Проект
(11.12.2001)
Закон України
Про внесення змін до Закону України
"Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей"
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
Внести зміни до Закону України "Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості
Верховної Ради України, 1992 р., N 15, ст. 190; 1993 р., N 26,
ст. 281; 1997 р., N 12, ст. 103, N 45, ст. 288; 1999 р., N 48,
ст. 410; 2000 р., N 13, ст. 102, N 23, ст. 178; 2001 р., N 9, ст.
38, N 31, ст. 155), виклавши його у такій редакції:
"ЗАКОН УКРАЇНИ
Про державні гарантії прав, соціальний захист
військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби,
та членів їх сімей
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні
засади державної політики у сфері соціального захисту
військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби,
та членів їх сімей. Закон гарантує військовослужбовцям та членам
їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі
умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту
Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Глава І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
військовослужбовець - громадянин України, який проходить
один із видів військової служби, визначених Законом України "Про
загальний військовий обов'язок і військову службу";
гарантії прав військовослужбовців і громадян, звільнених з
військової служби, та членів їх сімей - комплекс економічних,
організаційних та правових заходів, спрямованих на реальне
здійснення прав і свобод людини і громадянина, закріплених у
Конституції України;
соціальний захист військовослужбовців як функція держави -
право військовослужбовців на соціальний захист, що включає право
на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від
них обставин, а також у старості та в інших випадках,
передбачених законом. Це право гарантується державним
обов'язковим особистим страхуванням та встановленими законом
заходами, застосування яких має усунути або застерегти порушення
соціальних прав військовослужбовців;
матеріальне забезпечення військовослужбовців - надання в
передбачених законодавством випадках грошових виплат та допомог,
а також речового, продовольчого та інших видів забезпечення;
пільги військовослужбовцям - переваги, що надаються на
підставі законодавства громадянам, які перебувають на військовій
службі, з метою соціального захисту, компенсації певних обмежень,
пов'язаних з перебуванням на військовій службі, та стимулювання
заінтересованості у її проходженні;
грошове забезпечення військовослужбовців - грошові виплати,
які складаються з місячного грошового забезпечення та інших
виплат.
До складу місячного грошового забезпечення входять: оклади
грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове
звання, процентна надбавка за вислугу років) та додаткові
щомісячні види грошового забезпечення.
Додатковими щомісячними видами грошового забезпечення є:
надбавки (за кваліфікацію; за кваліфікаційну категорію
військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу; за знання
та використання іноземної мови; за роботу з особовим складом; за
охорону таємниць у пресі; за проведення ревізій і перевірок
фінансової та господарської діяльності; за операторське
обслуговування і збереження засобів засекреченої апаратури
зв'язку; за особливі умови служби; за службу у високогірних
місцевостях; за безперервний стаж на шифрувальній роботі; за
спортивні та почесні звання; за службу, пов'язану із
забезпеченням готовності сил і засобів Цивільної оборони та
виконанням аварійнорятувальних робіт; за службу у Збройних Силах
України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до
законів України військових формуваннях; за особливий характер
служби; за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю
(в умовах режимних обмежень); державним експертам з питань
таємниць; курсантська посадова надбавка тощо), доплати (за
науковий ступінь і вчене звання тощо), підвищення (посадового
окладу за кваліфікацію; за результатами чергової екзаменаційної
сесії; за шкідливі умови служби тощо) та премія, які мають
постійний характер.
До інших виплат грошового забезпечення належать виплати
військовослужбовцям підйомної допомоги, морського грошового
забезпечення, продовольчо-дорожніх та польових коштів,
одноразових грошових винагород (за підтримання високої бойової
готовності військ, зразкове виконання службових обов'язків і
бездоганну дисципліну; на початкове обзаведення; за бойове
чергування; за авіапольоти з палуби і посадку на палубу корабля
(судна); за стрибки з парашутом; за водолазні роботи; за тривалу
і безперервну службу на кораблях, суднах і в управліннях їх
з'єднань; за безперервну службу в аеромобільних військах,
частинах спеціального призначення, десантних частинах і
підрозділах; за тривалу безперервну військову службу; за розшук,
піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів; за
тралення і знешкодження мін; за дозаправку літаків у повітрі; за
закінчення вищих військових закладів; за проведення випробувань і
досліджень тощо); матеріальних та грошових допомог (щорічних
матеріальних допомог; одноразової матеріальної допомоги
військовослужбовцям строкової служби тощо);
захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, -
захворювання (травма, поранення, контузія, каліцтво тощо), яке
виникло у період проходження військової служби у військових
частинах, установах та організаціях, органах військового
управління тощо, які не входять до складу діючої армії, або
захворювання, яке виникло до проходження військової служби, а у
період військової служби набуло такого розвитку, що обмежує
придатність або призводить до непридатності (у тому числі
тимчасової) до військової служби, служби з військово-облікової
спеціальності.
У такому ж формулюванні приймаються рішення при медичному
огляді військовослужбовців за результатами травм, поранень,
контузій, каліцтв тощо, отриманих ними у період проходження
строкової військової служби, коли документи про обставини їх
отримання на момент медичного огляду відсутні;
захворювання, не пов'язане з проходженням військової служби,
- захворювання, яке виникло у особи, яка пройшла медичний огляд
до призову на строкову військову службу, і якщо військова служба
не вплинула на наявне захворювання і придатність до військової
служби.
Рішення у такому формулюванні приймається також за
наслідками травм, поранень, контузій, каліцтв тощо, якщо вони
одержані до призову на строкову військову службу і військова
служба не вплинула на вже наявні наслідки травми, поранення,
контузії, каліцтва тощо і придатність до військової служби;
захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової
служби, - захворювання (травма, поранення, контузія, каліцтво
тощо), отримане особою, яка пройшла медичний огляд (крім випадків
протиправного діяння), за умови фактичного виконання нею
обов'язків військової служби під час проходження військової
служби у військових частинах, установах та організаціях, органах
військового управління тощо, що не входили до складу діючої
армії.
Військовослужбовці вважаються такими, які виконують
обов'язки військової служби, за умов, визначених у статті 24
Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову
службу";
захворювання, не пов'язане з виконанням обов'язків
військової служби, - захворювання (травма, поранення, контузія,
каліцтво тощо), отримане особою за обставин або в результаті
нещасного випадку, не пов'язаних з виконанням обов'язків
військової служби, або внаслідок правопорушення, встановленого
службовим розслідуванням, дізнанням, досудовим слідством або
судовим розглядом.
Стаття 2. Громадяни, віднесені до членів сім'ї
військовослужбовця
1. Член сім'ї військовослужбовця - особа, яка перебуває з
військовослужбовцем у відносинах, природа яких визначається:
кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами,
постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним
спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця
належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є
членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з
подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або
позашлюбні.
2. Членом сім'ї військовослужбовця можуть бути визнані й
інші близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба) або
особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх
родинних зв'язках, за умов постійного проживання з
військовослужбовцем і ведення з ним спільного господарства
(неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха;
опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).
3. Членом сім'ї, який перебуває на утриманні
військовослужбовця, вважається та особа з визначених у частинах
першій та другій цієї статті осіб, яка не має власних доходів або
пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход якої
не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості і
перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від
нього допомогу, що є для неї постійним і основним джерелом
засобів до існування. До цих осіб належать:
1) неповнолітні;
2) непрацездатні;
3) інші особи, яких військовослужбовець зобов'язаний
утримувати за законом;
4) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім
курсантів і слухачів вищих військових навчальних закладів та
вищих навчальних закладів, які мають кафедри військової
підготовки (факультети військової підготовки, відділення
військової підготовки, інститути військової підготовки) - (далі -
вищі навчальні заклади, які мають військові навчальні
підрозділи), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не
довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів
сім'ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати
годувальника;
5) працездатні члени сім'ї військовослужбовця, які зайняті
доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками
військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом І
групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який
за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного
стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами
трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає
члену сім'ї військовослужбовця право на трудову пенсію;
6) інші особи, визнані утриманцями у встановленому законом
порядку.
Стаття 3. Громадянин, звільнений з військової служби
Громадянин, звільнений з військової служби, - громадянин
України, звільнений з військової служби зі Збройних Сил України,
Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів
України військових формувань, зі Збройних Сил колишнього Союзу
РСР, прикордонних, внутрішніх та залізничних військ, військ
цивільної оборони, органів і військ державної безпеки, інших
військових формувань колишнього Союзу РСР або з військової служби
зі Збройних Сил та інших військових формувань країн Співдружності
Незалежних Держав, утворених відповідно до законодавства цих
держав, у запас або у відставку відповідно до законодавства
України, колишнього Союзу РСР чи країн Співдружності Незалежних
Держав (далі - країн СНД).
Стаття 4. Статус військовослужбовців
1. Статус військовослужбовців - сукупність гарантованих
Конституцією України прав і свобод, а також обов'язків та
відповідальність військовослужбовців, встановлених цим та іншими
законами.
2. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами
людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, основними
обов'язками громадянина, закріпленими в Конституції України та
законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та
іншими законами.
3. На військовослужбовців покладаються обов'язки щодо
оборони України, захисту її суверенітету, територіальної
цілісності та недоторканності. Військовослужбовці ніким не можуть
бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою
повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи
перешкоджання їх діяльності.
4. У зв'язку з державною службою особливого характеру, яка
пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються
визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
5. Особливості статусу військовослужбовців, які проходять
військову службу у воєнний час, під час мобілізації, виконання
обов'язків військової служби в умовах надзвичайного стану, а
також збройних конфліктів, регулюються відповідними законами.
6. Військовослужбовцям видаються документи, що посвідчують
їх особу та громадянство.
7. Військовослужбовці під час виконання обов'язків
військової служби мають право на носіння, зберігання,
застосування та використання зброї у порядку, встановленому
законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 5. Громадяни України, які мають статус
військовослужбовців
1. Громадяни України набувають статусу військовослужбовців з
початком проходження військової служби і втрачають його з її
закінченням.
2. Військовослужбовці проходять військову службу відповідно
до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову
службу" на території України або виконують військовий обов'язок
за межами України відповідно до міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. До військовослужбовців належать:
1) особи, які проходять строкову військову службу;
2) особи, які перебувають на військовій службі за контрактом
на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків
і мічманів;
3) особи, які перебувають на військовій службі (навчаються)
за контрактом на посадах курсантів (слухачів) вищих військових
навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають
військові навчальні підрозділи, з програмами підготовки на посади
осіб офіцерського складу;
4) особи, які перебувають на військовій службі за контрактом
на посадах офіцерського складу;
5) особи, які перебувають на військовій службі за призовом
на посадах офіцерського складу;
6) особи, які перебувають на кадровій військовій службі на
посадах офіцерського складу і зараховані до Збройних Сил України,
Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів
України військових формувань до запровадження військової служби
за контрактом.
4. Умови, форма, порядок і правила укладення контракту з
громадянином, припинення (розірвання) контракту та наслідки
припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про
проходження військової служби відповідними категоріями
військовослужбовців.
5. На військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або
перевірні) та спеціальні збори, статус військовослужбовців
поширюється у випадках та порядку, передбачених цим Законом та
іншими нормативно-правовими актами.
6. За громадянами, які проходили військову службу у
військових частинах Збройних Сил колишнього Союзу РСР, інших
військових формуваннях колишнього Союзу РСР та країн СНД до
прийняття зазначених військових формувань під юрисдикцію України
і перейшли для продовження військової служби до Збройних Сил
України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до
законів України військових формувань, зберігаються статус
військовослужбовця, пільги, гарантії та компенсації, передбачені
цим та іншими законами. Статус військовослужбовців під час
проходження ними військової служби на територіях інших держав, що
не зазначені у цій статті, а також військовослужбовців Збройних
Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно
до законів України військових формувань, направлених до інших
держав у порядку військового співробітництва, визначається
відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
7. За військовослужбовцями, захопленими у полон або
заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах,
зберігається статус військовослужбовців. Органи державної влади і
військове командування зобов'язані вживати заходів щодо
звільнення таких військовослужбовців відповідно до норм
міжнародного права.
