Проект
(21.03.2002)
Закон України
Про іпотечне кредитування та факторингові операції з
консолідованим іпотечним боргом
Цей Закон регулює правовідносини у сфері іпотечного
кредитування на будівництво, реконструкцію, придбання
нерухомості, кошти за яким захищені від можливого впливу
інфляції, а зобов'язання можуть вільно відчужуватись кредиторами.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни мають таке значення:
індексація зобов'язань (індексація) - спосіб збереження
реальної величини грошових вимог і доходів в умовах інфляції,
який передбачає використання індексуючих умовних одиниць ОдІн для
визначення зобов'язань за кредитними угодами;
іпотечний договір - укладений у письмовій формі та
нотаріально посвідчений договір застави нерухомості, що збудована
або розпочата будівництвом та не прийнята в експлуатацію, який
надає право заставодержателю переважного перед іншими кредиторами
задоволення його вимог до боржника в межах вартості предмета
застави. Така нерухомість залишається в розпорядженні
заставодавця та забезпечує виконання зобов'язань позичальника за
кредитною угодою;
іпотечний пул - сукупність зобов'язань боржників за
іпотечними договорами (іпотек), що забезпечує виконання
зобов'язань боржників за іпотечними кредитами, реформованими в
консолідований іпотечний борг;
іпотечний кредит - правовідносини, що виникають між банком
та позичальником із приводу одержання останнім коштів та
забезпечення виконання зобов'язань позичальника іпотекою;
іпотечний сертифікат - особливий вид цінного паперу, що
засвідчує забезпечене консолідованим іпотечним боргом право
власника цього цінного паперу на отримання платежів у результаті
здійснення факторингової операції з консолідованим іпотечним
боргом. Власники іпотечних сертифікатів володіють, користуються й
розпоряджаються належними їм іпотечними сертифікатами відповідно
до вимог цього Закону;
керуючий іпотекою - банк - перший кредитор, який є
заставодержателем об'єднаної в іпотечний пул нерухомості,
реформував зобов'язання боржників за кредитними угодами в
консолідований іпотечний борг та обслуговує цей борг на всіх
стадіях виконання зобов'язань боржниками, включаючи процедури
стягнення, відповідно до вимог цього Закону;
консолідований іпотечний борг - реформовані банком у
неподільну суму і визначені в ОдІн зобов'язання боржників за
кредитними угодами;
кредитна угода - укладена у письмовій формі між банком і
боржником та забезпечена іпотекою угода, яка визначає
зобов'язання й відповідальність сторін із приводу надання банком
та сплати боржником коштів на умовах цієї угоди;
факторингова операція з консолідованим іпотечним боргом -
операція з переуступки першим кредитором своїх вимог до третіх
осіб - боржників за кредитними угодами, реформованими в
консолідований іпотечний борг, забезпечений іпотечним пулом,
другому кредитору з компенсацією останнім ціни зобов'язання
першому кредитору, а також подальша переуступка другим кредитором
цих вимог наступним кредиторам.
Стаття 2. Зміст іпотечного кредиту
Підставами для виникнення іпотечного кредиту є:
оприлюднена пропозиція банку щодо надання коштів
позичальникам шляхом придбання їх зобов'язань, забезпечених
іпотекою;
письмова заява позичальника до банку із зазначенням
потрібної йому суми коштів, цілей їх використання на умовах
строковості та повернення, його згоди надати в заставу
нерухомість, визнанням позичальником вартості зобов'язання;
рішення банку щодо згоди придбати зобов'язання позичальника
та сплатити йому ціну такого зобов'язання.
Іпотечний кредит оформлюється кредитною угодою, яка визначає
умови іпотечного кредитування. Кредитна угода повинна містити
згоду боржника на реформування заборгованості, інфляційне
застереження, ціну та вартість зобов'язання за угодою, порядок
виконання зобов'язань та умови їх забезпечення іпотекою.
Іпотека - це зобов'язання боржника, визначені в іпотечному
договорі.
Ціною зобов'язання є сума коштів, що надана банком боржнику
на умовах кредитної угоди.
