Проект
(Тираж 19.12.2001)
ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
І. Загальна частина
Розділ 1. Основні положення
Стаття 100. Сфера дії Податкового Кодексу
100.1. Крім випадків, визначених цією статтею, Податковий
Кодекс (надалі - Кодекс) є єдиним та виключним законом, який
встановлює перелік податків і зборів, що справляються в Україні,
їх ставки (нормативи), бази або об'єкти оподаткування, податкові
періоди, поняття платників податків (зборів), підстави для
звільнення від сплати податків (зборів) або зменшення
(збільшення) їх ставок (податкові пільги), правила проведення
адміністративних чи судових оскаржень рішень контролюючих
органів, пов'язаних з нарахуванням та стягненням податків і
зборів, права та обов'язки платників податків і зборів, а також
контролюючих органів у зв'язку з нарахуванням податкових
зобов'язань або стягненням ними податкового боргу, правила
ведення податкового обліку та податкової звітності, міри
відповідальності за несплату, неповну або несвоєчасну сплату
податків і зборів, а також за порушення інших норм цього Кодексу,
що не підпадають під дію норм кримінального законодавства, а
також регулює будь-які інші відносини, пов'язані з оподаткуванням
в Україні.
Цей кодекс не регулює питання погашення та обслуговування
кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик,
залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань,
що випливають з угод, укладених державними органами та/або від
імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства
та іншими законами з питань державного боргу та його
обслуговування.
100.2. У разі коли норми інших законів або
нормативно-правових актів суперечать нормам цього Кодексу,
пріоритет мають норми цього Кодексу, незалежно від строків
набрання чинності такими іншими законами або нормативно-правовими
актами.
100.3. До нормативно-правових актів з питань оподаткування
належать:
Податковий кодекс України;
закони, які вносять зміни до цього Кодексу;
постанови Кабінету Міністрів України з питань оподаткування,
прийняті в межах повноважень, визначених цим Кодексом;
акти з питань оподаткування, прийняті центральними органами
державної виконавчої влади, що мають статус контролюючих органів
згідно з цим Кодексом, прийняті в межах визначених ним
повноважень;
акти з питань оподаткування місцевими податками (зборами),
прийняті органами місцевого самоврядування в межах повноважень,
визначених цим Кодексом;
міжнародні договори України з питань оподаткування, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
100.4. Порядок справляння ввізного (імпортного) мита,
визначення баз (об'єктів) оподаткування та процедури надання
звітності з цього податку визначаються Митним кодексом України,
ставки ввізного (імпортного) мита визначаються законом України
про митний тариф.
100.5. Зміни до нормативно-правових актів з питань
оподаткування набирають чинність у такому порядку:
(1) Зміни до цього Кодексу, оприлюднені до 15 вересня
поточного бюджетного року, набирають чинності не раніше 1 січня
наступного бюджетного року. Зміни до цього Кодексу, оприлюднені з
15 вересня поточного бюджетного року, набирають чинність не
раніше 1 січня другого бюджетного року, наступного за роком
прийняття таких змін.
Обмеження, визначені частиною першою цього підпункту, не
поширюються на зміни, що передбачають скасування пільг з
оподаткування та інших правил, які призводять до ухилення від
оподаткування чи до порушення правил конкуренції та створення
податкових переваг окремим платникам податків, або зменшення
розміру ставок податків або зборів, за умови якщо такі зміни
супроводжуються прийняттям відповідного закону про зменшення
видаткової частини відповідного бюджету або про визначення джерел
компенсації бюджетних втрат. Зазначені зміни набирають чинності у
строки, визначені для набрання чинності законами з інших питань.
Зміни до цього Кодексу не можуть вноситись шляхом внесення
змін до закону, яким раніше було внесено зміни до цього Кодексу.
(2) Нормативно-правовий акт з питань оподаткування, інший
ніж цей Кодекс, прийнятий у межах визначених ним повноважень,
набирає чинності з податкового періоду, наступного за податковим
періодом, на який припадає оприлюднення такого
нормативноправового акту, якщо таким нормативно-правовим актом не
встановлено більш довгі строки набрання ним чинності. У такому ж
порядку набирають чинності зміни до таких нормативно-правових
актів (у тому числі у вигляді їх скасування).
У разі коли такий нормативно-правовий акт регулює питання
більше ніж одного податку або збору, що мають різні податкові
періоди, правило, встановлене частиною першою цього підпункту,
застосовується окремо для кожного з таких податків (зборів)
залежно від такого податкового періоду.
У разі, коли такий нормативно-правовий акт або його частина
підлягає скасуванню за рішенням суду або скасовується Президентом
України згідно з пунктом 16 статті 106 Конституції України,
зазначені рішення набирають чинності в установленому порядку, без
застосування строків, визначених цим підпунктом.
(3) Нормативно-правові акти з питань оподаткування
розповсюджуються на правовідносини, які виникають з початку
податкового періоду, на який припадає дата набрання ними
чинності, та не мають зворотної дії у часі крім випадків коли
вони пом'якшують або скасовують відповідальність платників
податків (їх посадових осіб), у тому числі шляхом зменшення або
скасування їх податкових зобов'язань або податкового боргу.
100.6. Укладення міжнародних договорів України з питань
оподаткування, норми яких суперечать цьому Кодексу, можливе лише
після внесення відповідних змін до цього Кодексу.
Норми міжнародного договору не можуть містити положень щодо
пільгового оподаткування нерезидентів.
Норми міжнародного договору, за винятком норм міжнародного
договору про приєднання України до митного або економічного
союзу, не можуть встановлювати правила оподаткування податками
(зборами), базою оподаткування яких є вартість (ціна) продажу або
інших видів надання товарів або послуг (непрямі податки), крім
ввізного (імпортного) мита, відмінні від правил, установлених цим
Кодексом.
У разі коли норми міжнародного договору з питань
оподаткування відрізняються від норм цього Кодексу, будь-які
роз'яснення або деталізації таких норм міжнародного договору,
прийняті за домовленістю між центральними виконавчими владами
сторін такого договору, вважаються невід'ємною частиною такого
міжнародного договору та потребують надання згоди Верховною Радою
України.
Стаття 101. Терміни
Терміни, які використовуються у цьому Кодексі, мають
значення, наведені у цій статті.
101.1. Активи - кошти, матеріальні або нематеріальні активи,
що мають вартість та перебувають у власності платника податків, а
для бюджетних установ і організацій та некорпоратизованих
державних підприємств - також вартість активів, переданого їм у
повне господарське відання.
(1) Матеріальні активи - рухоме та нерухоме майно, у тому
числі електрична та теплова енергія, газ, у тому числі зріджений,
вода, пар, охолодження або кондиціювання повітря.
(2) Нематеріальні активи - цінні папери, корпоративні права,
виражені у формі, відмінній від цінних паперів, права вимоги
боргу, об'єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової
власності, а також інші аналогічні немайнові права, визнані
об'єктом права власності згідно із законом.
101.2. Алкогольні напої - продукти з вмістом абсолютного
спирту етилового понад 1, 2 процента об'ємних одиниць, які
включені до товарних груп Державного класифікатора продукції та
послуг за кодами 15.91.10; 15.91.12; 15.92.11; 15.93.12;
15.94.10; 15.95.10.
101.3. Аукціон (прилюдні торги, тендер)- прилюдний продаж
товарів на умовах відкритої пропозиції особам, що запропонували
найвищу ціну за найкращими платіжними умовами. Порядок проведення
аукціонів (прилюдних торгів, тендерів), пов'язаних з нарахуванням
або стягненням податків, визначається цим Кодексом.
Для цілей цього пункту терміни розуміються у такому значенні:
"прилюдний продаж" - продаж товарів у місці та у час,
оголошених завчасно, у спосіб, що забезпечує максимальну участь
покупців;
"відкрита пропозиція" - цінова пропозиція купити товар на
умовах його негайної поставки з максимально прийнятним для
продавця способом оплати вартості такого товару.
101.4. Бартерна операція - господарська операція, яка
передбачає проведення розрахунків за товари (послуги) у будь-якій
формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку
(уступки вимоги боргу) та погашення взаємної заборгованості (у
тому числі з використанням цінних паперів), в результаті яких не
передбачається зарахування коштів на рахунки продавця з метою
компенсації вартості таких товарів (послуг).
