ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

Актуальні питання зовнішньої політики України

Сесійний зал Верховної Ради України

07 грудня 2016 року, 15 година

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України СИРОЇД О.І.

15:00:29

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу всіх займати свої місця.

Краще кілька хвилин зачекаємо перед початком нашої роботи, щоби всі учасники парламентських слухань змогли зайти до залу.

А можна поцікавитися тим часом, це представники яких вишів ми маємо честь  мати тут? Я дивлюся, що є дуже  багато молоді.

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Інститут міжнародних відносин. Імені Тараса Шевченка.

 ГОЛОВУЮЧИЙ. Інститут міжнародних відносин.  Прекрасно.

Дипломатична академія. Дуже добре.

ЛЯШКО О.В. (Не чути)

 ГОЛОВУЮЧИЙ. Розумієте,  Олеже Валерійовичу, тут таке…

Шановне товариство, ми, звичайно, готові починати нашу роботу, але мені повідомив комітет, що є багато ще учасників парламентських слухань, які не пройшли контроль і не зайшли до приміщення парламенту. Я думаю, що нам варто почекати, бо серед них є і доповідачі, високоповажні наші гості запрошені. То я думаю, що з вашого дозволу ми ще декілька хвилин зачекаємо, і тоді почнемо нашу роботу. Дякую.

Шановні пані і панове, майбутні дипломати, прошу вас повернутися до… Всі минулі дипломати чемно вже сидять, а майбутні дипломати ще фотографуються.

Ще раз вітаю всіх учасників парламентських слухань. Сьогодні ми зібралися з вами для того, щоб обговорити актуальні питання зовнішньої політики. Я справді тішуся, це напевно наймолодший склад парламентських слухань, такого ще в цьому залі не було, і це дуже приємно. (Оплески) Я переконана, що це дасть іншу динаміку дискусії нашій. Я вітаю представників уряду, я вітаю наших гостей, я вітаю народних депутатів.

Зі свого боку хотіла би сказати декілька слів, що є, напевно, головним викликом і не тільки зовнішньополітичним, а, в принципі, викликом для нинішнього світу. Світ дуже змінюється, він змінюється у зв'язку з розвитком технологій, у зв'язку з збільшенням кількості населення, у зв'язку з збільшенням загроз. Насправді, те, що сьогодні ми бачимо багато криз, ми спостерігаємо, зокрема, кризи міжнародних інститутів, практично всіх міжнародних інститутів. Це, напевно природно. І російська агресія проти України, вона лише стала каталізатором цих криз, які, мабуть, були неминучими.

Не відкрию, напевно, нікому таємницю, що сьогодні в повній мірі ні один із міжнародних інститутів, ні одна з міжнародних організацій не може повністю відповідати викликами тим, які має світ перед собою: ані ООН зі всіма його інститутами, ані Рада Європи в повній мірі, ані ОБСЄ. Всі є вразливими, вразливими чи-то через вплив Росії, чи-то вразливими через навіть неготовність до отих от драстичних змін, які ми спостерігаємо. І поки що ніхто не має чітких відповідей скільки б ми не говорили, скільки б ми не зустрічалися з представниками урядів різних держав, з дипломатами. Головна проблема, поки що немає відповіді як це має виглядати по новому.

І через те ми спостерігаємо величезні виклики, інколи і збанкрутування у тих от, тих інститутів колективної безпеки, в які ми всі вірили, на яких ми всі виховувалися. Але реальність треба приймати і треба шукати відповіді на ті виклики, які ми маємо. Кожна держава шукає сьогодні ці відповіді. Немає держави, мабуть, у світі, яка би не осмислювала цей етап. Є держави, які вже дають відповіді на це, серед них, до речі, Росія, якщо ви слідкуєте, я думаю, що ви знаєте, що Росія затвердила собі нову концепцію зовнішньої політики і вона є дуже показовою, тому що це фактично є концепція тотальної загрози, це є агресивна концепція, вона є відверто агресивна і це треба брати також до уваги.

Що ж є…що потрібно робити Україні?  Як на мене, Україна має всі підстави також шукати і, навіть знаходити відповіді на ті зовнішньополітичні виклики, які стоять перед нею. Але, я думаю, що треба  знову ж таки бути чесними – чесними в тому, що відбувається довкола нас. І давати відповіді на два таких чесних запитання. Перше: наскільки ми  хочемо бути незалежними від зовнішніх впливів чи перестати бути залежними від зовнішніх впливів. І наскільки ми хочемо впливати, впливати на світ, впливати на те, що робиться  довкола нас. Ми справді були залежними, ми продовжуємо бути великою мірою залежними, бо та залежність формувалася століттями і позбутися її не так просто. І ця залежність, вона сьогодні принаймні є набагато більш усвідомлена, ніж це було ще декілька років назад, що дає нам силу  боротися з такою залежністю.

Ми маємо величезну загрозу, я не знаю, чи ви думаєте над тим, чи ви це осмислюєте, але наша загроза – це не 400 кілометрів лінії зіткнення. А це 6 тисяч кілометрів, які фактично для нас є сусідством, або з Росією, або з її союзниками:  це є і безпосередній кордон з Росією, це  сьогодні Чорне море, на жаль, це  Придністров'я, кордон з Придністров'ям, це кордон навіть з Білоруссю, де розташовані російські бази. Це все для  України, якщо дивитися з точки зору безпеки – це все є потенційні загрози.

Усвідомлення цих загроз насправді повинно спонукати нас до розвитку   наших  міжнародних відносин в бік передовсім військового співробітництва, військово-промислового співробітництва, пошуку наших партнерів в безпековій співпраці, пошуку  тих, хто буде зацікавлений, наприклад, в укладенні безпекових договорів, двосторонніх чи багатосторонніх безпекових договорів. Я зараз не буду зупинятися на співпраці з НАТО, тому що я знаю, що тут будуть про це говорити, і, я думаю, що ми всі розуміємо, що сьогодні альянс є із своїми власними викликами, але нам треба думати про своє.

Нам беззастережно треба думати про скорочення присутності Росії в українській економіці і це також питання не є внутрішньої політики, це є питання зовнішньополітичне. Тому що це означає пошук нових ринків і пошук нових партнерів, інвестиційних партнерів, які б готові були вкладати в Україну пошук ринків збуту для українських товарів, і це також питання зовнішньої політики.

Ще що важливо для нас, як на мене, це думати над тим, як доносити інформацію про Україну. Сьогодні Росія вкладає шалені кошти в пропаганду, те, що називається пропаганда, це і пропаганда, яка здійснюється через російські медіа, через контрольовані іноземні медіа, через контрольовані не урядові організації, через контрольовані політичні інститути, це те, куди вкладається Росія. Тому що російська збройна машина без пропаганди, без цього інформаційного складового, вона безсила, втрачається міф.

Що Україна може протиставити чи що світ навіть може протиставити? Але передусім Україна, тому що це є в Україні, це більше ні в кого немає, в нас є колосальна зброя, це зброя, це є правда про війну, цього більше ніхто не має. Правда – це зброя, яка не ржавіє. Розумієте, якщо брехня, якщо пропаганда, якщо вона заснована на неправді, то вона раніше чи пізніше, через місяць, через рік, через 50 років, вона стає очевидною, що це була не правда. А правдива інформація, чесна інформація, вона проживає століттями чи тисячоліттями. Тому наше завдання з вами не боятися казати правду і казати її всюди: казати її всередині держави, казати її назовні держави. Не треба вдаватися до самоцензури і треба перестати боятися бути для когось незручним.  Якщо ми хочемо перестати бути залежними в зовнішньополітичному вимірі, то нам треба перестати бути молодшим братом чи молодшою сестрою, не має значення для кого. Чи то для північного сусіда, чи для західного сусіда – це не має значення, ми такі самі як всі. Ми є 40 мільйонна нація, яка живе на території, яка є найбільшою в Європі і не треба боятися бути собою. І так само не боятися казати те, що ми відчуваємо, що ми думаємо і не боятися, що нам за це буде.

Кажу вам чому це? Наведу просто приклад, буквально минулого тижня організовували захід про обговорення війни і її наслідки. Було два питання: чому важливо говорити про війну і що важливо говорити про війну? І коли я спілкувалась з міжнародними організаціями, запрошуючи їх до партнерства, в цьому заході мене попросили: ми прийдемо ми будемо партнерами, але якщо не буде згадано слово "війна", якщо не буде згадане слово "Росія". Тобто нас змушують до цензури, тому що так простіше, але ми не можемо цього собі цього дозволити, тому що, якщо ми не скажемо правди, за нас її ніхто не скаже.

Тепер стосовно того як… чи можемо ми мати амбіцію бути повноцінним гравцем, партнером і впливати на зовнішню політику? Я переконана, що Україна сьогодні, як ніколи, має той потенціал, бо це його політичний фактор, який до цього часу для нас був моментом вразливим, він так само може стати для нас моментом сили. Адже навіть той досвід війни, який ми сьогодні маємо – це величезна легітимність говорити про російську загрозу.

Перед російською загрозою сьогодні опинився весь світ – це не лише Україна. І тільки Україна сьогодні має цю велику легітимність про це говорити.

Друге – це наш військовий досвід. Так, до нас приїжджають багато військових з різних держав нам допомагають, допомагають Сполучені Штати Америки, допомагає Канада, Литва, Польща – це держави, які сьогодні нам допомагають своїм досвідом. Але вони всі кажуть, що для них досвід українських військових, це досвід унікальний, тому що вони мають досвід сухопутної війни з найпотужнішою армією в Європі. І це треба також цінувати попри цей сумний досвід і вміти цим  користатися для того, щоб посилювати свої позиції на міжнародній арені.

Крім того, як я вже казала, важливо шукати союзників не за принципом молодшого брата, а за тим, щоб це було взаємовигідно, тоді ми будемо зовсім по-іншому почуватися. 

Нарешті, ми повинні думати  про нашу діаспору, як про потенціал. Ми ніколи її не використовували належним чином. Вони готові, вони хочуть, вони шукають можливості стати  для нас опорою у зовнішньополітичній комунікації.

І, нарешті, технології. Технології – це те, стосовно чого Україна має величезний потенціал. І з огляду на те, як розвивається світ, оцей потенціал має стати частиною також нашої зовнішньополітичної комунікації і наших зовнішньополітичних пріоритетів.

 Що нам для цього треба? Чи вірніше, чому ми досі з цим не визначилися? Ви знаєте, я думаю, що… я буду дуже напевно жорсткою і критичною, але неправильним було те, що два роки… за два роки  ми нічого не зробили, у нас немає зовнішньої політики фактично. Тобто зовнішня  політика, яка звучить в одній фразі "немає альтернативи Мінським домовленостям", це не є зовнішньополітична… це не може бути  зовнішня політика держави. Ми повинні по-іншому це осмислювати, коли ми кажемо, європейська інтеграція – це справді, це є наша мета, це є наша ціль. Але сьогодні європейська інтеграція це вже елемент внутрішньої політики, бо ми маємо виконати домашнє завдання, ми маємо зробити інституційні зміни, які зроблять нас рівноцінним партнером для країн Європейського Союзу. А от на ці виклики поки що відповідей ми не почули. Думаю, що причиною, однією з причин є те, що немає співпраці. Співпраці, передовсім, між урядом і парламентом, немає співпраці також між Президентом і парламентом, між Президентом як визначником зовнішньої політики, тому що без спільних зусиль це зробити буде не можливо.

І я би хотіла, щоби в результаті  цих парламентських слухань був також, можливо, нам вдасться досягнути консенсусу стосовно того, що парламент має стати набагато більш активним гравцем у формуванні зовнішньої  політики, а уряд має бути відповідальним перед парламентом  за те, як він цю політику артикулює і як він її виконує.

Це такі основні зауваження, які я хотіла вам сказати, і ми переходимо до нашої роботи. Працювати будемо в такий спосіб. В нас буде декілька доповідей від уряду і від парламентських комітетів профільних, і після того ми перейдемо до обговорення. Ті, хто вперше беруть участь в роботі парламентських слухань, я хочу вам  повідомити, що ви будете виступати з парламентської трибуни, у вас буде до п'яти хвилин часу. Депутатам, як правило, ми даємо до трьох хвилин часу, тому що депутати мають можливість частіше використовувати трибуну. Але якщо комітет … я просто не бачу тут регламенту… А! До трьох хвилин. Але я думаю, що ми можемо дати. Я би все-таки пропонувала, щоб ми не депутатам дали можливість виступити до п'яти хвилин. Не заперечує комітет, ні?

За 30 хвилин до завершення вашого  часу ви почуєте сигнал… за 30 секунд, перепрошую, до завершення вашого часу ви почуєте сигнал, це означає, що в вас є рівно 30 секунд, щоби завершити свою думку і 30 секунд до того, як виключиться мікрофон на трибуні. Дуже прошу всіх дотримуватися регламенту, щоби всі бажаючі мали змогу виступити під час обговорення.

Якщо немає заперечень, то тоді я запрошую до слова заступника міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції пані Олену Зеркаль. (Оплески)

15:25:00

ЗЕРКАЛЬ О.В.

Дякую.

Дякую, шановні учасники парламентських слухань. І пані Оксана задала трошки інший тренд, ніж я готувалася. Тому я буду послідовною в тренді і почну з того, що для мене це велика честь сьогодні бути тут і представляти вам актуальні питання нашої зовнішньої політики. Але, перш за все, для мене парламент – це храм демократії, це місце, де висловлюються різні думки. І тому я почну з того, що я не можу погодитися у всьому, що я тільки що почула від пані Оксани. Не можу погодитися, бо, звичайно,  працюю на зовнішньо політичному вимірі кожний день, тому в мене трошки інша думка і вона більш практична.

У вас у всіх є матеріали, там доволі багато написано про всі питання, які стоять на порядку денного Міністерства закордонних справ і не тільки Міністерства закордонних справ, а я думаю, що і парламенту також, оскільки, на мою думку, також в нас є співпраця з парламентом і ми підтримуємо один одного в тому, щоб доносити спільну позицію, спільну думку до всієї міжнародної спільноти, оскільки тільки в єдності ми зможемо отримати позитивний результат від нашої діяльності. І в цьому випадку я хочу сказати, що немає різниці, яку політичну  силу представляють депутати,  є тільки одне – представлення спільної нашої позиції для того, щоб протистояти російській агресії і для нас це основний пріоритет в роботі. Для нас основний пріоритет в роботі – це  протистояння російській агресії на всіх майданчиках і ми послідовно забезпечуємо прийняття української позиції як на парламентських асамблеях, так і в  міжнародних організаціях. І повірте, без спільної співпраці це було б неможливо.

Крім того, для нас також залишається основним інструментом мирного врегулювання конфлікту на Донбасі – це мінські домовленості. Їх можна критикувати, можна говорити про всі вади, але завдяки мінським домовленостям тоді нам вдалося зупинити кровопролиття. І завдяки Мінським домовленостям ми зберігаємо санкції, оскільки Росія не виконує Мінські домовленості.

І ще одним послідовним кроком в цьому стало ухвалення рішення в Європейському Союзі про продовження санкцій ще на півроку, хоча ще влітку всі говорили, що це останнє продовження. І тут я хочу сказати, що без нашої також співпраці це неможливо було б зробити.

Що стосується інших вимірів, також пов'язаних з російською агресією, то притягнення Російської Федерації до міжнародно-правової відповідальності і убезпечення спроб легітимізації незаконної анексії Криму – це наші також ще два пріоритети. У цьому зв'язку ми останні два роки сфокусували свою роботу в Міністерстві закордонних справ на доведенні фактів порушення Російською Федерацією таких основних інструментів, як Конвенція з міжнародного морського права. І в цій площині ми досягли певного прогресу. Наші позовні вимоги були доведені до російської сторони ще у вересні. і ми на кінець року виходимо на створення арбітражу. Це доволі важкий процес, який пов'язаний з забезпеченням… і ви як майбутні дипломати, майбутні міжнародні правки знаєте, що є певні процедури, пов'язані з необхідністю їх дотримання, для того щоб уникнути тієї ситуації, з якою стикнулася, наприклад, Грузія в 2008-му – в 2009-х роках, коли їй було відмовлено у можливості забезпечити свої права і відстоювати свої права, порушені у зв'язку з агресією Російської Федерації.

Крім того, ми майже завершили всі необхідні процедури досудові, пов'язані з застосуванням і імплементацією Конвенції про заборону фінансування тероризму, а також про заборону расової дискримінації. І це три міжнародних договори, які ми змогли використати для протидії агресії. І в чому я погоджуюсь з пані Оксаною, що, дійсно, агресія Росії проти України поставила дуже багато питань, в тому числі і в площині міжнародного права. Ми стикнулися з тим, що ми дуже обмежені в своїх можливостях використовувати наявні інструменти.

Було дуже багато спекуляцій щодо того, як ми можемо захиститися і як ми можемо відстоювати свої права. Але аналіз всієї договірної бази, яка існує між Україною і Росією саме в площині міжнародного права засвідчує, що всього 8 міжнародно-правових інструментів, де і Росія, і Україна визнали юрисдикцію Міжнародного суду ООН, наприклад.

Крім того, ці інструменти всі застосування пов'язані з необхідністю дотримання дуже тривалих досудових процедур. Але, незважаючи на це, ми  продовжуємо робити, і я сподіваюся, що ми досягнемо логічних результатів  в цій роботі.

Що я хотіла би ще зазначити, зважаючи на те, що пані Оксана також торкнулася теми європейської інтеграції. Дійсно, європейська інтеграція – це наш внутрішній же вимір, але ми всі говоримо про  Угоду про асоціацію, і ніхто не хоче її виконувати. Особливо її не хочуть виконувати тут, в стінах парламенту, оскільки введення нових норм воно завжди ставить  нові рамки і нові правила. І дотримання цих нових рамок або взагалі їх введення викликає дуже багато суперечностей в цій залі. І, на мій погляд, починати створювати Європу треба тут, саме в парламенті. І коли ми будемо впевнені  в тому, що ми на 100 відсотків виконуємо свої зобов'язання перед Європейським Союзом, нашим європейським партнерам буде важче  говорити про те, що вони не готові впроваджувати, наприклад, безвізовий режим з Україною. Вони не зможуть говорити про те, що зважаючи на  рівень корупції в Україні, в їх суспільстві виникають побоювання щодо того, що українці будуть виїжджати і масово просити притулку в Європейському Союзі. Вони не зможуть будувати жодні свої аргументи на наших недоліках, і ми будемо  сильніші.

Взагалі, знову ж таки повертаючись до того, що  говорила пані Оксана, я хочу сказати, що тебе поважають як партнера, коли ти – сильний партнер. Тебе поважають як супротивника, коли ти – сильний супротивник. А сильнішими ми можемо тільки, коли ми будемо разом працювати над спільними цілями.   

І коли ми не будемо обговорювати якісь проблеми і виносити їх за межі нашого суспільства, виносити все тільки в негативі, то російська пропаганда також не зможе використовувати наші вади у боротьбі з нами.

І я дійсно погоджуюсь з пані Оксаною, що виключно дипломатичних зусиль на міжнародній арені вже недостатньо. Нам необхідна дуже потужна інформаційна і пропагандистська програма для промоушену України для того, щоб доносити не тільки негативні новини про Україну, а й доносити наші досягнення. І я дуже сподіваюся, що парламент разом з урядом зможе працювати над виконанням Угоди про асоціацію, не зважаючи на всі ці виклики, які перед нами стоять. А ми в свою чергу будемо продовжувати відстоювати інтереси України на зовнішніх майданчиках. І для нас зараз таким дуже важливим зовнішнім майданчиком є Генеральна асамблея ООН і її засідання у грудні цього року. Оскільки місяць тому, ще немає місяця тому, Третій комітет схвалив дуже важливий проект резолюції, який стосується забезпечення і дотримання прав громадян в Криму, і порушення цих прав країною-окупантом.

