Проект
(Тираж 06.03.2002)
ЗАКОН УКРАЇНИ
"Про зерно та ринок зерна в Україні"
Цей закон регламентує державну політику щодо розвитку ринку
зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового
комплексу України. Закон спрямований на створення правових,
економічних та організаційних умов конкурентноспроможного
виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх
потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні,
нарощування його експортного потенціалу.
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому
значенні:
1) акредитовані біржі - товарні біржі, яким надано
відповідним державним органом висновок про їх відповідність щодо
надання послуг з укладення біржових угод купівлі-продажу зерна та
продуктів його переробки;
2) виробництво зерна - це діяльність сільськогосподарських
товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна,
забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі,
зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням
його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а
також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок
розвитку власного зернового господарства;
3) Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна -
державне підприємство або господарське товариство, частка держави
в статутному фонді якого складає не менше 75 відсотків, яке
визначене Кабінетом Міністрів України на організацію заставних
закупок зерна;
4) Державний агент із проведення інтервенційних операцій -
державне підприємство або господарське товариство, частка держави
в статутному фонді якого складає не менше 75 відсотків, яке
визначене Кабінетом Міністрів України на проведення
інтервенційних операцій;
5) Державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна
і продуктів його переробки - державне підприємство або
господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого
складає не менше 75 відсотків, яке визначене Кабінетом Міністрів
України на реалізацію міжнародних договорів;
6) державні ресурси невитребуваного заставного зерна -
зерно, що здано сільськогосподарськими товаровиробниками у
заставу і перейшло у власність держави після закінчення строку
заставної закупки або в інших випадках, передбачених цим законом;
7) заставна закупка зерна - гарантована державою закупка
зерна у сільськогосподарських товаровиробників на певний термін
за заставними цінами при зберіганні за ними, на встановлений у
договорі заставних закупок зерна строк, права витребувати це
зерно;
8) заставна ціна зерна (ціна підтримки) - гарантована
державою ціна зерна, яка відшкодовує середньогалузеві нормативні
витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для
відтворення виробництва;
9) заставне зерно - зерно, що знаходиться на зберіганні у
зернових складах, за яке сільськогосподарським товаровиробникам
сплачено кошти за заставною ціною;
10) зберігання зерна - комплекс заходів, які включають
приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;
11) зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур,
які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та
технічних цілей;
12) зерно продовольче - зерно, що використовується для
переробки та виготовлення харчових продуктів;
13) зерно технічного призначення - зерно, що призначене для
промислової переробки на інші продукти (спирт, крохмаль, медичні
препарати тощо);
14) зерно фуражне - зерно групи фуражних та інших зернових
культур, призначене для годівлі худоби та птиці у вигляді
комбікормів, дерті тощо;
15) зерновий склад - юридична особа, що має на правах
власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із
зберігання зерна та продуктів його переробки;
16) зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання
зерна (приміщення, будівля тощо);
17) інтервенційні операції - дії державного агента по
закупівлі зерна до інтервенційного фонду та продажу зерна
інтервенційного фонду і продуктів його переробки для підтримки на
внутрішньому ринку рівня цін на зерно та продукти його переробки;
18) інтервенційний фонд - сукупність інтервенційних ресурсів
зерна та коштів, що використовуються для проведення
інтервенційних операцій;
19) інфраструктура ринку зерна - комплекс виробничих і
невиробничих формувань, які забезпечують умови виробництва зерна,
його заготівлі, зберігання, переробки, реалізації, страхування,
кредитно-фінансові та інші послуги;
20) продукти переробки зерна - борошно, крупа, хлібобулочні
і макаронні вироби, комбікорм, побічні продукти переробки зерна.
поняття "зерно" та "продукти переробки зерна" далі по тексту
цього закону називаються як "зерно та продукти його переробки";
21) реєстр зерна (заставного зерна) - система обліку
інформації про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновими
складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного
строку;
22) реєстр складських документів на зерно - система обліку
інформації про видані зерновими складами складські документи на
зерно та володільців таких документів;
23) ринок зерна - система товарно-грошових відносин, що
виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання,
торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції,
вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а
також державного контролю за його якістю та зберіганням;
24) складські документи на зерно - товаророзпорядчі
документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як
підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення
наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його
володільцеві такого документу;
25) уповноважені із здійснення заставних закупок зерна (із
проведення інтервенційних операцій) - юридичні особи незалежно
від форми власності та організаційно-правової форми, які
визначаються на конкурсних засадах державним агентом із
здійснення заставних закупок зерна (із проведення інтервенційних
операцій);
26) якість зерна та продуктів його переробки - сукупність
споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які
відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов,
фітосанітарних та ветеринарно-санітарних норм та інших
нормативних документів.
Стаття 2. Мета Закону
Метою цього Закону є:
забезпечення продовольчої безпеки держави;
формування сприятливої для ринку зерна інвестиційної,
кредитної, податкової, митної політики;
оптимізації структури та ефективності зернового виробництва
з урахуванням потенціалу природнокліматичних умов та ринкової
кон'юнктури;
забезпечення функціонування ринку зерна на засадах поєднання
вільної конкуренції та державного регулювання з метою
збалансування інтересів суб'єктів господарювання та держави;
встановлення державного контролю за якістю зерна, продуктів
його переробки та сортового насіння;
достатньої стабільності ринкових ресурсів зерна;
нарощування експортного потенціалу ринку зерна;
визнання пріоритетності розвитку ринку зерна;
впровадження механізму заставних закупок зерна;
впровадження інтервенційних операцій на ринку зерна;
визначення порядку експорту та імпорту зерна та продуктів
його переробки за міжнародними договорами;
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів ринку зерна.
Стаття 4. Законодавство України про зерно та ринок зерна
Законодавство України про зерно та ринок зерна базується на
Конституції України і складається із цього Закону, законів
України та інших нормативно-правових актів.
Розділ II. СУБ'ЄКТИ РИНКУ ЗЕРНА
Стаття 5. Суб'єкти ринку зерна
Суб'єктами ринку зерна є:
суб'єкти виробництва зерна;
суб'єкти зберігання зерна;
суб'єкти заставних закупок зерна (із проведення
інтервенційних операцій);
акредитовані біржі;
інші суб'єкти підприємницької діяльності, які діють на ринку
зерна.
