ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

Стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні

Сесійний зал Верховної Ради України

16 листопада 2016 року, 15 година

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

СИРОЇД О.І.

15:05:38

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги! Прошу займати місця для того, щоб ми могли розпочати свою роботу. Ще раз вітаю вас, шановні учасники парламентських слухань.

Ми розпочинаємо нашу роботу і тема сьогоднішніх парламентських слухань це є "Стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні". Я думаю, що вчасність обговорення цієї теми важко заперечувати і не тільки з огляду на перебіг бюджетного процесу, але передусім на те, з огляду на те, що освіта у нас, як і наука, завжди перебували у так званому гуманітарному блоці, який фінансувався, який підтримувався, на який дивилися в принципі за залишковим принципом: якщо вже все решта поробили, то давайте ще щось будемо робити і у сфері науки, і освіти.

На моє переконання, освіта, особливо освіта середня, це є питання національної безпеки. Від того, що ми вкладемо в середню освіту, від того, наскільки якісними будуть вчителі, від того, наскільки якісними будуть підручники, залежить в принципі, чи ми будемо мати державу, і залежить те, яка це держава буде. Я думаю, що ми маємо вже 25 років досвіду, який дозволяє нам прийти до таких висновків, що саме якість освіти впливає на ідентичність людей, на національну ідентичність, на ідентичність стосовно тих принципів, які люди сповідують, і на їхнє бачення, розуміння, критичне осмисленні свого майбутнього. 

Тому, я думаю, що фінансування освіти, особливо освіти шкільної, по-перше, воно беззастережно має збільшуватися, але важливо ще і інше, важливо, що саме має фінансуватися в освіті. Я думаю, що ми також приходимо до  того моменту, коли ми маємо набагато більше відповідально підходити до змісту того, в що держава вкладає  гроші, і підручники, і якість вчителів. 

Те, що стосується вищої освіти, я думаю, що найбільше завдання, яке перед нами стоїть, це є повернення науки до  освіти, до вищої освіти. Розділення вищої освіти і науки  це є спадок тоталітаризму, це коли з університетів забирали мислення, залишаючи повторення. Ви знаєте, що світова наука розвивається тільки на основі того, що вся наука зосереджена в університетах. Ми знаємо, чому це  робилося. Ми знаємо також, що прірва лежить у фінансуванні, у нас є різні категорії фінансування. Але я думаю, що це треба вирівнювати на користь науковців, незалежно від того, де вони є, і наука має повернутися  до вищих навчальних закладів.

Те, що стосується професійно-технічної освіти, в цьому залі вже неодноразово це обговорювалося, і фінансування професійно-технічної освіти, воно в якийсь час тут було, знаєте, як такий гарячий пиріжок, всі намагалися його перекинути, знайти, хто би за це подбав. Але це є відповідальність держави. Так,  спільно  з громадами, спільно з регіонами, можливо, так, але це все одно відповідальність держави.

Ми фактично зруйнували професійно-технічну освіту на данину моді економістам, юристам. В результаті… Зовсім недавно я була в Харкові, виїжджаючи  автомобілем з паркувального майданчика,  біля залізничного вокзалу, а на паркувальному майданчику працюють два юристи, випускники Юридичної академії Ярослава Мудрого. Тобто ми спочатку вкладаємо в навчання юристів, а потім вони працюють на паркувальному майданчику. А може би з цих двох хлопців, які працюють на паркувальному майданчику, може би з них були би добрі муляри чи штукари, чи якісь інші представники якихось інших професій, які  важливі для цієї держави. Я думаю, що мода чи час моди на юристів і економістів минув,  і потрібно повертатися до того, що реально потребує ця держава.

Хочу ще сказати, що  важливими є інвестиції в методику, методику освіти –  чи то середньої, чи то вищої.  Буквально повернулася вчора ввечері з Центру  Маршалла, це центр навчань НАТО, де дуже  гарно презентацію мав генерал, американський генерал Бен Годжес, який  розказував, наскільки він був вражений, позитивно вражений, слухачами, курсантами Харківського авіаційного університету. Але він просто попросив нас, зробіть щось, щоб їхня база, на якій вони вчаться, вона повинна мати інший вигляд. Студенти повинні бути в інших приміщеннях і мати іншу базу, на якій вони вчаться. 

Я думаю, що ми самі це знаємо. Але я думаю, що це також відповідальність і  університетів. Так, не завжди вистачає грошей, але я думаю, що треба і чесно відповідати на питання, чи завжди ті гроші, які отримують університети,    використовуються на те, щоби студент, по-перше, відчував себе гідно, по-друге, відчував себе студентом не  ХІХ, а ХХІ століття. І тут вже ніхто не прийде і вам не допоможе, це повинен зробити тільки сам ректор і тільки самі люди, які приймають  рішення про те, куди вкладати ці кошти. Решта, я переконана, ми почуємо тут багато цікавого набагато  більше від людей, яких безпосередньо стосується ця проблема.

Я пропоную  нам такий регламент нашої діяльності: ми заслухаємо дві головних… вірніше, ми заслухаємо  головну доповідь від пані міністра освіти і науки, пані Лілії Гриневич, далі буде головна співдоповідь від першого заступника голови Комітету з питань науки і освіти пана Олександра Співаковського; дальше буде дві… Головна доповідь буде 20 хвилин, співдоповідь головна буде 15 хвилин, далі буде ще дві співдоповіді від першого віце-президента Національної академії наук України і першого заступника голови Комітету України з питань бюджету – до 5 хвилин.

А далі пропонується такий порядок роботи, і ми погодили це з першим заступником голови комітету, що народним депутатам буде відведено до трьох хвилин  на виступ, тому що вони мають доступ до цієї трибуни набагато частіше, вірніше, щодня, якби мали бажання. І, відповідно, всі ті, які не є народними депутатами, будуть мати можливість виступати до п'яти хвилин.

Це такий регламент нашої роботи. Я дуже прошу вкладатися у цей регламент. За 30 хвилин до завершення вашого часу ви почуєте сигнал. Це означає, що у вас є 30 секунд для того, щоб завершити вашу думку, і щоби, відповідно, міг підготовитися інший учасник виступів.

Якщо немає заперечень… І в кінці ми будемо мати ще для заключних виступів слово від міністра освіти і від першого заступника голови комітету.

Якщо немає заперечень, то тоді ми переходимо до нашої  роботи. І я з приємністю запрошую міністра науки і освіти України пані Лілію Гриневич. Прошу, пані Лілія. (Оплески)

15:15:06

ГРИНЕВИЧ Л.М.

Шановна пані голово, шановні учасники парламентських слухань! В історії важко знайти аналог трансформації, яку зараз переживає Україна. На очах розгортаються процеси, які деінде тривали десятиліттями. Розбудова нації, державотворення, формування відкритої економіки – це все не просто відображається в освіті і науці, а освіта і наука мала б задавати темп і ритм іншим реформам. Але для цього нам... наше завдання – це справедливе фінансування світи і науки. Гроші допомагають подолати нерівність. Але гроші можуть, особливо коли їх недостатньо, поглиблювати цю нерівність. І це  відбувається в освіті. Тому завдання – уникнути другого і забезпечити перше – подолання нерівності.

Тому справедливе фінансування освіти для нас як мета – це такий розподіл коштів, який забезпечує доступ кожної дитини до якісної освіти, незалежно від місця проживання, соціального статусу, матеріального стану, мови чи фізіології дитини. В науці цей принцип означає наступне: більше коштів кращим колективам в рамках пріоритетів, визначених державою, під контролем громадськості.

Ми будуємо європейське суспільство освіченого загалу. Це суспільство, яке заробляє, в першу чергу, висококваліфікованою працею. Ось чому ще більш важливий принцип справедливості і він покладений в основу реформи освіти і науки, яку ми розпочали і частиною вже ухвалених законів, і тих нормативно-правових актів, з якими ми працюємо сьогодні. Напрямки майбутніх змін можна побачити вже зараз.

Спершу про освіту, видатки на освіту з державного та місцевих бюджетів України впродовж останніх 10 років коливалися в межах від 5 до 7,34 відсотка ВВП. У 2016 році було передбачено 5,5 відсотків ВВП на освіту. У 2017 році ми прогнозуємо зростання до 6,5 відсотків ВВП на освіту.

З формальної точки зору, це відповідає практиці європейських країн. Однак уважніший аналіз стану показує, що в Україні до видатків на освіту віднесено всі соціальні виплати для здобувачів освіти, а також видатки спеціального фонду в бюджеті, в якому закладені кошти, що за своєю економічною природою не є бюджетними. Тому відносні показники видатків на освіту в Україні насправді нижчі від середніх показників по європейських країнах.

Важливо також розуміти розподіл видатків на освіту за видами освіти: середня, професійно-технічна, вища, дошкільна, післядипломна і позашкільна освіта. У порівнянні з європейськими державами у нас дещо вища частка видатків на вищу освіту у порівнянні з середньою та професійно-технічною.

Якими ж є підсумки року, що минає? Впродовж двох останніх років Україна розпочала політику децентралізації, і це мало наслідком збільшення частки видатків на освіту за рахунок місцевих бюджетів. І ми знаємо загальну цифру, про яку говорять, що в середньому місцеві бюджеті зросли на 49 відсотків. Але ми розуміємо, що це цифра в середньому. Насправді в різних громадах різна цифра збільшення.

Цього року ми відчули труднощі із фінансуванням професійно-технічної освіти і винесли з цього дуже багато уроків. За рахунок стабілізаційної дотації уряду з резервних ресурсів ми дофінансували систему профтехосвіти, для того щоб стабілізувати її в цей критичний рік. Але з 2017 року заклади професійно-технічної освіти мають перейти на фінансування тільки з обласних бюджетів і бюджетів міст обласних центрів із залученням субвенції на здобуття загальної середньої освіти.

Система середньої освіти фінансується за рахунок освітньої субвенції і  закріплених за місцевими бюджетами видатків. І напружені ситуації з виплатою заробітної плати ми отримали у Чернігівській області. І я хочу доповісти, що сьогодні на засіданні уряду було ухвалено розподіл  резерву освітньої субвенції для усіх  територіальних одиниць для того, щоб ми спокійно завершили рік і у нас не було жодних проблем з виплатами заробітної плати.  Окрім того, там в  цій… в розподілі цієї субвенції є ще деякі позиції, я про них скажу трошки  нижче.

Для нас дуже важливо підвищити якість освіти для сільських дітей, тому що ця драматична нерівність є  саме тут між доступом до  якісної середньої освіти, особливо в старшій школі для дітей села і дітей міста.

У цьому році створено  137 опорних шкіл. Я хочу нагадати, що ми не просто створили 137 опорних шкіл, в них вкладено 600 мільйонів гривень і додаткове фінансування з місцевих бюджетів на засадах  50-на-50 і 70-на-30 для закупівлі шкільних автобусів. І таких шкільних автобусів закуплено  понад 200 і  ще має бути понад 200, проходять тендери. Так само як і було виділено  200 мільйонів гривень на  закупівлю обладнання для цих опорних шкіл. Причому є діти, які вчилися на індивідуальному навчанні, а тепер їх довозять в обладнані хороші школи, тобто цю практику треба продовжувати. При тому ми чітко зберегли можливість  дітей початкової школи навчатися за місцем… якнайближче за місцем проживання, тобто основний натиск ішов не за закриття шкіл, а на пониження ступеня. Якщо є дуже маленька школа, для того, щоб діти старших класів мали рівні шанси потім продовжувати освіту, саме вони мали  довозитися  до  опорних шкіл.

Відповідно до Закону "Про вищу освіту" у 2016 році проведено розподіл  державного замовлення між вищими навчальними закладами відповідно до пріоритетів і побажань вступників. І при цьому, коли ми готували взагалі розподіл  державного замовлення за спеціальностями, було враховано, власне, те, про що говорила пані голова у своєму вступному слові, а саме питання збільшення  державного замовлення на гостродефіцитні, зокрема,  технічні спеціальності.

І що показала ця вступна кампанія? Власне, вона показала, що ефективне використання ресурсів само за собою тягне прагнення, щоб діти здобували якісну освіту, якісну, і ви не можете примусити дитину вчитися в університеті, який такої освіти не дає, тому що ви звужуєте її вибір. І це для нас ще раз штовхає на думку, що нам потрібно у регіонах створювати крупні центри вищої освіти, не багато маленьких регіональних університетів, а, власне, треба збільшувати їх спроможність за рахунок такого укрупнення. Поряд з тим ми провели ревізію умов прийому 2016 року, врахували всі ті недоречності і проблеми, які були явними у вступній кампанії 2016 року для того, щоб ефективність вкладень держави у вищу освіту змогла зрости ще більше.

Оплата праці. Давно ідуть дискусії про оплату праці у сфері освіти. Ми мали різні законодавчі норми, жодна з яких повністю не виконувалась. Разом з тим, слід врахувати практику країн Євросоюзу, де середня зарплата освітян, як правило, на 10-20 відсотків вища від середньої по країні. У нас вона навіть не дотягує до середньої. Тому заплановане на 2017 рік підняття оплати праці педагогічних працівників по тарифній сітці на 2 розряди уже частково виправить цю невідповідність, тому що в цілому підвищується соціальний статус. Для нас важливо, що через підняття мінімальної заробітної плати зарплата освітян зросте ще більше, ніж анонсовані 30 відсотків. Ви бачите, тут у таблиці є для різних категорій відповідне зростання цієї заробітної плати. На мою думку, це все ще недостатньо, тільки ми мусимо думати про реальну спроможність бюджету, не просто про щось заявляти, а діяти, щоб воно відбулось насправді.

Що ж в бюджеті 2017 року? При доопрацюванні бюджету до другого читання вже спільно з парламентом і, продовжуючи дискусію з Міністерством фінансів, вдалося досягти ще додаткових певних позитивних зрушень у фінансуванні освіти.

Обсяг субвенцій на зарплату педагогічних працівників, після першого читання це було передбачено 41,8 мільярда, зараз 52 мільярди. Це дозволить збільшити середню зарплату вчителя з урахуванням підвищення рівня мінімальної оплати праці в середньому на 50 відсотків. При цьому треба розуміти, що видатки утримання лягають на місцеві бюджети.

І я відчуваю певну тривожність, поки не побачимо цю практику по всіх надходженнях, по всіх бюджетах місцевих громад і органів місцевого самоврядування. Саме для цього закладена додаткова дотація 14 мільярдів у державному бюджеті, щоб, якщо такі недостатні надходження будуть присутні в певних громадах, ми могли стабілізувати діяльність системи освіти на місцях.

Виділено майже 170 мільйонів гривень на державне замовлення на підготовку кадрів у професійно-технічних навальних закладах за професіями загальнодержавного значення. І сьогодні, до речі, уряд якраз прийняв це рішення, і в бюджеті це вже закладено.

Ми змінюємо підходи до виплати стипендій студентам. Ми переконані, що необхідно збільшувати розмір стипендій і доводити його до анонсованого в Законі "Про вищу освіту" прожиткового нового мінімуму, починаючи з підвищених стипендій.

Ось бачите, на таблиці ми пропонуємо, щоб мінімальна стипендія була 1100 гривень, максимальна стипендія на рівні прожиткового мінімуму для найкращих студентів 1600 гривень. Для тих, хто навчається на технічних, природничо-математичних, а також педагогічних спеціальностях, підвищена стипендія 1400 гривень, тому що нам важко мотивувати студентів, щоб навчалися саме на цих спеціальностях. Це один із засобів такої мотивації.

І при цьому що нам потрібно, і ми з цим звертаємося до парламенту при доопрацюванні бюджету до другого читання. Сьогодні кошти на стипендії розподілені між соціальною і академічною стипендією ось таким чином як ви можете бачити, тобто дві цілих 97 мільярда гривень - це соціальні стипендії і 2 мільярди - академічні. Нам необхідно перенести з соціальних в академічні одну цілу чотири десятих мільярда гривень, тоді ми можемо реалізувати підняття стипендії і в нас не скоротиться драматично охоплення стипендію. Але цю стипендію отримає половина студентів тих, які навчаються найкраще. Ми так само пропонуємо перейти від стипендії, яка формувалася тільки за балом четвірка і лише одна трійка, до рейтингової оцінки, коли вищий навчальний заклад окрім своєї системи оцінювання може додавати інші критерії, наприклад, участь в наукових конференціях, інші певні критерії, затверджені вченою радою, погоджені з студентами і, відповідно 50 відсотків найкращих має отримувати цю стипендію.

Далі. Що для нас важливо. Зрозуміло, що скільки б ми не збільшували саме, в абсолютних числах, фінансування освіти нам потрібно підходити до моделей розподілу цього фінансування, тому що сама система потребує реформування. І тут ще велике поле законодавчої роботи, бо нам треба перейти від утримання закладів яке сьогодні фактично відбувається, до оплати здобуття особою якісної освіти. Це інша філософія фінансування і наша законодавча база поки не готова до її реалізації.

Хочу також поінформувати всіх присутніх, що з цієї освітньої субвенції, про яку я щойно говорила, яка буде розподілена на місцях, також на наступний рік передбачаються вкладення для покращення бази наших закладів загальної середньої освіти. А саме, 300 мільйонів гривень на підтримку об'єднаних територіальних громад, тому що вони сміливці, вони беруть на себе величезну відповідальність і саме їм треба допомогти і з автобусами, і з обладнанням шкіл. 200 мільйонів гривень – на придбання шкільних автобусів на засадах співфінансування з місцевими бюджетами і 300 мільйонів гривень – на оснащення загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням природничих та математичних предметів. І опорних закладів навчання кабінетами математики, фізики, хімії, біології, навчальними комп'ютерними класами. Для нас на наступний рік є важливим пріоритет зрушення і саме покращення викладання природничо-математичної освіти.

Про науку. Статтею 48 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" передбачено 1,7 відсотка від валового внутрішнього продукту країни. Реальні показники такими ніколи не були. І ось, прошу глянути, які вони є, весь час ця крива падає вниз. І на превеликий жаль, в 2016 році державного безпосередньо фінансування було тільки 16 відсотків ВВП.

І сьогодні весь цей наш бюджет, якщо його перевести в доларовий еквівалент, це буде 141 мільйон 413 тисяч доларів, що становить науковий бюджет такої маленької країни як Латвія. І очевидно, що це ставить нас вже на серйозну межу виживання. І тут наші дискусії в середині уряду дуже складні. Ми намагаємось переламати ситуацію. І для нас важливо показати новий механізм фінансування. Зараз у нас працював відповідно аудит в рамках "Горизонту 2020" і в грудні буде дуже серйозна і складна дискусія по результатах цього аудиту.

Але ми повинні довести основну думку. Що без вітчизняного фінансування ми не можемо бути конкурентоспроможними в усіх тих програмах, які ми попідписували. Ми ще є конкурентоспроможними. Я хочу повідомити, що зараз, на даний момент, коли ми стали асоційованим членом програми "Горизонт 2020", наші вчені є учасниками вже 61 міжнародного консорціуму переможця. І їхня частка в бюджетах проектів перевищує 11,5 мільйонів євро! При цьому наш річний внесок до бюджету програми є 5,8 мільйонів євро.

Тобто ми вже перевищили практично у два рази те, що сплатили як внесок, половина внеску ще буде повертатись в бюджет України. Тому наші вчені показують цю спроможність. Але матеріально-технічна база наших університетів для наукових досліджень, наших наукових інститутів вже не витримує жодної критики. І тому зараз нам важливо всі конкурси "Євротом", УНТЦ, програми НАТО "Партнерство заради миру і безпеки" поєднати з зусиллями з українського бюджету.