15 грудня в Нью-Йорку має відбутися голосування. І ми дуже сподіваємося, що ця резолюція також отримає відповідну підтримку, ту, яку вона принаймні отримала на засіданні Третього комітету. І всі країни підтримують необхідність і деокупації Криму, і забезпечення дотримання прав українських громадян в Криму.

Ще раз хочу сказати, що в нас дуже багато роботи, і я дуже сподіваюсь, що ми зможемо виконати цю роботу і пишатися нею. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже вам дякую, пані міністр. І справді, так, дякую за цей діалог, який ми з вами отримали.

І зараз запрошую до співдоповіді заступника міністра оборони України з питань європейської інтеграції пана Ігоря Долгова. Регламент 5 хвилин.

Прошу, пане Ігорю.

15:35:11

ДОЛГОВ І.О.

Доброго дня! Шановна пані віце-спікер, шановні народні депутати, члени уряду, запрошені гості! Я не очікував такого формату. Але для мене це велика честь, задоволення і зайва нагода почати з гарної новини. Яка гарна новина. Гарна новина така, що зовнішня політика у України є. (Оплески)

Більше того, я взяв би сміливість на себе трохи перебрати повноваження зовнішньополітичного відомства і сказати, що вона є успішною. Більше того, я сказав би, що Міністерство оборони як частина сектору безпеки і незалежності держави має чим пишатись.

Більше того, вчора ми відзначали ювілей Збройних Сил України. І хочу сказати, що з усіх кінців світу Збройні Сили України вчора отримували поздоровлення, вітання і впевненість в тому, що ми, українські Збройні Сили, переможемо. Чому. Тому що вони є сильні. Тому що, подивіться, що було 2,5 роки тому і що є зараз. Подивіться, чим і як ми воювали, як починали війну і як ми зараз воюємо проти агресора.

Це той контекст, в якому також дозвольте розпочати з того, що як представник Міністерства оборони, виконавчої влади хочу віддати належне законодавцю – парламенту України в тому сенсі, що всі запити, всі прохання, всі звернення до уряду в парламенті від Збройних Сил і від Міністерства оборони, як правило,  сприймаються і підтримуються. Тому, на нашу думку, взаємодія є. На нашу думку, канали не тільки комунікації, а взаємодії налагоджені.

І на нашу думку, ми маємо всі можливості для того, щоб продовжувати реформу Збройних Сил України.

Що стосується зовнішньополітичного контексту. Безумовно, він визначається для України… Для нас є одна домінанта – це агресія. І, безумовно, ми дивимося, що робить агресор. Безумовно, ми розуміємо важливість тих документів і тих кроків, які Москва робить щодня. Пані Оксана згадала те, що там прийнято концепцію зовнішньої політики Росією, позавчора чи вчора прийнято також концепцію інформаційної безпеки, яку я пробував читати і майже прочитав. Але справа не в тому: не можна вірити жодному документу із Москви, тому що вони кажуть одне, роблять інше. (Оплески) І тому для нас вихідною точкою є те, що сказав Президент України. Гарантом незалежності України є Збройні Сили. Нам ніхто не допоможе крім нас, ми це повинні розуміти. І тому НАТО – це тут, це не там, це не хтось прийде і зробить за нас, це ми самі маємо зробити.

Ми повинні усвідомлювати також, що все це відбувається наша війна за нашу незалежність на фоні дуже складної ситуації у світі. Я не кажу про ті питання і ті проблеми, які існують давно, – Корея, Близький Схід, Африка. Я кажу про нові явища, які з'явилися разом з гібридною війною, це, пошлюся на рішення НАТО в Варшаві, кіберпростір визнано ще одним простором ведення бойових дій, і тероризм нікуди не зникав. Тобто ми повинні думати про те, що у нас є головний фронт – схід, у нас є Крим, але є інші загрози, проти яких ми повинні бути готові протидіяти. Тому ми маємо для цього партнерів, ми маємо для цього чітке бачення, на кого ми можемо спиратися, з чим ми йдемо в наступний рік, якщо говорити про коротку перспективу, і ми знаємо нашу кінцеву мету. Ця мета визначена в стратегічному оборонному бюлетні і ми до неї крок за кроком, сподіваюсь, з підтримкою парламенту і уряду будемо впевнено йти. Дякую за увагу.(Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую і вам.

Запрошую до доповіді заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Бровченка Юрія. Прошу, пане Юрію.

15:40:41

БРОВЧЕНКО Ю.П.

Дякую. Шановна Оксана Іванівна! Шановні народні депутати! шановні присутні! Мені надзвичайно почесно сьогодні бути в цій залі і мати таку нагоду виступити від Міністерства економічного розвитку і торгівлі, сказати, що економічна складова зовнішньої політики України має надзвичайно важливу роль.

Так, після перемоги Революції гідності в умовах триваючої збройної агресії та економічної війни, яку на сьогодні веде Російська Федерація проти нашої держави, уряд реалізовує комплекс заходів спрямованих на розвиток зовнішньоекономічного потенціалу країни та набуття статусу важливого гравця в глобальних торгівельних процесах.

Основні події року, на які б хотілося звернути вашу увагу це: початок функціонування зони вільної торгівлі з Європейським Союзом з 1 січня 2016 року; підписання Угоди про вільну торгівлю з Канадою 11 липня 2016 року в місті Києві та інтенсифікація переговорів з укладання угод про вільну торгівлю з Туреччиною та Ізраїлем; приєднання до Угоди про державні закупівлі Світової організації торгівлі (18 травня 2016 року); перший огляд політики України в рамках Світової організації торгівлі; розробка національно-експертної стратегії; створення Офісу з просування експорту.

На що… в розрізі зовнішньої торгівлі України товарами та послугами за 9 місяців, що можна навести, які цифри. Так, за підсумками 9 місяців зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг становить 63 мільярди доларів США. Сальдо торгівельного балансу товарів і послуг, склалося позитивним у сумі 654 мільйони. Обсяг експорту товарів і послуг складає 32 мільярди доларів. Обсяг імпорту товарів і  послуг складає 31  мільярд доларів.

Основними факторами, які вплинули на динаміку були: несприятлива цінова кон'юнктура на  світових товарних ринках, чорни метали, добрива та залізну руду, сировину.

Що  стосується зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Незважаючи на безпрецедентний тиск і фактично розв'язування торгівельної агресії з боку Москви, з 1 січня поточного року розпочато функціонування режиму поглибленої та всеохоплюючої зони  вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Головні результати, які стосуються зони  вільної торгівлі з Європейським Союзом, є основним торгівельним партнером України з питомою вагомою торгівлі товарами 41  відсоток, та єдиним торгівельним партнером за яким спостерігається зростання  торгівлі.

Так, за період дев'яти місяців, порівняно з аналогічним періодом в 2015 року, в торгівлі з Європейським Союзом маємо зростання товарообігу на плюс 6 відсотків. Безпосередньо експорту - плюс 4 відсотки. Українськими експортерами використовуються можливості в рамках 26 квот з 40 як можливих. В контексті імплементації положень угоди про асоціацію в  лютому 2016 року урядом прийнято детальний план імплементації положення розділу 4 "Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею" Угоди про асоціацію між  Україною та  Європейським Союзом.

Відповідно до затвердженого плану, проводяться реформи в сфері технічного регулювання, державних закупівель, санітарних та фітосанітарних заходів митного законодавства. Основними досягненнями уряду у 2016 році стали: готовність Європейського Союзу надати Україні додаткові торгові преференції, проект  регламенту та Ради Європи ЄС  про надання  Україні додаткових автономних, торгівельних преференцій Європейського Союзу,  які мають діяти три роки, оприлюднено в вересні в 2016 року. В основу законодавчої пропозиції Єврокомісії покладені пропозиції підготовлені урядом України. За попередніми оцінками макроекономічний ефект від додаткових преференцій становитиме 100, 110 мільйонів доларів США на рік.

Започаткування процедури приєднання України до Регіональної конвенції пан-євро-середземноморських правил походження товарів, започаткуванню діалогу високого рівня Україна – Європейський  Союз  з питань промислової політики та окремих секторів економіки.

Щодо промоції експорту і роботи з експортерами. На що б хотілося б звернути вашу ще увагу і доповісти, це те, що, дійсно, торгівельна агресія Російської Федерації. Питома вага Російської Федерації у товарообігу  України продовжує стрімко  знижуватися,   що є надзвичайно позитивним: із  20 відсотків у 2014 році до 13 відсотків у поточному році. Внаслідок триваючої агресії, Україна втратила 20 відсотків економіки. 

З метою захисту національних економічних інтересів прийняті рішення…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу, скільки вам? 30 секунд? Півхвилини? 30 секунд,  будь ласка.

БРОВЧЕНКО Ю.П. З метою захисту національних економічних інтересів урядом прийняте рішення щодо застосування по відношенню до товарів походженням з Російської Федерації ряду заходів, зокрема, застосування ставок режиму найбільшого сприяння відповідно до Митного тарифу – постанова Кабінету Міністрів протягом до грудня 2016 року. Заборона ввезення на митну територію  України деяких видів товарів з 10 січня 2016 року  продовжено до 31 грудня  2017 року.  Тому ми працюємо.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до співдоповіді  голову Комітету Верховної Ради  України у закордонних справах пані Ганну Гопко. Регламент – 7 хвилин.

15:46:40

ГОПКО Г.М.

Дорогі українці, дорога прекрасна молодь, а також учасники  парламентських слухань! Ефективна зовнішня політика разом із внутрішніми успішними перетвореннями та героїчними діями наших Збройних  Сил – це і є та основа, на яку спираємося і торуємо шлях у наше  сильне майбутнє.

Світ динамічно змінюється, не чекаючи на аутсайдерів.  Вже третій рік  Україна веде війну з  суперником, сили якого набагато перевершують наші. Світ увійшов  зону турбулентності,  вразливий до таких викликів     нового  часу як гібридні війни, інформаційна агресія та зростання рейтингів євро скептиків  і популістів. Результати референдумів   у Великій Британії, Італії на фоні загальної  міграційної кризи стали  потужним ударом   по міцності об'єднаної Європи. Без перебільшення, результати виборів, які будуть у 2017 році, ми побачимо в Нідерландах, Франції, Німеччині і в Італії матимуть, можливо, визначальне значення для проекту "ЄС" і тут ми маємо займати свою проективну позицію.

Важливо згадати і про дружні відносини із Сполученими Штатами Америки, зокрема, і з демократами, і з республіканцями, коли зараз формується нова адміністрація Сполучених Штатів Америки. І це та реальність, в якій, зокрема, через дипломатію ми маємо відстоювати наші національні інтереси. Серед пріоритетів, яких, насамперед, це відсіч російській агресії, це відновлення миру та повернення Криму і Донбасу. І тут я хотіла сказати, що я не сумніваюсь, що Крим і Донбас буде назад українським.

Колишньому розумінню стабільності і миру прийшов кінець, і саме в цьому не передбачуваному світі маємо відстоювати свою власну позицію, а для цього маємо усвідомити дві прості речі. Перше, нам потрібне прагматичне усвідомлення, що універсальних рецептів виходу із турбулентності немає, є наш власний шлях і наша власна відповідальність за людей, за країну і за ті мільйони людей, які загинули у ХХ сторіччі, за ті, які загинули на Майдані, на сході і це наша з вами спільна відповідальність. Ми маємо пишатися власною державою з понад тисячолітньою історією, ми маємо пишатися нашими здобутками і кожного дня ставити собі питання, що ми зробили, щоб Україна ставала успішною. Це перший прагматичний підхід.

А друге, ми маємо зрозуміти, що часу не має. І ми маємо в стислі терміни озброїти країну сучасними інструментами захисту, серед яких і зовнішня політика. Україні потрібна стратегія зовнішньої політики і те, що вперше за 13 останніх років в парламенті, слухання на тему: "Актуальні питання зовнішньої політики" теж говорить про те, що застарілий закон з 2010 року з косметичними правками про засади зовнішньої політики давно потребує ревізії і нового проекту.

Я дуже сподіваюся, що Президент України, разом з МЗС і з парламентом, якомога швидше нарешті внесе в зал новий закон чи стратегію, концепцію зовнішньої політики. Хоча, відповідно до Конституції, в парламентсько-президентській республіці парламент формує засади зовнішньої і внутрішньої політики. І також я хотіла бачити в цьому законі про засади зовнішньої політики зміцнення нашого партнерства з НАТО з прицілом на членство України в альянсі.

Нам слід завершити реформу дипломатичної служби, зокрема, прийняти якісно новий Закон про дипломатичну службу, перетворивши її в модерну, креативну і яка відповідає сучасним викликам і потребам. І сподіваюсь, що призначення першого в історії держсекретаря МЗС сприятиме також цьому процесу на прозорих абсолютно умовах.

Водночас, міністерство потребує професійного посилення, а дипломатичні представництва – послів у низці важливих країн і представників міжнародних організацій. Де немає послів – там не чути голосу країни.

Нам потрібно припинити практику призначення людей на дипломатичні посади в якості почесного заслання чи за протекцією. Це негативно впливає на якість роботи. Подивіться, що відбувається в українському культурному центрі в Москві – це теж наслідок абсолютного недбальства. На критичний випадок контрабандистів наших представників посольства с Словаччині. На те, що 10 років вже двічі перейшовши граничний термін перебування займає одну і ту є саму посаду посол наш у Ватикані, а це надзвичайно важливо для нас, для встановлення миру – роль Ватикану. Тому зовнішня політика потребує жорсткого підходу державницького, соціальних ліфтів для професійних людей, а не для своїх.

І також я хотіла б сказати, що ми як комітет вже давно відстоюємо збільшення фінансування для дипломатів. Дипломати мають відчувати, що їх захищає держава надаючи гідне фінансове забезпечення, страхування їх і їхніх родин за кордоном. Я хотіла подякувати всім дипломатам, нашим найкращим послам, які активно відстоюють наші інтереси.

Ще ми повинні забезпечити міжвідомчий механізм притягнення до відповідальності агресора відповідно до норм міжнародного права. І тут нам потрібні юристи з міжнародного права, які будуть збирати доказову базу для міжнародних судів і належно представляти в цих судах. Ефективно відстоювати нашу позицію, продовжуватимуть національні і міжнародні санкції, щоденні заходи з протидії порушення нашого суверенітету.

В цілому наші взаємини з агресором потребують подальшої кардинальної ревізії і ми давно зачекались від МЗС ревізію застарілої договірно-правової бази. Також важливо, щоб жоден політ літака чи захід судна на окуповану територію, жоден візит політика чи артиста, жодна незаконна торгівельна операція не повинні залишатись без жорсткої реакції і невідворотного покарання і особливо міжнародних організацій.

Міжнародна дипломатія, культурна, а також інформаційна політика, нам дуже важливо, щоб через сучасне кіно, мистецтво, картини, різні бізнес проекти ми доносили світу, яка є сучасна модерна нація. Бо завдяки викликам ми стали політичною нацією, сильною нацією.

Я хотіла, щоб сучасні кіно, які вже зняті могли бути в кращих кінотеатрах Брюсселя, Вашингтона, Берліна і так далі. І тому хочеться, щоб закласти кошти, і щоб була краща координація між Міністерством інформації, Міністерством культури, Міністерством закордонних справ. І наш комітет збирав для цього окрему нараду, щоб в бюджеті 17-го ми бачили єдину стратегію, а не розбіжність у тому, як ми відстоюємо інтереси через культурну інформаційну політику. 

Дипломатія має просувати економічні інтереси на світовому ринку,  сприяти залученню в Україну інвестицій, науково-технічної кооперації.

Ми можемо пишатися "Мрією" АН-225, яка долетіла до Австралії, але це поки що не є виробництвом серійним, це одна чи дві мрії. А наша мрія –  щоб Україна відновила своє лідерство у космічній сфері і саме через високу додану вартість таких товарів заявила про своє лідерство, а не просто як агроекспортер, який тішиться, що ми найбільші експортери зерна, а не переробки.

І тому я б хотіла подякувати, що сьогодні пані Микольська в Африці, тому що комітет ще два роки тому почав "Дні Африки в парламенті". Нам важливо, крім ЄС відкривати нові ринки Азії, Африки. І для цього хочеться  бачити кращу координацію між Міністерством економіки і МЗС,  щоб вони не боролися за те, хто має відповідати за торгівельні місії, а працювали разом на державу.

І тому хочеться підняти на якісний рівень Консульську службу України, щоб кожний громадян України за кордоном відчував, що держава захищає його інтереси.

І ми маємо приділити увагу закордонному українству, забезпечити мовні, освітні і інші потреби наших співвітчизників не лише діаспори, а корінного населення в Молдові, Білорусії, Румунії, Словаччини та інших країнах.

Можна 30 секунд?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

ГОПКО Г.М. І зовнішня політика є  продовженням внутрішньої – це аксіома. Для успіху на світовій арені ми маємо пам'ятати уроки 1917 року, коли в війні за незалежність ми програли, і ми отримали Голодомор. І сьогодні парламент, коли ухвалив історичне рішення – Звернення до всіх демократичних держав, і я, користуючись нагодою, звертаюся до дипломатів докласти зусиль, щоб не більше 20, а щоб 100 країн світу, мінімум, визнали Голодомор геноцидом.

І також користуюсь нагодою і закликаю дипломатів 15 грудня підтримати резолюцію України щодо порушення прав наших громадян в Криму. Це дуже важливий і показовий крок.

І хотіла б на завершення сказати, що нам дуже важливо, щоб парламент відіграв свою роль: творив нові якісні закони, бо зовнішня політика без ефективної внутрішньої не буде такою успішною.

Тому запрошую всіх до відвертої конструктивної розмови, яка має вилитися в рекомендації наших слухань і стати основою для стратегії зовнішньої політики України.

І також хотіла б сказати на завершення, що…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, ще дайте 30 секунд.

ГОПКО Г.М. Хотіла б сказати на завершення, що в наступному році дуже багато важливих кроків, і енергетична дипломатія, має запрацювати на повну Закон з енергетичної  безпеки, про ринок газу. В наступному році ми визначатимемо "Рік Японії в Україні", яка головою зараз в G7. І хотіла б подякувати також Японії.

Але хотіла б, щоб на закінчення ми всі пам'ятали: "Встане Україна – і світ правди засвітить..." Саме на правді базується дипломатія принципів. Не гібридна дипломатія, яку нам нав'язують, а дипломатія принципів і цінностей. І в тому сила України: в нашій правді, в молоді, яка сьогодні тут, і яка, я вірю, буде суб'єктно захищати інтереси держави Україна з понад тисячолітньою історією.

Слава Україні! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Запрошую до співдоповіді заступника голови Комітету Верховної Ради  України з питань європейської інтеграції пані Марію Іонову.

15:55:39

ІОНОВА М.М.

Шановні пані головуюча, шановні учасники парламентських слухань! Я хотіла би сказати, що роль сьогоднішнього заходу важко переоцінити, тому що нагальні проблеми, які стоять перед вітчизняною дипломатією, потребують негайного і дієвого вирішення, всебічної підтримки  з боку  усіх гілок влади. І якщо раніше від чіткого формулювання стратегії   і пріоритетів зовнішньої політики, їхнього ефективного втілення залежав рівень розвитку двосторонніх і багатосторонніх взаємин, імідж України у світі, то сьогодні це питання вже є життєво необхідним для нас усіх.

Я би хотіла сказати, що в сучасних реаліях під час такої виснажливої гібридної війни українська дипломатія покликана і вона зобов'язана  працювати на межі, і вона вже працює поза межами можливого.

Найголовнішим критерієм ефективності її діяльності має бути реальна підтримка України на міжнародній арені, її дієвий захист від агресії Росії усіма доступними світовій спільноті механізмами взаємодії і стримування. Але якщо ці механізми не спрацьовують або блокуються, то, звичайно, і зусилля наших дипломатів мають бути спрямовані на їх заміну. І ми маємо переконати всі разом весь світ, що… у безперспективності втілення політики як подвійних стандартів, так і політики умиротворення – ми вже це проходили історично – особливо під час спільної значної загрози саме мирному існуванню у ньому.

