Проект
(Тираж 18.12.2001)
(Тираж 19.12.2001)
МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Митний кодекс України визначає засади організації та
здійснення митної справи в Україні, регулює економічні,
організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності
митної системи України. Кодекс спрямований на забезпечення
захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов
для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів
підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення
дотримання законодавства України з питань митної справи.
РОЗДІЛ І Загальні положення
ГЛАВА 1. Основи митної справи
Стаття 1. Визначення основних термінів і понять, що
вживаються у цьому Кодексі
У цьому Кодексі нижченаведені терміни і поняття вживаються у
такому значенні:
1) валютні цінності:
валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в
обігу та є законним платіжним засобом на території України, а
також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але
підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді
банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу
та є законним платіжним засобом на території відповідної
іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що
вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки,
які перебувають в обігу;
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації,
купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви,
чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та
банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній
валюті або банківських металах;
банківські метали - золото, срібло, платина, метали
платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб
відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають
сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних
металів.
2) ввезення товарів і транспортних засобів на митну
територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за
межі митної
території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням
товарів і транспортних засобів через митний кордон України у
відповідному напрямку;
3) вільний обіг - розпорядження товарами, пропущеними через
митний кордон України, без митного контролю;
4) інтелектуальна власність, суб'єкти права, об'єкти права
інтелектуальної власності - розуміється у значенні, визначеному
Цивільним кодексом України;
5) громадяни - фізичні особи: громадяни України, іноземці,
особи без громадянства;
6) декларант - юридична чи фізична особа, яка здійснює
декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються
через митний кордон України;
7) декларація митної вартості - заява особи митному органу
за встановленою спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи формою відомостей щодо
митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон
України чи по відношенню до яких змінюється митний режим;
8) експрес-перевізник - транспортна або
транспортноекспедиційна компанія, створена відповідно до чинного
законодавства України, що здійснює прискорене перевезення
міжнародних вантажів та має всесвітню мережу з системою
центральних та реґіональних сортувальних станцій, комп'ютерну
мережу відстеження проходження таких вантажів протягом всього
часу доставки від відправника до одержувач;
9) зона митного контролю - місце, визначене митними органами
в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях
митної території України, в межах якого митні органи здійснюють
митні процедури;
10) зона спрощеного митного контролю - частина зони митного
контролю з належним технічним та інформаційним обладнанням для
здійснення контролю у спрощеному порядку;
11) контрафактні товари - товари, що містять об'єкти
інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію
України призводить до порушення прав власника, що захищаються у
відповідності з чинним законодавством України та міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України;
12) культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної
культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове
значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні
відповідно до законодавства України;
13) митна вартість - розуміється у значенні, визначеному в
Законі України "Про Єдиний митний тариф";
14) митна декларація - письмова заява встановленої
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі митної справи форми, яка подається митному органу і
містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які
переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх
митного оформлення або переоформлення;
15) митне забезпечення - одноразові номерні пломбувальні
пристрої, печатки, штампи, голографічні мітки та інші засоби
ідентифікації, що використовуються митними органами для
відображення та закріплення результатів митного контролю та
митного оформлення;
16) митне оформлення - виконання митним органом дій
(процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного
контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого
використання цих товарів і транспортних засобів;
17) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються
митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення
дотримання норм цього Кодексу, законів та інших
нормативноправових актів з питань митної справи, міжнародних
договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України;
18) митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої
влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу
та інших законодавчих актів України покладено безпосереднє
здійснення митної справи;
19) митні правила - встановлений законодавством України
порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний
кордон України;
19) митний режим - сукупність норм, установлених законами
України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети
переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон
України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних
процедур, які при цьому здійснюються;
20) митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням
митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів
через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і
транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом
податків та зборів";
21) нерезиденти - громадяни, які мають постійне місце
проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово
перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти
підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи
(філії, представництва тощо) з місцем знаходження за межами
України, які створені і діють відповідно до законодавства
іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти
підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших
суб'єктів підприємницької діяльності України; розташовані на
території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні
та інші офіційні представництва міжнародні організації та їх
філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а
також представництва інших організацій і фірм, які здійснюють
підприємницьку діяльність не на підставі законів України;
22) особи - юридичні та фізичні особи;
23) перевізник - особа, зареєстрована як суб'єкт
підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку,
з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів
переміщує товари через митний кордон України або здійснює
перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між
митними органами на території України;
24) переміщення товарів через митний кордон України у
вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон
України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також
інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну
територію України, вивезенням товарів за межі митної території
України або переміщенням їх митною територією України транзитом.
При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних
відправленнях оформлюється вантажна митна декларація;
25) переміщення товарів через митний кордон України у
міжнародних поштових відправленнях - переміщення товарів через
митний кордон України в упакованих та оформлених відповідно до
вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил користування
послугами поштового зв'язку листах, бандеролях, спеціальних
мішках з позначкою "М", дрібних пакетах, поштових посилках,
відправленнях прискореної пошти з позначкою "EMS", які
приймаються до пересилання за межі України, доставляються в
Україну або переміщуються територією України транзитом
підприємствами поштового зв'язку;
26) переміщення товарів через митний кордон України у
міжнародних експрес-відправленнях - переміщення товарів та інших
предметів, належним чином упакованих, що перевозяться
експресперевізником будь-яким видом транспорту з метою доставки
одержувачу у визначений термін;
27) переміщення товарів через митний кордон України у
несупроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон
України товарів, що належать громадянам, окремо від цих громадян
або уповноважених ними осіб з оформленням багажних документів;
28) переміщення товарів через митний кордон України у ручній
поклажі - переміщення через митний кордон України товарів, що
належать громадянам, у пасажирських відділеннях (салонах)
транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або
уповноважені ними особи, без оформлення багажних документів;
29) переміщення товарів через митний кордон України у
супроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон України
товарів, які належать громадянам, у багажних відділеннях
транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або
уповноважені ними особи, з оформленням багажних документів;
30) підприємство - будь-яка юридична особа, зареєстрована як
суб'єкт підприємницької діяльності, а також громадянин, який
займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної
особи;
31) посадові особи підприємств - керівники та інші
працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу
постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових)
обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених цим
Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами
України, а також міжнародними договорами України з питань митної
справи, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ради
України;
32) посадові особи представництв іноземних держав та
міжнародних організацій - акредитовані в Україні: глави
дипломатичних представництв та члени дипломатичного персоналу,
посадові особи консульських установ, представники іноземних
держав при міжнародних організаціях, посадові особи міжнародних
організацій;
33) предмети - особисті речі, товари, транспортні засоби та
окремі номерні вузли до них, що переміщуються громадянами через
митний кордон України;
34) представництво іноземної фірми - акредитована в
установленому законодавством порядку в Україні особа, яка на
підставі відповідних, належним чином оформлених повноважень
представляє в Україні інтереси юридичної особи - нерезидента;
35) пропуск товарів і транспортних засобів через митний
кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням
заявленої мети такого переміщення після проведення митних
процедур;
36) резиденти - громадяни, які мають постійне місце
проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово
перебувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємницької
діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії,
представництва тощо) з місцезнаходженням на території України;
дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні
представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і
дипломатичними привілеями, а також філії та представництва
підприємств - резидентів за кордоном, що не здійснюють
підприємницької діяльності;
37) спеціально виготовлене сховище (тайник) - сховище,
виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний
кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою
конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавались
розбиранню, монтажу тощо;
38) товари-будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні
цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види
енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних
засобів, що використовуються виключно для переміщення громадян і
товарів через митний кордон України;
39) транспортні засоби - будь-які засоби авіаційного,
водного, залізничного, автомобільного транспорту, що
використовується виключно для переміщення громадян і товарів
через митний кордон України;
40) судно каботажного плавання - судно, яке без заходу до
портів інших держав здійснює каботажні перевезення між портами
України, а також судно флоту рибного господарства, яке здійснює
рибогосподарську діяльність в межах Азово-Чорноморського басейну;
41) уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або
належно оформленого доручення, виданого власником товарів і
транспортних засобів, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з
пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам
для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх
через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися
зазначеними товарами і транспортними засобами.
Стаття 2. Митна політика
Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності
держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та
безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів
регулювання зовнішньої торгівлі.
Стаття 3. Митна справа
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і
транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з
встановленням та справлянням митних платежів, процедури митного
контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями
вимог цього Кодексу, спрямовані на реалізацію митної політики
України, становлять митну справу.
Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і
зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна
дотримується визнаних у міжнародних відносинах систем
класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування
експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних
норм і стандартів.
Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів
та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими
на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит
яких через територію України забороняється, визначаються виключно
законами України та цим Кодексом.
Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує
здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та інших
законів України, а також міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України; координує
діяльність спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої
влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.
Безпосереднє керівництво митною справою покладається на
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в
галузі митної справи.
Стаття 4. Принципи митного регулювання
Митне регулювання здійснюється на основі принципів:
1) виключної юрисдикції України на її митній території;
2) виключної компетенції митних органів України щодо
здійснення митної справи;
3) законності;
4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних
засобів через митний кордон України;
5) системності;
6) ефективності;
7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів
фізичних та юридичних осіб;
8) гласності та прозорості.
Стаття 5. Митна територія України
Територія України, зайнята сушею, територіальне море,
внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови,
установки і споруди, що створюються у виключній морській
економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція
України, становлять єдину митну територію України.
Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні,
вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території
України, за винятком випадків, визначених цим Кодексом та іншими
законами України.
Стаття 6. Митний кордон України
Межі митної території України є митним кордоном України.
Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за
винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території
спеціальних митних зон становлять митний кордон України.
Стаття 7. Законодавство України з питань митної справи
Законодавство України з питань митної справи становлять
Конституція України, цей Кодекс, закони та інші
нормативно-правові акти з питань митної справи, видані на основі
та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів
України.
Стаття 8. Прапор та розпізнавальний знак митної служби
України
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації,
морські та річкові судна, які перебувають у їх розпорядженні,
мають свій прапор. Автотранспортні засоби і повітряні судна, що
перебувають у розпорядженні митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій мають розпізнавальний знак.
Опис прапора і розпізнавального знака затверджується
Верховною Радою України.
Стаття 9. Порядок набрання чинності законами та іншими
нормативно-правовими актами з питань митної справи
Закони України з питань митної справи набирають чинності
через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не
передбачено самим законом, але не раніше дня їх офіційного
опублікування.
Інші нормативно-правові акти з питань митної справи
набирають чинності через сорок п'ять днів з дня їх офіційного
опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не
раніше дня їх офіційного опублікування. У разі, якщо такі
нормативно-правові акти не будуть офіційно опубліковані, вони не
набирають чинності.
Офіційним опублікуванням закону та іншого
нормативноправового акту з питань митної справи вважається його
опублікування в одному з періодичних видань, визначених законом
України як офіційні. Датою офіційного опублікування
нормативноправового акту вважається дата виходу в світ
відповідного номера того офіційного видання, в якому зазначений
акт було опубліковано раніше, ніж в інших офіційних виданнях.
Строки набрання чинності законами та іншими
нормативноправовими актами з питань митної справи, визначені
днями, починаються з 0 годин дня, наступного за датою офіційного
опублікування закону або іншого нормативно-правового акту, і
закінчуються о 24 годині останнього дня відповідного строку.
Якщо строк набрання чинності законом або іншим
нормативноправовим актом з питань митної справи визначено
вказівкою на день його офіційного опублікування, цей закон або
акт вважається чинним з 24 години зазначеного дня.
Якщо строк набрання чинності законом або іншим
нормативноправовим актом з питань митної справи визначено
вказівкою на конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним
з 0 годин зазначеної дати.
Стаття 10. Дія законодавства з питань митної справи у часі
При здійсненні митного контролю та митного оформлення
товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний
кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти,
чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
У випадках, коли чинним законодавством передбачена
можливість проведення митних процедур без подання декларації,
застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких
процедур.
Особа, яка вчинила порушення митних правил або інше
правопорушення, передбачене цим Кодексом, підлягає
відповідальності на підставі норм, що діють під час і за місцем
вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за
порушення митних правил та інші правопорушення, передбачені цим
Кодексом, мають зворотну силу, тобто поширюються і на
правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які
встановлюють або посилюють відповідальність за такі
правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження у справах про порушення митних правил та інші
правопорушення, передбачені цим Кодексом, ведеться на підставі
законодавства, що діє під час і за місцем розгляду справи про
правопорушення.
ГЛАВА 2. Структура та організація діяльності митної системи
України
Стаття 12. Здійснення митної справи
Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні
органи України.
Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують
такі основні завдання:
1) виконання та контроль за додержанням законодавства
України з питань митної справи;
2) захист економічних інтересів України;
3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених
міжнародними договорами України з питань митної справи, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників
зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;
5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та
нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний
кордон України;
6) здійснення митного контролю та митного оформлення
товарів, і транспортних засобів, що переміщуються через митний
кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;
7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних
цінностей через митний кордон України; 8) здійснення спільно з
іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо
захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками
зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому
ринку;
9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та
пасажиропотоку через митний кордон України;
10) боротьба з контрабандою та порушеннями вимог цього
Кодексу;
11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної
справи;
12) ведення митної статистики;
13) ведення Української класифікації товарів
зовнішньоекономічної діяльності;
14) здійснення верифікації (встановлення достовірності)
сертифікатів походження товарів з України.
Органи державної влади, в межах своїх повноважень,
визначених Конституцією України та законами, здійснюють
керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних
органів України.
Стаття 13. Митна система України
Митна система України - це єдина загальнодержавна система,
яка складається з митних органів та спеціалізованих митних
установ і організацій.
Митними органами є спеціально уповноважений центральний
орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні
митниці, митниці.
Стаття 14. Спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади в галузі митної справи
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи утворюється, реорганізовується та
ліквідовується за поданням Прем'єр-міністра України Президентом
України.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи спрямовує, координує та контролює
діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та
організацій щодо виконання законодавства України з питань митної
справи, в межах своїх повноважень видає накази, організує та
контролює їх виконання.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи є юридичною особою і здійснює свою
діяльність відповідно до Конституції України, законів України.
Спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої
влади в галузі митної справи підпорядковані реґіональні митниці,
митниці, спеціалізовані митні установи та організації, а також
інші організації і установи митної системи.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи очолює керівник, який призначається на
посаду та звільняється з неї Президентом України за поданням
Прем'єр-міністра України.
Стаття 15. Реґіональна митниця
Реґіональна митниця є митним органом, який на території
закріпленого за ним реґіону в межах своєї компетенції здійснює
митну справу та забезпечує комплексний контроль за дотриманням
законодавства України з питань митної справи, керівництво і
координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та
спеціалізованих митних установ і організацій.
Реґіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою
діяльність відповідно до законодавства України та Положення, яке
затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Створення, реорганізація та ліквідація реґіональних митниць
здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи.
Начальник реґіональної митниці призначається на посаду та
звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Стаття 16. Митниця
Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує
виконання законодавства з питань митної справи, справляння
податків та зборів та виконання інших завдань, покладених на
митну службу України.
Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність
відповідно до законодавства України та Положення, яке
затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Митниця підпорядковується реґіональній митниці та спеціально
уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі
митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу
виконавчої влади в галузі митної справи безпосередньо.
Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюється
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі митної справи.
Митниця діє в межах території, що визначається спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи.
У складі митниці в пунктах пропуску через митний кордон
України та на інших об'єктах чи територіях із значним обсягом
зовнішньоекономічних операцій можуть створюватися митні пости на
правах структурного підрозділу митниці.
Начальник митниці призначається на посаду та звільняється з
посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади в галузі митної справи.
Стаття 17. Митний пост
Для забезпечення виконання реґіональними митницями та
митницями завдань, визначених цим Кодексом та іншими
законодавчими актами України, можуть створюватися митні пости.
Митний пост є структурним підрозділом реґіональної митниці,
митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль та
оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України.
Митні пости створюються в міру необхідності у населених
пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських та
річкових портах та інших об'єктах, розташованих у зоні діяльності
реґіональної митниці, митниці.
Положення про митний пост затверджується наказом спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи.
Створення, реорганізація та ліквідація митних постів
здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи за поданням відповідної
реґіональної митниці, митниці. Начальник митного поста
призначається на посаду і звільняється з посади керівником
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в
галузі митної справи.
Стаття 18. Спеціалізовані митні установи та організації
В межах бюджетних коштів, передбачених для утримання митних
органів, виключно для виконання завдань, покладених на митні
органи, відповідно до закону в митній системі України можуть
створюватися господарчі, транспортні, інформаційно-аналітичні,
кінологічні спеціалізовані установи та освітні організації.
Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих
митних установ та організацій здійснюється спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи в межах, визначених цим Кодексом, законами України.
Стаття 19. Митні лабораторії
У митній системі України створюються Центральна митна
лабораторія, яка є спеціалізованою митною установою, і митні
лабораторії, які є структурними підрозділами реґіональних
митниць, митниць.
Центральна митна лабораторія здійснює науково-методичне
керівництво митними лабораторіями.
Центральній митній лабораторії, митним лабораторіям
надається право на здійснення експертної діяльності в межах
питань, віднесених до компетенції митної служби.
Створення, реорганізація та ліквідація центральної митної
лабораторії і митних лабораторій здійснюється спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи.
Положення про Центральну митну лабораторію та Положення про
митні лабораторії затверджуються наказами спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи.
Стаття 20. Митна варта
Митна варта - спеціальний підрозділ митних органів України,
призначений для боротьби з порушеннями митних правил, охорони
територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони
та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення
охорони зон митного контролю.
Стаття 21. Організація митної охорони
Митна охорона діє на основі Положення, яке затверджується
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі митної справи.
Керівництво підрозділами митної охорони здійснює керівник
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в
галузі митної справи, а в реґіональних митницях і митницях
відповідно начальники цих митних органів.
Особовий склад митної охорони може забезпечуватися зброєю та
спеціальними засобами, транспортом, радіо- і телефонним зв'язком,
а також спорядженням відповідно до цього Кодексу, законів та
інших нормативно-правових актів України.
Стаття 22. Завдання митної охорони
Завданнями митної охорони є:
1) здійснення заходів, пов'язаних з виявленням, розкриттям,
запобіганням, припиненням і профілактикою порушень вимог цього
Кодексу;
2) охорона будинків, споруд, приміщень митних органів та
інших об'єктів митної інфраструктури, зон митного контролю від
будь-яких протиправних посягань;
3) фізичний захист співробітників митних органів, інших
осіб, товарів, які перебувають у зоні митного контролю, від
протиправних дій;
4) локалізація разом з іншими органами конфліктних ситуацій
у зоні діяльності митних органів;
5) участь у ліквідації наслідків катастроф, аварій,
стихійного лиха та екологічного забруднення в зоні діяльності
митних органів.
Стаття 23. Права митної охорони
Для здійснення визначених у статті 22 цього Кодексу завдань
підрозділи митної охорони мають право:
1) розташовувати тимчасові пости, пересуватися будь-якими
ділянками місцевості і водного простору в межах митної території
України, а в межах прикордонного, контрольованого району за
погодженням з уповноваженим органом центральної виконавчої влади
з питань охорони державного кордону України;
2) затримувати та проводити в установленому цим Кодексом
порядку огляд транспортних засобів і речей громадян, які
перетинають митний кордон України поза пунктами пропуску;
3) проводити за рішенням керівника спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи,
начальника реґіональної митниці у встановленому цим Кодексом
порядку огляд та переогляд оформлених митними органами
транспортних засобів і товарів, у тому числі тих, що
переміщуються транзитом через територію України;
4) супроводжувати та охороняти вантажі, товари, в тому числі
транзитні, що переміщуються через територію України і перебувають
під митним контролем;
6) запрошувати осіб до митних органів для з'ясування
обставин порушення вимог цього Кодексу. У невідкладних випадках
з'ясування обставин і первинне документування такого порушення
може здійснюватися в інших придатних для цього місцях.
Стаття 24. Розміщення підрозділів митної охорони
Служби і відділи митної охорони розміщуються, як правило, в
місцях розташування реґіональних митниць і митниць.
За рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади в галузі митної справи особовий склад,
транспорт, озброєння та спеціальні засоби підрозділів митної
охорони у разі оперативної необхідності можуть бути тимчасово
переміщені в інші регіони України поза місцем основного
розміщення.
Стаття 25. Майно, фінансування та матеріально-технічне
забезпечення митних органів, спеціалізованих митних установ та
організацій
Майно митних органів, спеціалізованих митних установ та
організацій є державною власністю. Управління цим майном здійснює
Кабінет Міністрів України в порядку, встановленому законом.
Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток
інфраструктури митних органів України здійснюється за рахунок
Державного бюджету України.
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації
звільняються від сплати державного мита з позовних заяв, заяв і
скарг, з якими вони звертаються до суду, арбітражного суду.
Стаття 26. Земельні ділянки, службові та побутові
приміщення, обладнання та засоби зв'язку митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій
Земельні ділянки для службових потреб, у тому числі для
створення зон митного контролю, надаються митним органам у
безстрокове (постійне) користування. Відшкодування власникам
земель та землекористувачам збитків, завданих вилученням земель,
здійснюється згідно закону.
У разі, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів
здійснюється митними органами безпосередньо на територіях або в
приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від
форм власності та підпорядкування, зобов'язані надавати митним
органам у тимчасове користування відповідні службові та побутові
приміщення, а також необхідне обладнання та засоби зв'язку на
договірних засадах.
ГЛАВА 3. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій з іншими органами державної влади,
органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та
громадянами
Стаття 27. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих
митних установ та організації та їх службових осіб з іншими
органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а
також з підприємствами та громадянами
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації
та їх службові особи при виконанні покладених на них завдань
взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, а також з підприємствами та громадянами, в
порядку, встановленому законодавством.
У відносинах з митними органами інтереси підприємств та
громадян можуть представляти митні брокери на підставі
відповідного договору, укладеного з підприємством, або
нотаріально посвідченої довіреності (доручення), виданої
громадянином., інші особи на підставі нотаріально посвідчених
довіреностей (доручень). Інтереси громадян, крім того, можуть
представляти інші громадяни на підставі нотаріально посвідчених
довіреностей (доручень).
У разі виявлення під час здійснення митних процедур
працівниками митних органів ознак злочинів керівник митного
органу чи особа, яка його заміщує, повідомляє про це
правоохоронні органи або органи виконавчої влади з питань охорони
державного кордону, залежно від їх компетенції.
Органи виконавчої влади з питань охорони державного кордону
та правоохоронні органи повідомляють митним органам про виявлені
порушення вимог цього Кодексу або контрабанду.
Стаття 29. Взаємовідносини митних органів з іншими органами
державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення
товарів через митний кордон України
Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім
митного контролю, можуть підлягати санітарно-епідеміологічному,
ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному
контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні
органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють
зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством
України.
Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний
кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених
чинним законодавством України необхідних для цього товару видів
контролю, зазначених у частині першій цієї статті.
Стаття 30. Взаємодія митних органів з органами виконавчої
влади та Національним банком України
Митні органи взаємодіють з органами виконавчої влади в межах
повноважень, встановлених цим Кодексом, законами України.
У справі забезпечення надходження коштів до Державного
бюджету України спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади в галузі митної справи підконтрольний
Міністерству фінансів України.
Митні органи інформують Національний банк України та
фінансові органи України про перерахування ними коштів до
Державного бюджету України.
Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між
митними та іншими органами виконавчої влади України щодо
справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів
встановлюється Конституцією, цим Кодексом та іншими законами
України.
Стаття 31. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій з органами місцевого самоврядування
і місцевими державними адміністраціями
Місцеві державні адміністрації та органи місцевого
самоврядування взаємодіють з митними органами, спеціалізованими
митними установами та організаціями в межах повноважень,
встановлених законами.
ГЛАВА 4. Інформування та консультування з питань митної
справи
Стаття 32. Інформування щодо правил переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України
Митні органи зобов'язані інформувати заінтересованих осіб
про митні правила, норми та умови переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України.
Стаття 33. Інформація щодо нормативно-правових актів з
питань митної справи
Інформація про нормативно-правові акти з питань митної
справи (назва акта, його основні положення, інформація про
опублікування), безоплатно надається митними органами
заінтересованим особам за їх запитами.
Стислі довідки щодо основних положень законодавства з питань
митної справи розміщуються для загального ознайомлення в місцях
розташування митних органів.
Стаття 34. Надання текстів нормативно-правових актів та
консультування з питань митної справи
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації
можуть надавати заінтересованим особам, у тому числі на платній
основі, консультації з питань митної справи, а також тексти
опублікованих нормативно-правових актів з зазначених питань.
Порядок надання текстів нормативно-правових актів та
консультацій з питань митної справи визначається законодавством
та цим Кодексом. Види консультацій, в тому числі платних, що
можуть надаватися митними органами, а також розміри плати за їх
надання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 35. Відповідальність за недостовірну інформацію
За недостовірність наданої інформації з питань митної справи
службові особи митних органів, спеціалізованих митних установ та
організацій несуть відповідальність, передбачену законом.
ГЛАВА 5. Міжнародне співробітництво з питань митної справи
Стаття 36. Участь України у міжнародному співробітництві з
питань митної справи
Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань
митної справи.
У митній справі Україна дотримується загальновизнаних у
міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів,
митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у
світових митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує
виконання міжнародних договорів України з митних питань, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 37. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи
Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади в галузі митної справи спрямовується та
координується Кабінетом Міністрів України.
Проведення переговорів та консультативної роботи, пов'язаної
з підготовкою міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод з
питань митної справи може здійснюватись спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за
дорученням Кабінету Міністрів України в обсязі повноважень,
наданих ним.
Стаття 38. Зв'язки спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади в галузі митної справи з міжнародними
митними організаціями
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи представляє Україну у Всесвітній митній
організації, інших міжнародних митних організаціях.
Міжнародне співробітництво у галузі митної справи спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи здійснюється за погодженням з Міністерством
закордонних справ України.
Стаття 39. Міжнародне співробітництво у галузі митної справи
Відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, може здійснюватися:
1) створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні
України;
2) проведення спільного контролю у пунктах пропуску на
митному кордоні України;
3) узгоджене застосування процедур митного контролю, митного
оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються
митними органами для здійснення митних процедур;
4) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання,
виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил;
5) проведення інших спільних одноразових чи постійних
заходів з питань, що згідно з цим Кодексом та іншими актами
законодавства України належать до компетенції митних органів.
Стаття 40. Підтримання оперативного зв'язку між митними
органами України і митними органами суміжних іноземних держав
З метою розв'язання невідкладних питань щодо пропуску
товарів і транспортних засобів, виявлення та припинення
контрабанди і порушення вимог цього Кодексу, забезпечення
законності і правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон
України начальникові реґіональної митниці, начальникові митниці
та їх заступникам надається право проведення робочих зустрічей з
представниками митного органу суміжної іноземної держави.
Про час, умови і мету таких зустрічей начальник митного
органу або його заступник інформує начальника відповідного органу
охорони Державного кордону України.
Порядок проведення таких зустрічей визначається Положенням,
затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Стаття 41. Взаємодія митних органів України з митними та
іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними
організаціями
Взаємодія митних органів України з митними та іншими
уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними
організаціями з питань, пов'язаних з провадженням у справах про
контрабанду та порушення вимог цього Кодексу, здійснюється
митними органами України в порядку, передбаченому міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України.
РОЗДІЛ ІІ. Митний контроль
ГЛАВА 6. Організація митного контролю
Стаття 42. Здійснення митного контролю
Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби,
що переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль передбачає проведення митними органами
мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення дотримання
законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких
процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно
до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів України, а
також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Митний контроль транспортних засобів перевізників у пунктах
пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово
та відповідно до Типових технологічних схем пропуску через
державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та
повітряних транспортних засобів перевізників, що затверджуються
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 43. Форми митного контролю
Митний контроль здійснюється безпосередньо службовими
особами митних органів шляхом:
1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого
контролю;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і
транспортних засобів, особистого огляду громадян);
3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються
через митний кордон України;
4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;
5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що
переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності,
достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів,
які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів
через митний кордон України;
6) огляду територій та приміщень складів тимчасового
зберігання, митних ліцензійних складів, вільних митних зон,
магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де можуть
знаходитись товари і транспортні засоби, що підлягають митному
контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено
на митні органи законом;
7) в інших формах, передбачених цим Кодексом та іншими
законами України з питань митної справи.
Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом
Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.
Стаття 44. Вибірковість митного контролю
Під час проведення митного контролю митні органи самостійно
визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення
дотримання законодавства України з питань митної справи та
міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, контроль за дотриманням яких
покладено на митні органи.
Стаття 45. Тривалість перебування під митним контролем
Товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем
з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним
режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів і
транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту
перетинання ними митного кордону України.
У разі вивезення за межі митної території України митний
контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів і
транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в
установленому цим Кодексом порядку.
Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під
митним контролем на території зони митного контролю у пункті
пропуску на митному кордону України встановлюється відповідно до
технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і
транспортних засобів.
Митний контроль закінчується:
у разі ввезення на митну територію України - після
здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і
транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон
України;
у разі вивезення за межі митної території України - після
здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і
транспортних засобів та перетинання ними митного кордону України,
за винятком митних режимів, які передбачають перебування під
митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Стаття 46. Строки пред'явлення митному органу товарів і
транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон
Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом
з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони
переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари
і транспортні засоби пред`являються для контролю митним органам у
незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України
та в інших місцях митної території України, встановлених митними
органами для здійснення митного контролю та оформлення, не
пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і
транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.
Встановлений у частині першій цієї статті строк, як виняток,
може збільшуватися у порядку та на умовах, визначених Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 47. Документи та відомості, необхідні для здійснення
митного контролю
Особи, що переміщують товари і транспортні засоби через
митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою
цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати цим
органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного
контролю.
Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення
митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом
Міністрів України відповідно до цього Кодексу.
Правоохоронні органи України, фінансово-кредитні установи,
податкові та інші контролюючі органи України відповідно до
законодавства України на запити митних органів або за власною
ініціативою інформують митні органи про наявні в них відомості,
необхідні для здійснення митного контролю.
Стаття 48. Доступ посадових осіб митних органів на територію
чи в приміщення підприємств для здійснення митного контролю
Посадові особи митних органів з метою здійснення митного
контролю мають право в межах наданої їм законами України
компетенції безперешкодного доступу на територію чи в приміщення
будь-якого підприємства незалежно від форм власності та
підпорядкування, де знаходяться товари, що підлягають митному
контролю.
Стаття 49. Спільний митний контроль на митному кордоні
України
На підставі міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, на кордоні
України може здійснюватися спільний митний контроль разом з
митними органами суміжних держав.
ГЛАВА 7. Зони митного контролю
Стаття 50. Місця розташування зон митного контролю
З метою забезпечення здійснення митними органами митного
контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються
через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з
виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень
вимог цього Кодексу в пунктах пропуску на митному кордоні
України, в межах прикордонної смуги на державному кордоні, у
морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях,
на територіях підприємств, спеціальних митних зон, а також в
інших місцях, визначених митними органами, створюються зони
митного контролю.
Стаття 51. Порядок створення зон митного контролю
Порядок створення зон митного контролю, їх межі, режим їх
функціонування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Зони митного контролю в межах пунктів пропуску через
державний кордон створюються уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з питань митної справи за погодженням з
уповноваженим органом центральної виконавчої влади з питань
охорони державного кордону України
Стаття 52. Розміщення споруд та об'єктів у зоні митного
контролю
У зонах митного контролю, створених в межах пунктів пропуску
на митному кордоні споруди та об'єкти інфраструктури, що належать
іншим органам, уповноваженими здійснювати види контролю,
зазначені у статті 29 цього Кодексу, розміщуються з дозволу
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в
галузі митної справи та з питань охорони державного кордону
України. Порядок надання таких дозволів визначається Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 53. Режим зони митного контролю. Забезпечення
законності і правопорядку у зоні митного контролю
Режим зони митного контролю - це встановлені цим Кодексом та
іншими законодавчими актами з питань митної справи приписи,
заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних
засобів та громадян, умови розташування будівель та споруд, а
також здійснення виробничої, комерційної та іншої господарської
діяльності у зоні митного контролю.
Забезпечення безпеки громадян, а також схоронності товарів,
що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму,
законності та правопорядку у зоні митного контролю покладається
на відповідні митні органи.
Стаття 54. Господарська діяльність у зоні митного контролю.
Переміщення громадян, товарів і транспортних засобів через зону
митного контролю
Здійснення господарської діяльності у зоні митного контролю,
переміщення товарів, транспортних засобів, громадян, у тому числі
посадових осіб органів державної влади, через межі зони митного
контролю і в межах цієї зони допускається тільки з дозволу
керівника або заступника керівника відповідного митного органу і
під контролем службових осіб цього органу, за винятком випадків,
передбачених законами України.
ГЛАВА 8. Здійснення митного контролю
Стаття 55. Права митних органів щодо здійснення митного
контролю
Митні органи у межах своїх повноважень, визначених цим
Кодексом, вправі застосовувати примусові заходи до порушників
режиму зони митного контролю.
Митні органи вправі у примусовому порядку зупиняти і
повертати
в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без
дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю на митну
територію України, а також морські та річкові судна, які без
дозволу митних органів вийшли з зони митного контролю за межі
митної території України і не перебувають у територіальних водах
інших держав.
Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування
встановлюється цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 56. Подання документів та відомостей, необхідних для
здійснення митного контролю
Документи, необхідні для здійснення митного контролю,
подаються митному органові:
1) при перетинанні товарами і транспортними засобами митного
кордону України;
2) при декларування товарів і транспортних засобів;
3) при повідомленні митного органу про намір здійснити
переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон
України;
4) при здійсненні митними органами інших контрольних функцій
відповідно до цього Кодексу.
Стаття 57. Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів
З метою перевірки законності переміщення через митний кордон
України товарів і транспортних засобів митний орган має право на
проведення огляду цих товарів і транспортних засобів.
Переогляд товарів і транспортних засобів може бути здійснено
за рішенням керівника митного органу або його заступника, якщо є
підстави вважати, що зазначені товари і транспортні засоби
переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього
Кодексу та інших законів України з питань митної справи.
Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів
здійснюється тільки в присутності особи, яка переміщує їх через
митний кордон, чи зберігає під митним контролем.
Стаття 58. Огляд та перегляд ручної поклажі та багажу
Якщо є підстави вважати, що у ручній поклажі або багажі
громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому
числі транзитом, товари, які підлягають обліку і контролю органів
державної влади, зазначених у статті 29 цього Кодексу, чи товари,
при митному оформленні яких справляються податки та збори, а
також товари, переміщення яких через митний кордон України
заборонене або обмежене, митний орган має право провести огляд, а
у разі необхідності - і переогляд ручної поклажі та багажу з їх
розпакуванням.
Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу громадянина
здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним
особи.
Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу за відсутності
громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюється:
1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж
містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров'я
людей, тварин та рослин, а також довкілля;
2) якщо громадянин чи уповноважена ним особа не з'явилися
протягом одного місяця з дня надходження несупроводжуваного
багажу;
3) якщо товари пересилаються у міжнародних поштових
відправленнях або міжнародних експрес-відправленнях;
4) у разі залишення на території України ручної поклажі і
багажу з порушенням зобов'язання про їх транзит через територію
України.
Огляд та переогляд ручної поклажі і багажу у разі
відсутності громадянина чи його уповноваженого представника
здійснюються в присутності представників підприємства, що
здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх
зберігання.
Про здійснення огляду та переогляду у випадках, зазначених у
пунктах 1 та 2 частини третьої цієї статті, складається акт,
форму якого встановлює спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади в галузі митної справи.
Стаття 59. Особистий огляд
Особистий огляд, як виняткова форма митного контролю,
проводиться за письмовим рішенням керівника митного органу або
особи, яка його заміщує, якщо є достатні підстави вважати, що
громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває
в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного
аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є
безпосередніми предметами порушення вимог цього Кодексу або
заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи
транзиту через територію України.
На митному пості особистий огляд може також проводитися за
письмовим рішенням керівника поста або особи, яка його заміщує, з
обов'язковим повідомленням протягом доби начальника митного
органу про підстави і результати такого огляду.
Перед початком огляду посадова особа митного органу повинна
пред'явити громадянину письмову постанову керівника митного
органу, керівника митного поста чи особи, яка їх заміщує,
ознайомити громадянина з його правами та обов'язками під час
проведення такого огляду і запропонувати добровільно пред'явити
приховувані товари.
Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що
відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, службовою
особою митного органу однієї статі з громадянином, який проходить
огляд, у присутності не менш як двох понятих тієї ж статі. Як
поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах
огляду. Понятими не можуть бути родичі особи, яка підлягає
особистому огляду, а також працівники митних органів. Доступ до
приміщення, де проводиться огляд, громадян, які не беруть участі
у ньому, і можливість спостерігати за проведенням огляду з боку
таких громадян мають бути виключені. Обстеження органів тіла
громадянина, який підлягає огляду, має проводитись лише
спеціалістом.