101.5. Безнадійна заборгованість - заборгованість, яка
відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
(1) непогашена заборгованість за зобов'язаннями, стосовно
яких минув строк позовної давності, визначений законом, а також
податкове зобов'язання, яке не може бути нараховане, або
податковий борг, який не може бути стягнутий у зв'язку зі спливом
строків давності, визначених цим Кодексом;
(2) заборгованість, яка залишається непогашеною внаслідок
недостатності активів особи, визнаної банкрутом у встановленому
законом порядку;
(3) заборгованість, яка залишається непогашеною на день
затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи, яка
ліквідується за причинами, іншими ніж визнання її банкрутом;
(4) непогашена заборгованість фізичної особи, що помирає або
визнається судом безвістно відсутньою або померлою чи
недієздатною, за винятком випадків коли з'являються інші особи,
які набувають спадкового права на активи такої фізичної особи, а
також заборгованість фізичної особи, щодо якої є рішення суду про
неможливість стягнення такої заборгованості внаслідок відсутності
майна, на яке таке стягнення може бути спрямовано;
(5) заборгованість, яка залишається непогашеною внаслідок
недостатності коштів, одержаних заставодержателем від продажу
об'єкту застави, наданого для забезпечення такої заборгованості,
за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо стягнення іншого
майна заставодавця не призвели до повного погашення такої
заборгованості;
(6) заборгованість, яка залишається непогашеною внаслідок
втрати стороною цивільно-правового договору (угоди) права на її
стягнення у зв'язку з дією обставин непереборної сили
(форсмажору), підтверджених у порядку, передбаченому
законодавством України.
101.6. Безоплатно наданий актив - будь-який актив, крім
коштів, переданий у власність особі:
(1) без покладення на неї зобов'язань надати компенсацію
вартості такого активу чи
(2) без встановлення граничного строку для надання
компенсації вартості такого активу або із встановленням
зобов'язання особи надати компенсацію вартості такого активу,
якщо виникнення такого зобов'язання обумовлюється подією, що не
контролюється такою особою, чи
(3) яка не надає компенсацію вартості такого активу протягом
строку позовної давності, який розпочинається після спливу
граничного строку для надання такої компенсації (у такій
некомпенсованій сумі);
(4) матеріальний або нематеріальний актив, наданий особі на
відповідальне зберігання або у користування без права його
відчуження чи використання у внутрішньому господарському або
невиробничому обороті, у разі такого відчуження (використання).
101.7. Безоплатно надані послуги: - матеріальні або
нематеріальні послуги, які надаються на користь особи:
(1) без покладення на неї зобов'язань надати компенсацію
вартості таких послуг, чи
(2) без встановлення граничного строку для надання
компенсації вартості таких послуг чи із встановленням
зобов'язання особи надати компенсацію вартості таких послуг, якщо
виникнення такого зобов'язання обумовлюється подією, що не
контролюється такою особою, чи
(3) яка не надає компенсацію вартості таких послуг протягом
строку позовної давності, який розпочинається після спливу
граничного строку для надання такої компенсації (у такій
некомпенсованій сумі).
101.8. Бюджетна дотація - безповоротна фінансова допомога,
яка надається з державного або місцевого бюджетів у випадках,
визначених законодавством.
Для цілей податкового законодавства терміни "бюджетна
дотація" або "бюджетна субсидія" вважаються тотожними.
101.9. Бюджетна організація (установа) - особа, визначена
такою Бюджетним кодексом України.
101.10. Господарська діяльність - будь-яка, не заборонена
законом, діяльність особи, спрямована на одержання доходу в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, якщо
безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є
регулярною, постійною та істотною. Під безпосередньою участю слід
розуміти зазначену діяльність особи в тому числі через свої філії
(відділення), постійні представництва, а також через будь-яку
іншу особу, яка діє на користь першої особи у якості агента.
Діяльність особи з одержання доходу, якщо безпосередня
участь цієї особи в організації такої діяльності не є регулярною,
постійною чи істотною, для цілей оподаткування вважається
побічною діяльністю.
101.11. Гральний бізнес - діяльність, пов'язана із
влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних
автоматів з грошовим чи майновим виграшем, проведенням лотерей та
розиграшів з видачею грошових або майнових виграшів.
101.12. Гудвіл - вартість нематеріального активу, яка
визначається як сума, перевищення вартості продажу сукупних
активів юридичної особи над їх балансовою вартістю, що виникає
внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої
позиції на ринку товарів (послуг), престижного товарного знаку,
тощо.
101.13. Давальницька сировина - матеріальне майно, інше ніж
основні фонди, що передається його власником іншій особі, яка за
замовленням такого власника здійснює переробку чи обробку такого
матеріального майна або змінює його споживчі чи інші якості в
інший спосіб, внаслідок чого виготовляється нове матеріальне
майно з іншими споживчими якостями (готова продукція), яке
залишається у власності замовника на усіх етапах переробки.
Особливий режим оподаткування операцій з давальницькою
сировиною, яка експортується або імпортується з метою її
переробки (обробки), визначений цим Кодексом, розповсюджується на
операції, за умовами яких митна вартість давальницької сировини
на кожному етапі її переробки повинна становити не менш як 20
відсотків від митної вартості готової продукції на аналогічних
умовах поставки.
101.14. Дериватив - стандартний документ, який засвідчує
право його власника набути прав власності на базовий актив у
майбутньому за визначеною ціною та/або у визначених кількостях.
Для цілей цього пункту під терміном "базовий актив"
розуміється матеріальне майно, кошти або цінні папери, що мають
вартість.
(1) За сферою розповсюдження деривативи поділяються на
фондові та товарні деривативи.
Фондовий дериватив - стандартний документ, який засвідчує
право або обов'язок його власника придбати або продати кошти або
цінні папери у майбутньому при виконанні визначеної умови або без
такого виконання. Правила випуску (емісії), обігу та погашення
фондових деривативів визначаються органом центральної виконавчої
влади, що відповідає за регулювання ринку цінних паперів згідно
із законом;
Товарний дериватив - стандартний документ, який засвідчує
право або обов'язок його власника придбати або продати
матеріальне майно у майбутньому при виконанні визначеної умови
або без такого виконання. Правила випуску (емісії), обігу та
погашення товарних деривативів визначаються органом центральної
виконавчої влади, що здійснює нагляд та регулювання ринку послуг,
які надаються небанківськими фінансовими установами.
(2) За цілями використання деривативи поділяються на
форвардні контракти, ф'ючерсні контракти та опціони.
Форвардний контракт (договір) - стандартний договір, умови
якого передбачають поставку товарів, коштів або цінних паперів у
визначений час у майбутньому за ціною, визначеною на момент
укладення такого форвардного контракту (договору).
Ф'ючерсний контракт (договір) - стандартний договір, умови
якого передбачають зобов'язання придбати товари, кошти або цінні
папери у визначений час у майбутньому за ціною, визначеною на
момент такого продажу.
Опціон (відкрита пропозиція) - стандартний договір, умови
якого передбачають право та/або обов'язок продати (купити)
товари, кошти або цінні папери у визначений час у майбутньому, за
ціною, визначеною на момент укладення договору про купівлю такого
опціону, або на момент купівлі таких товарів (коштів, цінних
паперів).Умови опціону повинні дозволяти його продавцю
відмовитися від такої купівлі у будь-який момент, від моменту
його придбання до моменту його закриття. Моментом закриття
опціону є час, зазначений в умовах такого опціону.
101.15. Джерело походження доходу (прибутку) - місце, де
здійснюється господарська діяльність платника податку, яка
призводить до створення доходу (прибутку), а при неможливості
визначення місця створення доходу (прибутку), - місце, з якого
такий дохід (прибуток) сплачується на користь його утримувача.
Для цілей оподаткування місцем створення доходу (прибутку)
вважається територія відповідної країни (яка включає також її
континентальний шельф або виключну (морську) економічну зону).
Такі доходи (прибутки) вважаються одержаними з території
України:
(1) проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними
резидентами, у тому числі державними органами України;
(2) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;
(3) доходи від продажу корпоративних прав, емітованих
резидентом;
(4) доходи від надання у користування матеріальних активів у
лізинг (оренду), інші види тимчасового користування матеріальними
активами на території України, у тому числі рухомого складу
транспорту, приписаного до українських річкових чи морських
портів, а також аеропортів.
(5) доходи у вигляді заробітної плати (прирівняних до неї
виплат і компенсацій), отримані від здійснення трудової
діяльності та від надання особистих послуг на території України;
(6) доходи у вигляді роялті від надання у користування (або
права на користування) об'єктів права інтелектуальної (у тому
числі промислової) власності на території України ;
(7) прибуток від продажу (надання) нерухомого майна,
розташованого на території України;
(8) прибуток від продажу (надання) рухомого майна (крім
запасів), якщо особа, яка здійснює такий продаж (надання) є
нерезидентом;
(9) внески на страхування або перестрахування ризиків, що
виникають на території України, а також будь-яких інших ризиків
резидентів, застрахованих (перестрахованих) страховими компаніями
- резидентами;
(10) доходи, отримані внаслідок здійснення підприємницької
діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності на
території України.
У разі коли неможливо визначити місце походження доходу
(прибутку), використовуючи норми цієї статті, дохід (прибуток)
вважається таким, що має джерело походження з території України.
101.16. Дивіденд - будь-яка виплата у грошовій чи негрошовій
формі, що здійснюється емітентом акцій або інвестиційних
сертифікатів, інших цінних паперів, що засвідчують право
власності особи на частку активів емітента (далі - корпоративні
права), на користь фізичної або юридичної особи у зв'язку з
володінням такою особою такими корпоративними правами, незалежно
від того, чи мав такий емітент прибуток протягом періоду, за який
нараховується дивіденд, або ні.
