Проект
(20.03.2002)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про порядок утримання та
поводження з тваринами
в населених пунктах
Цей Закон встановлює порядок утримання та поводження з
тваринами в населених пунктах, визначає права і обов'язки органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та
фізичних осіб у сфері утримання та поводження з тваринами в
населених пунктах.
РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
свійські тварини - тварини, які утримуються власниками як
домашні улюбленці або компаньйони-помічники, знаходяться під
контролем (наглядом) власника, членів його сім'ї або
уповноваженої власником особи, а також можуть бути
ідентифіковані;
бездоглядні (безпритульні) тварини - тварини, які
знаходяться поза межами проживання (перебування) власника, членів
його сім'ї або уповноваженої ним особи, не перебувають під їх
безпосереднім контролем чи наглядом або не мають власника;
гуманне ставлення до тварин - утримання тварин в умовах, що
відповідають їх фізіологічним, біологічним та видовим
особливостям, забезпечення можливостей для їх соціалізації,
уважне ставлення до стану здоров'я тварин;
жорстоке поводження з тваринами - вчинення дій, що
призводять до страждань, травмування, каліцтва, загибелі тварини,
позбавлення постійного нагляду власника за твариною, утримання
тварини у невідповідних її виду фізіологічних та біологічних
умовах;
племінна свійська тварина - чистопорідна або одержана за
затвердженою програмою порідного вдосконалення свійська тварина,
що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в
селекційному процесі;
племінне розведення (племінна справа) - система зоотехнічних
селекційних та організаційногосподарських заходів, спрямованих на
поліпшення племінних і продуктивних якостей свійських тварин;
тимчасова ізоляція тварин - тимчасове утримання у відповідно
обладнаних приміщеннях бездоглядних (безпритульних) тварин до
вирішення питань, пов'язаних з їх подальшим утриманням.
Стаття 2. Законодавство про порядок утримання та поводження
з тваринами в населених пунктах
Законодавство про порядок утримання та поводження з
тваринами в населених пунктах складається з цього Закону, законів
України "Про ветеринарну медицину", "Про забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення", "Про захист населення
від інфекційних хвороб", "Про охорону навколишнього природного
середовища" та інших нормативно-правових актів, що регулюють
відносини у цій сфері.
Стаття 3. Об'єкти цього Закону
Об'єктами цього Закону є свійські тварини, бездоглядні
(безпритульні) тварини, дикі тварини, які проживають,
використовуються чи перебувають на території населених пунктів.
Стаття 4. Суб'єкти відносин у сфері утримання та поводження
з тваринами в населених пунктах
Суб'єктами відносин у сфері утримання та поводження з
тваринами в населених пунктах є органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, а також фізичні та юридичні особи, які
мають у власності свійських тварин.
Стаття 5. Право власності на тварин у населених пунктах
Тварини в населених пунктах можуть належати на праві
власності юридичній або фізичній особі, яка спроможна забезпечити
прийнятні для них фізіологічні, біологічні та видові умови
утримання.
У встановленому законом порядку права власників тварин
можуть бути обмежені.
Стаття 6. Основні принципи утримання та поводження з
тваринами в населених пунктах
Утримання та поводження з тваринами в населених пунктах
грунтується на таких принципах:
забезпечення гуманного поводження та відповідності умов
утримання тварин в населених пунктах їх фізіологічним,
біологічним і видовим особливостям;
недопустимості жорстокого поводження з тваринами;
збереження умов існування видового і популяційного
різноманіття тваринного світу в населених пунктах;
недопустимості погіршення середовища перебування, шляхів
міграції та умов розмноження тварин в населених пунктах;
регулювання чисельності тварин в населених пунктах з метою
охорони здоров'я населення і відвернення заподіяння шкоди природі
та народному господарству.