Під час проведення особистого огляду складається протокол за
формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Протокол підписується службовою особою митного органу, що
проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які
були присутні під час огляду, а у разі обстеження спеціалістом -
також цим працівником. Громадянин, який проходив огляд, має право
зробити заяву в такому протоколі.
Копія протоколу надається громадянинові.
Особистому огляду не підлягають Президент України, Голова
Верховної Ради України, Народні депутати України, Прем'єр-міністр
України, члени Кабінету Міністрів України, Голова Верховного Суду
України, Голова та судді Конституційного Суду України, Голова
Рахункової палати, Голова Антимонопольного комітету України,
Голова Фонду державного майна України та члени їхніх сімей, які
прямують разом з ними.
Стаття 60. Облік товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України
Облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України - це реєстрація митним органом зазначених
товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного
контролю.
Облік товарів, що переміщуються через митний кордон України
трубопровідним транспортом та лініями електропередачі,
здійснюється з використанням відповідних приладів обліку.
Форми документів для здійснення обліку товарів і
транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон
України, встановлюються спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Стаття 61. Усне опитування громадян та посадових осіб
підприємств
Для забезпечення митного контролю службовими особами митного
органу може проводитися усне опитування громадян та посадових
осіб підприємств.
Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств при
здійсненні митного контролю - це отримання службовоюю особою
митного органу інформації, що має значення для здійснення митного
контролю, від осіб, які володіють такою інформацією.
В ході усного опитування складається протокол, форма якого
затверджується спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи.
Стаття 62. Перевірка системи звітності та обліку товарів, що
переміщуються через митний кордон України
Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних
засобів, що переміщуються через митний кордон України - це
проведення митними органами на підприємствах, за діяльністю яких
здійснюється митний контроль, дій щодо встановлення відповідності
документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам,
установленим цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Стаття 63. Огляд територій та приміщень складів тимчасового
зберігання, митних ліцензійних складів, вільних митних зон,
магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де можуть
знаходитись товари і транспортні засоби, що підлягають митному
контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено
на митні органи
Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання,
митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів
безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть
знаходитись товари і транспортні засоби, що підлягають митному
контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою законом
покладено на митні органи, може здійснюватися службовими особами
митних органів з метою:
а) перевірки законності ввезення на митну територію України
товарів і транспортних засобів, дотримання порядку їх ввезення, а
також правильності та повноти сплати податків та зборів;
б) перевірки відповідності фактичної кількості ввезених
товарів і транспортних засобів відомостям, заявленим у митній
декларації;
в) перевірки дотримання установлених цим Кодексом та іншими
законами України правил провадження діяльності, контроль за якою
покладено на митні органи.
За результатами огляду територій та приміщень складається
акт, форма якого встановлюється спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Копія акту вручається відповідно власникові складу тимчасового
зберігання, митного ліцензійного складу, магазину безмитної
торгівлі або керівникові чи заступникові керівника органу
управління спеціальної митної зони, власникам приміщень та
складів.
Стаття 64. Використання технічних та спеціальних засобів для
здійснення митного контролю
Для здійснення митного контролю в порядку, встановленому
законодавством України, можуть використовуватися технічні та
спеціальні засоби, безпечні для життя і здоров'я людини, тварин
та рослин і такі, що не завдають шкоди товарам та транспортним
засобам.
Стаття 65. Операції з товарами і транспортними засобами,
митне оформлення яких не закінчено
З дозволу митного органу може здійснюватися навантаження,
вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки,
розпакування, упакування, перепакування товарів, митне оформлення
яких не закінчено, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на
цих товарах або їх упаковці, а також заміна транспортного засобу.
Зазначені операції здійснюються за рахунок власників товарів і
транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон
України, або уповноважених ними осіб.
Митні органи та правоохоронні органи мають право вимагати
від осіб, що переміщують товари і транспортні засоби через митний
кордон України, дій, передбачених частиною першою цієї статті. У
цьому випадку зазначені операції здійснюються за рахунок цих
органів. У разі, якщо в результаті цих операцій будуть виявлені
порушення законодавства України, вартість операцій
відшкодовується власниками товарів, транспортних засобів або
уповноважених ними осіб.
Користування та розпорядження товарами і транспортними
засобами, митне оформлення яких не закінчено, забороняється крім
випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 66. Ідентифікація товарів, транспортних засобів,
приміщень та інших місць під час здійснення митного контролю
Товари, що перебувають під митним контролем, транспортні
засоби, приміщення, де перебувають чи можуть перебувати товари,
які підлягають митному контролю, або провадиться чи може
провадитися діяльність, контроль за якою покладено на митні
органи, а також прилади обліку енергоносіїв, електричної,
теплової та інших видів енергії можуть ідентифікуватися митними
органами.
Ідентифікація здійснюється шляхом накладення митних
забезпечень: одноразових номерних запірно-пломбувальних
пристроїв, печаток, голографічних міток, нанесення цифрового,
літерного чи іншого маркування, ідентифікаційних знаків,
проставлення штампів, взяття проб і зразків, складання опису
товарів і транспортних засобів, креслень, масштабних зображень,
виготовлення фотографій, ілюстрацій, використання
товаросупровідної документації тощо.
Засоби ідентифікації можуть змінюватися чи знищуватися
тільки митними органами або за їх дозволом іншими органами, за
винятком випадків, коли існує реальна загроза знищення,
безповоротної втрати чи істотного псування товарів і транспортних
засобів. У таких випадках митний орган терміново сповіщається про
зміну, вилучення чи знищення засобів ідентифікації з поданням
документальних доказів існування зазначеної загрози.
Стаття 67. Залучення спеціалістів та експертів для участі у
здійсненні митного контролю
У разі потреби для участі у здійсненні митного контролю
можуть залучатися спеціалісти та експерти.
Залучення спеціалістів та експертів здійснюється керівником
митного органу або його заступником за погодженням з керівником
підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи
експерт.
Спеціаліст та експерт, які беруть участь у здійсненні
митного контролю, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних
з їх участю у здійсненні митного контролю. За спеціалістами та
експертами зберігається середня заробітна плата за місцем роботи
за час, що був затрачений у зв'язку з такою участю.
Виплати, пов'язані із залученням спеціалістів та експертів,
включаючи витрати на їх проїзд, добові за час перебування у
відрядженні для участі у здійсненні митного контролю, та
винагорода за виконану спеціалістами і експертами роботу
здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету у порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України.
ГЛАВА 9. Особливі процедури митного контролю
Стаття 68. Звільнення від окремих форм митного контролю
Звільнення від окремих форм митного контролю встановлюється
цим Кодексом, іншими законами України, а також міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Незастосування митного контролю не означає звільнення від
обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України.
Стаття 69. Звільнення від митного огляду
Митному огляду не підлягає ручна поклажа та супроводжуваний
багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних
депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету
Міністрів України, Голови Верховного Суду України, Голови та
суддів Конституційного Суду України, Голови Рахункової палати,
Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного
майна України та членів їхніх сімей, які прямують разом з ними.
Стаття 70. Спрощений митний контроль
Реґіональні митниці, митниці, за погодженням зі спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи можуть застосовувати спрощений митний контроль.
Спрощений митний контроль застосовується у випадках
переміщення громадянами через митний кордон України товарів, що
не підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню і не
належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний
кордон України встановлено заборони чи обмеження.
Спрощений митний контроль застосовується митними органами, в
яких обладнано зони (коридори) спрощеного митного контролю.
Громадяни, які проходять через зони (коридори) спрощеного
митного контролю, звільняються від подання митної декларації.
Звільнення від подання митної декларації не означає
звільнення громадян від обов'язкового дотримання порядку
переміщення товарів через митний кордон України.
Стаття 71. Митний контроль після пропуску товарів і
транспортних засобів
Незалежно від закінчення операцій митного контролю,
оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний
контроль за ними може здійснюватись, якщо є достатні підстави
вважати, що мають місце порушення законодавства України чи
міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, контроль за виконанням яких
покладено законом на митні органи.
Такий контроль здійснюється на підставі письмового
розпорядження керівника митного органу або особи, яка його
заміщує.
РОЗДІЛ ІІІ. Митне оформлення
ГЛАВА 10. Загальні положення
Стаття 72. Мета митного оформлення
Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних
під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України, та оформлення
результатів такого контролю, а також статистичного обліку
ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і
транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне
оформлення здійснюється службовими особами митного органу.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також
форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються
під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, та
порядок їх заповнення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 73. Місце і час здійснення митного оформлення
Митне оформлення здійснюється в місцях розташування
відповідних підрозділів митних органів протягом часу, що його
встановлюють митні органи за погодженням з органами,
уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 29
цього Кодексу.
Відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, митне оформлення у пунктах
пропуску через митний кордон України може здійснюватися
цілодобово.
Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України резидентами (крім
громадян), за винятком випадків переміщення товарів і
транспортних засобів через територію України у режимі транзиту,
здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких
розташовані ці резиденти. У випадках, визначених Кабінетом
Міністрів України, митне оформлення в іншому митному органі може
здійснюватися за письмовим погодженням між цим митним органом і
митним органом, у зоні діяльності якого розташований відповідний
резидент.
Місце здійснення митного оформлення товарів і транспортних
засобів, що переміщуються через митний кордон України
нерезидентами (крім громадян), визначається Кабінетом Міністрів
України.
Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через територію України у режимі транзиту,
здійснюється митним органом за місцем ввезення цих товарів і
транспортних засобів на митну територію України.
Товари, які при ввезені на митну територію України були
оформлені у режим митного складу, у подальшому можуть бути
переоформлені у режим транзиту митним органом за місцем
розташування митного ліцензійного складу, на якому зберігаються
зазначені товари.
Уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи можуть визначатися ділянки території з комплексом
будівель, споруд, інженерно-технічних засобів та комунікацій,
необхідних для здійснення митного контролю та оформлення товарів
і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон
України - вантажні митні комплекси, автопорти, автотермінали.
Вантажний митний комплекс, автопорт, автотермінал можуть входити
до митної системи України як спеціалізована митна організація або
належати на праві власності юридичній особі - резиденту,
зареєстрованій як суб'єкт підприємницької діяльності. Відкриття
вантажних митних комплексів, автопортів, автотерміналів
суб'єктами підприємницької
діяльності здійснюється за погодженням із уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Вимоги, яким повинен відповідати вантажний митний комплекс,
автопорт, автотермінал, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Митне оформлення товарів і транспортних засобів, які
вивозяться за межі митної території громадянами, може
здійснюватися у будь-якому митному органі на всій митній
території України.
Митне оформлення товарів (крім тих, що переміщуються у
несупроводжуваному багажі, а також автомобілів), які ввозяться на
митну територію України громадянами, здійснюється у пунктах
пропуску через митний кордон України.
Митне оформлення товарів, які ввозяться на митну територію
України громадянами у несупроводжуваному багажі, здійснюється
митними органами за місцем проживання або тимчасового перебування
зазначених громадян.
Місця здійснення митного оформлення автомобілів, які
ввозяться на митну територію України громадянами, визначається
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи.
На прохання осіб, що переміщують через митний кордон України
товари і транспортні засоби, митне оформлення може здійснюватися
поза місцем розташування митних органів, а також поза робочим
часом, установленим для митних органів на умовах, визначених цим
Кодексом.
За митне оформлення товарів і транспортних засобів поза
місцем розташування митних органів або поза робочим часом,
установленим для митних органів, митними органами з
заінтересованих осіб справляється плата в порядку та у розмірах,
установлених Кабінетом Міністрів України.
Розмір плати не може перевищувати вартості витрат на
вчинення відповідних дій.
За рішенням спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади в галузі митної справи митне оформлення товарів
окремих видів може здійснюватися у спеціально визначених для
цього митних органах.
Стаття 74. Початок митного оформлення
Митне оформлення розпочинається після подання митному органу
митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного
контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і
транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних
засобів та документів на них до митного контролю та митного
оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток
на митній декларації та інших товаро-супровідних документах".
Стаття 75. Присутність декларантів під час митного
оформлення
Декларанти можуть бути присутніми під час митного оформлення
товарів і транспортних засобів, які пред'являються ними для
такого оформлення.
У випадках застосування заходів, передбачених статтями 57,
58 цього Кодексу, а також на вимогу митного органу присутність
декларантів під час митного оформлення є обов'язковою.
Стаття 76. Митне оформлення військових транспортних засобів
та військової техніки України
Військова техніка, укомплектована повністю військовою
командою, та бойові повітряні судна, а також військові кораблі,
судна забезпечення Військово-Морських Сил, які перетинають митний
кордон України, підлягають митному оформленню. Порядок такого
оформлення встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Митне оформлення військової техніки, військових кораблів
(суден), бойових та військово-транспортних повітряних суден
іноземних держав здійснюється митним органом за участю
представників Міністерства оборони України.
Стаття 77. Взяття проб та зразків товарів
З метою здійснення митного контролю та митного оформлення
товарів митним органом за вмотивованим письмовим розпорядженням
відповідної службової особи цього органу можуть братися проби та
зразки зазначених товарів для дослідження (аналізу, експертизи).
Оплата проведення дослідження (аналізу, експертизи) товарів
здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.
Проби та зразки товарів, що перебувають під митним
контролем, з дозволу митного органу можуть братись також
декларантами та відповідними органами державного контролю.
Проби та зразки беруться у мінімальній кількості, що
забезпечує можливість проведення їх дослідження (аналізу,
експертизи) за нормативами, затвердженими спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи.
Про взяття проб та зразків товарів, що перебувають під
митним контролем, складається акт за формою, встановленою
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі митної справи.
Декларанти вправі бути присутніми під час взяття проб та
зразків товарів службовими особами митного органу та інших
органів державного контролю. Взяття проб та зразків товарів, що
перебувають під митним контролем, іншими органами державного
контролю, а також декларантами здійснюється у присутності
службових осіб митних органів. Декларанти зобов'язані сприяти
службовим особам митних органів під час взяття проб та зразків
товарів і здійснювати за свій рахунок вантажні та інші необхідні
операції.
Окрема митна декларація на проби та зразки товарів не
подається за умови, що відомості про них будуть наведені в митній
декларації, яка подається щодо всіх товарів, які переміщуються
через митний кордон України.
Декларанти мають право ознайомитись з результатами
проведеного дослідження (аналізу, експертизи) взятих проб та
зразків товарів та отримувати копії результатів досліджень
(аналізів, експертиз). Митні органи мають бути ознайомлені з
результатами проведених досліджень (аналізу, експертизи) проб та
зразків товарів, що перебувають під митним контролем, взятих
іншими органами державного контролю, а також декларантами.
Митним органам також повинні надаватися копії результатів
таких досліджень (аналізів експертиз).
Митні органи не відшкодовують витрат, понесених декларантом
в результаті взяття проб та зразків товарів, що перебувають під
митним контролем. Витрати на проведення дослідження (експертизи)
проб та зразків товарів, понесені митними органами та митними
лабораторіями, особою, яка має повноваження щодо таких товарів,
не відшкодовуються, за винятком випадків, коли таке дослідження
(експертиза) проводиться з ініціативи зазначеної особи.
Порядок взяття проб та зразків товарів, строк проведення їх
дослідження (аналізу, експертизи), а також розпорядження ними
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 78. Подання митним органам актів, складених
підприємствами
Підприємства, що переміщують товари через митний кордон
України, в присутності службової особи митного органу складають
акти про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у
необхідних для здійснення митного контролю документах, про
пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування. Зазначені акти
подаються відповідним митним органам.
Форма акту встановлюється спеціально уповноваженим
центральним орган виконавчої влади в галузі митної справи
Стаття 79. Мова документів, які подаються для здійснення
митного контролю та митного оформлення
Документи, необхідні для здійснення митного контролю та
митного оформлення товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України при здійсненні
зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу
українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є
Україна, або іншою іноземною мовою, яка є поширеною у світі. Якщо
оригінали таких документів складені іншою мовою, декларант має
забезпечити їх переклад на українську мову за власний рахунок.
Стаття 80. Строки митного оформлення Митне оформлення
здійснюється митним органом, як правило,
протягом однієї доби з часу пред'явлення транспортних засобів і
товарів, що підлягають митному оформленню, подання митної
декларації та всіх необхідних документів і відомостей.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання
митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього
Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.
Cтаття 81. Cпрощений порядок митного оформлення деяких видів
товарів
У разі переміщення через митний кордон України товарів,
необхідних для подолання наcлідків cтихійного лиха, аварій,
катаcтроф, епідемій, а також живих тварин, органів та інших
анатомічних матеріалів людини для потреб трансплантації, товарів,
що мають обмежений строк чи особливий режим зберігання,
радіоактивних матеріалів, фото-, аудіо- і відеоматеріалів для
заcобів маcової інформації, товарів міжнародної технічної та
гуманітарної допомоги, товарів що слідують по процедурі МДП, їх
митне оформлення здійcнюється першочергово у cпрощеному порядку.
Умови застосування спрощеного порядку митного оформлення
визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 82. Обов'язки митного органу щодо роз'яснення вимог,
виконання яких забезпечує можливість митного оформлення
У разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний
кордон України товарів і транспортних засобів митний орган
зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове
повідомлення з зазначенням причин відмови та вичерпним
роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного
оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через
митний кордон України.
ГЛАВА 11. Декларування
Стаття 83. Процедура декларування
Декларування здійcнюєтьcя шляхом заявлення за вcтановленою
формою (пиcьмовою, уcною, шляхом вчинення дій) точних відомостей
про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний
кордон України, а також відомоcтей, необхідних для здійснення їх
митного контролю та митного оформлення.
Умови та порядок застосування форм декларування, перелік
відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного
оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а форма
митних документів і порядок їх заповнення встановлюються
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі митної справи.
Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 84. Тимчасова та неповна декларація
Якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі
декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на
митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх
через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються
транзитом через територію України), такі товари можуть бути
випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання
митному органу тимчасової чи неповної декларації та під
зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у
звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску
товарів у вільний обіг.
Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з
наступним оформленням митних документів у повному обсязі
приймається митним органом, виходячи з обставин переміщення таких
товарів через митний кордон України, характеристики підприємства,
установи, організації та за умови сплати належних податків та
зборів у повному обсязі.
Стаття 85. Періодична митна декларація
У разі, коли товари регулярно переміщуються через митний
кордон України однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та
підставах, митний орган може дозволити такій особі подавати
періодичну митну декларацію, яка оформляється на переміщення
товарів за певний погоджений з митним органом період.
Порядок та умови подання періодичної митної декларації
визначаються Кабінетом Міністрів України.
Cтаття 86. Місце декларування
Товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний
кордон України, декларуються митному органу, який здійснює митне
оформлення цих товарів і транспортних засобів.
Транспортні засоби, що використовуються для переміщення
товарів, декларуються одночасно з цими товарами, за винятком
випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Морські, річкові та повітряні судна декларуються митному
органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України
або в порту чи аеропорту відправлення з митної території України.
Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, які
перевозять пасажирів, декларуються в місці перетину митного
кордону України або в митному органі за місцем розташування
власника транспортного засобу.
Стаття 87. Строки декларування
Митна декларація подається митному органу, який здійснює
митне оформлення, протягом десяти днів з дати доставлення товарів
і транспортних засобів у митний орган призначення.
Товари, що переміщуються через митний кордон України
громадянами, декларуються митному органу одночасно з
пред'явленням цих товарів.
Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких
перевозяться пасажири, у разі в'їзду на митну територію України
декларуються митному органу не пізніше трьох годин з моменту
прибуття у пункт пропуску на митному кордоні України, а у разі
виїзду за межі митної території - не пізніше ніж за три години до
перетинання митного кордону України.
Зазначені строки можуть продовжуватися у порядку та на
умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Cтаття 88. Прийняття митної декларації
Митна декларація приймаєтьcя та реєcтруєтьcя митним органом
у порядку, що визначаєтьcя спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Подання митної декларації повинно cупроводжуватиcь наданням
митному органу комерційних супровідних та інших необхідних
документів, перелік яких визначається спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Митна декларація приймається митним органом, якщо
встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї
додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної
декларації фіксується службовою особою митного органу, що її
прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та
відповідним записом у документах митного органу.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що
засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної
декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим
Кодексом.
Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна
бути мотивована, а причини відмови письмово повідомлені
декларанту.
Стаття 89. Декларанти
Декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким
належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через
митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери
(посередники).
Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать
громадянам, крім того, можуть бути громадяни, уповноважені
власниками зазначених товарів і транспортних засобів на
здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями.
Стаття 90. Обов'язки декларанта
Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі
відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, є
він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються
через митний кордон України, митним брокером чи іншою
уповноваженою особою.
Декларант зобов'язаний:
здійснити декларування товарів і транспортних засобів
відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні
засоби для митного контролю і митного оформлення;
надати митному органу передбачені законодавством документи і
відомості, необхідні для виконання митних процедур;
сплатити податки та збори.
Стаття 91. Попередня митна декларація
До ввезення товарів на митну територію України декларантом
може подаватися до відповідного митного органу попередня митна
декларація.
Подання попередньої митної декларації при ввезенні на митну
територію України підакцизних товарів є обов'язковим.
Порядок подання попередньої митної декларації, її форма та
перелік відомостей, що зазначаються у ній, встановлюються
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі митної справи відповідно до вимог цього Кодексу.
Стаття 92. Зміна, доповнення та вилучення митної декларації
З дозволу митного органу відомості, зазначені у митній
декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна
декларація відкликана.
Зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише
до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного
оформлення.
Зміна, доповнення та відклик митної декларації після її
прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються.
Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають
істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо
товарів і транспортних засобів або впливають на умови
оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного
регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової
митної декларації, якщо це не суперечить положенням цього
Кодексу.
Службові особи митних органів не мають права заповнювати
митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в
митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що
належать до компетенції митних органів.
РОЗДІЛ ІV. Переміщення та пропуск товарів і транспортних
засобів через митний кордон України
ГЛАВА 12. Попередні операції
Стаття 93. Попередні операції
Попередніми операціями вважаються дії, що виконуються до
початку митного оформлення товарів і транспортних засобів.
Попередні операції покликані сприяти прискоренню митного
оформлення товарів і транспортних засобів, а також здійсненню
передбачених цим Кодексом митних процедур.
Умови та порядок застосування попередніх операцій,
передбачених цим Кодексом, не залежать від країни походження
товарів або країни їх відправлення.
Cтаття 94. Подання документів митним органам в пунктах
пропуску на митному кордоні України
Якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у
повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в
місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті
пропуску на митному кордоні України подаються транспортні,
комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про
товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про
можливість їх пропуску через митний кордон України.
Стаття 95. Повідомлення митних органів про намір ввезти
товари на митну територію України та про намір вивезти товари за
межі митної території України
Під час ввезення товарів на митну територію України
декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про
намір ввезти ці товари.
У разі вивезення товарів за межі митної території України
декларант попередньо повідомляє відповідний митний орган про
намір вивезти ці товари. Митний орган визначає час і місце
доставки зазначених товарів для здійснення митного контролю та
митного оформлення.
Порядок повідомлення митного органу про намір ввезти товари
на митну територію України або вивезти товари з цієї території
встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи.
Положення цієї статті не застосовуються до морських,
річкових та повітряних суден, які перетинають митну територію
України без зупинки в порту чи аеропорту, розташованому на митній
території України.
Cтаття 96. Доставка товарів та документів у місце, визначене
митним органом
Після подання зазначеного в статті 95 цього Кодексу
повідомлення декларант зобов'язаний доставити товари та документи
на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом
місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття
службових осіб митного органу.
Доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена
в строк, визначений митним органом у межах звичайних строків
доставки, виходячи з можливостей транспортного засобу,
встановленого маршруту та інших умов перевезення.
Товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після
прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю.
У місці доставки товари і транспортні засоби пред'являються,
а документи на них передаються митному органу. Заява про
пред'явлення товарів і транспортних засобів для митного контролю
та передання документів на них мають бути зроблені у мінімально
можливий строк після їх прибуття, а у разі прибуття поза робочим
часом, установленим для митного органу - у мінімально можливий
строк після початку роботи цього органу. Товари і транспортні
засоби, що прибувають, розміщуються у зонах митного контролю.
Зміна місця стоянки транспортного засобу, вивантаження,
перевантаження товарів, розпакування, пакування чи перепакування
товарів, зміна, вилучення чи пошкодження засобів ідентифікації
допускаються лише з дозволу митного органу.
Усі додаткові витрати, понесені декларантом внаслідок дій чи
обставин, передбачених цією статтею, митними органами не
відшкодовуються.
ГЛАВА 13. Переміщення товарів і транспортних засобів через
митний кордон України
Стаття 97. Пункти пропуску на митному кордоні України, через
які переміщуються товари і транспортні засоби
Переміщення товарів і транспортних засобів через митний
кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному
кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів
України відповідно до міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Переміщення окремих видів товарів через митний кордон
України може здійснюватися через спеціально визначені пункти
пропуску на митному кордоні України. Перелік таких пунктів
пропуску затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 98. Заборона щодо переміщення окремих товарів через
митний кордон України
Ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її
територію товарів окремих видів може заборонятися законами.
Не можуть бути пропущені через митний кордон України товари:
1) заборонені до ввезення в Україну;
2) заборонені до вивезення з України;
3) заборонені до транзиту через митну територію України.
4) щодо яких не було здійcнене митне оформлення;
5) які переміщуютьcя через митний кордон України з
порушенням вимог цього Кодекcу та інших законів України.
До переміщення через митний кордон України у міжнародних
поштових відправленнях забороняються культурні цінності.
Рішення митних органів щодо заборони або дозволу переміщення
через митний кордон України конкретних товарів може бути
оскаржена до суду.
Стаття 99. Обмеження щодо переміщення окремих товарів через
митний кордон України
У випадках, передбачених законом, на окремі товари можуть
запроваджуватись обмеження у разі їх переміщення через митний
кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України
здійснюється на підставі дозволів уповноважених органів
виконавчої влади, що виконують відповідні контрольні функції.
Переліки товарів, переміщення яких через митний кордон
України здійснюється на підставі дозволів органів державної
влади, порядок видачі таких дозволів затверджуються Кабінетом
Міністрів України. Органи виконавчої влади, уповноважені видавати
такі дозволи, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок переміщення через митний кордон України валютних
цінностей встановлюються Національним банком України.
Порядок здійснення митного контролю, оформлення та пропуску
через митний кордон України товарів, щодо яких встановлено
обмеження, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 100. Компетенція митних органів щодо здійснення
контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон
України
Митні органи здійснюють контроль за переміщенням культурних
цінностей через митний кордон України у взаємодії зі спеціально
уповноваженим державним органом контролю за вивезенням, ввезенням
і поверненням культурних цінностей та спеціально уповноваженим
державним органом в галузі архівної справи в порядку,
встановленому законом України.
ГЛАВА 15. Тимчасове зберігання
Стаття 105. Склади тимчасового зберігання
Товари з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску
відповідно до обраного режиму перебувають на тимчасовому
зберіганні під митним контролем. Такі товари до завершення
митного оформлення можуть з дозволу відповідного митного органу
розміщуватися на складах тимчасового зберігання. Митний режим
щодо зазначених товарів обирається під час передачі цих товарів
на тимчасове зберігання і не може змінюватися їх власником або
уповноваженою ним особою без погодження з відповідним митним
органом до закінчення строку тимчасового зберігання
З метою створення сприятливих умов та скорочення часу
проведення митного контролю та митного оформлення митним органом
може прийматись рішення про організацію складів тимчасового
зберігання, що належать транспортно-експедиційним організаціям,
які переміщують товари через митний кордон України, чи іншим
підприємствам, зі створенням зони митного контролю в межах таких
складів.
Як склади тимчасового зберігання можуть використовуватися
відповідним чином облаштовані складські приміщення, резервуари,
криті чи відкриті майданчики, призначені для зберігання товарів.
Дозвіл на їх використання як складів тимчасового зберігання
надається митними органами, в зоні діяльності яких розташовані
такі склади, у порядку, встановленому спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Допускається розміщення товарів, що перебувають на
тимчасовому зберіганні під митним контролем, на складах митних
органів.
Стаття 106. Дозвіл на використання приміщення як складу
тимчасового зберігання
Приміщення, резервуар або майданчик може бути використано
як склад тимчасового зберігання за наявності належним чином
оформленого дозволу відповідного митного органу. За видачу
дозволу на використання приміщення, резервуару, майданчика як
складу тимчасового зберігання справляється митний збір.
Порядок розгляду заяви і видачі дозволу на використання
приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового
зберігання визначається спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи веде облік складів тимчасового зберігання
та дозволів на їх відкриття, що видаються митними органами.
Якщо власник складу тимчасового зберігання не виконує
обов'язків, додаткових вимог або обмежень, зазначених у статтях
110 - 112 цього Кодексу, дозвіл на використання приміщення як
складу тимчасового зберігання може бути анульований митним
органом, який його видав. У разі анулювання дозволу митний збір,
зазначений у частині першій цієї статті, поверненню не підлягає.
Порядок оскарження анулювання дозволу власником складу
тимчасового зберігання визначається законом.
Стаття 107. Типи складів тимчасового зберігання
Склади тимчасового зберігання можуть бути закритого та
відкритого типу.
Склади тимчасового зберігання закритого типу призначаються
виключно для зберігання власником складу товарів, що належать
йому.
Склади тимчасового зберігання відкритого типу призначаються
для використання будь-якими особами.
Обов'язковою умовою для отримання дозволу на використання
приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового
зберігання відкритого типу є наявність у підприємства ліцензії на
право здійснення митної брокерської діяльності або діяльності
митного перевізника.
Стаття 108. Взаємовідносини власника складу тимчасового
зберігання з особами, які розміщують товари і транспортні засоби
на складі
Взаємовідносини власника складу тимчасового зберігання з
особами, які розміщують товари на складі, визначаються договором
зберігання.
Взаємовідносини митних органів, що є власниками складів, у
яких товари знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним
контролем, з особами, які розміщують такі товари на складі,
здійснюються відповідно до цього Кодексу та законодавства
України.
Стаття 109. Документи, необхідні для розміщення товарів і
транспортних засобів на складі тимчасового зберігання
Для розміщення товарів і транспортних засобів на складі
тимчасового зберігання митним органам подаються лише документи,
що дають змогу ідентифікувати ці товари і підтверджують законні
підстави знаходження цих товарів і транспортних засобів в особи,
яка бажає користуватися послугами складу.
Стаття 110. Обов'язки власника складу тимчасового зберігання
Власник складу тимчасового зберігання зобов'язаний:
1) облаштувати склад і створити всі необхідні умови для
забезпечення митного контролю;
2) виключити можливість вилучення із складу поза митним
контролем товарів і транспортних засобів, які зберігаються на
складі;
3) не перешкоджати здійсненню митного контролю;
4) вести облік і подавати митному органу звітність щодо
товарів і транспортних засобів, які зберігаються на складі,
відповідно до порядку, що встановлюється спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи;
5) забезпечити неможливість проникнення сторонніх осіб на
склад, де зберігаються товари і транспортні засоби;
6) обладнати склад не менше ніж двома засобами забезпечення
(ідентифікації), один з яких має знаходитись у віданні митного
органу;
7) виконувати умови дозволу на використання приміщення,
резервуару, майданчика як складу тимчасового зберігання та вимоги
митного органу, в тому числі забезпечувати доступ службових осіб
митного органу до товарів, що зберігаються на складі, в будь-який
час на їхню вимогу надавати митним органам приміщення, обладнання
і засоби зв'язку для здійснення і забезпечення митного контролю
та митного оформлення.
Стаття 111. Додаткові права митних органів щодо складів
тимчасового зберігання
Митні органи можуть встановлювати обов'язкові вимоги щодо
конструкції, облаштування і місця розташування складів
тимчасового зберігання відповідно до положення про склади
тимчасового зберігання, що затверджується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи.
Митний орган має право не дозволяти розміщення товарів на
складі тимчасового зберігання, якщо власник складу не забезпечує
належних умов для діяльності на його території службових осіб
митного органу з метою проведення митного контролю за такими
товарами.
Стаття 112. Обмеження щодо розміщення товарів на складі
тимчасового зберігання
На складі тимчасового зберігання можуть розміщуватися
будь-які товари. Товари, які можуть заподіяти шкоду іншим
товарам, або ті, що потребують особливих умов зберігання, повинні
розміщуватися в спеціально пристосованих приміщеннях складу
тимчасового зберігання.
Не підлягають передачі на тимчасове зберігання підприємствам
товари, що зберігаються виключно митним органом відповідно до
статті 172 цього Кодексу.
Спеціально уповноважений центральний органо виконавчої влади
в галузі митної справи може визначати також перелік окремих видів
товарів, які передаються на тимчасове зберігання під митним
контролем лише на склади митних органів.
Стаття 113. Особа, відповідальна за схоронність товарів і
транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового зберігання
Відповідальним перед митними органами за втрату чи
пошкодження товарів і транспортних засобів, розміщених на складі
тимчасового зберігання, є власник складу тимчасового зберігання.
За видачу без дозволу митного органу або втрату товарів,
транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового
зберігання, власник складу тимчасового зберігання несе
відповідальність, передбачену цим Кодексом.
Стаття 114. Строк тимчасового зберігання товарів
Строк тимчасового зберігання товарів на складі тимчасового
зберігання не може перевищувати трьох місяців.
Кабінет Міністрів України може встановлювати для товарів
окремих категорій менші строки зберігання.
Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у частині
першій цієї статті, за заявою декларанта може бути продовжений,
але не більше, ніж на один місяць, митним органом, якому
підпорядкований митний орган, за дозволом якого товари були
розміщені на складі. Заява про продовження строку тимчасового
зберігання товарів попередньо погоджується з власником складу та
відповідним митним органом.
До закінчення строків зберігання, зазначених у частинах
першій, другій та третій цієї статті, товари, що тимчасово
зберігаються під митним контролем, повинні бути:
1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до
обраного митного режиму
або
2) передані власником або уповноваженою ним особою для
зберігання відповідному митному органу.
Стаття 115. Операції з товарами, що знаходяться на складі
тимчасового зберігання
Крім операцій, зазначених у статті 65 цього Кодексу, товари,
що знаходяться на складі тимчасового зберігання, можуть бути з
дозволу митного органу піддані:
1) оглядові та вимірюванню власником складу, іншою особою,
яка розмістила ці товари на складі, або її представником;
2) операціям, необхідним для забезпечення зберігання цих
товарів у незмінному стані.
З дозволу митного органу можуть також братися проби та
зразки товарів, що зберігаються на складі.
РОЗДІЛ V. Митні процедури при переміщенні товарів через
митний кордон України різними видами транспорту
ГЛАВА 16. Загальні положення
Стаття 116. Засоби та способи переміщення товарів
Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється
засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного,
трубопровідного транспорту, а також лініями електропередачі.
Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача,
а також договору на перевезення товари переміщуються у:
1) вантажних відправленнях;
2) супроводжуваному багажі;
3) несупроводжуваному багажі;
4) ручній поклажі;
5) міжнародних поштових відправленнях;
6) міжнародних експрес-відправленнях.
Стаття 117. Митні процедури на транспорті
Транспортні засоби, якими переміщуються громадяни та товари
через митний кордон України, підлягають митному контролю та
митному оформленню.
Митні процедури, що здійснюються під час митного контролю та
митного оформлення транспортних засобів, якими переміщуються
громадяни та товари через митний кордон України, мають
уніфікований характер і не залежать від країни реєстрації або
країни - власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей
транспортний засіб, або країни, куди він прямує, крім випадків,
передбачених міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України та
міжнародними актами, в частині застосування санкцій та обмежень у
торгівлі з окремими країнами.
Стаття 118. Взаємодія в оформленні міжнародних перевезень
товарів
Митний контроль за міжнародними перевезеннями товарів
здійснюється митними органами у взаємодії з іншими відповідними
контрольними службами за спільними технологічними схемами з
визначенням часу та послідовності виконання кожною службою своїх
безпосередніх обов'язків.
Розклад руху транспортних засобів через митний кордон
затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі
транспорту України за погодженням зі спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи та
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі охорони державного кордону України.
Зазначені у частині першій цієї статті технологічні схеми
затверджуються керівниками митних органів за погодженням з
керівниками відповідних органів охорони державного кордону
України, центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту
та інших відповідних контрольних служб.
Стаття 119. Сприяння службовим особам митних органів у
здійсненні митних процедур
З метою прискорення здійснення митних процедур під час
переміщення транспортних засобів через митний кордон України
працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного
транспорту сприяють службовим особам митних органів у виконанні
ними своїх службових обов'язків.
Стаття 120. Службові приміщення митних органів у портах,
міжнародних аеропортах і на прикордонних залізничних станціях
Адміністрація морських і річкових портів, міжнародних
аеропортів, прикордонних залізничних станцій на договірних
засадах забезпечує митні органи необхідними службовими
приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює належні
умови для здійснення ними митних процедур.
