ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

Запобігання та протидія дискримінації жінок

з вразливих соціальних груп

Сесійний зал Верховної Ради України

10 жовтня  2018 року, 12 година

Веде засідання  заступник Голови Верховної Ради України

СИРОЇД О.І.

 

 

12:03:46

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні учасники парламентських слухань, я прошу вас займати свої місця і приготуватися до роботи. Дуже багато охочих виступити, дуже мало часу.

Шановні учасники парламентських слухань, особливо ті, що стоять зараз біля дверей, я прошу займати місця. Я переконана, що сидячих місць поки що буде достатньо. Дуже прошу вас, проходьте до переду, проходьте, будь ласка.

Я думаю, ми готові починати нашу роботу.

Доброго дня, ще раз. Я хочу привітати нас всіх за… і подякувати всім, хто знайшов час сьогодні доєднатися до нашого обговорення. Ми маємо сьогодні парламентські слухання, присвячені обговоренню запобігання і протидії дискримінації жінок з вразливих соціальних груп.

Приємно бачити так багато жіночих облич. Приємно, що ця тема, хоча вона дуже вразлива, але вона зачіпає сьогодні багатьох, і ми готові про це говорити.

Я хочу тільки декілька слів сказати зі своїх власних спостережень як жінка, жінка, яка є на такій посаді, і часто до цього апелюють. І колись до мене прийшли журналісти, після того як я була обрана на цю посаду, і запитали: "А коли ви вперше зрозуміли, що ви можете, от можете чогось досягнути, можете стати депутатом, можете чогось… можете бути обрані на цю посаду?". І я відверто відповіла, що "поки ви мене не запитали, я не знала, що я не можу". І потім я довго думала, чому так сталося, чому для когось важливо повірити в себе, а хтось живе з цією вірою, з впевненістю, що насправді йому все під силу. І я дійшла у своїх таких міркуваннях до родини, до виховання.

Моя родина – це, напевно, приклад партнерства, коли мама, маючи вищу освіту, робила кар'єру, була директором школи, депутатом районної ради. Батько, ну, він не мав змоги отримати вищу освіту свого часу, він працював шахтарем. Але для нього був… це була гордість його, це було його особисте досягнення: вся кар'єра моєї матері. І так само, відколи я себе пам'ятаю, це його була засаднича, засадничий його був підхід, так само, як мами, що я все можу, і мені все під силу. І тому, поки я не стала депутатом і заступником Голови Верховної Ради, я ніколи не знала, що я чогось не можу. Я про це, власне, не думала. Я могла багато в чому іншому сумніватися, але точно не в свої здібності.

Я цю історію вам розповідаю для того, щоб ми розуміли, що роль жінки і права жінки, вони забезпечуються не в боротьбі, не в протистоянні з чоловіками насправді. Не треба боротися з чоловіками. Чоловіки - вони такі,  як вони є, жінки такі, як вони є. Нам потрібно, напевно, боротися за те, щоб мати партнерство, нормальне партнерство, яке гарантує повагу кожному, щоб кожен міг займатися тим, який власний вибір він зробив, щоб це не був вибір іншого, щоб це був власний вибір.

І українська історія насправді має нас навчити, що ми до цього… Це наша природа, ця природа є в цій землі. Я не знаю, чи ви цікавилися історією жінок, жіноцтва, цієї землі десь в період Гетьманщини, от XVI-XVII століття, коли жінки на цих землях, власне, мали рівні з чоловіками права, починаючи від права спадкувати. Уявляєте собі, тоді, в ті часи, жінка мала право спадкувати, більше того, вона мала право на жіночий спадок, так   звану материзну коли спадок передавався виключно по жіночій лінії. Через те, що жінки мали власність, вони мали власні гроші, вони могли бути незалежними, вони могли ті гроші інвестувати, через те жінки дуже часто будували церкви, будували школи, жінки займалися підприємницькою діяльністю, пам'ятаєте, корчмарки, крамарки. Тобто це власне хто, це жінки підприємниці, які самі вели свій бізнес.

Більше того, ми рідко про це думаємо і згадуємо, але перший  університет Східної Європи і, напевно, єдиний університет у світі, я іншого просто не знаю, – це Києво-Могилянська академія. Він заснований жінкою - Галшкою Гулевичівною у XVII  столітті. Це я розказую до того, що жінки вони, зрозуміло, що вони можуть, але та природа, природа цієї землі нам розказує, що це є частиною нашої культури, частиною нашої традиції, яку  в нас забрала спочатку царська Росія, потім тоталітарна Росія.

І, власне, коли ми кажемо зараз про ставлення до жінки, а тим більше до жінки із вразливих верств, до яких завжди на цій землі була особлива повага, я думаю, що нам просто треба провести декомунізацію. Декомунізацію мислення, декомунізацію голів.  І я думаю, що дуже важливо думати про виховання. І для того, щоби повага до жінки, а тим більше до жінки, яка  належить до вразливих верств населення, вона починається із виховання і починається із виховання чоловіків в тому числі.

Маючи такий ліричний, можливо трохи, до вас вступ, я запрошую перейти до наших виступів і обговорень. Ми такий маємо регламент роботи, ми будемо мати два виступи. Один - від міністерства, від заступника міністра соціальної політики України; потім від Комітету з  питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Далі ми послухаємо з вами виступ представника Ради Європи. І ми будемо мати можливість обговорювати. Виступи будуть 10 хвилин, 5 хвилин, відповідно, від Офісу Ради Європи, далі виступи в обговоренні будуть до 3 хвилин.

Для тих, хто є вперше в цьому залі, я хочу сказати, ви будете виступати від трибуни, ви будете мати 3 хвилини. За 30 секунд до завершення вашого часу пролунає сигнал, це означає, що ви маєте 30 секунд, щоб завершити вашу думку. Прошу також бути уважними до регламенту, тому що це є час ваших колег. І чим ви будете ретельнішими, тим більше часу залишиться для інших людей для виступів. І на завершення ми також будемо мати декілька виступів, в тому числі від комітету.

Якщо немає заперечень, якщо немає запитань, то тоді ми переходимо до наших виступів. І я запрошую до слова заступника міністра соціальної політики України пані Наталію Федорович. Прошу.

 

12:12:30

ФЕДОРОВИЧ Н.В.

Шановна пані голово, шановні народні депутати, шановні учасниці та учасники парламентських слухань! Перш за все дозвольте подякувати організаторам цього заходу за нагоду у такому широкому представництві  обговорити шляхи подолання дискримінації жінок, що є невід'ємною складовою забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Незаконна окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та окремих територій Донецької і Луганської областей призвели до появи майже 2 мільйонів нових соціально вразливих груп населення. Це внутрішньо переміщені особи, жертви тортур, вдови, особи з інвалідністю, полонені, ув'язнені, особливо ті, які перебувають у місцях несвободи на незаконно окупованих територіях.

Війна негативно впливає і на жінок, і на чоловіків, але менш незахищеними є все-таки жінки та дівчата. Де-юре в Україні рівність гарантується, Україна стала на шлях протидії дискримінації з прийняттям Конституції. Закон "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дозволив систематизувати заходи, які здійснювалися державою у сфері попередження та боротьби з дискримінацією з урахуванням нової антидискримінаційної парадигми, яка відповідає міжнародним стандартам.

Недопущення дискримінації за ознакою статі є одним із напрямів державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Водночас національне та міжнародне дискримінаційне законодавство не в повній мірі застосовується на практиці. Для прикладу, при аналізі півтори тисячі судових рішень з Єдиного державного реєстру виявлено, що в реєстрі лише 125 судових рішень з посиланням на норми Конвенції по ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. Переважно це цивільні справи щодо сімейних спорів при розірванні шлюбів, лише у 31 судовому рішенні, а це лише 2 відсотки, було застосовано Закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Виявлено 17 справ про сексуальні домагання на робочому місці, з них 13 справ - це позови чоловіків про відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації.

З множинною дискримінацією стикаються жінки з інвалідністю, жінки похилого віку, особливо в сільській місцевості, внутрішньо переміщені жінки, ВІЛ-позитивні, наркозалежні жінки, а також жінки з національних меншин, ЛБТ. Нерівність між жінками і чоловіками підтримується стереотипами про соціальні ролі жінки та чоловіка. Часто жінки стикаються з дискримінацією у суспільстві, на робочому місці, в родині, серед постраждалих від домашнього насильства 90 відсотків - це жінки.

Проблема існування гендерних стереотипів є найбільш складною для подолання перш за все, тому що їх коренями є психологічні та культурні особливості. В ході дослідження ставлення чоловіків до гендерних стереотипів насильства щодо жінок в Україні, проведеного цього року, 70 відсотків опитаних чоловіків на запитання, якою має бути гарна дружина, відповіли: бути гарною господинею, поступливою та прагнути догодити чоловікові. На хатню роботу чоловіки витрачають 15 годин на тиждень, жінки - 29.

Важливим джерелом формування гендерних стереотипів є ЗМІ та рекламна індустрія. Так, тематикою більшості звернень, які надходять до Експертної ради з питань запобігання та протидії дискримінації за ознакою статі, яка діє при Мінсоцполітики, є рекламна продукція, що пропагує негативні стереотипи щодо соціальних ролей жінок і чоловіків.

Важливим є формування гендерної культури журналістів та виробників реклами. Для цього Мінсоцполітики за підтримки куратора проектів ОБСЄ в Україні розроблено та апробовано навчальний курс і посібник з питань гендерної рівності та недискримінації для представників ЗМІ та рекламної індустрії.

У співпраці з Фондом імені Фрідріха Еберта проведено кущові семінари у дев'яти областях України: попередження проявів сексистської реклами, інструменти місцевих органів влади та взаємодія з громадянським суспільством.

За підтримки представництва Фонду народонаселення ООН в Україні, Мінсоцполітики успішно реалізується інформаційна кампанія "Щастя в чотири руки", яка має на меті подолати усталені в українському суспільстві стереотипи щодо традиційного розподілу сімейних  обов'язків та підкреслює важливість участі татусів у догляді за маленькою дитиною.

Подолання гендерних стереотипів є суттєвою складовою Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, яка була затверджена урядом у квітні цього року. Одним із заходів програми є створення соціальної  реклами з протидії дискримінації за ознакою статі, зокрема щодо жінок похилого віку, дівчат та жінок із сільської місцевості, жінок з інвалідністю, представниць  національних меншин, ВІЛ-позитивних та наркозалежних.

Гендерні  стереотипи підживлюють нерівність між жінками і чоловіками в економічній та політичній сферах. За світовими  рейтингами найгіршою є позиція України у сфері забезпечення політичних прав жінок – 103 місце серед 144 країн. Незважаючи на введення 30-відсоткових квот на представництво осіб однієї статі у виборчих списках політичних партій, частка жінок у парламенті зросла лише на 3 відсотки і становить 12 відсотків. Не набагато краща ситуація в обласних, міських і районних радах, серед новообраних голів ОТГ лише 15 відсотків жінок.

Для вирішення цієї проблеми у Верховній Раді у 2015 році опрацьовується законопроект, який ініційований народними депутатами. Серед нововведень – забезпечення у кожній п'ятірці виборчих списків присутність не менше  двох кандидатів однієї статі.

Для збільшення кількості жінок у представницьких органах влади не менш вагомою є системна робота з керівниками партій, виборцями, мотивація активних, талановитих жінок до участі в політиці. У грудні 2016 року Мінсоцполітики до Верховної Ради  внесено законопроект про забезпечення виборчих прав осіб з інвалідністю. Мова йде про подолання перешкод, що заважають  реалізовувати виборче право людям з порушенням зору, слуху, психосоціальними та інтелектуальними порушеннями.

Важливою сферою з високим рівнем нерівності жінок і чоловіків залишається економічна. Це позначається в нерівності в оплаті праці чоловіків і жінок. Наслідки цієї проблеми серйозні – це бідність населення, тому що в структурі бідного населення переважають пенсіонери, серед яких 65 відсотків – жінки. Пенсія жінок сьогодні на третину менше пенсії чоловіків, у 20 відсотках сімей діти виховуються однією матір'ю, це переважно малозабезпечені сім'ї.

У другому півріччі 2018 року середня оплата праці чоловіків на 21 відсоток перевищила оплату праці жінок, хоча у порівнянні з 2016 роком ця різниця скоротилася на 4 відсотки. Підвищення мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року скоротило нерівність доходу жінок і чоловіків, оскільки значна кількість жінок працює в державному секторі. Причина нерівності в оплаті праці – це сегрегація зайнятості за ознакою статі, прояви дискримінаційних практик з боку роботодавців, стереотипи щодо соціальних ролей жінки і чоловіка в суспільстві.

Для подолання непрямої дискримінації та забезпечення рівних умов та можливостей для виконання працівниками своїх обов'язків щодо виховання та догляду за дітьми до проекту Трудового  кодексу включено низку статей, які надають певні трудові гарантії працівникам із сімейними обов'язками. У серпні 2018 року уряд схвалив, розроблений Мінсоцполітики, проект Закону про надання додаткових гарантій, пов'язаних із поєднанням сімейних і трудових обов'язків. Згідно із запропонованими змінами до Закону України "Про відпустки" та Кодексу законів про працю, на батька поширюється право на неповний робочій час та скорочену тривалість робочого часу за рахунок роботодавця.

Важливою є профорієнтація серед учнів загальноосвітніх шкіл, особливо сільської місцевості. Дівчата мають активніше вступати на спеціальності, які в майбутньому принесуть високі заробітки. Це стосується сфери інформатизації та телекомунікацій, фінансової та страхової діяльності, мистецтва, спорту. Такі заходи є складовою частиною державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок на період до 21-го року.

Для жінок вразливих груп ситуація із зайнятістю є ще складнішою та має особливості для кожної групи. Так, безробітними з числа ВПО – в більшості жінки, якщо серед зареєстрованих безробітних всіх категорій питома вага жінок 50 відсотків, то серед ВПО – їх 60. Для вирішення проблеми працевлаштування ВПО законодавчо встановлений спрощений порядок розірвання трудових відносин із роботодавцем, який залишився на окупованій території або на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження. Станом на 1 жовтня 18-го року статус безробітних мають 2 тисячі 80 жінок з числа ВПО.

Актуальною залишається проблема працевлаштування осіб з інвалідністю. На початок року в Україні нараховувалося 670 тисяч 180 працюючих осіб з інвалідністю, 52 відсотки – це чоловіки. При цьому серед працюючих з І групою інвалідності 55 відсотків - чоловіки. Загалом працює лише 26 відсотків із загальної кількості осіб з інвалідністю. І станом на 1 жовтня цього року статус безробітних мають 6 тисяч 75 жінок з інвалідністю.

В нашій країні діють 9 центрів професійної реабілітації осіб з інвалідністю, 10 – інтегрованих філій. Однак ряд запитань по відношенню до їхніх виконання ними функцій, і, зокрема, в сприянні  в працевлаштуванні залишається актуальним.

За підтримки координаторів проектів ОБСЄ в Україні соціальні підприємства утворено в Житомирі, Львові, Вінниці, на них працюють особи, постраждалі від торгівлі людьми. Соціальні підприємства створюють реальні перспективи для зниження фактора безробіття та трудової міграції.

Створення однакових з іншими працівниками можливостей праці для представників вразливих груп жінок вимагає від роботодавців додаткових зусиль, зокрема корпоративної політики рівності на робочому місці та формування корпоративної культури недискримінації, створення гнучких умов праці. Розширення економічних можливостей сільських жінок сприятимуть покращенню інфраструктури на селі, створенню умов для розвитку жіночого підприємництва та розширенню участі жінок у розробці та реалізації стратегії розвитку територіальних громад.

По відношенню до вразливих груп жінок в рази  зростають ризики вчинення насильства. Щороку  офіційно за допомогою звертаються понад 100 тисяч осіб, кожна п'ята жінка страждає від домашнього насильства. Минулий рік завершився важливою подією для України:  прийняттям  Закону "Про запобігання та протидію домашньому насильству", внесенням статті "Домашнє насильство" до Кримінального, Кримінально-процесуального  кодексів. Домашнє насильство буде  криміналізовано з січня цього року, і ми дякуємо за підтримку надання експертного висновку Офісу Ради Європи в Україні.

Розроблено для виконання цього закону ряд  підзаконних актів, зокрема, в порядку взаємодії  суб'єктів вже здійснені заходи взаємодії у сфері протидії домашньому насильству. (Дякую. Зрозуміла).

Протягом останніх років в Україні активно відбувалися  інтеграції  гендерних підходів в різні сфери життя суспільства. Гендерний аспект враховано в стратегічних документах, зокрема у сфері прав людини, подолання бідності, управління  державними фінансами, розроблено національний план дій з виконання  Резолюції Ради безпеки ООН "Жінки мир, безпека".

За міжнародним індексом гендерного розриву, який характеризує нерівні можливості жінок і чоловіків у сферах економіки, освіти, охорони здоров'я, Україна посіла 61 місце серед  144 країн, покращила свої позиції на вісім пунктів. Натомість для досягнення фактично рівності жінок і чоловіків нам є над чим працювати…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка,  30 секунд  Завершуйте.