Що стосується європейської інтеграції, звичайно, як вже казала пані Зеркаль, для   нас це є більш внутрішньою роботою. І, дійсно, як комітет, який, на жаль, досі не має тих повноважень, які би мали бути в Комітеті з питань євроінтеграції. Ми не задоволені тими темпами, якими ми рухаємося. Але ми повною мірою маємо виконати заповіт Майдану та Революції Гідності. І тому наші пріоритети є наступні. Це завершення ратифікації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. На жаль, вона невиправдано зависла в Гаазі і від цього  залежить розкриття  повною мірою потенціальної поглибленої та всеохоплюючій зони вільної торгівлі. Це, звичайно, незавершення процесу ратифікації, воно викликає, в тому числі, і занепокоєння і серед нас – парламентарів. Постійні контакти народних депутатів України з нідерландськими колегами дозволяють доносити це занепокоєння до згаданої проблеми. Ми доносимо чітку позицію щодо незмінності позицій України з цього питання і говоримо, що максимальний компроміс – це одностороння декларація щодо умов застосування угоди для Нідерландів. Фактично відбувається злагоджена командна гра виконавчої та законодавчої гілок влади, які пояснюють, що за жодних обставин положення Угоди про асоціацію не можуть бути переглянуті чи переписані. Це позиція української сторони також була підтверджена Президентом України у рамках 18-го саміту Україна-ЄС. І ми в жодному разі не маємо і не повинні знижувати амбітність наших цілей Угоди про асоціацію, яка слугує дороговказом впровадження системних реформ в Україні і її торгівельна частина – саме зона вільної торгівлі є найпотужнішим інструментом підтримки розвитку економіки України.

В цьому контексті я би хотіла сказати, що оприлюднення Єврокомісією проекту Регламенту про надання Україні додаткових преференцій, тобто це квоти для агропродукції, зниження мит для промислової, це і є компенсація закриття ринку Російської Федерації і це є надзвичайно важливий крок.

Основною рушійною силою, звичайно, є Міністерство економічного розвитку, торгівельний наш представник і дуже важливо, щоб, як попередній доповідач говорила, спільним фронтом працювали як Міністерство економічного розвитку, Міністерство закордонних справ, парламент, Президент.

Ми наразі допрацьовуємо це питання з європарламентарями, і має бути забезпечено якомога швидше прийняття цього акту Європарламенту. І це надасть зростання експорту 100-150 мільйонів доларів в рік.

Також, звичайно, надзвичайно важливо займатись промоцією України в світі як країни для інвестицій та виробника якісних товарів і послуг.

Щодо наступного пріоритету – це наша безвізова епопея. Ми закликаємо Європейський Союз продемонструвати відповідальність щодо своїх зобов'язань перед партнерами. І тому ми дуже сподіваємося, що, незважаючи на ті труднощі, які можуть існувати між деякими державами – членами Європейського Союзу і Європарламентом, тобто питання механізму призупинення безвізового режиму, воно буде врегульовано до кінця року і відкриє шлях для завершення відповідних внутрішніх процедур в Європейському Союзі для надання Україні безвізового режиму.

Наступний пріоритет – це є збереження енергетичної солідарності у протистоянні ситуативним рішенням, які простимульовані Кремлем і які руйнують енергетичну безпеку як Європейського Союзу, так і України. І такі проекти, як ОПАЛ, "Північний потік-2", або "Турецькі енергетичні нитки", вони абсолютно є політично вмотивованими і позбавлені економічного обґрунтування. І тут ми спільно, разом з державними органами, так само як і з громадянським суспільством, маємо протистояти таким викликам.

Щодо економічних санкцій і секторальних санкцій Європейського Союзу проти Російської Федерації. Так, вони будуть продовжені, тому що немає прогресу з імплементації Мінських домовленостей. Ми надалі будемо відстоювати також позицію, що, не те що мають бути санкції збережені, а вони мають бути посилені.

І що стосується мирного врегулювання на Донбасі, парламент також має і свою відповідальність відчувати, як те, що стосується і Донбасу, і те, що стосується Криму. Перший віце-спікер Ірина Геращенко відкрила таку мінську платформу на базі парламенту, де ми маємо зустрічі з нашими представниками України в контактних групах в Мінську, а також з представниками ОБСЄ. І, повірте, надзвичайно боляче іноді чути від них, особливо вчора у нас була зустріч з представником ОБСЄ в гуманітарній підгрупі, коли ми чуємо, що є конфлікт між двома областями України і урядом України, і коли ми чуємо, що заручники є з обох сторін.

Тобто є також проблема в міжнародних організаціях, тому що, дійсно, вони забувають, які основні принципи вони сповідують. І ми, повірте, їм це  абсолютно відверто нагадуємо.

І також ми маємо і їм нагадувати, і самі не забувати, що основна цінність – це життя людини…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка,  30 секунд. Завершуйте.

ІОНОВА М.М. І завершити.

Наразі я би хотіла з вами поділитися, тому що дуже зараз збентежила також чергове інформаційне повідомлення від Генерального секретаря Ради Європи пана Ягланда, який наразі перебуває в Москві, який сказав, що слон в крамниці посуду, як і раніше, Україна. І саме це є причиною протиріч між Росією і рештою Європи. Якщо не буде знайдемо вихід  з такого становища, важко зрозуміти, яким чином можна буде домогтися  поліпшення. І, на жаль, немає механізму висловлення недовіри такому Генеральному секретарю, але черговий виклик, на який ми маємо спільно надати відповідь. І мені здається, що тут, дійсно, український парламент, який має проєвропейську більшість, вперше в історії разом з урядом він буде відстоювати зовнішній фронт. Дякую. (Оплески)

 ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую і вам.

І ми переходимо до виступів. Я запрошую до слова заступника міністра культури України - керівника Апарату пана Ростислава  Карандєєва.

Підготуватися – Олегу Березюку.

16:04:12

КАРАНДЄЄВ Р.В.

Доброго дня, шановна Оксана Іванівна, шановні народні депутати, шановні учасники парламентських слухань! Готуючись до участі в сьогоднішньому заході, я перепитав моїх колег з Верховної Ради, яка стоїть їх мета. Очевидно, що будь-який захід має для чогось проводитися.

Мені було сказано, що одним з результатів, які очікуються від сьогоднішніх слухань, має бути розроблення певної стратегії, певного бачення на досить тривалу перспективу.

Складно сказати, наскільки в наших умовах можна казати про тривалість планування, але тим не менше це дуже вірно, що ми стараємося сформувати нашу державну політику, зокрема і зовнішню політику, плановою зробити її, зробити її послідовною, логічною. Внести туди принаймні хоч якийсь причинно-наслідковий зв'язок, встановити якісь дедлайни, зрозуміти, що нам треба зробити, які контрольні етапи, і до чого врешті-решт ми маємо прийти.

Я хотів би, користуючись можливістю, буквально в кількох хвилинах сказати ті речі, які би я бачив за важливими. Міністерство культури, в моїй особі зокрема, бачить за важливе для того, щоб внести в можливу таку саме стратегію.

Шановні колеги, інформаційна епоха, в якій ми зараз перебуваємо, робить дуже багато викликів, зокрема і головний з них – це виклик глобалістичний. І не тільки в економічній сфері, але й, мабуть, він найбільш тяжкий і важкий саме в сфері культури. Перед націями стоїть на сьогоднішній день іноді навіть проблема виживання з огляду на те, що культура є одним з головних і, може, навіть визначальних чинників існування нації як такої. Не політичного формування, що є, наприклад, в Сполучених Штатах чи в інших деяких новітніх країнах, але й в країнах традиційних, країнах з традиційною культурною, сформованою протягом багатьох-багатьох століть.

Під тиском космополітичних культурних форм доводиться на сьогоднішній день шукати шляхи, як вижити українській зокрема національній культурній практиці, українській культурній традиції. Щоб ми не розчинилися під тиском світової глобалізації і не стали звичайною територією з населенням, яке сповідує незрозумілу на сьогоднішній день сучасну космополітичну маргінальну культуру. Щоб ми мали якусь свою унікальність і врешті-решт ідентичність. І мова тут в тому числі, є елементом такої нашої боротьби за свою культурну, в тому числі незалежність.

Україну в противному випадку чекатиме і втрата незалежності  і втрата всього іншого, що на сьогоднішній день є ознаками суверенної держави.

Здавалося б, що треба робити в цій ситуації? Найпростіший спосіб, який, можливо, за пропонують ті, хто неглибоко обізнаний з сучасними глобалістичними процесами, це відгородитися від світу. Навпаки, ні. Ми пропонуємо українській державі, пропонуємо саме навпаки вектор посилення присутності української культури в зовнішньому світі і в світовому культурному процесі.

Саме активна промоція української культури дозволить нам сформувати той майданчик, той надійний плацдарм, на якому ми станемо повноцінними учасниками міжнародних культурних відносин, зможемо взяти активну участь в процесах культурної глобалізації, запропонувавши свої культурні прояви. І розраховувати на повагу інших більш потужних, економічно потужних світових культур, на врахування нашої позиції і врешті-решт просто на існування української культури як такої.

Одним з важливих і дієвих інструментів в цьому процесі є участь України в різноманітних міжнародних організаціях і культурно-мистецьких проектах. Всім зрозуміло, що саме міжнародна організація, як майданчик, є на сьогоднішній день найбільш потужним і найбільш ефективним механізмом щодо донесення своєї позиції і її відстоювання.

З огляду на це, дуже дивною, і я користуюсь нагодою тут народних депутатів України, виглядає ситуація, коли ми не можемо вступити в деякі важливі і потрібні для української культури міжнародні організації, а іноді стоїмо навіть перед вибором, що ми повинні припинити там членство, бо непередбачені бюджетні призначення. Іноді там тисяча євро, іноді 10 тисяч євро. Але мені здається, що це не той торг, який має стояти на…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

КАРАНДЄЄВ Р.В. …в світовий простір.

Культура з кожним днем стає все більш ефективним…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я вас прошу, завершуйте, бо 30 секунд. І інший доповідач.

КАРАНДЄЄВ Р.В. Дякую, дякую. Все більш потужним інструментом лобіювання. В зв'язку з цим Міністерство культури сповідує як один з основних інструментів зовнішньої нашої діяльності, ну, в силу нашої компетенції – це культурну дипломатію. Ми підтримуємо ті ініціативи, які озвучує Міністерство закордонних справ, і в свою чергу хочемо долучитися до посилення цього процесу…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 10 секунд, будь ласка, але я вас прошу завершуйте.

КАРАНДЄЄВ Р.В. … саме головне, що для того, щоб зробити те, що я сказав, і те, що я навіть не сказав, і те, що ми з вами хочемо зробити, має бути програмний документ, і не тільки та стратегія, яка з'явиться за результатами, можливо, цих… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Ще раз закликаю всіх учасників парламентських слухань дотримуватися регламенту, і коли є сигнал, щоб ви розуміли, що 30 секунд дається не для того, щоб продовжувати думку, а для того, щоб її завершувати.

Запрошую до слова пана Олега Березюка, народного депутата України, голову депутатської фракції "Об'єднання "Самопоміч". І в зв'язку із зверненням голови ще одної парламентської фракції, ми домовилися, що лідери фракції можуть виступати 4 хвилини.

БЕРЕЗЮК О.Р. Це менше чи більше?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тобто це менше, ніж усі решта учасників, але більше ніж усі решта депутатів, тому що усі решта депутатів – 3, усі решта учасників – 5, а голови фракцій – 4.

16:11:10

БЕРЕЗЮК О.Р.

Дякую. Вельмишановна пані головуюча, шановні отці, шановні дипломати, шановні колеги! На Галичині на початку ХХ, в кінці ХІХ століття був потужний заклик: "Наша сила в нас самих, світ належить до сильних". Це тоді, коли ми з вами творили націю, не маючи інституційної держави. Нічого з тих часів не змінилося, але ми маємо один неймовірний позитив, який не мали наші попередники – це 25 років незалежної інституційної, підкреслюю, інституційної держави. Це, з одного боку, величезна перемога нашого народу, а з іншого боку, це дуже малий термін, саме термін побудови інституцій. Міжнародна політика і є цією інституцією. Від чого вона залежить? Від нашого внутрішнього стержня, від нашої внутрішньої сили, від нашої внутрішньої політики залежить зовнішня. 

Ми повинні визнати, що в України є віковічний ворог, назва цього ворогу – імперська Росія. Від цього залежать наші наступні дії.

Яке наше ставлення до Мінську? Мінськ, виходячи з цього, є еквівалентом Переяславських угод, є еквівалентом поразки в 1919 році на Паризькій конференції, внаслідок чого зникла УНР, є еквівалентом Ялтинських угод, є еквівалентом будапештського програшу. Мінськ є нашим програшем, якщо ми будемо брати в ньому участь на умовах, які написала там Росія за допомогою своїх альянсів. У нас є віковічний ворог. Визначаючи це в документі, ми маємо правильний напрямок, ми маємо з чим їхати в Європи і Америку і відстоювати свої інтереси.

Ми цього року проїхались, ініціативи фракцій, по декількох столицях всього-на-всього у Вашингтоні, Лондоні, Брюсселі, Берліні і Парижі. Я хочу вас розчарувати: про нас там не знають, про нас там судять по "Russia Today" навіть дипломати. Дипломат французького міністерства закордонних справ дозволяє собі, голові фракції парламенту, говорити: "А я не вірю в існування української незалежної держави, то чому я через вас маю губити свої стосунки з моїм другом Росією". Це наша з вами вина. Це ми не допрацювали, ми не договорили. І це дуже важливо сьогодні розуміти цю реальність.

Що робити? Це найважливіше запитання, яке сьогодні перед нами. Беззастережно треба розвивати дипломатію. Що кажуть дипломати, коли ми з ними говоримо в приватних розмовах, я не буду розголошувати, хто це. "Олеже, немає директив з Києва. Олеже, немає грошей на заправити автомобіль. Олеже, а, що ми можемо зробити?". Тому сьогодні в цих рішеннях має бути записано: "На дипломатичні посольства в G7 має бути виділено по мільйону доларів на заходи, тому що Росія кожного дня в Парижі робить заходи, і залучати в ті заходи інституції, університети, культуру. Але це мають робити наші дипломати, про нас мають говорити, а не думати, що ми просто  з боку, і ми далі  під протекторатом Росії. Це величезна задача сьогодні наша, гроші, які  мають використати якісні люди. І найголовніше - це директиви, але директиви виходять з середини. Ми визначаємо ворога, ми плануємо свою діяльність, і ми будуємо свою внутрішню силу. Без цього України як держави не буде.

Наступна річ. Ми практично перестали використовувати ресурс якого  немає більше ні в кого, це наша діаспора. Перебуваючи в Парижі, Вашингтоні і іншим. Їм кажуть, слухайте…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  30 секунд, будь ласка. 

БЕРЕЗЮК О.Р. Наші посольства нас практично перестали використовувати. Я  розумію чому. Тому що  вони завжди запитують: а яка директива? А чому ми не визначаємо нашого головного ворога і не виходимо з цього питання щодо  наших рішень?

Тому, запрошую міністерство визначитися з ворогом. Запрошую парламент не називати це АТО, а  називати це  війною. Бо тоді ми не будемо чути про те, що у нас конфлікт між областями, і уряд має проблеми. А це ми чуємо кругом, тому що ми з вами маємо  стати сильними.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, ще 30 секунд завершуйте.

БЕРЕЗЮК О.Р. Наша сила в нас самих. Світ належить до сильних. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо.

Запрошую до слова заступника директора Офісу зв'язку НАТО в Україні пана Марка Опгенорта. Підготуватися народному депутату Олегу Ляшку.

Зараз буде доповідь англійською мовою. Біля вас є навушники, кому потрібен переклад. Справа є кишенька. Чи зліва? Зліва  є кишенька, від вас, ви можете дістати навушник і послухати синхронний переклад. Прошу.

16:16:42

МАРК ОПГЕНОРТ.

Дякую. Я чув деякі вияви, що зараз є побоювання, що політика змінюється до України. Я хочу сказати, що політика одна фраза, що  лишається у всіх заявах з тих пір як Україна стала  незалежною, що незалежна і суверенна Україна  необхідна для євроатлантичної спільноти. Тому коли Росія почала агресію проти  України, я був в Уельсі, де ми винесли рішення підтримати Україну, ми  висловили солідарність  з  Україною та інтерес до України, що Україна суверенна і незалежна є ключовою засадою. І ми підтримуємо основні, хочемо підтримати основні пункти, які сказав пан Долгов, що сильна армія  України, сильні її Збройні Сили – це основне. І в це треба інвестувати ресурси і професійні сили, і це  було зроблено за останні  2 роки.

Пан Долгов сказав, що НАТО – це тут, і ми маємо дуже велику присутність НАТО в Україні. І ми беремо участь, 20 наших консультантів беруть участь у розбудові української системи безпеки.  І є багатостороння комісія, яка працює на тактичному операційному  рівні, на Яворівському полігоні є центр і проводяться навчання, і ротація відбувається тих військовослужбовців, які пройшли навчання на Яворівському полігоні. І вони відправляються потім на схід України на рівні батальйонів, на рівні рот відбуваються зміни і ми також працюємо на рівні бригад з дуже великими військовими конструкціями.

Я казав   неодноразово, що американські генерали, вони організовували навчання і вони тепер можуть гордитися, що українські різні військові частини можуть забезпечити кращий захист України. Я вважаю, що є дуже велика ознака, що Україна таки змінилася, це те, що покращилася боєздатність Збройних сил України. На рівні бригад ми вже бачимо необхідність стратегічного рівня реформ,  тому що бригада – це дуже складний організм і там потрібна стратегія. І в нас дуже насичений порядок денний, і серед загального складу співробітників, і у Збройних Силах України, і у Національній гвардії, і у всіх інших службах, таких як СБУ, які ми називаємо силовим сектором України, потрібні реформи, ще багато лишилося, що треба зробити, скоротити перехрещування наших проектів. І ми працюємо з РНБО, ми будемо працювати з парламентарями, щоб розбудувати нові ідеї про новий законопроект у сфері безпеки та щоб всі агентства і міністерства працювали узгоджено, відповідно до цього закону.

До того, як Україна дійсно стане вільною, незалежною від будь-якої зовнішньої загрози.

ГОЛОВУЮЧИЙ. … депутатської фракції Радикальної партії Олега Ляшка, пана Олега Ляшка.

Підготуватися – Костянтину Кононенку. Чотири хвилини, прошу.

16:22:18

ЛЯШКО О.В.

Олег Ляшко, Радикальна партія. Три роки війни Росії проти України показали один очевидний факт, можемо сподіватися тільки на себе – раз. Друге – ніхто нам не допоможе, якщо не допоможемо собі. Третє – якщо не годуєш свою армію, будеш годувати чужу армію. На превеликий жаль, 25 років не годували ні своєї армії, а навпаки проводили політику фактично посилення російських інтересів в Україні.

П'ятого грудня у понеділок виповнилось 22 роки від дня підписання Будапештського меморандуму, який ми, фактично, на автограф Клінтона здали третій ядерний потенціал у світі. Колись на цій трибуні виступав віце-президент Джо Байден, майже годину виступав, чудово виступав, не сказав одного, за годину жодного разу не згадав Будапештського меморандуму під яким підписалась адміністрація Сполучених Штатів. Ми віддали третій ядерний потенціал у світі, до речі, коли кажуть, що ми були першою країною, яка віддала ядерний потенціал це не зовсім відповідає дійсності. Першою країною був ЮАР, коли південноафриканські зулуси прийшли до влади у них забрали ядерну зброю.

