Проект
(Тираж 21.11.2000)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України
"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців
та членів їх сімей"
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
Внести зміни до Закону України "Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості
Верховної Ради України, 1992 р., N 15, ст.190; 1993 р., N 26,
ст.281; 1997 р., N 12, ст.103, N 45, ст.288; 1999 р., N 48, ст.
410; 2000 р., N 13, ст. 102), виклавши його у такій редакції:
"ЗАКОН УКРАЇНИ
Про державні гарантії прав, соціальний захист
військовослужбовців і громадян,
звільнених з військової служби,
та членів їх сімей
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні
засади державної політики у сфері соціального захисту
військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби,
та членів їх сімей. Закон гарантує військовослужбовцям та членам
їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі
умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту
Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
ГЛАВА І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
1) військовослужбовець - громадянин України, який проходить
один із видів військової служби, визначених Законом України "Про
загальний військовий обов'язок і військову службу";
2) гарантії прав військовослужбовців, громадян, звільнених з
військової служби, та членів їх сімей - комплекс економічних,
організаційних та правових заходів, спрямованих на реальне
здійснення прав і свобод людини і громадянина, закріплених у
Конституції України;
3) соціальний захист військовослужбовців, як функція
держави, - система норм права, які гарантують реалізацію
військовослужбовцями конституційних прав та свобод, матеріальне
та інше забезпечення у визначених державою розмірах, що
стимулюють заінтересованість громадян у військовій службі і
створюють умови для якісного виконання обов'язків військової
служби, обов'язкове державне та інші види особистого страхування,
а також встановлені законом заходи, застосування яких має усунути
або застерегти порушення соціальних прав військовослужбовців,
громадян, звільнених з військової служби та членів їх сімей;
4) матеріальне забезпечення військовослужбовців - надання в
передбачених законодавством випадках грошових виплат та допомог,
а також речового, продовольчого та інших видів забезпечення;
5) пільги військовослужбовцям - права та переваги, що
надаються на підставі чинного законодавства громадянам, які
перебувають на військовій службі, з метою соціального захисту,
компенсації певних обмежень, пов'язаних з перебуванням на
військовій службі, та стимулювання заінтересованості у її
проходженні;
6) грошове забезпечення - грошова виплата, яка складається з
окладів грошового утримання, додаткових видів грошового
забезпечення та інших виплат. До складу грошового утримання
входять: посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Додатковими видами грошового забезпечення є: надбавки, доплати,
одноразові і щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення,
матеріальні та грошові допомоги, премія та підвищення. До інших
виплат грошового забезпечення належать виплати
військовослужбовцям підйомної допомоги та польових коштів;
7) житловий фонд спеціального призначення - житло, що не
підлягає приватизації і надається в користування
військовослужбовцям, які у зв'язку з характером їхньої служби
мають проживати за межами розташування військових частин;
8) житловий фонд загального призначення - сукупність житла
всіх форм власності, призначеного для проживання громадян, за
винятком фонду спеціального призначення;
9) захворювання, пов'язане з проходженням військової служби,
- захворювання (травма, контузія, каліцтво тощо), яке виникло у
період служби у військових частинах та установах, які не входять
до складу діючої армії, або захворювання, що виникло до
військової служби, а у період служби набуло такого розвитку, що
обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі
тимчасової) до військової служби, служби з військової
спеціальності.
У такому ж формулюванні приймаються рішення при медичному
огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм,
контузій, каліцтв тощо), отриманих ними у період проходження
строкової військової служби, коли документи про обставини їх
отримання на момент медичного огляду відсутні;
10) захворювання, не пов'язане з проходженням військової
служби, - захворювання, яке виникло у того, хто пройшов медичний
огляд до призову на строкову військову службу, і військова служба
не вплинула на наявне захворювання і придатність до військової
служби.
Рішення у такому формулюванні приймається також за
наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв тощо), якщо вони
одержані до призову на строкову військову службу і військова
служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми,
контузії, каліцтва тощо) і придатність до військової служби;
11) захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків
військової служби, - захворювання (травма, контузія, каліцтво
тощо), отримане тим, хто пройшов медичний огляд (крім випадків
протиправного діяння), за умови фактичного виконання обов'язків
військової служби під час проходження військової служби в
частинах, військових установах, що не входили до складу діючої
армії.
Військовослужбовці вважаються такими, які виконують
обов'язки військової служби, за умов, визначених у статті 24
Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову
службу";
12) захворювання, не пов'язане з виконанням обов'язків
військової служби, - захворювання (травма, контузія, каліцтво
тощо), отримане за обставин або в результаті нещасного випадку,
не пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, або
внаслідок правопорушення, встановленого службовим розслідуванням,
дізнанням, досудовим слідством або судовим розглядом.
Стаття 2. Громадяни, віднесені до членів сім'ї
військовослужбовця
1. Член сім'ї військовослужбовця - особа, яка перебуває з
військовослужбовцем у правовідносинах, природа яких визначається:
кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами,
постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним
спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця
належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є
членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будького з
подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або
позашлюбні.
2. Членом сім'ї військовослужбовця можуть бути визнані й
інші близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба) або
особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх
родинних зв'язках, за умов постійного проживання з
військовослужбовцем і ведення з ним спільного господарства
(неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха;
опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).
3. Членом сім'ї, який перебуває на утриманні
військовослужбовця, вважається та з визначених вище осіб, яка не
має власних доходів або пенсія, стипендія чи інший сукупний
середньомісячний доход якої не перевищує офіційно встановленої
межі малозабезпеченості і перебуває на повному утриманні
військовослужбовця або одержує від нього допомогу, що є для неї
постійним і основним джерелом засобів до існування. До цих осіб
належать:
1) неповнолітні;
2) непрацездатні;
3) інші особи, яких військовослужбовець зобов'язаний
утримувати за законом;
4) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім
курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів та
вищих навчальних закладів, що мають військові навчальні
підрозділи), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не
довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів
сім'ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати
годувальника;
5) працездатні члени сім'ї військовослужбовця, які зайняті
доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками
військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом
першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за
пенсіонером, який за висновком закладу охорони здоров'я потребує
постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими
видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи,
який надає члену сім'ї військовослужбовця право на трудову
пенсію;
6) інші особи, визнані утриманцями у встановленому законом
порядку.
Стаття 3. Громадянин, звільнений з військової служби
Громадянин, звільнений з військової служби - громадянин
України, звільнений з військової служби зі Збройних Сил України,
Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів
України військових формувань, зі Збройних Сил колишнього Союзу
РСР, прикордонних, внутрішніх та залізничних військ, військ
цивільної оборони, органів і військ державної безпеки, інших
військових формувань колишнього Союзу РСР або з військової служби
зі Збройних Сил та інших військових формувань країн СНД,
утворених відповідно до чинного законодавства цих держав, у запас
або у відставку відповідно до законодавства України, колишнього
Союзу РСР чи країн СНД.
Стаття 4. Статус військовослужбовців
1. Статус військовослужбовців - сукупність гарантованих
Конституцією України прав і свобод, а також обов'язків та
відповідальності військовослужбовців, встановлених цим Законом та
іншими законодавчими актами.
2. Військовослужбовці володіють усіма правами і свободами
людини та громадянина, закріпленими в Конституції України, з
урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та іншими
законодавчими актами.
3. На військовослужбовців покладаються обов'язки з
підготовки до збройного захисту суверенітету, територіальної
цілісності та недоторканності України за будь-яких умов, у тому
числі з їх власним ризиком.
4. У зв'язку з державною службою особливого характеру, яка
пов'язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються
визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
5. Особливості статусу військовослужбовців, які проходять
військову службу у воєнний час, під час мобілізації, виконання
обов'язків військової служби в умовах надзвичайного стану, а
також збройних конфліктів, регулюються відповідними законами та
іншими нормативно-правовими актами.
6. Військовослужбовцям видаються документи, що посвідчують
їх особу та громадянство.
7. Військовослужбовці під час виконання обов'язків
військової служби мають право на носіння, зберігання,
застосування та використання зброї у порядку, встановленому
законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 5. Громадяни України, які мають статус
військовослужбовців
1. Громадяни України набувають статус військовослужбовців з
початком проходження військової служби і втрачають його з її
закінченням.
2. Військовослужбовці проходять військову службу відповідно
до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову
службу" на території України або виконують військовий обов'язок
за межами України відповідно до міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. До військовослужбовців належать:
1) особи, які проходять строкову військову службу;
2) особи, які перебувають на військовій службі за контрактом
на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків
і мічманів;
3) особи, які перебувають на військовій службі (навчаються)
за контрактом на посадах курсантів (слухачів) вищих військових
навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, що мають
кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки,
відділення військової підготовки, інститути військової
підготовки) з програмами підготовки на посади осіб офіцерського
складу;
4) особи, які перебувають на військовій службі за контрактом
на посадах офіцерського складу;
5) особи, які перебувають на військовій службі за призовом
на посадах офіцерського складу;
6) особи, які перебувають на кадровій військовій службі на
посадах офіцерського складу, і зараховані до Збройних Сил
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань до запровадження військової служби за контрактом.
4. Умови контракту про проходження військової служби
визначаються законами та іншими нормативно-правовими актами.
5. На громадян, які призвані на навчальні (або перевірні) та
спеціальні збори, статус військовослужбовців поширюється у
випадках та порядку, передбачених цим Законом та іншими
нормативно-правовими актами.
6. За громадянами, які проходили військову службу у
військових частинах Збройних Сил колишнього Союзу РСР, інших
військових формуваннях Союзу РСР та країн СНД до прийняття
зазначених військових формувань під юрисдикцію України і перейшли
для продовження військової служби до Збройних Сил України, інших
утворених відповідно до законів України військових формувань,
зберігаються статус військовослужбовця, пільги, гарантії та
компенсації, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами
України. Статус військовослужбовців, під час проходження ними
військової служби на територіях інших держав, що не зазначені у
цій статті, а також військовослужбовців Збройних Сил України,
направлених до інших держав у порядку військового
співробітництва, визначається відповідно до укладених Україною
міжнародних договорів.
7. За військовослужбовцями, захопленими у полон або
заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах,
зберігається статус військовослужбовців. За зазначеними
військовослужбовцями зберігається грошове, матеріальне та інші
види забезпечення, що видаються дружині (чоловіку) або іншим
членам сімей військовослужбовців, які проживають разом з ними, у
порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України, до
повного з'ясування обставин захоплення в полон або заручниками,
інтернування військовослужбовців або їх звільнення. Органи
державної влади і військове командування зобов'язані вживати
заходів щодо звільнення таких військовослужбовців відповідно до
норм міжнародного права.
Стаття 6. Правові засади статусу військовослужбовців
1. Правовими засадами статусу військовослужбовців є
Конституція України, цей Закон та інші закони і
нормативно-правові акти України, а також чинні міжнародні
договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України.
2. Правові та соціальні гарантії військовослужбовців, у тому
числі заходи їх правового захисту, грошового, матеріального та
інших видів забезпечення, передбачені цим Законом, не можуть бути
скасовані або погіршені іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 7. Законодавство про державні гарантії і соціальний
захист військовослужбовців і громадян, звільнених з військової
служби, та членів їх сімей
1. Законодавство про державні гарантії і соціальний захист
військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби,
та членів їх сімей базується на Конституції України і складається
з цього Закону та інших нормативно-правових актів України, що
регулюють суспільні відносини у сфері соціального захисту
громадян.
2. Кабінет Міністрів України, міністерства та інші
центральні органи виконавчої влади видають нормативно-правові
акти щодо соціального захисту військовослужбовців, а також
громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей на
підставі законів України.
