Проект
(14.06.99)
вноситься народними депутатами
України-членами Комітету з питань
фінансів і банківської діяльності
В.Альошиним, С.Терьохіним,
П.Мельником, В.Сокерчаком та ін.
ЗАКОН
Про місцеві податки і збори
Цей Закон визначає перелік місцевих податків і зборів та їх
платників, об'єкти оподаткування, джерела сплати, граничні
розміри ставок, обов'язкові пільги, порядок обчислення і сплати
та відповідальність платників.
Стаття 1. Основні терміни, використані в цьому Законі
Основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке
значення:
місцеві податки - це обов'язкові платежі, які згідно із
Законом запроваджуються органами місцевого самоврядування на
підпорядкованих їм територіях і зараховуються до їх бюджетів;
місцеві збори - це обов'язкові платежі багаторазового
характеру, які згідно із Законом можуть запроваджуватися органами
місцевого самоврядування на підпорядкованих їм територіях як
компенсація витрат за надані послуги і зараховуються до їх
бюджетів;
основне місце проживання - житловий будинок, квартира або
кімната, які використовується фізичною особою як місце постійного
або переважного проживання;
нерухоме майно (нерухомість) - постійно розташовані будівлі,
споруди, їх структурні компоненти, а також земельні ділянки, на
яких вони розташовані.
Постійно розташованими вважаються капітальні будівлі або
споруди, їх структурні компоненти, конструктивно або технологічно
пов'язані з землею, на якій вони розташовані, і які не можуть
бути переміщені на інше місце без зміни їх якісних, технологічних
або інших характеристик;
земельна ділянка - частина земної поверхні з встановленими
межами та визначеними законодавством або договором правами на
неї, яка характеризується певним місцем розташування, цільовим
(господарським) призначенням та іншими істотними ознаками;
промисел - несистематичний не більше чотирьох разів протягом
календарного року продаж вироблених, перероблених або куплених,
речей, товарів, продукції а також надання послуг;
готельний фонд - приміщення, призначені для тимчасового
проживання у готелях, мотелях, кемпінгах, інших місцях, за
проживання в яких сплачується подобова плата, а також плата за їх
оперативну оренду (лізинг);
рекламний збір - плата за надання органом місцевого
самоврядування дозволу на розміщення та за розміщення зовнішньої
реклами; внутрішньої реклами всередині будинків або споруд, які
перебувають у комунальній власності; реклами на комунальному
транспорті та у метрополітені.
паркування - тимчасова стоянка автотранспорту в місцях,
визначених органами місцевого самоврядування, без
відповідальності за збереження транспортного засобу;
ринок - підприємство сфери торгівлі з визначеною територією,
що надає послуги по забезпеченню належних умов для здійснення
продажу продовольчих та непродовольчих товарів.
Стаття 2. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо
місцевих податків і зборів
1. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо
встановлення і справляння місцевих податків і зборів визначаються
Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування
в Україні", цим та іншими законами України.
2. Місцеві податки і збори встановлюються або змінюються
відповідно до закону виключно сільськими, селищними та міськими
радами.
3. Рішення ради про встановлення місцевих податків і зборів
має містити положення про кожний їх вид, в яких визначаються
платники, об'єкти оподаткування, пільги щодо оподаткування,
ставки податків і зборів, порядок їх обчислення і сплати, строки
сплати до місцевих бюджетів, органи (організації), що здійснюють
справляння податків і зборів та контроль за правильністю їх
справляння і сплати, відповідальність органів (організацій), а
також відповідальність платників за дотримання
нормативно-правових актів з питань оподаткування, визначених
законами. Це рішення має бути оприлюдненим на території
відповідної ради.
4. Рішення про запровадження місцевого податку або збору,
про зміну розміру їх ставок, об'єкту оподаткування, правил
справляння чи пільг, які тягнуть за собою збільшення податкових
зобов'язань платників, приймається відповідною радою до початку
бюджетного року та набирає чинності з його початку.
5. Ради в межах своєї компетенції мають право надавати
відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів, звільняти певні
категорії платників від їх сплати.
6. Центральний орган державної податкової служби України
розробляє типові положення щодо обчислення, сплати, правил обліку
та звітності по кожному місцевому податку чи збору на всій
території України для використання органами місцевого
самоврядування.