РОЗДІЛ ІІ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ УТРИМАННЯ ТА
ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ
Стаття 7. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
утримання та поводження з тваринами в населених пунктах
До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері утримання
та поводження з тваринами в населених пунктах належать:
забезпечення реалізації державної політики у сфері утримання
та поводження з тваринами в населених пунктах;
організація розроблення та забезпечення реалізації
загальнодержавних програм з питань утримання та поводження з
тваринами в населених пунктах;
координація діяльності органів виконавчої влади в цій сфері;
затвердження порядку та організація ведення моніторингу
тварин в населених пунктах;
затвердження порядку реєстрації свійських тварин в населених
пунктах, встановлення розміру плати за реєстрацію та визначення
категорій осіб, які звільняються від плати за реєстрацію
свійських тварин;
організація і забезпечення здійснення міжнародного
співробітництва у сфері утримання та поводження з тваринами в
населених пунктах;
встановлення порядку та правил здійснення обов'язкового
страхування відповідальності власників тварин щодо шкоди, яка
може бути заподіяна третім особам, обов'язкового страхування
тварин на випадок загибелі, знищення, від хвороб, стихійних лих
та нещасних випадків;
затвердження переліку свійських тварин, щодо яких
здійснюється обов'язкове страхування;
затвердження переліку, порядку утримання та поводження з
тваринами з підвищеною агресивністю, розведення та утримання яких
на території України заборонено або обмежено;
вирішення інших питань у межах повноважень, визначених
законом.
Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади
з питань житлово-комунального господарства у сфері утримання та
поводження з тваринами в населених пунктах
Центральний орган виконавчої влади з питань
житлово-комунального господарства є спеціально уповноваженим
органом, який здійснює державне управління у сфері утримання та
поводження з тваринами в населених пунктах, до повноважень якого
належать:
забезпечення проведення державної політики у цій сфері;
розроблення та затвердження типових правил утримання та
поводження з тваринами в населених пунктах, створення умов для
утримання тварин в населених пунктах;
розроблення та затвердження положень та зоогігієнічних
нормативів з питань проведення виставок, ярмарок, аукціонів та
інших заходів, пов'язаних із свійськими та іншими тваринами;
підготовка пропозицій до переліку тварин, щодо яких
здійснюється обов'язкове страхування;
підготовка пропозицій щодо переліку, порядку утримання та
поводження з тваринами з підвищеною агресивністю, розведення та
утримання яких на території України заборонено або обмежено;
розроблення і затвердження методик та програм проведення
обов'язкових тестів на соціалізацію для свійських тварин,
визначення переліків та порід тварин, для яких потрібні такі
тести;
забезпечення ведення моніторингу тварин в населених пунктах;
розроблення методів стерилізації безпритульних
(бездоглядних) тварин з метою гуманного регулювання їх
чисельності;
організація і забезпечення державного контролю за
дотриманням вимог законодавства про порядок утримання та
поводження з тваринами в населених пунктах;
складання протоколів та розгляд справ про адміністративні
правопорушення, віднесених законом до їх відання;
вирішення інших питань у межах повноважень, визначених
законом.
Стаття 9. Повноваження сільських, селищних, міських рад та
їх виконавчих органів у сфері утримання та поводження з тваринами
в населених пунктах
До повноважень сільських, селищних, міських рад та їх
виконавчих органів у сфері утримання та поводження з тваринами в
населених пунктах належать:
організація заходів з утримання та поводження з тваринами в
населених пунктах;
здійснення контролю за утриманням і поводженням з тваринами
в населених пунктах;
розроблення, затвердження та забезпечення виконання місцевих
програм, пов'язаних з регулюванням чисельності, поводженням та
утриманням тварин в населених пунктах;
визначення місць та порядку продажу тварин в населених
пунктах;
забезпечення ведення обліку чисельності та реєстрації
свійських тварин в населених пунктах;
забезпечення регулювання чисельності тварин в населених
пунктах, у тому числі безпритульних;
забезпечення умов для створення благодійних притулків, метою
діяльності яких є вирішення проблем безпритульних тварин та пошук
власників для загублених чи зданих у притулки тварин;
здійснення контролю за виконанням власниками тварин правил
утримання та поводження з тваринами в населених пунктах;
облік кінологічних, фелінологічних та інших клубів,
підприємств, організацій, установ, розплідників тощо;
організація та утримання кладовищ для свійських тварин;
надання дозволу на проведення видовищних або спортивних
зоотехнічних заходів;
організація навчання населення з питань утримання та
поводження із свійськими тваринами;
вирішення інших питань у межах повноважень, визначених
законом.