Стаття 8. Гарантії правового та соціального захисту
військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби,
та членів їх сімей
1. Цим Законом для військовослужбовців встановлюється єдина
система їх правового і соціального захисту, а також матеріального
та інших видів забезпечення з урахуванням займаних військових
посад, присвоєних військових звань, загальної тривалості
військової служби, у тому числі у пільговому обчисленні, завдань,
що виконуються, умов і порядку проходження ними військової
служби.
2. Правовий захист військовослужбовців і громадян,
звільнених з військової служби, та членів їх сімей забезпечується
закріпленням в законах та інших нормативно-правових актах прав,
пільг, гарантій і компенсацій для зазначених осіб та інших
заходів їх соціального захисту, а також правового механізму їх
реалізації.
3. Соціальний захист військовослужбовців і громадян,
звільнених з військової служби, та членів їх сімей передбачає:
1) реалізацію їх прав, пільг, гарантій та компенсацій
органами державної влади та місцевого самоврядування, а також
органами військового управління;
2) удосконалення механізмів та інститутів соціального
захисту зазначених осіб;
3) охорону їх життя і здоров'я, а також інші заходи,
спрямовані на створення умов життя та діяльності, що відповідають
характеру військової служби та її ролі в суспільстві.
4. Реалізація заходів правового і соціального захисту
військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби,
та членів їх сімей покладається на органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, правоохоронні органи у межах їх
повноважень, а також є обов'язком командирів та начальників.
Реалізації прав військовослужбовців і громадян, звільнених з
військової служби, та членів їх сімей сприяють, відповідно до
законодавства України, об'єднання громадян.
5. При здійсненні призову на військову службу, укладенні з
військовослужбовцями контракту на проходження військової служби,
а також при звільненні військовослужбовців з військової служби
держава гарантує виконання зобов'язань, передбачених цим Законом
та іншими нормативно-правовими актами.
6. Нормативно-правові акти органів державної влади та
місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги
військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та
членів їх сімей, є недійсними.
7. У всіх випадках, коли порушені права або законні інтереси
осіб, які мають право на передбачені цим Законом пільги, гарантії
та компенсації, органи державної влади та місцевого
самоврядування, органи військового управління, військове
командування за власною ініціативою або на прохання
заінтересованих громадян та організацій вживають усі необхідні
заходи до поновлення порушених прав та захисту законних інтересів
цих осіб.
8. Посадові особи органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, організацій, а також командири і начальники,
винні в невиконанні покладених на них обов'язків з реалізації
прав, пільг, гарантій та компенсацій військовослужбовців і
громадян, звільнених з військової служби, а також членів їх
сімей, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством
України
Стаття 9. Сфера дії цього Закону
1. Положення цього Закону поширюються на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, Служби безпеки
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань, які проходять службу на території України, і
військовослужбовців - громадян України зазначених вище військових
формувань, які виконують військовий обов'язок за межами України,
та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок
поранення, травми, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих
під час проходження військової служби чи після звільнення з
військової служби, внаслідок поранення, травми, контузії,
каліцтва або захворювання, отриманих в період проходження
військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей
військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) громадян, звільнених з військової служби, та членів їх
сімей;
4) військовозобов'язаних, призваних на збори, та членів їх
сімей;
5) громадян країн СНД, які проходили службу в Збройних Силах
та інших військових формуваннях, утворених відповідно до
законодавства цих держав, та членів їх сімей, які проживають в
Україні, у порядку і на умовах, визначених чинними міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
2. Дія цього Закону не поширюється на сім'ї
військовослужбовців, які загинули чи померли під час проходження
військової служби внаслідок вчинення ними злочину.
Стаття 10. Категорії осіб, яким надаються пільги, гарантії,
компенсації, встановлені цим Законом та іншими законодавчими
актами
Пільги, гарантії, компенсації, встановлені цим Законом та
іншими законодавчими актами, надаються:
1) військовослужбовцям та членам їх сімей;
2) громадянам, звільненим з військової служби зі Збройних
Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно
до законів України військових формувань та членам їх сімей;
3) громадянам, звільненим з військової служби зі Збройних
Сил колишнього Союзу РСР, прикордонних, внутрішніх та залізничних
військ, військ цивільної оборони, органів і військ державної
безпеки, інших військових формувань колишнього Союзу РСР та
членам їх сімей;
4) громадянам країн СНД, які проходили службу в Збройних
Силах та інших військових формуваннях, утворених відповідно до
чинного законодавства цих держав, та членам їх сімей, які
проживають в Україні, у порядку і на умовах, передбачених
міждержавними угодами.
ГЛАВА ІІ. ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ ПРАВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ І
ГРОМАДЯН, ЗВІЛЬНЕНИХ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ, ТА ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ
Стаття 11. Забезпечення політичних, соціальних прав і свобод
військовослужбовців
1. Військовослужбовці беруть участь у всеукраїнському і
місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до органів
державної влади і місцевого самоврядування. На них поширюються
положення Закону України "Про вибори Президента України", а також
інші законодавчі акти про вибори.
2. Військовослужбовцям, які балотуються кандидатами у
народні депутати України, депутати місцевих рад, їх командири
(начальники) повинні створювати належні умови для здійснення
цього права.
3. Військовослужбовці, обрані до органів державної влади і
місцевого самоврядування чи призначені у сформовані ними органи,
залишаються на військовій службі і за ними зберігається статус
військовослужбовців. Військовослужбовці, обрані народними
депутатами України, прикомандировуються до Верховної Ради України
із залишенням на військовій службі в Збройних Силах України,
Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів
України військових формуваннях. Строк роботи в державних органах
і органах місцевого самоврядування або в сформованих ними органах
зараховується до загального трудового стажу та строку військової
служби (вислуги років). Після закінчення строку повноважень у
державних органах і органах місцевого самоврядування або
сформованих ними органах військовослужбовець направляється у
розпорядження військового формування, де він проходив службу до
обрання, для подальшого проходження служби на посаді не нижче
тієї, яку він обіймав до обрання на виборну посаду в державних
органах і органах місцевого самоврядування або у сформованих ними
органах.
4. Військовослужбовці можуть бути членами громадських
організацій, за винятком організацій, статутні положення яких
суперечать засадам діяльності Збройних Сил України, і можуть
брати участь в їх роботі у вільний від обов'язків військової
служби час, коли вони вважаються такими, що не виконують
обов'язків військової служби.
Стаття 12. Здійснення військовослужбовцями права на свободу
слова та на участь у зборах, мітингах, походах та демонстраціях
1. Військовослужбовці, реалізуючи конституційне право на
свободу слова, висловлення своїх думок та переконань, доступ до
отримання і поширення інформації, не мають права розголошувати
державну таємницю та іншу інформацію з обмеженим доступом
відповідно до чинного законодавства, обговорювати та критикувати
накази командира (начальника), крім випадку віддання явно
злочинного наказу чи розпорядження.
2. Військовослужбовці мають право у вільний від виконання
обов'язків військової служби час мирно, без зброї брати участь у
зборах, мітингах, походах та демонстраціях, які проводяться за
межами військової частини і не переслідують політичних цілей, не
заборонені органами державної влади та місцевого самоврядування,
про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади
чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації
цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і
лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з
метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я
населення або захисту прав і свобод інших людей.
3. Участь військовослужбовців у страйках, а також припинення
виконання обов'язків військової служби, як засіб врегулювання
питань, пов'язаних з проходженням військової служби,
забороняються.
Стаття 13. Реалізація військовослужбовцями права на свободу
світогляду
1. Військовослужбовці у вільний від військової служби час,
як приватні особи, мають право брати участь у богослужіннях та
релігійних церемоніях.
2. Військовослужбовці не мають права відмовлятися або
ухилятися від виконання обов'язків військової служби за
релігійними мотивами та використовувати службові повноваження для
релігійної чи атеїстичної пропаганди.
3. Релігійна символіка, релігійна література та предмети
культу можуть використовуватись військовослужбовцем лише в
індивідуальному порядку у вільний від військової служби час.
4. Держава не несе зобов'язань по задоволенню потреб
військовослужбовців, пов'язаних з їх релігійними переконаннями та
проведенням релігійних обрядів.
5. Створення релігійних об'єднань та організацій у
військових частинах не допускається. Релігійні обряди на
території військової частини можуть проводитися на прохання
військовослужбовців за рахунок їх власних коштів з дозволу
командира (начальника) у вільний від військової служби час.
Стаття 14. Недоторканність особи військовослужбовця
1. Військовослужбовці перебувають під захистом держави.
Ніхто не має права втручатися в службову діяльність
військовослужбовців, за винятком осіб, які уповноважені на це
законами та іншими нормативно-правовими актами, а також статутами
Збройних Сил України.
2. Військовослужбовцю гарантується недоторканність особи.
Недоторканність військовослужбовця поширюється на його житло,
службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію,
належне йому майно і документи. В разі вчинення злочину чи іншого
правопорушення військовослужбовець не може бути заарештований чи
затриманий інакше, як на підставі судового рішення або з санкції
прокурора чи за наказом командира, винесеного відповідно до
Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Про затримання
військовослужбовців поза межами військової частини, в якій вони
проходять військову службу, негайно сповіщаються органи
військового управління та органи військової прокуратури.
3. Посягання на життя і здоров'я військовослужбовця, його
честь, гідність, недоторканність, знищення чи пошкодження його
майна, погроза вбивством, насильством, образа чи наклеп на нього,
а також посягання на життя і здоров'я близьких родичів
військовослужбовця (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза
їм вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою
відповідальність згідно з законом.
Стаття 15. Гарантії права військовослужбовців на свободу
пересування і вибір місця проживання
1. Право на свободу пересування реалізується
військовослужбовцями з урахуванням необхідності постійного
підтримання бойової готовності військових частин та забезпечення
своєчасного прибуття до місця проходження військової служби.
2. Правила пересування військовослужбовців у межах
військової частини, виїзду за межі гарнізону, на території якого
вони проходять військову службу, визначаються статутами Збройних
Сил України.
3. Військовослужбовці, як й інші громадяни України, можуть
виїжджати за кордон у порядку, встановленому законом.
4. Військовослужбовці мають право на зміну місця військової
служби, у тому числі на переведення в іншу місцевість, відповідно
до укладених ними контрактів, з урахуванням умов проходження
військової служби, стану здоров'я військовослужбовців та членів
їх сімей (на підставі висновку військово-лікарської комісії) та з
інших підстав, які визначаються нормативно-правовими актами
України.
5. Військовослужбовці при звільненні з військової служби
мають право на вибір постійного місця проживання у будь-якому
населеному пункті України або в іншій державі відповідно до
законодавчих актів України та міжнародних договорів України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 16. Заборона використання військовослужбовців не за
призначенням
1. Використання військовослужбовців для виконання завдань і
робіт, не пов'язаних з військовою службою, забороняється та тягне
за собою відповідальність згідно з законом.
2. Військовослужбовці можуть залучатися до участі у
ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та в
інших випадках лише у порядку, визначеному законами України. При
цьому на військовослужбовців поширюються умови оплати праці та
правові норми, передбачені для інших громадян, які виконують такі
роботи.
Стаття 17. Гарантії свободи інтелектуальної та творчої
діяльності військовослужбовців
Військовослужбовцям гарантується свобода літературної,
художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної
власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних
інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами
інтелектуальної діяльності.
Стаття 18. Здійснення військовослужбовцями права на державну
службу
1. Право на державну службу реалізується
військовослужбовцями шляхом проходження ними військової служби.
Особам, звільненим з військової служби, надається перевага у
працевлаштуванні на державну службу.