Стаття 3. Перелік місцевих податків і зборів
1. До місцевих податків належать:
1) місцевий податок на доходи фізичних осіб;
2) місцевий податок на прибуток підприємств;
3) податок на нерухоме майно (нерухомість);
4) плата за землю;
5) податок з власників транспортних засобів, інших
самохідних машин і механізмів;
6) податок на промисел.
2. До місцевих зборів належть:
1) готельний збір;
2) рекламний збір;
3) збір за паркування автотранспорту;
4) ринковий збір;
5) курортний збір;
6) збір за дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі,
громадського харчування та побутових послуг;
7) плата за торговий патент на деякі види підприємницької
діяльності.
Стаття 4. Місцевий податок на доходи фізичних осіб
(прибутковий податок з громадян)
1. Платниками податку є фізичні особи, які відповідно до
законодавства України сплачують податок на доходи фізичних осіб
(прибутковий податок з громадян) та мають основне місце
проживання в межах території органу місцевого самоврядування, на
якій запроваджений такий місцевий податок на доходи фізичних
осіб.
2. Об'єктом оподаткування резидентів є сукупний
оподатковуваний доход за звітний рік, який визначається шляхом
зменшення суми скоригованого валового доходу у звітному році на
суму витрат платника податку.
3. Об'єктом оподаткування нерезидентів є валовий доход,
одержаний з джерел, які знаходяться на території України.
4. Місцевий податок на доходи фізичних осіб запроваджується
за єдиною ставкою для всіх платників такого місцевого податку від
1 до 3 відсотків в межах ставок податку, встановлених для
відповідних податкових шкал законодавством з питань оподаткування
доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян).
5. Справляння місцевого податку на доходи фізичних осіб
(прибуткового податку з громадян) здійснюється за правилами та у
строки, встановлені законодавством України про оподаткування
доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян).
Стаття 5. Місцевий податок на прибуток підприємств
1. Платниками місцевого податку на прибуток підприємств є
платники податку, визначені Законом України "Про оподаткування
прибутку підприємств", які зареєстровані на території органу
місцевого самоврядування, де запроваджений такий місцевий податок
на прибуток підприємств.
2. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається
шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного
періоду на суму валових витрат платника податку та суму
амортизаційних відрахувань.
3. Ставка місцевого податку на прибуток підприємств
запроваджується за єдиною ставкою для всіх платників такого
місцевого податку (крім страхових компаній) від 1 до 3 відсотків
в межах ставки податку на прибуток підприємств, визначеної
пунктом 10.1 статті 10 та пунктом 7.8 статті 7 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств", та від 0,1 до 0,3
відсотка в межах ставки податку на прибуток страхових компаній,
визначеної пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств".
4. Справляння місцевого податку на прибуток підприємств
здійснюється за правилами та у строки, що встановлені Законом
України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Стаття 6. Податок на нерухоме майно (нерухомість)
1. Платниками податку на нерухомість є:
власники нерухомості;
особи, уповноважені власниками нерухомості сплачувати цей
податок.
2. Об'єктом оподаткування є нерухоме майно (нерухомість), що
перебуває у власності юридичних та фізичних осіб.
3. Ставки податку на нерухоме майно (нерухомість), порядок
обчислення і сплати, відповідальність платників податку
встановлюються окремим законом.
Стаття 7. Плата за землю
1. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку
або орендної плати.
2. Платниками земельного податку є власники земельних
ділянок та землекористувачі, крім орендарів.
3. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється
орендна плата.
4. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває
у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.
5. Ставки плати за землю, порядок обчислення, сплати і
відповідальність платників земельного податку та орендної плати
визначаються відповідними законами України.
Стаття 8. Податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів
1. Платниками податку з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та
організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи
(далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні
громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які
мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством,
власні транспортні засоби, які відповідно до частини другої цієї
статті, є об'єктами оподаткування.
2. Об'єктами оподаткування є транспортні засоби, зазначені у
статті 2 Закону України "Про податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів".
3. Ставки податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів, порядок обчислення і сплати,
відповідальність платників податку визначається відповідними
законами України.
Стаття 9. Податок на промисел
1. Платниками податку на промисел є громадяни України,
іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно або
тимчасово проживають на території України та не є суб'єктами
підприємницької діяльності.
2. Об'єктом оподаткування є сумарна вартість виробленої
продукції, наданих послуг або куплених товарів (далі - товарів)
за ринковими цінами, що підлягають продажу.