Вартістю зобов'язання є сума коштів, визначена в ОдІн, що
повинна бути сплачена боржником за кредитною угодою.
Зміст кредитної угоди та іпотечного договору визначається
банком самостійно.
Стаття 3. Погашення іпотечного боргу
Боржник сплачує вартість зобов'язання за кредитною угодою
шляхом внесення платежів. Кількість, строки внесення та розмір
платежів, визначених в ОдІн, встановлюються кредитною угодою.
Платежі підлягають сплаті боржником у національній валюті,
виходячи з курсу національної валюти до ОдІн на момент здійснення
платежу.
Вартість зобов'язання боржника складається із заборгованості
за ціною зобов'язання та заборгованості зі сплати доходу банку.
Заборгованість за ціною зобов'язання - це частина вартості
зобов'язання, яка дорівнює розміру ціни зобов'язання, зменшеному
на суму коштів, яку банк отримав від боржника на погашення
заборгованості за ціною зобов'язання. Заборгованість за ціною
зобов'язання підлягає амортизації протягом строку дії кредитної
угоди. Амортизація заборгованості за ціною зобов'язання є
поступовим, протягом строку дії кредитної угоди, зменшенням
заборгованості за ціною зобов'язання, що відбувається внаслідок
внесення боржником платежів за кредитною угодою.
Банк, за дорученням боржника, встановлює розмір частин
платежу, отриманого за кредитною угодою, які спрямовуються на
амортизацію заборгованості за ціною зобов'язання, та в доход
банку. Банк розподіляє кошти отриманого платежу при його
надходженні.
Стаття 4. Інфляційне застереження
Інфляційне застереження передбачає здійснення індексації при
визначенні вартості зобов'язання боржника та розміру платежів за
кредитною угодою, а також ведення обліку цих коштів у
національній валюті та в ОдІн.
Стаття 5. Забезпечення виконання зобов'язань за кредитною
угодою
Зобов'язання боржника щодо сплати коштів за кредитною угодою
забезпечується іпотекою.
Предметом застави за іпотечним договором є нерухомість, яку
збудовано та зареєстровано службою, що реєструє права власності
на нерухомість, або нерухомість, розпочату будівництвом, не
прийняту в експлуатацію, не зареєстровану службою, що реєструє
права власності на нерухомість, яка стане власністю боржника в
майбутньому.
Після укладення іпотечного договору накладається заборона на
відчуження заставленої нерухомості у порядку, встановленому
законодавством України.
Якщо предметом застави за іпотечним договором є нерухомість,
яку збудовано та зареєстровано службою, що реєструє права
власності на нерухомість, оцінку предмета застави банк здійснює
самостійно, за умови наявності в його штаті фахівця з оцінки
майна, сертифікованого відповідно до вимог законодавства України.
Якщо предметом застави за іпотечним договором є нерухомість,
розпочата будівництвом, не прийнята в експлуатацію, не
зареєстрована службою, що реєструє права власності на
нерухомість, і яка стане власністю боржника в майбутньому, а
будівництво її повинно завершитися до закінчення строку кредитної
угоди, встановлення вартості такого предмета застави не потребує
незалежної оцінки і визначається сторонами іпотечного договору.
Боржник надає банку безвідкличну довіреність для отримання
документа, що підтверджує право власності боржника на надану в
заставу нерухомість після закінчення її будівництва й прийняття в
експлуатацію.
У разі зміни характеристик предмета застави (площа
нерухомості, надання або зміна його поштової адреси, зміни у
плануванні приміщень та інші) іпотечний договір є чинним і не
потребує додаткового погодження сторонами. Про такі зміни
нотаріус на підставі встановленого законодавством документа, що
підтверджує право власності боржника на надану в заставу
нерухомість, робить відмітку на примірнику іпотечного договору,
що належить заставодержателю.
Після отримання встановленого законодавством документа, що
підтверджує право власності боржника на надану в заставу
нерухомість, банк звертається до нотаріуса щодо накладення
заборони на відчуження такої нерухомості.
У разі необхідності, на вимогу банку, боржник зобов'язаний
надати додаткові документи для накладення заборони на відчуження
нерухомості, що стала його власністю.
