Проект
(Тираж 12.12.2000)
Митний кодекс України визначає засади організації та
здійснення митної справи в Україні, регулює економічні,
організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності
митної системи України. Кодекс спрямований на забезпечення
захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов
для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів
підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення
дотримання законодавства України з питань митної справи.
МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
РОЗДІЛ І Загальні положення
ГЛАВА 1. Основи митної справи
Стаття 1. Визначення основних термінів і понять, що
вживаються у цьому Кодексі
У цьому Кодексі нижченаведені терміни і поняття вживаються у
такому значенні:
1) валютні цінності:
валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в
обігу та є законним платіжним засобом на території України, а
також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але
підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації,
купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки,
акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати,
ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені
у валюті України;
іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді
банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу
та є законним платіжним засобом на території відповідної
іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що
вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки,
які перебувають в обігу;
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації,
купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви,
чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та
банківські документи), виражені в іноземній валюті або
банківських металах;
банківські метали -- золото, срібло, платина, метали
платинової групи, доведені (рафіновані) до найвищих проб
відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають
сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних
металів.
2) ввезення товарів і транспортних засобів на митну
територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за
межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із
переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон
України у відповідному напрямку;
3) вільний обіг - розпорядження без митного контролю
товарами, пропущеними через митний кордон України;
4) громадяни - фізичні особи: громадяни України, іноземці,
особи без громадянства;
5) декларант - юридична чи фізична особа, яка здійснює
декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються
через митний кордон України;
6) декларація митної вартості - заява особи митному органу
за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів,
які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до
яких змінюється митний режим;
7) зона митного контролю - визначене митними органами в
пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях
митної території України місце, в межах якого митні органи
здійснюють митні процедури;
8) зона спрощеного митного контролю - частина зони митного
контролю з належним технічним та інформаційним обладнанням для
здійснення контролю у спрощеному порядку;
9) інтелектуальна власність - права, які стосуються:
- літературних, художніх та наукових творів;
- виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- та
телевізійних передач;
- винаходів в усіх галузях людської діяльності: наукових
відкриттів, промислових зразків, товарних знаків та знаків
обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень;
- захисту від недобросовісної конкуренції,
а також усі інші права, які стосуються інтелектуальної
діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній
галузях;
10) контрафактні товари - товари, що містять об'єкти
інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію
України призводить до порушення прав власника, що захищаються у
відповідності з чинним законодавством України та міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України;
11) культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної
культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове
значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні
відповідно до законодавства України;
12) ліцензія - документ державного зразка, який видається
Державною митною службою України і дає право на здійснення
зазначеного в ньому виду підприємницької діяльності протягом
визначеного строку на умовах, установлених цим Кодексом;
13) митна декларація - письмова заява встановленої форми,
яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і
транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон
України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення;
14) митне забезпечення - пломби, печатки, штампи,
голографічні мітки та інші засоби ідентифікації, що
використовуються митними органами для відображення та закріплення
результатів митного контролю та митного оформлення;
15) митне оформлення - виконання митним органом дій
(процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного
контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого
використання цих товарів і транспортних засобів;
16) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються
митними органами з метою забезпечення дотримання норм цього
Кодексу, законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань
митної справи, міжнародних договорів України, контроль за
виконанням яких покладено на митні органи;
17) митні органи - правоохоронні органи, на які відповідно
до цього Кодексу та інших законодавчих актів України покладено
безпосереднє здійснення митної справи;
18) митний режим - сукупність норм, установлених законами
України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети
переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон
України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних
процедур, які при цьому здійснюються;
19) митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням
митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів
через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і
транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом
митних платежів;
20) нерезиденти - громадяни, які мають постійне місце
проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово
перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти
підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи
(філії, представництва тощо) з місцем знаходження за межами
України, які створені і діють відповідно до законодавства
іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти
підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших
суб'єктів підприємницької діяльності України; розташовані на
території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні
та інші офіційні представництва міжнародні організації та їх
філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а
також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють
підприємницької діяльності на підставі законів України;
21) особи - юридичні та фізичні особи;
22) перевізник - особа, зареєстрована як суб'єкт
підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку,
з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів
переміщує товари через митний кордон України або здійснює
перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між
митними органами на території України, а також особа,
відповідальна за здійснення такого переміщення (перевезення);
23) переміщення товарів через митний кордон України у
вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон
України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також
інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну
територію України, вивезенням товарів за межі митної території
України або переміщенням їх митною територією України транзитом.
При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних
відправленнях оформлюється вантажна митна декларація;
24) переміщення товарів через митний кордон України у
міжнародних поштових відправленнях - переміщення товарів через
митний кордон України в упакованих та оформлених відповідно до
вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил користування
послугами поштового зв'язку листах, бандеролях, спеціальних
мішках з позначкою "М", дрібних пакетах, поштових посилках,
відправленнях прискореної пошти з позначкою "EMS", які
приймаються до пересилання за межі України, доставляються в
Україну або переміщуються територією України транзитом
підприємствами поштового зв'язку;
25) переміщення товарів через митний кордон України у
несупроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон
України товарів, що належать громадянам, окремо від цих громадян
або уповноважених ними осіб з оформленням багажних документів;
26) переміщення товарів через митний кордон України у ручній
поклажі - переміщення через митний кордон України товарів, що
належать громадянам, у пасажирських відділеннях (салонах)
транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або
уповноважені ними особи, без оформлення багажних документів;
27) переміщення товарів через митний кордон України у
супроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон України
товарів, які належать громадянам, у багажних відділеннях
транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або
уповноважені ними особи, з оформленням багажних документів;
28) підприємство - будь-яка юридична особа, а також
громадянин, який займається підприємницькою діяльністю без
створення юридичної особи;
29) посадові особи підприємств - керівники та інші
працівники підприємств, які в силу постійно або тимчасово
виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за
виконання вимог, встановлених цим Кодексом, іншими законодавчими
актами України, а також міжнародними договорами України з питань
митної справи;
30) посадові особи представництв іноземних держав та
міжнародних організацій - акредитовані в Україні: глави
дипломатичних представництв та члени дипломатичного персоналу,
посадові особи консульських установ, представники іноземних
держав при міжнародних організаціях, посадові особи міжнародних
організацій;
31) правовласник - власник прав на об'єкт інтелектуальної
власності чи особа, яка має право на використання об'єкта
інтелектуальної власності відповідно до законодавства України;
32) представництво іноземної фірми - акредитована в
установленому законодавством порядку в Україні особа, яка на
підставі відповідних, належним чином оформлених повноважень
представляє в Україні інтереси юридичної особи - нерезидента;
33) пропуск товарів і транспортних засобів через митний
кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України з урахуваням
заявленої мети такого переміщення;
34) резиденти - громадяни, які мають постійне місце
проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово
перебувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємницької
діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії,
представництва тощо) з місцезнаходженням на території України;
дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні
представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і
дипломатичними привілеями, а також філії та представництва
підприємств - резидентів за кордоном, що не здійснюють
підприємницької діяльності;
35) спеціально виготовлене сховище (тайник) - сховище,
виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний
кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою
конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавались
розбиранню, монтажу тощо;
36) товари-будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні
цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види
енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних
засобів, що використовуються виключно для переміщення громадян і
товарів через митний кордон України;
37) товари, що містять об'єкти інтелектуальної власності -
примірники наукових, літературних, художніх творів, у тому числі
програми для електронних обчислювальних машин, баз даних,
екземплярів фонограм, товарів маркірованих товарними знаками,
знаками обслуговування, найменуваннями місця походження, інші
товари, що можуть бути зареєстровані як такі Державною митною
службою України;
38) транспортні засоби - будь-які засоби авіаційного,
водного, залізничного, автомобільного транспорту, що
використовується виключно для переміщення громадян і товарів
через митний кордон України і підлягають митному контролю та
митному оформленню;
39) уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або
належно оформленого доручення, виданого власником товарів і
транспортних засобів, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з
пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам
для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх
через митниий кордон України, або іншим чином розпоряджатися
зазначеними товарами і транспортними засобами;
Стаття 2. Митна політика
Україна визначає і проводить єдину митну політику,
спрямовану на прискорення товарообігу, стимулювання розвитку
національної економіки, захист внутрішнього ринку та власного
виробника, а також на розвиток митної справи, відповідно до
загальновизнаних міжнародних норм.
Головні напрями митної політики України; структура системи
органів державного регулювання митної справи; розміри мит та умов
митного обкладення; вільні митні зони та митні режими на
території України; перелік товарів, експорт, імпорт та транзит
яких через територію України забороняється, визначаються
Верховною Радою України.
Стаття 3. Митна справа
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і
транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з
встановленням та справлянням митних платежів, процедури митного
контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями
митних правил, інші заходи, спрямовані на реалізацію державної
митної політики України, становлять митну справу.
Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і
зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна
дотримується визнаних у міжнародних відносинах систем
класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування
експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних
норм і стандартів.
Засади митної справи визначаються виключно законами України.
Забезпечення здійснення митної справи відповідно до цього
Кодексу, законів України; встановлення ставок митних зборів;
координація діяльності Державної митної служби України та інших
органів державної влади при вирішення питань, що стосуються
митної справи; подання на розгляд Верховної Ради України
пропозицій щодо митної системи України здійснюється Кабінетом
Міністрів України.
Безпосереднє керівництво митною справою покладається на
Державну митну службу України.
Стаття 4. Принципи митного регулювання
Митне регулювання здійснюється на основі принципів:
1) виключної юрисдикції України на її митній території;
2) виключної компетенції митних органів України щодо
здійснення митної справи;
3) законності;
4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних
засобів через митний кордон України;
5) додержання прав та охоронюваних законом інтересів
фізичних та юридичних осіб;
6) гласності та прозорості."
Стаття 5. Митна територія України
Територія України, зайнята сушею, територіальне море,
внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови,
установки і споруди, що створюються у виключній морській
економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція
України, становлять єдину митну територію України.
Території вільних митних зон, розташованих в Україні,
вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території
України, за винятком випадків, визначених цим Кодексом та іншими
законами України.
Стаття 6. Митний кордон України
Межі митної території України є митним кордоном України.
Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за
винятком меж території вільних митних зон. Межі території вільних
митних зон становлять митний кордон України.
Стаття 7. Законодавство України з питань митної справи
Законодавство України з питань митної справи становлять
Конституція України, цей Кодекс, закони та інші
нормативно-правові акти з питань митної справи, видані на основі
та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів
України.
Стаття 8. Прапор та розпізнавальний знак митної служби
України
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації,
морські та річкові судна, які перебувають у їх розпорядженні,
мають свій прапор. Автотранспортні засоби і повітряні судна, що
перебувають у розпорядженні митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій мають розпізнавальний знак.
Опис прапора і розпізнавального знака затверджується
Верховною Радою України.
Стаття 9. Порядок введення в дію законів та інших
нормативноправових актів з питань митної справи
Закони України з питань митної справи набирають чинності
через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не
передбачено самим законом, але не раніше дня їх офіційного
опублікування.
Інші нормативно-правові акти з питань митної справи
набирають чинності через сорок п'ять днів з дня їх офіційного
опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не
раніше дня їх офіційного опублікування. У разі, якщо такі
нормативно-правові акти не будуть офіційно опубліковані, вони не
набирають чинності.
Офіційним опублікуванням закону та іншого
нормативноправового акту з питань митної справи вважається його
опублікування в одному з періодичних видань, визначених
законодавством України як офіційні. Датою офіційного
опублікування нормативно-правового акту вважається дата виходу в
світ відповідного номера того офіційного видання, в якому
зазначений акт було опубліковано раніше, ніж в інших офіційних
виданнях.
Строки набрання чинності законами та іншими
нормативноправовими актами з питань митної справи, визначені
днями, починаються з 0 годин дня, наступного за датою офіційного
опублікування закону або іншого нормативно-правового акту, і
закінчуються о 24 годині останнього дня відповідного строку.
Якщо строк набрання чинності законом або іншим
нормативноправовим актом з питань митної справи визначено
вказівкою на день його офіційного опублікування, цей закон або
акт вважається чинним з 24 години зазначеного дня.
Якщо строк набрання чинності законом або іншим
нормативноправовим актом з питань митної справи визначено
вказівкою на конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним
з 0 годин зазначеної дати.
Стаття 10. Дія законодавства з питань митної справи у часі
При здійсненні митного контролю та митного оформлення
товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний
кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти,
чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
У випадках, коли чинним законодавством передбачена
можливість проведення митних процедур без подання декларації,
застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких
процедур.
Особа, яка вчинила порушення митних правил або інше
правопорушення, передбачене цим Кодексом, підлягає
відповідальності на підставі норм, що діють під час і за місцем
вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за
порушення митних правил та інші правопорушення, передбачені цим
Кодексом, мають зворотну силу, тобто поширюються і на
правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які
встановлюють або посилюють відповідальність за такі
правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження у справах про порушення митних правил та інші
правопорушення, передбачені цим Кодексом, ведеться на підставі
законодавства, що діє під час і за місцем розгляду справи про
правопорушення.
ГЛАВА 2. Структура та організація діяльності митної системи
України
Стаття 11. Спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади в галузі митної справи
Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади в галузі митної справи є Державна митна служба України.
Стаття 12. Безпосереднє здійснення митної справи
Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні
органи, які є правоохоронними органами України
Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують
такі основні завдання: .
1) виконання та контроль за додержанням законодавства
України з питань митної справи;
2) захист економічних інтересів України;
3) забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з
міжнародних договорів України стосовно митної справи;
4) сприяння захисту прав інтелектуальної власності учасників
зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;
5) застосування відповідно до законодавства заходів
тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів
через митний кордон України;
6) здійснення митного контролю та митного оформлення
товарів, і транспортних засобів, що переміщуються через митний
кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;
7) здійснення спільно з іншими уповноваженими державними
органами комплексного контролю за валютними операціями у
зовнішньоекономічній діяльності;
8) здійснення спільно з іншими уповноваженими державними
органами заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і
додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних
інтересів на зовнішньому ринку;
9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та
пасажиропотоку через митний кордон України;
10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної
справи;
12) ведення митної статистики;
13) ведення Української класифікації товарів
зовнішньоекономічної діяльності;
14) здійснення верифікації (встановлення достовірності)
сертифікатів походження товарів з України;
15) сприяти спрощенню митного оформлення.
Органи державної влади, які відповідно до законів України не
здійснюють загального керівництва митною справою, органи
місцевого самоврядування, підприємства, їх посадові особи, а
також громадяни не мають права приймати рішення, віднесені до
компетенції митних органів України, чи іншим чином втручатися у
діяльність митних органів.
Стаття 13. Митна система України
Митна система України складається з митних органів та
спеціалізованих митних установ і організацій.
Митними органами є Державна митна служба України,
регіональні митниці, митниці.
Стаття 14. Державна митна служба України
Державна митна служба України є центральним органом
виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого
спрямовується та координується безпосередньо Кабінетом Міністрів
України.
Державна митна служба України спрямовує, координує та
контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних
установ та організацій щодо виконання законодавства України з
питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази,
організує та контролює їх виконання.
Державна митна служба України є юридичною особою і здійснює
свою діяльність відповідно до законодавства України та Положення
про Державну митну службу України, яке затверджується Президентом
України
Нормативно-правові акти Державної митної служби України з
питань безпосереднього здійснення митної справи, організації та
регулювання митного контролю, боротьби з контрабандою і
порушеннями митних правил, видані на основі й на виконання
чинного законодавства та в межах її компетенції, є обов'язковими
для виконання усіма підприємствами та громадянами.
Нормативно-правові акти Державної митної служби України
підлягають державній реєстрації відповідно до чинного
законодавства України.
Державній митній службі України підпорядковані регіональні
митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації, а
також інші організації і установи митної системи (консалтингові,
оздоровчі, спортивні, будівельні, господарські та інші).
Державну митну службу України очолює Голова, який
призначається на посаду та звільняється з неї Президентом України
за поданням Премє'р-міністра України.
Стаття 15. Регіональна митниця
Реґіональна митниця є митним органом, який на території
закріпленого за ним реґіону в межах своєї компетенції здійснює
митну справу та забезпечує комплексний контроль за дотриманням
законодавства України з питань митної справи, керівництво і
координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та
спеціалізованих митних установ і організацій.
Реґіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою
діяльність відповідно до законодавства України та Положення, яке
затверджується наказом Державної митної служби України.
Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць
здійснюється Державною митною службою України.
Начальник регіональної митниці призначається на посаду та
звільняється з посади Головою Державної митної служби України.
Стаття 16. Митниця
Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує
виконання законодавства з питань митної справи, справляння митних
платежів та виконання інших завдань, покладених на митну службу
України.
Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність
відповідно до законодавства України та Положення, яке
затверджується наказом Державної митної служби України
Митниця підпорядковується реґіональній митниці та Державній
митній службі України або Державній митній службі України
безпосередньо.
Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюється
Державною митною службою України.
Митниця діє в межах регіону (території), що визначається
Державною митною службою України.
У складі митниці в пунктах пропуску через митний кордон
України та на інших об'єктах чи територіях із значним обсягом
зовнішньоекономічних операцій можуть створюватися митні пости на
правах структурного підрозділу митниці.
Начальник митниці призначається на посаду та звільняється з
посади Головою Державної митної служби України.
Стаття 17. Митний пост
Для забезпечення виконання регіональними митницями та
митницями функцій, визначених цим Кодексом та іншими
законодавчими актами України, можуть створюватися митні пости.
Митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці,
митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль та
оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України.
Митні пости створюються в міру необхідності у населених
пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських та
річкових портах та інших об'єктах, розташованих у зоні діяльності
регіональної митниці, митниці.
Типове положення про митний пост затверджується наказом
Державної митної служби України.
Створення, реорганізація та ліквідація митних постів
здійснюється Державною митною службою України за поданням
відповідної регіональної митниці, митниці. Начальник митного
поста призначається на посаду і звільняється з посади Головою
Державної митної служби України.
Стаття 18. Спеціалізовані митні установи та організації
З метою забезпечення виконання завдань, покладених на митні
органи, в митній системі України створюються господарські,
будівельні, постачальні, ремонтні, експлуатаційні,
автотранспортні, інформаційно-аналітичні, консалтингові,
кінологічні, оздоровчі, освітні та інші спеціалізовані митні
установи та організації, у тому числі соціально-побутового
спрямування. Вони є юридичними особами і здійснюють свою
діяльність відповідно до законодавства України та Положень, які
затверджуються наказами Державної митної служби України.
Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих
митних установ та організацій здійснюється Державною митною
службою України.
Стаття 19. Митні лабораторії
У митній системі України створюються Центральна митна
лабораторія, яка є спеціалізованою митною установою, і митні
лабораторії, які є структурними підрозділами регіональних
митниць, митниць.
Центральна митна лабораторія здійснює науково-методичне
керівництво митними лабораторіями.
Центральній митній лабораторії, митним лабораторіям
надається право на здійснення судово-експертної діяльності.
Створення, реорганізація та ліквідація центральної митної
лабораторії і митних лабораторій здійснюється Державною митною
службою України.
Положення про Центральну митну лабораторію та Положення про
митні лабораторії затверджуються наказами Державної митної служби
України.
Стаття 20. Митна варта
Митна варта - спеціальний підрозділ Державної митної служби
України, призначений для боротьби з контрабандою і порушеннями
митних правил, охорони територій, будівель, споруд та приміщень
митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних
засобів, забезпечення режиму зон митного контролю, а також
виконання інших завдань.
Стаття 21. Майно, фінансування та матеріально-технічне
забезпечення митних органів, спеціалізованих митних установ та
організацій
Майно митних органів, спеціалізованих митних установ та
організацій є державною власністю України. Управління цим майном
здійснює Державна митна служба України відповідно до
законодавства. Майно митних органів, спеціалізованих митних
установ та організацій приватизації не підлягає.
У разі приватизації об'єктів державної власності майно, що
використовується виключно для митних цілей, відокремлюється і
безоплатно передається на баланс відповідних митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій.
Якщо майно не може бути відокремлене від об'єкта, що
приватизується, воно передається в безстрокове безоплатне
користування відповідним митним органам, спеціалізованим митним
установам та організаціям. При цьому власник майна не вправі
змінювати порядок та умови користування цим майном митними
органами, спеціалізованими митними установами та організаціями
без їх згоди.
Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток
інфраструктури митної системи України здійснюється за рахунок
Державного бюджету України, у тому числі спеціального фонду, який
формується за рахунок митних зборів.
Митні органи, спеціалізовані митні установи та оргнанізації
при ввезенні на митну територію України товарів, призначених для
забезпечення їхньої службової діяльності та розвитку
інфраструктури митної системи України звільняються від сплати
митних платежів.
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації
звільняються від сплати державного мита з позовних заяв, заяв і
скарг, з якими вони звертаються до суду, арбітражного суду.
Стаття 22. Земельні ділянки, службові та побутові
приміщення, обладнання та засоби зв'язку митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій
Земельні ділянки для службових потреб, у тому числі для
створення зон митного контролю, надаються митним органам,
спеціалізованим митним установам та організаціям у безстрокове
(постійне) користування. Митні органи, спеціалізовані митні
установи та організації звільняються від сплати податку на землю.
Відшкодування власникам земель та землекористувачам збитків,
завданих вилученням земель, здійснюється за рахунок Державного
бюджету України. Порядок визначення та відшкодування зазначених
збитків встановлюється Кабінетом Міністрів України
У разі, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів
здійснюється митними органами безпосередньо на територіях або в
приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від
форм власності та підпорядкування, зобов'язані надавати митним
органам у безоплатне користування відповідні службові та побутові
приміщення, а також необхідне обладнання та засоби зв'язку.
Глава 3. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій з іншими органами, а також з
підприємствами та громадянами
Стаття 23. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих
митних установ та організації та їх службових осіб з іншими
органами, а також з підприємствами та громадянами
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації
та їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань
взаємодіють з іншими органами, а також з підприємствами та
громадянами.
У відносинах з митними органами інтереси підприємств та
громадян можуть представляти митні брокери на підставі
відповідного договору, укладеного з підприємством, або
нотаріально засвідченої довіреності, виданої громадянином.
Інтереси громадян, крім того, можуть представляти інші громадяни
на підставі нотаріально засвідчених довіреностей.
У відносинах з митними органами особи, які представляють
інтереси інших осіб, користуються такими ж правами, мають такі ж
обов'язки та несуть таку ж відповідальність, що й особи, інтереси
яких вони представляють.
Стаття 24. Взаємодія митних органів з іншими правоохоронними
органами та з Прикордонними військами
Митні органи взаємодіють з іншими правоохоронними органами
України та Прикордонними військами на засадах і в порядку,
визначеному законодавством України.
У разі виявлення під час здійснення митних процедур або
оперативно-розшукової діяльності ознак злочинів, провадження
дізнання по яких не належить до компетенції митних органів,
керівник митного органу чи особа, яка його заміщує, повідомляє
про це іншим правоохоронним органам або Прикордонним військам,
залежно від їх компетенції.
Прикордонні війська та правоохоронні органи повідомляють
митним органам про виявлені порушення митних правил або
контрабанду.
Стаття 25. Взаємовідносини митних органів з іншими органами,
що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний
кордон України
Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім
митного контролю, можуть підлягати санітарно-карантинному,
ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному та екологічному
контролю. Митні органи взаємодіють з органами, що здійснюють
зазначені види контролю.
Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний
кордон України, завершується тільки після здійснення
встановленних чинним законодавством України необхідних для цього
товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.
Стаття 26. Взаємодія митних органів з Національним банком
України та фінансовими органами України
Митні органи взаємодіють з Національним банком України,
Рахунковою палатою, Міністерством фінансів України, а також
Державною податковою адміністрацією України, Державним
казначейством, Головним контрольно-ревізійним управлінням та їх
органами на місцях.
У справі забезпечення надходження коштів до Державного
бюджету України митні органи підзвітні Міністерству фінансів
України.
Митні органи, Національний банк України та фінансові органи
України координують свою діяльність і обмінюються інформацією про
надходження коштів до Державного бюджету України.
Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між
органами Державної митної служби України та фінансовими органами
України щодо справляння податків та інших платежів встановлюється
цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Стаття 27. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій з місцевими державними
адміністраціями та органами місцевого самоврядування
Місцеві державні адміністрації та органи місцевого
самоврядування сприяють діяльності митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій, створюють умови
для їх належного функціонування.
ГЛАВА 4. Інформування та консультування з питань
Стаття 28. Інформування щодо правил переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України
Митні органи, а також транспортні підприємства, що
здійснюють міжнародні перевезення, зобов'язані інформувати
заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови
переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон
України.
Стаття 29. Інформація щодо нормативно-правових актів
Інформація щодо нормативно-правових актів з питань митної
справи (назва акта, його основні положення, інформація щодо
опублікування), може надаватися митними органами заінтересованим
особам за їх запитами.
Стислі довідки щодо основних положень законодавства України
з питань митної справи та іншого законодавства України, контроль
за виконанням якого покладено на митні органи, розміщуються для
загального ознайомлення в місцях розташування митних органів.
Стаття 30. Надання текстів нормативно-правових актів та
консультування з питань митної справи
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації
можуть надавати заінтересованим особам, у тому числі на платній
основі, консультації з питань митної справи, а також тексти
опублікованих нормативно-правових актів з зазначених питань.
Порядок надання текстів нормативно-правових актів та
консультацій з питань митної справи визначається Державною митною
службою України.
Стаття 31. Відповідальність за недостовірну інформацію
За недостовірність інформації, наданої відповідно до
положень цієї глави, митні органи, спеціалізовані митні установи
та організації несуть відповідальність, передбачену законом.
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації
не несуть відповідальності за збитки, заподіяні внаслідок
неточного відтворення тексту нормативно-правового акта,
опублікованого без їх відома та контролю, а також за збитки,
заподіяні внаслідок надання некваліфікованих консультацій
особами, які не є працівниками митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій за винятком випадків, коли ці особи
були уповноважені зазначеними органами, установами та
організаціями на здійснення консультування з питань митної
справи.
ГЛАВА 5. Міжнародне співробітництво з питань митної справи
Стаття 32. Участь України у міжнародному співробітництві з
питань митної справи
Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань
митної справи.
У митній справі Україна дотримується загальновизнаних у
міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів,
умов застосування митних режимів, методології формування та
ведення митної статистики, інших загальноприйнятих міжнародних
норм і стандартів з питань митної справи, а також забезпечує
виконання міжнародних договорів України з питань митної справи.
Стаття 33. Принципи міжнародної діяльності Державної митної
служби України
Міжнародна діяльність Державної митної служби України є
складовою частиною зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної
діяльності України.
Міжнародна діяльність з питань митної справи, проведення
переговорів та експертної роботи, пов'язаної з підготовкою
міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод з питань митної
справи, здійснюється Держмитслужбою України у взаємодії з
Міністерством закордонних справ України та іншими
заінтересованими центральними органами виконавчої влади України.
Стаття 34. Основні завдання міжнародної діяльності Державної
митної служби України
Основними завданнями Державної митної служби України в
галузі міжнародної діяльності є:
1) сприяння розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків
України;
2) забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з
міжнародних договорів України з питань митної справи;
3) використання засобів митного регулювання з метою
створення сприятливих умов для участі України у міжнародному
економічному співробітництві;
4) здійснення спільно з іншими уповноваженими органами
заходів щодо захисту інтересів вітчизняних виробників та
споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних
зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
5) налагодження та підтримання відповідно до міжнародних
договорів та законів України співпраці з митними та іншими
органами іноземних держав, міжнародними митними організаціями;
6) опрацювання спільно або за погодженням з Міністерством
закордонних справ України і подання Кабінетові Міністрів України
пропозицій про укладення та денонсацію міжнародних договорів
України з питань митної справи;
7) укладення міжнародних договорів міжвідомчого характеру з
питань співробітництва у галузі митної справи, а також зупинення
та припинення дії таких договорів;
8) взаємодія з митними та іншими органами іноземних держав,
а в разі потреби - з міжнародними і регіональними митними та
іншими організаціями у боротьбі з контрабандою, в тому числі з
контрабандою наркотиків, а також у боротьбі з порушеннями митних
правил.
Стаття 35. Зв'язки Державної митної служби України з
міжнародними митними організаціями
Державна митна служба України представляє Україну у
Всесвітній митній організації, інших митних організаціях.
Міжнародне співробітництво у галузі митної справи
здійснюється Державною митною службою України за погодженням з
Міністерством закордонних справ України.
Стаття 36. Співробітництво у галузі митної справи
Відповідно до міжнародних договорів України може
здійснюватися:
1) створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні
України;
2) проведення спільного контролю у пунктах пропуску на
митному кордоні України;
4) узгоджене застосування процедур митного контролю, митного
оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються
митними органами для здійснення митних процедур;
5) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання,
виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил;
6) проведення інших спільних одноразових чи постійних
заходів з питань, що згідно з цим Кодексом та іншими актами
законодавства України належать до компетенції митних органів.
Стаття 37. Підтримання оперативного зв'язку між митними
органами України і митними органами суміжних іноземних держав
З метою розв'язання невідкладних питань щодо пропуску
товарів і транспортних засобів, виявлення та припинення
контрабанди і порушення митних правил, забезпечення законності і
правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України
начальникові регіональної митниці, начальникові митниці та їх
заступникам надається право проведення робочих зустрічей з
представниками митного органу суміжної іноземної держави.
Про час, умови і мету таких зустрічей начальник митного
органу або його заступник інформує командира підрозділу
Прикордонних військ України.
Порядок проведення таких зустрічей визначається Положенням,
затвердженим Головою Державної митної служби України за
погодженням з Міністерством закордонних справ України і Державним
комітетом у справах охорони державного кордону України.
Стаття 38. Взаємодія митних органів України з митними та
іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними
організаціями
Взаємодія митних органів України з митними та іншими
компетентними органами іноземних держав, а також з міжнародними
організаціями з питань, пов'язаних з провадженням у справах про
контрабанду та порушення митних правил, здійснюється митними
органами України в порядку, передбаченому міжнародними договорами
України.
Р О З Д І Л ІІ Митний контроль
ГЛАВА 6. Організація митного контролю
Стаття 39. Здійснення митного контролю
Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби,
що переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль передбачає проведення митними органами
мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення дотримання
законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких
процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до
цього Кодексу, інших законодавчих актів України, а також
міжнародних договорів України.
Стаття 40. Форми митного контролю
Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими
особами митних органів шляхом:
1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого
контролю;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і
транспортних засобів, особистого огляду громадян);
3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються
через митний кордон України;
4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;
5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що
переміщуються через митний кордон України;
6) перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств,
що провадять зовнішньоекономічну дічльність;
7) огляду територій та приміщень складів тимчасового
зберігання, митних ліцензійних складів, вільних митних зон,
магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де можуть
знаходитись товари і транспортні засоби, що підлягають митному
контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено
на митні органи;
8) в інших формах, передбачених цим Кодексом та іншими
законами України з питань митної справи.
Порядок здійснення митного контролю визначається Державною
митною службою України відповідно до норм цього Кодексу.
Стаття 41. Вибірковість митного контролю
Під час проведення митного контролю митні органи самостійно
визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення
дотримання законодавства України з питань митної справи, інших
нормативно-правових актів України та міжнародних договорів
України, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
Стаття 42. Час перебування під митним контролем
Товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем
з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним
режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів і
транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту
перетинання ними митного кордону України.
У разі вивезення за межі митної території України митний
контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів і
транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в
установленому порядку.
Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під
митним контролем на території зони митного контролю у пункті
пропуску на митному кордону України встановлюється відповідно до
технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і
транспортних засобів.
Митний контроль закінчується:
у разі ввезення на митну територію України - після
здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і
транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон
України;
у разі вивезення за межі митної території України - після
здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і
транспортних засобів та перетинання ними митного кордону України,
за винятком митних режимів, які передбачають перебування під
митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Стаття 43. Строки пред'явлення митному органу товарів і
транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон
Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом
з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони
переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари
і транспортні засоби пред`являються для контролю митним органам у
незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України
та в інших місцях митної території України, встановлених митними
органами для здійснення митного контролю та оформлення, не
пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і
транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.
Встановлений у частині першій цієї статті строк може
збільшуватися у порядку та на умовах, визначених Державною митною
службою України.
Стаття 44. Документи та відомості, необхідні для здійснення
митного контролю
Особи, що переміщують товари і транспортні засоби через
митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою
покладено на митні органи, зобов'язані подавати цим органам
документи та відомості, необхідні для здійснення митного
контролю.
Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення
митного контролю, порядок їх подання визначаються Державною
митною службою України згідно з цим Кодексом та іншими актами
законодавства України.
Для проведення митного контролю митні органи вправі
одержувати від банків та інших фінансово-кредитних установ
відомості і довідки про фінансові операції та стан рахунків осіб,
що переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон
України, а також осіб, що провадять діяльність, контроль за якою
покладено на митні органи.
Інші правоохоронні органи України, фінансово-кредитні
установи, податкові та інші контролюючі органи України на запити
митних органів або за власною ініціативою інформують митні органи
про наявні в них відомості, необхідні для здійснення митного
контролю.
Стаття 45. Доступ посадових осіб митних органів на територію
чи в приміщення підприємств для здійснення митного контролю, а
також проведення планових та позапланових перевірок
фінансовогосподарської діяльності
Для забезпечення належного здійснення митного контролю митні
органи мають право перевіряти фінансово-економічну та
господарську діяльність підприємств, що провадять
зовнішньоекономічну діяльність.
Посадові особи митних органів з метою здійснення митного
контролю, а також проведення планових та позапланових перевірок
фінансово-господарської діяльності мають право безперешкодного
доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства
незалежно від форм власності та підпорядкування, де знаходяться
товари, що підлягають митному контролю, документація та
електронна база даних щодо зовнішньоекономічної діяльності цього
підприємства.
Стаття 46. Спільний митний контроль на митному кордоні
України
На підставі міжнародних договорів України на кордоні України
може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними
органами суміжних держав.
ГЛАВА 7. Зони митного контролю
Стаття 47. Місця розташування зон митного контролю
З метою забезпечення здійснення митними органами митного
контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються
через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з
виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень
митних правил у пунктах пропуску на митному кордоні України, в
межах прикордонної смуги на державному кордоні, у морських і
річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях, у місцях
митного оформлення товарів, а також у місцях розташування митних
органів на територіях підприємств, вільних митних зон, а також в
інших місцях, визначених митним органом, створюються зони митного
контролю.
Стаття 48. Порядок створення зон митного контролю
Порядок створення зон митного контролю, їх межі, режим їх
функціонування, а також порядок пропуску через зазначені зони
громадян, товарів і транспортних засобів визначаються Державною
митною службою України.
Зони митного контролю в межах пунктів пропуску на державному
кордоні створюються за погодженням з Державним комітетом у
справах охорони державного кордону України.
Стаття 49. Розміщення споруд та об'єктів у зоні митного
контролю
У зонах митного контролю, створених в межах пунктів пропуску
на митному кордоні споруди та об'єкти інфраструктури, що належать
іншим органам, уповноваженими здійснювати види контролю,
зазначені у статті 25 цього Кодексу, розміщуються з дозволу
Державної иитної служби України та Державного комітету у справах
охорони державного кордону України. Порядок надання таких
дозволів визначається Державною митною службою України спільно з
Державним комітетом у справах охорони державного кордону України.
Стаття 50. Режим зони митного контролю. Забезпечення
законності і правопорядку у зоні митного контролю
Режим зони митного контролю - це встановлені цим Кодексом та
іншими законодавчими актами з питань митної справи приписи,
заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних
засобів та громадян, умови розташування будівель та споруд, а
також здійснення виробничої, комерційної та іншої господарської
діяльності у зоні митного контролю.
Забезпечення безпеки громадян, а також схоронності товарів,
що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму,
законності та правопорядку у зоні митного контролю покладається
на відповідні митні органи.
Стаття 51. Господарська діяльність у зоні митного контролю.
Переміщення громадян, товарів і транспортних засобів через зону
митного контролю
Здійснення виробничої, комерційної та іншої господарської
діяльності у зоні митного контролю, переміщення товарів,
транспортних засобів, громадян, у тому числі посадових осіб інших
державних органів, через межі зони митного контролю і в межах
цієї зони допускається тільки з дозволу керівника або заступника
керівника відповідного митного органу і під контролем посадових
осіб цього органу, за винятком випадків, передбачених
законодавством України.
ГЛАВА 8. Здійснення митного контролю
Стаття 52. Права митних органів щодо здійснення митного
контролю
Митні органи у межах своїх повноважень вправі застосовувати
примусові заходи до порушників режиму зони митного контролю.
Митні органи вправі у примусовому порядку зупиняти і
повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян,
які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю
на митну територію України, а також морські та річкові судна, які
без дозволу митних органів вийшли з зони митного контролю за межі
митної території України і не перебувають у територіальних водах
інших держав.
Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування
встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства
України.
Стаття 53. Подання документів та відомостей, необхідних для
здійснення митного контролю
Документи, необхідні для здійснення митного контролю,
подаються митному органові:
1) при перетинанні товарами і транспортними засобами митного
кордону України;
2) при декларування товарів і транспортних засобів;
3) при повідомленні митного органу про намір здійснити
переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон
України;
4) при здійсненні митними органами інших контрольних функцій
відповідно до цього Кодексу.
Стаття 54. Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів
З метою перевірки законності переміщення через митний кордон
України товарів і транспортних засобів митний орган має право на
проведення огляду цих товарів і транспортних засобів.
Переогляд товарів і транспортних засобів може бути здійснено
за рішенням начальника митного органу або його заступника, якщо є
підстави вважати, що зазначені товари і транспортні засоби
переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього
Кодексу та інших актів законодавства України.
Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів
здійснюється тільки в присутності особи, яка переміщує їх через
митний кордон, чи зберігає під митним контролем.
Стаття 55. Огляд та перегляд ручної поклажі та багажу
Якщо є підстави вважати, що у ручній поклажі або багажі
громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому
числі транзитом, товари, які підлягають обліку і контролю
державних органів, зазначених у статті 25 цього Кодексу, чи
товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а
також товари, переміщення яких через митний кордон України
заборонене або обмежене, митний орган має право провести огляд, а
у разі необхідності - і переогляд ручної поклажі та багажу з їх
розпакуванням.
Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу громадянина
здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним
особи.
Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу за відсутності
громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюється:
1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж
містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров'я
людей, тварин та рослин, а також довкілля;
2) якщо громадянин чи уповноважена ним особа не з'явилися
протягом одного місяця з дня надходження несупроводжуваного
багажу;
3) якщо товари пересилаються у міжнародних поштових
відправленнях;
4) у разі залишення на території України ручної поклажі і
багажу з порушенням зобов'язання про їх транзит через територію
України.
Огляд та переогляд ручної поклажі і багажу у разі
відсутності громадянина чи його уповноваженого представника
здійснюються в присутності представників підприємства, що
здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх
зберігання.
Про здійснення огляду та переогляду у випадках, зазначених у
пунктах 1 та 2 частини четвертої цієї статті, складається акт,
форму якого встановлює Державна митна служба України.
Стаття 56. Особистий огляд
Особистий огляд, як виняткова форма митного контролю, може
проводитися за письмовим рішенням начальника митного органу або
особи, яка його заміщує, якщо є достатні підстави вважати, що
громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває
в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного
аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є
безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені
для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через
територію України.
На митному пості особистий огляд може проводитися за
письмовим рішенням начальника поста або особи, яка його заміщує,
з обов'язковим повідомленням протягом доби начальника митного
органу про підстави і результати такого огляду.
Перед початком огляду посадова особа митного органу повинна
пред'явити громадянину письмове рішення начальника митного
органу, начальника митного поста чи особи, яка їх заміщує,
ознайомити громадянина з його правами та обов'язками під час
проведення такого огляду і запропонувати добровільно пред'явити
приховувані товари.
Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що
відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, посадовою
особою митного органу однієї статі з громадянином, який проходить
огляд, у присутності не менш як двох понятих тієї ж статі. Як
поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах
огляду. Понятими не можуть бути родичі особи, яка підлягає
особистому огляду, а також працівники митних органів. Доступ до
приміщення, де проводиться огляд, громадян, які не беруть участі
у ньому, і можливість спостерігати за проведенням огляду з боку
таких громадян мають бути виключені. Обстеження органів тіла
громадянина, який підлягає огляду, має проводитись лише медичним
працівником.
Під час проведення особистого огляду складається протокол за
формою, що встановлюється Державною митною службою України за
погодженням з Міністерством юстиції України.
Протокол підписується посадовою особою митного органу, що
проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які
були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним
працівником - також цим працівником. Громадянин, який проходив
огляд, має право зробити заяву в такому протоколі.
Копія протоколу надається громадянинові.
Стаття 57. Облік товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України
Облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України - це реєстрація митним органом зазначених
товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного
контролю.
Облік товарів, що переміщуються через митний кордон України
трубопровідним транспортом та лініями електропередачі,
здійснюється з використанням відповідних приладів обліку.
Форми документів для здійснення обліку товарів і
транспортних засобів, що преміщуються через митний кордон
України, встановлюються Державною митною службою України.
Стаття 58. Усне опитування громадян та посадових осіб
підприємств
Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств - це
отримання посадовою особою митного органу інформації що має
значення для здійснення митного контролю, від осіб, які володіють
такою інформацією.
В ході усного опитування складається протокол, форма якого
затверджується Державною митною службою України.
Способи виклику осіб, що підлягають опитуванню, визначаються
посадовими особами митного органу.
Стаття 59. Перевірка системи звітності та обліку товарів, що
переміщуються через митний кордон України
Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних
засобів, що переміщуються через митний кордон України - це
проведення митними органами на підприємствах, за діяльністю яких
здійснюється митний контроль, дій щодо встановлення відповідності
документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам,
установленим цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Стаття 60. Перевірка фінансово-господарської діяльності
підприємств, що провадять зовнішньоекономічну діяльність
Рішення щдо проведення перевірки фінансово-господарської
діяльності підприємства, що провадить зовнішньоекономічну
діяльність, приймається керівником митного органу або його
заступником у формі наказу.
Перевірка фінасово-господарської діяльності підприємства
проводиться не частіше одного разу на рік і не може тривати
більше, ніж два місяці. У виняткових випадках тривалість
перевірки може бути збільшена митним органом вищого рівня до
трьох місяців.
Перевіркою фінансово-господарської діяльності може бути
охоплено не більш як три календарних роки діяльності особи, що
перевіряється.
При проведення перевірки фінансово-господарської діяльності
посадові особи митних органів вправі застосовувати необхідні
форми митного контролю, передбачені цим Кодексом.
Посадові особи митного органу, які беруть участь у перевірці
фінансово-господарської діяльності підприємства, вправі вимагати
від цього підприємства подання документів, необхідних для
здійснення такої перевірки.
Документи, необхідні для здійснення перевірки
фінансовогосподарської діяльності підприємства, подаються митному
органові у триденний термін у вигляді належно завірених копій. За
наявності підстав вважати, що оригінали документів можуть бути
знищені, приховані, виправлені або замінені, посадова особа
митного органу, яка проводить перевірку, вправі здійснити
вилучення таких документів зі складанням протоколу вилучення,
форма якого затверджується Державною митною службою України.