 

ФЕДОРОВИЧ Н.В. І ми сподіваємося, що сьогоднішня наша розмова,  наша зустріч, ці парламентські слухання – це є добра нагода для ще раз, ще одного чергового  об'єднання в цьому векторі всіх наших спільних зусиль, різних точок зору, присутніх в цьому залі, парламентарів, представників центральних та місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, журналістів.

Дякую за увагу. І закликаю всіх нас до конструктивної праці.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

І я запрошую до співдоповіді голову підкомітету з питань гендерної рівності і недискримінації Комітету з питань  прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин народного депутата Ірину Суслову. Прошу.

 

12:23:27

СУСЛОВА І.М.

Шановна головуюча! Шановні учасники і учасниці наших парламентських слухань! Від імені комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин я щиро рада вас сьогодні вітати тут на нашому  обговоренні. Особливу подяку нашим… хочеться висловити нашим міжнародним партнерам, зокрема Посольство Сполучених Штатів Америки, Великобританії, Франції, Офісу Ради Європи в Україні, "ООН-жінки", ПРООН, Національному Демократичному Інституту, Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ та Фонду народонаселення ООН в Україні. Величезна зацікавленість тематикою слухань свідчить про наявність проблем, які суспільство готове сформулювати як завдання владі. Але, на жаль, майже всі представники уряду продемонстрували свою відстороненість від цих проблем, і ми можемо побачити майже пусту ложу уряду, на жаль.

Сьогодні ми будемо говорити про жінок, які найбільше потерпають від дискримінації та нерівності, ми поглянемо, як ці фактори позначаються на кожній із цих груп. І я хотіла би розпочати із ромських жінок. Ми досі не знаємо, скільки на території України проживає ромів. За попередніми даними офіційними їх проживає 48 тисяч, за неофіційними – орієнтовно чотириста тисяч, серед них більш частина – це жінки, які взагалі не мають документів, взагалі. Лише 1 відсоток дітей ромів отримує атестат про повну загальну середню освіту, більшість кидає школу через позицію батьків. Далі дітей виховує вулиця з усіма відповідними наслідками. Уявіть собі, ромські дівчатка одружуються у віці 12-13 років, у 14 років вони питають у гінеколога, чому у них досі немає дітей. Це взагалі нормально?

Лише 38 відсотків ромів сьогодні мають роботу. Особливо у важкому стані ромські жінки, без освіти та документів працевлаштуватися в принципі неможливо. Вони втягуються до кримінальної сфери та ведуть асоціальний спосіб життя. Поряд з тим продовжує квітнути сегрегація в лікарнях: ромських жінок не пускають до пологових будинків, дітей – до лікарень, а дорослі без крайньої критичної ситуації навіть не звертаються до лікарів.

План заходів щодо реалізації стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської нацменшини просто не виконується через те, що не закладено на нього фінансування. В кращому випадку облдержадміністрації звітують нам про те, що проводять культурні заходи. Колеги, але це не вирішує цієї проблеми.

Інша вразлива категорія жінок – це жінки, які відбувають покарання. Маємо катастрофічний стан медичної допомоги цим жінкам. Наркотична та алкогольна залежність не просто не лікується, а дуже часто посилюється. Немає елементарно діагностичних засобів, тому туберкульоз, так само як і гепатит С, так само як і рак, неможливо вчасно виявити. Відповідно ми розуміємо з вами наслідки.

Ув'язнені не можуть дізнатися чим хворіють вони та їхні діти, доступ до власних медкарток та медкарток дітей закритий, обмежений, жінка не може оцінити адекватність лікування, вона просто отримує пігулки, не розуміючи, від якої хвороби. Так само психологічну допомогу не отримують ні жінки, які відбувають покарання, ні жінки, які працюють у місцях несвободи. Ми ж всі розуміємо, що відбувається професійне вигорання і з цим потрібно щось робити.

Ніхто не дбає про відповідальне батьківство. Якщо жінка має дитину і здає її до інтернату на час ув'язнення, не існує жодної гарантії щодо того, що після її звільнення вона зможе повернути собі дитину, що вона зможе знайти собі роботу, що вона отримає будь-яку допомогу від держави, на яку вона так потребує.

І останнє: по жінкам, які відбувають покарання. Їх постійно принижують. Уявіть собі, вони можуть і мають право відвідувати лазню лише 1 раз на тиждень. Їх догляди персональні і огляди у камерах дуже часто проводять чоловіки. Хіба це не є найвищою мірою приниження людської гідності?

Жінки, які живуть з ВІЛ. Це ще одна дискримінована група. Якщо вони мають проблеми з репродуктивним здоров'ям, то не можуть ні всиновити дитину, ні пройти спеціальну медичну програму. Діагноз "ВІЛ-інфікованість" внесений до переліку медичних протипоказань для проведення лікування жіночої безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій. Це Наказ МОЗ № 579 та інший Наказ Міністерства охорони здоров'я №479, який прямо забороняє їм брати участь у цих програмах.

Пологові будинки дуже часто відмовляють приймати породіль з ВІЛ. Цікаво, а в якому нормативно-правовому документі це прописано? Де написано, що вони не мають права народжувати у звичайному пологовому будинку? Якщо ніде не написано, то на яких підставах порушуються елементарні людські права звичайних жінок?

Нашої уваги потребують також жінки з інвалідністю. Вони сьогодні тут присутні, будуть мати виступи. Ми не знаємо, скільки їх є в Україні. Точної цифри немає, тому що статистики за гендерною ознакою більше не збирається. Ми не можемо порахувати їх потреби. Відповідно державні програми, на які ми витрачаємо шалені кошти, вони можуть бути ефективними, якщо ми не можемо порахувати їх потреби? Під сумнівом. Норма законодавства та рекомендації ООН щодо доступності навколишнього простору, реабілітація та забезпечення базових прав жінок з інвалідністю не виконується, вони часто позбавлені права на освіту та роботу. Мізерна пенсія по інвалідності не покриває найнеобхідніших потреб. Соцслужби, на жаль, це лише частина проблеми, а не її вирішення. Трапляються випадки морального тиску працівників на жінок з інвалідністю, особливо на тих, хто хоче реалізовувати свої репродуктивні права. Проблематичним також залишається влаштування до пологового будинку, де не існують відповідні умови. Інші медичні заклади також не пристосовані для прийому цих людей з інвалідністю, зокрема, немає відповідних гінекологічних кабінетів та мамографів. Не існує механізму перевірки вразливих жінок з інвалідністю до домашнього насильства. Трапляються випадки, коли ці жінки роками терплять побої, психологічні знущання, але не можуть нікому про це розповісти, просто про свою біду.

Окрема категорія, яка також потребує підтримки держави, - це сільські жінки. Вони витримують величезні фізичні навантаження, не мають доступу до якісного медичного обслуговування. Це має фатальні наслідки, неможливість виявити дуже часто ракові пухлини на ранніх стадіях і смертність від раку через пізню діагностику цієї жахливої хвороби. Сільські жінки дуже часто і досить важко, з раннього віку, працюють на фермах доярками, чи свинарками, а тепер отримують мінімальну пенсію у розмірі 1400 гривень. Вони заробили на своїй роботі артрози, а сьогодні їхня пенсія навіть не покриває найнеобхіднішого лікування.

Рання вагітність на селі стає просто соціальним лихом. Уявіть собі, 12 відсотків усіх породілль в Україні - це дівчатка віком до 15 років. До 15 років - 12 відсотків! Це провокує паразитичний спосіб існування, коли мати народжує дитину лише для того, щоб отримати черговий транш допомоги від держави. Одна з причин ранньої вагітності - цілковитий занепад соціальної інфраструктури, ніхто не працює з підлітками в селі.

Алкоголізм також підриває моральні устої життя та економіку села. В родині, де чоловік п'є, все господарство тягне на собі жінка. В результаті виникає феномен сільських вдів. Ви знаєте, в окремих селах, це нам розповідали жінки із сільської місцевості, є навіть вулиці вдів, їх так і називають: "Вулиця вдови". Чоловіки померли. Вони господарюють та виховують дітей самостійно після смерті чоловіка-алкоголіка.

Складається парадоксальна ситуація, коли в одній країні жінка в місті та жінка в селі має абсолютно кардинально відмінний рівень якості життя. І ми маємо це змінювати.

Нова соціально вразлива група жінок – жінки-внутрішньо переміщені особи. Наразі їх орієнтовно 70 відсотків від загальної кількості внутрішньо переміщених осіб. На них лягає основний тягар по забезпеченню і вихованню дітей. Вони часто зіштовхуються з проблемами під час працевлаштування. Частина з них не може знайти роботу на новому місці проживання. В судах жінки ВПО мають менше можливостей захистити свої інтереси, аніж чоловіки.

За браком часу я не маю можливості згадати всі соціально вразливі групи жінок. Про їхні проблеми розкажуть сьогодні учасники і учасниці у своїх виступах. Зупинюсь на тому, а що ми можемо зробити для реалізації прав жінок з вразливих соціальних груп.

Перше. Для подолання дискримінації ромських жінок слід адекватно фінансувати ромську стратегію. Найнагальніші питання. Паспортизація представників ромської громади. Далі слід боротись за інклюзивну освіту та протидію сегрегації в лікарнях. Важливо також відновити і відкривати, відновити роботу вечірніх шкіл, щоб поступово підвищувати рівень грамотності дорослих ромів. Одночасно для ефективного діалогу між ромською громадою та владою потрібне бажання і зусилля обох сторін.

Щоб припинити знущання над жінками, які відбувають покарання, необхідна системна реформа пенітенціарної системи. Вже зараз потрібно навчати працівників прокуратури, МВС, Державної кримінально-виконавчої служби як поводитись із затриманими та ув'язненими жінками. Подолати дискримінацію жінок, які живуть з ВІЛ, можна, скасувавши накази МОЗу №579 та 479. Міністерство вже розробило зміни до Наказу 479…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

СУСЛОВА І.М. …але процедура дуже затягнулась.

Для створення нової якості життя жінок з інвалідністю потрібно подальше пристосування навколишнього простору до їхніх потреб. Особливу увагу слід звернути на модернізацію медичної інфраструктури.

Що стосується жінок ВПО, то слід працювати над тим, аби нові громади були до них дружніми.

Тому від парламентських слухань я очікую напрацювати конкретні кроки для того, аби всі гілки влади об'єдналися і працювали на те, аби змінити… (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

І я запрошую до слова Голову Офісу Ради Європи в Україні пана Мортена Енберга. І… Пане Мортен, ви будете українською чи англійською?

 

12:34:32

МОРТЕН ЕНБЕРГ .. Що-що?

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви будете українською? Українською. Добре. Прошу, регламент 5 хвилин.

 

МОРТЕН ЕНБЕРГ . Шановна пані віце-спікер! Шановні народні депутати! Шановні колеги! Дуже приємно бачити стільки знайомих людей тут в залі і дуже приємно мати можливість виступати перед вами з такою важливою темою.

Жінки із вразливих соціальних груп часто стикаються з множинною дискримінацією.

Для вирішення цього питання важливо не лише вживати конкретних заходів щодо поліпшення їх становища, але і врахувати потреби жінок із вразливих соціальних груп у всіх стратегіях і програмах.

Важливо пам'ятати, що жінки в цих групах не всі однакові, вони можуть мати різні потреби, інтереси, проблеми тощо. Щоб зрозуміти потреби та проблеми жінок із вразливих соціальних груп та вирішити їх, важливо почути цих саме жінок.

Разом з тим, цих жінок не завжди включають до процесу консультацій та прийняття рішень на законодавчому рівні при розробці політик та програм, які покликані врегулювати їхні потреби та проблеми. Часто такі жінки не мають належного представництва на рівні національних та місцевих органів державної влади та не беруть участі в політичному житті. Низькій рівень їх участі в політичних процесах та процесах прийнятих рішень зумовлений, зокрема, стереотипами, нерівним розподілом праці і функціонуванням політичних партій.

Необхідно вживати заходи з метою збільшення участі жінок із соціально важливих груп у житті їхніх громад. Політична система повинна врахувати необхідність такої участі та її переваг для суспільства в цілому. Необхідно розвивати потенціал тих, хто хоче стати кандидатками, та підсилювати можливість вже обраних представництв в тому числі. Щоб краще зрозуміти ситуацію жінок із важливих соціальних груп, необхідно мати статистичні дані про ці групи, які будуть розподілені за статтю.

Колеги, боротьба зі стереотипами є одним із основних елементів запобігання дискримінації. У цьому сенсі роль медіа має вирішальне значення. ЗМІ можуть або посилювати, підтримувати, або піддавати сумнівам стереотипи, що існують у суспільстві. ЗМІ також можуть здійснювати просвітницьку діяльність серед широкого загалу. Жінки із соціально важливих груп повинні бути агентами змін. Тому для боротьби із стереотипами та упередженням потрібно вживати спеціальних заходів для того, щоб комунальні та приватні засоби масової інформації усвідомлювали необхідність висвітлення позитивних образів жінок із соціально важливих груп.

Іншим інструментом запобігання та боротьби з дискримінацією є демонстрація непорушно та ефективно зобов'язання боротися з проявами дискримінації. Ті, хто дискримінує жінок із соціально важливих груп, повинен нести відповідальність за свої дії. Поки дискримінація залишатиметься безкарною, вона буде, ймовірно, тривати.

Тому важливо, щоб всі жінки мали доступ до правосуддя. Правосуддя повинно бути доступним  та досяжним для жінок із соціально вразливих груп населення. А правоохоронні органи і фахівці у сфері  права мають ставитися до цих жінок з повагою. Потрібно співпрацювати з цими фахівцями задля підвищення  рівня їх обізнаності та розуміння цієї проблеми, а також їхніх знань відповідно законодавству та його ефективного застосування.

Жінки із соціально вразливих груп стикаються з різними перешкодами у процесі доступу до правосуддя, що виникають,  наприклад, через гендерні стереотипи у сфері правосуддя, недостатній рівень правової освіченості та наявні практичні перешкоди. Всі ці проблеми повинні вирішуватися комплексно. 

Колеги, на завершення я би хотів відзначити, що з боку Ради Європи…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, дайте завершити.

 

МОРТЕН ЕНБЕРГ . Дякую.

Що Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендації стосовно жінок з різних груп, наприклад, Рекомендації щодо захисту та просування прав жінок та дівчат з інвалідністю та Рекомендації щодо заходів боротьби з дискримінацією на підставі сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності. Стратегія гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки розглядає перехресні ознаки дискримінації, з якими стикаються жінки із соціально вразливих груп, як ключові питання цієї  стратегії.

Дякую вам за увагу. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дуже дякую вам, пане Мортен.

І я запрошую до слова Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини пані Людмилу Денісову. Підготуватися Валерію Сушкевичу.

 

12:40:38

ДЕНІСОВА Л.Л.

Шановна пані голово! Вітаю всіх присутніх! І хочу наголосити на важливості тематики сьогоднішніх парламентських слухань. 

Результати моніторингу свідчать про суттєві проблеми в дотриманні принципу недискримінації. Це стосується вразливих категорій населення, насамперед – це жінок. Дискримінаційні стереотипи щодо ролі та відповідальності жінки в суспільстві і сьогодні існують в Україні. Найбільше страждають жінки з  внутрішньо переміщених осіб, жінки з інвалідністю, сільські жінки, особливо похилого віку, та представники ромської національної меншини. Щороку кількість жінок, які самостійно виховують дітей з інвалідністю, в Україні зростає. Якщо у 2015 році їх було 154 тисячі, то у 2017 році стало вже 160 тисяч. Жінки таких діточок виховують самотужки і через це не мають можливості повноцінно працювати, і допомога від держави дуже мізерна, кошти на реабілітацію дитини в бюджетах громад не передбачаються. І розмір виплати при народженні дитини треба збільшити, а темпи по створенню ринку реабілітаційних послуг треба нарощувати.

Всього в Україні проживає 2,8 мільйона осіб з інвалідністю, понад 1 мільйон - це жінки працездатного віку, тільки третина з них працює, всі інші потребують працевлаштування. Тому це проблема їх матеріального достатку і соціалізації в суспільстві. Жінки з інвалідністю незадоволені, перш за все, доступністю до медичного обслуговування. 65 відсотків цих жінок відвідують менше ніж один раз лікаря, 11 займаються самолікування, а 76 відсотків взагалі не можуть потрапити до гінеколога, тому що він розташований вище ніж на першому поверсі, а ліфту немає.

Загальна кількість внутрішньо переміщених осіб - понад 1 мільйон - це жінки. Поряд з загальними у жінок ВПО є особливі проблеми. Відсутність житла, заощаджень, стабільного заробітку, соціальної та психологічної підтримки приводить їх у категорію малозабезпечених. Роботодавці беруть без оформлення трудових відносин, трудового договору, і тому заробітна плата менша, ніж у інших. Основним джерелом доходу у 60 відсотків жінок ВПО є щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, третина їх заощаджує на харчування.