2. Час перебування громадян на військовій службі за
контрактом зараховується до їх загального трудового стажу, до
стажу державної служби та стажу роботи за спеціальністю з
розрахунку один день військової служби за один день роботи, а час
перебування на військовій службі за призовом (у тому числі
офіцерів, які призвані на військову службу після закінчення
цивільних вищих учбових навчальних закладів відповідно до чинного
законодавства України), - один день військової служби за два дня
роботи.
Стаття 19. Гарантії окремих умов, пов'язаних з проходженням
служби військовослужбовцями та військовозобов'язаними
1. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової
служби) не можуть бути звільнені з військової служби до набуття
права на пенсію за вислугу років, крім випадків, коли їхня служба
припиняється за закінченням строку контракту або у зв'язку із
систематичним невиконанням умов контракту, за власним бажанням, у
зв'язку із станом здоров'я, за службовою невідповідністю, через
сімейні обставини або з інших поважних причин, у зв'язку із
скороченням штатів, а також у зв'язку з обвинувальним вироком
суду, що набрав законної сили.
2. У разі безпідставного звільнення з військової служби
військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом
або перебуває на кадровій військовій службі, заподіяні йому у
зв'язку з цим збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Заподіяна таким звільненням моральна шкода підлягає відшкодуванню
за рішенням суду на підставі звернення військовослужбовця до
суду. Зазначений військовослужбовець поновлюється на військовій
службі в попередній (а за його згодою - рівній або не нижче)
посаді і забезпечується всіма видами матеріального забезпечення,
яке він недоотримав внаслідок безпідставного звільнення. Цей
період зараховується до вислуги років (як у календарному, так і у
пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для
присвоєння чергового військового звання.
3. Поновлення на військовій службі військовослужбовців
безпідставно звільнених з військової служби здійснюється
відповідно до законодавства України.
4. За військовослужбовцями строкової служби, які до призову
працювали на підприємствах, в установах і організаціях незалежно
від форм власності і господарювання, при звільненні з військової
служби зберігається право на працевлаштування в тримісячний строк
на те саме підприємство, в установу чи організацію (або до їх
правонаступників) на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до
призову на військову службу. Протягом місяця з дня взяття на
військовий облік за місцем проживання їм надає за поданням
військового комісара матеріальну допомогу орган соціального
захисту населення в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян (для тих, хто працював до призову на військову
службу) або однієї мінімальної заробітної плати (для тих, хто не
працював) за рахунок коштів державного бюджету. Вони користуються
за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при
скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами
в організації виробництва і праці протягом двох років від дня
звільнення з військової служби.
5. Військовослужбовці строкової служби, у разі виникнення у
них права на звільнення через сімейні обставини, перелік яких
визначений Законом України "Про загальний військовий обов'язок і
військову службу", звільняються з військової служби достроково.
6. Громадянам, звільненим з військової служби, надаються не
пізніше місячного терміну з моменту звернення місця для їх дітей
у загальноосвітніх і дошкільних загальноосвітніх закладах та
літніх оздоровчих таборах незалежно від форм власності.
7. За військовозобов'язаними, які призвані на навчальні (або
перевірні) та спеціальні збори, зберігається на період зборів,
враховуючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце
роботи, займана посада та середня заробітна плата. Витрати
підприємства на виплату середньої заробітної плати за час зборів
компенсуються у повному обсязі за рахунок коштів державного
бюджету. Порядок проведення такої компенсації визначається
Кабінетом Міністрів України. Військовозобов'язані, призвані на
збори, не підлягають звільненню з роботи з дня отримання повістки
про призов до повернення зі зборів, крім випадків повної
ліквідації підприємства, установи чи організації.
8. У разі повної ліквідації підприємства, установи чи
організації, де працював військовозобов'язаний, заробітна плата
та інше матеріальне забезпечення, що належать йому за час зборів,
сплачуються військовозобов'язаному підприємством, установою чи
організацією, що ліквідуються, або їх правонаступниками, або
міністерством чи іншим центральним органом виконавчої влади,
якому вони були підпорядковані до ліквідації з наступною
компенсацією витрат на заробітну плату та інше матеріальне
забезпечення за рахунок коштів державного бюджету. Порядок
проведення такої компенсації визначається Кабінетом Міністрів
України.
9. Якщо військовозобов'язаний захворів під час зборів і
продовжує хворіти після їх закінчення, за ним в установленому
порядку зберігаються місце роботи та посада, а з дня закінчення
зборів йому замість заробітної плати за цей період за рахунок
коштів державного бюджету сплачується допомога по тимчасовій
непрацездатності відповідно до законодавства.
10. За військовозобов'язаними, які направляються військовими
комісаріатами на диспансерне, амбулаторне чи клінічне обстеження,
за весь час перебування в медичному закладі зберігаються місце
роботи, навчання, займана посада та середня заробітна плата
(стипендія).
11. Забезпечення зайнятості осіб, звільнених з військової
служби без права на пенсію, провадиться відповідно до
законодавства України про зайнятість населення.
12. Держава забезпечує соціальну та професійну адаптацію
військовослужбовців, які звільняються у зв'язку із скороченням
штатів, за станом здоров'я, а також військовослужбовців строкової
служби, які до призову на службу не були працевлаштовані.
Соціальній та професійній адаптації підлягають також члени сімей
військовослужбовців у закритих та відокремлених військових
містечках. Адаптація зазначеної категорії осіб провадиться
спеціально створеним державним органом за рахунок коштів
державного бюджету.
Стаття 20. Право військовослужбовців на охорону здоров'я та
медичну допомогу
1. Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується
створенням сприятливих умов проходження військової служби, побуту
та системою заходів з обмеження небезпечних факторів військової
служби, які здійснюються командирами і начальниками у взаємодії з
органами державної влади.
2. Турбота про збереження та про зміцнення здоров'я
військовослужбовців - обов'язок командирів і начальників. На них
покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань,
інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння
і військової техніки, проведення робіт та виконання інших
обов'язків військової служби.
3. Військовослужбовці і громадяни, призвані на військові
збори, мають право на безкоштовну медичну допомогу, в тому числі
й на виготовлення та ремонт зубних протезів (за винятком протезів
з дорогоцінних металів), безоплатне забезпечення ліками, іншим
медичним майном за рецептами лікарів у військово-медичних
закладах.
4. За відсутності за місцем військової служби, проходження
військових зборів або за місцем проживання військовослужбовців
військово-медичних закладів чи відповідних відділень в них або
спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних
випадках медична допомога надається в цивільних закладах органів
охорони здоров'я. Витрати цим закладам, пов'язані з наданням
медичної допомоги військовослужбовцям та громадянам, призваним на
збори, відшкодовуються Міністерством оборони України, Службою
безпеки України, іншими утвореними відповідно до законів України
військовими формуваннями. Порядок відшкодування таких витрат
визначається Кабінетом Міністрів України.
5. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців
строкової служби та курсантів вищих військових навчальних
закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові
навчальні підрозділи) за відсутності за місцем проживання
цивільних закладів охорони здоров'я отримують медичну допомогу у
військово-медичних закладах.
6. Направлення військовослужбовців та членів їх сімей на
лікування за межі України здійснюється на загальних підставах у
порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.
7. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, з
ними проводяться лікувально-профілактичні заходи.
8. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців
строкової служби) (дружина, чоловік, неповнолітні діти, діти
старше 18 років, які стали інвалідами до досягнення ними
18-річного віку, діти віком до 23 років, які навчаються у вищих
навчальних закладах з денною формою навчання), а також особи, які
знаходяться на їх утриманні і проживають разом з ними, мають
право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних
закладах з відшкодуванням витрат на лікувальні і діагностичні
заходи. При амбулаторному лікуванні ліки їм відпускаються за
плату по роздрібних цінах, за винятком випадків, коли відповідно
до законодавства України така плата не стягується.
9. Виготовлення та ремонт зубних протезів членам сімей
військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) у
військово-медичних закладах здійснюються на тих самих умовах, що
й іншим громадянам у цивільних закладах охорони здоров'я, якщо
інше не передбачене законами та іншими нормативно-правовими
актами.
10. Військовослужбовці, які проходять військову службу за
контрактом або перебувають на кадровій військовій службі (за
винятком курсантів вищих військових навчальних закладів, а також
вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні
підрозділи), та члени їх сімей не більше одного разу на рік
забезпечуються санаторно-курортним лікуванням або організованим
відпочинком у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах,
дитячих оздоровчих таборах, на туристичних базах Міністерства
оборони України, Служби безпеки України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань. Зазначені
військовослужбовці сплачують 25 відсотків, а члени їх сімей - 50
відсотків вартості путівки, за винятком випадків, коли відповідно
до законодавства України встановлені інші умови оплати. При цьому
військовослужбовцям щорічно незалежно від придбання путівки
виплачується грошова компенсація у розмірі двох окладів грошового
забезпечення на самого військовослужбовця і в розмірі одного
окладу грошового забезпечення на дружину (чоловіка) і кожну
неповнолітню дитину. Грошова компенсація на дитину, на утримання
якої військовослужбовцем відраховуються аліменти, виплачується
особі, яка отримує аліменти. Зазначеним військовослужбовцям та
членам їх сімей при направленні до санаторію для продовження
лікування відповідно до висновків військово-лікарської комісії
додатково надаються безоплатні путівки.
11. Військовослужбовці, які отримали каліцтво (поранення,
травму, контузію) або захворювання при виконанні ними обов'язків
військової служби, після лікування у військово-медичному закладі
мають право на позачергове отримання путівок до
санаторнокурортних та оздоровчих закладів Міністерства оборони
України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до
законів України військових формувань.
12. Права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей,
зазначені в частинах третій-десятій цієї статті, поширюються на
офіцерів, звільнених з військової служби за віком, за станом
здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, які мають вислугу
військової служби у календарному обчисленні 20 років і більше, а
при вислузі військової служби у календарному обчисленні 25 років
і більше - незалежно від підстав звільнення і на членів їх сімей,
а також на прапорщиків і мічманів, звільнених з військової служби
за віком, за станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів,
які мають вислугу військової служби у календарному обчисленні 20
років і більше.
13. Громадяни, звільнені з військової служби за віком, за
станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, а також
військовослужбовці, зайняті на роботах із шкідливими умовами
праці і при особливому характері служби, та військовослужбовці,
які стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасники бойових дій
і прирівняні до них особи отримують путівки для
санаторнокурортного лікування у першу чергу.
14. Громадяни, звільнені з військової служби внаслідок
каліцтва (поранення, травми, контузії) або захворювання, яке вони
отримали під час виконання обов'язків військової служби, члени
сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування
до військово-медичних закладів у порядку, що встановлюється
Міністерством оборони України, Службою безпеки України, а також
центральними органами виконавчої влади та іншими державними
органами, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування.
15. Військовослужбовці строкової служби, та курсанти вищих
військових навчальних закладів, а також вищих навчальних
закладів, які мають військові навчальні підрозділи,
забезпечуються безоплатним санаторно-курортним лікуванням
відповідно до висновків військово-лікарської комісії. Зазначеним
військовослужбовцям при відбутті у відпустку через хворобу
виплата, як дотація на лікування, здійснюється у розмірі 10
окладів грошового утримання.
16. Пенсіонери з числа військовослужбовців, які визнані
інвалідами І та ІІ груп внаслідок поранення, травми, контузії,
каліцтва чи захворювання, що мали місце в період проходження
військової служби, забезпечуються безплатними путівками на
санаторно-курортне лікування незалежно від виду пенсії, яку вони
отримують. За наявності можливості такі путівки можуть видаватися
також інвалідам ІІІ групи, звільненим з військової служби
внаслідок зазначених причин, які отримують пенсію по інвалідності
і мають потребу в санаторно-курортному лікуванні.
