ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА:

ВІТЧИЗНЯНА МОДЕЛЬ ОБІГУ ЗЕМЕЛЬ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

 

Зал засідань Верховної Ради України

4 грудня 2019 року, 15 година

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України СТЕФАНЧУК Р.О.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги! Прошу всіх займати вільні місця, тому що нам треба максимально змістовно, конструктивно і в комфортній дискусії провести ці парламентські слухання. Сідайте, будь ласка. Шановні колеги, всім вдалося розміститися?

Доброго дня! Дозвольте від імені Верховної Ради привітати всіх учасників парламентських слухань. Сьогодні ми проводимо парламентські слухання на надзвичайно актуальну тему: «Земельна реформа: вітчизняна модель обігу земель сільськогосподарського призначення». Юридично ініціа­торами парламентських слухань є Комітет з питань аграрної та земельної політики, який для участі в них запросив народних депутатів України, пред­ставників уряду і зацікавлених міністерств, місцевих державних адміністра­цій, органів місцевого самоврядування, науковців, представників профільних аграрних та земельних асоціацій і спілок, фермерів та провідних виробників сільськогосподарської продукції, власників, користувачів земель сільськогос­подарського призначення – всіх, кому не байдужа доля українських земель та України. Проте ми розуміємо, що фактичним ініціатором цих парламент­ських слухань є насамперед український народ.

Запропонована для обговорення тема є надзвичайно важливою та актуальною, оскільки історично земля завжди була і залишається нашим найціннішим активом, засобом для існування. Історично українець завжди вимальовувався як господар і власник, тому сьогоднішнє наше завдання – обговорити, яким чином ми випрацюємо механізм, який дасть можливість відповісти на одне з найбільш актуальних питань сьогодення.

Як ви знаєте, реформування земельних відносин триває вже третє десятиліття. Ще на початку 1990-х років в Україні була ліквідована державна монополія на землю і запроваджена приватна власність. Громадяни отримали у власність земельні частки (паї), але фактично повноцінними власниками так і не стали, оскільки, починаючи з 2001 року, було запроваджено морато­рій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, які викори­стовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Щороку продовжувалася дія тимчасового мораторію, і ми добре розуміємо, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове.

Тому сьогодні ми повинні дати собі відповідь на запитання: чи виправ­дав себе мораторій, чи є це питання дискусійним, і як нам вирішити питання про власність громадянина на землю? Ці питання не лише до власників паїв. Ці питання ставлять усі громадяни України, які хочуть знати, хто в майбут­ньому буде використовувати українську землю, – малі та середні сільсько­господарські товаровиробники, особисті селянські та сімейні фермерські гос­подарства чи великі аграрні підприємства. Ще більше лякає загроза, що всі українські землі скуплять іноземці. І тому постає запитання: продовжувати мораторій чи дозволити продаж земель сільськогосподарського призначення з певними обмеженнями, чи в якийсь інший спосіб вибудувати модель українського обігу земель? На ці питання сьогодні ми повинні дати чітку і зрозумілу для українського суспільства відповідь.

Реформування земельних відносин має здійснюватися прозоро та зрозуміло для громадськості з урахуванням усіх напрямів розвитку економіки країни, у тому числі процесів децентралізації влади з передачею повноважень та фінансових ресурсів від центрального на місцевий рівень для формування самодостатніх об’єднаних територіальних громад.

Наші парламентські слухання дивляться в прямій трансляції мільйони громадян, яким цікаво почути думки науковців, економістів, експертів, представників малих, середніх і великих сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, агрохолдингів, а також власників і користувачів земель сільськогосподарського призначення, незважаючи на те, що їхнє бачення щодо обігу земель у деяких аспектах кардинально відрізняється. Тому що наш парламент, на відміну від парламенту нашого сусіда, – це місце для дискусій. І ми хочемо, щоб сьогодні тут була справжня дискусія, в основі якої мають бути не емоції, а аргументи, тому що нам дуже важливо прийняти збалансоване і правильне рішення. З року в рік продовжуючи мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, ми, з одного боку, за­хищаємо інтереси громадян, щоб їхню власність не скупили за заниженою ціною, а з другого – обмежуємо гарантоване Конституцією України право власності на землю. І тому нам разом потрібно напрацювати таке рішення.

Зважаючи на це, досить складно було весь цей час і парламенту, і суспільству визначитися. Тому я запрошую сьогодні взяти активну участь в обговоренні надзвичайно важливого для нашої країни та всіх її громадян питання щодо визначення вітчизняної моделі обігу земель сільськогосподар­ського призначення. І я переконаний, що нам це вдасться, тому що історично ми, українці, завжди мали унікальну рису – знайти розумне і правильне рі­шення в найбільш складних питаннях. І нехай нам допоможе в цьому наша мудрість. Тому дякую і дозвольте вважати наші парламентські слухання відкритими (Оплески).

Шановні колеги, одразу хочу обговорити регламент нашої роботи, тому що важливо, щоб ми могли заслухати всі сторони. Є пропозиція працювати упродовж трьох годин без перерви.

Відповідно до Регламенту Верховної Ради України пропонується такий порядок проведення парламентських слухань: доповідь Милованова Тимофія Сергійовича, міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господар­ства – до 10 хвилин, доповідь Сольського Миколи Тарасовича, голови Комі­тету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, – до 10 хвилин. Запитання до доповідачів та співдоповідачів пропоную подавати в письмовій формі до секретаріату, для того щоб наприкінці слухань, як це передбачено, вони могли надати відповідь.

На загальне обговорення пропонується відвести дві з половиною години. Оскільки список промовців, який ми бачимо, надзвичайно великий, на виступи Комітетом з питань аграрної та земельної політики було зареє­стровано 45 учасників парламентських слухань, комітет вирішив на виступи Уповноваженого Президента України з земельних питань та представників депутатських фракцій і груп відвести до 5 хвилин, інших народних депутатів та учасників слухань – до 3 хвилин, щоб дати можливість виступити всім бажаючим.

Після виступів учасників парламентських слухань у разі надходження запитань до доповідача та співдоповідача вони матимуть 15 хвилин для надання відповідей. Після виступів заключне слово матиме голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики, будуть підбиті підсумки.

Для тих, хто вперше бере участь у парламентських слуханнях і вперше виступатиме з трибуни Верховної Ради України, нагадаю, що у нас працює таймер автоматичного вимкнення мікрофона. За 30 секунд до завершення виступу пролунає сигнал, який означає, що у вас є півхвилини для завершен­ня своєї думки. За можливості я буду надавати час для завершення думки, але прошу не зловживати часом, тому що ми забираємо його в інших промовців.

Організаційні питання щодо нашої роботи також можете ставити працівникам секретаріату комітету, вони знаходяться в ложі. Помахайте рукою, щоб вас побачили. Якщо є якісь питання з приводу організації, будь ласка, передавайте їх цим людям.

Якщо це приймається, з вашого дозволу я запрошую до доповіді міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тимофія Сергійовича Милованова. Нагадую, регламент 10 хвилин. Будь ласка (Оплески).

 

МИЛОВАНОВ Т.С., міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Добрий день, шановні гості! Дякую за можливість виступити. Три тижні тому я мав честь виступати з цієї трибуни під час прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського при­значення» (№ 2178-10) у першому читанні. Минулого разу більшість моїх слів взагалі не було почуто через блокування трибуни і крики в залі, що дуже прикро, бо хоч яке важливе було б питання, нам у будь-якому разі потрібна серйозна і розважлива розмова, а не ярмаркове перекрикування один одного. Тому я радий, що сьогодні ми нарешті проводимо ці слухання.

Хочу ще раз повторити, що з першого дня на посаді я розмовляю з кожним, хто має свою думку, і особливо з тими, хто не погоджується із земельною реформою в тому форматі, який нині обговорюється, – в Києві і  регіонах, у кабінетах і на вулиці. Ви знаєте, ми їздимо і розмовляємо з  людьми там, де вони працюють. Я знаю і відчуваю на місцях, наскільки це важливе питання. І мешканці міста Бобринця, що на Кіровоградщині, не дадуть збрехати, я приїхав до них і намагався зрозуміти, що людям насправді болить.

Для мене земля є не просто одним якимось абстрактним чинником розвитку економіки. Коли ми говоримо про землю, я думаю, що потрібно говорити насамперед про цілісність України, про розбудову України, про агресію до України, а також про окуповані території – ми маємо говорити про все. Військові гинуть навіть сьогодні, захищаючи те, що ми називаємо землею у високому розумінні. Не можна говорити про якийсь шматок землі як товар, наприклад, і я живу з усвідомленням цього.

Виходячи з цього, хай би як це здавалося незрозумілим, я вважаю, що не можна зволікати з реформами жодного дня. Кожний, хто працює на землі, знає, що земля не дає змоги перепочивати. Засіяти, доглянути, зібрати вро­жай – все це треба робити вчасно, не зволікаючи. Так само і держава не може зволікати, а ми 30 років зволікаємо. Не зібраний вчасно врожай гниє. Дер­жава, про яку не піклуються, також гниє. Так само гниє і наша земля від недосконалого управління.

За словами «тіньовий ринок землі», про який ви всі добре знаєте, криється дуже дивна історія: не до кінця розроблене законодавство, не до кінця наповнений кадастр, не до кінця побудовані контрольні служби. Все це використовується для наживи, передовсім на людях, на українцях, які нічого не можуть зробити зі своєю власністю – землею.

Україна – нація малих землевласників. Ми маємо близько 7 мільйонів приватних власників, яким належить у середньому 3-4 гектари землі, але по всьому світу розносяться сенсації про сотні тисяч гектарів, акумульованих агрохолдингами. Як таке може бути?

У той час, як ми нічого не робимо, відбулося акумулювання землі саме через те, що ми нічого не робимо. Така акумуляція відбувається через різні субститути власності. Ми робимо вигляд, що власності немає, але вона є, однак не для всіх. Довгострокова оренда чи емфітевзис на 50 років – у ре­зультаті власники отримують набагато меншу винагороду, ніж могли б.

Йдеться не лише про продаж, а насамперед про орендну плату, яка має орієнтуватися на реальну ринкову ціну. І ми бачимо навіть, коли на аукціоні виставляється оренда, ціна там прозора і вища. При цьому ми бачимо, що є перекоси, від яких страждають аграрії, які могли б придбати землю у влас­ність і убезпечити себе від зміни вартості оренди землі. Мені розповідали багато історій на Вінниччині, на Житомирщині, як люди 13-16 років тому взяли занедбану землю, але до сьогодні не є її власниками. Вони вклали в неї свою працю, час, життя, а тепер ризикують тим, що цієї землі у них не буде.

Говорячи офіційною мовою, позитивний економічний ефект від запро­вадження цивілізованого ринку землі стимулюватиме надходження інвести­цій в аграрну галузь та прямі надходження до державного і місцевих бюд­жетів. Простими словами, нам потрібні довгі дешеві кошти для розвитку аграрної галузі.

На сьогодні в Україні додана вартість з 1 гектара удвічі менша, ніж у Польщі. Нам потрібно побудувати інфраструктуру. Нормальна робота ринку землі лише за три місяці 2020 року принесе додатково близько 9 міль­ярдів гривень, що, за нашими оцінками, становитиме близько 0,23 % дзер­кального зростання ВВП. У 2021 році таке зростання очікується на рівні додаткових 30 мільярдів гривень, відповідно 0,83 % зростання ВВП.

Скасування мораторію – це не лише доходи в кишені українців, а й зменшення шкоди від мораторію для держави. Поки ми десятиліттями дискутуємо про модель ринку землі, спритні ділки за безцінь використо­вують 750 тисяч гектарів земель, що перебувають у володінні державних підприємств, а також Національної академії аграрних наук. І ви не уявляєте, як складно подолати ці схеми, які формувалися роками завдяки мораторію.

Більше того, за 18 років дії мораторію і розмов про те, яку модель обігу землі обрати, у держави просто вкрали 750 тисяч гектарів. У державній власності було 1,5 мільйона, тепер вони виведені. Це ще один доказ того, що так далі тривати не може. Державі потрібен нормальний обіг землі для припинення безладу з державними землями.

Нормальне право власності на землю дозволить розвивати галузі АПК, які потребують значних сум вкладень у кожний гектар та довгострокового планування. Наприклад, попри рекордні врожаї і розвиток рослинництва, за 18 років площі під садами і виноградниками постійно скорочувалися. Через мораторій ми втратили 160 тисяч гектарів таких земель. Подібна ситуація із зрошенням, особливо на півдні України. Із понад 2 мільйонів гектарів зрошу­ваних земель у нас залишилося близько 500 тисяч. Це мільярдні недонадход­ження від зниження врожайності!

На завершення я хочу поговорити про модель обігу землі. Тут треба звернути увагу на те, що вона вже є. За роки незалежності ми розробили досить непогане законодавство: положення Земельного і Цивільного кодексів є доволі збалансованими. Проте варварський мораторій вбиває все добре, що є в цих кодексах і, навпаки, заохочує зловживання і маніпуляції, тому що ці кодекси не можна використовувати у зв’язку з мораторієм.

У нас є кадастр, який корумпований, але за багатьма технічними і законодавчими параметрами він набагато кращий, ніж у деяких розвинених державах. Подумайте, як таке може бути: законодавство – краще, а резуль­тати – гірші? Кадастр не заповнений повною мірою, незважаючи на те, що може бути заповнений, і недостатньо прозорий, незважаючи на те, що може бути прозорим.

У нас безліч контролюючих органів, які мають благородні цілі, але заохочують, навпаки, корупцію та шахрайство.

Тому модель ринку землі у нас уже є, її треба просто довести до ладу. І кожен день зволікань призводить лише до прогресування хвороби. Мора­торій на обіг землі – це як сажка, яка псує врожай, її треба нарешті вивести.

Багато хто каже, що сільське господарство – це відстала сировинна галузь. Наприклад, вчора я був у бізнес-клубі CEO Club, то мені там сказали, що нам не потрібно розвивати агропромисловий комплекс, тому що це низька додана вартість. Я категорично не погоджуюся, мене це ображає. Для мене як міністра, який відповідає за сільське господарство, таке ставлення неприйнятне.

Ми з вами знаємо, що для нормального врожаю потрібні насіння, добрива, технологічні процеси, захист рослин, потрібні техніка, пальне, інфраструктура, потрібно вивезти, продати… Передусім потрібні кошти, щоб посіяти і потім заробити. Багато що потрібно – і нормальні закони, і правила неймовірно потрібні. У цьому і полягає реформа.

Ми просто хочемо навести лад і дати можливість розвиватися аграрному сектору. У цьому також є логіка перехідного періоду. Час до 1 жовтня 2020 року буде використаний саме для наведення ладу в роботі державних установ. Наприклад, сьогодні постановою Кабінету Міністрів затверджено порядок надання кредитів малим фермерам для купівлі землі.

Зауважте, я нічого не кажу про іноземців, про їхнє право придбання землі. Думаю, що навести лад на нашій землі ми можемо самостійно, а потім уже будемо вирішувати, наскільки бути відкритими, для кого і за яких умов. Проте не забувайте, що серед вас уже працюють іноземні фермери. Не транснаціональні холдинги, а звичайні голландці, німці і данці, які переїхали в Україну, бо люблять українську землю. Я радий, що їм подобається жити і працювати на українській землі.

На завершення хочу сказати про місію міністерства. Ми хочемо розвивати нормальну сільськогосподарську політику і нормальну бюджетну підтримку сільського господарства. Без належного упорядкування земельних справ це неможливо. Та сама підтримка на гектар не можлива без нор­мального оформлення власності. Тому на сьогодні першим пріоритетом для нас є допомога дрібним та середнім господарствам на придбання землі, надання їм державної підтримки шляхом здешевлення кредитів та надання державних гарантій за кредитами.

Ми з вами маємо достатньо розуму, досвіду і сил, аби як належить господарювати на своїй землі. І зараз – найкращий час це зробити. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тимофію Сергійовичу, сідайте. Ми домовилися, колеги, що всі ваші запитання ви передаєте секретаріату, а наприкінці ми відведемо доповідачу і співдоповідачу час для відповідей на них.

Запрошую до співдоповіді голову Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Миколу Тарасовича Сольського. Будь ласка, Миколо Тарасовичу (Оплески).

 

СОЛЬСЬКИЙ М.Т., голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики (загальнодержавний багатоман­датний виборчий округ, політична партія «Слуга народу»). Пане голову­ючий, дякую за слово. Передовсім хочу щиро і відверто подякувати, що сьогодні присутні так багато людей, переважну більшість яких я знаю вже не один рік, а з багатьма із вас я познайомився протягом останніх двох-трьох місяців. Я вдячний цьому досвіду, тому що дуже багато речей було донесено до мене, і в цій дискусії постійно народжувалися правильні, добрі ідеї. На це ми маємо ще три години сьогодні.

Насправді я жодного не хочу ні в чому переконувати. Мені, відверто кажучи, дуже сподобалася доповідь пана міністра. Я згоден з багатьма речами, які сьогодні були озвучені, і деколи буду їх дублювати.

На мою думку, обговорення земельної реформи треба розпочинати з аналізу ситуації, яку ми маємо на сьогодні в цій сфері. В Україні близько 41 мільйона гектарів земель сільськогосподарського призначення, у власності держави – понад 7 мільйонів, у приватній власності – понад 33 мільйонів гектарів.

З тих земель, що у приватній власності, близько 26 мільйонів гектарів – пайові землі, які були передані колишнім працівникам колгоспів і деяким працівникам соціальної сфери на селі, таких пайовиків близько 7 мільйонів. На земельні ділянки таких осіб і поширюється мораторій, тобто вони не можуть їх ні продати, ні обміняти, ні оформити кредит.

Із земель сільськогосподарського призначення 3,7 мільйона гектарів – це земельні ділянки, які виділялися для ведення особистого селянського господарства. Це також землі сільськогосподарського призначення, але на них мораторій не поширюється, власники можуть вільно продавати такі земельні ділянки, за останніх 15 років приблизно 1 мільйон гектарів уже про­дано. Подумайте, 3,7 мільйона – це територія середньої європейської країни.

На початку нашої розмови хочу наголосити, що ринок землі фактично вже існує, діє, на ньому продаються та купуються не лише земельні ділянки для ведення ОСГ, які не підпадають під дію мораторію, а й підмораторні пайові землі. Формально зараз не можна укласти договір купівлі-продажу підмораторної ділянки, але, як вже було сказано, і всі ми про це знаємо, можна укласти довгостроковий договір оренди до 50 років або договір емфітевзису. Разом з орендою чи емфітевзисом покупець для підстрахування оформляє довіреність на розпорядження землею і часто заповіт.

