Проект
(04.05.2000)
на заміну раніше поданого
Закон України
Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування
Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та
Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми
функціонування системи загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати
пенсій, надання соціальних послуг застрахованим особам і членам
їх сімей з коштів Пенсійного фонду України, що формуються за
рахунок страхових внесків роботодавців і громадян на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, бюджетних та
інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок
формування загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного
фонду та виплати з його коштів довічних пенсій або одноразових
виплат.
Розділ І. Загальні положення
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни застосовуються у такому значенні:
актуарні розрахунки - фінансовий аналіз коротко- і
довгострокових наслідків функціонування загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування, що містить прогноз фінансових
потоків, оцінку незабезпечених фінансових зобов'язань,
довгостроковий прогноз стану та стабільності системи пенсійного
забезпечення, докладний аналіз коротко- і довгострокових
фінансових наслідків будь-яких змін у пенсійній системі;
професійна діяльність з управління та розміщення пенсійних
активів - діяльність, пов'язана з розміщенням (інвестуванням)
активів загальнообов'язкового Накопичувального пенсійного фонду
та подальшим управлінням цими активами з метою отримання
інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб;
довічна пенсія з коштів загальнообов'язкового
Накопичувального пенсійного фонду (далі - довічна пенсія) -
пенсійна виплата, сума якої визначається у договорі страхування
довічної пенсії та сплачується щомісяця протягом життя
застрахованої особи після досягнення нею пенсійного віку;
загальнообов'язковий Накопичувальний пенсійний фонд (далі -
Накопичувальний фонд) - цільовий позабюджетний фонд, який
створюється Пенсійним фондом України, акумулює страхові внески
застрахованих осіб, які обліковуються на накопичувальних
пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання
інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні
активи якого використовуються для здійснення оплати договорів
страхування довічних пенсій або одноразових виплат та на інші
цілі, передбачені цим Законом;
застраховані особи - особи, які відповідно до цього Закону
підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню і сплачують (або за яких сплачуються у встановленому
законодавством порядку) страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, в тому числі на накопичувальні
пенсійні рахунки;
компанія з управління активами - юридична особа, яка
здійснює професійну діяльність з управління пенсійними активами
на підставі дозволу на здійснення діяльності з управління
пенсійними активами та обирається за результатами відкритого
конкурсу (тендера);
накопичувальний пенсійний рахунок - персоніфікований рахунок
застрахованої особи, який ведеться Пенсійним фондом України в
інформаційній системі персоніфікованого обліку та на якому
обліковується у визначеному цим Законом порядку інформація про
страхові внески застрахованої особи та інвестиційний дохід, які є
її власністю і використовуються для здійснення оплати договору
страхування довічної пенсії або одноразової виплати цій
застрахованій особі, а у випадках, визначених цим Законом,
-членам її сім'ї;
одиниця пенсійних активів Накопичувального фонду (далі -
одиниця пенсійних активів) - одиниця виміру загальної вартості
пенсійних активів Накопичувального фонду, що накопичені та
обліковуються на персоніфікованому пенсійному рахунку
застрахованої особи, яка характеризує розмір зміни вартості
пенсійних активів внаслідок їх інвестування;
одноразова виплата - виплата з Накопичувального фонду, яка
здійснюється у порядку, визначеному цим Законом, у разі
досягнення застрахованою особою пенсійного віку та в інших
випадках, передбачених цим Законом;
пенсійна виплата, що виплачується з коштів Пенсійного фонду
України (пенсія), - грошова виплата застрахованій особі у разі
досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку або
визнання інвалідом та у передбачених цим Законом випадках -
членам її сім'ї;
Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) -
некомерційна (неприбуткова) організація, яка здійснює управління
загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням та виконує
інші функції згідно із затвердженим статутом;
пенсійні активи - сукупність грошових коштів, цінних
паперів, майнових прав та зобов'язань щодо них, сформована
відповідно до цього Закону в Накопичувальному фонді, за рахунок
якої здійснюється оплата договору страхування довічної пенсії чи
одноразова виплата застрахованій особі або членам її сім'ї у
випадках, передбачених цим Законом;
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує
пенсію, довічну пенсію або одноразову виплату, а у разі смерті
цієї особи у передбачених цим Законом випадках - члени її сім'ї;
персоніфікований облік - збирання, оброблення,
систематизація та зберігання передбачених законодавством про
пенсійне забезпечення і цим Законом відомостей про фізичних осіб
щодо визначення права на виплати з Пенсійного фонду і
Накопичувального фонду та їх розміру за загальнообов'язковим
державним пенсійним страхуванням;
пов'язана особа:
- юридична особа, яка здійснює контроль за відповідною
юридичною особою, або контролюється відповідною юридичною особою,
або перебуває під спільним контролем з такою юридичною особою,
або
- фізична особа, або члени її сім'ї, які здійснюють контроль
за відповідною юридичною особою. Членами сім'ї фізичної особи
вважаються її подружжя, прямі родичі (діти або батьки) як
фізичної особи, так і її подружжя, а також подружжя будь-якого
прямого родича фізичної особи, або
- посадова особа відповідної юридичної особи, уповноважена
виконувати від її імені юридичні дії, спрямовані на встановлення,
зміну або припинення правових відносин, а також члени сім'ї такої
посадової особи;
здійснення контролю - володіння безпосередньо або через
пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм,
пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління
найбільшою кількістю голосів у керівному органі юридичної особи
або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20
відсотків статутного фонду капіталу платника податку. Для
фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду
платника податку (голосів у керівному органі) визначається як
загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній
особі, членам її сім'ї та юридичним особам, які контролюються
такою фізичною особою або членами її сім'ї;
середня заробітна плата в Україні - середня номінальна
заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки
України, в тому числі працівників колективних
сільськогосподарських підприємств, яка визначається Державним
комітетом статистики України;
середня заробітна плата реальна - величина середньої
номінальної заробітної плати, скоригованої на величину індексу
споживчих цін за попередній рік;
система накопичувального пенсійного забезпечення - система
пенсійного забезпечення, яка базується на принципі накопичування
коштів фізичних осіб з подальшим їх інвестуванням для отримання
інвестиційного доходу на користь цих фізичних осіб і виплати їм
пенсій. Суб'єктами системи накопичувального пенсійного
забезпечення є Накопичувальний фонд, недержавні пенсійні фонди,
юридичні особи, що здійснюють управління цими фондами, зберігання
та управління активами цих фондів, фізичні особи, від імені та на
користь яких здійснюється накопичування та інвестування коштів, а
також особи, що здійснюють перерахування до пенсійних фондів
коштів фізичних осіб та виплачують пенсії. Інші суб'єкти системи
накопичувального пенсійного забезпечення можуть бути визначені
законами України;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа
підлягала державному соціальному страхуванню згідно із
законодавством, що діяло раніше, або підлягає
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із
цим Законом та за який сплачено страхові внески;
страховик - Пенсійний фонд;
страхові внески - кошти, сплачені на державне соціальне
страхування згідно із законодавством, що діяло раніше; збір на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до
Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування", а також кошти, сплачені на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону;
страхові організації - юридичні особи, яким відповідно до
законодавства України дозволено займатися страхуванням життя та
здійснювати виплату довічних пенсій на території України;
страхувальники - роботодавці, суб'єкти підприємницької
діяльності, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та
застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують
страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, в тому числі на накопичувальні пенсійні рахунки, а у
випадках, передбачених цим Законом, - держава;
темп зростання номінальної середньої заробітної плати -
величина, що обчислюється для кожного календарного року як частка
від ділення середньої заробітної плати в Україні попереднього
календарного року на середню заробітну плату року, що передує
попередньому календарному року. В обчисленні темпу зростання
номінальної заробітної плати використовується визначений
Державним комітетом статистики України показник середньої
номінальної заробітної плати в Україні;
темп зростання реальної середньої заробітної плати -
величина, що обчислюється для кожного календарного року як частка
від ділення суми скоригованих на індекс споживчих цін величин
середньої заробітної плати в Україні за кожний місяць
попереднього календарного року на суму скоригованих на індекс
споживчих цін величин середньої заробітної плати в Україні за
кожний місяць календарного року, що передує попередньому
календарному року;
чиста вартість одиниці пенсійних активів - вартість одиниці
пенсійних активів, що визначається шляхом ділення чистої вартості
пенсійних активів на загальну кількість одиниць пенсійних активів
на день підрахунку.
Стаття 2. Принципи загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
здійснюється за принципами:
законодавчого визначення умов здійснення
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обов'язковості пенсійного страхування осіб, зазначених у
статті 4 цього Закону, та надання їм права на отримання виплат на
умовах, передбачених цим Законом;
заінтересованості кожної працездатної особи у власному
матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;
рівноправності застрахованих осіб щодо призначення пенсій,
надання соціальних послуг і виконання обов'язків стосовно сплати
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування;
призначення, перерахунку та диференціації розмірів пенсій
залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної
плати (доходу), з якого виплачувалися страхові внески;
солідарності поколінь і субсидування;
фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних
послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів
цільових фондів;
залучення частини страхових внесків на накопичувальні
пенсійні рахунки застрахованих осіб та здійснення виплат із цих
рахунків довічної пенсії та одноразової виплати залежно від
розмірів накопичень з урахуванням інвестиційного доходу;
державного гарантування реалізації застрахованими особами
своїх прав, передбачених цим Законом;
організації управління Пенсійним фондом на основі
паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців
та держави;
обов'язковості фінансування Пенсійним фондом витрат,
пов'язаних з наданням пенсій та соціальних послуг, ведення обліку
коштів на накопичувальних пенсійних рахунках та виконання
доручень застрахованих осіб стосовно коштів, облікованих на їх
накопичувальних пенсійних рахунках, відповідно до цього Закону;
цільового та ефективного використання коштів
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
відповідальності страхувальників та страховика за порушення
норм, передбачених цим Законом, а застрахованих осіб - за
невиконання покладених на них обов'язків.
Стаття 3. Право застрахованих осіб на отримання пенсій,
довічних пенсій та соціальних послуг
1. Право на отримання пенсій з коштів Пенсійного фонду і
соціальних послуг, визначених цим Законом, мають громадяни
України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли
необхідного для призначення пенсії віку чи визнані у
встановленому порядку інвалідами і мають необхідний для
призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а у разі
смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 24 цього
Закону.
2. Застраховані особи та особи, які не підлягають
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але
сплачували страхові внески в установленому цим Законом порядку та
розмірах до Накопичувального фонду та Пенсійного фонду, мають
право при досягненні необхідного для призначення пенсії віку на
виплату довічної пенсії або одноразової виплати відповідно до
цього Закону за рахунок Накопичувального фонду та пенсій за
рахунок коштів Пенсійного фонду.
3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в
Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсії,
довічної пенсії або одноразової виплати і надання соціальних
послуг нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим
Законом, якщо інше не передбачено законами України та
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана
Верховною Радою України.
Стаття 4. Особи, які підлягають загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню
1. Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту) на підприємствах, в установах і організаціях,
створених відповідно до законодавства України, незалежно від
форми власності, виду діяльності та господарювання, в об'єднаннях
громадян, у громадян-підприємців та інших фізичних осіб, а також
особи, які постійно працюють на інших умовах, передбачених
законодавством, та особи, які виконують роботи за договорами
цивільно-правового характеру;
2) члени колективних підприємств;
3) особи, які забезпечують себе роботою самостійно
(займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї
діяльності, в тому числі члени фермерських господарств), а також
особи, які провадять підприємницьку діяльність, у тому числі які
обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований
податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський
податок, спеціальний торговий патент), і члени їх сімей, що
беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей суб'єктів підприємницької діяльності, які
беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності за
особливими способами оподаткування (сплачують фіксований податок,
єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,
придбали спеціальний торговий патент), належать: жінка (чоловік),
батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років і не
перебувають у трудових відносинах з суб'єктом підприємницької
діяльності;
4) громадяни України, які працюють в іноземних дипломатичних
представництвах та консульських установах, міжнародних
організаціях і представництвах, розташованих на території
України;
5) особи, обрані на виборні посади до державних органів,
об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, які
отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній
посаді;
6) особи, які згідно із законодавством України працюють на
іноземних підприємствах, в установах та організаціях, філіалах та
в інших відокремлених підрозділах, які провадять діяльність на
території України;
7) працівники воєнізованих формувань, особи начальницького і
рядового складу фельд'єгерської служби Державного комітету
зв'язку та інформатизації України, гірничорятувальних частин
незалежно від підпорядкування, а також працівники спеціалізованих
воєнізованих аварійно-рятувальних частин і загонів центральних
органів виконавчої влади у сфері надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи;
8) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;
9) особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани,
військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за
контрактом, особи начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та Державного департаменту України з питань
виконання покарань;
10) особи, крім осіб, зазначених в цій статті, які досягли
16-річного віку та виявили бажання сплачувати страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з отримуваних
доходів;
11) особи, які відповідно до Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" отримують виплати у зв'язку з
настанням страхового випадку, передбаченого зазначеним Законом;
12) особи, які досягли 18 років і навчаються у вищих, або
професійно-технічних навчальних закладах за денною (очною) формою
навчання - при дотриманні умов, передбачених частиною шостою
статті 12 цього Закону;
13) особи, які навчаються в аспірантурі, докторантурі,
інтернатурі або клінічній ординатурі;
14) особи, які проходять професійну підготовку,
перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від
виробництва за направленням підприємств, установ, організацій
(без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії
відповідно до законодавства);
15) особи, трудовий договір з якими розірвано у зв'язку із
змінами в організації виробництва і праці та за якими на
визначений законодавством строк на період працевлаштування
зберігається середня заробітна плата за попереднім місцем роботи;
16) особи, які відповідно до законодавства України,
отримують допомогу по догляду за дітьми, але не більше ніж до
досягнення ними трьох років;
17) один із непрацюючих працездатних батьків дитини-інваліда
або особа, що їх замінює, які здійснюють догляд за
дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також непрацюючі
працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або
за престарілим, який досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі
працездатні особи отримують допомогу або компенсації відповідно
до законодавства;
18) особи, які отримують допомогу у зв'язку з тимчасовою
непрацездатністю.
2. Громадяни України, які працюють за межами України та не
застраховані в системі пенсійного страхування країни, де вони
перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим
державним пенсійним страхуванням в Україні за умови сплати
страхових внесків до Пенсійного фонду в установленому
законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою
України.
Стаття 5. Платники страхових внесків
Платниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування є:
1) страхувальники-роботодавці:
підприємства, установи та організації, створені відповідно
до законодавства України, незалежно від форми власності, виду
діяльності та господарювання, об'єднання громадян,
громадяни-підприємці, які на договірних засадах або інших умовах
відповідно до законодавства використовують за винагороду працю
фізичних осіб;
іноземні підприємства, установи, організації, міжнародні
організації, їх філіали, представництва та інші відокремлені
підрозділи, іноземці, особи без громадянства, які провадять
діяльність на території України та на будь-яких умовах
використовують за винагороду працю громадян України відповідно до
законодавства України;
громадяни України, які не є суб'єктами підприємницької
діяльності та на будь-яких умовах використовують за винагороду
працю інших фізичних осіб (у тому числі іноземців і осіб без
громадянства);
2) страхувальники - підприємства, установи, організації,
військові частини та органи, які виплачують заробітну плату,
грошове забезпечення (заробіток), допомогу та стипендії особам,
зазначеним у пунктах 7, 9, 13, 14, 16, 18 частини першої статті 4
цього Закону, а також страхувальники - застраховані особи,
зазначені у пункті 3 частини першої статті 4 цього Закону, якщо
вони використовують найману працю;
3) фонд соціального страхування, який здійснює виплати
застрахованим особам, зазначеним у пункті 11 частини першої
статті 4 цього Закону, відповідно до Закону України " Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності";
4) застраховані особи, зазначені у пунктах 1-10, 12-15 і 18
частини першої статті 4 цього Закону.
Стаття 6. Розмір страхових внесків
1. Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини
внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду,
встановлюється Верховною Радою України відповідно для
роботодавців і застрахованих осіб за результатами актуарних
розрахунків таким чином, щоб не виникало розрахункового дефіциту
бюджету Пенсійного фонду протягом наступних 75 років.
2. Розмір страхових внесків встановлюється Верховною Радою
України виключно на наступний бюджетний рік не пізніше ніж за два
місяці до його початку, діє протягом року і не може бути змінений
в іншому порядку. Розмір страхових внесків встановлюється
Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України,
яке має бути внесено до Верховної Ради України не пізніше ніж за
три місяці до початку наступного бюджетного року.
3. Особи, зазначені в пунктах 3 і 10 частини першої статті 4
цього Закону, сплачують страхові внески до Пенсійного фонду
виходячи із суми, не меншої від розміру мінімальної заробітної
плати, встановленого законодавством.
За осіб, які працюють на умовах трудового договору
(контракту), виконують роботи за договорами цивільно-правового
характеру або на інших умовах, передбачених законодавством, у
осіб, зазначених у пункті 3 частини першої статті 4 цього Закону,
страхові внески до Пенсійного фонду сплачуються на загальних
підставах відповідно до цього Закону.
4. За періоди, зазначені у частині шостій статті 12 цього
Закону, страхові внески сплачуються в розмірах, визначених
відповідно до частини першої цієї статті.
5. За періоди, зазначені у пунктах 1-3 частини другої статті
12 цього Закону, страхові внески сплачуються у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів
державного або місцевого бюджетів, з яких цим особам сплачуються
відповідно грошове забезпечення або допомога.
Стаття 7. Нарахування страхових внесків
1. Страхові внески нараховуються на такі види виплат
(доходів):
для роботодавців - на суми фактичних витрат на оплату праці
працівників, які включають витрати на виплату основної і
додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та
компенсаційних виплат, у тому числі у натуральній формі, які
визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до Закону України "Про оплату праці", і підлягають
обкладенню прибутковим податком з громадян, а також на суми
допомоги по тимчасовій непрацездатності та винагород, що
виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами
цивільно-правового характеру, суми виплачуваного грошового
забезпечення (заробітку) або стипендії;
для фізичних осіб - на всі суми сукупного оподатковуваного
доходу (прибутку), обчисленого відповідно до законодавства;
для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - на всі
суми сукупного оподатковуваного доходу, отриманого від
діяльності, зазначеної в пункті 3 частини першої статті 4 цього
Закону, крім осіб, які провадять підприємницьку діяльність і
обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований
податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський
податок, спеціальний торговий патент).
2. Страхові внески не нараховуються на виплати, не зазначені
в частині першій цієї статті.
3. Страхові внески нараховуються на фактичні виплати
(доходи), зазначені у частині першій цієї статті, що не
перевищують максимальної величини фактичних витрат суб'єктів
господарювання на оплату праці працівників і заробітку (доходу)
фізичних осіб, з яких справляються внески (збори) до Пенсійного
фонду. Ця максимальна величина фактичних витрат на оплату праці і
заробітку (доходу) фізичних осіб щороку встановлюється Верховною
Радою України одночасно із затвердженням розміру страхових
внесків на рівні величини чотирьох середніх заробітних плат, яка
склалася у першому півріччі поточного року, але не менше діючого
на день прийняття цього Закону розміру максимальної величини
фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці
працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного
оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до
соціальних фондів.
Стаття 8. Обчислення та сплата страхових внесків
1. Страхові внески обчислюються і сплачуються виключно у
грошовій формі.
2. Сплата страхових внесків здійснюється на підставі
відомостей про виплату заробітної плати, декларацій про доходи та
інших фінансових документів.
3. Обчислення та сплата страхових внесків страхувальників -
застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 4-8, 13-15 і 18
частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється
страхувальниками-роботодавцями.
4. Страхові внески сплачуються одночасно з отриманням
заробітку (доходу), на який вони нараховуються, в тому числі коли
заробіток (дохід) виплачується з виручки від реалізації продукції
(послуг).
5. Страхувальники, зазначені у пункті 3 частини першої
статті 4 цього Закону, сплачують страхові внески у ті ж строки,
що й прибутковий податок з громадян.
6. У разі незабезпечення банками перерахування страхових
внесків до Пенсійного фонду під час видачі коштів на виплату
заробітку (доходу) ці банки сплачують за рахунок власних коштів
до Пенсійного фонду суму, яка дорівнює сумі несплачених страхових
внесків.
7. Страхові внески сплачуються підприємствами, установами та
організаціями шляхом безготівкових розрахунків, а
страхувальниками - фізичними особами - як шляхом безготівкових
розрахунків, так і готівкових розрахунків через банківські
установи.
8. Страхові внески (крім частини внесків, що спрямовується
до Накопичувального фонду) перераховуються на рахунок Пенсійного
фонду страхувальниками-роботодавцями.
9. Застраховані особи, зазначені у пунктах 3 і 10 частини
першої статті 4 цього Закону, самостійно перераховують страхові
внески на рахунок Пенсійного фонду, а у разі обрання особами,
передбаченими у пункті 3 частини першої статті 4 цього Закону,
особливого способу оподаткування (фіксований
сільськогосподарський податок, єдиний податок, фіксований
податок, спеціальний торговий патент) - в установленому
законодавством порядку.
10. Частина внесків, що спрямовується до Накопичувального
фонду, перераховується страхувальниками-роботодавцями або іншими
особами, визначеними цим Законом, на рахунок Накопичувального
фонду або на рахунок обраного застрахованою особою недержавного
пенсійного фонду відкритого типу.
11. Для ведення персоніфікованого обліку надходження
страхових внесків страхові внески, сплачені в іноземній валюті,
підлягають перерахуванню у валюту України за офіційним курсом
валют Національного банку України на день сплати страхових
внесків.
12. Днем сплати страхових внесків вважається:
у разі перерахування коштів у безготівковій формі - день
списання установою банку суми платежу з рахунка страхувальника
незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду;
у разі сплати готівкою - день внесення коштів у банківську
установу чи відділення зв'язку для перерахування на рахунок
Пенсійного фонду.
13. Якщо страхувальники-роботодавці несвоєчасно або не в
повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються
фінансові санкції, передбачені цим Законом, незалежно від причини
несплати страхових внесків та заходи адміністративного та
кримінального впливу у порядку, визначеному Адміністративним та
Кримінальним кодексами України.
14. Суми страхових внесків, сплачених застрахованою особою,
яка працює за сумісництвом, із заробітку (доходу), що перевищує
максимальну величину суми фактичних витрат суб'єктів
господарювання на оплату праці працівників і заробітку (доходу),
з якої справляються внески (збори) до Пенсійного фонду,
повертаються застрахованій особі або переводяться за її бажанням
на її накопичувальний пенсійний рахунок в Накопичувальному фонді.
15. Страхові внески, що спрямовуються до накопичувального
фонду, а також інвестиційний дохід, який нараховується на ці
кошти, не включається до сукупного оподатковуваного доходу,
одержуваного громадянином в період, за який здійснюється
оподаткування, відповідно до законодавства про оподаткування.
Стаття 9. Персоніфікований облік страхових внесків
1. Органи Пенсійного фонду ведуть персоніфікований облік
усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження
страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування
єдиного державного автоматизованого банку відомостей про
застрахованих осіб, здійснюють облік коштів, що акумулюються на
накопичувальних пенсійних рахунках у Накопичувальному фонді, у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Для формування інформаційної системи персоніфікованого
обліку використовуються відомості, що надходять від:
інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів;
Державної податкової адміністрації України;
роботодавців;
фізичних осіб;
органів реєстрації актів громадянського стану про померлих
громадян;
державної служби зайнятості;
фондів загальнообов'язкового державного соціального
страхування;
компанії з управління активами Накопичувального фонду
(стосовно накопичувальних пенсійних рахунків);
банківської установи-зберігача;
інших підприємств, установ та організацій.
2. На кожну застраховану особу відкривається персональна
облікова картка, в якій використовується постійний
ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів.
3. Персональна облікова картка застрахованої особи повинна
містити такі відомості:
1) умовно-постійна частина персональної облікової картки:
модифікований ідентифікаційний номер;
прізвище, ім'я та по батькові на поточний момент;
прізвище при народженні;
дату народження;
місце народження;
стать;
адресу постійного місця проживання;
серію, номер і назву документа, з якого взято відомості до
персональної облікової картки;
громадянство;
номер телефону (за згодою);
2) частина персональної облікової картки, яка відображає
страховий стаж, заробіток (дохід) та розмір сплачених страхових
внесків:
ідентифікаційний номер страхувальника;
рік, за який внесено відомості;
розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування за відповідний місяць;
тривалість страхового стажу;
ознаку особливих умов праці, які дають право на пільги у
пенсійному забезпеченні;
суму оподатковуваного заробітку (доходу), з якої сплачено
страхові внески за відповідний місяць;
суму доходу (заробітку), враховану для осіб, які провадять
підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування
(фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок);
3) частина персональної облікової картки, яка відображає
сплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій
особі за місяцями:
дату, з якої призначено пенсію;
місяць нарахування (перерахунку, індексації) пенсії;
вид трудової або іншої діяльності, яка зараховується до
страхового стажу;
заробіток (дохід) для обчислення, перерахунку, індексації
пенсії;
розмір пенсії для виплати;
запис про членів сім'ї, які перебувають на утриманні
застрахованої особи;
4) частина персональної облікової картки, яка відображає
стан пенсійних активів накопичувального пенсійного рахунка:
суму оподатковуваного заробітку (доходу), з якої сплачено
страхові внески за відповідний місяць;
розмір внесків на накопичувальний пенсійний рахунок за
відповідний місяць;
сумарний розмір інвестиційного доходу за попередні періоди;
суму коштів, перераховану страховій організації, обраній
застрахованою особою, або суму одноразової виплати, сплачену
відповідно до статті 42 цього Закону.
4. Персональна облікова картка застрахованої особи
зберігається у Пенсійному фонді протягом усього життя, а після її
смерті - протягом 75 років на паперових носіях або в електронному
вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність
паперової та електронної форми документа.
5. Страхувальники-роботодавці, застраховані особи, зазначені
у пункті 3 частини першої статті 4 цього Закону, повідомляють
органи Пенсійного фонду, в яких вони зареєстровані, про відкриття
рахунків у банках чи в органах Державного казначейства, які
використовуються для здійснення відповідної діяльності.
Дані про відкриття розрахункових та інших рахунків
страхувальниками-роботодавцями органи Пенсійного фонду отримують
з реєстру Національного банку України.