Стаття 6. Суб'єкти виробництва зерна
Суб'єктами виробництва зерна є власники, орендарі та
користувачі земельних ділянок, які використовують їх для
виробництва зерна.
Стаття 7. Суб'єкти зберігання зерна
Суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори,
хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові
підприємства та інші суб'єкти підприємницької діяльності, які
беруть участь у процесі зберігання зерна).
Суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів
складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують
забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат
протягом терміну зберігання зерна.
Стаття 8. Суб'єкти заставних закупок зерна (із проведення
інтервенційних операцій)
Суб'єктами заставних закупок зерна є: сільськогосподарські
товаровиробники, зернові склади, Державний агент із забезпечення
заставних закупок зерна, уповноважені із забезпечення заставних
закупок зерна.
Суб'єктами інтервенційних операцій є: сільськогосподарські
товаровиробники, зернові склади, Державний агент із проведення
інтервенційних операцій, уповноважені із проведення
інтервенційних операцій.
Розділ ІІІ. ПРІОРИТЕТИ ЗЕРНОВОГО ВИРОБНИЦТВА
Стаття 9. Інтенсифікація зернового виробництва
Політика інтенсифікації зернового виробництва здійснюється
шляхом:
надання пріоритетної бюджетної та кредитної підтримки;
фінансування науково-селекційної роботи та насінництва,
впровадження їх досягнень;
виконання робіт по землеустрою та упорядкуванню сівозмін;
меліорації земель;
розвитку сільськогосподарського машинобудування та ринків
матеріальних ресурсів;
впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій у
виробництві, зберіганні та переробці зерна;
заходів по боротьбі з карантинними бур'янами;
лізингового обслуговування зернової галузі;
розвитку мережі обслуговуючих зерновий ринок формувань;
страхування зернових посівів.
Органи виконавчої влади сприяють першочерговому залученню
інвестицій для розвитку матеріальної бази сільськогосподарських
товаровиробників, заготівельних та зернопереробних підприємств,
заводів, які виготовляють машини, устаткування, обладнання для
зернового господарства, удосконалення інфраструктури зернового
ринку.
Розділ ІV. ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕРНОВИХ РЕСУРСІВ
Стаття 10. Зернові ресурси
Зернові ресурси України складаються з:
зерна державного резерву;
зерна інтервенційного фонду;
невитребуваного заставного державного зерна;
зерна державного насіннєвого страхового фонду;
регіональних ресурсів зерна;
власних ресурсів зерна суб'єктів ринку.
Стаття 11. Ресурси зерна державного резерву
Формування, обсяг та порядок використання ресурсів зерна
державного резерву визначаються законодавством.
Реалізація зерна державного резерву за необхідності його
поновлення узгоджується з Державним агентом із проведення
інтервенційних операцій.
Стаття 12. Інтервенційні ресурси зерна
Інтервенційні ресурси зерна формуються Державним агентом із
проведення інтервенційних операцій за рахунок коштів Державного
бюджету України в межах визначеного Кабінетом Міністрів України
обсягу.
Інтервенційні ресурси зерна використовуються Державним
агентом із проведення інтервенційних операцій для підтримки цін
на зерно та продукти його переробки на внутрішньому ринку
держави.
Стаття 13. Державні ресурси невитребуваного заставного зерна
Формування державних ресурсів невитребуваного заставного
зерна здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України
Державним агентом із забезпечення заставних закупок зерна
відповідно до цього Закону.
Державні ресурси невитребуваного заставного зерна
використовуються Державним агентом із забезпечення заставних
закупок зерна за рішенням Кабінету Міністрів України.
Стаття 14. Ресурси державного насіннєвого страхового фонду
Формування ресурсів державного насіннєвого страхового фонду
здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах
визначеного Кабінетом Міністрів України обсягу.
Формування ресурсів державного насіннєвого страхового фонду
та його використання здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів
України.
Стаття 15. Регіональні ресурси зерна
Регіональні ресурси зерна формуються за рахунок коштів
бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і
Севастополя в межах визначених ними обсягів.
Органи виконавчої влади у порядку визначеному Кабінетом
Міністрів України здійснюють моніторинг наявності продовольчого і
фуражного зерна та визначають поточний і прогнозний рівень
забезпеченості. В разі недостатнього рівня забезпеченості зерном
органи виконавчої влади формують його регіональні ресурси на
конкурентних засадах.
Контроль за формуванням регіональних ресурсів зерна
здійснюють Рада Міністрів АР Крим, обласні, Київська і
Севастопольська міські державні адміністрації.
Стаття 16. Використання власних ресурсів зерна суб'єктами
ринку зерна
Суб'єктам ринку зерна гарантується право вільно
розпоряджатися власними ресурсами зерна та продуктами його
переробки, укладати угоди щодо їх продажу у тому числі на
експорт, брати участь у формуванні зернових ресурсів України.
Забороняється, крім випадків визначених законодавством,
встановлювати обмеження у переміщенні зерна та продуктів його
переробки.
Розділ V. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА
Стаття 17. Державна підтримка виробництва
Державна підтримка та стимулювання виробництва зерна
здійснюються на основі державної політики щодо пріоритетності
розвитку агропромислового комплексу.
Держава стимулює виробництво зерна, у тому числі шляхом
надання податкових пільг сільськогосподарським товаровиробникам,
одержання кредитів, створення державних спеціальних фондів.
Стаття 18. Фінансова підтримка і компенсації
Фінансова підтримка виробників насіння, науково-дослідних
установ, сортовипробувальних станцій та часткова компенсація
сільськогосподарським товаровиробникам сортових надбавок за
придбане ними насіння високих репродукцій здійснюється в межах
коштів, передбачених Державним бюджетом на підтримку селекції у
рослинництві та за рахунок державного насіннєвого страхового
фонду.
Насіння з державного насіннєвого страхового фонду у вигляді
натуральних позичок видається на визначений термін
сільськогосподарським товаровиробникам, які зазнали збитків від
стихійного лиха чи інших несприятливих ситуацій.
