ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

"Сімейна політика України – цілі та завдання"

Сесійний зал Верховної Ради України

17 червня 2015 року, 15 година

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України А.В.ПАРУБІЙ

 

15:05:03

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Доброго дня! Прошу займати свої місця, заходити в зал.

Святі отці, шановні учасники парламентських слухань,  22 квітня  2015 року  Верховною Радою  України було прийнято рішення  про проведення 17 червня цього року парламентських слухань на тему: "Сімейна Україна в політиці – цілі та завдання". Відповідно  до   Постанови Верховної Ради  України від 22 квітня 2015 року сьогодні ми проводимо ці парламентські слухання, за результатами обговорення будуть прийняті рекомендації  парламентських слухань.

Ми вдячні всім учасникам слухань, представникам органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, релігійних, громадських організацій, які беруть участь у слуханнях. Адже тема і важливість сім'ї і її значення в українському суспільстві є надзвичайно важлива, завжди для нас, для українців, сім'я була фундаментом як виховання, так і соціалізації наших громадян, і завжди взаємовідносини в сім'ї і стабільність цих взаємовідносин, вони визначали і стабільність взаємовідносин в державі. Не сумніваюсь, що більшість виступаючих буде говорити про необхідність посилення фінансової підтримки, певних складових державної сімейної політики.

Незважаючи на те, що сьогодні держава перебуває у дуже складному стані через російську агресію, через те, що Російська Федерація веде війну проти нашої держави, через важке соціально-економічне положення нашої країни, теж пов'язане з воєнними діями і пов'язане з тими глибинними реформами і перетвореннями, які сьогодні проходять в нашій державі, незважаючи на всі ці речі, вкрай важливо підходити дуже виважено до питання сім'ї, до питання виховання. Збільшення кількості соціально-вразливих сімей через недостатню підтримку держави призведе у найближчій перспективі до збільшення витрат на лікування дітей та оплату лікарняних їх батьків, боротьбу з підлітковою злочинністю, збільшення кількості виправних установ для дітей.

З іншого боку, не можна все зводити до фінансового забезпечення. Неможливо підготувати людину до сімейного життя на коротких курсах перед укладанням шлюбу. Цей процес необхідно починати ще з малечку, з сім'ї, з дитячого садочку та школи, пояснюючи дитині простими словами, що таке сім'я, хто такий чоловік і дружина, які їх права і обов'язки. Окрему увагу треба приділити пропаганді сімейних цінностей у інформаційному просторі. Безумовно, сімейна політика має багато аспектів. Впевнений, що у виступах і доповідях буде озвучено багато нагальних проблем та запропоновані цікаві пропозиції щодо вдосконалення політики держави у цьому напрямку. Завдяки вашій активності, ми зможемо забезпечити нашу плідну роботу під час парламентських слухань.

І тому на початку я хочу озвучити регламент нашої роботи. Ми маємо заслухати доповідь заступника міністра соціальної політики України та співдоповідь голови Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму. В цій доповіді будуть обмежені часом 15 хвилин, співдоповідь – до 10 хвилин. Після цього ми перейдемо до обговорення, на кожний виступ пропонується відвести до 5 хвилин. І хочу нагадати, у присутніх немає досвіду, не у всіх є досвід парламентської роботи, що за 30 секунд до завершення вашого часу буде звучати  сигнал, який буде вам давати сигнал, що за 30 секунд ваш час буде вичерпаний, і після 30 секунд мікрофон буде виключений автоматично.

Хочу також запропонувати, викладати свої пропозиції на початку виступу також вносити їх до проекту рекомендацій парламентських слухань, що були вам роздані. Щоб ми мали можливість врахувати їх під час доопрацювання і підготовки відповідного проекту Постанови Верховної Ради України. Після завершення обговорення ми заслухаємо заключне слово заступника міністра соціальної політики та голови Комітету Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму.

Ще одне. Якщо хтось із вас, зважаючи на обмежений час проведення слухань - три години, не встигне виступити, але має тези виступу чи пропозиції до проекту, їх можна подати в секретаріат комітету, що знаходиться ліворуч від нас. Стенограма слухань, до якої увійдуть і невиголошені виступи, буде розміщена на веб-порталі Верховної Ради України, а пізніше матеріали слухань будуть видані окремим збірником.

Якщо в залі немає заперечень, перейдемо до розгляду питання порядку денного. Отже, до доповіді запрошується заступник міністра соціальної політики України з питань європейської інтеграції Устименко Сергій Олександрович. Будь ласка до трибуни.

 

УСТИМЕНКО С.О.

Доброго дня, шановний Андрію Володимировичу, шановні народні депутати, шановні учасники слухань! Перш за все, дозвольте висловити подяку за винесення на парламентські слухання цього надзвичайно важливого питання.

Сім'я – дійсно це та основа, на якій будується суспільство, це той дійсно визначальний фактор у формуванні чоловіка і жінки, який створює та зміцнює нашу націю. У сім'ї формується та укріплюються людські та національні цінності, створюється потенціал побудови міцної держави. Водночас благополуччя сім'ї і об'єктивним індикатором відображення загального стану в державі. Стабільне покращення становища сім'ї можливе лише за умови формування політики орієнтованої на людину, на сім'ю в усіх без виключення сферах. Питання ефективної сімейної політики я вважаю наскрізним, воно стосується  і забезпечення відповідального батьківства, воно стосується і патріотичного виховання, і супроводження сімей у складних сімейних обставинах. І досвід багатьох країн переконливо доводить, що зовнішні і внутрішні проблеми сім'ї більш ефективно вирішується саме за допомогою спеціально організованої системи державної сімейної політики.

Треба усвідомлювати, що нинішня ситуація з підтримки та забезпечення необхідних умов для повноцінного функціонування інституту сім'ї в Україні залишається далекою від  ідеальної. Це стосується всіх сфер життєдіяльності держави і нашого суспільства: від соціального стимулювання сімей, які спроможні у повному обсязі виконувати свою економічну функцію, до підтримки сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Причини сучасної кризи сім'ї в Україні обумовлені змінами викликаними негативним впливом економічної ситуації та способу життя населення, а також подіями на Сході України, безумовно, які пов'язані із проведенням Антитерористичної операції. Сьогодні інститут сім'ї переживає суттєві складнощі, втрачаються національні традиції багатодітності, підвищується рівень позашлюбних народжень, помітно зросла чисельність неповних сімей, які є досить вразливими щодо ризику бідності і потребують соціального захисту та дієвої підтримки з боку держави.

До цього часу існують стереотипи у розподілі сімейних ролей жінок і чоловіків щодо виконання батьківських обов'язків. Найбільш вразливими в сучасних соціально-економічних умовах залишаються багатодітні сім'ї, безумовно. Чітко прослідковується взаємозв'язок між збільшенням кількості дітей у сім'ї та зниженням рівня їх матеріальної забезпеченості. Болючою залишається проблема бідності, звісно, і від неї потерпають переважно сім'ї з дітьми, особливо багатодітні. Це десь 53 відсотки від усієї кількості. І рівень бідності сімей з дітьми майже вдвічі перевищує рівень, який є в сім'ях без дітей.

У цьому контексті на сьогодні державна підтримка вже охопила понад 4,7 мільйона сімей. Бюджетні видатки на ці цілі у 2015 році становлять близько 70 мільярдів гривень. Не буду далі зупинятися на статистиці, у вас детальна інформація щодо грошової допомоги є в робочих матеріалах.

Іншим ключовим компонентом державної сімейної політики є, безумовно, захист прав дітей. Особливо важливим завданням на сучасному етапі розвитку сімейної політики в Україні є забезпечення права дитини на проживання саме в сімейному середовищі. На початок року, на січень 2015 року, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні нараховується 83 тисячі 176 дітей. Це суттєво менше, ніж у минулому році. І найбільш поширеними формами виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, стали саме сімейні форми виховання. Це опіка, піклування, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї. Зараз в них виховується 73 тисячі 255 дітей, що складає майже 88 відсотків від загальної кількості дітей цієї категорії.

Водночас необхідно продовжити трансформацію системи закладів для дітей та розвиток послуг в громаді, особливо в умовах децентралізації, яка зараз відбуватиметься.

Адже попри зменшення кількості дітей-сиріт, які виховуються в інтернатних закладах, на початок року в таких закладах все  ж таки залишається майже 8 тисяч  діток, це 7772 дитини.

Не менш важливим  напрямом діяльності Мінсоцполітики є розроблення нової сучасної концепції забезпечення прав дітей в Україні. Наразі хочу повідомити, що при Міністерстві соціальної політики утворено робочу групу з розробки проекту закону України  "Про національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини в Україні". Це вже на період до 2021 року.

Група також займається виробленням інших стратегічних загальнодержавних документів із залученням всіх заінтересованих центральних та місцевих органів виконавчої влади, науковців,  представників громадських та благодійних організацій.

Забезпечення прав дітей, соціальної підтримки вразливих сімей з дітьми відповідно до  діючих нормативно-правових актів покладено зараз на 8 основних суб'єктів соціальної роботи. Це, як ви знаєте, служба у справах дітей, центри соціальних служби для сімей, дітей та молоді, установи  закладів освіти, охорони здоров'я, соцзахисту, молоді, спорту і органів внутрішніх справ. І я хочу зазначити, що впродовж 2014 року було взято на облік та охоплено  соціальними послугами  центрів соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді 388 тисяч, навіть трошки більше сімей, які перебувають  у складних  життєвих обставинах.

Під  соціальним супроводом перебували більше, ніж 95 тисяч сімей, які в залежності від причин, що призвели до складних життєвих  обставин отримали відповідну допомогу та підтримку, у тому числі це були і консультації психологів, допомога юриста, це було сприяння в оформленні  документів на отримання державних соціальних виплат, сприяння у працевлаштуванні, навчанні тощо. За результатами проведеної роботи понад 93 відсотки сімей виведено з кризи.

В ході здійснення соціального супроводу вдалося запобігти соціальному сирітству більше, ніж 14 тисяч дітей. Щодо 13 тисяч дітей попереджено ризик вилучення із сім'ї, в тому числі попереджено відмову від 802 новонароджених дітей і півтори тисячі діток повернуто з державних закладів утримання до біологічних сімей.

Можна і далі продовжувати наводити позитивні приклади та цифри. Проте кількість тих,  хто потребує підтримки, наразі зростає на сьогодні з геометричною прогресією. Нові виклики сьогодення, відсутність кадрового ресурсу, зменшення рівня фінансування потребують більш критичного підходу і аналізу ситуації.

Практика підтверджує, що із проблемною сім'єю можуть одночасно працювати спеціалісти декількох із зазначених вище відомств, проте їх дії, на жаль, на сьогодні  є недостатньо скоординованими, відсутнє, я б сказав, навіть спільне бачення щодо методології підтримки сімей з дітьми, формування засад відповідального батьківства, розуміння потреб дитини, якості її догляду та виховання і виконання батьківських обов'язків.

Суб'єкти надання послуг переважно сконцентровані в містах та обласних і районних центрах. На більшості території відсутня первинна ланка соціальної роботи з сім'ями з дітьми на рівні громад. Я маю на увазі, що ви знаєте, яка критична ситуація зараз з фахівцями із соціальної роботи і це все ускладнює процеси раннього виявлення та доступності послуг. Така ситуація призводить до ускладнення випадків, а їх вирішення на рівні громад стає фактично неможливим, і запізніле втручання негативно позначається і на рівні забезпечення потреб дитини, і нівелює батьківські функції, і не рідко призводить до вилучення дитини та поміщення її до інтернатної установи. А як свідчить дослідження, на жаль, колишні вихованці інтернатів в 10 разів частіше за інших дітей зазнають сексуальне насильство, в 30 разів частіше стають алкозалежними і в 45 разів частіше безробітними, я вже не кажу, що більшість з них, на жаль, стають на злочинний шлях.

Окрім того, направляючи дітей в інтернатні заклади, ми самі створюємо економічні проблеми в майбутньому. Погодьтеся, певна частка таких дітей, на жаль, згодом потребуватимуть постійної підтримки у вигляді виплат по безробіттю, соціальних допомог, витрат на реабілітаційні програми від нарко і алкозалежності або, можливо, і йтиметься про перебування у пенітерціальних закладах.

Тому за підтримки Світового банку в Чернігівській, Київській, Житомирській, Дніпропетровській областях та місті Києві будуть реалізовуватися програми реформування інтернатних закладів для дітей та розвитку систем підтримуючих послуг для вразливих сімей з дітьми.

Сподіваємося, що розроблені моделі трансформації інтернатних закладів стануть підґрунтям для розвитку системи підтримуючих послуг для сімей з дітьми на рівні громади та припинення направлення дітей до інтернатів.

Безперечно, процеси децентралізації вимагають підвищення відповідальності місцевих органів влади за становище вразливих громадян і запровадження більш універсальних та інтегрованих моделей організації соціальної підтримки сімей з дітьми на рівні громад. І насправді ми тут потребуємо єдиного міжвідомчого алгоритму раннього виявлення вразливих сімей з дітьми, оцінки їх потреб і ведення випадку.

Не менш важливим є створення умов для розвитку ринку соціальних послуг, самоорганізації та взаємопідтримки сімей з дітьми. Турбота держави та її обов'язок допомогти в матеріальному забезпечені сімей загиблих учасників АТО (це теж треба мати на увазі, це теж пріоритет) та виховання дітей, які лишилися без одного з батьків, що загинули при виконанні службових обов'язків, захищаючи нашу країну.

І ще один важливий аспект. Я хотів би сказати, це якраз в контексті піклування про дітей, які потребують домоги держави, це і над яким зараз уряд наполегливо працює, це збереження та відновлення здоров'я цих дітей. Зокрема, через організацію якісного повноцінного оздоровлення і відпочинку в літній період.

Хотів зазначити, що у поточному році заплановано охопити оздоровленням та відпочинком 1,8 мільйонів дітей. Це майже 43 відсотки від загальної чисельності дітей шкільного віку. І акцент органів влади робиться на забезпеченні оздоровлення та відпочинком дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки.

Поряд з тим для забезпечення вирішення нагальних питань соціального захисту і реабілітації учасників антитерористичної операції, обласним та Київській, міським державним адміністраціям доручено опрацювати питання щодо організації відпочинку демобілізованих військовослужбовців, осіб рядового і навчальницького складу та працівників, які брали участь в антитерористичній операції, членів їх сімей, за рахунок коштів місцевих бюджетів.

І реалії сьогодення свідчать про подальшого здійснення такого комплексного підходу і комплексного набору заходів спрямованих на економічну підтримку сім'ї, забезпечення відповідного соціального захисту сімей та посилення соціальної роботи з сім'єю. Зокрема, на думку міністерства, необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні таких завдань, як стимулювання економічного потенціалу, підвищення рівня її економічної самостійності, автономії та відповідальності.

Основними засобами виконання цих завдань має бути політика доходів сім'ї. Це підтримка різноманітних форм економічної активності сім'ї, використання важелів податкової та кредитної політики. Значна роль належить інформаційним та освітнім заходам спрямованим на вирішення соціальних проблем різних категорій сімей. Виконання цих завдань має відбутися в комплексі, бути складовою цілісної державної політики підтримки сім'ї.

На завершення я хотів би точково виокремити дійсно пріоритети над якими працюватиме міністерство цього і наступний період.

По-перше – це здійснення першочергових завдань з поліпшення соціально-економічного становища сімей, особливо молодих сімей.

По-друге – це проведення широких інформаційно-просвітницьких заходів для різних категорій сімей, удосконалення системи освітньої роботи з питань родинного виховання, рівного розподілу сімейних обов'язків між подружжям, формування здорового способу життя.

По-третє, своєчасне виявлення сімей з дітьми, що перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм комплексних соціальних послуг за місцем проживання шляхом, можливо і реформування системи соціальних послуг на рівні територіальних громад, орієнтованих на превентивні заходи та мінімізацію наслідків сімейного неблагополуччя.

Четверте. Вдосконалення законодавства у сфері попередження насильства в сім'ї шляхом імплементації основних положень міжнародного права в цій сфері на національному рівні і забезпечення більш ефективного функціонування системи, надання допомоги особами, які постраждали від насильства в сім'ї.

Тут я відзначу, що ми зараз рухаємося швидко до ратифікації Стамбульської конвенції, до виконання положень … Конвенції, і хоча б з восьмої спроби спробуємо ратифікувати ще й Гаазьку конвенцію, що стосується міжнародного всиновлення.

Реалізація окреслених пріоритетів сприятиме створенню оптимальних соціально-економічних умов, для утвердження в суспільстві матеріально забезпеченої, фізично і духовно здорової, соціально-благополучної сім'ї, забезпеченими основних її функцій, передовсім виховання та… виховної та демографічної.

Хотів би зазначити, що в пунктах 3 і 11 рекомендацій, там є чітко виписані 10 завдань безпосередньо Міністерству соціальної політики, що стосуються внесення на розгляд Кабінету Міністрів конкретних програмних і методологічних документів, а також нормотворчих ініціатив, спрямованих на поліпшення сімейної політики в України. Дякую.

 

 ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Для співдоповіді запрошується голова Комітету Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Палатний Артур Леонідович. Будь ласка.

 

ПАЛАТНИЙ А.Л.

Доброго дня, шановний Головуючий, шановні учасники слухань. Верховна Рада України чотири роки тому вже розглядала на парламентських слуханнях  питання сімейної політики.

Був обговорений широкий спектр проблем,   пролунало багато цікавих пропозицій. Постановою Верховної Ради  України було затверджено Рекомендації парламентських слухань. Проте частина цих рекомендацій залишилася невиконаною. Безумовно, органи державної влади вживають певних заходів  щодо реалізації сімейної політики. Позитивним кроком у цьому напрямі стало затвердження у травні 2013 року  Державної цільової соціальної  підтримки сім'ї на період до  2016.  Проте на  сьогоднішній день основні зусилля держави спрямовані на розбудову системи підтримки неблагополучних сімей. При цьому недостатньо уваги приділяється підтримці звичайних сімей,  підготовці молоді до сімейного життя тощо.

