Проект
(05.04.2000)
(на заміну раніше поданого
реєстр. N4179 від 02.11.99)
вноситься народним депутатом
України Р.Безсмертним
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про місцеві референдуми та інші форми безпосереднього
волевиявлення територіальної громади
Цей Закон визначає засади та організацію проведення місцевих
референдумів, інших форм безпосереднього волевиявлення
територіальної громади - консультативного опитування, загальних
зборів громадян територіальної громади, місцевих ініціатив,
громадських слухань, спрямованих на забезпечення безпосереднього
здійснення територіальною громадою та її частинами місцевого
самоврядування в межах Конституції України і законів України.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Конституційне право територіальної громади
безпосередньо вирішувати питання місцевого значення
Територіальні громади сіл, селищ, міст відповідно до
Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" та цього Закону мають право безпосередньо обговорювати
та вирішувати питання місцевого значення на місцевих
референдумах, загальних зборах громадян територіальної громади, а
також шляхом проведення консультативних опитувань, місцевих
ініціатив, громадських слухань.
Стаття 2. Право участі у місцевих референдумах та інших
формах безпосереднього волевиявлення територіальної громади
1. Право голосу на місцевих референдумах, консультативних
опитуваннях, загальних зборах громадян територіальної громади,
право участі в місцевих ініціативах, громадських слуханнях мають
громадяни України, яким на день їх проведення виповнилося 18
років та які належать до відповідних територіальних громад -
постійно проживають на території села, селища, міста, сільського
округу (далі - територіальної громади).
2. Не мають права голосу на місцевих референдумах,
консультативних опитуваннях, загальних зборах громадян
територіальної громади, місцевих ініціативах, громадських
слуханнях особи, визнані судом недієздатними та позбавлені волі
за рішенням суду.
3. Участь громадян територіальної громади у місцевих
референдумах, консультативних опитуваннях, загальних зборах
громадян територіальної громади, місцевих ініціативах,
громадських слуханнях є добровільною. Ніхто не може примушуватись
до участі чи неучасті у цих заходах.
4. Будь-яке пряме або непряме обмеження прав громадян
територіальної громади на участь у місцевих референдумах,
консультативних опитуваннях, загальних зборах громадян
територіальної громади, місцевих ініціативах, громадських
слуханнях за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних
та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження,
майнового стану, за мовними чи іншими ознаками забороняється.
Стаття 3. Право порушувати питання про проведення місцевого
референдуму, інших форм безпосереднього волевиявлення
територіальної громади
У порядку і межах, визначених цим Законом, питання про
проведення місцевих референдумів, консультативних опитувань,
загальних зборів громадян територіальної громади, місцевих
ініціатив, громадських слухань може бути порушене громадянами
територіальної громади, сільським, селищним міським головою,
відповідною радою, органом самоорганізації населення, сільським,
селищним, міським осередком політичної партії та громадської
організації, районною, обласною радою, місцевим органом
виконавчої влади.
Стаття 4. Гласність і відкритість проведення місцевих
референдумів, інших форм безпосереднього волевиявлення
територіальної громади
1. Місцеві референдуми, консультативні опитування, загальні
збори громадян територіальної громади, місцеві ініціативи,
громадські слухання, призначаються та проводяться на засадах
гласності і відкритості за участю засобів масової інформації,
широкої громадськості.
2. Цей Закон гарантує громадянам територіальної громади,
відповідним радам, сільським, селищним, міським головам, місцевим
осередкам політичних партій, громадським організаціям та органам
самоорганізації населення право вільної агітації "за" чи "проти"
проведення місцевих референдумів, консультативних опитувань,
загальних зборів громадян територіальних громад, місцевих
ініціатив, громадських слухань.
3. Сільські, селищні, міські ради, їх виконавчі органи,
сільські, селищні, міські голови, підприємства і організації
державної та комунальної форм власності при проведенні місцевих
референдумів, консультативних опитувань, загальних зборів
громадян територіальних громад, місцевих ініціатив, громадських
слухань зобов'язані надавати необхідні приміщення, забезпечувати
рівний доступ громадян територіальної громади, місцевих осередків
політичних партій та громадських організацій до місцевих засобів
масової інформації.
Стаття 5. Мова місцевого референдуму, інших форм
безпосереднього волевиявлення територіальної громади
1. Місцеві референдуми, консультативні опитування, загальні
збори громадян територіальної громади, місцеві ініціативи,
громадські слухання проводяться державною мовою.
2. В адміністративно-територіальних одиницях, де компактно
проживають національні меншини, при проведенні референдуму може
використовуватись також мова цих національних меншин.
Стаття 6. Фінансові витрати на проведення референдумів,
інших форм безпосереднього волевиявлення територіальної громади
1. Фінансування заходів, пов'язаних з підготовкою і
проведенням місцевих референдумів, інших форм безпосереднього
волевиявлення територіальної громади здійснюється за рахунок
коштів відповідних місцевих бюджетів. Єх розмір та порядок
формування визначається відповідними радами.
2. З метою покриття фінансових витрат на проведення місцевих
референдумів чи консультативних опитувань сільські, селищні,
міські комісії з референдуму можуть утворювати громадські фонди.
До цих фондів можуть вносити добровільні пожертвування громадяни
України, місцеві осередки політичних партій та громадських
організацій, юридичні особи, зареєстровані в Україні, за винятком
підприємств, установ і організацій, що утримуються за рахунок
відповідного місцевого бюджету.
3. Контроль за формуванням і використанням коштів
громадських фондів здійснюється відповідною сільською, селищною,
міською комісією з референдуму. Кошти громадських фондів
використовуються виключно на потреби покриття витрат, пов'язаних
з проведенням місцевого референдуму, інших форм безпосереднього
волевиявлення територіальної громади і не можуть бути використані
для агітування "за" чи "проти" прийняття тих рішень, які
виносяться на референдум.
Стаття 7. Законодавство про місцеві референдуми та інші
форми безпосереднього волевиявлення територіальної громади
Законодавство про місцеві референдуми та інші форми
безпосереднього волевиявлення територіальної громади складається
з Конституції України, цього Закону, Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні", інших законів України.
РОЗДІЛ ІІ. МІСЦЕВИЙ РЕФЕРЕНДУМ. КОНСУЛЬТАТИВНЕ ОПИТУВАННЯ
ГЛАВА 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ ТА ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ МІСЦЕВОГО
РЕФЕРЕНДУМУ
Стаття 8. Поняття місцевого референдуму
Місцевий референдум є формою прийняття територіальною
громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого
самоврядування, шляхом прямого голосування.
Стаття 9. Питання, що є предметом місцевого референдуму
1. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке
питання, віднесене Конституцією України, Законом України "Про
місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами до
відання місцевого самоврядування, крім винятків, передбачених цим
Законом, а також питання щодо дострокового припинення повноважень
відповідної ради, сільського, селищного, міського голови.
2. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання,
віднесені законом до відання органів законодавчої, виконавчої,
судової влади, прокуратури або до відання органів місцевого
самоврядування іншого територіального рівня.
3. На місцеві референдуми не виносяться питання про зміну
місцевих бюджетів.
4. На місцеві референдуми не виносяться питання, які
вирішуються органами місцевого самоврядування в умовах
надзвичайного та воєнного стану відповідно до законодавства.
5. Повторний місцевий референдум з питань, які виносились на
місцевий референдум, може бути проведений не раніш як через 1 рік
після проведення попереднього референдуму.
6. Проведення референдумів з питань, що не належить до
відання органів місцевого самоврядування, не допускається, а
результати таких референдумів визнаються такими, що не мають
юридичної сили.
Стаття 10. Питання, що вирішуються виключно місцевими
референдумами
1. Виключно місцевими референдумами у відповідних
адміністративно-територіальних одиницях вирішуються питання:
1) про добровільне об'єднання сільських, селищних, міських
громад в одну (сільський округ) та вихід зі складу об'єднаної
громади (сільського округу);
2) про надання згоди на ліквідацію села, селища, міста,
району у місті як адміністративно-територіальної одиниці та
виключення з Державного реєстру;
3) про порушення в установленому законом порядку перед
Верховною Радою України питання (надання згоди) щодо найменування
або перейменування села, селища, міста, району в місті;
2. Виключно районним у місті референдумом приймаються
рішення про наділення відповідної міської ради правом щодо
управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності
територіальної громади району у місті, а також про саморозпуск
цієї територіальної громади і передачу прав на самоврядування
відповідній міській громаді.