Вилучення зазначених документів здійснюється в присутності
понятих. Протокол вилучення підписується посадовою особою, що
здійснила вилувення, понятими, а також уповноваженою посадовою
особою підприємства, що перевіряється. Копія протоколу вручається
керівникові підприємства, що перевіряється, або його
заступникові.
Вилучені документи підлягають поверненню підприємству, в
якого вони були вилучені, протягом п'яти днів з дати їх
вилучення.
Результати перевірки фінансово-господарської діяльності
мають бути письмово повідомлені підприємству, щодо якого
здійснювалася така перевірка, протягом одного місяця з дня
складання акта про результати зазначеної перевірки.
Стаття 61. Огляд територій та приміщень складів тимчасового
зберігання, митних ліцензійних складів, вільних митних зон,
магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де можуть
знаходитись товари і транспортні засоби, що підлягають митному
контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено
на митні органи
Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання,
митних ліцензійних складів, вільних митних зон, магазинів
безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть
знаходитись товари і транспортні засоби, що підлягають митному
контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено
на митні органи, може здійснюватися посадовими особами митних
органів з метою:
а) перевірки законності ввезення на митну територію України
товарів і транспортних засобів, дотримання порядку їх ввезення, а
також правильності та повноти сплати митних платежів;
б) перевірки відповідності фактичної кількості ввезених
товарів і транспортних засобів відомостям, заявленим у митній
декларації;
в) перевірки дотримання установлених цим Кодексом та іншими
законодавчими актами України правил провадження діяльності,
контроль за якою покладено на митні органи.
За результатами огляду територій та приміщень складається
акт, форма якого встановлюється Державною митною службою України.
Копія акта вручається відповідно власникові складу тимчасового
зберігання, митного ліцензійного складу, магазину безмитної
торгівлі або керівникові чи заступникові керівника органу
управління вільної митної зони.
Стаття 62. Використання технічних та спеціальних засобів для
здійснення митного контролю
Для здійснення митного контролю можуть використовуватися
технічні та спеціальні засоби, безпечні для життя і здоров'я
людини, тварин та рослин і такі, що не завдають шкоди товарам та
транспортним засобам.
Стаття 63. Операції з товарами і транспортними засобами,
митне оформлення яких не закінчено
З дозволу, а у разі необхідності - і на вимогу митного
органу може здійснюватися навантаження, вивантаження,
перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування,
упакування, перепакування товарів, митне оформлення яких не
закінчено, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих
товарах або їх упаковці, а також заміна транспортного засобу.
Зазначені операції здійснюються за рахунок осіб, які переміщують
ці товари і транспортні засоби через митний кордон України.
Користування та розпорядження товарами і транспортними
засобами, митне оформлення яких не закінчено, забороняється крім
випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими
актами України.
Стаття 64. Ідентифікація товарів, транспортних засобів,
приміщень та інших місць під час здійснення митного контролю
Товари, що перебувають під митним контролем, транспортні
засоби, приміщення, де перебувають чи можуть перебувати товари,
які підлягають митному контролю, або провадиться чи може
провадитися діяльність, контроль за якою покладено на митні
органи, а також прилади обліку енергоносіїв, електричної,
теплової та інших видів енергії можуть ідентифікуватися митними
органами.
Ідентифікація здійснюється шляхом накладення митних
забезпечень: пломб, печаток, голографічних міток, нанесення
цифрового, літерного чи іншого маркування, ідентифікаційних
знаків, проставлення штампів, взяття проб і зразків, складання
опису товарів і транспортних засобів, креслень, масштабних
зображень, виготовлення фотографій, ілюстрацій, використання
товаросупровідної документації тощо.
Засоби ідентифікації можуть змінюватися чи знищуватися
тільки митними органами або за їх дозволом іншими органами, за
винятком випадків, коли існує реальна загроза знищення,
безповоротної втрати чи істотного псування товарів і транспортних
засобів. У таких випадках митний орган терміново сповіщається про
зміну, вилучення чи знищення засобів ідентифікації з поданням
документальних доказів існування зазначеної загрози.
Стаття 65. Залучення спеціалістів та експертів для участі у
здійсненні митного контролю
У разі потреби для участі у здійсненні митного контролю
можуть залучатися спеціалісти та експерти.
Виклик спеціалістів та експертів здійснюється керівником
митного органу або його заступником. Для керівника державного
підприємства, де працює спеціаліст або експерт, зазначений виклик
є обов'язковим для виконання.
Спеціаліст та експерт, які беруть участь у здійсненні
митного контролю, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних
з явкою за викликом. За спеціалістами та експертами зберігається
середня заробітна плата за місцем роботи за час, що був
затрачений у зв'язку з явкою за викликом.
Виплати, пов'язані із залученням спеціалістів та експертів,
включаючи витрати на їх проїзд, добові за час перебування у
відрядженні для участі у здійсненні митного контролю, та
винагорода за виконану спеціалістами і експертами роботу
здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету у порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України.
ГЛАВА 9. Особливі процедури митного контролю
Стаття 66. Звільнення від окремих форм митного контролю
Звільнення від окремих форм митного контролю встановлюється
цим Кодексом, іншими законами України, а також міжнародними
договорами України.
Незастосування митного контролю не означає звільнення від
обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України.
Стаття 67. Звільнення від митного огляду
Митному огляду не підлягає ручна поклажа та супроводжуваний
багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних
депутатів України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного
Суду України, Голови Конституційного Суду України та членів їхніх
сімей, які прямують разом з ними.
Стаття 68. Спрощений митний контроль
Регіональні митниці, митниці, за погодженням з Державною
митною службою України можуть застосовувати спрощений митний
контроль.
Спрощений митний контроль застосовується у випадках
переміщення громадянами через митний кордон України товарів, що
не підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню і не
належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний
кордон України встановлено заборони чи обмеження.
Спрощений митний контроль застосовується митними органами, в
яких обладнано зони (коридори) спрощеного митного контролю.
Громадяни, які проходять через зони (коридори) спрощеного
митного контролю, звільняються від подання митної декларації.
Звільнення від подання митної декларації не означає
звільнення громадян від обов'язкового дотримання порядку
переміщення товарів через митний кордон України.
Стаття 69. Митний контроль після закінчення митного
оформлення товарів і транспортних засобів
Після закінчення митного оформлення товарів і транспортних
засобів, що ввозяться на митну територію України, митні органи
можуть у будь-який час перевіряти відповідність фактичного
використання цих товарів і транспортних засобів на митній
території України заявленому митному режиму та меті їх ввезення.
Митні органи мають право вимагати від осіб, які реалізують
товари іноземного походження на митній території України,
пред'явлення документів про походження цих товарів, а також
документів, які засвідчують законність ввезення таких товарів на
митну територію України.
Р О З Д І Л ІІІ Митне оформлення
ГЛАВА 10. Загальні положення
Стаття 70. Мета митного оформлення
Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного
органу з метою засвідчення відомостей, одержаних під час митного
контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України, та юридичного оформлення результатів
такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну
територію України, вивезення за її межі і транзиту через її
територію товарів і транспортних засобів.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також
форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються
під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, та
порядок їх заповнення визначаються Державною митною службою
України.
Стаття 71. Місце і час здійснення митного оформлення
Митне оформлення здійснюється в місцях розташування
відповідних підрозділів митних органів протягом часу, що його
встановлюють митні органи за погодженням з органами,
уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 25
цього Кодексу.
Відповідно до міжнародних договорів України митне оформлення
у пунктах пропуску через митний кордон України може здійснюватися
цілодобово.
Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон юридичною особою, здійснюється
митним органом, в зоні діяльності якого розташована ця юридична
особа. У випадках, визначених Державною митною службою України,
митне оформлення в іншому митному органі може здійснюватися за
письмовим погодженням між цим митним органом і митним органом, в
зоні діяльності якого розташована зазначена юридична особа.
Державною митною службою України можуть визначатися ділянки
території з комплексом будівель, споруд, інженернотехнічних
засобів та комунікацій, необхідних для здійснення митного
контролю та оформлення товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України - вантажні митні
комплекси, в тому числі автопорти, автотермінали. Вантажний
митний комплекс може входити до митної системи України як
спеціалізована митна організація або належати на праві власності
юридичній особі - резиденту, зареєстрованій як суб'єкт
підприємницької діяльності. Відкриття вантажних митних комплексів
суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється за погодженням
з Державною митною службою України. Умови, яким повинен
відповідати вантажний митний комплекс, визначаються Кабінетом
Міністрів України.
Митне оформлення товарів і транспортних засобів, які
вивозяться за межі митної території громадянами, може
здійснюватися у будь-якому митному органі на всій митній
території України.
Митне оформлення товарів (крім тих, що переміщуються у
несупроводжуваному багажі, а також автомобілів), які ввозяться на
митну територію України громадянами, здійснюється у пунктах
пропуску через митний кордон України.
Митне оформлення товарів, які ввозяться на митну територію
України громадянами у несупроводжуваному багажі, здійснюється
митними органами за місцем проживання або тимчасового перебування
зазначених громадян.
Порядок митного оформлення автомобілів, які ввозяться на
митну територію України громадянами, визначається Державною
митною службою України.
На прохання осіб, що переміщують через митний кордон України
товари і транспортні засоби, митне оформлення може здійснюватися
поза місцем розташування митних органів, а також поза робочим
часом, установленим для митних органів на умовах, визначених цим
Кодексом.
За митне оформлення товарів і транспортних засобів поза
місцем розташування митних органів або поза робочим часом,
установленим для митних органів, митними органами з
заінтересованих осіб справляється плата в порядку та у розмірах,
установлених Державною митною службою України. Ця плата
зараховується на спеціальні рахунки митних органів і
використовується для покриття витрат, пов'язаних з таким
оформленням.
За рішенням Державної митної служби України митне оформлення
товарів окремих видів може здійснюватися у спеціально визначених
для цього митних органах.
Стаття 72. Початок митного оформлення
Митне оформлення розпочинається після подання митному органу
митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного
контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і
транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних
засобів та документів на них до митного контролю та митного
оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток
на митній декларації.
Стаття 73. Присутність декларантів під час митного
оформлення
Декларанти можуть бути присутніми під час митного оформлення
товарів і транспортних засобів, які пред'являються ними для
такого оформлення.
У випадках застосування заходів, передбачених статтями 54,
55 цього Кодексу, а також на вимогу митного органу присутність
декларантів під час митного оформлення є обов'язковою.
Стаття 74. Митне оформлення військових транспортних засобів
та військової техніки
Військова техніка, укомплектована повністю військовою
командою, та бойові повітряні судна, а також військові кораблі,
судна забезпечення Військово-Морських Сил, які перетинають митний
кордон України, підлягають митному оформленню. Порядок такого
оформлення встановлюється Державною митною службою України за
погодженням з Міністерством оборони України.
Митне оформлення військової техніки, військових кораблів
(суден), бойових та військово-транспортних повітряних суден
іноземних держав здійснюється митним органом за участю
представників Міністерства оборони України.
Стаття 75. Взяття проб та зразків товарів
З метою здійснення митного контролю та митного оформлення
товарів митним органом за письмовим розпорядженням відповідної
посадової особи цього органу можуть братися проби та зразки
зазначених товарів для дослідження (аналізу, експертизи). Оплата
проведення дослідження (аналізу, експертизи) товарів здійснюється
за рахунок коштів Державного бюджету.
Проби та зразки товарів, що перебувають під митним
контролем, з дозволу митного органу можуть братись також
декларантами та відповідними органами державного контролю.
Проби та зразки беруться у мінімальній кількості, яка
забезпечує можливість проведення їх дослідження (аналізу,
експертизи).
Про взяття проб та зразків товарів, що перебувають під
митним контролем, складається акт за формою, встановленою
Державною митною службою України.
Декларанти вправі бути присутніми під час взяття проб та
зразків товарів посадовими особами митного органу та інших
органів державного контролю. Взяття проб та зразків товарів, що
перебувають під митним контролем, іншими органами державного
контролю, а також декларантами здійснюється у присутності
посадових осіб митних органів. Декларанти зобов'язані сприяти
посадовим особам митних органів під час взяття проб та зразків
товарів і здійснювати за свій рахунок вантажні та інші необхідні
операції.
Окрема митна декларація на проби та зразки товарів не
подається за умови, що відомості про них будуть наведені в митній
декларації, яка подається щодо всіх товарів, які переміщуються
через митний кордон України.
Декларанти мають право ознайомитись з результатами
проведеного дослідження (аналізу, експертизи) взятих проб та
зразків товарів. Митні органи мають бути ознайомлені з
результатами проведених досліджень (аналізу, експертизи) проб та
зразків товарів, що перебувають під митним контролем, взятих
іншими органами державного контролю, а також декларантами.
Митні органи не відшкодовують витрат, понесених декларантом
в результаті взяття проб та зразків товарів, що перебувають під
митним контролем. Витрати на проведення дослідження (аналізу,
експертизи) проб та зразків товарів, понесені митними органами та
митними лабораторіями, декларантом не відшкодовуються, за
винятком випадків, коли таке дослідження (аналіз, експертиза)
проводиться з ініціативи декларанта.
Порядок взяття проб та зразків товарів, строк проведення їх
дослідження (аналізу, експертизи), а також розпорядження ними
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 76. Подання митним органам актів, складених
підприємствами
Підприємства, що переміщують товари через митний кордон
України, в присутності посадової особи митного органу складають
акти про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у
необхідних для здійснення митного контролю документах, про
пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування. Зазначені акти
подаються відповідним митним органам.
Стаття 77. Мова документів, які подаються для здійснення
митного контролю та митного оформлення
Документи, необхідні для здійснення митного контролю та
митного оформлення товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України при здійсненні
зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу
українською мовою або офіційною мовою митних союзів, членом яких
є Україна. Якщо оригінали таких документів складені іншою мовою,
декларант має забезпечити їх переклад на українську мову за
власний рахунок.
Стаття 78. Строки митного оформлення
Митне оформлення здійснюється протягом не більш, як десяти,
а у випадках, зазаначених у статті 79 цього Кодексу, - не більш,
як трьох днів з дати пред'явлення товарів і транспортних засобів,
що підлягають митному оформленню, та подання митної декларації та
всіх необхідних документів і відомостей. До зазначених строків не
включається час, необхідний для здійснення інших видів контролю,
зазначених у статті 25 цього Кодексу.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання
митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього
Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.
Cтаття 79. Cпрощений порядок митного оформлення деяких видів
товарів
У разі переміщення через митний кордон України товарів, що
надходять в Україну як технічна або гуманітарна допомога,
товарів, необхідних для подолання наcлідків cтихійного лиха,
аварій, катаcтроф, епідемій, а також живих тварин, товарів, що
мають обмежений строк чи особливий режим зберігання,
радіоактивних матеріалів, фото-, аудіо- і відеоматеріалів для
заcобів маcової інформації їх митне оформлення здійcнюється
першочергово у cпрощеному порядку.
Умови заcтоcування cпрощеного порядку митного оформлення
визначаютьcя Державною митною службою України.
Стаття 80. Обов'язки митного органу щодо роз'яснення вимог,
виконання яких забезпечує можливість митного оформлення
У разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний
кордон України товарів і транспортних засобів митний орган
зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове
повідомлення з зазначенням причин відмови та вичерпним
роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного
оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через
митний кордон України.
ГЛАВА 11. Декларування
Стаття 81. Процедура декларування
Декларування здійcнюєтьcя шляхом заявлення за вcтановленою
формою (пиcьмовою, уcною, шляхом вчинення дій) точних відомостей
про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний
кордон України, а також відомоcтей, необхідних для здійснення їх
митного контролю та митного оформлення.
Умови та порядок застосування форм декларування, перелік
відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного
оформлення, перелік товарів, що підлягають обов'язковому
декларуванню, а також форма митних документів і порядок їх
заповнення встановлюються Державною митною службою України.
Стаття 82. Тимчасова та неповна декларація
Якщо декларант з поважних причин не може здійснити у повному
обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться
на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх
через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються
транзитом через територію України), такі товари можуть бути
випущені у вільне використання після подання митному органу
тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання
митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж
через 30 днів з дня випуску товарів у вільне використання.
Рішення про можливість випуску товарів у вільне використання
з наступним оформленням митних документів у повному обсязі
приймається митним органом, виходячи з обставин переміщення таких
товарів через митний кордон України, характеристики підприємства,
установи, організації та за умови сплати належних митних платежів
у повному обсязі.
Стаття 83. Періодична митна декларація
У разі коли товари регулярно переміщуються через митний
кордон України однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та
підставах, митний орган може дозволити такій особі подавати
періодичну митну декларацію, яка оформляється на переміщення
товарів за певний погоджений з митним органом період.
Порядок та умови подання періодичної митної декларації
визначаються Державною митною службою України.
Cтаття 84. Місце декларування
Товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний
кордон України, декларуються митному органу, який здійснює митне
оформлення цих товарів і транспортних засобів.
Транспортні засоби, що використовуються для переміщення
товарів, декларуються одночасно з цими товарами, за винятком
випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Морські, річкові та повітряні судна декларуються митному
органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України
або в порту чи аеропорту відправлення з митної території України.
Транспортні засоби, які перевозять пасажирів, та порожні
транспортні засоби декларуються митному органу за місцем
перетинання ними митного кордону України.
Стаття 85. Строки декларування
Митна декларація подається митному органу, який здійснює
митне оформлення, протягом десяти днів з дати доставлення товарів
і транспортних засобів у митний орган призначення.
Товари, що переміщуються через митний кордон України
громадянами, декларуються митному органу одночасно з
пред'явленням цих товарів.
Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких
перевозяться пасажири, у разі в'їзду на митну територію України
декларуються митному органу не пізніше трьох годин з моменту
прибуття у пункт пропуску на митному кордоні України, а у разі
виїзду за межі митної території - не пізніше ніж за три години до
перетинання митного кордону України.
Зазначені строки можуть продовжуватися у порядку та на
умовах, визначених Державною митною службою України.
Cтаття 86. Прийняття митної декларації
Митна декларація приймаєтьcя та реєcтруєтьcя митним органом
у порядку, що визначаєтьcя Державною митною службою України.
Подання митної декларації повинно cупроводжуватиcь наданням
митному органу комерційних супровідних та інших необхідних
документів, перелік яких визначається Державною митною службою
України.
З метою перевірки інформації, що міcтитьcя у митній
декларації та поданих документах, митний орган може зажадати
додаткових відомоcтей, необхідних для здійcнення митного контролю
та митного оформлення.
Митна декларація приймається митним органом, якщо
встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї
додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної
декларації фіксується посадовою особою митного органу, що її
прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та
відповідним записом у документах митного органу.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що
засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної
декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені
законодавством України.
Стаття 87. Декларанти
Декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким
належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через
митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери
(посередники).
Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать
громадянам, крім того, можуть бути громадяни, уповноважені
власниками зазначених товарів і транспортних засобів на
здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями.
Стаття 88. Обов'язки декларанта
Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі
відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, є
він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються
через митний кордон України, митним брокером чи іншою
уповноваженою особою.
Декларант зобов'язаний:
здійснити декларування товарів і транспортних засобів
відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні
засоби для митного контролю і митного оформлення;
подати митному органу документи і додаткові відомості,
необхідні для виконання митних процедур;
сплатити митні платежі.
Стаття 89. Попередня митна декларація та попереднє
повідомлення
До ввезення товарів на митну територію України декларантом
подаються до відповідного митного органу попередня митна
декларація чи попереднє повідомлення.
Порядок подання попередньої митної декларації та
попереднього повідомлення, їх форма та перелік відомостей, що
зазначаються у них, встановлюються Державною митною службою
України.
Стаття 90. Зміна, доповнення та вилучення митної декларації
З дозволу митного органу відомості, зазначені у митній
декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна
декларація вилучена.
Зміна, доповнення чи вилучення можуть бути здійснені лише до
моменту прийняття митним органом митної декларації до митного
оформлення.
Зміна, доповнення та вилучення митної декларації після її
прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються.
Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають
істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо
товарів і транспортних засобів або впливають на умови
оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного
регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової
митної декларації, якщо це не суперечить положенням цього
Кодексу.
Службові особи митних органів не мають права заповнювати
митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в
митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що
належать до компетенції митних органів.
Р О З Д І Л ІV Переміщення та пропуск товарів і транспортних
засобів через митний кордон України
ГЛАВА 12. Переміщення товарів і транспортних засобів через
митний кордон України
Стаття 91. Пункти пропуску на митному кордоні України, через
які переміщуються товари і транспортні засоби
Переміщення товарів і транспортних засобів через митний
кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному
кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів
України відповідно до міжнародних договорів України.
Переміщення окремих видів товарів через митний кордон
України може здійснюватися через спеціально визначені пункти
пропуску на митному кордоні України. Перелік таких пунктів
пропуску затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 92. Заборона щодо переміщення окремих товарів через
митний кордон України
Ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її
територію товарів окремих видів може заборонятися чи обмежуватися
законодавcтвом України.
Не можуть бути пропущені через митний кордон України товари:
1) заборонені до переміщення через митний кордон України, а
саме:
а) заборонені до ввезення в Україну, до яких належать:
товари, що можуть завдати шкоди здоров'ю або загрожувати
життю наcелення та тваринному cвіту, чи призвеcти до заподіяння
шкоди довкіллю;
літературні та художні твори, поліграфічна та інша друкована
продукція, кіно-, фото-, аудіо- та відеоматеріали, що пропагують
війну, жорстокість, порнографію, расову, етнічну або релігійну
ворожнечу, закликають до насильницького повалення конституційного
ладу в Україні;
б) заборонені до вивезення з України, а саме:
товари, які cтановлять національне, іcторичне або культурне
надбання українcького народу, що визначаєтьcя відповідно до
законів України;
в) заборонені до транзиту через митну територію України.
Конкретний перелік товарів, заборонених до ввезення на митну
територію України, у тому числі з метою транзиту, та вивезення за
межі митної території України затверджуєтьcя Верховною Радою
України;
2) щодо яких не було здійcнене митне оформлення;
3) які переміщуютьcя через митний кордон України з
порушенням положень цього Кодекcу та інших актів законодавcтва
України.
До переміщення через митний кордон України у міжнародних
поштових відправленнях, в тому числі транзитом, забороняються
валютні цінності та культурні цінності.
Стаття 93. Обмеження щодо переміщення окремих товарів через
митний кордон України
Стосовно окремих товарів можуть запроваджуватись обмеження у
разі їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких
товарів через митний кордон України здійснюється на підставі
дозволів уповноважених державних органів, що виконують відповідні
контрольні функції.
Переліки товарів, переміщення яких через митний кордон
України здійснюється на підставі дозволів державних органів,
порядок видачі таких дозволів затверджуються Кабінетом Міністрів
України. Державні органи, уповноважені видавати такі дозволи,
визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення митного контролю, оформлення та пропуску
через митний кордон України товарів, щодо яких встановлено
обмеження, встановлюється Державною митною службою України.
Стаття 94. Компетенція митних органів щодо здійснення
контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон
України
Митні органи здійснюють контроль за переміщенням культурних
цінностей через митний кордон України у взаємодії з іншими
правоохоронними органами, Державною службою контролю за
переміщенням культурних цінностей через Державний кордон України
при Міністерстві культури і мистецтв України та Державним
комітетом архівів України в порядку, встановленому законодавством
України.
Глава 13. Попередні операції
Стаття 95. Попередні операції
Попередніми операціями вважаються дії, що виконуються до
початку митного оформлення товарів і транспортних засобів.
Попередні операції покликані сприяти прискоренню митного
оформлення товарів і транспортних засобів, а також здійсненню
передбачених цим Кодексом митних процедур.
Умови та порядок застосування попередніх операцій,
передбачених цим Кодексом, не залежать від країни походження
товарів або країни їх відправлення.
Cтаття 96. Подання документів митним органам в пунктах
пропуску на митному кордоні України
Якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у
повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в
місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті
пропуску на митному кордоні України подаються транспортні,
комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про
товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про
можливість їх пропуску через митний кордон України.
Стаття 97. Повідомлення митних органів про намір ввезти
товари на митну територію України та про намір вивезти товари за
межі митної території України
Під час ввезення товарів на митну територію України
декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про
намір ввезти ці товари.
У разі вивезення товарів за межі митної території України
декларант попередньо повідомляє відповідний митний орган про
намір вивезти ці товари. Митний орган визначає час і місце
доставки зазначених товарів для здійснення митного контролю та
митного оформлення.
Порядок повідомлення митного органу про намір ввезти товари
на митну територію України або вивезти товари з цієї території
встановлюється Державною митною службою України.
Cтаття 98. Доставка товарів та документів у місце, визначене
митним органом
Після подання зазначеного в статті 97 цього Кодексу
повідомлення декларант зобов'язаний доставити товари та документи
на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом
місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття
посадових осіб митного органу.
Доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена
в строк, визначений митним органом у межах звичайних строків
доставки, виходячи з можливостей транспортного засобу,
встановленого маршруту та інших умов перевезення.
Товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після
прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю.
Зміна місця стоянки транспортного засобу, вивантаження,
перевантаження товарів, розпакування, пакування чи перепакування
товарів, зміна, вилучення чи пошкодження засобів ідентифікації
допускаються лише з дозволу митного органу.
Усі додаткові витрати, понесені декларантом внаслідок дій чи
обставин, передбачених цією статтею, митними органами не
відшкодовуються.
ГЛАВА 14. Попереднє рішення
Стаття 99. Прийняття попереднього рішення
Державна митна служба України, а також окремі регіональні
митниці та митниці, що визначаються Державною митною службою
України, можуть приймати попереднє рішення стосовно класифікації
товарів, їх митної вартості та країни походження, розмірів митних
платежів та з інших питань застосування митного законодавства
України щодо конкретного товару чи конкретної
зовнішньоекономічної операції.
За прийняття попереднього рішення справляється митний збір.
Стаття 100. Запит про прийняття попереднього рішення
Особа, заінтересована у прийнятті попереднього рішення,
надсилає до митного органу, уповноваженого приймати попереднє
рішення, письмовий запит.
Запит повинен містити всі відомості, необхідні для прийняття
попереднього рішення. До запиту мають бути додані проби та зразки
товарів, їх опис, фотографії, малюнки, креслення, комерційні та
інші документи, будь-які інші необхідні відомості, залежно від
характеру попереднього рішення. Перелік документів та відомостей,
що мають бути подані для прийняття попереднього рішення, визначає
митний орган, який приймає таке рішення.
Попереднє рішення не приймається митним органом, якщо
документи та відомості, надані заінтересованою особою, є
недостатніми для його прийняття.
Стаття 101. Юридичне значення попереднього рішення
Прийняте уповноваженим митним органом попереднє рішення є
обов'язковим для митних органів.
Попереднє рішення щодо товарів, які переміщуються через
митний кордон України, діє протягом одного року за умови
незмінності законодавства, на підставі якого воно приймалося.
Попереднє рішення може бути оскаржене в порядку,
передбаченому законодавством.
Стаття 102. Скасування або зміна попереднього рішення
Митні органи можуть скасовувати або змінювати попереднє
рішення, прийняте ними чи підпорядкованими їм митними органами.
Попереднє рішення може бути скасоване або змінене, якщо таке
рішення прийняте на підставі неповної чи недостовірної
інформації, поданої заявником, а також у випадках зміни
законодавства чи умов, на підставі яких було прийняте попереднє
рішення. Рішення про скасування чи зміну попереднього рішення
набирає чинності з дня його прийняття.
У разі скасування або зміни попереднього рішення митний
збір, сплачений за його прийняття, поверненню не підлягає.
Рішення про скасування попереднього рішення може бути
оскаржено в порядку, встановленому законодавством України.
ГЛАВА 15. Тимчасове зберігання
Стаття 103. Склади тимчасового зберігання
Товари з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску
відповідно до обраного режиму перебувають на тимчасовому
зберіганні під митним контролем. Такі товари до завершення
митного оформлення можуть з дозволу відповідного митного органу
розміщуватися на складах тимчасового зберігання. Митний режим
щодо зазначених товарів обирається під час передачі цих товарів
на тимчасове зберігання і не може змінюватися їх власником або
уповноваженою ним особою без погодження з відповідним митним
органом до закінчення строку тимчасового зберігання
З метою створення сприятливих умов та скорочення часу
проведення митного контролю та митного оформлення митним органом
може прийматись рішення про організацію складів тимчасового
зберігання, що належать транспортно-експедиційним організаціям,
які переміщують товари через митний кордон України, чи іншим
підприємствам, зі створенням зони митного контролю в межах таких
складів.
Як склади тимчасового зберігання можуть використовуватися
відповідним чином облаштовані складські приміщення, резервуари,
криті чи відкриті майданчики, призначені для зберігання товарів.
Дозвіл на їх використання як складів тимчасового зберігання
надається митними органами, в зоні діяльності яких розташовані
такі склади, у порядку, встановленому Державною митною службою
України.
Допускається розміщення товарів, що перебувають на
тимчасовому зберіганні під митним контролем, на складах митних
органів.
Стаття 104. Дозвіл на використання приміщення як складу
тимчасового зберігання
Приміщення, резервуар або майданчик може бути використано як
склад тимчасового зберігання за наявності належним чином
оформленого дозволу відповідного митного органу. За видачу
дозволу на використання приміщення, резервуару, майданчика як
складу тимчасового зберігання справляється митний збір.
Порядок розгляду заяви і видачі дозволу на використання
приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового
зберігання і строк дії такого дозволу визначаються відповідним
митним органом.
Державна митна служба України веде облік складів тимчасового
зберігання та дозволів на їх відкриття, що видаються митними
органами.
Якщо власник складу тимчасового зберігання не виконує
обов'язків, додаткових вимог або обмежень, зазначених у статтях
108 - 110 цього Кодексу, дозвіл на використання приміщення як
складу тимчасового зберігання може бути анульований митним
органом, який його видав. У разі анулювання дозволу митний збір,
зазначений у частині першій цієї статті, поверненню не підлягає.
Стаття 105. Типи складів тимчасового зберігання
Склади тимчасового зберігання можуть бути закритого та
відкритого типу.
Склади тимчасового зберігання закритого типу призначаються
виключно для зберігання власником складу товарів, що належать
йому.
Склади тимчасового зберігання відкритого типу призначаються
для використання будь-якими особами.
Обов'язковою умовою для отримання дозволу на використання
приміщення як складу тимчасового зберігання відкритого типу є
наявність у підприємства ліцензії на право здійснення митної
брокерської діяльності або діяльності митного перевізника.
Стаття 106. Взаємовідносини власника складу тимчасового
зберігання з особами, які розміщують товари і транспортні засоби
на складі
Взаємовідносини власника складу тимчасового зберігання з
особами, які розміщують товари на складі, визначаються договором.
Взаємовідносини митних органів, що є власниками складів, у
яких товари знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним
контролем, з особами, які розміщують такі товари на складі,
здійснюються відповідно до цього Кодексу та нормативно-правових
актів Державної митної служби України.
Стаття 107. Документи, необхідні для розміщення товарів і
транспортних засобів на складі тимчасового зберігання
Для розміщення товарів на складі тимчасового зберігання
митним органам подаються лише документи, що дають змогу
ідентифікувати ці товари.
Стаття 108. Обов'язки власника складу тимчасового зберігання
Власник складу тимчасового зберігання зобов'язаний:
1) облаштувати склад і створити всі необхідні умови для
забезпечення митного контролю;
2) виключити можливість вилучення із складу поза митним
контролем будь-яких товарів і транспортних засобів, які
зберігаються на складі;
3) не перешкоджати здійсненню митного контролю;
4) вести облік і подавати митному органу звітність щодо
товарів і транспортних засобів, які зберігаються на складі,
відповідно до порядку, що встановлюється Державною митною службою
України;
5) забезпечити неможливість проникнення сторонніх осіб на
склад, де зберігаються товари і транспортні засоби;
6) обладнати склад не менше ніж двома засобами забезпечення
(ідентифікації), один з яких має знаходитись у віданні митного
органу;
7) виконувати умови дозволу на використання приміщення як
складу тимчасового зберігання та вимоги митного органу, в тому
числі забезпечувати доступ посадових осіб митного органу до
товарів, що зберігаються на складі, в будь-який час, на їхню
вимогу, безоплатно надавати митним органам приміщення, обладнання
і засоби зв'язку для здійснення і забезпечення митного контролю
та митного оформлення.
Стаття 109. Додаткові права митних органів щодо складів
тимчасового зберігання
Митні органи можуть встановлювати обов'язкові вимоги щодо
конструкції, облаштування і місця розташування складів
тимчасового зберігання відповідно до положення про склади
тимчасового зберігання, що затверджується Державною митною
службою України.
Митний орган має право не дозволяти розміщення товарів на
складі тимчасового зберігання, якщо власник складу не забезпечує
належних умов для діяльності на його території посадових осіб
митного органу з метою проведення митного контролю за такими
товарами.
Стаття 110. Обмеження щодо розміщення товарів на складі
тимчасового зберігання
На складі тимчасового зберігання можуть розміщуватися
будь-які товари. Товари, які можуть заподіяти шкоду іншим
товарам, або ті, що потребують особливих умов зберігання, повинні
розміщуватися в спеціально пристосованих приміщеннях складу
тимчасового зберігання.
Не підлягають передачі на тимчасове зберігання підприємствам
товари, що зберігаються виключно митним органом відповідно до
статті 168 цього Кодексу.
Державна митна служба України може визначати також перелік
окремих видів товарів, які передаються на тимчасове зберігання
під митним контролем лише на склади митних органів.
Стаття 111. Особа, відповідальна за схоронність товарів і
транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового зберігання
Відповідальним перед митними органами за схоронність товарів
і транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового
зберігання, є власник складу тимчасового зберігання.
За видачу без дозволу митного органу або втрату товарів,
транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового
зберігання, власник складу тимчасового зберігання несе
відповідальність, передбачену статтею 398 цього Кодексу.
Стаття 112. Строк тимчасового зберігання товарів
підприємствами
Строк тимчасового зберігання товарів підприємствами не може
перевищувати трьох місяців.
Державна митна служба України може встановлювати для товарів
окремих категорій менші строки зберігання.
Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у частині
першій цієї статті, за заявою декларанта може бути продовжений до
чотирьох місяців митним органом, якому підпорядкований митний
орган, за дозволом якого товари були розміщені на складі. Заява
про продовження терміну тимчасового зберігання товарів попередньо
погоджується з власником складу та відповідним митним органом.
До закінчення строків зберігання, зазначених у частинах
першій, другій та третій цієї статті, товари, що тимчасово
зберігаються під митним контролем, повинні бути:
1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до
обраного митного режиму
або
2) передані власником або уповноваженою ним особою для
зберігання відповідному митному органу.
Стаття 113. Операції з товарами, що знаходяться на складі
тимчасового зберігання
Крім операцій, зазначених у статті 63 цього Кодексу, товари,
що знаходяться на складі тимчасового зберігання, можуть бути з
дозволу митного органу піддані:
1) оглядові та вимірюванню власником складу, іншою особою,
яка розмістила ці товари на складі, або її представником;
2) операціям, необхідним для забезпечення зберігання цих
товарів у незмінному стані.
З дозволу митного органу можуть також братися проби та
зразки товарів, що зберігаються на складі.
Розділ V. Митні процедури при переміщенні товарів через
митний кордон України різними видами транспорту
ГЛАВА 16. Загальні положення
Стаття 114. Засоби та способи переміщення товарів
Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється
засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного,
трубопровідного транспорту, а також лініями електропередачі.
Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача,
а також договору на перевезення товари переміщуються у:
- вантажних відправленнях;
- супроводжуваному багажі;
- несупроводжуваному багажі;
- ручній поклажі;
- міжнародних поштових відправленнях.
Стаття 115. Митні процедури на транспорті
Транспортні засоби, якими переміщуються громадяни та товари
через митний кордон України, підлягають митному контролю та
митному оформленню.
Митні процедури, що здійснюються під час митного контролю та
митного оформлення транспортних засобів, якими переміщуються
громадяни та товари через митний кордон України, мають
уніфікований характер і не залежать від країни реєстрації або
країни - власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей
транспортний засіб, або країни, куди він прямує, крім випадків,
передбачених міжнародними актами в частині застосування санкцій
та обмежень у торгівлі з окремими країнами.
Стаття 116. Взаємодія в оформленні міжнародних перевезень
товарів
Митний контроль за міжнародними перевезеннями товарів
здійснюється митними органами у взаємодії з іншими відповідними
контрольними службами за спільними технологічними схемами з
визначенням часу та послідовності виконання кожною службою своїх
безпосередніх обов'язків.
Розклад руху транспортних засобів через митний кордон
затверджується Міністерством транспорту України за погодженням з
Державною митною службою України та Державним комітетом у справах
охорони державного кордону України.
Зазначені у частині першій цієї статті технологічні схеми
затверджуються керівниками митних органів за погодженням з
начальниками підрозділів Прикордонних військ України та інших
відповідних контрольних служб.
Стаття 117. Сприяння посадовим особам митних органів у
здійсненні митних процедур
З метою прискорення здійснення митних процедур під час
переміщення транспортних засобів через митний кордон України
працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного
транспорту надають посадовим особам митних органів необхідну
допомогу у виконанні ними своїх службових обов'язків.
Стаття 118. Службові приміщення митних органів у портах,
міжнародних аеропортах і на прикордонних залізничних станціях
Адміністрація морських і річкових портів, міжнародних
аеропортів, прикордонних залізничних станцій безоплатно
забезпечує митні органи необхідними службовими приміщеннями,
обладнанням, засобами зв'язку та створює належні умови для
здійснення ними митних процедур.
Перелік приміщень та вимоги до них визначаються Державною
митною службою України і Міністерством транспорту України
відповідно до обсягу та характеру міжнародних перевезень.
Стаття 119. Митні процедури щодо запасів для споживання
Під запасами, призначеними для споживання, розуміються:
1) товари, призначені для споживання пасажирами та екіпажем
на борту суден, літаків, у поїздах, інших транспортних засобах,
незалежно від того, продаються ці товари чи ні;
2) товари, включаючи паливно-мастильні матеріали, необхідні
для експлуатації та технічного обслуговування суден, літаків,
засобів залізничного та іншого транспорту, у тому числі придбані
за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії або для здійснення
необхідного поточного ремонту цих транспортних засобів;
3) товари, призначені для матеріально-технічного постачання
та спорядження, паливно-мастильні матеріали, сировина для
промислової переробки, продовольство, інші товари, що вивозяться
за межі митної території України для забезпечення виробничої
діяльності українських та орендованих (зафрахтованих)
українськими підприємствами суден, які здійснюють морський
промисел.
Запаси, призначені для споживання, що переміщуються на
суднах, літаках, засобах залізничного та іншого транспорту через
митний кордон України в обсягах, що визначаються на підставі норм
споживання та з урахуванням тривалості рейсу, підлягають митному
оформленню в безліцензійному порядку на загальних підставах за
умови декларування і сплати належних митних платежів.
Стаття 120. Пропуск спеціального обладнання, що ввозиться
разом з транспортними засобами
Спеціальне обладнання, призначене для навантаження,
вивантаження, захисту і зберігання вантажу, яке переміщується
разом з транспортним засобом через митний кордон України,
підлягає пропуску у тому ж порядку, що і транспортний засіб за
умови його використання за призначенням та зворотного вивезення
(ввезення) разом з цим транспортним засобом.
Стаття 121. Пропуск запасних частин та обладнання для
ремонту транспортних засобів
Запасні частини та обладнання, призначені для використання в
процесі ремонту чи технічного обслуговування транспортних
засобів, тимчасово ввезених на митну територію України або
тимчасово вивезених з неї, можуть ввозитись (вивозитись) під
зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) без справляння
митних платежів крім митного збору за митне оформлення. Митний
орган, що здійснює пропуск таких запасних частин та обладнання,
може застосовувати заходи гарантування, передбачені статтею 216
цього Кодексу.
Замінені запасні частини та обладнання можуть не вивозитись
за межі митної території України (не ввозитись на неї), а з
дозволу митного органу:
бути пред'явлені митному органу та оформлені для вільного
обігу на митній території України (за її межами);
бути знищені під контролем митного органу.
Стаття 122. Обмеження щодо пропуску алкогольних напоїв та
тютюнових виробів через митний кордон України на борту
транспортного засобу
На борту транспортного засобу, що здійснює міжнародний рейс
і прибуває на митну територію України, дозволяється ввозити та
вивозити для споживання членами екіпажу та пасажирами алкогольні
напої та тютюнові вироби з розрахунку споживання однією особою на
добу за нормами, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 123. Тимчасовий пропуск транспортних засобів на митну
територію України
Транспортні засоби, що використовуються для переміщення
товарів та пасажирів через митний кордон України, можуть
тимчасово ввозитись на митну територію України без справляння
митних платежів та без застосування заходів нетарифного
регулювання.
Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні
засоби підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію
будьяких змін (без урахування природного зношення, витрати
пальномастильних матеріалів та необхідного ремонту).
Тимчасове ввезення транспортних засобів на територію України
допускається за умови, що такі транспортні засоби не
використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній
території України.
Стаття 124. Товари, помилково ввезені на митну територію
України
Товари можуть вважатися помилково ввезеними на митну
територію України, якщо перевізником або одержувачем буде
доведено, що ввезення цих товарів не є результатом навмисних дій
чи грубої недбалості.
Помилково ввезеними на митну територію України не можуть
вважатися товари, умови та підстави ввезення яких були змінені
після перетинання ними митного кордону України.
Глава 17. Митні процедури на морському і річковому
транспорті
Стаття 125. Місця здійснення митних процедур
Митні органи здійснюють митні процедури в зонах митного
контролю на території морських та річкових портів, а також в
акваторії портів, відкритих для міжнародних перевезень. Перелік
таких портів визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 126. Зони митного контролю в морських та річкових
портах
Зони митного контролю в морських та річкових портах
розташовуються в межах, відведених керівництвом цих портів,
територій та акваторій.
Порядок створення та функціонування зон митного контролю у
морських та річкових портах визначається Державною митною службою
України за погодженням з Державним комітетом у справах охорони
державного кордону України та Міністерством транспорту України.
Стаття 127. Тривалість митного контролю
Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки в
порту перебуває під митним контролем. Митний орган має право в
цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та
опечатування його окремих трюмів і приміщень, де знаходяться
товари, підстави для ввезення на митну територію України,
вивезення за межі митної території України чи транзит через
територію України яких відсутні.
Стаття 128. Строк митного оформлення суден закордонного
плавання
Залежно від водомісткості і призначення суден закордонного
плавання їх митне оформлення проводиться в строк, який
визначається начальником митного органу за погодженням з
начальником підрозділу Прикордонних військ України та іншими
контрольними службами.
Стаття 129. Розміщення об'єктів митного контролю у водному
сполученні
Райони вивантаження та завантаження суден закордонного
плавання, посадки та висадки пасажирів цих суден, а також місця
стоянки під час проведення митних процедур встановлюються
адміністрацією порту за погодженням з начальником митного органу
і начальником підрозділу Прикордонних військ України.
Місця стоянки суден у зонах митного контролю в портах
визначаються митним органом.
Зміна місця стоянки провадиться з дозволу митного органу, за
винятком випадків, зазначених у статті 130 цього Кодексу.
Стаття 130. Митний контроль у разі виникнення особливих
обставин
Якщо судно закордонного плавання внаслідок аварії,
стихійного лиха або інших обставин, що мають характер
непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення
митного контролю на митній території України, вивантаження з
нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів. В
таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних
заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред'явлення
їх найближчому митному органу.