17. Фінансування витрат, пов'язаних з наданням медичної
допомоги, забезпеченням санаторно-курортним лікуванням на
пільгових умовах, оплатою вартості путівок і виплатою компенсацій
військовослужбовцям та іншим громадянам, зазначеним у частинах
третій-шістнадцятій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів
Державного бюджету.
18. Військовослужбовцям, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, медична допомога надається відповідно
до чинного законодавства.
19. Військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами,
передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок,
охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків
з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у
разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування
у лікувальному закладі та в інших випадках відсутності
материнського піклування про дітей).
Стаття 21. Право військовослужбовців на освіту
1. Військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі
на отримання післядипломної освіти) у військових навчальних
закладах, відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації військовослужбовців. Військовослужбовцям,
крім військовослужбовців строкової служби, дозволяється навчатися
в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби для
поглиблення професійних знань та загальноосвітньої підготовки.
2. Особи, які були призвані на строкову військову службу в
період навчання з вищих навчальних закладів України І-ІV рівня
акредитації, при звільненні з військової служби зараховуються для
продовження навчання до того навчального закладу, де вони
навчалися до призову на службу незалежно від форми навчання.
3. Громадяни, звільнені з військової служби, користуються
переважним правом на вступ до державних навчальних закладів та на
підготовчі відділення зазначених навчальних закладів.
4. Громадяни, звільнені з військової служби, які вступають
до державних навчальних закладів за рекомендаціями командирів і
начальників, користуються правом позаконкурсного зарахування за
умов отримання ними позитивних оцінок на вступних іспитах.
5. Громадяни, які закінчили військові навчальні заклади та
прийняті на роботу до цивільних навчальних закладів як викладачі,
прирівнюються за освітою і оплатою праці до громадян, які
закінчили педагогічні навчальні заклади.
6. Військовослужбовці, які проходять військову службу за
контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, вислуга
військової служби у календарному обчисленні яких становить 5
років і більше (не враховуючи час навчання у військових
навчальних закладах, а також у вищих навчальних закладах, які
мають військові навчальні підрозділи), в рік звільнення з
військової служби за віком, у зв'язку з закінченням строку
військової служби або за станом здоров'я мають право пройти
професійну перепідготовку за однією з цивільних спеціальностей
без стягнення з них плати за навчання і з збереженням усіх видів
грошового та матеріального забезпечення в порядку і на умовах,
які визначаються Кабінетом Міністрів України, тривалістю до трьох
місяців, а при звільненні з військової служби у зв'язку із
скороченням штатів - до шести місяців. У разі звільнення
зазначених військовослужбовців з військової служби під час
навчання вони мають право на закінчення навчання безоплатно.
7. Витрати, пов'язані з проведенням професійної
перепідготовки зазначених військовослужбовців за однією з
цивільних спеціальностей, відшкодовуються за рахунок коштів, що
виділяються на перепідготовку кадрів у порядку, який визначається
Кабінетом Міністрів України.
8. Громадяни, які проходили військову службу за контрактом
або перебували на кадровій військовій службі та звільнені з
військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із
скороченням штатів, мають право на:
1) безоплатне першочергове підвищення професійної (наукової)
підготовки, проходження перепідготовки та підвищення кваліфікації
у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
2) безоплатне першочергове проходження підготовки,
перепідготовки і підвищення кваліфікації за направленням і за
рахунок коштів державної служби зайнятості населення, а ті з них,
хто має право на пенсію, - на отримання професійної освіти за
направленням і за рахунок коштів організацій, до яких вони
прийняті на роботу, з виплатою середньомісячного заробітку на час
навчання;
3) позаконкурсний вступ до державних професійно-технічних
навчальних закладів та на курси навчання відповідним професіям;
4) вступ до державних професійно-технічних навчальних
закладів без вступних іспитів.
9. При зміні місця проходження військової служби
військовослужбовцями, які проходять військову службу за
контрактом або тими, хто перебуває на кадровій військовій службі,
а також при звільненні з військової служби за віком, станом
здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів члени їх сімей, які
навчаються (виховуються) у державних навчальних закладах, мають
право переводитися (прийматися) до державних навчальних закладів,
найближчих до нового місця військової служби або місця
проживання.
10. Дітям військовослужбовців за місцем проживання їхніх
сімей у першочерговому порядку надаються місця у загальноосвітніх
та дошкільних закладах освіти і літніх оздоровчих таборах
незалежно від форм власності. Різниця між вартістю утримання
дітей військовослужбовців у дошкільних закладах освіти і платою
стягується з батьків відповідно до законодавчих та інших
нормативно-правових актів і відшкодовується військовослужбовцям
за рахунок коштів Міністерства оборони України, Служби безпеки
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
11. Діти військовослужбовців, які проходять військову службу
за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і
мають вислугу у календарному обчисленні 20 років і більше, діти
громадян, звільнених з військової служби за віком, за станом
здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, вислуга років у
календарному обчисленні яких становить 20 років і більше, діти
військовослужбовців, які загинули при виконанні ними обов'язків
військової служби, померли чи пропали безвісти або стали
інвалідами внаслідок поранення, травми, контузії, захворювання,
нещасного випадку, що мали місце у період проходження військової
служби, користуються переважним правом зарахування до військових
ліцеїв, ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, вищих
військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, які
мають військові навчальні підрозділи, за умов успішного складання
іспитів та відповідності іншим вимогам, правил прийому до цих
навчальних закладів.
ГЛАВА ІІІ. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Стаття 22. Службовий час і час відпочинку
військовослужбовців
1. Нормальна тривалість службового часу військовослужбовців
не може перевищувати 40-годин на тиждень, за винятком випадків,
передбачених частиною п'ятою цієї статті.
2. Розподіл службового часу військовослужбовців протягом
доби і тижня у військових частинах встановлюється з урахуванням
забезпечення постійної бойової готовності та інших заходів згідно
з статутами Збройних Сил України.
3. Розподіл службового часу військовослужбовців визначається
розпорядком дня, який затверджує відповідний командир у порядку,
визначеному статутами Збройних Сил України, з суворим додержанням
встановленої нормальної тривалості щотижневого службового часу.
4. Для військовослужбовців встановлюється п'ятиденний
робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців
строкової служби, вищих військових навчальних закладів та вищих
навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, -
шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
5. Бойове чергування (бойова служба), навчання, походи
кораблів, несення служби у добовому наряді та інші заходи,
перелік яких визначається Міністром оборони України, а також
керівниками центральних органів виконавчої влади, інших державних
органів, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування,
зв'язані з забезпеченням боєготовності частин, здійснюються без
обмеження нормальної тривалості щотижневого службового часу.
Залучення військовослужбовців до виконання зазначених заходів
компенсується відпочинком відповідної тривалості протягом
наступного тижня.
6. Дні відпочинку надаються військовослужбовцям у вихідні та
святкові дні, а при залученні їх у ці дні до виконання обов'язків
військової служби відпочинок надається в інші дні наступного
тижня.
Стаття 23. Право військовослужбовців на відпустки
1. Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі,
мають право на відпустки згідно з законодавством України.
2. Право на відпустки забезпечується:
1) гарантованим наданням відпустки визначеної законом
тривалості із збереженням на її період місця служби (посади),
матеріального та грошового забезпечення (допомоги) у випадках,
передбачених законодавством;
2) забороною замінювати відпустки грошовою компенсацією,
крім випадків, передбачених Законом України "Про відпустки".
Стаття 24. Порядок надання військовослужбовцям відпусток
1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової
служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням
грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової
допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового
забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для
військовослужбовців, які мають вислугу до 10 календарних років, -
30 діб, від 10 до 15 років - 35 діб, від 15 до 20 років - 40 діб,
20 і більше календарних років - 45 діб без врахування часу,
необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад у
межах СНД.
2. Військовослужбовцям, які проходять військову службу у
місцевостях з несприятливими кліматичними та екологічними
умовами, у тому числі гірських місцевостях, а також на військових
посадах, виконання обов'язків військової служби на яких пов'язано
з підвищеним ризиком для життя та здоров'я, тривалість щорічної
основної відпустки збільшується на термін до 15 діб. При цьому
загальна тривалість щорічної основної відпустки з урахуванням
додаткових діб відпочинку не може перевищувати 60 діб, не
враховуючи часу, який необхідний для проїзду до місця
використання відпустки та назад. Порядок надання таких відпусток
визначається Кабінетом Міністрів України.
3. На прохання військовослужбовців, крім військовослужбовців
строкової служби та курсантів (слухачів) вищих військових
навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають
військові навчальні підрозділи, щорічна основна відпустка може
бути надана їм частинами. Якщо щорічна основна відпустка надана
військовослужбовцям частинами, то час, необхідний для проїзду до
місця використання відпустки і назад надається тільки один раз.
4. Військовослужбовцям надаються у порядку, встановленому
Законом України "Про відпустки", додаткові відпустки із
збереженням матеріального, грошового та іншого забезпечення у
зв'язку з навчанням, творчі відпустки, а також за рішенням
командира (начальника) відпустки за сімейними обставинами та з
інших поважних причин. Військовослужбовцям-жінкам соціальні
відпустки надаються згідно з Законом України "Про відпустки".
5. Військовослужбовцям строкової служби за весь період
військової служби надається відпустка тривалістю 20 діб,
сержантам і старшинам - 25 діб без врахування часу, необхідного
для проїзду до місця проведення відпустки і назад.
6. Військовослужбовцям-інвалідам, учасникам бойових дій,
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, надається
право на використання чергової щорічної основної відпустки в
зручний для них час, а також на отримання ними додаткової
оплачуваної відпустки тривалістю 14 календарних днів щороку.
7. Військовослужбовцям, які мають вислугу військової служби
у календарному обчисленні 20 років і більше, в один рік з трьох
років до досягнення ними граничного віку перебування на
військовій службі або в рік звільнення з військової служби за
станом здоров'я, через хворобу чи у зв'язку із скороченням штатів
за їх бажанням надається, крім щорічної основної відпустки,
додаткова відпустка за сімейними обставинами тривалістю 30 діб.
Ця відпустка надається також військовослужбовцям, які проходять
військову службу після досягнення ними граничного віку
перебування на військовій службі і які не використали таку
відпустку раніше. Зазначена відпустка надається тільки один раз
протягом часу військової служби.
8. Дружині (чоловіку) військовослужбовця відпустка за їх
бажанням надається одночасно з відпусткою військовослужбовця. При
цьому тривалість відпустки дружини (чоловіка) військовослужбовця
може бути за їх бажанням однакової тривалості з відпусткою
військовослужбовця. Частина відпустки дружини (чоловіка)
військовослужбовця, що перевищує тривалість щорічної відпустки,
за основним місцем їх роботи надається без збереження заробітної
плати.
Стаття 25. Обов'язкове державне особисте страхування
військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори,
та відшкодування шкоди у разі їх загибелі (смерті) або каліцтва
1. Військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на
збори, підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню
на випадок:
1) загибелі (смерті) в період проходження військової служби
(зборів) або смерті протягом одного року з дня звільнення з
військової служби (зборів) внаслідок поранення (травми),
контузії, каліцтва або захворювання, отриманих в період
проходження військової служби (зборів), - у розмірі десятирічного
грошового утримання;
2) втрати працездатності в період проходження військової
служби чи протягом одного року з дня звільнення з військової
служби внаслідок поранення (травми), контузії, каліцтва або
захворювання, отриманих в період проходження військової служби
(зборів), - у розмірі, що визначається залежно від ступеня втрати
працездатності у відсотках до загальної суми страхування на
випадок загибелі або смерті, встановленої пунктом першим частини
першої цієї статті.