Другою країною була Україна, у нас забрали ядерну зброю, а сьогодні ми ходимо принизливо просимо, дайте нам санкції, які пов'язують із боротьбою з корупцією. Покажіть мені, де приймались санкції ув'язані до боротьби з корупцією? Санкції за що, за російську агресію, за анексію Криму? Чи за плівки Оніщенка, Порошенка і всіх інших? Тому я вважаю, що те, що сьогодні відбувається нас фактично забравши ядерну зброю і не давши нічого взамін залишили на призволяще із зовнішнім ворогом. Правильно, колега Березюк сказав, одвічним ворогом.

У нас немає іншого шляху і я звертаюсь до міжнародної дипломатії, або ви виконуєте Будапештський меморандум і тримаєте слово, платите по векселях, або ми вимушені будемо почати роботи по відновленню ядерного потенціалу країни.

Збройні Сили України, ядерна зброя – це реальна гарантія незалежності, а не пусті папірці, які не варті того паперу на які дані ті гарантії. Це перше. (Оплески)

Друге – питання безвізу. Там є представник, посол Євросоюзу? Вибачте мене за недипломатичність, але чим займається посол Євросоюзу? Він бігає по Верховній Раді, агітує депутатів, щоб проголосували за вивезення необробленого лісу-кругляку. Нам 11-й рік морочать голову, не дають "безвіз". Європейці з вересня 2005 року їздять без віз до України. Нам 11 років його не дають, вигадують будь-які інші приводи, аби тільки не дати "безвіз", тому що в них внутрішні проблеми.

Ми вважаємо, що Євросоюз, який не тримає слово перед українцями, надають Тринідад і Тобаго, надають якимось там островам "безвіз". Покажіть мені хоч одну країну в світі, де громадяни гинули за те, щоби… за європейський вибір, за європейський простір під європейським прапором? Нагадайте мені таку країну! Немає! Жодна країна Євросоюзу не гинула за європейський вибір, а українці гинули. І у вас вистачає совісті морочити голову і не надавати українцям "безвіз"? Якщо до Нового року не буде "безвізу" для українців, я вважаю, треба запровадити візовий режим для членів-країн Євросоюзу. Нехай платять гроші, сюди їздять за візами.

А нам що пропонує натомість уряд? Щоб сюди мігрантів в Україну віддавати за "безвіз". Нам замість "безвізу" – "безліс", безробіття, безгрошів'я і мігрантів! Заберіть його собі, той "безвіз" за таку ціну! (Оплески)

Українцям треба не "безвіз", українцям треба робота і достойна зарплата. І от коли в людей будуть гроші, любий за 30 доларів купить собі візу і куди завгодно поїде, хоч на  Марс яблуні саджать. А ви нам пропонуєте принизливі умови перетворення України на сировинний придаток.

Нам не треба кредити, нам не треба жодні договори ціною втрати роботи для українців. Якщо ви партнери, підтримайте нас, дайте руку допомоги, а не морочите голову, даєте нещасні "сльози", забравши ядерну зброю…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  30 секунд.

ЛЯШКО О.В. …забравши ядерну зброю. Ми віддаємо своє життя, ми сьогодні на східному фронті захищаємо не лише Україну, ми захищаємо вас. І коли ви рахуєте, скільки  ви втрачаєте від санкцій, не продавши в Росію вина, сиру чи "ювелірки", ви рахуйте інше: скільки життів своїх людей ви врятуєте, що ми отут стоїмо і тримаємо цю навалу – орду з Москви.

Тому політика має бути одна: політика захисту інтересів України і українців. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень пана Костянтина Кононенка. Підготуватися – Артему Біденку.

16:27:09

КОНОНЕНКО  К.А.

Дякую, пані головуюча! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Як сьогодні вже неодноразово підкреслювали, в сучасних міжнародних умовах через застосування  Росією  методів гібридної війни руйнується  усталений світовий лад та формується новий, такий собі гібридний світоустрій, а точніше сказати, світобезпорядок.

Порушивши всі основоположні для сучасних міжнародних відносин, принципи і правила, Кремль фактично перевернув світову шахівницю та створив  міжнародні умови, в яких можливо все. Цивілізований світ має це усвідомити та напрацювати нові  підходи до забезпечення глобальної безпеки. Для цього потрібен час, якого в України немає.

Яскравим прикладом сучасного гібридного світобезпорядку є те, що  зухвала агресія  Росії проти України, включено з анексією українського  Криму та  підтримкою тероризму на Донбасі, у міжнародному дискурсі набула назви "українська криза".

Будучи особливим феноменом сучасного світу, українська криза стала приводом для початку перегляду принципів сучасних міжнародних відносин. Вона фактично перетворилася на ключовий об'єкт інтересу головних гравців  на міжнародній арені, оскільки результати та наслідки подій в Україні та навколо неї безпосередньо впливають на формування нового міжнародного  порядку.

Сьогодні без розв'язання питання України неможливе вирішення ключових проблем безпеки Європи та  всього світу. Висновком має стати загальна активізація української зовнішньої політики, її адаптація до  вимог часу та викликів, зумовлених кардинальними змінами міжнародного середовища. Не ставлячи під сумнів безальтернативність мінського процесу, настав час розглянути питання його формату. Нині за його рамками залишаються дві провідні держави світу: США та Великобританія, які є гарантами  суверенітету та  територіальної цілісності України відповідно до Будапештського меморандуму. В умовах, коли агресію проти України здійснює одна з країн-гарантів – Росія – залучення США та Великобританії до  розв'язання проблеми також є безальтернативним. Треба шукати підходи і  аргументи, які змусять наших партнерів долучитися до  переговорного  формату навіть, якщо сьогодні вони цього  не дуже хочуть.  

Початок виходу Великої Британії з ЄС та обрання Дональда Трампа президентом Сполучених Штатів ставлять перед українською дипломатією завдання кардинальної перебудови взаємин всіми світовими потугами. Нам необхідно уникнути можливих ускладнень у взаємодії  з цими країнами та скористатися додатковими можливостями, які нині відкриваються.

Квітневий референдум у Голландії вказав українському уряду, громадському суспільству та інтелектуальній еліті на необхідність по-іншому підходити до пропагування України на європейській сцені. На жаль, доводиться констатувати, що багато людей в Європі досі не знають про Україну і про те, що на Майдан люди гинули за європейські цінності. Тому нині потрібно не гаяти час, а усіма можливими каналами поширювати інформацію про реалії, потреби і успіхи України, не приховуючи при цьому проблеми, які нам ще належить вирішити. Зокрема, необхідно взяти до уваги, що питання безвізу з ЄС  набуло великого соціального значення в Україні. В очах пересічного українця надання йому свободи пересування Європою стане реальним визнанням України європейською державою з боку ЄС. Принагідно слід зауважити, що Верховній Раді України доцільно повернутися до візового питання у широкому контексті. Наразі залишається незрозумілим, чому з країною-агресором Росією у нас режим безвізовий, а, наприклад, з Китаєм, від якого ми чекаємо мільярдних інвестицій, йдеться лише про певне пом'якшення візового режиму.

Єдиним ефективним шляхом вирішення гострих безпекових проблем, які стоять сьогодні перед Україною, є кардинальне нарощування власних оборонних та безпекових потужностей. Це свідчить про необхідність продовження активної  інтеграції з  євроатлантичною системою колективної безпеки. Тому приєднання до НАТО має стати для України не меншим пріоритетом, ніж отримання членства в ЄС.

Україна як країна засновниця  ООН має всі підстави  поставити перед цією поважною міжнародною організацією питання про недосконалість її механізмів ухвалення рішень, що перешкоджають забезпеченню суверенітету та територіальної цілісності, а саме з такою метою ООН і створювалося 70 років тому. Реформування ради безпеки ООН є для України важливим зовнішньополітичним завданням, де нам треба досягти підтримки та взаємодії не лише з п'ятіркою постійних членів  Ради Безпеки, а з Німеччиною, Індією, Японією, Туреччиною, іншими країнами, вага яких значно зросла за останнє десятиліття.

Одним з актуальних аспектів зовнішньої політики України в сучасних умовах є необхідність поєднання…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка, у вас є 30 секунд.

КОНОНЕНКО  К.А. …принципової позиції щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності, національної гідності з гнучким і прагматичним підходом до вирішення інвестиційних або торговельно-економічних завдань. Для цього існує дипломатія, щоб зближення України з НАТО не заважало поглибленню військово-технічного співробітництва з країнами Азії, а глобальне партнерство з Японією не ставало на заваді стратегічному партнерству з Китаєм.

На завершення ще дві важливі тези. Перша. Верховна Рада України, як усі парламенти світу, є віддзеркаленням суспільного…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте вашу думку, 10 секунд.

КОНОНЕНКО  К.А. Зовнішня політика є важливим чинником, що формує наше майбутнє. Всі політичні сили в парламенті повинні об'єднатися навколо забезпечення національних інтересів на світовій арені. Це стосується як ухвалення відповідного… (Мікрофон вимкнено)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я вас дуже прошу, щоб ви завершили, тому що це є час інших учасників слухань.

КОНОНЕНКО  К.А. (Не чути)(Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Ще раз прошу всіх учасників парламентських слухань поважати інших учасників, які мають виступати після вас.

Прошу до слова заступника міністра інформаційної політики України пана Артема Біденка.

Підготуватися  – Борису Тарасюку.

16:34:22

БІДЕНКО А.І.

Шановні учасники парламентських слухань! Я хотів би дождати ще кілька фактів до такої буремної речі Олега Валерійовича, про які ми дізналися за останні три роки фактичної війни з  Росією.

Перший – це те, що визнають фактично всі: нам катастрофічно не вистачає трьох важливих ресурсів для розвитку – це є люди, професіонали, в першу чергу; це є час; і це  є фінанси.

Другий факт – це те, що ці три ресурси не з'являються помахом чарівної палички. Вони не з'являються, тому що нам дається якийсь наказ, виходить постанова чи приймається якийсь закон. Ці ресурси з'являються з часом, вони з'являються протягом певної роботи, конструктивної роботи, і вони тим швидше з'являються, чим злагодженішим є суспільство, чим більше порозуміння і конструктивної співпраці між різними органами влади, між різними гілками влади. Тому звичайно, що не все відбувається так швидко, як хотілося б. В тій кількості конфліктів, скандалів, суперечок, змін портфелів затягуються ті принципові важливі не тільки реформ, але виокремлення політик, стратегій, які могли б допомогти Україні нарощувати ці ресурси і рухатися вперед.

Але не можна казати, що нічого не міняється. З точки зору зовнішньої політики, з точки зору інформаційної політики я хотів би звернути увагу на те, що сьогодні Україна поступово починає  формувати порядок денний. У тому числі й сусідньої Росії. Якщо ми згадаємо ще два роки тому, то ми реагували на те, що  відбувається  на окупованих територіях, на те, що відбувається в Росії. Тепер давайте поглянемо на останній місяць: істерія навколо ракетних навчань; істерія навколо початку побудови телевізійної вишки на Чонгарі; істерія навколо відкриття вишки  на Карачуні. Тобто поступово Україна вступає в фазу, коли ми говоримо, що і як буде. І та країна, яка є нашим ворогом – наш північний сусід, починає досить істерично на це реагувати.

Працюючи в уряді сьогодні я маю сказати, що  ті робочі групи, та співпраця, яка є не тільки урядова, але і між комітетами, і сьогоднішній парламентські слухання є свідченням цього, вона поступово набуває дуже конструктивних рішень, конструктивних обрисів.

З нашого боку маю сказати, що на наступний рік ми запланували два важливих моменти, два важливих елементи зовнішньої інформаційної політики. Перший, це завершення реформи державного іномовлення. Ми планували зробити це цього року, але, на жаль, не було виділено ні копійки, попри вказаних в Законі про систему іномовлення. І все одно на сьогоднішній день український телеканал UА|TV присутній фактично в усіх кабельних мережах Польщі, в 3-4 найбільших телемережах Грузії, в країнах Балтії, в Данії, в Румунії, Болгарії і так далі. На наступний рік ті гроші, які закладені в бюджеті, дадуть нам можливість звітувати перед народними обранцями вже в ІІ кварталі.

Другий важливий момент, це реалізація концепції популяризації України, яка була ухвалена Кабінетом Міністрів 11 жовтня. І на виконання цієї концепції ми вже розробили план, подали його зацікавленим міністерствам і після формування кінцевого варіанту винесемо на обговорення, в тому числі комітетам, депутатським групам. В цьому плані реалізації концепції популяризації України та просування її інтересів ми бачимо два надважливий словосполучення: це є брендування України та брендування регіонів. І тут не може бути якоїсь однозначної позиції. Міністерство придумало, отак має бути, і всі мають виконувати. Спільна робота відомств, спільна робота депутатів, спільна робота громадського сектору, експертів дасть нам можливість відкрито та публічно провести всі необхідні конкурси, створити елементи національного брендингу і почати формувати український імідж за кордоном таким, яким він ідеально ляже на те бачення, яке є сьогодні.

Мало просто придумати слоган, мало просто придумати логотип. Необхідно реалізувати таку політику, яка буде конкурентною, є таке слово, в маркетингу використовується. Тобто вона буде відповідати і очікуванням світу, і очікуванням нашим і нашим ресурсам.

Ще раз хочу подякувати комітету, хочу подякувати організаторам за ці слухання. Вони є елементом нашої конструктивної роботи. І вони обов'язково, рішення парламентських слухань будуть враховані, в тому числі нашим міністерством. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Запрошую до слова народного депутата України, заступника голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах пана Бориса Тарасюка. Підготуватись - Володимиру Василенку. Три хвилини регламент, так.

16:39:20

ТАРАСЮК Б.І.

Шановна пані голово, колишньому міністру можна додати. Шановна пані голово, шановні учасники парламентських слухань! Дозвольте нагадати, що нинішні парламентські слухання проводяться вдруге за 25 років української незалежності. Перші відбувались в 2013 році.

Зовнішня політика відновленої державної незалежності України почалась навіть раніше Акта проголошення незалежності в 1991 році, а саме, 16 липня 1990 року з прийняттям Декларації про державний суверенітет. З того часу наша держава набула свою зовнішньополітичну ідентичність, демонструючи здатність долати найсерйозніші зовнішні виклики і бути регіональним лідером.

В той же час, зрозуміло, внутріполітичні події значною мірою впливали на зовнішню політику. Внаслідок чого вона знала як свої злети в дев'яності роки, 2005-2008 роки, так і падіння, а це кінець 1990-го до 2004 року і 2010-2013 роки.

Значну роль у закладенні підвалин зовнішньої політики відіграла і продовжує відігравати Верховна Рада. Починаючи з Декларації про державний суверенітет, постанов 1991-1992 років і нарешті єдиного, системного і концептуального документа – Постанови Верховної Ради від 2 липня 1993 року про основні напрями зовнішньої політики України, яка була скасована у 2010 році скандальним папірцем, так званим Законом про засади внутрішньої і зовнішньої політики України. Де відсутні засади як внутрішньої, так і зовнішньої політики.

Абсурдом виглядає те, що цей папірець часів Януковича з однією правильною поправкою й досі залишається чинним. Саме тому в проекті рекомендацій цих слухань пропонується розробити і прийняти новий Закон про засади зовнішньої політики України.

Надзвичайно серйозні виклики постали перед українською зовнішньою політикою з початком російської агресії, окупацією Криму і війною на Донбасі. Чи можна назвати зовнішню політику України цього періоду успішною? Важко дати однозначну відповідь. З одного боку, Україні було надано сприяння і кредит довіри з боку демократичних країн світу та авторитетних міжнародних організацій, варто згадати Генеральну Асамблею ООН, ЄС, ПАРЄ, НАТО. А з іншого – тиск на нашу державу з метою поступитись своїми державними інтересами на догоду агресору, невиконані зобов'язання з боку гарантів територіальної цілісності і суверенітету за Будапештським меморандумом, а також з боку ЄС щодо безвізу набуття чинності Угодою про асоціацію. Цей список заборгованостей перед Україною можна продовжити.

Чому так сталося? Цьому є об'єктивні причини і обставини, які не залежать від нашої виконавчої влади, а саме: труднощі в середині ЄС, зростання право- і ліворадикальних сил…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, хвилину…

ТАРАСЮК Б.І. … і наступні вибори, готовність потурати агресору і загравати з ним. У той же час виконавча влада не впоралася з цими викликами, про що свідчать втрата женевського формату і перехід до нормандського або мінського формату, обіцянки поміняти Конституцію на догоду Росії, недбало виписані мінські домовленості, які дають підстави для суперечливих тлумачень та й ще не виконуються російсько-терористичною стороною.

Цього місяця 22 грудня виповнюється, в чергове відзначатиметься день працівників дипломатичної служби. Чи достатньо уваги держава приділяє цій специфічній службі? Очевидно, що ні. Адже ми чекаємо від української дипломатії не менших успіхів на дипломатичному фронті ніж від наших воїнів на фронті війни. Якщо порівняти забезпечення дипломатичної служби, скажімо,  у минулому 2015 році і 10-15 років назад, то порівняння буде…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Борисе Івановичу, ще 30 секунд. Прошу вас, завершуйте.

ТАРАСЮК Б.І. Тепер я хотів сказати декілька слів щодо взаємодії органів влади. Рівень виступаючих від уряду, відсутність виступаючих від Адміністрації Президента і Апарату Ради національної безпеки і оборони свідчать про тривожну тенденції недооцінки виконавчою владою взаємодії з Верховною Радою і необхідності проведення єдиної зовнішньої політики. Цю ситуацію слід виправляти, тим більше, що справи з виробленням і реалізацією зовнішньої політики далеко нерайдужні. Я бажаю успіхів в роботі парламентських слухань. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова заслуженого юриста України, Надзвичайного і Повноважного Посла України пана Володимира Василенка. Прошу дуже дотримуватися регламенту, тому що ми вже дуже сильно запізнюємося. І підготуватися Андрію Іллєнку.

16:44:31

ВАСИЛЕНКО  В.А.

Постараюсь. Шановне товариство, сьогодні тільки лінивий не говорить, що Росія розв'язала і веде проти України гібридну війну. Але далеко не всі усвідомлюють, що те, що ми називаємо гібридною… те, що називають гібридною війною має два складники, це: перший складник – збройна агресія; другий складник – це гуманітарна агресія проти України.

А також не усвідомлюють той факт, що в історії українсько-російських відносин час від часу спалахували розпочаті Росією збройні конфлікти, а гуманітарна агресія є константою. Тобто здійснювалась постійно, починаючи з часів Переяславської ради.

Саме тому Росія… ми повинні виходити з того, що Росія є екзистенційним ворогом України, який ставить під сумнів право України на існування їх незалежної держави і переслідує остаточну мету – тотальне знищення України як нації, як суб'єкту міжнародного права і геополітичної реальності. Якщо ми нерозуміння і недооцінка, неусвідомлення та ігнорування дійсних масштабів російських загроз блокує вироблення прагматичної моделі зовнішньої політики України та застосування ефективних засобів захисту її життєво важливих національних інтересів.

Неправильне уявлення та легковажні оцінки цілей Російської Імперії щодо України вводять в оману українське суспільство та дезорієнтує міжнародне співтовариство.

По суті, відмова від чіткої оцінки справжньої мети Росії щодо України є формою співучасті в російській інформаційній війни проти України, яка ведеться  також і проти західної демократії. Відмова називати речі  своїми іменами, є підґрунтям світоглядного роззброєння, яке руйнує волю суспільства і держави до спротиву проти намірів, агресивних намірів Росії.

Друге. Аналіз  практики ставлення Росії до України протягом  усіх років і незалежності, свідчить, що механізм співпраці створений між нашими  державами не лише, ну зокрема, в економічній, енергетичній, військовій, гуманітарній сферах. Росія, врешті-решт, завжди використовувала проти України. Звідси газові, нафтові, там молочні, цукрові, інші війни.

З цього випливає, що відносини з Росією, поки триває її збройна агресія, мають бути максимально заморожені. Економічні відносини скорочені до мінімуму, а відносини в гуманітарній сфері повністю згорнуті, і набути режиму санкцій проти Росії як держави агресора.

