(14.05.2002)
Пропозиції
до Закону України "Про статус
депутатів місцевих рад"
Верховною Радою України 11 липня 2001 року знову прийнято
Закон України "Про статус депутатів місцевих рад", який
неодноразово повертався Президентом України на повторний розгляд.
У зв'язку з тим, що під час чергового прийняття цього Закону
жодну з пропозицій Президента України не було враховано, він не
може бути підписаний. Зауваження та пропозиції до Закону
зводяться до такого.
1. Конституцією України встановлено, що обов'язковими до
виконання на території України є не лише закони України, а й акти
Президента України та Кабінету Міністрів України (частина третя
статті 106, частина перша статті 117). Крім того, згідно з
частиною шостою статті 4 Конституції Автономної Республіки Крим
обов'язковими до виконання на території Автономної Республіки
Крим є нормативно-правові акти як Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, так і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Всупереч цьому згідно зі статтею 17 Закону доручення
виборців, що можуть бути підставою для прийняття місцевими радами
відповідних рішень та здійснення фінансових і матеріальних
витрат, не повинні суперечити Конституції і законам України, а в
Автономній Республіці Крим - також Конституції Автономної
Республіки Крим і нормативноправовим актам Верховної Ради
Автономної Республіки Крим. Вимоги ж щодо відповідності
зазначених доручень актам Президента України, Кабінету Міністрів
України, а в Автономній Республіці Крим - ще й актам Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, Законом не встановлюються.
У зв'язку з цим пропоную в частині другій статті 17 Закону,
що надійшов на підпис, слова "Конституції і законам України (а в
Автономній Республіці Крим - також Конституції і
нормативноправовим актам Верховної Ради Автономної Республіки
Крим)" замінити словами "законодавству України".
2. Законом передбачено можливість об'єднання депутатів
місцевих рад у депутатські фракції, які формуються за політичними
ознаками (стаття 27). Таким фракціям надається значний обсяг
прав, за допомогою яких вони матимуть можливість істотно впливати
на процес формування органів місцевої ради, призначення радою
відповідних посадових осіб, реалізацію інших повноважень місцевої
ради (стаття 28). При цьому Законом не передбачено надання таких
прав депутатським групам, формування яких не пов'язано з
політичними ознаками, та окремим депутатам, які не входять до
складу депутатських фракцій.
Зазначені норми Закону суперечать положенням Конституції
України, відповідно до яких не може бути привілеїв чи обмежень за
ознаками політичних переконань (частина друга статті 24) та ніхто
не може бути обмежений у правах за належність чи неналежність до
політичних партій (частина четверта статті 36). Також порушується
стаття 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні",
згідно з якою забороняються будь-які обмеження прав громадян на
участь у місцевому самоврядуванні залежно від політичних та інших
переконань, а також за іншими ознаками.
Крім того, функціонування в місцевих радах депутатських
фракцій, утворених за політичними ознаками, а також надання цим
фракціям особливих прав матиме наслідком надмірну політизацію
органів місцевого самоврядування, основними завданнями яких є
вирішення питань місцевого значення, а не здійснення політичної
діяльності.
У зв'язку з цим пропоную виключити із Закону, що надійшов на
підпис, статті 27 і 28, а також посилання на депутатські фракції
з пункту 5 частини першої статті 8 та пункту 15 частини другої
статті 19.
3. Відповідно до положень Висновку Конституційного Суду
України від 11 липня 2001 року N 3-в/2001 недоторканність
народних депутатів України, Президента України, суддів передбачає
спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Виходячи з цього, встановлення статтею 31 Закону, що
надійшов на підпис, особливого порядку притягнення депутатів
місцевих рад до відповідальності означає відновлення
недоторканності депутатів, яку було скасовано Законом, прийнятим
Верховною Радою України 13 січня 1998 року. Це суперечить статті
24 Конституції України, якою встановлено, що громадяни мають
рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а
також передбачено, що не може бути привілеїв за будь-якими
ознаками, в тому числі й у зв'язку з наявністю представницького
мандата депутата місцевої ради.
Загальні засади недоторканності людини визначені статтею 29
Основного Закону України. Додаткові гарантії недоторканності
Конституція України передбачає лише для народних депутатів
України, Президента України та суддів (статті 80, 105, 126 та
149).
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 лютого
1998 року N 1-рп/98 недоторканність певних посадових осіб є
гарантією вищого рівня порівняно з недоторканністю, яка
встановлюється для всіх громадян. У зв'язку з цим гарантії вищого
рівня мають визначатися виключно Конституцією України, адже вони
допускають винятки із загального конституційного принципу
рівності прав і свобод громадян, їх рівності перед законом.
Конституція України таких гарантій недоторканності для
депутатів місцевих рад, а також для сільських, селищних, міських
голів не передбачає.
Порушенням зазначеного вище конституційного принципу
рівності громадян є й установлення Законом додаткових порівняно з
іншими громадянами гарантій трудових прав депутатів місцевих рад,
що полягають у забороні їх звільнення з роботи, посади,
військової служби тощо без згоди відповідних рад (частини третя
та четверта статті 33).
З метою усунення зазначених порушень Конституції України
пропоную статтю 31, частини третю та четверту статті 33 із Закону
виключити.
4. Крім того, норми Закону, якими визначається право
депутатів місцевих рад звертатися до відповідних органів
державної влади та органів місцевого самоврядування, мають
враховувати положення Рішень Конституційного Суду України від 19
травня 1999 року N 4-рп/99 та від 11 квітня 2000 року N
4-рп/2000.
Відповідно до цих Рішень народні депутати України вправі
звертатися до керівників органів служби безпеки та прокурорів як
керівників відповідних органів державної влади і не можуть
адресувати свої вимоги та пропозиції посадовим особам зазначених
органів. Обсяг прав депутатів місцевих рад не може бути ширшим
від обсягу прав народних депутатів України.
Законом же, що надійшов на підпис, депутатам місцевих рад
надається необмежене право звертатися не лише до правоохоронних
та контролюючих органів, місцевих органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування, а й до всіх посадових осіб цих
органів.
З метою врахування положень зазначених Рішень
Конституційного Суду України пропоную внести до Закону такі
зміни:
1) у пункті 3 частини першої статті 11 слова "та їх
посадовими особами" виключити;
2) у статті 13 слова "та їх посадові особи" в усіх відмінках
виключити;
3) у статті 15:
у частині першій слова "і посадових осіб" виключити;
у частині другій слова "посадових осіб" виключити;
у частині третій слова "їх посадові особи" виключити;
у частині четвертій слова "посадові особи" замінити словами
"керівники органів, підприємств, установ та організацій";
4) у частині першій статті 23 слова "та посадовим особам"
виключити.
Президент України Л.КУЧМА