Перелік приміщень та вимоги до них визначаються спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи і центральним органом виконавчої влади в галузі
транспорту України відповідно до обсягу та характеру міжнародних
перевезень.
Стаття 121. Митні процедури щодо запасів для споживання
Під запасами, призначеними для споживання, розуміються:
1) товари, призначені для споживання пасажирами та екіпажем
на борту суден, літаків, у поїздах, інших транспортних засобах,
незалежно від того, продаються ці товари чи ні;
2) товари, включаючи паливно-мастильні матеріали, необхідні
для експлуатації та технічного обслуговування суден, літаків,
засобів залізничного та іншого транспорту, у тому числі придбані
за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії або для здійснення
необхідного поточного ремонту цих транспортних засобів;
3) товари, призначені для матеріально-технічного постачання
та спорядження, паливно-мастильні матеріали, сировина для
промислової переробки, продовольство, інші товари, що вивозяться
за межі митної території України для забезпечення виробничої
діяльності українських та орендованих (зафрахтованих)
українськими підприємствами суден, які здійснюють морський
промисел.
Запаси, призначені для споживання, що переміщуються на
суднах, літаках, засобах залізничного та іншого транспорту через
митний кордон України в обсягах, що визначаються на підставі
встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання та з
урахуванням тривалості рейсу, підлягають митному оформленню в
безліцензійному порядку без декларування та сплати податків та
зборів (за винятком випадків, передбачених цим Кодексом), а понад
зазначені норми - у загальному порядку відповідно до заявленого
митного режиму.
Стаття 122. Пропуск спеціального обладнання, що ввозиться
разом з транспортними засобами
Спеціальне обладнання, призначене для навантаження,
вивантаження, захисту і зберігання вантажу, яке переміщується
разом з транспортним засобом через митний кордон України,
підлягає пропуску у тому ж порядку, що і транспортний засіб за
умови його використання за призначенням та зворотного вивезення
(ввезення) разом з цим транспортним засобом.
Стаття 123. Пропуск запасних частин та обладнання для
ремонту транспортних засобів
Запасні частини та обладнання, призначені для використання в
процесі ремонту чи технічного обслуговування транспортних
засобів, тимчасово ввезених на митну територію України або
тимчасово вивезених з неї, можуть ввозитись (вивозитись) під
зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) без справляння
податків та зборів. Митний орган, що здійснює пропуск таких
запасних частин та обладнання, може застосовувати заходи
гарантування, передбачені статтею 218 цього Кодексу.
Замінені запасні частини та обладнання можуть не вивозитись
за межі митної території України (не ввозитись на неї), а з
дозволу митного органу:
бути пред'явлені митному органу та оформлені для вільного
обігу на митній території України (за її межами);
бути знищені під контролем митного органу.
Стаття 124. Обмеження щодо пропуску алкогольних напоїв та
тютюнових виробів через митний кордон України на борту
транспортного засобу
На борту транспортного засобу, що здійснює міжнародний рейс
і прибуває на митну територію України, дозволяється ввозити та
вивозити для споживання членами екіпажу та пасажирами алкогольні
напої та тютюнові вироби з розрахунку споживання однією особою на
добу за нормами, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 125. Тимчасовий пропуск транспортних засобів на митну
територію України
Транспортні засоби, що використовуються для переміщення
товарів та пасажирів через митний кордон України, можуть
тимчасово ввозитись на митну територію України без справляння
податків та зборів та без застосування заходів нетарифного
регулювання.
Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні
засоби підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію
будьяких змін (без урахування природного зношення, витрати
пальномастильних матеріалів та необхідного ремонту).
Тимчасове ввезення транспортних засобів на територію України
допускається за умови, що такі транспортні засоби не
використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній
території України.
Стаття 126. Товари, помилково ввезені на митну територію
України
Товари можуть вважатися помилково ввезеними на митну
територію України, якщо перевізником або одержувачем буде
доведено, що ввезення цих товарів не є результатом навмисних дій
чи грубої недбалості.
Помилково ввезеними на митну територію України не можуть
вважатися товари, умови та підстави ввезення яких були змінені
після перетинання ними митного кордону України.
ГЛАВА 17. Митні процедури на морському і річковому
транспорті
Стаття 127. Місця здійснення митних процедур
Митні органи здійснюють митні процедури в зонах митного
контролю на території морських та річкових портів, а також в
акваторії портів, відкритих для міжнародних перевезень. Перелік
таких портів визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 128. Зони митного контролю в морських та річкових
портах
Зони митного контролю в морських та річкових портах
розташовуються в межах, відведених керівництвом цих портів,
територій та акваторій.
Порядок створення та функціонування зон митного контролю у
морських та річкових портах визначається Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 129. Тривалість митного контролю
Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки в
порту перебуває під митним контролем. Митний орган має право в
цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та
опечатування його окремих трюмів і приміщень, де знаходяться
товари, підстави для ввезення на митну територію України,
вивезення за межі митної території України чи транзит через
територію України яких відсутні.
Стаття 130. Строк митного оформлення суден закордонного
плавання
Залежно від водомісткості і призначення суден закордонного
плавання їх митне оформлення проводиться в строк, який
визначається начальником митного органу за погодженням з
начальником відповідного органу охорони Державного кордону
України та іншими контрольними службами.
Митне оформлення суден закордонного плавання здійснюється
цілодобово у порядку їх прибуття.
Стаття 131. Розміщення об'єктів митного контролю у водному
сполученні
Райони розвантаження та завантаження суден закордонного
плавання, посадки та висадки пасажирів цих суден, а також місця
стоянки суден для здійснення митного контролю визначаються
адміністрацією порту з урахуванням функціональної і технологічної
діяльності порту та за поданням митного органу, погодженим з
органом охорони Державного кордону України.
Зміна місця стоянки суден визначається адміністрацією порту
з повідомленням митного органу та органу охорони Державного
кордону України.
Стаття 132. Митний контроль у разі виникнення особливих
обставин
Якщо судно закордонного плавання внаслідок аварії,
стихійного лиха або інших обставин, що мають характер
непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення
митного контролю на митній території України, вивантаження з
нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів. В
таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних
заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред'явлення
їх найближчому митному органу.
Стаття 133. Митний контроль за вантажними операціями у
водному сполученні
Вивантаження товарів із суден закордонного плавання та
завантаження товарів на зазначені судна здійснюються з дозволу
митного органу та під його контролем згідно з товаросупровідними
документами, передбаченими законодавством України. Остаточний
випуск товарів, що перевозяться в міжнародному водному
сполученні, здійснюється на підставі оформлених митних
декларацій.
Стаття 134. Митний контроль суден закордонного плавання, що
перетинають державний кордон України на нетривалий час
Судно закордонного плавання, яке заходить у відкритий для
міжнародних водних перевезень порт для поповнення запасів води,
палива, продовольства, проведення термінових ремонтних робіт на
строк до двох діб, митному оформленню не підлягає, але перебуває
під митним контролем до його відправлення.
Товари, які завантажуються на це судно, підлягають митному
оформленню на загальних підставах.
Стаття 135. Митний контроль каботажних суден
Українські судна каботажного плавання перебувають під митним
контролем протягом усього часу каботажу. Митне оформлення таких
суден здійснюється документально після повернення з рейсу на
підставі письмового повідомлення капітана судна про те, що судно
під час рейсу не заходило в порти інших держав і не причалювало
до суден закордонного плавання, а при виході в рейс - що цим
рейсом не передбачається захід до портів інших держав та
причалювання до суден закордонного плавання
Митне оформлення рибної продукції, виловленої українськими
судами в межах Азово-Чорноморського басейну, здійснюється без
оформлення вантажної митної декларації та митних платежів.
Якщо судно під час рейсу з будь-якої причини заходило в
порти інших держав або причалювало до суден закордонного
плавання, воно підлягає митному контролю на загальних підставах.
Якщо судно під час рейсу з будь-якої причини заходило в
територіальні води іноземної держави або причалювало до суден
закордонного плавання, воно підлягає митному контролю на
загальних підставах.
Стаття 136. Митне оформлення українських суден, побудованих
чи придбаних за кордоном або проданих за кордон
Митне оформлення придбаного або побудованого резидентом за
межами митної території України судна здійснюється після набуття
резидентом права власності на таке судно в режимі імпорту під час
його першого заходу в один з українських портів.
Митне оформлення придбаного нерезидентом на митній території
України судна здійснюється в режимі експорту, якщо таке судно
вивозиться за межі митної території України, або в режимі
тимчасового ввезення, якщо таке судно використовується на митній
території України.
Стаття 137. Дозвіл митного органу на відправлення судна
закордонного плавання
Органи управління портом не дозволяють капітанові судна
закордонного плавання виходити з акваторії порту без відмітки
митного органу на відповідному судновому документі.
Для тимчасового відходу судна із порту у зв'язку з діями
непереборної сили, стихійним лихом, а також з метою рятування
людей дозвіл митного органу не обов'язковий.
Стаття 138. Митний контроль за переміщенням товарів через
борти іноземних військових кораблів
Товари, що переміщуються через борти іноземних військових
кораблів на митну територію України або у зворотному напрямку,
підлягають митному контролю та митному оформленню.
ГЛАВА 18. Митні процедури на авіатранспорті
Стаття 139. Міжнародні аеропорти
Переміщення товарів через митний кордон України повітряним
шляхом здійснюється через міжнародні аеропорти, в яких
розташовані митні органи. Перелік міжнародних аеропортів
визначається Кабінетом Міністрів України.
Переміщення товарів через митний кордон України через інші
аеропорти та поза місцем розташування митних органів допускається
у виняткових випадках за дозволом Кабінету Міністрів України або
у випадках вимушеної посадки повітряного судна.
Стаття 140. Документи для контролю за повітряним судном
Командир повітряного судна зобов'язаний подати для
здійснення митного контролю такі документи:
1) генеральну декларацію;
2) документи про поштові відправлення, товари та
товаросупровідні документи;
3) інші документи, передбачені цим Кодексом, іншими
законодавчими актами України, а також міжнародними договорами
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Дозвіл митного органу на вивантаження товарів з повітряного
судна або завантаження товарів на нього надається після перевірки
поданих документів та встановлення їх відповідності вимогам цього
Кодексу.
Стаття 141. Вимушена посадка
Командир повітряного судна, який здійснив вимушену посадку
за межами міжнародного аеропорту, зобов'язаний вжити необхідних
заходів для забезпечення збереження товарів, які підлягають
митному контролю, та протягом доби повідомити найближчий
міжнародний аеропорт про місце посадки судна.
Керівник міжнародного аеропорту після одержання такого
повідомлення зобов'язаний забезпечити перевезення посадових осіб
митного органу до місця посадки судна або доставити пасажирів,
екіпаж, а також товари, що підлягають митному контролю, до
митного органу.
Стаття 142. Пропуск товарів, що перевозяться транзитними
авіапасажирами
Товари, що перевозяться транзитними авіапасажирами (за
винятком товарів, заборонених до транзиту), не підлягають
обкладенню податками та зборами та безперешкодно переміщуються в
межах зони митного контролю міжнародного аеропорту.
Стаття 143. Взаємодія в оформленні авіаперевезень
Митний контроль за міжнародними авіаперевезеннями
здійснюється митним органом міжнародного аеропорту у взаємодії з
контрольними та іншими службами, що беруть участь в оформленні
міжнародних повітряних суден та їх екіпажів, вантажів, пасажирів
та багажу.
Спільні технологічні схеми оформлення міжнародних
авіаперевезень та розподіл обов'язків під час їх здійснення
затверджуються керівниками авіапідприємства, митного органу та
органу охорони Державного кордону України.
У спільних технологічних схемах визначаються місце, строк та
послідовність оформлення кожною службою міжнародних
авіаперевезень.
Стаття 144. Пільговий режим митного контролю повітряного
судна
Митний контроль та митне оформлення повітряного судна, яке
перевозить офіційні державні делегації, здійснюється без митного
огляду.
Підставою для застосування пільгового режиму митного
контролю є подання митному органу офіційного повідомлення
Міністерства закордонних справ України.
ГЛАВА 19. Митні процедури на залізничному транспорті
Стаття 145. Митні процедури в пунктах пропуску залізничного
рухомого складу через державний кордон України
У зонах митного контролю пунктів пропуску залізничного
транспорту на державному кордоні України здійснюється перевірка
документів, огляд залізничного рухомого складу, а також інші
митні процедури, передбачені цим Кодексом.
Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші
операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного
оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за свій
рахунок.
Стаття 146. Проведення митного контролю на залізничному
транспорті
Порядок та строки проведення митного контролю на
залізничному транспорті визначається спільними технологічними
схемами, які затверджуються начальниками залізничних станцій,
митних органів та органів охорони Державного кордону України.
Стаття 147. Документи для митного контролю товарів, що
перевозяться залізничним транспортом
При надходженні до митного контролю товарів, що перевозиться
залізничним транспортом, працівники залізничної станції подають
до митного органу:
1) передатну відомість (багажний список);
2) залізничні накладні;
3) інші документи, передбачені цим Кодексом, міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України, та іншими законодавчими актами України з питань
митної справи.
Стаття 148. Відповідальність за доставку товарів до митного
органу призначення
Залізниця несе відповідальність за втрату чи неналежну
доставку товарів, що перебувають під митним контролем, до митного
органу призначення.
Стаття 149. Місце здійснення митних процедур у міжнародному
залізничному сполученні
Митний контроль товарів і транспортних засобів у
міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного
контролю. Пасажири поїздів міжнародного сполучення можуть
проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж
маршруту руху поїзда за погодженням між спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи,
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у
галузі охорони державного кордону України та центральним органом
виконавчої влади в галузі транспорту України.
З метою запобігання порушення розкладу руху поїздів митний
контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску на державному
кордоні або в місцях, визначених начальниками митного органу за
погодженням з начальником залізничної станції та органу охорони
Державного кордону України.
У виняткових випадках, перелік яких визначається спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи, на вимогу митного органу окремі вагони,
локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного
контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення
такого контролю у складі поїзда неможливе.
Відправлення залізничних транспортних засобів з місць
стоянки здійснюється з дозволу митного органу та органу охорони
Державного кордону України.
Стаття 150. Пропуск товарів, що перевозяться у
вагонахресторанах поїздів міжнародного сполучення
Продукти харчування та безалкогольні напої, вино, лікерні,
коньячні, горілчані вироби, що переміщуються через митний кордон
України у вагонах-ресторанах поїздів міжнародного сполучення,
підлягають обов'язковому декларуванню митним органам.
Продукти харчування та безалкогольні напої пропускаються
через митний кордон України без справляння податків та зборів за
умови, що:
а) вони призначені для реалізації виключно з метою
споживання безпосередньо у поїзді;
б) їх обсяг не перевищує встановленої законодавством
кількості, мінімально необхідної для забезпечення нормальних
послуг вагонаресторану протягом повного рейсу.
Алкогольні напої та тютюнові вироби, що переміщуються у
вагонах-ресторанах, пропускаються через митний кордон України за
умови сплати усіх належних податків та зборів.
ГЛАВА 20. Митні процедури на автомобільному транспорті
Стаття 151. Документи, необхідні для митного контролю
автотранспортних засобів
Особи, які здійснюють перевезення товарів і громадян через
митний кордон України автомобільним транспортом, у передбачених
законом випадках повинні мати відповідну ліцензію.
Стаття 152. Обов'язки осіб, що переміщують товари під митним
контролем автомобільним транспортом
Особи, що переміщують товари під митним контролем
автомобільним транспортом, зобов'язані:
1) доставити товари за місцем призначення із збереженням
митних забезпечень;
2) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без
дозволу митного органу;
3) пред'явити митному органу необхідні для здійснення
митного контролю і митного оформлення документи;
4) у невідкладних випадках за свій рахунок здійснювати
вивантаження, навантаження, розпакування та упакування товарів і
пред'являти їх до митного контролю.
Стаття 153. Порядок митного оформлення автотранспортних
засобів, які перевозять товари через митний кордон України
Автотранспортний засіб, що використовується для переміщення
товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної
декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари,
які перевозяться цим автотранспортним засобом.
Відомості про автотранспортний засіб, що перевозить товари,
вносяться до митної декларації, якою оформлено ці вантажі, книжки
МДП, передбаченої Митною конвенцією про перевезення вантажів із
застосуванням книжки МДП 1975 року, товарно-транспортних
накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних
документів, передбачених законодавством.
ГЛАВА 21 Митні процедури на трубопровідному транспорті та
лініях електропередачі
Стаття 154. Порядок здійснення митного контролю товарів, що
переміщуються трубопровідним транспортом та лініями
електропередачі
Митний контроль товарів, що переміщуються через митний
кордон України, трубопровідним транспортом та лініями
електропередачі, у тому числі з метою транзиту через митну
територію України, здійснюється в місцях митного контролю, які
визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та строки митного контролю та митного оформлення
товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями
електропередачі, визначається Кабінетом Міністрів України,
виходячи з особливостей їх переміщення через митний кордон
України.
Стаття 155. Документи, необхідні для митного оформлення
товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом
Для митного оформлення товарів, що переміщуються
трубопровідним транспортом, декларант подає митному органу такі
документи:
1) зовнішньоекономічний договір (контракт);
2) акт приймання-передачі (акти приймання-передачі товару);
3) сертифікат якості;
4) рахунок-фактуру (інвойс);
5) маршрутну телетайпограму;
6) дозволи (ліцензії) відповідних органів державної влади;
7) інші документи, передбачені цим Кодексом та іншими
законодавчими актами України.
Стаття 156. Документи, необхідні для митного оформлення
електроенергії
Для митного оформлення електроенергії декларант подає
митному органу такі документи:
1) зовнішньоекономічний договір (контракт);
2) довідку-підтвердження відповідного підприємства про
кількість електроенергії, що переміщується через митний кордон
України;
3) інші документи, передбачені цим Кодексом та іншими
законами України.
ГЛАВА 22. Переміщення товарів через митний кордон України у
міжнародних поштових та експрес-відправленнях
Стаття 157. Переміщення міжнародних поштових відправлень
через митний кордон України
Міжнародні поштові відправлення переміщуються через митний
кордон України, в тому числі транзитом через територію України,
після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів,
що знаходяться в цих поштових відправленнях.
Підприємства поштового зв'язку України зобов'язані за свій
рахунок пред'являти митним органам для здійснення митного
оформлення міжнародні поштові відправлення, що переміщуються
через митний кордон України.
Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються
в міжнародних поштових відправленнях через митний кордон України,
здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які
визначаються та обладнуються центральним органом виконавчої влади
в галузі зв'язку та інформатизації України за погодженням зі
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі митної справи.
Доставка міжнародних поштових відправлень до місць митного
оформлення, їх розпакування і пред'явлення для огляду,
перепакування та зберігання здійснюються підприємствами поштового
зв'язку України за свій рахунок за участю і під контролем митних
органів.
Стаття 158. Переміщення міжнародних експрес-відправлень
через митний кордон України
Міжнародні експрес-відправлення переміщуються через митний
кордон України, в тому числі транзитом через територію України,
після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів,
що знаходяться у цих відправленнях.
Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються
в міжнародних експрес-відправленнях через митний кордон України,
здійснюються в місцях, які визначаються та обладнуються
відповідним експрес-перевізником за погодженням зі спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи.
Доставка міжнародних експрес-відправлень до місць митного
оформлення, їх розпакування і пред'явлення для огляду,
перепакування та зберігання здійснюються відповідним
експресперевізником за свій рахунок за участю і під контролем
митних органів.
Стаття 159. Порядок та умови здійснення митного контролю
товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних
поштових та експрес-відправленнях
Порядок та умови здійснення митного контролю товарів та
інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний
кордон України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях,
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
РОЗДІЛ VІ. Розпорядження товарами, що перебувають під митним
контролем
ГЛАВА 23. Переміщення товарів і транспортних засобів між
митними органами. Транзитні перевезення
Cтаття 160. Права та обов'язки перевізника
Перевізники мають право не приймати для перевезення між
митними органами товари у випадках:
1) оформлення митних і транcпортних документів з порушенням
вcтановленого законодавством з питань митної справи порядку;
2) якщо митне забезпечення, накладене на транcпортний заcіб
і упаковку товарів, не виключає можливоcті доcтупу до товарів без
порушень такого забезпечення.
Перевізники зобов'язані доcтавити товари у митний орган
призначення, а також подати передбачені законодавством документи
на них.
Витрати на такі перевезення відшкодовуютьcя у порядку,
передбаченому законом.
Стаття 161. Види транзитних перевезень
Транзитні перевезення здійснюються як прохідний та
внутрішній митний транзит.
Прохідний митний транзит - це переміщення товарів під митним
контролем від одного пункту пропуску, розташованого на митному
кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України -
до іншого пункту пропуску, розташованого на митному кордоні
України, - пункту вивезення за межі митної території України.
Внутрішнім митним транзитом вважається переміщення товарів
під митним контролем:
від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні
України,
- пункту ввезення на митну територію України - до митного
органу, розташованого на митній території України;
від митного органу, розташованого на митній території
України, до пункту пропуску, розташованого на митному кордоні
України, - пункту вивезення за межі митної території України;
від одного митного органу, розташованого на митній території
України, до іншого митного органу, розташованого на митній
території України.
Стаття 162. Умови здійснення транзиту товарів
Товари, що переміщуються транзитом, повинні:
1) залишатись у незмінному стані, крім природних втрат, і не
використовуватись з іншою метою, крім транзиту;
2) бути доставленими до митного органу призначення у строк,
визначений митним органом відправлення.
Під час транзиту товарів на митній території України з
дозволу та під контролем митного органу можуть здійснюватися
окремі операції (перевантаження, вивантаження, навантаження,
перепакування) з такими товарами без зміни їх властивостей та
товарного вигляду.
Стаття 163. Маршрути транзитних перевезень
Митний транзит товарів через територію України здійснюється
за маршрутами, які визначаються перевізниками на власний розсуд,
виходячи з міркувань економічної доцільності за умови додержання
вимог, що визначаються відповідно до цього Кодексу.
Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватись обмеження
щодо використання окремих шляхів та напрямків транзиту на
території України, визначатися шляхи чи напрямки руху для певних
видів транспорту чи товарів, що переміщуються транзитом через
територію України, пункти пропуску для ввезення та вивезення
окремих видів товарів.
Стаття 164. Тривалість митного транзиту
Граничні строки прохідного митного транзиту залежно від виду
транспорту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Строк доставки товарів до митного органу призначення
визначається митним органом відправлення відповідно до чинних в
Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду
транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов
перевезення. До цього строку не включається час зберігання
товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту
на інший, а також час, необхідний для здійснення інших операцій з
товарами, дозволених митними органами.
Стаття 165. Заходи, що вживаються у разі аварії чи дії
непереборної сили при здійсненні транзитного перевезення
Якщо транcпортний заcіб при здійсненні транзитного
перевезення внаcлідок аварії або дії непереборної cили не зміг
прибути до митного органу призначення, допуcкаєтьcя вивантаження
товарів в іншому міcці. При цьому перевізник зобов'язаний:
вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження
товарів та недопущення будь-якого їх використання;
терміново повідомити найближчий митний орган про обставини
події, місце знаходження товарів та транспортних засобів;
забезпечити перевезення товарів до найближчого митного
органу або доставку посадових осіб митного органу до місця
знаходження зазначених товарів.
Митні органи не відшкодовують перевізнику витрати, понесені
у зв'язку з вжиттям заходів, передбачених цією статтею.
Стаття 166. Відповідальність за порушення встановленого
порядку переміщення товарів транзитом
За порушення встановленого порядку переміщення товарів
транзитом перевізник притягується до відповідальності в порядку,
встановленому законом.
ГЛАВА 24. Заходи гарантування доставки товарів, що
перебувають під митним контролем
Стаття 167. Заходи гарантування доставки
До товарів, що перебувають під митним контролем і
переміщуються транзитом, може застосовуватись один із таких
заходів гарантування доставки цих товарів до митного органу
призначення:
1) надання власником товарів (уповноваженою ним особою)
гарантій митним органам;
2) охорона та супроводження товарів митними органами;
3) перевезення товарів митним перевізником;
4) перевезення на умовах Конвенції МДП 1975 року.
Вид заходу гарантування доставки товарів, що перебувають під
митним контролем, до митного органу призначення обирається
власником таких товарів чи уповноваженою ним особою.
Стаття 168. Гарантії доставки товарів до митного органу
призначення
Власники товарів (уповноважені особи) можуть надавати митним
органам гарантії щодо обов'язкової доставки товарів до митного
органу призначення.
Умови та порядок застосування гарантій визначаються
Цивільним кодексом України.
Стаття 169. Охорона і супроводження товарів митними органами
Охорона і супроводження товарів митними органами
здійснюється як при внутрішньому, так і при прохідному митному
транзиті.
Форми та методи охорони і супроводження товарів до митного
органу призначення, а також умови і порядок їх застосування
визначаються спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи.
За охорону і супроводження товарів митними органами
справляється відповідна плата в розмірі, що не перевищує
фактичних затрат митних органів.
Стаття 170. Перевезення товарів митним перевізником
Перевезення товарів митним перевізником як захід
гарантування їх доставки до митного органу призначення
здійснюється відповідно до статей 189-191 цього Кодексу.
Стаття 171. Умови застосування заходів гарантування доставки
товарів
Рішення про застосування заходів гарантування доставки
товарів до митних органів призначення приймається у кожному
конкретному випадку митними органами, розташованими у місцях, де
розпочинається транзит таких товарів, за наявності підстав для
застосування зазначених заходів.
Заходи гарантування доставки застосовуються в обов'язковому
порядку до товарів, на які законами України встановлено акцизний
податок.
Вид заходу гарантування доставки обирається власником
товарів, що перебувають під митним контролем, чи уповноваженою
ним особою, якщо інше не передбачено законом України.
Заходи гарантування доставки товарів, що перебувають під
митним контролем і перевозяться між митними органами,
застосовуються за рахунок власника цих товарів або уповноваженої
ним особи. Витрати на їх застосування митними та іншими органами
державної влади України не відшкодовуються.
Умови та порядок застосування заходів гарантування доставки
товарів до митного органу призначення визначається цим Кодексом
та законами
ГЛАВА 25. Зберігання товарів і транспортних засобів на
складах митних органів
Стаття 172. Товари, що зберігаються виключно митним органом
Обов'язковій передачі митному органу для зберігання
підлягають товари:
1) не пропущені під час ввезення на митну територію України
внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення
в Україну або транзит через територію України і не вивезені з
території України в день їх ввезення;
2) що ввозяться громадянами на митну територію України і
підлягають обкладенню податками та зборами, якщо вони не
сплачені;
3) які до закінчення строків тимчасового зберігання
підприємствами, встановлених частинами першою - третьою статті
114 цього Кодексу, не були задекларовані власником або
уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;
4) які заявлені у режим відмови на користь держави
відповідно до статті 263 цього Кодексу.
Товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання
митному органу (крім валютних цінностей), зберігаються на складах
митних органів.
Валютні цінності, передані митному органу на зберігання,
депонуються в уповноважених банках України.
Стаття 173. Склади митних органів
Під складами митних органів розуміються приміщення,
резервуари, криті та відкриті майданчики, які належать митним
органам або використовуються ними і спеціально обладнані для
зберігання товарів.
Стаття 174. Товари і транспортні засоби, що зберігаються на
складах митних органів
Крім товарів, зазначених у статті 172 цього Кодексу, на
складах митних органів можуть зберігатися:
1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під
митним контролем відповідно до статті 105 цього Кодексу;
2) товари, що вивозяться за межі митної території України та
після закінчення митного оформлення зберігаються під митним
контролем до фактичного їх вивезення;
3) товари і транспортні засоби, які перебувають у режимі
транзиту відповідно до статті 208 цього Кодексу;
4) товари, які перебувають у режимі митного складу
відповідно до статті 219 цього Кодексу;
5) зразки товарів та техніко-технологічна документація,
взяті митними органами для проведення класифікації товарів
відповідно до статті 373 цього Кодексу;
6) зразки товарів та документація, одержані митними органами
під час здійснення верифікації сертифікатів відповідно до статті
375 цього Кодексу;
7) проби та зразки товарів, необхідні для проведення
експертизи у справах про порушення вимог цього Кодексу, взяті
відповідно до статті 458 цього Кодексу;
8) товари і транспортні засоби, вилучені відповідно до статей
449-450 цього Кодексу.
Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися
на складах митних органів окремо з дотриманням порядку,
встановленого законодавством для відповідних митних режимів.
Товари, що потребують спеціальних умов зберігання чи
спеціального обладнання, не можуть зберігатися на складах митних
органів, на яких не можуть бути створені відповідні умови чи
відсутнє відповідне обладнання.
Порядок роботи складу митного органу визначається спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи.
Митні органи, на складах яких зберігаються товари і
транспортні засоби, несуть відповідальність за їх втрату або
пошкодження в порядку, встановленому законом.
Стаття 175. Строк зберігання товарів і транспортних засобів
на складах митних органів
Товари, зазначені у пунктах 1 - 3 статті 172 та у пунктах 1,
2, 3 статті 174 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах
митних органів протягом трьох місяців.
Товари, зазначені у пункті 4 статті 174, можуть зберігатися
на складах митних органів протягом строків, установлених статтею
221 цього Кодексу
Товари, зазначені у пункті 4 статті 172, товари та
документація, зазначені у пунктах 5, 6, 7, статті 174, а також
товари і транспортні засоби, зазначені у пункті 8 статті 174
цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом
строків, що визначаються цим Кодексом і законами України.
Стаття 176. Операції з товарами, що зберігаються на складах
митних органів підприємствами
Підприємства, які зберігають товари на складах митних
органів під митним контролем, можуть з дозволу та під контролем
цих органів здійснювати із зазначеними товарами операції,
передбачені статтею 65 цього Кодексу, а також:
1) підготовку товарів до продажу та транспортування
(роздрібнення партії, формування відправлень, сортування,
упакування та перепакування);
2) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній
продукції характеристик і властивостей, що істотно відрізняють її
від вихідних;
3) прості складські операції.
Стаття 177. Видача товарів зі складів митних органів
Товари, що зберігаються підприємствами на складах митних
органів під митним контролем, можуть бути видані їм лише після їх
митного оформлення.
Товари, зазначені у частині першій цієї статті, можуть бути
видані також особі, до якої протягом строку зберігання перейшло
право власності на ці товари або право володіння ними.
ГЛАВА 26. Розпорядження товарами, транспортними засобами та
коштами
Стаття 178. Розпорядження товарами і транспортними засобами
Товари, які зберігаються під митним контролем (крім
зазначених у пункті 1 частини першої статті 172 цього Кодексу),
за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до
закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій та
другій статті 175 цього Кодексу, підлягають реалізації, про що
відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів
не пізніш як за два тижні до закінчення строків зберігання.
Товари - предмети порушення вимог цього Кодексу, а також
товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та
транспортні засоби, які використовувалися для переміщення цих
товарів через митний кордон України з приховуванням від митного
контролю, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а
у випадках, передбачених законом - безоплатній передачі у
володіння і користування або знищенню у строки, встановлені
законом для виконання судових рішень.
Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк
зберігання, у тому числі товари - предмети порушення вимог цього
Кодексу, вилучені за рішенням суду, підлягають реалізації з
урахуванням терміну їхньої придатності.
Товари, від яких власник відмовився на користь держави,
підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законом -
безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у
строки, встановлені законом України.
Товари і транспортні засоби, зазначені у частинах першій,
другій, третій та четвертій цієї статті, реалізуються на митних
аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі в
порядку, встановленому законом.
Реалізація здійснюється з нарахуванням усіх податків та
зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначених товарів,
транспортних засобів через митний кордон України, за ставками,
чинними на день реалізації, якщо такі платежі не були попередньо
сплачені. Ця сплата повинна відбутися до моменту реалізації
зазначених товарів і транспортних засобів.
Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не
підлягають реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 179. Організація митних аукціонів
Митні аукціони організуються у порядку, що встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 180. Розпорядження коштами, одержаними від реалізації
товарів і транспортних засобів
Кошти, одержані від реалізації товарів, за якими власник або
уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків
зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 175
цього Кодексу, після вирахування сум належних податків та зборів,
виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке
реалізувало зазначені товари, а також відшкодування витрат на
зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування,
проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз,
надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на
депозитному рахунку відповідного митного органу.
У разі, якщо товари - предмети порушення вимог цього
Кодексу, які швидко псуються або мають обмежений строк
зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про
порушення вимог цього Кодексу, усі кошти, одержані від їх
реалізації, вилучаються для забезпечення стягнення вартості цих
товарів у разі їх конфіскації.
Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила
порушення вимог цього Кодексу, не буде застосовано стягнення у
вигляді конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї
статті, або справу про порушення вимог цього Кодексу буде
припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів,
зберігаються на депозитному рахунку відповідного митного органу
після вирахування сум належних податків та зборів. Витрати,
зазначені у частині першій цієї статті, при цьому не
відшкодовуються і комісійна винагорода підприємству торгівлі не
виплачується.
Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила
порушення вимог цього Кодексу, буде застосовано тільки стягнення
у вигляді штрафу, частина коштів, одержаних від реалізації
товарів, зазначених у частині другій цієї статті, може вилучатися
для забезпечення цього стягнення.
Кошти, одержані від реалізації товарів і транспортних
засобів, конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, від
яких власник відмовився на користь держави, після відшкодування
витрат, зазначених у частині першій цієї статті, та виплати
комісійної винагороди підприємству торгівлі перераховуються до
Державного бюджету України.
Власник товарів, зазначених у частині першій, а у
відповідних випадках - і у частині другій цієї статті, або
уповноважена ним особа можуть отримати з депозитного рахунку
митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації,
протягом загального строку позовної давності, встановленого
законом. У випадку, зазначеному в частині першій цієї статті,
строк позовної давності обчислюється з дня передачі товарів на
зберігання, а у випадках, зазначених у
частині третій та четвертій цієї статті - з дня набрання законної
сили рішення суду по справі. Кошти, не отримані протягом цього
строку, перераховуються до Державного бюджету України.
Стаття 181. Розпорядження конфіскованою валютою
Валюта України, іноземна валюта, конфісковані за рішеннями
судів, перераховуються до Державного бюджету України.
РОЗДІЛ VІІ. Підприємницька діяльність із надання послуг з
декларування товарів і транспортних засобів та перевезення
товарів, що переміщуються через митний кордон України або
перебувають під митним контролем
ГЛАВА 27. Митний брокер
Стаття 182. Митний брокер
Митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює
декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються
через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення
митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Митним брокером може бути тільки підприємство - резидент. Від
імені цього підприємства декларування товарів і транспортних
засобів, що переміщуються через митний кордон України, може
здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія,
представництво тощо).
Стаття 183. Посередницька діяльність митного брокера
Митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до
норм цього Кодексу та ліцензійних умов, що затверджується
спеціально уповноваженим центральним органом з питань
ліцензування та органом ліцензування.
Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він
представляє, визначаються договором доручення.
Стаття 184. Ліцензування митної брокерської діяльності
Ліцензування митної брокерської діяльності здійснюється у
відповідності із Законом України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності".
Стаття 185. Права та обов'язки митного брокера
Митний брокер виконує повноваження в об'ємі, встановленому
за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які
операції, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів,
транспортних засобів та документів на них до митного оформлення.
Митний брокер має право здійснювати свої функції з
декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному
органі України.
Вчиняючи дії, передбачені частиною першою цієї статті,
митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність,
встановлену законом.
Стаття 186. Реєстр митних брокерів
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи веде реєстр митних брокерів і забезпечує
його періодичну публікацію.
Стаття 188. Інформація, отримана митним брокером та його
працівниками від особи, яку вони представляють
Інформація, отримана митним брокером та його працівниками
від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних
процедур, може використовуватися виключно для цілей цих процедур.
За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю
або є конфіденційною, митний брокер несе відповідальність згідно
з законом.
ГЛАВА 28. Митний перевізник
Стаття 189. Митний перевізник
Митний перевізник - це підприємство, яке здійснює
перевезення між митними органами товарів, що перебувають під
митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування
доставки товарів до митного органу призначення, передбачених
пунктами 1 та 2 частини першої статті 167 цього Кодексу, і має
ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника,
видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади в галузі митної справи.
Митним перевізником може бути тільки підприємство-резидент.
Відносини митного перевізника з власником товарів
визначаються відповідним договором.
Стаття 190. Ліцензування діяльності митного перевізника
Ліцензування діяльності митного перевізника здійснюється у
відповідності до Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності".
Стаття 191. Реєстр митних перевізників
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи веде реєстр митних перевізників і
забезпечує його періодичну публікацію.
РОЗДІЛ VІІІ. Митний режим щодо товарів і транспортних
засобів, які переміщуються через митний кордон України
ГЛАВА 29. Загальні положення
Стаття 192. Види митного режиму
Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон
України запроваджуються такі види митного режиму:
1) імпорт;
2) реімпорт;
3) експорт;
4) реекспорт;
5) транзит;
6) тимчасове ввезення (вивезення);
7) митний склад;
8) спеціальна митна зона;
9) магазин безмитної торгівлі;
10) переробка на митній території України;
11) переробка за межами митної території України;
12) знищення або руйнування;
13) відмова на користь держави.
