ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

"Медична освіта в Україні: погляд у майбутнє"

Сесійний зал Верховної Ради України

22 березня 2017 року, 15 година

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України

ГЕРАЩЕНКО І.В.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня всім учасникам парламентських слухань! Ми раді вас вітати у Верховній Раді України. Верховною Радою  України 8 лютого 17-го року було прийнято рішення про проведення 22 березня 17-го року парламентських слухань на тему: "Медична освіта в Україні: погляд у майбутнє". Я хочу подякувати профільному комітету за ініціативу проведення таких слухань і всім учасникам, що ви доєдналися до сьогоднішньої розмови.

Дозвольте, будь ласка, розпочати нашу роботу з привітання нашій колезі, пані Ользі Богомолець, яка є головою профільного комітету з питань охорони здоров'я, в якої сьогодні день народження. Пані Ольга, ми вас вітаємо щиро! (Оплески) І бажаємо вам успіхів, всіляких гараздів, здоров'я і успішно працювати на тій високій посаді, яку ви обіймаєте.

І, власне, я пропоную, шановні колеги, наступний регламент роботи нашої. На початку надати слово від уряду профільному віце-прем'єр-міністру України Павлу Розенко – до 5 хвилин. Якщо, звичайно, не вкладеться, то ми дамо до 10, тому що уряду не можна відмовляти, такому високому представнику. Пані Ользі Богомолець для співдоповіді як голові профільного комітету також надати до 10 хвилин. І потім тематичні доповіді профільних міністерств, в нас ще буде і профільним, так само є Міністерство освіти і науки, так само ми йому до 10 хвилин надамо доповідь і потім – виступаючі. Дуже багато записалися на виступи, і, можливо, до цього листа хтось додасться ще з присутніх, до 3 хвилин додати. Я дуже прошу вкладатися всіх в відповідний регламент, щоби ми змогли закінчити нашу роботи приблизно о 18 годині. Ми закладемо три години на нашу роботу.

Ну, і, власне, я  в своєму вступному слові хочу звернути вашу увагу на те, що дійсно проблема охорони здоров'я, реформа медицини, яка повністю базується багато в чому, в тому числі, і на медичній освіті. Це є ті пріоритети, які мають стояти перед нинішньою владою як виконавчою, так і законодавчою. Ми усвідомлюємо нашу відповідальність як парламент за проведення медичної реформи. І в цьому контексті, звичайно, сьогоднішня дискусія відносно медичної освіти в Україні, вона є дуже важливою, особливо враховуючи і ті реалії, з якими ми як держава зіштовхнулися, враховуючи необхідність сьогодні більш потужної, да, повернення до більш потужної освіти, якщо говорити про військову медицину. І це ті питання, які дискутуються в залі постійно. І тому я з великою приємністю і радістю хочу передати слово професіоналам в темі, яку ми будемо обговорювати. А я буду все занотовувати, для того щоб потім ми з вами разом напрацюємо постанову за підсумками наших парламентських слухань, яка вже буде проголосована в Верховною Радою і ляже в основу реформи, про яку ми говоримо.

Ну і, власне, переходимо до парламентських слухань. Я з радістю надаю слово Павлу Розенку, віце-прем'єр-міністру України. Прошу, пане Павле, вас до слова.

15:08:16

РОЗЕНКО П.В.

Шановні друзі, колеги, мені надзвичайно приємно виступати сьогодні в такому товаристві. І, напевно, почну свій короткий виступ зі слів подяки всім мільйонам людей, які працюють в цій галузі, які щоденно рятують життя простих українців. Особливо хочу подякувати тим людям, які сьогодні знаходяться на передовій, і, зокрема, в зоні проведення антитерористичної операції, які на сьогоднішній день разом з нашими військовослужбовцями, представниками Національної гвардії, Прикордонної служби фактично захищають нашу державу від зовнішньої агресії. І хочу вам сказати, що, безумовно, сьогодні країна переживає непростий час, але цей час випробувань, час російської агресії абсолютно не дає нам ніякої підстави говорити про те, що ми маємо сконцентруватися лише над вирішенням поточних питань. І, безумовно, сьогодні реформування медичної галузі в цілому знаходиться на порядку денному Кабінету Міністрів України. І тут комплексно ми говоримо про питання не лише реформування системи охорони здоров'я, але і якісної підготовки медичних кадрів, оскільки це в першу чергу сприятиме в майбутньому і сьогодні – це один із пріоритетів України, - сприятиме поліпшенню якості медичної допомоги населенню.

Зокрема, от хочу вас проінформувати, що лише протягом двох останніх засідань уряду ми зробили серйозні кроки щодо продовження реформування медичної галузі, зокрема на передостанньому засіданні уряду було схвалено цілий пакет  нормативних актів та ініційовано законопроекти, які після ухвалення парламентом запустять реформу   системи охорони здоров'я  і зроблять  процес в медичній сфері невідворотнім. В першу чергу це стосується нового  механізму фінансування  медичних послуг і лікарських засобів за рахунок бюджетних коштів. Через систему державного солідарного  медичного  страхування ми робимо перші кроки і медичне страхування у нас зафіксовано як один із пріоритетів уряду.

Безумовно, ключовими рішеннями засідання уряду були внесення змін до  низки постанов, які  регулюють проблему  доступності ліків. І ми говоримо про те, що 1 квітня для нас це дуже важлива дата. Не лише для уряду, але й для всього  суспільства, коли повноцінно має запрацювати система реімбурсації  ліків і референтного ціноутворення. Це непростий процес, дуже важкий процес – великий спротив, великі нерозуміння, але ми все-таки сподіваємося, що ці загальносвітові тенденції будуть  реалізовані в Україні. Зокрема, ми     під цей процес оновили вже національний перелік основних лікарських засобів відповідно до вимог, які нам дасть можливість якраз зафіксувати і запровадити  повноцінну реімбурсацію ліків. До речі, хочу вас повідомити, що сьогодні рішенням Кабінету Міністрів  України ми затвердили перші 13 областей,  межі госпітальних округів по 13 областях спільно з місцевими органами влади, за поданням місцевих органів влади, що дасть нам можливість реалізовувати ті процеси реформ, які ми  запланували спільно у тому числі з громадськістю.

Хочу сказати,  що, безумовно,  Кабінетом Міністрів  України визначено стратегічний вектор розвитку вітчизняної охорони здоров'я на базі бюджетно-страхової моделі та пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги та зростання ролі  територіальних громад. Завдяки багатоканальності фінансування галузі через запровадження елементів страхової медицини, пацієнти та лікарі зможуть укладати контракти щодо надання медичних послуг населенню, зокрема із закладами охорони здоров'я різних форм власності та організаціями, які набудуть статус неприбуткових підприємств.

Усі ці реформи будуть потребувати зміни мислення та сталих стереотипів, і переходу від нинішньої патерналістської моделі, що не забезпечує медикам достойного існування до ринкової моделі. І тут, безумовно, роль освіти, медичної освіти є абсолютно неоціненна.

Хочу вам сказати, що коли ми говоримо про підвищення престижності професії…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Просить віце-прем'єр додати 5 хвилин, щоб в нього було паритетне право виступу з профільним комітетом. Я не заперечую, будь ласка, ще 5 хвилин.

15:13:40

РОЗЕНКО П.В.

Коли ми говоримо про пріоритетність галузі, про необхідність, давайте не забувати, що в цьому напрямку ми також зробили за останні буквально декілька місяців суттєві кроки і підвищення мінімальної заробітної плати до 3200, це все-таки, хоч і невеличкий, але позитивний сигнал і освітянам, і медикам, і працівникам освіти щодо того, що їхня професія, їхня спеціалізація уряд надає особливе значення. Хочу вам сказати, що якщо станом на 1 січня 2017 року, буквально 3 місяці тому, чотири з половиною мільйонів українців отримували заробітну плату нижче 3 тисяч 200. На сьогоднішній день вже таких залишилося лише 10 відсотків і то серед тих людей, основна маса людей, які отримують цю заробітну плату використовуючи неповну систему оплати праці. Безумовно проблем багато, безумовно, є питання невідповідності, є питання зрівнялівки, спільно з урядом, з місцевими бюджетами ми намагаємось вирішити ці питання і я переконаний, протягом місяця-два ми знімемо всі гострі питання, які стоять навколо цього процесу.

Хочу відразу сказати, що наша філософія полягає в тому, щоб модернізувати і допомогти медичній освіті в тому числі організуватися і, скажімо так, відповідно до пропозицій медичної громадськості та лікарських організацій ми в тому числі намагаємось методологічно підтримувати сучасну медичну освіту.

Зокрема протягом останнього тижня спільно з Міністерством охорони здоров'я були введені нові освітньо-наукові спеціальності, це "Педіатрія" та "Громадське здоров'я", тощо. І ми говоримо про те, що шлях до отримання гарантованої якісної медичної допомоги в Україні лежить в тому числі і через реформування медичної освіти. Її модернізація має відбуватися на засадах світових стандартів та відповідно до нагальних вимог і потреб системи охорони здоров'я.

Безумовно, що ці системні зміни у вітчизняній медицині потребуватимуть нової генерації якісно та різнобічно підготовлених лікарів та медичних сестер, що покладає особливу відповідальність на вищу медичну школу, яка має до цього достатньо серйозний потенціал.

Адже через різні форми фінансування держава вкладає в цей напрямок на сьогоднішній день понад 2 мільярди гривень щорічно за рахунок різних джерел до медичних університетів, коледжів та академій. 17 медичних університетів, 3 академії післядипломної освіти та понад 100 медичних та фармацевтичних коледжів очної форми навчання щорічно випускають до семи з половиною тисяч лікарів, які навчалися на бюджетній та контрактній формі підготовки, включаючи стоматологів та санітарних лікарів. Та понад 15 тисяч медичних сестер.

Але треба зазначити, що зокрема тільки у первинній медико-санітарній ланці ми сьогодні спостерігаємо дефіцит в дві з половиною тисяч лікарів загальної практики, сімейних лікарів та більше 900 дитячих лікарів.

Проте, наголошую, що ми маємо перейти від кількісних показників оцінки роботи медичної освіти до нагальних питань якості підготовки лікарів та медичних сестер у контексті запровадження нових засад організації навчального процесу та створення університетських та академічних клінік у кожному регіонів. Сучасні вимоги до професійної підготовки майбутніх медиків зумовлені інтеграцією України в міжнародне освітнє співтовариство та реформуванням системи охорони здоров'я, вони потребують впровадження в освітній інтегративний процес сучасних міжнародних медичних та освітніх стандартів, підвищення науково-освітнього професійно орієнтованого рівня майбутніх лікарів та особливо викладачів, забезпечення їх сучасними інноваційними та інформаційними медичними технологіями. Тільки високий рівень мотивації щодо навчання і активна позиція щодо оволодіння знаннями дозволить студентам та слухачам здобувати і конструювати знання, формувати вміння, навички, виховувати самостійність як рису характеру, вчитися в подальшому вдосконалювати свій професійний рівень.

Ми говоримо про те, що сьогодні ми впроваджуємо і сучасні педагогічні стратегії при викладання клінічних дисциплін та розвитку системи ліцензованих…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановний…

РОЗЕНКО П.В. Буквально хвилину.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, я не можу, тому що у нас все-таки є регламент. Я дякую вам і просто ми в кінці дамо вам заключне слово. Дякую, шановний пане віце-прем'єре.

І я запрошую до слова, будь ласка, голову Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я пані Богомолець.

Я прошу всіх учасників дотримуватися все-таки нашого регламенту, щоб ми встигли дати слово всім тим, хто є в листі нашому. Дякую.

15:19:17

БОГОМОЛЕЦЬ О.В.

Шановна пані головуюча, шановні представники уряду, шановні колеги, гості! Надзвичайно приємно сьогодні бути в цій залі і мати можливість провести надзвичайно важливі парламентські слухання. Я хочу подякувати особисто Прем'єр-міністру за те, що він відкрив парламентські слухання, не всім парламентським слуханням так везе, і за його сприяння реформі вищої і середньої медичної освіти.

Медик – це та людина, яка все життя має тримати руку на пульсі не тільки свого пацієнта, на пульсі науки і на пульсі нових знань.

Чому? Тому що медицина це чи неєдиний фах, де, якщо людина 5 років не отримає знань і практики, вона втрачає свою кваліфікацію. Тому що за ці 5 років кількість знань збільшується в геометричній прогресії. І їх відсутність призводить до професійної деградації. А відповідно такий лікар несе своїм пацієнтам не можливість і радість порятунку і збереження життя, а дуже великі ризики. Тому перший постулат медичної освіти і кожного медика – це вчитися все своє життя. І саме це має забезпечити нова парадигма медичної освіти, яку ми сформуємо на цих парламентських слуханнях.

Щоб стати достойним медиком чи достатньо відмінних теоретичних знань? Чи достатньо знати, де проходить той чи інший нерв, чи судина, чи кріпиться м'яз? Чи достатньо? Абсолютно ні. Що важливо, щоб зробити віртуозну операцію – практика, щоденна практика і щорічна практика. А це означає, що наступний постулат медичної освіти не тільки знати, але і вміти. І саме доступ і досвід практичних навичок має бути… на нього має бути спрямована нова парадигма медичної освіти, "дорожню карту", для якої сьогодні з вашої допомогою ми будемо створювати.

Кількість знань в медицині і медичній науці невпинно і нестримно росте. Від перших… Всі пам'ятають історію медицини таємних розтинів тіл на цвинтарях, щоб дізнатися анатомію, будову тіла від лікування сушеною печінкою лягушок до нанотехнологій, магнітного резонансу, до створення… вирощування органів і стовбурових клітин.

Розширюється і поглиблюється діагностика, яка виявляє нові хвороби, з'являються новітні технології і сучасні ліки. Медичні фахи збільшуються і дробляться, знання розширюються настільки, що поглибитись в усі напрямки медицини і знати все вже неможливо. Тому наступний постулат нової  парадигми медичної освіти –  це можливість і вміння легкої орієнтації у просторі через вимір простих алгоритмів. І в новій системі  медичної освіти ми маємо навчити майбутніх професіоналів  орієнтуватися в космічному просторі нових хвороб, бактерій, вірусів, молекул, методів діагностики і лікування шляхом засвоєння простих алгоритмів. Хто, де, як і коли має створювати  ці алгоритми,  хто може бути достойним вчителем – ці питання, відповіді на які ми маємо  шукати з вами сьогодні.

А медицина сьогодні – це  ремесло чи мистецтво? На відміну від минулих часів, коли поодинокі цілителі і лікарі були  недосяжними простим людям, а їх послугами користувалися лише оборані, медицина була мистецтвом недосяжних і обраних. Сьогодні медицина стала доступною і масовою, тобто вона стала ремеслом. А це означає, що вона має бути стандартизованою, щоб мінімізувати ризики помилок заради життя і здоров'я пацієнтів.

Знаєте, як виглядає сучасне обличчя нашого старого і вічного принципу "Noli nocere" (не нашкодь).  А воно виглядає  наступним чином: знай стандарти лікування. І якщо ти будеш знати стандарти лікування, у тебе є шанс  не нашкодити.  Це означає, що на цих парламентських слуханнях ми маємо вирішити, а якими стандартами будуть користуватися наші лікарі, хто їх буде створювати, адже потрібно майбутніх лікарів і медиків навчити цих стандартів.  

А чи залежить щось від моральності і чесності медика, від його інтелігентності і людяності? Так, і дуже багато. Тому виховання гідних медиків, перевірка їх моральних і психологічних здібностей, особливості їх реагування в кризових умовах має  стати важливою частиною професійного відбору. І ці принципи ми маємо закласти при створенні  системи відбору майбутніх лікарів  найкращих.  А чому найкращі мають захотіти  прийти на цей відбір? Чому прийти і стати медиком, лікарем, а не банківським  співробітником? Тому що фах медика має дати реальну можливість втілити в життя свої здібності і мати за це гідну оплату праці. Майже скрізь в світі, але ще не в Україні і за це потрібно поборотися. Інтелігентність і виваженість українських медиків в інколи ворожому оточенні не сприяє виживанню. Думаю, що динозаври також були інтелігентними і виваженими. Допоки медики будуть масово і мовчки терпіти зневажливе відношення до себе, до тих пір воно буде існувати. І відсутність фінансування на Академію медичних наук сьогодні демонструє зневагу до вищих закладів освіти, які створюють стандарти лікування і які є сьогодні єдиним місцем, де можуть отримати найвищу і найякіснішу допомогу українським громадянам. І до тих пір, поки українські медики будуть це терпіти, воно буде існувати.

Реформа медичної освіти стала одним із 25 запропонованих кроків на шляху до побудови системи охорони здоров'я в Україні європейської якості, закріплених Постановою Верховної Ради України про рекомендації парламентських слухань про реформу охорони здоров'я України рік тому 21 квітня 2016 року. Серед низки рекомендованих Кабінету Міністрів України заходів, чітко визначено, доручити Міністерству охорони здоров'я України, спільно з Міністерством освіти і науки України, розробити стратегію реформування системи медичної освіти, передбачивши приведення у відповідність з європейською практикою програм до і після дипломної підготовки лікарів, насамперед, первинної ланки медичної допомоги, системи безперервного професійного розвитку медичних працівників, програм підготовки медичних сестер, програм підготовки менеджерів у системі охорони здоров'я. Чи зроблено щось за рік у цьому напрямі? Ні. Тому сьогодні важливим є формування резолюції слухань і чіткої фіксації відповідальності та дорожньої карти виконання і реформування медичної освіти, свого роду інвентаризації та виявлення проблем у цій сфері.

Тому сьогодні важливим є формування резолюції слухань і чіткої фіксації відповідальності. Цим парламентським слуханням передувала велика робота: робочі зустрічі, круглий стіл. Ми підійшли ґрунтовно до розгляду стану та перспектив медичної освіти. Стало зрозуміло, що потрібно вибудовувати цю систему так, щоб був послідовний, міцний зв'язок між отриманими знаннями в навчальному закладі і їх реалізацію на практиці, а також щоб система медичної освіти в Україні забезпечувала можливість безперервної освіти наших медиків впродовж всієї професійної діяльності. Ми маємо відмовитись від архаїчних підходів до оцінки професійної придатності лікаря – атестації лікарів. Забезпечивши поетапне скасування лікарських, провізорських, кваліфікаційних категорій, та запровадити нову систему підтвердження фахової кваліфікації із залученням професійних медичних асоціацій. Мова йде про професійне самоврядування.

Кожна країна світу має свої особливості в системі організації медичної освіти та у строках навчання. Глибоко переконана, що сучасні програми підготовки майбутніх медиків повинні ґрунтуватися на вимогах європейських протоколів і стандартів лікування хвороб. В сучасних інформаційних технологіях передбачати можливість опанування практичних навичок роботи з сучасним лікувально-діагностичним обладнанням.

В навчальний процес до і після дипломної підготовки потрібно запроваджувати використання сучасних теле-медичних технологій, щоб спеціалісти мали змогу навчатися і працювати в єдиному професійному європейському просторі.

