Проект
(08.06.98)
Закон України
ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ ПЕНСIЙНЕ
СТРАХУВАННЯ
Цей Закон вiдповiдно до Конституцiї України базується на
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні і
передбачає застрахованим особам i членам їх сiмей призначення та
виплату пенсій, соціальних послуг із коштiв Пенсiйного фонду
України та пенсійних виплат з накопичувальних пенсійних рахунків,
що формуються за рахунок страхових внескiв роботодавцiв i
громадян на обов'язкове державне пенсiйне страхування, а також з
бюджетних та iнших джерел, передбачених цим Законом.
Закон базується на принципі призначення пенсiй залежно вiд
тривалостi cтрахового стажу i величини заробiтку, з якого
сплачуються внески.
Роздiл I ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термiнiв
У цьому Законi нижченаведенi термiни вживаються у такому
значеннi:
застрахованi особи - це особи, якi вiдповiдно до цього
Закону пiдлягають загальнообов'язковому державному пенсiйному
страхуванню i якi сплачують або за яких у встановленому порядку
сплачуються страховi внески на загальнообов'язкове державне
пенсiйне страхування, в тому числі на накопичувальні пенсійні
рахунки;
страхувальники - це роботодавці та застрахованi особи, якi
вiдповiдно до цього Закону сплачують страховi внески на
загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування, в тому числі
на накопичувальні пенсійні рахунки, а також у випадках,
передбачених цим Законом,- держава та цiльовi фонди;
страховик - це Пенсiйний фонд України (далi-Фонд);
страховий випадок - це подiя, з настанням якої виникає право
застрахованої особи або членiв її сiм'ї на отримання пенсiї,
матерiального забезпечення i соцiальних послуг, передбачених цим
Законом;
страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа
підлягала державному соціальному страхуванню згідно з
законодавством, що діяло раніше, період (строк), за який
сплачено: страхові внески відповідно до Закону України "Про
пенсійне забезпечення", збір на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також
період (строк) протягом якого особа підлягає
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за
який сплачено внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування відповідно до цього Закону (далі - страхові внески);
пенсiонер - це особа, яка за цим Законом має право і
оформила чи отримує пенсiю, призначену вiдповiдно до цього
Закону, а у разі смерті цієї особи - члени її сім'ї, зазначені у
статті 19 цього Закону;
накопичувальний пенсійний рахунок - це особистий рахунок
застрахованої особи, який відкривається і ведеться Фондом у
порядку, визначеному цим Законом;
Стаття 2. Принципи загальнообов'язкового державного
пенсiйного страхування
Загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування
здiйснюється за такими принципами:
обов'язковостi пенсiйного страхування осіб, зазначених у
статті 4 цього Закону;
заінтересованості кожної працездатної особи у власному
матеріальному забезпеченні при виході на пенсію;
рiвноправностi застрахованих осiб щодо призначення пенсій,
надання матеріального забезпечення та соціальних послуг і
обов'язків стосовно сплати страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості
страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), з якого
виплачувалися страхові внески;
солiдарностi поколінь;
фiнансування видатків на виплату пенсій, надання
матеріального забезпечення та соціальних послуг за рахунок
страхових внескiв, бюджетних коштiв і коштів цільових фондів;
залучення частини страхових внесків на накопичувальні
пенсійні рахунки застрахованих осіб та здійснення пенсійних
виплат з цих рахунків залежно від розміру накопичень;
державного гарантування реалiзацiї застрахованими особами
своїх прав;
органiзацiї дiяльностi Фонду на основi паритетності
представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування.
обов'язковостi фiнансування Фондом витрат, пов'язаних з
наданням пенсiй, пенсійних виплат з накопичувальних рахунків та
соцiальних послуг, передбачених цим Законом, і цiльового
використання коштiв Фонду.
Стаття 3. Право застрахованих осiб на отримання пенсiй,
пенсійних виплат та соцiальних послуг
Громадяни України, застрахованi відповідно до цього Закону,
якi досягли необхiдного для призначення пенсiї вiку чи визнанi у
встановленому порядку iнвалiдами i мають необхiдний для
призначення вiдповiдного виду пенсiї страховий стаж, а у разі
смертi цих осiб - члени їх сiмей, зазначені у статті 19 цього
Закону, мають право на отримання пенсiй, пенсійних виплат i
соцiальних послуг.
Військовослужбовці надстрокової служби мають право на
призначення пенсії відповідно до цього Закону за умови сплати
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування.
Застраховані особи мають право на одержання пенсійних виплат
з накопичувальних пенсійних рахунків у порядку, визначеному цим
Законом.
Iноземцi та особи без громадянства, що перебувають в Українi
на законних підставах, мають право на отримання пенсiї, пенсійних
виплат і соцiальних послуг нарiвнi з громадянами України на
умовах, передбачених цим Законом, якщо iнше не передбачено
законами України, а також мiжнародними договорами України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 4. Особи, якi пiдлягають загальнообов'язковому
державному пенсiйному страхуванню
Загальнообов'язковому державному пенсiйному страхуванню
пiдлягають:
1) особи, якi працюють на умовах трудового договору
(контракту) на пiдприємствах, в установах і органiзацiях,
створених відповідно до законодавства України, незалежно вiд
форми власностi, виду діяльності та господарювання, в об'єднаннях
громадян та у громадян-підприємців, а також особи, якi постiйно
виконують свої службові обов'язки на iнших, передбачених
законодавством умовах, та особи, якi виконують роботи за
договорами цивiльно-правового характеру;
2) члени колективних пiдприємств;
3) особи, якi забезпечують себе роботою самостiйно (особи,
якi займаються пiдприємницькою, адвокатською, нотарiальною,
творчою та iншою дiяльнiстю, пов'язаною з одержанням доходу
безпосередньо вiд цiєї дiяльностi);
4) громадяни України, якi працюють в iноземних дипломатичних
представництвах та консульських установах, розташованих на
території України;
5) особи, обранi на виборнi посади до державних та інших
органiв, органів мiсцевого самоврядування, якi отримують
заробiтну плату (винагороду) за роботу на виборнiй посадi;
6) особи, якi проходять професiйну пiдготовку,
перепідготовку або підвищують кваліфікацію з відривом від
виробництва, у разі коли вони отримують стипендії відповідно до
Закону України "Про зайнятість населення";
7) особи, які згідно із законодавством України працюють на
іноземних підприємствах, в установах та організаціях, міжнародних
організаціях, філіях і представництвах та в інших відокремлених
підрозділах, які провадять діяльність на території України;
8) особи, які проходять строкову службу у Збройних Силах
України, Національній гвардії України, Службі безпеки України,
Прикордонних військах України, органах внутрішніх справ, військах
внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України,
інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів
України;
9) працівники воєнізованих формувань, особи начальницького і
рядового складу фельд'єгерської служби Міністерства зв'язку
України, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування;
10) особи, трудовий договір з якими розірвано у зв'язку із
змінами в організації виробництва і праці та за якими на
визначений законодавством строк на період працевлаштування
зберігається середня заробітна плата за попереднім місцем роботи;
11) безробітні в період отримання допомоги з безробіття;
12) особи, які відповідно до законодавства України отримують
допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку;
13) один із непрацюючих працездатних батьків дитини -
інваліда або особа, що їх замінює, які здійснюють догляд за
дитиноюінвалідом віком до 16 років, а також непрацюючі
працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або
за престарілим, який досяг 80- річного віку;
14) особи, які отримують допомогу у зв'язку з тимчасовою
непрацездатністю;
15) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;
16) особи, які навчаються в аспірантурі, докторантурі і
клінічній ординатурі.
Особи, зазначені у пунктах 6, 8, 11- 13, 16 частини першої
цієї статті, вважаються застрахованими на період, зазначений у
цих пунктах.
Громадяни України, які працюють за межами території України
та не застраховані в системі пенсійного страхування країни, де
вони перебувають, мають право на забезпечення за
загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням в Україні
за умови сплати страхових внесків до Фонду в установленому
законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України.
Стаття 5. Види пенсій, соціальних послуг, пенсійні виплати з
накопичувальних пенсійних рахунків
Відповідно до цього Закону:
1) призначаються пенсії:
за віком;
за інвалідністю внаслідок загального захворювання (в тому
числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з
дитинства);
у разі втрати годувальника;
2) надаються медичні профілактично-реабілітаційні послуги;
3) виплачується допомога на поховання пенсіонерів;
4) здійснюються пенсійні виплати з накопичувальних пенсійних
рахунків у порядку, передбаченому законодавством.
Стаття 6. Право вибору пенсії
Особам, які мають одночасно право на різні види пенсій за
загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням,
призначається одна з цих пенсій на вибір застрахованого.
Розділ II СТРАХОВИЙ СТАЖ
Стаття 7. Періоди, з яких складається страховий стаж
Страховий стаж складається з періоду (суми періодів),
протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному
пенсійному страхуванню та за який сплачено страхові внески.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі.
Період роботи після призначення пенсії враховується до
страхового стажу за умови сплати страхових внесків.
