ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

"Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні"

Сесійний зал Верховної Ради України

11 березня 2015 року, 15 година

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

О.І.СИРОЇД

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань. Прошу займати місця. Ще раз доброго дня. Я дуже рада вітати сьогодні всіх учасників парламентських слухань на тему: "Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні". Як ви знаєте, відповідне рішення про проведення парламентських слухань було прийняте 4 лютого 2015 року. І власне за наслідками цього рішення сьогодні ми з вами зібралися. Я дуже рада, я дуже дякую всім, хто знайшов час і хто висловив зацікавленість для того, щоби прийти, взяти участь в обговорені, а також послухати виступи усіх, хто буде сьогодні говорити про цю надзвичайно важливу тему.

Я що хотіла сказати з приводу теми нинішнього обговорення. Ми є всі у стані війни і хоча, звичайно стан війни це, передовсім, нас повертає думками про створення системи захисту, системи безпеки. Але, я думаю, що війна так само як і хвороба для людини – це є привід замислитися над тим, що ж могло стати причиною нинішнього стану. І, мені здається, що ми повинні всі визнати, що, власне, однією з причин нинішнього становища і нинішньої агресії, і нашої, можливо, певної неспроможності вирішити ситуацію є, власне, відсутність послідовної державної політики, етнонаціональної політики, політики, яка би стосувалася і національних меншин, і, в принципі, взаємодії в середині суспільства.

На жаль, це так, на жаль, взаємини між етносами ніколи не були предметом конструктивного осмислення. І хоча українці і всі ті народності, які сьогодні проживають на території України самі по собі завжди були спроможними до пошуку компромісу, на жаль, держава не опікувалася тим, аби ці стосунки, ці взаємини зміцнювати. Навпаки, мені видається, що впродовж дуже тривалого часу ми були в шорах чужої парадигми, парадигми нав'язаної нам фактично Росією, яка сьогодні воює з нами, тобто парадигмою, коли підмінювалися поняття. Я думаю, що багато вас знає про те, що навіть Хартія національних мов та мов, міноритарних мов. Та, сьогодні перекладена некоректно, перекладена як Хартія національних мов та мов меншин. Я думаю, що ми всі розуміємо, що в нас підмінені поняття національних меншин, так, тому що ми замість того, щоб опікуватися проблемами, наприклад, російської національної меншини ми опікувалися проблемами російськомовного населення, якої проблеми, як на мене, не було, немає і бути не може.

І, власне, для того, аби виграти війну, я думаю, що ми повинні осмислити і для себе прийняти нову державну політику у сфері етнонаціональних взаємин. Це дуже потрібно всім, хто проживає на території України. Але це дуже потрібно передусім тим націям, які є сьогодні загрожені, і це є передовсім кримські татари, які перебувають під особливою загрозою. Тому я переконана, що всі ці завдання, які є нагальними, які є невідкладними, що вони нас об'єднають сьогодні у дискусії. І я нам бажаю усім плідної роботи.

Я, з огляду на щільність і на кількість бажаючих сьогодні обговорювати проблему етнонаціональної політики, пропоную такий регламент. Передусім доповідь віце-прем'єр-міністра міністра культури України Кириленка В'ячеслава Анатолійовича до 15 хвилин. Далі співдоповіді урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики Дрозенка Геннадія Володимировича до 10 хвилин, та співдоповідь голови Комітету з питань прав людини, національних менших і міжнаціональних відносин Немирі Григорія Миколайовича до 10 хвилин.

Далі ми матимемо з вами до двох годин 30 хвилин для загального обговорення, для виступів. І, з огляду на кількість бажаючих виступити, ми матимемо до трьох хвилин часу на виступ. Я дуже би вас просила, щоби ви вкладалися в регламент. Інакше всі ті, хто вже сьогодні записаний до виступу, не матимуть змоги виступити, бо дуже-дуже щільненько іде графік виступів. Ті, хто є вперше на парламентських слуханнях, і ті, хто будуть виступати з трибуни, прошу мати на увазі, що ви будете мати перед собою зліва буде циферблат, який буде вам показувати зворотній відлік, скільки часу у вас залишилось до кінця виступу. За тридцять хвилин до кінця виступу, ви почуєте сигнал. Це не завершення, це означає, що у вас є 30 секунд для того, аби свій виступ завершити, і ви зможете узагальнити свої думки.

І на завершення ми будемо мати заключне слово голови Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Немирі Григорія Михайловича.

Я думаю, що у нас не буде заперечень. І тому я запрошую далі до слова віце-прем'єр-міністра міністра культури України – Кириленка В'ячеслава Анатолійовича.

КИРИЛЕНКО В.А. Шановні учасники слухань, шановні телеглядачі, радіослухачі, які спостерігають за цим обговоренням! Хочу, по-перше, від імені уряду засвідчити важливість сьогоднішньої теми, а також розуміння того, що міжнаціональна злагода, міжнаціональний мир, добра, зважена етнонаціональна політика є одним із пріоритетів діяльності Кабінету Міністрів, власне всієї української влади. І понад усе, зразу, хотілось подякувати всім громадським організаціям національних громад України, окремим активістам за ту роботу, яку ви здійснюєте в інтересах міжнаціонального миру і злагоди у країні. Безумовно, у нас непростий час зараз, хотілось би в більш комфортній обстановці обговорювати ці питання. Але зараз час війни, нав'язаної нам російським агресором, російськими терористами, час тимчасових окупації Криму і частин донецької та Луганської областей. Це значною мірою відволікає увагу українського народу від конструктивної творчої праці, значною мірою, але ніколи не, завжди ніколи не повною мірою. Оскільки попри зусилля російського агресора, все одно в країні відбуваються зміни, відбуваються реформи, відбувається діалог, відбуваються дискусії, часом гострі. Але все це відбувається тільки тому, що рік тому люди всіх національностей України, а їх понад 130 проживає в нашій рідній країні, плече до плеча стали в обороні своєї свободи, особистої, національної, громадянської, будь-якої свободи, яка дозволяє можливість нам творити.

В цьому часі ми дуже занепокоєні порушенням прав людини, понад усе щодо кримських татар, що масово має місце у Криму. Всі ці акти документуються, супроводжуються Міністерством юстиції України, і разом з відповідними кримськотатарськими органами і установами передається, точніше, акумулюється для передачі, для розгляду в міжнародних інстанціях, оскільки всі злочини проти прав людини і прав народів, які здійснюються окупантами, неодмінно зазнають оцінки і покарання з боку міжнародної спільноти, яка, безумовно, не визнає ані окупації Криму, ані окупації частини території Донецької і Луганської областей, які зараз намагаються здійснити російські терористичні війська.

Разом з тим, ми повинні реагувати на потребу кримсько-татарського народу і всіх національностей, які переслідуються тепер у Криму, ухвалюючи відповідні акти, що ми робимо, і в міру можливостей намагаємося допомагати, в тому числі, і в фінансовий спосіб організаціям, які переймаються проблемами кримських татар.

Треба сказати, що і українська громада у Криму також зазнає переслідувань, і це стосується і релігійних, і особистих, і національних прав українців, які продовжили проживати у Криму як на своїй рідній землі.

Також ми не можемо здійснювати повноцінний моніторинг щодо порушення прав людини і прав національностей, які мають місце на тимчасово окупованих територіях Донбасу, а за наявною інформацією, яка передається Збройними Силами, підрозділами Нацгвардії і іншими структурами, які діють в зоні антитерористичної операції, такі порушення мають місце і місцями мають масовий характер. Це стосується, по суті, відвертого переслідування за національною ознакою на тимчасово окупованих територіях Донбасу, які стосуються українців і багатьох інших національностей, якщо тільки вони не згоді з політикою правлячого терористичного режиму, який тимчасово там панує.

Разом з тим, ми розуміємо, що завданням уряду понад усе є ухвалення відповідних рішень, які дозволять зберегти і посилити міжнаціональну злагоду. Протягом минулого року їх ухвалено декілька на рівні парламенту і на рівні Президента. Втім, головне, вони стосувалися питань прав кримських татар. Закон України про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. Заява парламенту щодо гарантій прав кримськотатарського народу у складі української держави. Укази Президента про День боротьби за права кримськотатарського народу, про уповноваженого Президента України в справах кримськотатарського народу, про положення про уповноваженого Президента України в справах кримськотатарського народу. Також ухвалено низку постанов і розпоряджень уряду про Раду міжнаціональної злагоди у червні минулого року про урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики, який присутній тут і зараз також буде доповідати. Про утворення держаного підприємства кримський дім, яке зараз отримало частку фінансування – понад три мільйони і ми в стадії, власне, запуску роботи цього підприємства. Але це не так підприємство, як середовище для культурного спілкування кримських татар, не все іде гладко, але є приміщення, є перші бюджетні призначення, є директор, а значить, є робота.

Звичайно, так часто згадавши кримськотатарську національну спільноту, я жодним чином не хочу сказати про якусь меншу можливість будь-кого іншого. Просто ми всі розуміємо, що ця спільнота зараз піддається на своїй рідній території, де вони корінний народ, значних переслідувань.

Окремо я хотів би сказати про питання, які стосуються російської національної меншини, оскільки елементом агресивної російської пропаганди є міф про нібито переслідування російської національної меншини, як вони стверджують, на території України. Ми з вами розуміємо, що на території України будується модерна політична нація, у якій приналежність до українського громадянства уже є отриманням повних прав і можливостей в нашій країні, і отримання можливості разом просуватися до європейських цінностей і структур Євросоюзу. Однак зрозуміло, що хтось намагається представити це як якісь порушення, які мали місце. Ми і зараз хочемо сказати, що мільйони росіян, які за останні, правда, уже дуже далеким переписом, проживають в Україні, не зазнають жодних утисків прав і це підтверджується усіма спостерігачами. У нас і надалі діє понад тисячу дошкільних закладів з російською мовою виховання, 621 загальноосвітній заклад з навчанням російською мовою, у яких навчаються понад 350 тисяч учнів. Також діють професійно-технічні заклади та вищі навчальні заклади І, ІІ, ІІІ, IV рівня акредитації, де відбувається навчання українською мовою. Це означає, що будь-яким питанням, які стосуються прав російської національної спільноти, уряд і надалі приділяє великого значення. Втім, на мою думку, в жодному минулому часі жодних переслідувань ця спільнота ніколи не зазнавала і є невід'ємною частиною усього етнонаціонального розмаїття українського народу.

Крім того, треба сказати, що в Україні зареєстровано дотепер понад 2 тисячі громадських організацій національних меншин. Це я порахував не тільки всеукраїнського рівня, але і місцевого, а їх в кожній області дуже багато, причому які представляють одну і ту ж національну меншину. От якщо все порахувати, ця цифра – 2 тисячі. Всі вони діють згідно українського законодавства, всі вони спілкуються з органами влади. Частина із них отримує фінансування із центрального і місцевих бюджетів, а також кошти міжнародних організацій, кошти меценатів, спонсорів чи просто прихильників. Всі ці права застережені, і організації, які дієві, на мою думку, безумовно, діють, і вони відомі в країні і помітні на міжнародній арені.

Ну і лише організацій, пов'язаних із діяльністю російської національної спільноти в Україні, понад 160. Це означає, що кожен має можливість працювати і відстоювати свої культурні, культурницькі погляди, і при цьому, безумовно, претендувати на те, щоб держава чула ці потреба, виконувала свої зобов'язання щодо будь-якої національної спільноти і надавала їй сприяння.

Безумовно, ми хочемо сказати, що, напевно, слушними будуть пропозиції, які будуть, безумовно, виголошувати зараз, під час цих слухань, щодо покращання структури участі громадських організацій національних меншин у прийнятті державних рішень. Це питання, яке зараз актуальне, до речі, не тільки щодо цієї нашої сьогоднішньої проблематики, воно актуальне і стосовно всього. Ви знаєте, що Україна взяла курс на максимальну відкритість органів влади. Органи влади діють відкрито, працює маса громадських рад при будь-якому міністерстві чи іншому органі центральної влади. Це саме стосується місцевих органів. Якщо і є якісь недопрацювання ще пов'язані зі старим розумінням чи непорозумінням з боку вже нових людей при владі, то про такі випадки треба повідомляти, разом виправляти ситуацію.

Щодо Міністерства культури, то у нас громадська рада складається аж із 120 представників, існує окрема комісія з питань міжнаціональних відносин і етнонаціональної політки, до якої входять 24 представники. Безумовно, це не вичерпний спектр, треба ще збільшувати, і ми до цього готові. Департамент у справах релігії та національностей, який функціонує в системі Міністерства культури України виходить із пропозицією створення ради представників громадських організацій національних спільнот, до якої ввійдуть, можливо, консолідовано по одному представнику від кожної національної спільноти, якщо буде на те згода шановних учасників нашого обговорення і взагалі суб'єктів етнонаціональної політики в Україні. Можливо це буде форма, яка більш оперативніше дозволить нам вирішувати питання, які стоять на порядку денному. Втім, існують і інші пропозиції. Я вважаю, є абсолютно доброю робота урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики, за що ми йому виголошуємо вдячність на рівні уряду. І ви, я думаю, виголосите свою вдячність. Це новий інститут, який ухвалений тільки в середині минулого року, але я думаю, що це активний і абсолютно європейського характеру інститут. Разом із іншими структурами, інституціями влади акумулювавши і згрупувавши всі ресурси, понад усе фінансові, безумовно ми можемо вийти на новий рівень етнонаціональної політики. Безумовно, я думаю, зараз буде гостро стояти питання у ваших виступах щодо фінансування. Звісно, фінансування із центрального бюджету зараз обмежене по багатьох напрямках. Воно обмежено також, на жаль, і для Департаменту релігії і національностей, оскільки бюджетні призначення обмежені всім, окрім Збройних Сил, Національної гвардії і інших силовиків з огляду на російську агресію. Але ця справа не довічна. Так чи інакше Україна повернеться до мирного життя, і ми зможемо говорити також і про збільшення бюджетного фінансування прямих потреб громадських організацій національних меншин і національних спільнот як таких. Робити це треба уже, і ми відкриті до будь-яких ваших пропозицій. Крім того, безумовно, Міністерство культури, уряд загалом готові надавати сприяння будь-яким конструктивним ініціативам національних спільнот, оскільки ми чітко розуміємо, що ми всі – одна країна, ми всі – одна українська політична нація, і наше завдання – вивести країну у нові східноєвропейські лідери, перед цим перемігши у цій нав’язаній нам війні.

Безумовно, це потребує згуртування зусиль. І ми будемо з великою увагою ставитися до потреб національних меншин, оскільки їх дуже багато, цих потреб. Я зустрічаюся і особисто з представниками національних меншин, і заступник профільний Андрій Вітренко, Міністерство культури, це робить. Безумовно, цим займається постійно уповноважений уряду з питань етнонаціональної політики. Працює над цим і керівник департаменту відповідно Міністерства культури пан Юраш. Про діяльність цього департаменту я згадував.

Я навмисне вам тут не цитую. Мені ясно, що підготували, як ви розумієте. Я би міг вас засипати переліком постанов, рішень, цифр, – що виконано, що поглиблено і що покращено. Але це, я вважаю, минулий стиль. Треба працювати із нагальними потребами простих живих людей і реально діючих національних спільнот, які всі користуються безумовною повагою з боку уряду.

Так само, як ми дуже уважно ставимося до делікатного питання церковного життя і релігійності, діяльності релігійних організацій, тому що розуміємо, що дуже часто потреби національних громад ідуть поруч із необхідністю задоволення їх релігійних потреб. Це означає, що діяльність церкви, релігійних громад також повинна діставати все зростаючу підтримку з боку уряду, з боку влади, загалом з боку української держави.

Добре, на мою думку, функціонує Всеукраїнська рада церков. Вона регулярно збирається і обговорює гострі теми, ухвалює рішення шляхом консенсусу. Очевидно, що в такій тонкій і делікатній матерії, як етнонаціональна політика, нам також потрібен консенсус. Особливо зараз, коли Україна не в простому часі нав’язаної нам війни. Уряд готовий до врахування всіх цих потреб, готовий до діалогу і, де потрібно, до обговорення найгостріших питань. Якими б гострими вони не були, вони все одно наші питання нашої країни, в якій нам жити і яку вести до звершень, бо інакше вся ця робота тоді позбавлена особливого змісту. Сподіваємося тут на ваше розуміння і підтримку з боку національних громад. Готові до співпраці. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже, пане В'ячеславе.

