напрямів інвестиційної політики та нормативів інвестування можуть
за рішенням Ради Накопичувального фонду та у порядку,
передбаченому цим Законом, залучатися радники з інвестиційних
питань та відповідні компанії з управління активами.
3. В основних напрямах інвестиційної політики відображаються
основні напрями та обмеження щодо інвестування коштів
Накопичувального фонду на відповідний рік з урахуванням обмежень,
визначених цим Законом, та план адміністративних витрат і
видатків на фінансування пенсійних виплат у відповідному році,
розрахунок ставок інвестиційного доходу. Основні напрями
інвестиційної політики є обов'язковими для застосування Пенсійним
фондом, компаніями з управління активами Накопичувального фонду
та банківською установою-зберігачем.
4. Основні напрями інвестиційної політики підлягають
обов'язковому опублікуванню.
5. Нормативи інвестування коштів Накопичувального фонду
визначають щорічні пропорції інвестування коштів у кожний окремий
вид пенсійних активів згідно з вимогами основних напрямів
інвестиційної політики, містять докладні інструкції щодо
інвестиційної стратегії Пенсійного фонду та критерії вибору
об'єктів інвестування у розрізі конкретних класів інвестицій.
Зміст нормативів інвестування не повинен суперечити положенням
основних напрямів інвестиційної політики та цьому Закону.
Нормативи інвестування коштів Накопичувального фонду можуть
переглядатися Радою Накопичувального фонду протягом року.
Нормативи інвестування є конфіденційним документом. Повний
текст нормативів інвестування зберігається у Пенсійному фонді та
надається банківській установі-зберігачу. Кожній компанії з
управління активами Накопичувального фонду надаються витяги з
нормативів інвестування в частині вимог щодо інвестування
пенсійних активів, які перебувають в управлінні цієї компанії.
Стаття 84. Підготовка тендерів для обрання компаній з
управління активами, організацій, що здійснюють
доставку пенсій, та аудитора
1. Підготовка та визначення технічного завдання для обрання
компаній з управління активами, організацій, що здійснюють
доставку пенсій, та аудитора (аудиторів), а також типових
договорів, які будуть укладатися за результатами проведення
тендерів, здійснюється Пенсійним фондом.
2. Затвердження технічного завдання тендерів здійснюється
Радою Накопичувального фонду.
3. Основні умови технічного завдання тендерів для обрання
компаній з управління активами, організацій, що здійснюють
доставку пенсій, та аудитора (аудиторів) повинні бути
опубліковані не пізніше ніж за 90 днів до останнього дня
прийняття заяв на участь у тендері в друкованих виданнях
Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, а також не
менш як у двох найбільш визнаних спеціалізованих міжнародних
фінансових періодичних виданнях.
4. За результатами тендера обирається не менше трьох
компаній з управління активами Накопичувального фонду. Кількість
компаній з управління активами, що мають бути обрані за
результатами тендера, а також розподіл між ними повноважень щодо
управління пенсійними активами зазначається в технічному завданні
тендера.
5. Компанії з управління активами Накопичувального фонду
обираються з числа компаній, які відповідають вимогам, зазначеним
у статті 78 цього Закону.
6. Критеріями оцінки пропозицій компаній з управління
активами, організацій, що здійснюють доставку пенсій, та аудитора
(аудиторів), поданих на тендер, є досвід і результати їхньої
роботи, а також відповідні фахівці, якість та вартість послуг, що
надаватимуться, та інші показники, зазначені в технічному
завданні.
7. Рішення за результатами проведення тендерів для обрання
компаній з управління активами, організацій, що здійснюють
доставку пенсій, та аудитора (аудиторів) приймаються та
оприлюднюються протягом 10 днів з дня проведення тендера.
Стаття 85. Подання заяв на участь у тендері
1. Юридичні особи, які бажають взяти участь у тендері,
надсилають до Пенсійного фонду письмові заяви та копію квитанції,
яка підтверджує оплату вартості документів, що містять технічне
завдання тендера, у розмірі, визначеному Радою накопичувального
фонду. Заяви надсилаються рекомендованим листом, кур'єрською
(спеціальною) поштою або подаються власноручно уповноваженими
особами цих юридичних осіб.
2. Пенсійний фонд зобов'язаний надіслати кур'єрською
(спеціальною) поштою кожній юридичній особі, яка подала заяву на
участь у тендері, технічне завдання тендера протягом трьох днів з
дня отримання заяви.
3. Технічне завдання тендера має містити:
зміст послуг, щодо яких оголошено тендер;
детальний опис вимог до осіб, які обиратимуться на тендері;
інформацію, подання якої є обов'язковою умовою відповідного
тендера, день, час та місце проведення тендера, а також
інструкції щодо форми подання документів на тендер, правил їх
оформлення та дані про уповноважену особу, якій надсилаються
пропозиції учасників тендера. Всі документи на тендер подаються
українською мовою.
День, час та місце проведення тендера, визначені в
технічному завданні, не можуть бути змінені.
Стаття 86. Умови прийняття пропозицій щодо участі у тендерах
для обрання компаній з управління активами,
організацій, що здійснюють доставку пенсій, та
аудитора
1. Юридичні особи, які отримали умови технічного завдання
тендера та заінтересовані в участі у ньому, повинні надіслати на
ім'я голови Ради Накопичувального фонду:
1) свої пропозиції у повній відповідності з технічним
завданням тендера;
2) документи, що відображають фінансовий стан учасника
тендера, включаючи бухгалтерську звітність, а також результати
проведення аудиторських перевірок протягом трьох останніх років;
3) опис усіх випадків протягом останніх десяти років
накладення на учасника тендера фінансових санкцій на суму більше
ніж сто тисяч євро чи заборони на провадження відповідної
діяльності, в тому числі шляхом припинення або скасування дії
дозволів, ліцензій з будь-яких причин.
Пропозиції, що не повною мірою відповідають технічному
завданню тендера, не розглядаються Радою Накопичувального фонду.
2. Пропозиції щодо участі у тендері мають бути підписані
керівником юридичної особи, яка подає пропозиції, або визначеною
у встановленому порядку уповноваженою особою.
3. Усі пропозиції щодо участі у тендері надсилаються до Ради
Накопичувального фонду рекомендованим листом, кур'єрською
(спеціальною) поштою або подаються власноручно представником
юридичної особи, яка бажає взяти участь у тендері. Пропозиції
подаються у запечатаних пакетах (конвертах), підписаних згідно з
інструкцією, зазначеною у технічному завданні тендера.
4. Разом з пропозиціями щодо участі у тендері можуть бути
подані запитання щодо вимог технічного завдання тендера, які на
думку кандидата на участь в тендері є суттєвими, але можуть
розумітися неоднозначно.
5. Конверти з пропозиціями щодо участі у тендері мають бути
прийняті особою, уповноваженою Радою Накопичувального фонду, яка
зазначає на них дату і час отримання. Кандидат на участь у
тендері отримує довідку, що підтверджує дату та час прийняття
його пропозиції.
6. Документи, подані для участі у тендері, є офіційними
документами. Рада Накопичувального фонду має право перевірити
достовірність поданої інформації. У разі недостовірності
інформації особи, які подали її, притягуються до відповідальності
згідно із законодавством України та втрачають право на участь у
тендері.
Стаття 87. Проведення тендерів для обрання компаній з
управління активами, організацій, що здійснюють
доставку пенсій, та аудитора (аудиторів)
1. Тендери для обрання компаній з управління активами,
організацій, що здійснюють доставку пенсій, та аудитора
(аудиторів) проводяться у два етапи.
2. На першому етапі тендера для обрання компаній з
управління активами учасники тендера відбираються з урахуванням:
1) досвіду (включаючи міжнародний) у наданні послуг та
виконанні функцій, визначених технічним завданням тендера;
2) показників отриманого інвестиційного доходу юридичних
осіб, яким учасник тендера надавав послуги, визначені технічним
завданням тендера;
3) обсягів активів, щодо яких учасник надавав визначені
технічним завданням тендера послуги, згідно з поданими довідками;
4) відповідного досвіду роботи (включаючи кількість років
виконання функцій, визначених технічним завданням тендера)
посадових осіб та працівників, які безпосередньо виконуватимуть
обов'язки та функції, визначені технічним завданням тендера, та
тривалості роботи таких працівників у юридичної особи - учасника
тендера.
3. На першому етапі тендера для обрання організацій, що
здійснюють доставку пенсій, учасники тендера відбираються з
урахуванням:
1) досвіду у наданні послуг з доставки пенсій та наявності
технічних можливостей для ефективного виконання функцій,
визначених технічним завданням тендера;
2) відповідного досвіду роботи (включаючи кількість років
виконання відповідних функцій) посадових осіб та працівників
учасника тендера, які безпосередньо виконуватимуть обов'язки та
функції, визначені технічним завданням тендера, та тривалості
роботи таких працівників у юридичної особи - учасника тендера;
3) кількості філіалів (представництв) учасника тендера в
регіонах України.
4. До другого етапу проведення тендера відбираються
учасники, які найбільше відповідають умовам, визначеним у
технічному завданні тендера та цьому Законі, та запропонували
найвищу якість послуг за найменшу вартість.
Стаття 88. Проведення першого та другого етапів тендера
1. У визначений у технічному завданні строк проведення
першого етапу тендера Рада Накопичувального фонду проводить
відкрите засідання, на якому мають право бути присутні всі
бажаючі особи, включаючи представників осіб, які подали заяву на
участь у тендері. На цьому засіданні Рада Накопичувального фонду
повинна:
1) розкрити пакети з пропозиціями щодо участі у тендері,
перевірити відповідність документів вимогам технічного завдання
тендера та цього Закону, повідомити про зміст документів та
пропозиції, зазначені в документах. Пакети з пропозиціями
розкриваються в порядку, що відповідає черговості за часом
отримання пропозицій. При цьому голова Ради Накопичувального
фонду ставить власний підпис та штамп Ради Накопичувального фонду
на всіх листах документів, що були у пакеті;
2) надати всім членам Ради Накопичувального фонду копії
документів з розкритих пакетів з пропозиціями щодо участі у
тендері для їх оцінки. Члени Ради Накопичувального фонду подають
голові Ради Накопичувального фонду результати своїх оцінок, які
ним оголошуються. Результати першого етапу тендера, визначені
кожним членом Ради Накопичувального фонду, мають бути
обгрунтовані і підлягають відкритому обговоренню всіма членами
Ради Накопичувального фонду;
3) запечатати в контрольний пакет по одному примірнику
кожної поданої на тендер пропозиції. Контрольний пакет з
пропозиціями підписується всіма присутніми членами Ради
Накопичувального фонду та передається на зберігання уповноваженій
Радою Накопичувального фонду особі;
4) оголосити день, час та місце оголошення Радою
Накопичувального фонду результатів проведення першого етапу
тендера.
Результати проведення першого етапу тендера, а також день,
час та місце проведення другого етапу мають бути оголошені не
пізніше ніж через 30 днів з дня проведення першого етапу та
надіслані всім учасникам першого етапу тендера.
2. Під час проведення першого етапу тендера Рада
Накопичувального фонду за результатами вибору своїх членів обирає
та оголошує для участі у другому етапі тендера не більше трьох
учасників для подальшої участі у проведенні тендера з обрання
кожного визначеного у технічному завданні тендера виду компанії з
управління активами Накопичувального фонду, організації, що
здійснює доставку пенсій, аудитора (аудиторів).
3. Під час оголошення результатів проведення першого етапу
тендера для підготовки проведення другого етапу Рада
Накопичувального фонду надає письмові інструкції учасникам
тендера, які були обрані за результатами першого етапу.
Рада Накопичувального фонду може надати письмові відповіді
на питання, отримані від учасників першого етапу тендера, якщо на
думку членів Ради Накопичувального фонду вони є суттєвими і не
знайшли достатнього відображення в технічному завданні тендера.
При цьому питання і відповідь мають бути доведені до всіх
учасників тендера, які були обрані для участі у другому етапі.
4. Учасники тендера, пропозиції яких були відібрані для
проведення другого етапу, за рішенням Ради Накопичувального фонду
можуть бути зобов'язані представити та прокоментувати свої
пропозиції на відкритому засіданні Ради Накопичувального фонду,
присвяченому другому етапу, за рахунок таких учасників.
У разі неявки представників учасників на другий етап тендера
ці учасники вважаються такими, що вибули з подальшої участі у
тендері за власним бажанням.