Стаття 131. Митний контроль за вантажними операціями у
водному сполученні
Вивантаження товарів із суден закордонного плавання та
завантаження товарів на зазначені судна здійснюються з дозволу
митного органу та під його контролем згідно з товаросупровідними
документами, передбаченими законодавством України. Остаточний
випуск товарів, що перевозяться в міжнародному водному
сполученні, здійснюється на підставі оформлених митних
декларацій.
Стаття 132. Митний контроль суден закордонного плавання, що
перетинають водний кордон України на нетривалий час
Судно закордонного плавання, яке заходить у відкритий для
міжнародних водних перевезень порт для поповнення запасів води,
палива, продовольства, проведення термінових ремонтних робіт на
строк до двох діб, митному оформленню не підлягає, але перебуває
під митним контролем до його відправлення.
Товари, які завантажуються на це судно, підлягають митному
оформленню на загальних підставах.
Стаття 133. Митний контроль каботажних суден
Українські судна, які здійснюють каботажні перевезення між
українськими портами, перебувають під митним контролем протягом
усього часу стоянки в портах. Митне оформлення таких суден
здійснюється на підставі письмового повідомлення капітана судна
про те, що судно під час рейсу не заходило в іноземні порти і не
причалювало до суден закордонного плавання, або що наступним
рейсом не передбачається захід до іноземних портів та контакти із
суднами закордонного плавання.
Якщо судно під час рейсу з будь-якої причини заходило в
територіальні води іноземної держави або причалювало до суден
закордонного плавання, воно підлягає митному контролю на
загальних підставах.
Стаття 134. Митне оформлення українських суден, побудованих
чи придбаних за кордоном або проданих за кордон
При першому заході на митну територію України українських
суден, побудованих чи придбаних за кордоном, або відходу за межі
митної території України суден, побудованих для іноземних
замовників або проданих за кордон, судновласник, крім інших
документів, необхідних для митного контролю та митного оформлення
зазначених суден, зобов'язаний пред'явити митному органу митну
декларацію на кожне з таких суден та сплатити належні митні
платежі.
Стаття 135. Дозвіл митного органу на відправлення судна
закордонного плавання
Органи управління портом не дозволяють капітанові судна
закордонного плавання виходити з акваторії порту без відмітки
митного органу на відповідному судновому документі.
Для тимчасового відходу судна із порту у зв'язку з діями
непереборної сили, стихійним лихом, а також з метою рятування
людей дозвіл митного органу не обов'язковий.
Стаття 136. Митний контроль за переміщенням товарів через
борти іноземних військових кораблів
Товари, що переміщуються через борти іноземних військових
кораблів на митну територію України або у зворотному напрямку,
підлягають митному контролю та митному оформленню.
ГЛАВА 18. Митні процедури на авіатранспорті
Стаття 137. Міжнародні аеропорти
Переміщення товарів через митний кордон України повітряним
шляхом здійснюється через міжнародні аеропорти, в яких
розташовані митні органи. Перелік міжнародних аеропортів
визначається Кабінетом Міністрів України.
Переміщення товарів через митний кордон України через інші
аеропорти та поза місцем розташування митних органів допускається
у виняткових випадках за дозволом Кабінету Міністрів України або
у випадках вимушеної посадки повітряного судна.
Стаття 138. Документи для контролю за повітряним судном
Командир повітряного судна одразу після прибуття з-за
кордону або не пізніше, ніж за три години до відльоту
зобов'язаний подати для здійснення митного контролю такі
документи:
1) генеральну декларацію;
2) документи про поштові відправлення, товари та
товаросупровідні документи;
3) інші документи, передбачені цим Кодексом, іншими
законодавчими актами України, а також міжнародними договорами
України.
Дозвіл митного органу на вивантаження товарів з повітряного
судна або завантаження товарів на нього надається після перевірки
поданих документів та встановлення їх відповідності вимогам цього
Кодексу та Положенню про митний контроль за повітряними суднами,
яке затверджується Державною митною службою України.
Стаття 139. Вимушена посадка
Командир повітряного судна, який здійснив вимушену посадку
за межами міжнародного аеропорту, зобов'язаний вжити необхідних
заходів для забезпечення збереження товарів, які підлягають
митному контролю, та протягом доби повідомити найближчий
міжнародний аеропорт про місце посадки судна.
Керівник міжнародного аеропорту після одержання такого
повідомлення зобов'язаний забезпечити перевезення посадових осіб
митного органу до місця посадки судна або доставити пасажирів,
екіпаж, а також товари, що підлягають митному контролю, до
митного органу.
Стаття 140. Пропуск товарів, що превозяться транзитними
авіапасажирами
Товари, що перевозяться транзитними авіапасажирами (за
винятком товарів, заборонених до транзиту), не підлягають
обкладенню митними платежами та безперешкодно переміщуються в
межах зони митного контролю міжнародного аеропорту.
Стаття 141. Пільговий режим митного контролю повітряного
судна
Митний контроль та митне оформлення повітряного судна, яке
перевозить офіційні державні делегації, здійснюється без митного
огляду.
Підставою для застосування пільгового режиму митного
контролю є подання митному органу офіційного повідомлення
Міністерства закордонних справ України.
ГЛАВА 19. Митні процедури на залізничному транспорті
Стаття 142. Митні процедури в пунктах пропуску залізничного
рухомого складу через державний кордон України
У зонах митного контролю пунктів пропуску залізничного
транспорту на державному кордоні України здійснюється перевірка
документів, огляд залізничного рухомого складу, а також інші
митні процедури, передбачені цим Кодексом.
Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші
операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного
оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за свій
рахунок.
Стаття 143. Строк здійснення митного контролю на
залізничному транспорті
Митний контроль на залізничному транспорті здійснюється
згідно з технологічним процесом роботи прикордонних залізничних
станцій у строки, затверджені керівником залізниці та
начальниками митного органу і підрозділу Прикордонних військ
України.
Стаття 144. Документи, необхідні для митного контролю на
залізничному транспорті
Уповноважені особи поїзду, що прибуває на митну територію
України або вибуває з митної території України, по прибутті в
пункт пропуску через митний кордон України подають митному органу
такі документи:
1) передаточну відомість або багажний список;
2) залізничні накладні;
3) інші документи, передбачені цим Кодексом, іншими
законодавчими актами України, міжнародними договорами України.
Стаття 145. Відповідальність за доставку товарів до митного
органу призначення
Залізниця несе відповідальність за доставку товарів, що
перебувають під митним контролем, до митного органу призначення.
Стаття 146. Місце здійснення митних процедур у міжнародному
залізничному сполученні
Митний контроль товарів і транспортних засобів у
міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного
контролю. Пасажири поїздів міжнародного сполучення можуть
проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж
маршруту руху поїзда за погодженням між Державною митною службою
України, Державним комітетом у справах охорони державного кордону
України та Міністерством транспорту України.
З метою запобігання порушення розкладу руху поїздів, у
результаті митного контролю, такий контроль може здійснюватися
поза пунктами пропуску на державному кордоні або в місцях,
визначених начальником митного органу за погодженням з
начальником залізничної станції та командиром підрозділу
Прикордонних військ України.
У виняткових випадках на вимогу митного органу окремі
вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення
митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо
проведення такого контролю у складі поїзда неможливе.
Відправлення залізничних транспортних засобів з місць
стоянки здійснюється з дозволу митного органу та підрозділу
Прикордонних військ України.
Стаття 147. Пропуск товарів, що перевозяться у
вагонахресторанах поїздів міжнародного сполучення
Продукти харчування та безалкогольні напої, вино, лікерні,
коньячні, горілчані вироби, що переміщуються через митний кордон
України у вагонах-ресторанах поїздів міжнародного сполучення,
підлягають обов'язковому декларуванню митним органам.
Продукти харчування та безалкогольні напої пропускаються
через митний кордон України без справляння митних платежів за
умови, що:
а) вони призначені для реалізації виключно з метою
споживання безпосередньо у поїзді;
б) їх обсяг не перевищує кількості, мінімально необхідної
для забезпечення нормальних послуг вагона-ресторану протягом
повного рейсу.
Алкогольні напої та тютюнові вироби, що переміщуються у
вагонах-ресторанах, пропускаються через митний кордон України за
умови сплати усіх належних митних платежів.
ГЛАВА 20. Митні процедури на автомобільному транспорті
Стаття 148. Документи, необхідні для митного контролю
автотранспортних засобів
Особи, які здійснюють перевезення товарів і громадян через
митний кордон України автомобільним транспортом, повинні мати:
1) ліцензію на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і
вантажів автомобільним транспортом, а також ліцензійну картку на
транспортний засіб;
2) свідоцтво на придатність автомобільного транспортного
засобу до міжнародних перевезень, видане уповноваженим державним
органом України та зареєстроване митним органом, в регіоні
діяльності якого знаходиться перевізник;
3) документи про відповідність автотранспортного засобу
міжнародним нормам і стандартам.
Стаття 149. Обов'язки осіб, що переміщують товари під митним
контролем автомобільним транспортом
Особи, що переміщують товари під митним контролем
автомобільним транспортом, зобов'язані:
1) доставити товари за місцем призначення із збереженням
митних забезпечень;
2) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без
дозволу митного органу;
3) пред'явити митному органу необхідні для здійснення
митного контролю і митного оформлення документи;
4) у невідкладних випадках за свій рахунок здійснювати
вивантаження, навантаження, розпакування та упакування товарів і
пред'являти їх до митного контролю.
Стаття 150. Порядок митного оформлення автотранспортних
засобів, які перевозять товари через митний кордон України
Автотранспортний засіб, що використовується для переміщення
товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної
декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари,
які перевозяться цим автотранспортним засобом.
Відомості про автотранспортний засіб, що перевозить товари,
вносяться до митної декларації, якою оформлено ці вантажі, книжки
МДП (Конвенція МДП 1975 р.), товарно-транспортних накладних,
дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів.
ГЛАВА 21. Митні процедури на трубопровідному транспорті та
лініях електропередачі
Стаття 151. Порядок здійснення митного контролю товарів, що
переміщуються трубопровідним транспортом та лініями
електропередачі
Митний контроль товарів, що переміщуються через митний
кордон України, трубопровідним транспортом та лініями
електропередачі, у тому числі з метою транзиту через митну
територію України, здійснюється в місцях митного контролю, які
визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та строки митного контролю та митного оформлення
товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями
електропередачі, визначається Державною митною службою України,
виходячи з особливостей їх переміщення через митний кордон
України.
Стаття 152. Документи, необхідні для митного оформлення
товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом
Для митного оформлення товарів, що переміщуються
трубопровідним транспортом, декларант подає митному органу такі
документи:
1) зовнішньоекономічний договір (контракт);
2) акт приймання-передачі (акти приймання-передачі товару);
3) сертифікат якості;
4) рахунок-фактуру (інвойс);
5) маршрутну телетайпограму;
6) дозволи (ліцензії) відповідних державних органів
7) інші документи, передбачені цим Кодексом та іншими
законодавчими актами України.
Стаття 153. Документи, необхідні для митного оформлення
електроенергії
Для митного оформлення електроенергії декларант подає
митному органу такі документи:
1) зовнішньоекономічний договір (контракт);
2) довідку-підтвердження відповідного підприємства про
кількість електроенергії, що переміщується через митний кордон
України;
3) інші документи, передбачені цим Кодексом та актами
законодавства України.
ГЛАВА 22. Переміщення товарів через митний кордон України у
міжнародних поштових відправленнях
Стаття 154. Переміщення міжнародних поштових відправлень
через митний кордон України
Міжнародні поштові відправлення переміщуються через митний
кордон України, в тому числі транзитом через територію України,
після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів,
що знаходяться в цих поштових відправленнях.
Підприємства поштового зв'язку України зобов'язані за свій
рахунок пред'являти митним органам для здійснення митного
оформлення міжнародні поштові відправлення, що переміщуються
через митний кордон України.
Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються
в міжнародних поштових відправленнях через митний кордон України,
здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які
визначаються та обладнуються Державним комітетом зв'язку та
інформатизації України за погодженням з Державною митною службою
України.
Доставка міжнародних поштових відправлень до місць митного
оформлення, їх розпакування і пред'явлення для огляду,
перепакування та зберігання здійснюються підприємствами поштового
зв'язку України за свій рахунок за участю і під контролем митних
органів.
Поштові відправлення, що надійшли з-за кордону, після
митного оформлення з нарахуванням митних платежів видаються
підприємствам поштового зв'язку під їх відповідальність. Видача
міжнародних поштових відправлень адресатам здійснюється
підприємствами поштового зв'язку за умови внесення адресатами
нарахованих митними органами митних платежів на рахунок цих
підприємств.
Стаття 155. Порядок та умови здійснення митного контролю
товарів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях
Порядок та умови здійснення митного контролю товарів, що
пересилаються через митний кордон України в міжнародних поштових
відправленнях, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Р О З Д І Л VІ Розпорядження товарами, що перебувають під
митним контролем
Глава 23. Переміщення товарів і транспортних засобів між
митними органами. Транзитні перевезення
Cтаття 156. Права та обов'язки перевізника
Перевізники мають право не приймати для перевезення між
митними органами товари у випадках:
1) оформлення митних і транcпортних документів з порушенням
вcтановленого порядку;
2) якщо митне забезпечення, накладене на транcпортний заcіб
і упаковку товарів, не виключає можливоcті доcтупу до товарів без
порушень такого забезпечення.
Перевізники зобов'язані доcтавити товари у митний орган
призначення, а також подати необхідні документи на них.
Витрати на такі перевезення відшкодовуютьcя у порядку,
передбаченому законодавcтвом України.
Стаття 157. Види транзитних перевезень
Транзитні перевезення здійснюються як прохідний та
внутрішній митний транзит.
Прохідний митний транзит - це переміщення товарів і
транспортних засобів під митним контролем від одного пункту
пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту
ввезення на митну територію України - до іншого пункту пропуску,
розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за
межі митної території України.
Внутрішнім митним транзитом вважається переміщення товарів і
транспортних засобів під митним контролем:
від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України,
- пункту ввезення на митну територію України - до митного органу,
розташованого на митній території України;
від митного органу, розташованого на митній території
України, до пункту пропуску, розташованого на митному кордоні
України, - пункту вивезення за межі митної території України;
від одного митного органу, розташованого на митній території
України, до іншого митного органу, розташованого на митній
території України.
Стаття 158. Умови здійснення транзиту товарів і транспортних
засобів
Товари і транспортні засоби, що переміщуються транзитом,
повинні:
1) залишатись у незмінному стані, крім природних втрат, і не
використовуватись з іншою метою, крім транзиту;
2) бути доставленими до митного органу призначення у строк,
визначений митним органом відправлення.
Під час транзиту товарів на митній території України з
дозволу та під контролем митного органу можуть здійснюватися
окремі операції (перевантаження, вивантаження, навантаження,
перепакування) з такими товарами без зміни їх властивостей та
товарного вигляду.
Стаття 159. Маршрути транзитних перевезень
Митний транзит товарів і транспортних засобів через
територію України здійснюється за маршрутами, які визначаються
перевізниками на власний розсуд, виходячи з міркувань економічної
доцільності.
Кабінетом Міністрів України з міркувань державної безпеки,
економічних, політичних, екологічних, технічних та інших
міркувань можуть встановлюватись обмеження щодо використання
окремих шляхів та напрямків транзиту на території України,
визначатися шляхи чи напрямки руху для певних видів транспорту чи
товарів, що переміщуються транзитом через територію України,
пункти пропуску для ввезення та вивезення окремих видів товарів
тощо.
Стаття 160. Тривалість митного транзиту
Граничні терміни прохідного митного транзиту залежно від
виду транспорту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Строк доставки товарів до митного органу призначення
визначається митним органом відправлення відповідно до чинних в
Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду
транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов
перевезення. До цього строку не включається час зберігання
товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту
на інший, а також час, необхідний для здійснення інших операцій з
товарами, дозволених митними органами.
Стаття 161. Заходи, що вживаються у разі аварії чи дії
непереборної сили
Якщо транcпортний заcіб внаcлідок аварії або дії
непереборної cили не зміг прибути до митного органу призначення,
допуcкаєтьcя вивантаження товарів в іншому міcці. При цьому
перевізник зобов'язаний:
вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження
товарів та недопущення будь-якого їх використання;
терміново повідомити найближчий митний орган про обставини
події, місце знаходження транспортних засобів та товарів;
забезпечити перевезення товарів до найближчого митного
органу або доставку посадових осіб митного органу до місця
знаходження зазначених товарів.
Митні органи не відшкодовують перевізнику витрати, понесені
у зв'язку з вжиттям заходів, передбачених цією статтею.
Стаття 162. Відповідальність за порушення встановленого
порядку переміщення товарів транзитом
Відповідальність за порушення встановленого порядку
переміщення товарів транзитом несе перевізник.
ГЛАВА 24. Заходи гарантування доставки товарів і
транспортних засобів, що перебувають під митним контролем
Стаття 163. Заходи гарантування доставки
У випадках, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими
актами України, до товарів і транспортних засобів, що перебувають
під митним контролем і переміщуються між митними органами, можуть
застосовуватися такі заходи гарантування доставки до митних
органів призначення:
1) надання власником товарів і транспортних засобів або
уповноваженою ним особою фінансових гарантій митним органам;
2) охорона та супроводження товарів і транспортних засобів
митними органами;
3) перевезення товарів митним перевізником.
Стаття 164. Фінансові гарантії
Власником товарів і транспортних засобів, які перебувають
під митним контролем, чи уповноваженою ним особою можуть
надаватися митним органам такі види фінансових гарантій щодо
обов'язкової доставки цих товарів і транспортних засобів до
митного органу призначення:
1) грошова застава;
2) гарантійний лист уповноваженого банку;
3) страхування фінансової відповідальності перевізника;
4) гарантія незалежного фінансового посередника.
Умови та процедура застосування фінансових гарантій
визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 165. Охорона і супроводження товарів і транспортних
засобів митними органами
Охорона і супроводження товарів і транспортних засобів
митними органами здійснюється як при внутрішньому, так і при
прохідному митному транзиті.
Форми та методи охорони і супроводження товарів і
транспортних засобів до митного органу призначення, а також умови
і порядок їх застосування визначаються Державною митною службою
України.
За охорону і супроводження товарів і транспортних засобів
митними органами справляється митний збір.
Стаття 166. Перевезення товарів митним перевізником
Перевезення товарів митним перевізником як захід
гарантування їх доставки до митного органу призначення
здійснюється відповідно до статей 187-189 цього Кодексу.
Стаття 167. Умови застосування заходів гарантування доставки
товарів
Рішення про застосування заходів гарантування доставки
товарів і транспортних засобів до митних органів призначення
приймається у кожному конкретному випадку митними органами,
розташованими у місцях, де розпочинається транзит таких товарів і
транспортних засобів, за наявності підстав для застосування
зазначених заходів.
Заходи гарантування доставки застосовуються в обов'язковому
порядку до товарів, на які чинним законодавством України
встановлено акцизний збір.
Вид заходу гарантування доставки обирається власником
товарів і транспортних засобів, що перебувають під митним
контролем, чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено
чинним законодавством України.
Порядок та умови застосування заходів гарантування доставки
товарів і транспортних засобів до митного органу призначення
визначається Державною митною службою України.
Заходи гарантування доставки товарів і транспортних засобів,
що перебувають під митним контролем і перевозяться між митними
органами, застосовуються за рахунок власника цих товарів і
транспортних засобів або уповноваженої ним особи. Витрати на їх
застосування митними та іншими державними органами України не
відшкодовуються.
ГЛАВА 25. Зберігання товарів і транспортних засобів на
складах митних органів
Стаття 168. Товари, що зберігаються виключно митним органом
Обов'язковій передачі митному органу для зберігання
підлягають товари:
1) не пропущені під час ввезення на митну територію України
внаслідок установлених заборон чи обмежень на їх ввезення в
Україну або транзит через територію України і не вивезені з
території України в день їх ввезення;
2) що ввозяться громадянами на митну територію України і
підлягають обкладенню митними платежами, якщо зазначені платежі
не сплачено;
3) які до закінчення строків тимчасового зберігання
підприємствами, встановлених частинами першою - третьою статті
112 цього Кодексу, не були задекларовані власником або
уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;
4) які заявлені у режим відмови на користь держави
відповідно до статті 264 цього Кодексу.
Товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання
митному органу (крім валютних цінностей), зберігаються на складах
митних органів.
Валютні цінності, передані митному органу на зберігання,
депонуються в уповноважених банках України.
Стаття 169. Склади митних органів
Під складами митних органів розуміються приміщення,
резервуари, криті та відкриті майданчики, які належать митним
органам або використовуються ними і спеціально обладнані для
зберігання товарів.
Стаття 170. Товари і транспортні засоби, що зберігаються на
складах митних органів
Крім товарів, зазначених у статті 168 цього Кодексу, на
складах митних органів можуть зберігатися:
1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під
митним контролем відповідно до статті 103 цього Кодексу;
2) товари, що вивозяться за межі митної території України та
після закінчення митного оформлення зберігаються під митним
контролем до фактичного їх вивезення;
3) товари і транспортні засоби, які перебувають у режимі
транзиту відповідно до статті 205 цього Кодексу;
4) товари, які перебувають у режимі митного складу
відповідно до статті 217 цього Кодексу;
5) зразки товарів та техніко-технологічна документація,
взяті митними органами для проведення класифікації товарів
відповідно до статті 373 цього Кодексу;
6) зразки товарів та документація, одержані митними органами
під час здійснення верифікації сертифікатів відповідно до статті
375 цього Кодексу;
7) проби та зразки товарів, необхідні для проведення
експертизи у справах про порушення митних правил, взяті
відповідно до статті 458 цього Кодексу;
8) товари і транспортні засоби, вилучені відповідно до статей
449, 450 цього Кодексу.
Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися
на складах митних органів окремо з дотриманням порядку,
встановленого для відповідних митних режимів.
Товари, що потребують спеціальних умов зберігання чи
спеціального обладнання, не можуть зберігатися на складах митних
органів, на яких не можуть бути створені відповідні умови чи
відсутнє відповідне обладнання.
Порядок роботи складу митного органу визначається Державною
митною службою України.
За зберігання товарів на складах митних органів справляється
митний збір за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Митні органи, на складах яких зберігаються товари і
транспортні засоби, несуть відповідальність за їх схоронність у
порядку, встановленому законодавством України.
Стаття 171. Строк зберігання товарів і транспортних засобів
на складах митних органів
Товари, зазначені у пунктах 1 - 3 статті 168 та у пунктах 1,
2, 3 статті 170 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах
митних органів протягом трьох місяців.
Товари, зазначені у пункті 4 статті 170, можуть зберігатися
на складах митних органів протягом строків, установлених статтею
219 цього Кодексу
Товари, зазначені у пункті 4 статті 168, товари та
документація, зазначені у пунктах 5, 6, 7, статті 170, а також
товари і транспортні засоби, зазначені у пункті 8 статті 170
цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом
строків, що визначаються Державною митною службою України.
Стаття 172. Операції з товарами, що зберігаються на складах
митних органів підприємствами
Крім операцій, зазначених у статті 63 цього Кодексу,
підприємства, які зберігають товари на складах митних органів під
митним контролем, можуть з дозволу та під контролем цих органів
здійснювати із зазначеними товарами такі операції:
1) підготовку товарів до продажу та транспортування
(роздрібнення партії, формування відправлень, сортування,
упакування та перепакування);
2) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній
продукції характеристик і властивостей, що істотно відрізняють її
від вихідних;
3) прості складські операції.
Стаття 173. Видача товарів зі складів митних органів
Товари, що зберігаються підприємствами на складах митних
органів під митним контролем, можуть бути видані їм лише після їх
митного оформлення.
Товари, зазначені у частині першій цієї статті, можуть бути
видані також особі, до якої протягом строку зберігання перейшло
право власності на ці товари або право володіння ними.
ГЛАВА 26. Розпорядження товарами, транспортними засобами та
коштами
Стаття 174. Розпорядження товарами і транспортними засобами
Товари, які зберігаються під митним контролем (крім
зазначених у пункті 1 статті 168 цього Кодексу), за якими власник
або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків
зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 171
цього Кодексу, підлягають реалізації, про що відповідний митний
орган повідомляє власника зазначених товарів не пізніш як за два
тижні.
Товари - предмети порушення митних правил, а також товари із
спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортні
засоби, які використовувалися для переміщення цих товарів через
митний кордон України з приховуванням від митного контролю,
конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у
випадках, передбачених законодавством - безоплатній передачі у
володіння і користування або знищенню у строки, встановлені
законом для виконання судових рішень.
Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк
зберігання, у тому числі товари - предмети порушення митних
правил, вилучені митними органами, підлягають реалізації з
урахуванням терміну їхньої придатності.
Товари, від яких власник відмовився на користь держави,
підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством
- безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у
строки, встановлені законодавством України.
Товари і транспортні засоби, зазначені у частинах першій,
другій, третій та четвертій цієї статті, реалізуються на митних
аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі в
порядку, встановленому законодавством.
Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не
підлягають реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 175. Організація митних аукціонів
Митні аукціони організуються у порядку, що встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
За участь у митних аукціонах справляється митний збір.
Стаття 176. Розпорядження коштами, одержаними від реалізації
товарів і транспортних засобів
Кошти, одержані від реалізації товарів, за якими власник або
уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків
зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 171
цього Кодексу, після вирахування сум належних митних платежів,
виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке
реалізувало зазначені товари, а також відшкодування витрат на
зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування,
проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз,
надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на
рахунку відповідного митного органу.
У разі, якщо товари - предмети порушення митних правил, які
швидко псуються або мають обмежений строк зберігання,
реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення
митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучаються
для забезпечення стягнення вартості цих товарів у разі їх
конфіскації.
Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила
порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді
конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, або
справу про порушення митних правил буде припинено, кошти,
одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на
рахунку відповідного митного органу після вирахування сум
належних митних платежів. Витрати, зазначені у частині першій
цієї статті, при цьому не відшкодовуються і комісійна винагорода
підприємству торгівлі не виплачується.
Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила
порушення митних правил, буде застосовано тільки стягнення у
вигляді штрафу, частина коштів, одержаних від реалізації товарів,
зазначених у частині другій цієї статті, може вилучатися для
забезпечення цього стягнення.
Кошти, одержані від реалізації товарів і транспортних
засобів, конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, від
яких власник відмовився на користь держави, після відшкодування
витрат, зазначених у частині першій цієї статті, та виплати
комісійної винагороди підприємству торгівлі перераховуються
Державною митною службою України до Державного бюджету України.
Власник товарів, зазначених у частині першій, а у
відповідних випадках - і у частині другій цієї статті, або
уповноважена ним особа можуть отримати з рахунку митного органу
залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом загального
строку позовної давності, встановленого законодавством України. У
випадку, зазначеному в частині першій цієї статті, строк позовної
давності обчислюється з дня передачі товарів на зберігання, а у
випадках, зазначених у частині третій та четвертій цієї статті -
з дня набрання законної сили рішення суду по справі. Кошти, не
отримані протягом цього строку, перераховуються Державною митною
службою України до Державного бюджету України. Проценти за час
перебування зазначених коштів на рахунку митного органу не
нараховуються.
ГЛАВА 27. Використання коштів, одержаних митними органами
згідно з цим Кодексом
Стаття 177. Використання митних зборів
Митні збори, передбачені цим Кодексом, використовуються для
формування спеціального фонду, кошти якого використовуються для
фінансування, матеріально-технічного забезпечення та розвитку
інфраструктури митної системи України відповідно до статті 21
цього Кодексу.
Стаття 178. Використання інших коштів, що надходять до
митних органів
Валюта України, іноземна валюта, конфісковані за рішеннями
судів, перераховуються Державною митною службою України до
Державного бюджету України.
Кошти, одержані від реалізації цінних паперів, дорогоцінних
металів і каміння та виробів з них, конфіскованих за рішеннями
судів, перераховуються Державною митною службою України до
Державного бюджету України
Стаття 179. Використання коштів, розміщених юридичними та
фізичними особами на рахунках митних органів або переданих митним
органам на зберігання
Валюта України, іноземна валюта, розміщені юридичними
особами на рахунках митних органів, а також передані громадянами
митним органам на зберігання, можуть бути використані власниками
цих коштів або уповноваженими ними особами для сплати митних
платежів.
У разі вчинення власниками коштів, зазначених у частині
першій цієї статті, порушення митних правил, ці кошти можуть
вилучатися митними органами для забезпечення стягнення в порядку,
передбаченому статтями 449, 450 цього Кодексу.
Проценти за час перебування коштів, зазначених у частині
першій цієї статті, на рахунках митних органів або на зберіганні
у цих органах не нараховуються.
Р о з д і л VІІ Підприємницька діяльність із надання послуг
з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення
товарів, що переміщуються через митний кордон України або
перебувають під митним контролем
ГЛАВА 28. Митний брокер
Стаття 180. Митний брокер
Митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює
декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються
через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення
митної брокерської діяльності, видану Державною митною службою
України. Митним брокером може бути тільки підприємство -
резидент.
Стаття 181. Порядок провадження митної брокерської
діяльності
Митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до
норм цього Кодексу та положення, що затверджується Державною
митною службою України.
Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він
представляє, визначаються договором доручення.
Стаття 182. Ліцензія на право здійснення митної брокерської
діяльності
Для отримання ліцензії на право здійснення митної
брокерської діяльності підприємство повинне:
1) укласти договір страхування власної діяльності на суму,
не меншу, ніж 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) мати матеріально-технічне оснащення, достатнє для
здійснення митної брокерської діяльності;
3) мати належні умови для забезпечення обліку та звітності
щодо операцій з товарами, які підлягають митному контролю.
Особі, яка вчинила порушення митних правил, передбачені
частиною другою статті 396, статтями 407, 409, 419, 420, 422
цього Кодексу, ліцензія на право здійснення митної брокерської
діяльності може бути видана не раніше, ніж через один рік після
притягнення зазначеної особи до відповідальності за такі
правопорушення.
У разі порушення митним брокером установленого відповідно до
цього Кодексу порядку здійснення митної брокерської діяльності, а
також при неодноразовому вчиненні митним брокером правопорушень,
передбачених цим Кодексом, Державна митна служба України за
власною ініціативою або за поданням відповідних митних органів
може застосовувати до митного брокера спеціальні санкції у
вигляді зупинення на строк до трьох місяців дії ліцензії на право
здійснення митної брокерської діяльності або анулювання такої
ліцензії. Спеціальна санкція у вигляді анулювання ліцензії на
право здійснення митної брокерської діяльності застосовується
також у разі, якщо підприємством з метою отримання такої ліцензії
були подані до митного органу неповні або недостовірні дані, які
мали істотне значення для прийняття рішення про її видачу. Наказ
про застосування спеціальної санкції вручається митному брокеру
під розписку або надсилається рекомендованим листом і набирає
чинності з дати вручення або надіслання.
У разі застосування до підприємства спеціальної санкції у
вигляді анулювання ліцензії на право здійснення митної
брокерської діяльності повторна заява цього підприємства про
видачу такої ліцензії, а також його заява про видачу іншої
ліцензії, що видається Державною митною службою України, може
бути розглянута не раніше, ніж через один рік з дати застосування
зазначеної санкції.
Рішення про зупинення дії ліцензії на право здійснення
митної брокерської діяльності та про анулювання такої ліцензії
можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 183. Права та обов'язки митного брокера
Митний брокер має право від імені особи, яку він
представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані з
пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та
документів на них до митного оформлення.
Митний брокер має право здійснювати свої функції з
декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному
органі України.
Вчиняючи дії, передбачені частиною першою цієї статті,
митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність на
тих же підставах, що й під час самостійного переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України.
Стаття 184. Державний реєстр митних брокерів
Державна митна служба України веде державний реєстр митних
брокерів і забезпечує його періодичну публікацію.
Стаття 185. Фахівець з декларування
Безпосереднє здійснення в інтересах особи, яку представляє
митний брокер, дій, пов'язаних з пред'явленням митному органу
товарів і транспортних засобів, а також документів, необхідних
для їх митного оформлення, доручається фахівцю, який перебуває з
цим митним брокером у трудових відносинах, має кваліфікаційне
посвідчення і внесений до реєстру фахівців з декларування.
Фахівець з декларування може перебувати у трудових відносинах
одночасно тільки з одним митним брокером.
Кваліфікаційне посвідчення видається митним органом, в зоні
діяльності якого акредитований відповідний митний брокер. На
підставі цього посвідчення та за наявності відповідного доручення
від митного брокера фахівець з декларування має право здійснювати
свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у
будь-якому митному органі України. Вимоги до фахівця з
декларування, порядок видачі, зупинення та відновлення дії, а
також анулювання кваліфікаційного посвідчення встановлюються
Державною митною службою України.
Стаття 186. Митні збори за видачу ліцензії на право
здійснення митної брокерської діяльності та кваліфікаційного
посвідчення фахівця з декларування
За видачу ліцензії на право здійснення митної брокерської
діяльності та кваліфікаційного посвідчення фахівця з декларування
справляються митні збори.
У разі зупинення дії чи анулювання ліцензії на право
здійснення митної брокерської діяльності, кваліфікаційного
посвідчення фахівця з декларування митні збори, зазначені у
частині першій цієї статті, поверненню не підлягають.
ГЛАВА 29. Митний перевізник
Стаття 187. Митний перевізник
Митний перевізник - це підприємство, яке здійснює
перевезення між митними органами товарів, що перебувають під
митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування
доставки товарів до митного органу, передбачених пунктами 1 та 2
частини першої статті 163 цього Кодексу, і має ліцензію на право
здійснення діяльності митного перевізника, видане Державною
митною службою України.
Митним перевізником може бути тільки підприємство-резидент.
Діяльність митного перевізника регулюється цим Кодексом та
положенням, що затверджується Державною митною службою України.
Відносини митного перевізника з власником товарів
визначаються відповідним договором.
Стаття 188. Ліцензія на право здійснення діяльності митного
перевізника
Для отримання ліцензії на право здійснення діяльності
митного перевізника підприємство повинне:
1) укласти договір страхування власної діяльності на суму,
не меншу, ніж 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) мати автотранспортні засоби, які відповідають вимогам,
установленим Державною митною службою України;
3) мати належні умови для забезпечення обліку та звітності
щодо операцій з товарами, які підлягають митному контролю.
Особі, яка вчинила порушення митних правил, передбачені
частиною другою статті 396, статтями 398, 399, 400, 401, 403,
404, 409, 416, 419, 422 цього Кодексу, ліцензія на право
здійснення діяльності митного перевізника може бути видане не
раніше, ніж через один рік після притягнення зазначеної особи до
відповідальності за такі правопорушення.
За видачу ліцензії на право здійснення діяльності митного
перевізника справляється митний збір.
У разі порушення митним перевізником установленого
відповідно до цього Кодексу порядку здійснення діяльності митного
перевізника, а також при неодноразовому вчиненні митним
перевізником правопорушень, передбачених цим Кодексом, Державна
митна служба України за власною ініціативою або за поданням
відповідних митних органів може застосовувати до митного
перевізника спеціальні санкції у вигляді зупинення на строк до
трьох місяців дії ліцензії на право здійснення діяльності митного
перевізника або анулювання такої ліцензії. Спеціальна санкція у
вигляді анулювання ліцензії на право здійснення діяльності
митного перевізника застосовується також у разі, якщо особою з
метою отримання такої ліцензії були подані до митного органу
неповні або недостовірні дані, які мали істотне значення для
прийняття рішення про її видачу. Наказ про застосування
спеціальної санкції вручається митному перевізникові під розписку
або надсилається рекомендованим листом і набирає чинності з дати
вручення або надіслання.
У разі застосування до особи спеціальної санкції у вигляді
анулювання ліцензію на право здійснення діяльності митного
перевізника митний збір, зазначений у частині третій цієї статті,
поверненню не підлягає. Повторна заява цієї особи про видачу
такої ліцензії, а також її заява про видачу іншої ліцензії, що
видається Державною митною службою України, може бути розглянута
не раніше, ніж через один рік з дати застосування зазначеної
санкції.
Рішення про зупинення дії ліцензії на право здійснення
діяльності митного перевізника та про анулювання такої ліцензії
можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 189. Державний реєстр митних перевізників
Державна митна служба України веде державний реєстр митних
перевізників і забезпечує його періодичну публікацію.
Р о з д і л VІІІ Митний режим щодо товарів і транспортних
засобів, які переміщуються через митний кордон України
ГЛАВА 30. Загальні положення
Стаття 190. Види митного режиму
Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон
України запроваджуються такі види митного режиму:
1) імпорт;
2) реімпорт;
3) експорт;
4) реекспорт;
5) транзит;
6) тимчасове ввезення (вивезення);
7) митний склад;
8) вільна митна зона;
9) магазин безмитної торгівлі;
10) переробка на митній території України;
11) переробка за межами митної території України;
12) знищення або руйнування;
13) відмова на користь держави.
Митний режим, не передбачений частиною першою цієї статті,
може встановлюватися тільки шляхом внесення відповідних змін до
цього Кодексу.
Стаття 191. Вибір та зміна митного режиму
Декларант самостійно визначає митний режим товарів і
транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон
України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі
документів, що подаються митному органу для здійснення митного
контролю та митного оформлення.
Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх
належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог
чинного законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів
регулювання та подання митному органу для здійснення митного
контролю та митного оформлення відповідних документів, що
підтверджують заявлений режим.
Стаття 192. Регулювання питань, пов'язаних із застосуванням
митних режимів
Питання, пов'язані зі здійсненням митного контролю
відповідно до заявленого митного режиму регулюються Державною
митною службою України, яка визначає порядок здійснення такого
контролю та надає роз'яснення щодо особливостей застосування
митних процедур.
ГЛАВА 31. Імпорт
Стаття 193. Поняття митного режиму імпорту
Імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться
на митну територію України для вільного обігу без обмеження
строку їх перебування на цій території та можуть
використовуватися без будь-яких митних обмежень.
Стаття 194. Умови переміщення товарів у режимі імпорту
Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорт
передбачає:
1) подання митному органу документів, що засвідчують
підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;
2) сплату митних платежів, якими обкладаються товари під час
ввезення на митну територію України відповідно до законодавства
України;
3) дотримання вимог чинного законодавства щодо заходів
нетарифного регулювання та інших обмежень.
ГЛАВА 32. Реімпорт
Стаття 195. Поняття митного режиму реімпорту
Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що
походять з України та вивезені за межі митної території України
згідно з митним режимом експорту, не пізніше за визначений строк
ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій
території.
Стаття 196. Умови переміщення товарів у режимі реімпорту
Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у
митному режимі реімпорту, якщо вони:
1) походять з митної території України;
2) ввозяться на митну територію України не пізніше, ніж
через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної
території України;
3) не використовувалися за межами України з метою одержання
прибутку;
4) ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на
момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного
зношення або втрат за нормальних умов транспортування та
зберігання, а також інших випадків, що визначаються Державною
митною службою України.
Стаття 197. Оформлення товарів у режимі реімпорту
Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе
лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути
ідентифіковані з раніше експортованими товарами.
Стаття 198. Повернення сум вивізного (експортного) мита та
інших коштів при реімпорті товарів
У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх
експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх
експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим
ними особам на підставі їх заяв. Повернення зазначених сум
здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами
Державного казначейства України за поданням відповідних митних
органів.
Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми,
одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг,
наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також
проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного
банку України.
Суми, зазначені у частині другій цієї статті, та проценти з
них зараховуються Державною митною службою України до Державного
бюджету України.
Глава 33. Експорт
Стаття 199. Поняття митного режиму експорту
Експорт - митний режим, відповідно до якого товари
вивозяться за межі митної території України для вільного обігу
без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без
встановлення умов їх використання за межами митної території
України.
Стаття 200. Умови переміщення товарів у режимі експорту
Вивезення товарів за межі митної території України в режимі
експорту передбачає:
1) подання митному органу документів, що засвідчують
підстави та умови вивезення товарів за межі митної території
України;
2) сплату митних платежів, встановлених на експорт товарів;
3) дотримання експортером вимог чинного законодавства щодо
заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
ГЛАВА 34. Реекспорт
Стаття 201. Поняття митного режиму реекспорту
Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що
походять з інших країн, не пізніше за визначений строк з моменту
їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї
території в режимі експорту.
Стаття 202. Умови переміщення товарів у режимі реекспорту
Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі
митної території України у режимі реекспорту, якщо:
1) митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом
Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним
договором України, на реекспорт товарів;
2) товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в
якому вони перебували на момент ввезення на митну територію
України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за
нормальних умов транспортування та зберігання;
3) товари, що реекспортуються, не використовувалися на
території України з метою одержання прибутку;
4) товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше, ніж
через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.
Стаття 203. Звільнення від оподаткування товарів, що
реекспортуються
У разі ввезення на митну територію України товарів, що
походять з інших країн, заявлених митним органам у режимі
реекспорту, податки, встановлені на імпорт товарів, сплачуються
шляхом видачі митному органу простих векселів з відстроченням
платежу на дев'яносто календарних днів з дня прийняття цим
органом митної декларації.
У разі вивезення товарів, що реекспортуються, у зазначений
строк векселі погашаються.
У разі невивезення товарів, заявлених у режимі реекспорту,
протягом встановленого строку митний орган пред'являє векселі до
оплати.
Якщо товари, заявлені в режимі реекспорту, вивозяться з
митної території України після оплати векселів, але не пізніше
одного року з дати ввезення цих товарів на митну територію
України, суми, сплачені по векселях, підлягають поверненню в
порядку, передбаченому статтею 360 цього Кодексу для повернення
надміру сплачених або стягнених митних платежів.
У разі вивезення товарів, що реекспортуються, податки,
встановлені на експорт товарів, не справляються.
Стаття 204. Незастосування заходів нетарифного регулювання
до товарів, що реекспортуються
До товарів, що реекспортуються, не застосовуються заходи
нетарифного регулювання, крім випадків, визначених Кабінетом
Міністрів України.
ГЛАВА 35. Транзит
Стаття 205. Поняття митного режиму транзиту
Транзит - митний режим, відповідно до якого товари і
транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома
митними органами або в межах зони діяльності одного митного
органу без справляння податків, установлених на імпорт та експорт
таких товарів, та без будь-якого використання таких товарів і
транспортних засобів на митній території України.
Стаття 206. Умови переміщення товарів і транспортних засобів
у режимі транзиту
Товари і транспортні засоби, що переміщуються транзитом,
повинні:
1) перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок
природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування
та зберігання;
2) не використовуватися на території України ні з якою іншої
метою, крім транзиту;
3) у випадках, визначених чинним законодавством України,
переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію
України, який видається відповідними уповноваженими органами;
4) у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України,
переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами;
5) бути доставленими до митного органу призначення у строк,
що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на
перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту,
відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.
Стаття 207. Заходи гарантування під час транзиту товарів і
транспортних засобів
У випадках, передбачених законодавством України, митний
орган дозволяє переміщення товарів і транспортних засобів у
режимі транзиту лише за умови належного обладнання транспортного
засобу та застосування заходів гарантування доставки товарів і
транспортних засобів до митного органу призначення, передбачених
статтями 163 - 167 цього Кодексу.
Стаття 208. Допущення товарів і транспортних засобів до
переміщення в режимі транзиту
Рішення про допущення товарів і транспортних засобів до
переміщення в режимі транзиту приймається митним органом на
підставі наявних документів і за умови виконання перевізником
положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України.