Надаю слово для співдоповіді Урядовому уповноваженому з питань етнонаціональної політики Геннадію Друзенку.

ДРУЗЕНКО Г.В. Дякую щиро шановна, заступник Голови Верховної Ради України! Шановний, пане віце-прем'єре! Шановні, народні депутати! Шановні, пані і панове!

Для мене велика честь виступати на цій трибуні і виступати на тему яка можливо як ніколи актуальна зараз. Актуальна, по-перше, тому що можливо як ніде чимало де в світі українське громадянське суспільство засвідчило свою зрілість ставши одним з локомотивів, напевно основним локомотивом революції гідності минулої зими, і от уже більше року підставивши державі своє плече у нелегкий час війни російської агресії і економічної кризи.

З іншого боку, для мене дуже відповідально говорити під час сьогоднішніх парламентських слухань оскільки саме етнонаціональна політика була вибрана як вістря атаки Російської Федерації на Україну, намагаючись переконати як багатоетнічне українське суспільство так і весь світ, що у нас відбувається щось на кшталт Балканської війни де україномовні "карателі", "бендеровці" начебто здійснюють терор проти російськомовного населення, против "русского мира", проти православ'я et cetera, et cetera, et cetera.

Тому тема сьогоднішніх слухань подвійно актуальна. З одного боку, ми всі знаємо, є свідками і учасниками, що те, що точиться в Україні це точно не етнонаціональний конфлікт. Я часто буваю на сході, як і багато з вас, і всі ми можемо свідчити в будь-якому суді і трибуналі, що український конфлікт, точніше конфлікт, який відбувається на сході України – це точно не репліка Боснії чи колишньої Югославії. Насправді, це конфлікт цінностей, конфлікт світоглядів, конфлікт, якщо завгодно, минулого, яке не хоче помирати і майбутнього.

І в цьому конфлікті наявність в Україні громадянського суспільства і його роль суттєво відрізняє нас від наших ворогів, наших опонентів, тих хто стоїть по той бік барикад.

Саме боротьба за вільну Україну, багатоетнічну Україну, мультикультурну Україну, полірелігійну Україну в якій кожна людська особистість відчуває себе собою і не має достосовуватись до якогось загальноприйнятого стандарту, до якогось Прокрустова ложа, і є та головна цінність за якою ллється кров найкращих синів і дочок України.

В зв'язку з цим ми маємо бути дуже відповідальними в формулюванні пропозицій щодо етнаціональної політики. Насправді, на сьогодні, хоча ця політика де-факто існує і вона зрозуміла, всі тут присутні на рівні уряду, Верховної Ради чи громадянського суспільства всіма своїми силами свідчать, що українська політична нація єдина, незалежна від етнічного походження, мови спілкування, релігійної приналежності чи культурних уподобань.

Але на жаль, ми на сьогодні не маємо чітко сформульованої, написаної і закріпленої у відповідних законодавчих актах етнаціональної політики. Саме слово зустрічається дуже рідко і на жаль, ми досі апелюємо до прав національних меншин, хоча б я волів використовувати термін "етнаціональні спільноти" аби позбутися цього каннотації, меншовартості.

І тому я бачу дуже кілька чітких мессиджів, які хочу… на які хочу звернути вашу увагу.

По-перше, зараз чудовий час переосмислити пріоритети і парадигми етнонаціональної політики. Від патерналіського минулого, коли держава контролювала, керувала, спонсорувала і взагалі виконувала роль старшого брата щодо етнонаціональних спільнот і громадянських організацій, ми мусимо відмовитися і з причини, тому що ця модель вже не працює і з причини того, що держава в такій економічній потребі просто мусить сконцентрувати весь свій ресурс просто щоб вижити. Тому від парадигми патерналіського ставлення до етнонаціональних спільнот, звичайно, в основу етнонаціональної політики має бути покладена модель співпраці. Достатньо тверезо глянути на реалії сучасності і побачити, що організації, які об'єднують національні спільноти чи такі, які є парасольковими, мають врешті-решт на багато більший потенціал людський, інтелектуальний, фінансовий, організаційний, ніж, напевно, уряд і Верховна Рада в профільних своїх структурах разом узяті. Достатньо подивитися, скільки людей зараз на трибуні і в ложі уряду і скільки в залі, щоб зрозуміти приблизну пропорцію.

Отже, функціями держави має стати координація, оскільки держава є природнім монополістом в цій сфері. Має стати модерація, оскільки врешті-решт хтось має сидіти на чолі стола і модерувати будь-яку дискусію, і безумовний жорсткий захист будь-яких спроб, точніше, припинення будь-яких спроб розхитати ситуацію чи привнести в українське суспільство елементи етнонаціонального конфлікту. Тут держава в особі правоохоронних органів, уряду має бути безкомпромісною, рішучою і переконливою у своїх діях.

Відповідно я думаю, що провіденціальним було те, що попередні скликання українського парламенту не ухвалили Концепцію державної етнонаціональної політики, яку неодноразово вносили в парламент як уряд України, так і окремі народні обранці. Напевно на часі саме зараз з огляду на сьогоднішні пріоритети повернутися до цього питання і спільними зусиллями народних обранців і уряду розробити саме такі засади етнонаціональної політики, які б відповідали викликам сучасності і поклали в основу цю коопераційну модель, модель співпраці між громадянським суспільством і державою, про яку я говорю.

І останнє заувага. У нас буквально на днях відбулася Рада міжнаціональної злагоди, яка є на сьогодні основним, напевно, постійно діючим майданчиком для діалогу уряду і етнонаціональних спільнот, а також академічного світу і представників виконавчої влади, які задіяні в цій сфері, яка засвідчила, що не тільки уряду треба переосмислювати свою роль і свою позицію в сфері етнонаціональної політики. Не менше мають переосмислити свою функцію і представники традиційних громадських організацій, що об'єднують етнонаціональні спільноти. Насправді, з позиції "меншого брата", який традиційно просив у уряду про якісь пільги, про якесь фінансування, про якесь сприяння, треба ставати повноцінним партнером, а іноді і головним партнером в цій країні.

Повторюсь, з чого почав. Українське громадянське суспільство засвідчило свою надзвичайну зрілість, якою ми можемо сміливо і абсолютно підставно пишатися перед усім світом. Я як урядовий уповноважений завжди підкреслюю, що я завжди радий бути партнером і, якщо потрібно, молодшим партнером в будь-якому проекті, який пропонуєте ви. Бо, насправді, держава має сконцентруватися на головному – виграти цю війну, встановити мир, відбудувати інфраструктуру.

Тому я закликаю всіх тут присутніх за результатами цих парламентських слухань дійсно створити робочу групу, яка б і почала з огляду і на європейський досвід, але також і на наші нові знання, абсолютно унікальні знання здобуті українською політичною нацією протягом останнього року, протягом якогось короткого часу, можливо, цієї весни дійсно підготувати законопроект, який би чітко визначив мету етнонаціональної політики, ті ресурси, які є, ті принципи, на яких вона має ґрунтуватися і ту коопераційну модель, про яку я весь час, до якої я весь час повертаюсь у своєму виступі.

На цьому я хочу вам щиро подякувати, ще раз засвідчити, що ми з вами партнери у цій не легкій, але архіважливій справі і закликати нас всіх до рівноправної, плідної і взаємовигідної співпраці. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже, пане Геннадію. Надаю слово для співдоповіді голові Комітету Верховної Ради України з питань прав людини і національних меншин, і міжнаціональних відносин Немирі Григорію Михайловичу.

НЕМИРЯ Г.М. Дякую. Шановна пані головуюча, шановні учасники парламентських слухань, …………, шановні пані і панове, від імені Комітету з прав людини я хотів би привітати всіх вас, які за власною ініціативою, більшість, але і з доброї волі відгукнулися на ініціативу комітету провести ці парламентські слухання.

Хочу зазначити, що тема цих слухань, з одного боку, вона виглядає як, ну, звичайна справа. Говорили в минулому про громадянське суспільство і етнонаціональну злагоду, говорять зараз і будуть говорити у майбутньому. Але, з іншого боку, час, коли відбуваються наші парламентські слухання, це не лише той факт, що вони відбуваються в парламенті нового скликання, який було сформовано після Майдану, після Революції гідності, але, як зазначали попередні доповідачі, відбувається в абсолютно надзвичайному контексті. Ідеться про те, що відбувається в Україні не є ізольованою внутрішньоукраїнською лише справою. В цьому є спостереження, є засторога від спрощеного ставлення і до спокуси керуватися звича1йними рецептами, звичайними рекомендаціями, голими закликами до національної злагоди, толерантності і таке інше.

Справа в тому, що те, що відбувається в Україні це частина більшого конфлікту. Конфлікту, з одного боку, тих, хто хоче нової Ялти, коли великі визначають за малих їх долю, місце на цій землі без навіть консультації з ними, Це виявляється те, видається те, що хоче російське керівництво. І тими, хто наполягає, що на основі старого Хельсінкі має бути, має постати новий Хельсінкі, який врахує реалій після Холодної війни, врахує реалії глобалізації, врахує той факт, що часто-густо не лише старі загрози постають у новій формі, а і виникають нові загрози до яких суспільство і держави не є готовими.

Але в будь якому разі є одна константа. І на це, до речі, звертали і учасники комітетських слухань, які відбулися недавно. Константа полягає в тому, що боротьба з дискримінацією, з расизмом, ксенофобією, нетерпимістю, завжди повинна бути у пріоритетах держави і суспільства. Я хочу ще раз в цьому контексті підкреслити свою позицію як голови комітету, комітету, який представляє політичні сили всього парламенту, боротьба проти всіх форм расової та етнічної ненависті, антисемітизму, ксенофобію, дискримінацію, а також переслідування за релігійними мотивами і гарантії всім особам, які проживають на території України, рівного ефективного захисту проти дискримінації за будь-якою ознакою повинні бути пріоритетами постійної дії.

Війна. Війна породила феномени, з якими ми не стикались. Достатньо сказати, що ми маємо зараз більше 1 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Це наші з вами громадяни, переважна більшість їх зі Східної України, з мого рідного Донбасу, які вимушені були, з різних причин, але основна є війна і небезпека, загроза власному життю, покинути цю територію. Де вони знаходяться? Вони не знаходяться лише у тих областях, територіях, які межують з Донбасом, вони знаходяться в Києві, вони знаходяться на Закарпатті, вони знаходяться у Львівській області та інших. Чи готова держава не просто визнати це як проблему, з якою не стикалися раніше? Чи готова держава визнати, що ці інструменти і заходи, які були застосовані на цей час, не є адекватними і потрібне їх посилення, а подекуди й нові заходи, чи ні? Це питання, яке не буде вирішуватись, якщо не буде конструктивного тиску громадянського суспільства.

Ми говоримо, що це просто феномен, пов'язаний з війною, все відбувається на фоні очевидної погіршення соціальних стандартів ми маємо бути свідомим цього. А коли рівень, життєвий рівень, погіршується, то виникає спокуса на когось перекласти цю провину. На то, хто ходить в іншу церкву або того, хто говорить іншою мовою, або того, хто вважає, що він належить до правильної етнічної спільноти, а інші – до неправильної етнічної спільноти. Це є очевидні загрози, які ми маємо приймати.

Анексований Крим. Окупована частина території Донбасу. І в той же час, коли ми говоримо тут про дії, які треба робити. Ми маємо бути свідомими, що деякі можливості, вони створюються і вони існують. Я хотів би зазначити, які є можливості, вікна можливості, які треба використати.

Ми маємо зараз те, що називають конституційним моментом. Переважна більшість вважають, що треба змінювати Конституцію, реформувати Конституцію. Що це є таке? Це є момент, який цілком слушний і має бути врахований в процесі політичних рішень. Це означає, що будь-яка реформа Конституції буде половинчастою, неадекватною, якщо не буде врахована думка громадянського суспільства, і зокрема у контексті збереження і навіть посилення етно-національної політики єдності України.

Більш того, якщо організуючою ідеєю конституційних змін є децентралізація, то ми маємо дати відповідь, а що це означає на практиці? Що це означає на практиці щодо посилення прав і делегування більших прав місцевим громадам, делегування на місцях. Як будуть і як це вплине на відносини по горизонталі, і як це вплине на відносини між місцями і центром. Не лише з точки зору обсягу і контролю, а й з точки зору механізмів співпраці, координації, про які вже говорили.

Отже, конституційний момент – децентралізація, і вважаю, що це можливість для всіх присутніх тут, з огляду на те, чим вони займаються професійно, і як активісти громадянського суспільства внести свій конструктивний і посильний внесок.

Друге, ви знаєте, більшість з вас знають, що зараз завершується розробка проекту національної стратегії з прав людини, до 31 березня Міністерство юстиції має завершити цей процес, узгодити і передати Президенту проект національної стратегії з прав людини. Ті, хто знайомий з цим проектом, і комітет проводив нещодавно дуже цікаві комітетські слухання, бачать, що це документ є, очевидно, кроком вперед, він є недосконалим. Розумію, що краще не може бути ворогом доброго. Але в той же час є і розуміння, що за цим має бути план дій. Самоціллю не може бути сама національна стратегія, має бути план дій. Те, що зараз пропонується аж шість місяців на розробку цього плану дій – це розкіш з огляду на умови, в яких ми всі з вами перебуваємо. Але і це є вікно можливості, вікно можливості з точки зору того, щоб і в національній стратегії з прав людини, і плані дій була реакція як щодо старих загроз, які показують себе в новій формі, так і інші. Я хотів би сподіватися і висловити своє сподівання, що сьогоднішні слухання. Вони не є першими, не будуть останніми, але сприятимуть створенню простору для діалогу, взаєморозуміння заради єдності України. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Надаю слово голові підкомітету з питань громадянства, міграційної політики та етнічних груп України Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Фельдману Олександру Борисовичу.

ФЕЛЬДМАН О.Б. Шановна пані головуюча, шановний віце-прем'єр, шановні учасники парламентських слухань! Специфіка державної етнонаціональної політики України завжди полягала у намаганні поєднати у часі вирішення двох завдань: з одного боку, це формування єдиної української політичної нації, відродження та розвиток української культури і мови; а з іншого – дотримання прав на рівні міжнародних стандартів національних меншин України і забезпечення умов для збереження і розвитку їх культурної самобутності.

Якою ж мірою нам вдалося витримати такий політично складний баланс протягом 23 років? Відповідь на це питання у спроможності на суспільну єдність нас, рівноправних громадян різного етнічного походження і віросповідання, в нашій здатності до консолідації заради забезпечення майбутнього України як суверенної держави.

Як політик і громадський діяч я переконаний, щоб витримати іспит на громадську зрілість у цей критичний час для країни, ми мусимо діяти рішуче і відповідально, при цьому адекватно сучасним викликам, коли йдеться про загрозу самому існуванню нашої України. Інколи треба тимчасово поступатися етнічними інтересами на користь загальнонаціональних.

Саме з метою спільного вироблення стратегії і тактики наших дій я ініціював проведення даних парламентських слухань, адже інститутам громадського суспільства, що уособлюють усі наявні в Україні погляди, думки та переконання, належить особлива роль у об'єднавчих процесах. Сьогодні громадське суспільство покликане згуртувати усі етнічні спільноти заради успіху довгоочікуваних в Україні реформ, залучаючи до їх реалізації широкі верстви населення. Переконаний, що порукою стабільного та успішного державотворення, утвердження авторитету України як європейської держави прямо пропорційно залежить від здатності до консолідації усіх етнічних груп нашого суспільства. Представники різних етносів, для яких Україна є рідною домівкою, мають стати надійним місточком у налагодженні співпраці та партнерства їх етнічних батьківщин з Україною. Така командна діяльність дозволить знайти для нашої держави надійну міжнародну підтримку та захист у цей нелегкий час. І я закликаю усіх вас взяти на себе цю нелегку і відповідальну роботу.

Я свідомий того, що громадське суспільство в Україні для своєї політичної суб'єктивності потребує оновлення і законодавчого забезпечення, адже наразі у вітчизняному законодавстві відсутній єдиний механізм взаємодії, координації держави та відповідних інститутів громадського суспільства. Існуючі форми співпраці або розпорошені по нормативним актам різної юридичної сили або прописані на рівні декларативності без визначення дієвих механізмів реалізації. Аналізуючи вищезазначені проблеми в контексті тематики парламентських слухань слід підкреслити необхідність належного законодавчого врегулювання форм і методів…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу дати 10 секунд. Пане Олександре, завершуйте.