5. Другий етап тендера проводиться на відкритому засіданні
Ради Накопичувального фонду, на якому можуть бути присутні всі
бажаючі, крім представників учасників тендера.
Після підтвердження своїх повноважень представники учасників
другого етапу тендера зобов'язані подати Раді Накопичувального
фонду пакети з відповідями на додаткові запитання Ради
Накопичувального фонду, якщо такі були у письмових інструкціях,
наданих учасникам після оголошення результатів першого етапу.
6. Під час проведення другого етапу тендера візуальна
фіксація та звукове відтворення виступів учасників тендерів
проводиться лише особами, уповноваженими Радою Накопичувального
фонду.
Учасники другого етапу тендера можуть отримати за плату у
Ради Накопичувального фонду копії стенограми, візуального або
звукового відтворення виступів усіх учасників тендера протягом
трьох днів з дня оголошення результатів другого етапу.
7. Результат другого етапу тендера оголошується головою Ради
Накопичувального фонду протягом чотирнадцяти днів після засідання
Ради накопичувального фонду, на якому проводиться другий етап
тендера, після чого Рада Накопичувального фонду має право
обговорювати положення договорів про надання відповідних послуг,
які укладаються з переможцями тендера.
8. У разі коли за результатами обговорення положень договору
між Пенсійним фондом та переможцем тендера договір не був
укладений протягом 90 днів після оголошення результатів другого
етапу тендера, Рада Накопичувального фонду повинна оголосити
повторне проведення тендера та внести до технічного завдання
нового тендера відповідні зміни.
Стаття 89. Вимоги до договорів
1. За результатами тендера Пенсійний фонд укладає відповідно
до законодавства договори у письмовій формі з компаніями з
управління активами, організацією, що здійснює доставку пенсій,
та аудитором (аудиторами).
2. Істотними умовами договорів є:
повна назва та місцезнаходження (юридична адреса) договірних
сторін;
предмет договору;
права і обов'язки сторін;
застереження щодо конфіденційності;
порядок надання звітності та інформації з дотриманням вимог
цього Закону;
відповідальність сторін за невиконання або неналежне
виконання умов договору та порушення конфіденційності;
строк дії договору;
розмір винагороди;
порядок зміни умов договору;
умови дострокового припинення договору.
Договір може містити за згодою сторін й інші умови, які не
суперечать законодавству. Невід'ємним додатком до договору мають
бути основні напрями інвестиційної політики які затверджується
щороку Радою Накопичувального фонду.
3. У договорі з компанією з управління активами також
зазначається:
зобов'язання компанії з управління активами щодо
інвестування пенсійних активів з метою отримання максимального
інвестиційного доходу при мінімально можливих ризиках відповідно
до основних напрямів інвестиційної політики та нормативів
інвестування, встановлених для цих пенсійних активів;
вимога щодо ведення бухгалтерського обліку та фінансової
звітності відповідно до національних стандартів бухгалтерського
обліку.
Невід'ємним додатком до договору мають бути витяг з
нормативів інвестування в частині вимог щодо інвестування
пенсійних активів, які перебувають в управлінні цієї компанії, а
також акт приймання-передачі в управління пенсійних активів
Накопичувального фонду, які сформовані на день укладення договору
та якими буде управляти компанія, завірений Пенсійним фондом,
банківською установою-зберігачем та попередньою компанією з
управління активами.
Стаття 90. Порядок оприлюднення інформації про стан
пенсійних активів, що акумулюються у
Накопичувальному фонді
1. Інформація про стан пенсійних активів, що акумулюються у
Накопичувальному фонді, оприлюднюється Пенсійним фондом шляхом:
1) щоквартального опублікування у друкованих виданнях
Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
2) оприлюднення в електронних засобах масової інформації;
3) подання звітності до спеціально уповноваженого органу
виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг
відповідно до вимог цього Закону.
2. Щоквартальне опублікування у друкованих виданнях
Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України інформації
про діяльність Накопичувального фонду здійснюється в місячний
строк після закінчення звітного періоду.
3. Звітність до спеціально уповноваженого органу виконавчої
влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг подається
Пенсійним фондом за місяць, за півріччя та за рік. Правила та
форми подання звітів затверджуються спеціально уповноваженим
органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових
послуг.
4. Щомісяця Пенсійний фонд подає спеціально уповноваженого
органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових
послуг звіти, які відображають зведену інформацію про склад і
вартість активів Накопичувального фонду. Щомісячні звіти
подаються протягом п'яти робочих днів після закінчення звітного
місяця.
5. За результатами півріччя Пенсійний фонд подає спеціально
уповноваженому органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг розширений звіт про склад пенсійних активів, а
також про кожний вид цінних паперів, вартість яких перевищує один
відсоток загальної вартості активів Накопичувального фонду,
станом на останній день півріччя. Звіти за результатами півріччя
подаються протягом десяти робочих днів після закінчення півріччя.
6. Щороку Пенсійний фонд подає спеціально уповноваженому
органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових
послуг затверджений Радою Накопичувального фонду річний звіт,
який відображає склад і вартість активів Накопичувального фонду,
включає інформацію про кожний вид пенсійних активів із
зазначенням їх класів, містить перелік активів, придбаних і
реалізованих протягом року, відображає зміни в ринковій вартості
всіх видів пенсійних активів, а також інформацію про виплати і
обсяги адміністративних видатків Накопичувального фонду протягом
року. Річний звіт подається разом з висновком про останню
аудиторську перевірку.
7. Інформація, яка підлягає оприлюдненню та опублікуванню
відповідно до цієї статті Закону, не є конфіденційною.
8. Компанії з управління недержавними пенсійними фондами
подають інформацію в установленому цією статтею порядку.
Стаття 91. Інформація про Накопичувальний фонд, що підлягає
щорічному оприлюдненню
1. Інформація про Накопичувальний фонд, що підлягає
щорічному опублікуванню в друкованих виданнях Верховної Ради
України та Кабінету Міністрів України, готується Пенсійним фондом
на основі результатів аудиторських перевірок за формою, яка
визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у
сфері регулювання ринків фінансових послуг, і містить такі
відомості:
1) склад Ради Накопичувального фонду;
2) інформацію про залучених та обраних за результатами
проведення тендера радників з інвестиційних питань (повна назва,
місцезнаходження керівних органів, дата державної реєстрації);
3) інформацію про компанії з управління активами (повна
назва, місцезнаходження керівних органів, основні
фінансово-економічні показники, дата державної реєстрації та
номери ліцензій і дозволів);
4) інформацію про банківську установу-зберігача (повна
назва, місцезнаходження керівних органів, основні
фінансово-економічні показники, дата державної реєстрації та
номери ліцензій і дозволів);
5) інформацію про аудитора Накопичувального фонду (повна
назва, місцезнаходження керівних органів, дата державної
реєстрації та номери ліцензій);
6) інформацію про загальні розміри винагород, сплачених
компаніям з управління активами, банківській установі-зберігачу,
раднику з інвестиційних питань та Пенсійному фонду за послуги,
надані для функціонування Накопичувального фонду, за звітний рік;
7) відомості про річні прибутки та збитки, пов'язані з
розміщенням пенсійних активів Накопичувального фонду;
8) звіт про балансову вартість пенсійних активів, чисту
вартість пенсійних активів та одиниці пенсійних активів на кінець
звітного року;
9) умови та обсяги розміщення пенсійних активів у грошових
коштах на депозитних рахунках банківських установ;
10) перелік об'єктів інвестування, де розміщено понад один
відсоток пенсійних активів у цінних паперах;
11) перелік емітентів, у яких Накопичувальний фонд володіє в
цінних паперах більше ніж 5 відсотками їх статутного фонду;
12) обсяг коштів Накопичувального фонду, інвестованих в
активи, які були дозволені Кабінетом Міністрів України, із
зазначенням частки сукупних пенсійних активів Накопичувального
фонду, що становлять такі пенсійні активи, та їх склад;
13) результати перевірок діяльності Пенсійного фонду та
Накопичувального фонду, здійснених аудиторами та органами
державного нагляду відповідно до цього Закону.
2. Інформація, передбачена в цій статті, подається також
компаніями з управління недержавними пенсійними фондами, які були
обрані застрахованими особами для накопичення своїх страхових
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 92. Надання інформації про пенсійні активи
Накопичувального фонду застрахованим особам
1. Інформація про стан пенсійних активів, облікованих на
накопичувальному пенсійному рахунку окремої застрахованої особи,
є конфіденційною і не підлягає розголошенню чи опублікуванню,
крім випадків, встановлених законодавством.
2. Пенсійний фонд зобов'язаний надавати кожній застрахованій
особі безоплатно один раз на рік письмовий звіт про стан
пенсійних активів, облікованих на накопичувальному пенсійному
рахунку такої особи, з окремим зазначенням вартості пенсійних
активів на початок та кінець звітного року, щомісячних надходжень
страхових внесків та річного інвестиційного доходу.
Пенсійний фонд також зобов'язаний надавати таку інформацію
за письмовим запитом застрахованої особи протягом п'яти робочих
днів з дня його отримання за плату, визначену Пенсійним фондом,
крім випадків надання інформації за запитом при оформленні
пенсії.
3. Зазначений в цій статті порядок надання інформації
застосовується відповідними юридичними особами у разі обрання
застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
Розділ XІ. ЗБЕРІГАННЯ ПЕНСІЙНИХ АКТИВІВ НАКОПИЧУВАЛЬНОГО
ФОНДУ
Стаття 93. Банківська установа-зберігач
1. Усі розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного
фонду здійснюються банківською установою-зберігачем. Через
банківську установу-зберігача також здійснюються операції з
коштами накопичувального фонду та з резервними коштами Пенсійного
фонду.
2. Банківською установою, яка здійснює функції банківської
установи-зберігача, передбачені цим Законом, є державний банк,
який провадить свою діяльність відповідно до законодавства про
банки і банківську діяльність з урахуванням вимог цього Закону.
Банківська установа-зберігач призначається на конкурсних засадах
з числа державних банків у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
Кошти загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного
страхування та накопичувальної пенсійної системи обслуговуються
лише однією банківською установою.
3. Банківська установа-зберігач повинна відповідати таким
вимогам:
1) мати банківську ліцензію та відповідні дозволи
Національного банку України на здійснення банківських операцій,
передбачених цим Законом, та ліцензію Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку на право провадження професійної
депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;
2) мати розмір регулятивного капіталу в сумі, еквівалентній
не менше ніж 10 мільйонів євро;
3) мати посадових осіб, які здійснюють безпосереднє
керівництво підрозділами з виконання депозитарної діяльності
зберігача цінних паперів, з числа осіб, які мають відповідну
повну вищу освіту та досвід роботи у банківській чи фінансовій
сфері не менше п'яти років;
4) не бути компанією з управління пенсійними активами, що
здійснює інвестування коштів Накопичувального фонду, та її
кредитором;
5) мати мережу філіалів та відділень на території України,
необхідну для забезпечення розрахунково-касового обслуговування
органів Пенсійного фонду.
Банківська установа-зберігач повинна виконувати функції,
передбачені цим Законом, та відповідати іншим вимогам, визначеним
цим Законом.
4. Взаємовідносини між банківською установою зберігачем та
Пенсійним фондом і його органами регулюються відповідним
договором, укладеним Пенсійним фондом та банківською
установою-зберігачем відповідно до вимог цього Закону, схваленим
правлінням Пенсійного фонду, Радою Накопичувального фонду та
наглядовою радою банківської установи зберігача.
У договорі з банківською установою-зберігачем повинні бути
зазначені особи, визначені банківською установою-зберігачем
відповідальними за виконання договору. Невід'ємним додатком до
договору з банківською установою-зберігачем є основні напрями
інвестиційної політики та нормативи інвестування коштів
Накопичувального фонду, затверджені Радою Накопичувального фонду.