Зараз була проведена зустріч Прем'єр-міністра з українськими науковцями. І хоча ми як міністерство відповідальні під своєю юрисдикцією тільки за науку в університетах і за ті грантові конкурси, зокрема, для молодих вчених, які ми запровадили з цього року і ці конкурси тішаться великою популярністю і прозорістю розподілу цих грантів, все ж ми страшенно вболіваємо і за ситуацію в наших національних академіях, тому що вони терплять теж хронічне недофінансування впродовж останніх 3 років.

Трошки позитиву все-таки. У 2016 році вперше проведено конкурс для молодих вчених, в якому взяли участь 439 команд 114 університетів. Ми фінансуємо ці проекти і їхнє фінансування збільшилось у 2017 році. Але нам треба ще 100 мільйонів гривень для Державного фонду фундаментальних досліджень, який має стати базою для Національного фонду досліджень. І це новий підхід, який закладений у Законі про наукову і науково-технічну діяльність.

Нам потрібно створити центри колективного користування найважливішим лабораторним обладнанням, фінансувати ключові лабораторії, які заплановані на фінансування саме Національним фондом досліджень. Роботи є надзвичайно багато. Але, якщо оцінити поріг неповернення, то ми вже на цьому порозі неповернення по фінансуванню науки. І, якщо в дискусії у Верховній Раді народні депутати вкажуть можливі нові джерела фінансування освіти і науки, то ми як Міністерство освіти і науки будемо дуже вдячні за таку співпрацю. Тому що все, що ми зробили після напружених дискусій і дебатів в уряді і з Міністерством фінансів, воно лежить в межах реального бюджету країни, затвердженого в першому читанні.

Спільна проблема фінансування закладів освіти і наукових установ –  відсутність фінансової автономії. І тут для нас дуже важливо – прийняття Закону про освіту.  Тому що…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Пані Лілія, хвилину, будь ласка.

ГРИНЕВИЧ Л.М. В цьому законі ми пропонуємо інші засади і  можливості для надання закладам освіти і науковим установам права ставати неприбутковою організацію без цього статусу, але лише на добровільних  засадах. Можуть бути дуже цікаві з цього приводу практики.

Взагалі цей закон критично важливий саме для того, щоб ми мали нову українську школу, щоб ми оновили  поле в усіх ділянках української освіти. І я, користуючись цією трибуною, хочу звернутися до присутніх народних депутатів, аби ми все-таки на користь  українських дітей і молоді ухвалили цей закон в другому читанні до кінця цього року. Давайте спільно попрацюємо, щоб  створити таку модель справедливого  фінансування науки і освіти. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

Запрошую до співдоповіді першого заступника голови Комітету з питань науки і освіти народного депутата України Олександра Співаковського. Прошу.

15:36:26

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В.

Доброго дня, шановні колеги. Для мене  велика приємність виступати тут перед вами, перед освітянської спільнотою, яка, на жаль, опинилася в такому складному становищі. І тому я в першу чергу хочу звернутися до Міністерства фінансів  України, яке, на жаль, не залучилося до виступів на сьогоднішніх слуханнях, щоб воно зрозуміло, що крім соціального та  популістичного контексту, існує ще одна дуже проста проблема: не можуть неосвічені люди створювати економіку з високою доданою вартістю та сучасну європейську державу.  Якщо  Мінфін це не зрозуміє, у нас  майбутнього немає, незважаючи на те, що ми з вами будемо тут обговорювати.

Освіта, як відомо, як і наука, є стратегічним ресурсом держави, найголовнішим чинником формування людського капіталу. Від освіти і науки залежить сучасна економіка, добробут  населення, а також самореалізація  кожної  окремої людини.  Тому ми не можемо  розглядати  проблеми фінансування освіти поза  межами тих трендів, які ми сьогодні маємо. І в першу чергу  це процес бюджетної децентралізації, який має визначену тенденцію  на зменшення  питомої ваги видатків на освіту в Державному бюджеті  України і відповідне збільшення  у видатках місцевих бюджетів. 

Але на  практиці місцеві органи влади не поспішають вкладати свої кошти в освіту,  очевидно зберігається своєрідна інституційна пам'ять про те,  що ці видатки мають бути на плечах загальнодержавного бюджету.   Шановні колеги,  тренд на це є, і ми повинні це зрозуміти.  Важливим є те, що наша держава все ще продовжує розглядати витрати на освіту як елемент  соціальної політики, а не як інвестиції в людський капітал країни. Тому, мабуть, наші  діти і біжать  з нашої країни, тому що ми, дійсно, розглядаємо це тільки як дотацію.

Великою мірою те саме можна сказати і про ставлення до науки. Тому ми спільно повинні зробити все для того, щоб до нас відношення було хоча б  таке, як сьогодні до Міністерства внутрішніх справ, до Служби безпеки     України і до армії. Бо освіта і є наш другий фронт, і кордон проходить  тут  по ментальності  людей.

Перш за все  я хочу звернути увагу на те, чого не можна робити в ході  реалізації цієї політики. Перше. Ми не можемо боротися з неякісною освітою шляхом зменшення фінансування. Це звернення до бюджетного комітету і це звернення до  Кабінету Міністрів.   На жаль, на сьогодні  є виразна тенденція до домінування саме такого підходу. Скорочення фінансування освітніх інституцій начебто під приводом того, що вони  неякісні чи не дають якісної освіти, на мій погляд, є хибним підходом. Це виглядає як лукавий привід для того,  щоб знищити те, що потім буде важко віддавати.

Звичайно, фінансування освіти так чи інакше залежить від якості освітніх послуг.  Але говорячи про якість  у контексті  бюджетного фінансування ми мусимо ставити питання про те, хто оцінює якість,  наскільки надійні критерії і методи оцінювання,  і, головне, що буде зроблено для того, щоб покращити якість. Якщо є проблеми з якістю роботи освітнього чи наукового закладу,  треба в першу чергу знайти спосіб провести в ньому антикризові заходи, перш  ніж буде   прийняте рішення про скорочення фінансування. І це є проблема і  Кабінету Міністрів, і  Міністерства освіти і науки  України. Тому у нас будуть  відповідні законопроекти, які ці питання повинні врегулювати, це проблеми санації університетів чи інших навчальних закладів.

Друге. Ми не можемо руйнувати стару систему, не маючи чіткого уявлення, яким чином буде створюватися нова. На місці того, що зникає, повинно виникати щось нове, інакше відбудеться вимирання і деградація. Те, що ми зараз бачимо по системі національної академії, національно-галузевих академії наук.

На жаль, в нашому суспільстві старе знищити легко, а створити нове дуже важко. Ми маємо цілком конкретний приклад, як на місці закритих дитячих садків з великими труднощами створюються нові, хоча потреба в них зростає з кожним днем. Це класичний приклад того, що проходить, якщо ми знищуємо старе і не створюємо нове.

Третє. Ми не можемо жити далі в правовому нігілізмі. На жаль, слід констатувати, що велика кількість прийнятих законів, що стосується освіти і науки, не виконуються, до того ж, вони не виконуються саме в частині бюджету фінансування, це факт. Часто можна почути багато нарікань і скарг на не виконання цих законів, але ми мусимо об'єктивно поставити питання, якщо не виконання законів є настільки системним, то в чому ж справжні причини? Можливо, однією з причин є практична неможливість їх виконання. На жаль, країни з нашим рівнем ВВП на душу населення не завжди може дозволити собі і витрати, які об'єктивно були б кращими для освіти, і як законотворці намагаються унормувати в законах, користуючись своїми найкращими мотиваціями. Проблема не виконання законів про освіту і науку, як і багатьох інших законів, що регулюють всю спільну сферу, насамперед, в тому, що у них прописуються бюджет і видатки, які з тих чи інших причин неможливі, а в деяких випадках, коли не приймаються і не забезпечуються відповідно юридичне забезпечення, просто не успівають виконувати цей закон. І класичний приклад це Закон про наукову і науково-технічну діяльність, де вже повинен був бути створений національний фонд, до якого молодь наша наукова мала б відповідний доступ.

Необхідна розумно збалансована стратегія фінансування науки і освіти, яка покаже, що кошти використовуються раціонально, продумано і прозоро, це дуже важливо для суспільства і для народних депутатів, які голосують за такі бюджети і Бюджетний кодекс. Така стратегія дозволить напрацювати необхідний рівень довіри між різними зацікавленими групами, відомствами в питаннях фінансування освіти і науки.

Четверте. Ми не можемо жити далі в системі не прогнозованих і не прорахованих рішень, ми бачимо до якого тяжких наслідків призводить прийняття не виважених і не обґрунтованих рішень. Зокрема, це проблема забезпечення підручниками 4.7, яка до сих пір в деяких школах не вирішена. Це проблема передачі фінансування професійно-технічної освіти з державної на місцеві бюджети, ми бачимо, що там відбувається. І ми голосували, я не знімаю з себе вини, ми проголосували "так" і це було не збалансовано, не спрогнозовано, не прораховане рішення. Є питання пов'язані із збільшенням мінімальної заробітної плати, я про це Прем'єр-міністру казав, коли він був в Херсоні, всі тут хто знає, вищі навчальні заклади розуміють, що відбудеться зі спеціальним фондом університетів, коли буде прийняте таке рішення. Що більшість людей з тарифним розрядом 1.11 якраз знаходяться в спеціальному фонді і це призведе до того, що вони будуть більше ніж 120-130 відсотків від того, що ми отримуємо від контрактників, а оскільки ми не можемо змінювати ціну на контрактне навчання під час реалізації освітньої програми, ми розуміємо, що ректори вишів будуть просто скорочувати людей і ми розуміємо до яких соціальних наслідків це призведе.

Я також хотів би зазначити кілька положень про те, що ми повинні зробити для розробки розумної стратегії фінансування. Перше, ми можемо і повинні затвердити наше стратегічне бачення фінансування всіх ланок освіти. Нам просто потрібно домовитись один раз, хоча б на 15-20 років і згідно таблички, яка тут повинні бути ми повинні збалансувати і показати, що вже кожен рік ми не будемо змінювати ці правила. В цьому році передамо профтехосвіту, в цьому році не зробимо нічого для того, щоб вирішити питання першого-другого рівня. На наступному році і так далі,  так не можна робити, щоб освітянське середовище кожен рік чекало Бюджетний кодекс і бюджет і розуміла, що зараз цю ланку взагалі освіти можуть прикрити.

За цією концепцією вищу освіту пропонується віднести до економічної сфери і розглядати як зону інвестиційної політики. Шановні колеги – це є дуже важливим. Ніколи вища освіта в Україні не буде якісною і ефективною до тих пір поки вона буде знаходиться в зоні соціальної політики. Ми повинні це зрозуміти, всі інші країни показують… бо, коли витрати на одного студента на навчання два долари на день, ми розуміємо, якісної освіти там не може бути.

Такий підхід до фінансування дозволить диверсифікувати джерела фінансування для освіти, для навчальних закладів він дасть можливість отримати більше гарантій того, що вони не залишаться зовсім без фінансування, навіть. якщо окремі джерела надходжень будуть недостатніми.

Окремим напрямом роботи тут має бути збалансування видатків державних місцевих бюджетів у відношенні слабких громад. Я повністю підтримую позицію міністра освіти в тому сенсі, що через ручне управління, так після того, то ми повторимо  просто ту ситуацію, яка  відбувалася до профтехосвіти, коли вже січні, у лютому ми  будемо додавати школам на не педпрацівників і комунальні видатки, тому що там  просто територіальна громада не може це забезпечити. Якщо ми  хочемо знову отримати не регульовану ситуацію, то ми можемо йти по  такому шляху.

У сфері науки слід замінити принципи фінансування галузей шляхом  диверсифікації  джерел, необхідно  зберігати базові видатки  на зарплати науковцям  для того, щоб  вони могли спокійно працювати  для збереження наукових шкіл в цілому. Скорочення виплат Національним академіям і так далі, призводять до подальшого старіння, а молодь  просто виїжджає за грантами до інших країн.

Підтримка інноваційного венчурного бізнесу, а також заохочення того бізнесу, який  готовий інвестувати в наукові розробки повинно стати частиною національної програми. Ми повинні зрозуміти, що  початок епохи інтелектуально-ремісничої праці дає нам шанс використати нові механізми для розвитку  нашої країни. І я з задоволенням хочу сказати, що Прем'єр-міністр, коли був у Херсоні ми йому показали цей приклад кластерної взаємодії і Морська академія і IT. Ми показали, що ми можемо працювати, але це повинна  зрозуміла збалансована політика, бо коли ми  закрили  математику в  середній школі, то чекати того, що кращі діти прийдуть на IT-спеціальності і прийдуть на технічні спеціальності можна не чекати. Це речі пов'язані.

Далі. Друге. Другим важливим моментом є те, що  ми можемо  добити збалансування політики фінансування та видатків освітніх і наукових установ у Бюджетному кодексі та інших законах України.  На жаль, ми маємо великий рівень  економічної і фінансової несамостійності тих закладів освіти  наукові, які є  бюджетними установами. Підтримую позицію міністра освіти, фінансова автономія в таких  закладах є критично важливою для  залучення ними позабюджетних коштів, спонсорських коштів чи  проведення більш гнучкої фінансової політики управління. Відсутність фінансових автономій тягне за собою обмеження автономії в академічній сфері. Одним з прикладів того,  як це діє можна побачити, що будь-яке примусове збільшення  заробітної плати, яке щорічно відбувається у бюджетних організаціях неминуче призводить до скорочення штатів. Поступово ми всі починаємо розуміти, що не можна забезпечити ефективне використання бюджетних коштів в умовах, коли  заклади освіти і науки працюють в такому  режимі, який забезпечує для  них сьогодні Бюджетний і Господарський кодекс. Це нонсенс.

З іншого боку, перспектива втрати статусу бюджетної установи великою мірою лякає керівників, працівників навчальних закладів, наукових установ. Але добровільний перехід і можливість надати бюджетним установам переходити в статус неприбуткових – це дуже гарний шлях для вирішення дуже багатьох питань. Сильні виші  будуть мати додаткові преференції, але не за рахунок вирішення цього через ручне управління, а на основі тих якісних послуг, які вони надають.

В основі такої  позиції має лежати принцип відсутності оподаткування для освітньої діяльності. Максимально ліберальний режим оподаткування і регулювання необхідний також для наукової діяльності та інновацій.

Третім суттєвим принципом нашої стратегії є наступне: ми можемо забезпечити зрозуміле,  прозоре диверсифіковане фінансування вмотивованої людини замість неефективного фінансування  застарілих інституцій. Підхід до того, кого саме ми фінансуємо – людину чи інституцію – не такий простий. У системі освіти і науки люди не існують окремо від інституцій. Проте, ефективність фінансування безпосередньо залежить  лише від одного: наскільки воно надходить до дійсно вмотивованих здобувачів освіти чи дослідників і якою мірою допомагає їм отримати найкращі результати. Це  питання стосується  не стільки законодавства, але і виконання законів, а також загальних принципів ефективного менеджменту  управління у сфері освіти і науки. Для  забезпечення механізмів ефективності, на мій погляд, слід  мати чітку узгоджену програму дій, яку будуть приймати, розуміти і реалізовувати  різні гілки влади.

І тут варто виділити три важливих підходи – це демонополізація, диверсифікація, друге – це орієнтація на людину, яка створює власну освітню траєкторію, і третій принцип – якісна аналітика і незалежний освітнє  вимірювання як основа прийняття рішень. На жаль, у нас сьогодні  на ринку освітніх послуг, фактично, тільки одне вимірювання – це зовнішнє незалежне тестування. І тут я хочу сказати, що … і тут, я думаю, сьогодні буде виступати представник "CEDOS" Єгор Стадний, я думаю, про ці речі він скаже окремо.

Всі ці основні принципи і підходи, на мій погляд, мають бути покладені в основу комплексного бачення розвитку освіти і науки, на його реалізацію мають бути спрямовані  зусилля законодавчої і виконавчої влади в Україні, а також і суспільства загалом.

У підсумку хочу зазначити, що перехід від ідеології дотацій до ідеології інвестування в освіту та  науку відбувається в нашій країні нелегко. Але спільними зусиллями ми поступово приходимо до напрацювання  цілісної програми, яка, я вірю, дозволить нам отримати нову якість освіти і науки. Фінансування освітньо-наукової сфери є критично важливим чинником для досягнення цієї якості, але  воно є лише чинником, а не самоціллю, про це треба пам'ятати.

Хочу ще раз всім вам подякувати за участь в цих парламентських слушаниях, за вашу небайдужість і активну позицію. Проект рішення вам розданий, ви можете його побачити. Там є блок концептуальний і є блок деталізації, про який казала міністр освіти. Я думаю, що як раз, якщо ми відпрацюємо ці аспекти, у нас буде ще два тижні для того, щоб внести відповідні... відповідно ваших виступів, відповідні зміни. І я думаю, що ми отримаємо той збалансований документ, який не  просто ляже в анали десь, а він буде дійсно інструментом для імплементації нашого бачення, щоби  змінити систему фінансування освіти і науки. Якщо ми цього не зробимо, ми і далі будемо мати процес великої стагнації, процес хаотичних, несистемних, незбалансованих рішень. Я думаю, що спільно громада, Міністерство освіти і науки, комітет, Міністерство фінансів зможуть спільно вирішити ці проблеми.

Ми хочемо побажати вам роботи і обіцяємо вам, що профільний комітет все  зробить для того, щоб отримати збалансований документ, який стане  наріжним каменем  виходи системи освіти і науки України з тієї ситуації, в якій ми знаходимося. Дякуємо вам. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до співдоповіді першого віце-президента Національної академії наук України, академіка Національної академії наук України пана Антона Наумовця. (Оплески)

15:51:25

НАУМОВЕЦЬ А.Г.

Шановна пані голово, шановні народні депутати присутні тут, шановні колеги, я маю честь виступати тут від імені Національної академії наук України. Взагалі повинен сказати, що досі до мого виступу слово "академія" тут звучало досить рідко, я постараюся це компенсувати.

Отже, я маю доручення коротко доповісти вам про стан, деякі проблеми і діяльність Національної академії наук України і наші пропозиції. Перше, ну, всі знають ці...  ці класичні порогові значення частки ВВП, які витрачаються на науково-технічну сферу і які при рівні, скажімо, 0,9 відсотка ВВП починають грати вже помітну і важливу роль у державі.

До речі, шановна Лілія Михайлівна, ви оговорилися, обмовилися. Ви сказали: 16 відсотків. 16 сотих відсотка зараз у нас на науку. Тоді як по країнах Європейського Союзу складає цей індекс близько 2 відсотків, у Штатах – 3 відсотки, а в Південній Кореї, в якій населення таке, як у нас, навіть 4,75 відсотка. Тому всюди бачимо LG Electronics, бачимо Samsung і так далі. У нас же всі останні роки цей показник має стійку тенденцію до скорочення, тут цифра вже називалась. І фінансування Академії наук України за рахунок коштів загального фонду держбюджету скоротилося за останні 4 роки майже на чверть - і зараз у доларовому еквіваленті дорівнює лише бюджету середньоєвропейського університету. Отже, з цієї точки зору, ми перетворюємося на середньоєвропейський університет. Це не забезпечує навіть наших мінімальних потреб: на зарплату, на комунальні послуги, енергоносії і, в підсумку, на проведення сучасних наукових досліджень.

Скорочення асигнувань на науку спричиняє сильне і загрозливе відставання фінансових показників нашої наукової сфери від показників навіть наших найближчих західних сусідів: Польща, Румунія і так далі, - де обсяг видатків на одного співробітника в 3-10 разів вище. Як наслідок, у 1991 році кадровий персонал нашої академії скоротився більш ніж утричі, з 1991 року. І сьогодні в Україні кількість наукових працівників на тисячу працюючих вдвічі менше, ніж у країнах ЄС. До вашого відома, шановні колеги, за цим показником ми вже поступаємося Албанії.