Що стосується сільських жінок, то 60 відсотків з сільського населення - це практично 8 відсотків, - це жінки. Половина, вони теж скаржаться на ті ж самі проблеми - це медичного обстеження, медичного лікування і працевлаштування. На ринку питання працевлаштування стоїть таке, що вони вміють одне, а запитання – зовсім інше. Те ж стосується і підтримки материнства і професійного зростання через те, що відсутність…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка,  30 секунд, завершуйте.

 

ДЕНІСОВА Л.Л. Окремо стоїть питання щодо інформованості жінок, які потерпають від домашнього насильства, про їх права. Тому що у нас досі існує недовіра і до правоохоронних  органів, до соціальних служб, і до… їх те, що суспільний осуд.

І тому дискримінація жінок вразливих соціальних груп є особо актуальною і вимагає від нас посилення захисту та конкретних дій.

Обмежений час, і  тому всі рекомендації щодо вирішення можливостей цих проблем я передала  до…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую. Я дуже… (Оплески) Дякую вам.

Я дуже прошу всіх депутаток і всіх тих, хто будуть виступати, які займають посади в органах влади, які знають, краще орієнтуються в часі, дотримуватись регламенту, інакше у нас буде складно впоратися з часом.

Я запрошую до слова Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю пана Валерія Сушкевича. Так, вам включать мікрофон з місця. І підготуватися пані Іванні Климпуш-Цинцадзе. Прошу.

 

12:45:02

СУШКЕВИЧ В.М.

Дякую, шановна Оксана Іванівна, шановні колеги, шановні жінки! Десять років минуло з дня підписання Україною Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, в якій є  окрема стаття "Жінки з інвалідністю". Хочу сказати, що на сьогоднішній день, незважаючи на наявність централізованого банку даних з проблем інвалідності, сьогодні немає ні статистики, яка б говорила про кількість жінок та дівчат з інвалідністю в державі, ні матеріалів про проблеми цієї категорії населення України. Почитайте матеріали уряду, чи є там жінка з інвалідністю, до наших парламентських слухань, побачите, що її немає.

В червні 2018 року я брав участь в 11 сесії Конференції держав-учасниць конвенції ООН по правам людей з інвалідністю, яка проходила в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку. І чув, як Генеральний секретар ООН сказав, що становище жінок і  дівчат з інвалідністю особливо важке в усьому світі. Кожну хвилину понад 30 жінок отримують серйозні травми або стають людиною з інвалідністю в результаті пологів. Жінкам і дівчаткам з інвалідністю доводиться долати безліч бар'єрів для того, щоби здобути освіту, отримати медичну допомогу та знайти роботу.

Міжнародні експерти та Комітет ООН з прав людей з інвалідністю визначають, що до жінок і дівчат з інвалідністю існують три головні питання, які є гострими з точки зору захисту прав людини: дискримінація, насилля, сексуальне та репродуктивне здоров'я.

Жінок та дівчат з інвалідністю в Україні, основним чинником їх дискримінації залишається те, що їх сприймають не жінками, а інвалідами, саме так їх і сприймають сьогодні, на жаль. Ні держава, ні суспільство в цілому не розуміють потреби таких жінок і не знають, як з ними поводитися. Особливо гостро це стосується жінок з інтелектуальними порушеннями, а також жінок з ураженням органів зору та опорно-рухового апарату. Надзвичайно актуально це для жінок і дівчат у сім'ях та особливо тих, хто перебувають в інтернатних закладах і зазнають там насильства, наруги та жорсткого поводження, не маючи можливості самостійно відстояти свої права.

Політика по відношенню до жінок традиційно не враховує інтереси осіб з інвалідністю, а політика щодо осіб з інвалідністю не включає гендерні питання. Якщо ви жінка або дівчинка з інвалідністю, то ви стикаєтесь з дискримінацією і перешкодами через свою стать, інвалідність, а також за обома цими причинами відразу, тобто дискримінація, на мою думку, особливо є значимою в цій ситуації.

Хочу звернути увагу на насилля. Одним із болючих, на мою думку, питань, які сьогодні є особливо в інтернатних установах – там, де реально жінка або дівчинка з інвалідністю є просто невидимою для держави і суспільства. І реально з цього приводу нічого не робиться.

Хочу також звернути особливу увагу на репродуктивні права жінок з інвалідністю. Саме ці питання зазвичай залишаються під великим табу для жінок з інвалідністю. Причин багато...

 

ГОЛОВУЮЧЙ. 30 секунд, будь ласка, завершуйте.

 

СУШКЕВИЧ В.М. Бракує спеціалізованої інформації у відкритому доступі, залежність від консервативних батьків, заборони лікарів, і взагалі ти – інвалід, не жінка, і репродуктивність як право - у жінки такої немає.

Хочу сказати про здоров'я. Дуже коротко, на жаль, часу мало. Ви знаєте, здоров'я і захист здоров'я для жінки з інвалідністю – це проблема критична. Ми – лідери в Європі по раку молочної залози. І хочу сказати, що практично охорона здоров'я для жінки з інвалідністю…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 10 секунд. Будь ласка,  завершуйте.

 

СУШКЕВИЧ В.М. Я дуже коротко  хочу сказати уже не про проблеми, про які можна дуже багато наголосити. Я назву, Оксана Іванівна, чотири пропозиції, які я хотів би, щоб вони пролунали сьогодні…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви зможете їх… Пане Валерію, я  тоді вимушена буду так, в такий спосіб… Ви ж знаєте правила, та, на жаль, я  мушу тут  трохи бути жорсткою.

І я запрошую до  слова пані Іванну Климпуш-Цинцадзе, віце-прем’єр-міністра з питань європейської, євроатлантичної інтеграції, яка також опікується політикою гендерної рівності у нас в  уряді. І пані  Іванна була на засіданні уряду і не могла з нами бути на початку. Вона має відповідно до  нашого регламенту 10 хвилин для доповіді. Прошу.

 

12:49:51

КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ І.О.

Дякую.

Шановна пані Оксано, дорогі учасники  парламентських слухань, перш за все, хочу подякувати депутатам за цю ініціативу проведення цих парламентських слухань. Ну а по-друге, звичайно, потішитися, що є таке високе і широке  представництво з усіх регіонів.

Разом з тим, сподіваюся, що  наступні парламентські  слухання щодо цих питань не будуть  тільки ну от в переважній більшості мати серед присутніх в цих слуханнях суто жінок. Тому що я вважаю, що нам надзвичайно  необхідно до вирішення проблеми рівності залучати максимальну кількість чоловіків для того, щоби ми  забезпечували, власне кажучи, розвиток суспільний. І це тільки в  такий спосіб може бути зроблено.

Я дякую також  і Комітету Верховної Ради з питань   прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин за  цю ініціативу. І хочу наголосити на тому, що насправді наш уряд  є тим  урядом, який вперше за підтримки, до речі, представниць безпосередньо міжфракційного об'єднання "Рівні можливості" з Верховної Ради поставив для себе в пріоритетні дії уряду, в план наших заходів саме питання гендерної рівності. Це вперше відбулося в історії з того часу, як Україна відновила незалежність. І тому я хочу підкреслити, щоб ви всі знали, що це не є сезонне якесь пожвавлення чи це не є якісь політичні... заробляння якихось політичних дивідендів, а це та скеля, яку… скала, яку ми лупаємо спільно з колегами з парламенту і за підтримки Прем'єр-міністра України.

За цей час, дійсно, перші ініціативи, які нам вже вдалося реалізувати, це те, що ми визначили відповідального віце-прем'єр-міністра, на рівні віце-прем'єр-міністра за координацію гендерної політики. Ми вперше розробили Національний  план з виконання… план дій до 2021 року на виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Ми знову ж таки попрацювали над тим, щоби оновити Національний план з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека", і вперше Міністерство економіки і фінансів… економічного розвитку і фінансів інтегрували гендерне бюджетування в стратегію управління державними фінансами. І знову ж таки, всі ці заходи, вони покликані покращити ситуацію із запобігання та протидії дискримінації жінок із вразливих груп.

Чому ми, наприклад, пішли на прийняття національного плану дій щодо протидії всіх форм дискримінації проти жінок? Тому що Україна в кінці лютого, в лютому 2017 року прозвітувала, знову ж таки, про своє виконання цієї конвенції, а вже на початку березня 2017 року отримала заключні зауваження, в яких з року в рік, з доповіді до доповіді переходили ті самі, на жаль, більшість тих самих рекомендацій, які Україна протягом років, протягом десятиліть не виконувала. Тому ми прийняли рішення, що саме в такий спосіб, консолідуючи всі наші зусилля, ми можемо вийти на конкретний документ, який приймемо на державному рівні, а відповідно його потім транслюємо в місцеві плани, в місцеві стратегії, в місцеву систему дій. І тому ми 5 вересня на засіданні Кабінету Міністрів нарешті схвалили урядове розпорядження про Національний план дій по SIDA. І тут ми також завдячуємо великій роботі, яка проводилася разом з нами і проводилася і міжнародними донорами, зокрема уряду Канади, і "ООН-жінки", для того щоб їхня експертна допомога була максимально надана уряду при розробці цього документа.

Також ми аналогічно підійшли і до оновлення плану, нашого Національного плану з виконання Резолюції 1325 "Жінки, мир, безпека". Що є головним у цьому широкому спектрі заходів, яку ми для себе бачимо по виконанню плану SIDA? Це вдосконалення нормативно-правової бази, і тут нам потрібна взаємодія з парламентом. Це навчання, освіта і підвищення кваліфікації, і тут ми особливу увагу приділяємо тематиці, включення тематики в систему підготовки і підвищення кваліфікації для того, щоби досягти сталих результатів. Звичайно, йдеться і про формування гендерної культури та нульової толерантності до будь-яких проявів дискримінації, покращення доступу до послуг на всіх рівнях, очевидно, це і сприяння зокрема кращому доступу жінок до правосуддя, бо вони переважно знаходяться в тій групі, яка має з цим проблеми. Посилення економічного потенціалу жінок із вразливих груп.

Але чому ці пропозиції є актуальні? Тому що ми вперше враховуємо в цьому документі цю головну ідеологію про те, що він містить заходи, які спрямовані на подолання саме множинної дискримінації. І це означає, що ми враховуємо велику кількість тих вразливих груп, які раніше оминалися увагою з боку державних структур, з боку урядових інституцій. Але це є знову ж таки не єдина урядова ініціатива, як я вже сказала, Національний план з приводу виконання Резолюції 1325 "Жінки, мир, безпека", Організація Об'єднаних Націй, він теж є оновлений. Оновлений чому? Тому що ми бачимо виклики, ми бачимо, ми розуміємо, з чим ми стикаємося. Ми розуміємо, що ми повинні відповідати на вимогу часу.

До речі, нагадаю, що ми є єдиною країною в світі, яка під час війни прийняла план на виконання, національний план на виконання цієї резолюції. І ми вперше розширили серйозно цільовий, перелік цільових груп, які, на які спрямовані заходи, будуть спрямовані заходи різних міністерств в виконанні цього плану. Йдеться і про жінок з інвалідністю, і про жінок похилого віку, і про ВІЛ-позитивних, і про вагітних, і про тих, які перебувають в полоні, і про вдів, і про учасниць військової операції, і тих, які постраждали від гендерно зумовленого насильства, в тому числі сексуального, пов'язаного з конфліктом, внутрішньо переміщені, волонтерки, жінки, які перебувають в районі проведення військової операції, в тих населених пунктах, які розташовані на лінії розмежування.

Очевидно, також уряд прийняв Державну цільову програму відновлення і розбудови миру в східних регіонах України, де теж ми окрему увагу приділяємо питанням забезпечення прав, можливостей доступу до послуг і доступу до соціального захисту жінок.

Окремий документ – це Стратегія інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 20-го року, знову ж таки має окремі позиції, в яких уряд буде далі приділяти належну увагу жінкам, зокрема внутрішньо переміщеним особам, і, очевидно, протидіяти насильству, яке спричинене міжнародним, по суті міжнародним збройним конфліктом.

Ми знаємо з вами, що жінки є в більш вразливому економічному стані і ми знаємо про проблеми, з якими  стикаються жінки, внутрішньо переміщені особи. Вони втричі частіше ніж чоловіки проживають з багатодітними родинами, майже вдвічі частіше у малозабезпечених та на 9 відсотків частіше проживають у сім'ях, які перебувають у складних життєвих обставинах, а тому, очевидно, вони потребують нашої окремої уваги.

Знову ж таки, уряд цього року прийняв 11 квітня Державну соціальну програму для забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року. І це, знову ж таки, є окремим важливим, вагомим документом, який, ми розраховуємо, що буде виконуватися не суто на державному рівні і не суто прийняттям рішень на державному рівні, а транслюватиметься, трансформуватиметься в локалізацію цієї політики на місцевому рівні. І тільки коли ми будемо мати цю локалізацію, ми будемо виходити на те, що ми будемо враховувати інтереси громади, інтереси кожної окремої людини в громаді.

Я хотіла би навести вам просто кілька даних, які точно дають нам з вами впевненість у тому, що ми на правильному шляху і що суспільство сприймає ці пропозиції, які ми сьогодні реалізовуємо. Тому що 81 відсоток чоловіків вважають, що жінки повинні отримувати рівно з чоловіками зарплату за роботу однакової цінності. 74 відсотків чоловіків вважають, що жінки можуть бути таким ж гарними лідерами громад як і чоловіки. 73 відсотки чоловіків вважають, що жінки…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд завершити.

 

КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ І.О. …що жінки повинні мати рівні шанси участі в політиці. Тому я всім нам хочу просто побажати, щоби ми пам'ятали слова Ганді, котрий казав, що спочатку вони тебе не помічають, потім вони над тобою сміються, потім борються з тобою, а потім ти перемагаєш. А якщо ми переможемо в забезпеченні наших прав, то ми 100 відсотків будемо мати повноцінне соціально захищене і… (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Скажіть мені, будь ласка, я дивлюся, що холодно геть, правда? Я, напевно, дам перерву, щоб ви вдягнулися. На жаль, неможливо тут зробити тепліше у зв'язку з тим, що неможливо зробити тепліше у всьому Києві, бо, як ви знаєте, мер сказав: щоб вода була теплою, її треба гріти. Нема кому її гріти. Тому  давайте 5 хвилин, хто замерз, будь ласка, візьміть свій верхній одяг і поверніться до залу, бо ще дві години сидіти в такій температурі. Я боюся, що потім ми будемо нести відповідальність за ваш стан здоров'я. Будь ласка, повертаємось за 5 хвилин, швиденько.

 

(Після перерви)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вертаємось до роботи.

Давайте, швиденько займаємо місця, бо потім не буде коли виступати. Хто не вдягнувся? Шановні колеги, повертаємось до роботи. Пані, пані міністерки, пані міністерки, я прошу відпустити учасниць парламентських слухань для того, щоб ми продовжили роботу. Я так розумію, що повернулися найстійкіші, так? Кому вже, комусь вже не вистачило сили. Прошу, шановні учасники і учасниці парламентських слухань.

Продовжуємо нашу роботу. І я запрошую до слова Урядового уповноваженого з питань гендерної політики пані Катерину Левченко, прошу. Підготуватися Каспару Піку.

 

13:12:28

ЛЕВЧЕНКО К.Б.

Доброго дня, шановні колеги, шановні колежанки! Дякую ініціаторам за організацію цих слухань. І, враховуючи обмаль часу, хочу звернути увагу в своєму виступі лише на 2 питання: питання активізації роботи на галузевому та місцевому рівнях і питання інтеграції гендерної складової в усі політики і нормативно-правові акти держави.

Після проведення робочої зустрічі віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції пані Іванни Климпуш-Цинцадзе з громадськими організаціями Апаратом Урядового уповноваженого були проаналізовані і інституційний механізм реалізації гендерної політики, і обласні програми, які спрямовані на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, і процес підготовки нормативно-правових актів з врахуванням гендерної складової.

Я маю сказати, що майже всі діючі обласні програми, які включають тематику прав жінок і гендерної рівності, прийняті в 2016-17-му роках. І тому вони сьогодні потребують свого корегування з врахуванням тих документів, які сьогодні називала пані Іванна.

Відповідно до 12 статті Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" в кожному ЦОВі, на рівні кожної обладміністрації має бути призначений радник з гендерних питань, визначені уповноважені особи, створені консультативно-дорадчі органи. Це є та владна вертикаль, яка дає можливість реалізовувати єдину державну політику, і дуже важливо, щоб вона працювала.

Ми маємо сьогодні уповноважених осіб в 53 центральних органах виконавчої влади - це 80 відсотків, в 17 ОДА. Є з чим працювати і далі.

Потрібно переформатувати роботу координаційних рад, які працюють в областях, тому що, попри назви "з питань гендерної політики, протидії домашньому насильству, торгівлі людьми", за 2017-18-ті роки є лише поодинокі приклади, коли розглядались, питання пов'язані з цими темами.