5. Відповідно до цього Закону банківська установа-зберігач
виконує такі функції:
1) у встановленому порядку відкриває і здійснює
розрахунково-касові операції по банківських рахунках Пенсійного
фонду та його органів, на які зараховуються суми страхових
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що
відповідно до цього Закону сплачуються до загальнообов'язкової
солідарної системи пенсійного страхування та зараховуються інші
надходження коштів Пенсійного фонду;
2) у встановленому порядку відкриває і здійснює
розрахунково-касові операції по рахунку Накопичувального фонду у
грошових коштах та операції по рахунку у цінних паперах
Накопичувального фонду за дорученням компаній з управління
активами Накопичувального фонду, що відповідають основним
напрямам інвестиційної політики, нормативам інвестування коштів
Накопичувального фонду та вимогам цього Закону;
3) у встановленому порядку відкриває та здійснює
розрахунково-касові операції по рахунку Пенсійного фонду, на
якому акумулюються кошти резерву Пенсійного фонду, забезпечує
зберігання цих коштів на зазначеному рахунку;
4) за дорученням Пенсійного фонду відповідно до вимог цього
Закону, основних напрямів інвестиційної політики та нормативів
інвестування коштів Накопичувального фонду здійснює розміщення
резервних коштів Пенсійного фонду на депозитних рахунках з
виплатою відсотків у розмірах, передбачених відповідним
договором, укладеним з Пенсійним фондом за дорученням компаній з
управління активами Накопичувального фонду, що відповідають
основним напрямам інвестиційної політики, нормативам інвестування
коштів Накопичувального фонду та вимогам цього Закону, та
операції по рахунку у цінних паперах, на якому обліковуються
цінні папери, придбані за рахунок резервних коштів Пенсійного
фонду;
5) виконує доручення Пенсійного фонду щодо перерахування
коштів, облікованих на накопичувальному пенсійному рахунку
застрахованої особи, до страхової організації для оплати договору
страхування довічної пенсії або у вигляді одноразової виплати
застрахованій особі відповідно до цього Закону;
6) виконання доручень Пенсійного фонду щодо перерахування
коштів для оплати видатків Пенсійного фонду у межах, передбачених
його бюджетом, а також перерахування коштів Накопичувального
фонду для оплати видатків, пов'язаних з адміністративним
управлінням Накопичувальним фондом, а також щодо виплати
винагороди раднику з інвестиційних питань, експертам - членам
Ради Накопичувального фонду, компаніям з управління активами
Накопичувального фонду, банківській установі-зберігачу;
7) подає Пенсійному фонду та Раді Накопичувального фонду у
встановленому порядку:
інформацію про загальні суми отриманих страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно
до цього Закону сплачені до накопичувальної пенсійної системи;
передбачену законодавством звітність, пов'язану із
зберіганням та використанням коштів Пенсійного фонду, пенсійних
активів Накопичувального фонду та коштів резерву Пенсійного
фонду;
інформацію про загальну вартість всіх пенсійних активів
Накопичувального фонду, їх ринкову вартість на день подання
інформації та про загальний обсяг інвестиційного доходу за
відповідний період;
інформацію про операції, здійснені компаніями з управління
пенсійними активами, що здійснюють інвестування коштів
Накопичувального фонду. Така інформація подається також Державній
комісії з цінних паперів та фондового ринку;
8) за дорученням Пенсійного фонду здійснює розподіл та
перерозподіл між регіонами і територіями коштів
загальнообов'язкової солідарної системи пенсійного страхування,
які знаходяться на рахунках Пенсійного фонду та його органів;
9) разом з Пенсійним фондом та його органами забезпечує
впровадження та функціонування системи "Банк-клієнт",
користувачами якої є Пенсійний фонд та його органи і яка дозволяє
оперативно здійснювати контроль за надходженням та витрачанням
коштів Пенсійного фонду як в цілому, так і в окремих регіонах та
територіях;
10) з дотриманням вимог цього Закону відкриває та здійснює
вкладні рахунки пенсіонерів, через які здійснюється виплата
пенсій;
11) виконує інші функції, передбачені цим Законом та
договором, укладеним з Пенсійним фондом.
6. Банківська установа-зберігач зобов'язана забезпечити
зберігання та облік коштів Накопичувального фонду, які
інвестуються кожною компанією з управління пенсійними активами
Накопичувального фонду.
7. Виконання функцій банківської установи-зберігача не може
поєднуватися з виконанням функцій з управління пенсійними
активами Накопичувального фонду.
8. Банківська установа-зберігач не може надавати послуги
торговця цінними паперами щодо операцій з цінними паперами, в які
розміщуються кошти Накопичувального фонду.
9. Банківська установа-зберігач крім функцій, передбачених
цією статтею, може надавати інші банківські послуги відповідно до
законодавства про банки і банківську діяльність, крім послуг,
надання яких банківською установою-зберігачем не допускається цим
Законом.
10. Банківська установа-зберігач здійснює свої функції,
передбачені цим Законом, відповідно до законодавства про банки і
банківську діяльність та вимог цієї статті.
11. Втручання Пенсійного фонду в оперативну діяльність
банківської установи - зберігача не допускається.
12. Банківська установа-зберігач подає правлінню Пенсійного
фонду, Раді Накопичувального фонду та Кабінету Міністрів України
щорічний звіт про свою діяльність, який схвалюється її Наглядовою
радою.
Стаття 94. Зберігання пенсійних активів Накопичувального
фонду у цінних паперах
1. Усі операції з пенсійними активами Накопичувального фонду
у цінних паперах здійснюються через банківську установу-зберігача
на підставі договору, який укладається Пенсійним фондом з
банківською установою-зберігачем.
2. Виконання функцій банківської установи-зберігача не може
поєднуватися з виконанням функцій з управління пенсійними
активами.
3. Банківська установа-зберігач не може надавати послуги
торговця цінними паперами Накопичувального фонду під час
виконання операцій з пенсійними активами Накопичувального фонду.
4. Банківська установа-зберігач зобов'язана забезпечити
відокремлене зберігання та облік пенсійних активів у цінних
паперах, які перебувають в управлінні кожної компанії з
управління активами Накопичувального фонду.
Стаття 95. Винагорода банківської установи-зберігача
Оплата послуг банківської установи-зберігача провадиться в
розмірах та у порядку, встановленому договором, укладеним між
банківською установою-зберігачем та Пенсійним фондом, відповідно
до рішення правління Пенсійного фонду та рішення Ради
Накопичувального фонду.
Максимальний щорічний розмір винагороди банківської
установи-зберігача не може перевищувати 0,3 відсотка загальної
річної суми коштів Пенсійного фонду та коштів Накопичувального
фонду, що надійшли на відповідні рахунки, відкриті у банківській
установі - зберігачі, не включаючи оплату послуг банківської
установи - зберігача з виплати та доставки пенсій, яка
проводиться Пенсійним фондом окремо відповідно до вимог цього
Закону.
Стаття 96. Відповідальність банківської установи-зберігача
1. За невиконання або неналежне виконання обов'язків,
передбачених цим Законом та договором, укладеним з Пенсійним
фондом, банківська установа - зберігач несе відповідальність
відповідно до законодавства, цього Закону та договору, укладеного
з Пенсійним фондом.
2. У разі неподання інформації, передбаченої частиною п'ятою
статті 93 цього Закону, банківська установа-зберігач несе
відповідальність за збитки, завдані у зв'язку з цим
Накопичувальному фонду.
3. Банківська установа-зберігач несе відповідальність перед
Пенсійним фондом за збитки, завдані Накопичувальному фонду та/або
застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного
виконання умов договору, та забезпечує їх відшкодування.
4. Банківська установа-зберігач не несе відповідальності за
зобов'язаннями Пенсійного фонду перед застрахованими особами та
за зобов'язаннями компаній з управління активами перед Пенсійним
фондом.
Розділ XІІ. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ТА РЕГУЛЮВАННЯ
Стаття 97. Органи, що здійснюють державний нагляд та
регулювання у сфері пенсійного страхування
(забезпечення)
1. Державний нагляд та контроль за діяльністю Пенсійного
фонду та його органів, крім діяльності, передбаченої частиною
другою цієї статті, здійснюють центральні органи виконавчої влади
у сфері праці та соціальної політики, а також фінансів і їх
місцеві органи, порядок відносин між якими з цих питань
визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади у сфері праці та
соціальної політики відповідно до законодавства має право давати
роз'яснення про порядок застосування нормативно-правових актів,
що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян.
2. Державний контроль за діяльністю Пенсійного фонду в
частині здійснення адміністративного управління Накопичувальним
фондом, нагляд та контроль за діяльністю компаній з управління
активами Накопичувального фонду, за діяльністю страхових
організацій, щодо виконання ними функцій, передбачених цим
Законом, а також за діяльністю банківської установи-зберігача
здійснюється в порядку, передбаченому законодавством,
відповідними органами, визначеними законодавством.
Державний нагляд та регулювання у сфері накопичувального
пенсійного забезпечення в межах своєї компетенції здійснює
спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг, який діє на підставі
положення, затвердженого у порядку, визначеному законодавством.
3. Рішення органів, які здійснюють державний нагляд та
регулювання у сфері пенсійного забезпечення, є обов'язковими для
виконання Пенсійним фондом, компаніями з управління активами
Накопичувального фонду, банківською установою-зберігачем,
страховими організаціями, якщо такі рішення прийняті в межах
повноважень цих органів, визначених законодавством. Дії органів,
що здійснюють державний нагляд та регулювання у сфері пенсійного
страхування, можуть бути оскаржені в судовому порядку.
4. У разі порушення Пенсійним фондом законодавства про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування спеціально
уповноважені органи виконавчої влади у сфері праці та соціальної
політики, а також фінансів та у сфері регулювання ринків
фінансових послуг письмово повідомляють про допущені порушення і
встановлює строк для їх усунення в порядку, передбаченому
законодавством.
Якщо протягом установленого строку Пенсійний фонд не усунув
порушення, застосовуються санкції, визначені цим Законом.
5. Рішення Пенсійного фонду, прийняте з порушенням
законодавства, підлягає скасуванню Пенсійним фондом, його
наглядовою радою або за рішенням суду з наступним відшкодуванням
збитків за рахунок винних осіб.
6. Органи, що здійснюють державний нагляд та регулювання у
сфері пенсійного страхування та накопичувального пенсійного
забезпечення у разі виявлення порушень можуть вимагати скликання
засідання правління Пенсійного фонду.
7. Пенсійний фонд зобов'язаний надавати посадовим особам
органів державного регулювання, передбачених цією статтею, всі
документи і довідки, необхідні для здійснення функцій нагляду.
8. З ініціативи органів державного нагляду та регулювання
може призначатися додаткова аудиторська перевірка діяльності
Пенсійного фонду та його органів, оплата якої здійснюється за
рахунок коштів органу, що призначив перевірку.
Стаття 98. Основні завдання спеціально уповноваженого органу
виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг стосовно накопичувального
пенсійного забезпечення
1. Основними завданнями спеціально уповноваженого органу
виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг
стосовно накопичувального пенсійного забезпечення є:
1) розроблення стратегії і реалізації розвитку та вирішення
системних питань функціонування накопичувального пенсійного
забезпечення;
2) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням
фінансових послуг та дотриманням законодавства у сфері
накопичувального пенсійного забезпечення;
3) захист прав застрахованих осіб - учасників
Накопичувального фонду та учасників недержавного пенсійного
забезпечення, на користь яких здійснюється накопичування та
інвестування коштів, шляхом вжиття заходів до запобігання
порушень законодавства у системі накопичувального пенсійного
забезпечення, застосування санкцій за порушення законодавства у
межах своїх повноважень;
4) узагальнення практики застосування законодавства з питань
системи накопичувального пенсійного забезпечення, пропозицій щодо
його вдосконалення;
5) розроблення і затвердження обов'язкових до виконання
нормативно-правових актів з питань, що належать до його
компетенції;
6) координація діяльності державних органів з питань
функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення;
7) сприяння розвиткові та успішному функціонуванню системи
накопичувального пенсійного забезпечення, сприяння адаптації цієї
системи до міжнародних стандартів.
Інші повноваження можуть бути покладені на спеціально
уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг уповноважений виключно законами України.
2. Уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання
ринків фінансових послуг здійснює у сфері накопичувального
пенсійного забезпечення такі функції:
1) проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими
органами державного нагляду виїзні та безвиїзні перевірки
проведення операцій з пенсійними активами Пенсійного фонду та
учасників системи накопичувального пенсійного забезпечення;
2) здійснює систематичний контроль за фінансово-економічним
станом Накопичувального фонду, учасників системи недержавного
пенсійного забезпечення, за достовірністю інформації, що
надається учасниками накопичувального пенсійного забезпечення та
оприлюдненням інформації з дотриманням умов конфіденційності,
встановлених законодавством;
3) забезпечує розроблення та координацію єдиної державної
політики щодо Накопичувального фонду;
4) співпрацює з іншими органами, які здійснюють державне
регулювання ринків фінансових послуг, своєчасно повідомляє їм про
будь-які спостереження та висновки, необхідні для виконання
покладених на них обов'язків, забезпечує їм доступ до
інформаційної бази даних, яка ведеться з метою регулювання
недержавного пенсійного забезпечення, необхідних у межах
компетенції цих органів;
5) видає фінансовим установам у межах своєї компетенції та
відповідно до законодавства з питань регулювання окремих ринків
фінансових послуг ліцензії на провадження діяльності з надання
фінансових послуг у сфері накопичувального пенсійного
забезпечення, затверджує ліцензійні умови провадження діяльності
з надання фінансових послуг у цій сфері та порядок контролю за їх
дотриманням;
6) розробляє і затверджує в межах своєї компетенції
нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними і
місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, учасниками накопичувального пенсійного
забезпечення, учасниками ринків фінансових послуг, їх
об'єднаннями, контролює їх виконання;
7) здійснює контроль за виконанням законодавства в сфері
накопичувального пенсійного забезпечення;
8) у разі порушення законодавства про фінансові послуги та
нормативно-правових актів уповноваженого органу застосовує заходи
впливу та накладає адміністративні стягнення;
9) звертається до суду та арбітражного суду з позовом
(позовами) у зв'язку з порушенням законодавства про
накопичувальне пенсійне забезпечення;
10) надсилає фінансовим установам та саморегулівним
організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення
порушень законодавства у сфері накопичувального пенсійного
забезпечення та вимагає надання необхідних документів;
11) надсилає матеріали до правоохоронних органів стосовно
фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення
перевірок суб'єктів системи накопичувального пенсійного
забезпечення;
12) надсилає матеріали до органів Антимонопольного комітету
України у разі виявлення порушень антимонопольного законодавства;
13) вимагає скликання зборів фінансової установи - суб'єкта
системи накопичувального пенсійного забезпечення;
14) встановлює вимоги щодо програмного забезпечення та
спеціального технічного обладнання фінансових установ - суб'єктів
системи накопичувального пенсійного забезпечення;
15) встановлює порядок розкриття інформації та складання
звітності учасниками ринків фінансових послуг - суб'єктами
системи накопичувального пенсійного забезпечення;
16) визначає професійні вимоги до керівників та головних
бухгалтерів фінансових установ - суб'єктів системи
накопичувального пенсійного забезпечення та може вимагати
звільнення з посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам
для зайняття відповідних посад;
17) виконує інші функції, передбачені цим Законом, іншими
законами України та положенням про спеціально уповноважений орган
виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Стаття 99. Організація, повноваження, порядок діяльності,
структура спеціально уповноваженого органу
виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг та особливі вимоги до його
працівників
Організація, повноваження, порядок діяльності, структура
спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг та особливі вимоги до його
працівників визначаються законодавством про фінансові послуги та
державне регулювання ринків фінансових послуг.
Стаття 100. Права спеціально уповноваженого органу
виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг щодо здійснення нагляду у
сфері накопичувального пенсійного забезпечення
1. Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг у межах встановлених
повноважень щодо здійснення нагляду у сфері накопичувального
пенсійного забезпечення має право:
1) безоплатно отримувати інформацію про діяльність
фінансових установ - суб'єктів системи накопичувального
пенсійного забезпечення, пов'язану з операціями з пенсійними
активами, та мати вільний доступ до них;
2) розглядати справи про адміністративні правопорушення у
сфері накопичувального пенсійного забезпечення у порядку,
встановленому законодавством;
3) інформувати органи, що здійснюють державний нагляд та
регулювання за діяльністю Пенсійного фонду та його органів,
органи прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України та
Служби безпеки України, про порушення законодавства в системі
накопичувального пенсійного забезпечення з метою вжиття
відповідних заходів згідно із законодавством;
4) давати розпорядження банківській установі-зберігачу про
тимчасове припинення виконання розпоряджень компанії з управління
активами на підставах, визначених цим Законом;
5) проводити планові та позапланові перевірки фінансових
установ - суб'єктів накопичувального пенсійного забезпечення в
межах своїх повноважень у порядку, визначеному законодавством;
6) здійснювати інші функції відповідно до законодавства про
фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг та цього Закону.
2. Планова перевірка діяльності Накопичувального фонду та
суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення проводиться за
рішенням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у
сфері регулювання ринків фінансових послуг, але не частіше ніж
раз на півроку.
3. Особа, уповноважена спеціально уповноваженим органом
виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг на
проведення перевірок стану Накопичувального фонду та суб'єктів
недержавного пенсійного забезпечення, має право:
1) входити у робочий час до приміщень суб'єктів системи
накопичувального пенсійного забезпечення з метою проведення
перевірки виконання ними своїх функцій;
2) перевіряти будь-які документи, що стосуються
функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення,
вимагати надання копій примірників таких документів;
3) вимагати інформацію щодо діяльності, пов'язаної з
накопичувальним пенсійним забезпеченням, від керівних органів,
посадових осіб та працівників об'єктів перевірки.
4. Юридичні особи, діяльність яких перевіряється спеціально
уповноваженим органом у сфері регулювання ринків фінансових
послуг, зобов'язані забезпечити доступ особі, яка проводить
перевірку, до всіх документів, що стосуються їх діяльності у
сфері накопичувального пенсійного забезпечення, у тому числі тих,
що знаходяться у третіх осіб, які мають доручення на виконання
певних дій чи надання певних послуг зазначеним юридичним особам
за окремими угодами.
5. План перевірки визначається розпорядженням керівника
спеціально уповноваженого органу у сфері регулювання ринків
фінансових послуг або уповноваженої особи. Після проведення
перевірки особа, яка її проводила, складає звіт та подає його
керівнику спеціально уповноваженого органу у сфері регулювання
ринків фінансових послуг.
6. Після розгляду звіту спеціально уповноважений орган у
сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов'язаний письмово
повідомити про результати перевірки юридичну особу, діяльність
якої перевірялася, та встановити шляхом письмового розпорядження
строки усунення виявлених порушень. Якщо порушення не усунуті
протягом встановленого строку, спеціально уповноважений орган у
сфері регулювання ринків фінансових послуг має право накласти
адміністративні стягнення та застосувати санкції відповідно до
законодавства, в тому числі тимчасово зупиняти або анулювати
ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових
послуг у сфері накопичувального пенсійного забезпечення та
порушувати питання про ліквідацію фінансової установи.
7. У разі неякісного виконання зобов'язань компанії з
управління активами Накопичувального фонду спеціально
уповноважений орган у сфері регулювання ринків фінансових послуг
зобов'язаний повідомити про це Державну комісію з цінних паперів
та фондового ринку.
8. Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг повинен вживати заходів для
захисту прав застрахованих осіб, якщо такі права порушуються
будь-якими особами, установами, організаціями, включаючи державні
органи.
9. Матеріали, які надаються для аналізу або перевірки, а
також відомості та документи про фінансовий, майновий стан
юридичних і фізичних осіб - учасників накопичувального пенсійного
забезпечення, що надходять до спеціальноуповноваженого органу
виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг,
становлять професійну таємницю і можуть бути використані лише для
здійснення уповноваженим органом функцій включаючи випадки щодо
законодавчо встановленого порядку обміну інформацією.
Несанкціоноване розголошення будь-яких відомостей,
матеріалів, документів, що відносяться до професійної таємниці,
тягне за собою відповідальність згідно із законами, крім
випадків, коли таке розголошення необхідне для запобігання
легалізації грошей, набутих злочинним шляхом.
Розділ ХІІІ. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ СТРАХУВАЛЬНИКІВ ТА
ОРГАНІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ
Стаття 101. Право на оскарження дій страхувальників та
органів Пенсійного фонду
1. Право на оскарження дій страхувальників мають
застраховані особи та особи, які не підлягають страхуванню, якщо
вони є або були працівниками цих страхувальників, у разі, коли
страхувальником:
1) порушено права і законні інтереси таких осіб щодо сплати
ними або за них у встановленому законодавством порядку страхових
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у
тому числі на накопичувальні пенсійні рахунки, та внесків за
договорами колективного страхування;
2) створено перешкоди для здійснення прав і законних
інтересів таких осіб щодо сплати ними або за них у встановленому
законодавством порядку страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, у тому числі на накопичувальні
пенсійні рахунки;
3) незаконно покладено на таких осіб будь-які обов'язки щодо
сплати ними або за них страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, у тому числі на накопичувальні
пенсійні рахунки.
2. Право на оскарження дій органів Пенсійного фонду мають
застраховані особи, особи, які не підлягають страхуванню, та їх
спадкоємці, страхувальники, які є платниками страхових внесків до
Пенсійного фонду, у разі, коли органами Пенсійного фонду:
1) порушено права і законні інтереси таких осіб щодо сплати
ними або за них у встановленому законодавством порядку страхових
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у
тому числі на накопичувальні рахунки, внесків за договорами
колективного страхування та щодо призначення і виплати пенсій;
2) незаконно покладено на таких осіб будь-які обов'язки щодо
сплати ними або за них страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, у тому числі на накопичувальні
пенсійні рахунки;
3) не виконані, виконані неповністю або з допущенням помилок
будь-які зобов'язання, покладені на органи Пенсійного фонду цим
Законом.
Стаття 102. Порядок подання і розгляду скарг на дії
страхувальників та органів Пенсійного фонду
1. Скарги на дії страхувальників та органів Пенсійного фонду
подаються в письмовій формі до відповідного органу Пенсійного
фонду у десятидений строк з дня, коли особа дізналася або могла
дізнатися про порушення своїх прав, або виконання дії, яка
оскаржується. Відповідний орган Пенсійного фонду зобов'язаний
розглянути скаргу у тридцятиденний строк з дня її отримання та
надати письмову відповідь особі, яка її подавала.
2. У скарзі має бути зазначене прізвище, ім'я, по батькові,
місце проживання громадянина або повна назва та місцезнаходження
(юридична адреса) юридичної особи, викладено суть скарги,
прохання чи вимоги.
3. У разі неприйняття місцевим органом Пенсійного фонду
рішення за скаргою протягом строку, визначеного частиною першою
цієї статті, або незгоди особи, яка подавала скаргу, з прийнятим
рішенням, дії страхувальників або рішення місцевого органу
Пенсійного фонду можуть бути оскаржені до виконавчої дирекції
Пенсійного фонду. Таке оскарження подається у десятиденний строк
з дня закінчення строку розгляду скарги місцевим органом
Пенсійного фонду, визначеного частиною першою цієї статті, або
отримання рішення, що оскаржується.
Виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана розглянути
скаргу у десятиденний строк з дня її отримання, крім випадків,
коли прийняття рішення потребує отримання додаткової інформації,
та надати письмову відповідь особі, яка подавала скаргу.
У разі коли прийняття рішення потребує отримання додаткової
інформації, скарга має бути розглянута протягом одного місяця з
дня її отримання.
4. У разі неприйняття виконавчою дирекцією Пенсійного фонду
рішення за скаргою протягом строку, визначеного частиною третьою
цієї статті, або незгоди особи, яка подавала скаргу, з прийнятим
рішенням, дії страхувальників або рішення виконавчої дирекції
Пенсійного фонду можуть бути оскаржені до правління Пенсійного
фонду. Таке оскарження подається у десятиденний строк з дня
закінчення строку розгляду скарги виконавчою дирекцією Пенсійного
фонду, визначеного частиною другою цієї статті, або отримання
рішення, що оскаржується.
Правління Пенсійного фонду зобов'язане розглянути скаргу у
десятиденний строк з дня її отримання та надати письмову
відповідь особі, яка подавала скаргу.
5. Особа, яка має скарги на дії страхувальників або органів
Пенсійного фонду, може звернутися із заявою про вирішення спору
щодо пенсійного забезпечення безпосередньо до суду (арбітражного
суду) протягом 90 днів з дня виявлення нею порушення своїх прав
або здійснення страхувальником чи органами Пенсійного фонду дії,
що порушує права цієї особи. Пропускання зазначеного строку не є
підставою для відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини
пропускання строку поважними, суд може поновити цей строк і
розглянути спір по суті. У разі коли пропущений строк не буде
поновлено, заява не розглядається і залишається в силі рішення
органу Пенсійного фонду.
