Проект
(07.07.2000)
вноситься народним депутатом України
Ківаловим С.В.
ЗАКОН УКРАЇНИ
"ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (УСТАНОВУ) УКРАЇНИ"
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Надання закладу (установі) статусу національного
Статус національного надається закладу (установі) України,
який досяг найвищих показників у своїй діяльності щодо
використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації ідей
національного відродження і розвитку України, запровадження мови
і є провідним серед галузевої групи закладів (установи)
гуманітарної сфери.
Статус національного закладу (установи) України може бути
надано одному або декільком закладам (установам) залежно від їх
кількості у відповідній групі, але не більше як трьом.
Статус національного закладу (установи) України надається
Указом Президента України.
Надання закладу (установі) статусу національного не є
реорганізацією юридичної особи і не може бути підставою для
припинення трудових відносин з його керівником та працівниками.
Стаття 2. Підстави для надання закладу (установі) статусу
національного
Підставами для надання закладу (установі) України статусу
національного є:
загальнодержавне і міжнародне визнання результатів
діяльності закладу (установи);
розробка та практична реалізація ним найважливіших державних
програм у гуманітарній сфері;
наявність у закладі (установі) визнаних на
загальнодержавному або світовому рівні фахівців та їх авторських
шкіл чи фахівців з високим рівнем професійної кваліфікації та
великим досвідом практичної роботи, що забезпечують вагомі
результати в діяльності закладу, а також наявність сучасної
матеріально-технічної бази;
реальні перспективи подальшого його розвитку.
Стаття 3. Порядок надання статусу закладу (установі) статусу
національного
Клопотання про надання закладу (установі) статусу
національного порушується міністерством, іншим центральним
органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого заклад
(установа) перебуває, і погоджується із заінтересованим державним
органом.
Проект Указу Президента України з цього питання подає
Кабінет Міністрів України з необхідними обґрунтуваннями і
розрахунками.
Стаття 4. Позбавлення закладу (установи) статусу
національного
Заклад (установу) може бути позбавлено статусу національного
Указом Президента України у разі, якщо заклад (установа) втрачає
показники діяльності, передбачені у статті 2 цього Закону.
Подання щодо позбавлення закладу (установи) статусу
національного вноситься міністерством, іншим центральним органом
виконавчої влади, у підпорядкуванні якого заклад (установа)
перебуває, і погоджується із заінтересованим державним органом.
Проект Указу Президента України з цього питання подає
Кабінет Міністрів України з необхідними обґрунтуваннями.
Стаття 5. Правовий статус національного закладу (установи)
Національний заклад (установа) України є юридичною особою,
має розрахунки в установах банків України, печатку з зображення
Державного Герба України і своїм найменуванням, може мати
зареєстрований в установленому порядку товарний знак.
Статус національного закладу (установи) України реєструється
відповідним міністерством чи іншим центральним органом виконавчої
влади.
Стаття 6. Порядок затвердження статусу національного закладу
(установи)
Проект Статуту розробляється національним закладом
(установою), приймається на загальних зборах (конференції)
трудового колективу та подається керівником національного закладу
(установи) Президентові України на затвердження.
Стаття 7. Використання позначення (терміну) "національний"
Позначення (термін) "національний" у назві закладу
(установи) та утворені на основі цього терміну словосполучення
можуть використовуватися лише стосовно закладів (установ),
створених відповідно до цього Закону.
Уживання поняття "національний" у назві закладу (установи),
якому статус національного не було надано у встановленому
порядку, не допускається.
Особи, яким внаслідок неправомірного (безпідставного)
вживання позначення (терміну) "національний" було завдано
морально або матеріальної шкоди, мають право на компенсацію такої
шкоди згідно цивільному законодавству.
РОЗДІЛ II
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
НАЦІОНАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ (УСТАНОВОЮ)
Стаття 8. Здійснення діяльності та контролю за нею.