Урожай зерна підлягає страхуванню, яке здійснюється
сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності та
господарювання.
Розділ VІ. ДЕКЛАРУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЗЕРНА
Стаття 19. Декларування зерна
Декларування зерна - діяльність суб'єктів зберігання зерна
щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні.
Інформація про власників зерна є конфіденційною і при його
декларуванні не розголошується.
Порядок декларування зерна визначається Кабінетом Міністрів
України.
Суб'єкти зберігання зерна несуть відповідальність за повноту
і достовірність даних, зазначених у декларації, відповідно до
законодавства.
Стаття 20. Декларування обсягів зерна, що знаходиться на
зберіганні на зернових складах
Зернові склади зобов'язані щомісячно подавати декларації
щодо обсягів заставного зерна, зерна державного резерву,
невитребуваного заставного зерна, зерна інтервенційного фонду та
іншого зерна, що зберігається.
Стаття 21. Якість зерна та продуктів його переробки
Якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в
Україні, або ввозяться на митну територію України, має
відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам.
Якість експортного зерна та продуктів його переробки може
відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами у експортному
контракті.
Стаття 22. Державний контроль за якістю зерна та продуктів
його переробки
Основними напрямками здійснення державного контролю за
якістю зерна є:
захист прав суб'єктів ринку зерна та споживачів щодо їх
забезпечення зерном та продуктами його переробки, якість яких
відповідає вимогам державних стандартів, технічних умов,
фітосанітарних і ветеринарно-санітарних та інших нормативних
документів;
встановлення показників якості зерна та продуктів його
переробки, методик оцінки їх якості;
акредитація лабораторій, що здійснюють визначення якості
зерна та продуктів його переробки;
сертифікація зерна та продуктів його переробки;
інші напрями, передбачені нормативно-правовими актами
України;
Державний контроль за якістю зерна та продуктів його
переробки покладається на спеціально уповноважений Кабінетом
Міністрів України державний орган у сфері державного контролю за
якістю зерна та продуктів його переробки.
Положення про спеціально уповноважений державний орган у
сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його
переробки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 23. Зерно та продукти його переробки, непридатні для
використання в їжу
Зерно та продукти його переробки, визнані за результатами
лабораторного аналізу непридатними для використання в їжу,
підлягають експертизі з метою прийняття рішення про можливість їх
подальшого використання або знищення у порядку, що встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Проведення експертизи зерна та продуктів його переробки, а
також прийняття висновку щодо можливості їх подальшого
використання або знищення покладається на спеціально
уповноважений Кабінетом Міністрів України державний орган у сфері
державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки.
Витрати, що пов'язанні з транспортуванням, зберіганням,
експертизою, використанням або знищенням зерна та продуктів його
переробки, непридатних для використання в їжу, оплачуються
власником зерна та продуктів його переробки.
Розділ VIІ. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЗЕРНА
Стаття 24. Основні засади державної політики по регулюванню
ринку зерна
Держава визнає пріоритетність розвитку ринку зерна, сприяє
його розвитку та стабільному функціонуванню.
Основними засадами державної політики по регулюванню ринку
зерна є:
надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної
підтримки суб'єктам ринку зерна;
забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому,
насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів по
нарощуванню його експорту;
встановлення мінімально гарантованої ціни на заставлене
сільськогосподарськими товаровиробникам зерно;
гарантування сільськогосподарським товаровиробникам права
вільного вибору напрямів та ціни реалізації зерна;
недопущення обмежень в пересуванні зерна та продуктів його
переробки;
сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його
переробки;
контроль якості зерна та його зберігання.
Стаття 25. Державне регулювання ринку зерна
Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання
ринку зерна шляхом:
впровадження механізму державних заставних закупок зерна;
створення інтервенційного фонду зерна;
розробки загальнодержавних програм заставних закупок зерна
та інтервенційних операцій, забезпечення їх реалізації;
бюджетного фінансування інтервенційного фонду та заставних
закупок зерна;
сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його
переробки;
проведення цінової політики на ринку зерна та страхування
ризиків для суб'єктів зернового ринку;
впровадження механізму експорту та імпорту зерна і продуктів
його переробки за міжнародними договорами;
бюджетного фінансування програм експорту та імпорту зерна за
міжнародними договорами;
запровадження декларування зерна, що знаходиться на
зберіганні;
забезпечення моніторингу ринку зерна;
здійснення митно-тарифної політики;
забезпечення розробки балансів зерна та періодичного їх
уточнення.
Стаття 26. Сертифікація послуг із зберігання зерна та
продуктів його переробки
Послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки
підлягають сертифікації на відповідність існуючим правилам і
технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки.
Розділ VIІI. ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНА
Стаття 27. Зберігання на зерновому складі
Зерно підлягає зберіганню у зернових складах.
Власники зерна мають право укладати договори складського
зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з
отриманням складських документів на зерно, а також зберігати
зерно у власних зерносховищах.
При прийманні зерна на зберігання зерновий склад
зобов'язаний здійснити власний аналіз його якості або в
акредитованих лабораторіях.
Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів,
передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором
складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна,
переданого йому на зберігання.
Видача зерна особі, яка має складський документ на зерно,
здійснюється в обмін на виписані на дане зерно складські
документи.
Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при
відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості.
Витрати, пов'язані із проведенням аналізу його якості, несе
сторона, що зажадала його перевірки.
Стаття 28. Зерновий склад
Зерновий склад є складом загального користування і
зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якого
володільця зерна.
Стаття 29. Договір складського зберігання зерна
Договір складського зберігання зерна є публічним договором.
За договором складського зберігання зерна зерновий склад
зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому
суб'єктом ринку зерна.
Договір складського зберігання зерна укладається у письмовій
формі. Письмова форма договору складського зберігання зерна
вважається дотриманою, якщо його укладання та прийняття зерна на
склад посвідчується видачею поклажодавцеві складського документу.
Зерно, прийняте на зберігання по простому або подвійному
складському свідоцтву, не може бути відчужене без правомірної
передачі простого або подвійного складського свідоцтва.
Зерновий склад не має права відмовитись від укладання
договору складського зберігання зерна за наявності у нього такої
можливості.