Під загрозою зникнення опинилися наші визнані в світі наукові школи, фундаментальні прикладні дослідження, що мають живити новими ідеями і розробками високотехнологічні галузі виробництва, нашу "оборонку". На жаль, ми не бачимо перспектив на покращання нашої фінансової ситуації в наступному році. У проекті Закону бюджету на 17-й рік, що зараз розглядається в Верховній Раді на другому читанні, обсяг фінансування  у сумі 2 мільярди  637 мільйонів гривень. Це менше за обсяг 2013 року, і навіть неповною мірою забезпечує про анонсоване збільшення з 1 січня наступного року мінімальної зарплати на основі єдиної тарифної сітки.

Імперативною умовою розвитку наукових досліджень на сучасному рівні є також їх оснащення  науковим…  обладнанням. Про це вже тут говорилося. На жаль, сьогодні приблизно три чверті нашого наукового обладнання експлуатується вже понад  20 років, тоді як в розвинених країнах обладнання  змінюється в основному за 5-7 років. Централізована закупівля нових приладів та модернізації наявних практично призупинена з 2011 року.

Шановні колеги, не треба ілюзій. Робити науку на старому  обладнанню – це те, що воювати безнадійно застарілою зброєю. Тоді, коли ми виграємо ці конкурси і горизонти, а їм потрібні в основному наші людські кадри, а обладнанням своїм ми мало що можемо зробити. Отже, треба суттєво збільшувати, шановні колеги, фінансування наукової діяльності, у тому числі Національної академії наук і звичайної освітянської науки, якій ми вклоняємося.

У мене ж є 10 хвилин?

ГОЛОВУЮЧИЙ. 5 хвилин – для співдоповідачів.

НАУМОВЕЦЬ А.Г.  Ви говорили про 10.

ГОЛОВУЮЧИЙ. 10 –  для головного співдоповідача.

НАУМОВЕЦЬ А.Г.  Ну, добре. Добре, тоді я хвилину використаю ось на що.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте до 7 хвилин, але щоб ви завершили. Дякую.

НАУМОВЕЦЬ А.Г. Да.

Шановна пані голово! Ми не можемо погодитися з вашою тенденцією на те, що треба всю науку зосереджувати в університетах. По-перше, не кожен добрий вчений може бути добрим викладовцем. І навпаки.

І неправильно, що  в науках… вся наука за кордоном, вся наука в університетах. Це є потужні наукові товариства в Німеччині, потужні національні лабораторії в Сполучених Штатах. Підіть в Інтернет, шановна голово, і подивіться, що там робиться. А якщо йдеться  про те,  що академія нічого не робить, і вона, так би мовити, займається дармоїдством, ми запрошуємо вас відвідати академію. Ми не бачили вас в академії, я не знаю, чи ви були у нас. Недалеко, запрошуємо, ми зробимо вам екскурсію в університеті. До речі, буде найближчим часом, на наступному тижні, 22 числа відкривається на лівому березі нова виставка, де ми будемо широко показувати наші розроблення.

Отже, нам треба усвідомити, що академія наук, всі академії наук, які у нас, це величезне національне надбання. Національна академія наук наближається до свого 100-річчя, то невже ми дійдемо до того, що створений Скоропадським і Вернадським такий чудовий науковий заклад ми зруйнуємо і покриємо своє покоління ганьбою такого ставлення до науки. (Оплески)

 Вибачте, я маю сказати різкі речі, але мені здається, що загубити науку можна дуже швидко, втратити унікальні наукові школи, але коли ми дивимося на високопосадовців, які не розуміють значення академії, значення науки, то одне з двох – або вони не відповідають займаній ними високій посаді, або це шкідники, які свідомо хочуть загубити високотехнологічний розвиток нашої держави.

Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую до доповіді першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету народного депутата України Василя Амельченка.

Бюджетний комітет має відношення до фінансування науки, якщо ви не знали про це, то я вам нагадаю.

Тоді я запрошую до слова віце-президент Асоціації керівників шкіл України, директора спеціалізованої школи номер 28 імені Тараса Шевченка пані Тетяні Скорик.

Але поки пані Тетяна, ви почнете говорити, я би хотіла відповісти, оскільки, мабуть, це адресувалося мені кінець доповіді попереднього доповідача. У мене є дуже проста відповідь. Скільки  молодих талановитих людей з науковим потенціалом захотіли залишитися в Україні, працювати в українських наукових закладах і не поїхати. Чому ми втрачаємо молодих науковців?

А стосовно того, як виглядає… (Шум у залі) А стосовного того, як відбувається за кордоном, стосовно того, як це за кордоном. Я мала честь навчатися і тут, і за кордоном, я можу порівняти зі свого власного досвіду. Дякую, прошу.

Підготуватися до наступного виступу панові Леоніду Губерському.

16:00:14

СКОРИК Т.А.

Високоповажне товариство, я маю честь представляти керівників шкіл України, і тому прошу послухати і почути.

Система фінансування освіти, яка існує сьогодні в Україні, дозволяє на певному рівні підтримувати загальну середню освіту, проте не дозволяє розвивати її. Ми, керівники шкіл, вважаємо, що фінансування загальної середньої освіти має бути пріоритетним, матеріально-технічна база загальних навчальних закладів має забезпечуватися на основі науково обґрунтованих нормативів, що враховують санітарно-гігієнічні, психофізичні, ергономічні, педагогічні та інші фактори. Питома вага витрат на загальну середню освіту в державному бюджеті країни має складати не менше 65 відсотків від загальних витрат на освіту. Щоб освіта не тільки функціонувала, а й розвивалась з огляду на світові тенденції, на неї потрібно витрачати не менше 10-12 відсотків обсягу валового продукту.

Сумнівними є наміри держави фінансувати тільки зарплату педагогічних працівників, яка має збільшитися на 1400 гривень, а всі інші видатки – за рахунок місцевого бюджету. Це обов'язково призведе до невиправданих скорочень та закриття навчальних закладів. Пропоновану зміну щодо фінансування середньої освіти, згідно якої фінансуються державні та комунальні школи, і яка передбачає спрямування коштів лише на заробітну плату освітянам, варто супроводжувати аналізом спроможності місцевих бюджетів утримувати свої школи, не беручи середнє арифметичне по країні, а розглянувши кожен бюджет зокрема.

Наприклад, візьмемо місто Черкаси. Маючи субвенцію, яка покривала видатки на зарплату, енергоносії та харчування учнів 1-4 класів і дітей з категорійних сімей, щоправда обід коштує 7 гривень 50 копійок, місцева влада мала змогу виділити кошти на харчування дітей означених категорій у другому півріччі, а також виділила по 300 гривень на одного учня у кожній школі, що дало змогу зробити придбання для забезпечення санітарно-гігієнічних умов, зробити дрібні ремонти. До того ж з бюджету розвитку міста, школи, отримали кошти на ремонт покрівель, асфальтування, побудову спортивних майданчиків, на роботи з забезпечення енергоефективності приміщень та інше. Звичайно, ці видатки не покрили наші потреби на 100 відсотків в 16-му році, а в при пропонованому фінансуванні сподіватись на такі видатки з місцевого бюджету абсолютно марно.

Усі школи міста Черкаси мають власні бухгалтерії, а здавалось би, і фінансову самостійність. Але казначейство щоразу обмежує наміри керівника, пропонуючи чітко, до копійки, розпланувати кошти на рік вперед відповідно по кодах. Для непередбачених ситуацій у нас накопичуються кошти на спеціальних рахунках, які ми одержуємо від додаткових платних послуг та здачі в оренду окремих приміщень. Є і рахунок-сума за дорученням, де зберігаються благодійні внески. Ці кошти спрямовані на підсилення бюджетних видатків, але їх у цьому році зобов'язують розписати на 17-й рік при тому, що ми не можемо точно знати скільки надійде коштів. Отже, для того, щоб терміново зняти кошти і залагодити проблему, як правило, аварійну, залишається тільки організація, незалежного від школи, благодійного фонду.

На підставі сказаного мною, з урахуванням думки керівників шкіл з різних районів України, ми пропонуємо. Перше. Фінансувати освітню галузь в 17-му році в обсязі не менше 10-12 відсотків національного доходу.

Друге. Законодавчо закріпити, що виплати статті 57 фінансується в обсязі 100 відсотків посадового окладу, як і разова виплата на оздоровлення, оскільки  стаття 57 виплачується на місцях в окремих районах від 5 відсотків як би тільки зазначити, що вона була виплачена. Привести фінансування штатних розписів шкіл до стовідсоткового забезпечення спеціалістами враховуючи посади техніків, електронщиків, спеціалістів з охорони праці, вихователів груп продовженого дня не одного на школу, де 500 дітей початкової школи, а відповідно до потреби батьків і дітей. Розробити та законодавчо обґрунтувати пакети документів щодо надання школами додаткових платних послуг з метою розвитку здібностей школярів у сучасному соціально-економічному середовищі, а також пакет документів щодо організації харчування та забезпечення буфетною продукцією, оскільки половина дітей харчується на пільгових умовах, половина ні, а харчування організовують приватні підприємці. Передбачити організацію бюджетного харчування дітей, які підвозяться в опорні школи, оскільки не всі батьки можуть бути платоспроможними. Передбачити фінансування для розвитку дітей з особливими потребами, а саме: інклюзивної, дистанційної, сімейної, формальної і неформальної освіти. Залишаються проблемою дороги, по яких підвозять наших дітей…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова президента Спілки ректорів вищих навчальних закладів України, ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академіка Національної академії наук України та Національної академії педагогічних наук України, Героя України Леоніда Губерського.

Підготуватися Валерію Булгакову.

16:05:48

ГУБЕРСЬКИЙ Л.В.

Шановні колеги! Сьогодні ми обговорюємо дуже важливе питання. Адже проблеми фінансування освіти і науки не нові, вони давні. Проте, сьогодні вони постають як ніколи гостро. Суспільство потребує нових технологій для свого існування і подальшого розвитку.

Нові технології можуть створити лише нові знання. А нові знання продукує виключно якісна освіта та ефективна наука. І такі завдання можуть сьогодні вирішувати потужні вітчизняні університети. Такий простий алгоритм. Якщо ми цю формулу успіху нашого суспільства усвідомимо, то станемо країною з високими технологіями і заможними громадянами.

Сьогодні український абітурієнт, як було сказано, усвідомлено шукає самий кращий університет і не рідко навіть за межами України. Маємо певний відтік і абітурієнтів, і бакалаврів, і магістрів, і кандидатів, і навіть докторів наук. А, що в наших університетах недостатньо висококваліфікованих професорів, доцентів? Відомо, що українська вища школа має давні університетські традиції, а вчені визнаними у всьому світі. Чому ж тоді така суперечлива картина? На наш погляд, одна із причин в тому, що наша вища школа все ще не набула нового обличчя, а саме в якості такій: сучасне наукове і навчальне лабораторне обладнання; новітніх інформаційно-комунікаційних технологій навчання; дійових партнерських форм взаємодії студент-викладач і безперечно ефективної і зацікавленої співпраці з роботодавцями. Безперечно, рішуче підняття рівня якості освіти і наукових розробок, в першу чергу, залежить від змісту роботи науково-педагогічних колективів навчальних закладів. Це наше найважливіше завдання. Але при цьому необхідна і більш дійова підтримка держави, насамперед, у питаннях фінансування. Верховна Рада, уряд і наше міністерство роблять багато, щоб виправити цю ситуацію. Але проблеми залишаються.

Тому переконаний, що наша сьогоднішня розмова на парламентських слуханнях має стати ще одним серйозним поштовхом для докорінного поліпшення цієї ситуації.

Загальновідомо, що грошей ніколи багато не буває. Тому маємо, насамперед, шукати усі можливі джерела надходжень. Це міжнародні гранти, говорилось, і програми, проекти, і ми це робимо. Необхідно шукати наші внутрішні резерви. Але, безумовно, повторюю ще раз, потрібна допомога держави. Що мається на увазі.

Насамперед, слід кардинально осучаснити наукове і навчально-лабораторне обладнання вищих навчальних закладів. Для цього необхідно розробити механізм цільового кредитування провідних державних університетів на придбання сучасного наукового, навчально-лабораторного обладнання, створення центрів колективного користування тощо.

По-друге. Забезпечити навчальний процес і наукові дослідження у вищих навчальних закладах новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями та підготувати до цієї роботи викладачів та науковців.

Тому, вважаю, доцільним, починаючи з 2017 року, у Державному бюджеті України передбачити бюджетну програму, підвищення кваліфікацій науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів. І до цього, до речі, і грошей багато не треба.

По-третє. Важким фінансовим тягарем для  вищих навчальних закладів сьогодні є оплата комунальних послуг. Вона здійснюється переважно за кошти спеціального  фонду, але цих коштів не вистачає, особливо в умовах підвищення  тарифів на ці послуги. Можливим варіантом вирішення цього питання, могло би бути надання державним і комунальним вишам, як не прибутковим установам. Субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг.

Далі. Наша країна вступає в етап кардинального реформування  середньої школи. Основи усіх подальших змін у системі освіти. Тому  особливою відповідальністю підготовки  педагогічних  кадрів, покладається і на  вищі навчальні заклади. ….. на педагогічні та класичні університети, які необхідно сьогодні забезпечити повною державною  підтримкою за всіма  бюджетними освітніми програмами.

Закінчую. Шановні колеги, завершуючи свій виступ хочу наголосити, що висловлено мною, це лише окремі проблеми вищої освіти науки.  Залишається актуальним питання оптимізації мережі вищих навчальних закладів, фінансової автономії, економії бюджетних коштів  ресурсів тощо.  Безперечно, що викладачів, студентів хвилюють питання праці, навчання побуту. Переконаний, що спільними зусиллями ми здатні забезпечити виконання  цих завдань. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Запрошую до слова директора Київського коледжу будівництва, архітектури та дизайну, пана Валерія Булгакова, підготуватися Валентині Найдюк. 

16:11:01

БУЛГАКОВ  В.А.

Шановна громада. Українська освіта один з найбільших секторів  суспільства, в ньому працюють, здобувають освіту близько 9 мільйонів осіб.  Україна успадкувала від СРСР потужну розгалужену  освітню систему з передовою, на той час,  структурою. До нас їхали  на навчання з Європи, Азії, Африки і дохід від цього становив 12 мільйонів рублів. Це були  великі кошти. На жаль, сьогодні  ми бачимо зворотній процес, всі їдуть від нас. А чому це сталося? Тому що ми   не розбудовуємо освіту, а просто проводимо  реформи. Відповідно до Концепції розвитку освіти України на період  до 2025 року, бачимо різке скорочення дошкільних загальноосвітніх навчальних закладів, професійно-технічних       закладів, різке скорочення вчителів. Але в секторі  вищої освіти прийшло збільшення  кількості вищих навчальних закладів,  вони виросли як гриби, в 1991 році було 149 навчальних закладів,  сьогодні стало  325 і якщо  додати навчальні заклади першого і другого рівня акредитації, що це багато.   І тут, на жаль, з'явились реформатори, які взялись скоротити  кількість вищих навчальних  закладів за рахунок знищення закладів  першого і другого рівня    акредитації.

Реформатори говорять,  що технікуми і коледжі не вища освіта. А чому?  Ми є початковою вищою освітою і якщо взяти по кількості  кредитів, то молодший спеціаліст на сьогодні – це 120-180 кредитів, а молодший бакалавр по Закону про вищу освіту  90-120.  То хто за цими показниками є вищою  освітою?  Але під виглядом реформи освіти зараз проходить імітація реформи, а в результаті відбувається  руйнація освіти.

Хочу навести слова Чижевського Бориса Григоровича: "Хто часто міняє, той щастя не має. Замахнутися  на добро, стабільність, гармонію,  красу, світло, вічність та юнацькі душі і   молоді серця – це злочин, це непрощений гріх. "

Шановний Олександр Володимирович, ми вам довіряємо і бачимо, що   очолюваний вами комітет діє спроможно і надіємося, що ви  "воза  не потягнете поперед коней" і  внесете   в сесійну залу недоопрацьований Закон про освіту.

Шановні народні депутати, ви шукаєте кошти на фінансування освіти,  то чому ви допускаєте: пріоритетом держави  є не освіта, а силові структури, за 3 місяці підготовки,  не маючи навіть  освіти, вони отримують високу заробітну плату, а вчитель, навчаючи 5 років – отримує мізерну зарплату.  Втрачаючи вплив на підростаюче покоління з  боку вчителя, ви допускаєте  зростання  злочинності в нашій державі.

Шановна громада! Відбулись парламентські слухання, неодноразові зустрічі в комітеті, в міністерстві, але незрозуміло, чому міністерством не виконуються  прийняті рішення  по домовленості  щодо врегулювання на законодавчому рівні долі вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації.  У прийнятих умовах прийому відсутні умови для        вищих навчальних закладів першого і другого рівня акредитації, лише під тиском громадськості міністерство створює    робочу групу, яка працюватиме над  умовами прийому молодшого спеціаліста. Ці процеси негативно впливають на … роботу та ставить під загрозу вступну компанію 2017 року. Сьогодні, за дорученням Міністерства освіти і науки України, обласним адміністраціям надсилаються листи про здійснення роботи щодо оптимізації, реорганізації, злиття вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. То що це за робота, ще немає Закону про освіту, а вже робляться такі реформи?

Сьогодні ми шукаємо кошти для фінансування навчальних закладів. Тут є гарна пропозиція, у державному бюджеті планувати кошти не тільки на видобуток газу та електроенергії, а запланувати виділення коштів на утоплення навчальних закладів, гуртожитків, через два роки це дасть велику економію коштів.

Наступним важливим кроком у фінансуванні освіти мають бути зміни щодо умов нарахування стипендії. Стипендії мають отримувати студенти, які дійсно заслуговують, а не якийсь середній показник. Залучати іноземних студентів на навчання це додаткові фінанси. Переглянути стандарти, напрямки підготовки і це тільки нашому навчальному закладу дасть прибуток 5 мільйонів гривень. Незрозуміло чому не дають розглянути законопроект 5240, внесений народними депутатами Марченком, Співаковським, Литвином і іншими.

Шановний Олександр Володимирович, ні для кого не секрет, що економіка наша сьогодні не працює і поки держава сидить на голці МВФ, потрібно заборонити проводити реформи освіти до того часу, поки не відновиться наша економіка. Колективи технікумів та коледжів вдячні народним депутатам Марченко, Микитасю та всім депутатським фракціям, які підтримують нашу позицію. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Запрошую до слова  директора Новоград-Волинського Центру науково-технічної творчості учнівської молоді пані Валентину Найдюк, підготуватися Володимиру Литвину.

16:16:23

НАЙДЮК  В.І.