Національний заклад (установа) України здійснює свою
діяльність відповідно до Конституції та законів України, інших
нормативно-правових актів України та власного статусу.
У межах компетенції, наданої йому законами та іншими
нормативноправовими актами України, національний заклад
(установа) самостійно вирішує питання, що входять до його
компетенції.
Діяльність національного закладу (установи) ґрунтується на
гуманістичних, демократичних традиціях світової, вітчизняної і
власної освіти, науки, культури відповідно до Конституції
України, Законів України "Про культуру", "Про освіту", інших
нормативно-правових актів України, Статуту національного закладу
(установи).
Для забезпечення функціонування національного закладу
(установи) України та здійснення контролю за його діяльністю
створюється наглядова рада. Персональний склад наглядової ради
затверджує Кабінет Міністрів України.
Стаття 9. Самостійність (автономія) національного закладу
(установи)
Засади самостійності (автономії) національного закладу
визначаються Конституцією України і цим Законом.
Порядок здійснення самостійності (автономії) національного
закладу (установи) визначається Статутом і передбачає:
самостійне затвердження програм своєї діяльності відповідно
до мети, заради якої створено заклад та завдань, визначених
державою у даній галузі;
право національного закладу (установи) на прийняття
самостійних рішень та здійснення відповідних дій у галузі своєї
діяльності;
фінансування за рахунок коштів, передбачених окремим рядком
у Державному бюджеті України, та індивідуальними нормативами, які
встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі Указу
Президента України про окремий національний заклад (установу), та
інших надходжень;
самостійне визначення порядку використання коштів,
використання форм і обсягу оплати праці працівників, отриманих із
позабюджетних джерел, враховуючи встановлені їх частки, яка
виділяється на оплату праці та матеріальне заохочення;
самостійне використання майна, яке передане національному
закладу (установі) в оперативне управління або яке належить йому
на праві повного господарського відання, в тому числі для
здійснення господарської діяльності, надання його в оренду та
користування без права викупу;
безстрокове та безоплатне користування виділеними йому
земельними ділянками з правом надання їх іншим особам у тимчасове
користування, у тому числі на умовах оренди відповідно з чинним
законодавством;
проведення різних видів робот на підставі прямих договірних
зв'язків угод і контрактів;
право за рахунок позабюджетних коштів виступати засновником
юридичних осіб;
самостійне визначення своєї структури та штатів всіх
категорій працівників.
Діловодство в національному закладі (установі) ведеться
державною мовою України. Звітність подається відповідно до
чинного законодавства.
Стаття 10. Права національного закладу (установи) щодо
встановлення підвищених посадових окладів, стипендій та
заохочувальних виплат
Національний заклад (установа) України має право за рахунок
коштів, виділених з Державного бюджету України, та власних коштів
встановлювати підвищені посадові оклади, стипендії та
заохочувальні виплати відповідно до законодавства України.
Стаття 11. Трудовий контракт (договір)
Трудові відносини з керівниками, науковими, творчими та
іншими співробітниками національного закладу (установи) України
встановлюється на підставі контракту (договору). Текст примірного
контракту (договору) затверджується міністерством, іншим
центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого
перебуває заклад (установа).
РОЗДІЛ III
ЗАВДАННЯ, ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ НАЦІОНАЛЬНОГО
ЗАКЛАДУ (УСТАНОВИ)
Стаття 12. Завдання національного закладу (установи)
Основним завданням національного закладу (установи) є:
участь у формуванні державної політики в гуманітарній сфері;
участь у визначенні перспектив і напрямків розвитку
гуманітарної сфери;
збереження та розвиток національних традицій українського
народу, створення у своїй діяльності умов для цього;
підготовка та перепідготовка фахівців, які поєднують у собі
професійні знання, ділові якості і здатність вирішувати проблеми
своєї галузі науки і практики з високою культурою та
громадянською свідомістю;
організація та проведення на основі тісного зв'язку
навчального процесу і наукових досліджень науково-дослідних та
дослідно-конструкторських робіт, які забезпечують випереджальний
розвиток фундаментальних та прикладних досліджень, розв'язання
найважливіших проблем соціальноекономічного та
суспільно-політичного розвитку країни;
поширення і впровадження наукових знань, культурно-освітня
діяльність;
організація роботи спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв,
коледжів і шкіл-інтернатів;
організація і проведення конференцій, симпозіумів, літніх
шкіл, зокрема міжнародних;
забезпечення створення належних умов охорони здоров'я,
праці, відпочинку і оздоровлення працівників національного
закладу (установи).