Стаття 11. Призначення референдумів
1. Рішення про призначення місцевого референдуму приймається
місцевою радою за власною ініціативою або якщо проведення
референдуму ініціює:
1) не менше 10 відсотків громадян, які мають право голосу в
територіальній громаді з чисельністю населення до 1 000 000
громадян та 5 відсотків громадян - з чисельністю населення понад
1 000 000 громадян;
2) районна, обласна рада;
3) голова відповідної місцевої державної адміністрації у
випадку порушення місцевою радою або головою місцевої ради
Законів України;
2. Якщо сільська, селищна, міська рада протягом 15 днів не
прийме рішення про призначення місцевого референдуму на вимогу
суб'єктів, передбачених у частині 1 цієї статті, рішення про
призначення місцевого референдуму приймає сільський, селищний,
міський голова.
Стаття 12. Органи з проведення місцевих референдумів
1. Організацію підготовки і проведення місцевого референдуму
в межах села, селища, міста, району в місті забезпечують:
- сільські, селищні, міські, районні в місті комісії з
референдуму, що утворюються в порядку, встановленому цим Законом
( далі - територіальні комісії з референдуму);
- дільничні комісії з референдуму.
2. Функції і повноваження територіальних комісій з
референдуму, передбачені статтею 23 цього Закону, можуть
здійснювати відповідні територіальні виборчі комісії з місцевих
виборів, що утворюються відповідно до Закону України "Про вибори
депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".
3. Дільничні комісії з референдуму утворюються у порядку,
встановленому статтею 24 цього Закону.
4. У разі проведення одночасно двох або більше місцевих
референдумів комісії, утворені в передбаченому цим Законом
порядку, є спільними для всіх оголошених референдумів.
5. У разі, якщо місцевий референдум проводиться одночасно з
виборами Президента України, народних депутатів України,
місцевими виборами відповідні ради можуть прийняти рішення про
утворення спільних дільничних комісій з виборів та референдуму.
6. Втручання інших органів у вирішення питань, віднесених до
виключної компетенції органів з проведення референдуму,
забороняється.
Стаття 13. Порядок ініціювання призначення референдуму
територіальної громади
1. Ініціювання призначення референдуму громадянами терито
ріальної громади здійснюється у формі збирання підписів під
вимогою про призначення місцевого референдуму.
2. Право збирання підписів під вимогою про призначення
місцевого референдуму належить громадянам територіальної громади,
які мають відповідно до цього Закону право на участь у
референдумі.
3. Збирання підписів під вимогою про призначення референдуму
організують і проводять ініціативні групи з референдуму, які
утворюються у порядку, встановленому цим Законом, а також місцеві
осередки політичних партій та громадських організацій, що діють
на території відповідної громади.
Стаття 14. Реєстрація ініціативних груп, місцевих осередків
політичних партій та громадських організацій для збирання
підписів під вимогою про призначення місцевого референдуму
1. Реєстрація ініціативних груп, місцевих осередків
політичних партій та громадських організацій для збирання
підписів під вимогою про призначення референдуму здійснюється
відповідними органами місцевого самоврядування.
2. Для реєстрації ініціативної групи чи місцевого осередку
політичної партії та громадської організації до відповідного
органу місцевого самоврядування подається заява про ініціювання
збирання підписів під вимогою про проведення місцевого
референдуму, підписана ініціаторами проведення референдуму
кількістю не менше 10 осіб, чи заява місцевого осередку
політичної партії або громадської організації, підписана
керівником осередку, а також формулювання питання, яке
передбачається винести на референдум. До заяви додається список
ініціативної групи із зазначенням прізвища, імені та по батькові,
року народження, місця постійного проживання і роботи кожного
члена ініціативної групи.
3. Відповідний орган місцевого самоврядування у 10-денний
строк розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію
ініціативної групи чи місцевого осередку політичної партії або
громадської організації та видає їм свідоцтво про реєстрацію, а
також посвідчення їх членам, або приймає рішення про відмову в
реєстрації.
4. Відмова у реєстрації ініціативної групи, місцевого
осередку політичної партії та громадської організації або
неприйняття рішення про реєстрацію органом місцевого
самоврядування у строк, визначений пунктом 3 цієї статті, можуть
бути оскаржені членами ініціативної групи, місцевим осередком
політичної партії та громадської організації в суді за місцем
утворення відповідного органу місцевого самоврядування протягом 5
днів.
5. Свідоцтво про реєстрацію ініціативної групи, місцевого
осередку політичної партії та громадської організації має
містити, загальну кількість громадян (квоту), підписи яких
необхідно зібрати на підтримку вимоги про проведення місцевого
референдуму відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 11 цього
Закону, та термін збирання підписів. Ця квота визначається на
підставі даних списку виборців по відповідній громаді, а також
даних їх обліку, встановлених на останніх місцевих виборах чи
місцевому референдумі, проведених у цій громаді. Плата за
реєстрацію ініціативних груп, місцевих осередків політичних
партій та громадських організацій не стягується.
6. Витрати, пов'язані з організацією збирання підписів під
вимогою про проведення місцевого референдуму, проводиться за
рахунок відповідних ініціативних груп чи місцевих осередків
політичних партій, громадських організацій.
7. Орган місцевого самоврядування протягом 5 днів публікує в
місцевій пресі відомості про реєстрацію ініціативних груп з
референдуму, місцевих осередків політичних партій та громадських
організацій або доводить їх до відома населення в інший спосіб.
Стаття 15. Початок і строки збирання підписів ініціативними
групами, місцевими осередками політичних партій та громадських
організацій
1. Ініціативна група, місцевий осередок політичної партії
або громадської організації отримує право організовувати та
безперешкодно здійснювати збирання підписів на листах для
підписів громадян під вимогою проведення референдуму (далі -
підписні листи), з моменту одержання свідоцтва про реєстрацію.
2. Виготовлення підписних листів здійснюється за рахунок
ініціативних груп, місцевих осередків політичних партій та
громадських організацій.
3. Загальний термін збирання підписів з питання про
проведення місцевого референдуму не повинен перевищувати 60 днів
від дня одержання свідоцтва про реєстрацію.
Стаття 16. Вимоги до оформлення підписних листів
1. Кожний підписний лист повинен містити найменування,
порядковий номер ініціативної групи чи назву місцевого осередку
політичної партії або громадської організації, порядковий номер
підписного листа та формулювання питання, що пропонується винести
на референдум.
2. Громадянин відповідної територіальної громади може
поставити свій підпис на підтримку місцевого референдуму лише на
одному підписному листі.
3. Якщо громадянин територіальної громади підтримує вимогу
про проведення референдуму, він ставить свій підпис у підписному
листі, вказуючи своє прізвище, ім'я та по батькові. Член
ініціативної групи чи уповноважена особа місцевого осередку
політичної партії або громадської організації зазначає у
підписному листі згідно з документом, що засвідчує особу
громадянина, дату його народження та місце постійного проживання.
За відсутності у громадянина документа, що засвідчує особу, його
підпис вважається недійсним і не зараховується.
4. У кожному підписному листі після його заповнення
вноситься запис загальної кількості підписів громадян відповідної
територіальної громади та правильність вміщених у ньому
відомостей засвідчується підписом особи, яка зібрала підписи із
зазначенням її адреси і номера телефону.
Стаття 17. Порядок подання підписних листів до
територіальної комісії
1. Ініціативна група чи місцевий осередок політичної партії
або громадської організації протягом 3-х днів після завершення
збирання підписів складає підсумковий акт, в якому вказує дату
реєстрації ініціативної групи, загальну кількість підписів
громадян територіальної громади, зібраних на відповідній
території, дату закінчення збирання підписів. Підсумковий акт
разом з підписними листами подаються до відповідної
територіальної комісії.
2. Голова територіальної комісії забезпечує реєстрацію
документів, поданих усіма ініціативними групами з місцевого
референдуму чи місцевими осередками політичних партій або
громадських організацій, з даного питання, про що видається
довідка.