Стаття 6. Правові засади статусу військовослужбовців
1. Правовими засадами статусу військовослужбовців є
Конституція України, цей Закон, інші нормативно-правові акти, а
також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
2. Соціальні та правові гарантії військовослужбовців, у тому
числі заходи щодо їх правового захисту, матеріального, грошового
та інших видів забезпечення, передбачені цим Законом, не можуть
бути скасовані або погіршені іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 7. Законодавство про державні гарантії прав,
соціальний захист військовослужбовців і громадян, звільнених з
військової служби, та членів їх сімей
1. Законодавство про державні гарантії прав, соціальний
захист військовослужбовців і громадян, звільнених з військової
служби, та членів їх сімей базується на Конституції України і
складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів у
сфері соціального захисту громадян.
2. Кабінет Міністрів України, міністерства та інші
центральні органи виконавчої влади видають нормативно-правові
акти щодо соціального захисту військовослужбовців і громадян,
звільнених з військової служби, та членів їх сімей відповідно до
законів.
Стаття 8. Гарантії соціального та правового захисту
військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби,
та членів їх сімей
1. Цим Законом для військовослужбовців встановлюється єдина
система їх соціального та правового захисту, а також
матеріального та інших видів забезпечення з урахуванням займаних
військових посад, присвоєних військових звань, загальної
тривалості військової служби, у тому числі у пільговому
обчисленні, завдань та обов'язків, що виконуються, умов і порядку
проходження ними військової служби.
2. Правовий захист військовослужбовців і громадян,
звільнених з військової служби, та членів їх сімей забезпечується
закріпленням у законах прав, пільг, гарантій і компенсацій для
зазначених осіб та інших заходів щодо їх соціального захисту, а
також правового механізму їх реалізації.
3. Соціальний захист військовослужбовців і громадян,
звільнених з військової служби, та членів їх сімей передбачає:
1) реалізацію їх прав, пільг, гарантій та компенсацій
органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а
також органами військового управління;
2) удосконалення механізмів та інститутів соціального
захисту зазначених осіб;
3) охорону їх життя і здоров'я, а також інші заходи,
спрямовані на створення умов життя та діяльності, що відповідають
характеру військової служби та її ролі в суспільстві.
4. Реалізація заходів щодо соціального та правового захисту
військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби,
та членів їх сімей покладається на органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, правоохоронні органи у межах їх
повноважень, а також є обов'язком командирів (начальників).
Реалізації прав військовослужбовців і громадян, звільнених з
військової служби, та членів їх сімей сприяють, відповідно до
законодавства, об'єднання громадян.
5. При здійсненні призову на військову службу, укладенні з
військовослужбовцями контракту на проходження військової служби,
а також при звільненні військовослужбовців з військової служби
держава гарантує виконання зобов'язань, передбачених цим Законом
та іншими нормативно-правовими актами.
6. Нормативно-правові акти органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, які обмежують права, пільги,
гарантії і компенсації військовослужбовців і громадян, звільнених
з військової служби, та членів їх сімей, є недійсними.
7. У випадках, коли порушені права або законні інтереси
осіб, які мають право на передбачені цим Законом пільги, гарантії
та компенсації, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, органи військового управління, військове
командування за власною ініціативою або на прохання
заінтересованих громадян та організацій вживають необхідних
заходів щодо поновлення порушених прав та захисту законних
інтересів цих осіб.
8. Посадові особи органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також
командири (начальники), винні в невиконанні покладених на них
обов'язків з реалізації прав, пільг, гарантій та компенсацій
військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, а
також членів їх сімей, несуть відповідальність згідно з законами.
Стаття 9. Сфера дії цього Закону
1. Дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, Служби безпеки
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань, які проходять військову службу на території України, і
військовослужбовців зазначених вище військових формувань -
громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами
України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок
захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби чи
після звільнення їх з військової служби, внаслідок захворювання,
пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей,
а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли
чи пропали безвісти;
3) громадян, звільнених з військової служби, та членів їх
сімей;
4) військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або
перевірні) та спеціальні збори, та членів їх сімей;
5) громадян країн СНД, які проходили службу в Збройних Силах
та інших військових формуваннях, утворених відповідно до
законодавства цих держав, та членів їх сімей, які проживають в
Україні, у порядку і на умовах, визначених міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
2. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей
військовослужбовців, які загинули чи померли під час проходження
військової служби внаслідок вчинення ними злочину.
Глава ІІ. ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ ПРАВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ І
ГРОМАДЯН, ЗВІЛЬНЕНИХ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ, ТА ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ
Стаття 10. Забезпечення політичних, соціальних прав і свобод
військовослужбовців
1. Військовослужбовці беруть участь у всеукраїнському і
місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до органів
державної влади і органів місцевого самоврядування. На них
поширюються положення Закону України "Про вибори Президента
України", а також інші законодавчі акти про вибори.
2. Військовослужбовцям, які балотуються кандидатами у
народні депутати України, депутати місцевих рад, їх командири
(начальники) повинні створювати належні умови для здійснення
цього права.
3. Військовослужбовці, обрані до органів державної влади чи
органів місцевого самоврядування або призначені у сформовані ними
органи, залишаються на військовій службі, і за ними зберігається
статус військовослужбовців. Військовослужбовці, обрані народними
депутатами України, прикомандировуються до Верховної Ради України
із залишенням на військовій службі в Збройних Силах України,
Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів
України військових формуваннях. Строк роботи в органах державної
влади чи органах місцевого самоврядування або у сформованих ними
органах зараховується до загального трудового стажу та строку
військової служби (вислуги років). Після закінчення строку
повноважень в органах державної влади чи органах місцевого
самоврядування або у сформованих ними органах військовослужбовці
направляються у розпорядження військового формування, де вони
проходили військову службу до обрання, для подальшого проходження
військової служби на посаді не нижче тієї, яку вони обіймали до
обрання на виборну посаду в органах державної влади чи органах
місцевого самоврядування або у сформованих ними органах.
4. Військовослужбовці можуть бути членами громадських
організацій, за винятком організацій, статутні положення яких
суперечать засадам діяльності Збройних Сил України, Служби
безпеки України, інших утворених відповідно до законів України
військових формувань, і можуть брати участь в їх роботі у вільний
від виконання обов'язків військової служби час, коли вони
вважаються такими, що не виконують обов'язків військової служби.
Стаття 11. Здійснення військовослужбовцями права на свободу
слова та на участь у зборах, мітингах, походах та демонстраціях
1. Військовослужбовці, реалізуючи конституційне право на
свободу слова, висловлення своїх думок та переконань, доступ до
отримання і поширення інформації, не мають права розголошувати
державну таємницю та іншу інформацію з обмеженим доступом
відповідно до законодавства, обговорювати та критикувати накази
командира (начальника), крім випадку віддання явно злочинного
наказу чи розпорядження.
2. Військовослужбовці мають право у вільний від виконання
обов'язків військової служби час мирно, без зброї брати участь у
зборах, мітингах, походах та демонстраціях, які проводяться за
межами військової частини, не заборонені органами державної влади
та органами місцевого самоврядування, про проведення яких
завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого
самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може
встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах
національної безпеки та громадського порядку - з метою
запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я
населення або захисту прав і свобод інших людей.
3. Участь військовослужбовців у страйках, а також припинення
виконання обов'язків військової служби як засіб врегулювання
питань, пов'язаних з проходженням військової служби,
забороняються.
Стаття 12. Реалізація військовослужбовцями права на свободу
світогляду і віросповідання
1. Військовослужбовці у вільний від виконання обов'язків
військової служби час мають право брати участь у богослужіннях та
релігійних церемоніях як приватні особи.
2. Військовослужбовці не мають права відмовлятися або
ухилятися від виконання обов'язків військової служби за мотивами
релігійних переконань та використовувати службові повноваження
для релігійної чи атеїстичної пропаганди.
3. Релігійна символіка, релігійна література та предмети
культу можуть використовуватися військовослужбовцем лише в
індивідуальному порядку у вільний від виконання обов'язків
військової служби час.
4. Держава не несе зобов'язань по задоволенню потреб
військовослужбовців, пов'язаних з їх релігійними переконаннями та
проведенням релігійних обрядів.
5. Створення релігійних об'єднань та організацій у
військових частинах не допускається. Релігійні обряди на
території військової частини можуть проводитися на прохання
військовослужбовців за рахунок їх власних коштів з дозволу
командира (начальника) у вільний від виконання обов'язків
військової служби час.
Стаття 13. Недоторканність особи військовослужбовця
1. Військовослужбовці перебувають під захистом держави.
Ніхто не має права втручатися в службову діяльність
військовослужбовців, за винятком осіб, які уповноважені на це
законами та іншими нормативно-правовими актами, а також статутами
Збройних Сил України.
2. Посягання на життя і здоров'я військовослужбовця, його
честь, гідність, недоторканність, знищення чи пошкодження його
майна, погроза вбивством, насильством, образа чи наклеп на нього,
а також посягання на життя і здоров'я близьких родичів
військовослужбовця (батьків, дружини (чоловіка), дітей), погроза
їм вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою
відповідальність згідно з законом.
Стаття 14. Гарантії права військовослужбовців на свободу
пересування і вибір місця проживання
1. Право на свободу пересування реалізується
військовослужбовцями з урахуванням необхідності постійного
підтримання бойової готовності військових частин та забезпечення
своєчасного прибуття до місця проходження військової служби.
2. Правила пересування військовослужбовців у межах
військової частини, виїзду за межі гарнізону, на території якого
вони проходять військову службу, визначаються статутами Збройних
Сил України.
3. Військовослужбовці, як й інші громадяни України, можуть
виїжджати за кордон у порядку, встановленому законом.
4. Військовослужбовці мають право на зміну місця військової
служби, у тому числі на переведення в іншу місцевість, відповідно
до укладених ними контрактів, з урахуванням умов проходження
військової служби, стану здоров'я військовослужбовців та членів
їх сімей (на підставі висновку військово-лікарської комісії) та з
інших підстав, які визначаються нормативно-правовими актами.
5. Військовослужбовці при звільненні з військової служби
мають право на вибір постійного місця проживання у будь-якому
населеному пункті України або в іншій державі відповідно до
законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Стаття 15. Заборона використання військовослужбовців не за
призначенням
1. Використання військовослужбовців для виконання завдань і
робіт, не пов'язаних з військовою службою, забороняється та тягне
за собою відповідальність згідно з законом.
2. Військовослужбовці можуть залучатися до участі у
ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та в
інших випадках лише у порядку, визначеному законами. При цьому на
військовослужбовців поширюються умови оплати праці, передбачені
для інших громадян, які виконують такі роботи.
Стаття 16. Гарантії свободи інтелектуальної та творчої
діяльності військовослужбовців
Військовослужбовцям гарантується свобода літературної,
художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної
власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних
інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами
інтелектуальної діяльності.
Стаття 17. Здійснення військовослужбовцями права на державну
службу
1. Право на державну службу реалізується
військовослужбовцями шляхом проходження ними військової служби.
2. Час перебування громадян на військовій службі
зараховується до їх загального трудового стажу, до стажу
державної служби та стажу роботи за спеціальністю у календарному
обчисленні.
Стаття 18. Гарантії окремих умов, пов'язаних з проходженням
військової служби військовослужбовцями та військовозобов'язаними,
призваними на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори
1. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової
служби) не можуть бути звільнені з військової служби до набуття
права на пенсію за вислугу років, крім випадків, коли їхня служба
припиняється після закінчення строку контракту або у зв'язку із
систематичним невиконанням умов контракту командуванням чи у
зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту
військовослужбовцем, за власним бажанням, за станом здоров'я, за
службовою невідповідністю, через сімейні обставини або з інших
поважних причин, у зв'язку із скороченням штатів, а також у
зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
2. У разі незаконного звільнення з військової служби або
переведення на іншу посаду військовослужбовець, який проходить
військову службу за контрактом або перебуває на кадровій
військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на
попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня,
посаді. Заподіяна йому таким звільненням (переведенням) моральна
шкода відшкодовується за рішенням суду після звернення
військовослужбовця до суду.
У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який
прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання
про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового
забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час
виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які
він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переведення).
Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як
у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну,
встановленого для присвоєння чергового військового звання.
3. Поновлення на військовій службі військовослужбовців,
незаконно звільнених з військової служби, здійснюється відповідно
до законодавства.
