Проект
(Тираж 21.11.2001)
ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ І. Загальні положення
Глава 1. Основні положення
Стаття 1001. Сфера дії Податкового кодексу України
(1) Податковий кодекс України регулює відносини, пов'язані з
оподаткуванням в Україні, та визначає правові основи побудови і
функціонування системи оподаткування.
(2) Цей Кодекс встановлює перелік податків, зборів та інших
обов'язкових платежів, що включаються до системи оподаткування
(далі - податки), основні засади визначення суб'єктів податкових
правовідносин, їх прав та обов'язків, об'єктів оподаткування,
бази оподаткування, розмірів податкових ставок (нормативів),
порядку справляння та зарахування податків, реґламентує порядок
їх встановлення, зміни та скасування, а також надання податкових
пільг, ведення податкового обліку, забезпечення виконання
податкових зобов'язань та порядок і умови притягнення до
відповідальності за порушення у сфері оподаткування.
(3) Цей Кодекс не регулює справляння мита та внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які
справляються згідно з спеціальним законодавством України.
(4) Дія цього Кодексу не поширюється на обов'язкові платежі,
що встановлені іншими законами і не включаються до системи
оподаткування, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Перелік
податків, встановлений цим Кодексом, є вичерпним.
Стаття 1002. Податкове законодавство
(1) Податкове законодавство регулює відносини, пов'язані із
встановленням та скасуванням податків, а також відносини, які
виникають у процесі виконання обов'язків щодо сплати податків, а
також здійснення податкового контролю та притягнення до
відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування.
(2) Відносини у сфері оподаткування регулюються Конституцією
України, цим Кодексом, спеціальним законодавством України з
питань оподаткування і прийнятими відповідно до них
нормативноправовими актами
(3) До нормативно-правових актів з питань оподаткування
належать:
а) закони України з питань оподаткування;
б) акти з питань оподаткування, прийняті Кабінетом Міністрів
України, центральними органами виконавчої влади в межах
повноважень, визначених цим Кодексом;
в) акти з питань оподаткування, прийняті Верховною Радою
Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених цим
Кодексом;
г) акти з питань оподаткування, прийняті органами місцевого
самоврядування в межах наданих їм повноважень, визначених цим
Кодексом.
(4) Суб'єкти, об'єкти та база оподаткування, розміри ставок
(нормативів), порядок справляння податків і податкові пільги не
можуть встановлюватися або змінюватися іншими нормативноправовими
актами, крім цього Кодексу (за винятком нормативноправових актів
з питань оподаткування, прийнятих в межах повноважень, визначених
цим Кодексом). Нові податки встановлюються виключно цим Кодексом.
(5) Нормативно-правові акти з питань оподаткування не можуть
суперечити цьому Кодексу. У разі існування суперечностей між
нормами цього Кодексу та нормами інших нормативно-правових актів
з питань оподаткування, застосовуються норми цього Кодексу.
(6) За наявності суперечностей між нормами цього Кодексу та
нормативно-правовим актом, який належить до іншої галузі
законодавства, для цілей оподаткування застосовуються норми цього
Кодексу.
Нормативно-правові акти з питань оподаткування або окремі їх
норми можуть визнаватися нечинними у випадках і в порядку,
визначених законодавством України.
Стаття 1003. Суб'єкти оподаткування
(1) Суб'єкти оподаткування - це особи, на яких Конституцією
України, цим Кодексом та спеціальним законодавством України з
питань оподаткування покладено обов'язки:
а) сплачувати податки (платники податків);
б) нараховувати, утримувати та перераховувати податки до
бюджетів (податкові агенти).
(2) Платником податків визнається особа, доходи, прибуток,
майно та інші об'єкти якої є об'єктом оподаткування відповідно до
цього Кодексу.
(3) Податковим агентом визнається особа інша ніж платник
податків, на яку відповідно до цього Кодексу покладено обов'язки
щодо нарахування податків, утримання їх з платника та
перерахування до бюджетів.
Стаття 1004. Об'єкт оподаткування
(1) Об'єктами оподаткування є доходи, прибуток, майно,
операції з продажу товарів, робіт, послуг та інші об'єкти,
визначені відповідно до цього Кодексу.
(2) Кожний податок має самостійний об'єкт оподаткування,
який визначається відповідно до цього Кодексу.
(3) Для цілей оподаткування не приймаються до уваги підстави
виникнення об'єкту оподаткування. Незаконність діянь, в
результаті виконання яких виникли об'єкти оподаткування, не
звільняє від обов'язку виконання податкових зобов'язань,
пов'язаних з такими об'єктами.
Стаття 1005. База оподаткування
(1) Базою оподаткування є вартісний, фізичний або інший
характерний вираз об'єкта оподаткування.
(2) Визначення та обчислення бази оподаткування здійснюється
відповідно до цього Кодексу.
Стаття 1006. Податкові ставки (нормативи) та порядок їх
встановлення
(1) Податкові ставки (нормативи) - це величина податкових
нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування.
(2) Податкові ставки (нормативи) встановлюються цим Кодексом
і в межах його норм - нормативно-правовими актами Верховної Ради
Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування.
(3) У випадках, визначених цим Кодексом, податкові ставки
(нормативи) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 1007. Встановлення, зміна, скасування та використання
податкових пільг
(1) Податкові пільги можуть бути встановлені шляхом:
а) зменшення бази або об`єкта оподаткування;
б) запровадження знижених податкових ставок (нормативів);
в) зменшення нарахованих сум податків;
г) звільнення від сплати податків окремих категорій
платників;
д) надання відстрочення (розстрочення) у сплаті податків.
(2) Установлення та скасування податкових пільг здійснюється
Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки
Крим, органами місцевого самоврядування у межах повноважень,
наданих їм цим Кодексом.
(3) Органи державної податкової служби України можуть
надавати платникам податків відстрочення та розстрочення
податкових зобов'язань у випадках та порядку, встановлених
розділом XVІ цього Кодексу.
(4) Зміна та скасування податкових пільг провадиться шляхом
внесення змін і доповнень до цього Кодексу та інших
нормативноправових актів з питань оподаткування, прийнятих в
межах повноважень, визначених цим Кодексом.
(5) Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням суб'єкту
господарської діяльності податкових пільг обліковуються цим
суб'єктом - платником податків. У таких випадках платники
податків надають органам державної податкової служби України
відомості щодо суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням
податкових пільг та їх використанням. Облік та використання
коштів від наданих пільг здійснюється в порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.
(6) Платники податків мають право використовувати податкові
пільги або відмовитися від їх використання. Податкові пільги, які
платник податків не використав, не можуть бути перенесені на інші
податкові періоди, зараховані у рахунок майбутніх платежів з
податків або відшкодовані з бюджетів.
Стаття 1008. Порядок обчислення податків
Суб'єкти оподаткування самостійно обчислюють суми податків,
які підлягають сплаті за податковий період, виходячи з бази
оподаткування та податкових ставок (нормативів), якщо інше не
передбачено цим Кодексом.
Стаття 1009. Строки сплати податків
Строки сплати податків встановлюються окремо для кожного з
них, а зміна встановлених строків сплати податків провадиться
лише у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 1010. Порядок зарахування податків до бюджету
(1) Порядок зарахування загальнодержавних податків до
Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим,
місцевих бюджетів визначається цим Кодексом, законодавством з
питань бюджетного устрою і бюджетного процесу та відповідними
нормативно-правовими актами з питань бюджетного устрою та
бюджетного процесу.
(2) Місцеві податки і збори повністю зараховуються до
місцевих бюджетів у порядку, визначеному органами місцевого
самоврядування, якими вони встановлюються.
Стаття 1011. Строки прийняття нормативно-правових актів з
питань оподаткування, набрання ними чинності та їх дія в часі
(1) Закони України з питань оподаткування щодо встановлення
нових податків, визначення суб'єктів, об'єктів, бази
оподаткування, розміру податкових ставок (нормативів), порядку
справляння податків, а також щодо пільг приймаються та
оприлюднюються не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового
бюджетного року та набирають чинності не раніше, ніж з початку
нового бюджетного року.
(2) Нормативно-правові акти з питань оподаткування, прийняті
Кабінетом Міністрів України щодо встановлення розмірів податкових
ставок (нормативів) та порядку справляння податків, набирають
чинності з першого дня наступного податкового періоду, але не
раніше ніж через 30 календарних днів з дня їх офіційного
оприлюднення.
(3) Нормативно-правові акти з питань оподаткування,
визначені підпунктами "в", "г" частини (3) статті 1002, набирають
чинності з першого дня наступного податкового періоду, але не
раніше ніж через 30 календарних днів з дня їх оприлюднення.
(4) Нормативно-правові акти з питань оподаткування не мають
зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або
скасовують відповідальність суб'єктів оподаткування.
Стаття 1012. Дія міжнародних договорів України
(1) Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності
в установленому порядку, встановлено інші норми, ніж ті, що
передбачені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з
питань оподаткування, то застосовуються норми міжнародного
договору України.
(2) Нерезидент, який відповідно до міжнародного договору
України має право на пільгове оподаткування, протягом трьох років
з дня виникнення податкового зобов'язання подає заяву про
звільнення або повернення надміру сплаченого податку в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 1013. Визначення термінів, які використовуються у
цьому Кодексі
(1) Терміни, які використовуються у цьому Кодексі,
вживаються у значеннях, наведених у цій статті.
(2) Алкогольні напої - продукти з вмістом спирту понад 1, 2
процента об'ємних одиниць, які включені до товарних груп
Гармонізованої системи опису та кодування товарів за кодами 2203,
2204, 2205, 2206, 2207, 2208.
(3) Активи - майно, до складу якого входять, зокрема, кошти,
цінні папери, основні фонди та оборотні активи, розрахунки з
дебіторами та кредиторами, об'єкти права інтелектуальної, в тому
числі промислової, власності та прирівняні до них права, що є
об'єктом права власності або повного господарського відання
платника податків.
1. Матеріальні активи - основні фонди та оборотні активи у
будьякому вигляді, включаючи електричну, теплову та іншу енергію,
газ, воду що відрізняються від коштів, цінних паперів,
деривативів і нематеріальних активів.
2. Нематеріальні активи - права власності на результати
інтелектуальної діяльності, в тому числі промислової власності, а
також інші аналогічні немайнові права, визнані об'єктом права
власності платника податку в порядку, встановленому відповідним
законодавством.
(4) Акцепт - згода на оплату або гарантування оплати
платіжних документів згідно з умовами, визначеними цим платіжним
документом.
(5) Аукціон (публічні торги) - конкурентний спосіб продажу
за кошти рухомого і нерухомого майна, майнових прав і валютних
коштів у зазначений час і в установленому місці.
(6) Бартерна операція - господарська операція, яка
передбачає проведення розрахунків за товари, роботи, послуги у
будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види
заліку та погашення взаємної заборгованості (крім розрахунків
цінними паперами, в т.ч. числі векселями), в результаті яких не
передбачається зарахування коштів на рахунки продавця з метою
компенсації вартості таких товарів, робіт, послуг.
(7) Безнадійна заборгованість - заборгованість, яка
відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо якої минув строк
позовної давності;
б) заборгованість, яка не була погашена до дня оголошення
боржника - юридичної особи банкрутом, або до дня її ліквідації, у
встановлених законодавством України порядках, а також непогашена
заборгованість фізичної особи, щодо якої є рішення суду про
неможливість стягнення внаслідок відсутності майна;
в) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок
недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих
аукціонах (публічних торгах) та у будь-який інший спосіб,
передбачений умовами договору застави, майна позичальника,
переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за
умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення
іншого майна позичальника не привели до повного покриття
заборгованості;
г) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку
з дією обставин непереборної сили (форс-мажору), підтверджених у
порядку, передбаченому законодавством України;
д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а
також осіб, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми,
померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість
фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
(8) Безоплатно надані товари, роботи, послуги - це:
а) товари, що надаються платниками податків згідно з
договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають
грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних
цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без
укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), які виконуються (надаються) платниками
податків без вимоги про компенсацію їх вартості;
в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на
відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або
господарському обороті.
(9) Безповоротна фінансова допомога - це:
а) сума коштів, передана платникові податків згідно з
договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають
компенсації чи повернення таких коштів (крім бюджетних дотацій та
субсидій), або без укладення таких договорів;
б) сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору
позичальником після списання такої безнадійної заборгованості за
рахунок страхового резерву в порядку, передбаченому частиною (3)
статті 2094 цього Кодексу;
в) сума заборгованості платника податків перед іншою
юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після
закінчення строку позовної давності, без урахування нарахованих
згідно з договором пені та штрафів;
г) кредит або депозит, наданий платникові податків без
встановлення строків повернення його основної суми, крім
кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до
запитання у банківських установах.
(10) Близькі родичі - матір, батько, діти, рідні брати та
сестри, онуки, дід і баба, усиновителі, усиновлені.
(11) Бюджетна дотація - безповоротна фінансова допомога з
боку держави, яка надається суб'єкту підприємницької діяльності з
метою зміцнення його фінансово-економічного становища та (або)
для забезпечення виробництва товарів, виконання робіт, надання
послуг, що мають стратегічне значення для держави.
(12) Бюджетна установа - орган, установа чи організація,
визначена або створена згідно із Конституцією України, а також
установа чи організація, що створена у встановленому порядку
органами влади Автономної Республіки Крим чи органом місцевого
самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповіно
Державного бюджету України чи місцевих бюджетів. Бюджетні
установи є неприбутковими.
(13) Валютний (обмінний) курс - ціна валюти, виражена в
іншій валюті.
1. Офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно
встановлений Національним банком України як уповноваженим органом
держави.
(14) Відповідальне зберігання - господарська операція
платника податків, що передбачає передачу згідно з договорами
схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права
їх використання у господарському обороті такої фізичної чи
юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних
цінностей платникові податків без зміни їх якісних або кількісних
характеристик.
(15) Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи,
спрямована на одержання доходу в грошовій, матеріальній або
нематеріальній формі, якщо безпосередня участь цієї особи в
організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.
Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність
особи в тому числі через свої філіали (відділення), постійні
представництва, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на
користь першої особи, зокрема за договорами комісії та доручення.
Діяльність органів державної влади чи місцевого
самоврядування, що провадиться ними в межах здійснення своїх
невід'ємних функцій, не вважається господарською діяльністю, в
тому числі якщо у зв'язку з такою діяльністю збирається державне
мито, плата чи інша компенсація.
(16) Гральний бізнес - діяльність, пов'язана із влаштуванням
казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з
грошовим чи майновим виграшем, проведенням лотерей (крім
державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій
або майновій формі.
(17) Гудвіл - нематеріальний актив, вартість якого
визначається як різниця між балансовою вартістю активів
підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового
комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських
якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, робіт, послуг,
нових технологій тощо.
(18) Давальницька сировина - сировина, матеріали,
напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що
використовуються у виробництві готової продукції, з наступним
поверненням цієї продукції або її частини їх власникові або за
його дорученням - іншій особі.
1. Давальницька сировина, що використовується у
зовнішньоекономічних відносинах, - сировина, матеріали,
напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на
митну територію України іноземним замовником (чи закуплені
іноземним замовником в Україні за іноземну валюту) або вивезені
за її межі українським замовником для використання у виробництві
готової продукції, з наступним поверненням усієї продукції або її
частини до країни власника (чи з реалізацією у країні виконавця
замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до
іншої країни.
2. Операція з давальницькою сировиною - операція з
перероблення (оброблення, збагачення чи використання)
давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і
виконавців, а також етапів (операцій)) з перероблення цієї
сировини з метою одержання готової продукції за відповідну плату.
До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких
сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не
менш як 20 процентів загальної вартості готової продукції. При
операціях з давальницькою сировиною використовуються терміни, що
мають таке значення:
а) замовник - суб'єкт господарської діяльності, який надає
давальницьку сировину;
б) виконавець - суб'єкт господарської діяльності, який
здійснює переробку, обробку, збагачення чи використання
давальницької сировини;
в) готова продукція - продукція (товар), вироблена з
використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що
використовується для проведення розрахунків за її переробку) і
визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем.
(19) Дебітор - юридична чи фізична особа, яка має грошову
або майнову заборгованість перед іншою юридичною або фізичною
особою.
(20) Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право
та(або) зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні
папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на
визначених ним умовах. Стандартна (типова) форма деривативів і
порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством
України.
(21) Дивіденди - платіж, який провадиться юридичною особою
на користь власника або довірених осіб власника корпоративних
прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що
засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні
(активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку.
(22) Дохід (валовий дохід) - загальна сума будь-яких коштів,
одержаних від усіх видів діяльності, вартості матеріальних і
нематеріальних цінностей (активів), цінних паперів, інших
об'єктів власності, що одержані (нараховані) протягом звітного
періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на
території України, її континентальному шельфі, виключній
(морській) економічній зоні, так і за їх межами.
(23) Доходи (прибутки) з джерелом їх походження з України -
будь-які доходи, одержані резидентами або нерезидентами від
будьяких видів їхньої діяльності на території України її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види
пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від
надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування)
майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад
транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи
від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, а також
доходи страховиківрезидентів від страхування ризиків
страхувальників- резидентів за межами України, інші доходи від
господарської діяльності на митній території України.
(24) Доходи (прибутки), одержані з джерел за межами України
- будь-які доходи, отримані резидентами від будь-яких видів
їхньої діяльності за межами митної території України, включаючи
проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних
доходів, доходи від надання резидентам в оренду (користування)
майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад
транспорту, приписаного до портів, розташованих за межами
України, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого за
межами України, інші доходи від господарської діяльності за
межами митної території України або на територіях,
непідконтрольних митній службі України.
(25) Базовий податковий (звітний) період - період, за який
платник податків зобов'язаний провадити розрахунки податків та
сплачувати їх до бюджету.
(26) Звичайна ціна - ціна, яка склалася при взаємодії попиту
та пропозиції на ринку ідентичних (а у разі відсутності -
однорідних) товарів, робіт, послуг та в результаті укладення угод
на відповідному ринку товару, роботи, послуги між не пов'язаними
особами. Порядок визначення звичайної ціни встановлюється
Кабінетом Міністрів України. Джерелами інформації про звичайні
ціни на день продажу товарів, робіт, послуг зокрема визнаються:
а) офіційна чи публічна інформація про біржові котировки
(угоди, які відбулися) на біржі, яка є найближчою до
місцезнаходження (місця проживання) продавця або покупця, а у
разі відсутності угоди на зазначеній біржі чи у разі продажу
(придбання) на іншій біржі - інформація про біржові котировки по
зазначених угодах на цій іншій біржі або інформація про
міжнародні біржові котировки, а також котировки Міністерства
фінансів України по державних цінних паперах та зобов'язаннях;
б) інформація державних органів статистики та органів, які
регулюють ціноутворення;
в) інформація про ринкові ціни, опубліковані в засобах друку
або доведені до відома громадськості засобами масової інформації;
- інформаційна база даних органів державної податкової
служби України про середні ціни на угоди, які були укладені
(проведені) протягом відповідного періоду, по ідентичних або
однорідних товарах, роботах, послугах.
(27) Експорт - продаж товарів іноземним суб'єктам
господарської діяльності з їх вивезенням за межі митної території
України, включаючи реекспорт товарів, крім передачі майна
суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності іноземному суб'єкту
господарської діяльності за кордоном як натуральної частки участі
у формуванні статутного капіталу при спільній господарській
діяльності.
1. Реекспорт - продаж іноземним суб'єктам
зовнішньоекономічної діяльності та вивезення за межі митної
території України товарів, раніше ввезених (імпортованих) у
країну, які не пройшли ніякої обробки.
2. Експорт капіталу - вивезення за межі митної території
України капіталу в будь-якій формі (валютні кошти, продукція,
права інтелектуальної власності та інші немайнові права) з метою
одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської
діяльності.
(28) Емісійний дохід - сума перевищення доходів, одержаних
юридичною особою від емісії (випуску) власних акцій та інших
корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних
прав).
(29) Імпорт - ввезення (пересилання) товарів на митну
територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для
власного споживання установами та організаціями України,
розташованими за її межами.
1. Реімпорт - продаж суб'єкту господарської діяльності в
Україні та ввезення на митну територію України товарів, раніше
вивезених (експортованих) з країни, які не пройшли ніякої
обробки.
2. Імпорт капіталу - ввезення на митну територію України
капіталу в будь-якій формі (валютні кошти, продукція, права
інтелектуальної власності та інші немайнові права) з метою
одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської
діяльності.
(30) Інвестиція - господарська операція, яка передбачає
придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних
прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції
поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
1. Капітальна інвестиція - господарська операція, яка
передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої
власності, інших основних фондів і нематеріальних активів, які
підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу.
2. Фінансова інвестиція - господарська операція, яка
передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів,
деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові
інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
3. Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає
внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в
обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
4. Портфельна інвестиція - господарська операція, яка
передбачає купівлю цінних паперів, деривативів та інших
фінансових активів за кошти на фондовому ринку.
5. Реінвестиція - господарська операція, яка передбачає
здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок
одержаного доходу (прибутку), шляхом спрямування його у джерела
одержання.
(31) Інжиніринг - інженерно-конструкторські роботи і
послуги, які включають послуги з підготовки та забезпечення
процесу виробництва і реалізації продукції, з обслуговування
будівництва та експлуатації промислових, інфраструктурних,
сільськогосподарських та інших об'єктів.
(32) Корпоративні права - право власності на частку (пай,
акцію) у статутному фонді (капіталі) або на весь статутний фонд
(капітал) юридичної особи, включаючи права на управління,
одержання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а
також частки активів у разі її ліквідації відповідно до закону.
(33) Кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх
еквівалент.
(34) Кредит - кошти і матеріальні цінності, які надаються
резидентами або нерезидентами у користування юридичним чи
фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит
розподіляється на фінансовий, товарний, інвестиційний податковий
кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини
позики.
1. Фінансовий кредит - кошти, які надаються
банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як
банківська установа згідно із законодавством країни перебування
нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з
відповідним законодавством статус небанківських фінансових
установ, у позику юридичній чи фізичній особі на визначений строк
та під процент. Правила надання фінансових кредитів
установлюються Національним банком України (щодо банківських
кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (щодо
небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства
України.
2. Товарний кредит - товари, які передаються резидентом або
нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах
угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на
визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає
передачу права власності на товари, результати робіт, послуг
покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент
фізичного одержання товарів, робіт, послуг таким покупцем
(замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
3. Інвестиційний податковий кредит - відстрочення плати
податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької
діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових
ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною
компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень
податку через загальне зростання прибутку, що буде одержано
внаслідок реалізації інноваційних програм.
4. Кредит по цінних паперах, що засвідчують відносини позики
- кошти, які залучаються юридичною особою - боржником (дебітором)
від інших юридичних або фізичних осіб на умовах, визначених при
емісії, розміщених (емітованих) таким дебітором облігацій аба
ощадних (депозитних) сертифікатів, а також інших боргових цінних
паперів з обмеженим строком обігу.
(35) Кредитор - юридична чи фізична особа, яка надає грошову
або майнову позику (кредит);
(36) Лізингова (орендна) операція - господарська операція
фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання
майна у користування іншим фізичним чи юридичним особам
(орендарям) за плату і на визначений строк. Лізингові (орендні)
операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди),
фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди
земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових
приміщень.
1. Оперативний лізинг (оренда) - лізингова (орендна)
операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передання
орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого
орендодавцем, на умовах, інших ніж передбачаються фінансовим
лізингом (орендою).
2. Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція
фізичної або юридичної особи, яка передбачає передання орендарю
майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із
статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого
орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з
правом користування та володіння об'єктом лізингу.
Лізинг (оренда) вважається фінансовою, якщо лізинговий
(орендний) договір містить одну з наступних умов:
об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого
амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за
нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону (крім
прискореної амортизації) та орендар зобов'язаний придбати об'єкт
лізингу у власність протягом строку дії лізиногового договору або
в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому
лізинговому договорі;
залишкова оціночна вартість об'єкту лізингу на момент
закінчення дії лізиногового договору становить не більше 25
відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на
початок строку дії лізиногового договору;
якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі
основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків
амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових
платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від
звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку
дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів,
розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку
України, визначеної у дату початку дії лізингового договору на
весь його строк;
майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим
за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення
дії лізиногово договору не може бути використаним іншими особами,
крім лізиногоотримувача (орендаря) виходячи з його технологічних
та якісних характеристик.
Під терміном "строк фінансового лізингу" розуміється строк,
який розпочинається від дати передання ризиків, пов'язаних із
зберіганням чи використанням майна, чи права на отримання
будьяких вигод чи винагород, по'язаних з його використанням, або
будьяких інших прав, що випливають з прав на володіння,
користування або розпорядження таким майном, лізингоотримувачу
(орендарю), та закінчується строком закінчення дії лізиногового
договору, включаючи будь-який період, протягом якого
лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про
продовження строку лізингу згідно з умовами договору.
Незалежно від того, чи відноситься господарська операція до
фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту або ні,
платник податку має право при укладенні договору (угоди)
визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої
зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного
договору.
У разі коли терміни, визначені у цьому підпункті не
визначено законами з питань оподаткування, роз'яснення щодо
застосування таких термінів надаються центральним податковим
органом.
3. Зворотний лізинг (оренда) - господарська операція
фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів
фінансовій організації з одночасним зворотним одержанням таких
основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний
або фінансовий лізинг.
4. Оренда земельних ділянок - господарська операція, яка
передбачає надання орендодавцем земельної ділянки у користування
орендарю на визначений строк, за цільовим призначенням і за
орендну плату.
5. Оренда житлових приміщень - господарська операція, яка
передбачає надання житлового будинку або квартири її власником у
користування орендарю на визначений строк або безстроково для
цільового використання та за орендну плату.
(37) Ліцензія - документ, що видається відповідно до
законодавства України, згідно з яким власник ліцензії має право
займатися певним видом діяльності та повинен дотримуватися певних
умов і правил провадження певного виду діяльності (ліцензійних
умов).
(38) Лотерея - господарська операція, яка передбачає продаж
гравцю права на участь у розігруванні призу за випадковою
вірогідністю за кошти або в обмін на інші цінності, а також
безоплатне отримання такого призу у власність, у разі визнання
такого гравця переможцем.
1. Державні лотереї - лотереї, які відповідають таким
вимогам:
а) передбачають наявність призового фонду в розмірах не менш
як 50 процентів суми одержаних доходів, а також відрахувань до
Державного бюджету України в розмірі не менш як 30 процентів
доходів, що залишаються після виплат призового фонду;
б) випуск і проведення лотерей реєструється в Міністерстві
фінансів України, яке встановлює порядок фінансового контролю над
діяльністю агента з проведення лотереї.
(39) Майно - матеріальні та нематеріальні об'єкти, які
можуть бути предметами володіння, користування або розпорядження.
1. Майно нерухоме - земельна ділянка і все, пов'язане з нею
і розташоване на ній, зокрема будівлі та споруди, тобто об'єкти,
переміщення яких без істотної шкоди для їх призначення є
неможливим.
2. Майно рухоме - всі інші матеріальні об'єкти, що не
належать до нерухомого майна.
(40) Місцезнаходження юридичної особи - місцезнаходження
постійно діючого органу юридичної особи, крім випадків, окремо
передбачених у цьому Кодексі.
(41) Місце управління підприємством - місце здійснення
повноважень вищим органом управління (радою, правлінням тощо)
відповідно до статуту або іншого засновницького документа.
1. Місце управління підприємством, переданим у довірче
управління, - місцезнаходження довірчого власника.
2. Місце управління підприємством, що здійснюється фізичною
особою, яка є власником цього підприємства, або фізичною особою,
що діє відповідно до договору від імені та за дорученням
власника, - місце проживання відповідного власника.
3. Місце управління представництвом, філіалом або іншим
відокремленим підрозділом підприємства - місце управління
підприємством, до складу якого входить такий підрозділ.
(42) Недоїмка - не внесені після закінчення встановлених
строків сплати суми податків, справляння яких передбачено цим
Кодексом.
(43) Неприбуткові установи та організації - установи та
організації, головною метою діяльності яких є не одержання
прибутку, а провадження неприбуткової діяльності відповідно до
законодавства України.
(44) Нерезиденти:
а) юридичні особи, суб'єкти господарської діяльності, що не
мають статусу юридичної особи (філіали (відділення),
представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які
створені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства
іншої держави;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші
офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації
та їх представництва, розташовані на території України, що мають
дипломатичні привілеї та імунітет;
в) представництва інших іноземних організацій в Україні, які
не провадять підприємницької діяльності відповідно до
законодавства України;
г) фізичні особи, які відповідно до частини (68) цієї статті
цього Кодексу не є резидентами.
(45) Особи - юридичні і фізичні особи та суб'єкти
господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи.
(46) Офшорна зона - міжнародний центр (ринок), об'єднання
(зосередження) в одному місці іноземних банків, підприємств,
приваблюваних місцевими податковими пільгами.
(47) Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму
податкового боргу (без врахування пені), що справляється з
платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового
зобов'язання.
(48) Пов'язана особа - особа, що має будь-які з наведених
нижче ознак:
а) дві юридичні особи вважаються пов'язаними особами, якщо:
а1. одна юридична особа володіє напряму чи опосередковано
акціями, вартість яких складає 20 чи більше процентів вартості
всіх акцій другої юридичної особи;
а2. одна юридична особа володіє напряму чи опосередковано
часткою (паєм) у другій юридичній особі, що складає 20 чи більше
процентів;
а3. одна юридична особа контролює напряму чи опосередковано
20 чи більше процентів голосів, що можуть використовуватися під
час прийняття основних рішень другої юридичної особи;
а4. 20 чи більше процентами акцій кожної з цих юридичних
осіб чи відповідною часткою (паєм) у кожній такій юридичній особі
напряму чи опосередковано володіє інша особа;
б) фізична особа та юридична особа вважаються пов'язаними
особами, якщо:
б1. фізична особа володіє напряму чи опосередковано акціями,
вартість яких складає 20 чи більше процентів вартості всіх акцій
юридичної особи;
б2. фізична особа володіє напряму чи опосередковано часткою
(паєм) у юридичній особі, що складає 20 чи більше процентів;
б3. фізична особа контролює напряму чи опосередковано 20 чи
більше процентів голосів, що можуть використовуватися під час
прийняття основних рішень юридичної особи;
в) дві фізичні особи вважаються пов'язаними особами, якщо
вони є членами однієї сім'ї.
Для цілей цієї частини вважається, що фізична особа володіє
акціями юридичної особи чи часткою (паєм) у юридичній особі, які
є у власності напряму чи опосередковано у такої фізичної особи
та/чи у членів її сім'ї, а членами сім'ї вважаються дружина чи
чоловік та близькі родичі фізичної особи.
(49) Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків
сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну
суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
(50) Податкові правовідносини - суспільні фінансові
відносини, що виникають у зв'язку із справлянням податків з
юридичних та фізичних осіб, інших категорій платників податків.
(51) Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з
урахуванням штрафних санкцій у разі їх наявності), узгоджене
платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але
не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на
суму такого податкового зобов'язання.
(52) Податковий кредит - сума, на яку платник податку має
право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду у
випадках, передбачених цим Кодексом.
(53) Податковий облік - система обов'язкових форм і методів
відображення платниками податків результатів господарської
діяльності або інших об'єктів, пов'язаних з визначенням
податкового зобов'язання з відповідних податків.
(54) Посадові особи - особи, які постійно або тимчасово
здійснюють функції представників влади, а також постійно або
тимчасово займають посади, пов'язані з виконанням
організаційнорозпорядчих чи адміністративно-господарських
обов'язків на підприємствах, в установах та організаціях усіх
форм власності, або виконують такі обов'язки за спеціальним
повноваженням.
(55) Постійне представництво нерезидента - постійне місце
провадження господарської діяльності нерезидента в Україні.
1. Постійним представництвом, зокрема, вважається
відділення, філіал, контора, завод, фабрика, майстерня,
будівельний майданчик, шахта, нафтова чи газова свердловина,
кар'єр чи інше місце розвідки або видобутку корисних копалин.
2. З метою оподаткування постійним представництвом
вважається також резидент, який діє від імені чи за вказівками
нерезидента у зв'язку з правами та обов'язками такого
нерезидента, передбаченими цивільним правом.
(56) Продаж послуг (робіт) - будь-які операції
цивільноправового характеру з надання послуг (робіт), з надання
права на користування або на розпоряджання товарами, в тому числі
нематеріальними активами та іншими ніж товари об'єктами власності
за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг
(робіт). Продаж послуг (робіт) включає, зокрема, надання права на
користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж,
передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів,
а також інші способи передачі об'єктів авторського права,
патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права
інтелектуальної, в тому числі, промислової власності.
(57) Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються
згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільноправовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від
строків її надання, а також операції з безоплатного надання
товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання
товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову
(відповідального зберігання), доручення, довірчого управління,
оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не
передбачають передачі прав власності на такі товари.
(58) Проценти - дохід, який сплачується (нараховується)
позичальником на користь кредитора у вигляді плати за
використання залучених коштів або майна.
1. До процентів включаються:
а) платіж за використання коштів або товарів, робіт, послуг,
одержаних у кредит;
б) платіж за використання коштів, залучених у депозит;
в) платіж за придбання товарів у розстрочку;
г) платежі за користування майном згідно договорів
оперативного лізингу, фінансового лізингу та оренди.
2. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну
суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих
сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу
облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних)
сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів
визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного
паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом
визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого
цінного паперу (сума дисконту).
3. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами,
незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих)
цінах або у процентах до суми договору або до іншої вартісної
бази, не є процентами.
(59) Резиденти:
а) юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності
України, що не мають статусу юридичної особи (філіали
(відділення), представництва тощо), які створені та провадять
свою діяльність відповідно до законодавства України з
місцезнаходженням на її території;
б) філіали (відділення) і представництва зазначених у
підпункті "а" цієї частини юридичних осіб, що розташовані за
кордоном і не провадять господарської діяльності;
в) дипломатичні представництва, консульські установи та інші
офіційні представництва України за кордоном, які мають
дипломатичні привілеї та імунітет;
г) фізичні особи - громадяни України, а також іноземці та
особи без громадянства, які:
г.1 мають постійне місце проживання в Україні;
г.2 проживають в Україні в цілому не менш як 183 календарних
дні протягом безперервного 12-місячного періоду.
Час фактичного проживання в Україні - це час безпосереднього
перебування фізичної особи на території України, а також час, на
який ця особа виїхала за межі території країни спеціально на
лікування, відпочинок, у відрядження або на навчання.
(60) Роботи (послуги) - будь-які дії, які провадяться на
договірній або інший основі, що виконуються, споживаються,
реалізуються, обмінюються або передбачені для цього.
(61) Роялті - платежі будь-якого виду, одержані у вигляді
винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на
використання прав інтелектуальної, в тому числі промислової,
власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визнаються
об'єктом права власності суб'єкта підприємницької діяльності,
включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки,
літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на
копіювання і розповсюдження будь-якого патенту або ліцензії,
знака на товари та послуги, права та винаходи, на промислові або
наукові зразки, креслення моделі, або схеми програмних засобів
обчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем
оброблення інформації, секретної формули або процесу, права на
інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду
(ноу-хау).
(62) Спеціальна (вільна) економічна зона - частина території
України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий
режим економічної діяльності та порядок застосування і дії
законодавства України.
(63) Територія пріоритетного розвитку - це територія в межах
міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні
умови та на яких запроваджується спеціальний режим інвестиційної
діяльності.
(64) Товари - матеріальні та нематеріальні активи, які
продаються або призначені для продажу, а також цінні папери та
деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім
операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Ідентичними товарами визнаються товари, які мають однакові
характерні для них основні ознаки. Під час визначення
ідентичності товарів враховуються, зокрема, їх фізичні
характеристики, якість, репутація на ринку, країна походження та
виробник. При цьому незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді
не враховуються.
Однорідними товарами визнаються товари, які не є
ідентичними, мають схожі характеристики і складаються з подібних
компонентів, що дає їм змогу виконувати одні й ті ж функції і
бути взаємозамінними. При визначенні однорідності товарів
враховуються, зокрема, їх якість, наявність товарного знаку,
репутація на ринку, країна походження.
(65) Торгівля у розстрочку - господарська операція, яка
передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи
юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на
визначений строк та під процент. Торгівля у розстрочку передбачає
передачу товарів у розпорядження покупця в момент провадження
першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі
товари після кінцевого розрахунку. Правила торгівлі у розстрочку
фізичним особам установлюються Кабінетом Міністрів України.
(66) Тютюнові вироби - всі вироби, які включені до товарних
груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів за кодами
240210000, 240220000, 240310000, 240399100.
(67) Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у
вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання без
(урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з
платника податків у зв'язку з порушенням ним правил
оподаткування, визначених цим Кодексом.
(68) Факторинг - операція з переуступлення першим кредитором
прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою
або наступною компенсацією вартості такого боргу першому
кредитору.
(69) Філіал (відділення), представництво - філіал,
відділення, будь-який інший незалежно від назви відокремлений
підрозділ без статусу юридичної особи та представництво юридичної
особи - резидента, що діють на підставі довіреності, одержаної
від юридичної особи
(70) Фінансова гарантія - гарантія у вигляді гарантійного
листа банку або грошової застави, або страхування фінансової
відповідальності перевізника щодо обов'язкової доставки товарів
до митниці призначення, що надається під час тимчасового ввезення
в Україну товарів на строк, на умовах і в порядку, передбачених
митним законодавством України.
(71) Фізична особа - громадянин України, особа без
громадянства або громадянин іноземної держави.
(72) Фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за
договорами фрахтування морського судна, морського перевезення
вантажів (включаючи їх навантаження (розвантаження)) та
пасажирів.
(73) Інші терміни, що застосовуються в цьому Кодексі і не
визначаються ним, використовуються у значенні, наведеному в інших
актах законодавства України.
Статті 1014-1021 - резервні
Глава 2. Система оподаткування
Стаття 1022. Система оподаткування
Система оподаткування України - це сукупність передбачених
цим Кодексом загальнодержавних та місцевих податків до бюджетів
усіх рівнів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни,
скасування, обчислення, сплати та стягнення, а також забезпечення
відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування
та здійснення податкового контролю, прав і обов'язків суб'єктів
оподаткування та органів, що здійснюють податковий контроль.
Стаття 1023. Визначення поняття податків
Податки - це обов'язкові, індивідуально безповоротні
платежі, що вносяться до відповідних бюджетів в порядку, розмірах
та у строки, встановлені цим Кодексом та іншими
нормативно-правовими актами з питань оподаткування.
Сплата податків здійснюється виключно в грошовій формі або
шляхом їх заліку з сумами надмірно сплачених чи невідшкодованих
податків і зборів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Стаття 1024. Види податків, що справляються в Україні
В Україні справляються:
а) загальнодержавні податки;
б) місцеві податки.
Стаття 1025. Загальнодержавні податки
До загальнодержавних належать такі податки:
а) податок на прибуток підприємств;
б) податок на доходи фізичних осіб;
в) податок на додану вартість;
г) акцизний податок;
д) податок на майно;
е) державне мито;
ж) мито;
з) податок на транспортні засоби;
и) рентні платежі;
і) єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через
державний кордон України;
ї) платежі за спеціальне використання природних ресурсів;
й) екологічний збір.
Стаття 1026. Місцеві податки
До місцевих податків належать:
а) податок з реклами;
б) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та
сфери послуг
в) податок за використання місцевої символіки;
г) ринковий збір;
д) готельний збір;
е) збір за паркування автотранспорту;
є) курортний податок;
ж) збір за організацію гастрольних заходів;
з) збір за видачу дозволів на будівництво у населених
пунктах об'єктів виробничого та невиробничого призначення,
індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва
садових будинків і гаражів.
Стаття 1027. Органи, які мають право встановлення та
скасування податків
(1) Установлення і скасування податків, порядку їх
справляння здійснюється Верховною Радою України, а також
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними
та міськими радами в межах повноважень, визначених цим Кодексом.
1. Податки, визначені підпунктами "д", "ї", "й" статті 1025
цього Кодексу, на території Автономної Республіки Крим
установлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим без
зміни порядку справляння, визначеного цим Кодексом. При цьому
податкові ставки (нормативи) визначаються Верховною Радою
Автономної Республіки Крим в межах розмірів, установлених цим
Кодексом або іншими нормативно-правовими актами з питань
оподаткування, прийнятими відповідно до нього.
2. Кабінет Міністрів України може приймати
нормативно-правові акти з питань установлення порядку справляння
податків у випадках, передбачених цим Кодексом.
3. Місцеві податки, порядок їх справляння встановлюються
сільськими, селищними та міськими радами відповідно до переліку і
в межах граничних розмірів ставок, установлених цим Кодексом.
(2) Податки, визначені підпунктами "а", "б", "г", "д", "е",
"ж" статті 1026 цього Кодексу, є обов'язковими для встановлення
сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів
оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих
податків. До прийняття рішення про запровадження податків,
зазначених у частині (2) цієї статті, зазначені податки
справляються у мінімальних розмірах, передбачених цим Кодексом.
Статті 1028-1035 - резервні
Глава 3. Права і обов'язки платників податків
Стаття 1036. Права платників податків
(1) Платники податків мають право:
а) користуватися податковими пільгами за наявності підстав і
в порядку, встановленому цим Кодексом, та іншими
нормативноправовими актами з питань оподаткування;
б) одержувати відстрочення, розстрочення платежів у порядку
та на умовах, установлених цим Кодексом;
в) одержувати від органів державної податкової служби за
місцем своєї реєстрації (місця проживання) безоплатну інформацію
про чинні податки та норми податкового законодавства;
г) одержувати на письмовий запит від органів державної
податкової служби письмові роз'яснення з питань застосування
податкового законодавства;
д) бути присутнім під час проведення податкових перевірок,
ознайомлюватися з актами цих перевірок та одержувати їх копії;
е) давати пояснення органам державної податкової служби щодо
обчислення та сплати податків, а також за актами перевірок;
є) оскаржувати в установленому законом порядку рішення та
дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх
посадових осіб;
ж) представляти свої інтереси в органах державної податкової
служби безпосередньо або через уповноваженого чи законного
представника;
з) у випадках, передбачених цим Кодексом, на своєчасне
повернення або залік сум надміру сплачених або стягнених
податків;
и) вимагати від посадових осіб органів державної податкової
служби під час здійснення ними дій щодо платника податків
додержання вимог податкового законодавства України та міжнародних
договорів України, зазначених у статті 1012 цього Кодексу, під
час здійснення ними дій щодо платника податків;
і) вимагати від органів державної податкової служби та їх
посадових осіб додержання податкової таємниці та нерозголошення
конфіденційної інформації.
(2) Платники податків мають також інші права, визначені цим
Кодексом.
Стаття 1037. Обов'язки платників податків
(1) Платники податків зобов'язані:
а) сплачувати належні суми податків у порядку та у строки,
встановлені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з
питань оподаткування;
б) ставати на облік в органах державної податкової служби у
порядку, передбаченому цим Кодексом;
в) окремо від фінансового обліку вести податковий облік,
складати податкову звітність та звітність про
фінансовогосподарську діяльність і забезпечувати її зберігання у
строки, встановлені законами, якщо інше не передбачене цим
Кодексом;
г) подавати до контролюючих органів відповідно до цього
Кодексу та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування
декларації, іншу податкову звітність та інші документи і
відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків;
д) допускати посадових осіб контролюючих органів до
перевірок з питань обчислення і сплати податків, до обстеження
приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані
з утриманням об'єктів оподаткування;
е) виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо
усунення виявлених порушень цього Кодексу та інших
нормативноправових актів з питань оподаткування і підписувати
акти про проведення перевірок, у разі відмови від підписання акта
- письмово засвідчити свою відмову з викладенням її причин;
є) в порядку та у строки, визначені статтею 16033 цього
Кодексу, повідомляти орган державної податкової служби про
відкриття та закриття розрахункового та (або) іншого рахунку в
банківських установах;
ж) виконувати інші обов'язки, передбачені цим Кодексом.
(2) Керівники та інші посадові особи юридичних осіб, а також
фізичні особи під час перевірки, що проводиться контролюючими
органами України, зобов'язані на вимогу посадової особи органу,
яка проводить зазначену перевірку, надавати письмове пояснення у
випадках, передбачених цим Кодексом та іншими нормативноправовими
актами з питань оподаткування.
(3) За невиконання або неналежне виконання платником
покладених на нього обов'язків платник податків несе
відповідальність в порядку та на умовах, встановлених цим
Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 1038. Представники платників податків
(1) Платники податків використовують права та виконують
обов'язки, передбачені Конституцією України, цим Кодексом та
нормативно-правовими актами з питань оподаткування особисто або
через законного чи уповноваженого на те представника. Особиста
участь платника податків у податкових правовідносинах не
позбавляє його права мати представника.
(2) Законними представниками юридичної особи є відповідні
посадові особи, що діють в межах повноважень, наданих їм законом,
договором, актом органу юридичної особи або адміністративним
актом.
(3) Законними представниками фізичної особи у випадках,
передбачених цим Кодексом, можуть бути батьки (усиновителі),
опікуни, піклувальники або особи, призначені органом опіки і
піклування, якщо фізична особа безвісти відсутня, чи інші особи
за наявності у них документів, що посвідчують їх родинні зв'язки
або повноваження.
(4) Уповноваженим представником платника податків - може
бути особа, уповноважена платником податків представляти його
інтереси в контролюючих органах або в судах (господарських
судах). Уповноважений представник здійснює свої повноваження на
підставі нотаріально посвідченого договору чи довіреності,
виданої в установленому законом порядку.
(5) У разі коли під час розгляду справи в контролюючому
органі або суді (господарському суді) у платника податків
відсутній законний або уповноважений представник, за ініціативою
контролюючих органів або суду (господарського суду) може бути
призначений офіційний представник, якщо особа, яка бере участь у
справі, не може за об'єктивних обставин безпосередньо взяти
участь в розгляді справи або майно, що є предметом розгляду
справи, - безхазяйне. Офіційному представнику виплачується
винагорода та здійснюється компенсація витрат, пов'язаних з
виконанням покладених на нього обов'язків, за рахунок того
бюджету, до якого сплачується відповідний податок або за рахунок
особи, яка бере участь у справі. Порядок проведення виплат та
компенсацій, а також їх граничні розміри встановлюються Кабінетом
Міністрів України.
(6) Не можуть бути представниками платника податків посадові
особи контролюючих органів, судді, слідчі, прокурори.
Стаття 1039. Права та обов'язки податкових агентів
Податкові агенти виконують обов'язки, користуються правами
та несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими
нормативно-правовими актами для платників податків.
Стаття 1040. Права і обов'язки контролюючих органів
(1) Контролюючі органи, зазначені в статті 16003 цього
Кодексу, з метою перевірки своєчасності, достовірності та повноти
нарахування та сплати податків мають право перевіряти грошові
документи, бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації та
інші документи, пов'язані із стягненням податків, на
підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та
фізичних осіб.
(2) Інші права контролюючих органів визначаються відповідним
законодавством.
(3) Посадові особи контролюючих органів зобов'язані
дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних
актів, та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій,
що охороняються законодавством.
(4) Контролюючі органи та їх посадові особи особи під час
виконання ними функцій та службових обов'язків і використання
наданих їм прав зобов'язані:
а) діяти у точній відповідності з Конституцією України, цим
Кодексом та іншими актами законодавства;
б) вести облік платників податків і майна, яке є об'єктом
оподаткування;
в) інформувати на запити платників податків про діючі
податки, порядок і строки їх сплати та про відповідні акти
законодавства;
г) пред'являти вимоги на сплату податків, сум податкових та
інших санкцій і пені, а у разі їх невиконання вживати в порядку,
установленому цим Кодексом, заходи, спрямовані на забезпечення
виконання цих вимог;
д) вимагати від платників податків усунення виявлених
порушень податкового законодавства та здійснювати контроль за
виконанням ними цих вимог;
е) дотримувати податкової таємниці та порядку зберігання
інформації про платників податків;
є) інші обов'язки, що входять до компетенції контролюючих
органів, визначаються відповідним законодавством.
Стаття 1041. Податкова адреса фізичної особи
Фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.
1. Податковою адресою фізичної особи визнається місце
постійного або переважного проживання фізичної особи та(або)
місце одержання основного доходу такою фізичною особою.
2. Місце постійного або переважного проживання фізичної особи
- місце знаходження житлового будинку або квартири, що
використовуються фізичною особою як місце її постійного або
переважного проживання, пов'язане з повсякденною та постійною
діяльністю цієї фізичної особи та(або) з місцем одержання
найбільших (регулярних) доходів (за винятком пасивних) такої
фізичної особи або членів її сім'ї незалежно від того, чи
перебуває цей житловий будинок або квартира у власності такої
фізичної особи або в її користуванні згідно з умовами договору
оренди (найму, піднайму).
3. У разі коли фізична особа має у власності або
користуванні більш як один житловий будинок або квартиру, вона
самостійно визначає власну податкову адресу виходячи з місця
одержання нею найбільшого постійного (регулярного) доходу (за
винятком пасивного) та повідомляє його відповідному органу
державної податкової служби до початку податкового періоду.
4. За наявності достатніх доказів того, що фізична особа
неправильно визначила податкову адресу, орган державної
податкової служби на підставі наведених у цій статті ознак може
визначити її самостійно, повідомивши платнику податку про своє
рішення.
5. Фізична особа може мати одночасно не більше однієї
податкової адреси.
Статті 1042-1045 - резервні
Глава 4 - резервна
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Розділ ІІ. Податок на прибуток підприємств
Глава 5. Загальні положення
Стаття 2001. Визначення термінів
У цьому розділі терміни вживаються в такому значенні:
а) безстрокові цінні папери - цінні папери, які не мають
встановленого строку погашення чи мають строк погашення більш як
10 років з дня їх емісії (випуску) або згідно з умовами емісії
передбачають право емітента самостійно приймати одноособове
рішення про продовження строку погашення (ліквідації) таких
цінних паперів незалежно від загального строку дії таких цінних
паперів;
б) довгостроковий договір (контракт) - будь-який договір на
виконання робіт чи надання послуг, виготовлення, будівництво,
установку або монтаж матеріальних цінностей, що мають включатися
до складу основних фондів замовника або складових частин таких
основних фондів чи передбачаються для продажу, а також на
створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким
виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу
"інжиніринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт
та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується
завершити раніше ніж через 12 місяців з дня здійснення перших
витрат або одержання авансу (передоплати);
в) основні фонди - матеріальні цінності, вартість яких
перевищує 800 гривень, що призначаються для використання у
господарській діяльності платника податку протягом періоду, який
перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію
таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово
зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. При цьому
гранична вартість таких матеріальних цінностей підлягає
індексації згідно з офіційним індексом інфляції.
г) податок, платник податку, оподаткування (в усіх
відмінках) - податок на прибуток підприємств, платник податку на
прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток
підприємств (у відповідних відмінках);
д) торговий патент - державне свідоцтво, яке засвідчує право
суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного
(відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у статті 2119
видами підприємницької діяльності.
е) торговельна діяльність - роздрібна та оптова торгівля,
діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування)
за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків,
включаючи кредитні картки;
є) пункти продажу товарів:
є1. магазини та інші торгові точки, які знаходяться в
окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають
торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі
його частину;
є2. кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які
займають окремі приміщення, але не мають вбудованого
торговельного залу для покупців;
є3. автомагазини, розвозки та інші види пересувної
торговельної мережі;
є4. лотки, прилавки та інші види торгових точок, які
знаходяться у відведених для торгівлі місцях;
є5. стаціонарні, малогабаритні та пересувні автозаправні
станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю
нафтопродуктами, стиснутим та скрапленим газом;
є6. фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани,
кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски
та інші пункти громадського харчування;
є7. оптові бази, склади - магазини або інші приміщення, які
використовуються для провадження торговельної діяльності;
ж) торгівля готівковими валютними цінностями - продаж
готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів в
іноземній валюті (в тому числі дорожніх, банківських і
персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних
(дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових
платіжних засобів у валюті України, а також в обмін на іншу
іноземну валюту;
з) пункти обміну іноземної валюти - обмінні пункти:
з1. уповноважених банків;
з2. уповноважених банків, розташованих поза їх операційними
залами;
з3. інших кредитно-фінансових установ, які одержали ліцензію
Національного банку України на здійснення операцій з торгівлі
іноземною валютою;
з4. суб'єктів підприємницької діяльності, які діють на
підставі агентських угод з уповноваженими банками;
и) надання послуг у сфері грального бізнесу - діяльність,
пов'язана з улаштуванням казино, інших гральних місць (домів),
гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, ігор з
використанням комп'ютерної техніки, проведенням лотерей (крім
державних) і розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій
або майновій формі;
і) фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або
поворотна фінансова допомога;
і1. безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами
дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають
відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком
бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору
позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною
чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення
строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку
без встановлення строків повернення такої основної суми, за
винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та
депозитів до запитання у банківських установах;
сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної
фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець
звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку
України, розрахованої за кожний день фактичного використання
такої поворотної фінансової допомоги.
і2. поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана
платнику податку у користування на визначений строк, відповідно
до договорів, які не передбачають нарахування процентів або
надання інших видів компенсацій як плати за користування такими
коштами;
ї) торгівля цінними паперами та деривативами - це будь-які
операції з:
- купівлі або продажу цінних паперів чи фондових деривативів
торгівцями цінними паперами, чий статус установлюється
відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок;
- купівлі або продажу товарних деривативів членами товарних
бірж, чий статус установлюється законодавством про товарні біржі;
- купівлі або продажу цінних паперів суб'єктами
господарської діяльності, які не мають статусу торгівців цінними
паперами;
й) торгівля іноземною валютою - операції банку з купівлі або
продажу іноземної валюти за гривні або іншу іноземну валюту. До
торгівлі іноземною валютою не відноситься придбання валюти за
дорученням та за рахунок клієнтів банку;
к) операційна валюта банку - іноземна валюта, отримана
банком в результаті здійснення ним операцій, відмінних від
торгівлі іноземною валютою;
л) торгова валюта банку - іноземна валюта банку, отримана в
результаті торгівлі іноземною валютою;
м) основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом
або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною
метою створення підприємства і забезпечують основну частку його
доходу.
Статті 2002-2005 - резервні
Глава 6. Платники податку
Стаття 2006. Платники податку - резиденти
(1) Платниками податку з числа резидентів є:
а) суб'єкти господарської діяльності (крім фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної
особи), бюджетні громадські та інші підприємства, установи та
організації, які провадять господарську діяльність, пов'язану з
одержанням прибутку (доходу) як на території України, так і за її
межами;
б) філіали (відділення), представництва платників податку,
зазначених у підпункті "а" цієї частини;
в) управління залізниці є платником податку, одержаного від
основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та
послуг, що належать до основної діяльності залізничного
транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи
залізниць, одержані від основної діяльності залізничного
транспорту, визначаються у межах дохідних надходжень,
перерозподілених між залізницями у порядку, що визначається
Кабінетом Міністрів України;
г) підприємства залізничного транспорту та їх структурні
підрозділи є платниками податку з прибутку, одержаного не від
основної діяльності залізничного транспорту.
(2) Платник податку, який має філіали (відділення),
представництва, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого
податку. Такий платник повинен сплачувати до відповідних бюджетів
за місцезнаходженням філіалів (відділень), представництв та за
своїм місцезнаходженням податок, визначений згідно з нормами
цього Кодексу та зменшений на суму податку, сплаченого до
відповідних бюджетів за місцезнаходженням філіалів (відділень),
представництв.
Сума податку на прибуток філіалів (відділень),
представництв, яка підлягає сплаті до відповідного бюджету,
визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку,
нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій
вазі суми валових витрат таких філіалів (відділень),
представництв та амортизаційних відрахувань, нарахованих по
основних фондах такого платника податку, що розташовані за
місцезнаходженням філіалів (відділень), представництв у загальній
сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника
податку.
(3) Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного
частиною (2) цієї статті, здійснюється платником податку
самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що
повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого
платника податку та його філіалів (відокремлених підрозділів).
Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не
дозволяється.
Стаття 2007. Платники податку - нерезиденти
(1) Платниками податку з числа нерезидентів є:
а) юридичні особи, створені у будь-якій
організаційно-правовій формі, які одержують доходи із джерелом їх
походження з України, за винятком установ та організацій, що
мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними
договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною
Радою України;
б) постійні представництва нерезидентів, які одержують
доходи із джерелом їх походження з України або виконують
агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких
нерезидентів чи їх засновників.
(2) Нерезиденти провадять господарську діяльність на
території України лише через постійні представництва, а також
ведуть облік результатів своєї діяльності у порядку,
встановленому для резидентів України.
Представництва нерезидентів в Україні до початку своєї
господарської діяльності стають на облік в податковому органі за
своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним
податковим органом, незалежно від того чи є таке представництво
постійним або ні.
Статті 2008 - 2020 - резервні
Глава 7. Об'єкт оподаткування
Стаття 2021. Об'єкт оподаткування
(1) Об'єктом оподаткування є:
а) для резидентів - прибуток (дохід), що підлягає
оподаткуванню, із джерелом його походження з України та з джерел
за межами України;
б) для нерезидентів - прибуток (дохід), що підлягає
оподаткуванню, із джерелом його походження з України.
(2) Прибуток, що підлягає оподаткуванню, визначається шляхом
зменшення суми валового доходу звітного періоду, визначеного з
врахуванням статей 2023 та 2024 цього Кодексу, на:
а) суму валових витрат платника податку, визначених главою 9
цього Кодексу;
б) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із
главою 13 цього Кодексу.
Стаття 2022 - резервна
Глава 8. Валовий дохід
Стаття 2023. Суми, що включаються до валового доходу
Валовий дохід, зокрема, але не виключно, включає:
а) загальні доходи від продажу товарів, робіт, послуг, у
тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають
статусу юридичної особи;
б) доходи від здійснення банківських, страхових та інших
операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними
цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та
вимогами;
в) доходи від операцій, передбачених статтями 2045 - 2052, 2058
- 2059, 2060 - 2061, 2065 цього Кодексу;
г) доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів,
одержаних від нерезидентів, процентів, роялті, володіння
борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій
лізингу (оренди);
д) доходи, не враховані в обчисленні валового доходу
періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;
е) доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій,
в тому числі, але не виключно, у вигляді:
е1 сум безповоротної фінансової допомоги, одержаної
платником податку, а також вартості товарів, робіт, послуг,
безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім
випадків, коли таку безповоротну фінансову допомогу та безоплатні
товари, роботи, послуги одержують неприбуткові організації в
порядку, визначеному статтею 2058 цього Кодексу, або коли такі
операції здійснюються між платником податку та його філіалами
(відділеннями), представництвами незалежно від того, чи є філіал
(відділення), представництво платником податку, чи платник
податку сплачує податок в консолідованому порядку;
е2 сум невикористаної частини коштів, що повертаються із
страхових резервів у порядку, передбаченому частиною (2) статті
2094 цього Кодексу;
е3 коштів страхового резерву, створеного банками та іншими
небанківськими фінансовими установами, використаних не за
призначенням. Приналежність установ до небанківських фінансових
установ визначається відповідно до законодавства України;
е4 сум заборгованості, що підлягає включенню до валових
доходів згідно з частинами (3) та (4) статті 2094 цього Кодексу;
е5 вартості матеріальних цінностей, переданих платнику
податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному
виробничому чи господарському обороті;
е6 сум штрафів та (або) неустойки чи пені, одержаних за
рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних
органів, суду, арбітражного чи третейського суду
е7 сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що
повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного
суду);
е8 сум процентів, одержаних платником податку, які
нараховані на суму податків, фінансових санкцій, що надміру
надійшли до бюджету внаслідок неправильного їх донарахування
(обчислення, застосування) або несвоєчасного відшкодування
податку на додану вартість органами державної податкової служби;
е9 інших сум, одержаних платниками податку від діяльності,
яка безпосередньо не пов'язана з продажем товарів, робіт, послуг;
е10 сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником
податку у звітному періоді від осіб, які не є платниками цього
податку, або які згідно із законодавством мають пільги з цього
податку включаючи право застосовувати ставку податку, нижчу ніж
установлена статтею 2086 цього Кодексу. У разі коли у майбутніх
податкових періодах платник податку повертає таку поворотну
фінансову допомогу особі, яка її надала, такий платник податку
збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової
допомоги за наслідками податкового періоду, в якому відбулося
таке повернення.
При цьому валові доходи такого платника податку не
збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, визначених
частиною (10) статті 1013 цього Кодексу, а податкові зобов'язання
особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як
при її видачі, так і при її зворотньому отриманні. Правило,
визначене цим підпунктом, не поширюється на операції з отримання
(надання) фінансової допомоги між платником податку та його
відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;
є) кошти, одержані платником податку з бюджету та
позабюджетних фондів, на державне регулювання цін на товари,
роботи, послуги;
ж) суми акцизного збору, отримані його платником з покупців
підакцизних товарів;
з) сум отриманого податку, визначеного статтею 4028 цього
Кодексу;
і) до валового доходу платника податку включається прибуток
від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або
нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений
згідно із статтями 2077 - 2081 цього Кодексу.
Стаття 2024. Надходження, що не включаються до валового
доходу
До валового доходу не включаються:
а) суми податку на додану вартість, а також рентних
платежів, одержаних (нарахованих) платником податку;
б) кошти або вартість майна, одержані платником податку як
компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою
іншого майна платника податку у випадках, передбачених
законодавством України;
в) кошти або вартість майна, одержані платником податку за
рішенням суду (арбітражного суду) або внаслідок задоволення
претензій у порядку, встановленому законодавством України, як
компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником
податку внаслідок порушення його прав та інтересів, що
охороняються законом, у разі якщо вони не були віднесені таким
платником податку до складу валових витрат або не були
відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів;
г) кошти у частині надмірно сплачених податків, зборів до
державних цільових фондів, що повертаються або мають бути
повернені платнику податку з бюджетів і державних цільових
фондів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат,
а також суми податкових санкцій, пені, що повернені платникові
податку у зв'язку з їх неправильним застосуванням (нарахуванням)
органами державної податкової служби;
д) кошти або вартість майна, що надходять платникові податку
у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні
права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові
або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на
території України без створення юридичної особи;
е) суми доходів органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування від надання державних послуг (видачі
дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших
послуг, обов'язковість придбання яких передбачена законодавством
України), у разі зарахування таких доходів до відповідних
бюджетів;
є) надходження до неприбуткових установ і організацій, що
відповідають вимогам статті 2058 цього Кодексу;
ж) кошти спільного інвестування інвестиційних фондів та
інвестиційних компаній, якщо жоден із засновників (учасників) і
пов'язаних з ними осіб не володіє більш як 25 процентами
статутного фонду таких інвестиційних фондів або інвестиційних
компаній і якщо такі інвестиційні фонди та взаємні фонди
інвестиційних компаній протягом 30 календарних днів після надання
річного податкового звіту розподіляють між їх засновниками
(учасниками) не менш як 90 процентів сум річного доходу від
інвестиційних операцій;
з) суми одержаного платником податку емісійного доходу від
розміщення цінних паперів, що засвідчують корпоративні права;
и) номінальна вартість взятих на облік, але не оплачених (не
погашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а
також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на
користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або
підтвердження заборгованості такого боржника перед таким
платником податку;
і) суми доходів від спільної діяльності на території України
без створення юридичної особи, дивідендів, одержаних платником
податку від інших платників податку, що оподатковані у порядку,
встановленому статтями 2049 та 2050 цього Кодексу;
ї) кошти або майно, що були внесені та повертаються власнику
корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної та
кінцевої ліквідації такої юридичної особи - емітента або після
закінчення строку дії договору про спільну діяльність, але не
вище номінальної вартості акцій (часток, паїв);
й) кошти або вартість послуг та майна, що надходять у
вигляді гуманітарної або міжнародної технічної допомоги, яка
надається іншими державами та/або міжнародними організаціями
відповідно до міжнародних договорів України, що набрали чинності
в установленому порядку;
к) кошти, що надаються платникові податку на зворотній
основі у разі здійснення інноваційних проектів у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України;
л) вартість основних фондів, безоплатно одержаних платником
податку з метою їх використання, у разі:
л1 одержання таких основних фондів за рішенням центральних
органів виконавчої влади;
л2 одержання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами
об'єктів енерго- та водопостачання, газо- та теплозабезпечення,
каналізаційних мереж за рішенням Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів
місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень;
л3 одержання підприємствами комунальної власності об'єктів
соціальної інфраструктури, зазначених у пункті "ї" частини (1)
статті 2032 цього Кодексу, що перебували на балансі інших
підприємств та утримувалися за їх рахунок;
л4 одержання платником податку таких основних фондів від
його філіалів (відділень та представництв);
л5 основні фонди, що одержуються у передбачених цим пунктом
випадках, приймаються на баланс за балансовою вартістю;
л6 порядок безоплатної передачі таких основних фондів
встановлюється Кабінетом Міністрів України;
м) кошти або вартість майна, що надходять платнику податку
від виконання інвестиційних зобов'язань покупців (інвесторів) за
договорами купівлі-продажу державної та комунальної частки майна
(пакета акцій) в процесі приватизації підприємств державної та
комунальної власності у разі внесення інвестицій на безповоротній
основі без права набуття корпоративних прав на цю суму;
н) у разі якщо за рішенням Укрзалізниці здійснюється
передача рухомого складу залізничного транспорту загального
користування від одного підрозділу залізниці іншому або від
однієї залізниці іншій, балансова вартість відповідної групи
основних фондів не змінюється, а така передача вважається
операцією з безоплатної передачі товарів, робіт, послуг і не
збільшує валових доходів платника податку;
о) інші надходження, прямо визначені нормами цього Кодексу.
Статті 2025 - 2028 - резервні
Глава 9. Валові витрати
Стаття 2029. Валові витрати
(1) Валові витрати - це сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, які
придбаваються, виготовляються, проводяться, надаються таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
(2) Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат
до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені
у цьому Кодексі, не дозволяється.
Стаття 2030. Суми, що включаються до складу валових витрат
1. До складу валових витрат включаються:
а) будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем товарів, робіт, послуг, охороною праці, з
урахуванням обмежень, визначених у статті 2031 цього Кодексу;
б) кошти або вартість майна, добровільно перераховані
(передані) до Державного бюджету України або місцевих бюджетів,
до неприбуткових організацій у випадках, визначених у статті 2058
цього Кодексу, але не більше ніж чотири проценти оподатковуваного
прибутку попереднього звітнього року;
в) кошти, перераховані підприємствами всеукраїнських
об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менш як
75 процентів таких осіб, цим об'єднанням для проведення ними
благодійної діяльності, але не більш як 10 процентів
оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;
г) кошти, внесені до страхових резервів у порядку,
передбаченому статтею 2094 цього Кодексу;
д) суми сплачених (нарахованих) податків, визначених статтями
1025, 1026 та главами 48 і 66 цього Кодексу, крім податків, пені,
штрафів, неустойок, передбачених пунктами "в", "г", "д" частини
(1) статті 2031 цього Кодексу;
е) суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у
зв'язку з допущенням помилок і виявлені у звітному податковому
періоді у розрахунку податкового зобов'язання;
є) суми безнадійної заборгованості в частині, що не була
віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо
стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а
також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк
позовної давності. Норми цього підпункту діють з урахуванням
норм, зазначених у статті 2094 цього Кодексу;
ж) суми витрат за операціями, передбаченими у главах 10 - 11
цього Кодексу;
з) суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, у
розмірах, визначених цим Кодексом;
и) суми перевищення балансової вартості основних фондів і
нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у
порядку, встановленому статтями 2076 - 2081 цього Кодексу;
і) суми витрат, понесених як фрахт або платежі за придбання
основних фондів на умовах фінансового лізингу;
ї) суми витрат на утримання та експлуатацію (крім тих, що
підлягають амортизації):
- приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам,
основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного
обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в
оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям у порядку,
визначеному законодавством України;
- легкових автомобілів, побутових літальних апаратів,
моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що
належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання
платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування
сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби
належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне
знаряддя.
й) суми витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та
облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на
спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для
розробки нафтових та газових родовищ).
2. Платник податку щоквартально веде облік приросту (убутку)
балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають
амортизації), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,
напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на
складах, у незавершеному виробництві та залишках готової
продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення,
зберігання) яких включаються до складу валових витрат виробництва
(обігу) згідно з цим Кодексом.
При цьому вартість запасів оплачених, але не отриманих (не
оприбуткованих) платником податку - покупцем до обліку приросту
вартості запасів не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих
з обліку) платником податку -продавцем до обліку убутку вартості
запасів не включається.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець
кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж
кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника
податку у такому кварталі.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець
кварталу є меншою за їх балансову вартість на початок того ж
кварталу, різниця відноситься на збільшення валових витрат
платника податку у такому кварталі.
У такому ж порядку платники податку здійснюють облік
приросту (убутку) вартості цінних паперів або деривативів з
віднесенням результатів такого перерахунку на витрати або доходи
від діяльності з продажу або придбання таких цінних паперів
(деривативів) відповаідно до норм статті 2065 цього Кодексу.
Для виробників сільськогосподарьскої продукції, визначених
статтею 2060 цього Кодексу, норми цього пункту застосовуються для
податкового періоду, що дорівнює звітному податковому року.
При вибутті запасів (убутку) оцінка їх вартості здійснюється
за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО) або за
методом ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів, що
визначається згідно з відповідним національним положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку.
Стаття 2031. Суми, що не включаються до складу валових
витрат
(1) Не включаються до складу валових витрат суми витрат на:
а) потреби, не пов'язані з веденням господарської
діяльності, а саме:
а1 з організацією та проведенням прийомів, презентацій,
свят, розваг і відпочинку, придбанням і розповсюдженням
подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань
неприбутковим організаціям, визначених статтею 2058 цього
Кодексу, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної
діяльності, які регулюються нормами пункту "е" частини (1) статті
2032 цього Кодексу). Норма цього абзацу не стосується платників
податку, основною діяльністю яких є організація прийомів,
презентацій і свят за замовленням і за рахунок інших осіб;
а2 з придбанням лотерейних білетів (крім білетів державних
лотерей з метою їх подальшої реалізації), участю в азартних
іграх;
а3 з фінансуванням особистих потреб фізичних осіб, крім
виплат, передбачених нормами цього Кодексу;
б) придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію,
ремонт та інші поліпшення основних фондів, а також на придбання,
нематеріальних активів та суми витрат, пов'язаних з видобутком
корисних копалин, які підлягають амортизації, згідно із статтями
2076 - 2082 цього Кодексу;
в) сплату податку на прибуток підприємств, а також податків,
установлених статтями 2050, 2103, 2133 та главою 49 цього
Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товарів,
робіт, послуг, що придбаваються платником податку для виробничого
або невиробничого використання, та рентних платежів, а також
податків на доходи фізичних осіб, які відповідно до норм розділу
ІІІ цього Кодексу відраховуються до бюджету за рахунок сум виплат
таких доходів.
в1. Для платників податку на прибуток підприємств, які не
зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу
валових витрат входять суми податку на додану вартість, сплачені
у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких
належить до валових витрат такого платника податку.
в2. У разі коли платник податку на прибуток, зареєстрований
як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює
операції з продажу товарів, робіт, послуг, що обкладаються
податком на додану вартість, а також товарів, робіт, послуг,
звільнених від оподаткування, або які не є об'єктом оподаткування
таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі
витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які відносяться до
складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних
активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до
валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних
фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового
кредиту такого платника податку відповідно до норм розділу ІV
цього Кодексу;
г) сплату вартості торгових патентів, яка враховується у
зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку,
встановленому частиною (3) статті 2131 цього Кодексу;
д) сплату штрафів та(або) неустойки чи пені за рішенням
сторін договору або за рішенням відповідних державних органів,
суду, арбітражного або третейського суду;
е) утримання органів управління об'єднань платників податку,
а також холдингових компаній. Холдингові компанії - юридичні
особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють
контроль над такими юридичними особами як пов'язані особи
відповідно до статті 1013 цього Кодексу;
є) виплату дивідендів, а також роялті, що підлягають
амортизації у порядку, визначеному цим Кодексом;
(3) Не включаються до складу валових витрат будь-які
витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними
та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачено чинним законодавством.
Стаття 2032. Особливості включення витрат подвійного
призначення до складу валових витрат
(1) До валових витрат включаються:
а) витрати платника податку на забезпечення найманих
працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що
необхідні для виконання професійних обов'язків, а також
продуктами спеціального харчування, за переліком та нормами, що
встановлюються Кабінетом Міністрів України, а також витрати (крім
тих, що підлягають амортизації) на організацію, утримання та
експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної
медичної допомоги та профілактики працівників (включаючи
забезпечення медикаментами, медичним устаткуванням, інвентарем, а
також витрати на заробітну плату найманих працівників);
б) витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з
науково-технічним забезпеченням основної діяльності, на
винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення
дослідно-експериментальних та конструкторських робіт,
виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з
основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та
придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають
амортизації) для їх використання в основній діяльності платника
податку.
б1. Норми цього пункту стосуються витрат на зазначені заходи
незалежно від того, призвели такі заходи до збільшення доходів
платника податку, чи ні.
б2. У разі виникнення розбіжностей між органом державної
податкової служби та платником податку стосовно зв'язку витрат на
цілі, визначені пунктом "б" цієї частини, з основною діяльністю
платника податку, такий орган державної податкової служби
зобов'язаний звернутися до органу, уповноваженого Кабінетом
Міністрів України, чий експертний висновок є підставою для
прийняття рішення органом державної податкової служби.
б3. Оскарження рішень органів державної податкової служби,
прийнятих на підставі експертних висновків, зазначених у
підпункті "б2" пункту "б" цієї частини, провадиться платниками
податку в загальному порядку;
в) витрати на придбання літератури для інформаційного
забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому
числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих
періодичних видань, а також на проведення аудиту відповідно до
законодавства України;
г) витрати платника податку, пов'язані з професійною
підготовкою або перепідготовкою за профілем діяльності такого
платника податку фізичних осіб, які перебувають у трудових
відносинах з таким платником податку, та визначають його як
основне місце отримання доходів. У разі коли протягом 12
календарних місяців, наступних за місяцем, в якому закінчилась
така професійна підготовка (перепідготовка) така фізична особа
звільняється за власним бажанням відповідно до законодавства про
працю протягом двох років від місяця, у якому закінчилася така
підготовка (перепідготовка), повинна надати відповідну грошову
компенсацію витрат такого платника податку на проведення такої
підготовки (перепідготовки).
д) будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування)
або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку,
вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів,
але не більше ніж сума, яка відповідає рівню гарантійних замін,
прийнятих чи оголошених в рекламі, технічній документації,
договорі або іншому документі - зобов'язання виробника щодо умов
та строків гарантійного обслуговування платником податку, але не
вище 10 процентів сукупної вартості таких товарів, що були
продані, та за якими не закінчився строк гарантійного
обслуговування.
д1. У разі здійснення гарантійних замін товарів платник
податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів,
повернутих покупцями, а також облік покупців, що одержали таку
заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку,
встановленому центральним органом державної податкової служби
України.
д2. Заміна товару без зворотного одержання бракованого або
без належного ведення зазначеного обліку не дає права на
збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість
замін.
д3. Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або
здійснення гарантійних замін, а також перелік товарів, на які
встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом
Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту
прав споживачів;
е) витрати платника податку на проведення передпродажних і
рекламних заходів стосовно товарів, робіт, послуг, що продаються
(надаються) таким платником податку. Витрати на організацію
прийомів, презентацій і свят, придбання та розповсюдження
подарунків, в тому числі безоплатну роздачу зразків товарів або
безоплатне надання послуг, виконання робіт з рекламними цілями
включаються до складу витрат в розмірі, що не перевищує двох
процентів від оподатковуваного прибутку платника податку за
попередній звітний податковий рік;
є) будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриманням
та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім
витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно з
нормами глави 13 цього Кодексу), які перебувають у його
власності, витрати на самостійне зберігання, переробку,
захоронення або оплату послуг із зберігання, переробки,
захоронення та ліквідації відходів від виробничої діяльності
платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних
вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які
перебувають під негативним впливом господарської діяльності
платника податку. У разі виникнення розбіжностей між органом
державної податкової служби та платником податку стосовно зв'язку
проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника
податку орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися
до органу, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, чий
експертний висновок є підставою для прийняття рішення органом
державної податкової служби;
ж) будь-які витрати щодо страхування ризиків загибелі
врожаю, транспортування вантажів платника податку; цивільної
відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних
засобів, що перебувають у складі основних фондів платника
податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана
платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних
та інших комерційних ризиків платника податку (крім страхування
життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю
фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником
податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством
України або будь-які витрати із страхування сторонніх фізичних чи
юридичних осіб). Якщо умови страхування передбачають виплату
страхового відшкодування на користь платника
податку-страхувальника, застраховані збитки, яких зазнав такий
платник податку у зв'язку з провадженням господарської
діяльності, відносяться до його валових витрат в податковий
період, в якому він зазнав збитки, а будь-які суми страхового
відшкодування зазначених збитків включаються до валових доходів
такого платника податку в податковий період їх одержання;
з) будь-які витрати на придбання ліцензій та інших
спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення
господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію
підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в органах
місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на
придбання торгових патентів, установлених главою 17 цього
Кодексу;
и) витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних
дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та
морепродуктів, а також надання транспортних послуг;
і) витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у
трудових відносинах з таким платником податку (у тому числі які
працюють за цивільно-правовими договорами (контрактами)) або є
членами керівних органів платника податку, у межах фактичних
витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення
багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем
відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату
вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до
таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання,
чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм
інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення
закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового
страхування, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з
правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи
будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі
здійсненням таких витрат.
і1. Зазначені пунктом "і" цієї частини витрати можуть бути
включені до складу валових витрат платника податку лише за
наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих
витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків
(багажних квитанцій), рахунків, одержаних з готелів (мотелів) або
від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання
фізичної особи, страхових полісів тощо.
і2. Не дозволяється включати до складу витрат на харчування
вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових",
за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до
рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за
видовищні заходи.
і3. В окремих випадках дозволяється включати до валових
витрат платника податку документально не підтверджені витрати на
відрядження у розмірі граничних норм, установлених Кабінетом
Міністрів України.
і4. Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні
норми добових для відрядження членів екіпажів суден (інших
транспортних засобів) або суми, що направляються на харчування
таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші
транспортні засоби):
провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи
риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;
виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної
діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за
межами повітряного або митного кордонів України;
використовуються для аварійно-рятувальних та
пошуковорятувальних робіт за межами митного кордону або
територіальних вод України.
і5. Сума добових визначається у разі відрядження:
у межах України та країн, з якими не встановлено або
спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками
відряджуючої та приймаючої сторін на посвідченні про відрядження,
форма якого затверджується центральним органом державної
податкової служби;
до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний
контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у
паспорті або документі, що його замінює, чи довідці про
перетинання кордону, яка видається органом прикордонного
контролю.
і6. У разі відсутності зазначених у підпункті "і5" цього
пункту відміток сума добових не включається до складу валових
витрат платника податку.
і7. Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до
складу валових витрат платника податку за наявності
підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з
основною діяльністю такого платника податку - запрошень
приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю
платника податку; укладеного договору чи контракту; інших
документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити
цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь
відрядженої стороною особи, у переговорах, конференціях або
симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з
основною діяльністю платника податку.
і8 Якщо згідно із законами країни відрядження або країнами,
по території яких здійснюється транзитний рух до країни
відрядження, потребується обов'язкове страхування життя або
здоров'я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (при
використанні транспортних засобів), витрати на таке страхування
відносяться до складу валових витрат платника податку, що
відряджає таку особу.
і9. За запитом представника органу державної податкової
служби платник податку має забезпечити за власний рахунок
переклад підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.
ї) витрати платника податку (крім капітальних, які
підлягають амортизації) на утримання та експлуатацію:
ї1 приміщень, що використовуються платником податку для
організації харчування працівників такого платника податку;
ї2 багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки,
одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та
об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на
балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято
документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих
рад.
й) витрати на пально-мастильні матеріали та витрати,
пов'язані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів у
розмірі 50 процентів від таких витрат, понесених (нарахованих)
платником податку у звітному податковому періоді. При цьому
платник податку звільняється від обов'язків доведення факту
використання таких легкових автомобілів у власній господарській
діяльності.
Стаття 2033. Особливості визначення складу витрат у разі
сплати процентів за борговими зобов'язаннями
(1) До складу валових витрат відносяться будь-які витрати,
пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими
зобов'язаннями, у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами,
коштами, запозиченими на умовах субординованого боргу, або у
вигляді платежів за використання майна, одержаного в
користування, протягом звітного періоду, якщо такі виплати або
нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської
діяльності платника податку.
(2) Для платників податку, зазначених у пункті 1 цієї
частини, віднесення до складу валових витрат витрат на виплату
або нарахування процентів за борговими зобов'язаннями на користь
осіб, визначених у пункті 1 цієї частини, у податковому періоді
дозволяється у сумі, що не перевищує суми доходів такого платника
податку протягом звітного періоду, одержаних у вигляді процентів,
збільшеної на суму, що дорівнює 50 процентам оподатковуваного
прибутку звітного періоду, без урахування суми одержаних
процентів.
1. Вимоги цієї частини поширюються на платників податку, 50
або більше процентів статутного фонду яких перебуває у власності
або управлінні (безпосередньо чи побічно) осіб, що є
нерезидентами, а також юридичних осіб, звільнених від сплати
податку на прибуток підприємств згідно з положеннями статті 2058
цього Кодексу, чи тих, що мають ставки оподаткування нижчі, ніж
зазначені у статті 2086 цього Кодексу.
2. Для цілей цієї частини оподатковуваний прибуток без
урахування процентів визначається як валовий дохід звітного
періоду без урахування доходу звітного періоду, одержаного у
вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного
періоду (крім валових витрат звітного періоду, пов'язаних із
виплатою процентів).
(3) Витрати на сплату процентів, які відповідають вимогам
частини (1) цієї статті, але не віднесені до складу витрат згідно
з вимогами частини (2) цієї статті протягом звітного періоду,
підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових
періодів із збереженням обмежень, передбачених частиною (2) цієї
статті.
Стаття 2034. Особливості визначення складу витрат на оплату
праці
(1) З урахуванням норм статті 2031 до складу валових витрат
платника податку відносяться витрати, понесені внаслідок
фактичного погашення зобов'язань з оплати праці фізичних осіб,
які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку
(далі - працівники), що включають витрати на виплату основної і
додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат,
виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень,
відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрат на виплату
авторських винагород згідно з умовами, передбаченими трудовим
договором та виплат за виконання робіт, надання послуг, згідно з
договорами цивільно-правового характеру.
(2) Додатково до виплат, передбачених частиною (1) цієї
статті, до складу валових витрат платника податку включаються
фактичні виплати за обов'язковими проплатами, а також компенсація
вартості послуг, які надаються працівникам у випадках,
передбачених законодавством України, а також внески платника
податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників
у передбачених законодавством України випадках.
Стаття 2035. Особливості віднесення до складу витрат сум
внесків на соціальні заходи
(1) До складу валових витрат платника податку відносяться
суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником
податку, нараховані за ставками, визначеними чинним
законодавством.
(2) Сума внесків, перерахована платником податку -
роботодавцем на користь особи, якій відкрито пенсійний рахунок в
порядку, визначеному відповідним законом України, включається до
складу валових витрат у сумі, що не перевищує 15 відсотків
річного сукупного оподатковуваного доходу такої особи, протягом
податкового періоду, коли відбулося таке внесення.
(3) Суми внесків, здійснені протягом звітного податкового
періоду від імені працівника його роботодавцем до пенсійного
рахунку такого працівника, що відкритий у межах пенсійних планів,
відраховуються платником податку - роботодавцем за рахунок сум
виплат доходу такого працівника та не включаються до складу
валових витрат такого платника податку - наймодавця.
(4) Суми внесків, що здійснені протягом звітного податкового
періоду уповноваженими банками, до спеціального резерву пенсійних
вкладів.
Стаття 2036. Порядок перенесення від'ємного значення об'єкта
оподаткування на наступні податкові періоди
(1) Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа
резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення
(з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється
відповідне збільшення суми валових витрат на суму такого
від'ємного значення. Розрахунок об"єкта оподаткування за
наслідками року здійснюється з урахуванням від'ємного значення
об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат
платника податку наростаючим підсумком до повного погашення
такого від'ємного значення.
Статті 2037 - 2045 - резервні
Глава 10. Оподаткування операцій особливого виду
Стаття 2046. Оподаткування страхової діяльності
(1) Валові доходи від страхової діяльності (крім страхування
життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою три
проценти суми валового доходу, одержаного від страхової
діяльності, та не підлягають обкладенню податком, за ставкою,
встановленою статтею 2086 цього Кодексу.
(2) Для цілей оподаткування страхової діяльності під валовим
доходом слід розуміти суму страхових платежів (страхових внесків,
страхових премій) (далі - сума валових внесків), одержаних
(нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду
за договорами страхування і перестрахування ризиків на території
України або за її межами (крім договорів страхування життя), за
винятком сум страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій), сплачених (нарахованих) страховиком у перестрахування по
договорах з резидентом України та сплачених по договорах з
нерезидентом.
(3) Облік операцій із страхування життя фізичних осіб
ведеться страховиками окремо.
1. Валові доходи від страхування життя страховиків
резидентів оподатковуються за довгостроковими договорами за
ставкою 1 відсоток, за іншими договорами страхування життя - за
ставкою 3 відсотки.
Для цілей оподаткування страхування життя під валовим
доходом від страхування (перестрахування) життя слід розуміти
суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій),
одержаних (нарахованих) страховиками у строки, визначені
договором страхування (перестрахування) життя, за винятком суми
страхових платежів (страхових внесків, страхових премій),
сплачених (нарахованих) по договорах страхування
(перестрахування) життя, укладених з резидентами, та сплачених по
договорах страхування (перестрахування) життя, укладених з
нерезидентами.
Під довгостроковим договором страхування слід розуміти
договір страхування життя терміном не менше 10 років, який
передбачає страхову виплату у разі смерті застрахованої особи,
прийняття рішення суду про оголошення застрахованої особи
померлою, а також у разі дожиття застрахованої особи до
закінчення терміну дії договору або досягнення застрахованою
особою певного віку. Такий договір не може передбачати часткових
виплат до закінчення терміну його дії, крім страхових випадків,
пов'язаних із смертю застрахованої особи.
(4) Якщо страховик одержує доходи з джерел інших ніж ті, що
визначені у частинах (2) та (3) цієї статті, такі доходи
оподатковуються у загальному порядку. При цьому до категорії
валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не
включаються витрати, яких зазнав страховик під час здійснення
операцій із страхування (перестрахування).
(5) У разі дострокового розірвання договору із страхування
життя, непов'язаного зі смертю застрахованої особи, доходи,
одержані страховиком, підлягають оподаткуванню за ставкою 6
відсотків за наслідками податкового періоду, протягом якого
відбулося таке розірвання.
Стаття 2047. Оподаткування операцій з розрахунками в
іноземній валюті
(1) Доходи, одержані (нараховані) платником податку в
іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, робіт, послуг
протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв
на дату одержання (нарахування) таких доходів, і не підлягають
перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом
такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти,
одержаної платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в
іноземній валюті), визначається за курсом Національного банку
України, що діяв на дату одержання (нарахування) таких доходів.
(2) Витрати, понесені (нараховані) платником податку в
іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням
товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до валових
витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має
дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти,
визначеної згідно із положеннями частин (1), (3), (4) цієї
статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною
обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
(3) Балансова вартість заборгованості, основна сума якої
(без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній
валюті, відображається у податковому обліку платника податку
шляхом перерахунку її суми у гривні за офіційним (обмінним)
курсом Національного банку України, що діяв на дату її
оприбуткування (виникнення).
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини),
вираженої в іноземній валюті, її балансова вартість визначається
шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в
гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного
банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).
Заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається
проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за
офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України,
що діяв на такий день. При цьому балансова вартість
заборгованості, вираженої в іноземній валюті, наступного звітного
періоду визначається на підставі такого перерахунку.
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини) у
випадку, визначеному абзацом другим цієї частини, або умовного
продажу (погашення) заборгованості у випадку, визначеному абзацом
третім цієї частини, платник податку повинен визнати прибуток або
збиток від такої операції, що розраховується як різниця між
балансовою вартістю такої заборгованості на початок звітного
періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), у залежності
від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої
заборгованості на дату її продажу (погашення). При цьому
прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові
доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника
податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого
перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора
та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду,
протягом якого відбувся такий продаж (погашення).
У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість
іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок
проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи
портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках
платника податку або у його касі на дату закінчення звітного
періоду.
Для цілей цієї частини під терміном "заборгованість" розуміється:
основна сума фінансового кредиту, депозиту (вкладу) або
вартість об"єкту фінансового лізингу) та сума процентів,
нарахованих на таку суму (вартість), строк оплати яких минув на
дату закінчення звітного періоду;
основна сума зобов'язань за цінними паперами, які
засвідчують відносини боргу, а також за товарними чи фондовими
деривативами;
заборгованість за товарами (роботами, послугами)
відвантаженими (наданими), але не оплаченими.
(4) У разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати
або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень,
сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без
урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що
провадять конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника
податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.
У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну
валюту балансова вартість придбаної валюти визначається на рівні
балансової вартості іноземної валюти, що була продана.
(5) У разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи
платника податку збільшуються на суму гривень, одержану від
покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого
платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої
іноземної валюти.
(6) Іноземна валюта, що одержана платником податку на
окремий спеціальний рахунок у банку у вигляді гуманітарної або
міжнародної технічної допомоги за міжнародними угодами з іншими
державами або з міжнародними фінансовими установами або з
міжнародними організаціями чи з фінансовими установами іноземних
держав, що набрали чинності в установленому законодавством
України порядку, не враховується під час проведення перерахунків
у гривні в цілях оподаткування.
(7) До валових витрат платників податку
- суб'єктів валютного ринку відносяться також будь-які
витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють
конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників
податку.
(8) Банки здійснюють відмінний від інших платників податку
податковий облік операцій з іноземною валютою.
1. Облік операцій з торговою іноземною валютою, операційною
іноземною валютою та операцій, що здійснюються за дорученням та
за рахунок клієнтів банків, здійснюється банками окремо.
2. Облік операцій з операційною іноземною валютою.
а) Доходи, одержані (нараховані) банком в іноземній валюті у
зв'язку з продажем товарів, робіт, послуг, крім доходів від
торгівлі іноземною валютою, перераховуються в гривні за офіційним
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв
на дату одержання (нарахування) таких доходів, і не підлягають
перерахуванню у зв'язку зі зміною офіційного валютного
(обмінного) курсу Національного банку України протягом такого
звітного періоду;
б) Витрати, понесені (нараховані) платником податку протягом
звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг,
вартість яких відноситься до валових витрат банку, визначаються у
гривнях за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного
банку України, що діяв на момент понесення (нарахування) банком
таких витрат і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною
обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду;
в) Балансова вартість операційної іноземної валюти,
одержаної банком, визначається за офіційним валютним (обмінним)
курсом Національного банку України, що діяв на дату одержання
такої операційної іноземної валюти і підлягає перерахуванню у
зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного
періоду;
г) Будь-яка заборгованість банку або перед банком (крім
операцій з торгівлі іноземною валютою), основна сума якої (крім
процентів та комісійних винагород) виражена в іноземній валюті
відображається в податковому обліку банку шляхом перерахунку суми
такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним)
курсом Національного банку України, що діяв на дату її виникнення
(далі - балансова вартість заборгованості) і підлягають
перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом
такого звітного періоду;
д) З метою оподаткування будь-яка операційна іноземна валюта
або заборгованість в іноземній валюті (крім операцій з торгівлі
іноземною валютою), що перебували на балансі банку,
перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом
Національного банку України на початок робочого дня. При цьому
позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку
та балансовою вартістю операційної іноземної валюти або
заборгованості, включається відповідно до валових доходів або
валових витрат банку-кредитора або до валових витрат чи валових
доходів банку-дебітора за наслідками здійснення такої переоцінки;
є) Операційна іноземна валюта, що одержана банком на окремий
рахунок у вигляді технічної допомоги за міжнародними угодами з
іншими державами або з міжнародними фінансовими установами або з
міжнародними організаціями чи з фінансовими установами іноземних
держав, що набрали чинності в установленому законодавством
України порядку, не враховуються під час проведення перерахунків
у гривні в цілях оподаткування.
3. Облік операцій з іноземною валютою за дорученням і за
рахунок клієнтів.
а) Облік операцій з продажу або купівлі іноземної валюти,
які здійснюються за дорученням і за рахунок клієнтів таких
банків, ведеться окремо від обліку операцій з продажу або купівлі
іноземної валюти;
б) У разі здійснення операцій з продажу або купівлі
іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів до валових
доходів банку відносяться суми комісійних (брокерських) та інших
подібних видів винагород, одержаних (нарахованих) банком у
зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітного періоду,
а до валових витрат - витрати банку, понесені (нараховані) у
зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітного періоду.
4. Облік операцій з торгівлі іноземною валютою.
а) При здійсненні операцій з торгівлі іноземною валютою до
складу валових доходів або валових витрат банку відноситься
різниця між доходами, одержаними (нарахованими) банком внаслідок
продажу торгової іноземної валюти протягом звітного періоду, та
витратами, понесеними (нарахованими) у зв'язку з придбанням
торгової іноземної валюти протягом такого звітного періоду;
б) Під доходами від продажу торгової іноземної валюти слід
розуміти суму гривень, отриманих (нарахованих) банком у зв'язку з
таким продажем;
в) Під витратами банку на придбання торгової іноземної
валюти слід розуміти суму гривень, сплачену (нараховану) банком
на придбання такої валюти;
г) Придбання або продаж однієї торгової іноземної валюти за
іншу торгову іноземну валюту не змінюють суму доходів та витрат
банку від здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою.
5 У розрахунки доходів та витрат від торгівлі іноземною
валютою не беруться суми комісійних (брокерських) або інших
подібних винагород, сплачених або одержаних (нарахованих) банком
у зв'язку із здійсненням таких операцій, а відносяться до складу
валових доходів або валових витрат банку в загальному порядку.
6. Облік операцій по переведенню іноземної валюти банку з
операційної валюти в торгову валюту та з торгової валюти в
операційну валюту.
а) Якщо при проведенні банком операції, відмінної від
торгівлі валютою, здійснюються витрати в іноземній валюті в
обсязі, що перевищує розмір операційної валюти банку, то для
цілей оподаткування сума валюти, якої не вистачає для проведення
таких операцій, переводиться з торгової валюти до операційної,
при цьому доходи банку від продажу іноземної валюти умовно
збільшуються на суму вартості іноземної валюти, переведеної з
торгової валюти до операційної валюти, яка розраховується за
офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку, що діяв
на дату такої операції.
б) Якщо банк придбаває іноземну валюту для здійснення
банківських операцій, відмінних від торгівлі іноземною валютою,
то для цілей оподаткування придбана іноземна валюта переводиться
з торгової валюти до операційної валюти. При цьому доходи банку
збільшуються на суму вартості іноземної валюти, переведеної з
торгової валюти до операційної валюти, яка розраховується за
офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку, що діяв
на дату такої операції, а витрати банку від купівлі іноземної
валюти визначаються в порядку, передбаченому підпунктом б) пункту
4 частини (8) статті 2047 цього Кодексу.