3. Вартість товарів зазначається громадянином у декларації,
поданій до органів державної податкової служби за місцем
проживання, а громадянином, який не має постійного місця
проживання в Україні, - за місцем продажу товарів.
4. Не декларується та не оподатковується продаж:
вирощених в особистому підсобному господарстві, на
присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції
рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді,
так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної
переробки);
продукції власного бджільництва;
автотранспортних засобів, які перебувають у приватній
власності громадян, якщо ці засоби реалізуються один раз протягом
року.
5. Податок на промисел сплачується шляхом придбання
одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на
підставі вказаної платником в декларації сумарної вартості
товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом
поверненню не підлягає.
6. Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі до 10
відсотків зазначеної в декларації вартості товарів, що підлягають
продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру
однієї мінімальної заробітної плати. У разі збільшення терміну
продажу товарів до семи календарних днів ставка податку
подвоюється.
7. Мінімальний термін дії одноразового патенту - три,
максимальний - сім календарних днів.
8. Форма декларації та патенту встановлюється Державною
податковою адміністрацією України.
9. Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за
місцем придбання одноразового патенту.
Стаття 10. Готельний збір
1. Платниками готельного збору є особи, які проживають у
приміщеннях готельного фонду або його орендують.
2. Не є платниками збору:
фізичні особи - учні, студенти, аспіранти, що тимчасово
проживають у гуртожитках або будинках з квартирами малосімейного
типу, а також особи, які перебувають у трудових відносинах з
юридичними особами та тимчасово проживають у гуртожитках або
квартирах малосімейного типу, що перебувають на балансах таких
юридичних осіб, або в квартирах чи кімнатах, віднесених до
категорії службових, або тих, що фінансуються за рахунок коштів
бюджетів;
фізичні особи, які орендують житлові приміщення для
постійного проживання або придбавають їх у межах іпотечного
кредиту.
3. Об'єктом оподаткування є:
добова вартість проживання у приміщеннях готельного фонду
(за виключенням з цієї суми вартості додаткових послуг і податку
на додану вартість);
добова вартість оренди приміщень готельного фонду (за
виключенням з цієї суми вартості додаткових послуг і податку на
додану вартість).
4. Ставка готельного збору встановлюється у розмірі до 10
відсотків від об'єкту оподаткування.
5. Готельний збір справляється за кожну добу проживання
(оренди), в тому числі й за неповну, і перераховується до
відповідного місцевого бюджету адміністраціями (власниками)
готельного фонду.
Стаття 11. Рекламний збір
1. Платниками рекламного збору є юридичні особи, їх філіали,
відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи,
постійні представництва нерезидентів та фізичні особи -
розповсюджувачі реклами.
2. Об'єктом оподаткування є вартість рекламних послуг по
розповсюдженню (розміщенню) реклами за виключенням з цієї суми
податку на додану вартість.
3. Граничний розмір рекламного збору не повинен перевищувати
5 відсотків вартості рекламних послуг.
4. Місцеві ради мають право встановлювати диференційовані
ставки податку на рекламу в залежності від виду реклами,
характеру виробника (вітчизняного або зарубіжного), шкідливості
рекламованого товару для здоров'я громадян.
5. Рекламний збір зараховується до відповідних місцевих
бюджетів за місцем розповсюдження (розміщення) реклами.
У випадку неможливого встановлення місця розповсюдження
(розміщення) реклами, збір зараховується до місцевих бюджетів за
місцем знаходження розповсюджувачів реклами.
Стаття 12. Збір за паркування автотранспорту
1. Платниками збору за паркування автотранспорту є водії або
власники автотранспортних засобів, які здійснюють паркування
автомобілів у спеціально відведених і обладнаних для цього
місцях, визначених як такі органами місцевого самоврядування.
2. Збір справляється з водіїв за час стоянки автотранспорту
у місцях паркування. При цьому враховується кожна година стоянки,
в тому числі й неповна.
3. Гранична ставка збору за паркування автотранспорту за
одну годину стоянки автотранспорту встановлюється в розмірі до 1
відсотка мінімальної заробітної плати громадян, встановленої
законодавстом України (далі - мінімальна заробітна плата).
4. Збір справляється особою, що уповноважена на те органом
місцевого самоврядування та має відповідне посвідчення, або через
систему технічних пристроїв.