3. Відповідна територіальна комісія має право протягом 15
днів від дня подання документів перевірити достовірність
підписних листів.
4. У разі виявлення у кількох підписних листах підпису
одного й того ж громадянина усі його підписи вважаються
недійсними. Якщо з цієї причини кількість підписів стала меншою
ніж це необхідно ініціативній групі чи місцевому осередку
політичної партії або громадської організації пропонується у
3-денний термін зібрати кількість підписів, яких не вистачає. У
разі невиконання цієї умови в зазначений термін територіальна
комісія приймає рішення про відмову в порушенні перед радою
питання про проведення референдуму. Недійсними вважаються також
підроблені або отримані із застосуванням насильства чи обману
підписи, якщо про це в письмовій формі заявить громадянин
відповідної територіальної громади. Рішення комісії може бути
оскаржене у відповідній раді або в суді.
5. Заяви громадян відповідної територіальної громади з
приводу збирання підписів приймаються територіальною виборчою
комісією не пізніше 10 днів з дня подання до комісії підписних
листів. За умови дотримання вимог щодо підписних листів та
наявності необхідної кількості підписів територіальна виборча
комісія приймає рішення про внесення на розгляд ради питання про
призначення місцевого референдуму.
Стаття 18. Прийняття радою рішення щодо проведення
референдуму
1. Відповідна рада після одержання від суб'єктів, зазначених
у статтях 11 та 17 цього Закону, пропозиції щодо проведення
референдуму приймає у 15-денний строк одне з таких рішень:
1) про призначення референдуму;
2) про відмову в проведенні референдуму в зв'язку з
порушенням закону при реєстрації ініціативних груп та збиранні
підписів на підтримку його проведення;
3) про відмову в проведенні референдуму в зв'язку з тим, що
порушене питання згідно із законом не може бути предметом
місцевого референдуму в даній територіальній громаді;
4) про прийняття рішення з питання, яке пропонується винести
на референдум, якщо воно відповідно до закону належить до відання
ради без проведення референдуму.
2. Рішення про відмову в проведенні референдуму може бути
оскаржене до суду членами ініціативної групи з проведення
референдуму, місцевими осередками політичної партії або
громадської організації, головою районної (обласної) ради або
сільським, селищним, міським головою, які вносили на розгляд ради
пропозицію про проведення референдуму.
Стаття 19. Вимоги до рішення про призначення референдуму
1. Рішення про призначення референдуму має містити дату
проведення референдуму, яка встановлюється не раніш як за місяць
і не пізніш як за два місяці від дня прийняття радою рішення про
проведення референдуму, а також формулювання питання, що
виноситься на референдум.
2. Питання, яке виноситься на місцевий референдум, має бути
сформульоване таким чином, щоб була можливість однозначно
відповісти на нього "так" чи "ні".
Стаття 20. Повідомлення про проведення референдуму
Рішення відповідної ради про призначення референдуму, його
дату та зміст питання, що виноситься на референдум,
оприлюднюється у місцевих засобах масової інформації у 10- денний
строк після його прийняття.
ГЛАВА 2. ДІЛЬНИЦІ ДЛЯ ГОЛОСУВАННЯ. СПИСКИ ДЛЯ ГОЛОСУВАННЯ.
ПОВНОВАЖЕННЯ КОМІСІЙ З ПРОВЕДЕННЯ МІСЦЕВОГО РЕФЕРЕНДУМУ.
Стаття 21. Порядок утворення дільниць для голосування на
референдумі
1. Для проведення голосування і підрахунку голосів під час
проведення референдуму територія сіл, селищ, міст (сільських
округів), районів у містах поділяється на дільниці.
2. Дільниці утворюються виконавчим органом сільської,
селищної, міської, районної у місті ради.
3. Дільниці утворюються не пізніш як за 45 днів до дня
референдуму з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у виняткових
випадках - з меншою або більшою кількістю громадян, що мають
право брати участь у референдумі.
4. У лікарнях та інших стаціонарних лікувальних закладах, у
важкодоступних районах дільниці можуть утворюватися у строк,
визначений пунктом 3 цієї статті, а у виключних випадках - не
пізніш як за 5 днів до дня виборів.
5. У разі, коли на відповідній території одночасно з
місцевим референдумом проводяться місцеві вибори або вибори
Президента України, народних депутатів України дільниці є
спільними для референдуму, виборів депутатів сільських, селищних,
міських, районних у містах, районних, обласних рад , сільських,
селищних, міських голів, Президента України і народних депутатів
України.
6. Орган, який утворює дільниці, за погодженням з
територіальною комісією або окружною виборчою комісією з виборів
народних депутатів України (коли вибори до місцевих рад і
Верховної Ради України проводяться одночасно) встановлює єдину їх
нумерацію відповідно у межах району, міста обласного,
республіканського, загальнодержавного значення, району в місті.
Стаття 22. Порядок утворення територіальної комісії з
референдуму
1. Для підготовки і проведення місцевого референдуму
утворюються обласні, районні, міські, районні у містах, селищні,
сільські комісії з референдуму (далі - територіальні комісії з
референдуму).
2. У разі, якщо референдум проводиться одночасно з виборами
народних депутатів України, Президента України, депутатів
місцевих рад, може бути утворено спільні комісії з референдуму та
виборів. Комісії з референдуму можуть бути утворені на основі
існуючих виборчих комісій або можуть бути спільними одночасно для
всіх оголошуваних референдумів.
3. Територіальні комісії з референдуму утворюються
відповідно місцевими радами не пізніш як за 45 днів до дня
виборів у складі голови, заступника голови, секретаря і 6-18
членів комісії.
4. Представники до складу комісій з референдуму висуваються
органами та осередками політичних партій і громадських
організацій, трудовими колективами, загальними зборами
територіальних громад, органами самоорганізації населення,
колективами навчальних закладів і військовослужбовців по
військових частинах.
5. Пропозиції щодо представників до складу комісії з
референдуму подаються у строки, встановлені відповідною місцевою
радою. Повідомлення про строки подання пропозицій публікуються не
пізніш як за 10 днів до закінчення терміну їх подання.
6. Якщо в установлений строк пропозиції щодо кандидатур до
складу комісії з референдуму не надійшли або кількість є меншою,
ніж передбачена пунктом 3 цієї статті, відповідна рада за
пропозицією голів місцевих рад обирає до складу комісії необхідну
кількість осіб.
7. Голова, заступник голови і секретар комісії з референдуму
обираються на першому засіданні відповідної комісії.
8. Голова, заступник голови та секретар комісії не можуть
бути членами однієї партії або громадської організації.
9. Місцеві осередки партій або громадських організацій,
кандидатури від яких не ввійшли до складу комісії, можуть
призначати по одному представнику при кожній комісії з правом
дорадчого голосу.
10. Рішення відповідної ради про склад комісії з референдуму
протягом 3-х днів доводиться до відома населення.
11. Комісія з референдуму у 5-денний термін з дня її
утворення інформує громадян про своє місцезнаходження, номер
телефону та режим роботи.
12. Строк повноважень комісії з референдуму закінчується
після прийняття рішення про результати референдуму та
опублікування його підсумків.
13. У випадках, передбачених пунктом 2 статті 11 цього
Закону, територіальна комісія з референдуму утворюється
сільським, селищним, міським головою.
Стаття 23. Повноваження територіальної комісії з референдуму
Територіальна комісія з референдуму:
1) здійснює на відповідній території контроль за виконанням
цього Закону і забезпечує його однакове застосування;
2) спрямовує діяльність дільничних комісій з референдуму;
3) встановлює порядок використання коштів на проведення
референдуму, розподіляє кошти між дільничними комісіями з
референдуму, здійснює контроль за їх цільовим використанням;
вирішує питання матеріально-технічного забезпечення підготовки і
проведення референдуму;
4) контролює правильність складання списків громадян
відповідної територіальної громади, які мають право брати участь
у місцевому референдумі; здійснює нагляд за своєчасним поданням
дільничними комісіями з референдуму для загального ознайомлення
списків громадян, які мають право брати участь у референдумі;
5) заслуховує повідомлення дільничних комісій, місцевих
органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з
питань підготовки і проведення референдуму;
6) забезпечує виготовлення бюлетенів для голосування і
постачання їх дільничним комісіям з референдуму;
7) встановлює результати референдуму на території
відповідної адміністративно-територіальної одиниці, приймає
рішення про підсумки референдуму і інформує про це населення;
8) розглядає заяви та скарги на рішення і дії дільничних
комісій, скасовує рішення цих комісій, зупиняє їх дію або приймає
інші рішення з цих питань;
9) здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших
законів.