в) Якщо банком здійснюється операція з продажу іноземної
валюти в обсязі, що перевищує розмір торгової валюти банку, то
для цілей оподаткування сума валюти, якої не вистачає,
переводиться з операційної валюти до торгової валюти. При цьому
витрати банку на придбання торгової іноземної валюти збільшуються
на суму балансової вартості іноземної валюти, що була переведена
з операційної валюти до торгової іноземної валюти, а доходи банку
від продажу іноземної валюти (в тому числі валюти, яка переведена
з операційної валюти, ) визначаються в порядку, передбаченому
підпунктом в) пункту 4 частини (8) статті 2047 цього Кодексу.
Стаття 2048. Оподаткування операцій з пов'язаними особами
(1) З метою оподаткування:
а) дохід, одержаний платником податку від продажу товарів,
робіт, послуг пов'язаним особам, визначається виходячи із
договірних цін, але не менших ніж звичайні ціни на такі товари,
роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу.
а1. Дохід, одержаний платником податку від надання коштів у
депозит пов'язаним особам, визначається виходячи з договірної
процентної ставки за депозит, але не меншої ніж звичайна
процентна ставка за депозит, що діяла на день відкриття депозиту,
а дохід, одержаний від надання кредиту пов'язаним особам,
визначається виходячи із договірної процентної ставки за кредит,
але не меншої ніж звичайна процентна ставка за кредит, що діяла
на день видачі кредиту;
б) витрати, понесені платником податку у зв'язку з
придбанням товарів, робіт, послуг у пов'язаної особи,
визначаються виходячи з договірних цін, але не більших ніж
звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання;
в) положення підпунктів "а", "б" поширюються також на
операції з юридичними особами, які не є платниками податку, за
ставкою, встановленою статтею 2086 цього Кодексу, з
неприбутковими установами, організаціями, або сплачують податок
на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками;
г) витрати платника податку, понесені у зв'язку зі сплатою
процентів по депозитах або кредитах, грошовими виплатами (іншими
видами компенсацій) за іншими цивільно-правовими договорами,
пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи з
процентних ставок (договірних цін), що не можуть бути:
вищими за звичайні процентні ставки за депозитом;
нижчими за звичайні процентні ставки за кредитом;
вищими за звичайні ціни за іншими цивільно-правовими
договорами, які передбачають виплати (інші види компенсацій) на
користь пов'язаної особи;
д) виплати винагород або інших видів заохочень пов'язаним з
таким платником податку фізичним чи юридичним особам, якщо немає
документальних доказів того, що такі виплати або заохочення було
проведено як компенсацію за фактично надану послугу
(відпрацьований час), не включаються до складу валових витрат.
д1. За наявності зазначених документальних доказів
віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми
виплат або інших видів заохочень у порядку і розмірах,
установлених Кабінетом Міністрів України.
д2. У разі виплати винагород або інших видів заохочень у
натуральній формі віднесенню до складу валових витрат підлягають
фактичні суми виплати винагород або інших видів заохочень у
розмірах, що не перевищують вартість цих виплат, розраховану за
звичайними цінами.
д3. Якщо сума виплати винагород або інших видів заохочень
або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими
витратами, така сума або її частина є базою для нарахування
внесків на соціальні заходи, передбачені статтею 2035 цього
Кодексу;
е) не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми
збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів,
робіт, послуг або їх обміном за цінами, нижчими ніж звичайні,
пов'язаним з таким платником податку особам;
Стаття 2049. Оподаткування спільної діяльності на території
України без створення юридичної особи
(1) Спільна діяльність без створення юридичної особи
провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що
передбачає об'єднання коштів та (або) майна учасників для
досягнення спільної господарської мети.
(2) Облік результатів спільної діяльності ведеться платником
податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами
договору, окремо від обліку господарських результатів такого
платника податку.
(3) Виплати частини доходу, одержаного від спільної
діяльності, здійснюються пропорційно частці вкладених кожним
учасником коштів або майна, та оподатковуються у кожного
участника такої діяльності за ставкою, встановленою статтею 2086
цього Кодексу.
(4) Якщо доходи від спільної діяльності не розподіляються
протягом звітного періоду з метою оподаткування, вони вважаються
розподіленими між учасниками згідно з умовами договору про
спільну діяльність на кінець такого звітного періоду і підлягають
оподаткуванню згідно з частиною (3) цієї статті.
(5) Для цілей оподаткування господарські відносини між
учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на
основі окремих цивільно-правових договорів.
(6) Порядок податкового обліку та звітності результатів
спільної діяльності встановлюється центральним органом державної
податкової служби України.
Стаття 2050. Оподаткування дивідендів
(1) У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент
корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить
зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно
частці його у статутному фонді підприємства-емітента таких
корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого
підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду за
наявності інших власних джерел для виплати дивідендів.
(2) За винятком випадків, передбачених частиною (5) цієї
статті, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про
виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та
вносить до бюджету податок на прибуток у розмірі 25 відсотків,
нарахований попередньо на суму дивідендів, призначених для
виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.
Зазначений податок вноситься до бюджету до/або одночасно із
виплатою дивідендів
Обов'язок із нарахування та сплати цього податку за
визначеною цією частиною ставкою покладається на будь-якого
емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того,
чи є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку на
прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим
Кодексом, у тому числі у вигляді застосування ставки податку,
нижчої ніж встановлена статтею 2086 цього Кодексу.
Платіжний документ, який надається платником податку
банківській установі, що його обслуговує, повинен відображати
суму дивідендів, що підлягають виплаті, а також суму податку на
прибуток, попередньо нарахованого на таку суму дивідендів, що
підлягає сплаті у зв"язку із виплатою таких дивідендів.
Банківська установа не має права приймати до виконання платіжний
документ, що не відповідає зазначеним вимогам.
Для юридичних осіб, створених у формі господарських
товариств (корпоратизованих юридичних осіб), для цілей
нарахування дивідендів прибуток, що підлягає розподілу,
визначається виключно з використанням правил, визначених діючими
положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. При цьому
сплата попереднього податку при виплаті таких дивідендів
здійснюється відповідно до правил податкового обліку, визначених
цим підпунктом.
У разі коли керівний орган підприємства приймає рішення про
виплату дивідендів, нарахованих на частку акцій (інших
корпоративних прав), які належать державі або органу місцевого
самоврядування, податок, визначений цією частиною, справляється у
загальному порядку до державного бюджету чи бюджету органу
місцевого саоврядування відповідно.
Кабінет Міністрів України або органи місцевого
самоврядування встановлюють відповідно до законодавства правила
стягнення та зарахування до відповідного бюджету частини прибутку
підприємств, які перебувають у державній або комунальній
власності та є казенними або некорпоратизованими.
У цьому випадку податок на прибуток підприємств попередньо
при виплаті дивідендів не стягується, а сума стягнутого прибутку
не включається до складу валових витрат такого підприємства.
(3) Платник податку - емітент корпоративних прав зменшує
суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму
податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого протягом
такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів
згідно із частиною (2) цієї статті. Не дозволяється проведення
зазначеного заліку з податком, передбаченим статтями 2046 або
2133 цього Кодексу.
(4) У разі коли сума податку на прибуток підприємств,
попередньо сплаченого протягом звітного періоду у зв"язку із
нарахуванням дивідендів, перевищує суму податкових зобов'язань
підприємства - емітента корпоративних прав за податком на
прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься на
зменшення зобов'язань за таким податком у наступному податковому
періоді, а при отриманні від'ємного значення податкового
зобов'язання наступного звітного періоду - на зменшення
зобов'язань за таким податком у майбутніх податкових періодах до
повного його погашення.
(5) Попередній податок на прибуток підприємств, передбачений
частиною (2) цієї статті не справляється у разі виплати
дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих (випущених)
підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата
ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів
(власників) у статутному фонді підприємства-емітента, незалежно
від того чи були такі акції (частки, паї) належним чином
зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів) чи
ні.
(6) При виплаті дивідендів на користь фізичних осіб -
резидентів, емітент корпоративних прав нараховує, утримує та
вносить до відповідного бюджету прибутковий податок з громадян
(податок з доходів фізичних осіб) у розмірі 15 відсотків від суми
виплати та за її рахунок.
Оподаткування дивідендів, що виплачуються на користь
фізичних осіб - нерезидентів, визначається статтею 2103 цього
Кодексу.
Виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі
нерезидентів) за акціями (іншими корпоративними правами), які
мають статус привелейованих або інший статус, що передбачає
виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за
суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне
право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою
оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним
оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат
платника податку, та не підлягає попередньому оподаткуванню при
виплаті дивідендів, визначеному частиною (2) цієї статті.
(7) Юридичні особи, які отримують дивіденди, не включають їх
суму до складу валового доходу крім дивідендів, отриманих від
нерезидентів, якщо інше не встановлене міжнародними договорами,
згоду на укладення яких було надано Верховною Радою України.
(8) Якщо внаслідок повної ліквідації підприємства платник
податку - власник корпоративних прав, емітованих таким
підприємством, одержує кошти або майно, вартість яких перевищує
балансову вартість таких корпоративних прав, сума перевищення
включається до валового доходу такої особи.
У разі коли сума коштів або вартість майна менша від
номінальної вартості корпоративних прав, сума збитків відноситься
до складу валових витрат платника податку у податковий період
отримання такої компенсації, але не раніше періоду повної
ліквідації підприємства-емітента.
(9) Сума податку на прибуток підприємств, попередньо
сплачена при нарахуванні дивідендів, є частиною податку на
прибуток підприємств та не вважається податком, який справляється
при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів)
відповідно до норм статті 2103 цього Кодексу або міжнародних
договорів України
Стаття 2051. Оподаткування операцій з борговими вимогами та
зобов'язаннями
(1) З урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом,
не включаються до валового доходу кошти або майно, залучені
платником податку у зв'язку з:
а) отриманням основної суми фінансового кредиту від іншої
особи-кредитора, коштів на умовах субординованого боргу, у
депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних)
сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, шляхом
емісії (випуску) облігацій (крім корпоративних);
б) поверненням платнику податку основної суми фінансового
кредиту, раніше наданого ним іншим особам-дебіторам, коштів або
майна з довірчого управління, основної суми депозиту (вкладу),
коштів на умовах субординованого боргу, у тому числі шляхом
погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших
строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на
користь такого платника податку, у тому числі шляхом погашення
облігацій (крім корпоративних);
в) отриманням платником податку коштів або майна на підставі
договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління,
схову (відповідаль-ного зберігання), оперативного лізингу
(оренди) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не
передбачають передачі права власності на такі кошти або майно
таким платником податку;
г) при продажі (первинному розміщенні) корпоративних
облігацій платник податку-емітент збільшує суму доходу на суму
коштів (інших видів компенсації їх вартості (з урахуванням
дисконту при його наявності) отриманих (нарахованих) у зв"язку з
таким розміщенням протягом звітного періоду, в якому воно
відбувається, у порядку, передбаченому статтею 2065 цього
Кодексу;
д) при продажі або викупі інвестиційних сертифікатів
податкові зобов"язання як їх емітента так і їх покупця (продавця)
не змінюються.
(2) З урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом,
не включаються до валових витрат кошти або майно, надані
платником податку у зв'язку з:
а) наданням основної суми фінансового кредиту іншій особі-
дебітору, коштів на умовах субординованого боргу, внесенням
коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних
(депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі
рахунки, у тому числі шляхом придбання облігацій (крім
корпоративних);
б) поверненням основної суми фінансового кредиту, раніше
залученого платником податку від іншої особи - кредитора, коштів
на умовах субординованого боргу, коштів або майна, що перебували
в його довірчому управлінні, депозитів (вкладів), залучених
платником податку, у тому числі шляхом випуску (розміщення)
ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи
довірчих рахунків, відкритих таким платником податку на користь
іншіх осіб, у тому числі шляхом випуску облігацій (крім
корпоративних);
б1 під терміном "основна сума" слід розуміти суму наданого
кредиту або депозиту (строкових, довірчих рахунків) без
урахування процентів (фіксованих виплат, премій, виграшів);
в) наданням платником податку коштів або майна на підставі
договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління,
схову (відповідального зберігання), оперативного лізингу
(оренди), або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що
не передбачають передачі права власності на таке майно іншій
особі;
г) при викупі (погашенні) корпоративних облігацій платник
податку - емітент збільшує суму витрат на суму коштів, інших
видів компенсації їх вартості, понесених (нарахованих) у зв'язку
з таким викупом (погашенням) протягом звітного періоду, в якому
він відбувається, у порядку, передбаченому статтею 2065 цього
Кодекс;
д) оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у
такому порядку:
передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює
податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому
орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує
суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за
наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке
нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування
операцій з оренди землі та жилих приміщень;
передання майна у фінансовий лізинг (оренду), для цілей
оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої
передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі
передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого
передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, -
змінює відповідну групу основних фондів згідно із правилами,
визначеними статтею 2076 цього Кодексу для їх продажу, а орендар
збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта
фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій,
нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта
фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками
податкового періоду, в якому відбувається таке передання.
При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує
валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину
лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій,
нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без
врахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок
компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за
наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке
нарахування.
У разі коли вартість об'єкту фінансового лізингу, що вперше
вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є
меншою вартості витрат на його придбання або спорудження,
податковий орган має право надати запит, а платник податку -
орендодавець зобов'язаний обгрунтувати рівень звичайної ціни на
такий об'єкт фінансового лізингу.
(3) За процентними цінними паперами, емітованими платником
податку, сума процентів відноситься до складу його валових витрат
у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути
здійснена (нарахована) виплата таких процентів.
У разі розміщення процентних цінних паперів за ціною вищою
ніж їх номінальна вартість, прибуток (премія) від розміщення
таких цінних паперів включається до складу валових доходів
платника податку - емітента у податковий період, протягом якого
відбулося розміщення таких цінних паперів.
(4) За дисконтними цінними паперами, емітованими платником
податку, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу
його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося
погашення (викуп) таких цінних паперів.
(5) Платник податку, який здійснює довірчі операції з
коштами або майном довірителя, відносить до складу своїх валових
доходів кінцевий фінансовий результат такої довірчої операції,
який визначається за наслідками податкового періоду, протягом
якого здійснюється повернення довірителю частини доходу, фактично
одержаного довіреною особою від операцій з розміщення коштів або
майна такого довірителя, та дорівнює винагороді за здійснення
таких довірчих операцій, яка утримується на користь довіреної
особи за рахунок виплати такого доходу.
(6) У разі відчуження майна, заставленого з метою
забезпечення повної суми боргової вимоги, валові витрати та
валові доходи заставодавця та заставодержателя визначаються у
такому порядку:
а) відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється
до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження,
основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що
залишилися неповернутими кредитору (гаранту), вважається ціною
продажу такої застави;
б) якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави
відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення
боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі
заставодержателем такого об'єкта застави у податковий період
такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї
процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту),
вважається ціною придбання такої застави;
в) якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим
особам, його доходи або збитки визнаються у загальному порядку;
г) якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави
з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на
аукціоні (публічних торгах), валові доходи і валові витрати
заставодержателя визначаються у порядку, встановленому частиною
(3) статті 2094 цього Кодексу та законом.
(7) Порядок надання та погашення боргових зобов'язань,
забезпечених заставою, встановлюється відповідно до законодавства
України.
Стаття 2052. Оподаткування доходів від виконання
довгострокових договірних зобов'язань
(1) Порядок оподаткування доходів від виконання
довгострокових договірних зобов'язань.
1. Платник податку, діяльність якого пов'язана з виконанням
довгострокових контрактів, повинен у межах такої діяльності
застосовувати особливий порядок оподаткування.
2. У разі переходу платника податку на порядок оподаткування
результатів діяльності, що провадиться за довгостроковим
договором (контрактом) він зобов'язаний подавати до органу
державної податкової служби декларацію про прибуток у строки,
встановлені пунктом 1 частини (1) статті 2134 цього Кодексу.
3. Виконавець самостійно визначає доходи і витрати,
нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із
виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи
оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.
4. Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору
(контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат
звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються
виконавцем при виконанні довгострокового контракту.
5. Доход виконавців у звітному періоді визначається як
добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору
(контракту) на оціночний коефіцієнт виконання дострокового
контракту.
6. Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на
рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із
виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному
періоді.
7. Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем
довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду,
включаються до складу валових витрат або валових доходів такого
виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених
підпунктами 5 та 6 цієї статті.
8. Для цілей оподаткування суми авансів або передоплат,
наданих виконавцю довгострокового договору (контракту),
відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у
межах сум, визначених згідно із підпунктом 5 цього пункту.
9. Після завершення довгострокового договору (контракту)
виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань,
попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового
періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору
(контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання
довгострокового договору (контракту) як співвідношення витрат
відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних
витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні
довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як
добуток кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору
(контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового
договору (контракту).
У разі коли за наслідками перерахунку виявляється, що
платник податку завищив або занизив суму податкових зобов'язань,
розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового
періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту),
зазначене завищення або заниження враховується відповідно у
зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку
в податковому періоді завершення довгострокового договору
(контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента,
що дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що
діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої
переплати чи недоплати.
При цьому відлік строку позовної давності починається з
податкового періоду, в якому завершується довгостроковий договір
(контракт).
10. Податкові звіти щодо результатів діяльності виконавця
довгострокового договору (контракту) за наслідками кожного
податкового періоду надаються податковому органу за формою, що
встановлюється центральним податковим органом.
11. У разі якщо об'єкт довгострокового контракту відноситься
до основних фондів замовника, замовник у порядку, визначеному у
Главі 13 цього Кодексу, збільшує балансову вартість відповідної
групи основних фондів на суму коштів, матеріальних або
нематеріальних активів, що підлягають амортизації, які надані
виконавцю у вигляді авансів (передоплати) або вартості об'єкта
довгострокового договору (контракту) чи його частини, що передані
на баланс замовника.
У разі якщо об'єкт довгострокового договору (контракту) не
відноситься до складу основних фондів замовника, замовник
збільшує валові витрати звітного періоду на суму коштів,
матеріальних або нематеріальних активів, наданих виконавцю у
вигляді авансів (передоплати) або вартості об'єкта
довгострокового договору (контракту) чи його частини, переданих
на баланс замовника у такому звітному періоді.
Статті 2053 - 2057 - резервні
Глава 11. Особливості обкладення податком окремих його
платників
Стаття 2058. Оподаткування неприбуткових установ і
організацій
(1) Ця стаття застосовується до неприбуткових установ і
організацій, які є:
а) органами державної влади України, органами місцевого
самоврядування та створеними ними установами або організаціями,
що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;
б) благодійними фондами і благодійними організаціями,
створеними у порядку, визначеному законом для проведення
благодійної діяльності, в тому числі громадськими організаціями,
створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої,
аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової
діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями,
науководослідними установами та вищими навчальними закладами ІІІ
- ІV рівнів акредитації, внесеними до Державного реєстру наукових
установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
в) кредитними спілками, утвореними у порядку, визначеному
законом виключно з метою фінансування та соціального захисту
своїх членів;
г) іншими, ніж визначені у пункті "б" цієї частини,
юридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання
прибутку згідно з нормами відповідних законів;
д) спілками, асоціаціями та іншими об'єднаннями юридичних
осіб (крім органів управління юридичних осіб, що провадять
господарську діяльність); житлово-будівельними кооперативами
(молодіжними житловими комплексами, об'єднаннями (товариствами)
співвласників багатоквартирного будинку), створеними для
представлення інтересів засновників, що утримуються лише за
рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської
діяльності;
е) релігійними організаціями, зареєстрованими у порядку,
передбаченому законом;
є) професійними спілками, які утримуються за рахунок
членських внесків і не провадять господарської діяльності, та їх
об'єднаннями.
(2) Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових
організацій, визначених у пункті "а" частини (1) цієї статті,
одержані у вигляді:
а) коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді
безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
б) пасивних доходів;
в) коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових
організацій, як компенсація вартості наданих державних послуг.
г) дотацій або субсидій, отриманих з державного або
місцевого бюджетів, державних цільових фондів (крім дотацій на
регулювання цін на платні послуги, які надаються таким
неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із
законодавством) або у вигляді благодійної допомоги, у тому числі
гуманітарної або технічної допомоги, що надається таким
неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних
договорів, що набрали чинності в установленому порядку.
(3) Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових
організацій, визначених у пункті "б" частини (1) цієї статті,
одержані у вигляді:
а) коштів або майна, які надходять безоплатно, чи у вигляді
добровільних пожертвувань, або безповоротної фінансової допомоги,
у тому числі цільових грантів на проведення основної статутної
діяльност;
б) пасивних доходів;
в) коштів або майна, які надходять таким неприбутковим
організаціям від проведення їх основної діяльності, з урахуванням
положень частини (14) цієї статті.
г) дотацій або субсидій, отриманих з державного або
місцевого бюджетів, державних цільових фондів (крім дотацій на
регулювання цін на платні послуги, які надаються таким
неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із
законодавством) або у вигляді благодійної допомоги, у тому числі
гуманітарної або технічної допомоги, що надається таким
неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних
договорів, що набрали чинності в установленому порядку.
(4) Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових
організацій, визначених у пункті "в" частини (1) цієї статті,
одержані у вигляді:
а) коштів, які надходять до кредитних спілок у вигляді
членських внесків;
б) пасивних доходів, одержаних із джерел, визначених
законодавством про кредитні спілки.
(5) Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових
організацій, визначених у пункті "г" частини (1) цієї статті,
одержані у вигляді коштів або майна, які надходять таким
неприбутковим організаціям від провадження їх основної діяльності
та у вигляді пасивних доходів.
(6) Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових
організацій, визначених у пункті "д" частини (1) цієї статті,
одержані у вигляді:
а) разових або періодичних внесків засновників і членів;
б) пасивних доходів.
(7) Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових
організацій, визначених у пункті "е" частини (1) цієї статті,
одержані у вигляді:
а) коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді
безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
б) будь-яких інших доходів від надання культових послуг, а
також пасивних доходів;
в) у вигляді благодійної допомоги, у тому числі гуманітарної
або технічної допомоги, що надаються відповідно до умов
міжнародних договорів, які набрали чинності в установленому
порядку.
(8) Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових
організацій, визначених у пункті "є" частини (1) цієї статті,
одержані у вигляді:
а) членських внесків;
б) пасивних доходів.
в) благодійної допомоги, у тому числі гуманітарної або
технічної допомоги, що надаються відповідно до умов міжнародних
договорів, які набрали чинності в установленому порядку.
(9) Доходи або майно неприбуткових організацій (крім
неприбуткових організацій, визначених у підпунктах "а" та "в"
частини (1) цієї статті), не підлягають розподілу між їх
засновниками або учасниками та не можуть використовуватися для
вигоди будьякого окремого засновника або учасника такої
неприбуткової організації, її посадових осіб (крім оплати їх
праці та відрахувань на соціальні заходи).
(10) Доходи неприбуткових організацій, визначених у
підпункті "а" частини (1) цієї статті, у тому числі доходи
закладів і установ освіти, науки, культури, охорони здоров'я, а
також архівних установ, які утримуються за рахунок бюджету,
одержані від надання платних послуг, визначених законодавством
України, зараховуються на спеціальний рахунок у порядку,
встановленому Міністерством фінансів України.
1. Якщо за наслідками звітного (податкового) року доходи
кошторису на утримання зазначених організацій перевищують суму
визначених кошторисом витрат, сума перевищення враховується у
складі кошторису наступного року.
2. При цьому із суми перевищення доходів над витратами
зазначених неприбуткових організацій податок на прибуток за
ставкою, передбаченою у частині (1) статті 2086 цього Кодексу, не
сплачується.
3. Перелік платних послуг, які можуть надаватися зазначеними
закладами, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
(11) Доходи неприбуткових організацій, визначених у
підпункті "в" частини (1) цієї статті, розподіляються виключно
між їх засновниками (учасниками) у порядку, встановленому
відповідним законодавством України.
(12) Якщо доходи неприбуткових організацій, визначених у
підпунктах "г", "д" частини (1) цієї статті, одержані протягом
звітного (податкового) року, на кінець першого кварталу
наступного за звітним року становлять більше ніж 25 відсотків від
загальної суми валового доходу, отриманого протягом такого
звітного (податкового) року, така неприбуткова організація
зобов'язана сплатити з нерозподіленої суми прибутку податок на
прибуток від суми перевищення таких доходів у встановленому
порядку.
Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за
результатами першого кварталу наступного за звітним року у
строки, встановлені для інших платників податку у строки
встановлені цим Кодексом.
1. Якщо неприбуткова організація одержує дохід із джерел
інших ніж визначені відповідними частинами (2) - (8) цієї статті,
така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на
прибуток, який визначається як сума доходів, одержаних з таких
інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних з одержанням
таких доходів, без врахування амортизаційних внесків.
2. Під час підрахунку суми перевищення доходів над витратами
згідно з частиною (12) цієї статті, сума амортизаційних
відрахувань, а також результати перерахунку залишків
товаро-матеріальних цінностей згідно з пунктом 2 статті 2030
цього Кодексу, не враховується.
13) З метою оподаткування центральний орган державної
податкової служби України веде реєстр всіх неприбуткових
організацій, які звільняються від оподаткування згідно з цією
статтею в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державна реєстрація неприбуткових організацій провадиться в
порядку, передбаченому відповідним законодавством України
(14) У разі ліквідації неприбуткової організації її активи
повинні бути передані іншій неприбутковій організації
відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.
(15) Центральний орган державної податкової служби України
встановлює порядок обліку та подання податкової звітності про
використання коштів неприбуткових організацій та вирішує питання
про виключення організацій з реєстру неприбуткових організацій і
оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень цього
розділу та інших законодавчих актів про неприбуткові організації.
Рішення центрального органу державної податкової служби України
можуть бути оскаржені в судовому порядку.
(16) Державні послуги - це будь-які платні послуги,
обов'язковість одержання яких установлюється законодавством
України та які надаються фізичним чи юридичним особам органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та створеними
ними установами і організаціями, що утримуються за рахунок коштів
відповідних бюджетів. До терміну "державні послуги" не
включаються податки, визначені розділом І цього Кодексу.
(17) Пасивні доходи - це доходи, одержані у вигляді
процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, роялті.
(18) Для цілей цієї статті під терміном "основна діяльність
неприбуткових організацій" визнається діяльність неприбуткових
організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх,
культурних, культових, наукових, освітніх, спортивних та
фізкультурнооздоровчих та інших подібних послуг для суспільного
споживання, із створення системи соціального самозабезпечення
громадян, у тому числі для фінансування та соціального захисту
членів кредитних спілок.
Статутні документи неприбуткових організацій повинні містити
вичерпний перелік видів їх діяльності.
До основної діяльності не включаються будь-які операції з
продажу товарів, робіт, послуг неприбутковими організаціями,
визначеними підпунктами "в" і "г" частини (1) цієї статті,
особам, іншим ніж засновники, учасники або члени (їхні
уповноважені особи) таких неприбуткових організацій.
Стаття 2059. Особливості оподаткування підприємств
громадських організацій інвалідів
Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та
організацій громадських організацій інвалідів, майно яких є їх
власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім
підакцизних товарів, та прибутку, одержаного від грального
бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду
кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи,
становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих
за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом
звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на
оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва
(обігу).
Зазначені підприємства та організації громадських
організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за
наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який
надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та
організацій громадських організацій інвалідів відповідно до
Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні".
Підприємства та організації, на які поширюється дія цього
підпункту, реєструються у відповідному органі податкової служби у
порядку, передбаченому для платників цього податку.
Стаття 2060. Оподаткування виробників сільськогосподарської
продукції
(1) Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у
порядку і в розмірах, передбачених цим Кодексом, за підсумками
звітного податкового року без сплати авансових платежів
(внесків).
1. Для цілей оподаткування до підприємств, основною
діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції,
належать підприємства, валовий дохід яких від продажу
сільськогосподарської продукції власного виробництва за
попередній звітний (податковий) рік (для новоствореного
підприємства може бути менше за 12 місяців, але не більше 15
місяців) перевищує 50 процентів загальної суми валового доходу.
2. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
та(або) продаж продукції квітково-декоративного рослинництва,
дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби,
виловленої у річках та закритих водоймах), хутряних товарів,
лікеро-горілчаних виробів, пива, вина і виноматеріалів (крім
виноматеріалів, що продаються для подальшої переробки),
оподатковуються у загальному порядку.
(2) Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на
майно в частині оподаткування землі відповідно до глави 48 цього
Кодексу, що використовується у сільськогосподарському виробничому
обороті.
(3) Якщо за результатами звітного податкового року такі
підприємства мали від'ємне значення об'єкту оподаткування, то
таке від'ємне значення переноситься на збільшення валових витрат
майбутніх податкових років у порядку, встановленому статтею 2036
цього Кодексу.
(4) У разі продажу товарів, безпосередньо пов'язаних з
технологічними процесами виробництва сільськогосподарської
продукції виробникам такої продукції на умовах товарного кредиту
валові витрати кредитора збільшуються у податковому періоді, на
який відповідно до умов такого кредитного договору припадає строк
здійснення розрахунків з постачальниками.
У разі якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари,
витрати на які включаються до складу валових витрат датою
збільшення валових витрат позичальника є дата здійснення
розрахунків щодо погашення заборгованості по такому товарному
кредиту.
Якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари, витрати на
які відповідно до глави 13 цього Кодексу підлягають амортизації,
датою збільшення балансової вартості відповідної групи основних
фондів є дата здійснення постачальником розрахунків щодо
погашення заборгованості по такому товарному кредиту.
Стаття 2061. Особливості оподаткування окремих платників
податку
(1) Сума податку філіалів (відділень), представництв за
звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із
загальної суми податку, нарахованого платником консолідованого
податку, що розподілений пропорційно питомій вазі суми валових
витрат філіалів (відділень), представництв, та амортизаційних
відрахувань, нарахованих за основними фондами такого платника
податку, які розташовані за місцезнаходженням філіалів
(відділень), представництв, у загальній сумі валових витрат і
амортизаційних відрахувань цього платника податку.
1. У разі переходу до сплати консолідованого податку збитки
філіалів (відділень), представництв за попередні податкові
періоди враховуються в порядку, передбаченому статтею 2036 цього
Кодексу.
2. Платник консолідованого податку та його філіали
(відділення), представництва подають органу державної податкової
служби за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових
зобов'язань із сплати консолідованого податку за формою та в
порядку, що визначені центральним органом державної податкової
служби України.
3. Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум
податку до бюджету за місцезнаходженням філіалів (відділень),
представництв несе платник консолідованого податку, у складі
якого є такий філіал (відділення), представництво.
(2) Установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які
використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи,
одержані від діяльності, визначеної відповідним центральним
органом виконавчої влади, на фінансування господарської
діяльності таких установ і підприємств, з включенням сум таких
доходів до кошторисів на їх фінансування, затверджених в
установленому законодавством порядку.
(3) Національний банк України та його установи (крім
госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) за
підсумками року у разі перевищення кошторисних доходів над
кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік,
вносить до Державного бюджету України наступного за звітним року
позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення
витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету
України наступного за звітним року.
(4) Платники податку, зазначені у статтях 2058, 2059 цього
Кодексу ведуть окремий облік доходів, які не включаються до
складу валових доходів або звільняються від оподаткування згідно
з нормами зазначених статей. При цьому:
до складу валових витрат таких платників податку не
включаються витрати, понесені у зв'язку із одержанням таких
звільнених доходів;
балансова вартість покупних товарів, матеріалів, сировини,
комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві та залишках готової продукції, які
використовуються для одержання таких звільнених доходів, не бере
участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості згідно
із пунктом 2 статті 2030 цього Кодексу;
сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну
групу основних фондів, що використовуються для отримання таких
звільнених доходів, не враховується у зменшенні валового доходу,
визначеного статтею 2023 цього Кодексу. У разі коли основні фонди
використовуються як для одержання звільнених доходів, так і для
інших доходів, які підлягають включенню до складу валових доходів
згідно з цим Кодексом на загальних підставах, валовий дохід
платника податку підлягає зменшенню на частку загальної суми
нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до
загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного
періоду, як сума доходів, що підлягає включенню до складу валових
доходів згідно з цим Кодексом на загальних підставах, відноситься
до загальної суми валових доходів з урахуванням звільнених.
У такому ж порядку ведеться окремий облік результатів
фінансово-господарської діяльності за доходами, які враховуються
у визначенні об'єкта оподаткування, що оподатковується за
ставкою, нижчою ніж визначена у статті 2086 цього Кодексу.
Статті 2062 - 2064 - резервні
Глава 12. Оподаткування прибутку від розміщення деяких
активів.
Стаття 2065. Оподаткування операцій з торгівлі цінними
паперами та деривативами
(1) З метою оподаткування платник податку веде окремий облік
фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та
деривативами.
(2) Якщо протягом звітного періоду витрати, понесені
платником податку у зв'язку з придбанням цінних паперів і
деривативів, перевищують доходи, одержані від продажу
(відчуження, погашення) цінних паперів і деривативів протягом
такого звітного періоду, таке перевищення переноситься на
збільшення витрат майбутніх періодів від таких операцій
відповідно до визначених в статті 2036 цього Кодексу.
У разі продажу безстрокових цінних паперів витратами
визнається сума коштів, сплачена на їх придбання, але не більше
суми доходу, одержаного від їх продажу.
(3) Якщо протягом звітного періоду доходи, одержані
платником податку в зв'язку з продажем (відчуженням, погашенням)
цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені
платником податку у зв'язку з придбанням цінних паперів і
деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму
некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих
періодів, прибуток включається до складу валових доходів за
результатами такого звітного періоду.
У разі продажу безстрокових цінних паперів доходами
визнається сума коштів, одержаних від такого продажу.
(4) До складу витрат включається сума коштів або вартість
майна, фактично сплачена платником податку продавцю цінних
паперів та деривативів як компенсація їх вартості, а також сума
будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким
придбанням.
(5) До складу доходів включається сума коштів або вартість
майна, одержана платником податку від продажу, обміну, погашення
або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів і
збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи
нематеріальних активів, які передаються платнику податку у
зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням, а також сума
будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у
зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
(6) Норми цієї статті поширюються також на визначення
балансових збитків або прибутків, одержаних платником податку від
операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні
папери, формах.
(7) Норми цієї статті не відносяться до операцій з придбання
матеріальних цінностей на строкових умовах.
(8) Операції з конверсії цінних паперів, здійснені за
рішенням Кабінету Міністрів України, оподаткуванню не підлягають.
Статті 2066-2075 - резервні
Глава 13. Порядок визначення амортизаційних відрахувань
Стаття 2076. Визначення амортизації
(1) Амортизація основних фондів і нематеріальних активів -
це поступове віднесення фактичних витрат на їх придбання,
виготовлення або поліпшення, на зменшення валового доходу
платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань,
установлених цією статтею.
(2) Амортизації підлягають фактичні витрати на:
а) придбання основних фондів і нематеріальних активів для
власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання
племінної худоби та придбання, закладення і вирощування
багаторічних насаджень до початку плодоношення;
б) самостійне виготовлення основних фондів для власних
виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати
працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних
фондів;
в) проведення всіх видів ремонту, реконструкції,
модернізації та інших видів поліпшення основних фондів, в тому
числі тих, що перебувають у платника податку в оперативному
лізингу, крім витрат, віднесених до валових витрат відповідно до
частини (1) статті 2081;
г) поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.
(3) Не підлягають амортизації та повністю відносяться до
складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку
на:
а) придбання і відгодівлю продуктивної худоби;
б) вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
в) придбання основних фондів або нематеріальних активів з
метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як
комплектуючих виробів (складових частин) інших основних фондів,
призначених для подальшого продажу іншим особам;
г) утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.
(4) Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок
відповідних джерел фінансування:
а) витрати бюджетів на придбання обладнання, інших
матеріальних цінностей, будівництво та утримання споруд
благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження
бібліотечних і архівних фондів;
б) витрати бюджетів на будівництво та утримання
автомобільних доріг загального користування;
в) витрати на придбання та збереження Національного
архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що
формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і
архівних фондів;
г) витрати на придбання, ремонт, реконструкцію та
модернізацію або інші види поліпшення невиробничих фондів.
г1. Порядок віднесення основних фондів до невиробничих
установлюється Кабінетом Міністрів України.
г2. Податковий облік основних фондів невиробничого
призначення ведеться пооб'єктно за всіма групами.
г3. Операції з продажу невиробничих фондів прирівнюються до
операцій з продажу майна;
д) вартість земельних ділянок, що перебувають у власності,
оренді платника податку або належать йому на правах користування
(управління).
(5) Платник податку веде окремий облік операцій з продажу
або купівлі землі як окремого об'єкту власності. Витрати,
пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових
витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів
з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт
власності продається, платник податку має право зменшити суму
валового доходу, отриманого внаслідок такого продажу, на суму
витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкту власності.
У разі коли витрати, понесені у зв'язку з придбанням такого
об'єкту власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його
продажу, збиток від такої операції не визнається з метою
оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника
податку.
При продажі землі, отриманої у власність в процесі
приватизації, платник податку має право зменшити суму отриманого
доходу на суму оціночної вартості такої землі, визначеної згідно
зі встановленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням
коефіціентів її функціонального використання.
У разі коли об'єкт нерухомого майна (нерухомість)
придбається платником податку разом із землею, яка знаходиться
під таким об'єктом чи є передумовою для забезпечення
фукціонального використання такого об'єкту нерухомості,
амортизації підлягає сукупна вартість такого основного фонду та
такої землі.
Стаття 2077. Визначення основних фондів та їх груп
(1) Основні фонди, що підлягають амортизації, розподіляються
за такими групами:
а) група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та
передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини
(квартири і місця загального користування);
б) група 2 - автомобільний транспорт; меблі; побутові
електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти,
включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для
автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи,
телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне)
обладнання, устаткування та приладдя до них;
в) група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і
2.
Стаття 2078. Визначення з метою оподаткування балансової
вартості груп основних фондів і нарахування сум амортизаційних
відрахувань
(1) Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних
відрахувань.
1. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду
визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених
статтею 2080 цього Кодексу, до балансової вартості груп основних
фондів на початок звітного періоду.
2. Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню
до бюджету, і не можуть бути базою для нарахування будь-яких
податків, зборів (обов'язкових платежів).
3. Балансова вартість групи основних фондів на початок
звітного періоду розраховується за формулою:
Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де
Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що
передував звітному;
П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних
фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій,
модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду,
що передував звітному;
В(а-1) - сума основних фондів, виведених з експлуатації
протягом періоду, що передував звітному;
А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно
з нормами цього Кодексу у періоді, що передував звітному.
4. Платники податку всіх форм власності мають право
застосовувати щорічну індексацію балансової вартості групи 1
основних фондів на коефіцієнт індексації, який визначається за
формулою:
Кі = [І(а-1) - 10]: 100, де
Кі - коефіцієнт індексації;
І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого
провадиться індексація.
а) якщо значення коефіцієнта індексації Кі не перевищує
одиниці, індексація не провадиться;
б) якщо платник податку застосував коефіцієнт індексації,
він зобов'язаний визнати капітальний дохід у сумі, що дорівнює
різниці між балансовою вартістю групи 1 основних фондів,
визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта
індексації, та балансовою вартістю такої групи основних фондів до
такої індексації;
в) зазначений капітальний дохід належить до складу валових
доходів платника податку кожного звітного року;
г) у разі застосування прискореного методу амортизації,
визначеного частиною (2) статті 2080 цього Кодексу, коефіцієнт
індексації не застосовується.
5. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають
під визначення групи 1, ведеться за кожною окремою будівлею,
спорудою або їх структурним компонентом і в цілому за групою 1 як
сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.
6. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають
під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою
вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу
введення в експлуатацію таких основних фондів. Платник податку
має право самостійно визначити дату включення до вартості групи
основних фондів, вартість придбаних чи виготовлених основних
фондів. При цьому окремий облік балансової вартості
індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу
основних фондів групи 2 або групи 3 з метою оподаткування, не
ведеться (крім основних фондів, за якими проводиться нарахування
прискореної амортизації).
7. Амортизація основних фондів груп 1, 2 і 3 провадиться до
досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.
8. Для амортизації нематеріальних активів застосовується
лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу
амортизується рівними частками виходячи з його первісної
вартості, протягом строку, який визначається платником податку
самостійно виходячи із строку корисного використання таких
нематеріальних активів або строку діяльності платника податку,
але не більш ніж 10 років безперервної експлуатації. Амортизації
підлягають нематеріальні активи, придбання яких здійснюється
шляхом разової повної виплати роялті продавцю нематеріального
активу, без наступних періодичних виплат роялті за право
користуванням нематеріальним активом.
а) амортизаційні відрахування провадяться до досягнення
залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення;
б) вартість гудвілу не підлягає амортизації і не
враховується у визначенні валових витрат платника податку.
(2) Балансова вартість усіх визначених груп основних фондів
збільшується (зменшується) у такому порядку.
1. У разі здійснення витрат на придбання основних фондів
балансова вартість відповідної групи збільшується на суму
вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових
платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким
придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість,
якщо платник податку на прибуток підприємств зареєстрований
платником податку на додану вартість.
У разі безоплатного одержання основних фондів балансова
вартість відповідної групи основних фондів не змінюється. У разі
внесення основних фондів до статутного фонду юридичної особи
балансова вартість відповідної групи збільшується на суму
балансової вартості одержаних основних фондів.
2. У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення
основних фондів платником податку для власних виробничих потреб
балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується
на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що
пов'язані з їх виготовленням і введенням в експлуатацію, а також
витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші
джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану
вартість, якщо платник податку на прибуток підприємств
зареєстрований платником податку на додану вартість.
3. У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних
фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем або передачею у вигляді
внесків до статутного фонду юридичної особи балансова вартість
групи 1 зменшується на суму балансової вартості, визначеної для
цілей оподаткування такого об'єкта. Сума перевищення виручки від
продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів
групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів
платника податку, а сума перевищення балансової вартості над
виручкою від такого продажу включається до валових витрат
платника податку.
4. У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2 і
3 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на
суму виручки від продажу таких основних фондів (вартості
продукції, робіт, послуг, одержаних платником податку в межах
бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості продажу
основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість
відповідної групи, балансова вартість групи прирівнюється до
нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника
податку відповідного періоду.
У разі передачі основних фондів груп 2 і 3 у вигляді внесків
до статутного фонду юридичної особи балансова вартість
відповідної групи зменшується на суму балансової вартості
переданих основних фондів.
5. У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних
фондів групи 1 у зв'язку з його ліквідацією, капітальним
ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням платника
податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого
об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому
амортизаційні відрахування не нараховуються. Зворотне введення в
дію основних фондів після їх капітального ремонту, реконструкції
або модернізації здійснюється в установленому пунктом 2 частини
(2) цієї статті порядку.
6. У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2 і 3
у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією,
модернізацією та консервацією за рішенням платника податку або
Кабінету Міністрів України балансова вартість груп не
зменшується.
а) Зворотне введення в дію таких основних фондів в
експлуатацію після проведення їх капітального ремонту,
реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на
суму витрат, пов'язаних з цими роботами.
7. Якщо на початок звітного року групи 2 і 3 основних фондів
не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої групи
відноситься до валових витрат платника податку такого звітного
періоду. Норми цього підпункту не застосовуються під час
визначення платником податку амортизаційних відрахувань на суму
вартості поліпшення основних фондів, одержаних в оперативний
лізинг (оренду).
8. У разі якщо з незалежних від платника податку обставин
основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають
знесенню або платник податку змушений відмовитися від
використання таких основних фондів з обставин загрози чи
неминучості їх заміни, зруйнування або знесення (за умови
підтвердження наявності такої загрози чи неминучості органами,
які згідно з законодавством підтвержують наявність обставин
непереборної сили), платник податку в звітному періоді, в якому
виникають такі обставини:
а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості
окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість
такого об'єкта прирівнюється до нуля;
б) не змінює балансову вартість груп 2 і 3 для таких
обставин стосовно основних фондів цих груп, що підлягають
амортизації у загальному порядку.
9. У разі коли страхова організація або інша юридична чи
фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує
платнику податку втрати, пов'язані з винекненням обставин,
визначених у пункті 8 частини (2) цієї статті, платник податку в
податковий період, на який припадає така компенсація:
а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні
фонди групи 1;
б) зменшує баланс відповідної групи основних фондів на суму
компенсації за основні фонди груп 2 і 3.
10. У разі коли платник податку приймає рішення про
ліквідацію окремого об'єкта основних фондів групи 1, не пов'язане
з обставинами, обумовленими пунктом 8 цієї частини, балансова
вартість такого об'єкта не відноситься до валових витрат і
відшкодовується за рахунок власних джерел платника податку.
Стаття 2079. Порядок обліку основних фондів, наданих у
лізинг (оренду)
(1) Балансова вартість відповідної групи основних фондів не
зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником
податку в оперативний лізинг (оренду).
(2) Балансова вартість відповідної групи основних фондів
зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником
податку (для якого лізинг не є основним видом діяльності) у
фінансовий лізинг (оренду) в порядку, передбаченому для продажу
основних фондів. Лізингоодержувач (орендар) збільшує балансову
вартість відповідної групи основних фондів у порядку,
передбаченому для придбання основних фондів.
Стаття 2080. Норми амортизації
(1) Норми амортизації встановлюються у процентах до
балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок
звітного (податкового) періоду в такому розмірі (у розрахунку на
календарний рік):
а) група 1 - 8 процентів;
б) група 2 - 40 процентів;
в) група 3 - 24 процентів.
Платник податку може прийняти рішення про застосування інших
норм амортизації стосовно відповідної групи основних фондів, що
не перевищують норми, визначені цим підпунктом.
Зазначене рішення приймається платником податку:
- до початку звітного податкового року та не може бути
змінено протягом такого року;
- доводиться до відома податкового органу разом із поданням
декларації про прибуток підприємства.
При визначенні розміру тарифів або інших цін, що регулюються
державою відповідно до законодавства, амортизація основних фондів
визначається за правилами, встановленими відповідним положенням
(стандартом) бухгалтерської звітності із застосуванням окремого
методу чи їх сукупності, дозволених Кабінетом Міністрів України
для розрахунку таких тарифів у визначеній галузі або сфері
діяльності. При цьому метод податкової амортизації з метою
визначення розміру таких тарифів не застосовується.
(2) Платник податку може самостійно прийняти рішення про
застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, за
такими нормами (у розрахунку на календарний рік):
а) перший рік експлуатації - 15 процентів;
б) другий рік експлуатації - 30 процентів;
в) третій рік експлуатації - 20 процентів;
г) четвертий рік експлуатації - 15 процентів;
д) п'ятий рік експлуатації - 10 процентів;
е) шостий рік експлуатації - 5 процентів;
є) сьомий рік експлуатації - 5 процентів.
2. Зазначене рішення не може бути прийняте платниками
податку, що випускають товари, виконують роботи, надають послуги,
ціни (тарифи) на які встановлюються (регулюються) державою або
платниками податку, які відповідно до закону визнані такими, що
займають монопольне становище на ринку.
3. Облік таких основних фондів ведеться окремо по кожному
об'єкту. Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову
вартість таких об'єктів, яка дорівнює їх первісній вартості,
збільшеній на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням таких
фондів, у порядку, передбаченому пунктом 2 частини (1) статті
2078 і частиною (1) статті 2081 цього Кодексу.
Стаття 2081. Поточний і капітальний ремонт, реконструкція,
модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення
основних фондів
(1) Платники податку мають право протягом звітного року
віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з
поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'ять
процентів сукупної балансової вартості груп основних фондів на
початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму,
відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3,
балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1 та
підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних
основних фондів.
Платники податку мають право протягом звітного року віднести
до валових витрат будь-які витрати, пов'язані із проведенням
ремонту, реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням
свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових
родовищ, у сумі, що не перевищує 10 відсотків первісної вартості
окремої свердловини.
Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до
балансової вартості групи 3 основних фондів та підлягають
амортизації згідно із частиною (1) статті 28 цього Кодексу.
1. Платники податку, у яких на початок звітного періоду
сукупна залишкова вартість основних фондів груп 2 і 3 становить
50 і менше процентів їх первісної вартості, витрати пов'язані з
поліпшенням основних фондів виробничого призначення, можуть бути
віднесені до валових в розмірі, що не перевищує 10 процентів
сукупної вартості цих груп.
(2) Якщо договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує
або дає змогу орендарю здійснювати поліпшення об'єкта
оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити
окремо) балансову вартість відповідної групи основних фондів на
вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта.
1. При цьому орендарем не враховується балансова вартість
об'єкта оперативного лізингу (оренди), за винятком вартості
фактично проведених його поліпшень у розмірі, передбаченому
частиною (1) цієї статті.
2. У разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу
(оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового
(орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або
зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди), такий орендар
користується правилами, визначеними пунктом 8 частини (2) статті
2078 для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює
балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові
витрати) на суму таких витрат, понесених орендарем на поліпшення
такого об'єкту.
3. Після закінчення строку оренди балансова вартість
проведених орендарем фактичних поліпшень орендованих основних
фондів не зменшується за умови, що договором про оперативну
оренду не передбачено відшкодування орендодавцем затрат орендаря
на поліпшення основних фондів.
Стаття 2082. Амортизація витрат, пов'язаних з видобутком
корисних копалин
(1) Будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування
та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за
винятком витрат, передбачених у статті 2030 цього Кодексу),
включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі
якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають
амортизації.
(2) Перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат
платника податку, установлюється Кабінетом Міністрів України.
(3) Облік балансової вартості витрат, пов'язаних з
видобутком корисних копалин, ведеться за кожним окремим родовищем
(кар'єр, шахта, свердловина). Порядок такого обліку
встановлюється Міністерством фінансів України.
(4) Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду на
витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин (за винятком
свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових
родовищ), розраховується за формулою:
С(а) = Б(а) х О(а): О(з), де
С(а) - сума амортизаційних відрахувань за звітний період;
Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду,
яка дорівнює балансовій вартості групи на початок періоду, що
передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку
(дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин,
понесених протягом попереднього звітного періоду;
О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин,
фактично видобутих протягом звітного періоду;
О (з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних
величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі,
який визначається за методикою, що затверджується Кабінетом
Міністрів України
(8) Норми амортизації для свердловин, що використовуються
для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у
відсотках до їх первісної вартості у такому розмірі (в розрахунку
на рік):
1-й рік експлуатації - 10 відсотків;
2-й рік експлуатації - 18 відсотків;
3-й рік експлуатації - 14 відсотків;
4-й рік експлуатації - 12 відсотків;
5-й рік експлуатації - 9 відсотків;
6-й рік експлуатації - 7 відсотків;
7-й рік експлуатації - 7 відсотків;
8-й рік експлуатації - 7 відсотків;
9-й рік експлуатації - 7 відсотків;
10-й рік експлуатації - 6 відсотків;
11-й рік експлуатації - 3 відсотки.
Індексація балансової вартості свердловин, що
використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, не
провадиться.
(10) Якщо діяльність, пов'язана з розвідкою (дорозвідкою)
запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття
або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності
проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ)
у зв'язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднесення
витрат з такої розвідки (дорозвідки) чи розробки, до складу
валових витрат виробництва (обігу) поточного податкового періоду
такого платника податку. При цьому балансова вартість такої групи
витрат, пов'язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до
нуля.
Статті 2083 - 2085 - резервні
Глава 14. Ставки податку
Стаття 2086. Розмір ставки податку
Прибуток платника податку оподатковується за ставкою 25
процентів до об'єкта оподаткування.
Статті 2087 - 2088 - резервні
Глава 15. Правила ведення податкового обліку
Стаття 2089. Податкові періоди
Для цілей цього розділу використовується податковий період -
звітний (податковий) рік. Цей період, розпочинається 1 січня
поточного року і закінчується 31 грудня поточного року.
Стаття 2090. Порядок обліку доходів та витрат
(1) Платник податку повинен вести точний та своєчасний облік
доходів і витрат на підставі даних первинних документів, і
відносити доходи та витрати до відповідних звітних періодів, у
яких вони були сплачені (нараховані).
(2) Платник податку повинен забезпечувати ведення обліку
усіх операцій, пов'язаних з його діяльністю, який дає змогу
визначати їх початок, рух і закінчення.
Стаття 2091. Принципи обліку доходів і витрат
Платник податку має право віднести до валового доходу суму
доходу, отриманого виходячи з часу його нарахування або
фактичного надходження коштів або майна, а до валових витрат -
суму нарахованих або сплачених витрат.
Стаття 2092. Дата збільшення валового доходу
(1) Датою виникнення валового доходу вважається дата, яка
припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будьяка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника
податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки в
банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
(2) У разі здійснення торгівлі товарами (валютними
цінностями) або роботами, послугами з використанням торговельних
автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає
наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це
фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата
вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання
грошової виручки.
1. Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються
Національним банком України.
2. Якщо торгівля товарами, роботами, послугами через
торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток
або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу
вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших
замінників гривні.
(3) Якщо торгівля товарами, роботами, послугами здійснюється
з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх,
комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення
валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку
(товарного чека).
(4) У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг)
здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості,
включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи
права власності на такі товари (результати робіт, послуг)
продавцю, а також у разі коли погашення заборгованності за
виданими у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) цінними
паперами або платіжними документами здійснюється іншою сумою, ніж
сума, що зазначена у таких документах, платник податку -
продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний
перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних
фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми
компенсації.
Ця частина не регулює правила визначення та коригування
валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур
урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи
визнанням боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 2094
цього Кодексу.
(5) Датою збільшення валових доходів кредитора та валових
витрат позичальника від здійснення кредитно-депозитних операцій є
дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені
кредитним (депозитним) договором. Якщо сума одержаних від
боржника (позичальника) процентів (комісійних) перевищує їх
нараховану суму (дострокове погашення зобов'язань із сплати
процентів (комісійних), валовий дохід кредитора збільшується на
суму фактично одержаних протягом податкового періоду процентів
(комісійних), а валові витрати позичальника збільшуються на таку
ж суму в податковому періоді такого перерахування.
1. Якщо позичальник затримує сплату процентів (комісійних),
кредитор має право застосувати механізм врегулювання сумнівної
(безнадійної) заборгованості, визначений частиною (1) статті 2094
цього Кодексу. При цьому податкові зобов'язання кредитора за
таким кредитом (депозитом) виникають після повного погашення
позичальником заборгованості або списання боргу чи його частини
на збитки кредитора у порядку, встановленому цим розділом.
2. У разі наявності простроченої заборгованості з процентів
при надходженні від позичальника коштів на погашення
заборгованості за кредитом передусім погашається заборгованість з
процентів.
Стаття 2093. Дата збільшення валових витрат
(1) Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом
якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника
податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання
за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для
робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг).
(2) Датою збільшення валових витрат при розрахунках платника
податку з особами, що не є платниками цього податку (у тому числі
нерезидентами) або відповідно до законодавства звільняються від
сплати (сплачують цей податок у складі податку або збору,
запровадженого іншим законодавчим актом) чи сплачують податок за
ставкою, нижчою ніж зазначена у статті 2086 цього Кодексу, є дата
отримання платником податку товарів (послуг) від таких осіб.
(3) Якщо платник податку придбаває товари, роботи, послуги з
використанням кредитних, дебетових карток, дорожніх, комерційних,
персональних або інших чеків, датою збільшення валових витрат
вважається дата оформлення відповідного рахунка (товарного чека).
Стаття 2094. Безнадійна заборгованість
(1) Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної
заборгованості.
1. Платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має
право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість
відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у
поточному або попередніх звітному податкових періодах, у разі
коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без
погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання
інших видів компенсацій їх вартості).
Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо
протягом такого звітного періоду:
платник податку звертається до суду (арбітражного суду) з
позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця
або про визнання його банкрутом;
зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів
компенсацій) перевищує 90 календарних днів та боржник визнає
раніше надіслану претензію кредитора протягом такого звітного
періоду або не надсилає відповіді на таку претензію до закінчення
строку, визначеного законодавством, яке припадає на такий звітний
період;
за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про
стягнення заборгованості з покупця або стягнення закладеного
майна.
2. Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити
валовий дохід відповідного податкового періоду на суму
заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу
валових витрат згідно з пунктом 1 частини (1) цієї статті або
відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із частиною
(3) цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду
відбувається будь-яка з таких подій:
а) суд (арбітражний суд) не задовольняє позов (заяву)
продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов
(заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву)
покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї
заборгованості або її частини;
б) сторони договору у позасудовому порядку досягають згоди
щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання
всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення
мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);
в) продавець, який не отримав відповіді на претензію
протягом строків, визначених законодавством, або отримав від
покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує
оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення
заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та
при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду
(арбітражного суду) з поданням про стягнення заборгованості або
про визнання покупця банкрутом.
На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого
внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах,
визначених цим Кодексом для несвоєчасного погашення податкового
зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого
дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого
відбулося збільшення валових витрат згідно з пунктом 1 цієї
частини, до останнього дня податкового періоду, на який припадає
таке збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від
значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний
звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її
частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової
угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи
з моменту такого укладення.
3. Якщо платник податку оскаржує рішення суду (арбітражного
суду) в порядку, встановленому законодавством України, збільшення
валового доходу, передбачене пунктом 2 цієї частини, не
відбувається до дня прийняття остаточного рішення відповідним
судовим органом.
4. Копія рішення суду (арбітражного суду) про прийняття
справи (заяви) до провадження (розгляду) або копія претензії,
надісланої боржнику або копія виконавчого надпису нотаріуса мають
перебувати у наявності платника податку під час проведення
податкової перевірки.
5. Платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові
доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної
у порядку доарбітражного врегулювання спорів або судом
(арбітражним судом) чи за виконавчим написом нотаріуса, у
податковому періоді, на який припадає перша з подій:
а) або 90 календарний день від дня граничного строку
погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого
договором або визнаною претензією;
б) або 30 календарний день від дня прийняття рішення судом
(арбітражним судом) про визнання (стягнення) такої заборгованості
або її частини (вчинення нотаріусом виконавчого напису).
Строки, визначені підпунктом "а" цього пункту, поширюються
також на випадки коли покупець не надав відповідь на претензію,
надіслану продавцем, у терміни, визначені арбітражнопроцесуальним
законодавством.
Строки, визначені підпунктом "б" цього пункту,
застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний
виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом,
заходи із примусового стягнення боргу або ні.
Зазначене у цьому пункті збільшення валового доходу покупця
не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка
погашається таким покупцем до настання строків, визначених
підпунктами "а" або "б" цього пункту.
6. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає
суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за
процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові
витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками
податкового періоду, на який припадає таке погашення.
7. Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових
витрат згідно з пунктом 1 цієї частини або відшкодована за
рахунок страхового резерву згідно з частиною (3) цієї статті, яка
визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця,
об'явленого банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її
списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до
законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові
зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із визнанням її
такою.
(2) Особливості покриття безнадійної заборгованості банками
та небанківськими фінансовими установами.
1. Будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова
установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім
страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані
створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат з
основного боргу (без процентів та комісій) за всіма видами
кредитів, гарантій та порук.
2. З урахуванням положень пункту 3 цієї частини створення
страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у
розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення
основного боргу за кредитами, визнаними як нестандартні за
методикою, яка встановлюється для банків Національним банком
України, а для небанківських фінансових установ - Кабінетом
Міністрів України, а також за кредитами (іншими видами
заборгованості), визнаними безнадійними згідно з нормами цього
Кодексу.
3. Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок
збільшення валових витрат фінансової установи, не може
перевищувати:
а) для комерційних банків - 20 процентів суми боргових
вимог, а саме: сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями
та поруками, фактично наданими дебіторами на останній робочий
день звітного податкового періоду;
б) для небанківських фінансових установ - розміру, що
встановлюється відповідними нормативно-правовими актами про
відповідну небанківську фінансову установу, але не більше як 20
процентів суми боргових вимог, а саме: сукупних зобов'язань
дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній
робочий день звітного податкового періоду;
в) до суми зазначеної заборгованості не включаються
зобов'язання дебіторів, які виникають під час здійснення
операцій, що не включаються до основної діяльності фінансових
установ;
г) види основної діяльності фінансових установ визначаються
відповідно до законодавства України.
4. Якщо за наслідками звітного податкового періоду
відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або
безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх
переведенням до стандартної категорії чи із списанням до складу
валових витрат платника податку за процедурою, встановленою
частиною (3) цієї статті, або при зменшенні сум боргових вимог,
що використовується як база для визначення обмежень, установлених
пунктом 3 цієї частини, надлишкова сума страхового резерву
направляється на збільшення валового доходу фінансової установи
за наслідками такого звітного періоду.
5. Порядок створення та використання резервів (фондів) для
страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб установлюються
окремим законом.
(3) Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за
рахунок страхового резерву платника податку.
1. Сума заборгованості відноситься на валові витрати
кредитора, у разі, якщо строк позовної давності за відповідним
договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим
Кодексом.
Заборгованість, яка не може бути примусово стягнутою з
дебітора у зв'язку зі спливом строків позовної давності після
набрання чинності цим Кодексом або внаслідок укладення мирової
угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом, визначеної законом, не включається
до складу валових витрат кредитора згідно з пунктом 1 частини (1)
цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його
страхових резервів, а також не включається до складу валових
доходів такого дебітора.
Платник податку - дебітор зобов"язаний збільшити валовий
доход на суму заборгованості, за якою минув строк позовної
давності, за винятком випадків коли платник податку-кредитор не
надав протягом такого строку претензію або не розпочав процедуру
стягнення такого боргу у судовому порядку.
2. Безнадійна заборгованість за угодами, що передбачають
виставлення векселя на користь кредитора як забезпечення боргових
зобов'язань дебітора, відшкодовується за рахунок страхового
резерву кредитора за умови, що опротестований у неплатежі вексель
залишається непогашеним протягом 30 календарних днів з дня його
опротестування та держатель векселя порушив справу у арбітражному
суді. При цьому валовий дохід векселедавця збільшується на суму
опротестованого в неплатежі векселя у податковому періоді, на
який припадає тридцятий календарний день з дня опротестування
такого векселя.
3. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного
банкрутом у встановленому законодавством України порядку,
відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після
прийняття арбітражним судом рішення про визнання дебітора
банкрутом;
а) кошти, одержані кредитором внаслідок завершення
ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника,
включаються до складу валових доходів кредитора в податковий
період їх надходження;
б) якщо кредитор надає кредит дебітору, проти якого порушено
справу про банкрутство до укладення кредитної угоди, та
інформація про порушення такої справи була оприлюднена (за
винятком випадків надання фінансових кредитів у межах процедури
санації дебітора під заставу його корпоративних прав) безнадійна
заборгованість за кредитом погашається за рахунок власних коштів
кредитора. При цьому валовий дохід дебітора, оголошеного
банкрутом у встановленому законодавством України порядку, не
збільшується на суму зазначеної безнадійної заборгованості.
4. Заборгованість, забезпечена заставою, погашається
відповідно до законодавства України, якщо:
а) заставодержатель має право відшкодувати за рахунок
страхового резерву частину заборгованості, що залишилася
непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних кредитором
від продажу майна дебітора, переданого у заставу, та за умови, що
інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого
майна позичальника не привели до повного відшкодування
заборгованості;
б) продаж майна, переданого у заставу здійснюється лише
через аукціони (публічні торги);
в) у разі відчуження майна, переданого у заставу, іншими
способами кредитор відшкодовує збитки за рахунок прибутку, який
залишається у його розпорядженні після оподаткування;
г) порядок проведення аукціонів (публічних торгів)
установлюється Кабінетом Міністрів України.
5. Безнадійна заборгованість, яка виникла внаслідок
неспроможності дебітора погасити заборгованість у зв'язку з дією
обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажору),
відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за
наявності будь-якого з таких документів:
а) підтвердження Торгово-промислової палати України про
настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на
території України або підтвердження уповноважених органів іншої
держави, легалізованих консульськими установами України, у разі
настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на
території такої держави;
б) рішення Президента України про оголошення окремих
місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації,
затверджене Верховною Радою України, або рішення Кабінету
Міністрів України про визнання окремих місцевостей України
потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного
лиха, включаючи рішення про визнання окремих місцевостей
потерпілими від несприятливих погодних умов, що призвели до
втрати врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, які
перевищують 30 процентів середнього врожаю за попередні п'ять
календарних років. При цьому валовий дохід дебітора не
збільшується на суму заборгованості, що виникла внаслідок його
неспроможності погасити таку заборгованість у зв'язку з дією
обставин непереборної сили (форс-мажору), протягом усього строку
дії таких форс-мажорних обставин.
6. Прострочена заборгованість підприємств, установ і
організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення (або
тих, що не підлягають приватизації) згідно із законодавством
України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора
у разі, коли протягом 30 календарних днів з дня виникнення
прострочення зазначена заборгованість не була відшкодована
коштами Державного бюджету України чи відповідних місцевих
бюджетів або компенсована в будь-який інший спосіб.
При цьому кредитор у строки, передбачені законодавством
України, зобов'язаний звернутися до суду (арбітражного суду) з
позовом щодо стягнення заборгованості, одержаних у зв'язку з
таким кредитуванням.
Якщо кредитор не звернувся до суду (арбітражного суду)
протягом визначених законодавством України строків або якщо суд
(арбітражний суд) відмовляє у позові або залишає позовну заяву
без розгляду, кредитор зобов'язаний збільшити валові доходи на
суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий період.
7. Прострочена заборгованість фізичних осіб, визнаних у
судовому порядку безвісно відсутніми або померлими,
відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за умови,
що рішення суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми
або померлими було прийнято пізніше дати укладення кредитної
угоди. При цьому кредитор має здійснити юридичні заходи щодо
стягнення безнадійної заборгованості із спадку такої фізичної
особи у межах і за процедурою, встановленою законодавством
України.
8. Прострочена заборгованість за договорами, визнаними у
судовому порядку повністю або частково недійсними з вини
дебітора, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора
у разі, коли дебітор не погашає заборгованість за зазначеними
договорами протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення
суду про визнання їх повністю або частково недійсними. При цьому
валовий дохід дебітора збільшується на суму такої заборгованості
у податковий період, на який припадає прийняття рішення суду
(арбітражного суду) щодо визнання договорів повністю або частково
недійсними з вини дебітора.
9. Прострочена заборгованість за договорами або їх
частинами, визнаними у судовому порядку недійсними з вини
кредитора або з вини обох сторін, погашається за рахунок
повернення дебітором суми кредиторської заборгованості, а в разі
її неповернення протягом 30 календарних днів - з прибутку, який
залишається у розпорядженні кредитора після оподаткування. При
цьому валовий дохід дебітора збільшується на суму такої
заборгованості у податковий період, на який припадає прийняття
рішення суду (арбітражного суду) щодо визнання договорів або їх
частин недійсними з вини обох сторін.
10. Прострочена заборгованість фізичних осіб, стосовно яких
оголошено розшук у порядку, передбаченому
Кримінальнопроцесуальним кодексом України, відшкодовується за
рахунок страхового резерву кредитора у разі, коли протягом 180
календарних днів з дня оголошення розшуку місце перебування такої
фізичної особи не встановлено.
11. Прострочена заборгованість юридичних осіб, стосовно
керівників яких оголошено розшук, у порядку, передбаченому
Кримінально-процесуальним кодексом України, відшкодовується за
рахунок страхового резерву кредитора у разі, коли протягом 180
календарних днів з дня оголошення розшуку місце перебування цих
осіб не встановлено.
12. Якщо всі заходи щодо стягнення безнадійної
заборгованості, відповідно до цієї частини, не привели до
позитивного результату, банки та інші фінансові установи
відносять на валові витрати таку заборгованість, що не
відшкодована за рахунок резерву (страхового резерву), створеного
відповідно до частини другої цієї статті.
(4) Додаткові положення щодо безнадійної заборгованості.
1. Якщо дебітор повністю або частково погашає безнадійну
заборгованість, попередньо віднесену кредитором до складу валових
витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву згідно з
положеннями частин (1) і (3) цієї статті, кредитор збільшує
валовий дохід на суму компенсації, одержаної від дебітора, у
податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної
заборгованості або її частини.
2. Якщо за висновком відповідного уповноваженого органу,
визначеного пунктом 5 частини (3) цієї статті, обставини
непереборної сили, стихійного лиха (форс - мажору) мають
тимчасовий характер і не впливають на спроможність дебітора
сплатити заборгованість після їх закінчення, кредитор
зобов'язаний надати претензію дебітору стосовно сплати зазначеної
заборгованості протягом 30 календарних днів після закінчення дії
таких обставин непереборної сили. У разі коли дебітор не погасив
зазначену заборгованість або кредитор не звернувся з позовом до
суду (арбітражного суду) стосовно стягнення такої заборгованості
протягом строків, визначених законодавством України, валові
доходи кредитора і дебітора збільшуються на суму зазначеної
заборгованості.
3. Якщо фізична особа - дебітор, визнана у судовому порядку
безвісно відсутньою або померлою, заявляється, кредитор
зобов'язаний здійснити відповідні заходи щодо стягнення
заборгованості з такої особи. У разі коли така фізична особа
сплачує заборгованість, що була попередньо віднесена кредитором
до складу валових витрат або відшкодована за рахунок страхового
резерву, кредитор збільшує валовий дохід на суму коштів,
одержаних від дебітора у податковий період, протягом якого
відбулося повернення зазначеної заборгованості.
4. Якщо відповідно до законодавства України рішення про
визнання договорів недійсними з вини дебітора скасоване, а
кредитор не оскаржує таке рішення у строки, передбачені
законодавством України, кредитор збільшує валовий дохід на суму
заборгованості, попередньо включену до валових витрат або
відшкодовану за рахунок страхового резерву в податковий період,
протягом якого закінчився строк для подання такої скарги.
5. Якщо фізична особа, щодо якої органами слідства оголошено
розшук, розшукана і сплачує заборгованість, яка була попередньо
включена кредитором до складу валових витрат або відшкодована за
рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий дохід на
суму компенсації заборгованості, одержаної від дебітора, у
податковий період, протягом якого зазначена заборгованість або її
частина. була повернена.
6. Якщо юридичні або фізичні особи, визнані винними в
заподіянні шкоди згідно з положеннями Цивільного кодексу України,
сплачують заборгованість фізичної особи, що віднесена кредитором
до складу валових витрат або відшкодована за рахунок страхового
резерву, кредитор збільшує валовий дохід на суму коштів,
одержаних у погашення заборгованості дебітора, у податковий
період, протягом якого зазначена заборгованість або її частина
була повернена.
7. Під сумнівною заборгованістю в цілях цієї статті слід
розуміти заборгованість, не повернуту в обумовлені договором
строки, але ще є можливість повернути її у порядку, встановленому
законодавством України.
Статті 2095 - 2102 - резервні
Глава 16. Оподаткування фінансових результатів міжнародних
операцій
Стаття 2103. Оподаткування нерезидентів
(1) Будь-які доходи, одержані нерезидентом із джерелом їх
походження з України (в тому числі на рахунки нерезидента, що
ведуться у гривнях), оподатковуються у порядку і за ставками,
визначеними цією статтею.
(2) Для цілей цієї статті під доходами, одержаними
нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:
а) проценти, що сплачуються на користь нерезидента, в тому
числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими)
резидентом;
б) дивіденди, що сплачуються (нараховуються) резидентом;
в) роялті, послуги типу "інжиніринг", а також доходи у
вигляді фрахту;
г) лізингову (орендну) плату, що сплачується (нараховується)
резидентами, нерезидентами або постійними представництвами на
користь нерезидента - лізингодавця (орендодавця) за виключенням
сум, що є сплатою основної вартості предмету лізингу;
д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на
території України, яке належить нерезиденту, в тому числі майна
постійного представництва нерезидента;
е) доходи від здійснення операцій з торгівлі цінними
паперами або іншими корпоративними правами, визначені відповідно
до норм цього Кодексу;
є) доходи, одержані від провадження спільної діяльності на
території України, доходи від виконання довгострокових контрактів
на території України;
ж) дохід за провадження культурної, освітньої, релігійної,
спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або
уповноважених ними осіб) на території України;
з) доходи від брокерської, комісійної або агентської
діяльності (послуг), одержані від резидентів або постійних
представництв інших нерезидентів за надання брокерських,
комісійних або агентських послуг, нерезидентом або його постійним
представництвом на території України на користь резидентів;
и) суми страхових внесків і премій на страхування або
перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування життя)
або страхування резидентів від ризиків за межами України;
і) доходи у вигляді виграшів (призів) у лотереї (крім
державної), від казино, інших гральних місць (домів),
розташованих на території України, доходи від організації та
проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);
ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на
користь нерезидентів крім випадків, визначених Кабінетом
Міністрів України;
й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним
представництвом цього або іншого нерезидента) господарської
діяльності на території України, крім діяльності з експорту або
імпорту товарів (робіт, послуг) в межах звичайного торгівельного
обороту. Доходи нерезидента від здійснення господарської
діяльності території України, отримувані як безпосередньо, так і
через його постійне представництво, включаються до доходів такого
постійного представництва з метою оподаткування згідно із
частиною (9) статті 2103 цього Кодексу.
(3) Резидент, нерезидент або постійне представництво
нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку
виплату з доходу з джерелом його походження з України, зазначених
в частині (2) цієї статті, а також з доходу, одержаного таким
нерезидентом від провадження господарської діяльності (в тому
числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім
доходів, зазначених у частинах (4) - (8) цієї статті, зобов'язані
утримувати під час виплати такого доходу та сплачувати податок у
розмірі 15 процентів від суми такого доходу за рахунок такої
виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних договорів,
що набрали чинності.
(4) Резиденти, які здійснюють виплату доходу нерезидентам (у
тому числі на рахунки нерезидентів, що ведуться у гривнях) від
здійснення портфельних інвестицій у процентні облігації чи
процентні казначейські зобов'язання, випущені (емітовані) за
рішенням резидента, зокрема уповноваженого органу державної влади
чи органу місцевого самоврядування (крім облігацій зовнішніх
державних позик України), зобов'язані утримувати під час виплати
такого доходу та сплачувати податок у розмірі 25 процентів від
суми такого доходу за рахунок такої виплати без застосування
податку, встановленого частиною (3) цієї статті.
Прибутки нерезидентів, одержані у вигляді доходів на
безпроцентні (дисконтні) облігації чи казначейські зобов'язання,
оподатковуються за ставкою 25 процентів у такому порядку
а) базою оподаткування є прибуток, який розраховується як
різниця між номінальною вартістю безпроцентних (дисконтних)
цінних паперів, сплаченою (нарахованою) їхнім емітентом, та ціною
їх придбання на первинному чи вторинному фондовому ринку;
б) з метою здійснення податкового контролю придбання або
продаж зазначених у цьому пункті цінних паперів може
здійснюватися від імені та за рахунок нерезидента виключно його
постійним представництвом, якщо це передбачено законодавством
України, або резидентом, який працює від імені, за рахунок і за
дорученням такого нерезидента;
в) зазначені резидент або постійне представництво
нерезидента несуть відповідальність за повне та своєчасне
нарахування і внесення до бюджету податків, утриманих під час
виплати нерезиденту доходів від володіння процентними або
безпроцентними (дисконтними) цінними паперами.
(5) Не підлягають оподаткуванню доходи, одержані
нерезидентами, у вигляді процентів або доходу (дисконту) на
державні цінні папери, продані (розміщені) нерезидентам за межами
території України через уповноважених агентів - нерезидентів, або
процентів, сплачених нерезидентам за одержані Україною позики
(кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються у
Державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку
України.
6) Суми доходів нерезидентів, що виплачуються резидентами у
вигляді фрахту, оподатковуються за ставкою шість процентів у
джерела виплати таких доходів за рахунок таких виплат.
(7) Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам у вигляді
страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від
перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на
території України сплачують податок за ставкою 15 процентів від
суми виплат за рахунок таких виплат. Резиденти, які здійснюють
виплати нерезидентам у вигляді страхових платежів (страхових
внесків або страхових премій) від страхування ризиків, а також за
рекламні послуги, надані на території України, сплачують податок
за ставкою 25 процентів від суми виплат за рахунок таких виплат.
(8) Суми доходів нерезидентів, отриманих у вигляді
дивідендів, оподатковуються за ставкою 15 відсотків від
нарахованої суми виплати за рахунок такої виплати, якщо інше не
передбачено нормами міжнародних угод, згода на які була надана
Верховною Радою України. Сплата податку здійснюється до/або в
момент виплати дивідендів при їх репатріації за кордон, але не
пізніше сплати податку за результатами податкового періоду, в
якому відбулося нарахування таких дивідендів.
(9) Суми прибутків нерезидентів, які провадять діяльність на
території України через постійне представництво, оподатковуються
у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво
прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який
провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
(10) У разі коли нерезидент провадить свою діяльність не
лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток
від своєї діяльності, що провадиться ним через постійне
представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає
оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення
нерезидентом відокремленого фінансового звіту, погодженого з
податковим органом за місцезнаходженням постійного
представництва. У разі неможливості шляхом прямого підрахування
визначити прибуток, одержаний нерезидентами із джерелом його
походження з України, оподатковуваний прибуток на підставі
валового доходу або проведених затрат виходячи з норми
рентабельності 20 процентів.
(11) Резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та
інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт,
послуг за рахунок і на користь нерезидента (включаючи укладення
договорів з іншими резидентами та нерезидентами від імені і на
користь нерезидента), утримують і перераховують до відповідного
бюджету податок з доходу, одержаного таким нерезидентом із джерел
походженням з України, визначений у порядку, передбаченому для
оподаткування прибутків нерезидентів, що провадять свою
діяльність на території України через постійне представництво.
При цьому такі резиденти не підлягають додатковому взяттю на
облік в органах державної податкової служби як платники податку
на прибуток.
Резиденти, які з метою оподаткування прирівнюються до
постійних представництв нерезидентів, подають до органу державної
податкової служби за своїм місцезнаходженням протягом 10
календарних днів від дня початку провадження такої діяльності
повідомлення за формою, встановленою центральним органом
державної податкової служби України.
(12) Резиденти та постійні представництва нерезидентів у
разі провадження на користь нерезидента (в тому числі на рахунки
нерезидента, що ведуться в гривнях) будь-якої виплати з доходу,
одержаного таким нерезидентом з джерел походженням з України,
самостійно подають до органу державної податкової служби за
місцем свого розташування звіт про виплату доходів нерезиденту та
утримання та внесення до відповідного бюджету податків,
передбачених цією статтею, в порядку, встановленому центральним
органом державної податкової служби України.
Стаття 2104. Усунення подвійного оподаткування
(1) Сума прибутку (доходу), одержана резидентом за межами
митної території України, зараховується до загальної суми
прибутку (доходу), яка підлягає оподаткуванню в Україні і
враховується під час визначення розміру податку.
(2) Суми податку на прибуток, одержаного за межами митної
території України, що сплачені суб'єктами господарської
діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку
на прибуток в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума
податку, розрахована за правилами, встановленими цим Кодексом.
(3) Розмір зарахованих сум податку на прибуток, одержаного
за межами митної території України протягом податкового періоду
не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні
цим платником податку протягом такого звітного періоду.
(4) Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових
зобов'язань такі податки, сплачені в інших країнах:
а) податок на капітал (майно) та приріст капіталу;
б) поштові податки;
в) податки на реалізацію (продаж);
г) інші непрямі податки незалежно від того, чи підпадають
вони під категорію прибуткових податків, чи оподатковуються
окремими податками згідно із законодавством інших держав;
(5) Зарахування сплачених за межами митної території України
сум податку на прибуток проводиться за умови подання письмового
підтвердження податкового органу іноземної країни щодо факту
сплати такого податку і за наявності міжнародного договору
України про уникнення подвійного оподаткування доходів, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 2105. Оподаткування прибутків, одержаних у країнах з
пільговим оподаткуванням
(1) У разі укладення договорів, які передбачають здійснення
оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають
офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких
нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того,
чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі)
безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів,
витрати платників податку на оплату (нарахування) вартості таких
товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у
сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт,
послуг).
Правило, визначене цією частиною, починає застосовуватися з
календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає
офіційна публікація переліку офшорних зон, затвердженого
Кабінетом Міністрів України.
Для цілей цієї частини під терміном "нерезиденти, що мають
офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на
території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на
території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із
правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською
установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус
такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом
першим цієї частини, платник податку має послатися на наявність
зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.
(2) Перелік офшорних зон оприлюднюється Кабінетом Міністрів
України. У разі необхідності внесення змін до цього переліку такі
зміни вносяться не пізніше ніж за 3 місяці до нового звітного
(податкового) року та вводяться в дію з початку нового звітного
(податкового) року.
Статті 2106 - 2118 - резервні
Глава 17. Спеціальний порядок оподаткування деяких видів
підприємницької діяльності
Стаття 2119. Загальні положення
(1) Об'єктом оподаткування є право на торгівельну діяльність
та діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи
операції з готівковими коштами в іноземній валюті та з кредитними
картками), а також діяльність з надання платних послуг і послуг у
сфері грального бізнесу за готівкові кошти та з використанням
інших форм розрахунків і кредитних карток на території України.
(2) Не допускається визначення видів підприємницької
діяльності, що підлягають патентуванню, порядку та суб'єктів
патентування в інших нормативно-правових актах, а також рішеннях
органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
(3) Суб'єктами правовідносин, що підлягають регулюванню цією
главою, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності,
що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а
також їх відокремлені підрозділи (філіали, відділення,
представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю,
передбаченою частиною першою цієї статті.
(4) Дія цієї глави не поширюється на торговельну діяльність
і діяльність з надання платних послуг, які провадяться:
а) суб'єктами підприємницької діяльності, на яких
поширюється спрощена система оподаткування відповідно до глави
98, крім надання послуг у сфері грального бізнесу та глави 99
цього Кодексу;
б) суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють
виносну торгівлю з лотків на території, прилеглій до підприємств
торгівлі та громадського харчування;
в) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними
особами, які провадять торговельну діяльність на ринках усіх форм
власності із сплатою ринкового збору та продаж вирощених в
особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній,
садовій та городній ділянках продукції рослинництва, худоби,
кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх
забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки),
продукції бджільництва.
г) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними
особами, які:
г1. здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному
господарстві, на присадибній, дачній, садовій та городній
ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці
(як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді
та у вигляді первинної переробки), продукції власного
бджільництва;
г2. сплачують фіксований податок відповідно до законодавства
про оподаткування доходів фізичних осіб.
Стаття 2120. Визначення, зміст торгового патенту та умови
його придбання
(1) Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької
діяльності, які провадять діяльність, зазначену в частині (1)
статті 2119 цього Кодексу.
(2) Підставою для придбання торгового патенту є заявка,
оформлена відповідно до частини восьмої цієї статті. Встановлення
будь-яких додаткових умов під час придбання торгового патенту не
дозволяється.
(3) Торговий патент видається за плату суб'єктам
підприємницької діяльності органами державної податкової служби
за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх
структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам
підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність
або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі),
- за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з
надання платних послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності,
що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за
місцем реєстрації цих суб'єктів.
(4) Суб'єкт підприємницької діяльності має право придбати
торгові патенти на наступні за поточним роки, але не більше ніж
на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх
одержання. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності
звільняється від сплати остаточної вартості торгового патенту у
разі, коли прийнятими після цього нормативно-правовими актами
збільшується вартість торгового патенту.
(5) Суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив
діяльність, яка відповідно до цієї глави підлягає патентуванню,
до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про
припинення такої діяльності відповідний орган державної
податкової служби. При цьому торговий патент підлягає поверненню
до органу державної податкової служби, що видав його, а суб'єкту
підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума
вартості торгового патенту.
(6) Торговий патент містить такі реквізити:
б) найменування суб'єкта підприємницької діяльності, який
володіє торговим патентом;
в) вид підприємницької діяльності;
г) назва виду послуг;
д) зазначення "виїзна торгівля" - у разі, коли торгівля
провадиться з транспортних засобів;
е) строк дії торгового патенту;
є) місцезнаходження органу державної податкової служби, що
видав торговий патент;
ж) відмітка органу державної податкової служби про
надходження плати за виданий нею торговий патент;
з) місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької
діяльності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької
діяльності - юридичної особи (місцезнаходження структурного
(відокремленого) підрозділу цього суб'єкта).
(7) Форма торгового патенту, а також порядок заповнення
патентів установлюються центральним органом державної податкової
служби України.
(8) Заявка на придбання торгового патенту повинна містити
такі відомості:
а) найменування суб'єкта підприємницької діяльності;
б) витяг з установчих документів щодо юридичної адреси
суб'єкта підприємницької діяльності, а у разі, коли патент
придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу -
довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного
(відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;
в) вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує
придбання торгового патенту;
г) найменування документа про повну або часткову сплату
вартості торгового патенту;
д) перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з
суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, або
членів його сім'ї, що беруть участь у провадженні підприємницької
діяльності, та їх реєстраційні номери облікової справи платника
податків.
Стаття 2121. Порядок придбання торгового патенту на
провадження торговельної діяльності та його вартість
(1) Патентуванню підлягає торговельна діяльність, що
провадиться суб'єктами підприємницької діяльності або їх
структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу
товарів.
(2) У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має
структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент
придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого)
підрозділу (торгової точки - пункту продажу товарів).
(3) Вартість торгового патенту на провадження торговельної
діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування
залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та
асортиментного переліку товарів і визначається за календарний
місяць у межах таких граничних рівнів:
а) на території міста Києва, обласних центрів - від 70 до
340 гривень;
б) на території міста Севастополя, міст обласного
підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від
40 до 170 гривень;
в) на території інших населених пунктів - до 90 гривень;
г) вартість короткострокового торгового патенту на
провадження торговельної діяльності за один день установлюється у
фіксованому розмірі - 20 гривень.
(4) У разі коли пункти продажу товарів розташовані в
курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць,
інших пунктів переміщення через митний кордон, органи місцевого
самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий
патент, можуть прийняти рішення щодо збільшення плати за цей
патент, але не більше ніж 340 гривень за календарний місяць.
Додаткові доходи, одержані внаслідок прийняття зазначених рішень,
повністю спрямовуються до відповідних місцевих бюджетів.
(5) Строк дії торгового патенту на провадження торговельної
діяльності становить 12 календарних місяців.
Строк дії короткострокового торгового патенту на провадження
торговельної діяльності становить від 1 до 15 днів.
(7) Короткостроковий торговий патент придбавається суб'єктом
підприємницької діяльності при проведенні ярмарків, виставок -
продажів та інших короткострокових заходів, пов'язаних з
демонстрацією та продажем товарів за місцем провадження
зазначеної діяльності.
(8) Оплата вартості торгового патенту на провадження
торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця,
який передує звітному, а оплата вартості короткострокового
торгового патенту - не пізніше ніж за один день до початку
провадження торговельної діяльності.
(9) Під час придбання торгового патенту на провадження
торговельної діяльності суб'єкт підприємницької діяльності
вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за
один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового
патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, який
підлягає внесенню в останній місяць його дії.
(10) Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснити
попередню оплату вартості торгового патенту на провадження
торговельної діяльності за весь строк його дії.
(11) Пільговий торговий патент видається суб'єктам
підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим)
підрозділам, які провадять торговельну діяльність (крім оптової
торгівлі) виключно з використанням таких видів товарів
вітчизняного виробництва:
а) хліб і хлібобулочні вироби, борошно пшеничне та житнє,
сіль, цукор, олія соняшникова та кукурудзяна, молоко і молочна
продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них,
продукти дитячого харчування, безалкогольні напої, морозиво,
яловичина та свинина, домашня птиця, яйця, риба, ягоди і фрукти,
мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби
захисту бджіл, картопля і плодоовочева продукція, комбікорми для
продажу населенню;
б) поштові марки, листівки, вітальні листівки та конверти
непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева,
паперу та картону, що використовується для поштових відправлень
підприємствами Міністерства зв'язку України, і фурнітура до них;
в) проїзні квитки;
г) товари народних промислів (крім антикварних і тих, що
становлять культурну цінність, згідно з переліком, що
встановлюється Міністерством культури України);
д) вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас
освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні
брикети і дрова для продажу населенню;
е) друкована продукція, в тому числі періодичні видання
друкованих засобів масової інформації, книги, брошури, альбоми,
нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція,
включаючи атласи, глобуси і топографічні плани, книги для
розмальовування, листівки поштові, вітальні листівки, конверти,
картинки перебивні, зошити, книжки для записів, блокноти, папір
друкарський, папір для малювання і копіювання, бланки, журнали
реєстраційні, календарі, інші канцелярські товари з паперу або
картону;
(12) Пільговий торговий патент видається суб'єктам
підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим)
підрозділам, які провадять торговельну діяльність виключно з
використанням таких видів товарів незалежно від країни їх
походження:
а) періодичні видання друкованих засобів масової інформації;
б) готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки,
медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та
вироби медичного призначення) та вітаміни для населення;
ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки,
косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види
санітарногігієнічних виробів з целюлози або її замінників,
термометри, індивідуальні діагностичні прилади;
в) мило господарське, а також сірники;
г) насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових
коренеплодів і картоплі, а також розсади та саджанців;
д) ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі,
мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для
малювання та живопису, полотно, баґети, рамки та підрамники для
картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське
приладдя, крім виготовлених з дорогоцінних, напівдорогоцінних
металів.
(13) У пільговому торговому патенті обов'язково наводиться
повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації.
(14) Пільговий торговий патент не дає права на провадження
торговельної діяльності товарами, які не зазначені у цій статті.
(15) Суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують
товари повсякденного вжитку та продукти харчування пільговим
категоріям населення через торговельні заклади, створені для цієї
мети громадськими організаціями інвалідів та органами місцевого
самоврядування, мають право на пільговий торговий патент (крім
суб'єктів підприємницької діяльності, передбачених підпунктом "в"
частини (4) статті 2119 цього Кодексу).
(16) Суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять
торговельну діяльність на території військових частин і
військових навчальних закладів виключно товарами військової
атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців,
одержують пільговий торговий патент. Перелік товарів
повсякденного вжитку визначає Кабінет Міністрів України.
(17) Не потребує патентування:
а) реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції
власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у
трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у
виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта або
розташовані в павільйонах та кіосках, що знаходяться на території
цього суб'єкта;
б) діяльність суб'єктів підприємницької діяльності,
пов'язана із закупівлею у населення продукції (заготівельна
діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції провадиться
за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари,
макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових;
заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її
переробки);
в) діяльність у торговельно - виробничій сфері (громадське
харчування), що провадиться у приміщеннях підприємств, установ,
організацій, в тому числі закладів освіти, з обслуговування
працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і
студентів у навчальних закладах.
(18) У разі придбання пільгового торгового патенту,
передбаченого частинами (11), (12), (15) - (16) цієї статті,
суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в
розмірі 100 гривень за весь строк дії патенту.
(19) Строк дії пільгового торгового патенту на здійснення
торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.
(20) Оплата вартості пільгового торгового патенту
здійснюється до 15 числа місяця, що передує звітному.
Стаття 2122. Порядок придбання торгового патенту на
провадження діяльності з надання платних послуг
(1) Патентуванню підлягає діяльність з надання платних
послуг, яка провадиться суб'єктами підприємницької діяльності або
їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих
приміщеннях, будівлях, їх частинах так і за їх межами.
(2) Перелік платних послуг визначається Кабінетом Міністрів
України і не може змінюватися протягом бюджетного року.
(3) У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має
структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент на
провадження діяльності з надання платних послуг придбавається
окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу
(пункту з надання послуг).
(4) Вартість торгового патенту на провадження діяльності з
надання платних послуг установлюється органами місцевого
самоврядування залежно від місцезнаходження об'єкта з надання
платних послуг та виду платних послуг на один календарний місяць
у межах таких граничних рівнів:
а) на території міста Києва, обласних центрів - від 70 до
340 гривень;
б) на території міста Севастополя, міст обласного
підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від
40 до 170 гривень;
в) на території інших населених пунктів - до 90 гривень.
(5) Строк дії торгового патенту на провадження діяльності з
надання платних послуг становить 12 календарних місяців.
(6) Оплата вартості торгового патенту на провадження
діяльності з надання платних послуг провадиться щомісячно до 15
числа місяця, який передує звітному.
Суб'єкт підприємницької діяльності може зробити попередню
оплату вартості торгового патенту на провадження діяльності з
надання платних послуг за весь строк його дії.
Під час придбання торгового патенту на провадження
діяльності з надання платних послуг суб'єкт підприємницької
діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового
патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання
торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент,
який підлягає внесенню в останній місяць його дії.
Стаття 2123. Порядок придбання торгового патенту на
здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями
(1) Патентуванню підлягають операції з торгівлі готівковими
валютними цінностями, які здійснюються суб'єктами підприємницької
діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у
пунктах обміну іноземної валюти.
(2) У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має
структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент
придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого)
підрозділу (обмінного пункту).
(3) Вартість торгового патенту на здійснення операцій з
торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксованому
розмірі - 430 гривень за календарний місяць.
(4) Строк дії торгового патенту на здійснення операцій з
торгівлі валютними цінностями становить 12 календарних місяців.
(5) Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій
з торгівлі валютними цінностями провадиться щомісячно до 15 числа
місяця, який передує звітному.
(6) Під час придбання торгового патенту на здійснення
операцій з торгівлі валютними цінностями суб'єкт підприємницької
діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового
патенту за один місяць. На цю суму зменшується розмір плати за
торговий патент, що підлягає внесенню в останній місяць його дії.
(7) Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснити
попередньо оплатити вартість торгового патенту на здійснення
операцій з торгівлі валютними цінностями за весь строк його дії.
Стаття 2124. Порядок придбання торгового патенту на
здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу
(1) Патентуванню підлягають операції з надання послуг у
сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами
підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими)
підрозділами.
(2) Казино, інші гральні місця (доми) повинні займати окремі
приміщення або будівлі та мати гральний зал для відвідувачів
(крім гральних автоматів, комп'ютерної техніки та більярдних
столів).
(3) Надання послуг у сфері грального бізнесу поза межами
відведених на ці цілі приміщень або будівель, а також у
приміщеннях, що не мають грального залу для відвідувачів, не
дозволяється.
(4) У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має
структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент
придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого)
підрозділу (грального місця).
(5) Вартість торгового патенту на здійснення операцій з
надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у
фіксованому розмірі (за календарний місяць):
а) для використання грального автомату з грошовим або
майновим виграшем, комп'ютерної техніки для проведення ігор - 120
гривень;
б) для використання грального стола з кільцем рулетки - 5400
гривень;
в) для використання інших гральних столів (спеціальних
столів для казино, крім столів для більярду) - 4000 гривень за
кожний стіл;
г) для використання кегельбанів, що вводяться у дію за
допомогою жетона, монети або без них, - 170 гривень за кожний
гральний жолоб (доріжку);
д) для використання столів для більярду, що вводяться в дію
за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для
більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань,
- 50 гривень за кожний стіл для більярду;
е) для проведення інших видів грального бізнесу, включаючи
розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій або у майновій
формі, - 200 гривень за кожний окремий вид (місце) грального
бізнесу.
(6) Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг
у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме
гральне місце (гральний автомат, гральний стіл, одиницю
комп'ютерної техніки).
(7) Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг
у сфері грального бізнесу не дає права на провадження діяльності
пов'язаної з гральним бізнесом, не зазначеної у такому патенті.
(8) Строк дії торгового патенту на здійснення операцій з
надання послуг у сфері грального бізнесу становить 12 календарних
місяців.
(9) Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій
з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щомісячно
до 15 числа місяця, що передує звітному.
(10) Під час придбання торгового патенту на здійснення
операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт
підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі
вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під
час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за
торговий патент, який підлягає внесенню в останній місяць його
дії.
Стаття 2125. Порядок використання торгового патенту
(1) Торговий патент повинен знаходитись:
а) у пунктах продажу товарів;
б) у пунктах обміну іноземної валюти;
в) у приміщеннях для надання послуг.
(2) Торговий патент має бути доступним для огляду.
(3) Торговий патент є чинним на території органу, який
здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності чи з яким
погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого)
підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту.