6. Відомості про періоди, зазначені у пунктах 1, 2, 4-9,
13-17 частини першої статті 4 цього Закону, подаються до органу
Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними
підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами
та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове
забезпечення (заробіток), допомогу або стипендії. Відомості про
застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3 і 12 частини першої
статті 4 цього Закону, подаються до органу Пенсійного фонду
безпосередньо цими особами , а про осіб, зазначених у пункті 11
частини першої статті 4 цього Закону - Фондом соціального
страхування. Форми документів, порядок та строки їх подання
встановлюються Пенсійним фондом.
7. Відомості про смерть застрахованої особи передаються до
органу Пенсійного фонду протягом 10 днів з дня реєстрації смерті
органом реєстрації актів громадянського стану за місцем її
реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування.
Стаття 10. Види пенсій та джерела їх фінансування
Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного
фонду призначаються пенсії за віком, за інвалідністю (крім пенсій
за інвалідністю від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання), у разі втрати годувальника, а також
надаються соціальні послуги.
За рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальних
пенсійних рахунках, здійснюється виплата довічної пенсії або
одноразова виплата.
Стаття 11. Право вибору пенсії
Особам, які мають право одночасно на різні види пенсій, що
виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду, призначається
один із цих видів пенсій за вибором застрахованої особи.
Розділ ІІ. Страховий стаж
Стаття 12. Періоди, з яких складається страховий стаж
1. Страховий стаж складається з:
1) періоду (суми періодів), протягом якого особа підлягає
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за
який сплачено, в тому числі добровільно, страхові внески в
установлених розмірах;
2) періоду (суми періодів) отримання допомоги у зв'язку з
тимчасовою непрацездатністю.
2. Якщо за осіб, які не підлягали загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню, до Пенсійного фонду
сплачувалися страхові внески з Державного бюджету України або
місцевих бюджетів у розмірах, передбачених статтею 6 цього
Закону, до страхового стажу в установленому порядку також
зараховуються періоди:
1) проходження строкової служби у Збройних Силах України,
Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів
України військових формуваннях, а також у Міністерстві внутрішніх
справ України - особам, які проходять таку службу;
2) догляду за дітьми відповідно до законодавства України,
але не більше ніж до досягнення ними трьох років - особам, які
здійснюють такий догляд відповідно до законодавства;
3) здійснення догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років
- одному з непрацюючих працездатних батьків дитини-інваліда або
особі, що їх замінює, які здійснюють такий догляд відповідно до
законодавства, а також здійснення догляду за інвалідом І групи
або за престарілим, який досяг 80-річного віку, - непрацюючим
працездатним особам, якщо такі непрацюючі працездатні особи
отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
3. Страховий стаж відображається в роках і обчислюється
шляхом підсумовування місяців, за які сплачені внески в
установлених розмірах, і ділення цієї суми на 12.
4. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі.
5. Період роботи після призначення пенсії зараховується до
страхового стажу на загальних підставах.
6. Періоди навчання в навчальних закладах після досягнення
18 років за денною (очною) формою навчання зараховуються до
страхового стажу у разі сплати особами у порядку, визначеному
Пенсійним фондом, страхових внесків під час навчання або після
закінчення навчання у розмірах не нижче суми страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, розрахованої
за ставкою внесків від розміру мінімальної заробітної плати,
встановленої на момент сплати податків.
7. До страхового стажу фізичних осіб, які провадять
підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування
своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, спеціальний торговий патент),
членів їх сімей, що беруть участь у провадженні ними
підприємницької діяльності, зараховується весь період сплати
податків за умови, що середньомісячний розмір сплачених ними або
за них до Пенсійного фонду коштів (частини податку) за цей період
не нижчий суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування, розрахованої за ставкою внесків від розміру
мінімальної заробітної плати, встановленої на момент сплати
податків.
Якщо середньомісячний розмір сплачених коштів протягом
зазначеного періоду нижче зазначеної суми, до страхового стажу,
який дає право на пенсію, відповідний період включається за умови
здійснення доплати до коштів, що надійшли протягом цього періоду,
з тим розрахунком, щоб розмір коштів за кожний місяць в цьому
періоді був не нижчий суми страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, розрахованої
за ставкою внесків від мінімальної заробітної плати, встановленої
на момент доплати. Зазначена доплата здійснюється платником
податку - суб'єктом підприємницької діяльності або, за бажанням,
членами його сім'ї, які беруть участь у провадженні ним
підприємницької діяльності, разом зі сплатою податку за
відповідний період.
8. Періоди, зазначені у частинах першій та другій цієї
статті, зараховуються до страхового стажу в повному розмірі за
умови, якщо середньомісячний розмір сплачених за них до
Пенсійного фонду внесків за цей період не є нижчим суми страхових
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,
розрахованої за ставкою внесків від розміру мінімальної
заробітної плати, встановленої на момент сплати внесків.
Якщо середньомісячний розмір сплачених внесків протягом
зазначеного періоду нижче суми, зазначеної в абзаці першому цього
пункту, до страхового стажу, що дає право на пенсію, відповідний
період включається за умови здійснення за бажанням таких осіб
доплати до коштів, що надійшли протягом цього періоду, у таких
обсягах, щоб сума коштів, внесених за кожний місяць в цьому
періоді, була не нижчою суми страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, розрахованої
за ставкою внесків від мінімальної заробітної плати, встановленої
на момент доплати.
У разі коли зазначену в абзаці другому цього пункту доплату
не було здійснено, до стажу роботи зараховується період,
визначений за формулою:
С
ТП = --- х К ,
В
де :
ТП - тривалість періоду, що зараховується до стажу роботи та
визначається в повних місяцях;
С - сума внесків, сплачених до Пенсійного фонду за
відповідний період;
В - сума страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування, яку повинна була б сплатити особа за
відповідний період на рівні розміру внесків, сплачуваних з
мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати
внесків;
К - кількість місяців відповідного періоду, за який сплачено
страхові внески.
Стаття 13. Зарахування до страхового стажу періодів трудової
діяльності до набрання чинності цим Законом
Період трудової діяльності та інші періоди, які
враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання
чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку
і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
При цьому за кожний повний рік стажу до набрання чинності
цим Законом на підземних роботах, на роботах з особливо
шкідливими і особливо важкими умовами праці (за списком N 1
виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних
роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими
умовами праці, зайнятість в яких протягом повного робочого дня
дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим
Кабінетом Міністрів України) до страхового стажу додатково
зараховується по одному року.
Розділ ІІІ. Пенсії за віком
Стаття 14. Право на призначення пенсій за віком
1. Пенсії за віком призначаються:
1) у разі досягнення пенсійного віку, передбаченого частиною
другою цієї статті, -у розмірах, установлених статтями 15 та 16
цього Закону;
2) у разі відстрочення часу призначення пенсії після
досягнення пенсійного віку, встановленого частиною другою цієї
статті, - у підвищеному розмірі, встановленому статтею 17 цього
Закону.
2. Застраховані особи мають право на отримання пенсії за
віком у розмірах, установлених статтею 15 цього Закону, у разі
виходу на пенсію до 1 липня 2001 року після досягнення пенсійного
віку чоловіками - 60 років, жінками - 55 років, а починаючи з 1
липня 2001 року - у віці, визначеному згідно з додатком до цього
Закону.
3. Застраховані особи мають право на отримання пенсії за
віком у розмірах, установлених статтею 16 цього Закону, у разі
виходу на пенсію після досягнення пенсійного віку чоловіками - 60
років, жінками - 55 років, але до досягнення ними пенсійного
віку, визначеного згідно з додатком до цього Закону.
4. Застраховані особи мають право на отримання пенсії за
віком у розмірах, установлених статтею 17 цього Закону, у разі
виходу на пенсію пізніше віку, визначеного частиною другою цією
статті.
5. Застраховані особи мають право на отримання пенсії за
віком у розмірах, установлених статтею 15 цього Закону, у разі
досягнення відповідного пенсійного віку та за наявності
страхового стажу не менше одного року.
Стаття 15. Порядок обчислення розміру пенсії за віком
1. Місячний розмір пенсії (П) для застрахованих осіб, які
виходять на пенсію після досягнення пенсійного віку, який
визначається згідно з додатком до цього Закону, обчислюється як
добуток скоригованого заробітку (доходу) (З), визначеного
відповідно до статті 28 цього Закону, на коефіцієнт страхового
стажу застрахованої особи (Кс), обчисленого відповідно до статті
12 цього Закону, за формулою:
П = 3 х Кс,
де коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи (Кс) за
кожний повний рік роботи (12 місяців) дорівнює:
за період до набрання чинності цим Законом: для чоловіків -
по 2,2 відсотка за кожний повний рік у межах 25 років роботи та
додатково по одному відсотку за кожний повний рік роботи понад 25
років; для жінок - по 2,75 відсотка за кожний повний рік у межах
20 років роботи та додатково по одному відсотку за кожний повний
рік роботи понад 20 років;
за період після набрання чинності цим Законом - по 1
відсотку за кожний повний рік страхового стажу, але не більше 40
відсотків.
2. Коефіцієнт страхового стажу, обчислений з урахуванням
періоду роботи як до, так і після набрання чинності цим Законом,
не може перевищувати 75 відсотків.
3. Виплата пенсій, призначених відповідно до цього Закону,
здійснюється у межах граничних розмірів до повного скасування цих
розмірів пенсій відповідно до цієї статті.
4. Граничний розмір виплачуваних пенсій може підвищуватися
не більше ніж на коефіцієнт зростання номінальної середньої
заробітної плати в Україні, збільшений на 2 відсотки, щороку
протягом перших 10 років з дня прийняття цього Закону. Кожного
року, наступного за першими десятьма роками, граничний розмір
виплачуваних пенсій може підвищуватися не більше ніж на
коефіцієнт зростання номінальної середньої заробітної плати в
Україні, збільшений на 4 відсотки, до досягнення максимального
розміру пенсії, що дорівнює 40 відсоткам встановленого
законодавством максимального розміру заробітної плати, з якого
розраховуються обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду.
Після досягнення цієї межі граничний розмір пенсії не
встановлюється.
Стаття 16. Порядок обчислення розміру пенсії за віком у разі
раннього виходу на пенсію
1. Після 1 липня 2001 року місячний розмір пенсії (П) для
застрахованих осіб, які виходять на пенсію після досягнення віку,
передбаченого частиною третьою статті 14 цього Закону,
обчислюється за формулою:
П = З х Кс - 0,005 x (З х Кс) x І - 0,0025 x (З х Кс) x J,
де:
З - скоригований заробіток (дохід), що визначається
відповідно до статті 28 цього Закону;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи,
обчислений відповідно до статті 12 цього Закону;
І - кількість місяців, але не більше перших 60 місяців, від
дати виходу на пенсію до досягнення пенсійного віку,
передбаченого частиною другою статті 14 цього Закону;
J - кількість місяців з наступних 60 місяців, які залишилися
до досягнення віку, передбаченого частиною другою статті 14 цього
Закону.
2. Зазначений порядок обчислення розміру пенсії
застосовується і в разі перерахунку пенсії відповідно до частини
третьої статті 31 цього Закону.
3. У разі коли при обчисленні розміру пенсії відповідно до
цієї статті добуток скоригованого заробітку (З) та коефіцієнта
страхового стажу (Кс) дорівнює або перевищує граничний розмір
пенсії, виплата пенсії, призначеної відповідно до цієї статті,
здійснюється на рівні граничного розміру пенсії, зменшеного на
0,5 відсотка за кожний з перших 60 місяців від дати виходу на
пенсію до досягнення пенсійного віку, передбаченого частиною
другою статті 14 цього Закону та на 0,25 відсотка за кожний з
наступних 60 місяців, які залишилися до досягнення віку,
передбаченого частиною другою статті 14 цього Закону.
Стаття 17. Умови призначення пенсії за віком у підвищеному
розмірі у разі відстрочення часу її призначення
1. Особам, які набули право на пенсію за віком відповідно до
цього Закону, мають страховий стаж, необхідний для призначення
пенсії за віком, але після досягнення віку, передбаченого
частиною другою статті 14 цього Закону, виявили бажання отримати
пенсію за віком пізніше цього строку, продовжуючи при цьому
працювати і сплачувати страхові внески, пенсія призначається з
урахуванням страхового стажу на день звернення за пенсією з
підвищенням основного (в тому числі граничного) розміру пенсії за
віком на 10 відсотків за кожний повний рік страхового стажу, який
минув з моменту виникнення права на призначення цього виду
пенсії, але не може перевищувати 75 відсотків скоригованого
заробітку (доходу), з якого обчислюється пенсія за віком.
2. Якщо особа з будь-яких причин не змогла допрацювати за
умовами цієї статті повного року, передбачена цією статтею пенсія
призначається з дати, що настає за останнім днем повного року,
який враховано до страхового стажу, і виплачується після
звернення за пенсією за віком. При цьому підвищення розміру
пенсії не здійснюється за неповний рік страхового стажу, який
минув з моменту виникнення права на призначення пенсії за віком.
Розділ ІV. Пенсії за інвалідністю
Стаття 18. Право на призначення пенсії за інвалідністю
1.Пенсія за інвалідністю відповідно до цього Закону
призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну
або часткову втрату здоров'я внаслідок загального захворювання (в
тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, а також
інвалідності з дитинства на умовах, передбачених статтею 20 цього
Закону).
2. У разі виконання інших умов, передбачених цим Законом,
пенсія за інвалідністю призначається незалежно від того, коли
настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу
чи після припинення роботи.
3. Пенсії за інвалідністю від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання призначаються відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Стаття 19. Групи інвалідності для обчислення пенсій за
інвалідністю
1. Для обчислення пенсії за інвалідністю визначено три групи
інвалідності залежно від ступеня втрати працездатності. Причина,
група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність,
визначаються органом медикосоціальної експертизи згідно із
законодавством України.
2. Пенсійний фонд та застрахована за загальнообов'язковим
державним пенсійним страхуванням особа мають право у
встановленому законодавством порядку оскаржити рішення органів
медико-соціальної експертизи.
Стаття 20. Умови призначення пенсій за інвалідністю
1. Особи, визнані в установленому порядку інвалідами, мають
право на пенсію за інвалідністю відповідно до цього Закону за
наявності необхідного мінімального страхового стажу:
до досягнення особою 23 років включно - 2 роки;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки;
від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
для осіб 32 років і старших - 5 років.
2. Матеріальне забезпечення визнаних інвалідами
застрахованих осіб, в яких відсутній страховий стаж, необхідний
для призначення пенсій за інвалідністю, здійснюється відповідно
до законодавства про соціальну допомогу.
3. Військовослужбовцям строкової служби призначається пенсія
за інвалідністю незалежно від наявності страхового стажу.
Стаття 21. Розміри пенсій за інвалідністю
1. Пенсії за інвалідністю залежно від групи інвалідності
призначаються у таких розмірах: інвалідам І групи - 100 відсотків
пенсії за віком; інвалідам ІІ групи - 90 відсотків пенсії за
віком; інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків пенсії за віком,
обчисленої відповідно до статті 15 цього Закону.
При цьому до страхового стажу для обчислення розміру пенсії
за віком інвалідам першої та другої груп, крім наявного
страхового стажу, зараховується також період від дня призначення
пенсії за інвалідністю до досягнення застрахованим віку,
необхідного для призначення пенсії за віком.
2. У разі коли інвалід відмовився від запропонованих
реабілітаційних заходів, здійснюваних за рахунок Пенсійного
фонду, пенсія за інвалідністю виплачується йому у розмірі 50
відсотків від розміру пенсії , визначеного частиною першою цієї
статті.
Стаття 22. Період, на який призначається пенсія за
інвалідністю
1. Застрахованим особам, які у встановленому порядку визнані
інвалідами, пенсія за інвалідністю призначається на весь строк
встановлення інвалідності.
2. Після досягнення особою пенсійного віку, передбаченого
частиною другою статті 14 цього Закону, замість пенсії за
інвалідністю призначається пенсія за віком на умовах цього
Закону.
Стаття 23. Строк виплати пенсії за інвалідністю у разі зміни
групи інвалідності або відновлення здоров'я
1. У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі
виплачується з дня зміни групи інвалідності.
У разі визнання особи, яка пройшла повторний медичний огляд,
здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено
інвалідність.
2. У разі коли особа не з'явилася в органи медико-соціальної
експертизи для повторного огляду у визначений для цього строк,
виплата пенсії за інвалідністю припиняється.
3. У разі коли строк повторного огляду медико-соціальної
експертизи особою пропущено з поважних причин, або у разі
визнання її знову інвалідом виплата пенсії за інвалідністю
відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного
огляду , але не більш як за три роки, якщо орган медикосоціальної
експертизи визнає її за цей період інвалідом. При цьому, якщо під
час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу
інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період
виплачується за попередньою групою інвалідності.
Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв'язку з
відновленням здоров'я, або якщо він не одержував пенсії внаслідок
нез"явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі
наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної
пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за
умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше 5
років. Якщо минуло більше 5 років, пенсія призначається знову на
загальних підставах.
Розділ V. Пенсії у разі втрати годувальника
Стаття 24. Право на пенсію у разі втрати годувальника
1. Право на пенсію у разі втрати годувальника, крім членів
сімей осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання, за наявності у
годувальника на день смерті страхового стажу, необхідного для
призначення пенсії за інвалідністю відповідно до цього Закону, а
у разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині третій
статті 20 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового
стажу мають такі особи:
1) одне з подружжя, яке не працює і зайняте вихованням дітей
померлого годувальника, які не досягли 8 років, або яке визнане в
установленому порядку інвалідом, або досягло віку, що дає право
на пенсію за віком на загальних підставах;
2) діти померлого годувальника, які не досягли 18 років, у
тому числі діти, які народилися протягом 10 місяців з дня смерті
годувальника, а також діти, що є студентами або учнями середніх,
професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною
(очною) формою навчання, а діти-інваліди першої та другої груп -
незалежно від форми навчання - до закінчення такими дітьми
навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23
років, крім випадків продовження цього періоду відповідно до
абзацу другого пункту 3 частини першої статті 26 - на час
проходження строкової служби;
3) один з батьків, брат чи сестра померлого годувальника, а
у разі їх відсутності - дідусь або бабуся, незалежно від віку і
працездатності, якщо вони не працюють і зайняті доглядом за
дітьми померлого годувальника до досягнення ними 8 років, у разі
відсутності у дітей другого з батьків.
2. У разі смерті годувальника, який не мав страхового стажу,
необхідного для призначення пенсії, матеріальне забезпечення
осіб, які знаходилися на його утриманні, здійснюється відповідно
до законодавства про соціальну допомогу.
3. Усиновлені діти мають право на пенсію у разі втрати
годувальника нарівні з рідними дітьми.
4. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у разі втрати
годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не отримують
аліментів від батьків та допомогу відповідно до Закону України
"Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
5. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у разі
втрати годувальника, зберігають це право і у разі їх усиновлення.
6. Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого,
поширюються і на сім'ю застрахованої особи, визнаної у судовому
порядку безвісно відсутньою.
7. Пенсії у разі втрати годувальника від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання призначаються
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Стаття 25. Розміри пенсій у разі втрати годувальника
1. Пенсія у разі втрати годувальника призначається у
розмірі: на одну особу, яка має право на таку пенсію, -50
відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на дві та
більше осіб, які мають право на таку пенсію, -100 відсотків
пенсії за віком померлого годувальника, які розподіляються між
цими особами рівними частками. При цьому до страхового стажу для
обчислення пенсії за віком померлого годувальника, крім наявного
страхового стажу, зараховується період з дня смерті годувальника
до дати, коли годувальник досяг би віку, необхідного для
призначення пенсії за віком, протягом якого припускається, що
заробітна плата (дохід) годувальника відповідала б середній
заробітній платі (доходу) за період до його смерті.
2. Дітям, які втратили обох батьків (круглим сиротам),
пенсія призначається виходячи з розмірів пенсій за віком кожного
з батьків у порядку, передбаченому цією статтею.
Стаття 26. Період, на який призначається пенсія у разі
втрати годувальника. Зміна розміру пенсії
1. Пенсія у разі втрати годувальника призначається:
1) одному з подружжя у разі досягнення ним віку,
передбаченого для призначення пенсії за віком відповідно до
частини другої статті 14 цього Закону, - довічно;
2) одному з подружжя, яке має право на забезпечення пенсією
у разі втрати годувальника з урахуванням пункту 1 частини першої
статті 24 цього Закону, - на період визнання інвалідом;
3) дітям, які мають право на забезпечення пенсією у разі
втрати годувальника відповідно до пункту 2 частини першої статті
24 цього Закону, -до досягнення 18-річного віку, дітям-інвалідам
- на період визнання їх інвалідами; студентам і учням навчальних
закладів з денною (очною) формою навчання, а інвалідам першої та
другої груп - незалежно від форми навчання - до закінчення
навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23
років.
Якщо до досягнення дітьми 23-річного віку навчання перервано
або перенесено у зв'язку із строковою військовою службою, виплата
пенсії провадиться у разі продовження цього навчання після
звільнення із служби з продовженням на період, на який її було
призупинено;
4) особам, зайнятим доглядом за дітьми померлого
годувальника відповідно до пунктів 1 та 3 частини першої статті
24 цього Закону, - на період догляду за дітьми до досягнення ними
8- річного віку.
2. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати
здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в
якому склалися обставини, які призвели до зміни розміру або
припинення виплати пенсії.
Стаття 27. Призначення однієї пенсії у разі втрати
годувальника на всіх членів сім'ї. Виділення частки пенсії
1. На всіх членів сім'ї, які мають право на забезпечення
пенсією у разі втрати годувальника, призначається одна спільна
пенсія.
2. На вимогу будь-якого члена сім'ї із загальної суми
виділяється частка його пенсії, яка виплачується окремо.
Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця,
що настає за місяцем, в якому надійшла заява про виділення
відповідної частки пенсії.
Розділ VІ. Порядок обчислення заробітку (доходу). Умови
призначення і виплати пенсій Пенсійним фондом та здійснення
утримань з пенсій
Стаття 28. Коригування заробітку (доходу) для обчислення
пенсії і визначення середньоарифметичного індивідуального
коефіцієнта заробітку (доходу) застрахованої особи
1. Пенсії обчислюються відповідно до статті 15 цього Закону
у відсотках до заробітку (доходу), що визначається та
коригується, крім заробітку до 1 січня 1997 року, у такому
порядку:
1) індивідуальний коефіцієнт заробітку (доходу)
застрахованої особи визначається шляхом ділення у розрізі кожного
року заробітку за встановлений відповідно до статті 29 цього
Закону період, з якого сплачувалися страхові внески, на середню
заробітну плату в Україні за цей же період;
2) середньоарифметичний індивідуальний коефіцієнт заробітку
(доходу) визначається шляхом ділення суми індивідуальних
коефіцієнтів заробітку (доходу), обчислених у розрізі кожного
року, на їх кількість та закруглюється до п'яти знаків після
коми;
3) скоригований заробіток (дохід) для обчислення пенсії
визначається шляхом множення величини номінальної
середньомісячної заробітної плати в Україні за календарний рік,
що передує року, в якому призначається пенсія, на
середньоарифметичний індивідуальний коефіцієнт заробітку
(доходу).
Коригування заробітку до 1 січня 1997 року здійснюється
відповідно до частини другої статті 32 цього Закону.
2. Середня заробітна плата в Україні визначається Державним
комітетом статистики України у порядку, встановленому
законодавством.
Стаття 29. Періоди, протягом яких враховується заробіток
(дохід) при обчисленні пенсії
1. Для обчислення пенсії враховується заробіток (дохід)
застрахованої особи за періоди:
по 31 грудня 2004 року - за останні 5 років підряд перед
зверненням за призначенням (перерахунком) пенсії або, за вибором
того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 10 років роботи
підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у
роботі;
з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2009 року - за останні 10
років роботи підряд перед зверненням за призначенням
(перерахунком) пенсії або, за вибором того, хто звернувся за
пенсією, за будь-які 15 календарних місяців роботи підряд
протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі;
з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2014 року - за останні 15
років роботи підряд перед зверненням за призначенням
(перерахунком) пенсії або, за вибором того, хто звернувся за
пенсією, за будь-які 20 років роботи підряд протягом усієї
трудової діяльності незалежно від перерв у роботі;
з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2019 року - за останні 20
років роботи підряд перед зверненням за призначенням
(перерахунком) пенсії або, за вибором того, хто звернувся за
пенсією, за будь-які 25 років роботи підряд протягом усієї
трудової діяльності незалежно від перерв у роботі;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року - за останні 25
років роботи підряд перед зверненням за призначенням
(перерахунком) пенсії або, за вибором того, хто звернувся за
пенсією, за будь-які 25 років роботи підряд протягом усієї
трудової діяльності незалежно від перерв у роботі;
з 1 січня 2025 року - за весь період після введення в дію
цього Закону або за весь період страхового стажу перед зверненням
за призначенням (перерахунком) пенсії.
2. Заробіток (дохід) за зазначені в частині першій цієї
статті періоди враховується для обчислення середньоарифметичного
індивідуального коефіцієнта заробітку (доходу) застрахованої
особи. При цьому заробіток для обчислення середньоарифметичного
індивідуального коефіцієнта після запровадження персоніфікованого
обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування враховується за даними цього обліку.
3. У разі коли необхідний для призначення відповідного виду
пенсії страховий стаж становить менший період, ніж передбачений
частиною першою цієї статті, середньоарифметичний індивідуальний
коефіцієнт заробітку (доходу) застрахованої особи визначається із
заробітку (доходу) застрахованої особи за фактичний період
страхового стажу (але не менше тривалості страхового стажу,
необхідного для призначення відповідного виду пенсії).
4. Якщо застрахована особа пропрацювала менше одного
календарного місяця, то для обчислення індивідуального
коефіцієнта заробітку в цьому разі враховується заробіток за цей
період, обчислений в такому порядку: заробіток за весь
відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а
одержана сума множиться на число робочих днів за місяць,
обчислене в середньому за рік ( 25,4 - при шестиденному робочому
тижні та 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні).
5. Якщо застрахована особа працювала на сезонних роботах, то
для обчислення середньоарифметичного індивідуального коефіцієнта
враховується фактичний заробіток у розрізі кожного сезону.
Стаття 30. Доходи, які враховуються у заробітку (доході)
застрахованої особи для обчислення пенсії
1. У заробітку (доході) для обчислення пенсії застрахованої
особи враховуються заробіток (дохід), який підлягає обкладенню
прибутковим податком з громадян у межах максимальної величини
заробітку (доходу) фізичної особи, на який нараховуються страхові
внески відповідно до частини третьої статті 7 цього Закону, та
інші виплати, на які нараховувалися страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до
статті 7 цього Закону, а за період до набрання чинності цим
Законом - в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що
діяло раніше.