Ми вимушені констатувати, що погіршення соціального становища громадян України, відсутність незалежних  умов для забезпечення  майбутнього дітей призводить до зменшення народжуваності, зростання кількості   розлучень. Значна частина батьків в силу різних причин не знаходить часу для виховання своїх дітей, що призводить до сімейних конфліктів і в наслідку   до  соціального сирітства, дитячої  безпритульності.

У підсумку  маємо  негативні демографічні тенденції. Наприклад, за січень, вересень 2014 року населення України  зменшилось майже на  100 тисяч осіб. Безперечно, зараз ці проблеми  ще більш загострились. Тисячі дітей втратили батьків, сотні тисяч сімей через  російську агресію були вимушені покинути рідні домівки. Є випадки, коли бойовики  з так званої ДНР залучають неповнолітніх до участі у воєнних діях. Водночас з 1  січня цього року  суттєво погіршилось становище сімей з дітьми через скорочення фінансування низки соціальних  програм. Разом з послабленням уваги батьків зазначене скорочення неминуче призведе до різкого зростання   підліткової злочинності та погіршення здоров'я дітей.  Це особливо небезпечно у сучасних умовах.

На мою думку, завдання державної соціальної політики необхідно  розділити на  чотири блоки питань: перший – підготовка молоді до  сімейного життя, друга –  підтримка сімей у питаннях працевлаштування та забезпечення житлом. Третій –  підтримка сімей у питанні і вихованні дітей, забезпечення прав дітей-сиріт та виховання у сім'ї. І четвертий –  допомога сім'ям, які опинились у складних життєвих обставинах.

В нашій державі завдання підготовки молоді до сімейного життя покладено насамперед на навчальні заклади. Проте відповідні уроки як правило сприймаються дітьми дуже і дуже не серйозно. З іншого боку, представлення дітей про сімейне життя формується з трьох: досвіду власної сім'ї, досвіду відносин  між хлопчиками та дівчатками у школі та засобів масової інформації. Тому, коли держава буде сприяти належному функціонуванню інституту сім'ї, вона забезпечить необхідне сімейне виховання дітей, та закладе міцний фундамент підтримки інституту сім'ї у майбутньому.

Окрема проблема, це висвітлення сімейного життя засобами масової інформації. Я розумію, що різноманітні шоу, де родичі поливають брудом один одного, мають великі рейтинги. Проте, це негативно впливає на психіку підлітків. Водночас, на телеканалах не вистачає позитиву. Впевнений, що і Національна рада з питань телебачення та радіомовлення і Держкомтелерадіо мають вжити відповідні заходи щодо популяризації сімейних цінностей на екрані.

Друге, неможливо забезпечити належне функціонування сімей без вирішення двох головних завдань: працевлаштування та забезпечення їх належним житлом. Хочу нагадати, що рівень бідності сімей з дітьми це 30 відсотків. Майже удвічі перевищує рівень бідності сімей без дітей – 16 відсотків. Ми також маємо високий рівень бідності у багатодітних сім'ях, це майже 46 відсотків, та сім'ях з двома дітьми, це 42 відсотки. У минулому році численність  безробітних збільшилась на 332 тисячі осіб, і досягла майже двох мільйонів осіб. Тому держава має посилити роботу щодо працевлаштування молодих батьків, щоб допомагати сім'ям.

Окрему увагу необхідно приділити працевлаштуванню учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб. На жаль, держава вже другий рік поспіль не фінансує Державну програму забезпечення молоді житлом, а це запорука стабільних молодих сімей – як би отримати нові квартири. А будівництво житла – це нові робочі місця для українців. Комітет наш пропонував виділити на фінансування цієї програми 200 мільйонів гривень. Проте, наше прохання, на жаль, не було підтримано.

Третє. З нового року спостерігається тенденція до злиття та скорочення позашкільних закладів, у тому числі дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Крім того, скасоване фінансування з коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як санаторно-курортного лікування і оздоровлення дітей, так і функціонування дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Була також запроваджена плата за навчання дітей у спортивних школах. Членам комітету за підтримки уряду вдалося домогтися виділення субвенцій місцевим бюджетам на фінансування спортивних шкіл. За ініціативою нашого комітету прийнято закон, який скасовує плату за навчання у спортивних школах та забороняє закриття спортивних закладів без згоди Міністерства молоді та спорту України. Проте, цього, на жаль, недостатньо. Ми разом з учасниками слухань повинні довести уряду, що економія на дитячому дозвіллі та відпочинку призведе до більш важливих втрат.

Не менш важливо посилити підтримку талановитих дітей. Україна багата на таланти. Наші діти перемагають на міжнародних олімпіадах, на міжнародних студентських турнірах, проте не отримують належної підтримки держави, всі витрати лягають на плечі сім'ї. Тому дітям із малозабезпечених сімей важко досягти високих результатів на міжнародному рівні, повністю реалізувати свої здібності. Значна кількість юних талантів до закінчення школи втрачають жагу до навчання та творчості, а найвитриваліші, на жаль, шукають щастя за кордоном. Тому необхідно створити державну систему підтримки юних талантів і це буде найкращою інвестицією в майбутнє нашої держави. У зв'язку з російською агресією збільшилась кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Необхідно своєчасно брати їх на  відповідний облік, на оперативно-вирішувальні  питання і їх залучення до сімейних форм  виховання.

Крім  того,  значна кількість   дітей виїхала  з Донбасу без супроводу батьків чи інших   законних представників до  своїх родичів.   Необхідно продумати механізм надання таким дітям статусу внутрішньо переміщених осіб  та запровадження тимчасової опіки над  ними родичів.

Четверте. Набуває пріоритетного значення  допомога сім'ям,  які перебувають у складних життєвих обставинах, їх соціальний  супровід.

Основний принцип роботи  має бути визначений як індивідуальний підхід до кожної дитини, кожної сім'ї з врахуванням їх особливостей. Але це задекларовано, а як це відбудеться в реальності,  на жаль,  не знає ніхто. А це серйозна проблема, оскільки  все покладене на відповідні  органи та служби. Водночас набагато простіше допомогти родині, яка попала в складну ситуацію, ніж працювати з неблагополучною сім'єю. Тому необхідно створити  єдину систему соціального моніторингу за участю навчальних та медичних закладів: лікарю, чи вчителю набагато простіше  побачити та зрозуміти проблеми у родині, ніж у соціальному працівнику.

Окреме питання – це боротьба з домашнім насильством. Війна посилює, на жаль, агресію у суспільстві  і від цього насамперед страждають жінки та діти. Державні органи повинні  оперативно попередити випадки насильства  та надавати  допомогу жертвам, особливу увагу необхідно приділити захисту прав дітей, які стають жертвами домашнього  насильства  при будь-якому конфлікті між батьками.  Сподіваємося,  що ратифікація конвенції Ради Європи про запобігання   насильству стосовно жінок і  домашньому  насильству, та боротьбу  з цими явищами допоможе Україні  у послабленні гостроти проблем  домашнього насильства.

Шановні учасники слухань, комітет свідомо скоротив  час  співдоповіді,  щоб пролунало більше виступів фахівців. Сподіваємось,  що виступи зможуть доповнити яскравими прикладами тези доповіді та  співдоповіді, внесуть  конкретні пропозиції щодо вдосконалення проекту            рекомендацій слухань. Ми повинні спільно працювати на благо нашої держави, на благо дітей. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Шановні учасники парламентських слухань, переходимо до загального обговорення. Я хочу нагадати, що на обговорення відводиться до 3 годин, на кожний виступ – до 5 хвилин.

Отже, до слова запрошується народний депутат України, голова підкомітету Комітету з питань бюджету, фракція політичної партії "Народний фронт" Унгурян Павло Якимович. Будь ласка.

 

15:38:26

УНГУРЯН П.Я.

Хочу привітати всіх старовинним українським вітанням "Слава Ісусу Хресту!". Слава Богу, що ми знаємо, як відповідати. Дякую всім, що зібралися.

У нас, окрім того, що в парламенті є різні комітети і різні професіонали, у нас є і міжфракційні об'єднання, і, власне, сьогодні наші парламентські слухання ініційовані міжфракційним об'єднанням, яке включає більше 100 народних депутатів з усіх парламентських фракцій, що входять до демократичної коаліції, яке називається "За духовність, моральність та здоров'я України". І, власне, ця команда ініціювала ці слухання. І я дуже дякую колегам, які підтримали в залі проведення цих слухань, нам їх треба робити регулярно. Дякую Артуру Палатному, дякую секретаріату комітету, які попрацювали і підготували. Дякую, що всі зібралися сьогодні, і народні депутати, і Кабмін, і Адміністрація Президента, священнослужителі, молодь, громадські організації, міжнародні структури, місцеві органи влади і самоврядування місцевого. Це чудово, що в нас сьогодні йде така дискусія.

Чому ми зібралися? Є очевидні проблеми в державі. Вже говорилося про проблеми наші зовнішні, про агресію, про економіку, але є проблеми соціального характеру. Власне, для чого живе держава, для чого функціонує економіка? Щоб люди були щасливими, щоб люди були заможними, щоб ми розвивалися як нація, але маємо проблеми. По ВІЛ-СНІДу ми чемпіони в Європі. Наркоманія – навіть не хочеться з високої трибуни перелічувати статистику того, що у нас в цій сфері. Аборти – щорічно тільки за даними офіційними біля 250 тисяч жінок, 250 тисяч жінок приймають рішення про штучне приривання своєї вагітності, і фактично діти не народжуються. Алкоголізм – ми перші в світі по дитячому алкоголізму. Суїциди – один з найбільших рівнів самогубства, особливо молодіжного, в  молодому віці до 25 років у Європі. В чому причина? В чому причина цих соціальних негараздів? Ми з вами розуміємо, багато проблем, на жаль, народжується де? У сім'ї. Неблагополучна сім'я, невміння батьків налагодити відносини в сім'ї, невміння, незнання виходити як із конфліктних ситуацій. Маємо за роки незалежності стабільно від 60 до 70 відсотків, інколи навіть, сімей, які розлучаються. При чому, на жаль, часто на перших 3-5 роках подружнього життя – це жахливо.

Три пласти проблем, які призводять до цього стану української сім'ї, яка сьогодні в переважній більшості, на жаль, є не повною, немає  або чоловіка і це частіше інколи немає жінки, саме із-за цих розлучень.

Три пласти проблем. Перша – дошлюбна проблематика, коли молодь не готова вступати в шлюб. Коли молодь не вихована у нормальному, правильному, відповідальному відношенні до сім'ї. Коли через ліберальні мас-медіа нав'язується погляд до інтимних відносин, будь-яких інших відносин, які мають бути в сім'ї як до чогось розважливого і не відповідального, що можна практикувати на одну ніч.

У шлюбі, другий пласт проблем, у  шлюбі виникає багато проблем, вже говорилося про економічну складову. Дійсно, це проблема, це питання чи утворювати сім'ю? А де жити? А як  народжувати дітей? Безумовно – це питання до влади, до відповідних міністерств.

Але і інше питання: як ми вчимо всі разом, суспільство, бо сьогодні тут зібрані різні прошарки суспільства, як ми вчимо сім'ї, які вже утворилися, боротися за своє майбутнє, за майбутнє своїх дітей, вирішувати проблемні, конфліктні ситуації, виховувати дітей у дусі поваги до батьків, до старших.

Імпортовані проблеми маємо також. І я, чесно кажучи, не зовсім розумію, навіщо було тій невеличкій групі активістів на Оболоні провести той парад, про який багато говорять. Що у нас під час війни немає інших проблеми чи це найбільша проблема України?

Дасте мені завершити? Протягом останніх років ми з депутатами, ми з експертами підготували такий собі проект-стратегію, який сьогодні ми роздали, в тому числі, щоби порадитися із...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте, будь ласка, 30 секунд для завершення.

Просить виступаючий 2 хвилини, немає заперечень? Тоді, будь ласка, 2 хвилини.

 

УНГУРЯН П.Я.  Дякую. Дякую.

Отже, запропонували стратегію у 5 площинах: державна політика, що ми маємо зробити у державній політиці; освіта, що ми маємо зробити в системі освіти; медіапростір, який дуже серйозно впливає на свідомість і дітей, і батьків, і всього суспільства; громадський сектор і корпоративні культури; і, безумовно, церква, що може зробити українська церква, незалежно від конфесій.

Що ми пропонуємо до включення до дискусії і до рекомендацій  цих парламентських слухань? Перше, у режимі готують... цих змін до Конституції, які зараз обговорюються, змін до Конституції, ще раз наголосити в Конституції України, що с ім'я в  Україні – це  союз між чоловіком і жінкою. Так чи ні? Так. І до речі, хотілось би подякувати і Президенту України і прем'єр-міністру України, що вони завжди, да, звертаються до нації в колі своєї сім'ї – це чудово, коли дружина і дітки разом із керівниками держави. Нам потрібно встановити День сім'ї на державному рівні. Нам потрібно нарешті зрозуміти, хто в уряді в інституційному вимірі відповідає за сім'ю. У нас немає сьогодні міністерства, яке би мало навіть свої назви. Нам потрібно або знову відновити Мінсім'ї і молоді, тому що є комітет відповідний парламентський, або утворити спеціального урядового уповноваженого з питань сім'ї, оскільки у нас є практика Уповноваженого Президента з питань дитини. Нам потрібно налаштувати систему освіти, і це ми звертаємося до Міносвіти, до Міністерства юстиції, щоб у РАГСах, у школах ми запровадили підготовку до подружнього життя дітей, молоді, старшокласників. Це дуже важливо для нас.

 Ми можемо багато чого запропонувати, але зрозуміти маємо одне: не все, на жаль, можна заставити людей робити законом.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я, вибачте… 30 секунд, прошу завершити. Будь ласка, 30 секунд.

 

УНГУРЯН П.Я. Тут, у парламентській залі, нам доводиться переконувати колег. Але справа сім'ї, справа духовності – це питання боротьби всього українського суспільства. І тому ми звертаємося і до церков, і до громадськості, до активістів – до всіх: давайте боротися за українську велику, потужну традиційну українську сім'ю. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Уповноважений Президента з прав дитини Кулеба Микола Миколайович. Будь ласка, до трибуни.

 

15:46:51

КУЛЕБА М.М.

Доброго дня, шановний головуючий, шановні учасники парламентських слухань!  Я дуже дякую Павлу Унгуряну за такий змістовний виступ. Можливо, в чомусь радикальний. Але що стосується сім'ї і дітей, на моє глибоке переконання, ми маємо бути радикалами.

Сьогодні ми маємо відповісти на першочергове питання: яку ми хочемо бачити Україну в наступному році і, можливо, через 10 років саме в розрізі дитячої сімейної політики, яку ми хочемо бачити сім'ю. Тому я хотів на останок сказати, скажу з самого початку, що, перш за все, ми маємо визначити національні цінності сьогодні, в яких чітко буде це відображено: яку ми хочемо бачити сім'ю, яких ми хочемо бачити дітей. Далі сформувати згідно  цього національні інтереси. І надалі вже ставити цілі щодо виконання  конкретних програм, які нам дадуть змогу саме дійти до цих інтересів і забезпечити ці цінності.

Для мене як Уповноваженого з прав дитини сімейна й дитяча політика є невід'ємними складовими єдиного процесу – процесу розбудови держави і формування нації. Від того, яке  місце і роль буде відведене питанням сім'ї і дітей в державі залежить, в якій країні ми будемо жити. Аналіз сучасного стану інституту сім'ї свідчить  про серйозні стратегічні прогалини в формуванні державної політики в цій сфері. До таких висновків мене спонукає той факт, що за роки незалежності України дитяче населення  скоротилося  з 10 мільйонів  до 8 мільйонів. Кожна п'ята дитина народжується поза шлюбом.  Народження дітей стало фактором, який суттєво посилює ризики сім'ї опинитися в категорії бідних. За деякими дослідженнями 80 відсотків багатодітних сімей проживають за межею бідності. Бідність – одна з  найгостріших проблем, з якими сьогодні стикаються українські сім'ї. Ще одна проблема – це погані житлові умови. Наприклад, на квартобліку в Україні перебуває майже 30 тисяч багатодітних сімей, за минулий рік житло отримали лише 136 таких сімей. Така ж ситуація з наданням житла дітям-сиротам, одиноким матерям та іншим категоріям сімей. Сім'ї вимушено переселених осіб, які фактично втратили своє житло, не можуть стати на квартирний облік за новим місцем проживання. Державної програми забезпечення житлом таких сімей сьогодні не існує. Цю програму треба приймати невідкладно.

Але проблеми, з якими стикається сучасна сім'я, набагато  ширші, ніж складне матеріальне становище. Ми маємо шалений дефіцит дитячої інфраструктури, яка б дозволяла батькам поєднувати  роботу з вихованням дитини. Не вистачає місць в дитячих садочках, вони переповнені сьогодні: на 100 місць – 120 дітей. Мережа денних центрів для дітей з інвалідністю, центрів соціальної підтримки сім'ї і дітей, позашкільних навчальних закладів є недостатньою. Закликаю керівників  місцевих органів влади до створення  таких закладів шляхом реформування напівпустих і не ефективних інтернатних закладів.

Мене надзвичайно турбує проблема руйнації сімейних цінностей і відповідального батьківства. Зміна морально-етичних орієнтирів, таких як лібералізація міжстатевих стосунків, тяжіння до споживацького способу життя, не бажання все більшої кількості людей вступати в шлюб, небажання чоловіків реєструватись батьком дитини, стають нормою для сучасної молоді. Сімейні конфлікти, внутрішньосімейні викрадення дітей, як це не прикро, але стали звичним явищем в нашому житті.