Якщо із договору складського зберігання зерна випливає, що
зерновий склад має право розпоряджатися зерном, зданим на
зберігання, до відносин сторін застосовуються правила про позику,
проте час та місце повернення зерна визначаються правилами про
зберігання зерна.
Стаття 30. Строк складського зберігання зерна
Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку
встановленого у договорі складського зберігання зерна.
Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання
зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його
умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання
поклажодавцем вимоги про його повернення.
Стаття 31. Плата за зберігання зерна
Плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються
договором складського зберігання зерна.
Плата за зберігання зерна справляється у грошовій,
натуральній або грошово-натуральній формі.
Якщо зберігання зерна припинилося достроково через
обставини, за які зерновий склад не відповідає, він має право на
домірну частину плати.
Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору
складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він
зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.
Договором складського зберігання зерна може бути передбачено
безоплатне зберігання зерна.
Кабінет Міністрів України встановлює граничний рівень плати
(тариф) за зберігання зерна.
Стаття 32. Наслідки відмови від передання зерна на
зберігання
Зерновий склад, який зобов'язався взяти зерно на зберігання
у передбачений договором складського зберігання зерна строк, не
має права вимагати передання йому цього зерна на зберігання.
Поклажодавець, який не передав зерно на зберігання у
визначений договором складського зберігання зерна строк,
зобов'язаний відшкодувати зерновому складу збитки, завданні у
зв'язку з тим, що зберігання не відбулося, якщо в розумний строк
не попередив зерновий склад про відмову від договору.
Стаття 33. Відшкодування витрат за зберігання зерна
Витрати зернового складу на зберігання зерна можуть бути
включені до плати за зберігання.
Витрати, які сторони не могли передбачити при укладанні
договору складського зберігання зерна (надзвичайні витрати),
відшкодовуються понад плату, яка належить зерновому складу, якщо
інше не передбачено договором складського зберігання зерна.
Стаття 34. Обов'язок поклажодавця зерна забрати зерно після
закінчення строку зберігання зерна
Поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового
складу після закінчення строку зберігання зерна.
Зерновий склад зобов'язаний письмово за 7 днів до закінчення
строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про
закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін
витребування зерна.
Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом
термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на
конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна,
передаються поклажодавцю зерна відрахуванням сум, належних
зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.
Стаття 35. Обов'язок зернового складу повернути зерно
Зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або
особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у такому стані, в якому
воно було прийнято на зберігання, з урахуванням його природного
погіршення, природного убутку або іншої зміни внаслідок його
природних властивостей.
Стаття 36. Відповідальність зернового складу за втрату,
нестачу чи пошкодження зерна
За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на
зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах,
передбачених законодавством України.
Зерновий склад звільняється від відповідальності за втрачу,
нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою.
За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання
зерна після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно
назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з
його боку умислу чи грубої необережності.
Стаття 37. Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві
Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) чи
пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом:
за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого
або такого, що його не вистачає, зерна;
за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його
вартість.
У випадках коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася
настільки, що воно не може бути використано за первісним
призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і
зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.
Стаття 38. Повернення зерна за вимогою особи, яка має
складський документ
Зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою особи, яка має
складський документ, повернути зерно, навіть якщо передбачений
договором складського зберігання строк його зберігання ще не
закінчився. У цьому разі особа, яка має складський документ,
зобов'язана відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені
достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено
договором складського зберігання.
Стаття 39. Реєстр зерна, прийнятого на зберігання
Зернові склади зобов'язані вести реєстр зерна, прийнятого на
зберігання.
Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення визначається
Кабінетом Міністрів України.
Розділ IХ. СКЛАДСЬКІ ДОКУМЕНТИ НА ЗЕРНО
Стаття 40. Види складських документів на зерно
Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один
із таких документів:
1) складську квитанцію;
2) просте складське свідоцтво;
3) подвійне складське свідоцтво.
Складський документ на зерно виписується після передачі
зерна на зберігання протягом одного робочого дня.
Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або
подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх в
реєстрі з присвоєнням порядкового номера, заповнений бланк
простого або подвійного свідоцтва на зерно передається особі, що
здала зерно на зберігання.
Зерновий склад зобов'язаний виписувати окремо складські
документи на зерно для партій зерна, що належать різним класам,
відповідно до державних стандартів.
Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх
випуску й передачі (продажу) зерновим складом встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Зерновий склад повинен застрахувати зерно, що прийняте на
зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, від
ризиків випадкової загибелі, пошкодження або втрати.
За вимогою особи, що здала зерно на зберігання, зерновий
склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно
на будь-які частини зданого на зберігання зерна.
Якщо на зерно, що здане на зберігання зерновому складу,
раніше були виписані складські документи на зерно, то нові
складські документи на зерно виписуються в обмін на раніше
виписані.
У разі позбавлення зернового складу сертифікату
відповідності, видані раніше складські документи залишаються в
обігу до закінчення терміну зберігання зерна.
Відносини, що виникають при обігу складських документів
регулюються цим Законом та законодавством, з урахуванням
встановлених цим Законом особливостей.
Стаття 41. Подвійне складське свідоцтво
Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин -
складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які
можуть бути відокремлені одне від одного.
У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва
мають бути однаково зазначені:
1) найменування та місце знаходження зернового складу, що
прийняв зерно на зберігання;
2) поточний номер складського свідоцтва за реєстром
складських документів складу;
3) найменування юридичної особи або ж ім'я фізичної особи,
від якої прийнято зерно на зберігання, а також місце знаходження
(місце проживання) такої особи;
4) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна,
а при необхідності якісні характеристики зерна;
5) строк, на який прийнято зерно на зберігання, якщо такий
строк встановлюється, або ж вказівка, що зерно прийнято на
зберігання до запитання, у межах дії ліцензії на зберігання
зерна, виданої зерновому складу;
6) розмір плати за зберігання або ж тарифи, на підставі яких
вона обчислюється, та порядок оплати зберігання;
7) дата видачі складського свідоцтва;
8) підпис правоуповноваженої особи та печатка зернового
складу.
Якщо зерно приймається на зберігання зі знеособленням, то в
обох частинах подвійного складського свідоцтва на зерно робиться
відповідний запис.