ФЕЛЬДМАН О.Б. Тут очень важные вопросы, я думаю, что не 10 секунд, дайте хотя бы полминуты.

Аналізуючи вищезазначену проблему в контексті тематики парламентських слухань, слід підкреслити необхідність належного законодавчого врегулювання форми, методів спільного вироблення етнонациівональної політики держави та представниками громадського суспільства, насамперед етнонаціональними спільнотами України. Тому в моїх планах законодавчих ініціатив на найближчий час є нормативно-правове визначення статусу інститутів громадського суспільства, чітке окреслення їх прав та обов'язків, форм взаємозв'язків з державою і найголовніше – закріплення механізмами імплементації їх напрацювань у державні рішення, надання цим напрацюванням статусу складової загальнодержавної етнонаціональної політики.

І на завершення. Всі учасники парламентських слухань отримали проект Рекомендацій. Вони підготовлені на основі пропозицій, що надійшли до нашого комітету від представників громадськості, органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Впевнений, що по завершенню слухань вони будуть змістовно удосконалені в напрямі конкретизації взятих громадським сектором на себе зобов'язань щодо їх реалізації. У зв'язку з цим хочу зазначити, що виконання ухвалених на парламентських слуханнях рішень станом на сьогодні фактично ніким не контролюється. І задля того, щоб наші рекомендації не залишились на папері, я вважаю за необхідне ініціювати законодавче закріплення норм, що визначить порядок контролю за виконанням рекомендацій парламентських слухань як таких і встановлювати відповідальність за їх ігнорування.

Вважаю символічним, що враховуючи громадські думки при прийнятті державних рішень розпочнеться саме з етно….

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Олександре. (Оплески)

Запрошую до слова Зісельса Йосифа Самуїловича, виконавчого віце-президента Конгресу національних громад України, голову Асоціації єврейських організацій та общин України. Підготуватися, будь ласка, Єленському Віктору Євгеновичу.

15:48:47

ЗІСЕЛЬС Й.С.

Доброго дня. Вітаю головуючого, членів уряду, вітання представникам дипломатичного корпусу. Шановні слухачі, присутні в цьому залі! Я дуже вдячний за можливість виступити сьогодні перед вами в залі, яка є сьогодні не тільки центром уваги для України, а й для багатьох людей за межами України.

Якщо б я виступав півтора року ще тому, чи 2, я би побудував свій виступ на тому, на чому ми будували його 23 роки, тобто на наших проблемах етнічних спільнот, меншин, на проблемах національних культур, на проблемах реституції, на проблемах ксенофобії, на проблемах недосконалого законодавства. І це все було би правильно, бо всі ці роки ми спостерігали, як всі гілки влади не дуже, м’яко кажучи, уважно прислуховуються до наших потреб. І це не було б передвзятістю до наших проблем, бо ми бачили, що держава так само поверхово і не дуже компетентно відноситься і до інших проблем: до економічних, до політичних, до соціальних.

Але ми тепер живемо в іншому житті. Ми перейшли в інший стан, в інше життя, ми зараз знаходимося в стані війни, в стані агресії, яку проявляє Росія до України. І я не можу про це говорити сьогодні. Більш того, я хочу закликати вас так, як я це робив зі сцени Майдану 15 грудня 13 року. Давайте на час відкладемо наші проблеми, наші претензії до держави (їх багато, ми їх всі добре пам’ятаємо) до кращих часів. Давайте тепер зосередимося на одному питанні: чим ми, національні меншини, національні громади України, можемо допомогти Україні боронити її від російської агресії і всіх проблем, пов’язаних з цією агресією.

Якщо ми ставимо так питання, ми можемо акцентувати увагу на тому, що представники національних громад, просто люди, громадяни України дуже багато роблять. І на Майдані робили багато, і боронили Майдан, і багато роблять сьогодні для фронту, багато допомагають і матеріально і з устаткуванням, і теплими речами, і харчами, всім чим можуть допомагають фронту.

Я кажу про керівників, бо люди не чекають поки керівники національних громад скажуть, що їм робити, вони відкликаються на той виклик, який є загрозою. І ми можемо зробити це через наші діаспори світові. Вже розпочався рік тому процес створення коаліції за демократичний вибір в усьому світі. Ми звернулися до багатьох спільнот і я звертаюся до вас через свої світові діаспори допомогти Україні захистити себе і цей демократичний вибір який є в Україні.

Рік тому, минулого року в серпні, світовий конгрес українців прийняв резолюцію на підтримку цієї ідеї. Я щойно повернувся з Канади і Сполучених Штатів, де вже почали працювати ці коаліції на базі цього…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте, будь ласка, хвилинку. 30 секунд.

ЗІСЕЛЬС Й.С. Чим можуть займатися ці коаліції світових діаспор? Ми вже узгодили, як я сказав це, з Світовим конгресом українців, ідуть переговори з Всесвітнім єврейським конгресом, Всесвітній конгрес кримських татар погодився підписати ці документи, Всесвітній конгрес естонців зараз був в Канаді коли ми зустрічалися…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте, будь ласка, завершити.

ЗІСЕЛЬС Й.С. …що ми можемо дати для захисту України. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже вам, пане Йосифе.

Запрошую до слова Єленського Віктора Євгеновича, народного депутата України і члена депутатської фракції політичної партії "Народний фронт".

Підготуватися Кресіній Ірині Олексіївні.

15:52:43

ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є.

Шановні, учасники парламентських слухань! У продовж останнього року громадянським суспільством було виконано роботу яка за своєю суттю є здійсненням політики ідентичності, а саме це символізація простору, його ретолізація, здійснення спільної справи яка гуртує людей сприймається як у вищий мірі значуща, формування сукупності уявлень про те, хто такі ми і чим ми вирізняємося від них.

Громадянське суспільство відкинуло ексклюзивний варіант політики ідентичності. У виконанні саме громадянського суспільства ця політика є інклюзивною, її творцями є люди незалежно від етнічного походження, релігійних переконань і мови. Системні дії, належно фінансовані, з відповідним організаційним і інформаційним супроводом, які почалися в часи Майдану і досягли кульмінації під час війни зустріли жорсткий спротив саме громадянського суспільства. Воно ж таки має справу з наслідками мерзотної кампанії з розшматування України, яка здійснювалася режимом Януковича під псевдо антифашистськими гаслами.

Політика нацьковування однієї частини суспільства на іншу, стигматизація одних і індоктринація інших має авторів і виконавців, які повинні понести свою частину відповідальності за криваві сходи, які дала ця політика.

Процес свідомого конструювання загальноукраїнської ідентичності, який набрав принципово нової динаміки вимагає невідкладної синхронізації зусиль держави, громадянського суспільства і підприємництва.

За цією банальністю стоїть завдання, яке 109 років тому сформулював Михайло Грушевський в своїй статті "Галичина і Україна", а саме: задіяння соціально-економічної і громадсько-культурної інженерії для консолідації української нації.

Програма такої консолідації має включати і мала б передувати, можливо, концепції етнонаціональної політики, яка ще тільки буде творитися, і має включати заохочення мобільності населення, інтенсифікацію міжрегіональних економічних і культурних зв'язків. Запровадження міжрегіональних студентських і академічних обмінів, розвитку внутрішнього туризму, запровадження екстериторіального принципу формування військових підрозділів, тобто формування підрозділів з жителів різних регіонів.

Особливо слід обговорити етнополітичний аспект децентралізації. На жаль, є підстави стверджувати, що в процесі її здійснення, ставлення місцевих органів влади до окремих конфесійних чи етнічних спільнот не є рівні.

Завдяки громадянському суспільству ідея об'єднання країни навколо спільних цінностей вільних людей, які відстоюють свою свободу перед іноземною навалою стає наскрізною. Системна…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати 30 секунд. Завершуйте, будь ласка.

ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. …фінансова підтримка цієї ідеї з боку держави зробить її домінуючою і всезагальною. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже. Запрошую до слова Кресіну Ірину Олексіївну, доктора політичних наук, професора, член-кореспондента Національної академії правових наук України, завідувачку відділу правових проблем політології Інституту держави і права імені Корецького, Національної академії наук України. Підготуватися Нагорному Сергію Сергійовичу.

15:56:25

КРЕСІНА І.О.

Дякую. Шановні учасники парламентських слухань! Я тут представляю українських етнополітологів, які протягом усіх років незалежності, напрацьовували величезний теоретичний і законотворчий потенціал для покращання нашої етнонаціональної політики, для вироблення тої законодавчої бази, яка б забезпечувала практичну реалізацію цієї політики.

На жаль, сьогодні треба сказати, що цей вагомий доробок українських учених виявився абсолютно не витребуваним. І сьогодні війна, сепаратизм і інші біди, які звалилися, як кажуть, на нашу голову, це є результатом того, що послідовно, ефективно етнонаціональна політика не проводилася.

Всі ті цікаві доробки були просто проігноровані, всі ті напрацювання в галузі концепції національної політики, законів, які б могли адекватну відповідь дати на виклики часу,вони абсолютно не приймалися. Що говорити, якщо з 1992 року ми не маємо жодного законодавчого акту у галузі етнонаціональної політики. Тому я коротко в рамках цього малого регламенту зупинюся на тих механізмах, які сьогодні треба задіяти для того, щоб поліпшити взаємодію держави і громадянського суспільства задля утвердження політики етнонаціональної єдності.

Насамперед політичні механізми. Я просто по пунктах.

Перше. Популяризації поліетнічності і багатокульторності як цінності і переваги, а не слабкості українського суспільства. Подолання етнокультурного розколу шляхом формування і поширення спільних цінностей, поширення цінностей української національної ідеї.

Друге. Формування ідеології консолідації, яка ніколи у нас не запроваджувалася. Напрацювання відповідних механізмів на основі консолідаційних ідеологіям, імплементація їх у законодавство і практику етнонаціональних відносин.

Третє. Політична консолідація еліт навколо спільної мети загальнонаціональної єдності.

Четверте. Формування атмосфери толерантності, поваги до прав людини незалежно від мови, релігії і регіону проживання.

П'яте. Налагодження діалогу між державою і громадянським суспільством.

Шосте. Підвищення рівня довіри громад до держави. Просування тих ініціатив, які пов'язані з ідеєю національної єдності, через ті інституції, які мають найвищий рівень довіри в суспільстві, тобто ЗМІ, громадські організації.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 30 секунд. Завершуйте.

КРЕСІНА І.О. …координацію етнонаціональної політики та інформаційної політики, узгодження етнонаціональної політики з економічною політикою, соціальною політикою.

Нарешті правові механізми. Це усунення протиставлення понять "нація" і "національні меншини" в Конституції України. Це нагальніша проблема.

Друге. Прийняття абсолютно нової редакції Закону "Про національні меншини", передбачивши Інститут національно-культурно…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Ірино, дуже вам дякую. (Оплески) Пропозиції, я сподіваюся, що ви ці скерували до комітету, так? Я перепрошую, я думаю, що ми повинні вже за результатами цих слухань надати пропозиції всім комітетам в майбутньому і під час планувань парламентських слухань все-таки давати регламент до 5 хвилин, тому що доповідачі, на жаль, не встигають висловити головну думку, так. Дякую дуже. Слово має Нагорний Сергій Сергійович генеральний директор Української конференції журналістів. Підготуватися Брензовичу Василю Івановичу.

НАГОРНИЙ С.С. Вельмишановна пані головуюча, вельмишановна президія, іноземні гості, пані та панове, щиро дякую за запрошення та надання слова на парламентських слуханнях, актуальність даної тематики воістину залишатиметься перспективною найближчим часом як в Україні, так і у світі. Досвід попередніх років незалежності становлення України переконливо свідчить, що розбудова потужного громадянського суспільства та потужної держави це, справді, обґрунтована нині об'єктивна необхідність.

Сьогодні громадянське суспільство – це авангард незалежної держави, що підтверджується доленосними подіями для нашої країни на початку третього тисячоліття. Без потужного громадянського суспільства не буде потужної демократичної України серед держав Європейського Союзу.

Не вирішення гострих, саме невирішення гострих політичних, економічних проблем, які майже довели країну до банкрутства усе це де-факто дістало безпосередньо відображення в політичному процесі та де-юре в безвідповідальній політиці антифактом, що призвело до революційних подій 2012-2013 років в Україні, ad hoc Євромайдану та Революція гідності, які невиключно поширилися в інші країни регіонів.

Завдяки українському суспільству президентські вибори 2014 року виявилися віхою сучасної історії України, а саме після вищезазначеної президентської виборчої кампанії в Україні відкрилась нова епоха розбудови потужної європейської демократії на стратегічну перспективу потужного громадянського суспільства.

В цьому контексті для нової влади ключовим розв'язанням українсько-російського конфлікту і повного припинення ворожої агресії проти демократичної України та її європейських цінностей у майбутньому для нас саме буде подальша розбудова потужного громадянського суспільства.

Тему моєї доповіді буде оприлюднено на веб-сайті української конфедерації іноземних журналістів, там, де можна буде ознайомитися. Вона називається: "Україна у ІІІ тисячолітті. Перспективи громадянського суспільства, бізнесу і держава".

Перспективи щодо утвердження громадянського суспільства в Україні як третього компонента соціальної системи забезпечення реалізації соціальних, гуманітарних, політичних та культурних цінностей, спрямування зусиль стосовно зміцнення соціальних капіталу, ствердження нових можливостей для їхньої активної участі у суспільному житті, захист громадян від політичного та економічного тискуз боку державної еліти та впливових економічних груп. Також нова модель стосунків між потужним громадянським суспільством держави та бізнесу має базуватися на засадах дискусивної етики, саме за принципом субсидіарності, відкритості і раціональної щодо прийняття рішень, чіткого розмежування повноважень та відповідальності. Рекомендації будуть надані. Дуже дякую за запрошення і увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до слова Брензовича Василя Івановича, голову підкомітету з питань міжнаціональних відносин Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, голову Товариства угорської культури Закарпаття. Підготуватися Еліаву Бєлоцерковському, Надзвичайному і Повноваженому Послу держави Ізраїль в Україні.

16:04:27

БРЕНЗОВИЧ В.І.

Шановні учасники слухань, формування етнонаціональної політики єдності в Україні є важливою складовою розбудови сучасного демократичного правового суспільства. Вона має базуватися на двох фундаментальних принципах. По-перше, єдність етнонаціональної політики, означати єдність правового простору в державі, який має забезпечити не лише абстракт у рівності прав і свобод національних меншин, а надати насправді рівні можливості задля реалізації цих прав.

По-друге, етнонаціональна політика має забезпечити юридичні засади для реалізації самобутності всіх етносів та національних меншин, включаючи можливості створення інститутів культурної та освітньої автономії.

Слід зазначити, що єдність держави насправді базується не на юридичних актах владних структур, а на лояльності громадян цієї держави. Але лояльність громадян не можу бути фактом раз і назавжди, вона завойовуватиметься щодня діями, які слугуватимуть народу. І тому задоволення потреб громадян, які належать до певних національних меншин, не тільки не ослаблює державу, а навпаки зміцнить її єдність. Історичний досвід показує, що ущемлення мовних, освітніх, культурних, представницьких та інших прав та можливостей національних меншин може послужити серйозним дестабілізуючим фактором. І навпаки, поліпшення самопочуття цих груп людей різко зменшує відцентрових прагнень.

Для того, щоб з'ясувати суть проблем та прагнень національних меншин, перш за все, необхідно відновити діалог з представниками різних етносів та національних меншин. Це сьогодні наш захід позитивним прикладом є у цьому напрямку. Необхідно сміливо використовувати європейські методи для забезпечення прав національних меншин, які вже десятиріччями дають хороші результати. І це потрібно робити паралельно в рамках всіх організацій українського та європейського правового простору.

Шановні присутні, я є зараз головою Товариства угорської Закарпаття. Це одна із самих старих організацій національних меншин, адже була заснована в 1989 році. І є велика практика у нас щодо боротьби за права національних меншин. Основною проблемою в нашій державі, на мою думку, є хронічне невиконання і не фінансування прийнятих законів. Знаємо, що зараз наша держава знаходиться у стані війни і фінансів обмаль. Не можеш дати фінансів, можеш дати більше свободи. Адже коли ми прийдемо в Європу, я думаю, що буде у нас така Україна, яка буде свобідною демократичною правовою державою, там, де визнаються права національних меншин. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до слова Його Високоповажність Еліава Бєлоцерковського, надзвичайного і повноваженого посла держави Ізраїль в Україні.