Доброго дня! Шановні учасники парламентських слухань, 25 років незалежності України, мільйони українських дітей, завдяки позашкільній освіті, розкрили свої здібності, реалізували себе і принесли користь нашій державі. А яким є сучасний стан позашкільної освіти, її фінансування. Так в нашому місті Новограді-Волинському, що на Житомирщині функціонують та стабільно фінансуються позашкільні навчальні галузі, три позашкільні навчальних галузі, які охоплюють кожну третю дитину шкільного віку. Кожен опановує свій напрям та вид діяльності, однак у людей, які не знайомі з роботою позашкільних навчальних закладів існує такий хибний погляд, що це лише місце, де співають та танцюють і можливо ще вишивають хрестиком. Це далеко не так. Позашкілля – це багатогранне середовище в якому дитина сама себе знаходить, якщо їй цікаво вона йде до нас. Я представляю центр науково-технічної творчості, наші вихованці авіа, авто, судно модельних гуртків своїми руками вже будуть літаки і ракети, кораблі. Дати їм в руки радіокеровану апаратуру вони сьогодні зроблять дрони і навіть інші безпілотні механізми. Кожна дитина має право, конституційне право на позашкільну освіту, але я вам хочу сказати, що основна проблема – проблема номер один, яка стосується абсолютно всіх позашкільних навчальних закладів – це не досконалий механізм їх фінансування. наразі відповідальність за фінансування таких закладів лежить на місцевій владі, різні місцеві громади, і, звичайно, різне наповнення цих громад та і звичайно не завжди всі керівники можуть все, знаєте, вам скажу, гарно оцінити роботу і першочергово виділяти кошти.

І, звичайно, це часто на місцях призводить до реорганізації закладів, або так званої оптимізації, поступово знищуючи їх. І обертається все це тим, що діти втрачають можливість рівного доступу до освіти, звичайно, в тому числі до позашкільної. Я вважаю, що в період децентралізації та реформування системи освіти цього допустити не можна.

Тому необхідно внести змін до Бюджетного кодексу України передбачивши освітню субвенцію на позашкільну освіту. А ще турбує той факт, що на перших шпальтах центрального телебачення і звичайно в газетах, в засобах масової інформації ми практично дуже часто бачимо інформацію про ДТП, злочини, на жаль, катастрофи, а де людина праці? Давайте стимулювати дітей, на періоді їх злету, давайте показувати позитив, малого Кулібіна з села, який виготовив якийсь чудернадський  пристрій чи навпаки  хлопчаків-корольових, які власними своїми руками створили ракету.

Тому місцевим громадам необхідно постійно забезпечувати  розвиток позашкільної освіти, гурткової роботи, в  тому числі у сільській місцевості, і  обов'язково передбачувати у своїх бюджетах видатки на позашкільну освіту. Адже мережу своїх гуртків ми формуємо залежно від наявності місцевих коштів та матеріально-технічної бази, яка, на жаль, давно застаріла.

Сьогодні вкрай необхідно підняти  соціальний статус керівника  гуртка. Це справжні подвижники, ентузіасти, які самовіддано працюють на  результат. І вважаю необхідним прирівняти їх заробітну плату до  посадового окладу вчителя, адже ці люди отримують найменшу заробітну плату в системі освіти в цілому.

Від молодого покоління залежить, де буде  наша держава, чи на узбіччі новітньої цивілізації, чи розвинутою державою. Сподіваюсь на реальну оцінку ситуації в позашкільній освіті  та  здійснення дієвих конкретних кроків законодавцями та управлінцями для її покращення. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова члена Комітету Верховної Ради України  з питань науки і освіти, народного депутата України Володимира Литвина. Підготуватися  Георгію Труханову.

16:20:59

ЛИТВИН В.М.

Шановні колеги! Скажу вам відверто, у мене  душа радіє і серце співає, коли я бачу тут представників інтелекту України. Особливо, якщо порівнювати з тим, що відбувається  у Верховній Раді України, де розлита ненависть, де розлиті конфлікти, а відтак  Україна не має  результату і не має абсолютно перспективи. Скажу максимально відверто, мене непокоїть як людину, яка вже трохи прожила і бачила щось у цьому житті, оці свіжі люди, які назвали себе елітою і несамовито заходилися вирішувати долю країни, в тому числі в питаннях освіти і науки.

Знаєте,   відбувається  якийсь  протиприродний негативний відбір. І це – біда України. Ми тут скільки завгодно з вами можемо переконувати переконаних в тому, що треба робити в системі освіти, але проблема ключова полягає, що у нас серед реформаторів немає розуміння ролі науки і освіти в майбутньому України. Більше того, нам намагаються прищепити відчуття винуватості за те, що відбувається в Україні, я маю на увазі, науковцям і освітянам.

І ще один момент, я думаю, яскравим показником того, на якому місці ми бачимо роль освіти і науки, є бюджет. Дещо підлатали, дещо додали. Але разом з тим, я думаю, зневірили і знесилили остаточно  освітян.

Другий момент і друга проблема, про яку ми маємо говорити поряд з тим, що має освіта і наука бути пріоритетом, це питання, що в нас немає  довіри до  тих рішень, які ми приймаємо: Закон про наукову і науково-технічну діяльність не працює, Закон про вищу освіту не працює, систему профтехосвіти розвалили, заклади позашкільної освіти залишили на узбіччі поза будь-якою увагою.

Якщо ми приймемо ще один закон і він також буде виконуватися, як і попередній, скажіть, будь ласка, навіщо ламати те, що більш-менш працювало? (Оплески) От я цього не розумію. 

Відносно науки. Я тут підтримую академіка Наумовця і людей, який я дуже добре знаю, з якими працював і працюю. У нас немає поваги до  науковців, а це рівнозначно тому – коли немає поваги до науки – що нехтувати зброєю перед тим як іти на бойові дії.

І нарешті, нам треба зрозуміти, що в нас відбувається шалене розшарування в суспільстві, в сільській школі немає освіти, і дітей з корінням виривають і перевозять їх в ці опорні школи. І це нічого не дасть.

Ми скільки завгодно можемо говорити про стипендії. Але  ми повинні розуміти, що, скажімо, у Сполучених Штатах Америки 61 відсоток бакалаврів мають, в середньому, борг за освіту майже 27 тисяч доларів. Тому нам окрім стипендії треба говорити про те, як під час навчання залучати студентів до роботи з тим, щоб вони могли на практиці реалізовувати свої…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд завершуйте.

ЛИТВИН В.М. Я дякую вам.

І ще  один момент. Треба звернути увагу на те, що, скажімо, дослідження, які проведені в восьми країнах по освіті, показали, що 44 відсотки вихідців з Великобританії, які стали лауреатами Нобелевської премії, вони отримали  освіту в приватних ВУЗах, де якісь набагато більша.

Нам треба зробити все, щоб бідність не народжувала бідність і  невиразність України. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

І запрошую до слова голову Профспілки працівників освіти і науки  України пана Георгія Труханова. І  підготуватися Єгору Стадному.

16:24:53

ТРУХАНОВ Г.Ф.

Шановна головуюча, шановні учасники слухань, щодо стану фінансування, в цілому освітяни оцінюють його як незадовільний, бо обсяги не відповідають державним гарантіям. Впродовж останніх років показник фінансування галузі у відсотковому відношенні до ВВП знижується. Так у  2013 році видатки складали 7,3 відсотка, це один з найвищі їх показників за період дії Закону про освіту. То в поточному році їх обсяг заплановано на рівні 5,4 відсотки. В доларовому еквіваленті освітні видатки зменшилися з 13,2 до 4,6 мільярдів доларів США, для порівняння бюджет Гарварду становить 36 мільярдів. Заробітна плата українських освітян є найнижчою в Європі. Ставка заробітної плати вчителя найвищої категорії ледь перевищує сто доларів. Асигнування в таких обсягах забезпечує лише 40 відсотків потреби на оплату праці, часткове фінансування навчальних закладів за житлово-комунальні послуги, оплата за які у вишах здійснюється виключно за рахунок власних коштів. Не оновлюється їхня матеріально-технічна база. Рівень стипендії студентів становить близько 60 відсотків від законодавчо визначеного. Бюджетна забезпеченість навчання однієї дитини в 2013 році складала понад 8 тисяч гривень, що у доларовому еквіваленті перевищувала тисячу доларів. Нині така бюджетна забезпеченість складає 350-400 доларів, а в Європі це 7 тисяч доларів.

Очолюваний ЮНЕСКО рух "Освіта для всіх", виходячи з аналізу успішних освітніх програм, запропонував такі, визначальні для досягнення стабільності розвитку освіти індикатор: державні витрати на освіту мають складати не менше 20 відсотків бюджету, а зарплата вчителів в 3,5 рази повинна бути вищою за ВВП на душу населення.

Тому підтримуємо наміри встановити в новому Законі про освіту гарантію, що найнижчий розмір посадового окладу педагога має бути на рівні трьох мінімальних заробітних плат, але реальних, а не тих, які уряд декларує з 1 січня 2017 року: на рівні 3 200, включаючи всі доплати. Реалізація таких норм забезпечила б підвищення в подальшому тих мізерних пенсій, які отримує вчительство.

Норми нового Закону про освіту повинні базуватись на гарантіях статті 53 Конституції щодо безоплатності здобуття всіх рівнів освіти і статті 22, яка забороняє погіршувати зміст і обсяг існуючих прав і свобод.

Показник фінансування освіти не менше 7 відсотків ВВП можна розглядати за умови врахування в цих обсягах, дійсно, бюджетних коштів, а не коштів спеціального фонду, з вилученням витрат на не властиві галузі функції, такі як підвезення, харчування, придбання шкільних автобусів тощо.

В звіті Міжнародної комісії ООН з питань фінансування глобальних освітніх можливостей наголошується, що основою якісної освіти є вчителі. Уряди закликають до збільшення інвестицій. На погано підготовлених, некваліфікованих працівниках можна зекономити у короткостроковій перспективі. Довгострокова – це прямий шлях до низьких досягнень, зростання нерівності, відтоку професіоналів. Професія вчителя стане останнім варіантом вибору випускників.

Звідки кошти? Збільшення фінансування освіти потребує переходу до більш справедливої системи оподаткування, запровадження прогресивних податків, боротьби з ухиленням від їх сплати закриттям податкових лазівок.

І наостанок хочу наголосити, що цього року відзначається 50 років історичної Рекомендації ЮНЕСКО/МОП про становище вчителів, яка в чинному Законі "Про освіту" стала основою  гарантії педагогам щодо рівня та умов оплати їхньої праці. Ці гарантії повинні посилити їхній статус через норми нового  закону, а найголовніше – їх реалізація, що можливо завдяки  лише належному фінансуванню галузі. Дякую.  (Оплески)

 ГОЛОВУЮЧИЙ.    Дякую вам.

Запрошую до слова голову профспілки… Я перепрошую. Виконавчого директора Аналітичного центру "CEDOS"Єгора Стадного.

Немає? Перепрошую.

Тоді  запрошую до слова голову підкомітету з питань освіти Комітету з питань науки і освіти  народного депутата України Тараса Кременя.

16:30:23

КРЕМІНЬ Т.Д.

Доброго дня, шановні колеги, мої  учителі, дорогі освітяни!  Це велика честь – виступати сьогодні перед вами не тільки тому, що в нашому інтимному середовищі немає зайвих міністрів фінансів, представників профільних комітетів, які мали  б нам підставити плече і надати відповідну допомогу. Мені дуже приємно, що в цій надзвичайно близькій гуманітарній сфері ми з вами говоримо про ті речі,  які, дай Бог, почують відповідальні особи і приймуть  відповідні рішення. 

Мені хотілося сказати сьогодні про ті болючі питання, які турбують не тільки  профспілки, але турбують освітян, які перебувають в прифронтовій смузі, цікавить дітей, які потребують якісної інклюзивної освіти. Потребують діти з  інвалідністю. Ті категорії людей, які з певних причин не можуть брати участі тут, але виконуючи священну педагогічну роботу, знаходяться на передовій, отже з дітьми, стаючи жертвами низьких заробітних плат, соціальної несправедливості, інших викликів і завдань, які нам за один день і за результатами сьогоднішніх парламентських слухань, звичайно, що не вирішити.

Я хотів би відійти від проблеми і об'єкту уваги Міністерства фінансів і перейти до органів місцевого самоврядування, на яких сьогодні покладена величезна функція в частині забезпечення умов ефективного фінансування закладів освіти на місцевих рівнях. Було не мало сказано про те, скільки створено опорних закладів освіти, стосовно кількості шкільних автобусів, але жодного слова ми б не змогли, напевно, сьогодні почути і про ті збільшені бюджети, які мають міста, селища, районні ради і обласні ради тут. Я думаю, що загальна сукупність бюджету розвитку і тих коштів, які сьогодні перебувають на спецрахунках органів місцевого самоврядування, звісно, могли б покрити величезні потреби закладів освіти і до кінця цього року, і забезпечити сталий розвиток в галузі в 2017 році.

Тому я з великим би задоволенням хотів би, щоб на бюджетних сесіях, які ще відбудуться у містах і обласних центрах, все-таки були закриті питання пов'язані із повним забезпеченням і придбанням підручників місцевими бюджетами, і з вирішенням інших проблем.

Від себе особисто я можу сказати таке, що сьогодні б міністр фінансів мав би розпочати відверту дискусію і сказати, що справді потреби бюджету у фінансуванні освіти не покривають усіх потреб. Тому, шановні колеги, давайте спільно шукати вихід, писати спільну програму, тощо.

Хотів би нагадати, що півроку тому у Стамбулі відбулася Всесвітня гуманітарна конференція, де в тому числі порушувалися питання пов'язані із гуманітарним і фінансовим забезпеченням…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершіть.

КРЕМІНЬ Т.Д.  … які пов'язані із наслідками російської агресії.

Тому я в першу чергу хотів би, щоб аналогічний гуманітарний фонд і результати Світового гуманітарного саміту, вони все-таки були поширені і на Україну, і разом із тим ми би змогли об'єднати фінансові спроможності і Міністерства освіти, і Міністерства з питань тимчасово окупованих територій, Міністерства соціальної політики. І все-таки у використанні бюджетних коштів були максимально ефективними, аби в 2017 році… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Запрошую до слова президента Всеукраїнської асоціації працівників професійно-технічної освіти пана Василя Головінова. Підготувати Григорію Драгану.

16:34:30

ГОЛОВІНОВ В.П.

Шановне високоповажне товариство! Якщо коротко характеризувати, яким виявився поточний рік для профтехосвіти, то це рік випробувань і потрясінь. У вересні відбулося розширене засідання Президії Всеукраїнської асоціації, на якому обговорювались підсумки роботи у минулому навчальному році та визначались напрями роботи на наступний рік, а також обговорювались проблеми створення нової системи професійної освіти та її законодавчого регулювання.

Учасники засідання констатували, що дії органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у питаннях забезпечення функціонування закладів та установ системи профтехосвіти в нових умовах сьогодення були впродовж минулого року не завжди узгодженими, недостатньо виваженими та продуманими, не забезпеченими ресурсами, не своєчасними і не послідовними, а також такими, що несповна адекватно спрямовані на створення і розвиток нової сучасної системи професійної освіти, відродження економіки та зміцнення національної безпеки держави.

Президія асоціації наголошує, що радикальні зміни у профтехосвіті запроваджувалися упродовж року не завжди з урахуванням думки профтехосвітян і органів влади на місцях. Заходи вживались не оперативно, без належного вивчення організаційного та інформаційного супроводу і не призводили у багатьох випадках до усунення негативних наслідків прийняття у грудні 15 року нового бюджетного законодавства в частині фінансування профтехосвіти.

Не зайвим буде нагадати всім присутнім, перш за все, урядовцям і тим, хто сьогодні ігнорує нашу громадськість, тобто Мінфін, і позицію вищого законодавчого органу держави стосовно такого реформування профтехосвіти. Два місяці тому Верховна Рада прийняла постанову, якою ухвалила рекомендації парламентських слухань з питань професійної освіти, де, зокрема, зазначено, фактична передача фінансування державних професійно-технічних навчальних закладів на місцеві бюджети без аналізу і думки фахівців спричинила системну кризу галузі.

І далі. Оголошуючи реформування профтехосвіти органи виконавчої влади будують свою політику не на збереженні і удосконаленні позитивного досвіду, що відповідає запитам суспільства, не на виправлення недоліків окремих елементів системи підготовки кваліфікованих кадрів, а руйнують всю систему без вробленої стратегії, не спираючись на фундамент і напрацювання. Негативні наслідки помилкових рішень у запроваджені нової моделі фінансування профтехосвіти мають місце і зараз.

Продовжується ганебна практика затримки фінансового забезпечення навчальних закладів. За даними Міносвіти на 1 жовтня загальна заборгованість складала понад 65 мільйонів гривень. Дефіцит коштів до кінця 16-го року 729 мільйонів гривень. Особливо гостра ця проблема, на початку жовтня, постала в Одеській області, де 23 навчальних заклади мали заборгованість понад 37 мільйонів гривень. У Тернопільській області, в якій 17 навчальних закладів, мали заборгованість майже 15 мільйонів гривень, що спонукало профтехосвітян Тернопільщини вдатися до масових акцій протесту.

Не вирішеними при цьому залишаються питання управління системою профтехосвіти, не визначені повноваження та не врегульовані взаємовідносини органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення функціонування як системи профтехосвіти в цілому так і кожного по ТНЗ. У тому числі в питаннях фінансування, підпорядкування та відповідальності в умовах децентралізації, врегулювання майнових проблем, тощо. За таких умов аби остаточно не зруйнувати систему підготовки кваліфікованих робітників та фахівців у державі має бути змінена державна політика щодо розбудови нової системи професійної освіти. Адекватно посилена увага на всіх рівнях влади до вирішення цього надзвичайно важливого завдання, розглядаючи при цьому професійну освіту насамперед як одну з найважливіших складових, що забезпечують відродження економіки держави та зміцнюють її національну безпеку. На цьому шляху важливим кроком мають стати затверджені 7 вересня Верховною Радою рекомендацій парламентських слухань з питань професійної освіти. Закликаємо всіх, перш за все урядовців, виконати їх. Цілком логічними, на наш погляд, вдаються також і пропозиції щодо профтехосвіти, які представлені в проекті рекомендацій нинішніх парламентських слухань. Наша асоціація підтримує їх перш за все в частині запровадження з 1 січня 2017 року моделі фінансування профтехосвіти шляхом субвенцій з державного бюджету обласним бюджетам і не нижче та бюджету міста Києва.

Ми свідомі того, що реальний стан економіки держави та політична нестабільність не додають впевненості в тому, що прийдешнє буде безхмарним. Але ми маємо всі працювати на результат позитивний, до чого всіх і закликаємо. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Запрошую до слова директора Науково-дослідного інституту фізики Одеського національного університету імені Мечникова пана Григорія Драгана. Підготуватися пані Юлії Безвершенко.

16:39:48

ДРАГАН Г.С.

Шановна громадо! Я хочу в короткому виступі обґрунтувати необхідність зміни деяких змін у фінансуванні університетської науки. Зокрема я хочу обґрунтувати необхідність базового фінансування науки. Науково-дослідний інститут фізики Одеського національного університету імені Мечникова, це найстаріший в Україні університетський заклад, який існує з 1903 року.

Інститут має славну історію. Був організатором Першого з'їзду фізиків в минулі роки, виконував ряд досліджень як для народного господарства, так і для потреб оборони країни. А що саме важливе, в інституті проводились фундаментальні дослідження, які приваблювали молодих вчених. І це стимулювало розвиток науки в регіоні і в країні в цілому. З інститутом пов'язані імена таких відомих учених, як номінант на Нобелівську премію Давтян, автор паливних комірок. Тобто це перший автор, який запропонував метод прямого перетворення енергії. Кирилов – автор від'ємного фотоефекту. Глауберман – квазіметалічні центри. Та багато інших.

Але динаміка кількості співробітників інституту свідчить про ставлення держави до науки. 1992 рік – 187 осіб. 2004 рік – 40 осіб. А після Революції Гідності інститут налічує тільки 9 повних ставок. За цей час була проведена головна рушійна реорганізація, інститут позбавили юридичної особи і головне – базового фінансування.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України номер 1084 від 25 серпня 2004 року фінансування наукових досліджень та формування їх тематики проводиться виключно на конкурсних засадах. Це добре. Але без базового фінансування воно призвело до значних вад, серед яких треба визначити: неможливість керівництва інституту здійснювати єдину наукову стратегію; кадрову і технічну політику; перспективне планування подальших фундаментальних досліджень.