Не є дивідендами:
(1) виплати емітента корпоративних прав на користь їх
власника у зв'язку із зворотнім викупом таких корпоративних прав;
(2) виплати на користь власника корпоративних прав у зв'язку
з розподілом активів емітента таких корпоративних прав,
пов'язаного з його ліквідацією;
(3) виплати у формі корпоративних прав, які ніяким чином не
змінюють пропорцій (часток) участі всіх власників корпоративних
прав у статутному фонді їх емітента;
(4) виплати, які здійснюються на користь власників особами,
які не є господарськими товариствами, а також особами, які не є
платниками податку на прибуток на підставах, визначених цим
Кодексом.
101.17. Довгостроковий договір страхування життя - довічний
договір страхування життя або договір страхування життя терміном
дії не менше 10 років, який, крім іншого, передбачає страхову
виплату у разі смерті застрахованої особи, прийняття рішення суду
про оголошення застрахованої особи померлою, а також у разі
дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору
або досягнення застрахованою особою певного віку. Такий договір
не може передбачити часткових виплат протягом перших 10 років
його дії, крім страхових випадків, пов'язаних із смертю
застрахованої особи, нещасним випадком, що стався із
застрахованою особою, або хворобою застрахованої особи.
101.18. Експорт капіталу - вивезення коштів або активів за
межі України у межах операцій, що не є пов'язаними із здійсненням
звичайної торгівельної практики. Операціями з експорту капіталу
вважаються:
(1) вивезення (пересилання) коштів або матеріальних активів
за межі митної території України з метою здійснення резидентами
капітальних або фінансових інвестицій за кордоном;
(2) розміщення коштів резидентами на рахунках фінансових
установ - нерезидентів, крім розміщення коштів на
кореспондентських рахунках банків-резидентів;
(3) надання товарів (послуг) нерезидентам, без отримання
компенсації їх вартості у граничні строки, встановлені валютним
законодавством України, за винятком випадків коли продавцем не
надана претензія або звернення (скарга) до суду щодо стягнення
зазначеного боргу в установленому валютним законодавством
порядку;
(4) вивезення за межі України готівкових коштів або дорожніх
(банківських) чеків, інших платіжних документів на пред'явника у
сумах, які потребують надання органам митного контролю
підтверджень джерел їх виплати або видачі згідно з нормами,
встановленими Національним банком України на підставі закону.
101.19 Звітний період - проміжок часу, в якому виникли
податкові зобов'язання, за наслідками якого надається податкова
звітність.
Податковий період - проміжок часу, який дорівнює
календарному місяцю, кварталу, півріччю, трьом кварталам або року
залежно від виду податку (збору) та статусу його платника, за
наслідками якого визначається податкове зобов'язання такого
періоду та надається податкова звітність.
У разі співпадання звітного та податкового періоду
застосовується термін "звітний податковий період".
101.20. Звичайна (ринкова) ціна
(1) Звичайна (ринкова) ціна товарів (послуг) - сума
будь-яких компенсацій, яку споживач товарів (послуг) надав би їх
постачальнику, виходячи з поточного стану ринку таких товарів
(послуг) на момент такого надання на тотожніх умовах поставки,
користуючись виключно інтересами власної господарської діяльності
(незалежно від того чи є споживач і постачальник пов'язаними
особами) за умови дотримання правил добросовісної конкуренції
відносно надання або отримання таких товарів (послуг).
(2) Звичайна (ринкова) ціна коштів чи товарів (товарних
деривативів), придбаних або проданих на біржовому ринку, або
цінних паперів (фондових деривативів), придбаних або проданих на
біржовому ринку або організованих позабіржових торгових системах,
дорівнює відповідно ціні їх придбання або продажу, з урахуванням
процентів, комісій та інших платежів, нарахованих у зв'язку з
таким придбанням (продажем).
(3) Для товарів (послуг), ціни яких підлягають державному
регулюванню згідно із законом, звичайною (ринковою) ціною
вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого
регулювання, з урахуванням будь-яких бюджетних дотацій, що
надаються споживачу або постачальнику таких товарів (послуг) у
цьому зв'язку.
(4) У разі коли товари (кошти) відчужуються у примусовому
порядку згідно із законом, звичайною вважається ціна, що дорівнює
ціні фактично отриманих компенсацій.
У разі продажу раніше конфіскованих товарів, звичайною
вважається ціна, визначена згідно з підпунктом (1) або підпунктом
(2) цього пункту у залежності від місця продажу такого майна.
(5) Звичайна (ринкова) процентна ставка за депозит -
процентна ставка, визначена договором між кредитором (вкладником)
та позичальником, виходячи зі строків та сум такого депозиту, які
повинні відповідати стандартним умовам залучення депозитів,
оприлюднених таким позичальником у вигляді відкритої пропозиції,
наданої будь-яким кредиторам (вкладникам).
З урахуванням норм першої частини цього підпункту, розмір
звичайної (ринкової) процентної ставки за депозит з метою
оподаткування не може бути меншим 50 відсотків та більшим 200
відсотків від:
- облікової ставки Національного банку України, встановленої
на момент виплати (нарахування) таких процентів, - при розміщенні
депозиту у гривнях;
- депозитної ставки, встановленої на момент виплати
(нарахування) таких процентів, для відповідної валюти на
відповідний строк на міжбанківському ринку короткострокових
депозитів (LІBOR), - при залученні депозитів у валютах, що
підпадають під І категорію класифікатора іноземних валют,
встановленого Національним банком України;
- середньої депозитної ставки, встановленої Національним
банком України на момент виплати (нарахування) таких процентів, -
для інших іноземних валют, а також для міжнародних валютних
розрахункових одиниць.
(6) Звичайна (ринкова) процентна ставка за кредит -
процентна ставка, визначена договором між кредитором та
позичальником, виходячи зі строків та сум такого кредиту, а також
способів забезпечення дійсної вимоги за таким кредитом,
оприлюднених таким кредитором у вигляді відкритої пропозиції,
наданої будь-яким позичальникам з однорідними вимогами.
З урахуванням норм частини першої цього пункту, розмір
звичайної (ринкової) процентної ставки за кредит з метою
оподаткування не може бути меншим 50 відсотків та більшим 200
відсотків від:
- облікової ставки Національного банку України, встановленої
на момент виплати (нарахування) таких процентів, - при наданні
кредиту у гривнях;
- кредитної ставки, встановленої на момент виплати
(нарахування) таких процентів, для відповідної валюти на
відповідний строк на міжбанківському ринку короткострокових
депозитів (LІBOR), при розміщенні кредитів у валютах, що
підпадають під І категорію згідно із Класифікатором іноземних
валют, встановленим Національним банком України;
- середньої кредитної ставки, встановленої Національним
банком України на момент виплати (нарахування) таких процентів, -
для інших іноземних валют, а також для міжнародних валютних
розрахункових одиниць.
(7) Національний банк України зобов'язаний оприлюднювати
відомості про розмір установленої ним облікової ставки, та про
кожний випадок її зміни, а також надавати центральному
податковому органу інформацію про щотижневу динаміку змін
процентних ставок на лондонському міжбанківському ринку
короткострокових депозитів (LІBOR);
(8) У разі коли контролюючий орган робить висновок щодо
невідповідності ціни коштів, товару або послуги, встановленої
сторонами угоди, рівню звичайних (ринкових) цін, такий
контролюючий орган має право звернутися із запитом, а платник
податку (збору) за таким запитом зобов'язаний надати пояснення
мотивів встановлення такої ціни.
У разі коли такі пояснення платника податку (збору) не
задовольняють контролюючий орган, такий контролюючий орган має
право самостійно переобчислити розмір податкових зобов'язань
(податкового кредиту) одночасно як продавця так і покупця таких
коштів, товарів, робіт, виходячи із звичайних цін на них, за
процедурою, визначеною цим Кодексом для визначення податкових
зобов'язань за непрямим методом, а платник податку (збору) має
право оскаржити таке нарахування у порядку, визначеному цим
Кодексом для оскарження нарахувань за непрямим методом.
101.21. Емісійний дохід - сума перевищення вартості
корпоративних прав, розміщених їх емітентом, над номінальною
вартістю таких корпоративних прав, а також сума перевищення
номінальної вартості корпоративних прав над вартістю їх
зворотного викупу емітентом з метою їх анулювання.
101.22. Емісійний збиток - сума перевищення номінальної
вартості корпоративних прав над їх вартістю, отриманої внаслідок
їх розміщення емітентом, а також сума перевищення вартості
зворотного викупу таких корпоративних прав їх емітентом у
випадках, визначених законодавством, над номінальною вартістю
таких корпоративних прав.
101.23. Імпорт капіталу - дії осіб з ввезення (зарахування)
коштів, товарів (послуг) на митну територію України, протилежні
діям з експорту капіталу, визначеним пунктом 101.17 цієї статті.
101.24. Інвестиційна діяльність - будь-яка діяльність особи
з інвестиційними активами, здійснювана з метою отримання доходу.