Щороку розлучається майже 130 тисяч сімей. Процес визначення місце проживання дитини у більшості випадків переростає в війну між батьком і матір'ю, заручниками якої стають діти. Кожна десята дитина не отримує від батька чи матері аліментів або отримує їх з значним запізненням, і в більшості випадків це мізерні суми, яких не достатньо для утримання дитини. Сьогодні у виконавчій службі майже 700 тисяч проваджень щодо відшкодування аліментів. Вдумайтесь, 700 тисяч, кожна десята дитина.

Надзвичайно гостро стоїть питання безпеки дитини. Практика свідчить, що в першу чергу джерелом небезпеки для дитини стають самі батьки. Ми маємо величезну кількість прикладів, коли батьки ігнорують потребами дитини, вчиняючи до неї насильство, неспроможні її захистити. 36 відсотків дітей стверджують, що хоча б раз на рік зазнають насильство. І що найстрашніше, все це, у більшості випадків, є безкарним, злочини, які вчиняються проти дитини, особливо сексуального характеру, практично не можна довести, дітям ніхто не вірить і вони залишаються зі своєю бідою сам на сам.

Звертаюся до народних депутатів. Потрібно невідкладно переглянути положення Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільно-процесуального кодексів на предмет запровадження ефективних механізмів…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд для завершення.

 

КУЛЕБА М.М. Як мінімум ми повинні запровадити обов'язкову норму про право дитини мати державного захисника, як в кримінальному, так і в цивільному судочинстві. Я переконаний, що питання безпеки дитини повинно посісти провідне місце внутрішній і зовнішній політиці України.

На сам перед потрібно внести зміни до Законів України  "Про основи національної безпеки України", "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" та визначитись, що дитина, її безпека і благополуччя є об'єктом національної безпеки. Наявність більш як 100 тисяч, які виховуються в закладах несвободи, якими по суті є інтернатні заклади, я розцінюю як пряму загрозу внутрішній безпеці країни.

…тих пропозицій, які сьогодні будуть озвучені. Дуже дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Спориш Іван Дмитрович, народний депутат України, голова підкомітету Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму, фракція "Блок Петра Порошенка". Будь ласка.

 

15:53:09

СПОРИШ І.Д.

Я вітаю також учасників сьогоднішніх слухань! По деяких питаннях також я хочу зупинитися. Адже предметом особливої уваги з боку суспільства, держави, є проблема попередження насильства в сім'ї як одного з украй поширених проявів жорстокого поводження.

В умовах сучасних перетворень у всіх сферах суспільного життя в Україні родина виступає найчутливішим соціальним інститутом, який виконує роль своєрідного відображення соціальних норм, звичаїв, традицій. Саме тому внутрішньо сімейні стосунки, а також ставлення в родині до дружини, дітей, визначають рівень суспільного життя, демонструють готовність суспільства до прогресивних перетворень.

Протидія насильству в сім'ї виступає передумовою стабільного розвитку українського суспільства на засадах демократії та поваги до прав людини. Можна сказати, що певні зрушення у цій сфері спостерігаються. Так за відомчою статистикою Міністерства соціальної політики України кількість звернень щодо насильства в сім'ї зменшилась. Найчастіше страждають від насильства жінки у сім'ях, де чоловіки зловживають алкоголем (це 76 відсотків приблизно), жінки в родинах, де батько підіймав руку на матір, жінки які визнають нормальною ситуацією, коли чоловік за певних обставин може побити дружину. Як не прикро говорити, але в світлі останніх подій які переживає Україна, посилюється негативний вплив на відносини між громадянами як у суспільстві, так і між  членам сім'ї.

Найближчим часом з'явиться ціла категорія військовослужбовців, які, повернувшись з зони АТО, потребуватимуть кваліфікованої психологічної допомоги, підтримки з подолання посттравматичних, стресових розладів та проходження реабілітації. Розлади у бійців характеризуються високим рівнем конфліктності, підвищеною агресією, зростанням алкоголізму. Все це веде звісно до скорочення тривалості життя. І як свідчить міжнародний досвід, учасники бойових дій після повернення до мирного життя впродовж наступних 10-20 років можуть стати загрозою як для власних сімей, так і для всього суспільства.

За статистикою, 98 відсотків з них потребують кваліфікованої допомоги. Аналіз суіцидальної активності серед військовослужбовців учасників АТО, Національної Гвардії України за два місяці поточного року свідчать про зростання показників – у двічі більше, ніж у мирний час. За таких обставин існує нагальна потреба в наданні військовослужбовцям як учасникам АТО, так і виконавцям завдань служби за будь-яких екстремальних бойових умов права на безкоштовну психологічну, медико-психологічну реабілітацію.

Тому за ініціативи військовослужбовців Національної Гвардії України мною разом з народними депутатами Артуром Герасимовим, Миколою Величковичем було розроблено проект Закону України щодо психологічної реабілітації військовослужбовців після виконання завдань у бойових умовах, реєстраційний номер 2686.

Законопроектом пропонується надати право військовослужбовцям, військовозобов'язаним після виконання ними службово-бойових завдань в екстремальних бойових умовах на безкоштовне проходження психологічної, медико-психологічної реабілітації з відшкодуванням вартості проїзду до відповідних центрів.

Даний законопроект був  розглянутий на засіданні 22 травня цього року Комітетом з питань національної безпеки і оборони, і вже включений до порядку денного роботи Верховної Ради. Тому хотілося, щоб ми бистріше у Верховній Раді даний законопроект прийняли.

Слід зупинитися ще на одному вкрай важливому питанні. Це необхідність законодавчого врегулювання оздоровлення та відпочинку дітей, сімей загиблих учасників масових акцій громадянського протесту, дітей учасників бойових дій, дітей переміщених з тимчасово окупованих територій або районів проведення антитерористичної операції.                                                                                                                                                                                                                                                

На розв'язання цієї проблеми спрямований проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо організації, оздоровлення та відпочинку дітей" за № 2917, поданий головою нашого комітету Палатним Артуром, а також нами, народними депутатами, від нашого комітету.

Тому також хотілося б просити, щоб все-таки це було бистріше, прийняття і цього закону на сесії Верховної Ради. Тому хочу зазначити, що державна сімейна політика не повинна будуватися за залишковим принципом…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, дайте можливість, 30 секунд, завершити.

 

СПОРИШ І.Д. Вона повинна орієнтуватись на забезпечення належних умов життєдіяльності для сімей з дітьми, стати стратегічною інвестицією в розвитку України.

Зрозуміло, що в рік війни Путіна проти українського народу фінансування зменшене. Але надіюсь, з найближчою перемогою все наладиться. І я думаю, що сьогоднішнє питання буде пріоритетом в нашій країні. Тому, слава нашим воїнам, які нас захищають! І слава нашій ненці-Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Нузхат Єсан, представник Фонду народонаселення ООН в Україні.

 

15:59:10

НУЗХАТ ЄСАН.

Дякую. Шановний заступник Голови, шановні члени парламенту! Пані та панове! Перепрошую за те, що говорю англійською. Але я переконана, що ви зможете почути переклад. Від імені UNPA я рада мати цю нагоду висловити деякі думки щодо сімейної політики в Україні.

Я прожила в Україні 5 років вже. І зараз я повинна визнати, що пишаюсь тим, що стала свідком тієї мужності і нескінченного ентузіазму та енергетики українського народу, коли вони стали на шлях європейської інтеграції. Ця дорога,  що почалася з Майдану, і зараз те, що  Україна перебуває учасницею збройного конфлікту на Сході країни, ще  не закінчилась. Але ми знаємо, що Україна  переможе.

Підписання Угоди про асоціацію з Європейським  Союзом  в 2014 році – це  очевидне свідчення того, що український народ готовий побудувати нове життя згідно  стандартів Європейського Союзу. Це зараз означає, більше ніж раніше, те, що Україна готова далі просуватися у забезпеченні прав людини та гендерної політики, як передбачено  директивами Європейського Союзу. Це дуже  важливо, особливо стосовно сім'ї. Українські люди плекають та цінують сім'ю. Дослідження свідчать  про те, що   більше  50 відсотків в Україні надають перевагу  офіційному шлюбу на противагу  неофіційному.  65 відсотків молодих людей цінують сім'ю більше ніж  кар'єру. Це дуже  важливі цінності і зараз час зміцнити ці цінності, взяти краще  з українським традицій і культури та модернізувати сім'ю.

Що ж я маю на увазі, коли я кажу  "модернізація".   Перш за все  це  нульова толерантність до будь-якої  форми домашнього насильства щодо  будь-якого члена сім'ї. Дослідження моєї   організації свідчить про те, що  16 відсотків  жінок в Україні відчули  на собі насильство  з боку чоловіка чи інших родичів. В ситуації  збройного конфлікту це стає  ще більш важливим. Ми вже  отримуємо  тривожну статистику від наших  партнерів громадянського суспільства. Військові з важкими  травмами повертаються до дому, часто відчувають на собі стрес  та тривогу і цей  відчай вони  та злість виливають на своїх   найближчих і найбільш  улюблених. 

Необхідно подолати ті стереотипи, які традиційно розповсюджені у суспільстві щодо ролі жінки та чоловіка. Вкоріненні  гендерні стереотипи певною мірою несуть  на собі відповідальність і є причиною того факту, що Україна ще не найшла своє місце   з найбільш просунутих щодо  гендерної рівноправності країн світу. Часто роль жінки як берегині, а чоловіка як годувальника – це  ситуація, яка не дає можливості кваліфікованим та компетентним жінкам вийти за межі своєї традиційної ролі і реалізуватися професійно. Те ж саме по відношенню до чоловіка, який соромиться виглядати слабким через те, що він миє посуд чи дбає про своїх дітей. В перспективі це призводить до того, що жінки мало представлені на менеджерських посадах, існує різниця в зарплаті, збільшується кількість злочинів за гендерною ознакою та збільшується смертність серед чоловіків.

Ми знаємо, що українські жінки займають керуючі посади і вони, їхня кількість на посадах середньої ланки більша навіть ніж чоловіків в деяких секторах, таких, як освіта та здоров'я, але не на тих посадах, де приймаються рішення. І для того, щоби подолати стереотипи, UNPA спільно з Міністерством соціальної політики започаткував медійну кампанію "Щастя в чотири руки", яка посіє зерна, які сприятимуть іншому розумінню ролі подружньої пари та сім'ї в суспільстві.

На завершення я б хотіла сказати, що гармонізована національна політика щодо сім'ї дуже важлива. UNPA готовий допомогти Міністерству соціальної політики в її розробці та реалізації. Національна сімейна політика повинна базуватися на двох основних елементах: викорінення гендерних стереотипів та боротьби з насильством у сім'ї. Дуже дякую вам за увагу, і слава Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується Полянський Павло Броніславович, заступник міністра освіти і науки України. Будь ласка.

 

16:04:11

ПОЛЯНСЬКИЙ П.Б.

Високоповажний пане Перший заступник Голови Верховної Ради України, шановні пані і панове, колеги, а я позбавлю себе можливості хизуватися кількістю цифр, які можуть, звичайно, голова звичайного чоловіка умістити, а вас мучити від прослуховування тих цифр статистичних. І зупинюсь в межах регламенту на декількох ключових питаннях. Теза "Діти – наше майбутнє" гарний афоризм, але неправильний  концептуально. Діти – наше сьогодення, то їхні діти, будуть нашим завтра. Відповідно  ці проблеми і виклики, котрі постають, їх ми мусимо розв'язувати сьогодні, а не у якомусь гіпотетичному завтра.

Наступна теза. Природно, що ніхто з нас не має повноважень сил і хисту одноосібно, чи то в межах однієї бюрократичної структури, чи то неурядової організації, розв'язати цей клубок проблем, котрий то накопичується, то видозмінюється, але неминуче супроводжує завжди родину і сім'ю. Природно, що я більше казатиму про освіту, бо було б дивно, якби я казав щось інше. Це, мабуть, одна з найбільших сімей, родин. Оскільки людей, котрі або є вихованцями дитячих садків, або навчаються в школі, є студентами, викладачі, батьки, дідусі, бабусі, велика кількість. І освіта, в тій моделі, в котрій вона існує сьогодні, а вона, як робить позитивний внесок у розвиток формування дитини за участі батьків, так і частково шкодить. І події Майдану, до речі, для мене як для людини, котра все свідоме життя працює в освіті, а зараз я кажу, що я працюю біля освіти, були показові в тому, що дивімося, адже ті, хто нищив Майдан, і ті, хто боронив Майдан,  це були вихованці української системи освіти. Часто їх навчали одні і ті ж вчителі, вони навчались за тими ж програмами і тими ж підручниками, але, але ці люди взяли різні уроки з того, що дає освіта.

І сьогодні міністерство за участі громадськості, бо в інший спосіб не діємо, бо це шлях в нікуди, ми намагаємось вирішувати як нам це вдається, ми не є досконалі, єдине – ми є щирі в своєму прагненні, як оперативні завдання, так і завдання більш стратегічного штибу, котрі будуть все-таки визначені в нових законах. Останні півтора року це оперативні завдання зводилися до допомоги дітям з тимчасово окупованого Криму, вчителям і батькам. Нині це допомога тим само кримцям, а також вчителям, дорослим і дітям із Донецької і Луганської областей. І ми максимально лібералізували всі процедури евакуації, переведення цих дітей, спростили спосіб закінчення школи, отримання документів і процедури зовнішнього незалежного оцінювання. Тому що для нас всіх – це наші діти. І мене  як громадянина зовсім не обходить, чи має навіть дитина старшого шкільного віку якісь політичні уподобання, світогляд і смаки, чи щось інше, тому що це ще пластилін, і це є діти, і з ними  потрібно працювати.

І сьогодні у нас є, вона може не дуже розгалужена,  і психологічна служба при Українському центрі практичної психології Академії  педагогічних наук. От нині понад 400 практичних психологів працюють в Донецькій і Луганській областях. Ми зіткнулися, і не тільки ми з тим, що  просто бути психологом для роботи з цими людьми недостатньо. Війна виявила, що у нас  вкрай мало фахівців із психології катастроф, тим паче виведення зі стану пост воєнного, або воєнного  синдрому. Зважимо, що ці зусилля, які завдяки вам, нам, всім  дозволили, що ми як і позаминулий навчальний рік закінчили без жодної жертви  на підконтрольній українській армії території, так і дякувати Всевишньому, цьогоріч – так само. Це оперативні завдання, коштів завжди бракує. Міністерство сьогодні дуже активно співпрацює із громадянським суспільством і неурядовими організаціями, бо самі ми того зробити неспроможні.

Наступний наш крок ми спростили і будемо це робити далі, доцільно спростили  навчальні програми, підручники і інше, бо це теж здоров'я дітей. І так само ми розробили  концепцію національно-патріотичного  виховання, тому що   виховання розпочинається, а, на жаль, інколи завершується у родині.

І запрошуючи всіх вас до співпраці, колеги, хочу запевнити, що ми абсолютно відкриті до діалогу і ми разом з вам також, і питання позашкільної освіти, яка має зберігатись, маємо вирішити, і інші  питання.

Дякую. Я як багаторічний вчитель не можу дозволити порушити регламент. Дякую, що ви…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.   Дякую, ви секунда в секунду ввійшли.

І зараз до слова запрошується Габріель Акімова, керівник програми з питань захисту дітей  представництва ЮНІСЕФ  в  Україні. Будь ласка. 

 

16:09:48

АКІМОВА ГАБРІЕЛЬ.

Шановний головуючий, шановні колеги, від імені Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ я б хотіла подякувати за цю можливість ЮНІСЕФу взяти участь у цьому важливому комітетському слуханні. ЮНІСЕФ вважає, що підтримка сім'ї є важливим кроком у забезпеченні загального добробуту дітей. В ці складні часи сім'я зазнає особливого впливу і потребує підтримки для того, щоб забезпечити дітей безпечним середовищем. Робота з дітьми, які постраждали в результаті конфлікту, під час цієї роботи ЮНІСЕФ побачила дітей рівень стресовості і страждань яких зростає так само як зростає агресія між різними групами молоді та спільноти. Дослідження, проведені в Донецькій області ЮНІСЕФом, свідчить про те, що приблизно 37 відсотків дітей там відчувають посилення неспокою та стресу. Надавши помірну психологосоціальну допомогу цим дітям, працюючи з близькими та громадою, ми побачили, що ця цифра знизилася до 6 відсотків дітей.  Це свідчить про ту важливість і підтримку, яку потрібно надавати спеціалістам з питань сім'ї та громади. Тому що це може допомогти дітям, а сім'ї допоможуть самі собі.

Україна зазнає складних макроекономічних та економічних умов. Але свідчення свідчать про те, що не залежно від свого віку найбільший вплив зазнають сім'ї, які живуть у бідності. На 17 відсотків – це сім'ї з однією дитиною і 42 відсотки дітей – з трьома чи більше дітьми. Зокрема, найбідніші сім'ї страждають найбільше, оскільки рівень захищеності у них та матеріальних добробут найнижчий. Ці фактори вимагають нової стратегії та політичної реакції для того, щоб захистити дітей та їхні сім'ї.

Зараз я хотіла б запропонувати чотири заходи, які сприятимуть покращенню стану сімей. Перше. Потреба кращої координації серед галузей та громадянського суспільства. Стратегія щодо бідних, для захисту більш вразливих груп населення, забезпечення єдності між соціальними програмами та соціальними послугами. Захист найбільш вразливих груп абсолютно необхідний, що забезпечить єдність програм соціального захисту та послуг, які надаються в їхніх рамках.

92 відсотки тих, хто отримує соціальну допомогу, не повинні її отримувати, тому що їхні доходи більші ніж прожитковий мінімум встановлений в Україні для працюючого населення. Окрім того, краще балансування між наданням послуг і грошової допомоги сприятиме подоланню бідності. В багатьох європейських країнах, таких як Франція, Данія чи Швеція частка ВВП витрати, які йдуть на послуги соціальної допомоги еквівалентна чи більша ніж ті, які складають виплати за соціальними програмами.