4. За військовослужбовцями строкової служби, які до призову
працювали на підприємствах, в установах і організаціях незалежно
від форм власності і господарювання, при звільненні з військової
служби зберігається право на працевлаштування у тримісячний строк
на те саме підприємство, в установу чи організацію (або до їх
правонаступників) на попередню посаду, а у разі відсутності такої
можливості - на іншу, але не нижчу як та, яку вони займали до
призову на військову службу. Протягом місяця з дня взяття на
військовий облік за місцем проживання орган соціального захисту
населення за поданням військового комісара надає їм матеріальну
допомогу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян (для тих, хто працював до призову на строкову військову
службу) або однієї мінімальної заробітної плати (для тих, хто не
працював) за рахунок коштів державного бюджету. Вони користуються
за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при
скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами
в організації виробництва і праці протягом двох років з дня
звільнення з військової служби.
5. Військовослужбовці строкової служби, у разі виникнення у
них права на звільнення через сімейні обставини, перелік яких
визначений Законом України "Про загальний військовий обов'язок і
військову службу", звільняються з військової служби достроково.
6. Громадянам, звільненим з військової служби, надаються не
пізніше місячного терміну з дня звернення місця для їх дітей у
загальноосвітніх і дошкільних навчальних закладах та дитячих
оздоровчих таборах незалежно від форм власності.
7. За військовозобов'язаними, які призвані на навчальні (або
перевірні) та спеціальні збори, зберігаються на весь період
зборів, враховуючи час проїзду до місця їх проведення і назад,
місце роботи, займана посада та середня заробітна плата. Витрати
підприємства на виплату середньої заробітної плати за час зборів
компенсуються у повному обсязі за рахунок коштів державного
бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовозобов'язані, призвані на навчальні (або перевірні) та
спеціальні збори, не підлягають звільненню з роботи з дня
отримання повістки про призов до повернення зі зборів, крім
випадків повної ліквідації підприємства, установи чи організації.
8. У разі повної ліквідації підприємства, установи чи
організації, де працював військовозобов'язаний, заробітна плата
та інше матеріальне забезпечення, що належать йому за весь період
навчальних (або перевірних) та спеціальних зборів, сплачуються
військовозобов'язаному підприємством, установою чи організацією,
що ліквідуються, або їх правонаступниками, або міністерством чи
іншим центральним органом виконавчої влади, якому вони були
підпорядковані до ліквідації, з наступною компенсацією витрат на
заробітну плату та інше матеріальне забезпечення за рахунок
коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
9. Якщо військовозобов'язаний захворів у період навчальних
(або перевірних) та спеціальних зборів і продовжує хворіти після
їх закінчення, за ним в установленому порядку зберігаються місце
роботи та посада, а з дня закінчення зборів, у разі тимчасової
непрацездатності, йому замість заробітної плати за цей період за
рахунок коштів державного бюджету виплачується допомога
відповідно до законодавства.
10. За військовозобов'язаними, які направляються військовими
комісаріатами на диспансерне чи стаціонарне обстеження
(лікування, медичний огляд), за весь час перебування в
лікувальному закладі охорони здоров'я зберігаються місце роботи,
навчання, займана посада та середня заробітна плата (стипендія).
11. Забезпечення зайнятості осіб, звільнених з військової
служби без права на пенсію, провадиться відповідно до
законодавства про зайнятість населення.
12. Держава забезпечує соціальну та професійну адаптацію
військовослужбовців, які звільняються у зв'язку із скороченням
штатів, за станом здоров'я, а також військовослужбовців строкової
служби, які до призову на строкову військову службу не були
працевлаштовані. Соціальній та професійній адаптації підлягають
також члени сімей військовослужбовців у закритих та відокремлених
військових містечках. Адаптація зазначеної категорії осіб
провадиться Національним координаційним центром адаптації
військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та
конверсії колишніх військових об'єктів за рахунок коштів
державного бюджету.
Стаття 19. Право військовослужбовців на охорону здоров'я та
медичну допомогу
1. Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується
створенням сприятливих умов проходження військової служби, побуту
та системою заходів з обмеження небезпечних факторів військової
служби, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з
органами державної влади.
2. Турбота про збереження та про зміцнення здоров'я
військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них
покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань,
інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння
і військової техніки, проведення робіт та виконання інших
обов'язків військової служби.
3. Військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на
навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, мають право на
безоплатну медичну допомогу, в тому числі й на виготовлення та
ремонт зубних протезів (за винятком протезів з дорогоцінних
металів), безоплатне забезпечення ліками, іншим медичним майном
за рецептами лікарів у військово-медичних закладах охорони
здоров'я.
4. За відсутності за місцем проходження військової служби,
навчальних (або перевірних) та спеціальних зборів або за місцем
проживання військовослужбовців військово-медичних закладів
охорони здоров'я чи відповідних відділень у них або спеціального
медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична
допомога надається в закладах охорони здоров'я Міністерства
охорони здоров'я України.
5. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців
строкової служби та курсантів вищих військових навчальних
закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові
навчальні підрозділи) за відсутності за місцем проживання
закладів охорони здоров'я отримують медичну допомогу у
військово-медичних закладах охорони здоров'я.
6. Направлення військовослужбовців та членів їх сімей на
лікування за межі України здійснюється на загальних підставах у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
7. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо
них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
8. Дружини (чоловіки) військовослужбовців, крім
військовослужбовців строкової служби, їх неповнолітні діти, їх
діти старші 18 років, які стали інвалідами до досягнення ними 18-
річного віку, їх діти віком до 23 років, які навчаються у вищих
навчальних закладах з денною формою навчання, а також особи, які
перебувають на їх утриманні і проживають разом з ними, мають
право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних
закладах охорони здоров'я з відшкодуванням витрат на лікувальні і
діагностичні заходи. При амбулаторному лікуванні ліки їм
відпускаються за плату за роздрібними цінами, за винятком
випадків, коли відповідно до законодавства така плата не
стягується.
9. Виготовлення та ремонт зубних протезів членам сімей
військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) у
військово-медичних закладах охорони здоров'я здійснюються на тих
самих умовах, що й іншим громадянам у закладах охорони здоров'я
Міністерства охорони здоров'я України, якщо інше не передбачене
законами та іншими нормативно-правовими актами.
10. Військовослужбовці, які проходять військову службу за
контрактом або перебувають на кадровій військовій службі (за
винятком курсантів вищих військових навчальних закладів, а також
вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні
підрозділи), та члени їх сімей не більше одного разу на рік
забезпечуються санаторно-курортним лікуванням або організованим
відпочинком у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах,
дитячих оздоровчих таборах, на туристичних базах Міністерства
оборони України, Служби безпеки України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань. Такі
військовослужбовці сплачують 25 відсотків, а члени їх сімей - 50
відсотків вартості путівки, за винятком випадків, коли відповідно
до законодавства встановлені інші умови оплати.
Військовослужбовцям та членам їх сімей при направленні до
санаторію для продовження лікування відповідно до висновків
військово-лікарської комісії додатково надаються безоплатні
путівки.
11. Військовослужбовці, які отримали захворювання, пов'язане
з виконанням обов'язків військової служби, після лікування у
військово-медичному закладі охорони здоров'я мають право на
позачергове одержання путівок до санаторно-курортних та
оздоровчих закладів Міністерства оборони України, Служби безпеки
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань.
12. Права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей,
зазначені в частинах третій - десятій цієї статті, поширюються на
офіцерів, звільнених з військової служби за віком, за станом
здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, які мають вислугу
військової служби у календарному обчисленні 20 років і більше, а
при вислузі військової служби у календарному обчисленні 25 років
і більше - незалежно від підстав звільнення і на членів їх сімей.
13. Громадяни, звільнені з військової служби внаслідок
захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової
служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження
і лікування до військовомедичних закладів охорони здоров'я у
порядку, встановленому Міністерством оборони України, Службою
безпеки України, а також центральними органами виконавчої влади
та іншими державними органами, що мають у своєму підпорядкуванні
утворені відповідно до законів України військові формування.
14. Військовослужбовці строкової служби та курсанти вищих
військових навчальних закладів, а також вищих навчальних
закладів, які мають військові навчальні підрозділи,
забезпечуються безоплатним санаторно-курортним лікуванням
відповідно до висновків військово-лікарської комісії. Таким
військовослужбовцям при відбутті у відпустку через хворобу
виплата як допомога на лікування здійснюється у розмірі 10
посадових окладів.
15. Пенсіонери з числа військовослужбовців, які визнані
інвалідами І та ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з
проходженням військової служби, забезпечуються безоплатними
путівками на санаторно-курортне лікування незалежно від виду
пенсії, яку вони отримують. Інваліди ІІІ групи, звільнені з
військової служби внаслідок зазначених причин, які отримують
пенсії по інвалідності, також можуть забезпечуватися безоплатними
путівками на санаторно-курортне лікування за наявності
відповідних медичних показань.
16. Фінансування витрат, пов'язаних з наданням медичної
допомоги, забезпеченням санаторно-курортним лікуванням на
пільгових умовах, оплатою вартості путівок і виплатою допомог
військовослужбовцям та іншим громадянам, зазначеним у частинах
третій - п'ятнадцятій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів
державного бюджету.
17. Військовослужбовцям, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, медична допомога надається відповідно
до законодавства.
18. Військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами,
передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок,
охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків
з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у
разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування
у лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках
відсутності материнського піклування про дітей).
Стаття 20. Право військовослужбовців та членів їх сімей на
освіту
1. Військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі
на отримання післядипломної освіти) у військових навчальних
закладах, відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації військовослужбовців. Військовослужбовцям,
крім військовослужбовців строкової служби, дозволяється навчатися
в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби для
поглиблення професійних знань та загальноосвітньої підготовки.
2. Особи, які були призвані на строкову військову службу в
період навчання у вищих навчальних закладах І - ІV рівнів
акредитації, при звільненні з військової служби зараховуються для
продовження навчання до того навчального закладу, де вони
навчалися до призову на військову службу, незалежно від форми
навчання.
3. Громадяни, які звільнені з військової служби і закінчили
військові навчальні заклади та прийняті на роботу до навчальних
закладів як викладачі, прирівнюються за освітою і оплатою праці
до громадян, які закінчили педагогічні навчальні заклади.
4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за
контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, вислуга
військової служби у календарному обчисленні яких становить 5
років і більше (не враховуючи час навчання у військових
навчальних закладах, а також у вищих навчальних закладах, які
мають військові навчальні підрозділи), у рік звільнення з
військової служби за віком, після закінчення строку контракту або
за станом здоров'я мають право пройти професійну перепідготовку
за однією з цивільних спеціальностей без стягнення з них плати за
навчання та із збереженням усіх видів грошового та матеріального
забезпечення в порядку і на умовах, визначених Кабінетом
Міністрів України, тривалістю до трьох місяців, а при звільненні
з військової служби у зв'язку із скороченням штатів - до шести
місяців. У разі звільнення таких військовослужбовців з військової
служби під час навчання вони мають право на закінчення навчання
безоплатно.
5. Витрати, пов'язані з проведенням професійної
перепідготовки таких військовослужбовців за однією з цивільних
спеціальностей, відшкодовуються за рахунок коштів, що виділяються
на перепідготовку кадрів, у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
6. Громадяни, які проходили військову службу за контрактом
або перебували на кадровій військовій службі та звільнені з
військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із
скороченням штатів, мають право на:
1) безоплатне першочергове підвищення професійної (наукової)
підготовки, проходження перепідготовки та підвищення кваліфікації
у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
2) безоплатне першочергове проходження підготовки,
перепідготовки і підвищення кваліфікації за направленням і за
рахунок коштів державної служби зайнятості населення, а ті з них,
хто має право на пенсію, - на отримання професійної освіти за
направленням і за рахунок коштів організацій, до яких вони
прийняті на роботу, з виплатою середньомісячного заробітку на час
навчання;
3) позаконкурсний вступ до державних професійно-технічних
навчальних закладів (без вступних іспитів) та на курси навчання
відповідних професій.
7. При зміні місця проходження військової служби
військовослужбовцями, які проходять військову службу за
контрактом, або тими, хто перебуває на кадровій військовій
службі, а також при звільненні з військової служби за віком,
станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів члени їх
сімей, які навчаються (виховуються) у державних навчальних
закладах, мають право переводитися (прийматися) до державних
навчальних закладів, найближчих до нового місця проходження
військової служби або місця проживання.