Нотаріус, відповідно до цього Закону, зобов'язаний накласти
заборону на відчуження предмета застави на підставі іпотечного
договору та встановленого законодавством документа, що
підтверджує право власності боржника на надану в заставу
нерухомість.
У разі припинення діяльності (реорганізації, ліквідації)
заставодавця - юридичної особи або смерті заставодавця - фізичної
особи банк набуває право звернення стягнення на заставлену
нерухомість незалежно від строку виконання зобов'язання за
іпотечним договором.
Іпотека зберігається в початковому обсязі до повного
виконання боржником його зобов'язання за кредитною угодою.
Суди та державна виконавча служба не можуть накладати арешт
на предмет застави, щодо якого за поданням банку накладено
заборону на відчуження.
Стаття 6. Звернення стягнення на предмет застави
У кредитній угоді банк має передбачити заходи щодо
примусового виконання зобов'язань боржника та щодо звернення
стягнення на предмет застави у випадку невиконання боржником умов
кредитної угоди.
Відчуження предмета застави здійснює державна виконавча
служба на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на
нотаріально посвідченому примірнику кредитної угоди або на її
нотаріально посвідченій копії.
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення,
провадиться відповідно до порядку, встановленому іпотечним
договором.
Стаття 7. Право здійснення факторингових операцій з
консолідованими іпотечними боргами
Банк, який забезпечив виконання зобов'язань боржників за
кредитними угодами іпотекою, має право здійснювати факторингові
операції з консолідованими іпотечними боргами. Банк - перший
кредитор проводить факторингові операції з консолідованими
іпотечними боргами через відчуження другому кредитору права
вимоги за зобов'язаннями, реформованими відповідно до цього
Закону в один або декілька консолідованих іпотечних боргів або
через випуск іпотечних сертифікатів. Другий кредитор у подальшому
також має право переуступити такі вимоги наступним кредиторам або
випустити іпотечні сертифікати.
Стаття 8. Реформування боргів, забезпечених іпотекою
Банк - перший кредитор має право реформувати зобов'язання
боржників за кредитними угодами, визначеними в ОдІн та
забезпеченими іпотекою, в один або декілька консолідованих
іпотечних боргів. Реформування - це об'єднання окремих
зобов'язань боржників за кредитними угодами в неподільну суму.
Одночасно з таким реформуванням створюються відповідні
іпотечні пули. До таких іпотечних пулів включаються іпотеки, що
забезпечують виконання зобов'язань боржників за іпотечними
кредитами, реформованими у відповідний консолідований іпотечний
борг.
Рішення щодо реформування заборгованості за кредитними
угодами приймає виконавчий орган банку - першого кредитора.
Банк самостійно визначає кількість кредитних угод,
зобов'язання за якими підлягають реформуванню, та вимоги до них.
Розмір іпотечного пулу не може бути меншим від забезпеченого
ним консолідованого іпотечного боргу.
У консолідований іпотечний борг банк може включити тільки
зобов'язання за кредитними угодами, забезпечені іпотекою.
Банк, який реформував зобов'язання боржників у
консолідований іпотечний борг та забезпечив його іпотечним пулом,
стає керуючим іпотекою.
Банк - перший кредитор, який реформував зобов'язання
боржників у консолідований іпотечний борг, або інший банк чи інша
фінансова установа - другий (наступний) кредитор, які придбали
право вимоги за таким боргом, можуть випустити іпотечні
сертифікати.
Стаття 9. Особливі характеристики іпотечних сертифікатів
Іпотечні сертифікати є цінними паперами, які можуть
випускатися в Україні. Порядок випуску, розміщення, обігу та
розрахунків щодо іпотечних сертифікатів визначається цим Законом.
Іпотечні сертифікати випускаються в документарній та
бездокументарній формах.
Емітентами іпотечних сертифікатів можуть бути банки - перші
кредитори, які реформували зобов'язання боржників у
консолідований іпотечний борг та стали керуючими іпотекою, або
інші банки чи інші фінансові установи, які придбали права вимоги
за таким боргом у першого або наступного кредиторів.