Митний режим, не передбачений частиною першою цієї статті,
може встановлюватися тільки шляхом внесення відповідних змін до
цього Кодексу.
Стаття 193. Вибір та зміна митного режиму
Декларант самостійно визначає митний режим товарів і
транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон
України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі
документів, що подаються митному органу для здійснення митного
контролю та митного оформлення.
Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх
належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог
чинного законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів
регулювання та подання митному органу для здійснення митного
контролю та митного оформлення відповідних документів, що
підтверджують заявлений режим.
Стаття 194. Регулювання питань, пов'язаних із застосуванням
митних режимів
Питання, пов'язані зі здійсненням митного контролю
відповідно до заявленого митного режиму регулюються спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи, який визначає порядок здійснення такого контролю
та надає роз'яснення щодо застосування відповідних митних
процедур.
ГЛАВА 30. Імпорт
Стаття 195. Поняття митного режиму імпорту
Імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться
на митну територію України для вільного обігу без обмеження
строку їх перебування на цій території та можуть
використовуватися без будь-яких митних обмежень.
Стаття 196. Умови переміщення товарів у режимі імпорту
Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту
передбачає:
1) подання митному органу документів, що засвідчують
підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;
2) сплату податків та зборів, якими обкладаються товари під
час ввезення на митну територію України відповідно до законів
України;
3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів
нетарифного регулювання обмежень.
ГЛАВА 31. Реімпорт
Стаття 197. Поняття митного режиму реімпорту
Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що
походять з України та вивезені за межі митної території України
згідно з митним режимом експорту, не пізніше, ніж у встановлений
законодавством строк, ввозяться на митну територію України для
вільного обігу на цій території.
Стаття 198. Умови переміщення товарів у режимі реімпорту
Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у
митному режимі реімпорту, якщо вони:
1) походять з митної території України;
2) ввозяться на митну територію України не пізніше, ніж
через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної
території України;
3) не використовувалися за межами України з метою одержання
прибутку;
4) ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на
момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного
зношення або втрат за нормальних умов транспортування та
зберігання, а також інших випадків, що визначаються Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 199. Оформлення товарів у режимі реімпорту
Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе
лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути
ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарами.
Стаття 200. Повернення сум вивізного (експортного) мита та
інших коштів при реімпорті товарів
У разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх
експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх
експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим
ними особам на підставі їх заяв. Повернення зазначених сум
здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами
Державного казначейства України за поданням відповідних митних
органів.
Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми,
одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг,
наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також
проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного
банку України.
ГЛАВА 32. Експорт
Стаття 201. Поняття митного режиму експорту
Експорт - митний режим, відповідно до якого товари
вивозяться за межі митної території України для вільного обігу
без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без
встановлення умов їх використання за межами митної території
України.
Стаття 202. Умови переміщення товарів у режимі експорту
Вивезення товарів за межі митної території України в режимі
експорту передбачає:
1) подання митному органу документів, що засвідчують
підстави та умови вивезення товарів за межі митної території
України;
2) сплату податків та зборів, встановлених на експорт
товарів;
3) дотримання експортером вимог, передбачених законом.
ГЛАВА 33. Реекспорт
Стаття 203. Поняття митного режиму реекспорту
Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що
походять з інших країн, не пізніше за встановлений законодавством
строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться
з цієї території в режимі експорту.
Стаття 204. Умови переміщення товарів у режимі реекспорту
Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі
митної території України у режимі реекспорту, якщо:
1) митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом
Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним
договором України, на реекспорт товарів, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України;
2) товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в
якому вони перебували на момент ввезення на митну територію
України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за
нормальних умов транспортування та зберігання;
3) товари, що реекспортуються, не використовувалися на
території України з метою одержання прибутку;
4) товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше, ніж
через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.
Стаття 205. Звільнення від оподаткування товарів, що
реекспортуються
Звільнення від оподаткування товарів, що реекспортуються,
регулюється виключно податковим законом України.
Стаття 206. Незастосування заходів нетарифного регулювання
до товарів, що реекспортуються
До товарів, що реекспортуються, не застосовуються заходи
нетарифного регулювання, крім випадків, визначених законом
ГЛАВА 34. Транзит
Стаття 207. Поняття митного режиму транзиту
Транзит - митний режим, відповідно до якого товари і
транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома
митними органами або в межах зони діяльності одного митного
органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних
засобів на митній території України.
Стаття 208. Умови переміщення товарів у режимі транзиту
Товари, що переміщуються транзитом, повинні:
1) перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок
природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування
та зберігання;
2) не використовуватися на території України ні з якою іншої
метою, крім транзиту;
3) у випадках, визначених чинним законодавством України,
переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію
України, який видається відповідними уповноваженими органами;
4) у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України,
переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами;
5) бути доставленими до митного органу призначення у строк,
що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на
перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту,
відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.
Стаття 209. Заходи гарантування під час транзиту товарів
У випадках, передбачених законодавством України, митний
орган дозволяє переміщення товарів у режимі транзиту лише за
умови належного обладнання транспортного засобу та застосування
заходів гарантування доставки товарів до митного органу
призначення, передбачених статтями 167 - 170 цього Кодексу.
Стаття 210. Допущення товарів до переміщення в режимі
транзиту
Рішення про допущення товарів до переміщення в режимі
транзиту приймається митним органом на підставі наявних
документів і за умови виконання перевізником положень цього
Кодексу та інших законодавчих актів України.
ГЛАВА 35. Тимчасове ввезення (вивезення)
Стаття 211. Поняття митного режиму тимчасового ввезення
(вивезення)
Тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до
якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи
вивозитися за межі митної території України з обов'язковим
наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім
природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.
Стаття 212. Умови переміщення товарів у режимі тимчасового
ввезення (вивезення)
Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення
(вивезення) передбачає:
1) подання митному органу документів на такі товари з
обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію
України (вивезення за межі митної території України);
2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення
товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про
їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою
тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків,
встановлених цим Кодексом;
3) подання митному органу, що здійснює митне оформлення
товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу
відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення
(вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачене
законом.
Стаття 213. Товари, щодо яких може надаватися дозвіл на
тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від
оподаткування
Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України
(тимчасове вивезення за межі митної території України) під
зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо:
- товарів, призначених для демонстрації або використання на
виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;
- професійного обладнання, необхідного особам, які
прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки
репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової
інформації або зйомки фільмів;
- контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших
товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь
комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є
комерційною операцією;
- зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови,
що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або поживає за
межами території тимчасового ввезення, і їх використання на
території України не має комерційного характеру;
- товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи
культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання,
обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких
інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або
культурної діяльності;
- особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для
спортивних цілей;
- матеріалів для реклами та туризму;
- транспортних засобів, які використовуються виключно для
переміщення громадян і товарів через митний кордон України.
Стаття 214. Допущення товарів до переміщення в режимі
тимчасового ввезення (вивезення)
Рішення про допущення товарів до переміщення через митний
кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)
приймається митним органом у порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України.
Митні органи не допускають товари до переміщення в режимі
тимчасового ввезення (вивезення), якщо немає можливості
встановити надійність їх ідентифікації, а також у разі
відсутності гарантій їх повернення.
Стаття 215. Строки тимчасового ввезення (вивезення) товарів
Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів
становить один рік з дня ввезення на митну територію України
(вивезення з митної території України).
З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших
обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може
бути продовжений відповідним митним органом.
Стаття 216. Звільнення від сплати податків під час
переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)
Звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у
режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно
податковим законом України.
Стаття 217. Розпорядження товарами, щодо яких закінчилися
строки тимчасового ввезення (вивезення)
До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення)
особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення)
товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення
(вивезення), повинна:
вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов'язанням, наданим
митному органу
або
заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких
товарів з дотриманням вимог цього Кодексу та інших законодавчих
актів України.
Стаття 218. Гарантування перебування товарів у режимі
тимчасового ввезення (вивезення)
У разі тимчасового ввезення (вивезення) окремих видів
товарів, які визначаються Кабінетом Міністрів України, митне
оформлення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)
здійснюється митними органами за умови гарантування дотримання
режиму тимчасового ввезення (вивезення).
ГЛАВА 36. Митний склад
Стаття 219. Поняття режиму митного складу
Митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені
з-за меж митної території України товари зберігаються під митним
контролем без справляння податків та зборів і без застосування до
них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період
зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території
України, зберігаються під митним контролем після митного
оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі
митної території України.
Стаття 220. Умови поміщення товарів у режим митного складу
У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за
винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з
України та транзиту через територію України, а також товарів,
перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Товари, що можуть завдати шкоди іншим товарам або вимагають
особливих умов зберігання, повинні зберігатись у спеціально
обладнаних приміщеннях.
Стаття 221. Строк зберігання товарів у режимі митного складу
Строк зберігання товарів, ввезених з-за меж митної території
України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років
з дати поміщення цих товарів у зазначений режим.
Строк зберігання в режимі митного складу підакцизних
товарів, ввезених з-за меж митної території України, не може
перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим.
Товари, ввезені з-за меж митної території України, що
зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків
зберігання, установлених частинами першою та другою цієї статті,
повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою
до іншого митного режиму.
Товари, що вивозяться за межі митної території, можуть
зберігатися в режимі митного складу протягом трьох місяців з дати
поміщення їх у цей режим. До закінчення зазначеного строку такі
товари мають бути вивезені за межі митної території України.
Стаття 222. Операції, що можуть проводитися з товарами, які
перебувають у режимі митного складу
З товарами, які перебувають у режимі митного складу, можуть
проводитися такі операції:
1) операції, необхідні для забезпечення збереження цих
товарів;
2) підготовка товарів за дозволом митного органу до продажу
(відчуження) та транспортування: подрібнення партій, формування
відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування,
навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні
операції.
Конкретний перелік та порядок здійснення таких операцій
встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи.
Стаття 223. Митні ліцензійні склади
Митні ліцензійні склади - господарська діяльність, пов'язана
зі зберіганням товарів.
Відкриття, експлуатація, ліквідація митних ліцензійних
складів регулюється Господарським кодексом України.
Ліцензування цієї господарської діяльності провадиться
відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" та ліцензійними умовами.
ГЛАВА 37. Спеціальна митна зона
Стаття 230. Поняття митного режиму спеціальної митної зони
Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого
до товарів, які ввозяться на території відповідних типів
спеціальних (вільних) економічних зон з-за меж митної території
України, а також до товарів, які вивозяться з територій
зазначених зон за межі митної території України, не
застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання.
Стаття 231. Спеціальні митні зони
Спеціальними митними зонами є частини території України, на
яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей
оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних
зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної
території України.
Спеціальні митні зони створюються відповідно до чинного
законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони
шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної
зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона
створюється, та особливостей застосування законодавства України
на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення
спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у
таку зону, та характер операцій, що
здійснюються з товарами у межах зони. У законі також
визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної
митної зони та обов'язки органів управління зони по виконанню
вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.
Стаття 232. Вимоги до спеціальних митних зон
Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна
митна зона, з метою належної організації митного контролю може
вимагати від органів управління цієї зони вжиття таких заходів:
1) спорудження огорожі по периметру зони;
2) встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні
години роботи;
3) застосування інших заходів, що не перешкоджають
нормальному функціонуванню зони відповідно до закону про таку
зону.
Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних
митних зон без попереднього погодження з митним органом, у зоні
діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона.
Стаття 233. Заходи, що вживаються митними органами для
забезпечення митного контролю у спеціальних митних зонах
З метою забезпечення належного митного контролю у
спеціальних митних зонах митні органи мають право:
1) здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами
спеціальних митних зон, а також за доступом у них;
2) вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон
спеціальної митної зони, ведення обліку руху таких товарів з
метою їх контролю;
3) проводити перевірку товарів, що переміщуються через
кордон спеціальної митної зони, з метою забезпечення здійснення
передбачених цим Кодексом операцій та недопущення переміщення
заборонених товарів;
4) здійснювати перевірки товарів, що знаходяться у
спеціальних митних зонах;
5) здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані
на забезпечення надійності митного контролю.
Стаття 234. Операції, що можуть здійснюватися з товарами у
спеціальних митних зонах
У спеціальних митних зонах допускається здійснення
виробничих та інших комерційних операцій з товарамиза умови
дотримання положень цього Кодексу. Конкретний перелік видів
товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у
законі про конкретну спеціальну митну зону.
З метою забезпечення виконання законів та з урахуванням
характеру товарів можуть запроваджуватися окремі заборони та
обмеження щодо здійснення операцій з товарами у спеціальних
митних зонах. Такі заборони та обмеження стосовно спеціальних
митних зон встановлюються законами.
Кабінет Міністрів України може обмежувати або забороняти
ввезення окремих товарів у спеціальні митні зони.
Стаття 235. Строки перебування товарів у спеціальних митних
зонах
Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом
усього часу функціонування таких зон.
Стаття 236. Облік товарів, що знаходяться у спеціальних
митних зонах
Особи, які здійснюють операції з товарами у спеціальних
митних зонах, ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться,
зберігаються, виробляються, переробляються, закуповуються та
реалізуються, і подають митним органам звітність про такі
операції у порядку, що встановлюється спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах спеціальних
митних зон, мають відображатися в облікових документах.
Стаття 237. Ліквідація спеціальної митної зони
У разі ліквідації спеціальної митної зони власники товарів,
що перебувають у цій зоні, або уповноважені ними особи
зобов'язані розпорядитися зазначеними товарами до моменту
остаточного вирішення усіх питань, пов'язаних з ліквідацією
спеціальної митної зони.
У разі, якщо до моменту остаточного вирішення усіх питань,
пов'язаних з ліквідацією спеціальної митної зони, власник
товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважена ним особа не
розпорядиться зазначеними товарами, такі товари підлягають
декларуванню до іншого митного режиму.
ГЛАВА 38. Магазин безмитної торгівлі
Стаття 238. Поняття митного режиму магазину безмитної
торгівлі
Магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до
якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для
споживання на митній території України, знаходяться та
реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному
кордоні, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах
митного контролю, визначених митними органами України, без
справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт
таких товарів та без застосування заходів нетарифного
регулювання.
Стаття 239. Умови реалізації товарів у режимі магазину
безмитної торгівлі
Товари, а також супутні товарам роботи, в режимі магазину
безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних
закладах (магазинах безмитної торгівлі).
Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови
реалізації в них товарів повинні виключати можливість
безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній
території України.
Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:
1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти
громадського харчування;
2) допоміжні приміщення;
3) склад магазину.
Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної
торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у
цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку
товари можуть бути заявлені митному органу:
1) для вільного обігу на митній території України;
2) для вільного обігу за межами митної території України;
3) для поміщення в режим митного складу;
4) для знищення під митним контролем.
Власники магазинів безмитної торгівлі можуть мати митні
склади для зберігання та послідуючого постачання в магазини всіх
видів товарів, в тому числі підакцизних.
Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами
продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах
експорту) та іноземного походження, крім товарів, які заборонені
згідно із законодавством до ввезення, вивезення та транзиту через
територію України;
Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі,
а також правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 240. Вимоги до власників магазинів безмитної торгівлі
Власником магазину безмитної торгівлі може бути лише
підприємство-резидент.
Власник магазину безмитної торгівлі зобов'язаний:
1) своєчасно декларувати митному органу товари, що надходять
до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи,
необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення;
2) виключити можливість надходження до магазину та вилучення
з магазину товарів поза митним контролем;
3) дотримуватись положень цього Кодексу та інших
законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів
безмитної торгівлі;
4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної
торгівлі та реалізуються ним, і подавати митним органам, в зоні
діяльності яких знаходиться магазин безмитної торгівлі, звіт про
рух товарів у магазині за формою, встановленою спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи.
Стаття 241. Розпорядження товарами, що знаходяться в
магазині безмитної торгівлі, у разі його ліквідації
У разі набрання чинності рішенням про ліквідацію магазину
безмитної торгівлі розміщення нових партій товарів, а також
реалізація товарів у магазині не дозволяються. Товари, що
знаходяться в магазині безмитної торгівлі, підлягають негайному
переміщенню на склад магазину та декларуванню власником магазину
до іншого митного режиму.
ГЛАВА 39. Переробка на митній території України
Стаття 242. Поняття митного режиму переробки на митній
території України
Переробка на митній території України - митний режим,
відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що
походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством
порядку переробці чи обробці без застосування до них заходів
нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної
території України продуктів переробки чи обробки відповідно до
митного режиму експорту.
Стаття 243. Дозвіл на переробку товарів на митній території
України
Ввезення та переробка на митній території України товарів,
що походять з інших країн, здійснюється з дозволу митного органу
відповідно до положень цього Кодексу та інших законодавчих актів
України.
Дозвіл на переробку товарів на митній території України може
бути скасовано митним органом, якщо його видано на підставі
недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття
рішення, або у разі коли підприємство-резидент, якому видано
такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших
актів законодавства України.
Стаття 244. Операції щодо переробки товарів
Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі
переробки на митній території України не обмежується.
Операції щодо переробки товарів можуть включати:
1) власне переробку товарів;
2) обробку товарів - монтаж, збирання, монтування та
налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари;
3) ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;
4) використання окремих товарів, що не є продуктами
переробки, але сприяють чи полегшують процес виготовлення
продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю
витрачаються.
Обмеження на окремі операції щодо переробки товарів, порядок
виконання операцій щодо переробки товарів, включаючи можливість
та умови використання українських товарів у процесі переробки,
визначаються цим Кодексом та іншими законами України.
Окремі операції з переробки товарів за дорученням
підприємства-резидента, якому видано дозвіл на переробку товарів
на митній території України, та з дозволу митного органу можуть
здійснюватись іншим підприємством. При цьому відповідальність
перед митними органами за дотримання визначеного порядку
переробки чи обробки товарів несе підприємство, якому видано
дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній
території України.
У разі, коли за умовами переробки товарів на митній
території України передбачається виконання кількох операцій щодо
їх переробки кількома підприємствами, кожне з підприємств, які
беруть участь у процесі переробки чи обробки, повинне одержати
дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території
України. Переміщення товарів між підприємствами, що беруть участь
у їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем митних
органів.
Стаття 245. Строки переробки товарів на митній території
України
Строк переробки товарів на митній території України
обчислюється починаючи з дня завершення митного оформлення митним
органом товарів, що ввозяться для переробки.
Строк переробки товарів на митній території України
встановлюється митним органом під час надання дозволу
підприємству-резиденту, виходячи з тривалості процесу переробки
товарів та розпорядження продукцією їх переробки, але, як
правило, не може бути більшим ніж 90 днів.
Виходячи з технологічних особливостей переробки Кабінет
Міністрів України за поданням відповідного міністерства або
іншого центрального органу виконавчої влади може встановлювати
інші строки переробки товарів, ніж ті, що зазначені у частині
другій цієї статті.
Стаття 246. Перевірка митними органами дотримання режиму
переробки на митній території України
Митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених
для переробки на митній території України, а також продуктів їх
переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки
таких товарів.
Стаття 247. Обсяг виходу продуктів переробки
Митні органи здійснюють контроль за обов'язковим обсягом
виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки
чи обробки товарів на митній території України. Дані про
обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки відображаються в
договорі (контракті) на переробку товарів на митній території
України.
Стаття 248. Сплата і повернення податків
Сплата податків, установлених на імпорт товарів, що
ввозяться в режимі переробки на митній території України,
здійснюється шляхом видачі митному органу простих векселів з
відстроченням платежу на дев'яносто календарних днів з дня
прийняття цим органом митної декларації. У разі, якщо Кабінетом
Міністрів України буде встановлено більш тривалий строк переробки
чи обробки товарів, строк оплати векселів відповідно
подовжується.
У разі, якщо продукти обробки або переробки не будуть
вивезені у строки, зазначені у частині першій цієї статті, митний
орган пред'являє векселі до оплати.
Стаття 249. Звільнення продуктів переробки від оподаткування
У разі вивезення за межі митної території України товарів,
ввезених в Україну в режимі переробки на митній території
України,
з товарів, що походять з інших країн, та продуктів їх переробки
податки, встановлені на експорт, не справляються і заходи
нетарифного регулювання не застосовуються.
Стаття 250. Порядок митного оформлення продуктів переробки
У разі вивезення за межі митної території України товарів,
ввезених для переробки на митній території України, чи продуктів
їх переробки такі товари підлягають декларуванню митним органам з
поданням окремого документа - митної декларації, в якій
зазначається кількість та вартість українських товарів,
витрачених на здійснення операцій щодо переробки товарів, що
ввозилися для переробки.
Митне оформлення українських товарів, використаних під час
переробки товарів, що походять з інших країн, здійснюється у
порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими
актами України для митного оформлення експорту товарів
українського походження.
Стаття 251. Умови реалізації продуктів переробки на митній
території України
Якщо умовами переробки на митній території України товарів,
що походять з інших країн, передбачено проведення розрахунків
частиною продуктів їх переробки, такі продукти мають бути
оформлені як ввезені на митну територію України в режимі імпорту
зі справлянням усіх належних податків та зборів застосуванням
відповідних заходів нетарифного регулювання.
ГЛАВА 40. Переробка за межами митної території України
Стаття 252. Поняття митного режиму переробки за межами
митної території України
Переробка за межами митної території України - митний режим,
відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на
митній території України, вивозяться без застосування заходів
тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки,
обробки чи ремонту за межами митної території України та
наступного повернення в Україну.
Стаття 253. Операції щодо переробки товарів за межами митної
території України
Під час переробки товарів за межами митної території України
можуть здійснюватись операції, зазначені у частині другій статті
244 цього Кодексу.
Законами України можуть бути встановлені обмеження щодо
окремих операцій з переробки товарів за межами митної території
України.
Стаття 254. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за
межами митної території України
Вивезення товарів для переробки за межами митної території
України здійснюється з дозволу митного органу на основі положень
цього Кодексу та інших законодавчих актів України.
Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної
території України може бути скасовано митним органом у разі, якщо
його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне
значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-резидент,
якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу
та інших законодавчих актів України.
Стаття 255. Строки переробки товарів за межами митної
території України
Строк переробки товарів за межами митної території України
обчислюється починаючи з дня завершення митного оформлення митним
органом товарів, що вивозяться для переробки.
Строк переробки товарів за межами митної території України
встановлюється митним органом під час видачі дозволу
підприємству-резиденту, виходячи з тривалості процесу переробки
товарів, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів.
Виходячи з технологічних особливостей переробки Кабінет
Міністрів України за поданням відповідного міністерства або
іншого центрального органу виконавчої влади може встановлювати
інші строки переробки товарів, ніж ті, що зазначені у частині
другій цієї статті.
Стаття 256. Обсяг виходу продуктів переробки
Митні органи здійснюють контроль за обов'язковим обсягом
виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки
товарів за межами митної території України. Дані про обов'язковий
обсяг виходу продуктів переробки відображаються в договорі
(контракті) на переробку продукції за межами митної території
України.
Стаття 257. Порядок митного оформлення та оподаткування
продуктів переробки
У разі ввезення на митну територію України товарів,
вивезених за її межі для переробки, чи продуктів переробки вони
підлягають декларуванню з поданням окремого документа -
декларації на товари іноземного походження, які були витрачені в
процесі переробки українських товарів.
Із продуктів переробки, що ввозяться на митну територію
України, справляються податки, встановлені на імпорт, згідно
податкових законів України.
Стаття 258. Звільнення від сплати податків
При ввезенні на митну територію України продуктів переробки
податки, встановлені на імпорт, не справляються, якщо митному
органу буде документально підтверджено, що товари вивозилися за
межі митної території України з метою ремонту і такий ремонт
виконувався на безоплатній основі на підставі договору,
гарантійних чи інших зобов'язань виконавця, за винятком випадків,
коли під час попереднього ввезення (імпорту) товарів було
враховано наявність недоліків.
ГЛАВА 41. Знищення або руйнування
Стаття 260. Поняття режиму знищення або руйнування
Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого
товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним
контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання,
без справляння податків, установлених на імпорт, а також без
застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що
знищуються або руйнуються.
Знищення або руйнування товарів допускається з письмового
дозволу митного органу, який надається за умови наявності
дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно
до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через
митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається,
якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому
природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади,
що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний
кордон України.
Стаття 261. Витрати на знищення товарів
Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх
власника чи іншої заінтересованої особи.
Стаття 262. Відходи (залишки), що утворилися в результаті
знищення або руйнування товарів
Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення або
руйнування товарів, мають бути поміщені у відповідний митний
режим як товари, що ввезені на митну територію України і
перебувають під митним контролем.
ГЛАВА 42. Відмова на користь держави
Стаття 263. Поняття митного режиму відмови на користь
держави
Відмова на користь держави - митний режим, відповідно до
якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під
митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі
відмови на користь держави на товари не нараховуються і не
справляються податки та збори, а також не застосовуються заходи
нетарифного регулювання.
Відмова від товарів на користь держави допускається з
дозволу митного органу, який видається у порядку, що
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не
можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.
РОЗДІЛ ІX. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що
переміщуються через митний кордон України громадянами
ГЛАВА 43. Загальні положення
Стаття 264. Порядок переміщення громадянами товарів через
митний кордон України
Громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших
законодавчих актів України можуть переміщувати через митний
кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до
ввезення в Україну та вивезення з України, а також тих, щодо яких
законом України встановлено обмеження в галузі
зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 265. Умови пересилання громадянами товарів у
міжнародних поштових та експрес-відправленнях
Громадяни мають право пересилати товари у міжнародних
поштових та експрес-відправленнях у порядку, встановленому
статтями 157-159 цього Кодексу, крім товарів, заборонених до
такого пересилання.
Обмеження щодо вартості та обсягів товарів, а також перелік
товарів, заборонених до пересилання у міжнародних поштових та
експрес-відправленнях, встановлюються цим Кодексом та іншими
законодавчими актами України.
Стаття 266. Визначення вартості товарів, які переміщуються
громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування
митних платежів
Митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через
митний кордон України, для цілей нарахування податків та зборів
визначається на підставі заяви власника цих товарів чи
уповноваженої ним особи за умови надання підтверджуючих
документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна
ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної
вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі,
крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування
та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного
кордону України.
За відсутності таких підтверджень або у разі наявності
обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно
заявленої вартості, митні органи визначають митну вартість
самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні
(аналогічні) товари.
ГЛАВА 44. Пропуск та оподаткування товарів, що вивозяться
громадянами за межі митної території України
Стаття 267. Умови вивезення громадянами товарів за межі
митної території України
Вивезення товарів за межі митної території України
громадянами здійснюється у порядку та на умовах, установлених
законодавством України для підприємств.
Дія частини першої цієї статті не поширюється на:
1) товари, сукупна вартість яких не перевищує еквіваленту
200 євро;
2) предмети, які вивозяться (пересилаються) у зв'язку з
виїздом за межі України на постійне місце проживання;
3) предмети, які входять до складу спадщини, оформленої в
Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови
підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні
дії;
4) товари, які тимчасово вивозяться (пересилаються) за межі
митної території України під письмове зобов'язання про їх
зворотне ввезення;
5) товари, які були тимчасово ввезені на митну територію
України під зобов'язання про їх зворотне вивезення, що
підтверджується відповідними документами;
6) предмети, одержані громадянами-нерезидентами у вигляді
призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях
тощо, які проводяться на території України, що підтверджується
відповідними документами;
7) предмети (майно) особистого користування, у тому числі
предмети початкового облаштування, придбані в Україні
громадянами-нерезидентами, які користуються пільгами згідно з
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, що вивозяться (пересилаються)
цими громадянами у зв'язку з їх остаточним виїздом за межі
України;
8) товари, придбані громадянами-нерезидентами на території
України, загальна вартість яких не перевищує суми іноземної
валюти, ввезеної цими громадянами під час в'їзду в Україну, за
умови подання відповідних документів;
9) предмети, призначені для особистого користування, що
вивозяться (пересилаються) громадянами-нерезидентами у зв'язку з
остаточним виїздом за межі України;
10) товари, що вивозяться громадянами-нерезидентами у
зв'язку з остаточним виїздом за межі України, на суму, що не
перевищує 80 процентів доходу, одержаного за час роботи чи
навчання в Україні за умови подання відповідних документів.
Стаття 268. Обмеження щодо вивезення громадянами за межі
митної території України окремих товарів
Не допускається вивезення громадянами за межі митної
території України незалежно від загальної вартості:
1) товарів, щодо яких відповідно до законодавства України
застосовуються заходи тарифного та нетарифного регулювання
експорту;
2) товарів, на які встановлено державні дотації, крім
предметів особистого користування;
3) товарів промислового призначення (обладнання,
комплектуючі вироби, матеріали тощо) згідно з переліком, що
визначається Кабінетом Міністрів України.
Вивезення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та
виробів з них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження
дозволяється у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів
України.
ГЛАВА 45. Пропуск та оподаткування товарів, які ввозяться
громадянами на митну територію України
Стаття 269. Умови ввезення громадянами товарів на митну
територію України
Предмети, які ввозяться громадянами на митну територію
України, підлягають оподаткуванню в порядку, встановленому для
підприємств, та на умовах, визначених законами України.
Дія частини першої цієї статті не поширюється на:
1) товари, сукупна вартість яких не перевищує еквіваленту
200 євро;
2) предмети особистого користування, що тимчасово ввозяться
(пересилаються) громадянами-нерезидентами на митну територію
України під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення;
3) предмети, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення
громадян на постійне місце проживання в Україну;
4) товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами, які
користуються пільгами згідно з міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
5) предмети, які ввозяться (пересилаються) громадянами і
входять до складу спадщини, відкритої за межами митної території
України на користь резидента, у разі підтвердження складу
спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії у країні її
відкриття. Зазначене підтвердження підлягає легалізації у
консульських установах України, що діють у відповідній країні;
6) предмети, одержані громадянами - резидентами у вигляді
нагород і призів на змаганнях, конкурсах, фестивалях за межами
митної території України, за умови документального підтвердження
факту нагородження;
7) товари, що були попередньо вивезені (переслані)
громадянами за митний кордон України під письмове зобов'язання
про їх зворотне ввезення і ввозяться (пересилаються) назад на
митну територію України, за наявності відповідної вивізної митної
декларації.
Стаття 270. Звільнення від оподаткування алкогольних напоїв
та тютюнових виробів, які ввозяться на митну територію України
громадянами
Громадяни можуть ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби
на митну територію України без сплати податків, установлених на
імпорт, у таких кількостях з розрахунку на одну особу:
а) 2 літри вина та 1 літр міцних алкогольних напоїв;
б) 200 цигарок або 50 сигар, або 250 грамів тютюну, або
набір таких виробів загальною вагою не більше 250 грамів.
Алкогольні напої та тютюнові вироби, зазначені у частині
першій цієї статті, звільняються від оподаткування за умови, що
вони:
- ввозяться на митну територію України громадянами, які
досягли 18-річного віку;
- переміщуються через митний кордон України у
супроводжуваному багажі або ручній поклажі громадян.
Алкогольні напої та тютюнові вироби незалежно від їх
кількості не звільняються від оподаткування, якщо особа, яка
ввозить їх на митну територію України, була відсутня в Україні
менш, ніж 24 години.
Стаття 271. Умови тимчасового ввезення громадянами товарів
на митну територію України під зобов'язання про зворотне
вивезення, у тому числі з метою транзиту
Товари, що підлягають оподаткуванню, які тимчасово ввозяться
(пересилаються) громадянами на митну територію України під
зобов'язання про зворотне вивезення, а також з метою транзиту,
пропускаються на митну територію України за умови надання митному
органу гарантій. Види гарантій, умови і порядок їх надання та
повернення визначаються Цивільним кодексом України.
У разі порушення зобов'язання про зворотне вивезення за межі
митної території України або транзиту через митну територію
України товарів, зазначених у частині першій цієї статті, за
винятком
випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії
непереборної сили, що підтверджується відповідними документами,
надані гарантії застосовуються для забезпечення стягнення.
РОЗДІЛ Х. Контроль за переміщенням через митний кордон
України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної
власності
ГЛАВА 46. Особливості переміщення через митний кордон
України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності
Стаття 272. Порядок митного контролю та митного оформлення
товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності
Митний контроль та митне оформлення товарів, що містять
інтелектуальну власності здійснюється у порядку, встановленому
цим Кодексом, законами України.
Стаття 273. Заходи митних органів щодо контролю за
переміщенням через митний кордон України товарів, які є об'єктами
права інтелектуальної власності
Власник прав на об'єкт права інтелектуальної власності, який
має підстави вважати, що при переміщенні товарів через митний
кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на
об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати заяву до
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в
галузі митної справи про реєстрацію товару, що містить об'єкт
інтелектуальної власності.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи веде реєстр зазначених товарів, що містять
об'єкти права інтелектуальної власності.
Порядок реєстрації товарів, що містять об'єкти права
інтелектуальної власності, включаючи форму заяви власника прав на
об'єкт права інтелектуальної власності, перелік інформації та
документів, які додаються до заяви, порядок подачі та розгляду
заяви, порядок ведення реєстру визначається Кабінетом Міністрів
України.
Після реєстрації відповідного товару у реєстрі спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи митні органи України вживають заходів щодо
попередження переміщення через митний кордон України
контрафактних товарів.
Для забезпечення митного контролю при переміщенні через
митний кордон України товарів, що містять об'єкти права
інтелектуальної власності, інформація про зареєстровані товари
надсилається до усіх митних органів України.
Стаття 274. Призупинення митного оформлення товарів, що
містять об'єкти права інтелектуальної власності
Якщо митний орган на основі даних реєстру товарів, що
містять об'єкти права інтелектуальної власності, який ведеться
спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи, виявляє ознаки того, що товари, пред'явлені для
митного контролю та митного оформлення, є контрафактними, їх
митне оформлення призупиняється. Такі товари підлягають
розміщенню на складах тимчасового зберігання або на складах
митних органів.
Рішення про призупинення митного оформлення строком на 15
календарних днів із можливістю наступного продовження не більше,
ніж на 15 календарних днів, приймає начальник митного органу або
особа, що його заміщує.
Не пізніше наступного робочого дня після дати прийняття
рішення про призупинення митного оформлення товарів, зазначених у
частині першій цієї статті, митний орган повідомляє відповідного
власника прав на об'єкт права інтелектуальної власності про факт
переміщення через митний кордон України цих товарів, а декларанта
- про причини призупинення їх митного оформлення, а також
повідомляє декларантові найменування та адресу власника прав на
об'єкт права інтелектуальної власності. В повідомленні власникові
прав на об'єкт права інтелектуальної власності зазначається,
митне оформлення яких саме товарів призупинене, заявлена
декларантом митна вартість цих товарів, найменування та адреса
власника зазначених товарів, а також інша необхідна інформація.
Власник прав на об'єкт права інтелектуальної власності та
декларант з дозволу митного органу можуть брати проби і зразки
товарів, у відношенні яких прийнято рішення про призупинення
митного оформлення, і направляти їх на експертизу. Копії
відповідних експертних висновків подаються митному органові..
Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї
статті, контрафактність товарів, щодо яких прийнято рішення про
призупинення митного оформлення, буде підтверджена, митний орган
в установленому цим Кодексом порядку порушує справу про порушення
вимог цього Кодексу, а товари - безпосередні предмети
правопорушення вилучаються в установленому законом порядку.
Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї
статті, контрафактність товарів, щодо яких приймалося рішення про
призупинення митного оформлення, не буде підтверджена, ці товари
підлягають митному оформленню звичайним порядком.
Відшкодування витрат, пов'язаних з призупиненням митного
оформлення товарів, зазначених у частині першій цієї статті,
здійснюється за рахунок власника прав на об'єкт права
інтелектуальної власності. Порядок відшкодування зазначених
витрат, а також порядок розпорядження контрафактними товарами
після їх конфіскації визначається законодавствомм.
Стаття 275. Взаємодія митних органів з іншими органами
державної влади у сфері захисту інтелектуальної власності
При здійсненні контролю за переміщенням через митний кордон
України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності,
митні органи взаємодіють з іншими органами державної влади,
уповноваженими у сфері захисту інтелектуальної власності, в
порядку, що, визначається законодавством України.
РОЗДІЛ XІ. Справляння мита з товарів, що переміщуються через
митний кордон України. Митний тариф України
ГЛАВА 47. Мито. Митний тариф України. Ставки мита, їх види
та порядок встановлення
Стаття 276. Мито
З товарів, що переміщуються через митний кордон України,
справляється мито, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими
законодавчими актами України та міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Мито являє собою загальнодержавний податок на товари, які
переміщуються через митний кордон України.
Стаття 277. Види ставок мита
В Україні застосовуються такі види ставок мита:
адвалерні, що нараховуються у процентах до митної вартості
товарів, з яких справляється мито;
специфічні, що нараховуються в установленому грошовому
розмірі за одиницю товарів, з яких справляється мито;
комбіновані, що поєднують обидва зазначені види ставок.
