ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ СЬОМЕ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 1 червня 1990 року. 10 година ранку.

Головує депутат Плющ І.С.

Головуючий. Шановні народні депутати, сьогодні вся світова громадськість, все людство відзначають Міжнародний день захисту дітей. На сесії належить багато зробити для створення гідних умов духовного, фізичного, морального розвитку підростаючого покоління. Наша сесія до цієї благородної теми вже неодноразово зверталася, і один з перших документів, прийнятий сесією, стосувався оздоровлення дітей, які проживають у забруднених зонах. Дозвольте висловити впевненість, що радянські, господарські органи, трудові колективи, громадськість України будуть і надалі, все робити для того, щоб наші діти були і щасливішими, і здоровішими. (Оплески).

Шановні товариші депутати. Продовжуємо обговорення кандидатур, висунутих на посаду Голови Верховної Ради Української РСР.

Слово надається депутату Чорноволу Вячеславу Максимовичу, голові Львівської обласної Ради народних депутатів (Шевченківський виборчий округ, Львівська область).

Чорновіл В.М. Шановні депутати, шановний голово! Реально оцінюючи свої шанси у цьому залі, я все-таки не мав наміру знімати свою кандидатуру з виборів Голови Верховної Ради України. Вважав, що такої втечі з поля бою можуть не зрозуміти ні мої виборці, ні автори багатьох телеграм на мою підтримку, ні тисячі посланців різних областей, що заповнювали своїми підписами товсті зошити під стінами цього будинку, - звичайно, не за чиєюсь командою і не за гроші, як їх тут намагалися образити. Однак вчорашнє таємне, підкреслюю, таємне, голосування пропозиції Воробйова про недопустимість поєднання в одній особі посад першого секретаря Компартії України і Голови Верховної Ради, а що саме про це йшлося - ми всі добре розуміли - змушує мене змінити своє рішення.

Вважаю, що вчорашнім голосуванням наша Верховна Рада підписала собі вирок, як найконсервативніший на сьогоднішній день парламент Європи, виключаючи хіба що Албанію. При такій ситуації вважаю не тільки залишення своєї кандидатури, але й будь-яку особисту участь у виборах Голови Верховної Ради для себе неприпустимою, такою, що покладе на мене моральну відповідальність за ту наругу над принципами народовладдя і здорового глузду, яка тут чиниться.

Хочу застерегти, що неучасть у виборах Голови Верховної Ради

- це тільки моя особиста позиція, яка збігається з особистою позицією ще ряду депутатів, але не є поки що думкою якоїсь окремої групи. Дякую за увагу. (Оплески).

Головуючий. Слово надається депутату Матвієнку Анатолію Сергійовичу, першому секретарю ЦК ЛКСМУ (Бершадський виборчий округ, Вінницька область) - від групи молоді й комсомолу. Це ви вже самі скажіть.

Матвієнко А.С. Від групи молоді записався інший товариш, я записався як депутат.

Шановні депутати, запрошені, шановний голово, деякі роздуми щодо претендентів. Вже говорилося, що всі вони представляють різні політичні сили. Але при всьому цьому ми стали свідками палкого їх бажання змінювати життя на краще і змінювати його негайно. Відчувається їх бажання навколо цього сконцентрувати всіх.

За що буду голосувати? Голосуватиму за ті якості і чесноти, що не викликають у мене ніяких сумнівів, гарантують кращу перспективу українському народу. Кожен з виступаючих претендентів, без сумніву, має яскраві, цінні риси характеру і особисті переваги. Викликає симпатії й повагу, гадаю, не лише в мене, палка шана і щира любов до України, глибоке прагнення її національного відродження у Дмитра Васильовича Павличка, глибокий вчений, розум і прониклива думка та щирість Ігора Рафаїловича Юхновського. До речі, я вірю в його таланти і здібності і, як він висловився, можливість скласти не одну лебедину пісню. Імпонує розсудливість та зваженість, глибина розуміння та вміння тверезо прогнозувати Володимира Борисовича Гриньова. Незважаючи на ідейні суперечності викликає повагу цільність натури, послідовність у досягненні мети Левка Григоровича Лук'яненка та Михайла Миколайовича Гориня.

Але наш єдиний обранець повинен мати суму цих та інших

найкращих якостей, організаторських здібностей. Такої ідеальної людини серед претендентів немає і, очевидно, не може бути. Та й нових культів нам досить. Але обрати нам потрібно і обрати того, хто відповідав би цим якостям в найповнішій мірі. Люди чекають від нас мудрого рішення. І нам варто покладатись не на прагнення окремих груп чи політичних течій, а на бажання більшості наших виборців. І зробити це ми повинні задля того, щоб не вносити розладу, не загострювати і без того складну ситуацію в республіці.

Тому, звертаючись до розуму і совісті кожного, наголошую: мабуть, не варто сьогодні лякати один одного альтернативною Верховною Радою, громадянською непокорою, закликати до бойкотів та пікетів, а вболівати за людей, які зараз стоять на площі чи зібралися в іншому місці. Не слід було б їх, а це в основному - молодь, робити заложниками наших протиріч. Не для цього ми тут зібралися. Та й у будь-якому цивілізованому парламенті конструктивна критика, а не шантаж - головна зброя опонентів.

Влада, за яку зараз точиться боротьба, це, очевидно, і є Верховна Рада. І нам тут ділити нічого, іншої нам не дано, такими ми є сьогодні. Невже ми не розуміємо, що таке політичне загострення, яке відбудеться у Верховній Раді, намагання взяти політичний реванш - це шлях до самознищення? І все ж таки вірю, що ця крута політизація поступиться спільному пошуку шляхів до виходу з кризи.

Кому ж віддати перевагу? Перше: давайте голосувати не "проти", а "за". І не намагатися принизити бодай одного претендента. Це в меншій мірі неетично.

Друге. На цій посаді нам потрібна дійсно людина, що змогла б об'єднати наш парламент, уберегти його навіть від тріщин емоційних, насамперед, землетрусів, які ще, будемо реалістами, потрясатимуть стіни цього будинку.

Виходячи з цього, я віддаю перевагу депутату Івашку, оскільки в його особі в більшій мірі і вбачаю таку людину. При цьому, керуючись перш за все інтересами справи та реальними ситуаціями, не погоджуючись із своїм земляком - депутатом Мокіним, вважаю: якщо вже й постане питання - яку з двох посад обирати, то в першу чергу слід депутата Івашка рекомендувати на посаду Голови Верховної Ради.

Підтримую названу кандидатуру і ще ось чому. Даруйте, але така наша доля, що сьогодні повинні вживатися на одному полі,

ім'я якого - Україна, і спільно запускати плуга в землю та братися за його чепіги як чітко визначені радикали, так і не менш принципові консерватори. Бо, якщо хтось когось відштовхне від цього плуга, то зорати і засіяти землю добром навряд чи вдасться.

Крім того, бачу в особі Івашка - політика зорієнтовані демократичні цілі, розсудливість у доборі методів роботи. Викликає схвалення, що він не піддався спокусі стати апаратником у класичному рафінованому варіанті і епоха стагнації не зруйнувала в нього імунітету людяності та чуйності.

Що стосується його компетентності, управлінських навиків, то цими якостями він володіє, на мій погляд, у більшій мірі, ніж інші претенденти. Влада, і особливо та, якою ми наділяємо Голову Верховної Ради, не богом даний привілей, а велика відповідальність. Я віддаю свій голос за того, хто визнає цю відповідальність найвищим мірилом свого обов'язку. Дякую за увагу.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Івасюку Валерію Петровичу, аспіранту Київського медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця (дев'ятий виборчий округ, місто Київ). За ним буде виступати депутат Асєєв, 440 виборчий округ.

Івасюк В.П. Шановні депутати, шановний голово, шановні претенденти! Почуте й побачене в цьому залі за два дні виборів найвищої посадової особи на Україні варте на серйозне осмислення. І мені є що сказати; і про кандидатів, і про їх програми. Але в цьому залі у зв'язку з виборами відбуваються події, повз які я не можу пройти.

Коли ставлять за мету етноцид, то починають з носіїв національної свідомості. Згадаємо: Шевченко, Косинка, Стус. Відлуння страшних часів чути і в цьому парламенті. Маємо серед претендентів поетів України - Володимира Яворівського, Івана Драча, Дмитра Павличка, який, на жаль, зняв свою кандидатуру. Ганебно, але частина депутатів вдалась до дешевих інсинуацій, шельмування, потуг вкусити претендентів. З нас кожен - грішний. Не було б гріха на землі, не було б і Різдва Христового. Те, що Драч, Павличко, Яворівський тут, і те, що вони претенденти, - значить, так хочуть люди. Скажу словом російського поета: "Поэт в России - больше, чем поэт. В ней суждено поэтами рождаться лишь только тем, в ком бродит гордый дух гражданства, кому покоя нет, уюта нет”. Тим більше, так було і так є на Україні. Не можу не зачитати і звернення моїх виборців щодо обрання Голови Верховної Ради: "Шановні депутати! Просимо вас прислухатись до голосу

свого народу і власного розуму. Нами вже керували партійні лідери. І вибори лідера партії в центрі Союзу на посаду Голови Верховної Ради України ставлять у пряму залежність життя республіки від волі Москви. В цьому випадку ваша подальша парламентська діяльність буде позбавлена сенсу, а Україна не матиме справжнього політичного й економічного суверенітету і знову буде стояти осторонь суспільного прогресу. "

Моє побажання майбутньому Голові Ради. Найважливіший механізм оптимізації українського суспільства і держави є закон про партії. Саме цей механізм повинен бути включений з подачі Голови вже на цій сесії.

І ще одне. Вважаю, що до моменту, коли ми створимо дійсно рівні умови для кандидатів і сил, які за ними стоять, а саме: скасуємо 6 і 7 статті Конституції України, ми не повинні обирати Голову Верховної Ради. Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається депутату Асєєву Герману Степановичу, директору Ніжинського заводу сільськогосподарського машинобудування "Ніжинсільмаш" (Ніжинський виборчий округ, Чернігівська область). За ним буде виступати депутат Філенко.

Асєєв Г.С. Уважаемые товарищи депутаты! Согласитесь, что вчерашний день да и, собственно говоря, сегодняшний начались с того, что мы обсуждаем все одну кандидатуру - товарища Ивашко.

Только разделились мнения. Одни - за Ивашка, другие - против. Поэтому, мне кажется, если есть необходимость обсуждать другие кандидатуры, то по товарищу Ивашко мы давно перебрали время согласно регламента. Надо определиться: есть необходимость обсуждать другие кандидатуры - будем обсуждать, нет - давайте голосовать.

Поэтому, товарищи, я не буду повторять те доводы, которые приводили выступающие, говоря, что будут голосовать за товарища Ивашко. Я только скажу, что я буду голосовать за товарища Ивашко, потому что вижу в ряде претендентов депутатов, я не боюсь этого слова, которые прямо умеют, так сказать, пристраиваться, приспосабливаться. Это можно было понять из вопросов, когда обсуждали кандидатуры. Да и, собственно говоря, так резко поворачивать свои убеждения - для меня это не укладывается в голове. Партия несет на землю счастье, мир, славу. От слова Москва веет духом свободы, правды. И вдруг - это колонизаторы, убийцы и все прочее. И что меня больше удивило. Можно понять, что они заблуждались, прозрели, но и в выпуске 1990 года - вот

"Ленинский завет" - здесь тоже Иван Федорович печатается и Дмитрий Васильевич, славят партию.

Товарищи! Я не могу голосовать за нашего земляка товарища Лукьяненко, который однажды заявил, что хлеба только при немцах и наелись, и почувствовали себя в какой-то степени людьми, могли уже ходить друг к другу свободно в гости.

Товарищи! Мне не понятны ориентиры товарища Черновола на гражданское неповиновение. Это, без сомнения, прямой путь к хаосу и неразберихе.

Меня удивляют такие легкие суждения товарища Яворивского по поводу нужды нашей страны в армии: кто на нас будет нападать, нет нужды и так далее. Я осуждаю беспочвенное заявление товарища Драча Ивана Федоровича по поводу событий в Ереване. Вы, наверное, все читали обращение военнослужащих. Действительно, военнослужащие поставлены в очень трудное положение, и, я думаю, что по каким-то причинам мы все чаще забываем истину: если не кормить свою армию, то будем кормить чужую.

И последнее, товарищи. Черниговская делегация сидит в заднем ряду. И вот когда происходят эти марши, вставания, выкрики, нами как никем эта панорама просматривается хорошо. Нет предела возмущению. И тем более трудно, но можно понять молодежь - представителей Демократического блока. Но когда и претенденты на пост Председателя Верховного Совета нашей республики, извините, так сказать, из штанов выпрыгивают, только этого достаточно, чтобы за них не голосовать. И последнее. Эта тема уже изжевана, но я ее коснусь. Это не тот вариант, что истину находим - и все. Мы просто зачастую саботируем и тянем время. И если будет так продолжаться, мы разберем голод 33 года, и без пересадки войдем в голод 91 года. (Оплески).

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Філенку Володимиру Пилиповичу, секретарю парткому радгоспу ім. Гагаріна Готвальдівського району (Готвальдівський виборчий округ, Харківська область). За ним буде виступати депутат Колісниченко. Будь ласка.