8. Дітям військовослужбовців за місцем проживання їхніх
сімей у першочерговому порядку надаються місця у загальноосвітніх
та дошкільних навчальних закладах і дитячих оздоровчих таборах
незалежно від форм власності. Різниця між вартістю утримання
дітей військовослужбовців у дошкільних навчальних закладах і
платою відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових
актів стягується з батьків і відшкодовується військовослужбовцям
за рахунок коштів Міністерства оборони України, Служби безпеки
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
9. Діти військовослужбовців, які проходять військову службу
за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і
мають вислугу у календарному обчисленні 20 років і більше, діти
громадян, звільнених з військової служби за віком, за станом
здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, вислуга років у
календарному обчисленні яких становить 20 років і більше, діти
військовослужбовців, які загинули при виконанні ними обов'язків
військової служби, померли чи пропали безвісти або стали
інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням
військової служби, користуються переважним правом зарахування до
військових ліцеїв, ліцеїв з посиленою військово-фізичною
підготовкою, вищих військових навчальних закладів та вищих
навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, за
умов успішного складання іспитів та відповідності іншим вимогам,
правилам прийому до цих навчальних закладів.
Глава ІІІ. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Стаття 21. Службовий час і час відпочинку
військовослужбовців
1. Загальна тривалість службового часу військовослужбовців
не може перевищувати 40 годин на тиждень, за винятком випадків,
передбачених частиною п'ятою цієї статті.
2. Розподіл службового часу військовослужбовців протягом
доби і протягом тижня у військових частинах здійснюється таким
чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову
готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити
умови для підтримання порядку, військової дисципліни та виховання
військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного
побутового обслуговування, відпочинку й харчування.
3. Розподіл службового часу військовослужбовців визначається
розпорядком дня, який затверджує відповідний командир (начальник)
у порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, з суворим
додержанням встановленої загальної тривалості щотижневого
службового часу.
4. Для офіцерів, прапорщиків, а також військовослужбовців,
які проходять військову службу за контрактом, встановлюється
п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для
військовослужбовців строкової служби і курсантів (слухачів) вищих
військових навчальних закладів та курсантів вищих навчальних
закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних
центрів (частин) - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним
днем.
5. Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та
бойове чергування, несення служби у добовому наряді та інші
заходи, пов'язані із забезпеченням боєготовності військових
частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості
службового часу.
6. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для
всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до
виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також
вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення
культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Офіцерам,
прапорщикам, військовослужбовцям-жінкам, які виконували службові
обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час
для відпочинку надається командиром (начальником), як правило,
протягом наступного тижня.
Стаття 22. Право військовослужбовців на відпустки
1. Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі,
мають право на відпустки згідно з законодавством.
2. Право на відпустки забезпечується:
1) гарантованим наданням відпустки визначеної законом
тривалості із збереженням на її період місця служби (посади),
матеріального та грошового забезпечення (допомоги) у випадках,
передбачених законодавством;
2) забороною замінювати відпустки грошовою компенсацією,
крім випадків, передбачених Законом України "Про відпустки".
Стаття 23. Порядок надання військовослужбовцям відпусток
1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової
служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням
матеріального, грошового забезпечення та наданням грошової
допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового
забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для
військовослужбовців, які мають вислугу до 10 календарних років,
становить 30 діб, від 10 до 15 років, - 35 діб, від 15 до 20
років, - 40 діб, 20 і більше календарних років, - 45 діб без
урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення
відпустки і назад у межах країн СНД.
2. Військовослужбовцям, які проходять військову службу у
місцевостях з несприятливими кліматичними та екологічними
умовами, у тому числі гірських місцевостях, а також на військових
посадах, виконання обов'язків військової служби на яких пов'язано
з підвищеним ризиком для життя та здоров'я, тривалість щорічної
основної відпустки збільшується до 15 діб. При цьому загальна
тривалість щорічної основної відпустки з урахуванням додаткових
діб відпочинку не може перевищувати 60 діб, не враховуючи часу,
який необхідний для проїзду до місця використання відпустки та
назад. Порядок надання таких відпусток визначається Кабінетом
Міністрів України.
3. На прохання військовослужбовців, крім військовослужбовців
строкової служби та курсантів (слухачів) вищих військових
навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають
військові навчальні підрозділи, щорічна основна відпустка може
бути надана їм частинами. Якщо щорічна основна відпустка надана
військовослужбовцям частинами, то час, необхідний для проїзду до
місця використання відпустки і назад, надається тільки один раз.
4. Військовослужбовцям надаються у порядку, встановленому
Законом України "Про відпустки", додаткові відпустки із
збереженням матеріального, грошового та іншого забезпечення у
зв'язку з навчанням, творчі відпустки, а також за рішенням
командира (начальника) відпустки за сімейними обставинами та з
інших причин. Військовослужбовцям-жінкам соціальні відпустки
надаються згідно з Законом України "Про відпустки".
Відпустка за сімейними обставинами тривалістю до 15 діб
надається військовослужбовцям у таких випадках:
тяжкого стану здоров'я або загибелі (смерті) близького
родича військовослужбовця (дружини (чоловіка), батька (матері),
батька (матері) подружжя, сина (дочки), рідного брата (рідної
сестри) або особи, на вихованні якої перебував
військовослужбовець;
пожежі або іншого стихійного лиха, яке спіткало сім'ю або
близького родича військовослужбовця;
в інших виняткових випадках, коли присутність
військовослужбовця в сім'ї необхідна, - за рішенням командира
(начальника) військової частини.
Тривалість відпустки за сімейними обставинами, яка надається
військовослужбовцям відповідно до цієї частини, збільшується на
кількість діб, які необхідні для проїзду військовослужбовця
залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом до
місця використання відпустки та назад.
5. Військовослужбовцям строкової служби за весь період
військової служби надається відпустка тривалістю 20 діб,
сержантам і старшинам - 25 діб без урахування часу, необхідного
для проїзду до місця проведення відпустки і назад.
6. Військовослужбовцям-інвалідам, учасникам бойових дій,
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, надається
право на використання щорічної основної відпустки в зручний для
них час, а також на отримання ними додаткової оплачуваної
відпустки тривалістю 14 календарних днів щороку.
7. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій
службі у календарному обчисленні 20 років і більше, в один рік з
трьох років до досягнення ними граничного віку перебування на
військовій службі або в рік звільнення з військової служби за
станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів за їх бажанням
надається крім щорічної основної відпустки додаткова відпустка за
сімейними обставинами тривалістю 30 діб. Ця відпустка надається
також військовослужбовцям, які проходять військову службу після
досягнення ними граничного віку перебування на військовій службі
і які не використали таку відпустку раніше. Зазначена відпустка
надається тільки один раз протягом усього часу проходження
військової служби.
8. Дружині (чоловіку) військовослужбовця щорічна основна
відпустка за їх бажанням надається одночасно з щорічною основною
відпусткою військовослужбовця. При цьому тривалість відпустки
дружини (чоловіка) військовослужбовця може бути за їх бажанням
однакової тривалості з відпусткою військовослужбовця. Частина
відпустки дружини (чоловіка) військовослужбовця, що перевищує
тривалість щорічної основної відпустки, за основним місцем їх
роботи надається без збереження заробітної плати.
Стаття 24. Державне обов'язкове особисте страхування
військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на
навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, та відшкодування
шкоди у разі їх загибелі (смерті) або каліцтва
1. Військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на
навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, підлягають
державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок:
1) загибелі (смерті) в період проходження військової служби
(зборів) або смерті протягом одного року з дня звільнення з
військової служби (зборів) внаслідок захворювання, пов'язаного з
проходженням військової служби (зборів), - у розмірі
десятирічного грошового забезпечення;
2) втрати працездатності в період проходження військової
служби (зборів) чи протягом одного року з дня звільнення з
військової служби (зборів) внаслідок захворювання, пов'язаного з
проходженням військової служби (зборів), - у розмірі, що
визначається залежно від ступеня втрати працездатності у
відсотках до загальної суми страхування на випадок загибелі або
смерті, встановленої пунктом 1 цієї частини.
2. Умови страхування та порядок виплати страхових сум
військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на
навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, та членам їх сімей
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
3. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця чи
військовозобов'язаного, призваного на навчальні (або перевірні)
та спеціальні збори, яка настала при виконанні ним обов'язків
військової служби, або смерті, яка настала протягом одного року з
дня звільнення з військової служби (зборів) внаслідок
захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової
служби, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі
десятирічного грошового забезпечення.
4. У разі встановлення в період проходження військової
служби (зборів) інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків
військової служби, а також встановлення її до закінчення одного
року після звільнення з військової служби (зборів) внаслідок
захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової
служби, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі:
1) інваліду І групи - п'ятирічного грошового забезпечення;
2) інваліду ІІ групи - чотирирічного грошового забезпечення;
3) інваліду ІІІ групи - трирічного грошового забезпечення.
5. У разі визнання військовослужбовця чи
військовозобов'язаного, призваного на навчальні (або перевірні)
та спеціальні збори, непридатним до військової служби йому
виплачується одноразова грошова допомога у розмірі дворічного
грошового забезпечення.
6. Якщо в період проходження військової служби (зборів) або
до закінчення одного року після звільнення з військової служби
(зборів) військовослужбовцю (військовозобов'язаному) буде
встановлена або підвищена група інвалідності внаслідок причин,
зазначених у частинах четвертій та п'ятій цієї статті, або в разі
їх смерті від причин, зазначених у частині третій цієї статті,
розмір одноразової грошової допомоги збільшується на суму, яка
становить різницю між сумою грошової допомоги, що належить до
виплати у зв'язку з настанням цих обставин, і грошовою допомогою,
що вже була виплачена.
7. Виплати у разі смерті військовослужбовця
(військовозобов'язаного), передбачені частинами третьою та шостою
цієї статті, провадяться рівними частками дружині (чоловіку), які
на день загибелі (смерті) були в зареєстрованому шлюбі, його
батькам (усиновлювачам - за умови відсутності батьків), вітчиму
чи мачусі - за умови, що вони виховували чи утримували його не
менше п'яти років, та дітям - за умов, які встановлені для
призначення їм пенсії в разі втрати годувальника.
8. Військовослужбовцям, які проходять (проходили) строкову
військову службу, розмір страхових сум і одноразових грошових
допомог, передбачених цією статтею, визначається із максимальних
посадового окладу та окладу за військовим званням, встановлених
для військовослужбовців, які проходять військову службу за
контрактом.
9. При розрахунку розміру страхових сум враховуються оклади
місячного грошового забезпечення, встановлені законодавством на
день виплати цих сум. При цьому розмір виплачуваних страхових сум
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця або
військовозобов'язаного, призваного на навчальні (або перевірні)
та спеціальні збори, не повинен бути меншим від 100-кратного
розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на час
виплати цих сум.
10. Виплати, передбачені частинами третьою - шостою цієї
статті, провадяться міністерствами, іншими центральними органами
виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені
відповідно до законів України військові формування, за рахунок
коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.
Глава ІV. ЖИТЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ЧЛЕНІВ
ЇХ СІМЕЙ
Стаття 25. Джерела забезпечення військовослужбовців та
членів їх сімей жилими приміщеннями
1. Держава гарантує безкоштовне забезпечення
військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями з
державного житлового фонду.
2. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей
жилими приміщеннями здійснюється також за рахунок:
1) власного житлового будівництва за кошти Збройних Сил
України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до
законів України військових формувань;
2) пайової участі в житловому будівництві з органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами та
організаціями;
3) кооперативного та індивідуального житлового будівництва;
4) придбання житла;
5) будівництва житла за кошти інвесторів;
6) коштів, одержаних від благодійних фондів.
3. Джерелами фінансування житлового будівництва для Збройних
Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно
до законів України військових формувань є:
централізовані державні капітальні вкладення;
1,5 відсотка сплаченого до бюджету податку на прибуток, який
зараховується органами державного казначейства на спеціальний
рахунок бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського
та Севастопольського міських бюджетів, для фінансування житлового
будівництва та придбання житла за ціною, що не може бути вищою
від середньої розрахункової вартості одного квадратного метра
загальної площі житла у відповідному регіоні, яка визначається у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, для
військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та
воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членам сімей
військовослужбовців, які загинули під час виконання ними
службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених
у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років
та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на
квартирному обліку за місцем проживання;
кошти або матеріальні активи, спрямовані платниками податків
на будівництво житла;
кошти, що надходять від продажу військового майна та
ліквідації стратегічного ядерного озброєння;
кошти підприємств та організацій;
кошти інвесторів;
кошти інноваційного фонду;
кошти страхових резервів;
кошти від продажу металобрухту;
кошти інших не заборонених законом джерел.