2. Умови страхування та порядок виплати страхових сум
військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори,
та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
3. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця чи
військовозобов'язаного, призваного на збори, яка настала при
виконанні ним обов'язків військової служби, або смерті, яка
настала протягом одного року з дня звільнення з військової служби
(зборів) внаслідок поранення (травми), контузії, каліцтва або
захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової
служби, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі
десятирічного грошового утримання.
4. У разі встановлення в період проходження військової
служби (зборів) інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків
військової служби, а також встановлення її до закінчення одного
року після звільнення з військової служби (зборів) внаслідок
поранення (травми), контузії, каліцтва або захворювання,
пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби,
виплачується одноразова грошова допомога у розмірі:
1) інваліду І групи - п'ятирічного грошового утримання;
2) інваліду ІІ групи - чотирирічного грошового утримання;
3) інваліду ІІІ групи - трирічного грошового утримання.
5. У разі визнання військовослужбовця чи
військовозобов'язаного, призваного на збори, непридатним до
військової служби йому виплачується одноразова грошова допомога у
розмірі дворічного грошового утримання.
6. Якщо в період проходження військової служби (зборів) або
до закінчення одного року після звільнення з військової служби
(зборів) військовослужбовцю (військовозобов'язаному) буде
встановлена або підвищена група інвалідності внаслідок причин,
зазначених в частині четвертій цієї статті, або в разі їх смерті
від причин, зазначених в частині третій цієї статті, розмір
одноразової грошової компенсації збільшується на суму, яка
становить різницю між сумою грошової допомоги, що належить до
виплати у зв'язку з настанням цих обставин, і грошовою допомогою,
що вже була виплачена.
7. Виплати у разі смерті військовослужбовця
(військовозобов'язаного), передбачені частинами третьою та шостою
цієї статті, провадяться рівними частками дружині або чоловіку,
які на день загибелі (смерті) були з ним в зареєстрованому шлюбі,
його батькам (всиновлювачам - за умови відсутності батьків),
вітчиму чи мачусі - за умови, що вони виховували чи утримували
його не менше п'яти років, та дітям за умов, які встановлені для
призначення їм пенсії в разі втрати годувальника.
8. Розміри страхових сум та одноразових грошових допомог,
передбачених цією статтею, визначаються виходячи з окладів
грошового утримання, що включають в себе оклади за займаною
посадою та військовим (спеціальним) званням. При цьому
військовослужбовцям, які проходять (проходили) строкову військову
службу, розмір страхових сум і одноразових грошових допомог,
передбачених цією статтею, визначається із максимальних окладів
за посадою та військовим (спеціальним) званням, встановлених для
військовослужбовців, які проходять службу за контрактом.
9. При розрахунку розміру страхових сум враховуються оклади
грошового утримання, встановлені законодавством на день виплати
цих сум.
При цьому розмір виплачуваних страхових сум у разі загибелі
(смерті) застрахованого не повинен бути меншим від 100-кратного
розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на час
виплати цих сум.
10. Виплати, передбачені частинами третьою-шостою цієї
статті, провадяться міністерствами, іншими центральними органами
виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені
відповідно до чинного законодавства України військові формування,
за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх
утримання.
ГЛАВА ІV. ЖИТЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ЧЛЕНІВ
ЇХ СІМЕЙ
Стаття 26. Джерела забезпечення військовослужбовців та
членів їх сімей жилими приміщеннями
1. Держава гарантує безкоштовне забезпечення житлом
військовослужбовців та членів їх сімей з житлового фонду
спеціального та загального призначення.
2. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей
жилими приміщеннями здійснюється також за рахунок:
1) власного житлового будівництва за кошти Збройних Сил
України та інших військових формувань;
2) пайової участі в житловому будівництві з органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами та
організаціями;
3) кооперативного та індивідуального житлового будівництва;
4) придбання житла;
5) будівництва житла за кошти інвесторів;
6) коштів, одержаних від благодійних фондів.
3. Джерелами фінансування житлового будівництва для Збройних
Сил України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно
до законів України військових формувань є централізовані державні
капітальні вкладення, нетрадиційні джерела фінансування, у тому
числі 1, 5 відсотка податку на прибуток, кошти або матеріальні
активи, спрямовані платниками податків на будівництво житла,
кошти, що надходять від продажу військового майна та ліквідації
стратегічного ядерного озброєння, кошти підприємств та
організацій, кошти інвесторів, кошти інноваційного фонду, кошти
страхових резервів, кошти від продажу металобрухту, інші не
заборонені законом кошти тощо.
4. Збройні Сили України, Служба безпеки України, інші
утворені відповідно до законів України військові формування
здійснюють розподіл державних капітальних вкладень на житлове
будівництво пропорційно числу осіб, які перебувають у черзі на
отримання житла, з урахуванням часу їх прийняття на квартирний
облік.
5. Обсяг житла, що підлягає заселенню у поточному році,
доводиться наказом відповідного командира (начальника) до
особового складу не пізніше 1 квітня щорічно. В ньому
визначається кількість жилої площі для надання
військовослужбовцям поза чергою, в першу чергу і у порядку
загальної черги.
6. У населених пунктах, де не ведеться власне будівництво
військовими формуваннями, військовослужбовці та члени їх сімей
забезпечуються житлом за рахунок житлового фонду органів
місцевого самоврядування відповідно до житлового законодавства
України.
7. Видатки на забезпечення житлом військовослужбовців
щорічно визначаються в Законі України про Державний бюджет
України окремим рядком.
Стаття 27. Забезпечення військовослужбовців та членів їх
сімей жилими приміщеннями
1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової
служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними,
надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам Житлового
кодексу України.
2. Військовослужбовцям офіцерського складу та членам їх
сімей, які проживають разом з ними, надаються жилі приміщення з
житлового фонду спеціального призначення та з житлового фонду
загального призначення.
3. До одержання житла із спеціального або загального
житлового фонду військовослужбовцям надаються жилі приміщення для
тимчасового проживання на підставі договорів оренди або в
гуртожитку з наданням військовослужбовцям та членам їх сімей
права реєстрації за адресою військової частини.
4. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової
служби, якщо вони не забезпечені жилою площею за місцем служби,
на перші п'ять років надається жила площа у гуртожитку. Протягом
цього часу за ними зберігається право на жилу площу, яку вони
займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути
виключені із списків громадян, взятих на квартирний облік. При
продовженні військової служби від 5 до 10 років забезпечення
зазначених військовослужбовців жилими приміщеннями здійснюється
із спеціального житлового фонду, а за наявності вислуги
військової служби більше 10 років - із житлового фонду загального
призначення.
5. Курсантам (слухачам) вищих військових навчальних
закладів, вищих навчальних закладів, що мають військові навчальні
підрозділи, які мають сім'ю, надається жила площа в сімейних
гуртожитках. За відсутності гуртожитків їм виплачується за місцем
навчання грошова компенсація за тимчасовий піднайом (найом)
жилого приміщення у порядку і розмірах, визначених Кабінетом
Міністрів України.
6. Військовослужбовці, звільнені з військової служби у
зв'язку з інвалідністю внаслідок поранення, травми, контузії,
каліцтва або захворювання, одержаних при проходженні військової
служби, забезпечуються жилими приміщеннями за місцем проживання,
обраного з додержанням встановленого порядку, із житлового фонду
загального призначення у першу чергу. Вони мають право на
отримання безвідсоткового кредиту в установах банків на
будівництво жилого будинку в порядку та розмірах, що визначаються
Кабінетом Міністрів України.
7. За військовослужбовцями, крім військовослужбовців
строкової служби, при направленні їх для проходження військової
служби за межі України або при переведенні на службу в
місцевість, що зазнала інтенсивного радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи, жила площа, яку вони та
члени їх сімей займають, бронюється на весь час перебування їх за
межами України чи в зазначеній місцевості.
8. Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової
служби, які прослужили не менше 17 років і не забезпечені жилою
площею, приймаються у першочерговому порядку до
житловобудівельних (житлових) кооперативів або їм надаються
земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва в
населених пунктах, обраних ними для проживання у встановленому
порядку.
9. Органи місцевого самоврядування зобов'язані виділяти
земельні ділянки і надавати допомогу в будівництві та придбанні
будівельних матеріалів військовослужбовцям (крім
військовослужбовців строкової служби), батькам
військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали
безвісти, а також військовослужбовцям, які стали інвалідами під
час проходження служби, якщо вони виявили бажання побудувати
індивідуальні жилі будинки.
10. Військовослужбовцям, які не мають жилого приміщення для
постійного проживання, надається пільговий кредит на
індивідуальне або кооперативне житлове будівництво або придбання
індивідуального жилого будинку на строк до 20 років з погашенням
за рахунок коштів військових формувань: для тих, хто прослужив
більше 15 років - 50 відсотків, більше 20 років - 75 відсотків,
більше 25 років - 100 відсотків наданої установами банків позики.
11. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці, які
проходять військову службу за контрактом, а також ті, хто
перебуває на кадровій військовій службі, які мають вислугу не
менше 20 років, при звільненні з військової служби за станом
здоров'я, за віком, у зв'язку із скороченням штатів, а також
військовослужбовці, які стали інвалідами І чи ІІ групи та члени
їх сімей, члени сімей військовослужбовців, які загинули чи
померли або пропали безвісти під час проходження служби, мають
право на безплатне одержання в особисту власність жилого
приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового
фонду.
12. Офіцери у військових званнях полковник, йому рівному і
вище, які проходять військову службу на посадах командирів
(начальників) військових частин або звільнені з військової служби
з зазначених посад за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із
скороченням штатів, військовослужбовці - наукові працівники,
військовослужбовці, які мають почесні звання України,
військовослужбовці - викладачі вищих військових навчальних
закладів та вищих навчальних закладів, які мають військові
навчальні підрозділи, військових ліцеїв, які мають вчені ступені
або вчені звання, мають право на додаткову загальну площу жилого
приміщення розміром не менше 10 квадратних метрів і не більше 20
квадратних метрів.
13. Військовослужбовці строкової служби розміщуються в
казармах (на кораблях) згідно з військовими статутами Збройних
Сил України. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони
займали до призову на службу. Вони не можуть бути виключені із
списків громадян, взятих на квартирний облік.
14. Військовослужбовці, направлені на навчання до вищих
військових навчальних закладів з виключенням із списків особового
складу військових частин, забезпечуються на час навчання жилою
площею у сімейних гуртожитках. За ними на весь період навчання
зберігається житло та черга на його отримання за місцем їх
попередньої служби.
15. Військовослужбовці, відряджені до державних органів,
забезпечуються жилими приміщеннями за рахунок тих органів, в яких
вони працюють.
16. Положення про порядок забезпечення та надання жилих
приміщень військовослужбовцям Збройних Сил України, Служби
безпеки України, інших утворених відповідно до законів України
військових формувань та членів їх сімей затверджується Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 28. Забезпечення житлом військовослужбовців при
звільненні з військової служби в запас чи у відставку
1. Військовослужбовці, які перебувають на квартирному
обліку, при звільненні з військової служби в запас чи у відставку
за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням
штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі
неможливості використання на службі залишаються на квартирному
обліку до одержання житла у військовій частині із житлового фонду
загального призначення, а у випадку її розформування - у
військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах
(КЕЧ) районів та користуються правом першочергового одержання
житла не пізніше, як протягом року з дня звільнення зі служби.