Для звернення особи до суду в питаннях стягнення із
страхувальників або органів Пенсійного фонду матеріальної шкоди,
заподіяної особі, встановлюється строк в один рік з дня виявлення
заподіяної страхувальником або органом Пенсійного фонду шкоди.
Установлений абзацом другим цієї частини статті строк
застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або
прокурора.
Стаття 103. Строк та порядок виконання рішення за скаргою на
дії страхувальників та Пенсійного фонду
1. Рішення за скаргами на дії страхувальників та органів
Пенсійного фонду підлягає виконанню страхувальником та/або
органами Пенсійного фонду у триденний строк після закінчення
десяти днів, передбачених на його оскарження.
2. У разі невиконання страхувальником та/або органами
Пенсійного фонду рішення за скаргою на дії страхувальників та
Пенсійного фонду в установлений частиною першою цієї статті строк
орган, рішення якого підлягає виконанню, надає особі, яка
подавала скаргу, припис, який є виконавчим документом.
У приписі зазначаються: найменування органу, який виніс
рішення за скаргою на дії страхувальників та органів Пенсійного
фонду, дати його прийняття і видачі посвідчення; прізвище, ім'я
та по батькові громадянина або повна назва та місцезнаходження
(юридична адреса) юридичної особи; рішення по суті скарги.
Посвідчення засвідчується підписом керівника органу, який його
видає, та печаткою цього органу.
Припис не видається, якщо особа, яка подавала скаргу,
звернулась у встановлений статтею 102 цього Закону строк із
заявою про вирішення спору до районного (міського) суду.
3. На підставі припису, пред'явленого не пізніше
тримісячного строку до органу державної виконавчої служби, цей
орган виконує відповідне рішення у порядку, встановленому
законодавством.
У разі пропускання особою, яка подавала скаргу,
установленого цією частиною статті тримісячного строку з поважних
причин орган, який видав посвідчення, може поновити цей строк.
Розділ ХІV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО
ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ
Стаття 104. Відповідальність за порушення порядку сплати
страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування та порядку
використання коштів
1. У разі виявлення сум своєчасно не обчислених та не
сплачених страхових внесків платники страхових внесків, визначені
статтею 9 цього Закону, зобов'язані самостійно донарахувати ці
суми і сплачувати їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах,
визначених цим Законом.
2. Суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування, не обчислені платниками страхових внесків
або обчислені ними та не сплачені у строки, визначені статтею 14
цього Закону, суми страхових внесків, донараховані відповідно до
частини першої цієї статті, але не сплачені платниками страхових
внесків, та суми страхових внесків, обчислені органами Пенсійного
фонду у випадках, передбачених цим Законом, та не сплачені
платниками страхових внесків, вважаються простроченою
заборгованістю (недоїмкою) платників страхових внесків,
зазначених у статті 9 цього Закону, і стягуються в порядку,
встановленому цим Законом, з нарахуванням пені та застосуванням
фінансових санкцій в порядку і розмірах, визначених цим Законом.
3. Органи Пенсійного фонду в порядку, визначеному Пенсійним
фондом, надсилають платникам страхових внесків, які мають
недоїмку із сплати страхових внесків, вимогу про сплату такої
недоїмки.
Платник страхових внесків, який одержав вимогу органу
Пенсійного фонду про сплату недоїмки, зобов'язаний протягом 15
календарних днів з дня одержання вимоги сплатити зазначену у
вимозі суму недоїмки та відповідні суми пені, нарахованої включно
по день сплати недоїмки, а також суми застосованих органом
Пенсійного фонду фінансових санкцій (якщо вони включені до суми
вимоги) або, у разі незгоди з розрахунком, суми недоїмки,
узгодити її в порядку, визначеному Пенсійним фондом з органом
Пенсійного фонду, що надіслав вимогу, чи з вищим органом
Пенсійного фонду (якщо вимогу не вдалося узгодити з органом
Пенсійного фонду, що надіслав вимогу), а у разі неузгодження
вимоги із зазначеними органами Пенсійного фонду - оскаржити
вимогу в судовому порядку.
Про оскарження вимоги органу Пенсійного фонду про сплату
недоїмки до вищого органу Пенсійного фонду або у судовому порядку
платник страхових внесків зобов'язаний письмово повідомити
відповідний орган Пенсійного фонду протягом 3 робочих днів з дня
звернення до суду чи арбітражного суду.
Узгодження вимоги органу Пенсійного фонду про сплату
недоїмки здійснюється на підставі заяви платника страхових
внесків, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом 3
робочих днів після її отримання та поданих платником страхових
внесків документів, що свідчать про неправильність обчислення сум
недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження платником страхових внесків вимоги про
сплату недоїмки з відповідним органом Пенсійного фонду цей орган
зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви платника про
узгодження вимоги, надіслати платнику узгоджену вимогу про сплату
недоїмки, а платник страхових внесків зобов'язаний сплатити
узгоджену суму недоїмки протягом 15 календарних днів після
отримання узгодженої податкової вимоги.
Вимога органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки є
виконавчим документом.
У разі коли платник страхових внесків, який одержав вимогу
органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 15
календарних днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі
суму недоїмки разом з нарахованою пенею та сумами застосованих до
нього фінансових санкцій, включених до вимоги, або не узгодив
вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив
вимогу в судовому порядку, а також у разі коли платник страхових
внесків узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки
протягом 15 календарних днів після отримання узгодженої вимоги,
відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому
законодавством порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до
відповідного органу державної виконавчої служби. У зазначених
випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до
суду чи арбітражного суду з позовом про стягнення недоїмки. У
разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення
недоїмки до арбітражного суду передбачені законодавством заходи
доарбітражного врегулювання спорів не застосовуються.
4. Вимога органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або
рішення суду чи арбітражного суду про стягнення недоїмки із
сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне
страхування виконується органами державної виконавчої служби у
порядку, встановленому законодавством. При цьому у разі наявності
у платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями по
сплаті недоїмки зобов'язань по сплаті податків, інших
обов'язкових платежів, передбачених законодавством, або
зобов'язань перед іншими кредиторами, у тому числі зазначених
зобов'язань за іншими рішеннями суду чи арбітражного суду,
стягнення по зобов'язаннях із сплати до Пенсійного фонду недоїмки
здійснюються у першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими
зобов'язаннями та стягненнями (крім зобов'язань щодо виплат
(доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються
страхові внески, та витрат, пов'язаних з виконанням судових
рішень по стягненню недоїмки). Це правило також застосовується у
разі стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків за рахунок
майна платника страхових внесків, у тому числі майна, що
відповідно до законодавства перебуває у податковій заставі, а
також у разі стягнення недоїмки з платників страхових внесків,
щодо яких відповідно до законодавства порушено справу про
банкрутство.
5. У разі розгляду судом або арбітражним судом справи про
примусове стягнення з платників страхових внесків сум виплат
(доходу), з яких відповідно до цього Закону обчислюються страхові
внески, суд має залучити у порядку, визначеному законодавством,
до розгляду у цій справі відповідний орган Пенсійного фонду, а у
разі ухвалення рішення про таке примусове стягнення одночасно
ухвалити рішення про стягнення з платника страхових внесків
відповідної суми страхових внесків, обчисленої згідно з цим
Законом.
6. За рахунок сум, що надходять від платника страхових
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або
від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки за
страховими внесками, пені, нарахованої за несвоєчасну сплату
страхових внесків та фінансових санкцій, застосованих до платника
страхових внесків органами Пенсійного фонду відповідно до цього
Закону, у першу чергу погашається сума недоїмки попередніх
періодів, згодом - сума недоїмки наступних періодів, згодом -
сума пені, нарахована за попередні періоди, згодом - сума пені,
нарахованої за наступні періоди, згодом - сума фінансових
санкцій.
У разі коли платник страхових внесків, якій має недоїмку з
їх сплати та/або несплачені суми пені, нарахованої за несвоєчасну
сплату страхових внесків та несплачені суми фінансових санкцій,
застосованих до нього відповідно до цього Закону, і відповідно до
цього Закону повинен здійснювати поточну сплату страхових
внесків, суми, що надходять від такого платника страхових
внесків, у першу чергу зараховуються в рахунок належних до сплати
поточних сум страхових внесків.
7. Суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування, які підлягають сплаті відповідно до цього
Закону, в тому числі суми недоїмки із сплати страхових внесків,
не підлягають списанню (в тому числі у разі укладення з платником
страхових внесків мирової угоди відповідно до вимог Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом"), крім випадків повної ліквідації платника
страхових внесків - юридичної особи, щодо якої відсутні особи,
які відповідно до цього Закону мають нести зобов'язання із сплати
страхових внесків, або смерті, визнання судом безвісно відсутнім,
померлим чи недієздатним платника страхових внесків - фізичної
особи, щодо якої відсутні особи, які відповідно до цього Закону
мають нести зобов'язання із сплати страхових внесків.
8. У разі ліквідації платника страхових внесків на
обов'язкове державне пенсійне страхування (ліквідації платника
страхових внесків як юридичної особи, ліквідація філії
представництва, іншого відокремленого підрозділу платника
страхових внесків, зупинення чи скасування реєстрації фізичної
особи як суб'єкта підприємницької діяльності, смерті, визнання
судом безвісно відсутньою, померлою чи недієздатною фізичної
особи - платника страхових внесків або втрата з інших причин
статусу, згідно з яким відповідно до цього Закону набуваються
обов'язки із сплати страхових внесків) суми недоїмки із сплати
збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
погашаються за рахунок коштів та іншого майна платника страхових
внесків, що ліквідується. У цьому разі особами, відповідальними
за погашення сум недоїмки, є:
ліквідаційна комісія - стосовно підприємств, установ,
організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій -
платників страхових внесків, що ліквідуються;
підприємства, установи, організації, об'єднання громадян,
профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій,
представництв, осередків та інших відокремлених підрозділів -
платників страхових внесків, що ліквідуються;
солідарно члени колективних та орендних підприємств,
сільськогосподарських кооперативів - платників страхових внесків
- стосовно цих платників страхових внесків, що ліквідуються;
опікуни, піклувальники - стосовно фізичних осіб - платників
страхових внесків, визначених судом недієздатними;
особи, які відповідно до законодавства вступають у права
спадщини фізичної особи - платника страхових внесків, яка
померла, визнана судом безвісно відсутньою чи померлою, незалежно
від часу набуття зазначених прав.
У разі недостатності для погашення недоїмки із сплати
страхових внесків коштів та іншого майна платника страхових
внесків, що ліквідується, особами, які несуть обов'язки та
відповідальність за погашення недоїмки, є:
засновники або учасники підприємства, установи та
організації - платника страхових внесків, що ліквідується, - якщо
згідно із законодавством вони несуть повну чи додаткову
відповідальність за зобов'язання платника страхових внесків;
підприємства, установи, організації, об'єднання громадян,
профспілки, політичні партії, які утворили філію, представництво,
осередок, інший відокремлений підрозділ, платника страхових
внесків, що ліквідується;
інші особи, які відповідно до законодавства стають
правонаступниками платника страхових внесків, що ліквідується.
У разі реорганізації платника страхових внесків обов'язки із
сплати недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування несуть особи, до яких відповідно до
законодавства перейшли права та обов'язки платника страхових
внесків, що реорганізовується.
9. Передача платниками страхових внесків своїх обов'язків із
сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування третім особам, крім випадків, передбачених
законодавством, забороняється.
10. На суми простроченої заборгованості (недоїмки),
зазначені в частині другій цієї статті, виконавчою дирекцією
Пенсійного фонду нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка
суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.
11. Органи Пенсійного фонду мають право за ухилення від
реєстрації в органах Пенсійного фонду, порушення порядку сплати
страхових внесків та порядку використання коштів Пенсійного фонду
застосовувати фінансові санкції у вигляді стягнення в дохід
Пенсійного фонду не сплачених своєчасно сум страхових внесків
разом з нарахованою пенею. Суми фінансових санкцій, накладені
органом Пенсійного фонду відповідно до цього Закону, сплачуються
особами, на яких вони накладені, в порядку, передбаченому цим
Законом, а у разі несплати ними в установлені Пенсійним фондом
строки - у судовому порядку.