16:07:59

ЕЛІАВ БЄЛОЦЕРКОВСЬКІ.

Уважаемые члены правительства Украины, уважаемые члены парламента, мои коллеги из дипломатического корпуса!

Я хотел бы вас поблагодарить за эту возможность поделиться опытом нашей страны, государства Израиль. И я дума, что в этот очень непростой этап для Украины, которая проходит непростой исторический этап, который проходит сейчас Украина, я думаю, что, может быть, у этого опыта будет какая-то ценность и для украинского общества.

Как вы, наверное, знаете, Израиль – это маленькая страна, которая находится постоянно в состоянии конфликта. У нас всего 8 миллионов человек, и это состояние приводит к тому, что мы относимся к людям как к ресурсу. Каждый человек – это ресурс для страны. И поэтому на этой базе, в общем-то, строятся отношения между государством и индивидуумом.

В результате люди, граждане Израиля чувствуют принадлежность к этому государству без связи со своими этническими, религиозными или какими-то другими принадлежностями. И на базе вот такого чувства является волонтерская деятельность. Эта деятельность, в общем-то, проводится и в результате различных религиозных традиций, и в результате того, что люди хотят помочь своим ближним, и в результате

общественной солидарности. Начало этой деятельности – это в системе образования, когда дети в Израиле начинают свою школу, начинают ходить даже в садик, они понимают… Они получают базу того, что они понимают, что они должны заниматься волонтерством, заниматься, помогать теми вещами, которые лежат вне их непосредственного интереса. И когда эти дети становятся взрослыми, они понимают, что у них есть, как и у всех, работа, у них есть дом, но у них есть еще и волонтерская деятельность. И эта деятельность приводит их к тому, что они чувствуют себя частью своей общины, частью своего города, частью своей страны. И тогда, когда у них есть это чувство, они готовы рисковать, они готовы жертвовать и иногда даже жертвовать своей жизнью.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дозвольте завершити.

ЕЛІАВ БЄЛОЦЕРКОВСЬКІ. У меня уже кончилось время?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні-ні. Прошу продовжуйте.

ЕЛІАВ БЄЛОЦЕРКОВСЬКІ. Спасибо. Спасибо.

В результате этого в Израиле действует сегодня свыше 15 тысяч различных организаций, которые занимаются именно в тех областях, где правительство, куда правительство не доходит. Будь это наиболее эффективное правительство, все равно есть области, в которых правительство просто не может уделить средства и внимание. И поэтому и в Израиле существует очень много таких организаций, которые работают в различных областях, начиная от благотворительности, от защиты среды, религиозных ассоциаций, культуры, спорта, джентера и различных других. Финансовая база для работы этих ассоциаций является связь… одна из главных финансовых ресурсов – это связь между Израилем и еврейской диаспорой за границей, это чрезвычайно тесная связь, потому что еврейская диаспора знает, что Израиль – это национальный дом для всех евреев. И вот на этой базе есть очень много деятельности, которую эта диаспора проводит. И у меня есть еще тут несколько примеров, которые, может, при другой возможности я буду рад поделиться. Еще раз я вас благодарю за внимание. И я хочу сказать, что Израиль – это партнёр Украины по всех областях, и мы рады сотрудничать с вами. Спасибо. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую, пане посол.

Запрошую до слова Його Високоповажність Посла Корнела Іонеску, Надзвичайного і Повноважного Посла Румунії в Україні.

16:13:17

КОРНЕЛ ІОНЕСКУ. Вельмишановна пані голово! Шановний віце-прем'єр, шановні депутати, дорогі колеги! Насамперед хочу подякувати пану Немирі за запрошення на сьогоднішні слухання і за можливість виступити перед вами. З вашого дозволу, я виступатиму російською мовою.

Помимо правительства и сферы бизнеса гражданское общество можно считать третьим элементом, участвующим в развитии государства. Гражданское общество собирает актеров частной сферы, начиная с семьи, сообщества церковных ассоциаций, вплоть до региональных национальных и международных неправительственных организаций.

Вклад гражданского общества в развитие государства и государственных политик не регулируется национальным или международным законодательством. Факт, который позволяет и имеет максимально гибкий подход с широким участием всех представительных сегментов. Но его роль в создании и имплементации государственных политик стала все более активной, будучи неотъемлемой частью в процессах модернизации и демократизации. В ХХІ веке гражданское общество стало партнером правительства, а любой важный процесс, подразумевающий изменения законодательства, должен быть представлен к рассмотрению общественности так, чтобы любой заинтересованный актер мог бы подчеркнуть свою точку зрения, как путем классических средств, так и посредством новых социальных сетей, как блоги, Facebook, Twitter, YouTube и другие.

Развитие и укрепление гражданского общества благоприятствует интегрированию этнических, религиозных, сексуальных и других нацменьшинств и их подключению к публичной жизнедеятельности, а также к процессам принятия решений, касающихся их состояния и статуса.

Я приветствую присутствие своих коллег послов и дипломатов на этой встрече, представляющих государства, у которых есть сообщества этнических сограждан в Украине, пострадавших наверное в результате конфликтов на Востоке Украины и в результате также незаконной аннексии Крыма. Их присутствие является вотумом доверия, адресованным инициативе Комитета по правам человека рассматривать в расширенном формате возможность образования этнической политики единости в Украине.

Я считаю, что сегодняшняя встреча является положительным шагом украинской власти в более широком процессе применения законодательства по защите прав лиц, принадлежащих к нацменьшинствам. С точки зрения Румынии первым этапом могла бы стать консультация всех представителей этих групп. Сделав ответственными упомянутых актеров в создании имплементации законодательства по нацменьшинствам, они обретут новое качество, а именно качество участника. А участие является выражением интегрирования, равенства и может предотвратить напряжение или конфликты, генерируемые порой чувством дискриминации.

Единая этническая политика является четким выражением богатства этнического разнообразия в Украине. Правильная этническая политика не должна препятствовать… не предоставлять ни привилегии, ни ограничений дискриминирующим образом. Чувствительность темы должна исключить так называемый подход "Primus іnter pares", то есть главный или первый среди равных. Или же делать возможным прибегнуть к измеримым и паритетным критериям.

Государству проживания предстоит главная задача – гарантировать соблюдение прав национальных меньшинств, находящихся на его территории. Процесс разработки имплементации подобных мер будучи комплексным и зависящим от мощной политической воли. Сферами же этнических отношений является важной в создании государства или же в реконфигурации особо важных политик таких как вопрос децентрализации, к примеру, в Украине. Процессы влияющие на конституционные изменения должны быть всеобъемлющими, прозрачными и ответственными. Этнические разнообразия являются элементом, определяющим своеобразие Украины.

С точки зрения такой перспективы в совокупности с собственным опытом Румынии, я считаю нужным проактивный подход со стороны государства, в котором лица, принадлежащие национальным меньшинствам, определяются как лояльные партнеры. Метафорически говоря, принцип заинтересованности национальных меньшинств является своего рода путешествием для обеих сторон: как для большинства, так и для меньшинства, чье место встречи находится в половине расстояния.

И последнее. Государство проживание нуждается в союзниках, партнерах не только за границей, но и внутри страны, а группы национальных меньшинств в Украине квалифицируются для подобного подхода. Не в последнюю очередь хотелось бы еще подчеркнуть отдельные примеры доброй практики…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити.

КОРНЕЛ ІОНЕСКУ. … по измерению интегрирования национальных меньшинств посредством гарантирования прав в соответствии с европейскими стандартами. Этнические украинцы в Румынии пользуются политическими, гражданскими, экономическими правами без дискриминации по отношению к другим гражданам. Румынское государство предоставляет значительное финансовое участие в сохранении идентичности украинского меньшинства в Румынии, в смысле поощрения этнической самоидентификации с целью поддерживать качественное воспитание и образование на родном языке. Политическое право быть представленным, своеобразные вопросы по линии культуры, религии, финансирования СМИ на родном языке, неограниченный доступ к публикациям лицам, принадлежащим к нацменьшинствам.

Вышеупомянутое все это изложено в европейских стандартах по защите прав лиц, принадлежащих национальным меньшинствам, которых Румыния считает исключительно важными в функционировании демократического общества. На европейском уровне идея о привлечении гражданского общества к дебатам в области разработки национальных политик принимается очень хорошо. Примером в этом смысле является общественная платформа восточного партнерства, как одно из многосторонних измерений, инициатива, которая может стать на подобии вече для активизации рассмотрения тем, представляющих интерес для гражданского общества, в том числе, и с перспективой ассоциации организации этнических меньшинств в Украине. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пане Посол.

Запрошую до слова Садаєва Салмана Аюбовича, Голову правління Всеукраїнської громадської організації "Діаспора чеченського народу". Підготуватись Ламброзові В'ячеславу Олександровичу.

16:20:13

САДАЄВ С.А.

Шановні колеги! Вчора відбулося чергове засідання комісії з міжнаціональних відносин громадської ради при Міністерстві культури України, на якому мені було уповноважено звернути вашу увагу на деякі з основних проблемних питань і передати розроблені рекомендації на розгляд секретаріату та профільного комітету.

Ми вважаємо за доцільне рекомендувати наступне:

Перше. На рівні держави розробити системне бачення розвитку пріоритетних напрямків етнонаціональної політики та у вигляді концепції або стратегії державної етнонаціональної політики, як частини загальної внутрішньої і зовнішньої політики України. Пропонуємо створення робочої групи при парламентському Комітеті з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин для системної роботи над ключовими питаннями серед яких оновлення роботи над концепцією державної етнонаціональної політики та планом її реалізації на 2015 та 20-ий роки і залучити представників національних меншин до розробки… до її розробки з перших кроків.

Друге. Наступним є визначення термінології з метою усунення неузгодженостей між Конституцією та чинними законами у частині визначення термінології, яка вживається для регулювання етнополітичних відносин.

Третє. Прискорення перегляду положень та оновлення чинної редакції Закону України про національні меншини України від 92-го року.

Четверте. Налагодження механізму координації та взаємодії державних органів, які відповідають за впровадження етнополітики в Україні, чітке розмежування функцій та визначення сфер їх відповідальності.

Члени комісії рекомендують вдосконалити механізми державного управління шляхом відновлення…

Перше. Відновлення окремого центрального органу виконавчої влади у будь-якій формі – міністерство, служба, аґенція або наприклад, національний департамент у справах різноманіття та консолідації нації. Або посилення кадрової чисельності Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України, або розподіл повноважень між урядовим уповноваженим з етнонаціональної політики та Міністерством культури України.

І п'яте. Створення окремої громадської ради з етнополітики та міжнаціональних відносин при Міністерстві культури України або при новоствореному центральному органу виконавчої влади.

Шосте. Запровадження інституційних механізмів здійснення державних політики, протидії расизму, ксенофобії та нетерпимості, наприклад, шляхом покладення функцій ліквідованої міжвідомчої робочої групи з питань протидії ксенофобії…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати 30 секунд завершити.

САДАЄВ С.А. …та расової нетерпимості на раду міжнаціональної злагоди, створеної при Кабінеті Міністрів України. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже.

Запрошую до слова Ломброзо В'ячеслава Олександровича, юриста Фонду дослідження та підтримки корінних народів Криму. Підготуватися Олексі Петріву.

16:23:47

ЛОМБРОЗО В.О.

Доброго дня! Для того, щоб відповісти на те питання, яке поставлено зараз нам темою цієї дискусії, чи є вплив громадянського суспільства на етнополітику, я вважаю за необхідне, з урахуванням регламенту, проаналізувати ті нормативні акти, які були прийняті зараз наразі. І чи діють вони, чи не діють і чи є вони такими, що регламентують правовідносини саме в етнічному смислі того слова.

От дивіться, у нас була Заява Верховної Ради щодо гарантії прав кримськотатарського народу України як в українській державі. Вона була прийнята лише 20 березня 2014 року, тобто тоді, коли Крим вже був окупований, і фактично вона діяти не могла. Але там питання також не в тому. Питання у тому, що коли перераховувалися корінні народу Криму, забули всіх інших, окрім кримських татар. То є невірно. Не в зв'язку з тим, що кримські татари, вони більш багаточисленніші ніж, наприклад, караїми та кримчаки. Це невірно з інституціональної точки зору.

Більше того, нещодавно на розсуд парламенту був наданий законопроект щодо корінних народів України, відповідно до положення якого, якщо у когось була можливість з ним ознайомитись, там також не регламентуються правовідносини у сфері етнополітики, там регламентуються правовідносини у сфері збудови, вбудови в державні органи влади органів самоврядування інституції, наприклад, кримськотатарського, кримчацького, караїмського. То не є врегулювання державної політики.

Чомусь при розгляді цих питань, при впроваджені певних державних механізмів, не слухають пропозиції інших стран, наприклад, того ж самого Ізраїлю, інших етнокультуртних, монокультурних країн, які мають досвід у цьому. Я вважаю за необхідне запровадити також і дискусію щодо того, що багато людей кримськотатрських національностей, вони зараз переживають майже другу депортацію. Деякі із них, вони вимушені були виїхати, покинути територію традиційного проживання. І у зв'язку з тим, що в нас зараз така нагода, то, я думаю, що відповідно до норм міжнародного права, їх механізмів ми можемо зробити таким чином, щоб саме етнічний, етнічні питання включити таким чином, щоб можна було і розрішити вопроси окупованих…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу. Ви завершили? А, дякую дуже.

Запрошую до слова Олексу Петріва, отця Української Греко-Католицької церкви. Підготуватися Залізнюк Інні Анатоліївні.

16:27:08

ПЕТРІВ ОЛЕКСА.

Високоповажна пані заступник Голови Верховної Ради України, високоповажний пане віце-прем'єр-міністре, високоповажні народні депутати України, високоповажні представники іноземних держав і шановні учасники парламентських слухань, на початку свого виступу хочу нагадати вислів Івана Драча, який на світанку нашої незалежності майже чверть століття тому сказав, що незалежна українська демократична держава забезпечить євреям краще життя в Україні ніж в Ізраїлі, росіянам краще ніж в Росії". І хочу продовжити цей девіз побажання: "А українцям краще ніж деінде в світі, краще, добре".

Гідне життя має 2 основні складові: духовну і матеріальну. Щодо матеріальної, яку ми називаємо добробут, перед усіма нами представниками різних націй народу України великий виклик з великими потенційними можливостями стати, справді, державою надзвичайного добробуту. І тут нам не обійтись без суттєвого вкладу представниками національних меншин українського народу своїми Богом даними національними харизмами.

Щодо духовної складової аналіз теперішньої ситуації показує, що, незважаючи на часи потрясінь, міжнаціональний і міжрелігійний мир і злагода в нашому суспільному домі непохитні, це при тому, що існують на цьому світі сили, які всіляко інспірують посеред нас міжнаціональну та міжрелігійну ворожнечу. Не дочекаєтесь. Не дочекаєтесь, бо демократична українська держава є матір'ю для нас усіх незалежно від кольору шкіри, національності чи релігійної приналежності. Але мусимо бути свідомі того, що цей мир і злагоду треба пильно оберігати, гуртувати, спілкуватися та взаємодопомагати. Хоча б так, як це ми, віруючи люди робимо в рамках Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, цієї унікальної для всього світу спільноти, в якій всі різні і всі рівні. Яка дає чудове свідчення нове світ про те, що ми справді маємо реальний шанс збудувати зразкову з позиції людяності державу. Українська Греко-Католицька Церква, яка налічує понад мільйон вірян у 25 країнах світу на 5 континентах, добре усвідомлена про те, як почуваються люди поза межами вітчизни, які турботи та почуття вони переживають. І маючи на пам'яті перед очима ці печалі, ми можемо краще розуміти тих, хто у подібній ситуації є посеред нас. І узагальнюючи цей різноманітний досвід, можемо тільки ще раз повторити те, що Ісус Христос нам заповідав: "Отож усьому як хочете, щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними. Бо в цьому закон і пророки".

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити.

ПЕТРІВ ОЛЕКСА. (Не чути)… усіх наших законів. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, отче.

Запрошую до слова Залізнюк Інну Анатоліївну, президента Громадської організації "Всеукраїнська академія автентики". Підготуватися, будь ласка, Тагієву Ровшану.

16:30:37

ЗАЛІЗНЮК І.А.