Передача торгового патенту іншому суб'єкту підприємницької
діяльності або іншому структурному (відокремленому) підрозділу
суб'єкта підприємницької діяльності не дозволяється. Торговий
патент, виданий для провадження торговельної діяльності з
використанням пересувної торгової мережі (автомагазини, розвозки
тощо), дійсний тільки на території України.
Статті 2126 - 2130 - резервні
Глава 18. Порядок нарахування, утримання та сплати податку
до бюджету
Стаття 2131. Порядок нарахування податку
(1) Платники податку самостійно визначають суми податку, що
підлягають сплаті.
(2) Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною
статтею 2086 цього Кодексу, від прибутку, що підлягає
оподаткуванню, розрахованого згідно з нормами розділу ІІ цього
Кодексу.
(3) Податок, що підлягає сплаті до бюджету, дорівнює сумі,
визначеній згідно з частиною (2) цієї статті, яка зменшена на
вартість торгових патентів, придбаних платником податку згідно із
главою 17 цього Кодексу в частині, що не перевищує нарахованого
до сплати податку на прибуток від діяльності, на яку придбано
патент.
(4) Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками
податку, які провадять страхову діяльність, визначається у
порядку, передбаченому статтею 2046 цього Кодексу.
(5) Сплата податку іншими, ніж платник податку, особами не
дозволяється.
Стаття 2132. Утримання податку з виплат нерезидентам
(1) Податок на прибуток (дохід) нерезидентів, визначених
статтею 2103 цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету особами,
які здійснюють такі виплати, в тому числі постійними
представництвами нерезидента, до/або разом із здійсненням таких
виплат.
(2) Відповідальність за утримання та перерахування до
бюджету податку на прибуток (дохід) нерезидентів несуть особи,
які проводять відповідні виплати.
(3) Резиденти або постійні представництва нерезидентів, які
утримують податок на прибуток (дохід) нерезидентів, подають
органу державної податкової служби за місцезнаходженням
нерезидента або його постійного представництва не пізніше 25
лютого року, що настає за звітним, податковий звіт про утримання
та внесення до бюджету податку на прибуток (дохід) нерезидентів
за формою, встановленою центральним органом державної податкової
служби України.
(4) Нерезидент щорічно одержує від органу державної
податкової служби підтвердження щодо сплати податку на прибуток
(дохід) у порядку, встановленому центральним органом державної
податкової служби України.
(5) У разі укладання договорів (контрактів) з нерезидентами
забороняється включення до такого договору (контракту) податкових
застережень, згідно з якими підприємство бере на себе
зобов'язання щодо сплати податку на прибуток (дохід)
нерезидентів.
Стаття 2133. Оподаткування доходів від грального бізнесу
(1) Платник податку, який здійснює виплату виграшів у
лотерею або інші види ігор чи розіграшів, що передбачають
придбання особою права на участь у таких іграх чи розіграшах до
їх проведення, зобов'язаний утримувати та вносити до бюджету 20
процентів суми таких виграшів.
(2) Незалежно від положень частини (1) цієї статті будь-яка
особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку з виграшем у казино,
бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана
утримувати та вносити до бюджету 30 процентів від суми прибутку
такої особи, який визначається як різниця між її доходами,
одержаними у вигляді виграшів за відповідний робочий день, та
витратами, понесеними такою фізичною особою протягом такого
робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше суми
такого виграшу. Порядок податкового обліку виграшів та витрат
осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу
встановлюються центральним органом державної податкової служби
України.
(3) Не підлягають оподаткуванню виграші у державні грошові
лотереї.
Під державними грошовими лотереями слід розуміти лотереї,
умови яких передбачають:
виплату призів виключно у грошовій формі;
наявність призового фонду у розмірах не менш як 50 відсотків
отриманих доходів, що залишаються у розпорядженні після
відрахувань до призового фонду, а також відрахувань до Державного
бюджету України в розмірі не менш як 30 відсотків доходів, що
залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду;
наявність казначейського контролю над прийняттям ставок у
режимі реального часу.
(4) Міністерство фінансів України видає ліцензії на
провадження діяльності з випуску та проведення лотерей за видами
лотерей залежно від принципу розігрування призів, а також
реєструє правила випуску та проведення конкретних лотерей, назви
яких не повинні дублюватися.
Податок на прибуток, передбачений статтею 2086 цього
Кодексу, не справляється із суми перевищення доходів над
витратами, пов'язаними з випуском та проведенням державних
лотерей.
Стаття 2134. Строк подання податкових декларацій
(1) Платники податку протягом 60 календарних днів за
останнім календарним днем звітного (податкового) року, що настає
за звітним роком, подають до органу державної податкової служби
податкову декларацію про прибуток за звітний рік за формою,
встановленою центральним органом державної податкової служби
України.
Платники податків, які сплачують авансові внески, подають до
органу державної податкової служби розрахунок за формою,
встановленою центральним органом державної податкової служби
України.
(2) Платники податку мають право не пізніше ніж за 10 днів
до закінчення строку подання документів, установленого цією
статтею, надіслати їх органам державної податкової служби поштою
з повідомленням про вручення. Органи державної податкової служби
не узгоджують розрахунки податкових зобов'язань платника податку,
що передують сплаті податку.
(3) Нерезиденти, що провадять діяльність на території
України через постійне представництво, ведуть бухгалтерський і
податковий облік та звітність згідно із законодавством України,
щорічно подають органам державної податкової служби за
місцезнаходженням постійного представництва декларацію про
прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок
нарахованого податку на прибуток за формою, встановленою
центральним органом державної податкової служби України. У разі
зупинення діяльності постійного представництва до закінчення
звітного року, зазначені документи подаються до органу державної
податкової служби протягом 15 календарних днів з дня такого
зупинення.
(4) Порядок ведення і складання податкових звітів,
декларацій про прибуток та розрахунків податку встановлюється
центральним органом державної податкової служби України.
Стаття 2135. Строки сплати податку до бюджету
(1) Платники податку на прибуток, сплачують податок на
прибуток за звітний податковий рік у терміни, визначені цим
Кодексом, а також щомісячні авансові внески у порядку,
встановленому центральним органом державної податкової служби
України.
(2) Платіжні доручення на перерахування податку до бюджету
подаються підприємствами до банківських установ до настання
строку платежу.
(3) Авансові платежі сплачуються не пізніше 25 числа місяця,
що настає за звітним.
Глави 19 - 20 - резервні
Розділ ІІІ. Податок на доходи фізичних осіб
Глава 21. Загальні положення
Стаття 3001. Визначення термінів
Для цілей цього розділу терміни вживаються в такому значенні:
а) податок, оподаткування, платник податку (в усіх
відмінках) - податок на доходи фізичних осіб, обкладення податком
на доходи фізичних осіб, платник податку на доходи фізичних осіб
(у відповідних відмінках);
б) дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріальних і
нематеріальних цінностей, цінних паперів, інших об'єктів права
власності, що мають вартість, одержані з усіх джерел протягом
податкового періоду;
в) роботодавець - юридична особа, її філіали (відділення),
представництва, постійне представництво нерезидента, фізична
особа - суб'єкт підприємницької діяльності;
г) основний дохід - дохід, одержаний з одного з
нижченаведених джерел:
г1 від роботодавця, який визначається платником податку як
місце одержання основного доходу у вигляді заробітної плати або
інших видів оплати праці фізичної особи, яка перебуває з такою
юридичною особою у трудових відносинах. До складу основних
доходів включаються також будь-які інші доходи, джерело виплати
яких знаходиться у роботодавця;
г2 від провадження самостійної підприємницької та
прирівняної до неї за умовами оподаткування діяльності, у разі
визначення відповідно до цього розділу Кодексу такого доходу
основним;
д) рухоме майно - транспортні засоби, які підлягають
реєстрації згідно із законодавством України;
е) самозайнята особа - фізична особа - суб'єкт
підприємницької діяльності або прирівняна до неї за умовами
оподаткування особа;
є) іпотечний кредит - фінансовий кредит, що надається
фізичній особі для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом
житлового будинку або квартири, які залишаються у власності
кредитора до дня повернення такою фізичною особою основної суми
та процентів за таким кредитом або надаються у власність боржника
з прийняттям кредитором такого житлового будинку (квартири) у
заставу. Іпотечним визнається кредит, який надається на строк не
менший ніж 60 календарних місяців, та передбачає погашення
основної суми заборгованості попередньо або пропорційно погашенню
процентів за таким кредитом.
ж) члени сім'ї фізичної особи - дружина або чоловік такої
фізичної особи, діти як фізичної особи, так і її дружини
(чоловіка), батьки як фізичної особи, так і її дружини
(чоловіка), брати (сестри) як фізичної особи, так і її дружини
(чоловіка), інші утриманці такої фізичної особи, що проживають
разом з такою фізичною особою.
Статті 3002, 3003 - резервні
Глава 22. Платники податку
Стаття 3004. Платники податку
(1) Платниками податку є фізичні особи - резиденти та
нерезиденти.
(2) Не є платниками податку фізичні особи - нерезиденти, які
мають дипломатичний імунітет і користуються привілеями,
встановленими міжнародними договорами, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України або законами України.
Стаття 3005 - резервна
Глава 23. Об'єкт оподаткування
Стаття 3006. Об'єкт оподаткування
(1) Об'єктом оподаткування резидентів є сукупний
оподатковуваний дохід за звітний рік, який визначається шляхом
зменшення суми скоригованого валового доходу у звітному році,
визначеного згідно із статтею 3010 цього Кодексу, на суму витрат
платника податку, визначених згідно із статтею 3011 цього
Кодексу.
(2) Об'єктом оподаткування нерезидентів є валовий дохід,
одержаний з джерел походженням з України, визначений з
урахуванням статті 3041 цього Кодексу.
Стаття 3007. Валовий дохід
(1) Валовий дохід (дохід) - загальна сума доходу з усіх
джерел, одержаного (нарахованого) протягом звітного періоду в
грошовій, матеріальній та нематеріальній формах як на митній
території України, так і за її межами.
(2) До розрахунку валового доходу платника податку
включаються, зокрема:
а) доходи, одержані за місцем одержання основного доходу або
з інших джерел як основна, додаткова та інші види заробітної
плати, як премії, заохочення, відшкодування вартості товарів,
робіт, послуг, авторські винагороди та виплати згідно з
договорами (контрактами), укладеними відповідно до цивільного та
трудового законодавства України, будь-які інші виплати у грошовій
або натуральній формі як компенсація вартості робіт, послуг,
наданих платником податку згідно із законодавством України;
б) доходи у вигляді подарунків, одержані від фізичних осіб
(крім подарунків від членів сім'ї), вартість яких перевищує 5
мінімальних заробітних плат на рік у сумі такого перевищення;
в) доходи у вигляді страхових виплат, одержані по закінченню
терміну дії або в результаті дострокового припинення договорів
страхування життя, якщо плата за страхування вносилась не
платником податку або членом його сім'ї;
г) доходи від продажу майна, визначені з урахуванням статей
3022 та 3023 цього Кодексу, а також доходи від повної передачі
прав на об'єкти інтелектуальної власності;
д) доходи від передачі в оренду (строкове володіння і
користування) майна, прав на використання об'єктів
інтелектуальної власності;
е) доходи, не включені до розрахунку валового доходу за три
попередні роки, що передують звітному, та виявлені у звітному
році, якщо ці доходи у минулі роки підлягали включенню до
сукупного доходу платника податку;
є) дохід (прибуток) від провадження підприємницької та
прирівняної до неї за умовами оподаткування діяльності, крім
визначеного згідно із статтею 15006 цього Кодексу;
ж) доходи, одержані у вигляді додаткових благ;
ж1 До складу додаткових благ включаються будь-які виплати
(надання у власність) фізичній особі за рахунок роботодавців у
грошовому, натуральному вигляді та у вигляді робіт, послуг (крім
послуг з надання соціальної допомоги), якщо такі виплати не є
заробітною платою або виплатами за договорами цивільноправового
характеру. Зокрема, але не виключно, до додаткових благ належить
надання автомобільного транспорту, житла, харчування та одягу
(крім харчування та одягу, зазначених у підпункті "б" статті 3008
цього Кодексу); послуг домашнього обслуговуючого персоналу;
подарунки; різниця між балансовою вартістю товарів та ціною
реалізації у разі продажу товарів із знижкою; страхування майна
фізичної особи та членів її сім'ї за рахунок роботодавця, інших
осіб (за винятком ризиків, обов'язковість страхування яких
передбачена нормами законодавства України або є вимогою
міжнародних конвенцій та договорів до яких приєдналась Україна);
оплата внесків до пенсійних рахунків фізичної особи у сумах, що
перевищують граничні рівні таких внесків, установлені
законодавством України; відшкодування витрат, понесених фізичною
особою, крім витрат, обов'язковість відшкодування яких за рахунок
роботодавця встановлена законодавством України або
цивільно-правовим договором;
з) доходи у вигляді:
з1 суми безповоротної фінансової допомоги та вартості
безоплатних товарів, робіт, послуг, одержаних платником податку
протягом звітного року, крім випадків, передбачених підпунктом
"б" статті 3008 цього Кодексу;
з2 суми штрафів та(або) пені, одержані за згодою сторін
цивільно-правового або трудового договору чи за рішенням суду;
з3 коштів або майна, одержаних за згодою сторін
цивільноправового або трудового договору чи за рішенням суду як
компенсація непрямих витрат, крім компенсації, одержаної як
відшкодування майнової шкоди, заподіяної платникові податку.
і) будь-яке майно, кошти, роботи (послуги), надані платнику
податку під зобов'язання повернення (боргові зобов'язання) та
такі, що не повернуті у строки; суми боргу фізичної особи,
анульованого його кредитором; суми доходу, визначені відповідно
до Закону непрямими методами;
Стаття 3008. Суми виплат, що не включаються до розрахунку
валового доходу
До розрахунку валового доходу платника податку не
включаються і не відображаються в річній податковій декларації
про доходи та майно:
а) суми державної адресної допомоги, житлових та інших
субсидій і компенсацій та винагород в грошовій і натуральній
формі (крім заробітної плати та інших аналогічних виплат), які
виплачуються (відшкодовуються) платнику податку згідно із
законодавством України, вартість державних нагород та винагород,
суми призів та винагород спортсменів, тренерів і спортивних
фахівців у грошовій та натуральній формах, що одержані ними за
перемоги на Олімпійських і Параолімпійських іграх, чемпіонатах та
кубках світу і Європи, вартість парадної, спортивної форми та
особистого спортивного інвентарю, які видаються учасникам
спортивних заходів на період проведення навчально-тренувальних
зборів та офіційних змагань, різних рівнів, державні стипендії
олімпійським, параолімпійським чемпіонам та стипендії Президента
України для талановитих та перспективних спортсменів, а також
суми пенсій, одержуваних платником податку з Пенсійного фонду
України чи з бюджету, за відшкодування громадянам відповідно до
законодавства шкоди, заподіяної внаслідок Чорнобильської
катастрофи;
б) вартість безоплатно одержаного харчування, а також
робочого одягу та взуття, форменого обмундирування і вугілля,
виданого вуглевидобувним та шахтобудівельними підприємствами, за
переліком і нормами, які встановлюються Кабінетом Міністрів
України;
в) суми одержуваних платником податку коштів на відрядження,
розрахованих згідно з розділом ІІ цього Кодексу.
в1 У разі коли суми коштів, що видаються на відрядження,
перевищують граничні розміри, розраховані згідно з розділом ІІ
цього Кодексу, роботодавець (самозайнята особа) зобов'язаний
нарахувати та утримати під час виплати такого перевищення податок
у розмірі 20 процентів суми перевищення за рахунок такої суми.
в2 У разі коли за наслідками подання звіту про використання
коштів, виданих на відрядження, їх сума перевищує граничні
розміри, розраховані відповідно до розділу ІІ цього Кодексу, а
підзвітна фізична особа не повертає суми надміру витрачених
коштів до кінця звітного місячного періоду, роботодавець
(самозайнята особа) зобов'язаний включити суму надміру витрачених
коштів на відрядження до валових доходів підзвітної фізичної
особи за результатами звітного місяця та утримати податок на таку
суму за шкалою і ставками, передбаченими для основного або
неосновного доходу, відповідно до того, чи є роботодавець
(самозайнята особа) місцем одержання основного доходу чи ні. При
цьому сума оподатковуваного доходу платника податку збільшується
на суму, розраховану відповідно до статті 3021 цього Кодексу;
г) вартість товарів, яка надходить платнику податку як їх
гарантійна заміна;
д) сума коштів або вартість майна, які надходять платнику
податку внаслідок перерозподілу спільної власності подружжя у
зв'язку з розлученням;
е) вартість благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги (далі
- благодійна допомога), яка надходить у вигляді коштів або майна
(безоплатно виконаної роботи, наданої послуги), на користь осіб,
а саме:
Цільова або нецільова благодійна допомога, яка надходить
особам, постраждалим внаслідок:
екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях,
оголошених Президентом України зонами надзвичайної екологічної
ситуації;
стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій
загальнодержавного або місцевого характеру, які завдали або
створюють загрозу здоров'ю громадян, навколишньому природному
середовищу, викликали або можуть викликати людські жертви або
втрату власності громадян, у зв'язку з якими рішення про
залучення благодійної допомоги було прийнято відповідно Кабінетом
Міністрів України або органом місцевого самоврядування.
Благодійна допомога, що надається на зазначені цілі,
розподіляється через спеціальні позабюджетні фонди, створені
державою чи органом мі- сцевого самоврядування, або через існуючу
мережу благодійних організацій.
Цільова благодійна допомога, яка надається благодійними
організаціями набувачам благодійної допомоги для:
відшкодування витрат на оплату вартості лікування осіб, у
тому числі на придбання ліків, донорських компонентів,
протезноортопедичних пристосувань (у розмірах, що не покриваються
виплатами сум страхового відшкодування з фондів обов'язкового
медичного страхування), крім косметичного лікування або
протезування, водолікування та геліотерапії, не пов'язаних із
хронічними захворюваннями; лікування зубів та їх протезування з
використанням дорогоцінних металів, порцеляни та
гальванопластики; штучних запліднень, абортів (за винятком
абортів, які проводяться за медичними показаннями), операцій із
переміни статі, лікування венеричних захворювань (за винятком
лікування синдрому набутого імунодефіциту), лікування від
тютюнової чи алкогольної залежності. До запровадження системи
обов'язкового медичного страхування норми цього абзацу
поширюються на загальну суму (вартість) благодійної допомоги,
отриманої її набувачем на такі цілі (з урахуванням зазначених
обмежень);
відшкодування витрат на освіту (навчання) або перенавчання в
закладах освіти набувача благодійної допомоги, зареєстрованого як
безробітний, а також будь-якої іншої особи внаслідок проведення
публічно оголошеного конкурсу, у тому числі як призначення
стипендій, що виплачуються через такі заклади освіти;
відшкодування витрат на утримання набувача благодійної
допомоги, який не досяг 18-річного віку, в дошкільному закладі,
інтернаті, а також на оплату вартості утримання такого набувача у
реабілітаційних центрах або його навчання у музичних школах,
школах мистецтв;
відшкодування витрат на утримання та соціальну адаптацію
інвалідів та престарілих громадян у закладах, призначених для
такого утримання та соціальної адаптації;
відшкодування витрат на харчування та облаштування на нічліг
осіб, які не мають житла, у закладах, що надають такі послуги;
відшкодування витрат на поліпшення умов утримання або
медичного обслуговування осіб, які перебувають у пенітенціарних
закладах України;
відшкодування витрат на проведення набувачем благодійної
допомоги наукових досліджень або розробок за умови, що їх
результати підлягають оприлюдненню та не можуть бути предметом
патентування чи інших обмежень у оприлюдненні чи безоплатному
розповсюдженні об'єктів інтелектуальної (промислової) власності,
отриманих у результаті таких досліджень або розробок, а також у
разі коли отримання такої допомоги не містить передумов щодо
виникнення будь-яких договірних зобов'язань між благодійником або
будь-якою третьою особою та набувачем благодійної допомоги у
майбутньому, крім обов'язків з цільового використання такої
благодійної допомоги. У разі коли після завершення зазначеного
наукового дослідження (розробки) у набувача благодійної допомоги
залишаються об'єкти власності, надані благодійною організацією
для виконання такого дослідження (розробки), такий набувач
зобов'язаний:
або придбати такі об'єкти власності у такої благодійної
організації за їх звичайною ціною на момент такого придбання;
або повернути такі об'єкти власності такій благодійній
організації чи іншій благодійній організації;
або визнати дохід у розмірі звичайної вартості таких
об'єктів власності з його включенням до складу декларації з
сукупного оподатковуваного доходу за наслідками відповідного
року;
відшкодування витрат особи, що є членом аматорської
спортивної організації, клубу, або окремого спортсмена-аматора на
придбання спортивного знаряддя та інвентарю; оренду або утримання
спортивних майданчиків, приміщень чи споруд; відшкодування
витрат, пов'язаних із участю такої особи у спортивних змаганнях.
З метою застосування цього абзацу під терміном "аматорська
спортивна організація, клуб" слід розуміти громадську
організацію, діяльність якої не спрямована на отримання доходу;
під терміном "спортсмен-аматор" слід розуміти особу, чия
спортивна діяльність не спрямована на отримання доходу, за
винятком отримання нагород чи винагород від імені держави або
органів місцевого самоврядування;
відшкодування інших витрат набувача благодійної допомоги,
якщо його доходи, отримані від інших осіб для здійснення такого
відшкодування, звільняються від оподаткування згідно з нормами
цього Кодексу.
Під терміном "відшкодування витрат" слід розуміти здійснення
благодійною організацією оплати (надання інших видів компенсацій)
вартості товарів (робіт, послуг) на користь осіб, що
безпосередньо надають такі товари (роботи, послуги) набувачам
благодійної допомоги у зазначених випадках. Таке відшкодування
витрат може здійснюватися як за рахунок коштів (майна) такої
благодійної організації, так і за рахунок коштів (майна), які
надійшли до такої благодійної організації на користь окремого
набувача благодійної допомоги. Використання коштів (майна), які
надійшли до благодійної організації на користь окремого набувача
благодійної допомоги, на інші потреби не дозволяється.
Відшкодування витрат не включає виплату заробітної плати, а також
прирівняних до неї виплат та нарахувань відповідно до
законодавства.
Набувач цільової благодійної допомоги має право на її
використання протягом 12 календарних місяців, наступних за
місяцем її отримання (її частини), за винятком надання
благодійної допомоги у вигляді ендавменту. Під терміном
"ендавмент" слід розуміти суму коштів або інших ліквідних
активів, яка вноситься благодійником у банківську або
небанківську фінансову установу, завдяки чому набувач благодійної
допомоги отримує право на використання пасивних доходів, що
виникають внаслідок користування такими коштами (активами) такими
установами; при цьому набувач не має права на витрачання основної
суми ендавменту. Якщо протягом вищезазначеного строку цільова
благодійна допомога не була використана за призначенням її
набувачем, вона підлягає поверненню благодійнику у невикористаній
сумі протягом кварталу, на який припадає кінець призначеного
строку її використання, або протягом цього строку має бути
внесеною до місцевого бюджету, до якого зараховується податок,
стягнутий з такого набувача, у розмірі такої невикористаної суми.
У такому ж порядку використовуються пасивні доходи, отримані від
розміщення такої благодійної допомоги. Набувач цільової
благодійної допомоги має право звернутися до податкового органу з
поданням щодо продовження строку використання цільової
благодійної допомоги у разі існування достатніх підстав, що
підтверджують неможливість її повного використання у зазначені
строки. У разі коли податковий орган відмовляє у такому
продовженні, його рішення може бути оскаржене в адміністративному
або судовому порядку згідно із законодавством.
У разі коли суми, визначені у цьому підпункті, не
використовуються у зазначеному порядку, вони визнаються
безхазяйними.
Нецільова благодійна допомога, яка надається її набувачам,
що мають доходи, нижчі за офіційно встановлений місячний рівень
прожиткового мінімуму у розрахунку на кожного набувача, та є:
безробітними;
пенсіонерами;
особами з багатодітних сімей;
інвалідами;
особами, визнаними недієздатними;
дітьми-сиротами;
особами, які отримують житлові субсидії;
особами, які мають статус біженців або є особами з числа
депортованих народів.
Не підлягає оподаткуванню нецільова благодійна допомога, що
надається такому набувачеві у розмірах, які не перевищують розмір
прожиткового мінімуму (з урахуванням його доходів з інших джерел)
за відповідний місяць. При отриманні такої нецільової допомоги
набувач має надати благодійній організації заяву із зазначенням
суми свого доходу за відповідний місяць (крім безробітних,
пенсіонерів та дітей-сиріт, що отримують доходи з одного джерела
або їх не отримують), а благодійна організація має надіслати
податковому органу за місцем податкової реєстрації набувача
довідку про суму наданої благодійної допомоги у порядку,
визначеному цим Декретом для виплати неосновних доходів. У разі
коли за наслідками податкового року загальна сума нецільової
благодійної допомоги, наданої її набувачу (з урахуванням доходів
з інших джерел), перевищує суму доходу, що дорівнює рівню
прожиткового мінімуму, розрахованого за 12 місяців такого
податкового року, таке перевищення підлягає включенню до суми
сукупного оподатковуваного доходу такого набувача за наслідками
податкового року та оподатковується за загальними правилами,
визначеними цим Кодексом;
є) доходи, одержані від продажу вирощеної в особистому
підсобному господарстві сільськогосподарської продукції, за
умови, що площа земельної ділянки цього господарства не перевищує
одного гектара;
ж) суми одержувані громадянами за здані ними відходи як
вторинну сировину, в тому числі макулатуру, ганчір'я, полімери,
склобій, відходи гумові, включаючи зношені шини;
з) доходи, одержані як проценти, дивіденди, роялті, призи,
виграші, з яких утримано податок у порядку, передбаченому цим
Кодексом;
і) сума коштів і вартість майна, одержані платниками податку
за договорами дарування від інших членів його сім'ї (за винятком
сум авторської винагороди, одержуваних неодноразово спадкоємцями
(правонаступниками) авторів творів науки, літератури і мистецтва,
відкриттів, винаходів та промислових зразків), підтверджених
відповідними нотаріально посвідченими документами, з урахуванням
обмежень, передбачених частиною (3) статті 3024 цього Кодексу;
ї) суми коштів, які адресно перераховуються юридичними та
фізичними особами, в тому числі фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності дошкільним виховним закладам, закладам
загальної середньої, професійно-технічної освіти, вищим учбовим
закладам України на навчання фізичної особи або членів її сім в
межах 12 прожиткових мінімумів на працездатну особу в розрахунку
на навчальний рік, а також кошти, що адресно перераховуються на
навчання працівників, які перебувають у трудових відносинах з
роботодавцями, пов'язане з їх професійною підготовкою або
перепідготовкою для потреб роботодавця.
Порядок перерахування коштів на підготовку або
перепідготовку працівників та їх розмір встановлюються Кабінетом
Міністрів України.
й) страхові виплати (страхові суми., страхові
відшкодування), одержані фізичними особами за обов'язковими і
добровільними видами страхування (за винятком випадків. коли
страхові внески зі страхування життя здійснюються за рахунок
коштів підприємств, установ, організацій);
к) доходи, одержані від відчуження громадянами акцій та
інших корпоративних прав, які були набуті громадянами в процесі
приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні
сертифікати, а також в межах їх пільгового придбання за власні
кошти працівниками підприємств, що приватизуються, та особами
визначеними статтею 25 Закону України "Про приватизацію майна
державних підприємств;
л) сум, одержуваних громадянами за здавання ними крові,
грудного молока;
м) вартість будівлі, переданої за рішенням органів влади і
за рахунок відповідного бюджету таких органів фізичній особі для
постійного місця проживання (за умови, що така фізична особа не
має у своїй власності інших будівель).
н) вартість путівок у дитячі оздоровчі заклади України;
Стаття 3009. Суми, на які зменшується валовий дохід платника
податку
(1) 3 метою оподаткування валовий дохід платника податку
зменшується на:
а) суму коштів або вартість майна, одержаних платником
податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження
державою майна платника податку у випадках, передбачених законом,
а також на суму коштів або вартість майна, одержаних платником
податку за рішенням суду (арбітражного суду) як відшкодування
майнової шкоди, заподіяної такому платнику податку внаслідок
порушення його прав та інтересів, що охороняються законом;
б) суму коштів у частині надміру сплачених податків, які
повертаються платникові податку;
в) суму коштів або вартість майна, які повертаються платнику
податку - власнику корпоративних прав відповідно до частки його
акцій (частки, паю) після остаточної ліквідації юридичної особи -
емітента корпоративних прав, належних такому платникові податку,
але не вище номінальної вартості таких акцій (часток, паїв);
г) суму виплат (відшкодувань) з фондів професійних і творчих
спілок їх членам у випадках, передбачених законом, крім таких
виплат та заробітної плати посадовим особам таких спілок і
пов'язаним з ними особам;
д) суму виплат (відшкодувань) з фондів інших неприбуткових
організацій стороннім особам у випадках, передбачених законом,
крім таких виплат та заробітної плати посадовим особам таких
неприбуткових, установ та організацій та пов'язаним особам;
е) суму одержуваних платником податку аліментів, що
виплачуються згідно з рішенням суду;
є) суму виплат з обов'язкового та добровільного медичного
страхування в порядку та розмірах, установлених законом;
ж) суму страхових виплат і відшкодувань на випадок
безробіття, а також пов'язаних із втратою працездатності та життя
платника податку, що виплачуються такому платникові податку або
його спадкоємцям;
з) суму коштів, які надходять платникові податку від продажу
власного житлового будинку або квартири, що використовувалася
таким платником податку як постійне місце проживання, а також
іншого майна, якщо продаж такого майна здійснюється не більше
одного разу на рік, з урахуванням статей 3022 і 3023 цього
Кодексу;
и) дивіденди, які виплачуються платникові податку у вигляді
акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, яка
нараховує дивіденди, за умови коли така виплата ніяким чином не
змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у
статутному фонді такої юридичної особи емітента (реінвестиція).
(2) Зазначені у статтях 3007, 3009 доходи вносяться до
річної податкової декларації фізичної особи - платника податку.
Форма податкової декларації, порядок її подання встановлюється
центральним податковим органом. Податкова декларація повинна
містити відомості про майновий стан, доходи, зобов'язання
фінансового характеру, вклади в банках і цінні папери, сплачені
податки за попередній рік в Україні і за її межами.
Громадяни, у яких розмір загальної суми доходу з усіх
джерел, одержаного (нарахованого) протягом звітного року не
перевищує першого рівня річної податкової шкали ставок,
звільняються від обов'язкового подання річної декларації до
податкових органів за місцем проживання.
Стаття 3010. Скоригований валовий дохід
Скоригований валовий дохід - валовий дохід, визначений
відповідно до частини (2) статті 3007 та зменшений у порядку,
передбаченому статтею 3009 цього Кодексу.
Стаття 3011. Валові витрати
(1) До розрахунку валових витрат платника податку
включаються:
а) сума коштів або вартість майна, переданих у вигляді
пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям,
визначеним статтею 2058 розділу ІІ цього Кодексу, у розмірах, що
не перевищують 4 процентів суми скоригованого валового доходу
фізичної особи за підсумками податкового року;
б) витрати в межах підприємницької та прирівняної до неї за
умовами оподаткування діяльності, понесені фізичною особою, що
провадить таку підприємницьку діяльність, у порядку,
передбаченому статтею 3032 цього Кодексу;
в) витрати на утримання майна, що здається в оренду;
г) витрати, пов'язані із створенням об'єктів права
інтелектуальної власності під час передачі права власності;
д) проценти, сплачені за користування іпотечними кредитами у
порядку, встановленому статтею 3026 цього Кодексу.
е) проценти по кредитам, наданим на придбання товарів
довгострокового використання національного виробництва, на
отримання вищої та середньої освіти;
є) здійснення внесків в недержавні пенсійні фонди та
пенсійні рахунки у банках у розмірах не більше 10 відсотків від
валового доходу;
ж) документально підтверджені витрати, понесені платником
податку у зв'язку із придбанням, будівництвом, реконструкцією,
ремонтом та іншими поліпшеннями об'єктів нерухомості (нерухомого
майна), доходи від відчуження яких одержані (нараховані) таким
платником податку протягом звітного періоду;
з) витрати, понесені фізичною особою в рахунок оплати
вартості навчання фізичної особи або членів її сім'ї;
і) суми доходів, які спрямовуються у джерела їх одержання на
придбання акцій, та суми, інвестовані на реконструкцію і
розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності;
ї) податки та обов'язкові збори (податок на землю,
транспортний збір, збір за утримання тварин та інші);
й) витрати на страхові внески (страхування життя та
здоров'я. страхування цивільної відповідальності та інші).
к) повернення будь-якого майна, коштів, робот (послуг), які
були надані платнику податку під зобов'язання повернення (боргові
зобов'язання).
(2) До розрахунку валових витрат платника податку не
включаються будь-які інші витрати, прямо не визначені цим
розділом.
(3) Дата віднесення фактичних витрат до валових витрат є
датою реалізацією робіт, послуг, до яких відносяться ці витрати.
Статті 3012 - 3014 - резервні
Глава 24. Ставки податку
Стаття 3015. Ставки податку
(1) Сукупний оподатковуваний дохід за рік оподатковується за
ставками податку, які встановлюються залежно від обсягу сукупного
оподатковуваного доходу в таких розмірах:
Розміри сукупного оподатковуваного Ставки та розміри податку (у
доходу за рік (у податкових шкалах, відсотках та фіксованій
виражених у гривнях) частині,вираженій у гривнях)
До 7200 гривень включно 10 відсотків
Від 7200 гривні до 72000 гривень Податок у розмірі, що
включно дорівнює 720 гривням
+15 відсотків з
суми доходів, що перевищують
7200 гривень
Від 72001 гривні Податок у розмірі, що
дорівнює 10440 гривням
+25 відсотків з суми
доходів, що перевищують
72000 гривень
(3) Вартість додаткових благ, доходи, одержані фізичними
особами від здійснення операцій з реалізації рухомого та
нерухомого майна більш як один раз на рік, оподатковуються за
ставкою 20 процентів, якщо інше не передбачено статтями 3022 та
3023 цього Кодексу.
(4) Доходи, що виплачуються фізичним особам як процент на
залучені у них кошти та роялті, оподатковуються за ставкою 10
процентів нарахованої суми за рахунок таких виплат.
1. Доходи, що виплачуються фізичним особам як процент на
залучені у них кошти, оподатковуються за ставкою 15 процентів
нарахованої суми за рахунок таких виплат у разі, коли процентні
ставки по депозитних вкладах у два рази перевищують ставку
рефінансування Національного банку України.
(5) Доходи, що виплачуються фізичним особам як дивіденди,
оподатковуються за ставкою 15 процентів нарахованої суми виплат
за рахунок таких виплат.
(6) Доходи нерезидентів (крім процентів і роялті, які
оподатковуються за ставкою, передбаченою частиною (4) цієї
статті), що мають джерела походження з України, оподатковуються
за ставкою 20 процентів.
(7) Ставки податку та податкова шкала, встановлені цим
Кодексом, не можуть змінюватися протягом одного бюджетного року.
(8) Розміри сукупного оподатковуваного доходу за рік,
наведені у податковій шкалі, підлягають щорічній індексації на
коефіцієнт індексації, виходячи з розміру інфляції за звітний рік
у разі, якщо річний рівень інфляції перевищує 10 процентів.
Порядок індексації встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 3016 - резервна
Глава 25. Порядок нарахування та утримання податку
Стаття 3017. Порядок нарахування та утримання податку з
основного доходу
(1) Основний дохід платника податку, одержаний у джерела
його виплати оподатковується за шкалами і ставками, установленими
частиною (5) цієї статті.
(2) До складу основного доходу платника податку включаються
будь-які оподатковувані доходи, одержані у джерела їх виплат за
рахунок роботодавця, визначеного як місце одержання основного
доходу платника податку, а також доходи, зазначені у частині (7)
цієї статті.
(3) Для визначення щомісячних податкових зобов'язань
роботодавець (самозайнята особа) використовує податкові шкали,
зазначені у частині (5) цієї статті, які розраховані на основі
річної податкової шкали, встановленої статтею 3015 цього Кодексу.
1. Періодичність виплат основних доходів установлюється
роботодавцем самостійно, з урахуванням вимог законодавства про
працю та(або) умов договорів, укладених з найманими працівниками
чи професійними спілками, що представляють інтереси найманих
працівників.
2. Сума податку перераховується до бюджету до або під час
таких виплат, але не рідше одного разу на місяць.
Якщо на рахунку платника податку недостатньо коштів для
виплати основного доходу і перерахування належних сум податку, то
платник податку виписує чек і платіжне доручення на перерахування
податку до бюджету пропорційно наявності коштів.
(5) Роботодавець використовує такі шкали визначення об'єкта
оподаткування та сум податку, що підлягає щомісячному утриманню
за місцем виплати основного доходу:
а) податкова шкала для січня податкового року:
Розміри сукупного Ставки та розміри податку (у
оподатковуваного доходу за відсотках та фіксованій
січень у податкових шкалах частині, вираженій у гривнях)
До 600 гривень включно 10 відсотків
Від 601 гривні до 6000 Податок у розмірі, що
гривень включно дорівнює 60 гривням +15 відсотків
з суми доходів, що перевищують
6000 гривень
Від 6001 гривні Податок у розмірі, що дорівнює
870 гривням +25 відсотків з суми
доходів, що перевищують 6000
гривень
б). Податкова шкала для лютого податкового року:
Розміри сукупного оподатковуваного Ставки та розміри податку (у
доходу за січень (у податкових відсотках та фіксованій
шкалах, виражених у гривнях) частині, вираженій у гривнях)
До 1200 гривень включно 10 відсотків
Від 1201 гривні до 12000 гривень Податок у розмірі, що
включно дорівнює 120 гривням
+15 відсотків з суми
доходів, що перевищують
12000 гривень
Від 12001 гривні Податок у розмірі, що
дорівнює 1740 гривням
+25 відсотків з суми
доходів, що перевищують
12000 гривень
в) податкова шкала для березня і наступних місяців звітного
року розраховується шляхом щомісячного збільшення:
граничних значень кожної податкової шкали на 1/12 річного
значення;
розміру податку у фіксованих частинах суми на 1/12 річного
значення.
(6) Розрахунок податкових зобов'язань з основного доходу
платника податку, нарахованого у джерела його виплати,
провадиться роботодавцем наростаючим підсумком з початку
податкового року із заліком сплачених (утриманих) сум податку за
попередні місяці року. Остаточний розрахунок податкових
зобов'язань платника податку здійснюється за підсумками грудня
податкового року і враховується у збільшення (зменшення)
податкових зобов'язань із сукупного оподатковуваного доходу,
розрахованого за підсумками податкового року.
(7) До основних доходів включаються також доходи:
а) одержувані як плата за виконання громадських робіт, що
повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету, у тому
числі Державною службою зайнятості;
б) одержувані фізичними особами-учнями, студентами,
аспірантами, ординаторами, військовослужбовцями строкової служби
як стипендії та(або) грошове чи речове забезпечення, виплачуване
за рахунок бюджетних коштів та позабюджетних коштів;
в) одержувані особами, що відбувають покарання у вигляді
позбавлення волі;
г) одержувані особами-іноземцями, а також особами без
громадянства, які працюють на умовах трудового найму або
цивільно-правових угод на території України та мають постійне
місце проживання за межами України;
д) одержувані особами-іноземцями, а також особами без
громадянства, які працюють на об'єктах, орендованих (взятих у
строкове користування, володіння) іноземними юридичними особами
або урядами інших держав, крім осіб, що мають дипломатичні пільги
та привілеї, надані міжнародним договором згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України.
(8) До складу основних доходів не включаються проценти,
дивіденди, роялті, додаткові блага та інші доходи, не пов'язані з
одержанням заробітної плати, що виплачуються роботодавцем
(самозайнятою особою) на користь найманого працівника за місцем
одержання основного доходу.
(9) Не включається до складу основних доходів заробітна
плата, а також інші доходи, що виплачуються фізичній особі з-за
кордону або нерезидентами.
(10) Платник податку не може мати одночасно два і більше
місця одержання основного доходу. Факт обрання роботодавця місцем
одержання основного доходу підтверджується заявою, поданою такому
роботодавцеві платником податку. У разі коли платник податку
змінює місце одержання основного доходу, роботодавець, який
нараховує доходи такому платникові податку перед такою зміною,
зобов'язаний здійснити перерахування об'єкта оподаткування
виходячи з суми фактично нарахованого доходу та внести суму
податку до бюджету. Довідка про сукупний оподатковуваний дохід,
одержаний фізичною особою, а також про суму утриманих податків з
такого доходу за останнім місцем одержання основного доходу є
підставою для визначення наступного місця одержання основного
доходу. У разі неподання такої довідки новому роботодавцю
будь-які доходи фізичної особи, одержані з будь-яких джерел після
зміни місця одержання основного доходу, вважаються такими, що
виплачуються поза основним місцем їх одержання.
Стаття 3018. Зменшення суми нарахованого податку
(1) Сума податку, нарахованого за звітний місяць,
зменшується на суму податкових соціальних пільг у таких розмірах:
1) на 2 відсотки від верхнього значення першої податкової
шкали, встановленого для січня поточного податкового року, - для
будь-якого платника податку;
2) додатково до пільги, визначеної підпунктом "а" цього
пункту, - на 2 відсотки від верхнього значення першої податкової
шкали, встановленого для січня поточного податкового року, - для
платника податку, який:
а) є самотньою матір'ю або батьком (опікуном,
піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 16 років;
б) утримує дитину - інваліда, у розрахунку на кожну дитину;
в) є одним із батьків (опікунів, піклувальників) дитини віком до
16 років;
г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором,
військовослужбовцем строкової служби;
д) є платником податку, віднесеного законом до 1 і 2
категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) на 4 відсотки від верхнього значення першої податкової
шкали, встановленого для січня поточного податкового року, -для
фізичної особи, яка є:
а) особою, що є Героєм Радянського Союзу, Героєм
Соціалістичної праці або повним кавалером ордена Слави;
б) учасником бойових дій під час Другої світової війни, а
також працівником тилу, відзначеним державними нагородами або
грамотами центральних органів державної влади;
в) інвалідом війни або інвалідом 1 та 2 групи з інших
причин, у тому числі з дитинства;
г) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць
примусового утримання під час Другої світової війни, а також
репресованою особою;
д) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього
СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що
перебували у стані війни з СРСР або були окуповані фашистською
Німеччиною та її союзниками;
е) особою, що перебувала на блокадній території колишнього
Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8
вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.
(2) Порядок вибору податкової соціальної пільги, більшої за
розміром
У разі коли платник податку має право на застосування
податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, визначених
у пункті 1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується
один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.
(3) Порядок застосування податкових соціальних пільг та
визначення їх розміру
Податкові соціальні пільги, визначені пунктом 1 цієї статті,
застосовуються під час визначення суми податкових зобов'язань
фізичної особи з основних доходів за звітний місяць, а також для
проведення остаточного розрахунку суми податку з сукупного
оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.
Для розрахунку суми податку з сукупного оподатковуваного
доходу платника податку за підсумками податкового року, розмір
податкових соціальних пільг визначається шляхом множення їх
місячної суми на кількість календарних місяців, протягом яких
фізична особа мала право на їх отримання, і віднімання суми
фактично одержаних податкових соціальних пільг за місцем виплати
основного доходу протягом такого податкового року.
(4) Пільга, передбачена підпунктами "а" - "в" частини (1)
цієї статті зберігається до кінця року, в якому діти досягли
16-річного віку, а в разі смерті дітей - протягом наступних 12
місяців. Зменшення суми нарахованого податку починає провадитися
з місяця народження дитини.
1. Право на одержання зазначеної пільги втрачається у разі,
коли дитина перебуває на державному утриманні, в тому числі
виховується у дитячому будинку (будинку дитини), інтернаті, за
утримання в якому не береться плата, інтернаті при школі з повним
державним забезпеченням, є курсантом або має самостійні джерела
одержання доходу.
2. Довідки про наявність дітей подаються фізичними особами
за місцем їх основної роботи (служби, навчання) до виплати їм
заробітної плати за першу половину січня, а в разі зміни
кількості утриманців - не пізніше 15 числа місяця, що настає
після такої зміни. При обчисленні податку органами державної
податкової служби такі довідки подаються їм одночасно з
декларацією про одержані доходи.
Стаття 3019. Порядок нарахування та утримання податку з
доходу, що не є основним
(1) До доходу платника податку, одержаного не за місцем
одержання основного доходу, включається будь-який дохід,
одержаний фізичною особою протягом податкового періоду, який має
джерела інші, ніж від роботодавця, заявленого платником податку
як місце одержання основного доходу (або визначеного таким згідно
з цим розділом Кодексу).
(2) Роботодавець нараховує та утримує податок на доходи
фізичних осіб, виплачувані як заробітна плата та інші види
винагород будь-якого виду (включаючи винагороди за
цивільноправовими договорами) поза місцем одержання основного
доходу таких фізичних осіб у розмірі, встановленому частиною (2)
статті 3015 за рахунок таких виплат.
1. Зазначений податок вноситься до бюджету одночасно з
нарахуванням або виплатою такої заробітної плати та інших видів
винагород.
2. Нарахована сума заробітної плати або інших видів
винагород (без зменшення їх на суму утриманого податку)
включається до складу валових доходів фізичної особи за
підсумками звітного року, а сплачена сума податку на доходи,
одержані не за місцем одержання основного доходу враховується у
зменшення загальних податкових зобов'язань платника податку за
підсумками такого року.
(3) Роботодавець - резидент нараховує та утримує податок на
додаткові блага, одержані фізичними особами, у розмірі
встановленому частиною (3) статті 3015. Зазначений податок
вноситься до бюджету одночасно з одержанням таких додаткових
благ.
1. Вартість додаткових благ (без зменшення її на суму
утриманого податку) включається до складу валового доходу
фізичної особи за підсумками звітного року, а сплачена сума
податку на додаткові блага враховується у зменшення загальних
податкових зобов'язань платника податку за підсумками такого
року.
2. Вартість додаткових благ, наданих у негрошовій формі,
визначається виходячи із звичайних цін на такі блага у порядку,
встановленому статтею 1013 цього Кодексу.
3. У порядку, передбаченому цією частиною, оподатковуються
також кошти, товари, роботи та послуги, подаровані (надані
безоплатно або без вимоги про їх повернення) фізичним особам, які
не перебувають у трудових відносинах з особою - дарувальником, а
також фізичним особам, що займають неоплачувані посади у таких
осіб - дарувальників (крім набувачів благодійної допомоги),
пов'язаним з ними фізичним особам у випадках, якщо зміна
власності на зазначені подарунки підлягає нотаріальному
посвідченню.
(4) Юридична особа - резидент (її відокремлені підрозділи),
яка згідно із законом має право залучати кошти фізичних осіб,
нараховує та утримує податок на проценти, виплачувані таким
фізичним особам у розмірі, встановленому частиною (4) статті 3015
за рахунок таких виплат. Зазначений податок утримується та
вноситься до бюджету одночасно з нарахуванням процентів.
1. Порядок нарахування та утримання податку на проценти з
державних цінних паперів установлюється Кабінетом Міністрів
України.
2. Утримана сума податку на проценти не враховується у
зменшення загальних податкових зобов'язань платника податку за
підсумками звітного року.
3. Норми цього пункту поширюються також на виплату роялті на
користь платника податку.
(5) Нарахування і виплата дивідендів здійснюються у порядку,
передбаченому статтею 2050 розділу ІІ цього Кодексу. Утримана
сума податку на дивіденди не враховується у зменшення загальних
податкових зобов'язань платника податку за підсумками такого
року.
(6) Сума податку, розрахована на базі сукупного
оподатковуваного доходу, одержаного за підсумками звітного року,
зменшується на суму податків, утриманих у джерела виплати із
заробітної плати та інших видів винагород (доходів) будь-якого
виду, крім податків, утриманих (сплачених) з доходів, які не
включаються до розрахунку сукупного оподатковуваного доходу за
підсумками року.
(7) Податки, утримані з призів, виграшів у лотерею, казино,
інших гральних місць (домів) згідно із статтею 2133 розділу ІІ
цього Кодексу, не враховуються у зменшення зобов'язань з податку,
запровадженого цим Кодексом. Суми таких призів, виграшів не
включаються до складу валових доходів фізичної особи.
(8) Зменшення, визначені частиною (6) цієї статті,
здійснюються за підсумками податкового року під час складання
річної податкової декларації.
Стаття 3020. Особи, відповідальні за утримання (нарахування)
та внесення податку до бюджету
(1) Особою, відповідальною за утримання та внесення до
бюджету податку на основні доходи, одержані від роботодавця, є
роботодавець, який виплачує такі доходи.
(2) Особою, відповідальною за утримання та внесення до
бюджету податку на неосновні доходи, одержані від роботодавця
(крім пасивних), є роботодавець, який виплачує такі доходи.
(3) Особою, відповідальною за утримання та внесення до
бюджету податку на пасивні доходи, є юридична особа або суб'єкт
підприємницької діяльності, що не має статусу юридичної особи,
яка виплачує такі пасивні доходи.
(4) Особою, відповідальною за нарахування та внесення до
бюджету податку на доходи від підприємницької та прирівняної до
неї за умовами оподаткування діяльності, є фізична особа, яка
провадить таку діяльність.
(5) Особою, відповідальною за нарахування та внесення до
бюджету податку на доходи, одержані від продажу (обміну) майна, в
тому числі нерухомого майна, є фізична особа, яка здійснює
відчуження такого майна (нерухомого майна), або уповноважена
такою особою інша особа (брокер, комісіонер, консигнатор,
довірена особа).
(6) Особою, відповідальною за нарахування та внесення до
бюджету податку на доходи, одержані у вигляді спадщини, є
розпорядник майна (опікун), державний виконавець або спадкоємець,
який одержує таку спадщину. Порядок утримання податку та внесення
його до бюджету є тотожнім порядку, встановленому частиною (2)
статті 3019 цього Кодексу для неосновних доходів.
(7) Особою, відповідальною за нарахування та внесення до
бюджету податку на сукупний оподатковуваний дохід за підсумками
звітного року, є:
а) у разі одержання сукупного оподатковуваного доходу у
вигляді основного доходу, а також пасивних доходів, виплачуваних
фізичній особі роботодавцем, - роботодавець, що виплачує такі
доходи;
б) якщо до складу сукупного оподатковуваного доходу
включають доходи, одержані з інших джерел, непередбачених
підпунктом "а" цієї частини, - фізична особа, одержувач такого
сукупного оподатковуваного доходу.
(8) Будь-які юридичні особи, їх філіали (відділення),
представництва, постійні представництва нерезидентів, фізичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують
найману працю, зобов'язані утримувати та вносити до бюджету
податок з будь-яких видів доходів фізичних осіб, одержаних від
цих суб'єктів підприємницької діяльності у порядку, передбаченому
цим розділом. Чеки на одержання готівки для виплати заробітної
плати приймаються установами банків тільки за умови обов'язкового
подання клієнтами платіжних доручень на перерахування до бюджету
утриманих сум податку із суми заробітної плати, одержаної за цим
чеком.
(9) У разі коли фізична особа безпосередньо одержує доходи у
формах, визначених статтями 3022 - 3024 цього Кодексу, податок
справляється до або під час нотаріального посвідчення відповідних
договорів. Якщо фізична особа продає майно юридичній особі,
податок утримується покупцем під час виплати сум доходу за
рахунок таких сум та вноситься до бюджету в установлені цим
Кодексом строки.
Стаття 3021. Особливості утримання податку з доходів,
одержаних не в грошовій, а в іншій формі
(1) Податки з будь-яких доходів, що виплачуються фізичній
особі не в грошовій, а в іншій формі, утримуються з джерел виплат
за рахунок особи, яка здійснює такі виплати.
(2) База для нарахувань такого податку фізичній особі з
доходів, одержаних не за місцем одержання основного доходу,
визначається як вартість товарів, робіт, послуг, одержаних
фізичною особою, поділена на 0, 8.
(3) База для нарахувань такого податку фізичної особи з
доходів, одержаних за місцем одержання основного доходу,
визначається як вартість товарів, робіт, послуг, одержаних
фізичною особою, збільшена на суму податку, нарахованого
відповідно до шкал і ставок визначених статтею 3015 цього
Кодексу. Зазначена база використовується для вирахування
сукупного оподатковуваного доходу фізичної особи за результатами
року, а також для визначення валових витрат особи, яка здійснює
виплати таких доходів.
(4) Під вартістю товарів, робіт, послуг розуміється їх
звичайна ціна, визначена згідно із статтею 1013 цього Кодексу.
Стаття 3022. Порядок оподаткування операцій з продажу,
обміну, інших видів відчуження нерухомого майна, що перебувають у
власності фізичної особи на день набрання чинності цим Кодексом
(1) Чистий дохід фізичної особи, одержаний від продажу,
обміну, іншого відчуження житлового будинку (квартири), який
використовувався фізичною особою як місце постійного проживання
та перебував у його власності (користуванні) на день прийняття
цього Кодексу, не підлягає оподаткуванню.
1. Пільга, встановлена частиною (1) цієї статті,
застосовується у разі, коли чистий дохід не перевищує суми (за
кожний такий продаж, обмін, відчуження):
а) 600 мінімальних заробітних плат для самотньої фізичної
особи;
б) 900 мінімальних заробітних плат для повного подружжя;
в) 300 мінімальних заробітних плат для кожного додаткового
члена сім'ї, який постійно проживав у такому житловому будинку
(квартирі) на день такого продажу протягом строку, встановленого
пунктом "9" частини (1) цієї статті.
2. Для одиноких громадян пенсійного віку пільга, встановлена
частиною (1) цієї статті, застосовується без обмежень,
встановлених пунктом 1 частини (1) цієї статті, у разі продажу
(відчуження) одного житлового будинку (квартири).
3. Обмеження, визначені пунктом 1 частини (1) цієї статті,
не поширюються на операції з безоплатного обміну або інших видів
відчуження житлового будинку (квартири) між членами сім'ї
незалежно від місця їх проживання.
4. У разі коли чистий дохід перевищує суму, визначену згідно
з пунктом 1 частини (1) цієї статті, пільга не може перевищувати
розміру, що визначається за формулою:
П = М х (М: Д),
де П - сума пільги;
М - сума, яка визначається залежно від кількості членів
сім'ї згідно з пунктом 1 частини (1) цієї статті
Д - чистий дохід від продажу житлового будинку (квартири).
5. Чистим вважається дохід, що обчислюється шляхом зменшення
суми вартості продажу такого житлового будинку (квартири) на суму
вартості його купівлі, на сплачену продавцем у зв'язку з таким
продажем суму державного мита, нотаріальних послуг, інших
обов'язкових зборів і платежів, передбачених законом, а також
комісійних (брокерських) винагород, сплачених у безготівковому
порядку згідно із законом. З метою визначення чистого доходу до
операцій з продажу прирівнюються операції з обміну та інших видів
відчуження житлових будинків (квартир).
6. Під вартістю продажу розуміється вартість нерухомого
майна, зазначена у нотаріально посвідченому договорі про
відчуження (включаючи вартість землі, на якій розташований такий
об'єкт нерухомості, а також вартість присадибної ділянки), але не
менше вартісної бази, визначеної для такого об'єкта нерухомості
згідно із законом. Фізична особа має право оскаржити до суду
рішення про визначення вартісної бази об'єкта нерухомості, який
відчужується.
7. Сума чистого доходу включається до складу сукупного
оподатковуваного доходу фізичної особи за результатами звітного
року.
8. Частина чистого доходу, що залишається після застосування
пільг, розрахованих згідно з пунктом 4 частини (1) цієї статті,
підлягає оподаткуванню за ставкою 20 процент. Зазначений у цьому
пункті податок включається до перерахунку податкових зобов'язань
фізичної особи за результатами звітного року.
9. Пільги, встановлені цією статтею, можуть застосовуватися
фізичною особою та членами її сім'ї, що використовували
зазначений об'єкт нерухомості як постійне місце проживання
протягом трьох повних років до дня його продажу, та хоч одним з
членів сім'ї, який володів таким об'єктом нерухомості протягом
трьох років. 3 метою оподаткування до трирічного строку володіння
включається також строк використання такою фізичною особою такого
об'єкта нерухомості, який перебував у державній, комунальній
власності, в тому числі на балансі державних, комунальних
підприємств та був у подальшому приватизований такою фізичною
особою незалежно від того, чи відбулася така приватизація до або
після прийняття цього Кодексу.
10. У разі коли фізична особа виїжджає на постійне місце
проживання за межі України або змінює громадянство, пільга,
передбачена цією частиною, припиняє дію в день заповнення такою
фізичною особою останньої декларації про доходи та майно у
порядку, встановленому частиною (5) статті 3054 цього Кодексу.
11. Фізична особа зобов'язана протягом місяця з дня продажу
житлового будинку (квартири) надіслати на адресу органу державної
податкової служби за місцем податкової адреси розрахунок чистого
доходу від цієї операції та суми використаних пільг, а також
внести до бюджету належну суму податку. У разі коли зазначений
продаж відбувається після 1 листопада звітного року, такий
розрахунок подається разом з річною декларацією про доходи та
майно в установлені законом строки. Якщо за висновками органу
державної податкової служби фізична особа неправильно визначила
суму податкових зобов'язань, орган державної податкової служби
повинен звернутися до платника податку з вимогою про довнесення
суми податку або повідомити платника податку про надмірно
сплачені суми. Таке довнесення (повернення) здійснюється протягом
календарного місяця після подання зазначеного розрахунку.
12. Фізична особа зобов'язана одержувати та постійно
зберігати оригінали (нотаріально засвідчені копії) договорів
(контрактів, рахунків, фактур, інших розрахункових документів),
на підставі яких застосовується пільга, передбачена цією статтею,
та надавати такі документи органам державної податкової служби на
їх першу вимогу.
(2) Чистий дохід, одержаний фізичною особою від продажу
будинків, квартир та іншого нерухомого майна, крім зазначеного у
частині (1) цієї статті, що перебувало у власності фізичної особи
на день набрання чинності цим Кодексом, оподатковується за
ставкою 20 процентів.
1. Зазначений у частині (2) цієї статті податок підлягає
перерахуванню під час визначення сукупного оподатковуваного
доходу фізичної особи.
2. Чистим вважається дохід, що обчислюється шляхом зменшення
суми вартості продажу такого майна на суму вартості його купівлі,
на сплачену продавцем у зв'язку з таким продажем суму державного
мита, нотаріальних послуг та інших обов'язкових зборів і
платежів, передбачених законом, а також комісійних (брокерських)
винагород, сплачених у безготівковому порядку встановленому
законом.
3. Під вартістю продажу розуміється вартість майна,
зазначена у нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу
(включаючи вартість землі, на якій розташована така нерухомість,
а також вартість присадибної ділянки), але не менше ніж вартісна
база.
4. Вартісна база об'єктів нерухомості, передбачених частиною
(2) цієї статті, визначається згідно із законом або методом
аналогій. Фізична особа має право оскаржити до суду рішення про
визначення вартісної бази об'єкта нерухомості, що відчужується.
5. Сума чистого доходу включається до складу сукупного
оподатковуваного доходу фізичної особи за підсумками звітного
року.
6. Зазначений у частині (2) цієї статті податок вноситься до
бюджету до або під час нотаріального посвідчення договору
купівлі- продажу або іншого відчуження такого майна. Довідка
банку (поштового відділення) про сплату такого податку є
підставою для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу
або іншого відчуження такого майна.
7. Фізична особа (продавець) зобов'язана подати органу
державної податкової служби розрахунок чистого доходу від продажу
майна і повідомлення про сплату податку в порядку, передбаченому
пунктом 11 частини (1) цієї статті.
(3) У разі наявності у фізичної особи нотаріально
засвідчених документів, що підтверджують вартість придбання
майна, зазначеного у частинах (1), (2) цієї статті, чистий дохід
від продажу такого майна може визначатися фізичною особою у
порядку, встановленому пунктами 1 - 3 частини (1) статті 3023
цього Кодексу.
Стаття 3023. Порядок оподаткування операцій з продажу,
обміну, інших видів відчуження нерухомого та рухомого майна, що
були придбані фізичною особою після набрання чинності цим
Кодексом
(1) Дохід фізичної особи, одержаний від продажу, обміну,
інших видів відчуження житлового будинку, квартири, чи іншого
нерухомого майна, придбаного після набрання чинності цим
Кодексом, включається до сукупного валового доходу такої фізичної
особи за результатами звітного податкового року та
оподатковується у порядку, передбаченому для оподаткування
неосновних доходів, з урахуванням положень цієї частини.
1. Дохід, визначений у частині (1) цієї статті, обчислюється
як вартість продажу житлового будинку, квартири, іншого
нерухомого майна, зменшена на його вартісну базу, а також
сплачену продавцем у зв'язку з таким продажем суму державного
мита, нотаріальних послуг та інших обов'язкових зборів і
платежів, передбачених законом, а також комісійних (брокерських)
винагород, сплачених у безготівковому порядку.
2. Під вартістю продажу розуміється ціна житлового будинку,
квартири, іншого нерухомого майна, зазначена у нотаріально
засвідченому договорі про відчуження (включаючи вартість землі,
на якій розташований такий житловий будинок, квартира, інше
нерухоме майно, а також вартість присадибної ділянки), але не
менше ніж вартісна база.
3. Під вартісною базою житлового будинку, квартири, іншого
нерухомого майна, визначеного частиною (1) цієї статті,
розуміється вартість його придбання, засвідчена нотаріально
(включаючи вартість землі, на якій розташований такий житловий
будинок, а також вартість присадибної ділянки). Відсутність
нотаріально засвідчених документів, що підтверджують вартість
придбання житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна,
не дає права на зменшення суми вартості продажу такого майна.
4. 3 метою оподаткування сума нарахованого доходу від
продажу житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, яке
використовувалося фізичною особою як місце постійного проживання
протягом трьох повних років до дня такого продажу, зменшується на
10 процентів за кожний повний рік володіння таким житловим
будинком, квартирою, іншим нерухомим майном фізичною особою -
продавцем, починаючи з четвертого року від дати придбання такого
житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна.
5. 3 метою оподаткування сума нарахованого прибутку від
продажу інших будинків (квартир), крім зазначених у пункті 4 цієї
частини, а також будь-якого іншого нерухомого майна, зменшується
на 5 процентів за кожний повний рік володіння такими будинками
(квартирами, іншим нерухомим майном) фізичною особою - продавцем,
починаючи з четвертого року від дати придбання таких житлових
будинків, квартир, іншого нерухомого майна.
6. Фізична особа зобов'язана протягом місяця з дати продажу
житлового будинку (квартири, іншого нерухомого майна) надіслати
на адресу органу державної податкової служби за місцем податкової
адреси розрахунок прибутку від цієї операції, а також внести до
бюджету належну суму податку. У разі коли зазначений продаж
провадиться після 1 листопада звітного року, такий розрахунок
подається разом з поданням річної декларації про доходи та майно
в установлені строки. Прибуток від цієї операції включається в
розрахунок валового доходу, а сума сплаченого податку
враховується в загальну суму податку, що підлягає сплаті фізичною
особою.
7. 3 метою оподаткування прибуток, одержаний від операцій з
продажу наземних, повітряних і водних транспортних засобів,
обчислюється за правилами, встановленими пунктом 4 цієї частини
для обчислення прибутку від операцій з продажу нерухомого майна
без застосування положень пункту 5 цієї частини, та
оподатковується за ставками та правилами, передбаченими для
оподаткування неосновних доходів.
(2) Усі договори про відчуження майна, передбаченого
частиною (1) цієї статті, підлягають обов'язковому нотаріальному
посвідченню.
1. У разі коли договори про відчуження нерухомого майна
реєструються відповідно до законодавства України на товарних
біржах, ці біржі зобов'язані не пізніше третього робочого дня
після реєстрації такого договору надати повідомлення про його
укладення державному нотаріусу за місцем розташування нерухомого
майна, який вносить одержану інформацію до реєстру угод з
відчуження нерухомого майна. При цьому додаткове посвідчення
договорів не здійснюється.
2. Порядок надання таких повідомлень та ведення реєстрів
установлюється Кабінетом Міністрів України.
(3) 3 метою оподаткування до продажу майна прирівнюються
операції з передачі нерухомого майна у довічне користування або у
володіння (розпорядження) згідно з договорами про довічне
утримання, з майнового найму без зазначення строку дії договору
найму, а також операції з надання права на користування
(розпорядження) майном згідно з генеральними довіреностями на
використання нерухомого майна або транспортних засобів, за
винятком операцій між членами сім'ї (спадкоємцями).
Стаття 3024. Порядок оподаткування доходів, одержаних у
вигляді успадкованого майна або подарованого платникові податку
(1) Вартість майна, що передається спадкоємцю фізичної
особи, не включається до валового доходу такого спадкоємця, якщо
таке майно є:
а) житловим будинком або квартирою, що використовувалися
фізичною особою - спадкодавцем як основне місце проживання. У
разі коли спадкодавцю на день смерті належить на праві власності
декілька будинків або квартир, спадкоємцю (за його вибором)
передається у спадок без оподаткування лише один дім (квартира),
які належали спадкодавцю на праві власності;
б) індивідуальним гаражем, місцем (гаражем) у гаражних
кооперативах; присадибною ділянкою і городом, дачною та іншою
земельною ділянкою, в тому числі у садових кооперативах та
спілках; дачним будинком, іншим об'єктом дачної (садової)
інфраструктури;
в) особистими речами такої фізичної особи, крім речей,
використовуваних у підприємницькій діяльності;
г) коштами, що зберігалися на пенсійних рахунках такої
фізичної особи, оформленими або не оформленими цінними паперами.
(2) Інші, ніж зазначені у частині (1) цієї статті, види
майна (коштів) і майнових прав, включаючи корпоративні права
(володіння підприємством або майном, що використовується в
підприємницькій діяльності), інші цінні папери, об'єкти права
інтелектуальної власності та право на одержання роялті спадкоємця
оподатковуються під час прийняття спадщини (крім майна, яке
перебувало в спільній сімейній власності спадкодавця та
спадкоємця) і включаються до валового доходу.
(3) Майно, зазначене у частині (1) цієї статті, яке
подароване (передане без оплати або без вимоги про повернення її
вартості) фізичною особою членам сім'ї такої фізичної особи
незалежно від місця їх проживання, не включається до валового
доходу таких членів сім'ї. У разі дарування іншого, крім
передбаченого у частині (1) цієї статті, майна членам сім'ї або
будь-якого якого майна іншим, ніж члени сім'ї, особам, вартість
такого майна, крім благодійної допомоги, визначеної згідно з
підпунктом "є" частини (1) статті 3008 цього Кодексу,
оподатковується у порядку, встановленому для оподаткування
додаткових благ і включається до валового доходу одержувача
подарунку в сумі, що перевищує дві мінімальні заробітні плати на
рік.
Стаття 3025. Порядок заміщення втраченого нерухомого майна
(1) У разі коли фізична особа - платник податку втрачає
нерухоме майно у зв'язку з його викраденням або зруйнуванням чи у
зв'язку з визначенням такого нерухомого майна непридатним для
використання внаслідок наявності непереборної сили (форс-мажору)
або призначенням нерухомого майна для знесення, така фізична
особа має право зменшити сукупний оподатковуваний дохід,
одержаний протягом строків, передбачених частиною (3) цієї
статті, на суму вартості втраченого нерухомого майна, але не
більш як на 500 мінімальних заробітних плат.
(2) Якщо втрачене нерухоме майно було застраховане, суми
страхового відшкодування (страхової виплати) включаються до
валового доходу фізичної особи - страхувальника, а суми вартості
нерухомого майна, що було застраховане, - до валових витрат
фізичної особи-страхувальника рівними частками протягом строків,
визначених частиною (3) цієї статті, за наслідками відповідного
року та оподатковуються за наслідками податкового року, протягом
якого було нараховане таке страхове відшкодування. У цьому разі
обмеження щодо суми вартості втраченого нерухомого майна,
зазначене у частині (1) цієї статті, не застосовується.
Збільшення валових витрат платника податку здійснюється виключно
після фактичного одержання страхового відшкодування (страхової
виплати).
(3) Пільга, передбачена частиною (1) цієї статті, діє
протягом строків, визначених для заміщення втраченого нерухомого
майна на аналогічне за призначенням нерухоме майно, зокрема:
а) у разі втрати нерухомого майна у вигляді житлового
будинку або квартири до закінчення п'ятого року після закінчення
року, протягом якого було втрачено таке нерухоме майно;
б) у разі втрати іншого нерухомого майна, ніж зазначене у
підпункті "а", до закінчення другого року, що настає за роком,
протягом якого було втрачене нерухоме майно.
(4) Якщо фізична особа не заміщує втраченого нерухомого
майна протягом строків, визначених у частині (3) цієї статті,
сума податкових пільг у розмірі суми вартості втраченого
нерухомого майна додається до суми оподатковуваного доходу такої
фізичної особи за наслідками відповідного податкового року та
оподатковується у загальному порядку. У разі заміщення втраченого
нерухомого майна аналогічним за призначенням протягом строків,
визначених у частині (3) цієї статті, але в сумі, що є меншою
врахованої під час оподаткування згідно з частиною (1) цієї
статті, сума податкових пільг у розмірі, що перевищує заміщену
вартість нерухомого майна, додається до оподатковуваного доходу.
(5) Підставою для зменшення оподатковуваного прибутку за
наслідками звітного року є підтвердження вартості втраченого
нерухомого майна:
а) або за оцінкою страхової компанії, що застрахувала таке
майно;
б) або за вартістю, зазначеною у нотаріально засвідченому
договорі про відчуження нерухомого майна;
в) або за вартістю, зазначеною у розрахункових документах,
що засвідчують факт придбання такого майна;
г) або за іншою процедурою, встановленою законом
(6) У разі існування більше одного виду оцінки, для
зменшення оподатковуваної бази береться оцінка, що є меншою.
(7) За відсутності зазначених оцінок, орган державної
податкової служби має право самостійно визначити вартість
втраченого нерухомого майна, використовуючи метод аналогій, а за
неможливості визначення аналогічної ціни - не визнати права
платника податку на використання пільги, встановленої частиною
(1) цієї статті.
(8) Факт втрати нерухомого майна має бути підтверджений
офіційними висновками органів внутрішніх справ України або іншими
органами державної влади, визначеної законом такими, що можуть
засвідчувати обставини непереборної сили (форс-мажор), або
висновками суду.
(9) У разі коли платник податку втрачає інше майно, що було
застраховане, суми страхового відшкодування включаються до
валового доходу фізичної особи-страхувальника, а сума вартості
майна, оцінена відповідно до страхового договору, включається до
його валових витрат за наслідками відповідного року, але не
раніше одержання страхового відшкодування (страхової виплати).
При цьому вимоги щодо обов'язкового заміщення втраченого майна не
застосовуються.
Стаття 3026. Оподаткування доходів, пов'язане з іпотечним
кредитуванням
(1) Фізична особа - резидент має право на зменшення
сукупного оподатковуваного доходу, одержаного за результатами
звітного року, на суму сплачених протягом року процентів за
іпотечний кредит, одержаний від резидентів, які мають право
згідно із законом надавати кредити, для будівництва житлового
будинку або квартири, що використовується або у подальшому
використовуватиметься як основне місце проживання такої фізичної
особи. Зазначене зменшення дозволяється у сумі, що не перевищує
суму сукупного оподатковуваного доходу фізичної особи -
позичальника та не перевищує річної суми процентів, нарахованих
на визнану частину основної суми іпотечного кредиту.
(2) З метою визначення розміру пільги, встановленої частиною
(1) цієї статті, основна сума іпотечного кредиту визнається у
фактично наданій сумі, але не більш як 500 мінімальних заробітних
плат за весь строк дії такого іпотечного кредиту. У разі коли
основна сума кредиту перевищує 500 мінімальних заробітних плат, з
метою оподаткування вона визнається у частині, що розраховується
за формулою:
ВК=500 х (500: СК), де
ВК - визнана частина основної суми кредиту, на яку
нараховуються проценти, що беруться для розрахунку податкових
пільг (у мінімальних заробітних платах);
СК - сума фактично наданого кредиту (в мінімальних
заробітних платах).
(3) Фізична особа, що скористалася пільгою, встановленою
частиною (1) цієї статті, зобов'язана з метою оподаткування
визначити житловий будинок або квартиру, збудовані за рахунок
іпотечного кредиту, як основне місце проживання.
1. Пільга, передбачена частиною (1) цієї статті, може
надаватися фізичній особі та членам її сім'ї для придбання у
власність (користування) житлового будинку (квартири) не частіше
одного разу на 10 календарних років, починаючи з 1 січня року, що
настає за роком одержання такого житлового будинку (квартири) у
користування (власність).
2. У разі коли іпотечний кредит має строк погашення більший
ніж 120 календарних місяців, фізична особа може застосовувати
пільгу, встановлену частиною (1) цієї статті щодо нового
іпотечного кредиту, тільки після повного погашення заборгованості
за попереднім іпотечним кредитом.
(4) Для цілей частини (3) цієї статті під терміном "члени
сім'ї фізичної особи" розуміються дружина або чоловік такої
фізичної особи; діти, як чоловіка, так і дружини такої фізичної
особи, які проживають разом з такою фізичною особою та не
створили своєї сім'ї; батьки як фізичної особи, так і її дружини
або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи, які проживають
разом з такою фізичною особою, незалежно від того, передбачають
умови шлюбного договору спільної власності чи ні.
(5) У разі розірвання шлюбу (розлучення) або виділення дітей
чи інших утриманців в окрему сім'ю десятирічне обмеження на
відновлення пільги, встановлене частиною (3) цієї статті,
поширюється на фізичну особу та членів її сім'ї, яка (які)
продовжує (продовжують) використовувати житловий будинок
(квартиру), збудовані за рахунок іпотечного кредиту, як основне
місце проживання.
1. У разі коли внаслідок зазначеного розлучення (виділення)
змінюється власник житлового будинку (квартири), збудованих за
рахунок іпотечного кредиту, десятирічний строк, установлений
частиною (3) цієї статті, застосовується до нового власника з дня
нотаріального оформлення такої зміни.
2. У разі коли фізична особа відчужує житловий будинок
(квартиру), збудований за рахунок іпотечного кредиту, або змінює
основне місце проживання у період до закінчення п'ятирічного
строку, встановленого частиною (3) цієї статті, пільга,
передбачена частиною (1) цієї статті, скасовується для такої
фізичної особи з дня такого відчуження (зміни основного місця
проживання) та відновлюється із залученням такою фізичною особою
нового іпотечного кредиту, за умови додержання вимог частини (3)
цієї статті.
3. У разі коли умови договору про відчуження житлового
будинку (квартири) передбачають передачу зобов'язань продавця з
погашення іпотечного кредиту до покупця, такий покупець має право
на застосування пільги, встановленої частиною (1) цієї статті, за
умови додержання вимог частини (3) цієї статті.
(6) Фізична особа (члени її сім'ї) має право на відновлення
права на одержання пільги, встановленої частиною (1) цієї статті,
до закінчення десятирічного строку, встановленого частиною (3)
цієї статті, у разі:
а) продажу житлового будинку (квартири) у зв'язку з
неплатоспроможністю фізичної особи;
б) передачі фізичною особою житлового будинку (квартири) у
спадщину іншим особам, внаслідок якої члени сім'ї, які проживали
разом з такою фізичною особою, втрачають право на користування
таким житловим будинком (квартирою) як основним місцем проживання
за умовами заповіту, якщо умови шлюбного договору передбачали
окреме володіння власністю;
в) конфіскації житлового будинку (квартири) у випадках,
передбачених законом;
г) продажу (знесення) житлового будинку (квартири) у зв'язку
з рішенням державних органів щодо придбання такого будинку
(квартири) або відшкодування його вартості у випадках,
установлених законом;
д) зруйнування житлового будинку (квартири) або визнання
його непридатним для використання як житла за причинами
непереборної сили (форс-мажору).
(7) Якщо фізичні особи - позичальники іпотечного кредиту
порушують умови кредитного договору, на таких фізичних осіб не
поширюється дія статті 109 Житлового кодексу України.
Стаття 3027. Визначення сукупного річного оподатковуваного
доходу та суми річних податкових зобов'язань
(1) Сума сукупного оподатковуваного доходу, одержаного за
результатами звітного року, визначається шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу фізичної особи за звітний рік, на
суму валових витрат, понесених такою фізичною особою протягом
звітного року.
1. Скоригований валовий дохід фізичної особи включає суми
будь-яких доходів, одержаних у грошовій та інших формах протягом
звітного року, крім доходів, оподаткованих кінцевим податком у
випадках, передбачених частинами (4) та (5) статті 3019, статтями
3041 - 3043, статтею 15006 цього Кодексу, та тих, що не
включаються до складу валового доходу відповідно до статей 3008,
3009, частини (1) статті 3022, статті 3023, частини (1) статті
3024 та частини (1) статті 3025 цього Кодексу.
(2) Сукупний оподатковуваний дохід, визначений відповідно до
частини (1) цієї статті, є базою для нарахування податку за
ставками і податковими шкалами, визначеними частиною (1) статті
3015 цього Кодексу.
(3) У разі коли особою, відповідальною за нарахування і
внесення до бюджету податку із сукупного оподатковуваного доходу,
є безпосередньо платник податку або фізична особа - суб'єкт
підприємницької діяльності, він зобов'язаний:
а) визначити суму власних податкових зобов'язань та (або)
суму зобов'язань бюджету щодо повернення надмірно сплачених
податків;
б) надати до 1 квітня року, що настає за звітним, органу
державної податкової служби за своєю податковою адресою
декларацію про сукупний оподатковуваний дохід та майно (далі -
декларація про доходи та майно);
в) сплатити суму самостійно нарахованого податкового
зобов'язання до бюджету до дня подання декларації про доходи та
майно органу державної податкової служби.
(4) Податкові зобов'язання фізичної особи за оцінкою її
витрат визначаються відповідно до цієї частини.
1. Орган державної податкової служби визначає податкові
зобов'язання платника податку, використовуючи оцінку його витрат,
зокрема на особисті потреби та потреби сім'ї, якщо встановлено,
що вони перевищують задекларований рівень сукупного (валового)
доходу у звітному періоді на 100 мінімальних заробітних плат.
Зазначена оцінка проводиться за фактами витрат на придбання і
утримання нерухомого та іншого майна, зокрема транспортних
засобів, коштовностей, землі, фондових та валютних цінностей,
предметів старовини і мистецтва, корпоративних прав та на інші
цілі.
2. У разі невідповідності суми доходів, заявлених фізичною
особою у декларації про доходи та майно за звітний період, її
витратам орган державної податкової служби надсилає платникові
податку письмове звернення про необхідність обґрунтування сум та
джерел походження доходів, спрямованих на придбання та утримання
зазначених об'єктів власності або покриття витрат на інші цілі.
3. Платник податку зобов'язаний подати органу державної
податкової служби таке обґрунтування протягом 30 календарних днів
з дня одержання письмового звернення. Строк подання платником
податку такого обґрунтування може бути продовжено органом
державної податкової служби за наявності у платника податку
поважних причин.
4. Якщо платник податку не подав органу державної податкової
служби такого обґрунтування у зазначений строк або воно не
містить достатньої інформації про джерела надходження і суму
доходів, такі дії фізичної особи вважаються приховуванням доходів
від оподаткування. За фактом приховування доходів від
оподаткування проводиться податкове розслідування з метою
визначення податкових зобов'язань.
5. Підставою для нарахування податкових зобов'язань за
оцінкою витрат не може бути побічна неперевірена інформація про
одержання фізичною особою або членами її сім'ї додаткових джерел
доходів.
6. Обсяг понесених фізичною особою витрат визначається
органами державної податкової служби виходячи із звичайних цін на
підставі (але не виключно) відомостей, одержуваних від митних
органів, банків, нотаріусів, бірж, а також від інших юридичних та
фізичних осіб, щодо здійснених платником податку угод та
пов'язаних з ними витрат.
7. Не обґрунтована фізичною особою різниця між
задекларованим валовим доходом та фактично понесеними витратами
включається до складу його сукупного (валового) доходу і підлягає
оподаткуванню за шкалою ставок згідно із частиною (1) статті 3015
цього Кодексу.
8. Рішення про пред'явлення таких зобов'язань платникові
податку приймається керівником органу державної податкової служби
за місцем податкової адреси платника податку або вищим органом
державної податкової служби.
9. У разі виконання платником податку додатково нарахованих
податкових зобов'язань за оцінкою його витрат фінансові санкції
до такого платника податку не застосовуються.
10. Рішення, зазначене у пункті 8 цієї частини, може бути
оскаржене платником податку у вищому органі державної податкової
служби або у судовому порядку. При цьому тягар доказів щодо
правомірності здійсненого нарахування податку несе платник
податку. Протягом періоду розгляду скарги на рішення органу
державної податкової служби (до прийняття остаточного рішення
суду) фінансові санкції до платника податку не застосовуються.
11. Порядок визначення податкових зобов'язань фізичної особи
за оцінкою її витрат на підставі вимог органу державної
податкової служби про письмове обґрунтування доходів та джерел їх
походження згідно з цією статтею поширюється на фізичних осіб,
які скористалися правом неподання декларації про доходи та майно
відповідно до цього Кодексу.
12. Порядок визначення податкових зобов'язань фізичної особи
за оцінкою її витрат на підставі вимог органу державної
податкової служби про письмове обґрунтування доходів та джерел їх
походження згідно з цією статтею поширюється на фізичних осіб,
які скористалися правом неподання декларації про доходи та майно
відповідно до цього Кодексу.
(5) У разі коли за наслідками підрахунків сукупного
оподатковуваного доходу за результатами звітного року фізична
особа має право на одержання відшкодування надміру сплачених
податків, таке відшкодування здійснюється відповідно до глави 108
цього Кодексу.
Статті 3028 - 3030 - резервні
Глава 26. Особливості оподаткування доходів, одержаних
фізичною особою, яка провадить підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи
Стаття 3031. Способи оподаткування одержаних доходів
(1) 3 метою оподаткування цим податком під підприємницькою
діяльністю розуміється безпосередня самостійна, систематична, на
власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню
робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка
здійснюється фізичними особами, зареєстрованими як суб'єкти
підприємницької діяльності у порядку, встановленому
законодавством. Не вважається підприємницькою діяльність з
вирощування, відгодівлі та продажу власної продукції підсобного
господарства, присадибної ділянки, якщо валовий дохід від цієї
діяльності не перевищує 12 мінімальних заробітних плат на фізичну
особу на рік.
(2) До підприємницької діяльності за умовами оподаткування
прирівнюється також індивідуальна адвокатська, аудиторська і
приватна нотаріальна діяльність, а також діяльність з одержання
будь-яких доходів згідно з договорами цивільно-правового
характеру (крім заробітної плати та пасивних доходів), зокрема
договорами найму (оренди), зберігання, купівлі - продажу.
(3) Фізична особа - резидент, що провадить підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи, має право самостійно
визначити спосіб оподаткування одержаних доходів:
а) або шляхом застосування правил цього Кодексу для
оподаткування доходів фізичних осіб з урахуванням статті 3032, із
сплатою податку щокварталу в порядку, встановленому частиною (3)
статті 3052 цього Кодексу;
б) або шляхом обрання фіксованого податку, сплачуваного
відповідно до глави 98 цього Кодексу.
(4) Зазначене обрання здійснюється фізичною особою до
початку звітного (податкового) року, діє протягом такого року і
не може бути змінене всередині такого року. Рішення про обрання
способу оподаткування доводиться фізичною особою до відома органу
державної податкової служби у порядку, встановленому центральним
органом державної податкової служби України до початку звітного
року.
Стаття 3032. Особливості визначення валових витрат і валових
доходів, понесених (одержаних) фізичною особою в межах
підприємницької діяльності
У разі коли фізична особа обрала спосіб оподаткування
прибутку від підприємницької діяльності, що передбачає
застосування норм цього розділу для оподаткування доходів
фізичних осіб, валові витрати і валові доходи, одержані
(понесені) фізичною особою в межах підприємницької діяльності, та
оподатковуваний прибуток визначаються згідно з розділом ІІ цього
Кодексу з урахуванням таких особливостей:
а) перенесення балансових збитків на майбутні податкові
періоди згідно із статтею 2038 цього Кодексу дозволяється лише в
межах доходів, одержаних від підприємницької діяльності;
б) не дозволяється включення до валових витрат сум витрат на
виплату заробітної плати та прирівняних до них виплат на користь
такої фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності та
членів його сім'ї, а також на придбання та утримання легкового
автомобільного транспорту, житла, харчування та одягу, проведення
прийомів, на розваги та відпочинок, здійснення благодійних
внесків, сплату процентів за іпотечними кредитами та інших, не
пов'язаних з підприємницькою діяльністю, витрат;
в) не дозволяється зменшення суми нарахованих податкових
зобов'язань з прибутку на суму сплаченого податку на майно, із
збереженням такого права для зменшення загальних податкових
зобов'язань фізичної особи із сукупного оподатковуваного доходу
за підсумками року відповідно до статті 3009 цього Кодексу;
г) валовий дохід платника податку збільшується (зменшується)
на суму приросту (зменшення) балансової вартості виробничих
запасів, готової продукції та товарів, який обчислюється як
різниця між їх балансовою вартістю на кінець і на початок
звітного року.
Стаття 3033. Особливості оподаткування доходів, одержаних
фізичною особою, яка провадить підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи
(1) У разі коли фізична особа обрала спосіб оподаткування
доходів від підприємницької діяльності у складі сукупного
оподатковуваного доходу, сума оподатковуваного прибутку,
визначеного згідно з статтею 3032, оподатковується за шкалою,
встановленою частиною (1) статті 3015 цього Кодексу.
(2) У разі коли фізична особа оподатковує доходи від
підприємницької діяльності у порядку, встановленому статтею 3032,
суми податкових соціальних пільг враховуються у загальному
порядку залежно від того, чи є такі доходи основними, чи ні.
(3) У разі коли фізична особа, яка провадить підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи, придбала торговий
патент згідно із главою 17 цього Кодексу, вартість такого патенту
враховується у зменшення податкових зобов'язань за підсумками
відповідного періоду, нарахованих згідно з частиною (3) статті
3031, незалежно від обраного способу оподаткування.
(4) Фізична особа може мати банківські рахунки, які
використовується для розрахунків, у тому числі для оприбуткування
готівки, одержаної у зв'язку з провадженням підприємницької
діяльності. Правила здійснення розрахунків установлюються
законодавством України. З метою здійснення податкового контролю
забороняється відкриття та ведення банківських рахунків для
фізичних осіб, які не передбачають фіксації їх реєстраційних
номерів облікових справ платників податків, юридичної або
податкової адреси фізичної особи, переліку та реквізитів осіб,
уповноважених здійснювати операції за такими рахунками, а також
інших видів неіменних рахунків.
Статті 3034 - 3040 - резервні
Глава 27. Особливості оподаткування доходів нерезидентів, а
також доходів резидентів, одержаних з-за кордону України
Стаття 3041. Порядок оподаткування доходів нерезидентів, що
мають джерела походження з України
(1) Будь-які доходи нерезидентів (крім пасивних), що мають
джерела походження з України, обкладаються податком за ставкою,
встановленою частиною (6) статті 3015 цього Кодексу, який
утримується особою, що виплачує такі доходи, у джерела їх виплати
та за рахунок їх виплат.
(2) Доходи нерезидентів, одержувані з джерел, визначених у
частині (7) статті 3017 цього Кодексу, оподатковуються за
ставками і в порядку, що встановлені для оподаткування основних
доходів резидентів.
(3) Суми податків, утримані під час виплати доходів
нерезидентам, є кінцевими і не підлягають перерахуванню за
результатами звітного податкового року.
(4) Податкові соціальні пільги, встановлені статтею 3018,
пільги, встановлені статтями 3022 -3025 цього Кодексу, не
застосовуються до нерезидентів.
Стаття 3042. Оподаткування пасивних доходів нерезидентів
Пасивні доходи нерезидентів оподатковуються за ставками і в
порядку, що встановлені статтею 3019 цього Кодексу.
Стаття 3043. Оподаткування доходів резидентів, що мають
джерела походження поза Україною
(1) Доходи резидентів, що мають джерела походження поза
Україною, оподатковуються у складі сукупного оподатковуваного
доходу такої фізичної особи за результатами звітного податкового
року. Сума податку на доходи резидентів, сплачена за кордоном,
зараховується під час обчислення податку в Україні з усіх доходів
незалежно від джерел їх походження. При цьому податок на доходи з
іноземних джерел зараховується в межах податку, обчисленого
згідно з цим Кодексом.
(2) У разі коли розмір сплаченого податку за межами України
з іноземних джерел протягом оподатковуваного періоду перевищує
суму податку, обчисленого з таких джерел згідно з цим Кодексом,
зарахуванню у виконання податкових зобов'язань в Україні підлягає
сума в межах податку, обчисленого з таких видів доходів
відповідно до цього Кодексу.
(3) Суми податку, сплачені за кордоном, зараховуються у
зменшення податкових зобов'язань за умови надання письмового
підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати
такого податку та за наявності міжнародного договору України про
уникнення подвійного оподаткування доходів, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
(4) Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових
зобов'язань такі податки, сплачені за кордоном:
а) податок на нерухоме майно (майно);
б) поштові податки;
в) податки на реалізацію (продаж);
г) непрямі податки незалежно від того, підпадають вони під
категорію податків на доходи фізичних осіб чи оподатковуються
окремими податками згідно із законодавством інших держав
Статті 3044 - 3051 - резервні
Глава 28. Порядок сплати податку та податкові декларації
Стаття 3052. Строки внесення податку до бюджету
(1) Податок, утриманий з основного доходу, одержаного від
роботодавця, сплачується до бюджету до або під час виплат такого
основного доходу, періодичність яких установлюється згідно з
частиною (3) статті 3017 цього Кодексу, але не рідше одного разу
на календарний місяць.
(2) Податок, утриманий з неосновного доходу, в тому числі з
пасивного доходу, сплачується до бюджету до або під час виплати
такого неосновного доходу.
(3) Податок, нарахований на дохід від підприємницької
діяльності, який оподатковується у складі сукупного доходу
фізичної особи згідно з частиною (1) статті 3033 цього Кодексу,
протягом року вноситься до бюджету щокварталу до 15 числа місяця,
що настає за звітним періодом, авансовими платежами у розмірі 25
процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за
попередній рік, а фізичними особами, які вперше залучаються до
сплати податку, - у розмірі 25 процентів суми, обчисленої за
оціночним доходом на поточний рік, незалежно від того, є такий
дохід основним чи ні.
(4) Податок, нарахований на дохід, одержаний від продажу
нерухомого або іншого майна, вноситься до бюджету у строки,
передбачені частиною (2) цієї статті для неосновних доходів, з
урахуванням особливостей, встановлених статтями 3022 та 3023
цього Кодексу.
(5) Податок, нарахований на дохід, одержаний фізичною особою
у вигляді спадщини або подарунків, вноситься до бюджету у строки,
передбачені частиною (2) цієї статті для неосновних доходів, з
урахуванням особливостей, встановлених статтею 3024 цього
Кодексу.
(6) Податок, нарахований на сукупний оподатковуваний дохід
фізичної особи, визначений за підсумками податкового року,
вноситься до бюджету до 15 квітня року, що настає за звітним.
Стаття 3053. Зарахування податку до бюджету
Суми податку на доходи фізичних осіб зараховуються до
бюджетів у порядку, визначеному бюджетним законодавством України.
Стаття 3054. Порядок складення та строки подання декларації
про доходи та майно
(1) Декларації про доходи та майно заповнюються фізичною
особою - платником податку або іншою особою, уповноваженою
платником податку здійснювати таке заповнення.
1. У разі коли уповноважена платником податку особа заповнює
декларацію про доходи та майно за винагороду, така уповноважена
особа несе відповідальність за неправильне або неналежне
заповнення та подання такої декларації у порядку та сумах,
передбачених цим Кодексом для фізичної особи - платника податку.
2. Зобов'язання щодо подання декларації про доходи та майно
фізичної особи покладаються також на інших, ніж платник податку,
осіб:
а) на опікуна або піклувальника, стосовно доходів, одержаних
неповнолітньою або недієздатною особою, крім осіб, зазначених у
частині (2) цієї статті;
б) на спадкоємців (розпорядників майна, державних
виконавців) стосовно успадкованого майна та доходів, одержаних
протягом податкового року фізичною особою, яка померла;
в) на інших осіб у випадках, визначених цим Кодексом.
3. Зазначені у цій частині особи несуть відповідальність за
порушення норм цього розділу в порядку, передбаченому цим
Кодексом для фізичної особи - платника податку.
(2) Зобов'язання фізичних осіб щодо подання декларації про
доходи та майно вважаються виконаними без виконання вимог частин
(3) і (4) статті 3027 та частини (4) цієї статті у разі, коли
такі особи не є платниками податку на майно та:
а) є неповнолітніми або недієздатними особами і перебувають
на повному утриманні інших осіб та(або) держави;
б) є засудженими до позбавлення волі за вироком суду,
перебували у полоні або ув'язненні на території інших держав
протягом усього податкового року;
в) були визнані безвісно відсутніми, оголошені судом
померлими чи перебували у розшуку протягом усього податкового
року;
г) є особами, які одержували доходи протягом звітного
податкового року виключно у вигляді державної пенсії та державної
стипендії, державної адресної допомоги, житлових та інших
субсидій та компенсацій, виплачуваних (відшкодовуваних) за
рахунок бюджетів згідно із законом
д) є військовозобов'язаними строкової служби;
е) є особами, які мають неосновні доходи, що не перевищують
12 мінімальних заробітних плати на рік;
є) є особами, які одержують доходи виключно від роботодавця.
(3) Подання декларації про доходи та майно здійснюється
шляхом її надіслання органу державної податкової служби поштою
рекомендованим листом або шляхом особистого вручення
уповноваженим особам органу державної податкової служби за
вибором платника податку. Поштове відправлення має бути надіслане
у строки, встановлені частинами (3) і (4) статті 3027 та
частинами (4) і (5) цієї статті.
(4) Строк подання декларації про доходи та майно,
встановлений частиною (3) статті 3027 цього Кодексу, може бути
перенесений за рішенням органу державної податкової служби у разі
наявності достатніх доказів, що у період з 1 січня до 15 березня
року, який настає за звітним, фізичні особи перебували за
кордоном України; перебували у плаванні на морських суднах за
кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;
перебували у місцях позбавлення волі за вироком суду; мали
обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном
такої фізичної особи на території інших держав або через інші
обставини непереборної сили, підтверджені документально; були
визнані у судовому порядку безвісно відсутніми або перебували у
розшуку у випадках, передбачених законом. Зазначені фізичні особи
зобов'язані подати декларацію про доходи та майно у місячний
строк після закінчення обставин, зазначених у цій частині.
(5) Резиденти, які виїжджають за кордон України на постійне
місце проживання або змінюють українське громадянство на інше,
зобов'язані подати органу державної податкової служби декларацію
про доходи та майно не пізніш як за 60 календарних днів до такого
виїзду (зміни). На підставі поданої декларації орган державної
податкової служби видає такій фізичній особі довідку про
погашення податкових зобов'язань, яка здається органам митного
контролю під час перетину митного кордону та є підставою для
проведення митних процедур. 3 метою оподаткування, майно, що
перебуває у власності фізичних осіб, які від'їжджають за кордон
України на постійне місце проживання або змінюють громадянство,
вважається проданим у день подання заяви про такий виїзд або таку
зміну за поточними ринковими цінами.
(6) Органи державної податкової служби здійснюють перевірку
правильності заповнення та розрахунків декларації про доходи та
майно. У разі виникнення достатніх сумнівів щодо правомірності
включення окремих сум до валових доходів або валових витрат орган
державної податкової служби має право звернутися до платника
податку з поданням про надіслання додаткової фінансової та іншої
інформації. Платник податку зобов'язаний надіслати органу
державної податкової служби таку інформацію протягом 30
календарних днів з дня одержання такого подання.
1. У разі невідправлення платником податку зазначеної
інформації протягом 30 днів орган державної податкової служби має
право самостійно визначити суму податкових зобов'язань фізичної
особи на підставі наявних даних та здійснити заходи щодо її
стягнення. Рішення органу державної податкової служби може бути
оскаржене у судовому порядку.