Іпотечні сертифікати одного випуску можуть відрізнятися між
собою строками обігу, доходністю та умовами виплати платежів.
Платіж за іпотечним сертифікатом - це кошти, які одержує
власник іпотечного сертифіката після розподілу емітентом
іпотечних сертифікатів платежів, отриманих за кредитними угодами,
реформованими в консолідований іпотечний борг.
Форма випуску іпотечних сертифікатів визначається та
затверджується рішенням емітента про випуск іпотечних
сертифікатів самостійно. Таке рішення є підставою для
обслуговування іменних іпотечних сертифікатів та іпотечних
сертифікатів на пред'явника Національною депозитарною системою.
Випуск іпотечних сертифікатів у документарній формі
здійснюється емітентом шляхом виготовлення бланків сертифікатів
спеціального зразка, затвердженого виконавчим органом емітента.
Номінальна вартість іпотечного сертифіката може бути
встановлена в національній валюті або в ОдІн за рішенням
емітента.
Обов'язковими реквізитами іпотечного сертифіката мають бути:
назва й місцезнаходження емітента;
вид іпотечного сертифіката (іменний або на пред'явника);
для іменних іпотечних сертифікатів: назва і юридична адреса
власника - для юридичних осіб, або прізвище, ім'я, по батькові та
номер і серія паспорта власника - для фізичних осіб;
номер та серія іпотечного сертифіката;
номінальна вартість іпотечного сертифіката;
максимальний строк обігу іпотечного сертифіката, порядок
нарахування платежів, строк виплати платежів;
інформація про страхування власника іпотечного сертифіката
від валютних ризиків;
підпис уповноваженої особи;
печатка (при її наявності).
Вимоги щодо виготовлення бланків іпотечних сертифікатів
затверджує виконавчий орган емітента.
У разі емісії іпотечних сертифікатів у бездокументарній
формі на період передплати на кожний випуск цінних паперів
емітент оформлює тимчасовий глобальний іпотечний сертифікат, який
після закінчення передплати цього випуску підлягає заміні на
постійний іпотечний глобальний сертифікат або анулюється в разі
визнання випуску таким, що не відбувся.
Емітент оформлює глобальний іпотечний сертифікат, який
повинен відповідати загальному обсягу випуску, і передає його на
зберігання до обраного ним депозитарію.
Емітент іпотечних сертифікатів має право на винагороду за
здійснення розрахунків за іпотечними сертифікатами.
Стаття 10. Рішення про випуск іпотечних сертифікатів
Рішення про випуск іпотечних сертифікатів приймає виконавчий
орган емітента та оформлює це рішення протоколом.
Банк - перший кредитор, який реформував зобов'язання
боржників у консолідований іпотечний борг, може прийняти рішення
щодо випуску іпотечних сертифікатів тільки після укладення
письмової угоди між ним та іншим банком чи іншою фінансовою
установою про перехід до цього банку або іншої фінансової
установи всіх обов'язків з обслуговування консолідованого
іпотечного боргу у випадку ліквідації банку - першого кредитора.
Сторони не мають права змінити умови такої угоди або розірвати її
до повного виконання банком - першим кредитором своїх зобов'язань
перед власниками іпотечних сертифікатів.
Умови випуску, обігу та розрахунків за іпотечними
сертифікатами затверджує виконавчий орган емітента.
Інформація про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів
підлягає обов'язковому опублікуванню в друкованих засобах масової
інформації.
У разі якщо емітентом іпотечних сертифікатів є банк,
обслуговування операцій та проведення розрахунків за іпотечними
сертифікатами здійснюються ним відповідно до розпоряджень
власника цих сертифікатів або внаслідок виконання безумовної
операції з іпотечними сертифікатами та на підставі наданих
документів, які є підтвердженням правомірності здійснення цих
операцій.
Якщо емітентом є не банк, а інша фінансова установа,
обслуговування операцій та проведення розрахунків за іпотечними
сертифікатами здійснюються емітентом відповідно до порядку,
встановленого уповноваженим органом виконавчої влади з питань
регулювання ринків фінансових послуг.