ГЛАВА 36. Тимчасове ввезення (вивезення)
Стаття 209. Поняття митного режиму тимчасового ввезення
(вивезення)
Тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до
якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи
вивозитися за межі митної території України з умовним повним
звільненням від сплати податків на умовах, визначених цим
Кодексом, та обов'язковим наступним поверненням цих товарів без
будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних
умов транспортування.
Стаття 210. Умови переміщення товарів у режимі тимчасового
ввезення (вивезення)
Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення
(вивезення) передбачає:
1) подання митному органу документів на такі товари з
обгрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію
України (вивезення за межі митної території України);
2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення
товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про
їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою
тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків,
встановлених цим Кодексом;
3) виконання на вимогу митного органу заходів щодо
гарантування сплати митних платежів у випадках, визначених
Державною митною службою України;
4) в окремих випадках, визначених чинним законодавством
України, подання митному органу, що здійснює митне оформлення
товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу
відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення
(вивезення) товарів.
Стаття 211. Товари, щодо яких може надаватися дозвіл на
тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування
Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України під
зобов'язання про зворотне вивезення з умовним повним звільненням
від сплати податків, установлених на імпорт, допускається щодо:
- товарів, призначених для демонстрації або використання на
виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;
- професійного обладнання, необхідного особам, які
прибувають в Україну, для підготовки репортажів, здійснення
записів або передач для засобів масової інформації або зйомки
фільмів;
- контейнерів, піддонів, упаковки, зразків, рекламних
фільмів, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться у зв'язку
з якоюнебудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по
собі не є комерційною операцією;
- товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи
культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання,
обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких
інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або
культурної діяльності;
- особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для
спортивних цілей;
- матеріалів для реклами та туризму;
- транспортних засобів, які використовуються виключно для
переміщення громадян і товарів через митний кордон України.
Стаття 212. Допущення товарів до переміщення в режимі
тимчасового ввезення (вивезення)
Рішення про допущення товарів до переміщення через митний
кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)
приймається митним органом у порядку, що визначається Державною
митною службою України.
Митні органи не допускають товари до переміщення в режимі
тимчасового ввезення (вивезення), якщо немає можливості
встановити надійність їх ідентифікації, а також у разі
відсутності гарантій їх повернення.
Кабінет Міністрів України може визначати умови, за яких
застосовується зазначений режим, а також перелік товарів, які не
допускаються до переміщення через митний кордон у режимі
тимчасового ввезення (вивезення).
Стаття 213. Строки тимчасового ввезення (вивезення) товарів
Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів
становить один рік.
З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших
обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може
бути продовжений Державною митною службою України.
Стаття 214. Звільнення від сплати податків під час
переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)
З товарів, що тимчасово ввозяться на митну територію України
або тимчасово вивозяться з митної території України, податки,
встановлені на імпорт (експорт) таких товарів, не справляються,
за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Стаття 215. Розпорядження товарами, щодо яких закінчилися
строки тимчасового ввезення (вивезення)
До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення)
особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення)
товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення
(вивезення), повинна:
1) вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов'язанням,
наданим митному органу, або
2) заявити про поміщення в інший митний режим, що
допускається щодо таких товарів з дотриманням вимог цього Кодексу
та інших законодавчих актів України.
Стаття 216. Гарантування перебування товарів у режимі
тимчасового ввезення (вивезення)
У разі тимчасового ввезення (вивезення) окремих видів
товарів або в окремих випадках, які визначаються Державною митною
службою України, митне оформлення товарів у режимі тимчасового
ввезення (вивезення) здійснюється митними органами за умови
гарантування дотримання режиму тимчасового ввезення (вивезення)
шляхом внесення на депозитний рахунок митного органу грошових сум
у розмірі, що дорівнюють сумі митних платежів, які підлягали б
сплаті у разі ввезення (вивезення) цих товарів у режимі імпорту
(експорту).
ГЛАВА 37. Митний склад
Стаття 217. Поняття режиму митного складу
Митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені
з-за меж митної території України товари зберігаються під митним
контролем без справляння митних платежів за винятком митного
збору за митне оформлення і без застосування до них заходів
нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а
товари, що вивозяться за межі митної території України,
зберігаються під митним контролем після митного оформлення
митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної
території України.
Стаття 218. Умови поміщення товарів у режим митного складу
У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за
винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з
України та транзиту через територію України, а також товарів,
перелік яких визначається Державною митною службою України.
Товари, що можуть завдати шкоди іншим товарам або вимагають
особливих умов зберігання, повинні зберігатись у спеціально
обладнаних приміщеннях.
Стаття 219. Строк зберігання товарів у режимі митного складу
Строк зберігання товарів, ввезених з-за меж митної території
України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років
з дати поміщення цих товарів у зазначений режим.
Строк зберігання в режимі митного складу підакцизних
товарів, ввезених з-за меж митної території України, не може
перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим.
Товари, ввезені з-за меж митної території України, що
зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків
зберігання, установлених частинами першою та другою цієї статті,
повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою
до іншого митного режиму.
Товари, що вивозяться за межі митної території, можуть
зберігатися в режимі митного ліцензійного складу протягом трьох
місяців з дати поміщення їх у цей режим. До закінчення
зазначеного строку такі товари мають бути вивезені за межі митної
території України.
Стаття 220. Операції, що можуть проводитися з товарами, які
перебувають у режимі митного складу
З товарами, які перебувають у режимі митного складу, можуть
проводитися такі операції:
1) операції, необхідні для забезпечення збереження цих
товарів;
2) підготовка товарів за дозволом митного органу до продажу
(відчуження) та транспортування: подрібнення партій, формування
відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування,
навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні
операції.
Конкретний перелік та порядок здійснення таких операцій
встановлюється Державною митною службою України.
Стаття 221. Митні ліцензійні склади та їх типи
Зберігання товарів у режимі митного складу забезпечується
шляхом використання спеціально призначеного та обладнаного
приміщення, резервуару, майданчика тощо - митного ліцензійного
складу.
Митні ліцензійні склади залежно від кола осіб, які їх
використовують, можуть бути:
1) відкритого типу, тобто призначені для зберігання товарів,
що належать будь-яким особам;
2) закритого типу, тобто призначені для зберігання товарів,
що належать власникам таких складів.
Стаття 222. Власники митних ліцензійних складів
Власниками митних ліцензійних складів можуть бути тільки
підприємства-резиденти.
Стаття 223. Ліцензія на право відкриття та експлуатації
митного ліцензійного складу
Для отримання ліцензії на право відкриття та експлуатації
митного ліцензійного складу підприємство повинне:
1) укласти договір страхування власної діяльності на суму,
не меншу, ніж 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) мати приміщення, резервуари або майданчики, які
відповідають вимогам, установленим Державною митною службою
України;
3) мати належні умови для забезпечення обліку та звітності
щодо операцій з товарами, які підлягають митному контролю.
Обов'язковою умовою для отримання ліцензії на право
відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу відкритого
типу є наявність у підприємства ліцензії на право здійснення
митної брокерської діяльності.
Підприємству, яке вчинило порушення митних правил,
передбачені частиною другою статті 396, статтями 398, 403, 404,
407, 409, 410, 418, 419, 420, 421, 422 цього Кодексу, ліцензія на
право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу може
бути видана не раніше, ніж через один рік після притягнення
зазначеного підприємства до відповідальності за такі
правопорушення.
Порядок видачі, зупинення та відновлення дії, анулювання
ліцензії на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного
складу визначається Державною митною службою України.
За видачу ліцензії на право відкриття та експлуатації
митного ліцензійного складу справляється митний збір.
У разі порушення власником митного ліцензійного складу
встановленого відповідно до цього Кодексу порядку відкриття та
функціонування митних ліцензійних складів, а також при
неодноразовому вчиненні ним правопорушень, передбачених цим
Кодексом, Державна митна служба України за власною ініціативою
або за поданням відповідних митних органів може застосовувати до
власника митного ліцензійного складу спеціальні санкції у вигляді
зупинення на строк до трьох місяців дії ліцензії на право
відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу або
анулювання такої ліцензії. Спеціальна санкція у вигляді
анулювання ліцензії на право відкриття та експлуатації митного
ліцензійного складу застосовується також у разі, якщо
підприємством з метою отримання такої ліцензії були подані до
митного органу неповні або недостовірні дані, які мали істотне
значення для прийняття рішення про її видачу. Наказ про
застосування спеціальної санкції вручається власникові митного
ліцензійного складу під розписку або надсилається рекомендованим
листом і набирає чинності з дати вручення або надіслання.
У разі застосування до підприємства спеціальної санкції у
вигляді анулювання ліцензії на право відкриття та експлуатації
митного ліцензійного складу митний збір, зазначений у частині
п'ятій цієї статті, поверненню не підлягає. Повторна заява цього
підприємства про видачу такої ліцензії, а також його заява про
видачу іншої ліцензії, що видається Державною митною службою
України, може бути розглянута не раніше, ніж через один рік з
дати застосування зазначеної санкції.
Рішення про зупинення дії ліцензії на право відкриття та
експлуатації митного ліцензійного складу та про анулювання такої
ліцензії можуть бути оскаржені у порядку, встановленому
законодавством.
Державна митна служба України веде державний реєстр митних
ліцензійних складів і забезпечує його періодичну публікацію.
Стаття 224. Вимоги, яким мають відповідати митні ліцензійні
склади
Як митний ліцензійний склад може використовуватися
огороджене з усіх боків приміщення, резервуар, майданчик,
обладнане охоронною сигналізацією та не менше, ніж двома засобами
забезпечення (ідентифікації), один з яких має знаходитись у
митному органі.
При митному ліцензійному складі повинно бути належним чином
обладнане робоче місце для представника митного органу, що
здійснює контроль за роботою складу, та облаштоване місце для
проведення операцій митного контролю, зокрема огляду товарів, що
перебувають у режимі митного складу.
Умови розташування митних ліцензійних складів у населених
пунктах визначаються Державною митною службою України.
Товари, ввезені з-за меж митної території України, та
товари, що вивозяться за межі митної території України, повинні
зберігатися на митному ліцензійному складі окремо.
Територія митного ліцензійного складу, а також визначена
митним органом територія, необхідна для забезпечення належних
умов зберігання товарів на митному ліцензійному складі, є зоною
митного контролю.
З метою недопущення затримок транспортних засобів та
створення сприятливих умов для проведення митного контролю та
оформлення при поміщенні товарів в митний режим митного складу
допускається функціонування складу тимчасового зберігання в
єдиній з митним ліцензійним складом зоні митного контролю за
умови, що такі склади належать одному власнику.
Стаття 225. Обов'язки власника митного ліцензійного складу
Власник митного ліцензійного складу зобов'язаний:
1) дотримуватись положень цього Кодексу та виконувати вимоги
митних органів стосовно відкриття та діяльності митного
ліцензійного складу;
2) забезпечувати неможливість розміщення на митному
ліцензійному складі та вилучення з митного ліцензійного складу
товарів поза митним контролем;
3) сприяти проведенню митного контролю на митному
ліцензійному складі;
4) забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб
митного органу до товарів, що знаходяться на митному ліцензійному
складі, та документів на такі товари;
5) надавати на безоплатній основі посадовим особам митного
органу, які здійснюють митний контроль на митному ліцензійному
складі, приміщення, обладнання та засоби зв'язку для здійснення
митного контролю та митного оформлення;
6) вести облік товарів, що знаходяться на митному
ліцензійному складі, і щомісяця подавати митним органам звіт про
такі товари за формою та у порядку, що визначається Державною
митною службою України;
7) забезпечувати своєчасне та в повному обсязі декларування
товарів, що прибувають на митний ліцензійний склад чи вивозяться
з нього, з поданням усіх необхідних документів митному органу;
8) забезпечувати своєчасну сплату митному органу всіх
належних митних платежів.
Стаття 226. Ліквідація митного ліцензійного складу
Митний ліцензійний склад ліквідується:
1) у зв'язку з закінченням строку дії або анулюванням
ліцензії на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного
складу;
2) за заявою власника складу.
У разі ліквідації митного ліцензійного складу ввезення
товарів на митний ліцензійний склад не допускається. Вивезення
товарів з митного ліцензійного складу здійснюється відповідно до
положень цього Кодексу.
Стаття 227. Особливі випадки зберігання товарів на митному
ліцензійному складі
За зберігання товарів на митному ліцензійному складі
протягом строку, на який дію ліцензії на право відкриття та
експлуатації цього складу було зупинено, нараховується митний
збір за перебування цих товарів під митним контролем. Після
відновлення дії ліцензії суми зазначеного митного збору
поверненню не підлягають.
У разі ліквідації митного ліцензійного складу товари, які
зберігаються на ньому, мають бути переміщені під митним контролем
на інший митний ліцензійний склад або заявлені до митного
оформлення в інший митний режим.
За зберігання товарів на митному ліцензійному складі після
його ліквідації нараховується митний збір за перебування цих
товарів під митним контролем.
Строки зберігання товарів на митному ліцензійному складі
після його ліквідації встановлюються за правилами, зазначеними у
статті 112 цього Кодексу.
ГЛАВА 38. Вільна митна зона
Стаття 228. Поняття митного режиму спеціальної митної зони
Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого
до товарів, які ввозяться на території відповідних типів
спеціальних (вільних) економічних зон з-за меж митної території
України, а також до товарів, які вивозяться з територій
зазначених зон за межі митної території України, не
застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання.
Стаття 229. Спеціальні митні зони
Спеціальними митними зонами є частини території України, на
яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей
оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних
зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної
території України.
Спеціальні митні зони створюються відповідно до чинного
законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони
шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної
зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона
створюється, та особливостей застосування законодавства України
на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення
спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у
таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у
межах зони. У законі
також визначаються вимоги щодо організації роботи
спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони по
виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного
контролю.
Стаття 230. Умови оподаткування при переміщенні товарів
через кордони вільних митних зон
У зовнішньоторговельних вільних зонах встановлюється такий
порядок оподаткування при ввезенні (вивезенні) товарів:
1) у разі ввезення товарів (крім підакцизних) з-за меж
митної території України на територію зовнішньоторговельної
вільної зони податок на додану вартість і акцизний збір не
справляються;
2) у разі ввезення товарів, що попередньо були ввезені з-за
меж митної території України на територію зовнішньоторговельної
вільної зони, на митну територію України з цієї зони,
оподаткування здійснюється відповідно до законодавства України як
при імпорті товарів в Україну;
3) у разі вивезення товарів (крім підакцизних), що
попередньо були ввезені з-за меж митної території України на
територію зовнішньоторговельної вільної зони, за межі митної
території України з цієї зони, вивізне мито, податок на додану
вартість і акцизний збір не справляються;
4) у разі вивезення товарів (крім підакцизних) з митної
території України на територію зовнішньоторговельної вільної
зони, вивізне мито і акцизний збір не справляються, а податок на
додану вартість справляється за нульовою ставкою;
5) у разі вивезення товарів, що попередньо були ввезені з
митної території України на територію зовнішньоторговельної
вільної зони, за межі митної території України з цієї зони,
вивізне мито справляється як при експорті товарів, а податок на
додану вартість і акцизний збір не справляються;
6) у разі вивезення товарів, що попередньо були ввезені з
митної території України на територію зовнішньоторговельної
вільної зони, з цієї зони на митну територію України ввізне мито
не справляється, а податок на додану вартість і акцизний збір
справляються відповідно до законодавства України як при імпорті
товарів.
У вільних зонах інших видів (крім зовнішньоторговельних)
встановлюється такий порядок оподаткування при ввезенні
(вивезенні) товарів:
1) у разі ввезення товарів з-за меж митної території України
на територію вільної зони ввізне мито (крім підакцизних товарів)
не справляється, а податок на додану вартість і акцизний збір
справляються відповідно до законодавства України як при імпорті
товарів;
2) у разі ввезення товарів на митну територію України з
території вільної зони, які попередньо були ввезені з-за меж
митної території України на територію вільної зони, справляється
ввізне мито (крім підакцизних товарів). Податок на додану
вартість і акцизний збір з цих товарів та інших предметів
справляються відповідно до законодавства України;
3) у разі ввезення товарів, вироблених у вільній зоні, на
митну територію України з території вільної зони податок на
додану вартість і акцизний збір справляються відповідно до
законодавства України. Ввізне мито з цих товарів не справляється;
4) у разі вивезення товарів, вироблених у вільній зоні, з
території цієї зони за межі митної території України вивізне мито
не справляється. Податок на додану вартість і акцизний збір з цих
товарів справляються відповідно до законодавства України як при
експорті товарів;
5) у разі вивезення товарів з митної території України на
територію вільної зони вивізне мито не справляється, а податок на
додану вартість і акцизний збір справляються відповідно до
законодавства України;
6) у разі вивезення товарів з території вільної зони за межі
території України, які були попередньо ввезені з митної території
України на територію вільної зони, вивізне мито справляється.
Податок на додану вартість і акцизний збір з цих товарів
справляються відповідно до законодавства як при експорті товарів.
Стаття 231. Вимоги до спеціальних митних зон
Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна
митна зона, з метою належної організації митного контролю може
вимагати від органів управління цієї зони вжиття таких заходів:
1) спорудження огорожі по периметру зони;
2) встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні
години роботи;
3) застосування інших заходів, що не перешкоджають
нормальному функціонуванню зони відповідно до закону про таку
зону.
Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних
митних зон без попереднього погодження з митним органом, у зоні
діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона.
Стаття 232. Заходи, що вживаються митними органами для
забезпечення митного контролю у спеціальних митних зонах
З метою забезпечення належного митного контролю у
спеціальних митних зонах митні органи мають право:
1) здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами
спеціальних митних зон, а також за доступом у них;
2) вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон
спеціальної митної зони, ведення обліку руху таких товарів з
метою їх контролю;
3) проводити перевірку товарів, що переміщуються через
кордон спеціальної митної зони, з метою забезпечення здійснення
передбачених цим Кодексом операцій та недопущення переміщення
заборонених товарів;
4) у будь-який час здійснювати перевірки товарів, що
знаходяться у спеціальних митних зонах;
5) здійснювати інші заходи, спрямовані на забезпечення
надійності митного контролю.
Стаття 233. Операції, що можуть здійснюватися з товарами у
спеціальних митних зонах
У спеціальних митних зонах допускається здійснення
виробничих та інших комерційних операцій з товарами, за винятком
торгівлі товарами у роздріб, за умови дотримання положень цього
Кодексу. Конкретний перелік видів товарів та операцій, що з ними
здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну
митну зону.
З метою забезпечення додержання законодавства та з
урахуванням характеру товарів можуть запроваджуватися окремі
заборони та обмеження щодо здійснення операцій з товарами у
спеціальних митних зонах. Такі заборони та обмеження стосовно
спеціальних митних зон встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Митні органи можуть забороняти окремим особам здійснення
операцій з товарами у спеціальних митних зонах, якщо такі особи
не дотримуються положень цього Кодексу та інших законодавчих
актів України, а також відмовляти таким особам в доступі у
спеціальні митні зони.
Кабінет Міністрів України може обмежувати або забороняти
ввезення окремих товарів у спеціальні митні зони.
Стаття 234. Строки перебування товарів у спеціальних митних
зонах
Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом
усього часу функціонування таких зон.
Стаття 235. Облік товарів, що знаходяться у спеціальних
митних зонах
Особи, які здійснюють операції з товарами у спеціальних
митних зонах, ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться,
зберігаються, виробляються, переробляються, закуповуються та
реалізуються, і подають митним органам звітність про такі
операції у порядку, що встановлюється Державною митною службою
України. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах
спеціальних митних зон, мають відображатися в облікових
документах.
Стаття 236. Застосування заходів нетарифного регулювання при
переміщенні товарів через кордони спеціальних митних зон
До товарів іноземного походження, що ввозяться у спеціальні
митні зони з-за меж митної території України для кінцевого
споживання у цих зонах, заходи нетарифного регулювання не
застосовуються за винятком випадків, встановлених законодавством
України.
Вивезення товарів з митної території України на території
спеціальних митних зон здійснюється в режимі експорту із
застосуванням відповідних заходів нетарифного регулювання.
При ввезенні з територій спеціальних митних зон на митну
територію України товарів, які походять з цих зон, заходи
нетарифного регулювання не застосовуються. При ввезенні на митну
територію України з територій спеціальних митних зон усіх інших
товарів заходи нетарифного регулювання застосовуються на
загальних підставах відповідно до заявленого митного режиму.
Інші умови переміщення товарів через кордони спеціальних
митних зон встановлюються відповідним законом про спеціальну
(вільну) економічну зону.
Стаття 237. Ліквідація спеціальної митної зони
У разі ліквідації спеціальної митної зони власники товарів,
що перебувають у цій зоні, або уповноважені ними особи
зобов'язані розпорядитися зазначеними товарами до моменту
остаточного вирішення усіх питань, пов'язаних з ліквідацією
спеціальної митної зони.
У разі, якщо до моменту остаточного вирішення усіх питань,
пов'язаних з ліквідацією спеціальної митної зони, власник
товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважена ним особа не
розпорядиться зазначеними товарами, такі товари підлягають
декларуванню до іншого митного режиму.
Глава 39. Магазин безмитної торгівлі
Стаття 238. Поняття митного режиму магазину безмитної
торгівлі
Безмитний магазин - митний режим, відповідно до якого
товари, не призначені для споживання на митній території України,
знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах
пропуску на митному кордоні, відкритих для міжнародного
сполучення, а також на транспортних засобах, що виконують
міжнародні рейси, інших зонах митного контролю, визначених
митними органами України, без справляння мита, інших податків та
без застосування заходів нетарифного регулювання.
Порядок відкриття, роботи, ліквідації магазину безмитної
торгівлі та вимоги до власників таких магазинів визначається
чинним законодавством України.
Стаття 239. Умови реалізації товарів у режимі магазину
безмитної торгівлі
Товари в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються
лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної
торгівлі), на право відкриття та експлуатації яких Державною
митною службою України за погодженням з Державним комітетом у
справах охорони державного кордону України видано відповідні
ліцензії. Порядок відкриття магазинів безмитної торгівлі
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови
реалізації в них товарів повинні виключати можливість
безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній
території України.
Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:
1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти
громадського харчування;
2) допоміжні приміщення;
3) склад магазину.
Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної
торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у
цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку
товари можуть бути заявлені митному органу:
1) для вільного обігу на митній території України;
2) для вільного обігу за межами митної території України;
3) для поміщення в режим митного складу;
4) для знищення під митним контролем.
Порядок митного оформлення та декларування товарів, що
надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним,
визначається Державною митною службою України.
Власники магазину (магазинів) можуть мати митні ліцензійні
склади для зберігання та послідуючого постачання в магазин
(магазини) всіх видів товарів, в тому числі підакцизних
Інші питання порядку реалізації товарів магазинами безмитної
торгівлі встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Державна митна служба України веде державний реєстр
магазинів безмитної торгівлі та забезпечує його періодичну
публікацію.
Стаття 240. Ліцензія на право відкриття та експлуатації
магазину безмитної торгівлі
Порядок видачі, зупинення та відновлення дії, анулювання
ліцензії на право відкриття та експлуатації магазину безмитної
торгівлі визначається Державною митною службою України за
погодженням з Державним комітетом у справах охорони державного
кордону України.
За видачу ліцензії на право відкриття та експлуатації
магазину безмитної торгівлі справляється митний збір.
Особі, яка вчинила порушення митних правил, передбачені
частиною другою статті 396, статтями 398, 403, 404, 407, 409,
410, 413, 418, 419, 420, 421, 422 цього Кодексу, ліцензія на
право відкриття та експлуатації магазину безмитної торгівлі може
бути видана не раніше, ніж через один рік після притягнення
зазначеної особи до відповідальності за такі правопорушення.
У разі порушення власником магазину безмитної торгівлі
встановленого відповідно до цього Кодексу порядку відкриття та
функціонування магазинів безмитної торгівлі, а також при
неодноразовому вчиненні ним правопорушень, передбачених цим
Кодексом, Державна митна служба України за власною ініціативою
або за поданням відповідних митних органів може застосовувати до
власника магазину безмитної торгівлі спеціальні санкції у вигляді
зупинення на строк до трьох місяців дії ліцензії на право
відкриття та експлуатації магазину безмитної торгівлі або
анулювання такої ліцензії. Спеціальна санкція у вигляді
анулювання ліцензії на право відкриття та експлуатації магазину
безмитної торгівлі застосовується також у разі, якщо особою з
метою отримання такої ліцензії були подані до митного органу
неповні або недостовірні дані, які мали істотне значення для
прийняття рішення про її видачу. Наказ про застосування
спеціальної санкції вручається власникові магазину безмитної
торгівлі під розписку або надсилається рекомендованим листом і
набирає чинності з дати вручення або надіслання.
У разі зупинення дії ліцензії на право відкриття та
експлуатації магазину безмитної торгівлі розміщення нових партій
товарів у цьому магазині, а також реалізація у ньому товарів не
допускається. Усі товари, що знаходяться у торговельних залах та
допоміжних приміщеннях магазину безмитної торгівлі, підлягають
-негайному переміщенню на склад магазину.
У разі застосування до особи спеціальної санкції у вигляді
анулювання ліцензії на право відкриття та експлуатації магазину
безмитної торгівлі митний збір, зазначений у частині другій цієї
статті, поверненню не підлягає. Повторна заява цієї особи про
видачу такої ліцензії, а також її заява про видачу іншої
ліцензії, що видається Державною митною службою України, може
бути розглянута не раніше, ніж через один рік з дати застосування
зазначеної санкції.
Рішення про зупинення дії ліцензії на право відкриття та
експлуатації магазину безмитної торгівлі та про анулювання такої
ліцензії можуть бути оскаржені у порядку, встановленому
законодавством.
Державна митна служба України веде державний реєстр
магазинів безмитної торгівлі та забезпечує його періодичну
публікацію.
Стаття 241. Вимоги до власників магазинів безмитної торгівлі
Власником магазину безмитної торгівлі може бути лише
підприємство-резидент.
Власник магазину безмитної торгівлі зобов'язаний:
1) своєчасно декларувати митному органу товари, що надходять
до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи,
необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення;
2) виключити можливість надходження до магазину та вилучення
з магазину товарів поза митним контролем;
3) дотримуватись положень цього Кодексу та інших
законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів
безмитної торгівлі;
4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної
торгівлі та реалізуються ним, і подавати митним органам, в зоні
діяльності яких знаходиться магазин безмитної торгівлі, звіт про
рух товарів у магазині за формою, встановленою Державною митною
службою України.
Стаття 242. Ліквідація магазину безмитної торгівлі
Магазин безмитної торгівлі ліквідується:
1) у зв'язку з закінченням строку дії або анулюванням
ліцензії на право відкриття та експлуатації магазину безмитної
торгівлі;
2) за заявою власника магазину.
Магазин безмитної торгівлі ліквідується у порядку, що
визначається Державною митною службою України.
У разі набрання чинності рішенням про ліквідацію магазину
безмитної торгівлі розміщення нових партій товарів, а також
реалізація товарів у магазині не дозволяються. Товари, що
знаходяться в магазині безмитної торгівлі, підлягають негайному
переміщенню на склад магазину та декларуванню власником магазину
до іншого митного режиму.
За зберігання товарів в ліквідованому магазині безмитної
торгівлі його власником сплачується митний збір за перебування
товарів під митним контролем починаючи з дати набрання чинності
рішенням про ліквідацію магазину безмитної торгівлі.
Строк зберігання товарів під митним контролем у
ліквідованому магазині безмитної торгівлі встановлюється за
правилами, зазначеними у статті 112 цього Кодексу.
ГЛАВА 40. Переробка на митній території України
Стаття 243. Поняття митного режиму переробки на митній
території України
Переробка на митній території України - митний режим,
відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що
походять з інших країн, піддаються у встановленому порядку
переробці чи обробці без застосування до них заходів нетарифного
регулювання, за умови вивезення за межі митної території України
продуктів переробки чи обробки відповідно до митного режиму
експорту.
Стаття 244. Дозвіл на переробку товарів на митній території
України
Ввезення та переробка на митній території України товарів,
що походять з інших країн, здійснюється з дозволу митного органу.
Дозвіл на переробку товарів на митній території України може
бути скасовано митним органом, якщо його видано на підставі
неповних чи недостовірних даних, що мали істотне значення для
прийняття рішення, або у разі коли підприємство-резидент, якому
видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та
інших актів законодавства України.
Стаття 245. Операції щодо переробки товарів
Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі
переробки на митній території України не обмежується.
Операції щодо переробки товарів можуть включати:
1) власне переробку товарів;
2) обробку товарів - монтаж, збирання, монтування та
налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари;
3) ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;
4) використання окремих товарів, що не є продуктами
переробки, але сприяють чи полегшують процес виготовлення
продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю
витрачаються.
Обмеження на окремі операції щодо переробки товарів, порядок
виконання операцій щодо переробки товарів, включаючи можливість
та умови використання українських товарів у процесі переробки,
визначаються цим Кодексом та іншими законами України.
Окремі операції з переробки товарів за дорученням
підприємства-резидента, якому видано дозвіл на переробку товарів
на митній території України, та з дозволу митного органу можуть
здійснюватись іншим підприємством. При цьому відповідальність
перед митними органами за дотримання визначеного порядку
переробки чи обробки товарів несе підприємство, якому видано
дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній
території України.
У разі, коли за умовами переробки товарів на митній
території України передбачається виконання кількох операцій щодо
їх переробки кількома підприємствами, кожне з підприємств, які
беруть участь у процесі переробки чи обробки, повинне одержати
дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території
України. Переміщення товарів між підприємствами, що беруть участь
у їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем митних
органів.
Стаття 246. Строки переробки товарів на митній території
України
Строк переробки товарів на митній території України
обчислюється починаючи з дня завершення митного оформлення митним
органом товарів, що ввозяться для переробки.
Строк переробки товарів на митній території України
встановлюється митним органом під час надання дозволу
підприємству-резиденту, виходячи з тривалості процесу переробки
товарів та розпорядження продукцією їх переробки, але, як
правило, не може бути більшим ніж 90 днів.
Кабінет Міністрів України в окремих випадках за поданням
Міністерства економіки України може встановлювати більші строки
переробки товарів, ніж ті, що зазначені у частині другій цієї
статті.
Стаття 247. Перевірка митними органами дотримання режиму
переробки на митній території України
Митні органи можуть у будь-який час проводити перевірку
товарів, ввезених для переробки на митній території України, а
також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює
операції щодо переробки таких товарів.
Стаття 248. Обсяг виходу продуктів переробки
Митні органи здійснюють контроль за обов'язковим обсягом
виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки
чи обробки товарів на митній території України. Дані про
обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки відображаються в
договорі (контракті) на переробку товарів на митній території
України.
Стаття 249. Сплата і повернення податків
Сплата податків, установлених на імпорт товарів, що
ввозяться в режимі переробки на митній території України,
здійснюється шляхом видачі митному органу простих векселів з
відстроченням платежу на дев'яносто календарних днів з дня
прийняття цим органом митної декларації. У разі, якщо Кабінетом
Міністрів України буде встановлено більш тривалий строк переробки
чи обробки товарів, строк оплати векселів відповідно
подовжується.
У разі, якщо продукти обробки або переробки не будуть
вивезені у терміни, зазначені у частині першій цієї статті,
митний орган пред'являє векселі до оплати.
Стаття 250. Звільнення продуктів переробки від оподаткування
У разі вивезення за межі митної території України товарів,
ввезених в Україну в режимі переробки на митній території
України, з товарів, що походять з інших країн, та продуктів їх
переробки податки, встановлені на експорт, не справляються і
заходи нетарифного регулювання не застосовуються.
Стаття 251. Порядок митного оформлення продуктів переробки
У разі вивезення за межі митної території України товарів,
ввезених для переробки на митній території України, чи продуктів
їх переробки такі товари підлягають декларуванню митним органам з
поданням окремого документа - митної декларації, в якій
зазначається кількість та вартість українських товарів,
витрачених на здійснення операцій щодо переробки товарів, що
ввозилися для переробки.
Митне оформлення українських товарів, використаних під час
переробки товарів, що походять з інших країн, здійснюється у
порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими
актами України для митного оформлення експорту товарів
українського походження.
Стаття 252. Умови реалізації продуктів переробки на митній
території України
Якщо умовами переробки на митній території України товарів,
що походять з інших країн, передбачено проведення розрахунків
частиною продуктів їх переробки, такі продукти мають бути
оформлені як ввезені на митну територію України в режимі імпорту
зі справлянням усіх належних митних платежів і застосуванням
відповідних заходів нетарифного регулювання.
Глава 41. Переробка за межами митної території України
Стаття 253. Поняття митного режиму переробки за межами
митної території України
Переробка за межами митної території України - митний режим,
відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на
митній території України, вивозяться без застосування заходів
тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки,
обробки чи ремонту за межами митної території України та
наступного повернення в Україну.
Стаття 254. Операції щодо переробки товарів за межами митної
території України
Під час переробки товарів за межами митної території України
можуть здійснюватись операції, зазначені у частині другій статті
245 цього Кодексу.
Законами України можуть бути встановлені обмеження щодо
окремих операцій з переробки товарів за межами митної території
України.
Стаття 255. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за
межами митної території України
Вивезення товарів для переробки за межами митної території
України здійснюється з дозволу митного органу.
Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної
території України може бути скасовано митним органом у разі, якщо
його видано на підставі неповних чи недостовірних даних, що мали
істотне значення для прийняття рішення, або якщо
підприємстворезидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується
положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України.
Стаття 256. Строки переробки товарів за межами митної
території України
Строк переробки товарів за межами митної території України
обчислюється починаючи з дня завершення митного оформлення митним
органом товарів, що вивозяться для переробки.
Строк переробки товарів за межами митної території України
встановлюється митним органом під час видачі дозволу
підприємству-резиденту, виходячи з тривалості процесу переробки
товарів, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів.
Кабінет Міністрів України в окремих випадках за поданням
Міністерства економіки України може встановлювати більш тривалі
строки переробки товарів, ніж зазначені у частині другій цієї
статті.
Стаття 257. Обсяг виходу продуктів переробки
Митні органи здійснюють контроль за обов'язковим обсягом
виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки
товарів за межами митної території України. Дані про обов'язковий
обсяг виходу продуктів переробки відображаються в договорі
(контракті) на переробку продукції за межами митної території
України.
Стаття 258. Порядок митного оформлення та оподаткування
продуктів переробки
У разі ввезення на митну територію України товарів,
вивезених за її межі для переробки, чи продуктів переробки вони
підлягають декларуванню з поданням окремого документа -
декларації на товари іноземного походження, які були витрачені в
процесі переробки українських товарів.
Із продуктів переробки, що ввозяться на митну територію
України, справляються податки, встановлені на імпорт, які
нараховуються виходячи з вартості зазначених продуктів переробки.
Стаття 259. Звільнення від сплати податків
При ввезенні на митну територію України продуктів переробки
податки, встановлені на імпорт, не справляються, якщо митному
органу буде документально підтверджено, що товари вивозилися за
межі митної території України з метою ремонту і такий ремонт
виконувався на безоплатній основі на підставі договору,
гарантійних чи інших зобов'язань виконавця, за винятком випадків,
коли під час попереднього ввезення (імпорту) товарів було
враховано наявність недоліків.
Стаття 260. Справляння митних платежів у разі вивезення
товарів на переробку
Із товарів, що вивозяться на переробку за межі митної
території України, справляються податки, встановлені на експорт,
з наступним їх поверненням під час ввезення на митну територію
України продуктів переробки. Повернення зазначених податків
здійснюється у порядку, встановленому статтею 360 цього Кодексу
для повернення надміру сплачених або стягнених митних платежів.
ГЛАВА 42. Знищення або руйнування
Стаття 261. Поняття режиму знищення або руйнування
Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого
товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним
контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання,
без справляння податків, установлених на імпорт, а також без
застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що
знищуються або руйнуються.
Знищення або руйнування товарів допускається з письмового
дозволу митного органу, який надається за умови наявності
дозволів інших державних органів, що здійснюють відповідно до
їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через
митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається,
якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому
природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються
Державною митною службою України спільно з іншими державними
органами, що здійснюють контроль під час переміщення товарів
через митний кордон України.
Стаття 262. Витрати на знищення товарів
Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх
власника чи іншої заінтересованої особи.
Стаття 263. Відходи (залишки), що утворилися в результаті
знищення або руйнування товарів
Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення або
руйнування товарів, мають бути поміщені у відповідний митний
режим як товари, що ввезені на митну територію України і
перебувають під митним контролем.
ГЛАВА 43. Відмова на користь держави
Стаття 264. Поняття митного режиму відмови на користь
держави
Відмова на користь держави - митний режим, відповідно до
якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під
митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі
відмови на користь держави на товари не нараховуються і не
справляються митні платежі, а також не застосовуються заходи
нетарифного регулювання.
Відмова від товарів на користь держави допускається з
дозволу митного органу, який видається у порядку, що визначається
Державною митною службою України.
Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не
можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.
Р О З Д І Л ІX Особливості пропуску та оподаткування
товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами
ГЛАВА 44. Загальні положення
Стаття 265. Порядок переміщення громадянами товарів через
митний кордон України
Громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших
законодавчих актів України можуть переміщувати через митний
кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до
ввезення в Україну та вивезення з України, а також тих, щодо яких
законодавством України встановлено обмеження в галузі
зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 266. Умови пересилання громадянами товарів у
міжнародних поштових відправленнях
Громадяни мають право пересилати товари у міжнародних
поштових відправленнях у порядку, встановленому статтями 154 -
155 цього Кодексу, крім товарів, заборонених до такого
пересилання.
Обмеження щодо вартості та обсягів товарів, а також перелік
товарів, заборонених до пересилання у міжнародних поштових
відправленнях, встановлюються цим Кодексом та іншими
законодавчими актами України.
Стаття 267. Визначення вартості товарів, які переміщуються
громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування
митних платежів
Митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через
митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів
визначається на підставі заяви власника цих товарів чи
уповноваженої ним особи за умови надання підтверджуючих
документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна
ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної
вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі,
крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування
та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного
кордону України.
За відсутності таких підтверджень або у разі наявності
обгрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно
заявленої вартості, митні органи визначають митну вартість
самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні
(аналогічні) товари.
ГЛАВА 45. Пропуск та оподаткування товарів, що вивозяться
громадянами за межі митної території України
Стаття 268. Умови вивезення громадянами товарів за межі
митної території України
Вивезення товарів за межі митної території України
громадянами здійснюється у порядку та на умовах, установлених
законодавством України для підприємств.
Дія частини першої цієї статті не поширюється на:
1) товари, які вивозяться (пересилаються) у зв'язку з
виїздом за межі України на постійне місце проживання;
2) товари, які входять до складу спадщини, відкритої в
Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови
підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні
дії, та сплати державного мита;
3) товари, які тимчасово вивозяться (пересилаються) за межі
митної території України під письмове зобов'язання про їх
зворотне ввезення;
4) товари, які були тимчасово ввезені на митну територію
України під зобов'язання про їх зворотне вивезення, що
підтверджується відповідними документами;
5) товари, одержані громадянами-нерезидентами у вигляді
призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях
тощо, які проводяться на території України, що підтверджується
відповідними документами;
6) товари особистого користування, у тому числі предмети
початкового облаштування, придбані в Україні
громадянаминерезидентами, які користуються пільгами згідно з
міжнародними договорами України, що вивозяться (пересилаються)
цими громадянами у зв'язку з їх остаточним виїздом за межі
України;
7) товари, придбані громадянами-нерезидентами на території
України, загальна вартість яких не перевищує суми іноземної
валюти, ввезеної цими громадянами під час в'їзду в Україну, за
умови подання відповідних документів;
8) товари, призначені для особистого користування, що
вивозяться (пересилаються) громадянами-нерезидентами у зв'язку з
остаточним виїздом за межі України.
ГЛАВА 46. Пропуск та оподаткування товарів, які ввозяться
громадянами на митну територію України
Стаття 269. Умови ввезення громадянами товарів на митну
територію України
Товари, які ввозяться громадянами на митну територію
України, підлягають оподаткуванню в порядку, встановленому для
підприємств, та на умовах, визначених законодавством України.
Дія частини першої цієї статті не поширюється на:
товари, сукупна вартість яких не перевищує еквіваленту 100
доларів США;
товари особистого користування, що тимчасово ввозяться
(пересилаються) громадянами-нерезидентами на митну територію
України під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення;
товари, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення
громадян на постійне місце проживання в Україну;
товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами, які
користуються пільгами згідно з міжнародними договорами України;
товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами і входять
до складу спадщини, відкритої за межами митної території України
на користь резидента, у разі підтвердження складу спадщини
органами, що вчиняють нотаріальні дії у країні її відкриття.
Зазначене підтвердження підлягає легалізації у консульських
установах України, що діють у відповідній країні;
товари, одержані громадянами - резидентами у вигляді нагород
і призів на змаганнях, конкурсах, фестивалях за межами митної
території України, за умови документального підтвердження факту
нагородження, засвідченого консульською установою України у
відповідній державі;
товари, що були попередньо вивезені (переслані) громадянами
за митний кордон України під письмове зобов'язання про їх
зворотне ввезення і ввозяться (пересилаються) назад на митну
територію України, за наявності відповідної вивізної митної
декларації.
Стаття 270. Звільнення від оподаткування алкогольних напоїв
та тютюнових виробів, які ввозяться на митну територію України
громадянами
Громадяни можуть ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби
на митну територію України без сплати податків, установлених на
імпорт, у таких кількостях з розрахунку на одну особу:
а) 2 літри вина та 1 літр міцних алкогольних напоїв;
б) 200 цигарок або 50 сигар, або 250 грамів тютюну, або
набір таких виробів загальною вагою не більше 250 грамів.
Алкогольні напої та тютюнові вироби, зазначені у частині
першій цієї статті, звільняються від оподаткування за умови, що
вони:
- ввозяться на митну територію України громадянами, які
досягли 18-річного віку;
- переміщуються через митний кордон України у
супроводжуваному багажі або ручній поклажі громадян.
Алкогольні напої та тютюнові вироби незалежно від їх
кількості не звільняються від оподаткування, якщо особа, яка
ввозить їх на митну територію України, була відсутня в Україні
менш, ніж 24 години.
Стаття 271. Умови тимчасового ввезення громадянами товарів
на митну територію України під зобов'язання про зворотне
вивезення, у тому числі з метою транзиту
Товари, що підлягають оподаткуванню, які тимчасово ввозяться
(пересилаються) громадянами на митну територію України під
зобов'язання про зворотне вивезення, а також з метою транзиту,
пропускаються на митну територію України за умови надання митному
органу фінансових гарантій. Види фінансових гарантій, умови і
порядок їх надання та повернення визначаються Державною митною
службою України.
У разі порушення зобов'язання про зворотне вивезення за межі
митної території України або транзиту через митну територію
України товарів, зазначених у частині першій цієї статті, за
винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії
або дії непереборної сили, що підтверджується відповідними
документами, надані фінансові гарантії вилучаються для
забезпечення стягнення.
РОЗДІЛ Х. Контроль за переміщенням через митний кордон
України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності
Глава 47. Особливості переміщення через митний кордон
України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності
Стаття 272. Порядок митного контролю та митного оформлення
товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності
Митний контроль та митне оформлення товарів, що містять
об'єкти інтелектуальної власності здійснюється у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 273. Заходи митних органів щодо контролю за
переміщенням через митний кордон України товарів, які є об'єктами
інтелектуальної власності
Правовласник, який має підстави вважати, що при переміщенні
товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути
порушені його права на об'єкт інтелектуальної власності, має
право подати заяву до Державної митної служби України про
реєстрацію товару, що містить об'єкт інтелектуальної власності.