12. За порушення порядку реєстрації в органах Пенсійного
фонду, подання відомостей до системи персоніфікованого обліку,
обчислення, сплати та обліку страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органи
Пенсійного фонду мають право застосовувати до страхувальників
такі види санкцій:
1) штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які
були сплачені або підлягають сплаті за період ухилення від
реєстрації, але не більше ніж 50 відсотків зазначеної суми та не
менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у
разі ухилення страхувальників від реєстрації в органах Пенсійного
фонду або несвоєчасної реєстрації у строки, визначені цим
Законом;
2) у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати
(несвоєчасного перерахування) страхувальниками (у тому числі
тими, які відповідно до цього Закону зобов'язані були
зареєструватися, але не зареєструвалися в органах Пенсійного
фонду як платники страхових внесків) страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (в тому числі
донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду) у
строки, встановлені цим Законом, нараховувати на суми своєчасно
не сплачених (своєчасно не перерахованих) страхових внесків, а
також на суми своєчасно не сплачених фінансових санкцій,
передбачених цією статтею, пеню у розмірі 0,1 відсотка зазначеної
суми коштів, розрахованої за кожний день прострочення
відповідного платежу та накладати один із штрафів (залежно від
строку затримки платежу) у розмірі 10 відсотків своєчасно не
сплачених зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк до 30
календарних днів включно або у розмірі 20 відсотків зазначених
сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів
включно або у розмірі 550 відсотків зазначених сум - у разі
затримки їх сплати понад 90 календарних днів;
3) у разі приховування (заниження) страхувальниками суми
виплат (доходу), з якого відповідно до цього Закону обчислюються
страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, накладати на страхувальників штраф у розмірі всієї
суми прихованого (заниженого) розміру виплат (доходу), з якого
відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, але не
менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у
разі повторного такого порушення протягом року - штраф у
трикратному розмірі зазначеної суми;
4) у разі відсутності обліку та звітності про розмір
заробітку (доходу), з яких обчислюються зазначені платежі, чи у
разі порушення порядку проведення операцій з коштами Пенсійного
фонду, а також у разі неподання страхувальниками у встановлені
строки звітності про обчислення та сплату страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладати на
страхувальників штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових
внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний
звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки
подання звітності, але не більше 50 відсотків зазначеної суми та
не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
5) у разі донарахування органом Пенсійного фонду або
страхувальником суми своєчасно не обчислених та не сплачених
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування накладати штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум
за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці
суми;
6) у разі відсутності у страхувальників ведення у
встановленому порядку обліку сум виплат (доходу), з яких
обчислюються страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування (в тому числі відповідних первинних
документів), обліку обчислення та сплати страхових внесків,
неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою
або подання страхувальником недостовірних відомостей до системи
персоніфікованого обліку, передбачених цим Законом, накладати на
страхувальників штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, а у разі повторного такого порушення
протягом року - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
13. За порушення порядку здійснення банківських операцій та
порушення порядку використання коштів загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування органи Пенсійного фонду мають
право застосовувати до установ банків (у тому числі до
банківської установи-зберігача) та організацій, які здійснюють
доставку пенсій, такі види санкцій:
1) у разі несвоєчасного перерахування або несвоєчасного
зарахування на рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сум
пені, нарахованої за несвоєчасну сплату страхових внесків та
штрафів, зазначених у частині дванадцятій цієї статті, сум
інвестиційного доходу, одержаного від інвестування коштів
Накопичувального фонду, несвоєчасного перерахування за платіжними
документами Пенсійного фонду і його органів та несвоєчасного
зарахування на відповідні банківські рахунки сум коштів
Пенсійного фонду та Накопичувального фонду, які використовуються
на цілі, передбачені цим Законом, нараховувати установам банків
на своєчасно не перераховані (незараховані) суми пеню з
розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахованої за кожний
день прострочення перерахування (зарахування) цих сум, та
накладати один із штрафів (залежно від строку затримки платежу) у
розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих)
сум у разі затримки їх перерахування (зарахування) у строк до 30
календарних днів включно або у розмірі 20 відсотків своєчасно не
зарахованих (неперерахованих) сум - у разі затримки їх
перерахування (зарахування) у строк до 90 календарних днів
включно, або у розмірі 50 відсотків своєчасно не зарахованих
(неперерахованих) зазначених сум - у разі затримки їх
перерахування (зарахування) понад 90 календарних днів;
2) у разі прийняття установами банків від страхувальників
платіжних документів на видачу (перерахування) коштів в рахунок
виплат (доходу), з яких відповідно до цього Закону обчислюються
страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, без одночасного подання страхувальниками платіжних
документів на сплату відповідних сум страхових внесків або
документів, що підтверджують сплату цих сум страхових внесків або
у разі незабезпечення відповідно до цього Закону пропорційності
видачі (перерахування) зазначених виплат (доходу) та сплати
страхових внесків, накладати на установи банків штраф у розмірі
відповідної суми страхових внесків, яка підлягає сплаті;
3) у разі несвоєчасної виплати (доставки) сум пенсійних
виплат одержувачам або несвоєчасного зарахування сум пенсійних
виплат на їх банківські рахунки, або несвоєчасного повернення
органам Пенсійного фонду сум коштів, невикористаних для
здійснення пенсійних виплат, накладати на установи банків (в тому
числі на банківську установу-зберігача) чи на організації, які
здійснюють доставку пенсій, штраф у розмірі суми своєчасно не
виплачених (своєчасно не доставлених, своєчасно не зарахованих)
сум пенсійних виплат або своєчасно не повернутих органам
Пенсійного фонду сум.
14. Нарахування пені, передбаченої частинами дванадцятою і
тринадцятою цієї статті, починається з першого календарного дня,
що настає за днем настання строку цього платежу, до дня фактичної
сплати страхувальників зазначеного платежу, або настав строк
перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного
перерахування (зарахування) установами банків та організаціями,
які здійснюють доставку пенсій.
У разі оскарження страхувальником або установами банків та
організаціями, які здійснюють доставку пенсій, до вищого органу
Пенсійного фонду або у судовому порядку вимоги про сплату
недоїмки, одержаної від органу Пенсійного фонду, нарахування пені
зупиняться з дня подання скарги або позову до суду.
15. Про нарахування пені та накладання штрафів, зазначених у
частинах дванадцятій та тринадцятій цієї статті, посадові особи
органів Пенсійного фонду, які відповідно до частини
дев'ятнадцятої цієї статті мають право нараховувати пеню та
накладати штрафи, в порядку, встановленому Пенсійним фондом
відповідно до вимог цього Закону, виносять рішення, які протягом
трьох робочих днів з дня їх винесення надсилаються страхувальнику
або установам банків чи організаціям, які здійснюють доставку
пенсій.
Суми пені та штрафів, зазначених у частинах дванадцятій і
тринадцятій цієї статті, накладених органами Пенсійного фонду, пі
ягають сплаті страхувальником або установою банку чи
організацією, яка здійснює доставку пенсій, протягом десяти
робочих днів з дня одержання відповідного рішення органу
Пенсійного фонду. При цьому у цей же строк страхувальник або
установа банку чи організація, яка здійснює доставку пенсій, має
право оскаржити рішення про накладання санкції до вищого органу
Пенсійного фонду або у судовому порядку з одночасним обов'язковим
письмовим повідомленням про це відповідного органу Пенсійного
фонду.
Оскарження рішення органу Пенсійного фонду про накладання
санкцій, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятою цієї
статті, зупиняє строки їх сплати, визначені цим Законом, до
винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення по
справі. Строки сплати зазначених санкцій також зупиняються до
винесення судом відповідного рішення у разі оскарження відповідно
страхувальником або установою банку чи організацією, яка
здійснюють доставку пенсій, у судовому порядку вимоги про сплату
недоїмки за страховими внесками на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування, якщо накладення санкцій пов'язане з
виникненням або несвоєчасною сплатою відповідної недоїмки.
16. Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або
накладення штрафів, зазначених у частинах дванадцятій і
тринадцятій цієї статті, є виконавчим документом.
У разі коли страхувальник або установа банку чи організація,
яка здійснює доставку пенсій, отримали рішення органу Пенсійного
фонду про накладання санкцій, зазначених у частинах дванадцятій і
тринадцятій цієї статті і не сплатили суми цих санкцій у строк,
визначений у частині п'ятнадцятій цієї статті, і не оскаржили
зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або судовому
порядку у цей строк чи не повідомили відповідний орган Пенсійного
фонду про оскарження рішення, це рішення передається для
виконання відповідному органу державної виконавчої служби і
страхувальнику.
Суми санкцій, накладені органами Пенсійного фонду відповідно
до частин дванадцятої і тринадцятої цієї статті, можуть бути
включені до суми вимоги про сплату недоїмки за страховими
внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,
якщо накладена санкція пов'язана з виникненням або несвоєчасною
сплатою такої недоїмки. При цьому рішення про накладення санкції
надсилається страхувальнику в строки, визначені частиною
п'ятнадцятою цієї статті, а сплата (стягнення) пені або штрафів
здійснюється в строки та у порядку, передбаченому цим Законом для
сплати (стягнення) сум недоїмки за вимогами органів Пенсійного
фонду про сплату недоїмки.
17. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені
та санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
18. Органи Пенсійного фонду мають право накладати
адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі від восьми
до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на
посадових осіб та громадян, винних у вчиненні таких порушень:
1) приховання (заниження) розміру виплат (доходу), на які
нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування;
2) порушення встановленого порядку обчислення та строків
сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування;
3) ухилення від реєстрації або несвоєчасної реєстрації
платників в органах Пенсійного фонду;
4) порушення встановленого порядку здійснення операцій з
коштами Пенсійного фонду і коштами Накопичувального фонду та
встановленого порядку їх витрачання;
5) неподання, несвоєчасне подання, подання не за
встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів
Пенсійного фонду і коштів Накопичувального фонду та відомостей
про застрахованих осіб або подання свідомо неправдивих
відомостей, передбачених цим Законом;
6) створення перешкоди працівникам органів Пенсійного фонду
в проведенні перевірок.
За такі ж порушення, вчинені особою, на яку протягом
поточного року було накладено адміністративне стягнення за одне з
порушень, зазначених у цій частині, застосовується
адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від десяти
до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначені адміністративні стягнення накладаються у порядку,
встановленому Кодексом України про адміністративні
правопорушення.
19. Право накладення зазначених фінансових санкцій та
адміністративних стягнень мають директор виконавчої дирекції
Пенсійного фонду, його заступники, начальники управлінь
Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі та їх заступники, начальники районних
(міських) відділів Пенсійного фонду, а у разі їх відсутності
заступники начальників цих відділів, на підставі поданої
страхувальниками відповідної звітності або за результатами
перевірок, проведених органами Пенсійного фонду, або на підставі
інших документів, що свідчать про порушення, за які можуть
накладатися зазначені штрафи.
20. Страхувальники, винні в нецільовому використанні
страхових внесків застрахованої особи, несуть адміністративну та
кримінальну відповідальність відповідно до Кодексу України про
адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України.
Стаття 105. Відповідальність Пенсійного фонду за порушення у
сфері загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування
1. Пенсійний фонд несе відповідальність за шкоду, заподіяну
застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або неповного
надання соціальних послуг, призначення та виплати пенсій,
передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне
виконання Пенсійним фондом обов'язків з адміністративного
управління Накопичувальним фондом згідно із законодавством.
2. Суми коштів, безпідставно стягнуті органами Пенсійного
фонду з підприємств, установ, організацій та громадян, яких
згідно з цим Законом віднесено до страхувальників, а також із
застрахованих осіб, підлягають поверненню у триденний строк з дня
прийняття уповноваженими посадовими особами органів Пенсійного
фонду або судом рішення про безпідставність стягнення цих виплат
разом з нарахованою на ці суми пенею в розмірі, що визначається
виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки
Національного банку України.
Стаття 106. Відповідальність компанії з управління активами
Накопичувального фонду
1. Компанія з управління активами Накопичувального фонду
несе відповідальність власними коштами перед застрахованими
особами за збитки, завдані внаслідок невиконання чи неналежного
виконання своїх обов'язків щодо управління надлишковими коштами
резерву Пенсійного фонду, активами Накопичувального фонду, в тому
числі і у випадках, передбачених частиною четвертою статті 79
цього Закону, відповідно до вимог законодавства та умов
укладеного договору в сумі пенсійних активів, переданих їм для
розміщення. Такі збитки не можуть відшкодовуватися за рахунок
пенсійних активів Накопичувального фонду.