Стаття 8. Зарахування до страхового стажу періодів трудової
діяльності до набрання чинності цим Законом
Трудова діяльність та інші періоди, які враховувались до
стажу роботи для призначення пенсії і провадилися громадянами до
набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу
в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло
раніше.
При цьому до набрання чинності цим Законом періоди, коли
особа була зайнята повний робочий день на підземних роботах, на
роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці -
за Списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників,
затвердженим Кабінетом Міністрів України, зараховуються до
страхового стажу у подвійному розмірі.
Розділ III ПЕНСІЇ ЗА ВІКОМ
Стаття 9. Пенсії за віком
Пенсії за віком призначаються:
1) на загальних підставах;
2) у підвищеному розмірі у разі відстрочення часу її
призначення.
Стаття 10. Умови призначення пенсій за віком на загальних
підставах
Застраховані особи мають право на отримання повної пенсії за
віком на загальних підставах за таких умов:
1) досягнення пенсійного віку:
чоловіками - 60 років
жінками - 55 років
2) наявності необхідного страхового стажу:
а) до 31 грудня 1999 року:
у чоловіків - 25 років
у жінок - 20 років
б) з 1 січня 2000 року:
у чоловіків - 30 років
у жінок - 25 років
в) з 1 січня 2010 року:
у чоловіків - 35 років
у жінок - 35 років
Застраховані особи мають право на отримання неповної пенсії
за віком на загальних підставах у разі досягнення пенсійного
віку, передбаченого пунктом 1 частини першої цієї статті, за
наявності мінімального страхового стажу 5 років.
Стаття 11. Порядок обчислення розміру пенсії за віком
Місячний розмір пенсії за віком (П) обчислюється як добуток
скоригованого заробітку (доходу) (З), визначеного відповідно до
статті 23 цього Закону, на коефіцієнт страхового стажу
застрахованої особи (Кс) за формулою:
П = 3 х Кс.
Коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи (Кс)
дорівнює одному відсотку за кожний повний рік (12 місяців)
страхового стажу.
Розмір повної пенсії (стаття 10 цього Закону) не може бути
нижчим найменшої суми трудової (страхової) пенсії за віком,
розмір якої визначається під час затвердження бюджету Фонду. При
цьому за кожний повний рік страхового стажу понад зазначений у
пункті 2 частини першої статті 10 цього Закону до розміру
найменшої суми трудової (страхової) пенсії за віком додається по
одному відсотку скоригованого заробітку (доходу), але не менш як
по одному відсотку розміру найменшої суми трудової (страхової)
пенсії за віком.
Розмір пенсії не може перевищувати 75 відсотків
скоригованого заробітку (доходу).
Розмір неповної пенсії обчислюється пропорційно наявному
страховому стажу таким чином: спочатку визначається розмір повної
пенсії, ця пенсія ділиться на число років необхідного страхового
стажу, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 10 цього
Закону і множиться на число років наявного страхового стажу.
Стаття 12. Умови призначення пенсії за віком у підвищеному
розмірі у разі відстрочення часу її призначення
Особам, які набули право на пенсію за віком відповідно до
цього Закону і мають необхідний страховий стаж, передбачений
пунктом 2 частини першої статті 10 цього Закону, але після
досягнення віку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 10
цього Закону, виявили бажання одержати пенсію, призначену з
пізнішого строку, пенсія призначається з урахуванням страхового
стажу на момент звернення за пенсією з підвищенням повного
розміру пенсії на 10 відсотків за кожний повний рік страхового
стажу, який минув з моменту виникнення права на призначення цього
виду пенсії, але не більш як 75 відсотків заробітку (доходу), з
якого обчислюється пенсія.
У разі відстрочення часу призначення пенсії на неповний рік
розмір пенсії не підвищується.
Якщо особа з будь-яких причин не змогла допрацювати за
умовами цієї статті повного року, пенсія у підвищеному розмірі
призначається і виплачується з дати, що настає за останнім днем
повного року, який враховано до страхового стажу.
Розділ IV ПЕНСІЇ ЗА ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 13. Пенсії за інвалідністю
Пенсії за інвалідністю призначаються у разі настання
інвалідності внаслідок повної або часткової втрати
працездатності.
Стаття 14. Групи інвалідності
Залежно від ступеня втрати працездатності для обчислення
пенсії встановлюється три групи інвалідності. Причина, група
інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність,
визначається органом медико-соціальної експертизи згідно із
законодавством України.
Фонд та застрахована за загальнообов'язковим державним
пенсійним страхуванням особа мають право у встановленому
законодавством порядку оскаржити рішення органів
медико-соціальної експертизи.
Стаття 15. Умови призначення пенсій за інвалідністю
Особи, визнані в установленому порядку інвалідами, мають
право на пенсію за інвалідністю відповідно до цього Закону за
наявності необхідного мінімального страхового стажу не менше як 5
років.
Застраховані особи, визнані інвалідами першої групи в період
роботи до досягнення 20-річного віку, мають право на пенсію за
інвалідністю незалежно від тривалості страхового стажу.
Військовослужбовцям строкової служби призначається пенсія за
інвалідністю незалежно від наявності страхового стажу.
Стаття 16. Розміри пенсій за інвалідністю
Пенсії за інвалідністю залежно від групи інвалідності
призначаються у таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків
пенсії за віком, інвалідам II групи - 85 відсотків пенсії за
віком, інвалідам III групи - 40 відсотків пенсії за віком,
обчисленої відповідно до статті 11 цього Закону. При цьому до
страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, крім
наявного страхового стажу, зараховується період від дня
призначення пенсії за інвалідністю до досягнення застрахованим
віку, необхідного для призначення пенсії за віком.
Стаття 17. Період, на який призначається пенсія за
інвалідністю
Застрахованим особам, які у встановленому порядку визнані
інвалідами, пенсія за інвалідністю призначається на весь строк
встановлення інвалідності.
Стаття 18. Строк виплати пенсії у разі зміни групи
інвалідності або відновлення здоров'я
У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі
виплачується з дня зміни групи інвалідності.
У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою
пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено
інвалідність.
Розділ V ПЕНСІЇ У РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА
Стаття 19. Право на пенсію у разі втрати годувальника
Право на пенсію у разі втрати годувальника за наявності у
годувальника на день смерті страхового стажу не менш як 5 років,
а у разі смерті осіб, зазначених у частинах другій та третій
статті 15 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового
стажу мають:
1) одне із подружжя:
а) яке не працює і зайняте вихованням дітей померлого
годувальника, які не досягли 8-річного віку;
б) визнане у встановленому порядку інвалідом або досягло
віку, що дає право на пенсію за віком на загальних підставах;
2) діти, які не досягли 18 років (а студенти і учні
середніх, професійнотехнічних та вищих закладів освіти з денною
(очною) формою навчання, - до закінчення навчальних закладів, але
не довше ніж до досягнення ними 23 років), або старші цього віку,
якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, у тому числі
діти, які народилися протягом 9 місяців з дня смерті
годувальника.
3) один із батьків, брат чи сестра померлого годувальника
незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і
зайняті вихованням дітей померлого годувальника до досягнення
8-річного віку, у разі відсутності у дітей другого з батьків.
Усиновлені діти мають право на пенсію у разі втрати
годувальника нарівні з рідними дітьми.
Пасинок і падчірка мають право на пенсію у разі втрати
годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не отримують
аліментів від батьків та допомогу відповідно до Закону України
"Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у разі втрати
годувальника, зберігають це право і у разі їх усиновлення.
Положення цього Закону, що стосуються сімей померлих,
поширюються і на сім'ї застрахованих осіб, визнаних у судовому
порядку безвісно відсутніми.
Стаття 20. Розміри пенсій у разі втрати годувальника
Пенсії у разі втрати годувальника призначаються у розмірі 50
відсотків пенсії за віком померлого годувальника, обчисленої
відповідно до статті 11 цього Закону на кожного члена сім'ї, який
має право на таку пенсію (стаття 19 цього Закону), але в
загальній сумі не більше 100 відсотків пенсії за віком
годувальника. При цьому до страхового стажу для обчислення пенсії
за віком померлого годувальника, крім наявного страхового стажу,
зараховується період з дня смерті годувальника до дати, коли
годувальник досяг би віку, необхідного для призначення пенсії за
віком.
Дітям, які втратили обох батьків (круглим сиротам), пенсія
призначається у розмірі 50 відсотків пенсій за віком обох батьків
на кожну дитину, але в загальній сумі не більше 100 відсотків
суми цих пенсій.
Стаття 21. Період, на який призначається пенсія у разі
втрати годувальника. Зміна розміру пенсії
Пенсія у разі втрати годувальника призначається:
а) одному з подружжя у разі досягнення віку, передбаченого
для призначення пенсії за віком на загальних підставах, -
довічно;
б) одному із подружжя, яке має право на забезпечення пенсією
у разі втрати годувальника з урахуванням підпункту б пункту 1
частини першої статті 19 цього Закону, - на період визнання
інвалідом;
в) дітям, які мають право на забезпечення пенсією у разі
втрати годувальника відповідно до пункту 2 частини першої статті
19 цього Закону,- до досягнення 18-річного віку, дітямінвалідам -
на період визнання їх інвалідами; а студентам і учням середніх,
професійно-технічних та вищих закладів освіти з денною (очною)
формою навчання, - до закінчення навчальних закладів, але не
довше ніж до досягнення ними 23 років.