Дуже важливою проблемою на сьогодні є наскрізне включення гендерної складової в ті нормативно-правові акти, які розробляються. І індикатором того, наскільки вони впливатимуть на різні групи населення, може стати оцінка прогнозу впливу документів, запроваджена Кабінетом Міністрів з липня цього року. І як посадова особа, на яку покладено завдання здійснювати моніторинг відповідності актів принципу рівних прав та можливостей, я запрошую всіх до співпраці в цьому, а рекомендації з піднятих питань я передам в комітет в письмовому вигляді.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже вам.  (Оплески)

 І запрошую до слова виконуючого обов'язки Постійного представника ООН в Україні, Представника Фонду народонаселення ООН в Україні пана Каспара Піка. В зв'язку з тим, що доповідь буде англійською мовою, ви маєте, в кишеньці там є навушники, забезпечений синхронний переклад українською. Тому, якщо комусь потрібен переклад…  Знайшли, так? Зліва. У вас на панелі є навушники.

Прошу, підготуйтеся, щоб ви могли слухати.

 

13:16:22

КАСПАР ПІК .

Пані голово, дуже дякую.

І всіх членів парламенту, всіх дам і кількох чоловіків я вітаю від імені Організації Об'єднаних Націй з проведенням цих надважливіших слухань щодо попередження дискримінації. ООН дотримується стратегії: ніхто немає залишитися наодинці, і для того щоб впроваджувати цілі сталого розвитку до 30-го розвитку, дуже важливо ліквідувати всі форми дискримінації і забезпечувати, щоб всі чоловіки і жінки мали однакові права і ситуацію в цьому політичному, економічно-соціальному житті.

І особливо важливо забезпечити можливість для жінок жити повноцінним життям. На жаль, жінки страждають від неправильного тлумачення, дискримінації, а також від дискримінації на базі статі, здоров'я, етнічно тощо.  І, на жаль, це перехресна часто дискримінація і часто люди похилого віку. І коли чоловік і жінка похилого віку з цим стикаються, то жінка похилого віку страждає від  кумулятивної дискримінації через те, що менша зарплата завершується меншою пенсією. Тим більше, якщо це менш освічені жінки, то вони ще більше потерпають на пенсії.

І багато політик вже прийнято в Україні щодо подолання цієї нерівності, Закон щодо і забезпечення рівних можливостей. І всі вони є дуже серйозним кроком вперед в подоланні дискримінації. Але тепер треба забезпечити, щоби ці всі закони містили санкції, особливо щодо впровадження Конвенції  КЛДЖ, яка є великим інструментом, що дозволить Україні діяти в цьому напрямі.

ООН готова підтримувати Україну і парламент у впровадженні міжнародних стандартів прав людини, забезпечуючи, щоб ніхто не залишився позаду в досягнені світових глобальних цілей тисячоліття.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякуємо, пане Пік.

І я запрошую Стояноску Домініку, керівницю програм Представництва "ООН-жінки" в Україні.

Доповідь буде англійською мовою, тому ви можете  зберегти свої навушники.

 

13:19:51

СТОЯНОСКА ДОМІНІКА .

(Виступ іноземною мовою)

… ми будемо продовжувати підтримувати Україну у виконанні її  зобов'язань. Хочу послатися на дві рекомендації, що всі національні політики повинні містити аналіз, перехресна дискримінація, і повинні бути сегреговані дані за ґендером щодо вразливих груп жінок. І ми рекомендуємо, щоб були дезагреговані дані за всіма дискримінованими групами.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. … директора Харківської правозахисної групи Української Гельсінської спілки з прав людини пана Євгенія Захарова. Підготуватися Ларисі Байді.

 

13:23:32

ЗАХАРОВ  Є.Є.

Доброго дня, шановні пані і панове! Мій виступ присвячений проблемам жінок у закритих установах, насамперед в установах виконання покарань.

Після рішення парламенту в квітні 2014 року про можливість мати візити в ці установи, якщо у складі цієї групи є  помічник депутата або народний депутат, наша організація і інші організації, які входять до коаліції громадських організацій проти катувань, зробили більше 100 таких візитів, і в тому числі перебували в усіх 11 жіночих колоніях, в яких перебуває станом на 1 липня цього року 1 тисяча 551 жінка. І в деяких побували по декілька разів.

І що ж вони там побачили? Побачили вони там, наприклад, як в Одеській колонії номер 74, Чорноморській виправні колонії, в липні цього року жінок катували тричі на день консервами із старої риби. І пояснили це, тому що немає просто коштів. А це наслідок того, що на кримінально-виконавчу систему в бюджет закладається менше половини коштів, які потрібні їй, а отримує вона ще половину від  половини реально, тобто має дуже погане фінансування. І стан і харчування, і інших потреб в'язнів, які там знаходяться, напряму залежать від того, наскільки ці колонії можуть так організувати, щоб в'язні заробляли собі на життя і левову частину їхньої зарплатні забирає адміністрація на їх утримання саме внаслідок цього. І це для всіх, всіх колоній, в тому числі жіночих, це має місце.

Вони побачили, як у Покровському виправному центрі №79 жінки працюють на феросплавному комбінаті безоплатно. Це фактично рабська праця за обіцянку звільнити їх по УДО – умовно-дострокове – та ще й при тому вони… там дуже токсичні хімікати, в цій роботі, і вони фактично отруюються самі і отруюють навколишнє середовище, і тим не менше, все це… все це йде далі і далі.

Вони побачили неадекватну медичну допомогу, оскільки після того, як в межах цієї системи ліквідували ці медичні установи, Мінохорониздоров'я їх не забрало, в Мін'юсті їх вже не… в цій системі їх нема, зробили окрему таку установу, і стало значно гірше. Наприклад, у Чернігівській виправній колонії, яка одна з найкращих насправді, там нема лікаря-гінеколога взагалі. Вони побачили, що в цій колонії жінки тягають мішки з продуктами…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка.

 

ЗАХАРОВ  Є.Є. … і ще багато чого побачили.

Наостанок хочу сказати, що це є велика проблема ще: етап для жінок з дітьми. Є дві колонії, де є жінки з дітьми, і це, знову-таки, в Чернігові і в Одесі. В Чернігові це готельні номера, де мати має можливість бути з дитиною весь можливий час, а в Одесі – це до чотирьох годин тільки, а це  діти до трьох років. На етапі це… (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Це справді дуже чутлива проблема.

І запрошую до слова представника Всеукраїнського громадського об'єднання "Національна асамблея людей з інвалідністю України" пані Ларису Байду. Підготуватися Олені Стрижак.

 

13:27:44

БАЙДА Л.Ю.

Доброго дня, шановні пані і панове! Сьогодні про питання інвалідності вже говорили дуже багато. Хочу сказати, що в нашому суспільстві сьогодні людина з інвалідністю для того, щоб вижити, має докласти дуже багато зусиль, щоб жінка з інвалідністю вижила в нашому суспільстві – ще більше.

Сьогодні говорили про багато дуже питань, перешкод, бар'єрів, які існують в Україні щодо вразливих груп населення. Хочу сказати, що все це подвоюється, коли ми говоримо про жінок з інвалідністю. Стереотипи, які склалися в нашому суспільстві – це перший крок до дискримінації жінок в сфері освіти, працевлаштування, в медичній сфері, що стосується права на репродуктивне здоров'я, що стосується права на сім'ю і всіх інших прав. Стереотип, який склався, заважає навіть нам готувати державні документи. Якщо ми подивимося документи, які підготовлені до сьогоднішніх парламентських слухань в розділі "Жінки та дівчата з інвалідністю" - це що? Це медичні діагнози. Жінки з інвалідністю – не медичний діагноз. Вони в першу чергу, це жінки, вони можуть працювати журналістами, вчителями, медиками. В Україні тільки одна жінка, яка працює гінекологом, одна жінка на візку, яка працює вчителем. Через що? Через безліч бар'єрів, які існують в нашому суспільстві.

Практична робота "Національної асамблеї людей з інвалідністю" говорить про те, що бар'єри, які існують у суспільстві, їх можна поділити на декілька груп. Перші – це інституційні бар'єри, це наше законодавство і політика. Ми не хочемо окремих законів, ні, ми хочемо, щоб в законах, в політиці, в стратегіях на національному обласному рівні враховувалося питання жінок з інвалідністю. Я дуже прошу організаторів парламентських слухань, бо я подивилася попередні рекомендації до парламентських слухань, там я не побачила, не побачила там жінок з інвалідністю. Ще раз наголошую, ми не хочемо спеціальних законів і спеціальних рекомендацій. Ми хочемо, щоб в політиках, які формуються, щоб в сьогоднішній реформі в сфері освіти, медицини, в питаннях децентралізації були враховані питання жінок з інвалідністю. Сьогодні ХХІ  століття. Ідучи в парламент, жінка з інвалідністю має думати, чи є тут доступний туалет, чи ні.

Сьогодні ми говоримо про вразливі групи жінок. Ми можемо говорити, що нас почують жінки, які не чують і… які не чують. Сьогодні немає перекладача з жестової мови. І всі ці питання подвоюються, коли говоримо про інвалідність.

Інформаційний бар'єр, відсутність інформації. І ментальність, на яку ми нерідко посилаємося і говоримо: "Наша українська ментальність". Нерозуміння питання  інвалідності. Насправді ми за цим ховаємося. Доколе ота ментальність буде порушувати права жінок з інвалідністю?

Свої рекомендації до парламентських слухань ми  передамо. Але, користуючись нагодою, що є тут народні депутати…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка.

 

БАЙДА Л.Ю. Величезне прохання посилити парламентський контроль за рекомендаціями дорадчих органів ООН щодо  виконання Конвенції ООН по правах людей з інвалідністю (статті 6).

Також ми рекомендуємо взяти інструментарій, який розроблено Національною асамблеєю і Програмою "Жінки ООН" щодо гендерних аудитів доступності і  ввести їх як  відомчий контроль за питаннями, що стосуються прав жінок з інвалідністю.

Дякую. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую вам.

Я запрошую до слова  представника Всеукраїнського  об'єднання "Позитивні жінки" пані Олену Стрижак. Підготуватися Іоновій Марії.

 

13:31:34

СТРИЖАК  О.

Доброго дня! Згідно статистичної інформації Міністерства охорони здоров'я України на 1 січня 2017 року в Україні офіційно зареєстровано 62 тисяч 576 ВІЛ-інфікованих жінок, та їх кількість невпинно зростає. Якщо на початку епідемії  в 1996 році кількість жінок складала, відсоток жінок складав 10-15 відсотків, то на сьогоднішній день ця цифра вже і відсоток приближується  до 50. Тому суспільні стереотипи, які формують загальну картину гендерних відносин в Україні  є несприятливими для  реалізації жінками своїх прав  і, відповідно, подвоюють  тиск на жінок, які живуть з ВІЛ. Це формує у жінок життєві практики, які впливають на їх  відносини в родині, з публічними  закладами, лікарнями, бюджетними установами та силовими структурами, та на бажання захищати свої права, вони шукають найменших контактів з такими установами та намагаються уникати будь-яких дій, котрі можуть привести до розголосу їхнього статусу. Згідно з результатами дослідження приблизно кожна п'ята респондентка - 19 відсотків - переконана, було дослідження проведено серед тисячі жінок, які живуть з ВІЛ, переконана, що у випадку порушення її прав як жінки, яка живе з ВІЛ, вона не отримає необхідний правовий захист. Іще 23 відсотки жінок не знають, чи можуть розраховувати на правову підтримку. Варто розуміти, що як негативні, так і позитивні оцінки респонденток могли формуватися під впливом не лише особистого досвіду отримання правового захисту, а також у контексті поінформованості респонденток про систему надання соціально-правових послуг загалом.

Попри достатньо високий показник самооцінки правової грамотності серед жінок, які живуть з ВІЛ, третина опитаних все ж потребують підвищення обізнаності щодо своїх прав та механізмів їх захисту. 31 відсоток респонденток не знають свої права і не знають, куди скаржитись на дії медпрацівників, якщо їх права порушуватимуться у медичних закладах.

Жінки, які живуть з ВІЛ, є особливо вразливими перед високим рівнем цінової політики та низькою якістю медичних послуг. Зокрема, можливість отримати безкоштовно в якості лікування у сфері сексуального та репродуктивного здоров'я викликала найбільш сумнівів серед респонденток, 40 відсотків опитаний не погодились з тим, що така можливість існує.

Саме аспект, який стосується безоплатного надання медичних послуг найбільше, на думку опитаних, потребує законодавчого врегулювання. Отже, йдеться про те, що численні проблеми в медичній сфері особливо гостро позначаються на ВІЛ-позитивних жінках та створюють сприятливий ґрунт для порушення їх прав та дискримінації в медичних закладах. До постановки діагнозу ВІЛ-позитивні жінки найчастіше зазнають насильства з боку партнера. Однак позитивний діагноз ВІЛ значно збільшує ймовірність насильства у всіх сферах, найбільше – 15 відсотків – саме у сфері охорони здоров'я, куди жінки мусять звертатися для забезпечення вчасного належного догляду і лікування, і відповідно повноцінного життя.

В Україні вкрай обмежена кількість притулків для людей, які зазнали домашнього насильства, практично відсутні в психологічній реабілітації цінні служби для постраждалих і корекційні служби для кривдників, передбачені законом ресурси і служби не створюються, не фінансуються і не працюють. Також практично у всіх державних кризових центрах є протипоказання до прийому ВІЛ-позитивних жінок в ці центри, які відносяться до інфекційних захворювань. Але ж…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка, завершуйте.

 

СТРИЖАК  О.. …потребує додаткового інфекційного контролю, і ВІЛ-позитивні жінки можуть утримуватись і знаходитись разом з іншими жінками, вони не несуть загрози іншим жінкам при сумісному перебуванні.

І також, як зазначила вже пані Ірина, це про зміни до наказу МОЗ, які нарешті вже третій рік ми намагаємося внести, зараз подані до Міністерства охорони здоров'я і 579-й наказ зараз нарешті прибереться протипоказання до отримання послуг допоміжних репродуктивних технологій ВІЛ-позитивними жінками.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова народного депутата України, співголову міжфракційного депутатського об'єднання "Рівні можливості" пані Марію Іонову. Підготуватися Юлії Кондур.

 

13:35:30

ІОНОВА М.М.

Доброго дня, шановна пані голово, шановні учасники, учасниці парламентських слухань. Дійсно, маю честь виступати від імені міжфракційного об'єднання "Рівні можливості". І, дійсно, як уже всі зазначали,  у фокусі парламентських слухань гострі питання, які не обговорювалися протягом 25 років ні урядовцями, ні парламентарями, але ви також маєте бачити, що ситуація ця змінюється і ви є також агентами цих змін, за що я вам дуже дякую. Хотілось би тільки більше уваги засобів масової інформації до даної тематики, тому що нам це вкрай необхідно.

Наше МФО для себе визначило місію дійсно покращення становища жінок у суспільстві, забезпечення гендерної рівності в усіх сферах суспільно-політичного життя. І, завдячуючи народним депутатам і народним депутаткам, нашим представникам громадських організацій, нашим міжнародним партнерам, багато вдалося реалізувати.

Тобто це вже і ухвалення законів квотування на місцевих виборах, це і проходження військової служби, рівні права і можливості жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Депутати об'єднання домоглися розширення переліку бойових посад для жінок, а також скасування наказів Міністерства охорони здоров'я, які забороняли жінкам понад 450 професій і робіт.

Важливим кроком на шляху боротьби із насильством дійсно, як вже зазначала і пані Іванна, це прийняття двох законів ухвалених по запобіганню, протидії насильству стосовно жінок і домашньому  насильству та боротьбі з цими явищами. Але ми вважаємо, що зупинятися на цьому не можемо і не маємо права і маємо вимагати ратифікації Стамбульської конвенції.

Одним з пріоритетів роботи нашого об'єднання є також посилення ролі жінок і в економічній сфері, і запровадження гендерно орієнтованого бюджетування на всіх рівнях, включно з державним бюджетом України.

І я би хотіла також зазначити, що дійсно вагомим для нас досягненням це було призначення на такому рівні координатора – віце-прем'єра. І ми дуже дякуємо всьому уряду, ми бачимо призначення також і уповноваженого, ми бачимо, що цей вірус також розповсюджується і через чоловіків. І ми дуже дякуємо, що є представники уряду, заступники міністрів, які більше розуміють дану тематику і вже усвідомлюють, скажімо так, якщо раніше це було так: хіба хочеш – мусиш, зараз це вже трошки по-іншому. І  я також вважаю, що це досягнення наших… проведення і великого жіночого конгресу, і регіональних конгресів.

Дуже мало часу, але дуже є багато сказати, що стосується економіки. Ми з вами знаємо, і вже сьогодні говорили про те, що розриви в доходах чоловіків і жінок становить 42 відсотки. Те, що стосується по пенсіях, розрив за віком зростає до 30 відсотків, і це наше завдання змінювати цю ситуацію. Також те, що стосується внутрішньо переміщених осіб, дійсно…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

ІОНОВА М.М. … парламентом прийнято пакет  законодавчих актів, проте таких дій мало, ми будемо далі працювати.