При цьому ж Закон України "Про наукову та науково-технічну діяльність" передбачає базове фінансування досліджень, зокрема, фундаментальних адже фінансування через конкурс має тільки доповнювати базове фінансове як це робиться, наприклад, в Німеччині.

Головні наукові товариства такі як Макса Планка, Фраунгофера майже до 90 відсотків фінансуються з бюджету, при чому більша половина як базове фінансування.

Аналогічна ситуація у Франції та інших провідних державах. Так що ж це, наш уряд вирішив винайти нову модель фінансування, щоб наші науковці, не дай Боже, зайву копійку зарплати не отримали. І це при тому шабаші, який відбувається навколо нас. Невже така опіка приведе до розвитку науки держави? Не бачимо раціонального зерна. Цей підхід знищить нашу славетну науку, в першу чергу, фізичну і не станеться ще… і це станеться ще при нашому бутті.

Зверніть увагу, в Європейському Союзі на відміну від України під час кризи бюджетні видатки на науку збільшують, бо їх уряди усвідомлюють переваги наукового розвитку країни. Хотілось би спитати наш уряд, про що він думає, коли встановлює зарплату поліцейському в двічі вище за висококваліфікованого науковця. Яку державу ми будуємо - поліцейську?

Ми впевнені, що наукові установи, зокрема, університетські мають фінансуватися за рахунок бюджетних коштів при чому не менше як 50 відсотків фінансування має бути базовим.

Це єдине, що може зберегти наші молоді кадри. Тому що  наші молоді кадри, які кожного року після нового року, з 1 січня, пишуть заяву на звільнення, а потім чекають, чи зарахують їх, чи не зарахують, то вони чекати так довго не можуть. Таке нинішнє положення в кінці кінців більшого  приниження, як кожного року писати заяву на звільнення, а потім зараховуватися з 1 січня ще раз, ну такого, мабуть, і  придумати більше не можна.

Ми звертаємося до міністра освіти і науки. Шановна Лілія Михайлівно, це ж ви переконували депутатів в минулому році  проголосувати  за прийняття такого креативного Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", і ви  знайшли необхідні для цього обґрунтування. Тож давайте тепер будемо разом  виконувати його, використовуючи ваші високі повноваження.  Дякуємо. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова заступника голови Ради молодих вчених Національної академії наук України, віце-президента громадської організації "Наукова унія" пані Юлію Безвершенко. І підготуватися Олексію Рябчину.

16:45:13

БЕЗВЕРШЕНКО Ю.В.

Доброго дня. Власне, ви задавали питання про молодих вчених в Україні, чому вони їдуть і чому їм складно живеться. Я думаю, що це є спільною проблемою і спільною відповідальністю багатьох осіб та інституцій. Але в першу чергу через відсутність чіткої політики у сфері науки, координації між Верховною Радою дій, між органами виконавчої  влади та між, власне, інституціями, які здійснюють цю наукову діяльність. І буду про  це говорити.

А, друге, наука  в Україні – це таке екзотичне заняття, що, якщо люди де-небудь нею займаються, то цих  людей треба підтримувати. Якщо  ці люди знайшли можливість займатися наукою, а це практично неможливо у вищому навчальному закладі, їх  треба підтримати. Якщо є науковці, і таких людей багато, які працюють на високому рівні  в національних та галузевих академіях наук, то треба підтримувати і їх.

Отже, Закон про наукову і науково-технічну діяльність, я буду говорити в першу чергу про науку. Минулого  року завдяки спільним зусиллям спільноти, комітету Верховної Ради та  МОНу, ми досягли того,  щоб він був прийнятий, і зараз   він імплементується.  Але разом  з тим… І ми повинні розуміти, що то був певний суспільний  консенсус відносно того, як має відбуватися  реформа наукової сфери.

Одним із кроків було сказано так: ми не будемо зараз видумувати, як це робити, але ми створимо орган, який буде якраз здійснювати координацію  спільну  дій  та роздумів  представників  наукової спільноти і представників виконавчої влади,  та  це Національна рада з  питань науки та технологій. Наразі йде процес її створення. На жаль, він іде з затягуванням, з невиконанням термінів, але він іде успішно. Створений ідентифікаційний  комітет, в якому є шість науковців міжнародних з Америки та Європейського Союзу, які працюють над тим, щоб здійснити конкурсний  відбір людей   в цей орган. І ми сподіваємося,  що саме ця рада, працюючи, напрацює зміни до того, як має оцінюватися наукова діяльність, що це має відбуватися згідно європейських та кращих світових практик, буде вирішуватися питання розподілу фінансування наукової  діяльності та інше.  Тому зараз, власне, ми не повинні видумувати чогось  нового,  ми повинні всі разом виконувати функцію моніторингу та допомоги органам виконавчої влади, зокрема Міністерства освіти і науки, з тим, щоб цей процес пройшов якісно.

Друге. На жаль, через затягування  з процесом створення Національної ради відбулося затягування з створенням фонду, Національного фонду досліджень  України. Він може бути створений тільки в 2018 році. Тому зараз говорити про реформу того, як буде відбуватися фінансування наукової сфери теж не варто. Єдине, що ми всі  будемо просити, щоб на наступний  рік в бюджеті були дані кошти на те, щоб ті науковці, які ще займаються наукою, мали можливість дожити до здійснення цієї реформи, дожити науковцями, не поїхати  з  країни і не закинути цю професію. Тому я ще раз наголошую, що є деякий суспільний консенсус відносно того, як має відбуватись реформа наукової сфери, і  ми маємо допомагати  в здійсненні цієї реформи.

Друге. Багато говоримо про те, що  маємо використовувати міжнародні гранти. На жаль, нічого не зроблено для того, щоб це можна було робити ефективно. До цих пір ми маємо проблеми з оподаткуванням  грантів, до цих пір ми маємо проблеми  з ввезенням приладів, які нам буває надають безкоштовно, але ми мусимо платити за їх ввезення і так далі. По "Горизонт  2020", ми до сих пір не маємо дорожньої карти імплементації. Немає ефективної координації та фінансового забезпечення національних контрольних пунктів. Більш широко, не одним "Горизонтом 2020" ми живі. Ми мали б ефективно входити до європейського дослідницького простору, виконуючи його пріоритети та імплементуючи дорожню карту входження України до нього. На жаль, до цих пір ми не сіли за один стіл –  усі стейкхолдери, органи виконавчої влади, Національна академія наук, галузеві академії наук, вузи –  і не вирішили, як ми це будемо робити. Через це, через відсутність координації ми не можемо використовувати всі ті можливості, які нам надає "Горизонт 2020" та наш статус асоційованого члена у Європейському Союзі по науці.

Далі. Про молодих науковців. Розумієте, проблема в тому, що у нас не тільки немає зарплати, у нас немає інфраструктури, ми мусимо вкладати свої кошти на те, щоб виконувати свої експерименти та їздити за кордон, щоб обговорювати з колегами те, що ми зробили. Проблема ще  в тому, що статус вченого повністю знецінюється. Знецінюється він також тому, що в Україні є засилля псевдонауки і є засилля плагіату. І ми повинні розуміти, що поки не буде здійснено чітких заходів на демаркацію, на проведення чіткої демаркаційної лінії між наукою і псевдонаукою, пересічний українець, коли йому будуть казати, що на науці вчергове зекономлять, він буде радіти, тому що він каже, ці невігласи, які купили собі дипломи, вони і не заслуговують на те, щоб бути профінансовані. І, звичайно, мені, як молодому вченому та студентам, яких я навчаю, від цього…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд.

БЕЗВЕРШЕНКО Ю.В. І тому я б тут закликала наступне: спільноту моніторити і допомагати, Верховну Раду приймати ті закони, про які ми говоримо вже від часів Майдану, як мінімум, а органам виконавчої влади впроваджувати той суспільний консенсус, який було досягнуто при нашій розробці Закону про наукову і науково-технічну діяльність. Так само, в міжнародній співпраці ми повинні зробити ці кроки для того, щоб ефективно її могти використовувати. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Щиро дякую вам.

Запрошую до слова голову підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Комітету Верховної  Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу і ядерної політики та ядерної безпеки народного депутата України Олексія Рябчина. Підготуватися Сергію Храпатому.

16:51:14

РЯБЧИН О.М.

Доброго дня, шановні колеги! Рябчин Олексій, фракція "Батьківщина", Донеччина.

Ще я є кандидатом медичних наук, доцентом кафедри "Міжнародна економіка" Донецького національного університету, який переїхав у славне місто Вінниця.  І мені дуже приємно виступати перед вами, перед колегами з освітянської, з наукової середи, з якої я вийшов, яку я не бросив, не залишив.

І я можу сказати, що мені здається, я думаю, що мої колеги з Верховної Ради, які присутні тут з нами, вони підтвердять, що аура в цьому залі сьогодні на цих слуханнях, незважаючи навіть на те, що ми вирішуємо дуже болючі питання для освітян і для науки, вона набагато краща, ніж ми сидимо, як це зараз останній тиждень, козами, баранами, скотиняками. Я перепрошую за ці емоції, у мене наболіло, я думаю, що і у вас наболіло, коли ми з вами зустрічаємося не в кабінетах, не в аудиторіях, не в лабораторіях, а на вулицях. Коли ми з вами виборюємо права освітян та науковців, страйкуючи або звертаючись до уряду. І я був вже на двох або  трьох великих мітингах, які роблять освітянські профспілки, і мені дуже соромно як людині, яка вийшла з науки, коли стоять 70-80 річні професори, які вимагають гідності, гідного ставлення від держави до себе. Мені дуже соромно, що у нас країна дожила до того, що освітяни виходять і перекривають вулиці. Ми вже звикли до протестів шахтарів або вкладників, зараз – це освітяни.

У Франції витрати на освіту – одна з перших стрічок бюджету. Тому що у Франції кажуть "without education no nation",  без едукації немає нації.

Без інвестицій у науку, у фундаментальну науку, у теоретичну науку не буде розвиватися інша наука, яка повинна фінансуватися бізнесом, наука повинна виходити на самоокупність, але не вся наука може це робити.

Я перепрошую, що так наболіло… Ми з колегами, які присутні тут у залі, займаємося питаннями підтримки переміщених вищих навчальних закладів. І прийняли декілька законопроектів, перший законопроект, який дозволяє дітям з окупованого Донбасу, з Донецька, з Луганська без ЗНО поступати у переміщені виші та стаціонарні виші, які знаходяться на Донбасі. Більше тисячі  дітей змогли переїхати до території, яка контрольована Україною.

 У другому читанні вже проголосований законопроект про переміщені вищі навчальні заклади, і  я закликаю Президента підписати його, тому що його чекає дуже багато людей.

Але я хочу сказати, що  у нас є боротьба за законопроект, закон уже  підписаний  Президентом, 425-м,  співавтором якого є також шановна Ліля Михайлівна,  тільки коли ви стали міністром, на виконання цього  закону виділено кошти, недостатньо коштів для того, щоб  забезпечити повністю функціонування цього законопроекту...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка,  30 секунд, депутатам регламент –  три хвилин.

РЯБЧИН О.М. Я зрозумів. Цей законопроект передбачає пільги для вимушених переселенців, учасників бойових дій  та їх дітей, які втратили одного з батьків  в АТО або в масових акціях протесту. Цей законопроект недофінансований, і ми вимагаємо його фінансування.

І хотів би сказати одне слово щодо рекомендацій  до цього круглого столу. Я дивився, їх дві. Мені здається, що там треба доопрацювати, вийти на єдиний… на єдину рекомендацію. Але ці рекомендації вони тільки показують латання…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 10 секунд завершуйте, будь ласка.

РЯБЧИН О.М. І вимога "Батьківщини". Аграрна Академія сплачує понад 600 мільйонів податків, а на її розвиток призначається лише половина від цієї суми.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Ще раз нагадую тим депутатам, які  пізніше зайшли до залу, що  для депутатів регламент встановлений три хвилини, оскільки вони мають привілею користуватися цією трибуною постійно. Дякую за розуміння.

Запрошую до слова голову Національного агентства і забезпечення якості вищої освіти пана Серія Храпатого. Підготуватися Олегу Березюку.

16:55:39

ХРАПАТИЙ С.В.

Шановна Оксано Іванівно! Шановний В'ячеславе Анатолійовичу! Шановна Ліліє Михайлівно!  Шановний Олександре Володимировичу! Шановні колеги! Ми сьогодні розглядаємо вкрай актуальне питання щодо фінансування освіти, і я думаю, що немає в цій залі людини, яка на питання, яке має бути фінансування освіти, дасть відповідь, що  ефективною.

Що таке ефективне фінансування в руслі нашого сьогодення: це в  умовах  обмеженої  можливості фінансування витрачання коштів максимально оптимально.

Для того, щоб це здійснити, потрібно стояти і реалізувати дві прості аксіоми, два простих постулати. Перше, це коли витрачання коштів здійснюється за результатами простих критеріїв – чіткого моніторингу, чітких зрозумілих вимірювань якості знань. Тобто, образно говорячи, коли здобувач освітніх послуг і надавач освітніх послуг, вони чітко розуміють, про що йде мова. Ми всі ходимо на ринок, такий приклад, і коли ви проходите і хочете отримати два кілограма яблук, а вам продавець щось кладе і каже, ну, начебто два кілограма, а терези відсутні. У нас сьогодні в державі відсутня система таких терез, тобто система вимірювання якості надавання освітніх послуг.

І другий критерій, це коли послуги надаються… чітка вибудова пріоритетів при наданні освітніх послуг. Тобто коли ви придбаєте те, що потрібно, коли держава як замовник, коли роботодавець як замовник буде отримувати саме той продукт, який потрібно в першу чергу. Знову до аналогій з яблуками: ви купляєте два кілограми яблук, приходити в магазин, кажуть, сьогодні  не привезли, візьміть два кілограми помідор. Ну, це зовсім не те.

В нас  відбулися такі речі, скажімо, старий перелік спеціальностей, ви знаєте, він складався з 570-и спеціальностей, був жахливо застарілим, оскільки десь 150-160 спеціальностей були мертвими, було нуль студентів вчилося на них. Коли приймався новий перелік знань, звідти виплили цілі галузі, цілі спеціальності, і державі, якій потрібна підготовка, в першу чергу, технічних… фахівців з технічними спеціальностями – з фізики, з математики – вони просто звідти зникли. Державі потрібна… зараз іде мова про… ключовим є політика з дерегуляції і децентралізації, а якщо подивитися на кандидатські, докторські дисертації, які захищені за цей час – за 2 роки, то їх не більше трьох відсотків.

Якщо перейти до міжнародного досвіду, ми мали зустріч в квітні з віце-президентом аналогічного акредитаційного агентства Нової Англії і Сполучених Штатів, цьому агентству вже 200 років. В Раді Європи  країни під час укладання Булонської декларації одним з ключових критеріїв записали утворення саме таких незалежних агенцій, які будуть шляхом залучення наукового експертного середовища здійснювати акредитацію освітніх програм.

Тому у мене дві пропозиції до наших рекомендацій наших парламентських слухань. Перше, я хочу звернутися особисто до Лілії Михайлівни Гриневич. Ви в складні часи, коли було жахливе протистояння, провели ключову норму щодо націона... в Законі "Про вищу освіту"  стосовно Національного агентства якості вищої освіти. В перший місяць, коли ви стали міністром, ви видали наказ про створення робочої групи. І ми спільно за цей час провели масу організаційних заходів, які дозволили розблокувати роботу агентства. В мене прохання: на найближчих засіданнях уряду завершити організаційні заходи щодо того, щоб агентство змогло працювати повною мірою.

І друге прохання – до організаторів слухань, в Законі про державний бюджет, це до профільного Комітету з питань науки і освіти, до Комітету з питань фінансування, передбачити Національне агентство з якості вищої освіти, його фінансування на рівні головного розпорядника  коштів, а не простої бюджетної програми. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова голову депутатської фракції Політичної партії "Об'єднання "Самопоміч" народного депутата України Олега Березюка. Підготуватися Олександру Петришину.

17:01:00

БЕРЕЗЮК О.Р.

Вельмишановна пані головуюча, пані міністр, шановні пани і панове, ви знаєте, переконувати себе і  людей в тому, що освіта має цінність, не треба, бо це давня цінність України. Колись моя бабця, яка мала 4 класи, завжди мені казала: "Вчися, дитино, бо колись як знайдеш".

У цьому залі сидять управлінці. І ми повинні бути дуже відвертими, і ці управлінці мають зараз говорити нам, депутатам, і міністру, і свиті професійній, яка сьогодні є професійною - я можу вам це сказати, бачу її роботу, - що робити. Не переконувати точно, що освіта – це цінність, бо це апріорне поняття. Де взяти ресурси на розвиток освіти? Держава повинна любити освіту не словами, а грошима. І сьогодні їх фізично немає.

Я прихильник консервативної системи освіти, яка є сьогодні в нас. Не треба її змінювати, не треба придумувати велосипед, на нього немає грошей. Сьогодні цій консервативній системі треба, вибачте за неправильний вислів, тупо дати гроші, а потім, з часом, коли дати ці гроші, думати, як це змінювати. Бо сьогодні ми використовуємо неправильний фінансово-бухгалтерський підхід до реформ в освіті. І я не говорю це для того, щоб вам сподобатися. Я говорю вам за те, щоб ми знайшли джерела фінансування.

Держава дає те, що може. Я вважаю, що ми недостатньо вимагаємо від неї більшого. Бо, думаю, бюджет військовий, який зараз є святим, міг би поділитися декількома мільярдами, бо вони неякісно використовують йому, можу вам це відверто сказати.

З іншого боку, місцеві бюджети мають навчитися платити за освіту. Вони сьогодні мають більше грошей, але їх треба вчити використовувати ці гроші в освіту, бо вони поки що зациклені на каналізації і тротуарах, які також потрібні. Але мусимо вчити ми, вони самі не навчаться.

І третє. Ми мусимо також вчитися. Батьки є джерелом фінансування освіти, але не школи, а своїх дітей у школі. Але це треба також уміти робити: прозоро, якісно. А не просто боротися: ми – "за", ми – проти поборів в школах. Побори, є побори в школах, але як назвати, що в сільській школі вікна всі поміняли батьки? Це побори чи це вони дбають про своїх… Бо держава не поміняла, ні район, ні міністерство. Вугілля купують батьки, за воду платять батьки, малюють і білять батьки. Це побори чи це дбання про своїх дітей? Якби не вони, ці школи би перестали існувати.

І тепер про  науку. Три джерела фінансування, будем відверті, і міста у тому числі, і академія. Я недавно… я почав вивчати це питання зсередини. На жаль, в науці був тільки за кордоном… Академіки кажуть мені: "Українська академія як не інституція, а як організація. Немає якісного сучасного управління…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка,  30 секунд, завершуйте.

БЕРЕЗЮК О.Р.  Шановні академіки, ви як ніхто можете стати на горло своєї  пісні.  Без якісного управлінського реформи  вашої академії вам ніхто грошей не дасть, всередині академії є неймовірні ресурси, у тому числі земельні, майнові, які можуть стати джерелом вашого успіху. Але це  залежить від вас. Ви хочете бути автономні, будьте ними, держава тоді буде поруч. Вибачте за відвертість. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова  президента Національної академії правових наук України, академіка  Національної академії правових наук України пана Олександра Петришина.

Підготуватися Ользі Богомолець.

17:05:03

ПЕТРИШИН О.В.