2. Виконання третіми особами певних обов'язків компаній з
управління активами Накопичувального фонду згідно з її дорученням
не обмежує відповідальності цієї компанії.
Стаття 107. Відповідальність радника з інвестиційних питань
1. Радник (радники) з інвестиційних питань відповідно до
укладеного з ним (ними) договору несе (несуть) відповідальність
усім своїм майном за неналежне виконання покладених на нього
(них) повноважень та зобов'язань, а саме за:
1) збирання і аналіз поточної інформації та даних щодо
інвестиційних та економічних умов на українському та зарубіжних
ринках, які пов'язані або можуть вплинути на ефективність
інвестування коштів Накопичувального фонду з метою поліпшення
інвестиційної дохідності Накопичувального фонду;
2) консультації та пропозиції до основних напрямів
інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів
Накопичувального фонду, надані Пенсійному фонду у процесі їх
підготовки;
3) консультації та поради щодо розроблення умов проведення
тендера для визначення компаній з управління активами
Накопичувального фонду та проведення цих тендерів разом з
Пенсійним фондом;
4) аналіз роботи компаній з управління активами
Накопичувального фонду та банківської установи-зберігача, подання
письмових звітів про це Раді Накопичувального фонду та внесення
пропозицій щодо необхідності їх заміни;
5) подання Раді Накопичувального фонду, в тому числі за її
письмовими запитами, обгрунтованих пропозицій щодо внесення змін
до основних напрямів інвестиційної політики та нормативів
інвестування коштів Накопичувального фонду, дострокового
припинення договорів, укладених Пенсійним фондом з компаніями з
управління активами Накопичувального фонду;
6) розроблення рекомендацій щодо інвестування коштів
стратегічного резерву Пенсійного фонду;
7) дії, що призвели до зменшення активів Накопичувального
фонду;
8) інші обов'язки, покладені на нього договором.
2. Спори, що виникають у результа дій радника з
інвестиційних питань, передбачених відповідним договором,
розглядаються арбітражними судами.
У разі коли радник з інвестиційних питань є іноземною
юридичною особою, спори можуть розглядатися Вищим арбітражним
судом, іншими органами вирішення спорів на вибір сторін, якщо це
не суперечить законодавству України або передбачено міжнародними
угодами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою
України.
3. Радник з інвестиційних питань несе відповідальність за
виконання покладених на нього функцій відповідно до укладеного з
ним договору та законодавства.
Стаття 108. Відповідальність організації, що здійснює
доставку пенсій
Організація, що здійснює доставку пенсій, несе
відповідальність за виконання покладених на неї функцій
відповідно до укладеного з цією організацією договору та
законодавства.
Стаття 109. Відповідальність страхової організації, що
здійснює страхування довічної пенсії
Страхова організація, що здійснює страхування довічної
пенсії, несе відповідальність за неналежне виконання умов
договору страхування довічної пенсії відповідно до законодавства.
Стаття 110. Гарантії прав і законних інтересів застрахованих
осіб
1. Держава створює умови для функціонування
загальнообов'язкової та накопичувальної систем та гарантує
дотримання законодавства з метою захисту майнових прав і законних
інтересів застрахованих осіб стосовно пенсійних активів, що
обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках у
Накопичувальному фонді, та здійснення пенсійних виплат відповідно
до норм цього Закону.
2. Держава створює умови для функціонування страхових
організацій, яким відповідно до законодавства дозволено займатися
страхуванням життя і здійснювати виплату довічних пенсій на
території України.
Держава гарантує дотримання цими страховими організаціями
законодавства з метою захисту майнових прав і законних інтересів
осіб, які отримують довічні пенсії відповідно до цього Закону.
Розділ XV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2002 року, крім
частини дев'ятої статті 14, частини другої статті 37, статей
52-56, частин п'ятої, шостої, сьомої статті 72, статей 73, 81,
94, 95, положень, які стосуються Накопичувального фонду в статтях
9, 10,12, 14, 15, 63 цього Закону, та статей 53 - 62, частин
другої - п'ятої статті 52, пунктів 3, 12, 14, 17 цього Закону,
норм статей 9, 13 цього Закону щодо платників страхових внесків,
які обрали особливий спосіб оподаткування, а також пунктів 2 і 3
частини першої статті 9 щодо сплати страхових внесків
страхувальниками за осіб, зазначених у пунктах 8, 9, 11, !2, 17,
18 частини першої статті 8 цього Закону, та пункту 4 частини
першої статті 9 щодо сплати страхових внесків застрахованими
особами, зазначеними у пунктах 9 і 11 частини першої статті 8
цього Закону.
Статті 9 і 13 цього Закону для платників страхових внесків,
які обрали особливий спосіб оподаткування, пункти 2 і 3 частини
першої статті 9 щодо сплати страхових внесків страхувальниками за
осіб, зазначених у пунктах 8, 9, 11, !2, 17, 18 частини першої
статті 8 цього Закону, та пункт 4 частини першої статті 9 щодо
сплати страхових внесків застрахованими особами, зазначеними у
пунктах 9 і 11 частини першої статті 8 цього Закону, набирають
чинності з 1 січня 2003 року.
Статті 73, 81, 94, 95, положення, що стосуються
Накопичувального фонду в статтях 9, 10, 12, 14, 15, 63 цього
Закону, набирають чинності, якщо виконано умови, передбачені
пунктом 10 розділу ХV цього Закону та прийнято закон про
запровадження відрахувань до загальнообов'язкового
Накопичувального пенсійного фонду.
Частина дев'ята статті 14 , частина друга статті 91, частина
третя статті 92 та частини п'ята, шоста, сьома статті 72 цього
Закону, які стосуються права зарахування страхових внесків
застрахованої особи, що спрямовуються на накопичувальні пенсійні
рахунки в недержавних пенсійних фондах відповідно до
законодавства, набирають чинності з 1 січня 2018 року.
Частина друга статті 37 набирає чинності з 1 березня 2003
року.
Статті 53 - 62, частини друга - п'ята статті 52, пункти 3,
12, 14, 17 цього Закону набирають чинності за рішенням, прийнятим
відповідно до законодавства за поданням Кабінету Міністрів
України, але не раніше ніж через п'ять років з дня набрання
чинності цим Законом.
Порядок та строки перерахунку раніше призначених пенсій за
умовами цього Закону визначаються Кабінетом Міністрів України.
2. Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали
або працюють на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими
умовами праці, що належать до списку N 1 або списку N 2
виробництв, робіт, професій посад і показників, затверджених
Кабінетом Міністрів України, відповідно до результатів атестації
робочих місць, та інших застрахованих осіб, які відповідно до
законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових
умовах або за вислугу років, здійснюється через професійні і
корпоративні фонди після досягнення пенсійного віку і наявності
страхового стажу відповідно до законодавства.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні і
корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії
призначаються за нормами цього Закону у разі досягнення
пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого
законодавством, що діяло раніше.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до
статті 21 цього Закону, крім частини другої зазначеної статті,
для працівників, що належать до списку N 1, та з урахуванням
статті 22 цього Закону. Для таких працівників за кожний повний
рік роботи як до набрання, так і після набрання чинності цим
Законом на роботах, передбачених у списку N1, до страхового стажу
додатково зараховується по одному року, а коефіцієнт страхового
стажу не може перевищувати 85 відсотків.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і
доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом,
крім пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на
підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо
важкими умовами праці за списком N 1.
Підприємства та організації вносять з призначених на оплату
праці коштів до Пенсійного фонду плату, що покриває витрати на
виплату і доставку пенсій працівникам, що належать до списку N 1
виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого
Кабінетом Міністрів України, крім працівників, безпосередньо
зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи
особовий склад гірничо-рятувальних частин ) з видобутку вугілля,
сланцю, руди та інших корисних копалин, на виробництві шахт та
рудників, що належать до списку N 1, починаючи з 1 січня 2003
року в розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на
10 відсотків до 50-відсоткового розміру відшкодування витрат на
виплату цих пенсій до виникнення права на пенсію на загальних
підставах.
Виплата пенсій працівникам, безпосередньо зайнятим повний
робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад
гірничо-рятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та
інших корисних копалин, на виробництві шахт та рудників, що
належать до списку N 1, здійснюється до 1 січня 2003 року за
рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2003 року - за
рахунок державного бюджету до досягнення пенсійного віку,
передбаченого частиною першою статті 20 цього Закону;
2) окремим категоріям працівників залежно від умов праці за
результатами атестації робочих місць можуть призначатися за
рахунок коштів підприємств та організацій, бюджетних коштів та
інших цільових фондів пенсії, але не раніше ніж за 5 років до
досягнення віку, зазначеного частиною першою статті 20, в
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до
статті 21 та з урахуванням норм статті 22 цього Закону.
3. Тимчасово, до прийняття відповідного рішення Верховною
Радою України:
особам, хворим на гіпофізарний нанізм (ліліпутам),
диспропорційним карликам за наявності у чоловіків не менш як 20
років стажу роботи, а у жінок не менш як 15 років стажу роботи
можуть призначатися дострокові пенсії, але не раніше ніж за 15
років до досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 20
цього Закону;
інвалідам по зору І групи (сліпим) та інвалідам з дитинства
І групи за наявності не менш як 15 років стажу роботи у чоловіків
і не менш як 10 років стажу роботи у жінок можуть призначатися
дострокові пенсії за віком, але не раніше ніж за 10 років для
чоловіків і за 15 років для жінок до досягнення віку,
передбаченого частиною першою статті 20 цього Закону;
жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх
до восьмирічного віку, і матерям інвалідів з дитинства, які
виховали їх до цього віку та мають не менш як 15 років стажу
роботи (із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми на мовах,
передбачених цим Законом), можуть призначатися дострокові пенсії
за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення віку,
передбаченого частиною першою статті 20 цього Закону. При цьому
до числа інвалідів з дитинства належать також діти до 16 років,
які відповідно до законодавства мають право на отримання
соціальних пенсій. У разі відсутності матері, коли виховання
п'ятьох або більше дітей або дитини-інваліда здійснювалося
батьком, за наявності не менше 20 років стажу роботи йому
призначається пенсія за віком, але не раніше ніж за 5 років до
досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 20 цього
Закону;
військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а
також тим, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії,
каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні
інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або
внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи
виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батькам і
дружинам (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців,
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ,
які померли (загинули) у період проходження військової служби
(виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби,
але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час
виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків),
захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією
наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням
інтернаціонального обов'язку, за наявності стажу роботи не менш
як 25 років для чоловіків і не менш як 20 років для жінок можуть
призначатися дострокові пенсії за віком, але не раніше ніж за 5
років до досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 20
цього Закону.
У цих випадках розміри пенсій для осіб, зазначених у цьому
пункті, визначаються відповідно до статей 21 і 22 цього Закону та
фінансуються за рахунок коштів державного бюджету України.
4. Особам, які відповідно до законодавства, що діяло раніше,
за період роботи після досягнення пенсійного віку набули права на
надбавку до пенсії за віком, відмовившись від виплати пенсії в
цей період, розмір пенсії підвищується у порядку, передбаченому
статтею 23 цього Закону.
5. Тимчасово, до прийняття відповідного закону, період
роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та
місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього
СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового
стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством до 1
січня 1991 року.
6. До внесення змін у законодавство встановлюються надбавки
непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні
непрацездатних членів сім'ї, на догляд до пенсій за інвалідністю,
що призначаються відповідно до цього Закону, згідно із Законом
України "Про пенсійне забезпечення" та здійснюється підвищення
пенсій громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій
і згодом були реабілітовані, та членам їх сімей, яких було
примусово переселено. Такі надбавки та підвищення встановлюються
у розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності
цим Законом, з наступною індексацією відповідно до законодавства
про індексацію грошових доходів населення, та виплата їх
здійснюється за рахунок державного бюджету.
7. У разі нестачі у страхувальників коштів для виплати
заробітку (доходу) та сплати страхових внесків у повному обсязі
видача їх на виплату заробітку (доходу) і перерахування страхових
внесків до Пенсійного фонду провадиться у пропорційних сумах.