Стаття 24. Порядок утворення дільничної комісії з
референдуму
1. Дільнична комісія з референдуму утворюється сільською,
селищною, міською, районною у місті радою не пізніш як за 20 днів
до дня проведення референдуму, а у виключних випадках, зазначених
у пункті 4 статті 21 цього Закону, - за 5 днів до дня виборів у
складі голови, заступника голови, секретаря і 5-11 членів
комісії.
2. Кандидатури до складу дільничної комісії подаються на
розгляд відповідної ради сільським, селищним, міським головою,
головою районної у місті ради з урахуванням пропозицій місцевих
осередків партій та громадських організацій, які діють на
відповідній території, а також зборів громадян територіальних
громад за місцем проживання чи трудової діяльності або органів
самоорганізації населення.
3. Пропозиції щодо представників до складу дільничної
комісії подаються до відповідної ради у строки, встановлені
сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті
ради. Повідомлення про строки подання пропозицій публікується не
пізніш як за 10 днів до закінчення терміну їх подання.
4. Якщо в установлений строк пропозиції щодо кандидатур до
складу дільничної комісії не надійшли або їх кількість є меншою,
ніж передбачена пунктом 1 цієї статті, відповідна рада за
пропозицією сільського, селищного, міського голови, голови
районної у місті ради обирає до складу дільничної комісії
необхідну кількість осіб.
5. Голова, заступник голови та секретар дільничної комісії
не можуть бути членами однієї партії або громадської організації.
6. Місцеві осередки партій або громадських організацій,
кандидатури від яких не ввійшли до складу дільничної комісії,
можуть призначати по одному представнику при кожній комісії з
правом дорадчого голосу.
7. На дільницях, де кількість виборців не перевищує 50
чоловік, дільничні комісії можуть утворюватися у складі голови
комісії, секретаря і 1-3 членів комісії.
8. Рішення відповідної ради про склад дільничних комісій
протягом 3-х днів доводиться до відома населення.
9. Дільнична комісія у 5-денний термін з дня її утворення
інформує громадян про своє місцезнаходження, номер телефону та
режим роботи.
10. Строк повноважень дільничної комісії закінчується після
прийняття відповідною територіальною комісією з референдуму
рішення про результати референдуму.
11. У випадках, передбачених пунктом 2 статті 11 цього
Закону, дільнична комісія з референдуму утворюється сільським,
селищним, міським головою.
Стаття 25. Повноваження дільничної комісії з референдуму
Дільнична комісія з референдуму:
1) перевіряє точність списку громадян територіальної
громади, які беруть участь у референдумі на дільниці;
2) забезпечує можливість ознайомлення зі списком громадян,
які беруть участь у референдумі, приймає і розглядає заяви про
неправильності у списку і вирішує питання про внесення
відповідних змін до нього;
3) завчасно сповіщає населення і вручає або надсилає іменні
запрошення із зазначенням дати проведення референдуму, адреси
дільниці, часу початку і закінчення голосування;
4) забезпечує підготовку приміщення для голосування, кабін
або кімнат для таємного голосування, виготовлення скриньок для
голосування;
5) організує голосування на дільниці;
6) проводить підрахунок голосів громадян, поданих на
дільниці;
7) розглядає заяви і скарги з питань підготовки референдуму
та організації голосування на дільниці і приймає щодо них
рішення;
8) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.
Стаття 26. Організація роботи комісії з референдуму
1. Територіальна і дільнична комісії з референдуму
організують свою роботу відкрито і гласно.
2. Основною формою роботи комісії є її засідання, які
скликаються головою комісії, а в разі його відсутності -
заступником голови комісії.
3. У разі відмови голови чи заступника голови комісії
скликати її засідання, засідання комісії може бути скликане
членами комісії у кількості не менш як 1/3 від її загального
складу з обов'язковим повідомленням усіх членів комісії про час і
місце проведення її засідання та питання, які пропонується
розглянути.
4. Перше засідання комісії скликається не пізніш як на 3-й
робочий день після її утворення, а наступні - за необхідністю.
5. Засідання комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь
не менш як 2/3 загального складу комісії.
6. Члени комісії засвідчують свою участь в засіданні комісії
підписом у книзі відвідування її засідань.
7. Рішення комісії приймається відкритим голосуванням
більшістю голосів членів комісії, присутніх на її засіданні. При
однаковій кількості голосів, поданих "за" і "проти" відповідного
рішення, голос голови комісії або головуючого на засіданні
комісії вважається вирішальним.
8. Засідання комісії веде її голова або його заступник, а в
разі, коли вони з якихось причин не виконують цю функцію, комісія
призначає зі свого складу головуючого на засіданні.
9. Комісія веде протокол засідання, який підписується
головою і секретарем комісії.
10. Особи, які входять до складу комісії і не згодні з
прийнятим рішенням, мають право висловити окрему думку,
викладення якої в письмовій формі додається до протоколу
засідання комісії.
11. За рішенням комісії на її засіданні можуть бути присутні
й інші особи.
12. Рішення комісії, прийняте в межах її повноважень, є
обов'язковим для учасників проведення референдуму та органів, які
забезпечують його проведення.
13. Документи та звернення, що надходять до комісії, мають
право приймати і реєструвати голова комісії, його заступник,
секретар або член комісії.
14. Для організаційного, правового, технічного забезпечення
здійснення передбачених цим Законом функцій комісія може залучати
відповідних спеціалістів. За рішенням комісії їх праця
оплачується в межах коштів, що виділяються на підготовку і
проведення референдуму.
Стаття 27. Оскарження рішень дій або бездіяльності комісії з
референдуму
1. Рішення, дії або бездіяльність комісії з референдуму,
окремих осіб, що входять до її складу, можуть бути оскаржені
громадянином протягом 3-х днів у відповідній територіальній
комісії, яка повинна розглянути скаргу в 3-денний строк та видати
заявникові мотивоване рішення.
2. Рішення територіальної комісії може бути протягом 3-х
днів оскаржено в суді, який розглядає це питання у 5-денний
строк, але не пізніш як за день до дня проведення референдуму.
Рішення суду є остаточним. У разі визнання судом рішення
територіальної комісії таким, що суперечить закону, воно
вважається не чинним і не тягне за собою жодних юридичних
наслідків.
3. Заяви, скарги про неправильність у списках розглядаються
судом протягом 3-х днів, а якщо вони подані за 3 дні до дня
проведення референдуму - негайно. Рішення суду є остаточним і
підлягає виконанню в день прийняття рішення.
Стаття 28. Правовий статус осіб, які входять до складу
виборчої комісії
1. Членом комісії може бути громадянин України, який має
виборчі права.
2. Членом комісії не може бути особа, яка має судимість або
притягнена до кримінальної відповідальності. Одна і та ж особа
може бути членом тільки однієї комісії.
3. Повноваження відповідної комісії чи окремих осіб, які
входять до її складу, можуть бути достроково припинені органом,
який утворив комісію, якщо вони порушують цей Закон чи не
виконують рішення суду. Повноваження осіб, які входять до складу
комісії, припиняються також у разі їх смерті, у зв'язку з
особистою заявою про складення повноважень у комісії, вибуттям за
межі відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
4. Затвердження нового представника у складі комісії
проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
5. За рішенням комісії не більше трьох осіб, які входять до
її складу, можуть на період підготовки і проведення референдуму
звільнятися від виконання виробничих або службових обов'язків за
основним місцем роботи зі збереженням середньої заробітної плати
за останні три місяці або посадового окладу з урахуванням
індексації пропорційно часу роботи в комісії. Заробітна плата
виплачується цим особам відповідною територіальною комісією за
рахунок коштів, що виділяються комісії на проведення референдуму,
в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
6. Особи, які входять до складу комісій, не мають права
брати участь в агітації "за" чи "проти" питання, яке виноситься
на референдум.