Філенко В.П. Шановні колеги, шановна президія! Оці парадоксальні, а часом і смішні ситуації, в які ми з вами раз за разом попадаємо, викликані особливостями нашого часу. Парадокс перший був тоді, коли я - член КПРС, керівник за посадою, боровся на виборах ще з 10 членами КПРС, такими ж

керівниками, правда, більшого рангу, аж до одного керівника Держплану УРСР, десантованого в наш виборчий округ волею тієї ж самої нашої партії.

Другий парадокс, коли незважаючи на наявність демократичного централізму і рішення Пленуму ЦК Компартії України про рекомендацію на посаду Голови Верховної Ради члена КПРС Івашка, я, член КПРС Філенко, висунув на цю ж посаду ще одного члена КПРС

- Гриньова, який, наскільки мені відомо, не думає наслідувати приклад вельмишановного депутата Гуренка, який набагато довше усвоював принципи демократичного централізму.

Третій парадокс. Коли наша де-юре і де-факто правляча партія, маючи в парламенті близько 80 відсотків мандатів, ніяк не може втримати ситуацію, хоча ми раніше могли б за день-два провести цю сесію і відрапортувати, як в добрі застійні часи, про свій трудовий подарунок черговому ХХУІІІ з'їзду партії, що владу захоплено чи утримано. І, не дивлячись на шалені атаки опонентів, депутатам, які найбільш відзначились, вручити урядові нагороди за вірність партії і за вірність народу.

За браком часу я не зможу говорити про всіх претендентів. Буду говорити за двох. Про товариша Івашка і про товариша Гриньова. Про Івашка. Я Володимира Антоновича знаю з 1980 року, коли я, секретар Готвальдівського райкому комсомолу, один раз в дві неділі строго за графіком бував на так званих обласних семінарах ідеологічного активу, де Володимир Антонович так яскраво розповідав про переваги розвинутого соціалізму, що коли б його хоч раз послухав вельмишановний Павличко, то він навіки закинув би своє перо. (Оплески).

Це про минуле, про те ж саме минуле. Вас, Володимире Антоновичу, добре пам'ятають у Харкові. Всі, з ким ви працювали, уже пішли. Хто безславно, хто із скандалом. Харків був корумпованим. Великого розголосу не було, але так звана справа побутовиків та інших мене і по сьогодні дивує. Коли на пленумі обкому виникло питання про створення комісії партійного розслідування, то Володимир Антонович не висловив свого відношення, і комісія так і не була створена. Я - майбутній економіст, але колишній історик і твердо засвоїв, що народ - творець історії. Помиляються ті, хто думає, що як ми тут вирішимо, так і буде. Ні, буде не так, запевняю вас. Буде так, як вирішить народ. І я щасливий усвідомлювати те, що це тепер назавжди. І я в це свято вірю. Я говорю не за оцю групу, що тут на площі. Тут все ясно, все однозначно. До того

ж їх не так багато. Я за тих, хто залишився в округах. Я весь час намагався вловити настрій своїх виборців, щоб при голосуванні відбити їх прагнення. Може, багато таких, хто хотів би, щоб був обраний товариш Івашко. Але вони чомусь переважно мовчать, здебільшого мовчать. А ті, хто проти, і пишуть, і телефонують, і телеграфують. В такій ситуації, я думаю, що вибери ми когось іншого, то це було б краще свідчення того, що ми дійсно настроєні на переміни. А виберемо товариша Івашка, то це буде страшенний дисонанс десь у кабінетах райкомів та в директорських кабінетах і зітхне, що, слава богу, пронесло ще один раз. Але я впевнений, що більшість народу скаже так, як кажуть мої доярки: не було правди і не буде.

І це буде страшно для всіх нас. Чому я, українець за духом і плоттю, хоч виріс не на Львівщині, а в Слобожанщині, готовий цінувати кожну п'ядь нашої багатостраждальної української землі і, пускаючи невільно сльозу при звуках української пісні, запропонував на посаду товариша Гриньова? Тут уже говорилось про Гриньова. Що це? Ще один парадокс? Думаю, що ні. На мою думку, це енергійна, порівняно молода, але досвідчена і, головне, розумна і реально мисляча людина. А це ой як багато! У нас виявилось два крила, але немає центру. Думаю, що Гриньов - це якраз той центр, що нам сьогодні потрібен.

Я гадаю, що він один із авторів розробки теорії оптимізації конструкцій. Це те, що потрібно нашому парламенту. Придивіться до цієї кандидатури. Думайте, думайте і будьте самостійні при виборі своїх рішень. Дякую. (Оплески).

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Колісниченку Миколі Петровичу, голові Білогірської районної Ради народних депутатів (Білогірський виборчий округ, Кримська область). За ним буде виступати депутат Табурянський.

Колісниченко М.П. Уважаемые товарищи депутаты! С большим интересом крымские депутаты выслушали программы претендентов. Безусловно, все они заслуживают внимания, о чем здесь товарищи говорили. Не буду повторяться. Нас здесь 450 человек. Разные характеры, противоположные политические убеждения, поэтому часты тупиковые ситуации. В большинстве случаев к кому обращается парламентарий с просьбой помочь, найти выход? К Владимиру Антоновичу Ивашко. Поэтому сегодня консолидировать парламент, людей республики, мобилизовать их на производительный труд, укреплять дисциплину и порядок из

всех уважаемых претендентов сможет, на наш взгляд, Владимир Антонович Ивашко. Это первое.

Второе. О характере претендента. Спокойствие, выдержка, умение убеждать, знание обстановки, думается, позволит нам с его председательством находить компромиссы и целенаправленно решать вопросы. Это мнение и многих наших избирателей, высказанное в телеграммах из Крымской области.

Третье. Многие претенденты, особенно Игорь Рафаилович Юхновский, Владимир Борисович Гринев, дали программы вывода республики из тяжелой экономической обстановки. Однако первым предложил разобраться в вопросах перехода Украины на рыночную экономику товарищ Ивашко. Он дал рекомендации, чтобы обсудить с народом, проработать в правительстве эту проблему.

Мы с вами это поддержали. С таким подходом согласился и Съезд народных депутатов России. Думается, что это - убедительное подтверждение умения организовывать и принимать правильные экономические решения.

Четвертое. Нас, депутатов Крыма, волнует национальный вопрос. Прибывают десятки тысяч депортированных крымских татар. Нет жилья для людей, отсутствуют строительные материалы, не хватает рабочих мест, ухудшилось решение социальных проблем в Крыму. Поэтому мы считаем, что в этом вопросе Крыму нужна серьезная помощь, работа с центром, с Узбекистаном с тем, чтобы безболезненно решать вопросы и для крымских татар, и для того населения, которое живет в Крыму. Поэтому мы считаем, что Владимир Антонович должен в Совете вместе с правительством разобраться и поставить этот вопрос для рассмотрения на очередной сессии.

И последнее. На съезде народных депутатов России внесено предложение о периодической отчетности будущего Председателя. Думается, что такое предложение заслуживает внимания и поддержки. Спасибо.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Табурянському Леопольду Івановичу, голові виробничого кооперативу "Олімп" (Петровський виборчий округ, Дніпропетровська область). За ним буде виступати депутат Калинець.

Табурянський Л.І. Уважаемые депутаты, уважаемый президиум! Я хочу помочь Владимиру Антоновичу Ивашко. В чем? Я скажу об этом в конце своего выступления.

С этой высокой трибуны, которую слышит и видит весь народ Украины, я хочу в течение нескольких минут показать претендента Владимира Антоновича Ивашко в несколько ином видении, как это делали до меня уважаемые коллеги.

Мне очень жаль, что только четыреста пятьдесят человек, присутствующих в этом зале, хотя и облеченные доверием всего народа, решают свою судьбу, выбирают Председателя Верховного Совета.

Если бы это было сделано, как оно делается во всем цивилизованном мире, всенародно, если бы были прямые выборы, я думаю, что у нас не было бы таких долгих дебатов вчера, сегодня и, может быть, завтра.

Конкретно. Вот здесь у меня в руках находятся документы. Это сотни телеграмм. Из них десятки лично народному депутату Ивашко. Я, народный депутат Табурянский, посылал народному депутату Ивашко десятки телеграмм. Вот одна из них:

"Обращаюсь в двадцать третий раз". И пишу куда - народному депутату Ивашко и так далее. "Обком партии Стежко, Мироненко, Яцуба, Пустовойтенко остановили работу молодежного центра и филиала кооператива, производящего инвалидные коляски". И я не получил ни одного ответа. Дело не в том, что я не получил положительного решения, это еще надо разобраться, правильно ли я ставлю вопрос. Но я не получил ответа. Один народный депутат обращается к другому и не получает ответа. И только мой приезд в ЦК, только, извините, угроза, что я выступлю на сессии, заставили референта товарища Ивашко пропустить меня к нему.

В чем же дело? В Днепропетровске 13 марта был закрыт филиал кооператива, производящего коляски. Вдумайтесь, пожалуйста, товарищи: инвалидные коляски, которые у нас в стране не производит никто, - малогабаритные и шагающие. И вот этот филиал был закрыт. Кто видел глаза матери, обезумевшей от ужаса и горя, когда ей надо обрубок этого нечеловека, вернувшегося из Афганистана, выносить на первый этаж со второго? А колясок, в том числе малогабаритных и шагающих по ступенькам, никто не выпускает в Союзе. Они только начали осваиваться этим кооперативом. Я лично трижды встречался с Владимиром Антоновичем, много раз обращался и к сидящим здесь у нас в днепропетровской делегации товарищам Омельченко, Яцубе, Пустовойтенко. Как вы думаете, у кого-то из них где-то что-то

дрогнуло? Ни у кого и ничего. А тысячи людей, тысячи, подчеркиваю, людей на Украине до сих пор стоят в очереди на получение этих колясок. Это уже не война с кооперативами - это уже война со своим народом.

Может ли человек с такими взглядами, я имею в виду с такими взглядами, как у Владимира Антоновича Ивашко, в этом одном только примере, быть Председателем Верховного Совета?

Здесь мы говорили об Афганистане. Товарищи, если в Афганистан ехали молодые ребята по приказу, это еще как-то можно понять, они выполняли приказ. Но когда в Афганистан едет умудренный жизненным опытом человек, скажите, пожалуйста, в какой войне участвует этот человек? И будущее, наше заявление, в том числе ЦК КПСС, Советского Правительства, подтвердили: это не была освободительная война, это была война против народа. А мы здесь с этой трибуны восхваляем людей, которые по собственной инициативе принимали в ней участие.

Передавая эти и другие документы, в том числе тысячи подписей граждан Украины, я от своего имени, от имени избирателей, народа Украины обращаюсь к вам с просьбой, уважаемый Владимир Антонович, снимите, пожалуйста, свою кандидатуру.

Сегодняшний выигрыш обернется вашим завтрашним проигрышем. Но для Украины это может быть уже поздно. (Оплески).

Головуючий. Слово надається депутату Калинець Ірині Онуфріївні, зав. облвно Львівського облвиконкому (Миколаївський виборчий округ, Львівська область). За нею буде виступати депутат Рибальченко, 305 округ.

Калинець І.О. Шановні депутати, шановний голово. На вашу честь, Володимире Антоновичу, сьогодні виспівали співаки і вчора стільки дифірамбів, що я не подивуюся, якщо скоро на ваших грудях замайорять такі знайомі золоті зірки "Героя праці".

Немає, однак, підстав сумніватися в особистих якостях Івашка. Але хочу зупинитися на питанні, яким має бути абстрактний Голова Верховної Ради суверенної держави, що виходить на світову арену.

Насамперед це політик і політолог, оратор, ерудований вчений, який володіє логікою фактів. На жаль, політологічних праць багатьох претендентів, як і самого товариша Івашка, я не знаю, не зустрічала ні в радянській, ні в заграничній пресі, а партійні виступи - це ще не політична наука.

Розумію, що на Україні, де суспільний рівень політичної та філософської думки був фактично на нулі, а єдина філософсько-політична освіта партійних керівників здобувалась у Вищій партійній школі, мріяти про діяча типу (нерозбірливо), Неру чи Черчіля дуже тяжко. Але це не знижує рівня вимог до претендента, принаймні, в питаннях внутрішньої політики. Бо Голова Верховної Ради - це вже не представник партії, а цілого народу - партійних і безпартійних, віруючих і атеїстів, молоді і жіноцтва, який тримає руку на пульсі життя країни. Цей пульс б'ється в унісон демократизації через проріз розмаїтих об'єднань.

Окрім рідного партійного застійного об'єднання, депутат Івашко не бачить такої потужної організації, як український "Меморіал", досі не зареєстрований як республіканський.

А принагідно зазначу, що академік Юхновський, так само як і Єльцин, є засновником всесоюзного "Меморіалу".

Народний рух, членом якого є Юхновський, малюється Володимирові Антоновичу лише в чорному світлі по принципу - "шукай ворога". Далекий депутат Івашко і від потреб віруючих, яких на Україні понад 50 процентів, розмаїтих, так званих неформальних, жіночих та молодіжних об'єднань, а насамперед - сільськогосподарської партії.

Справжнього Голову Верховної Ради суверенної держави мало б глибоко і об'єктивно цікавити політичне і громадське життя країни. І не лише жертви голоду мали б бути згадані вчора, причому не так цинічно, як це було зроблено, а й мільйони невинних жертв, закатованих НКВС у 1937-1947 роках. Політичною нетактовністю було те, що вчора з словами скорботи про жертви голоду в Україні виступив від ЦК депутат Єльченко, відомий українофоб, якому львів'яни ще два роки тому висловили повне недовір'я. Людина, що в зловісному 1986 році гордо приймала парад дітей України, що марширували в радіоактивну піч Чорнобиля, страшнішу від Освенцима.