Наші спільні завдання – виконати дійсно зауваження SIDA, те, що парламентський контроль… посилити реалізацію державних програм і стратегій, ратифікувати Стамбульську конвенцію, забезпечити політичне представництво жінок, тобто це квоти на парламентських виборах, запровадити гендерно-правову експертизу і усунути дискримінацію жінок на ринку праці.

Я останнє…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Скажіть просто.

 

ІОНОВА М.М. Я хотіла би сказати словами Іоанна Павла ІІ: "Не бійтесь, ви всі є рушійною силою цих змін". І говорила Клінтон, що ми ще не розбили цю скляну стелю, але я точно знаю, що ми її рано чи пізно розіб'ємо, а вона вже точно конкретно тріснула.

Дякую вам. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Я запрошую до слова президента Благодійного фонду "Ромський Жіночий Фонд "Чіркілі"… "Чіріклі", перепрошую, пані Юлію Кондур. А тим часом, я просто хочу сказати, бо мені щоразу, коли я веду парламентські слухання, мені серце кров'ю обливаєтеся, бо парламентські слухання робляться наче для того, щоби почути людей, які прийшли на парламентські слухання, а завжди так виходить, що першу годину чомусь говорять ті, хто мали би слухати, а не говорити. І я щоразу звертаюся до комітету і до керівників органів державної влади, щоби вони залишилися і були тут, і слухали, і говорили в кінці. Інколи мені це вдається зробити разом з комітетом, але цього разу я пізно дізналася про проведення парламентських слухань, і зараз читаю от ще раз перелік людей, які би мали виступати, фантастичні жінки і чоловіки, які би, напевно, мали би що сказати. І, на жаль, ми не всіх зможемо їх почути.

Прошу, пані Юля.

 

13:40:32

КОНДУР  Ю.Д.

Дякую вам всім. Шановні колеги народні депутати, учасники та учасниці цього заходу! Для мене велика честь представляти ромських жінок сьогодні в Верховній Раді України. Перш за все я хочу подякувати народній депутатке Ірині Сусловій за її роботу і захист прав ромських жінок. На жаль, більшість ромських жінок по всій Україні стикаються з декількома формами дискримінації - це за гендерним фактором та етнічним походженням, що підштовхує їх на задвірки суспільства.

Серед багатьох проблем ромських жінок можна назвати наступне. Це більш низький рівень освіти, високі показники безробіття і обмежені можливості щодо зайнятості позбавляють ромських жінок і дівчат реальних можливостей для інтеграції в суспільство, до повної участі в його житті. Відсутність особистих документів обмежує можливість доступу до освіти, охорони здоров'я, зайнятості та інших супутніх послуг для багатьох ромських жінок та дівчат. Проблема доступу до медичної допомоги часто викликана відсутністю документів, паспортів, реєстрації, а також браком коштів на оплату медичних послуг та купівлю лікарських засобів. До недавнього часу в місті Ужгороді в лікарнях існували окремі ромські палати, але спільними зусиллями з депутаткою Іриною Сусловою, та "ООН-жінками",  та депутатами міста Ужгорода це питання було вирішено.

Конфлікт на сході України викликав серйозну стурбованість з приводу порушення прав людини. Згідно даних ромської коаліції з квітня 2018 року відбулося 8 нападів на ромські поселення в різних областях України, зокрема в Києві, Харкові, Тернополі, Львові та Берегово. В цілому понад 150 ромів стали жертвами нападів, включаючи жінок і дітей. І були такі жахливі випадки зі смертельним исходом.

З порушенням прав і можливостей ромських жінок та дівчат, в тому числі участь в прийнятті рішень та політична участь мають важливе значення для досягнення державної рівності та зміцнення демократичного суспільства України. Тому важливо продовжувати систему і всебічну роботу в посиленні становища ромських жінок і дівчат, щоб досягти повного здійснення їх прав та суттєвої рівності чоловіків та жінок.

У нас є рекомендації, які я не встигаю зачитати. Тому я їх просто…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До Секретаріату, так. Будь ласка, 30 секунд.

 

КОНДУР  Ю.Д. На завершення хочу сказати. Вирішуючи питання ромських родин, ми вирішуємо питання 400 тисяч ромів, які проживають в Україні.

Дякую вам всім за увагу. І сподіваюсь на те, що прислухаються до наших рекомендацій і будуть на подальше вже працювати для блага нас всіх.

Дякую вам, дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже.

Запрошую до слова пані Тетяну Фулей, начальника відділу науково-методичних досліджень проблем судочинства Національної школи суддів України. Підготуватись пані Галині Скіпальській.

 

13:44:27

ФУЛЕЙ Т.І.

Шановна пані головуюча! Пані та панове! Як сказав на початку сьогоднішніх парламентських слухань Голова Офісу Ради Європи в Україні пан Мортен Енберг, дуже важливо, щоб жінки з вразливих соціальних груп мали доступ до правосуддя. Дозвольте кілька хвилин присвятити цій проблемі: проблемі доступу жінок до правосуддя.

Як зазначено у відомій Рекомендації Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок № 33, Загальна рекомендація щодо доступу жінок до правосуддя, в ній наведено 6 взаємопов'язаних та важливих компонентів, які, на думку комітету, є необхідними для забезпечення доступу до правосуддя, а саме це: можливість захисту у судовому порядку, надання засобів, наявність, доступність, добра якість та підзвітність судової системи.

Далі у цьому документі державам-членам, а Україна є державою-членом Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок, і в наших роздавальних матеріалах є заключні зауваження до восьмої періодичної доповіді України. І пані віце-прем'єр наголошувала на національному плані дій, який був прийнятий урядом у вересні цього року. Так от, далі в Рекомендації номер 33 є конкретні поради державам-членам стосовно підвищення доступу до правосуддя і які з них може зробити парламент.

Наприклад, пунктом 15-А передбачено забезпечити, що права та відповідний правовий захист визнавався та був включений до законодавства, вдосконалюючи гендерну чутливість судової системи. Це уповноваження Верховної Ради. Але це передбачає прийняття не лише окремих базових чи рамкових законів, таких як забезпечення рівних прав і можливостей жінок, чоловіків чи Закон про засади і запобігання чи протидії дискримінації в Україні, чи законів, які регулюють правовий статус окремих вразливих соціальних груп таких як осіб з інвалідністю, осіб, які постраждали від торгівлі людьми чи домашнього насильства.

Необхідно пам'ятати, що суди насамперед керуються кодексами, зокрема процесуальними кодексами. Це перегукується, наприклад, з рекомендацією 15-G стосовно тягаря доведення.

Варто пам'ятати, наприклад, що зміни до статті 60 Цивільно-процесуального України були внесені через  півтора роки після прийняття Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", і таким чином унеможливили ефективне застосування цієї норми протягом півтора роки. Тому важливо дуже пам'ятати, що окремі рекомендації…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка.

 

  ФУЛЕЙ Т.І. …чи покриття коштів на проїзд до судових чи квазісудових органів, чи законодавство про правову допомогу необхідно вносити саме у такі закони.

Дякую.  (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова виконавчого директора Міжнародного благодійного фонду "Українська фундація громадського здоров'я" пані Галину Скіпальську. Підготуватись Людмилі Клєбановій.

 

13:48:03

СКІПАЛЬСЬКА Г.Б.

Доброго дня, шановні народні депутати та учасники парламентських слухань. Насильство щодо жінок, зокрема, домашнє насильство – це одна з форм порушень прав людини. Воно водночас є і видом дискримінації, оскільки позбавляє постраждалих жінок гідності та впевненості щодо рівності прав з чоловіками. Громада та органи влади в Україні, на жаль,  не завжди серйозно сприймають пережите жінками насильство. Особливо ця проблема не сприймається громадами, коли сім'я чи жінка має додатково ще і інші проблеми, які тісно пов'язані. Наприклад, наркозалежність, ВІЛ-інфекція, конфлікт з законом, переселення чи просто проживання в сільській місцевості, інвалідність жінки чи  дитина з інвалідністю.

В Україні після скорочення у 2014 році 12 тисяч фахівців соціальної  роботи, які надавали послуги в громадах, громадяни та родини фактично залишилися без допомоги, і особливо ці групи найбільш вразливих. Серед надавачів послуг на місцях у нас були лише центри соціальних служб у складі трьох-чотирьох працівників, у більшості без транспорту. Така критична ситуація призвела до розвитку надання послуг недержавним сектором: громадськими і міжнародними організаціями.

Так, з 2015 року за підтримки Міністерства соціальної політики, Фонду народонаселення ООН, пізніше ЮНІСЕФ та 12 облдержадміністрацій ми почали опрацьовувати нові форми і моделі надання послуг жінкам, постраждалим від насильства. Були впроваджені, а пізніше закріплені законодавчо типовими положеннями перші спеціалізовані послуги для таких  жінок на рівні громад. Це мобільна бригада соціально-психологічної допомоги та послуга притулку для жінок, постраждалих від насильства.

На сьогодні  функціонують 49 мобільних бригад у 12 областях України, 42 тисячі випадків виявлено ними з 2015 року. За кошти донорів з 2016 року створено і функціонують 7 притулків в семи областях, де за 2 роки отримали допомогу 277 жінок та 240 дітей. Та як вже говорили інші виступаючі, цього абсолютно недостатньо.  Хочу зазначити, що сьогодні усі ці послуги в 12 областях надаються за кошти проектів та донорів. Однак для виконання завдань окреслених в законодавстві саме місцева влада має забезпечити створення таких спеціалізованих служб у своїх районах, громадах, їх функціонування, доступність та фінансування з місцевих  бюджетів.  Ми вже маємо хороші приклади такої інституалізації, в місті Києві наша соціальна квартира, чи Харків, Кривий Ріг. 

Я  теж  хочу добавити, що важливо говорити не лише про надання соціально-психологічних послуг, реабілітації, чи працевлаштування жінок. Важливо говорити про розширення надання якісних послуг.  І повноцінними партнерами державних органів у цьому виступають неурядові організації багатьох з яких я сьогодні бачу у залі. Я хочу підкреслити важливість соціального замовлення послуг тих, хто їх може надавати жінкам якісно.

Я хочу сказати  про створення повної моделі реагування та надання допомоги постраждалій від насильства жінці. Від                                   виявлення вчителем, поліцією, медиками…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка.

 

СКІПАЛЬСЬКА Г.Б. … чи просто сусідом, реагування мобільної бригади та інших, притулку, роботи з кривдником. Для цього потрібна міжвідомча взаємодія та визначений алгоритм дій на рівні кожної громади і у кожному конкретному випадку.

Роботи у всіх нас присутніх тут є дуже багато, і ми розуміємо, що громадські організації є рушіями, власне, цих змін на рівні громад.

І останній меседж до жінок. Будьте сильними, і тому не мовчіть про насильство. І знайте, що є ті, хто можуть вам допомогти.

Дякую. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Запрошую до слова голову правління Громадського об'єднання "Всеукраїнська рада жінок-фермерів" пані Людмилу Клєбанову. Підготуватись Наталії Королевській.

Немає? На жаль, ми не можемо чекати.

Я запрошую до слова народного депутата України депутатської фракції Політичної партії "Опозиційний блок" пані Наталю Королевську, прошу.

 

13:52:23

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю.

Доброго дня, шановні колеги, шановні жінки! Сьогодні у цьому залі зібралися красиві, сильні жінки лідери. Сьогодні дуже модно, як в нашій країні так і в усьому світі, говорити про роль жінок і це свідчить про те, що м'яч, як то кажуть, на нашому з вами половині поля. І те, як ми з вами використаємо і скористаємося цією ситуацією, починаючи від захисту прав жінок, які потрапили у складні життєві обставини, до посилення ролі жінок у миротворчих процесах та примусимо чоловіків парламентарів прийняти рішення, які нарешті дадуть адекватний квотний принцип і яким буде збалансована присутність жінок у парламенті та у владі, залежить, шановні жінки, від нас з вами. Прикро, що сьогодні до соціально вразливих груп населення можна віднести багато українських жінок, і про це сьогодні тут багато говорять. Але ж, в той же самий час, жінки  і є сьогодні надія України. Сьогодні ми об'єднуємо країну, жінки, народжують та виховують дітей жінки, йдуть на передову та служать в армії, відправляють своїх синів жінки, виконують роботу по забезпеченню функції держави в зоні бойових дій, в соціальних службах, в школах, в дитячих садках, у відділеннях поштового зв'язку теж жінки. Якої життєвої та соціально значимої сфери не торкнутися, там, де є відповідальність за людей, де потрібно працювати, там в основному жінки. Ну а там, де треба керувати та ділити гроші, там у нас в основному чоловіки. І не секрет, що відповідальність жінок за дітей, родину та загальний добробут набагато вищий у жінок, ніж у чоловіків. І виходить, з одного боку, сьогодні потрібно жінок захищати та підтримувати, а, з іншого боку, треба давати жінкам більше можливостей впливати на процеси, а головне, не заважати сьогодні жінкам.

І у нас є прецедент, коли-жінки парламентарі як представники різних політичних фракцій та сил змогли об'єднатись в міжфракційне об'єднання "Жінки, мир, безпека" і 5 жовтня зібрати на "Київ Глобал Саміт" під одним дахом чоловіків-політиків з протилежними поглядами та позиціями.

Це було вперше, і конструктивний діалог вперше вдався у нас, створили робочу жіночу платформу…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка,  30 секунд, завершуйте.

 

КОРОЛЕВСЬКА Н.Ю. Я дуже сподіваюсь, що ми використаємо цей шанс, коли жінки можуть відкласти в сторону те, що сьогодні роз'єднує, стати понад політикою, стати понад амбіціями і об'єднати свої зусилля для вирішення найважливіших питань в країні.

Вірю у вас, вірю в те, що у нас точно все вийде. Вірю в Україну.

Дякую вам за увагу. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Запрошую до слова пані Мая Босніч, керівницю Проекту "Гендерне бюджетування в Україні". Якою мовою? Добре, давайте. І  підготуватись Тетяні Дурнєвій.

 

13:56:19

БОСНІЧ МАЯ.

Добрий день! Первое – эта трибуна она как-то не совсем целенаправленна на людей меленькой расы, поэтому может быть подумать из этой перспективы что-то сделать?

Но, здравствуйте, уважаемые народные депутаты и депутатки! Уважаемые участницы и участники парламентских слушаний! В первую очередь как руководительница проекта "Гендерного бюджетирования в Украине", который финансируется Швецией, и за эти три минуты, сейчас уже полторы минуты, я хотела бы привлечь ваше внимание к гендерному ориентированному бюджетированию.

Это инструмент, который помогает и может обеспечить как фактически гендерное равенство, так и более высокую эффективность бюджетных расходов. Это инструмент, который позволяет увидеть все те группы, о которых люди передо мной говорили сейчас. Потому что гендер и бюджетирование – это не нейтральный инструмент. Бюджет – первое – это экономический инструмент, но он тоже очень политический, и бюджетные решения, они  влияют на жизнь нас всех здесь. Это значит, что без гендерной перспективы мы не можем приносить хорошее бюджетное решение.

Поэтому я хочу сказать, что наш проект – проект гендерного бюджетирования – работает вместе с Министерством финансов Украины. При этом хочу поблагодарить Министерство финансов Украины, которое старается уже пять лет внедрить гендерное бюджетирование в Украине.

Что это значит? В сердце гендерного бюджетирования – это гендерный анализ, это анализ именно бюджетных программ, программ, которые финансируются из бюджета и которые влияют на все эти сферы, о которых мы сейчас говорим. Гендерный анализ помогает понять влияние бюджетных программ, кто бенефициар бюджетных программ, и кто не бенефициар бюджетных программ. Хочу напомнить, что наши все бюджетные программы по Бюджетному кодексу, десять, справедливости и равного доступа, они должны быть целенаправлены на всех, но иногда такого не бывает. Гендерный анализ тоже помогает понять, реализуется бюджетная программа эффективно, действенно, и самое главное, справедливо для каждого.

В эти последние 5 лет – это долгий период – ваши коллеги и колежанки, которые работают на государственном уровне, на уровне областей и сейчас на уровне громады, делают такой гендерно-бюджетный анализ. Они уже сделали гендерно-бюджетный анализ … ой, Боже! это так быстро!... гендерно-бюджетный анализ ста программ, которые финансируются из бюджета. У каждой из этих программ есть гендерный разрыв.

Я хочу только в эти 30 секунд еще сказать, что хочу просто подчеркнуть, гендерное бюджетирование уже існує в Украине, пожалуйста, пользуйтесь этим инструментом. Это одно.

Два. Тоже хочу сказать, что с помощью гендерного бюджетирования вы можете понять де-факто гендерные разрывы. Значит причины и последствия гендерного разрыва, но самое важное…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка.

 

БОСНІЧ МАЯ . …можете тоже сделать бюджетные программы более результативными. И это уже показано через эту систему.

Последнее, что хочу сказать. Без законодательных изменений, без изменения в Бюджетном кодексе и бюджетном законодательстве, тут есть риск, что это будет только, я бы не сказала эксперимент, но нам надо институализировать гендерное бюджетирование, чтобы оно работало и  дальше.

Спасибо большое. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую до слова представника Громадського об'єднання "Громадський холдинг "Група впливу" пані Тетяну Дурнєву.