Стаття 13. Права національного закладу (установи)
Національний заклад (установа) має право:
Приймати необхідні рішення і здійснювати діяльність у межах
компетенції національного закладу (установи), які не суперечать
чинному законодавству, зокрема:
визначати свою організаційну структуру, форми організації і
стимулювання праці, з метою забезпечення максимально повного
використання інтелектуального, творчого, мистецького потенціалу
працівників;
самостійно затверджувати штатні розклади і посадові оклади
без урахування співвідношення чисельності керівників і
спеціалістів у межах створеного в установленому порядку фонду
оплати праці;
укладати з профспілковим чи іншим уповноваженим на
представництво трудовим колективом органом колективний договір
після схвалення його на загальних зборах (конференції) трудового
колективу;
визначати форми і систему заробітної плати працівників
згідно з чинним законодавством України;
встановлювати надбавки до заробітної плати і вирішувати
питання матеріального заохочення працівників усіх структурних
підрозділів;
передавати з балансу на баланс або реалізовувати обладнання,
прилади і установки (у тому числі виготовлені національним
закладом (установою), матеріали і книги;
набувати та відчужувати житло та інші матеріальні цінності,
придбані за кошти національного закладу (установи)від
господарської діяльності;
здійснювати за рахунок коштів національного закладу
(установи) інвестування в житлове будівництво та брати участь у
пайовому будівництві житла;
надавати придбане або збудоване національним закладом
(установою) житло, будівлі, споруди працівникам як з частковою
оплатою його вартості, так і безоплатно;
надавати працівникам національного закладу (установи) для
поліпшення їх соціально-побутових умов короткострокові та
довгострокові безоплатні позики;
списувати з балансів основні засоби, що стали непридатними
для використання або застарілі (без обмеження вартості);
організовувати в установленому порядку госпрозрахункові
підприємства для надання послуг організаціям і громадянам,
затверджувати кошториси для придбання та реалізації спеціальних
засобів, надання платних послуг населенню (ремонт,
ксерокопіювання, утримання гуртків тощо);
здійснювати спонсорську та благодійну діяльність;
здійснювати видавничу діяльність;
на основі прямих договорів, угод і контрактів із сторонніми
організаціями та установами виконувати різні види робіт
(підготовка та перепідготовка кадрів, обмін фахівцями, наукова,
культурно-освітня, виробнича діяльність, організація конференцій,
платні послуги населенню), створювати спільні підприємства і
фірми, а також замовляти роботи стороннім організаціям з різними
формами власності;
закуповувати, орендувати, замовляти за рахунок виділених
йому коштів або власних фондів обладнання чи інші матеріальні
ресурси;
залишати у своєму самостійному розпорядженні,
використовувати для розширення матеріально-технічної бази кошти
від господарської діяльності у тому числі від реалізації,
здавання в оренду приміщень та обладнання, що не
використовується, інвентарю, матеріалів та інших ресурсів;
практикувати різні форми підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації кадрів;
створювати структурні підрозділи і припиняти їх діяльність;
вирішувати всі інші питання відповідно до чинного
законодавства.
