(14.05.2002)

                           ПРОПОЗИЦІЇ

         до Закону України "Про забезпечення реалізації
             інвестиційних проектів в Туркменистані"

     Прийнятий Верховною  Радою України 7 березня 2002 року Закон
України "Про забезпечення  реалізації  інвестиційних  проектів  в
Туркменистані" не може бути підписаний з таких підстав.

     Підпунктом 2  пункту  3  статті 2 Закону,  що розглядається,
стаття 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
доповнюється   пунктом   22.30,   згідно  з  яким  не  вважаються
товарообмінними  (бартерними)  операціями  господарські  операції
суб'єкта  підприємницької діяльності,  що передбачають розрахунок
за реалізовану продукцію (роботу,  послуги) в іншій, ніж грошова,
формі,     включаючи    будь-які    види    погашення    (заліку)
взаємозаборгованості між  сторонами  господарської  операції  без
проведення грошових розрахунків на умовах міждержавного клірингу,
що  провадиться  за  рішенням  Президента  України  або  Кабінету
Міністрів України.

     Зазначена норма  не  узгоджується  з  пунктом  1.19 статті 1
Закону України "Про  оподаткування  прибутку  підприємств",  яким
визначено, що бартер (товарний обмін) - це господарська операція,
яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги)
у будь-якій формі,  іншій,  ніж грошова,  включаючи будь-які види
заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не
передбачається   зарахування   коштів  на  рахунки  продавця  для
компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

     Таким чином,  у  разі   підписання   Закону   України   "Про
забезпечення реалізації інвестиційних проектів в Туркменистані" в
редакції,  що  пропонується,  всі  господарські   операції,   які
визначаються    згідно   з   пунктом   1.19   як   бартерні,   не
відноситимуться до таких.

     Крім того,  відсутність посилання в зазначеній нормі Закону,
що  розглядається,  на  Спільне  Розпорядження Президента України
Л.Кучми і Президента Туркменистану С.Ніязова "Про  будівництво  і
фінансування інвестиційних об'єктів загальнодержавного значення в
Туркменистані",  підписане 4 жовтня 2000 року і  ратифіковане  22
лютого 2001 року,  призведе до поширення її дії на всіх суб'єктів
господарювання,  які провадять зовнішньоекономічну діяльність. Це
суперечить  меті  прийнятого  Закону,  що  полягає  у  реалізації
зазначеного  Спільного  Розпорядження,  за  яким   передбачається
надання   пільг   лише   учасникам   інвестиційних   проектів   у
Туркменистані, а не всім суб'єктам господарювання.

     Зазначена норма  Закону   не   відповідає   і   статті   106
Конституції  України,  оскільки  наділяє  Президента  України  не
передбаченими цією статтею повноваженнями щодо прийняття  рішення
про  проведення  розрахунку  за  реалізовану  продукцію  (роботи,
послуги)  в  іншій,  ніж  грошова,  формі   та   про   проведення
міждержавного клірингу.  До того ж ця норма і редакційне виписана
не чітко,  оскільки не  зрозуміло,  які  саме  рішення  приймають
Президент  України або Кабінет Міністрів України:  про проведення
розрахунку за реалізовану продукцію (роботи,  послуги)  в  іншій,
ніж грошова, формі чи про проведення міждержавного клірингу.

     За пунктом   22.30  розрахунки  в  товарній  формі  фактично
прирівнюються до розрахунків у грошовій  формі.  Це  призведе  до
необхідності відшкодовування з Державного бюджету України податку
на додану вартість при експорті товарів за бартерними операціями.

     Тож, у разі набрання чинності Законом,  що розглядається, за
умови  збереження  обсягу  експорту за бартером на рівні минулого
року (який у вартісному виразі становив 55,8 млн.  доларів  США),
за  розрахунками  Кабінету Міністрів України,  недонадходження до
Державного бюджету України  в  2002  році  становитимуть  7  млн.
доларів США.  В наступні роки цей показник зросте в кілька разів,
тому  що   Закон   стимулюватиме   українські   підприємства   до
застосування  розрахунків  у  товарній  формі,  а  це  приведе до
відшкодування з Державного  бюджету  України  податку  на  додану
вартість.

     З огляду  на викладене пропонується абзац третій підпункту 2
пункту 3 статті 2 Закону виключити.

     Президент України                            Л.КУЧМА