2. Застрахованим особам, які здійснюють підприємницьку
діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів
(фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, спеціальний торговий патент), у
заробітку для обчислення пенсії враховується сума, що відповідає
доходу (заробітку), з якого сплачується відповідний розмір
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування.
При цьому сума доходу (заробітку), яка враховується для
обчислення пенсії, визначається для кожної фізичної особи за
періодами сплати податку за формулою:
П х ( Ч : 100) + Д
З = ------------------ ,
Т : 100 х Н
де:
З - заробіток, який враховується для обчислення
середньоарифметичного коефіцієнта заробітку застрахованої особи;
П - розмір податку, що сплачує особа за відповідний період,
або сплачена вартість патенту;
Ч - частина від суми встановленого розміру податку або
частина вартості патенту, що перераховується до Пенсійного фонду;
Т - встановлений розмір страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до
статті 7 цього Закону;
Н - кількість місяців у періоді, за який сплачено податок чи
патент;
Д - сума доплати страхових внесків розрахована таким чином,
щоб сума коштів, сплачена за кожний місяць, була не менше суми
страхових внесків, сплачуваних страхувальниками-роботодавцями з
розміру мінімальної заробітної плати.
Під час визначення доходу фізичної особи - суб'єкта
підприємницької діяльності для обчислення пенсії відповідно до
цієї статті враховується розмір податку, що сплачує така фізична
особа, без збільшення розміру податку відповідно до законодавства
за членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні цією
фізичною особою підприємницької діяльності, та за осіб, які
перебувають з нею у трудових відносинах.
Під час визначення доходу члена сім'ї фізичної особи -
суб'єкта підприємницької діяльності для обчислення пенсії
враховується сума, внесена за одного члена сім'ї, на яку
відповідно до законодавства збільшується податок цієї фізичної
особи - суб'єкта підприємницької діяльності.
Стаття 31. Індексація та перерахунок пенсій у зв'язку із
збільшенням реальної середньої заробітної плати працівників,
зайнятих у галузях економіки України, та страхового стажу
1. Пенсії, призначені за цим Законом, індексуються
відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів
населення.
2. Крім збільшення відповідно до частини першої цієї статті,
у разі коли величина реальної середньої заробітної плати в
Україні за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір
пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає 20 відсоткам
темпів зростання реальної середньої заробітної плати в Україні по
відношенню до попереднього року.
3. У разі коли застрахована особа після призначення пенсії
продовжувала працювати і сплачувала страхові внески до Пенсійного
фонду, через кожні два роки провадиться перерахунок пенсії з
урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітку, з якого була
призначена пенсія, або за період, визначений відповідно до статті
29 цього Закону. Положення цієї частини не застосовуються у разі
призначення пенсії відповідно до статті 16 цього Закону.
Стаття 32. Перерахунок пенсій, призначених до набрання
чинності цим Законом
1. Перерахунок пенсій за віком, за інвалідністю, у разі
втрати годувальника, призначених до набрання чинності цим
Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі
документів про вік, страховий стаж, заробіток та інших
документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі
та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше.
2. Для коригування заробітку (доходу), який було отримано до
1 січня 1992 року та з урахуванням якого перераховується пенсія,
призначена до набрання чинності цим Законом, визначається
індивідуальний коефіцієнт заробітку (доходу) шляхом ділення
скоригованого заробітку (доходу) станом на 1 січня 1992 року на
середню заробітну плату в Україні, яка застосовувалась для
коригування.
Коригування заробітку (доходу) для перерахунку розміру
пенсії проводиться шляхом множення величини середньої заробітної
плати в Україні, яка застосовувалась для коригування відповідно
до нормативних актів щодо перерахунку пенсій, призначених
відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", з
урахуванням заробітку з 1 січня 1992 року, на індивідуальний
коефіцієнт заробітку (доходу) та коефіцієнтів підвищення пенсії,
що застосовувалися після 1 січня 1997 року до набрання чинності
цим Законом.
3. Індивідуальний коефіцієнт заробітку (доходу) для
перерахунку розміру пенсії, призначеної з урахуванням заробітку з
1 січня 1992 року до 1 січня 1997 року, визначається шляхом
ділення скоригованого заробітку (доходу) на середню заробітну
плату в Україні, яка застосовувалась для коригування відповідно
до нормативних актів щодо перерахунку пенсій, призначених згідно
із Законом України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням
заробітку з 1 січня 1992 року.
Для перерахунку розміру пенсії проводиться коригування
заробітку (доходу) шляхом множення величини середньої заробітної
плати в Україні, яка застосовувалась відповідно до нормативних
актів щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону
України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням заробітку з 1
січня 1992 року, на індивідуальний коефіцієнт заробітку (доходу)
та коефіцієнтів підвищення пенсії, що застосовувались після 1
січня 1997 року до набрання чинності цим Законом.
4. Додаткові документи, на підставі яких розраховується
розмір пенсії, враховуються для перерахунку пенсії відповідно до
цієї статті у разі подання їх протягом 6 місяців з дня набрання
чинності цією статтею.
5. Якщо розмір пенсії, обчислений до набрання чинності цим
Законом, після перерахунку відповідно до цього Закону зменшився
або не змінився, виплата пенсії продовжується у розмірі,
визначеному відповідно до законодавства, що діяло раніше. У разі
коли розмір пенсії, перерахованої відповідно до цієї статті та
надалі перерахованої відповідно до норм статті 31 цього Закону,
перевищує розмір раніше призначеної пенсії, виплачується пенсія,
обчислена за нормами цього Закону.
Стаття 33. Порядок звернення за призначенням пенсії
1. Заява про призначення пенсії або про її відстрочення
подається до органу, що призначає пенсії, або до уповноваженого
ним органу чи уповноваженій особі в порядку, що визначається
Пенсійним фондом.
2. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана
застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення
пенсійного віку або часу виходу на пенсію на умовах, передбачених
цим Законом.
Стаття 34. Строки призначення (перерахунку) та виплати
пенсії
1. Пенсія відповідно до цього Закону призначається у такі
строки (крім випадків, передбачених частиною третьою статті 17
цього Закону):
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем
досягнення пенсійного віку, або з часу виходу на пенсію на
умовах, передбачених цим Законом, а пенсія за інвалідністю - з
дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією
відбулося не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку
або встановлення інвалідності. У разі подання заяви на
призначення пенсії пізніше встановленого цим пунктом строку
пенсія призначається з дня подання заяви;
2) пенсія у разі втрати годувальника призначається з дня, що
настає за днем смерті годувальника, коли звернення із заявою про
призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня
смерті годувальника.
2. Пенсія призначається довічно або на період, протягом
якого застрахована особа має право на виплату пенсії відповідно
до цього Закону.
3. Переведення з одного виду пенсії на інший проводиться у
строки, визначені цією статтею для призначення пенсії.
4. Перерахунок призначеної пенсії проводиться у такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого
числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії,
якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним
до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо
заяву з усіма необхідними документами подано після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення
пенсії - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини,
якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа
наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
5. Документи про призначення пенсії розглядаються органом,
що призначає пенсії, протягом 10 днів з дня їх надходження.
Стаття 35. Виплата пенсії за минулий час
1. Пенсія, на виплату якої застрахована особа мала право,
але не отримала своєчасно з власної вини, виплачується за минулий
час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням
пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не
більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми
виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують
місячного розміру пенсії цієї особи.
2. Нараховані суми пенсії після набрання чинності цим
Законом, не одержані з вини органу, що призначає пенсію,
виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком з
нарахуванням компенсації втрачених доходів.
3. Компенсація пенсіонерам втрати частини пенсії у зв'язку з
порушенням термінів її виплати (далі - компенсації) при
відсутності фінансування провадиться у разі затримки на один і
більше календарних місяців виплати пенсії, якщо індекс цін на
споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за
цей період зріс більш як на один відсоток.
Компенсації підлягають втрати частини пенсії, нарахованої
починаючи з 1 січня 2001 року.
4. Суми компенсації обчислюються шляхом множення суми
пенсії, не виплаченої пенсіонерові за відповідний місяць, на
коефіцієнт приросту споживчих цін.
Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця
між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць
перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому
місяці, за який виплачується пенсія, та коефіцієнтом 1.
Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома
знаками після коми.
Індекс споживчих цін визначається наростаючим підсумком з
початку року і щомісяця публікується Державним комітетом
статистики України.
5. У разі затримки виплати пенсії за кілька місяців сума
компенсації визначається відповідно до частини 4 цієї статті за
кожний місяць окремо і підсумовується.
Виплата пенсіонерові суми компенсації провадиться у тому ж
місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості із пенсії за
відповідний місяць.
Стаття 36. Виплата пенсії
1. Пенсія, призначена відповідно до цього Закону,
виплачується щомісяця у грошовій формі за місцем фактичного
проживання пенсіонера у межах України.
2. До досягнення пенсійного віку, визначеного частиною
другою статті 14 цього Закону, достроково призначена відповідно
до Закону України "Про зайнятість населення" та відповідно до
статті 16 цього Закону пенсія за віком виплачується після
припинення застрахованою особою роботи.
3. Виплачувати пенсію за однією довіреністю застрахованої
особи іншій особі можна не більше 6 місяців.
Стаття 37. Виплата пенсій особам, які перебувають на повному
державному забезпеченні
1. Під час перебування пенсіонера на повному державному
забезпеченні у відповідній установі (закладі) йому виплачується
25 відсотків призначеної пенсії, а у разі коли розмір пенсії
перевищує визначену в установленому Кабінетом Міністрів України
порядку вартість утримання у такій установі (закладі), йому
виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не
менш як 25 відсотків призначеної пенсії.
2. Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі
(закладі) на повному державному забезпеченні, є на утриманні
непрацездатні члени сім'ї, пенсія виплачується в такому порядку:
25 відсотків пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина пенсії,
але не більш як 50 відсотків, -зазначеним членам сім'ї, решта
пенсії перераховується до установи (закладу), де перебуває
пенсіонер на повному державному забезпеченні у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 38. Підстави для припинення виплати пенсії
Виплата пенсії може бути припинена у разі, коли призначення
пенсії здійснено:
1) на підставі недостовірних відомостей;
2) внаслідок навмисного невиконання застрахованою особою
обов'язків, передбачених абзацом четвертим частини другої статті
92 цього Закону.
Стаття 39. Утримання надміру виплачених сум пенсій
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку
застрахованої особи, членів її сім'ї або подання
страхувальниками-роботодавцями недостовірних даних, стягуються з
відповідних винних осіб у судовому порядку або можуть бути
повернуті ними добровільно.
Стаття 40. Виплата пенсій у разі виїзду для проживання за
кордон
У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за
кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за 6 місяців
наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, який настає за місяцем
виписки. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується у
тому разі, коли це передбачено міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
Стаття 41. Виплата недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю
пенсіонера
Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася
недоотриманою у зв'язку з його смертю (по місяць смерті включно),
не включається до складу спадщини і виплачуються тим членам його
сім'ї, які належать до кола осіб, забезпечуваних пенсією у разі
втрати годувальника відповідно до статті 24 цього Закону.
Батькам, чоловіку (дружині), а також членам сім'ї, які проживали
разом з пенсіонером на день його смерті, сума недоотриманої
пенсії виплачується і в тому випадку, коли вони не належать до
кола осіб, забезпечуваних пенсією у разі втрати годувальника.
У разі звернення кількох членів сім'ї померлого пенсіонера
відповідно до цієї статті належна їм сума пенсії ділиться між
ними порівну.
Зазначена сума пенсії виплачується, якщо звернення за нею
надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Розділ VІІ. Довічна пенсія і соціальні послуги
Стаття 42. Виплати з Накопичувального фонду
1. Застрахована особа у разі досягнення пенсійного віку,
передбаченого цим Законом, має право на отримання довічної пенсії
або одноразової виплати у порядку, передбаченому цим Законом, за
рахунок коштів Накопичувального фонду.
2. Виплата довічної пенсії здійснюється згідно із Законом
України "Про страхування" страховою організацією, яка має
відповідну ліцензію та обрана застрахованою особою.
Розмір довічної пенсії розраховується актуарно виходячи із
сум пенсійних активів, облікованих на накопичувальному пенсійному
рахунку застрахованої особи на момент виходу на пенсію, з
урахуванням майбутнього інвестиційного доходу, забезпечуваного
відповідною страховою організацією, видатків, пов'язаних з
подальшим інвестуванням зазначених сум, та узагальнених для
чоловіків і жінок показників середньої тривалості життя.
3. Страхова діяльність із страхування життя є виключною для
страхової організації, що здійснює страхування довічної пенсії
(далі - страхова організація) відповідно до цього Закону та
Закону України "Про страхування".
Страхові організації, що здійснюють страхування довічної
пенсії, яка виплачується за рахунок коштів Накопичувального
фонду, повинні створити Централізований страховий фонд та
забезпечити рівень рентабельності інвестиційного доходу не нижчий
встановленого мінімального рівня відповідно до законодавства про
страхування.
4. Пенсійний фонд надає застрахованим особам інформацію щодо
норм інвестиційного доходу страхових організацій за попередні
періоди та їх фінансового стану.
5. Договір страхування довічної пенсії укладається між
застрахованою особою та страховою організацією відповідно до
законодавства про страхову діяльність з урахуванням вимог,
передбачених цим Законом, після досягнення застрахованою особою
пенсійного віку.
Для укладення договору страхування довічної пенсії
застрахована особа подає страховій організації протягом місяця до
досягнення пенсійного віку (виходу на пенсію) заяву за формою,
встановленою страховою організацією.
Пенсійний фонд на вимогу застрахованої особи безплатно надає
їй письмово інформацію щодо суми коштів, облікованої на її
накопичувальному пенсійному рахунку.
Застрахована особа повідомляє регіональний орган Пенсійного
фонду про обрану нею страхову організацію та подає письмову заяву
про перерахування пенсійних коштів у сумі, облікованій на її
накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді, до
цієї страхової організації.
Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії на
основі актуарних розрахунків протягом трьох днів з дня отримання
від Накопичувального фонду суми акумульованих пенсійних активів,
облікованих на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої
особи, з урахуванням майбутнього інвестиційного доходу,
забезпечуваного цією страховою організацією, та видатків,
пов'язаних з подальшим інвестуванням зазначених сум.
Страховій організації забороняється вимагати від
застрахованої особи довідку про стан її здоров'я.
6. Страхова організація зобов'язана щомісяця надавати
інформацію Пенсійному фонду про норми інвестиційного доходу, що
застосовуються для розрахування довічних пенсій, та свій поточний
фінансовий стан, а також оприлюднювати таку інформацію не пізніше
ніж за 10 днів до початку місяця, в якому набирають чинності
оприлюднені норми інвестиційного доходу. Страхова організація
зобов'язана використовувати оприлюднені норми інвестиційного
доходу всіх застрахованих осіб, які мають намір укласти договір
страхування довічної пенсії протягом відповідного місяця.
7. Кошти, обліковані на накопичувальному пенсійному рахунку
в Накопичувальному фонді, є власністю застрахованої особи і
використовуються виключно на цілі, передбачені цим Законом.
8. У разі коли застрахована особа на момент набуття права на
пенсію відповідно до цього Закону сплатила страхові внески, що
обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку, у сумі, яка
разом із нарахованим інвестиційним доходом не досягає розміру
мінімальної суми, необхідної для оплати договору страхування
довічної пенсії, визначеної спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади, що здійснює нагляд за діяльністю
страхових організацій, ця особа (а у разі її смерті - члени її
сім'ї) має право одержати належні їй кошти у сумі, облікованій на
накопичувальному пенсійному рахунку, у вигляді одноразової
виплати. На вимогу застрахованої особи одноразова виплата
здійснюється у разі виїзду цієї особи за кордон на постійне місце
проживання.
9. Якщо застрахована особа визнана інвалідом І групи і
набуває право на пенсію за інвалідністю відповідно до цього
Закону, належні їй пенсійні активи, обліковані на
накопичувальному пенсійному рахунку, використовуються за вибором
особи в порядку, визначеному цією частиною.
У разі достатності суми коштів для оплати договору
страхування довічної пенсії кошти, обліковані на накопичувальному
пенсійному рахунку, за бажанням застрахованої особи можуть бути
залишені у Накопичувальному фонді, а після досягнення нею
пенсійного віку - використані на оплату договору страхування
довічної пенсії або одержані у формі одноразової виплати.
У разі коли сума коштів, облікована на накопичувальному
пенсійному рахунку інваліда І групи, менше мінімальної суми,
необхідної для оплати договору страхування довічної пенсії, він
має право отримати всю суму коштів у формі одноразової виплати.
Сума коштів, облікована на накопичувальному пенсійному
рахунку застрахованих осіб, визнаних інвалідами ІІ та ІІІ групи,
залишається у Накопичувальному фонді, а після досягнення ними
пенсійного віку - використовується на оплату договорів
страхування довічної пенсії.
10. У разі смерті застрахованої особи до досягнення віку,
передбаченого частиною другою статті 14 цього Закону, кошти,
обліковані на її накопичувальному пенсійному рахунку,
успадковуються в порядку, визначеному Цивільним кодексом України.
Застраховані особи, які мають право на отримання у спадщину
коштів з накопичувального пенсійного рахунка померлої особи і не
досягли пенсійного віку, можуть дати розпорядження про
спрямування цих коштів до Накопичувального фонду та облік їх на
власному накопичувальному пенсійному рахунку. При цьому зазначені
кошти не оподатковуються.
11. Суми пенсії, які виплачуються застрахованим особам у
вигляді довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок
коштів, облікованих на накопичувальних пенсійних рахунках в
Накопичувальному фонді, підлягають оподаткуванню відповідно до
законодавства про прибутковий податок з громадян.
12. Страхові організації, які виплачують довічні пенсії за
договорами страхування довічних пенсій, вартість яких була
сплачена за рахунок коштів, що надійшли до Накопичувального фонду
і були обліковані на накопичувальних пенсійних рахунках,
зобов'язані розрахувати, утримати та перерахувати до бюджету
податок з місячних сум цих пенсій у порядку, встановленому
законодавством про прибутковий податок з громадян.
Стаття 43. Види довічних пенсій
1. Страхові організації, що здійснюють виплати довічних
пенсій, зобов'язані пропонувати застрахованій особі, яка має
право на отримання довічної пенсії відповідно до цього Закону,
такі види довічних пенсій: довічна пенсія з установленим
періодом, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя.
2. Довічна пенсія з установленим періодом - щомісячна
виплата, що здійснюється протягом життя застрахованої особи, але
не менше ніж протягом десяти років з дня її призначення
(встановлений період). При цьому у разі смерті особи, якій
призначена така довічна пенсія, право на її отримання протягом
установленого періоду мають спадкоємці, зазначені у договорі
страхування довічної пенсії або визначені відповідно до
Цивільного кодексу України.
3. Довічна обумовлена пенсія - щомісячна виплата, що
здійснюється протягом життя застрахованої особи, і припиняється у
разі її смерті за умови, що загальна сума виплачених на момент
смерті особи коштів не є меншою ніж сума, сплачена під час
укладення договору страхування довічної пенсії. У разі коли
загальна сума коштів, виплачених особі, яка померла, у вигляді
довічної обумовленої пенсії, є меншою ніж сума, сплачена під час
укладення такого договору, залишок коштів виплачується
спадкоємцям, зазначеним у договорі страхування довічної пенсії
або визначеним відповідно до Цивільного кодексу України.
4. Довічна пенсія подружжя - щомісячна виплата, що
здійснюється протягом життя особи, якій вона призначена, а після
смерті цієї особи - її подружжю, яке відповідно до цього Закону
досягло пенсійного віку, протягом його життя.
5. Застрахована особа має право вільного вибору одного з
видів довічних пенсій, зазначених у цій статті.
6. Вид довічної пенсії, обраний застрахованою особою,
зазначається в договорі страхування довічної пенсії.
У договорі страхування довічної пенсії також обов'язково
зазначається норма інвестиційного доходу, яка застосовується для
розрахунку обраної довічної пенсії.
Дострокове припинення дії договору страхування довічної
пенсії за бажанням сторін забороняється.
Стаття 44. Соціальні послуги
1. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належать
медичні та профілактичнореабілітаційні послуги, спрямовані на
відновлення здоров'я, реабілітацію застрахованих осіб з числа
інвалідів, та допомога на поховання (особам, які здійснили
поховання пенсіонера), що надаються за рахунок коштів Пенсійного
фонду.
2. Надання соціальних послуг припиняється на підставах,
передбачених статтею 38 цього Закону.
3. Вартість соціальних послуг, наданих безпідставно
внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її
сім'ї, стягується з них у судовому порядку або може бути
повернута ними добровільно.
4. Порядок надання медичних та профілактично-реабілітаційних
послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду визначається рішенням
правління Пенсійного фонду.
Стаття 45. Розмір допомоги на поховання пенсіонера
1. У разі смерті пенсіонера, який отримував пенсію,
призначену відповідно до цього Закону, Пенсійний фонд виплачує
особам, які здійснили поховання, допомогу на поховання у розмірі
двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
2. Допомога на поховання виплачується, якщо звернення за нею
надійшло не пізніше 12 місяців після смерті пенсіонера.
Розділ VІІІ. Управління загальнообов'язковим державним
пенсійним страхуванням
Стаття 46. Пенсійний фонд України
1. Пенсійний фонд здійснює збирання, акумуляцію та облік
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, контроль за їх цільовим використанням, призначення
пенсії і підготовку документів для її виплати, забезпечує
фінансування та виплату пенсій, вирішує питання, пов'язані з
веденням обліку коштів на накопичувальних пенсійних рахунках
застрахованих осіб у Накопичувальному фонді, фінансує соціальні
послуги відповідно до цього Закону та здійснює інші передбачені
законодавством функції.
2. Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який
затверджується його правлінням, і набуває статусу юридичної особи
з дня реєстрації статуту Міністерством юстиції України.
3. Пенсійний фонд не може провадити будьяку іншу діяльність,
крім зазначеної в цій статті, і використовувати кошти
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на цілі,
не пов'язані із зазначеною діяльністю.
4. Управління Пенсійним фондом здійснюється на основі
паритетності представниками застрахованих осіб, роботодавців і
держави.
5. Безпосереднє управління Пенсійним фондом здійснюють його
правління та виконавча дирекція.
Стаття 47. Правління Пенсійного фонду
1. Вищим органом Пенсійного фонду є його правління.
Правління Пенсійного фонду формується і працює на основі
паритетності представників застрахованих осіб, роботодавців і
держави.
2. Правління Пенсійного фонду складається з представників
застрахованих осіб, роботодавців і держави у рівній кількості,
тобто від кожної з трьох сторін обирається по п'ять членів
правління.
Члени правління Пенсійного фонду, які є представниками
держави, призначаються та звільняються Кабінетом Міністрів
України в установленому порядку.
Члени правління Пенсійного фонду, які є представниками
застрахованих осіб та роботодавців, обираються (делегуються)
об'єднаннями профспілок та роботодавців, які відповідно до
законодавства мають статус всеукраїнських. Порядок виборів
(делегування) представників визначається кожним об'єднанням
самостійно.
Кандидатури членів правління Пенсійного фонду подаються до
центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної
політики не пізніше трьох місяців до дня закінчення повноважень
відповідних членів правління, а подання кандидатур членів першого
складу правління Пенсійного фонду - не пізніше шести місяців з
дня опублікування цього Закону.
3. Строк повноважень членів правління Пенсійного фонду
становить шість років. При цьому для членів першого складу
правління, що призначаються після набрання чинності цим Законом,
встановлюються такі строки повноважень: два члени правління,
призначені від кожної сторони, перебувають у складі правління
чотири роки та три - шість років. Член правління не може бути
обраний до складу правління на два строки підряд.
Члени правління Пенсійного фонду виконують свої обов'язки на
громадських засадах. У разі виконання ними спеціальних доручень
правління, пов'язаних з виконанням функцій члена правління,
Пенсійний фонд відшкодовує їм витрати на відрядження.
Член правління Пенсійного фонду може бути достроково
відкликаний за поданням сторони, яка його делегувала, або за
поданням правління у разі:
подання членом правління заяви про вихід з правління;
коли член правління перестав бути представником сторони, яка
його делегувала (крім випадків, передбачених частиною четвертою
статті 49);
притягнення члена правління до кримінальної відповідальності
згідно з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили;
неможливості виконання членом правління покладених на нього
обов'язків у зв'язку з хворобою, що підтверджено відповідним
медичним висновком;
смерті члена правління.
4. Правління Пенсійного фонду здійснює свої функції шляхом
проведення засідань, як чергових, так і позачергових. Чергові
засідання скликаються головою правління, а у разі його
відсутності - одним з його заступників, відповідно до плану, але
не рідше одного разу на квартал. Позачергові засідання можуть
проводитися за ініціативою голови правління, заступника голови
правління, виконавчої дирекції, наглядової ради або за
пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких
сторін правління чи на вимогу однієї третини членів правління
Пенсійного фонду.
5. Перше засідання правління Пенсійний фонд проводить за
рахунок власних коштів не пізніше двох місяців після призначення
повного складу правління. Засідання першого складу правління
скликає і відкриває керівник спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної
політики.
6. Засідання правління Пенсійного фонду є правомочними, якщо
на них присутні дві третини складу кожної представницької сторони
(далі - кворум). У разі відсутності кворуму повторне засідання
проводиться через сім календарних днів, про що інформуються всі
представницькі сторони. Повторне засідання є правомочним за
присутності не менше ніж одного представника від кожної
представницької сторони . Один член правління має один голос.
7. На останньому засіданні календарного року обов'язковим
питанням порядку денного є затвердження бюджету Пенсійного фонду
на наступний рік, а на першому засіданні наступного календарного
року - затвердження звіту виконавчої дирекції про виконання
бюджету Пенсійного фонду за попередній рік.
8. Рішення правління Пенсійного фонду вважається прийнятим,
якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні
членів правління. У разі рівного розподілу голосів голос голови
правління є вирішальним. Передача права голосу членом правління
будьякій іншій особі забороняється.
9. Рішення правління Пенсійного фонду, прийняті в межах його
компетенції, є обов'язковими для виконання, у тому числі всіма
страхувальниками та застрахованими особами, якщо вони їх
стосуються. Рішення правління, що стосуються прав і обов'язків
громадян, підлягають державній реєстрації в порядку,
встановленому для реєстрації нормативно-правових актів
центральних органів виконавчої влади.