У випадку отримання кредиту за заставним свідоцтвом обидві
частини подвійного складського свідоцтва на зерна повинні містити
найменування (ім'я) і місце перебування (місце проживання)
юридичної особи (громадянина), що видав кредит, дату видачі й
розмір кредиту, умови, на яких він виданий, і підпис
уповноваженого працівника юридичної особи (громадянина),
завірений печаткою юридичної особи (нотаріусом). Термін видачі
кредиту не повинен перевищувати термін зберігання товару.
Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є
подвійним складським свідоцтвом.
Стаття 42. Права особи, яка має складське та заставне
свідоцтво
Особа, яка має складське та заставне свідоцтво, має право
розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі.
Особа, яка має лише складське свідоцтво, має право
розпоряджатися зерном, але це зерно не може бути взяте із
зернового складу до погашення кредиту, виданого за заставним
свідоцтвом.
Особа, яка має лише заставне свідоцтво, має право вимагати
від особи, яка отримала кредит (першого надписувача), повернення
всієї суми боргу та процентів, а також застави на зерно на суму
відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У
разі застави зерна, відмітка про це робиться на складському
свідоцтві.
Особа, яка має лише заставне свідоцтво, має право на
одержання грошових коштів, які були внесені зерновому складу
особою, яка має складське свідоцтво, при отриманні зерна, у
випадку, коли зерно було видано зерновим складом в обмін на
відповідне складське свідоцтво. При отриманні грошових коштів,
право вимоги до першого надписувача заставного свідоцтва
закінчується.
Якщо закінчився термін погашення кредиту, зазначеного в
заставному свідоцтві, зерновий склад зобов'язаний продати зерно у
порядку, встановленому законодавством для продажу заставленого
зерна, за письмовою вимогою особи, яка має заставне свідоцтво.
Стаття 43. Передання складського та заставного свідоцтва
Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом
або окремо за передавальними написами (індосаментами).
Індосамент повинен містити найменування юридичної особи або
ім'я громадянина і його місце перебування (місце проживання), що
стали новими утримувачами складського свідоцтва або заставного
свідоцтва, дату здійснення індосаменту й підпис уповноваженого
працівника юридичної особи (громадянина), завіреного печаткою
юридичної особи (нотаріусом).
Порядок здійснення передавальних написів (індосаментів)
визначається законодавством.
Стаття 44. Просте складське свідоцтво
Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.
Просте складське свідоцтво має містити відомості,
передбачені підпунктами 1, 2, 4 - 8 пункту 2 статті 41 цього
Закону, а також вказівку на те, що воно видане на пред'явника.
Якщо зерно приймається на зберігання зі знеособленням, то у
простому складському свідоцтві на зерно робиться відповідний
запис.
Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим
складським свідоцтвом.
Стаття 45. Права особи, яка має просте складське свідоцтво
Особа, яка має просте складське свідоцтво, має право
розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі. При
цьому до передачі зерна прирівнюється передача простого
складського свідоцтва.
Просте складське свідоцтво передається шляхом вручення його
новому володільцеві. Застава зерна, зданого на зберігання за
простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом передачі
заставодавцю цього свідоцтва за передавальним написом
(індосаментом), у порядку визначеному статтею 43 цього Закону. По
вимозі боржника йому може бути виданий дублікат простого
складського свідоцтва з поміткою про заставу. У випадку застави
зерна, зданого на зберігання по простому складському свідоцтву,
до простого складського свідоцтва застосовуються правила
встановлені для заставного свідоцтва, а до дубліката простого
складського свідоцтва - правила встановлені для складських
свідоцтв.
Стаття 46. Складська квитанція
Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі
простого або подвійного складських свідоцтв, то для підтвердження
прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську
квитанцію.
Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 47. Видача зерна за подвійним складським свідоцтвом
Зерновий склад видає зерно володільцеві складського і
заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) не інакше
як в обмін на обидва свідоцтва разом.
Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного
свідоцтва, але вніс суму боргу за ним, зерновий склад видає зерно
в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом із ним
документу, що підтверджує сплату суми боргу за заставним
свідоцтвом.
Зерновий склад, що видав зерно володільцеві складського
свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не вніс суми боргу
за ним, несе відповідальність перед володільцем заставного
свідоцтва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним.
Володілець складського і заставного свідоцтва має право
вимагати видачу зерна частинами. При цьому в обмін на первісні
свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на зерно, що залишилося
на зерновому складі.
Стаття 48. Реєстр складських документів на зерно
Зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно.
Вимоги до реєстру складських свідоцтв на зерно та порядок
його ведення визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 49. Погашення складських документів на зерно
Після видачі зерна особам, які мають складські документи на
зерно, зернові склади повинні погасити прийняті складські
документи на зерно шляхом відмітки на складському документі
"погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний
обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських
документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені
складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох
років.
Розділ X. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАСТАВНИХ ЗАКУПОК ЗЕРНА
Стаття 50. Заставна закупка зерна
Кабінету Міністрів України щорічно передбачати в Державному
бюджеті виділення коштів для закупівлі зерна для продовольчих та
насіннєвих потреб.
Заставні закупки зерна здійснюють Державний агент та його
уповноважені в межах своїх повноважень.
При заставних закупках зерна сільськогосподарські
товаровиробники на підставі укладених договорів заставних закупок
зерна передають зерно зерновим складом, які приймають це зерно на
зберігання згідно укладених договорів із Державним агентом або
уповноваженими, а останні протягом трьох банківських днів
перераховують сільськогосподарським товаровиробникам плату за
нього в повному обсязі за заставною ціною.
Зберігання заставного зерна є строковим.
Перебіг строку зберігання заставного зерна у зернових
складах починається з приймання заставного зерна на зберігання
після 1 липня, але не може бути довшим ніж до 1 березня
наступного року. Протягом цього строку сільськогосподарські
товаровиробники мають право витребувати заставне зерно у порядку,
передбаченому цим Законом.