В своїй концепції зовнішньої політики Російська Федерація декларує необхідність, в новій концепції, от нещодавно опублікованій, декларує знов-таки намір розвивати з Україною нормальні добросусідські відносини.  Також міститься декларація і наміри розвивати нормальні  відносини зі Сполученими Штатами Америки і західними демократіями. Але реалії зовсім інші, і якщо знов ми поведемося на ці обіцянки,  то ми опиняємося в ситуації, коли нас просто роззброюють і не дають можливості застосовувати нормальні заходи самозахисту і захисту своїх національних інтересів. Навіть якщо тут (ну палки прихильники і сьогодні є, дружби з Росією) я допускаю, що можна встановити і потрібно було б встановити нормальні відносини з Росією як державою, яка є нашим сусідом, але тільки за певних умов.

По-перше, Росія повинна беззастережно припинити збройну агресію проти  України і повернути  Україні всі загарбані території.  

По-друге, відшкодувати Україні всі збитки, нанесені агресією, і покарати   осіб винних у вчиненні  злочинів воєнних і злочинів проти…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  30 секунд,  будь ласка.

ВАСИЛЕНКО  В.А. Видати Януковича як особу, котра сприяла  розв’язуванню  агресії Росії проти  України.

По-четверте, вибачитись за злочини, скоєні Росією проти України протягом усієї історії, оскільки Російська Федерація проголосила себе продовжувачем Російської імперії, Радянського Союзу і Російської імперії.

По-п'яте, цивілізовано вирішити всі питання про борги і активи колишнього Радянського Союзу…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Володимире, 30 секунд, але, будь ласка, завершуйте.

ВАСИЛЕНКО  В.А. … всі культурні цінності, які незаконно опинились на території України. Офіційно, публічно визнати право України на свободу цивілізаційного вибору, в тому числі і шляхом членства в НАТО і в Євросоюзі. Відмовитись від гуманітарної агресії проти  України, відновити в Росії заборонені українські організації і товариства. Звернутись до етнічних росіян нарешті,   які проживають в  Україні із закликом поважати українську мову, традиції та історії і бути лояльними громадянами України, а не  творити   з них п’яту колону.

За таких умов можна говорити…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую,  пане Володимире. (Оплески)

Я  запрошую до слова народного депутата  України Андрія Іллєнка. Підготуватися – Владиці Борису Гудзяку.

16:51:28

ІЛЛЄНКО А.Ю.

Андрій Іллєнко, Всеукраїнське об'єднання "Свобода".

Шановні учасники парламентських слухань! Оскільки дуже мало часу, спробую  тезово.

Насправді, звичайно, зовнішня політика в Україні є, але які результати на сьогоднішній день? По безвізовому режиму  з Євросоюзом провал повний, по Угоді про асоціацію з Європейським Союзом вона досі не ратифікована, військова допомога Україні не надається. І, власне, тут вже згадувалося дуже правильно про Будапештський меморандум, а в результаті того, що Україна в свій час дала третій в світі ядерний арсенал, це треба, знаєте, премію Дарвіна дати за найбільш безглуздий вчинок в історії політики світової.

Ми сьогодні маємо ситуацію, коли наші спортсмени, які займаються біатлоном, вони не можуть купити кулі для біатлону за кордоном, тому що Україні не можна продавати зброю, бо у нас збройний конфлікт, оце результати такої політики. Російський напрямок російської агресії Україна загрузла в Мінських угодах і сьогодні в Мінських угодах написано, що там взагалі Росії немає, як сторони конфлікту, там є окремі райони Донецької, Луганської області. Виявляється, це вони є суб'єктами цього протистояння, а не Російська Федерація, яка почала проти нас війну. Я можу продовжувати цей список, не хочу весь час тільки критикувати, скажу головне. Причиною цього всього є меншовартісна і абсолютно не адекватна зовнішня політика України, яка спрямована не на захист своїх національних інтересів. Тому що я чую, от зараз, деякі чиновники кажуть, що це виявляється в Україні проблема, що нам не дають безвізовий режим. Знаєте, я не належу до нинішньої влади, я не голосував за цей уряд, я належу до патріотичної опозиції сьогодні в парламенті. Але давайте ми не будемо принижувати свою державу, 144 вимоги Україна виконала по безвізовому режиму. Яка країна ще взагалі коли-небудь такі умови виконувала? І зараз нам кажуть, ми винні в цьому, українці щось не зробили.

Нам розказують про те, що нам сьогодні треба відміняти мораторій на ліс-кругляк і це українські чиновники. Чиї інтереси вони захищають? Вони хочуть Україну мати як сировинну колонію чи вони хочуть, щоб в Україні було виробництво, це захист національних інтересів? Послухайте, треба захищати свої інтереси, треба розуміти, що на превеликий жаль не треба мислити, що є якісь європейські цінності, які вирішують політику, сила вирішує політику і національні інтереси вирішують політику. І якщо ми будемо сильними, у нас будуть сильні союзники, якщо ми будемо слабкими і будемо дозволяти з собою вести себе так, нас ніхто не буде поважати і ніякі цінності нам не допоможуть. 

Будуть домовлятися з сильнішими і крапка. Тому нам треба думати про свої стратегічні інтереси. Балто-чорноморські країни, які знаходяться між Балтійським і Чорноморським регіоном – це є наші стратегічні союзники, з ними ми маємо шукати перш за все природного союзу як проти Москви так і проти байдужості, і комерціалізації, яку ми дуже часто бачимо на заході Європи, теж про це треба відверто говорити. І треба заявляти нарешті про себе, а не весь час бути придатком, якому згори, звідки кажуть… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам.

Запрошую до слова єпископа Української Греко-католицької церкви пана Владику Бориса Гудзяка.

16:54:52

ВЛАДИКА БОРИС ҐУДЗЯК.

Пані предсідник, шановні посли, шановні депутати, дорогі друзі! Не личить церкві хвалитися, але може шляхом інформації це важливо усвідомлювати, що хоча церква не є частиною уряду, що церква не представляє держави, що тисячу років церква є з народом безперервно. А в модерному часі, коли українці опинилися на різних континентах, в різних країнах церква йшла за ними. Коли не було українських посольств, або коли українські посольства мнимими були, коли посли викликали міліцію на українців за кордоном. Українці могли завжди звернутися до церкви.

З історичних причин найбільша мережа церковна українська за кордоном – це Української Греко-католицької церкви, яка має 20 єпархій і екзархатів, які обіймають понад 30 країн Європи, Північної Америки, Океанії передовсім. Хто був за кордоном знає, де українці зорганізовані, там де і Українська Греко-католицька церква. Посли,  працівники українського дипломатичного корпусу знають, що з церквою можна спілкуватися. Люди знають за кордоном, що як хтось помре, як хтось є хворий, як хтось є в біді, вони звертаються до священика.

Єпископи і священики цієї широчезної мережі, яка включає більше, ніж 500 порохій в різних країнах світу. Ця мережа старається представляти потреби українців, гідність  українців. Ми говоримо, я, наприклад, в Парижі, в Брюсселі, в Страсбурзі, в Лондоні, Німеччині, інших країнах Європейського Союзу про те, що відбувається  в Україні, даючи достовірну спокійну інформацію. І є особлива довіра, тому що ця інформація не є політизована, тому що це є голос громадянського суспільства, це є голос вірних в Україні.

Особливо, мабуть, треба підкреслити наскільки вселенська мережа католицьких церков, і Ватикан відіграє роль у питанні усвідомлення світової громадськості про проблеми України.

Через старання УГКЦ у квітні Папа Франциск проголосив гуманітарну акцію щодо України в Європі. В Європі є 120 тисяч католицьких порохій, кожна з цих порохій мала поінформувати своїх вірних про ситуацію в Україні, закликаючи їх до пожертв. Разом зложено 13 мільйонів євро, можливо, це не є така вирішальна сума, можливо за кілька днів бомбардування скільки інфраструктури знищено в Україні. Але мільйони і мільйони  людей в спокійний не крикливий в точний відповідальний спосіб є інформовані.

Я би хотів подякувати з цієї трибуни Папі Франциску за цю допомогу, подякувати всім людям доброї волі і запевнити цей парламент, наших законодавців, що ви можете розраховувати на церкву як захисницю принципів. Не як інструмент, не як, так би сказати, кон'юнктурний політичний важіль, але й за спільноту, яка із століття в століття, з дня на день – чи це вечір, чи це ніч – слухає стукіт українського серця і звертає увагу на біль української дитини, української жінки, українського громадянина. Не сумнівайтесь…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Прошу,  30 секунд.

ВЛАДИКА БОРИС ҐУДЗЯК.  … що Господь є з нами. Ідім шляхом істини, правди, гідності, і ми побачимо, що це не просте паломництво від страху до правди, до гідності завершиться. Ми вже зайшли далеко, ідім разом.

Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам.

Запрошую до слова народного депутата України Павла Унгуряна. Підготуватися  – Катерині Смаглій.

17:00:42

УНГУРЯН П.Я.

Слава Ісусу Христу! Вітаю всіх! Дякую владиці  Борису Гудзяку за  ще один вектор в нашій  дискусії, тому що ми говоримо сьогодні про зовнішні чинники, зовнішню політику. Багато молоді в нашому залі, яка роздумує, розважає про, справді, підвалини успіху України.

Ми всі бачимо, що за останні буквально кілька років світ сильно змінився. Сильно змінився  світ: від євро оптимізму, мультикультуралізму маятник історії хитнувся і впевнено рухається в напрямок євроскептицизму, захисту свого, інколи популізму, інколи правого радикалізму, інколи правильних моделей консервативних. Ми бачимо Brexit. Ми бачимо референдум в Італії, ми бачимо результати виборів в Молдові, Болгарії, зрештою – в Сполучених Штатах Америки. Все це говорить про одне, кожна країна дбає, перш за все, не стільки про зовнішній вимір, скільки про внутрішній вимір свого успіху.

І, на мої переконання, саме цінності, які випробувані століттями і тисячоліттями є запорукою такого успіху, як в зовнішній, так і у внутрішній політиці. Це цінності, про які говорив владика Борис Гудзяк, це цінності  християнські, саме вони є фундаментом подолання глобальних криз, саме цінності, які будують успішну Україну, допомагають цій країні бути успішною і в зовнішньому вимірі.

Нещодавно ми святкували 20-річчя Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, де зазначили, що ніде у Європі, з якої ми багато беремо в чому приклад, немає такого органу, який би поєднав і християн різних конфесій, і мусульман, і іудеїв, тощо. Дякуємо за молитви священнослужителям різних конфесій та релігій.

Рік тому представники європейської спільноти, наше Міністерство закордонних справ переконували нас тут у зал, що залишилося останнє, остання перешкода  на шляху до безвізу – це зміни в трудове законодавство щодо питань дискримінації або недискримінації. І ми вже тоді казали і попереджали, давайте не виділяти якісь речі, які пов'язані з гендерною ідентичністю чи сексуальною орієнтацією, тощо, давайте зробимо, що дискримінувати не можна нікого за будь-якою ознакою, зробимо це, не будемо виокремлювати. Пройшов рік, немає безвізу, а ці питання, на жаль, імплементовані вже частково в законодавство.

Зараз нам знову потрібно приймати важливі рішення для України далі. І тому ми маємо розуміти, саме моральний комплекс, духовний комплекс у прийнятті рішень є визначним. Найближчі кроки, сесія ПАРЄ у січні – великий серйозний виклик. Ми готуємо поїздку до Сполучених Штатів Америки, тому що після  виборів...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

УНГУРЯН П.Я. Після виборів у США, які для багатьох стали неочікуваними, ми все одно маємо будувати відносини на рівних, паритетно. І тому, я думаю, що буквально вже в кінці січня, на початку лютого велика делегація від українського парламенту відбуде до Вашингтону для участі як в інавгурації, так і потім у великій події: національному молитовному сніданку.

Отже, друзі, єднаймося і до перемоги! Нехай допоможе нам у цьому Господь Бог! Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Наша молодь втратила інтерес до заходу. Лекція?... Ага, тобто потреба до науки є…

Запрошую до слова директора Інституту… директора Київського офісу Інституту Кеннана в Україні пані Катерину Смаглій. Підготуватися Світлані Заліщук. Ще раз прошу дотримуватися регламенту. Дякую.

17:04:58

СМАГЛІЙ КАТЕРИНА.

Дорога Оксано Іванівно, дорогі народні депутати, члени уряду, представники громадянського суспільства, всі присутні! Сьогоднішні парламентські слухання співпали з відзначенням непересічної історичної події: саме 7 грудня 1991 року новообраний Президент України Леонід Кравчук після доленосного референдуму 1 грудня 1991 року, коли 90 відсотків українців підтримали Акт проголошення незалежності України, включно з 80 відсотками донеччан і луганчан та 56 відсотками кримчан, отже, Президент поїхав до Білорусі, де у компанії російського Президента Бориса Єльцина, Голови Верховної Ради Республіки Білорусь Станіслава Шушкевича підписали досі відомі, доленосні "Біловезькі угоди", які забили останній цвях у труну останньої імперії на європейському просторі – Радянському Союзі, імперії, яку влучно президент Сполучених Штатів Рональд Рейган назвав останньою імперією зла.

Отже, сьогодні ми підводимо певний підсумок 25-літньої нашої історії нашої дипломатії, нас як незалежної держави. Я б хотіла, щоб всі присутні… сьогодні ще ніхто не подякував двом присутнім в цьому залі дипломатам, міністрам колишнім закордонних справ: Борисові Тарасюкові і Володимирові Огризку. (Оплески) Я б хотіла, щоб ми підтримали їх і подякували їм за роки їхньої праці на користь нашої держави.

Отримавши незалежність, Україна перебувала чи не в найвигіднішому становищі серед усіх колишніх радянських республік і її природнім  вибором мала б стати європейська і євроатлантична інтеграція, так само як і лідерство в регіоні.

На жаль, було витрачено дуже багато часу, дебатів безкінечних у Верховній Раді, а також через достатньо недалекоглядну політику наших європейських сусідів європейська інтеграція України була загальмована. Попри те ми маємо констатувати, що стрімкому розвитку інтеграційних процесів з ЄС також заважали руйнівні  процеси всередині країни, коли на  місці номенклатурно-радянської держави утворилася вкрай корумпована пострадянська олігархократія, в якій, незважаючи на прізвища президентів, членів уряду, депутатів, і досі правлять бал декілька найбагатших сімей, котрі нажили свої статки в результаті дикої приватизації  90-х років. Саме на злам олігархічно-кланової неопатриманіальної системи була спрямована Революція Гідності, яка започаткувала новий етап розвитку української незалежної держави. Однак революція лише змінила політичний режим з патриманіально-авторитарного на патриманіально-демократичний. Кінцеві цілі революції, пов'язані зі зміною усієї суспільної системи через формування нового типу політичної еліти, генерації Майдану, поки що залишаються не реалізованими.

Сьогодні після свого візиту до Сполучених Штатів я маю з сумом констатувати, що вікно можливостей, яке так стрімко відкрилося перед Україною перед Революцією Гідності, на сьогоднішній день стає майже закритим. І не останню роль в закритті цих можливостей відіграє сьогоднішній політичний клас України, який почав безпрецедентну боротьбу з тими самими активістами Майдану, з тими самими обличчями молодої генерації України, яка дає майбутнє нашій країні. Жодних змін ані в внутрішній, ані в міжнародній політиці України не відбудеться, доки  покоління Майдану, покоління цієї молоді, яка ще тут залишилася в цьому залі, не прийде до влади в нашій країні.

Голова Комітету Верховної Ради  у міжнародній політиці Ганна Гопко абсолютно чітко визначила проблеми, які стоять на сьогоднішній день перед  нашою країною. Ми входимо, як і весь глобальний світ, у період політично-економічної турбулентності. На моє глибоке переконання, уряд України до кінця не розуміє всю глибину прірви і всю глибину тої турбулентності, з якою вона має стикнутися у наступні роки. Brexit, зростаюча популярність партії націоналістичного конструктивного ізоляціоністського спрямування в Європі на фоні перемоги контраверсійного президента, кандидата в Президенти Дональда Трампа вводять весь світ і Україну в тому числі в період затяжної невизначеності. Саме тому Україні годі чекати готових рецептів від своїх партнерів, а ставати проактивним суб'єктом міжнародної політики.

Україна стикнулася з вкрай складною ситуацією у сфері безпеки. Ми сьогодні, як зазначало дуже багато народних депутатів, маємо самі захищати себе. Але наш найбільший виклик – це інформаційна війна, яку ми ведемо з Російською Федерацією. Але не одна Російська Федерація винна в наших іміджевих прорахунках. Україна має серйозні іміджеві проблеми на Заході, і перш за все, вони пов'язані з корупцією. Ми говоримо – Україна на Заході, ми розуміємо – корупція, такий собі Basket Сase, який ми ніколи не можемо вирішити.

Отже, мені дуже хотілося б, щоб рішення, які були прийняті 2 грудня…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

СМАГЛІЙ КАТЕРИНА. …під час парламентських слухань, організованих комітетом, очолюваним Ганною Гопко, щодо публічної культурної дипломатії, були підтримані. І нарешті уряд створив міжгалузеву групу, яка б займалася просуванням публічної дипломатії України на серйозному рівні. Мусимо констатувати, що ані Європа, ані США не почули заклику Джорджа Сороса прокинутися, і його заклик, що врятуючи Україну, ЄС врятує себе.

Отже, ми маємо об'єднуватися, ми маємо ставати проактивнішими і… (Мікрофон вимкнено) (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата України, голову підкомітету Комітету Верховної Ради України у закордонних справах пані Світлану Заліщук. Підготуватися – Михайлові Паночку. Прошу, пані Світлано.

17:11:08

ЗАЛІЩУК С.П.

Пані головуюча, шановні українці, дорогі гості, дорога молодь! Ми спостерігаємо з вами, як змінюється система координат геополітики. Вибори в Сполучених Штатах, brexit, останній референдум в Нідерландах, останні результати виборів в Молдові і Болгарії. Саме в цих умовах нам доводиться з вами формувати нашу з вами траєкторію того, як ми обороняємось від агресора і намагаємось осягнути зовнішньополітичного успіху.

2014 рік став точкою цивілізаційного зрушення. І не парламент, не Президент, а люди на вулиці визначили нашу європейську і євроатлантичну інтеграцію. А ми тут, в парламенті, Президент, уряд, ми разом підтримали цю інтеграцію.

Я хочу зауважити, що водночас фундаментальною загрозою для України є режим Російської Федерації. І в наших рекомендаціях, і під час парламентських слухань ми зосереджуємо свою увагу щодо цього питання. На жаль, під час нашої дискусії щодо зовнішньої політики ми повинні говорити, що відома фраза Кісенджера про те, що дипломатія, це мистецтво упокорювати силу, для нас є трагічною правдою.

Водночас я хочу привернути увагу до кількох пріоритетів в рамках рекомендацій цих парламентських слухань. Перше. В наступний рік ми не повинні втратити політичні позиції в ЄС, Раді Європи, ОБСЄ, НАТО, а також на парламентських асамблеях міжнародних організацій.

Друге. Ми повинні досягти прогресу в судових справах проти Росії в Міжнародному кримінальному суді, в ЄСЗПЛ, в стокгольмському суді у газовій справі. Порушити справу щодо порушення Конвенції щодо расової дискримінації, я зараз говорю про порушення прав кримських татар.

Ми повинні, нарешті, скасувати візи. Ми повинні продовжити нашу успішну інтеграцію до НАТО і Європейського Союзу. Ми повинні продовжити роботу для завоювання нових ринків і позитивно оцінюю перші кроки Мінекономіки щодо реалізації Національної експортної стратегії України.

Також я би хотіла зараз сказати, приділити увагу тому питанню, яке ми не відобразили в наших рекомендаціях. Зовнішня політика не повинна стати заручником корупції в Україні. На жаль, Україна досі займає 130-те із 168 країн в 2015 році в рейтингу корупції. І Україна досі сприймається, як найбільш корумпована країна в Європі. І це цитата із сьогоднішнього звіту Рахункової палати Європейського Союзу. Боротьба проти корупції – це важливий фактор нашої зовнішньої політики.