Шановний Оксана Іванівна! Шановна Лілія Михайлівна!  Шановні народні депутати, урядовці! Дорогі колеги! Академії правових наук України є однією з найменш фінансованою академією галузевою в нашій країні. Тобто, наприклад, за минулий рік обсяг нашого фінансування склав 26,4 мільйона  гривень. Ми маємо найменш компактну структуру в Україні. За три останніх роки фінансування академії скоротилося  на 31 відсоток. Ми були змушені звільнити, скоротити штат: кожного четвертого  працівника академії. Якщо ще раз нам прийдеться скорочувати кожного четвертого, то буде зрозуміло, що на цьому Академія правових наук закінчить  фактично своє існування.

Майна в нас немає. У нас немає ні приміщень, ні своєї власної землі, немає ніяких можливостей для такого от комерційного самофінансування, ми працюємо на основі базового фінансування і на основі того, що ми можемо заробити.

Середня заробітна плата в поточному році в академії для докторів і кандидатів наук склала 3 тисячі 100 гривень. За результатами такого невеличкого моніторингу Інтернету і засоби масової інформації кажуть, що в Україні 5300, а в Києві кажуть – більше 8 тисяч. Наші доктори і кандидати наук працюють за середню заробітну плату 3100. Дійшло до того, що один із наших інститутів, який знаходиться в Харкові, ми не можемо знайти людину на посаду директора цього інституту. Коли стає питання про те, який буде посадовий оклад, люди зразу відмовляються, зразу кажуть: "Ми не будемо в цій сфері взагалі працювати".

Тому от знову я хочу згадати цю нашу молоду вчену, яка сьогодні говорила, вже про це говорила, що коли ми сьогодні знаходимо людину, яка хоче займатися наукою, треба її підтримувати, безперечно.

Що стосується університетської науки, цієї тези, яка сьогодні прозвучала. Напевно треба рухатись до університетських наук, але, звичайно, не у всіх галузях і не з однаковою  швидкістю, так не вийде загалом і всі зразу в університетську науку.

Що ми робимо в цьому напрямку? Наприклад, сьогодні вже звучало з подачі Оксани Іванівни тема Харкова і ще скажу. Що ми зробили в Харкові? В Харкові на базі Національного університету імені Ярослава Мудрого юридичного і Національної академії правових наук ми створили науково-навчальний комплекс. Одні і ті ж викладачі займаються науковими дослідженнями, вони і пишуть монографії, пишуть статті і викладають. От вам поєднання.

Що ми дали для освіти, особливо в контексті якості освіти? Що, наприклад, ми дали? Що ми даємо? Ми сьогодні розпочали і вже працюємо над 20-томною енциклопедією, Великою юридичною енциклопедією України. Що цікаво? Три томи буде до нового року, перший том вже є готовий. Що цікаво? Без однієї гривні додаткових коштів. Ми самі знайшли можливості для того, щоб це опрацювати, відредагувати, видати і даємо цей результат. П'ять томів своєї роботи ми переклали на англійську мову, самі ми переклали, не  вимагали від держави, ні від кого ніяких коштів. Переклали. Розвозимо по всіх країнах, з якими ми спілкуємося, і пояснюємо, і розказуємо, що да, є Україна, да, є юридична наука, да, є правова система, да, є проблеми, але ми їх вирішуємо.

В лондонському видавництві, видавництві університету в Пенсільванії видали два томи наших робіт, знову ж таки присвячених академії правових наук, присвячених розвитку української правової системи. Ще півроку тому назад на "Amazoni" висів наш перший том за вартістю 90 фунтів. Зараз нема вже його. Я так думаю, що розкупили, бо популярний. 90 фунтів коштував на "Amazoni" наш том. Хіба це не конкретний результат, хіба це не реальний результат, хіба ми не працюємо на підвищення якості юридичної освіти в Україні ? Якщо ми кажемо, про те, що зараз ми повинні оновлювати юридичні знання і юридичне навчання, то яким чином це робити?Мабуть, що таким чином.

Ще декілька тез, буквально дві тези. Перша теза. Я думаю, що зі мною погодяться колеги з галузевих академій. Ми відчуваємо системну підтримку з боку Міністерства освіти і науки і особисто Лілії Михайлівни, і від комітету відчуваємо системну підтримку науки і в частині реформування, і в частині фінансування. Тільки от проблема в тому, щоб це довести до Закону про Державний бюджет.

І останнє. В рекомендаціях сьогоднішніх парламентських слухань є багато правильних, розумних і зважених речей. Хотілось би, щоб ми мали…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, завершуйте, будь ласка.

ПЕТРИШИН О.В. Щоб ми ці рекомендації, ці положення по пунктах довели до тих, хто буде цього року вже приймати освітянський бюджет. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова голову Комітету Верховної Ради  України з питань охорони здоров'я народного депутата України Ольгу Богомолець. Підготуватися…

17:10:40

БОГОМОЛЕЦЬ О.В.

Шановна пані головуюча, шановна пані міністр! Шановні присутні, шановні професіонали, освітяни! Всі ми в нашому житті інколи стаємо пацієнтами. І, власне, від того, наскільки якісна освіта в нашого лікаря, дуже часто залежить наше життя, життя наших дітей і наше майбутнє. Саме тому мій виступ буде присвячений змінам в системі медичної освіти. Тому що реформу системи охорони здоров'я, реформу системи управління неможливо змінити, якщо у нас не буде змінена парадигма підготовки і базової, і середньої, і вищої медичної освіти. Нам сьогодні бракує нових спеціальностей для розбудови і управління галуззю. Нам бракує фахівців з громадського здоров'я, парамедиків, фахівців з медичної реабілітації, збереження психічного здоров'я. Нам потрібно нарешті повернути знищений попередніми каденціями Міністерства охорони здоров'я фах педіатра, який Україні дуже потрібен.

Чому не працює в повному обсязі автономність медичних навчальних закладів відповідно до прийнятого 1 липня 2014 року Закону України "Про вищу освіту"? Не працює тому, що відсутні стандарти освітньої діяльності, що визначили б вимоги до кадрового навчального, методичного і матеріального забезпечення. Законом України "Про вищу освіту" передбачена можливість утворення університетських клінік та університетських лікарень. Цей процес необхідно активізувати стимулюючи утворення спільних освітньонаукових практичних кластерів інститут, університет, клініка, які б стали основою розробки новітніх лікувально-діагностичних технологій.

Критична ситуація і з фінансуванням медичної науки. У проекті Державного бюджету на 2017 рік на фінансування Національної академії медичних наук, яка є базовою установою для підготовки фахівців третього найвищого рівня професіоналізму, закладено лише 1,2 мільярди гривень, що, власне, складає 30 відсотків від потреби.

Реорганізація системи управління, фінансування та менеджменту нової системи охорони здоров'я не відбудеться без зміни моделі освіти. Зміна моделі освіти має відбутися на принципах децентралізації, дерегуляції, запровадження інституційної, академічної та фінансової автономії навчальних закладів, дотримання принципу відповідальності навчальних закладів.

Прошу доручити, і внести в проект резолюції, Кабінету Міністрів України створити міжвідомчу робочу групу по реорганізації та адаптації системи медичної освіти до європейських стандартів з включенням Міністерства освіти і Міністерства охорони здоров'я, та інших профільних міністерств.

Кабінету Міністрів внести зміни до Постанови № 266 та доповнити перелік галузей знать і спеціальностей: "Громадське здоров'я", "Педіатрія", "Медична психологія", "Парамедик", "Медичний технік", "Фізичний реабілітолог"…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте, 30 секунд, 30 секунд.

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. МОЗу затвердити адаптовані європейські стандарти лікування на рівнях, всіх рівнях медичної допомоги, без яких неможливо затвердити нові програми навчання. Міністерству освіти та науки затвердити стандарти вищої медичної та фармацевтичної освіти з відповідних спеціальностей за галузі знань охорони здоров'я.

МОЗ та Національній академії медичних наук опрацювати питання щодо створення університетських клінік та порядку їх співпраці з науковими установами Національної академії медичних наук України.

Кабінету Міністрів України знайти шляхи збільшення бюджету Національної академії медичних наук до 4 мільярдів гривень на рік.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова президента Національної академії педагогічних наук України, академіка Національної академії наук України та Національної академії педагогічних наук України Василя Кременя. Підготуватися Ірині Констанкевич.

17:14:53

КРЕМЕНЬ  В.Г.

Шановна голово, шановні члени уряду! Шановні народні депутати, колеги! Світ сьогодні переходить до інноваційного типу прогресу. Кожна країна, яка намагається бути успішною в цих умовах, в якості пріоритету ставить дві сфери перш за все: освіту і науку. Науку як сферу, яка продукує нові знання. І освіту, яка через освічення, через навчання олюднює знання, робить їх діяльнісними і дієвими.

Альтернативи для України немає. І попри всі труднощі, з якими зустрічається наша держава, безумовно, освіта і наука повинні бути пріоритетними сферами. Що я хотів би сказати в контексті цього.

 Про освіту. На мій погляд, не може бути й мови про те, щоб в бюджеті була цифра фінансування освіти менше 7 відсотків ВВП.

Інша річ, що потрібно подивитися на те, яка структура і ефективність цього фінансування. Скажімо, Лілія Михайлівна говорила про це, я хочу підтвердити, що, якщо порівнювати нашу країну з європейськими іншими країнами, то у нас є явне недофінансування середньої освіти, там 3,6-3,7 відсотків ВВП, у нас менше 3 відсотків ВВП. Це не означає, що перефінансована вища і професійна освіта, і коледжі наші професійні. Ні. Просто дійсно значна частина соціальних витрат, вони записуються як обов'язкові витрати на освіту.

Разом з тим, є можливість і більш економно витрачати кошти. Тут згадувалось за велику кількість університетів ІІІ-ІV рівня акредитації. І це правильно. Біда не сама по собі у великій кількості, біда в тому, що багато серед них малоефективні, з низькою якістю підготовки фахівців, але з достатньо високими витратами економічними.

І, я вважаю, неодноразово говорив за цю ідею, що в багатьох регіонах потрібно на основі існуючих вищих навчальних закладів створити потужні національні регіональні університети.

Наступне. Третє. За будь-якої моделі оплати праці, на мій погляд, вона для освітян має бути вищою за середню в економіці в цілому. Лише у такий спосіб можна запобігти вимиванню з освітньої сфери кращих професіоналів.

Четверте. Заклади освіти, які здебільшого є бюджетними організаціями, за застарілим механізмом їхньої економічної діяльності не відповідають умовам ринкової економіки, яка де-факто і де-юре утвердилась в Україні. Нові економічні освітянські механізми мають бути адекватними концептуальним засадам міжнародної системи національних рахунків останньої версії 2008 року, про це, зокрема, йдеться в Угоді про співпрацю… про асоціацію між Україною та ЄС.

Ми писали про ці і інші пропозиції в Національній доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні, що підготовлено вченими АПН до 25-річчя незалежності.

Тепер щодо наукової сфери. Будемо відвертими, вона в економічному відношенні в занепаді фінансово знекровлена.

Більше того, науку в стані кволості в суспільстві стали  зневажати. Почастішав розпад наукових шкіл і колективів, молодь, дійсно, втрачає інтерес до дослідницької кар'єри, що неприродно для будь-якої країни.

Загрозою в результаті постала втрата української держави наукового  суверенітету і зниження  рівня національної безпеки. Так сталося не за один рік, сталося так за всі 25 років. В  результаті ми сьогодні  є одним із останніх за  показником наукомісткості економіки, одним із останніх в Європі, ми є одним із останніх за часткою дослідників серед зайнятого населення. Досить сказати, що з 91-го року чисельність науковців зменшилася в 4,5 рази. Національна академія педагогічних наук  (в лапках) "мала честь" за останні тільки два роки скоротитися на 37 відсотки.

Шановні колеги, останнє –  це про науку і освіту, педагогічну науку. На наш погляд, в умовах об'єктивно необхідної реформації  освітньої діяльності наша роль   науки в цілому зростає. Ми згодні з  тезами… з законопроектом про освіту, який зараз готується Комітетом з науки і освіти до другого читання, про  необхідність серйозного  науково-методичного забезпечення  освіти і провідну роль академії в цьому. Академія за два останні роки суттєво…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

КРЕМЕНЬ  В.Г. …структуру свою. Реалізує стратегію вдосконалення. Так, нам не вистачає фінансування. Але проект бюджету на наступний рік суттєво кращий, ніж це було в останні два роки абсолютно провальних роки щодо науки.

І я вдячний за це, ми вдячні за це уряду, Міністерству освіти і науки, всім колегам, які нас підтримують, і готові ті завдання, які покладені на Національну академію педагогічних наук, виконати максимально ефективно. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова народного депутата України Ірину Констанкевич. Підготуватися Віктору Галасюку.

17:20:48

КОНСТАНКЕВИЧ І.М.

Шановна пані Голово, шановна пані міністре, шановне товариство! Мені здається, що сьогоднішні парламентські слухання відбуваються тільки для нас. Було би правильно, якби  в цій ложі сидів міністр фінансів, якби в цій ложі сидів уряд, якби в цій ложі сиділи усі ті люди, які  відповідають за оці ганебні питання  нефінансування освіти.

Друге. Я вважаю, що сьогоднішні парламентські слухання мали би називатися "Парламентські  слухання  щодо нефінансування освіти і науки".  Про що ми говоримо?

Лейтмотивом проходила тільки теза: "Скорочення, зменшення,  відсутність і  що робити далі".  А що робити далі?  Напевно, треба слухати людей, напевно, треба  гуртуватися і напевно,  треба звертатися до тих, хто має приймати відповідальні рішення і говорити  про  державну волю і політичну волю нашої влади щодо освіти і науки.

 І я, коли записалася на це слово, то я вважаю,  що мені 3 хвилини мало, оскільки, я не належу  до тих провладних парламентських фракцій, які можуть на цій трибуні   постійно виступати.  3 хвилин для мене – це той мінімум часу,  який ми можемо, ті хто знаходяться як позафракційні, розраховувати "на велику розкіш".  І тому я буду просити додатково  ще хоча б  1 хвилину.

Наступна моя теза.  Я маю за честь  представляти громадську експертну раду, яка була  створена при політичній партії "Українське об'єднання патріотів" (УКРОП). І ми  впродовж двох  днів    працювали  із представниками усіх областей, регіонів нашої держави, причому, це були люди, які  представляти нашу освіту  від дошкілля  і до вищої освіти. І ті питання, які говорили і обговорювалися під час  наших засідань, вони суголосні тому, що  власне звучить у цій залі, єдине, що аспекти у нашій розмові були перенесені у  практичну площину.

Найбільше, що непокоїть людей, звичайного вчителя – це стан освіти на селі.  Це стан тої сільської освіти від якої залежить: кого ми будемо вчити в профтехучилищах,  кого ми будемо вчити  в інститутах, університетах і хто потім буде продовжувати наші наукові дослідження. На жаль, сільська освіта поступово вбивається і ви самі про це добре знаєте. Якщо ми не підтримаємо  село, якщо ми  не підтримаємо сільські школи і не додамо  більше коштів саме туди, ми втратимо ці школи. Я не буду вам зараз називати скільки шкіл закрилося…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, одну хвилину, завершуйте.

КОНСТАНКЕВИЧ І.М. Завершую. Отже, цифри усім відомі. Наша позиція така, що потрібно вирівняти коефіцієнт і підтримати сільську школу.

Друга теза, яка стосується корегуючих коефіцієнтів, які застосовуються до регіонів і до освітньої субвенції. На жаль, у Волинській області, яку я представляю, склалося так, що та освітня субвенція, яка надходить на зарплату вчителям, є значно меншою ніж у 2016 році. І в деяких районах вона неправомірно занижена, зокрема, от Камінь-Каширському районі. Тому я звертаюся до Лілії Михайлівни про те, щоб все ж таки звернули увагу і оцей корегуючий коефіцієнт, який застосовується на місцях, було вирівняно відповідно до кількості учнів, а не до кількості вчителів.

І остання теза це профтехучилища, це те, що дуже болить.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд, я вас дуже прошу завершувати, тому що, щоб ми мали можливість висловитися.

КОНСТАНКЕВИЧ І.М. Я хочу сказати, що освітяни Волині за те, щоб професійно-технічна освіта фінансувалася за державні кошти, тому що це є пріоритет нашої держави. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Запрошую до слова голову Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва народного депутата України Віктора Галасюка, а потім я, з вашого дозволу, надам слово пані міністру, оскільки вона вимушена буде нас залишити, а хотіла б відповісти на ті питання, які тут були озвучені в залі і тоді ми продовжимо з вами роботу. Дякую.

17:25:42

ГАЛАСЮК В.В.

Дякую. Шановна пані головуюча, шановні присутні! Дуже приємно бачити в цьому залі кращих науковців, кращих освітян країни, а також тих, на жаль, не багатьох депутатів, кого турбує доля української науки. Що казати про сьогоднішній стан? Ви це знаєте краще за нас, сьогодні рівень фінансування науки в Україні відображає ставлення влади до науки. 0,6 відсотків ВВП іде на фінансування науки в Україні, в той час, як у Європейському Союзі, куди ми прагнемо, це 2 відсотки.

А в таких країнах, як Швеція, Фінляндія понад 3-3,5 відсотки. Ця ситуація є абсолютно не припустимою, в результаті такої в лапках "політики" за роки незалежності кількість науковців скоротилася в п'ять разів, з 300 тисяч осіб до 64 тисяч науковців. До чого це призводить? До того, що ми перетворилися на світовий університет, на фабрику талантів, ми молодь тут навчаємо, а потім вони від'їжджають і працюють на економіку інших країн, там платять податки, там роблять економічний добробут. А ми залишаємося експортером сировини: лісу-кругляка, металобрухту, зерна, кукурудзи і залишаємося бідною, примітивною економікою. Так от, сьогодні це розуміння приходить все більшим і більшим депутатам в цьому залі, тому ми будемо цю ситуацію виправляти.

Шалений відтік кадрів, про який вже сьогодні говорили, тільки за останні п'ять років на 5,5 тисяч дослідників, молодих дослідників скоротилася кількість науковців, це абсолютно неприпустимо. Рівень безробіття молоді 25 відсотків, слухайте, ціль економіки і ціль держави має бути створювати нові робочі місця і наука – це фундамент вітчизняної промисловості. Тому мені це питання болить і я хочу сказати, що у нас сьогодні є і гарні новини. Бо я хочу повідомити, що в процесі формування бюджету ми з Олегом Ляшком, з паном Співаковським, з паном Вовком з багатьма нашими колегами народними депутатами звернулися до Прем'єр-міністра щодо збільшення фінансування вітчизняної науки. До нас звернулася Академія наук з відповідним зверненням, ми проаналізували, дуже жорстко критикували уряд, проводили перемовини і на сьогодні з нашої вимоги збільшити фінансування вітчизняної науки на 600 мільйонів гривень, ми домоглися збільшення на 367 мільйонів гривень. Безумовно, це не те, що було б достатньо, але це суттєвий крок вперед, який був би неможливий, якщо б ми не об'єднували зусилля наших однодумців і в парламенті, і не мали вашої підтримки.

І останнє, я хочу наголосити, що нам потрібно міняти філософію, наука – це не стаття видатків.  Наука – це рушій економічного розвитку. Сьогодні високотехнологічний експорт України становить близько 6 відсотків це африканський рівень. Такі країни як Чехія, Японія, Корея мають понад 20 відсотків в структурі високотехнологічного експорту, так от сьогодні збільшивши фінансування науки ми її врятуємо, а наступний крок це  реформування, це об'єднання зусиль держави, науки…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд завершуйте, будь ласка.