І підготуватися Наталії Оніщенко.

 

14:00:16

ДУРНЄВА Т.В.

Доброго дня! Громадський холдинг "Група впливу" звертає увагу народних депутатів на обмежений доступ внутрішньо переміщених жінок до прийняття рішень, до голосування, до участі в локальній демократії та управлінні державними справами в громадах, до яких вони переселилися. Замученість внутрішньо переміщених жінок до прийняття рішень та безперешкодна участь на всіх видах виборів зменшує рівень конфліктності в нових громадах, сприяє інтеграції та соціальній згуртованості, а також підвищує відповідальність влади та є інструментом довгострокових рішень щодо розв'язання саме проблем внутрішньо переміщених осіб.

Саме жінки значно частіше звертаються до органів влади та органів місцевого самоврядування, що підтверджує соціологічне дослідження, проведене на замовлення ПРООН серед внутрішньо переміщених осіб. Помітне також значно більше навантаження саме на жінок – внутрішньо переміщених осіб щодо виховання неповнолітніх дітей, перебування у більш економічно вразливішому стані щодо залежності від соціальних виплат та менш доступну інформацію про порядки та процедури для вирішення питань, які найчастіше виникають у внутрішньо переміщених осіб.

Ми надзвичайно стурбовані тим, що парламент України ігнорує міжнародні стандарти та Конституцію України. Двадцять п'ята стаття Міжнародного пакту про громадянські та політичні права стверджує, що кожен громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необґрунтованих обмежень право і можливість обирати і бути обраним, і брати участь у веденні держаних справ.

В Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи про гуманітарні наслідки війни в Україні від 23 січня 2018 року також стверджується, що Україна повинна забезпечити і створити механізми голосування внутрішньо переміщених осіб на всіх видах виборів, в тому числі на місцевих.

Згідно дослідження Міжнародної фундації виборчих систем,  37 відсотків внутрішньо переміщених жінок  відчувають себе  активними членкінями нових громад, а 48 відсотків кажуть, що для них принципово важливо голосувати за новим місцем проживання на місцевих виборах.

Для забезпечення права голосу в місцях фактичного проживання та з урахуванням особливих  потреб внутрішньо переміщених осіб громадською організацією "Група впливу" спільно з громадською мережею "Опора" та Міжнародною фундацією виборчих систем  було розроблено законопроект № 6240, який покликаний саме забезпечити  механізми реалізації виборчих прав внутрішньо переміщених осіб на місцевих виборах.

Відокремленість внутрішньо переміщених жінок від політичних процесів та прийняття рішень є серйозним викликом для країни, в якій триває війна.

Закликаю народних депутатів терміново розглянути законопроект № 6240  щодо виборчих прав  внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних  всередині країни громадян.

Дякую за увагу. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. 

Я запрошую до слова  доктора юридичних наук, професора, завідуючу  відділу теорії держави і права Інституту теорії держави і права імені Корецького пані Наталію Оніщенко. І підготуватися Світлані Ткалі.

 

14:03:23

ОНІЩЕНКО Н.М.

Шановна пані головуюча, народні депутати, представники громадських організацій, мої колеги науковці!  Мені хотілося б розпочати свій виступ з констатації про те, що конструкція гендерної рівності визначається станом захищеності прав людини. І,  на жаль, при максимізації обговорення прав людини в усіх  форматах і сферах ми спостерігаємо мінімізацію, дійсно, живих, діючих і захищених  прав. Гендерні права не є виключенням.

Гендерна рівність, гендерні дослідження, безумовно, можуть проводитися під різними кутами зору і мати соціальний, економічний, політичний  і науковий сенс. Як представниця наукового загалу я буду говорити з позиції  наукового  чинника.

Отже, вразливі групи жінок. Шановні колеги, ви знаєте, мені  хотілося б сказати зараз про  внутрішньо переміщених жінок і  дівчат. Я думаю, що, попри необхідності захисту багатьох їх прав, саме право на адекватний доступ до медичної допомоги є надзвичайно важливим. Чому сьогодні ми не говорили про  європейський досвід? Хартія Європейського Союзу  про основні права 2000 року в статті 2 встановлює регламентацію права на цілісність особи. Це якісні медичні послуги, це медичні послуги, які враховують якісні ліки і щеплення. Шановні, ніяких секонд-хендів в медицині бути просто не може. (Оплески) Дякую, дякую.

Ромські жінки. Ви знаєте, нещодавно я прочитала емоційний пост, де йшлося про те, що ромські жінки, багато з них живуть у паралельних світах. Я думаю, тут треба попрацювати нам, науковцям, тому що… і попрацювати у фокусі громадянського суспільства, тому що ні паралельних світів, ні паралельних суспільств не буває. Авторитетну думку тут повинно виказати саме громадянське суспільство.

Жінки, що проживають у сільських місцевостях. Так, є міжрегіональні відмінності, і вони економічного, психологічного і соціокультурного значення. Ми, науковці, завжди кажемо з цієї позиції, що треба підсилити лекторії і лекції. Шановні, але освіта як процес і освіченість як результат – доволі різні речі. Освіченість повинна бути такою, щоб надати жінкам можливість виступати на всіх рівнях, враховувати їх думку, приймати участь у громадському житті. А всім нам необхідне гендерне законодавство, відповідне до міжнародних норм, євростандартів і цивілізованих форм. Тому що, коли мова йде про права людини, другорядних прав не буває, всі права доленосні.

Успіхів усім нам, дякую. (Оплески) 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я зараз запрошую до слова директору благодійної організації "Вона" пані Світлану Ткалю. І повернулася пані Людмила Клєбанова до залу, я так розумію, так? І ми зможемо послухати її виступ наступним.

 

14:06:34

_______________. Доброго дня. На жаль, Світлана Ткаля захворіла, тому сьогодні від її імені буду виступати я, фахівчиня з адвокації мережі "Вона".

Я хочу поговорити про жінок, які живуть з наркозалежністю. Зазвичай це група жінок, які множинно дискримінуються, і це зовсім та група жінок, якої непомітно. Тобто ми знаємо, що вони десь є, ми якось їх уявляємо, але ми не розуміємо, що вони можуть їхати з нами у громадському транспорті, що вони можуть рядом сидіти, і ви ніколи не дізнаєтеся, що ця жінка живе з наркозалежністю. Наразі є доказаний спосіб лікування наркозалежності – це замісна підтримувальна терапія, яка широко використовується в усьому світі.

Наразі ми маємо в нашому Сімейному кодексі України такий пункт 1-й і формулювання підпункту 4 "Підстави позбавлення батьківських прав", підстава позбавлення "Якщо батьки є хронічними алкоголіками та наркоманами". В Міжнародному кодексі захворювань наразі немає такого діагнозу. Неможливо бути хронічним наркоманом за кодексом захворювань. Можна мати опіоідну наркозалежність або іншу наркозалежність, яка може лікуватися і лікується дуже успішно. Зараз оцей діагноз виставляють фактично судді, коли позбавляють людину батьківських прав і цим маніпулюють і можуть маніпулювати родичі жінки.

Друге – це порушення репродуктивних прав. За рахунок того, що деякі лікарі в деяких лікарнях і пологових будинках, і жіночих консультаціях недостатньо освічені, коли до них приходить жінка з наркозалежністю, їй зазвичай рекомендують або зробити аборт, або пройти детоксикацію. Детоксикація – це абстинентний синдром, який шкодить і матері, і дитині.

Ще одне – це жінки з наркозалежністю не отримують належні послуги від Національної поліції, коли вони потрапляють у ситуацію насильства, гендерно-обумовленого насильства, домашнього насильства. Замість цього вони, ну, як це кажуть, беруться у розробку з приводу наркозалежності і з приводу наркотичних речовин. Тобто їх ситуація ще погіршується.

Які пропозиції від нас? Це Національній поліції, по-перше, ініціювати введення в програму підготовки особового складу розширеної інформації щодо особливостей гендерно-обумовленого та домашнього насильства по відношенню до жінок, які живуть з наркозалежністю.

Верховній Раді ініціювати перегляд формулювання підпункту 4 пункту 1-го статті 164 "Підстави позбавлення батьківських прав", а саме підставу "Якщо батьки є хронічними алкоголіками та наркоманами". Уявіть, всі підстави – це якась поведінка батьків, жорстока по відношенню до дітей, а тут є діагноз, який взагалі зараз не діагноз.

Міністерству охорони здоров'я ініціювати інформаційно-просвітницьку кампанію для лікарів жіночих консультацій та пологових будинків щодо особливостей ведення вагітності та пологів жінок, які живуть з наркозалежним…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

 

_______________. І також Міністерству охорони здоров'я ініціювати розробку клінічних рекомендацій або клінічних настанов ведення вагітності і пологів жінок, які вживають психоактивні речовини.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую до слова голову правління громадської організації "Всеукраїнська рада жінок-фермерів" пані Людмилу Клєбанову. Прошу.

Підготуватися Людмилі Фурсовій.

 

14:10:29

КЛЄБАНОВА  Л.Г.

Доброго дня. Вітаю всіх присутніх в цьому залі від імені громадської організації "Всеукраїнська рада жінок-фермерів України". Я впевнена, що нас тут всіх об'єднує одна спільна мета – це відкрити дорогу сільським жінкам, жінкам нашої України до прийняття рішень на всіх рівнях для того, щоби наше життя стало краще. В цьому залі дуже багато сьогодні приїхало сільських жінок, жінок з різних куточків нашої держави. Звичайно вони приїхали для того, щоби поспілкуватися зі своїми депутатами. На жаль, практично їх немає тут в залі. Але я думаю, що ті проблеми, які ми тут піднімаємо, все ж таки вони будуть донесені до них.

Я хочу нагадати, що сьогодні ми зібралися тут з нагоди Всесвітнього дня сільських жінок, який  відмічає вся мирова спільнота 15 жовтня. Це свято було затверджено Організацією Об'єднаних Націй, тому що сільські жінки виробляють 80 відсотків всіх продуктів харчування в світі, вони складають   43 відсотка робочої сили в сільському господарстві, але мають тільки у своїй приватній власності один відсоток землі. Але без сільських жінок, як стверджує програма ООН, і програма сталого розвитку тисячоліття неможливо виконати три основних проблеми сьогодення і ХХІ століття - це проблема беспечности харчування, продовольча програма кожної держави, це боротьба з бідністю і це боротьба з голодом.

Тому Організація Об'єднаних Націй закликає всі уряди негайно надати всіляку допомогу сільським жінкам, в першу чергу до доступу до таких ресурсів, як земля і як фінанси. В Україні 60 мільйонів гектарів землі, але, на жаль, сьогодні це та проблема, з якою стикаються всі мешканці нашої держави. Наша організація "Рада жінок-фермерів України" більше 20 років бореться за своє право стати господарями на своїй землі, але сьогодні проблему мають всі, хто мешкає в селі, всі, хто має будинки, тому що вони не можуть їх оформити, тому що немає генпланів, а якщо немає генплану, то ніхто не може стати власником тих будівель, які мають 50 років, не може розвивати свій бізнес.

На жаль, у нас дуже мало часу. Тому я хочу надати таку пропозицію, щоб ми в комітеті Верховної Ради, була зроблена комітет, комісія, я не знаю…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  30 секунд, будь ласка.

 

КЛЄБАНОВА  Л.Г. …сільських жінок України.

І, по-друге, щоб в нашій державі, згідно вимогам ООН, всі, хто мають землю, отримали її безкоштовно, тому що земля повинна принадлежать не тим, хто має гроші, великі гроші, а кожному громадянину України, щоб вони не виїжджали за кордон за заробітком, а працювали здесь на земле.

Дякую вам за увагу.

(Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Я запрошую до слова експерта Всеукраїнського громадського об'єднання "Національна асамблея людей з інвалідністю" пані Людмилу Фурсову. І підготуватися Анні Маляр.

 

14:14:16

ФУРСОВА  Л.Г.

Доброго дня, шановні учасники та учасниці парламентських слухань. Щиро вдячна за можливість розповісти про основні проблеми дискримінації жінок з інвалідністю, зокрема жінок з порушеннями зору.

Насправді, наводячи певні приклади, досить складно говорити про масштаби проблеми, оскільки, як говорилось раніше, відсутня статистична інформація  щодо жінок з інвалідністю, ну, тим паче щодо жінок з порушеннями зору.

В першу чергу хочу звернути на таке явище вашу увагу як стереотипи, оскільки зі стереотипів починається дискримінація. Якщо лікар абсолютно впевнений, що жінка з інвалідністю може народити лише дитину з інвалідністю, то він усіляко буде її запевнювати в тому, що від такої дитини треба позбавитись. Якщо медичний персонал впевнений, що мама, наприклад, з порушеннями зору не може доглядати за своєю дитиною, то вони все зроблять для того, щоб проводити спілкування тільки з родичами, а не безпосередньо з мамою. Якщо працівники соціальних служб впевнені, що мама з інвалідністю не зможе доглядати за своєю дитиною, вони зроблять все для того, щоб перешкоджати у вихованні такої дитини.

Інше не менш важливе питання – це залежність жінок з інвалідністю. Сьогодні вже говорилось багато про ці проблеми, які пов'язані і з доступністю, вірніше недоступністю, і з відсутністю послуг на місцях, і з відсутністю засобів реабілітації.

І знову ж таки ситуація навіть в цій групі буде кардинально відрізнятись. Коли ми будемо говорити  про молоду дівчину, яка проживає в місті, і про, наприклад, жінку старшого віку, яка вже проживає в сільській місцевості – їхні можливості і відповідно дискримінація буде суттєво відрізнятись.

Якщо ми вже проговорили про залежність, то тут варто згадати і питання насильства. Оскільки чим більше залежна людина від оточуючих, тим більший шанс, що вона буде піддана насильству. Начебто сучасне наше українське законодавство… ми говоримо про те, що жінки з інвалідністю можуть зазнавати насильство. А проте важко говорити, що всі аспекти враховані.

Наприклад, відповідно до стандартів ООН є форми насильства, яким можуть піддаватись жінки з інвалідністю. Наприклад, обмеження у використанні додаткових засобів пересування чи обмеження у використанні додаткових засобів спілкування – це також форми насильства. Давайте собі уявимо, якщо незрячу жінку позбавлять тростини, чи стане вона більш залежною від оточуючих? Якщо жінку з фізичними порушеннями, у неї відібрати інвалідний візок, чи стане вона більш залежною? Якщо у незрячої людини, яка користується допоміжними засобами на телефоні та комп'ютері їх забрати, це обмежить її спілкування в світі.

І насамкінець в мене питання: чи готові ми насправді, враховуючи всі ці питання, захистити жінок з інвалідністю від дискримінації?

Дякую за увагу. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую вам.

Запрошую до слова кандидата юридичних наук, представника Національної школи суддів України пані Анну Маляр. І підготуватися Олені Харитоновій.

 

14:17:28

МАЛЯР А.

Вітаю, пані і панове! Дякую ініціаторам цього заходу за надзвичайно важливий привід поговорити і донести до всього суспільства проблеми тих людей, які почасти не можуть самостійно захистити свої права.

Ув'язнені жінки є вразливою соціальною групою. І на відміну від жінок, які перебувають у місцях позбавлення волі, жінкам, які звільняються практично не присвячені ні дослідження, ні активна участь громадськості у їхньому житті.

Тим часом рецидив жіночої злочинності не лише в Україні, але і в світі, потрохи зростає. І попри те, що жінок в місцях позбавлення волі, безумовно, значно менше, ніж чоловіків, разом з тим, соціалізація жінок, які звільняються з місць позбавлення волі, відбувається набагато складніше, ніж у чоловіків. І соціальна адаптація після звільнення місць позбавлення волі у жінок пов'язана із тим, що вони зазнають в місцях позбавлення волі значно чаще соціальні наслідки під час перебування там, ніж чоловіки. Жінки мають підвищену сугестивність, більш чутливі до умов тримання. Тому умови відчуження, бідність предметного світу, ізоляція і сенсорна депривація, скупченість в місцях позбавлення волі здійснюють сильніший вплив на жінок ніж на чоловіків.

За результатами досліджень, і не лише в Україні, але і в інших державах, є такі результати, що жінки швидше десоціалізуються в місцях позбавлення волі,  швидше руйнуються їх соціальні зв'язки, вони більше втрачають сім'ї. І щодо українських реалій, то 56 відсотків жінок в місцях позбавлення волі просто не мають тривалих побачень із своїми родинами, з сім'ями, з дітьми, з чоловіками. Вони втрачають навички роботи і просто не мають, куди повертатися, після місця позбавлення волі, після відбуття покарання. Проблема жінок, на відміну від чоловіків, полягає в тому, що вони практично не зберігають сім'ї,  і вони практично опиняються на вулицях.

І тому, якщо ми говоримо про жінок, які відбули покарання, то держава мусить забезпечити бодай перші місяці можливість десь проживати. Тому що вірогідність рецидиву найбільша це 3-6 місяців після відбуття покарання. І ми повинні вирішити, сьогодні вже про це говорили, проблему довічного позбавлення жінок. Адже там перебувають жінки в тому віці, коли вони можуть народжувати. І у нас є там прецеденти, у нас жінки створюють сім'ї…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка.