2. Якщо такий військовослужбовець після звільнення з
військової служби обирає з урахуванням існуючого порядку
реєстрації для проживання інший населений пункт, відповідний
командир (начальник) військової частини на прохання
військовослужбовця за 3 роки до звільнення його в запас або у
відставку подає до військового комісаріату і КЕЧ району необхідні
документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік,
на якому він перебуває до одержання житла. На підставі
повідомлення КЕЧ району приймає рішення про зарахування такого
військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому
комісаріаті, яке він повинен отримати протягом одного року з дня
звільнення з військової служби. Військовослужбовець знімається з
квартирного обліку за останнім місцем служби. Він також може
скористатися правом отримати житло після звільнення з військової
служби від органів місцевого самоврядування відповідно до
законодавства України, які зобов'язані забезпечити його житлом
протягом одного року з дня звільнення.
3. У випадку смерті військовослужбовця, звільненого з
військової служби в запас чи у відставку, який відповідно до
законодавства мав право на першочергове (позачергове) одержання
житла, його сім'я зберігає право на одержання житла у тому самому
порядку.
4. Видатки на забезпечення житлом громадян, звільнених з
військової служби, щорічно визначаються в Законі України про
Державний бюджет України окремим рядком.
Стаття 29. Пільгове забезпечення військовослужбовців та
членів їх сімей жилими приміщеннями
Пільгове забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей
жилими приміщеннями (надання їх позачергово або у першу чергу)
здійснюється відповідно до вимог Житлового кодексу України та
інших законодавчих актів України.
Стаття 30. Обмін та бронювання військовослужбовцями жилих
приміщень
1. Обмін та бронювання військовослужбовцями жилих приміщень
провадиться на загальних підставах у порядку, передбаченому
законодавством України.
2. У випадках обміну не приватизованого жилого приміщення у
будинках Збройних Сил України та інших військових формувань,
згоду на обмін надає також начальник гарнізону за поданням
начальника КЕЧ району.
3. Жила площа, заброньована за військовослужбовцями,
обліковується у КЕЧ району і військових частинах у спеціальній
книзі обліку заброньованої жилої площі.
ГЛАВА V. ГРОШОВЕ, МАТЕРІАЛЬНЕ, ПРОДОВОЛЬЧЕ, РЕЧОВЕ,
ТОРГОВО-ПОБУТОВЕ ТА ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Стаття 31. Грошове, матеріальне забезпечення
військовослужбовців
1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове,
матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють
заінтересованість громадян України у військовій службі, а також
закріплення кваліфікованих військових кадрів.
2. Військовослужбовці одержують за рахунок держави
гарантоване грошове забезпечення, а також речове майно і
продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову
компенсацію замість них.
3. Грошове забезпечення визначається в залежності від
тривалості, інтенсивності та умов військової служби, посади,
військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого
звання військовослужбовця.
4. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення
військовослужбовців та компенсації замість речового майна і
продовольчих пайків встановлюються Президентом України з
урахуванням індексації грошових доходів і виплачуються на умовах
єдності основних норм для всіх військових формувань.
5. Військовослужбовцям, які тимчасово проходять військову
службу за межами України, грошове та інше забезпечення
виплачується в іноземній валюті за нормами та в порядку, які
визначаються Кабінетом Міністрів України.
6. Військовослужбовці та члени їх сімей, які постраждали
внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, користуються всіма
пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи".
7. За офіцерами, відрядженими для роботи в державних органах
та органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах,
на підприємствах, в установах, організаціях і вищих навчальних
закладах, які виконують роботи в інтересах оборони держави та її
безпеки, зберігаються всі види грошового і матеріального
забезпечення, гарантії та пільги за рахунок бюджету зазначених
органів, підприємств і організацій.
8. Перелік посад, які можуть займати офіцери, встановлюється:
1) для вищого офіцерського складу - Президентом України;
2) для інших категорій офіцерів - Кабінетом Міністрів
України.
9. Грошове забезпечення військовослужбовців та допомога на
оздоровлення, а також грошова компенсація за речове майно і
продовольчі пайки в разі порушення термінів їх виплати
провадиться відповідно до зростання індексу споживчих цін і
тарифів на товари та послуги у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
10. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової
служби, та курсантам (слухачам) вищих військових навчальних
закладів та вищих навчальних закладів, що мають військові
навчальні підрозділи, які сумлінно виконують обов'язки військової
служби, за підсумками календарного (учбового) року за рішенням
командира (начальника) військової частини виплачується одноразова
грошова винагорода у розмірі трьох окладів грошового утримання.
11. Військовослужбовцям, які проходять військову службу у
військових частинах, в яких відповідно до законодавства України
встановлена система преміювання за виконання та перевиконання
виробничих завдань та інших показників, а також
військовослужбовцям, які направлені за межі України для надання
військової допомоги і виконання інших обов'язків військової
служби, одноразова грошова винагорода та премії за зразкове
виконання військового обов'язку не виплачуються.
12. Військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих
військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які
мають військові навчальні підрозділи, до укладення з ними
контракту при відбутті в основну відпустку, а також у відпустку
через хворобу (на підставі висновку військово-лікарської комісії)
здійснюється виплата у розмірі посадового окладу.
13. При переїзді військовослужбовців, які проходять
військову службу за контрактом, а також тим, хто перебуває на
кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в
інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову
посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін
навчання в якому становить більше одного року, або у зв'язку з
передислокацією військової частини їм виплачуються:
1) підйомна допомога у розмірі трьох окладів грошового
утримання на військовослужбовця, двох окладів грошового утримання
на дружину (чоловіка) і одного окладу грошового утримання на
кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на
нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для
працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день
перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї
військовослужбовця, який переїжджає з ним.
14. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової
служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, а також
вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні
підрозділи) виплачується щомісячна надбавка до посадового окладу
у розмірі 40 відсотків за службу у Збройних Силах України, Службі
безпеки України, інших утворених відповідно до законів України
військових формуваннях.
15. Військовослужбовцям, які проходять військову службу за
контрактом, а також тим, хто перебуває на кадровій військовій
службі і які тимчасово, крім обов'язків військової служби за
своїми штатними посадами, виконують обов'язки військової служби
за військовими посадами, що не укомплектовані особовим складом,
встановлюється щомісячна доплата до грошового забезпечення у
розмірі 50 відсотків окладу по додатково виконуваній військовій
посаді у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
16. Військовослужбовцям, які мають право на пенсію за
вислугу років, сплачується щомісячна надбавка у розмірі 25
відсотків пенсії, що може бути їм призначена. Розмір цієї
надбавки збільшується на 3 відсотки за кожний рік понад
встановлений мінімальний термін вислуги років, який дає право на
отримання пенсії, але не більше, ніж 50 відсотків розміру пенсії,
що може бути призначена військовослужбовцям.
17. Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової
служби, мають право на отримання за рахунок коштів Міністерства
оборони України, Служби безпеки України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань виплати на
придбання майна першої необхідності у вигляді безвідсоткового
кредиту у розмірі до десяти окладів грошового забезпечення на
термін до трьох років в одному з таких випадків:
1) протягом трьох місяців з дня призначення на військову
посаду після закінчення вищого військового навчального або вищого
навчального закладу, який має військові навчальні підрозділи, і
отримання у зв'язку з цим офіцерського військового звання;
2) протягом трьох місяців з дня зарахування до списків
особового складу військової частини (військового закладу,
установи тощо) для осіб, які вперше вступають на військову службу
за контрактом на термін 5 років і більше;
3) протягом трьох місяців з дня укладення першого шлюбу.
18. При виникненні у військовослужбовця права на отримання
кредиту за кількома підставами, встановлених цією статтею, кредит
надається тільки за однією з них і тільки один раз за період
проходження військової служби.
19. Грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям
регулярно в робочі дні у строки встановлені наказом Міністра
оборони України, Голови Служби безпеки України, керівниками
центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, що
мають у своєму підпорядкуванні військові формування, але не рідше
двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує
шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день виплати грошового
забезпечення збігається з вихідним, святковим або неробочим днем,
грошове забезпечення виплачується напередодні.
20. Грошове забезпечення військовослужбовцям за весь час
щорічної основної відпустки та грошова допомога на оздоровлення
виплачується не пізніше ніж за три дні до фактичного початку
відпустки.
21. При звільненні військовослужбовця з військової служби
виплата грошового забезпечення, а також грошової компенсації за
речове майно, продовольчий пайок здійснюється в день, з якого
військовослужбовець виключений наказом по військовій частині
(військовому закладу, установі, тощо) із списків особового
складу.
Стаття 32. Продовольче, речове та торгово-побутове
забезпечення військовослужбовців
1. Продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється
за нормами і в терміни, які встановлюються Кабінетом Міністрів
України, за однією з таких форм:
1) організація харчування за місцем проходження військової
служби - для військовослужбовців строкової служби, курсантів
вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних
закладів, що мають військові навчальні підрозділи, та окремих
категорій військовослужбовців, які проходять кадрову військову
службу та військову службу за контрактом, перелік яких
визначається Кабінетом Міністрів України;
2) видача продовольчого пайка;
3) виплата грошової компенсації замість продовольчого пайка
(харчування) у розмірі його вартості - на прохання
військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом
та кадрову військову службу. Для військовослужбовців строкової
служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також
вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні
підрозділи, грошова компенсація замість продовольчого пайка
виплачується за час перебування у відпустці;
4) виплата продовольчо-дорожніх грошей військовослужбовцям,
які проходять військову службу за призовом, на час перебування їх
в дорозі, а також на час перебування в пунктах відряджень, якщо в
цих пунктах відсутнє організоване харчування військовослужбовців.
2. Військовослужбовці забезпечуються речовим майном в
залежності від умов проходження військової служби за нормами та в
терміни, які встановлюються Кабінетом Міністрів України.
3. Військовослужбовці, які проходять військову службу за
контрактом, кадрову військову службу, мають право на отримання
замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового
майна грошової компенсації у розмірі вартості зазначених
предметів.
4. Порядок виплати зазначеної грошової компенсації
визначається Міністром оборони України, Головою Служби безпеки
України, керівниками центральних органів виконавчої влади, інших
державних органів, що мають у своєму підпорядкуванні військові
формування.
5. Військовослужбовці забезпечуються лазне-пральним
обслуговуванням за нормами, які встановлюються статутами Збройних
Сил та іншими нормативно-правовими актами України.
6. Торгово-побутове обслуговування військовослужбовців та
членів їх сімей регулюється законодавчими та іншими
нормативноправовими актами України.
7. Військовослужбовцям та членам їх сімей надається право на
придбання через мережу військової торгівлі промислових та
продовольчих товарів, продуктів харчування за пільговими цінами в
порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Передбачені цією частиною права поширюються на громадян,
звільнених з військової служби, та членів їх сімей.
Стаття 33. Пенсійне забезпечення і допомога
1. Пенсійне забезпечення військовослужбовців після
звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до
Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".
2. Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за
віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, а
також у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту
командуванням виплачується одноразова грошова допомога в
залежності від вислуги років військової служби:
1) менше 10 років - у розмірі 4 окладів грошового
забезпечення;
2) від 10 до 15 років - у розмірі 8 окладів грошового
забезпечення;
3) від 15 до 20 років - у розмірі 12 окладів грошового
забезпечення;
4) від 20 до 25 років - у розмірі 16 окладів грошового
забезпечення;
5) 25 років і більше - у розмірі 20 окладів грошового
забезпечення.
3. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби за
службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним
невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з
обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова
грошова допомога не виплачується.
4. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби за
власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні
причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України,
виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного
грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Розмір та порядок виплати одноразової допомоги громадянам,
звільненим з військової служби за інших підстав, визначається
Кабінетом Міністрів України.
5. Військовослужбовцям строкової служби, звільненим з
військової служби, виплачується за місцем проходження служби
одноразова грошова допомога у розмірі 8 посадових окладів, а
зазначеним особам з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися
без піклування батьків, - у розмірі 12 посадових окладів.