10. Рішення правління Пенсійного фонду підлягають
обов'язковому оприлюдненню, в тому числі шляхом опублікування в
друкованих виданнях Верховної Ради України або Кабінету Міністрів
України.
11. Ведення протоколу засідань правління Пенсійного фонду
здійснює представник виконавчої дирекції. В протоколі
відображаються питання, внесені до порядку денного, зміст
виступів та зауважень до них, результати голосування. Протокол
підписується особою, яка його склала, і головою правління або
іншою особою, яка веде засідання. Збереження протоколів та інших
документів правління здійснює виконавча дирекція. Документи
правління зберігаються протягом 75 років.
12. У засіданнях правління Пенсійного фонду з правом
дорадчого голосу приймають участь директор виконавчої дирекції та
спеціально уповноважені члени наглядової ради Пенсійного фонду.
Стаття 48. Повноваження правління Пенсійного фонду
1. Правління Пенсійного фонду:
затверджує нормативно-правові акти, що регламентують
діяльність Пенсійного фонду, в тому числі статут та зміни до
нього, регламент засідань правління, положення про виконавчу
дирекцію Пенсійного фонду, положення про регіональні органи
Пенсійного фонду;
обирає із своїх членів голову правління Пенсійного фонду та
двох його заступників;
затверджує бюджет Пенсійного фонду на наступний рік і зміни
до нього, порядок використання коштів бюджету та звіт про його
виконання;
відповідно до цього Закону вирішує питання, пов'язані з
веденням обліку на накопичувальних пенсійних рахунках;
вирішує питання про формування та використання оперативного
резерву коштів для забезпечення фінансової стабільності
Пенсійного фонду в сумі, необхідній для виплати пенсій та надання
соціальних послуг у розрахунку на місяць, а також стратегічного
резерву;
спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції
Пенсійного фонду та її органів;
заслуховує звіти директора виконавчої дирекції про її
діяльність не рідше одного разу на рік, а також у разі потреби;
розглядає кандидатури та затверджує на посаді директора
виконавчої дирекції, а за його поданням - заступників директора
виконавчої дирекції та приймає рішення про звільнення зазначених
посадових осіб;
затверджує граничну чисельність працівників виконавчої
дирекції, умови оплати праці працівників, граничну межу
адміністративних витрат та кошторис Пенсійного фонду на виконання
функцій, покладених на виконавчу дирекцію відповідно до цього
Закону;
подає у встановленому законодавством порядку пропозиції щодо
визначення розмірів внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування;
затверджує заходи щодо підготовки і підвищення кваліфікації
працівників Пенсійного фонду, їх атестації;
створює на основі паритетності представників від
застрахованих осіб, роботодавців та держави комісії або робочі
групи з окремих видів діяльності Пенсійного фонду;
затверджує щорічні звіти про діяльність Пенсійного фонду та
оприлюднює їх у встановленому цим Законом порядку;
визначає на конкурсній основі обслуговуючий банк (банки)
Пенсійного фонду для акумулювання страхових внесків, які
спрямовуються на виплату пенсій та надання соціальних послуг
застрахованим особам;
вирішує інші питання діяльності Пенсійного фонду відповідно
до його статуту.
2. Нормативно-правові акти Пенсійного фонду, які стосуються
прав і обов'язків громадян, підлягають державній реєстрації в
порядку, встановленому для реєстрації нормативних актів
центральних органів виконавчої влади.
Стаття 49. Голова правління Пенсійного фонду та його
заступники
1. Голова правління Пенсійного фонду та його заступники
обираються з членів правління Пенсійного фонду строком на два
роки почергово від представників кожної сторони. При цьому голова
правління та його заступники мають бути представниками трьох
різних представницьких сторін.
2. Голова правління Пенсійного фонду:
скликає, організовує проведення та веде засідання правління
Пенсійного фонду;
у триденний строк підписує протоколи засідань та документи,
затверджені правлінням;
звітує про діяльність Пенсійного фонду перед органами
державного нагляду;
представляє Пенсійний фонд в усіх установах та організаціях
в Україні та за кордоном, а також в міжнародних організаціях;
тимчасово до найближчого засідання правління припиняє
повноваження директора виконавчої дирекції у разі виявлення
фактів неналежного виконання ним посадових обов'язків або
порушень законодавства;
виконує інші обов'язки, покладені на нього цим Законом та
правлінням Пенсійного фонду.
3. За дорученням голови правління Пенсійного фонду виконання
його обов'язків може бути покладено на заступників. Один із
заступників голови правління виконує функції голови правління під
час його тимчасової відсутності, у разі неможливості виконання
головою правління покладених на нього обов'язків у зв'язку з
хворобою, перебуванням за кордоном, а також у разі усунення з
посади та в інших випадках, передбачених законодавством та
статутом Пенсійного фонду.
4. Голова правління Пенсійного фонду або його заступники не
можуть бути відкликані представницькою стороною, що їх
делегувала, в період виконання ними обов'язків, зазначених у цій
статті.
5. Голова правління Пенсійного фонду та його заступники
відповідальні перед правлінням і за неналежне виконання своїх
обов"язків можуть бути достроково усунені з посади на зборах
правління більшістю голосів його членів. Голова правління
Пенсійного фонду та його заступники несуть відповідальність
відповідно до законодавства за невиконання або неналежне
виконання своїх обов'язків, що призвело до заподіяння
матеріальної шкоди Пенсійному фонду або застрахованим особам.
Стаття 50. Виконавчі органи Пенсійного фонду
1. Виконавчими органами Пенсійного фонду є виконавча
дирекція та підвідомчі їй регіональні органи.
2. Виконавча дирекція Пенсійного фонду є постійно діючим
виконавчим органом, організовує та забезпечує виконання рішень
правління, діє від імені Пенсійного фонду в межах, передбачених
положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, та підзвітна
правлінню.
Органами виконавчої дирекції Пенсійного фонду у відповідних
адміністративнотериторіальних одиницях є регіональні органи, які
створені і діють на підставі положення про регіональні органи,
затвердженого правлінням Пенсійного фонду.
3. Виконавчу дирекцію Пенсійного фонду очолює директор
виконавчої дирекції. Посадовими особами виконавчої дирекції
Пенсійного фонду є також заступники директора та начальники
регіональних органів, які затверджуються правлінням Пенсійного
фонду за поданням директора виконавчої дирекції. Заступники
директора виконавчої дирекції та начальники регіональних органів
несуть персональну відповідальність за невиконання або неналежне
виконання своїх обов'язків.
4. Працівники Пенсійного фонду є державними службовцями і до
них застосовуються норми Закону України "Про державну службу",
якщо цей Закон не встановлює іншого.
Питання функціонування державної служби у Пенсійному фонді
та класифікації посад вирішує правління відповідно до
законодавства України.
5. Директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду:
бере участь у засіданнях правління з правом дорадчого
голосу;
забезпечує підготовку документів, необхідних голові
правління для проведення засідання правління;
забезпечує підготовку проектів документів, що виносяться на
затвердження правління;
представляє Пенсійний фонд в усіх установах та організаціях
в Україні, а за дорученням голови правління Пенсійного фонду - за
кордоном та в міжнародних організаціях;
розподіляє обов'язки між своїми заступниками;
подає для затвердження правлінням кандидатури заступників
директора виконавчої дирекції і начальників регіональних органів
та пропозиції щодо їх звільнення;
подає голові правління пропозиції щодо тимчасового
припинення повноважень посадових осіб виконавчої дирекції у разі
виявлення фактів неналежного виконання ними службових обов'язків
або порушень законодавства;
на вимогу голови наглядової ради або його заступника подає
документально підтверджену інформацію про діяльність Пенсійного
фонду;
перед внесенням на розгляд правління погоджує з наглядовою
радою проект річного бюджету Пенсійного фонду та звіт про його
виконання;
несе персональну відповідальність за виконання рішень
правління;
затверджує інформацію про організацію, що здійснює доставку
пенсій, яка щорічно публікується виконавчою дирекцією в
друкованих виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів
України;
виконує інші функції, покладені на нього правлінням.
6. Директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду має право
приймати самостійні рішення у разі, коли правління у визначені
статутом строки не приймає рішення з таких питань:
ведення обліку на накопичувальних пенсійних рахунках;
затвердження граничної чисельності працівників виконавчої
дирекції, граничної межі адміністративних витрат та кошторису
Пенсійного фонду на виконання функцій, покладених на виконавчу
дирекцію Пенсійного фонду відповідно до цього Закону;
затвердження заходів щодо підготовки і підвищення
кваліфікації працівників Пенсійного фонду, їх атестації;
створення комісій або робочих груп з окремих видів
діяльності Пенсійного фонду на основі паритетності представників
від застрахованих осіб, роботодавців та держави;
інших питань діяльності Пенсійного фонду відповідно до його
статуту.
Такі рішення директора виконавчої дирекції повинні бути
доведені в письмовій формі до органів, що здійснюють державний
нагляд у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, а також оприлюднені у встановленому порядку і
вважаються правомочними до проведення засідання правління, на
якому правління підтверджує або скасовує рішення, прийняте
директором виконавчої дирекції.
Стаття 51. Наглядова рада Пенсійного фонду
1. Наглядова рада Пенсійного фонду створюється з метою
здійснення контролю за виконанням законодавства про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, статутних
завдань та цільового використання коштів Пенсійного фонду.
Наглядова рада провадить свою діяльність на підставі цього
Закону і положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів
України.
2. Наглядова рада Пенсійного фонду складається з рівної
кількості представників застрахованих осіб, роботодавців та
держави - по п'ять членів з кожної сторони, які обираються
відповідними сторонами згідно із законодавством. Наглядову раду
очолюють голова і два його заступники, які є представниками трьох
сторін: застрахованих осіб, роботодавців та держави.
Члени наглядової ради, які представляють державу,
призначаються та звільняються за поданням центральних органів
виконавчої влади, що здійснюють державний нагляд за Пенсійним
фондом, Кабінетом Міністрів України.
Члени наглядової ради, які представляють застрахованих осіб
та роботодавців, обираються (делегуються) об'єднаннями профспілок
та роботодавців, які відповідно до законодавства мають статус
всеукраїнських. Порядок виборів (делегування) представників
визначається кожним об'єднанням самостійно.
Обрання кандидатур членів наглядової ради здійснюється не
пізніше ніж за три місяці до дня закінчення повноважень
відповідних членів наглядової ради, а обрання кандидатур членів
першого складу наглядової ради - не пізніше ніж протягом шести
місяців з дня опублікування цього Закону.
Кандидатури членів наглядової ради подаються центральному
органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Порядок обрання кандидатур членів наглядової ради
визначається статутом Пенсійного фонду.
3. Члени наглядової ради Пенсійного фонду здійснюють
повноваження членів наглядової ради на громадських засадах і
обираються строком на шість років, крім членів першого складу
наглядової ради.
Для членів першого складу наглядової ради, що призначаються
після набрання чинності цим Законом, встановлюються такі терміни
повноважень: один член наглядової ради, призначений від кожної
сторони, перебуває у складі правління два роки, другий - три
роки, третій - чотири роки, четвертий - п'ять років, п'ятий -
шість років. Член наглядової ради не може бути обраний до складу
ради на два і більше строків підряд.
У разі коли член наглядової ради перестає бути представником
сторони, яка його делегувала, така сторона повинна замінити його
на іншого представника, за винятком випадків, коли ця особа
виконує функцію голови наглядової ради або одного із заступників
голови наглядової ради.
Член наглядової ради може скласти з себе повноваження за
власним бажанням.
Стаття 52. Голова наглядової ради Пенсійного фонду та його
заступники
1. Голова наглядової ради Пенсійного фонду та два його
заступники обираються з членів наглядової ради строком на два
роки почергово від представників кожної сторони. При цьому голова
наглядової ради та два його заступники мають бути представниками
трьох різних представницьких сторін.
Головою наглядової ради та головою правління Пенсійного
фонду не можуть бути одночасно представники, делеговані однією й
тією ж представницькою стороною.
Голова наглядової ради систематично, не рідше одного разу на
квартал, отримує від виконавчої дирекції документально
підтверджену інформацію про діяльність Пенсійного фонду та
доводить її до членів наглядової ради.
Голова наглядової ради розподіляє обов'язки між своїми
заступниками. Заступники голови наглядової ради виконують
обов'язки голови наглядової ради під час його тимчасової
відсутності, а також у разі неможливості виконання ним обов'язків
у зв'язку з хворобою, перебуванням за кордоном, усунення його з
посади та в інших передбачених законодавством випадках.
2. У разі коли члени наглядової ради мають зауваження чи
запитання щодо наданих виконавчою дирекцією документів, які
стосуються інтересів застрахованих осіб, голова наглядової ради
зобов'язаний скликати робочу зустріч представників кожної із
сторін з виконавчою дирекцією для обговорення поставлених питань.
Виконавча дирекція зобов'язана забезпечити проведення такої
зустрічі для надання необхідних пояснень, підтверджених належними
документами та розрахунками.
3. За рішенням голови наглядової ради проводяться засідання
наглядової ради, які визначають необхідність проведення перевірки
діяльності Пенсійного фонду уповноваженими членами наглядової
ради або незалежним аудитором (аудиторською фірмою).
Стаття 53. Засідання наглядової ради Пенсійного фонду
1. Засідання наглядової ради Пенсійного фонду проводяться не
рідше одного разу на квартал за ініціативою голови наглядової
ради. Позачергові засідання скликаються головою наглядової ради
або його заступником на вимогу однієї третини членів наглядової
ради, а також за рішенням правління Пенсійного фонду.
2. Засідання наглядової ради є правомочними, якщо на них
присутні не менше двох третин складу наглядової ради, в тому
числі не менше половини кількості представників застрахованих
осіб, роботодавців та держави. У разі відсутності кворуму
повторне засідання проводиться через сім календарних днів, про що
інформуються всі сторони. Повторне засідання є правочинним за
присутності будь-якої кількості членів наглядової ради.
3. Рішення наглядової ради приймаються більшістю голосів від
загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової
ради. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на
засіданні є вирішальним. Один член наглядової ради має один
голос.
4. У засіданні наглядової ради з правом дорадчого голосу
беруть участь голова правління, директор виконавчої дирекції або
їх заступники.
5. Обов'язковим є засідання наглядової ради, яке скликається
для погодження проекту річного бюджету Пенсійного фонду та
схвалення звіту про його виконання, що вносяться виконавчою
дирекцією перед їх поданням на розгляд правління.
6. Ведення протоколу засідання наглядової ради та ведення
документації здійснюється виконавчою дирекцією. У протоколі
відображаються пропозиції з питань, які розглядалися, зміст
зауважень до них, результати голосування. Протокол підписується
особою, яка його склала, і головою наглядової ради або іншою
особою, яка веде засідання.
Збереження документації наглядової ради здійснює виконавча
дирекція. Документи зберігаються протягом 75 років.
Стаття 54. Повноваження наглядової ради Пенсійного фонду
1. До виключних повноважень наглядової ради Пенсійного фонду
належить:
заслуховування звітів членів правління та виконавчої
дирекції;
погодження річного бюджету Пенсійного фонду і схвалення
звіту про його виконання;
порушення перед правлінням Пенсійного фонду питання про
звільнення директора виконавчої дирекції та його заступників,
керівників управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі у разі неналежного
виконання покладених на них обов'язків та в інших випадках,
передбачених законодавством;
здійснення контролю за діяльністю Пенсійного фонду щодо
ведення накопичувальних пенсійних рахунків та цільовим
використанням ним коштів;
визначення шляхом проведення тендера незалежного аудитора
(аудиторської фірми) для проведення аудиторської перевірки
Пенсійного фонду та його управлінь;
утворення робочих груп із членів наглядової ради для
систематичного здійснення контролю за діяльністю Пенсійного
фонду, дотриманням законодавства та цільовим використанням
коштів.
2. Усі органи Пенсійного фонду зобов'язані надавати
наглядовій раді необхідну інформацію, підтверджену належними
документами, та відповідні роз'яснення.
3. Спеціально уповноважені члени наглядової ради беруть
участь у засіданнях правління Пенсійного фонду з правом дорадчого
голосу.
Стаття 55. Вимоги до осіб, які можуть бути членами правління
Пенсійного фонду та наглядової ради
1. Делегованою до правління Пенсійного фонду та наглядової
ради може бути застрахована особа, яка має право голосу
відповідно до Конституції України.
2. Особи, які делегуються до правління Пенсійного фонду та
наглядової ради, можуть обиратися лише з числа дієздатних
застрахованих осіб. Одна особа не може бути одночасно обрана як
член правління та як член наглядової ради.
3. Головою правління Пенсійного фонду та його заступниками
можуть бути лише особи, що мають повну вищу економічну,
математичну або юридичну освіту та працювали не менше п'яти років
у соціальній сфері, сфері фінансів або економіки.
4. Члени правління Пенсійного фонду і наглядової ради не
мають права бути найманими працівниками Пенсійного фонду, в тому
числі посадовими особами виконавчої дирекції.
5. Голова наглядової ради та його заступники повинні мати
досвід управління фінансовими, контрольними, ревізійними органами
або роботи керівниками структурних одиниць в зазначених органах
не менше трьох років.
6. Членом наглядової ради може бути особа, яка має повну
вищу економічну, математичну або юридичну освіту та досвід роботи
в соціальній сфері, сфері фінансів або економіки.
7. Членом правління Пенсійного фонду і наглядової ради не
може бути особа, яка була засуджена за умисні злочини, а також
щодо якої було постановлено вирок про позбавлення права займати
певні посади або займатися певною діяльністю.
Стаття 56. Вимоги до посадових осіб виконавчої дирекції
Пенсійного фонду
1. Директором виконавчої дирекції може бути призначена
особа, яка має повну вищу економічну чи математичну освіту із
спеціалізацією в сфері фінансів, юридичних, природничих чи
технічних наук та не менш як п'ятирічний досвід роботи на
керівних посадах у сфері пенсійного забезпечення.
2. Посадовою особою виконавчої дирекції може бути особа, яка
має повну вищу економічну, математичну або юридичну освіту та
досвід роботи у соціальній сфері, або сфері фінансів чи економіки
не менше двох років.
3. Посадовою особою виконавчої дирекції не може бути особа,
яка була засуджена за умисний злочин.
Стаття 57. Права і обов'язки Пенсійного фонду та його
регіональних органів
1. Пенсійний фонд та його регіональні органи зобов'язані:
1) складати річний звіт про виконання бюджету Пенсійного
фонду, подавати його Кабінету Міністрів України та публікувати в
засобах масової інформації;
2) здійснювати функції щодо призначення, забезпечення
фінансування та виплати пенсій, довічних пенсій та надання
соціальних послуг застрахованим особам;
3) здійснювати адміністративне управління Накопичувальним
фондом;
4) здійснювати матеріально-технічне забезпечення роботи
тендерної ради;
5) здійснювати в межах своєї компетенції контроль за
дотриманням страхувальниками-роботодавцями та застрахованими
особами вимог цього Закону;
6) здійснювати підготовку та публікацію щорічних актуарних
розрахунків фінансового стану системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування;
7) своєчасно вносити до відповідних персональних облікових
карток загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
відомості про застрахованих осіб і страхувальників;
8) здійснювати контроль за достовірністю поданих
страхувальниками і застрахованими особами відомостей, визначених
цим Законом;
9) надавати фізичним особам відомості про них, які містяться
в системі персоніфікованого обліку, а у разі зміни таких
відомостей, несвоєчасного надходження страхових внесків (збору),
перегляду розміру виплачуваної пенсії, її індексації, зміни умов
надання соціальних послуг чи перегляду питання про можливості їх
надання - інформувати таких осіб письмово у встановлені
законодавством строки;
10) інформувати письмово застрахованих осіб про призначення
(відмову) і розмір пенсії, порядок її виплати, види і умови
надання соціальних послуг, порядок виплати довічної пенсії або
одноразових виплат за рахунок пенсійних активів, облікованих на
її накопичувальному пенсійному рахунку, та порядок оскарження
рішень щодо відмови у призначенні пенсій, наданні соціальних
послуг, довічних пенсій або одноразових виплат;
11) попереджати пенсіонера у письмовій формі за місяць до
закінчення строку, на який призначена пенсія, про час та підстави
припинення її виплати;
12) подавати відповідно до вимог цього Закону звіти щодо
стану пенсійних активів Накопичувального фонду та надавати
застрахованим особам інформацію про пенсійні активи, що
обліковуються на їх накопичувальних пенсійних рахунках;
13) давати безкоштовно застрахованим особам і
страхувальникам в усній і письмовій формі, а також через засоби
масової інформації консультації з питань застосування
законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, роз'яснювати їх права, обов'язки і відповідальність,
порядок сплати страхових внесків, заповнення звітності та інші
питання відповідно до цього Закону;
14) подавати органам державного нагляду встановлену цим
Законом звітність та інформацію;
15) подавати Кабінету Міністрів України актуарні розрахунки
із запропонованими на наступний рік розмірами страхових внесків,
у тому числі частини внесків, що спрямовуються до
Накопичувального фонду, в порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України;
16) брати участь у засіданнях органів медико-соціальної
експертизи.
2. Пенсійний фонд виконує функції адміністративного
управління Накопичувальним фондом і зобов'язаний:
1) укладати за рішенням тендерної ради договори з радником з
інвестиційних питань, компаніями з управління активами,
банківською установою-зберігачем, аудиторами Пенсійного фонду і
Накопичувального фонду та організацією, яка здійснює доставку
пенсій;
2) надавати на прохання застрахованих осіб інформацію,
отриману від страхових організацій, щодо показників, що
застосовуються для розрахування довічної пенсії;
3) відкривати рахунки Накопичувального фонду в обраній
відповідно до цього Закону банківській установі-зберігачі та
укладати з нею відповідні договори;
4) вести в установленому порядку облік накопичувальних
пенсійних рахунків, на яких відображається інформація,
передбачена цим Законом;
5) здійснювати підрахування загальної суми накопичень
застрахованих осіб на кожному персоніфікованому накопичувальному
пенсійному рахунку в порядку, встановленому цим Законом;
6) здійснювати підготовку письмових повідомлень щодо
загальної суми накопичень, облікованих на накопичувальному
пенсійному рахунку застрахованої особи, та надавати їх
застрахованій особі;
7) давати за дорученням застрахованої особи розпорядження
банківській установізберігачу щодо перерахування пенсійних
активів застрахованої особи, облікованих на накопичувальному
пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді, до страхової
організації, обраної застрахованою особою, для оплати договору
страхування довічної пенсії цій особі відповідно до статті 42
цього Закону або перерахування пенсійних активів застрахованій
особі у вигляді одноразової виплати, а у випадках, передбачених
цим Законом, -членам її сім'ї та інформувати про це компанії з
управління активами;
8) давати розпорядження банківській установі-зберігачу щодо
оплати передбачених цим Законом адміністративних видатків
Пенсійного фонду, пов'язаних з адміністративним управлінням
Накопичувальним фондом, винагороди раднику з інвестиційних
питань, компаніям з управління активами Накопичувального фонду та
банківської установи-зберігача
3. Пенсійний фонд та його органи мають право:
1) отримувати безоплатно від державних органів, підприємств,
установ і організацій незалежно від форм власності та громадян -
суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з
обчисленням та сплатою страхових внесків;
2) проводити перевірки на будь-яких підприємствах, в
установах і організаціях та у громадян - суб'єктів
підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, планів,
кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з
обчисленням та сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, отримувати необхідні пояснення,
довідки і відомості (в тому числі письмові) з питань, що
виникають під час таких перевірок;
3) вимагати від керівників та інших посадових осіб
підприємств, установ і організацій, а також фізичних осіб
усунення виявлених порушень законодавства про порядок обчислення
та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з
коштами Пенсійного фонду та порядку їх використання;
4) припиняти операції підприємств, установ, організацій і
громадян - суб'єктів підприємницької діяльності з розрахунковими
та іншими рахунками у банках, якщо вони не зареєструвались у
Пенсійному фонді як платники внесків у строки, встановлені цим
Законом, не подали в установлені строки або подали не за
встановленою формою звіти про сплату страхових внесків;
5) вилучати у підприємств, установ, організацій і громадян -
суб'єктів підприємницької діяльності документи, що свідчать про
приховування (заниження) розміру заробітку (доходу) та інших
виплат, з яких обчислюються страхові внески, або про порушення
порядку використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального
фонду;
6) порушувати справу про банкрутство підприємства, установи,
організації або вносити пропозицію щодо скасування державної
реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності у разі
систематичної несплати ними страхових внесків відповідно до
законодавства;
7) застосовувати санкції, передбачені цим Законом;
8) забезпечувати проведення тендера для вибору організації,
що здійснюватиме доставку пенсій;
9) одержувати безоплатно від страхових організацій
інформацію про показники, що застосовуються для розрахування
довічних пенсій;
10) порушувати в установленому порядку питання про
притягнення винних осіб до відповідальності за порушення
законодавства у сфері пенсійного забезпечення, вимагати від
відповідних юридичних осіб інформацію про вжиті заходи;
11) здійснювати інші функції, передбачені законодавством.
Стаття 58. Актуарні розрахунки. Актуарії
1. Пенсійний фонд забезпечує проведення щорічних актуарних
розрахунків фінансового стану загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування на наступні 1, 5, 10, 45 і 75 років.
2. Актуарні розрахунки мають бути оформлені у вигляді
щорічного звіту, що підписується актуаріями - виконавцями та в
якому, крім розрахунків, відображаються всі дані, методи і
припущення, які використовувалися під час здійснення підрахунків,
а також містяться висновки щодо фінансового стану
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і
рекомендації щодо заходів, необхідних для забезпечення фінансової
стабільності пенсійної системи.
3. Актуаріями можуть бути особи, які відповідають вимогам,
передбаченим у положенні про підрозділ з актуарних розрахунків,
яке затверджується правлінням Пенсійного фонду.
Розділ ІХ. Кошти Пенсійного фонду
Стаття 59. Бюджет Пенсійного фонду
1. Бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання
цільового страхового фонду, що формується за рахунок
загальнообов'язкових страхових внесків, які використовуються
виключно на мету, визначену статтею 61 цього Закону. Доходи
бюджету Пенсійного фонду формуються відповідно до статті 60 цього
Закону.
2. Бюджет Пенсійного фонду затверджується правлінням
Пенсійного фонду не пізніше 1 грудня року, що передує року, на
який складено бюджет.
3. Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету
Пенсійного фонду встановлюється правлінням Пенсійного фонду.
Стаття 60. Джерела формування коштів Пенсійного фонду
1. Джерелами формування коштів Пенсійного фонду, за рахунок
яких здійснюється виплата пенсій та надаються соціальні послуги,
є:
1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених
цим Законом, крім частини внесків, що спрямовується в
Накопичувальний фонд;
2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування
коштів оперативного та стратегічного резерву;
3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що
перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених
законодавством;
4) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до
цього Закону та інших актів законодавства до підприємств,
установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого
порядку сплати страхових внесків та використання коштів
Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень,
накладених відповідно до законодавства на посадових осіб та
громадян за ці порушення;
5) благодійні внески підприємств, установ, організацій та
фізичних осіб;
6) добровільні внески;
7) інші надходження відповідно до законодавства.
2. Із доходів Пенсійного фонду формуються оперативний та
стратегічний резерви Пенсійного фонду в порядку, визначеному цим
Законом, для забезпечення виплати пенсій та надання соціальних
послуг.
Стаття 61. Використання коштів Пенсійного фонду
Кошти фонду використовуються на:
1) виплату застрахованим особам пенсій, передбачених цим
Законом;
2) фінансування соціальних послуг, які надаються
застрахованим особам відповідно до цього Закону;
3) адміністративні витрати, пов'язані з виконанням функцій,
покладених на виконавчу дирекцію Пенсійного фонду;
4) оплату послуг з доставки пенсій;
5) формування оперативного та стратегічного резервів
Пенсійного фонду.
Стаття 62. Резервні кошти Пенсійного фонду
1. З метою забезпечення фінансової стабільності Пенсійного
фонду та виконання ним своїх зобов'язань Фонд створює резерв
коштів для поточних потреб (далі - оперативний резерв) та резерв
надлишкових коштів (далі - стратегічний резерв). Джерелом
формування цих резервів є поточні надлишкові кошти.
2. Будь-які надлишкові кошти, які має Пенсійний фонд,
використовуються в першу чергу для покриття заборгованості з
виплати пенсій або надання соціальних послуг, а після повного
погашення заборгованості - для формування оперативного резерву
Пенсійного фонду.
3. За наявності надлишкових коштів після створення
оперативного резерву в обсягах, передбачених цим Законом, такі
кошти використовуються для формування стратегічного резерву
Пенсійного фонду.
4. Кошти оперативного та стратегічного резервів Пенсійного
фонду використовуються виключно на цілі, передбачені цим Законом.
Кошти оперативного та стратегічного резервів Пенсійного
фонду не можуть використовуватися на покриття заборгованості, що
виникає через зменшення надходжень до Пенсійного фонду внаслідок
таких дій:
порушення платниками внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування порядку сплати страхових внесків;
збільшення видатків Пенсійного фонду внаслідок порушення
законодавства про призначення пенсій посадовими особами
Пенсійного фонду;
неналежного виконання посадовими особами Пенсійного фонду
своїх обов'язків, що призвело до необгрунтованої перевитрати
коштів внаслідок завищених розмірів пенсій, їх переплати або
безпідставного надання соціальних послуг.
Стаття 63. Оперативний резерв Пенсійного фонду
1. Оперативний резерв Пенсійного фонду створюється у сумі,
необхідній для забезпечення виплати пенсій та надання соціальних
послуг у розрахунку не більше ніж на півтора місяця.
Кошти оперативного резерву Пенсійного фонду зберігаються на
спеціальному рахунку в банку, визначеному наглядовою радою за
пропозицією Національного банку України.
2. Обов'язковий розмір коштів оперативного резерву
Пенсійного фонду на наступний рік визначається з урахуванням
видатків на виплату пенсій та соціальних послуг відповідно до
бюджету Пенсійного фонду на поточний рік та затверджується у
складі його бюджету.
3. Кошти оперативного резерву Пенсійного фонду
використовуються та поповнюються щоденно таким чином, щоб у кінці
кожного робочого дня сума коштів оперативного резерву на
банківському рахунку дорівнювала розміру оперативного резерву
Пенсійного фонду, визначеному в його бюджеті.
4. Сума надлишкових коштів Пенсійного фонду, що перевищує
півторамісячну потребу на виплату пенсій та надання соціальних
послуг, спрямовується до стратегічного резерву Пенсійного фонду.
5. Якщо зменшення розміру оперативного резерву не пов'язане
з неналежним збиранням і використанням коштів Пенсійного фонду та
оперативного резерву, поповнення цього резерву до визначених у
бюджеті Пенсійного фонду обсягів здійснюється у першу чергу за
рахунок стратегічного резерву. Якщо залишок коштів у
стратегічному резерві дорівнює нулю, сума коштів оперативного
резерву поповнюється за рахунок майбутніх надлишкових коштів
Пенсійного фонду.
6. Порядок створення та поповнення оперативного резерву
встановлюється правлінням Пенсійного фонду відповідно до цієї
статті Закону.
Стаття 64. Стратегічний резерв Пенсійного фонду
1. Метою створення стратегічного резерву Пенсійного фонду є
накопичення коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного
фонду, передбачуваного у зв'язку з прогнозованою зміною
демографічної ситуації в Україні.
2. Розмір коштів стратегічного резерву визначається за
результатами актуарних підрахунків з урахуванням таких
показників:
народжуваності, смертності, розміру доходів, міграції
населення України;
структури населення, рівня економічного зростання (падіння),
рівня безробіття, а також інфляції та індексації пенсій.
Розмір коштів стратегічного резерву затверджується
правлінням Пенсійного фонду в складі його бюджету.
3. Кошти стратегічного резерву зберігаються в банківській
установі-зберігачі, обраній тендерною радою відповідно до цього
Закону, для Накопичувального фонду. Банківська установа-зберігач
забезпечує зберігання і облік коштів стратегічного резерву окремо
від пенсійних активів Накопичувального фонду.
4. Кошти стратегічного резерву інвестуються з метою їх
збереження та отримання доходу відповідно до вимог цього Закону,
а також правил інвестування коштів стратегічного резерву, які
щорічно затверджуються тендерною радою на підставі рекомендацій
радника з інвестиційних питань, обраного тендерною радою для
Накопичувального фонду.
5. Інвестування коштів стратегічного резерву здійснюється
компаніями з управління активами, які обираються для
Накопичувального фонду за результатами тендера, відповідно до
правил інвестування коштів стратегічного резерву.
6. Радник з інвестиційних питань, компанії з управління
активами, банківська установазберігач складають та подають звіти
щодо інвестування коштів стратегічного резерву Пенсійному фонду,
Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державній
інспекції у справах пенсійних фондів у порядку та за формами,
встановленими Пенсійним фондом, за погодженням з центральним
органом виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та
фондового ринку і Державною інспекцією у справах пенсійних
фондів.
7. Відділ актуарних розрахунків Пенсійного фонду складає
річний актуарний звіт з висновком щодо достатності коштів
стратегічного резерву для забезпечення виконання Пенсійним фондом
своїх зобов'язань за загальнообов'язковим державним пенсійним
страхуванням протягом наступних 75 років.
8. Якщо протягом року розмір коштів стратегічного резерву
становить менш як 90 відсотків сум, необхідних за розрахунками
відділу актуарних розрахунків для довгострокової фінансової
рівноваги та виконання зобов'язань Пенсійного фонду щодо
фінансування пенсій та соціальних послуг, Пенсійний фонд
зобов'язаний подати Кабінету Міністрів України пропозиції щодо
перегляду розмірів страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування та зміни порядку визначення розміру
пенсії з метою збалансування бюджету Пенсійного фонду.
9. Перевірка стану коштів стратегічного резерву здійснюється
щороку аудитором, який визначається за результатами тендера,
проведеного тендерною радою.
Стаття 65. Облік коштів загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування
1. Пенсійний фонд здійснює облік надходжень і витрат коштів
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та облік
коштів на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального
фонду відповідно до цього Закону.
2. Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок
Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках регіональних
органів у банківській установі. Використання коштів, що
перебувають на цьому рахунку, допускається лише на цілі,
передбачені цим Законом.
3. Не використані підприємствами, установами і організаціями
кошти Пенсійного фонду, перераховані їм для надання соціальних
послуг, передбачених цим Законом, підлягають поверненню Фонду
протягом трьох днів після закінчення встановлених строків
зазначених виплат.
Розділ Х. Управління Накопичувальним фондом
Стаття 66. Накопичувальний фонд
1. Накопичувальний фонд створюється Пенсійним фондом як
цільовий позабюджетний фонд і його кошти використовуються
виключно на такі цілі:
1) інвестування з метою отримання доходу на користь
застрахованих осіб;
2) оплату договорів страхування довічних пенсій або
здійснення одноразових виплат застрахованим особам відповідно до
цього Закону;
3) оплату послуг компаній з управління активами
Накопичувального фонду відповідно до цього Закону;
4) оплату послуг Пенсійного фонду, пов'язаних з
адміністративним управлінням Накопичувальним фондом, у тому числі
на проведення тендерів, у порядку та розмірах, установлених
центральним органом виконавчої влади у сфері фінансів;
5) оплату послуг радника з інвестиційних питань та експертів
тендерної ради;
6) оплату послуг банківської установизберігача пенсійних
активів Накопичувального фонду відповідно до цього Закону;
7) оплату послуг з проведення планової аудиторської
перевірки.
Використання пенсійних активів, акумульованих у
Накопичувальному фонді, для інших цілей забороняється.
2. Накопичувальний фонд не має органів управління та
власного персоналу. Адміністративне управління Накопичувальним
фондом здійснюється Пенсійним фондом.
3. Управління коштами Накопичувального фонду здійснюється
компаніями з управління активами, які визначаються на підставі
тендера і діють на користь застрахованих осіб на умовах
безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості цих
коштів та забезпечення прозорості діяльності.
4. Рахунок Накопичувального фонду відкривається Пенсійним
фондом у банківській установі-зберігачі, визначеній на підставі
тендера згідно з цим Законом.
5. Застрахована особа, яка сплачує (за яку сплачують) внески
до Накопичувального фонду, має право обрати для накопичення своїх
внесків Накопичувальний фонд або будь-який недержавний пенсійний
фонд відкритого типу, що має ліцензію на провадження діяльності з
недержавного пенсійного забезпечення.
6. У разі коли застрахована особа обрала для накопичення
своїх обов'язкових пенсійних внесків, що спрямовуються на
накопичувальні пенсійні рахунки, недержавний пенсійний фонд
відкритого типу, ця особа подає Пенсійному фонду та
страхувальнику такі документи:
1) заяву про обрання недержавного пенсійного фонду
відкритого типу для накопичення та інвестування обов'язкових
внесків на накопичувальні пенсійні рахунки;
2) заповнену картку за формою, встановленою Пенсійним
фондом, в якій зазначається повна назва та тип обраного
недержавного пенсійного фонду, його місцезнаходження (юридична
адреса), реєстраційні реквізити та реквізити його ліцензії на
провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення;
3) копію пенсійного контракту, укладеного застрахованою
особою з обраним нею недержавним пенсійним фондом відкритого
типу.
7. Подальше розміщення, інвестування коштів та врегулювання
відносин, що стосуються коштів, які спрямовуються до обраних
застрахованими особами недержавних пенсійних фондів відкритого
типу, здійснюється відповідно до законодавства, що регулює
діяльність з недержавного пенсійного забезпечення.
8. Накопичувальний фонд не може бути проголошено банкрутом.
Стаття 67. Джерела формування Накопичувального фонду
1. Джерелами формування Накопичувального фонду є:
1) обов'язкові страхові внески застрахованих осіб, які
сплачуються до Накопичувального фонду та обліковуються на
накопичувальних пенсійних рахунках у порядку, передбаченому цим
Законом;
2) інвестиційний дохід, що утворюється внаслідок
інвестування і розміщення коштів Накопичувального фонду з метою
отримання прибутку в порядку, визначеному законодавством;
3) суми пені, що нараховується за несвоєчасну сплату
обов'язкових страхових внесків до Накопичувального фонду в
порядку, передбаченому цим Законом.
2. Сукупний інвестиційний дохід, що становить частину
пенсійних активів, формується за рахунок:
1) прибутку, який отримується від інвестування пенсійних
активів Накопичувального фонду у цінні папери;
2) відсотків, які нараховуються на пенсійні активи,
розміщені на банківських депозитних рахунках;
3) доходу від інших видів інвестування, дозволених Кабінетом
Міністрів України згідно із цим Законом.
3. Інвестиційний дохід Накопичувального фонду, що
обліковується на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих
осіб, визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного
доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів
Накопичувального фонду, та сумою адміністративних видатків,
пов'язаних з управлінням пенсійними активами цього Фонду.
4. Порядок формування та обчислення інвестиційного доходу
від інвестування коштів Накопичувального фонду визначається
центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання цінних
паперів та фондового ринку за погодженням з Державною інспекцією
у справах пенсійних фондів та Міністерством фінансів України.
Інвестиційний дохід від операцій з пенсійними активами не
включається до складу доходу компаній з управління активами
Накопичувального фонду.
Стаття 68. Тендерна рада
1. Тендерна рада створюється відповідно до цього Закону для
здійснення повноважень, передбачених статтею 69 цього Закону.
2. До складу тендерної ради входять тринадцять осіб, з них:
1) вісім за посадою: керівник центрального органу виконавчої
влади у сфері праці та соціальної політики; Міністр фінансів
України; Міністр економіки України; Секретар Ради національної
безпеки і оборони України; Голова Національного банку України;
керівник центрального органу виконавчої влади у сфері регулювання
цінних паперів та фондового ринку; Голова Державної інспекції у
справах пенсійних фондів; директор виконавчої дирекції Пенсійного
фонду;
2) п'ять експертів з питань пенсійного забезпечення та
управління пенсійними активами, один з яких призначається
Президентом України, а чотири - Верховною Радою України.
3. Експертами з питань пенсійного забезпечення та управління
пенсійними активами Накопичувального фонду - членами тендерної
ради можуть бути фізичні особи, які мають вищу економічну,
юридичну або математичну освіту із спеціалізацією в сфері
фінансів та не менш як десятирічний досвід роботи посадовими
особами юридичних осіб, які здійснюють операції з управління
активами на фінансових ринках України і світу.
4. Члени тендерної ради обирають голову тендерної ради
шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів.
5. Строк повноважень експертів з питань пенсійного
забезпечення та управління пенсійними активами Накопичувального
фонду - членів тендерної ради становить чотири роки, за винятком
трьох експертів, призначених Верховною Радою України до першого
складу тендерної ради після прийняття цього Закону відповідно
строком на один, два та три роки.
Чергове призначення експертів з питань пенсійного
забезпечення та управління пенсійними активами Накопичувального
фонду - членів тендерної ради здійснюється не пізніше ніж за три
місяці до закінчення строку повноважень раніше призначених
експертів - членів тендерної ради.
6. Експерти - члени тендерної ради не можуть бути
пов'язаними особами радника з інвестиційних питань, компанії з
управління активами Накопичувального фонду, банківської
установи-зберігача Накопичувального фонду або Пенсійного фонду.
7. Припинення повноважень членів тендерної ради, призначених
до її складу за посадою, відбувається у зв'язку з припиненням їх
повноважень на посаді.
Припинення повноважень експертів з питань пенсійного
забезпечення та управління пенсійними активами Накопичувального
фонду - членів тендерної ради відбувається у зв'язку із
закінченням строку їх повноважень або достроково на підставі
відповідного рішення органу, що їх призначив, у разі:
подання заяви про звільнення за власним бажанням;
набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо них;
визнання за рішенням суду їх такими, що не відповідають
вимогам цього Закону;
визнання їх судом недієздатними або безвісно відсутніми;
неучасті більше ніж у трьох чергових засіданнях тендерної
ради;
смерті.
8. Внутрішні питання організації діяльності тендерної ради,
порядок діловодства та інші питання визначаються регламентом
тендерної ради, який затверджується на її засіданні.
9. Члени тендерної ради здійснюють свої функції на
громадських засадах, крім експертів, призначених Президентом
України та Верховною Радою України. Оплата послуг експертів
здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Членам тендерної ради відповідно до її регламенту
компенсуються фактичні витрати, понесені у зв'язку з виконанням
їх повноважень.
Стаття 69. Повноваження тендерної ради
До виключних повноважень тендерної ради належить:
1) прийняття рішень за результатами проведення тендерів з
вибору радника з інвестиційних питань, компаній з управління
активами, банківської установи-зберігача Накопичувального фонду,
аудитора (аудиторів) Пенсійного фонду та Накопичувального фонду,
організації, що здійснює доставку пенсій;
2) затвердження рекомендацій радника з інвестиційних питань
щодо підготовки та проведення тендера для визначення компаній з
управління активами Накопичувального фонду та банківської
установи-зберігача;
3) затвердження щорічних звітів радника з інвестиційних
питань щодо результатів роботи компаній з управління активами та
банківської установи-зберігача Накопичувального фонду;
4) затвердження щорічних рекомендацій радника з
інвестиційних питань щодо інвестиційної декларації, якою мають
керуватися у своїй діяльності компанії з управління активами
Накопичувального фонду. У разі необхідності до інвестиційної
декларації можуть бути внесені зміни протягом року з урахуванням
економічної ситуації в Україні;
5) подання рекомендацій наглядовій раді Пенсійного фонду
щодо поліпшення функціонування системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування;
6) заслуховування інформації Державної інспекції у справах
пенсійних фондів про наслідки перевірок стану дотримання
законодавства під час здійснення фінансових операцій з коштами,
що знаходяться у Накопичувальному фонді, та аудиторських звітів;
7) прийняття рішення щодо дострокового проведення тендерів
для обрання радника з інвестиційних питань, банківської
установизберігача, компаній з управління активами
Накопичувального фонду та організації, що здійснює доставку
пенсій, у випадках, визначених цим Законом;
8) затвердження правил інвестування стратегічного резерву
Пенсійного фонду;
9) затвердження регламенту тендерної ради.
Стаття 70. Засідання тендерної ради
1. Чергові засідання тендерної ради проводяться не рідше
одного разу на квартал. День проведення засідання тендерної ради
призначається головою тендерної ради.
За рішенням голови тендерної ради або на письмову вимогу
більше ніж однієї третини її членів проводяться позачергові
засідання тендерної ради.
2. Засідання тендерної ради вважається правомочним, якщо на
ньому присутні не менше десяти її членів. Рішення тендерної ради
приймаються простою більшістю голосів. У разі розподілу голосів
порівну голови тендерної ради вважається вирішальним.
3. Під час проведення засідання тендерна рада обирає
секретаря засідання, на якого покладається контроль за веденням
протоколу засідання. В протоколі обов'язково відображаються
порядок денний, доповідачі з визначених питань, а також прийняті
рішення.
4. Рішення, прийняті тендерною радою з питань, віднесених до
її повноважень згідно з цим Законом, є обов'язковими для
виконання.
5. Протокол засідання тендерної ради підписується головою
тендерної ради та всіма присутніми членами. Копія протоколу
протягом трьох днів надається для ознайомлення наглядовій раді
Пенсійного фонду та для виконання Пенсійному фонду, раднику з
інвестиційних питань, компаніям з управління активами. Всі
протоколи засідання тендерної ради підлягають обов'язковому
опублікуванню в друкованих виданнях Верховної Ради України та
Кабінету Міністрів України.
6. Оформлення матеріалів засідання тендерної ради та ведення
документації здійснюється виконавчою дирекцією Пенсійного фонду.
Стаття 71. Радник з інвестиційних питань
1. Радником з інвестиційних питань є юридична особа, яка
визначається тендерною радою шляхом проведення тендера серед
числа юридичних осіб, у тому числі іноземних, що мають дозвіл на
провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів
відповідно до законодавства України, мають досвід не менше
п'ятнадцяти років з надання консалтингових послуг з питань
управління активами на фінансовому ринку України та/або на
міжнародних фінансових ринках юридичним особам, які здійснюють
професійну діяльність на ринках цінних паперів та мали під час
отримання зазначених консалтингових послуг власні активи або
активи в управлінні на суму, розмір якої встановлюється тендерною
радою в технічному завданні.
2. Радник з інвестиційних питань призначається на три роки з
можливістю продовження договору, укладеного ним з Пенсійним
фондом, до двох років шляхом щорічного продовження строку за
рішенням тендерної ради.
Договір між радником з інвестиційних питань та Пенсійним
фондом укладається з дотриманням вимог статті 83 та може бути
припинений достроково за рішенням тендерної ради у разі:
1) неналежного виконання радником з інвестиційних питань
обов'язків, передбачених цим договором;
2) початку процедури ліквідації або банкрутства радника з
інвестиційних питань;
3) винесення рішення компетентного суду щодо визнання
радника з інвестиційних питань винним у неналежному виконанні
покладених на нього обов'язків, завданні збитків, порушенні
законодавства;
4) виникнення збитків Накопичувального фонду за результатами
бюджетного року, які перевищили встановлений в договорі відсоток
загальної суми коштів Накопичувального фонду, внаслідок
інвестування його коштів згідно з інвестиційною декларацією та
нормативами інвестування, встановленими відповідно до пропозицій
радника з інвестиційних питань.
У разі дострокового припинення договору із зазначених причин
тендерна рада зобов'язана оголосити про проведення тендера для
обрання радника з інвестиційних питань протягом 30 днів з дня
прийняття рішення про дострокове припинення договору. При цьому
радник з інвестиційних питань зобов'язаний компенсувати всі
витрати, пов'язані з проведенням наступного тендера для обрання
радника з інвестиційних питань. Зазначена в цій частині
відповідальність має бути визначена в договорі, що укладається
між радником з інвестиційних питань та Пенсійним фондом.
Рішення тендерної ради про дострокове припинення договору
може бути оскаржене радником з інвестиційних питань у судовому
порядку.
3. До повноважень радника з інвестиційних питань належить:
1) щорічне розроблення і подання на затвердження тендерною
радою інвестиційної декларації та нормативів інвестування коштів
Накопичувального фонду, якими мають керуватися у своїй роботі
компанії з управління активами Накопичувального фонду та
банківська установа-зберігач;
2) розроблення умов проведення тендера для визначення
компаній з управління активами Накопичувального фонду і його
банківської установи-зберігача та проведення цих тендерів разом з
Пенсійним фондом;
3) щоквартальний аналіз роботи компаній з управління
активами Накопичувального фонду та банківської
установи-зберігача, подання письмових звітів про це тендерній
раді та внесення пропозицій щодо необхідності їх заміни;
4) подання тендерній раді обгрунтованих пропозицій щодо
внесення змін до інвестиційної декларації та нормативів
інвестування коштів Накопичувального фонду, дострокового
припинення договорів, укладених Пенсійним фондом з компаніями з
управління активами Накопичувального фонду та банківською
установою-зберігачем;
5) розроблення рекомендацій щодо інвестування коштів
стратегічного резерву Пенсійного фонду.
4. Для здійснення своїх повноважень радник з інвестиційних
питань має право отримувати необхідну інформацію від Пенсійного
фонду, компаній з управління активами Накопичувального фонду та
банківської установи-зберігача, а також відкриту статистичну
інформацію від центральних органів виконавчої влади.
5. Радник з інвестиційних питань не може бути засновником
(власником) або пов'язаною особою банківської установи-зберігача,
компанії з управління активами Накопичувального фонду, аудитора,
з якими Пенсійний фонд уклав договори, та їх пов'язаних осіб.
6. Спори, що виникають у результаті дій радника з
інвестиційних питань, передбачених відповідним договором,
розглядаються арбітражними судами.
У разі коли радник з інвестиційних питань є іноземною
юридичною особою, спори можуть розглядатися Вищим арбітражним
судом, іншими органами вирішення спорів на вибір сторін, якщо це
не суперечить законодавству України або передбачено міжнародними
угодами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою
України.
7. Розмір оплати послуг радника з інвестиційних питань
визначається у договорі, що укладається за результатами
проведення тендера, як фіксована сума і не може встановлюватися у
вигляді відсотків суми пенсійних внесків чи обсягів пенсійних
активів Накопичувального фонду.
Стаття 72. Компанії з управління активами Накопичувального
фонду
1. Управління активами Накопичувального фонду здійснюється
компаніями з управління активами, визначеними тендерною радою
Накопичувального фонду за результатами проведення тендера.
2. Компанії з управління активами обираються на п'ять років
з можливістю продовження договору, укладеного ними з Пенсійним
фондом з додержанням вимог статті 83 цього Закону, до двох років
шляхом щорічного продовження строку за рішенням тендерної ради.
3. У разі обрання за результатами проведення тендера
компанії з управління активами, яка є іноземною юридичною особою,
така компанія зобов'язана створити у місячний строк після
проведення тендера відповідно до законодавства України юридичну
особу, статутний фонд якої повністю формується за рахунок
компанії, що виграла тендер, для виконання функцій, визначених у
технічному завданні тендера. Створена таким чином юридична особа
зобов'язана отримати дозвіл центрального органу виконавчої влади
у сфері регулювання цінних паперів та фондового ринку на
провадження професійної діяльності з управління пенсійними
активами, виконувати всі умови щодо управління активами,
передбачені цим Законом та іншим законодавством. Договір між
обраною компанією з управління активами та Пенсійним фондом також
має бути підписаний вищою посадовою особою юридичної особи,
утвореної відповідно до цієї частини статті, та передбачати
солідарну відповідальність цієї юридичної особи і її засновника -
компанії з управління активами, що виграла тендер.
4. Компанії з управління активами Накопичувального фонду
обираються з числа компаній, які:
1) мають не менше десяти років досвіду роботи з управління
активами на фінансових ринках України та світу;
2) мали одночасно в управлінні залучені активи у сумі,
розмір якої встановлюється тендерною радою в технічному завданні
тендера за поданням радника з інвестиційних питань;
3) підтримують власний капітал, який визначається згідно із
законодавством України, у сумі не менше одного мільйона євро;
4) мають посадових осіб та працівників, які безпосередньо
виконуватимуть функції, передбачені технічними умовами тендера, з
досвідом відповідної роботи не менше десяти років;
5) створені і зареєстровані у країні, законодавством якої
передбачений державний нагляд за діяльністю компаній з управління
активами.
5. Компанія з управління активами не може бути засновником
(власником) або пов'язаною особою радника з інвестиційних питань,
банківської установи-зберігача, аудитора, з якими Пенсійний фонд
укладає договори, та їх пов'язаних осіб.