 

МАЛЯР А.. …питання потрібно вирішити.

І насамкінець я хочу передати в оцю залу прохання від жінок з місць позбавлення волі, які не мають фінансування для гігієни специфічної, яка потрібна для жінок. 30 відсотків з них не отримають допомоги від своїх родин. І тому цим питанням повинна опікуватись держава.

Дякую.   (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

Це справді є питання просто людської гідності.

Запрошую до слова доцента Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого пану Олену Харитонову. Підготуватися Наталії Карбовській. 

 

14:21:22

ХАРИТОНОВА  О.В.

Доброго дня. Дякую за запрошення.

Продовжуючи попередній виступ, я буду говорити про уразливість жінок, засуджених до позбавлення волі. І три речі, без яких уявлення про  сучасний цивілізований світ просто немислимий.  Перше - це правила поваги до людської гідності. Друге – права, пов'язані із жіночім здоров'ям. І третє-  правило надії.

Чому жінки в тюрмах, в місцях позбавлення волі уразливі? По-перше, вони потребують особливих санітарно-гігієнічних умов. По-друге, жіноче здоров'я, вагітність, пологи, народження дітей вимагають турботи про створення  спеціального середовища для цього.

По-третє, жінки, які опиняються в місцях позбавлення волі, втрачають сімейні зв'язки, родинні зв'язки на відміну від чоловіків. І фактично вони втрачають контакт  з зовнішнім світом і після звільнення не можуть повернутись до нормального життя.   Право на повагу до людської гідності передбачає ставлення до людини з розумінням того, що колись вона вийде із-за гратів і, можливо, стане вашим сусідом, чи сусідкою.

Тому сучасний тренд номер один в світі – це повернення, поворот від карального впливу на засуджених до реабілітаційного впливу на засуджених.   Коли можливий такий перехід? Коли існує концепція здорової тюрми. Вона складається з чотирьох компонентів. Перше – це  безпека. Друге – це умови тримання засуджених. Третє – це корисна зайнятість засуджених. І четверте – це менеджмент пенітенціарної установи. Ця система нормально працює, коли всі ці чотири компоненти збалансовані. Коли відбувається перекос в  сторону хоча б одного з компонентів, ця система не працює ефективно.

І тут важливим є парламентський контроль  за використанням бюджетних коштів, які виділяються на реформування пенітенціарної системи. Тому що, наприклад, в програмі з  2013 по 2017 рік 730 мільйонів   було виділено  на реформування тюрем,  з них лише 18 мільйонів пішло на покращення професійної підготовки засуджених. Тому парламентський контроль – це дуже  важливий інструмент.

Ще один момент. В липні 2016 року до Верховної Ради надійшов законопроект про превентивні і компенсаційні заходи у зв'язку з катуванням, нелюдським, чи таким, що принижує гідність, поводженням  або покаранням щодо засуджених та осіб, взятих під варту. В жовтні цей законопроект  опинився на розгляді в комітеті і після цього рух цього законопроекту припинився.

Я думаю, що цей рух має бути відновлений тому що Європейський суд продовжує виносити рішення, визнаючи порушення  Україною прав людини. Зокрема, наприклад, в справі "Коновальчук проти України" було визнано жорстоким поводженням відтермінування на тривалий строк лікування онкохворої заявниці в місцях позбавлення волі. В справі "Корнейкова та Корнейков проти України", було встановлено порушення статті 3 Конвенції в зв'язку зі знаходженням заявниці в кайданах в пологовому будинку.

І третій момент, останній, про який я хочу сказати.

Днями Верховна Рада відхилила ветований…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка.

 

ХАРИТОНОВА  О.В. Прошу вибачення. Ветований Президентом законопроект про заміну довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням. Покарання згідно з мінімальними стандартами прав людини має бути reducible, тобто здатним до повернення, в державі має існувати прозорий механізм перегляду рішення про можливість звільнення довічників. Це не означає, що кожен довічник буде звільнений, це означає, що в цих осіб зберігається право на надію, яке є основою людської гідності, коли у особи є можливість надіятися, що рішення… (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую до слова директорку зі стратегічного розвитку  Міжнародного благодійного фонду "Український жіночий фонд" пані  Наталю Карбовську. Підготуватися Ірині Максимовій.

 

14:25:22

КАРБОВСЬКА  Н.В.

Шановна головуюча, шановні учасники і учасниці парламентських слухань! Я хочу подякувати організаторам за можливість говорити сьогодні з цієї трибуни про тему, яку, ну погодьтеся, ми дуже часто обговорюємо між собою в колі жіночих, феміністичних організацій і активісток, але з високих трибун ця тема лунає вкрай рідко. І хоча я з пані Майєю Босніч погоджуюся, що, мабуть, коли робили цю трибуну про людей невеликого зросту і жінок, і чоловіків мабуть не дуже подумали, може навіть, незважаючи на те, що мене не дуже добре видно, я сподіваюся, що ми мій голос почуєте, бо я буду говорити насправді про важливу тему, про те, як жіночі організації можуть ефективно протидіяти дискримінації жінок з вразливих верств населення.

Світовий досвід свідчить про те, що для того, щоб ефективно запобігти і протидіяти дискримінації жінок з вразливих соціальних груп, необхідні такі засадничі речі.

По-перше, необхідно, щоб виклики, з якими стикаються ці жінки, були видимі і доносилися до органів влади на різних рівнях. А крім того, дуже важливо, необхідно, щоб ці жінки мали можливість самі пропонувати рішення проблем і подолання цих викликів, а не були суб'єктами у цьому. І саме ці завдання і покликані виконувати жіночий рух, феміністичний рух, який, власне, відстоює права жінок.

В Україні, на жаль, немає офіційної статистики про кількість жіночих або феміністичних громадських організацій. "Український жіночий фонд" - організація, яку я представляю, взявся, власне, збирати такі дані, і лише за словом "жінка", "фемінізм" або "гендер" в назві ми знайшли більше 600 організацій.

Якщо порахувати ті організації, які є в наших базах даних, які ми знаємо, які, власне, займаються жіночими питаннями, цих організацій більше тисячі - тисячі сто.

І ми говорили з організаціями про те, що робили саме оцінку, власне, про те, що важливо робити. І підсумовуючи результати, я можу сказати, що для того, щоб ефективно працював жіночий рух по подоланню дискримінацію жінок з вразливих груп населення, потрібні три засадничі речі. Потрібно, щоб жіночі організації брали участь у розробці політик на державному рівні і були залучені в робочі групи, які працюють над аналізом і розробкою законодавства. Наступне: потрібно, щоб в організацій була можливість отримувати державне соціальне замовлення. Ми і так і правда надаємо соціальні послуги, то чому держава практично не платить нам за це і чому законодавство не сприяє?

І ще одна важлива річ – донорська допомога. Часто донори бачать в жіночих організаціях лише виконавців проектів і не питають нас на етапі розробки стратегії. Дуже …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка,  30 секунд.

 

КАРБОВСЬКА  Н.В. І тому потрібно, щоб жіночі організації були залучені більш активно до розробки стратегії донорської допомоги. І держава, власне, може і повинна цьому сприяти. І тоді буде дотриманий принцип всім відомий, що нічого про нас без нас. Дякую. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую до слова голову  громадської організації "Жіночий ресурсний Центр" пані Ірину Максимовій. Підготуватись Олександрі Голуб.

 

14:29:03

МАКСИМОВА І.Ю.

Доброго дня, шановні пані та панове! Дякую за таку можливість виступити сьогодні перед громадськістю, перед депутатами, урядом. Дуже мені приємно, що піднімається питання жінок, які мали досвід перебування в місцях позбавлення волі.

Знаєте, я з впевненістю можу сказати, що це одна з найуразливіших категорій  громадян. Ну, вдумайтесь тільки: 99 відсотків з цих жінок належать до декількох дискримінованих груп, це є і сільські жінки, і жінки, які хворі на інфекційні захворювання, жінки, які мають дітей неповнолітніх, це жінки… одинокі жінки, це ромські жінки, безпритульні, нарко-, алкозалежні жінки, ті, які потерпають від насилля в сім'ї і інші категорії.

Сьогодні говорилось багато, але хочу звернути увагу на дві локальні проблеми, тому що саме з цього починаються більш глобальні, приймаються більш  глобальні рішення. Є в нашому Кримінально-виконавчому кодексі 141 стаття, яка передбачає поміщення матері  з дитиною… вірніше, яка дозволяє помістити дитину до трьох років у будинок дитини при установі. Сьогодні вже при трьох установах виконання покарань є дитячі будинки: це  Одеська колонія, це є Чернігівська, 44-а, і Кам'янська виправна колонія, 34. В двох колоніях створені умови для спільного проживання матері з дитиною. Але на сьогоднішній день, якщо дитина народжується в неволі, мати може помістити таку дитину в будинок дитини, а якщо дитина народжена на волі, норма, закон дозволяє це робити, але практики немає. Тобто немає механізмів, процедур, які би дозволили матері зробити вибір. Це є її право, але ті дослідження, які ми проводили, свідчать про те, що такі жінки не знають, що вони таке право мали, і дуже дивувалися, що така можливість у них була. Діти потрапляють у будинки дитини, в ті ж заклади неволі, в ті ж місця неволі, де умови набагато гірші, чим умови, які створені в місцях позбавлення волі.

От у мене виникає питання: чому дитину, народжену в колонії або в тюрмі, можна помістити в будинок дитини, а ту, що на волі, не можна? І для дитини 3-4 років це не важливо, де їй знаходитися, головне – знаходитися поряд з матір'ю.

Тому Міністерству соціальної політики, Міністерству юстиції необхідно розробити ті процедури, які дозволять матері зробити справедливий вибір.

І ще стаття Кримінального кодексу 61 передбачає обмеження, такий вид покарання, як обмеження волі. І санкція даної статті не дозволяє жінкам, які мають дітей віком до...

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка.

 

МАКСИМОВА І.Ю. ...змінити такий вид покарання. Але такий вид покарання ще застосовується як пом'якшення. Тобто, якщо жінка відбуває позбавлення волі, підходить термін, коли вона може отримати обмеження волі, пом'якшення режиму – це неможливо зробити, тому в неї є дитина до 14 років. Це явно дискримінаційна стаття, і потрібно вносити відповідні рекомендації для того, щоб ця стаття була змінена.

Дякую за увагу. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,

Запрошую до слова голову громадської організації "Ліга захисту прав жінок "Гармонія рівних" пані Олександру Голуб.

Приготуватися Богдану Крикливенко.

 

14:32:55

ГОЛУБ О.

Доброго дня, шановна пані головуюча, шановні учасниці та учасники слухань! У своєму виступі я хотіла би зосередити увагу на тому, як гендерна нерівність та дискримінація жінок із вразливих груп вмонтована у сучасний інформаційний простір. І я хочу звернути у вагу на кілька тенденцій.

По-перше, у вітчизняних медіа все ще переважає стереотипне зображення чоловіків і жінок. Крім того, в українському інформаційному просторі, особливо в регіональних медіа, толерується і нормалізується проблема домашнього насильства. Також коли мова іде про чутливі теми, то так само як і в реальному житті, медіа продукують матеріали, які дискримінують жінок одразу за декількома ознаками, тобто національності, віку, сімейного стану, походження, ґендеру, тощо.

 Якщо говорити про доступ жінок до медіа як ресурсу, очевидно, що балансу не досягнуто в цій сфері. І станом на 2017 рік жінки виступають героїнями матеріалів медіа втричі рідше, ніж чоловіки. І у ролі експерток журналісти залучають жінок лише в 19 відсотках випадків. Яку частку з цих експерток та героїнь складають жінки з вразливих груп, взагалі не видається можливим порахувати. Але, аналізуючи медіа-ландшафт, ми можемо сказати лише про незначну частку ЗМІ, які дають можливість висловитися жінкам із вразливих груп. І за нашими спостереженнями, мова іде про представниць переважно національних громад.

Повертаючись до статистики. За останній рік "Ліга захисту прав жінок" направила понад 450 скарг на різний аудіовізуальний матеріал і контент, який містить ознаки дискримінації, 30 штрафів було  накладено. І ми як представники громадського  сектору, хочемо відзначити про  налагодження взаємодії і співпраці про  певні позитивні зміни в цьому… в цій сфері і налагоджується комунікація між громадським сектором, представниками органів державної влади та представниками  медіабізнесу і журналістами.

Щодо пропозицій. Потребує удосконалення Закон України "Про рекламу" в частині визначення понять "дискримінаційна реклама" і "реклама дискримінаційна за ознакою статі", також щодо покращання   функціонування контрольного механізму, визначеного в статті 26 закону,  розширення прав споживачів реклами в частині звернення  з позовом до суду у разі порушення їх прав.

Також потребує прийняття Кабінетом Міністрів України  порядок накладення стягнень за порушення Закону України "Про рекламу" в частині дискримінаційної реклами  вакансій. І я дуже просила звернути на це увагу пані Федорович, тому що  це є якраз одна із компетенцій Міністерства  соціальної політики.

Також потребує  удосконалення Закон України "Про телебачення і радіомовлення" в частині накладення санкцій за порушення законодавства  про  телерадіомовлення і потребує доповнення статті 72 закону в частині переліку захищених ознак потрібно додати також ознаку статі.

Я сподіваюся, що сьогоднішні слухання  відобразяться і в позитивних законопроектах, і в практиці, і консолідують громадськість.

Дякую дуже за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Я запрошую до слова співзасновника громадської організації "Український інститут з прав людини" пана Богдана Крикливенка. Підготуватися Марії Берлінській.

 

14:36:06

КРИКЛИВЕНКО  Б.В.

Пані головуюча! Шановні учасники та учасниці сьогоднішніх парламентських слухань!  Перш за все, дозвольте подякувати ініціаторам та організаторам сьогоднішніх історичних парламентських слухань, важливість яких ми ще навіть не усвідомлюємо, але усвідомимо обов'язково згодом.

Я готував свій виступ на тему проблем множинної дискримінації  щодо жінок із вразливих груп, та попередні доповідачі висвітлили велику кількість проблем, яка стосується цієї частини суспільства.

Я хотів би привернути увагу на дану хвилину на наш зал. Це унікальна ситуація. Зазвичай тут  розподіл чоловіків і жінок пропорційно навпаки. Сьогодні тут із 744 зареєстрованих учасників лише 71 чоловік, тобто близько однієї десятої. (Оплески)  Що стосується виступів. На жаль, тих, хто захотів взяти слово і виступити, говорити про проблему, яка є темою сьогоднішніх парламентських слухань, також не більше десяти відсотків чоловіків.

Я хочу звернути увагу, у 1995 році під час відомої промови Гілларі Клінтон в Пекіні, яка стосувалася глобальних проблем дотримання прав жінок у світі, було велике здивування з надзвичайно низьким відсотком участі чоловіків у тих слухань, в яких було 30 відсотків, а в нас сьогодні – близько десяти.

На жаль, більшість чоловіків не розуміють, що протидія дискримінації – це і захист прав чоловіків. У цьому залі словосполучення протидія дискримінації чи гендерна рівність часто сприймались дуже вороже, що лише свідчить про великий об'єм роботи, відповідальність за яку ми маємо взяти на себе. А навіть в разі прийняття гарних документів, прогресивних рішень вони дуже часто залишались деклараціями. Жінки з числа ВПО, жінки, які проживають на окупованих територіях, жінки з інвалідністю, ромські жінки, жінки з ВІЛ/СНІД, сільські жінки та жінки похилого віку, інші категорії з вразливих соціальних груп – це все наші сестри, доньки, матері. Із усіх названих категорій я хотів би звернути вашу увагу, задуматись хоча б на хвилину про те, якої множинної дискримінації зазнаються жінки, які проживають на окупованих територіях, які є фактично абсолютно беззахисні. У нас, на жаль, кількість обов'язків жінок більша, а реальний вплив на прийняття рішень суттєво менший, і це ключове, на чому я хотів би наголосити.

Тому я бажаю щиро всім, щоб ми не лише тільки говорили, а й переходили до активних дій, до залучення жінок в прийняття рішень на державному рівні. Дякую за увагу. (Оплески) 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую до слова директора Інституту гендерних програм пані Марію Берлінську. Підготуватись Ірині Славінській.

 

14:39:25

БЕРЛІНСЬКА  М.С.

Вітаю, співгромадяни. Коли ми зрозуміли ступінь дискримінації жінок в армії, ми започаткували великий адвокаційний проект в 2015 році "Невидимий батальйон". Як пам'ятаєте, тоді в 2014-му жінок-добровольців на війні, снайперок оформлювали кухарками, артилеристок – прибиральницями. Існували ще такі прорадянські заборони.

В рамках проекту було здійснено соціологічне дослідження, юридичні дослідження, сотні ефірів ЗМІ, знято навіть документальний фільм одноіменний. Фільм, до речі, став нашою потужною зброєю в інфовійні, його було показано в Вашингтоні, Торонто, Нью-Йорку та в десятках інших міст світу. Цьому документальному фільму про наших дівчат на війні стоячи аплодували депутати канадського парламенту. За підтримки волонтерів посольства США фільм вже побачили більш ніж в півсотні міст України.