ГАЛАСЮК В.В. Це об'єднання зусиль за моделлю потрійної спіралі: науки і освіти з одного боку, реального сектору економіки з другого боку і держави для того, щоб держава свідомо проводила політику на розвитку вітчизняної науки, вітчизняної промисловості, і тоді роль науки буде визначальне в економічному розвитку нашої країни і тоді соціальні стандарти будуть такі, як в Європі те, чому ми прагнемо. Але це  жодним чином не відбудеться само собою. Тому я вітаю ваше зусилля  і ми будемо… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до  слова пані міністра науки і освіти Лілію Гриневич, прошу.

Включіть, будь ласка, в ложі уряду  мікрофон з місця. 

ГРИНЕВИЧ Л.М. Так, тепер чути, добре.

Шановні колеги, я б хотіла скористатися п'ятьма хвилинами, щоб все-таки відповісти на  запитання, які тут надходили і  особливо гострі зауваження з трибуни.

Перш за все, я скажу абсолютно чітко, що я, як міністр освіти і науки абсолютно не задоволена  фінансування освіти і науки. І повірте, що ми маємо дуже важкі дебати в уряді з  приводу фінансування освіти і науки і намагаємося просуватись вперед.

Вельмишановний Антоне Григоровичу,  я добре знаю про 16 сотих відсотка і те, що в промові це не означає, що я не знаю про  700 мільйонів гривень, які потрібні Національній Академії наук і можу напам'ять сказати про всі цифри щодо  кожної академії. І з величезною повагою ставлюся до багатьох досліджень і того, що   робить зараз академія. Натомість треба сказати відверто,   що  Закон про наукову і науково-технічну діяльність потребує ретельної імплементації. Ми заклали там новітні  норми залучення, наприклад, зарубіжних вчених, і якщо  в ідентифікаційний комітет мають увійти і ввійшли провідні зарубіжні вчені з ними треба відповідно працювати, іде відповідний  документообіг узгодження рішень. Але краще ми це зробимо якісно ніж ми це зробимо тільки для галочки. Тому робота йде, і ми готові за неї звітувати.

Щодо І-ІІ рівня акредитації. Валерій Андрійович, цього року на 10 відсотків було збільшено державне замовлення саме для І-ІІ рівня акредитації, і саме ми, Міністерство освіти і науки, відвоювало, щоб цього року не спускали ці заклади, не віддавали на обласні бюджети. Чому немає Закону про вищу професійну освіту? Тому що не  прийнятий Закон про освіту. А саме тим Законом про освіту і буде створено підґрунтя робити такий закон, хоча я стою на позиції, що ми маємо будувати цілісну систему професійної освіти, а не фрагментувати її на два закони. Але пропозиція є, ми готові її виконувати. Але ж прийміть спочатку Закон про освіту.

Так  само умови прийому. Окремі умови прийому для закладів І-ІІ рівня акредитації – це благо. Ми вам зробили зручніші терміни подання документів, так, щоб ви могли отримати достатньо абітурієнтів, щоб ви могли мати власні приймальні комісії, навіть якщо ви в структурі університетів. Тобто в зовсім  інший спосіб трактується те, ніж воно відповідає дійсності.

Я хотіла б сказати про позашкільну освіту, тому що це є окрема проблема, яка подібна і до професійно-технічної. До речі, позашкільна освіта, на жаль, всупереч Закону про позашкільну освіту, ніколи не фінансувалася з субвенцій, ніколи! І я мушу вам сказати гірку, але правду: тепер під час фінансової децентралізації, коли частина податків, які надходили до Державного бюджету, а тепер  вони йдуть на місця, і зараз, наприклад, порівняно з 2015 роком органи місцевого самоврядування отримали на 36 мільярдів гривень більше, то це означає, що тим більше позашкільна освіта буде покладена на місцевий рівень. І що на зараз треба зробити всім загалом освітян, це заставити місцевих депутатів, щоб вони правильно витрачали ці додаткові надходження, тому що не  може бути такого, коли в нас, в Одеській області, де найбільші заборгованості, цілком правильно, як пан Головінов це сказав, драматичні заборгованості по зарплаті були в професійно-технічній освіті не тому, що не було грошей: на казначейському рахунку є гроші, а людям не платять заробітну плату. І зараз це буде предметом розгляду прокуратури.

Олексію Михайловичу, я хочу вам доповісти, що Міністерство освіти вже енний раз узгоджувало постанову про державну цільову підтримку цих категорій на впровадження закону, на підтримку дітей з окупованих територій, переселенців, так, які мають мати оплачені проживання в гуртожитку. Нарешті ми досягли вже порозуміння з Міністерством фінансів і вона готова до внесення, і найближчим часом буде проголосована на Кабміні.

Сергій Вікторович Храпатий, ну, я мушу це сказати, тому що  до мене спеціально звернулися з трибуни. По-перше, Сергію Вікторовичу, я вважаю, що ви передчасно оголосили себе головою Нацагентства, тому що, відповідно до закону, лише Кабінет Міністрів України може вас призначити головою Нацагентства. (Оплески) Більше того... (Оплески) Більше того, я хочу зауважити, чому ми зволікаємо з цим рішенням, та тому що до нас надійшло десятки звернень від народних депутатів, громадських організацій з протестом проти цієї кандидатури  на голову Нацагентства. І ще одне...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, хвилину, будь ласка.

ГРИНЕВИЧ Л.М.  ...відкрито судове провадження щодо процедури обрання голови Нацагентства, в таких умовах Кабмін не може поки що  винести цю... це питання на голосування.

І нарешті, профтехосвіта, шановні колеги, ви, ну, ми відчуваємо великий борг перед вами і це є в пристальному фокусі уваги Міністерства освіти і науки. Перше питання – збільшення стипендії, ми пропонуємо  збільшити щонайменше на 30 відсотків і це буде предметом постанови Кабінету Міністрів. Я відповідаю на ваші запитання.

 Друге питання – підручники для профтехосвіти, в частині загальної середньої освіти ми вам можемо надавати підручники. І якщо у вас є зараз потреба, виникла – дайте нам ці конкретні  дані, ми з нашого фонду  вам дамо. Натомість видавати книжки для профтехосвіти, я вважаю, вже настав час. І...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, ще хвилину, прошу завершити.

ГРИНЕВИЧ Л.М.  ...підручники, кошти.

Дякую за увагу. Решта – в порядку обміну думками під час поточної роботи. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже вам, пані міністр.

І я запрошую до слова старшого наукового співробітника Інституту математики Національної академії наук України пані Ірину Єгорченко. Підготуватися народному депутату Марченку.

17:36:24

ЄГОРЧЕНКО  І.А.

Добрий день! Мені тут пишуть в Фейсбуці, що у нас тут насправді така колективна медитація. І ці всі рекомендації не будуть впроваджені. Але все-таки я спробую щось сказати, навіть в рамках цієї колективної медитації.

Перше, що якість науки і освіти в країні – це, може, на 30 відсотків фінансування, а на 70 відсотків – це державна політика. А, на жаль, у нас зараз впроваджується державна політика, спрямована саме на деградацію освіти і науки. Тобто і таке, ну, здається, спеціальне приниження просто освітян і науковців.

Щоб говорити про ефективність, перш за все треба говорити про цілі. Тобто в нормальній країні цілі науки, крім здобуття нових знань та інновацій, - це, по-перше, внесок в освіту, тобто ніякої хорошої освіти без хорошої науки бути не може; це престиж держави і це експертна оцінка рішень, які приймаються.

У нас насправді існуюча наукова система дуже ефективна, тому що вона, дійсно, виконує те, чого від неї хоче держава. Тобто держава  хоче роздачі ступенів чиновникам, діточкам і роздачі дипломів народу – хай  порожній, хай яких завгодно, хай без знань, але хай народ буде щасливий. Тобто люди дали дітям типу вищу освіту.

Я хочу зазначити, що з цього року у нс  університети офіційно приймають випускників з початковою освітою, тобто  9 балів з математики, з яких приймають в університет, це початкова освіта, тобто це 4 класи, арифметика, все. Ніяким способом навчити з такими знаннями  інженерів, економістів і так далі немає.  Тобто дітям просто  говорять неправду, коли говорять, що  їх вчать. Викладачі роблять вигляд, що їх навчають там  вищій математиці, коли діти не вміють додавати дроби. Ну от така у нас політика. І з університетів виключити неможливо, тобто існує… наприклад,  фінансові органи вважають нецільовим витрачанням коштів, якщо виключити такого поганого  студента або не дати йому диплом. Тобто це вважається "нецільове витрачання коштів", а дати йому диплом – ну це цільове витрачання коштів.

Ну, також у нас реальна функція науки, це імітація такої освіти і  виготовлення якихось експертних рішень на підтримку різних незрозумілих рішень.

Так само ефективність вищої освіти, говорять. Ну насправді у нас основною метою вищої освіти реальної, яку наша освіта дуже ефективно виконує, є амортизація безробіття. Тобто практично в жодній нормальній країні 80 відсотків випускників не вчать, з яких, може, 20 відсотків дійсно здатні вчитись. Тобто фактично народ хоче, щоб діти мали дипломи, держава не хоче, щоб діти вештались вулицями, тому відбувається така ситуація. І просто така ситуація не дає можливості вчитись навіть тим дітям, тим 20 чи 15 відсоткам дітей, які, не зважаючи на це все, все-таки хочу вчитись. І саме тому вони їдуть закордон, вони не можуть просто вчитись, коли поряд з ними, з двома трьома цими нормальними дітьми в групі сидять діти, які не вміють додавати дроби, фактично не знають таблицю множення або дивляться на число мінус 1 і питають: "Що це за рисочка? Це, мабуть, помилка", це реальні історії.

Значить, тут пропозиція така, що треба створювати все-таки систему освіти окрему, хай будуть ці університети, хай будуть технікуми, ми не можемо нічого з цього зробити, але треба на цьому фоні створювати окрему систему освіти для тих дітей, які, дійсно, хочуть вчитись, які не хочуть слухати псевдонауковців. На жаль, у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан Тесля, ну, який вчить студентів невідомо чому. І також нормальне ставлення до плагіатних дисертацій, тобто там на факультеті журналістики розповсюджене копіювання російських текстів на дисертації.

І для того, щоб дійсно переносити науку в університети, треба все-таки створити університети замість існуючих закладів амортизації безробітних.

Ще одна пропозиція, от, можливо, цікава для Верховної Ради. У нас є спеціальні пільги на комунальні послуги для релігійних громад. Давайте ми аналогічні пільги дамо освітнім і науковим установам. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Запрошую до слова голову підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства народного депутата України Олександра Марченка. Підготуватися Марині Донцовій.

17:41:48

МАРЧЕНКО О.О.

Доброго вечора. Олександр Марченко, ВО "Свобода", 90 виборчий округ міста Біла Церква.

Мені дуже приємно бути в цьому залі. Але є вже сьогодні в нашому зібранні, я присутній був на багатьох парламентських слуханнях, коли розглядали закони, наш зал сьогодні не заповнений і це сигнал до влади.

Павло Кузьмич, Лілія Михайлівна пішла, я буду планувати до вас. Пане В'ячеслав, до вас як до віце-прем'єра.

Освітяни, вчителі, науковці втомилися від того, що вони дають поради і проводять слухання, турбуються, з'їжджаються зі всієї України, а вони сьогодні не почуті, навіть в тому законопроекті, який прийнятий в першому читанні. Хоча я особисто наполягав, з депутатами багатьох фракцій спілкувався, що цей закон сьогодні передчасний, тому що треба проаналізувати всі проблеми.

Як сьогодні, я бачу, треба виходити в освіті, в науці. Оксана Іванівна, згоден з вами, що освіта наука це майбутнє. Сьогодні воєнний  в Україні це не тільки майбутнє, це є перемога в війні. Боєць, який на фронті в окопі сьогодні, ненагодова дитина в садочку, незабезпечена в школі, відсутність можливості до 1 жовтня прийом продовжений в ПТУ. Сьогодні в підвішеному стані діти, які збираються поступати в коледжі, технікуми. Відсутність книжок  в школах, 4-7 клас. Навіть депутати дали свої гроші. Але ніхто не несе за це відповідальності. І сьогодні я першу тезу скажу. Відповідальність. Борис Кузьмович, а коли буде відповідальність адміністрації освіти? Чому нема книжок?

Я не звертаю уваги на Мінфін, який рахує тільки чужі гроші, місцевих територіальних громад. Якось добре, що підкреслили, що місцеві бюджети, (це довідник уряду), збільшені на 40 відсотків. Що робить центральна влада? Заробітну плату педагогам бере на себе 40-45 відсотків. А комунальні послуги, які збільшені  рази, хоче покласти куди? На комунальні громади! Я явно не збираюсь підтримувати такі дії влади і таку безвідповідальність.

І я сьогодні звертаюсь до Петра Олексійовича. Проблеми два роки назад, рік залишилися сьогодні в освіті. Позашкільна освіта, прошу, Павло Кузьмич, приймайте Закон про внесення змін до Бюджетного кодексу № 2036, де ввійде позашкільна освіта.

Приймайте законопроект, підтримайте, не блокуйте № 5240, який продовжить перехідні положення для навчальних закладів І і ІІ рівнів акредитації. Будь ласка, не блокуйте, це ваша особиста відповідальність. Звертаюся…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд. Завершуйте, будь ласка.

МАРЧЕНКО О.О. … сьогодні, хто відповість, будь ласка, вам за автобусну школу? 3 дні сьогодні діти уже не доїжджають до шкіл. Це якість освіти? Це явно не якість освіти. І ці кроки є передчасні.

Вважаю, товариство, сьогодні ваше зібрання хоч мало оптимістичне, але я звертаюся до вас в черговий раз, об'єднуйте зусилля, навчальні заклади всіх рівнів повинні сьогодні відстоювати свої права. Держава так як наші освітні чиновники…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 10 секунд. Я також вас дуже прошу, тому що ще повинні…

МАРЧЕНКО О.О. … 65 відсотків до цих пір з центрального бюджету йде субвенція на освітні заклади на різних рівнів. Оце позиція держави, це…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова начальника відділу освіти Попаснянської районної ради Луганської області пані Марину Донцову. Підготуватися Ірині Сусловій. Немає? Немає. Прошу тоді пані Ірина Суслова, народний депутат України. Немає, так. Добре, тоді я запрошую до слова голову центрального Комітету профспілки працівників Національної академії наук України пана Анатолія Широкова.

17:46:45

ШИРОКОВ А.І.

Пані Оксано, шановне товариство. Від одних парламентських слухань до інших, ситуація в науковій сфері лише  погіршується. На жаль,  це об'єктивна реальність. А скоро вони можуть, взагалі, стати непотрібними оскільки є загроза зникнення головного суб'єкта наукового процесу - вчених науковців. Після чого про науку в Україні можна забути взагалі.

Всупереч світовій і європейській тенденції кількість людей, які працюють в науковій сфері  в нашій країні, зменшується з року в рік. Так чисельність працівників НАН України за неповних два роки: 15-й і 16-й, скоротилася на 6 тисяч 385 осіб, 17 відсотків, до кінця року буде  всі 20.  Академію полишають сотні, тисячі кандидатів і докторів наук. Норма базового закону щодо престижності  наукової праці, є пустою  декларацією.  А хіба  може бути інакше? Коли середньомісячна зарплата в НАН України 4 тисячі 63 гривні, програє майже 1000 більше, ніж 1000 гривень в цілому по економіці, 5 тисяч 202 гривні.

Такого падіння не було ніколи - це є наслідком катастрофічного, провального фінансування  академії і національно-галузевих академій в бюджеті цього року, за що проголосувала ця Верховна Рада.

По фонду  заробітної плати НАН  України в цьому році не вистачає  26 відсотків, що має своїм наслідком скорочення працівників, або перехід на неповну зайнятість, робота  0,25, 0,5 посадового окладу, відпустки без збереження зарплати, режим неповного робочого тижня. "Прикінцеві положення" Закону про наукову і науково-технічну діяльність передбачають, що з 1 січня 2017 року посадовий оклад  МНОса повинен  збільшуватись таким чином, щоб з 1 січня 2020 року досягти подвійної середньої зарплати в промисловості. Сьогодні цей розрив 3,19, майже  6 тисяч середня зарплата в промисловості і 3700 посадовий оклад молодшого наукового.

Проте,  проект   Державного бюджету на 2017 рік свідчить про інше, що позитивні зрушення ми не дочекаємось.  По-перше, зовсім не враховано в ньому  рекомендації нашого Комітету  з  питань науки і освіти щодо фінансування науки  в 2018  році в обсязі 0,5 відсотка від ВВП. Більш того не взяти до уваги навіть значно скромніші мінімальні запити НАН  України і  національний галузевий. Ми підрахували  - це 0,3, 0,35. І цього немає.

Я хочу щиро подякувати Віктору Галасюку за його намагання додати щось НАН України. Вони зробили, але, вибачте, як корова язиком злизала. Чому? Ми слухаємо ініціативи пана Прем'єра і Президента про те, що з 1 січня міні малка 3200, посадовий оклад, ставка першого розряду –  1 тисяча 600. Так от, вже в цій новій ситуації нам до тих цифр, що подали на друге читання, не вистачає на один фонд зарплати з нарахуваннями 494 мільйони гривень, а в цілому – 680 мільйонів гривень.

Шановні колеги, відповідно до поставленої процедури, рекомендації парламентських слухань, потім затверджується відповідною постановою і проходить до цього часу півроку, а то і більше. В зв'язку з цим, шановні колеги, шановна Оксана Іванівна, є пропозиція від нашого загалу спеціальною заявою невідкладно звернутися до парламенту з вимогою, якщо хочете, не затверджувати бюджет на 2017 рік у разі, якщо будуть не враховані рекомендації наших слухань і рішення Комітету з питань науки і освіти. (Оплески) За такий жалюгідний стан фінансування науки несуть відповідальність всі органи державної влади, а насамперед уряд, який готує проект державного бюджету. Але оскільки ми в стінах парламенту, то буду говорити про Верховну Раду.

Найменше претензій до нашого рідного профільного комітету і його секретаріату, які роблять все від них залежне, щоб зарадити нашим проблемам. У Комітету з питань бюджету пріоритети, як ви розумієте, інші, там думають, кому дати, щоб потім щось отримати.

На рівні окремих депутатських фракцій є розуміння ролі і значення науки, але замало голосів для прийняття позитивного рішення. Дві фракції, які фактично і формують коаліцію, від яких все залежить, "Блок Петра Порошенка"  і "Народний фронт",  як би це сказати так делікатніше, до симпатики науки зарахувати, на жаль, ми не можемо.

І взагалі парадоксальна ситуація. Україна – парламентсько-президентська республіка, парламент –  центральний орган виконавчої влади. Він не лише приймає закони, але і формує склад Кабінету Міністрів і контролює, точніше, повинен би згідно статті 85 пункт 13 контролювати його дії. Якщо цього не робиться, то виникає логічне запитання: а чи потрібен нам такий парламент, який фактично за два роки втратив уже кредит народної довіри.  Ви знаєте, в цивілізованій державі є один метод тоді –  дострокові вибори. Для нас таким рубіконом буде цифри на науку в державному бюджеті 2017 року. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Запрошую до слова депутата Харківської міської ради Олену Ворону.

17:52:14

ВОРОНА О.