101.24. Інвестиційні активи - кошти, матеріальні або
нематеріальні активи, що підлягають амортизації згідно з цим
кодексом; цінні папери, права вимоги боргу; корпоративні права,
виражені в інших ніж цінні папери формах; депозити, банківські
метали, твори мистецтва чи культури, що мають уособлену вартість,
яка збільшується у часі.
Інвестиції за видами інвестиційних активів поділяються на
капітальні інвестиції та фінансові інвестиції.
(1) Капітальна інвестиція - придбання матеріальних або
нематеріальних активів, що підлягають амортизації;
До капітальної інвестиції також відносяться операції з
придбання корпоративних прав, володіння якими юридично або
фактично надає платнику податку право володіння чи розпорядження
матеріальним (нематеріальним) майном емітента (або його
частиною), яке підлягає амортизації, за винятком коли такий
платник податку вважається правонаступником емітента згідно із
законом; та не відносяться операції з придбання фізичними особами
об'єктів нерухомості у межах невиробничого обороту.
(2) Фінансова інвестиція - придбання цінних паперів або
інвестиційних сертифікатів, прав вимоги боргу, деривативів,
корпоративних прав, (крім зазначених у підпункті (1) цього
пункту), депозитів, банківських металів, творів мистецтва або
культури, що мають уособлену вартість, яка збільшується у часі, з
метою отримання прибутку у вигляді дивіденду, проценту або в
інших формах.
101.26. Інвестиційний податковий кредит - дозвіл на
зменшення суми податкового зобов'язання на визначену цим Кодексом
суму витрат, понесених платником податку у зв'язку із здійсненням
окремих видів капітальних інвестицій.
101.27. Індексація - спосіб визначення розміру податкового
зобов'язання (окремих елементів податкових баз), що враховує
зміну індексу споживчих цін з метою збереження принципу
інфляційної нейтральності.
Принцип інфляційної нейтральності полягає у використанні
порівняльних цін при визначенні усіх або окремих елементів
податкового обліку.
101.28. Іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що
надається фізичній особі або товариству співвласників квартир
строком не менше 5 календарних років для фінансування витрат,
пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири або житлового
будинку (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим
будинком, чи присадибної ділянки), які залишаються у власності
кредитора до моменту повернення такою фізичною особою
(товариством співвласників квартир) основної суми та процентів за
таким іпотечним кредитом, або надаються у власність позичальника
з прийняттям кредитором такої квартири або житлового будинку
(землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи
присадибної ділянки) у заставу.
101.29. Контролюючий орган - державний орган, який у межах
своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль
за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків
(зборів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового
боргу.
(1) Контролюючими органами є:
митні органи - стосовно нарахування та утримання ввізного та
вивізного мита, акцизного податку, податку на додану вартість,
інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно
до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і
предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні)
товарів і предметів з митної території України при наявності
підстав для нарахування або утримання. Зазначені бюджетні доходи
підлягають зарахуванню безпосередньо від платника таких податків
(зборів), до центрального казначейського рахунку згідно з
правилами бюджетного законодавства, минуючи будь-які інші
бюджетні або банківські рахунки або готівкові каси;
(2) податкові органи - стосовно податків (зборів), які
справляються до бюджетів та державних цільових фондів, які
фінансуються за рахунок податків (зборів), визначених цим
кодексом, крім зазначених у підпункті (1) цього пункту.
Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише
стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які
віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками
податків податку на додану вартість та акцизного збору
встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу
та центрального митного органу. Доходи, отримані від стягнення
акцизних зборів та податку на додану вартість, незалежно від
того, який контролюючий орган їх стягнув, вважаються доходами
податкової служби.
Інші державні органи не мають права проводити перевірки
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за
запитами правоохоронних органів.
101.30. Корпоративне право - право особи, у власності якої
знаходиться акція, емітована акціонерним товариством, або частка
(пай), емітована іншим господарським товариством, брати участь в
управлінні діяльністю такого емітента та/або у розподілі
прибутку, отриманого таким емітентом, а також право на отримання
відповідної долі у разі розподілу активів такого емітента у
випадку його ліквідації, пропорційно кількості таких акцій
(часток, паїв).
101.31. Кошти - гривня або іноземна валюта.
101.32. Кредит - цивільно-правова операція, визначена такою
згідно із законом.
Для цілей оподаткування кредити поділяються на фінансові та
товарні.
(1) Фінансовий кредит - операція з надання коштів банком або
небанківською фінансовою установою в борг особі - позичальнику на
визначений строк, під процент та за умови його повернення.
(2) Товарний кредит - товари, які передаються резидентом або
нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах
угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на
визначений строк та під процент.
Товарний кредит передбачає передання права власності на
товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент
підписання договору або в момент фізичного отримання товарів
(робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу
погашення заборгованості.
Операції з надання матеріального активів у фінансовий лізинг
не є кредитом.
101.33. Конфлікт податкових інтересів - протиріччя, що
виникають у трактуванні норм цього Кодексу або нормативноправових
актів, виданих на його підставі, між платником податків або
контролюючим органом у процесі розгляду адміністративної чи
судової апеляції, що проводиться за ініціативою платника податків
або контролюючих органів.
У разі коли норма цього Кодексу або нормативно-правового
акту, виданого на його підставі, або коли норми різних
нормативноправових актів припускають неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов'язків платників податків або
контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти
рішення як на користь платника податків, так і на користь
контролюючого органу, рішення у межах розгляду адміністративної
чи судової апеляції приймається на користь платника податків.
101.34. Лізингова (орендна) операція (далі - лізінг) -
господарська операція особи (орендодавця) з надання матеріальних
активів у тимчасове користування та за плату іншій без права
відчуження права власності на таке майно. Лізинг (оренда)
поділяються на оперативний лізинг, фінансовий лізинг, оренду
житлового приміщення (його частини), оренду землі, а також оренду
цілісного майнового комплексу некорпоратизованої юридичної особи,
яка перебуває у державній або комунальній власності.
(1) Оперативнаий лізинг (оренда) - цивільно-правова
операція, яка передбачає передання права на користування
матеріальним активом на строк, що не перевищує таких граничних
строків:
для матеріального активів, які підпадають під визначення І
групи основних фондів згідно з цим Кодексом, - до закінчення 16
роківу від року, на який припадає надання орендарю права
користування таким активом орендарю;
для матеріальних активів, які підпадають під визначення ІІ
групи основних фондів згідно з цим Кодексом, - до закінчення 3
року від року, на який припадає надання такому орендарю права
користування таким активом;
для матеріального майна, яке підпадає під визначення ІІІ
групи основних фондів згідно з цим Кодексом, - до закінчення 5
роківу від року, на який припадає перенадання орендарю права
користування таким активом майном лізингоотримувачу (орендарю).
При цьому об'єкт оренди залишається у складі основних фондів
орендодавця.
Орендар майна, отриманого в оперативниий лізинг (оренду):
користується таким активом майном у спосіб, визначений
договором про такий оперативнуий лізинг (оренду);
несе ризики, пов'язані з втратою такого майна або зіпсуттям
його споживчих якостей, у тому числі внаслідок дії обставин
непереборної сили (форс-мажорних обставин);
зобов'язаний повернути таке майно лізингодавцю (орендодавцю)
у спосіб та у строки, визначені лізинговим (орендним) договором,
із збереженням визначених таким договором споживчих якостей
такого майна.
(2) Фінансоваий лізинг (оренда) - цивільно-правова операція,
яка містить усі з нижченаведених вимог:
- передання права на користування матеріальним майном на
строк, визначений лізинговим (орендним) договором), який не може
бути меншим за такі граничні строки:
для матеріального майна, яке підпадає під визначення І групи
основних фондів згідно з цим Кодексом, - закінчення 16 року від
року, на який припадає передання права користування таким майном
лізингоотримувачу (орендарю);
для матеріального майна, яке підпадає під визначення ІІ
групи основних фондів згідно з цим Кодексом, - закінчення 3 року
від року, на який припадає передання права користування таким
майном лізингоотримувачу (орендарю);
для матеріального майна, яке підпадає під визначення ІІІ
групи основних фондів згідно з цим Кодексом, - закінчення 5 року
від року, на який припадає передання права користування таким
майном лізингоотримувачу (орендарю);
передання права власності на майно лізингоотримувачу
(орендарю), попередньо отримане ним у фінансовий лізинг (оренду),
після закінчення строку такого лізингового (орендного) договору,
або надання такому лізингоотримувачу (орендарю) опціону на
придбання такого майна до закінчення такого строку.
(3) Незалежно від того, чи відноситься господарська операція
до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту або ні,
платник податку має право при укладенні договору (угоди)
визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої
зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного
договору.
(3) Оренда житлового приміщення (його частини) -
цивільноправова операція, умови якої передбачають передання
об'єкта нерухомої власності, що перебуває у власності фізичної
або юридичної особи, у тимчасове користування іншій фізичній
особі за плату з метою його використання як основного місця
проживання орендавця або членів його сім'ї, за винятком
використання такого об'єкту такою фізичною особою у її
господарській діяльності. Кабінет Міністрів України встановлює
порядок розрахунку граничного розміру орендної плати за
користування житловим приміщенням, визначеного як основне місце
проживання фізичної особи - орендаря, незалежно від форми
власності орендодавця, який встановлюється відповідним органом
місцевого самоврядування на поточний бюджетний рік разом із
затвердженням відповідного місцевого бюджету. Граничний розмір
лізингової (орендної плати) за користування житловим приміщенням,
яке не визначене фізичною особою як основне місце проживання, не
встановлюється.