Стаття 278. Митний тариф України
Митний тариф України - це систематизований згідно з
Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності
звід ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що
ввозяться на митну територію України.
Митний тариф України містить Українську класифікацію товарів
зовнішньоекономічної діяльності та ставки ввізного мита.
Стаття 279. Порядок установлення ставок мита
Ставки Митного тарифу України встановлюються законом на
основі принципів митно-тарифної політики України та зобов'язань,
що випливають з міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ставки Митного тарифу України встановлюються на базі
класифікаційної схеми побудови товарних підкатегорій Української
класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Забороняється зменшувати ставки мита для окремих осіб і за
окремими контрактами, або звільняти окремих осіб від сплати мита.
Стаття 280. Товарна номенклатура Митного тарифу України
В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу
України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію
товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на
Гармонізованій системі опису та кодування товарів.
Усі товари, що підлягають митному контролю та оподаткуванню,
систематизуються за розділами, групами, товарними позиціями і
товарними субпозиціями, найменування і цифрові коди яких
уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
ГЛАВА 48. Митно-тарифна рада України
Стаття 281. Повноваження Митно-тарифної ради України
На Митно-тарифну раду України, що утворена при Кабінеті
Міністрів України, покладається:
1) розроблення пропозицій щодо основних напрямів
митнотарифної політики України, включаючи пропозиції щодо
встановлення, скасування або зміну ставок мита, надання тарифних
пільг і преференцій, а також щодо внесення змін до номенклатури
Єдиного Митного тарифу України;
2) підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України
і міжнародних договорів України з питань митно-тарифного
регулювання, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України;
3) розроблення комплексу заходів тарифного регулювання,
спрямованих на захист українського ринку та вітчизняного
товаровиробника під час здійснення зовнішньо-торгівельних
операцій.
Функції робочого апарату Митно-тарифної ради України
здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у галузі митної справи.
ГЛАВА 49. Види мита
Стаття 282. Види мита, що застосовуються в Україні
В Україні застосовуються такі види мита:
1) ввізне (імпортне);
2) вивізне (експортне);
3) сезонне;
4) особливі види:
- спеціальне;
- антидемпінгове;
- компенсаційне.
Стаття 283. Ввізне (імпортне) мито
Ввізне (імпортне) мито нараховується на товари під час їх
ввезення на митну територію України.
Ввізне (імпортне) мито є диференційованим:
1) до товарів, що походять з країн, у
торговельно-економічних відносинах з якими встановлено режим
найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки мита;
2) до товарів, що походять з країн, у
торговельно-економічних відносинах з якими не встановлено режиму
найбільшого сприяння, або країна походження яких не визначена,
застосовуються повні ставки мита;
3) до товарів, що походять з країн, які разом з Україною
утворюють митний союз або зону вільної торгівлі, а також до
товарів, що походять з країн, які розвиваються і користуються
національною системою преференцій України, застосовуються
преференційні ставки мита.
Ставки ввізного (імпортного) мита єдині для всіх осіб, які
переміщують товари через митний кордон України, незалежно від
видів зовнішньо-торгівельних угод, за винятком випадків,
передбачених цим Кодексом, законами України про оподаткування та
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Стаття 284. Вивізне (експортне) мито
Вивізне (експортне) мито нараховується на товари під час їх
вивезення за межі митної території України.
Вивізне (експортне) мито нараховується за ставками, що
встановлюються законом.
Ставки вивізного (експортного) мита єдині для всіх осіб, які
переміщують товари через митний кордон України, незалежно від
видів зовнішньо-торгівельних угод, за винятком випадків,
передбачених цим Кодексом, законами України про оподаткування та
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Стаття 285. Сезонне мито
З метою оперативного регулювання ввезення та вивезення
окремих товарів може встановлюватися сезонне ввізне чи вивізне
мито на строк не більше трьох місяців з моменту його
запровадження. При цьому ставки ввізного мита, встановлені Митним
тарифом України, не застосовуються.
Загальний строк застосування сезонного мита не може
перевищувати шести місяців протягом календарного року.
Процедура запровадження сезонного ввізного мита та сезонного
вивізного мита, а також ставки та строк їх дії встановлюються
законами України.
Стаття 286. Особливі види мита
З метою захисту економічних інтересів України, українських
виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі
ввезення товарів на митну територію України і вивезення їх за
межі цієї території незалежно від інших видів мита можуть
застосовуватися особливі види мита:
а) спеціальне мито;
б) антидемпінгове мито;
в) компенсаційне мито.
Стаття 287. Спеціальне мито
Спеціальне мито застосовується:
а) як засіб захисту українських виробників;
б) як засіб захисту національного товаровиробника у разі,
коли товари ввозяться на митну територію України у обсягах та
(або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють
загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробникові;
в) як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної
діяльності, які порушують національні інтереси у сфері
зовнішньоекономічної діяльності;
г) як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або)
недружні дії інших держав, митних союзів та економічних
угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемлюють
інтереси України.
Стаття 288. Антидемпінгове мито
Антидемпінгове мито застосовується:
а) відповідно до законів України у разі ввезення на митну
територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює
шкоду національному товаровиробнику;
б) у разі вивезення за межі митної території України товарів
за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або
безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо
таке вивезення заподіює шкоду.
Стаття 289. Компенсаційне мито
Компенсаційне мито застосовується:
а) відповідно до законів України у разі ввезення на митну
територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту,
яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;
б) у разі вивезення за межі митної території України
товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування,
експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано
надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Стаття 290. Процедура застосування особливих видів мита
Особливі види мита справляються на підставі рішень про
застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних
заходів, прийнятих відповідно до законів України.
У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових,
компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не
встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх
установив.
РОЗДІЛ XІІ. Митна вартість товарів. Методи визначення митної
вартості товарів
ГЛАВА 50. Загальні положення
Стаття 291. Митна вартість товарів
Митна вартість товарів - це заявлена декларантом або
визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через
митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання
товарами митного кордону України відповідно до положень цього
Кодексу.
Стаття 292. Визначення митної вартості та митна оцінка
товарів, що переміщуються через митний кордон України
Порядок визначення митної вартості та митної оцінки товарів
поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон
України.
Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються
через митний кордон України, та умови їх застосування
встановлюються цим Кодексом.
Стаття 293. Використання відомостей про митну вартість
товарів
Відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом
під час переміщення товарів через митний кордон України і
прийняті митним органом, використовуються для нарахування митних
платежів, ведення митної статистики, а також у відповідних
випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших
санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Стаття 294. Декларування митної вартості товарів
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляється
(декларується) митному органу декларантом під час переміщення
товарів через митний кордон України шляхом подання декларації
митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що
переміщуються через митний кордон України, встановлюється
Кабінетом Міністрів України, а форма декларації і порядок її
заповнення - спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи.
Митна вартість товарів визначається декларантом відповідно
до положень, встановлених цим Кодексом.
Перевірка правильності визначення митної вартості товарів
проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.
Стаття 295. Дотримання конфіденційності інформації
Інформація, надана декларантом і визнана такою, що становить
комерційну таємницю чи є конфіденційною, може використовуватися
митним органом виключно для митних цілей і не може
розголошуватися, передаватися третім особам, включаючи інші
органи державної влади, без спеціального дозволу декларанта, за
винятком випадків, передбачених законом.
За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю
або є конфіденційною, службові особи митних органів несуть
відповідальність згідно закону.
Стаття 296. Права та обов'язки декларанта, який декларує
митну вартість товарів
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним
відомості про її визначення мають базуватися на достовірній,
документально підтвердженій інформації, що подається у
кількісному виразі.
У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної
вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу
надати йому необхідні для цього відомості.
Митний орган вправі прийняти рішення про неможливість
використання вибраного декларантом методу митної оцінки.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом
митної вартості товарів, або у разі незгоди декларанта з митною
вартістю, визначеною митним органом, декларант має право
звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що
декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку
або сплатити митні платежі згідно з митною оцінкою цих товарів,
здійсненою митним органом. В якості гарантії також може виступати
простий вексель, виданий декларантом митному органу та
авальований уповноваженим банком, або депозит у банку.
При наданні декларантом гарантії уповноваженого банку,
митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У
випадку сплати декларантом митних платежів згідно з митною
оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного
рішення митним органом вищого рівня або судом щодо застосування
митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний
відшкодувати декларанту суму надміру сплачених митних платежів.
Термін дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею,
не може перевищувати 30 календарних днів з моменту випуску
товарів у вільний обіг".
Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з
уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному
органу додаткової інформації, несе декларант. При цьому
збільшення строку митного оформлення товару, зумовлене
проведенням митної оцінки, не може бути використане декларантом
для одержання фактичної відстрочки у сплаті мита та інших митних
платежів.
Стаття 297. Права та обов'язки митного органу під час
здійснення контролю митної оцінки товарів
Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної
оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право
приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної
вартості товарів.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність
визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за
наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих
декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити
митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи
методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на
підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової
інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів) з
коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у
місячний строк дати декларанту письмове роз'яснення причин, за
якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути
прийнята митним органом як основа для нарахування митних
платежів.
Рішення митного органу стосовно визначення митної вартості
товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому законом.
ГЛАВА 51. Методи визначення митної вартості товарів, які
імпортуються в Україну, та порядок їх застосування
Стаття 298. Методи визначення митної вартості товарів, які
імпортуються в Україну
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну
територію України, здійснюється шляхом застосування таких
методів:
за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод
3);
на основі віднімання вартості (метод 4);
на основі додавання вартості (метод 5);
резервного (метод 6).
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод
за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Якщо основний метод не може бути використаний,
застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій
цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод
застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути
визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи віднімання та додавання вартості можуть
застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.
Стаття 299. Метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які
імпортуються
Митною вартістю товарів, які ввозяться (імпортуються), є
ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за
товари, які ввозяться (імпортуються) за призначенням в Україну,
на момент перетинання ними митного кордону України.
Для визначення митної вартості товарів до ціни угоди при
цьому додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, такі
витрати:
1) витрати на доставку товарів до аеропорту, порту чи іншого
місця ввезення товарів на митну територію України:
а) вартість транспортування;
б) витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження і
перевалку товарів;
в) страхові суми;
2) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерські винагороди, за винятком
комісійних за закупівлю товару;
б) вартість контейнерів та іншої багатооборотної тари, якщо
відповідно до товарної номенклатури вони розглядаються як одне
ціле з товарами, що оцінюються;
в) вартість пакування, включаючи вартість пакувальних
матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;
3) відповідна частина вартості таких товарів та послуг, які
прямо чи побічно надаються покупцю безоплатно або за зниженою
ціною для використання у зв'язку з виробництвом або продажем
(відчуженням) на вивезення товарів, що оцінюються, якщо
відповідна частина не була включена до заявленої ціни:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів та інших
комплектуючих виробів, які є складовою частиною товарів, що
оцінюються;
б) інструментів, штампів, форм та інших подібних предметів,
використаних на виробництво товарів, що оцінюються;
в) матеріалів, витрачених на виробництво товарів, що
оцінюються (мастильних матеріалів, палива тощо);
г) інженерної проробки, дослідно-конструкторських робіт,
дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за
межами митної території України і безпосередньо необхідних для
виробництва товарів, що оцінюються;
4) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів
інтелектуальної власності, які покупець (імпортер) прямо чи
побічно повинен сплатити як умову продажу (відчуження) товарів,
що оцінюються;
5) відповідна частина прибутку від будь-якого подальшого
перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на
митній території України, яка прямо чи побічно йде на користь
продавця.
Зазначений метод використовується для визначення митної
вартості товарів, якщо:
1) немає обмежень щодо прав покупця (імпортера) на
використання товарів, що оцінюються, за виключенням тих, які:
а) вводяться або вимагаються законом;
б) обмежують географічний регіон, в якому товари можуть бути
перепродані (відчужені повторно);
в) не суттєво впливають на ціну товару;
2) продаж (відчуження) та ціна угоди не залежить від
дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;
3) використані декларантом відомості підтверджені
документально та є кількісно вираженими та достовірними;
4) жодна частина прибутку від будь-якого наступного
перепродажу, реалізації чи використання товарів покупцем не буде
надходити прямо чи побічно на користь продавця.
5) учасники угоди (експортер та імпортер) не є
взаємозалежними особами, за винятком випадків, передбачених
пунктом 7 частини 3 цієї статті. При цьому особи вважаються
взаємозалежними, якщо:
а) один з учасників угоди (фізична особа) чи посадова особа
одного з підприємств -учасників угоди є одночасно посадовою
особою іншого підприємства - учасника угоди;
б) учасники угоди є співвласниками підприємства;
в) учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;
г) один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями
з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, які
становлять не менше п'яти процентів статутного капіталу;
д) обидва учасники угоди перебувають під прямим чи непрямим
контролем третьої особи;
е) учасники угоди спільно прямо чи непрямо контролюють третю
особу;
є) один з учасників угоди прямо чи непрямо контролює іншого
учасника угоди;
ж) учасники угоди - фізичні особи чи посадові особи
підприємств
- учасників угоди є родичами.
6) Особи, асоційовані у бізнесі один з одним, з яких один є
виключним агентом, дистриб'ютором або єдиним концесіонером,
вважаються взаємозалежними особами лише у випадку, якщо
підпадають під дію критеріїв, зазначених у пункті 5 частини
третьої цієї статті.
7) При торговельній угоді між взаємозалежними особами ціна
угоди повинна прийматися для цілей митної оцінки, якщо митний
орган вважає таку ціну прийнятною. Якщо митний орган вважає ціну
угоди між пов'язаними особами неприйнятною для цілей митної
оцінки, він має повідомити декларантові причини, через які вважає
таку ціну неприйнятною для цілей митної оцінки.
Ціна угоди між взаємопов'язаними особами повинна прийматися
митним органом для цілей митної оцінки, якщо декларант доведе, що
така ціна досить наближена до однієї з наступних вартостей:
а) до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка
визначена відповідно до статей 300-301 цього Кодексу;
б) до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка
визначена відповідно до статті 303 цього Кодексу;
в) до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка
визначена відповідно до статті 304 цього Кодексу.
При застосуванні порівнянь, передбачених пунктом 7 частини
третьої цієї статті, необхідно враховувати відмінності у
складових елементах, зазначених у пунктах 1 - 5 частини другої
цієї статті, а також витрат, які несе продавець при продажі
покупцю, що не є взаємозалежним та не несе їх при продажу
взаємозалежному покупцю. Ці порівняння здійснюються за заявою
імпортера та є підставою тільки для порівнянь. При визначенні
митної вартості забороняється приймати за основу альтернативні
контрактні вартості, зазначені у підпунктах "а" - "в" пункту 7
частини третьої цієї статті.
Стаття 300. Метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних
товарів
Для визначення митної вартості товару за основу береться
ціна угоди щодо ідентичних товарів з дотриманням умов, зазначених
у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари,
однакові за всіма ознаками з товарами, що оцінюються, у тому
числі за такими, як:
а) фізичні характеристики;
б) якість та репутація на ринку;
в) країна походження;
г) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для
відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі
товари відповідають вимогам частини першої цієї статті.
Ціна угоди щодо ідентичних товарів береться за основу для
визначення митної вартості товарів, якщо ці товари:
а) продані (відчужені) для ввезення на територію України;
б) ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не
раніше, ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;
в) ввезені приблизно в тій же кількості та на тих же
комерційних
умовах. Якщо ідентичні товари ввозилися в іншій кількості або на
інших комерційних умовах, декларант повинен провести відповідне
коригування їх ціни з урахуванням цих розбіжностей та
документально підтвердити митному органу обґрунтованість ціни.
Митна вартість товарів, що визначається за ціною угоди щодо
ідентичних товарів, повинна бути скоригована з урахуванням
витрат, зазначених у статті 299 цього Кодексу.
Коригування повинно здійснюватись декларантом на підставі
достовірних та документально підтверджених відомостей.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється
більше однієї ціни угоди щодо ідентичних товарів, для визначення
митної вартості товарів, що імпортуються, застосовується найнижча
з них.
Стаття 301. Метод оцінки за ціною угоди щодо подібних
(аналогічних) товарів
Для визначення митної вартості товарів за основу береться
ціна угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозяться
(імпортуються), з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При
цьому під подібними (аналогічними) маються на увазі товари, які
хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі
характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому
вони виконують однакові функції порівняно з товарами, що
оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними),
враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність товарного знака і репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Для цілей застосування методу визначення митної вартості за
ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів використовуються
положення частин третьої-шостої статті 300 цього Кодексу.
Стаття 302. Застереження щодо умов застосування методів
оцінки товарів за ціною угоди щодо ідентичних товарів та за ціною
угоди щодо подібних (аналогічних) товарів
1. Товари не вважаються ідентичними чи подібними
(аналогічними) оцінюваним, якщо вони не були вироблені в тій же
країні, що і товари, які оцінюються.
2. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а
іншою особою, беруться до уваги лише у разі якщо немає ні
ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених
особою - виробником товарів, які оцінюються.
3. Товари не вважаються ідентичними чи подібними
(аналогічними), якщо їх проектування, дослідно-конструкторські
роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також
інші аналогічні роботи виконані в Україні.
Стаття 303. Метод оцінки на основі віднімання вартості
Визначення митної вартості товарів за методом оцінки на
основі віднімання вартості здійснюється у тому разі якщо
оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари
продаватимуться (відчужуватимуться) на митній території України у
незмінному стані.
Для визначення митної вартості товарів за основу береться
ціна одиниці товару, за якою оцінювані, ідентичні чи подібні
(аналогічні) товари продаються найбільшою партією на території
України у час, максимально наближений до часу ввезення, але не
пізніше, ніж через 90 днів з дати ввезення товарів, що
оцінюються, покупцю, що не є взаємозалежною з продавцем особою.
Від ціни одиниці товару віднімаються, якщо вони можуть бути
виділені, такі компоненти:
1) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні
надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на
митній території України товарів того ж класу та виду;
2) суми ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та
інших платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з
ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів;
3) звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження,
вивантаження, транспортування, страхування.
У разі відсутності випадків продажу (відчуження) оцінюваних,
ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів у такому ж стані, в
якому вони перебували на момент ввезення (імпорту), на прохання
декларанта може використовуватися ціна одиниці товару, що пройшов
переробку, з поправкою на додану вартість і з дотриманням
положень частин другої та третьої цієї статті.
Стаття 304. Метод оцінки на основі додавання вартості
Для визначення митної вартості товарів за основу береться
ціна товарів, розрахована шляхом додавання:
1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у
зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів;
2) загальних витрат, характерних для продажу (відчуження) в
Україну з країни вивезення товарів того ж виду, у тому числі
витрат на навантаження, вивантаження, транспортування,
страхування до місця перетинання митного кордону України, та
інших витрат;
3) прибутку, що його звичайно одержує експортер у результаті
поставки в Україну таких товарів.
Для визначення митної вартості за методом на основі
додавання вартості до ціни товарів зараховуються всі витрати, що
включаються у ціну товарів відповідно до частини другої статті
299 цього Кодексу.
Стаття 305. Резервний метод
Якщо митна вартість не може бути визначена шляхом
послідовного використання методів, зазначених у статтях 299-304
цього Кодексу, або митний орган аргументовано вважає, що ці
методи визначення митної вартості не можуть бути використані,
митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням
світової практики.
Визначення митної вартості оцінюваних товарів з
використанням резервного методу здійснюється на основі законів
України і має відповідати принципам та положенням статті VІІ
Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про
застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі
(ГАТТ) 1994 року.
Для визначення митної вартості за резервним методом митний
орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його
розпорядженні.
Для визначення митної вартості товарів за резервним методом
не може використовуватись:
1) ціна товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
2) ціна товарів, що поставляються з країни-експортера до
третіх країн;
3) ціна товарів українського походження на внутрішньому
ринку України;
4) довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна
товарів;
5) витрати на виробництво, що відрізняються від тих, які
були визначені для розрахунків ціни ідентичних або подібних
(аналогічних) товарів у відповідності до положень статті 304
цього Кодексу;
6) мінімальна митна вартість;
7) більша з двох альтернативних вартостей.
ГЛАВА 52. Митна вартість товарів, що вивозяться
(експортуються) з України
Стаття 306. Визначення митної вартості товарів, що
вивозяться (експортуються) з України
Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з
України на підставі договору купівлі-продажу або міни,
визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка
підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного
кордону України.
До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються),
також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до
неї включені:
а) на навантаження, вивантаження, перевантаження,
транспортування та страхування до пункту перетинання митного
кордону України;
б) комісійні та брокерські винагороди;
в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів
інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно
здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.
Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з
України на підставі договору, відмінного від договорів
купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни,
підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими,
бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про
вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на
транспортування та страхування товарів до пункту перетинання
митного кордону України.
У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення
(експорту) окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін,
ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо)
митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх з
України визначається з урахуванням положень, що визначають
порядок застосування зазначених обмежень.
Стаття 307. Декларування митної вартості
У разі вивезення (експорту) товарів, на які встановлено
вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита,
митна вартість декларується шляхом подання декларації митної
вартості.
Основою для визначення митної вартості товарів є ціна угоди,
яку фактично сплачено чи яка підлягає сплаті за ці товари, якщо
на неї не вплинули такі фактори:
1) обмеження щодо прав продавця (експортера) на товари, що
оцінюються, за винятком:
а) обмежень, встановлених законами;
б) обмежень, що істотно не впливають на ціну товарів;
2) залежність продажу (відчуження) та ціни угоди від
дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;
3) відомості, використані декларантом для визначення митної
вартості товарів, не підтверджені документально або не є
кількісно вираженими та достовірними;
4) учасники угоди (експортер та імпортер) є взаємозалежними
особами, за винятком випадків коли їх взаємозалежність не
вплинула на ціну угоди, що повинне бути доведено декларантом. При
цьому особи вважаються взаємозалежними, якщо має місце хоча б
одна з таких умов:
а) один з учасників угоди - фізична особа чи посадова особа
одного з підприємств - учасників угоди є одночасно посадовою
особою іншого підприємства - учасника угоди;
б) учасники угоди є співвласниками підприємства;
в) учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;
г) один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями
з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, які
становлять не менше п'яти процентів статутного капіталу;
д) обидва учасники угоди перебувають під прямим чи непрямим
контролем третьої особи;
е) учасники угоди спільно, прямо чи непрямо контролюють
третю особу;
є) один з учасників угоди прямо чи непрямо контролює іншого
учасника угоди;
ж) учасники угоди - фізичні особи чи посадові особи
підприємств
- учасників угоди є родичами.
РОЗДІЛ XІІІ. Країна походження товару
ГЛАВА 53. Країна походження товару та критерії визначення
країни походження товару. Сертифікати про походження товару
Стаття 308. Мета визначення країни походження товару
Країна походження товару визначається з метою застосування
тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на
митну територію України та вивезення товару з цієї території, а
також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої
торгівлі.
Стаття 309. Визначення країни походження товару
Визначення країни походження товару здійснюється на основі
принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни
походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на
підставі положень цього Кодексу.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар
був повністю вироблений або підданий достатній переробці
відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
При цьому під країною походження товару може розумітись
група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є
необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Стаття 310. Товар, повністю вироблений у країні
Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:
1) корисні копалини, видобуті на її території або в її
територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в
морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих
надр;
2) рослинна продукція, вирощена чи зібрана на її території;
3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;
4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;
5) продукція мисливського, рибальського та морського
промислів;
6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена
у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами,
орендованими (зафрахтованими) нею;
7) вторинна сировина та відходи, які є результатом
виробничих та інших операцій, здійснених у країні;
8) продукція високих технологій, одержана у відкритому
космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи
орендуються нею;
9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції,
зазначеної у пунктах першому-восьмому цієї статті.
Стаття 311. Критерій достатньої переробки товару
Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше
країн, походження товару визначається згідно з критерієм
достатньої переробки.
Критерій достатньої переробки визначається:
1) правилом, яке потребує в результаті переробки товару
зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою
опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох
знаків;
2) або правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні
вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому
додана вартість становить не менш як 50 процентів від вартості
товару, одержаного в результаті переробки, або доля використаних
матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш
як 50 процентів від вартості товару, одержаного в результаті
переробки;
3) або списком виробничих та технологічних операцій, які хоч
і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи
його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з
дотриманням певних умов визнаються достатніми.
Список таких виробничих та технологічних операцій
установлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі застосування правила адвалерної частки вартість
товару, одержаного в результаті переробки в цій країні,
визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість
складових цього товару, що походять з інших країн, визначається
за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не
визначено, - за встановленою ціною першого їх продажу в цій
країні
Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни
(країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то
застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим
достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено
класифікаційний код товару за Гармонізованою системою опису та
кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.
Критерії достатньої переробки для конкретних товарів і країн
установлюються та застосовуються з дотриманням вимог цього
Кодексу в порядку, та визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 312. Додаткові положення щодо визначення критерію
достатньої переробки товару
Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої
переробки:
1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів
під час зберігання чи транспортування;
2) операції щодо підготовки товарів до продажу та
транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень,
сортування, перепакування);
3) прості складальні операції;
4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній
продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних
складових;
5) комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище
операцій;
6) забій тварин.
Стаття 313. Визначення країни походження товарів, якщо
товари поставляються партіями
Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що
поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи
транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією,
а також у випадках коли партія товару роздрібнена на кілька
партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням
декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження
товару.
Умовою застосування цього правила є:
1) попереднє повідомлення митного органу про роздрібнення
партії розібраного чи незібраного товару на кілька партій із
зазначенням причин такого роздрібнення, докладної специфікації
кожної партії із зазначенням кодів товарів за Українською
класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, вартості і
країни походження товарів, що входять до кожної партії;
2) документальне підтвердження помилковості роздрібнення
товару на кілька партій;
3) поставка всіх партій товарів з однієї країни одним
постачальником;
4) ввезення всіх партій товарів через один і той же митний
орган (митний пост);
5) поставка всіх партій товарів у строк, що не перевищує
шести місяців від дати прийняття митної декларації чи закінчення
строку її подання стосовно першої партії.
Стаття 314. Підтвердження походження товару
Для підтвердження походження товару митний орган вправі
вимагати подання сертифіката про походження такого товару.
У разі вивезення товарів з митної території України
сертифікат про походження товару, в тих випадках, коли він
необхідний і це відображено у національних правилах країни
ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, видається
органом, уповноваженим на це Кабінетом Міністрів України.
У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат
про походження товару подається обов'язково:
1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає
преференції за Митним тарифом України;
2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється
кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання
зовнішньоекономічної діяльності;
3) якщо це передбачено міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а
також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я
населення, захисту прав споживачів, громадського порядку,
державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;
4) у випадках коли у документах, які подаються для митного
оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного
органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні
відомості про походження товарів.
Стаття 315. Сертифікат про походження товару
Сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити
про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має
містити:
1) письмову заяву експортера про країну походження товару;
2) письмове посвідчення компетентного органу країни
вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у
сертифікаті відомості відповідають дійсності.
Сертифікат про походження товару подається разом з митною
декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами,
що подаються для митного оформлення.
У разі втрати сертифіката приймається його офіційно
завірений дублікат.
У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності
сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи
відомості про країну походження товару, митний орган може
звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних
організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з
проханням про надання додаткових відомостей.
Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни
доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не
одержать належним чином оформлений сертифікат про походження
товару або затребувані ними додаткові відомості.
Стаття 316. Підстави для відмови у випуску товару
Митний орган може відмовити у випуску товару з метою його
переміщення через митний кордон України лише за наявності
достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни,
товари якої не підлягають випуску згідно із законами України та
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
Неподання належним чином оформленого сертифіката чи
відомостей про походження товару не є підставою для відмови у
митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення
через митний кордон України.
Товари, походження яких достовірно не встановлено,
випускаються митним органом за умови сплати мита за повними
ставками.
До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим
найбільшого сприяння або преференційний режим за умови одержання
належним чином оформленого посвідчення про їх походження не
пізніше, ніж через рік з дати здійснення митного оформлення.
Стаття 317. Додаткові положення щодо визначення країни
походження товару
У визначенні країни походження товару не береться до уваги
походження енергії, машин, обладнання та інструментів, що
використовуються для його виробництва.
Особливості визначення країни походження товару, що
ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон,
розташованих на території України, встановлюється законом.
РОЗДІЛ XІV Митні пільги
ГЛАВА 54. Митні пільги, що надаються представництвам
іноземних держав, міжнародних організацій, представництвам
іноземних фірм та офіційним особам на території України, а також
дипломатичним представництвам України, що знаходяться за кордоном
Стаття 318. Митні пільги для дипломатичних представництв
іноземних держав
Дипломатичні представництва іноземних держав на території
України за умови дотримання встановленого цим Кодексом порядку
переміщення товарів через митний кордон України можуть ввозити в
Україну та вивозити з її митної території товари, призначені для
офіційного (службового) користування представництв із звільненням
від митного огляду та сплати податків та зборів за винятком плати
за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями
розташування митних органів або поза робочим часом, установленим
для митних органів.
Стаття 319. Митні пільги для глави дипломатичного
представництва іноземної держави та членів дипломатичного
персоналу представництва
Глава дипломатичного представництва іноземної держави та
члени дипломатичного персоналу представництва, а також члени
їхніх сімей, які проживають разом з ними, за умови, що вони не є
громадянами України та не проживають в Україні постійно, можуть
ввозити в Україну товари, призначені для особистого користування,
включаючи предмети початкового облаштування, та вивозити з
України товари, призначені для особистого користування, включаючи
придбані на митній території України, з дотриманням встановленого
цим Кодексом порядку їх переміщення через митний кордон України
та із звільненням від сплати податків та зборів за винятком плати
за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями
розташування митних органів або поза робочим часом, установленим
для митних органів.
Особистий багаж глави дипломатичного представництва
іноземної держави, членів дипломатичного персоналу
представництва, членів їхніх сімей, які проживають разом з ними,
звільняється від митного огляду, якщо немає достатніх підстав
вважати, що він містить товари, не призначені для особистого
користування, або товари, ввезення (вивезення) яких заборонене
законом України, або регулюється карантинними та іншими
спеціальними правилами. Такий огляд повинен здійснюватися тільки
в присутності названих у цій статті осіб або їх уповноважених
представників та за письмовим розпорядженням керівника чи
заступника керівника відповідного митного органу. На митному
пості допускається також проведення огляду за письмовим
розпорядженням начальника поста або його заступника.
Стаття 320. Митні пільги для співробітників
адміністративнотехнічного персоналу дипломатичного представництва
іноземної держави
Співробітники адміністративно-технічного персоналу
дипломатичного представництва іноземної держави та члени їхніх
сімей, які проживають разом з ними, якщо ці співробітники та
члени їхніх сімей не є громадянами України та не проживають в
Україні постійно, можуть ввозити в Україну товари, призначені для
початкового облаштування, із звільненням від сплати податків та
зборів за винятком плати за їх митне оформлення, якщо воно
здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза
робочим часом, установленим для митних органів.
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, ввозять в
Україну та вивозять з України товари в порядку, встановленому
статтею 319 цього Кодексу.
Стаття 321. Поширення митних пільг, що надаються членам
дипломатичного персоналу представництва іноземної держави, на
співробітників адміністративно-технічного та обслуговуючого
персоналу
На основі спеціальної угоди з іноземною державою митні
пільги, що надаються згідно з цим Кодексом членам дипломатичного
персоналу представництва іноземної держави, можуть бути
поширеними на співробітників адміністративно-технічного та
обслуговуючого персоналу цього представництва, а також членів
їхніх сімей, які не є громадянами України та не проживають в
Україні постійно, виходячи з принципу взаємності стосовно кожної
окремої держави.
Стаття 322. Надання митних пільг консульським установам
іноземних держав та членам їхнього персоналу
Консульським установам іноземних держав, консульським
посадовим особам, включаючи главу консульської установи, та
консульських службовців, а також членів їхніх сімей, надаються
митні пільги, передбачені цим Кодексом для дипломатичних
представництв іноземних держав або відповідного персоналу
дипломатичного представництва.
На основі спеціальної угоди з іноземною державою на
працівників обслуговуючого персоналу консульської установи, а
також на членів їхніх сімей, які не є громадянами України та не
проживають в Україні постійно, виходячи з принципу взаємності
стосовно кожної окремої держави, можуть поширюватися митні
пільги, що надаються згідно з цим Кодексом відповідному персоналу
дипломатичного представництва іноземної держави.
Стаття 323. Переміщення дипломатичної пошти та консульської
валізи іноземних держав через митний кордон України
Дипломатична пошта та консульська валіза іноземних держав,
що переміщується через митний кордон України, не підлягає ні
розпечатуванню, ні затриманню. За наявності достатніх підстав
вважати, що консульська валіза містить товари, не зазначені в
частині третій цієї статті, митний орган може зажадати
розпечатання валізи уповноваженими особами цієї іноземної держави
у присутності посадових осіб митного органу. У разі відмови від
розпечатання така валіза повертається до місця відправлення.
Всі місця, що становлять дипломатичну пошту та консульську
валізу, повинні мати видимі зовнішні ознаки, що свідчать про їх
характер.
Дипломатична пошта може містити виключно дипломатичні
документи та товари, призначені для офіційного користування, а
консульська валіза - тільки офіційну кореспонденцію та документи
або товари, призначені виключно для офіційного користування.
Стаття 324. Митні пільги для іноземних дипломатичних і
консульських кур'єрів
Іноземні дипломатичні та консульські кур'єри можуть ввозити
в Україну та вивозити з України товари, призначені для їх
особистого користування, із звільненням на основі взаємності від
митного огляду та сплати податків та зборів за винятком плати за
їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями
розташування митних органів або робочим часом, установленим для
митних органів.
Стаття 325. Митні пільги для представників та членів
делегацій іноземних держав
Представникам іноземних держав, членам парламентських та
урядових делегацій, а також на основі взаємності співробітникам
делегацій іноземних держав, які приїздять в Україну для участі в
міжнародних переговорах, міжнародних конференціях та нарадах або
з іншими офіційними дорученнями, надаються митні пільги,
передбачені цим Кодексом для дипломатичного персоналу
представництв іноземних держав. Такі пільги надаються також
членам сімей, які супроводжують цих осіб.
Дипломатичному персоналу, консульським посадовим особам
представництв іноземних держав, членам їхніх сімей, а також
особам, названим у частині першій цієї статті, які прямують з
тією ж метою транзитом через територію України, надаються митні
пільги, передбачені цим Кодексом для дипломатичного персоналу
іноземних представництв.
Стаття 326. Митні пільги для міжнародних організацій,
представництв іноземних держав при них, а також для їх персоналу
Митні пільги для міжнародних організацій та представництв
іноземних держав при них, а також для персоналу цих організацій і
представництв та членів сімей персоналу визначаються відповідними
міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Стаття 327. Надання митних пільг посадовим особам
представництв іноземних держав та міжнародних організацій в
Україні
Кожна посадова особа, яка має пільги згідно із статтями 319-322,
324-326 цього Кодексу, користується ними у разі прямування в
Україну для зайняття цієї посади - з моменту перетину митного
кордону України, а у разі знаходження на території України - з
того часу, коли ця посадова особа офіційно приступила до
виконання своїх обов'язків.
Члени сімей посадових осіб, зазначених у частині першій цієї
статті, якщо вони не є громадянами України та не проживають в
Україні постійно, мають ті ж пільги, що й ці посадові особи.
Стаття 328. Припинення надання митних пільг посадовим особам
представництв іноземних держав та міжнародних організацій в
Україні
Після залишення посадовими особами представництв іноземних
держав та міжнародних організацій митної території України
надання їм митних пільг, передбачених статтями 319-322, 324-326
цього Кодексу, припиняється.
Стаття 329. Декларування товарів представництв іноземних
держав та міжнародних організацій в Україні
Товари, що не підлягають відчуженню на території України і
призначені для офіційного (службового) користування представництв
іноземних держав та міжнародних організацій, підлягають
декларуванню митним органам та пропускаються в Україну на весь
строк акредитації представництва.
Стаття 330. Декларування товарів представництв іноземних
фірм в Україні
Товари, що не підлягають відчуженню на території України та
призначені для службового користування представництв іноземних
фірм, декларуються митним органам на строк до трьох років з
моменту акредитації цих представництв під зобов'язання про
зворотне вивезення.
Питання щодо продовження строку тимчасового ввезення
товарів, зазначених у частині першій цієї статті, вирішується
митним органом, в регіоні діяльності якого розташоване відповідне
представництво іноземної фірми.
Стаття 331. Декларування товарів, що належать посадовим
особам представництв іноземних держав та представництв іноземних
фірм в Україні
Товари, що не підлягають відчуженню на території України та
призначені для особистого користування осіб, які мають митні
пільги, декларуються митним органам за місцем акредитації чи
тимчасового перебування цих осіб і пропускаються під зобов'язання
про зворотне вивезення за кордон по закінченні всього періоду
перебування зазначених осіб на території України.