Для реалізації зазначених у частині першій цієї статті
повноважень можуть створюватися комунальні служби або
підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в
населених пунктах відповідно до закону.
З метою виконання повноважень, визначених цим Законом,
сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи координують
свою діяльність з відповідними органами виконавчої влади.
Стаття 10. Ліцензування господарської діяльності, пов'язаної
з утриманням свійських тварин у притулках і розплідниках
Господарська діяльність, пов'язана з утриманням свійських
тварин у притулках і розплідниках свійських тварин, підлягає
ліцензуванню відповідно до закону.
Стаття 11. Права власників тварин
Власники тварин мають право:
утримувати тварин у жилих приміщеннях, а також на
ізольованих присадибних ділянках за згодою всіх дорослих членів
сім'ї у кількості, передбаченій правилами утримання та поводження
з тваринами в населених пунктах;
на відшкодування шкоди, заподіяної твариною, або заподіяної
власній тварині людиною, або іншою твариною, відповідно до
законодавства;
оскаржувати у встановленому порядку рішення органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та
службових осіб, що порушують їх право власності на тварин;
вносити пропозиції і брати участь у підготовці рішень
органів виконавчої влади з питань утримання та поводження з
тваринами в населених пунктах.
Стаття 12. Обов'язки власників тварин
Власники тварин зобов'язані:
зареєструвати своїх тварин, оформити документи, які
передбачені правилами утримання та поводження з тваринами в
населених пунктах;
проводити профілактичну імунізацію свійських тварин в
порядку, встановленому законодавством;
у випадках, передбачених законодавством, повідомляти
установу державної ветеринарної медицини про захворювання
тварини;
утримувати власних тварин таким чином, щоб запобігати
нанесенню ними шкоди людям та іншим тваринам;
не допускати забруднення тваринами місць загального
користування, прибирати в усіх випадках екскременти за тваринами;
вигул свійських тварин здійснювати у спеціально відведених
та облаштованих для цієї мети місцях, з обов'язковим дотриманням
правил утримання та поводження з тваринами в населених пунктах;
при реєстрації тварин з підвищеною агресивністю пройти
технічний мінімум з питань утримання та дресирування цих тварин;
укласти договір обов'язкового страхування відповідальності
власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом
Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім
особам;
укласти договір обов'язкового страхування тварин на випадок
загибелі, знищення, від хвороб, стихійних лих та нещасних
випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими
Кабінетом Міністрів України;
ставитися до тварин відповідно до вимог цього Закону та
інших нормативно-правових актів.
Стаття 13. Громадські організації у сфері утримання та
поводження з тваринами в населених пунктах
Для задоволення своїх законних інтересів у здійсненні
охорони, розведенні, дресируванні, утриманні та поводженні з
тваринами громадяни можуть на добровільних засадах об'єднуватися
у громадські організації.
З метою розвитку та поширення гуманного ставлення до тварин
центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального
господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування залучають до співпраці громадські організації,
благодійні фонди та громадян.
РОЗДІЛ ІІІ ВИКОРИСТАННЯ ТВАРИН В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ ТА ВИМОГИ
ЩОДО ЇХ УТРИМАННЯ
Стаття 14. Використання тварин в населених пунктах
В населених пунктах можуть здійснюватися такі види
використання тварин:
утримання як домашніх улюбленців або
компаньйонів-помічників;
у наукових експериментах, біологічному тестуванні,
навчальному процесі;
у видовищних або спортивних зоотехнічних заходах,
організації активного відпочинку та розваг;
у племінному некомерційному та комерційному розведенні,
інших комерційних цілях;
у службових цілях;
для поліпшення естетичної якості міського ландшафту.
При використанні свійських тварин їх власники зобов'язані
дотримуватися вимог цього Закону, ветеринарносанітарних правил,
правил утримання та поводження з тваринами в населених пунктах.