Наш земляк і колега, уродженець Одеси Максим Кончаловський сказав: "Можна бути поганим письменником, слабким художником, бездарним актором, я додаю, можливо, і політиком бездарним, але бути поганим лікарем – це злочин". Поганий лікар  це чи добрий –  визначає саме система медичної освіти. 

Нами буде розроблено дорожня карта і рекомендація профільним міністерства щодо закріплення нових фахів, щодо підготовки фахівців за спеціальностями…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, пані Ольга, навіть незважаючи на день народження, будемо просити дотримуватися регламенту. (Оплески)

Шановні колеги, у нас закінчилися співдоповіді, і ми переходимо до виступів, але ще раз наголошую, що у нас буде все-таки мати певні привілеї представники профільних міністерств. І я запрошую до слова Олександра Лінчевського, заступника міністра охорони здоров'я України.  

П'ять хвилин – ваш  регламент. І потім ваш колега  з Міністерства   освіти й науки.

Будь ласка, пане Олександре.

15:29:59

ЛІНЧЕВСЬКИЙ О.В.

Колеги, шановне панство, шановні народні депутати! Коли опиняєшся сам на сам з пацієнтом, закони, постанови, накази  мають дуже обмежену силу, і ніщо не допоможе –   ні жодна лікарня, ні жодне  устаткування і навіть гроші –  якщо  лікар не знає, він не знає. Якщо він  не  прочитав, він  не  прочитав. Ми кажемо,  що лікар є  центральною  фігурою в системі охорони здоров'я, а відповідно реформа освіти є найважливішою ланкою в зміні медичної системи.

Наступне. Хто вступає сьогодні… як  кажуть, в американській морській піхоті, жодне тренування, жодне навчання не може  ліквідувати дефект відбору. Хто вступає сьогодні до вищого навчального закладу? Непрестижність професії та великий обсяг державного  замовлення  змушують вищі навчальні заклади  набирати студентів, набирати абітурієнтів з відверто низьким прохідним балом.   Ми кажемо, наступний, що лікар є моральним та освітнім авторитетом, і ми не можемо йти на жодні компроміси щодо  якості  відбору абітурієнтів для  навчання, для вивчення медицини.

Спираючись на дослідження  Міністерства освіти, ми говоримо  про необхідність установлення  мінімального порогу для вступу у вищі  медичні навчальні заклади на рівні 150 балів за зовнішнім незалежним оцінюванням, незалежно від форми навчання. Мені як пацієнту байдуже, лікар вчився  за контрактом  чи за державним замовленням, лікар має знати: в медичні вузи мають  вступати кращі.  

Наступний. Коли ми говоримо про дефіцит… про дефіцит кадрів десь більший, десь менший. А чи це дійсно так? Чи дійсно ми потребуватимемо  в 2019 році 18 тисяч лікарів? Це є обсяг випуску  лікарів у Сполучених Штатах Америки. Чи, дійсно це так є?

Наступний. Ми щорічно збільшуємо обсяг фінансування системи освіти. Десь, бачите, за останні два роки вона зросла на третину. Чи це впливає якимось чином на якість?

Давайте подивимося наступний слайд. Знайдіть там Україну. Ми кажемо, що якість навчання залежить не від фінансування галузі, а від фінансування кожного, від фінансування однієї особи, одного студента. І вона є сьогодні… обсяг фінансування є неприйнятно низьким.

Наступний. Давайте ми скажемо відверто ось тут: ми готуємо надмірну кількість лікарів, неприйнятно велику. Ми маємо "зачароване коло": надмірна кількість лікарів, відтік кадрів, дефіцит, який ліквідується збільшенням державного замовлення. Це коло ми маємо розірвати.

Наступне. Констатуємо також той факт: вищі навчальні заклади поставлені в такі умови, що вони змушені збільшувати обсяги навчання за контрактом для того, хоч якось виживати сьогодні. Але правда є такою, факти є такими, що на сьогодні саме Держбюджет фінансує чи дофінансовує навчання студентів за контрактом. Не контрактники фінансують вуз, а Держбюджет дофінансовує контрактників.

Наступне. Ми говоримо про  необхідність розірвати це "зачароване коло": маємо зменшити це державне замовлення, маємо наполягати на відкритому конкурсі. І це все робиться з метою збільшення фінансування, збільшення обсягів фінансування кожного одного студента. Дефіцит медичних кадрів ліквідується не збільшенням державного замовлення, а покращанням умов праці та збільшенням заробітної плати. Це – аксіома.

Наступне. Хочеться подякувати тим викладачам вищих навчальних закладів, чиї роботи є конкурентоздатними, тим, хто є цитованими на сьогодні в світі. Ось є кращі з них на екрані. Правда, треба казати, що розрив на сьогодні між публікаціями, між цитованістю українських фахівців, українських науковців та зарубіжних є високою.

Наступне. Буденним є плагіат та академічна недоброчесність. І академічна недоброчесність і плагіат толеруються, власне, починають толеруватися зі студентства.

Наступне.

Викладач, котрий не знає англійської мови, читає російські підручники п'ятирічної давності та переповідає їх студентам. Ми кажемо, що сьогодні медична наука не пишеться кирилицею, в ХХІ сторіччі мова медичної науки – англійська, крапка.

Наступний.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, дайте завершити профільному міністерству ще.

Шановні колеги, я хочу сказати, що є правила парламенту відносно того, як  проводяться слухання. Є доповідь співдоповідачів і вони отримали по 10 хвилин. Зараз підійшов комітет профільний і просить, щоби міністерству профільному ми додали час – ми додаємо. Але всі мають вкладатися в регламент. Всі виступаючі потім матимуть 3 хвилини. Профільному міністерству – ми додаємо 5 хвилин. Дуже дякую. Ви ж потім образитеся, хто не встигне виступити. Дуже дякую.

ЛІНЧЕВСЬКИЙ О.В. Будь ласка, наступний. Ми маємо сьогодні чудовий  механізм оцінки якості навчання і якості викладання у вищому закладі, і якості навчання конкретного студента. Ми хочемо, щоб студент пишався своїм результатом. І в ідеалі ми хочемо, щоб результат, щоби оцінка навчання нашого студента визнавалася за кордоном.

Міністерство почало співпрацю з Національною радою медичних екзаменаторів та буде впроваджувати міжнародний ліцензійний іспит як частина іспиту українського.

Наступний. Ми будемо говорити про зміни післядипломної освіти. Але це, напевно, будуть говорити інші доповідачі. Треба, якщо ми хочемо мати європейського лікаря, ми мусимо його готувати по-європейські, згідно з  директивою ЄС.

Наступний. Ми хотіли би і будемо працювати над тим, щоби фінансування  закладів, фінансування післядипломної освіти відбувалося за принципом: гроші ідуть за слухачем, за курсантом. Ми хочемо, щоби лікар сам вибирав, де йому вчитися, щоби він сам вибирав той заклад післядипломної освіти, де йому проходити підвищення кваліфікації. Ми за те, щоби лікар мав змогу вчитися закордоном і це навчання визнавалося, щоби лікар  вчився онлайн за сучасними технологіями. І система нарахування післядипломних балів також переглядалася.

Власне, говорячи про зміни в системі освіти, в системі медичної освіти, треба казати, що лише міністерство, міністерство лише створює правила і сприятиме цьому. Це наша спільна праця, це наша спільна робота, починаючи від студента, від викладача, від професорського складу і закінчуючи, власне, цими стінами і Верховною Радою. Це наша спільна справа. До роботи. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо за змістовну доповідь.

І зараз слово для виступу надається першому заступнику міністра освіти і науки України Володимиру Ковтунцю. Ковтунцю, вибачте, будь ласка. Вибачте, пане Володимире, будь ласка.

15:38:13

КОВТУНЕЦЬ В.В.

Дякую. Шановні учасники парламентських слухань, я повинен зразу сказати, що сьогодні стільки заходів в парламенті, що у нас на всіх не вистачає заступників міністра. Тому Роман Володимирович Греба не буде говорити про міжнародну освіту. Якщо дасте мені 45 секунд, то я і це питання зачеплю.

Безумовно, є ціла низка проблем, які важливі як для медичної, так і для юридичної, і для інших галузей освіти. Щодо фінансування. Ми справедливо всі нарікаємо на незадовільне фінансування, але дуже рідко ми дивимося, наскільки ефективно ми використовуємо кошти. Робота над останнім бюджетом показала, що якщо є серйозні аргументи, що кошти потрібні, вони використовуються розумно, кошти в бюджеті будуть.

Ми насправді маємо справу з дуже глибокими дисбалансами в фінансуванні освіти. Якщо загалом говорити, ми з бюджету зведеного витрачаємо на різні види освіти від 5-ти до 7-ми відсотків ВВП. Це середній рівень європейських країн. Щоб збільшити цей відсоток, потрібні серйозні аргументи. Це означає, що суттєво збільшити видатки, особливо в умовах війни, ми навряд чи зможемо.

Частка на вищу освіту в порівняні з формальною, невищою освітою у нас вища, ніж в європейських країнах. Тобто у нас значно більша частка фінансування вищої, ніж середньої освіти і професійної вищої освіти.

Коли ми подивилися, що відбувається в вищій освіті разом Академією фінансового управління, результат шокував. За видатками загального фонду бюджету у нас найбільше витрачається на підготовку гуманітаріїв. Видатки на одного гуманітарія в 1,5 рази більші, ніж видатки на інженера. Абсурд! Ми не брали медицину, але думаю, що з медициною ситуація майже аналогічна. Тоді, коли в світі на підготовку фармацевта, ветеринара, медика витрачає в 3-4 рази більше, ніж на підготовку гуманітарія, і ви розумієте, чому.

Наступна невідповідність між видатками на навчання з бюджету і оплатою  за кошти  юридичних, фізичних осіб. Контракт у нас в 1,5-2 рази в середньому менший… коштує менше, ніж видатки з Державного бюджету, про що говорив заступник міністра. Це означає,   що ми на цьому ринку, насправді, державні  вищі навчальні заклади суттєво  демпінгують.

З іншого боку, ми маємо суттєво обмеження автономії вищих навчальних закладів внаслідок того, що у них практично відсутня фінансова автономія. Кожен ректор знає, що добути… оплатити легально гроші за ремонт, за купівлю замка, якоїсь дрібнички коштує надзвичайно великих зусиль і серйозних ризиків. В нашій країні вищі навчальні заклади досі лишаються бюджетними установами. Останньою постсоціалістичною країною, окрім України,   яка вийшла з цього стану є Словаччина, яка три роки тому перевела вищі навчальні заклади в статус неприбуткових організацій.

Таким чином, якщо подивитися на ці проблеми, то керівна причина полягає в тому, що ми намагаємося  зберегти притаманні соціалізму методи фінансування вищої освіти в країні, яка офіційно визнана країною з ринковою економікою. І тому протиріччя,  з якими ми зустрічаємося, вони з кожним роком будуть наростати, якщо ми не приступимо до їх розв'язання.

Перш за все, філософія фінансування освіти: ми даємо кошти на утримання закладу освіти. А точніше, подивіться уважно, кошти ідуть на  оплату… виплату заробітної плати, на утримання штату викладачів і співробітників, невеличка частка іде на комунальні послуги, а вся капіталка, всі витрати – на обладнання, на розвиток, вони в кращому разі можливі тільки за рахунок спецфонду. Тобто ми утримуємо заклад, тоді за Конституцією ми з вами повинні що робити – оплачувати здобуття світи громадянину країну. Сама філософія є неправильна.

Внаслідок цього в освіті відсутня будь-яка здорова конкуренція, вищі навчальні заклади не мають жодних мотивацій в ефективному використанні коштів, тому що якими б ефективними вони не були, вигоди від цього вони не отримують.

Ключова ідея реформи фінансування, до якої ми зараз працюємо, вона зачепить і медичну освіту, полягає в тому, щоб змінити філософію. Кошти мають іти на здобуття освіти громадянина України, здобуття освіти особою. При чому ці кошти мають відповідати основній вартості освітньої послуги, те, що раніше називалося собівартістю, ці кошти повинні покривати видатки на заробітну плату, на утримання приміщень, на обладнання, лабораторії, реактиви і все інше, що потрібно для навчання одного студента, а не так, як сьогодні. Це означає, що ці видатки, з розрахунку на студента, мають бути суттєво вищими. При цьому ми мусимо зробити так, щоб вищі навчальні заклади отримали реальну фінансову автономію, щоб ректор не ходив до міністра затверджувати свій штатний розпис, щоб це робила вчена рада, робила це раціонально розумно і щоб провідний вчений, якого цінують в усьому світі, міг отримати тут конкурентну зарплату, а не тікати в Німеччину чи в Британію, чи в Сполучені Штати Америки.

Зрозуміло, що це приводить до суттєвого збільшення видатків на одного студента, і оскільки, як я говорив, ми не маємо серйозних підстав вимагати збільшення фінансування освіти загалом, нам неминуче прийдеться зменшити обсяги державного замовлення. Ми зараз за законом повинні мати обсяг державного замовлення не менше 50 відсотків випуску середньої школи, реально ми даємо 60 відсотків, те, що ми можемо профінансувати, це 35-40 відсотків і це реалі потреби нашого ринку праці, більше нам реально не потрібно, нам потрібен кваліфікований робітник.

При цьому ми плануємо, працюємо над чітким алгоритмом розподілу бюджетних коштів. Має бути формула, так званий спосіб фінансування вищої освіти, який зараз інтенсивно розробляється в європейських країнах, performance based funding – фінансування за результатами діяльності, розрахунок на кожного студента і за вимірюваними показниками якості діяльності навчального закладу. Не абстрактними, не філософськими, а вимірюваними показниками.

Наприклад, публікації у добрих виданнях. Наприклад, середній бал тих, кого, бал ЗНО тих, кого приймає університет на навчання і так далі. Тобто має оцінюватися не лише підготовка студентів, але і якість цієї діяльності. При цьому ми повинні зробити таким чином, щоб не погіршити різко фінансовий стан наших університетів. Перехід має бути плавним. І це найскладніша задача.

Бо я сказав, що зараз система фінансування розбалансована. Ми найбільше витрачаємо на гуманітаріїв, хоча має бути навпаки. Як зробити, щоб перехід став плавний, щоб не зруйнувати систему під час реформи, це складна задача фінансова.

Дуже важливо дати вищим навчальним закладам фінансову автономію, вивести із статусу бюджетних основ, залишити в статусі неприбуткових організацій відповідно до статей 133-134 Бюджетного, Податкового кодексу, забезпечивши повністю податкові пільги, які має зараз бюджетна установа. Ці норми нами також розроблені. Вони обговорюються. Сподіваюсь, ми скоро подамо на затвердження уряду.

Є проблема, пов'язана з державним замовленням. Те, що ми зараз маємо, формально називається державним замовленням, насправді воно таким не є. Це вільний диплом. І медики відчули в зв'язку зі змінами в законі. Це вільний диплом, що цілком відповідає статті 53 Конституції. Якщо нам потрібно замовлення державне на лікаря, на вчителя, на інженера для державного підприємства, треба пропонувати формулу, яка передбачає взаємну відповідальність вступника, який зобов'язаний відпрацювати, держави, яка зобов'язується платити підвищену стипендію університету, який зобов'язується дати якісну освіту.

І тоді, якщо особа не їде працювати за призначенням, кошти, на неї потрачені, переводяться у кредит, 10-15 років і особа повертає державі потрачені на неї гроші з відповідними відсотками. І ми плануємо також запускати як в експериментальному режимі сучасну систему кредитування із здобуття вищої освіти, але не так як зараз. Зараз університет відповідає за повернення кредиту, має відповідати студент.

Тепер два слова про міжнародних студентів. Претензій до якості вищої освіти у наших традиційних партнерів, куди ми продаємо наші освітні послуги, з кожним роком стає все більше. Я про міжнародну освіту кілька слів. Проблема зрозуміла: бідність змушує брати будь-якого студента іноземця і закривати очі на його неякісне навчання. На щастя, в медичній освіті за нашими даними є низка позитивних сигналів. По-перше, українські лікарі бажані в Центральній Європі. По-друге, в наших університетах з'явилися іноземні студенти не лише з Середнього та Близького Сходу чи з Африки, але і з європейських країн, і медики, здається, тут є чи не першими…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 15 секунд дайте, будь ласка, завершити.

КОВТУНЕЦЬ В.В. Основною умовою навчання стає англійська. Понад 30 студентів всіх наших іноземних студентів – це студенти медики, переважно студенти із Індії. Однак, перешкодою в міжнародній співпраці є проблема проходження інтернатури та клінічної ординатури. Випускники не можуть проходити інтернатуру в наших лікувальних закладах. Ці положення і про клінічну…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Володимире, дякуємо вам. Проблематика зрозуміла. І я думаю, що вона знайде своє продовження в Рекомендаціях слухань.

Ми раді вітати в парламенті на слуханнях Настю Овчар, Анастасію Овчар, яка сьогодні є студенткою третього курсу медсестринського відділення вищого навчального закладу Київський міський медичний коледж. І, будь ласка, пані Анастасія, вас до слова запрошуємо. 3 хвилини.

15:49:16

ОВЧАР А.О.

Добрий день, шановні пані та панове. Я студентка київського міського медичного коледжу медсестринського відділення. Так розпорядилась доля, що протягом тривалого часу я мала змогу спостерігати за роботою медсестер. Я відчувала їх лагідні руки, добрі слова, які на деякий час підбадьорювали мене і змушували забутися про страшні болі, страждання.

Я обрала цю професію свідомо, можна сказати, за покликом серця і душі, тому що я хочу допомагати людям, які занедужали і потребують допомоги.

На мою думку, медичні коледжі повинні мати право на життя адже саме в них фахово готують майбутніх медсестер до… для надання медичної допомоги. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Анастасія, вам дуже дякуємо і бажаємо вам гарного навчання, і щоб все у вас виходило в житті. Дуже раді бачити вас.

І, будь ласка, до слова запрошується Юрій Вороненко ректор Національної медичної академії післядипломної освіти імені Щупика. Пані Анастасія вам 2 хвилини заощадила, пане ректоре.

15:50:39

ВОРОНЕНКО  Ю.В.

Дякую. Шановні народні депутати! Шановні урядовці! Шановні учасники слухань! Освіта без роздумів марна, міркування без освіти небезпечні. Ця філософія Конфуція доречна і нашому парламентському слуханню і повсякденній праці медика. Пропоную поміркувати про освіту гуртом.

Усім відомі проблеми з медичними кадрами, які стали транснаціональними. Так в країнах Євросоюзу дефіцит лікарів вже наближається до 230 тисяч, що в півтора рази більше ніж число всіх лікарів працюючих в Україні. І цей чинник, до речі, діє як потужний стимул до еміграції наших кадрів. Але глобальна криза кадрів не обмежується лише їх нестачею. Є невідповідності між компетенціями, потребами, фінансами, є біографічні і професійні дисбаланси медиків на ринку праці, поглиблюється гендерна стратифікація по спеціальностях. 

Є кадрове домінування стаціонарної допомоги над амбулаторною, не зменшується професійний сепаратизм, кількість спеціальностей у нас досягла майже 130, причому є такі, за якими взагалі ніхто не працює.

