(14.05.2002)
ПРОПОЗИЦІЇ
до Закону України "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо оскарження
нормативно-правових актів органів виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб"
Цей Закон не може бути підписаний з таких підстав.
1. Конституцією України визначено особливий порядок
припинення дії законів, актів Президента України і Кабінету
Міністрів України (статті 106, 150 і 152). Акти Кабінету
Міністрів можуть бути визнані неконституційними Конституційним
Судом України чи скасовані Президентом України.
Акти Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі
органів виконавчої влади приймаються відповідно до повноважень,
визначених Конституцією України, для забезпечення державного
суверенітету і економічної самостійності України, здійснення
внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції
та законів України, актів Президента України, а також для
вирішення інших загальнодержавних завдань. Оцінка їх на предмет
відповідності Конституції та законам України, актам Президента
України, національним інтересам, правам людини та громадянина має
відбуватися у порядку, визначеному Конституцією України.
Реалізація включених до Закону, що розглядається, норм, які
надають можливість оскарження в судах загальної юрисдикції
нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, призведе до
порушень Конституції та законів України, створення перепон для
ефективного функціонування виконавчої влади.
2. Законом доповнено Цивільний процесуальний кодекс України
новою главою З1-Д. Нею передбачено право громадян, об'єднань
громадян, у тому числі політичних партій, їх місцевих осередків,
що є юридичними особами, звертатися до суду із скаргами про
визнання незаконним нормативно-правового акта органу виконавчої
влади, органу місцевого самоврядування або їх посадових осіб, а
також порядок розгляду судами цих скарг.
Це не узгоджується з відповідними нормами Конституції
України, чинного Цивільного процесуального кодексу України та
інших законів.
По-перше, згідно із запропонованою Законом статтею 248-27
Цивільного процесуального кодексу України право на звернення до
суду зі скаргою надано не тільки громадянам, а й об'єднанням
громадян, у тому числі політичним партіям, їх місцевим осередкам,
що суперечить частині другій статті 55 Конституції України,
згідно з якою кожному гарантується право на оскарження в суді
рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Дана
конституційна норма є складовою розділу II "Права, свободи та
обов'язки людини і громадянина" Основного Закону України, а отже,
стосується виключно прав, свобод та обов'язків громадянина.
По-друге, на реалізацію зазначеної конституційної норми
чинний Цивільний процесуальний кодекс України містить главу 31-А,
якою врегульовано порядок оскарження громадянами рішень, дій та
бездіяльності державних органів, посадових і службових осіб та
визначено суб'єкти оскарження.
Таким чином, положення глави 31-А зазначеного Кодексу повною
мірою регламентують право громадянина на оскарження в суді
рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Нова глава З1-Д
повністю дублює положення глави 31-А.
По-третє, нова стаття 248-27 Цивільного процесуального
кодексу України, яка передбачає право місцевих осередків
політичних партій звертатися до суду із заявою тільки в разі коли
вони мають статус юридичних осіб, не узгоджується зі статтею 11
Закону України "Про політичні партії в Україні". Цією нормою
визначено, що після реєстрації обласні, міські, районні осередки
політичних партій можуть набувати статус юридичної особи, якщо це
передбачено статутом партії. За таких умов осередки політичних
партій мають право, а не обов'язок набувати такий статус. Законом
же, що розглядається, встановлюється різний концептуальний підхід
щодо надання права місцевим осередкам на оскарження залежно від
того, чи є вони юридичними особами.
3. Відповідно до запропонованої Законом статті 248-28
Цивільного процесуального кодексу України предметом судового
оскарження можуть бути нормативно-правові акти, що спрямовані на
регулювання певного виду громадських відносин і неодноразове
застосування. Таке визначення виду нормативно-правового акта є
нечітким і неповним, що може призвести до неоднозначного
розуміння цієї норми.
4. Немає потреби і в доповненні статті 12 Господарського
процесуального кодексу України (стаття 2 Закону, що
розглядається). Згідно зі статтями 1 і 12 цього Кодексу
господарським судам підвідомчі справи у спорах про визнання
недійсними актів з підстав, визначених у законодавстві. Цими
статтями встановлено і коло осіб (фізичних і юридичних), які
мають право звернутися до суду з відповідною заявою.
Доповнення пункту 1 частини першої статті 12 цього Кодексу в
редакції Закону, що розглядається, не вписується у зміст даної
норми. Абзац перший зазначеного пункту встановлює, які справи
підвідомчі та які непідвідомчі господарським судам. Із поправки
не видно, встановлює вона додаткове правило про підвідомчість
справ чи, навпаки, виключає з підвідомчості зазначених судів
справи у спорах про визнання недійсними актів.
З огляду на викладене пропоную Закон України "Про внесення
змін до деяких законодавчих актів України щодо оскарження
нормативно-правових актів органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування та їх посадових осіб" відхилити як
такий, що суперечить Конституції та законам України, дублює норми
інших законів.
Президент України Л.КУЧМА