Стаття 14. Обов'язки національного закладу (установи)
Національний заклад (установа) зобов'язаний:
акумулювати зусилля державних закладів у певній галузі
гуманітарної сфери з метою досягнення найвищих результатів
діяльності у цій галузі;
додержуватися вимог Законів України "Про науку", "Про
культуру", "Про освіту", "Про мови в Україні", Указу Президента
про відповідний національний заклад (установу) та інших
нормативно-правових актів;
дотримуватись державних стандартів роботи у гуманітарній
сфері;
забезпечувати безпечні умови здійснення гуманітарної
діяльності;
дотримуватися фінансової дисципліни та зберігати державне
майно;
забезпечувати соціальний захист членів трудового колективу.
РОЗДІЛ IV
ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТА САМОВРЯДУВАННЯ
НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ (УСТАНОВИ)
Стаття 15. Керівництво діяльністю національного закладу
(установи)
Керівництво діяльністю закладу (установи) у межах своєї
компетенції та згідно зі Статутом здійснює керівник, який діє на
засадах єдиноначальності і несе відповідальність за результати
роботи національного закладу (установи).
Керівник національного закладу (установи) відповідно до
чинного законодавства діє від імені національного закладу
(установи), представляє його без спеціального доручення в усіх
органах, організаціях, установах, розпоряджається майном
національного закладу (установи), укладає угоди (контракти), дає
доручення, відкриває в установах банків рахунки національного
закладу (установи).
У межах своєї компетенції керівник:
подає Президентові України на затвердження Статут
національного закладу (установи), зміни та доповнення до нього;
видає накази і розпорядження з усіх напрямків діяльності
національного закладу (установи);
призначає заступників, визначає їх службові обов'язки,
делегуючи їм частину своїх повноважень;
затверджує структуру національного закладу (установи) та
його штатний розклад;
укладає з трудовим колективом національного закладу
(установи) колективний договір;
здійснює інші повноваження відповідно до законодавства
України.
Стаття 16. Органи самоврядування національного закладу
(установи)
Вищим колегіальним органом самоврядування національного
закладу (установи) є загальні збори (конференції) трудового
колективу, які:
приймають Статут національного закладу (установи), вносять
зміни та доповнення до нього;
розглядають, схвалюють або відхиляють колективний договір;
обирають органи трудового колективу (комісію з трудових
спорів та ін.);
заслуховують щорічні звіти керівника;
розглядають інші питання діяльності національного закладу
(установи).
Організацію і проведення загальних зборів (конференції)
здійснюють керівництво національного закладу (установи) та
профспілковий орган або інший уповноважений на представництво
трудовим колективом орган.
Загальні збори вважаються правомочними, якщо в них беруть
участь більше половини загальної чисельності членів колективу, а
конференція - не менш двох третин делегатів. Рішення загальних
зборів (конференції) трудового колективу приймаються відкритим
голосуванням більшістю голосі членів колективу, присутніх на
загальних зборах (конференції).
РОЗДІЛ V
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЧЛЕНІВ ТРУДОВОГО
КОЛЕКТИВУ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ (УСТАНОВИ)
Стаття 17. Права членів трудового колективу
Члени трудового колективу мають право:
обирати і бути обраними до органів управління, обирати і
бути обраними делегатами на конференцію трудового колективу;
брати участь в обговоренні і розв'язанні всіх найважливіших
питань діяльності національного закладу (установи);
одержувати інформаційні, нормативні та інші матеріали, що
розробляються у діяльності національного закладу (установи);
безкоштовно користуватися приміщеннями й обладнанням
національного закладу (установи) для здійснення роботи;
мати в національному закладі (установі) професійну спілку та
бути її членами;
організовувати і бути членами будь-яких політичних,
громадських, релігійних та інших об'єднань чи угрупувань, які
діють за межами національного закладу (установи) і діяльність
яких не суперечить Конституції України й чинному законодавству.