Відносини, що виникають при заставній закупці зерна
регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 51. Державний агент із забезпечення заставних закупок
зерна та його повноваження
Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна
визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна
здійснює:
реалізацію загальнодержавних програм заставних закупок
зерна;
взаємодію з органами виконавчої влади та суб'єктами
заставних закупок зерна;
організацію заставних закупок зерна;
визначення уповноважених із забезпечення заставних закупок
зерна на конкурсних засадах;
координацію діяльності суб'єктів заставних закупок зерна;
розподіл коштів з урахуванням обсягів зерна для заставних
закупок;
залучення кредитів комерційних банків для здійснення
заставної закупки зерна;
моніторинг ринку зерна щодо проведення заставних закупок
зерна;
щорічне подання Кабінету Міністрів України пропозицій про
визначення рівня заставних цін на зерно;
контроль за рухом коштів, виділених із Державного бюджету
для заставних закупок зерна;
аналіз витрат на зберігання зерна;
інші повноваження відповідно до законодавства.
Стаття 52. Уповноважені із здійснення заставних закупок
зерна
Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна
визначає на конкурсних засадах уповноважених із здійснення
заставних закупок зерна.
Уповноважені із здійснення заставних закупок зерна діють на
підставі договору доручення із Державним агентом із забезпечення
заставних закупок зерна.
Стаття 53. Діяльність зернових складів у сфері заставних
закупок зерна
Зернові склади:
взаємодіють з іншими суб'єктами заставних закупок зерна;
приймають заставне зерно на зберігання;
забезпечують якісно-кількісне зберігання за ставного зерна;
проводять аналіз якості заставного зерна, прийнятого на
зберігання;
надають інформацію щодо вартості зберігання зерна;
за дорученням Державного агента та уповноважених від їх
імені укладають договори за ставних закупок зерна;
видають складські документи на заставне зерно.
Стаття 54. Діяльність сільськогосподарських товаровиробників
у сфері заставних закупок зерна
Сільськогосподарські товаровиробники:
приймають участь у державних програмах виробництва зерна;
здійснюють взаємодію з іншими суб'єктами заставних закупок
зерна;
укладають договори заставних закупок зерна та забезпечують
їх виконання;
передають заставне зерно на зберігання;
проводять операції із складськими документами на заставне
зерно.
Стаття 55. Особливості встановлення заставної ціни на зерно
Встановлення мінімально гарантованої ціни на зерно є
складовою політики ціноутворення в Україні й спрямовується на
підтримку виробництва зерна.
Формування заставної ціни зерна здійснюється на підставі
методики, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Заставні ціни затверджуються до 31 березня відповідного
поточного року в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 56. Приймання заставного зерна
Приймання заставного зерна на зберігання здійснюється
зерновим складом за дорученням Державного агента або на підставі
договору між зерновим складом та Державним агентом
(уповноваженими) в межах визначених обсягів.
Приймання заставного зерна на зберігання здійснюється
відповідно до вимог та у порядку, передбаченому цим Законом,
іншими нормативно-правовими актами та договором про заставну
закупку зерна.
Після приймання заставного зерна на зберігання зернові
склади виписують та видають сільськогосподарським
товаровиробникам складські документи у порядку, передбаченому цим
Законом.
Стаття 57. Страхування ризиків випадкової загибелі або
ушкодження заставного зерна
Ризик випадкової загибелі або ушкодження заставного зерна
несуть зернові склади з моменту його приймання на зберігання.
Зернові склади зобов'язані застрахувати заставне зерно, що
прийняте на зберігання, від ризиків випадкової загибелі або
ушкодження протягом п'яти днів із моменту його прийняття на
зберігання.
Стаття 58. Реєстр заставного зерна
Зернові склади зобов'язані вести реєстр заставного зерна,
прийнятого на зберігання.
Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення визначається
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 59. Особливості зберігання заставного зерна
Зберігання заставного зерна зерновими складами здійснюється
відповідно до вимог, встановлених для зберігання зерна цим
Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Сільськогосподарські товаровиробники мають право
розпоряджатись заставним зерном лише після повернення отриманих
коштів та відшкодування зерновим складам витрат за зберігання
заставного зерна за час фактичного зберігання зерна.
Якщо до закінчення терміну дії договору заставних закупок
зерна сільськогосподарський товаровиробник не витребував заставне
зерно для наступного продажу, воно переходить у власність
держави, а видані складські документи втрачають чинність. Витрати
зернових складів за зберігання такого зерна відшкодовуються за
рахунок коштів Державного бюджету.
Якщо до закінчення терміну дії договору заставних закупок
зерна сільськогосподарські товаровиробники здійснять відчуження
простого складського свідоцтва або складського свідоцтва на
заставне зерно, то з дати індосаменту до дати повернення
отриманих коштів за заставлене зерно нараховуються відсотки. Якщо
кошти отримані сільськогосподарським товаровиробником та
нараховані відсотки після індосаменту не будуть повернені
Державному агенту або уповноваженому до закінчення дії договору
заставних закупок зерна, то заставне зерно переходить у власність
держави, а видані складські документи втрачають чинність.
Стаття 60. Плата за зберігання заставного зерна
Плата за зберігання заставного зерна справляється згідно
правил встановлених цим Законом.
Порядок здійснення розрахунків за зберігання заставного
зерна, що перейшло у власність держави, визначається Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 61. Видача заставного зерна
Видача заставного зерна сільськогосподарському
товаровиробнику проводиться не пізніше трьох робочих днів із
моменту його витребування за умови повернення
сільськогосподарським товаровиробником на спеціальний рахунок
Державного агента або уповноваженого отриманих ним коштів при
заставі зерна та відшкодування витрат зерновому складу за
зберігання такого зерна.
Видача заставного зерна виробнику зерна здійснюється в обмін
на виписані на дане зерно складські документи.
Видача заставного зерна здійснюється з обов'язковим
оформленням товаросупроводжувальних документів відповідно до
вимог законодавства.
Стаття 62. Договір заставних закупок зерна
Сільськогосподарський товаровиробник укладає договір
заставних закупок зерна з Державним агентом або уповноваженим, за
умови зберігання його зерновим складом.
Договір заставних закупок зерна повинен бути укладений у
письмовій формі.
Стаття 63. Істотні умови договору заставних закупок зерна
Істотними умовами договору заставних закупок зерна є:
найменування заставного зерна;
термін договору заставних закупок зерна;
ціна на заставлене зерно;
кількість заставленого зерна;
ціна зберігання;
відповідальність сторін;
страхування ризиків випадкової загибелі та ушкодження
заставного зерна;
За згодою сторін у договорі заставних закупок зерна можуть
бути передбачені й інші умови.