Якщо до досягнення дітьми 23-річного віку навчання перервано
або перенесено у зв'язку із строковою військовою службою, то у
разі продовження цього навчання після звільнення із служби
провадиться виплата пенсії з урахуванням періоду, на який її було
призупинено;
г) особам, які зайняті доглядом за дітьми померлого
годувальника (підпункт "а" пункту 1 та пункт 3 частини першої
статті 19 цього Закону),- на період догляду за дітьми до
досягнення ними 8-річного віку.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати здійснюється
з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому склалися
обставини, які призвели до зміни розміру або припинення виплати
пенсії.
Стаття 22. Призначення однієї пенсії у разі втрати
годувальника на всіх членів сім'ї. Виділення частки пенсії
На всіх членів сім'ї, які мають право на забезпечення
пенсією у разі втрати годувальника, призначається одна спільна
пенсія.
На вимогу члена сім'ї із загальної суми виділяється частка
його пенсії, яка виплачується окремо.
Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця,
що настає за місяцем, в якому надійшла заява про виділення
належної суми пенсії.
РОЗДІЛ VI ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ ЗАРОБІТКУ (ДОХОДУ). УМОВИ
ПРИЗНАЧЕННЯ І ВИПЛАТИ ПЕНСІЇ ТА УТРИМАНЬ З НЕЇ
Стаття 23. Коригування заробітку (доходу) для обчислення
пенсії і визначення середньоарифметичного індивідуального
коефіцієнту заробітку (доходу) застрахованої особи
Пенсії обчислюються за встановленими нормами (стаття 11) у
відсотках до заробітку (доходу), що визначається з урахуванням
коригування відповідно до цієї статті та статей 24, 25.
Коригування заробітку (доходу) для обчислення пенсії
здійснюється шляхом множення величини середньої заробітної плати
працівників, зайнятих у галузях економіки України, з урахуванням
працівників колективних сільськогосподарських підприємств, за
календарний рік, що передує року, в якому призначається пенсія,
на середньоарифметичний індивідуальний коефіцієнт заробітку
(доходу) застрахованої особи. Після одержання статистичних даних
про величину середньої заробітної плати працівників, зайнятих у
галузях економіки України, з урахуванням працівників колективних
сільськогосподарських підприємств, за календарний рік, з якого
призначається пенсія, провадиться перерахунок пенсій.
Середньоарифметичний індивідуальний коефіцієнт заробітку
(доходу) застрахованої особи, який визначає відношення заробітку
(доходу) застрахованого в установленому періоді (стаття 24 цього
Закону) і середньої заробітної плати працівників, зайнятих у
галузях економіки України, з урахуванням працівників колективних
сільськогосподарських підприємств за цей же період, визначається
у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях
економіки України з урахуванням працівників колективних
сільськогосподарських підприємств, передбачена в частинах другій
та третій цієї статті, визначається Державним комітетом
статистики України.
Стаття 24. Періоди, протягом яких враховується заробіток
(доход) при обчисленні пенсії
Для обчислення пенсії враховується заробіток (доход)
застрахованої особи за періоди:
1) до 31 грудня 1999 року - за будьякі за вибором пенсіонера
60 календарних місяців підряд протягом усієї трудової діяльності
незалежно від перерв у роботі;
2) з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2009 року - за останні
10 років страхового стажу, або за вибором пенсіонера за весь
період трудової діяльності;
3) з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2019 року - за останні
20 років страхового стажу, або за вибором пенсіонера за весь
період трудової діяльності;
4) з 1 січня 2020 року - за весь період страхового стажу.
Заробіток (доход) за зазначені в частині першій цієї статті
періоди, враховується для обчислення середньоарифметичного
індивідуального коефіцієнта заробітку (доходу) застрахованої
особи.
У разі коли страховий стаж становить менший період, ніж
передбачений частиною першою цієї статті, середньоарифметичний
індивідуальний коефіцієнт заробітку (доходу) застрахованої особи
визначається із заробітку (доходу) застрахованої особи за
фактичний період страхового стажу та середньої заробітної плати
працівників, зайнятих у галузях економіки України, з урахуванням
працівників, колективних сільськогосподарських підприємств за
відповідний період.
Стаття 25. Види доходів, які враховуються у заробіток
(доход) застрахованої особи для обчислення пенсії
У заробіток (доход) для обчислення пенсії застрахованої
особи враховуються всі види заробітку (доходу), на які
нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування відповідно до статті 52 цього Закону, а за
період до набрання чинності цим Законом - на соціальне
страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Розмір заробітку (доходу) для обчислення пенсії
застрахованих осіб, зазначених у пунктах 6, 8, 11-13 частини
першої статті 4 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 26. Перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням
середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях
економіки України, та страхового стажу
Пенсії перераховуються залежно від збільшення розміру
середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях
економіки України з урахуванням працівників колективних
сільськогосподарських підприємств.
Періодичність перерахунків пенсій визначається виходячи із
співвідношення величин середньої заробітної плати працівників,
зайнятих у галузях економіки України, з урахуванням працівників
колективних сільськогосподарських підприємств, станом на 1 січня
та 1 липня поточного року до середньої заробітної плати
працівників, зайнятих у галузях економіки України, з урахуванням
працівників колективних сільськогосподарських підприємств, за
відповідні попередні півріччя.
У разі збільшення середньої заробітної плати працівників,
зайнятих у галузях економіки України, з урахуванням працівників
колективних сільськогосподарських підприємств, до 15 відсотків
включно перерахунки провадяться один раз на рік з 1 січня, а у
разі збільшення цієї заробітної плати вище ніж на 15 відсотків -
через 6 місяців два рази в рік: з 1 липня і 1 січня.
Порядок перерахунку пенсій відповідно до цієї статті та
визначення коефіцієнта підвищення пенсії встановлюється Кабінетом
Міністрів України.
У разі коли застрахована особа після призначення пенсії
продовжує працювати і сплачує страхові внески до Фонду, через
кожні два роки провадиться перерахунок пенсії.
Стаття 27. Перерахунок пенсій, призначених до набрання
чинності цим Законом
Перерахунок пенсій за віком, за інвалідністю, у разі втрати
годувальника, призначених до набрання чинності цим Законом,
здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про
вік, страховий стаж, заробіток та інших, що знаходяться на час
перерахунку в пенсійній справі.
З метою коригування заробітку (доходу), з якого обчислено
пенсію, провадиться її перерахунок у порядку, встановленому
статтею 23 цього Закону, з урахуванням середньоарифметичного
індивідуального коефіцієнта заробітку (доходу) в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України .
Додаткові документи, які впливають на розмір пенсії,
враховуються для перерахунку пенсії відповідно до цієї статті у
разі подання їх протягом 6 місяців з дня набрання чинності цим
Законом. При цьому перерахунок пенсії провадиться з дня набрання
чинності цим Законом.
Якщо після перерахунку пенсії відповідно до цього Закону її
розмір зменшився, виплата пенсії продовжується у розмірі,
визначеному відповідно до законодавства, що діяло раніше. У разі
коли розмір пенсії, перерахованої відповідно до цієї статті та в
подальшому перерахованої відповідно до норм статті 26 цього
Закону, досягає або перевищує розмір раніше призначеної пенсії,
виплачується пенсія, обчислена за нормами цього Закону.
Стаття 28. Порядок звернення за призначенням пенсії
Заява про призначення пенсії або про її відстрочення
подається в орган, що призначає пенсії, або уповноваженому ним
органу чи уповноваженій особі в порядку, що визначається Фондом.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана не
раніше місячного строку до досягнення пенсійного віку.
Стаття 29. Строки призначення та виплати пенсії
Пенсії відповідно до цього Закону призначаються з дня
звернення за призначенням пенсії, крім випадків, передбачених
частиною третьою статті 12 цього Закону, а також у разі, коли:
а) пенсії за віком призначаються з дня, що настає за днем
досягнення пенсійного віку, а пенсії за інвалідністю - з дня
встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не
пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або
встановлення інвалідності;
б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня, що
настає за днем смерті годувальника, але не раніше ніж за 12
місяців перед зверненням за пенсією.
Пенсії призначаються довічно або на період, протягом якого
застрахована особа має право на виплату пенсії відповідно до
цього Закону.
Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня
відповідної заяви застрахованої особи з усіма необхідними
документами.
Стаття 30. Виплата пенсії за минулий час
Пенсія, не одержана застрахованою особою своєчасно,
виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. В
цьому випадку вся сума пенсії, але не більш як за 12 місяців,
виплачується одночасно, а решта виплачується щомісяця рівними
частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Суми пенсії, не одержані з вини органу, що призначає пенсію,
виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з
урахуванням законодавства про індексацію грошових доходів
населення.
Стаття 31. Виплата пенсії
Пенсія виплачується щомісячно за місцем фактичного
проживання пенсіонера у межах України.