Використання тварин у наукових експериментах, біологічному
тестуванні, навчальному процесі можливе, коли це відповідає
природним якостям або можливостям тварин, або у випадку, якщо
відсутня можливість заміни їх альтернативними методами та
об'єктами.
Використання тварин в населених пунктах під час проведення
видовищних чи спортивних зоотехнічних заходів допускається за
умови належного догляду, дотримання зоогігієнічних,
ветеринарно-санітарних та інших вимог і правил, встановлених
законодавством про порядок утримання та поводження з тваринами в
населених пунктах.
Проведення видовищних або спортивних зоотехнічних заходів
допускається за наявності дозволу, виданого виконавчим органом
сільської, селищної, міської ради за місцем проведення заходу.
Будь-які видовищні чи спортивні зоотехнічні заходи, що
включають бої тварин, забороняються.
Тварини не можуть піддаватися дресируванню в спосіб,
небезпечний для їх здоров'я, у тому числі шляхом змушення тварин
перевищувати їхні природні можливості та силу або за допомогою
застосування штучних знарядь, що викликають пошкодження або
невиправданий біль, страждання чи виснаження.
Заподіяння будь-яких дій, що можуть призвести до страждань,
травмування, каліцтва тварини, заборонено.
Тваринам, які використовуються для поліпшення естетичної
якості міського ландшафту або інтер'єру, повинні бути забезпечені
умови, що відповідають їхнім видовим та індивідуальним
особливостям.
Переселення тварин у нові місця перебування, що знаходяться
на території населених пунктів, проводиться відповідно до закону.
Власник ландшафтних територій повинен сприяти проведенню
моніторингу тварин на цих територіях та за необхідності
регулюванню їх чисельності.
Стаття 15. Загальні вимоги до утримання та поводження з
тваринами в населених пунктах
При утриманні та поводженні з тваринами в населених пунктах
не допускається:
використання інвентарю та інших пристосувань, які травмують
тварин;
примушення тварин до виконання невластивих для них дій, що
призводять до травмування або страждання;
нанесення побоїв, травм, завдання болю з метою спонукання
тварин до виконання будь-яких вимог;
розведення тварин із виявленими фізичними вадами;
розведення тварин із спадково закріпленою підвищеною
агресивністю;
спонукання до нападу одних тварин на інших.
При проведенні болісних процедур, у разі неможливості їх
уникнення, обов'язковим є застосування знеболюючих препаратів.
Кожний, хто утримує свійську тварину або доглядає за нею,
несе відповідальність за її здоров'я та належні умови утримання,
а також за завдану твариною шкоду людині або іншій тварині.
Кожний, хто утримує свійську тварину або доглядає за нею,
повинен виділити їй місце, де вона житиме, піклуватися про неї та
приділяти їй увагу, з огляду на етологічні потреби тварини,
відповідно до її виду та породи, зокрема:
давати їй достатню кількість якісної їжі та води;
створити умови, які повинні задовольняти природні потреби,
що відповідають біологічним особливостям тварин, зоогігієнічним
та ветеринарним вимогам;
провести необхідні щеплення, дресирування та тестування, що
визначаються нормативно-правовими актами з питань утримання та
поводження з тваринами в населених пунктах та програмами
протиепізоотичних заходів установ державної ветеринарної
медицини;
запобігати збільшенню чисельності безпритульних тварин;
вживати всіх необхідних заходів, щоб тварина не загубилася.
Кількість тварин, які утримуються в жилих приміщеннях,
обмежується можливістю забезпечення санітарногігієнічних умов і
додержання умов утримання тварин відповідно до вимог цього Закону
та інших нормативно-правових актів.
Утримання тварин юридичними особами, а також у зоокутках
дитячих, навчальних, наукових, санаторнокурортних і оздоровчих
закладів тощо допускається за погодженням із установами державної
санітарноепідеміологічної служби та ветеринарної медицини.