5. Затрати на справляння цього збору фінансуються з
відповідного місцевого бюджету.
Стаття 13. Ринковий збір
1. Ринковий збір справляється у вигляді плати за торгові
місця на території ринків (у павільйонах, на критих та відкритих
столах, майданчиках, з автомашин, візків, мотоциклів, ручних
візків тощо).
2. Платниками ринкового збору є юридичні особи, їх філіали,
відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи і
фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни,
які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та
інші товари на ринках.
3. Не є платниками ринкового збору власні
торговельно-закупівельні підприємства ринку, підприємства
торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які
розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках,
палатках) у межах території ринку і мають дозвіл на розміщення
об'єктів торгівлі, громадського харчування, побутових послуг
незалежно від займаного місця.
4. Об'єктом оподаткування є торгові місця на території
ринків (у павільйонах, на критих та відкритих столах,
майданчиках, з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків
тощо).
5. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його
розмір залежить від ринку, його територіального розміщення, виду
торгового місця та продукції (товару) і не повинен перевищувати
за кожне торгове місце:
- для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
та громадян - 20 відсотків мінімальної заробітної плати громадян;
- для юридичних осіб усіх форм власності, їхніх філій,
відділень, представництв та інших відокремлених підрозділів -
однієї мінімальної заробітної плати громадян.
6. Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через
електронний контрольно-касовий апарат адміністрації ринку.
Контроль за наявністю касових чеків, що засвідчують сплату
ринкового збору, здійснюють уповноважені на це особи, які мають
відповідні посвідчення.
У разі виявлення на ринку під час контрольної перевірки
уповноваженими на це особами торгівців без касових чеків, що
засвідчують сплату ринкового збору, з них стягується ринковий
збір у десятикратному розмірі. У разі виявлення у торгівців
неналежно оформлених з вини адміністрації ринку касових чеків про
сплату ринкового збору, адміністрація ринку за кожний випадок
сплачує штраф у сумі, еквівалентній 20 розмірам ринкового збору.
7. Не справляється ринковий збір із підприємств торгівлі,
громадського харчування, побутового обслуговування, які
розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках,
палатках) у межах території ринку і мають дозвіл на розміщення
об'єктів торгівлі, громадського харчування, побутових послуг, та
власних торговельно-закупівельних підприємств ринку незалежно від
займаного місця.
Стаття 14. Курортний збір
1. Платниками курортного збору є фізичні особи - громадяни
України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що
прибувають до місцевості, яка має статус курортної.
2. Ставка курортного збору встановлюється у розмірі:
до 15 відсотків мінімальної заробітної плати - для громадян
України;
до 50 відсотків мінімальної заробітної плати - для інших
громадян та осіб без громадянства.
3. Від сплати курортного збору звільняються:
діти віком до 16 років;
інваліди та особи, які їх супроводжують;
особи, які мають статус учасників ліквідації наслідків
аварії та потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС;
учасники Великої Вітчизняної війни та особи, прирівняні до
них за законом;
особи, які прибули в курортну місцевість на постійне
проживання, роботу, навчання, у службове відрядження, до батьків
і близьких родичів;
чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і
старші.
4. У разі зміни платниками місця проживання в межах однієї
адміністративно-територіальної одиниці курортний збір повторно не
справляється.
5. З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір
справляється одноразово і не пізніше, ніж у триденний строк від
дня прибуття.
6. Курортний збір справляється:
адміністраціями санаторіїв, пансіонатів та іншими
санаторно-курортними закладами;
квартирно-посередницькими організаціями під час направлення
осіб на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на
правах власності або користування.
7. З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян
без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з
осіб, які проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збір
справляється у порядку, визначеному органами місцевого
самоврядування, які встановлюють цей збір.
Стаття 15. Збір за дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі,
громадського харчування та побутових послуг
1. Платниками збору за дозвіл на розміщення об'єктів
торгівлі, громадського харчування є розташовані в Україні
юридичні особи, філіали, відділення, представництва та інші
відокремлені підрозділи юридичних осіб, у тому числі
представництва іноземних юридичних осіб, а також фізичні особи,
які отримують дозвіл на розміщення цих об'єктів.
2. Дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі, громадського
харчування та побутових послуг надається органами місцевого
самоврядування строком на один рік.