Станом на серпень 2019 року, за даними державного реєстру, 1,1 мільйона гектарів підмораторних земель вже фактично продано за такими договорами. І власник паю, який отримав кошти за оформлення таких до­кументів, і людина, яка ці кошти заплатила, сприймають це як купівлю-продаж.

Таким чином, на сьогодні ми вже маємо ринок, який працює за «сірими» схемами в обхід мораторію. Такий «сірий» ринок є викривленим, що має свої наслідки. Насамперед люди, які таким чином купують землю, розуміють пов’язані з цим ризики. У разі необхідності юристи конкурентів або рейдерів зможуть знайти масу зачіпок, щоб попсувати нерви такому землевласнику. І тому ціна землі за такими схемами не є справедливою. У програші, по суті, залишаються обидві сторони: і продавець, який отримав занижену вартість ділянки, і покупець, який юридично незахищений. Таку ситуацію необхідно виправляти.

Наступне, на чому я хочу наголосити, – структура сільськогосподар­ських підприємств, які обробляють землю. Ми умовно поділили діючі підприємства, які подають звітність, на три категорії:

перша – підприємства, які обробляють до 1 тисячі гектарів землі;

друга – від 1 до 10 тисяч гектарів;

третя – понад 10 тисяч гектарів.

На першу групу припадає близько 35 тисяч господарств, які обробляють приблизно 23 % всіх сільськогосподарських земель. На третю групу – приблизно 180 підприємств, які обробляють приблизно 20 % земель. Найбільш стабільною за останніх 7-10 років є друга група – близько 5 тисяч підприємств, що мають в обробітку понад 50 % земель, які займаються виро­щуванням переважно зернових або технічних культур.

Найбільше розчаровує той факт (на цьому вже наголошував пан міністр), що під овочівництво, садівництво, ягідництво, виноградарство та інші сфери багаторічних насаджень використовується дедалі менше земель. На нашу думку, причина цього – саме відсутність прозорого ринку землі. Не буде господар на орендованій землі, без власності, закладати багаторічні насадження, вкладати кошти у полив та іншу необхідну інфраструктуру, в га­лузі, які потребують довготривалих інвестицій. Такі люди є, їх небагато, і треба цим сміливцям віддати належне. Це картина землекористувачів, яка вже склалася в Україні в умовах дії мораторію.

Що повинна мати на меті земельна реформа, яку ми нині обговорюємо? Метою земельної реформи має бути забезпечення найбільш ефективного використання основного природного багатства українського народу – землі. Що це означає?

По-перше, земельна реформа має бути такою, щоб кожен, хто вміє і хоче обробляти землю, але не має її, міг її придбати або взяти в оренду, і щоб кожен, хто з якихось причин не може чи не хоче працювати на землі, але має її у власності, міг її продати або передати в оренду за справедливою ринковою ціною.

По-друге, від земельної реформи мають отримати користь ті, хто на землі живе, – територіальні громади сіл та селищ. Для цього територіальним громадам (не лише об’єднаним) має бути повернуто право самостійно розпо­ряджатися землями. Саме місцевим громадам видніше, що краще із землею робити і як з найбільшою користю спрямувати отримані від цього кошти.

По-третє, держава має отримувати кошти за рахунок сплачених сільськогосподарськими підприємствами податків. Тому держава зацікавлена в тому, щоб землю обробляв ефективний господар. Інструментом для досяг­нення цієї мети є створення прозорої законодавчої бази для обігу земель, тобто переведення існуючого «сірого» ринку у зрозуміле правове поле.

Усім вам відомо, що парламент за результатами розгляду в першому читанні прийняв за основу альтернативний урядовому законопроект щодо обігу земель сільськогосподарського призначення. При підготовці цього законопроекту до другого читання найбільш дискусійними є два питання.

Перше – участь іноземців серед засновників українських юридичних осіб, які матимуть право придбавати землю. За результатами широкої диску­сії Президентом була прийнята позиція, відповідно до якої іноземці будуть допущені до участі в українських юридичних особах, які зможуть купувати землю, лише за умови, якщо це буде підтримано на референдумі. Впевнений, що фракція «Слуга народу» підтримає цю позицію Президента, відповідні поправки вже подані до комітету.

Друге – концентрація земель. Запропонована норма про обмеження справді дуже дискусійна, ця планка, очевидно, буде зменшена в рази. Багато поправок з цього питання вже передані на розгляд комітету.

Законопроект має також важливі норми, які дозволяють фермерам, якщо вони вважатимуть за необхідне, без аукціону викупити надані їм у по­стійне користування чи на праві довічного успадкованого володіння земельні ділянки з розстроченням на п’ять років за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці. Уже подані поправки, які подовжують цей строк до 70 ро­ків, вони будуть розглядатися комітетом. Крім того, є поправки, що передба­чають таку можливість у певних розмірах для фермерів, які орендують землі відповідно до договорів оренди, а не лише відповідно до актів постійного користування.

Хочу наголосити, що до пакета законопроектів щодо земельної рефор­ми входить не лише проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського при­значення» (№ 2178-10), а й законопроекти № 2194, № 2195, № 2280, що містять дуже важливі положення про децентралізацію та дерегуляцію у сфері земельних відносин та мають широку підтримку органів місцевого самовря­дування. Крім того, готуються законопроекти щодо контролю за концентра­цією, про фінансову підтримку тощо. У цих законопроектах передбачено, що землі державної власності передаються в комунальну власність. Є обмеження щодо повноважень і лотів, які виставляються: до 20 гектарів – для забезпе­чення можливості малих та середніх господарств брати участь в аукціоні.

Держгеокадастр позбавляється повноважень з розпорядження… (Скільки ще часу?) Також є багато положень про дерегуляцію щодо плану­вання використання земель, інших положень. Це робота, яка вже проведена експертами, народними депутатами нинішнього і попереднього скликань.

Попереду багато роботи щодо опрацювання поправок до законопро­ектів, яких, станом на вчорашній день, вже подано 4364. Від себе хочу попросити всіх учасників парламентських слухань відкинути всі надумані страхи, якими нас лякають, та конструктивно обговорити механізми і запо­біжники, які дозволять нам зробити земельну реформу найбільш ефективною (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Миколо Тарасовичу.

Ми заслухали доповідь і співдоповідь, нагадую, якщо є запитання до доповідачів – передаємо до секретаріату.

Тепер переходимо до обговорення. Відповідно до регламенту обго­ворення проводиться протягом трохи більш як двох годин. На виступи Уповноваженого Президента України з земельних питань та представників депутатських фракцій і груп відводиться до 5 хвилин, на виступи інших на­родних депутатів України та учасників парламентських слухань – до 3 хви­лин. Прохання вкладатися в час, як це продемонстрували наші доповідачі.

Отже, я з превеликим задоволенням запрошую до слова Уповноваже­ного Президента України з земельних питань Романа Миколайовича Лещенка. Будь ласка.

 

ЛЕЩЕНКО Р.М., Уповноважений Президента України з земельних питань. Шановний український народе! Сьогодні я маю велику честь стояти за цією трибуною від імені Президента України та обговорити з вами одне з найважливіших питань нашої країни – земельну реформу. Я підготував промову, але, спілкуючись з людьми на вулиці, з народними депутатами, товаровиробниками, зі своїми колегами, зрозумів, що сьогодні не треба промови, необхідно сказати те, що на душі. І я хочу розповісти про земельну реформу через призму власного життя.

У 1999 році, рівно 20 років тому, коли я ходив до школи, Президент України Леонід Данилович Кучма видав Указ «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки». Мені здавалося, що це історичне рішення, що ми розпочинаємо новий етап земельної та аграрної реформ.

У 2001 році, коли прийняли Земельний кодекс, я мав глибоке переконання, що ми розпочинаємо справді феноменальний етап наведення ладу. Проте, прийнявши Земельний кодекс, надавши земельні права україн­ському народу, ми водночас обмежили його права.

У 2005 році, навчаючись на юридичному факультеті Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка, я мав глибоке переконання, що настав час наведення ладу в земельних відносинах, що ми зробимо два кроки вперед, а вийшло два кроки вперед і один назад.

Розпочавши власний агарний бізнес, слухаючи всіх поважних політиків за цією трибуною, які в жмені тримали український чорнозем, які їли цей чорнозем за цією трибуною, я щиро вірив і був переконаний у тому, що мораторій – найкраща форма захисту українського аграрного сектору. Я був переконаний, що це наша основа і ми повинні відстоювати мораторій.

Минули роки, змінився час, останніми роками у нас усе змінилося і  перевернулося: новий Президент, новообраний парламент. У вересні 2019 року Президент України взяв на себе політичну відповідальність і роз­почав новий етап, заявивши, що досить так жити, ми не можемо робити вигляд, що нічого не відбувається, треба навести лад у земельних відносинах. І розпочав цей етап, втрачаючи свій рейтинг, здійснюючи непопулярні кроки, усвідомлюючи важливість цього історичного моменту, бо від цього залежить майбутнє нашої країни на десятки років уперед.

Коли я від імені Президента отримав право займатися земельними питаннями, коли побачив, що 4 мільйони гектарів вивели за час мораторію з-під мораторної форми, коли 3 мільйони гектарів державної землі, яка перебуває у власності нашого народу, вивели у приватні руки шляхом різних схем, коли більше 1 мільйона людей не скористалися своїм правом розпо­рядження землею, коли ми дійшли до того, що у нас Держгеокадастр, ніби метастази, розпоряджається землею, я зрозумів, що земельна реформа по­трібна для наведення ладу у своєму домі.

Президент закликає всіх до національного діалогу: 17 областей за два місяці, розмова від області до області, сотні зустрічей з профільними асоціа­ціями, з власниками паїв виключно з однією метою – Президент закликає всіх шукати національний компроміс.

Давайте знайдемо компроміс, ту редакцію, яка дасть нам можливість провести земельну реформу, що закладе основу для успіху наступних поко­лінь українців, наших нащадків, тому що ми варті того, щоб жити на Богом даній українській землі.

Ми вийшли із землі і ми підемо в землю, і ми проведемо цю реформу спільними зусиллями. Ми достойні того, щоб бути господарями. Без полі­тики, без викриків, істерик і маніпуляцій, закликаємо до роботи. Дякую (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, давайте все-таки ми продовжимо обговорення (Шум у залі). Шановні колеги, я розумію, що емоції можуть бути, але давайте вислухаємо, хто що пропонує, і проведемо дискусію щодо цих ідей. Думаю, це буде правильний підхід.

Запрошую до слова народного депутата України Павла Віталійовича Халімона, фракція політичної партії «Слуга народу». Будь ласка, Павле Віталійовичу, ваш час іде.

 

ХАЛІМОН П.В., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики (загальнодержавний багатоман­датний виборчий округ, політична партія «Слуга народу»). Шановні аграрії! Шановні колеги! Шановний український народе! Перш за все хочу подяку­вати, що ви знайшли можливість і час приєднатися до сьогоднішнього важ­ливого обговорення. Ви знаєте, великий класик сказав: «Найважча робота та, яку вагаємося розпочати». Якщо й далі зволікати, ця робота стане потен­ційним кошмаром.

Ми відкладали питання землі 19 років. Одвічне питання я вам задаю: мало чи багато? З одного боку, звісно, мало. За 19 років народилося і виросло не одне покоління молодих українців. Однак потрібно пам’ятати, що за цей період померло більше 1 мільйона землевласників, які так і не дочекалися можливості вільно розпоряджатися своєю землею. Якщо й надалі так буде продовжуватися, ця земля стане безхазяйною… (Шум у залі). Скільки ще ро­ків ми будемо зволікати і відкладати це питання?

Може, з вас ніхто і не думав, але на сьогодні є люди, які продовжують торгувати українською землею, хитро називаючи це договором оренди, договором емфітевзису, дарування і заповіту. Якщо відверто, поклавши руку на серце, на мою думку, експеримент, який ми розпочали 1998 року над 7 мільйонами українців, які отримали 30 мільйонів гектарів землі, трохи затягнувся.

Кожен аграрій знає, що цінність зерна – в його врожайності, а цінність людини – в користі, яку вона може принести людям. Я з цієї високої трибуни маю честь поставити те саме запитання, яке під час трускавецького навчання ставив мій колега Микита Потураєв. Я звертаюся до своїх колег: хто ми є?

У всіх нас одне й те саме запитання: чи варто запроваджувати ринок землі? Чи варто голосувати за цей законопроект? (Шум у залі). Я з вами погоджуюся – не варто. Не варто тим, хто забув, що ми всі разом прийшли до парламенту в команді Президента, який обіцяв своїм виборцям відкритий і вільний ринок землі. Я нагадую вам, що за цей законопроект не варто голосувати тим, хто ставив свій підпис під меморандумом і брав на себе зобов’язання голосувати за всі законопроекти, подані Президентом. Не варто голосувати й тим, хто давав обіцянки своїм виборцям, хто забув, що депу­тат – це велика відповідальність, а не яскравий значок. Не варто голосувати й тому, хто більше не хоче грати в команді Президента.

Пропоную все-таки згадати, колеги, хто ми. Це дуже важливо і має велике значення. Можливо, хтось із вас, потрапивши до цієї сесійної зали, втратив свідомість. Можливо, хтось із вас уже вважає себе величезним полі­тиком. Це омана, абсолютна більшість із нас ніколи в житті не були політи­ками. Ми не маємо жодного політичного бекграунду, але ми маємо успішний досвід, ми маємо кваліфікацію і знання в інших сферах суспільного життя. Ми є успішними в житті, а політиками ми ще вчимося бути.

Єдиний, хто не втомлюється, – час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Павле Віталійовичу.

Шановні колеги, я розумію, що пристрасті будуть. Якщо комусь не чути, що каже промовець, у кожного з вас є навушники, можна їх надіти і спокійно почути думку, яку до вас намагаються донести, щоб не поринути у цей вир оплесків або скандувань.

Шановні колеги, запрошую до слова народну депутатку України Наталію Юріївну Королевську, фракція політичної партії «Опозиційна платформа – За життя». Будь ласка, Наталіє Юріївно (Оплески).

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Опозиційна платформа – За життя»). Шановні колеги! Шановні учасники парламентських слухань! Я впевнена, що настав час, коли нам треба від­класти політичні, регіональні, мовні, релігійні розбіжності для об’єднання своїх зусиль, об’єднання зусиль людей, які дуже добре розуміють, що земля – це не товар (Оплески). Дякую.

Коли я зараз слухала представників Зе-команди – Зе-міністра, Зе-голову комітету, Зе-депутата, які нам розповідали про якийсь ринок, про гектари, про те, що хтось вже щось вкрав... Шановні, у вас сьогодні є вся влада, щоб повернути те, що вкрали, щоб захистити країну, вам ніхто ні в чому не заважає (Оплески). Будь ласка, зніміть ці рожеві окуляри. Про що ви нам розповідаєте? Країною йде «чорне» рейдерство, відбирають все, що можна відібрати. В Україні немає судової системи, яка має захищати право власності.

Про які кошти інвесторів ви кажете? Ви сьогодні розповідаєте нам про спекулянтів, які прийдуть і за безцінь заберуть українську землю. Ви що, думаєте тут зібралися люди, які не розуміють чогось? Вони не завдяки, а всупереч усім тим умовам, які їм створювали 28 років, створили підпри­ємства, обробляють землю, виплачують людям заробітну плату, тримають сьогодні Україну. І ви їм кажете: дякуємо, до побачення. Тепер прийдуть «соросята», емвеефівці, будь-хто, щоб відібрати вашу землю і далі не жити, а керувати тут.

Шановні, ми повністю готові підтримати Президента в тому, щоб 9 грудня в Парижі він виконав свої обіцянки та повернув в Україну мир. Ми повністю його в цьому підтримаємо (Оплески). Дякую.

Ми в жодному разі не будемо підтримувати безглузді, нікому не зрозумілі рішення. Навіщо сьогодні розпродавати Україну? Українська земля багатостраждальна, за неї боролися і борються, віддавали і сьогодні віддають життя українці. І коли нам сьогодні кажуть, що нас земля народила і ми в неї повернемося… Шановні, після того, як ви відкриєте ринок землі… Бабусі мене запитують: «Скільки коштуватиме шматок на кладовищі?». Куди повер­татися, як ви розпродасте всю Україну?

Тому у нас є дуже гарна пропозиція, і я впевнена, що всі адекватні політики в цьому залі об’єднаються для прийняття рішення про продовження мораторію до проведення всеукраїнського референдуму, для того щоб закін­чити розпаювання землі тим, хто її не отримав. Тому що, на жаль, у нас лише 7 мільйонів громадян отримали паї. Будь ласка, виконайте Конституцію, дайте право на земельний наділ усім громадянам України.

Не бійтеся провести всеукраїнський референдум. Люди у нас розумні, і вони дуже добре дадуть вам відповідь: продавати чи не продавати, як про­давати, кому і коли, і чи довіряють вони сьогодні продавцям, які хочуть розпродати нашу країну.

Ми дуже добре розуміємо, що українська земля – це спадок, який передали нам пращури, і ми не повинні дозволити урядам, окремим депута­там проміняти цей спадок на кредити МВФ, тому що кредити дуже швидко закінчаться, борги залишаться, а повернуть вони все це нашою землею, на­шою незалежністю та продовольчою безпекою.

Тому це історичний момент, коли треба об’єднатися. Ще є час до другого читання, щоб ні в якому разі не дати цим діячам сьогодні розпродати Україну. Бо щоб продати, багато розуму не треба, а захистити – це сьогодні наша історична місія. Дякую. Діємо і об’єднуємося! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Наталіє Юріївно.

Запрошую до слова народного депутата України Ростислава Миколайо­вича Павленка, фракція політичної партії «Європейська солідарність». Будь ласка.

 

ПАВЛЕНКО Р.М., член Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Європейська солідарність»). Дякую, Руслане Олексійовичу. Дорогі колеги! Дорогі друзі! Шановний український народе! Стаття 13 Конституції України визначає: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси… є об’єктами права власності Українського народу».

А стаття 14 встановлює: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону».

Шановні друзі, це, можливо, найважливіша дискусія, яку ми, українці, маємо. Бо для українців завжди земля – це більше ніж товар, більше ніж те, що можна купити і продати, а тому до землі має бути особливе ставлення.

Говоримо про цивілізований ринок землі, чуємо про це, але ми не маємо права допустити базару, ми не маємо права допустити, щоб холдинги чи тим більше іноземці за безцінь скуповували українську землю. Шановні колеги, у багатьох країнах є ринок землі, це правда. Проте питання в тому, що практично в кожній країні – це одне з найбільш ретельно регульованих питань, що захищає насамперед інтереси селян, фермерів, людей, які працю­ють на землі, інтереси держави та інтереси громади.