Державна митна служба України веде реєстр товарів, що
містять об'єкти інтелектуальної власності.
Порядок реєстрації товарів, що містять об'єкти
інтелектуальної власності, включаючи форму заяви правовласника,
перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок
подачі та розгляду заяви, порядок ведення реєстру визначається
Кабінетом Міністрів України. За реєстрацію товарів, що містять
об'єкти інтелектуальної власності, за продовження строку такої
реєстрації, а також за внесення змін до реєстру товарів, що
містять об'єкти інтелектуальної власності, справляються митні
збори.
Перелік товарів, що містять об'єкти інтелектуальної
власності та можуть бути включені до реєстру, встановлюється
Державною митною службою України.
Після реєстрації відповідного товару у реєстрі Державної
митної служби України митні органи України вживають заходів щодо
попередження ввезення на митну територію України контрафактних
товарів.
Для забезпечення митного контролю при ввезенні на митну
територію України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної
власності, інформація про зареєстровані товари надсилається до
усіх митних органів України.
Стаття 274. Призупинення митного оформлення товарів, що
містять об'єкти інтелектуальної власності
Якщо митний орган виявляє ознаки того, що товари,
пред'явлені для митного контролю та митного оформлення, є
контрафактними, їх митне оформлення призупиняється. Такі товари
підлягають розміщенню на складах тимчасового зберігання або
складах митних органів.
Рішення про призупинення митного оформлення терміном на 15
робочих днів із можливістю наступного продовження не більш ніж на
15 робочих днів, приймає начальник митного органу або особа, що
його заміщує.
Митний орган повідомляє декларанта про причини призупинення
митного оформлення не пізніше наступного робочого дня після того,
як було прийнято рішення про таке призупинення, а також
повідомляє декларанту найменування та адресу правовласника.
З дозволу митного органу правовласник і декларант можуть
брати проби і зразки товарів, у відношенні яких прийнято рішення
про призупинення митного оформлення і направляти їх на
експертизу.
Відшкодування витрат митних органів, власників складів
тимчасового зберігання, декларанта та інших осіб у разі
призупинення митного оформлення товарів, зазначених у цій статті,
здійснюється за рахунок правовласника. Порядок відшкодування
зазначених витрат, а також прядок розпорядженя контрафактними
товарами визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 275. Взаємодія митних органів з іншими державними
органами у сфері захисту прав інтелектуальної власності
При здійсненні контролю за переміщенням через митний кордон
України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності,
митні органи взаємодіють з іншими державними органами,
уповноваженими у сфері захисту прав інтелектуальної власності, в
порядку, що, визначається законодавством України.
РОЗДІЛ XІ. Справляння мита з товарів, що переміщуються через
митний кордон України. Митний тариф України
ГЛАВА 48. Мито. Митний тариф України. Ставки мита, їх види
та порядок встановлення
Стаття 276. Мито
З товарів, що переміщуються через митний кордон України,
справляється мито, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими
законодавчими актами України та міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Мито являє собою загальнодержавний податок на товари, які
переміщуються через митний кордон України.
Стаття 277. Види ставок мита
В Україні застосовуються такі види ставок мита:
адвалерні, що нараховуються у процентах до митної вартості
товарів, з яких справляється мито;
специфічні, що нараховуються в установленому грошовому
розмірі за одиницю товарів, з яких справляється мито;
комбіновані, що поєднують обидва зазначені види ставок.
Стаття 278. Митний тариф України
Митний тариф України - це систематизований згідно з
Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності
звід ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що
ввозяться на митну територію України.
Митний тариф України містить Українську класифікацію товарів
зовнішньоекономічної діяльності та ставки ввізного мита.
Стаття 279. Порядок установлення ставок мита
Граничні ставки Митного тарифу України встановлюються
законом на основі принципів митно-тарифної політики України та
зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України.
Зміна ставок Митного тарифу України щодо об'єктів
оподаткування - товарів, які переміщуються через митний кордон
України, здійснюється Кабінетом Міністрів України в межах,
визначених законом.
Ставки Митного тарифу України встановлюються на базі
класифікаційної схеми побудови товарних підкатегорій Української
класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Забороняється зменшувати ставки мита для окремих осіб і за
окремими контрактами, або звільняти окремих осіб від сплати мита
та переносити терміни його сплати.
Стаття 280. Товарна номенклатура Митного тарифу України
В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу
України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію
товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на
Гармонізованій системі опису та кодування товарів.
ГЛАВА 49. Митно-тарифна рада України
Стаття 281. Повноваження Митно-тарифної ради України
На Митно-тарифну раду України, що утворена при Кабінеті
Міністрів України, покладається:
1) розроблення пропозицій щодо основних напрямів
митнотарифної політики України, включаючи встановлення,
скасування або зміну ставок мита, надання тарифних пільг і
преференцій, а також щодо внесення змін до номенклатури Митного
тарифу України;
2) участь у підготовці проектів законів, інших
нормативноправових актів, а також міжнародних договорів України з
питань митно-тарифного регулювання;
3) розроблення комплексу заходів тарифного регулювання,
спрямованих на захист українського ринку та вітчизняного
товаровиробника під час здійснення зовнішньоторгівельних
операцій.
Функції робочого апарату Митно-тарифної ради України
здійснює Державна митна служба України.
Положення про Митно-тарифну раду України та її склад
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
ГЛАВА 50. Види мита
Стаття 282. Види мита, що застосовуються в Україні
В Україні застосовуються такі види мита:
1) ввізне (імпортне);
2) вивізне (експортне);
3) сезонне;
4) особливі види:
- спеціальне;
- антидемпінгове;
- компенсаційне.
Стаття 283. Ввізне (імпортне) мито
Ввізне (імпортне) мито нараховується на товари під час їх
ввезення на митну територію України.
Ввізне (імпортне) мито є диференційованим:
1) до товарів, що походять з країн, у
торгівельно-економічних відносинах з якими встановлено режим
найбільшого сприяння, застосовуються ставки мита в межах
граничних;
2) до товарів, що походять з країн, у
торгівельно-економічних відносинах з якими не встановлено режиму
найбільшого сприяння, або країна походження яких не визначена,
застосовуються ставки мита, що перевищують граничні у
співвідношенні, яке встановлюється Верховною Радою України;
3) до товарів, що походять з країн, які разом з Україною
утворюють митний союз або зону вільної торгівлі, а також до
товарів, що походять з країн, які розвиваються і користуються
національною системою преференцій України, застосовуються
преференційні ставки мита.
Ставки ввізного (імпортного) мита єдині для всіх осіб, які
переміщують товари через митний кордон України, незалежно від
видів зовнішньоторгівельних угод, за винятком випадків,
передбачених цим Кодексом, законами України про оподаткування та
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Стаття 284. Вивізне (експортне) мито
Вивізне (експортне) мито нараховується на товари під час їх
вивезення за межі митної території України.
Вивізне (експортне) мито нараховується за ставками, що
встановлюються законом.
Ставки вивізного (експортного) мита єдині для всіх осіб, які
переміщують товари через митний кордон України, незалежно від
видів зовнішньоторгівельних угод, за винятком випадків,
передбачених цим Кодексом, законами України про оподаткування та
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Стаття 285. Сезонне мито
З метою оперативного регулювання ввезення та вивезення
окремих товарів може встановлюватися сезонне ввізне чи вивізне
мито на строк не більше трьох місяців з моменту його
запровадження. При цьому ставки ввізного мита, встановлені Митним
тарифом України, не застосовуються.
Загальний строк застосування сезонного мита не може
перевищувати шести місяців протягом календарного року.
Процедура запровадження сезонного ввізного мита та сезонного
вивізного мита, а також ставки та строк їх дії встановлюються
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 286. Особливі види мита
З метою захисту економічних інтересів України, українських
виробників та у випадках, перебачених законами України, у разі
ввезення товарів на митну територію України і вивезення їх за
межі цієї території незалежно від інших видів мита можуть
застосовуватися особливі види мита:
а) спеціальне мито;
б) антидемпінгове мито;
в) компенсаційне мито.
Стаття 287. Спеціальне мито
Спеціальне мито застосовується:
а) як засіб захисту українських виробників;
б) як засіб захисту національного товаровиробника у разі,
коли товари ввозяться на митну територію України у обсягах та
(або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють
загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробникові;
в) як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної
діяльності, які порушують національні інтереси у сфері
зовнішньоекономічної діяльності;
г) як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або)
недружні дії інших держав, митних союзів та економічних
угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемлюють
інтереси України.
Стаття 288. Антидемпінгове мито
Антидемпінгове мито застосовується:
а) відповідно до законів України у разі ввезення на митну
територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює
шкоду національному товаровиробнику;
б) у разі вивезення за межі митної території України товарів
за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або
безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо
таке вивезення заподіює шкоду.
Стаття 289. Компенсаційне мито
Компенсаційне мито застосовується:
а) відповідно до Законів України у разі ввезення на митну
територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту,
яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;
б) у разі вивезення за межі митної території України
товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування,
експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано
надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду
Стаття 290. Процедура застосування особливих видів мита
Особливі види мита справляються на підставі рішень про
застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних
заходів, прийнятих відповідно до законів України.
У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових,
компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не
встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх
установив.
РОЗДІЛ XІІ Митна вартість товарів. Методи визначення митної
вартості товарів
ГЛАВА 51. Загальні положення
Стаття 291. Митна вартість товарів
Митна вартість товарів - це заявлена декларантом або
визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через
митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання
товарами митного кордону України відповідно до положень цього
Кодексу.
Стаття 292. Визначення митної вартості та митна оцінка
товарів, що переміщуються через митний кордон України
Порядок визначення митної вартості та митної оцінки товарів
поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон
України.
Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються
через митний кордон України, та умови їх застосування
встановлюються цим Кодексом.
Стаття 293. Використання відомостей про митну вартість
товарів
Відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом
під час переміщення товарів через митний кордон України і
прийняті митним органом, використовуються для нарахування митних
платежів, ведення митної статистики, а також у відповідних
випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших
санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Стаття 294. Декларування митної вартості товарів
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляється
(декларується) митному органу декларантом під час переміщення
товарів через митний кордон України шляхом подання декларації
митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що
переміщуються через митний кордон України, а також форма
декларації і порядок її заповнення встановлюються Державною
митною службою України.
Митна вартість товарів визначається декларантом відповідно
до положень, встановлених цим Кодексом.
Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів
проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.
Стаття 295. Дотримання конфіденційності інформації
Інформація, надана декларантом і визнана такою, що становить
комерційну таємницю чи є конфіденційною, може використовуватися
митним органом виключно для митних цілей і не може
розголошуватися, передаватися третім особам, включаючи інші
державні органи, без спеціального дозволу декларанта, за винятком
випадків, передбачених законом.
За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю
або є конфіденційною, посадові особи митних органів несуть
відповідальність згідно із законом.
Стаття 296. Права та обов'язки декларанта, який декларує
митну вартість товарів
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним
відомості про її визначення мають базуватися на достовірній,
документально підтвердженій інформації, що подається у
кількісному виразі.
У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної
вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу
надати йому необхідні для цього відомості.
Митний орган вправі прийняти рішення про неможливість
використання вибраного декларантом методу митної оцінки.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом
митної вартості товарів декларант має право звернутися до митного
органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у
користування під гарантію уповноваженого банку або сплатити митні
платежі згідно з митною оцінкою цих товарів, здійсненою митним
органом.
Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з
уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному
органу додаткової інформації, несе декларант. При цьому
збільшення строку митного оформлення товару, зумовлене
проведенням митної оцінки, не може бути використане декларантом
для одержання фактичної відстрочки у сплаті мита та інших митних
платежів.
Стаття 297. Права та обов'язки митного органу під час
здійснення контролю митної оцінки товарів
Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної
оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право
приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної
вартості товарів.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність
визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за
наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих
декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити
митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи
методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на
підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової
інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з
коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у
місячний строк дати декларанту письмове роз'яснення причин, за
якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути
прийнята митним органом як основа для нарахування митних
платежів.
Рішення митного органу стосовно визначення митної вартості
товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому
законодавством.
Глава 52. Методи визначення митної вартості товарів, які
імпортуються в Україну, та порядок їх застосування
Стаття 298. Методи визначення митної вартості товарів, які
імпортуються в Україну
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну
територію України, здійснюється шляхом застосування таких
методів:
за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод
3);
на основі віднімання вартості (метод 4);
на основі додавання вартості (метод 5);
резервного (метод 6).
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод
за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Якщо основний метод не може бути використаний,
застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій
цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод
застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути
визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи віднімання та додавання вартості можуть
застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.
Стаття 299. Метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які
імпортуються
Митною вартістю товарів, які ввозяться (імпортуються), є
ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за
товари, які ввозяться (імпортуються) за призначенням в Україну,
на момент перетинання ними митного кордону України.
Для визначення митної вартості товарів до ціни угоди при
цьому додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, такі
витрати:
1) витрати на доставку товарів до аеропорту, порту чи іншого
місця ввезення товарів на митну територію України:
а) вартість транспортування;
б) витрати на навантаження, розвантаження, перевантаження і
перевалку товарів;
в) страхові суми;
2) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерські винагороди, за винятком
комісійних за закупівлю товару;
б) вартість контейнерів та іншої багатооборотної тари, якщо
відповідно до товарної номенклатури вони розглядаються як одне
ціле з товарами, що оцінюються;
в) вартість пакування, включаючи вартість пакувальних
матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;
3) відповідна частина вартості таких товарів та послуг, які
прямо чи побічно надаються покупцю безоплатно або за зниженою
ціною для використання у зв'язку з виробництвом або продажем
(відчуженням) на вивезення товарів, що оцінюються, якщо
відповідна частина не була включена до заявленої ціни:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів та інших
комплектуючих виробів, які є складовою частиною товарів, що
оцінюються;
б) інструментів, штампів, форм та інших подібних предметів,
використаних на виробництво товарів, що оцінюються;
в) матеріалів, витрачених на виробництво товарів, що
оцінюються (мастильних матеріалів, палива тощо);
г) інженерної проробки, дослідно-конструкторських робіт,
дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за
межами митної території України і безпосередньо необхідних для
виробництва товарів, що оцінюються;
4) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів
інтелектуальної власності, які покупець (імпортер) прямо чи
побічно повинен сплатити як умову продажу (відчуження) товарів,
що оцінюються;
5) відповідна частина прибутку від будь-якого подальшого
перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на
території України, яка прямо чи побічно йде на користь продавця.
Зазначений метод використовується для визначення митної
вартості товарів, якщо:
1) немає обмежень щодо прав покупця (імпортера) на
використання товарів, що оцінюються, за виключенням тих, які:
а) вводяться або вимагаються законодавством України;
б) обмежують географічний регіон, в якому товари можуть бути
перепродані (відчужені повторно);
в) не суттєво впливають на ціну товару;
2) продаж (відчуження) та ціна угоди не залежить від
дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;
3) використані декларантом відомості підтверджені
документально та є кількісно вираженими та достовірними;
4) жодна частина прибутку від будь-якого наступного
перепродажу, реалізації чи використання товарів покупцем не буде
надходити прямо чи побічно на користь продавця.
5) учасники угоди (експортер та імпортер) не є
взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їх
взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що повинне бути
доведене декларантом. При цьому особи вважаються взаємозалежними,
якщо:
а) один з учасників угоди (фізична особа) чи посадова особа
одного з підприємств -учасників угоди є одночасно посадовою
особою іншого підприємства - учасника угоди;
б) учасники угоди є співвласниками підприємства;
в) учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;
г) один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями
з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, які
становлять не менше п'яти процентів статутного капіталу;
д) обидва учасники угоди перебувають під прямим чи непрямим
контролем третьої особи;
е) учасники угоди спільно прямо чи непрямо контролюють третю
особу;
є) один з учасників угоди прямо чи непрямо контролює іншого
учасника угоди;
ж) учасники угоди - фізичні особи чи посадові особи підприємств
- учасників угоди є родичами.
6) Особи, асоційовані у бізнесі один з одним, з яких один є
виключним агентом, дистриб`ютером або єдиним концесіонером,
вважаються взаємозалежними особами лише у випадку, якщо
підпадають під дію критеріїв, зазначених у пункті 5 частини
третьої цієї статті.
7) При торговельній угоді між взаємозалежними особами ціна
угоди приймається до митного оформлення та товари оцінюються з
урахуванням витрат, перелічених у пунктах 1-4 частини другої цієї
статті, якщо імпортер заявить, що ця ціна дуже близька до
існуючої в той же чи майже в той же момент часу:
а) ціни угоди щодо продажу покупцям, не зв`язаним з
продавцями ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для
експорту в Україну;
б) митної оцінки ідентичних чи подібних (аналогічних)
товарів, як зазначено в статтях 300 та 301 цього Кодексу;
в) ціни угоди щодо продажу незалежним покупцям для експорту
в Україну товарів, ідентичних імпортованим товарам, якщо тільки
вони не вироблені в іншій країні і продавці в двох контрактах, що
порівнюються, не є зв`язаними.
При застосуванні порівнянь, передбачених пунктом 7 частини
третьої цієї статті, необхідно враховувати відмінності у
складових елементах, зазначених у пунктах 1 - 5 частини другої
цієї статті, а також витрат, які несе продавець при продажі
покупцю, що не є взаємозалежним та не несе їх при продажу
взаємозалежному покупцю. Ці порівняння здійснюються за заявою
імпортера та є підставою тільки для порівнянь. При визначенні
митної вартості забороняється приймати за основу альтернативні
контрактні вартості, зазначені у підпунктах "а" - "в" пункту 7
частини третьої цієї статті.
Стаття 300. Метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних
товарів
Для визначення митної вартості товару за основу береться
ціна угоди щодо ідентичних товарів з дотриманням умов, зазначених
у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари,
однакові за всіма ознаками з товарами, що оцінюються, у тому
числі за такими, як:
а) фізичні характеристики;
б) якість та репутація на ринку;
в) країна походження;
г) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для
відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі
товари відповідають вимогам частини першої цієї статті.
Ціна угоди щодо ідентичних товарів береться за основу для
визначення митної вартості товарів, якщо ці товари:
а) продані (відчужені) для ввезення на територію України;
б) ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не
раніше, ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;
в) ввезені приблизно в тій же кількості та на тих же
комерційних умовах. Якщо ідентичні товари ввозилися в іншій
кількості або на інших комерційних умовах, декларант повинен
провести відповідне коригування їх ціни з урахуванням цих
розбіжностей та документально підтвердити митному органу
обгрунтованість ціни.
Митна вартість товарів, що визначається за ціною угоди щодо
ідентичних товарів, повинна бути скоригована з урахуванням
витрат, зазначених у статті 299 цього Кодексу.
Коригування повинно здійснюватись декларантом на підставі
достовірних та документально підтверджених відомостей.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється
більше однієї ціни угоди щодо ідентичних товарів, для визначення
митної вартості товарів, що імпортуються, застосовується найнижча
з них.
Стаття 301. Метод оцінки за ціною угоди щодо подібних
(аналогічних) товарів
Для визначення митної вартості товарів за основу береться
ціна угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозяться
(імпортуються), з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При
цьому під подібними (аналогічними) маються на увазі товари, які
хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі
характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому
вони виконують однакові функції порівняно з товарами, що
оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними),
враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність товарного знака і репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Для цілей застосування методу визначення митної вартості за
ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів використовуються
положення частин третьої-шостої статті 300 цього Кодексу.
Стаття 302. Застереження щодо умов застосування методів
оцінки товарів за ціною угоди щодо ідентичних товарів та за ціною
угоди щодо подібних (аналогічних) товарів
1. Товари не вважаються ідентичними чи подібними
(аналогічними) оцінюваним, якщо вони не були вироблені в тій же
країні, що і товари, які оцінюються.
2. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а
іншою особою, беруться до уваги лише у разі якщо немає ні
ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених
особою - виробником товарів, які оцінюються.
3. Товари не вважаються ідентичними чи подібними
(аналогічними), якщо їх проектування, дослідно-конструкторські
роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також
інші аналогічні роботи виконані в Україні.
Стаття 303. Метод оцінки на основі віднімання вартості
Визначення митної вартості товарів за методом оцінки на
основі віднімання вартості здійснюється у тому разі якщо
оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари
продаватимуться (відчужуватимуться) на території України у
незмінному стані.
Для визначення митної вартості товарів за основу береться
ціна одиниці товару, за якою оцінювані, ідентичні чи подібні
(аналогічні) товари продаються найбільшою партією на території
України у час, максимально наближений до часу ввезення, але не
пізніше, ніж через 90 днів з дати ввезення товарів, що
оцінюються, покупцю, що не є взаємозалежною з продавцем особою.
Від ціни одиниці товару віднімаються, якщо вони можуть бути
виділені, такі компоненти:
1) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні
надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на
митній території України товарів того ж класу та виду;
2) суми ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та
інших платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з
ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів;
3) звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження,
розвантаження, транспортування, страхування.
У разі відсутності випадків продажу (відчуження) оцінюваних,
ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів у такому ж стані, в
якому вони перебували на момент ввезення (імпорту), на прохання
декларанта може використовуватися ціна одиниці товару, що пройшов
переробку, з поправкою на додану вартість і з дотриманням
положень частин другої та третьої цієї статті.
Стаття 304. Метод оцінки на основі додавання вартості
Для визначення митної вартості товарів за основу береться
ціна товарів, розрахована шляхом додавання:
1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у
зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів;
2) загальних витрат, характерних для продажу (відчуження) в
Україну з країни вивезення товарів того ж виду, у тому числі
витрат на навантаження, вивантаження, транспортування,
страхування до місця перетинання митного кордону України, та
інших витрат;
3) прибутку, що його звичайно одержує експортер у результаті
поставки в Україну таких товарів.
Для визначення митної вартості за методом на основі
додавання вартості до ціни товарів зараховуються всі витрати, що
включаються у ціну товарів відповідно до частини другої статті
299 цього Кодексу.
Стаття 305. Резервний метод
Якщо митна вартість не може бути визначена декларантом
шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях
298 - 304 цього Кодексу, або митний орган аргументовано вважає,
що ці методи визначення митної вартості не можуть бути
використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з
урахуванням світової практики.
Визначення митної вартості оцінюваних товарів з
використанням резервного методу здійснюється на основі
законодавства України і має відповідати принципам та положенням
статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди
про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і
торгівлі (ГАТТ) 1994 року.
Для визначення митної вартості за резервним методом митний
орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його
розпорядженні.
Для визначення митної вартості товарів за резервним методом
не може використовуватись:
1) ціна товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
2) ціна товарів, що поставляються з країни-експортера до
третіх країн;
3) ціна товарів українського походження на внутрішньому
ринку України;
4) довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна
товарів;
5) витрати на виробництво, що відрізняються від тих, які
були визначені для розрахунків ціни ідентичних або подібних
(аналогічних) товарів у відповідності до положень статті 304
цього Кодексу.
ГЛАВА 53. Митна вартість товарів, що вивозяться
(експортуються) з України
Стаття 306. Визначення митної вартості товарів, що
вивозяться (експортуються) з України
Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з
України на підставі договору купівлі-продажу або міни,
визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка
підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного
кордону України.
До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються),
також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до
неї включені:
а) на навантаження, вивантаження, перевантаження,
транспортування та страхування до пункту перетинання митного
кордону України;
б) комісійні та брокерські винагороди;
в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів
інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно
здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.
Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з
України на підставі договору, відмінного від договорів
купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни,
підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими,
бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про
вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на
транспортування та страхування товарів до пункту перетинання
митного кордону України.
У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення
(експорту) окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін,
ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо)
митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх з
України визначається з урахуванням положень, що визначають
порядок застосування зазначених обмежень.
Стаття 307. Декларування митної вартості
У разі вивезення (експорту) товарів, на які встановлено
вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита,
митна вартість декларується шляхом подання декларації митної
вартості.
Основою для визначення митної вартості товарів є ціна угоди,
яку фактично сплачено чи яка підлягає сплаті за ці товари, якщо
на неї не вплинули такі фактори:
1) обмеження щодо прав продавця (експортера) на товари, що
оцінюються, за винятком:
а) обмежень, встановлених законодавством України;
б) обмежень, що істотно не впливають на ціну товарів;
2) залежність продажу (відчуження) та ціни угоди від
дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;
3) відомості, використані декларантом для визначення митної
вартості товарів, не підтверджені документально або не є
кількісно вираженими та достовірними;
4) учасники угоди (експортер та імпортер) є взаємозалежними
особами, за винятком випадків коли їх взаємозалежність не
вплинула на ціну угоди, що повинне бути доведено декларантом. При
цьому особи вважаються взаємозалежними, якщо має місце хоча б
одна з таких умов:
а) один з учасників угоди - фізична особа чи посадова особа
одного з підприємств - учасників угоди є одночасно посадовою
особою іншого підприємства - учасника угоди;
б) учасники угоди є співвласниками підприємства;
в) учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;
г) один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями
з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, які
становлять не менше п'яти процентів статутного капіталу;
д) обидва учасники угоди перебувають під прямим чи непрямим
контролем третьої особи;
е) учасники угоди спільно, прямо чи непрямо контролюють
третю особу;
є) один з учасників угоди прямо чи непрямо контролює іншого
учасника угоди;
ж) учасники угоди - фізичні особи чи посадові особи підприємств
- учасників угоди є родичами.
Р О З Д І Л XІІІ Країна походження товару
ГЛАВА 54. Країна походження товару та критерії визначення
країни походження товару. Сертифікати пропоходження товару
Стаття 308. Мета визначення країни походження товару
Країна походження товару визначається з метою застосування
тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на
митну територію України та вивезення товару з цієї території, а
також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої
торгівлі.
Стаття 309. Визначення країни походження товару
Визначення країни походження товару здійснюється на основі
принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни
походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на
підставі положень цього Кодексу.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар
був повністю вироблений або підданий достатній переробці
відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
При цьому під країною походження товару може розумітись
група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є
необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Стаття 310. Товар, повністю вироблений у країні
Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:
1) корисні копалини, видобуті на її території або в її
територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в
морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих
надр;
2) рослинна продукція, вирощена чи зібрана на її території;
3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;
4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;
5) продукція мисливського, рибальського та морського
промислів;
6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена
у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами,
орендованими (зафрахтованими) нею;
7) вторинна сировина та відходи, які є результатом
виробничих та інших операцій, здійснених у країні;
8) продукція високих технологій, одержана у відкритому
космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи
орендуються нею;
9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції,
зазначеної у пунктах першому-восьмому цієї статті.
Стаття 311. Критерій достатньої переробки товару
Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше
країн, походження товару визначається згідно з критерієм
достатньої переробки.
Критерій достатньої переробки визначається:
1) правилом, яке потребує в результаті переробки товару
зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою
опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох
знаків;
2) або правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні
вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому
додана вартість становить не менш як 50 процентів від вартості
товару, одержаного в результаті переробки, або доля використаних
матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш
як 50 процентів від вартості товару, одержаного в результаті
переробки;
3) або списком виробничих та технологічних операцій, які хоч
і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи
його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з
дотриманням певних умов визнаються достатніми.
Список таких виробничих та технологічних операцій
установлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі застосування правила адвалерної частки вартість
товару, одержаного в результаті переробки в цій країні,
визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість
складових цього товару, що походять з інших країн, визначається
за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не
визначено, - за встановленою ціною першого їх продажу в цій
країні
Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни
(країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то
застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим
достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено
класифікаційний код товару за Гармонізованою системою опису та
кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.
Критерії достатньої переробки для конкретних товарів і країн
установлюються та застосовуються з дотриманням вимог цього
Кодексу в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 312. Додаткові положення щодо визначення критерію
достатньої переробки товару
Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої
переробки:
1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів
під час зберігання чи транспортування;
2) операції щодо підготовки товарів до продажу та
транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень,
сортування, перепакування);
3) прості складальні операції;
4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній
продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних
складових;
5) комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище
операцій;
6) забій тварин.
Стаття 313. Визначення країни походження товарів, якщо
товари поставляються партіями
Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що
поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи
транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією,
а також у випадках коли партія товару роздрібнена на кілька
партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням
декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження
товару.
Умовою застосування цього правила є:
1) попереднє повідомлення митного органу про роздрібнення
партії розібраного чи незібраного товару на кілька партій із
зазначенням причин такого роздрібнення, докладної специфікації
кожної партії із зазначенням кодів товарів за Українською
класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, вартості і
країни походження товарів, що входять до кожної партії;
2) документальне підтвердження помилковості роздрібнення
товару на кілька партій;
3) поставка всіх партій товарів з однієї країни одним
постачальником;
4) ввезення всіх партій товарів через один і той же митний
орган (митний пост);
5) поставка всіх партій товарів у строк, що не перевищує
шести місяців від дати прийняття митної декларації чи закінчення
строку її подання стосовно першої партії.
Стаття 314. Підтвердження походження товару
Для підтвердження походження товару митний орган вправі
вимагати подання сертифіката про походження такого товару.
У разі вивезення товарів з митної території України
сертифікат про походження товару, в тих випадках, коли він
необхідний і це відображено у національних правилах країни
ввезення чи передбачено міжнародними зобов'язаннями України,
видається органом, уповноваженим на це Кабінетом Міністрів
України.
У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат
про походження товару подається обов'язково:
1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає
преференції за Митним тарифом України;
2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється
кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання
зовнішньоекономічної діяльності;
3) якщо це передбачено міжнародними угодами, учасником яких
є Україна, а також законодавством України в галузі охорони
довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів,
громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих
інтересів України;
4) у випадках коли у документах, які подаються для митного
оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного
органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні
відомості про походження товарів.
Стаття 315. Сертифікат про походження товару
Сертифікат про походження товару повинен одночасно свідчити
про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має
містити:
1) письмову заяву експортера про країну походження товару;
2) письмове посвідчення компетентного органу країни
вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у
сертифікаті відомості відповідають дійсності.
Сертифікат про походження товару подається разом з митною
декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами,
що подаються для митного оформлення.
У разі втрати сертифіката приймається його офіційно
завірений дублікат.
У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності
сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи
відомості про країну походження товару, митний орган може
звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних
організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з
проханням про надання додаткових відомостей.
Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни
доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не
одержать належним чином оформлений сертифікат про походження
товару або затребувані ними додаткові відомості.
Стаття 316. Підстави для відмови у випуску товару
Митний орган може відмовити у випуску товару з метою його
переміщення через митний кордон України лише за наявності
достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни,
товари якої не підлягають випуску згідно із законодавством
України та міжнародними угодами, учасником яких є Україна.
Неподання належним чином оформленого сертифіката чи
відомостей про походження товару не є підставою для відмови у
митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення
через митний кордон України.
Товари, походження яких достовірно не встановлено,
випускаються митним органом за умови сплати мита за граничними
ставками.
До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим
найбільшого сприяння або преференційний режим за умови одержання
належним чином оформленого посвідчення про їх походження не
пізніше, ніж через рік з дати здійснення митного оформлення.
Стаття 317. Додаткові положення щодо визначення країни
походження товару
У визначенні країни походження товару не береться до уваги
походження енергії, машин, обладнання та інструментів, що
використовуються для його виробництва.
Особливості визначення країни походження товару, що
ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон,
розташованих на території України, встановлюється Кабінетом
Міністрів України.
Р О З Д І Л XІV Митні пільги
ГЛАВА 55. Митні пільги, що надаються представництвам
іноземних держав, міжнародних організацій, представництвам
іноземних фірм та офіційним особам на території України, а також
дипломатичним представництвам України, що знаходяться за кордоном
Стаття 318. Митні пільги для дипломатичних представництв
іноземних держав
Дипломатичні представництва іноземних держав на території
України за умови дотримання встановленого порядку переміщення
через митний кордон України можуть ввозити в Україну та вивозити
з її території товари, призначені для офіційного (службового)
користування представництв із звільненням від митного огляду та
сплати митних платежів за винятком митного збору за зберігання
таких товарів на складах митних органів, а також плати за їх
митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями
розташування митних органів або поза робочим часом, установленим
для митних органів.
Стаття 319. Митні пільги для глави дипломатичного
представництва іноземної держави та членів дипломатичного
персоналу представництва
Глава дипломатичного представництва іноземної держави та
члени дипломатичного персоналу представництва, а також члени
їхніх сімей, які проживають разом з ними, за умови, що вони не є
громадянами України та не проживають в Україні постійно, можуть
ввозити в Україну товари, призначені для особистого користування,
включаючи предмети початкового облаштування, та вивозити з
України товари, призначені для особистого користування, включаючи
придбані на території України, з дотриманням встановленого
порядку їх переміщення через митний кордон України та із
звільненням від сплати митних платежів за винятком митного збору
за зберігання таких товарів на складах митних органів, а також
плати за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями
розташування митних органів або поза робочим часом, установленим
для митних органів.
Особистий багаж глави дипломатичного представництва
іноземної держави, членів дипломатичного персоналу
представництва, членів їхніх сімей, які проживають разом з ними,
звільняється від митного огляду, якщо немає достатніх підстав
вважати, що він містить товари, не призначені для особистого
користування, або товари, ввезення (вивезення) яких заборонене
законодавством України, або регулюється карантинними та іншими
спеціальними правилами. Такий огляд повинен здійснюватися тільки
в присутності названих у цій статті осіб або їх уповноважених
представників.
Стаття 320. Митні пільги для співробітників
адміністративнотехнічного персоналу дипломатичного представництва
іноземної держави
Співробітники адміністративно-технічного персоналу
дипломатичного представництва іноземної держави та члени їхніх
сімей, які проживають разом з ними, якщо ці співробітники та
члени їхніх сімей не є громадянами України та не проживають в
Україні постійно, можуть ввозити в Україну товари, призначені для
початкового облаштування, із звільненням від сплати митних
платежів за винятком митного збору за зберігання таких товарів на
складах митних органів, а також плати за їх митне оформлення,
якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів
або поза робочим часом, установленим для митних органів.
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, ввозять в
Україну та вивозять з України товари в порядку, встановленому
статтею 319 цього Кодексу.
Стаття 321. Поширення митних пільг, що надаються членам
дипломатичного персоналу представництва іноземної держави, на
співробітників адміністративно-технічного та обслуговуючого
персоналу
На основі спеціальної угоди з іноземною державою митні
пільги, що надаються згідно з цим Кодексом членам дипломатичного
персоналу представництва іноземної держави, можуть бути
поширеними на співробітників адміністративно-технічного та
обслуговуючого персоналу цього представництва, а також членів
їхніх сімей, які не є громадянами України та не проживають в
Україні постійно, виходячи з принципу взаємності стосовно кожної
окремої держави.
Стаття 322. Надання митних пільг консульським установам
іноземних держав та членам їхнього персоналу
Консульським установам іноземних держав, консульським
посадовим особам, включаючи главу консульської установи, та
консульських службовців, а також членів їхніх сімей, надаються
митні пільги, передбачені цим Кодексом для дипломатичних
представництв іноземних держав або відповідного персоналу
дипломатичного представництва.
На основі спеціальної угоди з іноземною державою на
працівників обслуговуючого персоналу консульської установи, а
також на членів їхніх сімей, які не є громадянами України та не
проживають в Україні постійно, виходячи з принципу взаємності
стосовно кожної окремої держави, можуть поширюватися митні
пільги, що надаються згідно з цим Кодексом відповідному персоналу
дипломатичного представництва іноземної держави.
Стаття 323. Переміщення дипломатичної пошти та консульської
валізи іноземних держав через митний кордон України
Дипломатична пошта та консульська валіза іноземних держав,
що переміщується через митний кордон України, не підлягає ні
розпечатуванню, ні затриманню. За наявності достатніх підстав
вважати, що консульська валіза містить товари, не зазначені в
частині третій цієї статті, митний орган може зажадати
розпечатання валізи уповноваженими особами цієї іноземної держави
у присутності посадових осіб митного органу. У разі відмови від
розпечатання така валіза повертається до місця відправлення.
Всі місця, що становлять дипломатичну пошту та консульську
валізу, повинні мати видимі зовнішні ознаки, що свідчать про їх
характер.
Дипломатична пошта може містити виключно дипломатичні
документи та товари, призначені для офіційного користування, а
консульська валіза - тільки офіційну кореспонденцію та документи
або товари, призначені виключно для офіційного користування.
Стаття 324. Митні пільги для іноземних дипломатичних і
консульських кур'єрів
Іноземні дипломатичні та консульські кур'єри можуть ввозити
в Україну та вивозити з України товари, призначені для їх
особистого користування, із звільненням на основі взаємності від
митного огляду та сплати митних платежів за винятком митного
збору за зберігання таких товарів на складах митних органів, а
також плати за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза
місцями розташування митних органів або робочим часом,
установленим для митних органів.
Стаття 325. Митні пільги для представників та членів
делегацій іноземних держав
Представникам іноземних держав, членам парламентських та
урядових делегацій, а також на основі взаємності співробітникам
делегацій іноземних держав, які приїздять в Україну для участі в
міжнародних переговорах, міжнародних конференціях та нарадах або
з іншими офіційними дорученнями, надаються митні пільги,
передбачені цим Кодексом для дипломатичного персоналу
представництв іноземних держав. Такі пільги надаються також
членам сімей, які супроводжують цих осіб.
Дипломатичному персоналу, консульським посадовим особам
представництв іноземних держав, членам їхніх сімей, а також
особам, названим у частині першій цієї статті, які прямують з
тією ж метою транзитом через територію України, надаються митні
пільги, передбачені цим Кодексом для дипломатичного персоналу
іноземних представництв.
Стаття 326. Митні пільги для міжнародних організацій,
представництв іноземних держав при них, а також для їх персоналу
Митні пільги для міжнародних організацій та представництв
іноземних держав при них, а також для персоналу цих організацій і
представництв та членів сімей персоналу визначаються відповідними
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Стаття 327. Надання митних пільг посадовим особам
представництв іноземних держав та міжнародних організацій в
Україні
Кожна посадова особа, яка має пільги згідно із статтями 319 -
322, 324 - 326 цього Кодексу, користується ними у разі прямування
в Україну для зайняття цієї посади - з моменту перетину митного
кордону України, а у разі знаходження на території України - з
того часу, коли ця посадова особа офіційно приступила до
виконання своїх обов'язків.
Члени сімей посадових осіб, зазначених у частині першій цієї
статті, якщо вони не є громадянами України та не проживають в
Україні постійно, мають ті ж пільги, що й ці посадові особи.
Стаття 328. Припинення надання митних пільг посадовим особам
представництв іноземних держав та міжнародних організацій в
Україні
Після залишення посадовими особами представництв іноземних
держав та міжнародних організацій митної території України
надання їм митних пільг, передбачених статтями 319 - 322, 324 -
326 цього Кодексу, припиняється.
Стаття 329. Декларування товарів представництв іноземних
держав та міжнародних організацій в Україні
Товари, що не підлягають витраті на території України і
призначені для офіційного (службового) користування представництв
іноземних держав та міжнародних організацій, підлягають
декларуванню митним органам та пропускаються в Україну на весь
строк акредитації представництва.
Стаття 330. Декларування товарів представництв іноземних
фірм в Україні
Товари, що не підлягають витраті на території України та
призначені для службового користування представництв іноземних
фірм, декларуються митним органам на строк до трьох років з
моменту акредитації цих представництв під зобов'язання про
зворотне вивезення.
Питання щодо продовження строку тимчасового ввезення
товарів, зазначених у частині першій цієї статті, вирішується
митним органом, в регіоні діяльності якого розташоване відповідне
представництво іноземної фірми.
Стаття 331. Декларування товарів, що належать посадовим
особам представництв іноземних держав та представництв іноземних
фірм в Україні
Товари, що не підлягають витраті на території України та
призначені для особистого користування осіб, які мають митні
пільги, декларуються митним органам за місцем акредитації чи
тимчасового перебування цих осіб і пропускаються під зобов'язання
про зворотне вивезення за кордон по закінченні всього періоду
перебування зазначених осіб на території України.
Стаття 332. Порядок переміщення через митний кордон України
товарів дипломатичних представництв України, що знаходяться за
кордоном
Дипломатичні представництва України, що знаходяться за
кордоном, за умови дотримання ними встановленого порядку
переміщення через митний кордон України можуть вивозити з України
товари, призначені для офіційного (службового) користування
представництва, із звільненням від сплати митних платежів за
винятком митного збору за зберігання таких товарів на складах
митних органів, а також плати за їх митне оформлення, якщо воно
здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза
робочим часом, установленим для митних органів.
Стаття 333. Декларування товарів дипломатичних представництв
України, що знаходяться за кордоном
Товари, призначені для офіційного (службового) користування
дипломатичних представництв України, що знаходяться за кордоном,
підлягають декларуванню митним органам та пропускаються за межі
України на весь строк акредитації представництва за кордоном.
ГЛАВА 56. Тарифні пільги (тарифні преференції)
Стаття 334. Поняття тарифних пільг (тарифних преференцій)
Тарифні пільги (тарифні преференції) - це пільги, що
надаються Україною у процесі реалізації її зовнішньоекономічної
політики на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо
товарів, які переміщуються через митний кордон України, як
звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або
встановлення тарифних квот на ввезення товарів.
Тарифні пільги (тарифні преференції) надаються виключно на
основі цього Кодексу, інших законів України, а також міжнародних
договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України.
Тарифні пільги (тарифні преференції) встановлюються щодо
товарів і не можуть застосовуватися в індивідуальному порядку до
окремих осіб.
Порядок надання тарифних пільг, передбачених законодавством
України, визначається Державною митною службою України.
Стаття 335. Тарифні преференції
У провадженні зовнішньоекономічної діяльності застосовуються
преференційні ставки Митного тарифу України як звільнення від
справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних
квот на ввезення до товарів:
1) які походять з держав, що утворюють разом з Україною
митний союз або зону вільної торгівлі;
2) які походять з країн, що розвиваються, і на які
поширюється національна система преференцій України.
Стаття 336. Встановлення преференцій у рамках митного союзу
або зони вільної торгівлі
Звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або
застосування тарифних квот на преференційне ввезення товарів, які
походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або
зону вільної торгівлі, встановлюється на підставі відповідних
міжнародних договорів України.
Стаття 337. Національна система преференцій України
Національна система преференцій України передбачає
встановлення преференційних ставок мита, включаючи звільнення від
сплати мита, стосовно товарів, які походять з країн, що
розвиваються.
Преференційні ставки Митного тарифу України застосовуються
до товарів, що походять:
1) із найменш розвинутих країн (за даними Організації
Об'єднаних Націй);
2) з країн, що розвиваються, у яких обсяг валового
національного продукту на душу населення не перевищує такого
показника в Україні.
Стаття 338. Застосування національної системи преференцій
Переліки країн, на товари яких поширюється національна
система преференцій, визначаються щорічно Верховною Радою України
під час прийняття закону про Державний бюджет на поточний рік.
Преференційні ставки Митного тарифу України відповідно до
національної системи преференцій та перелік товарів, на які вони
поширюються, встановлюються Верховною Радою України.
Стаття 339. Звільнення від сплати мита
Звільнення від сплати мита під час переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України допускається
виключно на підставі цього Кодексу та законів України про
оподаткування.