Дорогі друзі, шановні учасники парламентських слухань, новітня історія нашої держави є беззаперечним аргументом необхідності формування виваженої, далекозорої, поміркованої етнонаціональної політики єдності в Україні. і ефективність такої політики у значній мірі залежить від налагодженого діалогу між державою та представниками громадянського суспільства, і від дієвості механізмів співпраці і втілення у життя спільних напрацювань. Саме тому, особлива роль у таких об'єднавчих процесах відведена інститутам громадянського суспільства, як рупору та уособленню у всіх наявних суспільстві думок, прагнень та переконань. Популяризація і розвиток українських національних культурних цінностей, а тим самим повага та гарантії забезпечення свобод, розвитку національної самосвідомості та самовиявлення усіх етносів України, є однією з передумов утвердження миру.

І з цією метою Всеукраїнська академія автентики у співпраці з Асоціацією національно-культурних об'єднань України Олександра Фельдмана сьогодні проведено Всеукраїнський круглий стіл: "Шляхи відродження етнічної автентики та її об'єднавча функція". В роботі круглого столу взяли участь представники усіх регіонів України. Знаковою рисою цього заходу стала дружня атмосфера, взаємоповага та взаємосприйняття. Такі приклади вчергове переконують про надуманість проблеми антагоністичних настроїв в нашому спільному домі.

За наслідками круглого столу було схвалено Резолюцію зі зверненням до глави держави, парламенту та уряду. Одним із визнаних Резолюцією пріоритетів є прийняття Закону України "Про державну політику розвитку та відродження автентики", який був би спрямований на підтримку, популяризацію та поширення знань, вмінь та навиків, що мають автентичну цінність, та стимулювання реалізації мистецького та творчого потенціалу України. Мова йдеться не про надання якогось особливого статусу майстрам чи митцям, тим паче, у такий складний час у нас в Україні. Але ми щиро сподіваємося, що цим законом будуть встановлені правила гри: основні напрямки державної політики відносно автентики. Тому сьогодні з цієї високої трибуни звертаюсь до національного парламенту з проханням підтримати таку законодавчу ініціативу у разі її внесення.

Загалом хочу відмітити, що винесення на обговорення в сесійній залі Верховної Ради України тематики сьогоднішніх парламентських слухань є добрим знаком і свідчить про правильний підхід держави до такої актуальної теми. Переконана, що одним із напрямків об'єднавчої політики має стати саме автентичне мистецтво, знання та шана нашого такого схожого, в той же час, такого різнобарвного культурного надбання. Бо справді, це різнобарв'я не роз'єднує нас, а демонструє всьому світу велич та унікальність нашої нації.

Зі свого боку, як представники громадянських організацій, ми готові стати не опонентом, а надійним союзником влади у спільній праці зараз єдиної мети – побудови вільної та квітучої країни щасливих людей. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до слова Ровшан Тагієва, голову Асамблеї Національностей України. Підготуватися, будь ласка, Кдировій Інеш Осербаївні.

16:33:52

ТАГІЄВ РОВШАН. Шановна пані головуюча, шановні члени уряду України, парламенту України, дипломатичного корпусу, пані та панове, я буду робити свій виступ російською мовою. Я хочу своїм виступом охопити більшу аудиторію, які теж бачать канал "Рада", і це країни колишнього Радянського Союзу та ті, які мешкають громадяни російськомовні, і в тому числі, і росіяни, і українці, і азербайджанці та інші національності, щоб вони знали, що сьогодні, дійсно, що є … які происходят в житті України.

Дорогие дамы и господа! Ассамблея национальностей Украины – это организация, которая объединяет представителей большинства этнических групп населения Украины, которая создана в украинском обществе и для решения повседневных задач. За полтора года существования Ассамблеи национальностей Украины мы провели десятки заседаний, круглых столов, выездных заседаний, которые были направлены именно для борьбы с такими проявлений, как ксенофобия, расизм и другие виды нетерпимости, которые не присущи нормальному демократическому обществу. Мы были первыми, кто провели расширенный круглый стол в городе Донецке в конце апреля, когда просто система безопасности дала сбой, там люди боялись туда ехать, собрали представителей многих городов Донецкой области из Горловки, Макеевки, Ясиноватого, Мариуполя, Донецка и других городов, конфессии, профсоюзы шахтеров, где люди могли выразить свое мнение относительно ситуации, которая сложилась, и донесли это на уровне всех представительств там и Верховной Рады, и Кабинета Министров и другие. Наши заседания были и в Николаевской области, были и в Херсонской области, и в Днепропетровске, и других.

И мы считаем, что наша работа по делу консолидации именно в украинском обществе представителей разных национальностей, она вышла за границы Украины. Мы являемся основателями Ассамблеи диаспоры мира в Соединенных Штатах Америки, где… чья работа… можно… и посмотреть через средства массовой информации в поддержку Украины.

Мы проводили слушания и в Конгрессе США, мы являемся членами Европейского федерального союза национальных меньшинств. Но тут будут все представители разных общественных организаций, которые входят в ассамблею, говорит о вопросах и проблемах, которые существуют, я бы предложил бы нашему правительству и парламенту учитывать, что и наш опыт, и наши возможности, я имею в виду на международном уровне, что мы можем является тоже поддержкой….

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте 30 секунд завершити.

ТАГІЄВ РОВШАН. ... в деле решения и украинского кризиса, в том числе мы можем свой опыт, свой вклад сделать, потому что мы выступали и в рамках ОБСЕ, и других мероприятий, которые там, где Украина и правительство, и Министерство иностранных дел Украины нуждалось в помощи. Вот один из примеров, когда в сентябре вот я выступал со своим докладом по линии ОБСЕ в Варшаве, то Российская Федерация приехала с мощным арт-обстрелом, как скажут, с 15-17….

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, будь ласка, ще 30 секунд, але прошу вас завершувати.

ТАГІЄВ РОВШАН. Так я хочу говорить о том, что вот я сегодня выступаю на русском языке, тут нет у нас в Украине притеснения по языковому, по национальному вопросу. Если мы объединимся и мы будем строить гражданское общество, и когда будут делегированы часть власти именно государством будет делегирование населению, тогда мы сможем стать политической нацией. Спасибо. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Кдирову Інешу Осербаївну, віце-президента Міжнародного благодійного Фонду сприяння культурному розвитку України, представнику Всеукраїнської ради національних товариств України. Підготуватися – Корнат Лесі Ярославівні.

16:38:27

КДИРОВА І.О.

Шановні друзі, вітаю всіх в цій залі. Сьогоднішні події згуртували весь народ України в єдину націю, не залежно від етнічного походження кожен із нас відчуває свою відповідальність в цей час.

Всеукраїнська громадська спілка "Рада національних товариств", як і інші об'єднання етнічних спільнот, активізували свою роботу та діяльність і залучають органи державного управління до скоординованої сумісної праці. Нинішня складна політична, економічна ситуація в країні надає обмеження в підтримці держави у фінансовій сфері етнічних культур. Але ми не сидимо, склавши руки, ми працюємо і проводимо багаточисленні благодійні акції: концертні програми на підтримку і реабілітацію воїнів-інтернаціоналістів та сімей переселенців та дітей-сиріт. І сьогодні дуже важлива в цей час координована праця етнічних товариств і державних структур, затвердження нових нормативних актів щодо зміцнення ролі недержавних організацій. З метою забезпечення фінансової підтримки національної культурної політики потрібно створити умови для стимулювання спонсорської ініціативи щодо підтримки культурних закладів і проектів, сприяти доброчинній діяльності, спрямованій на підтримку соціального, мовного і культурного розвитку корінних народів і національних меншин.

Громадські організації національних товариств України мають величезний мистецький потенціал. І як людина мистецтва дуже пишаюся тим, що поруч зі мною на сцені представники багатьох етнічних колективів. І сьогодні ми як ніколи потребуємо державної технічної підтримки в інформаційному просторі, а саме: висвітлення нашої культурної, мистецької, просвітницької, благодійницької діяльності на телебаченні і радіо. Професійні аматорські колективи треба обов'язково залучати до культурних, регіональних та загальнодержавних програм культурного розвитку, а також запрошувати кращих представників етнічних громад на телепрограми і радіоефіри, щоб показати могутність нашої єдиної української нації і багатонаціонального українського народу.

Також необхідно розглянути можливість безоплатного або пільгового надання будівель і споруд, що ……. державній комунальній власності, для проведення національно-культурними товариствами благодійних і культурних програм і просвітницького заходу.

Вирішення представлених завдань потребує поєднання і наших зусиль, і зусиль влади. Тому що метою державної етнонаціональної політики України є створення однакових і рівних можливостей для всіх громадян держави, незалежно від політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, мовних або інших ознак. Тому сьогодні…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд прошу дати завершити.

КДИРОВА І.О. Сьогодні ми всі разом. Ми сильні. І я бажаю кожному з нас перемоги на своїй ниві, а взагалі – нашій великій єдиній Україні! Вітаю. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже.

Запрошую до слова Корнат Лесю Ярославівну, начальника відділу культурно-просвітницької роботи та навчальних закладів департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації. Підготуватися Ратушному Михайлу Ярославовичу.

16:42:08

КОРНАТ Л.Я.

Доброго дня, шановні учасники слухань, пані головуюча, віце-прем'єр, народні депутати, представники дипломатичного корпусу і учасники сьогоднішніх слухань! Сьогодні вже неодноразово в цій залі звучали слова про те, що останні події в нашому суспільно-політичному житті, житті України свідчать про те, що необхідно своєчасно реагувати на проблеми, які виникають в етнонаціональній сфері, особливо на ті проблеми, які можуть в майбутньому загрожувати як територіальній цілісності країни, так і безпеці загалом. І щоб уникнути подібних загроз необхідно проводити послідовну, тобто адекватну викликам політику, етнонаціональну політику. І звичайно, що держава повинна мати чітку позицію в даній сфері, і ця позиція має бути зафіксована в законі, тобто в Концепції етнонаціонального розвитку.

Процес вироблення етнонаціональної політики держави є достатньо складним. І складним тому, що немає узгодженої єдиної думки як серед експертів, науковців, в суспільстві стосовно принципів цієї політики.

Знаємо, що впродовж останніх років було напрацьовано декілька проектів цієї концепції, але жоден з них не був прийнятий за основу. Немає просто єдиної думки щодо таких понять, як "українська нація". "український народ", "корінні народи". Дискусії тривають навколо статусу української мови, державної мови і багато інших є спірних питань. Однак всі ці законопроекти об'єднує намагання забезпечити розвиток як української нації, так і національних меншин. І зокрема забезпечити інтеграцію національних груп, етнонаціональних груп в українське суспільство, створення умов для консолідації української нації. Як відомо, що інтеграція може йти і різними шляхами. Це може бути шлях асиміляції, тобто уподібнення або амальгації чи мультикультуралізму. І на нашу думку, що м’яка, модифікована до українських реалій форма інтегруючого мультикультуралізму зорієнтована якраз на консолідацію української нації, була б найбільш прийнятна для нашої держави. Чомусь оце слово мультикультуралізм дуже часто відлякує своїм таким іноземним якимось звучанням, але якщо ми будемо розуміти, що це є культурна різноманітність, багатокультурність, то цей термін є прийнятний і зрозумілий. Тому що це є принцип етнокультурної освітньої політики, яка визнає і підтримує право громадян зберігати і розвивати свої особливості, а державу зобов’язує підтримувати ці особливості.

Хочу сказати, що Україна різноманітна, але сьогодні ми бачимо те, що сьогодні вона є об’єднана. Сьогодні Україна об’єдналася навколо спільних загроз, навколо спільної проблеми. А що буде далі, коли ці загрози минуть. Тобто політика, етнонаціональна політика потрібна. І ця політика повинна формуватися навколо цінностей.

Єдина країна, ми різноманітні, людське життя є в першу чергу найбільшою цінністю. І звичайно, що ця політика повинна базуватися і на інтеграції…

ГОЛОВУЮЧИЙ. прошу дати 30 секунд завершити.

КОРНАТ Л.Я. …повинна базуватися на інтеграції всіх представників нашого суспільства в єдину державу. І в першу чергу повинні думати про те, що ми маємо бути єдині, цілісні і консолідовані. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже. Запрошую до слова Ратушного Михайла Ярославовича, голову Української Всесвітньої Координаційної Ради. Підготуватися Аванесяну Ашоту Дадікоєвичу.

16:45:46

РАТУШНИЙ М.Я.

Шановна пані головуюча, шановні присутні на парламентських слуханнях! Російська агресія і окупація частини України засвідчили величезну загрозу не лише існуванню України як незалежної держави, а й правам етнічних груп, які проживають на території України.

Досвід показує, що в "русском мире", в "Новоросії" нема місця не те, що громадянському суспільству, а правам національних меншин, визнаних у міжнародному праві. І це дуже серйозно виклик. Я наведу це на прикладі української етнічної групи в Донецьку і в Криму. В теперішніх умовах російської окупації будь-який прояв своєї національної ідентичності для українців, кримських татар, представників інших національностей означає загрозу бути незаконно затриманим, побитим, звільненим з роботи, а то позбавленим життя.

Що стосується права на мову, життя і свободу. Якщо ти заговориш українською в установи чи навіть на вулиці, то ти не лише можеш отримати ярлик неблагонадійності, а бути схопленим, затриманим кримською самообороною, незрозумілим, незаконним воєнізованим формуванням, своєрідним кримським гестапо, дії якого не регулюються жодним правовим актом чи терористами. Ці люди без санкцій і суду вриваються в приватні помешкання неблагонадійних, затримують на свій розсуд людей, і є непоодинокі факти, коли після їхнього затримання люди зникають або знаходять їх мертвими з слідами тортур.

Право на свободу і віросповідання. Відомий випадок, коли представники кримського гестапо увірвалися до храму Української православної церкви Київського патріархату, погрозами заставили покинути храм, священника попередили, що йому забороняється богослужіння і це приміщення буде передано для потреб Російської православної церкви Московського патріархату. Непоодинокі випадки, коли проповідників, просвітовів євангелістських, греко-католицьких церков прислідували під час меси, під час богослужіння.

Право на вільний доступ до інформації. Українці, представники етнічних груп позбавлені права отримати інформацію не лише з України, а й своєю рідною мовою. Єдина україномовна газета в Криму "Кримська світлиця" закрита. Україномовні радіостанції і телебачення закриті.

Позбавлення права на роботу і власність. Ну я буду скорочувати з огляду на регламент свій час. Хочу сказати, що російська агресія зробила дуже серйозний виклик і вона викристалізувала дві серйозних проблеми.

Перше. З одного боку ми стикаємося на окупованій території з практикою своєрідних етнічних чисток і це треба говорити відкрито. І я звертаюся до представників, які стосуються не тільки українців, не тільки кримських татар, користуючись нагодою представників тут дипломатичного корпусу, з другого блоку ця агресія…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати 30 секунд завершити.

РАТУШИНЙ М.Я. Міжетнічний мир і злагода всередині української нації, української політичної нації і українського народу російським окупантам, російським агресорам зруйнувати не вдалося. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошу до слова Аванесяна Ашота Дадікоєвича, голову Ради національних товариств України, заслуженого діяча культури України. Підготуватися Оніщенко Наталії Миколаївні.

16:49:25

АВАНЕСЯН А.Д.

Доброго дня, шановні друзі! Шановний віце-прем'єр, члени уряду, представники дипломатичного корпусу! Шановні учасники сьогоднішнього парламентського слухання! Для нас для всіх, дорогі друзі, дуже важкий час сьогодні в нашій державі. Але життя у нас з вами продовжується, треба якимось чином жити.

Сьогодні, вы знаете, мне приятно было слышать из уст Вячеслава Анатольевича о том, что мы на предыдущем совещании 5 марта говорили о создании отдельной рады при министерстве представителей национальных громад. И сегодня я слышу, уже есть у нас диалог относительно того, что это реально, это возможно создание этой рады при Министерстве культуры. Мы будем для вас помощниками в обязательном порядке, это для нас очень важно, оно все время у нас эта Рада была при Министерстве культуры. Мы должны естественно помогать работать сообща. Говорить о деятельности Рады национальных товариств Украины я не буду. Почему? Потому что уже в этом году, в прошлом году светлая память Ильи Михайловича Левитаса, который скоропостижно как бы для нас для всех ушел. 25 лет отмечали мы все в прошлом году. В этом году у нас уже 26-й год. Говорить 3 минуты времени у меня не хватит. Но я думаю, что мы должны работать и работать все время сообща с нашими коллегами.