Стаття 73. Повноваження компаній з управління активами
Накопичувального фонду
1. До повноважень компаній з управління активами
Накопичувального фонду належить:
1) управління та інвестування пенсійних активів згідно з
інвестиційною декларацією та нормативами інвестування коштів
Накопичувального фонду, затвердженими тендерною радою на
відповідний рік, а також згідно з цим Законом;
2) звітування перед тендерною радою, радником з
інвестиційних питань, Пенсійним фондом, Державною інспекцією у
справах пенсійних фондів та центральним органом виконавчої влади
у сфері регулювання цінних паперів та фондового ринку про склад,
структуру та ліквідність пенсійних активів і здійснені операції.
Форма та порядок складання звітів компаніями з управління
активами Накопичувального фонду встановлюється Державною
інспекцією у справах пенсійних фондів за погодженням з
центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання цінних
паперів та фондового ринку;
3) виконання від імені та на користь Накопичувального фонду
без доручення юридичних дій, пов'язаних з реалізацією прав
власності на цінні папери, якими управляє ця компанія;
4) подання раднику з інвестиційних питань, а також тендерній
раді обгрунтованих пропозицій щодо внесення змін до інвестиційної
декларації та нормативів інвестування коштів Накопичувального
фонду;
5) інвестування коштів стратегічного резерву Пенсійного
фонду згідно з правилами, затвердженими тендерною радою, та
подання звітів щодо інвестування в порядку та за формою,
встановленими Пенсійним фондом.
2. Оплата послуг компаній з управління активами
Накопичувального фонду згідно з умовами договорів, що укладаються
за результатами проведення тендера, не може перевищувати 0,9
відсотка суми пенсійних активів Накопичувального фонду, що
надійшли протягом року, за яким здійснюється оплата цих послуг.
3. За рішенням тендерної ради та відповідно до умов
укладеного договору компаніям з управління активами може
виплачуватися премія, розмір якої не може перевищувати 3
відсотків інвестиційного доходу, отриманого Накопичувальним
фондом у зазначеному році, якщо за результатами діяльності за рік
компанія з управління активами забезпечила отримання
Накопичувальним фондом відсотку інвестиційного доходу, що
перевищує відсоток, визначений як планований орієнтир в
інвестиційній декларації на відповідний рік.
4. У разі коли за висновком аудитора або за висновками
перевірки органу державного нагляду інвестиційний дохід,
отриманий в результаті інвестування коштів Накопичувального
фонду, визнано неприйнятно низьким (від'ємне коливання перевищує
30 відсотків) порівняно з ринковими показниками або з
інвестиційними доходами недержавних пенсійних фондів, Державна
інспекція у справах пенсійних фондів за погодженням з центральним
органом виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та
фондового ринку має право ставити питання перед тендерною радою
про зміну компанії з управління активами Накопичувального фонду.
5. У разі анулювання дозволу на провадження професійної
діяльності з управління та розміщення активів компанії з
управління активами Накопичувального фонду центральний орган
виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового
ринку зобов'язаний повідомити письмово про це тендерну раду і
радника з інвестиційних питань у день анулювання такого дозволу.
Стаття 74. Припинення повноважень компаній з управління
активами Накопичувального фонду
1. Повноваження компаній з управління активами
Накопичувального фонду може бути припинено тендерною радою за
поданням Пенсійного фонду, радника з інвестиційних питань,
банківської установи-зберігача, органів, що здійснюють державний
нагляд у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, передбачених статтею 95 цього Закону, в разі:
1) порушення компанією умов договору, укладеного з Пенсійним
фондом за результатами проведення тендера;
2) порушення компанією положень інвестиційної декларації та
нормативів інвестування коштів Накопичувального фонду;
3) дій або бездіяльності компанії, що призвели до збитків
Накопичувального фонду, якщо такі збитки не зумовлені
об'єктивними змінами на ринку цінних паперів;
4) анулювання дозволу компанії на провадження професійної
діяльності з управління та розміщення активів.
Рішення тендерної ради про припинення повноважень компанії з
управління активами, що приймається більшістю голосів членів
ради, має бути обгрунтованим.
Рішення тендерної ради про припинення повноважень компанії з
управління активами тягне за собою розірвання договору,
укладеного між компанією та Пенсійним фондом. При цьому компанія
з управління активами зобов'язана компенсувати збитки, завдані
Накопичувальному фонду з її вини, відповідно до законодавства.
2. Особи, які здійснюють подання про припинення повноважень
компанії з управління активами до тендерної ради, зобов'язані
направити копію подання Державній інспекції у справах пенсійних
фондів, яка зобов'язана протягом одного робочого дня дати
розпорядження банківській установі-зберігачу про припинення
виконання розпоряджень відповідної компанії з управління
активами, яке є обов'язковим до негайного виконання банківською
установою-зберігачем.
3. У разі коли подання про припинення повноважень компаній з
управління активами до тендерної ради було необгрунтованим і
припинення повноважень компанії призвело до збитків компанії або
Накопичувального фонду, особа, яка здійснила таке подання, може
бути зобов'язана рішенням арбітражного суду відшкодувати ці
збитки, а посадові особи державних органів, які підписали
подання, можуть бути притягнені до відповідальності за неналежне
виконання своїх службових обов'язків у порядку, встановленому
законодавством.
Стаття 75. Пенсійні активи Накопичувального фонду
1. До пенсійних активів Накопичувального фонду відповідно до
цього Закону належать:
1) пенсійні активи в грошових коштах;
2) пенсійні активи у цінних паперах;
3) інші пенсійні активи згідно із законодавством.
2. Пенсійні активи у грошових коштах, первісно сформовані із
страхових внесків застрахованих осіб, складаються з:
1) страхових внесків застрахованих осіб, які перераховуються
до Накопичувального фонду і обліковуються на накопичувальних
пенсійних рахунках;
2) коштів, розміщених на банківських депозитних рахунках, що
засвідчується відповідними іменними ощадними сертифікатами
банківських установ, виданих на ім'я Накопичувального фонду, та
відсотків на них;
3) інвестиційного доходу, який отримується від інвестування
у цінні папери компаніями з управління активами Накопичувального
фонду, визначеними відповідно до цього Закону.
3. Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:
1) державних боргових цінних паперів України, дохід за якими
гарантовано Кабінетом Міністрів України;
2) боргових цінних паперів, випущених іншими державними
органами, які забезпечуються активами або мають визначене джерело
доходу для їх погашення;
3) акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно
до норм законодавства перебувають в обігу на організаційно
оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на
які здійснюється підписка згідно із законодавством України) та
пройшли лістинг на фондових біржах або в
торговельно-інформаційних системах, зареєстрованих у
встановленому порядку;
4) державних боргових цінних паперів іноземних держав, а
також акцій та облігацій іноземних емітентів, що перебувають в
обігу на організованих фондових ринках. Зазначені цінні папери
повинні мати інвестиційний рейтинг класу А або вище відповідно до
шкали, встановленої рейтинговими компаніями Стандарт енд Пурс
(Standard and Poor's) чи Мудіс (Moody's), та входити до лістингу
на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська,
Токійська, Франкфуртська, а також у торговельно-інформаційну
систему NASDAQ (США), зареєстрованих у встановленому порядку.
4. Пенсійні активи у цінних паперах не можуть включати:
1) цінні папери, емітентами яких є банківська
установа-зберігач, компанії з управління активами, з якими
Пенсійним фондом укладені відповідні договори, та пов'язані особи
зазначених установ;
2) цінні папери, не внесені до лістингу фондових бірж або
торговельно-інформаційних систем;
3) цінні папери, емітентами яких є інститути спільного
інвестування;
4) похідні цінні папери.
5. Пенсійні активи не можуть формуватися за рахунок коштів,
отриманих на підставах, що суперечать нормам законодавства.
6. Пенсійні активи не можуть бути предметом застави та
забезпечувати будь-які зобов'язання, крім передбачених статтею 66
цього Закону. На пенсійні активи не може бути накладене стягнення
за зобов'язаннями компанії з управління активами Накопичувального
фонду, банківської установи-зберігача, страхової організації, з
якою укладено договір страхування довічної пенсії.
7. Відомості щодо накопичувальних пенсійних рахунків, які є
частиною персональної облікової картки застрахованої особи,
повинні містити, зокрема, інформацію щодо сплати страхових
внесків на ці рахунки, нарахування інвестиційного доходу, чистої
вартості одиниці пенсійних активів та загальної кількості одиниць
пенсійних активів, які належать застрахованій особі. Інформація
щодо руху пенсійних активів, облікованих на накопичувальних
пенсійних рахунках, подається банківською установою-зберігачем у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
8. Сума пенсійних активів, які належать застрахованій особі,
розраховується виходячи з кількості одиниць пенсійних активів,
облікованих на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої
особи, та чистої вартості одиниці пенсійного активу.
Чиста вартість пенсійних активів визначається як різниця
ринкової вартості пенсійних активів на день проведення підрахунку
та сум загальних зобов'язань Накопичувального фонду перед
застрахованими особами, що підлягають виплаті згідно з цим
Законом, а також отриманого інвестиційного доходу і доходу від
приросту капіталу станом на день проведення підрахунку.
У разі купівлі-продажу цінних паперів підрахунок
здійснюється виходячи з вартості пенсійних активів на кінець
робочого дня, протягом якого здійснювалися ці операції.
Підрахунок чистої вартості пенсійних активів здійснюється
банківською установоюзберігачем за методикою, затвердженою
Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої
влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового ринку та
Національним банком України.
Розподіл та облік інвестиційного доходу на накопичувальних
пенсійних рахунках застрахованих осіб здійснюється Пенсійним
фондом щоденно за результатами інвестування пенсійних активів,
виходячи з підрахунків вартості одиниці пенсійних активів.
9. Порядок зарахування, обліку, інвестування, управління
коштами застрахованих осіб, які спрямовуються до Накопичувального
фонду, визначається відповідно до цього Закону.
10. Пенсійні активи Накопичувального фонду в разі визнання
компанії з управління активами або банківської установи-зберігача
банкрутом не можуть включатися до ліквідаційної маси компанії з
управління активами або банківської установи-зберігача.
11. На пенсійні активи, обліковані на накопичувальному
пенсійному рахунку, не може бути накладене будь-яке стягнення.
12. Пенсійні активи, обліковані на накопичувальному
пенсійному рахунку, не оподатковуються відповідно до
законодавства про прибутковий податок з громадян.
Стаття 76. Обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними
активами Накопичувального фонду
У разі провадження діяльності, пов'язаної з інвестуванням
пенсійних активів Накопичувального фонду, забороняється:
1) формувати пенсійні активи за рахунок позикових або
будь-яких інших коштів, які не є коштами Накопичувального фонду;
2) видавати майнові гарантії, забезпечені пенсійними
активами, або будь-які кредити (позики) за рахунок пенсійних
активів;
3) укладати угоди купівлі-продажу, договори міни пенсійних
активів з обов'язковою умовою зворотного викупу;
4) тримати в грошових коштах, на банківських депозитних
рахунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є
комерційні банки, більше ніж 30 відсотків загальної вартості
пенсійних активів Накопичувального фонду;
5) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери
одного емітента більше ніж 5 відсотків загальної вартості
пенсійних активів (за винятком державних цінних паперів);
6) придбавати або додатково інвестувати у державних цінних
паперах, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України,
більше ніж 25 відсотків загальної вартості пенсійних активів. При
цьому забороняється інвестувати кошти Накопичувального фонду
менше ніж у три види державних цінних паперів;
7) придбавати або додатково інвестувати в цінних паперах
органів місцевого самоврядування більше ніж 10 відсотків
загальної вартості пенсійних активів;
8) придбавати або додатково інвестувати в корпоративних
облігаціях, емітентами яких є резиденти України (крім комерційних
банків), більше ніж 20 відсотків загальної вартості пенсійних
активів;
9) придбавати або додатково інвестувати в акціях українських
емітентів більше ніж 40 відсотків загальної вартості пенсійних
активів;
10) придбавати або додатково інвестувати в цінних паперах,
доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж
20 відсотків загальної вартості пенсійних активів;
11) придбавати або додатково інвестувати в акціях та
облігаціях іноземних емітентів, які пройшли лістинг на
організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20
відсотків загальної вартості пенсійних активів;
12) придбавати або додатково інвестувати в інших активах,
дозволених законодавством України, більше ніж 5 відсотків
пенсійних активів;
13) придбавати або додатково інвестувати в цінних паперах,
доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави,
більше ніж 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів;
14) емітувати будь-які цінні папери;
15) придбавати (міняти) цінні папери, емітентами яких є
пов'язані особи Накопичувального фонду, компаній з управління
активами Накопичувального фонду та банківської
установи-зберігача.
Кошти Накопичувального фонду, які розміщуються на депозитних
рахунках у комерційних банках, не можуть бути розміщені менше ніж
в трьох комерційних банках. При цьому розподіл коштів за
депозитними рахунками банків повинен бути рівним (граничне
відхилення не може бути більшим ніж 5 відсотків зазначених сум).
Купівля-продаж цінних паперів здійснюється тільки на
конкурентних засадах на організованому фондовому ринку з
дотриманням вимог, установлених цим Законом.
Стаття 77. Вимоги до інвестиційної декларації та нормативів
інвестування коштів Накопичувального фонду
1. Інвестиційна декларація та нормативи інвестування коштів
Накопичувального фонду затверджуються щороку тендерною радою за
поданням радника з інвестиційних питань не пізніше 1 січня року,
протягом якого вони діють. Інвестиційна декларація та нормативи
інвестування подаються разом з висновком Державної інспекції у
справах пенсійних фондів щодо відповідності вимогам цього Закону
та законодавства України тендерній раді, центральному органу
виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів і фондового
ринку та Національному банку України.
2. Пропозиції щодо інвестиційної декларації та нормативів
інвестування подаються радником з інвестиційних питань на розгляд
членів тендерної ради не пізніше 1 жовтня року, що передує
планованому.
3. В інвестиційній декларації відображаються основні напрями
інвестиційної політики Накопичувального фонду, обмеження щодо
інвестиційної діяльності компаній з управління активами на
відповідний рік з урахуванням обмежень, визначених цим Законом,
порядок визначення структури активів, розрахунок ставок
інвестиційного доходу. Інвестиційна декларація є обов'язковою для
застосування Пенсійним фондом, компаніями з управління активами
Накопичувального фонду та банківською установою-зберігачем.
Інвестиційна декларація має відображати план фінансування
витрат, необхідних для оплати договорів страхування довічних
пенсій та одноразових виплат у відповідному році.
4. Інвестиційна декларація підлягає обов'язковому
опублікуванню.
5. Нормативи інвестування коштів Накопичувального фонду
визначають щорічні пропорції інвестування коштів у кожний окремий
вид пенсійних активів згідно з вимогами інвестиційної декларації,
містять докладні інструкції щодо інвестиційної стратегії
Пенсійного фонду та критерії вибору об'єктів інвестування у
розрізі конкретних класів інвестицій. Зміст нормативів
інвестування не повинен суперечити положенням інвестиційної
декларації та цьому Закону.
Нормативи інвестування коштів Накопичувального фонду можуть
переглядатися тендерною радою протягом року за обгрунтованим
поданням радника з інвестиційних питань або компаній з управління
активами Накопичувального фонду.
Нормативи інвестування є конфіденційним документом. Повний
текст нормативів інвестування зберігається у радника з
інвестиційних питань та надається банківській установі-зберігачу.
Кожній компанії з управління активами Накопичувального фонду
надаються витяги з нормативів інвестування в частині вимог щодо
інвестування пенсійних активів, які перебувають в управлінні цієї
компанії.
Стаття 78. Підготовка тендерів для обрання радника з
інвестиційних питань, компаній з управління активами, банківської
установизберігача та організації, що здійснює доставку пенсій
1. Підготовка та визначення основних показників тендерів для
обрання радника з інвестиційних питань та організації, що
здійснює доставку пенсій, здійснюються тендерною радою і
Пенсійним фондом.
2. Підготовка та визначення технічного завдання тендерів для
обрання компаній з управління активами і банківської
установизберігача, а також типових договорів, які будуть
укладатися за результатами тендерів, здійснюються Пенсійним
фондом із залученням радника з інвестиційних питань. Затвердження
технічного завдання тендерів здійснюється тендерною радою.
3. Основні умови технічного завдання тендерів для обрання
компаній з управління активами, банківської установи-зберігача і
радника з інвестиційних питань мають бути опубліковані не пізніше
ніж за 90 днів до останнього дня прийняття заяв на участь у
тендері в друкованих виданнях Верховної Ради України, Кабінету
Міністрів України, а також не менш як у двох найбільш визнаних
спеціалізованих міжнародних фінансових періодичних виданнях.
4. За результатами тендера обирається не менше трьох
компаній з управління активами Накопичувального фонду. Кількість
компаній з управління активами, що мають бути обрані за
результатами тендера, а також розподіл між ними повноважень щодо
управління пенсійними активами зазначається в технічному завданні
тендера.
5. Компанії з управління активами Накопичувального фонду
обираються з числа компаній, які відповідають вимогам, зазначеним
у статті 72 цього Закону.
6. Банківська установа-зберігач обирається з числа
банківських установ, які відповідають вимогам, зазначеним у
статті 87 цього Закону.
7. Радник з інвестиційних питань обирається з числа
претендентів, які відповідають вимогам, зазначеним у статті 71
цього Закону.
8. Критеріями оцінки пропозицій компаній з управління
активами, банківської установизберігача та радника з
інвестиційних питань, поданих на тендер, є досвід і результати
їхньої роботи, а також відповідних фахівців, якість та вартість
послуг, що надаватимуться, та інші показники, зазначені в
технічному завданні.
9. Рішення за результатами проведення тендерів для обрання
компаній з управління активами, банківської установи-зберігача і
радника з інвестиційних питань приймаються та оприлюднюються
протягом десяти днів з дня проведення тендера.
Стаття 79. Подання заяв на участь у тендері
1. Юридичні особи, які бажають взяти участь у тендері,
надсилають до Пенсійного фонду письмові заяви та копію квитанції,
яка підтверджує оплату вартості документів, що містять технічне
завдання тендера, у розмірі, визначеному тендерною радою. Заяви
надсилаються рекомендованим листом, кур'єрською (спеціальною)
поштою або подаються власноручно уповноваженими особами цих
юридичних осіб.
2. Пенсійний фонд зобов'язаний надіслати кур'єрською
(спеціальною) поштою кожній юридичній особі, яка подала заяву на
участь у тендері, технічне завдання тендера протягом трьох днів з
дня отримання заяви.
3. Технічне завдання тендера має містити:
зміст послуг, щодо яких оголошено тендер;
детальний опис вимог до осіб, які обиратимуться на тендері;
інформацію, подання якої є обов'язковою умовою відповідного
тендера, день, час та місце проведення тендера, а також
інструкції щодо форми подання документів на тендер, правил їх
оформлення та дані про уповноважену особу, якій надсилаються
пропозиції учасників тендера. Всі документи на тендер подаються
українською мовою.
День, час та місце проведення тендера, визначені в
технічному завданні, не можуть бути змінені.
Стаття 80. Умови прийняття пропозицій щодо участі у тендерах
для обрання радника з інвестиційних питань, компаній з управління
активами, банківської установи-зберігача та організації, що
здійснює доставку пенсій
1. Юридичні особи, які отримали умови технічного завдання
тендера та заінтересовані в участі у ньому, повинні надіслати на
ім'я голови тендерної ради:
1) свої пропозиції у повній відповідності з технічним
завданням тендера;
2) документи, що відображають фінансовий стан учасника
тендера, включаючи бухгалтерську звітність, а також результати
проведення аудиторських перевірок протягом трьох останніх років;
3) опис усіх випадків протягом останніх десяти років
накладення на учасника тендера фінансових санкцій на суму більше
ніж сто тисяч євро чи заборони на провадження відповідної
діяльності, в тому числі шляхом припинення або скасування дії
дозволів, ліцензій з будь-яких причин.
Пропозиції, що не повною мірою відповідають технічному
завданню тендера, не розглядаються тендерною радою.
2. Пропозиції щодо участі у тендері мають бути підписані
керівником юридичної особи, яка подає пропозиції, або
уповноваженою особою.
3. Усі пропозиції щодо участі у тендері надсилаються до
тендерної ради рекомендованим листом, кур'єрською (спеціальною)
поштою або подаються власноручно представником юридичної особи,
яка бажає взяти участь у тендері. Пропозиції подаються у
запечатаних пакетах (конвертах), підписаних згідно з інструкцією,
зазначеною у технічному завданні тендера.
4. Разом з пропозиціями щодо участі у тендері можуть бути
подані запитання щодо вимог технічного завдання тендера, які на
думку кандидата на участь в тендері є суттєвими, але можуть
розумітися неоднозначно.
5. Конверти з пропозиціями щодо участі у тендері мають бути
прийняті особою, уповноваженою тендерною радою, яка зазначає на
них дату і час отримання. Кандидат на участь у тендері одержує
довідку, що підтверджує дату та час прийняття його пропозиції.
6. Документи, подані для участі у тендері, є офіційними
документами. Тендерна рада має право перевірити достовірність
поданої інформації. У разі недостовірності інформації особи, які
подали її, притягуються до відповідальності згідно із
законодавством України та втрачають право на участь у тендері.
Стаття 81. Проведення тендерів для обрання радника з
інвестиційних питань, компаній з управління активами, банківської
установизберігача та організації, що здійснює доставку пенсій
1. Тендери для обрання радника з інвестиційних питань,
компаній з управління активами, банківської установи-зберігача та
організації, що здійснює доставку пенсій, проводяться у два
етапи.
2. На першому етапі тендера для обрання радника з
інвестиційних питань та компаній з управління активами учасники
тендера відбираються з урахуванням:
1) досвіду (включаючи міжнародний) у наданні послуг та
виконанні функцій, визначених технічним завданням тендера;
2) показників отриманого інвестиційного доходу юридичних
осіб, яким учасник тендера надавав послуги, визначені технічним
завданням тендера;
3) обсягів активів, щодо яких учасник надавав визначені
технічним завданням тендера послуги, згідно з поданими довідками;
4) відповідного досвіду роботи (включаючи кількість років
виконання функцій, визначених технічним завданням тендера)
посадових осіб та працівників, які безпосередньо виконуватимуть
обов'язки та функції, визначені технічним завданням тендера, та
тривалості роботи таких працівників у юридичної особи - учасника
тендера.
3. На першому етапі тендера для обрання банківської
установи-зберігача учасники тендера відбираються з урахуванням:
1) досвіду (включаючи міжнародний) у наданні послуг та
виконанні функцій, визначених технічним завданням тендера;
2) обсягів активів, щодо яких учасник тендера виконує
функції, визначені технічним завданням тендера, на день подання
пропозицій до тендерної ради;
3) показників якості виконання функцій, визначених технічним
завданням тендера, на день подання пропозицій до тендерної ради;
4) відповідного досвіду роботи (включаючи кількість років
виконання відповідних функцій) посадових осіб та працівників, які
безпосередньо виконуватимуть обов'язки та функції, визначені
технічним завданням тендера, та тривалості роботи таких
працівників у юридичної особи - учасника тендера.
4. На першому етапі тендера для обрання організації, що
здійснює доставку пенсій, учасники тендера відбираються з
урахуванням:
1) досвіду у наданні послуг з доставки пенсій та наявності
технічних можливостей для ефективного виконання функцій,
визначених технічним завданням тендера;
2) відповідного досвіду роботи (включаючи кількість років
виконання відповідних функцій) посадових осіб та працівників
учасника тендера, які безпосередньо виконуватимуть обов'язки та
функції, визначені технічним завданням тендера, та тривалості
роботи таких працівників у юридичної особи - учасника тендера;
3) кількості філіалів (представництв) учасника тендера в
регіонах України.
5. На другому етапі проведення тендера відбираються
учасники, які найбільше відповідають умовам, визначеним у
технічному завданні тендера та цьому Законі, та запропонували
найвищу якість послуг за найменшу вартість.
Стаття 82. Проведення першого та другого етапів тендера
1. У визначений у технічному завданні строк проведення
першого етапу тендера тендерна рада проводить відкрите засідання,
на якому мають право бути присутні всі бажаючі особи, включаючи
представників осіб, які подали заяву на участь у тендері. На
цьому засіданні тендерна рада повинна:
1) розкрити пакети з пропозиціями щодо участі у тендері,
перевірити відповідність документів вимогам технічного завдання
тендера та цього Закону, повідомити про зміст документів та
пропозиції, зазначені в документах. Пакети з пропозиціями
розкриваються в порядку, що відповідає черговості за часом
отримання пропозицій. При цьому голова тендерної ради ставить
власний підпис та штамп тендерної ради на всіх листах документів,
що були у пакеті;
2) надати всім членам тендерної ради копії документів з
розкритих пакетів з пропозиціями щодо участі у тендері для їх
оцінки. Члени тендерної ради подають голові тендерної ради
результати своїх оцінок, які ним оголошуються. Результати першого
етапу тендера, визначені кожним членом тендерної ради, мають бути
обгрунтовані і підлягають відкритому обговоренню всіма членами
тендерної ради;
3) запечатати в контрольний пакет по одному примірнику
кожної поданої на тендер пропозиції. Контрольний пакет з
пропозиціями підписується всіма присутніми членами тендерної ради
та передається на зберігання уповноваженій тендерною радою особі;
4) оголосити день, час та місце оголошення тендерною радою
результатів проведення другого етапу тендера.
Результати проведення першого етапу тендера, а також день,
час та місце проведення другого етапу мають бути оголошені не
пізніше ніж через 30 днів з дня проведення першого етапу та
надіслані всім учасникам першого етапу тендера.
2. Під час проведення першого етапу тендера тендерна рада за
результатами вибору своїх членів обирає та оголошує для участі у
другому етапі тендера не більше трьох учасників для подальшої
участі у проведенні тендера з обрання радника з інвестиційних
питань, кожного визначеного у технічному завданні тендера виду
компанії з управління активами Накопичувального фонду,
банківської установи-зберігача, організації, що здійснює доставку
пенсій, та аудитора (аудиторів).
3. Під час оголошення результатів проведення першого етапу
тендера для підготовки проведення другого етапу тендерна рада
надає письмові інструкції учасникам тендера, які були обрані за
результатами першого етапу.
Тендерна рада може надати письмові відповіді на питання,
отримані від учасників першого етапу тендера, якщо на думку
членів тендерної ради вони є суттєвими і не знайшли достатнього
відображення в технічному завданні тендера. При цьому питання і
відповідь мають бути доведені до всіх учасників тендера, які були
обрані для участі у другому етапі.