У світі три етапи підготовки медичних працівників. Після додипломної освіти необхідне післядипломне навчання в інтернатурі, резидентурі чи на циклах спеціалізації, де отримають, власне, спеціальність. І потім безперервний професійний розвиток освіти, яка триває все життя. Близькими до цієї універсальної  лікарської моделі є схеми підготовки медичних сестер, фельдшерів, парамедиків, провізорів, фармацевтів, військових медиків. Кожен із трьох освітніх процесів передбачає постійне вдосконалення, усунення накопичених невідповідностей.

Центральне місце у підготовці лікаря обіймає інтернатура. Адже саме тут вперше здобувається спеціальність та право на практику.  Водночас в Україні за півстоліття свого існування інтернатура вже стала надто проблемною. Приведу основні негативні індикатори.

По-перше, інтернатура перестала  бути, власне,  інтернатурою, тобто формою підготовки лікарів лише за базовими спеціальностями. З учорашніх випускників готуються зразу нейрохірурги, урологи,  клінічні онкологи і інші вузькі спеціалісти.

По-друге, порушується принцип справедливості у виборі професії для усіх випускників медвузів. Одна категорія випускників, так звані бюджетні студенти, навчаються в інтернатурі здебільшого на сімейного лікаря, терапевта, патологоанатома і на  інші  непрестижні професії.

Друга ж категорія випускників, так звані  контрактні студенти, у тому числі далеко не кращі, стають в інтернатурі дерматологами, акушерами-гінекологами, урологами, а потім перевиробництво лікарів за цими спеціальностями викликає  необґрунтований тиск  на ринок  праці. Це несправедливо.

І, нарешті, тривалість і якість підготовки лікаря  не відповідають сучасним європейським вимогам. Перш за все,  вчити якісно можна там, де є умови це робити. Лікаря не підготуєш, як учителя чи юриста. В аудиторії навіть за наявності у вузі в перспективі модерних, симуляційних навчальних комплексів не обійтись без клініки. На Заході  це, як правило, університетські та муніципальні лікарні, які спільно з кафедрами готують кадри. У нас же виконання загальнодержавної функції, завдання національної безпеки  фактично блокується фінансовими органами та місцевими адміністраціями, ініціюється десятки судових процесів, примушуючи вузи перейти виключно на умови оренди, а  не на співпрацю на умовах Господарського і Цивільного кодексів. А там, де ще вдається співпрацювати, допуск клініцистів кафедр  до хворих є обмеженим. Що ж робити? Проблема складна тому й одного простого рішення не може бути.

Почну з аналізу кадрів. Цікаво, що у нас  дві третини усіх лікарів працює лише за шістнадцятьма базовими спеціальностями, як правило, на первинному і вторинному рівнях медичної допомоги. І тільки третина лікарів працює за рештою – сто одинадцятьма вузькими спеціальностями. Тому цілком можливо залишити в інтернатурі лише основні спеціалізації, от для медицини і педіатрії  їх усього 12, вони перед вами. МОЗ може визначати квоти по кожній із цих  спеціалізацій та розподіляти їх між вузами, а вступ до інтернатури варто зробити конкурсним, усунути несправедливість щодо бюджетників і контрактників. Пора покласти край  кріпацтву, коли навчання за контрактами у вузі… (Оплески) Дякую. Тягне за собою ще і на роки фінансовий шлейф і позбавлення освітніх прав. Всі мусять мати рівні права. І це стане досяжним, особливо за ліквідації державного розподілу. Вибір професії для спеціалізації в інтернатурі за бюджетні кошти залежатиме лише від якості навчання і відповідної перемоги у вузівському конкурсі. А потім випускники 2-3-річної інтернатури можуть повністю забезпечити первинний і вторинний рівні медичної допомоги, звичайно, за достойних умов праці.

Як бути з вузькими спеціальностями? У нас законодавчо введена резидентура, але ще не реалізована. На заході резидентура триває до п'яти років, така модель для України, як це не дивно, не нова. За схожими принципами побудовано у нас клінічна ординатура, вона себе добре зарекомендувала і користується широким попитом, в тому числі серед іноземців. Саме клінічна ординатура може стати прообразом резидентури як форми індивідуалізованої, штучної підготовки фахівця з персональною відповідальністю за якість.

За нашими оцінками близько 25 відсотків лікарів після інтернатури можуть за електронним конкурсом вступати до вузів в резидентуру. Це буде прозорий вступ на виділені міністерством бюджетні місця по кожній спеціалізації, нехай справедливо перемагають кращі як і при вступі в інтернатуру. Випускники дворічного навчання в резидентурі разом з випускниками інтернатури забезпечить надання до 95 відсотків всіх видів медичної допомоги в країні.

Перед вами можливий перелік спеціалізацій резидентури. В цьому переліку з медицини, педіатрії, стоматології знаходяться відібрані експертами 47 високотехнологічних спеціальностей.

Коротко про зовсім нову для України, але не для світу, спеціальність громадське здоров'я. Найчастіше в розвинених країнах підготовка таких фахівців є двоетапною. Спочатку в університетах протягом до чотирьох років готуються бакалаври із загальної спеціальності "громадське  здоров'я". Потім вони працюють у системі на посадах помічників фахівців. А, власне, професіонали за різними спеціалізаціями громадського здоров'я, такими, як управління охорона і здоров'я, епідеміологія,  біостатистика, біобезпека, гігієна, мікробіологія, вірусологія, готуються на магістерських програмах ще до двох років. Може бути магістерська програма, і, власне, із громадського здоров'я, і така модель є цілком прийнятною і для України.

До слова про підготовку управлінців для сфери охорони здоров'я, або як їх іще за не зовсім вдалим неологізмом називають "менеджерами охорони здоров'я" . На тепер в Україні  діє декілька, півтора дворічних навчальних програм для різних цільових  аудиторій, і  всі вони мають право на життя. Є програма для державних службовців, є для соціогуманітарної сфери, є і розроблена за допомогою  фахівців Євросоюзу для  сфери охорони здоров'я  півторарічна програма для  керівників закладів третинного  рівня. Тільки у нас в академії, в НМАПО, було вже чотири випуски ,  і ми навчили  за такою програмою 70 осіб. Але із них працює на посадах третинного рівня менше половини призначаються інші люди, бо досі немає потрібних кваліфікаційних вимог. Поки не створені освітні стандарти, треба  вже нині  ввести доповнення до  кваліфікаційної характеристики відповідного керівника, інакше  будемо продовжувати і далі за державний кошт викидати гроші на вітер.

Що стосується основ управління охорони здоров'я для закладів первинного рівня та для тих, хто хоче займатися приватною лікарською  практикою, то для цієї мети цілком достатньо двохмісячної спеціалізації.

Складне питання, як бути   з іншими спеціальностями, котрих немає ні  в інтернатурі, ні не буде в резидентурі. Їх багато, понад 60. Частина із них, безумовно, є  необхідною для системи охорони здоров'я. Такі як ультразвукова діагностика, дієтологія, ендоскопія, тощо, і вони можуть продовжувати готуватися на  циклах спеціалізації або в перспективі можуть перейти в резидентуру. Частина ж спеціальностей на сьогодні вже навряд чи потрібні. Ну, наприклад, лікар із суднової медицини, лікар із авіаційної і космічної медицини, лікар із дослідження хімічних факторів навколишнього середовища тощо.

Ось так може виглядати інноваційна структура чотирьох-п'ятирічної післядипломної освіти в Україні: інтернатура, потім для бажаючих резидентура та цикли спеціалізації. Ця трьохетапна модель є результатом вивчення та імплементації досвіду багатьох країн Європи та Сполучених Штатів Америки.

Модель є гнучкою. Вона дозволяє бажаючим завершати освіту і йти працювати після кожного етапу, а на вчитися всім без перерви ще по 4-5 років після закінчення вузу. Водночас для високотехнологічних спеціальностей дотримана норма директиви Євросоюзу щодо тривалості навчання до п'яти років.

Тепер стосовно безперервного професійного розвитку. Необхідність навчання лікаря протягом його професійного життя у світі є аксіомою. В Україні система безперервного професійного розвитку існує вже  багато років, але пора нарешті на законодавчому рівні офіційно визначити цю дефініцію та затвердити стандарти для різних категорій медиків, від лікаря до медсестри.

Пропонуємо також ввести професійне ліцензування кожного лікаря при отриманні ним нової спеціальності замість архаїчних кваліфікаційних категорій, які давно втратили свою стимулюючу мотиваційну функцію. До ліцензування доцільно залучати громадські професійні об'єднання, ввести кожні п'ять років атестацію щодо можливості продовження дії ліцензії за умови… але за умови щорічного накопичення лікарем навчальних балів.

Доцільно також осучаснити перелік і значимість різних форм підвищення кваліфікації, крім традиційних переатестаційних циклів та тематичного вдосконалення, враховувати акредитовані майстер-класи, тренінги, саму освіту через дистанційні освітні  ресурси, в тому числі і зарубіжні. І варто для моніторингу безперервного професійного розвитку створити у країні національний реєстр, порт-фоліо лікарів.

І останнє, переконаний, що запровадити наші пропозиції цілком реально, це пропозиції багатьох вищих навчальних закладів, які  обговорювалися протягом останніх років. Пропоную концептуально схвалити напрями розвитку медичної освіти, а до проекту Стратегії розвитку системи охорони здоров'я в Україні включити медичну освіту окремим розділом, де передбачити розробку і прийняття низки законодавчих, підзаконних нормативних актів та етапність запровадження змін  у медичній освіті, відповідно до схваленої концепції. Але вже найближчим часом треба законодавчо вирішити проблему клінічної підготовки медичних кадрів на базах лікарень. Ультиматуми ніколи не призводили до добра. Ми  ж робимо для держави спільну справу. Треба передбачити саме поняття... 

Дякую  за можливість виступити. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Дякуємо вам за змістовний виступ, шановний колего. Запрошую вас до вашого місця.

І ми переходимо до обговорення ключових виступів сьогоднішніх слухань. Я запрошую до слова Ярослава Цехмістера, це перший проректор Національного медичного університету імені Богомольця. Дуже дякую вам пане Ярославе. Прошу.

16:06:21

ЦЕХМІСТЕР  Я.В.

Шановна Ірина Володимирівна, Ольга Вадимівна, Павле  Валерійовичу, народні депутати України, шановні учасники парламентських слухань! Для мене висока честь виступити перед вами. Дозвольте звернути вашу увагу на наступні проблеми і рекомендації. Закон України "Про вищу освіту" чітко визначає принцип автономії вищих навчальних закладів, їхню фінансову незалежність, гарантує створення університетських лікарень. Клінічними базами медичних університетів є переважно державні та комунальні заклади охорони здоров'я. На жаль, продовжуються намагання державних адміністрацій отримати плату за оренду і комунальні послуги з бюджетів вищих медичних навчальних закладів. Положення про університетську клініку стало знаковою подією для розв'язання цієї проблеми. Підтримуємо пропозицію щодо створення на базі комунальних закладів охорони здоров'я університетських лікарень при сприянні місцевих органів виконавчої влади.

Нетерпимість суспільства до непрофесійних лікарів набуває геометричної прогресії. Знаменником виступає якість освіти. Сьогодні існує єдиний інструмент щодо відбору майбутніх студентів: система ЗНО, яка отримала довіру громадян.

Ми підтримуємо рекомендації щодо зменшення обсягу державного замовлення та підвищення прохідного балу ЗНО з профільного предмету "біологія". Є серйозні ризики такого рішення: невиконання бюджетного набору та втрата контрактних студентів. Будемо відверті: наші навчальні плани критично перевантажені, базові медичні курси не забезпечують компетентної практичної діяльності. Обов'язком вищих медичних навчальних закладів є розробка нових державних стандартів з підготовки магістрів медицини, планів і програм у відповідності до міжнародних вимог. Ми повинні подолати ескапізм викладачів від світової науки, сучасних знань, здобутків ІТ-технологій, академічної доброчесності.

Підтримуємо рекомендацію МОЗ України щодо вдосконалення критеріїв якості освітньої діяльності викладачів. Чи можливо це без знання міжнародної мови науки? Відповідь відома. Саме тому є необхідним внесення до кваліфікаційних характеристик викладачів рівня В2 з англійської мови.

Серйозного аудиту потребують підручники, навчальні посібники, лекційні матеріали. Неодноразово ми звертали увагу на недоліки у проведенні ліцензованих іспитів діяльності Центру тестування. Підтримуємо рекомендацію МОЗ України щодо підвищення якості іспитів "Крок", впровадження тесту з клінічних дисциплін міжнародної основи медицини, завдань екзамену з отримання медичної ліцензії США. Вважаємо актуальним створення сертифікованих центрів розвитку клінічних навичок із обов'язковими об'єктивно структурованими клінічними іспитами.

Шановні колеги, для  подолання всіх викликів і перешкод ми повинні стати однією командою та  отримати… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам, пане Ярославе. 

Будь ласка,  до слова запрошується Валерій Запорожан. Це ректор Одеського національного медичного університету. Будь ласка, Валерій Миколайович.

16:09:44

ЗАПОРОЖАН  В.М.

Шановні колеги!  Передова медичної галузі в Україні потребує підготовки якісно  нового лікаря, здатного поєднати в собі  фундаментальні теоретичні знання з володінням сучасними технологіями. Мова йде про необхідність впровадження в систему вищої медичної освіти компетентністного  підходу до підготовки  фахівця. Формування компетентностей, перш за все, передбачає навчання практичним навичкам на базі інноваційного центру практичної підготовки лікаря, в якому використовуються симуляційні технології підготовки з моделюванням клінічних ситуацій. Це дозволяє  формувати у студентів  міцно закріплених  практичних навичок без надання шкоди пацієнту розвивати у  майбутнього лікаря клінічне мислення.

Кафедри університетів розташовані на базі лікувальних закладів, стан яких за своєю матеріальною оснащеністю не відповідає вимогам навчальних баз. Лікаря завтрашнього дня неможливо готувати на обладнанні вчорашнього дня. В розвинутих країнах світу  перевага надається створенню при медичних університетах власних клінік. Університетська клініка – це потужний лікувально-науково-навчальний заклад, який надає високоспеціалізовану медичну допомогу, впроваджує в практику роботу  новіші методи, оснащені найсучаснішим обладнанням, має  досвідчені  кадри вищої кваліфікації, що створює найкращі умови для навчання студентів і лікарів. Така клініка працює в Одеському медичному університеті вже 13 років. Створення університетських клінік передбачено і Законом "Про вищу освіту". Серед першочергових завдань щодо модернізації системи підготовки медичних кадрів вважав би наступне:

Перше. Вважати обов'язковим створення в кожному вищому навчальному закладі університетської клініки та симуляційного центру.

Друге. Законодавчо вирішити питання щодо безкоштовного розміщення кафедр університетів на базі лікувальних закладів.

І третє. Забезпечити імплементацію в повному обсязі всіх можливостей передбачених Законом "Про вищу освіту" щодо автономії університетів. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пане Валерію.

І я запрошую до слова Валерія Савицького, це начальник Української військово-медичної академії. Будь ласка, Валерій Леонідовичу, запрошуємо вас до слова.

16:12:16

САВИЦЬКИЙ  В.Л.

Доброго дня, шановні колеги, шановний голово, шановні присутні!

Військово-медична освіта є складовою системи державної медичної освіти, але є досить для багатьох навіть присутніх в залі, на сьогоднішній день вона здається далекою і не зовсім, скажемо так, тою, яка реально стоїть у нас на порозі. На жаль, ми маємо ряд проблем, але і маємо ряд здобутків.

На сьогоднішній день наша військово-медична освіта розділяється на три професійні вектори. Перший, це підготовка молодших фахівців з медичної і немедичною освітою, це санітарні структури, підготовка фельдшерів, підготовка лікарів. Підготовка санітарних інструктурів здійснюється відповідно до опрацьованих стандартів, затверджених встановленим порядком, за допомогою яких були розроблені нашими фахівцями за участю спеціалістів з НАТО в тому числі, тобто відповідають міжнародним стандартам. І здійснюється на базі 169 навчального центру в навчальній медичній роті. На сьогоднішній день її ефективність, це 30 відсотків від тої необхідності медичних кадрів, які мають бути в Збройних Силах. Тобто стоїть нагальна проблема створення ще декількох навчальних центрів.

Підготовка фельдшерів, яка була фактично втрачена після розвалу військово-медичного відділення у Вінницькому медичному коледжі. На сьогоднішній день прийнято рішення і в якості експерименту ця підготовка здійснюється на базі ряду медичних училищ, це Дніпропетровське медичне училище, Одеське обласне базове медичне училище, Перший київський медичний коледж, Вінницький базовий коледж імені Заболотного, Київський базовий коледж імені Гаврося, Черкаський базовий і Чернівецький медичний коледж. Після укладання контрактів ці випускники коледжів, які виявили бажання, проходять допідготовку на базі Української військово-медичної академії та отримують первинні військові звання.

Важливим компонентом стало відновлення роботи військових кафедр, яка сталася завдяки в тому числі і певної роботи Комітету з охорони здоров'я, який очолює Ольга Вадимівна Богомолець. На сьогоднішній день кафедри відновлені фактично у всіх медичних вузах і почали функціонувати.

Яка ж потреба у лікарях? На сьогоднішній день ця цифра, звісно, не така, яку озвучив і професор Вороненко, і інші виступаючі, для, скажемо так, нашого суспільства, вона досить невелика, але для нас вона є майже смертельною. На сьогоднішній день це 250 лікарів загальної практики, це більше 100 хірургів, 72 анестезіологи, 52 терапевти, 18 стоматологів. Загальна потреба в військових лікарях – близько 500 осіб. І, на жаль, одна Українська військова медична академія не здатна укомплектувати всі Збройні Сили. Тому я знову ж таки змушений звертатися до цивільної системи охорони здоров'я і за рахунок мобілізації і, скажем так, за контрактом запрошувати до Збройних Сил.

Ще одною проблемою, яку я не можу не оголосити, це є формування та перепідготовка діючого резерву військово-медичної служби на випадок мобілізації. На жаль, керівники цивільних закладів охорони здоров'я за своїм рівнем підготовки не готові до керівництва лікарнями в період бойових дій. Тобто система допідготовки резервістів на сьогоднішній день фактично була загублена. І потребує на сьогоднішній день першочергового відновлення. Наші дії на сході країни і надання допомоги на базі цивільних лікарень довела, скажем так, необхідність і нагальність вирішення цієї проблеми.

Дякую за увагу. Не буду відволікати іншими проблемами. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Я дуже дякую вам за ваш змістовний і важливий дуже виступ, пане Валерій.

І я запрошую до слова Валентина Черних, це ректор Національного фармацевтичного університету. Будь ласка, Валентине Петровичу.

16:15:42

ЧЕРНИХ  В.П.

Шановні народні депутати! Шановні колеги! Україна є фармацевтичною державою, майже 500 тисяч громадян працюють і навчаються в різних установах фармацевтичної галузі. Оскільки я говорю про фармацевтичну освіту, можу запевнити депутатів про те, що вона знаходиться в надійних руках.