Що нам ще вдалося зробити? Спільно з міжнародними організаціями, тими ж НАТО в Україні, "ООН-жінки", …….., депутатками с МФО "Рівні можливості" вдалося досягнути того, про що згадувала Марія Іонова тут, частково відкрити перелік доступних військових посад для жінок. Спільно з Іриною Сусловою було розроблено та вже проголосовано законопроект 6109, який розширює можливості для служби жінок.

Що відбувається зараз? За підтримки "ООН-жінки" ми проводимо глобальне дослідження потреб жінок-ветеранок, це теж вперше. Вперше відбулися установчі збори і створюється жіночий ветеранський рух. Триває адвокаційна кампанія. В нас на меті виконання ряду пунктів, з основних які: відкритий та прозорий відбір жінок та чоловіків в сектор безпеки і оборони за єдиним принципом – професіоналізм; відкрити всі посади в армії за прикладом найсильніших армій світу – США, Канада, Ізраїль; відкрити повністю доступ до військової освіти; створити спільну державну громадську систему моніторингу служби жінок, відслідковування випадків дискримінації; створити освітньо-реабілітаційні програми для дівчат-ветеранок і почати нарешті виконувати програму резолюції Ради Безпеки ООН "Жінки, мир, безпека".

І ще. Я думаю, це важливіше. Ми всі тут усвідомлюємо, що проблема значно глибше. Проблема системна. Переважно люди, які приймають закони в цій залі, не розуміють навіть значення понять "ґендер", "дискримінація", "вразливі групи" і  "рівні можливості".

Ми – проактивна частина суспільства, добровольці, волонтери, громадські активісти, українці всередині країни та українці світу – розуміємо, що насправді дискриміновані не тільки жінки, дискриміновано все суспільство. Кілька олігархічних кланів, захопивши управління, експлуатують і дискримінують всіх нас, вони щоденно крадуть у нас нашу країну. Саме тому кат поета Василя Стуса Медведчук досі вирішує ряд стратегічних питань в нашій війні. Саме тому родичі замглави Служби зовнішньої розвідки Семочка платять податки в Росії, а людина, котру звинувачують у безпосередній організації вбивства майданівця Сергієнка, Геннадій Бобов як депутат сидить в цій залі.

Тому я хочу від імені найактивнішої частини населення, від імені…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд.

 

БЕРЛІНСЬКА  М.С. Дякую, пані Оксано.

… побратимів і посестер, активістів і волонтерів вперше з цієї трибуни офіційно вимагати: ми хочемо, щоб ви пішли. Переважна більшість депутатського корпусу старі корупціонери. Ви сидите тут скликання за скликанням, вбиваючи все прогресивне, здорове й сучасне, в прямому сенсі вбиваючи кращих з нас.  Ваш час минув, ми забороняємо вам знову прорватися в цю залу. Прийшов час компетентних, освічених, сміливих людей, людей, котрі на фронті як добровольці, в мирних містах як активісти…  (Не чути)

(Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую, Маріє.  (Оплески)

Я запрошую до слова продюсера Українського Радіо "Культура" пані Ірину Славінську.  Підготуватися Інні Кудінській.

 

14:43:37

СЛАВІНСЬКА  І.

Шановна пані головуюча, шановні учасниці та учасники! Для мене велика честь говорити після Марії Берлінської та всього того, що вона сказала, і хочу сказати те, на що вже багато хто звертав сьогодні увагу, напевно в цій залі я ще ніколи не бачила стільки жінок і стільки талановитих крутих жінок. (Оплески) Дякую.

Фантастично мріяти, які гори ми всі могли би звернути, якби хоча би половина цієї зали була зазвичай заповнена жінками народними депутатками,  а не 12 відсотками жінок у парламенті, як це відбувається сьогодні.

Українські громадянки і громадяни також про це думають. Свіжі дослідження Національного демократичного інституту показують, що 75 опитаних вважають, що у діючому парламенті значно більше чоловіків, ніж жінок, ну, це трохи в стилі "Капітана Очевидність". Але цікаво, що 27 відсотків опитаних думають, що так повинно бути, тобто є дуже багато українців і українок, які чекають інакшого складу парламенту.

Слухання сьогодні присвячені жінкам із вразливих соціальних груп, але варто визнати: будь-яка жінка в Україні сьогодні є представницею вразливої соціальної групи. Жодна з нас не застрахована від того, що парламент, наприклад, не прийме нового виборчого законодавства і нас і надалі представлятимуть всього 12 відсотків жінок-депутаток, у кращому разі 12 відсотків. Жодна з нас не застрахована від того, що парламент не ратифікує Стамбульську конвенцію і залишить беззахисними жінок, які зазнають домашнього насильства. Жодна з нас не застрахована від того, що засоби масової інформації продовжать так рідко давати голос жінкам, як героїням матеріалів та експерткам. Відповідальні жінки-політикині - це важлива сила зміни українського суспільства. І кожна з нас на своєму рівні може допомогти іншим жінкам, ми не самі.

 Процитую дослідження Марти Богачевської-Хом'як, першої дослідниці історії українського фемінізму. Вона згадує, що у ХІХ столітті на Західній Україні саме Греко-католицька церква стала центром українського життя, центром формування і розвитку української інтелігенції та центром зародження українського жіночого руху. Так, колись церква сприяла емансипації жінок, і такі процеси тоді відбувалися не лише в Україні.

Колись жінки об'єдналися та почали працювати разом, і ця солідарність навколо нібито малих справ дуже працювала на звільнення України, тодішньої поневоленої частини кількох імперій. І сьогодні у нашого поступу до свободи є противники, але також є союзниці, це кожна з нас, кожна українська жінка. Я би хотіла, щоб ви пішли звідси з дуже важливою думкою про сестринство і солідарність. Іноді для цього потрібно дуже мало, просто не гнобіть інших жінок, допомагайте одна одній. Цю промову я задумувала на основі двох улюблених цитат…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, будь ласка, завершуйте.

 

СЛАВІНСЬКА  І. ... двох улюблених цитат від Медлін Олбрайт, голови ради директорів Національного демократичного інституту. Перша: "Демократія без жінок неможлива". І друга: "У пеклі є місця для тих жінок, які не допомагали іншим жінкам".

Дякую. 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую до слова гендерного радника проекту підтримки… А, перепрошую, юриста Центру солідарності громадської організації "Трудові ініціативи" пані Інну Кудінську. Підготуватися до слова пані Олені Девіс.

 

14:47:22

КУДІНСЬКА  І.М.

Шановна головуюча, шановні учасники та учасниці парламентських слухань! Хочу зосередити вашу увагу на трудових правах жінок. Оскільки дискримінація у сфері праці саме для жінок характерна як для державного, так і приватного сектору економіки. А недостатня соціальна захищеність жінок із вразливих соціальних груп, власне, посилює такі дискримінаційні тенденції у сфері праці.

Одинокі матері. Одинокі матері часто стикаються з різними формами дискримінації на робочому місці. Їх не беруть на роботу або ж не працевлаштовують офіційно, звільняють на загальних підставах, не зважаючи на ті гарантії, які передбачені Кодексом законів про працю, зокрема статтею 184, яка передбачає, що звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю не допускається.

На практиці ж одиноких матерів змушують звільнятися, встановлюючи для них неповний робочий день, не виплачуючи заробітну плату в повному обсязі.

Тому вважаємо, що для вирішення цієї проблеми потрібно здійснювати більш суворий контроль за дотриманням законодавства про працю уповноваженим на те органом, Державною службою з питань праці, або якнайшвидше виявляти такі порушення і не допускати їх надалі.

Для цього необхідно повністю імплементувати механізми, які визначені у ратифікованих Україною конвенціях Міжнародної організації праці 81 та 129, що стосується повноважень інспекції праці.

По-друге, за даними експертів Міжнародної організації праці у світі налічується близько 100 мільйонів мігруючого домашнього персоналу, 83 відсотки із них – це жінки. За даними Державної служби статистики в Україні налічується понад 160 тисяч працівників, які надають побутові та персональні послуги в сім'ях і близько 70 відсотків із них – це жінки. Велику частку таких працівників становлять сільські жінки, які через безробіття змушені залишати свої домівки і їхати у міста у пошуках роботи. Вони погоджуються часто на невигідні умови праці. Вони зазнають порушень трудових прав, зокрема вони не є працевлаштованими офіційно, за них відповідно не сплачується єдиний соціальний внесок, не забезпечується право на відпочинок.

Враховуючи той факт, що національне законодавство не передбачає чітких прав та обов'язків для даної категорії працівники, вважаємо, що ратифікація Україною Конвенції МОП 189 про гідну працю домашніх працівників стане позитивним і важливим кроком, оскільки працівники отримують право на свободу асоціацій та ведення колективних переговорів, щонайменше 1 вихідний день на тиждень, зарплату не менше розміру мінімальної заробітної плати, оплачувану щорічну відпустку, плата за понаднормову роботу. Тоді домашнім працівникам згідно з нормами конвенції будуть гарантуватися всі основоположні права у сфері праці і буде посилено соціальні гарантії жінок, що виконують роботу домашнього персоналу.

Дякую дуже. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Ми будемо мати два завершальних виступи. І перейдемо до завершення наших парламентських слухань.

Спочатку я запрошую до слова гендерного радника Проекту підтримки підготовки поліцейських пані Олену Девіс. І підготуватися Грищенко Аллі. Прошу.

 

14:50:37

ДЕВІС  О.К.

Вітаю, шановна головуюча! Вітаю, шановні пані та панове!

Сьогодні я маю таку чудову нагоду і маю честь представляти Українську асоціацію представниць правоохоронних органів. Це єдина і на сьогодні унікальна організація, яка об'єднує представниць центральних органів Міністерства внутрішніх справ.

Така ініціатива була підтримана Міністерством внутрішніх справ, а також канадським урядом через проект підтримки підготовки поліцейських.

Ми дуже… Ну, я дуже пишаюсь тим, що я стояла у основ становлення цієї організації. Чому для нас важливо?

Коли ми говоримо про уразливі групи, ми очікуємо, що цим групам будуть надані якісні послуги і їхні права будуть захищені поліцейськими.

Ми не думаємо про те, що поліцейська жінка, яка, наприклад, є переміщеною з територій непідконтрольних, мати-одиначка з двома дітьми отримує невелику заробітну плату. Ми не думаємо, як вона виховує. Поліцейська не може виходити, поліцейські всі: і чоловіки і жінки, - не можуть виходити на страйки. Вони не можуть знаходити собі якийсь інший заробіток.

Що зараз відбувається в органах не в правоохоронних, а в поліції? Чоловіки залишають поліцію, це тому що вони не можуть прогодувати сім'ю. Жінки залишаються. Чому  вони залишаються? Тому що у нас апріорі жінка погодиться на низьку заробітну плату. Тому ці питання поліцейські ніколи не будуть піднімати. Може, напишуть рапорт. Але я хотіла підняти питання щодо важливості забезпечення дійсно достойного заробітку для наших поліцейських і для поліцейських жінок.

Інше питання в тому, що також асоціація ставить перед собою завдання, щоб була нульова толерантність до дискримінації стосовно всіх жінок, стосовно дискримінації як на робочому місці, так і щоб не було  дискримінації до жінок, які відносяться до уразливих груп.

Я працювала у…….., я працювала в 2013 році, коли порушувались права жінок, які споживають наркотики…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь  ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

 ДЕВІС  О.К. І я хочу сказати, що сьогоднішня нова патрульна поліція і поліція, вона повинна отримувати знання щодо вразливих груп. Є розроблені тренінги, але вони повинні бути систематичними. Є модулі, які  дозволяють поліцейським розуміти що таке гендер і як він відрізняється від статі, що таке гендерна нерівність.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую. Дякую. На жаль, ваш час вичерпано. (Оплески) Дякую.

Ми підходимо до класичної проблеми всіх парламентських слухань. І я звертаюся зараз до комітету і до всіх комітетів, які будь-коли будуть готувати парламентські слухання. Коли комітет готує список із 50 людей, знаючи, що виступити може 30, що я можу за цих обставин зробити? На якій основі я повинна прийняти рішення, що хтось з тих 30, хто залишився, має виступити, чи не виступити? Ви розумієте, це  просто неправильно і несправедливо стосовно цих людей.

І я прошу, звертаюся до комітету і цього, і всіх наступних комітетів, інакше я просто не буду проводити парламентські слухання. Або ви забезпечите людям, які записуються на виступ, справедливий час для того, щоб вони могли висловитися, або це є просто нечесно стосовно людей. Це є моя позиція. (Оплески) Не кажучи вже про те, що годину виступають представники уряду, тобто представники органів влади, які мають і так можливість виступати. А люди, які приїхали з різних   регіонів, не мають іншої можливості виступити. В результаті ми годину  слухаємо представників органі влади, а людей, які могли би висловитись в цей момент, для них часу не вистачає. І я щоразу є заручником цієї ситуації. (Оплески)

 Але, на жаль, я не можу продовжити час для парламентських слухань, тому що в мене є і люди, також в мене є зустрічі заплановані. І навіть для того, щоби виступили всі, це треба продовжити парламентські слухання ще на 2 години, чого ми   зробити не зможемо.

Тому я дуже прошу вибачення у всіх тих, хто не зможе сьогодні виступити. Але, на жаль, за всього бажання, я  не можу це зробити.

І я запрошую до слова - це замість мого заключного слово, - я просто хочу дати слово людині, яка приїхала з Ічні. Я думаю, що ви розумієте, чому я  хочу дати можливість цій людині виступити. Прошу, пані Алла. (Оплески)   

 

14:56:51

ГРИЩЕНКО А.К.

Дуже велике дякую за слово, за все, без сліз не зможу мабуть розмовляти, що ми відчули у цю ніч. Жахіття! Але я попросила слово для того, щоб подякувати, шановна моя родина, хочу подякувати всім дійсно людям, які відкликнулися. Зразу ми думали, що то погана якась погода там, розумієте, десь там грім чи ще що, але почало наростати, ці вибухи, жахи, люди почали дзвонити, що робити. Ми не знали, що робити, дійсно, але, сусідні райони, дякую, всім дякую від щирого серця, від тих жителів, які там знаходяться, жодної людини не було байдужої, ми вивозили колективи, всі відгукнулися, сусідні райони, нас зустрічали, чай, їжу, теплий одяг. І зараз дзвонять і кажуть, гуманітарну допомогу куди везти, яким людям, які потребують допомоги.

Я хочу коротко сказати, тому що, мабуть, зараз від хвилювання багато не скажу. Скажу просто щиро і відверто від імені себе, від мого колективу, від всіх і жінок, і чоловіків, і дітей. Ми мали змогу вивезти дітей у сусідні райони, де мирно і тихо, але і там ми відчували той грохот, те жахіття, яке ми пережили. Дай Бог, щоб такого ніде ніколи не було.

Дякую. Низький вам уклін усім, усім від щирого серця, нехай береже всіх Господь, хто допомагає і оберігає від всього лиха.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

ГРИЩЕНКО А.К. Велике дякую, низький уклін. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Алла.

І на завершення для оголошень, прошу, я даю слово представнику комітету пані Ірині Сусловій, прошу.

 

14:58:34

СУСЛОВА І.М.

Дякую.

Шановна головуюча, шановні колеги, доповідачі, всі ті, хто зумів виступити і хто не мав такої можливості, дійсно, бажаючих було дуже багато, ми змушені були записати всіх, тому що ви записувалися через електронну реєстрацію. І кожен з вас мав надію, хто зареєструвався 40-м, 42-м, 43-м, а раптом хтось до 30-ї людини не зможе прийти і не зможе виступити, і у вас з'явиться така можливість. Я переконана, що це для нас наука.

І хочу попросити у пані головуючої вибачення за такий великий список. Це для нас наука, і на майбутнє ми будемо такі слухання проводити частіше для того, щоб кожен з вас мав можливість висловлювати свої думки.

Додатково організаційно хочу сказати: всі ті, хто надав свої пропозиції, зауваження, пропозиції до рекомендацій парламентських слухань, вони будуть враховані в рамках нашої спільної робочої групи в Комітеті із захисту прав людини.

Всі ті, хто не встиг надати такі пропозиції, ми будемо на них очікувати протягом тижня. Надсилайте, будь ласка,  на електронну  адресу секретаріату комітету.

Ще раз, щира вам подяка за участь, всім за такі змістовні доповіді. І пропоную всім зробити колективне фото на площі  Конституції біля входу в парламент.

Дякую.

 

14:59:53

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Я дякую всім вам. Знаю, що трохи і померзли, знаю, що не всі виступили, але я вам можу сказати тільки одне: я проводжу парламентські слухання впродовж чотирьох років, я рідко бачу такий повний зал, і я рідко чую такі переживання.

Я хочу вам подякувати всім за те, що ви є, і за те, що ви переживаєте. І тут не про закони йдеться, тут справді йдеться про віру і спільні зусилля.

Дякую. (Оплески)