Я бы хотел тезисно несколько моментов сказать. Почему? Потому что нет на долгое то, что времени мало. Относительно Друзенка Геннадия Владимировича. Просьба, если возможно, Вячеслав Анатольевич, немножко больше полномочий уповноваженому. Потому что те полномочия, которые мы видим и имеются сегодня, недостаточно. У нас есть прохання, мы это как бы обсуждали неодноразово, что нужно больше полномочий, если это возможно… при возможности, такая просьба.

По поводу культурного центра мы говорим всегда о том, что Культурный центр народа Украины всегда это и нужно и необходимо иметь. Сегодня мы не имеем в столице, в Украины никакого помещения. Крымскотатарский дом… Крымские татары – наши брати. Никаких абсолютно проблем мы с нашими татарскими друзьями не имели. Но сегодня это отдельное как бы понятие крымскотатарский дом. А все остальные национальности, как нам быть? Все эти 23 года мы говорим об этом, говорим постоянно. Вот огромнейшая просьба.

И конечно же увеличение финансирования, бюджетного финансирования для громадських…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд прошу надати.

АВАНЕСЯН А.Д. Спасибо. Те организации, которые у нас занимаются развитием культур национальных громад на территории всей нашей Украины.

Можно говорить много о тех вопросах, которые сегодня…

И терминология. "Етнонаціональна спільнота" – мабуть, це буде дуже правильним, Геннадій Володимирович. Національні меншими, нас абсолютно не нужно. И я думаю, что мы сегодня с вами, дорогі друзі, будуємо нову європейську країну… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Запрошую до слова Наталію Миколаївну Оніщенко, доктора юридичних наук, професора, академіка Національної академії правових наук України, завідувача відділу теорії держави і права Інституту держави і права імені Корецького Національної академії наук України. Немає.

Тоді я запрошую до слова Шарафетдінова Петра Ільясовича президента всеукраїнського татарського культурного центру "Туган Тел". Підготуватися Фєтєску Анатолію Семеновичу.

16:53:52

ШАРАФЕТДІНОВ П.І.

Добрый день, госпожа председатель, добрый день, господа члены исполнительной власти, добрый день уважаемые гости, добрый день, коллеги. Хочу всем напомнить, что мы есть Украина, мы есть Конституция и мы есть источник власти в этой стране кем бы мы не были татарами, русскими, украинцами, евреями, мы есть источник власти в этой стране. Поэтому поддерживаю предложение законодательной и исполнительной власти, и призываю всех вас воспользоваться возможностью, о которой вы все слышали. И сегодня в этом зале всем вместе принять решение не о форме органа, который будет нам помогать строить нашу страну, а факте его создания, о наделении этого органа полномочиями и ответственностью. Хочу всех вас попросить вспомнить о том, что сегодня не мир, сегодня наша страна воюет. В связи с этим у нас нет времени, у нас нет времени совсем, мы должны что-то оставить нашим детям, нашим внукам, и это не только учебник татарского языка или журнал, который выпускает еврейская община – это страна, страна, в которой мы живем и за которую нужно бороться сегодня. (Оплески) Благодарю вас за внимание. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Запрошую до слова Фєтєска Анатолія Семеновича, президента Всеукраїнської національної культурної молдавської асоціації, підготуватися Кокошу Філіппу Іллічу.

16:55:53

ФЄТЄСКУ А.С.

Шановне панство, молдовська спільнота України нараховує більше чверті мільйона громадян України, і займає третє місце за чисельністю в нашій державі. І найбільш велика є з молдовських спільнот за межами історичної батьківщини Республіки Молдова.

Права молдовської спільноти в Україні певною мірою забезпечені. Але в основному завдяки підтримки місцевої влади Одеської області. До речі, в Одеській області діє програма, яка узгоджена між представниками національних меншин і обласною радою, і затверджено на сесії на три роки. І це дає можливість, щоб ми співпрацювали плідно і забезпечували мир і злагоду в регіоні, в цілому в Україні.

Вважаю за доцільним, щоби таку практику розповсюдили і на рівні нашої держави взамін діючого механізму підтримки національних меншин постановою Кабінету Міністрів від 12 жовтня 2011 року номер 1049.

Якщо дозволите, я висловлю деякі міркування та пропозиції щодо сьогоднішнього порядку денного і питань, які ми сьогодні обговорюємо.

По-перше, я хочу сказати, що ми завжди збираємося, завжди відкрито обговорюємо всі ті питання, які болять у нас, які маємо вирішувати. І завжди лунають правильні речі. на жаль, зрушень замало. Хочу довести, що при всіх проблемах, які є, найбільш послідовно з національними меншинами співпрацює Міністерство освіти і науки України. Що стосується інших структур, важко щось конкретно додати до цього.

По-друге, тут мої колеги говорили уже, я додам, що не на користь справі, коли ми дуже часто змінюємо статуси тих органів, які опікуються проблемами національних меншин. І те, що ми маємо сьогодні, теж не відповідає вимогам сучасності. Сучасній Україні потрібна дієва, професійна, авторитетна, самостійна структура з відповідними повноваженнями для того, щоб вирішувати питання, які належить державі вирішувати.

І останнє. Молдовська спільнота стикається з проблемою, яка не є характерною для інших спільнот. Наші сусіди, окремі політики Румунії і дипломати Румунії, дуже часто втручаються у справи молдовської спільноти України. Я думаю, що це заслуговує на увагу і на те, щоби прикували увагу до цього і…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати 30 секунд.

ФЄТЄСКУ А.С. Дякую за увагу. Хай щастить усім! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до слова Кокоша Філіппа Ілліча, директора Департаменту з питань внутрішньої та інформаційної політики Херсонської обласної державної адміністрації. Підготуватися – Федораку Володимиру Васильовичу.

16:59:24

КОКОШ Ф.І.

Добрый день! Доброго дня! Guten Tag! Good afternoon! Buenos dios! Немає значення, на якій мові ми спілкуємося, має значення тільки те, що ми разом з вами розбудовуємо нову державу. Споглядаючи на ці ситуації, які зараз відбуваються в Україні, хочеться, по-перше, подякувати Господу Богу Ісусу Христу, подякувати ініціаторам, а також організаторам даного заходу, який дає можливість звернути увагу на серйозну та гостру ситуацію, яка у нас складається.

Як представник Херсонської області, хотілося би зазначити, що ряд питань, які стоять у нас порядку денному, мають бути вирішені і уже деякі з них налагоджені. В першу же чергу, хотілося би, у розрізі виступу віце-прем'єр-міністра України, сказати, що на херсонській землі присутні є 115 національностей, що є найбільшою в усіх регіонах України, а також біля 50 організацій громадських, з якими співпрацює Херсонщина.

На даний момент хотілось би відмітити, що перше, що було здійснено, і доволі таки є вагомим кроком у розвитку міжнаціональних відносин, перше, це на Херсонщині діє єдиний в Україні загальноосвітній навчальний заклад, який має статус з вивчення мов національних меншин.

По-друге, в херсонській загальній освітній школі 55 відкрито Центр болгарської культури, а також, що є дуже вагомим для всієї України, рішенням Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області номер 770 про реалізацію окремих норм Закону України "Про засади державної мовної політики" на території Новоолексіївка затверджено кримськотатарську мову як регіональну, це означає, що перший крок був зроблений, і він має розвиватися і надалі.

Хочу також вам сказати, що від керівництва всіх областей багато чого залежить, але центральна політика України нам дозволяє сприяти умовам розвитку наших відносин.

Що стосується Херсонської області, то відмічу, що керівництво області завжди і постійно, а останнім часом системно зустрічається з Мустафою Джамілєвим та Рефатом Чубаровим.

Хочу в кінці звернутися безпосередньо до пана Кириленко з питанням, яке на сьогоднішній день винесено, це організація та розроблення подання до Кабінету Міністрів України проекту Закону України про статус кримськотатарського народу як корінного народу України.

Слава Україні! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Запрошую до слова Федорака Володимира Васильовича, начальника Управління культури національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Підготуватися Монастирському Аркадію Іллічу.

17:02:36

ФЕДОРАК В.В.

Шановна пані головуюча, шановний віце-прем'єр-міністр культури України, шановні члени парламентських слухань, шановні пані та панове!

Оскільки я представляю Івано-Франківщину, хотів би нагадати славні дві фраз великого велета духу Івана Франка, який, до речі, при житті говорив, писав і розумів близько двадцяти іноземних мов. Він сказав сто років тому назад: "Нам, українцям, потрібно сьогодні бути не тільки українцями галицькими чи буковинськими, нам потрібно бути українцями без кордонів.

І друга його геніальна фраза, яку можна і сьогодні згадати, сказано: "Громада – це великий чоловік". Він мав на увазі, власне, значення громади як рушія прогресу і, власне, тої сили, яка будує суспільство.

Говорячи про сьогоднішню важливу тему, хотів би сказати, що на Франківшині також діє чимало різних національних меншин і культурних товариств. В цілому у нас з одного мільйона понад 400 тисяч населення в структурному виразі 92,5 відсотки – це етнічні українці і 2,5 – це представники 92 національностей і, власне, різних напрямків. Серед цих речей хотів би сказати, що зареєстровано і в області і діє 36 громадських організацій, національно-культурних товариств, діє 20 обласних організацій, 15 культурно-етнічних товариств, діють суботні, недільні школи, де викладається на польській, литовській, російській, на івриті, інших мовах національних меншин і це дуже добре. Два роки назад, в 2013 році в місті Івано-Франківську було відкрито Центр польської культури і європейського діалогу в приміщенні, якому надано довготермінову оренду, і є чимало інших цікавих моментів, про які можна говорити.

Але, очевидно, потрібно іти далі і рухатися значно швидше, тому пропоную конкретні пропозиції, які зараз потрібно продумувати і обговорювати. Перше, затвердити спеціальну програму для реалізації міжнаціональної політики в Україні на виконання рамкової конвенції про захист національних меншин Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Друге, сприяти подальшому розвитку міжнародного співробітництва на рівні не тільки окремих країн, але і національно-культурних товариств. Третій момент, потрібно подальше активізувати роботу з діаспорними культурно-мистецькими товариствами і, зокрема, активізувати міжнаціональні та етнокультурні туристичні проекти, які можуть на багато зробити дуже багато користі. Четверте, всебічна підтримка випуску книжкової, музичної продукції, класиків, як світової літератури, так і сучасних авторів, які є представниками нашої держави. І п'яте, це активізація міжнародних молодіжних проектів, які можуть, власне, говорити серед молоді, серед студентства і учнівства.

І на завершення, хотів би сказати, що запрошую всіх присутніх і бажаючих прийняти участь в Міжнародному фестивалі етнокультур "Родослав", який відбудеться в травні наступного року в мусті Івано-Франківську. Слава всім, хто підтримує культуру свого народу, своєї нації. Слава Україні! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Запрошую до слова Монастирського Аркадія Ілліча, президента Єврейського форуму України, голова Громадської ради з питань освіти нацменшин при Міністерстві освіти і науки України. Підготуватися Омарову Мураду Анверовичу.

17:05:51

МОНАСТИРСЬКИЙ А.І.

Шановні друзі, величезне значення на формування етононаціональної політики і єдності в Україні надає сучасна освіта, зокрема освіта національних меншин. Три роки я очолюю Громадську раду при Міністерстві освіти і науки України з освітніх програм національних громад України, до складу якої входять керівники 39 громадських організацій.

За роки незалежності Верховна Рада законодавчо забезпечила створення і функціонування системи освіти національних меншин в Україні. Україна є одна з небагатьох країн Європи, де в системі освіти навчально-виховний процес здійснюється не лише державною українською мовою, а багатьма мовами національних меншин. Загальна середня освіта надається 10 мовами, зокрема восьми мовами національних меншин. У школах вивчається 31 мова, в тому числі 19 мов національних меншин.

В Україні за роки незалежності створено необхідне навчально-методичне та кадрове забезпечення для вивчення багатьох мов. Ви маєте статистичні дані про кількість шкіл, дитячих закладів і вищої освіти, і статистика таких шкіл говорить сама за себе. Таким чином, ми можемо констатувати, що в Україні забезпечено виконання конституційних норм, вимог Декларації прав національностей України та законодавства щодо освіти національних меншин.

Хотілось відзначити найбільші досягнення нашої громадської ради, які сприяють розвитку освіти національних меншин. Так, за ініціативою членів громадської ради останніх років Міністерство освіти і науки України друкує тести зовнішнього незалежного оцінювання мовами національних меншин. Незважаючи на проблеми з фінансуванням, в цьому році надруковані, в кінці минулого року, надруковані підручники для початкової школи з болгарської, гагаузької, молдавської, угорської та мови іврит за державні кошти або за грантами Європейського Союзу. Вони створені за ініціативою представників національних меншин, членів нашої ради. Вперше в історії України за ініціативи громадських організацій етносів зараз у містах України проводяться всеукраїнські олімпіади з рідної мови і літератури. В квітні цього року пройдуть олімпіади серед школярів знавців польської, російської, угорської, румунської, єврейської, болгарської мови. Проведення цих олімпіад під егідою міністерства є суттєвою підтримкою обдарованої молоді, зокрема тих представників, які в майбутньому будуть викладати і вивчати мови і літературу національних меншин.

В той же час хотілось звернути і на проблеми, які в царині освіти є. Перше. Розробити заходи для збереження мов, що зникають в Україні: караїмської, кримчакської, кричацької, урумської, румейської мови, ідиш. Вдосконалити підготовку педагогічних кадрів для навчальних закладів з навчання мовами національних меншин та їх вивчення, в першу чергу, вчителями цих мов. Більшу увагу приділяти вивченню представниками національних меншин…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Попрошу дати 30 секунд. Завершуйте.

МОНАСТИРСЬКИЙ А.І. Особливу увагу треба приділити освіті школірів-переселенців з Криму та Сходу України, зокрема можливості вивчення в школах разом з державною мовою українською, кримськотатарської, новогрецької, російських мов.

Проблемою залишається також забезпечення доступу до освіти дітей ромів. Треба ширше впроваджувати елементи міжкультурної освіти в програми підручники та навчальні посібники, зокрема створити підручник історії культури народів України і розширити існуючі…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу ще 10 секунд. Завершуйте, будь ласка.

МОНАСТИРСЬКИЙ А.І. …і програму за рахунок виховання у дітей і молоді засад толерантності, взаємоповаги і взаємопорозуміння у політкультурному соціумі України. Але центральним…. (Оплески)

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую і вам. Я перепрошую, що я мушу вас перебивати, але ми мусимо вкладатися в регламент, аби всі, хто є тут у списку, змогли виступити. Тому я вас дуже прошу бути акуратними й дотримуватися регламенту.

Запрошую до слова Омарова Мурада Аверовича, голову Харківського товариства українсько-азербайджанської дружби "Достлуг".

Підготуватися Богайчуку Володимиру.

17:10:27

ОМАРОВ М.А.

Доброго дня, шановна головуючий, шановний віце-прем’єр, шановні друзі! Как президент Ассоциации национально-культурного объединения Украины я благодарю всех собравшихся в зале за готовность к достижению общественного согласия и выработки механизма его достижения в это сложное для многонациональной Украины время.

Глядя на ситуация в мире, сегодня как никогда необходимы общие усилия по сохранению в каждой стране межнационального и межрелигиозного мира. Здесь важны широка общественная консолидация вокруг государственной национальной политики, поддержка всех институтов государственной власти и общественности. Именно обеспечение национального единства и соборность украинского государства занимает первое место в стратегии национальной безопасности Украины, что сегодня приобретает особую актуальность.

Лечение этой проблемы осложняется по 2 причинам. Первое: вследствие мировоззренческого расслоения украинского общества, которое обусловливается культурно-историческими особенностями отдельных регионов. Вторая причина: вследствие спекуляции на этой проблематике определенных внутри- и внешнеполитических сил. Кроме того, надуманная руководителями отдельных государств темы защиты интересов отдельных этносов, надуманная языковая проблема сегодня является официальным поводом для вторжения на территории других стран, манипулированием сознанием людей, разжиганием межнациональной розни.

На этом фоне вопрос о содержании и механизмах реализации государственной этнонациональной политики заслуживает самого серьезного внимания, тщательного анализа и учета мнения общественности. Сегодня главная задача нашего общества должно стать единение достижения общественного согласия всех институтов государственного и общественного секторов. Именно поэтому представители различных этносов в Украине заинтересованы в консолидации украинского политического общества и должны всячески этому способствовать.