Стаття 29. Сприяння комісіям у здійсненні їх повноважень
1. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого
самоврядування, підприємства, установи, організації державної і
комунальної форм власності, їх посадові особи зобов'язані сприяти
комісіям у здійсненні ними своїх повноважень. Вони безоплатно
надають в розпорядження комісій необхідні для підготовки і
проведення референдуму приміщення і обладнання.
2. Оренда приміщень і обладнання підприємств і організацій
інших форм власності для вказаних цілей оплачуються за рахунок
коштів, виділених на проведення референдуму.
3. Комісія має право звертатися в питаннях, пов'язаних з
підготовкою і проведенням референдуму, до місцевих органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які
зобов'язані розглянути порушене питання і дати комісії відповідь
не пізніш як у 3-денний термін.
Стаття 30. Списки територіальної громади, які мають право
брати участь у референдумі
1. Для проведення референдуму виконавчими органами
сільських, селищних, міських, районних у містах рад складаються
списки громадян , які мають право брати участь у референдумі, по
кожній виборчій дільниці. Уточнення списків здійснюється
виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у
містах рад щорічно, а також безпосередньо перед проведенням
референдуму.
2. До списку включаються громадяни, яким на момент складання
списку чи на день проведення референдуму виповниться 18 років. Не
мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними та
позбавлені волі за рішенням суду.
3. У разі відсутності точних даних про дату народження
громадянина вважається, що він народився 1 січня відповідного
року.
4. Одна й та ж особа може бути включена до списку лише на
одній дільниці.
5. До списку вносяться прізвище, ім'я, по батькові, дата
народження, адреса (місце) проживання громадянина. Прізвище його
зазначається у списку в порядку, зручному для організації
голосування.
6. Списки, складені по кожній дільниці, підписує керівник
виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті
ради. Він несе персональну відповідальність за достовірність,
повноту списків, а також за своєчасність передачі їх до
дільничних комісій.
7. Список передається до дільничної комісії не пізніш як за
45 днів до дня проведення референдуму у двох примірниках.
8. Дільнична комісія уточнює списки, після чого вони
підписуються головою та секретарем комісії і не пізніш як за 15
днів до дня проведення референдуму передаються для загального
ознайомлення.
9. Особи, які прибули на територію дільниці на постійне
місце проживання після уточнення списків, включаються дільничною
комісією до списку на підставі документів, які засвідчують їх
особу та адресу (місце) проживання.
10. Зі списку вилучаються особи, які вибули з території
дільниці на інше місце проживання, а також особи, які померли,
судом визнані недієздатними чи безвісно відсутніми.
11. Списки по виборчих дільницях, утворених в лікарнях та
інших стаціонарних лікувальних закладах, складаються на підставі
даних, що подаються керівниками зазначених установ.
Стаття 31. Ознайомлення зі списками громадян територіальних
громад
1. Кожному громадянину забезпечується можливість
ознайомитися зі списком в приміщенні дільничної комісії і
перевірити правильність даних, що його стосуються.
2. Громадянам надається право оскаржити невключення,
неправильне включення до списку або виключення зі списку, а також
неточності у даних щодо нього. Заява про неправильності в списку
розглядається дільничною комісією, яка зобов'язана не пізніш як у
2-денний термін, а напередодні і в день проведення референдуму -
негайно, розглянути заяву, внести необхідні виправлення до списку
або видати заявникові копію мотивованого рішення про відхилення
його заяви. Це рішення може бути оскаржено в суді в порядку,
встановленому цим Законом.
ГЛАВА 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ГОЛОСУВАННЯ. ВИЗНАЧЕННЯ
РЕЗУЛЬТАТІВ РЕФЕРЕНДУМУ
Стаття 32. Час і місце голосування
1. Голосування проводиться у день проведення референдуму з 8
до 20 години.
2. Про час і місце голосування дільнична комісія сповіщає
громадян не пізніш як за 10 днів до дня проведення референдуму.
Стаття 33. Бюлетені для голосування
1. Форму бюлетенів для голосування при проведенні місцевого
референдуму встановлює Центральна виборча комісія.
2. Бюлетень для голосування має містити проект рішення, що
виноситься на референдум, з таким формулюванням, яке давало б
змогу відповісти "так" або "ні" на питання про прийняття або
відхилення цього проекту рішення. Формулювання питання у бюлетені
для голосування має відповідати пропозиції, внесеній ініціаторами
проведення референдуму, передбаченими статтею 11 цього Закону.
3. Якщо на референдум виноситься два або більше питань, для
кожного з цих питань встановлюється окремий бюлетень.
4. Якщо одночасно проводяться два або більше референдумів,
бюлетені для голосування, які використовуються під час кожного з
них, повинні відрізнятися за кольором.
5. Зміст бюлетенів для голосування викладається українською
мовою, а в адміністративно-територіальних одиницях, в яких
компактно проживають національні меншини, - також мовами цих
національних меншин.
6. Відповідні територіальні комісії з референдуму
забезпечують передачу дільничним комісіям з референдуму бюлетенів
для голосування не пізніш як за 10 днів до дня проведення
місцевого референдуму.
Стаття 34. Приміщення для голосування
1. Голосування проводиться у спеціально відведених
приміщеннях, в яких повинні бути обладнані в достатній кількості
кабіни або кімнати для таємного голосування, визначені місця
видачі бюлетенів і встановлені скриньки для голосування.
2. Скриньки для голосування встановлюються таким чином, щоб
голосуючі при підході до них обов'язково проходили через кабіни
або кімнати для таємного голосування.
3. Вхід до кабін або кімнат для таємного голосування, вихід
з них, а також шлях від них до скриньок для голосування і самі
скриньки повинні бути в полі зору членів дільничної комісії з
референдуму.
4. Відповідальність за організацію голосування, забезпечення
таємниці волевиявлення громадян, обладнання приміщень і
підтримання в них порядку несе дільнична комісія.
5. Голосуючий може перебувати в приміщенні для голосування
лише протягом часу, необхідного для голосування.
Стаття 35. Скринька для голосування
1. Скринька для голосування виготовляється з дерева або з
іншого матеріалу, який за міцністю є йому рівноцінним, розмірами:
висотою 85 см, лицьової сторони - 50 см, бокової - 40 см. Кришка
скриньки має бути відкидною з щілиною для опускання бюлетенів при
голосуванні. Скринька і кришка до неї повинні мати металеві петлі
для їх опечатування. Зразок скриньки встановлює Центральна
виборча комісія.
2. Для голосування на дільницях з незначною кількістю
громадян, а також при голосуванні в місцях перебування громадян ,
які за станом здоров'я або з інших причин не можуть прибути в
приміщення для голосування, дільничні комісії можуть
користуватися скриньками зменшеного розміру.
Стаття 36. Порядок голосування
1. У день проведення референдуму перед початком голосування
скриньки для голосування перевіряє, пломбує або опечатує голова
дільничної комісії у присутності членів комісії і офіційних
спостерігачів.
2. Бюлетені видаються членами дільничної комісії на підставі
основного списку громадян дільниці по пред'явленні громадянином
паспорта або іншого документа, який посвідчує його особу. Про
одержання бюлетеня (бюлетенів) він розписується в списку.
3. У випадках, коли деякі громадяни за станом здоров'я або з
інших поважних причин не можуть прибути у приміщення для
голосування, дільнична комісія за їх письмовою заявою доручає не
менш як двом членам комісії організувати голосування в місцях
перебування цих громадян. При цьому робиться окремий список
громадян за формою основного списку, який вручається головою
дільничної комісії відповідним членам комісії разом з необхідною
кількістю бюлетенів.
4. При проведенні голосування в місці перебування
громадянина він розписується про одержання бюлетеня (бюлетенів) в
окремому списку і голосує з додержанням вимог цього Закону.
5. Після проведення голосування в місці перебування
громадянина в основному списку робиться відповідна відмітка.
Окремий список додається до основного списку громадян.
Стаття 37. Порядок заповнення бюлетеня
1. Кожний громадянин голосує особисто. Голосування за інших
осіб не допускається.