4. Збройні Сили України, Служба безпеки України, інші
утворені відповідно до законів України військові формування
здійснюють розподіл централізованих державних капітальних
вкладень на житлове будівництво пропорційно числу осіб, які
перебувають у черзі на отримання житла, з урахуванням часу їх
прийняття на квартирний облік.
5. Обсяг житла, що підлягає заселенню у поточному році,
доводиться наказом відповідного командира (начальника) до
особового складу не пізніше 1 квітня щорічно. В ньому
визначається кількість жилої площі для надання
військовослужбовцям поза чергою, в першу чергу і у порядку
загальної черги.
6. У населених пунктах, де Збройними Силами України, Службою
безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів
України військовими формуваннями не ведеться власне житлове
будівництво, військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються
жилими приміщеннями органами місцевого самоврядування відповідно
до житлового законодавства України.
7. Видатки на фінансування державних програм підтримки
будівництва (реконструкції) та придбання житла для
військовослужбовців щорічно визначаються в законі про Державний
бюджет України окремим рядком.
Стаття 26. Забезпечення військовослужбовців та членів їх
сімей жилими приміщеннями
1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової
служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними,
надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам Житлового
кодексу Української РСР.
2. До одержання постійного жилого приміщення з державного
житлового фонду військовослужбовцям та членам їх сімей для
тимчасового проживання надаються службові жилі приміщення або
вільні місця у гуртожитку. З цією метою військова частина
зобов'язана тимчасово орендувати жилі приміщення для
військовослужбовців та членів їх сімей.
У разі відсутності службового жилого приміщення, гуртожитку
або вільних місць у гуртожитку військовослужбовцям за місцем
проходження військової служби виплачується грошова компенсація за
тимчасовий піднайом (найом) жилого приміщення у розмірі не менше
встановленої законом мінімальної заробітної плати.
3. Прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, які проходять
військову службу за контрактом, а також тим, хто перебуває на
кадровій військовій службі, крім військовослужбовців строкової
служби, якщо вони не забезпечені жилою площею за місцем служби,
на перші п'ять років надається жила площа у гуртожитку. Протягом
цього часу за ними зберігається право на жилу площу, яку вони
займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути
виключені зі списків громадян, взятих на квартирний облік.
Офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці, які проходять
військову службу за контрактом, а також ті, хто перебуває на
кадровій військовій службі, за умови продовження військової
служби від 5 до 15 років, забезпечуються службовими жилими
приміщеннями, а за наявності вислуги військової служби понад 15
років - жилими приміщеннями з державного житлового фонду.
4. Курсантам (слухачам) вищих військових навчальних
закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові
навчальні підрозділи, які мають сім'ю, надається жила площа в
сімейних гуртожитках. За відсутності таких гуртожитків їм
виплачується за місцем навчання грошова компенсація за тимчасовий
піднайом (найом) жилого приміщення у розмірі не менше
встановленої законом мінімальної заробітної плати.
5. Військовослужбовці, звільнені з військової служби у
зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з
проходженням військової служби, у першу чергу забезпечуються
жилими приміщеннями з державного житлового фонду за місцем
проживання. Вони мають право на отримання в установах банків
безвідсоткового кредиту на будівництво жилого будинку в порядку
та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
6. За військовослужбовцями, крім військовослужбовців
строкової служби, при направленні їх для проходження військової
служби за межі України або при переведенні на військову службу в
місцевість, що зазнала інтенсивного радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи, жила площа, яку вони та
члени їх сімей займають, бронюється на весь час перебування їх за
межами України чи в зазначеній місцевості.
7. Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової
служби, які прослужили не менше 17 років і не забезпечені жилою
площею, приймаються у першочерговому порядку до
житлово-будівельних (житлових) кооперативів або їм надаються
земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва в
населених пунктах, обраних ними для проживання у встановленому
порядку.
8. Органи місцевого самоврядування зобов'язані виділяти
земельні ділянки і надавати допомогу в будівництві житла та
придбанні будівельних матеріалів військовослужбовцям (крім
військовослужбовців строкової служби), батькам
військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали
безвісти, а також військовослужбовцям, які стали інвалідами під
час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання
побудувати приватні жилі будинки.
9. Військовослужбовцям, які не мають жилого приміщення для
постійного проживання, надається пільговий кредит на
індивідуальне або кооперативне житлове будівництво або придбання
приватного жилого будинку на строк до 20 років з погашенням його
за рахунок коштів Міністерства оборони України, Служби безпеки
України, центральних органів виконавчої влади та інших державних
органів, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до
законів України військові формування: для тих, хто прослужив
більше 15 років, - 50 відсотків, більше 20 років, - 75 відсотків,
більше 25 років, - 100 відсотків наданої установами банків
позики.
10. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці, які
проходять військову службу за контрактом, а також ті, хто
перебуває на кадровій військовій службі, які мають вислугу не
менше 20 років, при звільненні з військової служби за віком, за
станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, а також
військовослужбовці, які стали інвалідами І чи ІІ групи, та члени
їх сімей, члени сімей військовослужбовців, які загинули чи
померли або пропали безвісти під час проходження служби, мають
право на безоплатне одержання в приватну власність жилого
приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового
фонду.
11. Військовослужбовці строкової служби розміщуються в
казармах (на кораблях) згідно з статутами Збройних Сил України.
За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову
на військову службу. Вони не можуть бути виключені зі списків
громадян, прийнятих на квартирний облік.
12. Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової
служби, направлені на навчання до вищих військових навчальних
закладів з виключенням зі списків особового складу військових
частин, забезпечуються на час навчання жилою площею у сімейних
гуртожитках. За ними на весь період навчання зберігаються житло
та черга на його отримання за місцем їх попередньої служби.
13. Військовослужбовці, відряджені для роботи в органах
державної влади та органах місцевого самоврядування або у
сформованих ними органах, на підприємствах, в установах,
організаціях і у вищих навчальних закладах, які виконують роботи
в інтересах оборони держави та її безпеки, забезпечуються жилими
приміщеннями тими органами, в яких вони працюють.
14. Положення про порядок забезпечення жилими приміщеннями
військовослужбовців Збройних Сил України, Служби безпеки України,
інших утворених відповідно до законів України військових
формувань та членів їх сімей затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 27. Забезпечення житлом військовослужбовців,
звільнених з військової служби в запас чи у відставку
1. Військовослужбовці, які перебувають на квартирному
обліку, при звільненні з військової служби в запас чи у відставку
за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням
штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі
неможливості використання на службі залишаються на квартирному
обліку у військовій частині до одержання житла із державного
житлового фонду, а у разі її розформування - у військових
комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та
користуються правом першочергового одержання житла не пізніш як
протягом одного року з дня звільнення зі служби.
2. Якщо військовослужбовці, зазначені у частині першій цієї
статті, після звільнення з військової служби обирають для
проживання інший населений пункт, відповідний командир
(начальник) військової частини на прохання військовослужбовця за
3 роки до звільнення його в запас або у відставку подає до
військового комісаріату і квартирно-експлуатаційної частини
району необхідні документи для зарахування військовослужбовця на
квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На
підставі повідомлення військової частини квартирно-експлуатаційна
частина району приймає рішення про зарахування такого
військовослужбовця на квартирний облік на отримання житла у
військовому комісаріаті, яке він повинен отримати протягом одного
року з дня звільнення з військової служби. Військовослужбовець
знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби. Після
звільнення з військової служби він також може скористатися правом
отримати житло від органів місцевого самоврядування відповідно до
законодавства, які зобов'язані забезпечити його житлом протягом
одного року з дня звільнення.
3. У разі смерті військовослужбовця, звільненого з
військової служби в запас чи у відставку, який відповідно до
законодавства мав право на першочергове (позачергове) одержання
житла, його сім'я зберігає право на одержання житла у тому самому
порядку.
4. Видатки на фінансування державних програм підтримки
будівництва (реконструкції) та придбання житла для громадян,
звільнених з військової служби, щорічно визначаються в законі про
Державний бюджет України окремим рядком.
Стаття 28. Пільгове забезпечення військовослужбовців та
членів їх сімей жилими приміщеннями
Пільгове забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей
жилими приміщеннями здійснюється відповідно до вимог Житлового
кодексу Української РСР та інших нормативноправових актів.
Стаття 29. Обмін та бронювання військовослужбовцями жилих
приміщень
1. Обмін та бронювання військовослужбовцями жилих приміщень
провадяться у порядку, передбаченому законодавством.
2. У разі обміну неприватизованого жилого приміщення у
будинках Збройних Сил України та інших військових формувань згоду
на обмін надає також начальник гарнізону за поданням начальника
квартирно-експлуатаційної частини району.
3. Жила площа, заброньована за військовослужбовцями,
обліковується у квартирно-експлуатаційній частині району і
військових частинах у спеціальній книзі обліку заброньованої
жилої площі.
Глава V. МАТЕРІАЛЬНЕ, ГРОШОВЕ, ПРОДОВОЛЬЧЕ, РЕЧОВЕ,
ТОРГОВО-ПОБУТОВЕ ТА ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Стаття 30. Матеріальне, грошове забезпечення
військовослужбовців
1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє
матеріальне, грошове та інше забезпечення у розмірах, що
стимулюють заінтересованість громадян України у військовій
службі, а також закріплення кваліфікованих військових кадрів.
2. Військовослужбовці одержують за рахунок держави
гарантоване грошове забезпечення, а також речове майно і
продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову
компенсацію замість них.
3. Грошове забезпечення визначається залежно від тривалості,
інтенсивності та умов військової служби, посади, військового
звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання
військовослужбовця.
4. Форми та розміри грошового забезпечення
військовослужбовців встановлюються Президентом України та
Кабінетом Міністрів України, виплачуються на умовах єдності
основних норм для всіх військових формувань і повинні
забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування
Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань якісним
складом військовослужбовців, враховувати характер, умови служби,
стимулювати досягнення високих результатів у службовій
діяльності. При цьому посадові оклади солдатів і матросів першого
тарифного розряду, які проходять військову службу за контрактом,
не можуть бути нижчими від розміру встановленої законом
мінімальної заробітної плати, а оклади за військові звання
військовослужбовців, які проходять військову службу за
контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій
службі, - менше половини розмірів посадових окладів за
військовими посадами.
Розміри окладів грошового забезпечення військовослужбовців
підвищуються пропорційно збільшенню розміру мінімальної
заробітної плати протягом одного року з того дня, з якого законом
встановлена в Україні мінімальна заробітна плата.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців
визначається Міністром оборони України, Головою Служби безпеки
України, керівниками центральних органів виконавчої влади та
інших державних органів, що мають у своєму підпорядкуванні
утворені відповідно до законів України військові формування.
5. Військовослужбовцям, які тимчасово проходять військову
службу за межами України, грошове та інше забезпечення
виплачується в іноземній валюті за нормами та в порядку,
визначеними Кабінетом Міністрів України.
6. За військовослужбовцями, захопленими у полон або
заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або
безвісно відсутніми, зберігаються матеріальне, грошове та інші
види забезпечення. Сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон
або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або
безвісно відсутніх, щомісячно сплачується грошове забезпечення, у
тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у
розмірах, що встановлені військовослужбовцю на день захоплення
його у полон або заручником, інтернування в нейтральних державах
або безвісної відсутності.
Грошове забезпечення підлягає виплаті таким членам сімей
військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а у разі її (його) відсутності -
повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним
представникам (опікунам, піклувальникам) або усиновлювачам
неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх
віку), а також особам, які перебувають на утриманні
військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними
частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не
мають дітей. При цьому виплата грошового забезпечення цим членам
сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення
військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування
військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у
встановленому законом порядку безвісно відсутніми або померлими.
У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не
більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків
особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення військовослужбовців
Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань грошове
забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон
або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або
безвісно відсутніх сплачується з урахуванням такої індексації.