Виконавчий орган емітента може прийняти рішення про емісію
іпотечних сертифікатів наступного випуску до закінчення строку
обігу іпотечних сертифікатів попереднього випуску.
Стаття 11. Інформація про умови випуску та обігу іпотечних
сертифікатів
Інформація про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів
є публічною пропозицією щодо укладання договору доручення, у якій
визначаються права й обов'язки сторін такого договору - емітентів
та одержувачів або власників іпотечних сертифікатів, незалежно
від черги придбання. Укладання цього договору доручення
здійснюється шляхом придбання одержувачами іпотечних
сертифікатів. Такий договір доручення вважається укладеним із
моменту зарахування на рахунок емітента коштів за придбані
іпотечні сертифікати. Якщо емітентом іпотечних сертифікатів є
інший банк чи інша фінансова установа, не керуючий іпотекою, він
зобов'язаний укласти договір доручення з керуючим іпотекою на
обслуговування консолідованого іпотечного боргу.
Одержувачами або власниками іпотечних сертифікатів можуть
бути будь-які юридичні та фізичні особи.
До обов'язкових положень, які повинні бути відображені в
інформації про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів,
належать:
загальна сума консолідованого іпотечного боргу, під який
випускаються іпотечні сертифікати;
інформація про керуючого іпотекою (першого кредитора), який
реформував зобов'язання у консолідований іпотечний борг;
інформація про установу, до якої перейдуть функції керуючого
іпотекою у разі його ліквідації, якщо керуючий іпотекою є
емітентом іпотечних сертифікатів;
дата початку та завершення відкритої підписки на іпотечні
сертифікати;
узагальнені відомості про кредитні угоди (строк погашення,
характеристики заставленої нерухомості), зобов'язання за якими
реформовані у консолідований іпотечний борг;
інформація про фактичне виконання боржниками зобов'язань за
кредитними угодами, реформованими в консолідований іпотечний
борг;
умови та порядок виплати платежів по іпотечних сертифікатах;
механізм виконання емітентом умов випуску іпотечних
сертифікатів;
умови обігу, порядок відчуження та реєстрації права
власності на іпотечні сертифікати;
умови страхування власника іпотечних сертифікатів від
валютних ризиків, якщо таке страхування передбачено емітентом;
перелік функцій, які виконує керуючий іпотекою з
обслуговування консолідованого іпотечного боргу;
розмір винагороди емітента за здійснення розрахунків за
іпотечними сертифікатами;
розмір винагороди керуючого іпотекою за обслуговування
консолідованого іпотечного боргу.
Інші умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів в
інформації про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів
емітент визначає самостійно.
Якщо емітентом іпотечних сертифікатів є керуючий іпотекою,
випуск іпотечних сертифікатів та інформація про умови випуску та
обігу іпотечних сертифікатів не підлягають реєстрації у Державній
комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних
органах. В інших випадках реєстрація здійснюється відповідно до
положень, розроблених уповноваженим органом виконавчої влади з
питань регулювання ринків фінансових послуг.
Стаття 12. Операції з іпотечними сертифікатами
Первинний продаж іпотечних сертифікатів емітент може
здійснювати самостійно шляхом проведення відкритої підписки на
іпотечні сертифікати або через торговців цінними паперами, з
якими емітент уклав договори.
Іпотечні сертифікати підлягають вільному обігу.
Юридичні та фізичні особи мають право купувати та продавати
іпотечні сертифікати на вторинному біржовому та позабіржовому
ринку за ринковою ціною та здійснювати з ними інші операції, що
не суперечать умовам випуску.
Іпотечні сертифікати, випущені одним емітентом, можуть
підлягати конвертації, якщо це передбачено інформацією про умови
випуску та обігу іпотечних сертифікатів. Конвертація іпотечних
сертифікатів здійснюється емітентом шляхом вилучення з обігу
іпотечних сертифікатів одного випуску, їх анулювання та обміну на
іпотечні сертифікати іншого випуску.
Іпотечні сертифікати можуть бути видані одержувачу тільки
після повної оплати їх вартості. Номінальним утримувачем щодо
іпотечних сертифікатів не може бути будь-яке довірче товариство.