Стаття 332. Порядок переміщення через митний кордон України
товарів дипломатичних представництв України, що знаходяться за
кордоном
Дипломатичні представництва України, що знаходяться за
кордоном, за умови дотримання ними встановленого порядку
переміщення через митний кордон України можуть вивозити з України
товари, призначені для офіційного (службового) користування
представництва, із звільненням від сплати податків і зборів за
винятком плати за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється
поза місцями розташування митних органів або поза робочим часом,
установленим для митних органів.
Стаття 333. Декларування товарів дипломатичних представництв
України, що знаходяться за кордоном
Товари, призначені для офіційного (службового) користування
дипломатичних представництв України, що знаходяться за кордоном,
підлягають декларуванню митним органам та пропускаються за межі
України на весь строк акредитації представництва за кордоном.
ГЛАВА 55. Тарифні пільги (тарифні преференції)
Стаття 334. Поняття тарифних пільг (тарифних преференцій)
Тарифні пільги (тарифні преференції) - це пільги, що
надаються Україною у процесі реалізації її зовнішньоекономічної
політики на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо
товарів, які переміщуються через митний кордон України, як
звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або
встановлення тарифних квот на ввезення товарів.
Тарифні пільги (тарифні преференції) застосовуються виключно
на основі податкового законодавства України, цього Кодексу,
законів України, а також міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тарифні пільги (тарифні преференції) встановлюються щодо
товарів і не можуть застосовуватися в індивідуальному порядку до
окремих осіб.
Порядок надання тарифних пільг, передбачених законами
України, визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 335. Тарифні преференції
У провадженні зовнішньоекономічної діяльності застосовуються
преференційні ставки Митного тарифу України як звільнення від
справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних
квот на ввезення до товарів:
1) які походять з держав, що утворюють разом з Україною
митний союз або зону вільної торгівлі;
2) які походять з країн, що розвиваються, і на які
поширюється національна система преференцій України.
Стаття 336. Встановлення преференцій у рамках митного союзу
або зони вільної торгівлі
Звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або
застосування тарифних квот на преференційне ввезення товарів, які
походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або
зону вільної торгівлі, встановлюється на підставі відповідних
міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Стаття 337. Національна система преференцій України
Національна система преференцій України передбачає
встановлення преференційних ставок мита, включаючи звільнення від
сплати мита, стосовно товарів, які походять з країн, що
розвиваються.
Преференційні ставки Митного тарифу України застосовуються
до товарів, що походять:
1) із найменш розвинутих країн (за даними Організації
Об'єднаних Націй);
2) з країн, що розвиваються, у яких обсяг валового
національного продукту на душу населення не перевищує такого
показника в Україні.
Стаття 338. Застосування національної системи преференцій
Переліки країн, на товари яких поширюється національна
система преференцій, визначаються щорічно Верховною Радою України
під час прийняття закону про Державний бюджет на поточний рік.
Преференційні ставки Митного тарифу України відповідно до
національної системи преференцій та перелік товарів, на які вони
поширюються, встановлюються законом.
Стаття 339. Звільнення від сплати мита
Звільнення від сплати мита під час переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України допускається
виключно на підставі цього Кодексу та законів України про
оподаткування.
Від сплати мита звільняються:
1) транспортні засоби - під час здійснення міжнародних
перевезень товарів та пасажирів, а також засоби
матеріальнотехнічного постачання та спорядження, паливо,
продовольство та інші товари, необхідні для їх нормальної
експлуатації на час перебування в дорозі, у пунктах проміжної
зупинки або придбані за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії
(пошкодження) цих транспортних засобів;
2) засоби матеріально-технічного постачання та спорядження,
паливо, продовольство та інші товари, що вивозяться за межі
митної території України для забезпечення діяльності суден,
зареєстрованих у Державному судновому реєстрі України або
Судновій книзі України, які ведуть морський промисел, а також
продукція промислу цих суден, що ввозиться на митну територію
України;
3) товари, що ввозяться на митну територію України чи
вивозиться з митної території України для офіційного та
особистого користування дипломатичними, консульськими
представництвами іноземних країн, їх персоналом та членами їхніх
сімей, а також міжнародними організаціями, представництвами
іноземних країн при них, персоналом цих організацій та
представництв, іншими іноземними посадовими особами, що
користуються правом безмитного ввезення таких товарів на підставі
законів України або міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
4) товари, що підлягають оберненню на користь держави у
випадках, передбачених законом;
5) товари (крім підакцизних), що ввозяться на митну
територію України на безоплатній основі як гуманітарна допомога,
згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів
України;
6) товари (крім підакцизних), що ввозяться на митну
територію України чи вивозяться за межі митної території України
з метою ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;
7) підручники, що передаються на безоплатній основі для
навчальних, дошкільних та лікувальних закладів, які повністю або
частково фінансуються з Державного бюджету;
8) товари (крім підакцизних), що ввозяться на безоплатній
основі на митну територію України і визначаються в законі як
міжнародна технічна допомога;
9) товари, що переміщуються під митним контролем у режимі
транзиту через митну територію України;
10) товари, що переміщуються через митний кордон України
громадянами у розмірах, встановлених законами, і не призначаються
для відчуження чи використання у виробничій чи іншій комерційній
діяльності;
11) товари, що переміщуються через митний кордон України
резидентами - членами екіпажів українських суден у розмірах, які
не перевищують одержані ними у закордонному плаванні доходи,
визначені і підтверджені у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
12) техніка, устаткування, майно і матеріали, перелік яких
визначається Кабінетом Міністрів, що ввозяться в Україну
розвідувальними органами для власного використання;
13) книги, публікації та інші матеріали просвітнього,
наукового та культурного характеру, що надсилаються у рамках
міжнародного документообігу до бібліотек, що є в державній і
комунальній власності, бібліотек Національної академії наук
України та інших самоврядних організацій;
14) валютні цінності, інші товари відповідно до законів
України про оподаткування.
Стаття 340. Використання товарів, на які встановлено митні
пільги щодо оподаткування
Товари, які відповідно до закону пропускаються через митний
кордон України із застосуванням пільг щодо оподаткування, можуть
використовуватися виключно з тією метою, на підставі якої надано
такі пільги.
Після випуску товарів, зазначених у частині першій цієї
статті, у вільний обіг на митній території України митні органи
вправі здійснювати перевірку їх фактичного використання і
вимагати від відповідних осіб подання звіту про використання цих
товарів, а також інших документів, передбачених законодавством
для здійснення контролю за їх використанням.
Розділ XV. Нарахування, справляння та контроль митних
органів за сплатою податків та зборів під час переміщення товарів
через митний кордон України.
ГЛАВА 56. Загальні положення
Стаття 341. Податки та збори, що сплачуються під час
переміщення товарів через митний кордон України
Під час переміщення через митний кордон України товарів і
транспортних засобів, а також в інших випадках, передбачених цим
Кодексом, та відповідно до діючих законів України справляються
такі податки:
1) податок на додану вартість під час здійснення
експортноімпортних операцій;
2) акцизний збір (податок) з товарів, що ввозяться на митну
територію України;
3) мито;
4) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через
державний кордон України;
5) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів
поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом
передбачена статтею 73 цього Кодексу.
Стаття 342. Нарахування мита
Мито на товари, що переміщуються через митний кордон
України, нараховується згідно з вимогами цього Кодексу за
ставками, встановленими Законом України "Про єдиний митний тариф
України.
Стаття 343. Податок на додану вартість
Податок на додану вартість під час здійснення
експортноімпортних операцій, яким обкладаються товари, що
переміщуються через митний кордон України, - це загальнодержавний
податок, який нараховується митними органами за ставками, що
діють на день подання митної декларації, у порядку, визначеному
цим Кодексом та законами України про оподаткування.
Стаття 344. Акцизний збір (податок)
Акцизний збір (податок) на товари, що переміщуються через
митний кордон України, є загальнодержавним податком на
високорентабельні та монопольні товари, який нараховується та
справляється за ставками, що діють на день подання митної
декларації, у порядку, визначеному цим Кодексом та законами
України про оподаткування.
Стаття 345. Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску
через державний кордон України
Єдиний збір - це збір, який установлюється щодо транспортних
засобів вітчизняних та іноземних власників, які перетинають
державний кордон України, і справляється за здійснення у пунктах
пропуску через державний кордон України відповідно до
законодавства України при транзиті вантажів і транспортних
засобів, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного,
радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних
засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами
України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з
перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових
навантажень та(або) габаритних параметрів.
Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму
переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним документом в
залежності від виду, місткості або загальної маси транспортних
засобів.
Забороняється справляти у пунктах пропуску через державний
кордон України збори, не передбачені податковим законодавством.
ГЛАВА 57. Нарахування та справляння податків та зборів
Стаття 352. Визначення розміру митних зборів
Розміри митних зборів не можуть перевищувати вартості витрат
на вчинення відповідних дій, за які передбачено справляння зборів
Ставки митних зборів установлюються законом.
Стаття 353. Платники податків та зборів і строки їх сплати
Податки та збори сплачуються декларантом.
Податки та збори сплачуються, як правило, до або на момент
прийняття митним органом митної декларації, вчинення відповідних
дій або надання відповідної послуги.
Стаття 354. Порядок сплати податків та зборів
Порядок сплати податків та зборів встановлюється Кабінетом
Міністрів України.
Податки та збори перераховуються до Державного бюджету
України.
Стаття 355. Валюта, в якій сплачуються податки та збори
Податки та збори сплачуються резидентами у валюті України, а
нерезидентами - у валюті України або в іноземній валюті, яку
купує Національний банк України, відповідно до законодавства
України.
Перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється
за офіційним обмінним курсом Національного банку України, що
застосовується на день прийняття митним органом митної
декларації.
Стаття 356. Відстрочення та розстрочення сплати податків та
зборів
За письмовою заявою платника керівник митного органу, який
здійснює митне оформлення товарів і транспортних засобів, має
право надавати відстрочення або розстрочення сплати податків та
зборів на умовах і в порядку, що визначаються законами України з
питань оподаткування.
Відстрочення чи розстрочення сплати податків та зборів не
може надаватися особам, які вчинили порушення митних правил,
передбачені цим Кодексом.
Якщо відповідно до цього Кодексу та інших законів України
відстрочення сплати податків та зборів здійснюється шляхом видачі
митному органу простого векселя, то у разі несплати податків та
зборів у строк, на який видавався вексель, цей вексель
пред'являється митним органом для оплати до уповноваженого банку,
який повинен оплатити зазначений вексель у першочерговому
порядку. Протест векселя у неакцепті та неплатежі при цьому не
здійснюється.
ГЛАВА 58. Контроль за сплатою податків та зборів
Стаття 358. Контроль за надходженням коштів до бюджету
Контроль та перевірка повноти сплати податків і зборів під
час переміщення товарів і транспортних засобів через митний
кордон України, а також своєчасності перерахування до Державного
бюджету коштів, що надходять від їх сплати, покладається на митні
органи.
Стаття 359. Стягнення не сплачених своєчасно податків і
зборів
Податки та збори, не сплачені своєчасно, у тому числі не
сплачені у строки, на які було надане відстрочення або
розстрочення, стягуються за розпорядженнями митних органів
уповноваженими банками або іншими фінансово-кредитними установами
з рахунків платників у порядку, визначеному законом.
У разі несвоєчасної сплати податків та зборів з платника
стягується пеня у розмірі (виходячи з митної вартості товарів, що
переміщуються через митний кордон з урахуванням сум штрафних
санкцій, якщо вони є) 120 відсотків річних облікової ставки
Національного банку України, що діяла на день виникнення
заборгованості або на день її повного або часткового погашення
(залежно від того, яка з цих ставок є більшою), враховуючи день
фактичної сплати сум заборгованості.
Днем виникнення заборгованості по податках та зборах
вважається день, наступний за днем, установленим митним органом
для їх сплати, а у разі надання відстрочення або розстрочення їх
сплати
- день, наступний за останнім днем строку такого
відстрочення (розстрочення).
У разі відсутності у платника коштів стягнення звертається
на майно платника відповідно до закону.
Стаття 360. Повернення надміру сплачених або стягнених
податків та зборів за заявою платника або уповноваженої ним особи
Суми надміру сплачених або стягнених податків та зборів в
повертаються платникові або уповноваженій ним особі за їх заявою
з Державного бюджету України за умови подання такої заяви до
митного органу протягом не пізніше 1095 дня, починаючи з дня,
наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права
на таке відшкодування. Порядок повернення сум надміру сплачених
або стягнених митних платежів встановлюється законом.
Суми надміру сплачених або стягнених податків та зборів
повертаються без нарахування процентів та урахування інфляції у
тій же валюті, в якій вони були сплачені.
Суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності за їх згодою суми,
що підлягають поверненню, можуть також зараховуватися митними
органами у рахунок майбутніх податків та зборів.
Стаття 361. Повернення сум надміру сплачених або стягнених
податків та зборів за рішенням суду
Позовна заява про повернення сум надміру сплачених або
стягнених податків і зборів може бути подана до суду протягом
1095 днів, починаючи з дня, наступного за днем сплати або
стягнення зазначених платежів.
Повернення сум надміру сплачених або стягнених податків і
зборів за рішенням суду здійснюється органами Державного
казначейства України з Державного бюджету України. Виконавчий
збір при цьому не сплачується.
Суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності за їх згодою суми,
що підлягають поверненню, можуть також зараховуватися митними
органами у рахунок майбутніх платежів.
Суми надміру сплачених або стягнених податків і зборів
повертаються без нарахування процентів та урахування інфляції у
тій же валюті, в якій вони були сплачені.
Рішення суду про повернення сум надміру сплачених або
стягнених податків і зборів може бути оскаржене митним органом в
установленому законом порядку.
РОЗДІЛ XVІ. Митна статистика
ГЛАВА 59. Митна статистика
Стаття 362. Завдання митної статистики
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи забезпечує:
1) об'єктивний та достовірний облік даних про переміщення
товарів через митний кордон України; збирання, формування,
опрацювання, узагальнення, всебічний аналіз та зберігання
статистичної інформації з питань митної справи та зовнішньої
торгівлі товарами;
2) подання статистичної, довідкової, аналітичної інформації
з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами органам
державної влади в порядку, встановленому законом;
3) захист статистичної інформації, яка відповідно до
законодавства України не підлягає розголошенню.
Стаття 363. Система митної статистики
Митна статистика є складовою частиною загальнодержавної
системи статистичного обліку і звітності.
Статистична інформація, яка формується, узагальнюється і
аналізується митними органами, використовується в інтересах
зміцнення зовнішньоекономічних зв'язків, поліпшення тарифного та
нетарифного регулювання, подальшої інтеграції України у
загальносвітову систему економічних відносин.
Забороняється вимагати від митних органів статистичну
інформацію, не передбачену державною статистичною звітністю, цим
Кодексом та іншими законами України.
Митна статистика складається з митної статистики зовнішньої
торгівлі і спеціальної митної статистики.
Стаття 364. Митна статистика зовнішньої торгівлі
Митна статистика зовнішньої торгівлі являє собою узагальнену
та відповідним чином систематизовану інформацію про переміщення
товарів через митний кордон України.
Митна статистика зовнішньої торгівлі формується,
узагальнюється та аналізується спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи на
основі даних, які містяться у вантажних митних деклараціях.
Дані митної статистики зовнішньої торгівлі в установленому
законодавством порядку використовуються відповідними органами
державної влади для здійснення контролю за надходженням податків,
зборів та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету
України, валютного контролю, аналізу стану зовнішньої торгівлі
України, її торговельного і платіжного балансів та економіки в
цілому.
Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка
забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої
торгівлі України з даними державної статистики інших держав.
Державна митна служба України забезпечує регулярне
публікування даних митної статистики зовнішньої торгівлі.
Стаття 365. Спеціальна митна статистика
Для забезпечення завдань, покладених на митні органи
Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів
України, митними органами формується, узагальнюється та
аналізується спеціальна митна статистика. Порядок ведення
спеціальної митної статистики визначається законодавством.
Стаття 366. Документи та відомості, що використовуються для
формування митної статистики
Для формування митної статистики використовуються документи
та відомості, які подаються до митних органів юридичними та
фізичними особами згідно з нормами цього Кодексу, якими
визначається порядок здійснення митного контролю та митного
оформлення.
Стаття 367. Використання інформації, що надається митним
органам органами державної влади та особами
Статистична та інша інформація, надана митним органам
відповідно до цього Кодексу, інших законодавчих актів України, а
також міжнародних договорів України, використовується виключно
для митних цілей.
Інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів
товарів може надаватися лише органам, які ведуть державну
статистику, а інформація щодо експортно-імпортних операцій
конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - тільки
слідчим органам у зв'язку з розслідуванням кримінальних справ.
Інформація, яка становить державну, комерційну, банківську
або іншу таємницю, що охороняється законом, а також конфіденційна
інформація не підлягає розголошенню або використанню службовими
особами митних органів для особистих цілей, не може надаватись
органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх
службовим особам, установам, організаціям, підприємствам та
громадянам за винятком випадків, передбачених законом.
Стаття 368. Використання митної статистики з питань
зовнішньої торгівлі
Статистична інформація з питань зовнішньої торгівлі
використовується для:
1) визначення стратегії, тактики та основних напрямів
розвитку зовнішньоекономічної діяльності;
2) аналізу та прогнозування зовнішньоекономічної політики і
ситуації, що склалася чи складатиметься на світовому ринку;
3) проведення переговорів з торговельно-економічних питань;
4) застосування методів тарифного і нетарифного регулювання;
5) складання торговельного та платіжного балансів України,
планування і проведення валютно-фінансової політики;
6) визначення ринків збуту товарів;
7) формування статистики зовнішньоекономічних зв'язків
України.
Стаття 369. Відомчі класифікатори
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи здійснює розроблення, впровадження та
ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які
використовуються у процесі оформлення митних декларацій.
Порядок ведення класифікаторів, зазначених у частині першій
цієї статті, встановлюється спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Класифікатори, зазначені у частині першій цієї статті,
використовуються виключно для митних цілей.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи інформує органи державної влади та
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності про зміни і доповнення,
внесені до класифікаторів, зазначених у частині першій цієї
статті.
РОЗДІЛ XVІІ. Українська Класифікація товарів
зовнішньоекономічної діяльності
ГЛАВА 60. Ведення Української класифікації товарів
зовнішньоекономічної діяльності
Стаття 370. Структура та застосування Української
класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності
Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної
діяльності (далі - УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої
системи опису та кодування товарів.
В Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної
діяльності товари систематизовано за розділами, групами,
товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і
цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та
кодування товарів.
Для докладнішої товарної класифікації використовується
сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.
Структура десятизнакового цифрового кодового позначення
товарів в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної
діяльності включає код групи (перші два знаки), товарної позиції
(перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків),
товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії
(десять знаків).
Стаття 371. Порядок ведення Української класифікації товарів
зовнішньоекономічної діяльності
Ведення УКТЗЕД передбачає:
Відстежування змін та доповнень до міжнародної основи
УКТЗЕД, пояснень та інших рішень по тлумаченню цієї основи, що
приймаються Всесвітньою митною організацією;
деталізацію УКТЗЕД на національному рівні та введення
додаткових одиниць виміру;
Розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення
однакового тлумачення і застосування УКТЗЕД;
прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в
УКТЗЕД;
поширення інформації, що стосується застосування УКТЗЕД;
ведення та зберігання еталонного примірника УКТЗЕД (у
паперовому та електронному виглядах);
організацію роботи з видання і поширення УКТЗЕД та Пояснень
до УКТЗЕД;
здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.
Ведення УКТЗЕД здійснює Державна митна служба України згідно
з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Стаття 372. Класифікація товарів
Митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до
класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації
товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних
цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Стаття 373. Надання зразків товарів під час здійснення
класифікації товарів
З метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх
відповідності опису класифікаційних групувань Української
класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності митні органи
можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та
громадян зразки товарів та техніко-технологічну документацію на
такі товари для проведення експертизи.
Порядок надання зразків товарів та техніко-технологічної
документації на них, строки і порядок проведення експертизи, а
також порядок розпорядження зразками та документацією
визначаються Кабінетом Міністрів України.
РОЗДІЛ XVІІІ. Верифікація сертифікатів про походження
товарів з України
ГЛАВА 61. Верифікація сертифікатів про походження товарів з
України
Стаття 374. Верифікація сертифікатів походження
Верифікація сертифікатів про походження товарів з України
здійснюється митними органами. Порядок здійснення верифікації
таких сертифікатів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Органи, уповноважені видавати сертифікати про походження
товарів з України, зобов'язані за запитом митних органів надавати
їм необхідну інформацію, пов'язану з видачею таких сертифікатів і
необхідну для здійснення верифікації сертифікатів про походження
товарів з України.
Стаття 375. Надання документації при здійсненні верифікації
сертифікатів про походження товарів з України
З метою встановлення достовірності даних, зазначених у
сертифікаті про походження товарів з України, митні органи можуть
затребувати у підприємств - виробників товарів документацію,
необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті, а
також здійснювати безпосередньо на підприємствах перевірку
виробництва товарів та первинної документації, пов'язаної з таким
виробництвом.
Порядок надання зразків товарів та документації, строки і
порядок проведення експертизи, а також порядок розпорядження
зразками товарів визначається Кабінетом Міністрів України.
РОЗДІЛ XІХ. Контрабанда. Дізнання.
ГЛАВА 62. Контрабанда як злочин
Стаття 376. Контрабанда
Контрабандою є переміщення товарів через митний кордон
України поза митним контролем або з приховуванням від митного
контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне
переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних,
сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, наркотичних
засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зброї
та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових
припасів до неї), органів та інших анатомічних матеріалів людини,
а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів,
щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення
за межі України.
Відповідальність за контрабанду встановлюється Кримінальним
кодексом України.
Стаття 383. Контрольовані поставки наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів
З метою припинення міжнародного незаконного обігу
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та
виявлення осіб, які беруть участь у такому обігу, митні органи за
участю інших правоохоронних органів України або без такої участі,
за домовленістю в кожному окремому випадку з митними та іншими
органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів
України можуть використовувати метод контрольованої поставки,
тобто допускати під своїм контролем ввезення в Україну, вивезення
з України чи транзит через її територію наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів.
Рішення про здійснення контрольованої поставки наркотичних
засобів, психотропних речовин і прекурсорів приймає Голова
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у
галузі митної справи або його Перший заступник. Порядок
проведення контрольованої поставки визначається цим Кодексом і
відповідним нормативно-правовим актом спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи,
Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України,
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у
галузі охорони державного кордону України, погодженим з
Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції
України.
Стаття 384. Переміщення товарів під негласним контролем
З метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб,
причетних до контрабандних операцій, а також з метою вилучення
товарів, що незаконно переміщуються через митний кордон України,
таке переміщення товарів може здійснюватись під негласним
контролем митних органів, погодженим з іншими правоохоронними
органами України, та за їх участю або без такої участі.
Рішення про переміщення товарів під негласним контролем
приймає Голова спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у галузі митної справи, його Перший заступник,
начальник Управління організації боротьби з контрабандою та
порушеннями митних правил спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади у галузі митної справи або у виключних
випадках - керівник реґіональної митниці.
Якщо під негласним контролем переміщуються товари, вилучені
із цивільного обігу, про прийняття рішення щодо проведення
переміщення товарів під негласним контролем негайно сповіщається
відповідний прокурор.
РОЗДІЛ XX. Порушення вимог цього Кодексу і відповідальність
за них. Відповідальність осіб, що беруть участь у провадженні в
справах про порушення вимог цього Кодексу
ГЛАВА 65. Загальні положення
Стаття 385. Поняття порушення вимог цього Кодексу
Порушення вимог цього Кодексу є адміністративним
правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з
необережності) дії чи бездіяльність, які посягають на
встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України і за які цим
Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення,
передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення
не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
Стаття 386. Відповідальність за порушення вимог цього
Кодексу
Відповідальність за порушення вимог цього Кодексу
встановлюється цим Кодексом.
Суб'єктами відповідальності за порушення вимог цього Кодексу
можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого
правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи.
Притягнення до відповідальності за порушення вимог цього
Кодексу не звільняє зазначених осіб від обов'язку сплати мита та
інших податків і зборів.
Стаття 387. Особливості відповідальності за деякі види
порушень вимог цього Кодексу
Вчинення правопорушень, передбачених статтями 397, 398, 414,
415 та 416 цього Кодексу, внаслідок аварії або дії непереборної
сили, що підтверджується відповідними документами, не тягне за
собою відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Стаття 388. Види стягнень за порушення вимог цього Кодексу
За порушення вимог цього Кодексу можуть бути накладені такі
стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) конфіскація товарів - безпосередніх предметів порушення
митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами
(тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх
предметів порушення митних правил від митного контролю,
транспортних засобів, що використовувалися для переміщення
безпосередніх предметів порушення митних правил через митний
кордон України.
Стаття 389. Основні і додаткові види стягнення
Попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як
основний вид стягнення за вчинене правопорушення.
Конфіскація товарів - безпосередніх предметів порушення
вимог цього Кодексу, товарів із спеціально виготовленими
сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування
безпосередніх предметів порушення вимог цього Кодексу від митного
контролю, транспортних засобів, що використовувалися для
переміщення безпосередніх предметів порушення вимог цього Кодексу
через митний кордон України, застосовується як основний або як
додатковий вид стягнення.
За одне і те саме порушення вимог цього Кодексу може
накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення.
Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення
вимог цього Кодексу, передбачається основне і додаткове
стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного
не допускається, за винятком випадків, передбачених частиною
другою статті 394 цього Кодексу.
Стаття 390. Попередження
Попередження як стягнення за порушення вимог цього Кодексу є
офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості
таких діянь у подальшому. Рішення про попередження приймається
начальником митного органу або його заступником у формі
постанови, що приймається з дотриманням вимог, передбачених
статтею 467 цього Кодексу. Постанова оголошується
правопорушникові.
Стаття 391. Штраф
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на осіб за
порушення вимог цього Кодексу у випадках і межах встановлених цим
Кодексом.
Стаття 392. Конфіскація
Конфіскація як стягнення за порушення вимог цього Кодексу
полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів,
зазначених у пункті 3 статті 388 цього Кодексу, і безоплатній
передачі їх у власність держави.
Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у
пункті 3 статті 388 цього Кодексу, застосовується незалежно від
того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка
вчинила правопорушення.
Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду
у випадках, обсязі та порядку, що визначається цим Кодексом та
іншими законами України.
Стаття 393. Забезпечення законності у разі застосування
стягнень до порушників вимог цього Кодексу
Ні до кого не може застосовуватися стягнення за порушення
вимог цього Кодексу інакше як на підставі та в порядку,
встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами
України.
Додержання вимог законодавства у разі застосування стягнень
за порушення вимог цього Кодексу забезпечується здійсненням
систематичного контролю з боку митних органів вищого рівня та їх
посадових осіб, права оскарження та інших встановлених
законодавством України заходів.
Стаття 394. Строки накладення стягнень у справах про
порушення вимог цього Кодексу
Стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути
накладені не пізніше двох місяців з дня вчинення порушення вимог
цього Кодексу.
У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття
кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак
порушення вимог цього Кодексу стягнення у вигляді попередження,
штрафу, можуть бути накладені не пізніше одного місяця з дня
надходження до митного органу матеріалів про припинення
кримінальної справи.
ГЛАВА 66. Види порушень вимог цього Кодексу і
відповідальність за такі правопорушення
Стаття 395. Порушення режиму зони митного контролю
Переміщення товарів, транспортних засобів, а також
пересування осіб, у тому числі посадових осіб органів державної
влади (крім митних) через зону митного контролю, а також
проведення в цій зоні виробничої та іншої комерційної діяльності
без дозволу митного органу або вчинення інших дій, якими
порушується встановлений законодавством режим зони митного
контролю, -
тягне за собою за відсутності товарів, транспортних засобів
- безпосередніх предметів порушення вимог цього Кодексу
накладення штрафу в розмірі до двадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії за наявності товарів, транспортних засобів -
безпосередніх предметів порушення вимог цього Кодексу тягнуть за
собою накладення штрафу в розмірі до ста п'ятдесяти процентів сум
вартості цих товарів, транспортних засобів.
Стаття 396. Неподання митному органу документів, необхідних
для здійснення митного контролю
Неподання митному органу в установлений законодавством
строк документів, передбачених законодавством для здійснення
митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються
через митний кордон України, незалежно від подання письмової
декларації, -
тягне за собою попередження або накладення штрафу на
громадян у розмірі до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, а на посадових осіб - до десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
Стаття 397. Видача товарів, транспортних засобів без дозволу
митного органу або їх втрата
Видача без дозволу митного органу або втрата товарів,
транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до ста п'ятдесяти
процентів сум вартості цих товарів, транспортних засобів.
Стаття 398. Недоставлення до митного органу товарів,
транспортних засобів, документів
Недоставлення до митного органу товарів, транспортних
засобів, що перебувають під митним контролем і перевозяться з
одного митного органу до іншого, а так само прийнятих для
передачі митному органу митних або інших документів на ці товари,
транспортні засоби -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до ста п'ятдесяти
процентів сум вартості цих товарів, транспортних засобів.
Стаття 399. Незупинення транспортного засобу
Незупинення в зоні митного контролю транспортного засобу, що
переміщується через митний кордон України, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 400. Відправлення транспортного засобу без дозволу
митного органу
Відправлення без дозволу митного органу транспортного
засобу, що перебуває під митним контролем, -
тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб
- до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 401. Причалювання до суден, що перебувають під митним
контролем
Причалювання до судна, що перебуває під митним контролем,
інших суден та інших плавучих засобів без дозволу митного органу
-
тягне за собою попередження або накладення штрафу на
громадян у розмірі до двадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, а на посадових осіб - до тридцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 402. Неправомірні операції з товарами, транспортними
засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану,
користування та розпорядження ними
Здійснення операцій з товарами, транспортними засобами, що
перебувають під митним контролем, а саме зміна їх стану,
користування та розпорядження ними без дозволу митного органу, за
винятком операцій, зазначених у статтях 397, 403 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
ста процентів сум вартості зазначених товарів, транспортних
засобів або конфіскацію цих товарів, транспортних засобів, а на
посадових осіб - у розмірі до ста п'ятдесяти процентів сум
вартості зазначених товарів, транспортних засобів або конфіскацію
цих товарів, транспортних засобів.
Стаття 403. Вантажні та інші операції, що проводяться без
дозволу митного органу
Навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення
пошкоджень упаковки, розпакування, переупакування товарів, що
перебувають під митним контролем, або зміна ідентифікаційних
знаків чи маркування, на цих товарах чи їх упаковці без дозволу
митного органу, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на
посадових осіб - до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Стаття 404. Пошкодження або втрата митного забезпечення
Пошкодження або втрата пломб, печаток чи інших засобів
митного забезпечення, зазначених у товаросупровідних документах,
-
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на
посадових осіб - до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Стаття 405. Порушення порядку проходження митного контролю в
зонах (коридорах) спрощеного митного контролю
Порушення встановленого законодавством порядку проходження
митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю,
тобто наявність під час проведення митного контролю в особи, яка
формою проходження митного контролю обрала
проходження через таку зону (коридор), товарів, заборонених або
обмежених до переміщення через митний кордон України, або товарів
у кількостях, що перевищують неоподатковувану норму переміщення
через митний кордон України, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до
двохсот процентів суми вартості товарів - безпосередніх предметів
порушення митних правил або конфіскацію цих товарів.
Стаття 406. Недекларування товарів, транспортних засобів
Недекларування товарів, транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за
встановленою формою точних відомостей (наявність, найменування
або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби, які
підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через
митний кордон України, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від
двадцяти до ста п'ятдесяти процентів сум вартості товарів,
транспортних засобів безпосередніх предметів порушення митних
правил або конфіскацію цих товарів, транспортних засобів, а на
посадових осіб - від тридцяти до двохсот процентів сум вартості
зазначених товарів, транспортних засобів або конфіскацію цих
товарів, транспортних засобів.
Стаття 407. Пересилання через митний кордон України у
міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів,
заборонених до такого пересилання
Пересилання через митний кордон України у міжнародних
поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого
пересилання, у тому числі транзитом через територію України, -
тягне за собою конфіскацію цих товарів.
Стаття 408. Перешкоджання посадовій особі митного органу в
доступі до товарів, транспортних засобів і документів
Перешкоджання посадовій особі митних органів під час
здійснення нею митного контролю або провадження в справах про
контрабанду та порушення норм цього Кодексу у доступі до товарів,
транспортних засобів і документів, а також непред'явлення в
установлений законодавством строк без поважних причин таких
товарів, транспортних засобів і документів посадовій особі митних
органів чи призначеному нею ревізорові або спеціалістові, -
тягне за собою накладення штрафу у розмірі до тридцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 409. Неподання митному органу звітності щодо товарів,
які перебувають під митним контролем або на територіях
спеціальних митних зон
Неподання митному органу особами, зазначеними в статті 386
цього Кодексу передбаченої законодавством звітності щодо товарів,
які перебувають під митним контролем або на територіях вільних
митних зон і ввозяться, вивозяться, зберігаються, переробляються,
виготовляються, купуються та реалізуються без попереднього
дозволу митного органу, а також порушення порядку ведення
звітності щодо таких товарів -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від
трьох до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а
на посадових осіб - до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
Стаття 410. Неподання митному органу документів та зразків
товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи)
Неподання у випадках, передбачених законодавством, на вимогу
митного органу відповідних документів та зразків товарів,
необхідних для проведення дослідження (аналізу, експертизи) -
тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі
до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 411. Переміщення товарів через митний кордон України
з порушенням прав інтелектуальної власності
Ввезення на митну територію України або вивезення за межі
цієї території з комерційною метою товарів з порушенням
охоронюваних законом прав інтелектуальної власності -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від
десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з
конфіскацією контрафактних товарів, а на посадових осіб - від
тридцяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян з конфіскацією контрафактних товарів.
Стаття 412. Порушення порядку зберігання товарів на митних
ліцензійних складах та здійснення операцій із цими товарами
Порушення встановленого законодавством порядку розміщення
товарів на митних ліцензійних складах для зберігання,
недотримання встановлених цим Кодексом строків, умов і порядку
зберігання зазначених товарів, а так само проведення операцій з
товарами, що зберігаються на митних ліцензійних складах, без
дозволу митного органу -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до п'ятдесяти
процентів сум вартості зазначених товарів.
Стаття 413. Порушення встановленого порядку знищення
(руйнування) товарів
Порушення встановленого законодавством порядку знищення
(руйнування) товарів, що перебувають під митним контролем, тобто
порушення встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими
актами України умов, заборон та обмежень щодо знищення
(руйнування) таких товарів -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до
двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Cтаття 414. Порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи
зворотне ввезення товарів
Невивезення за митний кордон України товарів, які були
тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про
зворотне вивезення, або неввезення на митну територію України
товарів, які були тимчасово вивезені за митний кордон України під
зобов'язання про зворотне ввезення, у строк, зазначений у
зобов'язанні про зворотне вивезення (зворотне ввезення)
зазначених товарів -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
ста процентів сум вартості таких товарів або конфіскацію таких
товарів, а на посадових осіб - накладення штрафу в розмірі до
двохсот процентів сум вартості таких товарів або конфіскацію
таких товарів.
Стаття 415. Порушення зобов'язання про транзит
Невивезення за митний кордон України товарів, транспортних
засобів, ввезених з метою транзиту через територію України, в
строки, встановлені митним органом, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до двохсот
процентів сум вартості таких товарів, транспортних засобів або
конфіскацію цих товарів, транспортних засобів.
Стаття 416. Порушення встановленого маршруту переміщення
товарів
Ухилення від встановленого митним органом маршруту
переміщення товарів територією України -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до десяти
процентів вартості сум таких товарів або конфіскацію цих товарів.
Стаття 417. Дії, спрямовані на переміщення товарів,
транспортних засобів через митний кордон України поза митним
контролем
Дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів
через митний кордон України поза митним контролем, тобто їх
переміщення через митний кордон України поза місцем розташування
митного органу або поза часом здійснення митного оформлення, або
з використанням незаконного звільнення від митного контролю
внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами
митного органу, за відсутності ознак злочину -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до
двохсот процентів вартості товарів - безпосередніх предметів
порушення митних правил або конфіскацію цих товарів, а також
конфіскацію транспортних засобів, що використовувалися для
переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних
правил через митний кордон України.
Стаття 418. Дії, спрямовані на переміщення товарів через
митний кордон України з приховуванням від митного контролю
Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон
України з приховуванням від митного контролю, тобто з
використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших
засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або
шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням
митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених
документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів,
що містять неправдиві дані, за відсутності ознак злочину, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до
двохсот процентів вартості товарів - безпосередніх предметів
порушення митних правил або конфіскацію цих товарів, а також
конфіскацію товарів із спеціально виготовленими сховищами
(тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для
переміщення товарів через митний кордон України.
Стаття 419. Зберігання, перевезення чи придбання товарів,
транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза
митним контролем або з приховуванням від митного контролю
Зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів,
транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза
митним контролем або з приховуванням від митного контролю, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі до ста процентів
вартості товарів, транспортних засобів або конфіскацію цих
товарів, транспортних засобів.