(4) Оренда землі - цивільно-правова операція, яка передбачає
передання землі, у тому числі землі, яка знаходиться під об'єктом
нерухомого майна або є прилеглою до такого об'єкту нерухомого
майна, що перебуває у власності фізичної або юридичної особи, у
тимчасове користування іншій особі за плату. Кабінет Міністрів
України встановлює порядок розрахунку граничного розміру орендної
плати для земель, які перебувають в державній або комунальній
власності та передаються в оренду іншим особам, а також для
земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у
власності будь-яких осіб та передаються у користування іншим
особам.
(5) Оренда цілісного майнового комплексу юридичної особи,
яка перебуває у державній або комунальній власності, -
цивільно-правова операція з передання активів особи, яка
знаходиться у власності держави або органа місцевого
самоврядування, у користування особам, які перебували у трудових
відносинах з такою юридичною особою (трудовому колективу) або
іншим особам, без ліквідації такої юридичної особи.
У разі коли після надання в оренду цілісного майнового
комплексу юридичної особи, що перебувала в державній
(комунальній) власності, така юридична особа ліквідується,
правонаступником орендодавця вважається орган, уповноважений
згідно із законодавством здійснювати управління таким державним
(комунальним) майном.
Передання в оренду цілісного майнового комплексу юридичної
особи, яка перебуває у державній (комунальній) власності та
згідно із законом не підлягає приватизації, іншим особам (крім
осіб, які також перебувають у державній (комунальній власності)),
не дозволяється.
У разі коли цілісний майновий комплекс юридичної особи, що
перебувала в державній (комунальній) власності та не підлягала
приватизації згідно із законодавством, був переданий в оренду
іншим особам (крім осіб, які перебувають відповідно у державній
(комунальній власності)) до набрання чинності цим Кодексом, то
протягом 30 календарних днів після набрання ним чинності такий
цілісний майновий комплекс підлягає переданню у господарське
відання інших осіб, які перебувають відповідно у державній або
комунальній власності.
Якщо таке передання протягом такого строку не здійснюється,
орендар зобов'язаний за наслідками податкового періоду, у якому
такий строк спливає, визнати дохід, який дорівнює вартості такого
цілісного майнового комплексу за звичайними цінами, діючими на
кінець такого звітного періоду, але не нижче його вартості,
визначеної в орендному договорі. При цьому такий дохід вважається
доходом від побічної діяльності, а до витрат від такої діяльності
не включаються витрати зі сплати орендних платежів та будь-які
інші витрати, пов'язані з його використанням (включаючи суми
амортизаційних відрахувань).
101.35. Ломбард - небанківська фінансова установа, виключною
діяльністю якої є надання фінансових кредитів під заставу
матеріального майна, що знаходиться у власності фізичних осіб та
надається ними у заклад як забезпечення їх боргового
зобов'язання, а також продаж такого майна у разі неповернення
суми боргу заставодавцем.
Ломбард не має права самостійно або через пов'язаних з ним
осіб реалізовувати матеріальне майно боржників. Кошти, отримані
ломбардом внаслідок продажу такого заставленого майна, у сумі,
яка перевищує суму боргового зобов'язання боржника, підлягають
поверненню такому боржнику.
Дохід ломбарду складається з сум дисконту (знижки) з
звичайної (ринкової) ціни на заставлене матеріальне майно, яка не
може перевищувати звичайної (ринкової) ціни за кредит за
відповідний період, встановленої пунктом 2019 цієї статті.
Нарахування процентів на видану суму кредиту забороняється.
Ломбардна діяльність підлягає ліцензуванню згідно із
законом.
У разі коли норми цього пункту суперечать нормам
спеціального закону з питань здійснення ломбардної діяльності,
пріоритет мають норми такого спеціального закону.
101.36. Лотерея - будь-яка платна гра, яка полягає у
добровільному придбанні лотерейних квитків (шансів) гравцями, у
наслідок чого відбувається перерозподіл коштів, отриманих
оператором такої лотереї, між призовим фондом, державним бюджетом
та фондом покриття витрат і доходів оператора лотереї у
пропорціях, визначених цим Кодексом.
Лотереї в Україні мають статус виключно державних лотерей. З
метою збільшення доходів зведеного бюджету України, запровадження
лотерей, які не мають статусу державних, забороняється. Особи,
які порушують це правило, вважаються особами, які умисно
ухиляються від оподаткування.
Платні і рекламні ігри чи розігрування, які проводяться
юридичними та фізичними особами і мають на меті сприяння продажу
або просування на ринку будь-якого товару (послуги), з метою
оподаткування прирівнюються до надання рекламних послуг з
відповідним їх регулюванням та оподаткуванням.
Доходи від державних лотерей, отримані державним бюджетом
України, спрямовуються у повному обсязі на:
улаштування місць для перебування осіб, які не мають
постійного місця проживання (осіб, що не мають у власності або у
користуванні житла в Україні, включаючи політичних, соціальних
або економічних біженців), ураховуючи витрати на їх харчування та
облаштування;
фінансування витрат, пов'язаних з розвитком спортивної
культури та пропаганди здорового образу життя;
надання субсидій особам, зареєстрованим як безробітні, у
випадку, визначеному законом;
інші потреби, визначені законом про державний бюджет на
поточний рік.
Якщо норми закону про проведення державних лотерей та
грошових розиграшів встановлюють правила, інші ніж ті, що
встановлені цим пунктом, застосовуються норми такого закону про
проведення державних лотерей та грошових розиграшів.
Порядок розподілу коштів, отриманих від провадження
державних лотерей, визначається Кабінетом Міністрів України.
101.37. Місцезнаходження (розташування) платника податку:
для фізичних осіб - місце основного проживання такої
фізичної особи, у тому числі фізичної особи, яка здійснює
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
для юридичних осіб - місце знаходження керівного органу
такої юридичної особи або місце, де така юридична особа фактично
знаходиться чи здійснює свою діяльність.
101.38. Місцезнаходження керівного органу юридичної особи -
місцезнаходження такої юридичної особи, а у разі, коли її активи
або емітовані нею корпоративні права передаються за рішенням
власника іншій особі, - місцезнаходження такої іншої особи.
101.39. Нерезиденти - особи, які не є резидентами.
101.40. Нерухоме майно (нерухомість) - земля, а також майно,
яке підпадає під визначення основних фондів І групи згідно з
нормами цього Кодексу, розташоване на такій землі, переміщення
якого в інше місце є неможливим без зміни або втрати якісних або
функціональних властивостей (характеристик) такого матеріального
майна.
Майно, яке не є нерухомим, вважається рухомим майном.
101.40. Оподаткування - стягнення податків (зборів) з їх
платників для фінансування потреб державного чи місцевого
бюджетів, а також державних цільових фондів, що не включаються до
складу бюджетів згідно із законом. Внесення плати за державні
послуги, які надаються фізичним або юридичним особам за запитами
останніх, не вважається оподаткуванням.
(1) База оподаткування вартість або абсолютний (метричний)
показник, до якого застосовується ставка оподаткування.
(2) Об'єкт оподаткування - цивільно-правова, трудова або
інша операція, внаслідок здійснення якої виникають права та
обов'язки сторін, що призводить до виникнення податкового
зобов'язання або права на отримання бюджетного відшкодування.
(3) Ставка оподаткування (ставка податку) - величина,
виражена у відсотках (адвалорна ставка) або в абсолютній сумі
(специфічна ставка), нарахована на об'єкт або на базу
оподаткування.
101.42. Орган стягнення - контролюючий орган, уповноважений
цим Кодексом здійснювати заходи з погашення податкового боргу, а
також державні виконавці у межах їх компетенції.
101.43. Особи - юридичні і фізичні особи (у тому числі
фізичні особи - суб'єкти господарської діяльності, що не мають
статусу юридичної особи), включаючи відокремлені підрозділи
юридичної особи.
101.44. Офшорні компанії - юридичні особи, які знаходяться
на території країн, що мають законодавчі правила заснування та
обслуговування офшорних компаній, та відповідають будь-якій з
нижчевизначених ознак:
є зареєстрованими згідно з нормами країни їх
місцезнаходження як офшорні;
згідно зі своїм статусом не мають права проводити торгові
або фінансові операції у країні їх розташування;
мають правила оподаткування доходу або майна, відмінні від
оподаткування інших резидентів таких країн.
Міністерство фінансів щорічно, до початку нового бюджетного
року, оприлюднює перелік країн, які мають офшорні режими для
фізичних або юридичних осіб. У разі коли платник податку має
господарські відносини з будь-якою особою, розташованою на
території країни, що є включеною до такого переліку, які
виражаються у здійсненні або пропонуванні здійснення торгівельних
або банківських операцій з такою особою, торгівельна практика
вважається звичайною, якщо відповідне консульство України у такій
країні підтверджує неофшорний статус особи, що виступає
контрагентом українського резидента.