Від сплати мита звільняються:
1) транспортні засоби - під час здійснення міжнародних
перевезень товарів та пасажирів, а також засоби
матеріальнотехнічного постачання та спорядження, паливо,
продовольство та інші товари, необхідні для їх нормальної
експлуатації на час перебування в дорозі, у пунктах проміжної
зупинки або придбані за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії
(пошкодження) цих транспортних засобів;
2) засоби матеріально-технічного постачання та спорядження,
паливо, продовольство та інші товари, що вивозяться за межі
митної території України для забезпечення діяльності суден,
зареєстрованих у Державному судновому реєстрі України або
Судновій книзі Ураїни, які ведуть морський промисел, а також
продукція промислу цих суден, що ввозиться на митну територію
України;
3) товари, що ввозяться на митну територію України чи
вивозиться з митної території України для офіційного та
особистого користування дипломатичними, консульськими
представництвами іноземних країн, їх персоналом та членами їхніх
сімей, а також міжнародними організаціями, представництвами
іноземних країн при них, персоналом цих організацій та
представництв, іншими іноземними посадовими особами, що
користуються правом безмитного ввезення таких товарів на підставі
законів України або міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
4) товари, що підлягають оберненню на користь держави у
випадках, передбачених законом;
5) товари (крім підакцизних), що ввозяться на митну
територію України на безоплатній основі як гуманітарна допомога,
згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів
України;
6) товари (крім підакцизних), що ввозяться на митну
територію України чи вивозяться за межі митної території України
з метою ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;
7) підручники, що передаються на безоплатній основі для
навчальних, дошкільних та лікувальних закладів, які повністю або
частково фінансуються з Державного бюджету;
8) товари (крім підакцизних), що ввозяться на безоплатній
основі на митну територію України і визначаються Кабінетом
Міністрів України як технічна допомога;
9) товари, що переміщуються під митним контролем у режимі
транзиту через митну територію України;
10) товари, що переміщуються через митний кордон України
громадянами у розмірах, що визначаються законодавством України, і
не призначаються для відчуження чи використання у виробничій чи
іншій комерційній діяльності;
11) інші товари відповідно до законів України про
оподаткування.
Стаття 340. Використання товарів, на які встановлено митні
пільги щодо оподаткування
Товари, які відповідно до законодавства пропускаються через
митний кордон України із застосуванням пільг щодо оподаткування,
можуть використовуватися виключно з тією метою, з якою було
надано такі пільги.
Після випуску товарів, зазначених у частині першій цієї
статті, у вільний обіг на території України митні органи вправі у
будь-який час здійснювати перевірку їх фактичного використання і
вимагати від відповідних осіб подання звіту про використання цих
товарів, а також інших документів, необхідних для здійснення
контролю за їх використанням.
Розділ XV. Нарахування, справляння та контроль митних
органів за сплатою митних платежів під час переміщення товарів
через митний кордон України.
ГЛАВА 57. Загальні положення
Стаття 341. Митні платежі
Під час переміщення через митний кордон України товарів і
транспортних засобів, а також в інших випадках, передбачених цим
Кодексом та законодавством України, митними органами справляються
такі митні платежі:
1) мито;
2) податок на додану вартість під час здійснення
експортноімпортних операцій;
3) акцизний збір з товарів, що ввозяться на митну територію
України;
4) митний збір за видачу ліцензії на право здійснення митної
брокерської діяльності;
5) митний збір за видачу ліцензії на право здійснення
діяльності митного перевізника
6) митний збір за видачу ліцензії на право відкриття та
експлуатації митного ліцензійного складу;
7) митний збір за видачу ліцензії на право відкриття та
експлуатації магазину безмитної торгівлі;
8) митний збір за видачу кваліфікаційного посвідчення
фахівця з декларування;
9) митний збір за внесення банку чи іншої
фінансово-кредитної установи до реєстру гарантів;
10) митний збір за видачу дозволу на використання
приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового
зберігання;
11) митний збір за митне оформлення товарів і транспортних
засобів;
12) митний збір за перебування товарів під митним контролем;
13) митний збір за охорону і супроводження товарів і
транспортних засобів митними органами;
14) митний збір за зберігання товарів на складах митних
органів;
15) митний збір за зберігання товарів на складах митних
органів у режимі "митний склад";
16) митний збір за участь у митних аукціонах;
17) митний збір за прийняття попереднього рішення;
18) митні збори за реєстрацію товарів, що містять об'єкти
інтелектуальної власності, та за продовження строку дії
реєстрації;
19) митний збір за внесення змін до реєстру товарів, що
містять об'єкти інтелектуальної власності;
20) інші платежі, справляння яких відповідно до
законодавства України здійснюється митними органами.
Стаття 342. Нарахування мита
Мито на товари, що переміщуються через митний кордон
України, нараховується митними органами згідно з положеннями
цього Кодексу за ставками, встановленими Митним тарифом України,
що діють на день подання митної декларації.
Стаття 343. Податок на додану вартість
Податок на додану вартість під час здійснення
експортноімпортних операцій, яким обкладаються товари, що
переміщуються через митний кордон України, - це непрямий
загальнодержавний податок, який нараховується та справляється
митними органами за ставками, що діють на день подання митної
декларації, у порядку, визначеному цим Кодексом та законами
України про оподаткування.
Стаття 344. Акцизний збір
Акцизний збір на товари, що переміщуються через митний
кордон України, є непрямим загальнодержавним податком на
високорентабельні та монопольні товари, який нараховується та
справляється митними органами за ставками, що діють на день
подання митної декларації, у порядку, визначеному цим Кодексом та
законами України про оподаткування.
Стаття 345. Митні збори
Митні збори - це плата, яка у випадках, передбачених цим
Кодексом, справляється митними органами за вчинення дій,
пов'язаних з виконанням ними функцій, що покладаються на митні
органи відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів
України.
Стаття 346. Митний збір за митне оформлення
Митний збір за митне оформлення товарів і транспортних
засобів справляється, за винятком випадків, передбачених цим
Кодексом, при митному оформленні товарів і транспортних засобів,
яке супроводжується оформленням митної декларації.
Митний збір справляється за митне оформлення:
1) товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України;
2) товарів, що ввозяться на митний ліцензійний склад;
3) товарів і транспортних засобів, що переміщуються
транзитом через митну територію України;
Якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів, які
переміщуються прохідним митним транзитом через митну територію
України, здійснюється безпосередньо у пункті пропуску на митному
кордоні України і при цьому справляється єдиний збір,
установлений законом, митний збір за митне оформлення таких
товарів і транспортних засобів окремо не справляється.
Стаття 347. Звільнення від сплати митного збору за митне
оформлення
Митний збір за митне оформлення не справляється:
1) під час переміщення через митний кордон України товарів,
призначених для офіційного та особистого користування, особами,
що користуються митними пільгами відповідно до статей 318 - 322,
324 - 326 цього Кодексу;
2) у разі подання митному органу попередньої митної
декларації на ордерні поставки товарів;
3) у разі подання митному органу загальної митної декларації
на поставку комплектного об'єкта;
4) у разі вивезення товарів з митного ліцензійного складу за
межі митної території України чи на інший митний ліцензійний
склад без зміни митного режиму цих товарів;
5) в інших випадках, що визначаються законодавством України
та міжнародними договорами України.
Положення частини першої цієї статті не застосовуються у
разі, якщо митне оформленя товарів і транспортних засобів
здійснюється поза місцем розташування митного органу, що здійснює
митний контроль та митне оформлення, у тому числі у зонах митного
контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, які
зберігають такі товари і транспортні засоби, а також поза робочим
часом, встановленим для митного органу.
Стаття 348. Строк, за який нараховується митний збір за
перебування товарів під митним контролем
При вивезенні товарів з митної території України строк
перебування під митним контролем з метою нарахування митного
збору за перебування цих товарів під митним контролем
обчислюється починаючи з дати прийняття митним органом митної
декларації.
При ввезенні товарів на митну територію України
автомобільним транспортом строк перебування під митним контролем
з метою нарахування митного збору за перебування цих товарів під
митним контролем обчислюється починаючи з дати, зазначеної у
документі з контролю за доставкою як строк доставки товарів у
митний орган призначення, а при доставці раніше цієї дати -
починаючи з дати фактичної доставки товарів у митний орган
призначення.
При везенні товарів на митну територію України залізничним
транспортом строк перебування під митним контролем з метою
нарахування митного збору за перебування цих товарів під митним
контролем обчислюється починаючи з дати отримання митним органом
призначення інформації залізниці про надходження вантажу та
нанесення відбитку штампу "Під митним контролем" на
товаросупровідні документи.
При ввезенні товарів на митну територію України водним
транспортом строк перебування під митним контролем з метою
нарахування митного збору за перебування цих товарів під митним
контролем обчислюється:
а) у разі здійснення митного оформлення митним органом, у
зоні діяльності якого знаходиться порт:
якщо одержувач товарів розташований у зоні діяльності цього
митного органу - починаючи з дати отримання митним органом
інформації порту про надходження товарів;
якщо одержувач товарів розташований у зоні діяльності іншого
митного органу - починаючи з дати отримання дозволу на митне
оформлення товарів у митному органі, у зоні діяльності якого
знаходиться порт, або з дати видачі картки відмови у митному
оформленні.
б) якщо митне оформлення здійснюється в іншому митному
органі - починаючи з дати, зазначеної у документі з контролю за
доставкою як строк доставки товарів у митний орган призначення, а
у разі доставки раніше цієї дати - починаючи з дати фактичної
доставки товарів у митний орган призначення.
При ввезенні товарів на митну територію України повітряним
транспортном строк перебування під митним контролем з метою
нарахування митного збору за перебування цих товарів під митним
контролем обчислюється:
а) у разі здійснення митного оформлення митним органом, у
зоні діяльності якого розміщений аеропорт, - починаючи з дати
отримання цим органом інформації складу аеропорту про надходження
товарів та нанесення відбитка штампа "Під митним контролем" на
товаросупровідні документи;
б) у випадку проведення митного оформлення іншим митним
органом - починаючи з дати, зазначеної у документі з контролю за
доставкою як строк доставки товарів у митний орган призначення, а
при доставці раніше цієї дати - починаючи з дати фактичної
доставки товарів у митний орган призначення.
Порядок нарахування митного збору за перебування товарів під
митним контролем при їх ввезенні іншими видами транспорту
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Останнім днем строку, за який нараховується митний збір за
перебування товарів під митним контролем, є день завершення
митного оформлення цих товарів.
Стаття 349 Час, за який митний збір за перебування товарів
під митним контролем не нараховується
До часу перебування товарів під митним контролем, за який
нараховується митний збір, не включається:
- час, потрібний для проведення
навантажувальнорозвантажувальних робіт згідно з установленими
нормативами;
- термін, на який надається відстрочення сплати митного
збору за митне оформлення;
- час, необхідний для проведення митними органами експертизи
товарів з метою визначення їх класифікаційного коду за
Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності
та митної вартості;
- час, витрачений митним органом на отримання від іншого
митного органу інформації, потрібної для здійснення митного
оформлення;
- час, витрачений імпортером на отримання дозволів
уповноважених державних органів на ввезення товарів і
пред'явлення їх митному органу, якщо надання таких дозволів
обумовлене проведенням відповідної експертизи товарів і вони не
могли бути отримані до моменту перетинання товарами митного
кордону;
- час затримки митного оформлення, яка сталася з вини
митного органу;
- термін дії обставин непереборної сили;
- час, потрібний для проведення верифікації сертифікатів про
походження товарів;
- час, протягом якого тривало провадження по справі про
порушення митних правил, якщо за результатами розгляду цієї
справи конфіскацію товарів, вилучених митницею відповідно до
статей 449 - 450 цього Кодексу, застосовано не було;
- час, протягом якого тривав розгляд скарги на рішення, дії
чи бездіяльність митного органу або його службових осіб,
пов'язані з митним оформленням товарів, що переміщуються через
митний кордон України, якщо за результатами розгляду скарги
зазначені рішення, дії чи бездіяльність були визнані
неправомірними.
Стаття 350. Звільнення від сплати митних платежів та
зниження рівня оподаткування пошкоджених, знищених чи втрачених
товарів
Повне чи часткове звільнення від сплати митних платежів, що
справляються під час переміщення товарів через митний кордон
України, може бути надане в разі, коли товари, що перебувають під
митним контролем і підлягають оподаткуванню, були знищені,
безповоротно втрачені чи пошкоджені внаслідок аварії чи дії
непереборної сили.
На прохання заінтересованої особи залишки товарів,
зазначених у частині першій цієї статті, можуть бути:
1) випущені для вільного використання в існуючому стані;
2) вивезені за межі митної території України;
3) приведені до комерційно непридатного стану під контролем
митного органу.
Стаття 351. Звільнення від сплати митного збору за
перебування товарів під митним контролем
Митний збір за перебування товарів під митним контролем не
нараховується, якщо:
1) ввозяться товари, призначені для офіційного та особистого
користування, особами, що користуються митними пільгами
відповідно до положень статей 318 - 322, 324 - 326 цього Кодексу;
2) подається попередня митна декларація на ордерні поставки;
3) подається загальна митна декларація на поставки
комплектного об'єкта;
4) товари зберігаються на митних ліцензійних складах, у
магазинах безмитної торгівлі або перебувають у вільних митних
зонах;
5) товари ввозяться як гуманітарна або технічна допомога у
порядку, визначеному законодавством України;
6) товари тимчасово ввозяться на митну територію України у
тому числі транзитом або тимчасово вивозяться за межі цієї
території;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України та
міжнародними договорами України.
ГЛАВА 58. Нарахування та справляння митних платежів
Стаття 352. Визначення розміру митних зборів
Розміри митних зборів повинні забезпечувати відшкодування
витрат на вчинення митними органами відповідних дій, за які цим
Кодексом передбачено справляння таких зборів.
Ставки митних зборів установлюються Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 353. Платники митних платежів і строки їх сплати
Митні платежі сплачуються декларантом. Сплата митних
платежів може забезпечуватися внесенням відповідних сум на
рахунок митного органу або гарантією уповноваженого банку чи
іншої фінансово-кредитної установи, внесеної до реєстру гарантів,
який ведеться Державною митною службою України.
Митні платежі сплачуються митному органу, як правило, до або
одночасно з прийняттям цим органом митної декларації, вчиненням
відповідних дій чи наданням відповідної послуги.
Стаття 354. Порядок сплати митних платежів
Митні платежі можуть сплачуватися шляхом перерахування
відповідних сум на рахунки митних органів, іменними
розрахунковими чеками, а також готівкою до каси митного органу.
Митні платежі, крім тих, що справляються у разі пересилання
товарів в Україну у міжнародних поштових відправленнях,
сплачуються відповідним митним органам.
У разі пересилання товарів в Україну у міжнародних поштових
відправленнях митні платежі сплачуються підприємствам зв'язку,
які щоденно перераховують зазначені платежі на рахунки
відповідних митних органів для подальшого перерахування до
Державного бюджету України. Порядок перерахування митних платежів
підприємствами зв'зку на рахунки митних органів визначається
Державною митною службою України разом з Державним комітетом
зв'язку та інформатизації України.
За товари, що пересилаються в міжнародних поштових
відправленнях за кордон, митні платежі сплачуються відправниками
завчасно митному органу, в зоні діяльності якого відправники
постійно чи тимчасово проживають або перебувають.
Стаття 355. Валюта, в якій сплачуються митні платежі
Митні платежі сплачуються резидентами у валюті України, а
нерезидентами - у валюті України або в іноземній валюті, яку
купує Національний банк України, відповідно до законодавства
України.
Перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється
за офіційним обмінним курсом Національного банку України, що
застосовується на день прийняття митним органом митної
декларації.
Стаття 356. Відстрочення та розстрочення сплати митних
платежів
За письмовою заявою платника керівник митного органу, який
здійснює митне оформлення товарів і транспортних засобів, має
право надавати відстрочення або розстрочення сплати митних
платежів на умовах і в порядку, що визначаються законами України
з питань оподаткування.
Відстрочення чи розстрочення сплати митних платежів не може
надаватися особам, які вчинили порушення митних правил,
передбачені цим Кодексом.
Якщо відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів
України відстрочення сплати митних платежів здійснюється шляхом
видачі митному органу простого векселя, то у разі несплати митних
платежів у строк, на який видавався вексель, цей вексель
пред'являється митним органом для оплати до уповноваженого банку,
який повинен оплатити зазначений вексель у першочерговому
порядку. Протест векселя у неакцепті та неплатежі при цьому не
здійснюється.
Стаття 357. Установи, що можуть надавати письмові гарантії
Письмові гарантії щодо сплати митних платежів можуть
надаватися уповноваженими банками та іншими уповноваженими
фінансово-кредитними установами України, внесеними за їх заявою
до реєстру гарантів, що ведеться Державною митною службою
України.
Порядок розгляду заяв банків та інших фінансово-кредитних
установ про внесення до реєстру гарантів визначається Державною
митною службою України.
За внесення банку чи іншої фінансово-кредитної установи до
реєстру гарантів, що ведеться Державною митною службою України,
справляється митний збір.
У разі недотримання умов гарантії та вимог цього Кодексу
банк чи інша фінансово-кредитна установа може бути виключена з
реєстру за рішенням Державної митної служби України з
обов'язковим відшкодуванням платежів, на які було надано
гарантію. У разі виключення банку чи іншої фінансово-кредитної
установи з реєстру гарантів митний збір, зазначений у частині
третій цієї статті, поверненню не підлягає.
ГЛАВА 59. Контроль за сплатою митних платежів
Стаття 358. Контроль за надходженням коштів до бюджету
Контроль та перевірка повноти сплати митних платежів під час
переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон
України, а також своєчасності перерахування до Державного бюджету
коштів, що надходять від їх сплати, покладається на митні органи.
Стаття 359. Стягнення не сплачених своєчасно митних платежів
Митні платежі, не сплачені своєчасно, у тому числі не
сплачені у строки, на які було надане відстрочення або
розстрочення, стягуються за розпорядженнями митних органів
уповноваженими банками або іншими фінансово-кредитними установами
з рахунків платників у безспірному порядку.
У разі несвоєчасної сплати митних платежів з платника
стягується пеня у розмірі 0, 5 процента недоїмки за кожен день
прострочення, включаючи день сплати чи стягнення у безспірному
порядку.
У разі відсутності у платника коштів стягнення звертається
на майно платника відповідно до закону.
У разі вчинення платником дій, спрямованих на ухилення від
сплати митних платежів, Державна митна служба України має право
прийняти рішення про призупинення операцій за фінансовими
рахунками платника, яке є обов'язковим для виконання банками та
іншими фінансово-кредитними установами, до моменту фактичної
сплати сум заборгованості.
У разі невиконання без поважних причин банками та іншими
фінансово-кредитними установами рішень митних органів щодо
безспірного стягнення митних платежів або призупинення операцій з
рахунками платника, а так само неодноразової затримки без
поважних причин виконання таких рішень Національний банк України
за поданням Державної митної служби України застосовує до таких
банків та установ заходи впливу, передбачені законом.
Стаття 360. Повернення надміру сплачених або стягнених
митних платежів за заявою платника або уповноваженої ним особи
Суми надміру сплачених або стягнених митних платежів
повертаються платникові або уповноваженій ним особі за їх заявою
з Державного бюджету України за умови подання такої заяви до
митного органу протягом одного року з дня сплати або стягнення
цих платежів. Повернення зазначених сум здійснюється органами
Державного казначейства України за поданням митних органів.
Порядок повернення сум надміру сплачених або стягнених митних
платежів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Суми надміру сплачених або стягнених митних платежів
повертаються без нарахування процентів та урахування інфляції у
тій же валюті, в якій вони були сплачені.
Суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності за їх згодою суми,
що підлягають поверненню, можуть також зараховуватися митними
органами у рахунок майбутніх платежів.
Стаття 361. Повернення сум сплачених або стягнених митних
платежів за рішенням суду, арбітражного суду
Позовна заява про повернення сум сплачених або стягнених
митних платежів може бути подана до суду, арбітражного суду
протягом одного року з дня сплати або стягнення зазначених
платежів.
Повернення сум сплачених або стягнених митних платежів за
рішенням суду, арбітражного суду здійснюється органами Державного
казначейства України з Державного бюджету України. Виконавчий
збір при цьому не сплачується.
Суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності за їх згодою суми,
що підлягають поверненню, можуть також зараховуватися митними
органами у рахунок майбутніх платежів.
Суми сплачених або стягнених митних платежів повертаються
без нарахування процентів та урахування інфляції у тій же валюті,
в якій вони були сплачені.
Рішення суду (арбітражного суду) про повернення сум
сплачених або стягнених митних платежів може бути оскаржене
митним органом в установленому законом порядку.
Р О З Д І Л XVІ. Митна статистика
ГЛАВА 60. Митна статистика
Стаття 362. Завдання митної статистики
Державна митна служба України забезпечує:
1) об'єктивний та достовірний облік даних про переміщення
товарів через митний кордон України; збирання, формування,
опрацювання, узагальнення, всебічний аналіз та зберігання
статистичної інформації з питань митної справи та зовнішньої
торгівлі товарами;
2) подання статистичної, довідкової, аналітичної інформації
з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами вищим
органам державної влади та іншим державним органам, визначеним
чинним законодавством;
3) захист статистичної інформації, яка відповідно до
законодавства України не підлягає розголошенню.
Стаття 363. Система митної статистики
Митна статистика є складовою частиною загальнодержавної
системи статистичного обліку і звітності.
Статистична інформація, яка формується, узагальнюється і
аналізується митними органами, використовується в інтересах
зміцнення зовнішньоекономічних зв'язків, поліпшення тарифного та
нетарифного регулювання, подальшої інтеграції України у
загальносвітову систему економічних відносин.
Забороняється вимагати від митних органів статистичну
інформацію, не передбачену державною статистичною звітністю, цим
Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Митна статистика складається з митної статистики зовнішньої
торгівлі і спеціальної митної статистики.
Стаття 364. Митна статистика зовнішньої торгівлі
Митна статистика зовнішньої торгівлі являє собою узагальнену
та відповідним чином систематизовану інформацію про переміщення
товарів через митний кордон України.
Митна статистика зовнішньої торгівлі формується,
узагальнюється та аналізується Державною митною службою України
на основі даних, які містяться у вантажних митних деклараціях.
Дані митної статистики зовнішньої торгівлі в установленому
законодавством порядку використовуються відповідними державними
органами для здійснення контролю за надходженням податків, зборів
та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України,
валютного контролю, аналізу стану зовнішньої торгівлі України, її
торговельного і платіжного балансів та економіки в цілому.
Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка
забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої
торгівлі України з даними державної статистики інших держав.
Державна митна служба України забезпечує регулярне
публікування даних митної статистики зовнішньої торгівлі.
Стаття 365. Спеціальна митна статистика
Для забезпечення завдань, покладених на митні органи
Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів
України, митними органами формується, узагальнюється та
аналізується спеціальна митна статистика. Порядок ведення
спеціальної митної статистики визначається Державною митною
службою України.
Стаття 366. Документи та відомості, що використовуються для
формування митної статистики
Для формування митної статистики використовуються документи
та відомості, які подаються до митних органів юридичними та
фізичними особами згідно з нормами цього Кодексу, якими
визначається порядок здійснення митного контролю та митного
оформлення.
Стаття 367. Використання інформації, що надається митним
органам державними органами та особами
Статистична та інша інформація, надана митним органам
відповідно до цього Кодексу, інших законодавчих актів України, а
також міжнародних договорів України, використовується виключно
для митних цілей.
Інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів
товарів може надаватися лише органам, які ведуть державну
статистику, а інформація щодо експортно-імпортних операцій
конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - тільки
слідчим органам у зв'язку з розслідуванням кримінальних справ.
Інформація, яка становить державну, комерційну, банківську
або іншу таємницю, що охороняється законом, а також конфіденційна
інформація не підлягає розголошенню або використанню посадовими
особами митних органів для особистих цілей, не може надаватись
органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх
посадовим особам, підприємствам та громадянам за винятком
випадків, передбачених законом.
Стаття 368. Використання митної статистики з питань
зовнішньої торгівлі
Статистична інформація з питань зовнішньої торгівлі
використовується для:
1) визначення стратегії, тактики та основних напрямів
розвитку зовнішньоекономічної діяльності;
2) аналізу та прогнозування зовнішньоекономічної політики і
ситуації, що склалася чи складатиметься на світовому ринку;
3) проведення переговорів з торгівельно-економічних питань;
4) застосування методів тарифного і нетарифного регулювання;
5) складання торговельного та платіжного балансів України,
планування і проведення валютно-фінансової політики;
6) визначення ринків збуту товарів;
7) формування статистики зовнішньоекономічних зв'язків
України.
Стаття 369. Відомчі класифікатори
Державна митна служба України здійснює розроблення,
впровадження та ведення відомчих класифікаторів з питань митної
статистики, які використовуються у процесі оформлення митних
декларацій.
Порядок ведення класифікаторів, зазначених у частині першій
цієї статті, встановлюється Державною митною службою України.
Класифікатори, зазначені у частині першій цієї статті,
використовуються виключно для митних цілей.
Державна митна служба України інформує органи державної
влади та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності про зміни і
доповнення, внесені до класифікаторів, зазначених у частині
першій цієї статті.
РОЗДІЛ XVІІ. Українська Класифікація товарів
зовнішньоекономічної діяльності
ГЛАВА 61. Ведення Української класифікації товарів
зовнішньоекономічної діяльності
Стаття 370. Структура та застосування Української
класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності
Нормативно-правові акти з питань митно-тарифного та
нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення
статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного контролю та
митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон
України, розробляються виключно на підставі Української
класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної
діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи
опису та кодування товарів.
В Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної
діяльності товари систематизовано за розділами, групами,
товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і
цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та
кодування товарів.
Для докладнішої товарної класифікації використовується
сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.
Структура десятизначного цифрового кодового позначення
товарів в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної
діяльності включає код групи, товарної позиції, товарної
підпозиції, товарної категорії (вісім цифр), товарної
підкатегорії (десять цифр).
Стаття 371. Порядок ведення Української класифікації товарів
зовнішньоекономічної діяльності
Ведення УКТЗЕД передбачає:
відстежування змін та доповнень до міжнародної основи
УКТЗЕД, пояснень та інших рішень по тлумаченню цієї основи, що
приймаються Всесвітньою митною організацією;
деталізацію УКТЗЕД на національному рівні та введення
додаткових одиниць виміру;
розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення
однакового тлумачення і застосування УКТЗЕД;
прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в
УКТЗЕД;
поширення інформації, що стосується застосування УКТЗЕД;
ведення та зберігання еталонного примірника УКТЗЕД (у
паперовому та електронному виглядах);
організацію роботи з видання і поширення УКТЗЕД та Пояснень
до УКТЗЕД;
здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.
Ведення УКТЗЕД здійснює Державна митна служба України згідно
з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Стаття 372. Класифікація товарів
Митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до
класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації
товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних
цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Стаття 373. Надання зразків товарів під час здійснення
класифікації товарів
З метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх
відповідності опису класифікаційних групувань Української
класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності митні органи
можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та
громадян зразки товарів та техніко-технологічну документацію на
такі товари для проведення експертизи.
Порядок надання зразків товарів та техніко-технологічної
документації на них, строки і порядок проведення експертизи, а
також порядок розпорядження зразками та документацією
визначаються Державною митною службою України.
Р О З Д І Л XVІІІ. Верифікація сертифікатів про походження
товарів з України
ГЛАВА 62. Верифікація сертифікатів про походження товарів з
України
Стаття 374. Верифікація сертифікатів походження
Верифікація сертифікатів про походження товарів з України
здійснюється митними органами. Порядок здійснення верифікації
таких сертифікатів встановлюється Державною митною службою
України.
Органи, уповноважені видавати сертифікати про походження
товарів з України, зобов'язані за запитом митних органів надавати
їм необхідну інформацію, пов'язану з видачею таких сертифікатів і
необхідну для здійснення верифікації сертифікатів про походження
товарів з України.
Стаття 375. Надання документації при здійсненні верифікації
сертифікатів про походження товарів з України
З метою встановлення достовірності даних, зазначених у
сертифікаті про походження товарів з України, митні органи можуть
затребувати у підприємств - виробників товарів документацію,
необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті, а
також здійснювати безпосередньо на підприємствах перевірку
виробництва товарів та первинної документації, пов'язаної з таким
виробництвом.
Порядок надання зразків товарів та документації, строки і
порядок проведення експертизи, а також порядок розпорядження
зразками товарів визначається Державною митною службою України.
РОЗДІЛ XІХ. Контрабанда. Дізнання та оперативно-розшукова
діяльність митних органів
ГЛАВА 63. Контрабанда як злочин
Стаття 376. Контрабанда
Контрабандою є переміщення товарів через митний кордон
України поза митним контролем або з приховуванням від митного
контролю, вчинене у великих розмірах, або групою осіб, які
організувалися для заняття контрабандою, а так само таке ж
незаконне переміщення історичних і культурних цінностей,
отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї
та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових
припасів до неї), наркотичних засобів, психотропних речовин або
прекурсорів.
Відповідальність за контрабанду встановлюється Кримінальним
кодексом України.
Злочином є також незакінчена контрабанда, тобто дії,
пов'язані з підготовкою до контрабанди чи із замахом на
контрабанду.
ГЛАВА 64. Дізнання в митних органах
Стаття 377. Митні органи - органи дізнання
Державна митна служба України, регіональні митниці, митниці
є органами дізнання у справах про контрабанду.
Стаття 378. Дізнання у справах про контрабанду
Дізнання у справах про контрабанду провадиться відповідно до
Кримінально-процесуального кодексу України і цього Кодексу.
Дізнання в митних органах провадиться дізнавачами або іншими
особами, уповноваженими керівником митного органу.
Нагляд за додержанням законів під час проведення дізнання у
справах про контрабанду здійснюється прокурором.
Стаття 379. Повноваження начальника митного органу як органу
дізнання
Начальник митного органу як органу дізнання порушує
кримінальні справи про контрабанду шляхом винесення відповідної
постанови, здійснює загальне керівництво дізнанням, дає з цього
приводу письмові вказівки дізнавачам, а також окремі доручення
іншим органам дізнання в кримінальних справах, що перебувають у
провадженні митного органу.
Копія постанови про порушення кримінальної справи протягом
доби передається прокуророві.
Начальник митного органу в межах своєї компетенції
забезпечує виконання доручень прокурора і слідчого у справах про
контрабанду, що перебувають у їх провадженні щодо виконання
оперативно-розшукових і слідчих дій.
Стаття 380. Оскарження дій та постанов митного органу як
органу дізнання
Дії та постанови митного органу як органу дізнання можуть
бути оскаржені прокуророві.
ГЛАВА 65. Оперативно-розшукова діяльність митних органів
Стаття 381. Оперативно-розшукова функція митних органів
Оперативно-розшукова діяльність митних органів - це система
гласних і негласних заходів, що здійснюються з метою виявлення,
попередження та розкриття контрабанди, виявлення та взяття під
контроль осіб, причетних до її вчинення, а також з метою
забезпечення безпеки митних органів України та їх працівників.
В митних органах України оперативно-розшукова діяльність
здійснюється згідно із законодавством України та міжнародними
договорами України.
Безпосереднє здійснення оперативно-розшукових заходів
покладається на Управління організації боротьби з контрабандою та
порушеннями митних правил, Управління власної безпеки та контролю
Державної митної служби України та відповідні підрозділи в
регіональних митницях і митницях.
Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими
підрозділами не допускається.
Стаття 382. Права підрозділів митних органів, які проводять
оперативно-розшукову діяльність
Підрозділам митних органів, що проводять оперативнорозшукову
діяльність, надаються права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 6, 9,
11, 12, 13, 14, 15, 17 та 18 частини першої статті 8 Закону
України "Про оперативно-розшукову діяльність".
Стаття 383. Контрольовані поставки наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів
З метою припинення міжнародного незаконного обігу
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та
виявлення осіб, які беруть участь у такому обігу, митні органи за
участю інших правоохоронних органів України або без такої участі,
за домовленістю в кожному окремому випадку з митними та іншими
органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів
України можуть використовувати метод контрольованої поставки,
тобто допускати під своїм контролем ввезення в Україну, вивезення
з України чи транзит через її територію наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів.
Рішення про здійснення контрольованої поставки наркотичних
засобів, психотропних речовин і прекурсорів приймає Голова
Державної митної служби України або його Перший заступник.
Порядок проведення контрольованої поставки визначається цим
Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом Державної митної
служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби
безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного
кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України та
Міністерством юстиції України.
Стаття 384. Переміщення товарів під негласним контролем
З метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб,
причетних до контрабандних операцій, а також з метою вилучення
товарів, що незаконно переміщуються через митний кордон України,
таке переміщення товарів може здійснюватись під негласним
контролем митних органів, погодженим з іншими правоохоронними
органами України, та за їх участю або без такої участі.
Рішення про переміщення товарів під негласним контролем
приймає Голова Державної митної служби України, його Перший
заступник, начальник Управління організації боротьби з
контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби
України або у виключних випадках - начальник регіональної
митниці.
Якщо під негласним контролем переміщуються товари, вилучені
із цивільного обігу, про прийняття рішення щодо проведення
переміщення товарів під негласним контролем негайно сповіщається
відповідний прокурор.
Розділ XX. Порушення митних правил і відповідальність за
них. Відповідальність осіб, що беруть участь у провадженні в
справах про порушення митних правил
ГЛАВА 66. Загальні положення
Стаття 385. Поняття порушення митних правил
Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням,
яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності)
дії чи бездіяльність, які посягають на встановлений
законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних
засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом
передбачена адміністративна відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення,
передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення
не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
Стаття 386. Відповідальність за порушення митних правил
Відповідальність за порушення митних правил встановлюється
цим Кодексом.
Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил
можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого
правопорушення досягли 16-річного віку, а також юридичні особи.
Юридичні особи підлягають відповідальності за порушення
митних правил у разі вчинення такого правопорушення їх
керівниками або іншими посадовими особами при виконанні ними
постійно або тимчасово покладених на них трудових (службових)
обов'язків, у силу яких вони зобов'язані забезпечувати дотримання
встановленого законодавством порядку переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України.
Притягнення до адміністративної відповідальності за
порушення митних правил у вигляді попередження, штрафу не
звільняє осіб, притягнутих до такої відповідальності, від
обов'язку щодо декларування товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України, та сплати належних
митних платежів."
Стаття 387. Особливості відповідальності за деякі види
порушень митних правил
Вчинення правопорушень, передбачених статтями 398, 399, 415,
416 та 417 цього Кодексу, внаслідок аварії або дії непереборної
сили, що підтверджується відповідними документами, не тягне за
собою відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Стаття 388. Накладення стягнення, м'якшого, ніж передбачено
цим Кодексом, та звільнення від адміністративної відповідальності
Посадова особа митного органу або суд, які розглядають
справу про порушення митних правил, враховуючи характер і ступінь
суспільної небезпеки вчиненого порушення та інші обставини, що
пом'якшують відповідальність винного, можуть призначити йому
стягнення нижче за рівень, встановлений за таке правопорушення
цим Кодексом, або перейти до іншого, більш м'якого виду
стягнення, або звільнити порушника від адміністративної
відповідальності й обмежитись усним зауваженням з обов'язковим
обгрунтуванням свого рішення.
Стаття 389. Види стягнень за порушення митних правил
За порушення митних правил можуть бути накладені такі
стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) конфіскація товарів - безпосередніх предметів порушення
митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами
(тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх
предметів порушення митних правил від митного контролю,
транспортних засобів, що використовувалися для переміщення
безпосередніх предметів порушення митних правил через митний
кордон України.
Стаття 390. Основні і додаткові види стягнення
Попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як
основний вид стягнення за вчинене правопорушення.
Конфіскація товарів - безпосередніх предметів порушення
митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами
(тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх
предметів порушення митних правил від митного контролю,
транспортних засобів, що використовувалися для переміщення
безпосередніх предметів порушення митних правил через митний
кордон України, застосовується як основний або як додатковий вид
стягнення.
За одне і те саме порушення митних правил може накладатися
тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею,
якою встановлюється відповідальність за порушення митних правил,
передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише
додаткового стягнення без основного не допускається, за винятком
випадків, передбачених частиною другою статті 395 цього Кодексу.
Стаття 391. Попередження
Попередження як стягнення за порушення митних правил є
офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості
таких діянь у подальшому. Рішення про попередження приймається
начальником митного органу або його заступником у формі
постанови, що приймається з дотриманням вимог, передбачених
статтею 467 цього Кодексу. Постанова оголошується
правопорушникові.
Стаття 392. Штраф
Штраф, що накладається за порушення митних правил, є
грошовим стягненням, розмір якого встановлюється відповідними
статтями цього Кодексу.
Стаття 393. Конфіскація
Конфіскація як стягнення за порушення митних правил полягає
у примусовому безоплатному зверненні товарів, транспортних
засобів, зазначених у пункті 3 статті 389 цього Кодексу, у
власність держави.
Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у
пункті 3 статті 389 цього Кодексу, застосовується незалежно від
того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка
вчинила правопорушення, а також незалежно від того, встановлено
цю особу, чи ні.
Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду
у випадках, обсязі та порядку, що визначається цим Кодексом та
іншими законодавчими актами України.
У разі неможливості або недоцільності застосування
конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3
статті 389 цього Кодексу, стягується вартість цих товарів,
транспортних засобів.
Стягнення вартості товарів, транспортних засобів, зазначених
у пункті 3 статті 389 цього Кодексу, полягає у примусовому
вилученні в доход держави грошової суми, яка становить вільну
(ринкову) ціну таких товарів, транспортних засобів на день
виявлення правопорушення.
Стаття 394. Забезпечення законності у разі застосування
стягнень до порушників митних правил
Ні до кого не може застосовуватися стягнення за порушення
митних правил інакше як на підставі та в порядку, встановленому
цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Додержання вимог законодавства у разі застосування стягнень
за порушення митних правил забезпечується здійсненням
систематичного контролю з боку митних органів вищого рівня та їх
посадових осіб, прокурорського нагляду, права оскарження, інших
встановлених законодавством України заходів.
Стаття 395. Строки накладення стягнень у справах про
порушення митних правил
Стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути
накладені не пізніше двох місяців з дня виявлення порушення
митних правил.
Стягнення у вигляді конфіскації товарів і транспортних
засобів, зазначених у пункті 3 статті 389 цього Кодексу,
накладається незалежно від часу вчинення або виявлення порушення
митних правил, а також незалежно від того, є воно основним чи
додатковим видом стягнення.
У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття
кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак
порушення митних правил стягнення у вигляді попередження, штрафу,
можуть бути накладені не пізніше одного місяця з дня надходження
до митного органу матеріалів про припинення кримінальної справи.
ГЛАВА 67. Види порушень митних правил і відповідальність за
такі правопорушення
Стаття 396. Порушення режиму зони митного контролю
Переміщення товарів, транспортних засобів, а також
пересування осіб, у тому числі посадових осіб державних органів
(крім митних) через зону митного контролю, а також проведення в
цій зоні виробничої та іншої комерційної діяльності без дозволу
митного органу або вчинення інших дій, якими порушується режим
зони митного контролю, -
тягне за собою за відсутності товарів, транспортних засобів
- безпосередніх предметів порушення митних правил накладення
штрафу в розмірі до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Ті самі дії за наявності товарів, транспортних засобів -
безпосередніх предметів порушення митних правил тягнуть за собою
накладення штрафу в розмірі до ста п'ятдесяти процентів сум
вартості цих товарів, транспортних засобів.
Стаття 397. Неподання митному органу документів, необхідних
для здійснення митного контролю
Неподання митному органу в установлений строк документів,
необхідних для здійснення митного контролю товарів, транспортних
засобів, що переміщуються через митний кордон України, незалежно
від подання письмової декларації, -
тягне за собою попередження або накладення штрафу на
громадян у розмірі до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, а на юридичних осіб - до тридцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
Стаття 398. Видача товарів, транспортних засобів без дозволу
митного органу або їх втрата
Видача без дозволу митного органу або втрата товарів,
транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до ста п'ятдесяти
процентів сум вартості цих товарів, транспортних засобів.
Стаття 399. Недоставлення до митного органу товарів,
транспортних засобів, документів
Недоставлення до митного органу товарів, транспортних
засобів, що перебувають під митним контролем і перевозяться з
одного митного органу до іншого, а так само прийнятих для
передачі митному органу митних або інших документів на ці товари,
транспортні засоби -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до ста п'ятдесяти
процентів сум вартості цих товарів, транспортних засобів.
Стаття 400. Незупинення транспортного засобу
Незупинення в зоні митного контролю транспортного засобу, що
переміщується через митний кордон України, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на
юридичних осіб - до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Стаття 401. Відправлення транспортного засобу без дозволу
митного органу
Відправлення без дозволу митного органу транспортного
засобу, що перебуває під митним контролем, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на
юридичних осіб - до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Стаття 402. Причалювання до суден, що перебувають під митним
контролем
Причалювання до судна, що перебуває під митним контролем,
інших суден та інших плавучих засобів без дозволу митного органу
-
тягне за собою попередження або накладення штрафу на
громадян у розмірі до двадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, а на юридичних осіб - до п'ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 403. Неправомірні операції з товарами, транспортними
засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану,
користування та розпорядження ними
Здійснення операцій з товарами, транспортними засобами, що
перебувають під митним контролем, а саме зміна їх стану,
користування та розпорядження ними без дозволу митного органу, за
винятком операцій, зазначених у статтях 398, 404 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
ста процентів сум вартості зазначених товарів, транспортних
засобів або конфіскацію цих товарів, транспортних засобів, а на
юридичних осіб - у розмірі до ста п'ятдесяти процентів сум
вартості зазначених товарів, транспортних засобів або конфіскацію
цих товарів, транспортних засобів.
Стаття 404. Вантажні та інші операції, що проводяться без
дозволу митного органу
Навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення
пошкоджень упаковки, розпакування, переупакування товарів, що
перебувають під митним контролем, або зміна ідентифікаційних
знаків чи маркування, на цих товарах чи їх упаковці без дозволу
митного органу, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на
юридичних осіб - до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Стаття 405. Пошкодження або втрата митного забезпечення
Пошкодження або втрата пломб, печаток чи інших засобів
митного забезпечення, зазначених у товаросупровідних документах,
-
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на
юридичних осіб - до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Стаття 406. Порушення порядку проходження митного контролю в
зонах (коридорах) спрощеного митного контролю
Порушення встановленого порядку проходження митного контролю
в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто наявність
під час проведення митного контролю в особи, яка формою
проходження митного контролю обрала проходження через таку зону
(коридор), товарів, заборонених або обмежених до переміщення
через митний кордон України, або товарів у кількостях, що
перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний
кордон України, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до
двохсот процентів суми вартості товарів - безпосередніх предметів
порушення митних правил або конфіскацію цих товарів.
Стаття 407. Недекларування товарів, транспортних засобів
Недекларування товарів, транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за
встановленою формою точних відомостей (наявність, найменування
або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби, які
підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через
митний кордон України, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від
двадцяти до ста п'ятдесяти процентів сум вартості товарів,
транспортних засобів безпосередніх предметів порушення митних
правил або конфіскацію цих товарів, транспортних засобів, а на
юридичних осіб - від тридцяти до двохсот процентів сум вартості
зазначених товарів, транспортних засобів або конфіскацію цих
товарів, транспортних засобів.
Стаття 408. Пересилання через митний кордон України у
міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до такого
пересилання
Пересилання через митний кордон України у міжнародних
поштових відправленнях товарів, заборонених до такого
пересилання, у тому числі транзитом через територію України, -
тягне за собою конфіскацію цих товарів.
