Проект
(11.04.2001)
Закон України
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо забезпечення виконання судових рішень
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Цивільному процесуальному кодексі України:
1) у тексті Кодексу слова "службова особа" у всіх відмінках
замінити словами "посадова особа" у відповідних відмінках;
2) у частині першій статті 82 після цифр "174" доповнити
цифрами "248-7";
3) пункт 3 частини першої статті 236 викласти в такій
редакції:
"3) по скаргах на рішення, дії або бездіяльність органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних чи
посадових осіб у сфері управлінської діяльності";
4) назву глави 31-А та статті 248-1 і 248-2 викласти в такій
редакції:
"Глава 31-А. СКАРГИ НА РІШЕННЯ, ДІЇ АБО БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО
САМОВРЯДУВАННЯ, ЮРИДИЧНИХ ЧИ ПОСАДОВИХ ОСІБ У
СФЕРІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 248-1. Право на звернення із скаргою до суду
Особа (фізична чи юридична) має право звернутися до суду
(військовослужбовець - до військового суду) зі скаргою, якщо
вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної
влади, органу місцевого самоврядування, юридичної або посадової
особи у сфері управлінської діяльності порушено її права, свободи
чи законні інтереси.
Скаргу в суд може бути подано особою (фізичною чи
юридичною), її представником або на прохання фізичної особи -
уповноваженим представником громадської організації, трудового
колективу.
У випадку порушення прав та свобод людини і громадянина
скаргу в суд може бути подано Уповноваженим Верховної Ради
України з прав людини щодо особи, яка за станом здоров'я чи з
інших поважних причин не може зробити цього самостійно.
До суб'єктів, зазначених у частині першій цієї статті,
рішення, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду,
належать: органи державної влади, органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств,
установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм
власності, керівні органи і керівники об'єднань громадян, а також
посадові особи, які виконують організаційно-розпорядчі,
адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі
обов'язки за спеціальними повноваженнями.
Скарги на рішення, дії або бездіяльність державного
виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби
розглядаються у порядку, встановленому главою 31-Г цього Кодексу.
Стаття 248-2. Предмет судового оскарження
До рішень, дій або бездіяльності, що підлягають оскарженню,
належать колегіальні і одноособові рішення, дії або
бездіяльність, у зв'язку з якими особа вважає, що:
порушено або порушуються її права, свободи чи законні
інтереси;
створено або створюються перепони для реалізації нею своїх
прав, свобод чи законних інтересів або що вжиті заходи щодо
реалізації її прав є недостатніми;
покладено на неї обов'язки, не передбачені законом або
передбачені законом, але без врахування конкретних обставин, за
яких ці обов'язки повинні покладатися, або що вони покладені не
уповноваженими на це особою чи органом;
її притягнено до відповідальності, яку не передбачено
законом, або до неї застосовано стягнення за відсутністю
передбачених законом підстав, або неправомочною посадовою особою
чи органом.
Посадові особи чи органи, зазначені в частині четвертій
статті 248-1 цього Кодексу, несуть відповідальність за
невиконання лише тих обов'язків, які були на них покладено
законами або іншими нормативно-правовими актами";
5) у частині третій статті 248-4 слова "державний орган"
замінити словами "орган державної влади, орган місцевого
самоврядування";
6) статтю 248-5 викласти у такій редакції:
"Стаття 248-5. Строки для звернення із скаргою
Скаргу може бути подано в суд:
у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало
відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав,
свобод чи законних інтересів;
у місячний строк з дня одержання особою письмової відповіді
про відмову у задоволенні скарги органом, посадовою особою вищого
рівня по відношенню до того органу, посадової особи, що
постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність,
або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо
особою не було одержано на неї письмової відповіді.
Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено
судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних
причин";
7) у статті 248-6:
у частині першій слова "(громадянина, який подав скаргу)"
замінити словами "(фізичної або юридичної особи) або його
представника", а слова "державного органу" замінити словами
"органу державної влади, органу місцевого самоврядування";
частини третю і четверту викласти у такій редакції:
"У судовому засіданні можуть брати участь представники
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадської
організації, трудового колективу.