Третє. Доступ до соціальних послуг потрібно збільшувати. Соціальні працівники надзвичайно важливі для того, щоб забезпечити індивідуальний доступ до програм соціальної допомоги та послуг. ЮНІСЕФ оцінює в цифрах те, що Україна зараз має 13,8 соціальних працівників на 100 тисяч населення, порівняно з показником Беліза, 28,98 тисяч в Канаді, 94 на 100 тисяч в середньому. В результаті соціальні працівники не лише можуть реагувати на кризові ситуації в сім'ях, але і можуть надавати ефективну інформацію та супровід протягом всього кризового періоду і таким чином забезпечити синергію, яка необхідна, коли мова йде про соціальні послуги.

Соціальні працівники можуть відігравати дуже ефективну роль в захисті прав дітей та сім'ї.

Четверте – це постійна увага для того, щоб знайти альтернативні сім'ї дитячим закладам, тому що це збільшує небезпеку та вразливість сімей. Ніхто не буде спорити з тим, що заклади це не найкраща альтернатива для дітей, 25 відсотків більше витрат потребують заклади, інтернати та сиротинці. …. в Україні в цій сфері не може ослабнути в зв'язку із конфліктом. Необхідно забезпечити більш уніфіковані підходи до тимчасових заходів опіки. ЮНІСЕФ  і далі працюватиме в Україні для того, щоб забезпечити права дітей. Важливим тут є підтримка дітей і забезпечення безпечного існування дітей у власних домівках. Працюючи спільно з урядом і партнерами по громадянському  суспільству є дуже важливим. І ЮНІСЕФ  переконаний, що забезпечення потужної системи відповідальності за дітей, коли пріоритети, власне, зосереджені на політиці відповідальності, є можливим і необхідним кроком в Україні. Ми пишаємося, що ми є партнерами України і людей, які сидять в цій залі, а так само – дітей. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошується Алексєєнко Віктор Володимирович головуючий Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій. Будь ласка.

 

16:15:53

АЛЕКСЄЄНКО В.В.

Шановний головуючий, шановні присутні, дозвольте сьогодні від імені  Церкви адвентистів сьомого дня, а також від Всеукраїнської ради церков, релігійних організацій побажати поважному зібранню натхнення, взаєморозуміння, розумних ідей і мудрого підходу до їх реалізації.

Якою має бути сімейна політика в Україні? Це питання, яке потребує  всебічного розгляду, у тому числі на нього слід подивитися через призму моральних та духовних цінностей, притаманних суспільству, більшість членів якого сповідує моністичні погляди.

Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій об'єднує саме таку спільноту. І тому питання сім'ї, її сьогодення і її майбутнє постає перед кожним з нас в надзвичайно актуальному розрізі. В цій залі присутні фахівці різних напрямів, які дотичні до сімейної проблематики. Ви своє слово вже сказали або ще скажете авторитетно і фахово. Я ж зі свого боку хочу висловити нашу стурбованість як священнослужителів з приводу трагедії інституту сім'ї, яку сьогодні, на жаль, суспільство трагедією не визнає.

Сім'я втрачає свій переважний вплив на молоде покоління в питаннях виховання і підготовки дитини до дорослого життя. З точки зору Біблії логічним розвитком життя молодої людини мало би бути наступне, сказано про це в книзі "Буття", другий розділ, 24 вірш: "Покине тому чоловік свого батька та матір свою та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом". В цьому є велика логіка, колись визначена Богом.

Настає час, коли людина – чоловік – залишає батьківський дім або фізично, або емоційно, стає дорослим, і він має планувати створення своєї власної сім'ї. Це природньо, це також обумовлено і фізіологією людини. Що ми споглядаємо натомість? Людина приліплюється до кар'єри, до бізнесу, до політики або до такого способу життя, який ні до чого її не зобов'язує, окрім розваг. Фізіологія задовольняється хаотичними інтимними зв'язками або переглядом сайтів та відеофільмів певного характеру. Незважаючи на те, що щороку одружується в Україні близько 250 тисяч сімей, величезна кількість сьогодні неодружених і незаміжніх.

Мені як пастору доводиться задавати питання: "Чому ти не одружуєшся?" І чую відповідь: "Немає на кому". Запитую у дівчини: "Як справи з заміжжям?" І вона відповідає: "Нема за кого". І ця ситуація нагадує курйози початку 90-х років, коли на базарі стоять двоє: один з табличкою "продам долари", другий з табличкою "куплю долари". Я тільки потім, згодом зрозумів, що то такий бізнес, але на початку було питання: ти хочеш купити, ти хочеш продати – ну виріши це питання між собою. Сьогодні одні мріють одружитися, інші вийти заміж – і не можуть. Це трагедія інституту сім'ї. Мало здібних, толкових абітурієнтів в цьому інституті. Ті, хто створили шлюб, в формуванні свого подружнього життя часто користуються не тими підручниками.

Сім'я – це місце, де потрібно любити, розуміти один одного, це місце, де доводиться прощати. Сучасне, вкрай егоїстичне суспільство не завжди до цього готове. Ми можемо перераховувати безліч причин, які можуть підштовхнути сім'ю до трагедії розлучення, подружньої невірності або холодної війни впродовж усього життя. Але сьогодні як віруюча людина, як  священнослужитель я хочу наголосити в цій величній залі: якщо ми, українці, переважна більшість яких  вважаємо себе християнами, не повернемося обличчям до Біблії як Слова Божого, до її святих заповідей, якщо не почнемо їх втілювати в життя, причин для трагічного стану шлюбу сім'ї української родини буде ставати все більше і більше.

Духовність нації вимірюється, в першу чергу, не тим, скільки народ читає книг, скільки дивиться фільмів, як часто ходить на спектаклі або відвідує виставки відомих митців. Насамперед вона вимірюється глибиною стосунків людини з Богом, з її бажанням дослухатися Божого слова і підкорятися йому. Тоді все буде ставати на свої місця: в цій залі будуть прийматися розумні і мудрі закони, яким, в першу чергу, будуть підкорятися ті, хто їх  приймає; будуть впроваджуватися в життя реформи для покращання пересічного  громадянина; Україна стане  нацією, яка поважає один одного, піклується про майбутнє прийдешніх поколінь, приділяє величезну увагу захисту традиційних сімейних…

 

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України О.І.СИРОЇД

 

16:21:24

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, дайте 30 секунд завершити.

 

АЛЕКСЄЄНКО В.В.  …найнезахищених і найменших своїх громадян. Про таку Україну ми мріємо. Про таку Україну  ми молимося. І про таку Україну говоримо з гордістю і з натхненням. Нехай вам щастить! Дякую за увагу.

 

 ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Христову Ганну Олександрівну, Національного менеджера Проекту Офісу Ради Європи в Україні "Запобігання та боротьба з насильством щодо жінок та домашнім насильством в Україні", кандидата юридичних наук. Підготуватися  Білинській  Марині Миколаївні.

 

16:21:45

ХРИСТОВА Г.О.

Шановна пані головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Дякуємо за можливість взяти в них участь і донести ті ключові ідеї, над якими працює Офіс Ради Європи в Україні в частині сімейної політики.

Долаючи важкі випробування, Українська держава свідомо убрала рух назустріч європейським стандартам, в основі яких покладено три європейські цінності: це демократія, це верховенство права і це права людини. Однак ефективне впровадження європейських стандартів вимагає їх належного розуміння і розуміння тих підходів, які закладені в них, як з боку публічної влади, так і з боку тих фахівців, які здійснюють свою діяльність на місцях і з боку суспільства в цілому.

Відповідно європейське право виходить з чіткого усвідомлення, що право на життя, заборона тортур, право на свободу і особисту недоторканність, право на повагу до приватного сімейного життя, заборона домінації за будь-якою ознакою є основою європейських стандартів, і забезпечення, і повага до цих прав є основним обов'язком держави, причому ці права мають бути реалізовані як в публічній, так і у приватній сфері.

Європейські стандарти прав людини, які акумульовані в практиці  Європейського суду з прав людини, вимагають від держави виконання двох типів зобов'язань: негативних і позитивних. Держава передусім зобов'язана забезпечити такі умови існування сім'ї, такі умови існування суспільства, за яких не відбуваються втручання у права людини і не відбувається їх порушення. З одного боку, з іншого боку, держава зобов'язана виконувати позитивні обов'язки, а саме вчиняти активні дії, які спрямовані на забезпечення, захист і на сприяння реалізації прав людини. І я впевнена, що багатьом з тут присутніх добре відома справа "Савіни проти України", яка якраз то і засвідчує той баланс і той обов'язок держави, який стосується сімейних цінностей і поваги до сімейного життя, і ця справа стосувалася того, коли у родини осіб, які були напівсліпі, напівзрячі, які виховували своїх п'ятьох дітей в складних життєвих умовах, за відсутності належної матеріальної бази, ці діти були вилучені. Хоча ми чудово розуміємо, що позитивні обов'язки держави полягають в тому, щоб створити ті умови, за яких ця родина продовжила б своє спільне сімейне життя. І при тому ці діти, які були вилучені до інтернатних закладів, не один раз збігали з них і поверталися в цю родину. І відповідно це відповідальність держави, це відповідальність громади, що є також частиною тих європейських стандартів, за які були покладені життя.

І практика Європейської суду з прав людини вказує на те, що ті стандарти, які в ній закладені, є джерелом права України, і кожний з тут присутніх, кожен державний службовець, кожна посадова особа у своїй діяльності зобов'язана ними керуватися і розуміти свою особисту відповідальність за їх дотримання через вашу практичну діяльність.

Позитивні зобов'язання держави так само накладають обов'язок на державу захистити людину у сфері приватних відносин.  І стандарт, який був закладений ще відомою справою "Осман проти Сполученого Королівства", каже наступне: "Держава відповідальна, якщо органи влади не зробили всього, що розумно очікувалось від них для забезпечення реальної, для запобігання реальної та безпосередньої загрози життю, про яку вони знали чи повинні були знати". І цей стандарт, який вкладається в концепцію принципу належної уваги або так званого принципу Due diligence, який мало відомий на сьогодні в Україні, але є частиною тих європейських стандартів, про які ми ведемо мову, покладено в основу Конвенції нового покоління Ради Європи якою і є та Стамбульська конвенція, про яку сьогодні багато згадували. І, безумовно, це є перевага суспільної свідомості, яка свідчить про те, що є розуміння, що проблема домашнього насильства, проблема насильства щодо жінок є однією з ключових проблем сімейного життя.

Згадуючи про цю Конвенцію, необхідно сказати, що Україна підписала її у листопаді 2011 року. І ця Конвенція на сьогодні потребує ратифікації з боку українського парламенту і приведення законодавства у відповідність до її стандартів.

Враховуючи, що у мене обмежений час виступу, я хотіла звернути увагу на те, що кожний з вас отримав пакет документів, який включає аналітичний звіт щодо відповідності окремих Законів України вимогам Стамбульської конвенції. Він містить 79 рекомендацій, які є дорожньою картою щодо того, що Україна мала б зробити, щоб відповідати стандартам. Ці стандарти доволі докладно  виписані, і ці стандарти насправді…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати 10 секунд, завершуйте.

 

ХРИСТОВА Г.О.  Дякую.

І ці стандарти справді краще убезпечити відчуття кожної людини, більш убезпеченою,  більш захищеною і такою, що…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Я перепрошую, пані Білинська, я попрошу вас трохи зачекати, там було дві пов'язаних доповіді. Ще одна доповідь пані Ірини Степанівни Луценко, народного депутата України, голови підкомітету Комітету у закордонних справах, фракція "Блоку Петра Порошенка".

 

16:27:41

ЛУЦЕНКО І.С.

Добрий день, шановні учасники парламентських слухань!  Сьогодні в кожному виступі, буквально в кожному прозвучало те основне, про що багаторіччями ми замовчуємо, говорячи про сім'ю, про традиційну українську сім'ю, про сімейні цінності, - це насильство в сім'ї. Тому не буду вертатися ще раз до тих проблем, які перерахували мої колеги. Я зупинюся на конкретних пунктах, чому ми говоримо сьогодні саме про ратифікацію Стамбульської конвенції.

Вільні від страху, вільні від насильства. Це те, що замовчується у нас в України, це те побутове насильство в сім'ї, до якого ми звикли як до невідворотної події, як до смерті та податків. Про рівні права, про рівні можливості, про розвиток дитини ми можемо говорити лише тоді, коли ми заборонимо в сім'ї це насильство.

Яким чином ми можемо до цього прийти? Є розроблена… Не треба видумувати жодного велосипеду. Європейські країни розвинуті вже відпрацювали ці сталі, використовуючи цей сталий досвід,  відпрацювали ці стандарти, які дозволять, ратифікувавши Стамбульську конвенцію, а ми підписали її в 11-му році, позбутися тих основних проблем, з якими стикається кожна сім'я, тобто з насильством.

Стамбульська конвенція є втіленням сучасного європейського сталого досвіду позитивного вирішення саме цих соціальних проблем, який визначає основні напрямки державної політики у відповідній сфері, в сімейній сфері. Його основу складає так звана концепція чотирьох "4Р": профілактика, повний захист, кримінальне розслідування та комплексна всеосяжна державна політика. Три основоположні стовпи передбачають запобігання актів домашнього насильства та в цілому насильства щодо жінок та дітей, захист від таких дій і кримінальну відповідальність, кримінальну відповідальність винних. Ці елементи взаємопов'язані і взаємозалежні. Вони вимагають розробки і реалізації комплексної і скоординованої політики, що пропонує цілісний підхід до боротьби з усіма формами насильства та домашнього насильства.

Такий комплексний підхід дозволяє нам наголосити на наступному. Перше. В нагальності та важливості запровадження  державою запобіжних заходів, спрямованих на недопущення ескалації домашнього насильства в сучасних українських умовах. Роз'яснювальні кампанії, робота в ЗМІ, впровадження відповідної проблематики на всіх рівнях освіти.

Друге. На необхідності втілення спеціальних програм для осіб, які вчиняють домашнє чи сексуальне насильство, та потребують корекції моделей їхньої поведінки.

Третє. На створенні сталих механізмів підтримки жертв з такого насильства, фінансової підтримки, психологічної, розробки і втілення програм реабілітації таких людей. Згадайте, "врадіївські ґвалтівники". Згадайте, Оксана Макар і її зґвалтування. Згадайте дітей і жінок, які попали в період окупації, зґвалтовані. Дітей і жінок, яких кидали під танки. Згадайте переселенців, жінок, які повернулися, втекли з дітьми і цілували землю, які випали з-під, які виїхали з періоду, з зони, яка обстрілюється. Дітей, які від хлопків і від салюту падають, думаючи, що це обстріли.

Те насильство, яке ми бачимо зараз в сім'ї від зубожіння. Алкоголізм, наркоманія. Воно має бути покаране. Воно не має замовчуватися. Тому останнім четвертим пунктом є формування нульової толерантності суспільства щодо насильства в сім'ї та будь-яких її проявів.

Розшифрую цей четвертий пункт. Що означає цей пункт? Силові дії, спрямовані на захист цілісності та єдності нашої країни, за жодних обставин не можуть виправдовувати припустимість проявів насильства у сімейній сфері, у сфері приватних відносин та спричиняти хибне відчуття безкарності та вседозволеності.

Тому надзвичайно важливо запровадити необхідні зміни до кримінального і кримінально-процесуального законодавства, спрямованого, в першу чергу, на заборону дій, що  призводять до домашнього насильства, всіх форм  сексуального насильства, а також примусу до  шлюбу, жіночої  мутиляції, переслідування, примусової стерилізації чи  примусового аборту, тяжких форм психологічного насильства, так званого психологічного контролю, а також…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, дайте завершити.

 

ЛУЦЕНКО І.С. …суспільству та  потенційним  кривдникам про невідворотність покарання  про це. Стамбульська  конвенція  прямо вказує на застосування відповідальності за такі правопорушення в  незалежності від  характеру відносин між потерпілою особою і кривдником,  зокрема включає і зґвалтування в шлюбі. Крім того, наявність інтимних чи сімейних стосунків між жертвою та правопорушником слід віднести до обставин, що обтяжують вину зловмисника.  А пом'якшуючі обставини не можуть базуватися на аморальній поведінці зі сторони  жертви. Адже суспільні  стереотипні уявлення про  аморальність   чи моральність поведінки не можуть виправдовувати акти домашнього насильства.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу,  10 секунд. 

 

ЛУЦЕНКО І.С. Пам'ятаємо,  насильство в сім'ї – це мовчазний вбивця. Єдиний спосіб  зупинити його – це  відкрито заявити про це  і дати своєму голосу бути почутим. Відомий педагог Василь Сухомлинський казав: "Сім'я – це те первинне середовище, де людина  повинна вчитися творити добро". Давайте творити  добро і мир в Україні через дієві заходи,  через дієві механізми. Не проговорювати проблеми, а пропонувати  вирішення, шляхи вирішення цих проблем.

Ми не будемо зупинятися зараз детальніше про Стамбульську конвенцію. 2 липня  ми хочемо запропонувати і запросити всіх на круглий стіл стосовно конкретних пунктів  аналізу Стамбульської конвенції  і можливості її ратифікації саме в цьому році.

Я бажаю   всім учасника  слухань: будьте сильними,  будьте толерантними, будьте рівними, боріться з насильством. І ми переможемо, тому що сім'я  це є основа  нашого суспільства. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Ірино.

Запрошую до слова пані Марину Миколаївну Білинську, віце- президента Національної академії державного управління при Президентові України.

І прошу всіх дотримуватися регламенту, тому що багато бажаючих виступити, і, на жаль, ми не встигнемо всіх послухати. Дякую.

 

16:35:14

БІЛИНСЬКА М.М.