Стаття 420. Використання товарів, відносно яких надано
пільги щодо сплати податків і зборів, у інших цілях
Використання товарів, відносно яких надано пільги щодо
сплати податків і зборів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з
якими було надано такі пільги, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі від ста до
двохсот процентів суми податків і зборів, яку належало сплатити
без надання зазначених пільг.
Стаття 421. Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від
сплати податків і зборів або зменшення їх розміру
Заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та
надання митному органу документів з такими відомостями як
підстави для звільнення від сплати податків і зборів або
зменшення
їх розміру, або несплата податків і зборів у строк, встановлений
законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили
недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину -
тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до
п'ятдесяти процентів несплаченої суми податків і зборів, а на
посадових осіб - до двохсот процентів несплаченої суми податків і
зборів.
ГЛАВА 67. Відповідальність осіб, що беруть участь у
провадженні у справах про порушення вимог цього Кодексу
Стаття 422. Відповідальність експерта і перекладача за
відмову або ухилення від участі в провадженні у справі про
порушення вимог цього Кодексу
Відмова або ухилення без поважних причин експерта від
надання висновку, перекладача - від участі у справі про порушення
вимог цього Кодексу, участі у процесуальних діях під час
провадження у зазначеній справі, а так само надання експертом
завідомо неправильного висновку або здійснення перекладачем
завідомо неправильного перекладу, -
тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі
до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 423. Відмова або ухилення від надання пояснень або
завідомо неправдиві свідчення
Відмова або ухилення без поважних причин від надання
необхідних пояснень особи, яка підлягає опитуванню у справі про
порушення вимог цього Кодексу, за винятком випадків свідчення
проти себе самого, дружини (чоловіка) та близьких родичів,
перелік яких визначається законом, а так само завідомо неправдиві
свідчення -
тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в
розмірі до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
РОЗДІЛ XXІ. Провадження у справах про порушення вимог цього
Кодексу
ГЛАВА 68. Порядок провадження у справах про порушення вимог
цього Кодексу
Стаття 424. Поняття провадження у справі про порушення вимог
цього Кодексу
Провадження у справі про порушення митних правил включає в
себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 443 цього
Кодексу, розгляд справи та винесення постанови.
Стаття 425. Правове забезпечення провадження у справах про
порушення вимог цього Кодексу
Провадження у справах про порушення вимог цього Кодексу
здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не
регулюється ним, відповідно до законодавства України про
адміністративні правопорушення.
Стаття 426. Порушення справи про порушення вимог цього
Кодексу
Справа про порушення митних правил вважається розпочатою з
моменту складення протоколу про порушення вимог цього Кодексу.
Стаття 427. Службові особи, уповноважені складати протоколи
про порушення вимог цього Кодексу
Протокол про порушення вимог цього Кодексу мають право
складати:
1) службові особи, які згідно із штатним розкладом митного
органу уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення
і пропуск через митний кордон України товарів і транспортних
засобів і які безпосередньо виявили порушення вимог цього
Кодексу;
2) посадові особи Управління організації боротьби з
контрабандою та порушеннями митних правил спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи, підрозділів по боротьбі з контрабандою та
порушеннями вимог цього Кодексу реґіональних митниць і митниць,
які згідно з посадовими обов'язками мають таке право;
3) інші посадові особи, уповноважені керівником спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи або начальником реґіональної митниці.
Стаття 428. Приводи та підстави порушення справи про
порушення вимог цього Кодексу
Приводами для порушення справи про порушення вимог цього
Кодексу є:
1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу
порушення вимог цього Кодексу;
2) повідомлення про вчинення особою порушення вимог цього
Кодексу, отримані від інших органів (у тому числі митних),
підприємств, а також громадян;
3) повідомлення про вчинення порушення вимог цього Кодексу,
отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а
також від міжнародних організацій.
Стаття 429. Мова, якою здійснюється провадження у справі про
порушення вимог цього Кодексу
Провадження у справі про порушення вимог цього Кодексу
здійснюється українською мовою.
Особи, які беруть участь у провадженні у справі про
порушення вимог цього Кодексу і не володіють українською мовою,
вправі робити заяви, давати пояснення, подавати клопотання рідною
мовою, а також користуватися послугами перекладача.
Стаття 430. Посадові особи митних органів, що здійснюють
провадження у справі про порушення вимог цього Кодексу
Провадження у справі про порушення вимог цього Кодексу
здійснюють посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою
та порушеннями митних правил митного органу, в зоні діяльності
якого було вчинено або виявлено таке порушення.
Посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою і
порушеннями вимог цього Кодексу реґіональної митниці можуть
здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення вимог
цього Кодексу, порушеній підпорядкованими реґіональній митниці
митними органами.
Посадові особи Управління організації боротьби з
контрабандою і порушеннями вимог цього Кодексу спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи можуть здійснювати провадження у будь-якій справі
про порушення вимог цього Кодексу, порушеній будь-яким митним
органом України.
Стаття 431. Протокол про порушення вимог цього Кодексу
Про кожний випадок виявлення порушення вимог цього Кодексу
уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке
порушення, складає відповідний протокол.
Протокол про порушення вимог цього Кодексу повинен містити
такі дані:
1) дата і місце його складення;
2) посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка
склала протокол;
3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка
притягується до відповідальності за порушення вимог цього
Кодексу, якщо її встановлено;
4) місце, час вчинення та суть порушення вимог цього
Кодексу;
5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає
відповідальність за таке порушення;
6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;
7) відомості щодо товарів, транспортних засобів, документів,
вилучених згідно із статтею 449 цього Кодексу;
8) інші необхідні для вирішення справи відомості.
Протокол підписується посадовою особою, яка його склала.
Якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка
притягується до відповідальності за порушення вимог цього
Кодексу, протокол підписується і цією особою, а за наявності
свідків - і свідками.
Якщо особа, яка притягується до відповідальності за
порушення вимог цього Кодексу, відмовляється підписати протокол,
до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується
до відповідальності за порушення вимог цього Кодексу, має право
дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а
також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання
протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються
до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із
зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.
У разі складення протоколу особі, яка притягується до
відповідальності за порушення вимог цього Кодексу, роз'яснюються
її права, передбачені статтею 434 цього Кодексу, про що до
протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.
У разі потреби в протоколі зазначаються також місце та час
розгляду справи про порушення вимог цього Кодексу.
Протокол складається у двох примірниках, один з яких
вручається під розписку особі, яка притягується до
відповідальності за порушення вимог цього Кодексу.
У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності
за порушення вимог цього Кодексу, одержати його примірник, до
протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою,
що склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого
зазначений примірник надсилається цій особі за повідомленою нею
або наявною в митному органі адресою (місце проживання або
фактичного перебування). Протокол вважається врученим, навіть
якщо особа, яка вчинила порушення вимог цього Кодексу і
притягається до відповідальності, не перебувала за повідомленою
нею адресою, або місце проживання чи фактичного перебування було
названо нею неправильно.
Протокол, а також вилучені товари, предмети транспортні
засоби та документи, зазначені в протоколі, передаються до
митного органу, в зоні якого виявлено порушення вимог цього
Кодексу.
Стаття 432. Провадження у справі про порушення вимог цього
Кодексу за матеріалами, одержаними від інших правоохоронних
органів
У разі припинення кримінальної справи про контрабанду щодо
конкретної особи за наявності в її діях складу порушення вимог
цього Кодексу матеріали про таке порушення передаються до митного
органу для притягнення цієї особи до адміністративної
відповідальності.
Постанова по такій справі виноситься протягом місяця з дня
отримання митним органом постанови про закриття кримінальної
справ.
Стаття 433. Особи, які беруть участь у провадженні в справах
про порушення вимог цього Кодексу
Участь у провадженні в справах про порушення вимог цього
Кодексу беруть:
особи, які притягуються до відповідальності за порушення
вимог цього Кодексу;
Представники осіб, які притягуються до відповідальності за
порушення вимог цього Кодексу (законні представники,
представники, що діють на підставі доручень, адвокати);
захисник;
свідки;
експерти;
перекладачі;
поняті.
Стаття 434. Права осіб, які притягуються до відповідальності
за порушення вимог цього Кодексу
Особи, які притягуються до відповідальності за порушення
вимог цього Кодексу, під час розгляду справи про порушення вимог
цього Кодексу у митному органі або суді мають право знайомитися з
матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень,
постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під
час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових
засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні,
заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення,
подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати
постанови і рішення митного органу, рішення суду, а також
користуватись іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в
цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними
їм процесуальними правами.
Стаття 435. Представники осіб, які притягуються до
відповідальності за порушення вимог цього Кодексу
Представниками осіб, які притягуються до відповідальності за
порушення вимог цього Кодексу, можуть бути:
1) законні представники: батьки, усиновителі, опікуни або
піклувальники на підставі документів, що посвідчують їх
повноваження - у справах осіб, які є неповнолітніми або особами,
що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі
здійснювати свої права у справах про порушення вимог цього
Кодексу. Законні представники можуть доручити участь у справі
іншій особі, обраній ними як представник;
2) захисники на підставі ордера, виданого юридичною
консультацією, свідоцтва про право на зайняття адвокатською
діяльністю, угоди про надання юридичних послуг;
3) інші особи - на підставі нотаріально посвідченої
довіреності. Громадяни можуть також посвідчити довіреність на
участь у справі на підприємстві, де вони працюють, або в
управлінні будинками, де вони проживають; військовослужбовці - у
відповідній військовій частині; особи, які проживають у населених
пунктах, де немає нотаріальних контор, - у виконавчому комітеті
міської, селищної, сільської ради; особи, які перебувають на
лікуванні, - у відповідному лікувальному закладі.
Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права
мати по цій справі представника.
Законні представники, а також керівники юридичних осіб
користуються під час участі у справі усіма правами, зазначеними у
статті 434 цього Кодексу. Повноваження інших представників на
участь у справі дають їм право на вчинення від імені осіб, яких
вони представляють, усіх дій, зазначених у статті 434 цього
Кодексу, крім передачі повноважень іншій особі (передоручення),
оскарження постанови, рішення митного органу або рішення суду,
одержання товарів або грошових сум у разі їх повернення.
Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених дій
повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності.
Не можуть бути представниками осіб, які притягуються до
відповідальності:
1) особи, які не досягли повноліття;
2) особи, над якими встановлено опіку, піклування;
3) захисники, які прийняли доручення про подання юридичної
допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України
про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адвокатів.
Службові особи митної служби України, а також судді, слідчі
і прокурори не можуть бути представниками осіб, які притягуються
до відповідальності, крім випадків, коли вони діють як батьки,
усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб.
Стаття 436. Захисник
У розгляді справи про порушення вимог цього Кодексу може
брати участь захисник, якого самостійно визначає особа, що
притягається до відповідальності.
Захисник має право:
1) знайомитися з матеріалами справи;
2) заявляти клопотання;
3) подавати скарги на рішення посадової особи митного
органу.
Стаття 437. Експерт
Експертом може бути особа, яка має необхідні знання для
надання відповідного висновку.
Експерт призначається службовою особою органу, в провадженні
якої перебуває справа про порушення вимог цього Кодексу, у разі
потреби в спеціальних знаннях.
Експерт зобов'язаний надати об'єктивні висновки з
поставлених перед ним питань.
Експерт має право:
Знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета
експертизи;
заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів,
необхідних для надання висновків.
Стаття 438. Перекладач
Перекладачем може бути особа, що володіє мовою, знання якої
необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі
про порушення вимог цього Кодексу.
Перекладач зобов'язаний точно і у повному обсязі здійснювати
доручений йому переклад, у необхідних випадках брати участь у
проведенні процесуальних дій у справі про порушення вимог цього
Кодексу.
Як перекладач може виступати службова особа митного органу.
Стаття 439. Свідок у справі про порушення вимог цього
Кодексу
Свідком може бути будь-яка особа, якщо є підстави вважати,
що їй відомі обставини, що підлягають встановленню у справі про
порушення вимог цього Кодексу.
За викликом органу, у провадженні якого перебуває справа про
порушення вимог цього Кодексу, свідок зобов'язаний з'явитися у
призначений час до цього органу і дати детальні та правдиві
пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти на
поставлені запитання.
За відмову або ухилення від надання необхідних пояснень
свідок несе відповідальність згідно з законом.
Стаття 440. Поняті у справі про порушення вимог цього
Кодексу
Понятими є особи, які залучаються до участі у проведенні
процесуальних дій у справі про порушення вимог цього Кодексу.
Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у справі.
Понятим не може бути родич особи, яка притягається до
відповідальності за порушення вимог цього Кодексу, її
представника, а також працівники митних органів.
Поняті, присутні при проведенні процесуальних дій,
засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі
виконаним діям.
Стаття 441. Обставини, що виключають можливість здійснення
посадовою особою митного органу провадження у справі про
порушення вимог цього Кодексу
Посадова особа митного органу не може здійснювати
провадження у справі, якщо вона є родичем особи, яка притягується
до відповідальності за порушення вимог цього Кодексу, її
представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні по
справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави
вважати, що ця посадова особа може бути особисто заінтересована у
вирішенні справи.
Питання про передачу такої справи іншій посадовій особі
органу вирішується начальником підрозділу по боротьбі з
контрабандою і порушеннями вимог цього Кодексу цього органу або
його заступником.
Якщо начальник підрозділу по боротьбі з контрабандою та
порушеннями вимог цього Кодексу митного органу, в якому
здійснюється провадження у справі про порушення вимог цього
Кодексу л, є родичем особи, яка притягується до відповідальності,
її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні у
справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави
вважати, що начальник зазначеного підрозділу може бути особисто
заінтересованим у розгляді справи, справа підлягає передачі до
іншого митного органу в порядку, передбаченому статтею 464 цього
Кодексу.
ГЛАВА 69. Адміністративне затримання
Стаття 442. Мета і порядок застосування адміністративного
затримання
З метою припинення порушення вимог цього Кодексу,
встановлення особи, яка вчинила порушення вимог цього Кодексу, а
також для складення протоколу про порушення вимог цього Кодексу,
якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення,
допускається адміністративне затримання громадянина, який вчинив
таке порушення, на строк до трьох годин.
Адміністративне затримання громадянина, який вчинив
порушення вимог цього Кодексу, здійснюється посадовою особою
митного органу за рішенням начальника цього органу або його
заступника начальника підрозділу по боротьбі з контрабандою і
порушеннями вимог цього Кодексу, начальника митного поста або
його заступника, а в разі їх відсутності (в нічний час, у вихідні
та святкові дні тощо) - начальника чергового відділу або старшого
чергової зміни.
Військовослужбовці та працівники органів внутрішніх справ
повинні надавати допомогу посадовим особам митного органу, які
здійснюють адміністративне затримання в разі вчинення опору або
спробі втечі з місця події.
Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту
доставлення громадянина до службового приміщення митного органу
або до іншого приміщення, де проведення необхідних дій з метою,
визначеною в частині першій цієї статті, є можливим, а якщо
громадянин перебуває в стані сп'яніння - з часу його
витверезіння.
Щодо громадянина, який знаходиться у службовому приміщення
митного органу або в іншому приміщенні у зв'язку з проведенням
митного контролю або митного оформлення, строк адміністративного
затримання обчислюється з моменту закінчення митного контролю або
оформлення.
Про адміністративне затримання складається протокол, форма
якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи. В протоколі робиться
відмітка про застосування фізичної сили або спеціальних засобів,
якщо таке мало місце. Копія протоколу вручається громадянинові,
якого було затримано. Про затримання неповнолітнього обов'язково
повідомляються його батьки, або особи, що їх замінюють.
ГЛАВА 70. Процесуальні дії у справі про порушення вимог
цього Кодексу та порядок їх проведення
Стаття 443. Мета проведення процесуальних дій
У справі про порушення вимог цього Кодексу процесуальні дії
проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного
вирішення цієї справи.
До процесуальних дій належить:
1) складання протоколу про порушення вимог цього Кодексу;
2) опитування осіб, які притягаються до відповідальності за
порушення вимог цього Кодексу, свідків, інших осіб;
3) витребування документів, необхідних для провадження у
справі про порушення вимог цього Кодексу;
4) вилучення товарів, транспортних засобів і документів;
5) митне обстеження;
6) огляд;
7) пред'явлення товарів, транспортних засобів та документів
для впізнання;
8) затребування інформації, необхідної для провадження у
справі про порушення вимог цього Кодексу;
9) призначення експертизи;
10) взяття проб та зразків для проведення дослідження
(аналізу, експертизи).
При проведенні процесуальних дій, зазначених у пунктах 2, 4, 5,
6, 7, 9, 11 частини другої цієї статті, складаються протоколи,
форми яких встановлюються спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Стаття 444. Виклик для опитування
Посадова особа митного органу, у провадженні якої перебуває
справа про порушення вимог цього Кодексу, вправі опитувати особу,
яка притягується до відповідальності за це правопорушення, а
також свідків, інших осіб.
Особи, які викликаються для опитування, повинні з'явитися на
виклик митного органу і правдиво повідомити все, що їм відомо про
обставини, які стосуються справи про порушення вимог цього
Кодексу.
Особи, які підлягають опитуванню у справі, викликаються
повісткою, яка вручається їм під розписку.
У разі тимчасової відсутності особи, яка викликається митним
органом, повістка вручається під розписку одному з дорослих
членів її сім'ї або працівникові житлово-комунальної організації,
виконавчому органу селищної ради за місцем її проживання,
представникові адміністрації за місцем роботи, навчання,
відпочинку цієї особи.
У разі тимчасової відсутності керівника або заступника
керівника підприємства, інших посадових осіб, що викликаються як
такі, що мали пряме відношення до переміщення через митний кордон
України товарів - безпосередніх предметів порушення вимог цього
Кодексу, повістка вручається під розписку одному з працівників
цього підприємства.
У повістці зазначається, хто викликається, куди, до кого,
день та час явки, а також попередження про відповідальність у
разі неявки.
Особа, яка підлягає опитуванню, може бути викликана також
телефонограмою, телеграмою або за допомогою інших засобів
зв'язку.
Виклик для опитування особи, яка не досягла 16-річного віку,
здійснюється через її батьків або осіб, які їх замінюють.
Опитування може здійснюватися за місцем перебування особи,
якщо внаслідок хвороби, похилого віку, інвалідності або з інших
поважних причин вона не може з'явитися до митного органу.
Стаття 445. Порядок опитування у справі про порушення вимог
цього Кодексу
Особи, викликані для опитування в одній і тій же справі,
опитуються окремо. Перед опитуванням посадова особа митного
органу, в провадженні або на розгляді якої перебуває справа про
порушення вимог цього Кодексу, пересвідчується в особі
опитуваного, з'ясовує, чи володіє він українською мовою або
потребує послуг перекладача, роз'яснює опитуваному його права та
обов'язки.
При цьому особа, яка є свідком, попереджається про
відповідальність за відмову або ухилення від дачі пояснень,
визначену статтею 423 цього Кодексу.
Перед опитуванням керівника або заступника керівника
підприємства або підлеглої їм посадової особи, яка мала пряме
відношення до переміщення через митний кордон товарів -
безпосередніх предметів порушення вимог цього Кодексу, а також
громадянина-підприємця, посадова особа митного органу
пересвідчується в їх повноваженнях.
Для опитування особи, яка не досягла 16-річного віку,
викликається педагог, психолог, батьки або близькі родичі
опитуваного. Перед початком опитування їм роз'яснюються їхні
права та обов'язки, про що заноситься відмітка до протоколу
опитування.
Стаття 446. Вимоги до протоколу опитування
Якщо особа, яка опитується, не може або не бажає власноручно
викласти свої пояснення щодо суті справи, посадова особа митного
органу заносить усні пояснення цієї особи до протоколу від першої
особи і, якщо можливо, дослівно.
У необхідних випадках до протоколу заноситься запис про
окремі запитання, поставлені опитуваній особі, та її відповіді на
них.
Якщо опитування проводиться за участю перекладача, в
протоколі зазначається, що перекладачу роз'яснено його обов'язки.
Після складання протоколу опитувана особа ознайомлюється з
його змістом і своїм підписом засвідчує правильність пояснень,
викладених власноручно, а також правильність пояснень, даних
усно. Опитувана особа вправі вимагати доповнення чи зміни запису
її усних пояснень. Такі доповнення або зміни заносяться до
протоколу. Якщо протокол складено на кількох сторінках, опитувана
особа підписує кожну сторінку окремо і протокол у цілому.
Якщо опитування проводиться за участю перекладача,
перекладач своїм підписом у кінці протоколу засвідчує
відповідність здійсненого усного перекладу змісту даних
зазначеною особою пояснень.
Якщо переклад протоколу опитування було здійснено в
письмовій формі, цей переклад у цілому і кожна його сторінка
окремо мають бути підписані перекладачем та особою, яка
опитувалася.
Стаття 447. Засвідчення відмови від підпису або неможливості
підписання протоколу
Якщо особа, яка притягується до відповідальності за
порушення вимог цього Кодексу або інша особа відмовляється
підписувати протокол процесуальної дії або інші протоколи,
передбачені цим Кодексом, про це вноситься запис до протоколу,
який засвідчується підписом посадової особи митного органу, яка
склала протокол, а також підписами понятих, якщо вони були
присутніми під час проведення процесуальної дії.
Особі, яка відмовилася підписати протокол, повинна бути
надана можливість викласти мотиви відмови від підпису, які
вносяться до протоколу або додаються до нього у вигляді окремого
пояснення.
Якщо особа, зазначена у частині першій цієї статті, через
свої фізичні вади чи з інших причин позбавлена можливості
підписати протокол процесуальної дії або інші протоколи,
передбачені цим Кодексом, про це робиться відмітка у протоколі.
Такий протокол засвідчується підписом посадової особи митного
органу, яка його склала, а також підписами понятих.
Стаття 448. Витребування документів, необхідних для
провадження у справі про порушення вимог цього Кодексу
Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у
справі про порушення вимог цього Кодексу, вправі витребувати від
посадових осіб підприємств та фізичних осіб документи, необхідні
для провадження у справі та її розгляду.
Особа, якій адресовано вимогу про надання таких документів,
зобов'язана не пізніше як у п'ятиденний строк надіслати їх
посадовій особі митного органу.
Документи надаються в оригіналах або в належним чином
засвідчених копіях. За згодою посадової особи митного органу з
документів можуть робитися копії, які засвідчуються у визначеному
порядку. Якщо для провадження у справі про порушення митних
правил або її розгляду необхідна лише частина документа,
подається засвідчений належним чином витяг із цього документа.
Після закінчення строку оскарження постанови у справі про
порушення митних правил оригінали зазначених документів
повертаються особі, яка їх надала, на її прохання. У такому разі
у справі залишаються копії цих документів, завірені посадовою
особою митного органу, яка здійснювала провадження у справі.
У разі невиконання вимог посадової особи митного органу щодо
надання документів, необхідних для провадження у справі про
порушення митних правил або її розгляду, зазначені документи
вилучаються у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 449. Вилучення товарів, транспортних засобів і
документів
Товари, що є безпосередніми предметами порушення вимог цього
Кодексу, товари зі спеціальними сховищами (тайниками), що
використовувалися для переміщення товарів через митний кордон
України з приховуванням від митного контролю товарів, транспортні
засоби, використані для переміщення безпосередніх предметів
правопорушення через митний кордон України, а також документи,
які мають відношення до справи, підлягають вилученню згідно з
діючими законами України.
Вилучені товари, транспортні засоби, документи мають бути
перелічені у протоколі про порушення вимог цього Кодексу,
протоколі вилучення або протоколі особистого огляду із
зазначенням кількості, особливих ознак, а якщо можливо - і
вартості вилучених товарів і транспортних засобів.
Стаття 450. Порядок вилучення товарів, транспортних засобів
і документів
Вилучення товарів, транспортних засобів і документів,
зазначених у статті 449 цього Кодексу, здійснюється посадовими
особами митного органу.
Вилучення може проводитися як під час здійснення митного
контролю, в ході особистого огляду, так і в ході складення
протоколу про порушення вимог цього Кодексу або проведення
окремої процесуальної дії по справі про порушення вимог цього
Кодексу.
Про проведення вилучення як окремої процесуальної дії
керівником митного органу, або особою, яка його заміщує,
виноситься вмотивована постанова.
У процедурі вилучення як окремої процесуальної дії по справі
про порушення вимог цього Кодексу бере участь особа, у якої
вилучаються товари, транспортні засоби, документи. У разі
тимчасової відсутності такої особи вилучення проводиться в
присутності членів її сім'ї або представника
житлово-експлуатаційної організації за місцем її проживання, або
представника адміністрації за місцем роботи, навчання чи
відпочинку зазначеної особи, або представника відповідного органу
місцевого самоврядування. У разі тимчасової відсутності керівника
або заступника керівника
підприємства вилучення проводиться в присутності інших
працівників цього підприємства або представників органу, який
здійснив його державну реєстрацію.
У необхідних випадках для участі у процедурі вилучення як
окремої процесуальної дії по справі про порушення вимог цього
Кодексу запрошується експерт.
Особам, які беруть участь у процедурі вилучення або присутні
під час її проведення, роз'яснюються їхні права та обов'язки.
Проведення вилучення в нічний час не допускається, крім
випадків, коли воно проводиться під час здійснення митного
контролю або митного оформлення, а також у невідкладних випадках.
Перед початком проведення вилучення як окремої процесуальної
дії посадова особа митного органу, яка здійснює таке вилучення,
зобов'язана пред'явити постанову про вилучення.
Посадові особи митного органу пропонують особі, у якої є
товари, транспортні засоби чи документи, що підлягають вилученню,
або іншим особам, зазначеним у частині третій цієї статті,
добровільно пред'явити ці товари, транспортні засоби чи
документи. У разі відмови таких осіб відчинити приміщення,
ємності або інші місця, де знаходяться або можуть знаходитися
товари, транспортні засоби чи документи, що підлягають вилученню,
посадові особи митного органу вправі зробити це самостійно, якщо
можна, без пошкодження запорів, замків, дверей тощо.
Вилучення документів, які містять таємні відомості, якщо ці
документи не було виявлено під час проведення митного контролю та
митного оформлення, здійснюється лише за згодою начальника
митного органу або його заступника та за вмотивованим рішенням
суду, а якщо ці документи належать органу державної влади,
підприємству - в порядку, узгодженому з керівником або
заступником керівника цього підприємства.
Стаття 451. Митне обстеження та порядок його проведення
Посадові особи митних органів, які мають достатні підстави
вважати, що на територіях в приміщеннях, в транспортних засобах,
що належать юридичним або фізичним особам чи використовуються
ними, знаходяться товари - безпосередні предмети порушення вимог
цього Кодексу або предмети із спеціально виготовленими тайниками,
що використовувалися для переміщення через митний кордон України,
з приховуванням, від митного контролю товарів - безпосередніх
предметів порушення митних правил, транспортні засоби, або інші
товари, що мають ознаки речових доказів, а також документи,
необхідні для провадження у справі про порушення митних правил
або для її розгляду, вправі проводити митне обстеження таких
територій, приміщень, транспортних засобів. Таке обстеження
проводиться за вмотивованим рішенням суду.
Митне обстеження території, приміщення та транспортних
засобів, що належать юридичній особі, проводиться за участю
посадових осіб підприємств або їх представників.
Митне обстеження транспортних засобів, які належать фізичній
особі, проводиться за участю цієї особи або її уповноваженого
представника.
У разі тимчасової відсутності фізичної особи митне
обстеження проводиться в присутності її уповноваженого
представника або дорослих членів її сім'ї або працівників
житлово-експлуатаційної організації за місцем її проживання, або
представника адміністрації за місцем роботи, навчання чи
відпочинку цієї особи, або представника відповідного органу
місцевого самоврядування. У разі тимчасової відсутності керівника
юридичної особи митне обстеження проводиться в присутності інших
працівників цієї юридичної особи або представника органу, який
здійснював її державну реєстрацію.
У необхідних випадках для участі у проведенні митного
обстеження залучається експерт.
Особам, які беруть участь у проведенні митного обстеження
або присутні при цьому, роз'яснюються їхні права та обов'язки.
Проведення митного обстеження в нічний час не допускається,
крім випадків обстеження під час здійснення митного контролю та
митного оформлення, а також у невідкладних випадках в порядку,
визначеному законодавством України.
Перед початком митного обстеження посадові особи митного
органу, які здійснюють таке обстеження, зобов'язані пред'явити
особі, територія, приміщення та транспортні засоби якої
обстежуються, постанову про проведення митного обстеження, з якою
ця особа ознайомлюється під розписку. У разі її відсутності
постанова пред'являється іншій особі з числа визначених у
частинах другій-четвертій цієї статті.
Посадові особи митного органу пропонують особі, території,
приміщення та транспортні засоби якої підлягають обстеженню, або
іншим особам, визначеним у частинах другій-четвертій цієї статті,
добровільно показати територію, приміщення та інші місця, де
знаходяться товари, транспортні засоби чи документи, зазначені у
частині першій цієї статті і добровільно пред'явити ці товари,
транспортні засоби, документи або відчинити приміщення, ємності
та інші місця, де можуть знаходитися такі товари, транспортні
засоби, документи. Посадові особи митних органів вправі зробити
це самостійно, якщо можливо, без пошкодження замків, запорів,
дверей тощо.
Виявлені під час митного обстеження товари, транспортні
засоби, документи, що стосуються справи, вилучаються, про що
вноситься запис до протоколу обстеження.
Під час проведення митного обстеження можуть здійснюватися
вимірювання, фото-, відео-, кінозйомки, а також використовуватися
спеціальні пошукові засоби.
Про проведення митного обстеження складається протокол, що
підписується особами, які брали участь у такому обстеженні. Якщо
особа, яка бере участь у митному обстеженні відмовляється від
підписання протоколу, про це у протоколі робиться відмітка, а ця
особа має право дати письмові пояснення щодо причин такої
відмови, які додаються до справи про порушення вимог цього
Кодексу.
Стаття 452. Огляд та порядок його проведення
Посадова особа митного органу з метою виявлення слідів
правопорушення і доказів, з'ясування обставин, що мають значення
для справи, може проводити огляд місцевості, приміщень, товарів,
транспортних засобів та документів, що стосуються справи про
порушення вимог цього Кодексу.
Такий огляд може проводитися під час здійснення митного
контролю, a також як окрема процесуальна дія.
Самостійне проведення посадовою особою митного органу огляду
товарів, транспортних засобів та документів, що стосуються
справи, як окрема процесуальна дія допускається, якщо такі
товари, транспортні засоби та документи опинилися у посадової
особи митного органу в результаті проведення митного контролю або
митного оформлення, а також внаслідок раніше проведених
процесуальних дій. В інших випадках огляд проводиться за
вмотивованим рішенням суду.
У проведенні огляду як окремої процесуальної дії може брати
участь особа, яка притягається до відповідальності за порушення
вимог цього Кодексу, а також поняті.
У необхідних випадках під час огляду здійснюються
вимірювання, фото-, кіно-, відеозйомка, фіксуються сліди,
робляться копії документів тощо.
У разі проведення огляду як окремої процесуальної дії
складається протокол.
Стаття 453. Пред'явлення товарів, транспортних засобів,
документів для впізнання
За рішенням посадової особи митного органу, в провадженні
якої знаходиться справа про порушення вимог цього Кодексу равил,
особі, яка притягається до відповідальності за порушення вимог
цього Кодексу, або іншим особам, які мають відношення до цієї
справи, можуть бути пред'явлені для впізнання товари, транспортні
засоби та документи, що мають значення для справи.
Цим особам спочатку ставлять запитання про обставини, за
яких вони бачили товари, транспортні засоби та документи,
зазначені в частині першій цієї статті, а потім уточнюють їх
ознаки, за якими можна провести впізнання.
Товари, транспортні засоби та документи пред'являються в
групі однорідних товарів, транспортних засобів і документів.
Пред'явлення для впізнання проводиться в присутності понятих.
Про пред'явлення товарів, транспортних засобів та документів
для впізнання складається протокол.
Стаття 454. Витребування інформації, необхідної для
провадження у справі про порушення вимог цього Кодексу
Посадова особа митного органу має право на підставі
письмового запиту безоплатно одержувати від усіх юридичних та
фізичних осіб необхідну для розгляду справи інформацію, в тому
числі призначену для службового користування або таку, що
охороняється законом як комерційна чи інша таємниця.
Особа, якій адресовано запит про надання такої інформації,
зобов'язана не більш як у п'ятиденний строк надати відповідну
інформацію посадовій особі митного органу.
У разі безпідставної відмови у наданні згаданої інформації
може бути проведено вилучення документів, які містять необхідні
для розгляду справи відомості, у порядку, визначеному
законодавством України.
Посадові особи митного органу зобов'язані забезпечити
нерозголошення отриманої ними у зв'язку з провадженням у справах
про порушення вимог цього Кодексу інформації, використовуючи її
лише для вирішення таких справ.
Забороняється також використання цієї інформації посадовими
особами митних органів в особистих цілях, передання її третім
особам, а також іншим органам державної влади, за винятком
випадків, передбачених законодавством України.
Стаття 456. Експертиза та висновок експерта
Експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що
виникають у справі про порушення вимог цього Кодексу, виникла
потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки,
мистецтва, релігії тощо.
Експертиза проводиться експертами митних лабораторій та
інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються
посадовою особою митного органу, в провадженні якої перебуває
справа про порушення вимог цього Кодексу.
Поставлені перед експертом питання та його висновок не
повинні виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт
надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку
викладається суть проведеного ним дослідження та обґрунтування
відповіді на поставлені запитання.
Якщо експерт під час проведення експертизи встановить
обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не
було поставлено запитань, він вправі викласти ці обставини у
своєму висновку.
Висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи
митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення
вимог цього Кодексу. У разі незгоди цієї особи з висновком
експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися
обґрунтування незгоди.
У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може
бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається
іншому експерту (експертам).
Стаття 457. Порядок призначення експертизи
Визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа
митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення
вимог цього Кодексу, виносить постанову, в якій визначаються
підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або
найменування митної лабораторії чи іншої відповідної установи, в
якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться
конкретні запитання, які мають бути вирішені під час проведення
експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у
розпорядження експерта.
До призначення експерта з'ясовуються необхідні відомості про
його професіоналізм та компетентність.
Рішення про призначення експертизи є обов'язковим для
експерта, а також для посадових осіб підприємства, де працює
експерт.
Стаття 458. Одержання проб та зразків для проведення
експертизи
Посадова особа митного органу, в провадженні якої перебуває
справа про порушення вимог цього Кодексу, вправі відбирати в
осіб, які притягаються до відповідальності за порушення вимог
цього Кодексу, зразки підпису, почерку, а також брати проби та
зразки товарів, необхідних для проведення експертизи.
У разі потреби взяття проб та зразків може проводитися також
в осіб, не зазначених у частині першій цієї статті, свідчення та
участь яких у вивченні та оцінці обставин порушення вимог цього
Кодексу можуть мати істотне значення для провадження і розгляду
справи.
Посадова особа митного органу, в провадженні або на розгляді
якої перебуває справа про порушення вимог цього Кодексу, виносить
постанову про взяття проб та зразків.
До взяття проб та зразків у разі потреби може залучатись
експерт.
Про взяття проб та зразків складається протокол.
Стаття 459. Доручення на проведення окремих процесуальних
дій
Посадова особа митного органу, в провадженні якої перебуває
справа про порушення вимог цього Кодексу вправі доручити
проведення конкретних процесуальних дій посадовій особі іншого
митного органу.
Доручення повинне бути виконане не більш як у п'ятиденний
строк з дня його одержання.
Стаття 460. Витрати у справі про порушення вимог цього
Кодексу
Витрати у справі про порушення вимог цього Кодексу
складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення
(пересилання) речових доказів, а також з інших понесених митним
органом витрат на провадження або розгляд справи.
До таких витрат належать також кошти, що виплачуються
експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за
дорученням митного органу, виплати добових, а також компенсації
на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення.
За робітниками та службовцями, які викликаються до митного
органу як свідки, експерти, перекладачі зберігається середній
місячний заробіток за місцем основної роботи. Особи, які не є
робітниками та службовцями, отримують у зв'язку з таким викликом
грошову компенсацію, яку виплачує митний орган.
Порядок витрат та розмір сум, що підлягають виплаті,
встановлюються законодавством України.
Стаття 461. Відшкодування витрат у справі про порушення
вимог цього Кодексу
Витрати у справі про порушення вимог цього Кодексу
відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову або рішення
про накладення стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача
відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.
Посадова особа митного органу, в провадженні якої перебуває
справа про порушення вимог цього Кодексу, а також посадова особа,
яка здійснює розгляд цієї справи, зобов'язані зібрати та додати
до справи документи про понесені на провадження справи витрати.
Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, зазначаються у
постанові митного органу або рішенні суду по справі про порушення
вимог цього Кодексу.
Стаття 462. Органи, уповноважені розглядати справи про
порушення вимог цього Кодексу
Справи про порушення вимог цього Кодексу вил, передбачені
статтями 395, 396, 397, 398, 399, 400, 401, 403, 404, 405, 408, 409,
410, 412, 413, 420, 421 цього Кодексу, розглядаються митними
органами.