Угоди щодо іпотечних сертифікатів не підлягають
обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Стаття 13. Забезпечення іпотечних сертифікатів
Іпотечні сертифікати випускаються із забезпеченням, яким є
зобов'язання боржників за кредитними угодами, реформованими в
консолідований іпотечний борг, забезпечені іпотеками.
Іпотеки повинні відповідати наступним вимогам:
предметом застави є нерухомість, яку збудовано та належним
чином зареєстровано службою, що реєструє права власності на
нерухомість;
нерухомість, яка є предметом застави, на повну вартість
застрахована на користь керуючого іпотекою від ризиків загибелі
або пошкодження;
керуючий іпотекою повідомив нотаріуса, який наклав заборону
на відчуження нерухомості, що є предметом застави за всіма
іпотечними договорами, об'єднаними в іпотечний пул, про
збереження за собою прав заставодержателя.
Разом з іпотечними сертифікатами до їх одержувачів
переходять права вимоги за зобов'язаннями боржників за кредитними
угодами, реформованими у консолідований іпотечний борг,
повернення яких забезпечено іпотечним пулом.
У разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитною
угодою, банк - керуючий іпотекою здійснює заходи щодо примусового
стягнення платежів за кредитною угодою та щодо звернення
стягнення на предмет застави. З виручки від реалізації
нерухомості здійснюються платежі за іпотечними сертифікатами.
Емітент іпотечних сертифікатів розподіляє платежі, отримані
за кредитними угодами, зобов'язання за якими реформовані в
консолідований іпотечний борг, між усіма власниками іпотечних
сертифікатів відповідно до умов певного випуску, з урахуванням
своєї винагороди та винагороди банку - керуючого іпотекою за
обслуговування цього консолідованого іпотечного боргу.
Стаття 14. Обслуговування іпотечного пулу
Банк - перший кредитор за кредитною угодою виступає керуючим
іпотекою перед власниками іпотечних сертифікатів, боржниками та
третіми особами, якщо умовами випуску іпотечних сертифікатів не
визначено іншого. Після створення іпотечного пулу банк
зобов'язаний повідомити нотаріуса, який наклав заборону на
відчуження нерухомості, що є предметом застави за всіма
іпотечними договорами, об'єднаними в іпотечний пул, про
збереження за собою прав заставодержателя.
Керуючий іпотекою не має права власності на іпотечний пул у
цілому або на його частини.
Стаття 15. Обслуговування консолідованого іпотечного боргу
Керуючий іпотекою, який є емітентом іпотечних сертифікатів,
виконує функції з обслуговування консолідованого іпотечного боргу
на підставі положень інформації про умови випуску та обігу
іпотечних сертифікатів. Керуючий іпотекою здійснює обслуговування
консолідованого іпотечного боргу без довіреності як повірений
власників сертифікатів за договором доручення.
Емітент іпотечних сертифікатів - інший банк чи інша
фінансова установа без довіреності власників іпотечних
сертифікатів на підставі положень інформації про умови випуску та
обігу іпотечних сертифікатів повинен укласти з керуючим іпотекою
договір доручення на обслуговування консолідованого іпотечного
боргу, права вимоги за яким придбані ним.
Обслуговування консолідованого іпотечного боргу полягає у
виконанні наступних функцій:
контроль за своєчасною сплатою боржниками платежів за
кредитними угодами;
отримання на користь власників сертифікатів платежів за
кредитними угодами від боржників;
розподіл отриманих від боржників платежів за кредитними
угодами між власниками іпотечних сертифікатів, у разі якщо
керуючий іпотекою є емітентом цих сертифікатів;
перерахування емітенту іпотечних сертифікатів загальної суми
платежів, отриманих від боржників за кредитними угодами,
зобов'язання за якими реформовані в консолідований іпотечний
борг, для подальшого розподілу таким емітентом отриманих коштів
між власниками сертифікатів, у разі якщо керуючий іпотекою не є
емітентом цих сертифікатів;
здійснення заходів щодо примусового стягнення платежів за
кредитною угодою та щодо звернення стягнення на предмет застави;
здійснення інших дій на свій розсуд із метою виконання
зобов'язань перед емітентом та власниками іпотечних сертифікатів.