Працюючим пенсіонерам пенсії (крім пенсій на випадок втрати
годувальника на дітей та пенсій, що достроково призначені за
віком відповідно до Закону України "Про зайнятість населення")
виплачуються в повному розмірі, коли загальна сума пенсії і
заробітку не перевищує подвійної величини середньої заробітної
плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з урахуванням
працівників колективних сільськогосподарських підприємств
(частина третя статті 23 цього Закону), що визначається щороку
станом на 1 січня.
У разі коли загальна сума пенсії і заробітку перевищує цю
величину заробітної плати, розмір пенсії відповідно зменшується з
таким розрахунком, щоб сума заробітку і пенсії не перевищувала цю
подвійну величину заробітної плати.
Працюючим пенсіонерам достроково призначені відповідно до
Закону України "Про зайнятість населення" пенсії за віком
виплачуються після припинення роботи. Після досягнення такими
громадянами пенсійного віку виплата пенсій провадиться на
загальних підставах.
Стаття 32. Виплата пенсії особам, які перебувають на повному
державному забезпеченні
У разі перебування пенсіонера на повному державному
забезпеченні в установі або закладі йому виплачується 25
відсотків призначеної пенсії, а у разі, коли розмір його пенсії
перевищує вартість утримання у відповідних установах, закладах,
виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не
менш як 25 відсотків призначеної пенсії. Якщо у пенсіонера, який
перебуває у відповідних установах на повному забезпеченні, є
непрацездатні члени сім'ї, що перебувають на його утриманні,
пенсія виплачується в такому порядку: 25 відсотків пенсії
виплачується самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не
більш як 50 відсотків призначеного розміру, виплачується
зазначеним членам сім'ї. Решта пенсії перераховується в установи
або заклади, де перебуває пенсіонер на повному державному
утриманні.
Стаття 33. Підстави припинення виплати пенсії
Виплата пенсії може бути припинена у разі, коли призначення
пенсії здійснено:
а) на підставі недостовірних відомостей;
б) внаслідок навмисного невиконання застрахованою особою
обов'язків, передбачених абзацом четвертим пункту 2 статті 58
цього Закону.
Стаття 34. Утримання надміру виплачених сум пенсій
Надміру виплачені суми пенсій внаслідок зловживань з боку
застрахованої особи або членів її сім'ї стягуються з них у
судовому порядку.
Стаття 35. Виплата пенсій у разі виїзду для проживання за
кордон
У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за
кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за 6 місяців
наперед перед від'їздом за кордон, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Стаття 36. Виплата недоодержаної пенсії у зв'язку із смертю
пенсіонера
Суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися
недоодержаними у зв'язку з його смертю (по місяць смерті
включно), не включаються до складу спадщини і виплачуються тим
членам його сім'ї, які належать до кола осіб, забезпечуваних
пенсією у разі втрати годувальника (стаття 19 цього Закону).
Батькам, чоловіку (дружині), а також членам сім'ї, які проживали
разом з пенсіонером на день його смерті, суми недоодержаної
пенсії виплачуються і в тому випадку, коли вони не належать до
кола забезпечуваних пенсією осіб у разі втрати годувальника.
У разі звернення кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії
ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли
не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Розділ VII ПЕНСІЙНІ ВИПЛАТИ І СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ
Стаття 37. Пенсійні виплати з накопичувальних пенсійних
рахунків
Застрахована особа, у разі досягнення пенсійного віку,
передбаченого цим Законом, має право на одержання пенсійних
виплат з накопичувального пенсійного рахунку.
Розміри пенсійних виплат, умови та порядок їх здійснення
визначаються Кабінетом Міністрів України.
Кошти, що знаходяться на накопичувальному пенсійному
рахунку, є власністю застрахованої особи і використовуються
виключно на пенсійні виплати цій особі. У разі смерті власника
накопичувального пенсійного рахунку кошти передаються спадкоємцям
у встановленому законодавством порядку.
Стаття 38. Соціальні послуги
До соціальних послуг (медичних профілактично-реабілітаційних
послуг, допомоги на поховання) належать послуги, спрямовані на
забезпечення відновлення здоров'я, реабілітацію застрахованих
осіб або членів їх сімей, що надаються за рахунок коштів Фонду.
Види соціальних послуг, коло осіб, які мають на них право,
визначаються і надаються в порядку, встановленому статутом Фонду.
У разі смерті пенсіонера виплачується допомога на поховання.
Стаття 39. Розмір допомоги на поховання пенсіонерів
У разі смерті пенсіонера, який отримував пенсію, призначену
відповідно до цього Закону, особам, які здійснили поховання
виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячної пенсії,
яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Допомога на поховання виплачується незалежно від строку
звернення за її виплатою.
Стаття 40. Підстави для припинення надання соціальних послуг
Надання соціальних послуг припиняється на підставах,
передбачених статтею 33 цього Закону.
Стаття 41. Утримання вартості безпідставно наданих
соціальних послуг
Вартість безпідставно наданих соціальних послуг внаслідок
зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім'ї
стягується з них у судовому порядку.
Розділ VIII УПРАВЛІННЯ ОБОВ'ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ ПЕНСІЙНИМ
СТРАХУВАННЯМ
Стаття 42. Пенсійний фонд України
Пенсійний фонд України є державним цільовим фондом, що
здійснює управління загальнообов'язковим державним пенсійним
страхуванням. Фонд здійснює збір і акумуляцію страхових внесків,
призначення і виплату пенсій, вирішує питання, пов'язані з
веденням накопичувальних пенсійних рахунків, здійснює в
установленому законодавством порядку пенсійні виплати з
накопичувальних пенсійних рахунків та надає соціальні послуги
відповідно до цього Закону.
Фонд діє на підставі статуту, який затверджується Кабінетом
Міністрів України.
Фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім
зазначеної в частині першій цієї статті, і використовувати кошти
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на цілі,
не пов'язані з зазначеною діяльністю.
Стаття 43. Правління Фонду
Управління фондом здійснюється правлінням Фонду.
Правління фонду складається з рівної кількості представників
від застрахованих осіб, роботодавців та держави.
Кількісний склад правління Фонду визначається статутом
Фонду.
Порядок делегування до правління Фонду представників
застрахованих осіб, роботодавців та держави визначається статутом
Фонду.
Правління Фонду діє на громадських засадах.
Строк повноважень правління Фонду становить шість років.
Новообраний склад правління Фонду проводить перше засідання
не пізніше п'яти місяців з дня його створення.
Правління провадить свою діяльність у порядку, визначеному
статутом Фонду.
Стаття 44. Повноваження правління Фонду
Правління Фонду:
спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду
та її органів;
затверджує відомчі акти нормативного характеру, що
регламентують діяльність Фонду, в тому числі його виконавчих
органів;
затверджує проект річного бюджету Фонду і внесення змін до
нього та звіт про його виконання;
затверджує порядок використання коштів з окремих видатків
бюджету Фонду;
відповідно до законодавства вирішує питання, пов'язані з
веденням накопичувальних пенсійних рахунків;
вирішує питання в установленому законодавством порядку щодо
створення резерву коштів Фонду для забезпечення виплат пенсій та
надання соціальних послуг, страхового фонду для здійснення
пенсійних виплат з накопичувальних пенсійних рахунків;
затверджує заходи щодо підготовки і підвищення кваліфікації
працівників Фонду, їх атестації;
обирає голову правління Фонду та затверджує його
заступників;
розглядає кандидатури та затверджує на посадах керівника
виконавчої дирекції Фонду та його заступників;
подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення
розмірів внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування;
вирішує інші питання діяльності Фонду відповідно до його
статуту.
Акти нормативного характеру, які стосуються прав і
обов'язків громадян, підлягають державній реєстрації в порядку,
встановленому для реєстрації нормативних актів органів виконавчої
влади.
Стаття 45. Виконавчі органи правління Фонду
Виконавчими органами правління Фонду є виконавча дирекція
Фонду та підвідомчі їй органи.
Виконавча дирекція Фонду організовує та забезпечує виконання
рішень правління Фонду, підзвітна правлінню Фонду та діє від
імені Фонду в межах, передбачених Положенням про виконавчу
дирекцію Фонду.
Органами виконавчої дирекції Фонду на відповідних територіях
є управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі, відділи Фонду у районах, містах без
районного поділу та районах міст.
Керівник виконавчої дирекції Фонду входить до складу
правління Фонду з правом дорадчого голосу.
Чисельність і фонд оплати праці працівників виконавчої
дирекції Фонду затверджуються правлінням Фонду .
Стаття 46. Наглядова рада Фонду
Наглядова рада Фонду створюється для здійснення контролю за
діяльністю Фонду.
Наглядова рада Фонду діє на громадських засадах.
До наглядової ради Фонду входять у рівній кількості
представники від держави, застрахованих осіб і роботодавців, які
представляють Автономну Республіку Крим, області, міста Київ та
Севастополь, в яких створено управління Фонду.
Порядок делегування до наглядової ради Фонду представників
застрахованих осіб, роботодавців та держави визначається статутом
Фонду.