Фармацевтична освіта в України була і залишається на високому рівні. Ми постійно вивчаємо передовий досвід. А все, що необхідно було змінити, ми зробили з урахуванням національних здобутків.

Про якість нашої освіти говорять найвищі показники тестування студентів після 3 та 5 курсів по тестах українських, європейських і американських. У нас дуже високі показники.

Дійсно, потрібно, щоб нас зрозуміли в Європі. Тому ми гармонізуємо наші спеціальності з європейськими, зменшуємо їх кількість. Але головне не нашкодити. Є фармацевтична галузь яка працює для національної безпеки країни в напрямку забезпечення лікарськими препаратами населення та підготовки необхідних кадрів. Такі спеціальності як "Фармація" є у всіх країнах світу. Вона була і буде завжди. В Україні завдяки цій спеціальності готуються кадри для 25 тисяч аптек.

Друга спеціальність "Промислова фармація". Це ексклюзивна спеціальність для країн, які мають велику кількість заводів з виробництва лікарських препаратів. З колишніх республік пострадянського простору тільки в Україні вдалося сформувати і відстояти цю спеціальність, і якісно готувати інженерів-технологів для наших 140 заводів.

Проблема в тому, що на сьогодні ці дві спеціальності чомусь об'єднали в одну. Хто це зробив і навіщо? Цього не можна допустити. Це ж різні професії. "Фармація" – це провізор для аптеки, а "Промислова фармація" – це інженер-технолог для заводів.

Питання про збереження цих проблемних питань для нашої країни, спеціальностей, було підтримано в Комітеті охорони здоров'я Верховної Ради України. І велике спасибі Ользі Вадимівні Богомолець за увагу до питання фармацевтичної освіти.

Ще одне питання. Протягом 25 років ми готували унікальних фармацевтів, фахівців – клінічних фармацевтів. Така спеціальність є і затребувана в провідних країнах світу. В США, Великобританії, Канаді, Франції в госпіталях лікар і клінічний фармацевт працюють разом для призначення ліків пацієнтам.

Також підготовка клінічних фармацевтів важлива для проведення досліджень з біоеквівалентності. Це необхідно, щоб підтвердити якість генеричних лікарських препаратів, яких на фармацевтичному ринку України 90 відсотків і які в 5 разів дешевші брендів. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я вам дякую, шановний колего! І наскільки я розумію, В'ячеслав Ждан не зміг сьогодні доєднатись до наших слухань. Отже, пані Тетяна Чернишенко, директор Державної установи "Центральний методичний кабінет підготовки молодших спеціалістів" МОЗ України, запрошується зараз до слова. Тетяна Іванівна, будь ласка, просимо вас.

16:19:06

ЧЕРНИШЕНКО  Т.І.

Дякую. Шановні присутні! Дозвольте дуже коротко зупинитися на проблемах медсестринства в Україні, зокрема медсестринської освіти. Медсестринсто – найчисельніша ланка спеціалістів охорони здоров'я в кожній країні світу. В Україні вона становить 337 тисяч 703 особи, із них 246 і більше тисяч становлять медичні сестри. Динаміка дефіциту молодших спеціалістів з медичною освітою показує на те, що дефіцит сьогодні в Україні 22 тисячі 600 осіб, із них здебільшого це медичні сестри. Чисельність співвідношення лікаря до медичної сестри в Україні сьогодні є надзвичайно низьким, яке становить один до півтора.

Підготовка медичних сестер, фельдшерів-акушерок, інших молодших медичних фармацевтичних спеціалістів здійснюється в 100 навчальних закладах України. Прийом студентів становить 16 тисяч 757 осіб, а випуск 19 тисяч 73 особи. Крім вимог, які є в освітньому просторі України, вимог до підготовки медичних сестер, інших фахівців, є вимога також Всесвітньої організації охорони здоров'я, зокрема Європейського Бюро і Міжнародної Ради медичних сестер. Це перш за все термін навчання 3 роки, кількість навчальних годин, мінімальна кількість годин для трирічного терміну навчання 4 тисячі 600 годин, професійна і практична підготовка, і що саме важливе – 50 відсотків від начального плану повинно базуватися саме на практичному навчанні для медичних сестер.

Дозвольте зупинитися на деяких проблемах. У країнах Європейського Союзу, зокрема в Нідерландах, в Естонії, там, де є довготривалість життя людини, наприклад в Естонії, 1001 мільйон 315, майже 316 тисяч жителів всього. Дозвольте ще пару секунд.

ГОЛОВУЮЧИЙ. У вас ще є час. Це просто воно, сигнал, що ще хвилина у вас так точно є.

ЧЕРНИШЕНКО  Т.І. Наприклад, в Естонії 56 всього лікарень. І з них самостійних стаціонарних лікарень сестринського догляду 22, в Україні жодної. Я думаю, що такий позитивний досвід інших країн світу, зокрема, країн Європи не заслуговує на те, щоб брати це до уваги і запроваджувати якраз…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Хвилину додайте, будь ласка.

ЧЕРНИШЕНКО  Т.І. …допомогу для населення України.

Перш за все, дозвольте дуже коротко зупинитися на пропозиціях, забезпечити прийняття законів України "Про освіту" (нову редакцію", "Про вищу професійну освіту", "Про професійну освіту". Збільшити до 10 рівнів національної рамки кваліфікації, де передбачити рівні вищої професійної освіти, V рівень "молодший спеціаліст", а VI рівень "молодший бакалавр". Забезпечити виконання вимог міжнародних стандартів ВОЗ, Міжнародної ради медичних сестер щодо термінів, змісту підготовки медичних сестер в Україні і розвиток ступеневої медсестринської освіти: "Дипломована медична сестра", "медична сестра-бакалавр", "медична сестра–магістр", до речі, так як робиться це в Штатах і в Канаді.

Рекомендувати керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров'я не допускати скорочення обсягів підготовки спеціалістів за спеціальністю "Медсестринство" спеціалізаціями "сестринська та лікувальна справа".

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, шановна пані Тетяно. Я прошу ваші пропозиції передати до секретаріату комітету і, щоб їх врахували вже в рекомендаціях слухань. Дякуємо дуже вам, шановна пані Тетяно. (Оплески)

І я запрошую до слова Любомира Білика, директора Чортківського державного медичного коледжу Тернопільської області. Любомире Степановичу, будь ласка, запрошуємо вас.

16:23:51

БІЛИК  Л.С.

Дякую. Шановна пані віце-спікер, шановні народні депутати! Я бачу, тут є наші колеги, і, уряде, рідкий. Ви знаєте, питання освіти медичної, а загалом медицини –  питання національної безпеки, я нікого в тому не переконую. Справа в тому, що ми сьогодні говоримо про перспективи майбутні, а я хочу сказати про те, щоб ми сьогодні зберегли те, що  ми  маємо, напрацьовано роками, десятиріччями або навіть і більше, колективами  різними. Ми сьогодні говоримо про надання медичної допомоги на рівні лікаря, науку –  на рівні університету, це абсолютно правильно, абсолютно правильно.  Але ніколи на одній колії поїзд не поїде, ніколи тільки лікарі не забезпечать всієї охорони здоров'я. Тому що є ще друга галузь чи вітка, яка  називається "його помічники". І я кажу про фельдшерів, про акушерок і про інших, в  світі один на два або на чотири помічників на одного лікаря.

Я сьогодні хочу свідчити вам  друзі про те, що ми згадували, військовий лікар пан полковник говорив про потребу у фельдшерах. Так вона є. Де їх готують? Медичні коледжі, училища.  Рівень підготовки прекрасний. Мова іде про те, що сьогодні ми обговорюємо перспективу того самого фельдшера  загалом, медичних коледжів зокрема. Мене болить сьогодні, але, слава Богу, закон Співаковського вчора пройшов, за що народним депутатам велика дяка. Але не загубімо ті освітні заклади, бо будемо багато мати клопоту і  втрат. Я за фельдшера, за акушерку.

Мова йде про те, що  сьогодні вони потрібні, так. Я хочу говорити про їхнє майбутнє і перспективу, себто про наступність в навчанні. Єдина галузь охорони здоров'я в нашій державі, яка не має наступності, себто випускник коледжу медичного поступає на університетську лавку тільки через ЗНО. Це добре, звичайно, але він вже три-чотири роки вчився фаху медичного. І тому я прошу знайти, пані голово комітету, переконати наших владних, переконати про те, що нашим випускникам треба дати квоту державного замовлення і державні іспити, які би вони складали суто професійні: невідкладну допомогу,  фармакологію чи любий інший предмет. Це буде абсолютно правильно. 

Чому? Розказую. В Тернопільщині, де я працюю, сьогодні в Тернопільській області більше ста лікарів є  вакантних посад, де первинна ланка. Чому? Та тому що туди ніхто не їде.   Чому не їде?  Бо немає умов. А чому не навчений?  Бо не поступив звідти, бо там 9 класів.

Так, буде реформа школи, колись може буде. Але я просто кажу про те, щоби наш поступив в медичний коледж, навчився, пішов далі, і частина  з них повернеться, закриє там проблему, бо вона важлива. Я думаю, що ви мене почуєте, підтримаєте, бо в тому є, дійсно, біль мого серця і душі,  певно, як всіх тих людей, які тут присутні. Дякую. Слава українській медицині! І Слава Україні! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам за ваш виступ, шановний колега.

Я запрошую до слова Лесю Вовк, це директор вищого навчального  комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський медичний коледж післядипломної освіти".

Леся Григорівна,  будь ласка.

16:27:14

ВОВК  Л.Г.

Шановні присутні! Дозвольте мені як особі, котра  займається післядипломною освітою молодших медичних і фармацевтичних  спеціалістів, запропонувати свої   міркування  з даної проблеми і привернути увагу всіх зацікавлених до даної теми. Розвиток медичної науки, реформування медичної галузі   вимагає від нас дуже швидких і гнучких змін і вирішення проблемних питань. На сьогоднішній день нормативна база, яка регламентує післядипломну освіту молодших медичних  фармацевтичних  спеціалістів  не відповідає вимогам часу.

Основним наказом, яким ми користуємося в  своїй роботі - це є наказ номер 198-й Міністерства охорони здоров'я від  1993 року про  підвищення кваліфікації молодших спеціалістів  з медичною і  фармацевтичною освітою. Вже на сьогоднішній день є нова редакція проекту цього  наказу, але вона не може бути прийнята тому що перш за все  немає, ще   не прийнято Закону  України про післядипломну освіту.

Що ми пропонуємо? Перш за все розробити нові положення, концепцію і наказ про післядипломну освіту молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів. У цьому новому наказі  потрібно обов’язково переглянути і доповнити цикли також започаткувати цикли для помічника лікаря-стоматолога, зубних гігієністів, багато інших. Переглянути терміни періодичності підвищення кваліфікації: один раз на 5 років з метою  оновлення знань і вмінь,  один раз на 3 роки з метою корекції знань і вмінь, а також обов’язково у між атестаційний період повинна бути систематична самоосвіта шляхом участі в  науково-практичних конференціях, тренінгах,  семінарах, майстер-класах і так далі.  Впровадити  також нові форми навчання. Це короткотермінові тематичні курси удосконалення, очно-заочні цикли, виїзні, тематичні постійно діючі семінари, стажування і, звичайно, дистанційне навчання.  Оновити нормативно-правові документи, створити єдину методичну систему забезпечення навчального процесу. Дозволити бакалаврам займатися освітньою діяльністю. При всій повазі до вас, шановні панове професори, але не може ні один професор, наприклад, в стоматології так практично навчити зубного техніка або професор медицину медичну сестру, як це можуть зробити бакалаври сестринства або теоретично навчити магістра сестринства.

Впровадити  в післядипломну освіту молодших спеціалістів, систему освітніх балів. На законодавчому рівні сприяти оновленню матеріально-технічної  бази, яка б відповідала сучасним досягненням медичної науки, а саме, це створення в наших закладах симуляційних центрів, що дасть можливість слухачам поєднувати теорію з практикою, відпрацьовувати, удосконалювати, освоювати нові знання і вміння. А також дуже часто ми перенавчаємо людей, які мають великий досвід роботи, часто це є, звичайно, позитив, але буває і перепоною для сприйняття чогось нового, а також щоб вони набували досвід командної роботи.

Оновити наказ…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дайте 15 секунд завершити, будь ласка,  пані Лесі.

ВОВК  Л.Г. Тільки  капіталовкладення в медичну освіту і в післядипломну медичну освіту молодших медичних, фармацевтичних спеціалістів – це запорука ефективної діяльності медичної галузі. І невипадковим гаслом європейського освітнього простору є  освіта через усе життя. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. І вам дякуємо.

І я запрошую до слова Тетяну Тімошенко, начальника управління екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України. Пані Тетяно, прошу до слова вас.

16:30:55

ТІМОШЕНКО  Т.В.

Перш за все  я хочу подякувати тим працівникам системи екстреної медичної допомоги, які, незважаючи на дуже складні умови роботи і дуже низьку заробітну плату, сьогодні рятують життя людини. Ми розуміємо, що життя людини є найбільшою цінністю, хоча, як показує наша практика, напевно, не в Україні і не зараз. 76 відсотків втрат ми сьогодні маємо на догоспітальному етапі. І ми говоримо, що ці цифри потрібно змінювати, а для цього в нашій системі мають працювати кваліфіковані кадри.

І наступний слайд, будь ласка. Якщо ми побачимо хто працює в нашій системі, то ми бачимо, 60 відсотків –  це  середній медичний персонал і  40 відсотків – це лікарі, які, на жаль, відтікають  сьогодні  із  системи  екстреної медичної  допомоги, тому що це люди, які  вже мають  або передпенсійний вік, або  пенсійний вік. Тому ми робимо ставку саме на середню медичну ланку.

Наступний слайд, будь ласка.  І говоримо про створення  нової системи парамедичної системи. Для того, щоб  розвіяти все ж таки  міфи, які  крутяться навколо парамедика, недомедика і так далі, хочу сказати, що  парамедик він навчається в системі саме  медичної освіти, він навчається три роки, але акцент ми  робимо саме на практичні його навички, тому що ми розуміємо, що, виходячи із системи  медичної освіти, ця людина одразу  поступає в систему екстреної медичної допомоги.  Вона має  приймати дуже швидко рішення і дуже якісно, тому що від його  рішень залежить життя людини. Тому обов'язковим є підвищення його також  і фізичних властивостей, тому що, якщо ми говоримо, що ця людина  працює в  екстремальних умовах, ця людина мусить  інколи підніматися на дев'ятий поверх, то ця людина має мати  певні фізичні властивості.

Також ми говоримо про те, що буде адаптація, тому що ми розуміємо, що  зараз випустити таку велику кількість працівників ми не можемо. Тому ті працівники,  які сьогодні  працюють в системі екстреної медичної допомоги, будуть мати транзитну програму навчання, яка буде  складатися з чотирьох модулів і яка дозволить нам  підвищити кваліфікацію тих працівників середньої ланки і надати їм більше можливостей і більше компетенцій для врятування життя людини.

Ми говоримо про сертифікацію цих людей. Ми розуміємо, що  на сьогодні в Україні ви отримали сертифікат, і далі майже ніхто не  підтверджує своїх  компетенцій. А також ми  знаємо, що якщо ви не  використовуєте ці компетенції, то  ви їх просто втрачаєте.

Наступне слайд, будь ласка. Якщо ми говоримо про безпреревність надання допомоги, то ми говоримо, що навчатися має не тільки  система працівників  екстреної медичної допомоги, а також це і нова поліція, також це рятувальники,  пожежники і ті, хто можуть першими  приїхати на місце події. Ми говоримо про те, що 48 годин, які ми сьогодні  розробили програму освіти для  немедичних працівників, надає нам можливість  безперервно стандартизувати допомогу в критичному   стані людини.

Наступний слайд, будь ласка. Ми говоримо про те, що…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Хвилину додайте, будь ласка.

ТІМОШЕНКО  Т.В.  Змінюючи систему освіти і підходи в навчанні працівників системи екстреної медичної допомоги дозволять зменшити смертність на дорогах. Ми навчаємо більшу кількість працівників середньої ланки, які і сьогодні працюють в системі екстреної медичної допомоги, але ми маємо розширити їм компетенції і можливості. Тому сертифікація, створення бази цих людей, які будуть надавати цю допомогу, а також контрактування  з цими людьми і підвищення іміджу професії медицини невідкладних станів – це основні кроки, які сьогодні опрацьовує Міністерство охорони здоров'я. І саме ці зміни призведуть до зменшення втрат, які ми маємо сьогодні, і зменшення смертності. Дякую за увагу. Слава Україні! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо вам, пані Тетяно.

Шановні колеги, як інформував нас заступник міністра освіти і науки, його колега пан Роман Греба зараз знаходиться на профільному комітеті, де також представляє відповідні законопроекти. І тому я запрошую зараз до слова Ірину Булах – це директор державної організації "Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки "Медицина" і "Фармація" при МОЗ України". Пані Ірино, прошу до слова вас.

16:35:24

БУЛАХ І.Є.

Шановні колеги, я не знаю, чому немає презентації…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Є, все є.

БУЛАХ І.Є. Дуже дякую.

Наступний слайд. Сьогодні система медичної освіти здобуває понад 65 тисяч студентів. Серед них більше 63 відсотків – це студенти контрактної форми. Через… Серед студентів контрактної форми більше половини – це студенти, громадяни іноземних держав,  23 тисячі 350 громадян іноземних держав з 134 країн.

Наступний слайд. Структура співвідношення контрактних і бюджетних студентів: 58 студентів навчається, відсотків, на спеціальності "Медицина", 96 – на спеціальності "Стоматологія" і "Фармація".

Наступний слайд. Динаміка зміни контингенту протягом десяти років  представлена для кожної спеціальності: "Загальнолікарська підготовка", "Стоматологія" і "Фармація". Наступний слайд. Де чітко видно збільшення громадян іноземних держав англійською мовою, які навчаються. І суттєве зменшення бюджетної форми навчання для спеціальностей "Стоматологія" і "Фармація".

Наступний слайд. Професія, де некомпетентність фахівця завдає школу, яку не можна виправити, класифікується як регульовані професії, оскільки директивами Євросоюзу чітко визначено, яким чином фахівців  цих професій готувати. Серед 6 регульованих професій 4 – належить до галузі охорони здоров'я, конкретно для цих професій більшість з них в розвинених країнах світу потребують професійного ліцензування фахівця, яке здійснюється з урахуванням результатів зовнішнього оцінювання якості підготовки.

Наступний слайд. Наступний слайд. Вимогами галузевих стандартів, ми їх може назвати першого покоління, які запроваджені на початку 2000 року, передбачена атестація випускників, яка включає дві складові. Це ліцензійні іспити, зовнішнє оцінювання, яке здійснює центр тестування при Міністерстві охорони здоров'я і практично орієнтований іспит, це внутрішнє оцінювання, яке  здійснює вищій навчальний заклад.

Наступний слайд. Таким іспитом є іспит "Крок-2" для випускників і ми бачимо суттєве збільшення осіб, які не складають цей іспит для громадян іноземних держав.