У цій дискусії мало якихось книжкових тез, мало апеляцій до емоцій, тут має бути фахова дискусія, і в цьому залі є фахівці. Тому я дуже споді­ваюся, що буде дано змістовні відповіді на питання, які сьогодні розгля­даються, щодо механізмів, якими ці права будуть захищені, передовсім права українців – власників землі. Це і визначення мінімальної ціни, створення для підтримки фермерів земельного банку, для інтересів громади – встановлення високого реєстраційного збору, щоб громади не потерпали в ході будь-яких питань щодо продажу землі, це захист української землі для збереження її якості, недопущення її погіршення, обмеження можливостей концентрації земель в одних руках і багато інших питань.

Шановні друзі, на жаль, ми не бачимо цього в запропонованому законопроекті. Ми чуємо якісь загальні речі та загальні міркування. І тому на цих парламентських слуханнях, я вважаю, найважливіше завдання – поста­вити фахові запитання і отримати на них конкретні відповіді, бо без цього запровадження ринку землі, як це називає влада, категорично неприпустимо.

Ми не маємо права знову порушити інтереси селянина, ми не маємо права поставити під загрозу українську землю, її якість і перспективу України, яка, власне, пов’язана із землею та її обробкою. І ми не маємо права поставити під загрозу інтереси громади, щоб вона опинилася під ризиком того, що її бюджет втрачатиме і люди не отримають належних виплат і по­зитивних результатів.

Шановні друзі, ми не маємо права довіряти сільськогосподарську землю силам хаосу, сподіваючись, що якось воно буде і якось ринок все вирішить. Не вирішить! Є досвід інших країн, коли перед запровадженням ринку землі було закладено дуже конкретні механізми захисту селян, захисту держави, захисту землі і захисту громади. І цього ми вимагаємо від ниніш­ньої влади. Відповідні поправки внесені, тут називалися цифри. Буде диску­сія в цій залі, але дуже прошу вас, колеги, ставити дуже конкретні запитання і сподіваюся отримати на них відповіді. Дякую. Слава Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава! Дякую, Ростиславе Миколайовичу.

Запрошую до слова народну депутатку України, голову фракції полі­тичної партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» Юлію Володимирівну Тимошенко.

 

ТИМОШЕНКО Ю.В., член Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів (загальнодержав­ний багатомандатний виборчий округ, політична партія Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»). Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Дуже шкода, що минула вже година парламентських слухань, а тут ще немає жодного аграрія, тут влада говорить, депутати, ще хтось, а важливо, щоб громадські діячі говорили, аграрії, фермери, люди, які знають, про що кажуть. Тому я хочу, щоб ви трішечки, можливо, пролонгували ці слухання і надали їм слово, а не політикам і керівникам уряду. Це перше.

Друге. У цьому залі немає таборів, всі ми – єдиний український народ, нас можуть поділити лише штучно, обманом і маніпуляцією. Якщо ми всі разом не зрозуміємо, що з нами роблять і як цьому противитися, це означа­тиме, що ми поставимо себе, країну і взагалі життя всіх прийдешніх поколінь під ризики.

Насправді я хочу зазначити, про що ми говоримо. Хочуть прийняти в турборежимі не один закон, а три, причому хочуть негайно в комітеті за скороченою процедурою, за закритими дверима все розглянути і наступного тижня вже внести на позачергову сесію і тихенько все прийняти. А тепер скажу, що прийняти.

Законопроект № 2178-10 дає право юридичним особам купувати землю. Якщо залишаться юридичні особи, запам’ятайте, тут будуть іноземні корпорації. Яким чином вони це зроблять? Вони це зроблять через міжна­родні суди. Проте у вас землі не буде. Це перше.

Друге. Тут є прекрасна річ: по 200 тисяч гектарів в одні руки, 210, 213 – різниці немає. Це означає, що декілька корпорацій можуть придбати 72 % території України, йдеться вже не лише про сільськогосподарську землю, а про суверенність, незалежність і взагалі існування самої країни.

Далі. Прекрасна позиція законопроекту № 2178: вони хочуть, щоб орендарі мали перше право купівлі. Однак вони кажуть: лише на аукціоні і лише за ціною аукціону. То я хочу вам сказати, що ніхто з орендарів на таких аукціонах землю не купить (Оплески). Ви не конкурентоспроможні з міжнародним капіталом і, вибачте, жодні продажі сільгосптехніки, різання великої рогатої худоби, заощадження на добривах не дадуть вам мільярдних коштів, якими з вами будуть конкурувати. Забудьте про конкуренцію з ва­шого боку, ми з вами не конкуренти.

Що ще в цьому законопроекті є прекрасного? У ньому зазначено, що, в принципі, ті, хто мав землю в постійному користуванні, тепер мусять за неї заплатити і купити. Це означатиме, що все наше фермерство просто під горло буде зарізане.

Наступний законопроект № 2194 – це взагалі катастрофа, вони знімають в цьому законі… Треба не слухати цей «бред», що говорять міністр і керівник профільного комітету, а читати документи. А в документах вони там колись референдум про іноземців збираються проводити (Оплески). Та вони, прийнявши цей законопроект у першому читанні, вже скасували забо­рону в Земельному кодексі на продаж землі іноземцям (виключили частину п’яту статті 22), вони вже надають це право. Вони що, зробили це просто так?

Вони прибрали дефініцію «особливо цінні землі» – це ліси, водойми, наші національні заповідники, історичні заповідники. На сьогодні відповідно до цього законопроекту, якщо вони його завтра приймуть у турборежимі, можна продати з молотка все, не лише сільськогосподарську землю. Це по­ложення закону, вони дають право змінювати призначення використання землі самому власнику, який купить.

Можу вам сказати, що тут є цікава річ. Земельним кодексом було прямо заборонено (прочитайте цей документ) знімати верхній шар чорнозе­му. Вони тепер слово «заборонено» замінили словом «дозволено» і проголо­сували в першому читанні.

Вони повністю скасовують централізований державний реєстр та віддають управління землею сільській громаді. Дорогі друзі, держава взагалі скасовується тут як учасник. І скасовується взагалі таке поняття, як дотримання сівозмін, корпораціям можна буде робити тут все що завгодно.

Дорогі друзі, я не хочу продовжувати далі говорити про електронні аукціони, в яких ви навіть зареєструватися не зможете. В їхніх руках будуть ці електронні аукціони. Це, по суті, виселення українців з їхньої власної землі. І тому нам треба, вибачте, всім ощиритися і не дати їм цього зробити. Те, що я прочитала, – це не закони, це план. І якщо ми їм дамо «пробить брешь» і продати хоч сантиметр землі, все, що я зараз наголосила, стане реальністю у вас за спиною. Те, що вони зараз не зможуть у законах зробити, вони дороблять після того, як цей хаос…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Юліє Володимирівно, я хочу зекономити час на політиках і надати його людям. Дякую.

Юліє Володимирівно, я вам надам 30 секунд, але я просто хочу нага­дати, що ви просили менше давати часу політикам, а більше – аграріям (Оплески). Ви політик. Я даю вам 30 секунд, але як аграрію вже, мабуть.

 

ТИМОШЕНКО Ю.В. Дорогі друзі, тут сидять і аплодують ті, хто сьогодні володіє великими агрохолдингами. Мушак сидить, уся зграя, яка працює за рахунок західних грошей.

Дорогі друзі, або ми виходимо на вулицю і захищаємо землю, або потім нам нікому буде скаржитися. Нас сьогодні як країну зачищають. Або повста­немо і збережемося, або самі будемо винні, наше покоління здасть Україну. Не допустіть цього! Слава Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую до слова народну депутатку України Юлію Леонідівну Клименко, фракція політичної партії «Голос». Будь ласка, Юліє Леонідівно.

 

КЛИМЕНКО Ю.Л., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури (загальнодержав­ний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Голос»). Добрий день, шановні колеги! Це прекрасно, що дуже багато людей беруть участь в емоційній і плідній дискусії. Думаю, рано чи пізно ми прийдемо до консенсусу як український народ і приймемо розумну альтернативу тому, що нам пропонують.

Фракція партії «Голос» не підтримала законопроект щодо земельної реформи в першому читанні (Оплески), тому що земельна реформа – це лише частина реформи нашої великої і, думаю, успішної країни. Земельна реформа повинна дати поштовх нашій економіці, забезпечити розвиток сільських територій, дати сільським дітям такі самі можливості, які на сьогодні дає місто.

Я вчора подивилася презентацію міжнародного моніторингового дослідження якості освіти PISA і хочу вам сказати, що це страшно, тому що сільські діти в Україні відстають від міських дітей вже на два-три роки в читанні і математиці. Це означає, що сільська дитина не має доступу до якісних послуг, у тому числі державних освітніх та інших.

Чому ми не голосували за законопроект і які поправки ми вважаємо за необхідне внести? Ми хочемо, щоб земельна реформа стала частиною реформи розвитку сільських територій, і земля – це один із компонентів. Земля сама по собі не вирішить ситуації на селі. Там потрібні дороги. Там треба мати якісні школи з досвідченими вчителями. Там треба мати нор­мальні лікарні. Там треба мати мотивацію, щоб молоді люди залишалися, тому що нікому буде працювати ні у малого фермера, ні у великого. Діти і молоді люди їдуть звідти, тому що туалет на вулиці, тому що немає доступу до елементарних послуг і немає, на жаль, ніякого розвитку.

Що ми пропонуємо? Це конкретні пропозиції, які ми подали до цих законопроектів.

По-перше, розділити реформу на декілька етапів. Спочатку дозволити купувати землю і бути власниками фермерам – фізичним особам, які можуть викупити свою землю, і потім протягом двох-трьох років подивитися, як ця реформа піде.

По-друге, оскільки у фермерів немає достатньо коштів для викупу землі, мають бути державні програми, які будуть розраховані не на 12 місяців (тому що в наступному бюджетному році може бути не передбачено фінан­сування цієї програми), а розрахована захищена стаття на 5-10 років під 5 % річних, щоб люди могли викупити землю і бути господарями на своїй землі.

По-третє, питання викупу землі – це, фактично, вкладення грошей у землю. Однак фермери не мають обігових коштів, щоб купити якісні посів­ні матеріали, щоб впроваджувати технології, щоб зрештою мати агрономів, яких у нас на селі вже зовсім немає, це великий дефіцит на даний момент. Тому для цього потрібно, безумовно, виділяти кошти не лише на викуп землі, а й на підтримку програм, щоб фермери могли розвиватися і могли робити бізнес. Конкурентний бізнес з іноземними колегами і конкурентний бізнес, який просуватиме експорт і відповідно підніматиме економіку України.

По-четверте, безумовно, створити запобіжник для спекуляцій. І це робиться в багатьох країнах, коли в перші п’ять років шляхом оподаткування, фактично, забороняють продаж. Точніше, не забороняють, але ставки подат­ку на перепродаж землі такі високі, що людям невигідно купувати і спекулю­вати землею.

По-п’яте, треба забезпечити, щоб кошти від продажу державних земель спрямовувалися на розвиток громад, інфраструктури, шкіл, доріг, на фінансу­вання малого і середнього бізнесу, малих фермерів на селі. Тобто кошти від продажу державної землі повинні спрямовуватися в державний бюджет не на проїдання, на інвестування в розвиток сільських територій.

Ми подали ці поправки і будемо наполягати, щоб правляча партія і влада все-таки дослухалися до цього, тому що ми хочемо, щоб Україна перестала бути землею безнадії і зневіри. Українська земля має стати землею, на якій люди хочуть залишатися, а для цього нам потрібно розвивати сільські території. Не лише продавати, а мати погляд на 30-50 років, щоб ми розуміли, що сьогоднішня реформа землі дасть нам через 30 років хоча б приблизно…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка, 10 секунд.

 

КЛИМЕНКО Ю.Л. І сподіватися, що через ці роки наші села будуть виглядати, приблизно як польські або європейські села, в яких є дороги, туалет у будинку і діти ходять в такі самі якісні школи, як і в місті. Тому ми будемо наполягати на цих поправках (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Юліє Леонідівно.

Запрошую до слова народного депутата України, члена депутатської групи «За майбутнє» Ігоря Петровича Палицю. Будь ласка.

 

ПАЛИЦЯ І.П., секретар Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики (одномандатний виборчий округ № 22, Волинська область, самовисуванець). Доброго дня, шановні друзі! Сьогодні вже багато говорили про принципи, як, коли, за яких умов можна дозволити продаж землі. Спочатку я намагався зрозуміти, про що нам говорить міністр економіки, в мене не вийшло (Оплески). І я зрозумів, що він не говорить українською мовою. Сьогодні весь уряд – це представники між­народних олігархічних холдингів (Оплески), які своєю ціллю мають не багату Україну, не багатого українця, а так, як сказав п’ять чи шість років тому посол Сполучених Штатів Америки: «А що, Україна – прекрасна аграрна країна». Вони не бачать нас розвиненою, індустріальною країною, рівною їм, для них ми – аграрна країна.

Що відбулося п’ять років тому? П’ять років тому, коли росіяни почали захоплювати Крим, нашому уряду не дали відповісти на російську агресію в Криму, заборонили давати відсіч. Коли в Криму було 25 тисяч українського війська і 4-5 тисяч російського, сказали: «Ні-ні!» Їхнє завдання було – втяг­нути нас у конфлікт із Росією.

Коли почалася війна на Донбасі, почала падати економіка, коли люди зневірилися, почали забирати гроші з банків, почав зростати курс долара, уряд сказав Національному банку: давайте, можливо, дамо рефінансування банкам під 5-6 % річних, щоб врятувати банківську систему, давайте, можли­во, дамо фінансування і кредити підприємствам, аграрному сектору, щоб допомогти їм у цій складній ситуації? На що Міжнародний валютний фонд відповів: «Ні-ні, рефінансування під 28 % річних». І за п’ять років поклали всю банківську структуру України, яка належала українцям.

Що відбувається з аграрним сектором? Коли почалася війна, Росія, яка почала воєнну агресію, постраждала від санкцій, застосованих Європейським Союзом і світом. Вони втратили свій валютний Фонд майбутніх поколінь у 600 мільярдів доларів, буквально за півроку він досяг нуля, вони повністю були імпортозалежні від аграрної продукції. Що робить Путін? Він, безу­мовно, не розбирається краще, ніж міжнародні валютні фонди та організації. Він фінансує своїх аграріїв і фермерів під 3 % річних, щоб дати їм вижити, щоб розбудувати аграрний сектор і не купувати зерно, м’ясо, курку за кордоном. І в нього це виходить. На сьогодні Росія вже повернула свій Фонд майбутніх поколінь, він уже більший, ніж був, тепер вони вже не бояться санкцій, не залежать від імпорту.

Що відбулося у нас? Нашому уряду тоді заборонили кредитувати аграрний сектор, заборонили кредитувати підприємства, сказали банкам не давати кредити населенню, тому що Національний банк свідомо викуповує під 16 %, бере під сертифікати всю банківську систему до себе, щоб на ринку не було грошей, щоб банки не фінансували вас і підприємства. Вони повністю поклали Україну.

І тепер вони думають: а що ще є в Україні? В Україні є державні підприємства і є земля. Що треба зробити уряду за три місяці в турборежимі? Терміново продати всі державні підприємства. Який закон вони прийняли? Продати «Укрпошту», продати «Укрзалізницю», продати 123 підприємства «Укроборонпрому» – все, що належить народу України. І продати землю.

А як забезпечити, щоб міжнародні корпорації могли скупити землю, щоб селяни їм не заважали? А треба не дати їм можливості стати конкуренто­спроможними на цьому ринку купівлі землі, коли він відкриється. Як це зробити? Рік у селян і так важкий, впали світові ціни, знизилася врожайність. Що ще зробити, щоб у цих фермерів і селян не було грошей? А давайте знизимо курс долара з 27 до 23, щоб вони втратили ще 25 % своєї виручки і взагалі не були конкурентоспроможними (Оплески).

Друзі мої, чи треба відкривати ринок землі? Треба. Чи має право пайовик розпоряджатися своїм паєм? Має. Чи повинна держава продавати державну землю? Не повинна, здавайте в оренду (Оплески). Земля має нале­жати всім майбутнім поколінням, але здавайте в оренду, прозоро і дорого. Не через систему ProZorro, де 5 % цей уряд кладе собі в кишеню, а за 0 % хай Кабінет Міністрів зробить систему і здає землю в оренду.

Тому я хочу сказати, що депутатська група «За майбутнє» не голосувала в першому читанні, не буде голосувати і у другому читанні за такого турборежиму. Хочете запустити ринок землі – сідайте розмовляйте з усіма фермерами і селянами, доходьте спільної думки, виносьте на рефе­рендум, а потім приймайте закон. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ігорю Петровичу.

Запрошую до слова народного депутата України, позафракційного Сергія Петровича Лабазюка. Будь ласка.

 

ЛАБАЗЮК С.П., член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики (одномандатний виборчий округ № 188, Хмельницька область, самовисуванець). Хмельниччина. Дорогі українці! Про що ми сьогодні говоримо в цій залі? Я розпочну, можливо, з філософської теми, яка повинна більше сконцентрувати нашу увагу.

Земля для українців – це годувальниця. Для кожного з нас вона, як мати. Земля – це наше національне багатство та один із найважливіших засобів ідентифікації, адже кожен із нас асоціює себе із землею своїх батьків, дідів, прадідів. І цей духовний зв’язок супроводжує нас все життя, хоч би де ми були. І що далі від рідної землі, то більше відчуваєш, як хочеться повер­нутися на свою рідну землю. Можливо, зараз ви скажете, що це високі слова. Чому я розпочинаю саме з таких слів? Сьогодні ми не маємо права на помил­ку в жодному разі, а турборежим – це помилка.

Відкриваючи ринок землі в Україні, ми повинні розуміти, що це історичне рішення, яке, безперечно, вплине на долю наших дітей, наших онуків. То куди ми поспішаємо? Ми маємо унікальний шанс врахувати до­свід наших сусідів – країн, які вже провели таку реформу, і не повторити їхніх помилок, а врахувати всі плюси, які вони свого часу отримали.

Конституція України передбачає право кожного українця розпоряджа­тися землею. А що потрібно селянину? Насправді селянину потрібно не так багато: мати право на вільне користування землею, працювати на своїй землі, отримувати дохід від роботи на цій землі.

Однак ми бачимо, що ця тема викликає надто велику тривогу та занепокоєння. За даними соціологів, більшість українців не підтримують відкриття ринку сільськогосподарської землі. Якби референдум проводився сьогодні, 22 % українців, напевно, проголосували б за, а 60 % – проти, решта людей не визначилися. Проте давайте скажемо відверто, що це цифри, які ми  отримали б, якби референдум проводився серед усіх жителів України. А якщо візьмемо позицію безпосередньо власників земельних паїв, думаю, цифри будуть інші.