Стаття 409. Перешкоджання посадовій особі митного органу в
доступі до товарів і документів
Перешкоджання посадовій особі митних органів під час
здійснення нею митного контролю або провадження в справах про
контрабанду та порушення митних правил у доступі до товарів,
транспортних засобів і документів, а також непред'явлення в
установлений строк без поважних причин таких товарів,
транспортних засобів і документів посадовій особі митних органів
чи призначеному нею ревізорові або спеціалістові, -
тягне за собою накладення штрафу у розмірі до тридцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 410. Неподання митному органу звітності щодо товарів,
які перебувають під митним контролем або на територіях вільних
митних зон
Неподання митному органу особами, зазначеними в статті 386
цього Кодексу належної звітності щодо товарів, які перебувають
під митним контролем або на територіях вільних митних зон і
ввозяться, вивозяться, зберігаються, переробляються,
виготовляються, купуються та реалізуються без попереднього
дозволу митного органу, а також порушення порядку ведення
звітності щодо таких товарів -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від
трьох до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а
на юридичних осіб - до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Стаття 411. Неподання митному органу документів та зразків
товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи)
Неподання на вимогу митного органу відповідних документів та
зразків товарів, необхідних для проведення дослідження (аналізу,
експертизи) -
тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі
до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 412. Переміщення товарів через митний кордон України
з порушенням прав інтелектуальної власності
Ввезення на митну територію України або вивезення за межі
цієї території з комерційною метою товарів з порушенням прав
інтелектуальної власності -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від
десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з
конфіскацією контрафактних товарів, а на юридичних осіб - від
п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян з конфіскацією контрафактних товарів.
Стаття 413. Порушення порядку зберігання товарів на митних
ліцензійних складах та здійснення операцій із цими товарами
Порушення порядку розміщення товарів на митних ліцензійних
складах для зберігання, недотримання встановлених цим Кодексом
строків, умов і порядку зберігання зазначених товарів, а так само
проведення операцій з товарами, що зберігаються на митних
ліцензійних складах, без дозволу митного органу -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до п'ятдесяти
процентів сум вартості зазначених товарів.
Стаття 414. Порушення встановленого порядку знищення
(руйнування) товарів
Порушення порядку знищення (руйнування) товарів, що
перебувають під митним контролем, тобто порушення встановлених
цим Кодексом та іншими законодавчими актами України умов, заборон
та обмежень щодо знищення (руйнування) таких товарів -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до
двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Cтаття 415. Порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи
зворотне ввезення товарів
Невивезення за митний кордон України товарів, які були
тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про
зворотне вивезення, або неввезення на митну територію України
товарів, які були тимчасово вивезені за митний кордон України під
зобов'язання про зворотне ввезення, у строк, зазначений у
зобов'язанні про зворотне вивезення (зворотне ввезення)
зазначених товарів -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
ста процентів сум вартості таких товарів або конфіскацію таких
товарів, а на юридичних осіб - накладення штрафу в розмірі до
двохсот процентів сум вартості таких товарів або конфіскацію
таких товарів.
Стаття 416. Порушення зобов'язання про транзит
Невивезення за митний кордон України товарів, транспортних
засобів, ввезених з метою транзиту через територію України, в
строки, встановлені митним органом, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до двохсот
процентів сум вартості таких товарів, транспортних засобів або
конфіскацію цих товарів, транспортних засобів.
Стаття 417. Порушення встановленого маршруту переміщення
товарів
Ухилення від встановленого митним органом маршруту
переміщення товарів територією України -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до десяти
процентів вартості сум таких товарів або конфіскацію цих товарів.
Стаття 418. Переміщення товарів, транспортних засобів через
митний кордон України поза митним контролем
Переміщення товарів, транспортних засобів через митний
кордон України поза митним контролем, тобто їх переміщення через
митний кордон України поза місцем розташування митного органу або
поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням
незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання
службовим становищем посадовими особами митного органу, або
вчинення підготовчих дій до такого правопорушення за відсутності
ознак злочину -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до
двохсот процентів вартості товарів - безпосередніх предметів
порушення митних правил або конфіскацію цих товарів, а також
конфіскацію транспортних засобів, що використовувалися для
переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних
правил через митний кордон України.
Стаття 419. Переміщення товарів через митний кордон України
з приховуванням від митного контролю
Переміщення товарів через митний кордон України з
приховуванням від митного контролю, тобто з використанням
спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або
способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом
надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному
органу як підстави для переміщення товарів підроблених
документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів,
що містять неправдиві дані, або вчинення підготовчих дій до
такого правопорушення, за відсутності ознак злочину, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до
двохсот процентів вартості товарів - безпосередніх предметів
порушення митних правил або конфіскацію цих товарів, а також
конфіскацію товарів із спеціально виготовленими сховищами
(тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для
переміщення зазначених товарів через митний кордон України.
Стаття 420. Зберігання, перевезення чи придбання товарів,
транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза
митним контролем або з приховуванням від митного контролю
Зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів,
транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза
митним контролем або з приховуванням від митного контролю, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до ста процентів
вартості товарів, транспортних засобів або конфіскацію цих
товарів, транспортних засобів.
Стаття 421. Використання товарів, відносно яких надано
пільги щодо сплати митних платежів, у інших цілях
Використання товарів, відносно яких надано пільги щодо
сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими
було надано такі пільги, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі від ста до
двохсот процентів суми митних платежів, яку належало сплатити без
надання зазначених пільг.
Стаття 422. Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від
сплати митних платежів або зменшення їх розміру
Заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та
надання митному органу документів з такими відомостями як
підстави для звільнення від сплати митних платежів або зменшення
їх розміру, або несплата митних платежів у строк, встановлений
митним органом, а також інші протиправні дії, що спричинили
недобори митних платежів, за відсутності ознак злочину -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
п'ятдесяти процентів несплаченої суми митних платежів, а на
юридичних осіб - до двохсот процентів несплаченої суми митних
платежів.
ГЛАВА 68. Відповідальність осіб, що беруть участь у
провадженні у справах про порушення митних правил
Стаття 423. Відповідальність експерта і перекладача за
відмову або ухилення від участі в провадженні у справі про
порушення митних правил
Відмова або ухилення без поважних причин експерта від
надання висновку, перекладача - від участі у справі про порушення
митних правил, участі у процесуальних діях під час провадження у
зазначеній справі, а так само надання експертом завідомо
неправильного висновку або здійснення перекладачем завідомо
неправильного перекладу, -
тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі
до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 424. Відмова або ухилення від надання пояснень або
завідомо неправдиві свідчення
Відмова або ухилення без поважних причин від надання
необхідних пояснень особи, яка підлягає опитуванню у справі про
порушення митних правил, за винятком випадків свідчення проти
себе самого, дружини (чоловіка) та близьких родичів, перелік яких
визначається законодавством, а так само завідомо неправдиві
свідчення -
тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в
розмірі до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розділ XXІ. Провадження у справах про порушення митних
правил
ГЛАВА 69. Порядок провадження у справах про порушення митних
правил
Стаття 425. Поняття провадження у справі про порушення
митних правил
Провадження у справі про порушення митних правил включає в
себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 443 цього
Кодексу, розгляд справи та винесення постанови або рішення по
ній.
Стаття 426. Правове забезпечення провадження у справах про
порушення митних правил
Провадження у справах про порушення митних правил
здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не
регулюється ним, відповідно до законодавства України про
адміністративні правопорушення.
Стаття 427. Порушення справи про порушення митних правил
Справа про порушення митних правил вважається розпочатою з
моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Стаття 428. Посадові особи, уповноважені складати протоколи
про порушення митних правил
Протокол про порушення митних правил мають право складати:
1) посадові особи, які згідно із штатним розкладом митного
органу уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення
і пропуск через митний кордон України товарів і транспортних
засобів і які безпосередньо виявили порушення митних правил;
2) посадові особи Управління організації боротьби з
контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби
України, підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями
митних правил регіональних митниць і митниць, які згідно з
посадовими обов'язками мають таке право;
3) інші посадові особи, уповноважені Головою Державної
митної служби України або начальником регіональної митниці.
Стаття 429. Приводи та підстави порушення справи про
порушення митних правил
Приводами для порушення справи про порушення митних правил
є:
1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу
порушення митних правил;
2) повідомлення про вчинення особою порушення митних правил,
отримані від інших органів (у тому числі митних), підприємств, а
також громадян;
3) повідомлення про вчинення порушення митних правил,
отримані від митних та інших правоохоронних органів іноземних
держав, а також від міжнародних організацій.
Стаття 430. Мова, якою здійснюється провадження у справі про
порушення митних правил
Провадження у справі про порушення митних правил
здійснюється українською мовою.
Особи, які беруть участь у провадженні у справі про
порушення митних правил і не володіють українською мовою, вправі
робити заяви, давати пояснення, подавати клопотання рідною мовою,
якщо вона належить до числа розповсюджених у світі, а також
користуватися послугами перекладача.
Стаття 431. Посадові особи митних органів, що здійснюють
провадження у справі про порушення митних правил
Провадження у справі про порушення митних правил здійснюють
посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою та
порушеннями митних правил митного органу, в зоні діяльності якого
було вчинено або виявлено таке порушення.
Посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою і
порушеннями митних правил регіональної митниці можуть здійснювати
провадження у будь-якій справі про порушення митних правил,
порушеній підпорядкованими регіональній митниці митними органами.
Посадові особи Управління організації боротьби з
контрабандою і порушеннями митних правил Державної митної служби
України можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про
порушення митних правил, порушеній будь-яким митним органом
України.
Стаття 432. Протокол про порушення митних правил
Про кожний випадок виявлення порушення митних правил
уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке
порушення, складає відповідний протокол.
Протокол про порушення митних правил повинен містити такі
дані:
1) дата і місце його складення;
2) посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка
склала протокол;
3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка
притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо
її встановлено;
4) місце, час вчинення та суть порушення митних правил;
5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає
відповідальність за таке порушення;
6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;
7) відомості щодо товарів, вилучених згідно із статтею 449
цього Кодексу;
8) інші необхідні для вирішення справи відомості.
Протокол підписується посадовою особою, яка його склала.
Якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка
притягується до відповідальності за порушення митних правил,
протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і
свідками.
Якщо особа, яка притягується до відповідальності за
порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до
протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до
відповідальності за порушення митних правил, має право дати
пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також
письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.
Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до
протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із
зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.
У разі складення протоколу особі, яка притягується до
відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її
права, передбачені статтею 435 цього Кодексу, про що до протоколу
вноситься відмітка, яка підписується цією особою.
У разі потреби в протоколі зазначаються також місце та час
розгляду справи про порушення митних правил.
Протокол складається у двох примірниках, один з яких
вручається під розписку особі, яка притягується до
відповідальності за порушення митних правил.
У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності
за порушення митних правил, одержати його примірник, до протоколу
вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала
протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений
примірник надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною
в митному органі адресою (місце проживання або фактичного
перебування). Протокол вважається врученим, навіть якщо особа,
яка вчинила порушення митних правил і притягається до
відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою, або
місце проживання чи фактичного перебування було названо нею
неправильно.
Протокол, а також вилучені товари і предмети, зазначені в
протоколі, передаються до митного органу, в зоні якого виявлено
порушення митних правил.
Стаття 433. Провадження у справі про порушення митних правил
за матеріалами, одержаними від інших правоохоронних органів
У разі припинення кримінальної справи про контрабанду щодо
конкретної особи за наявності в її діях складу порушення митних
правил матеріали про таке порушення передаються до митного органу
для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності.
Постанова (рішення) по такій справі повинно має бути
винесена протягом місяця з дня отримання митним органом постанови
про закриття кримінальної справи.
Стаття 434. Особи, які беруть участь у провадженні в справах
про порушення митних правил
Участь у провадженні в справах про порушення митних правил
беруть:
особи, які притягуються до відповідальності за порушення
митних правил;
представники осіб, які притягуються до відповідальності за
порушення митних правил (законні представники, представники, що
діють на підставі доручень, адвокати);
свідки;
експерти;
перекладачі;
поняті.
Стаття 435. Права осіб, які притягуються до відповідальності
за порушення митних правил
Особи, які притягуються до відповідальності за порушення
митних правил, під час розгляду справи про порушення митних
правил у митному органі або суді мають право знайомитися з
матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень,
постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під
час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових
засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні,
заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення,
подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати
постанови і рішення митного органу, рішення суду, а також
користуватись іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в
цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними
їм процесуальними правами.
Стаття 436. Представники осіб, які притягуються до
відповідальності за порушення митних правил
Від імені юридичних осіб, які притягуються до
відповідальності за порушення митних правил, участь у справі
беруть їх керівники, які діють в межах повноважень, наданих їм
законом, статутом чи положенням, або їх представники на підставі
довіреностей, виданих цими юридичними особами.
Представниками громадян, які притягуються до
відповідальності за порушення митних правил, можуть бути:
1) законні представники: батьки, усиновителі, опікуни або
піклувальники на підставі документів, що посвідчують їх
повноваження - у справах осіб, які є неповнолітніми або особами,
що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі
здійснювати свої права у справах про порушення митних правил.
Законні представники можуть доручити участь у справі іншій особі,
обраній ними як представник;
2) адвокати на підставі ордера, виданого юридичною
консультацією;
3) інші особи - на підставі нотаріально посвідченої
довіреності. Громадяни можуть також посвідчити довіреність на
участь у справі на підприємстві, де вони працюють, або в
управлінні будинками, де вони проживають; військовослужбовці - у
відповідній військовій частині; особи, які проживають у населених
пунктах, де немає нотаріальних контор, - у виконавчому комітеті
міської, селищної, сільської ради; особи, які перебувають на
лікуванні, - у відповідному лікувальному закладі.
Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права
мати по цій справі представника.
Законні представники, а також керівники юридичних осіб
користуються під час участі у справі усіма правами, зазначеними у
статті 435 цього Кодексу. Повноваження інших представників на
участь у справі дають їм право на вчинення від імені осіб, яких
вони представляють, усіх дій, зазначених у статті 435 цього
Кодексу, крім передачі повноважень іншій особі (передоручення),
оскарження постанови, рішення митного органу або рішення суду,
одержання товарів або грошових сум у разі їх повернення.
Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених дій
повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності.
Не можуть бути представниками осіб, які притягуються до
відповідальності:
1) особи, які не досягли повноліття;
2) особи, над якими встановлено опіку, піклування;
3) адвокати, які прийняли доручення про подання юридичної
допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України
про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адвокатів.
Службові особи митної служби України, а також судді, слідчі
і прокурори не можуть бути представниками осіб, які притягуються
до відповідальності, крім випадків, коли вони діють як батьки,
усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб.
Стаття 437. Експерт
Експертом може бути громадянин, який має необхідні знання
для надання відповідного висновку.
Експерт призначається посадовою особою митного органу, в
провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, у
разі потреби в спеціальних знаннях.
Експерт зобов'язаний надати об'єктивні висновки з
поставлених перед ним питань.
Експерт має право:
знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета
експертизи;
заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів,
необхідних для надання висновків;
з дозволу посадової особи митного органу, у провадженні якої
перебуває справа про порушення митних правил, бути присутнім під
час розгляду справи і ставити свідкам та особі, яка притягується
до відповідальності, запитання стосовно предмета експертизи.
За відмову або ухилення без поважних причин від надання
висновку або за надання завідомо неправильного висновку експерт
несе відповідальність згідно з цим Кодексом.
Стаття 438. Перекладач
Перекладачем може бути громадянин, що володіє мовою, знання
якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у
справі про порушення митних правил.
Перекладач зобов'язаний точно і у повному обсязі здійснювати
доручений йому переклад, у необхідних випадках брати участь у
проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних
правил.
Як перекладач може виступати службова особа митного органу.
За відмову або ухилення без поважних причин від участі у
справі про порушення митних правил, участі у проведенні
процесуальних дій під час провадження у зазначеній справі або
здійснення завідомо неправильного перекладу перекладач несе
відповідальність згідно з цим Кодексом.
Стаття 439. Свідок у справі про порушення митних правил
Свідком може бути будь-який громадянин, якщо є підстави
вважати, що йому відомі обставини, що підлягають встановленню у
справі про порушення митних правил.
За викликом митного органу, у провадженні якого перебуває
справа про порушення митних правил, свідок зобов'язаний з'явитися
у призначений час до митного органу і дати детальні та правдиві
пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти на
поставлені запитання.
За відмову або ухилення від надання необхідних пояснень
свідок несе відповідальність згідно з цим Кодексом.
Стаття 440. Поняті у справі про порушення митних правил
Понятими є громадяни, які залучаються до участі у проведенні
процесуальних дій у справі про порушення митних правил.
Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у справі.
Понятим не може бути родич особи, яка притягається до
відповідальності за порушення митних правил, її представника, а
також працівники митних органів.
Поняті, присутні при проведенні процесуальних дій,
засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі
виконаним діям.
Стаття 441. Обставини, що виключають можливість здійснення
посадовою особою митного органу провадження у справі про
порушення митних правил
Посадова особа митного органу не може здійснювати
провадження у справі, якщо вона є родичем особи, яка притягується
до відповідальності за порушення митних правил, її представника,
інших осіб, які беруть участь у провадженні по справі, а також
коли існують інші обставини, які дають підстави вважати, що ця
посадова особа може бути особисто заінтересована у вирішенні
справи.
Питання про передачу такої справи іншій посадовій особі
митного органу вирішується начальником підрозділу по боротьбі з
контрабандою і порушеннями митних правил цього органу або його
заступником.
Якщо начальник підрозділу по боротьбі з контрабандою та
порушеннями митних правил митного органу, в якому здійснюється
провадження у справі про порушення митних правил, є родичем
особи, яка притягується до відповідальності, її представника,
інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі, а також
коли існують інші обставини, які дають підстави вважати, що
начальник зазначеного підрозділу може бути особисто
заінтересованим у розгляді справи, справа підлягає передачі до
іншого митного органу в порядку, передбаченому статтею 464 цього
Кодексу.
ГЛАВА 70. Адміністративне затримання
Стаття 442. Мета і порядок застосування адміністративного
затримання
З метою припинення порушення митних правил, встановлення
особи, яка вчинила порушення митних правил, а також для складення
протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо
скласти на місці вчинення правопорушення, допускається
адміністративне затримання громадянина, який вчинив таке
порушення, на термін до трьох годин.
Адміністративне затримання громадянина, який вчинив
порушення митних правил, здійснюється посадовою особою митного
органу за рішенням начальника цього органу або його
заступниканачальника підрозділу по боротьбі з контрабандою і
порушеннями митних правил, начальника митного поста або його
заступника, а в разі їх відсутності (в нічний час, у вихідні та
святкові дні тощо) - начальника чергового відділу або старшого
чергової зміни.
Посадова особа митного органу, яка здійснює адміністративне
затримання, вправі в разі вчинення опору або при спробі втечі з
місця події вимагати від працівників органів внутрішніх справ або
військовослужбовців Прикордонних військ України, які знаходяться
при виконанні службових обов'язків, сприяння у здійсненні
затримання. Зазначена вимога для працівників органів внутрішніх
справ або військовослужбовців Прикордонних військ України є
обов'язковою для виконання.
Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту
доставлення громадянина до службового приміщення митного органу
або до іншого приміщення, де проведення необхідних дій з метою,
визначеною в частині першій цієї статті, є можливим, а якщо
громадянин перебуває в стані сп'яніння - з часу його
витверезіння.
Щодо громадянина, який знаходиться у службовому приміщення
митного органу або в іншому приміщенні у зв'язку з проведенням
митного контролю або митного оформлення, строк адміністративного
затримання обчислюється з моменту закінчення митного контролю або
оформлення.
Про адміністративне затримання складається протокол, форма
якого затверджується Державною митною службою України. В
протоколі робиться відмітка про застосування фізичної сили або
спеціальних засобів, якщо таке мало місце. Копія протоколу
вручається громадянинові, якого було затримано.
ГЛАВА 71. Процесуальні дії у справі про порушення митних
правил та порядок їх проведення
Стаття 443. Мета проведення процесуальних дій
У справі про порушення митних правил процесуальні дії
проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного
вирішення цієї справи.
До процесуальних дій належить:
1) складання протоколу про порушення митних правил;
2) опитування осіб, які притягаються до відповідальності за
порушення митних правил, свідків, інших осіб;
3) витребування документів, необхідних для провадження у
справі про порушення митних правил;
4) вилучення товарів, транспортних засобів і документів;
5) митне обстеження;
6) огляд;
7) пред'явлення товарів, транспортних засобів та документів
для впізнання;
8) затребування інформації, необхідної для провадження у
справі про порушення митних правил;
9) проведення ревізії, перевірки, інвентаризації у справі
про порушення митних правил;
10) призначення експертизи;
11) взяття проб та зразків для проведення дослідження
(аналізу, експертизи).
При проведенні процесуальних дій, зазначених у пунктах 2, 4, 5,
6, 7, 9, 11 частини другої цієї статті, складаються протоколи,
форми яких встановлюються Державною митною службою України.
Стаття 444. Виклик для опитування
Посадова особа митного органу, у провадженні якої перебуває
справа про порушення митних правил, вправі опитувати особу, яка
притягується до відповідальності за це правопорушення, а також
свідків, інших осіб.
Особи, які викликаються для опитування, повинні з'явитися на
виклик митного органу і правдиво повідомити все, що їм відомо про
обставини, які стосуються справи про порушення митних правил.
Особи, які підлягають опитуванню у справі, викликаються
повісткою, яка вручається їм під розписку.
У разі тимчасової відсутності особи, яка вкликається митним
органом, повістка вручається під розписку одному з дорослих
членів її сім'ї або працівникові житлово-комунальної організації,
виконавчому органу селищної ради за місцем її проживання,
представникові адміністрації за місцем роботи, навчання,
відпочинку цієї особи.
У разі тимчасової відсутності керівника або заступника
керівника підприємства, інших посадових осіб, що викликаються як
такі, що мали пряме відношення до переміщення через митний кордон
України товарів - безпосередніх предметів порушення митних
правил, повістка вручається під розписку одному з працівників
цього підприємства.
У повістці зазначається, хто викликається, куди, до кого,
день та час явки, а також попередження про відповідальність у
разі неявки.
Особа, яка підлягає опитуванню, може бути викликана також
телефонограмою, телеграмою або за допомогою інших засобів
зв'язку.
Виклик для опитування особи, яка не досягла 16-річного віку,
здійснюється через її батьків або осіб, які їх замінюють.
Опитування може здійснюватися за місцем перебування особи,
якщо внаслідок хвороби, похилого віку, інвалідності або з інших
поважних причин вона не може з'явитися до митного органу.
Стаття 445. Порядок опитування у справі про порушення митних
правил
Особи, викликані для опитування в одній і тій же справі,
опитуються окремо. Перед опитуванням посадова особа митного
органу, в провадженні або на розгляді якої перебуває справа про
порушення митних правил, пересвідчується в особі опитуваного,
з'ясовує, чи володіє він українською мовою або потребує послуг
перекладача, роз'яснює опитуваному його права та обов'язки.
При цьому особа, яка є свідком, попереджається про
відповідальність за відмову або ухилення від дачі пояснень,
визначену статтею 424 цього Кодексу.
Перед опитуванням керівника або заступника керівника
підприємства або підлеглої їм посадової особи, яка мала пряме
відношення до переміщення через митний кордон товарів -
безпосередніх предметів порушення митних правил, а також
громадянина-підприємця, посадова особа митного органу
пересвідчується в їх повноваженнях.
Для опитування особи, яка не досягла 16-річного віку,
викликається педагог, психолог або близькі родичі опитуваного.
Перед початком опитування їм роз'яснюються їхні права та
обов'язки, про що заноситься відмітка до протоколу опитування.
Стаття 446. Вимоги до протоколу опитування
Якщо особа, яка опитується, не може або не бажає власноручно
викласти свої пояснення щодо суті справи, посадова особа митного
органу заносить усні пояснення цієї особи до протоколу від першої
особи і, якщо можливо, дослівно.
У необхідних випадках до протоколу заноситься запис про
окремі запитання, поставлені опитуваній особі, та її відповіді на
них.
Якщо опитування проводиться за участю перекладача, в
протоколі зазначається, що перекладачу роз'яснено його обов'язки.
Після складання протоколу опитувана особа ознайомлюється з
його змістом і своїм підписом засвідчує правильність пояснень,
викладених власноручно, а також правильність пояснень, даних
усно. Опитувана особа вправі вимагати доповнення чи зміни запису
її усних пояснень. Такі доповнення або зміни заносяться до
протоколу. Якщо протокол складено на кількох сторінках, опитувана
особа підписує кожну сторінку окремо і протокол у цілому.
Якщо опитувана особа користується послугами перекладача,
перекладач своїм підписом у кінці протоколу засвідчує
відповідність здійсненого усного перекладу змісту даних
зазначеною особою пояснень.
Якщо переклад протоколу опитування було здійснено в
письмовій формі, цей переклад у цілому і кожна його сторінка
окремо мають бути підписані перекладачем та особою, яка
опитувалася.
Стаття 447. Засвідчення відмови від підпису або неможливості
підписання протоколу
Якщо особа, яка притягується до відповідальності за
порушення митних правил або інша особа відмовляється підписувати
протокол процесуальної дії або інші протоколи, передбачені цим
Кодексом, про це вноситься запис до протоколу, який засвідчується
підписом посадової особи митного органу, яка склала протокол, а
також підписами понятих, якщо вони були присутніми під час
проведення процесуальної дії.
Особі, яка відмовилася підписати протокол, повинна бути
надана можливість викласти мотиви відмови від підпису, які
вносяться до протоколу або додаються до нього у вигляді окремого
пояснення.
Якщо особа, зазначена у частині першій цієї статті, через
свої фізичні вади чи з інших причин позбавлена можливості
підписати протокол процесуальної дії або інші протоколи,
передбачені цим Кодексом, про це робиться відмітка у протоколі.
Такий протокол засвідчується підписом посадової особи митного
органу, яка його склала, а також підписами понятих.
Стаття 448. Витребування документів, необхідних для
провадження у справі про порушення митних правил
Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у
справі про порушення митних правил, вправі витребувати від
юридичних та фізичних осіб документи, необхідні для провадження у
справі та її розгляду.
Особа, якій адресовано вимогу про надання таких документів,
зобов'язана не пізніше як у п'ятиденний строк надіслати їх
посадовій особі митного органу.
Документи надаються в оригіналах. За згодою посадової особи
митного органу з документів можуть робитися копії, які
засвідчуються у визначеному порядку. Якщо для провадження у
справі про порушення митних правил або її розгляду необхідна лише
частина документа, подається засвідчений належним чином витяг із
цього документа. Після закінчення строку оскарження постанови у
справі про порушення митних правил оригінали зазначених
документів можуть бути повернуті особі, яка їх надала, на її
прохання. У такому разі у справі залишаються копії цих
документів, завірені посадовою особою митного органу, яка
здійснювала провадження у справі.
У разі невиконання вимог посадової особи митного органу щодо
надання документів, необхідних для провадження у справі про
порушення митних правил або її розгляду, зазначені документи
вилучаються у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 449. Вилучення товарів, транспортних засобів і
документів
Товари, що є безпосередніми предметами порушення митних
правил, товари зі спеціальними сховищами (тайниками), що
використовувалися для переміщення товарів через митний кордон
України з приховуванням від митного контролю товарів, транспортні
засоби, використані для переміщення безпосередніх предметів
правопорушення через митний кордон України, а також документи,
які мають відношення до справи, підлягають вилученню.
У разі неможливості вилучення товарів і транспортних
засобів, зазначених у частині першій цієї статті, допускається
вилучення інших товарів і транспортних засобів на загальну суму,
необхідну для забезпечення стягнення вартості товарів і
транспортних засобів, зазначених у частині першій цієї статті, у
разі їх конфіскації.
Крім зазначеного у частині другій цієї статті, вилучення
товарів і транспортних засобів допускається також з метою
забезпечення стягнення штрафу.
Вилучені товари, транспортні засоби, документи мають бути
перелічені у протоколі про порушення митних правил, протоколі
вилучення або протоколі особистого огляду із зазначенням
кількості, особливих ознак, а якщо можливо - і вартості вилучених
товарів і транспортних засобів.
Стаття 450. Порядок вилучення товарів, транспортних засобів
і документів
Вилучення товарів, транспортних засобів і документів,
зазначених у статті 449 цього Кодексу, здійснюється посадовими
особами митного органу.
Вилучення може проводитися як під час здійснення митного
контролю, в ході особистого огляду, так і в ході складення
протоколу про порушення митних правил або проведення окремої
процесуальної дії по справі про порушення митних правил.
У процедурі вилучення як окремої процесуальної дії по справі
про порушення митних правил бере участь особа, у якої вилучаються
товари, транспортні засоби, документи. У разі тимчасової
відсутності такої особи вилучення проводиться в присутності
членів її сім'ї або представника житлово-експлуатаційної
організації за місцем її проживання, або представника
адміністрації за місцем роботи, навчання чи відпочинку зазначеної
особи, або представника відповідного органу місцевого
самоврядування. У разі тимчасової відсутності керівника або
заступника керівника підприємства вилучення проводиться в
присутності інших працівників цього підприємства або
представників органу, який здійснив його державну реєстрацію.
У необхідних випадках для участі у процедурі вилучення як
окремої процесуальної дії по справі про порушення митних правил
запрошується експерт.
Особам, які беруть участь у процедурі вилучення або присутні
під час її проведення, роз'яснюються їхні права та обов'язки.
Проведення вилучення в нічний час не допускається, крім
випадків, коли воно проводиться під час здійснення митного
контролю або митного оформлення, а також у невідкладних випадках.
Посадові особи митного органу пропонують особі, у якої є
товари, транспортні засоби чи документи, що підлягають вилученню,
або іншим особам, зазначеним у частині третій цієї статті,
добровільно пред'явити ці товари, транспортні засоби чи
документи. У разі відмови таких осіб відчинити приміщення,
ємності або інші місця, де знаходяться або можуть знаходитися
товари, транспортні засоби чи документи, що підлягають вилученню,
посадові особи митного органу вправі зробити це самостійно, якщо
можна, без пошкодження запорів, замків, дверей тощо.
Вилучення документів, які містять таємні відомості, якщо ці
документи не було виявлено під час проведення митного контролю та
митного оформлення, здійснюється лише за згодою начальника
митного органу або його заступника та із санкції прокурора, а
якщо ці документи належать державному органу, підприємству - в
порядку, узгодженому з керівником або заступником керівника цього
підприємства.
Стаття 451. Митне обстеження та порядок його проведення
Посадові особи митних органів, які мають достатні підстави
вважати, що на територіях або в приміщеннях фізичної чи юридичної
особи, в транспортних засобах, що їм належать, знаходяться товари
- безпосередні предмети порушення митних правил або предмети із
спеціально виготовленими тайниками, що використовувалися для
переміщення через митний кордон України, з приховуванням, від
митного контролю товарів - безпосередніх предметів порушення
митних правил, транспортні засоби, або інші товари, що мають
ознаки речових доказів, а також документи, необхідні для
провадження у справі про порушення митних правил або для її
розгляду, вправі проводити митне обстеження таких територій,
приміщень або транспортних засобів. З цього приводу виноситься
мотивована постанова.
Митне обстеження проводиться за участю особи, територія,
приміщення та транспортні засоби якої обстежуються.
У разі тимчасової відсутності такої особи митне обстеження
проводиться в присутності дорослих членів її сім'ї або
працівників житлово-експлуатаційної організації за місцем її
проживання, або представника адміністрації за місцем роботи,
навчання чи відпочинку цієї особи, або представника відповідного
органу місцевого самоврядування. У разі тимчасової відсутності
керівника підприємства митне обстеження проводиться в присутності
інших працівників цього підприємства або представника органу,
який здійснював їх державну реєстрацію.
У необхідних випадках для участі у проведенні митного
обстеження залучається експерт.
Особам, які беруть участь у проведенні митного обстеження
або присутні при цьому, роз'яснюються їхні права та обов'язки.
Проведення митного обстеження в нічний час не допускається,
крім випадків обстеження під час здійснення митного контролю та
митного оформлення, а також у невідкладних випадках.
Перед початком митного обстеження посадові особи митного
органу, які здійснюють таке обстеження, зобов'язані пред'явити
особі, територія, приміщення та транспортні засоби якої
обстежуються, постанову про проведення митного обстеження, з якою
ця особа ознайомлюється під розписку. У разі її відсутності
постанова пред'являється іншій особі з числа визначених у частині
третій цієї статті.
Посадові особи митного органу пропонують особі, території,
приміщення та транспортні засоби якої підлягають обстеженню, або
іншим особам, визначеним у частині третій цієї статті,
добровільно показати територію, приміщення та інші місця, де
знаходяться товари, транспортні засоби чи документи, зазначені у
частині першій цієї статті і добровільно пред'явити ці товари,
транспортні засоби, документи або відчинити приміщення, ємності
та інші місця, де можуть знаходитися такі товари, транспортні
засоби, документи. Посадові особи митних органів вправі зробити
це самостійно, якщо можливо, без пошкодження замків, запорів,
дверей тощо.
Виявлені під час митного обстеження товари, транспортні
засоби, документи, що стосуються справи, вилучаються, про що
вноситься запис до протоколу обстеження.
Під час проведення митного обстеження можуть здійснюватися
вимірювання, фото-, відео-, кінозйомки, а також використовуватися
спеціальні пошукові засоби.
Про проведення митного обстеження складається протокол, що
підписується особами, які брали участь у такому обстеженні. Якщо
особа, яка бере участь у митному обстеженні відмовляється від
підписання протоколу, про це у протоколі робиться відмітка, а ця
особа має право дати письмові пояснення щодо причин такої
відмови, які додаються до справи про порушення митних правил.
Стаття 452. Огляд та порядок його проведення
Посадова особа митного органу з метою виявлення слідів
правопорушення і доказів, з'ясування обставин, що мають значення
для справи, може проводити огляд місцевості, приміщень, товарів,
транспортних засобів та документів, що стосуються справи про
порушення митних правил.
Огляд може проводитися під час здійснення митного контролю,
a також як окрема процесуальна дія.
Огляд товарів, транспортних засобів та документів, що
стосуються справи, як окрема процесуальна дія допускається, якщо
такі товари, транспортні засоби та документи опинилися у
посадової особи митного органу в результаті проведення митного
контролю або митного оформлення, а також внаслідок раніше
проведених процесуальних дій, в інших випадках - за наявності
згоди власника цих товарів, транспортних засобів і документів на
проведення такого огляду.
У проведенні огляду як окремої процесуальної дії може брати
участь особа, яка притягається до відповідальності за порушення
митних правил, а також поняті.
У необхідних випадках під час огляду здійснюються
вимірювання, фото-, кіно-, відеозйомка, фіксуються сліди,
робляться копії документів тощо.
У разі проведення огляду як окремої процесуальної дії
складається протокол.
Стаття 453. Пред'явлення товарів, транспортних засобів,
документів для впізнання
За рішенням посадової особи митного органу, в провадженні
якої знаходиться справа про порушення митних правил, особі, яка
притягається до відповідальності за порушення митних правил, або
іншим особам, які мають відношення до цієї справи, можуть бути
пред'явлені для впізнання товари, транспортні засоби та
документи, що мають значення для справи.
Цим особам спочатку ставлять запитання про обставини, за
яких вона бачила товари, транспортні засоби та документи,
зазначені в частині першій цієї статті, а потім уточнюють їх
ознаки, за якими можна провести впізнання.
Товари, транспортні засоби та документи пред'являються в
групі однорідних товарів, транспортних засобів і документів.
Пред'явлення для впізнання проводиться в присутності понятих.
Про пред'явлення товарів, транспортних засобів та документів
для впізнання складається протокол.
Стаття 454. Витребування інформації, необхідної для
провадження у справі про порушення митних правил
Посадова особа митного органу має право на підставі
письмового запиту безоплатно одержувати від усіх юридичних та
фізичних осіб необхідну для розгляду справи інформацію, в тому
числі призначену для службового користування або таку, що
охороняється законом як комерційна чи інша таємниця.
Особа, якій адресовано запит про надання такої інформації,
зобов'язана не більш як у п'ятиденний строк надати відповідну
інформацію посадовій особі митного органу.
У разі безпідставної відмови у наданні згаданої інформації
посадова особа митного органу вправі у передбаченому цим Кодексом
порядку провести вилучення документів, які містять необхідні для
розгляду справи відомості.
Посадові особи митного органу зобов'язані забезпечити
нерозголошення отриманої ними у зв'язку з провадженням у справах
про порушення митних правил інформації, використовуючи її лише
для вирішення таких справ.
Забороняється також використання цієї інформації посадовими
особами митних органів в особистих цілях, передання її третім
особам, а також іншим державним органам, за винятком випадків,
передбачених законодавством України.
Стаття 455. Проведення ревізії, перевірки, інвентаризації у
справі про порушення митних правил
У справі про порушення митних правил, яка перебуває в
провадженні або на розгляді митного органу, якщо вичерпано інші
заходи для встановлення фактів і обставин, що мають істотне
значення для справи, можуть призначатися ревізії, перевірки
фінансово-господарської діяльності осіб, які притягаються до
відповідальності за порушення митних правил, а також
інвентаризація їх товарів.
Особа, що перевірятиметься, а також персональний склад
ревізорів та спеціалістів, яким доручено проведення ревізії,
перевірки чи інвентаризації, визначається начальником митного
органу, який приймає рішення про проведення дій, зазначених у
частині першій цієї статті, або його заступником.
Ревізія, перевірка чи інвентаризація проводяться на підставі
постанови, яка виноситься начальником митного органу або його
заступником.
Про результати ревізії, перевірки чи інвентаризації не більш
як у п'ятиденний строк після її закінчення повідомляється особа,
яка перевірялася.
Порядок проведення ревізії, перевірки чи інвентаризації та
її оформлення визначається законодавством України.
Стаття 456. Експертиза та висновок експерта
Експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що
виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у
спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва,
релігії тощо.
Експертиза проводиться експертами митних лабораторій та
інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються
посадовою особою митного органу, в провадженні якої перебуває
справа про порушення митних правил.
Поставлені перед експертом питання та його висновок не
повинні виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт
надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку
викладається суть проведеного ним дослідження та обгрунтування
відповіді на поставлені запитання.
Якщо експерт під час проведення експертизи встановить
обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не
було поставлено запитань, він вправі викласти ці обставини у
своєму висновку.
Висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи
митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення
митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у
постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися
обгрунтування незгоди.
У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може
бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається
іншому експерту (експертам).
Подані до митних органів акти, довідки та інші документи,
які стосуються змісту проведених досліджень та містять їх
висновки, якщо ці документи були підготовлені не за дорученням
посадових осіб митних органів, що провадять справу, висновками
експерта не вважаються.
Стаття 457. Порядок призначення експертизи
Визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа
митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення
митних правил, виносить постанову, в якій визначаються підстави
для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування
митної лабораторії чи іншої відповідної установи, в якій має
проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні
запитання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи,
а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження
експерта.
До призначення експерта з'ясовуються необхідні відомості про
його професіоналізм та компетентність.
Рішення про призначення експертизи є обов'язковим для
експерта, а також для посадових осіб підприємства, де працює
експерт.
Стаття 458. Одержання проб та зразків для проведення
експертизи
Посадова особа митного органу, в провадженні якої перебуває
справа про порушення митних правил, вправі відбирати в осіб, які
притягаються до відповідальності за порушення митних правил,
зразки підпису, почерку, а також брати проби та зразки товарів,
необхідних для проведення експертизи.
У разі потреби взяття проб та зразків може проводитися також
в осіб, не зазначених у частині першій цієї статті, свідчення та
участь яких у вивченні та оцінці обставин порушення митних правил
можуть мати істотне значення для провадження і розгляду справи.
Посадова особа митного органу, в провадженні або на розгляді
якої перебуває справа про порушення митних правил, виносить
постанову про взяття проб та зразків.
До взяття проб та зразків у разі потреби може залучатись
експерт.
Про взяття проб та зразків складається протокол.
Стаття 459. Доручення на проведення окремих процесуальних
дій
Посадова особа митного органу, в провадженні якої перебуває
справа про порушення митних правил вправі доручити проведення
конкретних процесуальних дій посадовій особі іншого митного
органу.
Доручення повинне бути виконане не більш як у п'ятиденний
строк з дня його одержання.
Стаття 460. Витрати у справі про порушення митних правил
Витрати у справі про порушення митних правил складаються з
видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання)
речових доказів, а також з інших понесених митним органом витрат
на провадження або розгляд справи.
До таких витрат належать також кошти, що виплачуються
експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за
дорученням митного органу, виплати добових, а також компенсації
на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення.
За робітниками та службовцями, які викликаються до митного
органу як свідки, експерти, перекладачі зберігається середній
місячний заробіток за місцем основної роботи. Особи, які не є
робітниками та службовцями, отримують у зв'язку з таким викликом
грошову компенсацію, яку виплачує митний орган.
Порядок витрат та розмір сум, що підлягають виплаті,
встановлюються законодавством України.
Стаття 461. Відшкодування витрат у справі про порушення
митних правил
Витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються
особою, щодо якої винесено постанову або рішення про накладення
стягнення, крім витрат на оплату послуг перекладача. Витрати на
оплату послуг перекладача відшкодовуються за рахунок Державного
бюджету України.
Посадова особа митного органу, в провадженні якої перебуває
справа про порушення митних правил, а також посадова особа, яка
здійснює розгляд цієї справи, зобов'язані зібрати та додати до
справи документи про понесені на провадження справи витрати.
Суми витрат, що пілягають відшкодуванню, зазначаються у
постанові митного органу або рішенні суду по справі про порушення
митних правил.
Стаття 462. Органи, уповноважені розглядати справи про
порушення митних правил
Справи про порушення митних правил, передбачені статтями
396, 397, 398, 399, 400, 401, 402, 404, 405, 406, 409, 410, 411, 413,
414, 421, 422 цього Кодексу, розглядаються митними органами.
Справи про порушення митних правил, передбачені статтями
403, 407, 408, 412, 415, 416, 417, 418, 419, 420 цього Кодексу, а
також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами
віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, розглядаються
районними (міськими) судами за місцем розташування митних
органів, посадові особи яких здійснювали провадження у цих
справах.
Стаття 463. Повноваження посадових осіб митних органів щодо
розгляду справ про порушення митних правил
Від імені реґіональних митниць та митниць справи про
порушення митних правил розглядаються начальниками цих митних
органів або їх заступниками, а від імені Державної митної служби
України - посадовими особами Управління по організації боротьби з
контрабандою та порушеннями митних правил, уповноваженими на це
Головою Державної митної служби України або його заступниками.
Постанови по справах про порушення митних правил, винесені
посадовими особами Управління по організації боротьби з
контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби
України, затверджуються Головою Державної митної служби України
або його заступниками.
Стаття 464. Передача справ про порушення митних правил з
одного митного органу до іншого
Начальник реґіональної митниці або особа, яка його заміщує,
має право передавати справу про порушення митних правил для
здійснення провадження з однієї підпорядкованої митниці до
будьякої іншої підпорядкованої митниці або доручати провадження у
цій справі підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями
митних правил відповідної регіональної митниці.
Посадова особа Управління по організації боротьби з
контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби
України має право передавати справу про порушення митних правил
для здійснення провадження з однієї регіональної митниці, митниці
до будь-якої іншої регіональної митниці, митниці або приймати цю
справу до свого провадження.