Стаття 47. Повноваження наглядової ради Фонду
Наглядова рада Фонду:
заслуховує звіти правління та виконавчої дирекції Фонду;
погоджує річний бюджет Фонду і схвалює звіт про його
виконання;
у разі виявлення грубих порушень у діяльності Фонду порушує
питання щодо звільнення керівника виконавчої дирекції Фонду та
його заступників, керівників управлінь Фонду в Автономній
Республіці Крим, області і міст Києва та Севастополя;
здійснює контроль за діяльністю Фонду і спеціальної
інвестиційної компанії щодо ведення накопичувальних пенсійних
рахунків і фінансових операцій з коштами, що знаходяться на
накопичувальних пенсійних рахунках;
визначає аудиторську фірму для проведення аудиторської
перевірки Фонду та його управлінь;
розглядає інші питання діяльності Фонду відповідно до
статуту Фонду.
Наглядова рада провадить свою діяльність в порядку,
визначеному статутом Фонду.
Стаття 48. Порядок роботи наглядової ради Фонду
Засідання наглядової ради Фонду проводяться не рідше одного
разу на квартал. Позачергові засідання скликаються головою
наглядової ради Фонду, а також на вимогу однієї третини її членів
або за рішенням правління Фонду.
Засідання наглядової ради Фонду є правомочними у разі
присутності на ньому не менш як двох третин складу ради.
Рішення приймається простою більшістю голосів від загальної
кількості присутніх на засіданні членів наглядової ради Фонду. У
разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є
вирішальним.
У засіданні наглядової ради Фонду з правом дорадчого голосу
бере участь голова правління Фонду, керівник виконавчої дирекції
Фонду або їх заступники.
Члени наглядової ради Фонду можуть брати участь у засіданнях
правління Фонду з правом дорадчого голосу.
Стаття 49. Вимоги до осіб, які можуть бути делегованими до
правління Фонду та наглядової ради Фонду
Делегованою до правління Фонду та наглядової ради Фонду може
бути застрахована особа, яка має право голосу відповідно до
Конституції України.
Член правління Фонду не може бути одночасно членом
наглядової ради Фонду.
Роздiл IX КОШТИ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕНСIЙНОГО
СТРАХУВАННЯ
Стаття 50. Кошти загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування
Джерелами формування доходiв Фонду є:
1) страховi внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, що сплачуються на умовах i в порядку, передбаченому
цим Законом;
2) кошти державного і мiсцевих бюджетiв та цiльових фондiв,
що перераховуються Фонду у випадках, передбачених законодавством
України;
3) суми фiнансових санкцiй, застосованих вiдповiдно до цього
Закону та iнших актiв законодавства до пiдприємств, установ,
органiзацiй та фiзичних осiб за порушення встановленого порядку
сплати страхових внескiв та використання коштiв Фонду, а також
суми адмiнiстративних стягнень, накладених вiдповiдно до
законодавства на посадових осiб та громадян за такi порушення;
4) благодiйні внески пiдприємств, установ, органiзацiй та
фiзичних осiб;
5) iнші надходження вiдповiдно до законодавства України.
Джерелом фінансування пенсійних виплат з накопичувальних
пенсійних рахунків є кошти застрахованих осіб на цих рахунках,
які формуються за рахунок:
1) обов'язкових внесків застрахованих осіб, що сплачуються
на умовах та в порядку, передбаченому цим Законом;
2) інвестиційного доходу, що утворюється внаслідок
розміщення у порядку, визначеному законодавством коштів, які
знаходяться на накопичувальних пенсійних рахунках з метою
одержання прибутку;
3) інших надходжень відповідно до законодавства.
Розміщення коштів, що знаходяться на накопичувальних
пенсійних рахунках здійснюється спеціальною інвестиційною
компанією, яка визначається і здійснює свою діяльність у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Спеціальна інвестиційна компанія розміщує кошти, що
знаходяться на накопичувальних пенсійних рахунках, в державні
цінні папери України, державні цінні папери іноземних держав та в
інші активи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України і
з додержанням вимог та обмежень, визначених законодавством.
Нагляд за діяльністю спеціальної інвестиційної компанії
здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Стаття 51. Платники страхових внесків та визначення тарифів
внесків
Платниками внесків на обов'язкове пенсійне страхування є:
1) страхувальники-роботодавці:
підприємства, установи та організації, створені відповідно
до законодавства України, незалежно від форм власності, виду
діяльності та господарювання, об'єднання громадян,
громадяни-підприємці, які на умовах трудового договору
(контракту), договору цивільно-правового характеру або на
будь-яких інших умовах використовують за винагороду працю
фізичних осіб;
іноземні підприємства, установи, організації, міжнародні
організації, їх філіали, представництва та інші відокремлені
підрозділи, іноземні громадяни, особи без громадянства, які
здійснюють діяльність на території України та на будь-яких умовах
використовують за винагороду працю громадян України;
громадяни України, які не є суб'єктами підприємницької
діяльності і які на будь-яких підставах використовують за
винагороду працю інших фізичних осіб (у тому числі іноземних
громадян і осіб без громадянства);
2) застраховані особи, зазначені у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 7,
9, 10 і 14-16 частини першої статті 4 цього Закону.
Страхові внески, а також частина внесків, що спрямовуються
на накопичувальні пенсійні рахунки застрахованих осіб,
сплачуються в розмірах, які встановлюються Верховною Радою
України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб на
календарний рік одночасно із затвердженням Державного бюджету
України.
Обов'язок сплачувати страхові внески застрахованими особами,
зазначеними у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 7, 9, 10 і 14-16 частини
першої статті 4 цього Закону, припиняється з дня призначення
пенсії відповідно до цього Закону.
За застрахованих осіб, зазначених у пунктах 6, 8, 11-13
частини першої статті 4 цього Закону, страхові внески сплачуються
за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, коштів
цільових фондів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 52. Нарахування страхових внескiв
Страховi внески нараховуються на такi види виплат (доходів):
1) усi види основної та додаткової заробітної плати,
заохочувальнi та компенсацiйнi виплати, iншi виплати (у тому
числi в натуральнiй формi), що вiдповiдно до Закону України Про
оплату працi та прийнятих згідно з ними iнших актiв
законодавства, включаються до витрат на оплату праці - незалежно
вiд джерел фiнансування та порядку оподаткування цих виплат;
2) винагороди, що виплачуються ( у тому числi в натуральнiй
формi) за виконання робiт (надання послуг) за договорами
цивiльно-правового характеру - незалежно вiд джерел фінансування
та порядку оподаткування цих виплат;
3) будь-якi iншi виплати працiвникам або громадянам, що
виконують роботи (надають послуги) за угодами цивiльно-правового
характеру або виконують оплачувану роботу на iнших пiдставах - за
умови, що зазначені виплати не належать до виплат, зазначених у
пунктах 1 і 2 частини першої цiєї статтi та пiдлягають
оподаткуванню податком на доходи фiзичних осiб;
4) стипендiї аспiрантам, докторантам та клiнічним
ординаторам;
5) чистий доход (прибуток), у тому числi в натуральнiй
формi, визначений вiдповiдно до законодавства, отриманий вiд
пiдприємницької, адвокатської, нотарiальної, творчої та iншої
дiяльностi, пов'язаної з одержанням доходу, - незалежно вiд
джерел фiнансування та порядку оподаткування цих виплат.
Якщо страхувальник отримує (виплачує застрахованiй особi)
одночасно кілька видів виплат, зазначених у цій статті, страхові
внески нараховуються на суми усіх цих виплат.
Страховi внески не нараховуються на виплати, що не вiднесенi
до пунктiв 1 - 5 частини першої цiєї статті, а також на виплати,
що зазначені у цих пунктах, але включенi до Перелiку видiв
заробiтку (доходiв), на якi не нараховуються страховi внески на
загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування i, якi не
враховуються до заробiтку (доходу), з якого обчислюється пенсiя,
що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Страхові внески нараховуються на фактичні виплати (доходи),
зазначені у частинах першій та другій цієї статті, що не
перевищують максимальної величини фактичних витрат суб'єктів
господарювання на оплату праці працівників і заробітку (доходу)
фізичних осіб, з якої справляються внески (збори) до Фонду,
визначеної Кабінетом Міністрів України.
Стаття 53. Обчислення та сплата страхових внескiв
Страховi внески обчислюються i сплачуються у грошовiй формi,
а у випадках, передбачених законом, - у натуральній формі. У разi
нарахування страхових внескiв на заробiток (доход) у натуральнiй
формi, цей заробiток (доход) оцiнюється за вільними ринковими
цiнами на момент виплати, але не нижче собiвартостi отриманої
продукцiї. У разі відсутності у страхувальника коштів страхові
внески можуть бути сплачені у натуральному вигляді, цінними
паперами у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Сплата страхових внескiв здійснюється на пiдставi вiдомостей
про виплату заробiтної плати, декларацiй про доход,
бухгалтерських та iнших фiнансових документiв.
Обчислення та нарахування страхових внескiв здійснюється
страхувальниками.