Чуття політика мало продиктувати вам, Володимире Антоновичу, як секретареві ЦК, що надавати слово Єльченку недопустимо, принаймні з огляду на конфронтацію львів'ян і на біль покараних Чорнобилем невинних людей. Бо справжній політик намагається з'єднати парламент через його депутатів, а не спричиняти до конфронтації. За час перебудови в Україні вже мали бути порушені і ті найважливіші проблеми, які говорять про поступ її освіти і науки. Я хочу сказати, що проблеми молоді є також

найосновнішими, і реальна оцінка сьогодні свідчила б про далекоглядність. Однак сьогодні наш зал працює під чорним видом грат, за якими знаходяться молоді юнаки. І ми б повинні були пам'ятати, що міністр юстиції і Прокурор республіки мають знати, що богиня правосуддя має пов'язку на очах не для того, щоб не бачити будь-яких емоцій, а насамперед ідеологічних. І мав би також депутат Івашко як партійний діяч, як партійний ідеолог заявити, що міністр і Прокурор зобов'язані давати лише юридичну оцінку, бо для ідеологічної є журналісти і партійні ідеологи.

Екологія. Крім Чорнобиля, що понівечив людське життя і якому дається нині скільки запізнілої уваги, що не лише втрачені роки, а кожен день горе, є ще проблема Афганістану. Було б краще, Володимире Антоновичу, якби ви заявили тоді свій протест, як Сахаров, відбули заслання, нині ви були б достойним претендентом. І останнє: не випадково в цьому залі на таких захоплених нотах прозвучав виступ так званого митрополита Агафангела. Не про зруйновані храми в ньому йшлося, не про обездуховленість апокаліптичного віку, а про вихваляння представника касти войовничих атеїстів. Чи не тому, що як пише оце Глеб Якунін: "Слишком очень много тайных сторонников Нины Андреевой. Слишком дорога сердцам церковных иерархов память о Сталине - некоронованном императоре". Як і багатьом присутнім у цьому залі. (Оплески).

Головуючий. Слово надається депутату Рибальченку Анатолію Андрійовичу. За ним буде виступати депутат Панасовський, 121 округ.

Рибальченко А.А., перший заступник міністра будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР (Котовський виборчий округ, Одеська область). Шановні депутати! По-перше, я хочу сказати, що ми, мабуть, вірно визначились з порядком обговорення програм після виступів усіх претендентів. Є можливість співставити актуальність цих програм, їх реалістичність і це дуже добре. Виходячи з цього, я хочу відмітити, що в усіх програмах вислідили щось таке, що поєднує нас, узагальнююче, туди можна віднести характеристику стану нашого суспільства, вимагання суверенітету та багато інше. Але багато і такого, з чим погодитись важко.

Я не можу погодитись з доводами депутата Лук'яненка щодо відсутності, як він каже, національної свідомості в східній Україні

тільки тому, що там не поділяють його ідеї. Щодо його образу "сполучених судин": мовляв, якщо у нас буде добре, то наїдуть гості з усієї країни і буде погано. Згадайте Західну Європу, згадайте сотні тисяч турок, югославів, які тут приїхали, але вони тільки сприяли значному розвитку і економічному буму тих країн. Не можна погодитись з доводом щодо того, що на дуже великій території не можна швидко відновити економіку. Цьому доказ - приклад Китаю. Саме головне - неможливо заглянути у майбутнє, неможливо заглянути у далеке майбутнє. Багатовікова історія України, починаючи хоча б з татаро-монгольської напасті, свідчить про те, що не треба розділяти велику країну на багато князівств.

Невідомо ще, в якому стані ми були б зараз, якби в останню світову війну проти фашизму виступили розрізнені народи нашої країни, а не єдина сім'я народів. Тим паче, що в програмі депутата йдеться про повне відокремлення України від історичних побратимів - російського та білоруського народів з єдиною писемністю, єдиним, яке ми днями відмічали, святом Кирила і Мефодія.

Я вважаю, що сотні поколінь наших предків вже вирішили для себе це питання і триста років тому ще раз підтвердили гасла "Навіки разом", "Навіки з російським народом". Ми повинні дуже добре подумати перед тим, як зрадити цим чаянням. Тому я виступаю за союз в любій формі української державності. Чи в формі федерації, чи в формі, може, навіть конфедерації. Це повинен доказати майбутній союзний договір.

Можна узагальнити програмні доповіді депутатів-літераторів, товаришів Павличка, Яворівського, Драча. Всі вони відзначалися емоційністю, професійною майстерністю слова. Тут дуже переконливо висвітлені наші біди, але, на жаль, пропозиції щодо того, що робити, немає.

Мені сподобалась витончена доповідь Ігоря Рафаїловича Юхновського. Його логічні докази щодо вирішення найбільш стратегічних цілей з Союзом. Сюди треба віднести енергетику, космос і таке інше. Згоден з більшістю доводів Івана Миколайовича Салія, Володимира Борисовича Гриньова. Але найбільш реалістичною, найбільш конкретною вважаю все-таки програму Володимира Антоновича Івашка.

Вважаю вірним його заклик повернути вже з 1991 року фінансові та матеріальні ресурси на першочергові потреби суспільства, а не на традиційні довгобуди. Вважав би при цьому

звернути увагу на одне з найважливіших питань - на відсталість шляхового господарства нашої республіки. Я ще раз підтримую цю кандидатуру. Дякую.

Головуючий. Дякую. Слово надасться депутату Панасовському Олегу Григоровичу, директору Вуглегірської ДРЕС (Дебальцівський виборчий округ, Донецька область). За ним буде виступати депутат Воробйов.

Панасовський О.Г. Уважаемые депутаты! Председательствующий! Я благодарен за предоставленное право изложить свою точку зрения относительно кандидатов на пост Председателя Верховного Совета Украинской ССР. Я глубоко убежден, что безнравственное бытие - серьезная помеха в развитии нашего общества. На интеллигенции во все времена лежит священная обязанность нравственного просвещения народа. Считаю, что представители гуманитарных профессий - писатели, философы, именно эти люди способны и должны противостоять вражде, недоверию, разъединяющим общество, подавляющим духовное начало в человеке. Именно они могут быть носителями нравственных ценностей. В этом плане Драч Иван Федорович и снявший свою кандидатуру депутат Павлычко Дмитрий Васильевич заслуживают особого внимания. Но мы ничем не можем объяснить на редкость столь радикальное превращение с полной переменой взглядов с беспощадным сжиганием всего, чему они раньше поклонялись, и, напротив, с возведением в степень того, что прежде отрицали. Что послужило обращению в новую веру? Когда эти люди были ближе к истине? А более конкретно - когда эти люди больше лицемерили? Прежде или теперь? Каждый волен менять свои воззрения. Это дело личное. Но строить на конъюнктурных расчетах политику - занятие недостойное. Я категорически против позиции депутатов Павлычко, Драча, Яворивского. Возможно ли высший пост государственной власти в республике доверить людям, не имеющим твердой собственной жизненной позиции, убеждений, взгляды и принципы которых - в прямой зависимости от политической обстановки в стране? Вчера они были под алым знаменем, сегодня - под желто-голубым. Под каким флагом они будут завтра?

Не могу не согласиться с переоценкой возможностей Украины вне федерации и недооценкой значения полной экономической самостоятельности Украины в составе федерации.

Считаю политически недальновидной и безответственной

политику, направленную на раскол двух братских народов. Под каким бы соусом она ни подносилась, в какой бы интерпретации ни излагалась. Крайне рискованно отдавать республику в руки таких политиков, как депутаты Черновол, Горынь, Лукьяненко.

Опасно отдавать республику в руки тех, кто строит политику на социальной напряженности в обществе. Да, "кто прячет прошлое ревниво, тот вряд ли с будущим в ладу".

Но каждая страна может в своей истории найти черные и светлые страницы. И не надо нашу историю красить лишь одной краской.

С исключительно большим уважением относясь к здравомыслящему, талантливому ученому - депутату Юхновскому Игорю Рафаиловичу, имеющему прекрасную, не лишенную присущей для ученого логики мышления программу, все же, учитывая возраст и заслуги этого человека и хорошее дело, которое он делает в малой Академии наук, хотелось бы сохранить о нем добрую память за то благородное, что ему уже удалось сделать, а не за то, что порой поджидает человека, решившего в преклонном возрасте заняться большой политикой.

Подавляющее число депутатов Донецкой области считает реальной из всех кандидатов на высший государственный пост республики, самой сильной политической фигурой депутата Ивашко Владимира Антоновича. В сложившейся ситуации нужен трезвый в своих действиях человек, человек с твердыми убеждениями и позицией, взглядами и принципами. Опережая события, считаем, что если бы первым заместителем стал депутат Салий Иван Николаевич и заместителем депутат Гринев Владимир Борисович - разноплановые профессионалы, мы бы имели тот тандем, на который можно делать самые высокие ставки. Благодарю за внимание.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Воробйову Олександру Миколайовичу, заступнику голови Сумської міської Ради народних депутатів (Ковпаківський виборчий округ, Сумська область). За ним буде виступати депутат Яценко.

Воробйов О.М. Уважаемые коллеги и гости. Уважаемые претенденты. Два дня мы слушали программы и выясняли ваши позиции, предложения на пост Председателя Верховного Совета нашей республики. Мы увидели разные позиции и в достаточной мере консервативные, и, возможно, излишне радикальные, и

позиции центристские, вокруг которых, я думаю, возможна консолидация всех здоровых сил общества для реализации разработанных нами в ближайшем будущем программ, отвечающих прежде всего интересам наших избирателей. Я не хочу кого-либо из претендентов критиковать за их программы, но думаю, что, возможно, многие коллеги согласятся со мной, что мы сессию начали, сделав ряд ошибок. Многие из нас почему-то считают, что именно Председатель Верховного Совета будет высшим представителем верховной власти в республике, что он обязан решать все проблемы сам. Тогда закономерен вопрос: для чего нас выбирал народ?

Я, как депутат, не намерен передавать свои конституционные полномочия ни Президиуму Верховного Совета, ни тем более Председателю Верховного Совета республики. Для нас важно осознать, что выбираемый нами Председатель - это организатор работы всего Верховного Совета. Видение им проблем, стоящих перед нами, должно находить отклик у многих депутатов нашего парламента и граждан нашей республики.

Вначале, еще до выборов, мы должны были решить следующие вопросы (это мое глубокое убеждение): принять Декрет о власти, Декларацию о суверенитете, изменить Конституцию УССР, ее 6 и 7 статьи. И самая главная, на мой взгляд, статья в этом разделе, политическая, - третья статья, в которой записано, что организация и деятельность Советского государства (это наша украинская Конституция) строится в соответствии с принципами демократического централизма. Ее нужно тоже менять, потому что 129 статья регламентирует взаимодействие различных Советов между собой.

Или же мы, законодатели, вновь будем ждать разрешения на эти изменения от авангардной партии? Только какой авангардной партии? И нужны ли нам, законодателям, эти ожидания? Может, мы должны сами, как законодатели, эти вопросы решать самостоятельно, а не ждать, когда, вот как сегодня, нам раздали поправки к 6 и 7 статьям Конституции, и я читаю там (мне, как коммунисту, обидно это читать), что опять Коммунистическая партия стоит на первом месте. Почему мы себя выставляем, выпячиваем? Разве это правильно? Почему в этой поправке присутствуют опять идеологические догматы? Невозможно существование партии в движении антисоциалистических направлений?

Но на сегодняшний день никто не может сказать, что такое

социализм. Я согласен с формулировкой "антигуманных" или против построения общества гражданского мира. С этим понятно. Но идеологические догмы в юридических документах должны отсутствовать.

Когда же мы будем создавать такие документы? Можно еще предложить ряд позиций, которые мы были обязаны рассмотреть до избрания Председателя Верховного Совета. Поэтому я обращаюсь к своим коллегам с большой просьбой - еще раз проанализировать позицию всех претендентов и ответить для себя на следующие вопросы:

1. Мог ли претендент, находясь на своей последней должности, обладать необходимой информацией, чтобы как-то существенно влиять на все процессы, происходящие у нас в республике и в Союзе в целом?

2. Что претендент сделал, чтобы народ нам продлил векселя доверия, которые постоянно падают, хотя бы еще на год? И что было сделано для того, чтобы возродить доверие к Советам, особенно к местным? Там идет существенный подрыв.

3. Отвечает ли позиция претендента логике здравого смысла и реалиям сегодняшнего дня?

И последнее, на чем хотелось бы остановиться.

После формирования органа Верховного Совета и образования Совета Министров мы обязаны рассмотреть вопрос об учреждении печатного органа Верховного Совета, органа независимого от любой другой политической структуры, я имею в виду партию, общественную организацию.

Здесь мы тоже должны выбрать редактора, принять постановление о недопустимости со стороны партийных органов принятия решения об изменении статуса местной газеты и лишения возможности органов Советской власти иметь печатное издание. Мы обязаны решить поименным голосованием вопрос о постоянно действующем парламенте.

Головуючий. Закінчуйте.

Воробйов О.М. Уважаемые депутаты! Я вас призываю голосовать за центристов по позиции. Спасибо за внимание.