4. Учасники тендера, пропозиції яких були відібрані для
проведення другого етапу, за рішенням тендерної ради можуть бути
зобов'язані представити та прокоментувати свої пропозиції на
відкритому засіданні тендерної ради, присвяченому другому етапу,
за рахунок таких учасників.
У разі неявки представників учасників на другий етап тендера
ці учасники вважаються такими, що вибули з подальшої участі у
тендері за власним бажанням.
5. Другий етап тендера проводиться на відкритому засіданні
тендерної ради, на якому можуть бути присутні всі бажаючі, крім
представників учасників тендера.
Після підтвердження своїх повноважень представники учасників
другого етапу тендера зобов'язані подати тендерній раді пакети з
відповідями на додаткові запитання тендерної ради, якщо такі були
у письмових інструкціях, наданих учасникам після оголошення
результатів першого етапу.
6. Під час проведення другого етапу тендера візуальна
фіксація та звукове відтворення виступів учасників тендерів
проводиться лише особами, уповноваженими тендерною радою.
Учасники другого етапу тендера можуть отримати за плату у
тендерної ради копії стенограми, візуального або звукового
відтворення виступів усіх учасників тендера протягом трьох днів з
дня оголошення результатів другого етапу.
7. Результат другого етапу тендера оголошується головою
тендерної ради протягом чотирнадцяти днів після засідання
тендерної ради, на якому проводиться другий етап тендера, після
чого тендерна рада має право обговорювати положення договору про
надання відповідних послуг, який укладається з переможцем
тендера.
8. У разі коли за результатами обговорення положень договору
між Пенсійним фондом та переможцем тендера договір не був
укладений протягом 90 днів після оголошення результатів другого
етапу тендера, тендерна рада повинна оголосити повторне
проведення тендера та внести до технічного завдання нового
тендера відповідні зміни.
Стаття 83. Вимоги до договорів
1. За результатами тендера Пенсійний фонд укладає договори у
письмовій формі з радником з інвестиційних питань, компаніями з
управління активами, банківською установоюзберігачем,
організацією, що здійснює доставку пенсій.
2. Істотними умовами договорів є:
повна назва та місцезнаходження (юридична адреса) договірних
сторін;
предмет договору;
права і обов'язки сторін;
застереження щодо конфіденційності;
порядок надання звітності та інформації з дотриманням вимог
цього Закону;
відповідальність сторін за невиконання або неналежне
виконання умов договору та порушення конфіденційності;
строк дії договору;
розмір винагороди;
порядок зміни умов договору;
умови дострокового припинення договору.
Договір може містити за згодою сторін й інші умови, які не
суперечать законодавству. Невід'ємним додатком до договору має
бути інвестиційна декларація, яка затверджується щороку тендерною
радою.
3. У договорі з банківською установоюзберігачем повинні бути
зазначені особи, визначені банківською установою-зберігачем
відповідальними за виконання договору. Невід'ємним додатком до
договору з банківською установою-зберігачем є нормативи
інвестування, затверджені тендерною радою.
Договір не може обмежувати обов'язків банківської
установи-зберігача, встановлених цим Законом.
4. У договорі з компанією з управління активами також
зазначається:
зобов'язання компанії з управління активами щодо
інвестування пенсійних активів з метою отримання максимального
інвестиційного доходу при мінімально можливих ризиках відповідно
до інвестиційної декларації та нормативів інвестування,
встановлених для цих пенсійних активів;
вимога щодо ведення бухгалтерського обліку та звітності
відповідно до міжнародних стандартів.
Невід'ємним додатком до договору мають бути витяг з
нормативів інвестування в частині вимог щодо інвестування
пенсійних активів, які перебувають в управлінні цієї компанії, а
також акт приймання-передачі в управління пенсійних активів
Накопичувального фонду, які сформовані на день укладення договору
та якими буде управляти компанія, завірений Пенсійним фондом,
банківською установоюзберігачем та попередньою компанією з
управління активами.
Стаття 84. Порядок оприлюднення інформації про стан
пенсійних активів, що акумулюються у Накопичувальному фонді
1. Інформація про стан пенсійних активів, що акумулюються у
Накопичувальному фонді, оприлюднюється Пенсійним фондом шляхом:
1) щоквартального опублікування у друкованих виданнях
Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
2) оприлюднення в електронних засобах масової інформації;
3) подання звітності до Державної інспекції у справах
пенсійних фондів відповідно до вимог цього Закону.
2. Щоквартальне опублікування у друкованих виданнях
Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України інформації
про діяльність Накопичувального фонду здійснюється в місячний
строк після закінчення звітного періоду.
3. Звітність до Державної інспекції у справах пенсійних
фондів подається Пенсійним фондом за місяць, за півріччя та за
рік. Правила та форми подання звітів затверджуються Державною
інспекцією у справах пенсійних фондів.
4. Щомісяця Пенсійний фонд подає Державній інспекції у
справах пенсійних фондів звіти, які відображають зведену
інформацію про склад і вартість активів Накопичувального фонду.
Щомісячні звіти подаються протягом п'яти робочих днів після
закінчення звітного місяця.
5. За результатами півріччя Пенсійний фонд подає Державній
інспекції у справах пенсійних фондів розширений звіт про склад
пенсійних активів, а також про кожний вид цінних паперів,
вартість яких перевищує 1 відсоток загальної вартості активів
Накопичувального фонду станом на останній день півріччя. Звіти за
результатами півріччя подаються протягом десяти робочих днів
після закінчення півріччя.
6. Щороку Пенсійний фонд подає Державній інспекції у справах
пенсійних фондів затверджений тендерною радою річний звіт, який
відображає склад і вартість активів Накопичувального фонду,
включає інформацію про кожний вид пенсійних активів із
зазначенням їх класів, містить перелік активів, придбаних і
реалізованих протягом року, відображає зміни в ринковій вартості
всіх видів пенсійних активів, а також інформацію про виплати і
обсяги адміністративних видатків Накопичувального фонду протягом
року. Річний звіт подається разом з висновком останньої
аудиторської перевірки.
7. Інформація, яка підлягає оприлюдненню та опублікуванню
відповідно до цієї статті Закону, не є конфіденційною.
8. Компанії з управління недержавними пенсійними фондами
подають інформацію в установленому цією статтею порядку.
Стаття 85. Інформація про Накопичувальний фонд, що підлягає
щорічному оприлюдненню
1. Інформація про Накопичувальний фонд, що підлягає
щорічному опублікуванню в друкованих виданнях Верховної Ради
України та Кабінету Міністрів України, готується Пенсійним фондом
на основі результатів аудиторських перевірок за формою, яка
визначається Державною інспекцією у справах пенсійних фондів, і
містить такі відомості:
1) склад тендерної ради Накопичувального фонду;
2) інформацію про радника з інвестиційних питань (повна
назва, місцезнаходження керівних органів, дата державної
реєстрації);
3) інформацію про компанії з управління активами (повна
назва, місцезнаходження керівних органів, основні
фінансово-економічні показники, дата державної реєстрації та
номери ліцензій і дозволів);
4) інформацію про банківську установузберігача (повна назва,
місцезнаходження керівних органів, основні фінансово-економічні
показники, дата державної реєстрації та номери ліцензій і
дозволів);
5) інформацію про аудитора Накопичувального фонду (повна
назва, місцезнаходження керівних органів, дата державної
реєстрації та номери ліцензій);
6) загальні розміри винагород, сплачених компаніям з
управління активами, банківській установі-зберігачу та Пенсійному
фонду за послуги, надані для функціонування Накопичувального
фонду, за звітний рік;
7) відомості про річні прибутки та збитки, пов'язані з
розміщенням пенсійних активів Накопичувального фонду;
8) звіт про балансову вартість пенсійних активів, чисту
вартість пенсійних активів та одиниці пенсійного активу на кінець
звітного року;
9) умови та обсяги розміщення пенсійних активів у грошових
коштах на депозитних рахунках банківських установ;
10) об'єкти інвестування, де розміщено понад 1 відсоток
пенсійних активів у цінних паперах;
11) перелік емітентів, в яких Накопичувальний фонд володіє в
цінних паперах більше ніж 5 відсотками їх статутного фонду;
12) обсяг коштів Накопичувального фонду, інвестованих в
активи, які були дозволені Кабінетом Міністрів України, із
зазначенням частки сукупних пенсійних активів Накопичувального
фонду, що становлять такі пенсійні активи, та їх склад;
13) результати перевірок діяльності Пенсійного фонду та
Накопичувального фонду, здійснених аудиторами та органами
державного нагляду відповідно до цього Закону.
2. Інформація, передбачена в цій статті, подається також
компаніями з управління недержавними пенсійними фондами, які були
обрані застрахованими особами для накопичення своїх страхових
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 86. Надання інформації про пенсійні активи
Накопичувального фонду застрахованим особам
1. Інформація про стан пенсійних активів, облікованих на
накопичувальному пенсійному рахунку окремої застрахованої особи,
є конфіденційною і не підлягає розголошенню чи опублікуванню,
крім випадків, встановлених законодавством.
2. Пенсійний фонд зобов'язаний надавати кожній застрахованій
особі безплатно один раз на рік письмовий звіт про стан пенсійних
активів, облікованих на накопичувальному пенсійному рахунку такої
особи, з окремим зазначенням вартості пенсійних активів на
початок та кінець звітного року, щомісячних надходжень страхових
внесків та річного інвестиційного доходу.
Пенсійний фонд також зобов'язаний надавати таку інформацію
за письмовим запитом застрахованої особи протягом п'яти робочих
днів з дня його отримання за плату, визначену Пенсійним фондом,
крім випадків надання інформації за запитом при оформленні
пенсії.
3. Зазначений в цій статті порядок надання інформації
застосовується відповідними юридичними особами у разі обрання
застрахованою особою недержавного пенсійного фонду відкритого
типу.
Розділ XІ. Зберігання пенсійних активів Накопичувального
фонду
Стаття 87. Банківська установа-зберігач Накопичувального
фонду
1. Банківська установа-зберігач Накопичувального фонду
обирається тендерною радою шляхом проведення тендера, який
організовується та проводиться Пенсійним фондом відповідно до
цього Закону із залученням радника з питань інвестицій.
2. За результатами тендера Пенсійний фонд укладає з
банківською установою-зберігачем договір з урахуванням вимог
статті 83 цього Закону строком на три роки.
За рішенням тендерної ради строк дії договору може бути
продовжений без проведення тендера ще на два роки шляхом
щорічного продовження. При цьому до договору можуть бути внесені
зміни лише щодо зменшення вартості послуг або надання нових
послуг за умови незмінності чи зменшення ціни договору.
3. Накопичувальний фонд має лише одну банківську
установу-зберігача, яка обирається з числа комерційних банків, що
відповідають таким вимогам:
1) має ліцензію Національного банку України на здійснення
банківських операцій, визначених умовами тендера, та дозвіл
центрального органу виконавчої влади у сфері регулювання цінних
паперів та фондового ринку на право здійснення професійної
депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;
2) посадові особи банківської установизберігача, які
здійснюють безпосереднє керівництво підрозділами з виконання
депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, повинні мати
досвід роботи у здійсненні операцій, визначених умовами тендера,
не менше десяти років;
3) має розмір нормативного капіталу не менше ніж 40
мільйонів євро;
4) не є пов'язаною особою Пенсійного фонду, компаній з
управління активами Накопичувального фонду, радника з
інвестиційних питань та їх пов'язаних осіб;
5) не є компанією з управління активами Накопичувального
фонду;
6) не є кредитором Пенсійного фонду або компаній з
управління активами, що управляють Накопичувальним фондом.
4. До обов'язків банківської установизберігача
Накопичувального фонду належить:
1) приймання, передача, облік та забезпечення зберігання
надходжень до Накопичувального фонду та цінних паперів, що
становлять пенсійні активи, а також інших документів, пов'язаних
з формуванням та використанням пенсійних активів;
2) виконання доручень Пенсійного фонду щодо перерахування
коштів, облікованих на накопичувальному пенсійному рахунку
застрахованої особи, до страхової організації для оплати договору
страхування довічної пенсії або у вигляді одноразової виплати
застрахованій особі відповідно до цього Закону;
3) виконання доручень Пенсійного фонду щодо перерахування
коштів для оплати видатків Пенсійного фонду у межах, передбачених
його бюджетом, пов'язаних з адміністративним управлінням
Накопичувальним фондом, а також щодо виплати винагороди раднику з
інвестиційних питань, експертам - членам тендерної ради,
компаніям з управління активами Накопичувального фонду,
банківській установі-зберігачу, які обліковуються на
накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи;
4) виконання розпоряджень компаній з управління активами
Накопичувального фонду, що відповідають інвестиційній декларації
та нормативам інвестування коштів Накопичувального фонду,
затвердженим тендерною радою, та законодавству;
5) подання Пенсійному фонду у порядку, встановленому
Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої
влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового ринку і
Національним банком України:
інформації про загальні суми отриманих страхових внесків, що
обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках;
звітності, пов'язаної із зберіганням пенсійних активів,
відповідно до укладеного договору;
щоквартального звіту про пенсійні активи Накопичувального
фонду та активи, утворені в результаті інвестування стратегічного
резерву Пенсійного фонду відповідно до міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку;
щомісячного звіту про загальну вартість всіх пенсійних
активів, їх ринкову вартість на день подання інформації та про
загальний обсяг місячного інвестиційного доходу;
щоденної інформації про операції, здійснені компаніями з
управління активами з пенсійними активами Накопичувального фонду
та активами, утвореними в результаті інвестування стратегічного
резерву Пенсійного фонду. Така інформація подається також
центральному органу виконавчої влади у сфері регулювання цінних
паперів та фондового ринку;
6) виконання розпоряджень Державної інспекції у справах
пенсійних фондів щодо припинення виконання доручень компаній з
управління активами з підстав, визначених цим Законом.
5. У разі виявлення порушень законодавства, здійснених
компаніями з управління активами, банківська установа-зберігач
надає інформацію Пенсійному фонду, Державній інспекції у справах
пенсійних фондів та центральному органу виконавчої влади у сфері
регулювання цінних паперів та фондового ринку протягом одного
робочого дня.
6. Договір, укладений між банківською установою-зберігачем
та Пенсійним фондом, достроково припиняється за рішенням
тендерної ради у таких випадках:
1) за поданням державних органів, що здійснюють контроль за
діяльністю банківської установи-зберігача, щодо виявлення
порушень банківською установою-зберігачем законодавства;
2) за поданням Пенсійного фонду або радника з інвестиційних
питань у разі порушення банківською установою-зберігачем умов
договору, що загрожує безпеці активів Накопичувального фонду та
інтересам застрахованих осіб;
3) порушення справи про банкрутство банківської
установи-зберігача або започаткування її ліквідації.
7. У разі прийняття рішення про дострокове проведення
тендера для обрання банківської установи-зберігача тендерна рада
зобов'язана оголосити про його проведення в місячний строк з дня
прийняття такого рішення.
Якщо дострокове припинення договору здійснюється з причин,
зазначених у цій статті, банківська установа-зберігач, з якою
достроково припинено договір, зобов'язана компенсувати вартість
достроково проведеного тендера, що має бути відображено в
договорі з банківською установою-зберігачем.
Рішення тендерної ради про дострокове припинення договору
може бути оскаржене банківською установою-зберігачем у судовому
порядку.
8. У разі обрання нової банківської установи-зберігача
попередня банківська установа-зберігач, з якою припиняється
договір, зобов'язана:
1) забезпечити після отримання відповідного розпорядження
тендерної ради швидку та ефективну передачу всіх пенсійних
активів Накопичувального фонду та належної документації новій
банківській установі-зберігачу у зазначені строки;
2) продовжувати виконувати функції банківської
установи-зберігача щодо пенсійних активів, які залишатимуться у
неї на зберіганні, до повної передачі всіх пенсійних активів
Накопичувального фонду новій банківській установі-зберігачу;
3) завершити повну передачу пенсійних активів та всієї
належної документації до строку закінчення дії договору,
укладеного банківською установою-зберігачем з Пенсійним фондом.
9. У разі дострокового припинення договору з банківською
установою-зберігачем тендерна рада має право прийняти рішення про
призначення тимчасової банківської установи для виконання функцій
банківської установизберігача пенсійних активів Накопичувального
фонду до обрання постійної банківської установи-зберігача
відповідно до цього Закону. При цьому на тимчасово призначену
банківську установу поширюються всі вимоги щодо обслуговування
пенсійних активів Накопичувального фонду, передбачені цим Законом
для банківської установи-зберігача.
Стаття 88. Зберігання пенсійних активів Накопичувального
фонду у цінних паперах
1. Усі операції з пенсійними активами Накопичувального фонду
у цінних паперах здійснюються через банківську установу-зберігача
на підставі договору, який укладається Пенсійним фондом з
банківською установоюзберігачем.
2. Виконання функцій банківської установи-зберігача не може
поєднуватися з виконанням функцій з управління пенсійними
активами.
3. Банківська установа-зберігач не може надавати послуги
торговця цінними паперами під час виконання операцій з пенсійними
активами Накопичувального фонду.
4. Банківська установа-зберігач зобов'язана забезпечити
відокремлене зберігання та облік пенсійних активів у цінних
паперах, які перебувають в управлінні кожної компанії з
управління активами Накопичувального фонду.
Стаття 89. Винагорода банківської установи-зберігача
Оплата послуг банківської установи-зберігача Накопичувального
фонду провадиться за договором, укладеним між банківською
установою-зберігачем та Пенсійним фондом. Максимальний щорічний
розмір винагороди банківської установи-зберігача встановлюється в
технічному завданні тендера та не може перевищувати 0,3 відсотка
загальної річної суми страхових внесків до Накопичувального
фонду, що надійшли у році, за який здійснюється оплата цих
послуг.
Стаття 90. Відповідальність банківської установи-зберігача
1. У разі неподання інформації, передбаченої частиною
четвертою статті 87 цього Закону, банківська установа-зберігач
несе відповідальність за збитки, завдані у зв'язку з цим
Накопичувальному фонду.
2. Банківська установа-зберігач несе відповідальність перед
Пенсійним фондом за збитки, завдані Накопичувальному фонду та/або
застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного
виконання умов договору, та забезпечує їх відшкодування.
3. Банківська установа-зберігач не несе відповідальності за
зобов'язаннями Пенсійного фонду перед застрахованими особами та
за зобов'язаннями компаній з управління активами перед Пенсійним
фондом.
Розділ ХІІ. Права та обов'язки страхувальників і
застрахованих осіб
Стаття 91. Обов'язки страхувальників
1. Страхувальники зобов'язані:
1) зареєструватися у відповідних регіональних органах
Пенсійного фонду як платники страхових внесків у 10-денний строк
з дня отримання ними свідоцтва про державну реєстрацію як
суб'єкта підприємницької діяльності (дозволу на провадження
адвокатської, нотаріальної та іншої діяльності) або з дня
прийняття рішення про створення установи, організації, філіалу,
представництва, іншого відокремленого підрозділу, зміну
юридичного статусу чи адреси - якщо відповідно до законодавства
державна реєстрація таких установ, організацій та відокремлених
підрозділів не проводиться;
2) вести облік виплат (доходу) застрахованій особі за кожним
календарним місяцем та календарним роком, зберігати ці дані
протягом 75 років на паперових носіях або в електронному вигляді
за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та
електронної форми документа;
3) допускати посадових осіб органів Пенсійного фонду до
перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків,
надавати органам Пенсійного фонду необхідні документи та
пояснення;
4) своєчасно подавати органам Пенсійного фонду встановлену
звітність;
5) надавати безоплатно застрахованій особі відомості про
заробіток (дохід), розмір сплачених страхових внесків та інші
відомості, що стосуються цієї особи та подаються до Пенсійного
фонду.
2. Фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької
діяльності і використовують працю інших фізичних осіб за
винагороду, зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного
фонду у 10-денний строк з дня укладення відповідного договору
або, якщо договір не укладався, -з дня початку роботи найманими
фізичними особами.
3. Страхувальники-роботодавці зобов'язані зареєструватися у
відповідних регіональних органах Пенсійного фонду незалежно від
того, ведуть вони фактично господарську діяльність та провадять
розрахунки з оплати праці чи ні.
4. Під час реєстрації страхувальники подають органам
Пенсійного фонду за місцем реєстрації відомості та документи за
переліком, визначеним цим Законом та нормативно-правовими актами
Пенсійного фонду. У разі зміни зазначених відомостей
страхувальники інформують про це відповідні органи Пенсійного
фонду у 10-денний строк.
5. Органи, що здійснюють державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, зобов'язані надсилати один примірник
реєстраційної картки регіональному органу Пенсійного фонду за
місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Стаття 92. Права і обов'язки застрахованої особи
1. Застрахована особа має право:
отримувати безкоштовно в органах Пенсійного фонду відомості,
внесені до її персональної облікової картки, та інформацію про
призначення та виплату пенсії, надання соціальних послуг;
обирати в порядку, визначеному законодавством, страхові
організації, які здійснюють виплати довічних пенсій;
звернутися із заявою до відповідного органу Пенсійного фонду
про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової
картки;
оскаржувати в установленому порядку дії
страхувальника-роботодавця та Пенсійного фонду;
отримувати в Накопичувальному фонді або в обраному
застрахованою особою недержавному пенсійному фонді відкритого
типу інформацію про пенсійні активи, обліковані на
накопичувальному пенсійному рахунку;
залишатися учасником загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування у разі тимчасового припинення сплати
страхових внесків з дотриманням умов цього Закону.
2. Застрахована особа зобов'язана:
отримати посвідчення загальнообов'язкового соціального
страхування і пред'являти його на вимогу
страхувальника-роботодавця та органів Пенсійного фонду;
подавати на вимогу органу Пенсійного фонду документи, що
засвідчують відомості, які мають бути занесені до персональної
облікової картки інформаційної бази системи персоніфікованого
обліку згідно з цим Законом;
повідомляти Пенсійний фонд про обставини, що спричиняють
зміни розміру пенсії, припинення її виплати або позбавляють права
на отримання соціальних послуг (зміни стану працездатності,
складу сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування тощо),
протягом 10 днів з дати їх виникнення;
укладати договір страхування довічної пенсії з обраною
страховою організацією та не розривати цей договір протягом життя
(крім випадків зміни страхової організації згідно із цим
Законом);
виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Стаття 93. Захист даних
1. Інформація в сфері загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування використовується з дотриманням вимог,
передбачених законодавством про інформацію. Пенсійний фонд
забезпечує таємність інформації стосовно особистих даних
застрахованої особи.
2. Забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи
інформацію про страховий стаж, доходи, результати медичних
обстежень, суми внесків, що надходили до Пенсійного фонду,
Накопичувального фонду та обліковуються на її накопичувальному
пенсійному рахунку, розмір будь-яких виплат, що здійснюються за
рахунок Пенсійного фонду та Накопичувального фонду, крім
випадків, передбачених цим Законом.
3. Пенсійний фонд та його органи можуть використовувати
персональні дані застрахованої особи в межах повноважень,
визначених цим Законом.
Стаття 94. Розгляд спорів
Спори, що виникають з питань правовідносин, пов'язаних з
загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням,
розв'язуються органами Пенсійного фонду або в судовому порядку
відповідно до законодавства.
Розділ XІІІ. Державний нагляд у сфері загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування
Стаття 95. Органи, що здійснюють державний нагляд у сфері
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
1. Державний нагляд за діяльністю Пенсійного фонду та його
органів здійснюють центральні органи виконавчої влади в сфері
праці та соціальної політики, а також фінансів.
2. Державний контроль за діяльністю Пенсійного фонду в
частині здійснення адміністративного управління Накопичувальним
фондом здійснює Державна інспекція у справах пенсійних фондів у
межах повноважень, визначених цим Законом.
3. Нагляд та контроль за діяльністю компаній з управління
активами Накопичувального фонду здійснює центральний орган
виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового
ринку в межах повноважень та у порядку, передбачених
законодавством.
4. Нагляд та контроль за діяльністю страхових організацій
щодо виконання ними функцій, передбачених цим Законом, здійснює
центральний орган виконавчої влади в сфері фінансів у порядку,
передбаченому законодавством.
5. Нагляд за діяльністю банківської установи-зберігача
здійснюють Національний банк України та центральний орган
виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та фондового
ринку в межах повноважень та у порядку, передбачених
законодавством.
6. Рішення органів, які здійснюють державний нагляд у сфері
пенсійного забезпечення, є обов'язковими для виконання Пенсійним
фондом, компаніями з управління активами Накопичувального фонду,
банківською установою-зберігачем, страховими організаціями, якщо
такі рішення прийняті в межах повноважень цих органів, визначених
законодавством. Дії органів державного нагляду та контролю можуть
бути оскаржені в судовому порядку.
7. У разі порушення Пенсійним фондом законодавства про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування орган
державного нагляду письмово повідомляє про допущені порушення і
встановлює строк для їх усунення в порядку, передбаченому
законодавством.
Якщо протягом установленого строку Пенсійний фонд не усунув
порушення, застосовуються санкції, визначені цим Законом.
8. Рішення Пенсійного фонду, прийняте з порушенням
законодавства, підлягає скасуванню Пенсійним фондом, його
наглядовою радою або за рішенням суду з наступним відшкодуванням
збитків за рахунок винних осіб.
9. Орган державного нагляду у разі виявлення порушень може
вимагати скликання засідання правління Пенсійного фонду.
10. Пенсійний фонд зобов'язаний надавати посадовим особам
органів державного нагляду всі документи і довідки, необхідні для
здійснення функцій нагляду.
11. З ініціативи органу державного нагляду може призначатися
проведення додаткової аудиторської перевірки діяльності
Пенсійного фонду та його органів, оплата якої здійснюється за
рахунок коштів державного бюджету.
Стаття 96. Державна інспекція з пенсійного страхування
1. Державна інспекція з пенсійного страхування є центральним
органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який
створюється відповідно до цього Закону та провадить свою
діяльність відповідно до положення, яке затверджується згідно із
законодавством. Основним завданням Державної інспекції з
пенсійного страхування є захист інтересів застрахованих осіб -
учасників Накопичувального фонду та учасників недержавних
пенсійних фондів.