Реорганізація суб'єктів заставних закупок зерна не є
підставою для зміни умов чи розірвання договору заставних закупок
зерна.
Стаття 64. Порядок укладення договору заставних закупок
зерна
Державний агент та уповноважені до 1 липня повідомляють в
засобах масової інформації чи спеціальних виданнях про обсяги
закупівель заставного зерна та заставні ціни.
Сільськогосподарські товаровиробники, які виявили бажання
укласти договір заставних за купок зерна, направляють відповідну
заявку Державному агенту або уповноваженому.
Державний агент або уповноважений ним протягом п'яти днів
після отримання заявки повідомляє сільськогосподарського
товаровиробника про її прийняття або відхилення.
У повідомленні про прийняття заявки Державний агент або
уповноважений вказує також місце знаходження зернового складу, до
якого сільськогосподарський товаровиробник повинен доставити
зерно за свій рахунок.
Відмова від укладення договору заставних закупок зерна не
допускається, за винятком випадків:
неможливості зберігання заставного зерна визначеного
товарного класу в запропонованих обсягах;
можливого погіршення якості заставного зерна, що вже
знаходиться на зберіганні;
відсутності коштів для здійснення заставних закупок зерна;
з інших підстав, передбачених законами України.
У разі необгрунтованої відмови в укладенні договору
заставних закупок зерна, а також неодержання відповіді у строки,
передбачені третьою частиною цієї статті, сільськогосподарські
товаровиробники мають право на захист своїх інтересів у судовому
порядку.
Стаття 65. Припинення договору заставних закупок зерна
Договір заставних закупок зерна припиняється у разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
за згодою сторін;
у разі витребування сільськогосподарськими товаровиробниками
заставного зерна для подальшого продажу;
з інших підстав, передбачених законодавством.
Стаття 66. Реєстр складських свідоцтв на заставне зерно
Зернові склади зобов'язані вести реєстр складських свідоцтв
на заставне зерно.
Вимоги до реєстру складських свідоцтв на заставне зерно та
порядок його ведення визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 67. Порядок фінансування та здійснення розрахунків із
заставних закупок зерна
Фінансування операцій з державних заставних закупок зерна
здійснюється через Державного агента за рахунок коштів Державного
бюджету України, а також шляхом залучення кредитів комерційних
банків.
Порядок проведення розрахунків із заставних закупок зерна
визначається Кабінетом Міністрів України.
Виплата відсотків комерційним банкам за користування
кредитами, отриманими Державним агентом для заставної закупки
зерна, здійснюються за рахунок бюджетних коштів у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 68. Фінансування діяльності Державного агента із
здійснення заставних закупок зерна
Діяльність державного агента із здійснення заставних закупок
зерна здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розділ XI. ІНТЕРВЕНЦІЙНИЙ ФОНД
Стаття 69. Інтервенційний фонд
За поданням Кабінету Міністрів України Верховна Рада України
окремим рядком затверджує видатки Державного бюджету України на
проведення операцій інтервенційного фонду на зерновому ринку для
підтримання рівня цін.
Кошти та ресурси зерна інтервенційного фонду, що залишились
на кінець поточного фінансового року від проведення
інтервенційних операцій переходять на наступний фінансовий рік.
З метою регулювання рівня внутрішніх цін на продукти
переробки зерна Державний агент має право використати зерно
інтервенційного фонду для виробництва продуктів переробки зерна.
Інтервенційні операції на зерновому ринку здійснює Державний
агент у межах своїх повноважень згідно законодавства.
Стаття 70. Державний агент із проведення інтервенційних
операцій
Державний агент із проведення інтервенційних операцій за
кошти Державного бюджету на зерновому ринку визначається
Кабінетом Міністрів України.
Державний агент із проведення інтервенційних операцій
здійснює:
інтервенційну закупівлю зерна та його використання за
рішенням Кабінету Міністрів України;
аналіз ринку зерна та продуктів його переробки з поданням
Кабінету Міністрів України на затвердження річного плану
інтервенційних операцій, в якому відображається перелік видів
зерна, що будуть охоплені Державним агентом при проведенні
інтервенційної діяльності;
прогноз рівня цін, згідно з якими Державний агент буде
проводити інтервенційні операції;
необхідні заходи для реалізації плану;
взаємодію з органами виконавчої влади, а також іншими
суб'єктами інтервенційних операцій;
визначення уповноважених із проведення інтервенційних
операцій на конкурсних засадах;
координацію діяльності зернових складів по реалізації
інтервенційних операцій;
розподіл коштів з урахуванням обсягів зерна при проведенні
інтервенційних операцій;
контроль за рухом коштів, виділених із Державного бюджету
для проведення інтервенційних операцій;
аналіз витрат по зберіганню зерна інтервенційного фонду та
продуктів його переробки;
встановлює мінімальні вимоги якісних та кількісних
показників продукції;
встановлює ціни з урахуванням якості продукції та змінами
цін на ринку;
проводить інвентаризацію продукції інтервенційного фонду.
інші дії, що пов'язані з організацією та функціонуванням
ринку зерна та продуктів його переробки, завдання по проведенню
яких Кабінет Міністрів України може доручити Державному агенту;
Стаття 71. Уповноважені із проведення інтервенційних
операцій.
Державний агент визначає на конкурсних засадах уповноважених
із проведення інтервенційних операцій.
Уповноважені із проведення інтервенційних операцій діють на
підставі договору доручення із Державним агентом із проведення
інтервенційних операцій.
Стаття 72. Встановлення інтервенційних цін на зерно та
продукти його переробки
Інтервенційна ціна на зерно є складовою політики
ціноутворення і спрямовується на підтримання рівня цін та
прибутків сільськогосподарських товаровиробників.
Інтервенційна ціна на закупку зерна до інтервенційного фонду
встановлюється до початку бюджетного року Державним агентом по
здійсненню інтервенційних операцій за погодженням із Кабінетом
Міністрів України.