Головуючий. Слово надається депутату Яценку Володимиру Михайловичу, голові Коростенської міської Ради народних депутатів, першому секретарю Коростенського міськкому Компартії України (Коростенський виборчий округ, Житомирська

область). За ним буде виступати депутат Дем'янов В.В., 189 виборчий округ.

Яценко В.М. Уважаемые товарищи, дорогие коллеги, уважаемые мои избиратели и граждане Советской Украины.

Здесь мои коллеги предоставили себе право говорить от имени народа Украины. Я не рискну высказываться сегодня от имени всех своих избирателей, так как полного единодушия здесь тоже нет.

И все же, мне думается, прорастают некоторые акценты. Кто же мы? А Коростень, попавший в чернобыльскую катастрофу, знают, наверное, все. Поэтому я имею сегодня основания предъявить серьезные претензии к ряду руководителей республики, проявивших преступную медлительность в вопросах защиты людей от последствий чернобыльской катастрофы.

В последнее время дело пошло. Я не имею в виду зарубежную помощь. Это мелочи. Хотя и они тоже нужны нам, а не делание политическими лидерами карьеры на нашей общей беде. Главное то, что мы реально приблизились к пониманию того, что человек, и только он, а никто другой не вправе решать - жить или не жить ему на пораженной радиацией территории. Я имею в виду последнее постановление Совмина.

И второе. Мы начинаем подходить к главному вопросу, который волнует людей: где можно жить без риска для настоящего и последующих поколений, а где нельзя? Жаль, что ни один из претендентов не понял этой главной задачи и не поставил ее в число первоочередных. Эту ошибку надо исправить тому, кому достанется высокий пост Председателя. И на нынешней сессии, а не позднее, по чернобыльской проблеме расставить все на свои места. Что именно надо сделать, мы готовим предложения. Это первое.

Второе. Очень важно для руководителя любого уровня, тем более для руководителя республики, - это способность к самокритичности. Большинство кандидатов природа этим свойством щедро обделила. Мы, действительно, все разные. У кого за плечами

- тюрьма, у кого - звания и награды, у кого - построенные детские дома и школы, тысячи тонн выращенного хлеба. Неизвестно, кому из нас больше досталось от административно-командной системы. Тому, кто на дне лежал в ожидании тихой погоды, кто кричал или кто с народом был, работал с ним, вырывал по московским кабинетам заработанные людьми гроши,

чтобы заасфальтировать лишний метр дороги или построить лишний магазин. Мы, секретари и председатели, знаем это. Не наша вина, что нам досталось такое отечество в наследство.

Его путями сформировала антипартийная сталинская клика, уничтожившая прежде всего ленинскую гвардию. Это надо понять и это надо знать. Нас тоже вынесла перестройка. Мы тоже пришли строить новое общество и тоже пришли строить новую партию. Но состав парламента таков, каков он есть. Кому-то, может быть, этого не хочется, но это реальность.

Так решили не мы, так решил народ.

Третье. Мы все, и в первую очередь те, кто претендует на высокие посты, должны избавиться от дурной нецивилизованной привычки расписываться за остальных. Если кто-то сблокировался нацепил себе красивое название, это его, а точнее говоря, их дело. Блок - это уже несвобода. Таково мое мнение. Меня только раз за три недели пригласили в Центральный Комитет, и не было там никаких указаний захватывать микрофон. Все это дело неправда. Выступления были, но никаких указаний руководители Центрального Комитета партии не давали.

Я это честно и открыто говорю перед всем народом Украины. Но если есть у кого-то из нас нетерпимость, так только от того, что не привыкли так работать. Работая председателями городских Советов и первыми секретарями горкомов партии, мы за день решали сотни дел, и все время с людьми. А здесь, оторванные от людей, в этом зале, вокруг одной запятой топчемся сутками.

Для многих это их стихия, аж дух захватывает от удовольствия. А для меня страшно: жизнь течет, вопросы многие не решаются, а их надо решать.

Четвертое. Многие претенденты высказываются за отделение от СССР. Я думаю, это все-таки не наше дело, а дело народа Украины. Ему решать. И не в экономике тут суть. Разделив Украину, Россию и Белоруссию, мне придется разделить самого себя на части. Вот какой части отдать предпочтение, я так и не знаю. Миллионы людей уже кочуют по стране, вырванные с корнем из родных мест (не чути)... еще одно переселение - хаос. Это тончайшее дело и не с ножиком туда лезть. Я за самостоятельность, но решать ее нужно за столом переговоров.

И последнее. О разрушении. Нельзя разрушать, не создавая ничего нового. Разрушая, мы доводим народ до нищеты. Мы уже сняли с нашего старого дома крышу. На нас уже льется дождь и

падает снег. Мы продолжаем рассуждать. Кандидаты призывают нас еще разрушать, дальше, до основания. Уже мы и так замерзаем. Уже перед всем миром светим. Еще давайте дальше разрушать, еще лет пять ходить в лаптях, а потом, если выживем, будем строить новое. Нельзя так делать. Я за строительство. Строить, разрушая старое. Вот я за такую идеологию.

И последнее, товарищи. Чтобы избежать беды, чтобы защитить людей, я отдам сегодня свой голос за Ивашко, только за него. (Оплески).

Головуючий. Слово надається депутату Дем'янову Володимиру Васильовичу, голові виконкому Запорізької обласної Ради народних депутатів (Бердянський виборчий округ, Запорізька область). За ним буде виступати депутат Мартинчук.

Дем'янов В.В. Шановні депутати! Кому бути Головою Верховної Ради - дуже складне питання і саме в цей важкий час. Депутат Степан Пушик з Івано-Франківщини сказав: "Депутати, товариші, тримайтеся купи". І я підтримую це, тому що вважаю, що після вирішення організаційних питань нам прийдеться вирішувати всі інші. І я певен, ми будемо вирішувати більш одностайно в інтересах нашої України як держави. Позавчорашнє інтерв'ю Голови Верховної Ради РРФСР говорить про це, про те, що думає Росія. До яких блоків ми б не відносились, я впевнений, що немає серед нас людей, які б не хотіли змін для нашого народу. При зустрічах з людьми, при запитанні: хто винен в цій ситуації - ніхто не піднімав руки - ні бюрократ, ні робітник, ні інтелігент. Я теж не винен. Робив, що міг, щоб було краще. Не вірите? Спитайте людей, які зі мною працювали. Хоча я відношусь до апарату. В основному всі кандидати, що виступили, народились у селі. Родився і я в сім'ї колгоспників на Хмельниччині. Став головою на Запоріжжі. Треба було щось зробити для того. Ніхто мене за руку не вів. Ні з ким я не переженився. Тому, коли один з претендентів на Голову позавчора назвав... (не чути) депутатів, а їх я нарахував близько 95 чоловік, що вони не так обирались, що незрілі вибори, я просив би не ображати моїх виборців. Сьогодні ще не зовсім ясно, хто з виборців зробив помилку. Ми міняємось, всі міняються. Міняються письменники, вчені, журналісти, робітники, міняються апаратники. Тоді боялись, правда, не всі, якщо одним прощаємо, треба прощати й іншим. Я теж, коли нагороджували в Москві керівники один одного, не міг в очі людям дивитись. А ті, що нагороджували, і зараз почувають себе непогано, а все звернули, перекинули всю

вину на нашу партію. Всі кандидати на Голову - підготовлені люди. Особливо у галузі, де працюють. Хороші виступи академіка, письменника. Але це ще не все. Треба вміти організувати. Провести це в життя. Повірте, вперше зустрітись з людиною, послухати її 30 хвилин і зробити висновок - непросто. Багато йде мови про кандидата Івашка. Все це пов'язано з Комуністичною партією. Ми знаємо її стан зараз, громадську думку. Не буду про це говорити. Тільки хотів би сказати: три мільйони комуністів України - це люди, що ходили на збори, платили внески, чесно працювали і останніх рішень не приймали. І за репресії не всі винні. Ми й не знали цього, тобто багато чого не знали. Івашко Володимир Антонович поєднає нас. Я впевнений - демократична людина, підготовлена, поважає людей і сьогодні тверезо оцінює обстановку. Думаю, він і не все сказав в своїй програмі, не буде він слухати тільки Москву, та ми йому й не дамо. А втім, коли його оберуть Головою, боятися не треба, що апарат залишить за собою владу. Я думаю, що він її вже не має. Кадри вирішують сьогодні люди. І не думаю, що, коли виберуть не Івашка, завтра збереться сесія Запорізької Ради і звільнить Дем'янова з посади. Хто не знає, що це таке, зараз може спробувати. Тепер тільки через Ради буде керуватись республіка, і я в цьому певен.

На з'їзді Компартії України, до нього залишилось вже небагато, я думаю, комуністи підтримають наше рішення і віддадуть нам секретаря повністю. А Демблок своїми представниками у Верховній Раді і на керівних посадах, я впевнений, разом з усіма нами буде вирішувати питання для нашої України, захищати свої інтереси.

Прошу вас, всіх депутатів, прийміть участь у голосуванні.

Головуючий. Дякую. Шановні товариші депутати! Надійшла пропозиція від депутата Ємця про те, що депутати, які обговорюють кандидатури, обговорюють кандидатуру і Павличка. Тому він наполягає: або не обговорювати, або продовжити регламент по цій кандидатурі. Це перше. Прохання визначитись депутатам, як бути.

І друге. Депутат Горинь Богдан Миколайович висловлює протест президії, що вона не слідкує за списком, який передано для виступів. Я доводжу до відома всіх депутатів, що під час засідань головуючий забезпечує порядок в залі, створює рівні можливості народним депутатам в обговоренні питань. Доповідаю депутату Гориню і всім депутатам, що зі Львова виступило вже чотири

депутати - це більше, ніж з інших областей. Тому я прошу вести себе чемно. Слово надається депутату Мартинчуку Василю Йосиповичу, голові колгоспу імені П.М. Буйка Фастівського району (Фастівський виборчий округ, Київська область). За ним буде виступати депутат Павленко.

Мартинчук В.Й. Шановні народні депутати! Після багатьох днів роботи нашого парламенту ми підійшли до дуже важливого і відповідального моменту. Перед нами постало питання - кому доручити очолювати Верховну Раду нашої республіки?

Ми заслухали програми всіх претендентів. В більшості програм є раціональне зерно, яке треба пророщувати і розмножувати. Хоча, не буду спрощувати, програми окремих претендентів носили декларативний характер, без конкретних міркувань про оновлення роботи парламенту за вимогою часу тепер і на перспективу.

І це одна характерна деталь, з якою, мені здається, ми не можемо не рахуватися і, не дай бог, зробимо помилку.

Адже претендентів на посаду Голови Верховної Ради УРСР у нас 9, а обрати потрібно одного. Тут уже про це народні депутати говорили. Вибір є, люди достойні. І хотілося б це зробити на першому етапі голосування.

На мій погляд, у такий складний час на посту керівника суверенної держави мусить бути людина врівноважена, проста, чесна, відкрита і достойна, здатна йти проти течії. Ця людина повинна бути, як у моєму розумінні, і політиком, і економістом, людина, яка вміє і може консолідувати сили на вирішення важливих проблемних питань, і перш за все - поліпшення життя українського народу.

Після довгих роздумів і міркувань я переконався, що більш демократичної за своїми переконаннями людини, ніж народний депутат Івашко Володимир Антонович, на сьогодні не бачу. (Оплески). Наскільки мені відомо, саме під його керівництвом (можливо, я не зовсім компетентний у цьому питанні), саме при його безпосередній участі у нас розроблявся закон про українську мову. Сьогодні він працює над законами про економічну самостійність республіки. І ще одна характерна риса його характеру: він ніколи не шукав, про це вже говорили й інші народні депутати, для себе вигоди. Потрібно поїхати було в Афганістан - Володимир Антонович поїхав.

А тому, шановні народні депутати, я звертаюся до вас і закликаю всіх до здорового глузду (впевнений у тому, що нас

підтримає й більшість наших виборців) - проголосувати за обрання Головою Верховної Ради Української РСР народного депутата Івашка. Це потрібно сьогодні для діла і для нашого народу. І при голосуванні, товариші, пам'ятаймо, як каже мудре українське прислів'я: "Хороший господар невиїждженого коня у плуг не запряже, бо посторонки порве або борозну збочить". Отож, думаю, що Володимир Антонович - саме та кандидатура, яка й посторонків не порве, й борозди не збочить. Від імені своїх виборців хотів би сказати: якщо Володимир Антонович одержить більшість голосів при голосуванні за Голову Верховної Ради, то буде наполегливим, стійким у пріоритетному утвердженні економічної самостійності нашої республіки, нашої держави. А як потомствений селянин - від себе і своїх виборців прошу забезпечити виконання закону, який ми будемо приймати про пріоритетний розвиток села, щоб не на словах, а на ділі ми побачили соціальну справедливість і реальне поліпшення життя людей. Дякую.

Головуючий. Слово надається депутату Павленку Феліксу Омеляновичу, генеральному директору науково-виробничого об'єднання "Олександрійський електромеханічний завод" (Олександрійський міський виборчий округ, Кіровоградська область). За ним буде виступати депутат Бабанський.

Павленко Ф.О. Товарищи, программы кандидатов, если исключить биографии и художественную окраску, ничем не отличаются, на мой взгляд, одна от другой. Нельзя считать отличительной особенностью ликвидацию министерств у товарища Ивашко или организацию банка на селе у товарища Юхновского, если, в общем, каждый пропагандирует и рынок, и собственность. Подобие естественно, так как программа должна отражать надежды избирателей и тех депутатов, которым предстоит делать выбор.