Вчора на «круглому столі», який ініціювала Всеукраїнська аграрна рада, міністру поставили запитання: то ви все-таки проти чи за? Так, ринок землі має бути однозначно, є категорія людей, які хочуть скористатися цим правом вже сьогодні. Однак я вимушений був подати законопроект, в якому ті пункти прописуються саме так, щоб зламати законопроект, поданий Кабі­нетом Міністрів. Хоча свого часу, я вважаю, була одна з непоганих форм – утворити державний земельний банк, і люди, які мають бажання, можуть продати свою землю державному земельному банку, а держава здає в оренду… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд.

 

ЛАБАЗЮК С.П. Тож сьогодні ми маємо бути прагматичними в цій ситуації. Так, законопроект про ринок землі прийнятий у першому читанні і буде прийнятий у цілому. Моя пропозиція: давайте вплинемо на цей процес у частині доопрацювання...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сергію Петровичу, дякую.

Шановні колеги, запрошую до слова народного депутата України Вадима Євгеновича Івченка. Будь ласка, Вадиме Євгеновичу (Оплески).

 

ІВЧЕНКО В.Є., член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»). Увімкніть, будь ласка, відео.

 

(Трансляція епізоду кінофільму «Іван Васильович змінює професію»).

 

Я інколи ловлю себе на думці, як ці несучасні режисери змогли пере­дати всю атмосферу, що сьогодні твориться (Оплески). Проте скажу словами класика: «Не верю!»

Я не вірю тим людям, які хизуються оксфордами і кембриджами і не пишуть у своїх автобіографіях, що вони з маленьких міст, навіть не з най­більш багатих областей.

Я не вірю тим людям, які не шанують нашого вчителя і забули слова Андрія Малишка: «Вчителько моя, зоре світова...»

Я не вірю тим людям, які мають сотні тисяч гектарів землі, мільйони у своїх кишенях і розповідають, що іноземець – це благо для нашої землі.

Я не вірю тим, хто розпочинає нове будівництво і руйнує хату, в якій живе його родина. Так і відбувається з нашими урядами. Згуладзе, Супрун, Яресько «наколядували» на нашій країні і поїхали реформувати інші країни. А тут сидять люди, які також, мабуть, пересилають кошти своїм мамам в інші країни. Я не вірю!

Ви знаєте, після того як нинішнє керівництво не спромоглося привітати аграріїв і весь аграрний сектор з Днем працівників сільського господарства… Вони не забули про День студента, але забули про тих, хто формує 40 від­сотків валового внутрішнього продукту, забули про нас з вами (Оплески). Я не вірю!

І сьогодні, колеги, ми маємо останній шанс зупинити тих, для кого Україна не є рідним домом. Ті депутати, які будуть голосувати за ці закони, розпочнуть руйнівне протистояння по всій країні. Згадайте індіанців, яких загнали в резервації і годують з подачок. Чи такої долі ми хочемо для май­бутнього українського покоління? Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата України Дмитра Сергійовича Костюка. Будь ласка.

 

КОСТЮК Д.С., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики (одномандатний виборчий округ № 65, Житомирська область, політична партія «Слуга народу»). Житомирщина. Вітаю весь український народ! Вітаю власників священної української землі, яка не є товаром! Упродовж останніх 20 років Україна впевнено дивиться в завтрашній день, тому що це єдина держава в Європі, в якій дії мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення (Шум у залі.) Поляки і британці, німці і французи мають право купувати та продавати землю… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, я вимушений буду тоді зупиняти час для виявлення ваших емоцій (Шум у залі). Прошу зупинити час. Вельмишановні колеги, перепрошую, я сьогодні дам можливість висловитися всім, але я хочу, щоб люди мали можливість висловитися. Тому давайте ми дамо можливість виступити (Шум у залі). А інші люди – це не народні депу­тати? Ви дуже прикро так говорите. Це, мабуть, стосується всіх народних депутатів? (Шум у залі). Хвилиночку!

Сьогодні ми з вами спочатку домовлялися про те, що у нас є регламент, і ми будемо його дотримуватися. Давайте дамо можливість виступити всім, хто має можливість. І це буде культурно, це те, що відрізняє українців, мож­ливо, від інших, де хочуть закрити рот чужій думці. Парламент, ще раз кажу, це місце для дискусій.

Прошу, Дмитре Сергійовичу.

 

КОСТЮК Д.С. У час всесвітньої змови, що зробила із землі, за яку воювали предки, товар, лише шість держав (Куба, Конго, Венесуела, Таджи­кистан, Північна Корея та Україна) запровадили мораторій, щоб земля була власністю виключно держави (Шум у залі).

 

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Ганьба!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, секретаріат, є можливість зупиняти час виступу? (Шум у залі). Ще раз кажу, будуть вислухані всі. Перепрошую, у вас буде слово (Шум у залі).

Шановні колеги! Шановні колеги, я ще раз вас прошу, всіх, які сидять тут і не дають можливості виступити, у вас буде можливість виступити і відреагувати. Ще раз прошу, це нормально і цивілізовано, дайте можливість людям виступити і висловити свою точку зору.

Будь ласка, 2 хвилини.

 

КОСТЮК Д.С. Дякую. Ці країни запровадили мораторій, щоб земля була у власності держави, тобто чиновників, а не громадян України. І що ми маємо? В Україні – найкраща земля, найродючіші ґрунти і при цьому най­бідніші селяни, найдешевша оренда. Ми перші в Європі за рівнем корупції та останні – за рівнем життя.

Сьогодні за прозорий ринок землі без корупційних схем і обкрадання українців виступає лише одна фракція – «Слуга народу». Хоча всі фракції в українському парламенті – за земельну реформу. Проте політичні рейтинги для них важливіші за здоровий глузд.

На підтвердження своїх слів процитую: «Ключове завдання реформи сільського господарства – вирішення питання формування прозорого ринку землі. Це відкриває нові можливості для надходження інвестицій в аграрний сектор та активного виходу української продукції на міжнародні ринки». Це не мої слова, це з офіційної програми партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» за 2015 рік. Депутати з фракції п’ятого Президента України двічі подавали до Конституційного Суду України подання про визнання мо­раторію антиконституційним. Сьогодні депутати Порошенка в обласних та районних радах збирають сесії і виступають за цей антиконституційний мораторій.

Є у нас в залі Юлія Тимошенко. Дякую вам, ви щойно назвали мене запроданцем і до людей звернулися, щоб вони читали законопроекти. Так ось законопроект Юлії Тимошенко, Прем’єр-міністра України, 2008 рік – проект Закону України «Про ринок земель». Тут є Wi-Fi, будь ласка, підключіться, сайт Верховної Ради України… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую (Шум у залі). Дмитре Сергійовичу, все, дякую (Шум у залі). Добре, 30 секунд для завершення, і на цьому крапка. Я прошу, товариство!

 

КОСТЮК Д.С. Стаття 3 законопроекту Юлії Тимошенко передбачає, що покупцями української землі можуть бути іноземні громадяни та особи без громадянства, іноземні юридичні особи та навіть іноземні держави. Прочитайте!

Все ж є в цьому парламенті одна партія, яка за те, щоб був мораторій, – це партія кума Путіна. Ви думаєте, вони захищають суверенітет України, серйозно?

Успішна земельна реформа – це 4 відсотки зростання ВВП, це 60 мільярдів гривень… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Все, Дмитре Сергійовичу, дякую.

Шановні колеги, я розумію, що буде жарко. Ще раз нагадую, хто хоче не просто поплескати чи покричати, а послухати, є навушники. Тому що я тут нічого не чую.

Шановні колеги, запрошую до слова народного депутата України Тарасова Олега Сергійовича. Будь ласка.

 

ТАРАСОВ О.С., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики (загальнодержавний багатомандатний виборчий округ, політична партія «Слуга народу»). Доброго дня! У мене була трохи інша промова щодо досвіду країн ЄС, різниці між країнами ЄС і формуванням нашого ринку, вона стосувалася недопущення легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, через ринок землі, але, відчуваючи настрій аудиторії, не буду про це казати. Давайте поговоримо про інше. Будьмо відвертими: чи є ринок землі на сьогодні? Так, він існує, він «сірий», він присутній у «сірих» тіньових схемах. Ринок цей є, і  всі ми добре про це знаємо. То чому не зробити його прозорим, з тими запобіжниками, які запропонував Президент?

Ми дуже боялися іноземного капіталу. Президент зазначив, що допу­щення іноземного капіталу можливе лише після проведення референдуму. Тобто у прозорий, цивілізований спосіб будуть набувати землю виключно українці як фізичні особи та юридичні особи, бенефіціарами яких є українці. Чому не зробити це прозоро? Навіщо продовжувати мораторій і торгувати землею «по-сірому»?

Прозорий ринок надасть можливість контролювати концентрацію земель, яка ще підлягає обговоренню. Прозорий ринок надасть можливість контролювати бенефіціарних власників землі. Прозорий ринок надасть мож­ливість контролювати надходження до бюджету (Шум у залі). І прозорий ринок надасть можливість, дослухайте, не допустити корупційні, тіньові кошти до придбання землі. І одна з моїх поправок стосується саме офіційного підтвердження джерел надходження таких коштів.

Що стосується досвіду європейських країн. Наша модель буде істотно відрізнятися від європейських, тому що там значною мірою є дотаційна скла­дова, в Україні, на жаль, такої можливості немає. Тому ми будемо розглядати суттєво іншу модель для України.

Хочу наголосити, що до комітету надійшли 4400 поправок, які ми будемо обов’язково розглядати і враховувати таким чином, щоб захистити інтереси власника паю, малого і середнього фермерів, а також великого біз­несу. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олегу Сергійовичу.

Шановні колеги, просто для інформації. У мене є список промовців, погоджений комітетом. Залишилося ще три виступи народних депутатів, і да­лі ми переходимо до того, що називається парламентськими слуханнями.

Запрошую до слова народного депутата України Олексія Олексійовича Гончаренка. Будь ласка.

 

ГОНЧАРЕНКО О.О., член Комітету Верховної Ради України з пи­тань бюджету (одномандатний виборчий округ № 137, Одеська область, самовисуванець). Вітаю вас, шановні друзі! Мій округ – це північна частина Одещини, більше 60 % сільської місцевості. Знаєте, зараз я чую від нашої монобільшості, від «Слуги народу», від представників уряду, що за два місяці проведено 17 форумів, тепер ми проводимо парламентські слухання. А чому ж ви не проводили парламентські слухання до прийняття законопро­екту в першому читанні? (Оплески). Ви не хотіли нікого чути, вам плювати на позицію людей! І лише тепер, коли вас трохи притисли, ну добре, зібралися.

А де Президент Зеленський? – я питаю вас. Парламентські слухання щодо обігу сільськогосподарських земель в Україні. Чи може бути важливі­ша тема сьогодні в державі? Ні, її немає. Де Зеленський? Десь, напевно, бігає по біговій доріжці, знімає нове відео. Де Гончарук, Прем’єр-міністр, чим він зайнятий? Десь, напевно, на самокаті їздить, коли зібралася повна зала, подивіться, скільки людей. Люди хочуть сказати своє слово, щоб його почули.

Що ви пропонуєте? Ви кажете, що це ринок землі, і всі політичні сили – за ринок землі. Та який це ринок землі – те, що ви просуваєте? Це земельний базар, на який українці, за вашим задумом, мають винести останнє – свої земельні паї – і віддати вашим олігархам! І яка нам різниця, вони вітчизняні, ці олігархи, чи іноземні? Вони самі розповідають про себе, що у них по три, по п’ять паспортів. Нам немає різниці, які вони, ви все робите саме для цього.

Бо якби у вас була інша мета, як у всіх нормальних країнах світу, наприклад, як у Польщі, щоб був міцний середній клас фермерів на селі, щоб люди жили на своїй землі, обробляли її, годували себе і свою країну, то ви не такий закон внесли б. Ви внесли б закон з обмеженням концентрації земель в одних руках. Ви внесли б закон, щоб першочергове право на придбання землі мали люди, які живуть в цій громаді (Оплески). Ви нічого цього не робите, тому що ваша мета – абсолютно інша.

Ми подали поправки, там 3 тисячі поправок. Друзі, я вам можу сказати правду: наплює ця монобільшість на наші поправки. І хочу наголосити, що ми маємо діяти. Годі вже розмов, як все погано. У нас є обласні ради. Юліє Володимирівно, у вас багато голів обласних рад. Я особисто звертаюся до наших: у день другого читання під стінами Верховної Ради України мають бути всі обласні ради України, щоб провести виїзне засідання і сказати «Ні!» цьому закону з розпродажу української землі олігархам! Я запрошую вас.

І насамкінець. Це парламентські слухання, будуть Рекомендації. У мене прохання: давайте зараз встануть всі ті, хто проти такого закону. Будь ласка, хто проти такого закону про цей земельний базар, про цей розпродаж україн­ської землі, встаньте, будь ласка, щоб вони побачили реальну позицію… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова голову Херсонської обласної державної адміністрації Юрія Веніаміновича Гусєва. Будь ласка.

 

ГУСЄВ Ю.В., голова Херсонської обласної державної адміністрації. Доброго дня, шановний головуючий, шановні колеги! Сьогодні я маю честь представляти Херсонщину. Я є головою Херсонської обласної державної адміністрації і хочу сказати, що Херсонщина є сьомою за розміром областю України, аграрною областю, лідером у виробництві плодоовочевої та зернової продукції. Понад 2,5 мільйона плодоовочевих і понад 2,5 мільйона зернових виробляє Херсонщина. І що ми сьогодні маємо?

Ви знаєте, ми також проводимо дискусії в області, на яких щиро говоримо про ринок землі, і всі згодні з тим, що він потрібен. Скажу вам більше, після таких дискусій залишаються люди, окремо підходять і кажуть: «Ви знаєте, ми підтримуємо, тому що ми втомилися жити в умовах тіньового ринку землі, підписувати договори оренди, емфітевзису, нас змушують грати за неврегульованими правилами гри». Я чую, що ви згодні зі мною.

Запрошую вас на Херсонщину, запрошую інвестувати в наш регіон. Для нашого регіону це важливо ще й тому, тому що у нас є зрошення, більше 60 % зрошуваних земель – це Херсонщина. І якщо ми не будемо розвивати зрошення, зона критичного землеробства, яка сьогодні пересувається на північ, дедалі більше ставитиме під загрозу врожайність українських чорноземів.

На сьогодні в Херсонській області зрошуваний клин становить 427,1 тисячі гектарів поливних земель, при цьому ми можемо і маємо його збільшити як мінімум удвічі, щонайменше до 600 тисяч гектарів. Тому я про­поную включити до Рекомендацій нинішніх парламентських слухань реко­мендації щодо впровадження законодавства про об’єднання водокористу­вачів і про розвиток зрошення, тому що розвиток зрошення без ринку землі неможливий. На сьогодні зрошення – це те, що потрібно на Херсонщині і на півдні України (Оплески).

Сьогодні багато йшлося про необхідність впровадження фінансових інструментів, інструментів кредитування. Думаю, ви чули ініціативи Прези­дента про кредитування під 3 % річних, чули позицію Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про затвердження процедур кредитування.

На завершення хочу всіх вас запросити: приїжджайте до нас у Херсон­ську область, інвестуйте, подорожуйте, відкривайте для себе неймовірну Херсонщину – перлину України! Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрію Веніаміновичу.

Запрошую до слова народну депутатку України Оксану Василівну Савчук. Будь ласка.

 

САВЧУК О.В., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури (одномандатний виборчий округ № 83, Івано-Франківська область, політична партія Всеукраїнське об’єд­нання «Свобода»). Всеукраїнське об’єднання «Свобода», місто Івано-Франківськ. Сьогодні біля мене, я бачу, сидять колеги, які виступали перед нами з опущеними очима, бо вони не вірять у те, що кажуть. Вони читають з листка, на якому їм написали, що ринок землі – це правильно (Оплески).

Що правильно? Те, що таємно прийняли, десь там витягли папірець, який написали латифундисти-олігархи і наказали продати українську землю? Але ми з вами не допустимо продажу української землі! (Оплески). Це перше.

Друге. Насправді 73 відсотки людей заявили, що вони категорично проти того, щоб українська земля була товаром, 74 відсотки сказали, що іноземці не мають права панувати на нашій землі. Що нам дасть референдум, якщо українське суспільство вже заявило, що воно проти продажу землі?

Третє. Нам кажуть, що у нас великі борги. А де гарантія того, що як  тільки ми відкриємо ринок, нашу землю не заберуть за борги? Її навіть не куплять, а просто заберуть і скажуть: «От ви, українці, винні нам гроші. Нічим платити, то віддайте найкраще, віддайте генетичний код вашої нації – вашу землю».

Четверте. Ви знаєте, навіть Синод єпископів Української греко-католицької церкви заявив, що якщо ми відкриємо ринок землі, то прогніви­мо Бога, бо ті, які на неї прийдуть, спустошать її і доведуть до стану пустелі. Ми маємо зрозуміти, що в цій справі всі маємо бути разом.

Що пропонує Всеукраїнське об’єднання «Свобода»? Ми чуємо кожного з вас. На позачерговій сесії зібралися представники 113 рад з усієї України, які чітко сказали, що вони проти того, щоб земля була товаром, проти того, щоб ринок землі був відкритий під час війни. Давайте не забувати, що у нас війна, що наші хлопці на сході проливають кров за нашу землю. А ми щось ділимо? Ви хочете поділити українську землю між собою? Не вийде, тому що український народ не дозволить вам цього зробити. Не дозволить! (Оплески).

Що пропонує законопроект, до якого внесено, як кажуть, більше 4 тисяч поправок? У ньому немає що поправляти. Його, перепрошую, треба розірвати, викинути на смітник історії і навіть не доводити до другого читання (Оплески).

Я висловлю нашу позицію. Ми не голосували і жодним чином не будемо підтримувати злочинні закони, спрямовані проти українського су­спільства. І я як мама категорично не буду голосувати за те, що позбавить мою дитину і дітей нашої України майбутнього. Будьмо разом! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Оксано Василівно.

Шановні колеги, запрошую до слова голову селянського (фермерського) господарства «Вікторія», депутата Вінницької обласної ради Сергія Яковича Лановика. Будь ласка, Сергію Яковичу (Оплески).

 

ЛАНОВИК С.Я., голова селянського (фермерського) господарства «Вікторія» (Козятинський район Вінницької області). Дякую за можливість виступити сьогодні перед вами. Шановні, як прийнято казати, українці! Так, ми справді українці, і я всіх вас із цим вітаю. Хочу звернутися до представ­ників влади із запитанням: як ви думаєте, чому сюди приїхали люди, які зараз стоять і мерзнуть на вулиці? Захищати свій бізнес? Ні, ви помиляєтеся, вони приїхали сюди захищати суверенітет Української держави! (Оплески).