Наступний слайд. Серед країн... Наступний слайд. Серед країн, в яких є проблеми щодо навчання студенів, це, перш за все, Сирія, Азербайджан, Ірак, Марокко, Туркменістан, Йорданія.

Наступний слайд. Країни, в яких якість підготовки фахівців близька до якості українських громадян, це Нігерія, Індія і  Гана.

І наступний слайд...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Хвилину додайте, будь ласка. Але я прошу вкластися, будь ласка, в цю хвилину.

БУЛАХ І.Є.  Добре.

Це унормування кількості студентів громадян іноземних держав, які навчаються англійською мовою, кількість яких, починаючи з 2013 року збільшується в рази просто. І посилення контролю з боку Міністерства охорони здоров'я за процедурою проведення практично орієнтованих іспитів як складової атестації випускників, особливо для громадян іноземних держав, бо вони мають проходити практичну підготовку в наших лікарнях. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вам дякую, шановна колега.

І я запрошую зараз до слова Василя Князевича – це завідувач кафедри зараз управління охорони суспільного здоров'я Національної академії державного управління при Президентові України. Пане Василю, запрошуємо до слова.

16:39:22

КНЯЗЕВИЧ В.М.

Дякую, шановна пані Ірино, представники уряду, Ольга Вадимівна, депутаті, друзі. Я попробую свій виступ… ну, вкластись в цей час, для того щоб озвучити три моменти, які, я вважаю, потрібні для країни.

Кадрова проблема. Ми завтра будемо говорити про цю тему, в нас конференція щорічна традиційна. І готуємо стратегію, проект стратегії для держави, як її розвивати. Але хотів би сказати перший текст, чи перший аспект, найважливіший, що мені не вдалося зробити, будучи міністром охорони здоров'я, зараз, вважаю, час сприятливий: створення комплексу "університетська клініка" або "лікарня і університет". Без цього нема перспективи, вічні будуть перетягування канатів. Немає перспективи якісного і мотивованого викладача, немає перспективи підготовки фахівця, і науки як такої немає. Ми не такі багаті, щоб утворити окремі клініки по 30-50 при університетах, і відповідно лікарні, створювати також окремі бази. Давайте по-серйозному, готові працювати в цьому напрямку. Був проект по Тернополю, він невдалий. Думаю, що Одеса може бути прикладом чи локомотивом в цьому шляху.

Не побачив я в постанові Верховної Ради жодного слова про управління, про підготовку управлінців. Це ж основа. Без підготовки управління, ну, в нас немає перспективи. Кафедра провела свої дослідження. Відповідно можу сказати тільки деякі аспекти.  42 відсотки вважають керівників різного рівня, що спеціальної освіти з управління не потрібна, бо вона не впливає  на кар'єрний ріст. Чи так, чи ні? Але 90 відсотків кажуть: "Треба вчитись безперервно і розвиватися".

Давайте візьмемо  автомобіль, "Мерседес". Треба вчитись на ньому їздити? Тільки пояснили тормоз, газ і пішло… А ми хочем, щоб ми управляли такими складними процесами.

Тому ми пропонуємо завтра, анонсуємо створення на базі Академії державного управління Національний центр по підготовці вищих керівних кадрів в системі охорони здоров'я. Я надіюсь, що будуть тут бажаючі, які захочуть співпрацювати, і ми систему підготовки кадрів… бо  без цього нічого не піде, жодної реформи, жодна модернізація не піде, якщо ми не навчимо тих  людей, які повинні займатися цією модернізацією. Тому запрошую вас до  такої співпраці. Ключовим….

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити 30 секунд, будь ласка.

КНЯЗЕВИЧ В.М. …повинна стати спільна робота над побудовою української системи підготовки керівних кадрів. Вона має бути науково обґрунтованою, системною і… я думаю, що ви там побачите на слайді, а в постанову ми дамо свої пропозиції.

Ще одну річ, яку я хочу на завершення сказати. 9 серпня цього  року ми вперше будемо відзначати п'ять номінантів в Україні орденом Святого  Пантелеймона. Я прошу вас спільно – Міністерство охорони здоров'я, Академія наук і ми разом почнем "відбілювати" чи піднімати імідж медичного працівника. Це майбутнє наше, це наше завдання – творити нову якісну Україну. Ми маємо момент, де ми є вікно  можливостей, воно надзвичайно звужується з кожним днем, з кожним роком.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, шановний пане Василю. (Оплески) Зрозумілі головні ваші меседжі.

Будь ласка,  запрошую до  слова Тетяну Юрочко. Це завідувач кафедри Школи охорони здоров'я Національного університету "Києво-Могилянська академія". Тетяна Петрівна, просимо до слова.

16:43:43

ЮРОЧКО  Т.П.

Доброго дня, шановні колеги. Дякую за можливість долучитись до  обговорення досить важливих питань. Я коротко зупинюсь на ключових проблемах, які сталися в освіті і в кадровій політиці, в сфері охорони здоров'я в Україні.

Сьогодні керівниками всіх рівнів в системі охорони здоров'я є лікарі, як правило, без профільної освіти управлінської. Наразі трансформаційні процеси в охороні здоров'я вимагають якраз фахівців, висококваліфікованих управлінців. Основна причина проблем кадрового забезпечення вона лежить в площині проблем і освіти, вони взаємопов'язані, обмеження можливості в регулюванні та управліннями кадрами, та слабка інформаційна база кадрового забезпечення. Хто проводив аналітику з кадрами, я думаю, для тих не буде відкриття: знайти достовірну своєчасно інформацію по кадрам досить важко, а тим більше на неї відреагувати.

В результаті в Україні створилась досить парадоксальна ситуація, яка полягає в тому, що для того, щоб лікувати пацієнта, лікар вчиться мінімум 6 років, а для того, щоб управляти процесом лікування, тисячі людей, більшість керівників ніякої профільної освіти не отримують взагалі. Особливо гостро ця проблема стає в умовах реформування сфери охорони здоров'я, як і складність управлінських завдань різко підвищується.

Тому ми пропонуємо таке бачення вирішення проблеми. Передусім треба узгодити та удосконалити існуючу нормативно-правову базу, а саме: внести зміни в класифікатор професій ДК 003:2010, а саме там є підклас 1482 (менеджер (управитель) в охороні здоров'я), професійна назва роботи "менеджер (управитель) з громадської охорони здоров'я), досить незрозуміло іде. Ми пропонуємо внести такі зміни: менеджер з громадського здоров'я і менеджер з охорони здоров'я, з відповідними кваліфікаційними  вимогами, які треба прописати. І наступний крок, це узгодити положення, що закріплені в цьому класифікаторі професій, з довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 "Охорона здоров'я", який не оновлювався з 2013 року. Вимоги до керівника, наприклад, закладів, там іде мати сертифікат лікаря-спеціаліста, а ніяким чином не диплом менеджера в охороні здоров'я.

Наступне. Удосконалити освітні програми, а саме провести навчальні програми з підготовки нового покоління менеджерів, що відповідають європейським освітнім стандартам та кваліфікаційним вимогам до відповідної посади.

Но і головне, створити наукове і аналітичне підґрунтя для того, щоб запроваджувати ці зміни…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  30 секунд, дайте завершити.

ЮРОЧКО  Т.П. Для цього повинні відповідні наукові дослідження як на рівні там індивідуальних пошуків, так і науково-дослідної роботи. Передбачити відповідне фінансування цього напряму роботи.

Ну і завершую тим, що потрібна цілісна державна, кадрова стратегія, освіта якої є ключовою складовою. Тому в кадровій стратегії потрібно передбачити системність, забезпечення єдності цілей, принципів, методів і технологій підготовки кадрів, легітимність і відкритість в питаннях підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації і прийняття на посаду. Не кумовство, не лобіювання, а саме кваліфікаційні характеристики.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, пані Тетяно. Погоджуємося, що не кумовство, а тільки кваліфікаційні вимоги.

І я запрошую зараз до слова Ігоря Гущука, це керівник науково-дослідного центру "Екології людини та охорони громадського здоров'я" Національного університету "Острозька академія", заступник голови правління громадської організації "Українська асоціація громадського здоров'я". Будь ласка, пане Ігоре. 

16:48:06

ГУЩУК  І.В.

Дякую. Будь ласка, наступний слайд.

Шановна Головуюча, шановні учасники парламентських слухань! Сьогодні світова спільнота закликає країни зосередити зусилля на вирішенні проблем громадського здоров'я. Тому однією зі складових реформи медичної галузі в Україні повинна стати розбудова системи громадського здоров'я (public health) на засадах профілактичної медицини для попередження захворювань, продовження активного життя і зміцнення здоров'я людини як передумови сталого розвитку, у тому числі через запровадження загальнонаціонального принципу: "Охорона здоров'я в усіх політиках держави".

Наступний, будь ласка.

Як ви знаєте, 1 лютого поточного року Постановою Кабміну галузь знань охорони здоров'я доповнено новою спеціальністю "Громадське здоров'я". Слід зауважити, що на відміну від клінічних дисциплін, вона слугуватиме вивченню стану здоров'я не тільки окремих індивідів, а й колективів, соціальних груп і суспільства в цілому.

Будь ласка, наступний слайд. При цьому умови та спосіб життя, виробничі відносини, стан довкілля є визначальними. На наше переконання, в основу кадрової політики в підготовці фахівців за даною спеціальністю повинні бути покладені найефективніші зарубіжні та вітчизняні здобутки і досвід у сфері профілактичної роботи. В тому числі закладів Державної санепідслужби, центрів здоров'я, медичної статистики, соціального захисту населення, які мають забезпечити необхідні знання та максимально практичну значимість.

Будь ласка, слідуючий слайд. Навчання за вказаною спеціальністю має передбачити підготовку нового покоління фахівців для органів державного управління, місцевого самоврядування, господарюючих суб'єктів різних форм власності, в тому числі неурядових організацій. Сприяти вдосконаленню державної політики і управління, націлених на вирішення проблем, пов'язаних із демографічною кризою, зростанням захворюваності, інвалідизації та смертністю серед населення, значною суспільною відмінністю у доступі до послуг з медичного обслуговування, низькою економічною ефективністю діяльності медичної галузі, незадоволенням значної частини громадян станом медичної допомоги та захисту прав пацієнтів.

Будь ласка, наступний слайд. Необхідність у розвитку міжгалузевої та міжсекторальної співпраці за вище наведеним загальнонаціональним принципом охорони здоров'я у всіх політиках держави. Для цього необхідно якнайшвидше внести зміни до Національного класифікатора професій за напрямом "Громадське здоров'я", підготувати Національний план кадрового забезпечення системи. В тому числі і визначення реальних та прогнозних потреб фахівців різної кваліфікації та освітнього рівня, які будуть задіяні у вказаній сфері. Підготувати та затвердити з урахуванням кращих світових досвіду, стандартів освіти та освітніх програм за спеціальністю "Громадське здоров'я" для забезпечення триступеневої підготовки, постійного професійного розвитку.

Дякую за увагу. Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, пане Ігорю.

Я запрошую до слова Володимира Короленка, це президент громадської організації "Київський клуб". Будь ласка, пане Володимире.

16:51:22

КОРОЛЕНКО В.В.

Дякую. Шановні народні депутати, шановні урядовці, учасники слухань! Медична освіта в Україні, як і у всьому світі, є невідкладною складовою кадрової політики у сфері охорони здоров'я. Тому доцільно розглядати її у першу чергу в зазначеному контексті. І зважаючи на відсутність чітко детермінованої державної кадрової політики у сфері охорони здоров'я, ми вважаємо за доцільне розробити і прийняти концепцію кадрової політики у сфері охорони здоров'я на рівні акту Кабінету Міністрів, який буде включати в себе і питання медичної освіти.

Реалізація такої концепції має включати такі основні напрями, на нашу думку. Прошу наступний слайд.

Перший напрям. Розробку з врахуванням європейських вимог професійних стандартів фахівців сфери охорони здоров'я та відповідних програм підготовки; оптимізацію нормативно-правових актів щодо номенклатурних спеціальностей і посад; оптимізацію ведення реєстру фахівців у сфері охорони здоров'я і визначення питання залучення професійного самоврядування і делегуванням їм державою певних функцій.

Наступний слайд, будь ласка. Удосконалення механізмів планування кадрового забезпечення у сфері охорони здоров'я, тобто для чого і скільки ми повинні їх підготувати.  Для реалізації цього напрямку потрібно удосконалити в першу чергу систему збору і обробки статистичної інформації, вона має бути достовірною, при чому незалежно від форми власності тих закладів, де працюють фахівці. Забезпечити регулярне навчання персоналу регіональних кадрових служб сучасним методам збору даних їх аналізу. Забезпечити розробку, затвердження і виконання місцевих програм кадрового забезпечення сфери охорони здоров'я, яке б відповідало потребам медичної галузі в умовах децентралізації.

Наступний слайд, будь ласка. Наступний напрямок – це удосконалення системи мотивації і стимулів. Для лікаря є багато мотивацій і стимулів, у першу чергу соціально-економічні. Але тут я зупиняюся лише на тих, які стосуються безпосередньо освіти. Це створення умови для доступності регулярного підвищення професійного рівня, це медична освіта протягом життя, мають бути умови для цього. І друге – це в першу чергу нормативно-правове визнання сертифікатів про дистанційне навчання. Це найбільш легке, що можна зробити.

І наступний слайд. будь ласка. Це оптимізація якості підготовки кадрів, в першу чергу це використання  пільг при вступі, їх треба оптимізувати, в першу чергу, якість фахівця. Також, я вважаю, що це психологічне тестування, це має бути внутрішня мотивація на вході обов'язково. Дякую.

Далі. Посилення механізмів підготовки кадрів. Тобто, власне, запровадження освіти протягом всього життя. І обов'язкова спеціальна підготовка управлінських кадрів для сфери охорони здоров'я. І нарешті для допуску для практики обов'язкові національні стандартизовані іспити, які мають складатися з двох компонентів обов'язково.

Перший компонент. Це багатоваріантні тести на незалежній онлайн платформі на зразок того як це тестується зараз державні службовці на конкурсі.

І друге. Це об'єктивний структурований клінічний екзамен. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо і вам, пане Володимире.

І я запрошую зараз до слова Ірину Сенюту це завідувач кафедри медичного права факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

16:54:42

СЕНЮТА  І.Я.

Дякую. Вельмишановна пані головуюча! Вельмишановні учасники парламентських слухань! Дякую за можливість поділитися і долучитися до дискусії. Я хочу відзначити про те, що юридична складова в медичній освіті в умовах реформування займає чильне місце адже правові знання в руках медичного працівника, вони є необхідними для того, щоб забезпечити можливість орієнтуватися в тих трансформаційних процесах, знати нормативно-правову базу, налагодити взаємини лікар-пацієнт на засадах права і з відповідним дотриманням прав людини у сфері охорони здоров'я. Вінцем цього є побудова правової медицини в Україні.

З приводу пропозицій для органів влади можемо використати, зокрема, перше прийняття Закону про лікарське самоврядування. Зрозуміло, що нова інституція, така як самоврядна організація, допоможе в тому числі для післядипломної освіти брати участь. І при нормопроектуванні необхідно пам'ятати про рішення Європейського суду з прав людини, де ще в 1981 році Європейський суд з прав людини в справі "ЛеКонт та інші проти Бельгії" чітко вказав про те, що самоврядна організація – це орган, який є юридичною особою публічного права і створюється законодавчим органом. Немає жодного дисонансу з статтею 11 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, який регламентує професійні асоціації.

Наступне, це затвердити нові редакції положення про клінічний заклад, він прийнятий  наказом Міністерства охорони здоров'я ще в 97-му році. Сьогодні він не може  регулюватися …… суспільних відносин, які у нас сьогодні є. Це ключовий документ, який закладає фундаментальні основи для співпраці медичний виш, клінічний заклад охорони здоров'я, а також  пацієнт. Це є і обіг персональних  даних, це залучення студентства, інтернів до порядку надання медичної допомоги, це питання, пов'язані також, які пов'язані з обмеженням сьогодні професорського, доцентського складу тільки шляхом консультативної роботи до надання медичної допомоги, а сьогодні  практика є зовсім іншою.

Наступне, це є розширення мережі кафедр медичного права, адже саме на цих кафедрах можна  творити  доктрину медичного права вони і є колисками науки і права, і допоможуть будувати правову медицину, і готувати фахівців.  Розширити мережу викладання медичного права не тільки для лікарів  в межах післядипломної освіти, але для нелікарських спеціальностей. Забезпечити викладання навчальної дисципліни  "медичне право" на додипломному рівні як окремої дисципліни в межах примірного плану.

І у зв'язку з тим, що  є прийнято новий напрям як громадське здоров'я, важливо пам'ятати про європейський план дій  у сфері громадського здоров'я, де є передбачено  два ключові постулати: професіоналізація кадрів і звичайно мультидисциплінарність.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо шановна пані  Ірино. І я запрошую зараз до слова Костицького Василя, це президент асоціації українських правників. Прошу вас, будь ласка.

16:57:56

КОСТИЦЬКИЙ  В.В.

Шановна пані  Голово, шановні пані і  панове, шановні народні депутати, колеги освітяни і науковці.  Парламентські слухання - це чудова можливість громадянському суспільству, професійному середовищу разом із державними мужами обговорити проблеми, які  пов'язані із реалізацією  прав і свобод  людини, основами державної політики, пам'ятаючи про те, що  держава за статтею 3 Конституції вона єсть ліберальна  і має  слугувати правам і свободам людини.

Для правників ця проблема зрозуміла, ми уважно  спостерігаємо за тим, що відбувається в лікарському середовищі і в державі в контексті реформи охорони здоров'я. Сьогодні я би висловив  вдячність пані Геращенко, яка провела ряд дуже важливих парламентських слухань, а також комітету, який мені здається зразково, мені як нардепу перших трьох скликань, здається зразково виконав цей комітет функцію вивчення громадської думки і функцію представництва інтересів народу провівши ряд  дуже важливих заходів.

Думаю, що ми сьогодні в праві очікувати публічної дискусії між Міністерством охорони здоров'я і Міністерством освіти, або профільним  Комітетом  охорони здоров'я і Комітетом освіти після виступу пана Лінчевського, який звернув увагу на перевиробництво фахівців лікарів, що  і для нас правників  є дуже серйозною проблемою.  Про це та розвиток медичного права ми  говорили  на загальних зборах Національної  академії правових наук у Харкові 16 березня  цього року і готові сприяти юридичній  освіті медичного корпусу. Держава, очевидно, тут мусить  зробити певні непопулярні кроки,  жорстко регулювати кількість фахівців, адже держава  є замовником  для суспільства і державне замовлення не вичерпується тут тим,  для тих, хто навчається на  бюджеті, але стосується тих, хто також навчається на комерційні основі.