Дякую. Шановна пані головуюча, шановні учасники парламентських слухань! Я сьогодні б хотіла зосередити вашу увагу на іншій проблемі, іншому акценті сімейної політики в Україні –  це формування державної служби, яка є дружньою до сім'ї.

І аспекти є багатогранними, але двоскладовим як на мене. Перш за все, це формування самої системи державної служби, яка формує можливості для нормального функціонування сім'ї для державних службовців. Останнім часом у нас склався імідж державного службовця як певного бюрократа, монстра, чиновника, хабаровзяточника і таке інше. Але насправді у нашої державної служби жіноче обличчя. І на нижніх, на посадах державної служби нижніх щаблях працює переважна більшість жінок.

Ці жінки сумлінно виконують свої обов'язки, і вони вимушені також хвилюватися, де знаходяться їх діти. А верхні щаблі – це чоловіки, вони також є татами. І от наша система державної служби, на жаль, не створює можливості для нормального виконання сімейних обов'язків. Це є нормальною практикою для країн Європейського Союзу, куди прагне пройти Україна. Наприклад, 20 відсотків чоловік державних службовців в Європейському Союзі охоче користуються відпусткою по догляду за дитиною. Для нас ця практика є ще унікальною. Наприклад, в Пентагоні, Сполучених Штатах Америки є спеціальні кімнати, де мама, яка є працівницею Пентагону, може прийти з немовлям і не перериває свою службу. Це також є ще позицією, яка має бути осмислена в українських реаліях. Цьому треба вчитись.

Інша позиція, безумовно, це надання адміністративних послуг, тобто виконання функцій держави, яку реалізує державна служба. І тут функції мають бути також дружніми до сім'ї. Біля 70 відсотків органів державної влади в Європейському Союзі обладнанні спеціальними кімнатами або куточками, якщо туди приходить сімейна пара або мама, або тато з дитиною,  він може своїй дитині дати певний притулок, поки він вирішує певні питання. У нас такі зразки вже з'являються. Наприклад, в центрах надання адміністративних послуг у нас вже є такі куточки, але це також практика, яка має бути поширена.

Що можна запропонувати нам, щоб українська державна служба дійсно стала тим реалізатором державних політик. Перш за все, згадати про те, що наразі ми і законодавці опрацьовують Закон про державну службу. Я закликаю не створювати з нього дамоклевого меча для державних службовців. Наразі соціальний захист державних службовців є дуже низьким і молодь, талановита молодь, не іде в державну службу, тому що наразі професійні проблеми, які виникають перед державними службовцями, вони перекривають всі можливості забезпечення своєї сім'ї. Тому виникає певний професійний голод і немає у нас реалізаторів реформ, яких наразі так чекає українське суспільство.

Якщо говорити про можливості формування державної служби, яка є дружньою до сім'ї, то, безумовно, тут треба вчити, вчити державних службовців, змінювати їх ментальність. І я хочу згадати слова професора Преображенського із "Собачого серця", що розруха не в клозетах, розруха в головах.

Національна академія державного управління навчає державних службовців. І я закликаю і громадські організації, безумовно, народних депутатів, і Міністерство соціальної політики, з яким ми дуже тісно співпрацюємо вже з гендерних питань дуже давно, ми створюємо спеціальні освітні програми, ми навчаємо державних службовців і протягом магістерських програм, і на короткотермінових курсах підвищення кваліфікації, ми закликаємо вас до Національної академії, ми пропонуємо наш майданчик для наукових, аналітичних зібрань і для круглих столів, збирайтеся у нас, ми готові надавати вам свій потужний наукових потенціал.

Я хочу побажати всім нам миру. Побажати, щоб сім'я дійсно в Україні ставала осередком і головним інститутом суспільства, так, як це завжди було і як має бути. І слава Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пані Марино.

Запрошую до слова Сердюка Андрія Михайловича президента Національної академії медичних наук України, академіка. І підготуватися – пані Ірині Курило.  

 

16:39:52

СЕРДЮК А.М.

Вельмишановна пані головуюча, вельмишановні  колеги! Я хочу почати з того, чим  закінчила пані Білинська. 

Перш за все вважаю, що нам слід  піднести ефективність державного управління в цій  важливій справі, яку ми зібрались тут обговорити. В царині сімейної політики, формуючи фахових компетентних держслужбовців для цієї  важливої сфери на засадах дитиноцентричного підходу, тому що сутність всього цього полягає, що управлінське рішення, яке ми приймаємо, повинно ухвалюватись і здійснюватись, орієнтуючись на сім'ю, на дитину, на їх благополуччя, а відтак, на здорове майбутнє нашої держави. 

Я вважаю, що сьогодні ми розглядаємо одне з найсуттєвіших питань, які маємо опрацювати, починаючи з Верховної Ради, від Президента, Прем'єра і на кожному рівні, щоб  створити належні умови на рівні сім'ї, дитячого соціуму та суспільства в цілому.

Науковцями Академії медичних наук виконані унікальні   і всеосяжні дослідження в рамках програми  "Сім'я та діти  України". Вони шокують. Вони шокують. Починаючи від дня, коли  дитина появилась в череві матері, і до 18-річного  віку, ми провели відповідні дослідження. З'ясовано,  що серед негативних факторів на перший план виступають такі, що можуть бути подолані лише при державному підході – це стосується в першу чергу створення належних медико-організаційних  умов  для майбутньої матері і дитини. Тому взятий в останні роки  курс на розвиток пренатальної медицини, ми вважаємо, має бути спрямованим на безпечне материнство.

Не буду детально зупинятись на  доцільності і необхідності цієї роботи, про нього ще скаже в своєму виступі професор Знаменська Тетяна Костянтинівна, яка  відповідає у нас в академії за цю роботу. Але ятрить душу, що до цього часу і столичний Охматдит стоїть, і  стоїть Львівський пренатальний  обласний, і не побудовані такі центри в Херсоні і Чернігові, Миколаєві, Луцьку, і Тернополі. А куди ж лелекам прилітати, скажіть, як немає куди  летіти і чекати на це щастя, на яке чекає сім'я. До того ж існують,  як це не прикро, і не поодинокі приклади, недостатні взаємодії медичної спільноти і парламенту.

Шановні народні депутати, наведу лише один. В рамках вже згаданої програми "Сім'я та діти України" науковцями був підготовлений пакет обґрунтувань стосовно скорочення на одну годину тривалості робочого дня для працюючих вагітних жінок. Було доказано все і його необхідність, і його економічна доцільність. Але ж ми знаємо, що він знаходиться для розгляду, зареєстрований, лишається тільки чекати коли він буде розглянутий. А всього мова йде про одну годину скорочення робочого часу і тоді у нас принаймні набагато менше буде тієї кількості нещасних і матерів, і дітей, які потім народжують недоношених немовлят. А на сьогодні народжується таких в країні 20 тисяч, можете уявити горе тієї сім'ї і ті необхідні всі процеси, і турботи, і ті перешкоди, які пройде ця сім'я, поки зробить можливо за допомогою медиків це немовля здорове.

Не можу з цієї високої трибуни не згадати найголовніше, що турбує кожного з нас, боротьба медиків за життя і здоров'я захисників вітчизни, що зазнали поранень в АТО. В клінічних інститутах нашої академії, а це надання найбільш високоспеціалізованої і найбільш високотехнологічної допомоги, ми вже надали таку допомогу понад 1 тисяч 600 пораненим воїнам. В госпіталях силових міністерств проаналізували теж величезну кількість вояків. За час конфлікту в наших клініках побувало понад 25 тисяч членів сімей, які покинули свої рідні області, в Донецьку і Луганську. І на перший план сьогодні виступає реабілітація психологічного їх стану.

Я думаю, що буде доцільно зазначити, що за всіх існуючих проблем дитинства в країні, на жаль, до цього часу відсутня концепція державної політики у сфері і охорони. Наявність такого стратегічного документу давайте започаткуємо його від сьогодні, починаємо працювати, сприяло б підвищенню ефективності та якості виконання законодавчих актів та планів дій до них у сфері  охорони материнства і дитинства. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам дуже.

Запрошую до слова Ірину Курило, завідувача відділу Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи Національної академії наук України, доктора економічних наук, професора.

Підготуватися Оксані Філіпішиній.

 

16:45:18

КУРИЛО І.О.

Шановні учасники парламентських слухань! Сім'я в Україні не лише посідає чільне місце на шкалі життєвих цінностей українців і уособлює собою переважаючий спосіб життя абсолютно більшості населення. Як показує досвід, в період життєвих негараздів, економічної скрути саме сім'я в Україні відіграє роль того амортизатора і тієї моральної і матеріальної підтримки, яка допомагає вижити значній частині населення. Тому сім'я є тим інститутом, який, безумовно, заслуговує на мобілізацію всіх зусиль суспільства по підтримці їй, аби вона в цих складних умовах могла виконати свої функції.

Вже традиційно, на жаль, саме сім'ї з дітьми в Україні є тим осередком, який мають підвищені ризики бідності. Деякі цифри вже тут наводилися. Я тільки скажу, що сім'ї з двома дітьми в Україні останніми роками у півтора рази мають вищий ризик бідності ніж сім'ї з однією дитиною, а з трьома дітьми – вдвічі.

Ще хотілося б акцентувати увагу на проблемах сімей з так званим подвійним …економічним навантаженням, це сім'ї, в яких є і неповнолітні діти і літні особи. Тому державну сімейну політику в нинішніх умовах слід насамперед спрямувати на запобігання різкому зниження рівня життя сімей з дітьми, особливо кількома. І вона має поєднувати різні механізми соціальної підтримки сімей з тими механізмами, які спрямовані на підвищення рівня самозабезпечення сімей.

Щодо першої складової, то серед наявних виплат сім'ям з дітьми, як показують дослідження, найкращу соціальну функцію запобігання бідності, особливо щодо тих сімей з дітьми до трьох років, нині виконує допомога при народженні дитини. Помітним позитивним впливом на рівень бідності цільових контингентів характеризується також допомога одиноким матерям і державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям. Однак останні, не зважаючи на те, що базуються на принципах перевірки доходів, зрештою вирізняються у нас доволі низьким рівнем адресності.

Взагалі ж магістральним напрямом розвитку соціальної підтримки сімей  має бути саме посилення дієвості і адресності різноманітних допомог, а крім того, сприяння формуванню у населення активної життєвої позиції щодо виходу із стану нужденності, профілактика соціального відторгнення сімей, а також поширення явищ раптової і застійної бідності.

Система соціальної підтримки сімей, крім, власне, доходів, необхідної фінансової підтримки, має враховувати також конкретні потреби сім'ї у різних послуг: по догляду психофізичній реабілітації, отримання дітьми освіти – шкільної, позашкільної та іншої. Звичайно, у фокусі особливої уваги як держави, суспільства в цілому, так і громад нині мають бути сім'ї, які  потрапили або мають високий ризик потрапляння у складні життєві обставини. Це насамперед сім'ї вимушених переселенців з дітьми, а також сім'ї, які втратили годувальників. Досвід інших країн демонструє використання поруч із прямими виплатами надання знижок на певні види продукції, безоплатно – необхідних речей, здійснення цільових виплат, надання різноманітних бонусів та ваучерів на ті чи інші послуги. Будь-який вид соціальної підтримки має надаватися, виходячи з конкретних обставин і потреб сім'ї і сприяти реалізації також її наявного освітнього, трудового і підприємницького потенціалу.

В цьому контексті варто сказати, що в сімейній політиці провідних європейських країн одним з пріоритетів, вже згадане здесь, створення умов для поєднання зайнятості з материнством і батьківством. На наш погляд, в Україні суспільний запит на роботу за гнучким графіком, добровільну неповну зайнятість, дистанційну зайнятість з боку матерів з маленькими дітьми є. Важливим в цьому сенсі залишається відповідна налаштованість і соціальна відповідальність роботодавців. Крім того, не аби яку роль не лише у формуванні сприятливих умов для поєднання  зайнятості і материнства, а і для розвитку освіти, загального розвитку дітей має відігравати система дитячих дошкільних закладів. Основними проблемами в Україні тут лишаються: дефіцит місць і екстразавантаженість, про що вже говорили, значної частини дошкільних закладів у містах і дефіцит самих дошкільних закладів, недостатній рівень охоплення дітей в селах. Залишає бажати кращого якість послуг цієї системи, є необхідним узгодження режимів роботи з потребами батьків.

І насамкінець зазначу, що підтримку сімей з дітьми доцільно сприймати не тільки як витрату зусиль і коштів, а насамперед як інвестицію, які забезпечуватимуть благополуччя країни і зменшення непродуктивних витрат у майбутньому. Дякую за увагу. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Оксану Філіпішину, представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності. Підготуватися Елеонорі Поліщук.

 

16:50:35

ФІЛІПІШИНА А.А.

Шановна пані головуюча, шановні народні депутати, шановні учасники парламентських слухань! У ситуації, коли країна живе в умовах збройного конфлікту та економічної кризи, викликом для багатьох сімей сьогодні є питання безробіття, інвалідізації, домашнього насильства, про яке багато сьогодні говорилося, та психологічних проблем. Звернення, які сьогодні надходять до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, свідчать про те, що громадянам все складніше реалізовувати такі свої основні права, як право на працю, право на житло, право на соціальний захист.

Хочу запевнити, що за кожним таким зверненням стоїть доля не просто громадянина, а доля цілої родини. Натомість державна цільова соціальна програма підтримки сім'ї до 2016 року в основному передбачає проведення інформаційних та святкових заходів. У зв'язку з цим Уповноважений звертає увагу на необхідності розробки нової державної програми, яка буде націлена на запровадження механізмів, спрямованих на комплексне вирішення потреб родини. Переконана, що для зміни ситуації нам необхідно перш за все змінити ідеологію надання допомоги сім'ям і перейти від системи фінансування закладів, що надають послуги, до підтримки конкретних послуг, незалежно від того, державним чи недержавним сектором такі послуги надаються.

Котрий рік поспіль ми говоримо про необхідність зміни законодавства у цій сфері, проте до сьогоднішнього дня урядом не внесено законопроект про внесення  відповідних змін до  Бюджетного  кодексу України.

Ще одне питання, до якого б хотіла привернути вашу увагу,  це питання підтримки сімей, які виховують дитину з інвалідністю. Хочу всім нагадати, що за роки  незалежності України кількість таких дітей зросла  на 20 тисяч і сьогодні налічує майже 170 тисяч дітей з інвалідністю. 20 відсотків таких дітей сьогодні виховуються в інтернатних  закладах, а  це значить, що перебувають поза сімейним оточенням.

Уповноважений вважає, що державна допомога сім'ї при народженні дитини з вадами повинна бути більшою, оскільки  для реабілітації та лікування  такої дитини потрібні значні кошти.

Крім того, необхідно навчати батьків догляду за дітьми, збільшувати кількість  центрів денного перебування для дітей, де їм буде надаватися необхідна реабілітаційна допомога. Влаштування дітей з інвалідністю до закладів денного  перебування  дасть можливість батькам працювати,  реалізувати себе і відчувати свою користь не тільки для родини, а й для суспільства. Не можна залишити поза увагою і те, що продовжується процес залучення до навчання в інтернатних закладах дітей із малозабезпечених сімей. І сьогодні, коли згорнуті такі державні програми, як "Шкільний автобус",  "Закупівля підручників" у той час, як підвищено плану за харчування дітей в закладах, впроваджується оплата за відвідування гуртків і секцій,  дорожчають продукти харчування,  дорожчають комунальні послуги та оплата за проїзд  в транспорті, то рівень бідності в таких  умовах лише зростає. Вочевидь, що такий стан буде лише сприяти потраплянню дітей до інтернатних закладів.

У своїй Щорічній доповіді за 2014 рік Уповноважений з прав людини звертала увагу, що ситуація в країні вимагає підвищення рівня надання соціальних та психологічних послуг родинам з метою попередження насильства  в сім'ї, а також дитячої бездоглядності та соціального сирітства. Одним із факторів, які негативно впливають на якість соціального супроводу сімей стало скорочення видатків на утримання фахівців із соціальної роботи. Наслідки такого заощадження можуть призвести  до зниження рівня соціального захисту особливо найбільш уразливих категорій населення, зокрема осіб з інвалідністю, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та сімей з дітьми.

Найбільш гостро стоїть питання реалізації своїх прав для громадян, які переїхали з окупованого Криму, з зони АТО та тих, які з тих чи інших причин не змогли покинути окуповану територію. Лише за останній місяць за захистом своїх прав до уповноваженого звернулося понад 3 тисячі наших громадян, які залишились проживати на непідконтрольних територіях. Насправді, через отримані звернення та власний моніторинг уповноважений розуміє велику кількість проблем, з якими сьогодні стикаються українські сім'ї, маю на увазі тих, що вимушено переселені і ті, що залишились проживати на територіях, які втратили годувальника чи годувальники шукають сьогодні роботу закордоном. Можу запевнити, що за кожним фактом здійснюється відповідне реагування і вживаються заходи для поновлення прав людини, яка є членом тієї чи іншої родини.

І на завершення хочу сказати, що…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу 10 секунд, завершуйте, будь ласка.

 

ФІЛІПІШИНА А.А.  В на завершення хочу сказати, що реалії, в яких сьогодні опинилася країна, потребують від держави створення цілісної системи сімейної політики. Для представників…  

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Елеонору Поліщук, директора Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації.

Підготуватися Юрію Павленку.

 

16:56:26

ПОЛІЩУК Е.А.

Шановна пані головуюча, шановні колеги! Луганщина вітає і бажає усім миру.

 Я прошу пробачення, на російській мові. И хочу сказать, что, к сожалению сегодня на Луганщине идет военный конфликт, и мы, наверно, как никто другой, знаем о том, что происходит и в какой ситуации оказываются наши семьи и наши дети. И в этой связи могу сказать, что, наверно, в первую очередь страдают от военного конфликта детвора, которая не только не получает счастливого и беспокойного детства, но и еще, к сожалению, погибает и получает ранения.