Справи про порушення вимог цього Кодексу, передбачені
статтями 402, 405, 406, 407, 411, 414, 415, 416, 417, 418, 419
цього Кодексу, а також усі справи про порушення вимог цього
Кодексу, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти
років, розглядаються районними (міськими) судами за місцем
розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали
провадження у цих справах.
Стаття 463. Повноваження посадових осіб митних органів щодо
розгляду справ про порушення вимог цього Кодексу
Від імені реґіональних митниць та митниць справи про
порушення вимог цього Кодексу розглядаються начальниками цих
митних органів або їх заступниками, а від імені спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи - посадовими особами Управління по організації
боротьби з контрабандою та порушеннями вимог цього Кодексу
уповноваженими на це Головою спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або
його заступниками.
Постанови по справах про порушення вимог цього Кодексу,
винесені посадовими особами Управління по організації боротьби з
контрабандою та порушеннями вимог цього Кодексу спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи, затверджуються Головою спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або
його заступниками.
Стаття 464. Передача справ про порушення вимог цього Кодексу
з одного митного органу до іншого
Начальник реґіональної митниці або особа, яка його заміщує,
має право передавати справу про порушення вимог цього Кодексу для
здійснення провадження з однієї підпорядкованої митниці до
будьякої іншої підпорядкованої митниці або доручати провадження у
цій справі підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями
вимог цього Кодексу відповідної реґіональної митниці.
Посадова особа Управління по організації боротьби з
контрабандою та порушеннями вимог цього Кодексу спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи має право передавати справу про порушення вимог
цього Кодексу для здійснення провадження з однієї реґіональної
митниці, митниці до будь-якої іншої реґіональної митниці, митниці
або приймати цю справу до свого провадження.
Стаття 465. Строк розгляду справи про порушення вимог цього
Кодексу
Справа про порушення вимог цього Кодексу ил розглядається у
п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного
органу або суддею матеріалів, необхідних для вирішення справи.
Стаття 466. Присутність під час розгляду справи особи, яка
притягається до відповідальності за порушення вимог цього
Кодексу, або її представника
Справа про порушення вимог цього Кодексу вил розглядається в
присутності особи, яка притягається до відповідальності, або її
представника.
Митний орган інформує особу, яка притягається до
відповідальності за порушення вимог цього Кодексу, про час та
місце розгляду справи в митному органі, як правило, відповідним
письмовим повідомленням, якщо це не було зроблено під час
вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення вимог
цього Кодексу.
У разі розгляду справи в суді про час та місце розгляду
справи суд інформує особу, яка притягається до відповідальності,
а також митний орган.
Стаття 467. Види постанов (рішень) по справі про порушення
вимог цього Кодексу
По справі про порушення вимог цього Кодексу орган, що
розглядає справу, виносить одну з таких постанов (рішень):
1) про проведення додаткової перевірки;
2) про накладення адміністративного стягнення;
3) про закриття провадження у справі;
4) про порушення кримінальної справи про контрабанду.
У постанові (рішенні) про проведення додаткової перевірки
зазначаються конкретні суб'єкти, завдання та строки перевірки. Ці
дії не повинні порушувати права особи, шкодити господарській
діяльності юридичної особи.
Стаття 468. Особливості розгляду судом справ про порушення
вимог цього Кодексу
Справа про порушення вимог цього Кодексу розглядається
суддею одноособово.
По справі про порушення вимог цього Кодексу суддя виносить
одне з рішень, передбачених частиною першою статті 467 цього
Кодексу.
У разі, якщо за результатами перевірки законності та
обґрунтованості рішення суду по справі про порушення вимог цього
Кодексу це рішення буде скасоване а справа припинена, або
стягнення за порушення вимог цього Кодексу буде змінене,
конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її
відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до
відповідальності, або її представникові. Якщо конфісковані
товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі,
повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних податків
і зборів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення
грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами
Державного казначейства України з Державного бюджету України.
При поверненні сум штрафів, конфіскованих товарів,
транспортних засобів або їхньої вартості виконавчий збір не
сплачується.
ГЛАВА 71. Оскарження та опротестування постанов та рішень
митних органів по справах про порушення вимог цього Кодексу
Стаття 469. Оскарження та опротестування постанов та рішень
митних органів
Будь-яка постанова митного органу може бути оскаржена
особою, у відношенні якої вона винесена, або її представником.
Скарга на постанову митниці реґіонального підпорядкування
може бути подана до відповідної реґіональної митниці або до
районного (міського) суду за місцем знаходження митниці, яка
винесла постанову.
Рішення реґіональної митниці по скарзі на постанову
підпорядкованої їй митниці може бути оскаржене до спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи або до районного (міського) суду за місцем
знаходження цієї реґіональної митниці.
Постанова реґіональної митниці, митниці центрального
підпорядкування може бути оскаржена до спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або
до районного (міського) суду за місцем знаходження відповідної
реґіональної митниці, митниці.
Якщо у випадках, зазначених у частинах другій, третій та
четвертій цієї статті постанова або рішення митного органу
одночасно оскаржується до митного органу вищого рівня та до суду
і суд приймає скаргу до розгляду, розгляд аналогічної скарги
митним органом вищого рівня припиняється.
Постанова спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади в галузі митної справи по справі про порушення
вимог цього Кодексу, а також її рішення по скарзі на постанову
іншого митного органу по такій справі може бути оскаржене до
районного суду за місцем знаходження спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Скарга на постанову, рішення митного органу подається
протягом десяти днів з дати вручення заінтересованій особі копії
постанови по справі або повідомлення про прийняте рішення. У разі
пропуску цього строку з поважних причин він за заявою
заінтересованої особи може бути поновлений відповідно
реґіональною митницею, спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади в галузі митної справи або судом.
Порядок принесення прокурором протестів на постанову або
рішення митного органу визначається законодавством.
Стаття 470. Перевірка законності та обґрунтованості
постанови митного органу
Законність та обґрунтованість постанови митного органу по
справі про порушення вимог цього Кодексу може бути перевірена
судом або митним органом вищого рівня у зв'язку з поданням
скарги, а митним органом вищого рівня, крім того, - у зв'язку з
принесенням протесту прокурором або в порядку контролю за
дотриманням посадовими особами митних органів вимог
законодавства.
За результатами перевірки суд або митний орган приймає одне
з таких рішень:
1) про залишення постанови без змін, а скарги або протесту
без задоволення;
2) про скасування постанови і надіслання справи на новий
розгляд;
3) про скасування постанови та припинення справи.
Якщо законність та обґрунтованість постанови митного органу
перевіряються після того, як такі перевірки були проведені
митними органами вищого рівня, то, крім зазначеного у пункті 1 та
у пунктах 2, 3 частини другої цієї статті, відповідно залишаються
в силі або скасовуються рішення митних органів, прийняті за
результатами перевірок.
Рішення, зазначені у частинах другій та третій цієї статті,
можуть прийматися митними органами шляхом винесення постанов.
За наслідками перевірки особі, у відношенні якої виносилася
постанова, що перевірялася, або прокуророві, який приніс протест,
надсилається письмове повідомлення про прийняте рішення.
У разі скасування постанови митного органу по справі про
порушення вимог цього Кодексу суми штрафів повертаються особам,
які притягалися до відповідальності, або уповноваженим ними
особам з Державного бюджету України органами Державного
казначейства України за поданням митних органів.
При поверненні сум штрафів у разі скасування постанови
митного органу по справі про порушення вимог цього Кодексу за
рішенням суду виконавчий збір не сплачується.
Стаття 471. Підстави для скасування або зміни постанови про
накладення стягнення за порушення вимог цього Кодексу
Підставами для скасування постанови про накладення стягнення
або про припинення провадження у справі про порушення вимог цього
Кодексу є:
1) відсутність в діях особи, яка притягається до
відповідальності, ознак порушення вимог цього Кодексу;
2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або
необ'єктивність її розгляду;
3) невідповідність викладених у постанові висновків
фактичним обставинам справи;
4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне
недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до
відповідальності, або її представника, а також інше обмеження
прав учасників провадження у справі про порушення вимог цього
Кодексу та її розгляду, якщо таке обмеження зашкодило всебічному
розгляду справи та вплинуло або могло вплинути на винесення
обґрунтованої постанови за результатами її розгляду;
5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого
правопорушення;
6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення
стягнення або про припинення провадження у справі про порушення
вимог цього Кодексу можуть бути визнані й інші обставини.
Стаття 472. Строки розгляду митним органом вищого рівня
скарги або протесту прокурора на постанову митного органу
Скарга на постанову митного органу у справі про порушення
вимог цього Кодексу розглядається протягом місяця з дня
надходження до митного органу вищого рівня, а скарга, яка не
потребує додаткового вивчення і перевірки, - протягом п'ятнадцяти
днів з дня її надходження.
Строки розгляду скарги можуть бути продовжені начальником
митного органу вищого рівня або його заступником, а у разі
розгляду такої скарги у спеціально уповноваженому центральному
органі виконавчої влади в галузі митної справи - начальником
Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями
вимог цього Кодексу або його заступником, однак не більше, ніж до
двох місяців, про що повідомляється скаржник.
Стаття 473. Наслідки подання скарги або внесення протесту
Подання скарги зупиняє виконання постанови митного органу по
справі про порушення вимог цього Кодексу до закінчення перевірки.
ГЛАВА 72. Виконання постанов митних органів про накладення
стягнення за порушення вимог цього Кодексу
Стаття 474. Обов'язковість постанов митних органів про
накладення стягнення по справах про порушення вимог цього Кодексу
Постанови митних органів про накладення стягнення по справі
про порушення вимог цього Кодексу є обов'язковими для виконання.
Стаття 475. Загальні положення щодо порядку виконання
постанови митного органу про накладення стягнення за порушення
вимог цього Кодексу
Постанова митного органу про накладення стягнення за
порушення вимог цього Кодексу підлягає виконанню після закінчення
строку оскарження, встановленого статтею 469 цього Кодексу.
Митний орган, який виніс постанову про накладення стягнення
за порушення вимог цього Кодексу, виконує її самостійно або через
державного виконавця.
У разі винесення митним органом кількох постанов про
накладення стягнень за порушення вимог цього Кодексу щодо однієї
особи кожна постанова або рішення виконується окремо.
Стаття 476. Давність виконання постанови митного органу про
накладення стягнення за порушення вимог цього Кодексу
Не підлягає виконанню постанова митного органу про
накладення стягнення за порушення вимог цього Кодексу, якщо їх не
було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення
постанови або рішення.
Стаття 477. Контроль за виконанням постанови митного органу
про накладення стягнення за порушення вимог цього Кодексу
Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови
митного органу про накладення стягнення за порушення вимог цього
Кодексу здійснюється митним органом, який виніс постанову.
Стаття 478. Порядок виконання постанови митного органу про
винесення попередження
Постанова митного органу про накладення стягнення за
порушення вимог цього Кодексу у вигляді попередження виконується
митним органом, який виніс постанову, шляхом оголошення постанови
порушнику з врученням копії такої постанови.
Якщо постанова митного органу про накладення стягнення у
вигляді попередження виноситься за відсутності порушника, копія
постанови видається або висилається йому протягом трьох днів з
дня їх винесення.
Стаття 479. Порядок виконання постанови митного органу ду
про накладення штрафу
Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення
вимог цього Кодексу, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення
або надіслання їй постанови митного органу про накладення штрафу,
а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не
пізніше п'ятнадцяти днів з дня залишення скарги без задоволення
або відхилення протесту
Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення вимог
цього Кодексу, до Державного бюджету України у порядку,
встановленому законодавством України.
Стаття 480. Примусове виконання постанови митного органу про
стягнення штрафу
У разі, коли сума штрафу не була сплачена у строк,
встановлений статтею 479 цього Кодексу особою, яка вчинила
порушення вимог цього Кодексу, вона стягується митним органом з
вартості товарів, вилучених для забезпечення цього стягнення, або
у примусовому порядку з грошових доходів або коштів особи, яка
вчинила порушення вимог цього Кодексу шляхом направлення
фінансовому органу, банку, іншим фінансово-кредитним установам,
які мають ліцензію Національного банку України, повідомлення про
звернення постанови до виконання.
Якщо стягнення суми штрафу з коштів фізичної або юридичної
особи неможливе, стягнення сум штрафу здійснюється на підставі
постанови митного органу державним виконавцем шляхом звернення на
майно цієї особи або на частку такого майна, що перебуває у
спільній власності.
Постанова, за якою стягнення суми штрафу проведено
уповноваженим органом повністю, з відміткою про виконання
повертається митному органові.
Кошти від штрафів перераховуються до Державного бюджету
України.
Стаття 481. Порядок виконання рішення суду про конфіскацію
Якщо товари і транспортні засоби, які підлягають
конфіскації, не вилучені митним органом, особа, яка притягається
до відповідальності за порушення вимог цього Кодексу, повинна
доставити їх до цього органу не пізніше п'ятнадцяти днів з дня
вручення їй копії рішення суду про конфіскацію. Якщо копія
зазначеного рішення надсилається поштою, вона вважається врученою
з дня відправлення.
У разі коли товари і транспортні засоби, що підлягають
конфіскації, не доставлено до митного органу у встановлений
строк, конфіскація здійснюється у примусовому порядку державним
виконавцем за місцем проживання чи знаходження порушника. Рішення
суду про конфіскацію товарів і транспортних засобів з відміткою
про виконання надсилається митному органові.
За неможливості конфіскації товарів і транспортних засобів,
щодо яких судом винесено постанову про конфіскацію, з особи, яка
вчинила порушення вимог цього Кодексу, стягується вартість
зазначених товарів і транспортних засобів у порядку,
передбаченому статтями 479 та 480 цього Кодексу для стягнення
штрафу.
Стаття 482. Виконання постанови митного органу про
накладення стягнення за порушення вимог цього Кодексу на осіб,
які проживають або перебувають за межами України
Постанова митного органу про накладення стягнення за
порушення вимог цього Кодексу на осіб, які проживають або
знаходяться за межами України, виконується за рахунок майна цих
осіб, яке знаходиться на території України.
У разі відсутності в Україні майна, що належить зазначеним у
частині першій цієї статті особам, порядок виконання постанови
митного органу про накладення на них стягнень визначається
законодавством України та міжнародними угодами з державами, на
території яких проживають або перебувають особи, притягнуті до
відповідальності за порушення вимог цього Кодексу.
РОЗДІЛ XXІІ. Працівники митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій України
ГЛАВА 73. Службові особи митних органів України
Стаття 483. Службові особи митної служби України
Службовими особами митної служби є працівники митних
органів, установ та організацій України, на яких цим Кодексом та
іншими законодавчими актами покладено здійснення митної справи,
організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій,
яким присвоєно спеціальні звання.
Стаття 485. Правовий статус посадових осіб митної служби
України
Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх
права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим
Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України
"Про державну службу.
Стаття 486. Обов'язковість законних розпоряджень та вимог
службових осіб митної служби України
Законні розпорядження та вимоги службових осіб митної служби
України є обов'язковими для виконання.
Стаття 487. Проходження служби і спеціальні звання службових
осіб митної служби України
Порядок і умови прийняття на службу до митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій України, Положення
про порядок та умови проходження служби, просування посадових
осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах,
спеціалізованих митних установах та організаціях України
визначаються законодавством України.
Митна служба України має Дисциплінарний статус, який
затверджується законом.
Посадові особи митної служби України проходять атестацію.
Порядок проведення атестації визначається Кабінетом Міністрів
України.
Спеціальні звання присвоюються посадовим особам митної
служби України відповідно до займаних посад і стажу роботи:
дійсний державний радник митної служби 1 рангу;
державний радник митної служби І рангу;
державний радник митної служби 2 рангу;
державний радник митної служби 3 рангу;
радник митної служби 1 рангу;
радник митної служби 2 рангу;
радник митної служби 3 рангу;
інспектор митної служби 1 рангу;
інспектор митної служби 2 рангу;
інспектор митної служби 3 рангу;
інспектор митної служби 4 рангу;
інспектор митної служби;
молодший інспектор митної служби;
курсант.
Спеціальне звання дійсного державного радника митної служби
України присвоюється Президентом України за поданням Кабінету
Міністрів України.
Спеціальні звання державного радника митної служби 1, 2, 3
рангів присвоюються Кабінетом Міністрів України за поданням
керівника спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади в галузі митної справи.
Спеціальні звання радника митної служби 1, 2, 3 рангів,
інспекторів митної служби 1, 2, 3, 4 рангів, інспекторів митної
служби та молодших інспекторів митної служби присвоюються
керівником спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади в галузі митної справи.
Спеціальне звання "курсант" присвоюється керівниками
відповідних митних закладів освіти.
Інші спеціальні звання присвоюються керівником спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи у порядку, що визначається спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Порядок присвоєння і позбавлення спеціальних звань
визначається Положенням про спеціальні звання службовим особам
митних органів, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Посадові особи митної служби України мають єдиний формений
одяг з відповідними знаками розрізнення. Зразки форменого одягу,
норми забезпечення ним та строки його експлуатації затверджуються
Кабінетом Міністрів України, а правила носіння - спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
митної справи. Формений одяг видається безплатно.
Стаття 488. Робочий час службових осіб митної служби України
Тривалість робочого часу службових осіб митної служби
України встановлюється відповідно до законодавства України про
працю.
Для виконання невідкладних заходів з митного контролю,
митного оформлення, боротьби з контрабандою і порушеннями вимог
цього Кодексу та інших службових завдань службові особи митних
органів України за розпорядженням керівника митного органу або
його заступника можуть залучатися до роботи в надурочний, а також
у нічний час, у святкові і неробочі дні. Оплата праці службових
осіб митних органів України у надурочний, нічний час, а також у
святкові і неробочі дні провадиться відповідно до чинного
законодавства.
Стаття 489. Прийняття на службу до митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій України
На службу до митних органів, спеціалізованих митних установ
та організацій приймаються громадяни України, що досягли
18-річного віку і здатні за своїми діловими і моральними
якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я виконувати завдання,
покладені на митну службу України. З прийняттям на службу може
бути встановлено випробування строком до шести місяців.
Не можуть бути прийняті на службу до митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій України особи, які
мають судимість за вчинення умисного злочину.
Службові особи митної служби України, визнані за вироком
суду, що набрав законної сили, винними у вчиненні злочину,
звільняються зі служби в митних органах, спеціалізованих митних
установах та організаціях України.
Службові особи митних органів зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений
Конституцією України, цим Кодексом та законами України.
Стаття 490. Присяга та урочисте зобов'язання службових осіб
митної служби України
Особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у
митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях
України, приймають Присягу державного службовця.
Працівники, яким вперше присвоюється спеціальне звання
митної служби України, приймають урочисте зобов'язання такого
змісту:
"Вступаючи на митну службу, урочисто зобов'язуюсь бути
відданим Українському народу, справі української державності,
неухильно дотримуватись вимог Конституції України, Митного
кодексу України та законодавства України. Зобов'язуюсь активно
захищати інтереси Української держави, її економічний суверенітет
і безпеку, суворо дотримуватись дисципліни, сумлінно, на високому
професійному рівні виконувати свої службові обов'язки, зберігати
державну таємницю, охороняти права, свободи і законні інтереси
громадян".
Процедура прийняття урочистого зобов'язання визначається
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі митної справи.
Стаття 491. Неприпустимість участі службових осіб митної
служби України у політичних партіях
Службові особи митної служби України не можуть бути членами
політичних партій.
Службові особи митної служби України не мають права
організовувати страйки і брати участь у них, вчиняти інші дії, що
перешкоджають нормальному функціонуванню митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій.
Стаття 492. Обмеження в роботі за сумісництвом та зайнятті
підприємницькою діяльністю
Службові особи митної служби України не мають права:
1) займатися будь-якою підприємницькою діяльністю
безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, а також
виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової,
викладацької, творчої діяльності та медичної практики);
2) входити самостійно, через представника або підставних
осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств,
фінансово-кредитних установ, господарських товариств тощо,
організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що займаються
підприємницькою діяльністю;
3) бути повіреним третіх осіб у митних справах;
4) використовувати своє службове становище для будь-якого не
передбаченого законодавством України сприяння юридичним і
фізичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної та іншої
підприємницької діяльності.
Стаття 493. Обмеження в роботі, яка пов'язана зі здійсненням
контролю за роботою близьких родичів
Посадові особи митних органів не можуть обіймати посади,
перебування на яких передбачає прийняття рішень з питань
діяльності підприємств - митних брокерів, митних перевізників,
власників митних ліцензійних складів та складів тимчасового
зберігання, а також службові зносини з такими підприємствами,
якщо у штаті цих підприємств перебувають близькі родичі
зазначених посадових осіб.
ГЛАВА 74. Підготовка, перепідготовка та підвищення
кваліфікації працівників митних органів України
Стаття 494. Система підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації
Система підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації працівників митної служби України забезпечує:
1) підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів;
2) підготовку фахівців митної справи з вищою освітою;
3) перепідготовку працівників митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій;
4) підвищення кваліфікації працівників митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій;
5) стажування молодих спеціалістів, новоприйнятих
працівників, кадрового резерву;
6) самостійне навчання службових осіб митної служби України.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи здійснює підготовку, перепідготовку та
підвищення кваліфікації працівників митної служби України за
окремими напрямами діяльності також у вищих закладах освіти
центральним органом виконавчої влади з питань освіти та інших
центральних органів виконавчої влади за державним замовленням.
Обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі митної справи, виходячи з потреб митних
органів, спеціалізованих митних установ та організацій та вимог
до освітньо-кваліфікаційного рівня працівників і узгоджується з
відповідними центральними органами виконавчої влади.
Стаття 495. Митний заклад освіти
Митний заклад освіти є спеціалізованою митною установою,
підпорядкованою спеціально уповноваженому центральному органу
виконавчої влади в галузі митної справи, що здійснює підготовку,
перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митної
системи України відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих
актів України.
Стаття 496. Науково-педагогічні працівники, керівники та
спеціалісти закладів освіти
Науково-педагогічні працівники, керівники та спеціалісти
митних закладів освіти приймаються на роботу на умовах та в
порядку, що встановлюється цим Кодексом та іншими законами.
Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників має
здійснюватися на основі конкурсного відбору.
На науково-педагогічних працівників, керівників та
спеціалістів митних закладів освіти поширюються обов'язки, права
та пільги, встановлені для службових осіб митної служби України.
Науково-педагогічні працівники підлягають атестації у
порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади в галузі митної справи за погодженням з
центральним органом виконавчої влади з питань освіти.
До викладацької роботи в митних закладах освіти можуть
залучатися фахівці митних органів, спеціалізованих митних установ
та організацій.
Стаття 497. Курсанти (студенти) і слухачі митних закладів
освіти та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється
підготовка фахівців для митних органів України
Курсантами (студентами), слухачами митних закладів освіти та
інших вищих закладів освіти, в яких проводиться підготовка
фахівців для митної системи України, можуть бути громадяни
України, зараховані на навчання відповідно до вимог
законодавства, та громадяни інших країн, зараховані на навчання
на підставі міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Курсантам (студентам), слухачам, аспірантам вищих закладів
освіти Міністерства освіти і науки України, інших центральних
органів виконавчої влади, що проходять підготовку, перепідготовку
та підвищують кваліфікацію для подальшої роботи в митній системі
України, може надаватися додаткове соціально-матеріальне
забезпечення за рахунок коштів спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Курсантам (студентам) денної форми навчання надається
відстрочка у призові до Збройних Сил України на весь період
навчання.
Випускники митних закладів освіти та інших вищих закладів
освіти, в яких проводиться підготовка фахівців для митної системи
України, працевлаштовуються у порядку, встановленому
законодавством України.
Стаття 498. Фінансування підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації працівників митної системи України і
матеріально-технічне забезпечення митних закладів освіти
Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації працівників митної системи України здійснюється за
рахунок коштів Державного бюджету України.
ГЛАВА 75. Правовий та соціальний захист працівників митних
органів
Стаття 499. Гарантування захисту життя, здоров'я і майна
службових осіб митної служби України
Службові особи митної служби України перебувають під
захистом закону. Захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна
цих службових осіб та членів їхніх сімей від злочинних посягань,
інших протиправних дій здійснюється відповідно до Законів України
"Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів",
Кримінального кодексу України та Кодексу адміністративних
правопорушень.
ГЛАВА 76. Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та
зброї службовими особами митної служби України
Стаття 505. Загальні положення щодо застосування фізичної
сили, спеціальних засобів та зброї службовими особами митної
служби України
Недоторканність особи, її захист від будь-якого насильства,
іншого жорстокого поводження гарантується державою.
Фізична сила, спеціальні засоби та зброя застосовуються
службовими особами митної служби України лише у випадках,
передбачених цим Кодексом.
Для забезпечення правильного та ефективного застосування
фізичної сили, спеціальних засобів і зброї зі службовими особами
митної служби України проводяться навчання по спеціальній
підготовці та періодичні перевірки придатності до таких дій у
відповідності з цим Кодексом, а також з наказами спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи.
Стаття 506. Застосування фізичної сили
Службові особи митної служби України мають право
застосовувати фізичну силу у таких випадках:
1) для припинення порушень, встановлених законодавством,
вимог цього Кодексу, затримання осіб, які їх вчинили, подолання
опору законним розпорядженням або вимогам службових осіб митної
служби України;
2) для забезпечення доступу в приміщення або на територію,
де знаходяться товари і транспортні засоби, що перебувають під
митним контролем;
3) для припинення інших дій, що перешкоджають виконанню
обов'язків, покладених законом на службових осіб митної служби
України, якщо ненасильницькі засоби впливу не забезпечують
виконання цих обов'язків.
Стаття 507. Застосування спеціальних засобів
Службові особи митної служби України мають право
застосовувати наручники, гумові кийки, сльозоточиві речовини,
обладнання для відкриття приміщень, засоби для примусової зупинки
транспортних засобів та інші спеціальні засоби у таких випадках:
1) для відбиття нападу на службових осіб митної служби
України або на інших осіб;
2) для відбиття нападу на будинки, будівлі, споруди та
транспортні засоби, що належать митним органам, спеціалізованим
митним установам та організаціям або використовуються ними, на
товари та транспортні засоби, що перебувають під митним
контролем, а також для звільнення зазначених об'єктів у разі їх
захоплення;
3) для затримання правопорушників, їх доставлення в службове
приміщення митного органу, спеціалізованої митної установи чи
організації, якщо ці особи чинять опір та іншу протидію або
можуть завдати шкоди оточуючим чи собі;
4) для припинення фізичного опору, що чиниться службовій
особі митної служби України;
5) для проникнення у приміщення, де можуть знаходитися
предмети контрабанди та безпосередні об'єкти порушення митних
правил;
6) для зупинення транспортного засобу, водій якого не
виконав вимогу службової особи митної служби України про
зупинення.
Забороняється застосовувати спеціальні засоби до жінок з
явними ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності
та малолітніх, крім випадків вчинення ними збройного опору,
скоєння групового нападу, який загрожує життю та здоров'ю людей,
збереженню товарів і транспортних засобів, що перебувають під
митним контролем.
Перелік спеціальних засобів, що використовуються службовими
особами митної служби України, визначається Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 508. Зберігання, носіння та застосування вогнепальної
зброї службовими особами митної служби України
Під час виконання службових обов'язків окремим категоріям
службових осіб митної служби України, перелік яких встановлюється
Кабінетом Міністрів України, надається право зберігати, носити
вогнепальну зброю.
Порядок застосування вогнепальної зброї службовими особами
митної служби України регулюється Положенням, яке затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Перелік видів вогнепальної зброї та набоїв до неї, що
надаються для використання службовими особами митної служби
України, визначається Кабінетом Міністрів України.
ГЛАВА 77. Соціальний захист працівників митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій
Стаття 509. Соціальні гарантії посадовим особам митної
служби
Держава гарантує посадовим особам митної служби України
соціальний захист і матеріально-побутове забезпечення.
Кожна посадова особа митної служби України підлягає
обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного
грошового забезпечення за посадою, яку вона обіймає. Порядок та
умови страхування посадових осіб митної служби України
встановлюються Кабінетом Міністрів України".
Стаття 510. Гарантія оплати праці посадових осіб митної
служби України
Держава гарантує оплату праці посадових осіб митної служби
України з метою створення достатніх матеріальних умов для
незалежного і сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Грошове забезпечення посадових осіб митної служби України
складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий
оклад і щомісячні надбавки за спеціальне звання та вислугу років,
та доплат і надбавок до грошового утримання, а також інших видів
додаткових виплат.
Розмір грошового забезпечення посадових осіб митної служби
України має забезпечувати достатні матеріальні умови незалежного
виконання зазначеними особами покладених на них службових
обов'язків.
Стаття 513. Житлове забезпечення посадових осіб митної
служби України
Посадові особи митної служби України забезпечуються житлом у
порядку, встановленому законом.
Посадові особи митної служби України, які потребують
поліпшення житлових умов, мають право на першочергове одержання
житла. Таке право зберігається за посадовими особами митної
служби України після виходу на пенсію за наявності у них стажу
служби в митній службі України 20 і більше років.
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації
можуть мати відомчий житловий фонд, що формується в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі загибелі посадової особи митної служби України в
зв'язку з виконанням нею службових обов'язків за сім'єю загиблого
зберігається право на одержання житлової площі на тих самих
умовах і підставах, які мали місце на момент загибелі цієї
посадової особи.
Посадові особи митної служби України мають право на
одержання за місцем проживання або роботи безпроцентної позики на
індивідуальне або кооперативне житлове будівництво та обзаведення
домашнім господарством на строк до 20 років з погашенням 50
процентів одержаної позики за рахунок бюджетних коштів.
Стаття 514. Пенсійне забезпечення працівників митних
органів, спеціалізованих митних установ та організацій
Пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України
здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом
України "Про державну службу".
Пенсійне забезпечення працівників митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій, які не є
посадовими особами, здійснюється на загальних підставах
відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Стаття 515. Гарантії у разі каліцтва і захворювання,
відшкодування збитків
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи відповідно до законодавства України
компенсує працівникам митних органів, спеціалізованих митних
установ та організацій шкоду, заподіяну їм каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням службових
обов'язків.
Стаття 516. Гарантії у разі загибелі працівника митного
органу, спеціалізованої митної установи, організації
У разі загибелі працівника митного органу, спеціалізованої
митної установи, організації під час виконання трудових
обов'язків, сім'ї загиблого виплачується одноразова страхова сума
за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному
особистому страхуванню службових осіб митної служби України у
розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого за
останньою посадою.
Непрацездатним членам сім'ї загиблого, що перебували на його
утриманні, органами соціального захисту щомісячно виплачується
компенсація в розмірі різниці між частиною грошового забезпечення
загиблого, що припадала на їх частку, і призначеною пенсією у
зв'язку з втратою годувальника без урахування одноразової
допомоги.
РОЗДІЛ XXІІІ. Відповідальність митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій та їх службових
осіб, порядок оскарження їх постанов, дій або бездіяльності
ГЛАВА 78. Відповідальність митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій та їх службових осіб, оскарження їх
постанов, дій або бездіяльності
Стаття 517. Сфера застосування цієї глави
Положення цієї глави застосовуються у всіх випадках
оскарження постанов, дій або бездіяльності митних органів,
спеціалізованих митних установ та організацій та їх посадових
осіб за винятком оскарження постанов митних органів по справах
про порушення митних правил, а також випадків, коли законом
встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи
бездіяльності.
Стаття 518. Відповідальність митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій та їх службових осіб
Збитки, заподіяні неправомірними діями митних органів,
спеціалізованих митних установ, організацій та їх службових осіб
під час виконання ними своїх службових обов'язків,
відшкодовуються на загальних підставах відповідно до закону.
Стаття 519. Право на оскарження
Кожна особа має право оскаржити в адміністративному або
судовому порядку постанову, дії або бездіяльність митних органів,
спеціалізованих митних установ, організацій та їх службових осіб,
якщо вважає, що порушено її права та законні інтереси.
Стаття 520. Оскарження постанов, дій чи бездіяльності митних
органів, спеціалізованих митних установ, організацій та їх
службових осіб в адміністративному порядку
Постанова, дії або бездіяльність окремих службових осіб
митного органу, спеціалізованої митної установи, організації
оскаржуються керівникам цих органів, установ, організацій.
Постанова, дії або бездіяльність керівників митних органів,
спеціалізованих митних установ, організацій за винятком тих, які
безпосередньо підпорядковані спеціально уповноваженому
центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи,
оскаржуються до відповідної реґіональної митниці.
Постанова, дії або бездіяльність керівників митних органів,
спеціалізованих митних установ, організацій, безпосередньо
підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному органу
виконавчої влади в галузі митної справи, оскаржуються до
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в
галузі митної справи.
Постанова, дії або бездіяльність керівників спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі
митної справи оскаржуються до Кабінету Міністрів України.
Скарги подаються особами, як правило, від свого імені.
Подавати скарги від імені та в інтересах інших осіб мають право:
1) батьки, опікуни та інші законні представники, якщо
йдеться про інтереси неповнолітніх, недієздатних або обмежено
дієздатних осіб;
2) довірені особи за наявності нотаріально засвідченої
довіреності;
3) захисники в порядку, передбаченому законом;
4) народні депутати України та депутати місцевих рад;
5) правозахисні та інші громадські організації, якщо це
передбачено їхніми статутними документами, в порядку,
передбаченому законом;
6) дипломатичні та консульські представництва України в
іноземних державах, якщо йдеться про інтереси громадян України,
які постійно чи тимчасово проживають на території цих держав;
7) дипломатичні та консульські представництва іноземних
держав в Україні, а також Консульське управління Міністерства
закордонних справ України, якщо йдеться про інтереси громадян
іноземних держав.
Строки подання скарги, а також порядок і строки її розгляду
визначаються законом.
Стаття 521. Оскарження постанов, дій чи бездіяльності митних
органів, спеціалізованих митних установ, організацій та їх
службових осіб у судовому порядку
Порядок оскарження постанов, дій чи бездіяльності митних
органів, спеціалізованих митних установ, організацій та їх
службових осіб до суду встановлюється законом.
Якщо постанова, дії чи бездіяльність митного органу,
спеціалізованої митної установи, організації або їх службової
особи оскаржуються одночасно в адміністративному та у судовому
порядку і суд приймає скаргу до розгляду, розгляд аналогічної
скарги, поданої в адміністративному порядку, припиняється.
Стаття 522. Особливості задоволення скарг на постанови, дії
чи бездіяльність митних органів, спеціалізованих митних установ,
організацій та їх службових осіб
Якщо задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність
митних органів, спеціалізованих митних установ, організацій або
їх службових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата у
передбачених законом випадках здійснюється за рахунок Державного
бюджету України органами Державного казначейства України за
поданням відповідних митних органів, спеціалізованих митних
установ та організацій.
У разі, якщо виплата грошових сум здійснюється на підставі
рішення суду, виконавчий збір не сплачується.
Стаття 524. Перевірка законності та обґрунтованості
постанов, дій або бездіяльності митних органів, спеціалізованих
митних установ та організацій та їх службових осіб у порядку
контролю
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
в галузі митної справи та реґіональні митниці вправі в порядку
контролю за діяльністю підпорядкованих митних органів,
спеціалізованих митних установ, організацій та їх службових осіб
скасовувати або змінювати їх рішення, а також вживати
передбачених законодавством України заходів за фактами
неправомірних рішень, дій або бездіяльності зазначених органів,
установ, організацій або осіб.
РОЗДІЛ XXІV. Прикінцеві положення
1. Митний кодекс України набуває чинності через 45 днів з
дня опублікування.
2. До приведення нормативно-правових актів у відповідність з
цим Кодексом чинні нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Кодексу.
3..З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:
Закон України "Про митну справу в Україні" (Відомості
Верховної Ради України, 1991 р., N 44, ст. 575; 1994 р., N 20,
ст. 116; 2000 р., N 13, ст. 109);
Закон України "Про звільнення від обкладення митом
предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний
кордон України" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 26,
ст.114);
Митний кодекс України (Відомості Верховної Ради України,
1992 р., N 16, ст. 203, N 35, ст. 511; 1993 р., N 11, ст. 91, N
12, ст. 107; 1994 р., N 20, ст. 116; 1995 р., N 13, ст. 85; 1997
р., N 35, ст. 218; 1999 р., N 34, ст. 274; 2000 р., N 13, ст.
109, N 38, ст. 318, N 50, ст. 436; 2001 р., N 4, ст. 16, N 23,
ст. 117, N 31, ст. 148);
Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Митного
кодексу України" (Відомості Верховної Ради, 1992 р., N 16,
ст.204);
Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону
Української РСР "Про митну справу в Українській РСР" (Відомості
Верховної Ради, 1991 р., N 44, ст. 576);
Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону
України "Про звільнення від обкладення митом предметів, які
вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України"
(Відомості Верховної Ради, 1996 р., N 26, ст. 115);
Постанова Верховної Ради України від 5 лютого 1992 року N
2099-ХІІ "Про персональні звання державної митної служби України"
(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 19, ст. 261).