7. За офіцерами, відрядженими для роботи в органах державної
влади та органах місцевого самоврядування або у сформованих ними
органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих
навчальних закладах, які виконують роботи в інтересах оборони
держави та її безпеки, зберігаються всі види матеріального і
грошового забезпечення, пільги, гарантії і компенсації за рахунок
коштів Міністерства оборони України, Служби безпеки України та
інших утворених відповідно до законів України військових
формувань.
8. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової
служби, які проходять військову службу за контрактом, а також
тим, хто перебуває на кадровій військовій службі, щомісячно
сплачується процентна надбавка за вислугу років у такому
співвідношенні від суми посадового окладу та окладу за військове
звання:
від 1 до 2 років - 5 відсотків;
від 2 до 5 років - 10 відсотків;
від 5 до 10 років - 20 відсотків;
від 10 до 15 років - 25 відсотків;
від 15 до 20 років - 30 відсотків;
від 20 до 25 років - 35 відсотків;
від 25 і більше років - 40 відсотків.
9. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової
служби, та курсантам (слухачам) вищих військових навчальних
закладів та вищих навчальних закладів, які мають військові
навчальні підрозділи, які сумлінно виконують обов'язки військової
служби, за підсумками календарного (навчального) року за рішенням
командира (начальника) військової частини виплачується одноразова
грошова винагорода (за підтримання високої бойової готовності
військ, зразкове виконання службових обов'язків і бездоганну
дисципліну) у розмірі трьох окладів грошового забезпечення.
10. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової
служби) виплачується премія за зразкове виконання військового
обов'язку у межах фонду преміювання, створеного в розмірі
чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження
індивідуальних премій максимальними розмірами.
Річний ліміт грошових коштів, передбачених на преміювання
різних категорій військовослужбовців, визначається Міністром
оборони України, Головою Служби безпеки України, керівниками
центральних органів виконавчої влади та інших державних органів,
що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів
України військові формування, у межах сум, затверджуваних щорічно
законом про Державний бюджет України на утримання Збройних Сил
України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до
законів України військових формувань.
Виплата премії у розмірі однієї четвертої частини
встановлених річних норм здійснюється щоквартально одночасно з
виплатою грошового забезпечення за місяць, який настає за
кварталом, що минув. За рішенням Міністра оборони України, Голови
Служби безпеки України, керівника центрального органу влади та
іншого державного органу, що мають у своєму підпорядкуванні
утворені відповідно до законів України військові формування,
премія може виплачуватися щомісячно з розрахунку однієї
дванадцятої частини встановлених річних норм.
При обрахуванні премії до уваги береться місячне грошове
забезпечення, яке отримує військовослужбовець на перше число
місяця виплати, який настає за кварталом (місяцем), що минув, а
за четвертий квартал (грудень) - на 1 грудня календарного року.
Виплата премії за четвертий квартал (грудень) здійснюється у
грудні календарного року.
Командири (начальники) військових частин мають право
зменшувати розмір премії військовослужбовцям, які перебувають у
їх підпорядкуванні, або позбавляти їх премії повністю за недоліки
і упущення в службовій діяльності та порушення військової
дисципліни. При цьому видається наказ відповідного командира
(начальника) з посиланням на конкретні причини зменшення
(позбавлення) премії.
Військовослужбовцям, які проходять військову службу у
військових частинах, в яких відповідно до законодавства
встановлена система преміювання за виконання та перевиконання
виробничих завдань та інших показників, а також
військовослужбовцям, які направлені за межі України для надання
військової допомоги і виконання інших обов'язків військової
служби, одноразова грошова винагорода (за підтримання високої
бойової готовності військ, зразкове виконання службових
обов'язків і бездоганну дисципліну) та премії за зразкове
виконання військового обов'язку не виплачуються.
Виплата премії також не здійснюється тим
військовослужбовцям, які звільняються з військової служби у
зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту
військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що
набрав законної сили, у зв'язку з позбавленням військового
звання, а також у зв'язку з відрахуванням з військово-навчального
закладу за недисциплінованість або за систематичне невиконання
навчальних програм.
У разі загибелі (смерті) військовослужбовця премія, яка
нарахована йому у відповідному кварталі (місяці), сплачується
дружині (чоловіку), а у разі її (його) відсутності - повнолітнім
дітям, які проживають разом з ним (нею), або законним
представникам (опікунам, піклувальникам), або усиновлювачам
неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх
віку), а також особам, які перебувають на утриманні
військовослужбовців, рівними частками, якщо військовослужбовці не
перебувають у шлюбі і не мають дітей.
11. Військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих
військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які
мають військові навчальні підрозділи, до укладення з ними
контракту при відбутті в щорічну основну відпустку, а також у
відпустку через хворобу (на підставі висновку
військово-лікарської комісії) здійснюється виплата у розмірі
посадового окладу.
12. При переїзді військовослужбовців, які проходять
військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на
кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в
інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову
посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін
навчання в якому становить більше одного року, або у зв'язку з
передислокацією військової частини їм виплачуються:
1) підйомна допомога у розмірі трьох окладів місячного
грошового забезпечення на військовослужбовця, двох окладів
місячного грошового забезпечення на дружину (чоловіка) і одного
окладу місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї
військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце
військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для
працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день
перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї
військовослужбовця, який переїжджає з ним.
13. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової
служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, а також
вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні
підрозділи) виплачується щомісячна надбавка до посадового окладу
у розмірі 40 відсотків за службу у Збройних Силах України, Службі
безпеки України, інших утворених відповідно до законів України
військових формуваннях.
14. Військовослужбовцям, які проходять військову службу за
контрактом, а також тим, хто перебуває на кадровій військовій
службі, і які тимчасово крім обов'язків військової служби за
своїми штатними посадами виконують обов'язки військової служби за
військовими посадами, що не укомплектовані особовим складом,
встановлюється щомісячна доплата до грошового забезпечення у
розмірі 50 відсотків посадового окладу по додатково виконуваній
військовій посаді у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
15. Військовослужбовцям, які мають право на пенсію за
вислугу років, сплачується щомісячна надбавка у розмірі 25
відсотків пенсії, що може бути їм призначена. Розмір цієї
надбавки збільшується на 3 відсотки за кожний рік понад
встановлений мінімальний термін вислуги років, який дає право на
отримання пенсії, але не більше, ніж 50 відсотків розміру пенсії,
що може бути призначена військовослужбовцям.
16. Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової
служби, мають право на отримання за рахунок коштів Міністерства
оборони України, Служби безпеки України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань виплати на
придбання майна першої необхідності у вигляді безвідсоткового
кредиту у розмірі до десяти окладів місячного грошового
забезпечення на термін до трьох років в одному з таких випадків:
1) протягом трьох місяців з дня призначення на військову
посаду після закінчення вищого військового навчального закладу
або вищого навчального закладу, який має військові навчальні
підрозділи, і отримання у зв'язку з цим офіцерського військового
звання;
2) протягом трьох місяців з дня зарахування до списків
особового складу військової частини (військового навчального
закладу, установи тощо) для осіб, які вперше вступають на
військову службу за контрактом на термін 5 років і більше;
3) протягом трьох місяців з дня укладення першого шлюбу.
17. При виникненні у військовослужбовця права на отримання
кредиту за кількома підставами, встановленими частиною
шістнадцятою цієї статті, кредит надається тільки за однією з них
і тільки один раз за весь період проходження військової служби.
18. Грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям
регулярно в робочі дні у строки, встановлені наказом Міністра
оборони України, Голови Служби безпеки України, керівниками
центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, що
мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів
України військові формування, але не рідше двох разів на місяць,
через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних
днів. У разі, коли день виплати грошового забезпечення збігається
з вихідним, святковим або неробочим днем, грошове забезпечення
виплачується напередодні.
19. Грошове забезпечення військовослужбовцям за весь час
щорічної основної відпустки та грошова допомога на оздоровлення
виплачуються не пізніше ніж за три дні до фактичного початку
відпустки.
20. При звільненні військовослужбовця з військової служби
виплата грошового забезпечення, а також грошової компенсації за
речове майно, продовольчий пайок здійснюється в день, з якого
військовослужбовець виключений наказом по військовій частині
(військовому навчальному закладу, установі тощо) зі списків
особового складу.
21. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової
служби, які проходять військову службу за контрактом або
перебувають на кадровій військовій службі, один раз на рік за їх
рапортом надається матеріальна допомога у розмірі не менше одного
окладу місячного грошового забезпечення.
22. При визначенні суми матеріальної допомоги до уваги
беруться оклади грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за
військове звання, процентна надбавка за вислугу років), які
отримує військовослужбовець на день надання матеріальної допомоги
(без урахування підвищень, які утворюють нові посадові оклади за
військовими посадами).
23. Матеріальна допомога не надається:
1) військовослужбовцям, які звільняються з військової служби
у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту
військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що
набрав законної сили, у зв'язку з позбавленням військового
звання, а також у зв'язку з відрахуванням з військово-навчального
закладу за недисциплінованість або за систематичне невиконання
навчальних програм. У разі, якщо таким військовослужбовцям
матеріальна допомога була надана раніше, то при їх звільненні з
військової служби сплачена їм сума утриманню не підлягає;
2) військовослужбовцям, звільненим з військової служби в
кінці календарного року з наданням при звільненні відпустки, яка
закінчується в наступному календарному році, за календарний рік,
в якому закінчується відпустка;
3) військовослужбовцям, які перебувають у відпустці по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за повні
календарні роки перебування у відпустці.
24. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця матеріальна
допомога (якщо вона не була надана безпосередньо
військовослужбовцю у рік його загибелі (смерті) сплачується
дружині (чоловіку), а у разі її (його) відсутності - повнолітнім
дітям, які проживають разом з ним (нею), або законним
представникам (опікунам, піклувальникам), або усиновлювачам
неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх
віку), а також особам, які перебувають на утриманні
військовослужбовців, рівними частками, якщо військовослужбовці не
перебувають у шлюбі і не мають дітей.
25. Порядок та підстави надання військовослужбовцям
матеріальної допомоги визначаються Міністром оборони України,
Головою Служби безпеки України, керівниками центральних органів
виконавчої влади та інших державних органів, що мають у своєму
підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові
формування.
Стаття 31. Продовольче, речове та торгово-побутове
забезпечення військовослужбовців
1. Продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється
за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів
України, за однією з таких форм:
1) організація харчування за місцем проходження військової
служби - для військовослужбовців строкової служби, курсантів
вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних
закладів, які мають військові навчальні підрозділи, та окремих
категорій військовослужбовців, які проходять військову службу за
контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, перелік
яких визначається Кабінетом Міністрів України;
2) видача продовольчого пайка;
3) виплата грошової компенсації замість продовольчого пайка
або харчування у розмірі його вартості - на прохання
військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом
або перебувають на кадровій військовій службі. Для
військовослужбовців строкової служби, курсантів вищих військових
навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають
військові навчальні підрозділи, грошова компенсація замість
продовольчого пайка виплачується за час перебування у відпустці.
Грошова компенсація за продовольчі пайки в разі порушення
термінів їх виплати провадиться відповідно до зростання індексу
споживчих цін і тарифів на товари та послуги у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України;
4) виплата продовольчо-дорожніх грошей військовослужбовцям,
які проходять військову службу за призовом, на час перебування їх
у дорозі, а також на час перебування в пунктах відряджень, якщо в
цих пунктах відсутнє організоване харчування військовослужбовців.
2. Військовослужбовці забезпечуються речовим майном залежно
від умов проходження військової служби за нормами та в терміни,
що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
3. Військовослужбовці, які проходять військову службу за
контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають
право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення
предметів речового майна грошової компенсації у розмірі вартості
зазначених предметів.
4. Порядок виплати грошової компенсації, зазначеної у
частині третій цієї статті, визначається Міністром оборони
України, Головою Служби безпеки України, керівниками центральних
органів виконавчої влади, інших державних органів, що мають у
своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України
військові формування.
5. Військовослужбовці забезпечуються банно-пральним
обслуговуванням за нормами, які встановлюються статутами Збройних
Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
6. Торгово-побутове обслуговування військовослужбовців та
членів їх сімей регулюється законами та іншими
нормативно-правовими актами.
Стаття 32. Пенсійне забезпечення і грошова допомога
1. Пенсійне забезпечення військовослужбовців після
звільнення їх з військової служби здійснюється відповідно до
Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".