На сегодняшний день у нас 18 детей считаются погибшими, и 22 имеют ранения. И не только дети, но есть еще и мирное население: мамы, папы, бабушки, которые также погибают от случайных снарядов, от случайных пуль, и. к сожалению, сегодня эта категория в нашем государстве никак не прописана. А они нуждаются не только в психологической поддержке, но и в серьезной моральной, материальной поддержке. Мы можем только сегодня оказать такую помощь за счет средств или областного бюджета, или наших партнеров благотворительных организаций, и, к сожалению, больше пока ничего.

Те категории детей, которые сегодня определены в государстве по нашему законодательству, они имеют поддержку со стороны государства. И мы постарались в период начала военного конфликта максимально вывезти детей с оккупированной территории, это дети-сироты, дети, лишенные родительской опеки. Мы благодарны всем областям, кто принял наших детей, кто помогал эвакуировать их и помогал на самых-самых первых днях. И помогали в питании, в обеспечении, во всем том, в чем нуждались дети и родители, потому что выезжали, как правило, кто в чем находился, кто в чем был, даже без документов и без средств к существованию.

Мы в Луганской области сделали все возможное, чтобы категории, дети семьи, которые выезжали с оккупированной территории получали максимально внимание и помощь со стороны органов государственной власти. Могу сказать, что в Луганской области мы не сорвали социальные выплаты ни единого месяца, мы отработали все в срок, вовремя, хотя и областная администрация тоже эвакуировалась сначала в Сватово, потом в Северодонецк. И мы тоже работали, абсолютно ничего не имея, ну, ручка в руках – и все. Но мы все-таки выполнили свои обязательства перед семьями, и сегодня мы платим наши социальные выплаты, а это самое главное, наверное, поддержка семьи сегодня, вовремя без задержок. Спасибо за это нашему государству, правительству и нашему Министерству социальной политики.

Вместе с тем, я думаю, поддержат меня абсолютно все работники социальной сферы, специалисты социальной сферы о том, что назначить пособие сегодня очень сложно. Потому что найти документы на оккупированной территории не предоставляется возможным. И мы ведем огромную переписку друг с другом, помоги найти справку одну, помогите найти дело другого нашего клиента и к сожаление, мы этого сделать не можем.

Огромная просьба к нашему министерству. Упростите до минимума порядок назначения всех социальных выплат, это поможет нашим семьям с детьми решать своим вопросы быстро, своевременно и мы их поддержим финансово, ну в наиболее короткий срок.

Вторая проблема – конечно же, это семьи переселенцев. У нас на сегодня в Луганской области зарегистрировано 190 тысяч лиц временно перемещенных, из них более 14 тысяч детей. Каждой семье нужно найти подход, помочь, поддержать. 

К сожалению, мы посмотрели, проанализировали вместе с нашими коллегами из ООН, кто же в основной массе является переселенцами, –  это женщины с детьми. И самая большая проблема, мы увидели в этом конфликте, –  это разъединенные семьи. Многие из них по полугоду не видят друг друга, к сожалению, женщины, в большей степени выезжают на украинскую территорию, на той территории остаются мужья, или же мужчины уходят служить в армию. И соответственно женщина…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати можливість завершити.

 

ПОЛІЩУК Е.А. Женщина становится самой главной в семье, она и нуждается в работе, она нуждается сама в психологической поддержке, она нуждается во всем, в самом элементарном, в организации быта.

И в этой связи, конечно, мы делаем все возможное вместе с центром социальных служб для семьи. Мы более 5 тысяч семей взяли на социальное сопровождение и помогаем женщинам организовать свою жизнь, свой быт, найти хоть какую-то работу и чувствовать себя не в поле зрения государства. Конечно же, переселенцы, это та категория, с которой мы раньше не сталкивались.

И огромнейшая просьба и к депутатскому корпусу, к нашему министерству, Кабинету Министров усовершенствовать законодательство, которое касается сегодня переселенцев. Закон сегодня в полную силу не работает. Не прописан целый ряд вопросов, с которыми ми сталкиваемся. Дети до 18 лет, которые выехали самостоятельно на украинскую территорию, они сегодня не могут получить статус переселенца. Потому что нет законного представителя – родителей, родители остались на той стороне.

Есть проблемы в жилье для переселенцев, для семей. И чтобы их обеспечить хотя бы временным жильем. Не определены в законодательном плане пункты временного пребывания переселенцев, какие условия должны быть, кто их должен поддерживать. Как организовывать быт должны в этих пунктах. Это все нуждается в том, в полном определении со стороны государства.

И конечно же, детское оздоровление. Сегодня началось лето. Мы столкнулись с тем, что дети переселенцев сегодня, к сожалению, пока еще не имеют статуса, который позволяет бесплатно или за средства бюджета оздоровиться в загородных лагерях.

Но в любом случае проблемы мы решаем. Находим возможности. Огромное спасибо всем, кто понимает нас, кто помогает и поддерживает. По нашим звонкам, в индивидуальном плане, в личных контактах. Спасибо вам огромнейшее за помощь и поддержку от всех луганчан, которые сегодня находятся в беде. Спасибо вам большое. Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую. Запрошую до слова Юрія Павленка, народного депутата України, фракція політичної партії "Опозиційний блок". Підготуватися Галині Скіпальській.

 

17:04:17

ПАВЛЕНКО Ю.О.

Шановна пані головуюча, шановні учасники парламентських слухань! Шановна Елеонора Андріївна!

Я насамперед хочу з цієї високої трибуни подякувати всім державним  службовцям, працівникам служб у справах дітей, центрів   соціальних служб сім'ї, дітей  і молоді, управлінь, відділів  освіти, охорони, здоров'я  Донецької, Луганської областей, які в непростих умовах  виконують в повній мірі  свій обов'язок, часто залишившись з проблемами сам на сам, не  отримуючи належної допомоги  і підтримки з боку центральної влади. Честь вам і хвала!  Ви великі молодці!   

 В одному з перших виступів парламентських слухань,  знаєте, почув одну  фразу, яка аж защеміла. Одне  з тих, чим пишається уряд – це   зменшення кількості дітей-сиріт.  Я запитую: чи може в умовах війни зменшитися кількість дітей-сиріт?  І я вас прошу, ви ж не забувайте дітей, яких ви не рахуєте, кримських, а там теж близько  5 тисяч дітей-сиріт, дітей окупованого Донбасу, дітей, які, на жаль, із-за бездіяльності органів влади не можуть отримати  сьогодні  статус дитини-сироти, а відповідно і допомоги з боку держави. Тому давайте не пишатися своїм невмінням працювати, а давайте сьогодні дійдемо до кожної сім'ї, до кожної  дитини і дамо їм статус і допомогу з боку  держави.

За ці півтора роки у нас реально створилися нові категорії сімей, яких ніколи не було,  це  і сім'ї поранених і загиблих на Майдані, це сім'ї учасників  АТО, сім'ї, які проживають на окупованих територіях, або сім'ї, які проживають в зоні воєнного  конфлікту,  сім'ї внутрішньо переміщені, сім'ї розлучені, розірвані війною, із-за складної пропускної системи не можуть  об'єднатися, сім'ї, які не можуть сплатити високі тарифи ЖКХ, сім'ї, де недолуга пенсійна реформа перетворила   молодих ще людей на фактично пенсіонерів і безробітних. Цей перелік  ще не є вичерпаний в повному обсязі. Попри це уряд всю систему  органів  соціального захисту використовує як виплатні центри субсидій, ігноруючи саму суть сімейної політики, створення умов для відновлення спроможності сім'ї.

За останні півтора року урядом вчинено низку заходів, які є антисімейними, які нехтують конституційні вимоги про захист державою сім'ї, материнства, дитинства. Назву тільки деякі концептуальні документи, по яких сьогодні фактично працює Верховна Рада: стратегія "Україна-2020" і Угода коаліції "Європейська країна". Ні в одному, ні в іншому документі немає навіть терміну "сімейна політика" чи "захист прав дитини". Єдине, що є, це сімейне фермерство і його підтримка. Все, що сказано в концептуальних документах про підтримку сім'ї. В той же час уряд приймає численні рішення про скорочення державних службовців на місцях, на 20, 30, 40 відсотків, і цим пишається. Але кого скорочують? Скорочують апарат управління? Та ні, скоротили в першу чергу, кого? Фахівців соціальної роботи. Тобто тих, хто безпосередньо працює з сім'єю. Тих, хто надає допомогу і підтримку сім'ї. І без тих, без яких сьогодні дати відповіді на численні проблеми і нових категорій, зокрема сімей, неможливо. Створену мережу фахівців соціальної роботи фактично знищено. Прийнята Кабінетом Міністрів у 2013 році соціальна програма підтримки сім'ї на період до 2016 року і на момент прийняття була недосконалою і не відрізнялася ефективністю. Але на сьогоднішній день вона безнадійно застаріла.

Я звертаю увагу, що всі документи, які стосуються сімейної політики, закінчуються в 2015-2016 році. чи почули ми сьогодні відповідь, чи розроблені нові програми, які відповідають сьогоднішнім вимогам сім'ї, відповідають сьогоднішнім потребам української дитини. Тому ми вимагаємо, щоби конституційна норма про захист сім'ї державою, а отже і місцевими органами влади, стала пріоритетним напрямком в діяльності кожного. І сімейна політика була в усіх документах…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 10 секунд, завершуйте.

 

ПАВЛЕНКО Ю.О. …в програмі реформування, децентралізації і адміністративно-територіальної реформи. Дякую вам. Слава!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую  вам.

Запрошую до слова Галину Скіпальську, виконавчого директора Міжнародного благодійного фонду "Українська фундація громадського здоров'я". Підготуватися Олегу Березюку.

 

17:09:53

СКІПАЛЬСЬКА Г.Б.

Шановна пані головуюча, шановні колеги! Дякую вам за можливість виступити перед цією професійною спільнотою України з цієї високої трибуни.

У ХХІ столітті на 25 році незалежності миролюбивий український народ зіткнувся з небаченим проявом зовнішньої агресії. На превеликий жаль, ця зовнішня агресія переросла в соціальну напругу, яка виливається насильством, в тому числі на побутовому рівні. Жертвами агресії, стресу, соціальної невизначеності та економічних негараздів стають, в першу чергу, жінки і діти. Про це говорили сьогодні практично всі виступаючі переді мною.

За оцінками експертів, щороку в Україні близько 400 тисяч жінок переживають насильство в сім'ї. Так, це не ті цифри, які відповідають офіційній статистиці, офіційні дані значно менше. Проте, це через те, що жертви насилля бояться звертатися по допомогу. Особливо це стосується злочинів щодо жінок в зоні АТО, а також жінок, які можуть зіткнутися з наслідками посттравматичного синдрому бійців, які звідти повертаються. За даними ООН з Криму та Сходу України перемістилося більш, ніж мільйон 300 тисяч осіб. Фактично в більшості це теж жінки і діти, які спостерігали насильство, які пережили насильство і які зараз живуть в умовах економічної напруги. То вкрай важливо визнавати ці проблеми і розуміти, що насильство в сім'ях часто невидиме, воно часто не підтверджене офіційною статистикою, але воно вже має негативний наслідок в наших громадах, воно вже має негативний наслідок для України і матиме вплив у майбутньому. Потрібно терміново діяти як на рівні держави, так і на рівні громад, щоб           насильство в сім'ях не переросло в ще  одну загальну епідемію.

Насправді в Україні є схвалені державою  і працюючі ефективні методики  підтримки сім'ї, допомоги сім'ї, яка стикнулася з насильством. Вони, як правило, впроваджуються  міжнародними, громадськими, релігійними організаціями , представників багатьох з яких  я тут бачу в залі.

Міжнародна організація "Право на здоров'я", "Health Right International", Українська фундація громадського здоров'я, які я тут представляю, відпрацювали   в останні 10 років  в  Україні більше десятка справді інноваційних методик  роботи з жінками і дітьми    в складних життєвих обставинах. Але, на превеликий жаль, більшість цих методик  доволі довго функціонують як експериментальні або унікальні.  Це відбувається через невизначеність процедури прийняття місцевими органами виконавчої влади   нової соціальної послуги, або  що дещо простіше – нового соціального  закладу. На превеликий жаль,  залишається невпровадженим механізм замовлення державою соціальних послуг у громадських і благодійних організацій, а також механізм їх фінансування тих же послуг  на рівні   громади. 

До прикладу. Відповідно до кращих європейських  стандартів в місті Києві вже 5-й рік працює  денний центр "Право на здоров'я" та  2 роки працює "Соціальна квартира" для молодих мам. Попри високий попит на таку послугу, а це приблизно за  2 роки 30 жінок  з 32-ма дітками, які вийшли з позитивним результатом, дотепер  ми ці послуги утримуємо за кошти донорів.  Саме тому,  маючи таку можливість, з цієї трибуни я хочу подякувати колегам і донорам, а також звернутися до них з проханням про подальшу підтримку цього сегменту в  Україні. оскільки це дуже важливо, в умовах теперішньої  вкрай складної економічної і соціальної ситуації в  Україні, а також всіх  викликів, пов'язаних з війною.   

Інші надзвичайно важливі питання: як же сьогодні ці кращі європейські практики  роботи з сім'ями, які вже запроваджені в окремих регіонах, довести до  громад, які створюються, як створити обов'язок, або мотив    до запровадження їх  в громаді. Нам важливо розуміти функціональні  повноваження фактично всіх трьох рівнів місцевої влади та знати, які послуги належать до гарантованих громадою, а які є такими, що визначають спроможність громади.

Дискусія, яка сьогодні точиться навколо процесу децентралізації, стосується виключно економічних і політичних складових. Складові сімейної, соціальної політики, а тим паче допомоги жінці, на жаль, практично не дискутується.

Тому я звертаюся до органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, від вас залежить чи буде ця ситуація насильства в сім'ї відреагована в громаді, чи буде соціальна квартира, чи притулок наявним…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати 10 секунд, завершуйте.

 

СКІПАЛЬСЬКА Г.Б.  …для цієї жінки, чи допоможуть соціальні служби реабілітувати цю сім'ю, чи буде ФСР, який прийде на допомогу сім'ї, і чи буде ця послуга фінансована у вашій громаді. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Олега Березюка, народного депутата України, фракція "Об'єднання "Самопоміч". Підготуватися Реві Андрію.

 

17:15:37

БЕРЕЗЮК О.Р.

Доброго дня, вельмишановні пані і панове! Вітаємо вас в парламенті. Хочу почати з того, що влада і держава є апріорі поганим управлінцем.

Друге питання. Люди роблять краще те, що розуміють і люблять. І з такими підходами управління треба підходити до будь-якого процесу, а особливо те, що стосується сім'ї і дітей. Бо, якось це взагалі дивно звучить, як держава допомагає сім'ям і дітям? Питання, які умови створила держава, щоб сім'ї і діти якісно функціонували? І чим нижче ці умови спускаються до первинного рівня отримання послуг, тим вони кращі. Про що я хочу сказати? Я хочу сказати, що основою надання будь-яких послуг людині є орган місцевого самоврядування. І тому всі ви, які є управлінцями чи державними, чи органів місцевого самоврядування, чи громадських організацій, чи релігійних організацій мусите разом з нами добиватися одного, щоб був другий компонент бажання в будь-якої влади – це політична воля це робити. Бо повноваження достатньо – немає волі.

Наприклад, в одній з громад, не буду говорити в якій, щоб не звинуватили в лобізмі, під час одного з річних засідань ради у справах дітей, яку вони собі створили в місті, головний педіатр міста каже, у нас цього року дуже в тривіальний спосіб було 60 дітей в реанімації з токсичним алкогольним оп'янінням, предкома і кома. Керівник раптом… прослухав, закінчив, керівник підрозділу соціальних працівників, центру соціальної служби сім'ї і молоді каже, а що це за феномен? А скільки було минулого року? А минулого року було 20. А чому так, а як що? Разом створили, дослідили і виявили фантастичний новий феномен алкопоп. Діти не п'ють горілки, діти не п'ють пива, діти п'ють солодкі коктейлі, які продаються безперешкодно. Протягом двох років розроблена потужна інтервенція органу місцевого самоуправління, разом з громадськістю, яка любить це робити. І хочу вам сказати, я готуючись до цього сьогодні, подзвонив в це місто запитався, а що ж у вас минулого року було? А минулого року було 32.

Ефект? Ефект. Хто це придумав? Держава, міністр, соціальний захист, міністр? Ні. Це були ті люди на місцях, які відреагували на ситуацію. І це є дуже важливий компонент політичної волі на місцях це робити.

Друга річ, якщо би ви порахували у своєму місті, чи у своєму районному центрі скільки є людей, які займаються соціальними послугами? Бо кожен завжди рахує собі, служба соціальних послуг собі, служба у справах дітей собі, соціальний захист собі, і всім мало. А, якщо раптом порахувати, то в місті на мільйон мешканців приблизно 500, 600, а, може, навіть 800 людей займаються соціальною службою. Шановні колеги, прошу вас поїхати додому і це порахувати. І якщо правильний управлінець організовує роботу цих служб, все прекрасно. У нас в кожній школі є соціальний педагог і шкільний психолог. Шановні колеги, це, що це є?  Це є соціальні працівники, це ваші, тут сидять управлінці, очі, руки і ноги. Їх треба запросити, навчити і послати на своє робоче місце надавати соціальні послуги. А працівників відділів у  справах дітей, працівники соціального захисту, працівники інших служб будуть їхніми шаперонами, коучами, тренерами, надавачами послуг для первинного рівня.

Тому я прошу вас приїхати до себе додому, оглянутися навколо і шукати партнерів допомоги серед громадських організацій і серед  державних і міських організацій. Є дуже багато ресурсу, а держава має любити виключно грошима на конкретні соціальні проекти, замовниками яких будете ви. Бо в кожній області...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати 10 секунд.