Тем не менее, я думаю, не обольщайтесь этим. Ибо для большинства кандидатов слова, облекающие сущность программ, скорее служат для того, чтобы скрыть свои мысли, нежели для того, чтобы поделиться ими до конца. Суверенитет товарища Лукьяненко - не одно и то же, что суверенитет товарища Салия.

Каждый из кандидатов, кроме того, который создавал шум, готовит себя к роли лидера. А ведь парламент - это не партия. Конституция предусматривает, что лидером должен быть Верховный Совет. Председателю разрешается организовать работу, вести переговоры, подписывать документы.

Таким образом, Конституция защищает народ от формирования нового пророка. В подтверждение мысли о том, что кандидаты совершенно неправильно оценивают свою роль, хочу обратить внимание на общий недостаток всех программ. Ни один из кандидатов не счел необходимым рассказать, каким образом умы и сердца депутатов парламента будут организованы для совместной работы. Это ведь не только высокая культура Председателя, исключающая злоупотребление властью. Это еще и организационные меры: обеспечение постоянного характера работы парламента, создание согласительной комиссии, предоставление одной из должностей полярному противнику, формирование структур постоянных комиссий, подбор их председателей и многое другое.

Что в таких условиях должно попасть в поле зрения наших приоритетных интересов? Мы должны сделать все, чтобы обеспечить согласованную работу парламента. Нельзя допустить, чтобы согласие в парламенте было заложником стиля работы только Председателя. Это меня тревожит, так как во Временный регламент мы заложили принятие решений простым большинством голосов, отказавшись от поиска компромиссов. В условиях значительной социально-политической напряженности парламент не имеет права демонстрировать нежелание найти согласие, поскольку через принимаемые законы это приведет к еще большей конфронтации среди на селения.

Сказанное ранее формулирует несколько требований к личности Председателя Верховного Совета. Это должен быть человек, который сделает все для передачи власти Верховному Совету. Не только на словах - изложением платформы, не только юридически - изменением статьи 6 Конституции, но фактически не допустит совмещение постов лидера партии и Председателя Верховного Совета. По этому признаку на пост Председателя, на мой взгляд, не проходит товарищ Ивашко, если он не изменит своей позиции.

Председатель - это не тот, кто добивается лидерства по своему характеру и для удовлетворения своих амбиций, а тот, кто лишен тщеславия или уже переболел этой звездной болезнью. Председатель - это не тот, кто спешит раньше других к микрофону, а тот, кто может выслушать всех.

По этому признаку я отдаю предпочтение не товарищу Гориню и не товарищу Яворивскому, которые у микрофонов побывали

по десятку раз, а товарищу Юхновскому, который в высшей степени продемонстрировал умение слушать других депутатов. Председатель - это, как писал в 1923 году В.И. Ленин, человек, который во всех других отношениях отличается от других только одним перевесом, а именно: более терпим, более лоялен, более вежлив, более внимательный к товарищам. Я не знаю ни одного депутата лично и, может быть, даже не поздороваюсь, встретившись с ним на улице, но по совокупности логических мотивов, которые я изложил, отдаю предпочтение коммунисту Юхновскому. (Оплески).

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Бабанському Юрію Васильовичу, члену військової ради - начальнику політвідділу Західного прикордонного округу КДБ СРСР (Гурійський виборчий округ, Волинська область). За ним буде виступати депутат Дзюба.

Бабанський Ю.В. Уважаемый председатель, уважаемые товарищи депутаты. По всей видимости, я уже ничего нового не скажу, думаю, что все мы, депутаты, определились в своем выборе по кандидатам. Но, как и все присутствующие в зале, я прекрасно отдаю себе отчет, какой важности вопрос нам предстоит сегодня решить. И от того, кому мы доверим возглавлять парламент республики, во многом, а в некоторых случаях - в решающей степени зависит будущее Украины, счастье и процветание ее народа.

Поэтому мы не имеем права ошибиться в выборе. Тем более, что решается этот вопрос в период коренной перестройки всех экономических и социальных структур республики, включения в эти процессы разнородных политических и общественных сил. Из всех претендентов на пост Председателя Верховного Совета Украинской Советской Социалистической Республики, на мой взгляд, наиболее подходящей кандидатурой является Владимир Антонович Ивашко. Говорю это как выразитель мнения большинства своих избирателей, славных тружеников Турийского, Любомльского и Локачинского районов Волынской области и личного состава войск Краснознаменного Западного пограничного округа.

Партийные пристрастия в данном случае имеют значение второстепенное. Гораздо важнее - деловые, профессиональные и личные качества будущего главы суверенной Украины. Что касается Владимира Антоновича, то есть все основания утверждать, что он глубоко понимает необходимость укрепления

охраны государственной границы и совершенствования Вооруженных Сил Советского Союза, практическими делами всемерно способствует решению этих вопросов. Мне импонируют такие его качества, как доступность и внимательность к людям, а это немаловажно для такого поста, как Председатель Верховного Совета.

Видимо, излишне подчеркивать тот факт, что из всех претендентов на пост Председателя Верховного Совета Украины Владимир Антонович обладает наибольшим опытом организаторской и политической работы. Это обстоятельство имеет определяющее значение, поскольку будущему главе государства придется иметь дело с различными политическими силами и от того... (не чути), сумеет ли он добиться консолидации на путях переустройства общества, зависит успех задуманных реформ. Первостепенное значение имеет также богатый опыт профессионального экономиста, которым обладает Владимир Антонович. В сложнейший период перехода к рыночным отношениям только человек, знающий до тонкости законы и механизм развития экономики, истинное состояние дел в республике, может принести максимальную пользу своему народу.

И наконец, опыт партийно-политической работы. Хорошее знание людей, пришедших к власти в других республиках Союза, могут позволить ему правильно построить отношения с правительствами и народами союзных республик.

Словом, по моему глубокому убеждению, на данный момент такой пост можно доверить только товарищу Ивашко. За короткий срок он уже успел зарекомендовать себя как трезво мыслящий и гибкий политик. Экономист новой формации, прекрасно знающий нужды и запросы людей, человек, душой болеющий за будущее Украины и ее народа.

Считаю своим долгом высказать свое мнение о программах остальных претендентов, большинство из которых представляет так называемый Демократический блок.

В определенной степени программы большинства из них я бы назвал выступлениями вчерашнего дня. И носят они, в основном, декларативный характер. Единственное, что вызывает уважение - это непоколебимое упорство Демблока в достижении своей цели. Что касается того - правильны ли они или ошибочны, в данном случае дело, как говорится, в другом. Но, дорогие товарищи, общественная и политическая деятельность в последнее

время депутатов Драча, Чорновола, Гориня, Лукьяненко, кстати сказать, и отдельные их выступления на сессии, вызывают настоящую тревогу. Мне мои избиратели прислали телеграммы. Позвольте мне зачитать одну из них. "Возмущены политическим авантюризмом, антисоветским экстремизмом депутатов Гориня, Черновола, Лукьяненко". Подписали Криворучко, Капуста. И есть еще ряд таких же подобного рода телеграмм. "В то же время поддерживаем конструктивную позицию депутата Ивашко. Избиратели Туринского избирательного округа".

Таким образом, товарищи, считаю, что только Владимир Антонович Ивашко, и это, повторяю, не только мое мнение, а мнение и моих избирателей, достоин быть Председателем Верховного Совета Украинской ССР.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Дзюбі Миколі Григоровичу, водієві автомобіля АТП 13070 (Оболонський виборчий округ, м. Київ).

Дзюба М.Г. Шановні депутати, шановний голово! Протягом двох днів ми заслухали виступи наших шановних депутатів, претендентів на Голову Верховної Ради. Мені сподобались всі виступи, пронизані турботою за нашу українську долю, за долю українського народу. Багато емоційних виступів, але, як відомо, емоціями і гарними виступами хлібом Україну ми не нагодуємо і м'ясом теж. Комусь потрібно і плуга перти.

Дуже хотілося б, щоб у нас на Україні був уже господар. На жаль, його давно немає, як немає суверенності, державності і того життя, яким би міг гордитися наш український народ.

Недавно перед сесією нас повезли по селах України показати досягнення в сільському господарстві. Я був у селі Устимівка, подивився. Дійсно, дуже гарне село, перспективне. Газ є, будинки будуються. Але у мене заболіла душа. Чи знає наш Уряд справжнє становище справ на нашій Україні? Може, треба було поїхати і трошки в другу сторону, через Київську ГЕС, де ми б побачили хатинки, дахи яких сьогодні вкриті соломою. Може, ми б побачили, тих селян, які вимінюють за три мішки картоплі мішок цементу. На сьогоднішній день, може, потрібно таки спуститися нашому Уряду на землю, побачити, як живе наш народ. Може, потрібно їхати не на чорних автомобілях на роботу, а йти пішечком, їхати в трамваях і тролейбусах, тоді б почули, чим живе наш народ і що він думає. Може, завезти наш Уряд хоч один раз о шостій годині ранку на Троєщину (це новий район), на Оболонь в місті

Києві, нехай би вони проїхали на роботу в тому транспорті, що люди робочі їдуть. Може, вони, по-перше, навчилися б гудзики пришивати потім самі, а по-друге, люди почали б їздити так, як потрібно їхати дійсно. Я недавно був. Може, треба ще і їх жінок поставити з нашими в ту чергу за умовно їстівною капустою, та ковбаски щоб вони взяли по 11 карбованців за кілограм. Чомусь, поки доїжджаєш до Москви, то ціна струшується і становить три карбованці. Тоді, може, вона і в нас стала б дешевшою. Я недавно був на заводі "Ленінська кузня" між робітниками. Вони мені передали так: "Миколо, ти дивись, може, там потрібно виготовити великі совкові лопати для того, щоб декому замість міністерського портфеля вручити, так ми негайно виготовимо і прийдемо, допоможемо вручити". І думаю, що це пригодиться.

Шановні товариші, я реаліст. Прекрасно розумію обстановку тут. Знаю, як і ви всі знаєте, за ким буде перевага у наших виборах. Мене, скажу по правді, це не хвилює, тому що знаю, що ця людина справиться зі своїми обов'язками.

Мене хвилює інше. Я категорично проти сумісництва постів. Це не загрожує, допустим Івашку. Але ми з нашої історії знаємо, чим це обертається для народу. Тому я категорично проти того. І хочу задати вам, Володимире Антоновичу, таке питання: як ви відноситесь до того, як зробив парламент Росії? Там уже створена комісія узгоджувальна і від кожної партії в Уряд висуваються кандидатури. Що б ви сказали на те, щоб від Демократичного блоку увійшли кандидатури у наш Уряд? Справа в тому, що в нас є прекрасні люди, такі, як Коцюба, - автор проекту Закону про вибори, по якому ми вибиралися. Людина, яка працює над сьогоднішньою новою Конституцією. Є, товариші, люди із західних областей України. Це той же Чорновіл, це і Левко Лук'яненко. Емоційно я на його стороні. Я думаю, що це дало б змогу консолідувати не тільки сили отут, у цьому залі, а й всі сили України. Тому, товариші депутати, ми не можемо помилитись. Давайте відкинемо емоції. Я ще раз кажу, що емоціями не нагодуємо народ. Сядемо, подумаємо добре, а подумавши, все-таки розумом, своїм розумом дійдемо до того, кого все-таки нам сьогодні потрібно вибрати. А я думаю, що ми все-таки повинні вибрати Івашка Володимира Антоновича. Дякую за увагу.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Пушику Степану Григоровичу, письменнику (Коломийський виборчий

округ, Івано-Франківська область). За ним буде виступати депутат Лобач.