Державний агент має право збільшувати або зменшувати
інтервенційну ціну на закупку зерна до інтервенційного фонду
відповідно до цінових коливань на ринку з урахуванням якості
зерна при загальних витратах у межах виділених бюджетних коштів.
При цьому, якщо поставка зерна відбувається в місяць, коли
інтервенційна ціна нижча, ніж у місяці подання й погодження
пропозиції, розрахунки здійснюються по ціні, що була на момент
погодження пропозицій.
Інтервенційна ціна на продаж зерна та продуктів його
переробки з інтервенційного фонду визначається Державним агентом
з урахуванням їх якості та моніторингу ринку зерна та продуктів
його переробки.
Стаття 73. Мінімальні обсяги пропозицій зерна для
інтервенційного фонду
Мінімальний розмір однорідної партії зерна, яку може
запропонувати Державному агенту або його уповноваженому будь який
власник є 80 тонн всіх видів зерна або 10 тонн твердої пшениці,
вирощених в Україні.
Державний агент може встановити інший мінімальний обсяг.
Стаття 74. Подання пропозицій для закупівлі зерна в
інтервенційний фонд та їх розгляд
Пропозиції для закупівлі зерна в інтервенційний фонд
подаються Державному агенту або уповноваженому згідно з порядком,
затвердженим Державним агентом з інтервенційних операцій при
обов'язковому зазначенні:
найменування власника зерна з його реквізитами;
найменування зерна та його кількісно-якісні характеристики;
місця знаходження зерна та його походження.
Допускається прийняття пропозицій з використанням засобів
телекомунікації.
Державний агент або уповноважений ним протягом п'яти днів
після отримання пропозиції повідомляє власника про її прийняття
або відхилення.
Стаття 75. Договір на закупівлю зерна до інтервенційного
фонду
При прийнятті пропозиції на закупівлю зерна до
інтервенційного фонду Державний агент або уповноважений у
письмовій формі укладає договір на закупівлю зерна з його
власником.
Стаття 76. Плата за зберігання та переробку зерна
інтервенційного фонду
Плата за зберігання та переробку зерна інтервенційного фонду
справляється відповідно до вимог цього Закону та інших
нормативно-правових актів.
Плата за зберігання та переробку зерна інтервенційного фонду
здійснюється Державним агентом або уповноваженими за рахунок
коштів виділених на проведення інтервенційних операцій та
визначається договором на зберігання зерна.
Стаття 77. Продаж зерна та продуктів його переробки з
інтервенційного фонду
Продаж зерна та продуктів його переробки з інтервенційного
фонду здійснюється на внутрішньому та зовнішньому ринках для
підтримання рівня внутрішніх цін на зерно та продукти його
переробки.
Продаж зерна та продуктів його переробки здійснюється у
порядку, визначеному Державним агентом.
Видача зерна інтервенційного фонду та продуктів його
переробки покупцеві проводиться не пізніше трьох робочих днів із
моменту відшкодування витрат зерновому складу за зберігання.
Видача зерна інтервенційного фонду здійснюється в обмін на
виписані на дане зерно складські свідоцтва.
Стаття 78. Визначення якості зерна
Якість запропонованого для інтервенційного фонду зерна
визначається згідно з встановленими державним агентом якісними
показниками по зразках, що відбираються від запропонованої партії
зерна.
Якщо аналіз свідчить, що запропоноване зерно не відповідає
мінімальним якісним вимогам інтервенційного фонду, то таке зерно
відзивається за рахунок власника, який його запропонував, при
сплаті ним також всіх супутніх витрат.
У спірних питаннях державний агент або уповноважений
виконують всі необхідні повторні аналізи, вартість яких сплачує
сторона, що програла.
Державний агент або уповноважений перевіряє якість зерна
інтервенційного фонду, що зберігається, щонайменше раз на рік.
Стаття 79. Порядок фінансування та здійснення розрахунків із
інтервенційних закупок зерна
Фінансування операцій із закупок зерна до інтервенційного
фонду здійснюється через Державного агента із проведення
інтервенційних операцій за рахунок коштів Державного бюджету
України.
Порядок проведення розрахунків із інтервенційних закупок
зерна визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 80. Фінансування діяльності Державного агента із
проведення інтервенційних операцій
Діяльність державного агента із проведення інтервенційних
операцій із зерном здійснюється за рахунок коштів Державного
бюджету України.
Розділ XII. ЕКСПОРТ ТА ІМПОРТ ЗЕРНА І ПРОДУКТІВ ЙОГО
ПЕРЕРОБКИ
Стаття 81. Міжнародний договір.
Міжнародний договір по експорту та імпорту зерна і продуктів
його переробки передається для виконання Державному агенту із
забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки
за міжнародними договорами.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила
міжнародного договору.
Стаття 82. Державний агент із забезпечення експорту та
імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними
договорами.
Державним агентом із забезпечення експорту та імпорту зерна
і продуктів його переробки за міжнародними договорами
визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 83. Фінансування експорту та імпорту зерна і
продуктів його переробки по міжнародних договорах.
Фінансування експорту та імпорту зерна і продуктів його
переробки по міжнародних договорах здійснюється за рахунок коштів
Державного бюджету України.
Порядок фінансування операцій експорту та імпорту зерна і
продуктів його переробки по міжнародних договорах визначається
Кабінетом Міністрів України
Невикористані кошти поточного фінансового року на програми
експорту та імпорту зерна та продуктів його переробки переходять
на наступний фінансовий рік.
Розділ XIІІ. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 84. Міжнародне співробітництво у сфері дії Закону
Міжнародне співробітництво України у сфері дії Закону
здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральними та
місцевими органами виконавчої влади. Вони забезпечують у межах
своїх повноважень виконання заходів щодо інтеграції зернового
господарства України до Європейського Співтовариства.
Розділ XІV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ
Стаття 85. Відповідальність за порушення закону
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні Закону несуть
відповідальність відповідно до законодавства.
Розділ XV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ.
Стаття 86. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законів України, інших нормативно-правових
актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються у
частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців із дня
набрання чинності цим Законом:
підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції про внесення змін та доповнень до законів України, що
випливають із цього Закону;
розробити проект Закону України "Про складські документи";
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити в межах своїх повноважень прийняття
нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.