2. У разі коли декларації про доходи та майно подаються
особами, визначеними частиною (5) цієї статті, орган державної
податкової служби зобов'язаний здійснити перевірку правильності
заповнення та розрахунків декларації протягом 30 днів з дня
одержання такої декларації та видати такій фізичній особі довідку
про погашення податкових зобов'язань.
(7) У разі коли за наслідками перевірки правильності
заповнення та розрахунків декларації про доходи та майно або
після проведення документальних та інших перевірок орган
державної податкової служби донараховує суму податкових
зобов'язань, платіжне повідомлення про таке донарахування
надсилається на адресу фізичної особи за місцем її постійного
проживання або на адресу інших осіб, визначених частиною (1) цієї
статті.
1. Особа, яка відповідає за сплату податку, зобов'язана
внести до бюджету суму податкових донарахувань протягом:
а) для фізичної особи - 30 календарних днів від дати
одержання платіжного повідомлення;
б) для роботодавця, який є місцем одержання основного доходу
платника податку, - під час найближчої дати внесення податків на
основні доходи осіб, які перебувають у трудових відносинах з
таким роботодавцем, але не пізніше 30-денного строку,
встановленого для фізичної особи.
2. Додатково нараховані суми податкових зобов'язань
внаслідок виявлення арифметичних помилок та описок безпосередньо
роботодавцем за місцем одержання основного доходу фізичних осіб
утримуються таким роботодавцем під час найближчої дати внесення
податків з основних доходів осіб, які перебувають у трудових
відносинах з таким роботодавцем, але не пізніше зазначеного 30 -
денного строку.
3. Якщо протягом наступних 10 робочих днів після подання
декларації про доходи та майно фізична особа (уповноважена
платником податку особа) самостійно виявила у декларації
арифметичні помилки або випадки неналежного врахування доходів
або витрат, така фізична особа (уповноважена платником податку
особа) має право подати у цей період до органу державної
податкової служби письмову заяву про необхідність внесення до
декларації відповідних уточнень та змін.
(8) Декларація про доходи та майно, заява про повернення
надміру сплачених податків, інші податкові форми, встановлювані
центральним органом державної податкової служби України, повинні:
а) складатися у спрощеній формі з використанням
загальновживаної термінології;
б) містити детальні інструкції для заповнення таких
податкових форм.
(9) Бланки зазначених у частині 8 цієї статті декларації,
заяви та інших податкових форм повинні розповсюджуватися
безоплатно серед фізичних осіб, а також бути загальнодоступними
для населення.
Статті 3055 - 3060 - резервні
Глава 29 - резервна
Розділ ІV. Податок на додану вартість
Глава 30. Загальні положення
Стаття 4001. Визначення термінів
(1) Терміни, що вживаються в цьому розділі, мають таке
значення:
а) особа - це:
а1. будь-яка юридична чи фізична особа, яка є резидентом або
нерезидентом України,
а2. постійне представництво нерезидента;
а3. дві чи більше особи, які провадять cпільну діяльність
без створення юридичної особи в частині, що стосується проведення
спільної діяльності,
а4. філіал (відділення), відокремлений підрозділ юридичної
особи-резидента, який має рахунок в установі банку, самостійно
здійснює операції з продажу товарів, робіт, послуг, веде
бухгалтерський і податковий облік. Перелік юридичних осіб окремих
галузей економіки, територіальні підрозділи яких є особою,
визначається Кабінетом Міністрів України;
б) податок, оподаткування, платник податку (в усіх
відмінках) - податок на додану вартість, обкладення податком на
додану вартість, платник податку на додану вартість (у
відповідних відмінках);
в) касовий метод обліку - метод податкового обліку, за яким
дата виникнення податкових зобов"язань визначається як дата
зарахування коштів на банківський рахунок (у касу) платника
податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості
проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а дата
виникнення права на податковий кредит - як дата списання коштів з
банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата
надання інших видів компенсацій вартості придбаних товарів,
робіт, послуг;
г) матеріальне майно - будь-яке майно, що має фізичну форму,
крім коштів, цінних паперів, деривативів, контрактів та інших
подібних документів;
д) нематеріальне майно - будь-яке майно, що не є
матеріальним майном;
е) фінансові активи - кошти, цінні папери та майнові права,
що можуть на підставі цивільно-правових угод передаватися третім
особам;
є) фінансова послуга - здійснення операцій з фінансовими
активами третіх осіб з метою задоволення їх інтересів;
ж) ринок фінансових послуг - сфера діяльності учасників
ринку фінансових послуг з метою надання та споживання певних
фінансових послуг. Ринок фінансових послуг об'єднує в собі ринок
банківських послуг, ринок цінних паперів та їх похідних,
страховий ринок, інвестиційний ринок та інші види ринків, які
забезпечують обіг фінансових активів.
(2) Термін "продаж товарів" у цьому розділі Кодексу
передбачає будь - яку передачу права власності на матеріальне
майно, в тому числі продаж, обмін чи дарування такого майна. Для
цілей визначення терміну "продаж товарів" електрична та теплова
енергія, газ, пар, вода, охолодження та кондиціювання повітря
вважаються матеріальним майном.
1. З метою оподаткування продажем товарів, зокрема, є:
а) фактична передача матеріального майна іншій особі на
підставі договору про фінансовий лізинг чи іншої домовленості,
згідно з якою оплата відстрочена, але право власності на майно
передається не пізніше дати останнього платежу;
б) передача права власності на матеріальне майно за рішенням
органу державної влади або місцевого самоврядування чи відповідно
до закону;
в) будь-яка з нижченаведених дій платника податку щодо
матеріального майна, якщо платникові податку дозволявся
податковий кредит при придбанні зазначеного майна чи його
частини:
в1 безоплатна передача майна іншій особі;
в2 перехід від використання майна у господарській діяльності
до його використання для особистих потреб платника податку чи
його працівників;
в3 перехід від використання майна для цілей операцій, що
оподатковуються, до його використання для цілей операцій, що
звільняються від оподаткування;
г) передача товарів на баланс платника податку,
уповноваженого договором вести облік результатів спільної
(сумісної) діяльності без створення юридичної особи, а також їх
повернення з балансу такого платника податку після закінчення
спільної (сумісної діяльності).
2. Не є продажем товарів:
а) повернення майна згідно з договором про фінансовий лізинг
чи згідно з іншою домовленістю, зазначеною в підпункті "а" пункту
1 частини (2) цієї статті, що припиняються передчасно. У разі
здійснення такого повернення податкове зобов"язання лізингодавця
та податковий кредит лізингоотримувача коригуються, виходячи із
залишку несплаченої на дату повернення вартості об'єкту лізингу,
б) надання основних фондів (крім тих, що належать до
підакцизних товарів), для їх використання під час здійснення
спільної діяльності без створення юридичної особи платнику
податку, уповноваженому договором вести облік результатів такої
спільної (сумісної) діяльності, а також повернення такою особою
зазначених основних фондів учасникам такої спільної діяльності в
результаті припинення ними спільної (сумісної) діяльності.
(3) Термін "продаж робіт, послуг" у цьому розділі Кодексу
передбачає будь-яку операцію, що не є продажем товарів, продаж чи
іншу передачу права власності на об'єкти права інтелектуальної
власності та інше нематеріальне майно чи надання права
користування ними.
1. З метою оподаткування продажем робіт, послуг, зокрема, є:
а) домовленість утримуватися від якоїсь дії або обіцянка не
конкурувати з третьою особою або дозволити будь-яку дію чи
ситуацію;
б) надання послуг за рішенням органу влади чи місцевого
самоврядування або відповідно до закону;
в) тимчасове використання майна платником податку для
будьякої іншої цілі, ніж продаж товарів чи послуг в межах
операцій, що оподатковуються, якщо платникові податку дозволявся
податковий кредит щодо цього майна чи його частини;
г) безоплатне надання послуг іншій особі,
д) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг на
баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік
результатів спільної (сумісної) діяльності без створення
юридичної особи, а також їх повернення з балансу такого платника
податку після закінчення спільної (сумісної діяльності).
Статті 4002 - 4003 - резервні
Глава 31. Платники податку
Стаття 4004. Визначення платників податку
(1) Для цілей оподаткування платником податку є:
а) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації
як платник податку;
б) будь-яка особа, яка імпортує товари на митну територію
України, за винятком фізичної особи, в разі, коли така фізична
особа ввозить (одержує переслані) товари в обсягах, що не
перевищують норми безмитного ввезення, встановлені законодавством
України;
(2) Особою, відповідальною за утримання та внесення податку
до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність без
створення юридичної особи, є особа, яка веде облік результатів
такої діяльності відповідно до законодавства України.
(3) Особою, відповідальною за утримання та внесення податку
до бюджету у разі виконання робіт, надання послуг нерезидентами,
у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими
як платники податку, якщо місце виконання робіт, надання послуг
знаходиться на митній території України, є одержувач результатів
робіт, послуг.
(4) Особи, зазначені у частинах (2) та (3) цієї статті,
мають права, виконують обов'язки та несуть відповідальність,
передбачену законодавством України для платників податку.
Стаття 4005. Вимоги до осіб щодо їх реєстрації як платників
податку
(1) Будь-які особи, зазначені у статті 4004 цього Кодексу, у
яких загальна вартість оподатковуваних операцій з продажу
товарів, робіт, послуг протягом будь - якого періоду за останні
12 календарних місяців досягла 62 тисяч гривень, зобов'язані
зареєструватися як платники податку в органах державної
податкової служби за своїм місцезнаходженням (податковою адресою)
з додержанням вимог, передбачених статтею 4007 цього Кодексу.
(2) У випадках коли особа, не зареєстрована як платник
податку згідно з частиною (1) статті 4005 цього розділу, укладає
одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), у результаті
виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій,
обсяг яких перевищуватиме у два чи більше разів суму, визначену
частиною (1) статті 4005 цього розділу протягом
дванадцятимісячного періоду, така особа зобов'язана надіслати
реєстраційну заяву до кінця податкового періоду, за наслідками
якого були би збільшені податкові зобов"язання внаслідок такої
операції згідно з нормами цього розділу, якби така особа була
зареєстрована як платник податку. Особа, що не здійснює таку
реєстрацію, несе відповідальність за такою операцією на рівні
відповідальності зареєстрованого платника податку за такою ж
операцією.
(3) Фізичні особи, які не мають статусу суб'єкту
підприємницької діяльності, що ввозять (пересилають) товари на
митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню
згідно із законодавством України, сплачують податок без їх
реєстрації як платників податку.
(4) Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та
юридичні особи, що не є зареєстрованими як платники цього
податку, а також ті, що є суб'єктами спрощених (спеціальних)
систем оподаткування, які ввозять (пересилають) товари на митну
територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно
із законодавством, сплачують податок на додану вартість в момент
перетину такими товарами митного кордону України без їх
реєстрації як платників цього податку.
Стаття 4006. Добровільна реєстрація платників податку
(1) Якщо особа здійснює оподатковувані операції та не
підпадає під визначення частини (1) статті 4005 цього розділу як
платник податку, у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій,
меншими визначеної зазначеною вище частиною суми, вважає за
доцільне самостійно зареєструватися як платник податку, така
реєстрація здійснюється за його заявою.
Стаття 4007. Порядок реєстрації платників податку
(1) Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи
прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку,
подає (надсилає) до органу державної податкової служби за своїм
місцезнаходженням реєстраційну заяву.
(2) У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку
реєстраційна заява подається (надсилається) до органу державної
податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця після
закінчення місяця, в якому вперше досягнуто розмір
оподатковуваних операцій, визначений у статті 4005 цього Кодексу.
У разі добровільної реєстрації особи, як платника податку
реєстраційна заява подається (надсилається) до органу державної
податкової служби не пізніше 10 календарних днів до початку
податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками
цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку
податкових накладних.
У разі, якщо останній день строку подання заяви припадає на
вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається
наступний за вихідним або святковим робочим днем.
(3) Реєстраційна заява може бути надіслана на адресу
податкового органу поштою з повідомленням про вручення.
Податковий орган зобов'язаний протягом 10 робочих днів з моменту
отримання повідомлення про вручення надати заявнику (надіслати
поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника)
свідоцтво про його реєстрацію як платника податку.
(4) Будь-яка особа, що підлягає реєстрації як платник
податку, але вчасно не подала реєстраційну заяву, вважається
платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в
якому вперше досягнуто розмір оподатковуваних операцій,
визначений у статті 4005 цього Кодексу.
(5) Оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку
повинен належним чином зберігатися платником, а копії свідоцтва,
дійсність яких засвідчена органом державної податкової служби,
мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні
платника податку та в усіх його філіалах (відділеннях),
представництвах.
(6) Центральний орган державної податкової служби України
веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація щодо
осіб, зареєстрованих як платники податку.
(7) Форми реєстраційної заяви, заяви про виключення з
реєстру, свідоцтва про реєстрацію, а також Положення про реєстр
платників податку затверджуються центральним органом державної
податкової служби України.
(8) У разі зміни платником податку місцезнаходження або
переведення його на обслуговування до іншого органу державної
податкової служби зняття платника з обліку в одному органі
державної податкової служби і взяття на облік в іншому
здійснюється в порядку, встановленому центральним органом
державної податкової служби України.
Стаття 4008. Скасування реєстрації платника податку
(1) Будь-яка особа, що була зареєстрована платником податку
протягом попередніх 24 місяців, може подати заяву на виключення
її з реєстру платників податку, якщо обсяги здійснюваних нею
оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців були
менші ніж визначено частиною (1) статті 4005.
(2) Будь-яка особа, зареєстрована як платник податку,
повинна подати заяву про виключення з реєстру платників податку,
якщо вона припиняє свою діяльність відповідно до законодавства
України або обирає спеціальні режими передбачені цим розділом.
(3) Скасування реєстрації платника податку за підставами,
визначеними у частині (2) цієї статті, здійснюється за рішенням
відповідного податкового органу, а для частини (1) - також за
заявою платника податку.
У разі відсутності законних підстав для виключення платника
з реєстру орган державної податкової служби протягом 10 робочих
днів після одержання заяви надає платникові вмотивоване письмове
пояснення з цього питання.
З моменту скасування реєстрації платника податку особа
позбавляється права на нарахування податку, податкового кредиту,
отримання бюджетного (експортного) відшкодування (з урахуванням
положень частини (6) цієї статті), але є зобов'язаною погасити
суму податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом.
Податковий орган не може відмовити в скасуванні реєстрації
платника податку у разі існування підстав, визначених у цій
статті. Рішення про скасування реєстрації платника податку
приймається у термін, визначений статтею 4007 для реєстрації
особи як платника податку. Відповідно з цим терміном особа, що
подала заяву про виключення з реєстру повертає органу державної
податкової служби свідоцтво про реєстрацію та всі засвідченні
копії такого свідоцтва.
(4) При скасуванні реєстрації платника податку останнім
податковим періодом є період, який розпочинається від дня,
наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та
закінчується днем скасування реєстрації.
(5) Платник податку, в обліку якого на день скасування
реєстрації знаходяться товарні залишки, а також стосовно яких
було нараховано податковий кредит у минулих або поточному
податковому періоді, але не пізніше 5 років до початку такого
податкового періоду, зобов'язаний визнати умовний продаж таких
товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх
податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду,
протягом якого відбувається таке скасування, з відповідним
збільшенням валових витрат на суму таких додаткових зобов'язань з
податку на додану вартість.
(6) У разі коли за наслідками останнього податкового періоду
платник податку має право на отримання бюджетного (експортного)
відшкодування або обов'язок зі сплати податку до бюджету (з
урахуванням положень частини (5) цієї статті), такий платник
податку відповідно має право на отримання бюджетного
(експортного) відшкодування протягом строків, визначених цим
розділом, або зобов'язаний сплатити належну суму податку до
бюджету протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від
того чи буде він залишатися зареєстрованим як платник цього
податку на дату отримання такого бюджетного (експортного)
відшкодування чи сплати такої суми податку або ні".
Статті 4009, 4010 - резервні
Глава 32. Об'єкт оподаткування
Стаття 4011. Визначення об'єкта оподаткування
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) продажу товарів, робіт, послуг, місце продажу, виконання,
надання яких знаходиться на митній території України;
б) імпорту товарів на митну територію України.
Стаття 4012. Операції, що не є об'єктом оподаткування
(1) Не є об'єктом оподаткування операції з:
а) виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій,
інших грошових або майнових виплат фізичним особам з будь - яких
джерел у порядку, встановленому законодавством України;
б) розподілу (об'єднання) валових активів суб'єктів
підприємницької діяльності за розподільчим (об'єднаним) балансом
в результаті проведення реорганізації юридичних осіб, що
здійснюється без проведення розрахунків;
в) ввезення (пересилання) товарів з-за меж митної території
України на територію магазинів безмитної торгівлі та ліцензійних
складів, визначених такими згідно із законодавством;
г) ввезення резидентами на митну територію України на умовах
договору
бербоут - чартеру суден закордонного плавання;
д) випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей,
запроваджених за ліцензією Міністерства фінансів України;
є) виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових
винагород;
е) прийняття ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на
жетони чи інші замінники гривні, призначені для використання в
гральних автоматах та на іншому гральному устаткуванні;
ж) продажу негашених поштових марок України за їх номіналом,
конвертів і листівок з негашеними поштовими марками України, крім
колекційних марок, листівок та конвертів для філателістичних
потреб.
Стаття 4013. Операції, звільнені від оподаткування
(1) Звільняються від оподаткування операції з
а) продажу підручників, навчальних посібників і учнівських
зошитів;
б) надання згідно з переліком, установленим Кабінетом
Міністрів України, послуг для здобуття вищої, середньої,
професійно-технічної та початкової освіти навчальними закладами,
які мають ліцензію на надання таких послуг, а також послуг з
виховання та навчання дітей будинками культури, дитячими
музичними, художніми, спортивними школами і клубами, школами
мистецтв;
в) продажу товарів (надання послуг) спеціального призначення
для інвалідів за переліком, установленим Кабінетом Міністрів
України;
г ) надання послуг з доставки пенсій та грошової допомоги
населенню (незалежно від способу доставки) на всіх етапах
доставки до кінцевого споживача;
д) продажу зареєстрованих в Україні в установленому
законодавством порядку лікарських засобів, виробів медичного
призначення;
е) надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком,
установленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони
здоров'я, які мають ліцензію на надання таких послуг;
є) продажу путівок на лікування та відпочинок дітей та
підлітків віком до 16 років (тих, які навчаються - до 18 років) у
санаторнокурортних закладах і закладах відпочинку всіх типів,
розташованих на території України, а також путівок на
санаторно-курортне лікування громадян, хворих на туберкульоз, у
спеціалізованих санаторіях України.
ж) надання в порядку та в межах норм, установлених Кабінетом
Міністрів України, послуг з:
ж1. утримання дітей у дошкільних закладах,
школах-інтернатах;
ж2. утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів;
ж3. харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають
житла, у спеціально відведених для цього місцях;
ж4. харчування дітей у школах, професійно-технічних
училищах;
ж5. харчування, забезпечення речовим майном,
комунальнопобутовими та іншими послугами, що надаються особам,
які утримуються в установах пенітенціарної системи згідно з
переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України;
з) надання послуг з перевезення пасажирів міським
пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються
в установленому законом порядку;
и) надання релігійними організаціями культових послуг та
продажу предметів культового призначення за переліком, який
затверджується Кабінетом Міністрів України;
і) надання послуг з поховання та продажу ритуальних товарів
за переліком, установленим Кабінетом Міністрів України;
ї) передачі конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна,
визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до
кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи
на інших законних підставах переходить у власність держави, у
розпорядження державних установ або організацій, уповноважених
здійснювати їх збереження або продаж згідно із законодавством
України, а також операції з безоплатної передачі зазначеного у
цьому пункті майна за рішенням Кабінету Міністрів України у
володіння і користування державних органів, установ
(організацій), які утримуються за рахунок бюджетних коштів;
й) передачі земельних ділянок, що знаходяться під будівлями
і спорудами або незабудованої землі уповноваженими на це
Земельним кодексом України особами;
к) приватизації державного та комунального майна, а також з
безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця
загального користування у багатоквартирних будинках, присадибних
земельних ділянок та земельних паїв відповідно до законодавства
України, а також з надання послуг (робіт), одержання яких згідно
з законодавством України є обов'язковою передумовою приватизації
житла, присадибних земельних ділянок та земельних паїв;
л) виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла
та продаж або передача у власність збудованого житла фізичним
особам для його використання як місця проживання;
м) надання благодійної допомоги, а саме безоплатне надання
товарів, робіт, послуг благодійним організаціям, створеним і
зареєстрованим відповідно до законодавства України, а також
надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам
(суб'єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства
України про благодійництво та благодійні організації;
м1. Під безоплатним наданням слід розуміти надання товарів,
робіт, послуг благодійним організаціям та набувачам благодійної
допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів
компенсацій. У разі недотримання умов, визначеним цим підпунктом,
такі операції оподатковуються на загальних підставах.
м2. Правила маркування та порядок розподілу товарів,
одержаних як благодійна допомога, а також контролю за цільовим
розподілом благодійної допомоги у вигляді наданих послуг або
виконаних робіт встановлюються Кабінетом Міністрів України.
м3. Марковані товари, одержані з метою надання благодійної
допомоги, які продаються за кошти або інші види компенсації,
та(або) виручка, одержана за такий продаж, підлягають вилученню у
недобросовісного продавця і конфіскуються в дохід держави в
установленому порядку.
м4. Не підлягають звільненню від оподаткування операції з
надання благодійної допомоги у вигляді зазначених у розділі V
цього Кодексу підакцизних товарів, цінних паперів, нематеріальних
активів і товарів, робіт, послуг, призначених для використання у
підприємницькій діяльності, перелік яких визначається Кабінетом
Міністрів України;
н) продажу щорічно, починаючи з 1 грудня поточного року та
закінчуючи 15 січня наступного року, виробничими та торговельними
підприємствами дитячих новорічних і різдвяних подарунків, що
складаються з кондитерських виробів та іграшок загальною вартістю
не більше ніж 17 гривень і закуповуються за рахунок коштів Фонду
соціального страхування України, профспілкових комітетів
підприємств і організацій та неприбуткових установ, організацій.
Якщо особи, зазначені у цьому підпункті, не одержать до 1 лютого
наступного року коштів за відпущені дитячі подарунки, вони
повинні збільшити суму податкових зобов'язань на відповідну суму
податку на додану вартість;
о) передачі основних фондів як внеску до статутного фонду
юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в
обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі під час
ввезення таких основних фондів на митну територію України, крім
підакцизних товарів, або їх вивезення за межі митної території
України; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника
податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку,
а також повернення основних фондів, попередньо внесених до
статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними
особами, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої
юридичної особи, чи у разі ліквідації такої юридичної особи, в
тому числі під час їх, крім підакцизних товарів, ввезення на
митну територію України або вивезення за межі митної території
України;
о1. Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи,
сукупність яких забезпечує провадження окремої підприємницької
діяльності на постійній і регулярній основі та строк використання
яких перевищує 12 календарних місяців.
о2. Під продажем сукупних валових активів слід розуміти
продаж підприємства як окремого об'єкта підприємництва або
включення валових активів підприємства чи його частини до складу
активів іншого підприємства. При цьому підприємство - покупець
набуває права і обов'язки (є правонаступником) підприємства, що
продає такі активи.
п) безоплатної передачі у державну власність чи комунальну
власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну
власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на
балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого
платника податку, якщо такі операції здійснюються за рішенням
Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими у
межах їх повноважень. Норми цього підпункту поширюються також на
операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу юридичної
особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи,
яка перебуває в державній або комунальній власності, що
здійснюються за рішенням органу державної влади або органу
місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень,
незалежно від того, чи є суб'єкти операції платниками податку на
додану вартість;
р) безоплатного надання товарів, робіт, послуг власного
виробництва підсобними господарствами і лікувально-виробничими
трудовими майстернями (цехами, дільницями) будинків-інтернатів,
територіальних центрів обслуговування самотніх громадян похилого
віку (пенсіонерів), спеціалізованих лікарень,
лікувальнопрофілактичних закладів особливого типу та диспансерів
за умови, що така передача здійснюється для забезпечення власних
потреб зазначених закладів;
с) надання в сільській місцевості сільськогосподарськими
товаровиробниками матеріальної допомоги (в межах 17 гривень на
місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва
та послуг з обробітку землі багатодітним сім'ям, ветеранам праці
і війни, реабілітованим громадянам, інвалідам, одиноким особам
похилого віку, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи.
т) надання фінансових послуг, якими для цілей цієї статті є:
т1. випуск та обслуговування обігу платіжних документів,
т2. довірче управління коштами, цінними паперами та іншим
майном,
т3. діяльність з обміну валют,
т4. емісія платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх
обслуговування,
т5. залучення вкладів та інших фінансових активів з
наступним їх поверненням,
т6. надання коштів у позику, в тому числі на умовах
фінансового кредиту,
т7. надання гарантій та поручительств,
т8. операції з фінансовими активами, що здійснюються в
інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб,
а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених
фінансових активів,
т9. операції в системі електронних платежів для клірингових
операцій (клірингові угоди),
т10. переказ грошей,
т11. посередницькі послуги у здійсненні операцій з
фінансовими активами
т12. послуги щодо розміщення цінних паперів та гарантування
їх розміщення,
т13. послуги у сфері страхування та перестрахування,
т14. управління фінансовими активами на користь третіх осіб,
т15. факторинг,
т16. фінансовий лізинг - у частині процентів або комісій,
нарахованих на вартість об'єкту лізингу (без врахування частини
лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини
вартості об'єкта лізингу згідно з договором лізингу).
При цьому звільнення не застосовується до операцій з продажу
бланків дорожніх, банківських та особистих чеків, цінних паперів,
розрахункових та платіжних документів, пластикових
(розрахункових) карток, а також ювілейних і пам'ятних монет, які
реалізуються для нумізматичних цілей;
у) надання державних платних послуг, які надаються фізичним
або юридичним особам органами виконавчої влади і органами
місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими
такими органами або законодавством України надавати зазначені
послуги, та обов'язковість одержання (надання) яких
установлюється законодавством України, включаючи плату за
реєстрацію, одержання ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів,
державного мита тощо.
(2) Звільняються від оподаткування операції з продажу та
ввезення (пересилання) на митну територію України товарів, робіт,
послуг, передбачених для власних потреб дипломатичних
представництв, консульських установ іноземних держав і
представництв міжнародних організацій в Україні, а також для
використання дипломатичним персоналом цих дипломатичних місій та
членами їх сімей, які проживають разом з особами цього персоналу.
Порядок звільнення та перелік операцій, що підлягають звільненню
від оподаткування, встановлюються Кабінетом Міністрів України
виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.
(3) Звільняються від оподаткування операції з ввезення в
Україну товарів морського промислу (риба, ссавці, мушлі,
ракоподібні, водні рослини тощо, охолоджені, солоні, морожені,
консервовані, перероблені в борошно або в іншу продукцію),
видобутих (виловлених, вироблених) суднами, зареєстрованими у
Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України.
Операції з подальшого продажу зазначених товарів юридичними
особами - судновласниками або фрахтувальниками оподатковуються у
загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
(4) Звільняються від оподаткування послуги з транспортування
товарів територією України по трубопроводу з території, що
знаходиться за межами території України, до пункту призначення,
що розташований за межами території України.
(5) Звільнення від оподаткування товарів, передбачене
частиною (1) цієї статті, поширюється і на операції з імпорту
(ввезення, одержання пересланих) на митну територію України
аналогічних товарів, крім підакцизних.
(6) Звільнення від оподаткування, передбачене частиною (1)
цієї статті, не поширюється на операції з підакцизними товарами,
зазначеними у розділі V цього Кодексу, крім операцій з передачі
майна, зазначеного у підпункті "ї" частини (1) цієї статті.
Стаття 4014. Місце продажу товарів, виконання робіт, надання
послуг
(1) Місцем продажу товарів є:
а) місце фактичного знаходження товарів на момент їх продажу
(крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" частини (1)
цієї статті);
б) місце, де товари знаходяться в момент початку їх
перевезення або пересилання, - у разі, коли товари перевозяться
або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення,
- у разі, коли товари складаються, монтуються або встановлюються
(з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
(2) Місцем виконання робіт, надання послуг є:
а) місцезнаходження нерухомого майна, якщо послуги, роботи
безпосередньо пов'язані з таким нерухомим майном;
б) місце, де фактично відбувається транспортування з
урахуванням пройденої відстані на території України (у разі
надання транспортних послуг);
в) місце фактичного надання послуг, виконання робіт, якщо:
в1. послуги пов'язані з рухомим майном, включаючи його
оцінку;
в2. послуги пов'язані з транспортуванням, такі, як
навантаження, розвантаження, перевантаження, супроводження,
транспортна обробка, зважування, пакування, зберігання (схов),
охорона, перевірка, прийняття вантажів та інші подібні послуги;
г) місце фактичного надання послуг, виконання робіт, якщо
такі послуги (роботи) надаються (виконуються) у сфері культури,
мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших аналогічних
сферах, включаючи роботи, послуги, організаторів діяльності в
зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування
платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших
подібних заходів;
д) місце, де надаються послуги, якщо вони пов'язані з
продажем продовольчих продуктів і напоїв, призначених для
споживання у зазначеному місці;
е) місце, де замовник послуг організував свою господарську
діяльність чи має постійне представництво, якому надаються
послуги, або (за відсутності зазначеного місця)-місце проживання
чи постійної адреси замовника, якщо надаються такі послуги:
е1. із надання або передачі патентів, авторських прав,
ліцензій, торгових марок та інших особистих немайнових прав,
переуступлення нематеріальних активів;
е2. консультативні, юридичні, бухгалтерські, аудиторські,
рекламні, з оброблення даних, інформаційного забезпечення та інші
подібні послуги;
е3. із забезпечення персоналом;
е4. із надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім
транспортних засобів усіх видів;
е5. банківські, фінансові та страхові операції, включаючи
перестрахування, крім оренди банківських сейфів; "
е6. із прийняття зобов'язань повністю або частково
утримуватися від виконання робіт, послуг або використання прав,
передбачених цим підпунктом "е";
е7 послуги агента, що діє від імені та за рахунок замовника,
якщо він забезпечує виконання замовнику робіт, послуг,
перелічених у цьому підпункті.
(3) У разі надання послуг, зазначених більш ніж у одному
підпункті частини (2) цієї статті, місцем надання послуг є місце,
визначене в тому підпункті, який розташовується першим у частині
(2) цієї статті.
(4) У всіх випадках, крім передбачених частиною (2) цієї
статті, місцем виконання робіт, надання послуг є місце, де особа,
яка виконує роботи, надає послуги, організувала свою господарську
діяльність або має постійне представництво, яке надає послуги,
або (у разі відсутності такого місця) - місце проживання чи
постійної адреси такої особи.
Статті 4015 - 4017 - резервні
Глава 33. База оподаткування та особливості оподаткування
окремих операцій
Стаття 4018. Порядок визначення бази оподаткування у разі
продажу товарів, робіт, послуг
(1)Базою оподаткування операцій з продажу товарів, робіт,
послуг є договірна (контрактна) вартість, що визначається
виходячи з цін (вільних або регульованих) товарів, робіт, послуг,
визначених договорами незалежно від форми їх укладення, з
урахуванням податків, зборів, що включаються до ціни товарів,
робіт, послуг, крім податку на додану вартість, якщо інше не
передбачене в главі 33 цього Кодексу.
(2) Під час визначення бази оподаткування враховуються
будьякі суми коштів, включаючи бюджетні дотації, та вартість
матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові
податку безпосередньо покупцем або будь-якою третьою особою як
компенсація вартості товарів, робіт, послуг, проданих, виконаних,
наданих таким платником податку.
Стаття 4019. Особливості визначення бази оподаткування у
разі продажу товарів, робіт, послуг в окремих випадках
У разі продажу товарів, робіт, послуг без оплати, з
частковою оплатою їх вартості коштами, у межах бартерних
операцій, здійснення операцій з безоплатного надання товарів,
робіт, послуг, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним
особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку,
передачі товарів, робіт, послуг у межах балансу платника податку
для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до
валових витрат і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з
продавцем особі, суб'єкту підприємницької діяльності, який не
зареєстрований як платник податку, чи фізичній особі база
оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції,
але не нижчої за звичайні ціни.
Стаття 4020. Порядок визначення бази оподаткування для
товарів, які імпортуються (ввозяться, одержуються при
пересиланні) на митну територію України, та робіт, послуг, які
виконуються, надаються нерезидентами на митній території України
(1) Базою оподаткування для товарів, які імпортуються
(ввозяться, одержуються при пересиланні) на митну територію
України платниками податку є їх митна вартість, з урахуванням
мита та інших податків, зборів, що включаються до ціни товарів,
крім податку на додану вартість.
1. Митна вартість товарів визначається з додержанням правил,
установлених митним законодавством України.
2. Визначена митна вартість товарів перераховується у гривні
за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку
України, що діяв на дату виникнення податкових зобов'язань.
(2) Для робіт, послуг, які виконуються, надаються
нерезидентом - не зареєстрованим платником податку і місцем
виконання, надання яких є митна територія України, базою
оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт,
послуг з урахуванням податків, зборів що включаються до ціни
робіт, послуг, а також податку на додану вартість, мита чи інших
платежів. Визначена згідно з цією частиною договірна (контрактна)
вартість перераховується у гривні за офіційним валютним
(обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на день
виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання робіт, послуг
від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається
виходячи із звичайних цін на такі роботи, послуги, з урахуванням
податку на додану вартість.
Стаття 4021. Особливості визначення бази оподаткування для
готової продукції, виготовленої з використанням давальницької
сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території
України
(1) Для готової продукції, виготовленої українським
виконавцем на митній території України з використанням
давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній
території України базою оподаткування є вартість такої готової
продукції, визначена умовами зовнішньоекономічного договору
(контракту), укладеного з її покупцем, з урахуванням акцизного
податку, ввізного мита, а також інших податків, зборів, за
винятком податку на додану вартість, які включаються до ціни
такої продукції при її ввезенні (пересиланні) на митну територію
України.
1. Визначена згідно з частиною (1) цієї статті договірна
(контрактна) вартість перераховується в гривні за офіційним
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв
на дату виникнення податкових зобов'язань.
2. У випадку, передбаченому частиною (1) цієї статті,
податок сплачується до бюджету у порядку, передбаченому для
оподаткування товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну
територію України, без права виписки податкового векселя, а
платником податку є постійне представництво замовниканерезидента
або за дорученням такого замовника - нерезидента -
виконавець-резидент.
(2) База оподаткування давальницької сировини або готової
продукції, одержаної українським виконавцем в оплату за виконану
роботу, визначається в порядку, встановленому частиною (1) статті
4020 цього Кодексу.
Стаття 4022. Особливості визначення бази оподаткування в
окремих випадках
(1) У разі коли після продажу товарів, робіт, послуг
здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів,
робіт, послуг, включаючи наступний за продажем перегляд цін,
перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права
власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з
проведенням процедур врегулювання сумнівної або безнадійної
заборгованості відповідно до положень розділу ІІ цього Кодексу чи
визнанням боргу покупця безнадійним з інших причин, сума
податкових зобов'язань та податкового кредиту продавця та покупця
підлягають відповідному перерахуванню.
1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення
суми компенсації платнику податку - продавцю, то такий продавець
зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового
періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та
надсилає покупцю розрахунок відкоригованого значення податку, а
покупець відповідно зменшує податковий кредит на таку ж суму за
наслідками такого податкового періоду у разі, коли він є
зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування,
а також мав право на податковий кредит під час придбання таких
товарів, робіт, послуг. При цьому нові податкові накладні не
надсилаються, а старі податкові накладні не коригуються.
2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення
суми компенсації платнику податку - продавцю, то такий продавець
збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового
періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та
надсилає покупцю податкову накладну на суму такого перевищення, а
покупець товарів, робіт, послуг відповідно збільшує суму
податкового кредиту на таку ж суму за наслідками такого
податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник
податку на дату проведення коригування, а також мав право на
податковий кредит під час придбання таких товарів, робіт, послуг.
3. Норми частини (1) цієї статті не розповсюджуються на
випадки, коли продавець товарів, робіт, послуг не є платником
податку на додану вартість станом на кінець податкового періоду,
в якому був зроблений такий перерахунок. Зменшення суми
податкових зобов'язань платника податку-продавця при зміні
компенсації вартості товарів, проданих особам, що не були
платниками цього податку на дату такого продажу, дозволяється
лише при поверненні раніше проданих товарів у власність продавцю
з наданням покупцю грошової компенсації їх вартості, при
перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів, а
також у зв'язку з проведенням процедур врегулювання сумнівної або
безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок продажу
товарів, робіт, послуг у кредит (розстрочку).
4. Результат перерахунку податкових зобов'язань та
податкового кредиту продавця та покупця надсилається органу
державної податкової служби разом з податковою декларацією за
звітний податковий період або у її складі у порядку, визначеному
центральним органом державної податкової служби.
(2) Вартість тари, що згідно з умовами договору між
платниками податку визначена як зворотна (заставна) при
визначенні вартості компенсації за товари може:
1. включатися до такої вартості компенсації за товари, тобто
до бази оподаткування товарів продавця. В такому разі при
поверненні зворотної тари її вартість відшкодовується покупцю і
проводиться коригування податкових зобов'язань і податкового
кредиту в порядку, передбаченому частиною (1) цієї статті;
2. не включатися до суми компенсації за товари, тобто до
бази оподаткування товарів. При цьому коли одержана зворотна тара
протягом строку, обумовленого в договорі, не повертається
відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази
оподаткування одержувача в тому звітному періоді, в якому
закінчився строк її повернення згідно з договором.
(3) У разі коли платник податку здійснює діяльність з
продажу товарів робіт, послуг від імені та(або) за дорученням
іншої особи, що не є платником податку (крім випадків коли такі
товари ввозяться на митну територію України), базою оподаткування
є комісійна винагорода такого платника податку.
(4) У разі коли платник податку здійснює діяльність з
продажу товарів, робіт, послуг, одержаних у межах договорів
комісії (консигнації), інших цивільно-правових договорів, що
уповноважують такого платника податку (комісіонера) здійснювати
продаж товарів від імені та(або) за дорученням іншого платника
податку (комітента) без передання права власності на такі товари,
базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у
порядку, встановленому статтею 4018 цього Кодексу.
1. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є
дата, визначена за правилами, встановленими статтею 4036 цього
Кодексу, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера
- дата перерахування коштів на користь комітента або надання
останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів, а
при їх ввезенні на митну територію України - дата фактичної
сплати податку відповідно до частини 5 статті 4036 цього Кодексу.
2. Датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата
одержання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від
комісіонера.
3. У разі коли платник податку (повірений) провадить
діяльність з придбання товарів, робіт, послуг від імені та (або)
за дорученням іншого платника податку (довірителя), датою
збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата
перерахування коштів (надання в управління цінних паперів, інших
документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця
таких товарів, робіт, послуг або надання інших видів компенсацій
вартості таких товарів, робіт, послуг, а при їх ввезенні
(пересиланні) на митну територію України, - дата сплати податку
за податковими зобов'язаннями відповідно до частини (5) статті
4036 цього Кодексу. а датою збільшення податкових зобов'язань є
дата передання таких товарів, результатів робіт, послуг
довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на
суму коштів (вартості цінних паперів, інших документів, що
засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих)
повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту в
податковий період одержання товарів, робіт, послуг, придбаних
повіреним за його дорученням.
(5) У разі коли платник податку здійснює операції з продажу
товарів, робіт, послуг, які є об'єктом оподаткування згідно із
статтею 4011 цього Кодексу, під забезпечення боргових зобов'язань
покупця, надане такому платникові податку у формі простого або
переказного векселя або інших боргових інструментів (далі -
вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою
оподаткування є договірна вартість таких товарів, робіт, послуг
без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого
векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких
товарів, робіт, послуг, збільшена на суму процентів, нарахованих
або тих, що мають бути нараховані на суму номіналу такого
векселя.
1. У разі коли платник податку здійснює за згодою
векселедержателя зустрічну поставку товарів, робіт, послуг
замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі,
базою оподаткування є договірна вартість таких товарів, робіт,
послуг без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу
такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість
таких товарів, робіт, послуг, збільшена на суму процентів,
нарахованих або тих, що мають бути нараховані на суму номіналу
такого векселя.
2. Векселі одержані, але не оплачені платником податку, або
видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум
податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника
податку, незалежно від видів операцій, в яких такі векселі
використовуються.
(6) У разі коли основні виробничі фонди або невиробничі
фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи
безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник
податку, а також у разі переведення основних виробничих фондів до
складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача
чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж
таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за
звичайними цінами, що діють на день здійснення таких операцій, а
для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, величина яких
не може бути менше, ніж їх балансова вартість.
1. Це правило не поширюється на випадки, коли основні
виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх
знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної
сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без
згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних
фондів, або коли платник податку надає податковому органу
відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення
основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не
може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.
(7) База оподаткування операцій з продажу ювілейних і
пам'ятних монет, як предметів нумізматики, а також колекційних
марок, листівок та конвертів для філателістичних потреб
визначається в порядку, передбаченому статтями 4018 та 4019 цього
Кодексу.
(8) У разі виявлення порушень вимог до ведення
бухгалтерського та податкового обліку, знищення, втрати чи
неподання бухгалтерських документів, відсутності обліку фактичних
витрат виробництва чи в разі, коли визначення бази оподаткування
є неможливим, органи державної податкової служби мають право
встановлювати базу оподаткування та визначати суму податку,
належну до сплати в бюджет, шляхом застосування непрямих методів
визначення обсягу оподатковуваних операцій, в порядку, що
встановлюється Кабінетом Міністрів України. Право на податковий
кредит у разі визначення обсягу оподатковуваних операцій
непрямими методами платникові податку не надається.
Стаття 4023. Порядок оподаткування товарів, які тимчасово
ввозяться (пересилаються) на митну територію України або
перевозяться через митну територію України транзитом
(1) Товари, які тимчасово ввозяться на митну територію
України, за умови дотримання всіх вимог відповідного митного
режиму податком на додану вартість не обкладаються.
(2) Ввезення на митну територію України товарів (вантажів),
що перевозяться через митну територію України транзитом, за умови
дотримання всіх вимог відповідного митного режиму провадиться без
сплати податку.
(3) У разі порушення митних режимів тимчасового ввезення чи
транзиту ввезені на митну територію України товари обкладаються
податком на загальних підставах, як при імпорті.
Стаття 4024. Порядок оподаткування ввезення на митну
територію України давальницької сировини іноземним замовником та
вивезення виробленої з неї готової продукції
(1) Давальницька сировина, що ввозиться на митну територію
України іноземним замовником в режимі переробки, обкладається
податком шляхом видачі митному органу податкових розписок з
відстроченням платежу на строк переробки давальницької сировини,
який не перевищує максимального строку, встановленого митним
законодавством України.
(2) У разі вивезення готової продукції в повному обсязі,
передбаченому в договорі між іноземним замовником та українським
виконавцем, за межі митної території України в установлений
строк, податок, який мав бути сплачений при ввезенні
давальницької сировини, не справляється, а податкова розписка
погашається.
1. Податкова розписка погашається також у разі часткового
вивезення готової продукції, передбаченого умовами договору, за
межі митної території України, якщо український виконавець
документально підтвердить сплату податку, який мав бути сплаченим
під час ввезення в Україну тієї частини сировини, з якої
вироблено не вивезену з України готову продукцію або яка одержана
резидентом як плата за виконану роботу.
2. Для визначення суми податку вартість давальницької
сировини перераховується у гривні за офіційним валютним
(обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення
податкових зобов'язань.
(3) У разі втрати чи повного зіпсуття давальницької сировини
або готової продукції внаслідок форс мажорних обставин,
засвідчених Торгово-промисловою палатою України, податкова
розписка погашається і податок не справляється.
1. Відходи чи брухт, що залишилися після зіпсуття або
обробки чи переробки давальницької сировини чи готової продукції,
у разі їх продажу на митній території України підлягають
обкладенню податком.
(4) Готова продукція, що вироблена з використанням
давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником на митну
територію України з урахуванням вимог законодавства України про
операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних
відносинах або закупленої за іноземну валюту в Україні, і
вивозиться з митної території України, не обкладається податком.
(5) За частину готової продукції або за частину
давальницької сировини, що одержана як плата за виконану роботу,
український виконавець сплачує податок як у разі імпорту товарів
з оформленням відповідних митних документів (без фактичного
ввезення готової продукції в Україну).
(6) Операції з продажу готової продукції, виготовленої з
давальницької сировини нерезидента у випадку її продажу на митній
території України. оподатковуються в порядку, передбаченому
частиною (1) статті 4021.
Стаття 4025. Порядок оподаткування вивезення з митної
території України давальницької сировини українського замовника
та ввезення виготовленої з неї готової продукції
(1) Давальницька сировина, що вивозиться з митної території
України українським замовником, за умови дотримання всіх вимог
митного режиму "переробка за межами митної території України"
податком не обкладається.
(2) Готова продукція, вироблена з давальницької сировини
українського замовника, яка ввозиться на митну територію України,
обкладається податком у порядку, встановленому для операцій з
імпорту товарів. При цьому митна вартість такої готової продукції
має бути не меншою від митної вартості вивезеної давальницької
сировини українського замовника.
(3) У разі повернення в Україну валютної виручки від продажу
готової продукції за межами митної території України податок,
сплачений за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріали,
паливо, нематеріальні активи, відшкодовується українському
замовнику в порядку, встановленому для експортних операцій.
Стаття 4026. Порядок оподаткування туристичних послуг
(1) Цією статтею встановлюються правила оподаткування
туристичних послуг, що надаються особою, яка під час надання
таких послуг діє від свого власного імені і не є агентом іншої
особи, і яка використовує товари чи послуги інших осіб у процесі
надання цих туристичних послуг.
(2) Туристична послуга - послуга з тимчасового розміщення
туриста у готелі (мотелі, кемпінгу, інших місцях тимчасового
проживання ), а також супутні до неї послуги з харчування,
транспортного, екскурсійно-інформаційного та іншого туристичного
обслуговування, включаючи послуги зі страхування життя або
здоров'я такого туриста чи його цивільної відповідальності перед
третіми особами, які включаються до вартості послуги з
тимчасового розміщення туриста або вартості туристичного ваучера
(путівки).
Зазначений комплекс туристичних послуг з метою оподаткування
розглядається як єдина туристична послуга.
(3) Туристичний оператор - особа, що безпосередньо надає
послугу з тимчасового розміщення туриста чи придбає послуги інших
платників податку, що включаються до складу туристичної послуги
згідно з частиною (2) цього пункту, з метою їх надання туристам
як безпосередньо, так і через туристичного агента шляхом продажу
туристичного ваучера (путівки).
(4) Туристичний агент - особа, яка згідно з умовами
цивільноправового договору, укладеного з туристичним оператором,
придбає туристичний ваучер (путівку) або здійснює посередницькі
операції з продажу від імені та/або за дорученням туристичного
оператора туристам або іншим туристичним агентам.
(5) З урахуванням частини другої цього пункту базою
оподаткування при здійсненні операції з надання туристичної
послуги туристичним оператором або туристичним агентом є вартість
такої послуги ( без урахування цього податку ), яка дорівнює сумі
винагороди ((маржі) такого туристичного оператора (агента), тобто
різниці між загальною сумою, що сплачується їх покупцем (без
урахування цього податку), та фактичними витратами туристичного
оператора на здійснення оподатковуваних операцій з придбання
товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до вартості
такої туристичної послуги, а для туристичних агентів - вартістю
туристичного ваучера (путівки), придбаного у туристичного
оператора, крім туристичних агентів, які діють у цій операції в
якості посередників, що зобов'язані вести податковий облік згідно
з нормами частини (4) статті 4022 цього розділу.
Базою оподаткування при здійсненні операції з надання на
території України туристичним оператором (агентом) туристичної
послуги (туристичного ваучера (путівки)), призначеної для її
споживання (отримання) за межами території України, є вартість
такої послуги ( туристичного ваучера ( путівки )). Податкове
зобов'язання платника податку, пов'язане із таким наданням,
виникає за наслідками податкового періоду, в якому таке надання
відбувається, а право на збільшення податкового кредиту виникає
за наслідками податкового періоду, протягом якого такий платник
податку надає грошову або іншу компенсацію продавцю такої
туристичної послуги ( туристичного ваучера ( путівки )).
У разі коли надання туристичної послуги ( туристичного
ваучера ( путівки )) здійснюється нерезидентом через резидентів,
що не є зареєстрованими як платники цього податку, обов'язок зі
сплати цього податку покладається на осіб, що отримують такі
послуги, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Сума податку, нарахованого ( сплаченого ) туристичним
оператором ( агентом відповідно до правил цього пункту, не
підлягає включенню до складу його податкового кредиту та
бюджетному відшкодуванню.
Стаття 4027. Оподаткування послуг, що надаються
нерезидентами
(1) Цією статтею встановлюються правила оподаткування у разі
надання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано платником
податку, послуг на території України особі, яку зареєстровано
платником податку, чи будь-якій юридичній особі - резиденту.
(2) Одержувач послуг утримує податок із суми, що сплачується
особі - нерезиденту за послуги, що надаються. Сума податку, що
утримується одержувачем послуг, визначається шляхом застосування
наступної формули:
ПДВ = СК х С: (С + 100), де
ПДВ - сума податку, що утримується одержувачем послуг;
СК - повна сума компенсації, що сплачується
особі-нерезиденту чи на її користь, з урахуванням мита, будь-яких
податків, включаючи податок на додану вартість, та інших
платежів;
С - ставка податку, що застосовується до надання послуг.
(3) Якщо одержувача послуг зареєстровано платником податку,
сума податку, утриманого відповідно до частини (2) цієї статті,
перераховується ним до бюджету відповідно до правил, що
встановлюються центральним органом державної податкової служби,
не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому йому
надані послуги. Документ, що засвідчує перерахування до бюджету
суми утриманого податку, прирівнюється до податкової накладної, а
утриманий податок вважається податком, сплаченим одержувачем
послуг, під час визначення згідно із статтею 4037 цього Кодексу
податкового кредиту.
(4) Якщо одержувача послуг не зареєстровано платником
податку, сума податку, утриманого відповідно до частини (2) цієї
статті, перераховується ним до бюджету відповідно до правил, що
встановлюються центральним органом державної податкової служби,
протягом 5 днів із дати отримання послуг. Одержувач послуг подає
податковий розрахунок до органу державної податкової служби
відповідно до правил, що встановлюються центральним органом
державної податкової служби, не пізніше 20 числа місяця,
наступного за місяцем, у якому одержані послуги.
(5) Одержувач послуг прирівнюється до платника податку для
цілей застосування правил цього Кодексу щодо сплати податку,
стягнення податкового боргу та відповідальності за правопорушення
у сфері оподаткування.
(6) Для цілей цієї статті дата надання послуг визначається
відповідно до частини (1) статті 4036.
Стаття 4028 Спеціальний режим оподаткування (режим
фіксованого збору) у сфері сільського господарства
(1) За винятком, установленим частиною (3) цієї статті,
будь-яка особа, яка провадить господарську діяльність у сфері
сільського та лісового господарства чи рибальства може обрати
спеціальний режим оподаткування, передбачений цією статтею.
Особа, яка вирішила обрати спеціальний режим оподаткування,
самостійно реєструється у відповідному податковому органі за
правилами та у строки, визначеними цим Розділом для реєстрації
платників податку на додану вартість.
(2) Терміни, що використовуються у цій статті, вживаються у
такому значенні:
а) сільськогосподарський товаровиробник - особа, яка
провадить господарську діяльність у сфері сільського
господарства, лісового господарства чи рибальства;
б) зареєстрований сільськогосподарський товаровиробник -
сільськогосподарський товаровиробник, який зареєстрований органом
державної податкової служби як такий, що обрав спеціальний режим,
передбачений цією статтею;
в) діяльність у сфері сільського господарства - садіння,
виведення, вирощування чи збирання будь-якої
сільськогосподарської продукції, включаючи розведення, годування
чи забій худоби або догляд за нею;
г) діяльність у сфері рибальства - вилов прісноводної риби,
а також розведення риби чи інших прісноводних або морепродуктів;
Діяльність з обробки продукції, одержаної в результаті
діяльності у сфері сільського господарства чи рибальства,
вважається діяльністю у сфері сільського господарства чи
рибальства, за умови відповідності таким вимогам:
зазначена обробка є звичайною діяльністю особи, яка
провадить діяльність у сфері сільського господарства чи
рибальства,
продукцію, що обробляється, одержано в результаті діяльності
у сфері сільського господарства чи рибальства особи, яка здійснює
таку обробку;
д) діяльність у сфері лісового господарства - садіння,
вирощування чи зрубування дерев або догляд за ними.
(3) Особа, яка провадить господарську діяльність у сфері
сільського господарства, лісового господарства чи рибальства, не
може бути зареєстрованою згідно з цією статтею, якщо така особа
зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість
у зв'язку з досягненням обсягів надання товарів (послуг), інших
ніж товари (супутні послуги), вироблені внаслідок діяльності у
сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства,
граничного обсягу, встановленого частиною (1) статті 4005 цього
Кодексу.
Особа, яка зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму
оподаткування, не має права нараховувати та сплачувати податок на
додану вартість, а також не може добровільно зареєструватися як
платник податку на додану вартість.
(4) Особа, яка зареєструвалася як суб'єкт спеціального
режиму оподаткування, не може бути зареєстрованою як платник
податку на додану вартість, не має права на податковий кредит та
не подає до органу державної податкової служби податкову
декларацію, але веде реєстр податкових накладних у загальному
порядку.
(5) При наданні товарів (послуг), особа, яка зареєструвалася
як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, нараховує та стягує
податок у розмірі 6 відсотків для товарів (послуг) лісового
господарства, та рибальства та 8 відсотків - для сільського
господарства, від бази оподаткування, визначеної статтею 4018
цього розділу.
Суми стягнутого податку не підлягають сплаті до бюджету та
залишаються у вільному розпорядженні особи, що надає такі товари
(послуги).
(6) Особа, що зареєструвалася як суб'єкт спеціального режиму
оподаткування, зобов'язана надавати податкову накладну покупцю
товарів (робіт, послуг) за його вимогою, яка складається у
порядку, визначеному у частині (1) статті 4035 цього розділу з
використанням ставки податку, встановленого цією статтею.
Покупець зазначених товарів (послуг) має право включати суму
податку, визначеного цією статтею, до суми податкового кредиту з
метою визначення податкового зобов'язання з податку на додану
вартість.
(7) Свідоцтво при реєстрацію особи як суб'єкта спеціального
режиму оподаткування діє до дати його анулювання, яке
відбувається у випадках, якщо:
зареєстрована особа не відповідає вимогам, визначеним у
частини третій цієї статті;
зареєстрована особа звертається до податкового органу з
поданням заяви про зняття її з реєстрації;
зареєстрована особа реєструється як платник податку на
додану вартість;
зареєстрована особа ліквідується або реорганізується шляхом
перетворення.
Статті 4029 - 4030 - резервні
Глава 34. Ставки податку
Стаття 4031. Розміри ставок податку
Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких
розмірах:
а) 17 процентів;
б) нульова ставка.
Стаття 4032. Операції, що підлягають оподаткуванню за
основною ставкою
Операції, визначені статтею 4011 цього Кодексу, крім
операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких
застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою,
вказаною в підпункті "а" статті 4031 цього Кодексу, яка є
основною.
1. Податок становить 17 процентів бази оподаткування та
додається до ціни товарів, робіт, послуг за винятком випадків,
коли податок утримується одержувачем послуг із суми компенсації,
що підлягає сплаті нерезиденту у відповідності до статті 4027
цього Кодексу.
2. Під час здійснення бартерних операцій на території
України податок справляється за повною ставкою, в тому числі під
час обміну товарами, роботами, послугами, операції з продажу яких
звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою
ставкою.
Стаття 4033. Операції, що підлягають оподаткуванню за
нульовою ставкою
(1) За нульовою ставкою оподатковуються операції з:
а) продажу товарів, що експортуються (вивозяться,
пересилаються) платником податку чи за його дорученням за межі
митної території України, якщо їх експорт (вивезення,
пересилання) підтверджений належним чином оформленою митною
вантажною декларацією, у тому числі операції з:
а1. Поставки товарів для заправки або забезпечення морських
суден, що:
а2. Використовуються для навігаційної діяльності,
перевезення пасажирів або вантажів за плату, промислової,
риболовецької або іншої господарської діяльності, що провадиться
за межами територіальних вод України,
а3. Використовуються для рятування або подання допомоги у
нейтральних або територіальних водах інших країн,
а4. Входять до складу військово-морських сил України та
відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі
на якірні стоянки;
а5. Поставки товарів для заправки або забезпечення
повітряних суден, що:
а6. Виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності
чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;
а7. Входять до складу військово-повітряних сил України та
відправляються за межі повітряного кордону України, в тому числі
у місця тимчасового базування;
а8. Поставки товарів для заправки (дозаправки) та
забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або
супутників Землі;
а9. Поставки товарів для заправки (дозаправки) або
забезпечення наземного військового транспорту чи іншого
спеціального контингенту військових сил України, що бере участь у
миротворчих акціях за кордоном України або в інших випадках,
передбачених законодавством України
б) виконання робіт, надання послуг з:
б1. Транспортування, навантаження, розвантаження,
перевантаження, супроводження, транспортної обробки, зважування,
пакування, зберігання (схову), охорони, перевірки, приймання
вантажів та інших послуг під час транспортування товарів,
страхування цивільних та інших ризиків, пов'язаних із вивезенням
(пересиланням) товарів за межі митної території України, а також
оплати портових, лоцманських, аеронавігаційних та інших подібних
зборів, у разі коли вартість таких робіт, послуг включається до
митної вартості товарів
б2. Захисту права інтелектуальної власності та інших
немайнових прав, пов'язаних з вивезенням (пересиланням) товарів
за межі митної території України;
б3. Виконання інших робіт, надання інших послуг, які є
допоміжними щодо вивезення (пересилання) товарів за межі митної
території України, у разі, коли вартість таких робіт, послуг
включається до митної вартості товарів, що вивозяться;
-
в) надання послуг, призначених для використання та
споживання покупцями поза межами митної території України, у тому
числі операції з:
в1. Надання в оренду, чартер, фрахт морських або повітряних
суден, що використовуються на міжнародних маршрутах або лініях, а
також космічних кораблів або супутників чи їх частин або окремих
функцій;
в2. Надання послуг персоналу з обслуговування морських,
повітряних і космічних об'єктів, зазначених у підпункті "а"
частини (1) цієї статті;
в3. Надання послуг з передачі патентів, авторських прав,
ліцензій, прав на використання торгових марок, консультаційних,
юридичних, бухгалтерських, аудиторських, рекламних, з оброблення
даних, інформаційного забезпечення та інших подібних послуг для
нерезидентів;
в4. Надання послуг з організації реклами і публічних
зв'язків за межами митної території України; забезпечення
персоналом нерезидентів; послуг з культурної, спортивної,
освітньої, наукової, розважальної, театрально-видовищної
діяльності за межами митної території України;
г) вивезення товарів і супутніх таким товарам робіт, послуг
з митної території України на територію магазинів безмитної
торгівлі або митних ліцензійних складів, розташованих на
території України.
г1. Під час здійснення операцій з подальшого експорту
(вивезення, пересилання) товарів і супутніх таким товарам робіт,
послуг з території магазинів безмитної торгівлі або митних
ліцензійних складів за межі митного кордону України податок не
справляється (у тому числі і за нульовою ставкою).
г2. Продаж товарів, робіт, послуг магазинами безмитної
торгівлі без нарахування податку може здійснюватися у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України. виключно фізичним
особам, які виїжджають за митний кордон України, або фізичним
особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать
резидентам та знаходяться поза межами митного кордону України,
іншим магазинам безмитної торгівлі.
г3. У разі зворотного ввезення на митну територію України
товарів, придбаних у магазинах безмитної торгівлі без сплати
податку, вони підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому
для оподаткування операцій з ввезення (пересилання) товарів на
митну територію України.
г4. Операції з вивезення (пересилання) товарів з території
магазинів безмитної торгівлі та митних ліцензійних складів на
митну територію України (крім території інших магазинів безмитної
торгівлі або митних ліцензійних складів) оподатковуються у
порядку, передбаченому для оподаткування імпорту товарів.
г5. У разі виявлення у магазині безмитної торгівлі нестачі
товарів на них нараховується податок, який в 5-денний строк
сплачується до бюджету. Відповідальність за правильність
обчислення та своєчасність перерахування податку до бюджету несе
власник магазину безмитної торгівлі;
д) надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та
вантажів за межами митного кордону України, а саме:
д1. Від пункту за межами державного кордону України до
пункту пропуску через державний кордон України, а також від
пункту пропуску через державний кордон України до місця повного
завершення митних процедур на митній території України;
д2. Від місця початку проведення митних процедур з пропуску
пасажирів або вантажів за межі митного кордону України до пункту
призначення поза межами державного кордону України;
(2) Нульова ставка не застосовується до операцій з продажу
товарів на експорт у разі, коли такі операції звільнено від
оподаткування на митній території України відповідно до статті
4013 цього Кодексу.
Стаття 4034. Правила, що застосовуються у разі зміни ставки
податку
(1) Цією статтею встановлюються правила, що застосовуються у
разі будь-якої зміни ставки податку.
(2) Нова ставка податку застосовується до будь-якої
операції, щодо якої податкове зобов'язання виникає у дату
набрання чинності зміненої ставки податку чи після такої дати.
(3) У разі застосування особою касового методу обчислення
податку дата виникнення податкового зобов'язання для цілей
частини (2) цієї статті визначається незважаючи на частину (7)
статті 4036 цього Кодексу. Нова ставка податку не застосовується
до операцій з продажу товарів, робіт чи послуг платником податку,
який обрав касовий метод, якщо товари були відвантажені
одержувачу, одержані ним чи стали для нього доступними або
послуги надавалися одержувачу до дати набрання чинності зміненої
ставки податку, навіть якщо оплата таких товарів чи послуг
відбувається у дату або після дати набрання чинності зміненої
ставки податку.
Глава 35. Порядок обчислення і сплати податку
(1) Платник податку зобов'язаний надати покупцю (одержувачу)
на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та
скріплену печаткою податкову накладну, що має містити зазначені
окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату, коли була виписана податкова накладна;
в) назву юридичної особи-продавця або прізвище, ім'я та по
батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкову
адресу фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник
податку;
е) повну назву покупця (одержувача);
є) опис (номенклатуру) товарів, робіт, послуг та їх
кількість, обсяг;
ж) ціну продажу без урахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку в цифровому
значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку.
(2) Форма та порядок заповнення податкової накладної
затверджуються центральним органом державної податкової служби
України.
(3) У разі звільнення від оподаткування у випадках,
передбачених статтею 4013 цього Кодексу, у податковій накладній
робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідну частину і
підпункт статті 4013.
(4) Податкова накладна складається у двох примірниках у день
виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової
накладної надається покупцю, копія залишається у продавця
товарів, робіт, послуг.
(5) Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених
від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
(6) Податкова накладна є звітним податковим документом.
(7) Податкова накладна виписується на кожну повну або
часткову поставку товарів, робіт, послуг. У разі коли частка
товару, робіт, послуг не містить відокремленої вартості, перелік
(номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в
додатку до податкової накладної у порядку, встановленому
центральним органом державної податкової служби України, та
враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
(8) Право на нарахування податку та складання податкових
накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники
податку в порядку, передбаченому статтею 4007 цього Кодексу.
(9) У разі продажу особами, зазначеними у частині (8) цієї
статті, товарів, робіт, послуг особам, зареєстрованим як платники
податку, видача ними податкових накладних є обов'язковою. У
будь-якому випадку продавцем видається товарний чек, інший
розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу
товарів, виконання робіт, надання послуг та(або) прийняття
платежу, із зазначенням суми податку або того, що перерахування
коштів провадиться без податку.
(10) Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового
продажу товарів, робіт, послуг становить не більш як 100 гривень,
а також у разі продажу транспортних квитків та під час
виписування готельних рахунків. При цьому підставою для
збільшення суми податкового кредиту є товарний чек (інший
розрахунковий або платіжний документ).
(11) У разі імпорту (ввезення, одержання пересланих) товарів
документом, що посвідчує право на одержання податкового кредиту,
вважається належним чином оформлена митна декларація та наявність
платіжного документа про сплату податку на додану вартість.
(12) Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти
підприємницької діяльності, які ввозять (пересилають) товари на
митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню
згідно із законодавством України, оформлення митної декларації
прирівнюється до податкової накладної.
(13) Платники податку повинні вести окремий облік з продажу
та придбання щодо:
а) операцій, що підлягають оподаткуванню та операцій,
звільнених від оподаткування;
б) операцій, вартість яких не включається до складу валових
витрат або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних) та
вивізних (експортних) операцій.
(14) Облік, зазначений у частині (13) цієї статті, ведеться
в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких
встановлюються центральним органом державної податкової служби
України.
Стаття 4036. Дата виникнення податкових зобов'язань
(1) Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу
товарів, робіт, послуг вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше:
а) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів, робіт,
послуг, що підлягають продажу, а у разі продажу товарів, робіт,
послуг за готівку - дата оприбуткування коштів в касі платника
податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у
банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) або дата відвантаження товарів, а для робіт, послуг -
дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт,
надання послуг платником податку.
(2) У разі продажу товарів або послуг з використанням
торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не
передбачає наявності касового апарата, контрольованого
уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових
зобов'язань вважається дата виймання з таких торговельних
апаратів або подібного устаткування грошової виручки.
1. Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються
Національним банком України.
2. У разі коли продаж товарів, робіт, послуг через
торговельні автомати провадиться з використанням жетонів, карток
або інших замінників гривні, датою збільшення податкових
зобов'язань вважається дата продажу таких жетонів, карток або
інших замінників гривні.
(3) Датою виникнення податкових зобов'язань при здійсненні
операцій з надання майна у фінансовий лізинг є дата передання
об'єкту фінансового лізингу у користування орендарю.
(4) Датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу
товарів, робіт, послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є
дата надходження таких коштів на банківський рахунок платника
податку або дата одержання відповідної компенсації у будь-якому
іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника
податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.
(5) Датою виникнення податкових зобов'язань під час імпорту
(ввезення) товарів є дата оформлення митної декларації із
зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою
виникнення податкових зобов'язань по операціях з надання робіт,
послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія
України, є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника
податку в оплату робіт, послуг або дата оформлення документа, що
засвідчує факт виконання робіт, надання послуг нерезидентом
залежно від того, яка з подій відбулася першою.
1. З моменту набрання чинності цим Кодексом платники податку
при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України
можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю
податкову розписку на суму податкового зобов'язання, один
примірник якої залишається в органі митного контролю, другий
надсилається органом митного контролю на адресу податкового
органу за місцем реєстрації платника податку, а третій надається
платнику податку.
2. Сума, зазначена в податковій розписці, включається до
суми податкових зобов'язань платника податку в звітному
(податковому) періоді, в якому така податкова розписка видається.
3. У наступному звітному (податковому) періоді сума, що була
зазначена в податковій розписці, включається до складу
податкового кредиту платника податку, який видав цю податкову
розписку. При цьому податкова розписка вважається погашеною.
4. За умови здійснення оплати податкової розписки шляхом
перерахування коштів до бюджету до початку наступного податкового
періоду, сума таких коштів включається до складу податкового
кредиту податкового періоду, на який припадає така оплата, а
податкова розписка вважається погашеною.
5. При наявності зобов'язань державного бюджету перед
платником податку за бюджетним (експортним) відшкодуванням сума,
зазначена у виданій податковій розписці, враховується у зменшення
таких зобов'язань, та не включається до складу податкових
зобов'язань звітного податкового періоду і включається до
податкового кредиту такого платника у наступному податковому
періоді, а податкова розписка вважається погашеною.
6. Обов'язки з погашення податкової розписки не можуть
передаватися іншим особам, податкова розписка не підлягає
індосаменту; проценти або інші види плати за користування
податковою розпискою не нараховуються, стягнення заборгованості
за податковою розпискою здійснюється за правилами, визначеними
законом для стягнення податкового боргу, без застосування
процедури вексельного опротестування.
7. Правом виписування податкових розписок користуються
платники податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг
оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше
п'яти мільйонів гривень або підприємствами, визначеними у
підпунктах "р", "с" частини(1) статті 4013 цього розділу, якщо
такі платники податку (підприємства) не мають заборгованості з
цього податку за результатами податкових періодів, попередніх
податковому періоду, в якому надається податкова розписка.
Довідка про відповідність статусу імпортера зазначеним вимогам
безоплатно видається податковим органом за запитом платника
податку та поновлюється кожні три календарні місяці.
8. Строки та порядок надання таких довідок та порядок
виписки податкових розписок встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
9. Дія цього пункту не поширюється на операції з ввезення
(пересилання) підакцизних товарів (крім тютюнової сировини та
дизельного пального) та товарів, що відносяться до товарних груп
1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів України.
(6) Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з
контрактів, визначених довгостроковими відповідно до цього
Кодексу, є дата збільшення валового доходу виконавця
довгострокового контракту.
(7) Особи, які зареєстровані платниками податку і здійснюють
операції з торгівлі за готівку, за умови, що обсяг
оподатковуваних операцій протягом останнього календарного року не
перевищував 122 тисячі гривень, можуть самостійно обрати касовий
метод обліку. Встановлений цією частиною спосіб визначення дати
виникнення податкових зобов'язань та права на податковий кредит
може бути обрано платником податку не пізніше ніж за 30
календарних днів до початку нового календарного року,
застосовується з початку нового календарного року і не може бути
змінено до кінця року.
1. Особа, яка обирає касовий метод обліку, не повинна
враховувати будь-які оплати, що проведені у податковому періоді,
в якому застосовується касовий метод, якщо оплати мають
відношення до товарів, робіт чи послуг, які були надані або
одержані особою у будь-якому податковому періоді, що передує
податковому періоду, з якого почав застосовуватися касовий метод,
і які були належним чином враховані у податковій декларації за
такий податковий період.
2. Якщо застосування касового методу обліку припинено,
будьякі товари, роботи чи послуги, які надані на дату припинення
застосування касового методу, але оплата яких не здійснена,
вважаються наданими у першому місяці, з якого касовий метод не
застосовується. Такі ж правила застосовуються також під час
визначення податкового кредиту платника податку щодо будь-яких
товарів, робіт чи послуг, які на дату припинення застосування
касового методу були одержані, але не оплачені платником податку.
(8) Особи, які вперше реєструються як платники податку,
можуть обирати встановлений частиною (7) цієї статті спосіб
визначення дати виникнення податкових зобов'язань та права на
податковий кредит під час такої реєстрації, застосовувати його з
дня реєстрації і у разі не перевищення обсягів, зазначених у
частині (7) цієї статті, не можуть змінювати його до закінчення
першого повного календарного року, що настає за роком, в якому
була проведена реєстрація.
Стаття 4037. Податковий кредит
(1) Податковий кредит звітного періоду складається із сум
податку, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість
яких відноситься до складу валових витрат і основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
1. Суми податку, сплачені (нараховані) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних
фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду незалежно від строків
введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав
платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного
періоду.
2. Якщо в подальшому основні фонди, зазначені у пункті 1
частини (1) цієї статті, платник податку ліквідує, продає або в
межах балансу повністю або частково починає використовувати для
здійснення операцій, на які не дозволяється одержувати податковий
кредит, щороку під час складання податкової декларації за
грудень, провадиться коригування сум податкового кредиту,
одержаного платником податку на такі основні фонди
(2) Якщо платник податку провадить операції з продажу
товарів, робіт, послуг, що не є об'єктом оподаткування або
звільнені від оподаткування згідно із статтями 4012 та 4013 цього
Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з
придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до
складу валових витрат, а також основних фондів і нематеріальних
активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до
складу валових витрат виробництва і обігу та на збільшення
вартості основних фондів і нематеріальних активів і до
податкового кредиту не включаються.
(3) У разі коли товари, роботи, послуги, що виготовлені
та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних
операціях, а частково - в операціях, які звільнені від
оподаткування або не є об'єктом оподаткування, до суми
податкового кредиту включається та частка сплаченого
(нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка
відповідає частці використання таких товарів, робіт, послуг, в
оподатковуваних операціях звітного періоду.
(4) Якщо платник придбає товари, роботи, послуги, вартість
яких не відноситься до складу валових витрат і не підлягає
амортизації, податок, сплачений у зв'язку з таким придбанням,
відшкодовується за рахунок відповідних джерел фінансування і до
складу податкового кредиту не включається.
(5) Не дозволяється включення до податкового кредиту
будьяких витрат із сплати податку, що не підтверджені податковими
накладними або митними деклараціями, а у разі продажу товарів,
робіт, послуг, передбачених частиною (10) статті 4035 цього
Кодексу - товарними чеками, іншими розрахунковими або платіжними
документами. При отриманні від нерезидентів робіт, послуг, місцем
надання яких є митна територія України не дозволяється включення
до податкового кредиту сум, не підтверджених актом прийняття
робіт, послуг чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт, послуг. Якщо
на момент перевірки платника податку органом державної податкової
служби суми податку, попередньо включені до складу податкового
кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених цим Кодексом, нарахованих на не
підтверджену суму податкового кредиту.
(6) У разі коли платник податку, що здійснює оподатковувані
операції з придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких
відноситься до його валових витрат або підлягає амортизації, не
отримує від продавця податкову накладну за будь-якими причинами,
такий платник податку має право включити суми податку, нараховані
на ціну придбання, до складу валових витрат відповідного звітного
періоду. У разі коли у майбутніх податкових періодах (але не
більше строку позовної давності, визначеного законодавством)
такий платник податку отримує податкову накладну, він має право
збільшити податковий кредит на суму податку, зазначену у такій
податковій накладній, з відповідним збільшенням суми валових
доходів такого звітного періоду.
Стаття 4038. Дата виникнення права на податковий кредит
(1) Датою виникнення права платника податку на податковий
кредит вважається:
а) дата здійснення першої з подій:
а1. Або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів, робіт, послуг, дата виписки
відповідного розрахункового документу, зазначеного в частині (5)
статті 4037 цього Кодексу.
а2. Або дата одержання податкової накладної, що засвідчує
факт придбання платником податку товарів, робіт, послуг, за
винятком випадків, передбачених частинами (7), (8) статті 4036
цього Кодексу.
(2) Для операцій з імпорту (ввезення, одержання пересланих)
товарів датою виникнення права на податковий кредит є дата сплати
податку за податковими зобов'язаннями згідно з частиною (5)
статті 4036 цього Кодексу
(3) Датою виникнення права орендаря на податковий кредит для
операцій фінансового лізингу є дата оприбуткування об'єкта
фінансового лізингу таким орендарем.
(4) Датою виникнення права замовника на податковий кредит з
контрактів, визначених довгостроковими відповідно до цього
Кодексу, є дата збільшення валових витрат замовника
довгострокового контракту.
Стаття 4039. Порядок визначення суми податку, що підлягає
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету
(1) Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або
відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь - яким
продажем товарів, робіт, послуг протягом звітного періоду, та
сумою податкового кредиту звітного періоду.
1. Якщо за результатами звітного періоду сума, визначена
згідно з частиною (1) цієї статті, має позитивне значення, вона
підлягає сплаті до бюджету.
2. Якщо за результатами звітного періоду, сума податку,
визначена згідно з частиною (1) цієї статті, має від'ємне
значення, вона підлягає відшкодуванню платникові податку з
бюджету.
Стаття 4040. Порядок надання податкової декларації та строки
розрахунків з бюджетом
(1) Податкова декларація з податку на додану вартість
подається за базовий податковий період, що дорівнює:
календарному місяцю -протягом 20 календарних днів, що
настають за останнім календарним днем звітного (податкового)
місяця;
календарному кварталу - протягом40 календарних днів, що
настають за останнім календарним днем звітного (податкового
кварталу).
(2) Сплата суми податкового зобов'язання з податку на додану
вартість, визначеного у поданій ним декларації, проводиться
протягом 10 днів, що настають за останнім днем відповідного
граничного строку подання декларації.
Стаття 4041. Підстава для одержання відшкодування та порядок
його здійснення
(1) Підставою для одержання бюджетного відшкодування є дані
податкової декларації за звітний період, і у разі потреби -
матеріали перевірок платника податку та зустрічних перевірок його
покупців та постачальників.
(2) У всіх випадках відшкодування з бюджету податку
провадиться передусім шляхом погашення заборгованості платника
податку, що виникла у минулих звітних періодах із сплати податку
на додану вартість.
(3) Після погашення заборгованості, зазначеної в частині (2)
цієї статті залишок бюджетного відшкодування відноситься на
зменшення податкових зобов'язань платника податку наступних трьох
звітних податкових періодів, а також на погашення податкової
розписки із сплати податку на додану вартість, виданої платником
під час ввезення товарів на митну територію України.
(4) У разі, якщо за кожний податковий період протягом шести
звітних періодів у платника має місце перевищення податкового
кредиту над податковими зобов'язаннями і воно не покривається
формами відшкодування, зазначеними у частинах (2) - (3) цієї
статті, за заявою платника сума відшкодування, яка визначена на
кінець такого шестимісячного періоду перераховується з Державного
бюджету України на рахунок платника протягом місяця, наступного
після подачі заяви та декларації за останній звітний період і за
умови підтвердження розміру належного відшкодування матеріалами
перевірки, проведеної органом державної податкової служби. При
визначенні шестимісячного періоду не враховуються ті податкові
періоди, які приймали участь у визначенні попереднього
шестимісячного періоду, за яким проведено перерахування коштів на
рахунок платника.
(5) Без проведення перевірок, вказаних у частині (4) цієї
статті, перерахування сум бюджетного відшкодування на рахунок
платника податку проводиться лише тим платникам, які мають
спеціальний податковий сертифікат, який засвідчує позитивну
податкову історію платника. Критерії визначення позитивної
податкової історії та порядок видачі і анулювання спеціального
податкового сертифікату визначається Кабінетом Міністрів України
(7) Суми, не відшкодовані платникові податку протягом
визначеного у цій статті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю.
1. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти
на рівні 120 процентів від облікової ставки Національного банку
України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її
дії, включаючи день погашення.
2. Платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні податку.
(8) Не підлягають відшкодуванню суми податку, сплачені
фізичними особами у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг,
що вивозяться (експортуються) такими фізичними особами в межах
неторговельного обороту.
Стаття 4042. Особливості здійснення відшкодування в окремих
випадках
(1) Платнику податку, який здійснює операції з експорту
товарів, виконує роботи, надає послуги, призначені для
використання та споживання за межами митної території України і
оподатковуються за нульовою ставкою, якщо обсяг таких операцій у
звітному періоді перевищує 50 відсотків загального обсягу продажу
товарів, робіт, послуг, відшкодування здійснюється в черговості і
в порядку, визначеними статтею 4041 цього Кодексу, з урахуванням
таких особливостей:
а) стосовно таких операцій не застосовується правило,
встановлене частиною (3) статті 4041 щодо віднесення залишку
бюджетного відшкодування на зменшення податкових зобов'язань
платника податку наступних трьох звітних податкових періодів,
б) такий платник має право на отримання суми бюджетного
відшкодування по вказаних операціях на рахунок в установі банку
протягом місяця, наступного за місяцем подання податкової
декларації з податку за такий звітний період,
в) умовою одержання відшкодування в термін, вказаний у
підпункті б) частини (1) цієї статті є проведення грошових
розрахунків платника з постачальниками-резидентами та надходження
в Україну коштів від покупців-нерезидентів, а також подання таким
платником одночасно з декларацією належним чином оформленої
вантажної митної декларації, довідки банку про надходження
валютної виручки та спеціального розрахунку за формою,
встановленою центральним органом державної податкової служби
України.
(2) У разі, якщо від'ємне значення податкових зобов'язань
визначене добровільно зареєстрованим платником податку, у період,
починаючи з моменту добровільної реєстрації і до податкового
періоду, в якому досягається обсяг оподатковуваних операцій,
визначений для обов'язкової реєстрації особи в якості платника
податку, таке від'ємне значення зараховується у зменшення
податкових зобов'язань наступних звітних податкових періодів з
цього податку. Якщо протягом такого строку суми від'ємного
значення податку залишаються не погашеними сумами податкових
зобов'язань, вони відшкодовуються у порядку, визначеному у статті
4041 цього Кодексу.
(3) У разі, якщо платник не здійснює операції з продажу
товарів, робіт, послуг на постійній основі, а здійснює лише
операції з придбання товарів, робіт, послуг, включаючи придбання
(спорудження) основних фондів суми від'ємного значення податку на
додану вартість, що виникли у зв'язку з таким придбанням
зараховуються у зменшення податкових зобов'язань платника
наступних звітних податкових періодів до повного їх погашення
сумами податкових зобов'язань.
Стаття 4043. Податкові періоди
(1) Для платників податку встановлюється податковий період,
що дорівнює календарному місяцю.
(2) Платники податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій
з продажу товарів, робіт, послуг за попередній календарний рік
менший ніж 122 тисяч гривень, можуть застосовувати за своїм
вибором податковий період, що дорівнює календарному кварталу.
Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає
органу державної податкової служби за один місяць до початку
календарного року.
(3) Протягом календарного року дозволяється заміна
квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого
кварталу поточного року.
1. Заміна податкового періоду провадиться на підставі заяви
платника податку до органу державної податкової служби за один
місяць до початку кварталу.
2. Зворотні зміни податкового періоду в одному календарному
році не дозволяються.
Статті 4044 - 4050 - резервні
Глава 36 - резервна
Роздiл V. Акцизний податок
Глава 37. Загальні положення
Стаття 5001. Визначення термінів
У цьому розділі терміни вживаються в такому значенні:
а) марка акцизного податку - спеціальний знак, яким
маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби;
б) підакцизні товари - товари, на які встановлюється
акцизний податок.
плата за марки акцизного податку - плата, що вноситься
українськими виробниками та імпортерами на покриття витрат
держави на виробництво, зберігання та реалізацію марок акцизного
податку;
маркування алкогольного напою чи тютюнового виробу -
наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку)
алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва
зберігання та продажу марок акцизного податку;
продавець марок - державні податкові адміністрації в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі;
Стаття 5002. Поняття акцизного податку
Акцизний податок - це податок на споживання окремих видів
товарів, визначених цим Кодексом як підакцизні.
Статті 5003, 5004 - резервні
Статті 5005. Платники акцизного податку
Платниками акцизного податку є:
а) особа, яка виробляє підакцизні товари на митній території
України, у тому числі із сировини, власником якої є інша особа;
б) особа, яка імпортує підакцизний товар на митну територію
України;
в) особа, яка реалізує конфісковані за рішенням суду
підакцизні товари, що перейшли у власність держави якщо ці товари
підлягають реалізації (продажу) у встановленому законодавством
порядку.
Статті 5006 - 5010 - резервні
Стаття 5006. Реєстрація осіб як платників акцизного податку
Особи, визначені статтею 5005, зобов'язані зареєструватися
як платники акцизного податку в органах державної податкової
служби за своїм місцем знаходження (податковою адресою) у
порядку, визначеному центральним органом державної податкової
служби України
Глава 39. Об'єкти оподаткування
Стаття 5011. Об'єкти оподаткування
Об'єктами оподаткування є:
а) підакцизний товар, вироблений на митній території України
для споживання в Україні;
б) підакцизний товар, що імпортується на митну територію
України;
в) конфіскований за рішенням суду підакцизний товар, що
перейшов у власність держави, якщо такий товар підлягає
реалізації (продажу).
Стаття 5012. Підакцизні товари, які не є об'єктом
оподаткування
(1) Акцизним податком не оподатковуються:
а) підакцизні товари, експортовані за межі митної території
України за умови документального підтвердження фактичного
вивезення підакцизних товарів з митної території України та
надання органу державної податкової служби фінансової гарантії
для забезпечення сплати акцизного податку з такого товару у разі
його невивезення за межі митної території України. Порядок
надання фінансової гарантії встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
б) легкові автомобілі спеціального призначення для
інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального
забезпечення;
в) підакцизні товари, як вироблені на митній території
України, так і імпортовані на митну територію України, що
використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів
за умови надання органу державної податкової служби фінансової
гарантії для забезпечення сплати акцизного податку з таких
товарів у разі їх нецільового використання. Порядок надання
фінансової гарантії встановлюється Кабінетом Міністрів України;
г) конфісковані за рішенням суду підакцизні товари, що
перейшли у власність держави, якщо вони не підлягають реалізації
(продажу) у встановленому законодавством порядку;
д) підакцизні товари, що імпортуються і призначені для
використання дипломатичним представництвом, консульською
установою іншої держави чи представництвом міжнародної
організації в Україні, іноземцем, який є службовцем чи посадовою
особою будь-якої з таких місій чи організацій або членом сім'ї
такого службовця чи посадової особи, що проживають разом з ними,
відповідно до порядку, встановленого законами України, виходячи
із принципу взаємності стосовно кожної окремої держави;
е) підакцизні товари, що імпортуються на митну територію
України, якщо з таких товарів згідно з законодавством України не
справляється ввізне мито у зв'язку із звільненнями, передбаченими
для транзитних товарів, товарів на митних складах,
реекспортованих товарів, товарів, що спрямовуються до магазинів
безмитної торгівлі, товарів, що призначаються для переробки під
митним контролем. Якщо у зазначених випадках митним
законодавством України передбачається вимога надання фінансової
гарантії чи інша вимога, така вимога застосовується і для цілей
акцизного податку. Акцизний податок справляється органами митної
служби України з таких товарів, якщо пізніше виникає обов'язок
сплатити з них ввізне мито.
є) підакцизні товари, ввезені фізичними особами на митну
територію України в обсягах, що не перевищують норми безмитного
ввезення, встановлені законом.
Статті 5013, 5014 - резервні
Глава 40. Підакцизні товари та ставки акцизного податку
Стаття 5015. Ставки акцизного податку та перелік товарів з
яких справляється акцизний податок
(1) Ставки акцизного податку визначаються цією статтею і є
єдиними на всій території України.
(2) Ставки акцизного податку можуть визначатися як:
а) адвалорні (у процентах до бази оподаткування);
б) специфічні (у твердих сумах з одиниці виміру ваги,
об'єму, кількості або іншого натурального показника);
в) змішані (одночасно у процентах до бази оподаткування та у
твердих сумах);
(3) Ставки акцизного податку щорічно станом на 1 січня
наступного податкового року можуть змінюватися з урахуванням
коефіцієнтів індексації споживчих цін та коефіцієнта індексації
грошових доходів громадян. Така зміна ставок акцизного податку
приймається і оприлюднюється не менш ніж за шість місяців до
початку нового бюджетного року.
(4) Акцизний податок справляється з таких товарів та
обчислюється за такими ставками, крім випадків, передбачених
статтями 5016 - 5020:
Код виробів згідно з Опис товару згідно з Ставки акцизного
Гармонізованою Гармонізованою податку у твердих
системою опису та системою опису та сумах з одиниці
кодування товарів кодування товарів реалізованого
товару (продукції)
2204 (крім Вина виноградні 0,8 гривні за 1 л
2204 10 2204 30) натуральні,
включаючи кріплені
2204 10 Вина ігристі (газовані), 1,6 гривні за 1 л
шампанське:
у тому числі шампанські 1,6 гривні за 1 л
вина, що містять у назві
слово "Champagne"
2204 30 Інші сусла виноградні 0
(в тому числі коньячні
та шампанські
виноматеріали)
2205 Вермути та інші вина 2,6 гривні за 1 л
виноградні натуральні
з добавкою рослинних або
ароматичних екстрактів
2206 Інші напої зброджені 2,6 гривні за 1 л
(сидр яблучний, сидр
грушевий - перру,
медовий напій)
2207 Спирт етиловий 16 гривень за 1 л
неденатурований із 100-процентного
вмістом спирту не менш спирту
як 80 процентів об'єму;
спирт етиловий та інші
спиртні напої,
денатуровані, будь-якої
міцності
2208 (крім Спирт етиловий 16 гривень за 1 л
2208 10 900 - тільки неденатурований із вмістом 100-процентного
спирт коньячний) спирту менш як 80 спирту
процентів об'єму, міцні
спиртні напої, лікери та
інші алкогольні напої,
складові спиртові
напівфабрикати, що
використовуються для
виготовлення напоїв
2208 10 900 Тільки спирт коньячний 0
2402 10 000 Сигари (в тому числі сигари 20 гривень за
з обрізаними кінцями), 100 штук
сигарили (сигари тонкі),
інші
2402 20 001 Сигарети без фільтру з 5 гривень
тютюну (цигарки) за 1000 штук
2402 20 002 Сигарети з фільтром з 10 гривень за
тютюну 1000 штук
2403 10 000 Тютюн для паління (в тому 10 гривень за
числі із замінниками або 1 кг
без замінників тютюну в
будь-якій пропорції)
2403 99 100 Тютюн для жування 10 гривень за
Тютюн для нюхання 1 кг
2401 Тютюнова сировина 0
Тютюнові відходи
2403 (крім Інший промислово 0
2403 99 100 виготовлений тютюн і
2403 10 000) промислові замінники
тютюну
2203 00 Пиво солодове 0,21 гривні за
Легкі дистиляти: 1 л
2710 00 110 для специфічних процесів 60 гривень за
переробки 1000 кг
2710 00 150 для хімічних перетворень 60 гривень за
у процесах, не зазначених 1000 кг
у позиції 2710 00 110
Спеціальні бензини:
2710 00 210 уайт-спірит 60 гривень за
1000 кг
2710 00 250 інші 100 гривень за
1000 кг
Бензини моторні:
2710 00 310 бензини авіаційні 100 гривень за
1000 кг
2710 00 370 паливо бензинове реактивне 100 гривень за
1000 кг
2710 00 390 інші легкі фракції 100 гривень за
1000 кг
Середні дистиляти:
2710 00 410 для специфічних процесів 100 гривень
переробки за 1000 кг
2710 00 450 для хімічних перетворень 60 гривень за
у процесах, не зазначених 1000 кг
у позиції 2710 00 410
для інших цілей:
гас (керосин)
2710 00 510 паливо реактивн 60 гривень за
1000 кг
2710 00 550 інши 100 гривень за
2710 00 590 1000 кг
2710 00 330 Тільки бензини моторні 100 гривень за
2710 00 350 сумішеві з вмістом не менше 1000 кг
5 процентів високооктанових
кисневмісних добавок А-76Ек,
А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек,
А-95Ек, А-98Е
2710 00 330 Бензини моторні: 300 гривень за
2710 00 350 А-72, А-76, А-80; 1000 кг
А-90, А-91, А-92, АІ-93, А-95,
А-96, А-98 та бензини моторні
інших маро
2710 00 330 Бензини моторні, що містять 450 гривень за
2710 00 350 тетраетилсвинець: 1000 кг
А-72, А-76, А-80;
А-90, А-91, А-92, АІ-93, А-95,
А-96, А-98 та бензини моторні
інших маро
2710 00 610 Важкі дистиляти (дизельне 150 гривень за
2710 00 650 пальне 1000 кг
2710 00 690
Транспортні засоби з поршневим
двигуном внутрішнього
згоряння із запалюванням від
іскри та з кривошипно-шатунним
механізмом
87.03 21 100 з робочим об'ємом циліндрів 1 грвня за
двигуна не більш як 1 куб.см
1000 куб. см, нові
87.03 21 90 з робочим об'ємом циліндрів
двигуна не більш як 1000 куб.см,
що були у користуванні
87.03 21 901 до 5 років включно 2 грівні за
1 куб.см
87.03 21 903 понад 5 років 3 грівні за
1 куб.см
87.03 22 110, з робочим об'ємом циліндрів 1 гривня за
87.03 22 190 двигуна більш як 1000 куб.см, 1 куб.см
але не більш як 1500 куб.см,
нові: автомобілі, обладнані
для проживання; інш
87.03 22 90 з робочим об'ємом циліндрів
двигуна більш як 1000 куб.см,
але не більш як 1500 куб.см,
що були у користуванні
87.03 22 901 до 5 років включно 2 гривні за
1 куб.см
87.03 22 903 понад 5 років 3 гривні за
1 куб.см
87.03 23 110, з робочим об'ємом циліндрів 1,5 гривні за
87.03 23 190 двигуна більш як 1500 куб.см, 1 куб.см
але не більш як 2200 куб.см,
нові: автомобілі, обладнані
для проживання; інш
87.03 23 110, з робочим об'ємом циліндрів 3 гривні за
87.03 23 190 двигуна більш як 2200 куб.см, 1 куб.см
але не більш як 3000 куб.см,
нові: автомобілі, обладнані
для проживання; інш
87.03 23 90 з робочим об'ємом циліндрів
двигуна більш як 1500 куб.см,
але не більш як 2200 куб.см,
що були у користуванні:
87.03 23 901 до 5 років включно 3 гривні за 1
куб.см
87.03 23 903 понад 5 років 4,5 гривні за
1 куб.см
87.03 23 90 з робочим об'ємом циліндрів
двигуна більш як 2200 куб.см,
але не більш як 3000 куб. см,
що були у користуванні
87.03 23 901 до 5 років включно 6 гривень за
1 куб.см
87.03 23 903 понад 5 років 9 гривень за
1 куб.см
87.03 24 100 з робочим об'ємом циліндрів 5 гривень за
двигуна більш як 3000 куб.см, 1 куб.см
нові
87.03 24 90 з робочим об'ємом циліндрів
двигуна більш як 3000 куб.см,
що були у користуванні
87.03 24 901 до 5 років включно 10 гривень за
1 куб.см
87.03 24 903 понад 5 років 15 гривень за
1 куб.см
Інші автомобілі з двигуном
внутрішнього згоряння (дизельні
та напівдизельні двигуни, що
працюють на пальному з низьким
цетановим числом)
87.03 31 100 з робочим об'ємом циліндрів 1 гривна за
двигуна не більш як 1500 куб.см, 1 куб.см
нові
87.03 31 90 з робочим об'ємом циліндрів
двигуна не більш як 1500 куб.см,
що були у користуванні
87.03 31 901 до 5 років включно 2 гривні за
1 куб.см
87.03 31 903 понад 5 років 3 гривні за
1 куб.см
87.03 32 110, з робочим об'ємом циліндрів 1,5 гривень за
87.03 32 190 двигуна більш як 1500 куб. см, 1 куб.см
але не більш як 2500 куб.см,
нові: автомобілі, обладнані для
проживання; інші
87.03 32 90 з робочим об'ємом циліндрів
двигуна більш як 1500 куб.см,
але не більш як 2500 куб.см,
що були у користуванні
87.03 32 901 до 5 років включно 3 гривні за
1 куб.см
87.03 32 903 понад 5 років 4,5 гривні за
1 куб.см
87.03 33 110, з робочим об'ємом циліндрів 4 гривні за
87.03 33 190 двигуна більш як 2500 куб.см, 1 куб.см
нові: автомобілі, обладнані
для проживання; інші
87.03 33 90 з робочим об'ємом циліндрів
двигуна більш як 2500 куб. см,
що були у користуванні
87.03 33 901 до 5 років включно 8 гривень за
1 куб.см
87.03 33 903 понад 5 років 12 гривень за
1 куб.см
87.03 90 Інші (з електродвигуном, інші 500 гривень
за 1 шт.
87.03 10 Автомобілі, спеціально призначені 3 гривні
для руху по снігу; спеціальні за 1 куб.см
автомобілі для перевезення
гравців у гольф та інші
подібні транспортні засоб
87.11 40 000, Мотоцикли (включаючи мопеди) і 1 гривна за
87.11 50 000, велосипеди з встановленим 1 куб.см
87.11 90 000 допоміжним двигуном, з колясками
або без них, з об'ємом циліндрів
двигуна більш як 500 куб.см, але
не більш як 800 куб.см; більш як
800 куб.см; інші
87.16 10 990 Причепи і напівпричепи житлові, 500 гривень за
масою більш як 3500 кг 1 шт.
Підакцизний товар оподатковується за ставкою, яка
застосовується до такого товару на дату виникнення податкового
зобов'язання щодо цього товару відповідно до статті 5029 цього
Кодексу.