У разі коли міністерство фінансів не оприлюднює зазначений
перелік до дати набрання чинності бюджетом на черговий фінансовий
рік, офшорними вважаються країни, з якими Україна не має
міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, які
набрали чинності у порядку, визначеному Конституцією України.
101.45. Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на
суму податкового боргу (з урахуванням штрафів та без урахування
пені), що стягується з боржника у зв'язку з несвоєчасним
погашенням податкового зобов'язання.
101.46. Пов'язана особа - особа, яка відповідає будь-якій з
наведених нижче ознак:
(1) юридична особа, яка здійснює контроль над платником
податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває
під спільним контролем з таким платником податку з боку іншої
особи;
(2) фізична особа, яка здійснює контроль над платником
податку, або є членом сім'ї такої фізичної особи чи посадової
особи платника податку;
(3) податковий керуючий стосовно платника податків, активи
якого знаходяться у податковій заставі, а також стосовно покупців
таких активів;
(4) державний виконавець стосовно платника податків, з якого
стягується борг згідно з рішенням суду;
(5) особа, яка здійснює продаж майна, конфіскованого
відповідно до закону, стосовно покупця такого майна.
Для цілей цього пункту термін "здійснення контролю" має таке
значення:
володіння безпосередньо або через більшу кількість
пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою кількістю акцій,
емітованих таким платником податків (паєм, часткою статутного
фонду такого платника податків), за винятком коли така найбільша
частка не дає права їх власнику та пов'язаним з ним особам
одноосібно приймати рішення про призначення або звільнення
посадових осіб такого платника податку або про визначення суми
нарахованих дивідендів (напрямків використання прибутку такого
платника податку) або про продаж цілісного майнового комплексу
такого платника податку (його частини) або ліквідацєю такого
платника податку відповідно до його статутних документів чи
закону;
володіння пакетом акцій, що визнається блокуючим згідно із
законодавством;
управління найбільшою кількістю голосів в керівних органах
такого платника податків, у тому числі внаслідок передання такого
платника податків (його майна), що знаходиться у державній або
комунальній власності, в управління іншій особі;
обіймання виборчих посад у керівних органах платника
податку, посад, призначення на які здійснюється керівними
органами платника податку, а також участь фізичних осіб у
наглядових (спостережних) радах платника податку чи обіймання
ними посад почесних керівників таких платників податків.
101.47. Податкова застава - спосіб забезпечення податкового
зобов'язання платника податків. У силу податкової застави орган
стягнення має першочергове право у випадку невиконання
податкового зобов'язання, забезпеченого такою податковою
заставою, отримати задоволення законних вимог за рахунок вартості
заставного майна перед іншими кредиторами такого платника
податку. Податкова застава виникає у силу норм закону.
101.48. Звітність та декларування
(1) Податкова декларація - звітний документ, що подається
платником податку до контролюючого органу у визначені цим
кодексом строки, та засвідчує:
згоду такого платника податку сплатити суму самостійно
розрахованого ним податкового зобов'язання;
вимогу такого платника податку отримати самостійно
розраховану ним суму бюджетного відшкодування;
розрахунок, здійснений таким платником податку, елементів
податкових баз чи об'єктів оподаткування, що виникли протягом
такого податкового періоду, на підставі якого контролюючий орган
самостійно визначає суму податкового зобов'язання такого платника
податку, у випадках, визначених цим кодексом.
У разі коли платник податку виявляє помилки або похибки, що
містилися у раніше поданій ним податковій декларації, такий
платник податку має право подати уточнені дані у порядку,
визначеному адміністративною частиною цього кодексу.
(2) Податковий розрахунок - звітний документ, що не є
податковою декларацією, та який відповідно до норм цього кодексу
подається платником податку контролюючому органу з метою
фіскального або статистичного планування.
Наявність помилок та похибок у такому податковому розрахунку
не може бути підставою для накладення пені або штрафів
(адміністративних штрафів) на осіб (посадових осіб) згідно з
нормами цього кодексу.
(3) Бухгалтерська (фінансова) звітність платників податків
подається виключно:
органам управління таких платників податків;
акціонерам (власникам інших корпоративних прав) таких
платників податків;
державним органам, які відповідно до закону здійснюють
регулювання та фінансовий нагляд над такими платниками податку;
(4) Статистична звітність платників податків подається
державному статистичному органу раз у календарний квартал. При
цьому забороняється витребовувати відомості, що були раніше
зазначені у податковій звітності, або на підставі яких можна
зробити статистичний висновок.
101.49. Податкова пільга - часткове або повне звільнення
платника податку від погашення податкового зобов'язання або його
погашення у спосіб або строки, що надає такому платнику податку
податкові переваги стосовно інших платників податків.
(1) Податкові пільги надаються шляхом:
зниження податкових ставок (нормативів) або їх скасування
для окремих категорій платників податків;
зменшення сум податків (зборів), нарахованих (утриманих) їх
платником, у тому числі при спрямуванні вивільнених сум на
потреби такого платника;
вилучення з бази (об'єкту) оподаткування окремих елементів
або зменшення податкових зобов'язань платника податків іншим
чином;
повернення платнику сплачених ним податків (зборів) чи їх
частини з бюджетів або державних цільових фондів у випадках, не
передбачених цим Кодексом;
надання дотацій або субсидій платникам податків з бюджетів
або державних цільових фондів, розмір яких вираховується виходячи
з суми сплачених ними податків (зборів).
(2) Не є податковими пільгами:
повернення з бюджетів (державних цільових фондів) надміру
сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) чи їх
відшкодування або зарахування у зменшення податкових зобов'язань
майбутніх податкових періодів згідно з нормами цього Кодексу, у
тому числі застосування нульової ставки податку на додану
вартість при експорті товарів;
надання розстрочення (відстрочення) зі сплати податків,
зборів (обов'язкових платежів) окремим платникам податків чи
повне або часткове списання їх податкового боргу внаслідок
проведення процедур врегулювання сумнівного або безнадійного
боргу або досягнення податкового компромісу відповідно до норм
цього Кодексу, або внаслідок проведення процедур відновлення
платоспроможності чи банкрутства таких платників податків;
установлення спеціальних режимів оподаткування непрямими
податками (зборами) платників податків, що мають статус митних
складів, а також безмитних магазинів, розташованих у зонах
митного контролю;
установлення спрощених систем оподаткування для суб'єктів
малого бізнесу відповідно до цього Кодексу;
використання права на нарахування податкового кредиту, або
перенесення від'ємного значення об'єкту оподаткування на
результати майбутніх податкових періодів у випадках, визначених
цим Кодексом.
(3) Податкові пільги встановлюються:
щодо загальнодержавних податків і зборів - Верховною Радою
України шляхом внесення змін до цього Кодексу;
щодо місцевих зборів - органом місцевого самоврядування,
який встановлює такий місцевий збір або визначає його ставку,
шляхом прийняття відповідного рішення.
(4) Податкові пільги скасовуються тим органом, що їх
установив. У разі коли податкова пільга встановлюється на
визначений строк, така податкова пільга вважається скасованою
внаслідок спливу такого строку. У разі коли орган місцевого
самоврядування приймає рішення щодо встановлення податкової
пільги з порушенням норм частини (в) цього пункту, таке рішення
не може прийматися контролюючим органом як підстава для зменшення
податкового зобов'язання платника податків або його скасування.
(5) Податкові пільги мають персональний (особистий) характер
і не можуть бути передані іншому платнику податків, перенесені на
податкові періоди, наступні або попередні періоду їх дії, а також
бути підставою для отримання будь-яких відшкодувань або інших
компенсацій з бюджету чи державних цільових фондів. Дії з
використання податкової пільги особою, що не мала право на її
отримання, або з метою зменшення податкових зобов'язань інших
осіб, які не мали права на отримання податкової пільги, що
призвело до такого фактичного зменшення, рівно як використання
коштів, отриманих внаслідок застосування податкової пільги на
цілі, інші ніж визначені як передумова її отримання,
прирівнюється до дій з ухилення від оподаткування, а суми,
отримані внаслідок таких дій платником податків, - як його
додаткове податкове зобов'язання.
(6) Податкові пільги не можуть установлюватися у спосіб,
який призводить до порушення прав конкуренції інших платників
податків, охоронюваних законом.
101.50. Податкове зобов'язання - зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим
Кодексом. У разі коли податкове зобов'язання платника податків
виникло внаслідок скоєння ним правопорушення або злочину,
призначення адміністративного стягнення або кримінального
покарання не звільняє такого платника податків від погашення
такого податкового зобов'язання, а також пені та штрафних
санкцій, у разі їх наявності.
101.51. Податкове законодавство - цей Кодекс, а також
нормативно-правові акти, прийняті за процедурою та правилами,
визначеними цим Кодексом. До податкового законодавства не
включаються закони або нормативно-правові акти, які регулюють
інші правовідносини та містять норми з питань оподаткування. При
існуванні розбіжностей між нормами податкового законодавства та
нормами іншого законодавства, пріоритет мають норми податкового
законодавства, незалежно від часу набрання чинності такими
нормами.