2. Основними завданнями Державної інспекції з пенсійного
страхування є:
1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної
політики щодо розвитку та функціонування системи накопичувального
пенсійного забезпечення, сприяння адаптації цієї системи до
міжнародних стандартів;
2) координація діяльності державних органів з питань
функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення;
3) здійснення державного регулювання діяльності суб'єктів
системи накопичувального пенсійного забезпечення, контроль за
дотриманням законодавства у цій сфері, стимулювання правомірної
поведінки всіх суб'єктів системи накопичувального пенсійного
забезпечення, в тому числі фізичних осіб, на користь яких
здійснюється накопичування та інвестування коштів;
4) захист прав фізичних осіб, на користь яких здійснюється
накопичування та інвестування коштів, шляхом вжиття заходів щодо
запобігання порушенням законодавства у системі накопичувального
пенсійного забезпечення, застосування санкцій за порушення
законодавства у межах своїх повноважень;
5) сприяння розвиткові та успішному функціонуванню системи
накопичувального пенсійного забезпечення;
6) узагальнення практики застосування законодавства з питань
системи накопичувального пенсійного забезпечення, пропозицій щодо
його вдосконалення.
Інші повноваження можуть бути покладені на Державну
інспекцію з пенсійного страхування виключно законами України.
3. Державна інспекція з пенсійного страхування здійснює:
1) організацію перевірок проведення операцій з пенсійними
активами Накопичувального фонду, Пенсійного фонду та недержавних
пенсійних фондів;
2) систематичний контроль за фінансово-економічним станом
Накопичувального фонду, недержавних пенсійних фондів та
оприлюдненням інформації з дотриманням умов конфіденційності,
встановлених законодавством;
3) розроблення та координацію єдиної державної політики щодо
Накопичувального фонду;
4) підготовку та подання щорічних звітів Президентові
України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та
органам, що здійснюють державний нагляд у сфері
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, щодо
діяльності Накопичувального фонду та системи накопичувального
пенсійного забезпечення;
5) надання дозволів на діяльність у системі накопичувального
пенсійного забезпечення;
6) виконання інших функцій, передбачених цим Законом, іншими
законами України та положенням про Державну інспекцію з
пенсійного страхування.
4. Діяльність Державної інспекції з пенсійного страхування
фінансується за рахунок джерел, передбачених законодавством.
Стаття 97. Структура Державної інспекції з пенсійного
страхування
1. Державна інспекція з пенсійного страхування знаходиться у
місті Києві та не має територіальних органів.
2. Керівником Державної інспекції з пенсійного страхування є
голова, який має заступників.
Голова Державної інспекції з пенсійного страхування та його
заступники призначаються і звільняються з посад відповідно до
законодавства.
3. Строк повноважень голови Державної інспекції з пенсійного
страхування та його заступників становить сім років. Одна і та ж
особа не може входити до складу Державної інспекції з пенсійного
страхування більше двох строків підряд.
4. Головою Державної інспекції з пенсійного страхування та
його заступниками можуть бути особи, які мають повну вищу
економічну, математичну або юридичну освіту та працювали у сфері
фінансів, банківської діяльності, пенсійного забезпечення не
менше п'яти років. Працівниками Державної інспекції з пенсійного
страхування не можуть бути особи, які були засуджені за умисні
злочини.
Голова, його заступники, а також працівники Державної
інспекції з пенсійного страхування є державними службовцями
відповідно до законодавства про державну службу.
5. Голова Державної інспекції з пенсійного страхування та
його заступники можуть бути звільнені до закінчення строку
повноважень за таких обставин:
1) подання письмової заяви про звільнення за власним
бажанням;
2) у разі визнання у судовому порядку винним у вчиненні
злочину;
3) у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків за станом
здоров'я.
Стаття 98. Права Державної інспекції з пенсійного
страхування щодо нагляду за системою накопичувального пенсійного
забезпечення
1. Державна інспекція з пенсійного страхування у межах
встановлених повноважень має право:
1) одержувати інформацію про діяльність суб'єктів системи
накопичувального пенсійного забезпечення, пов'язану з операціями
з пенсійними активами, що знаходяться на накопичувальних
пенсійних рахунках у Накопичувальному фонді та недержавних
пенсійних фондах, та мати вільний доступ до них;
2) розглядати справи про адміністративні правопорушення у
сфері накопичувального пенсійного забезпечення у порядку,
встановленому законодавством;
3) інформувати органи, що здійснюють державний нагляд в
сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
органи прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України та
Служби безпеки України про порушення законодавства в системі
накопичувального пенсійного забезпечення з метою вжиття
відповідних заходів згідно із законодавством;
4) давати розпорядження банківській установі-зберігачу про
тимчасове припинення виконання розпоряджень компанії з управління
активами на підставах, визначених цим Законом;
5) проводити планові та позапланові перевірки суб'єктів
накопичувального пенсійного забезпечення в межах своїх
повноважень в порядку, визначеному законодавством;
6) видавати нормативно-правові акти, що регулюють діяльність
в системі накопичувального пенсійного звбезпечення.
2. Планова перевірка діяльності Накопичувального фонду та
недержавних пенсійних фондів проводиться за рішенням Державної
інспекції з пенсійного страхування, але не частіше ніж раз на
півроку.
3. Особа, уповноважена Державною інспекцією з пенсійного
страхування на проведення перевірок стану Накопичувального фонду
та недержавних пенсійних фондів, має право:
1) входити у робочий час до приміщень суб'єктів системи
накопичувального пенсійного забезпечення з метою проведення
перевірки виконання ними своїх функцій;
2) перевіряти будь-які документи, що стосуються
функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення,
вимагати надання копій примірників таких документів;
3) вимагати інформацію щодо діяльності, пов'язаної з
накопичувальним пенсійним забезпеченням, від членів статутних
керівних органів і працівників об'єктів перевірки.
4. Юридичні особи, діяльність яких перевіряється Державною
інспекцією з пенсійного страхування , зобов'язані забезпечити
доступ особі, яка проводить перевірку, до всіх документів, що
стосуються їх діяльності у сфері накопичувального пенсійного
забезпечення, у тому числі тих, що знаходяться у третіх осіб, які
мають доручення на виконання певних дій чи надання певних послуг
зазначеним юридичним особам за окремими угодами.
5. План перевірки визначається розпорядженням голови
Державної інспекції з пенсійного страхування або уповноваженої
особи. Після проведення перевірки особа, яка її проводила,
складає звіт та подає його голові Державної інспекції з
пенсійного страхування.
6. Після розгляду звіту Державна інспекція з пенсійного
страхування зобов'язана письмово повідомити про результати
перевірки юридичну особу, діяльність якої перевірялася, та
встановити шляхом письмового розпорядження строки усунення
виявлених порушень. Якщо порушення не усунуті протягом
встановленого строку, Державна інспекція з пенсійного страхування
має право накласти штраф відповідно до законодавства, а при
повторному виявленні порушень - припинити дію дозволу на
провадження діяльності у сфері пенсійного забезпечення або
анулювати його.
7. У разі неякісного виконання зобов'язань компанії з
управління активами Накопичувального фонду Державна інспекція з
пенсійного страхування зобов'язана повідомити про це центральний
орган виконавчої влади у сфері регулювання цінних паперів та
фондового ринку.
8. У разі неодноразового виявлення порушень та накладення
штрафів відповідно до цього Закону протягом часу дії дозволу на
провадження діяльності з управління та розміщення пенсійних
активів компанії з управління активами Накопичувального фонду
Державна інспекція з пенсійного страхування має право припинити
дію дозволу на провадження такої діяльності або анулювати його.
9. Державна інспекція з пенсійного страхування повинна
вживати заходів для захисту прав застрахованих осіб, якщо такі
права порушуються будь-якими особами, установами, організаціями,
включаючи державні органи, в тому числі шляхом подання позовів до
суду або арбітражного суду в інтересах застрахованих осіб.
Розділ ХІV. Відповідальність у сфері загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування
Стаття 99. Відповідальність за порушення порядку сплати
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування та порядку використання коштів
1. У разі несплати страхових внесків в установлені строки
підприємствами, установами, організаціями та громадянами,
віднесеними відповідно до цього Закону до
страхувальників-роботодавців (у тому числі тими, що не
зареєструвалися в органах Пенсійного фонду як платники внесків),
не сплачені своєчасно суми страхових внесків стягуються
виконавчою дирекцією Пенсійного фонду із зазначених осіб з
нарахуванням пені з розрахунку 120 відсотків річних облікової
ставки Національного банку України від суми недоплати,
розрахованої за кожний день прострочення платежу.
2. Органи Пенсійного фонду мають право за ухилення від
реєстрації в органах Пенсійного фонду, порушення порядку сплати
страхових внесків та порядку використання коштів застосовувати
фінансові санкції у вигляді стягнення в дохід Пенсійного фонду не
сплачених своєчасно сум страхових внесків разом з нарахованою
пенею. Такі стягнення з підприємств, установ, організацій,
громадянсуб'єктів підприємницької діяльності, які мають рахунки у
банківських установах, здійснюються у безспірному порядку шляхом
безакцептного списання з відповідних рахунків банківськими
установами за дорученням органів Пенсійного фонду, а з інших осіб
- у судовому порядку або за нотаріальними виконавчими написами.
3. Виконавча дирекція Пенсійного фонду має право
застосовувати такі види санкцій:
1) штраф у розмірі всієї суми прихованого (заниженого)
розміру виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону
нараховуються страхові внески, а у разі повторного порушення
протягом року - штраф у трикратному розмірі зазначеної суми;
2) штраф у розмірі 50 відсотків належних до сплати сум
страхових внесків - у разі відсутності встановленого обліку та
звітності про розмір заробітку (доходу), з яких обчислюються
зазначені платежі, чи у разі порушення порядку проведення
операцій з коштами Пенсійного фонду, а також за неподання,
несвоєчасне подання та подання не за встановленою формою цієї
звітності;
3) нарахування пені банківським установам за несвоєчасне
перерахування чи зарахування на рахунки органів Пенсійного фонду
сум страхових внесків, а також коштів на виплату пенсій та інших
виплат за рахунок Пенсійного фонду у розмірі 120 відсотків
облікової ставки Національного банку України, що діяла на період
затримки, від суми затриманих коштів за кожний день затримки;
4) штраф, що накладається на банківські установи, які
виконали операції по розрахункових документах на видачу чи
перерахування коштів на заробітну плату без прийняття
розрахункових документів на перерахування страхових внесків до
Пенсійного фонду, крім випадків, передбачених частиною
тринадцятою статті 8 цього Закону, -у розмірі суми страхового
внеску, що розраховується відповідно до законодавства на суму
цієї заробітної плати.
4. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені
та санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
5. Органи Пенсійного фонду мають право накладати
адміністративні стягнення у вигляді штрафу у встановлених
законодавством розмірах на посадових осіб та громадян, винних у
приховуванні (заниженні) розміру виплат (доходу), на які
нараховуються страхові внески, порушенні встановленого порядку
обчислення та строків сплати зазначених внесків, ухиленні від
реєстрації чи несвоєчасній реєстрації платників в органах
Пенсійного фонду, порушенні порядку здійснення операцій з коштами
Пенсійного фонду та порядку їх витрачання, несвоєчасному поданні,
неподанні або поданні не за встановленою формою звітності за
страховими внесками і коштами Пенсійного фонду та відомостей про
застрахованих осіб, передбачених цим Законом.
Зазначені адміністративні стягнення накладаються у порядку,
встановленому Кодексом України про адміністративні
правопорушення.
6. Право накладення зазначених фінансових санкцій та
адміністративних стягнень мають директор виконавчої дирекції
Пенсійного фонду, його заступники, начальники управлінь
Пенсійного фонду у Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі та їх заступники, начальники районних
(міських) відділів Пенсійного фонду.
7. Страхувальники-роботодавці, винні у нецільовому
використанні страхових внесків застрахованої особи, несуть
адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до
Кодексу України про адміністративні правопорушення та
Кримінального кодексу України.
Стаття 100. Відповідальність Пенсійного фонду за порушення у
сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
1. Пенсійний фонд несе відповідальність за шкоду, заподіяну
застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або неповного
надання соціальних послуг, призначення пенсій та виплати пенсій,
передбачених цим Законом, а також невиконання або неналежне
виконання Пенсійним фондом обов'язків з адміністративного
управління Накопичувальним фондом згідно із законодавством.
2. Суми коштів, безпідставно стягнуті органами Пенсійного
фонду з підприємств, установ, організацій та громадян, яких
згідно з цим Законом віднесено до страхувальників, а також із
застрахованих осіб, підлягають поверненню у триденний строк з дня
прийняття уповноваженими посадовими особами органів Пенсійного
фонду або судом рішення про безпідставність стягнення цих виплат
разом з нарахованою на ці суми пенею в розмірі, що визначається
виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки
Національного банку України.
Стаття 101. Відповідальність компанії з управління активами
Накопичувального фонду
1. Компанія з управління активами Накопичувального фонду
несе відповідальність власними коштами перед застрахованими
особами за збитки, завдані внаслідок невиконання чи неналежного
виконання своїх обов'язків щодо управління активами
Накопичувального фонду, відповідно до вимог законодавства та умов
укладеного договору в сумі пенсійних активів, переданих їм для
розміщення. Такі збитки не можуть відшкодовуватися за рахунок
пенсійних активів Накопичувального фонду.
2. Виконання третіми особами певних обов'язків компаній з
управління активами Накопичувального фонду згідно з її дорученням
не обмежує відповідальності цієї компанії.
Стаття 102. Відповідальність радника з інвестиційних питань
Радник з інвестиційних питань несе відповідальність за
неналежне виконання покладених на нього повноважень відповідно до
положень укладеного з ним договору та законодавства.
Стаття 103. Відповідальність організації, що здійснює
доставку пенсій
Організація, що здійснює доставку пенсій, несе
відповідальність за виконання покладених на неї функцій
відповідно до укладеного з цією організацією договору та
законодавства.
Стаття 104. Відповдільність страхової організації, що
здійснює страхування довічної пенсії
Страхова організація, що здійснює страхування довічної
пенсії, несе відповідальність за неналежне виконання умов
договору страхування довічної пенсії згідно із законодавством.
Стаття 105. Гарантії прав і законних інтересів застрахованих
осіб
Держава гарантує дотримання законодавства з метою захисту
майнових прав і законних інтересів застрахованих осіб стосовно
пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних
рахунках у Накопичувальному фонді, та здійснення пенсійних виплат
відповідно до норм цього Закону.
Розділ XV. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року, крім
частини десятої статті 8, частини другої статті 31, статей 32,
63, 64, частин п'ятої-сьомої статті 66, статей 67, 75, 88, 89,
положень, які стосуються Накопичувального фонду в статтях 5, 6,
9, 57, 92, 93 цього Закону.
Частина друга статті 31, статті 67, 75, 88, 89, положення,
що стосуються Накопичувального фонду в статтях 5, 6, 9, 57, 92,
93 цього Закону, набирають чинності з 1 січня 2003 року.
Стаття 32 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2002 року
в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статті 63 і 64 цього Закону набирають чинності з 1 січня
2002 року.
Частина десята статті 8 та частини п'ятасьома статті 66
цього Закону, які стосуються права зарахування страхових внесків
застрахованої особи, що спрямовуються на накопичувальні пенсійні
рахунки в недержавні пенсійні фонди відкритого типу, набирають
чинності з 1 січня 2018 року.
До набрання чинності Законом України "Про соціальну
допомогу" застосовуються норми Закону України "Про пенсійне
забезпечення" в частині призначення та виплати соціальних пенсій.
2. Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали
на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що входили до
списку 1 виробництв, робіт, професій посад і показників,
затвердженого Кабінетом Міністрів України, і відповідно до
результатів атестації робочих місць, здійснюється через
професійні і корпоративні фонди.
Тимчасово, до запровадження пільгового пенсійного
забезпечення на професійногалузевому рівні:
1) працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день
на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних
частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних
копалин, на будівництві шахт і рудників за списком 1 виробництв,
робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом
Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць,
пенсії призначаються після досягнення 50 років за наявності
страхового стажу не менш як 20 років, з них не менш як 10 років
на зазначених роботах, а працівникам провідних професій - за
списком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від
віку за наявності страхового стажу 20 років на зазначених
роботах.
Розмір пенсії обчислюється відповідно до статті 15 цього
Закону (крім частини другої зазначеної статті). При цьому за
кожний повний рік роботи до набрання чинності цим Законом на
роботах, передбачених у цьому пункті, коефіцієнт страхового стажу
додатково збільшується на 1 відсоток з урахуванням періоду як до,
так і після набрання чинності цим Законом і не може перевищувати
85 відсотків та виплачується в межах граничних розмірів,
передбачених цим Законом.
Виплата цих пенсій здійснюється за рахунок державного
бюджету до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 14
цього Закону;
2) окремим категоріям працівників залежно від умов праці за
результатами атестації робочих місць призначаються за рахунок
коштів підприємств та організацій, бюджетних коштів та інших
цільових фондів дострокові пенсії, але не раніше ніж за 5 років
до досягнення віку, зазначеного у частині другій статті 14, в
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до
статті 15 цього Закону;
3) особам, які на день набрання чинності цим Законом мали не
менше половини стажу, необхідного для призначення пенсії за віком
на пільгових умовах відповідно до законодавства, що діяло раніше,
пенсії призначаються за нормами цього Закону у разі досягнення
пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого
законодавством, що діяло раніше.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до
статті 15 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і
доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом,
крім пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на
підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо
важкими умовами праці.
Підприємства та організації вносять з призначених на оплату
праці коштів до Пенсійного фонду плату, що покриває витрати на
виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий
день на підземних роботах, крім зазначених у підпункті 1 пункту 2
Прикінцевих положень, на роботах з особливо шкідливими і особливо
важкими умовами праці, -крім зазначених у списку 1 виробництв,
робіт, професій, посад і показників, затвердженому Кабінетом
Міністрів України, починаючи з 1 січня 2002 року в розмірі 20
відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до
50-відсоткового розміру відшкодування витрат на виплату цих
пенсій, до виникнення права на пенсію на загальних підставах.
3. Тимчасово, до прийняття відповідного рішення Верховною
Радою України:
особам, хворим на гіпофізарний нанізм (ліліпутам),
диспропорційним карликам за наявності у чоловіків не менш як 20
років стажу роботи, а у жінок не менш як 15 років стажу роботи
можуть призначатися за рахунок коштів державного бюджету
дострокові пенсії, але не раніше ніж за 15 років до досягнення
віку, передбаченого частиною третьою статті 14 цього Закону;
інвалідам по зору І групи (сліпим) та інвалідам з дитинства
І групи за наявності не менш як 15 років стажу роботи у чоловіків
і не менш за 10 років стажу роботи у жінок можуть призначатися за
рахунок коштів державного бюджету дострокові пенсії за віком, але
не раніше ніж за 10 років для чоловіків і за 15 років для жінок
до досягнення віку, передбаченого статтею 14 цього Закону;
жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх
до восьмирічного віку, і матерям інвалідів з дитинства, які
виховали їх до цього віку та мають не менш як 15 років стажу
роботи (із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми на
умовах, передбачених цим Законом), можуть призначатися за рахунок
коштів державного бюджету дострокові пенсії за віком, але не
раніше ніж за 5 років до досягнення віку, передбаченого статтею
14 цього Закону. При цьому до числа інвалідів з дитинства
належать також діти до 16 років, які відповідно до законодавства
мають право на одержання соціальних пенсій. У разі відсутності
матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його
батьком, за наявності не менше 20 років стажу роботи йому
призначається пенсія за віком, але не раніше ніж за 5 років до
досягнення віку, передбаченого статтею 14 цього Закону;
військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а
також тим, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії,
каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні
інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або
внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи
виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батькам і
дружинам (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців,
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ,
які померли (загинули) у період проходження військової служби
(виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби,
але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час
виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків),
захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією
наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням
інтернаціонального обов'язку, за наявності стажу роботи не менш
як 25 років для чоловіків і не менш як 20 років для жінок можуть
призначатися за рахунок коштів державного бюджету дострокові
пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення віку,
передбаченого статтею 14 цього Закону.
У цих випадках розміри пенсій визначаються відповідно до
статті 15 цього Закону.
4. Особам, які на день набрання чинності цим Законом мали не
менше половини страхового стажу, необхідного для призначення
пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про
пенсійне забезпечення", призначається пенсія відповідно до цього
Закону за наявності стажу, передбаченого законодавством, що діяло
раніше, але не раніше віку, передбаченого законодавством, що
діяло раніше, з урахуванням збільшення, визначеного в абзаці
другому частини другої статті 14 цього Закону.
5. Особам, які відповідно до законодавства, що діяло раніше,
за період роботи після досягнення пенсійного віку набули права на
надбавку до пенсії за віком, відмовившись від виплати пенсії в
цей період, розмір пенсії підвищується у порядку, передбаченому
статтею 17 цього Закону.
6. Тимчасово, до прийняття відповідного закону, період
роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та
місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього
СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового
стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством до 1
січня 1991 року.
7. До прийняття Закону України "Про соціальну допомогу" та
внесення змін до законодавства встановлюються надбавки на догляд
до пенсій за інвалідністю, що призначаються відповідно до цього
Закону, згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", та
підвищення до пенсій громадянам, які необгрунтовано зазнали
політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членам їх
сімей, яких було примусово переселено. Такі надбавки та
підвищення встановлюються у розмірах, що фактично виплачувалися
на день набрання чинності цим Законом, з наступною індексацією
відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів
населення та виплата їх здійснюється за рахунок державного
бюджету.
8. У разі нестачі у страхувальників коштів для виплати
заробітку (доходу) та сплати страхових внесків у повному обсязі
видача їх на виплату заробітку (доходу) і перерахування страхових
внесків до Пенсійного фонду провадиться у пропорційних сумах.
9. Граничний розмір виплачуваних пенсій, передбачений
частиною третьою статті 15 цього Закону, відповідає максимальному
розміру пенсій для відповідних категорій пенсіонерів, що діяв на
день набрання чинності цим Законом, і встановлюється надалі у
бюджеті Пенсійного фонду з урахуванням вимог частини четвертої
статті 15 цього Закону.
10. Страхові внески, що перераховуються до Накопичувального
фонду, встановлюються у таких розмірах: з 1 січня 2003 року-два
відсотки, з 1 січня 2004 року - три відсотки, з 1 січня 2005 року
- п'ять відсотків, з 1 січня 2006 року - сім відсотків заробітку
(доходу) з одночасним зменшенням загального розміру внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для
страхувальниківроботодавців. Частина внесків, що спрямовуються до
Накопичувального фонду, встановлюється законом з урахуванням
результатів актуарних розрахунків у розмірах, при яких обсяги
планованих відрахувань до Накопичувального фонду не будуть більше
розрахункового перевищення надходжень до бюджету Пенсійного фонду
над його видатками.
При цьому до 2006 року не повинен зменшуватися загальний
розмір страхових внесків, що спрямовуються на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду та
Накопичувального фонду разом.
Перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду
може здійснюватись лише після виконання таких умов:
збалансованості бюджету Пенсійного фонду;
наявності дефіциту державного бюджету не вище одного
відсотка внутрішнього валового продукту;
економічного зростання країни протягом двох останніх років;
створення інституційних компонентів функціонування
накопичувальної системи.
Первинна чиста вартість одиниці пенсійних активів станом на
1 січня 2003 року встановлюється у сумі, що дорівнює розміру
внеску в Накопичувальний фонд, який нараховується з 1 січня 2003
року на розмір мінімальної заробітної плати, встановленої
законодавством.
Установлені у цьому пункті страхові внески сплачуються
особами, яким станом на 1 січня 2003 року не виповнилося 50
років. Особи, яким виповнилось 50 років, можуть перераховувати
страхові внески до Накопичувального фонду за їх бажанням. Особи,
яким виповнилося 50 років і які не виявили бажання накопичувати
страхові внески на накопичувальних пенсійних рахунках, та особи,
які після одержання довічної пенсії продовжують працювати,
звільняються від сплати страхових внесків до Накопичувального
фонду.
11. Оплата послуг радника з інвестиційних питань, компанії з
управління активами, банківської установи-зберігача та експертів
у період з 1 січня 2003 року по 31 грудня 2008 року може
визначатися тендерною радою з відхиленнями від зазначених у цьому
Законі граничних розмірів оплати послуг відповідних осіб, якщо
такі відхилення обгрунтовуються підрахунками обсягів фактичних
витрат на надання відповідних послуг у розмірах, що перевищують
визначені цим Законом граничні розміри.
12. Організації, що відповідно до цього Закону мають права
та обов'язки щодо подання на затвердження своїх представників до
правління та наглядової ради Пенсійного фонду, зобов'язані подати
кандидатури на затвердження протягом шести місяців з дня
офіційного оприлюднення цього Закону.
13. Установити, що перше засідання тендерної ради має бути
скликане і проведене Пенсійним фондом не пізніше 31 жовтня 2001
року. На цьому засіданні тендерна рада зобов'язана встановити
строки проведення тендера для обрання радника з інвестиційних
питань, перший етап якого має відбутися не пізніше 1 квітня 2002
року. Перші етапи тендерів для обрання компаній з управління
активами та банківської установи-зберігача мають відбутися не
пізніше 1 листопада 2002 року.
14. Рекомендувати Президенту України ліквідувати Пенсійний
фонд України як центральний орган виконавчої влади, визначивши
його правонаступником Пенсійний фонд України - некомерційну
(неприбуткову) організацію, створену відповідно до цього Закону.
До створення Пенсійного фонду як некомерційної організації
покладені на нього функції виконує Пенсійний фонд України.
15. Кабінету Міністрів України:
1) у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону
подати Верховній Раді України пропозиції про внесення змін до
таких законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність з
цим Законом:
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок
з громадян";
Закону України "Про страхування";
Закону України "Про банки і банківську діяльність";
Закону України "Про Національний банк України";
Закону України "Про підприємства в Україні";
Закону України "Про підприємництво";
Закону України "Про господарські товариства";
Закону України "Про Національну депозитарну систему та
особливості електронного обігу цінних паперів в Україні";
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";
Закону України "Про заставу";
Кримінального кодексу України;
Кримінально-процесуального кодексу України;
Кодексу України про адміністративні правопорушення;
інших законодавчих актів;
2) у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону
подати Верховній Раді України на затвердження проект Закону
України про обмеження вартості опублікування у друкованих
виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України
інформації, обов'язкове оприлюднення якої встановлено
законодавством України;
3) у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону
разом з Генеральною прокуратурою України та Верховним Судом
України подати до Верховної Ради України проект Закону України
про встановлення кримінальної відповідальності за розголошення
інформації, визначеної законодавством конфіденційною;
4) у місячний строк з дня опублікування цього Закону
затвердити порядок і умови щодо страхування осіб офіцерського
складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової
служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ та Державного
департаменту України з питань виконання покарань та порядок
взаєморозрахунків Державного бюджету України і Пенсійного фонду;
5) у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим
Законом.