Друга проблема – лікарське самоврядування, яке працює у юристів в системі адвокатури, нотаріату і запрацювало в системі  судової влади. Участь представників  самоврядування може бути   в розробці основ політики, в управлінні, у розмежуванні медичної діяльності і менеджерських функцій через головного лікаря, директора установи, у призначені на керівні посади людей, які мають давати право на мандат від імені громадських організацій, а  держава з них вибирати уже одного достойного, у професійному ліцензуванні, що виключить можливості корупції із боку державних чиновників, у участі у перепідготовці кадрів, в  розробці професійних  стандартів та ліцензуванні лікарів замість категоріальності, що ми підтримуємо. А також у невтручанні держави у справи лікарського самоврядування,  на нашу думку, недопустимо у статуті громадської організації включати положення, що членами правління є за посадою головні спеціалісти міністерства або департаменту, як це нещодавно ми прочитали.  Юристи готові говорити сьогодні не тільки про захист пацієнтів, але й  захист лікаря, який при достойній оплаті не буде думати про роботу за кордоном, а буде почувати себе тут достойно  і упевнено.  І мені  здається…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  15 секунд, будь ласка.

КОСТИЦЬКИЙ В.В. Здається, сьогодні лікарі готові до того, українські лікарі готові до того, щоб через систему самоврядування і через відповідні правові засоби забезпечити достойну охорону здоров'я. Слава українським лікарям! І слава Україні!

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Колеги, зараз згідно регламенту, затвердженого комітетом профільним, мав виступати Мирон Угрін, але він не може брати участь в слуханнях, і члени комітету профільного, народні депутати України, звернулись до мене як до головуючої з проханням, щоб замість пана Угріна виступив Орест Штука. Це лікар першої категорії хірургічної стоматології, член Асоціації стоматологів України, засновник та дійсний член Асоціації імплантологів України. Будь ласка,  прошу вас.

17:01:55

ШТУКА О.М.

Доброго дня, професійна спільнота! Я в дуже  обмежений час спробую сказати про те, що вся справа в тім, що у медичній освіті і стоматологічній освіті, зокрема, мають бути запроваджені певні стандарти. Про це говорили керівники комітету, про це говорив віце-прем'єр-міністр, заступник міністра охорони здоров'я. Про те найбільша подяка пану Василю Князевичу за те, що він підняв питання менеджменту в охороні здоров'я, менеджерів дуже-дуже бракує.

Запровадження стандартів у стоматологічній освіті, які ми виносимо у глобальну проблематику знаходиться у площині дуже простого вирішення. Дуже просте вирішення – це доєднання до Інтернету. Я можу сказати про те, що стандарти стоматологічної освіти є  у вільному доступі англійською мовою в Інтернеті. Вся проблематика, яка роздувається полягає в тім, що потрібно оплатити послуги перекладацької агенції і перекласти ці стандарти стоматологічної освіти на українську мову, крапка.

Стандарти стоматологічної освіти мають бути адаптовані в Україні, адаптація – це є певна процедура. Підставою до адаптації у нас є Угода про асоціацію з Європейським Союзом. Оскільки там передбачено доволі багато пунктів щодо запровадження стандартів, в Україні стандартів ЄС Це є документи, які нам просто потрібно адаптувати без слова "гармонізація". Оскільки в нашій країні  слово "гармонізація" означає у більшості випадків те, що ми під себе  підлаштовуємо європейське право. Я казав би  про дослівний переклад. Крапка.

Далі. Для того, щоб цю процедуру запровадити, мають  бути створені певні технічні комітети, які мають бути зареєстровані у агенції із стандартизації. Вони б мали працювати згідно стандарту ISO. Цим стандартом  ISO може бути рекомендований 17024. Цей стандарт ISO передбачає те, що ми починаємо працювати  за новими правилами. Нові  правила дадуть можливість університетам  залучати додаткове  фінансування, якого вам бракує, шановні ректори, для того, щоб  забезпечити якість освіти. Це є програма "Еразмус", це  є гранти Європейського Союзу, це є  інші гранти. Вам важко уявити, у нас кілька років  тому була розмова з професором  Маєвським, Ягеллонський  Університет, "Стоматологія", де  він не знав, що  зробити з мільйоном євро…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, шановний колего.

І я запрошую до слова зараз наступного виступаючого –  Василя Нетяженка. Це член-кореспондент Національної академії медичних наук України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1 Національного  медичного університету імені Богомольця. Я дуже перепрошую,  коли іноді важко  дають медичні терміни. От не так  часто вдається, як тут нам вимовляти. Дякую

17:05:35

НЕТЯЖЕНКО В.

Ми, по-перше, хочемо вас подякувати відносно того, що  ви так гарно ведете це засідання.

А, друге питання, наскільки  я зрозумів, що тут всі громадські організації переді мною виступали і таке відчуття, якщо у  нас буде добре в цьому напрямку,  то не буде ніяких більше проблем. Я теж представляю в певній мірі громадську медичну асоціацію, хоча працюю в Національному медичному університеті і хотів би поділитися тим, як я собі уявляю ці всі речі.

Звичайно, мене дуже вразили виступи юриста, мого наставника Юрія Васильовича Вороненка, дуже багатьох інших таких членів. Подивіться, будь ласка, що написано у цій громадській організації? Написано, що це  є "добровільне об'єднання фізичних осіб", які не мають під собою ніякого більше так… Тобто це – самостійні такі люди. І саме головне – що  вони повинні мати: покращання рівня і якості, і тому подібне. Але саме головне – це тісна співпраця з органами державної влади.

Тут у нас абсолютно немає ніякої співпраці. У нас, наприклад… Наприклад, наша асоціація має осередки у 25-и регіонах  нашої держави, і на великий жаль, вони працюють просто, так би мовити, самостійно: збираються, читають лекції, але не мають жодного юридичного  у цьому плані права.

Я не закликаю до того, щоб зараз кваліфікаційні характеристики повинна видавати асоціація – це шлях в нікуди, тому що  ще ніхто нічого не зробив, буде просто перетягування з одного в інший… з одного канату на інший.

Будь ласка, наступний слайд. Для прикладу, це – Європейська асоціація кардіологів, це – "міністерство  охорони здоров'я", у такому розумінні. Подивіться, будь ласка, на цю структуру: тут 50 тисяч лікарів-кардіологів з усієї Європи. Подивіться, скільки у них є різноманітних відділів. Все, що ми з вами говоримо, вони 53 роки добровільно, на загальних засадах виконують. І саме головне, вони роблять усе, що тільки що сказав колега-стоматолог, міжнародні стандарти. А що ми робимо? Та ми елементарно, просто переклали ці стандарти українською мовою, затвердили їх без посередньо де? В Міністерстві охорони здоров'я, на, будь ласка, читайте, впроваджуйте їх. І якщо це йти  по такому шляху, а ми кардіології, по внутрішній медицині зробили більше, ніж скільки? Ніж 60 стандартів. Єдине питання – це як їх втілити в життя. Приклад: хворий з інфарктом міокарда повинен отримати  допомогу в перші дві години. Зараз отримує тільки 10 відсотків серед цих пацієнтів.

Якщо будемо йти по цьому шляху, то точно –  будь ласка,  наступний слайд – ми доб'ємося певних  наших успіхів. Я не хочу говорити про багато чого іншого, але є, наприклад, державна програма по реімбурсації. Ми  якимось чином долучилися до цієї програми, але тепер це треба перекласти на громадські організації...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити, три... А ви вже закінчили, дуже дякую вам, що вклалися в регламент, шановний пане Василю. (Оплески)

Я запрошую до слова Наталю Куфтеріну – це голова ради молодих вчених при МОЗ України, голова ради молодих учених Харківськго  національного медичного університету і доцент Кафедри неврології номер 1 Харківського національного медичного університету. Прошу, пані Наталя.

17:09:08

КУФТЕРІНА Н.С.

Шановна пані головуюча, вельмишановні присутні! Однією з головних проблем молодих науковців та аспірантів взагалі, в цілому сьогодні  є те, що їх кількість значно зменшується. І за даними Міністерства освіти та науки, останнім часом кількість молодих науковців зменшилася майже на 10 тисяч. І це дуже суттєва кількість, оскільки загальна кількість молодих науковців становить 30 тисяч. Це дуже важливо, оскільки молоді науковці та аспіранти є майбутнім кадровим резервом та майбутніми викладацько та професорським складом.

Що передує цій... цьому зменшенню кількості? Це, перш за все, і низький рівень заробітної плати, і брак коштів на проведення досліджень та наукових публікацій, некомфортні условия праці та неможливість забезпечення гідного життя, це застаріла дослідницька інфраструктура,  брак матеріально-технічного забезпечення, це низький рівень соціального забезпечення та великий обсяг паперової роботи. Окрім того, ще дуже важливим питанням є те, що більшість молодих науковців, які приходять до наукової діяльності, вони... відбувається певне розчарування у виконанні... під час виконання науково-дослідних робіт. І це... цьому передують, перш за все, і перевантаження аспірантів та молодих науковців надлишковою роботою, яка не входить до їх індивідуальних планів та не оплачується. Це наукова діяльність  підрозділу кафедри, ми знаємо, що дуже часто  базується на результатах наукових робіт саме аспірантів. Однак молоді науковці та аспіранти не включаються до складу виконавців наукових робіт. Також відбувається і під час виконань доповідей на великих конгресах. На жаль, немає кількості і квоти для молодих науковців, вони можуть доповідати лише  на молодіжних конгресах, а було б дуже цікаво, якби відбувався обмін досвідом.

Пропозиції, перш за все, максимально призупинити імміграцію молодих науковців та привабити молодих науковців для наукової діяльності в Україні шляхом створення міждисциплінарних наукових хабів з належним матеріальним оснащенням; зменшити бюрократизацію наукової діяльності, впровадити електронний документообіг; при плануванні науково-дослідних робіт, які виконуються за рахунок Держбюджету, включати окремою квотою роботи молодих науковців; прописати в нормативно-правових документах можливість включення іноземних професорів в якості наукових керівників та консультантів дисертаційних робіт; підтримувати молодих науковців медико-фармацевтичного профілю шляхом вручення подяк або грамот від Міністерства охорони здоров'я, Комітету з питань охорони здоров'я до днів науки та медичного працівника; організувати конкурс наукових робіт для молодих науковців, як це відбувається підчас у Міністерстві освіти та науки; також стимулювати створення молодіжних секцій на великих національних та всеукраїнських фахових конгресах або включення доповідей молодих науковців до основної програми; також максимально провести залучення молодих науковців до розробки та впровадження грантового фінансування медичної освіти та фармацевтичної освіти та науки. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, пані Наталія.

І я запрошу до слова Віру Чайковську – це директор Центру додаткової професійної освіти Інституту геронтології імені Чеботарьова, керівника медичного напрямку програми "Домашня опіка" "Карітас-Україна". Будь ласка.

17:12:21

ЧАЙКОВСЬКА  В.В.

Дякую. Шановна пані голово, шановні колеги, населення України стрімко старішає, а кожна десята літня людина потребує всебічного медико-соціального догляду. До того ж, майже 1 мільйон онкохворих, більшість з яких помирає вдома, наодинці з біллю, з депресією, без належного медико-соціального догляду і психологічної підтримки. До того ж, постраждалі внаслідок АТО, до того ж, 5 тисяч щорічно вмираючих від туберкульозу, 35 тисяч хворих на СНІД і інші.

За розрахунками Всесвітньої організації охорони здоров'я, для України потрібно підготувати не менше 20 тисяч молодшого медичного персоналу по догляду. І у нас є така професія. В ЗКП  це  професія 5132 "Молодша медична сестра по догляду за хворим". Але стандартизованої підготовки таких фахівців практично не проводиться.

Інститут геронтології разом з "Карітас  України", який має багаторічний значний   європейський досвід у підготовці такого персоналу та досвід у домашній опіці виступив як науково-методичне підґрунтя відповідної підготовки таких фахівців разом з лігою паліативної  і хоспісної допомоги, разом з кафедрою паліативної хоспісної допомоги Національної академії післядипломного навчання, у співпраці з Міністерством соціальної політики, окремими коледжами, окремими центрами зайнятості. Але нам потрібна значна державна  підтримка, бо розвиток системи навчання таких фахівців є додатковою гарантією здійснення  конституційного права громадян України на забезпечення надійного догляду у хворобі і старості. Тому до Резолюції. 

Розвинути державну систему підготовки молодших медичних сестер по догляду на основі європейського досвіду.

Друге. Надати Інституту геронтології з "Карітас  України" додатковий статус науково-методологічної бази такого навчання. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пані Наталя, і за те, що вклалися в Регламент також.

Я перепрошую. Тепер до слова я запрошую шановну пані Олександру Телегузову. Це студентка Вінницького національного медичного  університету імені Пирогова, інтерн програми стажування у Верховній Раді України.

Я перепрошую, пані Віра. Дякую. Я обмовилася.

17:15:50

ТЕЛЕГУЗОВА  О.В.

Доброго дня, вельмишановні колеги! Теперішній стан медичної освіти в Україні є закономірним і доцільним одночасно. Закономірність полягає у тому, що, не збудувавши якісної системи та не провівши ефективних внутрішніх реформ, ми маємо стагнацію медичної освіти в Україні. Доцільність ж сьогоднішнього часу полягає у тому, що пройшовши усі негаразди та випробування, ми зможемо разом із вами здобути нову і якісну медичну освіту. Однак для цього необхідно модернізувати підходи до освіти.

Наступний слайд, будь ласка. За результатами дослідження, яке відбувалося в 2016 році, 29 відсотків студентів вищих навчальних медичних закладів є незацікавленими у самостійному процесі опрацювання матеріалу, який передбачено Болонською системою, через те, що рівень застосування практичних навичок є вкрай низьким.

Тому згідно Національної стратегії реформування системи охорони здоров'я на сьогодні є проблемним питання підпорядкування вищих медичних навчальних закладів Міністерству освіти та науки, адже на сучасному етапі медичні університети не мають власних університетських клінік. Тому першочергово нам сьогодні необхідно створювати університетські клініки.

Друге, це те, що 16 відсотків студентів, на наступному слайді, будь ласка, різних курсів не планують у майбутньому працювати за спеціальністю. Через те, що низький рівень оплати лікаря, низька престижність роботи та невідповідність бажаної спеціалізації з отриманим місцем роботи є надто поширеними та …….... сьогодні в Україні.

Цікавим є також той факт, що кожен десятий студент-медик планує емігрувати у Польщу, Чехію або Словаччину.

Тож, шановні колеги, хто лікуватиме наших пацієнтів через декілька років?

Для того, аби уникнути ситуації того, що лікарів не вистачатиме, необхідно сьогодні встановлювати обґрунтовану кількість місць державного замовлення, а також створювати бенефіти для студентів та лікарів.

Необхідно також поглибити курс медичного права та створювати юридичні клініки, тому що стратегія реформування медичної галузі передбачає ліцензування діяльності лікаря, а також укладання з ним угод, проте рівень знань юриспруденції серед студентів-медиків залишається  надто низьким.

Законом України про вищу освіту передбачена студентська мобільність, але вона повинна здійснювати першочергово на рівні доступу до інформації. Тому необхідно поширювати неформальну освіту серед студентства, проводити курси із лідерських якостей, що також формує гарних управлінців. І створити інформаційні інституції, де студенти зможуть дістати доступ до інформації.

Шановні колеги! Я б хотіла б завершити свій виступ тим, що, нагадати, що від нас з вами не залежить життя всієї нації України, але від нас із вами залежить кожне окреме…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  15 секунд, будь ласка.

ТЕЛЕГУЗОВА  О.В.  Кожного окремого пацієнта. То ж я закликаю усіх нас до справедливості, чесності і підвищення своєї власної компетенції. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо, пані Олександра.

Я запрошую до слова Алібейлі Еміль Акіфа огли. Це лікар-інтерн Національного медичного університету імені Богомольця. Будь ласка, пане Емілю.

17:19:28

АЛІБЕЙЛІ ЕМІЛЬ АКІФ ОГЛИ.

Шановна Головуюча! Шановні представники влади! Шановні доповідачі і гості парламентських слухань! Реформа охорони здоров'я є однією з найважливіших питань державної діяльності в нашій країні. Україна стала другою Батьківщиною для багатьох іноземців, в тому числі іноземців-студентів випускників вищих навчальних закладів і ті, хто зараз навчаються в вищих медичних навчальних закладах.

Свою доповідь я заснував на основі консультацій з колегами клінічними ординаторами і студентами вищих медичних навчальних закладів саме іноземцями.

Продовжувати свою доповідь хотів би зі статистичних даних. Кількість іноземних студентів вищих медичних навчальних закладів на сьогоднішній день в Україні більше 23 тисяч, десь приблизно більше тисячі іноземців, клінічних ординаторів, зараз навчаються в Україні, цей показник щорічно зростає.

Певна частка випускників залишається в Україні для проходження подальшої клінічної ординатури на інститутах післядипломної освіти в нашій країні.

Однією з основних проблем на цьому рівні є мовний бар'єр, мовний бар'єр на клінічній ординатурі, основа цієї проблеми закладена саме в вищих медичних навчальних закладах України. Для іноземних студентів на вибір надається дві мови: англійська та російська як базова. Обов'язково додатковою мовою є російська мова. Після закінчення вищого навчального закладу, за бажанням залишитися в Україні для проходження клінічної ординатури англомовні студенти, випускники стикаються з проблемою незнання української мови навіть для ведення медичної документації.

Виходом з цієї ситуації було б введення обов'язково української мови для всіх іноземних студентів, не вважаючи від російської або англомовною базового навчання.

Другим питанням є саме невизнання дипломів клінічних ординаторів і інтернів за кордоном. Фактично післядипломна освіта стає неефективною і неконкурентоспосібною на рівні наших західних країни, на рівні Європейського Союзу та в цілому Заходу.

Після закінчення вищого навчального закладу студент-випускник повинен обрати спеціалізацію, не розуміючи, чи саме ця спеціалізація буде йому цікава, чи саме конкретно до обраної спеціалізації він готовий. Фактично обрання спеціалізації після закінчення вищого медичного навчального закладу є обранням всліпу. Виходом з цієї ситуації було б введення п'ятирічної клінічної ординатури за західними стандартами. Де перші два або три роки, це загальне медичне, теоретичне або практичне навчання. І вже після здачі ліцензованого іспиту "Крок 3", де буде введено за рівною кількістю всі питання по кожній спеціалізації. А не так, що коли людина навчається або проходить клінічну ординатуру по офтальмології і з 200 питань…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити, будь ласка, 30 секунд.

АЛІБЕЙЛІ ЕМІЛЬ АКІФ ОГЛИ.  З 200 питань тільки два питання по офтальмології, всі інші – по іншим спеціалізаціям. А щоб це була рівна кількість по всім спеціалізаціям. Після набрання певного відсотку за результатами "Кроку 3", людина зможе обрати спеціалізацію. Наприклад, якщо вони обрали 75 відсотків, а "Нейрохірургія" починається з 90, тобто…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, шановний пане Емілю. Все-таки маємо дотримуватися регламенту, я вже вам додала 30 секунд.  І дозвольте вам як головуючій подякувати за вашу вишукану українську і за вашу позицію щодо мови. У нас тут весь час дискусії в парламенті виникають відносно мови.

Я дуже рада, що сьогодні на слуханнях у нас більше поваги до державної мови часто, ніж від деяких народних депутатів України.

Я запрошую до слова Володимира Костюка, це операційний директор ПАТ "Фармак". Прошу, пане Володимире.