3. Ставка збору за дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі,
громадського харчування та побутових послуг встановлюється у
розмірі:
до 5 мінімальних заробітних плат з розрахунку на рік для
суб'єктів, які постійно (чотири і більше рази протягом
календарного року) здійснюють торгівлю та надають послуги;
до 20 відсотків мінімальної заробітної плати за одноразове
(в межах однієї доби) здійснення торгівлі, надання послуг,
залежно від площі місця, в межах якого здійснюється діяльність,
його територіального розміщення та виду продукції (товару),
послуг.
4. Збір за дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі,
громадського харчування та побутових послуг для суб'єктів, які
постійно здійснюють торгівлю та надають послуги у спеціально
відведених місцях, у тому числі й на орендованих площах,
справляється під час видачі дозволу.
5. Збір за дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі,
громадського харчування та побутових послуг справляється
відповідними органами місцевого самоврядування.
Стаття 16. Плата за торговий патент на деякі види
підприємницької діяльності
1. Торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з
використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на
території України, діяльність з обміну готівкових валютних
цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами,
вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також
діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та
побутових послуг здійснюється за умов придбання торгового
патенту.
2. Плату за торговий патент шляхом його придбання здійснюють
юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не
мають статусу юридичної особи - резиденти і нерезиденти, а також
їхні відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва
тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою
частиною першою цієї статті.
3. Порядок придбання торгового патенту, зарахування коштів,
одержаних від продажу торгових патентів, відповідальність
суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог цього та
інших законів України, що регулюють патентування деяких видів
підприємницької діяльності, визначаються відповідними законами
України.
Стаття 17. Оподаткування іноземних юридичних осіб, громадян
та осіб без громадянства
Іноземні юридичні особи, їх філії та представництва,
іноземні громадяни та особи без громадянства сплачують місцеві
податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та
громадянами України, якщо інше не передбачено законодавством
України та міжнародними договорами, учасниками яких є Україна.
Стаття 18. Порядок перерахування місцевих податків і зборів
1. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних
місцевих бюджетів у повному обсязі і не можуть розподілятись між
різними рівнями бюджетної системи в процентному відношенні.
2. Місцеві податки і збори, крім передбачених статтями 4, 5,
6, 7, 8, 16, перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування
в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони
встановлюються. Стягнення не внесених у визначений термін
місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним
законодавством.
Стаття 19. Повернення зайво сплачених сум місцевих податків
і зборів
Зайво сплачені платниками суми місцевих податків і зборів
зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються
платникам.
Стаття 20. Відповідальність платників за сплату місцевих
податків і зборів
1. Відповідальність за правильність обчислення, повноту
справляння і своєчасність перерахування до місцевих бюджетів
місцевих податків і зборів, передбачених статтями 4, 5, 6, 7, 8,
9, 11 цього Закону, покладається на платників місцевих податків і
зборів.
2. Відповідальність за правильність обчислення, повноту
справляння і своєчасність перерахування коштів місцевих податків
і зборів, передбачених статтями 4, 10, 12, 13, 14, 15 цього
Закону, покладається на органи (організації), уповноважені
справляти відповідні платежі.
3. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність
сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого
самоврядування покладається на платників місцевих податків і
зборів та на органи (організації), уповноважені справляти
зазначені платежі, відповідно до чинного законодавства.
4. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів
здійснюється в межах компетенції, наданої законом, органами
державної податкової служби та виконавчими органами місцевих рад,
що встановили відповідні місцеві податки і збори згідно з цим та
іншими законами України.
Стаття 21. Джерела сплати місцевих податків і зборів
1. Місцеві податки і збори, внесені за рахунок коштів
юридичних осіб, їх філіалів, відділень, представництв та інших
відокремлених підрозділів, відносяться до валових витрат
виробництва та обігу.
2. Фізичні особи сплачують місцеві податки і збори за
рахунок власних доходів.
Стаття 22. Прикінцеві положення
1. Цей Закон вводиться в дію з 1 січня 2000 року.
2. З моменту введення в дію цього Закону втрачають чинність:
Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року
N56 "Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради
України, 1993 р., N30, ст. 336);
Декрет Кабінету Міністрів Україн від 17 березня 1993 року
N24 "Про податок на промисел" (Відомості Верховної Ради України,
1993 р., N19, ст.208);
3. Відповідні місцеві ради у двомісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом відповідно до нього приймають
рішення про встановлення місцевих податків і зборів згідно з цим
Законом.