События на юго-востоке страны объединили азербайджанцев как между собой, так и с украинским народом. Нашими общими делами возродить новую Украину, защитить и сохранить ее территориальную целостность. Ведь сегодняшняя ситуация в Украине очень схожа с той, которая была в Азербайджане в период Нагорно-карабахского конфликта. Многие азербайджанцы проводят эту параллель и выражают чувство патриотизма к Украине и к украинскому народу. Именно по этой причине обществом "Достлуг" было организовано гуманитарная помощь украинским воинам в зоне АТО и переселенцам в Святогорском монастыре из Славянска. Однозначно деятельность отображалась в Украине направлена на объединение наших народов путем сохранения памяти о наиболее важных событиях объединяющих наши страны.

Таким образом главной предпосылкой утверждения мира является популизация и развитие украинских национальных этнокультурных ценностей, уважение и действенные гарантии обеспечения политических, социальных, экономических, культурных прав и свобод развития национального самосознания и самовыражения всех этносов Украины.

Решение этих первоочередных задач будет содействовать формированию толерантного отношения в обществе, предупреждению конфликта на межнациональной почве, а также объединению…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати 30 секунд завершити.

ОМАРОВ М.А. …а также объединению разных национальностей в единую украинскую нацию.

Спасибо. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Запрошую до слова Богайчука Володимира, члена Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені В.Стуса, підготуватися Товту Михайлу Михайловичу.

17:14:03

БОГАЙЧУК В..

Шановне товариство! Протягом всього часу існування незалежної України замовчувалася тема мовних прав українців. Ця тема замовчувалася і на парламентських слуханнях присвячених функціонуванню української мови, заради замовчування цієї теми ігнорувалися ратифікований Верховною Радою міжнародний документ – це рамкова Конвенція про захист національних меншин, виключно лише тому, що в цьому документі чітко обмежені рамки визначені функціонування мовних прав національних меншин.

Тому Координаційна рада з питань захисту української мови, а також Українська всесвітня правозахисна асоціація з Канади, виступає з пропозицією провести парламентські слухання присвячені дотриманню мовних прав україномовних українців, власне, українців, як в Україні так і в діаспорі, а також функціонування української мови в Україні і в діаспорі.

Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до слова Товта Михайла Михайловича, почесного голову Демократичної спілки угорців України, члена правління Київського товариства Угорців, народного депутата Верховної Ради України другого скликання, старшого наукового співробітника Інституту держави і права імені Корецького, Національної академії наук України.

Підготуватися Асланову Тимуру Георгійовичу.

17:15:54

ТОВТ М.М.

Доброго дня, шановна головуюча, шановні представники уряду, шановні пані і панове! Всі ми різні, але всі ми хочемо бути єдині, принаймні про це говорить те, що ми тут є сьогодні в залі і обговорюємо, дискутуємо дуже важливі для нас питання.

Дозвольте мені у відведений час ознайомити вас із підходами нашої спілки, Демократичної спілки угорців України. Я спробую це сформулювати у трьох позиціях. Перша позиція саме до порядку денного щодо громадянського суспільства і проблеми впливу на формування етнонаціональної політики.

Якщо в контексті етнонаціональної політики згадуємо про громадянське суспільство, то перш за все маємо на увазі громадські організації, громадські об'єднання національних меншин. І ми є свідомі того, що важливості впливати таких організацій на формування етнонаціональної політики тільки у незначній мірі залежить від активності, наполегливості, креативності активістів цих товариств.

Але як в юридичному, так і в практичному сенсі можливості громадських об'єднань національних меншин детермінує їх юридичний статус. А який же їх статус? Відповідь дуже проста. Такий же, як і в усіх інших громадських об'єднань, що визначено відповідним законом. Тобто, наприклад, такий самий, як у товариства філателістів, і тому, звісно, і вплив таких товариств національних меншин на формування етнонаціональної політики подібний до впливу товариства філателістів на політику по виготовленню поштових марок "Укрпоштою", тобто практично нульовий.

А що слід робити, щоб підвищити статус таких товариств? Відповідь проста. Вона сьогодні вже прозвучала і у виступі голови комітету пана Немирі, і також у виступі професора Кресіної. Вона сформульована у статті 6 Закону "Про національні меншини в Україні": реалізувати гарантоване державою право національних меншин на національну культурну автономію. Що це означатиме на практиці? Це означатиме, що загальний процес децентралізації у державі повинен передбачити також і національне культурне самоврядування – національні громади. Тобто утворення шляхом прямих виборів легітимного представництва національних громад, які крім вирішення певних питань свого внутрішнього життя, також матимуть представляти і захищати національні культурні інтереси цих спільнот перед органами влади.

Про концепцію, підхід я не можу розповісти за браком часу. Залишилося всього півхвилини.

Тому на третьому… Третя думка. Хотів би вам наголосити щодо актуальності і болючих викликів сьогодення. Воно полягає у глибокій економічній кризі та суспільній напрузі, викликаної війною. В результаті цих негативних явищ середовищу багатьох національних громад, слід казати, що не тільки меншістських, але і серед представників угорського титульного етносу посилилися емігрантські настрої.

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка. Завершуйте.

ТОВТ М.М. Не є винятком і закарпатсько-угорська національна меншина. Тому, на мою думку, нині ми всі повинні консолідувати свої зусилля задля якомога скорішого завершення війни та виправлення ситуації в економіці. Адже поглиблення і затягування в часі загальної кризи, що панувала нашим суспільством, може призвести, а частково вже призводить до незворотних змін у демократичних показниках та в етнонаціональному ландшафті України. Дай нам Бог сили в цьому напрямку… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Запрошую до слова Асланова Тимура Георгійовича заступника голови Асамблеї національностей України. Підготуватися Ленчовській Ганні Романівні.

17:19:55

АСЛАНОВ Т.Г.

Доброго дня, шановна заступник голови, шановні міністри, шановні народні депутати України, шановні учасники парламентських слухань. Вера, язык и искусство – это тоже оружие. И Украина должна адекватно реагировать и действовать соизмеримо с той ситуацией, которую мы сейчас с вами наблюдаем в нашей стране, а особенно украинское современное кино, мы считаем, что это является не только фактором консолидирующим, это является мощнейшим оружием, а также фактором способствующим к формированию истинно этнонациональной политики единства в Украине.

К сожалению, сейчас украинское кино не сможет выжить без поддержки государства, однако, вопрос не только в финансировании. Слава Богу, государство способствует, финансирует съемки, пост-обработку. Однако, честные компании и бизнесмены не спешат инвестировать свои деньги в кино. Это объясняется многими факторами, однако основная причина – это безусловно бизнес, то есть прибыль, потому что по реалиям нынешнего законодательства налогового им это просто невыгодно. Мы считаем, что украинское кино является как консолидирующим фактором, объединяющим, а также действительно фактором формирующим национальное сознание и украинскую политическую нацию, потому что кино владеет душами людей. Мы предлагаем внести изменения в национальное налоговое законодательство Украины и сделать нулевую ставку налогообложения отечественного кино. Это позволит стимулировать бизнесменов, меценатов на финансирование отечественного кино. Сделать это хотя бы на ближайшие три года. За это время, это минимальное время, которое позволит вырасти отечественному кино действительно до мирового уровня. Украина показала, что она может, умеет, знает, как снимать. Есть чем снимать. Есть где снимать. Есть, кому и есть с кем снимать. Поэтому я предлагаю уважаемому министру культуры обратить внимание на этот фактор, раз. Законодательная инициатива, которая исходит, я думаю, что будет подержана народными депутатами Украины. И украинское кино действительно выйдет на мировой уровень, там, где оно и должно быть. Слава Украине! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Ленчовську Ганну Романівну, працівника громадської організації "Конгрес національних громад України", підготуватися Конденку Миколі Циновичу.

17:22:43

ЛЕНЧОВСЬКА Г.Р.

Салям алейкум, здравствуйте, доброго дня, шановні пані Головуюча, пані та панове, процитую слова Євгена Сверстюка: "Міжнаціональні відносини – це вічно пульсуючі вулкани, над якими темні сили століттями запалюють вогнище війни". Яким чинам нам зараз у ситуації війни, полярізації настроїв і короткого шляху від стереотипів до зброї зберегти повагу до людської гідності та міжнаціональну злагоду? Яким чином нам зробити нашу багатоманітність нашим ресурсом, нашою сильною стороною? І врешті-решт як нам виховувати дітей у цей непростий час?

З 2002 року Конгрес національних громад України проводить дитячий міжнаціональний табір "Джерела толерантності", метою якого є формування активної громадянської позиції у молоді національних громад. Наші учасники мають унікальну можливість подивитися на світ очима громад і культур, які здавна живуть в Україні. Наприклад, навчитися танцювати хайтарму, відвідати синагогу в Новоселиці, навчитися писати вірменські літери, навчитися розмальовувати писанки та ще багато-багато іншого. Результатами табору є послаблення упереджень і зміцнення толерантності та поваги до розмаїття. У нас уже є 5 тисяч випускників і випускниць, які зараз є молодими лідерами національних громад і активними учасниками громадянського суспільства.

З 2008 року у наших програмах беруть участь діти-біженці з Афганістану та Ірану. Раніше ми допомагали їм, а тепер ці діти допомагають нам. Цього року ми використали досвід табору "Жила толерантності", відповідаючи на виклики часу, і організували табір "Будуємо мости замість стін" для дітей вимушених переселенців і дітей киян та дітей з інших регіонів України, які не були переселенцями. Адже ми вважаємо, що дуже важливо робити саме інтеграційні заходи змішаними групами, тому що саме у тому, що ми є різними є наш ресурс. У нас взяли участь 80 підлітків, більшість з яких були переселенці, і власне авторська програма дала можливість дітям знайти свої внутрішні ресурси для подолання стресу і знайти можливості для спільних дій.

Конгрес національних громад України готовий надати експертну та організаційну підтримку для державних і суспільних заходів з освіти з формування толерантності. Я хочу завершити словами Папи Римського: "Там, де будують стіни, закриваються серця. Потрібно будувати мости, а не стіни". Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже, пані Ганно.

Запрошую до слова Конденко Миколу Циновича, помічника головного юриста Всеукраїнської правозахисної організації «Центр об’єднання та захисту прав ромів». Підготуватися Супліній Тамарі Петрівні.

17:25:22

КОНДЕНКО М.В.

Шановні пані та панове! Наша Всеукраїнська громадська організація Центр об'єднання та захисту прав ромів щиро вдячна голові Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорію Михайловичу Немирі за запрошення цю зустріч.

Багато років тому мої пращури, кочуючи по планеті Земля, зупинилися на теренах України. Вже більше шистиста років роми проживають пліч-о-пліч з українським народом. За цей тривалий час ми разом пережили моменти печалі та радості. Однією зі сторінок нашої спільної історії була Друга Світова війна. 19 вересня 1941 року війська фашистської Німеччини увійшли до Києва та окупували Україну. Етнічні чистки фашисти почали вже в перші дні окупації. Для масових розстрілів фашисти вибрали Бабий Яр, використовуючи його як полігон для масового знищення людства. Свої звірячі злочини вони відпрацьовували на ромах, які стояли таборами у лісах біля Києва. Для увіковічення пам'яті розстріляних ромів 8 жовтня 2004 року Верховна Рада України прийняла постанову про відзначення міжнародного Дня голокосту ромів, але, на жаль, жоден пункт вказаної постанови не виконувався ні за каденції Віктора Ющенка, ні за каденції Віктора Януковича.

На сьогоднішній день представники народу ромів відчувають на собі все більші прояви антициганізму. Не зважаючи на вказане, народ ромів України, усвідомлюючи себе невід'ємною частиною українського громадянського суспільства, вважає за доцільне обговорення проекту національної стратегії у сфері прав людини.

На території України проживає понад 130 національних меншин. Майже кожна національна меншина звертає увагу на ті адміністративно-правові інструменти, які окреслюють можливості представників кожної з національних менших в реалізації їх прав. Не виключенням у цьому питанні є національна меншина рома.

Є національні меншини, які являються корінними на території інших держав, а більше є титульними націями в інших країнах, а тому захист їх прав, свобод та законних інтересів широко регулюється на рівні міждержавних угод.

Поряд із цим є національні меншини, що є корінними в Україні, зокрема, русини, кримські татари, гуцули, караїми, тощо, що також об'єктивно створює для них можливість безпосереднього впливу на етнонаціональну політику та питання самоврядування, на території з якої вони походять. Є ж національні меншини, які не мають ні додаткового захисту, наданого міждержавними угодами, ні можливості бути визнаними корінними на тій чи іншій території України. Це об'єктивно зумовлює нижчий обсяг їх прав та фактичних можливостей для їх здійснення. Такими національними меншинами є рома та сінтії, що з огляду на їх традиційні особливості, можна віднести до кочовиків.

Ми пропонуємо внести у вітчизняне законодавство зміни, які б передбачили різне законодавче регулювання для трьох груп національних меншин та, зокрема, закріпити, принаймні за останньою групою, особливий правовий статус, який би міг за допомогою створення системи задоволення їх додаткових соціальних потреб компенсувати об'єктивну нерівність у їх положенні та створити...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дозвольте завершити,

КОНДЕНКО М.В. ... та створити ситуацію не формальної рівності прав, а реальної рівності можливостей їх забезпечення. Саме тому юристами нашої організації було розроблено проект Закону України про особливий статус національних меншин, кочівників в Україні, в якому, враховуючи положення міжнародних нормативно-правових актів у сфері інтеграції ромської етнічної групи, а також європейський досвід у цій сфері. Проект закону разом із пояснювальною запискою до нього ми передаємо секретарю парламентських слухань та просимо Григорія Михайловича Немирю дати доручення компетентним особам розіслати їх членам слухання, присвячені... членам слухань та комітету для особистого ознайомлення, а також провести індивідуальні слухання, присвячені розгляду даного проекту, на найближчому засіданні Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, на яке запросити представників нашої організації. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Супліну Тамару Петрівну, президента Міжнародної Федерації ділових жінок «Либідь». Пані Тамара не мала змоги виступити на минулих парламентських слуханнях, то тепер прошу.

17:29:45

СУПЛІНА Т.П.

Дякую. Я немножко отвлеклась. Дело в том, что у меня цыганские корни… (Оплески) И когда-то так получилось, что у меня дедушка был цыган, а бабушка – хохлушечка, но они жили в Донецке, и вот дедушка решил оседлый образ жизни, папа у меня был настоящий цыган, они с мамой закончили Донецкий мединститут. Папа был хирург, он во время войны плавал на теплоходе "Грузия", дважды тонул. Поэтому я с глубоким уважением отношусь к этой нациии, хотя я, вот видите, по конфигурации – бабуся, вона була така маленька, товстенька. Вы извините, я отвлеклась, пожалуйста, на одну минуту.

И мне подарили азбуку цыганского языка, поэтому я готова, у меня экземпляров 15-20 есть этой азбуки, я готова передать для вашего общества, и пусть детки учат азбуку. Мы уже поздно, конечно.

Я прошу прощения, что я отвлеклась. Ну, во-первых, Оксана Ивановна, прошлый раз я должна была выступить на чернобыльских слушаниях, но до меня не дошла очередь, и я не очень-то рвалась, потому что я знала, что буду выступать сегодня. Поэтому я вас очень прошу. Вы помните, Удовиченко выступал, и он рассказал о том, что у него 49 национальностей. И ему… у него есть проблемы, вопросы. Вы знаете, что такое, если сегодня Чернобыль… финансирования нет. И очень жаль, что вице-премьер-министр ушел, а встретиться он никак с ним не может. Поэтому я бы очень вас попросила, учитывая, что вы по-настоящему деловая, такая жесткая женщина, помогите, чтобы они встретились. Хорошо?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре. Домовились. Передам.

СУПЛНА Т.П. Передадите.

Значит… поэтому я свое выступление, учитывая, что времени мало, видите, уже из-за того, что я отвлеклась а цыганские корни, поэтому я внесу два конкретных предложения. Можно?

Первое предложение вот какое. Дело в том, что Федерация взяла шефство над госпиталем, хирургическим гнойным отделением. И когда вот я пришла, это двухэтажное здание, там не было лифта, а ребята молодые 20-21 год, вы понимаете, без ног и так далее. Ну в общем мы …….. это дело и слава Богу, сегодня уже там есть… это не моя заслуга…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати хвилину. Пані Тамара, хвилину ще.