Насправді питання землі кожен із нас розуміє по-своєму. Це не лише моє особисте питання як фермера, це питання існування держави в цілому. Тобто нас сьогодні хочуть повести іншим шляхом, кажучи, що фермери стоять на заваді реформи. Ми – за реформу, але вона має не знищувати нас, а зробити сильнішими.

Їдучи сьогодні на парламентські слухання, ми хотіли почути якісь конкретні пропозиції. Проте, на превеликий жаль, вчергове почули обіцянки, нічого конкретного: ми зробимо, ми приймемо, ми скасуємо, ми підтрима­ємо. Проте конкретно нічого ми не почули. Я трохи хвилююся, вибачте.

Я пропоную відкликати цей законопроект як недолугий, що суперечить інтересам українського народу, Конституції України і загрожує суверенітету України (Оплески). На сьогодні є достатньо напрацювань з цього питання. Потрібно сісти і протягом буквально місяця розумні люди – аграрії, пред­ставники громадських організацій, економісти, юристи – напрацюють нор­мальний, потрібний суспільству законопроект. І тоді вже його приймати.

Я взагалі не розумію, як можна приймати те, чого немає. Ви справді пішли попереду воза – приймати сьогодні закон, а потім проводити рефе­рендум з приводу закону, дозволяти чи не дозволяти. Зазвичай спочатку обговорюють, а потім приймають, і люди розуміють, що вони приймають.

Хочу сказати, що я фермер з 1992 року. У 1992 році з’явилися перші фермери, які брали землю в постійне користування. Тут Лещенко розповідав, як він, будучи ще школярем, у 1999 році почув указ Президента. А ми тоді як першопрохідці брали по 20 гектарів землі в постійне користування. Я не нажився, у мене в користуванні 150 гектарів землі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

ЛАНОВИК С.Я. І я не розпайовував свою землю, я вважав і вважаю, що земля – це багатство нації, вона має переходити від покоління до поко­ління. Якщо хтось хоче купувати землю, звичайно, ринок землі має бути, але пайову землю має купувати виключно держава. Тим паче що сьогодні йде окупаційна війна в Україні. Тим паче що немає судової системи…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Сергію Яковичу (Шум у залі). Шановні колеги! Будь ласка, не треба на мене підвищувати голос. Я надав уже додат­ково 30 секунд, надам ще 10 секунд, але прошу завершувати. Прошу всіх промовців дотримуватися регламенту. Дякую.

 

ЛАНОВИК С.Я. Остання репліка. Тут молодий чоловік розповідав, що фермери обманюють пайовиків і платять їм копійки. Не вірте, це неправда! На Вінниччині на сьогодні сплачують по 200 і більше доларів за 1 гектар орендованої землі (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова генерального директора Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Романа Миколайовича Сластьона. Будь ласка.

 

СЛАСТЬОН Р.М., генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу». Доброго дня, шановний пане головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Ключовим питанням моделі обігу сільськогосподарських земель є врахування інтересів усіх учасників, яких зачіпає ця реформа, – власників земельних ділянок (паїв), сільськогосподарських товаровиробників, від малого до великого, місцевих громад та держави загалом.

Я представляю інтереси асоціації виробників, яка об’єднує переважно великі агропромислові компанії. Ці компанії працюють в Україні та оброб­ляють 5,5 мільйона гектарів землі – це 20 % всіх земель в Україні. Ці компа­нії виробляють 20 % валової продукції рослинництва, 30 % продукції тварин­ництва, вони експортують 42 % сільськогосподарської продукції України, забезпечують роботою 140 тисяч працівників.

Більшість із цих компаній свого часу залучили іноземні інвестиції для розвитку власного бізнесу на землі. Вони вкладають в переробку, в логістику, в оновлення парку техніки. Загалом за цей період вони вклали понад 15 міль­ярдів доларів в Україну, вони повірили в неї і щороку продовжують вкладати понад 500 мільйонів доларів.

Нинішнє упереджене ставлення до таких компаній справді їх занепокоює і ставить під сумнів їхні потенційні інвестиції і плани, а також загрожує існуванню таких компаній. У разі якщо іноземна компанія чи ком­панія з іноземними інвестиціями не зможе запропонувати ціну власникам паїв, не зможе викуповувати землю, на якій працює, звісно, це перекреслює їхні плани роботи. Це є дискримінацією стосовно інвесторів та інвестиційної привабливості України.

Тому ми відстоюємо такі позиції: іноземний капітал, який має суто спекулятивну мету, повинен бути відсічений, має бути встановлена заборона займатися сільським господарством тим, хто має намір просто купити землю і отримувати з неї орендну плату, але сільськогосподарські товаровиробники, які зараз працюють і забезпечують розвиток агропромислового комплексу, повинні хоча б мати право захисту бізнесу, право викупити те, що у них в оренді, право захистити вкладені інвестиції (Шум у залі).

Не вибивайте ґрунт з-під ніг інвесторів, які повірили в Україну. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Романе Миколайовичу.

Запрошую до слова голову громадської спілки «Всеукраїнська аграрна рада» Дикуна Андрія Євгеновича. Будь ласка, Андрію Євгеновичу.

 

ДИКУН А.Є., голова громадської спілки «Всеукраїнська аграрна рада». Доброго дня, шановні народні депутати, шановні представники уряду, пане головуючий, шановні аграрії! Дозвольте подякувати нашим народним депу­татам за те, що вони проголосували за проведення сьогоднішніх парламент­ських слухань, тому що, справді, важливо почути думку кожного.

В останні декілька місяців дискусія про ринок землі звелася до того, що нам кажуть про те, що в Україні є 7 мільйонів пайовиків і ми, злощасні аграрії, погані хлопці, не даємо їм дуже дорого цю землю продати.

Проте чому ніхто не говорить про людей, які 20 років тому взяли на себе страх і ризик прийти працювати в аграрний сектор? Народні депутати тоді були ще дітьми, вони не пам’ятають черг у магазинах, не пам’ятають необроблені поля. За 20 років українські аграрії вклали кошти у ферми, в зрошення (420 тисяч в Херсонській області, щойно губернатор говорив), в елеватори, в техніку. Чому ми не кажемо про цих людей? Які ми їм даємо сьогодні гарантії? Ці люди, вибачте, пане міністре, справді є заляканими, загнаними в кут. На сьогодні ми не готові до ринку, ми читаємо закон, але нас бентежить цифра – 200 тисяч гектарів. Дякую пану Миколі, який сказав, що цифра буде значно зменшена, є на це певні сподівання.

Я продовжу слова фермера про оренду. Як ви там у відеоролику зробили: за мішок картоплі ми орендуємо гектар, пай? Підніміть руки, хто за мішок картоплі.

Учора ми провели «круглий стіл» з литовськими депутатами. Орендна плата в Литві – країні Європейського Союзу, друзі, – 150 доларів за гектар. В Україні – 200 доларів. В Європейському Союзі орендна плата дорівнює державній дотації. Тобто фактично для фермера в Європейському Союзі, про який ви всі говорите… Називаючи ці шість країн, ви ще про Ізраїль забули, панове, там також землю не продають, поставте ще Ізраїль поряд із Гватема­лою, тотожні країни. Тому не треба маніпулювати суспільством.

За 20 років ці люди з болота, вибачте, зробили аграрний сектор України одним із лідерів у світі. Ми забезпечуємо країні 17 % ВВП. Що ми маємо натомість? Хто забезпечує зростання ВВП? Саме дрібний і середній аграрний бізнес забезпечує 80 % аграрного ВВП.

Тому наша пропозиція така. Ми не маємо на сьогодні в суспільстві консенсусу. Прохання до всіх: давайте поставимо на паузу, приймемо закон, у якому зазначимо, що на наступні три роки у нас мораторій. Ви закон прий­няли, ми мораторій маємо (Оплески). Володимир Олександрович Зеленський ще буде Президентом, за його президентства ця реформа запуститься і він увійде в історію як людина, яка провела справді правильну реформу. На сьогодні все суспільство проти. Прийміть! Приймайте! Три роки мораторій – і все. І ми дружно зберемося через три роки, і коли в цьому залі (пан депутат піднімав тут людей) встануть всі люди, тоді ми запустимо цю реформу. Слава Україні! Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава! Дякую, Андрію Євгеновичу.

Запрошую до слова голову правління Асоціації вільних землевласників Дмитра Дмитровича Ливча. Будь ласка.

 

ЛИВЧ Д.Д., голова правління громадської організації «Асоціація вільних землевласників». Доброго дня, шановні колеги! Дякую вам за можли­вість виступити в цій залі. Протягом останніх 30 років в Україні ведуться дискусії щодо земельної реформи: чи варто відкривати ринок землі, якою буде ціна, хто може купувати, хто може продавати? Тобто 30 років в Україні діє земельна реформа, адже 30 років тому ми прийняли рішення про те, що потрібно розробити земельну реформу, для того щоб створити ринок, відно­вити історичну справедливість, віддавши землю в розпорядження україн­ських селян.

Земельна реформа триває 30 років. Такого не було в жодній країні світу! Я можу про це казати, тому що ми проаналізували 60 країн, релевант­них для України. І немає жодної країни, в якій земельна реформа тривала б 30 років. Здавалося, у 1990-х роках з’явився промінчик світла: в розпоряд­ження українських землевласників віддали землю. Проте у 2001 році держава Україна приймає рішення, яке суперечить Конституції, міжнародному праву і нарешті здоровому глузду, що в українських землевласників потрібно забрати право розпоряджатися їхнім активом – останнім, що залишився в їхній власності.

Протягом 18 років нам розповідають, яким чином землевласникам потрібно розпоряджатися їхнім активом, як землевласники продають свою землю за безцінь, розказують про те, що рішення про земельну реформу потрібно приймати на референдумі, на якому український землевласник і житель Києва будуть у рівних умовах вирішувати, яким чином першому розпоряджатися своїм активом. Землевласників ніхто не запитував, а ми за­питали: 92 % опитаних землевласників хочуть повернути собі право розпо­ряджатися своєю власністю (Шум у залі).

Землевласники – це найбільш незахищена група населення, права яким потрібно нарешті повернути, тому що земельна реформа – це можливість для кожного українського землевласника отримати достойну вартість оренди, яка буде зростати, отримати можливість продати свої землі вже через 10 років за ціною 5,5 тисячі доларів за гектар, взяти кредит під заставу і почати власний бізнес. Це те, що забезпечить земельна реформа в Україні для кожного українського землевласника.

Не прийняти закон про обіг земель сільськогосподарського призна­чення – це означає відкласти земельну реформу в довгий ящик. Ще 30 років український народ чекатиме можливості, коли ми будемо жити у справді демократичній вільній країні, в якій розвивається економіка. Однак земле­власники не будуть чекати вічно. Двоє з них минулого року виграли позов у Європейському суді з прав людини і отримали компенсацію моральної шкоди в розмірі 3 тисячі євро. Чи довго українські землевласники будуть ще чекати? Ми можемо опинитися в такій ситуації…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд, завершуйте.

 

ЛИВЧ Д.Д. …коли кожен із 7 мільйонів українців отримає можливість продавати свою землю. Після 18 років обмежень землевласники як ніхто інший...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дмитре Дмитровичу, будь ласка, завершуйте.

 

ЛИВЧ Д.Д. На завершення свого виступу хочу сказати, що український землевласник здатен сам вирішувати, як йому розпоряджатися своїм майном. Основне завдання влади – повернути йому таке право... (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Дмитре Дмитровичу.

Шановні учасники парламентських слухань! Запрошую до слова президента Асоціації фермерів та приватних землевласників України Миколу Івановича Стрижака. Будь ласка.

 

СТРИЖАК М.І., президент громадської організації «Асоціація ферме­рів та приватних землевласників України». Дякую. Шановне товариство, дуже радий сьогоднішній зустрічі з більшістю із вас! Але дуже складно виступати після послідовників Льоні Черновецького – любителя «дедушек и  бабушек», це однозначно (Оплески). У те, що вони люблять «дедушек и бабушек», я не вірю.

Сьогодні я почув солодкі слова міністра нашої галузі (не нашого міністра, а міністра нашої галузі) і голови Комітету з питань аграрної та зе­мельної політики. Та це ж золоті люди, якщо їх слухати сьогодні і в мину­лому. Але диявол завжди криється в дрібницях, і вони туди закладені. Хотів говорити про одне, тепер скажу зовсім про інше. Якби попередня влада (одна і друга) і оця, яка на словах дуже любить народ, так турбувалася про українських селян, як вони турбуються про іноземців, де б ми вже були! (Оплески).

Я грішний у тому, що минулого і позаминулого президентів я не обирав, а цього не лише обирав, а ще й агітував за нього. Так ось, я у складі 73 %! Ми голосували не за Зеленського, ми голосували за його пропозиції та обіцянки, і оцінили його в 73 %. А що ми маємо? Ми маємо брехню і лукав­ство, ми маємо все, що завгодно, тільки не те, що обіцяно (Оплески).

Я завжди казав і скажу сьогодні: тоді всі розумні. І не вірте, що вони не знають, що роблять. Знають і вміють! Хто не знає – прочитайте їхні перед­виборні пропозиції і обіцянки. Все, як по-писаному, писано і сказано.

Давайте подивимося, як ця нова влада проти нас, проти науки. Вони не виступають проти історичної пам’яті, проти досвіду, проти польського варіанта, проти французького варіанта не йдуть, вони все підтримують. Але я був на комітетських слуханнях і бачив, як приймалися рішення. Люди добрі! Очі скляні, мізки зачаровані, а палець дерев’яний, простимульований 5 тисячами доларів. Це не я придумав, це ваші депутати проголосували. Не дай Бог, щоб не помилилися.

Я думав, що це команда на підтримку того Президента, який казав, що будемо будувати малий і середній бізнес і на ньому триматися. А що ми має­мо? Зе-команду: не команду Зеленського, а команду зелених доларів. Вони йому кланяються, вони його підтримують. І горе нам! (Оплески).

Тому сьогодні в ці хвилини одеські фермери блокують митницю. Завдяки цій владі наші фермери і селяни сконсолідовані, ми сьогодні єдині і будемо разом йти вперед до нашої перемоги. Не дамо вам продати нашу українську землю! (Оплески). І буде вам горе, якщо ви нас не послухаєте, не сядете і не зробите так, щоб усі були задоволені. Тому що ми ніколи не були проти земельної реформи, але ми хочемо… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Івановичу.

Запрошую до слова голову Ради громадської спілки «Аграрний союз України» Новікова Геннадія Володимировича. Будь ласка.

 

НОВІКОВ Г.В., голова Ради громадської спілки «Аграрний союз України». Доброго дня, шановні колеги! Ви знаєте, складно чути, що відбувається: 90 % кажуть одне, 1,5 % кажуть інше, але кажуть, що за народ.

Ви знаєте, ось заходить, наприклад, керівник підприємства, а йому ка­жуть, що агроном краде. І він вирішує просто: землю продати, бо агроном краде (Оплески). Розумієте?

Тепер щодо обіцянок. Нам пропонують купити машину. Вона зараз у ремонті, гальма не працюють, документів на неї немає, сидіння немає, але ти зараз повинен сказати, що купиш її. Ти її навіть не бачив, але купи зараз. У  нас логічно скажуть: «Друже, підготуй машину, а потім я подивлюся і прийму рішення, купити чи ні». Будь ласка, все, що ви кажете, зробіть спочатку, а потім пропонуйте ринок. Бо це начебто купити кота в мішку.

Я не буду зупинятися на законопроектах, скажу ось про що. Отут зібралися люди, перекрили дороги. Не йшлося про те, щоб люди сюди їхали. Ми зібрали лише активістів, навіть об’єдналися багато громадських органі­зацій, не пов’язаних із землею: профспілки, національно-патріотичні асоціа­ції, громадські асоціації, шахтарі. Профспілка шахтарів хоче прийти сюди з відбійними молотками захищати землю, під якою вони працюють.

Тому, колеги, вимога цих людей дуже проста – відкликати всі ці законопроекти, про які ми зараз говоримо (Оплески). Ми вважаємо, що є здорові розумні сили в Україні, які здатні розробити закон. До відновлення територіальної цілісності України єдиним покупцем землі в Україні має бути держава (Оплески). Решта питань будуть вирішуватися поступово. І це не ви так вирішили, так вирішили люди, і вони будуть вимагати, щоб ви так слу­жили, а не робили те, що вам сказав Президент, який має великий рейтинг. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова першого заступника керівника Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Івана Миколайовича Фурсенка. Будь ласка.

 

ФУРСЕНКО І.М., перший заступник керівника Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад. Доброго дня, шановні колеги! Шановні громадяни України! Шановні селяни! Хочу сказати, що Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад 28 листопада провела загальний з’їзд, на якому прийнято рішення про перейменування асоціації у Всеукраїнську асо­ціацію громад. Зачитую звернення, яке було прийнято нами дещо раніше з приводу земельної реформи.

Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад завжди була і за­лишається послідовним захисником малих громад і селян. Головне і нагальне питання зараз – обговорити умови земельної реформи, а не повертатися виключно до питань державної власності на землю, оскільки держава по­казала себе неефективним користувачем і розпорядником.

Про що я хочу сказати? Про те, що кожний керівник сільської, селищної, міської ради, повертаючись сьогодні додому, знову-таки побачить неефективного розпорядника – Державний земельний кадастр, який пороз­давав землю, і знайти крайнього неможливо. Тому залишати цей безлад ми не маємо права.

Аби земельна реформа принесла очікуваний для селян результат, має бути ухвалено законодавство, яке має передбачати таке:

• законодавчо обмежити максимальну площу володіння землями сіль­ськогосподарського призначення фізичною особою – не більше 200 гектарів, а консолідовані в користування (це і володіння, і право оренди) – не більше 35 % площі громади, для того щоб не було монополістів на сільських територіях;

• створити сприятливі умови господарювання для малого та середнього бізнесу і дати справді доступні кредити – не лише на придбання землі, а й для того, щоб сільськогосподарські виробники мали обігові кошти;

• переважне право на придбання земельної ділянки повинні мати громадяни України ‒ місцеві жителі, орендарі, суміжні землекористувачі, громада та держава;

• прозорість та доступність інформації про землю та об’єктів на ній (це ми повертаємося до інших проектів законів, які повинні бути прийняті);

• забезпечення вільного доступу для органів місцевого самоврядування та населення до земель на своїй території;

• законодавчо об’єднати в єдиній системі реєстр прав на нерухоме майно з Державним земельним кадастром;

• розширити права органів місцевого самоврядування: передати землі за межами населених пунктів громадам, поширити повноваження органів місцевого самоврядування на всю територію відповідної сільської, селищної, міської ради, контроль за цільовим використанням земель або бездіяльністю користувачів передати органам місцевого самоврядування;

• законодавчо забезпечити планування територій громад у частині земельних ресурсів і містобудівної документації в єдиному документі, уніфі­кувати процедуру планування територій.