101.52. Податковий агент - особа, інша ніж платник податків,
уповноважена цим Кодексом нараховувати та/або утримувати податки
(збори) з їх платників, а також вносити їх до бюджету у строки,
встановлені цим Кодексом, а також нести відповідальність за
порушення його норм у порядку, встановленому для платників
податків.
101.53. Податковий борг - не погашене у строк податкове
зобов'язання, з урахуванням штрафних санкцій у разі їх наявності,
узгоджене платником податків але не погашене в установлений
строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового
зобов'язання.
101.54. Податковий кредит - сума, яка вираховується з бази
чи об'єкту оподаткуванн або на яку зменшується сума податкового
зобов'язання у випадках, визначених цим Кодексом.
101.55. Податковий облік - система обов'язкових форм і
методів визначення об'єкту (бази) оподаткування (їх окремих
елементів) та сум податкового зобов'язання.
101.56. Податковий орган - орган державної податкової служби
України, митний орган - орган Державної митної служби України.
101.57 Податковий період, звітний період та строки внесення
податку (збору) до бюджету
(1) Податковий період - календарний місяць, три місяця,
шість місяців, дев'ять місяців або календарний рік, що
встановлюється залежно від виду податку (збору) та/або статусу
платника такого податку (збору), на підставі результатів яких
платник податку має нарахувати (утримати) та внести до
відповідного бюджету (державного цільового фонду) суму податку
(збору).
Податковий період розпочинається з першого дня місяця, на
який припадає виникнення податкового зобов'язання платника
податку, та закінчується останнім днем місяця, що є останнім
місяцем такого податкового періоду. У разі коли згідно з нормами
цього Кодексу особа стає платником податку або позбувається
статусу платника податку всередині податкового періоду, у цьому
випадку податковий період розпочинається відповідно від дати
реєстрації особи як платника податку та закінчується датою
анулювання такої реєстрації.
Податковий період не встановлюється для оподаткування
податками (зборами), які підлягають стягненню та/або внесенню до
бюджету (державного цільового фонду) до або під час виникнення
податкових зобов'язань, чи якщо сплата податків (зборів) є
передумовою здійснення дій органами державного управління або
державного контролю.
(2) Звітний період - календарний період, за наслідками якого
платник податку зобов'язаний надати декларацію у строки,
визначені цим Кодексом.
(3) Строки внесення податку (збору) до бюджету, щодо яких
установлено податковий період:
при місячному податковому періоді - протягом двадцяти
календарних днів, наступних за останнім днем податкового періоду;
при трьохмісячному, піврічному або дев'ятимісячному
податковому періоді - протягом сорока календарних днів, наступних
за останнім днем податкового періоду;
при річному податковому періоді - протягом шістидесяти
календарних днів, наступних за останнім днем податкового періоду,
за винятком подання декларації фізичними особами з податку на
доходи фізичних осіб, що здійснюється до 1 травня наступного за
звітним звітного року.
(4) Строки внесення податку (збору) до бюджету, щодо яких не
встановлено податковий період:
у разі якщо норми цього Кодексу установлюють обов'язок з
нарахування, утримання та внесення податку (збору) до бюджету до
або під час виплати доходів чи надання окремих видів товарів
(послуг), платник податку зобов'язаний погасити суму податкового
зобов'язання у строки, визначені окремими нормами цього Кодексу.
101.58. Постійні представництва нерезидентів - постійне
місце діяльності, через яке повністю або частково провадиться
господарська діяльність нерезидента на території України. До
постійних представництв належить: місце управління, філіал, офіс,
завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина,
кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З
метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються
також резиденти, які мають повноваження діяти від імені
нерезидента, що тягне за собою виникнення у резидента цивільних
прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені
нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать
нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від
імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус митного
складу).
101.59. Процент - плата за користування коштами, наданими у
кредит (позику), або за користування майновими чи немайновими
активами, наданими в оренду (лізинг, інші способи передання права
тимчасового користування), який установлюється у відносній сумі
до вартості зазначених коштів, майнових чи немайнових активів.
101.60. Резиденти - фізичні або юридичні особи, які
відповідають вимогам, викладеним к цьому пункті.
(а) Резидент - фізична особа:
фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі
коли фізична особа має місце проживання також в іноземній
державі, вона вважається резидентом, якщо вона має місце
постійного проживання в Україні; якщо вона має місце постійного
проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом,
якщо вона має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр
життєвих інтересів) в Україні. У разі коли державу, в якій
фізична особа має центр життєвих інтересів, не може бути
визначено, або якщо фізична особа не має місця постійного
проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо
перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та
від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження
центра життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного
проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта
підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної
особи, використовуючи положення частини другої цієї статті,
фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином
України. Якщо фізична особа юридично або фактично має подвійне
громадянство або є особою без громадянства, її резидентський
статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
(б) Резидент - юридична особа:
особа, зареєстрована як юридична згідно з нормами законів
України;
представництво нерезидента, що має постійний офіс (орган
управління) на території України;
особа, що виконує функції агента на користь нерезидента, у
разі коли діяльність такої особи переважно здійснюється на
території України.
101.61. Роботи, послуги - дії, що призводять до створення
або перетворення матеріального або нематеріального активу (його
фізичних, споживчих або інших якостей чи характеристик).
Для цілей цього Кодексу термін "роботи, послуги" дорівнює
терміну "послуги".
101.62. Роялті - платежі будь-якого виду, одержані у вигляді
винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на
використання прав інтелектуальної, в тому числі промислової
власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визнаються
об'єктом права власності суб'єкта підприємницької діяльності,
включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки,
літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на
копіювання і розповсюдження будь-якого патенту або ліцензії,
знака на товари та послуги, права та винаходи, на промислові або
наукові зразки, креслення моделі, або схеми програмних засобів
обчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем
оброблення інформації, секретної формули або процесу, права на
інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду
(ноу-хау).
101.63. Тютюнові вироби - цигарки, сигарети, сигарильї,
сигари, тютюн для паління, нюхання або жування, які включені до
відповідних груп державного класифікатора продукції та послуг, а
при їх імпорті, - до відповідних позицій товарної номенклатури
зовнішньоекономічної діяльності.
101.64. Штраф, штрафна санкція (далі - штраф) - плата у
фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового
зобов'язання (без урахування пені та суми такого штрафу), що
справляється з платника податку у зв'язку з порушенням ним правил
оподаткування, визначених цим Кодексом.
101.65. Фізична особа - громадянин України, особа без
громадянства або громадянин іноземної держави.
101.66. Фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога
або поворотна фінансова допомога.
Безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами
дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають
відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком
бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору
позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною
чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення
строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку
без встановлення строків повернення такої основної суми, за
винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та
депозитів до запитання у банківських установах;
сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної
фінансової допомоги, отриманої від платника цього податку, що
залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі
облікової ставки Національного банку України, розрахованої за
кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової
допомоги.
Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана
платнику податку у користування на визначений строк, відповідно
до договорів, які не передбачають нарахування процентів або
надання інших видів компенсацій як плати за користування такими
коштами.
101.67. Фрахт - плата за використання річкового чи морського
судна або космічного об'єкту в якості перевізника пасажирів або
вантажів як на території України так і за її межами.
101.68. Члени сім'ї фізичної особи - дружина або чоловік
такої фізичної особи, діти як фізичної особи, так і її дружини
або чоловіка, батьки як фізичної особи, так і її дружини або
чоловіка, брати (сестри) як фізичної особи, так і її дружини або
чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи, що проживають
разом з такою фізичною особою за однією з нею податковою адресою.
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ
Стаття 200. Визначення та порядок сплати податків (зборів)
200.1 Система оподаткування - сукупність правил
оподаткування, а також перелік податків і зборів, визначених цим
кодексом.
200.2. Податки - обов'язкові платежі до відповідного
бюджету, які здійснюються їх платниками (податковими агентами),
факт сплати яких не тягне за собою виникнення обов'язку
відповідного бюджету щодо надання такому платнику (податковому
агенту) будьяких персоніфікованих відшкодувань або привілей.
Податки є фінансовим інструментом перерозподілу
національного доходу від тих, хто його створює, на користь тих,
хто отримує кошти зведеного бюджету України.
200.3. Збори - обов'язкові платежі до відповідного бюджету,
які здійснюються їх платниками, факт сплати яких тягне за собою
виникнення обов'язку відповідного бюджету або інших осіб, що
виступають від його імені, щодо надання такому платнику
персоніфікованих відшкодувань або привілей, визначених цим
кодексом або окремим законом.
Зборами не вважаються платежі особи на користь відповідного
бюджету або бюджетних установ у компенсацію вартості наданих ними
державних послуг.