Пушик С.Г. Дорогі безбатченки, ми поки що досі батька свого не обрали, а тому я хочу, аби вже батько-Голова у нас з'явився. Тому що цей Геракл, який називається українським народом, прокинувся, вже немає такої сили, яка б могла вішати пута на наш народ. І мене дивують ті люди, які вперто з цієї трибуни не хочуть виступати українською мовою. Мене також тривожить те, що потім ми чіпляємо один одному ярлики. Народ чекає від нас ухвал, найперше, мій народ, моя Івано-Франківщина, яка впродовж 50 років була забута богом і людьми як при Австрії, так і при Польщі. За 50 років у нас не було жодного міністра, жодного Секретаря ЦК і навіть на цековському різні, щоб хтось працював на високій посаді чи у Раді Міністрів, чи у Верховній Раді. А тому я найперше хочу, аби ця ненормальна обстановка зрушила з місця. І я пошкодував, що себе сам не висунув кандидатом у Президенти. Може б якось воно терези перейшли на цей бік. Тому я вас закликаю проголосувати за Юхновського. Я економіст. Я працював економістом у колгоспі і знаю, що у даний час, може, не треба нам письменників, не треба нам Секретарів ЦК, а потрібна казна в хаті, тому що господа наша, як тачка, розхитана. Я з тривогою їжджу по селах. Я дивлюся, як старі читальні, які були при Польщі, із зміною вивіски стали Будинками культури. В таких Будинках культури український народ культури ніколи не матиме. І через те у нас такий некультурний парламент, що ми від головного не починаємо - від культури. А щоб культура у нас була вища, я хочу, аби оці засоби масової інформації були відібрані в людей, в отих поганяйлів, які можуть підняти трубку, подзвонити, щоб не друкували Пушика. Так не раз Маланчук робив, тяжко громив мене колись. Але часи міняються. Все йде на краще. І як російський народ хоче волі, так хоче волі український народ. Як хоче волі польський народ, так хочемо і ми, український народ, волі. І я хочу, аби не було зазіхань. Що за ворог свого народу придумав, у заяві, що у нас якісь є військові формування на Західній Україні? Це була вистава про січових стрільців. І хлопці, які хочуть свого, раптом відчули перший раз, що були якісь січові стрільці. Був там, у цих стрільцях, Ірчан, ще було там багато, майже кожен другий галичанин з того часу одягнув на себе цю форму. Але це не означає, що це військові формування. І я дуже обурений тим, що в заявах з'являються якісь дивні люди, які займають солідні посади

і ведуть війну з Києва проти свого ж рідного народу. Які можуть бути санкції українця проти українця? Де, в якому світі було таке написано? З нас кури сміються, люди добрі. Підіть до того вуйка в село. Він каже, якщо будеш у Києві, скажи тим панам, бо їм з берега легко кидати на нас, а нам до берега, догори важко кидати, скажи їм. Нам треба, нарешті, сісти і подумати, чому це Івано-Франківська область досі закрита. Хочуть до нас їхати канадці, хочуть будувать щось у нас, але не можуть. Я хочу, щоб найшвидше мою область відкрили, аби можна було рідного брата прийняти. Я також хочу, аби, нарешті, щось робили з нами, тому що ми за вивозом продукції, м'яса найперше, займаємо друге місце, а по забезпеченню товарами - передостаннє місце на Україні. Ми, івано-франківці, хочемо, аби Голова Верховної Ради зробив щось з нашим Калушем. П'ятирічні діти від раку вмирають. Візьміть газету "Труд", в якій на днях надруковано, що нам нема де хоронити відходи. Ми отруюємо Одесу, Молдавію. І Хамер нам зараз пропонує будувати, будувати і будувати. Я закінчую, хвилину. Я хочу, товариші, щоб мене вперше зрозуміли мої друзі чи колеги по партії. Я так само звертаюся до Демократичного блоку, від якого я йшов у депутати. Коли мене викликали в Союз, я найбільше ударів діставав від керівної верхівки партії. Друге, я зняв себе на користь Павличка. Я ні на кого не маю зла. Я хочу одного, аби ми проголосували за Юхновського.

Головуючий. Дякуємо. Слово надається депутату Лобачу Вячеславу Івановичу, голові Лисичанської міської Ради народних депутатів (Лисичанський виборчий округ, Луганська область). За ним буде виступати депутат Колінець.

Лобач В.І. Уважаемые депутаты! Я хотел бы начать свое выступление с одной мудрости: время - разбрасывать камни, время - и собирать. Мы сегодня в этом зале столько набросали друг в друга камней, что иногда из этих завалов трудно выйти.

Сегодня появилось много зацепок у отдельных депутатов по статье 6 Конституции УССР. Ну к чему бросать в это камни, когда в Конституции СССР это изменение уже произошло? Чего сегодня цепляться за этот вопрос, критикуя Компартию Украины, не говоря уже о том, что это придаток КПСС, если, естественно, в эти все вопросы будут внесены изменения? Давайте мы оставим пока в покое эти вопросы и будем заниматься избранием Председателя Верховного Совета.

Мы как раз сегодня подошли к тому рубежу, от которого, в

зависимости от нашего с вами принятого решения по Председателю Верховного Совета, будет зависеть ход перестройки.

Вот предложение трудового коллектива - старейшего в нашем городе: "Оцінюючи передвиборну програму претендентів на пост Голови Верховної Ради Української РСР, трьохтисячний трудовий колектив Лисичанського скляного заводу "Пролетар" віддав перевагу і підтримує конструктивну програму оновлення життя, висловлену депутатом Івашком. Звертаємося до шановних депутатів з проханням врахувати нашу точку зору".

Кто, по нашему мнению, может быть Председателем и кому мы доверим управление республикой. Быть Председателем, на мой взгляд, должен быть компетентный экономист, тонкий политик, человек, обладающий хорошим здоровьем, потому что нагрузка будет большая. И самое главное - умеющий любить людей, любить свой народ, а не отдельную категорию по региональным, национальным или другим определениям.

Сегодня уже с этой трибуны звучали эти слова. Я просто хочу еще раз повторить их для претендентов на пост Председателя Верховного Совета, которые здесь рисовали нам красиво картину, привести слова для тех, кто в будущем захочет в прожектеры: "Кто прожекты будет преподносить и казну разорять, того чина лишу и батогом драть буду. "

Я думаю, что как раз наш претендент и должен сегодня давать ту конкретную программу, которую мы должны выполнять. Но, к сожалению, часть претендентов вышла на трибуну, чтобы использовать телевидение, провести свою идеологию через средства массовой информации и использовать трибуну для своих политических заявлений. К сожалению, часть выступающих здесь депутатов использовала эту трибуну, как товарищ Табурянский - для решения своих конкретных вопросов.

Претенденты уходили сегодня от экономических вопросов. И это было видно по вопросам, которые здесь звучали с трибуны. Тогда у меня возникает вопрос: почему все претенденты при раскрытии рыночной экономики ушли от важного вопроса, почему сегодня не сказали людям, что нас ожидает безработица и не далее, как к половине следующего года? И сегодня мы должны посмотреть, что же мы будем делать для улучшения жизни такой социальной незащищенной категории людей, как престарелые, одинокие и молодежь.

Второе. Что касается перспективы многопартийности,

плюрализма. Об этом говорили все, но во многих выступлениях звучала не перспектива консолидации партии и других общественных организаций, а программа борьбы с Компартией Украины. Ведь еще не отменена 6 статья Конституции, но уже сегодня Компартию обзывают разными словами. А я должен сказать: а что, если расклад будет наоборот? Мы уже видели эту демократию во многих странах, на которую так часто ссылается часть депутатов. И сегодня претенденты обещают: один - всем хозяйственным руководителям камеру на южную сторону за экологию, другой видит спасение Украины в диаспоре, третий видит процветание Украины в отделении, четвертый - в самостийности.

Поэтому я сегодня призываю единомышленников и верующих, и атеистов, и тех, кто не согласен со мной, кто еще колеблется - подняться сегодня над эмоциями, сделать сознательный выбор и проголосовать за человека компетентного, инициативного, принципиального и не равнодушного к судьбе нашей родной Украины.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Колінцю Володимиру Володимировичу, викладачеві кафедри російської і зарубіжної літератури Тернопільського державного педагогічного інституту імені Я. Галана (Тернопільський міський виборчий округ, Тернопільська область). За ним буде виступати депутат Носов, 318 округ.

Колінець В.В. Шановні депутати! Я брав участь у роботі наради представників і звернув увагу на те, як секретар Президії Верховної Ради Української РСР товариш Хоменко намагався проштовхнути там сценарій роботи сесії, який був запропонований апаратом Президії. Це стосувалось як окремих документів, так і певних кандидатур у президію, на голову мандатної комісії, хоч багато хто настоював на тому, що рекомендація кандидатур на ці посади не є прерогативою зборів представників, а самої сесії. Товариш Хоменко довів свою справу до кінця, і намагання його виявились недаремними, бо він відстояв сценарій, за яким таки сесія пішла. У президію, як ви знаєте, були обрані саме ті депутати, які були запропоновані на нараді представників. Фактично в редакції Секретаріату президії був прийнятий Тимчасовий регламент. Тож цілковиту рацію мав депутат Івашко, коли у своєму виступі сказав: "Давайте порівняємо той варіант проекту регламенту, що був запропонований, з тим, що ми прийняли. Чи є хоч одне суттєве розходження". І дійсно, немає.

А от давайте поглянемо, що за тим "немає" стоїть. Так були забалотовані всі пропозиції Демократичного блоку по захисту прав меншості. Сесія відкинула ті пропозиції Демократичного блоку, які забезпечували обрання Голови переважною більшістю - двома третинами. Сесія не схвалила положення про недопустимість суміщення двох посад - вищої державної і вищої партійної. Таким чином, партійна більшість, що присутня на сесії, фактично відкрила двері, щоб у них безперешкодно увійшов партійний лідер товариш Івашко і зайняв вищий державний пост. Та хоч одна формальна перешкода все іще існувала - небезпека обговорення звіту Уряду до обрання Голови.

Шановні депутати! Давайте повернемося рівно на два тижні назад - до п'ятниці 18 травня. Там, під час ранкового засідання ми обговорювали послідовність питань порядку денного. Коли більшість виступаючих сходилась на думці, що все-таки до обрання Голови слід заслухати звіт Уряду, то головуючий чомусь замість того, щоб поставити питання на голосування, несподівано перейшов до обговорення порядку денного, до обговорення регламенту. Чим це пояснити, як не втручанням у нашу роботу сторонньої сили, що не могла допустити до голосування у несприятливій для неї ситуації.

Шановні депутати! Я згадую ці відомі факти для того, щоб констатувати, що в цьому залі відбувається надзвичайно чітко спрямована і кимсь скерована апаратна гра, заложниками і виконавцями якої ми з вами стаємо. У цієї гри мета одна - створити безперешкодні умови для того, щоб старі апаратні працівники могли зайняти вищі державні пости.

Шановні депутати! Політична ситуація на Україні надзвичайно складна, і вона постійно загострюється. Півтора року йде цілеспрямована боротьба з боку Компартії України проти Руху та інших громадських об'єднань. Як це кваліфікувати: як війну з народом? Невже у Компартії України немає інших проблем?

Під час виборів партійно-державний апарат республіки буквально пограбував народ у правах, вдаючись при цьому до підкупу, махінації, залякувань, терору. З обкомів та райкомів лунали погрози керівникам підприємств, головам колгоспів, сільрад, що в разі висунення кандидатів у депутати від низів день висунення може бути днем їхнього останнього перебування на роботі.

У нас на Тернопільщині практично не вдалося висунути кандидатів за місцем проживання, а реєстрація кандидатів від Руху

відбулася після багатоденних пікетувань біля обкому партії. Виникає питання: хто ж винуватець дестабілізації обстановки? Партійно-державний апарат України. Ми, депутати Демократичного блоку, в разі обрання товариша Івашка Головою Верховної Ради, відмовляємось брати на себе відповідальність за дестабілізацію обстановки в республіці.

Не має морального права товариш Івашко претендувати на Голову Верховної Ради, бо головна вина за кризовий стан у республіці лежить на Компартії України, авторитет якої впав. Набагато доречніше було б Володимиру Антоновичу, як лідеру партії, вибачитися перед народом і дати дорогу іншим. Народ знає Володимира Антоновича, як представника старих апаратних структур, як учня і соратника Щербицького, який, передаючи йому владу, сказав: "Я радий. Кращого Секретаря, як товариш Івашко, немає. Я радий би бути при ньому другим". Не маємо ми морального права доручати товаришу Івашку будувати суверенну Україну. Не треба нам суверенітету за задумом ЦК Компартії України. Це буде такий точно самий суверенітет, який має Компартія України у складі КПРС. Не треба нам нової моделі держави за схемою КПРС. Це буде тоталітарна держава, в якій про жодну демократію не може бути і мови.

Шановні депутати, я не знаю в історії випадку, щоб ця політична сила...

Головуючий. Все, ваш регламент закінчився. Дякую. Слово надається депутату Носову Владиславу Васильовичу, інженеру Полтавського заводу штучних алмазів і алмазного інструменту (Октябрський виборчий округ, Полтавська область). За ним буде виступати депутат Бандурка.

Носов В.В. Уважаемые народные депутаты! Здесь мы рассматриваем претендентов и судим о них по их программам. Но о некоторых претендентах можно судить не только по программам, но и по их делам. Например, что меня больше всего волнует? Я уже выступал. В ноябре месяце, когда организовывалась избирательная кампания, в полную силу действовала статья 6 Конституции, в соответствии с которой у нас была партия, которая "визначає генеральну перспективу розвитку суспільства, лінію внутрішньої і зовнішньої політики, керує великою творчою діяльністю радянського народу". В этой партии был керівник. Я полагаю, что он должен был видеть немножко дальше во времени, чем посмотрел в этот раз. В чем это выражается? Вопрос о постоянной работе

парламента был уже решен. Я выступал на уровне Союза. Но почему-то в Конституцию Украинской ССР это положение не внесли.

Чем это закончится? Сейчас будут создаваться постоянные комиссии. Нет практически постоянно действующих людей, их мало. Позавчера здесь была встреча с юристами Союза, с ведущими юристами, они просто стонут: "Мы приходим работать с союзными депутатами в комиссии, а их нет. Там 3-4 человека". Позавчера, или два дня назад, мы приняли постановление, в соответствии с которым постановили подготовить ко второй сессии пакет проектов законов. Мы очень хорошо постановили, но мне постановление напоминает ситуацию у Салтыкова-Щедрина.

Вам начинает казаться, что вы нечто вроде сказочного паши, что стоит вам только пожелать - и все исполнится. К этому постановлению, наверное, надо было добавить еще одно, чтобы Совмин выписал с базы нам лампу Алладина и шерстяную портянку, чтобы сделать все, что здесь задумано.