І наостанок. "Ми є. Були. І будемо ми. Й Вітчизна наша з нами". Іван Багряний. Я вважаю, що ми з вами, кожний з нас повинен працювати на те, щоб… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова президента Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангельської пана Михайла Паночка. Підготуватися Оксані Білозір.

17:14:39

ПАНОЧКО М.С.

Шановні учасники парламентських слухань, шановні депутати, шановна пані Голово, я вас вітаю словами біблійними: "Мир вам!". Хочу поділитися деякими думками. І ця коротка промова стане ще одною квіткою у букеті, такому великому букеті сьогоднішніх виступів, може вона буде відрізнятися, вам судити.

Всі ми добре знаємо, що відбувається у нашій державі. І дуже часто ми чуємо слово, що викликає у нас негативні емоції, це слово називається "політика". Дозвольте мені як представнику церкви висловити думки відносно цієї теми. Політика – це насамперед побудова відносин між людьми, відносин між країнами. Справжнім політиком, здатним гармонізувати ці відносини, людину повинні робити глибокі переконання і принципи, які вона готова відстоювати навіть ціною власного життя. Якщо політичний діяч не впливає на відносини між людьми, не робить їх кращими чи чистішими, не стає прикладом для свого оточення та носієм високоморальних принципів, то це не політик, це політикан. Що може дати суспільству, Батьківщині людина, яка бере зобов'язання і не виконує, обіцяє і не робить. Сьогодні в очах людей термін "політик" цілком девальвований і на те є дуже вагомі причини. Але не про них хочеться говорити. Дозвольте висловити думки про успішну та конструктивну політику, її основи та принципи закладені в Біблії давним-давно. Власне, в ній, в слові Божому, записані принципи правильних відносин між людьми. Перші президенти Сполучених Штатів Джордж Вашингтон, Авраам Лінкольн та інші прекрасно знали та володіли тими принципами, в результаті була побудована супердержава.

На жаль, наші політики протягом 25 років не цікавились тими основами успішної політики, в результаті маємо те, що маємо. Але є вихід. Можна все поправити. Були би тільки бажання та добра воля. Щоб бути успішним політиком як Цар Соломон, при якому успіх був як в середині держави, так і в зовнішніх відносинах з багатьма країнами тодішнього світу. Що для цього потрібно?

Для цього потрібно. Перше – мудрість. Мудрість, яка дарується Богом людині, що шукає її і просить у Всевишнього цього чудового дару. Написано: "Просіть і буде вам дано".

Соломон, маючи владу, маючи гроші, маючи все, зрозумів, керувати народом без мудрості ці елементи решта не працюють. І Бог йому дав мудрість.

Друге. Це чесність, без якої нам довіряти не будуть ніде. Ця складова противиться хабарництву, яке буйним цвітом цвіте в нашій країні і штовхає наш край до хаосу та соціальних потрясінь.

Третє. Треба нам навчитися говорити правду, любити правду і поступати правосудно. Це буде запорукою нашого успіху у всіх напрямках.

Четверте. Це дбати про майбутнє, про завтрашній день, а він в руках молодого  покоління, яке сьогодні так успішно покидає цей  зал, щастя їм і здоров'я. Чим кормиться наша молодь і наші  діти, від того залежить доля нашої держави.  Щоб зростити здорове і мудре та сильне покоління, потрібно здорова пожива, духовна і культурна. А  вона є в основах християнської етики. Яка розроблена більше як шістьма християнськими церквами і затверджена Міністерством освіти. Але, на жаль, вона не є обов'язкова, а потрібно її зробити обов'язковою. 

Я глибоко переконаний, що в Україні виростуть наші вашингтони, святим та праведним законом, про  які так мріяв Тарас Шевченко. Виберемо шлях мудрості, чесності, справедливості і нашому успіху будуть завидувати чимало  країн світу. Бо таку  дорогу рясну…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  30 секунд.

 ПАНОЧКО М.С. Інші шляхи не до вподоби.  Будьте здорові.

 (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Запрошую до слова народного депутата України Оксану Білозір. Підготуватися Володимиру Огризку.

17:20:09

БІЛОЗІР О.В.

Вітаю вас українська спільнота, Оксана Білозір фракція "Блоку Петра Порошенка", керівник закордонного виборчого  округу.

Друзі, може ми усвідомлюємо, а може  ні, але  саме зараз у цьому залі ми  підводимо підсумки, кожен по своєму. 25 років, які прожила Україна.

Що можемо вибрати головне? Давайте скажемо правду, якщо ми про неї говоримо сьогодні. Чи була політична еліта готова на початку 90-х років ставити амбітні  цілі побудови незалежної української держави? На жаль, ні.

Чи ставила політична еліта перед собою за ці 25 років, що Росія може бути агресором, дестабілізувати ситуацію в світі і в Європі?  Ні. Тому ми маємо сьогодні війну. Мало того, саме народ України в 14-му році сказав: яким шляхом має іти Україна. Хто ми є у цьому світі. І задекларували позицію української  держави, бути рівними серед рівних. 

Завершується цей період, наступає новий – нова зовнішньополітична парадигма, 2017 рік змінить ландшафт Європи, змінює ландшафт світу.    І ті всі плани, які ми сьогодні вибудовуємо, вони абсолютно  по-іншому будуть виглядати у 2017 році  тому ми повинні з вами виробляти свою стратегію.

Знаєте, я прочитала вчора Володимира Горбача (відомий політичний експерт) і він таку фразу сказав: "Світ разом  з ЄС стрімко сходить з рейок". І це чітка для нас з вами інструкція, що ніхто крім нас не виграє війни, ніхто крім нас не змінить України, ніхто крім нас не дасть відповідь, якою має бути українська держава. І ми  це зробимо, я переконана в цьому.

Сьогодні  в мене є просто дві ініціативи, про які  я хочу вам сказати. 

Перша ініціатива – це те, що вчора з трибуни  Верховної Ради було оголошено про створення нового міжфракційного об'єднання балтійсько-чорноморської  ініціативи "Міжмор'я".  Ви знаєте,  що в нас пройшов форум 1 грудня балтійсько-чорноморського форуму і якраз вісім  країн там були присутні, вісім високопосадовців, екс-президентів, представників  чільної влади Європи, якраз були на цьому форумі. На цю ініціативу і створена наше міжфракційне об'єднання з метою вийти на   формування в центральній  і східній Європі нової ініціативи – чорноморсько-балтійської асамблеї.

Друга цікава тема…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд і завершіть.

БІЛОЗІР О.В.  Те,  що я підготувала законопроект разом з колегами моїми депутатами, цей законопроект називається "Про інформаційне культурне представництво  України за кордоном  - Товариство "Український дім".  І я переконана, що коли ми об'єднаємо всі потуги і традиції, які вже є в світі, які набудовані українською діаспорою як "Український дім", "Просвіта" і так далі, об'єднаємо під однією державною парасолькою, де засновником буде держава а співзасновником потужні наші українські діаспорські  сили, ми зможемо з  вами  створити український центр впливу на міжнародній арені. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова професійного дипломата, міністра закордонних справ України, колишнього керівника Центру вивчення Росії пана Володимира Огризка. Я просто не пам'ятаю, вибачте, мусила так озвучити, бо не пам'ятаю тих дат, коли ви були міністром, прошу.

17:24:24

ОГРИЗКО В.С.

2007-2009 роки, але це не так важливо. Дякую, пані Оксано, за надану можливість виступити. І я хотів би насамперед подякувати пані Гопко, пану Тарасюку, пані Заліщук, яка нас вже залишила, за власне саму ідею організації цих слухань. Ви знаєте, дорогі друзі, мені здається, що зовнішня політика - це надто серйозний напрямок діяльності держави, щоб слухати цю тему раз там в п'ятирічку, як колись казали. Я не знаю, чи я можу висунути таку пропозицію, але, мені здається, нам варто було б це робити щорічно, бо це надто серйозна тема, яку треба прослідковувати, яку треба контролювати, яку треба направляти, якщо хочете, тому що інакше ми, на жаль, можемо зайти на манівці і наша славна історія нам про це, на жаль, говорить.

Але, по суті, дорогі друзі, ви знаєте, ми повинні взяти за константу, що минулого світу, який був до 2014 року, вже нема. Тому, коли ми говоримо про те, що ми будемо використовувати ті інструменти, які були характерними до цього попереднього етапу нашого розвитку, я думаю, ми робимо деяку помилку. Не працює сьогодні Рада безпеки ООН, не працює сьогодні ОБСЄ, не працює сьогодні Рада Європи чи інші структури. Як, вони формально працюють, вони приймають декларацію, вони приймають резолюцію, вони приймають відозви і таке інше, але, єдине, що вони не є дієвими.

От ми позавчора відзначили, я вважаю, теж одну дуже важливу дату, роковини, я на цьому наголошую, роковини Будапештського меморандуму. Тому що для мене це символ того, що ми справді перейшли в інший світ, в світ, коли  на перший план виходить сила, виходить не обов'язковість, виходить не виконання своїх міжнародних зобов'язань.

І тому зараз пропонувати щось поширити, щось поглибити, щось там десь посилити і так далі – це вже, вибачте, вчорашній день, ми повинні зрозуміти, що ми живемо зараз в абсолютно іншому світі, світі в якому буде панувати далеко не міжнародне право і далеко не повага до цього міжнародного права, що нас вчили, коли ми ще буле студентами.

Ми повинні зрозуміти, що нам треба зараз піднятися над цим процесом і подумати, а яким буде цей світ далі, завтра, через п'ять років, через десять років? Ми повинні перейти до системи моделювання розвитку міжнародних відносин і розуміння, де ми будемо в системі цих майбутніх міжнародних координат? Саме тоді ми будемо робити те, про що казала пані Катерина, саме тоді ми будемо проводити проактивну зовнішню політику, а не плентатись в хвості тих подій, які вже відбулися і на які ми лише реагуємо. Ось чому, я думаю, нам потрібно насамперед і в першу чергу почати роботу по системному аналізу всього того, що відбувається сьогодні у світі. І лише після того, коли ми цей аналіз проведемо і зрозуміємо, куди цей світ рухається от після того ми зможемо правильно дати відповіді на те, що ми українці можемо в цьому світі зробити?

Скажу відверто мій прогноз є доволі песимістичним, я боюсь, що світ розвалиться на певні сфери впливу, але нам так само треба зрозуміти, де, в якій системі координат ми будемо знаходитися? Безумовно – це НАТО, безумовно – це Європейський Союз, але, що ми робитимемо у міжчасі? Нас зараз не беруть ні в НАТО, ні в ЄС, нам зараз не дають навіть омріяного безвізового режиму. Що нам робити? Де ми повинні бути, який чином ми повинні реагувати на ці загрози? Ось, мені здається, на що ми сьогодні в першу повинні звернути увагу.

І головне, мені здається, ми повинні зараз нарешті сформувати свій порядок денний тих речей, які ми ставимо перед собою. Саме це дасть нам можливість впливати на процеси, саме це дасть нам можливість перейти від об'єкта міжнародного права, яким ми, на жаль, на сьогодні є, до міжнародної правосуб'єктності.

І тому, мені здається, сьогодні нашій дипломатичній службі в першу чергу треба подумати як нам організувати союзників на стримування нашого найголовнішого потенційного і не потенційного ворога, яким є Російська Федерація. Нам треба подумати над тим, як нам організувати  союзників на те, щоб перетворити українську армію в найсильнішу армію Європи і нам треба подумати над тим, як нам організувати наших союзників, щоб перетворити нарешті українську державу…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка, завершуйте.

ОГРИЗКО В.С. … корупції в центр демократії і процвітання. Я дуже згодний з тими, хто говорив, що українська зовнішня політика  буде сильна лише тоді, коли буде сильною українська держава. А це вже залежить від кожного  з нас, давайте цим  і займемося. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова  директора Українського центру міжнародної освіти пані Олену Шаповалову. Підготуватися – Михайлові Гончареві.

17:30:17

ШАПОВАЛОВА О.О.

Шановні пані головуюча! Шановні народні депутати! Шановні учасники  парламентських слухань! Освіта завжди була і є ефективним інструментом якоїсь сили у зовнішній політиці. Якісна освіта є важливим компонентом формування позитивного іміджу України у світі. Питання доступу до якісної освіти для  найкращих абітурієнтів за кордоном стає вкрай важливим  для нас. Український центр міжнародної освіти Міністерства освіти і науки України цього року провів велику якісну рекламну кампанію з популяризації освіти за кордоном. Ми запустили он-лайн сайт з можливістю  подачі документів для іноземних абітурієнтів до будь-якого університету України, он-лайн. Як результат, цього року було більше 20-и тисяч звернень від іноземних абітурієнтів.

Але ми стикнулися з іншою проблемою: це неможливість нашими іноземними абітурієнтами подати заявки або подати навіть аплікаційну форму для отримання візи, для отримання візового інтерв'ю в дипломатичних установах України. Вони чекали 2-3 місяці для того, щоб лише записатися на інтерв'ю, лише записатися на подачу документів, у той час як у європейських країнах, та не лише європейських, у тій же Росії обробка документів на студентську візу ніколи не займає більше тижня. Куди поїдуть найкращі абітурієнти? Чи будуть вони чекати для того, щоб їхати в Україну, два-три місяці? Я думаю, ви розумієте відповідь.

Це саботаж? Ні, це не саботаж. Це просто брак людських ресурсів у дипломатичних установах за кордоном, просто неможливість обробити таку велику кількість візових заявок.

Сьогодні в Україні навчається майже 65 тисяч іноземних студентів, і це досить високий показник у світі. Надання якісних освітніх послуг іноземним студентам є одним з найвпливовіших інструментів "м'якої сили" держави. У ситуації інформаційної агресії нам вкрай необхідно посилити нашу культурну та освітню присутність у світі. Культура та цінності поширюються поступово, але глибоко та надовго. Експорт освіти – це частина "м'якої сили", впливовий інструмент посилення позиції України  на міжнародній арені, інструмент довгострокового політичного впливу, який, звичайно, треба використовувати. Крім політичного впливу, освіта іноземних студентів в Україні приносить значний прибуток державі. Інтернаціоналізація вищої освіти через партнерство та академічні обміни є вкрай важливою для підтримки інноваційного розвитку України. Економічний ефект від залучення іноземних студентів до навчання в Україні та участі в міжнародних освітніх та наукових програмах важко переоцінити, це мільярди доларів США – ті мільярди, яких нам так не вистачає.

Курс на інтернаціоналізацію вищої освіти передбачає якісні зміни, які повинні зроблені бути вже сьогодні. Для досягнення успіху, вірю, що нам необхідно узгоджена політика Міністерства освіти і науки, Міністерства  закордонних справ, Міністерства інформаційної політики та й держави в цілому у сфері популяризації та забезпечення доступу до вищої освіти в Україні для найкращих абітурієнтів з усього світу. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошу до слова президента Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" пана Михайла Гончара.

Підготуватися – Ользі Богомолець.

17:34:10

ГОНЧАР  М.М.

Доброго дня, шановна пані голово, шановні пані і панове, депутати народні! Я хочу висловити декілька тез стосовно енергетики, енергетичної політики, стратегії енергетичної дипломатії.

Енергія – це той чинник, який формує національні інтереси. Зовнішня політика є продовження політики внутрішньої. Якщо у внутрішній політиці панує хаос, ми маємо відповідну зовнішню політику. Настав час цей хаос упорядкувати. Має бути допрацьована та прийнята енергетична стратегія України, яку ми не можемо ніяк прийняти, на урядовому рівні мається на увазі, впродовж двох з половиною років, хоча документ підготовлений практично.

Ключовий елемент – це шляхи і способи забезпечення країни енергією, енергетичної безпеки, напрямки переходу від енергомарнотратства до ощадливого і ефективного використання ресурсів. Потім потрібно буде прийняти документ – закон про енергетичну безпеку. Потрібно керуватись чинними положеннями Стратегії національної безпеки, про яку багато хто забуває, де чітко зазначено, що диверсифікація джерел і маршрутів постачань, подолання залежності від Росії в постачанні енергетичних ресурсів і технологій є однією з ключових цілей, так само як і створення умов для надійного енергозабезпечення та транзиту енергоресурсів територією України, захищеності енергетичної інфраструктури від терористичної загрози, що надзвичайно актуально за умови ведення війни гібридного типу проти України. Також формування системи енергозабезпечення національної економіки і суспільства в особливий період.

Стратегічна мета – виведення країни на рівень енергетичної стійкості за рахунок власних енергоресурсів, і це можливо, або мінімізація енергоімпорту його глибокою диверсифікацією. Важливо ліквідувати або мінімізувати існуючі залежності і не допустити створення нових. Тоді буде більший простір і свобода дій в питаннях зовнішньої політики.

Україна є членом Енергетичного Співтовариства, підписала Угоду про асоціацію з ЄС, а тепер у нас є ще й оновлений Меморандум про стратегічне, підкреслюю, стратегічне енергетичне партнерство між Україною і Європейським Союзом, де стратегічність хіба що існує чи виражена ось цим словом.

Однак всі ці документи не означають, що ми бездумно повинні слідувати брюссельським вимогам, порадам і забаганкам. Наші національні інтереси мають бути понад усе.

Ми не маємо права ігнорувати ті негативні тенденції, що позначились в Європейському Союзі і які рельєфно проявились саме в енергетичному секторі. Зокрема нещодавнє рішення  Європейської комісії, яке, до речі, офіційно до сих пір не оприлюднено, хоча воно було  прийнято 28 жовтня, по газопроводу ОPAL, що розширює можливості Росії у використанні газопроводу "Північний потік". Це рішення протирічить духу і букві Угоди про асоціацію, порушує статтю 274 та вже, починаючи з зими, буде завдавати нам певних збитків.

З обставин протирічливих процесів ЄС та ослаблення його інститутів, особливо Європейської комісії (передусім Європейської комісії) і особливо в енергетичному секторі ми повинні визначити глибину наближення до ЄС, глибину інтеграції, щоб не створити у випадку продовження негативних тенденцій в ЄС додаткових надмірних залежностей.

Інтереси окремих країн членів беруть гору над спільно визначеними пріоритетами. Позитивна в основі своїй польська ідея енергетичного союзу в рамках ЄС дедалі більше вихолощується і перетворюється в ще одну бюрократичну надбудову.

З огляду на це, необхідно, щоб Верховна Рада України та уряд прийняли необхідні законодавчі нормативно-правові акти, спрямовані на  зменшення  податкового навантаження на газовидобуток з  тим, щоби добитися повної газової незалежності: ліквідувати імпорт газу як такий.  Тоді ні Схід, ні Захід не будуть нам диктувати свої умови. Ми досягли серйозного прогресу. Якщо в  2011 році ми імпортували  45 мільярдів кубічних метрів газу, то цього року буде трохи менше  10. Тому ми можемо в перспективі 20-го року добитися цього, потрібні консолідовані дії. І це той механізм, який дозволить через механізми внутрішньої політики економіки добитися більшого ступеня свободи дій в зовнішній політиці.

Інша позиція важлива з точки зору захисту нашої енергетичної інфраструктури і протидії гібридним загрозам. Важлива консолідація зусиль з нашими партнерами по НАТО. Зокрема, Україні варто долучитись до роботи в рамках трьох центрів передового досвіду НАТО з питань енергетичної безпеки, стратегічних комунікацій та кібербезпеки. Відповідне фінансування має бути передбачено в бюджетному законопроекті на 2017 рік.

Далі. Важливий напрямок роботи дипломатії – це робота з нашими партнерами по, як би це не звучало зараз парадоксально, по посиленню санкційного режиму проти РФ. Багато ведеться розмов про те, щоб його пом'якшити…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

ГОНЧАР М.М. …насправді Захід буде поставлений перед необхідністю посилення. І тут якраз під режим санкцій має потрапити торгівля енергоресурсами.