Належність до цих організацій та угруповань, а також діяльність у
них не може бути підставою для будь-якого обмеження в правах
працівників національного закладу (установи);
користування всіма видами послуг, що їх може надати
національний заклад (установа), а також іншими його можливостями
(зокрема, одержувати матеріальну допомогу) з метою оперативного і
ефективного вирішення проблем діяльності;
обирати методи і засоби роботи, що найбільш повно
відповідають індивідуальним можливостям і передбачають розвиток
творчої ініціативи і самостійності;
брати участь у роботі інших організацій, в тому числі
зарубіжних, на умовах, визначених договором з цими організаціями.
Стаття 18. Обов'язки членів трудового колективу
Члени колективу національного закладу (установи) зобов'язані:
працювати чесно, сумлінно, дисципліновано;
виконувати розпорядження керівника або уповноваженої ним
особи;
дотримуватися Статуту національного закладу (установи),
правил внутрішнього трудового розпорядку;
дбати про зміцнення авторитету національного закладу
(установи);
забезпечувати високий рівень виконання професійних
обов'язків;
піклуватися про професійний і творчий розвиток;
постійно підвищувати професійний рівень, майстерність,
культуру;
виконувати рішення загальних зборів (конференцій) трудового
колективу, інших органів управління;
дотримуватися інших вимог законодавства України.
Зарахування на посаду працівників проводиться у порядку,
встановленому чинним законодавством України.
Права і обов'язки працівників підрозділів національного
закладу (установи) визначаються чинним законодавством, Статутом,
Положенням про структурні підрозділи, Правилами внутрішнього
розпорядку національного закладу (установи), колективним
договором.
Представником інтересів трудового колективу є профспілковий
або інший уповноважений на представництво трудовим колективом
орган національного закладу (установи).
РОЗДІЛ VI
МАЙНО НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
(УСТАНОВИ) ТА ФІНАНСУВАННЯ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 19. Майно національного закладу (установи)
Національному закладу (установі) на правах, визначених
чинним законодавством, належить:
грошові кошти, майно, інші об'єкти власності, передані йому
фізичними та (або) юридичними особами у формі дарунку,
пожертвування, за заповітом та на інших не заборонених
законодавством підставах;
доходи від власної діяльності та придбані за ці кошти
об'єкти власності.
Усі будівлі, споруди, житло, навчальне і наукове обладнання,
інвентар та інше державне майно, яке надане в оперативне
управління, а також майно (рухоме і нерухоме), матеріальні
цінності та інші об'єкти, що отримані за кошти закладу (установи)
від господарської діяльності, належать йому на правах повного
господарського відання і використовуються ним самостійно.
Вони можуть бути використані для здійснення господарської
діяльності, надання в оренду та користування (без права викупу),
а також створення в установленому законодавством порядку інших
юридичних осіб і не підлягають вилученню.
Органам виконавчої влади забороняється передавати закріплене
за національними закладами (установами) України майно, що
перебуває у державній власності, будь-яким органам,
підприємствам, установам, організаціям
Органи місцевого самоврядування можуть вилучати земельні
ділянки для державних і громадських потреб із земель, наданих у
користування національних закладам (установам) України тільки за
погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Стаття 20. Фінансування діяльності національного закладу
(установи)
Фінансування діяльності національного закладу (установи)
України проводиться за окремими нормативами, що встановлює
Кабінет Міністрів України.
Фінансування навчального закладу (установи) здійснюється за
рахунок:
а) коштів державного бюджету;
б) коштів, одержаних за діяльність відповідно до укладених
угод та надання інших платних послуг;
в) коштів, одержаних за виконання науково-дослідних робіт
(послуг) на замовлення юридичних та фізичних осіб;
г) надходження від надання у користування або оренду
приміщень, споруд, обладнання тощо;
д) депозитних вкладів та доходів від них, дивідентів від
цінних паперів;
е) кредитів та позик банків, валютних надходжень;
є) добровільних внесків і пожертвувань;
ж) інших не заборонених законодавством джерел.