17:23:35

КОСТЮК В.Г.

Дякую, пані Ірина Володимирівна, дякую, народні депутати, дякую, представники уряду за те, що дали можливість виступити на такому високому державному рівні та підняти нагальні питання вітчизняного фармацевтичного виробництва, а саме: перше, чи маємо ми забезпечити населення України якісними доступними та ефективними лікарськими засобами і, по-друге, чи важливо для нас продовжувати експортувати лікарські засоби за кордон?

На жаль, ці два стратегічні питання для української фармацевтичної промисловості під великим питанням. Компанія "Фармак", яку я маю честь представляти, один з найбільших українських виробників ліків з 90-річною історією. Останні 7 років "Фармак" займає перше місце серед реалізації ліків на території України. Утримуючи частку ринку 6,5 відсотків, компанія щорічно розвивається та щорічно впроваджує до 20 нових продуктів для своїх пацієнтів. А це вимагає постійного підвищення якості освіти та фахової підготовки працівників у цій сфері.

Шановні народні депутати, компанія "Фармак" та більше ста компаній, які мають ліцензію на виготовлення лікарських засобів, звертається до вас із проханням не ставити під загрозу забезпечення фармацевтичної промисловості важливими кваліфікованими кадрами, а саме, фахівцями спеціальності "промислова фармація".

Я тут поясню трошки. З 1992 року за ініціативи Української національної академії, нині це Національний фармацевтичний університет, до переліку напрямів та спеціальностей була внесена спеціальність "промислова фармація". За даною спеціальністю університетом було підготовлено більше ніж 1,5 тисячі випускників. Але з 2017 року спеціальності "фармація" та "промислова фармація" було об'єднано, і це не найкращим чином вплине на якість підготовки молодих фахівців.

Хочу наголосити, що рівень освіти фахівців промислової фармації має відповідати вимогам сьогодення, а також європейським стандартам.

За сьогодні… Перепрошую. За умови об'єднання цих двох спеціальностей це стає неможливим. Випускники об'єднаної спеціальності не отримують достатні знання і як наслідок не зможуть працювати на високотехнологічному обладнанні.

Від фармацевтичної промисловості України, звертаюсь до вас із проханням зберегти підготовку висококваліфікованих спеціалістів промислової фармації, а найоптимальніше відновити галузь "Фармація".

Україна як фармацевтична держава не має права втрачати свої конкуренті позиції на фармацевтичному ринку. А найважливіше, ми просто не маємо права ставити під загрозу забезпечення населення якісними лікарськими засобами. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вам дякуємо.

І я запрошую зараз до слова Олега Клімова. Це голова правління Всеукраїнської фармацевтичної палати, член Ради Міжнародної федерації фармацевтів. Будь ласка, пане Олеже.

17:26:54

КЛІМОВ  О.І.

Вельмишановна пані голово! Вельмишановні члени уряду! Вельмишановні народні депутати! Вельмишановні члени парламентських слухань! По-перше, висловлюю велику подяку за надану честь виступити на такому поважному зібранні із такого дуже важливого питання як доля фармацевтичної професії.

В Україні існує на сьогоднішній день добре розгалужена освітня база для підготовки фармацевтичних кадрів. Підготовку фармацевтичних кадрів здійснює Національний фармацевтичний університет і 15 факультетів вищих навчальних закладів. Крім того, 6 вищих навчальних закладів здійснюють підготовку фахівців за спеціальністю "промислова фармація".

Спеціалістів середньої ланки, тобто фармацевтів готують 30 вищих медичних навчальних закладів І і ІІ рівня  акредитації. У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів   №  266 від 29 квітня 15-го року  про затвердження переліку галузей із знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, фармацевтична галузь мала власну галузь знань  "Фармація" та чотири спеціальності, власне, сама "Фармація", "Клінічна фармація", "Технологія косметичних засобів", "Технологія  фармацевтичних препаратів". Але для нас, для фармацевтичних працівників, вихід опублікування постанови № 53 від 1 лютого 2017 року точно стало снігом на зеленому листі, коли ми побачили, що дві різновекторні спеціальності "Фармація" і "Промислова фармація" об'єднали в одну спеціальність "Фармація, промислова фармація". 

Я вам хочу з такої дуже високої трибуни офіційно  заявити як член Ради Міжнародної федерації фармацевтів. Не існує в світі  практики, коли такі дві спеціальності  з різновекторної підготовки  об'єднані в одну. Тому я до вас, вельмишановні можновладці, вельмишановні народні депутати, звертаюсь від імені великої багатотисячної фармацевтичної сім'ї з проханням.

Перше. Призупинити дію Постанови № 53 від 01.02.2017 року "Про внесення  змін до Постанови  Кабінету Міністрів від 29.04.2015 року № 2866 в частині "Фармація, промислова фармація" і відновити нову галузь знань  "Фармація" та розділити на окремі спеціальності: спеціальність 226 "Фармація" та спеціальність "Промислова фармація". Дуже дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам, пане Олеже, але як ви правильно зазначили це питання уряду, а не Верховної Ради України. Але тут присутні урядовці, і я сподіваюсь, що вони фіксують всі пропозиції, зауваження, які лунають у виступах.

Я запрошую до виступу, будь ласка,  Ірину Сурікову. Це член Ради молодих вчених при МОЗ України, аспіранта кафедри соціальної фармації, Національного фармацевтичного університету, будь ласка.

17:30:07

СУРІКОВА І.О.

Вельмишановні народні депутати! Шановна головуюча! Шановні учасники парламентських слухань! Дозвольте висловити слова поваги та вдячності за увагу, яку ви приділяєте проблемним питанням випускників вищих фармацевтичних навчальних закладів. Статусна позиція молоді на сучасному ринку праці сьогодні визначається переважно рівнем освіти. Сучасна системи освіти змінилася, вона стала самодостатньою, навчальні заклади орієнтуються сьогодні на саме потребу ринку праці. Ми як молоді фахівці чітко розуміємо, що роботодавці для нас виставляють чіткі уміння та навички, які вони відслідковують при прийомі молодих фахівців на роботу.

Тому це черговий раз вказує на важливість формування при навчанні не лише бази професійних знань, а і бази актуальних особистісних компетенцій, тобто таких вмінь та навичок.

Випускники вищих фармацевтичних навчальних закладів сьогодні працюють в аптеках, оптових фірмах, фармацевтичних заводах  та фабриках, представництвах фармацевтичних компаній, державних установах, закладах освіти та науки тощо. Безумовно є і достатньо є кількість іноземних … випускників, які є громадянами України чи іноземців, що працюють за фахом і за кордоном.

Сьогодні в умовах сьогодення та реформування вищої фармацевтичної освіти мають місце зміни, які можуть негативно впливати на розвиток країни та її міжнародного авторитету. Випускники вищих… навчаючись в Національному  фармацевтичному університеті, ми мали змогу переконатися у запровадженні та постійному вивченні університетом нових освітніх технологій, сучасних форм навчально-виховного процесу, що забезпечується завдяки розширенню сфери міжнародного співробітництва, участі студентів та викладачів університетів у міжнародних  програмах обміну, пошуку нових ділових партнерів.

Студенти та випускники Національного фармацевтичного університету виховувалися і навчалися в кращих фармацевтичних традиціях. Взагалі можна стверджувати, що Україна є фармацевтичною державою, оскільки в ній забезпечена повна … оскільки в ній присутній повний цикл фармацевтичного забезпечення населення: від створення та виробництва лікарського засобу до надання персональної фармацевтичної допомоги. Тому цілком логічно, що фармацевтична освіта, її зміст та спеціальності спрямовані на підготовку фахівців за усіма можливими напрямками фармацевтичної діяльності. Думаємо, що саме це обумовлює наявність окремої галузі знань фармації у переліку галузей знань та спеціальностей, за яку фармацевтична молодь вболіває і сьогодні.  Дякую за вашу увагу.  (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам, шановна пані Ірино.

Колеги, ви знаєте, я, дійсно, хочу зауважити що була свідком і провела дуже багато парламентських слухань, і от вперше, мені дуже приємно це відзначити, що народні депутати України – члени парламентського комітету виступають не на початку слухань, а навпаки, вони вислухали. Це дуже важливо, насправді. Я хочу це відзначити, і мені приємно бачити таку роботу своїх колег: вони вислухали всіх виступаючих, і от тільки зараз ми переходимо до виступів уже народних депутатів України, членів профільного комітету.

Будь ласка, Ігоря Шурму я запрошую. Це – народний депутат України, член комітету профільного, і він представляє фракцію Опозиційного блоку. Будь ласка.

17:33:30

ШУРМА І.М.

Доброго дня! Я хотів би тут виступити не як представник політичної сили, а як та людина, яка працювала в охороні здоров'я і яка, напевно, бачить те, що відбувається в Україні. Хотів би нагадати всім, що Україна – це не пустеля. Сюди ніхто не прийшов на пусте місце. Тут функціонують заклади охорони здоров'я, там працюють лікарі... (Оплески) У нас є заклади, у нас є наука, і з цим треба рахуватися. І  єдиний виступ, я вважаю, один з найкращих, пана Вороненка, це є випускник цієї системи освіти. І тому ми повинні зрозуміти, що нахрапом сьогодні реформу ніхто не зробить, які би мудрі люди не були, на це  потрібен час. Тому потрібно собі дати відчит: нам потрібен перехідний період.

Більше того, я вам мушу сказати, що маю звернення до пана заступника міністра. Передайте, будь ласка,  одну річ, не потрібно своїми необдуманими революційними кроками розхитувати і демонтовувати те, що сьогодні функціонує. (Оплески) До тих пір, поки не буде прийнята на рівні держави  концепція стратегія розвитку Національної системи охорони здоров'я, ми не маємо... ми не знаємо, кули ми будемо йти. І концепція освітянської реформи в охороні здоров'я, а це є велика специфіка, тому що наш випускник – це, напевно, єдиний випускник, який після отримання диплому не може піти працювати. Потрібно зрозуміти, що це буде складова. І якщо ми будемо знати, в якому напрямку ми рухаємося і яка у нас є модель – ми будемо знати, що ми хочемо виховати в наших вищих учбових закладах.

 Я хочу зупинитися іще на одному. Ми йдемо в Європу? Всі скажуть: ідемо в Європу. Давайте жити за законом. Давайте на сьогоднішній день говорити, що відноситься до компетенції охорони здоров'я. До компетенції охорони здоров'я відноситься, це державна політика у сфері охорони здоров'я, а ніяк ні у сфері освіти. Давайте, ми маємо Закон про освіту, давайте вирішимо питання юрисдикції. Давайте зрозуміємо, що випускник повинен мати можливість практичного навчання. Давайте зробимо обов'язковими наявність університетських клінік, де він буде мати доступ до людини, з якою він безпосередньо зможе працювати. (Оплески) А це є вже прерогатива Кабінету Міністрів.

Коли ми можемо це зробити? Чому у нас немає реформи освітянської? Чому у нас немає реформи охорони здоров'я? Та тому що, для того щоб це зробити, потрібно бути фахівцем. Що ми маємо? Квіташвілі – історик, Павленко – юрист, виконуюча обов'язки – коледж медичний. Де таке в світі бачили? Людина, яка просиділа в темному кабінеті, сьогодні намагається говорити про реформи.

Реформа у нас екстреної допомоги. Випускник торгово-економічного факультету інституту, бухгалтер. Так треба, напевно, самій закінчити коледж…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 15 секунд завершити.

ШУРМА І.М. … отримати відповідну освіту – і бути пропагандистом парамедицини. Я скептично відношуся до тих всіх речей. І коли це все відбудеться, я не знаю. Був би я на місці керівництва міністерства, я б запросив пана Вороненка – і ви маєте готову концепцію розвитку…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Пане Ігорю, ви ж скільки маєте можливостей… 10 секунд. Опозиція потім завжди скаржиться, що їм не дають.

ШУРМА І.М. 10 секунд. Коли нам очікувати результату? Всі знають, що завтра буде четвер, але завтра дощу точно не буде.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже були важливі фрази для 10 секунд, про дощ. Але перевіримо завтра.

Я запрошую до слова шановного колегу Костянтина Яриніча. Він представляє і профільний комітет, і медик за освітою, і фракцію "Блок Петра Порошенка". Будь ласка, пане Костянтине.

17:37:40

ЯРИНІЧ К.В.

Дякую, шановна Ірина Володимирівна. Мені дуже приємно, що ми все-таки сьогодні маємо фахову бесіду, а не політичну. Тому що, бачите, коли починають виступати депутати, все-таки є політичні речі, які хочеться сказати із цієї сцени, але, я думаю, що все-таки я поверну свій виступ до нашої головної проблеми, заради якої ми сьогодні зібралися.

Я, вибачте, не завжди погоджуюсь із своїми колегами, інколи і зачасту не погоджуюсь з Міністерством охорони здоров'я, і в даній частині, а дуже часто навіть захищаю Міністерство охорони здоров'я, якому дуже складно сьогодні працювати в цих політичних в тому числі умовах і економічних, це треба розуміти.

Але сьогодні мені прикро, що немає все-таки головної людини, яка очолює сьогодні Міністерство охорони здоров'я, тому що ті речі, які ми сьогодні проговорюємо, це треба чути, це не треба отримувати через заступників, це треба розуміти абсолютно, а можливо, і вступати в спілкування, чи до, чи після, чи під час проведення цих парламентських слухань. (Оплески)

 Я, шановні колеги, що хочу сказати. Ми сьогодні казали про те, що, і представники Міністерства охорони здоров'я наголошували, що у нас дуже багато фахівців. Я не знаю де їх багато, можливо, в Києві багато, можливо, десь в великих містах, але для того, щоб зрозуміти, чи мало їх, чи багато, я, наприклад, їжджу по дільничним лікарням, районним лікарням, фельдшерсько-акушерським пунктам, я розумію, що у нас не тільки небагато, якість, це окрема історія якою займаєтесь ви, але я не погоджуюсь, що їх багато. Я представник Кіровоградщини і можу абсолютно відверто і чесно вам сказати про те, що укомплектованість медичними кадрами  в Україні катастрофічна. Наприклад, на Кіровоградщині укомплектованість медичними кадрами складає 67 відсотків. Це недостача, якщо можна так сказати, 2 тисяч фахівців  з вищою освітою. Не забувайте ще й про те, що у нас  на сьогоднішній  день біля 50 відсотків –  це люди вже пенсійного та передпенсійного віку. Як їх рахувати, чи треба  нам молодий потенціал, чи ні,  це дуже досить складно. Якщо ми будемо іти по шляху, що нам не треба нових фахівців, я думаю, що це буде  торкатися в тому числі і медичних інститутів, і ми зараз  будемо скорочувати набори.

Я дуже стисло, тому що я чую, що не залишається у мене часу, скажу  вам дуже відверті  і важливі для мене  речі. Ми в цьому році, наприкінці минулого року, все-таки скасували обов'язкове чи примусове, якщо правильно сказати, відпрацювання наших колег. Це велика наша перемога. І я дякую всім депутатам, як долучалися. Я дякую всім депутатам, а перш за все Співаковському, який очолював цей процес, і ми це зробили. Тму що ми це зробили, тому що примусово ми ніколи…

ГОЛОВУЮЧИЙ. 15 секунд,  будь ласка.

ЯРИНІЧ К.В.  Ми ніколи не отримаємо фахової і професійної медицини. 

Далі   хочу вам сказати дуже важливу річ, що ми створили... Зараз  виведіть,  будь ласка, слайд. Це дуже важливо, я прошу, щоб ви подивились. Портал медичних вакансій, що це таке. Якщо не знаєте, зверніть на це увагу. Я звернувся в 25 областей  нашої  України…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Це важливо, дайте,  будь ласка, 30 секунд.

ЯРИНІЧ К.В. Важливо, так. Я отримав  абсолютно відповіді із всіх областей по вакансіям по всім медичним закладам нашої країни. І сьогодні той студент, який закінчує  навчання, він має не примусово відпрацьовувати, а дивитися, де є  вакансія приходити і продавати, в тому числі свої знання. Сьогодні вже  починається, вибачаюся, ринкові пропозиції свого бачення, ринкові пропозиції своїх знань, які…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я дякую вам дуже, шановний  колего, і я думаю, що  це важливо от представлення порталу, але маємо все-таки дотримуватися регламенту.

Я запрошую на трибуну Олега Березюка, це член і профільного комітету і також медик за освітою, і голова депутатської фракції "Об'єднання "Самопоміч". Прошу, пане Олеже, будь ласка.

17:42:09

БЕРЕЗЮК О.Р.

Доброго дня, вельмишановні пані  та панове! Доброго дня, мої вчителі, яких я бачу в цьому залі. Це відповідально виступати перед вами сьогодні.

Я хочу наперед сказати  політичну річ. Я в  медицині з 1984 року, це  з 9-го класу. Профцентр і санітаром працював в обласній лікарні і дотепер активно практикую кожного дня.

Сьогоднішнє міністерство, напевно, неідеальне, але це люди, які прийшли думати  і працювати. І тому ми з вами можемо бути незадоволені, але ми зобов'язані цим людям допомагати, бо  20 з чимось років ми бачили розробки  концепцій і жодної дії, і сьогодні ми там, де ми з вами є, і ми знаємо. 

Їздячи по Україні, хочу вам  сказати, медицина тримається виключно  на ентузіазмі лікарів, на  ентузіазмі  медсестер, і скоро він  закінчиться цей ентузіазм у Польщі і в Словаччині.  (Оплески) І на грошах пацієнтів.  Так само, як освіта тримається  на ентузіазмі професорів і доцентів, які ще щось вчать.

Тому, по-перше, у нас є велика проблема у нас є медичні  університети, де  студенти  четвертого курсу не бачили трупа для  препарації. Ви  собі уявляєте це? Я, слава Богу, бачив один труп на дві  групи, і це був великий скандал.

Жодного!  Жодного.  Це проблема.

Друга.  Але це проблема фінансів. Я вважаю, що наші діти зарано  поступають в медичні університети. Профцентр, медучилище, медуніверситет – мій шлях.  І це  вибрав  спеціальність у 28 років. Слава Богу, що у 28 років, бо став би акушером-гінекологом, мав депресію до сьогоднішнього дня. І тому ми повинні переходити, і ви повинні вимагати по ситуації "primed":  або йди в медучилище, або йди працюй і шукай себе. І тоді приходь в медичну школу і вчися там, бо ти будеш мати мотивацію.

Друге. Приходять діти з різними знаннями. Медицина вимагає знань, це системні знання. Підняти прохідний бал до 165. Зразу отримаєм…  відкинемо тих, хто  80 відсотків  далі не в медицині, бо це тяжко – в медицині працювати, треба мати клепки в голові, ситемно діагноз поставити. 165 і не менше!

І друге питання, це питання… як беруть на роботу. Нормальній дитині на роботу потрапити практично нереально. Не для того, щоб працювати, а для того, щоб далі вчитися, бо ви знаєте, коли вони закінчують в 24 роки  університет, вони не лікарі, вони лікарями стануть в 30, коли руки перестануть трястися. Бо прийшов досвід.