І насамкінець, до переліку кремлівських в'язнів додались також і "експерти-диверсанти", в лапках. Це мої колишні колеги по центру "Номос" в Севастополі – Штибліков, Бесарабов, а також Володимир Дудка, які були заарештовані практично місяць тому назад ФСБ. Потрібно докладати зусиль на різних рівнях, і зокрема на зимовій сесії ПАРЄ з тим, щоби ці люди…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд. Дякую. (Оплески)

Запрошую до слова народного депутата України, голову Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я пані Ольгу Богомолець. Підготуватись Ірині Никорак.

17:40:15

БОГОМОЛЕЦЬ О.В.

Доброго дня, шановні колеги. Дякую організаторам за ці надзвичайно важливі парламентські слухання. Я хочу зазначити наступне, що країна, яка сповідає жебрацьку політику, ніколи не може бути успішною в своїй зовнішній політиці. Якщо країна не виділяє кошти на охорону здоров'я, на освіту і на науку, країна не може проводити успішну зовнішню політику.

Якщо країна не відроджує свою власну економіку і вся її зовнішня політика є тільки проханнями про допомогу, ця зовнішня політика ніколи не буде успішною. Тому що жебрацька країна може творити тільки жебрацьку зовнішню політику. Тому завдання і українського народу, і парламенту, і тих людей, які формують цю політику, в першу чергу формувати міцне національне ядро.

Україна мусить перестати "мотатися по вітру" і думати, під кого їй підлаштуватися: під тих, хто на Сході чи під тих, хто на Заході. Тоді, коли Україна відбудеться як успішна країна, тоді у нашої країни буде зовсім інакша зовнішня політика. Хочу навести вам, ви всі тут із сфери дипломатії, міжнародних відносин, навести вам дуже цікавий приклад з охорони здоров'я, який свідчить про успіхи міжнародної політики.

Ви знаєте, що у нас є дуже багато поранених. З них є чимала кількість, яка лікується за кордоном. І з тих країн є країни НАТО, європейської спільноти. Вслухайтесь в цифри, які я вам зараз назву. У нас в країнах проліковано 270 наших поранених хлопців. З них по одному в Італії, Франції, Словаччині, Білорусії, Словенії. По двоє в Британії і в Греції. Четверо в Австрії, шестеро в Латвії. Шестеро в Арабських Еміратах. Десятеро в Румунії. Одинадцять в Ізраїлі. Чотирнадцять в Угорщині, чотирнадцять в Польщі. Шістнадцять в Сполучених Штатах Америки. Двадцять вісім в Литві. Тридцять шість в Болгарії, сорок один і Естонії і сімдесят чотири в Німеччині.

Хочу зазначити, що коли я проводжу зустрічі і на Штаб-квартирі НАТО, в Брюсселі я звертаюсь абсолютно до всіх країн з однаковим проханням. Але реакція зовсім різна і, власне, навіть в питаннях охорони здоров'я дуже сильно впливає зовнішня політика нашої країни.

Також хочу зазначити, що в Україні зараз є епідемія СНІДу, туберкульозу. І надзвичайно для успішної зовнішньої політики нашим депутатам і створити міжпарламентську групу, і приєднатися до Міжнародного Кокусу по туберкульозу, в який входить 1400 парламентарів, тому що не може бути країна, в якій зростає кількість захворювань на туберкульоз, проводити…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Я маю ще багато прикладів, але дякую вам всім за, власне, ці парламентські слухання і дуже сподіваюся, що наша країна відбудеться і буде успішною у своїй внутрішній політиці, і успішною і ефективною у своїй зовнішній політиці.

І тут лежать чиїсь окуляри, хтось забув.

Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова секретаря депутатської групи Верховної Ради України міжпарламентських зв'язків з Китайською Народною Республікою засновника та виконавчого директора громадської організації Silk Link пані Ірину Никорак. Підготуватися Альоні Гетьманчук.

17:44:04

НИКОРАК І.П.

Доброго вечора, шановні народні депутати, шановні учасники сьогоднішніх парламентських слухань. Сьогодні дуже багато було сказано про європейську інтеграцію, про євроатлантичну інтеграцію, але, на жаль, жодного слова не пролунало про євразійську інтеграцію. Саме в контексті цього я хотіла б і сказати декілька думок, і висловити пропозиції щодо формування зовнішньої політики України.

В умовах російської агресії, незадовільних темпів здійснення реформ, фінансово-економічних проблем і пов'язаного з цим загострення соціального напруження перед Україною постає нагальне завдання пошуку додаткових можливостей на міжнародній арені. І такі можливості Україні може дати Китай як потужна індустріальна країна, як джерело інвестицій і технологій, і як ринок збуту, який на сьогоднішній день є необмеженим і включає біля мільярда і 300 споживачів.

Китай має стратегічні плани щодо залучення України в розбудові нового економічного поясу Великий шовковий шлях, що є глобальною ініціативою голови Китаю Сі Цзіньпіну. І у разі успішної реалізації цього китайського проекту, який між іншим оминає Росію і передбачає прямий вихід Китаю до Європи через Центральну Азію і Кавказ наша держава посяде принципово нове місце першої європейської країни на Шовковому шляху.

Хочу звернути вашу увагу, що Новий шовковий шлях це не тільки розширення співробітництва у сфері транзитних перевезень і реалізації інфраструктурних проектів, це комплексний, потужний інструмент економічного розвитку цілого ряду країн, що включає у себе усунення торгівельних бар'єрів і покращення інвестиційних умов, а також глибоке міжурядове співробітництво, наукові і освітні обміни, розвиток туризму. І в України є, насправді, дуже унікальний шанс долучитися до цієї глобальної ініціативи і стати осередком розбудови нового Шовкового шляху у Чорноморо-Балтійському регіоні із залученням країн Балтії, Вишеградської четвірки, Румунії, Болгарії, Білорусії та Грузії. 

Суттєвим практичним кроком Китаю щодо реалізації зазначеного проекту стало створення в минулому році азіатського Банку інфраструктурних інвестицій, а також Фонду Шовкового шляху, сумарний капітал яких складає на сьогоднішній день 150 мільярдів доларів. В Україні вже давно знають про цей банк, провідні країни Європи вже стали засновниками цього  банку і використовують можливості щодо фінансування і реалізації спільних проектів. На жаль, сьогодні це питання у нас не стоїть на порядку денному, але в ньому є дуже багато перспектив.

Окремо хочу зупинитися на міжрегіональному форматі співпраці "16 плюс 1". Це формат - ініціатива Китаю щодо поглиблення активізації з одинадцятьма країнами учасницями Європейського Союзу і п'ятьма Балканськими країнами. І цей формат може дати Україні можливість сприяти розвитку політичних та економічних зв'язків. Це можливість популяризації позитивного  образу і іміджу нашої держави у міжнародному середовищі. А також залучати інвестиції до реалізації спільних проектів в різних сферах. Це і транспорт, і гуманітарні, і освітні тощо.

І на думку китайських та європейських аналітиків формат "16 плюс 1", є найперспективнішим для реалізації ініціативи в тому числі і "Шовкового шляху". Приєднання до цього формату і  перетворення його на  "17 плюс 1", за рахунок участі України, має суттєві переваги як з точки зору активізації взаємодії з Китаєм, так і щодо реалізації європейського вектору свого розвитку.

І серед найважливіших пропозицій Китаю щодо України, які прозвучали із уст надзвичайного повноваженого посла Китаю в Україні під час першого  українського форуму "Шовкового шляху", який пройшов  в листопаді цього  року у місті Києві, є  ідея створення зони  вільної торгівлі між нашими  країнами. І зрозуміло, що за умов негативного торговельного  балансу, Україні потрібно ретельно вивчити всі за і проти, але ця  перспектива існує на сьогоднішній день. Потрібно залучати провідних експертів, всіх людей, які присутні в цьому залі, а також центральні органи виконавчої влади для більш детального вивчення цього питання.

Я хочу подякувати Комітету у закордонних справах, які  постійно підтримують ідею  врахування китайського вектору, а також депутатську групу Верховної Ради з міжпарламентських зв’язків з Китайською Народною Республікою, до складу якого входить 237 народних депутатів, за титанічну працю, яка була проведена  за останні 2 роки в цьому напряму.

Дякую за увагу і можливість виступити  на сьогоднішніх парламентських слуханнях. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Оскільки ми вже підходимо до  завершення  того часу, ми готові продовжувати, щойно ми порадилися з головою комітету, готові продовжити час  відведений для парламентських слухань. Але зі свого боку, просимо вас скоротити ваші виступи до 3-х хвилин, щоби могли виступити всі ті, хто є фактично задекларований у цьому списку.   Тому прошу вас дуже, я знаю, що це непросто і власне через те, ми  завжди стараємося, щоби   учасники парламентських слухань мали більше часу, але я думаю, що ви з розумінням поставитеся до того, щоби всі мали нагоду виступити.

Тому запрошую до слова директора Інституту світової політики пані  Альону Гетьманчук. Підготуватися  Рефату Чубарову.

17:50:02

ГЕТЬМАНЧУК  А.А.

Шановна пані головуюча, шановні панове! Сьогодні Україна опинилась і ризикує надалі перебувати в ситуації, коли багато міжнародних акторів шукатимуть відповідь на питання: чому "ні" для  України, а не чому "так" для  України. І очевидно, що ми маємо сьогодні скоординувати свою зовнішньополітичну діяльність на всіх напрямках: урядовому, міжпарламентському, експертному.

Останні 10 місяців Інститут світової політики, який я маю честь очолювати, здійснював масштабний проект "Аудит зовнішньої політики". І одним з компонентів його були якраз аналіз і  рекомендації,   дуже практичні рекомендації щодо двосторонніх відносин з багатьма країнами світу. Наразі ми вже проаналізували і виробили рекомендації із 17-ма країнами світу, всі ці рекомендації будуть представлені на зовнішньому політичному форумі 21 грудня. Але дозвольте, користуючись нагодою саме парламентських слухань і перебуванням у цій залі низки народних депутатів, поділитися деякими з рекомендацій саме щодо міжпарламентської дипломатії, на якій сьогодні, на жаль, не зупиняли багато уваги. Тим часом, ми переконані, що ефективна міжпарламентська дипломатія може дати потрібний політичний поштовх відносинам, а не ефективна спровокувати політичний відкат у відносинах.

Отже, з огляду на висновки аудиту зовнішньої політики, ми рекомендуємо сфокусуватися в наступному році на наступних напрямках, це міжпарламентська діяльність із Сполученими Штатами Америки, Польщею, Німеччиною, Італією та Францією. З-поміж наших рекомендацій щодо Сполучених Штатів Америки, після президентських виборів у США, ще більш важливо максимально використовувати, посилювати наявний двопартійний консенсус у Палаті представників та сенаті США. Конгрес має не лише залишатися надійним союзником України, але й допомогти зробити нову адміністрацію США новим союзником України.

Активна міжпарламентська діяльність потрібна для схвалення сенатом законопроекту 5094 "Акт стабільності і демократії в Україні". Важливо ще більш щільно координувати візити до Вашингтону з України, кількість візитів до Сполучених штатів має перерости в їх якість. Принципово важливо мати три ключові сигнали меседжі від України для світу, не лише для Сполучених штатів, але й такі, щоб кожна українська парламентська делегація могла озвучити в кожній столиці світу, яку вона відвідує. Німеччина, в Україні спостерігається недооцінка ролі Бундестагу, тому дуже важливо посилити цей напрямок і відвідувати не лише Берлін, але і німецькі регіони і доцільно реанімувати дні України в німецькому Бундестазі. Так само дуже важливо є Італія регіональна співпраця і налагодження  контактів з готовими до діалогу співрозмовниками з опозиційних проросійських і євро-скептичних партій.

Польща міжпарламентський вимір співпраці є на сьогодні критично важливим, і, на жаль, є підстави констатувати, що відносини між Україною і Польщею, навряд чи зможуть вийти на новий рівень…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  … секунд, завершуйте.

ГЕТЬМАНЧУК  А.А. Парламент не проголосує поправки до Закону про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України в ХХІ столітті, щодо уточнення, що статус борців за незалежність не поширюється на осіб, дії, яких кваліфікується як злочин проти людяності.

Ми готові запропонувати експертизу як аналітичний центр і готові до співпраці з парламентськими профільними комітетами, навіть готові підписати відповідні меморандуму по співпрацю між комітетами і аналітичним нашим центром.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам, пані Альона.

І запрошую до слова народного депутата України Рефата Чубарова. А між тим хочу невеличкий коментар зробити пані Альона для вас, це стосовно польсько-українських стосунків, як співголова Парламентської асамблеї Україна-Польща я вам можу сказати, що зараз ми маємо вже  трошки інший перелік цих нарізних каменів і пріоритетів. Але дуже дякуємо вам за ці акценти, готові будемо зустрічатися, обговорювати.

17:54:17

ЧУБАРОВ Р.А.

Пані голово! Дорогі колеги! Тезисно декілька коментарів, на жаль, не всім хто записався вдасться виступити, тому просто хочу зазначити і щирою такою вдячністю, що ми маємо велику армію не урядових організацій, що здійснюють свою діяльність з самого широкого  спектру питань у взаємодії з нашими  міжнародними партнерами, багато з них виконують дуже важливу роботу. Як голова Меджлісу кримськотатарського народу я дуже багатьма з  ними стикаюся і просто я думаю, що ми маємо їх подякувати і побажати Міністерству  закордонних справ більш координуватися і ради  з цими організаціями.

Друге. Очевидно, що повернення Криму буде передувати складніші висмагливі переговори, міжнародні переговори, для їх успішного проведення потрібно вже сьогодні створювати правову базу щодо розвитку Криму після його деокупації. Просто не буду далі пояснювати, немає тут часу. Але   здається всі тут розуміють, про що йде  мова. Мова йде про статус  автономії і таке інше.

Третє. Кримські політв'язні. Кожного  тижня зростає їх кількість, кількість заарештованих. А тут дуже велика кількість інших питань, це  діти. Ми вже сьогодні в межах наших громадських організацій, які об'єдналися на  допомозі цим  родинам маємо більше 70 дітей, їх треба всіх підтримувати. Практично кримські політв'язні це та категорія, відносно яких  ми на всіх рівнях, починаючи від держави і завершуючи неурядовими  організаціями, лише висловлюємо свою стурбованість. Тут потрібно шукати конкретні…  не шукати, вони є. Треба знаходити ресурси, треба знаходити адвокатів, треба питання кримських політв'язнів виносити на переговори усіх рівнів.

І четверте. Четверте, те, що я хотів сказати – це щодо ініціативи про створення окремого міжнародного майданчику щодо переговорів по поверненню Криму, так званий "Женева плюс". Ця ідея, на великий жаль, і ця ініціатива, вона була озвучена і більш вже ніяким чином вона не реалізується.

Я бачу, що пропозиція до рекомендацій, те, що я тут висловив, в тій чи іншій мірі вони там є. Треба тепер їх зберегти до рекомендацій, а потім вже наполягати на їх реалізації.

Щиро дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам.

Запрошую до слова першого заступника голови громадського об'єднання "Рух України в НАТО" народного депутата України п'яти скликань, міністра екології та природних ресурсів України у 2000-2001 роках пана Івана Зайця.

Підготуватися – Віктору Романюку.

17:57:30

ЗАЄЦЬ  І.О.

Дякую.

Шановні пані та панове! Світ стрімко входить у період "безпекової турбулентності". Це виводить безпекові проблеми в міжнародних відносинах на передній план, особливо актуальними ці проблеми є для України, коли Росія розв'язала багаторічну війну проти України, екзистенційну війну, головною метою якої є знищення української держави як геополітичного явища та української нації як суб'єкта людської цивілізації.

Я представляю громадську організацію "Рух за Україну в НАТО". На думку членів нашої організації, найбільшою проблемою у відносинах з НАТО є традиційна невизначеність владного класу України, погляди української влади мінливі, як морська вода. Починати виправляти ситуацію потрібно з подолання цієї невизначеності. Перш за все, треба прагнути змінити характер відносин з НАТО. Зараз ці відносини базуються на ідеології співробітництва, а нам треба перевести їх на інтеграційну основу. Продуктом співробітництва може бути тільки допомога Україні, а не гарантія безпеки, що дає лише членство в альянсі.

Я цілком усвідомлюю складності цього напрямку, постійна мінливість курсу української влади щодо членства України в НАТО породила недовіру в наших партнерів по альянсу. Недалеко відійшла від такої практики і теперішня влада. Парламент відмовився на законодавчому рівні від  політики позаблоковості і артикулював відновлення  політичного курсу на інтеграцію до євроатлантичної безпекового простору. Політику євроатлантичної інтеграції проголосили, а про її мету забули. А як можна дійти до фінішу, якщо не знаєш, де той фініш є?

Із-за відсутності формалізованої мети інтеграції неможливо вибудувати і дорожню карту набуття членства в НАТО. І політика настільки суб'єктивізується, що доля нації починає залежати від волі чи примх однієї або кількох владоможців. Відверто кажучи, теперішній владний клас в найкращому випадку реалізує приховану політику євроатлантичної інтеграції.

Що ми пропонуємо? Ми пропонуємо Президенту та Верховній Раді якнайшвидше внести зміни до законів про основи національної політики та про засади внутрішньої та зовнішньої політики в частині формулювання мети євроатлантичної інтеграції. Зараз ми маємо за мету досягнення критеріїв. Нам треба набути членство. І було і зобов'язання коаліції, вони виписані в Коаліційній угоді, і їх треба виконувати.

Ми, громадськість, так само пропонуємо якнайшвидше провести референдум щодо членства України в НАТО. Цей референдум зробить політичний курс на членство України в НАТО послідовним і невідворотнім. Це урок референдуму 1 грудня 1991 року. Такий референдум виб'є пропагандивні аргументи Москви на кшталт "український народ не хоче йти в НАТО, туди його тягне київська хунта". Нарешті такий референдум змусить лідерів країн – членів НАТО взятися до реалізації своїх зобов'язань щодо того, що Україна стане членом альянсу. Настав час актуалізувати це положення з Будапештського меморандуму саміту НАТО 2008 року. Ми так само рекомендуємо Президенту та Кабінету Міністрів домагатися від НАТО надання Україні ПДЧ, потрібно…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

ЗАЄЦЬ  І.О. …потрібно знати, що найефективнішими в таких випадках завжди є стандарти, вже апробовані процедури. Не треба ловитися на пропозиції якихсь особливих механізмів чи процедур. Нас все-таки має чогось навчити власний досвід. Я маю на увазі досвід особливого партнерства з НАТО. За 20 років ми так і не вийшли за його рамки, а ті, хто не шукав собі особливих форм співробітництва, вже давно є членами НАТО.

Тому я вважаю, що нам треба сьогодні будувати Україну, покладаючись на власні сили, а… (не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Комітету, так. Враховані, так, обов'язково. Дякую вам. (Оплески)

Запрошую до слова народний депутата України Віктора Романюка. Підготуватися Богдану Яременку.

18:01:49

РОМАНЮК В.М.

Шановна головуюча, шановне товариство, добрий день. Сьогодні, до речі, тричі я помітив, що звучала фраза з приводу того, що ми віддали третій ядерний арсенал в світі. Ніхто… забуває, скільки коштувала Сполученим Штатам система стримування нашого ядерного арсеналу. Це порядка 50 мільярдів доларів в рік Сполучені Штати витрачали на цю програму. Вся гуманітарна і фінансова допомога Україні за роки незалежності, це порядка 60 мільярдів доларів. Це цифри, якщо погратися, скільки ми витратили, точніше, втратили від бездумної і непрогнозованої зовнішньої політики.