2. Бюлетень заповнюється голосуючим у кабіні або кімнаті для
таємного голосування. При заповненні бюлетеня забороняється
присутність будь-кого, крім голосуючого. Громадянин, який не має
можливості самостійно заповнити бюлетень, може запросити до
кабіни або кімнати для таємного голосування будь-яку іншу особу,
крім членів дільничної комісії. Громадянин голосує шляхом
викреслення у бюлетені одного з двох слів: "так" або "ні".
3. Заповнений бюлетень голосуючий опускає у скриньку для
голосування.
4. Під час проведення голосування не допускається закривання
приміщень для голосування, припинення голосування, розкриття
скриньок, підрахунок голосів до закінчення встановленого цим
Законом часу голосування.
5. Усі громадяни, які в момент закінчення строку голосування
перебувають у приміщенні для голосування, мають право
проголосувати.
6. Розкривання виборчих скриньок до закінчення голосування
забороняється.
Стаття 38. Порядок підрахунку голосів дільничною комісією з
референдуму
1. Під час підрахунку голосів дільнична комісія з
референдуму повинна дотримуватися такої послідовності дій:
1) після закінчення голосування дільнична комісія погашає і
підраховує невикористані бюлетені, запаковує їх в пакети. На
пакеті вказується номер дільниці, найменування ради і кількість
невикористаних бюлетенів. Пакет опечатується і підписується
головою дільничної комісії, його заступником та секретарем
комісії;
2) дільнична комісія за списком громадян територіальної
громади встановлює загальну кількість громадян на дільниці, а
також кількість громадян, які одержали бюлетені;
3) голова дільничної комісії в присутності членів комісії
перевіряє цілість відбитку печатки або пломби на скриньках для
голосування, розкриває ці скриньки;
4) комісія підраховує загальну кількість бюлетенів, що були
у скриньках, та кількість бюлетенів, визнаних недійсними.
2. Недійсними визнаються бюлетені для голосування
невстановленого зразка, а також бюлетені, які не містять точно
вираженої волі громадянина щодо запропонованих питань.
3. У разі виникнення сумнівів щодо дійсності бюлетеня
питання вирішується дільничною комісією шляхом голосування.
4. Встановлена кількість недійсних бюлетенів заноситься до
протоколу, недійсні бюлетені запаковуються, на пакеті вказується
номер дільниці, назва ради, й ставиться підпис голови, його
заступника, секретаря дільничної комісії.
5. Комісія підраховує кількість голосів, поданих за
схвалення рішення, і кількість голосів, поданих проти його
схвалення. Після цього бюлетені запаковуються, на пакетах
вказується номер дільниці, назва ради, і пакет підписується
головою, його заступником, секретарем дільничної комісії.
6. Дільнична комісія складає протокол, до якого заносяться:
1) загальна кількість громадян територіальної громади,
внесених до списків на дільниці;
2) кількість громадян територіальної громади, які отримали
бюлетені;
3) кількість громадян територіальної громади, які взяли
участь у голосуванні;
4) кількість бюлетенів, визнаних недійсними;
5) кількість голосів, поданих за схвалення рішення, що
виносилося на референдум;
6) кількість голосів, поданих проти схвалення рішення, що
виносилося на референдум.
7. Результати підрахунку голосів розглядаються на засіданні
комісії, про що складається протокол. Протокол дільничної комісії
про результати голосування складається у трьох примірниках і
підписується головою, заступником голови, секретарем і членами
дільничної комісії. До них додається також викладення окремих
думок членів комісії, якщо такі висловлювалися.
8. Перший примірник протоколу разом із пакетами бюлетенів
негайно передається до територіальної комісії, другий -
зберігається у секретаря дільничної комісії з референдуму, третій
вивішується на дільниці для загального ознайомлення громадян.
Стаття 39. Встановлення результатів референдуму
1. Результати проведення місцевого референдуму
встановлюються на засіданні відповідної територіальної комісії з
референдуму.
2. Територіальна комісія на підставі протоколів дільничних
комісій про результати голосування на референдумі встановлює:
1) загальну кількість громадян територіальної громади,
включених до списку для голосування на референдумі в селі,
селищі, місті, районі у місті;
2) кількість громадян територіальної громади, які одержали
бюлетені;
3) кількість громадян територіальної громади, які взяли
участь у голосуванні;
4) кількість бюлетенів, визнаних недійсними;
5) кількість голосів, поданих за схвалення рішення, що
виносилося на референдум;
6) кількість голосів, поданих проти схвалення рішення, що
виносилося на референдум.
3. Результати референдуму заносяться до протоколу
територіальної комісії з референдуму. Протокол з результатами
референдуму підписується головою, заступниками голови, секретарем
і членами відповідної територіальної комісії з референдуму.
4. Територіальна комісія з референдуму може визнати
результати референдуму недійсними через допущені під час
голосування або підрахунку голосів порушення цього Закону. Якщо
було встановлено порушення при підрахунку голосів за рішенням
територіальної комісії може призначатись новий підрахунок
голосів.
5. Рішення вважається прийняте референдумом лише у випадку
його підтримки більшістю громадян, внесених у списки для
голосування.
Стаття 40. Повторні референдуми
Якщо під час проведення місцевого референдуму були допущені
грубі порушення цього Закону, які вплинули на результати
волевиявлення територіальної громади, відповідна місцева рада у
15-денний строк з моменту встановлення порушення може призначити
повторний місцевий референдум. У такому випадку може бути
прийнято рішення про утворення комісій з референдуму в новому
складі.
ГЛАВА 4. ОПУБЛІКУВАННЯ, ВВЕДЕННЯ У ДІЮ, ЗМІНА АБО СКАСУВАННЯ
РІШЕНЬ, ПРИЙНЯТИХ РЕФЕРЕНДУМОМ
Стаття 41. Оприлюднення і введення в дію рішень, прийнятих
референдумом
1. Рішення, прийняті референдумом, доводяться до відома
відповідної територіальної громади через місцеві засоби масової
інформації або в інший спосіб не пізніш як через 5 дні з дня
проведення місцевого референдуму і вводяться в дію через 10 днів
з моменту їх опублікування, якщо у самому рішенні не визначено
інший строк.
2. Результати референдуму публікуються відповідною
територіальною комісією з референдуму не пізніш як на 10 день
після референдуму. У повідомленні вказується:
1) загальна кількість громадян територіальної громади, які
мають право брати участь у референдумі;
2) кількість громадян територіальної громади, які взяли
участь у голосуванні;
3) кількість громадян територіальної громади, які голосували
за ухвалення рішення, винесеного на референдум;
4) кількість громадян територіальної громади, які голосували
проти ухвалення рішення, винесеного на референдум;
5) кількість недійсних бюлетенів.
3. Датою прийняття рішення вважається день проведення
референдуму.
Стаття 42. Юридична сила рішень, прийнятих місцевим
референдумом, та їх виконання
1. Рішення, прийняті місцевими референдумами, з питань, що
відповідно до закону належать до відання місцевого
самоврядування, є обов'язковими для виконання і мають вищу
юридичну силу, ніж рішення рад, їх виконавчих органів та
посадових осіб місцевого самоврядування.
2. Виконання рішень, прийнятих місцевим референдумом,
забезпечує сільський, селищний, міський голова та виконавчі
органи відповідних рад.
3. Виконання рішень з питань дострокового припинення
повноважень ради, сільського, селищного, міського голови згідно з
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" і Законом
України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських,
селищних, міських голів" забезпечують відповідні територіальні
виборчі комісії та ради. Невиконання органом та посадовими
особами, передбаченими пунктом 2 цієї статті, рішення референдуму
може бути оскаржено у суді.
Стаття 43. Зміна або скасування рішень, прийнятих місцевим
референдумом
Зміна або скасування рішень, прийнятих референдумом,
проводиться лише референдумом.
ГЛАВА 5. КОНСУЛЬТАТИВНЕ ОПИТУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
Стаття 44. Консультативне опитування територіальної громади
1. З метою виявлення волі територіальної громади під час
вирішення важливих питань місцевого значення можуть проводитись
місцеві консультативні опитування.
2. За пропозицією територіальних громад районні і обласні
ради можуть прийняти рішення про проведення консультативного
опитування жителів району чи області з питань, що зачіпають
спільні інтереси територіальних громад.