Органи місцевого самоврядування – це влада, яка знаходиться найближче до людей. І хто, як не вони, зможуть врахувати інтереси кожного і створити точки економічного зростання на своїй території для кожного селянина. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова президента Асоціації «Виноградарі та винороби України» Пономарьова Вячеслава Миколайовича. Будь ласка.

 

ПОНОМАРЬОВ В.М., президент Асоціації «Виноградарі та винороби України». Шановний головуючий! Шановні колеги! Дякую за можливість донести думку галузі. Сьогодні ми обговорюємо питання, які в прямому сенсі стосуються того, бути чи не бути виноградарству в Україні. Що дає виногра­дарство нашій країні, Європейському Союзу, в якому цій галузі приділяється значна увага? Чому в Європі більше 3 мільйонів гектарів виноградників, а  в  Україні, за даними 2016 року, лише 40 тисяч? А на сьогодні дай боже якщо буде 30 тисяч гектарів. Чому Китай, який взагалі не вважається вино­робною країною, за площею виноградників вже обігнав Францію, буквально за останнє десятиліття, і має близько 1 мільйона гектарів виноградників?

Тому що виноградарство, окрім економічного значення, має величезне соціальне значення. Фактично, 1 гектар виноградника створює одне робоче місце на селі. Подивіться, як виглядають села, в яких розвинуто виногра­дарство, це охайні і доглянуті населені пункти. Тому що виноградарські господарства є бюджетоутворюючими, вони сплачують податки до місцевих бюджетів. Там немає пустих і покинутих хат, бо вони викуповуються приїж­джими працівниками, там немає безробіття, бо робота на винограднику зав­жди знайдеться. Там поки що є молодь, яка бачить перспективу своєї роботи і життя на селі. Тому в Європі та Китаї приділяється значна увага цій галузі і вкладаються величезні кошти.

Щодо коштів. Нормативна оцінка ріллі, наприклад, в Одеській області становить 29 тисяч гривень. Для закладення 1 гектара виноградників необ­хідно близько 350 тисяч гривень і почекати ще як мінімум чотири роки. Не просто чекати, а доглядати та вкладати кошти. І тільки на п’ятий рік буде перший товарний врожай. Відчуваєте різницю: 29 тисяч і 350 тисяч. За таку різницю всілякі спекулянти можуть зробити такі схеми, про які ми сьогодні навіть не здогадуємося…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 20 секунд.

 

ПОНОМАРЬОВ В.М. Сьогодні виноградарство практично зупинило­ся, посадка – 200 гектарів на рік. Тому якщо Україна планує стати справді європейською державою, планує зберегти робочі місця на селі і зберегти хо­ча б те, що є в країні, хоча б ті виноградники, що на сьогодні існують, ми  просимо врахувати пропозиції, розроблені галуззю. Я вас дуже прошу. Бо це буде смерть для галузі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вячеславе Миколайовичу.

Запрошую до слова президента Всеукраїнської громадської організації «Українська аграрна конфедерація» Леоніда Петровича Козаченка. Прошу.

 

КОЗАЧЕНКО Л.П., президент Всеукраїнського громадського об’єднання «Українська аграрна конфедерація». Шановний головуючий! Шановні колеги! Я не вперше стою на цій трибуні, але сьогодні я тут разом з усіма вами. Я дуже хвилююся, щоб результатом нашої спільної позиції була все-таки надія на майбутнє.

Дуже цікаво, ось біля мене сидить дівчина, вона бачила, щойно мені телефонував хлопець із штату Техас, який за походженням українець, але народжений у Сполучених Штатах, він сказав: «Пане Леоніде, я дивлюся зараз у прямому ефірі трансляцію того, що відбувається в українському пар­ламенті. Увімкніть гучний зв’язок, як будете біля мікрофона, я декілька слів скажу своїм колегам-фермерам: Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!» (Оплески).

Я, звичайно, можу це зробити, але хочу ще одне сказати. Зараз ось тут поруч, на Парковій алеї, проходить з’їзд Федерації роботодавців України. Мені зателефонували і кажуть: «Пане Леоніде, в будь-яку хвилину лише наберіть нас, і ми всі будемо поруч із вами».

Тут пан Новіков наголошував, що телефонували шахтарі і казали, що вони під землею, а фермери на землі, зверху над ними, і що вони готові боротися разом з ними і ніколи не зроблять так, щоб фермери не мали можливості бути власниками своєї землі.

Що я хочу сказати? Питання непросте. Тут присутній Іван Федорович Томич, я його десь бачив. Ви пам’ятаєте, 1998 рік, коли голова Селянської спілки, вже покійний, зібрав чотири асоціації, і ми підписали меморандум, першим пунктом якого було записано, що кожен, хто працює на українській землі, повинен стати її власником. Це був перший крок громадськості на шляху до того, щоб кожен із нас був реальним власником. І якщо ми станемо власником, то ми будемо ще кращими, ще заможнішими.

Що сталося з того часу? Рівно 20 років минуло. Це вже втретє, коли ми всі разом піднімаємося і боремося заради того, щоб не втратити нашої землі. Я не буду говорити про два попередні рази, при владі були інші люди, але на сьогодні головною проблемою є те, що ніхто не впевнений, що він зможе купити землю, і це проблема № 1.

На завершення я хочу сказати головне: ми повинні виписати дорожню карту, в якій кожен крок має бути узгоджений з нами, ми його повинні під­тримати. І маємо бути впевнені, що з цієї дорожньої карти ніхто не ступить вліво-вправо, буде йти лише вперед, і в кінці цієї дороги ми станемо власниками.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка, 10 секунд.

 

КОЗАЧЕНКО Л.П. Як мінімум 90 відсотків землі має бути в нашій власності. У більшості європейських країн на це пішло 10 років, деякі ще на п’ять років продовжували, але поки мінімум 90 відсотків землі не було у при­ватній власності, поки цей ринок не ставав ліберальним, ніхто його не відкривав. Слава Україні! Будемо разом – і переможемо! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Леоніде Петровичу.

Запрошую до слова завідувача кафедри землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктора економічних наук Андрія Геннадійовича Мартина.

 

МАРТИН А.Г., завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України. Вельмишановні учасники парламентських слухань! Питання земельної ре­форми в нашій державі – це насамперед питання поваги до фермерів, питання поваги до аграріїв, які сьогодні забезпечують економічне благополуччя і ре­корди нашої держави, які останнім часом ми бачимо в аграрному вироб­ництві. Проте питання земельної реформи – це також і питання поваги до так званих пайовиків, 7 мільйонів громадян України, які проживають у сільській місцевості, переважно здають свої земельні ділянки в оренду і також заслуго­вують на відверте і чесне ставлення до них.

Сьогодні, коли ми говоримо про земельну реформу, виникає таке цікаве відчуття, як когнітивний дисонанс: коли ми кажемо про одне, а на практиці маємо зовсім інше. Ми кажемо, що головним конституційним обов’язком нашої держави є забезпечення прав і свобод громадян України, але коли держава забороняє українським громадянам розпоряджатися їхнім майном – це, виходить, правильно. Володіння нерухомістю і землею є одним із найбільших джерел добробуту для простих людей. Проте коли ми заборо­няємо власникам розпоряджатися їхнім майном, ми, очевидно, робимо їх набагато щасливішими, і за 18 років ми зробили їх набагато багатшими.

У нашій державі 40 % сільськогосподарської продукції виробляють особисті селянські господарства. Чи звертали ви коли-небудь увагу на те, що особисте селянське господарство в нашій державі не підмораторне? Воно може продаватися і купуватися. Сільські жителі є носіями головних рис українського національного характеру: працелюбності, розважливості, па­тріотизму, волелюбності. Тому не треба звинувачувати українських селян у тому, що вони масово продадуть всю свою землю. Повірте мені, це люди, які мають право приймати власні рішення: що їм робити на землі, як пра­цювати, здавати чи не здавати в оренду. Громадяни-власники повинні пиша­тися тим, що українські землі більш родючі, ніж польські, німецькі, голланд­ські, вартість яких вимірюється десятками тисяч євро. Однак ми повинні розуміти й те, чому ми тоді робимо вартість української землі настільки дешевою для українського власника.

Справедливу ціну на сільськогосподарську землю, звичайно, можна буде дізнатися лише тоді, коли запрацює чесний і прозорий ринок сільсько­господарських земель. Однак якщо говорити, що давайте не запускати ринок, бо такої ціни немає, тоді у нас виходить замкнене коло. Ми багато говоримо про те, що землю в селян повинна викуповувати держава, очевидно, за кошти платників податків. Але у нас є безоплатна приватизація земель. То що, ми викупимо землю, а далі будемо роздавати її безплатно? Замкнутий цикл ко­рупції і безвідповідальності.

Ми маємо ситуацію, коли український селянин виконує лише одну функцію: один раз на вісім років підписує договір оренди. А земля повинна належати тим, хто на ній працюватиме. І українські хлібороби повинні мати право придбати землю. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Юрія Олексійовича Лупенка. Будь ласка.

 

ЛУПЕНКО Ю.О., директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» НААН України. Дякую. Шановний головую­чий! Шановні учасники парламентських слухань! Вітчизняна аграрна наука була і залишається серед розробників наукових і практичних засад земельної реформи. У нашому доробку ‒ більше 30 законопроектів і 16 указів Прези­дента. Свою позицію, свою силозберігаючу модель земельного ринку ми вже не раз доповідали в цій залі. На жаль, депутати попередніх скликань не прислухалися до наших пропозицій. Ну, і де вони зараз?

Наша позиція відповідає закріпленій у законодавстві меті земельної реформи, що полягає у формуванні багатоукладної сільськогосподарської економіки. Ця мета може бути досягнута за створення потужного середнього класу на селі у вигляді сімейних фермерських господарств. Це не лише пози­ція вітчизняної науки, це синтез багаторічного світового досвіду аграрного розвитку.

Досягти цієї мети можна лише шляхом поетапного запровадження обігу сільськогосподарських земель. Спочатку для селян – фізичних осіб, безпосередньо зайнятих у сільському господарстві, які проживають у сіль­ській місцевості, а вже потім, через три – п’ять років, – для всіх інших по­купців, включаючи юридичних осіб.

Не виграє аукціон навіть багатий селянин навіть у середнього підприємства – юридичної особи. Підтвердженням цього є те, що торік гро­шові доходи одного сільського домогосподарства становили 95 тисяч гри­вень, а одного сільськогосподарського підприємства – більше 140 мільйонів гривень. Хто виграє аукціон? На мою думку, питання риторичне (Оплески).

Ми підтримуємо виділення пільгових кредитів для придбання землі, але виключно для сільських жителів – потенційних фермерів. Ні в якого ринку немає мети будь-яким чином продати землю. Навпаки, земельна ділян­ка, яка є джерелом достатку сімейного фермера, продається останньою, коли всі інші джерела вичерпані.

Ринок землі і власність на землю запроваджуються для іпотечного кредитування, тому разом із запровадженням обігу землі має бути створений земельний іпотечний банк, який має підтримати високу вартість нашої землі.

Щодо власності на земельну ділянку для іноземців у нас є компроміс­ний варіант. Як тільки Україна стане членом Європейського Союзу, автома­тично відкриється доступ фермерів ЄС до української землі. Щодо інших питань – це питання віддаленої перспективи.

І на завершення. Пан міністр сказав багато правильних речей, але, на жаль, у законопроекті №2178-10 вони не виписані. Сподіватися, що ці меха­нізми… На нашу думку, це утопія. Ми маємо напрацювання, у міністерстві є на 90 % готовий законопроект, запровадження якого… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Юрію Олексійовичу.

Запрошую до слова професора кафедри земельного та аграрного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора юридичних наук Анатолія Миколайовича Мірошниченка. Будь ласка.

 

МІРОШНИЧЕНКО А.М., професор кафедри земельного та аграрного права юридичного факультету Київського національного універси­тету імені Тараса Шевченка. Вітаю учасників парламентських слухань! Думаю, хто мене знає, може починати скандувати «Ганьба!», тому що як юрист я категорично проти мораторію (Оплески).

На моє глибоке переконання, мораторій неконституційний, він суперечить і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Мораторій без будь-якого виправдання обмежує конституційне право 7 міль­йонів наших співгромадян – власників земельних паїв. Ситуація абсурдна: усі громадяни України мають право розпоряджатися своєю квартирою, своїм будинком, своєю землею, несільськогосподарського та сільськогосподарсько­го призначення, у тому числі 4 мільйонами земель для ведення особистого селянського господарства, такими самими, якими володіють власники зе­мельних часток (паїв)… (Шум у залі). Обмеження прав цих людей глибоко ображає гідність селян.

Наше суспільство, 73 % якого проти ринку земель, чомусь вважає, що  воно чимось вище, ніж власники паїв, за які заплачено кров’ю під час Голодомору і колективізації, які зароблені потом трудоднів… Думаю, ви знаєте, що це таке. Скасування мораторію – наш безумовний обов’язок. І тут не може бути якихось напівтонів і дискусій. Решту питань, наприклад формат ринку земель, можна обговорювати.

Тих, кого не переконують аргументи юридичного і морального характеру, прошу врахувати рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року у справі «Зеленчук та Цицюра проти України». Цим рі­шенням визнано порушення прав наших співгромадян, Софії Степанівні Зеленчук та Віктору Антоновичу Цицюрі за рахунок нашого бюджету випла­чено по 3 тисячі євро. І ті, хто зараз кричить, можете починати скидатися приблизно по 500 євро з кожного члена вашої сім’ї, щоб компенсувати власникам земельних паїв втрати, заподіяні їм існуванням мораторію упро­довж 18 років. Можете спочатку сплатити 6 тисяч євро в державний бюджет і по 500 євро кожному співвласнику. Слава Україні! (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолію Миколайовичу.

Шановні колеги, я ще раз звертаюся. Я дуже хочу, щоб у парламенті України були почуті всі, а не лише ті, які кричать найгучніше (Шум у залі).

Шановні колеги, ми прийшли сюди заради парламентських слухань, заради того, щоб почути кожного. Будь ласка, давайте або в нормальній дискусії…(Шум у залі). Давайте слухати все, а не те, що вам подобається.

Надаю слово Олегу Володимировичу Нів’євському, професору Київської школи економіки. Будь ласка.

 

НІВ’ЄВСЬКИЙ О.В., професор Університету «Київська школа економіки». Шановні співвітчизники, представники уряду, народні обранці! Сьогодні як ніколи ми близькі до моменту, коли можемо не лише скасувати мораторій і запровадити прозорий обіг ринку земель сільськогосподарського призначення, а й здійснити реформи, які дадуть змогу подолати корупцію і запровадити прозорий ринок сільськогосподарських земель в Україні, що дозволить громадам повноцінно користуватися землями і відповідно розви­вати свої села і громади. Адже пам’ятаємо, як казав голова Комітету з питань аграрної та земельної політики, що це не лише один закон, проект якого обговорюється, є цілий пакет законопроектів, спрямованих на покращення земельних відносин в Україні.

Хочу зазначити, що у світі немає прикладів успішного та, найголов­ніше, справедливого розвитку аграрного сектору та сіл без повноцінної приватної власності на землю, що також передбачає право купувати та про­давати землі.

Сама історія України красномовно свідчить про те, що насправді потрібно, тому що всі ми добре знаємо про комуністичний експеримент, про те, що було з нашими дідусями і бабусями під час колективізації, і якого результату ми досягли. Насправді такий комуністичний експеримент і наразі продовжується. Навіть в Ізраїлі, про який ви казали, також є велика частка приватної землі, яка також вільно купується і продається. У наших сусідів ‒ країн Європейського Союзу та у наших конкурентів на світовому ринку діє повноцінний ринок сільськогосподарської землі. І насправді від цього страж­дає не так Україна, як безпосередньо малі та мікровиробники, які працюють на селі.

Для порівняння хочу навести приклад: у США ринок кредитування під заставу сільськогосподарської землі становить (для України це астрономічні цифри) 90 мільярдів доларів, або 240 доларів за гектар. Це інвестиції, які ви втрачаєте, малі та мікровиробники. І це причина того, чому ми вдвічі і втричі відстаємо за рівнем продуктивності.

Саме державна підтримка малих виробників може виправити таку ситуацію, і найголовнішим запобіжником є модель, яка зараз обговорюється. Тому якщо запропонований урядом і народними депутатами ряд законопро­ектів буде успішно реалізовано та буде вагома фінансова підтримка малих виробників, Україна зможе, за нашими розрахунками, подвоїти випуск аграр­ної продукції за п’ять років.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олеже Володимировичу.

Запрошую до слова члена Ради асоціації «Земельна спілка України» Сергія Борисовича Біленка. Будь ласка.

 

БІЛЕНКО С.Б., член Ради асоціації «Земельна спілка України». Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань! Один із попередніх промовців сказав, що об’єднує цей зал: всі говорять, що вони за народ. Протягом приблизно 10 років я брав участь у розробленні майже 10 законо­проектів про обіг земель. Всі, хто виступав за чи проти цих законопроектів, казали, що вони за народ.

Представники холдингів виступали за народ і за продовження мораторію, тому що вони не хотіли розбалансовувати свій земельний банк.

Представники фермерів казали, що вони проти скасування мораторію, тому що не хотіли конкурувати з іншими фермерами.

Політики не хотіли голосувати за скасування мораторію, тому що хотіли ще протягом 10 років отримувати політичні бали, щоб за них голосували, щоб, чесно кажучи, паразитувати на цих питаннях.

У нас стало модним казати, мовляв, давайте візьмемо західноєвропей­ську модель регулювання земельних відносин, фермерську модель. Давайте подивимося кількість людей, які працюють у сільському господарстві у краї­нах Західної Європи і у нас. У Європейському Союзі це 3 % загальної кіль­кості населення відповідної держави. І для того, щоб тримати ці 3 % на селі, витрачається левова частка бюджету ЄС, навіть не національного бюджету. У нас ‒ 30 %, і на розвиток села не витрачається нічого.

Спрямовувати якісь кошти на розвиток сільської місцевості не пропонують і політики, які виступають проти скасування мораторію. Вони знайшли дешевий і сердитий спосіб розвитку села: заборонити селянам роз­поряджатися своєю власністю. Це неправильно.

У нас є проблеми неконтрольованої урбанізації, у нас є проблеми в сільській місцевості, але для цього не треба закріпачувати людей і тримати їх у селах, треба створювати комфортні умови життя на селі. Якщо людині буде комфортно жити і працювати в сільській місцевості, то вона залишиться там і ніколи не продаватиме свій земельний пай.

Тому я закликаю всіх відійти від політичних спекуляцій. Мораторій – це зло і порушення прав людини. Давайте знайдемо якийсь спільний комп­роміс, розробимо модель регулювання земельних відносин, яка влаштує всіх, і нарешті її затвердимо. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, запрошую до слова президента Всеукраїнського громадського об’єднання «Союз учасників сільськогосподарських обслуго­вуючих кооперативів України» Івана Федоровича Томича. Будь ласка.