Стаття 465. Строк розгляду справи про порушення митних
правил
Справа про порушення митних правил розглядається у
п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного
органу або суддею матеріалів, необхідних для вирішення справи.
Стаття 466. Присутність під час розгляду справи особи, яка
притягається до відповідальності за порушення митних правил, або
її представника
Справа про порушення митних правил розглядається в
присутності особи, яка притягається до відповідальності, або її
представника.
Митний орган інформує особу, яка притягається до
відповідальності за порушення митних правил, про час та місце
розгляду справи в митному органі, як правило, відповідним
письмовим повідомленням, якщо це не було зроблено під час
вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних
правил.
У разі розгляду справи в суді про час та місце розгляду
справи суд інформує особу, яка притягається до відповідальності,
а також митний орган.
За відсутності особи, яка притягається до відповідальності
або її представника справа може бути розглянута:
1) коли є дані про своєчасне повідомлення такої особи про
час і місце розгляду справи, а від неї не надійшло клопотань про
перенесення часу розгляду;
2) коли є дані про те, що на час розгляду особа, яка
притягується до відповідальності, перебуває за межами України;
3) у разі, якщо особу, яка вчинила порушення митних правил,
не встановлено;
4) у разі порушення митних правил під час пересилання
товарів у міжнародних поштових відправленнях.
Стаття 467. Види постанов (рішень) по справі про порушення
митних правил
По справі про порушення митних правил орган, що розглядає
справу, виносить одну з таких постанов (рішень):
1) про проведення додаткової перевірки;
2) про накладення адміністративного стягнення;
3) про припинення провадження у справі;
4) про порушення кримінальної справи.
Постанова про припинення провадження у справі виноситься у
разі звільнення правопорушника від відповідальності з підстав,
зазначених у статті 388 цього Кодексу, або за наявності обставин,
які виключають провадження у справі.
У постанові (рішенні) про проведення додаткової перевірки
зазначаються конкретні дії, які слід виконати.
Стаття 468. Особливості розгляду судом справ про порушення
митних правил
Справа про порушення митних правил розглядається суддею
одноособово.
У разі неможливості або недоцільності розгляду справи у
приміщенні суду справа за рішенням судді може розглядатися в
приміщенні митного органу, або іншому приміщенні. Технічне
забезпечення розгляду справи у приміщенні митного органу
покладається на начальника цього органу або особу, яка його
заміщує.
По справі про порушення митних правил суддя виносить одне з
рішень, передбачених частиною першою статті 467 цього Кодексу.
Після розгляду справи і винесення судом відповідного рішення
матеріали справи про порушення митних правил повертаються до
митного органу.
У разі, якщо за результатами перевірки законності та
обгрунтованості рішення суду по справі про порушення митних
правил це рішення буде скасоване а справа припинена, або
стягнення за порушення митних правил буде змінене, конфісковані
товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина
повертаються особі, яка притягалася до відповідальності, або її
представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби
неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за
вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли
на день конфіскації. Повернення грошових коштів здійснюється
органами Державного казначейства України з Державного бюджету
України.
При поверненні сум штрафів, конфіскованих товарів,
транспортних засобів або їхньої вартості виконавчий збір не
сплачується.
ГЛАВА 72. Оскарження та опротестування постанов та рішень
митних органів по справах про порушення митних правил
Стаття 469. Оскарження та опротестування постанов та рішень
митних органів
Постанова митного органу про накладення стягнення за
порушення митних правил може бути оскаржена особою, у відношенні
якої вона винесена, або її представником.
Скарга на постанову митниці регіонального підпорядкування
може бути подана до відповідної регіональної митниці або до
районного (міського) суду за місцем знаходження митниці, яка
винесла постанову.
Рішення регіональної митниці по скарзі на постанову
підпорядкованої їй митниці може бути оскаржене до Державної
митної служби України або до районного (міського) суду за місцем
знаходження цієї регіональної митниці.
Постанова регіональної митниці, митниці центрального
підпорядкування може бути оскаржена до Державної митної служби
України або до районного (міського) суду за місцем знаходження
відповідної регіональної митниці, митниці.
Якщо у випадках, зазначених у частинах другій, третій та
четвертій цієї статті постанова або рішення митного органу
одночасно оскаржується до митного органу вищого рівня та до суду
і суд приймає скаргу до розгляду, розгляд аналогічної скарги
митним органом вищого рівня припиняється.
Постанова Державної митної служби України по справі про
порушення митних правил, а також її рішення по скарзі на
постанову іншого митного органу по такій справі може бути
оскаржене до районного суду за місцем знаходження Державної
митної служби України.
Скарга на постанову, рішення митного органу подається
протягом десяти днів з дати вручення заінтересованій особі копії
постанови по справі або повідомлення про прийняте рішення. У разі
пропуску цього строку з поважних причин він за заявою
заінтересованої особи може бути поновлений відповідно
регіональною митницею, Державною митною службою України або
судом.
Порядок принесення прокурором протестів на постанову або
рішення митного органу визначається законодавством.
Стаття 470. Перевірка законності та обгрунтованості
постанови митного органу
Законність та обгрунтованість постанови митного органу по
справі про порушення митних правил може бути перевірена судом або
митним органом вищого рівня у зв'язку з поданням скарги, а митним
органом вищого рівня, крім того, - у зв'язку з принесенням
протесту прокурором або в порядку контролю за дотриманням
посадовими особами митних органів вимог законодавства.
За результатами перевірки суд або митний орган приймає одне
з таких рішень:
1) про залишення постанови без змін, а скарги або протесту
без задоволення;
2) про скасування постанови і надіслання справи на новий
розгляд;
3) про скасування постанови та припинення справи;
4) про зміну стягнення за порушення митних правил у межах,
передбачених цим Кодексом, але за умови, щоб таке стягнення не
було посилено.
Якщо законність та обгрунтованість постанови митного органу
перевіряються судом після того, як такі перевірки були проведені
митними органами вищого рівня, то, крім зазначеного у пункті 1 та
у пунктах 2, 3, 4 частини другої цієї статті, відповідно
залишаються в силі або скасовуються рішення митних органів,
прийняті за результатами перевірок.
Рішення, зазначені у частинах другій та третій цієї статті,
можуть прийматися митними органами шляхом винесення постанов.
За наслідками перевірки особі, у відношенні якої виносилася
постанова, що перевірялася, або прокуророві, який приніс протест,
надсилається письмове повідомлення про прийняте рішення.
У разі скасування постанови митного органу по справі про
порушення митних правил суми штрафів повертаються особам, які
притягалися до відповідальності, або уповноваженим ними особам з
Державного бюджету України органами Державного казначейства
України за поданням митних органів.
При поверненні сум штрафів у разі скасування постанови
митного органу по справі про порушення митних правил за рішенням
суду виконавчий збір не сплачується.
Стаття 471. Підстави для скасування або зміни постанови про
накладення стягнення за порушення митних правил
Підставами для скасування постанови про накладення стягнення
або про припинення провадження у справі про порушення митних
правил є:
1) відсутність в діях особи, яка притягається до
відповідальності, ознак порушення митних правил;
2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або
необ'єктивність її розгляду;
3) невідповідність викладених у постанові висновків
фактичним обставинам справи;
4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне
недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до
відповідальності, або її представника, а також інше обмеження
прав учасників провадження у справі про порушення митних правил
та її розгляду, якщо таке обмеження зашкодило всебічному розгляду
справи та вплинуло або могло вплинути на винесення обгрунтованої
постанови за результатами її розгляду;
5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого
правопорушення;
6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення
стягнення або про припинення провадження у справі про порушення
митних правил можуть бути визнані й інші обставини.
Стаття 472. Строки розгляду митним органом вищого рівня
скарги або протесту прокурора на постанову митного органу
Скарга на постанову митного органу у справі про порушення
митних правил розглядається протягом місяця з дня надходження до
митного органу вищого рівня, а скарга, яка не потребує
додаткового вивчення і перевірки, - протягом п'ятнадцяти днів з
дня її надходження.
Строки розгляду скарги можуть бути продовжені начальником
митного органу вищого рівня або його заступником, а у разі
розгляду такої скарги у Державній митній службі України -
начальником Управління організації боротьби з контрабандою та
порушеннями митних правил або його заступником, однак не більше,
ніж до двох місяців, про що повідомляється скаржник.
Протест прокурора підлягає розгляду у строки, встановлені
законодавством. Про наслідки розгляду протесту повідомляється
прокурор.
Стаття 473. Наслідки подання скарги або внесення протесту
Подання скарги або внесення протесту прокурора зупиняє
виконання постанови митного органу по справі про порушення митних
правил до закінчення перевірки.
ГЛАВА 73. Виконання постанов митних органів та рішень судів
про накладення стягнення за порушення митних правил
Стаття 474. Обов'язковість постанов митних органів та рішень
судів про накладення стягнення по справах про порушення митних
правил
Постанови митних органів та рішення судів про накладення
стягнення по справі про порушення митних правил є обов'язковими
для виконання.
Стаття 475. Загальні положення щодо порядку виконання
постанови митного органу та рішення суду про накладення стягнення
за порушення митних правил
Постанова митного органу про накладення стягнення за
порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення
строку оскарження, встановленого статтею 469 цього Кодексу.
Рішення суду про накладання стягнення за порушення митних
правил підлягає виконанню з моменту його винесення.
Митний орган, який виніс постанову про накладення стягнення
за порушення митних правил, виконує її самостійно або через
державного виконавця.
У разі винесення митним органом кількох постанов або судом
кількох рішень про накладення стягнень за порушення митних правил
щодо однієї особи кожна постанова або рішення виконується окремо.
Стаття 476. Давність виконання постанови митного органу та
рішення суду про накладення стягнення за порушення митних правил
Не підлягає виконанню постанова митного органу або рішення
суду про накладення стягнення за порушення митних правил, якщо їх
не було звернуто до виконання протягом шести місяців з дня
винесення постанови або рішення.
Стаття 477. Контроль за виконанням постанови митного органу
та рішення суду про накладення стягнення за порушення митних
правил
Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови
митного органу про накладення стягнення за порушення митних
правил здійснюється митним органом, який виніс постанову.
Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення суду
про накладення стягнення за порушення митних правил здійснюється
судом, який виніс рішення.
Стаття 478. Порядок виконання постанови митного органу та
рішення суду про винесення попередження
Постанова митного органу або рішення суду про накладення
стягнення за порушення митних правил у вигляді попередження
виконується митним органом, який виніс постанову, або судом, який
виніс рішення, шляхом оголошення постанови або рішення порушнику
з врученням копії такої постанови або рішення.
Якщо постанова митного органу або рішення суду про
накладення стягнення у вигляді попередження виноситься за
відсутності порушника, копія постанови або рішення видається або
висилається йому протягом трьох днів з дня їх винесення.
Стаття 479. Порядок виконання постанови митного органу та
рішення суду про накладення штрафу
Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення
митних правил, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення або
надіслання їй постанови митного органу або рішення суду про
накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої
постанови або рішення - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня
залишення скарги без задоволення або відхилення протесту
Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних
правил, на рахунок митного органу, посадові особи якого
здійснювали провадження у справі, в уповноважені банки як у
валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний
банк України за офіційним обмінним курсом Національного банку
України на день сплати суми штрафу.
В такому ж порядку сплачується штраф, накладений рішенням
суду.
Стаття 480. Примусове виконання постанови митного органу та
рішення суду про стягнення штрафу
У разі, коли сума штрафу не була сплачена у строк,
встановлений статтею 479 цього Кодексу особою, яка вчинила
порушення митних правил, вона стягується митним органом з
вартості товарів, вилучених для забезпечення цього стягнення, або
у примусовому порядку з грошових доходів або коштів особи, яка
вчинила порушення митних правил шляхом направлення фінансовому
органу, банку, іншим фінансово-кредитним установам, які мають
ліцензію Національного банку України, повідомлення про звернення
постанови або рішення до виконання.
Якщо стягнення суми штрафу з коштів фізичної або юридичної
особи неможливе, стягнення сум штрафу здійснюється на підставі
постанови митного органу або рішення суду державним виконавцем
шляхом звернення на майно цієї особи або на частку такого майна,
що перебуває у спільній власності.
Постанова або рішення суду, за якими стягнення суми штрафу
проведено уповноваженим органом повністю, з відміткою про
виконання повертається митному органові.
Кошти від штрафів перераховуються Державною митною службою
України до Державного бюджету України.
Стаття 481. Порядок виконання рішення суду про конфіскацію
Якщо товари і транспортні засоби, які підлягають
конфіскації, не вилучені митним органом, особа, яка притягається
до відповідальності за порушення митних правил, повинна доставити
їх до цього органу не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення їй
копії рішення суду про конфіскацію. Якщо копія зазначеного
рішення надсилається поштою, вона вважається врученою з дня
відправлення.
У разі коли товари і транспортні засоби, що підлягають
конфіскації, не доставлено до митного органу у встановлений
строк, конфіскація здійснюється у примусовому порядку державним
виконавцем за місцем проживання чи знаходження порушника. Рішення
суду про конфіскацію товарів і транспортних засобів з відміткою
про виконання надсилається митному органові.
За неможливості конфіскації товарів і транспортних засобів,
щодо яких районним (міським) судом винесено постанову про
конфіскацію, з особи, яка вчинила порушення митних правил,
стягується вартість зазначених товарів і транспортних засобів у
порядку, передбаченому статтями 479 та 480 цього Кодексу для
стягнення штрафу.
Стаття 482. Виконання постанови митного органу та рішення
суду про накладення стягнення за порушення митних правил на осіб,
які проживають або перебувають за межами України
Постанова митного органу та рішення суду про накладення
стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або
знаходяться за межами України, виконується за рахунок майна цих
осіб, яке знаходиться на території України.
У разі відсутності в Україні майна, що належить зазначеним у
частині першій цієї статті особам, порядок виконання постанови
митного органу або рішення суду про накладення на них стягнень
визначається законодавством України та міжнародними угодами з
державами, на території яких проживають або перебувають особи,
притягнуті до відповідальності за порушення митних правил.
Р о з д і л XXІІ. Працівники митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій України
Глава 74. Службові та посадові особи митної служби України
Стаття 483. Службові особи митної служби України
Службовими особами митної служби України є працівники митних
органів, спеціалізованих митних установ та організацій України,
яким присвоєно спеціальні звання.
Стаття 484. Посадові особи митної служби України
Посадовими особами митної служби України є працівники митних
органів, спеціалізованих митних установ та організацій України,
на яких цим Кодексом та іншими законодавчими актами України
покладено здійснення правоохоронних, організаційно-розпорядчих та
консультативно-дорадчих функцій, а також безпосереднє здійснення
митної справи.
Посадові особи митної служби України є державними
службовцями.
Посадовими особами митної служби України можуть бути лише
громадяни України.
Стаття 485. Правовий статус посадових осіб митної служби
України
Правовий статус посадових осіб митної служби України, їхні
обов'язки та права визначаються Конституцією України, Законом
України "Про державну службу", цим Кодексом та іншими
законодавчими актами України.
Стаття 486. Обов'язковість законних розпоряджень та вимог
службових осіб митної служби України
Законні розпорядження та вимоги службових осіб митної служби
України є обов'язковими для виконання.
Стаття 487. Проходження служби і спеціальні звання службових
осіб митної служби України
Порядок і умови прийняття на службу до митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій України, просування
службових осіб по службі, оплати та стимулювання їхньої праці
визначаються законодавством України.
Положення про порядок та умови проходження служби в митних
органах, спеціалізованих митних установах та організаціях
України, а також Дисциплінарний статут митної служби України
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Службові особи митної служби України проходять атестацію.
Порядок проведення атестації визначається Головою Державної
митної служби України.
Службовим особам митної служби України присвоюються
спеціальні звання відповідно до займаних посад і визначених
строків вислуги у кожному званні.
Встановлюються такі спеціальні звання митної служби України:
Генерал митної служби України;
генерал-полковник митної служби;
генерал-лейтенант митної служби;
генерал-майор митної служби;
полковник митної служби;
підполковник митної служби;
майор митної служби;
капітан митної служби;
старший лейтенант митної служби;
лейтенант митної служби;
молодший лейтенант митної служби;
старший прапорщик митної служби;
прапорщик митної служби;
курсант.
Спеціальне звання "Генерал митної служби України"
присвоюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів
України.
Спеціальні звання "генерал-полковник митної служби",
"генераллейтенант митної служби", "генерал-майор митної служби"
присвоюються Президентом України за поданням Голови Державної
митної служби України в порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України.
Спеціальні звання "полковник митної служби", "підполковник
митної служби", "майор митної служби", "капітан митної служби",
"старший лейтенант митної служби", "лейтенант митної служби" та
"молодший лейтенант митної служби", "старший прапорщик митної
служби", "прапорщик митної служби" присвоюються Головою Державної
митної служби України.
Спеціальне звання "курсант" присвоюється керівниками
відповідних митних закладів освіти.
Порядок присвоєння спеціальних звань, зазначених у частинах
восьмій та дев'ятій цієї статті, визначається Державною митною
службою України.
Спеціальні звання митної служби України, крім звання
"курсант", є довічними. До спеціальних звань осіб, звільнених з
митної служби, додаються слова "у відставці".
Службові особи митної служби України мають єдиний формений
одяг з відповідними знаками розрізнення. Зразки форменого одягу,
норми забезпечення ним та терміни його експлуатації
затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння -
Державною митною службою України. Формений одяг видається
службовим особам митної служби України безплатно на період
проходження служби. Службові особи митної служби України можуть
звільнятися з митної служби з правом носіння форменого одягу.
Стаття 488. Робочий час службових осіб митної служби України
Тривалість робочого часу службових осіб митної служби
України встановлюється відповідно до законодавства України про
працю.
Для виконання невідкладних заходів з митного контролю,
митного оформлення, боротьби з контрабандою і порушеннями митних
правил та інших службових завдань службові особи митних органів
України за розпорядженням начальника митного органу або його
заступника можуть залучатися до роботи в надурочний, а також у
нічний час, у святкові і неробочі дні. Оплата праці службових
осіб митних органів України у надурочний, нічний час, а також у
святкові і неробочі дні провадиться відповідно до законодавства
про працю.
Стаття 489. Прийняття на службу до митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій України
На службу до митних органів, спеціалізованих митних установ
та організацій приймаються громадяни України, що досягли
18-річного віку і здатні за своїми діловими і моральними
якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я виконувати завдання,
покладені на митну службу України. З прийняттям на службу може
бути встановлено випробування строком до шести місяців.
Не можуть бути прийняті на службу до митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій України особи, які
мають судимість за вчинення умисного злочину.
Службові особи митної служби України, визнані за вироком
суду, що набрав законної сили, винними у вчиненні злочину,
звільняються зі служби в митних органах, спеціалізованих митних
установах та організаціях України.
Стаття 490. Присяга та урочисте зобов'язання службових осіб
митної служби України
Особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у
митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях
України, приймають Присягу державного службовця.
Працівники, яким вперше присвоюється спеціальне звання
митної служби України, приймають урочисте зобов'язання такого
змісту:
"Вступаючи на митну службу, урочисто зобов'язуюсь бути
відданим Українському народу, справі української державності,
неухильно дотримуватись вимог Конституції України, Митного
кодексу України та законодавства України. Зобов'язуюсь активно
захищати інтереси Української держави, її економічний суверенітет
і безпеку, суворо дотримуватись дисципліни, сумлінно, на високому
професійному рівні виконувати свої службові обов'язки, зберігати
державну таємницю, охороняти права, свободи і законні інтереси
громадян".
Процедура прийняття урочистого зобов'язання визначається
Державною митною службою України.
Стаття 491. Неприпустимість членства службових осіб митної
служби України у політичних партіях
Службові особи митної служби України не можуть бути членами
політичних партій та інших об'єднань громадян, які мають на меті
політичні цілі.
Службові особи митної служби України не мають права
виконувати рішення таких партій та об'єднань, а також
організовувати страйки і брати участь у них, вчиняти інші дії, що
перешкоджають нормальному функціонуванню митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій.
Стаття 492. Обмеження в роботі за сумісництвом та зайнятті
підприємницькою діяльністю
Службові особи митної служби України не мають права:
1) займатися будь-якою підприємницькою діяльністю
безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, а також
виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової,
викладацької, творчої діяльності та медичної практики);
2) входити самостійно, через представника або підставних
осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств,
фінанвово-кредитних установ, господарських товариств тощо,
організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що займаються
підприємницькою діяльністю;
3) бути повіреним третіх осіб у митних справах;
4) використовувати своє службове становище для будь-якого не
передбаченого законодавством України сприяння юридичним і
фізичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної та іншої
підприємницької діяльності з метою незаконного одержання за це
винагород, послуг або пільг.
Стаття 493. Обмеження в роботі, яка пов'язана зі здійсненням
контролю за роботою близьких родичів
Посадові особи митних органів не можуть обіймати посади,
перебування на яких передбачає прийняття рішень з питань
діяльності підприємств - митних брокерів, митних перевізників,
власників митних ліцензійних складів та складів тимчасового
зберігання, а також службові зносини з такими підприємствами,
якщо у штаті цих підприємств перебувають близькі родичі
зазначених посадових осіб.
ГЛАВА 75. Підготовка, перепідготовка та підвищення
кваліфікації працівників митної системи України
Стаття 494. Система підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації
Система підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації працівників митної системи України складається з:
1) Академії митної служби України;
2) інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки
кадрів;
3) центрів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.
Система підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації працівників митної служби України забезпечує:
1) підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів;
2) підготовку фахівців митної справи з вищою освітою;
3) перепідготовку працівників митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій;
4) підвищення кваліфікації працівників митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій;
5) стажування молодих спеціалістів, новоприйнятих
працівників, кадрового резерву;
6) самостійне навчання службових осіб митної служби України.
Державна митна служба України здійснює підготовку,
перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митної
служби України за окремими напрямами діяльності також у вищих
закладах освіти Міністерства освіти і науки України та інших
центральних органів виконавчої влади за державним контрактом.
Обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
встановлюються Державною митною службою України, виходячи з
потреб митних органів, спеціалізованих митних установ та
організацій та вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня
працівників і узгоджується з відповідними центральними органами
виконавчої влади.
Стаття 495. Митний заклад освіти
Митний заклад освіти є спеціалізованою митною установою,
підпорядкованою Державній митній службі України, що здійснює
підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників
митної системи України відповідно до цього Кодексу та інших
законодавчих актів України.
Стаття 496. Науково-педагогічні працівники, керівники та
спеціалісти закладів освіти
Науково-педагогічні працівники, керівники та спеціалісти
митних закладів освіти приймаються на роботу на умовах та в
порядку, що встановлюється цим Кодексом та іншими актами
законодавства України. Прийняття на роботу науково-педагогічних
працівників може здійснюватися на основі конкурсного відбору.
На науково-педагогічних працівників, керівників та
спеціалістів митних закладів освіти поширюються обов'язки, права
та пільги, встановлені для службових осіб митної служби України.
Науково-педагогічні працівники підлягають атестації у
порядку, встановленому Державною митною службою України за
погодженням з Міністерством освіти і науки України.
До викладацької роботи в митних закладах освіти можуть
залучатися фахівці митних органів, спеціалізованих митних установ
та організацій.
Стаття 497. Курсанти (студенти) і слухачі митних закладів
освіти та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється
підготовка фахівців для митної системи України
Курсантами (студентами), слухачами митних закладів освіти та
інших вищих закладів освіти, в яких проводиться підготовка
фахівців для митної системи України, можуть бути громадяни
України, зараховані на навчання відповідно до вимог чинного
законодавства, та громадяни інших країн, зараховані на навчання
на підставі міжнародних договорів України.
Курсантам (студентам), слухачам, аспірантам вищих закладів
освіти Міністерства освіти і науки України, інших центральних
органів виконавчої влади, що проходять підготовку, перепідготовку
та підвищують кваліфікацію для подальшої роботи в митній системі
України, може надаватися додаткове соціально-матеріальне
забезпечення за рахунок Державної митної служби України.
Курсантам (студентам) денної форми навчання надається
відстрочка у призові до Збройних Сил України на весь період
навчання.
Випускники митних закладів освіти та інших вищих закладів
освіти, в яких проводиться підготовка фахівців для митної системи
України, працевлаштовуються у порядку, встановленому чинним
законодавством.
Стаття 498. Фінансування підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації працівників митної системи України і
матеріально-технічне забезпечення митних закладів освіти
Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації працівників митної системи України здійснюється за
рахунок коштів державного бюджету України, у тому числі
спеціального фонду, який формується за рахунок митних зборів.
Бюджетні асигнування на освіту, у тому числі кошти, що
виділяються з цією метою зі спеціального фонду, який формується
за рахунок митних зборів, не підлягають вилученню.
ГЛАВА 76. Правовий захист працівників митних органів
Стаття 499. Гарантування захисту життя, здоров'я і майна
службових осіб митної служби України
Службові особи митної служби України перебувають під
захистом закону. Захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна
цих службових осіб та членів їхніх сімей від злочинних посягань,
інших протиправних дій здійснюється відповідно до Закону України
"Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів".
Стаття 500. Втручання у діяльність службових осіб митної
служби України
Вплив у будь-якій формі на службових осіб митної служби
України з метою перешкоджання виконанню ними службових обов'язків
або прийняття неправомірних рішень, без ознак злочину, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до
тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на
посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
Стаття 501. Непокора законному розпорядженню або вимозі
службової особи митної служби України
Непокора законному розпорядженню або вимозі службової особи
митної служби України під час виконання нею службових обов'язків
-
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний
арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Стаття 502. Образа службової особи митної служби України
Образа службової особи митної служби України під час або у
зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, якщо це не тягне
за собою кримінальної відповідальності, -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний
арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Стаття 503. Погроза щодо службової особи митної служби
України
Погроза заподіянням тілесних ушкоджень або вчиненням інших
насильницьких дій щодо службової особи митної служби України під
час або у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний
арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Стаття 504. Провадження у справах про правопорушення,
спрямовані проти службових осіб митної служби України
Складання протоколів про правопорушення, передбачені
статтями 500 - 503 цього Кодексу, та провадження у справах про
такі правопорушення здійснюється посадовими особами підрозділів
власної безпеки митних органів, спеціалізованих митних установ та
організацій або органами внутрішніх справ.
Справи про правопорушення, передбачені статтями 500 - 503
цього Кодексу, розглядаються районним (міським) судом за місцем
розташування відповідного митного органу, спеціалізованої митної
установи або організації.
ГЛАВА 77. Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та
зброї службовими особами митної служби України
Стаття 505. Загальні положення щодо застосування фізичної
сили, спеціальних засобів та зброї службовими особами митної
служби України
Недоторканність особи, її захист від будь-якого насильства,
іншого жорстокого поводження гарантується державою.
Фізична сила, спеціальні засоби та зброя застосовуються
службовими особами митної служби України лише у випадках,
передбачених цим Кодексом.
Для забезпечення правильного та ефективного застосування
фізичної сили, спеціальних засобів і зброї зі службовими особами
митної служби України проводяться навчання по спеціальній
підготовці та періодичні перевірки придатності до таких дій у
відповідності з цим Кодексом, а також з наказами Державної митної
служби України.
Стаття 506. Застосування фізичної сили
Службові особи митної служби України мають право
застосовувати фізичну силу у таких випадках:
1) для припинення порушень митних правил, затримання осіб,
які їх вчинили, подолання опору законним розпорядженням або
вимогам службових осіб митної служби України;
2) для забезпечення доступу в приміщення або на територію,
де знаходяться товари і транспортні засоби, що перебувають під
митним контролем;
3) для припинення інших дій, що перешкоджають виконанню
обов'язків, покладених на службових осіб митної служби України,
якщо ненасильницькі засоби впливу не забезпечують виконання цих
обов'язків.
Стаття 507. Застосування спеціальних засобів
Службові особи митної служби України мають право
застосовувати наручники, гумові кийки, сльозоточиві речовини,
обладнання для відкриття приміщень, засоби для примусової зупинки
транспортних засобів та інші спеціальні засоби у таких випадках:
1) для відбиття нападу на службових осіб митної служби
України або на інших осіб;
2) для відбиття нападу на будинки, будівлі, споруди та
транспортні засоби, що належать митним органам, спеціалізованим
митним установам та організаціям або використовуються ними, на
товари та транспортні засоби, що перебувають під митним
контролем, а також для звільнення зазначених об'єктів у разі їх
захоплення;
3) для затримання правопорушників, їх доставлення в службове
приміщення митного органу, спеціалізованої митної установи чи
організації, якщо ці особи чинять опір та іншу протидію або
можуть завдати шкоди оточуючим чи собі;
4) для припинення фізичного опору, що чиниться службовій
особі митної служби України;
5) для проникнення у приміщення, де можуть знаходитися
предмети контрабанди та безпосередні об'єкти порушення митних
правил;
6) для зупинення транспортного засобу, водій якого не
виконав вимогу службової особи митної служби України про
зупинення;
7) в інших випадках свідомого перешкоджання здійсненню
службовими особами митної служби України покладених на них
обов'язків.
Забороняється застосовувати спеціальні засоби до жінок з
явними ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності
та малолітніх, крім випадків вчинення ними збройного опору,
скоєння групового нападу, який загрожує життю та здоров'ю людей,
збереженню товарів і транспортних засобів, що перебувають під
митним контролем.
Перелік спеціальних засобів, що використовуються службовими
особами митної служби України, визначається Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 508. Зберігання, носіння та застосування вогнепальної
зброї службовими особами митної служби України
Під час виконання службових обов'язків окремим категоріям
службових осіб митної служби України за визначенням Державної
митної служби України надається право зберігати, носити і
застосовувати вогнепальну зброю.
Порядок застосування вогнепальної зброї службовими особами
митної служби України регулюється Положенням, яке затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Перелік видів вогнепальної зброї та набоїв до неї, що
надаються для використання службовими особами митної служби
України, визначається Кабінетом Міністрів України.
ГЛАВА 78. Соціальний захист працівників митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій
Стаття 509. Соціальні гарантії службовим особам митної
служби України
Держава гарантує службовим особам митної служби України
соціальний захист. Кожна службова особа митної служби України
підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму
десятирічного грошового забезпечення за посадою, яку вона
обіймає.
Порядок та умови страхування службових осіб митної служби
України встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 510. Гарантія оплати праці, матеріально-побутового
забезпечення соціального захисту службових осіб митної служби
України
Держава гарантує оплату праці, матеріально-побутове
забезпечення і соціальний захист службових осіб митної служби
України з метою створення достатніх матеріальних умов для
незалежного і сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Умови оплати праці та пільги, що надаються службовим особам
митної служби України, визначаються виходячи з їх статусу як
працівників правоохоронних органів України.
Стаття 511. Грошове забезпечення службових осіб митної
служби України
Грошове забезпечення службових осіб митної служби України
складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий
оклад і щомісячні надбавки за спеціальне звання та вислугу років,
та доплат і надбавок до грошового утримання, а також інших видів
додаткових виплат.
Розмір грошового забезпечення службових осіб митної служби
України має забезпечувати достатні матеріальні умови незалежного
виконання зазначеними особами покладених на них службових
обов'язків.
Обкладання прибутковим податком грошового забезпечення
службових осіб митної служби України здійснюється з дотриманням
умов і порядку, встановлених законодавством України для особового
складу правоохоронних органів.
Умови оплати праці службових осіб митної служби України,
розміри їх посадових окладів, доплат, надбавок та інших
додаткових виплат визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 512. Відпустка службових осіб митної служби України
Службовим особам митної служби України надається щорічна
відпустка тривалістю не менше тридцяти календарних днів без
урахування часу на проїзд до місця відпочинку і у зворотному
напрямку з компенсацією витрат на проїзд у межах України.
Право на компенсацію витрат на проїзд до місця відпочинку і
у зворотному напрямку в межах України, не використане у поточному
році, може бути використане наступного року для проїзду одного
члена сім'ї службової особи митної служби України, який прямує
разом з нею.
Тривалість додаткової відпустки службових осіб митної служби
України залежно від вислуги років визначається Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 513. Житлове забезпечення службових осіб митної
служби України
Службові особи митної служби України забезпечуються житлом у
порядку, встановленому законодавством.
Службові особи митної служби України, які потребують
поліпшення житлових умов, мають право на першочергове одержання
житла.
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації
можуть мати відомчий житловий фонд, що формується в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
Службовим особам митної служби України і членам їхніх сімей
за рахунок коштів Державного бюджету України надається 50-
процентна знижка у платі за користування житлом, а також 50-
процентна знижка у платі за комунальні послуги (водопостачання,
електроенергія, газ тощо) в межах норм, передбачених
законодавством України.
За службовими особами митної служби України, які мають стаж
служби в митній системі України понад 20 років, після виходу на
пенсію зберігається право на першочергове одержання житла, а
також на пільги у платі за користування житлом та за комунальні
послуги в межах норм, передбачених законодавством України.
У разі загибелі службової особи митної служби України в
зв'язку з виконанням нею службових обов'язків за сім'єю загиблого
зберігається право на одержання житлової площі на тих самих
умовах і підставах, які мали місце на момент загибелі цієї
службової особи.
Службові особи митної служби України мають право на
одержання за місцем проживання або роботи безпроцентної позики на
індивідуальне або кооперативне житлове будівництво та обзаведення
домашнім господарством на строк до 20 років з погашенням 50
процентів одержаної позики за рахунок бюджетних коштів.
Стаття 514. Пенсійне забезпечення працівників митних
органів, спеціалізованих митних установ та організацій
Пенсія працівникам митних органів, спеціалізованих митних
установ та організацій виплачується за рахунок держави.
На одержання пенсії на пільгових умовах мають право посадові
особи митної служби України, які досягли віку: жінки - 50 років,
чоловіки - 55 років за наявності загального трудового стажу: для
чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у
тому числі стажу служби у митних органах: для чоловіків - не
менше 12, 5 років, для жінок - не менше 10 років.
Пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України
здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом
України "Про державну службу".
Пенсії по інвалідності працівників митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій встановлюються з
дотриманням умов і порядку, встановлених для особового складу
правоохоронних органів.
За посадовими особами митної служби України після звільнення
у зв'язку з виходом на пенсію зберігається право медичного
обслуговування в закладах охорони здоров'я, в яких вони
перебували на обліку, працюючи в митних органах, спеціалізованих
митних установах та організаціях.
Пенсійне забезпечення працівників митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій, які не є
посадовими особами, здійснюється на загальних підставах
відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Стаття 515. Виплати та компенсації у разі каліцтва і
захворювання, відшкодування збитків
Державна митна служба України відповідно до законодавства
України компенсує працівникам митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій шкоду, заподіяну їм каліцтвом або
іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових
обов'язків.
У разі отримання у зв'язку з виконанням трудових обов'язків
тілесних ушкоджень, які призвели до тимчасової втрати
працездатності, працівникові митного органу, спеціалізованої
митної установи або організації виплачується одноразова допомога
у розмірі однорічного грошового забезпечення за посадою, яку він
обіймав на день отримання тілесних ушкоджень.
У разі отримання в зв'язку з виконанням трудових обов'язків
захворювання або каліцтва, яке призвело до стійкої втрати
працездатності (інвалідності), працівникові митного органу,
спеціалізованої митної установи або організації залежно від
ступеня інвалідності виплачується одноразова допомога у розмірі
від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за посадою,
яку він обіймав на день отримання цього захворювання або
каліцтва.
У разі, якщо інвалідність настала після звільнення
працівника з митного органу, спеціалізованої митної установи,
організації, але внаслідок захворювання або каліцтва, отриманого
ним у зв'язку з виконанням трудових обов'язків у цьому митному
органі, установі, організації, йому залежно від ступеня
інвалідності виплачується одноразова допомога у розмірі від
трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою
посадою, яку він обіймав у цьому митному органі, установі,
організації.
Суми одноразової допомоги податками не обкладаються.
Стаття 516. Виплати та компенсації у разі загибелі
працівника митного органу, спеціалізованої митної установи,
організації
У разі загибелі працівника митного органу, спеціалізованої
митної установи, організації під час виконання трудових
обов'язків, сім'ї загиблого виплачується одноразова страхова сума
за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному
особистому страхуванню службових осіб митної служби України у
розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого за
останньою посадою.
Непрацездатним членам сім'ї загиблого, що перебували на його
утриманні, органами соціального захисту щомісячно виплачується
компенсація в розмірі різниці між частиною грошового забезпечення
загиблого, що припадала на їх частку, і призначеною пенсією у
зв'язку з втратою годувальника без урахування одноразової
допомоги.
Р О З Д І Л XXІІІ Відповідальність митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій та їх службових
осіб, порядок оскарження їх рішень, дій або бездіяльності
Глава 79. Відповідальність митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій та їх службових осіб, оскарження їх
рішень, дій або бездіяльності
Стаття 517. Сфера застосування цієї глави
Положення цієї глави застосовуються у всіх випадках
оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій та їх посадових
осіб за винятком оскарження постанов митних органів по справах
про порушення митних правил, а також випадків, коли
законодавством України встановлено інший порядок оскарження
зазначених рішень, дій чи бездіяльності.
Стаття 518. Відповідальність митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій та їх службових осіб
Збитки, заподіяні неправомірними діями митних органів,
спеціалізованих митних установ, організацій та їх службових осіб
під час виконання ними своїх службових обов'язків,
відшкодовуються на загальних підставах відповідно до закону.
Стаття 519. Право на оскарження
Кожна особа має право оскаржити в адміністративному або
судовому порядку рішення, дії або бездіяльність митних органів,
спеціалізованих митних установ, організацій та їх службових осіб,
якщо вважає, що порушено її права та законні інтереси.
Стаття 520. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних
органів, спеціалізованих митних установ, організацій та їх
службових осіб в адміністративному порядку
Рішення, дії або бездіяльність окремих службових осіб
митного органу, спеціалізованої митної установи, організації
оскаржуються керівникам цих органів, установ, організацій.
Рішення, дії або бездіяльність керівників митних органів,
спеціалізованих митних установ, організацій за винятком тих, які
безпосередньо підпорядковані Державній митній службі України,
оскаржуються до відповідної регіональної митниці.
Рішення, дії або бездіяльність керівників митних органів,
спеціалізованих митних установ, організацій, безпосередньо
підпорядкованих Державній митній службі України, оскаржуються до
Державної митної служби України.
Рішення, дії або бездіяльність керівників Державної митної
служби України оскаржуються до Кабінету Міністрів України.
Скарги подаються особами, як правило, від свого імені.
Подавати скарги від імені та в інтересах інших осіб мають право:
1) батьки, опікуни та інші законні представники, якщо
йдеться про інтереси неповнолітніх, недієздатних або обмежено
дієздатних осіб;
2) довірені особи за наявності нотаріально засвідченої
довіреності;
3) адвокати в порядку, передбаченому законом;
4) народні депутати України та депутати місцевих рад;
5) правозахисні та інші громадські організації, якщо це
передбачено їхніми статутними документами, в порядку,
передбаченому законом;
6) дипломатичні та консульські представництва України в
іноземних державах, якщо йдеться про інтереси громадян України,
які постійно чи тимчасово проживають на території цих держав;
7) дипломатичні та консульські представництва іноземних
держав в Україні, а також Консульське управління Міністерства
закордонних справ України, якщо йдеться про інтереси громадян
іноземних держав.
Форма та зміст скарги, строки її подання, а також порядок і
строки її розгляду визначаються законодавством України.
Стаття 521. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних
органів, спеціалізованих митних установ, організацій та їх
службових осіб у судовому порядку
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних
органів, спеціалізованих митних установ, організацій та їх
службових осіб до суду, арбітражного суду встановлюється законом.
Якщо рішення, дії чи бездіяльність митного органу,
спеціалізованої митної установи, організації або їх службової
особи оскаржуються одночасно в адміністративному та у судовому
порядку і суд, арбітражний суд приймає скаргу до розгляду,
розгляд аналогічної скарги, поданої в адміністративному порядку,
припиняється.
Стаття 522. Особливості задоволення скарг на рішення, дії чи
бездіяльність митних органів, спеціалізованих митних установ,
організацій та їх службових осіб
Якщо задоволення скарги на рішення, дїї чи бездіяльність
митних органів, спеціалізованих митних установ, організацій або
їх службових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата
здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами
Державного казначейства України за поданням відповідних митних
органів, спеціалізованих митних установ та організацій.
У разі, якщо виплата грошових сум здійснюється на підставі
рішення суду, арбітражного суду, виконавчий збір не сплачується.
ГЛАВА 80. Перевірка законності та обгрунтованості рішень,
дій або бездіяльності митних органів, спеціалізованих митних
установ та організацій та їх службових осіб у зв'язку з протестом
прокурора та у порядку контролю
Стаття 523. Перевірка законності та обгрунтованості рішень,
дій або бездіяльності митних органів, спеціалізованих митних
установ та організацій та їх службових осіб у зв'язку з протестом
прокурора
Перевірка законності та обгрунтованості рішень, дій або
бездіяльності митних органів, спеціалізованих митних установ та
організацій та їх службових осіб у зв'язку з принесенням
прокурором протесту на ці рішення, дії або бездіяльність
здійснюється у порядку, встановленому законодавством України.
Стаття 524. Перевірка законності та обгрунтованості рішень,
дій або бездіяльності митних органів, спеціалізованих митних
установ та організацій та їх службових осіб у порядку контролю
Державна митна служба України та регіональні митниці вправі
в порядку контролю за діяльністю підпорядкованих митних органів,
спеціалізованих митних установ, організацій та їх службових осіб
скасовувати або змінювати їх рішення, а також вживати
передбачених законодавством України заходів за фактами
неправомірних рішень, дій або бездіяльності зазначених органів,
установ, організацій або осіб.
РОЗДІЛ XXІV. Прикінцеві положення
1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2001 року.
2. З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:
Митний кодекс України (Відомості Верховної Ради України,
1992 р., N 16, ст. 203; N 35, ст. 511; 1993 р., N 11, ст. 91; N
12, ст. 107; 1994 р., N 20, ст. 116; 1995 р., N 13, ст. 85; 1997
р., N 35, ст. 218; 1999 р., N 34, ст. 274; 2000 р., N 13, ст.
109);
Закон України від 25 червня 1991 року N 1262-ХІІ "Про митну
справу в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N
44, ст. 575; 1994 р., N 20, ст. 116; 2000 р., N 13, ст. 109);
Закон України від 5 лютого 1992 року N 2097-ХІІ "Про Єдиний
митний тариф" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 19,
ст. 259; 1993 р., N 12, ст. 107; N 24, ст. 270; 1996 р., N 41,
ст. 192; 1997 р., N 20, ст. 144; 1999 р., N 7, ст. 48; N 15, ст.
83; N 18, ст. 140; N 31, ст. 253; N 32, ст. 264; N 38, ст. 352; N
39, ст. 356; 2000 р., N 2, ст. 16; N 3, ст. 20; N 13, ст. 109; N
21, ст. 163; Офіційний вісник України, 2000 р., N 16, ст.ст. 659,
661; N 22, ст. 887; Урядовий кур'єр, 27.06.2000);
Декрет Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 року N 2-93
"Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться
(пересилаються) громадянами через митний кордон України"
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 12, ст. 108; N 49,
ст. 460);
Постанова Верховної Ради України від 5 лютого 1992 року N
2099-ХІІ "Про персональні звання державної митної служби України"
(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 19, ст. 261);
пункт 3 Постанови Верховної Ради України від 5 травня 1996
року N 162/96-ВР "Про проект Закону України про порядок
обкладення податками предметів, які переміщуються громадянами
через митний кордон України" (Голос України, 14.05.96).