Вигул свійських тварин дозволяється у встановлених для цього
місцях. Заводити свійських тварин у приміщення магазинів,
підприємств громадського харчування, закладів охорони здоров'я,
культури, навчальних закладів, місця загального користування та
масового відпочинку, виводити без коротких поводків і намордників
собак з підвищеною агресивністю, продавати тварин у
невстановлених для цього місцях забороняється.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування створюють умови для утримання фізичними особами
свійських тварин в населених пунктах. При проектуванні та
забудові населених пунктів повинні враховуватися потреби
свійських тварин та їх власників.
Стаття 16. Оплата комунальних послуг, пов'язаних з
утриманням свійських тварин
Сільські, селищні, міські ради в порядку і межах, визначених
законом, встановлюють тарифи щодо оплати комунальних послуг, які
надаються підприємствами та організаціями комунальної власності
відповідної територіальної громади, пов'язаних з утриманням
свійських тварин.
Стаття 17. Реєстрація свійських тварин
Реєстрація свійських тварин, яких утримують фізичні та
юридичні особи, видача відповідних реєстраційних посвідчень і
жетонів проводиться виконавчими органами сільських, селищних,
міських рад у порядку, встановленому законодавством.
Реєстрації за місцем утримання підлягають:
тварини, щодо яких передбачається вигул;
тварини, маса тіла яких перевищує 50 кілограмів.
Реєстрації підлягають ввезені тварини, які перебувають на
території населеного пункту більше шести місяців.
Порядок реєстрації свійських тварин, розмір плати за
реєстрацію та визначення категорій осіб, які звільняються від
плати за реєстрацію свійських тварин, встановлюються Кабінетом
Міністрів України.
Власники свійських тварин, породи яких визнано Кабінетом
Міністрів України породами з підвищеною агресивністю, реєструють
їх за наявності довідки про проходження власником свійської
тварини технічного мінімуму з питань утримання та дресирування
цих тварин, договору про обов'язкове страхування власників собак
щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам, та за
погодженням з органами міліції.
У випадку загибелі або втрати зареєстрованої тварини власник
зобов'язаний повідомити про це виконавчий орган сільської,
селищної, міської ради за місцем реєстрації.
Стаття 18. Утримання та перебування диких тварин в населених
пунктах
З метою утримання диких тварин в населених пунктах
створюються спеціальні умови для їх перебування, що відповідають
їх біологічним та видовим особливостям.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування контролюють загальний екологічний стан територій
населених пунктів та будь-яку діяльність, що впливає або може
впливати на стан диких тварин (крім шкідливих) в населених
пунктах, забезпечують охорону середовища їх перебування, умов
розмноження і шляхів міграції.
При розміщенні, проектуванні та забудові населених пунктів,
організації місць відпочинку населення передбачаються і
здійснюються заходи щодо збереження середовища перебування, умов
розмноження та шляхів міграції диких тварин (крім шкідливих), а
також необхідного біообміну між зонами сталого проживання диких
тварин в умовах населених пунктів.
Стаття 19. Поводження з бездоглядними тваринами
Свійські тварини незалежно від породи, належності та
призначення, в тому числі ті, що мають нашийники з жетонами та
намордники, але знаходяться без власника на територіях населених
пунктів, вважаються бездоглядними і підлягають вилову.
Вилов бездоглядних тварин проводиться такими методами, щоб
звести до мінімуму фізичні та психічні страждання тварин.
Виловлені бездоглядні тварини утримуються у притулках для тварин
до повернення їх власникам або визначення подальшої долі.
Тварина, що повертається власнику з притулку, підлягає
ветеринарному огляду з проведенням протиепізоотичних заходів,
щеплення проти сказу та лептоспірозу, якщо власник документально
не підтвердить наявність профілактичних щеплень, здійснених
тварині в установі державної ветеринарної медицини в поточному
році.
За бажанням власника може бути проведена стерилізація
тварини. У разі, коли у виловленої тварини виявлено ознаки сказу,
вона передається до закладів державної ветеринарної медицини для
подальшого лікування чи присиплення.
Власник відловленої тварини зобов'язаний оплатити всі
витрати, пов'язані з виловом, утриманням та лікуванням тварини
спеціалізованими службами відлову бездоглядних тварин.