3. До консультативного опитування не застосовуються
положення статей 41 та 42 цього Закону.
4. Організація підготовки і проведення консультативного
опитування проводиться в порядку, який повинен передбачати
з'ясування думки більшості громадян територіальної громади з
даного питання.
5. Результати консультативного опитування розглядаються і
враховуються при прийнятті рішень відповідними місцевими органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
6. Якщо проекти рішень ради не відповідають результатам
відповідного місцевого консультативного опитування, такі рішення
можуть бути прийняті лише більшістю не менш як 2/3 від загального
складу відповідної ради.
Стаття 45. Консультативне опитування територіальної громади
і соціологічне опитування громадської думки
Вимоги до проведення консультативного опитування громадян
територіальної громади не поширюються на соціологічні опитування
громадської думки, а результати таких опитувань не тягнуть
правових наслідків, що випливають з цього Закону.
РОЗДІЛ 3. ІНШІ ФОРМИ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ
ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
Стаття 46. Поняття та територіальна основа загальних зборів
територіальної громади
1. Загальні збори територіальної громади за місцем
проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань
місцевого значення.
2. Загальні збори громадян територіальної громади
проводяться у межах села, селища, міста або їх окремих частин
(будинків, вулиць, кварталів, дільниць, житлових комплексів,
мікрорайонів, інших територіальних утворень).
Стаття 47. Питання, що є предметом загальних зборів
територіальної громади
Предметом загальних зборів територіальної громади є:
1) обговорення проектів законів, проектів рішень рад та їх
виконавчих органів;
2) внесення пропозицій щодо доцільності розгляду радою та її
виконавчим органом питань місцевого значення;
3) заслуховування інформації сільського, селищного, міського
голови, керівників відділів, управлінь та інших підрозділів
виконавчого комітету ради, а також керівників підприємств,
установ і організацій, що належать до комунальної власності
територіальної громади; порушення в разі необхідності перед
відповідною радою чи сільським, селищним, міським головою питання
про притягнення посадових осіб до відповідальності;
4) обговорення рішень рад та їх виконавчих органів, питань
про хід їх виконання, а також про виконання законів України,
указів Президента України, інших актів органів законодавчої і
виконавчої влади з питань, що зачіпають інтереси територіальної
громади;
5) створення з дозволу відповідної ради будинкових,
вуличних, квартальних, сільських, селищних, дільничних комітетів
та інших органів самоорганізації населення; затвердження їх
статутів (положень), внесення змін і доповнень до них, вирішення
питань про дострокове припинення їх повноважень (розпуск), а
також про відставку окремих їх членів;
6) порушення перед радою питань про наділення органів
самоорганізації населення частиною власної компетенції, фінансів
і майна, необхідних для її здійснення; встановлення у разі
необхідності структури, штатів, затвердження у межах визначених
радою коштів витрат на утримання створюваних зборами органів
самоорганізації населення та умов оплати праці їх працівників;
7) надання згоди на включення до комунальної власності
об'єктів, які створені в результаті трудової участі громадян
територіальної громади або придбані за їх добровільні внески;
8) внесення до рад та їх виконавчих органів пропозицій щодо
передачі або продажу в комунальну власність відповідних
територіальних громад підприємств, організацій, їх структурних
підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших
форм власності, якщо вони мають особливо важливе значення для
забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб
територіальної громади;
9) вирішення питань щодо залучення на добровільних засадах
коштів громадян територіальної громади, а також коштів
підприємств, організацій і установ незалежно від форм власності,
їх трудових і матеріально-технічних ресурсів та їх об'єднання і
спрямування на будівництво, розширення, ремонт і утримання на
пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури,
благоустрій населених пунктів чи їх частин, на заходи щодо
охорони навколишнього природного середовища; внесення відповідних
пропозицій з цих питань радам та їх виконавчим органам;
10) розгляд питань про надання допомоги інвалідам, ветеранам
війни і праці, одиноким громадянам похилого віку, багатодітним
сім'ям та іншим категоріям громадян; внесення відповідних
пропозицій на розгляд рад та їх виконавчих органів;
11) внесення пропозицій щодо встановлення радами місцевих
податків і зборів;
12) розгляд питань про найменування, перейменування
населених пунктів, вулиць, об'єднання селищ , сіл, міст в
сільський, міський округи чи вихід з них; внесення пропозицій з
цих питань до відповідних рад;
13) обговорення питань, пов'язаних із залученням громадян до
ліквідації наслідків аварій і стихійного лиха, сприяння радам, їх
виконавчим органам, державним органам у проведенні робіт по
ліквідації наслідків аварій; заслуховування інформації виконавчих
органів рад про екологічно небезпечні аварії та ситуації і стан
навколишнього природного середовища, а також про заходи, що
вживаються з метою його поліпшення;
14) розгляд питань про об'єднання зусиль з іншими
територіальними громадами по реалізації спільних проектів;
15) внесення до рад пропозицій щодо проведення місцевого
референдуму чи консультативного опитування, громадських слухань;
16) розгляд проектів статутів та символіки територіальних
громад та внесення щодо них пропозицій;
17) обговорення проектів програм приватизації комунальної
власності, а також переліку об'єктів комунальної власності, які
не підлягають приватизації;
18) розгляд питань щодо доцільності приватизації окремих
об'єктів комунальної власності територіальної громади та внесення
відповідних пропозицій до рад та їх виконавчих органів;
19) розгляд питань щодо доцільності передачі радою
повноважень по управлінню майном, яке належить до комунальної
власності, іншим органам;
20) розгляд питань щодо використання землі, додержання
земельного законодавства, внесення відповідних пропозицій до рад
та їх виконавчих органів;
21) обговорення питань щодо розміщення на відповідній
території об'єктів соціально-культурного чи виробничого
призначення, проектів місцевих містобудівних програм, генеральних
планів забудови населених пунктів, внесення відповідних
пропозицій до рад та їх виконавчих органів;
22) прийняття рішень щодо створення об'єднань співвласників
багатоквартирних будинків;
23) розгляд звернень сільського, селищного, міського голови,
сільської, селищної, міської, районної у місті, районної,
обласної ради, місцевої державної адміністрації з питань, що
зачіпають спільні інтереси територіальних громад або їх частин;
24) обговорення інших питань, що зачіпають інтереси
територіальної громади або її частини.
2. Загальні збори громадян територіальної громади
розглядають також питання, пов'язані з організацією місцевих
виборів, в порядку і межах, передбачених Законом "Про вибори
депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".
3. Не можуть виноситись на обговорення загальних зборів
питання, віднесені законом до відання органів місцевого
самоврядування інших територіальних громад.
Стаття 48. Особи, які мають право брати участь у зборах
У роботі зборів з вирішальним правом голосу мають право
брати участь громадяни, які постійно проживають на території
села, селища, міста або його частини і відповідають вимогам,
передбаченим статтею 2 цього Закону.
Стаття 49. Порядок скликання загальних зборів територіальної
громади
1. Загальні збори громадян територіальної громади
скликаються сільським, селищним, міським головою або органами
самоорганізації населення за власною ініціативою або на вимогу не
менш як 20 громадян територіальної громади, які проживають на
вулиці, у будинку, кварталі, селі, селищі та інших територіальних
утвореннях, а також за пропозицією сільської, селищної, міської,
районної у місті, районної, обласної ради, місцевої державної
адміністрації.
2. У разі, коли збори скликаються органами самоорганізації
населення, вони повідомляють про це відповідну раду, сільського,
селищного, міського голову. Ради та їх виконавчі органи,
сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті ради
сприяють органам самоорганізації населення у підготовці і
проведенні зборів, надають їм у разі необхідності приміщення.
3. Сільський, селищний, міський голова або орган
самоорганізації населення, який прийняв рішення про скликання
загальних зборів територіальної громади, забезпечує своєчасне
доведення до відома громадян територіальної громади інформацію
про дату, час і місце проведення загальних зборів та питання, які
передбачається внести на їх розгляд.
4. Рішення про скликання зборів доводиться до відома
громадян територіальної громади, які проживають на відповідній
території, не пізніш як за 7 днів до їх проведення, а у особливих
випадках населенню повідомляється про скликання зборів за день до
їх проведення.