Керуючий іпотекою несе відповідальність перед емітентом та
власниками іпотечних сертифікатів як повірений за договором
доручення.
Керуючі іпотекою здійснюють заходи щодо виконання боржниками
їх зобов'язань за кредитними угодами, реформованими в
консолідований іпотечний борг.
Стаття 16. Реєстрація власників іпотечних сертифікатів
Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних іпотечних
сертифікатів емітент здійснює самостійно, без ліцензії, незалежно
від кількості власників іменних іпотечних сертифікатів.
Ідентифікацію власників іпотечних сертифікатів та реєстрацію
власників іпотечних сертифікатів, випущених у будь-якій формі,
самостійно здійснює зберігач емітента.
Власники іпотечних сертифікатів реалізують свої права на
отримання платежів по іпотечних сертифікатах через дії емітента
цих сертифікатів щодо здійснення розрахунків за іпотечними
сертифікатами.
Іпотечний сертифікат є неподільним.
Умови зберігання, обліку та погашення іпотечних сертифікатів
визначає емітент при їх випуску.
Зберігання та обслуговування обігу іпотечних сертифікатів,
випущених у бездокументарній формі, на рахунках у цінних паперах,
які належать власникам іпотечних сертифікатів, здійснюють обрані
ними зберігачі.
Облік випущених іпотечних сертифікатів ведеться емітентом.
Перехід права власності на іпотечні сертифікати здійснюється
в порядку, встановленому законодавством України.
Платежі по іпотечним сертифікатам виплачуються їх власникам
емітентом іпотечних сертифікатів. Права на одержання платежів по
іменним іпотечним сертифікатам можуть бути реалізовані з моменту
внесення змін до реєстру власників іменних іпотечних
сертифікатів.
Стаття 17. Оподаткування операцій з іпотечного кредитування
та операцій щодо іпотечних сертифікатів
Доход, одержаний банком від боржників у складі платежів за
кредитною угодою, включається до складу валового доходу в тому
звітному (податковому) періоді, в якому він був одержаний.
Кошти, отримані емітентом від випуску іпотечних сертифікатів
та спрямовані ним на погашення консолідованого іпотечного боргу,
не включаються до валового доходу емітента - платника податку.
Кошти, отримані емітентом від керуючого іпотекою для
здійснення розрахунків за іпотечними сертифікатами, не
включаються до валового доходу емітента.
Банки здійснюють придбання іпотечних сертифікатів за рахунок
кредитних ресурсів.
Суб'єкти підприємницької діяльності - платники податку, крім
банків, включають суми, спрямовані ними на придбання іпотечних
сертифікатів, до складу валових витрат у тому звітному
(податковому) періоді, в якому було здійснено придбання іпотечних
сертифікатів.
Фізичні особи не включають доходи, отримані ними від
операцій з іпотечними сертифікатами, до сукупного
оподатковуваного доходу.
Емітент іпотечних сертифікатів відносить витрати на
страхування власників іпотечних сертифікатів від валютних ризиків
до валових витрат у тому звітному (податковому) періоді, в якому
були здійснені ці витрати.
Послуги з обслуговування консолідованого іпотечного боргу не
є для керуючого іпотекою об'єктом оподаткування податком на
додану вартість.
Послуги щодо здійснення розрахунків за іпотечними
сертифікатами та проведення конвертації іпотечних сертифікатів не
є для емітента іпотечних сертифікатів об'єктом оподаткування
податком на додану вартість.
За операції з випуску (емісії) іпотечних сертифікатів
державне мито не справляється.
Операції з іпотечними сертифікатами не є об'єктом
оподаткування іншими загальнодержавними та місцевими податками й
зборами (обов'язковими платежами).
Стаття 18. Гарантії щодо виконання емітентом своїх
зобов'язань перед власниками іпотечних сертифікатів
Емітент відповідає за своїми зобов'язаннями по іпотечних
сертифікатах за рахунок набутих ним прав на консолідований
іпотечний борг, забезпечений іпотечним пулом.