2. При звільненні з військової служби за віком, станом
здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, після закінчення
строку контракту, а також у зв'язку із систематичним невиконанням
умов контракту командуванням військовослужбовцям виплачується
одноразова грошова допомога залежно від вислуги років військової
служби:
1) до 10 років - у розмірі чотиримісячного грошового
забезпечення;
2) від 10 до 15 років - у розмірі восьмимісячного грошового
забезпечення;
3) від 15 до 20 років - у розмірі дванадцятимісячного
грошового забезпечення;
4) від 20 до 25 років - у розмірі шістнадцятимісячного
грошового забезпечення;
5) 25 і більше років - у розмірі двадцятимісячного грошового
забезпечення.
3. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби за
службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним
невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з
обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова
грошова допомога не виплачується.
4. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби за
власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні
причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України,
виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного
грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Розмір та порядок виплати одноразової грошової допомоги
громадянам, звільненим з військової служби з інших підстав,
визначається Кабінетом Міністрів України.
5. Військовослужбовцям строкової служби, звільненим з
військової служби, виплачується за місцем проходження військової
служби одноразова грошова допомога у розмірі 8 посадових окладів,
а зазначеним особам з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися
без піклування батьків, - у розмірі 12 посадових окладів.
6. Військовослужбовцям, які проходили військову службу за
контрактом, а також тим, хто перебував на кадровій військовій
службі, мають вислугу військової служби від 15 до 20 років,
звільнені з військової служби за віком, станом здоров'я чи у
зв'язку із скороченням штатів, без права на пенсію, протягом
п'яти років виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі:
1) при вислузі років військової служби 15 років - 40
відсотків суми місячного грошового забезпечення;
2) за кожний рік понад 15 років - 3 відсотки суми місячного
грошового забезпечення.
Виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється виходячи з
суми місячного грошового забезпечення, яке військовослужбовець
отримував на день свого звільнення з військової служби.
Призначення та виплата щомісячної грошової допомоги
звільненим з військової служби військовослужбовцям здійснюються
Міністерством оборони України, Службою безпеки України, іншими
утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями
із застосуванням порядку призначення та виплати пенсій
військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ.
П'ятирічний термін для виплати щомісячної грошової допомоги
обчислюється з дня звільнення військовослужбовця з військової
служби, який має право на її отримання.
У разі несвоєчасного звернення військовослужбовця за
призначенням щомісячної грошової допомоги, який має право на її
отримання, виплата її за минулий час здійснюється, якщо звернення
на її призначення надійшло до закінчення трьох років з дня
виникнення права на отримання такої допомоги.
Громадянам, які під час отримання щомісячної грошової
допомоги знову повертаються на військову службу або приймаються
на службу до органів внутрішніх справ чи зараховуються на посади,
перебування на яких передбачає присвоєння спеціальних звань,
рангів державних службовців, класних чинів тощо, виплата цієї
допомоги припиняється з дня нового призову на військову службу,
прийняття на службу до органів внутрішніх справ чи зарахування на
посаду, перебування на якій передбачає присвоєння громадянину
спеціального звання, рангу державного службовця, класного чину
тощо.
У разі призову на навчальні (або перевірні) та спеціальні
збори громадян, які звільнені з військової служби і отримують
щомісячну грошову допомогу, виплата цієї допомоги призупиняється
на термін проходження ними зазначених зборів. При цьому час
проходження таких зборів зараховується до загального терміну
виплати щомісячної грошової допомоги.
Якщо протягом п'ятирічного терміну виплати щомісячної
грошової допомоги підвищуються (індексуються) оклади грошового
забезпечення військовослужбовців, виплата щомісячної грошової
допомоги громадянам, звільненим з військової служби, які мають
право на її отримання, здійснюється з урахуванням такого
підвищення (індексації).
7. За військовослужбовцями, які звільнені з військової
служби з підстав, передбачених частиною шостою цієї статті, і
мають вислугу років військової служби у календарному обчисленні
менше 15 років, протягом одного року після звільнення
зберігається виплата окладу за військове звання.
Виплата окладу за військове звання здійснюється виходячи з
військового звання, яке присвоєно військовослужбовцю на день
звільнення його з військової служби.
Річний термін для виплати окладу за військове звання
обчислюється з дня звільнення з військової служби
військовослужбовця, який має право на його отримання.
На військовослужбовців, зазначених в абзаці першому цієї
частини, які звільнені з військової служби, поширюється чинність
абзаців п'ятого - восьмого частини шостої цієї статті.
8. Порядок виплати зазначених вище грошових допомог та
окладу за військове звання встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
9. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової
служби, щорічно виплачуються грошова допомога на оздоровлення у
розмірі місячного грошового забезпечення та державна допомога
сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються
законодавством.
10. Військові формування, військовослужбовці яких загинули
чи померли в період проходження військової служби, надають їх
сім'ям і батькам допомогу в проведенні похорону і компенсують
матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження
пам'ятників у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
11. Батькам та неповнолітнім дітям, а також дітям-інвалідам
з дитинства (незалежно від їх віку) військовослужбовців, які
загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження
військової служби, державою виплачується одноразова грошова
компенсація в розмірі суми державного обов'язкового особистого
страхування військовослужбовців з урахуванням індексації грошових
доходів.
Глава VІ. ПІЛЬГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ СІМЕЙ.
СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ПРАВ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Стаття 33. Пільги військовослужбовцям та членам їх сімей
1. Військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд:
1) залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за
винятком таксі) транспортом у службові відрядження, при
переведенні на нове місце військової служби, до місць проведення
щорічної основної (канікулярної) відпустки (один раз на рік), в
тому числі в межах країн СНД, до місця проживання, обраного при
звільненні з військової служби.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за
контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, при
переведенні на нове місце військової служби і звільненні з
військової служби крім того мають право на безоплатне перевезення
до 20 тонн особистого майна в контейнерах з попереднього місця
проживання до нового залізничним транспортом, а там, де такого
виду транспорту немає, - іншими видами транспорту (за винятком
повітряного). У разі перевезення особистого майна в окремому
вагоні, багажем та дрібною відправкою їм відшкодовуються фактичні
витрати, але не більше вартості перевезення майна в контейнері
вагою 20 тонн;
2) всіма видами громадського транспорту міського,
приміського та місцевого сполучення (за винятком таксі) - тільки
військовослужбовці строкової служби;
3) на вантажних машинах та в пасажирських автобусах
військової частини, що виділяються для забезпечення організованих
перевезень військовослужбовців до місця військової служби та
назад.
2. Члени сімей військовослужбовців, які проходять військову
службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій
службі, мають право на безоплатний проїзд:
1) від місця проживання до місця військової служби
військовослужбовця у зв'язку з його переведенням на нове місце
військової служби;
2) один раз на рік - до місця проведення відпустки та назад;
3) при звільненні військовослужбовця з військової служби, а
також у разі загибелі (смерті) військовослужбовця - до обраного
місця проживання.
3. Члени сімей військовослужбовців при переїзді до обраного
місця проживання у зв'язку з загибеллю (смертю)
військовослужбовця мають право на безоплатне перевезення до 20
тонн особистого майна в контейнерах залізничним транспортом, а
там, де такого виду транспорту немає, - іншими видами транспорту
(за винятком повітряного). У разі перевезення особистого майна в
окремому вагоні, багажем та дрібною відправкою їм відшкодовуються
фактичні витрати, але не більше вартості перевезення майна в
контейнері вагою 20 тонн.
4. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця члени його
сім'ї мають право на безоплатний проїзд по території України до
місця поховання та назад. Один з членів сім'ї загиблого
(померлого) військовослужбовця, похованого на території України,
один раз на рік має право на безоплатний проїзд до місця
поховання та назад.
5. Особа, яка супроводжує військовослужбовця, що прямує до
лікувального закладу охорони здоров'я або санаторно-курортного
закладу у відпустку через хворобу, до обраного місця проживання
при звільненні з військової служби, або членів сімей
військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом
або перебувають на кадровій військовій службі, що прямують до
лікувальних закладів охорони здоров'я чи санаторно-курортних
закладів, якщо необхідність супроводження визнана висновком
військово-лікарської комісії, має право на безоплатний проїзд до
місця лікування (використання відпустки), обраного місця
проживання та назад на підставах, які встановлюються для
супроводжуваного.
6. У разі тяжкої хвороби військовослужбовця два члени його
сім'ї або два близьких родичі мають право на безоплатний проїзд
від місця свого проживання до місцезнаходження хворого та назад
(на підставах, встановлених для військовослужбовців) один раз за
час хвороби.
7. Військовослужбовці, звільнені з військової служби за
віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, які
мають вислугу військової служби у пільговому обчисленні 20 років
і більше, а при вислузі військової служби у пільговому обчисленні
25 років і більше - незалежно від підстав звільнення, мають право
на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та
автомобільним (за винятком таксі) транспортом на стаціонарне
лікування відповідно до висновку військово-лікарської комісії або
до санаторно-курортних закладів чи будинків відпочинку та назад
(один раз на рік). Таке саме право на проїзд мають члени їх
сімей, якщо вони направляються до санаторно-курортних закладів чи
будинків відпочинку.
8. Військовослужбовці при направленні у службове
відрядження, до нового місця військової служби, а також до місця
використання відпустки та назад мають право на придбання проїзних
документів для себе та членів своєї сім'ї на всі види транспорту
поза чергою. При цьому військовослужбовці, які направляються у
службове відрядження, користуються правом на бронювання та
отримання поза чергою місця у готелі на підставі посвідчення про
відрядження.
9. При виконанні службових обов'язків, пов'язаних з
відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям
оплачуються витрати по відрядженню у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
10. Військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають
разом з ними, військовослужбовцям, які стали інвалідами при
проходженні військової служби, їх батькам і членам сімей, батькам
та членам сімей військовослужбовців, які загинули, померли,
пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової
служби, надається 50- відсоткова знижка плати за користування
житлом (квартирної плати), плати за встановлення і користування
квартирним телефоном та плати за комунальні послуги
(водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші) в
жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених
законодавством.
11. Батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або
пропали безвісти під час проходження військової служби,
користуються правом на безоплатний проїзд всіма видами міського
пасажирського транспорту загального користування (за винятком
таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання,
залізничного та водного транспорту приміського сполучення та
автобусами приміських маршрутів. Вони мають право на
50-відсоткову знижку при користуванні міжміським, залізничним,
повітряним, водним та автомобільним транспортом, а також
користуються іншими пільгами, встановленими для них Законом
України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту".
12. Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової
служби, мають право на першочергове встановлення квартирного
телефону, а також першочергове встановлення квартирної охоронної
сигналізації.
13. Військовослужбовці, які використовують у службових цілях
особистий транспорт, мають право на отримання грошової
компенсації у встановленому законодавством порядку.
14. Військовослужбовці строкової служби та курсанти
(слухачі) вищих військових навчальних закладів, а також вищих
навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи,
вихованці військових ліцеїв мають право безоплатно відправляти й
одержувати листи. Безоплатними поштовими посилками відправляється
особистий одяг громадян, призваних на строкову військову службу.
Не стягується плата за досилання і повернення поштових посилок,
адресованих військовослужбовцям строкової служби.
15. Витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців і
громадян, звільнених з військової служби, членів їх сімей та їх
особистого майна залізничним, повітряним, водним і автомобільним
(за винятком таксі) транспортом, бронюванням місць у готелях при
направленні військовослужбовців у службові відрядження,
відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства оборони України,
Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів
України військових формувань у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
16. Військовослужбовці і громадяни, звільнені з військової
служби, та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та
компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами,
гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України
законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями
органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають
право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи
компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором
пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім
випадків, передбачених законами.
17. Військовослужбовець, громадянин, звільнений з військової
служби в запас або у відставку, військовозобов'язаний, призваний
на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, не користуються
правом на пільги, гарантії та компенсації, встановлені цим
Законом, на час відбування призначеного їм судом покарання у виді
позбавлення волі. На цей час члени їх сімей також не користуються
таким правом на пільги, гарантії та компенсації, якими вони
користувалися як члени сімей таких осіб.
18. Військовослужбовець, якого засуджено до направлення в
дисциплінарний батальйон, та члени його сім'ї права на пільги не
втрачають.
19. Особам, які мають право на пільги, гарантії та
компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення за
формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Порядок видачі
цих посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
20. Військовослужбовці та члени їх сімей, які постраждали
внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, користуються всіма
пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи".
