(14.05.2002)
                           ПРОПОЗИЦІЇ

            до Закону України "Про географічні назви"

     Прийнятий Верховною  Радою  України 10 січня 2002 року Закон
України "Про географічні назви" не може бути підписаний у зв'язку
з  тим,  що  не  забезпечує належного регулювання правовідносин в
одній зі сфер,  яка має важливе значення  для  вирішення  завдань
національної  безпеки  і  оборони,  розвитку  економіки,  науки і
освіти,  державного будівництва,  міжнародного співробітництва, а
також  у  повсякденному  житті  громадян.  Введення  в дію Закону
спричинило б численні правові колізії через  неузгодженість  його
положень з вимогами інших,  базових у відповідних сферах законів.
Крім того,  значну частину норм сформульовано не чітко,  у  вкрай
загальному вигляді, що унеможливлює їх застосування для вирішення
конкретних завдань.

     Так, статтею 1 Закону визначено, що географічні назви - то є
власні  назви  географічних  об'єктів,  які застосовуються для їх
розпізнавання та встановлення відмінності від інших об'єктів.

     Разом з тим у цій же статті при  визначенні  змісту  поняття
"географічні    об'єкти".    Закон    відносить   до   їх   числа
континентальний шельф,  виключну (морську) економічну зону, які є
загальними  поняттями,  а не конкретними географічними об'єктами,
що мають  власні  назви.  Крім  того,  до  географічних  об'єктів
відносяться так звані "об'єкти загальнодержавного значення".  При
цьому Законом не  визначено  змісту  цього  поняття,  відмінності
таких  об'єктів  від інших,  які не мають такого значення.  У той
самий  час,  не  передбачено  віднесення   до   числа   об'єктів,
найменування   та   перейменування  яких  регулюється  зазначеним
Законом, таких типових географічних об'єктів, як вулкани, печери,
одиниці   природного,   економічного,   екологічного   та  іншого
районування та багатьох інших.

     Отже, Закон  не  визначає  достатньо  чітко,  з  урахуванням
сучасного  рівня  розвитку  географічних  та  інших наук об'єкти,
правові  відносини  щодо  яких  мають  регулюватися   цим   актом
законодавства.

     Діяльність у  сфері встановлення назв географічних об'єктів,
а  також  унормування,  обліку,   реєстрації,   використання   та
збереження   географічних   назв   потребує  врахування  багатьох
історичних,  мовних,  економічних та інших факторів, проведення у
багатьох   випадках  глибоких  спеціальних  наукових  досліджень.
Складною проблемою є й упорядкування написання назв  географічних
об'єктів,  розташованих  в  Україні,  іноземними мовами,  а також
іноземних географічних  назв  державною  мовою.  Однак  закон  не
передбачає ефективних механізмів забезпечення належного вирішення
цих питань.

     Закон не   враховує   й    те,    що    географічні    назви
використовуються в різних сферах не тільки на національному,  а й
на міжнародному рівнях.  Тому назви географічних  об'єктів  мають
бути  максимально  стабільними.  Однак  ця  вимога  не  може бути
реалізована в разі надання практично  необмежених  повноважень  у
сфері   найменування   та  перейменування  географічних  об'єктів
сільським,  селищним та міським радам,  іншим  органам  місцевого
самоврядування  (стаття  7).  З цих питань роль органів державної
влади  має  бути  визначальною.  До  повноважень  рад  може  бути
віднесено вирішення лише питань насправді місцевого значення.

     Не враховує  закон й те,  що найменування багатьох об'єктів,
які можуть бути віднесені  до  числа  географічних,  здійснюється
відповідно  до  законодавства  не  тільки  визначеними  в  Законі
органами державної влади,  а й іншими суб'єктами,  зокрема  тими,
які розпоряджаються відповідними об'єктами власності.

     Відсутні у  Законі  й  належні  правові засади для обліку та
державної  реєстрації  географічних  об'єктів.   Передбачено   їх
здійснення  лише  щодо  географічних  об'єктів,  розташованих  на
території України.  При цьому не  вимагається  проведення  обліку
написання  державною  мовою іноземних географічних назв,  а також
обліку написання іноземними мовами  назв  географічних  об'єктів,
розташованих на території України,  її континентального шельфу та
виключної (морської) економічної зони.

     Не можна визнати обгрунтованими й положення Закону, за якими
всі  питання  міжнародного співробітництва з питань встановлення,
унормування обліку географічних назв  тощо,  мають  здійснюватися
лише відповідно до міжнародних договорів, згоду на обов'язковість
яких надано Верховною Радою України. Така норма не тільки суттєво
стримуватиме розвиток міжнародного співробітництва у важливій для
України та міжнародного співтовариства сфері,  а  й  безпідставно
покладатиме на Верховну Раду України додаткові обов'язки.

     Закон не враховує усталених вимог законотворчої техніки, має
суттєві редакційні недоліки.

     У зв'язку із зазначеним, а також ураховуючи недосконалість в
цілому  концептуальних  засад  Закону  України  "Про  географічні
назви", пропоную відхилити його.

     Новий проект Закону України "Про географічні назви" має бути
підготовлений  у  повній  відповідності  з Конституцією України з
урахуванням   кращого   вітчизняного   та   іноземного   досвіду,
рекомендацій   міжнародних  організацій.  Забезпечення  вирішення
цього завдання у стислі строки має особливе значення,  насамперед
беручи   до   уваги   необхідність   поліпшення   картографічного
забезпечення    державних    потреб,    розвиток     міжнародного
співробітництва  та  підготовку  до  видання Національного атласу
України.

     Президент України                           Л.КУЧМА