Тепер по суті. Я б перейшов до оцінки реальності, в якій ми перебуваємо. Тому що ми багато говоримо, хто винен, а не говоримо, що нам робити. Оцінка реальності, на мій погляд, наступна. Неефективна політична еліта правляча, яка 25 років знаходиться при владі і забезпечує так звану візантійську модель управління, вона залишиться як мінімум незмінною до 2019 року.

Тобто залишаться всі ті тенденції, які ми спостерігаємо останні 25 років. Відтік населення, зменшення класу національної буржуазії. Відповідно зменшення класу громадянського суспільства. Збільшення маргінальних груп. Більша залежність від зовнішніх кредиторів. Війна на сході України відповідно буде продовжуватись в тому контексті, як вона продовжується до як мінімум зміни політичних еліт в Європі в 2017 році. Це вже можна сьогодні впевнено говорити.

Росія залишається в стані реваншу проти політичних еліт, які сьогодні є при владі в Україні, і буде все робити для дестабілізації ситуації в Україні. Про це теж треба сьогодні говорити. І відкриття чергового культурного центру в Парижі, який коштував, на хвилиночку, 150 мільйонів євро, це скільки ми тратимо на всю дипломатичну службу, говорить про те, що у них ресурс є для продовження цієї війни.

Оцінка зовнішньої ситуації. Масовий прихід лівих до влади в Європі і наростання дезінтеграційних процесів в ЄС. Не менш меншою загрозою залишається суспільна думка в країнах ЄС, так сьогодні близько 60 відсотків населення Європи не розуміють, що відбувається в Україні, чи це війна, чи це конфлікт, чи все інше, тому чітко ніхто не дасть відповідь на те,що буде далі, як будуть позиціонуватися західні еліти з приводу того, що відбувається в Україні. Ті самі показники щодо громадської думки загалом в світі. В Латинській Америці взагалі 80 відсотків населення не розуміє, що відбувається в Україні.

Політичні еліти сьогодні, чесно треба говорити, орієнтовані на Російську Федерацію і будуть намагатися контактувати безпосередньо з нею. Тому нам терміново потрібно шукати два ресурси для того, щоб змінити цю ситуацію. Це – люди і гроші. Люди – це сьогодні потрібно з того кадрового потенціалу, який є в МЗС і в інших державних структурах, провести термінову переатестацію і найти найбільш фахових і кадровий потенціал для того, щоб об'єднати в єдине патріотичне ядро і запустити цей процес, забезпечивши прийняття окремого нормативного акту, який буде гарантувати цим людям, як мінімум, хорошу західну платню. І друге – це гарантії від того, що завтра…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

РОМАНЮК В.М. … я закінчу.

І змінять цю ситуацію.

Де шукати гроші?  Гроші сьогодні у нас, слава Богу, у нас є. Чому? Тому що заявлена гуманітарна допомога Україні сьогодні залишається близько 30 мільярдів доларів і, в принципі, перебуваючи в тренді  європейсько-американської політики ми цей ресурс можем залучити і ефективно використати. Але це знову ж таки потрібно робити швидко, потрібно робити ефективно і не затягувати з цим процесом.

Дякую.  (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую і вам.

Запрошую до слова голову правління благодійного фонду "Майдан закордонних справ" Богдана Яременка.

Підготуватися – Ігорю Бураковському. (Не буде п'ять)

18:05:40

ЯРЕМЕНКО Б.В.

Пані голово! Колеги! Я так розумію, ще б хвилин 20 і тут би вже точно залишилися тільки  ті, хто любить зовнішню політику. Я належу до числа тих десь п'яти, я так дивлюсь по залу, осіб, які пережили попередні парламентські слухання з питань зовнішньої політики, був у цьому залі 30-річним начальником Управління країн західної півкулі Міністерства закордонних справ, вони мені дуже запам'яталися. І запам'яталися тим, що були всі керівники  структурних підрозділів МЗС готові відповідати за матеріали, які вони готували. Це по-перше.

По-друге, головував Голова Верховної Ради  Володимир Литвин.

По-третє, міністерство було представлено всіма заступниками міністра і  міністром, який досидів до кінця.

І, очевидно, це характерно, і дякую Борису Івановичу, який звернув увагу, ставлення. Чому це важливо?

В 2003 році…  Борис Іванович, ви обмовились. Ви сказали "13-го"… 19 листопада 2003 року відбулися перші, так, парламентські слухання.

Так, 13 років тому. Чому це було важливо? В той час не було війни, але була інша зовнішньополітична криза викликана, як ви пам'ятаєте, скандалами навколо записів в президентському кабінеті. І нам вдалося подолати дипломатичну блокаду, яку створювали навколо України саме тому, що керівництво держави розуміло важливість консолідації зусиль на зовнішньополітичному напрямку.

Сьогодні, ми бачимо, цього розуміння немає. Тому ми реагуємо, тому ми діємо за формулою Штайнмайєра, планом Лаврова і так далі, своїх не маємо. Ну, був у нас мирний план Порошенка, ніхто вже не згадує.

Тут почалося з того, що поставили дилему чи в нас зовнішня політика. З точки зору урядовців, які прозвучали, я процитую класика: "Растет процент жиров в масле". Все нормально. Кількість прес-релізів зростає, партнерство зміцнюється, делегації приїжджають – все добре. А є інші оцінки, я б назвав вам, два інші підходи запропоную.

От студенти, які тут присутні, можливо, вони знають, що ліворуч від вас на балконі сиділи посли на початку і дипломати, зараз немає жодного. Посли і дипломати існують для двох причин: передавати меседж і приймати меседж. Ну, передавати їх, виступати перед нами не запрошували, отже, вони могли лише приймати меседж. Приймати їм нічого, у нас немає дискусій про зовнішню політику, вони пішли, бо їм нічого тут занотувати.

Є ще інший підхід до цієї теми, мій особистий, колишнього дипломата, а зараз капітана запасу, командира механізованої роти, який пройшов перепідготовку і готовий щохвилини відбути на війну, якщо буде відповідна повістка з військкомату. Україна третій рік воює, втрачає території, втрачає людей, не може їх повернути, немає союзників, які б воювали разом з нею, не може разом з друзями вирішити питання отримання тієї допомоги, яку хоче.

Чи є в Україні зовнішня політика? Можете це називати це, що є. Я думаю, що її немає, її і не буде. Чому? Тому що ми не говоримо  про головне, у нинішній системі організації управління зовнішньою політикою, ми не зможемо виробити ті підходи, які нам потрібні.

Перш за все, треба усунути цю нашу… "дволикого Януса",  нашу владу, наше управління, подвійне, зовнішньої політики. Президент повинен бути позбавлений виконавчих повноважень у  сфері оборони зовнішньої  політики. Вони повинні прийти до уряду, міністр закордонних справ повинен стати членом урядової команди, нести спільну відповідальність не перед Президентом...

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, 30 секунд.

ЯРЕМЕНКО Б.В. …нести відповідальність перед парламентською більшістю. І тоді я думаю, в уряді знайдуться гроші на свого колегу, на Міністерство закордонних справ.

Я планував сказати про… як голова Громадської ради при Комітеті у закордонних справах, трошки немає часу  поговорити про взаємодію з громадськістю. Я думаю, що вижили з себе Громадські ради. Треба переходити до формату співробітництва над конкретними питаннями, з конкретними фахівцями, яких море, слава Богу, ми їх бачили тут із цієї трибуни в Україні. Вони готові співпрацювати, протягувати руку.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, ще 10 секунд.

ЯРЕМЕНКО Б.В. Матеріали сьогоднішньої нашої наради не витримують критики, не витримують найлегших, найслабших підходів – це безграмотна писанина. Треба проводити окреме засідання, збирати пропозиції. Нема у нас вільної економічної зони, все з великої букви "КРИМ", є Закон  України і так далі, тобто, все   це треба виписувати, треба готуватися серйозно… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Запрошую до слова голову правління Інститут економічних досліджень  та політичних консультацій пана  Ігоря Бураковського. І підготуватися до останньої доповіді пані Олені Бекреньовій.

18:10:09

БУРАКОВСЬКИЙ  І.В.

Дякую. Спасибі велике.

І я хотів би в такому телеграфному  стилі підняти питання, яке прописано в матеріалах наших слухань – це називається "економізація зовнішньої політики".  Але яке, на сьогоднішній день, практично не прозвучало.  Можна робити великі вступи, але я хотів би, щоб в наші  документи і  наші рішення  ввійшли наступні пункти.

Перший пункт – це інституційна спроможність України використовувати ті ресурси, які   ми отримуємо. Сьогодні була гарна новина, але і погана новина: Світовий  банк, який працює в  Україні -  переглядає портфель кредитів, які сьогодні відкриті на нашу країну. Чому? Тому що  їх не можемо просто банально використати - це політико-економічне, зовнішнє і так далі, і так далі питання.  Тому я думаю, зараз треба дуже  провести якісь чи засідання, чи обговорення того як ми використовуємо   цю допомогу, які це матиме наслідки для України? Багато кредитів треба буде повертати.

Пункт 2. Сьогодні дуже багато говорилося про стратегічне бачення і стратегії, документи, дуже потрібні не тільки для того, щоб розуміти куди ми рухаємось, але для того, щоб їх фінансувати. Без стратегії важко переходити до середньострокового стратегічного планування бюджету і без цього важко, так би мовити, забезпечувати наші хотєлкі відповідними грошима.

Що стосується стратегії? Ну, просто один такий приклад, сьогодні вже буде майже другий рік, коли Міністерство економічного розвитку і торгівлі готує експертну стратегію, багато матеріалів були розроблені, були підготовлені, я хотів би показати цей, так би мовити, документ, який був підготовлений для Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Стратегії на сьогоднішній день немає, немає тоді стратегічного планування, ми не знаємо куди ми рухаємося, що ми безпосередньо робимо?

Наступне, я б сказав, знову ж таки політико-економічне питання. Ми говоримо про війну, ми говоримо про гроші Міжнародного валютного фонду, ми не говоримо про можливість використання закордонної фінансової допомоги і сприяння для розвитку військово-промислового комплексу України. Тобто чи можна отримувати туди кредити, чи можна якимось чином їх стимулювати саме як підприємства? Тому що, з одного боку, вони виробляють гармати, гелікоптери, зброю і так далі, і так далі, з іншого боку, це звичайні підприємства, в яких немає кредитних коштів, для яких є проблема отримати відповідні гроші в українських банках, ну, і цей перелік можна продовжувати.

Це питання дуже серйозне, воно дуже не просто і дуже, я б сказав, чутливе, але ясно, що його треба ставити, якщо ми дійсно збираємося захищати.

Ще кілька питань на завершення. Мені здається, що коли ми говоримо про велику кількість різного роду стратегій, давайте не забувати про конкретні речі, які можна робити. Наприклад, сьогодні експортери конче потребують єдиного інформаційного порталу, куди б можна було зайти і подивитися як який товар можна вивозити, до речі, те ж саме стосується і наших імпортерів і тих хто хоче експортувати в Україну.  І для того, щоб робити такі речі не потрібні великі стратегії, потрібне бажання і потрібна робота.

І останнє, мені здається, що на сьогоднішній день Верховна Рада, очевидно з урядом повинна думати не тільки про те як діяти в такому, я б сказав, авральному режимі, але дійсно треба думати..

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка,  30 секунд.

БУРАКОВСЬКИЙ  І.В. … думати про те, що треба виходити, я б сказав, вагомими міжнародними, політичними ініціативами. Мені здається, що такою ініціативою могла б бути, скажімо, заява чи декларація і звернення до інших парламентів, вважати, гібридну війну злочином проти людства. І, відповідним чином, спробувати на цьому пограти для того, щоб ввести поняття гібридної війни саме в той інструментарій, який має бути заборонений міжнародним правом. Дякую, спасибі велике. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам.

І я запрошую до слова директора благодійного фонду Богдана Гаврилишина пані Олену Бекреньову

18:14:00

БЕКРЕНЬОВА ОЛЕНА.

Доброго вечора, шановне товариство!  Пані Голово! Я не готувалося,  що мій виступ сьогодні буде останнім. Але буду дуже коротко, тому що всі втомилися. Як сьогодні сказала пані Ганна Гопко: "Що сила України і в правді і в молоді". І тому зараз я би хотіла дуже тезово  коротенько розказати про те, що як фонд Богдана Гаврилишина як громадська організація долучається до формування кращого іміджу, зовнішнього  іміджу України саме через програми для молоді.

Фонд Богдана Гаврилишина це приватна фундація, яка була створена українцем світового рівня якого, на жаль, вже немає серед нас більше  місяця.

Мета фонду це сприяти становленню людей нового покоління патріотичних професійних етичних українців, які здобудуть найкращий міжнародний досвід із побудовою ефективних суспільств і об'єднаються заради повної трансформації України. Саме тому ключовим засобом для досягнення цієї мети фондом було обрано створення програми "Молодь змінить Україну". В рамках цієї програми активна, професійна патріотична молодь їде на закордонне стажування тижневе до шести розвинених європейських країн, таких як Австрія, Німеччина, Норвегія, Польща, Швейцарія і Швеція і вивчають там найкращий досвід для того, щоби потім його втілювати в Україні і змінювати нашу країну.

У контексті зміцнення зовнішньої політики України важко знайти більш практичний і продуктивний спосіб просування українських інтересів налагодження партнерського співробітництва та покращення іміджу України за кордоном, ніж ця програма. Тому що в рамках програми молоді професійні учасники під час навчальних поїздок стають неофіційними народними дипломатами України у найрозвиненіших країнах Європи і змінюють уявлення про нашу молодь і майбутнє України.

Рівень закордонних зустрічей учасників дуже високий, тому що вони зустрічаються із парламентарями, з урядовцями, з представниками міністерств, з міськими радами столиць та менших міст, з інноваційними державними агенціями, з власниками підприємств, з державними підприємствами і з громадськими організаціями. Через усі ці канали наші  учасники комунікують із елітами обраної країни і  формують імідж України за кордоном.

Іншою важливою програмою фонду є програма "Молодіжний делегат України до ООН". Її також ініціював фонд та фінансово підтримував. Хотіла би окремо згадати, що всі програму фонду фінансувалися за власні кошти Богдана  Гаврилишина, які, на жаль, було втрачено через безвідповідальну діяльність банку "Хрещатик". І я би попросила народних депутатів приділити увагу законопроекту № 5317: про систему гарантування вкладів фізичних осіб щодо захисту…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд.

БЕКРЕНЬОВА ОЛЕНА. …благодійних пожертв та коштів за проектами міжнародної технічної допомоги. Якщо депутати підтримають цей проект, то можливість продовження діяльності фонду буде гарантовано.

І наостанок хотіла би завершити цитатою пана Богдана Гаврилишина, який завжди казав, що Україна має перестати критикувати, скаржитися, виправдовуватися, а вона повинна діяти, будувати нову, сильну, міцну Україну, і вона має для цього весь потенціал.

Дуже дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

І для заключного слова я запрошую до доповіді голову Комітету з питань закордонних справ, перепрошую, голову Комітету у закордонних справах пані Ганну Гопко, прошу.

18:17:56

ГОПКО Г.М.

Шановні учасники парламентських слухань, громадяни України, вдячна всім сьогодні, подякувати за те, що ми з вами дуже ретельно пройшлись про ті питання і актуальні проблеми зовнішньої політики України. І хотіла б сказати, що всі ваші рекомендації мною будуть враховані в парламентських рекомендаціях для формування зовнішньополітичної стратегії України.

Хотіла б особисто подякувати членам Комітету у закордонних справах, а також секретаріату, нашій команді, які як бджілки працювали для того, щоб підготувати ці парламентські слухання. І такі ключові моменти, які хотілося б сказати, що нам важливо для підготовки. І ми дуже сподіваємося, що скоро побачимо внесений новий Закон України про засади зовнішньої політики України. І ми зможемо його ухвалити.

Також ми сподіваємося, що ухвалимо найближчим часом новий Закон України про дипломатичну службу, ось, і активізуємо законотворчий процес, спрямований на реалізацію стратегічного курсу України на набуття членства в НАТО, для цього має бути також парламентський контроль над сектором  безпеки і оборони.

Хочу сказати, що справді жодної бацили популізму не має  потрапити в наші з вами подальші кроки. Також світ не чекає на аутсайдерів, світ безжальний для тих, хто чекає. Часу нема, Україна має формувати свій власний прагматичний порядок денний, просуваючи наші українські інтереси в "еру турбулентності".

Дипломатичний фронт має отримати належне фінансування для якісного  реформування  дипломатичних установ і розбудови консульської мережі, залучення нових професіоналів і використання модерних інструментів просування в світі економічних інтересів, забезпечення нашої енергетичної безпеки, популяризації культури та захисту прав українців за кордоном.

Зовнішня політика є прямим продовженням внутрішньої, і для успіху на зовнішній арені нам потрібна національна єдність, щоб тут влада, політики, громадськість, церковні діячі працювали, як одна національна збірна, яка грає на користь нашої "національної збірної" – держава Україна задля глибоких перетворень, побудови демократичної, вільної, економічно стабільної держави.

Віра, прагматизм, дія. Великі надії ми покладаємо на молодь, яка сьогодні була тут, на парламентських слуханнях, які відбулись вперше за останні 13 років. І я дуже сподіваюсь, що молодь також буде займати проактивну позицію, буде відстоювати наші інтереси, активно спілкуватиметься з молоддю світу.

Для того, щоб Україна як суб'єкт міжнародної політики завдяки принциповій позиції народу, військовим, власним економічним ресурсам, ми завжди говорили, що Україна вже на вічно. І жоден ворог, жоден наш сусід не зможе знищити нашого курсу на власну незалежність енергетичну, економічну, інформаційну.

Ще раз всім дякую. Дякую пані головуючій. Дякую Міністерству закордонних справ, дякую дипломатам, які були присутні.

Дякую експертам за цю співпрацю. Попереду дуже багато роботи. Як казав Франко, давайте разом лупати цю скалу.

Слава Україні! Героям слава! Подяка.

18:21:03

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

І на завершення хочу сказати кілька слів. Часто я веду парламентські слухання. Так сталося, пане Богдане, що це є доля заступників Голови Верховної Ради. І я вам мушу сказати,що я ніколи про це не шкодую,тому що це є найкраща наука провести парламентські слухання, почути, що з того чи іншого питання думають люди, які переймаються тими питаннями, тут в парламенті не так багато людей. Але, це я звертаюся до пана Рефата, ми з вами, напевно, в другий раз спостерігаємо, коли, в перший раз це були парламентські слухання по Криму, коли, на жаль, також на завершення цих парламентських слухань ми мали всього декілька десятків людей в залі, і сьогодні ми маємо таку саму картину. Це є реальність, на жаль. І це означає, знаєте, що, як на мене, це я от поділюся з вами своєю думкою. І це от свідченням того також є, що ми маємо порожню ложу уряду і це є дуже сумно. Але означає те, що попри те, що ми говоримо, що ми маємо робити ,як ми маємо робити, ми не маємо відповіді на головне запитання, з якою метою ми це маємо робити. Поки що немає цього спільного розуміння. Може воно є в Президента, я не знаю, я би хотіла це почути, я би хотіла це почути тут, можливо, воно є в уряді. Але я тоді, тим більше, хочу це почути, з якою метою, якою має бути ця Україна у світлі зовнішньої політики. І це не означає, що треба бідкатися, це означає, що просто потрібно більше  працювати. І потрібно вимагати координації зусиль всіх тих, від кого ця зовнішня політика залежить, тому що їздити і говорити в один голос за кордон – це дуже важне. Але головне питання – що треба казати і чому саме це ми маємо казати, куди те, що ми говоримо, має нас привести. Я хочу,  щоби  ми були спільними  в цьому розумінні.  

І тому, я дякую всім тим, хто присвятив свій час в сьогоднішньому обговоренні і хто залишився до кінця, я вам дякую. І я сподіваюся, що це засідання вас насправді більше просто надихне до того, щоби мати…докладати більше зусиль до цієї праці.

Дякую комітету, дякую вам всім. До побачення. (Оплески)