(14.05.2002)

                           ПРОПОЗИЦІЇ

                        до Закону України
               "Про альтернативні джерела енергії"

     Верховною Радою   України   29  листопада  2001  року  після
застосування Президентом України права вето вдруге прийнято Закон
України "Про альтернативні джерела енергії". При цьому пропозиції
глави держави до цього Закону враховано лише частково,  внаслідок
чого  Закон  містить  положення,  якими  у спосіб,  що суперечить
законодавству, встановлюються пільги з оподаткування, які до того
ж є необгрунтованими та матимуть невиправдані негативні наслідки.

     Статтею 9 Закону встановлено, що стимулювання виробництва та
споживання   енергії,   виробленої   з   альтернативних   джерел,
здійснюється,  зокрема  шляхом  зменшення  оподаткування прибутку
підприємств,  організацій на суму коштів,  які  спрямовуються  на
інвестування  у  виробництво  об'єктів альтернативної енергетики.
Також передбачається встановлення нульових ставок відрахувань  на
геологорозвідувальні   роботи,   що   виконувалися   за   рахунок
Державного бюджету України,  підприємствами і організаціями,  які
видобувають  геотермальну  енергію  з  виведених  із експлуатації
нафтогазових свердловин усіх категорій,  терміном на 10  років  з
дня отримання дозволу на їх використання.

     Крім того,   пунктом  3  розділу  V  "Прикінцеві  положення"
Закону,  що  розглядається,  для  підприємств,   які   займаються
виробництвом   об'єктів  альтернативної  енергетики,  передбачено
звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій із
ввезення  (пересилання)  на  митну  територію України матеріалів,
устаткування   і   комплектуючих,   що    використовуються    для
виготовлення продукції цими підприємствами.

     Наведені положення  Закону  набирають  чинності  з  дня його
опублікування.

     Зауважую, що в  попередніх  пропозиціях  Президента  України
було   наголошено  на  неприпустимості  запровадження  податкових
пільг, які спричиняють втрати доходів Державного бюджету України,
без   визначення   джерел   покриття  таких  втрат,  а  також  на
неприйнятності  запропонованої  схеми  надання  пільг  зі  сплати
податку  на  додану  вартість унаслідок можливого використання її
для ухилення від оподаткування.

     Проте зазначені суттєві недоліки в Законі,  що  надійшов  на
підпис, не усунено.

     По-перше, всупереч    принципу   збалансованості   бюджетної
системи України,  закріпленого статтею 95 Конституції України  та
статтею   7   Бюджетного   кодексу   України,   ні   Законом,  що
розглядається,  ні затвердженим Верховною Радою України 20 грудня
цього  року  (до речі вже після прийняття цього Закону) Державним
бюджетом України на 2002 рік кошти на покриття вищезгаданих втрат
не передбачаються.

     По-друге, запропонована  Законом пільга зі сплати податку на
додану вартість може бути використана відповідними підприємствами
-   платниками  податку  при  ввезенні  (пересиланні)  в  Україну
устаткування, матеріалів та обладнання (товарів), призначених для
виробництва  будь-якої  продукції,  в  тому числі не пов'язаної з
виробництвом об'єктів альтернативної енергетики.

     За таких обставин не можна виключати можливості використання
зазначеної  пільги  як  "каналу"  для  ввезення  в Україну значно
здешевлених імпортних товарів і, як наслідок, виникнення нерівних
умов  господарювання  відповідних підприємств.  До того ж Законом
передбачено,  що Кабінет Міністрів  України,  визначаючи  щорічно
перелік   таких   товарів,   має   виходити   з   вже   укладених
підприємствами контрактів,  що значно обмежить засоби недопущення
дискримінації вітчизняних товаровиробників,  а також створюватиме
перешкоди в освоєнні виробництва нових моделей товарів в Україні.

     Проте слід наголосити,  що відповідно  до  статей  13  і  42
Конституції  України держава має забезпечувати рівний захист усіх
суб'єктів    господарювання    та    розвиток    конкуренції    у
підприємницькій діяльності.

     По-третє, слід звернути увагу і на те, що процедуру набрання
чинності Законом,  що розглядається, не приведено у відповідність
із вимогами Бюджетного кодексу України (частина третя статті 27),
згідно з якими закон,  що впливає на формування доходної  частини
бюджету повинен бути офіційно оприлюднений до 15 серпня року,  що
передує  плановому.   В   іншому   разі   норми   такого   закону
застосовуються  не раніше початку бюджетного періоду,  наступного
за плановим.

     Виходячи з вищевикладеного вважаю,  що  Закон  України  "Про
альтернативні   джерела  енергії"  не  може  бути  підписаний  та
пропоную абзаци четвертий і п'ятий статті 9 та пункт 3 розділу  V
"Прикінцеві положення" із Закону виключити.

     Президент України                               Л.КУЧМА