І ще одне. Роль факультетів підвищення кваліфікації. Повністю знівельована. Повністю. А це лікарська  континуальна освіта. Тому пізніше поступати, "primed". обов'язковий, 165, підвищення ролі факультетів… Як називається? Кваліфікації освіти…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Обіцяла хвилину. Ви ж  критикуєте потім,  як не даєш вам слово. Будь ласка,  пане Олеже.    

17:45:36

БЕРЕЗЮК О.Р.

Хочу сказати, що все це залежить від справді реальної реформи  охорони здоров'я, бо освіта прив'язана до цього. Якщо ми не допоможемо міністерству, а ми в залі не допомагаємо, ми до сьогоднішнього дня не прийняли Закон про лікарські установи. Чому? Ми не хочемо, щоб вони були незалежні, ми  не хочемо, щоб вони шукали собі фахівців і шукали  собі потім на  тих фахівців пацієнтів. І це наша вина, не уряду, не Кабінету Міністрів, це є дуже важливий період, бо інакше ми з вами  будемо вчити дітей, а я люблю вчити дітей для Польщі, Словаччини, Великої  Британії, Німеччини бо вони всі вчать тепер мови і їдуть туди з нашою якісною, базовою, теоретичною освітою. Дякую вам.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, шановний пане Олеже.  І я запрошую до слова Ірину Сисоєнко, це також народний депутат України і член профільного Комітету з питань охорони здоров'я, і член депутатської  фракції "Самопоміч". Будь ласка, пані Ірино.

17:46:28

СИСОЄНКО І.В.

Вітаю всіх присутніх. Я хочу зазначити про те, що суть реформи  охорони здоров'я зводиться до того, хто саме має  робити цю реформу. Я повністю погоджуюся з тим, що  дійсно питання медичної  освіти, кваліфікація медичних працівників, лікарів є в основі.  Але все ж таки говорячи про зміни системи фінансування, говорячи про зміни організаційно-правових форм, створюючи державні неприбуткові підприємства, ми маємо розуміти, що ми маємо  готувати і ростити нову категорію фахівців для нашої держави.  Це юристів в медицині, економістів і, саме головне, менеджерів  системи охорони здоров'я. Тому що інакше ми так і будемо давати можливість готувати законопроекти лікарям, і бачити, що  ті законопроекти не відповідають ані Конституції  України і врешті-решт по суті не голосуються в Верховній Раді. То ж я вважаю, що ми маємо також активно долучати нову категорію фахівців, які мають формувати нові принципи роботи системи охорони здоров'я і створювати умови для належної роботи медичним працівникам.

Також я хочу сказати про те, що, говорячи саме про розвиток медицини, ми маємо розуміння про необхідність розвитку первинної ланки. То ж дуже важливим завданням є для медичних вузів готувати так званих лікарів універсалів, це саме сімейних лікарів, які будуть мати високу кваліфікацію  в профілактиці, діагностики і лікуванні захворювань як пацієнта, так і всієї родини. Так чином ми значно зменшимо обсяг звернень на другу ланку та третю ланку медичної допомоги. І по суті це також буде надзвичайно важливим для бюджету нашої держави, якого постійно не вистачає саме на видатки охорони здоров'я і на лікування наших громадян.

Також я хочу сказати про те, що який має бути сучасний медичний вуз. Це той має бути заклад, який має забезпечувати якісну освіту, інтегровану у світове наукове товариство, отримувати гранти, вирішувати глобальні проблеми в науці, в тому числі в медицині і фармації. І, головне, забезпечувати освіту не на все життя, а важливість самоосвіти скрізь все життя, як це закладено в основу Болонської системи.

Одним із основних наголосів є мотивація, мотивація лікарів, мотивація медичних працівників. І це є основною проблемою студентів медиків, яка сьогодні існує в нашій державі. Чим ми можемо  державі. Чим ми можемо створити мотивацію? В першу чергу надати оплату за результат медичної послуги і оплачувати за якість. Тільки так ми побудуємо належні фінансові умови для роботи медичних працівників.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Ірино. Ви завершили чи ще 15 секунд вам треба? 15 секунд, будь ласка.

СИСОЄНКО І.В.  І остання репліка. Коли ми створимо належні умови для роботи лікарів, ми маємо врешті-решт підняти престижність професії медичних працівників України. І тоді ніхто не буде їхати ані в Польщу, ані в інші країни.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, пані Ірино. І я запрошую до слова також члена профільного комітету пані Оксану Корчинську. Будь ласка, пані Оксано.

17:50:10

КОРЧИНСЬКА О.А.

Вітаю медичну спільноту! Зараз я – голова опікунської ради Національної дитячої лікарні ОХМАТДИТ. Хочу нагадати, що наступного тижня Міністерство охорони здоров'я знову оголошує конкурс на посаду головного лікаря провідної лікарні ОХМАТДИТу. І тому всю медичну спільноту запрошую взяти участь в цьому конкурсі, це відкритий конкурс. І переконана, що ми знайдемо дивовижних спеціалістів, котрі поведуть галузь педіатрії вперед і нашу лікарню змінять кардинально.

А зараз я хотіла би все ж таки виступити як заступник голови Цивільно-військового штабу України і зазначити, що 6 червня 2016 року Президент України схвалив Стратегічний оборонний бюлетень, за котрим уряд повинен до 2018 року, до початку 2018 року запровадити нові стандарти по підготовці єдиної міжвідомчої системи перепідготовки і підготовки медичних кадрів, стандартизації та управління якістю освіти. Запровадження системи медичної освіти, військово-медичної підготовки, яка б забезпечувала б ефективне навчання стандартам надання медичної допомоги у всіх аспектах, але в першу чергу при бойовій травмі, патології. Це забезпечить ефективне, дієве навчання медичних кадрів для медичного забезпечення протягом усього шляху пацієнту з моменту поранення до його реабілітації.

Обов'язкові запровадження, ще раз хочу наголосити для того, щоб для медичних учбових закладів не було потім дивно, коли вас на початку 2018 року уряд буде вимагати виконання цього бюлетеню. Обов'язкові запровадження в освітніх програмах медичних навчальних закладів у форматі EMT-B, це combat medical у нас в Міністерстві оборони, до впровадження форматів DCR і DCS як ефективного надання медичної допомоги при бойовій травмі, патології.

Наголошую, що офіс реформ Міністерства оборони готовий надати ці програми в безкоштовне користування всім навчальним закладам Міністерства охорони здоров'я і на всяк випадок, щоб ви не шукали, хочу, щоб ви записали їх, тому що ці програми вже адаптовані Міністерством оборони, вони вже в більшості перекладені, і ви можете скористатися по адресі info@office-reform.org.ua і всі ці програми вам будуть надані.

А Міністерство охорони здоров'я повинно їх в обов'язковому порядку запровадити і ми повинні з мати єдиний стандарт, щоб не відбулося як на початку 2014 року, коли ми, на жаль, не були готові до війни. Нам треба підготувати своїх медиків на належному рівні. Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Оксано.

І я запрошую до слова Олега Мусія, народний депутат України і він заступник голови Комітету профільного з питань охорони здоров'я, позафракційний. Будь ласка.

17:53:27

МУСІЙ О.С.

Слава Україні! Доброго дня, шановні колеги, шановні друзі, однодумці! Дуже важливі сьогодні парламентські слухання, особливо щодо освіти і чи неполовина доповідей, яких вдалося нам послухати, стосується управлінської освіти.

Глибоко переконаний, що без якісної управлінської освіти і заняття посад потім якісних якісними управлінцями довгоочікуваних змін нам не бачити ще дуже-дуже багато років.

Хочу подякувати своєму наставнику, міністру Князевичу, за пропозицію дуже правильно, що з завтрашнього дня буде відкрита можливість вчитися управлінню. І порадити одразу першими зарахувати всю команду Міністерства охорони здоров'я до вас, щоб вони пройшли цю базову освіту.

Це мене спонукає так порадити і виконувачу обов'язки, і заступнику міністра саме те, що твориться не тільки з медичною освітою, а що твориться з системою охорони здоров'я загалом.

З сумом констатую відсутність в державі державної політики охорони здоров'я – відсутність. Її на сьогодні немає, ніхто ні Президент, ні уряд, ні Верховна Рада, на жаль, не запропонувала засади державної політики.

Комітетом з питань охорони здоров'я за авторства восьми народних депутатів підготовлений законопроект, півтора року лежить "Засади державної політики і охорони здоров'я", він є базовим в тому числі і для однієї із дуже складних складових медичної освіти.

Окремо хочу подякувати за нагадування багатьом виступаючим, це близько семи, про питання лікарського самоврядування і продовжену освіту лікарів, яке повинно тривати все життя – це повна функція і компетенція в усіх країнах, практично, світу. Організація лікарського самоврядування, яка не є громадською організацією і ніколи нею не була – це організація публічного права, який парламентами всіх країн, які прийняли закони відповідні, передані відповідні функції. Тому прошу не плутати, це дуже важлива річ.

І в резолюцію парламентських слухань – там є тільки згадування одного Закону "Про вищу освіту" – обов'язково я попрошу включити, доручити Верховній Раді  негайно розглянути четвертий уже поданий Закон про лікарське самоврядування для того, щоб лікарі, як завжди як флагмани медицини і як функціональна одиниця медицини показали цей приклад для формування професійного фахового самоврядування обов'язково і медичних сестер, і фармацевтів. А потім і далі спеціальностями всіма іншими.

Також закликав би до конструктивної співпраці саме Міністерство охорони здоров'я. І дуже шкода, що немає тут присутнього  виконуючого обов'язки міністра. Я думаю, це проблема, перш за все, українського парламенту, точніше, недолугості українського парламенту, який  дев'ять місяців не може призначити відповідальну особу за …

ГОЛОВУЮЧИЙ.  15 секунд, будь ласка.

МУСІЙ О.С. … за систему охорони здоров'я.

І думаю, що той форум загальнонаціональний медичних працівників, який буде в кінці травня, де ми всі з вами зможемо не в такому вузькому залі, а у великому залі висловити свою думку щодо пропонованих Міністерством і комітетом реформ, повинен поставити крапку у визначенні політичної волі для здійснення цих реформ. В тому… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

І я запрошую останнього на сьогодні виступаючого – Олексій Кириченко – це народний депутат України від Радикальної партії Олега Ляшка і він – член профільного комітету.

В зв'язку із тим, що вт нас  затримуються наші слухання, я продовжую роботу на 10 хвилин, до 18:10.

17:57:29

КИРИЧЕНКО О.М.

Доброго дня, шановний головуючий, шановні гості, колеги! Я з дуже великою гордістю маю право вас називати колегами, тому що я пройшов шлях від медичного училища, став медичною сестрою, до фаху лікаря ортопеда-травматолога і навіть отримав спеціалізацію по управлінню в охороні здоров'я, за що щиро дякую нашу академію післядипломної підготовки.

Аналізуючи свій шлях, це був шлях, який починався ще у радянські часи, я можу сказати, що процес освіти у нас деградує майже на всіх щаблях, починаючи від медичного училища і закінчує нашою високою наукою. Як дуже гарно казали представники Комітету з питань охорони здоров'я, я тільки підкреслю, що на даний час у нас є загальна кількість вакантних посад лікарів, яка складає 21,7 тисяч, відповідно у нас майже 7 тисяч лікарів не вистачає на селі і 2,5 тисячі – це лікарі первинної ланки, при тій умові, що ми випускаємо, ну, дуже велику кількість лікарів, я думаю, нам треба задуматися над засадами повернути чи залишити цих людей в професії. Я абсолютно впевнений, що людина, яка провчилася майже 10 років, не буде працювати за 3 з половиною тисячі гривень у сільському ФАПі, у не пристосованих до цього умовах, ще й за оплату, еквівалентну оплаті сторожа у цьому ФАПі.

Підготовка медичних сестер, передача фінансування на місцеві бюджети медичних училищ призвела до скорочення. І нам потрібно залишити фінансування і визначення кількості на базі обласних бюджетів. Тому що тільки вони можуть осягнути дефіцит цих спеціалістів.

Кафедри наших вузів стали прохачами у комунальних закладів охорони здоров'я. Це абсолютно неприпустимо, і нам треба розвивати мережу університетських клінік. При цьому ми знаємо, що дуже багато коштів, які заробляють вузи, вони тратять на навчання держзамовлення. І це абсолютно неприпустимо. Якщо держава замовляє спеціалістів за держзамовлення, вона має в повному обсязі профінансувати їх, абсолютно. І від цього залежить і в тому числі якість медичної освіти, якщо медичний  вуз має залучати  додаткові кошти, то їх можна залучати…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  30 секунд, будь ласка.

КИРИЧЕНКО О.М. … тільки  за рахунок контрактників для того, щоб не втрати цей контингент,  він змінює якість освіти і це абсолютно невірно.

І наша вища школа, впродовж цього засідання відбувалося засідання  Комітету з питань бюджету, ми жорстко недофінансовуємо  нашу науку. А це запорука наших майбутніх поколінь, тільки там можуть навчитися наші лікарі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Олексію. Погоджується з вами зал.

Шановні колеги, ми  в принципі завершуємо зараз наші слухання, і я пропоную наступний  Регламент. Було дуже багато зауважень або запитань або  реплік до уряду я пропоную дві хвилини такі заключні надати представнику, заступнику міністра з питань охорони здоров'я так  само, якщо  у нас ще залишилися представники Міністерства освіти надати їм два слова і дві хвилини для заключного  слова. І три хвилини голові профільного комітету для підсумовуючого слова, і  ми завершимо на сьогодні нашу роботу. Немає заперечень.? Немає.

Я прошу вас до  слова, шановний пане заступнику, ви можете з місця, а можете з трибуни як вам зручно.

Будь ласка, пане Олександре Володимировичу, до слова вас.

18:02:08

ЛІНЧЕВСЬКИЙ О.В.

Колеги, я дуже дякую. Уважно слухав і дуже дякую вам за участь. Дякую за висловлені пропозиції. Це наше перше по-суті зібрання, перша така зустріч. Я дуже сподіваюся, що цим не обмежиться. Що  ваші пропозиції, що ваші напрацювання вони будуть враховані, ми будемо розглядати їх і будемо працювати разом. Це наша спільна справа, я підкреслюю. Тому дуже дякую. Будь ласка,  працюємо далі.  

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Немає бажання вже й представників, на жаль. Міністерства освіти, щоби виступити.  

Я надаю слово Ользі Богомолець. І принагідно я хочу подякувати вам, пані Оля, за організовані сьогодні парламентські слухання. І вам, і комітету. Прошу, пані Ольга.

18:02:59

БОГОМОЛЕЦЬ О.В.

Дякую, шановна пані головуюча.

По-перше, колеги, я дякую вам всім  за  довіру, за те, що ви  прийшли сьогодні сюди всі з вашими думками, з вашими позиціями, з вашим професіоналізмом. Я дякую всім колегам народним депутатам і рішенню комітету, щоби депутати виступали останніми, по завершенню, за таку професійну виважену позицію. Це дуже важливо. Ми вас сьогодні слухали, чули і ще раз хочу нагадати, що ми з вами живемо  в парламентсько-президентській формі правління, і що від того, що ми з вами напишемо в резолюції парламентських слухань, то профільне міністерство має і виконати.

Тому, на мій погляд, ваші пропозиції до резолюції є надзвичайно важливими. Тому прошу вас те, що ви сьогодні не встигли сказати, не вистачило часу, щось забули, будь ласка, у вас є 10 днів на те, щоб на секретаріат Комітету охорони здоров'я подати всі тексти.

Що стосується юридичного супроводу, що стосується управління системи охорони здоров'я, що стосується реформи профільної, що стосується реформи середньої ланки, все це буде внесено, опрацьовано секретаріатом, проголосовано комітетом і внесено в резолюцію парламентських слухань, а далі вже наше завдання депутатів парламенту вимагати від Міністерства охорони здоров'я, щоб воно виконувало те, що проголосував парламент, який представляє сьогодні інтереси народу України.

Тому не все у нас просто, не все у нас легко, але ніхто не обіцяв, що буде просто і легко, ми з вами сьогодні будуємо і закладаємо фундамент для здорової нової системи.

Комітетом охорони здоров'я розроблено чимало дуже цікавих законів і про медичне лікарське самоврядування, я прошу всіх вас долучитися до цього, ви можете сьогодні стати і по суті співавторами цих законів, і про автономізацію закладів охорони здоров'я. Всі ці закони знаходяться в процесі глибокого внутрішнього обговорення і опрацювання, ми не маємо право зробити  помилку, написавши помилку в законі, ми по суті вирішуємо долю сорока мільйонної країни. Тому процес не йде швидко, але при тому ми даємо якість.

Тому я дякую ще раз всім вам. Ми настроєні дуже креативно, позитивно. Головне не опускати руки. І ми будемо боротися за те, щоби жити в Україні, за те, щоби мати українську систему освіти, за те, щоби вас не обмежували, представників медичних вузів і медичних професійних училищ, в кількості, якщо до вас будуть їхати студенти з усього світу вчитися, на здоров'я вчить їх, хай вони роз'їжджаються по всьому світу і розповідають про Україну. Тому ніяких обмежень щодо кількості…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, завершити 30 секунд.

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Ніяких обмежень, які обмежують права людей України, які нищать український патріотизм і не дають розвиватися нашим вітчизняним, мова в Україні охорони здоров'я має бути українська. Інше питання, що лікарі мають знати англійську мову, і вивчати цю мову, і читати. Але, ніхто у німців не забирав їх мову, їх система охорони здоров'я не шкутильгає. Ніхто у французів не забирав їх мову. Тому наша мова українська, а система охорони здоров'я буде європейської якості.

Слава України! (Оплески)

18:06:46

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Ольга.

Шановні колеги, я на сам кінець хотіла би зауважити, що, і звернути вашу увагу на те, що український парламент у перше за останні десять років проводить окремий такий тематичний захід присвячений саме питанням медичної освіти, мені здається, це надзвичайно важливо, і воно перезріло, питання протягом 10 років. Я також вважаю, сьогодні і хочу відзначити цей факт, що відбулась дуже фахова дискусія, і подякувати вам за мінімум політизації питань і якихось оціночних суджень. А максимум все-таки професійних, професійної інформації і позиції.

Я дуже дякую за ключові виступи. Це і пану Юрію Вороненку. Мені здається, дуже важливі були і виступи Валерія Савицького і пані Тетяни Чернишенко, яка також відзначила ті ключові проблеми середньої ланки підготовки молодших медичних спеціалістів, що дуже важливо.

Я не хочу нікого образити. Але всі ваші виступи були абсолютно цікаві, зрозумілі, важливі, багато занотовано, багато взято до уваги. Я сподіваюсь, що ті рекомендації, які будуть напрацьовані за підсумками сьогоднішніх слухань, вони будуть прийняті як постанова Верховної Ради якнайшвидше. І дійсно стануть таким дороговказом і для профільного комітету, і для Верховної Ради, і для профільних міністерств для впровадження реформи медичної освіти в України, враховуючи ті виклики, які сьогодні стоять у галузі.

Ще раз дякую вам надзвичайно за плідну дискусію і бажаю хорошого тижня і успіхів у вашій професії.

До побачення.