С этой проблемой мы столкнемся. Второе, что меня волнует. Я согласен с депутатом Павленко, который говорит, что Председатель в первую очередь должен организовать работу Верховного Совета. Но мне непонятно, как он будет ее организовывать. На подходе у нас проект Закона о статусе народного депутата, где предусматривается, что депутат, ушедший на постоянную работу в комиссию, не может совмещать эту работу с другими должностями. Получается, что вопрос совмещения должностей Председателем Верховного Совета - это вопрос о том, будет ли он постоянно действующим главой или не будет. Ну, на переходном периоде перестройки мне странно было бы видеть не постоянно действующего главу, поэтому, как будет он организовывать работу, я не знаю.

Постоянно действующие депутаты, в частности из Демократического блока, четко осознают, что работать придется и вечерами. И если один Глава будет убегать куда-то по вечерам на совмещаемую должность, то как же будут эти люди работать? Они тоже ведь хотят, например, работать в кооперативе по совместительству, а почему бы и нет? И вот это неумение организовать работу парламента уже сейчас меня удивляет.

Я считаю, что надо было бы видеть дальше не только во времени, но и в пространстве. Мне кажется, что имея в виду переход республики с 1991 года на самоуправление и на хозрасчет, необходимо было провести большую подготовительную работу. Такую,

какую проделала, например, Белоруссия. Был организован выпуск около трехсот наименований различных предприятий по переработке сельскохозяйственной продукции. Был поднят на каждом промышленном предприятии уровень производства продукции для сельского хозяйства на 10 процентов. Ничего этого у нас сделано не было. Ну, если бы не было примеров, ладно, дело такое - не догадались, не додумались. Но был же пример, можно было смотреть, а ведь этого сделано не было. И мы надеемся с 1991 года куда-то переходить. Куда переходить? При отсутствии постоянно действующего парламента - это меня удивляет.

Поэтому я не вижу мысли вперед. И я так считаю, что мы сейчас закладываем основы того, чтобы провалить нашу будущую работу.

И еще хочу добавить к тому, что тут уже звучало. Меня удивляет позиция некоторых промышленников, которые говорят, что депутат Юхновский хочет всех посадить. Ну, в Уголовном кодексе есть ответственность за выпуск недоброкачественной, нестандартной продукции. Но вся страна не сидит. В общем-то можно сказать образно, что мы все сидим, конечно. Примерно так предусматривает Верховный Совет своим постановлением о неотложных мерах экологического оздоровления страны: ввести уголовную ответственность за экологические преступления. Вот это и все, что хотел сказать тут претендент.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Бандурці Олександру Марковичу, начальнику Харківського обласного управління внутрішніх справ (Дергачівський виборчий округ, Харківська область). За ним буде виступати депутат Толубко, 287 округ.

Бандурка О.М. "Один у одного питаєм, нащо нас мати привела? Чи для добра, чи то для зла, нащо живем, чого бажаєм?" - це, шановні депутати, великий син українського народу Тарас Григорович Шевченко звертається до нас. Думаю, що і всі депутати, і наші кандидати на посаду Голови Верховної Ради бажають, щоб Україні, й народу жилося краще.

На мою думку, всі кандидати, крім одного, задавали питання - хто винен? І тільки один - Володимир Антонович Івашко - наголошував на тому, що робити. В складний час Верховну Раду повинна очолити людина з досвідом керівника нового гатунку, неординарна в своїх поглядах, смілива, здатна до компромісу, і я на цьому наголошую. Нам сьогодні, як ніколи, потрібні стабільність, спокій

державі, взаєморозуміння. На мою думку, програма Володимира Антоновича найбільше конкретна, ділова. Вона реально розрахована на активний, всебічний розвиток республіки. Про депутата Івашка багато говорилося як про керівника. Я хотів би сказати декілька слів про Івашка як про людину. Івашко - гнучкий політик, доступний для спілкування, вміє слухати інших, не нав'язує свою думку, намагається вплинути аргументами, я це стверджую, поскільки працював разом з ним в одній обласній партійній організації. Будучи обраним на посаду першого секретаря ЦК Компартії України і члена Політбюро ЦК КПРС, він відмовився від помпезності, яка супроводжувала наших лідерів, від свити, яка завжди крутилася навколо першого секретаря. Я міг би сказати, що і від автомобіля відмовився, відмовився від тих апартаментів, які йому пропонували. Це звичайна людина, яка тут серед нас знаходиться під час перерв. Він може розмовляти з громадою людей, з формалами і неформалами, якщо старі вислови вжити. До Верховної Ради йшов у рівній з іншими боротьбі. Івашко - єдиний кандидат, обрання якого буде сприйнято як належне.

Шановні депутати, давайте порівняємо позиції інших претендентів. Окремі з них просто виявили до нас неповагу, не маючи серйозних намірів боротися за посаду Голови. Дали згоду балотуватися тільки для того, щоб використати цю високу державну трибуну для популістських намірів. Інші виголошували тут ідеї від імені всього народу, над якими нам треба глибоко задуматись, що за ними стоїть - щире піклування про Україну, відродження народної свідомості чи розпалювання міжнаціональної ворожнечі, підозр і страху. Розривність між проголошеними словами і діями у цих претендентів кричуща. Легко критикувати, не відповідаючи за конкретну справу. І легко сьогодні перекласти вину за наше тяжке становище на одних лише комуністів. Інші роблять вигляд, що до минулого непричетні. Я маю на увазі наших талановитих письменників, поетів, представників творчої інтелігенції. Ідеям, поглядам, які ви проповідували, шановні товариші, у своїх творах, народ вірив. Я, як ваш шанувальник, теж вірив. Під їх впливом виховувались покоління, які ударно будували атомні електростанції, мужньо воювали в Афганістані, зводили БАМ, гасили Чорнобиль і рятували біженців, першими кидались на допомогу при таких частих нині катастрофах.

Під вашим творчим впливом вони з молоком матері засвоювали і віру в ідеї, віру, що присяга, обов'язок, честь - це святе діло.

Ви - інтелектуальний розум, яким користувалась партія, ви прямо причетні до її справ. Ви формували світогляд суспільства, той ступінь свідомості народу, який сьогодні маємо, і відхрещуватись від нього - все одно, що матері відмовитись від своєї дитини, а це в нашому народі завжди вважалось за тяжкий гріх. Кожний із нас несе сьогодні частину вини за минуле.

Деякі претенденти, не маючи своєї власної економічної програми, посилались на шановного академіка Юхновського, я думаю, що ми до цього прізвища ще будемо повертатись в нашій роботі у Верховній Раді, але я хотів би наголосити, якщо не має що сказати від себе особисто, то нема чого виходити на цю трибуну.

В окремих виступах звучали звинувачення на адресу російського народу. Товариші, згадайте де знаходять притулок і співчуття біженці - вірмени, турки-месхетинці... (Шум у залі).

Головуючий. Закінчуйте. (Шум у залі).

Головуючий. Депутат Бандурка, займіть своє місце, я вас прошу, залиште трибуну.

Дякую. Слово надається депутату Толубку Володимиру Борисовичу, військовослужбовцю (Первомайський виборчий округ, Миколаївська область). За ним буде виступати депутат Баталов.

Толубко В.Б. Товарищи депутаты! При обсуждении кандидатов на пост Председателя Верховного Совета Украины, по моему мнению, мы должны смотреть не на то, знает ли претендент проблемы, существующие на Украине, теперь это, видимо, знают все, а в первую очередь на то, показаны ли в выступлениях депутата пути и порядок решения этих проблем, что требует от него знаний и осмысления будущего.

В этом главная задача претендентов. (Шум у залі).

Головуючий. Я прошу вибачення в депутата, який на трибуні. Я прошу львівських депутатів не зривати виступу, я прошу до уваги. (Шум у залі).

Толубко В.Б. Я выступлю, потом вы будете спрашивать.

Головуючий. Прошу, товариші, зайняти місця. Дамо виступити депутату, після того надамо слово Бандурці.

Товариші, прошу до уваги. Після виступу депутата Толубка ми надамо слово депутату Бандурці для вибачення. Будь ласка, включіть другий мікрофон.

Бандурка О.М. Шановні депутати, у мене дослівно сказано, не

у виступах претендентів на високу посаду Голови, а в деяких виступах на сесії. І я мав на увазі і те, що в нас тут звучало - і русифікація, і рука Москви, і засилля. Я мав на увазі те, що і вірмени-біженці, і азербайджанці, і турки-месхетинці шукають притулку у російського народу. І нам сьогодні... (Шум у залі).

Шановні депутати, я знімаю цей вираз із свого виступу. Якщо не так, я від нього відмовляюсь. Приношу вибачення.

Головуючий. Будь ласка, продовжуємо роботу.

Толубко В.Б. Товарищи депутаты! При обсуждении кандидатов на пост Председателя Верховного Совета Украины, по моему мнению, мы должны смотреть не на то, знает ли кандидат... (Шум у залі)... знает ли кандидат проблемы, существующие на Украине. Теперь это, видимо, все знают. А в первую очередь на то, показаны ли в выступлениях кандидата пути и порядок решения этих проблем, что требует от него знаний и осмысления будущего. В этом главная задача претендентов. К сожалению, в выступлениях многих кандидатов мы не услышали оценку исторических фактов, места, строя, системы развития Украины и структуры этой системы.

Наиболее конструктивными в данном плане были выступления депутатов Гринева и Ивашко. Здесь нас пытаются убедить в том, что кандидат на пост Председателя Верховного Совета Украины обязан быть как бы ниоткуда и не может выражать интересы определенной партии. Ведь так не бывает. И кто так говорит, он просто говорит неправду сам себе.

К сожалению, в зале заседаний мы часто слышим красивую и непоследовательную игру слов очень говорливого меньшинства Демократического блока. Пока партократы Руха на сессии избивают скромно молчащих партократов КПУ, что происходило сейчас в зале. Я думаю, что они поставлены не в равные условия. Одни были вынуждены решать жизненно важные вопросы, а другие пока ничего не делают, и на сегодняшний день все только критикуют. А это намного проще, чем что-то делать конкретно.

Мы имеем опыт огульной критики в масштабе Союза и знаем его результаты. Безусловно, большую пользу для интересов дела принесло бы предложение кандидатов создать такую систему, которая не позволила бы делать глупости одному человеку, который будет избран Председателем Верховного Совета Украины, какую бы партию он ни представлял. Заигрывать на интересах народа, говорить то, что нравится, чтобы завоевать симпатию

людей, - это самый легкий путь для каждого кандидата. Но никакой пользы народу он не несет и нужно сказать, что в этом вопросе наиболее корректно и честно вели себя депутаты Юхновский, Ивашко и Гринев.

К сожалению, некоторые выступления, например депутата Драча, имели больше признаков творческого политического вечера, чем выступления с программой на пост, где будут решаться судьбы людей Украины.

Депутат Драч, вы нас твердо убедили, что хорошо говорить как писателю и хорошо решать проблемы республики как политику - большая разница. Видимо, вам изменить свою творческую деятельность на государственную очень тяжело. А вот прославление бендеровщины - это противопоставление себя украинскому народу. В своем выступлении, депутат Драч, уделил вам внимание не потому, что считаю вас возможным претендентом, а для того, чтобы предупредить ваших нынешних сотоварищей по Руху, что, предавши единожды, предашь и второй раз. Так говорит народная мудрость. Непонятно, почему претенденты, которые представляют, как они говорят, Демократический блок, основу которого составляют люди интеллектуального труда, позволяют себе утверждать, что они желают больше добра украинскому народу, чем аграрники, экономисты, промышленники, которые делают реальные материальные блага народу.

Интересную фразу в своих ответах сказал депутат Салий: "В Демблоке много честных людей, которые не могут терпеть и отвечать за то, что они не делают и делать не будут". Возникает вопрос: что, они и дальше будут только критиковать тех, которые работают, и ничего не делать? Есть и факты, которые уточняют программу некоторых депутатов. Например, 26 мая газета "Галичина" Ивано-Франковской области сообщила, что Украинская республиканская партия, которую возглавляет депутат Лукъяненко, в парке культуры и отдыха организовала митинг бывших членов организации украинских националистов, от рук которых погибло более 30 тысяч мирных советских граждан. Влившись в Украинскую республиканскую партию, бывшие оуновцы не только не каются о содеянном, но и нагло говорят о повторении пройденного пути. Как же это вяжется с утверждением депутата Лукьяненко о том, что его партия будет бороться в рамках Конституции мирными парламентскими методами. Нам диктат ОУН не нужен.

Уважаемый Игорь Рафаилович. Вы порядочный и умный

человек. Не кажется ли вам, что в случае избрания вас Председателем Верховного Совета Украины при решении государственных дел вам придется выполнять чей-то диктат? Как сейчас, когда вам приходится вставать в зале по команде депутата Хмары.

Головуючий. Дякую, оголошується перерва на 30 хвилин. (Перерва)

Головуючий. Шановні товариші депутати! Прохання реєструватися.

Під час перерви група депутатів-юристів та інших висловила зауваження президії щодо надання слова і надання рівних можливостей при обговоренні кандидатур. Що хвилює депутатів? Хвилює те, що при обговоренні мова йде в основному навколо прізвища депутата Івашка, а про інші кандидатури мало говориться.

Зокрема, харківська група звинувачує, що кандидатурі депутата Гриньова на посаду Голови Верховної Ради Української РСР приділяється недостатня увага. Але ж нам у президії не дано знати, хто з депутатів про кого збирається говорити. Тут уже виступало чотири депутати з Харкова. Хто з президії міг здогадатися, про кого вони будуть говорити - про Гриньова, чи про Івашка? Може, тому, що обох їх добре в Харкові знають.