Шановні присутні, мені дуже приємно тут представляти міську раду і ту громаду, на яку держава перекладає відповідальність за початкову та дошкільну освіту в  2017 році.  Треба сказати, що місцеві ради  до цього не готові. І чому? Тому що ті проблеми, які накопичувались роками, наразі не можна вирішити протягом одного року. Лише перший рік, коли  ми маємо збільшення бюджету, лише перший рік, коли наші школи, дійсно, отримали більше грошей, коли ми змогли відремонтувати дахи, коли ми змогли розпочати  відновлювати те, що не робилося багато  років. Це був перший рік, коли  з'явилася надія, що на місцевому рівні ми, беручи відповідальність за своє  початкове навчання, будемо змінювати  його і розвивати. Наприклад, у Харкові протягом  року ми збільшили бюджет розвитку в чотири рази, ми почали  будувати трирічний план розвитку, тому що ми мали надію, що ці  кошти будуть на наступний рік. 

Що стосується 2017 року. Ми прорахували, що в разі прийняття змін, що комунальні послуги та зарплата непедагогічних працівників буде передана на місцевий  рівень, ми отримаємо збільшення видатків так званим захищеним статтям на 30 відсотків. У перерахунку на бюджет міста Харкова це  буде більше ніж 600 мільйонів, у порівнянні з попереднім  роком наш бюджет розвитку освіти складав 160 мільйонів. Скільки залишиться на наступний рік? Мабуть, нуль, ми не знаємо ще. Тому дуже просимо звернути на це увагу і не будувати наші школи за принципом, це  холодне приміщення, вчителя, які вчать по вицвівших таблицях, а діти користуються сучасними планшетами. Це так не може бути.

Як це вирішити? Ми розуміємо, що не вистачає грошей. Так, їх, дійсно,  не вистачає. Давайте вибудуємо дієвий трикутник, в якому буде держава, буде  місцева влада і будуть родини, будуть батьки. Батьки згодні допомагати навчальним закладам. Що їм треба? Їм треба дієвий механізм. Вони мають стати окремою рушівною силою цього процесу. Вони повинні мати вплив на контроль за використанням за використанням коштів, які мають школи або дитсадочки, незалежно  від джерела їх надходження, вони повинні  отримати право визначати адміністрацію і керівництво таких закладів і їх кошти повинні стати додатковим джерелом фінансування, яке буде звітувати, збиратися та використовуватися згідно визначених на законодавчому рівні правил.

В цьому випадку ми не будемо вимушені  спілкуватися  на місцевих рівнях, що є благодійністю, а що не є благодійністю. І ми всі дуже розуміємо, що без підтримки батьків сучасні школи та дитсадочки не виживуть. Тому чому сьогодні  ми кажемо про благодійність? Це не благодійність, це – вимушена ситуація. Давайте зробимо цим надходженням певний статус.

Якщо ми визначимо в цьому трикутнику значення батьків та родин,  буде визначено можливості громад, і держава чітко визначить, за що вона відповідає, що вона готова фінансувати і на що вона готова впливати. Тому що ми передаємо відповідальність, проте зарегулювання  на центральному рівні здебільшого зберігається. З передачею відповідальності ми повинні віддати більше  повноважень на місцеві рівні – щодо визначення штатних розкладів, кількості годин, які мають працювати освітяни в одній чи іншій сфері. І тоді це буде таке рівнозначне наділення і повноваженнями, і зобов'язаннями.

Взагалі ми просимо звернути увагу на те, що на сьогодні ми вже не маємо так званої безкоштовної освіти, її не існує. Тому коли в цьому трикутнику: батьки, держава і місцева влада буде чітко визначене повноваження і зобов'язання, мені здається, ми зможемо вийти із тієї патової ситуації, яку ми отримали сьогодні. Щиро дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова заступника директора з наукової роботи Інституту біології клітин Національної академії наук України Олега Стасика. І до останнього виступу підготуватися віце-прем'єр-міністру В'ячеславу Кириленку.

17:57:17

СТАСИК О.В.

Шановна пані голово, шановні члени Кабінету Міністрів, шановні народні депутати і колеги! Те, що збираюся сказати, напевно, буде контроверсійним і, можливо, не буде добре сприйнято всіма присутніми. Я хотів би сказати, що, звичайно, наука в Україні, ми це чули от в багатьох доповідях, є в жахливому стані, вона не розвивається, вона занепадає. Згідно з міжнародних даних,  міжнародних баз даних, вклад української науки в світову скоротився з 0,5 відсотка до 0,35 відсотка за останні 15 років. Подібне падіння було, скажімо, і науки російської, де падіння складає з 2,7 до 1,9 за останні 15 років. В той же час, наприклад, наука польська виросла з 1 проценту до півтора. Чому? Тільки тому що в Польщі краще розвивається економіка? Чи якісь інші причини?

Багато сьогодні просили уряд: дайте, будь ласка, більше грошей. Але, поклавши руку на серце, скажіть, будь ласка, чи зробили все, що потрібно, самі науковці, для того щоб ці кошти використовувати більш ефективно? Уявімо собі, що прийде інший уряд, який буде називатися, наприклад, "уряд порятунку національної науки", який дасть в два-три рази більше грошей. Чи ми їх використаємо так ефективно? На жаль, мені здається, що ми не використовуємо цей досвід, який пройшли наші колеги з нових членів європейської спільноти: Польща, країни Вишеградської четвірки, прибалтійські країни, - і не реформуємо науку так, як це повинно бути.

Напевно, в залі є присутні декілька бізнесменів, які мають досвід. І якщо власник має декілька фірм, одна з яких приносить прибуток і працює ефективно, він її… вона і інвестує, вона росте, розвивається. Інша, яка працює в збиток, її що роблять? Закривають. Тим не менше, в Національній академії наук науковець, який продукує щороку п'ять  міжнародних публікацій в журналах, з великим импакт-фактором, і той, який продукує лише п'ять публікацій в українських журналах, "Вісник університетів", і той, який не опублікував жодної публікації, отримує ту ж саму зарплату. Немає жодної конкуренції, немає жодного стимулу для професійного росту і немає тої конкуренції, яка  залишає і розвиває сильних і відсікає слабих.

От у нас в проекті рішення написано, що Національна академія наук повинна розробити  та надати до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів моделі розвитку на майбутнє. Така модель повинна була створена бути давним-давно, ще  10 років тому, коли такі пропозиції подавалися в Президію Національної академії наук. Цього зроблено не було. На жаль, не враховані так звані кількісні показники, які оцінюють роботу ефективності співробітників, особливо  в експериментальних  науках. І, скажімо, було звернення ініціативної групи науковців до Академії наук, до Президії  перед останніми  загальними зборами в квітні цього року, де було сказано: "Метою реформ має бути створення умов для розвитку результативної та конкурентоздатної на міжнародному рівні  модерної системи наукових досліджень, що базується на максимально об'єктивній оцінці  наукових досягнень та продуктивності праці індивідуальних науковців та колективів і залежними від ефективності праці розподілі наявних бюджетних коштів". Саме такий підхід, самооцінка, порівняння різних груп, різних інститутів дає можливість об'єктивно оцінити вклад кожного і, можливо, тоді можна буде ефективніше використовувати ті бюджетні кошти, які наявні, збільшувати їх для інститутів так званої категорії А1 і, на жаль, зменшувати для тих, хто працює неефективно, не відомий закордоном, не публікується закордоном, не відомий в своїй галузі науки. Така система працює зараз в Польщі і, на мою думку, саме тому вони є ефективними.

Прийнятий важливий Закон рік тому "Про науку і науково-технічну діяльність", де має бути створена Національна рада з питань розвитку науки і технологій, і Національний фонд досліджень. На мою думку, саме Національний фонд досліджень, якщо він буде дійсно наповнений фінансами, буде тією установою, яка дасть можливість відкрити для українських вчених прозору і правдиву, і конкурентну систему для отримання грантового фінансування наукових досліджень, особливо в експериментальних науках. А для цього наповнення цього фонду, нехай це буде в 18-му році, має бути дійсним, а не формальним. Важливо сказати, що цей фонд повинен, на мою думку, працювати і для вищої школи, і для академії наук, і тоді … питання, чи потрібно приєднувати інститут академії наук до університетів, чи ні, тому що всі будуть мати рівний доступ до наявних фінансів.

На завершення хотів би сказати, що один американський професор, в лабораторії якого мені довелося стажуватися, колись в розмові сказав: "Олег, ти знаєш, Америка – багата країна, але ми собі не можемо позволити фінансувати науку не світового рівня. Навіть така багата країна, як Сполучені Штати, повинна фінансувати і фінансує лише науку світового рівня. Це ж повинна робити і Україна для того, щоб бути сучасною державою. Для цього, шановне товариство і в вищій школі, і в академії наук, давайте продумувати, брати приклад з наших західних колег…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 30 секунд, да, завершуйте.

Дякую. (Оплески) Запрошую до слова віце-прем’єр-міністра Україна пана В'ячеслава Кириленка. І потім буде заключне слово голови комітету. Будь ласка, включіть з місця, в ложі уряду.

18:02:47

КИРИЛЕНКО В.А.

Шановна пані головуюча…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, немає звуку, прошу включити зву в ложі уряду.

КИРИЛЕНКО В.А. Може, цей працює.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так.

КИРИЛЕНКО В.А. Шановна пані головуюча, шановні освітяни, шановні науковці! По-перше, я хочу, щоб ви знали, що освіта і наука насправді є пріоритетом у діяльності Кабінету Міністрів України. Так само як і національна безпека, оборона, так само як і відродження промислового виробництва, так само як відновлення інфраструктури, будівництво автодоріг і інші надважливі питання. Немає жодного засідання уряду під час якого не обговорювалось би питання освіти і науки. Прем'єр-міністр особисто опікується цілою низкою питань, які стосуються освіти і науки.

По-друге. Фінансування освіти і науки у Державному бюджеті 2017 року буде збільшено. Інша річ, що ми хотіли би цього збільшення істотнішого як і ви. Ми подали цифри уряду на розгляд бюджетного комітету. Зараз відбувається процес розгляду цих цифр. Протягом цієї дискусії, думаю, деякі показники будуть збільшені також.

Лише сьогодні під час засідання уряду було ухвалено два рішення фінансового характеру на підтримку освіти. Міністр освіти про це доповідала. Одне стосувалося профтехосвіти, інше забезпечення субвенції через збільшення видатків із держаного бюджету на користь місцевих. Поки відбувалися парламентські слухання бюджетний комітет ухвалив своє рішення на підтримку урядової позиції. Ми будемо і надалі проводити таку політику і робити все для того, щоби збільшити заробітну плату вчителям. Щоб переглянути деякі параметри Єдиної тарифної сітки з цією ж метою. А також готується низка інших рішень на підтримку престижності вчительської праці і на підтримку престижності роботи науковців.

По-третє, уряд веде активну законотворчу роботу. Про це ви також знаєте. Зараз у парламенті базовий закон про освіту. Чим швидше його буде ухвалено, тим швидше ми зможемо внести інші закони спеціального характеру, які регулюватимуть відносини в системі базової і середньої освіти, а тут на часі нові підходи, із збереженням всього найкращого, того, що у нас є.

Від того залежить, як швидко ми внесемо нові закони про дошкільну та позашкільну освіту, це два окремих закони, від цього залежить, як швидко буде ухвалено новий закон про професійно-технічну освіту. Ми не збираємося зменшувати тут темпів. Але це має бути зважена, професійна дискусія з тим, щоб не було якихось рішень, які потім або недоречно, або неможливо виконати.

При цьому ми продовжуємо імплементацію законів про вищу освіту і про наукову та науково-технічну діяльність. Не все іде там гладенько в цьому питанні, ви знаєте, особливо науковці.

Але уряд робить все від нього залежне в цьому напрямку.

По-четверте. Наука. Ви знаєте, що 26 вересня під головуванням Прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, думаю, вперше за останні 10-15, а може і більше, років відбулася зустріч із представниками всієї практично академічної спільноти, вона тривала більше ніж 3 години, всі питання були поставлені на гостре обговорення. Готується до кінця листопада ще одна зустріч, яку буде проводити Прем'єр-міністр України із науковцями: академічна спільнота та університетська наука. Ми шукаємо рішення, яке буде взаємоприйнятним. Ніхто не збирається махати шаблею і казати, що фінансування науки не потрібно, ніхто ніколи в уряді такого не говорив, замітьте, і не скаже, оскільки ми відповідальні люди. З іншого боку, ми також розуміємо, що потрібна зміна деяких підходів у менеджменті науки. І та зміна, яка передбачена, а уже ухвалена… ухваленим базовим законом і по факту деякі зміни, які покращать управління в середині академічних спільнот. Але тут є консенсус між урядовцями і самоврядними академіями, і великою академією, і галузевими академіями. І, я думаю, що ми знайдемо уже після цієї другої зустрічі під головуванням Прем'єра необхідні рішення.

Ну, і на останок. Я хочу сказати, а навіть від імені уряду попросити вас...

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, 30 секунд.

КИРИЛЕНКО В.А Попросити вас діяти спільно. Насправді  в країні складна ситуація, це  не якісь там тимчасові чи деякі  ускладнення, як дехто намагається це представити, іде повномасштабна агресія Російської Федерації проти України. Кожен із тут присутніх так чи інакше платить за оборону від цієї агресії –  чи через податки, чи через соціальні ускладнення, чи через інші речі.  Ми повинні спільно, особливо наукова і освітянська спільнота,  без зневіри в своїх силах вийти на ті рішення, які, з одного боку, нададуть можливість продовжувати реформи, з іншого боку, збережуть ті найкращі освітянські наукові здобутки, які, безумовно, мають  місце в нашій країні і які представлені конкретними особистостями у цьому залі. Дякую за увагу. 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

І запрошую до заключного слова першого заступника голови Комітету з питань науки і освіти народного депутата України Олександра Співаковського.

На трибуні, будь ласка, включіть мікрофон.

18:09:02

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В.

Шановна Оксана Іванівна,  шановні колеги, я дуже в складній ситуації, коли мені  необхідно підводити  підсумки нашої спільної роботи. Давайте, по-перше, скажемо про відношення.

Представник Мінфіну тут є? Нема.   Секретаріату доручення,  будь ласка, зверніться особисто до  Прем'єр-міністра  України щодо відношення Мінфіну до…

Я знаю, у нас єдиний  інструмент, я вам чесно скажу, якщо ви  бачили, всі дивились на урядову ложу. Подивіться на урядову ложу, скільки залишилось тут людей.     

Наступне. У нас є єдиний інструмент впливу  на  Кабінет Міністрів –  це   кнопки. І ми будемо впливати через цей інструмент, я вам обіцяю це. Я буду використовувати свою   репутацію, ім'я  для того, щоб впливати на ці речі.

А тепер хочу просто звернутись до деяких моментів. Тут також є і проблеми наші, депутатські, бо в комітеті працює тільки шість народних депутатів, шість. Це все. Більше ніхто не  хоче працювати, на жаль, в нашому   комітеті. Але Ірина Костянтинівна, я думаю,  прийняла рішення, і ми проголосуємо, і вона буде  разом з нами працювати.

Наступне. Я хочу звернути увагу на наступну річ. У нас ще по Конституції парламентсько-президентська   республіка. Це означає, що парламент все-таки визначає основну політику.

І тому я просто звертаюсь до членів  Кабінету Міністрів    України, що нема необхідності ігнорувати прямі норми закону, а потрібно їх виконувати, бо це є дуже важливим. Бо, якщо Кабмін буде виконувати закон, я думаю, дуже багато проблем буде тут вирішено. Але, якщо деякі члени Кабміну будуть самі інтерпретувати деякі норми закону, я вам хочу сказати, нічого гарного не буде. Ми вже це бачили за 25 років, коли одна влада ігнорувала рішення попередньої і так далі.

Тепер по абсолютно конкретних речах. Перше, нам необхідно вирішити питання, це ми запишемо і будемо давити на Кабмін по 3.200 по спецфондах університету. Шановні колеги, там буде велика проблема, я попереджав Прем'єр-міністра і ще раз хочу сказати, і ми цей контекст додамо. Далі, нам, дійсно, необхідна структуризація джерел фінансування всіх ланок, дошкільна, позашкільна, середня, професійно-технічна, вища і це необхідно закріпити у відповідних актах. Ми повинні розуміти хоча на 15, 20 років, як це буде відбуватися, щоб кожен раз нам Кабінет Міністрів не давав "подарунок" під новий рік. Третє, у зв'язку з цим, я ще хочу нагадати, нам потрібно все-таки переходити до індикативних цін в системі вищої освіти, бо там будуть також дуже великі проблеми. Четверте, з метою забезпечення реальної не декларативної незалежності, існує нагальна необхідність надання Національному агентству забезпечення якості вищої освіти статусу головного розпорядника бюджетних коштів. Це потрібно вирішити, я розумію, МОН ніяк не може відати ті повноваження, які зараз є щодо ліцензування, акредитації, спецрад і так далі, але є пряма норма закону, ми повинні запускати цю агенцію  вона повинна працювати, вимірювати для того, щоб в першу чергу споживач мав можливість бачити, що відбувається там. І в тому числі якість, якість викладацького складу і так далі, так далі, тобто речі, які пов'язані в першу чергу з якістю освіти.

Останнє: необхідність додаткового передбачення коштів у державному бюджеті на 2017 рік в розмірі 4,7 мільйони гривень на виплату іменних стипендій Президента України та Кабінету Міністрів України до молодих учених. До нас звернулись, я думаю, що це потрібно робити, щоб хоча б якісь мати важелі і інструменти щодо того, щоб молодь тут залишалась. Ми бачимо, бачимо, що реформи не продумані ведуть до цього.

От нам сказали таку просту річ, не потрібно для галочки щось робити у нас затримка виконання Закону про науку і науково-технічну діяльність, потрібно все дуже… Погоджуюсь, то такий же підхід повинен бути і до базового Закону про  освіту, ми не можемо приймати закони, щоб його  була така ж доля як Закону про вищу освіту, щоб була така доля як Закону про наукову і науково-технічну діяльність. Я звертаюсь до Кабінету Міністрів, шановні, не потрібно використовувати Закон про освіту як шантаж на комітет і на народних  депутатів України. Ми відпрацюємо, як це повинно бути для того, щоб  дати суспільству закон, який буде  якісний, який буде влаштовувати більшість цільових груп. Це є дуже важливим. Тому 5240, про який сьогодні йшла мова, це дуже важлива річ, це дати просто сигнал, меседж, які працюють  в технікумах і коледжах, що нормально. Якщо не приймемо, то в нас є чотири роки…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, хвилину, завершуйте.

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Тому не потрібно нас шантажувати, я це відкрито тут кажу, шановні колеги.

І останнє хочу сказати. Ви знаєте, тут багато математиків, є такі ортонормированный базис –  да? – в якому ми бачимо ті чи інші явища, об'єкти, а є осометричний. Так от, у мене таке враження, що деякі політики і деякі чиновники з людьми в різних системах координат працюють.

От я хочу, щоб ми домовилися і сказали, що тут на київських пагорбах дивиться, ситуація інша. А я працюю, хочу сказати як мажоритарщик, ще й на  окрузі своєму. І я бачив, розмовляв з директорами, із вчителями і так далі, я знаю ситуацію реальну, а не  теоретичну, яка бачиться з Кабінету Міністрів України.

Тому я вам особисто обіцяю: ми все будемо робити для того, щоб захистити освітянське і наукове середовище, ми не дамо...

18:15:21

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тридцять секунд. Дякую. (Оплески)

Шановні колеги, ми завершили парламентські слухання. Ті ваші пропозиції, які не були озвучені з трибуни, ви  можете залишити в комітеті для того, щоб вони були оприлюднені. Я сподіваюся, що ми надалі будемо оприлюднювати всі пропозиції, як ми запровадили цю практику в електронному вигляді.

Я дякую всім, хто сьогодні виступив, а також тим, хто слухав, а особливо тим, хто відважилися вийти за рамки. Дякую.