Стаття 5016. Особливості оподаткування спирту етилового в
залежності від напрямку його використання
(1) Спирт етиловий оподатковується за ставкою 1 гривня за 1
літр 100 - процентного спирту у разі використання:
а) закладами та установами охорони здоров'я для забезпечення
лікувально-діагностичного процесу і виконання лабораторних
досліджень, для виготовлення лікарських засобів (у тому числі
компонентів і препаратів крові), ветеринарних лікарських засобів
і препаратів;
б) вітчизняними товаровиробниками - суб'єктами
підприємницької діяльності для виготовлення вибухових речовин,
пектину, есенції та оцту харчових та нітроцелюлози.
(2) Порядок одержання такими закладами, установами та
суб'єктами спирту етилового та його цільового використання
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
До ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ:
перенести статті 5017, 5018 та 5019
Стаття 5017.
Встановити тимчасово до 1 січня 2004 року ставки акцизного
збору на такі товари, вироблені в Україні з вітчизняної сировини:
вина виноградні натуральні марочні та ординарні сухі (коди 2204
21 210 - 2204 21 290, 2204 29 210 - 2204 29 290)- 0, 25 грн. за 1
літр;
вина виноградні натуральні марочні та ординарні кріплені (коди
2204 21 310 - 2204 21 590, 2204 29 310 - 2204 29 590) - 0, 5 грн. за
1 літр;
виноматеріали, що реалізуються посередницьким організаціям і
населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах
первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності,
що не є виробниками виноробної сировини (винограду) (код 2204
30), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують
ці виноматеріали для виробництва готової продукції, - 1, 0 грн.
за 1 літр;
вермути та інші вина виноградні натуральні з добавкою
рослинних або ароматичних екстрактів (код 2205) - 1, 0 грн. за 1
літр;
вина плодово-ягідні (коди 2206 00 930, 2206 00 990) - 1, 0
грн. за 1 літр.
Стаття 5018.
Встановити тимчасово до 1 січня 2005 року на спирт етиловий
денатурований (спирт технічний), виготовлений на вітчизняних
підприємствах, що використовується для виробничих потреб, ставку
акцизного збору в розмірі 0, 12 грн. за 1 літр 100-відсоткового
спирту.
Порядок отримання суб'єктами підприємницької діяльності
спирту етилового денатурованого (спирту технічного) та цільового
його використання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5019.
Встановити тимчасово до 1 січня 2004 року на коньяки,
бренді, витримка яких не менше трьох років (код 2208 20),
виготовлені в Україні, ставку акцизного збору у розмірі 2, 0 грн.
за 1 літр 100- відсоткового спирту.
Встановити тимчасово до 1 січня 2002 року на вина ігристі,
шампанське (код 2204 10) та вина газовані (коди 2204 21 100, 2204
29 100) ставку акцизного збору у розмірі 1 грн. за 1 літр.
Стаття 5020 - резервна
Глава 41. Визначення бази оподаткування
Стаття 5021. Порядок визначення бази оподаткування при
обчисленні акцизного податку
(1) Базою оподаткування у разі обчислення акцизного податку
із застосуванням ставок у процентах є:
а) вартість підакцизних товарів, що вироблені на митній
території України конфісковані за рішенням суду та перейшли у
власність держави за цінами, встановленими з урахуванням сум
витрат і прибутку, без податку на додану вартість і акцизного
податку;
б) митна вартість підакцизних товарів, імпортованих
(ввезених, пересланих) на митну територію України з урахуванням
ввізного мита, митних зборів і без урахування податку на додану
вартість та акцизного податку.
1. У разі визначення митної вартості іноземна валюта
перераховується у валюту України за офіційним валютним (обмінним)
курсом, що діяв на дату виникнення податкових зобов'язань.
2. Митна вартість підакцизних товарів імпортованих
(ввезених, пересланих) на митну територію України фізичними
особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності,
визначається на підставі пред'явлених платіжних документів на
оплату цих товарів з урахуванням мита, митних зборів і без
урахування податку на додану вартість та акцизного податку.
(2) Базою оподаткування у разі обчислення акцизного податку
із застосуванням специфічних ставок з вироблених на митній
території України, імпортованих (ввезених, пересланих) на митну
територію України підакцизних товарів є їх величина, визначена в
одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару, об'єму циліндрів
двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.
(3) Базою оподаткування у разі обчислення акцизного податку
із застосуванням змішаних ставок податку вважається база,
визначена відповідно до частин (1) та (2) цієї статті.
Стаття 5022. Порядок визначення бази оподаткування у разі
обчислення акцизного податку за наявності наднормативних втрат
під час виробництва
Базою оподаткування у разі обчислення акцизного податку за
наявності наднормативних втрат підакцизної сировини, допущених з
вини виробника під час виробництва підакцизних товарів, є
вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виготовити з
втраченої підакцизної сировини.
1. Платники акцизного податку за наявності наднормативних
втрат підакцизної сировини, допущених з вини виробників під час
виробництва підакцизних товарів, сплачують цей податок з повних
обсягів готової продукції з урахуванням кількості втраченої
підакцизної сировини.
2. База оподаткування у разі обчислення акцизного податку із
застосуванням ставок у процентах за наявності наднормативних
втрат підакцизної сировини, допущених з вини виробника під час
виробництва підакцизних товарів, обчислюється за цінами, що
склалися на день виявлення цих втрат у виробника на ідентичні або
подібні товари без попереднього урахування акцизного податку та
податку на додану вартість.
3. База оподаткування за наявності наднормативних втрат
підакцизної сировини, допущених з вини підприємства під час
виробництва підакцизних товарів, обчислюється виходячи з повних
обсягів готової продукції, яка могла б бути виготовлена із
загальної кількості втраченої підприємством підакцизної сировини,
виходячи з одиниці ваги, об'єму, кількості товару або інших
натуральних показників.
Статті 5023 - 5028 - резервні
Глава 42. Порядок обчислення податку
Стаття 5029. Дата виникнення податкових зобов`язань
(1) Датою виникнення податкових зобов'язань з підакцизних
товарів, вироблених на митній території України, вважається дата
їх відвантаження (передачі) особою, що їх виробляє, незалежно від
цілей і напрямків подальшого використання таких товарів, крім
винятків, передбачених підпунктами "а", "б", "в" частини (1)
статті 5012 цього Кодексу.
1. У разі виявлення втрати підакцизного товару датою
виникнення податкового зобов'язання щодо втраченого товару є дата
виявлення його втрати. Для цілей цього пункту підакцизний товар
вважається втраченим, якщо платник податку не може встановити
місцезнаходження такого підакцизного товару.
2. Для цілей пункту 1 частини (1) цієї статті щодо
втраченого підакцизного товару не виникає податкового
зобов'язання, якщо:
а) платник податку документально зафіксує ці втрати та
надасть контролюючим органам необхідні докази того, що
відповідний підакцизний товар утрачено внаслідок аварії, пожежі,
повені чи інших форс-мажорних обставин, і його використання на
митній території України є неможливим;
б) підакцизний товар утрачено внаслідок випаровування чи з
іншої подібної причини, що є природнім результатом процесу
виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування
цього товару. Це правило застосовується щодо втрат підакцизних
товарів в межах нормативів втрат, які встановлюються Кабінетом
Міністрів України.
(2) Датою виникнення податкових зобов'язань у разі імпорту
(ввезення, одержання пересланих) підакцизних товарів на митну
територію України є дата виникнення зобов'язання щодо сплати
ввізного мита з цього товару згідно з законодавством України
(якщо товар не підлягає обкладенню ввізним митом - дата, коли
таке зобов'язання мало б виникнути, якщо б цей товар підлягав
обкладенню ввізним митом).
Стаття 5030. Обчислення акцизного податку з товарів,
вироблених на митній території України
(1) Суми акцизного податку, що підлягають сплаті з
вироблених на митній території України товарів, визначаються
платником податку самостійно виходячи з об'єктів оподаткування,
бази оподатковування та ставок цього податку, визначених статтею
5016 цього Кодексу.
(2) Суми акцизного податку, що підлягають сплаті,
зазначаються у розрахункових (платіжних) документах окремим
рядком.
Стаття 5031. Обчислення акцизного податку з товарів, які
імпортуються (ввозяться, одержуються переслані) на митну
територію України
(1) Суми акцизного податку, що підлягають сплаті,
визначаються платниками податку самостійно виходячи з об'єктів
оподаткування, бази оподатковування та ставок цього податку.
(2) Акцизний податок, обчислений з товарів, що імпортуються
(ввозяться, одержуються переслані) на митну територію України,
сплачується у валюті України за офіційним валютним (обмінним)
курсом, що діє на день подання митної декларації.
Стаття 5032. Обчислення акцизного податку у разі тимчасового
ввезення (пересилання) на митну територію України підакцизних
товарів
(1) Підакцизні товари, які тимчасово ввозяться (одержуються
переслані) на митну територію України і призначені для показу чи
демонстрації під час проведення виставок, конкурсів, нарад,
семінарів та ярмарків, якщо вони залишаються у власності
нерезидентів та їх використання на території України не має
комерційного характеру, пропускаються через митний кордон України
без сплати акцизного податку під зобов'язання, що надається
митним органам, про зворотне вивезення цих товарів без будь-яких
змін, крім фактичного природного зношення, на строк тимчасового
ввезення за умови надання фінансової гарантії.
(2) Ввезення на митну територію України підакцизних товарів,
що провозяться через митну територію України транзитом,
здійснюється без сплати акцизного податку за умови застосування
фінансової гарантії або охорони та супроводження товарів митними
органами із залученням у разі потреби підрозділів Міністерства
внутрішніх справ України. Порядок застосування фінансової
гарантії або охорони та супроводження товарів митними органами із
залученням у разі потреби підрозділів Міністерства внутрішніх
справ України встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пропуск через митний кордон України підакцизних транспортних
засобів у разі їх тимчасового ввезення на митну територію України
здійснюється відповідно до законодавства України.
Стаття 5033. Обчислення акцизного податку з товарів, які
ввозяться, вивозяться і розміщуються на митних ліцензійних
складах
Підакцизні товари, які ввозяться або вивозяться і
розміщуються на митних ліцензійних складах, пропускаються через
митний кордон України без сплати акцизного податку після внесення
грошової застави на суму всіх податків, що нараховуються у
порядку, визначеному цим Кодексом та митним законодавством
України, на строк до дня оформлення на митних ліцензійних складах
і взяття зобов'язання про зберігання цих товарів на зазначених
складах. Порядок внесення грошової застави на суму всіх податків
затверджується Кабінетом Міністрів України.
(2) Підакцизні товари, які ввозяться чи повертаються на
митну територію України із спеціалізованих митних складів,
підлягають оподаткуванню на загальних підставах у порядку,
встановленому статтею 5031 цього Кодексу.
1. У разі ввезення на митну територію України або вивезення
за її межі підакцизних товарів з митних ліцензійних складів
заставодавець (особа) зобов'язаний(а) подати митним органам
відповідні документи, як платник акцизного податку з імпортованої
або експортованої підакцизної продукції.
2. У разі вивезення підакцизних товарів, розміщених на
митних ліцензійних складах, за межі митної території України, а
також в магазини безмитної торгівлі вони оформляються як експорт
товарів і з цих товарів акцизний податок не справляється.
Стаття 5034. Оподаткування підакцизних товарів, які
продаються в магазинах безмитної торгівлі
(1) Продаж підакцизних товарів у магазинах безмитної
торгівлі без нарахування акцизного податку може здійснюватися
виключно фізичним особам, які виїжджають за межі митної території
України, або на транспортних засобах, під час їх перебування за
межами митної території України.
(2) Підакцизні товари, придбані в магазинах безмитної
торгівлі без сплати податку, під час ввезення їх на митну
територію України підлягають оподаткуванню на загальних
підставах.
(3) Підакцизні товари, які ввозяться або повертаються на
митну територію України з магазинів безмитної торгівлі,
підлягають оподаткуванню на загальних підставах у порядку,
встановленому статтею 5031 цього Кодексу.
Статті 5035-5040 - резервні
Глава 43. Строки сплати і порядок зарахування акцизного
податку до бюджетів
Стаття 5041. Строки сплати акцизного податку з підакцизних
товарів, вироблених на митній території України
(3) Суми акцизного податку перераховуються до бюджету
підприємствами-виробниками - до 16 числа наступного за звітним
місяця.
Стаття 5042. Сплата акцизного податку у разі імпортування
(ввезення, одержання пересланих) підакцизних товарів на митну
територію України
(1) Податок з імпортованих (ввезених, пересланих) на митну
територію України підакцизних товарів сплачується до бюджету
платниками до/або на день митного оформлення цих товарів.
(2) Податок з підакцизних товарів імпортованих (ввезених,
пересланих) на митну територію України фізичними особами в
обсягах, що перевищують норми безмитного ввезення, встановлені
законом, сплачується під час митного оформлення шляхом внесення
сум акцизного податку через банк або уповноважену службову особу
митного органу.
Стаття 5043. Складання та подання розрахунку акцизного
податку
Платники податку з підакцизних товарів, вироблених на митній
території України, щомісячно - не пізніше 20 числа місяця, що
настає за звітним, подають до органів державної податкової служби
за місцем реєстрації розрахунки податку за формою, затвердженою
центральним органом державної податкової служби України.
Стаття 5044. Зарахування акцизного податку
Порядок зарахування акцизного податку з підакцизних товарів,
вироблених на митній території України до відповідних бюджетів
визначається нормативно-правовими актами з питань бюджетного
устрою та бюджетного процесу.
Стаття 5045. Контроль за сплатою акцизного податку
Контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю
сплати до бюджету акцизного податку з підакцизних товарів,
вироблених на митній території України, здійснюється органами
державної податкової служби, а у разі імпортування (ввезення,
одержання пересланих) підакцизних товарів - органами державної
митної служби України у порядку, узгодженому з центральним
органом державної податкової служби України.
Статті 5046 - 5050- резервні
Глава 44. Особливості оподаткування алкогольних напоїв і
тютюнових виробів
Стаття 5051. Виготовлення, зберігання, продаж марок
акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових
виробів
(1) У разі виробництва на митній території України
алкогольних напоїв і тютюнових виробів та імпортування цих
товарів на митну територію України платники акцизного податку
зобов'язані провести їх маркування марками акцизного податку
встановленого зразка.
(2) Наявність наклеєної в установленому порядку марки
акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці)
алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією
з умов для ввезення (одержання пересланих) на митну територію
України і продажу цих товарів споживачам, підтверджує сплату
акцизного податку, легальність ввезення таких товарів на митну
територію України та їх продажу.
1. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку
та маркування ними алкогольних напоїв і тютюнових виробів
здійснюється відповідно до Положення, затвердженого Кабінетом
Міністрів України.
Маркування алкогольних напоїв здійснюється марками акцизного
податку, призначеними для кожної окремої групи напоїв, а група
"лікеро-горілчана продукція" маркується також в залежності від
місткості тари. Маркування алкогольних напоїв з вмістом спирту
етилового від 1, 2 до 8, 5 відсотка об'ємних одиниць, які
вироблені в Україні, не провадиться.
2. Ввезення (одержання пересланих) на митну територію
України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з
метою продажу та продаж на митній території України немаркованих
в установленому порядку алкогольних напоїв і тютюнових виробів
забороняється.
(3) Суб'єкти підприємницької діяльності, що виробляють спирт
етиловий (коньячний, плодовий), алкогольні напої та тютюнові
вироби підлягають обов'язковій реєстрації як платники акцизного
податку органами державної податкової служби за місцем державної
реєстрації цих суб'єктів у п'ятиденний строк з дня одержання
ліцензії на виробництво.
Продаж марок акцизного податку українським виробникам
алкогольних напоїв і тютюнових виробів провадиться виходячи із
планових щомісячних обсягів продажу алкогольних напоїв і
тютюнових виробів відповідно до заявки-розрахунку на необхідну
кількість марок, але не більше за їх місячну виробничу потужність
з виготовлення цих товарів.
(5) Для одержання марок акцизного податку імпортер повинен
подати продавцю цих марок заявку-розрахунок у трьох примірниках
за встановленою продавцем марок акцизного податку формою,
платіжні документи, що підтверджують внесення плати за марки та
сплату акцизного збору до відповідного бюджету. Один примірник
заявки - розрахунку залишається у продавця марок акцизного збору,
другий - з відміткою продавця марок про сплату акцизного збору
повертається імпортеру для передачі митним органам, третій - з
відміткою продавця марок залишається у покупця (імпортера).
(6) Продаж (передача) придбаних марок акцизного податку
покупцем марок іншим особам забороняється, крім випадків,
передбачених у підпункті "в" частини (2) статті 5052 цього
Кодексу.
Стаття 5052. Ввезення на митну територію України імпортних
алкогольних напоїв і тютюнових виробів
(1) Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні та
фізичні особи, які уклали контракт (договір) з іноземними
виробниками на поставку в Україну алкогольних напоїв і тютюнових
виробів, мають право ввозити на територію України імпортні
алкогольні напої та тютюнові вироби за умов:
а) ввезення їх на митну територію України через митні пункти
перетину кордонів України, що попередньо обумовлені з продавцем
марок акцизного податку під час їх придбання;
б) реєстрації у продавця марок акцизного податку як
імпортерів з одержанням відповідного посвідчення у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України;
в) маркування в установленому порядку алкогольних напоїв і
тютюнових виробів марками акцизного податку встановленого зразка.
в1 Алкогольні напої в автомобільних і залізничних цистернах,
а також у баках, бачках та інших ємкостях місткістю більш як 5
літрів, що ввозяться в Україну з метою продажу або обміну на
митній території України, не підлягають маркуванню марками
акцизного податку. В таких випадках акцизний податок справляється
митними органами відповідно до статті 5031.
г) подання митним органам вантажної митної декларації та
примірника заявки - розрахунку на одержання марок акцизного
податку з відміткою продавця цих марок про повну сплату сум
акцизного податку до відповідного бюджету;
д) подання митним органам платіжного документа з відміткою
банку про сплату повної суми акцизного податку до відповідного
бюджету.
(2) У разі ввезення імпортером на територію України за
контрактом (договором) алкогольних напоїв і тютюнових виробів
кількома партіями у контракті (договорі) на поставку робиться
відмітка про кількість виданих марок акцизного податку із
зазначенням дати їх видачі та відмітка про кількість кожної
партії ввезених маркованих товарів, при цьому:
а) строки одержання марок акцизного податку для кожного
контракту визначаються покупцями марок (імпортерами) за
погодженням з продавцем марок залежно від обсягів товарів, що
імпортуються;
б) продаж марок акцизного податку для ввезення наступних
партій виробів, у тому числі під кожний наступний контракт,
провадиться після подання продавцю марок копії ввізної вантажної
митної декларації на ввезення попередньої партії товарів, у тому
числі про ввезення продукції за попереднім контрактом, разом з
копією платіжних документів про сплату акцизного податку в
повному обсязі;
в) придбані марки акцизного податку передаються імпортерами
іноземним виробникам для маркування імпортованих алкогольних
напоїв і тютюнових виробів у процесі їх виробництва.
(3) Транзитні перевезення алкогольних напоїв і тютюнових
виробів через митну територію України здійснюються з додержанням
вимог, установлених частиною (2) статті 5032 цього Кодексу.
(4) Фізичні особи, які ввозять на митну територію України
алкогольні напої і тютюнові вироби в обсягах, що перевищують
норми безмитного ввезення, встановлені законом, сплачують
акцизний податок під час митного оформлення цих товарів на
загальних умовах.
(5) У разі порушення порядку маркування імпортованих
алкогольних напоїв і тютюнових виробів та/або неповної сплати
акцизного податку товар не допускається до митного оформлення і
ввезення його на митну територію України забороняється.
(6) Підакцизні алкогольні напої та тютюнові вироби, які
ввозяться на митну територію України, не підлягають розміщенню на
митних ліцензійних складах.
Стаття 5053. Контроль за надходженням акцизного податку з
алкогольних напоїв і тютюнових виробів
(1) Контроль за сплатою акцизного податку на митній
території України з алкогольних напоїв і тютюнових виробів
здійснюється органами державної податкової служби.
(2) Контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшці
(упаковці) алкогольних напоїв і на пачці (упаковці) тютюнових
виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу
здійснюють органи державної податкової служби,
контрольноревізійної служби та внутрішніх справ України, а під
час ввезення цих товарів на митну територію України - органи
державної митної служби.
(3) У разі виявлення фактів ввезення на митну територію
України, зберігання, транспортування та продажу на митній
території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів без
наявності марок акцизного податку встановленого зразка
контролюючі органи, зазначені в частині (2) цієї статті,
вилучають ці товари з вільного обігу та подають відповідні
матеріали до суду для винесення постанови щодо їх конфіскації на
користь держави.
1. Виконання постанови суду про конфіскацію алкогольних
напоїв і тютюнових виробів здійснюється відповідно до
законодавства України.
2. Конфісковані підакцизні товари (крім спирту етилового,
алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів) в разі їх реалізації
(продажу) у встановленому законодавством порядку оподатковується
акцизним податком та іншими податками відповідно до законів
України.
Конфісковані спирт етиловий, алкогольні напої, пиво
підлягають знищенню або промисловій переробці у порядку
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Конфісковані тютюнові вироби підлягають знищенню у порядку
встановленому Кабінетом Міністрів України.
(4) У разі виявлення нестачі марок акцизного податку у їх
покупця (у зв`язку з їх розкраданням, знищенням, маркуванням
алкогольних напоїв і тютюнових виробів, призначених для продажу
на експорт, та в інших випадках) виробники цієї продукції несуть
повну майнову відповідальність у розмірі вартості марок акцизного
податку та розрахункової суми акцизного податку, яка мала бути
сплачена до бюджету в разі продажу підакцизних товарів, для
маркування яких придбавалися марки акцизного податку. Зазначені
суми стягуються з виробника в безспірному порядку.
(5) Відповідальність за недодержання порядку маркування,
продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи
несвоєчасну сплату акцизного податку несуть виробники
(замовники), імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи
згідно з цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 5054. (До перехідних положень)
Тимчасово до 1 січня 2007 року звільнити від обкладення
акцизним збором легкові, вантажно-пасажирські автомобілі і
мотоцикли, що виробляються українськими підприємствами усіх форм
власності, та комплектуючі, з яких на українських підприємствах
виробляються зазначені транспортні засоби. Пільги, передбачені
цією статтею, поширюються на транспортні засоби, що виробляються
на українських підприємствах з імпортних та вироблених в Україні
комплектуючих, за умови виробництва не менше 1000 штук
автомобілів і 1000 штук мотоциклів на рік, у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.
Статті 5054 - 5060 - резервні
Глава 45 - резервна
Розділ VІ. Податок на майно
Глава 46. Загальні положення
Стаття 6001. Визначення термінів
У цьому розділі терміни вживаються в такому значенні:
а) будівлі - житлові будинки, квартири, садові будинки,
дачі, гаражі, а також інші постійно розташовані будівлі, які
використовуються в інших, ніж підприємницькі, цілях.
а1 Квартира - частина житлового будинку, призначена для
однієї особи, однієї або кількох сімей, має обладнані житлові та
підсобні приміщення і окремий вихід на сходову площадку, в
галерею, коридор, на дворовий балкон, вулицю або у двір.
а2 Постійно розташовані будівлі - капітальні будівлі, які
конструктивно або технологічно пов'язані із земельною ділянкою,
на якій вони розміщені, і не можуть бути переміщені на інше місце
без зміни своїх якісних або інших характеристик;
б) грошова оцінка земельної ділянки - капіталізований
рентний дохід із земельної ділянки;
в) земельна ділянка - це частина земної поверхні з
встановленими межами та визначеними законодавством України або
договором правами на неї, яка характеризується певним місцем
розташування, цільовим (господарським) призначенням та іншими
істотними ознаками, притаманними їй;
г) землекористувачі - особи (резиденти і нерезиденти), яким
відповідно до законодавства України надані в користування
земельні ділянки;
д) первісна балансова вартість споруди - сума витрат
платника податку на придбання або будівництво споруди,
відображена в обліку платника податку, з урахуванням індексацій
вартості основних фондів, проведених згідно із законодавством
України;
е) податок, оподаткування, платник податку (в усіх
відмінках) - податок на майно, обкладення податком на майно,
платник податку на майно (у відповідних відмінках);
є) постійні жителі - фізичні особи, зареєстровані як такі,
що мають місце постійного проживання на території певного міста,
селища, села;
ж) сім'я - фізичні особи, які перебувають у родинних
стосунках, постійно проживають в одній будівлі і ведуть спільне
господарство;
з) споруди - матеріальні об'єкти, що належать до групи 1
основних фондів відповідно до статті 2077 цього Кодексу, крім
будівель.
Статті 6002 - 6004 - резервні
Глава 47. Платники податку, об'єкти оподаткування
Стаття 6005. Платники податку
(1) Платниками податку є:
а) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), а
також землекористувачі, крім орендарів;
б) власники будівель і споруд, крім будівель і споруд,
переданих у фінансовий лізинг;
в) орендарі будівель і споруд, одержаних у фінансовий
лізинг;
(2) Якщо нерухоме майно перебуває в спільній частковій
власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за
належну їй частку.
(3) Якщо нерухоме майно перебуває у спільній сумісній
власності фізичних осіб, платником податку є одна з них,
визначена за згодою цих осіб. При цьому всі власники зазначеного
майна несуть солідарну відповідальність за виконання обов'язків,
пов'язаних із сплатою податку.
(4) Платниками податку визнаються також фізичні особи -
власники майна, що є об'єктом оподаткування відповідно до статті
6006 цього Кодексу, незалежно від того, яким чином ці фізичні
особи здійснюють володіння, користування або розпорядження цим
майном. Відсутність у зазначених осіб документів, які
підтверджують право власності на зазначене майно, не може бути
підставою для невизнання цих осіб платниками податку за це майно,
якщо фактично ці особи володіють, користуються та розпоряджаються
ним.
Стаття 6006. Об'єкти оподаткування
(1) Об'єктами оподаткування є:
а) земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають
у власності або користуванні;
б) будівлі;
в) споруди. Перелік шляхів сполучення та передавальних
пристроїв, які є об'єктами оподаткування, визначається Кабінетом
Міністрів України.
(2) Якщо об'єкт оподаткування використовується одночасно як
будівля і споруда, платник податку вправі звернутися до органу
державної податкової служби із заявою про розмежування напрямів
використання такого об'єкта з метою визначення бази
оподаткування.
1. Орган державної податкової служби приймає відповідне
рішення в місячний строк з дня звернення платника податку.
2. Якщо таке розмежування не здійснено з вини платника
податку, відповідний об'єкт вважається будівлею.
Статті 6007, 6008 - резервні
Глава 48. Оподаткування земельних ділянок
Стаття 6009. Визначення бази оподаткування
Базою оподаткування є:
а) грошова оцінка земельних ділянок:
а1 грошова оцінка земельних ділянок із щорічним її
уточненням за станом на 1 січня на коефіцієнт індексації
проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів у порядку та за
методикою, визначеними Кабінетом Міністрів України і доводиться
до відома власників земельних ділянок та землекористувачів;
а2 інформаційною базою для проведення грошової оцінки
земельних ділянок є відомості державних кадастрів (земельного,
лісового, водного), землевпорядної та містобудівної документації;
б) площа земельних ділянок.
Стаття 6010. Ставки податку на земельні ділянки
сільськогосподарського призначення
(1) Ставки податку на земельні ділянки
сільськогосподарського призначення (угіддя) з одного гектара
встановлюються у процентах від їх грошової оцінки у таких
розмірах:
а) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0, 1;
б) для багаторічних насаджень - 0, 03.
(2) На земельні ділянки сільськогосподарських угідь, що
надані в установленому порядку і використовуються за цільовим
призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони
належать, податок справляється згідно з частиною (1) цієї статті.
(3) Податок на земельні ділянки несільськогосподарських
угідь, передані сільськогосподарським підприємствам (болота,
чагарники, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими
скелями тощо), та водойми, які побудовані господарським способом
і використовуються виробниками сільськогосподарської продукції з
метою водозабору або поліпшення екологічного становища
навколишнього природного середовища, справляється у розмірі 0, 03
процента грошової оцінки одиниці площі ріллі у середньому
відповідно в Автономній Республіці Крим, області.
Стаття 6011. Ставки податку на земельні ділянки населених
пунктів, по яких встановлено грошову оцінку
Ставка податку на земельні ділянки населених пунктів, по
яких встановлено грошову оцінку, визначається у розмірі 1
процента грошової оцінки, крім земельних ділянок, зазначених у
частині (2) статті 6010 та статті 6013 цього Кодексу.
Стаття 6012. Ставки податку на земельні ділянки населених
пунктів, грошову оцінку по яких не встановлено
(1) Середні ставки податку на земельні ділянки населених
пунктів, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються у таких
розмірах:
Групи населених пунктів Середня ставка податку Коефіцієнт, що
з чисельністю населення (копійок за 1 кв. метр) застосовується
(тис.чоловік) у містах Києві,
Сімферополі,
Севастополі та
містах обласного
підпорядкування
до 0,2 3,93
від 0,2 до 1 5,5
від 1 до 3 7,07
від 3 до 10 7,86
від 10 до 20 12,57
від 20 до 50 19,65 1,2
від 50 до 100 23,58 1,4
від 100 до 250 27,51 1,6
від 250 до 500 31,44 2
від 500 до 1000 39,3 2,5
від 1000 і більше 55,02 3
(2) У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів
України до курортних, до ставок податку, зазначених у частині (1)
цієї статті, застосовуються коефіцієнти:
а) на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3;
б) на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим
- 2, 5;
в) на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2, 2;
г) на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та
Херсонської областей - 2;
д) у гірських та передгірних районах Закарпатської,
Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2, 3,
крім населених пунктів, віднесених законодавством України до
категорії гірських;
е) на узбережжі Азовського моря та в інших курортних
місцевостях - 1, 5.
Ставки податку на земельні ділянки (за винятком
сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують
відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх
ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження
земельної ділянки, але не вище, ніж у два рази від середніх
ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених у
частинах (1) та (2) цієї статті.
(4) Установлені частиною (1) цієї статті ставки податку на
земельні ділянки застосовуються з урахуванням коефіцієнтів
індексації, визначених Законом України про Державний бюджет
України на відповідний рік.
Стаття 6013. Особливості справляння податку на земельні
ділянки населених пунктів
(1) Податок на земельні ділянки, зайняті житловим фондом,
гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівничими
кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян,
товариствами для зберігання особистих транспортних засобів
громадян, а також на земельні ділянки, надані для потреб
сільськогосподарського виробництва, водного та лісового
господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та
господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3
процентів суми податку, обчисленого відповідно до статті 6011 та
частини (1) статті 6012 цього Кодексу.
(2) Податок на земельні ділянки на територіях та об'єктах
природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення,
зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими
будівлями і спорудами, та не пов'язані з функціональним
призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі
відповідного податку, встановленого частиною (1) статті 6012
цього Кодексу та частиною (1) цієї статті.
(3) У разі визначення розміру податку на земельні ділянки,
зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими
будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах
історико-культурного призначення, що не пов'язані з
функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі
коефіцієнти до відповідного податку, встановленого частиною (1)
статті 6012 цього Кодексу та частиною (1) цієї статті:
а) міжнародного значення - 7, 5;
б) загальнодержавного значення - 3, 75;
в) місцевого значення - 1, 5.
(4) Податок на самовільно зайняті земельні ділянки
справляється в десятикратному розмірі.
(5) Податок на земельні ділянки, надані для Збройних Сил
України та інших військових формувань, створених відповідно до
законодавства України, для залізниць під смугу відведення, для
гірничодобувних підприємств під видобуток і розробку корисних
копалин, а також на водойми, надані для виробництва рибної
продукції, справляється у розмірі 25 процентів суми податку,
обчисленого відповідно до статті 6011 та частини (1) статті 6012
цього Кодексу.
(6) У разі надання в оренду земельних ділянок, зайнятих
житловим фондом, гаражно-будівельними та садівничими
кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян,
товариствами для зберігання особистих транспортних засобів
громадян, Збройними Силами України та іншими військовими
формуваннями, створеними відповідно до законодавства України,
залізницями, гірничодобувними підприємствами, культурнопобутовими
та господарськими будівлями і спорудами водного та лісового
господарства, водоймами, наданими для виробництва рибної
продукції, податок на ці земельні ділянки, обчислюється
відповідно до статті 6011 та частини (1) статті 6012 цього
Кодексу.
Стаття 6014. Ставки податку на земельні ділянки
несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів,
по яких грошову оцінку встановлено
Ставка податку на земельні ділянки несільськогосподарського
призначення за межами населених пунктів, по яких грошову оцінку
встановлено, визначається у розмірі 1 процента грошової оцінки
цих земельних ділянок.
Стаття 6015. Ставки податку на земельні ділянки, надані
підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку та іншим за
межами населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
Ставка податку на земельні ділянки, надані для розміщення і
експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд
промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств,
їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових
будинків, інших споруд, в користування підприємствам і
організаціям автомобільного, морського, внутрішнього водного,
повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам
і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі
та зв'язку за межами населених пунктів, крім земельних ділянок,
зазначених у частині (2) статті 6010 та статті 6015 цього
Кодексу, встановлюється у розмірі 5 процентів грошової оцінки
одиниці площі ріллі по області.
Стаття 6016. Ставки податку на земельні ділянки, надані для
залізничного транспорту, Збройним Силам України та іншим
військовим формуванням за межами населених пунктів, грошова
оцінка яких не встановлена
(1) Ставка податку на земельні ділянки, надані для
залізничного транспорту, Збройним Силам України та іншим
військовим формуванням, створеним відповідно до законодавства
України, справляється у розмірі 0, 02 процента грошової оцінки
одиниці площі ріллі по області, крім земель військових
сільськогосподарських підприємств, з яких податок справляється
згідно із статтею 6010 цього Кодексу.
(2) У разі використання залізничним транспортом, Збройними
Силами України та іншими військовими формуваннями, створеними
відповідно до законодавства України, земельних ділянок не за
цільовим призначенням податок справляється у розмірі 5 процентів
грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Стаття 6017. Ставки податку на земельні ділянки, надані в
користування на землях природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного та історико-культурного призначення за межами
населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
Ставка податку на земельні ділянки, надані в користування на
землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та
історико-культурного призначення за межами населених пунктів,
крім земельних ділянок, зазначених у частині (2) статті 6010
цього Кодексу, встановлюється у розмірі 50 процентів грошової
оцінки одиниці площі ріллі по області.
Стаття 6018. Ставки податку на земельні ділянки, надані на
землях водного фонду за межами населених пунктів, грошова оцінка
яких не встановлена
Ставка податку на земельні ділянки, надані на землях водного
фонду за межами населених пунктів, крім земельних ділянок,
зазначених у частині (2) статті 6010 цього Кодексу,
встановлюється у розмірі 0, 3 процента грошової оцінки одиниці
площі ріллі по області.
Стаття 6019. Особливості справляння податку на земельні
ділянки, надані на землях лісового фонду за межами населених
пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
Податок на земельні ділянки, що входять до складу земель
лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими,
житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами,
справляється у розмірі 0, 3 процента грошової оцінки одиниці
площі ріллі по області.
Статті 6020-6024 - резервні
Глава 49. Оподаткування будівель і споруд
Стаття 6025. Будівлі, що не є об'єктами оподаткування
(1) Не є об'єктами оподаткування:
а) будівлі, які перебувають у власності:
а1 держави або територіальних громад (їх спільній
власності);
а2 релігійних організацій, за умови використання зазначених
будівель як місця провадження релігійної діяльності;
а3 установ і організацій іноземних держав, які користуються
дипломатичним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними
договорами України;
б) будівлі, які використовуються для будь-яких цілей, за
умови, що такі будівлі знаходяться у зонах відчуження та
безумовного (обов'язкового) відселення, визначених законодавством
України;
в) будівлі, які не введено в експлуатацію протягом
податкового періоду.
в1 Порядок визначення дати початку експлуатації будівель
установлюється Кабінетом Міністрів України.
в2 У разі коли спорудження будівлі завершено, але вона не
введена в експлуатацію, починаючи з наступного податкового
періоду така будівля оподатковується на загальних підставах;
г) будівлі багатоквартирного житлового фонду (включаючи
гуртожитки), одноквартирного житлового фонду в сільській
місцевості, які перебувають на балансі юридичних осіб і щодо яких
прийнято рішення про передачу у власність територіальних громад
або їх спільну власність.
(2) Будівлі, зазначені у частині (1) цієї статті, не є
об'єктами оподаткування виключно за умови надання їх власниками
органам державної податкової служби інформації за формою та у
порядку, що встановлюються центральним органом державної
податкової служби України. Ця вимога не поширюється на будівлі,
зазначені в підпункті "б" частини (1) цієї статті. Якщо така
інформація не надається у строки, визначені центральним органом
державної податкової служби України, будівлі, зазначені в частині
(1) цієї статті, оподатковуються на загальних підставах.
(3) Якщо будівлі, зазначені в частині (1) цієї статті, крім
підпункту "б", використовуються з метою одержання прибутку, вони
оподатковуються на загальних підставах.
Стаття 6026. Визначення бази оподаткування будівлі
(1) База оподаткування будівлі розраховується окремо по
кожній будівлі та обчислюється шляхом множення загальної площі
будівлі у відповідних одиницях виміру (квадратні метри) на
середню вартість одиниці виміру будівлі, визначену на 1 січня
поточного року або на середню вартість одиниці виміру нової
будівлі.
(2) Для оцінки середньої вартості одиниці виміру будівлі
використовується метод аналогій, за яким середня вартість одиниці
виміру будівлі встановлюється на підставі оцінки середньої
вартості одиниці виміру площі будівлі, аналогічної
оподатковуваній, залежно від матеріалу, з якого виготовлені
стіни, місця розташування, призначення будівлі та інших факторів
її оцінки.
1. Розмір середньої вартості одиниці виміру площі будівлі
залежно від матеріалу, з якого виготовлені стіни, місця
розташування, реґіону, чисельності постійних жителів населеного
пункту встановлюється органами місцевого самоврядування за
методикою оцінки, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
2. Перегляд розміру середньої вартості одиниці виміру площі
будівлі повинен здійснюватися не рідше одного разу на 5 років,
але не частіше одного разу на 3 роки.
3. Для цілей оподаткування розмір середньої поточної
вартості будівлі не може змінюватися протягом одного податкового
року.
(3) Середня вартість одиниці виміру нової будівлі
розраховується шляхом ділення загальної вартості будівництва на
загальну площу будівлі.
(4) База оподаткування будівель визначається платниками
податку самостійно.
Стаття 6027. Ставки податку на будівлі
(1) Будівлі оподатковуються за ставкою, яка встановлюється
органом місцевого самоврядування під час затвердження
відповідного місцевого бюджету, в розмірі не нижче 0, 5 відсотка
та не вище 1 відсотка бази оподаткування.
Ставка податку не може змінюватися протягом одного
податкового року.
Стаття 6028. Споруди, що не є об'єктами оподаткування
(1) Не є об'єктами оподаткування споруди:
а) що перебувають у власності:
а1 держави або територіальних громад (їх спільній
власності), крім випадків, коли такі споруди закріплені за
підприємствами на праві повного господарського відання, передані
іншим особам у користування на умовах оренди чи будь-яких інших
умовах (крім майна, що передається в оперативне управління
бюджетним установам та організаціям);
а2 неприбуткових організацій, крім випадків, коли споруди
використовуються для одержання доходів (прибутків);
а3 установ і організацій іноземних держав, які користуються
дипломатичним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними
договорами України;
б) що використовуються:
б1 для будь-яких цілей, за умови, що такі споруди
знаходяться у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового)
відселення, визначених законодавством України;
б2 як об'єкти природоохоронного призначення, у тому числі
об'єкти з утилізації виробничих відходів та відходів
життєдіяльності фізичних осіб;
б3 пенітенціарними установами та їх підприємствами
відповідно до встановлених законодавством України цілей;
б4 для потреб дитячих дошкільних закладів, закладів
середньої, середньої професійної освіти та підвищення
кваліфікації працівників, безоплатних пунктів медичного
обстеження, профілактики та допомоги працівникам (медпункти),
безоплатних спортивних залів і майданчиків для фізичного
оздоровлення та психологічної реабілітації працівників (крім
будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів),
будинків культури в сільській місцевості, за умови використання
їх виключно за призначенням, а також об'єктів
житлово-комунального господарства, що перебувають на балансі та
утримуються за рахунок платника податку;
(2) Споруди, зазначені у частині (1) цієї статті, не є
об'єктами оподаткування виключно за умови надання їх власниками
органам державної податкової служби інформації за формою та у
порядку, що встановлюється центральним органом державної
податкової служби України. Ця вимога не поширюється на споруди,
зазначені в абзаці "б1" підпункту "б" частини (1) цієї статті.
Якщо така інформація не надається у строки, визначені центральним
органом державної податкової служби України, споруди, зазначені у
частині (1) цієї статті, оподатковуються на загальних підставах.
Стаття 6029. Визначення бази оподаткування споруди
(1) Базою оподаткування споруди (споруд) є балансова
вартість (сукупна балансова вартість споруд), що перебувають у
власності (користуванні - у разі фінансового лізингу) платника
податку - юридичної особи.
1. База оподаткування споруди розраховується окремо по
кожній споруді.
2. Балансова вартість споруди визначається відповідно до статті
2078 цього Кодексу.
3. Для цілей оподаткування споруди, сума амортизаційних
відрахувань, нарахована протягом строку використання такої
споруди, не може перевищувати 50 процентів її первісної
балансової вартості.
(2) База оподаткування споруди, що перебуває у власності
фізичних осіб, в тому числі суб'єктів підприємницької діяльності,
встановлюється:
а) у разі ведення фізичною особою обліку витрат, пов'язаних
з придбанням, будівництвом та поліпшенням такої споруди, - у
порядку, передбаченому частиною (1) цієї статті;
б) за відсутності такого обліку - шляхом застосування цін на
аналогічні споруди (їх балансової вартості), що перебувають у
власності юридичних осіб, або шляхом обчислення балансової
вартості у порядку, визначеному частиною (2) статті 6026 цього
Кодексу для обчислення середньої поточної вартості одиниці виміру
будівлі.
(3) Під час визначення бази оподаткування крім випадків,
зазначених у підпункті "в" частини (1) статті 6028 цього Кодексу,
враховуються будь-які споруди незалежно від того, перебувають
вони в експлуатації (використанні) чи ні.
Стаття 6030. Ставки податку на споруди
(1) Споруди оподатковуються за ставкою, яка встановлюється
органом місцевого самоврядування під час затвердження
відповідного місцевого бюджету, в розмірах не нижче 0, 5 відсотка
та не вище 1 відсотка бази оподаткування.
(2) Ставка податку не може змінюватися протягом одного
податкового року.
Стаття 6031. Уточнення бази оподаткування будівель і споруд,
що перебувають у власності фізичних осіб
(1) Посадова особа органу державної податкової служби має
право уточнювати базу оподаткування будівлі чи споруди, що
перебувають у власності фізичної особи, в тому числі суб'єкта
підприємницької діяльності, з дотриманням вимог, передбачених
цією статтею.
(2) Якщо платник податку - фізична особа подав органу
державної податкової служби недостовірну або неповну інформацію
про об'єкт оподаткування чи якщо така інформація не надана, орган
державної податкової служби має право визначити базу
оподаткування за погодженням з таким платником податку.
1. У цьому разі орган державної податкової служби вручає
належним чином платникові податку повідомлення з проханням
визначити час зустрічі.
2. Якщо час зустрічі не визначено платником податку протягом
20 календарних днів з дня одержання повідомлення, орган державної
податкової служби має право призначити дату зустрічі самостійно,
про що платникові податку вручається належним чином повідомлення.
3. Якщо повідомлення неможливо вручити належним чином у
зв'язку з відсутністю платника податку за податковою адресою,
посадова особа органу державної податкової служби зобов'язана
вивісити біля входу в об'єкт оподаткування повідомлення про
призначену дату зустрічі для узгодження питань визначення бази
оподаткування.
4. Якщо узгодження не відбулося у строки, визначені частиною
(2) цієї статті, орган державної податкової служби самостійно
встановлює базу оподаткування будівлі або споруди на підставі
зовнішнього огляду, а також відомостей, що є у розпорядженні
цього органу.
(3) Платник податку - фізична особа має право на перегляд
бази оподаткування, самостійно встановленої органом державної
податкової служби згідно з частиною (2) цієї статті, у разі:
а) незгоди фізичної особи з визначеною базою оподаткування;
б) надання органу державної податкової служби документів, що
засвідчують відсутність платника податку у зв'язку з
довгостроковим відрядженням, хворобою або обмеженням свободи
пересування, ув'язненням чи полоном такої фізичної особи або
внаслідок дії обставин непереборної сили, підтверджених
документально;
(4) На перегляд бази оподаткування відповідно до частини (3)
цієї статті мають також право опікуни над майном фізичної особи,
яка визнана безвісно відсутньою, чи спадкоємці у разі оголошення
особи померлою або спадкоємці померлої особи, а також опікуни
фізичної особи, визнаної в установленому законодавством порядку
недієздатною, чи законні представники інших фізичних осіб.
(5) Платник податку - фізична особа зобов'язаний повідомити
орган державної податкової служби про такі істотні зміни будівлі
і споруди:
а) ліквідація (знесення, зруйнування) будівлі, споруди або
їх частин;
б) збільшення вартості будівель і споруд шляхом зміни
фізичних параметрів.
1. Таке повідомлення надсилається платником податку
рекомендованим листом органу державної податкової служби протягом
30 календарних днів після здійснення зазначених змін.
2. Якщо платник податку не надіслав таке повідомлення у
зазначений строк зменшення об'єкта оподаткування будівель і
споруд не береться до уваги, а збільшення вартості будівель і
споруд вважається здійсненим починаючи з дня, що настає за днем
останнього огляду (оцінки) будівлі і споруди.
Стаття 6032. Уточнення бази оподаткування будівель і споруд,
що перебувають у власності юридичних осіб
Посадова особа органу державної податкової служби має право
входити на територію, де розташована будівля або споруда, що
підлягає оподаткуванню, з метою уточнення розрахунку бази
оподаткування у передбаченому законодавством України порядку.
Стаття 6033. Консервація споруд
(1) Консервація споруд, що перебувають у власності держави
або територіальних громад (їх спільній власності), здійснюється
за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України або органу
місцевого самоврядування.
(2) Консервація споруд, крім зазначених у частині (1) цієї
статті, здійснюється за рішенням власника (власників) з
дотриманням вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6034. Індексація бази оподаткування будівель і споруд
(1) Протягом будь-якого податкового року, в якому не
відбувається перегляд розміру середньої вартості одиниці виміру
площі будівель, передбачений пунктом 2 частини (2) статті 6026
цього Кодексу, для розрахунків бази оподаткування будівель
застосовується індексація бази оподаткування на рівень інфляції.
1. Індексація бази оподаткування будівель на рівень інфляції
здійснюється якщо рівень інфляції, розрахований на базі року, що
передує податковому, дорівнює або перевищує 110 процентів.
2. Для спрощення податкових розрахунків застосовується
заокруглення показників рівня інфляції до найближчого значення
натурального ряду цифр, кратного п'яти.
3. Індексація провадиться органами державної податкової
служби і доводиться до відома платників податку в порядку,
передбаченому статтею 6058 цього Кодексу.
(2) Індексація бази оподаткування споруд провадиться
відповідно до статті 2078 цього Кодексу.
Статті 6035 - 6050 - резервні
Глава 50. Пільги щодо податку
Стаття 6051. Пільги для фізичних осіб
(1) Від сплати податку на земельні ділянки з урахуванням
частини (2) цієї статті звільняються:
а) інваліди 1 і 2 групи;
б) фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей до 16
років, учнів до 18 років;
в) пенсіонери;
г) ветерани війни та особи, на яких поширюється закон про
статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту;
д) фізичні особи, яким у встановленому порядку відповідно до
закону видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи.
(2) Звільнення від сплати податку на земельні ділянки,
передбачене частиною (1) цієї статті, поширюється на земельні
ділянки за місцем постійного проживання фізичної особи в межах
розмірів:
а) для ведення особистого підсобного господарства за
рішенням сільської, селищної, міської Ради - у розмірі не більше
0, 6 га;
б) для будівництва та обслуговування житлового будинку,
господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не більше: у
сільських населених пунктах - 0, 25 га, селищах міського типу -
0, 15 га, містах - 0, 1 га.
(3) Власникам будівель надаються такі пільги:
а) база оподаткування будівлі, розташованої на території
населеного пункту з чисельністю постійних жителів 50 тисяч і
більше, яка використовується сім'єю в податковому році як основне
місце проживання, зменшується за цей рік на суму, обчислену
виходячи з 21 квадратного метра загальної площі такої будівлі на
кожного члена сім'ї плюс 10, 5 квадратних метра на сім'ю, але не
менш як 80 квадратних метрів загальної площі будівлі у разі
проживання однієї самотньої особи або двох осіб пенсійного віку;
б) база оподаткування будівлі, розташованої на території
населеного пункту з чисельністю постійних жителів менш як 50
тисяч, яка використовується сім'єю в податковому році як основне
місце проживання, зменшується за цей рік на суму, обчислену
виходячи з 40 квадратних метрів загальної площі такої будівлі на
кожного члена сім'ї плюс 10, 5 квадратних метра на сім'ю, але не
менш як 120 квадратних метрів загальної площі будівлі у разі
проживання однієї самотньої особи або двох осіб пенсійного віку;
в) база оподаткування будівлі, яка використовується сім'єю
як садовий будинок, зменшується на суму, обчислену виходячи з 80
квадратних метрів загальної площі;
г) пільги, передбачені підпунктами "а" - "в" частини (3)
цієї статті, застосовуються до однієї будівлі та одного садового
будинку незалежно від кількості будівель (садових будинків), що є
у власності сім'ї.
г1 Якщо будівля перебуває у спільній власності кількох сімей
зазначені пільги надаються один раз в рік стосовно однієї
будівлі;
д) не включаються до бази оподаткування нежитлові
приміщення, розміщені на території присадибної ділянки, на якій
збудовано індивідуальний будинок - місце постійного проживання
фізичної особи (розміщені під одним дахом з індивідуальним
будинком або прибудовані до нього, або розташовані окремо), якщо
такі нежитлові приміщення використовуються для утримання
свійських тварин і птахів, зберігання садового та іншого
господарського інвентаря, для льохів, інших господарських цілей,
не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
д1 Дія підпункту "д" поширюється на будівлі, розташовані на
території населених пунктів з чисельністю постійних жителів менш
як 50 тисяч;
е) нежитлові приміщення будь-якого призначення, збудовані на
території присадибної ділянки, прилеглої до індивідуального
будинку, розташованого на території населеного пункту з
чисельністю постійних жителів більш як 50 тисяч, оподатковуються
у складі загальної площі такого індивідуального будинку згідно з
підпунктом "а" частини (3) цієї статті;
є) пільги, передбачені підпунктами "а" - "в" і "д" частини
(3) цієї статті, поширюються також на будівлі, які орендуються
(наймаються) фізичними особами для їх використання як основного
місця проживання, а також будівлі, розташовані на присадибних
ділянках, за умови, що договір оренди (найму) передбачає
обов'язок цих осіб сплачувати податок на будівлі.
(4) Якщо право на пільгу у власника майна виникає протягом
року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця,
наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати
права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з
місяця, що настає за місяцем, в якому втрачено це право.
(5) Фізичні особи, які користуються податковими пільгами,
встановленими цією статтею, зобов'язані одночасно з подачею
декларації про доходи та майно у строки, передбачені розділом ІІІ
цього Кодексу подати органу державної податкової служби
інформацію за формою, встановленою центральним органом державної
податкової служби України, про склад майна і фізичних осіб, які
мають право на одержання пільг, а також про виникнення змін у
правах на одержання зазначених пільг. У разі несвоєчасного
подання такої інформації з вини фізичної особи, пільги надаються
починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому органом
державної податкової служби одержана зазначена інформація.
Стаття 6052. Пільги для юридичних осіб
(1) Від сплати податку на земельні ділянки звільняються:
а) заповідники, в тому числі історико-культурні, національні
природні парки, заказники (крім мисливських), реґіональні
ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні
парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки
садовопаркового мистецтва;
б) дослідні господарства науково-дослідних установ і
навчальних закладів сільськогосподарського профілю та
професійно-технічних училищ, які є резидентами;
в) органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, органи прокуратури, установи та організації (в
тому числі заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я,
соціального забезпечення, фізичної культури та спорту), які
повністю утримуються за рахунок бюджетів, що входять до складу
бюджетної системи України (крім Збройних Сил України та інших
військових формувань, створених відповідно до законодавства
України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації
хворих, які повністю утримуються за рахунок бюджету згідно із
переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, дитячі
санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські
організації інвалідів України, підприємства та організації
громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною
власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце
роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше
50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд
оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього
звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на
оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва
(обігу).
Зазначені підприємства та організації громадських
організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за
наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який
надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та
організацій громадських організацій інвалідів відповідно до
Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні;
г) релігійні та благодійні організації, зареєстровані
відповідно до законодавства України, що не займаються
підприємницькою діяльністю.
(2) Не справляється податок:
а) на сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно
забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що
зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового)
відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого
радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених
сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо
ведення сільського господарства;
б) на земельні ділянки, що перебувають у тимчасовій
консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
в) на земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій
і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів
сільськогосподарських культур;
г) на земельні ділянки, зайняті під автомобільними дорогами
загального користування;
д) на земельні ділянки сільськогосподарських підприємств
усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств,
зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу
їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями,
генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових
насаджень;
е) на земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв.
(3) Якщо юридичні особи, які користуються пільгами щодо
податку на земельні ділянки, мають у підпорядкуванні
госпрозрахункові підприємства (філіали, відділення) або здають в
тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі
або їх частини, податок на земельні ділянки, зайняті цими
госпрозрахунковими підприємствами (філіалами, відділеннями) або
будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування,
сплачується на загальних підставах.
(4) Якщо право на пільгу у власника майна виникає протягом
податкового року, вона надається починаючи з місяця, що настає за
місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу
протягом податкового року податок сплачується починаючи з місяця,
що настає за місяцем, в якому втрачено це право.
Стаття 6053 - резервна
Глава 51. Порядок обчислення податку
Стаття 6054. Податковий період
(1) Податковим періодом для платників податку є податковий
рік.
(2) Податковий рік починається 1 січня і закінчується 31
грудня того ж року.
Стаття 6055. Порядок обчислення податку
(1) Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку на
поточний податковий рік за формою, встановленою центральним
органом державної податкової служби України, виходячи з
податкових ставок та бази оподаткування, розрахованої на початок
зазначеного року, і не пізніше 20 січня поточного податкового
року подають розрахунок органу державної податкової служби за
місцем знаходження земельної ділянки.
(2) Фізичні особи у строки, передбачені розділом ІІІ цього
Кодексу, подають органу державної податкової служби за податковою
адресою декларацію про доходи та майно, в якій зазначається
інформація про об'єкти оподаткування, що перебувають у їх
власності (у користуванні) на день подання декларації.
Нарахування податку фізичним особам проводиться органами
державної податкової служби на підставі даних зазначених
декларацій.
(3) Порядок обчислення і сплати податку затверджується
центральним органом державної податкової служби України.
Стаття 6056. Порядок обчислення сум податку у разі зміни
власника (користувача) майна
(1) Юридичні особи, у яких право власності на майно або
право користування ним, пов'язане з обов'язком сплачувати
податок, виникло після 1 січня поточного податкового року:
а) подають розрахунок до органів державної податкової служби
не пізніше 30 днів з дня виникнення цього права;
б) нараховують податок на зазначені об'єкти оподаткування
починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому виникло право
власності чи користування. Базою оподаткування у такому разі є
вартість майна на дату передачі права власності або користування.
(2) Фізичні особи, у яких право власності на майно або право
користування ним, пов'язане з обов'язком сплачувати податок,
виникло після закінчення строку, встановленого для подання
декларації про доходи та майно, повинні подати органу державної
податкової служби повідомлення за формою, встановленою
центральним органом державної податкової служби України для
нарахування податку. У цьому разі податок нараховується починаючи
з місяця, що настає за місяцем, в якому виникло право власності
чи користування.
(3) У разі припинення у юридичних та фізичних осіб права
власності на майно або права користування ним, пов'язаного з
обов'язком сплачувати податок, податок сплачується до останнього
дня місяця, в якому припинено зазначене право.
(4) У разі здачі в оренду майна податок сплачується його
власником або від його імені особою, якій воно передано, якщо це
передбачено в договорі оренди. Податок у такому разі сплачується
за місцем знаходження нерухомого майна.
Стаття 6057. Вимоги про надання інформації щодо об'єктів
оподаткування
Будь-які особи, які володіють майном, що є об'єктом
оподаткування відповідно до статті 6006 цього Кодексу, або
користуються ним на підставах, передбачених законодавством
України, управляють ним, а також будь-які юридичні особи, які
провадять підприємницьку або іншу діяльність, пов'язану з
використанням інформації про зазначене майно (в тому числі
нотаріальні бюро (контори), банки, бюро технічної інвентаризації,
компанії та біржі з торгівлі майном, інші реєстратори майна або
прав на нього), надають інформацію відповідним органам державної
податкової служби за їх запитом у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
Статті 6058 - 6060 - резервні
Глава 52. Строки сплати податку та порядок його зарахування
до бюджетів
Стаття 6061. Строки сплати податку
Сплата податку за поточний податковий рік здійснюється
рівними частинами фізичними особами та юридичними особами -
виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції -
не пізніше 1 липня і 1 листопада, а всіма іншими юридичними
особами - щоквартально не пізніше 20 числа місяця, наступного за
зівтним кварталом.
Стаття 6062. Зарахування податку
Податок зараховується до бюджетів міста, селища, села за
місцем знаходження нерухомого майна.
Статті 6063 - 6070 - резервні
Роздiл VІІ. Державне мито
Глава 54. Платники та об'єкти оподаткування
Стаття 7001. Платники державного мита
Платниками державного мита є:
а) фізичні та юридичні особи - резиденти і нерезиденти, за
вчинення в їх інтересах дій та за видачу документів, що мають
юридичне значення, уповноваженими на те органами, підприємствами,
установами, організаціями;
б) філіали (відділення), представництва, в тому числі
постійні представництва нерезидентів, у разі їх звернення до
уповноважених органів, підприємств, установ, організацій щодо
вчинення дій в інтересах осіб, від імені яких вони діють, та щодо
видачі документів, які мають юридичне значення для таких осіб.
Стаття 7002. Об'єкти оподаткування
Державне мито справляється:
а) із заяв, скарг, що подаються до судів, і за видачу судами
копій документів;
б) із заяв, що подаються до арбітражних судів;
в) за нотаріальні дії, що вчиняються державними нотаріусами
і посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних,
міських рад;
г) за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу
громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського
стану і свідоцтв у зв'язку з поновленням записів актів
громадянського стану і внесенням до них змін, доповнень і
виправлень;
д) у передбачених законом випадках за вчинення дій в
інтересах фізичних та юридичних осіб і за видачу документів
органами Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства
закордонних справ України;
е) за операції, з об'єктами рухомого і нерухомого майна, що
здійснюються на товарних біржах;
є) за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти
інтелектуальної власності;
ж) за вчинення інших дій, передбачених цим розділом.
Статті 7003, 7004 - резервні
Глава 55. Ставки та особливості справляння державного мита
із заяв, скарг, що подаються до судів, і за видачу судами копій
документів
Стаття 7005. Ставки державного мита із заяв, скарг, що
подаються до судів, і за видачу судами копій документів
Об'єкти оподаткування Розмір ставок
(1) Із позовних заяв (крім випадків, 1 процент ціни позову,
передбачених частинами (2) - (11) але не менш як 50 гривень
цієї статті) і не більш як 1700 гривень
(2) Із позовних заяв про розірвання 10 гривень
шлюбу
(3) Із позовних заяв про кожне 20 гривень
повторне розірвання шлюбу
(4) Із позовних заяв про розірвання
шлюбу з поділом майна:
а) при розірванні першого шлюбу 10 гривень.+ державне мито,
визначене відповідно до
частини (1) цієї статті
б) при кожному повторному 20 гривень + державне мито,
розірванні шлюбу визначене відповідно до
частини (1) цієї статті
5) Із позовних заяв про 5 гривень
розірвання шлюбу з особами,
визнаними судом безвісно
відсутніми чи недієздатними
внаслідок душевної хвороби чи
недоумства, або з особами,
засудженими до позбавлення волі
на строк не менш як три роки
(6) Із позовних заяв про зміну або 10 гривень
розірвання договору найму житлових
приміщень, про продовження строку
прийняття спадщини, про визнання
договорів недійсними, про скасування
арешту на майно осіб та з інших
позовних заяв немайнового
характеру (або таких, що не
підлягають оцінці)
(7) Із позовних заяв про розгляд 20 гривень
питань захисту честі та гідності:
(8) Із позовних заяв з 10 гривень
переддоговірних спорів
(9) Із позовних заяв щодо захисту 0,1 процента ціни позову
майнових прав громадян на земельну
частку (пай) і майновий пай
(10) Із заяв (скарг) у справах, що 20 гривень
виникають із адміністративно-правових
відносин, крім випадків, передбачених
частиною (11) цієї статті
(11) Із скарг за неправомірні дії 10 гривень
органів державного управління і
службових осіб, що ущемляють права
громадян
(12) Із заяв (скарг) у справах 40 гривень
окремого провадження
(13) Із касаційних скарг на рішення 50 процентів суми
судів і скарг на рішення, що набрали державного мита, що
законної сили підлягає сплаті у разі
подання заяви (скарги)
(14) За повторну видачу копії 2 гривні
судового рішення, вироку, ухвали
та іншого акту
Стаття 7006. Особливості справляння державного мита із заяв,
скарг, що подаються до судів, і за видачу судами копій документів
(1) Державне мито із заяв, скарг, що подаються до судів, і
за видачу судами копій документів сплачується до подання заяв,
скарг до судів (якщо інше не встановлено цивільним процесуальним
законодавством) і видачі копій документів у розмірах, що
визначаються залежно від об'єктів оподаткування та ставок,
передбачених статтею 7005 цього Кодексу.
(2) Ціна позову визначається відповідно до цивільного
процесуального законодавства України.
(3) З позовних заяв, що містять одночасно вимоги майнового і
немайнового характеру, сплачується державне мито одночасно за
ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і
за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового
характеру.
(4) Державне мито із позовних заяв, які розглядаються
судами, сплачується з урахуванням таких особливостей:
а) із зустрічних позовних заяв, а також із заяв про вступ у
справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами державне
мито сплачується на загальних підставах;
б) у разі вибуття із справи первісного позивача і заміни
його правонаступником державне мито сплачується правонаступником,
якщо воно не було сплачене первісним позивачем;
в) у разі виділення судом (суддею) однієї або кількох із
об'єднаних позовних вимог в окреме провадження державне мито,
сплачене за подання позову, не перераховується і не повертається.
в1 За справами, які були виділені в окреме провадження,
державне мито вдруге не сплачується;
г) за повторно подані позови, які раніше були залишені без
розгляду, державне мито сплачується на загальних підставах. При
цьому, коли у зв'язку із залишенням позову без розгляду державне
мито підлягало поверненню, але не було повернуто до повторно
поданого позову, може бути доданий первісний документ про сплату
мита, якщо не минув рік з дня його зарахування до бюджету;
д) при збільшенні позивачем позовних вимог державне мито
доплачується відповідно до збільшеної ціни позову, а при
зменшенні - сплачене державне мито не повертається. Аналогічно
визначається розмір державного мита, якщо суд залежно від
обставин справи виходить за межі заявлених позивачем вимог.
Статті 7007, 7008 - резервні
Глава 56. Ставки та особливості справляння державного мита
із заяв, що подаються до арбітражних судів
Стаття 7009. Ставки державного мита із заяв, що подаються до
арбітражних судів
Об'єкти оподаткування Розмір ставок
(1) Із позовних заяв майнового 1 процент ціни
характеру позову, але не менш як 50
гривень і не більш як
1700 гривень
(2) Із позовних заяв немайнового 85 гривень
характеру, у тому числі із заяв
про визнання недійсними актів
(3) Із заяв про порушення справ 50 гривень
про банкрутство
(4) Із заяв кредиторів, які 1% ціни позову, але не
звертаються з майновими вимогами до менш як 50 гривень і
боржника після оголошення про порушення не більш як 1700 гривень
справи про банкрутство
(5) Із заяв у зв'язку із спорами, що 85 гривень
виникають під час укладення, зміни або
розірвання господарських договорів, та
із заяв про визнання таких договорів
недійсними
(6) Із заяв про перевірку в порядку 50 процентів ставки, що
нагляду рішень, постанов, а також ухвал підлягає сплаті під час
про припинення провадження у справі, подання заяви для
залишення позову без розгляду та ухвал розгляду справи у першій
про розподіл арбітражних витрат інстанції, а із спорів
майнового характеру
- cтавки, обчисленої
виходячи з оспорюваної
суми
(7) Із заяв про перевірку в порядку 20 гривень
нагляду решти ухвал арбітражного суду
Стаття 7010. Особливості справляння державного мита із заяв,
що подаються до арбітражних судів
(1) Державне мито із справ, що розглядаються в арбітражних
судах, сплачується до подання заяв до арбітражних судів (якщо
інше не встановлено арбітражним процесуальним законодавством) в
розмірах, що визначаються залежно від об'єктів оподаткування та
ставок, передбачених статтею 7009 цього Кодексу.
(2) Ціна позову визначається відповідно до арбітражного
процесуального законодавства України.
(3) У разі збільшення позовних вимог сума державного мита
доплачується відповідно до збільшеної ціни позову, а у разі їх
зменшення сплачена сума державного мита не повертається.
Стаття 7011 - резервна
Глава 57. Ставки та особливості справляння державного мита
за нотаріальні дії, що вчиняються державними нотаріусами і
посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних,
міських рад
Стаття 7012. Ставки державного мита за нотаріальні дії, що
вчиняються державними нотаріусами і посадовими особами виконавчих
комітетів сільських, селищних, міських рад
Об'єкти оподаткування Розмір ставок
(1) За посвідчення договорів відчуження
житлових будинків, квартир, кімнат, дач,
садових будинків, гаражів, а також інших
об'єктів нерухомого майна, які перебувають
у власності фізичної особи, що здійснює
таке відчуження, крім зазначеного у
частині (2) цієї статті:
а) дітям, у тому числі пасинку чи падчерці, 20 гривень
онукам, батькам, одному з подружжя
б) іншим особам 1 процент суми
договору, але не
менш як 20 гривень
(2) За посвідчення договорів відчуження
земельних ділянок, які перебувають у
власності фізичної особи, що здійснює таке
відчуження:
а) дітям, у тому числі пасинку чи падчерці, 20 гривень
онукам, батькам, одному з подружжя
б) іншим особам 1 процент суми
договору, але не
менше як 20 гривень
(3) За посвідчення договорів відчуження
транспортних засобів:
а) дітям, у тому числі пасинку чи 50 гривень
падчерці, онукам, батькам, одному з
подружжя
б) іншим особам: 5 процентів суми
договору, не нижчої,
ніж дійсна вартість
транспортного
засобу
(4) За посвідчення інших договорів, що
підлягають оцінці:
а) дітям, у тому числі пасинку чи падчерці, 10 гривень
онукам, батькам, одному з подружжя
б) іншим особам 1 процент суми
договору, але не
менш як 20 гривень
(5) За посвідчення договорів відчуження з 0,1 процента
державної або комунальної власності договірної вартості
корпоративних прав підприємств, а також корпоративних прав,
об'єктів незавершеного будівництва (вартості об'єктів
незавершеного
будівництва)
(6) За посвідчення договорів застави майна:
а) для заставодавців, крім визначених у 0,1 процента
підпункті "б" цієї частини вартості предмета
застави
б) для фізичних осіб - заставодавців, у 20 гривень
межах договорів іпотечного кредитування
(будівництва житла під його заставу)
(7) За посвідчення договорів оренди 0,01 процента суми
(суборенди) земельних ділянок грошової оцінки
земельної ділянки,
яка встановлюється
за методикою,
затвердженою
Кабінетом Міністрів
України. У разі
відсутності
грошової оцінки
земельної ділянки
- 1 процент суми
договору, але не
менш як 20 гривень
(8) За посвідчення договорів поділу майна, 50 гривень
поруки та інших угод, що не підлягають
оцінці, а також шлюбних контрактів
(9) За посвідчення заповітів 10 гривень
(10) За видачу свідоцтва про право на
спадщину та успадкування права на земельну
частку (пай):
а) дітям, у тому числі пасинку чи падчерці, 0,1 процента суми
онукам, батькам, бабусям та дідусям, одному спадщини
з подружжя, братам та сестрам (за винятком
майна, зазначеного у підпунктах "б", "в",
"г", "д" цієї частини)
б) на майно осіб, які загинули під час 0,1 процента суми
захисту України та колишнього СРСР; у спадщини
зв'язку з виконанням військових,
правоохоронних, інших службових чи
громадських обов'язків щодо захисту життя
людей, охорони громадського порядку та
боротьби із злочинністю, захисту прав
приватної, державної або комунальної
власності; а також осіб, які загинули або
померли внаслідок захворювання, пов'язаного
з Чорнобильською катастрофою, осіб,
реабілітованих у встановленому порядку,
за умови, що ці особи проживали разом із
спадкодавцем
в) на один житловий будинок, квартиру, 0,1 процента суми
кімнату, що належали спадкодавцеві на спадщини
праві приватної власності та
використовувалися ним як місце
постійного проживання, на один
транспортний засіб, гараж, дачний або
садовий будинок, якщо спадкоємці
проживали разом із спадкодавцем
г) на вклади у ВАТ "Державний ощадний 0,05 процента
банк України" та в інших банках, на суми спадщини
страхові суми за договорами особистого й
майнового страхування, облігації
державних позик та інші цінні папери,
суми заробітної плати, авторське право,
суми авторського гонорару і винагород за
відкриття, винахід, раціоналізаторську
пропозицію та промислові зразки
д) на майно осіб селянського (фермерського) 0,05 процента
господарства, якщо вони є членами цього суми спадщини
господарства
е) іншим спадкоємцям 0,5 процента
суми спадщини
(11) За видачу свідоцтва про право 30 гривень
власності на частку в спільному майні
подружжя
(12) Посвідчення доручень на право
користування і розпорядження майном (крім
транспортних засобів):
а) дітям, у тому числі пасинку чи падчерці, 10 гривень
онукам, батькам, одному з подружжя
б) іншим особам 50 гривень
(13) За посвідчення доручень на право
користування і розпорядження транспортними
засобами:
а) дітям, у тому числі пасинку чи падчерці, 10 гривень
онукам, батькам, одному з подружжя
б) іншим особам 170 гривень
(14) За посвідчення інших доручень 10 гривень
За посвідчення доручень для участі в 1 гривню
загальних зборах акціонерного товариства
(15) За вжиття заходів до охорони спадкового 30 гривень
майна
(16) За приймання у депозит грошових сум та 0,5 процента
цінних паперів прийнятої на
зберігання грошової
суми або ринкової
вартості цінних
паперів
(17) За вчинення морських протестів 170 гривень
(18) За вчинення протестів векселів,
пред'явлення чеків до платежу і
посвідчення неоплати чеків:
а) виданих (емітованих), авальованих або 5 гривень за кожний
переданих шляхом індосаменту державою або вексель або чек
органами місцевого самоврядування незалежно від суми
боргової вимоги
б) виданих (емітованих) іншими особами 0,1 процента суми
боргової вимоги,
але не більше
1700 гривень за
100 векселів,
наданих до
протесту, чеків,
пред'явлених до
платежу або для
посвідчення у
неоплаті стосовно
кожного окремого
боржника
(19) За вчинення виконавчих написів 1 процент суми, що
стягується, або 1
процент вартості
майна, яке підлягає
витребуванню, але
не більш як
1700 гривень за
кожний напис
(20) За засвідчення правильності 20 гривень за
перекладів документа з однієї мови на іншу кожний повний або
неповний друкований
аркуш формату А-4 з
інтервалом 1,5
(21) За засвідчення вірності копій документів 2 гривні за
і виписок з них кожний повний або
неповний друкований
аркуш формату А-4 з
інтервалом 1,5
(22) За засвідчення справжності підпису на 10 гривень за
документах кожний підпис на
кожному з
документів
(23) За передачу заяв фізичних і юридичних 20 гривень за
осіб іншим фізичним або юридичним особам кожну заяву
(24) За видачу дублікатів документів, що 5 гривень за
зберігаються у справах нотаріальної контори кожний повний або
неповний друкований
аркуш формату А-4 з
інтервалом 1,5
(25) За вчинення нотаріальних дій, крім
зазначених у частинах (1) - (26) цієї статті 20 гривень
(26) За нотаріальні дії, що вчиняються за у розмірі ставки,
межами державних нотаріальних контор, органів встановленої за
місцевого самоврядування відповідні дії,
збільшеної на 50
процентів
Стаття 7013. Особливості справляння державного мита за
нотаріальні дії, що вчиняються державними нотаріусами і
посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних,
міських рад
Державне мито за вчинення нотаріальних дій сплачується до
вчинення цих дій (під час видачі документів) у розмірах, що
визначаються залежно від об'єктів оподаткування та ставок,
визначених у статті 7012 цього Кодексу, з урахуванням таких
особливостей:
а) державне мито за нотаріальні дії, що вчиняються в
державних нотаріальних конторах та державних нотаріальних
архівах, сплачується шляхом безготівкового розрахунку або
готівкою через банки, а за нотаріальні дії, що вчиняються
посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних,
міських рад, - через банки або готівкою за вибором платника.
а1 У разі сплати державного мита за нотаріальні дії, що
вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів сільських,
селищних, міських рад, готівкою, мито справляється зазначеними
посадовими особами і в установленому порядку перераховується до
відповідного місцевого бюджету протягом 10 робочих днів з дня
сплати;
б) за повторні свідоцтва про право на спадщину майна, що
видаються на підставі ухвали суду про недійсність попередніх
свідоцтв, державне мито сплачується на загальних підставах.
б1 Сума державного мита сплачена за первісне свідоцтво
підлягає поверненню або за заявою платника зараховується в
рахунок суми, що належить до сплати за видачу нового свідоцтва,
якщо не минув рік з дня зарахування цієї суми до бюджету.
б2 У порядку, встановленому підпунктом "б", сплачується
державне мито також за повторне посвідчення договорів, визнаних
судом недійсними;
в) за наявності неповнолітніх спадкоємців на день відкриття
спадщини (в тому числі й тих, які не є дітьми спадкодавця)
державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців у тій
сумі, що належить згідно з їх часткою спадщини, незалежно від
того, досягли чи ні неповнолітні повноліття на час одержання
свідоцтва про право на спадщину;
г) при обчисленні суми державного мита за посвідчення
договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач,
садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого
майна (за винятком земельних ділянок), які перебувають у
власності фізичних та юридичних осіб, вартість таких договорів
приймається, виходячи із суми договору, але не нижче його
інвентаризаційної або балансової вартості з урахуванням
коефіцієнтів індексації вартості цих об'єктів та зносу на момент
відчуження, що зазначається в довідках-характеристиках бюро
технічної інвентаризації;
д) за посвідчення договорів, платежі за якими сплачуються
періодично, зокрема за договорами оренди майна, сума, з якої
обчислюється і сплачується державне мито, визначається виходячи
із загальної суми платежів за такими договорами за весь час їх
дії. Якщо договір укладено на невизначений строк, то державне
мито обчислюється і сплачується виходячи із загальної суми
платежів за договором, але не більш як за три роки;
е) за посвідчення договорів про уступлення вимоги і
переведення боргу, про продовження строку дії раніше укладеного
договору або збільшення початкової суми договору державне мито
обчислюється і справляється виходячи з оцінки нездійснених прав і
невикористаних обов'язків або суми, на яку збільшується сума
раніше укладених договорів;
є) у разі посвідчення угод, складених в іноземній валюті, а
також у тих випадках, коли успадковується іноземна валюта,
обчислення державного мита здійснюється виходячи з ціни
(вартості) угоди або успадкованої суми, перерахованих у
національну валюту за офіційним валютним (обмінним) курсом на
день посвідчення угоди;
ж) за посвідчення договорів міни державне мито обчислюється
з вартості того обмінюваного майна, яке, включаючи грошову
доплату, матиме вищу вартість;
з) за вчинення виконавчих написів належна до сплати сума
державного мита, у разі звільнення стягувача від її сплати,
стягується з боржника разом з боргом за написом державного
нотаріуса.
Стаття 7014 - 7016 - резервні
Глава 58. Розмір та особливості справляння державного мита
за реєстрацію актів громадянського стану, а також за видачу
громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського
стану і свідоцтв у зв'язку із поновленням записів актів
громадянського стану та внесенням до них змін, доповнень і
виправлень
Стаття 7017. Ставки державного мита за реєстрацію актів
громадянського стану, а також за видачу громадянам повторних
свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтв у
зв'язку із поновленням записів актів громадянського стану та
внесенням до них змін, доповнень і виправлень
Об'єкти оподаткування Розмір ставок
(1) За реєстрацію шлюбу (включаючи видачу 20 гривень
свідоцтва про одруження)
(2) За реєстрацію розірвання шлюбу в 70 гривень з однієї
позасудовому порядку сторони або по 35
гривень - з кожної
із сторін
(3) За реєстрацію розірвання шлюбу на 50 гривень
підставі рішення суду, якщо обоє з подружжя
реєструють розірвання першого шлюбу
(4) За реєстрацію розірвання шлюбу на 85 гривень
підставі рішення суду, якщо подружжя або один
з них реєструють розірвання повторного шлюбу
(5) За видачу повторних свідоцтв про
реєстрацію актів громадянського стану:
а) за видачу першого повторного свідоцтва 5 гривень
б) за видачу другого та подальших повторних 20 гривень
свідоцтв
(6) За реєстрацію зміни прізвища, імені та
по батькові, не пов'язаної з реєстрацією
шлюбу:
а1 дітям до 16 років 10 гривень
а2 іншим громадянам 50 гривень
(7) За реєстрацію кожної повторної зміни 170 гривень
прізвища, імені та по батькові, не
пов'язаної з реєстрацією шлюбу
(8) За видачу повторних свідоцтв у зв'язку 5 гривень
із поновленням записів актів громадянського
стану, внесенням до них змін, доповнень і
виправлень
Стаття 7018. Особливості справляння державного мита за
реєстрацію актів громадянського стану, а також за видачу
громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського
стану і свідоцтв у зв'язку із поновленням записів актів
громадянського стану та внесенням до них змін, доповнень і
виправлень
За реєстрацію актів громадянського стану, а також за видачу
громадянам свідоцтв органами реєстрації актів громадянського
стану державне мито сплачується до звернення до цих органів у
розмірах, установлених статтею 7017 цього Кодексу, з урахуванням
таких особливостей:
а) за реєстрацію зміни прізвища, імені та по батькові (крім
зміни під час реєстрації шлюбу) державне мито в установленому
розмірі справляється із заявника, який подав про це заяву.
а1 У такому ж розмірі справляється державне мито у разі
реєстрації зміни прізвища особою, яка після реєстрації шлюбу
знову змінює своє прізвище на прізвище другого з подружжя або
змінює прізвище, прийняте під час одруження, на дошлюбне;
б) за реєстрацію зміни прізвища, імені та по батькові членів
однієї сім'ї державне мито сплачується на загальних підставах
кожним членом сім'ї, на якого складається запис акта про зміну
прізвища, імені, по батькові;
в) якщо громадянином одночасно реєструється зміна прізвища,
імені, по батькові, державне мито справляється за реєстрацію
одного акта;
г) за видачу громадянам повторних свідоцтв у зв'язку з
внесенням до записів актів громадянського стану змін, пов'язаних
із зміною ними прізвища, ім'я та по батькові, державне мито не
справляється;
г1 за внесення змін до актових записів на неповнолітніх
дітей у зв'язку із зміною їх батьками прізвища або імені державне
мито під час видачі повторних свідоцтв справляється на загальних
підставах.
Стаття 7019 - резервна
Глава 59. Розмір та особливості справляння державного мита
за вчинення дій в інтересах фізичних і юридичних осіб та за
видачу документів органами Міністерства внутрішніх справ України
і Міністерства закордонних справ України
Стаття 7020. Ставки державного мита за вчинення дій в
інтересах фізичних і юридичних осіб та за видачу документів
органами Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства
закордонних справ України
Об'єкти оподаткування Розмір ставок
(1) За видачу паспорта громадянина України:
а) у разі обміну паспорта старого зразка на 5 гривень
паспорт нового зразка
б) у разі обміну паспорта у зв'язку із зміною 5 гривень
прізвища внаслідок реєстрації або розірвання
шлюбу
в) в інших випадках 35 гривень
(2) За видачу паспорта для виїзду за кордон 120 гривень
(3) За продовження строку дії паспорта для
виїзду за кордон:
а) в Україні 85 гривень
б) за межами України сума в іноземній
валюті,
еквівалентна 85
гривням.
(4) За видачу посвідчення особі без 85 гривень
громадянства для виїзду за кордон або
продовження строку його дії
(5) За внесення будь-яких змін до виданих 10 гривень
раніше документів, зазначених у частині (2) і
(4) цієї статті (крім продовження строку їх
дії)
(6) За видачу документів про запрошення
іноземців та осіб без громадянства в Україну:
а) для юридичних осіб 50 гривень
б) для фізичних осіб 10 гривень
(7) За оформлення іноземцям та особам без
громадянства віз за межами України для в'їзду
в Україну та транзитного проїзду через
територію України:
а) за межами України у розмірах, що
встановлюються
на умовах
взаємності з
відповідними
державами,
а у разі
відсутності
узгоджених
розмірів - сума
в іноземній
валюті,
еквівалентна
50 гривням
б) у пунктах перетину державного кордону сума в іноземній
валюті,
еквівалентна
50 гривням
(8) За видачу або продовження строку дії
посвідки на проживання в Україні іноземцям та
особам без громадянства:
а) на постійне проживання:
а1 особам, які набули або подали заяву про 5 гривень
набуття статусу біженця або репатрійованої особи
та членам їхніх сімей
а2 для громадян СНД 10 гривень
а3 для інших осіб 340 гривень
б) на тимчасове проживання:
б1 з правом ведення трудової діяльності
б2 для професій, які не потребують високого 5 гривень за
рівня кваліфікації, а також професій, попит на кожний робочий
які з боку безробітних громадян України є день періоду,
високим, за переліком, встановлюваним Кабінетом на який
Міністрів України видається
дозвіл, але не
менш як 1020
гривень за
посвідку
б3 для інших професій 2 гривні за
кожний робочий
день періоду,
на який
видається
дозвіл, але не
менш як 340
гривень.
б4 без права ведення трудової діяльності 200 гривень
(9) За видачу іноземцям і особам без у розмірах,
громадянства посвідки на проживання замість передбачених
загубленої частиною
(8) цієї статті
для первинних
документів.
(10) За дострокове (до 10 робочих днів) ставки
оформлення документів, передбачених частинами державного
(2), (6), (9) цієї статті мита за вчинення
відповідних дій,
збільшені на 100
процентів
(11) За реєстрацію дійсних національних 10 гривень
паспортів іноземцям або документів, які їх
замінюють
(12) За видачу документів громадянам України, 10 гривень
які проживають у прикордонних районах, на право
перетину державного кордону України у спрощеному
порядку
(13) За подання заяв про прийняття у 50 гривень
громадянство України
(14) За подання заяв про вихід із громадянства 510 гривень
України
(15) За видачу замість загублених: паспортів у розмірах,
для поїздки за кордон, документів про запрошення передбачених для
в Україну видачі первинних
документів
(16) За видачу паспортів для виїзду за кордон, ставки
а також за продовження строку дії таких державного
документів громадянам України - учасникам мита за
Великої Вітчизняної війни, інших бойових дій з відповідні
числа військовослужбовців, які проходили службу дії, знижені на
у військових частинах, штабах і установах, що 50 процентів
входили до складу діючої армії, а також
колишнім партизанам та інтернованим особам
(17) За прописку громадян або реєстрацію місця 1 гривня
проживання
(18) За консульські дії, які проводяться в за ставками
Україні та за її межами консульських
зборів,
визначених
Кабінетом
Міністрів
України на
умовах
взаємності з
відповідними
країнами
Стаття 7021. Особливості справляння державного мита за
вчинення дій в інтересах фізичних і юридичних осіб та за видачу
документів органами Міністерства внутрішніх справ України і
Міністерства закордонних справ України
Державне мито за вчинення дій в інтересах фізичних і
юридичних осіб та за видачу документів органами Міністерства
внутрішніх справ України і Міністерства закордонних справ України
сплачується в розмірах, що визначаються залежно від об'єктів
оподаткування та ставок, передбачених статтею 7020 цього Кодексу,
до подання відповідних заяв до зазначених органів і справляється
з урахуванням таких особливостей:
а) державне мито за реєстрацію місця проживання сплачується
у разі подання відповідних документів для реєстрації місця
проживання органами внутрішніх справ і у відповідних випадках -
виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у розмірах,
визначених відповідно до статті 7020 цього Кодексу, за кожну
реєстрацію місця проживання, крім випадків, передбачених пунктом
"б" цієї статті;
б) не сплачується державне мито у зв'язку з обміном паспорта
громадянина України після закінчення строку його дії чи
оформленням документів, пов'язаним із зміною назви вулиці,
нумерації будинків чи реєстрацією місця проживання в готелях,
мотелях, кемпінгах, туристичних базах, санаторіях, кімнатах і
будинках відпочинку, пансіонатах, якщо час проживання не
перевищує строків, установлених Міністерством внутрішніх справ
України.
Статті 7022, 7023 - резервні
Глава 60. Розмір та особливості справляння державного мита
за операції з об'єктами рухомого і нерухомого майна, що
здійснюються на товарних біржах
Стаття 7024. Ставки державного мита за операції з об'єктами
рухомого і нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах
Об'єкти оподаткування Розмір ставок
(1) За операції, що здійснюються на 1 процент фактичної
товарних біржах з продажу житлових суми укладеної угоди,
будинків, квартир, кімнат, дач, садових але не менш як 20
будинків, гаражів, а також інших об'єктів гривень за кожну
рухомого і нерухомого майна, що перебувають укладену угоду
у власності фізичної особи, яка здійснює
таке відчуження, крім операцій з
примусового відчуження такого майна у
випадках передбачених законами України,
а також крім операцій зазначених у частині
(2) цієї статті
(2) За реєстрацію біржами угод про 0,5 процента фактичної
купівлю-продаж брокерських місць суми укладеної угоди
Стаття 7025. Особливості справляння державного мита за
операції з об'єктами рухомого і нерухомого майна, що здійснюються
на товарних біржах
Державне мито за операції з об'єктами рухомого і нерухомого
майна, що здійснюються на товарних біржах, сплачується до
реєстрації угод залежно від об'єктів оподаткування та ставок,
передбачених статтею 7024 цього Кодексу, і справляється з
урахуванням таких особливостей:
а) державне мито при укладенні угод на товарній біржі
сплачується покупцем до реєстрації укладеної угоди шляхом
безготівкового розрахунку або готівкою через установи банку.
а1 Платіжне доручення чи копія квитанції на сплату
державного мита у випадках, зазначених у підпункті "а" цієї
статті, зберігається в документах товарної біржі;
б) товарна біржа реєструє угоди про купівлю-продаж
брокерських місць лише якщо покупцями подані документи, що
підтверджують сплату державного мита (копія платіжного доручення
чи квитанції), і повідомляє про зміну власника брокерського місця
орган державної податкової служби за місцезнаходженням біржі до
15 числа місяця, що настає за здійсненням угоди.
Стаття 7026 - 7028 - резервні
Глава 61. Розмір та особливості справляння державного мита
за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної
власності
Стаття 7029. Ставки державного мита за дії, пов'язані з
охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності
Об'єкти оподаткування Розмір ставок
За дії, пов'язані з охороною прав
на об'єкти інтелектуальної
власності:
а) за подання заявки про видачу для фізичних (юридичних) осіб,
патенту України на сорт рослин що постійно проживають
(знаходяться) в Україні, - 0,5
неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян; для фізичних
(іноземних юридичних) осіб, що
постійно проживають
(знаходяться) за межами України,
- 300 доларів США
б) за видачу патенту на сорт для фізичних (юридичних) осіб,
рослин що постійно проживають
(знаходяться) в Україні, - 0,5
неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян;
для фізичних (іноземних
юридичних) осіб, що постійно
проживають (знаходяться) за
межами України, - 600 доларів
США
в) за подання клопотання про 20 гривень
продовження строку дії патенту
г) за продовження чинності патенту для фізичних (юридичних)
на сорт рослин щорічно, починаючи осіб, що постійно проживають
з дати надходження заявки про його (знаходяться) в Україні,
видачу: - у таких розмірах
неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян
(н.м.д.г.) і для фізичних
(іноземних) юридичних осіб,
що постійно проживають
(знаходяться) за межами
України, - у доларах США,
відповідно:
г1 за перший рік 0,1 н.м.д.г. або 60
доларів США;
г2 за другий рік 0,15 н.м.д.г. або 90
доларів США;
г3 за третій рік 0,2 н.м.д.г. або 120
доларів США;
г4 за четвертий рік 0,25 н.м.д.г. або 150
доларів США;
г5 за п'ятий рік 0,3 н.м.д.г. або 180
доларів США;
г6 за шостий рік 0,4 н.м.д.г. або 240
доларів США;
г7 за сьомий рік 0,5 н.м.д.г. або 300
доларів США;
г8 за восьмий рік 0,6 н.м.д.г. або 360
доларів США;
г9 за дев'ятий рік 0,8 н.м.д.г. або 480
доларів США;
г10 за десятий - двадцятий роки 1,0 н.м.д.г. або 600
доларів США;
г11 за двадцять перший - сороковий 1,0 н.м.д.г. або 600
роки доларів США;
г12 за сплату річного мита розмір мита
протягом шести місяців після збільшується на 50
закінчення встановленого строку процентів
його сплати
г13 за підтримання чинності розмір річного мита
патенту, за яким опубліковано зменшується на 50
заяву його власника про надання процентів
будь-кому відкритої ліцензії
д) за видачу патенту для фізичних (юридичних) осіб,
(деклараційного патенту) на що постійно проживають
винахід, деклараційного патенту (знаходяться) в Україні,
на корисну модель, патенту на - 1 неоподатковуваний
промисловий зразок мінімум доходів громадян;
для фізичних (іноземних
юридичних) осіб, що відповідно
постійно проживають
(знаходяться) за межами
України, - 100 доларів США
е) за видачу свідоцтва на знак для фізичних (юридичних) осіб,
для товарів і послуг що постійно проживають
(знаходяться) в Україні, - 5
неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян;
для фізичних (іноземних
юридичних) осіб, що постійно
проживають (знаходяться) за
межами України, - 200 доларів
США
є) за реєстрацію топографії для фізичних (юридичних) осіб,
інтегральної мікросхеми що постійно проживають
(знаходяться) в Україні,
- 1 неоподатковуваний мінімум
доходів громадян;
для фізичних (іноземних
юридичних) осіб, що постійно
проживають (знаходяться) за
межами України, - 100 доларів
США
ж) за видачу свідоцтва про для фізичних (юридичних) осіб,
реєстрацію права на використання що постійно проживають
кваліфікованого зазначення (знаходяться) в Україні,
походження товару - 5 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;
для фізичних (іноземних)
юридичних осіб, що постійно
проживають (знаходяться) за
межами України, - 200 доларів
США
з) за видачу свідоцтва про 10 гривень для фізичних осіб
реєстрацію авторського права на 30 гривень для юридичних
твір осіб
Статті 7030 - 7032 - резервні
Глава 62. Розмір та особливості справляння державного
мита за вчинення інших дій
Стаття 7033. Ставки державного мита за вчинення інших
дій
Об'єкти оподаткування Розмір ставок
(1) За проведення державної реєстрації
суб'єктів підприємницької діяльності:
а) підприємців без створення юридичної 20 гривень
особи
б) акціонерних товариств відкритого 85 гривень
типу, командитних, повних товариств і
товариств з додатковою відповідальністю
в) суб'єктів підприємницької діяльності 50 гривень
інших організаційно-правових форм
(2) За проведення державної реєстрації
та включення до Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій
України:
а) об'єднань громадян:
а1 політичних партій 850 гривень
а2 всеукраїнських і міжнародних 170 гривень
об'єднань громадян
а3 місцевих об'єднань, а також місцевих 50 гривень
осередків зареєстрованих всеукраїнських
і міжнародних об'єднань громадян
а4 філіалів, відділень, представництв, 50 гривень
інших структурних осередків громадських
організацій інших держав на території
України
а5 всеукраїнських та міжнародних 50 гривень
благодійних організацій, їх відділень
(філій, представництв), а також місцевих
благодійних організацій
б) символіки об'єднань громадян:
б1 політичних партій 85 гривень
б2 структурних осередків громадських 510 гривень
організацій інших держав в Україні
б3 дитячих організацій та громадських 20 гривень
організацій інвалідів
б4 інших об'єднань громадян 50 гривень
в) інформаційних агентств:
в1 українських інформаційних агентств 170 гривень
в2 представництв іноземних національних у розмірах, що
інформаційних агентств встановлюються на
умовах взаємності з
відповідними
державами, а у разі
відсутності узгоджених
розмірів - 170 гривень
г) періодичних друкованих видань:
г1 із загальнодержавною або регіональною 260 гривень
(дві та більше областей) сферою
розповсюдження
г2 з місцевою сферою розповсюдження:
г3 Автономна Республіка Крим, області, 170 гривень
обласні центри
г4 інших 50 гривень
г5 із закордонною сферою розповсюдження 260 гривень
г6 дитячих та для інвалідів за ставками,
визначеними в
підпунктах "г1" -
"г5", зменшеними
на 50 процентів
г7 еротичного характеру 8500 гривень
(3) За видачу свідоцтва про право на 85 гривень
зайняття нотаріальною діяльністю
(4) За видачу свідоцтва про право на 85 гривень
зайняття адвокатською діяльністю або
реєстрацію адвокатських об'єднань
(5) За видачу державного акта про право 10 гривень
власності на землю або права постійного
користування землею
(6) За операції з цінними паперами:
а) за реєстрацію інформації про емісію 0, 1 відсотка
цінних паперів номінальної вартості
емісії цінних паперів
б) за видачу приватизаційних паперів 0,2 процента
номінального значення
приватизаційних
паперів
(7) За надання повторних свідоцтв та інших 50 процентів ставок,
документів (дублікатів) замість загублених визначених
або зіпсованих документів, які видаються відповідними
за наслідками дій, передбачених цією частинами цієї
статтею, або за видачу яких цією статтею статті
передбачається справляння державного
мита
(8) За перереєстрацію суб'єктів за ставками,
підприємницької діяльності у випадках, встановленими
передбачених законом частиною (1)
цієї статті
(9) За одержання права на участь в 1 процент вартості
аукціонах з придбання квот на імпорт обсягу товарів,
товарів сільськогосподарського стосовно яких
призначення відповідно до закону придбаваються квоти,
визначені за
мінімальними
закупівельними, а
у разі їх відсутності
- індикативними
цінами
(10) За проведення прилюдних торгів 1 процент фактичної
(аукціонів, тендерів) об'єктами нерухомого вартості реалізованих
майна, крім операцій з примусового об'єктів нерухомого
відчуження такого майна, у випадках, майна, але не менш
передбачених законами України як 20 гривень за
кожний реалізований
об'єкт
(11) За подання Кабінету Міністрів 17000 гривень
України проекту створення промислово-
фінансової групи
(12) За видачу мисливських квитків, 10 гривень
квитків рибалок та щорічне
продовження строку їх дії
(13) За придбання вексельних бланків 20 гривень. за кожний
бланк
Стаття 7034. Особливості справляння державного мита за
вчинення інших дій
За вчинення дій, зазначених у статті 7033 цього Кодексу,
державне мито сплачується до звернення до відповідних органів або
до вчинення ними відповідних дій у розмірах, що визначаються
залежно від об'єктів оподаткування та ставок, передбачених
статтею 7033 цього Кодексу, з урахуванням таких особливостей:
а) державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності,
об'єднань громадян, інформаційних агентств, періодичних
друкованих видань здійснюється лише у разі надання реєстраційному
органу документа, що підтверджує сплату державного мита;
б) сплата до бюджету державного мита за проведення прилюдних
торгів (аукціонів, тендерів) об'єктами нерухомого майна,
провадиться організаторами аукціонів протягом 15 днів з дня його
проведення;
в) за прийняття до розгляду Кабінетом Міністрів України
проекту створення промислово-фінансової групи ініціатори її
створення сплачують державне мито до бюджету перед розглядом
відповідних документів про створення промислово-фінансової групи;
г) справляння державного мита за придбання вексельних
бланків проводиться банками та іншими фінансово-кредитними
установами, суми державного мита перераховуються ними до
Державного бюджету протягом 3 робочих днів з дня його сплати.