Страховi внески сплачуються одночасно з одержанням заробiтку
(доходу), на який вони нараховуються, в тому числi, коли
заробiток (доход) виплачується з виручки вiд реалізацiї продукцiї
(послуг). У разi здiйснення (отримання) виплат у натуральнiй
формi страхувальник зобов'язаний сплатити страховi внески не
пiзнiше нiж через три днi пiсля здiйснення (отримання ) таких
виплат.
Страхувальники, зазначенi у пунктi 3 частини першої статтi 4
цього Закону, сплачують страховi внески у строки, в якi вони
сплачують податок на доходи з фiзичних осiб.
У разi коли страхувальники мають заборгованiсть із сплати
страхових внескiв, на перiод її повного погашення згiдно з
перелiком боржникiв, поданим до банку органом Фонду, установи
банкiв приймають вiд цих страхувальникiв доручення на
перерахування коштiв до Фонду за погодженням з органами Фонду.
У разi нестачі у страхувальникiв коштiв для виплати
заробiтку (доходу) та сплати страхових внескiв у повному обсязi,
видача їх на виплату заробiтку (доходу) i перерахування страхових
внескiв до Фонду провадиться у пропорцiйних сумах.
У разi незабезпечення банками перерахування страхових
внескiв до Фонду пiд час видачi коштiв на виплату заробiтку
(доходу) цi банки сплачують за рахунок власних коштiв до Фонду
суму, яка дорiвнює сумi несплачених страхових внескiв.
Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязi
сплачують страховi внески, до них застосовуються фiнансовi
санкцiї, передбаченi цим Законом, незалежно вiд причини несплати
страхових внесків.
Страховi внески сплачуються підприємствами, установами та
організаціями шляхом безготівкових розрахунків, а
страхувальниками - фiзичними особами як шляхом безготiвкових
розрахункiв, так i готiвкових розрахункiв через банкiвські
установи.
Днем сплати вважається:
у разі перерахування за безготiвковими розрахунками - день
зарахування суми страхових внескiв на рахунок органу Фонду;
у разі сплати готiвкою - день внесення коштiв у банкiвську
установу для перерахування на рахунок органу Фонду.
Страховi внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування перераховуються на рахунок Фонду
страхувальникамироботодавцями, в тому числі і за працюючих у них
застрахованих осіб.
Застраховані особи, зазначені у пункті 3 частини першої
статті 4 цього Закону самостійно перераховують страхові внески на
рахунок Фонду.
Фонд в установленому Кабінетом Міністрів України порядку
забезпечує зарахування відповідних сум внесків на накопичувальні
пенсійні рахунки та здійснює перерахування цих сум спеціальній
інвестиційній компанії.
Страховi внески, сплаченi в iноземнiй валютi, пiдлягають
перерахуванню у валюту України за офiційним курсом валют
Нацiонального банку України на день сплати страхових внескiв.
Стаття 54. Вiдповiдальнiсть за порушення порядку сплати
страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне
страхування та порядку використання коштiв
У разі несплати страхових внесків в установлені строки
підприємствами, установами, організаціями та громадянами (в тому
числі тими, що не зареєстровані в органах Фонду як платники
внесків) своєчасно несплачені суми страхових внесків стягуються з
нарахуванням пені в розмірі з розрахунку 120 відсотків річних
облікової ставки Національного банку України від суми недоплати,
розрахованої за кожний день прострочення платежу.
За ухилення від реєстрації в органах Фонду, порушення
порядку сплати страхових внесків та порядку використання коштів
Фонду органи Фонду мають право застосовувати фінансові санкції у
вигляді стягнення:
1) штрафу у розмірі всієї суми прихованого (заниженого)
розміру виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону
нараховуються страхові внески, а у разі повторного порушення
протягом року - штрафу у трикратному розмірі зазначеної суми;
2) штрафу у розмірі 50 відсотків належних до сплати сум
страхових внесків - у разі відсутності встановленого обліку та
звітності про розмір заробітку (доходу), з яких обчислюються
зазначені платежі чи порушення порядку проведення операцій з
коштами Фонду, а також за неподання, несвоєчасне подання та
подання не за встановленою формою цієї звітності;
3) пені з банківських установ за несвоєчасне перерахування
чи зарахування на рахунки та субрахунки органів Фондів сум
страхових внесків, а також коштів на виплату пенсій та інших
виплат за рахунок Фонду у розмірі 2 відсотків зазначених сум за
кожний день прострочки;
4) штрафу з банківських установ, які видали кошти на виплату
заробітку (доходу) і не забезпечили пропорційного перерахування
страхових внесків до Фонду - у розмірі всієї суми неперерахованих
платежів.
Своєчасно несплачені суми страхових внесків разом з
нарахованою пенею стягуються в доход Фонду з підприємств,
установ, організацій, громадян-суб'єктів підприємницької
діяльності, які мають рахунки у банківських установах, у
безспірному порядку шляхом безакцептного списання з відповідних
рахунків банківськими установами за дорученням органів Фонду, а з
інших осіб - у судовому порядку або за нотаріальними виконавчими
написами.
Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та
фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
На посадових осіб та громадян, винних у приховуванні
(заниженні) розміру виплат (доходу), на які нараховуються
страхові внески, порушенні встановленого порядку обчислення та
строків сплати зазначених внесків, ухиленні від реєстрації чи
несвоєчасній реєстрації платників в органах Фонду, порушенні
порядку здійснення операцій з коштами Фонду та порядку витрачання
цих коштів, несвоєчасному поданні, неподанні або поданні не за
встановленою формою звітності за страховими внесками та коштами
Фонду та відомостей про застрахованих осіб, передбачених цим
Законом, неповідомленні банківськими установами про відкриття
рахунків страхувальникам-роботодавцям, органи Фонду мають право
накладати адміністративні стягнення у вигляді штрафу від восьми
до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у
разі повторного протягом року порушення, за яке особу було
піддано адміністративному стягненню, - від десяти до двадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначені адміністративні стягнення накладаються у порядку,
встановленому Кодексом України про адміністративні
правопорушення.
Право накладення зазначених у цiй статтi фiнансових санкцiй
та адмiнiстративних стягнень мають керівник виконавчої дирекції
Фонду, його заступники, начальники управлiнь Фонду у Автономнiй
Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi та їх
заступники, начальники вiддiлiв Фонду у районах та мiстах.
Суми коштiв, безпiдставно стягнутi органами Фонду,
пiдлягають поверненню у триденний строк з дня прийняття рiшення
про безпiдставнiсть стягнення цих виплат.
Стаття 55. Облiк коштiв, що надходять до Фонду
Фонд веде облiк надходжень та витрат коштів
загальнообов'язкового державного пенсiйного страхування, здійснює
облік коштів на накопичувальних пенсійних рахунках вiдповiдно до
цього Закону та iнших актiв законодавства.
Кошти Фонду зараховуються на єдиний рахунок Фонду і
зберігаються на окремих рахунках та субрахунках органів Фонду в
банківських установах. Використання коштiв, що перебувають на
цьому рахунку, допускається лише на цiлi, передбаченi цим
Законом.
Не використанi пiдприємствами, установами та органiзацiями
кошти Фонду, що перерахованi їм для здiйснення виплат,
передбачених цим Законом, пiдлягають поверненню Фонду у триденний
строк пiсля закiнчення встановлених строків зазначених виплат.
Стаття 56. Облiк страхових внескiв
Органи Фонду ведуть персонiфiкований облiк усіх
застрахованих осiб та персонiфiкований облiк надходження
страхових внескiв, а також облік коштів на накопичувальних
пенсійних рахунках у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України.
На кожну застраховану особу вiдкривається персональна
облiкова картка, в якій використовується постiйний
iдентифiкаційний номер Державного реєстру фiзичних осiб -
платникiв податкiв та iнших обов'язкових платежiв.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого
обліку використовуються відомості, що надходять від:
інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів;
спеціальної інвестиційної компанії;
Державної податкової адміністрації;
роботодавців;
фізичних осіб;
органів реєстрації актів громадянського стану про громадян,
які померли;
державної служби зайнятості;
інших підприємств, установ та організацій.
Накопичувальний пенсійний рахунок є частиною персональної
облікової картки застрахованої особи, на якому відображаються всі
операції, пов'язані з формуванням та використанням коштів на
накопичувальних пенсійних рахунках.
Персональна облiкова картка застрахованої особи зберiгається
Фондом протягом усього її життя, а пiсля смертi - протягом 75
рокiв.
Банківські установи зобов'язані повідомляти про відкриття
розрахункових та інших рахунків страхувальниками-роботодавцями,
застрахованими особами, зазначеними у пункті 3 частини першої
статті 4 цього Закону, органи Фонду за місцем реєстрації цих
страхувальників та застрахованих осіб.
Відомості про застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2,
4, 5, 7, 9, 10, 14, і 15 частини першої статті 4 цього Закону,
подаються до органу Фонду страхувальниками-роботодавцями.
Відомості про застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3, 6, 8,
12, 13 і 16 частини першої статті 4 цього Закону, подаються
безпосередньо до органу Фонду, а за осіб, передбачених пунктом 11
частини першої статті 4 цього Закону, - цільовим фондам
страхування від безробіття. Відомості, передбачені цим пунктом,
подаються у порядку та за формою, встановленими Фондом.