У разі звернення стягнення на предмет застави, що є
забезпеченням виконання зобов'язань за консолідованим іпотечним
боргом та іпотечними сертифікатами, власники іпотечних
сертифікатів мають переважне перед іншими кредиторами право на
задоволення своїх вимог за іпотечними сертифікатами за рахунок
коштів, отриманих від реалізації заставленої нерухомості.
Виручка від реалізації предмета застави не може бути
використана емітентом для задоволення вимог за його іншими
зобов'язаннями.
У разі якщо це передбачено умовами випуску та обігу
іпотечних сертифікатів, емітент за свій рахунок на вимогу та на
користь власника іпотечних сертифікатів здійснює страхування
ризику виникнення збитків власника іпотечних сертифікатів,
зумовлених змінами курсу національної валюти до іноземної валюти,
зазначеної в умовах випуску.
У разі реорганізації емітента іпотечних сертифікатів права
на консолідований іпотечний борг, що є забезпеченням за
іпотечними сертифікатами, разом із зобов'язаннями за іпотечними
сертифікатами передається лише одній юридичній особі, що створена
в результаті такої реорганізації.
У разі ліквідації емітента іпотечних сертифікатів виконання
зобов'язань за ними перед власниками іпотечних сертифікатів
переходить до керуючого іпотекою відповідно до договору
доручення.
У разі визнання емітента іпотечних сертифікатів банкрутом
права на консолідований іпотечний борг, що є забезпеченням за
іпотечними сертифікатами на дату прийняття господарським судом
рішення про банкрутство емітента, не включаються до ліквідаційної
маси і відокремлюються до особливої ліквідаційної маси, із якої
задовольняються виключно вимоги власників іпотечних сертифікатів.
У разі ліквідації керуючого іпотекою, який не є емітентом
іпотечних сертифікатів, його обов'язки керуючого переходять до
іншого банку, визначеного емітентом. У разі ліквідації керуючого
іпотекою, який є емітентом іпотечних сертифікатів, його обов'язки
керуючого переходять до іншого банку чи іншої фінансової
установи, визначеної умовами випуску. У разі ліквідації цієї
установи обов'язки керуючого переходять до іншого банку чи іншої
фінансової установи, визначених ліквідатором.
Стаття 19. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Інші закони та нормативно-правові акти діють у частині,
що не суперечить цьому Закону.
Визначення видів іпотечних цінних паперів та будь-яких змін,
пов'язаних з іпотечними сертифікатами в інших законодавчих актах,
крім цього Закону, не допускається.
3. Кабінету Міністрів України:
1) у двомісячний термін привести свої нормативно-правові
акти, а також забезпечити перегляд і приведення
нормативноправових актів інших органів виконавчої влади у
відповідність із цим Законом;
2) до 1 червня 2002 року підготувати з урахуванням положень
цього Закону та подати на розгляд Верховної Ради України проект
концепції і програму розвитку іпотечного ринку на 2003 - 2010
роки.
4. Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку:
1) з метою мінімізації ризиків, пов'язаних з обігом
іпотечних сертифікатів, встановити персональну відповідальність
відповідних посадових осіб депозитаріїв, що обслуговують обіг
іпотечних сертифікатів, перед емітентами й власниками іпотечних
сертифікатів за будь-які збитки, завдані внаслідок невиконання
або неналежного виконання цими посадовими особами своїх
обов'язків;
2) визначити спеціальні принципи та вимоги щодо
відповідальності депозитаріїв перед емітентами й власниками
іпотечних сертифікатів за будь-які збитки, яких вони зазнали в
результаті невиправданого невиконання ними своїх обов'язків або
їх неналежного виконання при обслуговуванні обігу іпотечних
сертифікатів;
3) організаційно забезпечити вільний обіг іпотечних
сертифікатів у Національній депозитарній системі та інших
елементах інфраструктури фондового ринку України. Дотримуючись
положень, за якими здійснюється обіг цінних паперів, установити,
що для мінімізації відповідних ризиків на випуски іпотечних
сертифікатів стандарти Національного депозитарію не
розповсюджуються протягом п'яти років після набрання чинності цим
Законом.
Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ
м. К и ї в
7 березня 2002 року