8. Максимальні розміри пенсій, передбачені абзацом другим
частини другої статті 21 цього Закону, для пенсій, призначених до
набрання чинності цим Законом, а також розмір найменшої виплати
трудової пенсії за віком, з урахуванням цільової грошової
допомоги, що діяла на момент набрання чинності цим Законом,
переглядається Кабінетом Міністрів України за поданням правління
Пенсійного фонду.
9. До набрання чинності законом про запровадження
відрахувань до загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного
фонду:
1) страхові внески, що перераховуються до солідарної системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (крім
внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3, 4
частини першої та у частині другій статті 8 цього Закону, а також
внесків, сплачуваних за осіб, зазначених в пунктах 8, 17, 18
частини першої статті 8 цього Закону), сплачуються
страхувальниками та застрахованими особами в порядку і на умовах,
визначених цим Законом, та у розмірах, визначених Законом України
"Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для
відповідних платників збору. Платники збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування, визначені пунктами 5-10 статті 1
Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування", сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом,
до прийняття Верховною Радою України рішення щодо припинення ними
сплати збору;
2) особи, зазначені у пунктах 4 і 13 частини першої та
частині другій статті 8 цього Закону, та фонд соціального
страхування від нещасних випадків сплачують за осіб, зазначених у
пункті 12 частини першої статті 8 цього Закону, страхові внески,
що перераховуються до солідарної системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування, в порядку і на умовах,
визначених цим Законом, та у розмірах, що дорівнюють сумі
розмірів внесків, передбачених Законом України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше ніж
розмір мінімального страхового внеску на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, встановлений законодавством на
момент сплати;
3) за осіб, зазначених у пунктах 8, 11, 17 і 18 частини
першої статті 8 цього Закону, страхові внески, що перераховуються
до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, сплачуються відповідними бюджетами у порядку і на
умовах, визначених цим Законом, та у розмірі внесків,
передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування";
4) для осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх
доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент), членів їх сімей, що беруть участь у провадженні ними
підприємницької діяльності, та осіб, що перебувають у трудових
відносинах із зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності,
передбачених у пункті 3 частини першої статті 8 цього Закону, на
період дії законодавчих актів з питань особливого способу
оподаткування страховими внесками вважаються суми, отримані
Пенсійним фондом у порядку і на умовах, визначених законодавчими
актами з питань особливого способу оподаткування, та здійснена
такими особами доплата відповідно до норм цього Закону.
10. Страхові внески до Накопичувального фонду, встановлені
згідно з цим Законом, сплачуються застрахованими особами, яким на
день запровадження цих внесків не виповнилося: чоловікам 40,
жінкам 35 років.
Застраховані особи - чоловіки віком від 40 до 50 років, а
жінки - від 35 до 45 років можуть прийняти рішення щодо
перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду
протягом року з дня запровадження цих внесків. Якщо ці особи не
прийняли рішення щодо перерахування внесків до Накопичувального
фонду в зазначений строк, надалі вони втрачають право на
перерахування таких внесків до Накопичувального фонду.
Чоловіки, яким на день запровадження страхових внесків до
Накопичувального фонду виповнилось 50 років, та жінки, яким на
день запровадження цих внесків виповнилось 45 років, не мають
права та обов'язку сплачувати страхові внески до Накопичувального
фонду.
Розмір страхових внесків та порядок їх сплати на відповідний
рік встановлюється Верховною Радою України. Максимальний розмір
страхових внесків не може перевищувати 7 відсотків суми заробітку
(доходу), визначеного частиною першою статті 13 цього Закону.
У разі виникнення дефіциту коштів, у тому числі через
нестачу коштів резерву Пенсійного фонду, для фінансування виплати
пенсій у загальнообов'язковій солідарній системі такий дефіцит
фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, в тому
числі отриманих за рахунок випуску державних боргових
зобов'язань.
Застраховані особи, які не беруть участі у Накопичувальному
фонді, сплачують страхові внески до Пенсійного фонду у розмірах,
визначених відповідно до цього Закону.
Запровадження перерахування страхових внесків до
Накопичувального фонду здійснюється у разі одночасного підвищення
заробітної плати застрахованій особі та лише після виконання
таких умов:
збалансованість бюджету Пенсійного фонду відповідно до
національних стандартів бухгалтерського обліку;
наявність дефіциту державного бюджету не вище одного
відсотка внутрішнього валового продукту відповідно до Міжнародних
стандартів бухгалтерського обліку;
економічне зростання країни протягом двох останніх років, а
саме: у кожному з двох останніх років валовий внутрішній продукт
зростав не менше ніж на два відсотки порівняно з попереднім
роком;
створення інституційних компонентів функціонування
накопичувальної системи, а саме: повне впровадження системи
персоніфікованого обліку страхових внесків та створення системи
автоматичного звітування щодо стану персоніфікованих рахунків
застрахованих осіб з урахуванням стану пенсійних активів;
утворення спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у
сфері регулювання ринків фінансових послуг; запровадження системи
збирання страхових внесків до Накопичувального фонду та виплат
довічних пенсій, сумісної з системою електронного переказу
банків-зберігачів; утворення Пенсійного фонду як некомерційної
(неприбуткової) організації;
розроблення та прийняття всіх підзаконних нормативних актів,
які вимагаються цим Законом; внесення змін до Закону України "Про
страхування" для забезпечення відповідності цьому Закону вимог до
страхових організацій, яким згідно із законодавством України
дозволено займатися страхуванням життя та здійснювати виплату
довічних пенсій на території України; призначення всіх членів
Ради накопичувального фонду; проведення тендерів та укладення
відповідно до цього Закону договорів з компаніями з управління
пенсійними активами, банком-зберігачем та аудитором (аудиторами)
Накопичувального фонду;
досвід роботи недержавного пенсійного забезпечення;
призначення всіх членів Ради накопичувального фонду не
пізніше ніж за рік до початку перерахування страхових внесків до
Накопичувального фонду.
Первинна чиста вартість одиниці пенсійних активів на дату
створення Накопичувального фонду встановлюється у сумі, що
дорівнює розміру внеску в Накопичувальний фонд, який на дату
створення Накопичувального фонду нараховується на розмір
мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.
11. Оплата послуг радника з інвестиційних питань, компанії з
управління активами, банківської установи-зберігача та експертів
протягом п'яти років з дати створення Накопичувального фонду може
визначатися Радою Накопичувального фонду з відхиленнями від
зазначених у цьому Законі граничних розмірів оплати послуг
відповідних осіб, якщо такі відхилення обгрунтовуються
підрахунками обсягів фактичних витрат на надання відповідних
послуг у розмірах, що перевищують визначені цим Законом граничні
розміри.
12. Організації, що відповідно до цього Закону мають права
та обов'язки щодо подання на затвердження своїх представників до
правління та наглядової ради Пенсійного фонду, зобов'язані подати
кандидатури на затвердження протягом двох місяців після набрання
чинності статтями, зазначеними у абзаці шостому частини першої
цього розділу.
13. Установити, що перше засідання Ради Накопичувального
фонду має бути скликане і проведене Пенсійним фондом не пізніш як
за один рік до дати створення Накопичувального фонду. На цьому
засіданні Рада Накопичувального фонду зобов'язана встановити
строки проведення тендера для обрання радника з інвестиційних
питань, перший етап якого має відбутися не пізніш як за п'ять
місяців з дати першого засідання Ради Накопичувального фонду.
Перші етапи тендерів для обрання компаній з управління активами
повинні відбутися не пізніш як протягом 8 місяців з дати першого
засідання Ради Накопичувального фонду.
14. До прийняття відповідно до законодавства рішення про
створення Пенсійного фонду як некомерційної (неприбуткової)
організації, сформованої на основі паритетності представників
застрахованих осіб, роботодавців і держави, покладені на неї
функції виконує Пенсійний фонд - центральний орган виконавчої
влади із спеціальним статусом.
Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
переглянути склад правління Пенсійного фонду з включенням до
його складу не менш як по три представники від профспілкових
об'єднань та об'єднань роботодавців;
визначити банківську установу - зберігача.
15. У разі коли особа має право на отримання пенсії
відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ", "Про державну службу", "Про
прокуратуру", " Про статус народного депутата України", "Про
статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи", "Про наукову та науково-технічну діяльність", "Про
державну підтримку засобів масової інформації та соціальний
захист журналістів", Митного кодексу України та цього Закону,
призначається одна пенсія за її вибором, при цьому різниця між
розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених
у цій частині законів, та розміром пенсії відповідно до цього
Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел,
визначених цими законами.
16. Для суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали
особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок,
єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,
спеціальний торговий патент), членів їх сімей, що беруть участь у
провадженні ними підприємницької діяльності, та осіб, які
перебувають у трудових відносинах із зазначеними суб'єктами
підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з
питань особливого способу оподаткування не поширюються норми
статті 13 цього Закону.
На період дії законодавчих актів з питань особливого способу
оподаткування до страхового стажу зазначених осіб зараховуються у
порядку, встановленому цим Законом, періоди сплати податків,
установлені законодавчими актами з питань особливого способу
оподаткування.
17. Підпункт 17 частини першої статті 14 Закону України "Про
внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"
(Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 21, ст. 130)
виключити.
Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" діє в частині, яка не суперечить цьому Закону.
18. Кабінету Міністрів України:
1) подати у тримісячний строк Верховній Раді України
пропозиції про внесення змін до таких законодавчих актів з метою
приведення їх у відповідність з цим Законом:
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок
з громадян";
Закону України "Про страхування";
Закону України "Про банки і банківську діяльність";
Закону України "Про Національний банк України";
Закону України "Про підприємства в Україні";
Закону України "Про підприємництво";
Закону України "Про господарські товариства";
Закону України "Про Національну депозитарну систему та
особливості електронного обігу цінних паперів в Україні";
Закону України "Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні";
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами";
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";
Закону України "Про заставу";
Закону України "Про державну службу";
Кримінального кодексу України;
Кримінально-процесуального кодексу України;
Кодексу України про адміністративні правопорушення;
інших законодавчих актів;
2) у тримісячний строк з дати офіційного оприлюднення цього
Закону подати Верховній Раді України на затвердження проект змін
до податкового законодавства України щодо:
зниження ставки оподаткування доходів фізичних осіб;
звільнення від оподаткування частини страхових внесків
фізичних та юридичних осіб, що спрямовуватимуться до
накопичувальної пенсійної системи;
звільнення від справляння податку на прибуток інвестиційного
доходу, отримуваного від інвестування пенсійних активів;
включення до системи оподаткування доходів фізичних осіб,
які вони отримуватимуть з Накопичувального фонду;
звільнення послуг з управління пенсійними активами та
зберігання пенсійних активів від сплати податку на додану
вартість;
створення механізму залучення до пенсійної системи доходів,
отриманих від легалізації та податкової амністії;
3) у тримісячний строк з дати офіційного оприлюднення цього
Закону подати Верховній Раді України на затвердження проект
Закону України про обмеження вартості опублікування у друкованих
виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України
інформації, обов'язкове оприлюднення якої встановлено
законодавством України;
4) у шестимісячний строк підготувати разом з Генеральною
прокуратурою України та Верховним Судом України та подати до
Верховної Ради України проект Закону України про встановлення
кримінальної відповідальності за розголошення інформації,
визначеної законодавством конфіденційною;
5) у місячний строк з дня офіційного оприлюднення цього
Закону затвердити порядок і умови щодо страхування осіб
офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців
надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
Державного департаменту України з питань виконання покарань та
порядок взаєморозрахунків Державного бюджету України і Пенсійного
фонду;
6) у шестимісячний строк привести свої нормативно-правові
акти у відповідність з цим Законом;
7) у шестимісячний строк після виконання умов, передбачених
пунктом 10 цих Прикінцевих положень, подати до Верховної Ради
України законопроект про запровадження відрахувань до
загальнообов'язкового Накопичувального фонду, визначення розміру
та порядку їх сплати;
8) протягом року після прийняття Закону України "Про
недержавне пенсійне забезпечення" подати до Верховної Ради
України законопроект про здійснення роботодавцями, що
використовують працю застрахованих осіб, які користуються правом
пільгового виходу на пенсію, обов'язкових відрахувань до
корпоративних та професійних недержавних пенсійних фондів.
19. До приведення законів України та інших
нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом закони
України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині,
що не суперечить цьому Закону.