Вiдомостi про смерть застрахованої особи передаються до
органу Фонду протягом 10 днiв з дня реєстрації її смертi органом
реєстрації актів громадянського стану за місцем його реєстрації
як платника страхових внескiв на загальнообов'язкове державне
пенсiйне страхування.
Розділ Х ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТРАХУВАЛЬНИКІВ, ЗАСТРАХОВАНИХ
ОСІБ, СТРАХОВИКА. ЗАХИСТ ДАНИХ. РОЗГЛЯД СПОРІВ
Стаття 57. Обов'язки страхувальникiв
Страхувальники зобов'язанi :
1) зареєструватися в органах Фонду як платники страхових
внескiв у 10- денний строк з дня отримання ними свiдоцтва про
державну реєстрацiю як суб'єкта пiдприємницької дiяльностi
(дозволу на зайняття адвокатською, нотарiальною та iншою
дiяльнiстю) або з дня прийняття рiшення про створення установи,
органiзацiї, фiлiали, представництва, iншого вiдокремленого
пiдроздiлу, змiну юридичного статусу чи адреси - якщо вiдповiдно
до законодавства України державна реєстрацiя таких установ,
органiзацiй та вiдокремлених пiдроздiлiв не проводиться.
Громадяни-страхувальники, що не є суб'єктами пiдприємницької
діяльності i використовують працю iнших фiзичних осiб,
зобов'язанi зареєструватися в органах Фонду у 10-денний строк з
дня укладення відповідного договору або з дня, коли громадянин
фактично приступив до роботи, - якщо договiр не укладався.
Страхувальники-роботодавці зобов'язанi зареєструватися в
органах Фонду незалежно вiд того, чи ведуть вони фактично
господарську дiяльнiсть та провадять розрахунки з оплати працi.
Під час реєстрацiї страхувальники подають органам Фонду за
мiсцем реєстрацiї вiдомостi та документи за перелiком, визначеним
цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду. У разi змiни
зазначених вiдомостей страхувальники iнформують про це вiдповiднi
органи Фонду у 10-денний строк.
Якщо страхувальник належить одночасно до кiлькох категорiй
платникiв страхових внесків, визначених частиною першою статті 51
цього Закону, вiн зобов'язаний зареєструватися та провадити
вiдповiднi розрахунки за кожним видом дiяльностi окремо.
Органи, що здiйснюють державну реєстрацiю суб'єктiв
пiдприємницької дiяльностi, зобов'язанi надсилати один примiрник
реєстрацiйної картки органу Фонду за мiсцем реєстрацiї суб'єкта
пiдприємницької дiяльностi;
2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним
календарним мiсяцем та календарним роком, зберiгати цi данi
протягом 75 рокiв;
3) допускати посадових осiб органiв Фонду до перевiрок
правильностi обчислення та сплати страхових внескiв, надавати
органам Фонду необхiднi документи та пояснення з питань, що
виникають пiд час перевiрок;
4) подавати органам Фонду вiдомостi про застрахованих осiб
згiдно з вимогами цього Закону у 10-денний строк з дня одержання
(змiни) цих вiдомостей;
5) своєчасно подавати органам Фонду встановлену звiтнiсть;
6) надавати застрахованій особі вiдомостi щодо заробiтку
(доходу), розмiру сплачених страхових внескiв та інші відомості,
подані Фонду.
Стаття 58. Права і обов'язки застрахованої особи
Застрахована особа має право:
безкоштовно отримувати в органах Фонду вiдомостi, внесенi до
її персональної облiкової картки, а також інформацію про
надходження та використання коштів, які надійшли на
накопичувальний пенсійний рахунок;
звернутися iз заявою до органу Фонду про незгоду стосовно
вiдомостей, внесених до персональної облiкової картки ;
оскаржувати у встановленому порядку дiї
страхувальника-роботодавця та Фонду.
Застрахована особа зобов'язана:
отримати посвiдчення соцiального страхування, зберiгати i
пред'являти його на вимогу страхувальникароботодавця та органiв
Фонду;
подавати на вимогу органу Фонду документи, що засвiдчують
вiдомостi, якi мають бути занесені до персональної картки згiдно
з цим Законом;
повідомляти Фонду про обставини, що спричиняють зміни
розміру пенсії, припинення її виплати і відсутність права на
надання соціальних послуг (зміни стану працездатності, складу
сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзду за межі
держави тощо) протягом 10 днів з моменту їх виникнення;
своєчасно i в повному обсязi сплачувати страховi внески;
виконувати iнші вимоги, передбаченi цим Законом.
Стаття 59. Права і обов'язки Фонду та його органів
Фонд зобов'язаний складати річний звіт про виконання
бюджету, подавати його Кабінету Міністрів України та публікувати
в засобах масової інформації.
Фонд та його органи зобов'язанi:
додержуватися Конституцiї України та законiв України, прав
та iнтересiв застрахованих осiб i страхувальникiв, що
охороняються законом;
здiйснювати в межах своєї компетенцiї контроль за
додержанням страхувальниками-роботодавцями та застрахованими
особами вимог цього Закону;
своєчасно вносити до вiдповiдних персональних облiкових
карток загальнообов'язкового державного пенсiйного страхування
вiдомостi про застрахованих осiб, страхувальникiв;
здiйснювати контроль за достовiрнiстю поданих вiдомостей,
визначених цим Законом, страхувальниками i застрахованими
особами;
надавати фізичним особам відомості про них, що містяться в
системі персоніфікованого обліку, а у разу їх зміни,
несвоєчасного надходження страхових внесків (збору), перегляд
розміру виплачуваної пенсії, її індексації, зміни умов надання
соціальних послуг чи перегляду питання про можливості їх надання
- інформувати застраховану особу письмово у встановлені строки;
подавати не рідше одного разу на рік власнику
накопичувального пенсійного рахунку звіт про фінансовий стан
цього рахунку;
інформувати застрахованих осіб про призначення (відмову) i
розмiр призначеної пенсiї, порядок її виплати, види i умови
надання соцiальних послуг, про порядок здійснення пенсійних
виплат з накопичувального пенсійного рахунку та порядок
оскарження рішень щодо відмови у призначенні пенсій, надання
соціальних послуг;
попереджати пенсіонера за мiсяць до закiнчення строку
виплати пенсії у письмовiй формi про причину припинення її
виплати;
надавати безкоштовно застрахованим особам і страхувальникам
в усній і письмовій формі, а також через засоби масової
інформації консультації з питань застосування законодавства про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, роз'яснювати
їх права, обов'язки і відповідальність, порядок сплати страхових
внесків, заповнення звітності та інші питання відповідно до цього
Закону.
Фонд несе відповідальність відповідно до законодавства за
шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або
неповного надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Фонд укладає договір з спеціальною інвестиційною компанією в
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Фонд та його органи мають право:
отримувати безкоштовно вiд державних органiв, підприємств,
установ і органiзацiй незалежно від форм власності, та
громадян-суб'єктів підприємницької діяльності вiдомостi,
пов'язанi з обчисленням та сплатою страхових внескiв;
здiйснювати перевiрки на будь-яких пiдприємствах, в
установах, органiзацiях та у громадян бухгалтерських книг,
звiтiв, планiв, кошторисiв, декларацiй та iнших документiв,
пов'язаних з обчисленням та сплатою страхових внескiв на
загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування, одержувати
необхiднi пояснення, довiдки i вiдомостi (в тому числi письмовi)
з питань, що виникають пiд час перевiрок;
отримувати від інвестиційного керуючого, інших підприємств,
установ та організацій інформацію про розміщення та використання
коштів, що знаходяться на накопичувальних пенсійних рахунках і
передані в інвестиційне управління;
вимагати вiд керiвникiв та iнших посадових осiб пiдприємств,
установ, органiзацiй, а також громадян усунення виявлених
порушень законодавства про порядок обчислення та сплати страхових
внескiв, здiйснення фiнансових операцiй з коштами Фонду, коштами,
що знаходяться на накопичувальних пенсійних рахунках та порядку
їх використання;
зупиняти операцiї пiдприємств, установ, органiзацiй i
громадян з розрахунковими та iншими рахунками у банках, якщо вони
не зареєструвались у Фонді як платники внесків, перешкоджають
проведенню перевiрок, у разi неподання під час перевiрок
бухгалтерських звiтiв, балансiв, розрахункiв, декларацiй та iнших
необхiдних документiв, у разi подання не за встановленою формою
(чи неподання) або подання з порушенням встановлених строкiв
органам Фонду бухгалтерської та iншої звiтностi за коштами
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та
коштами, що знаходяться на накопичувальних пенсійних рахунках, а
також у разі вiдмови вiд сплати страхових внескiв;
вилучати у пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян
документи, що свiдчать про приховання (заниження) розмiру
заробiтку (доходу) та iнших виплат, з яких обчислюються страховi
внески, або якi свiдчать про порушення порядку здiйснення
фiнансових операцiй з коштами Фонду та коштами, що знаходяться на
накопичувальних пенсійних рахунках, чи порушення порядку
використання цих коштiв;
вносити пропозицію про порушення справи про банкрутство
пiдприємства, установи, органiзацiї або скасування державної
реєстрації підприємців чи громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності у разi систематичної несплати ними страхових внескiв;
застосовувати санкції, передбачені цим Законом;
порушувати в установленому порядку питання про притягнення
винних осiб до вiдповiдальностi за порушення законодавства про
страховi внески, вимагати інформацію про вжиті заходи.