6. Військовослужбовцям, які проходили військову службу за
контрактом, а також тим, хто перебував на кадровій військовій
службі, мають вислугу військової служби від 15 до 20 років,
звільнені з військової служби за віком, станом здоров'я чи у
зв'язку із скороченням штатів, без права на пенсію, протягом
п'яти років виплачується щомісячна соціальна грошова допомога у
розмірі:
1) при вислузі років військової служби 15 років - 40
відсотків суми окладу грошового забезпечення;
2) за кожний рік понад 15 років - 3 відсотки суми окладу
грошового забезпечення
7. Військовослужбовцям, які звільнені за тих самих підстав і
мають вислугу років військової служби у календарному обчисленні
менше 15 років, протягом одного року після звільнення
зберігається виплата окладу за військове звання.
8. Порядок виплати зазначених вище соціальних допомог та
окладу за військове звання встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
9. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової
служби, щорічно виплачуються грошова допомога на оздоровлення,
матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем та
державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що
визначаються законодавством України.
10. Військові формування, військовослужбовці яких загинули
чи померли в період проходження військової служби, подають їх
сім'ям і батькам допомогу в проведенні похорону і компенсують
матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження
пам'ятників у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
11. Батькам та неповнолітнім дітям, а також дітям-інвалідам
з дитинства (незалежно від їх віку) військовослужбовців, які
загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження
військової служби, державою виплачується одноразова грошова
компенсація в розмірі суми загальнообов'язкового державного
соціального страхування військовослужбовців з урахуванням
індексації грошових доходів.
ГЛАВА VІ. ПІЛЬГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ СІМЕЙ.
СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ПРАВ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Стаття 34. Пільги військовослужбовцям та членам їх сімей
1. Військовослужбовці мають право на безкоштовний проїзд:
1) залізничним, повітряним, водним та автомобільним, за
винятком таксі, транспортом у службові відрядження, у зв'язку з
переводом на нове місце служби, до місць проведення основної
(канікулярної) відпустки (один раз на рік), в тому числі в межах
СНД, у додаткові відпустки, на лікування та назад, до місця
проживання, обраного при звільнені з військової служби.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за
контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, при
переведенні на нове місце військової служби і звільненні з
військової служби, крім того, мають право на безоплатне
перевезення до 20 тонн особистого майна в контейнерах з
попереднього місця проживання до нового залізничним транспортом,
а там, де такого транспорту немає, - іншими видами транспорту (за
винятком повітряного). У разі перевезення особистого майна в
окремому вагоні, багажем та дрібною відправкою їм відшкодовуються
фактичні витрати, але не більше вартості перевезення майна в
контейнері вагою 20 тонн;
2) на всіх видах громадського транспорту міського,
приміського та місцевого сполучення (за винятком таксі) - тільки
військовослужбовці строкової служби.
3) на вантажних машинах та в пасажирських автобусах
військової частини, що виділяються для забезпечення організованих
перевезень військовослужбовців до місця військової служби та
назад.
4. Члени сімей військовослужбовців, які проходять військову
службу за контрактом та кадрову військову службу, мають право на
безкоштовний проїзд:
1) від місця проживання до місця військової служби
військовослужбовця у зв'язку з його переведенням на нове місце
служби;
2) один раз на рік - до місця проведення відпустки та назад;
3) на лікування в лікувальні заклади на підставі висновку
військово-лікарської комісії та назад;
4) при звільненні військовослужбовця з військової служби, а
також у разі загибелі (смерті) військовослужбовця - до обраного
місця проживання.
5. Члени сімей військовослужбовців при переїзді до обраного
місця проживання у зв'язку з загибеллю (смертю)
військовослужбовця мають право на безоплатне перевезення до 20
тонн особистого майна в контейнерах залізничним транспортом, а
там, де такого транспорту немає, - іншими видами транспорту (за
винятком повітряного). У разі перевезення особистого майна в
окремому вагоні, багажем та дрібною відправкою їм відшкодовуються
фактичні витрати, але не більше вартості перевезення майна в
контейнері вагою 20 тонн.
6. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця члени його
сім'ї мають право на безоплатний проїзд на території України до
місця поховання та назад. Один з членів сім'ї загиблого
(померлого) військовослужбовця, похованого на території України,
один раз на рік має право на безоплатний проїзд до місця
поховання та назад.
7. Особа, яка супроводжує військовослужбовця, що прямує до
лікувального або санаторно-курортного закладу у відпустку через
хворобу, до обраного місця проживання при звільненні з військової
служби або членів сімей військовослужбовців, які проходять
військову службу за контрактом, кадрову військову службу, що
прямують до лікувальних чи санаторно-курортних закладів, якщо
необхідність супроводження визнана висновком військово-лікарської
комісії, має право на безоплатний проїзд до місця лікування
(використання відпустки), обраного місця проживання та назад на
підставах, які встановлюються для супроводжуваного.
8. У разі тяжкої хвороби військовослужбовця два члени його
сім'ї або два близьких родича мають право на безоплатний проїзд
від місця свого проживання до місця знаходження хворого та назад
(на підставах, встановлених для військовослужбовців) один раз за
час хвороби.
9. Військовослужбовці, звільнені з військової служби за
віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, які
мають вислугу військової служби у пільговому обчисленні 20 років
і більше, а при вислузі військової служби у пільговому обчисленні
25 років і більше - незалежно від підстав звільнення, мають право
на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та
автомобільним (за винятком таксі) транспортом на стаціонарне
лікування відповідно до висновку військово-лікарської комісії або
до санаторно-курортних закладів чи будинків відпочинку та назад
(один раз на рік). Таке саме право на проїзд мають члени їх
сімей, якщо вони направляються до санаторно-курортних закладів чи
будинків відпочинку.
10. Військовослужбовці при направленні до службового
відрядження, до нового місця військової служби, а також до місця
використання відпустки та назад мають право на придбання проїзних
документів на себе та членів своєї сім'ї на всі види транспорту
поза чергою. При цьому військовослужбовці, які направляються у
службове відрядження, користуються правом на бронювання та
отримання поза чергою місця у готелі на підставі посвідчення про
відрядження.
11. При виконанні службових обов'язків, пов'язаних з
відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям
оплачуються витрати по відрядженню у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
12. Військовослужбовцям та членам їх сімей, які мешкають
разом з ними, військовослужбовцям, які стали інвалідами при
проходженні військової служби, їх батькам і членам сімей, батькам
та членам сімей військовослужбовців, які загинули, померли,
пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової
служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування
житлом (квартирної плати), плати за встановлення і користування
індивідуальним домашнім телефоном та плати за комунальні послуги
(водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші) в
жилих будинках усіх форм власності, в межах норм, передбачених
чинним законодавством України.
13. Батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або
пропали безвісти під час проходження служби, користуються правом
на безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського
транспорту загального користування (крім таксі) в межах
адміністративного району за місцем проживання, залізничного та
водного транспорту приміського сполучення та автобусами
приміських маршрутів. Вони мають право на 50-відсоткову знижку
при користуванні міжміським, залізничним, повітряним, водним та
автомобільним транспортом, а також користуються іншими пільгами,
встановленими для них Законом України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту".
14. Військовослужбовці мають право на першочергове
встановлення квартирного телефону, а також встановлення
квартирної охоронної сигналізації з погашенням 50 відсотків
вартості робіт по її встановленню.
15. Військовослужбовці, які використовують у службових цілях
особистий транспорт, мають право на отримання грошової
компенсації у встановленому законодавством порядку.
16. Військовослужбовці строкової служби та курсанти
(слухачі) вищих військових навчальних закладів, а також вищих
навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи,
вихованці військових ліцеїв мають право безплатно відправляти й
одержувати листи. Безплатними поштовими посилками відправляється
особистий одяг громадян, призваних на строкову військову службу.
Не стягується плата за досилання і повернення поштових посилок,
адресованих військовослужбовцям строкової військової служби.
17. Витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців і
громадян, звільнених з військової служби, членів їх сімей та
перевезенням особистого майна залізничним, повітряним, водним і
автомобільним (за винятком таксі) транспортом, бронюванням місць
у готелях при направленні військовослужбовців у службові
відрядження, відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства
оборони України, Служби безпеки України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань у порядку,
який встановлюється Кабінетом Міністрів України.
18. Витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців
всіма видами громадського транспорту міського, приміського та
місцевого сполучень (за винятком таксі), наданням
військовослужбовцям пільг щодо поштових відправлень на території
України, відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства оборони
України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до
законів України військових формувань у порядку, який
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
19. Військовослужбовці і громадяни, звільнені з військової
служби та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та
компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами,
гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України
законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також
нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування.
Якщо зазначені особи одночасно мають право на отримання однієї і
тієї ж пільги, гарантії чи компенсації за кількома підставами, то
їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація за
однією підставою за виключенням випадків, окремо передбачених
законами України.
20. Військовослужбовець, громадянин, звільнений з військової
служби в запас або у відставку, військовозобов'язаний, призваний
на збори, втрачають право на пільги, гарантії та компенсації,
встановлені цим Законом, на час відбуття призначеного їм судом
покарання у вигляді позбавлення волі. На цей час члени їх сімей
також втрачають право на пільги, гарантії та компенсації, якими
вони користувалися як члени сімей зазначених осіб.
21. Військовослужбовець, якого засуджено до направлення в
дисциплінарний батальйон, та члени його сім'ї права на пільги не
втрачають.
22. Члени сім'ї військовослужбовця, громадянина, звільненого
з військової служби в запас або у відставку,
військовозобов'язаного, призваного на збори, втрачають право на
пільги, гарантії та компенсації, встановлені цим Законом, на час
відбуття цими членами сім'ї призначеного їм судом покарання у
вигляді позбавлення волі.
23. Особам, які мають право на пільги, гарантії та
компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення за
формою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок
видачі цих посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 35. Додаткові пільги, гарантії та компенсації, що
надаються військовослужбовцям, які виконують обов'язки військової
служби в умовах воєнного або надзвичайного стану, та членам їх
сімей
1. Військовослужбовцям, які виконують завдання в умовах
воєнного або надзвичайного стану, надаються додаткові пільги,
гарантії та компенсації, що встановлюються законодавчими та
іншими нормативно-правовими актами України.
2. На членів сімей військовослужбовців, які загинули при
виконанні завдань в умовах воєнного або надзвичайного стану,
поширюються пільги, гарантії та компенсації, що діють стосовно
членів сімей військовослужбовців, які загинули під час Великої
Вітчизняної війни, а також в інших державах, на території яких
велися бойові дії за участю військовослужбовців Радянської Армії,
Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб
рядового, начальницького складу і військовослужбовців
Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР.
Стаття 36. Соціальні гарантії прав членів сімей
військовослужбовців
1. Члени сімей військовослужбовців, які втратили
годувальника, не можуть бути виселені з займаних ними жилих
приміщень без безоплатного надання їм іншого упорядкованого
жилого приміщення.
2. Члени сімей військовослужбовців, які втратили
годувальника, мають першочергове право на отримання земельних
ділянок для індивідуального житлового будівництва, городництва,
на вступ до садівничих товариств (кооперативів). Їм надаються
пільгові кредити на будівництво індивідуальних жилих будинків,
будівництво, ремонт садових будиночків та упорядкування садових
ділянок у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
3. Органи місцевого самоврядування здійснюють капітальний
ремонт індивідуальних жилих будинків (квартир), що належать
членам сімей військовослужбовців, які втратили годувальника, за
рахунок коштів місцевого бюджету.
4. Батькам, дружині (чоловіку) та неповнолітнім дітям
військовослужбовців, які загинули (померли) при виконанні
обов'язків військової служби, надається право на безоплатну
медичну допомогу та переважне право на соціальне обслуговування в
державній системі соціальних служб.