Стаття 7035, 7036 - резервні
Глава 63. Пільги щодо сплати державного мита
Стаття 7037. Пільги по сплаті державного мита
(1) Від сплати державного мита звільняються:
а) позивачі:
а1 робітники і службовці за позовами про стягнення
заробітної плати та за іншими вимогами, що випливають з трудових
правовідносин; члени колективних сільськогосподарських
підприємств, працівники селянських (фермерських) господарств - за
позовами до колективних сільськогосподарських підприємств,
селянських (фермерських) господарств про оплату праці та за
іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльністю;
а2 за позовами, що випливають з авторського права, а також
права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та
промислові зразки;
а3 фізичні особи - з касаційних скарг і скарг на рішення, що
набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;
а4 за позовами про відшкодування збитків, завданих каліцтвом
або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника;
а5 за позовами про стягнення аліментів;
а6 із спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих
громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до
кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого
заходу, як взяття під варту або незаконним накладенням
адміністративного стягнення у вигляді штрафу, арешту чи виправних
робіт, а також пов'язаних з виплатою грошової компенсації,
повернення майна або відшкодування його вартості громадянам,
реабілітованим відповідно до закону;
а7 органи соціального страхування та органи соціального
забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка
заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому
або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також
за позовами про стягнення неправильно виплачених державної
допомоги та пенсій;
а8 за позовами про відшкодування майнової або моральної
шкоди, заподіяної злочином;
а9 органи державної влади, підприємства, установи,
організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених
законом, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших
осіб, а також споживачі - за позовами, пов'язаними з порушенням
їх прав;
а10 органи місцевого самоврядування - за заявами до суду про
визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших
органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та
організацій, які обмежують права територіальної громади, а також
повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування,
та за позовами про скасування державної реєстрації суб'єктів
підприємницької діяльності;
а11 місцеві органи виконавчої влади - за позовами до
господарського суду про визнання недійсними актів органів
місцевого самоврядування, що суперечать законодавству України або
видані з перевищенням їх компетенції;
а12 Міністерство екології та природних ресурсів України,
Державний комітет лісового господарства України та їхні органи на
місцях, підприємства Укрзалізниці, що здійснюють захист
лісонасаджень, органи рибоохорони - у справах про стягнення
коштів на відшкодування шкоди, заподіяної державі забрудненням
довкілля, порушенням лісового законодавства та нераціональним
використанням природних ресурсів і рибних запасів;
а13 державні замовники та виконавці державного замовлення -
за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах про
відшкодування збитків, завданих під час укладення, внесення змін
до державних контрактів, а також невиконання або неналежного
виконання зобов'язань за державним контрактом на поставку
продукції для державних потреб;
а14 Генеральна прокуратура України та її органи - за
заявами, з якими вони звертаються до суду (господарського суду) в
інтересах фізичних та юридичних осіб, а також держави;
а15 Центральна виборча комісія та виборчі комісії по виборах
Президента України, народних депутатів України, депутатів
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів
представницьких органів місцевого самоврядування, сільських,
селищних, міських голів - за заявами про подання висновку щодо
наявності підстав для скасування рішення про реєстрацію кандидата
в депутати;
а16 державні органи приватизації - за позовами, з якими вони
звертаються до суду (господарського суду), в усіх справах,
пов'язаних із захистом майнових інтересів держави, а також за
проведення прилюдних торгів (аукціонів, тендерів), та операцій з
цінними паперами;
а17 Антимонопольний комітет України та його територіальні
відділення - позивачі і відповідачі - за позовами до суду
(господарського суду) у зв'язку з порушенням антимонопольного
законодавства;
а18 фізичні особи - за позовами про відшкодування збитків,
завданих неповерненням у строки, передбачені договорами або
установчими документами, грошових та майнових внесків, які були
залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ,
довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти
та майно громадян;
а19 фізичні особи - за позовами, з якими вони звертаються до
суду в справах, пов'язаних із захистом прав і законних інтересів
при наданні психіатричної допомоги;
а20 оператори державних лотерей - щодо позовів про стягнення
заборгованості з розповсюджувачів державних лотерей
б) фізичні особи - громадяни України:
б1 за видачу або засвідчення правильності копій документів,
необхідних для призначення та одержання державної допомоги та
пенсій, а також у справах опіки та усиновлення (удочеріння);
б2 за реєстрацію народження, смерті, встановлення
батьківства, видачу повторних свідоцтв про народження після
реєстрації встановлення батьківства або внесення змін на підставі
рішення суду про усиновлення (удочеріння), а також у зв'язку з
виправленням помилок, допущених під час реєстрації актів
громадянського стану;
б3 за посвідчення їхніх заповітів і договорів дарування
майна на користь держави, територіальної громади, а також на
користь державних та комунальних підприємств, установ і
організацій;
б4 віднесені до першої та другої категорій осіб, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
б5 віднесені до третьої категорії осіб, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно проживають до
відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на
території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і
гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом
на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного
(обов'язкового) відселення не менше ніж два роки, а у зоні
гарантованого добровільного відселення не менше ніж три роки;
б6 віднесені до четвертої категорії осіб, які потерпіли
внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно працюють і
проживають або постійно проживають на території зони посиленого
радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993
року вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше ніж чотири
роки;
б7 інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів
(партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і особи,
прирівняні до них згідно з законом;
б8 інваліди І та ІІ групи;
б9 особи, які перебувають на обліку служб зайнятості на день
подання документів для проведення їх державної реєстрації як
суб'єктів підприємницької діяльності, пенсіонери за віком, а
також інваліди І або ІІ групи за реєстрацію підприємницької
діяльності без створення юридичної особи;
б10 за видачу дипломатичних і службових паспортів громадянам
України та посвідчень особи моряка;
б11 за видачу посвідчень для виїзду за кордон, якщо виїзд
пов'язаний із смертю або відвідинами могил близьких родичів, а
також за видачу документів про запрошення в Україну осіб у
зв'язку із смертю або тяжкою хворобою близьких родичів та
внесення змін до зазначених документів;
б12 неповнолітні та військовослужбовці - за видачу їм вперше
паспорта громадянина України та неповнолітні - за видачу їм
свідоцтва про право на спадщину;
б13 особи, які не досягли 16-річного віку, - за видачу їм
документа на виїзд за кордон; особи, які їх супроводжують, - за
видачу їм документа на право виїзду за кордон для лікування у
зв'язку із захворюванням, пов'язаним із Чорнобильською
катастрофою, а дітям, які потерпіли від Чорнобильської
катастрофи, також на оздоровлення;
в) фінансові органи та органи державної податкової служби:
в1 за видачу свідоцтв і дублікатів свідоцтв про право
держави і територіальної громади на спадщину та документів,
необхідних для одержання цих свідоцтв, за вчинення виконавчих
написів про стягнення платежів до бюджету;
в2 позивачі та відповідачі - за позовами до судів
(господарських судів);
г) органи державного контролю за цінами (позивачі та
відповідачі) - за позовами до судів (господарських судів);
д) місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого
самоврядування, юридичні особи, що придбавають житлові будинки з
надвірними будівлями (крім розташованих у м. Києві та курортних
місцевостях), квартири для громадян, які виявили бажання виїхати
з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи, а також громадяни, які виявили бажання
виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи, та власники цих будинків і
квартир;
е) іноземці, яким Україна надала право притулку, та особи,
прирівняні до них, члени їхніх сімей та їхні діти - за видачу їм
документів на виїзд за кордон;
є) громадяни України та іноземці - за видачу документів для
в'їзду в Україну та виїзду з України, якщо міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України, передбачено звільнення від сплати державного мита,
а також громадяни інших держав, які виконують функції почесних
консулів України;
ж) іноземні туристи - за реєстрацію іноземних паспортів;
з) всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Українська
спілка ветеранів Афганістану (воїнів - інтернаціоналістів),
громадські організації інвалідів, їхні підприємства та установи,
Всеукраїнське громадське об'єднання "Організація солдатських
матерів України" - за позовами до судів (господарських судів);
и) Фонд винаходів України - за дії, зазначені у статті 7029
цього Кодексу, а також за позовами до судів (господарських
судів);
і) Пенсійний фонд України, його органи та підприємства, Фонд
України соціального захисту інвалідів, його відділення;
ї) органи, яким дано право проведення реєстрації, - за
надання повторних свідоцтв (посвідок, інших документів) про
реєстрацію замість викрадених (за наявності довідки відповідних
органів);
й) суб'єкти підприємницької діяльності - за перереєстрацію
за ініціативою органів державної реєстрації суб'єктів
підприємницької діяльності;
к) Міністерство юстиції України та його органи за
дорученнями Президента України, Кабінету Міністрів України - за
позовами в інтересах Президента України або Кабінету Міністрів
України під час розгляду справ судами (господарськими судами)
України і судами іноземних держав або міжнародними судовими
органами та установами;
л) Національний банк України, його установи, крім
госпрозрахункових;
м) Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та її
установи - за позовами, з якими вони звертаються до судів
(господарських судів), в усіх справах, пов'язаних з операціями
обов'язкового страхування;
н) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - за
позовами, з якими вона звертається до суду або арбітражного суду
у зв'язку з порушеннями законодавства на ринку цінних паперів.
Статті 7038-7040 - резервні
Глава 64. Порядок сплати та повернення державного мита
Стаття 7041. Порядок сплати державного мита
(1) Державне мито сплачується до бюджетів через банки
готівкою і шляхом перерахувань з рахунків платників у банках,
крім випадків, коли державне мито справляється виконавчими
комітетами сільських, селищних, міських рад. Сплата державного
мита дійсна для виконання дії протягом року з дня надходження
державного мита до відповідного бюджету.
(2) За позови, що подаються до судів (арбітражних судів) в
іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті
державне мито сплачується в гривнях з урахуванням офіційного
валютного (обмінного) курсу на день сплати державного мита.
(3) Порядок сплати державного мита встановлюється
центральним органом державної податкової служби України з
урахуванням особливостей, зазначених у розділі VІІ цього Кодексу.
Стаття 7042. Порядок зарахування державного мита до бюджету
(1) Державне мито зараховується до відповідних місцевих
бюджетів за місцем вчинення дії або видачі документів (якщо інше
не передбачене цим розділом), крім державного мита, що
зараховується до Державного бюджету України і справляється:
а) із заяв, скарг до судів і за видачу судами копій
документів;
б) із заяв до господарських судів;
в) за дії, пов'язані з одержанням патентів на сорти рослин і
підтриманням їх чинності;
г) за подання до Кабінету Міністрів України проекту
створення промислово-фінансової групи;
д) за вчинення нотаріальних дій консульськими установами
України;
е) за придбання вексельних бланків.
(2) Державне мито за реєстрацію інформації про емісію цінних
паперів зараховується до бюджету місцевого самоврядування за
місцем оформлення видачі свідоцтва про реєстрацію випуску цінних
паперів, у тому числі коли емітент є юридичною особою -
нерезидентом.
(3) Державне мито за проведення прилюдних торгів (аукціонів,
тендерів) об'єктами нерухомого майна зараховується до бюджетів
місцевого самоврядування за місцем проведення прилюдних торгів
(аукціонів, тендерів).
Стаття 7043. Повернення державного мита з бюджетів
(1) Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або
повністю, якщо заява про повернення державного мита надійшла до
фінансового органу через орган, що відповідає за справляння
державного мита, не пізніше шести місяців з дня надходження
державного мита до відповідного бюджету, у разі:
а) внесення державного мита в більшому розмірі, ніж
передбачено законом;
б) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а
також відмови державних нотаріальних контор чи виконавчих
комітетів міських, селищних і сільських рад у вчиненні
нотаріальних дій;
в) закриття провадження у справі або залишення заяви без
розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді, а також коли
позивачем не додержано встановленого для даної категорії справ
порядку доарбітражного врегулювання спору або коли позов подано
недієздатною особою;
г) скасування в установленому порядку рішення суду, закриття
провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в суді,
або якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не
додержано встановленого для даної категорії справ порядку
попереднього позасудового розв'язання спору і можливість
застосування цього порядку втрачено, а державне мито при цьому
було вже сплачене до бюджету;
д) неприйняття Кабінетом Міністрів України в установлені
строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової
групи або зняття проекту створення такої групи з розгляду
уповноваженою особою ініціаторів створення цієї
промисловофінансової групи;
е) в інших випадках, передбачених цим Кодексом та іншими
законами України;
є) відмови у видачі документів, у тому числі відмови в
задоволенні заяви про вихід з громадянства України, а також у
разі, коли після сплати державного мита громадяни не зверталися
за видачею документів.
(2) Якщо громадянин України відмовляється від поїздки за
кордон після одержання дозволу на виїзд, сплачене державне мито
не повертається.
Статті 7044, 7045 - резервні
Глава 65 - резервна
Розділ VІІІ. Податок на транспортні засоби
Глава 66. Загальні положення
Податок на транспортні засоби джерелом фінансування
будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних
шляхів загального користування та проведення природоохоронних
заходів на водоймищах і в лісах.
Стаття 8001. Визначення термінів
У цьому розділі терміни вживаються в такому значенні:
а) автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю
конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;
легкові автомобілі - транспортні засоби різних видів
(включаючи автомобілі-амфібії), призначені для перевезення людей,
крім автомобілів, які призначені для перевезення не менше 10
чоловік (включаючи водія);
б) спеціальний автомобіль - автомобіль, який за своєю
конструкцією та обладнанням призначений для виконання спеціальних
робочих функцій;
в) трактори колісні - самохідні транспортні засоби,
призначені для перевезення або буксирування інших транспортних
засобів, пристроїв або вантажів, незалежно від того, чи мають
вони пристрої для перевезення інструментів, насіння, добрив та
інших вантажів;
г) податок, платник податку, оподаткування (в усіх
відмінках) - податок на транспортні засоби, платник податку на
транспортні засоби, обкладення податком на транспортні засоби (у
відповідних відмінках).
Стаття 8002 - резервна
Глава 67. Платники податку, об'єкти оподаткування
Стаття 8003. Платники податку
Платниками податку є юридичні та фізичні особи - власники
транспортних засобів, а також користувачі (резиденти), які
одержали транспортні засоби від нерезидентів на умовах оренди
(лізингу).
Стаття 8004. Об'єкти оподаткування
Об'єктами оподаткування є транспортні засоби, зазначені у
статті 8008 цього розділу, які в установленому законодавством
України порядку підлягають реєстрації, перереєстрації та
технічному огляду.
Стаття 8005. Транспортні засоби, що не є об'єктами
оподаткування
Транспортні засоби, що не є об'єктами оподаткування:
а) трактори та інші транспортні засоби на гусеничному ходу -
код за Українською класифікацією товарів зовнішньо-економічної
діяльності (далі - код) - 870130;
б) мотоцикли (включаючи мопеди та велосипеди) із
встановленим двигуном з об'ємом циліндрів до 50 куб. сантиметрів
- код - 871110;
в) спеціально обладнані транспортні засоби швидкої медичної
допомоги - код - 870590900 та пожежні - код - 870530000 ;
г) самохідні машини і механізми як обладнані, так і
необладнані підйомними та навантажувальними пристроями, які
використовуються в межах території підприємств, складів, портів
та аеропортів для перевезення вантажів на короткі відстані - код
- 8709;
д) тягачі, які використовуються на залізничних платформах -
код - 8704;
е) коляски інвалідні, обладнані двигуном або іншими
механізмами для пересування - код - 870390100;
є) машини і механізми для сільськогосподарських робіт - код -
8432, 8433;
ж) несамохідні плавзасоби - код - 8907;
з) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
транспортні засоби, які перебувають на консервації, а також
транспортні засоби Міністерства оборони України за виключенням
легкових автомобілів транспортної групи експлуатації.
Статті 8006, 8007 - резервні
Глава 68. Ставки податку
Стаття 8008. Ставки податку
Ставки податку на транспортні засоби залежно від об'єктів
оподаткування встановлюються в таких розмірах:
Код Опис об'єктів оподаткування Ставки податку на
рік (з 100 куб. см
об'єму циліндрів
двигуна, з 1 кВт
потужності двигуна,
100 см довжини)
8701 трактори колісні (крім сантиметрів 2,0 грн. з 100 куб.
гусеничних - код 87 01 30)
8702 автомобілі для перевезення не менш 4,0 грн. з 100 куб.
як 10 осіб, включаючи водія сантиметрів
8703 автомобілі легкові (крім автомобілів
з електродвигуном - код 87 03 90100)
з об'ємом циліндрів двигуна
8703 21 до 1000 куб. сантиметрі 3 грн. з 100 куб.
сантиметрів
8703 22 від 1001 куб. сантиметрів до 1500 4 грн. з 100 куб.
куб. сантиметрі сантиметрів
8703 23 від 1501 куб. сантиметрів до 1800 5 грн. з 100 куб.
куб. сантиметрі сантиметрів
8703 24 від 1801 куб. сантиметрів до 2500 8 грн. з 100 куб.
куб. сантиметрі сантиметрів
від 2501 куб. сантиметрів до 3000 20 грн. з 100
куб. сантиметрі куб. сантиметрів
від 3001 куб. сантиметрів і більш 40 грн. з 100 куб.
сантиметрів
87 03 автомобілі з електродвигуном 1,0 грн. з 1 кВт
90100
87 04 автомобілі вантажні з об'ємом
циліндрів двигуна:
до 8200 куб. сантиметрів 10 грн. з 100 куб.
сантиметрів
від 8201 куб. сантиметрів до 12 грн. з 100 куб.
15000 куб. сантиметрів сантиметрів
від 15001 куб. сантиметрів 15 грн. з 100 куб.
і більше сантиметрів
г) сідельні тягачі 10 гривень
87 05 автомобілі спеціального 4,0 грн. з 100
призначення (крім пожежних і куб. сантиметрів
швидкої допомоги)
870410 автомобілі, що використовуються 7 гривень з 100 куб.
поза дорожньою сіткою (в кар'єрах, сантиметрів
на рудниках тощо)
87 11 мотоцикли (мопеди), велосипеди з
двигуном (крім тих, що мають
об'єм циліндра двигуна до 50 куб.
сантиметрів, - код 87 11 10)
87 11 20 а) до 500 куб. сантиметрів 2 гривні з 100 куб.
87 11 30 сантиметрів
87 11 40 б) від 501 куб. сантиметра до 5 гривень з 100 куб.
87 11 50 800 куб. сантиметрів сантиметрів
87 11 50 в) від 801 куб. сантиметра і більше 10 гривень з
000 100 куб. сантиметрів
87 11 90
000
яхти і судна парусні з допоміжним
двигуном або без нього (крім
спортивних):
89 03 морські 10 грн. з 100 см
91100 довжини
89 03 інші з масою до 100 кг 5 грн. з 100 см
91910 довжини
89 03 інші з довжиною корпусу до 7,5 м 5 грн. з 100 см
91930 довжини
89 03 інші з довжиною корпусу більше 7,5 м 10 грн. з 100 см
91990 довжини
човни моторні і катери, крім човнів
з підвісним двигуном (крім
спортивних):
89 03 морські 10 грн. з 100 см
921000 довжини
89 03 інші з довжиною корпусу до 7,5 м, 5 грн. з 100 см
92910 довжини
в т.ч. водні мотоцикли (гідроцикли) 10 гривень із 100
куб.сантиметрів
об'єму циліндрів
двигуна
інші:
89 03 з довжиною корпусу більше 7,5 м 10 грн. з 100 см
92990 довжини
інші човни (крім спортивних):
інші:
89 03 з масою до 100 кг; інші з довжиною 5 грн. з 100 см
99100 корпусу до 7,5 м довжини
89 03
99910
89 03 інші з довжиною корпусу більше 10 грн. з 100 см
99990 7,5 м довжини
Вертольоти, що мають масу порожнього 1 кілограма
спорядження: злітної маси
880211 а) до 2000,0 кг 0,2 гривні з
одного кілограма
злітної маси
880212 б) більше 2000,0 кг 0,3 гривні з
одного кілограма
злітної маси
Літаки та інші апарати літальні, З 1 кілограма
що мають масу порожнього злітної маси
спорядження:
880220 а) до 2000 кг 0,2 гривні з
одного кілограма
злітної маси
880230 б) від 2000 до 15000 кг 0,3 гривні з
одного кілограма
злітної маси
880240 в) понад 15000 кг 0,5 гривні з
одного кілограма
злітної маси
Статті 8009-8011 - резервні
Глава 69. Пільги щодо податку
Стаття 8012. Пільги для фізичних осіб
(1) Від сплати податку звільняються:
а) інваліди;
б) ветерани війни та особи, на яких поширюється закон про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;
в) фізичні особи, які законом віднесені до 1 і 2 категорії
осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) фізичні особи, які законом віднесені до 3 і 4 категорії
осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
д) фізичні особи, на яких поширюється закон про основні
засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян
похилого віку в Україні;
е) фізичні особи, які у встановленому порядку зняли з обліку
транспортні засоби.
(2) Пільги для осіб, зазначених у пунктах "а", "б", "в",
"г", "д" частини (1) цієї статті поширюються на один легковий
автомобіль з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. сантиметрів,
або на один мотоцикл з об'ємом циліндрів двигуна до 650 куб.
сантиметрів, чи один човен моторний чи катер (крім спортивного) з
довжиною корпусу до 7,5 метра.
(3) Пільги для осіб, зазначених у пункті (г) частини (1)
цієї статті, діють у період до відселення зазначених осіб із зони
гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого
радіоекологічного контролю та протягом трьох років після їх
переселення.
(4) Сума нарахованого податку зменшується на 50 процентів
щодо легкових автомобілів, вироблених у країнах СНД до 1990 року
включно, які перебувають у власності фізичних осіб.
Стаття 8013 Пільги для юридичних осіб
(1) Від сплати податку звільняються підприємства, на базі
яких створені автомобільні колони військового типу (спеціального
формування), а також повітряні судна, відповідно до переліку і
порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України - щодо
повітряних суден та транспортних засобів, які включені до
зазначених колон і не експлуатуються.
(2) На трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі
для перевезення людей з кількістю місць не менше ніж 10, що
перебувають у власності сільськогосподарських підприємств різних
форм власності - виробників сільськогосподарської продукції,
нарахований на ці транспортні засоби податок зменшується на 50
процентів.
(3) Навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів,
стосовно учбових транспортних засобів, при умові використання їх
за призначенням.
Стаття 8014 - резервна
Глава 70. Справляння податку
Стаття 8015. Податковий період
Податковим періодом для платників податку є календарний рік.
Стаття 8016. Порядок обчислення податку
(1) Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку на
поточний податковий період на підставі звітних даних про
кількість транспортних засобів за ставками, визначеними у статті
8008 цього розділу, та виходячи з об'ємів циліндрів, потужності
двигуна, довжини кожного виду і марки транспортних засобів за
станом на 1 січня податкового періоду.
(2) Юридичні особи у строки, встановлені органами державної
податкової служби, але не пізніше 15 березня поточного
податкового року подають органам державної податкової служби за
місцем постійної реєстрації транспортних засобів розрахунок суми
податку за формою, встановленою центральним органом державної
податкової служби України. Податок на транспорті засоби
сплачується юридичними особами за місцем реєстрації транспортних
засобів.
(3) Сума податку для сплати фізичними особами, обчислюється
за ставками, визначеними у статті 8008 цього розділу. Якщо
транспортні засоби придбано у другій половині податкового
періоду, сума податку за цей податковий період зменшується на 50
процентів. Податок на транспортні засоби сплачується фізичними
особами за місцем їх проживання.
(4) У разі, коли право на користування транспортним засобом
будь якою особою передано іншій особі відповідно до укладеного в
письмовій формі договору найму (оренди) або доручення, податок
сплачується власником транспортного засобу або від його імені
особою, якій воно передано. Податок в такому разі сплачується
власником або від його імені особою, якій воно передано, якщо це
передбачено в договорі найму (оренди), за місцем реєстрації цього
транспортного засобу. Якщо транспортні засоби, які перебувають у
власності нерезидентів, надані в оренду (лізинг) резидентам,
податок сплачується цим резидентом за місцем реєстрації
транспортних засобів.
(5) У разі викрадення транспортного засобу податок не
сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідним
документом органу, яким порушено кримінальну справу за цим
фактом.
Стаття 8017. Порядок та строки сплати податку
(1) Сплата податку здійснюється:
а) фізичними особами - перед реєстрацією, перереєстрацією
транспортних засобів, а також перед технічним оглядом
транспортних засобів за вибором платника податку на транспортні
засоби щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого
півріччя року, в якому проводиться технічний огляд;
б) юридичними особами - щоквартально рівними частинами до
15 числа місяця, що настає за звітним кварталом податкового
періоду.
б1 За придбані юридичними особами протягом податкового
періоду транспортні засоби податок сплачується за строками сплати
(кварталами), які не настали, починаючи з кварталу, в якому
проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми
податку за такі транспортні засоби в 10-денний строк після їх
реєстрації подається до відповідного органу державної податкової
служби за місцем реєстрації таких транспортних засобів.
Нарахована сума податку на транспортні засоби, зняті протягом
року з обліку, не зменшується.
Нарахована сума податку на транспортні засоби, зняті
протягом року з обліку, зменшується по строках сплати
(кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, який настає за
кварталом в якому транспортні засоби зняті з обліку.
Нарахована сума податку на транспортні засоби, зняті
протягом року з обліку, зменшується на частину податкових
зобов'язань, які розраховані для наступних після зняття
транспортного засобу з обліку кварталів. Розрахунок зменшення
податкових зобов'язань за такі транспортні засоби подається до
відповідного органу державної податкової служби за місцем їх
постійного базування в 10-денний строк.
(2) Фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти
органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний
огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні документи про
сплату податку як за попередній, так і за поточний податковий
період, а платники, звільнені від сплати цього податку, -
відповідний документ, що дає право на одержання такої пільги;
(3) У разі відсутності документів про сплату податку або
документів, що дають право на одержання пільги, реєстрація,
перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не
провадяться.
Стаття 8018. Контроль за повнотою нарахування податку на
транспортні засоби та своєчасністю його сплати до бюджету
Контроль за правильністю обчислення, повнотою та
своєчасністю сплати податку на транспортні засоби здійснюється
органами державної податкової служби та органами, що здійснюють
реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд транспортних
засобів.
Статті 8019- 8020 - резервні
До Перехідних положеннь Податкового кодексу
(1) (Дію розділу VІІІ зупинено для сільськогосподарських
товаровиробників - учасників експерименту по запровадженню
єдиного податку на території Глобинського району Полтавської
області, Старобешівського району Донецької області та
Ужгородського району Закарпатської області згідно із Законом N
25/98-ВР від 15.01.98 )
(2) (Дію розділу VІІІ зупинено для сільськогосподарських
товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського
податку згідно із Законом N 320-XІV ( 320- 14 ) від 17.12.98 )
(3) (Дію розділу VІІІ зупинено на період проведення
експерименту для підприємств - учасників економічного
експерименту згідно із Законом N 1375-XІV ( 1375-14 ) від
13.01.2000 )
Розділ ІХ - резервний
До ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ:
Тимчасово до 01.01.2004р. продовжити дію Закону України "Про
збір на на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства".
Розділ Х. Єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску
через державний кордон України
Глава 77. Загальні положення
Стаття 10001. Визначення єдиного збору
(1) Єдиний збір - це збір, який установлюється щодо
транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників,
визначених у частині (4) статті 10011 цього Розділу, які
перетинають державний кордон України, і справляється за
здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України
відповідно до законодавства України митного при транзиті вантажів
і транспортних засобів, санітарного, ветеринарного,
фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів
і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів
автомобільними дорогами України та за проїзд автомобільних
транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів
загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних
параметрів.
(2) Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму
переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним документом в
залежності від виду, місткості або загальної маси транспортних
засобів.
(3) Забороняється справляти у пунктах пропуску через
державний кордон України збори, не передбачені цим розділом.
Статті 10002 - 10005 - резервні
Глава 78. Платники єдиного збору
Стаття 10006. Платники єдиного збору
Платниками єдиного збору є вітчизняні та іноземні власники
транспортних засобів, визначені частиною (1) статті 10001 цього
Розділу.
Статті 10007 - 10010 - резервні
Глава 79. Об'єкти оподаткування та ставки єдиного збору
Стаття 10011. Об'єкти оподаткування та ставки єдиного збору
(1) Єдиний збір не може перевищувати вартість витрат,
пов'язаних із здійсненням митного при транзиті вантажів і
транспортних засобів, санітарного, ветеринарного,
фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів
і транспортних засобів, та витрат, пов'язаних з відновленням
автомобільних доріг.
(2) Контроль у частині відповідності ставок зборів фактичним
витратам на здійснення усіх видів контролю вантажів і
транспортних засобів, зазначених у цьому Розділі, здійснюється
Кабінетом Міністрів України.
(3) Ставки єдиного збору встановлюються в ЄВРО і не можуть
змінюватися протягом бюджетного року.
(4) Ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску
через державний кордон України контролю вантажів і транспортних
засобів, плата за проїзд транспортних засобів автомобільними
дорогами України (за кожен кілометр проїзду) та додаткова плата
за кожен кілометр проїзду автомобільних транспортних засобів з
перевищенням встановлених розмірів, загальної маси, осьових
навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у таких
розмірах:
__________________________________________________________________
Вид | Місткість або |Ставка єдиного збору за одиницю |
транспортного | загальна маса | транспортного засобу в Євро |
засобу | транспортного |________________________________|
|засобу з вантажем| за проведення| за проїзд |
| | контролю | автомобільними |
| | | дорогами за |
| | | кожен кілометр |
| | | проїзду |
__________________________________________________________________
1. Автобуси Від 10 до 30 місць 2 0,02
включно
Понад 30 місць 5 0,02
2. Вантажні До 20 тонн включно 5 0,02
автомобілі
з/або без Понад 20 до 40 тонн 10 0,02
причепів та включно
тягачі
з/або без
напівпричепів
3. Великовагові Понад 40 до 44 тонн 10 0,1
автотранспортні включно
засоби
Понад 44 до 52 тонн 10 0,2
включно
Понад 52 до 60 тонн 10 0,27
включно
Понад 60 тонн (за 10 0,78
кожні наступні 10 тонн)
4.Великовагові До 5% включно 0,05
автотранспортні
засоби з Понад 5 до 10% 0,1
перевищенням включно
допустимих
осьових Понад 10 до 20% 0,27
навантажень включно
Понад 20% за кожні 0,15
наступні 5%
5. Великовагові За кожний кілометр - 0,03
автотранспортні
засоби з
перевищенням
встановлених
параметрів
ширини, висоти,
довжини
6. Залізничний 2 -
вагон, контейнер
________________________________________________________________
(5) Єдиний збір з транспортних засобів не справляється у
випадку транзиту вантажу, що не підлягає пропуску через митний
кордон України та перевантажується на інший транспортний засіб у
зоні митного контролю пункту пропуску, який є одночасно пунктом
в'їзду та виїзду цього вантажу.
(6) З перевізників-нерезидентів, діяльність яких
здійснюється на підставі міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, єдиний збір
справляється відповідно до цих договорів.
(7) З перевізників-резидентів, які сплатили податок з
власників транспортних засобів згідно із цим Кодексом, плата за
проїзд автомобільними дорогами України справляється лише у разі
перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьових
навантажень та (або) габаритних параметрів.
(8) Допустимі розміри осьових навантажень та (або)
габаритних параметрів автомобільних транспортних засобів, за
перевищення яких встановлюється додаткова плата, визначаються
Кабінетом Міністрів України.
Глава 80. Справляння єдиного збору
Стаття 10016. Порядок справляння єдиного збору
(1) Єдиний збір справляється з платників у порядку,
визначеному цим Розділом, незалежно від кількості та найменування
вантажу, який провозиться ними через державний кордон України.
(2) Єдиний збір справляється у національній валюті України
за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на
день сплати цього збору.
(3) Єдиний збір перераховується до Державного бюджету
України у повному обсязі.
(4) Порядок справляння єдиного збору визначається Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 10017. Координація діяльності державних органів з
питань справляння єдиного збору
(1) Координація діяльності органів державної влади,
пов'язаної із забезпеченням справляння єдиного збору,
здійснюється центральним органом митної служби України.
(2) Координація діяльності державних контролюючих органів із
справляння єдиного збору безпосередньо у пунктах пропуску через
державний кордон України здійснюється відповідними митними
органами України.
Стаття 10018. Контроль за сплатою єдиного збору
Контроль за повнотою та своєчасністю сплати єдиного збору
здійснюється органами державної митної служби.
Статті 10019 - 10025 - резервні
Глава 81 - резервна
Розділ ХІ. Інші податки
Глава 82. Рентні платежі
Стаття 11001. Ресурсна рента
(1) Платниками ресурсної ренти є юридичні особи, їх філіали,
відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, які
видобувають нафту і природний газ, інші корисні копалини, в межах
території України, її континентального шельфу і виключної
(морської) економічної зони, здійснюють операції з реалізації,
іншої передачі мінеральної сировини та продукції її переробки.
(2) Об'єктом оподаткування є фактично оплачені (компенсовані
будь-яким іншим шляхом) платникам ресурсної ренти та(або)
передані ними для переробки на давальницьких умовах чи передані
без компенсації нафта і природний газ, інші корисні копалини (за
переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України), видобуті в
межах території України, її континентального шельфу і виключної
(морської) економічної зони.
(3) Ставки справляння ресурсної ренти за видобуті нафту,
природний газ та інші корисні копалини встановлюються
диференційовано в залежності від гірничогеологічних і
еколого-економічних умов розробки для конкретного родовища
корисних копалин.
(4) База оподаткування, ставки та порядок справляння
ресурсної ренти встановлюються Кабінетом Міністрів України.
(5) Базовий податковий (звітний) період для ресурсної ренти
дорівнює календарному місяцю.
Стаття 11002. Транзитна рента
(1) Платниками транзитної ренти є юридичні особи, які
здійснюють транспортування трубопровідним транспортом через
територію України мінеральної сировини та(або) продуктів її
переробки.
(2) Об'єктом оподаткування є мінеральна сировина та(або)
продукти її переробки, що транспортуються трубопровідним
транспортом через територію України. Перелік видів мінеральної
сировини та продуктів її переробки, що є об'єктом оподаткування,
визначаються Кабінетом Міністрів України.
(3) База оподаткування, ставки та порядок справляння
транзитної ренти встановлюються Кабінетом Міністрів України.
(4) Базовий податковий (звітний) період для транзитної ренти
дорівнює календарному місяцю.
Стаття 11003. Відповідальність за внесення до бюджету
рентних платежів
Юридичні особи несуть відповідальність за своєчасне та повне
внесення до бюджету ресурсної та транзитної ренти філіалами,
відділеннями, представництвами та іншими відокремленими
підрозділами, що входять до їх складу.
Статті 11004-11006 - резервні
Глава 83. Платежі за спеціальне використання природних
ресурсів
Стаття 11007. Загальні положення
До платежів за спеціальне використання природних ресурсів
належать:
а) плата за користування надрами;
б) збір за використання радіочастотного ресурсу України;
в) плата за спеціальне водокористування;
г) плата за спеціальне використання лісових ресурсів.
Стаття 11008. Плата за користування надрами
(1) Платниками плати за користування надрами є фізичні та
юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності усіх форм
власності, їх об'єднання, філіали, відділення, представництва та
інші відокремлені підрозділи, юридичні особи, що не є суб'єктами
підприємницької діяльності; нерезиденти та їх постійні
представництва, які здійснюють в межах території України, її
континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони
видобування корисних копалин та(або) використовують надра у
цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
(2) Від плати за користування надрами звільняються:
а) землевласники і землекористувачі, які здійснюють в
установленому порядку видобування корисних копалин місцевого
значення для власних потреб (тобто без реалізації, іншої передачі
видобутої мінеральної сировини і продукції її переробки) або
користуються надрами для господарських і побутових потреб на
наданих їм у власність або користування земельних ділянках;
б) користувачі надр - за проведення регіональних
геологогеофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних
робіт, у тому числі розвідувального буріння з відбором зразків,
проб, спрямованих на загальне вивчення надр, пошуки і розвідку
родовищ корисних копалин, і роботи з прогнозування землетрусів і
дослідження вулканічної діяльності, інженерно-геологічних,
еколого-геологічних та палеонтологічних досліджень, контролю за
режимом підземних вод, а також за виконання інших робіт, що
проводяться без порушення цілісності надр, якщо вони виконуються
за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної
Республіки Крим та бюджетів органів місцевого самоврядування;
в) користувачі надр - під час організації геологічних
об'єктів природно-заповідного фонду;
г) користувачі надр - за здійснення розвідки корисних
копалин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобування
корисних копалин крім випадків дослідно-промислової розробки
корисних копалин для виробництва облицювальних матеріалів.
(3) Об'єктами оподаткування є:
а) фактично видобуті (погашені) балансові та позабалансові
запаси корисних копалин;
б) розмір ділянки надр, що надається у користування або
використовується у цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних
копалин.
(4) Розмір плати за користування надрами встановлюється з
урахуванням компенсації витрат держави на пошукові та
розвідувальні роботи.
(5) Плата за користування надрами розподіляється між
бюджетами у розмірах, визначених законодавством України.
Стаття 11009. Збір за використання радіочастотного ресурсу
України
(1) Платниками збору за використання радіочастотного ресурсу
України є фізичні та юридичні особи, які є користувачами
радіочастотного ресурсу.
(2) Об'єктом оподаткування є ширина смуги радіочастотного
ресурсу України.
(3) Від сплати за використання радіочастотного ресурсу
України звільняються:
а) спеціальні користувачі радіочастотного ресурсу України,
що фінансуються з Державного бюджету України за переліком,
затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11010. Плата за спеціальне водокористування
(1) Платниками плати за спеціальне водокористування є
фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності
усіх форм власності, їх об'єднання, філіали, відділення,
представництва та інші відокремлені підрозділи, юридичні особи,
що не є суб'єктами підприємницької діяльності; нерезиденти та їх
постійні представництва, які використовують водні ресурси (крім
тих, що використовують воду виключно для задоволення власних
питних і санітарно-гігієнічних потреб) та(або) користуються
водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту.
(2) Об'єктом оподаткування є фактично використана вода з
водних об'єктів (поверхневих чи підземних джерел), систем
водопостачання, а також одержана від інших водокористувачів з
урахуванням втрат води в їх системах водопостачання; пропущена
вода через турбіни - для потреб гідроенергетики; місце-доба та
тоннаж-доба - для водного транспорту.
(3) Плата за спеціальне водокористування не справляється:
а) за воду, що використовується для задоволення питних і
господарсько-побутових потреб населення;
б) за підземну воду, яка є сировиною для технологічного
процесу вилучення корисних копалин;
в) за підземну воду, яка вилучається з надр разом з
корисними копалинами, а також за її використання для
пилозаглушення та в технологічному ланцюгу видобутку і переробці
мінеральної сировини (видобуток, збагачення огрудкування);
г) за підземну воду, яка вилучається з надр для усунення
шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення,
заболочення, зсуви тощо);
д) за воду, що пропускається через турбіни гідроакумулюючих
станцій (ГАЕС), які функціонують у комплексі з
гідроелектростанціями;
е) за воду, що забирається юридичними особами для
забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та інших
водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища;
є) за воду, що використовується для протипожежних потреб;
ж) за воду, що використовується для потреб зовнішнього
благоустрою територій міст і населених пунктів;
з) за воду, що забирається для перекидання її у маловодні
реґіони каналами та водогонами міжбасейнового та
внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів;
и) за морську воду, крім води з лиманів;
і) з морського водного транспорту, який використовує
річковий водний шлях виключно для заходу з моря у морський порт,
розташований у пониззі річки, без використання спеціальних
заходів забезпечення судноплавства (пропуски води з водосховищ та
шлюзування);
ї) за воду, що використовується у шахтах для пилозаглушення;
й) у разі експлуатації водних шляхів стоянковим,
службоводопоміжним і буксирним флотами та за експлуатацію водного
транспорту на річці Дунай.
Стаття 11011. Плата за спеціальне використання лісових
ресурсів
(1) Платниками плати за спеціальне використання лісових
ресурсів є фізичні особи та юридичні особи, їх об'єднання,
філіали, відділення, представництва та інші відокремлені
підрозділи, в тому числі іноземні юридичні особи та їх постійні
представництва, які здійснюють постійне або тимчасове
лісокористування в Україні.
(2) Об'єктом оподаткування є обсяги заготовлених деревини,
живиці, другорядних лісовтих матеріалів, продуктів побічного
користування та площі окремих земельних ділянок лісового фонду.
(3) Плата за спеціальне використання лісових ресурсів
розподіляється між бюджетами у розмірах, визначених
законодавством України.
Стаття 11012. База оподаткування, ставки (нормативи) та
порядок справляння (обчислення, сплата, звітність) платежів за
спеціальне використання природних ресурсів
(1) База оподаткування, ставки оподаткування (нормативи,
коефіцієнти до них) та порядок справляння (обчислення, сплата,
звітність) платежів за спеціальне використання природних ресурсів
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
(2) Базовий податковий (звітний) період дорівнює
календарному кварталу.
Стаття 11013. Контроль за правильністю обчислення,
своєчасністю та повнотою сплати до бюджетів платежів за
спеціальне використання природних ресурсів
(1) Контроль за правильністю визначення об'єктів бази
оподаткування обчислення платежів за спеціальне використання
природних ресурсів здійснюють спеціально уповноважені органи
державного управління в галузі охорони довкілля та використання
природних ресурсів і органи державної податкової служби.
(2) Контроль за правильністю обчислення своєчасністю і
повнотою сплати до бюджетів платежів за спеціальне використання
природних ресурсів здійснюють органи державної податкової служби.
(3) Юридичні особи несуть відповідальність за своєчасне та
повне внесення до бюджету плати за спеціальне використання
природних ресурсів філіалами, відділеннями, представництвами та
іншими відокремленими підрозділами, що входять до їх складу.
Статті 11014 - 11015 - резервні
Глава 84. Екологічний збір
Стаття 11016. Платники екологічного збору
(1) Платниками екологічного збору є фізичні та юридичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності усіх форм власності,
їх об'єднання, філіали, відділення, представництва та інші
відокремлені підрозділи; іноземні юридичні особи та їх постійні
представництва, які здійснюють в межах території України, її
континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони
викиди і скиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
стаціонарними і пересувними джерелами забруднення, та у водні
об'єкти, а також розміщення відходів.
(2) Визначення переліку платників екологічного збору,
зазначених у пункті (1) цієї статті, здійснюється спеціально
уповноваженими органами державного управління в галузі
використання природних ресурсів та охорони навколишнього
природного середовища.
Стаття 11017. Об'єкт оподаткування
(1) Об'єктом оподаткування є обсяги викидів забруднюючих
речовин в атмосферне повітря стаціонарними і пересувними
джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти
та розміщені відходи.
(2) Базовий податковий (звітний) період дорівнює кварталу.
Стаття 11018. База оподаткування, нормативи, коефіцієнти до
них і порядок справляння екологічного збору
База оподаткування, нормативи, коефіцієнти до них і порядок
справляння екологічного збору визначаються Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 11019. Зарахування до бюджетів екологічного збору
Екологічний збір розподіляється між бюджетами у розмірах,
визначених законодавством України.
Стаття 11020. Контроль за правильністю обчислення,
своєчасністю та повнотою сплати до бюджетів екологічного збору
(1) Контроль за правильністю визначення бази оподаткування
екологічного збору та дотриманням лімітів обсягів викидів
забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами
забруднення, лімітів обсягів скидів забруднюючих речовин у водні
об'єкти, фактичними викидами забруднюючих речовин пересувними
джерелами забруднення і розміщенням відходів здійснюють
спеціально уповноважені органи державного управління в галузі
використання природних ресурсів та охорони довкілля.
(2) Контроль за своєчасністю та повнотою сплати до бюджетів
екологічного збору здійснюють органи державної податкової служби
на підставі даних спеціально уповноважених органів державного
управління в галузі використання природних ресурсів та охорони
довкілля.
Статті 11021 - 11025 - резервні
Розділи XІІ, XІІІ - резервні
Глави 85-94 - резервні
Розділ XІV Місцеві податки
Глава 95. Загальні положення
Стаття 14001. Визначення термінів
У цьому розділі терміни вживаються у такому значенні:
а) Місцеві податки - податки і збори, які встановлюються
органами місцевого самоврядування згідно з нормами цього Кодексу
на територіях відповідних адміністративно-територіальних одиниць
та зараховуються до їх бюджетів;
б) Торговельне місце - площа, відведена особі, яка торгує,
для розміщення товару, транспортних засобів, контейнерів та
необхідного для торгівлі інвентаря (терезів, лотків тощо)
б1 Число торговельних місць визначається за документами (на
підставі затвердженого проекту, технічного паспорта та інших
документів), а у разі їх відсутності - шляхом розрахунку виходячи
з того, що один транспортний засіб, один квадратний метр
контейнера або один погонний метр стола чи прилавка є одним
торговельним місцем.
в) готельний фонд - готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для
приїжджих та інші приміщення житлового фонду готельного типу всіх
форм власності;
г) паркування - тимчасова стоянка транспортних засобів в
місцях, визначених органами місцевого самоврядування;
д) спеціально обладнане місце для паркування транспортних
засобів - місце, визначене органом місцевого самоврядування для
стоянки транспортних засобів, відмічене дорожніми знаками згідно
з Правилами дорожнього руху України, яке має тверде покриття,
розмітку місць стоянки транспортних засобів, може мати огорожу, в
тому числі тимчасову;
е) спеціальне відведене місце для паркування транспортних
засобів - місце, визначене органом місцевого самоврядування для
стоянки транспортних засобів, розташоване на автомобільних
дорогах, площах або вулицях, яке має розмітку місць стоянки
транспортних засобів;
є) місце паркування - місце, розмічене для тимчасової
стоянки одного транспортного засобу у спеціально обладнаному або
спеціально відведеному для паркування місці.
ж) транспортний засіб - це пристрій, що приводиться до руху
двигуном чи силою м'язів та призначений для перевезення людей,
вантажів, спеціального обладнання чи механізмів;
з) реклама - спеціальна інформація про осіб (юридичних і
фізичних) чи продукцію (товари, роботи, послуги), яка поширюється
в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або
опосередкованого одержання прибутку;
и) зовнішня реклама - будь-яка реклама, що розміщується на
окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розташованих
просто неба, на фасадах будинків і споруд;
і) внутрішня реклама - будь-яка реклама, розміщена всередині
будинків, приміщень, споруд тощо;
ї) рекламні носії - засоби, що використовуються для
поширення спеціальної рекламної інформації та доведення її до
споживача у будь-якій формі та у будь-який спосіб (спеціальні
конструкції, щити, екрани, транспаранти, фасади будинків і
споруд, транспортні засоби, інформація в електронному вигляді
тощо);
й) реклама на транспорті - будь-яка реклама, розміщена на/у
транспортних засобах, у метрополітені;
к) розповсюдження реклами - поширення у будь-якій формі та у
будь-який спосіб спеціальної інформації про осіб чи продукцію з
метою одержання прямого або опосередкованого прибутку;
л) розповсюджувач реклами - особа, яка розповсюджує рекламу
будь-якими рекламними засобами;
м) рекламодавець - особа, яка є замовником виробництва та
(або) розповсюдження реклами;
н) торговельна діяльність - ініціативна, самостійна
діяльність юридичних і фізичних осіб щодо здійснення купівлі та
продажу товарів широкого вжитку з метою одержання прибутку;
о) гастрольні заходи - видовищні заходи (фестивалі,
концерти, вистави, циркові, лекційно-концертні, розважальні
програми тощо) вітчизняних і зарубіжних творчих колективів,
окремих виконавців за межами їх стаціонарних сценічних
майданчиків, а також творчих колектив, у тому числі тимчасових, і
виконавців, які не мають стаціонарних сценічних майданчиків.
Стаття 14002. Повноваження органів місцевого самоврядування
щодо встановлення місцевих податків
(1) Місцеві податки відповідно до визначеного переліку
встановлюються сільськими, селищними та міськими радами в межах
граничних розмірів ставок, передбачених цим Кодексом.
(2) Рекламний збір, готельний збір, збір за паркування
транспортних засобів, ринковий збір, збір за організацію
гастрольних заходів, збір за видачу дозволу на розміщення
об'єктів торгівлі та сфери послуг є обов'язковими для
запровадження органами місцевого самоврядування за наявності
об'єктів оподаткування.
(3) Органи місцевого самоврядування приймають рішення про
встановлення місцевих податків затверджують положення про порядок
справляння кожного із податку чи збору, погоджують їх з органами
державної податкової служби. В положенні відповідно до норм цього
Кодексу визначаються:
а) платники місцевого податку;
б) об'єкт (база) оподаткування;
в) ставки (коефіцієнти до них) місцевого податку;
г) порядок обчислення місцевих податків;
д) строки сплати і подання звітності по місцевих податках,
за формами, встановленими центральним органом державної
податкової служби України;
е) пільги в оподаткуванні місцевим податком;
є) особи, уповноважені органом місцевого самоврядування
справляти місцеві податки (податкові агенти);
ж) відповідальність платників та осіб, уповноважених
справляти місцеві податки (податкових агентів), за правильність
обчислення, повноту і своєчасність сплати місцевих податків.
Після прийняття рішення про запровадження місцевих податків,
органи місцевого самоврядування в десятиденний термін направляють
їх до органів державної податкової служби, на території яких
запроваджуються такі місцеві податки.
(4) Сільські, селищні та міські ради в межах своєї
компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки,
повністю відміняти місцеві податки, які не є обов'язковими для
запровадження, або звільняти та надавати певним категоріям
платників відстрочки у сплаті місцевих.
У разі запровадження збору, зазначеного у статті 14009 цього
Кодексу, сільські, селищні та міські ради в межах своєї
компетенції мають право встановлювати пільгові ставки для
займаної торговцями додаткової площі на ринках, необхідної для
розміщення товару, але не менше 50 відсотків від ставки ринкового
збору.
Статті 14003 і 14004 - резервні
Глава 96. Порядок справляння місцевих податків
Стаття 14005. Рекламний збір
(1) Рекламний збір - це плата органу місцевого
самоврядування за здійснення платником збору дій щодо розміщення
зовнішньої та внутрішньої реклами, а також реклами на транспорті.
(2) Платниками рекламного збору є юридичні особи, їх
об'єднання, філіали (відділення), представництва та інші
відокремлені підрозділи або фізичні особи - рекламодавці, які
розповсюджують рекламу будь-якими рекламними засобами на носіях,
розташованих на території відповідного органу місцевого
самоврядування.
(2) Базою оподаткування є:
а) загальна площа та кількість носіїв будь-якої реклами на/у
транспортних засобах, у метрополітені, на автомобільних і
залізничних шляхах сполучення, загального користування (включаючи
смугу відведення), а також зовнішньої та внутрішньої реклами, що
проставляється у дозволі на розповсюдження реклами, який
видається органом місцевого самоврядування.
Загальна площа рекламного носія вираховується по його
зовнішнім кордонам, незалежно від того, чи заповнено рекламною
інформацією повну площу такого носія чи його частину.
а1. У разі виготовлення рекламного носія у вигляді букв,
інших символів або знаків, загальна площа такого носія
вираховується як площа прямокутника, який повністю покриває такі
букви, символи або знаки.
а2. У разі виготовлення рекламного носія у вигляді об'ємних
форм (малих архітектурних форм тощо), базою оподаткування є
загальна площа поверхні такої форми, конструктивно призначена для
розміщення реклами.
а3. У разі виготовлення рекламного носія із автоматично
змінюваною рекламою, базою оподаткування є загальна площа такого
носія, незалежно від кількості конструктивно передбачених змін.
(3) Рекламний збір не справляється з:
а) інформаційних вивісок при вході у приміщення, яке
належить юридичній чи фізичній особі, або інформаційні таблички
на/у транспорті та у метрополітені;
б) оголошень чи повідомлень про зміну місця розташування
підприємств, установ та організацій, номерів телефонів, факсів,
телетайпів;
в) вивісок чи табличок з повідомленням про обмеження
пересування, виконання ремонтних, аварійних та інших подібних
видів робіт;
г) інформації, яка відображає соціальні події, релігійних і
громадських організацій та(або) призначена для їх підтримки;
д) повідомлень інформаційного характеру, що розміщуються в
торговельних та службових приміщеннях і не мають рекламних цілей;
е) інформації про культурно-мистецькі заходи закладів
культури, які частково або повністю утримуються за рахунок коштів
державного та місцевого бюджетів;
є) анонсування продукту телерадіокомпаній (радіо-,
телепередач, фільмів тощо);
ж) інформація, яка у відповідності з вимогами
нормативно-правових актів підлягає обов'язковому оприлюдненню.
(6) Розміри ставок збору на місяць не повинні перевищувати:
а) 8 гривень за кожний квадратний метр кожного рекламного
носія зовнішньої реклами;
а1 під час обчислення суми збору до його ставки
застосовується територіальний коефіцієнт залежно від
місцезнаходження зовнішнього рекламного носія;
а2 розмір територіального коефіцієнта встановлюється органом
місцевого самоврядування, на території якого зареєстровані
зовнішні рекламні носії та діє рішення про встановлення збору;
а3 збір на зовнішні рекламні носії, зареєстровані в
установленому порядку, обчислюється і сплачується до бюджету
незалежно від наявності рекламної інформації на них;
а4 у разі застосування на окремих спеціальних конструкціях,
щитах, екранах, розташованих просто неба, на фасадах будинків та
споруд, а також інших носіях зовнішньої реклами додаткового
оформлення у вигляді електричних, механічних, електронних
приладів до ставки збору застосовується підвищувальний коефіцієнт
2;
б) 5 гривень за кожний квадратний метр кожного рекламного
носія внутрішньої реклами.
б1 Збір на внутрішні рекламні носії обчислюється і
сплачується до бюджету незалежно від наявності рекламної
інформації на них.
б2 У разі застосування на носіях внутрішньої реклами
додаткового оформлення у вигляді електричних, механічних,
електронних приладів до ставки збору застосовується
підвищувальний коефіцієнт 2;
в) 5 гривень з кожного як повного, так і неповного
квадратного метра рекламного носія для розповсюдження його на/у
транспортних засобах та у метрополітені, а також на автомобільних
і залізничних шляхах сполучення загального користування
(включаючи смугу відведення).
(5) У разі рекламування алкогольних напоїв та тютюнових
виробів або їх торгових марок до ставок оподаткування, визначених
пунктами "а)" - "в)" частини шостої цієї статті, застосовується
підвищувальний коефіцієнт 3.
(6) У разі рeкламування вітчизняними товаровиробниками
продукції власного виробництва або продукції, виготовленої в
Україні (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів), під час
обчислення суми рекламного збору до ставок, визначених пунктами
"а)"-"в)" частини шостої цієї статті, застосовується
понижувальний коефіцієнт 0,3.
(7) Рекламний збір сплачується рекламодавцями за ставками,
визначеними відповідно до пунктів "а) -"в)" частини шостої цієї
статті, через розповсюджувачів реклами за місцем їх реєстрації, а
у разі поширення реклами самостійно - самим рекламодавцем.
1. Суб'єкти підприємницької діяльності - розповсюджувачі
рeклами, які надають послуги з встановлення та розміщення
реклами, пред'являють рекламодавцю до сплати суму рекламного
збору одночасно із сплатою вартості наданих рекламних послуг (з
урахуванням податку на додану вартість, який виділяється у
документах окремим рядком).
2. У разі відсутності замовлень на розміщення реклами на
стаціонарних рекламних носіях рекламний збір сплачується
власниками цих рекламних носіїв за ставками, визначеними
відповідно до пунктів "а)"-"в)" частини шостої цієї статті.
3. У разі коли реклама виготовлена, розміщена та
розповсюджена самим рекламодавцем, такий рекламодавець самостійно
сплачує до бюджету суму збору за місцем розміщення зовнішньої та
внутрішньої реклами за ставками, визначеними відповідно до
пунктів "а)"-"в)" частини шостої цієї статті.
4. У разі коли рекламу не знято з носія після закінчення
строку, визначеного у договорі між рекламодавцем та
розповсюджувачем, обов'язки із сплати та внесення рекламного
збору до бюджету за додаткові дні рекламування несе
розповсюджувач.
5. Суми рекламного збору не включаються до складу валових
доходів розповсюджувача та включаються до валових витрат
рекламодавця у загальному порядку.
Для платників акцизного збору та податку на додану вартість
суми рекламного збору не включаються до бази оподаткування
акцизним збором та податком на додану вартість.
Стаття 14006. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів
торгівлі та сфери послуг
(1) Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі
та сфери послуг - це плата за оформлення та видачу дозволів на
торгівлю та надання послуг у спеціально відведених для цього
місцях, який справляється один раз під час надання такого
дозволу:
для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально
відведених для цього місцях, - без обмеження строку дії такого
дозволу за винятком випадків коли за поданням платника цього
збору приймається відповідне рішення стосовно зміни умов його
розміщення, що розглядається як надання нового дозволу на
торгівлю;
для суб'єктів, що здійснюють одноразову торгівлю, - на один
календарний день.
(2) Платниками збору є юридичні особи, їх філії, відділення,
інші відокремлені підрозділи та фізичні особи, які одержують
дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.
(3) Ставка збору встановлюється в розмірі:
а) на території міських рад - від 150 до 300 гривень для
суб'єктів підприємницької діяльності, які постійно здійснюють
торгівлю та надають послуги;
б) на території сільських і селищних рад - від 85 до 150
гривень для суб'єктів підприємницької діяльності, які постійно
здійснюють торгівлю та надають послуги;
в) від 8 до 50 гривень за одноразовий (в межах однієї доби)
дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг - для
юридичних осіб, їх філій, відділень, інших відокремлених
підрозділів;
г) від 1 до 10 гривень за одноразовий ( в межах однієї доби)
дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг - для
фізичних осіб.
(4) Розмір ставки встановлюється залежно від площі
торговельного місця, його територіального розташування та виду
продукції (товару), послуг.
(5) Збір справляється відповідними органами місцевого
самоврядування до видачі дозволу на розміщення об'єктів торгівлі
та сфери послуг.
Стаття 14007 - резервна.
Стаття 14008. Податок за використання місцевої символіки
(1) Платниками податку за використання місцевої символіки є
юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені
підрозділи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, які використовують місцеву символіку з метою
одержання прямого або опосередкованого прибутку.
(2) Об'єктом оподаткування є товари, роботи, послуги,
виготовлені, виконані та надані з використанням місцевої
символіки.
(3) Базою оподаткування є вартість виготовлених товарів,
виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої
символіки.
(4) Використання місцевої символіки здійснюється на підставі
дозволу, який видається сільськими, селищними та міськими
радами."
(5) Граничний розмір податку не повинен перевищувати:
а) з юридичних осіб, їх філій, відділень, інших
відокремлених підрозділів - 0,1 процента вартості виробленої
продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням
місцевої символіки;
б) з фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності -
85 гривень на рік.
Стаття 14009. Ринковий збір
(1) Ринковий збір - плата за торгівлю сільськогосподарською
продукцією, продовольчими та непродовольчими товарами, іншою
продукцією на ринках усіх форм власності (в критих ринках,
павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках,
контейнерах, з транспортних засобів (у тому числі з автомашин),
мотоциклів, причепів, візків (у тому числі ручних візків тощо).
(2) Платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм
власності, їх філіали, відділення, представництва, фізичні особи
(резиденти і нерезиденти), які реалізують сільськогосподарську
продукцію, продовольчі та непродовольчі товари, іншу продукцію на
ринках усіх форм власності (в критих ринках, павільйонах, на
критих і відкритих столах, майданчиках, контейнерах з
транспортних засобів (у тому числі з автомашин), мотоциклів,
причепів, візків (у тому числі ручних візків тощо).
(3) Не справляється ринковий збір із стаціонарних пунктів
торгівлі (включаючи сезонні) - підприємств торгівлі, громадського
харчування, торговельно-закупівельних підприємств, палаток,
кіосків, пунктів прокату і побутового обслуговування, лабораторій
ветеринарно-санітарної експертизи, які одержали дозвіл на
розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг і здійснюють
торгівлю та надають послуги покупцям і продавцям на ринках.
(4) Відповідальність за повноту стягнення ринкового збору
несуть адміністрації ринків, які самостійно розраховують суму
цього збору, що належить перерахуванню до бюджету.
(5) Ставка ринкового збору встановлюється залежно від виду
сільськогосподарської продукції, продовольчих та непродовольчих
товарів, іншої продукції, що реалізуються на ринках усіх форм
власності (у павільйонах, на критих і відкритих столах,
майданчиках, контейнерах, з транспортних засобів (у тому числі з
автомашин), мотоциклів, причепів, візків (у тому числі ручних
тощо) та від категорії ринку і благоустрою торговельного місця у
розмірі від 1 гривні до 4 гривень - для фізичних осіб і до 30
гривень - для юридичних осіб за кожне торговельне місце.
Для платників ринкового збору, які провадять торгівлю з
транспортних засобів, до ставки ринкового збору застосовується
коефіцієнт від 2 до 5 в залежності від виду транспортного засобу.
(6) При утриманні ринкового збору платникам видається чек
реєстратора розрахункових операцій або розрахункова квитанція у
порядку, встановленому чинним законодавством.
У разі наявності на ринку до 50 торговельних місць утримання
ринкового збору може проводитись шляхом видачі розрахункових
квитанцій з використанням книг обліку розрахункових операцій.
За письмовою угодою з адміністрацією ринку платники
ринкового збору можуть сплачувати ринковий збір через установи
банків (у тому числі у вигляді передоплати).
(7) Документами, що засвідчують сплату ринкового збору, є
чек реєстратора розрахункових операцій (розрахункова квитанція),
платіжне доручення з відміткою банківської установи, документ
банківської установи про сплату ринкового збору.
(7) У разі використання книг обліку розрахункових операцій
та розрахункових квитанцій вони повинні бути зареєстровані в
органах державної податкової служби відповідно до чинного
законодавства. Порядок реєстрації та ведення книг обліку
розрахункових операцій, а також реєстраторів розрахункових
операцій здійснюється в установленому порядку.
Стаття 14010. Готельний збір
(1) Платниками готельного збору є:
а) фізичні особи як резиденти, так і нерезиденти, які
проживають у готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках для
приїжджих та інших приміщеннях житлового фонду готельного типу
всіх форм власності;
б) юридичні особи як резиденти, так і нерезиденти незалежно
від їх організаційно-правових форм і форм власності, філіали
(відділення), представництва юридичних осіб, фізичні особи -
суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують житловий фонд
готельного типу всіх форм власності.
(2) Готельний збір не справляється з:
учнів, студентів, аспірантів, які тимчасово проживають в
гуртожитках або будинках з квартирами малосімейного типу, а також
осіб, які перебувають у трудових відносинах з юридичними особами
та тимчасово проживають в гуртожитках або квартирах малосімейного
типу, що перебувають на балансах таких юридичних осіб, або в
квартирах чи кімнатах, віднесених до категорії службових або тих,
що утримуються за рахунок коштів бюджетів;
інвалідів та осіб, що супроводжує інваліда І групи,
ветеранів війни, пенсіонерів за віком, визначених відповідним
законодавстовм України.
(3) Базою оподаткування є:
а) вартість проживання в приміщеннях житлового фонду
готельного типу (без урахування вартості додаткових послуг і
податку на додану вартість);
б) вартість оренди приміщень житлового фонду готельного типу
(без урахування вартості додаткових послуг і податку на додану
вартість).
(4) Ставка збору встановлюється у розмірі 5 процентів
вартості проживання або вартості оренди приміщень житлового фонду
готельного типу за кожну добу, в тому числі неповну (без
урахування вартості додаткових послуг і податку на додану
вартість).
(5) База оподаткування визначається виходячи з добової
вартості проживання або вартості оренди приміщень житлового фонду
готельного типу (без урахування вартості додаткових послуг і
податку на додану вартість) та тривалості проживання чи оренди,
вираженої у кількості повних і неповних діб.
(6) Готельний збір справляється адміністраціями готелів,
кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та організацій,
яким належать приміщення житлового фонду готельного типу.
1. Справляння готельного збору з платників здійснюється
одночасно із сплатою вартості їх проживання у зазначених
приміщеннях або суми орендної плати.
2. У платіжних документах (квитанціях, платіжних дорученнях
тощо) обов'язково повинні бути зазначені окремим рядком ставка та
сума збору, сплачені платником.
Стаття 14011. Збір за паркування транспортних засобів.
(1) Платниками збору за паркування транспортних засобів у
спеціально обладнаних або відведених для цього місцях, визначених
органами місцевого самоврядування, є:
а) водії транспортних засобів, що належать юридичним особам
незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності,
бюджетним, громадським організаціям, філіалам (відділенням),
представництвам юридичних осіб ;
б) фізичні особи - водії (власники) транспортних засобів.
(2) Об'єктом оподаткування є місце паркування транспортних
засобів.
(3) Ставки збору за паркування транспортних засобів у
спеціально обладнаних або відведених для цього місцях,
встановлюються залежно від сезонності, за добу у таких розмірах:
а) на території міст Києва, Севастополя, обласних центрів -
від 2 до 6 гривень за кожне місце паркування;
б) на інших територіях - від 1 до 4 гривень за кожне місце
паркування;
(4) Особами, уповноваженими справляти збір, є суб'єкти
підприємницької діяльності, яким органом місцевого самоврядування
доручено організацію паркування транспортних засобів у спеціально
обладнаних або відведених для цього місцях.
(5) Водії транспортних засобів сплачують збір за паркування
транспортних засобів за кожну годину паркування, як повну так і
неповну, за ставками, встановленими органом місцевого
самоврядування, але не більше 70 процентів від ставок збору,
визначених пунктами "а" і "б" частини третьої цієї статті.
(6) Сума збору за паркування транспортних засобів
розраховується особою, уповноваженою справляти цей збір, щомісяця
виходячи з кількості місць паркування, ставок збору та кількості
календарних днів у цьому місяці.
(7) Водії транспортних засобів сплачують збір за паркування
транспортних засобів безпосередньо на місці паркування у
спеціально обладнаних або відведених для цього місцях з
придбанням спеціальних талонів.
1. Талон дає право паркувати транспортні засоби у спеціально
обладнаних або відведених для цього місцях на визначений в ньому
час.
2. Бланк талону заповнюється особою, уповноваженою справляти
збір, у момент проведення паркування транспортних засобів.
3. У талонах повинні бути зазначені дата та час паркування
транспортних засобів, час під'їзду транспортних засобів на місце
паркування та його від'їзду, номерний знак транспортного засобу,
підпис і прізвище особи, яка здійснила справляння збору.
(8) Сільські, селищні та міські ради, на території яких
запроваджено збір за паркування автотранспорту, затверджують
форму спеціального талона на право паркування, яка є єдиною на
території органу місцевого самоврядування, і забезпечують
виготовлення цих талонів згідно з Правилами виготовлення бланків
цінних паперів та документів суворого обліку.
(9) Особи, уповноважені справляти збір, одержують під звіт в
органах місцевого самоврядування талони на право паркування і
перед початком реалізації реєструють їх в органах державної
податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем податкової
реєстрації).
10) Водій, який сплачує збір безпосередньо на місці
паркування, прикріплює талон на право паркування на внутрішній
бік лобового скла транспортного засобу, який залишається там до
від'їзду транспортного засобу з місця паркування.
(11) Облік виданих талонів на паркування транспортних
засобів ведеться уповноваженою особою у товарно-касовій книзі в
установленому порядку.
(12) У разі обладнання місць, призначених для паркування
транспортних засобів, спеціальними автоматичними пристроями для
сплати збору - збір сплачується платниками за допомогою магнітних
карток (чіп-карток або інших замінювачів гривні) на право
паркування.
1. Магнітні картки (чіп-картки) на право паркування
транспортних засобів у спеціально обладнаних або відведених для
цього місцях розповсюджуються у порядку, встановленому органами
місцевого самоврядування.
2. Вартість магнітної картки (чіп-картки) встановлюється
виходячи із затвердженого на території органу місцевого
самоврядування розміру ставки збору у спеціально обладнаних або
відведених для цього місцях та загального часу, на який вона
надає право на паркування.
(13) Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення
щодо зменшення кількості днів, за які уповноваженій особі
необхідно нарахувати та сплатити збір за паркування транспортних
засобів.
Стаття 14012. Курортний збір
(1) Курортний збір запроваджується рішеннями органів
місцевого самоврядування, територія яких відповідно до переліку,
визначеного Кабінетом Міністрів України, віднесена до курортної
зони.
(2) Платниками курортного збору є фізичні особи, які
прибувають на територію органу місцевого самоврядування, на якій
діє рішення про встановлення цього збору.
(3) Від сплати курортного збору звільняються:
а) діти віком до 16 років;
б) інваліди та особи, які їх супроводжують (у складі не
більше ніж 2 особи на одного інваліда);
в) учасники бойовий дій;
г) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС;
д) учасники Великої Вітчизняної війни;
е) особи, які прибули в курортну місцевість у службове
відрядження, на навчання, на постійне проживання, до батьків і
близьких родичів;
є) пенсіонери за віком;
ж) відпочиваючі за путівками та курсівками.
(4) Граничні розміри ставок курортного збору встановлюються:
а) для громадян України - від 2 до 10 гривень;
б) для іноземців та осіб без громадянства - від 20 до 40
гривень.
(5) Курортний збір справляється з фізичних осіб, які
перебувають на території органу місцевого самоврядування, на якій
прийнято рішення про встановлення цього збору, у триденний строк
від дня їх прибуття в курортну місцевість. У разі зміни платником
місця перебування в межах однієї адміністративно-територіальної
одиниці і за наявності відповідної квитанції про сплату
курортного збору повторно цей збір не справляється.
(6) Справляння збору здійснюється одноразово незалежно від
часу перебування у курортній місцевості під час реєстрації
фізичних осіб, які прибувають у курортну місцевість:
а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків
для приїжджих та інших закладів готельного типу під час
реєстрації прибулих;
б) квартирно - посередницькими організаціями під час
направлення платників збору на поселення в будинки (квартири), що
належать фізичним особам на праві власності;
в) особами, визначеними органом місцевого самоврядування, на
території якого встановлено збір, з фізичних осіб, які
зупиняються в будинках (квартирах) громадян в місцях, де немає
квартирнопосередницьких організацій, а також з осіб, які
проживають у наметах, автомашинах тощо.
(7) Особи, уповноважені справляти збір, які визначені
частиною (6) цієї статті, видають платникам збору квитанції про
його сплату.
1. Квитанції про сплату збору повинні бути виготовлені
відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів та
документів суворого обліку за єдиною формою на всій території
органу місцевого самоврядування, на якій прийнято рішення про
запровадження курортного збору.
2. У картках тимчасової прописки робиться відповідний запис
про сплату збору податку з визначенням номера квитанції і дати
сплати податку. У разі коли платник звільнений від сплати
податку, в картках тимчасової прописки робиться відповідний запис
стосовно реквізитів документа, який підтверджує право платника на
пільгу.
3. Облік квитанцій про сплату курортного збору ведеться
уповноваженою особою у товарно-касовій книзі в установленому
порядку.
Стаття 14013. Збір за організацію гастрольних заходів
(1) Платниками збору за організацію гастрольних заходів є
суб'єкти підприємницької діяльності - резиденти, а також
нерезиденти, які провадять свою діяльність на території України
через представництва, зареєстровані відповідно до законодавства
України, і здійснюють організацію та проведення гастрольних
заходів на території України за участю іноземних виконавців.
(2) Базою оподаткування збором за організацію гастрольних
заходів є виручка від реалізації квитків на провадження
гастрольного заходу.
а) Виручка, одержана від реалізації квитків на гастрольні
заходи виключно вітчизняних виконавців, не є об'єктом
оподаткування.
(3) Ставка збору встановлюється в розмірі від 1 до 3
процентів від бази оподаткування, визначеної частиною (2) цієї
статті.
(4) Розмір збору визначається платниками самостійно,
виходячи з бази оподаткування та ставок збору.
(5) Організатори гастрольних заходів зобов'язані не менш як за
10 днів до проведення заходів зареєструвати в органі державної
податкової служби за місцем їх проведення квитки, згідно із
затвердженим планом розміщення місць у залі, де відбувається
такий захід. Для проведення гастрольних заходів дозволяється
користуватися лише квитками встановленого зразка, виготовленими в
установленому порядку. При зміні умов проведення гастрольного
заходу його організатори зобов'язані здійснити перереєстрацію
квитків.
(6) Організатори гастрольних заходів на наступний день після
їх проведення повинні пред'явити органу державної податкової
служби, що здійснив реєстрацію квитків, залишки непроданих
квитків.
Стаття 14014. Збір за видачу дозволів на будівництво у
населених пунктах об'єктів виробничого та невиробничого
призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва,
будівництва садових будинків і гаражів
(1) Збір за видачу дозволів на будівництво у населених
пунктах об'єктів виробничого та невиробничого призначення,
індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва
садових будинків і гаражів - це плата за оформлення та видачу
дозволів на користування земельною ділянкою для будівництва
об'єктів виробничого та невиробничого призначення,
індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва
садових будинків і гаражів.
(2) Платниками збору за видачу дозволів на будівництво у
населених пунктах об'єктів виробничого та невиробничого
призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва,
будівництва садових будинків і гаражів є юридичні особи всіх форм
власності, філіали (відділення), представництва, а також фізичні
особи, які одержують право на користування земельною ділянкою для
будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення,
індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва
садових будинків і гаражів.
(3) Ставки збору за видачу дозволів на будівництво у
населених пунктах об'єктів виробничого та невиробничого
призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва,
будівництва садових будинків і гаражів встановлюються у таких
розмірах для:
а) об'єктів виробничого та невиробничого призначення:
а1 від 300 до 700 гривень - на території міст Києва,
Севастополя, Сімферополя та обласних центрів;
а2 від 150 до 350 гривень - на території інших населених
пунктів.
а3 якщо земельні ділянки розташовані в курортній зоні, до
ставок збору може застосовуватися підвищувальний коефіцієнт 2;
б) об'єктів індивідуального житлового, дачного будівництва:
б1 від 85 до 300 гривень - у містах;
б2 ід 35 до 150 гривень - у селищах і селах;
в) гаражів, садових будинків та інших об'єктів
індивідуального будівництва:
в1 капітальних гаражів і садових будинків:
в2 від 50 до 85 гривень - у містах;
в3 від 20 до 50 гривень - у селищах і селах;
в4 тимчасових гаражів, інших об'єктів індивідуального
будівництва від 20 до 50 гривень - у містах, селищах і селах.
(4) Збір справляється відповідними органами місцевого
самоврядування до видачі дозволу на будівництво у населених
пунктах об'єктів виробничого та невиробничого призначення,
індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва
садових будинків і гаражів.
Статті 14015 - 14025 - резервні
Глава 97. Порядок перерахування та повернення зайво
сплачених сум місцевих податків, строки сплати місцевих податків
Стаття 14026. Порядок та строки сплати місцевих податків
Кошти місцевих податків перераховуються до бюджетів органів
місцевого самоврядування у такому порядку:
а) місцеві збори, визначені статтями 14009, 14010, 14012
перераховуються до місцевих бюджетів щодекади до 15 і 25 числа
поточного місяця відповідно за першу і другу декади та 5 числа
наступного місяця - за решту днів звітного місяця;
б) місцеві податки і збори, визначені статтями 14005, 14008,
14011 перераховуються до місцевих бюджетів щомісячно - до 15
числа місяця, що настає за звітним.
б1 Місцеві збори, визначені статтями 14005, 14009 - 14012
цього Кодексу перераховують до місцевих бюджетів особи,
уповноважені справляти ці податки і збори;
б2 місцевий податок, визначений статтею 14008 цього Кодексу,
перераховують до місцевих бюджетів платники цього податку;
в) місцеві збори, визначені статтями 14006, 14013 - 14014
цього Кодексу, перераховуються платниками самостійно до бюджетів
органів місцевого самоврядування, на території яких запроваджено
ці збори, у такі строки:
в1 збір, визначений статтею 14006 цього Кодексу,
перераховується до одержання дозволу на розміщення об'єктів
торгівлі та сфери послуг;
в2 збір, визначений статтею 14014 цього Кодексу,
перераховується до видачі дозволів на будівництво об'єктів
виробничого та невиробничого призначення, індивідуальне житлове,
дачне будівництво, садових будинків і гаражів у населених
пунктах;
в3 збір, визначений статтею 14013 цього Кодексу,
перераховується не пізніш як на третій день з дня одержання
виручки, але не пізніше дня, що настає за днем проведення
гастрольного заходу.
Стаття 14027. Порядок зарахування місцевих податків
До бюджетів органів місцевого самоврядування, на території
яких прийнято рішення про запровадження місцевих податків,
зараховуються місцеві податки, визначені статтями 14005 - 14014
цього Кодексу, з урахуванням таких особливостей:
а) місцевий збір, визначений статтею 14005 цього Кодексу,
зараховується до бюджету органу місцевого самоврядування за
місцем розташування зовнішньої або внутрішньої реклами, та місцем
знаходження розповсюджувача реклами (місцем податкової
реєстрації) - у разі розповсюдження реклами на/у транспортних
засобах або у метрополітені.
б) місцеві збори, визначені статтями 14009 - 14011 цього
Кодексу, зараховуються до бюджету органу місцевого самоврядування
за місцезнаходженням ринку (ст. 14009), приміщень житлового фонду
готельного типу (ст. 14010) та місць, спеціально обладнаних або
відведених для паркування транспортних засобів (ст. 14011);
в) місцевий збір, визначений статтею 14012 цього Кодексу,
зараховуються до бюджету органу місцевого самоврядування за
місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації) особи,
уповноваженої його справляти;
г) збір, визначений статтею 14013 цього Кодексу,
зараховується до бюджету органу місцевого самоврядування за
місцем проведення гастрольного заходу;
д) податок, визначений статтею 14008 цього Кодексу,
зараховується до бюджету органу місцевого самоврядування за
місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації) платника цього
податку.
е) збори, визначені статтями 14006 і 14014, зараховуються до
бюджету органу місцевого самоврядування, який видав відповідний
дозвіл.
Стаття 14028. Порядок повернення зайво сплачених сум
місцевих податків
Зайво сплачені платниками суми місцевих податків
зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються
платникам за їх бажанням у 5-денний строк з моменту надходження
заяви на повернення зазначеної суми.
Стаття 14029. Порядок та строки подання звітності по
місцевих податках
(1) Розрахунки за місцевими податками, визначеними статтями
14008 - 14013 цього Кодексу подаються до органів державної
податкової служби за визначеним цим Кодексом місцем зарахування
відповідного податку чи збору щоквартально протягом 40
календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного
кварталу. У розрахунках відображаються суми податкових
зобов'язань, визначених за кожен з місяців (декад) звітного
кварталу, за формою, встановленою центральним податковим органом.
(2) Розрахунки по місцевому збору, визначеному статтею
14005 цього Кодексу, подаються до органів державної податкової
служби розповсюджувачем реклами або рекламодавцем, коли реклама
виготовлена, розміщена та розповсюджена самим рекламодавцем, за
місцезнаходженням зовнішньої або внутрішньої реклами, та місцем
знаходження розповсюджувача реклами або рекламодавця (місцем
податкової реєстрації) - у разі розповсюдження реклами на/ у
транспортних засобах або у метрополітені.
Стаття 14030. Порядок оподаткування іноземних юридичних осіб
і громадян
Іноземні юридичні особи, їх філіали (відділення) та
представництва в Україні, а також іноземні громадяни та особи без
громадянства сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з
юридичними особами та громадянами України, якщо інше не
передбачено законами України та міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статті 14031 і 14032 - резервні
Розділ XV. Спеціальні податкові режими
Глава 98. Спеціальна система оподаткування, обліку та
звітності для суб'єктів малого підприємництва
Стаття 15001. Загальні положення
(1) Спеціальна система оподаткування, обліку та звітності
запроваджується з метою реалізації державної політики з питань
розвитку та підтримки малого підприємництва.
(2) Спеціальна система оподаткування, обліку та звітності
для суб'єктів малого підприємництва не поширюється на довірчі
товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та
небанківські фінансові установи, суб'єктів підприємницької
діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу,
здійснюють обмін іноземної валюти або провадять спільну
діяльність відповідно до статті 2049 цього Кодексу, та суб'єктів
підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що
належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних
суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують
25 відсотків, а також на фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які
здійснюють торгівлю підакцизними товарами.
(3) Суб'єкти малого підприємництва, на яких поширюється
право застосовувати спеціальну систему оподаткування, обліку та
звітності не є платниками таких видів податків:
а) податку на прибуток підприємств (за винятком сплати
податку з доходів у вигляді дивідендів, процентів, а також з
доходів, що отримують нерезиденти з джерел їх походження з
України);
б) податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб -
суб'єктів малого підприємництва);
в) податку на майно (лише стосовно майна, що
використовується суто для провадження підприємницької
діяльності);
г) ринкового збору.
(4) Спеціальна система оподаткування, обліку та звітності
для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися на вибір
суб'єкта малого підприємництва.
1. Суб'єкти малого підприємництва - юридичні та фізичні
особи мають право застосовувати одночасно лише один порядок
оподаткування: або спеціальну систему оподаткування, або
загальновстановлену.
2. Рішення про перехід на спеціальну систему оподаткування,
обліку та звітності може бути прийняте суб'єктом малого
підприємництва не більше ніж один раз на календарний рік.
3. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку
суб'єкти малого підприємництва, які подали до органу державної
податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право
застосування спеціальної системи оподаткування, обліку та
звітності, мають право перейти на спеціальну систему
оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому
проведено їх державну реєстрацію.
Стаття 15002. Суб'єкти малого підприємництва
(1) Суб'єктами малого підприємництва, які мають право
застосовувати спеціальну систему оподаткування, обліку та
звітності, є:
а) юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності
будьякої організаційно-правової форми та форми власності, у яких
середньооблікова чисельність працюючих за звітний період
(календарний рік) не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за зазначений
період не перевищує 1 000 000 гривень. Середньооблікова
чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва
визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з
урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, які працюють
за договорами та за сумісництвом, а також працівників
представництв, філіалів, відділень та інших відокремлених
підрозділів;
б) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у
яких кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах з такою
фізичною особою, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у
підприємницькій діяльності, за попередній рік не перевищує 5 -
осіб. Обсяг виручки від продажу товарів, робіт, послуг за рік у
зазначених суб'єктів не повинен перевищувати 200 000 гривень.
Стаття 15003. Порядок оподаткування суб'єктів малого
підприємництва та ведення ними обліку і звітності
(1) До суб'єктів малого підприємництва - юридичних та
фізичних осіб, визначених у статті 15002 цього Кодексу, може
застосовуватися спеціальна система оподаткування у вигляді сплати
єдиного податку, а також спрощений порядок обліку та звітності.
а) у разі перевищення суб'єктами малого підприємництва
граничної чисельності працюючих, граничного обсягу виручки за
рік, або порушення вимог, установлених цією главою Кодексу вони
позбавляються з наступного звітного періоду (кварталу) права
сплачувати податки за спеціальною системою оподаткування;
б) спосіб оподаткування обирається один раз на рік і
залишається незмінним протягом звітного року для юридичних осіб
та протягом кварталу - для фізичних осіб.
(2) Суб'єкти малого підприємництва - юридичні та фізичні
особи, які застосовують спеціальну систему оподаткування, обліку
та звітності ведуть облік доходів і витрат за спрощеною системою,
в порядку, встановленому Міністерством Фінансів України
Форма книги податкового обліку доходів і витрат та порядок
її ведення, встановлюються центральним органом державної
податкової служби України.
(3) Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи -
платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні
контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із
споживачами.
Стаття 15004. Об'єкти оподаткування при спеціальній системі
оподаткування
(1) Об'єктом оподаткування для суб'єктів малого
підприємництва, зазначених у пункті "а" частини першої статті
15002, є обсяги виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг), без урахування акцизного збору і податку на додану
вартість, інші операційні та звичайні доходи (крім дивідентів,
відсотків), одержані за звітний період.
1. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) вважається сума, одержана суб'єктом підприємницької
діяльності за здійснення операцій з продажу продукції (товарів,
робіт, послуг), а також інших операційних та звичайних доходів з
розрахунками в готівковій та безготівковій формами розрахунків.
2. У разі здійснення операції з продажу основних фондів
виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою
від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент
продажу.
3. До об'єкту оподаткування суб'єкта спрощеної системи не
включаються кошти, що отримуються ним в оплату за продукцію
(товари, роботи, послуги), реалізовану в період оподаткування за
загальною системою.
4. Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які
перейшли на спеціальну систему оподаткування за єдиним податком,
не мають права застосовувати бартерні (товарообмінні) операції.
2) Об'єктом оподаткування для суб'єктів малого
підприємництва, зазначених у пункті "б" частини першої статті
15002, є нормативний чистий дохід, розмір якого встановлюється
місцевою радою залежно від виду господарської діяльності.
Нормативний чистий дохід не може бути встановлено менш як
200 гривень та більш як 2000 гривень на місяць.
Стаття 15005. Ставки та порядок оподаткування суб'єктів
малого підприємництва - юридичних осіб
(1) Для суб'єктів малого підприємництва, визначених у пункті
"а" частини першої статті 15002, запроваджується сплата єдиного
податку за ставкою 5 процентів від об'єкту оподаткування.
(2) Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, в яких
виручка від продажу сільськогосподарської продукції власного
виробництва та продуктів її переробки перевищує 50 відсотків
загального обсягу продажу, мають право сплачувати фіксований
сільськогосподарський податок відповідно до норм глави 99 цього
Кодексу.
Стаття 15006. Ставки та порядок оподаткування суб'єктів
малого підприємництва - фізичних осіб
(1) Для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва,
визначених у пункті "б" частини першої статті 15002,
запроваджується сплата єдиного податку за ставкою 10 відсотків
нормативного чистого доходу.
(2) Розмір нормативного чистого доходу за кожним видом
господарської діяльності щорічно до початку нового бюджетного
року затверджується районними (крім районних у містах) і міськими
радами.
1. Під час визначення розміру нормативного чистого доходу
місцеві ради використовують інформацію про доходи фізичних осіб
від провадження господарської діяльності, одержану від органів
державної податкової служби, та статистичні дані.
2. Органи державної податкової служби в установлені
місцевими радами строки подають їм узагальнену за видами
господарської діяльності інформацію про доходи фізичних осіб,
одержану в процесі податкових перевірок і на підставі звітів про
використання електронних контрольно-касових апаратів.
3. У разі коли фізична особа - платник єдиного податку
провадить діяльність з використанням найманої праці або за участю
членів його сім'ї, нормативний чистий дохід суб'єкта
підприємницької діяльності збільшується додатково на 50 відсотків
розміру доходу встановленого місцевою радою на кожного
працівника.
3) Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають
право обрати спосіб оподаткування або у порядку, визначеному
статтями 3032-3033 цього Кодексу, або шляхом сплати єдиного
податку.
(4) Доходи, платника єдиного податку одержані ним від
провадження підприємницької діяльності, не включаються до складу
сукупного оподатковуваного доходу у разі, коли вони обкладаються
єдиним податком, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і
не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань
платника податку.
(5) Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, який
сплачує єдиний податок, не звільняється від обов'язку
нарахування, відрахування та перерахування до бюджету та
державних цільових фондів податку з доходу і зборів, пов'язаних з
виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у
трудових відносинах.
Стаття 15007. Визначення розміру єдиного податку під час
провадження суб'єктом малого підприємництва декількох видів
діяльності
У разі провадження суб'єктом малого підприємства - фізичною
особою декількох видів діяльності обчислення суми єдиного податку
провадиться з того виду діяльності, нормативний чистий дохід
якого є найвищим.
Стаття 15008. Строки та порядок сплати єдиного податку при
спеціальній системі оподаткування
(1) Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи
сплачують єдиний податок щомісячно не пізніше 20 числа наступного
місяця на окремий рахунок Державного казначейства України та
щоквартально не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним
кварталом, подають до органу державної податкової служби
розрахунок суми єдиного податку за формою, затвердженою
центральним органом державної податкової служби України.
1. Відділення Державного казначейства України наступного дня
після надходження коштів перераховує їх до державного та
місцевого бюджетів в порядку, визначеному статтею 15010 цього
Кодексу.
(2) Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи сплачують
єдиний податок на єдиний рахунок Державного казначейства України
шляхом здійснення авансового платежу за місяць до моменту
одержання свідоцтва.
1. Платник податку може здійснити сплату єдиного податку за
весь податковий період, але не більше ніж за календарний рік.
Стаття 15009. Порядок видачі свідоцтва та його використання
(1) Для переходу на спеціальну систему оподаткування, обліку
та звітності, а також з метою підтвердження бажання перебувати на
такій системі у наступному податковому періоді, суб'єкти малого
підприємництва не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного
звітного (податкового) періоду, а саме: юридичні особи - до
початку року, фізичні особи - кварталу, подають до органу
державної податкової служби за місцем державної реєстрації
письмову заяву за формою, визначеною центральним органом
державної податкової служби України.
1. Заява про перехід на спеціальну систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктом малого підприємництва може бути
подана за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових
платежів (погашення податкового зобов'язання та/або податкового
боргу), строк сплати яких настав на день подання заяви та
проведення повних розрахунків із заробітної плати з найманими
працівниками, що підтверджується документально.
(2) Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом
10 робочих днів після одержання заяви, видати:
а) юридичній особі - свідоцтво про право сплати єдиного
податку;
б) фізичній особі - свідоцтво про сплату єдиного податку і
на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах,
включаючи членів його сім'ї, - довідку про трудові відносини
фізичної особи з платником єдиного податку за наявності
платіжного документа про сплату єдиного податку або надати
письмову мотивовану відмову.
(3) Форма свідоцтва про право сплати єдиного податку,
свідоцтва про сплату єдиного податку, довідки про трудові
відносини фізичної особи з платником єдиного податку та порядок
їх видачі встановлюються центральним органом державної податкової
служби України і є єдиними на всій території України.
(4) Свідоцтво про право сплати єдиного податку видається
юридичній особі в межах календарного року.
(5) Свідоцтво про сплату єдиного податку видається фізичним
особам на податковий (звітний) період (квартал) але не більше ніж
на календарний рік за умови сплати єдиного податку. У разі коли
протягом строку дії свідоцтва відповідною місцевою радою
змінюється розмір нормативного чистого доходу, перерахунок
податку не здійснюється.
(6) Суб'єкти малого підприємництва можуть відмовитися від
застосування спеціальної системи оподаткування, обліку та
звітності і повернутися до раніше встановленої системи
оподаткування з початку наступного звітного (податкового)
періоду, а саме: юридичні особи - з початку року, фізичні особи -
кварталу, за умови подання відповідної заяви до органів державної
податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення
попереднього звітного (податкового) періоду (року, кварталу).
(7) Фізичні особи, які не зареєстровані як суб'єкти
підприємницької діяльності, але мають бажання незначний час
провадити окремі види діяльності, для одержання свідоцтва про
сплату єдиного податку подають до органу державної податкової
служби заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити
інформацію про вид та місце провадження діяльності, його
реєстраційний номер облікової справи платника податків, документ,
що підтверджує сплату єдиного податку. Свідоцтво про сплату
єдиного податку для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти
підприємницької діяльності, може видаватися на один місяць але не
більше ніж 2 рази на календарний рік.
(8) Суб'єкти малого підприємництва зобов'язані за вимогою
спеціалістів органів державної податкової служби пред'являти
свідоцтво про сплату (право сплати) єдиного податку.
(9) Свідоцтво та довідки про трудові відносини фізичної
особи з платником єдиного податку втрачають чинність до
закінчення строку їх дії з початку наступного звітного періоду у
випадку:
- втрати суб'єктом права на застосування цієї системи при
порушенні вимог статті 15002 цього Кодексу;
- скасування державної реєстрації суб'єкта малого
підприємництва;
- смерті або втрати (обмеження) дієздатності фізичної особи
- суб'єкта малого підприємництва.
(10) Свідоцтво, що втратило чинність, та довідки про трудові
відносини фізичної особи з платником єдиного податку підлягають
здачі органу державної податкової служби, який їх видав, протягом
3 робочих днів.
Стаття 15010. Порядок зарахування сум податку у разі
застосування спеціальної системи оподаткування, обліку і
звітності
(1) Для суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб,
які застосовують спеціальну систему оподаткування, обліку та
звітності встановлюється розмежування сум єдиного податку в
такому порядку:
а) до Державного бюджету України - 80 процентів;
б) до місцевого бюджету - 20 відсотків.
(2) Суми єдиного податку, що сплачуються суб'єктами малого
підприємництва - фізичними особами, які застосовують спеціальну
систему оподаткування, обліку та звітності, спрямовуються до
місцевого бюджету.
Статті 15011-15025 - резервні
Глава 99. Оподаткування сільськогосподарських
товаровиробників у разі застосування фіксованого
сільськогосподарського податку
Стаття 15026. Загальні положення
(1) Фіксований податок для сільськогосподарських
товаровиробників запроваджено з метою спрощення системи
оподаткування в галузі сільського господарства та спрощення
механізму сплати сільськогосподарськими товаровиробниками
податків.
(2) Терміни, що використовуються в цьому розділі, мають таке
значення:
а) фіксований сільськогосподарський податок - податок який
справляється з одиниці земельної площі;
б) товарна сільськогосподарська продукція - продукція
сільськогосподарського виробництва, призначена для реалізації.
(3) Фіксований сільськогосподарський податок застосовується
замість таких податків:
а) податок на прибуток підприємств (за винятком сплати
податку з доходів у вигляді дивідендів, процентів, а також
доходів, що отримують нерезиденти з джерел їх походження з
України);
б) податок на майно;
г) ринковий збір;
д) платежі за спеціальне використання природних ресурсів
(щодо користування водою для потреб сільського господарства).
(4) Інші податки, визначені цим Кодексом, сплачуються
сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах,
визначених цим Кодексом.
Стаття 15027. Платники фіксованого сільськогосподарського
податку
(1) Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є
сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових
форм, передбачених законами України, селянські та інші
господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням),
переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких
сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції
власного виробництва та продуктів її переробки за попередній
звітний (податковий) рік, перевищує 50 процентів загальної суми
валового доходу підприємства.
1. У разі коли у сільськогосподарського товаровиробника у
звітному періоді валовий дохід від операцій з реалізації
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів
її переробки становить менш як 50 процентів загального обсягу
реалізації, платник сплачує податки у наступному звітному періоді
на загальних підставах.
(2) До платників фіксованого сільськогосподарського податку
не належать підприємства, основною діяльністю яких є виробництво
та/або реалізація продукції квітково-декоративного рослинництва,
декоративних рослин, диких тварин і птахів, риби, хутряних
товарів, а також які здійснюють діяльність з виробництва та/або
продажу підакцизних товарів, лікеро-горілчаних виробів, пива,
вина і виноматеріалів (крім виноматеріалів, що реалізуються для
подальшої переробки).
(3) Платники фіксованого сільськогосподарського податку
(далі - платники податку) сплачують податок тільки в грошовій
формі.
(4) Зміна порядку сплати податків протягом звітного
(податкового) року не допускається.
(5) У разі реорганізації колективного сільськогосподарського
підприємства - платника фіксованого сільськогосподарського
податку створені на його основі суб'єкти господарювання різних
організаційно-правових форм, які займаються виробництвом
(вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської
продукції, також є платниками цього податку. На такі підприємства
не поширюється вимога пункту (1)1 статті 15027.
Стаття 15028. Об'єкт оподаткування та ставки фіксованого
сільськогосподарського податку
(1) Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських
угідь, що є у власності сільськогосподарського товаровиробника і
використовується самим власником, та угідь, наданих йому в
користування, у тому числі на умовах оренди.