СУПЛНА Т.П. За два месяца сделали вот этот госпиталь. И я к чему? Хочу сказать… Лифт. Лифт. Поэтому я на 8 марта была в госпитале и наши из… одного из молодежного, 25-летние девчата из "Сільпо" написали ребятам пожелания, поздравления. А мы передали им вот такую фотографию. И вам, Оксана Ивановна, я хочу передать, чтобы вот, это наша картинка – "Боже, храни Україну". Це наші діти. І я хочу передати, щоб, вот с таким звоночком, чтобы, это я вам все передам. И последнее, что я хочу сказать, зачитать буквально несколько слов. Я когда пришла 8-го числа к солдатам, – молодые, и я говорю: "Ребята, у вас же у всех есть мама, я буду выступать…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дозвольте завершити.

СУПЛНА Т.П. Я буквально два слова. И я говорю: "От вашего имени поздравлю ваших мам". И я здесь буквально несколько слов, вы разрешите, я зачитаю.

"За мир на всей земле – я. За то, чтобы мать дождалась сына, чтобы слезы жен и матерей не падали, не капали в могилу. Слава Украине! Героям нашим слава!" Спасибо за внимание. Я вам все свои материалы передам. И мы встретимся. Вот колокольчик зазвонит…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам дуже, пані Тамаро. Дякую за те, що ви… (Оплески)

Дякую, прошу… Добре. Дякую вам дуже і прошу до слова,… зараз, хвильку, Орос Ільдіко Імріївна, голову Закарпатського угорськомовного педагічного Товариства, президента Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, депутата Закарпатської обласної ради.

Я перепрошую, що я так боролася з вашим іменем.

17:35:36

ОРОС І.І.

Шановне товариство! Потреби національних меншин та мовне питання надзвичайно політизовані в Україні. Така ситуація не сприяє вирішенню проблемних питань, яких залишається чимало, хоч за рік більше зроблено у вирішенні цих питань, як за останні 10 років.

Я мушу інформувати вас з питаннями, які турбує населення угорців у Закарпатті. Самою великою проблемою в цьому році є і залишається зовнішнє незалежне оцінювання знань випускників тестування з української мови та літератури. Обов'язкові вступні іспити і вступні випробування з української мови та літератури на всі напрями підготовки складаються з однаковими вимогами щодо знань і вмінь випускниками незалежно від мови навчання у середній школі.

Отже, випускники загальноосвітніх навчальних закладів із навчання мовами національних меншин після закінчення 11-го класу володітимуть українською не на такому рівні, як учні українських шкіл для яких ця мова є рідною і всі предмети вивчали на рідній мові.

Тому ми пропонуємо за напрямом "українська філологія" вступні випробування проводити за загальними вимогами, але для випускників інші напрями, випускників шкіл національних меншин розробити вимоги за тести ЗНО з врахуванням навчального плану та умов навчання даної нацменшини, що є і у Рамковій конвенції про захист національних меншин. У пункті 3 статті 12 написано: "Сторони зобов'язуються створити особам, які належать до національних меншин, рівні можливості до вступу освіти всіх рівнів.

Слідуюче мовне питання – це як вивчати українську мову. З української мови відсутність чітко і ясно відзначеної мети щодо рівня оволодіння українською мовою в школах з мовами національних меншин. У програмах інших мов чітко визначено цілі мовної освіти. Наприклад, рівень володіння іноземною мовою на кінець четвертого класу відповідає рівню "А1", на кінець дев'ятого класу – рівню "А2". І так далі. Це згідно загальноєвропейським рекомендаціям з мовної освіти.

Пропонуємо подібні рівні указати для всіх національних меншин при вивченні української мови. І тоді це приведе до інтеграції національних меншин в українське суспільство, а не вимоги в українську націю. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до слова Вуйчицького Юрія Романовича, головного редактора польськомовної газети "Слово польське" (місто Вінниця). Підготуватися Найману Олександру Яковичу.

17:38:58

ВУЙЧИЦЬКИЙ Ю.Р.

Шановні пані та панове, шановні друзі! Формула сьогоднішньої співпраці органів влади з громадськими організаціями нацменшин, яка залишилася нам у спадок у великій мірі від Радянського Союзу, давно себе віджила. І є сьогодні швидше гальмом, ніж інструментом для відродження традицій і культури етносів, які проживають на території нашої держави.

Система центрального розподілу коштів застосується сьогодні, крім нашої держави, лише в країнах з авторитарною формою правління, зокрема в Росії і Білорусії. В країнах Європи, які здолали вирватися з-під російського впливу, наприклад Польщі, існує конкурсній відбір проектів для фінансування діяльності організацій, колективів нацменшин та пунктів навчання мови. Кожного року відповідне міністерство затверджує перелік субвенцій на друк часописів, утримання офісів, купівлю костюмів та інші потреби і автоматично подовжує їх на слідуючий рік у випадку ефективного використання цих коштів.

На рік 2015 уряд Польщі виділив на потреби нацменшин у перерахунку на наші гроші близько 125 мільйонів гривень, при чому понад 25 мільйонів з них отримала українська та лемківська спільноти. На один лише часопис "Наше слово", який видає українська меншина в Польщі, поляки потратили близько 3 мільйонів гривень. Звичайно, сьогоднішній підхід, ми ж принаймні вам не заважаємо зі сторони влади, є краще ніж російський мільйон доларів на діяльність нацтовариств у їхній країні під ковпаком "Роскомнадзору" і ФСБ. Але наше суспільство, в тому числі і мільйони представників нацменшин очікують від нової влади рішучих дій і у сфері нормалізації законодавства у відповідності з європейськими нормами, також у сфері діяльності національно-культурних товариств.

Для провадження механізмів конкурсів і подальшого пошуку коштів потрібно передусім змінити законодавство, в першу чергу, Закон про нацменшини, чітко прописати в ньому поняття регіональної мови і механізм її впровадження, створити спільну комісію уряду і нацменшин, до якої ввійдуть по одному або по два представники найбільших етносів і це не тільки при конкретно Міністерстві культури, а це має бути, ну, як на наше переконання, в кожного міністерства представник має ввійти в цю комісію і Адміністрації Президента. Ця комісія повинна визначати переможців конкурсу задля державних субвенцій, а контроль за використання коштів покласти на відділи або представників до справ нацменшин і релігію в місцевих органів влади.

Відповідний проект змін, проект змін до Закону про нацменшини наша польська громада запропонувала на розгляд комітету до справ меншин в попередньому скликанні парламенту. На жаль, чомусь він не дійшов до відома, напевно влади, бо ніякої реакції не було звітної, хоча ми його передали за посередництвом народного депутата з Вінниччини Олексія Фурмана.

Сьогодні я знову передам ці проекти змін. Їх 28 тут є. Ми їх розробили на підставі ведучих подібних законів інших європейських країн, в тому числі Польщі. І це діючі живі поправки. Я маю надію, що ви їх принаймні врахуєте і якась реакція буде негативна чи позитивна.

І останнє. Окремою дуже болючою темою для нас усіх присутніх є питання навчання мови наших предків.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу 30 секунд.

ВУЙЧИЦЬКИЙ Ю.Р. Тут підтримка держави, якщо є не першочерговою, то, напевно, пріоритетною. Механізм, який дозволив би оплатити рахунки за оренду класів, роботу вчителів та купівлю підручників, може стати той самий конкурс, про який я згадував раніше. А також ведення у місцеві бюджети статті витрат на впровадження системи навчання там, де є потреба мов нацменшин. Дякую за увагу. Слава Україні! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова Наймана Олександра Яковича.

17:42:44

НАЙМАН О.Я.

Шановне товариство, я дуже вдячний за можливість виступити перед вашим шановним зібранням. На відміну від виступів, які містять загальні положення, хочу звернути вашу увагу на деякі конкретні деталі, як-то кажуть, диявол міститься у деталях. Деякі факти.

Громадська рада Міністерства культури України звернулась до пана Кириленка з проханням допомогти в реалізації Постанови Верховної Ради, згідно якої заповіднику "Бабин Яр" має бути передана невеличка будівля колишнього єврейського цвинтаря, значить, контора цього цвинтаря. Пройшло майже 2 місяці – відповіді нема.

Інший лист, також до пана Кириленка, щоб музей, Національний музей історії України виділив 1 кімнату, один зал для експозиції історії і культури національних меншин. Відповідь була негативна. Відповідь підписав міністр Олександр…, Андрій Вітренко. Я запитав Андрія Миколайовича: ви що, вважаєте, що національні меншини України не гідні хоча б одного залу музею? Його відповідь була така: не змістовна.

Одночасно хочу вам сказати, що в Україні досі немає жодного ні посібника, ні підручника з історії культури національних меншин України.

Ще хочу звернути вашу увагу на те… Ну, відомий факт: в центрі Києва багато років поширюється нацистська і антисемітська література. За усіх голів міськради, за усіх президентів нічого не можна зробити, хоча це питання дуже швидко можна вирішити: контрольна закупка, передача відповідних видань до спеціалістів і згідно рецензії, експертизи…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 30 секунд. Прошу, завершуйте.

НАЙМАН О.Я. Але в Україні немає державних експертів з міжнаціональних проблем. Необхідно лише внести невеличку правку у відповідний наказ Міністерства юстиції і призначити, наприклад, політичний і етнонаціональних досліджень відповідним експертам. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Я тепер запрошую до слова, заключного слова голову Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Прошу, 5 хвилин.

17:46:39

НЕМИРЯ Г.М.

Дякую. Шановні учасники слухань, я пропоную подивитися на оцей плакат, який перед вам, він висить ту і під час звичайних пленарних засідань, плакат про Надю Савченко. Але в Надії Савченко – Україна. Тому то гасло, яке ви бачите: одна за всі – всі за одну, це те гасло, яке, я думаю, і відбиває організуючу ідею мотивації виступів сьогодні: Україна за всіх, всі за Україну.

І ми почули сьогодні різні підходи, деякі виступи були більш загальні, деякі – більш конкретні, з огляду на те, чим займається та чи інша організація. Ми також говорили про ці вікна можливостей, які існують. І узагальнюю чи можна сказати, що є законодавче вікно можливостей, про які йшлося. І лише Конституція і Національна стратегія з прав людини, називалися внесення змін до законів відповідних, затвердження законом концепції, про яку говорилося. Є вікно можливостей інституційне. Тут ми не отримали відповідь на запитання, які ставилися: яка інституція, який механізм кращий: залишаємо уповноваженого, повертаємося до державного комітету або створюємо щось інше? Але йшлося про те, що має бути механізм, який справжній, який працює, а який не створений для галочки і для імітації роботи.

Третя тему, про яку говорилося: про виклики, які стоять попереду. І дуже важливо, я зараз пригадую, що під час загострення і подій на Майдані, коли пропаганда сусідньої держави говорила, що тут фашисти, що тут порушується права національних меншин, культурні, мовні права, багато з присутніх тут виступили з заявами, де сказали, що такого немає. Але сьогодні в цій залі говорили про справжні проблеми, які існують, які або не вирішуються роками і до яких треба прикути увагу, або нові проблеми, ми про це також говорили.

Окрема тема, на яку я звернув увагу, я думаю, допоможе часто знайти консенсус, - це те, що Україна не живе в вакуумі, міжнародно-правовому вакуумі. Україна, з одного боку, є частиною конвенцій міжнародних організацій, є міжнародна правова практика, міжнародно-правовий фундамент, є рекомендації відповідних організацій від ООН до ОБСЄ. До речі. Наступного тижня в Україну з візитом приїжджає Верховний комісар ОБСЄ з прав… з питань національних меншин. Кілька тижнів тут буде. Я думаю, багато з вас зустрінуться. І тому оця рамка сумісність українського законодавства з міжнародним, рамка, яка об'єднує те, що ми називаємо європейською інтеграцією, часто може бути отим дороговказом, який дозволить знайти консенсус. Безумовно, точки зору різні. Є різне розуміння, як краще. Але це нейтральний, найбільш цивілізований показник. Тому я сподіваюся, що і в Рекомендаціях наших слухань про це буде йтися… йтиметься окремо.

І нарешті. Знаєте, знову ж таки часто, коли я слухав, я уважно слухав, було відчуття, що нібито це відбувається так, як це й було. Я про це говорив спочатку. Що нібито немає війни, немає цього конфлікту. Можливо це є інерція, тому що в деяких виступах я просто почув теми, які турбують, але вони турбували і до того. І важливо їх триматися, бути послідовними. Але все ж таки, я сподіваюся, що це буде чи складовою діалогу, до якого я запрошую, комітет запрошую, Верховна Рада запрошує. Щоб ми говорили і про ці проблеми, які є справжні.

Зауважте, 7 тисяч навіть на офіційними даними загибло зараз. Чотири п’ятих з них, близько 6 тисяч – це мирні громадяни. Тобто які не тримали зброї. Це питання потім примирення розділених сімей, питання відновлення такої справедливості, воно є важливе.

І нарешті, я сподіваюся, що віце-прем’єр-міністр, міністр культури покинув сьогоднішнє слухання з поважної причини. Але з етичних міркувань важно було б сказати, що про це заздалегідь, інакше створюється враження…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Він попередив.

НЕМИРЯ Г.М. Тоді треба було попередити і зал. Я сподіваюся, що наступного разу такого не буде. (Оплески)

Я хочу подякувати всім присутнім за активну участь. І ті колеги…

ГОЛОВУЮЧИЙ. прошу дати завершити.

НЕМИРЯ Г.М. …долучені до стенограми виступів. І безумовно, в нас є ще час для того, щоб врахувати ваші пропозиції і письмові, і усні в заключному проекті рекомендацій. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Григорію. Я також зі свого боку, перед тим, як ми завершимо нашу роботу, хотіла би кілька думок висловити. Передовсім я перепрошую, мені, напевно, треба було озвучити той момент, коли віце-прем'єр покинув залу, він справді підходів і попереджав. Нехай це буде на моїй відповідальності, що я не змогла, ну не оголосила вам про це вчасно. Але я все-таки хотіла подякувати і пану віце-прем'єр-міністру, і представникам уряду, які прийшли і показали вам своє бачення, і запросили вас до діалогу.

Я, безумовно, хочу подякувати голові комітету і комітетові в цілому, Комітетові з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, який також пропонує вам майданчик для того, аби ви могли й далі могли шукати ці ідеї, які допоможуть нам рухатись далі.

Але те, що хотіла сказати про те, що я почула головне сьогодні – це передовсім вашу єдність. Тобто практично це було наскрізною ниткою сьогоднішньої розмови і видно наскільки це є щиро, наскільки, власне, ви всі, незалежно від вашого національного походження чи від інтересів тих організацій, які ви представляєте, як тут правильно сказав один із доповідачів, є, власне, джерелом влади, джерелом нашої влади тих, хто тут сидить.

Це робить нас ще більш зобов'язаними вам стосовно формування повноцінної етнонаціональної політики. Я тільки озвучу, можливо, це також увійде в рекомендації, це те, що я почула конкретні пропозиції від вас, це оновлення редакції Закону про захист прав національних меншин. В цьому контексті я хотіла б також додати це виправлення перекладу Хартії регіональних і міноритарних мов.

Я також почула про те, що стосується регулювання мовних прав усіх етносів, які проживають в Україні. Я розумію, що це може бути предметом регулювання різних законів, можливо, освітнього закону, можливо, і закону, який стосуватиметься прав національних меншин. Але ми повинні це робити також.

Я також почула і також погоджуюся з тим, що ми повинні дбати про гарантії мовних прав українців, які також в окремих, особливо в окремих регіонах України є загрожені.

Що ще безумовно. Безумовно, це окрема увага до захисту прав кримськотатарського народу, який сьогодні перебуває в окремому загроженому стані. І це люди, які потребують особливо нашої спільної підтримки.

Я думаю, що ця етнонаціональна політика, вона завжди була таким предметом чутливим. Мені здається, що всі скільки могли, стільки тягнули, уникаючи, щоб якось її не сформувати. Я думаю, що можливо якраз війна напевно і може стати тим тлом, який дозволить нам перестати боятися і просто подивитися у вічі один одному. Я думаю, що ми прожили вже таку історію разом, тобто такий період, який дозволяє нам довіряти і рухатися далі. Я переконана, що ті національні, особливо побувши сьогодні серед вас, я переконана, що ми маємо той ґрунт, який нам дозволить сформувати повноцінну національну політику і зробити ефективне законодавство, яке дозволить усім етносам в Україні відчути себе захищеними. Дякую вам всім дуже за роботу і сподіваюся на наступну зустріч в цьому залі. (Оплески)