 

БЕРЕЗЮК О.Р. ...чи в Луганській, чи у Львівській області, хоча  загалом є однакова ситуація, але потреби є інші.

Дуже дякую вам за те, що ви приїхали, бажаю успіху і здоров'я. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Андрія Реву, заступника Вінницького міського голови.

 

17:21:14

РЕВА А.О.

Шановна пані головуюча, шановні учасники парламентських слухань! Тема сьогоднішнього заходу змушує нас не тільки повернутися до фундаментальних проблем людського буття, до пошуку відповіді на вічне філософське запитання: що є сенсом людського існування, але і надає  практичну можливість поділитися з вами власним баченням проблем сімейної політики в Україні, висловити пропозиції, які можна було б реалізувати на  законодавчому рівні, за що я хотів би   висловити вдячність організаторам сьогоднішнього заходу. 

Щоб не вдаватися до гри в дефініції, скажу так: сім'я – це не просто первинний осередок суспільства, клітина нашого суспільного організму, в якому відбувається процес народження, становлення і виховання людини. Як зазначено в концепції державної сімейної політики, затвердженої ще в 1999 році, сім'я є інтегральним показником суспільного розвитку, який відображає моральний стан суспільства, є могутнім фактором формування демографічного потенціалу. Інакше кажучи, сім'я – це матриця, яка відтворює в кожній дитині притаманні даному суспільству мораль, релігійні вірування, власне бачення того, як влаштований цей світ, одним словом, все те, що охоплюється таким модерним нині словом "менталітет". Тому цілком зрозуміло, що від стану цієї матриці залежить те, яким наше суспільство, відтак і держава, стануть в недалекому майбутньому.

Сімейна політика – поняття комплексне, проте ключову роль в її реалізації відведено державній соціальній політиці. Саме через інструменти соціальної політики держава створює умови для реалізації мети, сформульованої у згаданій концепції, а саме: забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів, найпевніша реалізація сім'єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства.

Аналізуючи стан сучасної державної соціальної політики, потрібно сказати, що вона існує у вигляді фрагментарних, безсистемних, хаотичних, прийнятих для вирішення поточних політичних завдань актів законодавства, які не тільки не сприяють реалізації проголошеної мети, а часто прямо суперечать їй.

Враховуючи регламент виступу, я спробую на трьох конкретних прикладах звернути увагу наших законодавців на серйозні недоліки в цій сфері, які не тільки не сприяють створенню і функціонуванню інституту сім'ї, а просто шкодять йому.

Позиція номер один. На сьогоднішній день, як свідчить статистика, кожна п'ята дитина в нашій країні народжується поза шлюбом. Можна багато розмірковувати над причинами такого феномену, але, на мій погляд, головним чинником нинішнього стану речей є активне матеріальне стимулювання молодих людей з боку держави не реєструвати шлюб в органах РАГС. І такий, з дозволу сказати, матеріальний стимулятор має цілком конкретну назву: державна допомога на дітей одиноким матерям. Відповідно до статті 18.1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері, тобто які не перебувають у шлюбі, одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини запис про батька, матір проведено за вказівкою матері, батька – усиновлювача дитини. Тобто, якщо дитина народжується в зареєстрованому шлюбі, сім'я отримує державну соціальну допомогу по вагітності і пологах, а також державну соціальну допомогу при народженні дитини. В той же час, якщо дитина народжується поза шлюбом, то в вказаних допомогах держава доплачує бонус у вигляді ще однієї допомоги, а саме державної допомоги на дітей одиноким матерям. Чи потрібно пояснювати всім присутнім, який серйозний вплив на  процес тінізації українських сімей має подібне державне стимулювання.

Ви запитаєте: куди ж дивляться органи соціального захисту населення?

Відповідь. Цитую той же закон (тільки четверту частину статті 18.1): "Жінка, яка має дітей від особи, з  якою  вони не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей право на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям не має".

Автору цієї законодавчої норми хочеться задати просте питання: "Яким чином державний соціальний інспектор під час обстеження матеріально-побутових  умов проживання сім'ї може встановити батьківство особи, яка проживає, виховує дітей разом з  мамою-одиначкою?"  Результат дуже простий: діти ростуть в тіньових сім'ях, де поняття відповідальності  батьків за виховання дітей носить умовно абстрактний характер.

Як змінити ситуацію і як повернути дітям їх батьків? Відповідь проста: необхідно просто скасувати даний вид державної допомоги і зробити це може Верховна Рада України.

Позиція номер 2. Інститут прийомної сім'ї. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів   ще 2002 року "прийомна сім'я – це сім'я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на спільне виховання і проживання". І в той час, коли батьки прийомної сім'ї мають бажання усиновити цю дитину і зробити цю сім'ю справжньою, одразу держава припиняє фінансування  даної сім'ї.  виникає запитання: що ми хочемо, щоб діти мали батьків чи  все-таки у нас інша мета? Тому необхідно внести зміни до законодавства і дану допомогу  платити навіть в тому випадку, коли мова йде про  реальне усиновлення  дітей.

І останнє. Матері-героїні. Скажіть, будь ласка,  за що виплачується… за що присвоюється звання "Матір-героїня"? За факт народження дітей п'яти чи за факт їх…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дати 10 секунд. Завершуйте, будь ласка.

 

РЕВА А.О.   Я вам скажу. На мою думку, він… це звання дається за сам факт народження, тому що ми мали судовий розгляд справи з однією громадянкою, у якої її дитина в 16-річному віці була засуджена судом за вчинення кримінального злочину…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, завершуйте.

 

РЕВА А.О. Як ви думаєте, як суд аргументував необхідність надання і звання? Я процитую рішення суду. "Посилання відповідача на притягнення сина позивача до кримінальної відповідальності не приймається судом до уваги, оскільки згідно пункту 9 Положення про почесне звання "Мати-героїня" присвоюється жінкам, які народили та виховали до 8-річного віку 5-х і більше дітей, оскільки, як вбачається з матеріальної справи, син позивачки до кримінальної відповідальності притягувався після досягнення 8-річного віку", тобто якби його судили до 8-річного віку, то вона би не була "Матір'ю-героїнею", а те, що його судили в 16, то вона має право бути "Матір'ю-героїнею".

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я вас прошу завершити…

 

РЕВА А.О. Я завершую.

Я хочу сказати, що якщо ми, дійсно, хочемо, щоб у нас була відповідальна державна сімейна політика, потрібно щоб наші декларації втілювалися в конкретні законодавчі норми, які не повинні суперечити заявленим цілям, і для цього необхідно провести інвентаризацію всіх прийнятих законодавчих актів і зробити так, щоб вони виконувалися, щоб в них був конкретний механізм реалізації.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова Тетяну Знаменську, заступника директора з перинатальної медицини, керівника відділення неонатології державної установи "Інститут педіатрії та акушерства" Національної академії медичних наук України, президента асоціації неонатологів України.

Підготуватися Сергію Комнатному.

 

17:28:19

ЗНАМЕНСЬКА Т.К.

Вельмишановна голово, вельмишановні слухачі парламентських слухань! Я прошу дозволу розмовляти на російській мові, тому що ми запросили людей з різних регіонів України, і вони присутні на цих слуханнях.

Я хочу сьогодні, сегодня хочу вам показать, какие же резервы снижения инвалидности в нашей стране есть, и что мы можем с вами сделать в этой ситуации.

Когда вы посмотрите, в чем заключается инвалидность, каждая семья хочет иметь здорового ребенка. И поэтому, когда в семье рождается больной ребенок, мы всегда задаем вопрос: виноваты медики, общество или те условия, при которых ребенок родился? Когда вы посмотрите цифры, врожденные пороки занимают 30 процентов и на сегодняшний день поражение центральной нервной системы, к сожалению, не уменьшается, если вы видите, цифры эти растут и они растут не потому что мы плохие медики  или мы плохо оказываем помощь этим детям. Все зависит от того, что мы начали регистрировать детей с 500 грамм.  Эта категория детей очень волнует нас, потому что очень много времени мы уделяем лечению этих детей. И, к сожалению, на сегодняшний день детский церебральный паралич нас заставляет думать о том, правильно ли мы делаем, что мы выхаживаем так сложно этих детей.

Следующий слайд. Если вы посмотрите, что такое детский церебральный паралич, он занимает второе место у нас по детской инвалидности до года. На сегодняшний день мы сделали все, что мы могли, и мы делаем, в общем-то, невозможные иногда вещи, но, к сожалению, детский церебральный паралич занимает одно из ведущих мест среди инвалидности детей. И если мы посмотрим, сколько страны Евросоюза тратят на выхаживание этих детей, это 917-918 тысяч евро или долларов, которые мы вкладываем в лечение этих детей на протяжении всей жизни.

Что же получается у нас в государстве? Женщина получает больного ребенка. Если она с отцом, они могут оказать помощь, потому что лечение таких детей в наших санаториях стоит от 5 до 17 тысяч. Как одна женщина может справится, если она остается одна с этим ребенком на руках? Нам надо думать о том, чтобы поднимать социальные проекты, которые помогут нашим детям нормально получать лечение и нормально входить в социум.

Когда мы посмотрим на динамику детской смертности, мы достигли больших успехов, и эта задача была для нас поставлена и ВООЗовскими  сотрудниками, и нашим государством. Мы пришли к хорошим результатам, и наша цифра – 7,9. Но если мы посмотрим на страны Евросоюза, этот показатель 5. И потому мы должны, доктора, понимать, что мы не Боги, мы должны работать на нормальном оборудовании, мы должны иметь нормальную зарплату, чтобы привлекать людей, которые работают в наших отделениях, и мы должны четко понимать, что должна работать еще государственная поддержка финансирования наших центров.

В 2009 году мы начали делать сеть перинатальных центров. Мы построили их 12. В связи с военными положениями 3 центра от нас ушло. У нас нет связи с этими центрами. И нам задается вопрос, мы потратили колоссальную уйму денег, эти центры ушли, и каждый центр стоит приблизительно 90-100 миллионов.

Что же получилось в нашей стране? Следующий слайд. На сегодняшний день у нас перинатальные центры должны выполнять функцию, где будут концентрироваться самая тяжелая патология беременной женщины и детей. Это то учреждение,   где у нас собираются группы риска, и мы не имеем права, чтобы эти женщины, которые должны рожать в наших перинатальных центрах, рожали в обычных родильных стационарах.

Поэтому следующий слайд, посмотрите. Нам надо понимать реально, что когда ребенок попадает к нам в отделение реанимации, нам надо вкладывать деньги именно выхаживанию этого ребенка. Как показывает европейский опыт, если мы вложим много денег в этого ребенка, у нас есть шанс получить качество жизни этого ребенка. Что у нас получается на сегодняшний день? Перинатальные центры, которые мы сделали, должны финансироваться приблизительно 35-40 миллионов гривен. Мы получаем 18 миллионов на выхаживание этих детей.

Что же мы будем делать дальше? Как выходить из этой ситуации? Это вопросы к нашему правительству и к нашему Кабинету Министров. Мы не можем делать деньги из ничего, мы не можем брать деньги с родителей. И когда обвиняют нас, врачей, что мы берем взятки, это все не так. Потому что медикаменты дорогостоящие, все расходные материалы покупают родители за свои деньги, а если необходимо доктора собирают деньги и покупают эти медикаменты за свои деньги.

Посмотрите, что произошло, когда у нас вошли в работу перинатальные центры. Вы видите, что у нас улучшились показатели выживаемости детей. У нас на сегодняшний день все прекрасно, но мы понимаем, что 70 процентов детей выживают, но мы не знаем, какой процент из этих детей станет инвалидами.

Поэтому наша задача с вами на сегодняшний день помочь всем нам, чтобы Кабинет Министров изменил свое постановление, которое на сегодняшний день ограничило наши возможности. Потому что планировались центры одни, они не построились, но оборудование, парадоксально, было закуплено и это оборудование стоит у нас на ответственном хранении.

И что же получается, дети, которые нуждаются в этом оборудовании, они не могут его использовать…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 30 секунд, завершуйте, будь ласка.

 

ЗНАМЕНСЬКА Т.К. …потому что нам необходимо решить вопрос, чтобы это оборудование сейчас работало и работало для больных детей. И получается на сегодняшний день, что у нас есть Тернопольский, Львовский перинатальный центр, Западный регион, который лишился полностью перинатальных центров.

И нам с вами на сегодняшний день надо поднимать вопрос перед правительством в первую очередь, чтобы система перинатальных центров имела право на жизнь. И давайте все вместе инициировать, чтобы все то, что мы начали, чтобы мы его закончили плодотворно.

Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Я тільки хотіла зробити пані Тетяні зауваження. Я думаю, що, я допускаю, що в цьому залі є люди, які не можуть вільно розмовляти українською, але я переконана, що тут немає людей, які не розуміють української. Тому сумнівно, що ваше твердження. Але в будь-якому разі дякую вам за вашу доповідь.

Запрошую до слова Сергія Комнатного, виконуючого обов'язки першого заступника голови правління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву".

Підготуватися Михайлу Паночку.

 

17:34:43

КОМНАТНИЙ С.О.

Доброго дня, шановна головуюча, шановні колеги! Молодь, народні депутати та урядовці! Сьогодні я представляю державну установу, на яку покладено вирішення одного з найважливіших питань для кожної сім'ї – питання створення сприятливих умов проживання, це забезпечення житлом.

Гідне житло є рушійною силою до розвитку інституту сім'ї в країні, стимулом до збільшення народжуваності і як наслідок показником добробуту країни в цілому.

На сьогодні Держмолодьжитло працює за трьома програмами, які передбачають забезпечення житлом різних категорій громадян, сімей з різним рівнем достатку та потребами. Це пільгове кредитування молоді. Надання державної підтримки для будівництва доступного житла та компенсаційні програми за кредитами, отриманими безпосередньо в банках.

Звичайно, що найбільш популярним механізмом для молодих сімей залишається механізм пільгового довготермінового кредитування на будівництво та придбання житла, який реалізується в рамках виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на виконання Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" та передбачає кредитування за пільговою відсотковою ставкою та з мінімальним першим внеском.

Крім того, зважаючи на зорієнтованість програми на молоді сім'ї з дітьми, перевага в отриманні пільгових довготермінових кредитів надається багатодітним сім'ям. Зрозуміло, що на сьогодні ці умови є найбільш вигідними та прийнятними для молодих громадян, які тільки створюють свої сім'ї та починають ставати на ноги.

Демографічний ефект від даних програм колосальний. Показники показують, що сім'ї, які отримали пільговий кредит, мають втричі більший коефіцієнт народжуваності, чим аналогічні інші сім'ї. За час  реалізації програми   житлом забезпечено понад  11,5 тисяч  молодих сімей. Програма  і сьогодні залишається досить популярною. Ми маємо понад  11 тисяч молодих сімей, які бажають отримати такий кредит. Також для сімей, які мають вже якісь власні заощадження або  бажають покращити  свої існуючі житлові умови, запроваджена програма надання державної підтримки, суть якої полягає в тому, що  за рахунок коштів державного бюджету сім'ї,  що  потребують  поліпшення житлових умов, можуть отримати  від  держави  безповоротну  фінансову  підтримку в розмірі   30 відсотків від вартості житла, що продається.  Ця  програма  теж була дуже схвально прийнята споживачами. Загалом за час її реалізації   3610 родин покращили свої  житлові умови.

Проте слід відзначити, що визначальним чинником  дієвості програм  є насамперед  її фінансування із загального фонду державного бюджету.   З самого початку своєї дії програми пільгового кредитуванні молоді та надання державної підтримки  для будівництва  доступного житла щорічно недофінансовували з державного  бюджету. Їхнє фінансування відбувалося за залишковим принципом. На жаль, в поточному році за рахунок коштів державного  бюджету  зазначені програми не фінансуються взагалі. Фінансування передбачене лише місцевими бюджетами.  Іпотечне кредитування та ставка, яку  можуть запропонувати банки,  є непосильною для більшості громадян  України. Таким чином на сьогодні  є  лише  єдиний вихід –  безпосередня участь держави в реалізації  державних житлових  програм. 

Враховуючи  зазначене, звертаюсь до присутніх тут народних депутатів, представників уряду з проханням звернути увагу на необхідність фінансування державних   житлових  програм як одного з пріоритетних напрямків державної  житлової та  сімейної політики  та при перегляді Закону  України "Про  Державний бюджет України на  2015 рік"  передбачити видатки   на реалізацію зазначених  програм як в поточному році, так  і протягом наступних років. Тим більше, що виділені   асигнування з  часом повертаються до відповідних  бюджетів у вигляді  платежів за кредитами та податків і зборів, які сплачують забудовники, які будують дане житло. Дякую  за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Михайла Паночка, голова Союзу віри євангельської – п'ятидесятників України.

 

17:39:22

ПАНОЧКО М.С.

Найперше хочу всіх привітати в цьому поважному залі словами "слава Ісусу Христу!"

 

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ  Навіки слава!

 

ПАНОЧКО М.С. Шановна пані головуюча, дякую, що дали слово. І дякую всім, хто сьогодні прийшов, щоби пороздумувати над такою важливою темою як сімейні цінності і сімейна політика в нашій країні. Звучало багато розумних речей, цікавих, критичних, проблематичних. І ми могли би до самого ранку слухати про ці проблеми.

Я не буду томити вас, хочу повернути трошки в іншу сторону, так  як служу церкві уже 40 майже років. Тому, будь ласка, потерпіть пару хвилин.

Переш, почну із пропозицій, кінцівку, бо може часу не хватити. Пропозиція перша, активно сприяти утворенню домів сімейного типу. Вони себе оправдовують, і в нас є в цьому велика практика.

 Друге, чим скоріше рекомендувати ліквідувати інтернати як ті, що себе не оправдали, а навпаки спонукують до негативних тенденцій, ви чули.