Стаття 50. Періодичність скликання загальних зборів, їх
правомочність та порядок проведення
1. Загальні збори скликаються в міру необхідності і є
правомочними при наявності на них більше половини громадян
територіальної громади, які проживають на території цієї громади
і користуються виборчими правами.
2. Загальні збори відкриває і веде сільський, селищний,
міський голова, голова районної у місті ради, а у разі, коли
збори скликано за рішенням відповідного органу самоорганізації
населення, - керівник цього органу.
3. Для ведення зборів може обиратись президія зборів у
складі голови і секретаря зборів.
4. Порядок денний і порядок роботи зборів затверджуються
зборами.
5. Рішення загальними зборами приймаються відкритим або
таємним голосуванням простою більшістю голосів учасників
загальних зборів.
6. Рішення зборів підписуються головою і секретарем зборів.
7. За результатами зборів складається протокол, який
підписується головою і секретарем зборів.
8. До протоколу зборів додаються матеріали реєстрації їх
учасників (список громадян територіальної громади, які були
присутніми на зборах, із зазначенням місця їх проживання).
9. Інші питання організації, порядку скликання та проведення
загальних зборів громадян територіальної громади визначаються
статутом відповідної територіальної громади.
Стаття 51. Юридична сила рішень зборів територіальної
громади
1. Рішення загальних зборів громадян територіальної громади
з питань місцевого значення, які не належать до компетенції
органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи
які стосуються суто внутрішніх питань самоорганізації
територіальної громади (самооподаткування, збору благодійних
внесків, вжиття додаткових заходів з охорони громадського
порядку, об'єднання зусиль з іншими територіальними громадами
щодо реалізації спільних проектів і т.п.) і прийняті в межах
законодавства, мають рекомендаційний характер для органів
самоорганізації населення, усіх громадян територіальної громади.
2. Рішення загальних зборів з питань, що належать до відання
органів місцевого самоврядування, мають також рекомендаційний
характер і враховуються ними при вирішенні відповідних питань.
3. Рішення загальних зборів, у яких містяться звернення чи
пропозиції до відповідних рад та їх виконавчих органів, місцевих
органів виконавчої влади, сільського, селищного, міського голови,
голови районної у місті ради, керівників підприємств, організацій
і установ, повинні бути розглянуті ними та про результати їх
розгляду у 30-денний строк повідомленні особи або органи, за
рішенням яких було скликано збори.
Стаття 52. Виконання рішень зборів територіальної громади
1. Рішення зборів враховуються сільськими, селищними,
міськими головами, головами районними у місті рад, їх виконавчими
органами, органами самоорганізації населення в їх діяльності.
2. До виконання рішень зборів залучаються населення,
підприємства, організації, установи, які розташовані на
відповідній території.
3. Органи самоорганізації населення регулярно інформують
громадян відповідної територіальної громади про прийняті зборами
рішення та хід їх виконання.
Стаття 53. Нагляд за законністю рішень зборів територіальної
громади
1. При розгляді і вирішенні питань збори керуються
Конституцією України, цим Законом та іншими законами, указами
Президента України, іншими актами органів законодавчої і
виконавчої влади, рішеннями відповідних рад та їх виконавчих
органів.
2. Дію рішень зборів, прийнятих з порушенням Конституції та
законодавства України, може бути зупинено сільським, селищним,
міським головою, головою районної в місті ради, головою місцевої
державної адміністрації до вирішення питання про їх законність у
судовому порядку. Про це повідомляється у відповідний орган
самоорганізації населення.
ГЛАВА 3. МІСЦЕВІ ІНІЦІАТИВИ
Стаття 54. Поняття місцевої ініціативи
1. Місцева ініціатива є формою волевиявлення громадян
територіальної громади шляхом ініціювання розгляду відповідною
радою будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого
самоврядування.
2. Громадська ініціатива у вигляді письмово викладеної
пропозиції про розгляд чи прийняття органом місцевого
самоврядування рішення, вжиття відповідних заходів, виконання
певної громадської значимої програми подається громадянами на
розгляд відповідної ради.
Стаття 55. Право на внесення місцевої ініціативи
Право на внесення місцевої ініціативи належить
територіальній громаді, групі територіальних громад, місцевим
осередкам політичних партій та громадських організацій,
підтриманих не менш як одним відсотком від загального складу
відповідної територіальної громади з додержанням вимог,
передбачених цим Законом.
Стаття 56. Розгляд громадських ініціатив
1. Громадські ініціативи, внесені до відповідної ради,
підлягають обов'язковому розгляду радою на її черговому
пленарному засіданні. Представники суб'єктів, які внесли
громадську ініціативу, мають право брати участь у розгляді радою
питання, внесеного в порядку місцевої ініціативи та її
обговоренні.
2. Рішення ради, прийняте за результатами розгляду місцевої
ініціативи, доводиться до загального відома територіальної
громади.
3. Інші питання організації розгляду місцевої ініціативи
визначається відповідною радою або статутом територіальної
громади.
ГЛАВА 4. ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ
Стаття 57. Поняття громадських слухань
Громадські слухання є формою спілкування та зустрічі
територіальної громади з депутатами відповідної ради, посадовими
особами органів місцевого самоврядування та заслуховування їх з
питань, що належать до відання місцевого самоврядування.
Стаття 58. Порядок підготовки і проведення громадських
слухань
1. Громадські слухання призначаються сільським, селищним,
міським головою за його ініціативою чи за ініціативою відповідної
ради, 1/10 кількості громадян територіальної громади або органів
самоорганізації населення, місцевого осередку політичної партії
та громадської організації.
2. Сільський, селищний, міський голова, призначаючи
слухання, визначає (з урахуванням побажань ініціаторів
громадських слухань) склад посадових осіб, які братимуть участь у
громадських слуханнях, місце проведення слухань, організує
доведення до відома населення та забезпечує організацію їх
проведення.
3. За пропозицією ініціаторів громадського слухання для
участі у розгляді питань, які передбачається заслухати, можуть
запрошуватися фахівці - експерти.
4. Веде громадські слухання сільський, селищний, міський
голова, а в разі, коли предметом громадського слухання є
діяльність сільського, селищного, міського голови, голови
районної у місті ради - особа, визначена учасниками слухання.
Головуючий надає слово для виступу посадовим особам, присутнім на
слуханнях громадянам, слідкує за дотриманням порядку слухань,
виступає з повідомленнями, визначає тривалість слухань з
урахуванням винесених на слухання питань.
5. Громадські слухання є відкритими.
6. Під час слухань громадяни мають право заслуховувати звіти
і повідомлення посадових осіб, які беруть участь у слуханнях,
ставити запитання та вносити пропозиції з питань місцевого
значення чи діяльності органів та посадових осіб органів
місцевого самоврядування, вносити громадські запити або
висловлювати рекомендації.
Стаття 59. Розгляд органами місцевого самоврядування
пропозицій, запитів та рекомендацій, внесених у ході громадських
слухань
Пропозиції, запити, рекомендації, внесені під час
громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду
відповідними органами та посадовими особами місцевого
самоврядування. Про результати їх розгляду обов'язково доводиться
до відома територіальної громади та суб'єктів, які внесли
відповідні пропозиції, запити чи висловили рекомендації в
місцевих засобах інформації.
РОЗДІЛ ІV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 60. Відповідальність за порушення законодавства про
місцевий референдум та інші форми безпосереднього волевиявлення
територіальної громади
Перешкоджання шляхом насильства, обману, погроз або іншим
шляхом вільному здійсненню громадянами України права брати участь
у місцевих референдумах, загальних зборах, консультативних
опитуваннях, вести незаборонену законом агітацію, здійсненню
місцевої ініціативи, а також підробка документів членами комісій
чи іншими посадовими особами, свідомо неправильний підрахунок
голосів, порушення таємниці голосування або інші порушення цього
Закону тягнуть відповідальність згідно Кодексу України про
адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України.
Стаття 61. Порядок введення Закону в дію
1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного
опублікування.
2. З дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність
положення Закону України "Про всеукраїнський та місцеві
референдуми" (1286-12) (Відомості Верховної Ради України, 1991р.,
N 33, ст.443 ) в частині, що стосуються проведення місцевих
референдумів.