Стаття 34. Додаткові пільги, гарантії та компенсації, що
надаються військовослужбовцям, які виконують обов'язки військової
служби в умовах воєнного або надзвичайного стану, та членам їх
сімей
1. Військовослужбовцям, які виконують обов'язки військової
служби в умовах воєнного або надзвичайного стану, надаються
додаткові пільги, гарантії та компенсації, що встановлюються
законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.
2. На членів сімей військовослужбовців, які загинули при
виконанні обов'язків військової служби в умовах воєнного або
надзвичайного стану, поширюються пільги, гарантії та компенсації,
що діють стосовно членів сімей військовослужбовців, які загинули
під час Великої Вітчизняної війни, а також в інших державах, на
території яких велися бойові дії за участю військовослужбовців
Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної
безпеки та осіб рядового, начальницького складу і
військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього
Союзу РСР.
Стаття 35. Соціальні гарантії прав членів сімей
військовослужбовців
1. Члени сімей військовослужбовців, які втратили
годувальника, не можуть бути виселені із займаних ними жилих
приміщень без надання їм іншого благоустроєного жилого
приміщення.
2. Члени сімей військовослужбовців, які втратили
годувальника, мають першочергове право на отримання земельних
ділянок для індивідуального житлового будівництва, городництва,
на вступ до садівницьких товариств (кооперативів). Їм надаються
пільгові кредити на індивідуальне житлове будівництво,
будівництво та ремонт садових будинків та упорядкування садових
ділянок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
3. Органи місцевого самоврядування здійснюють капітальний
ремонт приватних жилих будинків (квартир), що належать членам
сімей військовослужбовців, які втратили годувальника, за рахунок
коштів місцевого бюджету.
4. Батькам, дружині (чоловіку) та неповнолітнім дітям
військовослужбовців, які загинули (померли) при виконанні
обов'язків військової служби, надається право на безоплатну
медичну допомогу та переважне право на соціальне обслуговування в
державній системі соціальних служб.
5. Члени сімей військовослужбовців строкової служби мають
переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності
або штату працівників у зв'язку із змінами в організації
виробництва і праці.
6. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім
військовослужбовців строкової служби, виплачується за місцем
роботи грошова допомога в розмірі середнього місячного заробітку
при розірванні ними трудового договору у зв'язку з переведенням
чоловіка (дружини) на військову службу в іншу місцевість. При
тимчасовій втраті працездатності, а також захворюванні дітей
листки непрацездатності оплачуються дружинам (чоловікам)
військовослужбовців у розмірі 100 відсотків середнього місячного
заробітку незалежно від страхового стажу.
7. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім
військовослужбовців строкової служби, зараховується до загального
стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, період
проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було
можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10
років, а також період, коли дружина (чоловік) військовослужбовця
була змушена (був змушений) не працювати за станом здоров'я
дітей, пов'язаним з умовами проживання за місцем військової
служби подружжя, якщо за висновком закладу охорони здоров'я їх
діти потребували постійного догляду.
8. Органи місцевого самоврядування:
1) у першочерговому порядку працевлаштовують дружин
(чоловіків) військовослужбовців у разі їх звільнення при
скороченні чисельності або штату працівників, при ліквідації,
реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи,
організації;
2) позачергово надають дітям військовослужбовців та дітям
військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти
під час проходження військової служби, місця у дошкільних
навчальних закладах за місцем проживання;
3) у позачерговому порядку забезпечують відселення із
закритих та віддалених від населених пунктів військових
гарнізонів військовослужбовців, звільнених в запас або у
відставку. Порядок такого відселення встановлюється Кабінетом
Міністрів України.
9. Вдова (вдівець) загиблого або померлого
військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця,
який пропав безвісти під час проходження військової служби, в
разі, якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, батьки
військовослужбовця, які перебували на його утриманні, та її
(його) неповнолітні діти або повнолітні діти - інваліди з
дитинства мають право на пільги, передбачені цим Законом.
10. Кабінетом Міністрів України, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами, організаціями можуть
встановлюватися й інші пільги та гарантії соціального захисту
сімей військовослужбовців.
Глава VІІ. ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ. ПРАВО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА ОСКАРЖЕННЯ
НЕПРАВОМІРНИХ ДІЙ ТА ОТРИМАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
Стаття 36. Обмеження прав у службовій діяльності
військовослужбовців
1. Військовослужбовці не мають права:
1) на період служби у Збройних Силах України, Службі безпеки
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формуваннях бути членами будь-яких політичних партій, займатися
політичною діяльністю та створювати політичні партії, за винятком
тих осіб, які в установленому законом порядку обрані народними
депутатами України чи депутатами місцевих рад і не виявили
бажання звільнятися з військової служби в запас або у відставку;
2) займатися підприємницькою або іншими видами діяльності,
що передбачають отримання прибутку, безпосередньо чи через
посередників або підставних осіб, бути повіреними третіх осіб у
справах військового формування, в якому вони проходять службу, а
також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової,
викладацької, творчої діяльності у вільний від виконання
обов'язків військової служби час), а також входити самостійно,
через представника або підставних осіб до складу правлінь чи
інших виконавчих органів, установ, підприємств, організацій,
спілок та об'єднань, що здійснюють підприємницьку діяльність;
3) використовувати з метою, не пов'язаною з виконанням
обов'язків військової служби, фінансові кошти та майно військової
частини, а також інше державне майно, за винятком випадків
використання зазначеного майна за встановлену плату відповідно до
законів;
4) отримувати від фізичних та юридичних осіб винагороди
(подарунки, грошові винагороди, позики, послуги, оплату розваг,
відпочинку, транспортних витрат та інші винагороди) за дії,
пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, за винятком
цінних подарунків, у тому числі іменних, і грошових сум, якими
військовослужбовці нагороджуються в порядку заохочення відповідно
до статутів Збройних Сил України;
5) приймати без дозволу Президента України нагороди
іноземних держав, міжнародних та іноземних організацій;
6) виїжджати у службові відрядження за кордон за рахунок
фізичних та юридичних осіб, за винятком службових відряджень, які
здійснюються відповідно до міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або на
взаємній основі за домовленістю органів державної влади України з
відповідними органами влади іноземних держав або міжнародними
організаціями;
7) використовувати службове становище в інтересах політичних
партій і громадських, у тому числі релігійних, об'єднань та
організацій, а також для пропаганди свого ставлення до них.
2. Військовослужбовці, які перебувають у близьких родинних
стосунках чи свояцтві, не можуть проходити військову службу в
одній військовій частині, одному з'єднанні, об'єднанні (до
оперативного командування включно), якщо проходження ними
військової служби пов'язане з безпосередньою підпорядкованістю
або підконтрольністю одного з них іншому.
Стаття 37. Посадові та спеціальні обов'язки
військовослужбовців
1. Посадові обов'язки військовослужбовців та порядок їх
виконання визначаються законами, статутами Збройних Сил України
та іншими нормативно-правовими актами.
2. Для виконання спеціальних обов'язків військовослужбовці
можуть наділятися додатковими правами (на застосування зброї,
сили, пред'явлення вимог, обов'язкових для виконання,
підпорядкування суворо визначеним особам та іншими правами).
3. Спеціальні обов'язки та порядок їх виконання
встановлюються законами, статутами Збройних Сил України та іншими
нормативно-правовими актами.
Стаття 38. Відповідальність військовослужбовців і
військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірні) та
спеціальні збори
1. Військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на
навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, залежно від
характеру вчиненого правопорушення несуть дисциплінарну,
адміністративну чи цивільно-правову відповідальність згідно з
законом.
2. Військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на
навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, на яких
накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення,
не звільняються від матеріальної та цивільно-правової
відповідальності за ці правопорушення.
3. За вчинення злочину військовослужбовці і
військовозобов'язані, призвані на навчальні (або перевірні) та
спеціальні збори, притягаються до кримінальної відповідальності
згідно з законом.
Стаття 39. Право військовослужбовця на оскарження
неправомірних дій
1. Військовослужбовці мають право на захист своїх прав і
законних інтересів шляхом звернення до суду у порядку,
встановленому законами.
2. Неправомірні рішення і дії (бездіяльність) органів
військового управління та командирів (начальників) можуть бути
оскаржені військовослужбовцями у порядку, передбаченому законами,
статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими
актами.
Стаття 40. Право військовослужбовців на правову допомогу
1. Військовослужбовцям гарантується право на захист у
порядку, встановленому законами України. Військовослужбовці є
вільними і незалежними при виборі захисника своїх прав.
2. Судочинство у справах за участю військовослужбовців, які
проходять військову службу на території України, здійснюється
відповідно до законів України, а військовослужбовців, які
проходять військову службу за межами території України, -
відповідно до вимог міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Правова допомога надається безоплатно:
1) органами військового управління та органами військових
прокуратур і судів у межах, визначених посадовими обов'язками, -
військовослужбовцям і громадянам, звільненим з військової служби,
та членам їх сімей з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків
та проходженням військової служби;
2) органами дізнання та досудового слідства, прокурором та
судом, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа.
4. Юридичні консультації та колегії адвокатів надають
військовослужбовцям строкової служби безоплатно правову допомогу
з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а
також для забезпечення права на захист від обвинувачення та з
інших підстав, встановлених законами.
5. Командири (начальники) військових частин мають право
здійснювати нотаріальні дії за участю військовослужбовців і
військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірні) та
спеціальні збори, членів їх сімей у випадках та в порядку,
визначених законом.
Глава VІІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЦЬОГО ЗАКОНУ. НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЦЬОГО ЗАКОНУ
Стаття 41. Відповідальність посадових осіб за порушення
цього Закону
Посадові особи, винні в порушенні Закону України "Про
державні гарантії прав, соціальний захист військовослужбовців і
громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей",
несуть відповідальність згідно з законами.
Стаття 42. Нагляд за додержанням цього Закону
Нагляд за додержанням цього Закону усіма посадовими особами
органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
підприємствами, установами, організаціями здійснюється
Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому
прокурорами.
Глава ІX. ФІНАНСУВАННЯ ВИТРАТ, ПОВ'ЯЗАНИХ З РЕАЛІЗАЦІЄЮ
ЦЬОГО ЗАКОНУ
Стаття 43. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією
цього Закону
Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону,
здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та за
рахунок інших бюджетів у передбачених Бюджетним кодексом України
випадках.
Глава X. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2002 року. Положення
другого речення частини четвертої статті 18, частини десята,
дванадцята, п'ятнадцята статті 19, частина сьома статті 23,
частина дев'ята статті 26, частини дев'ята, п'ятнадцята -
сімнадцята статті 30, частини шоста, сьома статті 32, частини
шоста, сьома статті 33, частини друга, третя статті 35, а також
зміни, що вносяться до Декрету Кабінету Міністрів України "Про
державне мито", набирають чинності з 1 січня 2003 року.
2. Поширити чинність цього Закону на атестованих працівників
органів внутрішніх справ (міліції, Державної пожежної охорони).
3. Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті
до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не
суперечить цьому Закону.
4. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня
набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
приведення законів України у відповідність з цим Законом;
розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом,
та привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові
акти;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.
5. Нормативно-правові акти з питань забезпечення державних
гарантій прав, соціального захисту військовослужбовців і
громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які
видаються Міністром оборони України, Головою Служби безпеки
України, керівниками центральних органів виконавчої влади та
інших державних органів, що мають у своєму підпорядкуванні
утворені відповідно до законів України військові формування,
повинні відповідати вимогам цього Закону.
6. Статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня
1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради
України, 1993 р., N 13, ст.113, N 26, ст.281, N 49, ст.459; 1994
р., N 28, ст.241, N 29, ст.257, N 33, ст.300; 1995 р., N 13,
ст.85, N 14, ст.90; 1996 р., N 9, ст.43, N 41, ст.192, N 52,
ст.306; 1997 р., N 6, ст.46, N 9, ст.70, N 18, ст.131; 2000 р., N
19, ст.143, N 29, ст.232, N 38, ст.317, N 46, ст.398, N 50,
ст.436; 2001 р., N 10, ст.44, N 24, ст.124) доповнити пунктом 45
такого змісту:
"45) військовослужбовці - за позовами, пов'язаними з
проходженням військової служби".
Президент України Л.КУЧМА
м. К и ї в
29 листопада 2001 року