Третє, утворити інститут сім'ї при церквах і учбових закладах, і підготовляти нашу молодь до поважних речей. До серйозного відношення закладати сім'ю, тоді вона буде міцно стояти.

Четверте. Мас-медіа, телебачення, радіо, преса, хотілось би сказати, не корміть брудними картинками, статтями молоде покоління, я е і так має велике навантаження від усякої лживої інформації, дайте позитивне, дайте те, що будує, покажіть красоту сім'ї, яка є найстаріша інституція в світі. Держави не було, президентів не було, Верховної Ради не було, а інститут сім'ї був створений найперше.

П'яте. Увести обов'язкове викладання християнської етики у загальноосвітніх школах, результат буде гарантований. Що таке сім'я? Це божа інституція, створена ним для особливої цілі, яка є у його батьківському серці – це спільність, діяльність, характер і відтворення.

Друге. Сім'я – це добровільний союз чоловіка і жінки на основі взаємної любові і поваги. "Покине чоловік батька і матір і приліпиться до своє дружини".  

Третє. Сім'я як союз чоловіка і жінки отримали велике благословення від Бога, Книга Буття 1:28 "Плодіться, розмножуйтеся і пануйте над землею…" Добавляю від себе: а не будьмо рабами.

Четверте. Сім'я – це жива клітинка суспільства. Здорова сім'я – здорова держава.

П'яте. Сім'я – це святеє святих, бо в ній народжується людство і ніхто не має права руйнувати її. Іван Златоуст, відомий богослов, сказав глибоку істину: "Зруйнується сім'я – падуть міста, загине держава". Приклад: міста Содому  і Гоморри – приклад для всіх.

Шосте: "Сім'я створена для любові та підтримки один одного, тому що Бог – є любов" сказав Апостол Іван.

І сьоме, тільки в сім'ї народжуються найдорожчі  нас слова "мама", "тато", власне тільки в ній пізнається прекрасне почуття материнства  і батьківства.  Без сім'ї не було би нас з вами, не було б  України, не було б Верховної Ради, але ми є і будемо в наших дітях,  онуках і правнуках.

Роль держави: високо  оцінити роль сім'ї у розбудові здорового суспільства, берегти   цю живу клітину як зіницю ока, захистити сім'ю від руйнівних тенденцій, які неначе чума несуть смертельну загрозу  всьому живому. Мудрість державних мужів не в дипломах, не в  професіональності, чи яскраво виражених  талантах, а всіма законними способами захистити сім'ю від руїни.  Високо підняти інститут сім'ї як велику  дорогоцінність, подаровану Богом, яку треба плекати і виховувати в дусі і любові,  доброти, милосердя, співчутті до ближніх, бо "що посіємо, те пожнемо".

Суспільство повинно знати, що  руйнує, а що будує сім'ю.  Перше:  зрада, перелюб, розпуста – руйнує. Друге - п'янство. Третє …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Прошу дати 30 секунд завершити.

 

ПАНОЧКО М.С. … збоченість, яке на жаль сьогодні  преться в ранг закону.

Найкращий підручник по вихованню здорової  сім'ї є Боже слово, скористаємося ним і Бог допоможе нам, любімо  Україну по-справжньому.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Приємно відчувати таку підтримку одностайну, коли дійсно є слова лідера. Дякую вам дуже.

Запрошую до слова Юрія Підлісного, заступника голови Львівської обласної державної адміністрації і підготуватися Андріану Буковинському.

 

17:45:40

ПІДЛІСНИЙ Ю.Т.

Шановні колеги, шановні пані головуючого, доброго дня! Сім'я – це є союз чоловіка і жінки, записаного у Сімейному кодексі України. І мені здається, що при підготовці змін до Конституції ця норма мала б бути закріплена у Конституції України.

З чого мала б починатися сімейна політика в Україні? З концептуальних засад. Ми повинні пам'ятати істину, людина, як свобідна істота зі своєю, ніким не даною, а вродженою гідністю, народжується у сім'ї і творить державу. Це є дуже важливий момент для того, щоб ми розуміли, хто має пріоритет у справах сім'ї: сім'я чи держава? Пріоритет у сімейних справах повинна мати сім'я. Яка ж роль держави? Держава повинна виступати виключно.

Держава повинна виступати виключно як партнер у тих випадках, коли потрібно створити рамкові умови для вільного розвитку сім'ї. Це стосується житлової політики, створення першого  робочого місця для молоді. Це є забезпечення умов для підготовки людини до шлюбу.

Тут багато говориться про насильство. Насильство у сім'ї – так, воно є, так ми часто стаємо свідками, але я дуже боюся, що в наслідок такої кампанії не було прирівняно, сім'я дорівнює насильство. Так не може бути.

 Насильство дуже часто супроводжує такі негативні процеси як розлучення. Я особисто бачив таке серед моїх сусідів, але що держава може зробити для того, щоб убезпечити, зробити профілактичні кроки проти насильства? Це не повинні ходити соціальні працівники і перевіряти ці сім'ї – це вже крайній, винятковий момент. Потрібно задати собі питання, чому виникає насилля у сім'ї? А може сім'ю створюють не зрілі, можливо чоловік, який вступає у шлюб думає, що жінка  це пральна машина і кухонний комбайн? А можливо жінка думає, що чоловік це є банкомат? Споживацьке ставлення одне до одного, можливо треба підготувати до шлюбу? І треба взяти досвід…

 Треба перейняти досвід, який є у багатьох церков, у багатьох конфесій по підготовці до шлюбу. Скажу про церкву, до якої я належу, Українська греко-католицька церква, яка розпрацювала великий курс підготовки до шлюбу. Цей досвід можна поширити так само і на РАКСи, хто мав би таке бажання. Це потрібно розробити, включити в шкільну програму, підготовку до шлюбу, таку віддалену підготовку, де би закладалися базові сімейні цінності.

Коли я говорив про основні моменти, основні фундаментальні моменти, про людину, яка є, народжується самостійно... вільною, вона ж народжується живою і це життя, право на життя теж повинно бути закріплене в Конституції в дещо інший спосіб, ніж воно є закріплене зараз, від зачаття і до  природної смерті.

Стосовно демографічної ситуації в Україні, коли, даруйте, не пам'ятаю, за прем'єрства Ющенка чи за його президенства було прийнято допомогу при народженні, в нас за статистикою, якщо я не помиляюсь в цифрах, з 1,22 дитини на сім'ю зросло до 1,54. Я думаю, подібні програми потрібно вдосконалювати і посилювати. І що ж ми повинні зробити ще? Ми повинні запам'ятати, солідарність міжпоколіннєва, солідарність внутри сім'ї повинна гарантуватися рамковими законами, а не соціальними працівниками, щоб ми часом не перетворилися з благих намірів на тоталітарну систему. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова Андріана Буковинського експерта з питань сімейної політики та сімейних відносин, президента Всеукраїнського благодійного фонду "Сім'я", кандидата філософських наук. Це буде останній виступ сьогодні. Після цього будуть заключні слова. Дякую.

 

17:50:59

БУКОВИНСЬКИЙ А.Й.

Шановна головуюча, шановні присутні! Слава Ісусу Христу! Кожна епоха має свої виклики та завдання. Викликом сьогодення для України є збереження незалежності та збереження сім'ї.

Якою є сучасна українська сім'я? Яка її основна характеристика? В переважній більшості це не повна сім'я, не щаслива сім'я, діти зростають без рідного батька. Люди, які мріють та прагнуть будувати міцні та надійні взаємовідносини, створювати повноцінні щасливі сім'ї, не можуть і не вміють собі це забезпечити. Чому? Тому що їх не навчили і не показали приклад.

Основна причина негараздів у стосунках та сімейних відносинах між чоловіком і жінкою полягає в неготовності людей до життя в подружжі, а проблеми між батьками та дітьми викликані неготовністю бути ефективними батьками. Особливо це стосується тата.

Готуючись до парламентських слухань на тему "Сімейна політика: цілі та завдання", ми виходили з об'єктивної дійсності, де на сьогоднішній день українська сім'я знаходиться в катастрофічному стані. Далі так продовжуватися не може, тому що без повноцінної сім'ї в суспільства немає майбутнього. Відповіді на ці виклики сьогодення повинна давати сімейна політика, мета якої полягає у формуванні та підтримці морально здорової, щасливої української сім'ї та родини. Для того, щоб значно зменшити кількість розлучень в Україні та кардинально змінити якість сім'ї, ми повинні докласти максимальних зусиль у вирішенні питань дошлюбної та шлюбної проблематики. Зокрема, Міністерству науки і освіти України сформувати та затвердити програми підготовки до життя в подружжі та відповідального батьківства. На сьогоднішній день значна частина роботи вже виконана. У процесі створення програм залучити до співпраці представників церков та релігійних організацій. На базі інститутів післядипломної освіти забезпечити курси підвищення кваліфікації фахівцям, які викладатимуть програми підготовки до життя в подружжі та відповідального батьківства. Забезпечити в навчальних і соціальних закладах обов'язкове впровадження програм "Психологія сімейного життя", "Сімейні цінності", "Відповідальне батьківство", сформованих на науковій культурній спадщині українського суспільства. Підготувати матеріали  про основи ефективного батьківства та розповсюджувати їх серед батьків. Формувати, створювати та робити доступними інтерактивні матеріали, навчальні курси у форматі масового відкритого онлайн-навчання. Кабінету Міністрів України забезпечити державне замовлення на фахівців, які викладатимуть програми підготовки до життя в подружжі та відповідального батьківства, тим самим  реалізовувати сімейну політику держави. Збільшити державне замовлення на програми в засобах масової інформації, які сприяють формуванню особистості в питаннях  стосунків сім'ї та батьківства. Міністерству соціальної політики України забезпечити виконання Державної цільової програми підтримки сім'ї до 2016 року в напрямку реалізації системної підготовки молоді до подружнього життя та обов'язково передбачити продовження цієї роботи в тексті наступної державної програми підтримки сім'ї, яка повинна бути прийнятою в скорому часі.

Міністерство юстиції та Міністерство соціальної політики України. Створити структуру центрів сім'ї, які надаватимуть дошлюбне, шлюбне та кризове сімейне консультування на базі відділів реєстрації актів громадського стану та соціальних центрах.

Міністерство оброни України, Міністерство  внутрішніх справ України. Співпраця з Мінсоцполітики, Міністерством освіти і науки. Волонтерськими та громадськими організаціями забезпечити можливість навчання військовослужбовців у якості елементу післявоєнної реабілітації щодо життя в сім'ї та виховання дітей у післявоєнній дійсності.

На кого може бути покладена загальна відповідальність щодо виконання цих завдань? Ще 5 років тому  за державну сімейну  політику несло відповідальність міністерство сім'ї, молоді і спорту, але за останні роки в результаті постійних адміністративних реформ ці повноваження перекладено  на відділ сімейної політики  міністерства соціальної політики України, а саме на плечі  декількох осіб в якості додаткового робочого навантаження. Чи може цей структурний підрозділ  ефективно забезпечувати формування  та реалізацію державної сімейної  політики? Ні, не може. Не тільки по причині  відсутності необхідних координаційних повноважень та необхідної кількості досвідчених фахівців, а, в першу чергу, тому, що з погляду на специфіку роботи Мінсоцполітики підхід до сімейної політики будується з погляду соціального захисту сім'ї, і це повністю унеможливлює виконання поставлених перед нами завдань.

Таким чином, у головному органі центральної виконавчої влади немає єдиного координаційного центру з відповідними повноваженнями, який би міг організовувати, формувати, направляти та координувати роботу міністерств, відомств та громадських ініціатив, де ведеться робота, яка відноситься до сфери сімейної політики.

Саме тому потрібно прийняти рішення щодо призначення уповноваженого Кабінету Міністрів у справах сім'ї, на якого покласти відповідальність щодо забезпечення комплексного і скоординованого підходу до формування чіткої та ефективної державної сімейної політики.

І на завершення. Шановні присутні учасники парламентських слухань та усі, хто нас чує, звертаюся до вас. Для того, щоб сімейна політика скала національною стратегією України та розглядалася в контексті національної безпеки України, кожному з нас необхідно брати відповідальність і реалізовувати поставленні завдання. Працюємо, слава Богу, за Україну.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до заключного слова пана Сергія Митрофанського, заступника міністра молоді та спорту України.

 

17:56:12

МИТРОФАНСЬКИЙ С.В.

Дякую, пані головуюча. Вітаю вас, шановні колеги! Ну, насамперед, враховуючи, що це, напевно, сьогодні останнє заключне слово, я маю подякувати за організацію сьогоднішніх парламентських слухань відповідний комітет та міністерство за на стільки зґрунтовану і важливу для нас всіх бесіду.

Я буду, колеги, коротко, адже ми сьогодні з вами почули цілий ряд надзвичайно цікавих і пропозицій. і я думаю., що ми всі для себе окреслили ту проблему, з якою всі сьогодні зіштовхнулися.

Я мушу визнати наступне, що, напевно, останні роки  ми дещо з вами змінили акцент нашої уваги на матеріальну частину нашого життя, забувши про таку важливу, як духовне наповнення.

Українець це не той чоловік, який їсть сало, це той чоловік, який береже свою родину, який дбає про неї. Українець це не той чоловік, який копає бульбу, а той, який ходе по неділях до церкви. Українець завжди пам'ятав свій рід і завжди за нього боровся. Оце і є справжній українець, якого так намагалися викорінити під час Радянського Союзу.

Колеги, що ми зараз маємо? На жаль, ми зараз з вами маємо велику і серйозну пропаганду антисімейної, якщо так можна сказати. Адже, якщо ми з вами подивимося наше телебачення, ми звернемо увагу на те, що пропагується одноразові сексуальні стосунки, пропагується шлюбне життя без реєстрації, ну, і тим більше, звісно, без відповідних наших ритуалів в церкві. Пропагується життя без дітей. А більше того нав'язується така думка, що якщо ви одружилися, то неодмінно завтра має стати щасливе життя, чоловік має принести міліони доларів і тому подібне, а жінка має в цей час не дбати про родину, а займатися спілкуванням з подругами і тому подібне.

Ми з вами, колеги, всі боролися за європейські цінності. Ми стояли на Майдані за європейські цінності, перш за все, звісно, за свободу слова, за демократію, але ми, перш за все, стояли на майдані за наші українські родинні, сімейні традиції. І зараз, друзі, і зараз настав той час, щоб ми, не дай Боже, під час нашої сьогоднішньої боротьби, під час сьогоднішнього нашого виживання  не забули нашу з вами основу: Україна є до тих пір, допоки буде міцна українська родина.

Слава Україні!  

 

ГОЛОВУЮЧИЙ  Дякую.

І я запрошу також до заключного слова голову Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Палатного Артура.

 

17:59:15

ПАЛАТНИЙ А.Л.

Шановні учасники слухань! Шановні народні депутати! Шановна головуюча!

Я дякую всім за те, що ви сьогодні прийшли, за те, що ми сьогодні обговорили дуже важливу, дуже болючу тему для українського суспільства.

Сьогодні водночас відбувся діалог, діалог між виконавчою владою, між представниками парламенту, між релігійними та громадськими організаціями.

Всі ті пропозиції, які ви сьогодні внесли до Верховної Ради України, всі ті… те, що сьогодні було озвучене з цієї трибуни, наш комітет, безумовно, доопрацює.

Якщо хтось не зміг сьогодні висловити свою думку, а я впевнений, що є такі люди, є такі представники сьогодні, ви до кінця червня можете все подати до нашого комітету, до секретаріату.

Ми це все доопрацюємо, і я впевнений, що сімейні цінності – це буде пріоритет нашої держави. Я впевнений, що молодь – це майбутнє нашої країни і ми в першу чергу повинні надавати їм достойний приклад.

Дякую всім за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я також хочу зі свого боку подякувати передовсім учасникам парламентських слухань за те, що, за те, що ви так дбаєте, за те, що ви були такі активні. І це відчувалося у всьому і у виступах. І у тому, як ви реагували на виступи своїх колег. За те, що ви, вам не байдуже.

І я хочу подякувати за підготовку і за участь у парламентських слуханнях комітету та міністерству.

Я зі свого боку хочу сказати тільки кілька речей. Оскільки сім'я походить від такого природнього права людини як право на життя, то немає нічого в державі, що би не стосувалося державної політики. І все, що ви сьогодні почули, фактично це воно абсолютно з різних джерел та з різних напрямків. І медицина, і освіта, і кредитування, і судова система, але також екологія, релігійна політика. Тобто немає такого, чого би, що би не мало впливу, що би держава не робила і це не мало впливу на сім'ю.

Але, коли ми кажемо про сімейну політику, то я думаю, що ви також вже відчули, яка роль кожного з рівнів. Тобто що держава може робити, що може робити громада, що може робити сама сім'я і що може зробити навіть одна маленька людина в цьому випадку.

Я тільки наведу вам на завершення один приклад, який мене колись так вразив в Канаді. Так, Канада має одну з таких, напевно, найуспішніших сімейних політики. І звичайно, що є дуже добра турбота про материнство, є добра освіта і медицина. Але ви знаєте, що один з елементів, наприклад, їхньої політики, політики і проти куріння, тютюнопаління, так і як сімейної політики. Це в 60-х роках для того, аби на покоління відбити бажання до тютюнопаління, канадці прийняли рішення колись, щоб діти зі школи ходили і прибирали скурки по вулицях. І після того, як батьки побачили, як їхні діти ідуть і збирають вулицями чужі скурки, то з того часу тютюнопаління в Канаді зійшло майже нанівець.  І можете уявити, як воно вплинуло на все, що відбувається у державі.

Це от приклади того, які можна робити і нетрадиційні, асиметричні рішення  приймати, але наскільки воно все має  вплив.

Ще раз вам дякую за увагу. Гарного вам вечора.