У разі повторного вилову свійської тварини ця тварина
підлягає стерилізації.
Строк утримання відловлених бездоглядних тварин у притулках
для тварин визначається правилами утримання та поводження з
тваринами в населених пунктах.
У разі виявлення захворювання тварини особливо небезпечною
інфекційною хворобою, а також виходячи із вікового критерію,
можливостей соціалізації чи стану здоров'я тварини може бути
прийняте рішення про скорочення терміну утримання тварин у
притулках для тварин.
Тимчасовій ізоляції підлягають також свійські тварини, що
завдали тілесних ушкоджень людині чи іншій тварині або становлять
небезпеку для оточуючих.
Стаття 20. Регулювання чисельності бездоглядних тварин
Регулювання чисельності бездоглядних тварин проводиться з
метою зменшення їх чисельності відповідно до місцевих програм у
сфері утримання та поводження з тваринами в населених пунктах.
Крім безпосереднього відлову місцеві програми у сфері
утримання та поводження з тваринами в населених пунктах включають
такі заходи:
поступове скорочення місць годівлі та сховищ безпритульних
тварин;
обов'язкову реєстрацію всіх тварин на територіях
підприємств, установ, організацій, гаражних кооперативів,
стоянок, складів та інших місць, де тварин використовують для
охорони;
стерилізацію за бажанням власників свійських тварин;
організацію прийому у фізичних осіб тварин, яких вони не в
змозі утримувати, організацію пошуку власників для бездоглядних,
зданих та відловлених тварин, допомогу в соціалізації таких
тварин;
інформаційну роботу з метою запобігання зростанню
чисельності бездоглядних тварин, зокрема шляхом безконтрольного
розпліднення свійських та бездоглядних тварин.
У разі виникнення або загрози виникнення епізоотичних
ситуацій місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування відповідно до закону проводять заходи, необхідні
для регулювання чисельності безпритульних тварин.
Заходи щодо регулювання чисельності бездоглядних тварин в
населених пунктах фінансуються за рахунок коштів місцевих
бюджетів.
Стаття 21. Надання тваринам ветеринарної допомоги
Власник тварини зобов'язаний забезпечити надання їй
необхідної ветеринарної допомоги, а також дотримання
ветеринарно-санітарних, карантинних та санітарнопротиепідемічних
правил і норм у порядку, визначеному законодавством.
Ветеринарні лікувальні заходи, під час яких тварина може
зазнати болю, мають проводитися під анестезією.
Стаття 22. Транспортування тварин
Транспортування тварин дозволяється в усіх видах транспорту
за умов забезпечення безпеки людей та додержання правил
користування певним видом транспорту.
Правила транспортування свійських тварин усіма видами
транспорту на території України розробляються та затверджуються
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
питань транспорту та мають відповідати вимогам цього Закону.
При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їхні
потреби в їжі та воді, а також повинен бути забезпечений захист
від шкідливих для них зовнішніх впливів.
Транспортний засіб, призначений для групового або
індивідуального перевезення тварин, повинен бути спеціально
обладнаний таким чином, щоб виключати травмування, загибель або
порушення психічного стану тварин.
При груповому перевезенні тварин завантаження їх в
транспортний засіб і їх розвантаження повинні здійснюватися за
допомогою пристроїв та засобів, що запобігають травмуванню або
загибелі тварин.
Транспортування тварин різних видів або тварин з підвищеною
агресивністю здійснюється окремо, за винятком видів, що природно
контактують між собою або є нейтральними один до одного.
При транспортуванні виловлених тварин повинен
використо-вуватися тільки спеціально обладнаний транспортний
засіб, що виключає каліцтво чи загибель тварин.
Стаття 23. Формування громадської думки щодо гуманного
ставлення до тварин
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування із
залученням громадських організацій здійснюють заходи щодо
поширення обізнаності та гуманного ставлення до тварин у
навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях,
у тому числі громадських організаціях та серед фізичних осіб, які
займаються розведенням, дресируванням та утриманням свійських
тварин.