 

ТОМИЧ І.Ф., президент Всеукраїнського громадського об’єднання «Союз учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України». Шановний головуючий! Шановні співвітчизники! Протягом трьох десятків літ українське фермерство спільно з політичними партіями «Батьків­щина», «Свобода» та іншими національно-патріотичними рухами стоїть на захисті української землі. Одна мета – побудувати сильну фермерську національну країну, економіку (Оплески).

Я розпочинав свій фермерський шлях з 1988 року (не знаю, хто коли до школи йшов) і ніколи не міг повірити, що через 32 роки влада внесе законопроект, щоб побудувати країну без людей і продати українську зем­лю – основу нації і багатства. Тому, шановна владо, шановні співвітчизники, я – тільки про національний інтерес, і закликаю всіх прислухатися та зробити спільний висновок парламентських слухань із жару цієї запеклої дискусії: визнати законопроект №2178-10 неприйнятним і шкідливим, таким, що несе загрозу українській нації (Оплески).

Давайте, товариство, поглянемо, що може бути через три – п’ять років з нашою Україною у разі запровадження такого ринку землі. Які країни мають такий досвіді? Я більше 30 країн світу вивчав, до такої аналогії, як придумали, взагалі ніхто у світі не міг додуматися – по 200 тисяч гектарів, і на двох сторінках...(Оплески).

Я вас прошу, давайте разом поїдемо до наших сусідів, я не кажу про інші континенти, наприклад у Румунію – це колишня соціалістична країна, в якій на сьогодні 3,8 мільйона ферм, заселена сільська місцевість, працююча економіка, потужна країна. І вільний ринок сусідньої Болгарії: 90 % про­довольства – чужоземне, і навіть болгарський перець купують болгари. Ось результат вільного ринку в Європейському Союзі (Оплески).

Тому на сьогодні треба розробити національну формулу: створення умов для життя і розвитку на українській землі. І ця формула має об’єднати владу і опозицію, прискорити темпи відродження України. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава!

Шановні колеги, запрошую до слова заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Михайла Юрійовича Соколова. Будь ласка.

 

СОКОЛОВ М.Ю., заступник голови громадської спілки «Всеукраїнська аграрна рада». Дякую за надану можливість виступити. Хочу вибачитися, для мене рідна мова – російська. Я боюсь, что не смогу сказать то, что хочу, если… (Шум у залі).

Первое. Что выгодно Украине? Украине выгодно, чтобы у нас была высокая добавленная стоимость с гектара, это то, чем живет любая страна. Не важно, на каком языке говорим, нам всем нужна высокая добавленная стоимость с гектара, нам нужен ВВП. Нам нужно, чтобы мы зарабатывали всей страной и каждый в отдельности.

У кого высокая добавленная стоимость с гектара в любой стране мира? Она высокая у средних и малых фермеров. Она невысокая у крупных холдингов, и не может быть высокой, потому что нигде в мире крупные холдинги не занимаются выращиванием овощей, винограда, высаживанием садов и так далее. Если и делают, то мало. Основной объем делают средние и малые, потому что это такой вид деятельности, в котором нужно быть рядом со своей землей и со своим бизнесом.

Хочу сказать, и этому нас учит Европейский Союз, что странам выгодно развивать и стимулировать развитие среднего и малого аграрного бизнеса. Это первое.

Второе. Что у нас сейчас происходит со средними и малыми? Могут ли малые фермеры (вот в нашей организации мало малых фермеров, но они же есть) купить сейчас землю? Нет, не могут. Они к этому не готовы. Вся наша предыдущая политическая жизнь убеждала их в том, что рынка земли не будет. Они не готовы к этому, они не отложили средств. Те средства, которые были, они вложили в производство. И сейчас они говорят, что не готовы, что для них введение рынка прямо сейчас будет катастрофой.

Кто готов, кто может сейчас купить землю в Украине? Вот у нас есть  два крупнейшие холдинга, которые разместились на 300 миллионов и 350 миллионов евро. Вот у них деньги есть, они могут.

Далее. Нам говорят, что запуск рынка земли даст незамедлительный рост уже в 2020 году – 1,4 %. Неправда, нам всем придется вкладывать сред­ства в покупку земли, и рост сельского хозяйства остановится (Оплески).

Нам говорят, что допуск иностранцев даст незамедлительное повышение цен на землю. Тоже неправда. Вот вчера были литовцы, они в начале своей реформы запустили иностранцев, и роста цен не было. Когда было повышение цен? Тогда, когда они вступили в ЕС. А второе повышение цен было тогда, когда они вошли в зону евро. И сейчас у них действительно 5-6 тысяч евро за гектар. Но иностранцев у них де-факто нет, потому что для покупки иностранцем земли с 2014 года он должен жить три года в Литве.

Поэтому мы должны принять реформу в своих интересах, мы должны принять реформу в интересах среднего и малого фермера. И такая реформа действительно даст толчок развитию нашего сельского хозяйства. Спасибо (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Михайле Юрійовичу.

Запрошую до слова голову Комітету земельного права Асоціації адвокатів України Віктора Ананійовича Кобилянського. Будь ласка.

 

КОБИЛЯНСЬКИЙ В.А., голова Комітету земельного права Асоціації адвокатів України. Шановні учасники парламентських слухань! Я сьогодні побачив досить кардинальні позиції: перша – давайте підтримаємо, друга – взагалі відхилимо всі законопроекти, не будемо розглядати. І зовсім мало про зміни до цих законопроектів.

Найбільш активна частка аудиторії виступає проти запровадження ринку землі. Я просто хочу розглянути, які будуть варіанти.

Варіант перший. Олексій Гончаренко згадав, що монобільшість може продавити цей законопроект, тобто наші парламентські слухання не дадуть ефекту.

Варіант другий. Вони дадуть ефект протесту, що зараз відбувається під Радою, і законопроекти справді будуть зняті з розгляду. Ми залишимося в тому самому стані, в якому є. Можливо, когось він влаштовує, але що ми фактично маємо?

У нас відбувається реформа не лише за цими законопроектами. Нагадаю вам, що з 2018 року об’єднані територіальні громади отримують додаткові землі з державної власності в комунальну. Щоправда, зараз у Держгеокадастрі, в Київській області, кажуть, що на переоформлення вже немає грошей. З цього року землі колишньої колективної власності також перейшли у комунальну власність територіальних громад. Чи можуть вони ними ефективно розпоряджатися? Проблем дуже багато, але, вибачте, ще менш ефективно розпоряджається ними Держгеокадастр, я тут не буду повторювати інформацію.

Чого ми хотіли б від авторів законопроекту, зокрема від депутатів парламентського профільного комітету. Жодного слова про те, які будуть механізми продажу державних чи комунальних земель. Вибачте, складається враження, що якщо законопроект буде прийнятий у такому вигляді, завтра можна розпродати все державне і комунальне.

Я якраз підтримую позицію (знаю, що зараз знову будуть вигуки), яку найяскравіше висловив Анатолій Мірошниченко, щодо приватних земель. Проте, вибачте, в наших умовах, коли ми говоримо про продаж державних і комунальних земель без антикорупційних запобіжників, передовсім від нерозумності сільського голови, який справді може не бути ні землевпоряд­ником, ні економістом, ні юристом, це не дасть позитивного ефекту.

Тому якщо ці законопроекти все-таки будуть розглядатися, будь ласка, максимум уваги насамперед до проблем відчуження державних і комуналь­них земель, це база для майбутнього… (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова засновника фермерського господарства «Меринос-Захід» Огньова Дмитра Володимировича. Будь ласка.

 

ОГНЬОВ Д.В., засновник фермерського господарства «Меринос-Захід» (Дрогобицький район Львівської області). Добрий день, шановні колеги! Нарешті дочекалися, і фермери є на трибуні сьогодні. Я є фермером, вирощую овець на Західний Україні, у Львівській області. Я займаюся тваринництвом, у мене небагато землі в обробці – 240 гектарів, багато земель віддані під пасовища і сінокіс. Всі розуміють, що це.

Сьогодні багато було сказано, але я хочу, щоб мене почули і уряд, і шановні народні депутати. Будь ласка, зберіться! Ми сьогодні тут сидимо дві з половиною години, стільки гарних пропозицій почули... Чому це не можна закумулювати і з цього зробити закон? Будь ласка, зробіть щось. Я фермер, я не можу розвивати тваринництво, не маючи власної землі. У ме­не на сьогодні 2 гектари землі у власності, решта – це оренда в держави і оренда паїв.

Як свідчить європейська практика на сьогодні, якщо людина займа­ється тваринництвом, 75 % землі має бути у власності фермера (Шум у залі). Я хочу, щоб ви мене почули як фермера. Є в залі фермер, який не хоче придбати землю? Немає тих, які не хочуть, є ті, які не можуть. І це сьогодні завдання уряду і народних депутатів – знайти механізми, щоб фермер міг стати господарем своєї землі. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Дмитре Володимировичу.

Запрошую до слова директора з юридичних питань агропромислового холдингу «Астарта-Київ» Тімакіну Лілію Володимирівну. Будь ласка.

 

ТІМАКІНА Л.В., директор з юридичних питань агропромислового холдингу «Астарта-Київ». Я буду говорити від імені 10-тисячного колективу наших підприємств, від агропромислового холдингу, створеного українцями 25 років тому, в той момент, коли величезна кількість земельних ділянок в Україні взагалі не оброблялися, коли село лежало. Я буду говорити від імені аграрного холдингу, в якому на сьогодні працюють 10 тисяч осіб, які сплачують всі податки до копієчки, прозоро і щодня. Тільки у 2019 році спла­чено 1 мільярд 890 мільйонів гривень податків. І ми так само маємо право заявляти свою позицію, як і ті крикуни, які не платять жодної копійки.

Якщо проаналізувати звітність і показати, як ми сплачуємо податки, як ми обробляємо землю, скільки вкладаємо в ту землю і скільки робимо соціальних програм... (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Товариство, хоча б із поваги до жінки!

 

ТІМАКІНА Л.В. Дозвольте мені говорити. Майте совість і дозвольте мені говорити! (Шум у залі). Дайте можливість мені говорити, досить кричати!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, хоча б із поваги до жінки... (Шум у залі). Я ще раз кажу, не треба мене на голос брати! З поваги до жінки дайте можливість нормально завершити виступ. Дякую.

 

ТІМАКІНА Л.В. Я розкажу на прикладі холдингу «Астарта-Київ», що таке іноземний холдинг, яке це зло. Справді, 13 років тому до статутного капіталу підприємства були залучені іноземні інвестиції, у нас з’явилися іноземні інвестори. За 13 років роботи з іноземним капіталом наше підпри­ємство проінвестувало в основні засоби 630 мільйонів доларів, у соціальні програми – 21 мільйон доларів. Це публічна інформація. Жодної копійки дивідендів на сьогодні не сплачено і жодної копійки не виведено за кордон! Це публічна інформація, яку ви можете знайти в усіх звітах, опублікованих за всі 13 років відповідальним сільськогосподарським товаровиробником.

Завдяки іноземним інвестиціям ми збудували «Глобинський перероб­ний завод», це 300 робочих місць, біоенергетичний комплекс, модернізували всі цукрові заводи, які знаходяться у власності даного підприємства.

Земля справді має належати тому, хто її обробляє. Ми проти проти­стояння з фермером. На сьогодні ми фінансуємо фермерів, просимо їх ви­рощувати продукцію для наших сільськогосподарських підприємств. У разі якщо у нас не буде землі і не буде можливості викупити в логістичній залежності землю біля наших підприємств, ми вимушені будемо звільнити 4 тисячі працівників.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ліліє Володимирівно.

Слово надається заступнику директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», доктору економічних наук Ользі Василівні Ходаківській. Будь ласка.

 

ХОДАКІВСЬКА О.В., заступник директора з науково-проектної роботи Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» НААН України. Шановні учасники парламентських слухань! Шановна Україно! Нині маємо констатувати, що рішення, які нам сьогодні активно нав’язують, які активно нав’язують українському суспільству, орієнтовані не на українця, не на українського фермера і не на українського селянина, а на транснаціональні корпорації та латифундії (Оплески).

У країнах Східної Європи, які відкривали ринок земель, це був поступовий, виважений, розтягнутий у часі процес, ці країни спочатку стали членами Європейського Союзу. Разом із членством вони набули доступ до бюджетної підтримки Європейського Союзу, яка надається фермерам, доступ до дешевих і довгих кредитів для своїх аграріїв, а також гарантування прав захисту і користування своїм майном і своїми активами.

Україна, яка у 2014 році обрала євроінтеграційний вектор розвитку і підписала Угоду про асоціацію з ЄС, взяла на себе й певні зобов’язання, зокрема щодо підтримки малих і середніх форм господарювання, про яких сьогодні забули, а вони є основою середнього класу на селі, щодо політики сільського розвитку, спрямованої на збереження сільської поселенської мережі, яку сьогодні так само не обговорюють, але яка є надзвичайно важли­вою для нас усіх. Тому постає цілком природне запитання: невже наші євроінтеграційні прагнення зведено нанівець?

На сьогодні в законопроекті закладена модель, спрямована на утворен­ня латифундій. Де наші євроінтеграційні прагнення? Саме вони об’єднали суспільство наприкінці 2013 року, саме вони були основою Революції Гідно­сті, саме вони стали причиною анексії Криму, саме вони стали причиною початку російсько-української війни на сході нашої країни. Невже жадібність і ненаситність кланово-олігархічної системи здатні звести нанівець, змарну­вати героїчний подвиг сотень і тисяч українських життів, які віддано заради того, щоб у нас з’явився хоча б найменший шанс збудувати сильну, еконо­мічно і політично незалежну державу, де саме українці будуть повноцінними господарями на своїй землі, а не наймитами? (Оплески).

Ми, народ України, маємо право на гідне життя, але для цього потрібні зовсім інші моделі обігу земель, ніж ті, які пишуться під диктовку між­народних кредиторів, на догоду спекулянтам і доморощеним олігархам.

Сьогодні тисячі людей вийшли під стіни Верховної Ради України, вони об’єдналися в штаб захисту української землі. Тисячі людей, які вийшли під стіни Верховної Ради, тисячі людей в областях України, тисячі людей, які сьогодні перекрили митницю, – це лише перше попередження, перша ластів­ка. Далі буде.

Якщо українські фермери, українські селяни в один голос кажуть, що така модель їх не влаштовує, то, напевно, цей голос має бути почутий. Слава Україні! (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова Віктора Антоновича Цицюру, власника земельної ділянки (паю). Будь ласка, відеозвернення.

 

ЦИЦЮРА В.А., власник земельної ділянки (паю). Людство досі не придумало більш ефективного способу ведення господарства, ніж ринкові відносини. Ринок – це змагання, ринок – це конкуренція. І в цьому змаганні, в цій конкуренції завжди перемагає сильніший, слабший просто сходить з арени. І тому ця система просто життєво змушує людину нормально працю­вати. Якщо не будеш нормально працювати, просто зійдеш з арени, підеш з цього ринку.

Чому у нас уже майже 20 років запровадження ринку землі постійно саботується, відкладається з року в рік? Я вважаю, як і всі спеціалісти, що основною причиною є справжні власники землі, не власники паїв, а справжні власники, які розпоряджаються, користуються цією землею, – це великі латифундисти, це представники органів влади, чиновники різного рангу, це депутати різного рангу. Вони абсолютно не заінтересовані в тому, щоб в Україні був ринок землі. Існуюча система ринкових взаємовідносин, що на сьогодні склалася в Україні, їх цілком влаштовує. Влаштовує з цілком про­стої причини: тому що, маючи найменші витрати, вони отримують макси­мальний прибуток. Натомість люди отримують мізер.

І всі з надією чекають, що ситуація із запровадженням ринку землі покращиться. Але вони, реальні власники паїв, будуть робити все можливе, щоб цю справу загальмувати. Бо якби був запроваджений ринок землі в Україні, їм би довелося платити за оренду паїв у багато разів більше, ніж вони зараз платять людям.

Тому я прошу тих молодих хлопців, будь ласка, поставтеся до цього з усією серйозністю, бо так далі бути не може. Досить вже говорити! Я ба­жаю вам успіху. І дай боже, щоб у нас ці реформи були впроваджені.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Вікторе Антоновичу.

Шановні колеги, я хочу з вами порадитися. У нас ніби завершився час, але у мене як у головуючого згідно з частиною четвертої статті 236 Регламенту Верховної Ради України у разі необхідності є право продовжити обговорення до завершення порядку денного. Якщо ви не проти, давайте ми приймемо таке рішення, це моє право як головуючого – завершити виступи, заслухати відповіді на запитання, тому що вони надійшли, і після цього завершити парламентські слухання (Шум у залі).

Я одразу з приводу слова і всього іншого, щодо порядку…(Шум у залі). Дивіться, шановні колеги… Можна, я все-таки завершу? Дивіться, у нас є список промовців, і ми їх заслухаємо.

Запрошую до слова власницю земельної ділянки (паю) Тетяну Іванівну Паденко.

 

ПАДЕНКО Т.І., власниця земельної ділянки (паю). Дорогі товариші! Я хочу вас запитати: хто тут є із села? Власники паїв є? (Шум у залі). Я знаю, що ви фермер, ви в оренді тримаєте. Власники паїв є? Добре, дайте сказати селянам (Шум у залі). Ми можемо висловити свою думку? Селяни можуть висловити свою думку? Наш батько пропрацював у колгоспі 53 роки… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу зупинити час. Я ще раз прошу, шановні колеги, давайте нормально проведемо парламентські слухання і заслухаємо всіх (Шум у залі). Я ще раз кажу, ви виступали, вас слухали…

Тетяно Іванівно, будь ласка.

 

ПАДЕНКО Т.І. Ми, молоді селяни, батьки яких весь вік пропрацювали у колгоспі, хочемо сказати слово. Наш батько працював у колгоспі 53 роки, чоловік – 25 років. Дістали лише астму.

Зараз села зруйновані. Поїдьте в будь-яке село, подивіться, що робиться. Немає ні роботи, нічого, людина не може купити ліки. Хіба ми не маємо права сказати слово? У нас паї 20 років, ми згодні продати і державі… (Шум у залі).

Дайте сказати слово! Чому ви всі говорите, а селянам не даєте? (Шум у залі). Уповноважували, так. Тут усі фермери, дайте сказати простим людям. Хіба пайовики не мають права сказати слово? Хіба вони не мають права продати свою землю, яку обробляли все життя?

Та ви в тому колгоспі ніколи не були, ніколи не працювали! А наші батьки здоров’я там поклали. Ви не хочете слухати селян, не хочете. Ну, як вийдуть усі селяни, то побачите, що буде (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, я надаю слово голові Агрофірми «Маяк», Герою України Миколі Семеновичу Васильченку. Будь ласка.