Стаття 60. Захист даних
Інформація в сфері загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування використовується з дотриманням вимог,
передбачених законодавством про інформацію. Фонд забезпечує
таємність інформації стосовно особистих даних застрахованої
особи.
Забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи
інформацію про страховий стаж, причини, внаслідок яких настав
страховий випадок, результати медичних обстежень, величину
отримуваних доходів, суми отримуваних виплат тощо, крім випадків,
передбачених законом.
Фонд та його органи можуть використовувати персональні дані
застрахованої особи в межах функцій, визначених статутом Фонду.
Стаття 61. Розгляд спорів
Спори, що виникають з правовідносин, пов'язаних з
загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням,
вирішуються органами Фонду або в судовому порядку.
Розділ XІ ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ФОНДУ
Стаття 62. Органи, що здійснюють державний нагляд за
діяльністю Фонду
Державний нагляд за діяльністю Фонду та його органів
здійснюють Міністерство праці та соціальної політики України і
Міністерство фінансів України.
Стаття 63. Засоби державного нагляду за діяльністю Фонду
Якщо Фондом прийнято рішення з порушенням законодавства про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, страхувальник
або спеціальна інвестиційна компанія не виконує вимог
законодавства, орган державного нагляду вказує на допущені
порушення і встановлює строк для їх усунення. Якщо протягом цього
строку Фонд, страхувальник або спеціальна інвестиційна компанія
не усуне порушення, незаконне рішення скасовується органом
державного нагляду з наступним відшкодуванням збитків за рахунок
Фонду, страхувальника або спеціальної інвестиційної компанії. У
двотижневий строк Фонд, страхувальник або спеціальна інвестиційна
компанія можуть оскаржити рішення органу державного нагляду в
суді.
Орган державного нагляду може вимагати скликання засідання
правління Фонду. Якщо ця вимога не буде виконана, орган
державного нагляду може сам скликати і провести засідання
правління Фонду.
За невиконання своїх обов'язків за рішенням органу
державного нагляду члени правління Фонду можуть бути позбавлені
своїх повноважень.
Фонд зобов'язаний надавати посадовим особам органів
державного нагляду або їх уповноваженим особам усі документи і
довідки, необхідні для здійснення функцій нагляду.
З ініціативи органу державного нагляду може призначатися
проведення аудиторської перевірки діяльності Фонду та його
органів.
Розділ XIІ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 1999 року, крім
статтей 26, 27, частини другої статті 51 щодо спрямування частини
внесків на накопичувальні пенсійні рахунки та розділу VІІІ цього
Закону.
Стаття 26 та розділ VІІІ цього Закону вводяться в дію з 1
січня 2005 року.
Стаття 27 цього Закону вводиться в дію протягом 2000 року в
строки, визначені Кабінетом Міністрів України.
Частина друга статті 51 щодо спрямування частини внесків на
накопичувальні пенсійні рахунки вводиться в дію з 1 січня 2000
року.
2. Кабінету Міністрів України:
подати Верховній Раді України пропозиції про внесення до
законодавчих актів України змін, що випливають із Закону України
Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у
двомісячний термін;
привести рішення Уряду України у відповідність із цим
Законом до 1 квітня 1999 року.
3. Виплата пенсій у період до 2003 року здійснюється у межах
граничних розмірів, що встановлюються диференційовано залежно від
трудового внеску та умов праці під час затвердження бюджету
Фонду.
4. Тимчасово, до запровадження пільгового пенсійного
забезпечення на професійно-галузевому рівні:
1) працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день
на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних
частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних
копалин, на будівництві шахт і рудників за списком робіт,
професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів
України, і за результатами атестації робочих місць, пенсії
призначаються після досягнення 50 років за наявності страхового
стажу не менше як 20 років, з них не менше як 10 років на
зазначених роботах, а працівникам провідних професій - за
списком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від
віку за наявності страхового стажу 20 років на зазначених
роботах.
Розмір пенсії обчислюється відповідно до статті 11 цього
Закону (за винятком частини п'ятої зазначеної статті). При цьому
коефіцієнт страхового стажу визначається з урахуванням кожного
повного року підземної роботи у подвійному розмірі. Розмір пенсії
не може перевищувати 85 відсотків скоригованого заробітку
(доходу), з якого обчислюється пенсія.
Виплата цих пенсій здійснюється за рахунок державного
бюджету до досягнення пенсійного віку, передбаченого пунктом 1
частини першої статті 10 цього Закону;
2) окремим категоріям працівників залежно від умов праці за
результатами атестації робочих місць можуть призначатися за
рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату
праці, дострокові пенсії (але не раніше ніж після досягнення
55-річного віку чоловіками і 50-річного віку жінками) відповідно
до цього Закону в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів
України.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до
статті 11 цього Закону.
5. Особам, які відповідно до законодавства, що раніше діяло,
набули право на пенсію за віком на пільгових умовах,
призначаються пенсії за нормами цього Закону у разі досягнення
віку та наявності трудового стажу, передбаченого законодавством,
що діяло раніше. При цьому зберігається порядок покриття витрат
на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності
цим Законом, крім пенсій працівникам, зайнятим повний робочий
день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і осо
ливо важкими умовами праці.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату
праці, вносять до Фонду плату, що покриває витрати на виплату і
доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на
підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо
важкими умовами праці, - за списком N1 виробництв, робіт,
професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів
України, починаючи з 1 січня 1999 року в розмірі 20 відсотків з
наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 50-
відсоткового розміру відшкодування витрат на виплату цих пенсій,
до виникнення права на пенсію на загальних підставах.
6. Тимчасово, до прийняття відповідного рішення Верховною
Радою України, особам, хворим на гіпофізарний нанізм (ліліпутам),
диспропорційним карликам можуть призначатися за рахунок коштів
державного бюджету дострокові пенсії (але не раніше ніж після
досягнення 45-річного віку і за наявності стажу роботи не менш як
20 років чоловікам та досягнення 40-річного віку і за наявності
стажу роботи не менш як 15 років жінкам) відповідно до цього
Закону.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до
статті 11 цього Закону.
7. Особам, які отримували пенсію за вислугу років відповідно
до Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії
перераховуються відповідно до норм цього Закону на загальних
підставах. Розміри пенсій визначаються відповідно до статті 11
цього Закону. Призначення пенсій за вислугу років для
працівників, передбачених Законом України "Про пенсійне
забезпечення" з набранням чинності цим Законом, припиняється.
8. До створення цільового фонду страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання особі, яка
визнана інвалідом внаслідок трудового каліцтва або професійного
захворювання, та членам сім'ї годувальника, який помер внаслідок
зазначених причин, пенсії призначаються і виплачуються відповідно
до цього Закону. При цьому у разі виїзду пенсіонера на постійне
місце проживання за кордон пенсії за інвалідністю внаслідок
трудового каліцтва та професійного захворювання, призначені в
Україні, виплачуються за час перебування за кордоном, якщо інше
не передбачено міжнародними угодами (договорами) України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
9. Установити, що до введення в дію розділу VІІІ цього
Закону управління загальнообов'язковим державним пенсійним
страхуванням здійснює Пенсійний фонд України, який є центральним
органом виконавчої влади і відповідно до законодавства вирішує
питання, пов'язані з веденням накопичувальних пенсійних рахунків.
10. У разі коли роботодавець не виплачував заробітну плату,
не сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування і цей період не був зарахований до
страхового стажу, після погашення роботодавцем заборгованості
провадиться відповідний перерахунок пенсії.
11. Особам, які відповідно до законодавства, що діяло
раніше, за період роботи після досягнення пенсійного віку набули
право на надбавку до пенсії за віком замість виплати пенсії в цей
період, розмір пенсії підвищується у порядку, передбаченому
статтею 12 цього Закону.
12. Тимчасово, до прийняття відповідного рішення Верховною
Радою України, період роботи до 1 січня 1991 року в районах
Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняно до районів
Крайньої Півночі, а також на острові Шпіцберген зараховується до
страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених
законодавством до 1 січня 1991 року.
13. Установити страхові внески, що перераховуються на
накопичувальні пенсійні рахунки, з 1 січня 2000 року у розмірі
одного відсотка, з 1 січня 2001 року - трьох відсотків, з 1 січня
2002 року - п'яти відсотків, з 1 січня 2003 року - семи відсотків
заробітку (доходу), з одночасним відповідним зменшенням
загального розміру внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування та збільшенням заробітної плати працюючих
осіб.
Ця норма поширюється на осіб, яким станом на 1 січня 2000
року не виповнилось 50 років.