(2) Ставки фіксованого сільськогосподарського податку з
одного гектара сільськогосподарських угідь установлюються у
процентах до їх грошової оцінки, яка проводиться відповідно до
затвердженої Кабінетом Міністрів України методики у таких
розмірах:
а) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,25 процента;
б) для багаторічних насаджень - 0,15 процента.
(3) Для платників податків, які провадять діяльність у
гірських зонах і на поліських територіях, ставки фіксованого
сільськогосподарського податку з одного гектара
сільськогосподарських угідь установлюються у процентах від їх
грошової оцінки, яка проводиться відповідно до методики,
затвердженої Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:
а) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0, 15 процента;
б) для багаторічних насаджень - 0,05 процента.
1. Перелік платників податку, на які поширюються ставки,
визначені цією частиною цієї статті, затверджуються обласними
радами за поданням районних державних адміністрацій, виходячи з
критеріїв, установлених законодавством України про статус
гірських населених пунктів в Україні та визначених Кабінетом
Міністрів України поліських територій.
(4) Індустріалізовані сільськогосподарські підприємства, які
спеціалізуються на виробництві та переробці продукції
тваринництва, у разі якщо у них у власності та користуванні
знаходиться менш як 1000 гектар сільськогосподарських угідь,
сплачують податки, передбачені цим Кодексом, у загально
встановленому порядку.
(5) Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі
потреби може уточнюватися згідно із законодавством України.
Стаття 15029. Порядок нарахування та строки сплати
фіксованого сільськогосподарського податку
(1) Базовий податковий (звітний) період для фіксованого
сільськогосподарського податку дорівнює календарному кварталу.
(2) Розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку
подаються платниками щокварталу протягом 40 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)
кварталу, до податкового органу за місцем знаходження земельної
ділянки і місцем знаходження платника податку.
(2) Сплата податку проводиться щоквартально протягом
п'ятдесяти календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного кварталу, в таких розмірах від річної суми податку:
а) у І кварталі - 10 процентів;
б) у ІІ кварталі - 10 процентів;
в) у ІІІ кварталі - 50 процентів;
г) у ІV кварталі - 30 процентів.
Стаття 15030. Поряидок зарахування фіксованого
сільськогосподарського податку
Платники податку перераховують фіксований
сільськогосподарський податок до місцевого бюджету за місцем
розташування земельної ділянки.
Стаття 15031. Порядок ведення обліку нарахувань і сплати
фіксованого сільськогосподарського податку
(1) Органи державної податкової служби здійснюють облік
нарахування і сплати фіксованого сільськогосподарського податку
за формою і в порядку, затвердженими центральним органом
державної податкової служби України.
(2) Контроль за правильністю обчислення, повнотою і
своєчасністю сплати фіксованого сільськогосподарського податку
здійснюють органи державної податкової служби.
Статті 15032- 15045 резервні
Глава 100. Особливості оподаткування платників податків в
умовах дії угоди про розподіл продукції
Стаття 15046. Пиорядок оподаткування інвесторів під час
виконання угоди про розподіл продукції
(1) Протягом строку дії угоди про розподіл продукції і в
межах діяльності, пов'язаної з виконанням цієї угоди, стягнення з
інвестора загальнодержавних та місцевих податків і зборів
(обов'язкових платежів), передбачених цим Кодексом, крім таких,
що передбачені частиною другою цієї статті, замінюється
розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на
умовах такої угоди.
(2) Під час виконання угоди про розподіл продукції інвестор
сплачує такі податки:
а) податок на додану вартість;
б) податок на прибуток підприємств;
в) платежі за користування надрами, визначені в угоді про
розподіл продукції.
(3) Дія цієї глави, крім вимог частин (3),(4) статті 15048,
не поширюється на підрядників і субпідрядників, перевізників та
інших осіб, у тому числі іноземних, які беруть участь у виконанні
передбачених угодою про розподіл продукції робіт, послуг на
підставі договорів (контрактів з інвестором). Зазначені особи
сплачують податки в порядку, передбаченому цим Кодексом.
(4) Податковий облік, пов'язаний з виконанням передбачених
угодою про розподіл продукції робіт, послуг, ведеться окремо від
обліку інших видів діяльності. Порядок такого обліку, зокрема з
метою відшкодування витрат інвестора та розрахунку податку на
прибуток, визначається угодою про розподіл продукції відповідно
до вимог законодавства України. У разі коли за угодою про
розподіл продукції роботи проводяться на декількох ділянках,
інвестор веде консолідований облік господарської діяльності.
Стаття 15047. Особливості сплати податку на прибуток
(1) Податок на прибуток вноситься інвестором у розмірах,
установлених цим Кодексом, з урахуванням таких особливостей:
1. Податок на прибуток, одержаний від виконання угоди про
розподіл продукції, може вноситися у грошовій або, якщо це
обумовлено угодою, у натуральній формі, тобто у вигляді частини
прибуткової продукції, набутої у власність в результаті розподілу
виробленої продукції.
2. Базою оподаткування прибутку, одержаного від виконання
угоди про розподіл продукції, є прибуток інвестора, що
нараховується виходячи з прибуткової продукції, яка відповідно до
цієї угоди передається у власність інвестору.
3. Під час визначення бази оподаткування прибуткова
продукція або її вартість (залежно від форми внесення податку)
зменшується відповідно на частину продукції або її вартість, що
дорівнює сумі податків, визначених частиною другою статті 15046.
(за винятком податку на прибуток), або на суму цих податків, а
також на інші витрати, пов'язані з виробництвом та обігом, що
включаються до складу валових витрат але не відшкодовуються
інвестору компенсаційною продукцією (в натуральній або грошовій
формі). Склад і порядок зарахування таких витрат, що належать до
валових витрат , регулюється нормами цього Кодексу, чинними на
день підписання угоди.
4. Виходячи з особливостей угоди про розподіл продукції та
задіяних під час виконання угоди активів (обладнання, споруд
тощо), угодою про розподіл продукції можуть бути встановлені
норми амортизації (включаючи амортизацію витрат, пов'язаних з
видобутком корисних копалин), відмінні від передбачених главою 14
цього Кодексу. У такому разі для податкових цілей застосовуються
норми амортизації, передбачені угодою.
5. Податок на прибуток від інших видів діяльності, не
пов'язаних з виконанням угоди про розподіл продукції, а також з
сум дивідендів, процентів та роялті сплачується інвестором
відповідно до норм розділу ІІ цього Кодексу, які діють на момент
одержання такого прибутку, окремо від податку на прибуток,
одержаного у вигляді прибуткової продукції.
6. Пільги щодо податку на прибуток підприємств, передбачені
у розділі ІІ цього Кодексу, при оподаткуванні прибутку,
одержаного інвестором під час виконання угоди про розподіл
продукції, не застосовуються, якщо інше не передбачене угодою.
(2) Механізм, строки і облік сплати інвестором податку на
прибуток, одержаний від виконання угод про розподіл продукції,
визначається Кабінетом Міністрів України.
Особливості механізму, строків і обліку сплати податків при
багатосторонній угоді про розподіл продукції або у разі, коли
інвестором виступає певне об'єднання юридичних осіб, визначаються
Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог цієї глави
Кодексу.
Стаття 15048. Особливості сплати податку на додану вартість
(1) Реалізація інвестором на митній території України
продукції, яка передається в його власність у результаті
розподілу виробленої продукції відповідно до угоди про розподіл
продукції, здійснюється за цінами з включенням податку на додану
вартість у розмірі, передбаченому цим Кодексом. Одержана від
покупця у складі ціни проданої продукції сума податку на додану
вартість перераховується до бюджету. Обчислення і сплата податку
на додану вартість проводиться інвестором у порядку і строки,
передбачені розділом ІV цього Кодексу.
(2) Податок на додану вартість, що має бути сплачений до
бюджету інвестором під час продажу продукції на митній території
України, у разі, коли це передбачено угодою про розподіл
продукції, може сплачуватися у натуральній формі за рахунок
продукції, що передається у власність інвестору, в обсягах,
еквівалентних сумі податку. Механізм сплати і порядок зарахування
до бюджету податку на додану вартість у такому разі визначається
Кабінетом Міністрів України.
(3) Ввезення (імпортування) інвестором під час виконання
угоди на митну територію України, товарів (робіт, послуг) та
інших матеріальних цінностей, призначених для виконання угоди про
розподіл продукції, проводиться без сплати податку на додану
вартість.
(4) У разі вивезення (експорту) виробленої продукції, що
передається у власність інвестору в результаті її розподілу
відповідно до угоди про розподіл продукції, обкладення її
податком на додану вартість здійснюється за нульовою ставкою.
(5) Зазначені у частинах (3), (4 ) умови поширюються у межах
діяльності, пов'язаної з угодою про розподіл продукції, також на
юридичних осіб (підрядників, субпідрядників, постачальників,
перевізників та інших контрагентів), що беруть участь у виконанні
робіт, передбачених угодою про розподіл продукції, на основі
договорів (контрактів) з інвестором.
(6) У разі використання зазначених товарів (робіт, послуг)
та інших матеріальних цінностей не за призначенням з інвестора
(підрядників, субпідрядників, постачальників, перевізників та
інших контрагентів) стягуються суми податків, не внесені у
зв'язку з наданням пільг, якщо таке невиконання зобов'язань
сталося з вини інвестора (підрядників, субпідрядників,
постачальників, перевізників та інших контрагентів).
Стаття 15049. Особливості сплати платежів за використання
природних ресурсів
(1) Порядок, розміри платежів за користування надрами та
умови сплати таких платежів при виконанні угод про розподіл
продукції визначаються такими угодами у грошовій формі. Розмір
платежів за користування надрами не повинен бути меншим, ніж
установлений чинним законодавством на момент укладення угоди про
розподіл продукції.
(2) Облік нарахованих і сплачених інвестором сум платежів за
користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції
ведеться в установленому центральним податковим органом порядку.
Статті 15050 - 15055 - резервні
Глава 101. Спеціальні режими оподаткування суб'єктів
підприємницької діяльності спеціальних (вільних) економічних зон
та інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку
Стаття 15056. Порядок оподаткування суб'єктів спеціальних
(вільних) економічних зон та застосування спеціального режиму
інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку
(1) Суб'єктами спеціальних (вільних) економічних зон та
спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях
пріоритетного розвитку є суб'єкти підприємницької діяльності, що
зареєстровані органом господарського розвитку і управління такої
зони і реалізують на її території, затверджені в установленому
порядку інвестиційні проекти.
(2) Спеціальні режими оподаткування та інвестиційної
діяльності встановлені Законом України про створення відповідної
спеціальної (вільної) економічної зони та спеціального режиму
інвестиційної діяльності запроваджуються лише для суб'єктів
господарської діяльності (інвесторів), які на день введення в дію
цього Кодексу зареєструвались суб'єктами такої спеціальної
економічної зони або реалізують інвестиційні проекти на
територіях приоритетного розвитку.
Статті 15057- 15060 - резервні
Глава 102. Спеціальний режим оподаткування технологічних
парків та їх учасників, дочірніх та спільних підприємств
Стаття 15061. Особливості оподаткування технологічних парків
та їх учасників, дочірніх та спільних підприємств
(1) Режим оподаткування технологічних парків їх учасників,
дочірніх та спільних підприємств та операцій з продажу ними
товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з
виконанням інвестиційних та інноваційних проектів за
пріоритетними напрямами їх діяльності встановлюється, Законом
України про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної
діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і
матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут
електрозварювання імені Є.О.Патона", "Інститут монокристалів".
Статті 15061 - 15065 - резервні
СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ XVІ. Загальні адміністративні положення
Глава 103. Загальні положення
Стаття 16001. Визначення термінів
У цьому розділі терміни вживаються в такому значенні:
а) примусове стягнення - звернення стягнення на активи
платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, без
попереднього узгодження його суми таким платником податків;
б) податкове повідомлення - письмове повідомлення
контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити
суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у
випадках, передбачених цим Кодексом;
в) податкова вимога - письмова вимога органу державної
податкової служби до платника податків погасити суму податкового
боргу;
г) контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї
компетенції, визначеної законодавством України, здійснює контроль
за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування податків
та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.
Вичерпний перелік контролюючих органів визначено статтею 16003
цього Кодексу;
д) орган стягнення - державний орган, уповноважений
здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу
в межах компетенції, встановленої цим Кодексом та іншими
законами;
е) податкова застава - спосіб забезпечення податкового
зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова
застава виникає в силу закону.
У силу податкової застави орган стягнення має першочергове
право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою
податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості
заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку,
встановленому цим Кодексом.
Стаття 16002. Сфера застосування цього розділу
У цьому розділі регулюються загальні питання, пов'язані із
справлянням усіх податків, крім випадків, передбачених цим
Кодексом.
Стаття 16003. Контролюючі органи та органи стягнення
(1) Контролюючими органами є:
а) органи державної податкової служби - щодо податків, які
справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім
зазначених у підпунктах "б" - "д" цієї частини;
б) митні органи - щодо ввізного та вивізного мита, акцизного
податку, податку на додану вартість, інших податків, які
відповідно до цього Кодексу та інших нормативно-правових актів
справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на
митну територію України або вивезення (пересилання) товарів і
предметів з митної території України;
в) установи Пенсійного фонду України - щодо внесків до
Пенсійного фонду України;
г) установи Фонду соціального страхування України - щодо
внесків до Фонду соціального страхування України;
(2) Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між
контролюючими органами визначаються цим Кодексом та іншими
нормативно-правовими актами.
(3) Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише
стосовно тих податків, які віднесені до їх компетенції цим
пунктом.
(4) Порядок контролю з боку митних органів за сплато ю
платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору
встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу
та центрального митного органу.
(5) Інші державні органи не мають права проводити перевірки
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати
податків, у тому числі за запитами правоохоронних органів.
(6) Органи стягнення уповноважені здійснювати заходи з
погашення податкового боргу. Органами стягнення є виключно органи
державної податкової служби, а також державні виконавці в межах
їх компетенції. Стягнення податкового боргу за виконавчими
написами нотаріусів не дозволяється.
Стаття 16004. Листування з платником податків
(1) Податкові повідомлення, податкові повістки або інші
документи, адресовані контролюючим органом платнику податків,
повинні бути складені у письмовій формі, підписані керівником або
посадовою особою цього органу (з визначенням прізвища та
ініціалів), скріплені печаткою і належним чином вручені платнику
податків.
(2) Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони
доставлені за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою)
платника податків рекомендованим листом або особисто вручені
платнику податків або його законному чи уповноваженому
представникові.
(3) Якщо платник податків не повідомив або несвоєчасно
повідомив органи державної податкової служби про зміну
місцезнаходження (податкової адреси) документи, вважаються
належним чином врученими навіть у разі їх повернення як таких, що
не знайшли адресата, за умови здійснення заходів, передбачених
частиною (7) статті 16051.
(4) За невиконання вимог, передбачених у документах органів
державної податкової служби, які не одержані платником податків у
випадках, передбачених частиною (3) цієї статті, платник податків
несе відповідальність згідно з цим Кодексом та іншими законами.
Стаття 16005. Податкова інформація
(1) Податкова інформація - це інформація у сфері
оподаткування, яка є у розпорядженні посадових осіб контролюючих
органів або стала їм відома у зв'язку з виконанням ними своїх
службових обов'язків.
(2) За режимом доступу податкова інформація поділяється на
відкриту податкову інформацію та податкову інформацію з обмеженим
доступом.
"(3) До відкритої податкової інформації належить податкова
інформація, яка перебуває у володінні, користуванні або
розпорядженні контролюючих органів, їх посадових осіб чи
платників податків та не належить до податкової інформації з
обмеженим доступом, а також інформація про платників податків, на
поширення якої такі платники надали дозвіл.
(4) Дозвіл на поширення відкритої податкової інформації
надається експертними комісіями контролюючих органів, які
створюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
(5) До податкової інформації з обмеженим доступом належать
податкова інформація, що становить державну таємницю, та
конфіденційна податкова інформація.
(6) Податковій інформації надається статус державної
таємниці згідно із законом про державну таємницю.
(7) Конфіденційною податковою інформацією є інформація
обмеженого доступу, яка перебуває у володінні, користуванні або
розпорядженні контролюючих органів, крім інформації, що становить
державну таємницю.
(8) До конфіденційної податкової інформації належить
інформація:
а) про платників податків - фізичних та юридичних осіб,
одержана контролюючими органами у зв'язку з виконанням покладених
на них функцій, крім інформації про невиконання ними податкових
зобов'язань та вчинення інших правопорушень у сфері
оподаткування;
б) про зовнішньоекономічну діяльність, фінансування
валютних, експортно-імпортних операцій, одержана контролюючими
органами згідно із законодавством України;
в) про підготовку та укладення міжнародних договорів України
з питань оподаткування;
г) про діяльність контролюючих органів, у тому числі щодо
стягнення податків;
д) інша податкова інформація, що є власністю держави та
включена до переліку конфіденційної інформації державної
податкової служби України, який затверджується центральним
органом державної податкової служби України.
(9) Захист податкової інформації з обмеженим доступом
здійснюється згідно з вимогами законів та інших
нормативноправових актів з питань захисту інформації та
забезпечення інформаційної безпеки.
(10) Органи державної податкової служби мають право надавати
інформацію про платників податків у порядку та у випадках,
передбачених законом, а також за згодою платників податків.
(11) Надання інформації про платників податків у вигляді
бази даних або єдиного банку даних про платників податків -
юридичних осіб та єдиного банку даних про платників податків -
фізичних осіб забороняється.
(12) Надання узагальненої податкової інформації органам
виконавчої влади та органам місцевого самоврядування здійснюється
виключно центральним органом державної податкової служби України.
Узагальненою податковою інформацією є інформація про платників
податків або про органи державної податковою служби, зведена за
окремими ознаками.
(13) У разі надання податкової інформації органами державної
податкової служби центральний орган державної податкової служби
України в межах своїх повноважень здійснює контроль за
додержанням установленого режиму доступу та зберігання цілісності
податкової інформації.
(14) Втрата документів, що містять податкову інформацію, або
розголошення інформації з обмеженим доступом, які одержані
посадовими особами у зв'язку з виконанням службових обов'язків,
тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.
(15) Контролюючи органи не несуть відповідальності за
оприлюднення інформації про платників податків, якщо таке
оприлюднення здійснено самими платниками податків або за їх
згодою.
Стаття 16006. Конфлікт інтересів та податкові роз'яснення
(1) Посадовій особі контролюючого органу забороняється
здійснення службових обов'язків стосовно платників податків, з
якими вона перебуває у родинних відносинах, або у разі прямої чи
непрямої фінансової залежності її від платників податків або їх
родичів.
(2) У разі коли норма цього Кодексу, закону або іншого
нормативно-правового акта, або норми різних законів чи різних
нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов'язків платників податків або
контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття
рішення як на користь платника податків, так і на користь
контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження
приймається на користь платника податків.
(3) Роз'яснення окремих положень податкового законодавства
України надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України, виходячи із частини (2) цієї статті та економічного
змісту податку, який розглядається.
(4) У разі коли цим Кодексом або іншим законом з питань
оподаткування, обов'язки з роз'яснення окремих його положень
покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються з
дотриманням правил, визначених у частині (3) цієї статті.
(5) У разі, коли податкові роз'яснення, надані згідно з
частиною (3) цієї статті, суперечать податковим роз'ясненням,
наданим згідно з частиною (4) цієї статті, пріоритетними є
роз'яснення, надані згідно із зазначеною частиною (3).
(6) Податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного
розуміння окремих норм податкового законодавства України
уповноваженими на це контролюючими органами і використовується
контролюючими органами для обґрунтування їх рішень під час
проведення апеляційних процедур. Податкове роз'яснення не має
сили нормативно-правового акту.
(7) Не може бути притягнуто до відповідальності платника
податків, який діяв відповідно до податкового роз'яснення, лише
на підставі того, що у майбутньому таке податкове роз'яснення
було змінене або скасоване. При цьому під час розгляду судом
(арбітражним судом) доказів, наданих орга0ном стягнення,
податкові роз'яснення не є пріоритетними над іншими доказами або
іншими експертними оцінками.
(8) Усі податкові роз'яснення, що носять загальний характер
або стосуються значного числа платників податків, підлягають
оприлюдненню з дотриманням правил комерційної або банківської
таємниці. Порядок виконання цього правила визначається Кабінетом
Міністрів України.
Платник податків має право безоплатно отримувати будь-яке
податкове роз'яснення, у тому числі надане іншому платнику
податків з питання, що розглядається (із дотриманням правил
комерційної або банківської таємниці), у строки, передбачені для
надання відповіді на звернення громадян до органів державної
влади, встановлені законом.
(9) Центральний орган державної податкової служби
зобов'язаний видавати та оприлюднювати письмові роз'яснення норм
законодавства, які стосуються усіх аспектів оподаткування окремим
податком у спосіб, доступний для ознайомлення з ними більшості
його платників. При введенні нового податку або прийнятті змін до
порядку справляння існуючих, центральний орган державної
податкової служби зобов'язаний роз'яснити його платникам
особливості такого справляння, використовуючи засоби масової
інформації або інші доступні для таких платників способи доступу
до зазначеної інформації, включаючи візити працівників
контролюючих органів (не пов'язані із здійсненням податкових
перевірок) до платників податків з метою роз'яснення положень
нового порядку.
При плануванні змін або доповнень до діючих
нормативноправових актів з питань оподаткування у поточному або
наступному бюджетному році мають бути заплановані видатки
відповідного бюджету, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням
таких норм у поточному або наступному бюджетному році;
(10) Центральний орган державної податкової служби
зобов'язаний підготувати письмові правила користування
податковими роз'ясненнями для працівників податкових органів.
Такі правила мають бути деталізованими, містити конкретні
приклади застосування окремого податку при виникненні ситуацій,
що регулюються цивільним або зобов'язальним правом та не
допускати подвійних тлумачень;
(11) Податкові роз'яснення можуть надаватися виключно
центральним органом державної податкової служби України. Будь-які
відповіді на запити платника податків, які надаються іншими
органами державної податкової служби або контролюючими органами,
а не центральним органом державної податкової служби, повинні
виходити із змісту роз'яснень, наданих центральним органом
державної податкової служби, а за відсутності останніх - мають
сприйматися платниками податків як рекомендації. Якщо норми
роз'яснень центрального органу державної податкової служби
суперечать нормам відповідей інших органів державної податкової
служби (інших контролюючих органів), для дотримання положень
частини (7) цієї статті пріоритет мають норми роз'яснень
центрального органу державної податкової служби;
(12) Платник податків може оскаржити до суду (господарського
суду) рішення контролюючого органу або органу стягнення щодо
видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у тому числі форм
обов'язкової податкової звітності, далі - податкових роз'яснень),
які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або
змісту відповідного податку. Визнання судом (господарського
судом) інструкції або податкового роз'яснення органу державної
податкової служби (незалежно від їх реєстрації у Міністерстві
юстиції України) недійсними є підставою для використання
зазначеного рішення всіма платниками податків з моменту прийняття
такого судового рішення, а також для відповідної зміни положень
інструкцій чи роз'яснень контролюючих органів або органів
стягнення з цього питання. Зазначене рішення суду (господарського
суду) набирає чинності з моменту його прийняття та повинно бути
оприлюднене за рахунок сторони, що програла спір (була визнана
винною), протягом 30 календарних днів з моменту прийняття такого
судового рішення.
Норми цієї частини не поширюються на випадки, коли суд
(господарський суд) приймає рішення щодо застосування податкових
чи регулятивних (адміністративних) пільг, встановлених
законодавством, що втратило чинність, яке може поширюватися
виключно на платників податків - позивачів протягом строку дії
такого законодавства, яке втратило чинність. У разі коли суд
(господарський суд) прийняв рішення щодо продовження таких пільг
до моменту набрання чинності цим Кодексом, такі пільги
поширюються на правові відносини (у тому числі податкові), які
діяли до моменту набрання чинності цим Кодексом.
Стаття 16007. Вимоги до обліку операцій, пов'язаних з
виникненням податкових зобов'язань
(1) Платники податків самостійно, відповідно до вимог і
правил, установлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими
актами з питань оподаткування, зобов'язані здійснювати облік
операцій, пов'язаних з виникненням податкових зобов'язань, з
метою формування повної, достовірної інформації, необхідної для
правильного обчислення та сплати податків і здійснення
податкового контролю.
(2) Платники податків повинні забезпечити:
а) незмінність протягом календарного року прийнятої
методології податкового обліку, якщо інше не передбачено цим
Кодексом;
б) повноту відображення в обліку за звітний період усіх
фінансово-господарських операцій, здійснених у такому періоді, та
результатів інвентаризацій майна і зобов'язань;
в) правильність віднесення доходів і витрат до відповідних
звітних періодів.
(3) Операції, пов'язані з виникненням податкових
зобов'язань, повинні бути відображені в первинних документах у
момент їх здійснення, а якщо це неможливо, - безпосередньо після
їх закінчення.
Стаття 16008. Подання інформації про суми виплат фізичним
особам
Кожна юридична особа або фізична особа - суб'єкт
підприємницької діяльності або особа, яка систематично проводить
незалежну професійну діяльність (зокрема, приватні нотаріуси,
адвокати), яка здійснює виплату за товари, виконані роботи та
надані послуги, провадить будь-які інші розрахунки у грошовій або
будь-якій іншій формі з фізичними особами - резидентами та
нерезидентами, зобов'язана у строки визначені цим Кодексом для
квартального звітного періоду на який випадає виплата повідомити
орган державної податкової служби за місцем свого розташування,
який надсилає зазначені відомості до органу державної податкової
служби за податковою адресою фізичної особи, а щодо осіб, які не
мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем
одержання доходів про суми виплачених доходів і утриманих з них
податків, надані пільги та іншу інформацію, пов'язану з
обчисленням і сплатою податків, за формами та в порядку, що
встановлені центральним органом державної податкової служби
України. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу
не виплачує такі доходи, або виплачує доходи не всім платникам
податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно
платників податку, які практично отримали такі доходи.
Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не
припускається.
Стаття 16009. Податкова декларація (розрахунок)
(1) Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова
декларація) - документ, що подається платникам податків до
контролюючого органу у строки та за формою, встановленими
законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або
сплата податку.
(2) Податкові декларації приймаються контролюючим органом
без попередньої перевірки зазначених у них показників.
(3) Якщо згідно з правилами податкового обліку, визначеного
цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається
наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами
останнього податкового періоду року прирівнюється до річної
податкової декларації, при цьому остання не подається.
(4) Встановлення форм або методів обов'язкової податкової
звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо
окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів баз
оподаткування, що були раніше відображені у податкових
деклараціях (розрахунках) з окремих податків, не дозволяється,
якщо інше не встановлене цим Кодексом або іншими законами з
питань оподаткування.
(5) Форми податкових декларацій по податках, передбачених
цим Кодексом, затверджуються за загальнодержавними і місцевими
податками - центральним органом державної податкової служби
України.
(6) Якщо внаслідок запровадження нового податку або зміни
правил оподаткування змінюються форми податкового обліку чи
обов'язкової податкової звітності, орган який затвердив такі
форми зобов'язаний безоплатно оприлюднити такі нові форми обліку
чи звітності. Забороняється використання бланків суворої
звітності чи обліку як форм податкового обліку чи звітності, якщо
інше прямо не встановлено законом з питань окремого податку.
(7) Статті 16009 - 16013 не поширюються на декларування
товарів (продукції), ввезених на митну територію України або
вивезених з неї відповідно до митного законодавства України, а
також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше
інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про
суб'єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків.
Стаття 16010. Відповідальність за складання податкової
звітності
Відповідальність за несвоєчасне і неякісне складання
документів податкової звітності, порушення строків їх подання
контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у
зазначених документах несуть:
а) юридичні особи та філіали (відділення), представництва
юридичних осіб, постійні представництва нерезидентів, які
відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а
також їх посадові особи;
б) фізичні особи - платники податків, або їх законні чи
уповноважені представники у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) податкові агенти.
Стаття 16011. Складання податкової звітності
(1) Форми обов'язкової податкової звітності (податкові
декларації чи податкові розрахунки), повинні відповідати нормам
та змісту відповідного податку.
(2) Податкова звітність може бути надана за добровільним
рішенням платника податків органу державної податкової служби в
електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису
підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;
(3) Податкова звітність подається із зазначенням
ідентифікаційного коду або реєстраційного номера облікової справи
платників податків.
(4) Податкова звітність повинна бути підписана:
а) керівником платника податку - юридичної особи або філіалу
(відділення), представництва юридичної особи, а також особою, яка
відповідає за ведення податкового обліку та за подання податкової
звітності;
б) фізичною особою - платником податків (її законним
представником) або іншою особою, на яку цим Кодексом або іншими
нормативно-правовими актами з питань оподаткування покладено
обов'язки щодо подання податкової звітності.
(5) Якщо податкова звітність подається податковими агентами
- юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником
такого агента та особою, яка відповідає за ведення податкового
обліку та за подання податкової звітності такого агента, а якщо
податковим агентом є фізична особа - такою фізичною особою.
(6) Особа, яка за винагороду складає податкову звітність або
бере участь у складанні податкової звітності платника податків,
крім випадків, коли така особа є працівником платника податків,
повинна підписати податкову декларацію разом з особами,
визначеними в частинах (4) та (5) цієї статті.
(7) Якщо у підготовці податкової звітності беруть участь
декілька спеціалістів, то зазначена податкова звітність
підписується лише головним спеціалістом разом з особами,
визначеними в частинах (4) та (5) цієї статті.
(8) Інформація, наведена в податковій декларації, у випадках
передбачених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з
питань оподаткування, повинна підтверджуватися первинними
документами, даними бухгалтерського обліку та відповідати вимогам
ведення податкового обліку (звітності).
(9) Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних
документах і необхідна для відображення у податковому обліку,
нагромаджується та систематизується в облікових регістрах в
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
(10) Інформація про операції, пов'язані з виникненням
податкових зобов'язань, які здійснені платником податків за
звітний період, з облікових регістрів переноситься у згрупованому
вигляді до податкової звітності.
Стаття 16012. Подання податкової звітності до контролюючих
органів
(1) Податкова звітність подається платником податків або
іншою особою, на яку цим Кодексом та іншими нормативно-правовими
актами з питань оподаткування покладено обов'язки з подання до
контролюючих органів податкової звітності за звітний період у
встановлені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з
питань оподаткування строки, за місцем, визначеним відповідним
контролюючим органом центрального рівня (якщо таке місце не
визначено цим Кодексом).
1. Податкова звітність подається за кожний базовий
податковий (звітний) період - (далі звітний період), що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних
авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому
числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), -
протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом
"г" частини (1) статті 16012, - протягом 60 календарних днів за
останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи
фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня
року, наступного за звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали
або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі
показників базових податкових періодів, з яких складаються такі
квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових
внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування,
така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для
такого базового податкового періоду. Для цілей цієї статті під
терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий
період, визначений цим Кодексом.
2. Платник податків - суб'єкт підприємницької діяльності
незалежно від того, чи провадив він підприємницьку діяльність у
звітному періоді, повинен подати податкову звітність за такий
період.
(2) Податкова звітність реєструється в контролюючих органах
з додержанням таких вимог:
а) контролюючі органи зобов'язані зареєструвати податкову
звітність, подану платником податків або іншою особою, на яку цим
Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань
оподаткування покладено обов'язки щодо подання податкової
звітності, за датою її фактичного подання;
б) платник податків має право не пізніше ніж за 10 днів до
закінчення строку подання податкової звітності надіслати її до
контролюючого органу поштою рекомендованим листом. Порядок
оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх
обігу встановлюються Кабінетом Міністрів України.
в) платник податку має право не пізніше як за 5 днів до
закінчення строку подання податкової звітності надіслати її до
контролюючого органу електронною поштою, у порядку встановленому
Кабінетом Міністрі України.
(3) Податкова звітність подається у письмовому вигляді або
(за погодженням з контролюючим органом) на магнітних носіях чи в
іншій формі, що дає змогу провадити комп'ютерну обробку
інформації.
(4) Платник податків повинен подавати на вимогу
контролюючого органу інформацію, необхідну для перевірки наданої
податкової звітності.
(5) Податкова звітність за місцевими податками і зборами
подається до органів державної податкової служби у порядку,
визначеному органами місцевого самоврядування, якщо інше не
встановлено цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з
питань оподаткування.
Стаття 16013. Внесення змін до податкової звітності
(1) У разі коли у майбутніх податкових періодах платник
податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше
поданій ним податковій декларації, такий платник податків
зобовзаний подати нову податкову декларацію, що містить
виправлені показники. Штрафні санкції та пеня в цьому випадку на
нараховану суму податкового зобов'язання до платника податку не
застосовуються крім випадків, передбачених цим Кодексом.
(2) Виправлення помилок, описок у податковій звітності
підтверджується підписом осіб, які її підписали під час подання,
із зазначенням дати виправлення.
Стаття 16014. Визначення строків
Якщо останній день строку подання податкової декларації
припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку
вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути
збільшені за правилами та на підставах, які передбачені пунктом.
Статті 16015 - 16025 - резервні
Глава 104. Облік платників податків
Стаття 16026. Загальні положення
(1) Облік платників податків ведеться з метою створення умов
для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю
нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих
фінансових санкцій.
(2) Органи державної податкової служби ведуть облік
платників податків у порядку, встановленому центральним органом
державної податкової служби України.
(3) Взяття платників податків на облік в органах державної
податкової служби здійснюється безоплатно.
Стаття 16027. Взяття платників податків на облік
(1) Для постановки на облік:
а) юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності у 5-
денний строк з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію
повинні звернутися до органу державної податкової служби за своїм
місцезнаходженням;
б) неприбуткові організації повинні звернутися до органу
державної податкової служби за своїм місцезнаходженням до початку
здійснення господарської діяльності;
в) інші юридичні особи незалежно від форм власності та
організаційно-правових форм повинні у 5-денний строк з дня їх
створення або одержання свідоцтва про державну реєстрацію (у разі
коли така реєстрація передбачається законодавством) звернутися до
органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням;
г) філіали (відділення), представництва юридичних осіб у 5-
денний строк з дня їх включення до Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України повинні звернутися до органу
державної податкової служби за своїм місцезнаходженням.
г1. Юридичні особи у строк, передбачений цим пунктом,
повинні повідомити орган державної податкової служби за своїм
місцезнаходженням про створення філіалів (відділень),
представництв;
д) постійні представництва нерезидентів зобов'язані у
5-денний строк з дня їх реєстрації в установленому порядку, але
не пізніше початку здійснення господарської діяльності, повинні
звернутися до органів державної податкової служби за своїм
місцезнаходженням.
д1. Якщо постійним представництвом є юридична або фізична
особа - резидент України на підставі відповідного договору з
нерезидентом (довіреності), вона повинна у 5- денний строк після
укладення договору (видачі довіреності) стати на облік в органі
державної податкової служби як постійне представництво;
е) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності,
адвокати та приватні нотаріуси у 5- денний строк відповідно з дня
одержання свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про право
на зайняття адвокатською діяльністю та реєстраційного посвідчення
приватного нотаріуса повинні звернутися до органів державної
податкової служби за своєю податковою адресою;
є) орендарі земельних ділянок, які уклали договори оренди
таких ділянок з сільськими, селищними, міськими радами, повинні у
5- денний строк з дня реєстрації договорів надати органу
державної податкової служби за місцезнаходженням земельних
ділянок копії укладених договорів.
(2) У разі зміни місцезнаходження (податкової адреси)
платники податків, зазначені у частині (2) цієї статті, повинні
стати на облік за новим місцем знаходження (податковою адресою) у
строки та у порядку, встановлені центральним органом державної
податкової служби України.
Стаття 16028. Документи, що подаються для взяття на облік,
та особи, які їх подають
(1) Перелік документів, що подаються платниками податків для
взяття на облік в органах державної податкової служби, та особи,
які їх подають, визначаються центральним органом державної
податкової служби України.
(2) Документи, що подаються платниками податків для взяття
на облік в органах державної податкової служби, перевіряються у
порядку, встановленому центральним органом державної податкової
служби України, і у разі виявлення помилок або надання
недостовірних відомостей повертаються для виправлення.
Стаття 16029. Внесення змін до облікових даних платників
податків
(1) Підставами для внесення змін до облікових даних
платників податків є:
а) заява платника податків (з поданням документів, які
підтверджували б внесення цих змін);
б) інформація органів державної реєстрації;
в) інформація банків про відкриття (закриття) банківських
рахунків.
(2) Внесення змін до облікових даних платників податків
здійснюється у порядку, встановленому центральним органом
державної податкової служби України.
Стаття 16030. Підстави та порядок зняття платників податків
з обліку в контролюючих органах
(1) Підставами для зняття платника податків з обліку в
контролюючих органах є:
а) рішення власника (власників) або уповноважених ним (ними)
органів про ліквідацію юридичної особи та/або її відокремлених
структур та підрозділів;
б) рішення суду (господарського суду), що є підставою для
скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької
діяльності;
в) зміна місцезнаходження платника податків;
г) подання фізичною особою-суб'єктом підприємницької
діяльності до податкового органу відповідної заяви у зв'язку з
прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності;
д) смерті фізичної особи.
(2) У разі ліквідації платника податків - юридичної особи
його філіали (відділення), представництва підлягають зняттю з
обліку в контролюючих органах.
(3) Порядок зняття платників податків з обліку в органах
державної податкової служби встановлюється центральним органом
державної податкової служби України.
Стаття 16031. Особливості обліку платників податків за
окремими податками
Особливості обліку платників податків за окремими податками,
а також окремих категорій платників податків установлюються
центральним органом державної податкової служби України.
Стаття 16032. Інформація, що подається для обліку платників
податків органами державної реєстрації суб'єктів підприємницької
діяльності та іншими органами
(1) Орган державної реєстрації суб'єктів підприємницької
діяльності повинен:
а) у 5-денний строк з дня державної реєстрації суб'єкта
підприємницької діяльності подати відповідному органу державної
податкової служби копію реєстраційної картки з відміткою про
державну реєстрацію;
б) у 10-денний строк повідомити відповідний орган державної
податкової служби про скасування державної реєстрації суб'єкта
підприємницької діяльності.
(2) Органи, які здійснюють облік або реєстрацію майна, яке є
об'єктом оподаткування, зобов'язані повідомити про нерухоме
майно, розміщене на відповідній території, або про транспортні
засоби, зареєстровані у цих органах, та їх власників органи
державної податкової служби за своїм місцезнаходженням щомісячно,
але не пізніше ніж 10 числа наступного місяця.
(3) Органи, уповноважені видавати спеціальні дозволи
(ліцензії, патенти тощо) на провадження деяких видів
підприємницької діяльності повинні повідомити органи державної
податкової служби про видачу або анулювання таких спеціальних
дозволів у 5- денний строк з дня провадження відповідної дії.
(4) Державні органи повинні подавати органам державної
податкової служби іншу інформацію у випадках, передбачених цим
Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.
Стаття 16033. Вимоги до відкриття та закриття банківських
рахунків
(1) Банки та інші фінансові установи мають право відкривати
поточні та інші рахунки юридичним особам (як резидентам, так, і
нерезидентам) незалежно від форм власності та
організаційноправової форми, філіалам (відділенням) та
представництвам юридичних осіб, фізичним особам - суб'єктам
підприємницької діяльності лише за наявності документа, що
підтверджує взяття їх на облік в органах державної податкової
служби, а фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності
і за умови надання інформації про реєстраційний номер облікової
справи платника податків.
(2) Банки та інші фінансові установи повинні повідомити про
відкриття або закриття рахунків платникам податків - юридичним
особам (як резидентам, так, і нерезидентам) незалежно від форм
власності та організаційно-правової форми, філіалам (відділенням)
та представництвам юридичних осіб органи державної податкової
служби за місцем взяття їх на облік, а фізичним особам -
суб'єктам підприємницької діяльності - орган державної податкової
служби за місцезнаходженням банку (фінансової установи) у
триденний строк з дня відповідно відкриття або закриття таких
рахунків. Зазначена інформація повинна надаватися у письмовому
та\або електронному вигляді згідно з порядком, що встановлюється
центральним органом державної податкової служби України за
погодженням з Національним банком України.
Статті 16034 - 16038 - резервні
Глава 105. База даних про платників податків
Стаття 16039. База даних про платників податків
(1) Для забезпечення єдиного державного автоматизованого
обліку платників податків і контролю за додержанням податкового
законодавства України органами державної податкової служби
формується та ведеться база даних платників податків, яка
складається з єдиного банку даних про платників податків -
юридичних осіб та єдиного банку даних про платників податків -
фізичних осіб.
(2) База даних про платників податків включає інформацію,
яка надходить до органів державної податкової служби всіх рівнів
із джерел, визначених цим Кодексом та іншими нормативноправовими
актами, зокрема від органів виконавчої влади, органів влади
Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування,
платників податків, інших юридичних та фізичних осіб.
(3) Роботи, пов'язані з формуванням та веденням бази даних
про платників податків, фінансуються з державного бюджету.
(4) Нормативно-правові акти щодо структури, порядку
формування та ведення єдиних банків даних про платників податків
видаються центральним органом державної податкової служби
України.
Стаття 16040. Державний реєстр фізичних осіб - платників
податків
(1) Центральний орган державної податкової служби України
формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників
податків (далі - Державний реєстр).
(2) Кожна фізична особа незалежно від віку (як резидент, так
і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова справа
платника податків з реєстраційним номером облікової справи
платника податків (далі - реєстраційний номер облікової справи),
особисто або через законного чи уповноваженого представника в
місячний строк з дня виникнення обов'язків щодо сплати податків
або необхідністю реєстрації в інформаційних системах інших
державних органів зобов'язана подати до відповідного органу
державної податкової служби облікову картку фізичної особи -
платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в
Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
(3) Фізична особа подає облікову картку фізичної особи -
платника податків до органу державної податкової служби за місцем
свого постійного проживання, а фізична особа, яка не має
постійного місця проживання в Україні, - до органу державної
податкової служби за місцем одержання доходів або за
місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
(4) До облікової картки фізичної особи - платника податків
вноситься така інформація:
а) прізвище, ім'я та по батькові;
б) дата народження;
в) місце народження (країна, область, район, населений
пункт);
г) місце проживання, а для нерезидентів - також
громадянство;
д) серія, номер паспорта (аналогічні дані іншого документа,
що посвідчує особу), ким і коли виданий, а для нерезидентів -
також ідентифікаційний номер, що використовується під час
оподаткування;
е) місце одержання основного доходу.
(5) Для внесення до облікової картки фізичної особи -
платника податків інформації, зазначеної у підпунктах "а" - "д"
частини (4) цієї статті, використовуються дані документа, що
посвідчує особу.
(6) Форма облікової картки фізичної особи - платника
податків і порядок її подання встановлюються центральним органом
державної податкової служби України.
(7) У разі зміни даних, зазначених у підпунктах "а" - "д"
частини (4) цієї статті, фізична особа повинна в місячний строк з
дня внесення таких змін до документа, що посвідчує особу,
повідомити про це відповідний орган державної податкової служби
за формою і в порядку, що встановлені центральним органом
державної податкової служби України.
(8) Фізична особа несе відповідальність згідно із
законодавством України за достовірність інформації, що вноситься
до облікової картки фізичної особи - платника податків.
Фізичні особи - платники податків, керівники та інші
посадові особи юридичних осіб і фізичні особи - суб'єкти
підприємницької та іншої діяльності несуть відповідальність
згідно з законодавством України за невикористання, використання
недійсного реєстраційного номера облікової справи або
реєстраційного номера облікової справи, який належить іншій
особі.
(9) На підставі даних з облікової картки, внесених до
Державного реєстру, центральний орган державної податкової служби
України формує для кожної фізичної особи - платника податків
облікову справу платника податків. Кожній обліковій справі
центральний орган державної податкової служби України надає
реєстраційний номер, про що інформує орган державної податкової
служби за місцем проживання фізичної особи або місцем одержання
доходів чи місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
(10) Орган державної податкової служби, видає особі, яка
реєструвалася, документ, що засвідчує реєстрацію фізичної особи
як платника податків і містить реєстраційний номер облікової
справи платника податків.
1. Форма документів і порядок їх видачі встановлюється
центральним органом державної податкової служби України. Порядок
формування реєстраційного номера облікової справи платника
податків визначається та затверджується Кабінетом Міністрів
України.
2. За рішенням Кабінету Міністрів України може бути
запроваджена видача документа, що засвідчує присвоєння фізичній
особі реєстраційного номера облікової справи платника податків, у
вигляді картки з високим ступенем захисту з фотографією.
3. За видачу карток і дублікатів карток, зазначених у пункті
2 цієї частини, справляється плата, розмір та порядок зарахування
якої встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням
витрат на виготовлення зазначених документів.
(11) У разі виявлення недостовірних даних або помилок у
поданій обліковій картці, фізичній особі може бути відмовлено у
реєстрації або продовжено строк реєстрації.
(12) Реєстраційний номер облікової справи платника податків
з Державного реєстру має використовуватися органами державної
влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами
незалежно від форм власності та організаційно-правових форм,
включаючи установи Національного банку України, комерційні банки
та інші фінансові установи, біржі, нотаріусами, а також фізичними
особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти
оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у
разі:
а) виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із
законодавством України. Фізичні особи зобов'язані надавати
юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи,
реєстраційний номер своєї облікової справи платника податків;
б) укладення цивільно-правових угод, предметом яких є
об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати
податків;
в) відкриття рахунків у комерційних банках, а також у
платіжних документах під час здійснення фізичними особами
безготівкових розрахунків;
г) заповнення фізичними особами вантажних митних декларацій
під час перетину митного кордону України;
д) сплати фізичними особами податків;
е) проведення державної реєстрації фізичних осіб як
суб'єктів підприємницької діяльності або видачі таким особам
спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження
деяких видів підприємницької діяльності;
є) реєстрації майна фізичних осіб, що є об'єктом
оподаткування, або прав на нього;
ж) подання до органів державної податкової служби декларацій
про доходи та майно;
з) реєстрації транспортних засобів, що переходять у
власність фізичних осіб;
и) оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших
соціальних виплат з державних цільових фондів.
(13) Документи, пов'язані з проведенням операцій,
передбачених частиною (12) цієї статті, які не мають
реєстраційних номерів облікових справ платників податків,
вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.
(14) Відомості з Державного реєстру:
а) використовуються органами державної податкової служби
виключно для здійснення контролю за додержанням податкового
законодавства України;
б) є інформацією з обмеженим доступом і надаються іншим
державним органам відповідно до вимог цього Кодексу та інших
актів законодавства України щодо захисту інформації про громадян.
(15) Державні органи та органи місцевого самоврядування,
юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, а також особи, які системно провадять незалежну
професійну діяльність (зокрема, приватні нотаріуси, адвокати),
надають безоплатно органам державної податкової служби за своїм
місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з
нарахуванням, сплатою податків і контролем за додержанням
податкового законодавства України, із зазначенням їх
реєстраційних номерів облікових справ платників податків,
зокрема:
а) державні органи та органи місцевого самоврядування,
юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності - про дату прийняття на роботу або звільнення з роботи
фізичних осіб щокварталу, але не пізніше 15 числа першого місяця
наступного кварталу, а також, передбачені статтею 16008 цього
Кодексу;
б) органи внутрішніх справ - про фізичних осіб, які прибули
на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з
нього, про транспортні засоби, що переходять у власність фізичних
осіб, щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а
також про втрачені, викрадені паспорти у 5-денний строк з дня
одержання відповідних заяв від фізичних осіб та про паспорти
померлих громадян щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного
місяця;
в) органи державної реєстрації морських, річкових та
повітряних суден - про судна, що переходять у власність фізичних
осіб, щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця;
г) органи реєстрації актів громадянського стану - про
фізичних осіб, які померли, а також про зміну фізичними особами
прізвища, імені, по батькові та про внесення до актів
громадянського стану змін стосовно дати і місця народження
щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця;
д) митні органи - про ввезення на митну територію Україну
фізичними особами товарів та інших предметів, їх обсяги та
вартість за даними вантажних митних декларацій та сплачені при
цьому податки щомісячно, але не пізніше 15 числа наступного
місяця;
е) банки та інші фінансові установи - про відкриття або
закриття рахунків фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності у строки, встановлені законодавством України, та про
рух коштів на цих рахунках - відповідно до статті 16041 цього
Кодексу;
є) органи, уповноважені проводити державну реєстрацію
суб'єктів підприємницької діяльності, а також видавати спеціальні
дозволи (ліцензії, патенти тощо) на провадження деяких видів
підприємницької діяльності, - про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності - фізичних осіб та її скасування і про
видачу їм або анулювання спеціальних дозволів - відповідно до
статті 16032 цього Кодексу;
ж) органи, що проводять реєстрацію приватної нотаріальної
діяльності та видають свідоцтва про право на зайняття
адвокатською діяльністю - про видачу або анулювання
реєстраційного посвідчення приватного нотаріуса та свідоцтва про
право на зайняття адвокатською діяльністю - у 5-денний строк з
дня провадження відповідної дії;
з) органи, що здійснюють реєстрацію майна або прав на нього,
- про зміни власності на оподатковуване нерухоме майно фізичних
осіб щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця;
и) правоохоронні органи та суди - про інформацію щодо
доходів фізичних осіб, яка стала відома у зв'язку з
розслідуванням та розглядом кримінальних справ, у випадках,
встановлених законом.
Стаття 16041. Обмін інформацією між органами державної
податкової служби та іншими органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, банками та фінансовими установами
(1) Національний банк України, його установи, банки та
фінансові установи зобов`язані надавати інформацію, що містить
банківську таємницю, органам податкової служби на їх письмовий
запит лише на підставах, визначених законами України.
(2) Органи державної податкової служби мають право
отримувати інформацію з будь-яких інформаційних систем, в тому
числі комп'ютерних, для визначення об'єкта оподаткування у
випадках, передбачених частиною (1) цієї статті.
(3) Обмін інформацією між органами державної податкової
служби та органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України або угодами між ними.
(4) Під час обміну інформацією про платників податків між
органами державної податкової служби та іншими органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, банками та
іншими фінансовими установами мають використовуватися
ідентифікаційні коди або реєстраційні номери облікових справ
платників податків.
(5) Обмін інформацією між органами державної податкової
служби України та податковими службами інших держав здійснюється
у порядку, визначеному міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статті 16042 - 16045 - резервні
Глава 106. Податкові зобов'язання
Стаття 16046. Поняття податкового зобов'язання
(1) Податкове зобов'язання - це зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим
Кодексом або іншими законами з питань оподаткування.
(2) Підстави для виникнення, зміни або припинення
податкового зобов'язання, умови і порядок його виконання
визначаються цим Кодексом та іншими законами з питань
оподаткування.
(3) Податкове зобов'язання платника податку виникає з дати
виникнення встановлених цим Кодексом та іншими законами з питань
оподаткування підстав, з якими пов'язується обов'язок сплатити
податки, і припиняється сплатою податків до бюджетів, крім
випадків, установлених цим Кодексом та іншими законами.
(4) За невиконання податкового зобов'язання платник податків
несе відповідальність згідно з цим Кодексом та іншими законами.
Стаття 16047. Порядок визначення податкових зобов'язань
(1) Крім випадків, прямо передбачених цим Кодексом, платник
податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку
зазаначає у податковій декларації, що подається контролюючому
органу у строки, встановлені цим Кодексом та іншими законами з
питань оподаткування.
(2) Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником
податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня
подання такої податкової декларації.
(3) Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків, якщо:
а) платник податків не подає в установлені строки податкову
декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності
платника податків свідчать про заниження або завищення суми його
податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні
помилки у наданій платником податків податковій декларації
(розрахунку), які призвели до заниження або завищення суми
податкового зобов'язання;
г) згідно із законами з питань оподаткування особою,
відповідальною за нарахування окремого податку або збору
(обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
(4) Обов'язок доведення того, що будь - яке нарахування,
здійснене контролюючим органом у випадках, визначених частиною 3
цієї статті є помилковим, покладається на платника податків, за
винятком випадків, визначених статтею 16048 цього Кодексу.
(5) Якщо згідно з нормами цієї статті сума податкового
зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник
податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність
і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за
своєчасне та повне погашення нарахованого податкового
зобов'язання, і має право оскаржити цю суму в порядку,
встановленому цим Кодексом.
Стаття 16048. Визначення суми податкового зобов'язання за
непрямими методами
(1). Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків згідно з пунктом
"а" ч.(3) статті 16047 цього Кодексу у зв'язку з невстановленням
фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених
підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням
платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей,
передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити
суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником
податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей
метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було
подано, але під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством.
(2) За непрямим методом податкове зобов'язання визначається
за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів,
кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також
оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для
розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку
відповідно до закону.
(3) За непрямим методом податкове зобов'язання визначається
за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів,
кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також
оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для
розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку
відповідно до закону.
Якщо підставою для застосування непрямих методів є
відсутність окремих документів обліку, такий метод може
застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або
його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник
податків подає інші документи обліку або інші підтвердження,
достатні для визначення показників відсутніх документів обліку,
непрямі методи не застосовуються.
(4) Методика визначення суми податкових зобов'язань за
непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України за
поданням центрального податкового органу, погодженим з державним
органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і
є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування
непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи
визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування
доходів фізичних осіб.
(5) Застосування непрямого методу для визначення податкових
зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цією
статтею, не допускається.
(6) Нарахування податкових зобов'язань з використанням
непрямого методу може здійснюватися виключно органами державної
податкової служби. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть
бути оскаржені платником податків у загальному порядку,
передбаченому цим Кодексом.
(7). Якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з
невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його
структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи -
платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган
здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого
платника податків, покладається на податковий орган.
(8). Якщо податковий орган нараховує фізичній особі
податкове зобов'язання, не пов'язане із здійсненням цією фізичною
особою підприємницької діяльності, з використанням непрямих
методів і фізична особа не погоджується з таким нарахуванням,
спір вирішується виключно судом за поданням податкового органу.
(9) Обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не
може ґрунтуватися на визначенні податковим органом податкового
зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного
вирішення справи судом (господарським судом).
(1) Податкове зобов'язання платника податків, нараховане
контролюючим органом відповідно до статей 16047 - 16048 цього
Кодексу, вважається узгодженим у день одержання платником
податків податкового повідомлення, крім випадків, визначених
частиною (2) цієї статті.
(2) У разі коли платник податків вважає, що контролюючий
орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв
будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань
оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої
цим Кодексом або іншими законами України, такий платник податків
має право звернутися до такого контролюючого органу із скаргою
про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та
може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які
платник податків вважає за потрібне надати.
1. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом
десяти календарних днів, що наступають за днем одержання
платником податків податкового повідомлення або іншого рішення
контролюючого органу, що оскаржується.
2. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване
рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів від дня
отримання скарги платника податків на його адресу поштою з
повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
3. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків
рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий
платник податків має право звернутися протягом 10 календарних
днів, що наступають за днем отримання такої відповіді, з
повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при
повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до
контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного 10 -
денного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного 20 -
денного строку для відповіді на нього.
(3) З урахуванням частини (4) статті 16070 цього Кодексу,
керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник)
може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги
платника податків понад строки, визначені у цій частині, але не
більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це
платника податків до закінчення 20 - денного строку, зазначеного
у пункті 2 частині (2) цієї статті.
(4) У разі коли вмотивоване рішення за скаргою платника
податків не надсилається платнику податків протягом 20 - денного
строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника
контролюючого органу (або його заступника), така скарга
вважається повністю задоволеною на користь платника податків з
дня, що настав за останнім днем зазначених строків. Скарга
вважається також повністю задоволеною на користь платника
податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його
заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано
платнику податків до закінчення 20 - денного строку, зазначеного
у пункті 2 частини (2) цієї статті.
(5) Остаточне рішення вищого (центрального) органу
контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає
подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене
у судовому порядку.
(6) Якщо коли відповідно до цього Кодексу контролюючий орган
самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за
причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства
України, такий платник податків має право на адміністративне
оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних
днів від дня одержання податкового повідомлення або відповіді
контролюючого органу на скаргу, замість 10 - денного строку,
зазначеного у частині (2) цієї статті.
(7) У разі коли останній день строків, зазначених у частині
(2) цієї статті або встановлених за рішенням керівника
контролюючого органу (або його заступника) у випадках, визначених
у частині (3) цієї статті, припадає на вихідний або святковий
день, останнім днем таких строків вважається перший наступний
робочий день.
(8) Строки подання заяви про перегляд рішення контролюючого
органу можуть бути продовжені за правилами і на підставах,
визначених частиною (6) статті 16068 цього Кодексу.
(9) Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим
контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове
повідомлення, відповідно до своєї компетенції, визначеної цим
Кодексом.
(10) Заява, подана із дотриманням строків, визначених
частинами (2) - (7) цієї статті, призупиняє виконання платником
податків податкових зобов'язань, визначених у податковому
повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до
контролюючого органу до дня закінчення процедури
адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку
податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а
сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається
неузгодженою.
(11) Процедура адміністративного оскарження закінчується:
а) останнім днем строку, передбаченого частинами (2) - (7)
цієї статті для подання заяви про перегляд рішення контролюючого
органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;
б) днем отримання платником податків рішення контролюючого
органу про повне задоволення скарги, викладеній у заяві;
в) днем отримання платником податків рішення контролюючого
органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню;
г) днем порушення судом (господарським судом) провадження у
справі за позовом платника податків щодо визнання недійсним
рішення контролюючого органу.
(12) День закінчення процедури адміністративного оскарження
вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника
податків.
(13) З урахуванням строків позовної давності, платник
податків має право оскаржити у суді (господарському суді) рішення
контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у
будь-який день після одержання відповідного податкового
повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого
органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків
зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний
випадок судового оскарження його рішень.
(14) Якщо коли платник податків оскаржує рішення
контролюючого органу до суду (господарського суду), обвинувачення
особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на
такому рішенні контролюючого органу, до остаточного вирішення
справи судом (господарським судом) за винятком коли таке
обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого
органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів
відповідно до вимог кримінальнопроцесуального законодавства
України.
Стаття 16050. Строки погашення податкового зобов'язання
(1) Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму
податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
підпунктом частини (1) статті 16012 цього Кодексу для подання
податкової декларації.
(2) У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших
законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове
зобов'язання платника податків у зв'язку з причинами, не
пов'язаними з порушенням податкового законодавства, такий платник
податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового
зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі або інших
законах з відповідного податку, а за їх відсутності, - протягом
10 календарних днів від дня одержання податкового повідомлення
про таке нарахування.
(3) У разі апеляційного узгодження суми податкового
зобов'язання, платник податків зобов'язаний самостійно погасити
узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності,
протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого
узгодження.
(4) Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена
платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається
сумою податкового боргу такого платника податків.
Стаття 16051. Податкове повідомлення і податкові вимоги
(1) У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується
контролюючим органом відповідно до статей 16047 - 16048 цього
Кодексу, такий контролюючий орган надсилає платнику податків
податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого
нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до
якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових
зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу),
належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності,
граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки
їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені
законом, для оскарження нарахованого податкового зобов'язання
(штрафних санкцій за їх наявності).
(2) У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму
податкового зобов'язання в установлені строки, орган державної
податкової служби надсилає такому платнику податків податкові
вимоги.
(3) Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження
суми податкового зобов'язання з платником податків, не є органом
державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає
відповідному органу державної податкової служби подання про
здійснення заходів з погашення податкового боргу платника
податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого
орган державної податкової служби надсилає податкові вимоги.
Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів
України.
(4) Податкові вимоги мають містити крім відомостей,
передбачених частиною (6) цієї статті, посилання на підстави їх
виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та
штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення
сплати суми податкового боргу.
(5) Податкові вимоги надсилаються також платникам податків,
які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму
податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без
попередньої надсилки (вручення) податкового повідомлення.
(6) Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня
після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить
повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та
виникнення права податкової застави на активи платника податків,
обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки
непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого
календарного дня від дня надсилання (вручення) першої податкової
вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового
боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до
відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити
повідомлення про дату та час проведення опису активів платника
податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату
та час проведення публічних торгів з їх продажу.
(7) Податкова вимога вважається надісланою (врученою)
юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної
особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про
вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою)
фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі чи
її законному представникові або надіслано на її адресу за місцем
проживання або останнього відомого місця її знаходження з
повідомленням про вручення.У такому самому порядку надаються
податкові повідомлення.
1. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити
платнику податку податкове повідомлення або податкові вимоги у
зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти
податкове повідомлення або податкову вимогу, або з незнаходженням
фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника
податків, податковий орган розміщує такі податкові повідомлення
або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій
на вільному для огляду місці біля входу до приміщення органу
державної податкової служби. При цьому день розміщення такої
податкової вимоги вважається днем її вручення.
2. Порядок встановлення дощок податкових повідомлень
визначається центральним органом державної податкової служби
України.
3. Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з
порушенням правил, установлених цією частиною, вважаються такими,
що не були врученими (надісланими) платнику податків.
(8) Якщо сума податкового боргу, визначена у першій
податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до
виставлення другої податкової вимоги, така друга податкова вимога
не надсилається.
(9) Податкове повідомлення виставляється за кожним окремим
податком. Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових
повідомлень щодо окремого платника податків.
(10) Податкова вимога повинна містити загальну суму
податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим
податком. Органи державної податкової служби ведуть реєстр
виданих податкових вимог щодо окремих платників податків.
(11) Якщо у платника податків, якому було надіслано першу
податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова
вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема
податкова вимога щодо такого нового податкового боргу, не
виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у
першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового
боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
(12) Податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються
відкликаними якщо:
а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а
також пені і штрафних санкцій (за їх наявності), самостійно
погашається платником податків;
б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте
рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і
штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх
адміністративного оскарження;
в) рішення контролюючого органу про нарахування суми
податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу
скасовується або змінюється судом (господарським судом);
г) податковий борг розстрочується або відстрочується чи
стосовно нього досягається податковий компроміс та про це
зазначається у відповідному рішенні про розстрочення,
відстрочення або податковий компроміс;
д) податковий борг визнається безнадійним.
(13) У випадках, визначених пунктом "а" частини (12) цієї
статті, податкове повідомлення або податкова вимога вважається
відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми
податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або
податкового боргу.
(14) У випадках, визначених пунктом "б" частини (12) цієї
статті, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня
прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну
раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних
санкцій) або податкового боргу.
(15) У випадках, визначених пунктом "в" частини (12) цієї
статті, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються
відкликаними у день одержання платником податків відповідного
рішення суду (господарського суду).
(16) У випадках, визначених пунктом "г" частини (12) цієї
статті, податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття
органом державної податкової служби рішення про розстрочення або
відстрочення податкового боргу чи про досягнення щодо нього
податкового компромісу.
(17) У випадках, визначених пунктом "д" частини (12) цієї
статті, податкові вимоги вважаються відкликаними у день прийняття
органом державної податкової служби рішення про визнання
податкового боргу безнадійним.
(18) У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання
(пені і штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується
внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане
податкове повідомлення або податкова вимога вважаються
відкликаними від дня отримання платником податків нового
податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що
містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).
Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу)
повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначені
цим Кодексом.
(19) Якщо нарахована сума податкового зобов'язання (пені і
штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх
адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове
повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму
такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення.
Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому
окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може
бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою
статтею 16049 цього Кодексу, із застосуванням строків,
установлених для сплати або оскарження нового податкового
зобов'язання.
(20) Контролюючий орган, який надіслав відповідному органу
державної податкової служби подання, визначене у частині (3) цієї
статті, зобов'язаний надати інформацію такому органу державної
податкової служби про скасування або зміну суми нарахованого
податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду).
Зазначена інформація надається у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 16052. Джерела сплати податкових зобов'язань або
погашення податкового боргу платника податків
(1) Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або
погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні
кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг),
майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому
числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), та з інших
джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а
також суми надміру сплачених платежів (переплати) до відповідних
бюджетів.
(2) За рішенням платника податків оплата його податкових
зобов'язань або погашення податкового боргу може бути здійснена
шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань
відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли
відповідно до норм податкового або бюджетного законодавства чи
цивільноправових угод, строк погашення яких настав до моменту
виникнення податкових зобов'язань платника податків. Порядок
проведення заліку визначається Міністерством фінансів України за
погодженням з центральним органом державної податкової служби.
(3) За податками, які відповідно до Кодексу справляються з
об'єктів нерухомої власності, джерелом їх самостійної сплати
можуть бути активи як власника таких об'єктів нерухомої власності
так і будь-якої іншої особи, на яку покладено обов'язок такої
сплати. При цьому якщо особу, відповідальну за сплату таких
податків не виявлено, податкові процедури, визначені цим
Кодексом, застосовуються безпосередньо до об'єктів такої
власності.
(4) Джерелами погашення податкового боргу платника податків
за рішенням органу стягнення є будь-які активи такого платника
податків, з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а
також іншими законодавчими актами.
(5) Не можуть бути використані як джерела погашення
податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням
або за рішенням органу стягнення:
а) майно платника податків, надане ним у заставу іншим
особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у
державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна
відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової
застави;
б) активи, які належать на правах власності іншим особам, та
перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника
податків, у тому числі, але не виключно: майно, передане платнику
податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), в
тому числі ломбардний схов, на комісію (консигнацію);
давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її
частини, що надається платнику податків як оплата за такі
послуги, а також активи інших осіб, прийняті платником податків у
заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського
управління;
в) майнові права інших осіб, надані платнику податків у
тимчасове користування або розпорядження, а також немайнові права
інших осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової)
власності, передані в користування такому платнику податків без
права їх відчуження;
г) кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад
(депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної
особи, які використовуються для виплат заборгованості з основної
заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам,
які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у
розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів
України;
д) кошти кредитів або позик, наданих платнику податків
фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках,
відкритих на користь такого платника податків, а також суми
акредитивів, виставлених на ім'я платника податків, але не
відкритих, до моменту такого відкриття;
е) майно, що включається до складу цілісних майнових
комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації,
у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до
такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу
державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна
України;
є) активи, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно
із законодавством України. У разі коли підприємницька діяльність
з активами, що продаються, підлягає ліцензуванню відповідно до
законодавства України, покупцями таких активів можуть бути лише
особи, які одержали відповідну ліцензію.
(6) Посадові особи, у тому числі державні виконавці, які
прийняли рішення про використання активів, визначених частиною
(5) цієї статті, як джерела погашення податкової заборгованості
або боргу платника податків, притягаються до відповідальності
згідно із законодавством України.
(7) У разі коли заходи з продажу активів платника податків
за рішенням органу стягнення не призвели до повного погашення
суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим
джерелом погашення продаж активів платника податків, попередньо
переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим
особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, у тому
числі прав вимоги боргу, включаючи кошти, розміщені платником
податків у вклад (депозит). У такому випадку продаж зазначених
активів (коштів) не зупиняє дію такого цивільно-правового
договору до кінця строку його дії, а покупець таких активів
(коштів) набуває прав і обов'язків такого платника податків за
таким цивільно-правовим договором, у тому числі права на
отримання доходу за ним, який враховується у зменшення суми
податкового боргу такого платника податку. У разі коли норми
зазначеного цивільно-правового договору передбачають право
кредитора на його дострокове припинення або на збільшення розміру
доходів за ним чи прийняття інших рішень, які призводять до більш
швидкого повернення суми основного боргу та /або доходу за цим
договором, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі
дії.
(8) Рішення щодо продажу активів, у випадках, визначених
частиною (7) цієї статті, може бути прийняте у разі недостатності
коштів, одержаних від продажу активів платника податків,
визначених у частинах (1) - (3) цієї статті, або неможливості їх
продажу.
(9) У разі відсутності у платника податків, що є філією,
відокремленим підрозділом юридичної особи, активів, достатніх для
погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу,
додатковим джерелом погашення податкового зобов'язання або
податкового боргу такого платника податків є активи юридичної
особи, на які може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом.
Порядок застосування ч.(7) - (9) визначається центральним
органом державної податкової служби.
(10) Забороняється будь-яка уступка податкового зобов'язання
або податкового боргу платника податків третім особам, а також
уступка контролюючим органом права вимоги податкового боргу
платника податків іншим особам. Положення цієї частини не
поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного
погашення податкових зобов'язань платника податків виступають
інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом або іншими
законами України з питань оподаткування.
(11) Додатково до джерел, визначених у частинах (1) - (3)
цієї статті, джерелом погашення податкового боргу банків,
небанківських фінансових установ, у тому числі страхових
організацій, можуть бути кошти, незалежно від джерел їх
походження та без застосування обмежень, визначених у підпункті
"г" частини (5) цієї статті, у сумі, яка не перевищує суму їх
власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них
обов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону).
Визначення розміру власного капіталу здійснюється відповідно до
законодавства України.
(12) Якщо платник податків має податковий борг перед різними
бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого
боргу здійснюється у порядку черговості його виникнення, а у разі
одночасного виникнення - у рівній пропорції.
(13) З моменту прийняття ухвали судом (господарським судом)
про порушення провадження у справі про банкрутство платника
податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення
податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві,
яка подається до суду (господарського суду), визначається згідно
з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм
цього Кодексу. При цьому порядок продажу активів у рахунок
погашення податкового боргу боржника визначається державною
госпрозрахунковою установою України з питань банкрутства.
(13) Законодавством України можуть бути встановлені
додаткові обмеження при визначенні органом стягнення джерел для
погашення податкового боргу платника податків - фізичної особи.
Стаття 16053. Підстави для примусового стягнення активів та
визначення бюджетного фонду
(1) Активи платника податків можуть бути примусово стягнені
в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за
рішенням суду (господарського суду). В інших випадках платники
податків самостійно визначають черговість і форми задоволення
претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних
зобов'язань забезпечення боргу, крім випадків, коли такого
платника податків визнано банкрутом, - у цьому разі черговість
задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про
банкрутство.
(2) Стягнення податкового боргу за виконавчими написами
нотаріусів не дозволяється.
(3) У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із
законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податки,
якими оподатковуються інші особи, в тому числі податки на доходи
фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизний
податок, а також будь-які інші податки, що утримуються у джерела
виплати, сума таких податків вважається бюджетним фондом, який
належить державі або територіальній громаді, та є створеним від
їх імені.
На кошти бюджетного фонду, визначеного частиною (3) цієї
статті, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними
від стягнення такого податку.
Стаття 16054. Зміст податкової застави
(1) З метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи
платника податків, що має податковий борг, передаються у
податкову заставу.
(2) Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом
та не потребує письмового оформлення.
Стаття 16055. Виникнення права податкової застави
(1) Право податкової застави виникає у разі:
а) неподання або несвоєчасного подання платником податків
податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за
останнім днем строку, встановленого законом про відповідний
податок для подання такої податкової декларації;
б) несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми
податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником
податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім
днем зазначеного строку;
в) несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми
податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з
дня, наступного за останнім днем граничного строку такого
погашення, визначеного у податковому повідомленні.
(2) З урахуванням положень цієї статті право податкової
застави поширюється на будь-які види активів платника податків,
які перебували в його власності (повному господарському віданні)
у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи,
на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до
моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового
боргу.
(3) Платник податків має право безоплатно зареєструвати
податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи
нерухомого майна, а орган державної податкової служи зобов'язаний
безоплатно зареєструвати податкову заставу в державному реєстрі
застав нерухомого майна за умови строку дії такої податкової
застави більш як десять календарних днів.
Стаття 16056. Податковий пріоритет
(1) Право податкової застави має пріоритет перед:
а) будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту
виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того,
чи були зареєстровані такі права інших застав у державних
реєстрах застав рухомого майна чи нерухомого майна чи ні;
б) будь-якими правами інших застав, які не були
зареєстровані у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого
майна до виникнення права на таку податкову заставу.
(2) У разі коли право податкової застави виникає в той самий
день, в який виникло або було зареєстровано право іншої застави
на майно платника податків у державних реєстрах застав рухомого
чи нерухомого майна, пріоритет має право податкової застави.
(3) До законодавчого запровадження системи реєстрації майна
у державних реєстрах застав нерухомого майна, до зазначеної
реєстрації прирівнюється факт нотаріального посвідчення договору
застави.
(4) Платник податків, активи якого перебувають у податковій
заставі, зобов'язаний письмово повідомити наступних кредиторів
про таку податкову заставу та про характер і розмір забезпечених
цією заставою зобов'язань, а також відшкодувати збитки
кредиторів, що можуть виникнути у разі неподання зазначеного
повідомлення.
Стаття 16057. Узгодження операцій з заставленими активами
(1) Платник податків, активи якого перебувають у податковій
заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком таких
операцій, що підлягають письмовому узгодженню з органом державної
податкової служби, а саме операцій:
а) з продажу або з інших видів відчуження або оренди
(лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових
прав, за винятком майна, майнових і немайнових прав, що
використовуються у підприємницькій діяльності платника податків
(інших видах діяльності, які за умовами оподаткування
прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції,
товарів та товарних запасів, робіт і послуг за кошти за їх
звичайними цінами;
б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна,
майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих
чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують
відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення
вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення
депозитів або надання кредитів;
в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за
винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії
(форсмажорних обставин) або відповідно до рішень органів
державного управління.
(2) Платник податків, активи якого перебувають у податковій
заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх
узгодження з органом державної податкової служби, за винятком
операцій, визначених у підпункті "б" частини (1) цієї статті.
(3) Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у
наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної
чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.
(4) У разі здійснення операцій, зазначених у частинах (1) -
(3) цієї статті, без одержання попередньої згоди органу державної
податкової служби, посадова особа такого платника податків чи
фізична особа, що прийняла зазначене рішення, несуть
відповідальність, установлену законодавством України за умисне
ухилення від оподаткування.
(5) Для своєчасного узгодження операцій з активами платника
податків, керівник органу державної податкової служби призначає з
числа службових осіб такого органу державної податкової служби
податкового керуючого.
1. Для узгодження окремої цивільно-правової операції,
платник податків надає податковому керуючому запит, в якому
роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її
проведення.
2. Податковий керуючий має право видати припис про заборону
здійснення такої операції, у разі, якщо за його висновками цінові
умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до
зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному
обсязі погасити податковий борг.
3. Зазначений припис має бути затвердженим керівником
відповідного органу державної податкової служби. У разі коли
припис не видається протягом 10 робочих днів з дати надходження
зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.
(4) Рішення податкового керуючого може бути оскаржене в
порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження рішень
контролюючих органів.
(5) Центральний орган державної податкової служби України
визначає правила призначення, звільнення, а також компетенцію
податкового керуючого.
Стаття 16058. Зупинення податкової застави
(1) Активи платника податків звільняються з податкової
застави з дня:
а) отримання органом державної податкової служби копії
платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що
засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового
зобов'язання, а у разі виникнення права податкової застави у
зв'язку із неподанням або несвоєчасним поданням податкової
декларації - з дня отримання такої податкової декларації
контролюючим органом (за умови відсутності порушень платником
податків вимог, визначених пункту "б" частини (1) статті 16055);
б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі
внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або
зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької
діяльності чи в зв'язку з недостатностю майна особи, оголошеної
банкрутом;
в) отримання органом державної податкової служби довідки про
смерть фізичної особи - платника податків, або про визнання її
померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством України,
за винятком випадків, коли активи такої фізичної особи переходять
за правом спадщини у власність інших осіб;
г) закінчення строків позовної давності щодо такого
податкового боргу;
д) отримання органом державної податкової служби договору
поруки на повну суму податкового боргу платника податків або
інших видів його забезпечення, передбачених податковим
законодавством;
е) прийняття рішення про арешт активів платника податків -
на строк дії такого арешту;
є) отримання платником податку рішення відповідного органу
про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми
податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних
санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або
судового оскарження;
ж) прийняття органом державної податкової служби рішення про
розстрочення, відстрочення суми податкового боргу або досягнення
податкового компромісу, якщо умови визначені у рішенні про
розстрочення, відстрочення або податковий компроміс передбачають
зупинення права податкової застави.
з) прийняття відповідного рішення судом (господарським
судом) у межах процедур, визначених законодавством з питань
банкрутства.
(2) Підставою для звільнення активів підприємства з-під
податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав
рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що
засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами
"а" - "ж" частини (1) цієї статті. Перелік відповідних документів
визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 16059. Податкова порука
(1) Орган державної податкової служби зобов'язаний
відмовитися від права податкової застави активів платника
податків, якщо банк-резидент поручається за нього.
(2) За договором податкової поруки банк - поручитель
зобов'язується перед органом державної податкової служби
відповідати за належне виконання платником податків обов'язків із
погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу у
строки та за процедурою, визначеною цим Кодексом.
(3) У разі невиконання платником податків обов'язків із
погашення податкового зобов'язання або податкового боргу,
банкпоручитель приймає на себе відповідальність за таке погашення
у такому ж обсязі, як і платник податків.
(4) Банк-поручитель, який виконав зобов'язання з погашення
податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків,
має право зворотної вимоги до такого платника податків у розмірі
виплаченої суми.
(5) Договір податкової поруки набирає чинності після його
повідомчої реєстрації у органі державної податкової служби за
місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації) платника
податків, що здійснюється на підставі надання органу державної
податкової служби нотаріально посвідченого договору поруки.
1. Орган державної податкової служби зобов'язаний видати
платнику податків протягом одного робочого дня, що настає за днем
отримання договору поруки, довідку про реєстрацію такого
договору, на підставі якої активи такого платника податків
вважаються звільненими з-під податкової застави.
2. Договір поруки не може бути відкликаним поручителем до
повного погашення податкового боргу.
3. Поручитель не має права передоручати виконання
зобов'язань за таким договором поруки третім особам.
(6) Банк - поручитель набуває усіх прав і обов'язків
платника податків щодо строків погашення узгодженого податкового
зобов'язання такого платника податків або його податкового боргу,
а також щодо оскарження дій органу державної податкової служби у
порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 16060. Обмеження щодо застосування податкової застави
(1) За запитом платника податків, що має податковий борг,
орган державної податкової служби може видати письмове
повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника
податків з-під податкової застави, якщо такий орган державної
податкової служби визначає, що звичайна вартість інших активів,
які залишаються у податковій заставі, є більшою ніж сума
податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два
чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних
вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет
над таким правом податкової застави.
(2) У разі коли платник податків має декілька видів
податкових боргів, для виконання частини (1) цієї статті
враховується їх загальна сума.
Стаття 16061. Адміністративний арешт активів
(1) Адміністративний арешт активів платника податків (далі-
арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості
погашення його податкового боргу.
(2) Арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується
одна з таких обставин:
а) платник податків порушує правила відчуження активів,
визначені частиною (4) статті 16057 цього Кодексу;
б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за
кордон;
в) платника податків, який отримав податкове повідомлення
або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за
зобов'язаннями, іншими ніж податкові, крім випадків, коли
стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на
задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням щодо нього
провадження у справі про банкрутство;
г) платник податків відмовляється від проведення
документальної перевірки за наявності законних підстав для її
проведення або від допуску посадових осіб органу державної
податкової служби до обстеження приміщень, що використовуються
для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів
оподаткування, реєстраторів розрахункових операцій, що
застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням
карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та
засобів штрихового кодування;
д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її
здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності
реєстраторів розрахункових операцій;
е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі
державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою
відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав
податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з
переведення активів за межі України, їх приховування або передачі
іншим особам.
(3) Арешт активів полягає у забороні платнику податків
вчиняти будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому
арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у
належному функціональному та якісному стані.
(4) Арешт може бути накладено на будь-які активи юридичної
особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що
не підлягають арешту згідно із законодавством України.
(5) Арешт активів може бути повним або умовним.
1. Повним арештом активів визнається виключна заборона
платнику податків на реалізацію прав розпорядження, володіння або
користування його активами, з їх тимчасовим вилученням або без
такого. У разі вилучення активів ризик, пов'язаний з їх
зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей,
покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.
2. Умовним арештом активів визнається обмеження платника
податків щодо реалізації прав власності на такі активи, який
полягає в обов'язковому попередньому отримані дозволу керівника
відповідного органу державної податкової служби на здіснення
будь-якої операції платника податків з такими активами.
Зазначений дозвіл може бути наданий керівником органу державної
податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого
здійснення окремої операції платником податків не призведе до
збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності
його погашення.
(6) За поданням відповідного підрозділу податкової міліції
керівник органу державної податкової служби (його заступник) може
прийняти рішення про застосування арешту активів платника
податків, яке надсилається:
а) банкам, обслуговуючим платника податків з вимогою щодо
тимчасового зупинення активних операцій з рахунків такого
платника податків, крім операцій з:
а1. погашення податкових зобов'язань та податкового боргу;
а2. сплати боргу за виконавчими документами або за
задоволеними претензіями в порядку доарбітражного врегулювання
спорів, якщо такі виконавчі документи або претензії набули
юридичної сили до моменту виникнення права податкової застави;
б) платнику податків з вимогою тимчасової заборони
відчуження його активів;
в) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні
яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою
тимчасової заборони їх відчуження.
(7) Арешт активів може бути також застосований до товарів,
які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються
з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи
законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та до
товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з
порушенням порядку, визначеного законодавством, без попереднього
встановлення їх власника.
1. У цьому випадку службові особи органів податкової міліції
або інших правоохоронних органів, відповідно до їх компетенції,
мають право тимчасово затримувати такі активи з складанням
протоколу, який повинен містити відомості про причини такого
затримання із посиланням на порушення конкретної законодавчої
норми; опис активів, їх родових ознак і кількості; відомості про
особу (особи), у яких було вилучено такі товари (за їх
наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у
зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу
затверджується Кабінетом Міністрів України.
2. Керівник підрозділу правоохоронного органу, у
підпорядкуванні якого перебуває службова особа, яка склала
протокол про тимчасове затримання активів, зобов'язаний
невідкладно поінформувати керівника органу державної податкової
служби (його заступника), на території якого здійснено таке
затримання.
3. На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник
органу державної податкової служби (його заступника) має право
прийняти рішення про накладення арешту на такі активи або
відмовити у ньому шляхом неприйняття такого рішення.
4. Рішення про накладення арешту активів має бути прийняте до
24 години робочого дня, наступного за днем складання протоколу
про тимчасове затримання активів, але коли відповідно до
законодавства України орган державної податкової служби закінчує
роботу раніше, то такий строк закінчується у момент такого
закінчення роботи.
5. У разі коли рішення про арешт активів не приймається
протягом зазначеного строку, активи вважаються звільненими з-під
режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які
перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність,
установлену законодавством.
(8) При накладанні арешту на активи у випадках, визначених
частиною (7) цієї статті, рішення керівника органу державної
податкової служби (його заступника) має бути невідкладно вручене
особі (особам), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання
активів, без виконання положень частини (6) цієї статті.
(9) У разі коли місцезнаходження осіб, зазначених у
протоколі про тимчасове затримання активів, не виявлено, або коли
активи були затримані без знаходження осіб, яким вони належать на
праві власності чи інших правах, рішення про арешт активів
розміщується на дошці податкових оголошень. При цьому день
розміщення такого рішення вважається днем його вручення.
(10) Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин
від години підписання відповідного рішення керівником податкового
органу (його заступником). Зазначений строк не може бути
продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням
інших державних органів, за винятком випадків, коли власника
заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому
випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного
арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання
їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко
псуються, - протягом граничного строку, визначеного
законодавством, після якого вони підлягають продажу за
процедурою, встановленою статтею 16062 цього Кодексу.
Керівник відповідного податкового органу (його заступник)
має право звернутися до суду (господарського суду) з поданням про
продовження строку арешту активів платника податків за наявності
достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під
адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або
знищенням, а суд (господарський суд) повинен прийняти відповідне
рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного
звернення.
Строки, визначені цим підпунктом, не включають години, що
припадають на вихідні та святкові дні.
(11) Рішення керівника органу державної податкової служби
(його заступника) щодо арешту активів може бути оскаржене
платником податків в адміністративному або судовому порядку.
У всіх випадках коли податковий орган вищого рівня або суд
(господарський суд) скасовує рішення про арешт активів, такий
податковий орган вищого рівня проводить службове розслідування
щодо мотивів видання керівником органу державної податкової
служби (його заступником) рішення про арешт активів та, за
необхідності, приймає рішення про притягнення винних до
дисциплінарної чи адміністративної відповідальності.
(12) При прийнятті рішення про арешт активів банку, арешт не
може бути накладено на його кореспондентський рахунок у частині
платежів, що виконуються за рахунок коштів його клієнтів.
(13) Платник податків має право на відшкодування збитків та
немайнової шкоди, завданих органом державної податкової служби
внаслідок неправомірного застосування арешту його активів, за
рахунок коштів відповідного бюджету згідно із законодавством.
Рішення про таке відшкодування приймається судом (господарським
судом).
(14) Ця стаття не регулює порядок затримання або арешту
активів у випадках, передбачених кримінально-процесуальним
законодавством України.
(15) Адміністративний арешт не може бути накладено, якщо
платник податків відмовляється допустити працівника контролюючого
органу до документальної або матеріальної перевірки у зв'язку з
відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для
її проведення, визначених законодавством, а також до обстеження
приміщень, що використовуються для одержання доходів, або
пов'язаних з отриманням інших об'єктів оподаткування,
реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для
розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних
систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового
кодування.
(16) Функції виконавця рішення про арешт активів платника
податків покладаються на податкового керуючого або іншого
працівника органу державної податкової служби, призначеного його
керівником (його заступником). Виконавець рішення про арешт
здійснює виконання таких заходів:
а) надсилає рішення про арешт активів відповідно до частини
(6) цієї статті;
б) організовує опис активів платника податків;
в) організовує вилучення оригіналів первинних
фінансовогосподарських та бухгалтерських документів, складає їх
опис, що має скріплюватися підписами посадової особи органу
державної податкової служби та платника податків, і залишає
платнику податків копії таких документів. Вилучення оригіналів
первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів
органами державної податкової служби в інших випадках не
допускається, крім вилучень, що провадяться згідно із
кримінально-процесуальним законодавством України;
г) здійснює інші заходи, передбачені законом про виконавче
провадження.
(17) Опис активів платника податків проводиться у
присутності його посадових осіб чи їх представників, а також
понятих осіб.
1. У разі відсутності посадових осіб платника податків або
їх представників, опис його активів здійснюється у присутності
понятих осіб.
2. Якщо це необхідно, для проведення опису активів
залучається оцінювач.
3. Представникам платника податків, активи якого підлягають
адміністративному арешту, письмово роз'яснюються їх права та
обов'язки.
4. Понятими особами не можуть бути працівники органів
державної податкової служби або правоохоронних органів, а також
інші особи, участь яких у якості понятих осіб обмежується Законом
України "Про виконавче провадження".
(18) При проведенні опису активів платника податків особи,
які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам
такого платника податків або їх представникам відповідне рішення
про накладення адміністративного арешту, а також документи, які
засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За
наслідками проведення опису активів платника податків складається
протокол, який має містити опис та перелік активів, що
арештовуються, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та
індивідуальних ознак та, у присутності оцінювача, - звичайних
цін. Усі активи, які підлягають опису, пред'являються посадовим
особам платника податків або їх представникам і понятим особам, а
за відсутності посадових осіб або їх представників - понятим
особам, для візуального контролю.
(19) Посадова особа органу державної податкової служби, яка
виконує рішення про адміністративний арешт активів платника
податків, визначає порядок їх збереження та охорони.
(20) Проведення адміністративного арешту активів у період з
20 години до 9 години наступного дня не допускається, за винятком
випадків, коли такий арешт є невідкладним у зв'язку з обставинами
кримінальної справи, відповідно до закону.
(21) Зупинення адміністративного арешту активів платника
податків здійснюється у зв'язку із:
а) скасуванням рішення керівника органу державної податкової
служби (його заступника) про такий арешт;
б) погашенням податкового боргу платника податків;
в) ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок
проведення процедури банкрутства;
г) надання органу державної податкової служби третьою особою
належних доказів про належність арештованих активів до об'єктів
права власності такої третьої особи;
д) закінченням граничного строку накладення
адміністративного арешту.
е) прийняттям рішення судом (господарським судом) про
зупинення адміністративного арешту згідно з вимогами
законодавства з питань банкрутства;
є) пред'явленням платником податків свідоцтва про державну
реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, спеціальних
дозволів (ліцензій) на її здійснення, торгових патентів,
сертифікатів відповідності реєстраторів рохрахункових операцій,
яких не було на момент прийняття рішення про адміністративний
арешт.
(20) У випадку, визначеному підпунктом "г" частини (19) цієї
статті, рішення щодо звільнення з арешту активів, що належать
третій особі, приймає орган державної податкової служби.
(21) Рішення керівника органу державної податкової служби
(його заступника) щодо накладення адміністративного арешту на
активи платника податків може бути оскаржене у визначеному цим
Кодексом порядку для оскарження сум податкових зобов'язань або
податкового боргу, нарахованих органом державної податкової
служби.
(22) У разі коли активи платника податків звільняються з-під
адміністративного арешту у зв'язку з закінченням граничного
строку його застосування, повторне накладення адміністративного
арешту за підставами накладення першого арешту, не дозволяється.
(23) Норми цієї статті не поширюються на порядок затримання
або вилучення товарів чи предметів відповідно до Митного кодексу
України, не пов'язаний із порушенням податкового законодавства.
Стаття 16062. Продаж активів, що перебувають у податковій
заставі
(1) У разі коли інші передбачені цим Кодексом заходи з
погашення податкового боргу не дали позитивного результату, орган
державної податкової служби здійснює за платника податків і на
користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення
узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які
перебувають у його власності, а при їх недостатності - шляхом
продажу інших активів такого платника податків.
(2) Стягнення коштів та продаж інших активів платника
податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з
моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
(3) Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку
(банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на
суму податкового боргу або його частини.
Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення
податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого
гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які
зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним
податковим органом.
(4) Платіжні вимоги на перерахування податкового боргу у
відповідний бюджет і (або) державні цільові фонди підлягають
першочерговому безумовному виконанню обслуговуючими банками у
межах сум, які є на рахунках платника податків на день одержання
зазначених доручень.
(5) Платіжні вимоги органів державної податкової служби
виконуються банками не пізніше одного операційного дня після
одержання такої платіжної вимоги у разі наявності коштів на
рахунках платника податків.
(6) Списання податкового боргу може здійснюватися з рахунків
платника податків або його дебіторів у національній і та/або
іноземній валюті, за винятком позичкових і бюджетних, якщо інше
не передбачено законами України.
1. Списання податкового боргу з валютних рахунків платника
податків здійснюється в сумі, еквівалентній сумі платежу в
національній валюті. При цьому сума платежу в іноземній валюті
визначається виходячи із встановленого офіційного валютного
(обмінного) курсу на дату оплати платіжної вимоги.
2. У разі недостатності валютних коштів, рішення органу
державної податкової служби про стягнення податкового боргу за
рахунок коштів платника податків забезпечується в сумі, наявної
на його валютному рахунку.
(7) Податковий борг не стягується з депозитного рахунку,
якщо не минув строк депозитного договору. За наявності
депозитного договору, укладеного між платником податків і
кредитною організацією (банком), орган державної податкової
служби має право дати кредитній організації платіжне доручення на
перерахування після закінчення строку дії депозитного договору
коштів з депозитного рахунка на розрахунковий (поточний) рахунок
платника податків.
(8) У разі недостатності або відсутності коштів на рахунках
платника податків у банках, що здійснюють розрахунково-касове
обслуговування платника податків, орган державної податкової
служби має право здійснити стягнення податкового боргу за рахунок
готівки, що знаходиться безпосередньо в сейфах каси платника
податків або в ізольованих приміщеннях цієї каси, а також готівки
(незалежно від місця її збереження), що занесена до
бухгалтерських (касових документів) платника податків. Стягнення
податкового боргу за рахунок готівки здійснюється також, якщо
інші дії, передбачені цим Кодексу, не дають можливості виконати
вимогу про сплату податкового боргу в повному обсязі, або якщо
стягнення займе тривалий час (більше одного місяця), або за
наявності в органі державної податкової служби підстав для
порушення справи про податкове правопорушення.
(9) Стягнення податкового боргу за рахунок готівки може
здійснюватися тільки в межах сум, зазначених у податковій вимозі.
(10) Вилучена відповідно до цієї статті готівка підлягає
внесенню до банку в день її стягнення для перерахування у
відповідний бюджет чи державний цільовий фонд. У разі
неможливості внесення зазначених коштів протягом того ж дня, вони
повинні бути здані в банк наступного робочого дня. Забезпечення
збереження зазначених коштів здійснюється відповідним органом
державної податкової служби.
(11) У разі стягнення податкового боргу органом державної
податкової служби може бути застосоване в порядку визначеному
Кабінетом Міністрів України та Національним банком України,
зупинення операцій на рахунках платника та його дебіторів у
банках, що здійснюють їх розрахунково-касове обслуговування.
(12) Стягнення податкового боргу за рахунок майна платника
податків здійснюється у разі невиконання платником податків
податкової вимоги щодо погашення податкового боргу встановлені
цим Кодексом строки з урахуванням застосування (або за
відсутності умов для їх застосування) органом державної
податкової служби інших заходів забезпечення виконання податкових
зобов'язань, передбачених цим Кодексом, або якщо таке виконання
займе тривалий час (більше одного місяця), або за наявності в
органів державної податкової служби підстав для порушення справи
про податкове правопорушення.
(13) Стягнення податкового боргу платника податків за
рахунок певного майна не застосовується, якщо особа інша, ніж
платник податків, подасть докази того, що саме вона, а не платник
податків, є власником цього майна.
(14) Позовні заяви до суду (господарського суду), пов'язані
з погашенням податкового боргу, в тому числі у разі визнання
платника податків банкрутом, подаються виключно органами
державної податкової служби. Інші контролюючі органи можуть
приймати участь в судовому процесі.
(15) Платник податків (для державних і комунальних
підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти
його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх
активів, виходячи з принципів збереження цілісного майнового
комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої
діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.
Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків
визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою
ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий
зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають
продажу, виходячи із принципів збереження цілісного майнового
комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість
таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.
Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку,
визначеному цим Кодексом для оскарження рішень контролюючого
органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового
боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів
платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого,
не здійснюється.
(16) Виділення майна, призначеного для погашення податкового
боргу, здійснюється податковим керуючим, призначеним керівником
органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника
податку в присутності посадових осіб платника податків. У
випадку, коли майно платника податків знаходиться у власності
держави або територіальної громади органом державної податкової
служби залучається представник відповідного органу державної
влади або місцевого самоврядування, уповноваженого здійснювати
управління майном такого платника податків.
(17) У разі недостатності коштів, отриманих від продажу
активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу
платника податків, що забезпечує ведення його основної
господарської діяльності, податковий керуючий зобов'язаний
прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або
його частини без застосування обмежень щодо їх вартості,
встановлених частиною (15) цієї статті. Податковий керуючий не
може прийняти рішення про продаж частини цілісного майнового
комплексу, внаслідок якого платник податків позбувається
можливості ведення його основної господарської діяльності, - у
такому випадку продажу підлягає цілісний майновий комплекс.
Продаж цілісного майнового комплексу боржника під час
процедури його санації або ліквідації внаслідок банкрутства
здійснюється згідно з положеннями законодавства України про
банкрутство.
(18) Витрати, пов'язані з організацією та проведенням
публічних торгів активами платника податків, покриваються в першу
чергу за рахунок сум, одержаних від їх продажу.
(19) У разі коли сума коштів, отримана за наслідками продажу
активів платника податків перевищує суму його податкової
заборгованості, різниця направляється на рахунки такого платника
податків або його правонаступників і використовується в
встановленому ними порядку.
(20) У разі коли сума коштів, отримана за наслідками продажу
частини активів платника податків, є недостатньою для погашення
його податкової заборгованості, різниця покривається шляхом
додаткового продажу його активів, що організуються не раніше 30
календарних днів, наступних за днем проведення попереднього
продажу.