200.4. Порядок сплати податків (зборів)
(1) Зобов'язання з податків і зборів погашаються виключно
коштами шляхом їх внесення до відповідного бюджету, крім випадків
коли згідно з нормами цього кодексу дозволяється зменшення
нарахованого податкового зобов'язання на суму надмірно сплачених
або невідшкодованих податків (зборів).
(2) Податки і збори сплачуються як у безготівковій так і
готівковій формі. При сплаті сплати податку (збору) у готівковій
формі, дозволяється дотримання анонімності їх платника за
бажанням останнього.
Стаття 201. Перелік податків (зборів)
201.1 Податки (збори) поділяються на:
(а) державні податки (збори);
(б) місцеві збори.
201.2. Державні податки
До державних належать такі податки (збори):
(1) податок на прибуток юридичних осіб;
(2) податок на доходи фізичних осіб;
(3) податок на додану вартість;
(4) акцизний податок;
(5) податок на майно;
(6) податок у вигляді державного мита;
(7) податок у вигляді імпортного мита;
(8) податок на транспортні засоби;
(9) рентні збори;
(10) єдиний збір за перетин митного кордону;
(11) збір за використання природних ресурсів;
(12) екологічний збір.
201.2 До місцевих зборів належать такі збори:
(1) готельний збір;
(2) єдиний збір за видачу дозволів на будівництво житлових
будинків, інших нерухомих об'єктів індивідуального будівництва;
(3) єдиний збір за видачу дозволів на будівництво нерухомих
об'єктів виробничого або невиробничого призначення (крім
зазначених у підпункті 3 цього пункту);
(4) збір за видачу дозволу на первинне розміщення об'єктів
торгівлі та сфери послуг;
(5) збір за використання місцевої символіки;
(6) збір за організацію гастрольних заходів нерезидентів;
(7) збір за паркування автотранспорту;
(8) рекламний збір;
(9) ринковий збір.
201.3. Збори, визначені у пункті 201.2, підлягають
обов'язковому запровадженню відповідними органами місцевого
самоврядування при наявності відповідних об'єктів оподаткування.
При цьому ставки зборів, визначених підпунктами (2) - (4), (6)
цього пункту, прямо встановлюються цим кодексом, а решта ставок
місцевих зборів визначаються самостійно такими органами,
відповідно до норм цього кодексу. До прийняття рішення про
запровадження таких зборів, вони справляються у мінімальних
розмірах, передбачених цим Кодексом.
201.4 До системи оподаткування включають також податки,
збори, внески, передбачені у відповідному розділі цього Кодексу,
який регулює спеціальні податкові режими.
Стаття 202. Порядок справляння податків (зборів)
202.1 Порядок справляння державних податків (зборів)
установлюється цим Кодексом, або на підставі його норм -
Кабінетом Міністрів України."
202.2. Порядок справляння окремого місцевого збору
установлюється відповідним органом місцевого самоврядування,
виходячи з податкових періодів та правил податкового
адміністрування, визначених цим кодексом. Якщо такі періоди чи
такі правила суперечать нормам такого кодексу, пріоритет мають
норми цього кодексу.
Стаття 203. Права платників податків
203.1. Платник податку має право:
(1) самостійно визначати суму свого податкового
зобов'язання, виходячи з норм цього кодексу, а при недостатності
спеціальних знань для такого визначення - звертатися до
відповідного податкового органу, який зобов'язаний визначити таке
зобов'язання протягом 10 наступних календарних днів, після такого
подання, але не пізніше за 15 календарних днів до граничного
строку подання відопвідної податкової звітності. При відмові
такого податкового органу здійснити таке визначення, платник
податку має право оскаржити таку відмову в адміністративному або
судовому порядку;
(2) на адміністративну або судову апеляційну процедуру,
визначену цим кодексом та іншими кодексами, які регулюють такі
питання;
(3) на безоплатне отримання роз'яснення норм податкових
законів з боку центрального податкового органу або його
підрозділів (рішень органів місцевого самоврядування щодо
місцевих зборів);
(4) на безоплатне отримання від податкового органу форм або
примірників документів обов'язкового обліку чи звітності, які
вимагаються законодавчими актами;
(5) бути присутнім при проведенні будь-яких видів податкових
перевірок, ознайомлюватися із заключними актами таких перевірок
та отримувати їх копію для цілей проведення майбутньої
адміністративної або судової апеляційної процедури;
(6) звертатися до органів адміністративного оскарження або
до органів прокуратури з відповідною заявою при порушення правил
проведення податкових перевірок, установлених законодавством,
особами (у тому числі працівниками податкових органів, включаючи
працівників податкової міліції);
(8) отримувати суми переплачених або надмірно внесених до
бюджету податків (зборів) у строки, передбачені цим кодексом, а
також пеню, нараховану на такі суми, у разі прострочення такого
отримання за вини відповідного бюджету;
(9) звертатися до служби внутрішнього контролю державної
податкової адміністрації із заявами про вимагання або про факт
отримання хабаря посадовими особами відповідного податкового
органу. У цьому випадку платник податку звільняється від
відповідальності за недоплату або несвоєчасну сплату податку
(збору) до бюджету;
203.2 Платник податку має також інші права, визначені іншими
положеннями цього кодексу.
Стаття 204. Обов'язки платників податків
204.1. Платники податків зобов'язані:
(1) сплачувати повністю та у встановлені цим кодексом строки
зобов'язання з податків або зборів (далі - податкові
зобов'язання);
(2) надавати податкову звітність податковим органам,
зберігати первинні документи обліку у строки та за процедурою,
визначеними цим Кодексом;
(3) вести податковий облік за правилами, визначеними цим
кодексом, а також подавати органам державної статистики баланс за
наслідками фінансового року, визначеними за правилами
бухгалтерського обліку, один раз на рік, у строки, встановлені
цим Кодексом для річного звітного періоду.
(4) допускати посадових осіб контролюючих органів до
перевірок матеріальних активів або надавати таким особам
відомості про результати інших господарських результатів
діяльності такого платника податку стосовно яких законом
встановлено окремі фінансові вимоги, пов'язані з отриманням
відповідної ліцензії;
(5) виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо
усунення виявлених порушень норм цього кодексу та сприяти
складенню посадовими особами контролюючого органу об'єктивного
акту перевірки;
(6) надавати письмові пояснення контролюючому органу про
підстави невизнання вимог, що містяться у першому податковому
повідомленні;
(7) виконувати інші обов'язки, установлені цим кодексом.
204.2. Банки, що обслуговують платника податку, зобов'язані
повідомляти податковий орган за його місцезнаходженням про кожний
випадок відкриття платником податку у порядку, встановленому
законодавством.
Стаття 205. Представники платника податку
205.1. Поняття представника
(1) Представником платника податку можуть бути:
- законні його представники, що діють у межах повноважень,
наданих їм договором, укладеним з таким платником податку,
законом або рішенням суду, у тому числі адвокат, уповноважений
платником податку представляти його інтереси при проведенні
адміністративної чи судової апеляційної процедури на підставі
нотаріально посвідченої довіреності;
- нащадки (правонаступники) такого платника податку, у разі
якщо заповіт визначає їх такими;
- особи, визначені згідно із законом опікунами над платником
податку, що визнаний недієздатним;
- адвокат, призначений державою.
(2) Представником платника податку може бути страхова
компанія або банк, які прийняли на себе ризик несплати таким
платником податку податкового зобов'язання.
Для цілей оподаткування, представником платника податку
важається також особа, яка не є платником податку, але є
уповноваженою стягувати податок (збір) та вносити його до
відповідного бюджету.
(3) Представником платника податку не можуть бути посадові
особи контролюючих органів, судді, слідчі, прокурори, члени їх
сімей та пов'язані з ними особи.
У разі коли платник податку не погашає податкове
зобов'язання у визначений строк, сума такого зобов'язання
стягується з представника такого платника податку.
Стаття 206. Місцезнаходження юридичної особи та податкова
адреса фізичної особи
206.1 Місцезнаходження юридичної особи
(1) Місцезнаходження юридичної особи визначається:
за місцем її державної реєстрації;
у разі коли неможливо визначити місце його державної
реєстрації, - за місцезнаходженням органу її управління;
у разі коли неможливо визначити місцезнаходження органу її
управління, - за місцем продажу (надання) останнього
матеріального активу;
(2) У разі коли неможливо визначити місцезнаходження
платника податку, використовуючи норми цього підпункту, така
юридична особа з метою оподаткування визнається фіктивною.
Рішення про визнання платника податку фіктивним скасовується у
разі коли такий платник податку протягом строку позовної давності
з'являється, декларує свої доходи, та засвідчує про відсутність
прострочених податкових зобов'язань (податкового боргу).
206.2 Податкова адреса фізичної особи
(1) Податкова адреса фізичної особи самостійно визначається
такою фізичною особою згідно з правилами, визначеними цим
кодексом.
(2) У разі коли фізична особа неправильно визначила
податкову адресу або не визначає її, орган державної податкової
служби на підставі наведених у цій статті ознак може визначити її
самостійно, повідомивши платнику податку про своє рішення, яке
може бути бути оскаржене в адміністративному або судовому
порядку.
(3) Фізична особа може мати одночасно не більше однієї
податкової адреси.