5. Члени сімей військовослужбовців строкової служби мають
переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності
або штату працівників у зв'язку із змінами в організації
виробництва і праці.
6. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім
військовослужбовців строкової служби, виплачується за місцем
роботи грошова допомога в розмірі середнього місячного заробітку
при розірванні ними трудового договору у зв'язку з переведенням
чоловіка (дружини) на службу в іншу місцевість. При тимчасовій
втраті працездатності, а також захворюванні дітей лікарняні
листки оплачуються дружинам (чоловікам) військовослужбовців у
розмірі 100 відсотків середнього місячного заробітку незалежно
від стажу роботи.
7. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім
військовослужбовців строкової служби, зараховується до загального
стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, період
проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було
можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10
років, а також період, коли дружина (чоловік) військовослужбовця
були змушені не працювати за станом здоров'я дітей, пов'язаного з
умовами проживання за місцем військової служби подружжя, якщо за
висновком закладу охорони здоров'я їх діти потребували постійного
догляду.
8. Органи місцевого самоврядування:
1) працевлаштовують у першочерговому порядку дружин
(чоловіків) військовослужбовців у разі їх звільнення при
скороченні чисельності або штату працівників, при ліквідації,
реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи,
організації;
2) надають позачергово дітям військовослужбовців та дітям
військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти
під час проходження служби, місця у дитячих закладах за місцем
проживання;
3) у позачерговому порядку забезпечують відселення із
закритих та віддалених від населених пунктів військових
гарнізонів військовослужбовців, звільнених в запас або у
відставку. Порядок такого відселення встановлюється Кабінетом
Міністрів України.
9. Вдова (вдівець) загиблого або померлого
військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця,
який пропав безвісти під час проходження військової служби, в
разі, якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, батьки
військовослужбовця, які перебували на його утриманні, та її
(його) неповнолітні діти або повнолітні діти - інваліди з
дитинства мають право на пільги, передбачені цим Законом.
10. Кабінетом Міністрів України, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами, організаціями можуть
встановлюватися й інші пільги та гарантії соціального захисту
сімей військовослужбовців.
ГЛАВА VІІ. ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗА ВЧИНЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ. ПРАВО
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА ОСКАРЖЕННЯ НЕПРАВОМІРНИХ ДІЙ ТА ОТРИМАННЯ
ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ.
Стаття 37. Обмеження прав у службовій діяльності
військовослужбовців
1. Військовослужбовці не мають права:
1) на період служби у Збройних Силах України, Службі безпеки
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формуваннях бути членами будь-яких політичних партій, займатися
політичною діяльністю та створювати політичні партії, за винятком
тих осіб, які в установленому законодавством порядку обрані
народними депутатами України чи депутатами місцевих рад і не
виявили бажання звільнятися з військової служби в запас або у
відставку;
2) займатися підприємницькою або іншими видами діяльності,
що передбачають отримання прибутку, безпосередньо чи через
посередників або підставних осіб, бути повіреними третіх осіб у
справах військового формування, в якому вони проходять службу, а
також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової,
викладацької, творчої діяльності у вільний від служби час), а
також входити самостійно, через представника або підставних осіб
до складу правлінь чи інших виконавчих органів підприємств,
кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо,
організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють
підприємницьку діяльність;
3) використовувати з метою, не пов'язаною з виконанням
обов'язків військової служби, фінансові кошти та майно військової
частини, а також інше державне майно, за винятком випадків
використання вказаного майна за встановлену плату відповідно до
законодавства України;
4) отримувати від фізичних та юридичних осіб винагороди
(подарунки, грошові винагороди, позики, послуги, оплату розваг,
відпочинку, транспортних витрат та інших винагород) за дії,
пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, за винятком
цінних подарунків, у тому числі іменних, і грошових сум, якими
військовослужбовці нагороджуються в порядку заохочення відповідно
до статутів Збройних Сил України;
5) приймати без дозволу Президента України нагороди
іноземних держав, міжнародних та іноземних організацій;
6) виїжджати у службові відрядження за кордон за рахунок
фізичних та юридичних осіб, за винятком службових відряджень, які
здійснюються відповідно до міжнародних договорів України або на
взаємній основі за домовленістю органів державної влади з
відповідними органами державної влади іноземних держав або
міжнародними організаціями;
7) використовувати службове становище в інтересах політичних
партій і громадських, у тому числі релігійних, об'єднань та
організацій, а також для пропаганди свого ставлення до них.
2. Військовослужбовці, які перебувають у близьких родинних
стосунках чи свояцтві, не можуть проходити військову службу в
одній військовій частині, одному з'єднанні, об'єднанні (до
оперативного командування включно), якщо проходження ними
військової служби пов'язане з безпосередньою підпорядкованістю
або підконтрольністю одного з них іншому.
Стаття 38. Посадові та спеціальні обов'язки
військовослужбовців
1. Посадові обов'язки військовослужбовців та порядок їх
виконання визначаються законами, іншими нормативно-правовими
актами та статутами Збройних Сил України.
2. Для виконання спеціальних обов'язків військовослужбовці
можуть наділятися додатковими правами (на застосування зброї,
сили, пред'явлення вимог, обов'язкових для виконання,
підпорядкування суворо визначеним особам та іншими правами).
3. Спеціальні обов'язки та порядок їх виконання
встановлюються законами, іншими нормативно-правовими актами та
статутами Збройних Сил України.
Стаття 39. Відповідальність військовослужбовців за вчинення
правопорушень
1. Військовослужбовці і призвані на збори
військовозобов'язані несуть відповідальність за адміністративні
правопорушення за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються
забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і
санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання,
рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення
корупційних діянь та інших правопорушень, за неправомірне
використання державного майна, контрабанду, невжиття заходів для
виконання окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, органу
дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, за
ухилення від виконання законних вимог прокурора ці особи несуть
відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не
може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт.
2. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті,
органи (посадові особи), яким надано право накладати
адміністративні стягнення, можуть замість накладених стягнень
передавати матеріали про правопорушення відповідним органам
військового управління для вирішення питання про притягнення
винних до дисциплінарної відповідальності.
3. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних
засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до
законів України військових формувань (військовослужбовцями
строкової служби) штраф як адміністративне стягнення до них не
застосовується. До зазначених осіб як захід адміністративного
стягнення застосовується попередження.
4. За провини, пов'язані з порушенням військової дисципліни
або громадського порядку, військовослужбовці несуть дисциплінарну
відповідальність на підставах та в порядку, які визначені
статутами Збройних Сил України.
5. За матеріальну шкоду, заподіяну державі при виконанні
обов'язків військової служби, військовослужбовці притягаються до
матеріальної відповідальності згідно з законодавством України.
6. За невиконання або неналежне виконання передбачених
законами, іншими нормативно-правовими актами України зобов'язань,
за збитки і моральну шкоду, заподіяні військовослужбовцями, які
не вважаються такими, які виконують обов'язки військової служби,
державі, фізичним та юридичним особам, а також в інших випадках,
передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами
України, військовослужбовці несуть цивільно-правову
відповідальність.
7. За вчинені злочини військовослужбовці несуть кримінальну
відповідальність відповідно до закону.
Стаття 40. Право військовослужбовця на оскарження
неправомірних дій
1. Військовослужбовці мають право на захист своїх прав і
законних інтересів шляхом звернення до суду у порядку,
встановленому законами та іншими нормативно-правовими актами
України.
2. Військовослужбовці звільняються від сплати державного
мита за подання скарги до суду з питань, пов'язаних з
проходженням військової служби.
3. Неправомірні рішення і дії (бездіяльність) органів
військового управління та командирів (начальників) можуть бути
оскаржені військовослужбовцями у порядку, передбаченому законами,
іншими нормативно-правовими актами та статутами Збройних Сил
України.
Стаття 41. Право військовослужбовців на правову допомогу
1. Військовослужбовцям гарантується право на захист у
порядку, встановленому законами України. Військовослужбовці є
вільними і незалежними при виборі захисника своїх прав.
2. Судочинство у справах за участю військовослужбовців, які
проходять військову службу на території України, здійснюється
відповідно до законів України, а військовослужбовців, які
проходять військову службу за межами території України,
відповідно до вимог міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3.Правова допомога надається безоплатно:
1) органами військового управління та органами військових
прокуратур і судів у межах, визначених функціональними
(посадовими) обов'язками, - військовослужбовцям і громадянам,
звільненим з військової служби, та членам їх сімей з питань,
пов'язаних з виконанням обов'язків та проходженням військової
служби;
2) органами дізнання та досудового слідства, прокурором та
судом, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа.
4. Юридичні консультації та колегії адвокатів надають
безоплатно правову допомогу військовослужбовцям строкової
військової служби з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків
військової служби, а також для забезпечення права на захист від
обвинувачення та з інших підстав, встановлених законодавчими
актами України.
5. Командири (начальники) військових частин мають право
здійснювати нотаріальні дії за участю військовослужбовців і
військовозобов'язаних, призваних на збори, членів їх сімей у
випадках та в порядку, визначених законами та іншими
нормативноправовими актами.
ГЛАВА VІІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЦЬОГО ЗАКОНУ
Стаття 42. Відповідальність посадових осіб
Посадові особи, винні в порушенні законодавства про державні
гарантії прав, соціальний захист військовослужбовців і громадян,
звільнених з військової служби, та членів їх сімей, несуть
відповідальність згідно з законодавством України.
Стаття 43. Нагляд за виконанням цього Закону
1. Нагляд за дотриманням і правильним застосуванням цього
Закону усіма посадовими особами органів державної влади,
підприємствами, установами, організаціями здійснюється
Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому
прокурорами.
2. Цивільний контроль за реалізацією законодавства про
державні гарантії і соціальний захист військовослужбовців і
громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей,
здійснюють відповідно до своїх статутних завдань Спілка офіцерів
України, інші громадські організації відповідно до чинного
законодавств України.
ГЛАВА ІX. ФІНАНСУВАННЯ ВИТРАТ, ПОВ"ЯЗАНИХ З РЕАЛІЗАЦІЄЮ
ЦЬОГО ЗАКОНУ
Стаття 44. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією
цього Закону.
Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону,
здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та
місцевих бюджетів.
ГЛАВА X. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року, за
винятком частин десятої, дванадцятої, шістнадцятої статті 20,
частини сьомої статті 24, частини дванадцятої статті 27, частин
десятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 31, частин шостої,
сьомої статті 33, частин восьмої, дев'ятої статті 34, частин
другої, третьої статті 36, які набувають чинності з 1 січня 2002
року.
2. Поширити дію цього Закону на атестованих працівників
органів внутрішніх справ (міліції, Державної пожежної охорони).
3. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до
набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить
цьому Закону.
4. Кабінету Міністрів України в тримісячний термін після
набуття чинності цим Законом:
подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення
змін до законів України, норми яких суперечать цьому Закону;
розробити і привести у відповідність з цим Законом свої
нормативно-правові акти;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їх
нормативноправових актів, що суперечать цьому Закону.
5. Права Міністра оборони України, передбачені цим Законом,
надаються керівникам центральних органів виконавчої влади та
іншим державним органам, що мають військові формування, вищому
командуванню військових формувань, на які покладені завдання із
забезпечення прав, соціального захисту військовослужбовців і
громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.
Нормативно-правові акти з питань забезпечення прав,
соціального захисту військовослужбовців і громадян, звільнених з
військової служби, та членів їх сімей, які видаються керівниками
центральних органів виконавчої влади та інших державних органів,
що мають військові формування, вищим командуванням військових
формувань, повинні відповідати вимогам цього Закону."