(14.05.2002)
ПРОПОЗИЦІЇ
до Закону України "Про забезпечення додержання вимог
щодо несумісності службової діяльності посадових
осіб місцевого самоврядування та місцевих
органів виконавчої влади"
Прийнятий Верховною Радою України 21 жовтня 1999 року Закон
України "Про забезпечення додержання вимог щодо несумісності
службової діяльності посадових осіб місцевого самоврядування та
місцевих органів виконавчої влади" не може бути підписаний з
таких причин.
1. У статті 1 зазначеного Закону визначено час припинення
повноважень сільського, селищного, міського голови, голови,
заступника голови районної в місті, районної, обласної ради,
секретаря сільської, селищної, міської ради, інших посадових осіб
місцевого самоврядування, а також голів місцевих державних
адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів,
інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій у
разі призначення таких осіб на посаду, несумісну з їх службовою
діяльністю, відповідно в системі місцевого самоврядування чи в
системі місцевих органів виконавчої влади.
При цьому не конкретизується, які саме посади вважаються
несумісними зі службовою діяльністю в системі місцевого
самоврядування чи в системі місцевих органів виконавчої влади.
Не враховано також, що відповідно до статті 24 Конституції
України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є
рівними перед законом. Одним з таких прав є право брати участь в
управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до
органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
користуватися рівним доступом до державної служби, а також до
служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38 Основного
Закону).
Слід також зважити й на те, що Конституція України вичерпно
визначає перелік осіб, щодо яких запроваджується обмеження
суміщення посад та певних видів діяльності (статті 78, 103, 120,
127, 149). Особи ж, що займають посади, зазначені у статті 1
Закону, що розглядається (крім голів місцевих державних
адміністрацій), до такого переліку не віднесені. Разом з тим у
статті 64 Основного Закону України визначено, що конституційні
права і свободи можуть бути обмежені лише у випадках,
передбачених Конституцією України.
Не можна визнати правомірним і використання у даному Законі
такого не визначеного з правової точки зору положення, як "інші
посадові особи місцевого самоврядування". Довільне тлумачення
цього положення в разі введення Закону в дію може призвести до
порушень прав людини і громадянина.
Необхідно зазначити, що у Законах України "Про місцеве
самоврядування" (статті 12, 50, 56), "Про місцеві державні
адміністрації" (стаття 12), "Про державну службу" (стаття 16)
встановлено вимоги щодо несумісності посад в органах місцевого
самоврядування та місцевих державних адміністраціях з іншими
посадами та видами діяльності. Однак рішіення Конституційного
Суду України від 13 травня 1998 року N 6-рп за результатами
розгляду справи щодо статусу депутатів рад засвідчило, що правові
засади регулювання цих питань мають бути значною мірою
переглянуті з метою належної реалізації зазначених норм статей
24, 38 та 64 Конституції України.
Замість цього стаття 1 Закону, про яку йдеться, ще більше
ускладнює проблему, розвиваючи процедури, аналогічні тим, які в
установленому порядку були визнані неконституційними. Тому
підтримати ці положення Закону не можна.
2. Стаття 2 Закону, що розглядається, визначає порядок
тимчасового виконання обов'язків посадових осіб органів місцевого
самоврядування та посадових осіб місцевих органів виконавчої
влади в разі припинення їх повноважень у зв'язку з несумісністю.
Однак, беручи до уваги наявність відповідних норм у Кодексі
України про працю, інших актах законодавства, потреби у
додатковому врегулюванні цих питань, тим більше шляхом повторення
чинних норм, немає.
Немає потреби вводити у законодавство й норму, що викладена
у статті З цього ж Закону. Адже, з одного боку, її сформульовано
неоднозначне. Не зрозуміло, які акти можуть бути визнані
нечинними - всі підписані або видані за весь час діяльності
відповідної посадової особи чи лише ті, які були підписані або
видані після припинення повноважень такої особи. З іншого боку,
абсолютно ясно, що нормативні та інші правові акти можуть діяти
лише в разі підписання їх відповідною легітимною особою.
3. У статті 4 Закону, що розглядається, запроваджується
санкція щодо осіб, які не виконують відповідні рішення про
припинення їх повноважень у випадках заняття ними посад чи
діяльністю, які визнані несумісними. Приймати рішення з цих
питань мають суди. Однак при цьому Законом не визначено, який вид
відповідальності встановлюється в даному разі. Якщо йдеться про
кримінальну відповідальність, то у Кримінальному кодексі слід
передбачити відповідний склад злочину. Якщо це адміністративне
правопорушення, то визначити, що запроваджується новий вид
стягнення, встановити порядок складання та розгляду відповідного
протоколу. Ці питання мають особливе значення, адже відповідно до
чинного законодавства суди України розглядають справи про
притягнення до відповідальності у порядку, передбаченому Кодексом
України про адміністративні правопорушення,
Кримінально-процесуальним та Цивільно-процесуальним кодексами.
У зв'язку з цим нова норма лише створить проблеми у
діяльності судів і не зможе бути використана для досягнення
поставлених цілей, може знову ж таки призвести до порушення прав
і свобод людини і громадянина.
4. У статтях 5, 6 та 7 Закону, що розглядається, йдеться про
порядок прийняття рішень про проведення виборів відповідних
посадових осіб органів місцевого самоврядування в разі припинення
повноважень їх попередників на цих посадах з підстав заняття
посад чи діяльністю, які є несумісними.
Однак, оскільки всі ці питання достатньо врегульовані у
статтях 55, 78 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні", статті 50 Закону України "Про вибори депутатів місцевих
рад та сільських, селищних, міських голів", повторювати у новому
Законі чинні норми і створювати таким чином множинність одних і
тих самих норм є недоцільним.
У зазначених статтях Закону, що розглядається, не враховано
також і положення статей 7 та 140 Конституції України, якими
визнано і гарантовано місцеве самоврядування в Україні, його
право самостійно вирішувати питання місцевого життя, до яких, без
сумніву, належить обрання відповідних посадових осіб. Практика
свідчить, що за певних обставин обрання голів рад замість тих,
повноваження яких достроково припинено, може затягнутися на довше
ніж на місяць, як це було й у Верховній Раді України цього
скликання.
Крім того, слід взяти до уваги, що протягом усього періоду
відсутності нового голови ради його обов'язки можуть виконувати
інші законно обрані посадові особи органів місцевого
самоврядування.
У зв'язку з цим, підтримуючи в цілому прагнення народних
депутатів України належним чином впорядкувати правові засади
розмежування діяльності органів місцевого самоврядування та
органів виконавчої влади, вважаю, що Закон України "Про
забезпечення додержання вимог щодо несумісності службової
діяльності посадових осіб місцевого самоврядування та місцевих
органів виконавчої влади" не може бути підписаний у зв'язку з
невідповідністю Конституції України, породженням ним значних
суперечностей з іншими чинними актами законодавства. Тому
пропоную Верховній Раді України цей Закон скасувати.
Президент України Л.КУЧМА