(21) Продаж активів платника податків на публічних торгах на
умовах змагальності здійснюється у такому порядку:
а) товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані,
підлягають продажу за кошти виключно на біржових торгах, що
проводяться біржами, створеними відповідно до закону , визначених
органом державної податкової служби на конкурсних засадах;
б) інші товари, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а
також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за
кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за
поданням відповідного органу державної податкової служби на
зазначених біржах. У разі коли на території району або міста, де
знаходяться активи платника податку, що продаються, відсутня
товарна біржа, визначеної центральним органом державної
податкової служби України, орган державної податкової служби
організовує окремий позабіржовий аукціон.
(22) Продовольчі товари, що швидко псуються, а також інші
товари, обсяги яких не є достатніми для організації публічних
торгів, підлягають продажу за кошти на комісійних умовах через
організації роздрібної торгівлі, визначені органом державної
податкової служби на конкурсних засадах.
Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження
законом, продається на закритих торгах, які проводяться на умовах
змагальності. У таких закритих торгах беруть участь особи, які
відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у
власності чи на підставі іншого речового права.
(23) У разі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс
підприємства, активи якого перебувають в державній або
комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань
приватизації для відчуження активів підприємства необхідна
попередня згода органу приватизації або іншого державного органу,
уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами,
продаж активів такого підприємства організовується за поданням
відповідного органу державної податкової служби реґіональним
органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань
приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової,
не дозволяються.
(24) За наполяганням платника податків проводиться експертна
оцінка вартості активу, що підлягає продажу, для визначення його
початкової ціни. Зазначена оцінка здійснюється в порядку,
визначеному законодавством України з питань професійної оціночної
діяльності.
(25) Платник податків має право самостійно визначити
оцінювача з числа тих, що зазначені у частині (24) цієї статті. У
разі коли платник податків самостійно не визначає такого
оцінювача протягом встановлених центральним органом державної
податкової служби строків, таке визначення здійснюється органом
державної податкової служби, який укладає договір про проведення
оцінки активу.
(26) Оцінка не проводиться щодо активів, які можуть бути
згрупованими або стандартизованими чи мають курсову (поточну)
біржову вартість та/або перебувають у лістінгу товарних бірж.
Порядок встановлення курсової біржової вартості або лістингу
біржового товару визначається біржовою спілкою, яка має статус
самоврядної організації відповідно до законодавства України.
(27) При продажу активів на товарних біржах орган державної
податкової служби укладає відповідний договір з брокером
(брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого активу за
дорученням органу державної податкової служби на умовах найкращої
цінової пропозиції.
(28) При продажу активів на позабіржовому аукціоні
безпосередньо продавцем, а у разі продажу через організації
роздрібної торгівлі - комітентом, виступає орган державної
податкової служби, при цьому участь будь-яких посередників або
агентів для організації такого продажу, не дозволяється.
(29) Порядок збільшення або зменшення початкової ціни
активів платника податків визначається за методологією,
встановленою Кабінетом Міністрів України, крім випадків,
визначених частиною (23) цієї статті, які регулюються нормами
законодавства про приватизацію.
(30) Інформація про склад активів платників податків,
призначених для продажу, оприлюднюється органом державної
податкової служби. Компенсація витрат, пов'язаних з такими
публікаціями здійснюється за рахунок коштів, одержаних від
реалізації активів платника податків, у порядку, що визначається
Кабінетом Міністрів України.
(31) Інформація про час та умови проведення прилюдних торгів
активами платників податків оприлюднюється:
а) у разі продажу активів на біржовому ринку - відповідною
товарною біржею;
б) у разі продажу активів на позабіржовому аукціоні та через
організації роздрібної торгівлі - відповідним органом державної
податкової служби.
(32) Склад інформації, зазначеної у частині (30) цієї
статті, та порядок її оприлюднення визначаються Кабінетом
Міністрів України.
(33) Платник податків зобов'язаний надати комісії інформацію
про активи, які перебувають у податковій заставі, а також
забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її
представників і учасників публічних торгів до огляду та оцінки
активів, що пропонуються на продаж.
(34) Будь-яка інша особа, що здійснює управління активами
платника податків або контроль за їх використанням, зобов'язана
забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її
представникам, а також учасникам публічних торгів до огляду та
оцінки таких активів, а також забезпечити безперешкодне набуття
прав власника таких активів особою, яка їх придбала на публічних
торгах. При цьому така інша особа, яка здійснює управління або
контроль над активами платника податків, звільняється від
будь-яких видів відповідальності або зобов'язань перед таким
платником або третіми особами, що можуть виникнути внаслідок
передачі таких активів у власність особи - їх покупця.
(35) Посадові особи платника податків, а також посадові
особи інших осіб, що здійснюють управління його активами або
контроль за їх використанням, за неподання відомостей або подання
неповних чи перекручених відомостей щодо активів, які перебувають
у податковій заставі, або за ухилення від забезпечення
безперешкодного доступу до таких активів представникам комісії чи
учасникам публічних торгів, або за перешкоджання у набутті прав
власності на такі активи особою, яка їх придбала, несуть
відповідальність, передбачену законом за умисне ухилення від
оподаткування.
(36) Якщо платник податків у будь-який момент до укладення
договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму
податкової заборгованості, орган державної податкової служби
приймає рішення щодо звільнення його активів з-під податкової
застави та скасовує рішення про проведення їх продажу.
(37) За операції з продажу активів, визначених у цій статті,
на біржовому ринку державне мито та місцеві податки (збори) не
справляються. Такі операції не підлягають нотаріальному
посвідченню.
(38) Якщо сума податкового боргу не була погашена після
закінчення процедури продажу активів платника податків, орган
державної податкової служби може визначити відповідальною за
погашення залишкового податкового боргу такого платника податків
третю особу, яка протягом одного року до останнього дня
граничного строку погашення суми податкового зобов'язання такого
платника податків придбала у нього активи за цінами, меншими ніж
звичайні, або отримала їх у власність на безоплатній основі чи як
безповоротну фінансову допомогу (крім благодійних внесків або
пожертв неприбутковим організаціям або іншим набувачам
благодійної допомоги відповідно до законодавства).
1. Розмір зазначеної відповідальності за погашення
залишкового боргу платника податків не може перевищувати суми, що
дорівнює звичайній ціні активів, придбаних такою третьою особою
від такого платника податків, зменшеній на фактичну ціну
придбання таких активів такою третьою особою.
2. Рішення органу державної податкової служби щодо
покладення відповідальності за погашення залишкового боргу
платника податків на третю особу може бути оскаржене у порядку,
передбаченому цим Кодексом для оскарження рішень органу державної
податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання
за непрямими методами.
3. Норми, визначені цим підпунктом, не застосовуються, якщо
сума податкового боргу залишається непогашеною внаслідок
недостатності активів платника податків, визнаного банкрутом
згідно із законодавством.
4. Порядок реалізації цієї частини визначається Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 16063. Погашення податкового боргу державних або
комунальних підприємств
(1) У разі коли платник податків, який перебуває в державній
або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у
строки, встановлені цим Кодексом, орган державної податкової
служби здійснює заходи щодо продажу активів такого платника
податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу,
що забезпечує здійснення основної діяльності такого платника
податків.
(2) У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не
покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем
активів, орган державної податкової служби зобов'язаний
звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління
таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення
про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти
або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу
протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу
управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення
має бути надіслана органу державної податкової служби протягом 30
календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація
такого продажу здійснюється за правилами і в строки, що
встановлені законодавством з питань приватизації.
1. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж
частини акцій для погашення податкового боргу в зазначені цією
статтею строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з
дня одержання такої відмови або після закінчення встановленого
для надання відповіді строку звернутися до господарського суду із
заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
(3) У разі коли податковим боржником визнається платник
податків, який не підлягає приватизації, орган державної
податкової служби здійснює заходи щодо продажу його активів, які
не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує
ведення його основної діяльності.
(4) У разі коли суми коштів, одержаних від такого продажу,
не покривають суму податкового боргу такого платника податків і
витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних
торгів, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися
до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить
такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо:
а) надання відповідної компенсації бюджету, до якого повинна
зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків за
рахунок коштів, призначених для утримання такого органу
виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий
платник податків;
б) реорганізації такого платника податків з урахуванням
правил, установлених цим Кодексом;
в) ліквідації такого платника податків та списання
податкового боргу;
г) оголошення такого платника податку банкрутом у порядку,
встановленому законом України.
(5) Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має
бути надіслана органу державної податкової служби протягом 30
календарних днів з дня направлення звернення.
1. У разі коли орган державної податкової служби не одержує
зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або одержує
незадовільну відповідь, такий орган державної податкової служби
зобов'язаний звернутися до арбітражного суду із заявою про
визнання такого платника податків банкрутом.
(6) Визнання державного або комунального підприємства таким,
що має податковий борг, може бути підставою для розірвання
трудового договору (контракту) з керівником такого підприємства.
Рішення щодо розірвання трудового договору (контракту) з
керівником державного (комунального) підприємства може бути
відкладене на строк проведення апеляційної процедури.
(7) Трудові договори (контракти), що укладаються з
керівником державного або комунального підприємства, повинні
містити зазначену відповідальність, що є їх істотною умовою.
(8) Норми цього пункту не поширюються на випадки виникнення
податкового боргу внаслідок обставин непереборної дії
(форсмажорних обставин) або внаслідок невиконання або неналежного
виконання державними органами зобов'язань з оплати товарів
(робіт, послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок
бюджетних коштів, з надання платнику податків субсидій або
дотацій, передбачених законодавством, або з повернення платнику
податків надміру внесених податків, зборів (обов'язкових
платежів) чи їх бюджетного відшкодування згідно з нормами цього
Кодексу та податкового законодавства України.
(9) Будь-які договори про передання акцій (інших
корпоративних прав), що перебувають в державній або комунальній
власності, в управління третім особам, мають містити зобов'язання
таких третіх осіб щодо недопущення виникнення податкового боргу
після такої передачі, а також право відповідно держави або
територіальної громади на одностороннє (позасудове) розірвання
таких договорів у разі виникнення такого податкового боргу.
1. Таке ж правило стосується будь-яких договорів про
приватизацію державного або комунального майна, укладених під
інвестиційні зобов'язання.
Стаття 16064. Погашення податкових зобов'язань або
податкового боргу в разі ліквідації платника податків
(1) У разі коли власник або уповноважений ним орган приймає
рішення про повну ліквідацію платника податків, не пов'язану з
банкрутством, активи цього платника податків використовуються у
такій черговості:
а) для виконання зобов'язань, забезпечених заставою майна,
яка виникла до податкової застави і була зареєстрована в
державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна;
б) для повного погашення податкових зобов'язань чи
податкового боргу, включаючи непогашену частину податкового
боргу, розстроченого згідно із статтею 16067 цього Кодексу;
в) для виконання інших видів зобов'язань у черговості,
визначеній відповідно до законів України.
(2) Правила, зазначені у частині (1) цієї статті,
застосовуються і у разі ліквідації відділень, філіалів або інших
відокремлених підрозділів платника податків.
(3) З метою оподаткування ліквідацією платника податків або
його філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу є
ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення
реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності,
а також ліквідація філії, відділення, відокремленого підрозділу
платника податків, внаслідок якої відбувається закриття їх
рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно
до законодавства.
(4) У разі коли внаслідок ліквідації платника податків або
скасування реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької
діяльності частина його податкових зобов'язань чи податкового
боргу залишається непогашеною у зв'язку недостатність його
активів, така частина погашається за рахунок активів засновників
або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або
додаткову відповідальність за зобов'язаннями такого платника
податків згідно із законодавством України, у межах повної або
додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії,
відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи -
за рахунок юридичної особи, незалежно від того, чи є вона
платником податку, стосовно якого виникло податкове зобов'язання
або виник податковий борг таких філії, відділення, іншого
відокремленого підрозділу.
1. В інших випадках податкові зобов'язання або податковий
борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника
податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
2. Те саме стосується фізичної особи - платника податків,
яка помирає або визнається судом безвісно відсутньою або померлою
чи недієздатною, за винятком випадків, коли з'являються інші
особи, що вступають у права спадщини, незалежно від часу набуття
таких прав.
(5) Особою, відповідальною за погашення податкових
зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є:
а) стосовно платника податків, який ліквідується, -
ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію
згідно з законодавством України;
б) стосовно філіалів, відділень, інших відокремлених
підрозділів платника податків, що ліквідуються, - такий платник
податків;
в) стосовно фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності
- така фізична особа;
г) стосовно кооперативів, кредитних спілок, товариств
співвласників житла або інших колективних господарств - їх члени
(пайовики) солідарно;
д) стосовно інвестиційних фондів - інвестиційна компанія,
яка здійснює управління таким інвестиційним фондом.
(6) При ліквідації колективних сільськогосподарських
підприємств, створених до набрання чинності цим Кодексом,
непогашена частина боргу підлягає списанню у порядку, визначеному
законодавством України.
(7) Погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу
платника податків, який ліквідується, здійснюється у строки,
передбачені для списання безнадійного податкового боргу.
(8) У разі коли платник податків, що ліквідується, має суми
надміру сплачених або невідшкодованих податків з відповідного
бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його податкових
зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.
(8) У разі коли суми надміру сплачених або невідшкодованих
податків з відповідного бюджету перевищує суму податкових
зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, сума
перевищення використовується для погашення податкових зобов'язань
або податкового боргу перед іншими бюджетами, а при відсутності
таких зобов'язань (боргу), направляється у розпорядження такого
платника податку.
1. Порядок проведення заліків, визначених у цій частині,
встановлюється Міністерством фінансів України.
Стаття 16065. Порядок погашення податкових зобов'язань або
податкового боргу у разі реорганізації платника податків
(1) Реорганізацією платника податку з метою оподаткування є
зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій
або їх поєднання:
а) зміну назви платника податків, а для господарських товариств
- зміну організаційно - правового статусу підприємства, що тягне
за собою зміну їх ідентифікаційного та/або податкового номеру;
б) злиття платника податків, а саме передачу його активів до
статутних фондів інших платників податків, внаслідок якої
відбувається ліквідація юридичного статусу платника податку, який
зливається з іншими;
в) розподіл платника податків на декілька осіб, а саме
розподіл його активів між статутними фондами новостворених
юридичних осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого
відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків,
який розподіляється;
г) виділення з платника податків інших платників податків, а
саме передача частини активів платника податків, що
реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в
обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається
ліквідація платника податків, що реорганізується;
д) реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької
діяльності без скасування її попередньої реєстрації як іншого
суб'єкта підприємницької діяльності, або з таким скасуванням.
(2) У разі коли власник платника податків або уповноважений
ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника
податків, його податкова заборгованість чи податковий борг
підлягає врегулюванню в такому порядку:
а) якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни назви,
організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника
податків, такий платник податків після реорганізації набуває усіх
прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи
податкового боргу, які виникли до його реорганізації;
б) якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох
або більше платників податків в одного платника податків з
ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний
платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення
податкових зобов'язань чи податкового боргу всіх платників
податків, що об'єдналися;
в) якщо реорганізація здійснюється шляхом поділу платника
податків на дві або більше особи, з ліквідацією такого платника
податків, що розподіляється, усі платники податків, які виникнуть
після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо
погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, який виник
до такої реорганізації.
в1. Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між
новоствореними платниками податків пропорційно часткам балансової
вартості активів, отриманих ними у процесі реорганізації згідно з
розподільним балансом.
в2. У разі коли одна чи більше новостворених осіб не є
платниками податків, щодо яких виникли податкові зобов'язання або
борг платника податків, який був реорганізований, зазначені
податкові зобов'язання чи борг повністю розподіляються між
особами, що є платниками таких податків, пропорційно часткам
одержаних ними активів, без урахування активів, наданих особам,
що не є платниками таких податків.
(3) Реорганізація платника податків шляхом виділення з його
складу іншого платника податків або внесення частини активів
платника податків до статутного фонду іншого платника податків
без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне
за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу
між таким платником податків та особами, створеними у процесі
його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової
відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками органу
державної податкової служби така реорганізація може призвести до
неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків,
який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або
розподільної податкової відповідальності може бути прийняте
органом державної податкової служби у разі, коли активи платника
податків, що реорганізується, перебувають у податковій заставі на
момент прийняття рішення про таку реорганізацію. З метою
оподаткування до зазначених видів реорганізації прирівнюється
оренда цілісного майнового комплексу відповідно до законодавства
України про оренду державного та комунального майна
(4) Платник податків, активи якого передані в податкову
заставу, або той, що скористався правом реструктуризації
податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити орган
державної податкової служби про прийняття рішення щодо проведення
будьяких видів реорганізації та надати органу державної
податкової служби план такої реорганізації. У разі коли орган
державної податкової служби встановлює, що план реорганізації
призводить або може у майбутньому призвести до неналежного
погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, він має
право прийняти рішення про:
а) розподіл суми податкових зобов'язань або податкового
боргу між платниками податків, що виникають внаслідок
реорганізації, виходячи з очікуваної прибутковості (ліквідності)
кожного такого платника податків, без застосування принципу
пропорційного розподілу, встановленого частинами (2) - (3) цієї
статті;
б) погашення податкових зобов'язань, забезпечених податковою
заставою, до проведення такої реорганізації;
в) встановлення солідарної відповідальності за сплату
податкових зобов'язань платника податку, що реорганізується,
стосовно всіх осіб, створених у процесі реорганізації, що тягне
за собою застосування режиму податкової застави щодо усіх активів
таких осіб;
г) поширення права податкової застави на всі активи платника
податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників
податків, якщо один або більше з них мали податкові зобов'язання
або податковий борг, забезпечений податковою заставою.
(5) Прийняті відповідно до частини (4) цієї статті рішення
органу державної податкової служби можуть бути оскаржені в
порядку та строки, визначені цим Кодексом для оскарження
податкового зобов'язання або податкового боргу, нарахованого
контролюючим органом.
(6) Проведення реорганізації з порушенням правил, визначених
частиною (4) цієї статті, тягне за собою відповідальність,
встановлену законом.
(7) Реорганізація платника податків не змінює строків
погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платниками
податків, створеними внаслідок такої реорганізації.
(8) У разі коли платник податків, що реорганізується, має
суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, такі суми
підлягають заліку в рахунок його непогашених податкових
зобов'язань або податкового боргу за іншими податками. Зазначена
сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами
пропорційно загальним сумам податкової заборгованості або
податкового боргу такого платника податків.
(9) У разі коли сума надміру сплачених або невідшкодованих
податків, зборів (обов'язкових платежів), платника податків
перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу з
інших податків, сума перевищення направляється в розпорядження
правонаступників такого платника податків пропорційно їх частки в
активах, що розподіляються, згідно з розподільним балансом або
передаточним актом.
Стаття 16066. Порядок виконання податкових зобов'язань
фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми
чи недієздатними, а також неповнолітніх
(1) Податкові зобов'язання фізичної особи у разі її смерті
або оголошення судом померлою виконуються її спадкоємцями, які
прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що
успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її
відкриття.
1. Претензії спадкоємцям пред'являються органами державної
податкової служби в порядку, встановленому цивільним
законодавством України для пред'явлення претензій кредиторами
спадкодавця.
2. Після закінчення строку на прийняття спадщини податкові
зобов'язання (податкова заборгованість) спадкодавця стають
податковими зобов'язаннями (податковою заборгованістю)
спадкоємців.
3. Протягом строку на прийняття спадщини на податкові
зобов'язання (податкову заборгованість) спадкодавців пеня не
нараховується.
4. У разі переходу спадщини до держави податкові
зобов'язання померлої фізичної особи припиняються.
(2) Податкові зобов'язання неповнолітніх осіб виконуються їх
батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття
неповнолітніми цивільної дієздатності в повному обсязі.
(3) Податкові зобов'язання фізичної особи, яка визнана судом
недієздатною, виконуються її опікуном.
(4) Податкові зобов'язання фізичної особи, яка визнана судом
безвісно відсутньою, виконуються особою, на яку в установленому
порядку покладено здійснення опіки над майном безвісно відсутньої
особи.
(5) Податкові зобов'язання у випадках, передбачених
частинами (2) -(4) цієї статті, виконуються за рахунок майна
(доходів) відповідно неповнолітніх, недієздатних та безвісно
відсутніх осіб, за винятком, встановленим частиною (6) цієї
статті.
(6) Батьки (усиновителі) неповнолітніх і неповнолітні у разі
невиконання податкових зобов'язань неповнолітніх несуть солідарну
майнову відповідальність за погашення податкової заборгованості.
(7) Батьки (усиновителі) та опікуни (піклувальники)
неповнолітніх, опікуни недієздатних, особи, на яких покладено
здійснення опіки над майном безвісно відсутніх (законні
представники платників податків - фізичних осіб) повинні від
імені відповідних фізичних осіб:
а) подати за наявності підстав до органу державної
податкової служби заяву для реєстрації цих фізичних осіб у
Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та у
випадках, передбачених цим Кодексом, іншу інформацію, необхідну
для ведення зазначеного реєстру;
б) своєчасно подавати належним чином заповнені декларації
про доходи та майно;
в) у випадках, передбачених цим Кодексом, вести облік
доходів і витрат;
г) виконувати інші обов'язки, прямо покладені на них цим
Кодексом.
(8) Законні представники платників податків - фізичних осіб
несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими
законами для платників податків, за невиконання обов'язків,
зазначених у частині (7) цієї статті.
(9) Якщо майна неповнолітньої (крім випадку, передбаченого
частиною (6) цієї статті), недієздатної або безвісно відсутньої
особи недостатньо для забезпечення виконання податкових
зобов'язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих
фінансових санкцій, то суми податкової заборгованості списуються
у порядку, встановленому центральним органом державної податкової
служби України.
(10) У разі скасування судом рішення про визнання фізичної
особи безвісно відсутньою або прийняття рішення про поновлення у
дієздатності особи, яка визнавалася недієздатною, податкове
зобов'язання такої фізичної особи відновлюється в частині сум
податків, списаних відповідно до частини (9) цієї статті.
Фінансові санкції у цьому разі не сплачуються за період з дня
набрання чинності рішеннями суду про визнання фізичної особи
безвісно відсутньою чи недієздатною до дня набрання чинності
рішеннями про скасування рішення про визнання фізичної особи
безвісно відсутньою чи рішення про поновлення у дієздатності
особи.
Стаття 16067. Розстрочення та відстрочення податкових
зобов'язань платника податків, досягнення податкового компромісу
(1) Розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику
податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових
зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких не
може бути меншим, ніж ставка Національного банку України на дату,
визначену згідно з частиною (8) статті 16070 цього Кодексу.
Відстроченням податкових зобов'язань є перенесення сплати
основної суми податкових зобов'язань платника податків без
урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути
меншим, ніж ставка Національного банку України на дату, визначену
згідно з частиною (8) статті 16070 цього Кодексу на пізніший
термін.
(3) Працівник податкового органу, який уповноважений
розглядати скаргу платника податків у межах адміністративної
апеляційної процедури, має право пропонувати такому платнику
податків компромісне рішення спору, яке полягає у задоволенні
частини скарги платника податків під зобов'язання останнього
погодитися з рештою податкових зобов'язань, нарахованих
контролюючим органом.
(4) Платник податків, який звертається до органу державної
податкової служби із заявою про розстрочення, відстрочення
податкових зобов'язань або досягнення податкового компромісу,
вважається таким, що узгодив суму такого податкового
зобов'язання.
(5) Підставою для розстрочення податкових зобов'язань
платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування
загрози виникнення податкового боргу, а також економічного
обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових
зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до
відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення,
протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом
чи збутом такого платника податків.
(6) Підставою для відстрочення податкових зобов'язань
платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії
обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення
податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків
внаслідок таких обставин, а також економічного обгрунтування, яке
свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або
збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету
внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого
відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом
продукції такого платника податків.
(7) Підставою для прийняття рішення щодо податкового
компромісу є наявність у органу державної податкової служби таких
наявних фактів та доказів по суті скарги платника податків, які
дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс
приведе до більш швидкого та/або більш повного погашення
податкового зобов'язання, порівняно з результатами, які можуть
бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду
(господарському суду).
Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику
податків до того, як працівник органу державної податкової
служби, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків,
не складе письмове обґрунтування доцільності податкового
компромісу, що має бути розглянуте посадовою особою податкового
органу, яка нарахувала оскаржуване податкове зобов'язання, а
також посадовою особою, якій безпосередньо підпорядковується
такий працівник.
У разі коли платник податків погоджується на укладення
податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з
моменту отримання письмової згоди керівника податкового органу
вищого рівня, а сума податкового зобов'язання, яка визначена
умовами податкового компромісу, вважається узгодженою, і таке
рішення не може бути оскаржене у майбутньому.
Порядок застосування цієї частини визначається центральним
органом державної податкової служби за узгодженням з
Міністерством фінансів України
(8) Органи, що приймають рішення про податковий компроміс,
повинні брати до уваги питання соціального захисту осіб, які
перебувають у відносинах найму з такими платниками податків.
(9) Розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах
податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані
на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з
податкового періоду, наступного за періодом надання такого
кредиту.
(10) Відстрочення податкових зобов'язань надається на
умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та
нараховані на неї проценти сплачуються рівними частками,
починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного
відповідним органом державної податкової служби чи відповідним
органом місцевого самоврядування, який згідно із частиною (11)
цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення
податкових зобов'язань, але не пізніше закінчення 12 календарних
місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання або
одноразово у повному обсязі.
(11) Рішення про розстрочення або відстрочення податкових
зобов'язань в межах одного бюджетного року приймається у такому
порядку:
а) стосовно загальнодержавних податків, рішення приймається
керівником органу державної податкової служби (його заступником)
та має бути затверджене керівником органу державної податкової
служби (його заступником) вищого рівня;
б) стосовно місцевих податків рішення приймається керівником
органу державної податкової служби (його заступником) та має бути
затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади,
до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки.
(12) Центральний орган державної податкової служби України
може встановити іншу процедуру затвердження рішень про
розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань з
загальнодержавних податків у межах одного бюджетного року,
виходячи з їх сум або видів податків.
(13) Рішення про розстрочення або відстрочення податкових
зобов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного
року, щодо загальнодержавних податків приймається керівником
(заступником) центрального органу державної податкової служби за
узгодженням з Міністерством фінансів України, а щодо місцевих
податків - керівником органу державної податкової служби (його
заступником) за узгодженням з фінансовим органом місцевого органу
виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві
податки.
(14) Звіт про виконання відповідного бюджету має містити
розрахунок втрат його доходів від розстрочень, відстрочень сплати
податкових зобов'язань платників податків та /або податкового
компромісу.
(15) У разі коли розстрочення або відстрочення сплати
податкових зобов'язань здійснюється на строк, що виходить за межі
одного бюджетного року, у законі про Державний бюджет України або
у рішенні про затвердження місцевого бюджету на наступний
бюджетний рік мають бути відображені доходи, пов'язані з
погашенням розстрочених чи відстрочених податкових зобов'язань.
(16) Рішення про відстрочення, розстрочення або податковий
компроміс приймається по загальній сумі заборгованості з
зазначенням сум по кожному окремому податку, збору (обов'язковому
платежу).
(17) Рішення про досягнення податкового компромісу
підлягають узгодженню у порядку, встановленому цією статтею для
узгодження рішень про розстрочення чи відстрочення податкового
зобов'язання.
(18) Розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань у
межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно
до законодавства з питань банкрутства здійснюються на умовах,
передбачених мировою угодою.
(19) Будь-які рішення щодо розстрочення або відстрочення
податкових зобов'язань окремих платників податків або умови чи
результати податкових компромісів, досягнутих з такими платниками
податків, повинні щороку оприлюднюватися у засобах масової
інформації за рахунок органів, що прийняли такі рішення.
(20) Копії рішень про розстрочення, відстрочення чи
досягнення податкового компромісу повинні бути надіслані
відповідним податковим органом Міністерству фінансів України
протягом 15 днів з дня їх прийняття.
Кабінет Міністрів України надає звіт про застосування
розстрочень, відстрочень, на термін, що виходить за межі
бюджетного року, чи податкових компромісів із зазначенням
перенесених сум на наступний бюджетний рік та сум втрат бюджетів,
об'єктів надання податкових пільг та мотивів прийняття позитивних
рішень по кожному з них, як додаток до звіту про виконання
зведеного бюджету України.
(21) Розстрочення, відстрочення та податковий компроміс не
можуть надаватися чи встановлюватися стосовно податкових
зобов'язань з ввізного, вивізного мита, акцизного податку,
податку на додану вартість, внесків до Пенсійного фонду України
чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального
страхування, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими
законами.
Будь-який платник податку має право вимагати розстрочення чи
відстрочення його податкових зобов'язань або укладення з ним
податкового компромісу, а орган, уповноважений приймати рішення з
таких розстрочень, відстрочень або податкового компромісу,
зобов'язаний задовольнити таку вимогу у разі коли підстави,
надані таким платником податку як обґрунтування такого
розстрочення, відстрочення або податкового компромісу, є
тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо
податкових зобов'язань яких були прийняті відповідні рішення.
(22) Договори про розстрочення, відстрочення або податковий
компроміс можуть бути достроково розірвані:
а) за ініціативою платника податків - при достроковому
погашенні суми податкового боргу, щодо якого була досягнута
домовленість про розстрочення, відстрочення або укладення
податкового компромісу;
б) за ініціативою органу державної податкової служби, якщо:
б1. з'ясовано, що інформація, надана платником податків при
укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, неповною
або перекрученою;
б2. платник податків визнається таким, що має податковий
борг з податкових зобов'язань, які виникли після укладення
зазначених договорів;
б3. платник податків порушує умови погашення розстроченого
або відстроченого податкового боргу.
(23) Рішення про дострокове розірвання зазначених договорів
за ініціативою контролюючого органу може бути оскаржене у
порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження рішень
контролюючого органу щодо нарахованої суми податкових
зобов'язань.
Стаття 16068. Строки давності та їх застосування
(1) Контролюючий орган, за винятком випадків, визначених
частиною (2) цієї статті, має право самостійно визначити суму
податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених
цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за
останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а
у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за
днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку
контролюючий орган не визначає суму податкових зобов'язань,
платник податків вважається вільним від такого податкового
зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає
розгляду в адміністративному або судовому порядку.
(2) Податкове зобов'язання може бути нараховане або
провадження у справі про стягнення такого податку може бути
розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині
(1) цієї статті, якщо:
а) податкову декларацію за період, протягом якого виникло
податкове зобов'язання, не було подано;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами
платника податків або фізичною особою - платником податків щодо
умисного ухилення від сплати зазначеного податкового
зобов'язання.
(3) Відлік строку давності зупиняється на будь-який період,
протягом якого платник податків перебуває поза межами України,
якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180
днів.
(4) У разі коли податкове зобов'язання було нараховане
органом державної податкової служби до закінчення строку
давності, визначеного у частині (1) цієї статті, податковий борг,
що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого
податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних
1095 календарних днів від дня узгодження такого податкового
зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду
(господарського суду), строки стягнення встановлюються до повного
погашення такого платежу або до визначення боргу безнадійним.
(5) Заяви на повернення надміру сплачених податків або на їх
відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути
подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої
переплати або отримання права на таке відшкодування.
(6) Граничні строки для подання податкової декларації,
визначені в статті 16012 цього Кодексу заяв про перегляд рішень
контролюючих органів, визначені частинами (2) - (7) статті 16049,
заяв про повернення надміру сплачених податків, визначені
частиною (5) статті 16068, підлягають продовженню керівником
контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом
платника податків, якщо такий платник податків протягом
зазначених строків:
а) перебував за межами України;
б) перебував у плаванні на морських суднах за кордоном
України у складі команди (екіпажу) таких суден;
в) перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;
г) мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням
чи полоном на території інших держав або через інші обставини
непереборної сили, підтверджені документально;
д) був визнаний за рішенням суду безвісті відсутнім або
перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.
Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються
протягом строків продовження граничних строків подання податкової
декларації згідно з нормами цього пункту.
(7) Норми частини (6) цієї статті поширюються на:
а) платників податків - фізичних осіб;
б) посадових осіб юридичної особи, у разі коли протягом
зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших
посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України
нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також
вести податковий облік та звітність.
(8) Порядок застосування норм частин (6) - (7) цієї статті
встановлюється центральним органом державної податкової служби
України.
Стаття 16069. Списання безнадійного податкового боргу
(1) Підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому
числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні
санкції.
(2) Під терміном "безнадійний" розуміється:
а) податковий борг платника податку, визнаного у
встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були
задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута;
б) податковий борг фізичної особи, яка:
б1. визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або
померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено
стягнення згідно із законом;
б2. померла, у разі недостатності майна, на яке може бути
спрямовано стягнення згідно із законом;
б3. понад 720 днів перебуває у розшуку;
в) податковий борг юридичних і фізичних осіб, стосовно якого
минув строк позовної давності, встановлений цим Кодексом;
г) податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник
внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними
відповідно до закону.
(3) У разі коли фізична особа, яка визнана у судовому
порядку безвісно відсутньою або померлою, з'являється або коли
фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів,
розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню
та стягненню у загальному порядку, без дотримання строків
позовної давності.
(4) Органи стягнення відкликають розрахункові документи, які
передбачають стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного
податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.
(5) Органи державної податкової служби здійснюють
щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок
такого списання визначається центральним органом державної
податкової служби України за узгодженням з Міністерством фінансів
України.
Стаття 16070. Пеня за невиконання податкового зобов'язання
(1) Після закінчення встановлених строків погашення
узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу
нараховується пеня.
(2) Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми податкового
зобов'язання платником податків - від першого робочого дня,
наступного за останнім днем граничного строку сплати такого
податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання
контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за
останнім днем граничного строку сплати такого податкового
зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з
нормами цього Кодексу.
(3) У разі коли платник податків до початку його перевірки
контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження
податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.
1. Це правило не застосовується у разі, коли:
а) платник податків не подає податкову декларацію за період,
протягом якого відбулося таке заниження;
б) судом доведено скоєння злочину посадовими особами
платника податків або фізичною особою - платником податків щодо
умисного ухилення від сплати зазначеного податкового
зобов'язання.
(4) У разі коли керівник контролюючого органу (його
заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження
приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника
податків понад строки, визначені частиною (2) статті 16049 цього
Кодексу, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків,
незалежно від результатів такого адміністративного оскарження.
(5) Нарахування пені закінчується у день прийняття банком
(органом державного казначейства), який обслуговує платника
податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу,
а у разі сплати цього боргу готівкою - у день внесення готівки до
відповідних кас.
У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування
пені зупиняється на таку сплачену частку.
У разі розстрочення або відстрочення податкового боргу
(зобов'язання) на суми заборгованості, які були не сплаченими до
підписання договору про розстрочення, відстрочення податкового
боргу (зобов'язання), нараховується пеня з терміну виникнення
такої заборгованості до дати підписання кредитної угоди включно.
У даному випадку дата підписання договору про розстрочення,
відстрочення податкового боргу (зобов'язання) прирівнюється до
дати сплати.
(6) У разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення
коштів або відчуження інших активів боржника у порядку,
передбаченому цим Кодексом, нарахування пені зупиняється у день
такого стягнення або відчуження активів з права власності
(повного господарського відання) такого боржника в рахунок такого
погашення, незалежно від строків оплати вартості таких активів їх
покупцем.
Порядок застосування цієї частини розробляється центральним
органом державної податкової служби за погодженням з Державним
казначейством України
(7) При частковому погашенні податкового боргу сума такої
частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку
частку. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму
податкового боргу на суму пені, не приймаються до виконання.
Платник податку самостійно розраховує суму пені на частково
сплачений податковий борг та сплачує її разом з податковим
боргом.
(8) Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи
суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120
відсотків річних облікової ставки Національного банку України,
діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день
його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин
таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у
його сплаті.
(9) Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків,
крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим
законодавством.
(10) За порушення строків зарахування податків до бюджетів
або державних цільових фондів, установлених законодавством
України, з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день
прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених цим
Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим
Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення
податку до бюджету або державного цільового фонду. При цьому
платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне
або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних
цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
(11) Днем подання до установ банків платіжного доручення за
всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації
у цих установах.
(12) Не вважається порушенням строків зарахування податків з
вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання
Національним банком України економічних нормативів такого банку,
що призводить до браку вільного залишку коштів на такому
кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.
1. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники
відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування
податків розпочинається з моменту такого відновлення.
(13) При стягненні коштів і майна платників податків -
клієнтів банків, страхувальників страхових організацій або членів
інших фінансових установ, створених відповідно до закону, органи
державної податкової служби або державні виконавці не мають права
звертати стягнення на залишки коштів на кореспондентських
рахунках банків, а також на страхові та прирівняні до них резерви
банків, страхових організацій або фінансових установ, сформовані
відповідно до законодавства України.
Стаття 16071. Порядок сплати пені, нарахованої за
невиконання податкового зобов'язання
(1) Нараховані органом державної податкової служби суми пені
самостійно сплачуються платником податків.
(2) Суми пені, не сплачені платником податку добровільно
станом на 1 липня звітного року та 1 січня року, що настає за
звітним, підлягають стягненню в порядку, встановленому цим
Кодексом.
(3) Суми пені, нараховані на суми податкового боргу,
зараховуються до бюджетів або до державних цільових фондів, до
яких згідно із законом України зараховуються відповідні податки.
Статті 16072 - 16085 - резервні
Глава 107. Податковий контроль
Стаття 16086. Загальні положення
(1) Податковий контроль - це система заходів, що вживаються
контролюючими органами з метою перевірки правильності
нарахування, повноти і своєчасності сплати податків, зборів,
інших обов'язкових платежів до бюджетів на державних цільових
фондів.
(2) Податковий контроль здійснюється органами, переліченими
в статті 16003 цього Кодексу, в межах їх повноважень,
встановлених цим Кодексом.
(3) Податковий контроль в сфері експортно-імпортних і
транзитних операцій, здійснюється митними органами відповідно до
Митного кодексу України.
(4) Органи Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх
справ України, Прокуратури України, та їх посадові (службові)
особи не можуть приймати безпосередньої участі у проведенні
податкових перевірок. В разі виникнення при проведенні
оперативно-розшукової діяльності необхідності в одержанні певної
інформації, ці органи надають доручення відповідному
контролюючому органу провести позапланову виїзну, оперативну або
безвиїзну вибіркову перевірку. В цьому дорученні, а також в
посвідченні службової (посадової) особи контролюючого органу на
перевірку обов'язково зазначається номер оперативно-розшукової
справи та дата її заведення.
(5) Посадові (службові) особи підрозділів податкової міліції
можуть приймати участь у проведенні податкової перевірки виключно
з метою забезпечення особистої недоторканості працівників
контролюючих органів, що беруть участь у проведенні такої
перевірки, за наявності в цьому необхідності.
(6) Податкові перевірки не є слідчою дією. Якщо при
розслідуванні злочину для вирішення певних питань потрібні
спеціальні знання, орган, що проводить дізнання, або слідчий, у
встановленому кримінально-процесуальним законодавством порядку
залучають посадових (службових) осіб контролюючих органів для
участі у справі як спеціалістів, або призначають експертизу.
(7) Податкові перевірки не повинні порушувати нормальний
режим роботи суб'єкта оподаткування або обмежувати реалізацію ним
права на заняття підприємницькою або іншою не забороненою законом
діяльністю.
Стаття 16087. Способи здійснення податкового контролю
(1) Податковий контроль здійснюється шляхом:
а) обліку платників податків відповідно до глави 104 цього
Кодексу;
б) проведення податкових перевірок відповідно до цієї глави
Кодексу.
(2) При проведенні перевірок службові (посадові) особи
контролюючого органу мають право:
а) провадити опитування осіб;
б) одержувати від будь-яких юридичних чи фізичних осіб
інформацію, пов'язану з предметом перевірки;
в) проводити огляд територій, що використовуються для
провадження господарської діяльності, та приміщення, що
використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням
інших об'єктів оподаткування;
г) провадити вилучення документів, що свідчать про
невиконання податкових зобов'язань.
(3) Повноваження та права, що передбачені ч.ч. 1 та 2 цієї
статті можуть реалізовуватись посадовими (службовими) особами
контролюючих органів виключно у порядку, передбаченому цим
Кодексом та іншими актами законодавства України про
оподаткування.
Стаття 16088. Порядок проведення перевірок
(1) Органами державної податкової служби можуть проводитися
безвиїзні, виїзні та оперативні перевірки.
(2) Під час проведення перевірок органи державної податкової
служби зобов'язані з'ясувати всі істотні для прийняття
правильного рішення обставини, в тому числі - сприятливі для
платника податків.
(3) Безвиїзні перевірки проводяться органами державної
податкової служби за своїм місцезнаходженням на підставі
бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій
(розрахунків), наданих платниками податків (іншими особами), а
також іншої наявної у органів державної податкової служби
інформації.
1. Присутність платників податків під час проведення
безвиїзних перевірок не обов'язкова.
2. Пункт 1 цієї частини не позбавляє органи державної
податкової служби права у разі проведення безвиїзних перевірок
запрошувати фізичних осіб, у тому числі суб'єктів підприємницької
діяльності, а також законних представників юридичних осіб для
перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати
ними податків. Таке запрошення може бути надіслане простим листом
або особисто вручено платникові податків.
3. Безвиїзна перевірка оформляється актом за підписом
посадової особи, яка здійснювала перевірку, та керівника органу
державної податкової служби або його заступника.
4. У разі виявлення під час безвиїзної перевірки будь-яких
порушень податкового законодавства України або арифметичних
помилок один примірник акта належним чином вручається платникові
податків.
(4) Виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності
можуть бути плановими (документальними та оперативними) або
позаплановими (документальними, повторними документальними,
оперативними та зустрічними).
1. Виїзні перевірки проводяться за місцезнаходженням (місцем
управління) платників податків, місцем провадження господарської
діяльності чи за місцем розташування об'єктів оподаткування, щодо
яких проводяться такі перевірки.
2. Виїзні перевірки проводяться у робочі дні та в робочий
час платників податків, крім випадків, передбачених частиною (7)
цієї статті.
(5) Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка
фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарської
діяльності, яка передбачена у плані органу державної податкової
служби, складеному в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
(6) Документальна планова виїзна перевірка проводиться за
сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта
господарської діяльності з обов'язковим письмовим повідомленням
платника податків.
1. Документальна планова виїзна перевірка проводиться всіма
контролюючими органами одночасно в день, визначений органом
державної податкової служби. Порядок координації проведення таких
перевірок установлюється Кабінетом Міністрів України.
2. Право на проведення документальної планової виїзної
перевірки надається лише у тому разі, коли суб'єкту господарської
діяльності не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня
проведення зазначеної перевірки належним чином вручено письмове
повідомлення, у якому зазначені підстава перевірки, дата початку
і строк, на який передбачається її проведення, а також права і
обов'язки платника податків.
3. Право посадових осіб органів державної податкової служби
на проведення документальної планової виїзної перевірки
підтверджується відповідним посвідченням за підписом керівника
органу державної податкової служби або його заступника.
4. Документальні планові виїзні перевірки не проводяться за
окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за
бюджетними позиками (кредитами), що гарантовані бюджетними
коштами.
(7) Оперативною перевіркою вважається перевірка суб'єктів
підприємницької діяльності, які провадять таку діяльність у
сферах торгівлі, громадського харчування та послуг, щодо
дотримання ними порядку проведення розрахунків, обліку товарів та
грошових коштів, а також порядку виконання операцій
купівлі-продажу іноземної валюти.
1. Оперативна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності
- платника податків проводиться за рішенням керівника органу
державної податкової служби або його заступника без попереднього
повідомлення такого платника податків.
2. Право посадових осіб органів державної податкової служби
на проведення оперативної податкової перевірки підтверджується
відповідним посвідченням за підписом керівника органу державної
податкової служби або його заступника у разі наявності хоча б
однієї із зазначених нижче умов:
а) одержання від споживача повідомлення про порушення
установленого порядку розрахунків за готівку, інших встановлених
законодавством України умов провадження діяльності у сфері
торгівлі, громадського харчування, послуг;
б) виявлення посадовими особами органів державної податкової
служби порушень чинного законодавства з питань проведення
розрахунків;
в) за результатами аналізу фінансово-господарської
діяльності суб'єктів підприємницької діяльності;
г) інших обставин, передбачених для проведення
документальних позапланових виїзних перевірок.
(8) Документальна позапланова виїзна перевірка проводиться
за рішенням керівника органу державної податкової служби або його
заступника без попереднього повідомлення платника податків.
1. Документальні позапланові виїзні перевірки
фінансовогосподарської діяльності суб'єктів господарської
діяльності можуть проводитися органами державної податкової
служби за наявності хоча б однієї з таких обставин:
а) виявлення за наслідками зустрічних перевірок фактів, які
свідчать про порушення платником податків норм податкового
законодавства України;
б) неподання платником податків в установлений строк
документів обов'язкової звітності;
в) виявлення недостовірності даних, заявлених у документах
обов'язкової звітності;
г) подання платником податків у встановленому порядку скарги
про порушення законодавства посадовими особами органу державної
податкової служби під час проведення планової чи позапланової
виїзної перевірки і необхідність такої перевірки для визначення
наявності порушення;
д) виникнення потреби у перевірці інформації, одержаної від
особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо
платник податків не дає пояснень та їх документальних
підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної
податкової служби протягом трьох робочих днів з дня його вручення
належним чином платнику податків;
е) проведення реорганізації (ліквідації) юридичної особи;
є) прийняття рішення Кабінету Міністрів України;
ж) одержання доручення Служби безпеки України, Міністерства
внутрішніх справ України або Генеральної прокуратури України,
центрального органу державної податкової служби України;
з) подання суб'єктом підприємницької діяльності до органу
податкової служби заяву про відшкодування з бюджету сум податку
на додану вартість;
и) надходження до органу державної податкової служби від
банківських установ та митної служби інформації про порушення
суб'єктом підприємницької діяльності діючого порядку здійснення
розрахунків під час провадження зовнішньоекономічної діяльності
або встановлення таких фактів на підставі внутрішньої інформації
органів державної податкової служби;
і) наявність недоїмки з платежів у бюджет у суб'єкта
підприємницької діяльності;
ї) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
2. Повторні документальні позапланові виїзні податкові
перевірки проводяться:
а) у разі проведення службового розслідування або порушення
кримінальної справи стосовно посадових осіб органу державної
податкової служби, які проводили планову чи позапланову податкову
перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта
господарської діяльності, на підставі рішення вищестоящого органу
державної податкової служби;
б) на підставі наказу центрального органу державної
податкової служби України.
3. Право посадових осіб органів державної податкової служби
на проведення документальної позапланової виїзної податкової
перевірки підтверджується відповідним посвідченням за підписом
керівника органу державної податкової служби або його заступника.
(9) Зустрічна позапланова виїзна податкова перевірка
фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарської
діяльності (без його попереднього повідомлення) проводиться за
рішенням керівника органу державної податкової служби або його
заступника за наслідками виявлених порушень податкового
законодавства України за результатами документальних
(оперативних) планових (позапланових) виїзних податкових
перевірок. Право посадових осіб органів державної податкової
служби на проведення зустрічної позапланової виїзної податкової
перевірки підтверджується відповідним посвідченням за підписом
керівника органу державної податкової служби або його заступника.
(10) Платник податків зобов'язаний підписати акт виїзної
перевірки, а у разі незгоди з ним, має право подати письмове
мотивування такої незгоди.
(11) Матеріали перевірок можуть бути використані під час
проведення наступних перевірок.
Стаття 16089. Періодичність і строки проведення виїзних
податкових перевірок
(1) Органи державної податкової служби проводять планові
виїзні податкові перевірки не частіше одного разу на календарний
рік щодо певного суб'єкта господарської діяльності за планами,
які затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
(2) Строк проведення планових або податкових виїзних або
позапланових перевірок визначається в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України. [| |1]
(3) Позапланові виїзні перевірки за наявності обставин,
установлених статтею 16088 цього Кодексу, проводяться в міру
виникнення потреби в них. [| |2]
(4) Строк проведення перевірок діяльності платників податків
у зв'язку з порушенням кримінальної справи визначається
кримінально-процесуальним законодавством України.
Стаття 16090. Опитування фізичних осіб
(1) Посадові особи органів державної податкової служби мають
право опитувати фізичних осіб, в тому числі суб'єктів
підприємницької діяльності та посадових осіб, під час здійснення
контролю за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю
сплати податків та фінансових санкцій, що застосовуються органами
державної податкової служби за правопорушення в сфері
оподаткування.
(2) Фізичні особи можуть бути запрошені для опитування або
надання документів, необхідних для здійснення податкового
контролю, до службових приміщень контролюючих органів.
1. Форма повідомлень та Порядок запрошення фізичних осіб до
посадових осіб контролюючих органів встановлюються Кабінетом
Міністрів України з дотриманням вимог цього Кодексу.
2. Час, протягом якого фізичні особи можуть бути запрошені
для опитування або надання документів до службових контролюючих
органів державної податкової служби, не може виходити за межі
офіційно встановленого робочого дня таких органів.
Стаття 16091. Огляд територій, що використовуються для
провадження господарської діяльності, та приміщень, які є
об'єктами оподаткування або використовуються для одержання
доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування
(1) Посадові (службові) особи контролюючих органів при
проведенні виїзних перевірок мають право на підставі
вмотивованого письмового рішення провадити огляд територій, що
використовуються для провадження господарської діяльності, та
приміщень, які є об'єктами оподаткування або використовуються для
одержання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами
оподаткування
(2) У разі відмови власників, керівників або інших посадових
осіб суб'єктів господарської діяльності допустити посадових осіб
контролюючих органів для огляду територій або приміщень,
зазначених у частині (1) цієї статті, і за наявності підстав,
наведених у частині (3) статті 16047 контролюючі органи мають
право визначати суми податкових зобов'язань непрямими методами.
(3) Огляд будівель (житлових приміщеннь), які належать
фізичним особам і є об'єктами оподаткування або використовуються
для одержання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами
оподаткування, проводиться лише у випадках та у порядку,
передбачених законом.
(4) Якщо платник податків перешкоджає входу посадових осіб
контролюючих органів на територію або у приміщення зазначені у
частині (1) цієї статті, про це складається акт, який
підписується посадовою особою контролюючого органу, що проводить
огляд та платником податків.
У разі відмови платника податків підписати акт, у цьому акті
робиться відповідна відмітка.
(5) За неправомірне перешкоджання входу посадових осіб
контролюючих органів, які проводять податкову перевірку, на
територію або у приміщення, зазначені в частині (1) цієї статті
платник податків несе відповідальність, встановлену законом.
Стаття 16092. Проведення експертизи під час проведення
виїзної податкової перевірки
(1) Експертиза проводиться у випадку, коли для роз'яснення
питань, пов'язаних з такою перевіркою, вимагаються спеціальні
знання у сфері науки, мистецтва або техніки, а також в інших
галузях життєдіяльності. Залучення експерта здійснюється на
договірних засадах.
(2) Експертиза призначається постановою посадової особи
контролюючого органу, яка проводить виїзну податкову перевірку. У
такій постанові вказуються:
а) підстави для залучення експерта;
б) прізвище експерта;
в) найменування платника податків, який перевіряється;
г) питання, які поставлені до експерта;
д) матеріали, які надаються на розгляд експерту.
(3) Посадова особа, яка призначила проведення експертизи,
зобов'язана ознайомити платника податків, його представника з
постановою про проведення експертизи, а після закінчення
експертизи - з висновком експерта.
(4) За умисне надання висновків, що містять неправдиві
відомості або відомості, що суперечать законодавству України,
експерт несе відповідальність встановлену законодавством.
(5) Експерт має право ознайомлюватися з наданими йому
матеріалами перевірки, які мають відношення до предмету
експертизи, та просити надання додаткових матеріалів.
(6) Експерт має право відмовитися від подання висновку, якщо
надані йому матеріали є недостатніми або такий експерт не володіє
необхідними знаннями для проведення такої експертизи.
Стаття 16093-1. Огляд та вилучення документів
(1) Документи суб'єкта оподаткування можуть бути оглянуті та
досліджені виключно в ході проведення перевірок. Забороняється
витребування документів від суб'єктів оподаткування будь-якими
посадовими (службовими) особами контролюючих органів без
проведення перевірок, визначених цим Кодексом. Якщо документ
(копія документу, інформація) витребується правоохоронним органом
в порядку оперативно-розшукової діяльності, у письмовому запиті
повинно і обов'язково зазначатись номер відповідної
оперативно-розшукової справи та дата її заведення.
(2) Документи підлягають огляду та дослідженню на місті їх
зберігання (крім безвиїзних перевірок).
(3) Суб'єкт оподаткування зобов'язаний надати посадовим
(службовим) особам контролюючих органів в повному обсязі всі
документи, що відносяться до предмету податкової перевірки.
(4) Документи, що містять комерційну таємницю, або є
конфіденційними, передаються окремо, із зазначенням конкретної
посадової (службової) особи, що отримала документи. Передача цих
документів для огляду та дослідження і їх повернення оформляється
за актом довільної форми, який підписує посадова (службова) особа
контролюючого органу та суб'єкт оподаткування чи його
представник.
(5) Посадова (службова) особа, що провадить перевірку, може
прийняти рішення про вилучення документів (із залишенням копій),
що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування,
несплату податків, інших платежів чи приховування інших об'єктів
від оподаткування. Зазначене рішення оформляється вмотивованою
постановою про вилучення документів встановленої форми. Копія
постанови вручається суб'єкту оподаткування.
(6) Вилучення документів здійснюється в присутності особи, у
якої вилучають документи, та двох понятих.
(7) Вилучення оформляється протоколом. Копія протоколу
вручається під розпис суб'єкту оподаткування. В разі відмови
суб'єкту оподаткування від підпису, про це зазначається в
протоколі. Особа, у якої вилучаються документи та поняті мають
право робити заяви та зауваження з приводу дій посадових
(службових) осіб. Ці заяви та зауваження обов'язково підлягають
занесенню до протоколу вилучення документів.
(8) Не підлягають вилученню документи, що не відносяться до
податкової перевірки.
(9) Всі документи, що вилучаються, пред'являються понятим та
суб'єкту оподаткування або його представнику.
(10) Дії, зазначені в частинах 7, 9 цієї статті провадяться
безпосередньо на місті зберігання (вилучення) документів.
(11) Порядок вилучення документів затверджується Державною
податковою адміністрацією України.
Стаття 16094. Оформлення результатів податкових перевірок
(1) Результати податкових перевірок (за винятком безвиїзних
поточних та зустрічних) повинні бути оформлені актом.
(2) Суб'єкт оподаткування повинен підписати акт про
результати перевірки. За наявності заперечень проти змісту акту
або окремих його положень, акт підписується з поміткою "із
зауваженнями" або "із запереченнями". В цьому разі, зауваження чи
заперечення можуть бути надані контролюючому органу протягом
тижня з дня одержання акту.
(3) Акт про результати податкової перевірки підлягає
передачі суб'єкту оподаткування:
а) одночасно із його підписанням суб'єктом оподаткування під
розпис; або
б) якщо суб'єкт оподаткування, що перевірявся, відмовляється
від підписання акту, або ухиляється від його одержання, або акт
неможливо вручити внаслідок відсутності суб'єкта оподаткування -
протягом 3-х робочих днів з дня встановлення цих обставин шляхом
надіслання на останнє відоме контролюючому органу
місцезнаходження суб'єкта оподаткування заказним листом із
зворотнім повідомленням.
(4) Вручений за правилами частини (3) цієї статті акт про
результати податкової перевірки розглядається керівником
контролюючого органу протягом:
а) 5-ти днів - за відсутністю відмітки суб'єкта
оподаткування про наявність зауважень при підписанні акта, або
відмови суб'єкта оподаткування від підписання акту, або його
ухилення від підписання акту, або ненадання суб'єктом
оподаткування зауважень (заперечень) у встановлений строк;
б) 10-ти днів з дня одержання зауважень (заперечень) - за їх
наявності.
(5) За письмовою заявою суб'єкта оподаткування, контролюючий
орган протягом строку, визначеного в п. б" частини (5) цієї
статті, зобов'язаний призначити час розгляду зауважень
(заперечень) суб'єкта оподаткування за його участю. В цьому разі
суб'єкт оподаткування має право особисто або за допомогою своїх
представників безпосередньо надати керівнику контролюючого органу
пояснення причин незгоди із змістом акту.
(6) За наслідками розгляду акту про результати податкової
перевірки, керівник контролюючого органу підписує та забезпечує
надіслання суб'єкту оподаткування:
а) податкового повідомлення про визначення суми податкового
зобов'язання; або
б) підтвердження правильності визначення суми податкового
зобов'язання суб'єктом оподаткування.
(7) Якщо за наслідками розгляду акту про результати
перевірки керівник контролюючого органу змінює суму податкового
зобов'язання суб'єкта оподаткування, про це повинно бути надане
подібне письмове обгрунтування, що додається до податкового
повідомлення.
Глава 108. Порядок заліку та повернення надміру сплачених
податків
Стаття 16096. Залік і повернення надміру сплачених сум
податків
(1) Суми податків і фінансових санкцій (далі у цій главі -
суми податків), що надміру надійшли до бюджетів внаслідок їх
неправильного обчислення або сплати, підлягають заліку в рахунок
платежів майбутніх податкових періодів або поверненню платникам
податків відповідно до цієї глави Кодексу, крім випадків
наявності у таких платників податкової заборгованості. У разі
наявності у платників податків податкової заборгованості залік
або повернення надміру сплачених податків провадяться лише після
повного погашення такої заборгованості.
(2) Контролюючі органи повідомляють платників податків про
виявлені під час податкових перевірок суми податків, що надміру
надійшли до бюджетів, та про суми податкової заборгованості (у
разі її наявності) у порядку та у строки, встановлені центральним
органом державної податкової служби України.
(3) Залік у рахунок платежів майбутніх податкових періодів
або повернення платникам податків сум податків, що надміру
надійшли до бюджетів, провадяться за заявами платників податків.
(4) Підставою для проведення заліку або повернення платникам
сум податків, що надміру надійшли до бюджетів, є:
а) письмова заява платника податків;
б) висновок органу державної податкової служби за місцем
обліку платника податків про наявність суми переплати за видами
платежів.
(5) Висновок органу державної податкової служби про
наявність суми переплати за видами платежів надається ним органу,
який здійснює залік або повернення надміру сплачених податків, в
5- денний строк з дня одержання заяви від платника податків.
(6) Органами, які здійснюють залік або повернення надміру
сплачених податків, є:
а) органи Державного казначейства - щодо платежів, які
надміру надійшли до Державного бюджету України;
б) Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим - щодо
платежів, які надміру надійшли до республіканського бюджету
Автономної Республіки Крим;
в) місцеві фінансові органи - щодо платежів, що надміру
надійшли до місцевих бюджетів.
(7) Суми податків, що надміру надійшли до бюджетів, а також
нараховані на ці суми проценти повертаються платникам податків з
тих бюджетів і зараховуються в рахунок платежів майбутніх
податкових періодів до тих бюджетів, до яких надійшли суми
податків.
(8) Повернення надміру сплачених податків, які справляються
у разі перетину митного кордону України, проводиться у порядку,
передбаченому Митним кодексом України.
Стаття 16097. Залік або повернення сум податків, що надміру
надійшли до бюджетів з вини платників податків
(1) Залік у рахунок платежів майбутніх податкових періодів
або повернення сум податків, що надміру надійшли до бюджетів з
вини платників податків, здійснюється у 30- денний строк з дня
подання платниками податків заяви без нарахування процентів на
суму переплати.
(2) У разі порушення строку, зазначеного у частині (1) цієї
статті (крім випадків коли таке порушення сталося з вини
платників податків), - на суми податків, що надміру надійшли до
бюджетів, нараховуються проценти у розмірі, який розраховується
виходячи з облікової ставки Національного банку України, що діяла
на день заліку або повернення цих сум платникам податків за
кожний день порушення встановленого строку заліку (повернення).
Стаття 16098. Залік або повернення сум податків, що надміру
надійшли до бюджетів з вини контролюючих органів
(1) Суми податків, що надміру надійшли до бюджетів внаслідок
неправильного їх обчислення (донарахування, застосування)
контролюючими органами, підлягають заліку в рахунок податкової
заборгованості або платежів майбутніх податкових періодів або
поверненню платникам податків відповідно до цієї глави Кодексу
незалежно від строку подання ними письмової заяв про залік або
повернення цих сум.
(2) На суми податків, що надміру надійшли до бюджетів
внаслідок неправильного їх обчислення (донарахування,
застосування) контролюючими органами, нараховуються проценти у
розмірі, який розраховується виходячи із 120 процентів облікової
ставки Національного банку України, що діяла на день заліку або
повернення цих сум платникам податків за кожний день надмірного
внесення, починаючи з дня зарахування зазначених сум до бюджетів
і закінчуючи днем заліку або повернення.
(3) Підставою для заліку або повернення платникам податків
сум податків, що надміру надійшли до бюджетів внаслідок
неправильного їх обчислення (донарахування, застосування)
контролюючими органами, а також нарахованих на них процентів, є
скасування рішень в установленому законодавством України порядку
або визнання неправомірними дій контролюючими органів, пов'язаних
з обчисленням (донарахуванням, застосуванням) сум податків.
Глава 109 - резервна
Розділ XVІІ. Відповідальність за правопорушення у сфері
оподаткування
Глава 110. Загальні положення
Стаття 17001. Правопорушення у сфері оподаткування
(1) Правопорушеннями у сфері оподаткування визнаються
протиправні діяння (дія чи бездіяльність) суб'єктів податкових
правовідносин (суб'єкта оподаткування, органу, що здійснює
податковий контроль, іншого органу та (або) їх посадових осіб
тощо), що призвели до невиконання або неналежного виконання
правил, установлених нормативно-правовими актами, що регулюють
відносини у сфері оподаткування.
(2) Вчинення суб'єктом податкових правовідносин (як
резидентом, так і нерезидентом) правопорушення у сфері
оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену цим
Кодексом та іншими законами України.
Стаття 17002. Відповідальність за правильність обчислення,
повноту і своєчасність сплати місцевих податків, подання
розрахунків до органів державної податкової служби України
(1) Відповідальність за повноту і своєчасність сплати
місцевих податків та за своєчасність подання розрахунків до
органів державної податкової служби України згідно з нормами
цього Кодексу несуть:
а) особи, уповноважені справляти збори, визначені статтями
14005, 14009 - 14012;
б) платники податків і зборів, визначені статтями 14008 і
14013.
(2) Відповідальність за повноту і своєчасність сплати
ринкового збору, збору за паркування транспортних засобів і
курортного збору несуть платники цих зборів відповідно до чинного
законодавства.
(3) Відповідальність за повноту і своєчасність сплати збору
за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг
та збору за видачу дозволу на будівництво у населених пунктах
об'єктів виробничого та невиробничого призначення,
індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва
садових будинків і гаражів несуть відповідальні особи за видачу
таких дозволів та платники цих зборів відповідно до чинного
законодавства.
(4) Платники рекламного збору несуть адміністративну
відповідальність за розміщення рекламних носіїв без дозволу
органу місцевого самоврядування.
Стаття 17003. Види відповідальності за правопорушення у
сфері оподаткування
(1) За вчинення правопорушення у сфері оподаткування залежно
від характеру та ступеню суспільної небезпечності протиправного
діяння застосовуються такі види відповідальності:
а) фінансова;
б) кримінальна;
в) адміністративна;
(2) Фінансова відповідальність за правопорушення у сфері
оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим
Кодексом.
(3) Кримінальна відповідальність за правопорушення у сфері
оподаткування встановлюється та застосовується відповідно до
Кримінального кодексу України.
Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері
оподаткування встановлюється та застосовується відповідно до
цього Кодексу та Кодексу України про адміністративні
правопорушення.
Стаття 17004. Фінансові санкції
(1) Фінансові санкції застосовуються у вигляді пені та (або)
штрафів за вчинення правопорушень у сфері оподаткування.
(2) пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму
податкового боргу (без урахування пені), що справляється з
платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового
зобов'язання.
(3) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у
вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без
урахування пені і штрафних санкцій), яка справляється з платника
податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування,
визначених цим Кодексом.
(4) Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цим
розділом, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та
оскарження їх сум.
Стаття 17005. Строки застосування фінансових санкцій та
внесення донарахованих сум податків
(1) Фінансові санкції можуть бути застосовані до суб'єктів
оподаткування (юридичних та фізичних осіб) та банків, які вчинили
правопорушення у сфері оподаткування не пізніше ніж 180 днів з
дня виявлення правопорушення, але не пізніше строку давності,
встановленого цим Кодексом.
Днем виявлення правопорушення вважається день складення акту
перевірки.
(2) У разі відмови в порушенні або закритті кримінальної
справи, але за наявності правопорушення у сфері оподаткування
строк застосування фінансових санкцій визначається з дня
одержання органом державної податкової служби постанови про
відмову в порушенні справи або постанови про закриття справи.
(3) Суми донарахованих за результатами перевірок органом
державної податкової служби податків і нарахованих фінансових
санкцій сплачуються до бюджету (бюджетів) суб'єктами
оподаткування та банками у десятиденний строк з дня одержання
ними офіційного повідомлення державної податкової служби про
прийняття відповідного рішення.
Стаття 17006. Застосування фінансових санкцій у разі
вчинення декількох правопорушень у сфері оподаткування
У разі вчинення суб'єктом оподаткування або банками двох або
більше правопорушень у сфері оподаткування фінансові санкції
застосовуються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Стаття 17007. Давність притягнення до фінансової
відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування
Суб'єкти оподаткування та банки не можуть бути притягнуті до
фінансової відповідальності за вчинення правопорушень у сфері
оподаткування, якщо минуло 1095 днів з дня їх вчинення.
Стаття 17008. Рішення про притягнення до фінансової
відповідальності
(1) Рішення про притягнення до фінансової відповідальності
за правопорушення у сфері оподаткування, визначені в цьому
розділі Кодексу, приймаються органами державної податкової
служби.
(2) Розмежування повноважень органів державної податкової
служби (їх посадових осіб) щодо застосування фінансових санкцій
за вчинення правопорушень у сфері оподаткування визначаються цим
Кодексом та іншими законами України.
Статті 17009 - 17015 - резервні
Глава 111. Фінансова відповідальність за правопорушення у
сфері оподаткування
Стаття 17016. Правопорушення у сфері оподаткування, за які
встановлюється фінансова відповідальність
Фінансова відповідальність встановлюється за такі
правопорушення:
а) порушення встановленого порядку взяття на облік
(реєстрації) в органах державної податкової служби;
б) порушення банками строку та порядку подання інформації
про відкриття або закриття банківських рахунків;
в) порушення суб'єктами підприємницької діяльності строку
подання інформації про відкриття або закриття банківських
рахунків;
г) порушення встановленого законодавством порядку ведення
податкового обліку;
д) порушення встановленого законодавством порядку збереження
документів, пов'язаних з оподаткуванням;
е) порушення встановленого законом строку виконання доручень
на перерахування до бюджетів податків, інших платежів,
передбачених цим Кодексом;
є) порушення суб'єктами підприємницької діяльності
встановленого законом порядку патентування деяких видів
підприємницької діяльності;
ж) невиконання банками рішень органів державної податкової
служби про зупинення активних операцій платників податків;
з) приховування (заниження) об'єктів оподаткування та (або)
заниження сум податків;
и) дії, спрямовані на неправомірний залік або повернення
податків;
і) неподання та несвоєчасне подання документів, пов'язаних з
оподаткуванням;
ї) невиконання або несвоєчасне виконання податкових
зобов'язань;
й) ненадання або порушення порядку надання банками
інформації передбаченої Законом України "Про банки і банківську
діяльність" органам державної податкової служби;
к) невиконання податковими агентами своїх обов'язків;
(л) порушення порядку відчуження активів, які знаходяться в
податковій заставі;
(м) здійснення продажу (відчуження) товарів (продукції) або
здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати
податку".
п) подання суб'єктами підприємницької діяльності
недостовірних (занижених) даних, пов'язаних з оподаткуванням.
Стаття 17017. Порушення встановленого порядку взяття на
облік (реєстрації) в органах державної податкової служби
(1) Порушення суб'єктами оподаткування порядку взяття на
облік в органах державної податкової служби, визначеного
відповідно до цього Кодексу, за умови провадження при цьому
господарської діяльності,
- тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 процентів
суми доходів, одержаних у результаті провадження господарської
діяльності без взяття на такий облік, але не менш як 170 гривень.
(2) Порушення особами вимоги щодо реєстрації їх як платників
акцизного податку на алкогольні напої та тютюнові вироби,
- тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1700 гривень.
(3) Порушення особами вимоги щодо реєстрації їх як платників
податку на додану вартість у разі нездійснення оподатковуваних
операцій після закінчення граничного строку для такої реєстрації
-
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень.
(4) Порушення особами вимоги щодо реєстрації їх як платників
податку на додану вартість у разі провадження оподатковуваних
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) після закінчення
граничного строку для такої реєстрації без нарахування податку на
додану вартість,
- тягне за собою накладення штрафу у розмірі податку на
додану вартість, нарахованого на загальну суму продажу товарів
(робіт, послуг), але не менш як 340 гривень, без права включення
до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
включається до складу валових витрат такого платника податку або
підлягає амортизації, а у разі здійснення продажу таких товарів
(робіт, послуг) з оплатою готівкою або кредитними дебетовими
картками - додатково фінансових санкцій, що передбачені
законодавством України за порушення правил здійснення та обліку
результатів такого готівкового продажу.
(5) Здійснення особою після закінчення граничного строку,
встановленого для її реєстрації як платника податку на додану
вартість, оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт,
послуг) з нарахуванням податку на додану вартість з видачею
фіктивної податкової накладної, чека або іншого супроводжуючого
товар документа, в якому виділяється сума податку на додану
вартість, або без такої видачі, без внесення суми податку до
бюджету,
- тягне за собою накладення штрафу у розмірі подвійної суми
одержаного податку на додану вартість, але не менш як 17000
гривень, без права включення до податкового кредиту податку на
додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових
витрат такої особи або підлягає амортизації.
Стаття 17018. Порушення банками строку та порядку подання
інформації про відкриття або закриття банківських рахунків
(1) Порушення банками строку подання органам державної
податкової служби інформації про відкриття рахунків платникам
податків - юридичним особам за місцем взяття їх на облік та
фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності за
місцезнаходженням банків за умови подання такої інформації
протягом 30 діб включно з дня, що настає за днем закінчення
строку, встановленого статтею 16033 цього Кодексу, якщо платники
податків не здійснювали при цьому операцій з використанням таких
рахунків, а так само подання інформації про закриття рахунків
таких платників податків із порушеннями строку та порядку
подання, встановлених статтею 16033 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
(2) Порушення банками строку подання органам державної
податкової служби інформації про відкриття рахунків платникам
податків - юридичним особам за місцем взяття їх на облік та
фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності за
місцезнаходженням банків більше ніж на 30 діб включно з дня, що
настає за днем закінчення строку, встановленого статтею 16033
цього Кодексу, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 850 гривень.
(3) Неподання банками або подання ними з порушенням строку,
встановленого статтею 16033 цього Кодексу, інформації про
відкриття рахунків платникам податків - юридичним особам за
місцем взяття їх на облік та фізичним особам - суб'єктам
підприємницької діяльності за місцезнаходженням банків, якщо
платники податків здійснювали при цьому операції з використанням
таких рахунків, -
тягне за собою накладення штрафу на банк за рахунок його
прибутку в розмірі 10 процентів від суми усіх операцій,
здійснених з використанням таких рахунків (крім операцій з
перерахування коштів до бюджетів або державних цільових фондів),
але не менш як 850 гривень.
Стаття 17019. Порушення суб'єктами підприємницької
діяльності строку подання інформації про відкриття або закриття
банківських рахунків
Порушення суб'єктами підприємницької діяльності
встановленого законом строку подання органам державної податкової
служби за місцем їх обліку інформації про відкриття або закриття
рахунків в банках -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень.
Стаття 17020. Порушення встановленого законодавством порядку
ведення податкового обліку
Порушення встановленого порядку ведення податкового обліку,
необхідного для оподаткування, а саме: відсутність у суб'єкта
оподаткування на день перевірки органом державної податкової
служби податкового або іншого, передбаченого законодавством
України обліку, необхідного для оподаткування та подання
встановленої звітності, або ведення його з порушенням
встановлених законодавством України вимог -
тягне за собою накладення штрафу в однократному розмірі сум
донарахованих податків, але не менш як 170 гривень.
Стаття 17021. Порушення встановленого законодавством порядку
збереження документів, пов'язаних з оподаткуванням
Порушення юридичними особами та фізичними особами -
суб'єктами підприємницької діяльності встановлених законодавством
строків збереження документів, пов'язаних з оподаткуванням,
невжиття заходів для збереження документів, а також вчинення дій,
що спричинили їх зіпсуття або знищення, за винятком обставин
непереборної сили (форс-мажору), -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Стаття 17022. Порушення встановленого законом строку
виконання доручень на перерахування до бюджетів податків,
передбачених цим Кодексом
За порушення з вини банку строків зарахування податків до
бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законом,
такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи
день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, а
також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за
порушення порядку своєчасного та повного внесення податку до
бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник
податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або
неповне зарахування таких податків до бюджетів та державних
цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма
видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих
установах.
Не вважається порушенням з вини банку строків зарахування
податків, якщо таке порушення стало наслідком регулювання
Національним банком України економічних нормативів такого банку,
що призводить до браку вільного залишку коштів на такому
кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.
Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють
платоспроможність, відлік термінів зарахування податків,
розпочинається з моменту такого відновлення.
При стягненні коштів та майна платників податків - клієнтів
банків, страхувальників страхових організацій або членів інших
фінансових установ, створених відповідно до закону, податкові
органи або державні виконавці не мають права звертати стягнення
на залишки коштів на кореспондентських рахунках банків, а також
на страхові та прирівняні до них резерви банків, страхових
організацій або фінансових установ, сформованих відповідно до
законодавства.
Стаття 17023. Порушення суб'єктами підприємницької
діяльності встановленого законом порядку патентування деяких
видів підприємницької діяльності
(1) Суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють
торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними
цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу
та побутових послуг, у разі порушення вимог глави 17 цього
Кодексу несуть відповідальність у випадках і розмірі, визначених
цією статтею.
(2) Порушення встановлених цим Кодексом строків сплати або
неповне внесення чергових платежів -
тягне за собою стягнення пені, яка нараховується від сум
недоїмки з розрахунку 120 відсотків річних від розміру облікової
ставки Національного банку України, що діяла на день сплати, від
суми недоїмки, розрахованої за кожний день прострочення платежу,
включаючи день сплати.
(3) Здійснення операцій, передбачених главою 17 цього
Кодексу, без одержання відповідних торгових патентів або з
порушенням порядку використання торгового патенту, передбачених
частинами(1), (2) статті 2125 цього Кодексу
тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості
торгового патенту за один календарний місяць
(4) Здійснення операцій з реалізації товарів, визначених
частинами (11), (12), (15)-(18) статті 2121 цього Кодексу, без
одержання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку
одержання та використання пільгового торгового патенту,
передбаченого частиною (3) статті 2125 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення штрафу у п'ятикратному розмірі
вартості пільгового торгового патенту.
(5) Провадження торговельної діяльності без придбання
короткострокового патенту -
тягне за собою штраф у подвійному розмірі вартості
короткострокового патенту за повний строк діяльності суб'єктів
підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Стаття 17025. Невиконання банками рішень органів державної
податкової служби про зупинення активних операцій за рахунками
платників податків
Виконання банком за наявності у нього рішення органу
державної податкової служби про призупинення операцій за
рахунками платника податків доручення такого платника податків на
перерахування коштів з його рахунка на рахунок іншої особи, не
пов'язаного з виконанням вимоги органу державної податкової
служби про сплату належних сум податків, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі здійснених
видаткових операцій.
Стаття 17024. Приховування (заниження) об'єктів
оподаткування та (або) заниження сум податків
(1) Приховування (заниження) об'єктів оподаткування та (або)
заниження сум податків, -
тягне за собою накладення штрафу у розмірі п'яти відсотків
від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених
для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який
припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на
який припадає отримання таким платником податків податкового
повідомлення від контролюючого органу, але не більше двадцяти
п'яти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
(2) У разі коли контролюючий орган виявляє арифметичні або
методологічні помилки у поданій платником податків декларації,
які призвели до заниження суми податкового зобов'язання, і
самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника
податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового
зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян.
Стаття 17025. Дії, спрямовані на неправомірний залік або
повернення податків
Подання суб'єктами оподаткування до органів державної
податкової служби недостовірних відомостей (документів), що є
підставою для проведення заліку в рахунок наступних податкових
платежів або для повернення раніше сплачених (стягнутих)
податків, а також проведення заліків, які заборонені законами
України, -
тягне за собою накладення штрафу у розмірі 60 процентів
суми, пред'явленої до заліку або повернення.
Стаття 17026. Неподання та несвоєчасне подання документів,
пов'язаних з оподаткуванням
(1) Неподання та несвоєчасне подання органам державної
податкової служби суб'єктами оподаткування - юридичними особами
податкових декларацій, розрахунків та інших документів,
пов'язаних з обчисленням та сплатою податків
тягне за собою накладення штрафу у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке
неподання або її затримку.
Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під
визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за
неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких
фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф
застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
(2) Неподання у встановлені строки податкової декларації,
якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового
зобов'язання платника податків, додатково до штрафу,
встановленого частиною (1) цієї статті, -
тягне за собою накладення штрафу у розмірі десяти відсотків
суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний
місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти
відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не
менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 17027. Невиконання або несвоєчасне виконання
податкових зобов'язань
Невиконання або несвоєчасне виконання податкових
зобов'язань, а саме: несплата узгодженої суми податкового
зобов'язання протягом встановлених цим Кодексом граничних строків
їх сплати - тягне за собою стягнення штрафу з таких суб'єктів
оподаткування у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім
днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання - у розмірі 10 відсотків такої фактично сплаченої
суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно,
наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків такої
фактично сплаченої суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних
за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків такої фактично
сплаченої суми податкового боргу.
Суб'єкт оподаткування сплачує один із зазначених у цій
статті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно
від того, чи були застосовані штрафи, визначені в у статтях
17024- 17026 цього Кодексу, чи ні.
Стаття 17028. Ненадання або порушення порядку надання
банками передбаченої Законом України "Про банки і банківську
діяльність" інформації органам державної податкової служби
(1) Ненадання або порушення порядку надання банками та їх
установами органам державної податкової служби передбаченої
Законом України "Про банки і банківську діяльність" інформації.
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1700 гривень.
(2) Дії, передбачені частиною (1) цієї статті, вчинені
повторно протягом року, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 3400 гривень.
Стаття 17029. Невиконання податковими агентами своїх
обов'язків
(1) Порушення особами, уповноваженими справляти ринковий
збір, вимог, визначених статтею 14009 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень.
(2) Проведення гастрольних заходів без дотримання вимог,
передбачених частинами (5) та (6) статті 14013 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення штрафу на організаторів
гастрольних заходів у розмірі суми, одержаної від їх проведення.
(3) Приховання податковими агентами сум збору за паркування
автотранспорту, одержаних від платників збору, несправляння ними
цього збору з окремих платників або стягнення його з порушенням
вимог, визначених статтею 14011 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.
Стаття 17030. Порушення порядку відчужених активів, які
знаходяться у податковій заставі
Відчуження активів, які знаходяться у податковій заставі,
без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої
згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом,
- тягне за собою накладення штрафу у розмірі 100 процентів
суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової
застави.
Стаття 17031. Здійснення продажу (відчуження) товарів
(продукції) або здійснення грошових виплат без попереднього
нарахування та сплати податку
Здійснення продажу (відчуження) товарів (продукції) або
здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати
податку, якщо відповідно до цього Кодексу таке нарахування та
сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або
грошової виплати,
- тягне за собою накладення штрафу у подвійному розмірі від
суми зобов'язання з такого податку.
Сплата зазначеного штрафу не звільняє суб'єкта оподаткування
від адміністративної або кримінальної відповідальності, та/або
конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до
закону.
Стаття 17032. Подання суб'єктами підприємницької діяльності
органам державної податкової служби недостовірних (занижених)
даних, пов'язаних з оподаткуванням
У разі коли платник податків до початку його перевірки
контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження
податкового зобов'язання, а також самостійно погашає суму
недоплати та штраф у розмірі десяти відсотків суми такої
недоплати, штрафи, визначені статтями 17024-17026 і статтею
17029, а також адміністративні штрафи, які відповідно до
законодавства накладаються на платника податків (його посадових
осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються.
Це правило не застосовується, якщо:
а) платник податків не подає податкову декларацію за період,
протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами
платника податків або фізичною особою - платником податків щодо
умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання
Подання суб'єктами підприємницької діяльності органам
державної податкової служби недостовірних (занижених) даних,
зазначених у пунктах "а", "б" частини першої статті 15002, -
тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 процентів
належних до сплати податків, передбачених нормами глави 98 цього
Кодексу.
Стаття 17033. Правопорушення у сфері оподаткування, за які
встановлюється адміністративна відповідальність
Адміністративна відповідальність для керівників та інших
посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб
- платників податків установлюється за такі правопорушення у
сфері оподаткування:
а) заниження суми податку, іншого платежу, порушення порядку
ведення податкового та іншого обліку, необхідного для обчислення
податків та складання податкової звітності;
б) неподання, несвоєчасне подання, подання не в повному
обсязі податкових декларацій, розрахунків, аудиторських
висновків, звітів про застосування реєстраторів розрахункових
операцій, декларацій про валютні цінності, платіжних доручень та
інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків,
інших платежів;
в) неподання або несвоєчасне подання фізичними особами
декларацій про доходи або включення до декларацій недостовірних
даних та порушення громадянами порядку ведення обліку доходів і
витрат;
г) неутримання, неперерахування або несвоєчасне
перерахування до бюджетів усіх рівнів, державних цільових фондів
податків, зборів, обов'язкових платежів посадовими особами, на
яких покладено ці обов'язки;
д) недопущення посадових осіб органів державної податкової
служби, які здійснюють податкову або іншу перевірку згідно з цим
Кодексом, до виробничих, складських, торговельних та інших
приміщень підприємств, установ і організацій усіх форм власності
та житла громадян, якщо вони використовуються для отримання
доходів або як юридична адреса суб'єкта підприємницької
діяльності;
е) заняття підприємницькою діяльністю без державної
реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його
одержання передбачено законами України;
є) порушення вимог, передбачених частиною (5) статті 4007
цього Кодексу;
ж) порушення фізичними особами - суб'єктами підприємницької
діяльності вимог, передбачених статтею 15009 цього Кодексу;
з) неподання, подання не в повному обсязі, несвоєчасне
подання або подання недостовірних відомостей органам державної
податкової служби для формування інформаційного фонду Державного
реєстру, а також невикористання або використання недостовірного
реєстраційного номера облікової справи платника податків фізичної
особи - платника податків чи реєстраційного номера облікової
справи, який належить іншій особі у документах, в яких він має
зазначатися відповідно до законодавства України;
и) порушення фізичними особами порядку реєстрації у
Державному реєстрі фізичних осіб.
Розділ ХVІІІ. Перехідні положення
1. Установити, що податковий борг (недоїмка) на дату
введення в дію Податкового кодексу України за податками і
зборами, не передбаченими цим Кодексом, сплачуються платниками
податків до відповідних бюджетів згідно з бюджетним
законодавством України до повного погашення такого боргу.
2. Установити, що авансові внески з податку на прибуток
підприємств за січень - березень першого року після набрання
чинності цим Кодексом визначаються у розмірі 1/9 суми податку,
яка була нарахована відповідно до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" за січень - вересень
попереднього року, а за квітень-грудень - за формулою: АП = (Ом -
В) : 12 х 0,25 х К, у порядку, встановленому частиною (4) статті
2135 цього Кодексу.
3. Установити, що для цілей статті 2036 розділу ІІ цього
Кодексу в зменшення об`єкта оподаткування у перший рік введення в
дію Податкового кодексу України враховується сума від`ємного
значення об`єкта оподаткування, яке виникло за наслідками
діяльності платника податку за роки, що передували року введення
Кодексу, та таке від`ємне значення об`єкта оподаткування підлягає
перенесенню на наступні податкові періоди у відповідності до
статті 2036 цього Кодексу.
4. Установити, що в період до 1 січня 2006 року податок на
прибуток у розмірі 1,5 відсотка суми нарахованого податку на
прибуток зараховується на спеціальний рахунок бюджетів
територіальних громад, які акумулюються на обласному рівні для
фінансування житлового будівництва та придбання готового житла за
цінами, які не перевищують середньорегіональний рівень, для
військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та
воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членам сімей
військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових
обов'язків, а також військовослужбовців, звільнених у запас або у
відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку
із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за
місцем проживання. Розпорядником зазначених коштів призначити
Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та
Севастопольську міські державні адміністрації.
Придбання готового житла здійснюється відповідно до вимог
Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні
кошти
5. Тимчасово до 1 січня 2008 року для підприємств з
виробництва автомобілів і запасних частин до них, до статутного
фонду яких внесено інвестицію (в тому числі іноземну) виключно у
грошовій формі, яка становить суму, еквівалентну не менш як 150
млн. доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом на день
внесення такої інвестиції, і яка зареєстрована в установленому
законодавством України порядку, встановлюються такі особливості
оподаткування їх прибутку:
а) валові доходи і валові витрати, одержані (сплачені)
підприємством протягом звітного податкового року, підлягають
індексації виходячи з офіційного індексу інфляції за період, що
настає за місяцем сплати витрат (одержання доходів), до кінця
звітного податкового року;
б) об'єкт оподаткування, визначений за результатами звітного
податкового року, зменшується на суму коштів, які спрямовуються
на погашення кредитів, одержаних для реалізації інвестиційної
програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і
реінвестуються підприємством у розвиток власного виробництва та
виробництва матеріалів і комплектуючих виробів для
автомобілебудування, а також на суму нарахованих і сплачених
засновникам дивідендів, які реінвестуються ними на ці ж цілі.
Рішення про проведення таких реінвестицій має бути прийняте до
граничного строку подання річної податкової декларації
відповідному податковому органу. У разі коли протягом наступного
податкового року засновники підприємства скасовують рішення щодо
проведення оголошеної реінвестиції або зменшують її обсяги,
підприємство зобов'язане визначити прибуток, який дорівнює сумі
такої реінвестиції або сумі її зменшення, додати його суму до
суми оподаткованого прибутку за поточний податковий період, а
також сплатити пеню у розмірах та за період, що визначені
законодавством України;
в) податок на дивіденди, встановлений цим Кодексом, не
застосовується у разі реінвестування їх у розвиток виробництва
матеріалів та комплектуючих виробів для автомобілебудування;
г) дія частини (2) статті 2033 цього Кодексу не поширюється
на підприємства з виробництва автомобілів і запасних частин до
них, до статутного фонду яких внесено інвестицію (в тому числі
іноземну) виключно у грошовій формі, яка становить суму,
еквівалентну не менш як 150 млн. доларів США за офіційним
валютним (обмінним) курсом на день її внесення, і яка
зареєстрована в установленому законодавством України порядку
строком до 1 січня 2008 року.
6. Установити, що до 1 січня 2008 року звільняються від
обкладення податком на додану вартість операції із ввезення
(пересилання) на митну територію України товарів (включаючи
машинокомплекти), які використовуються для будівництва і
виробничої діяльності підприємств з виробництва автомобілів і
запасних частин до них, до статутного фонду яких внесено
інвестицію (в тому числі іноземну) виключно у грошовій формі, яка
становить суму, еквівалентну не менше як 150 млн. доларів США за
офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України
на день її внесення, і яка зареєстрована в установленому
законодавством України порядку. Порядок і обсяги ввезення цих
товарів (включаючи машинокомплекти) встановлюються Кабінетом
Міністрів України. Перелік таких товарів (включаючи
машинокомплекти) з визначенням кодів згідно з Гармонізованою
системою опису та кодування товарів установлюється в додатку до
Закону України "Про стимулювання виробництва автомобілів в
Україні", якщо такі товари не виробляються підприємствами на
території України.
У разі порушення цільового використання зазначених товарів
(включаючи машинокомплекти) платник податку зобов'язаний
збільшити податкові зобов'язання за результатами податкового
періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на
додану вартість, що мала бути сплачена на дату ввезення на митну
територію України таких товарів (включаючи машинокомплекти), а
також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку виходячи з
120 процентів облікової ставки Національного банку України, що
діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період від
дати ввезення таких товарів (включаючи машинокомплекти) до дати
збільшення податкових зобов'язань.
7. Установити, що до 1 січня 2008 року обкладаються податком
на додану вартість за нульовою ставкою операції з продажу
автомобілів власного виробництва виробників-резидентів, до
статутного фонду яких внесено інвестицію (в тому числі іноземну)
виключно у грошовій формі, яка становить суму, еквівалентну не
менш як 150 млн. доларів США за офіційним валютним (обмінним)
курсом на день її внесення, і яка зареєстрована в установленому
законодавством України порядку. Ці виробники-резиденти повинні
зареєструвати у Кабінеті Міністрів України інвестиційну програму,
що передбачає поетапне доведення ступеня локалізації виробництва
складових частин такого автомобіля не менш як 70 процентів його
кошторисної вартості на закінчення десятого року з початку
реалізації інвестиційної програми. Під локалізацією виробництва
слід розуміти налагодження виробництва окремих складових частин
автомобілів на митній території України з використанням праці
громадян України, які мають становити не менш як 90 процентів
середньооблікової чисельності працівників на такому виробництві.
Кабінет Міністрів України встановлює графік поетапної локалізації
виробництва відповідно до затвердженої ним інвестиційної
програми.
8. На період виконання робіт з підготовки до зняття і зняття
енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення
об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему звільняються від
обкладення податком на додану вартість операції, які виконуються
за рахунок міжнародної технічної допомоги, що надається на
безоплатній та безповоротній основі для подальшої експлуатації,
підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з
експлуатації, перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно
безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу
Чорнобильської АЕС і населення міста Славутич, із:
ввезення (пересилання) на митну територію та закупівлі на
митній території України товарів (сировини, матеріалів,
устаткування та обладнання);
виконання робіт і надання послуг, що здійснюються в рамках
міжнародної технічної допомоги.
У разі порушення цільового використання зазначених у цьому
пункті товарів або виконання робіт і надання послуг платник
податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за
результатами податкового періоду, на який припадає таке
порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути
сплачена на дату ввезення на митну територію України таких
товарів або виконання робіт і надання послуг, а також сплатити
пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи із 120 процентів
облікової ставки Національного банку України, що діяла на день
збільшення податкового зобов'язання, за період від дати ввезення
таких товарів або виконання робіт і надання послуг до дати
збільшення податкових зобов'язань.
9. Установити, що до 1 січня 2009 року:
1) звільняються від обкладення податком на додану вартість:
а) операції з продажу космічних комплексів, космічних
ракетносіїв, космічних апаратів, наземних сегментів космічних
систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих виробів,
виготовлених в Україні суб'єктами космічної діяльності;
б) операції з ввезення суб'єктами космічної діяльності на
митну територію України товарів для виробництва космічної техніки
(включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі вироби для
космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів
та наземних сегментів космічних систем), якщо такі товари не
виготовляються на території України. Порядок і обсяги ввезення
зазначених товарів, а також перелік таких товарів (крім
підакцизних) з визначенням їх кодів згідно з Державним
класифікатором продукції і послуг та перелік підприємств
(організацій), які ввозять ці товари, визначаються Кабінетом
Міністрів України;
2) у разі нецільового використання зазначених товарів
платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за
результатами податкового періоду, на який припадає таке
порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути
сплачена на дату ввезення на митну територію України таких
товарів, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку,
виходячи із 120 процентів облікової ставки Національного банку
України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за
період від дати ввезення таких товарів до дати збільшення
податкових зобов'язань;
3) для суб'єктів космічної діяльності застосовується щорічна
20- процентна норма прискореної амортизації основних фондів групи
3. При цьому амортизація основних фондів групи 3 провадиться до
досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.
10. Від податку на майно в частині оподаткування земельних
ділянок звільняються:
а) до 1 січня 2008 року підприємства з виробництва
автомобілів і запасних частин до них, до статутного фонду яких
внесено інвестицію (в тому числі іноземну) виключно у грошовій
формі, яка становить суму, еквівалентну не менш як 150 млн.
доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом на день її
внесення, яка зареєстрована в установленому законодавством
України порядку. Площа землі, що звільняється від обкладення
земельним податком, визначається з розрахунку суми інвестиції у
грошовій формі до статутного фонду таких підприємств на 1 гектар
площі землі, яку вони займають, еквівалентної 400 тис. доларів
США за офіційним (обмінним) валютним курсом, встановленим на день
внесення інвестиції (у тому числі іноземної);
б) до 1 січня 2009 року суб'єкти космічної діяльності згідно
з переліком, який щороку затверджується Кабінетом Міністрів
України;
11. Розділ ХV "Спеціальні податкові режими" цього Кодексу
діє до 31 грудня 2005 року, за винятком глави 100 "Особливості
оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл
продукції".
12. Запровадити такі ставки оподаткування протягом першого
року, що настає після набрання чинності цим Кодексом:
а) податку на прибуток підприємств - 25 процентів до об'єкта
оподаткування;
13. Установити, що протягом 6 місяців з дати, що настає
після набрання чинності цим Кодексом, фізичні особи зобов'язані
здійснити одноразове декларування рухомого та нерухомого майна
без документального підтвердження його вартості, а також
коштовностей, грошових коштів у національній та іноземній валюті,
як у готівковій, так і в безготівковій формі, цінних паперів,
часток (паїв) у статутних фондах юридичних осіб, інших майнових
прав. Порядок здійснення такого одноразового декларування
затверджується Кабінетом Міністрів України.
14. Установити, що протягом п'яти років після введення в дію
Податкового кодексу України забороняється внесення до нього змін
пов'язаних із запровадженням нових податків і зборів, підвищенням
ставок оподаткування, надання додаткових пільг в оподаткуванні.
15. Установити тимчасово до 1 січня 2004 року, що суб'єкти
підприємницької діяльності, які реалізують у оптово-роздрібній
торговельній мережі алкогольні напої та пиво, сплачують
однопроцентний збір відповідно до Закону України "Про збір з
суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують у
оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.
16. Установити, що амортизація свердловин, що
викоистовуються для розробки нафтових та газових родовищ, які
перебувають на балансі платника податку до набрання чинності цим
Кодексом, здійснюється відповідно до запропонованого у частині
(9) статті 2082 механізму у процентах від їх первісної вартості,
починаючи зі ставки, встановленої для першого року амортизації.
17. З метою проведення економічного експерименту в житловому
будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд"
установити, що до 1 січня 2006 року не включаються до розрахунку
валового доходу фізичних осіб:
а) кошти, внесені фізичними та юридичними особами на
пенсійні рахунки фізичних осіб, відкриті в уповноважених
холдинговою компанією "Київміськбуд" установах банків (як до
розрахункового валового доходу осіб, що внесли кошти, так і осіб,
на чию користь здійснені такі внески);
б) проценти, нараховані на пенсійні вклади;
в) пенсійні виплати фізичним особам згідно з договорами
пенсійних вкладів, укладених в період проведення такого
експерименту, за винятком випадків, коли кошти зняті вкладником з
пенсійного рахунку з порушенням умов, зазначених у договорі
пенсійного вкладу. Кошти, зняті вкладником з пенсійного рахунку з
порушенням умов, зазначених у договорі пенсійного вкладу,
оподатковуються у джерела їх виплати уповноваженим банком як
неосновні доходи фізичної особи і підлягають включенню до
валового доходу таких вкладників у податковому періоді, в якому
ці кошти знімаються з пенсійного рахунку для проведення
перерахунку за сукупним оподатковуваним доходом. Про зняті кошти
з пенсійного рахунку та суми утриманого і перерахованого бюджету
потаку уповноважені банки повідомляють органи державної
податкової служби.
18. Тимчасово до 1 січня 2003 року не включаються до складу
валових доходів платника податку доходи, отримані від продажу
видавничої продукції замовнику або безпосередньо споживачу.