У своїй діяльності органи виконавчої влади, органи місцевого
самоврядування, громадські організації не повинні протиставляти
інтереси власників тварин та інших громадян, життєві потреби
одних груп тварин з потребами інших груп тварин або з потребами
жителів населених пунктів.
РОЗДІЛ ІV КОНТРОЛЬ У СФЕРІ УТРИМАННЯ ТА ПОВОДЖЕННЯ З
ТВАРИНАМИ В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ
Стаття 24. Контроль за додержанням законодавства у сфері
утримання та поводження з тваринами в населених пунктах
Контроль за додержанням законодавства у сфері утримання та
поводження з тваринами в населених пунктах здійснюється Кабінетом
Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань
житловокомунального господарства, іншими органами виконавчої
влади та органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Стаття 25. Громадський контроль у сфері утримання та
поводження з тваринами в населених пунктах
Громадський контроль у сфері утримання та поводження з
тваринами в населених пунктах здійснюється громадськими
інспекторами по нагляду за утриманням та поводженням з тваринами
в населених пунктах.
Повноваження громадських інспекторів по нагляду за
утриманням та поводженням з тваринами в населених пунктах
визначаються відповідно до Положення, затвердженого центральним
органом виконавчої влади з питань житлово-комунального
господарства.
Стаття 26. Відповідальність за порушення законодавства про
порядок утримання та поводження з тваринами в населених пунктах
Порушення законодавства про порядок утримання та поводження
з тваринами в населених пунктах тягне за собою відповідальність
відповідно до закону.
Відповідальність за порушення законодавства про порядок
утримання та поводження з тваринами в населених пунктах несуть
особи, винні в:
жорстокому поводженні з тваринами;
недотриманні встановлених ветеринарно-санітарних вимог і
правил утримання та поводження з тваринами в населених пунктах;
приховуванні та перекрученні інформації про стан і
чисельність бездоглядних тварин у населених пунктах;
порушенні порядку придбання, реалізації і перевезення
тварин;
незаконному вилученні тварин;
невиконанні законних розпоряджень органів, що здійснюють
державний контроль у сфері утримання та поводження з тваринами в
населених пунктах.
Власники тварин несуть відповідальність за завдання
тваринами, що їм належать, шкоди здоров'ю громадян, їхньому
майну, іншим тваринам відповідно до закону.
Відшкодування моральної шкоди чи матеріальних збитків
здійснюється у порядку, встановленому законом.
Законом може бути встановлено відповідальність і за інші
порушення законодавства про порядок утримання та поводження з
тваринами в населених пунктах.
РОЗДІЛ V
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ УТРИМАННЯ ТА
ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ
Стаття 27. Міжнародні договори
Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань
утримання та поводження з тваринами в населених пунктах.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,
що містяться в цьому Законі, то застосовуються правила
міжнародного договору.
РОЗДІЛ VІ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом:
подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення
змін до законів, що випливають з цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим
Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом.
3. Внести зміни до таких законів України:
1) статтю 9 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000
р., N 36, ст. 299, N 45, ст. 377; 2001 р., N 11, ст. 45, N 16,
ст. 76, N 22, ст. 105, N 49, ст. 259; 2002 р., N 6, ст. 39, N 7,
ст. 50, із змінами, внесеними законами України від 17 січня 2002
року N 2953-ІІІ і N 2984-ІІІ та від 7 березня 2002 року N
3077-ІІІ) доповнити після пункту 28 новим пунктом такого змісту:
"29) утримання свійських тварин у притулках і розплідниках
свійських тварин".
У зв'язку з цим пункти 29-64 вважати відповідно пунктами 30
- 65;
2) частину першу статті 7 Закону України "Про страхування"
(Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 7, ст. 50, N 8, ст.
62, із змінами, внесеними Законом України від 13 грудня 2001 року
N 2893-ІІІ) доповнити після пункту 5 новим пунктом такого змісту:
"6) страхування життя і здоров'я працівників комунальних
служб або підприємств з питань утримання та поводження з
тваринами в населених пунктах".
У зв'язку з цим пункти 6 - 34 вважати відповідно пунктами 7
- 35.
Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ
м. К и ї в
7 березня 2002 року