Відмова представника громадської організації чи трудового
колективу від скарги, поданої ними на прохання заявника, не є
підставою для закриття провадження у справі, якщо заявник вимагає
розгляду скарги по суті. Якщо у процесі розгляду скарги суд
встановлює факти порушення прав, свобод чи законних інтересів
особи (фізичної чи юридичної), відмова заявника від скарги не є
підставою для закриття провадження у справі";
у частині п'ятій слова "рішення чи дія" замінити словами
"рішення, дія чи бездіяльність", а слова "прав і свобод" замінити
словами "прав, свобод чи законних інтересів";
у частині шостій слова "державний орган", "рішення чи дії",
"прав і свобод" замінити відповідно словами "орган державної
влади, орган місцевого самоврядування", "рішення, дії чи
бездіяльність", "прав, свобод чи законних інтересів";
8) статтю 248-7 викласти у такій редакції:
"Стаття 248-7. Рішення суду по скарзі
За результатами розгляду скарги суд постановляє рішення.
При встановленні обгрунтованості скарги суд визнає
оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і
зобов'язує орган державної влади, орган місцевого самоврядування,
юридичну чи посадову особу задовольнити вимогу заявника і усунути
порушення, скасовує покладений на нього обов'язок чи застосовані
до нього заходи відповідальності або іншим шляхом поновлює його
порушені права, свободи чи законні інтереси.
При задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність, що
мали місце в ході виконання судового рішення, і встановленні
факту його невиконання суд також стягує з винної посадової особи
штраф від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
При надходженні до суду повторної та подальших скарг на
рішення, дії або бездіяльність, що мали місце в ході виконання
того ж самого судового рішення тим же органом державної влади,
органом місцевого самоврядування, юридичною чи посадовою особою,
суд встановлює факт здійснення посадовою особою дій, які свідчать
про умисне невиконання рішення суду, і накладає на неї штраф від
двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У випадку умисного невиконання рішення суду про усунення
грубого порушення прав, свобод, законних інтересів фізичної чи
юридичної особи у прийнятому рішенні суду щодо винної посадової
особи, яка є керівником державного підприємства, установи чи
організації, може бути зазначено про те, що вона підлягає
звільненню з посади, і це рішення направляється відповідному
органу для виконання. Суд може також вирішити питання про
заборону звільненій особі займати керівні посади протягом
визначеного у рішенні строку. Інформація про виконання судового
рішення повинна бути надіслана до суду протягом десяти днів з дня
звільнення посадової особи.
Якщо оскаржувані рішення чи дії було вчинено відповідно до
закону, в межах повноважень органу державної влади, органу
місцевого самоврядування, юридичної або посадової особи і права,
свободи чи законні інтереси заявника не було порушено, суд
постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.
При задоволенні скарги суд може допустити негайне виконання
рішення.
Рішення суду по справі може бути оскаржено";
9) у статтях 248-8 і 248-9 слова "державний орган",
"державному органу" замінити відповідно словами "орган державної
влади, орган місцевого самоврядування", "органу державної влади,
органу місцевого самоврядування".
2. Статтю 12 Закону України "Про державну службу" (Відомості
Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490) після абзацу
третього доповнити новим абзацом такого змісту:
"звільнені з посади за умисне невиконання рішення суду про
усунення грубого порушення прав, свобод чи законних інтересів
фізичної чи юридичної особи (протягом строку, зазначеного у
рішенні суду)".
У зв'язку з цим абзаци четвертий і п'ятий вважати відповідно
абзацами п'ятим і шостим.
3. Статтю 36 Кодексу законів про працю України (Відомості
Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375; 1981 р.,
N 32, ст. 513; 1984 р., N 1, ст. 3; 1988 р., N 23, ст. 556; 1991
р., N 23, ст. 267; Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N
5, ст. 30) доповнити пунктом 9 такого змісту:
"9) набрання законної сили рішенням суду, згідно з яким
керівник державного підприємства, установи, організації підлягає
звільненню із займаної посади за умисне невиконання рішення суду
про усунення грубого порушення прав, свобод, законних інтересів
фізичної чи юридичної особи".
4. Пункт 1 частини першої статті 12 Арбітражного
процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України,
1992 р., N 6, ст. 56; 1995 р., N 14, ст. 90; 1997 р., N 25, ст.
171) доповнити абзацом п'ятим такого змісту:
"скарг на рішення, дії або бездіяльність органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, юридичних чи посадових
осіб у сфері управлінської діяльності, що розглядаються в
порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України".
ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ
м. К и ї в
5 квітня 2001 року