 

ВАСИЛЬЧЕНКО М.С., директор СТОВ Агрофірма «Маяк». Шановні учасники парламентських слухань! З урахуванням регламенту, дозвольте висловитися (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги!

 

ВАСИЛЬЧЕНКО М.С. Бабусю із села, будь ласка, послухайте. Я – із села. У цій залі проголошено незалежність України, прийнята Конституція України, але тут нещодавно в першому читанні прийнято проект закону, від якого ось-ось з ганьби погасне під куполом величезна люстра. А не виклю­чена можливість, що вона і впаде, якщо дійде до другого читання (Оплески). І всі, хто брав участь у цьому дійстві, мені здається, тут і залишаться. Не треба буде… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, будь ласка…

 

ВАСИЛЬЧЕНКО М.С. Шановні учасники парламентських слухань, погасне оце світло. І ви, хлопці, теж слухайте, і ваші батьки і матері, і Украї­на перейде в іноземне рабство з того моменту (Оплески).

Тому за дорученням сільськогосподарських товаровиробників та аграріїв – героїв України, яких 52 на сьогодні, дозвольте мені висловити позицію як керівнику господарства, який 40 років ним керує, починаючи ще з посади голови колгоспу. І досі мене люди ще не вигнали (Оплески). Послухайте! Бо якби я так вів розмову, як ця бабуся, то вони давно вигна­ли б мене, давно мене й близько там не було б (Оплески). Бо я завжди слухав людей, дивився на них, фільтрував розумне і дурне. І за рахунок отого доброго, почутого від людей, сьогодні господарство Агрофірма «Маяк» пра­цює. І я вас усіх запрошую, у тому числі аграрний комітет, мені пообіцяли, що будуть слухання. Але наступного дня принесли оту дурню, яку проголо­сували в першому читанні…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, 1 хвилина, тому що перебивали.

 

ВАСИЛЬЧЕНКО М.С. Треба відхилити цей законопроект, бо біда буде для України. Не буде України, бо продати землю – це продати державу Україна, не можна цього допустити (Оплески).

Тому всі політичні партії, я до жодної не належу… Крім Комуністичної партії, в якій я був і мав купу доган, але завжди робив те, що робив. І на сьогодні в одне господарство за 14 років вкладено близько 1 мільярда коштів. Все американське: техніка, кнопки, комбайни вже без механізатора працю­ють, поливні установки… Це відповідь промовцю з Херсона, який казав, що як не буде ринку землі, то не буде поливу. Півтори тисячі гектарів державної землі сьогодні на американській поливній установці!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Семеновичу (Шум у залі). Хочу ска­зати, що я дам йому 30 секунд, нехай він мене почує. Миколо Семеновичу, я вам дам 30 секунд, щоб ви завершили. Будь ласка.

 

ВАСИЛЬЧЕНКО М.С. Ми не можемо допустити, щоб проект закону щодо продажу землі був прийнятий у другому читанні (Оплески). Ми маємо зупинити наших земельних безумців, бо йдеться про набагато більше. Зараз, як ніколи, постало питання, бути Україні чи не бути. Це каже Герой України, який показав на цифрах, що можна зробити на державній землі, яка в руках…

 

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Молодець!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Миколо Семеновичу.

Шановні колеги, запрошую до слова голову товариства з обмеженою відповідальністю «Кищенці» Корнеліса Хузінху. Будь ласка.

 

ХУЗІНХА К., директор ТОВ «Кищенці» (Маньківський район Черкаської області). Доброго дня всім! Дякую за можливість виступити в цій залі іноземцю. Я вже 18 років виступаю на сільських зборах, і тут дуже схоже на сільські збори, тому, я думаю, впораюся.

Мене звати Корнеліс Хузінха, я один із акціонерів ТОВ «Кищенці». Я займаюся землеробством в Україні більше 18 років. Почав з 2001 року, з 1 тисячі гектарів занедбаної землі, нині ми обробляємо 15 тисяч гектарів. На сьогодні маємо 1,5 тисячі молочних корів, до 3,5 тисячі телят, 500 свино­маток і 350 гектарів овочів під поливом. У нас є 500 працівників із сіл, де ми господарюємо, виплачується одна з найкращих заробітних плат у районі, і все – офіційно.

За ці роки ми інвестували в нашу компанію понад 25 мільйонів доларів. Ми сплачуємо щороку 60 мільйонів гривень до державного бюджету, 70 мільйонів гривень заробітної плати і 90 мільйонів гривень орендної плати, загалом це більше 14 тисяч гривень з гектара. Безпосередньо у місцеву еко­номіку спрямовується 25 % нашого обороту. Всі наші прибутки ми реінвесту­вали в нашу компанію, і без офшорів, щоб ви розуміли. Я живу в селі, де ми господарюємо, і мої діти відвідують місцеву школу.

Я взагалі позитивно ставлюся до ринку землі, але я проти спекуляцій іноземних фондів та олігархів (Оплески). І я проти норми щодо 200 тисяч гектарів в одні руки, особливо спочатку (Оплески). Для цього нам треба бути дуже обережними щодо впровадження ринку землі та переконатися, що стабільність гарантується фермерам, які зараз обробляють землю, і що буде створений реалістичний довгостроковий механізм фінансування.

У мене таке враження, що цей уряд дуже налаштований на реформи, що добре. Проте ми повинні бути обережними, щоб не надто швидко реалі­зувати ринок землі, щоб скористатися моментом, бо можемо втратити великі можливості. Це має бути загальнодержавна дискусія з надзвичайно хорошим спілкуванням. Можна мені трошки більше часу?

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, будь ласка, ще 1 хвилину.

 

ХУЗІНХА К. Ідея референдуму щодо дозволу іноземцям купувати землю для мене звучить трохи дивно, бо в України немає історії референду­мів, це буде величезною можливістю для популістів і буде створено загальне негативне ставлення до іноземців (Оплески).

Подивіться на голосування в Нідерландах щодо договору про співпра­цю з Україною, або у Великобританії щодо Brexit, а ще гірше і ближче додому – у Криму. Коротко, це буде втрата часу і грошей, оскільки результат зрозумілий із самого початку. Ми не повинні воювати з іноземцями, нам потрібно боротися з олігархами і переконатися, що вони повернуть кошти, які взяли з України (Оплески).

Ми повинні скласти свою думку, створити довгострокову стратегію для цієї країни і дотримуватися її, а добрий ринок землі є частиною такої стратегії.

В Україні є досить багато зарубіжних фермерів, які багато років займаються землеробством, обробляють землю, яку не обробляли десятки років, впроваджують нові технології, обмінюються знаннями, сплачують по­датки. Тому я вважаю, що ми заслуговуємо на право придбання землі, на якій господарюємо. Це було б справедливо, я так думаю. Більшість іноземців, яких я знаю, люблять Україну та українців. Будь ласка, не створюйте атмо­сферу негативу до іноземців, але переконайтеся, що Україна перетвориться на глобальний діловий ринок на користь українців. Тоді ми можемо стати найкращою країною у світі. Дякую за увагу (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова голову фермерського господарства «Орбіта» Владислава Олексійовича Сергієнка. Будь ласка (Шум у залі).

 

СЕРГІЄНКО В.О., голова фермерського господарства «Орбіта» (Василівський район Запорізької області). Ще не почули, що я хочу сказати, а вже кричите «Ганьба». Миколо Івановичу, я вам рекомендував би провести ребрендинг асоціації, в якій ви є президентом, і виключити слова «асоціація приватних землевласників». Викресліть ці слова, я вас дуже прошу (Оплески).

Перше. Я дякую цьому залу, чесно дякую, що ви всі підтримуєте Президента, за якого я голосував (Шум у залі). Ну, може, хто не голосував. У програмі Президента чорним по білому записано: формування прозорого ринку землі. У кожного є телефон, подивіться програму Президента (Шум у залі.) Миколо Івановичу, коли ви виступали, я вам не заважав.

Друге. Ви підтримуєте, знову-таки, слова Президента, який сказав: «З маленьких виростуть великі». І ми йдемо цим шляхом, і це правильно. Я думаю, що… (Шум у залі). Я ж не відкриваю очі вам, які в багатьох за­плющені. Про що йшлося? Про те, що ринок землі існує. Тіньовий, неспра­ведливий, але він є.

Третє. Мені дуже соромно за тих депутатів, які голосували за Європей­ську конвенцію з прав людини. Та є, я бачу деяких.

І насамкінець, щоб зекономити час, тому що мені на Запоріжжя їхати. Ми підготували проект закону (Тарас дивиться на мене, Роман Лещенко дивиться), який може помирити всіх. Усі 28 країн Європейського Союзу мають інституції громадянського суспільства, які називаються аграрними палатами: у Польщі – Izba rolnicza, у Німеччині – Landwirtschaftskammer та інші (Шум у залі). Цим законопроектом передбачено створення саморегулів­ної, самоврядної інституції, в якій представники об’єднаних територіальних громад мають вирішувати це питання, про що говорила моя сусідка.

Дякую за увагу. Прошу цей законопроект внести до пакета законопро­ектів, які формуються щодо ринку землі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Владиславе Олексійовичу.

Надаю слово Валерію Володимировичу Перепелиці, голові фермер­ського господарства «Перепелиця В.В.» Драбівського району Черкаської області. Будь ласка.

 

ПЕРЕПЕЛИЦЯ В.В., голова фермерського господарства «Перепелиця В.В.» (Драбівський район Черкаської області). Голова асоціації фермерів Драбівського району Черкаської області. Пане Стефанчук, я вам щиро співчуваю за вашу наполегливу роботу і нерви. Проте якби ви запро­сили мене свого часу до Трускавця, безоплатно, до речі, я не витрачав би час на ці аксіоми, про які мені зараз доведеться казати (Оплески).

Шановні, земельна реформа – важливе питання. Що саме важливо? Поетапність, комплексність і професійність. Цей законопроект не відповідає жодній категорії, відверто кажучи, цей проект непритомний (Оплески).

В усьому світі аграрна політика має два основні завдання: забезпечення продовольчої безпеки і розвиток сільських територій. У цьому законопроекті немає місця ні продовольчій безпеці, ні селянам, ні громадам.

Далі. Тут виступали оці заряджені люди – той доктор юридичних наук, викладач якогось університету, той адвокат. Я вас поважаю, люди, але ви далекі від землі. Зрозумійте, питання не в праві, ніхто не ставить так питання. Земельна реформа вже перезріла, це всі визнають. І питання не в мораторії як такому, зрозумійте. Земельна реформа повинна вирішувати ряд завдань.

А ми що вирішуємо? Ми вирішуємо лише питання, як продати. Продаж землі – це лише один інструмент обігу землі, а обіг землі – це лише один ланцюг земельної реформи. Ми про земельну реформу зараз не говоримо (ви розумієте чи ні?), ми говоримо лише про купівлю-продаж, навіть не про купівлю, а про продаж землі, тому що купити її фермери не зможуть. Ні фер­мери, ні середні підприємства. Дурень думкою багатіє, щоб ви розуміли. І не думайте, що хтось із вас купить землю. Не купите, не для того робиться цей так званий ринок. Ніде у світі немає прозорого вільного ринку, це дурня. Нам запустили повітряні кульки у вигляді іноземців, у вигляді юридичних осіб і у вигляді землі в одні руки. І поки ми там дивимося і кожен думає, чи по 50 гектарів, чи по 5000 гектарів в одні руки, хтось у нас відверто, ницо і нагло шарить по кишенях (Оплески).

Шановні, те, що ви зараз хочете пропхнути, – це не українська модель ринку, це називається «пхати невпихуєме». Це не українська модель, це модель грабунку. Не видумуйте, будь ласка, велосипед. Ваш велосипед уже не їде, шановні слуги народу (Оплески).

Пане Висоцький, записуйте, що треба зробити.

Перше – землю передати громадам.

Друге – фінансова підтримка малих і середніх підприємств, дорад­ництво і кооперація…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, 30 секунд.

 

ПЕРЕПЕЛИЦЯ В.В. …протягом чотирьох – п’яти років. А землю на цьому етапі повинна викуповувати лише держава, якщо комусь дуже свер­бить її продати, бо це переважно спадкоємці, які не знають ціни (Оплески).

І найголовніше. Зрозумійте, у людей немає вибору, ви не даєте їм вибору. Влада не дала людям вибору, бо забрала у них освіту, медицину, пенсії, залишила їх жебраками, а тепер кажете: ви маєте право продати зем­лю. Що це таке? Я хочу вас порадувати, хоч одне питання буде вирішено… (Шум у залі).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валерію Володимировичу.

Шановні колеги, ми перейшли до тієї частини наших слухань, де передбачені відповіді на запитання, якщо вони надійшли.

Я надаю слово Миколі Тарасовичу Сольському, голові Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики. Будь ласка, Миколо Тарасовичу.

 

СОЛЬСЬКИЙ М.Т. Доброго дня ще раз! Надійшли такі запитання.

Від фермера Олега Метного (перепрошую, якщо неправильно назвав прізвище), Рівненська область: «Яким чином буде захищено переважне право орендаря на купівлю земельних ділянок?»

Переважне право передбачено і закріплено в законопроекті № 2194. Першочергове право має виключно орендар, не на аукціоні, на сторону його продати неможливо, в першу чергу треба запропонувати лише орендарю, надати достатній час (ці строки встановлені в законопроекті, раніше такого не було). Крім того, запропоновано внесення змін до Закону України «Про нотаріат». Нотаріус не оформить документи, якщо в першу чергу не буде запропоновано орендарю.

Запитання від пана Івана Зайця: «Прокоментуйте, будь ласка, положен­ня законодавства, зокрема, перехідні положення Земельного кодексу, що угоди, у тому числі довіреності, укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або відчуження земельних ділянок іншим особам, є такими, що недійсні».

Справді, таке є, але це не стосується нових договорів оренди, емфітевзису і 12 подібних прав... (Шум у залі). Як правило, ми всі знаємо, що оформляється заповіт. Крім того, досить часто оформлюються загальні дові­реності, дійсно, всупереч цим положенням (Шум у залі).

Запитання: «Чому скасовується статус особливо цінних земель?»

У нас у країні є дві категорії земель... (Шум у залі). У нас відповідно до регламенту були запитання і відповіді, пане Степане.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте я поясню ще раз. У нас є регламент, відпо­відно до якого виступили всі промовці. Зараз я передав слово для відповіді на запитання, які надійшли. Ще раз вам кажу, у нас зараз етап… (Шум у залі).

 

СОЛЬСЬКИЙ М.Т. Колеги, якщо ми не хочемо слухати відповіді…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте не перетворювати… Надано слово для відповідей, оскільки це передбачено. Будь ласка.

 

СОЛЬСЬКИЙ М.Т. Якщо немає запитань, є заключне слово, я його скажу. Дивіться, питання ні в якому разі не стоїть як розпродаж землі, ні в якому разі. У нас у країні щороку оформляється 2-3 % земель за «сірими» схемами. Єдине завдання цієї реформи – надати можливість купити землю із встановленими обмеженнями десяткам тисяч підприємств і фермерам, які піднімали цю землю протягом останніх 20 років. У тому числі і я 14 років працював на землі, на відміну від колег, які по декілька скликань у парла­менті сиділи. Замість цих договорів оформлювати звичайні договори купівлі-продажу. Все.

У пана Кобилянського звучало правильне питання про державні землі. І у пана Перепелиці, я абсолютно з вами згідний, передаються місцевим громадам. Це не ідеальний варіант, але значно кращий, на мою думку і на думку багатьох, ніж Держгеокадастр.

Основним інструментом і надалі буде здача земель в оренду. Більшість цих земель і є в оренді. І фермери, і підприємства мають першочергове право на продовження таких договорів. Не можна виставити на продаж без тих, хто орендує землю.

Більше того, серед запобіжників запропоновано, що місцева громада в першу чергу може здавати лише в оренду. У нас було декілька зустрічей із представниками місцевих громад, в основному була запропонована така норма. Вони хочуть мати можливість продавати, але зійшлися на таких обме­женнях, що в рік вони не можуть продавати більше 20 % земель, навіть якщо така потреба буде. І це рішення вони можуть прийняти лише двома трети­нами від складу місцевої громади.

Хочу зауважити, оскільки було питання про виноробів, виноградарів, садоводів. Ми врахували ці поправки, вони вже є в тексті, який готується на розгляд комітету. Дивіться, у нас насправді не один законопроект, є багато законопроектів, які дають відповіді на ці питання. Ми повинні розуміти, що у нас, крім хлопців, які по 20 і 30 років працюють на землі, які піднімали ці  підприємства, є 6-7 мільйонів пайовиків, частина яких щороку будуть мати бажання відчужити землю. І треба надати можливість її відчужувати це по-сірому, а по-білому. Це основний посил земельної реформи. Дякую (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги! (Шум у залі). Ви хочете виступити, Степане Ільковичу? Будь ласка. Слово надається Степану Ільковичу Хмарі.

 

ХМАРА С.І., народний депутат України першого, другого, четвертого скликань. Дякую. Я не збирався виступати, але не міг терпіти ганьбу і це знущання. За кого всіх вас і нас тримають? За кого тримають українців? Ота шпана ліквідаторів, яка сьогодні прийшла до влади, їх всіх чекає трибунал, влада зміниться (Оплески). Бо вони нічого не знають, вони прийшли розпродати всі підприємства, які ще працюють і приносять при­бутки, і продати землю. Причому продати не лише іноземцям, вони й самі думають багато заробити, точніше, не заробити, а вкрасти дуже багато і дуже швидко, а потім злиняти десь у теплі краї.

Там немає жодного поняття, як патріотизм, як сумління, як совість, як віра – нічого того немає, їх ніщо не зв’язує з Україною. Це перекотиполе, яке не має коріння, для них – тільки гроші. Тому вони брешуть, брешуть і ще раз брешуть, і хитрують (Оплески). Давайте не допустимо, всі українці, вся наша українська аудиторія, яка нас слухає. Як тільки вони спробують проголосу­вати у другому читанні, ми маємо, всі українці, хто має совість і відповідаль­ність, прийти сюди і просто оцю падаль, цих покидьків викинути, бо аргу­ментів вони не знають (Оплески). Переконувати – це приниження і даремна трата часу, вони мають зникнути, як роса на сонці (Оплески).

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Степане Ільковичу.

Шановні колеги, ми завершили наш порядок денний. Я прошу відповідно до рішення комітету всі виголошені та невиголошені виступи передати в комітет, я особисто проконтролюю, щоб всі вони були розміщені на сайті комітету для забезпечення максимальної прозорості і широти поглядів.

Дякую всім ініціаторам і учасникам. Парламентські слухання завершені. Дякую (Оплески).