У зв'язку з цим я хочу оголосити зауваження президії від депутатів-юристів, що в частині третій статті 6 Регламенту мова йде про створення рівних можливостей при обговоренні саме народними депутатами, а не від груп народних депутатів. Товариші Головатий, Коцюба, Ємець та інші депутати-юристи, які підписали зауваження, мають рацію, і я їм вдячний. В такому разі давайте домовимося: під час перерви обговоріть це питання, вирішіть, кому з вас виступати, а пропозиції передайте до Секретаріату. Ми й будемо дотримуватись такого порядку. А поки що ми дотримуємось того порядку, який був встановлений раніше.

Слово надається депутату Баталову Валерію Гаязовичу, редактору острозької районної газети "Зоря комунізму" (Здолбунівський виборчий округ, Ровенська область). За ним буде виступати депутат Валеня.

Баталов В.Г. Шановні депутати, шановний голово, шановні претенденти, відверто кажучи, не думав виступати, та коли бачу, скільки дефіцитного сиропу і дьогтю витрачено, все ж кілька слів скажу.

Окремі товариші тут говорять - наші округи, наші депутати будуть голосувати за тих-то і тих-то. Хіба ж я маю право зараз від імені 80 тисяч моїх виборців сказати, що ми будемо одностайно за когось голосувати? Я можу висловити тільки свою думку і думку тих виборців, які надіслали телеграми.

Якби зараз зібрати всі виступи з трибуни, які тут звучали, то можна було б якісь блоки зробити і навіть не треба було б таємного голосування - просто ці блоки опустити в урну.

Я вважаю, що це невірно. Я, врешті-решт, волів би, аби народ сам вибирав на прямих виборах свого Голову, а зрештою, і президента. А поки що триває тільки фанерна агітація, яка викликає протидію, невдоволення: чи то лають, чи то хвалять.

А ще спонукав до трибуни невеличкий інцидент в одному з гастрономів. Недавно якась жіночка - чи з Полісся, чи з Поділля, чи з Галичини, наша звичайна селянська мати в терновій хустині, скромна і тиха - хотіла купити шмат вареної ковбаси. У відповідь

- від напомадженої касирки: "Сколько вы будете обдирать нас?"

Ще й черга піддакнула. І заплакала мати. Ви б бачили очі цієї матері.

Люди добрі, шановна Радо, шановний Голово, хто б це не був: чи мій земляк Юхновський, чи Івашко, чи мій колега Яворівський

- захистіть оцю нашу селянку, оцю матір, оцю жінку від рабської праці! Вона вже перестала бути схожа на жінку від сваволі. Захистіть усе селянство, бо терпець селянину врешті увірветься і він скаже: "А сколько вы нас будете обдирать?". Тоді гріх буде і на нашій Раді, і й Голові. Це - модель на наступний рік і це наказ майбутньому Голові.

Друге. Це - теж результат зустрічі з виборцями і їх телеграм: визнати, що вся Україна - це зона екологічної катастрофи. Від Стебника, Калуша, Рівного - до Маріуполя. І тут треба говорити, як нам вижити в цій ситуації. Чорнобиль і мораторій на спорудження АЕС на Україні, створення суцільних зон, заповідників. Ми йдемо у хвості Білорусії, чому? Білоруська Рада Міністрів прийняла постанову про те, щоб людям, які знаходяться на зараженій території, доплачувати 50-25 відсотків до зарплати, а ми знову чекаємо, знову зволікаємо. Чому Білорусія перша поставила це питання в ООН, а ми знову плетемося у хвості?

Наступне - наша страдницька, вистраждана культура, історичні корені нашого буття. Негайний соціальний захист культури й історії. Іде поступова масова руйнація не тільки древніх споруд,

історичних пам'яток, а й національних традицій, обрядів. Копійки виділені на культуру, на школи, музеї, клуби, будинки народної творчості! Як я вже говорив у діалозі з Володимиром Яворівським - це копійчані душі, врешті-решт, Українська держава

- це держава без майбутнього, це - тотальний манкуртизм. І якщо ви, майбутній Голово, хто б це не був, візьмете за пріоритет хоч ці три питання, то, я думаю, вас народ підтримає.

Ще одне, щодо сумісництва посад. Ніяк не може бути людина однією ногою в човні, другою на березі. Тут думки про сумісництво не може бути.

Ще одне: ситуація в нашому залі. Знаєте, додому приїхав і так десь увечері в сквері почув: "Сідайте, перший мікрофон". Вже люди анекдоти про нас складають. Навіщо так робити?

Я закликаю до реалії, до практики і хочу так сказати, що гнів і розум ніколи не сидять на одному стільці. Дякую за увагу.

Головуючий. Слово надається депутату Валені Івану Юрійовичу, завідуючому науково-дослідним відділом Харківського авіаційного інституту (Комсомольський виборчий округ, Харківська область). За ним буде виступати депутат Косів, 227 округ (група "Відродження").

Валеня І.Ю. Шановні депутати! Шановні члени президії! Шановний головуючий! Дорогі гості і виборці України!

Наша мета - це суверенна Україна, в якій люди житимуть в достатку, але це не прийде зразу, як чудо. До цієї мети лежить довга, терниста дорога через прозріння, через страждання, через віру, через надію, через любов.

Основним недоліком системи, голосування з підрахунком голосів "за" і "проти" є фактичне ігнорування думки меншості. А диктат більшості - це порушення одного з основних законів демократії - закону справедливості.

Необмежена влада більшості може мати не менш небезпечні наслідки, ніж диктаторський режим. Ми не можемо забувати, що Гітлер прийшов до влади саме парламентським шляхом.

Основою нашого демократичного парламенту повинна стати рівність прав при розмаїтті інтересів і думок. Досягнути цього можна лише тоді, коли кожна думка, коли жодна думка не буде проігнорована, тому що за нею надії, сподівання якоїсь частини нашого суспільства.

При консенсусі головне - це визнання чужих інтересів, як гарантії для здійснення інтересів власних.

В цьому полягає гуманізм консенсусу. Один з депутатів вчора заявив, що в залі нас, комуністів, більше і з цього потрібно, мов, виходити. Так-то воно так, але цей депутат на мить забув, що за межами цього залу, серед наших виборців значна більшість безпартійних, їх 49 мільйонів. І ми повинні враховувати і їх інтереси.

Я вступив в партію в жовтні 1987 року для того, щоб розвернути партію від партократії до народу, для того щоб боротися проти привілеїв як для партії в цілому, так і для окремих комуністів. І тому вчора я голосував проти сумісництва державної і партійної посад. Коли в порядку денному ми будемо розглядати зміни і доповнення до Конституції, я буду пропонувати, щоб ми вирішили це питання консенсусом.

Існує, врешті-решт, два способи виразити свої симпатії до претендентів. Агітація за конкретних людей і агітація за конкретні пропозиції чи ідеї. Мені ближче другий варіант, тому що в цьому випадку можна обійтись без потоків грязі і хвалебних од на адресу претендентів, а також можна скоріше прийти до консенсусу, якого так не вистачає на нашій сесії.

На мою думку, 29 і 30 травня ми вперше побачили і почули ціле сузір'я розумних і талановитих людей, які претендують на високу державну посаду, а деякі з них пройшли через тортури, в'язниці. Такі люди є серед тих, хто залишився в списку претендентів. Це Івашко, Юхновський, Гриньов, Лук'яненко, Горинь, Яворівський, Драч, Салій. Ми маємо цілу низку інтересних думок і було б добре, якби той претендент, якого ми оберемо Головою Верховної Ради, взяв до уваги цей згусток колективної мудрості, колективної творчості. Що б ми не говорили, але за багато десятиліть мабуть, вперше на сесії Верховної Ради звучить неспотворений голос, не спотворена думка народу України. Особисто для мене лакмусовим папірцем щодо законодателів є декілька особливо важливих питань.

Перше. Чорнобиль і екологія взагалі. Друге. Відродження і цивілізація українського селянства. Розкріпачення науки і техніки в цілому і особисто інженерів і винахідників. Створення системи соціального захисту, забезпечення незаможних верств населення.

Повністю згоден з тими претендентами, які заявили, що одна з основних проблем - це ліквідація наслідків чорнобильської катастрофи. Помиляються лише ті, що кажуть, які думають, що це тимчасова проблема. На жаль, це вже наша вічна доля. Чорнобильська катастрофа - це не чорнобильська аварія, це вогнище ядерного вибуху або по-російськи - очаг ядерного поражения. І

тільки так ми повинні кваліфікувати це явище, хоча б на п'ятому році після катастрофи. І відповідно до цієї кваліфікації робити все необхідне, тобто дати повну інформацію про всі забруднені території, створити карти республіканські, обласні, районні тощо, розробити статус зони, статус забруднених територій, статус громадян, які постраждали, інші документи, які створюють законодавчу основу нашої діяльності. Пропоную на з'їзді Компартії України прийняти рішення - переводити партійні внески комуністів України на чорнобильський рахунок.

Кажуть, що Японія стала багатою країною тому, що японці мають золоті руки, а США - тому, що там багато ділових людей. На Україні є ділові люди з золотими руками, але ми - бідна країна. Якщо ми тільки відродимо знищене селянство, то завдяки цьому ми станемо багатою державою. Згоден з кандидатами, які стверджують, що це один з таких резервів, ще й інші резерви існують. Згоден з тими кандидатами, які говорять, що один з таких резервів - це наше закріплення інженерів-винахідників. Підтримую тих претендентів, які за створення державної системи соціального забезпечення незаможних верств населення.

Вирішення цих усіх питань залежить від голови партії.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Косіву Михайлу Васильовичу, заступнику голови Львівської обласної Ради народних депутатів (Пустомитівський виборчий округ, Львівська область). За ним буде виступати депутат Шеховцов, 128 округ).

Косів М.В. Шановні колеги депутати, шановний голово! У ході передвиборної боротьби, а тепер і в цьому залі можна спостерігати, як елементи політичної оцінки становища на Україні, політичні програми виходу з кризи, вироблені Демократичним блоком, переймали представники партапарату, як сьогодні вони користуються гаслами, що їм не належать і яких вони в усій повноті, як мені здається, навіть не усвідомлюють.

Економічний і політичний суверенітет, навіть самостійна Україна - терміни, за які ще зовсім недавно нас репресували, ув'язнювали, шельмували, нині перейшли в лексикон нашої аудиторії. Маємо втішатися чи, навпаки, тривожитися від такої зміни декорацій? Окрім етичного боку, питання полягає в тому, що політичні програми краще було б втілювати у життя тим, хто їх розробляє, а не передоручати іншим.

Мені сподобалися програми багатьох претендентів, але я зупинюся на двох, у яких питання суверенності України

висвітлено на сильному економічному грунті. Це програми Володимира Антоновича Івашка і Ігоря Рафаїловича Юхновського.

Володимир Антонович виступає за єдину, сильну, демократичну, стабільну Україну, яка стала б самостійною політичною силою, що вийшла на міжнародну арену.

У своєму інтерв'ю газеті "Правда" Володимир Антонович дає чітке пояснення того, як він розуміє самостійність України, що стала політичною силою. "В новой советской федерации каждая республика, в том числе и Украина, безусловно, может быть суверенным государством, внося свой вклад в общесоюзные дела и получая соответствующий эквивалент как через Союз, так и на основе прямых связей с другими союзными республиками". Володимир Антонович проти "создания республиканских министерств вместо общесоюзных". Він за створення "новой экономики на основе новых принципов управления". Мені здається, що таке розуміння суверенності нашої республіки спрямоване на те, щоб зберегти так званий єдиний народногосподарський комплекс, що являє собою не що інше, як намагання зберегти все ту ж "єдиную и неделимую империю". Тому, що метрополія, зберігаючи за собою всі важелі політичної влади, які базуються на політичній єдності КПРС, на централізованій, так званій правозахисник основі, а насправді на каральних органах - прокуратурі, міліції, КДБ, зберігаючи внаслідок тотального пограбування республік фондовий і оборотний капітал, розпоряджаючись усім комплексом матеріально-технічної бази, - збереже за собою командне становище незалежно від того, що там, у центрі, відтепер усім заправлятимуть не міністерства, відомства, а всесоюзні концерни. Вони, ці економічні утворення, будуть встократ могутнішими імперськими монстрами, ніж їхні попередники. Ось у чому суть економічного федералізму такої платформи. І мені здається, що це не ваша, Володимире Антоновичу, концепція. Це концепція вашого патрона, Генерального секретаря ЦК Горбачева, який теж у такий спосіб хоче зберегти Союз.

При нинішній очевидній потворності адміністративної системи управління і вщент скомпрометованого апарату заміна міністерств і відомств сконцентрованими економічними утвореннями охоче сприймається як справа, так і зліва. Але ми при тому забуваємо елементарну істину, що тільки суверенна національна держава з контрольованою і підзвітною, добре професійно підготовленою адміністрацією, себто апаратом, може забезпечити народові економічну, політичну, культурну сферу...

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Шеховцову Олексію Дмитровичу, провідному інженеру-програмісту спеціалізованого ПКТБ по модернізації і технології ремонту обладнання "Важмашремонт" (Новокраматорський виборчий округ, Донецька область). За ним буде виступати депутат Скорик.

Шеховцов О.Д. Уважаемые депутаты! Мы все прекрасно понимаем, что основную, решающую роль при выборе Председателя Верховного Совета играет не программа его, не то, что он сказал в течение получаса, не то, что он ответил на вопросы, а то, какую реальную политическую силу он представляет, какие общественные силы могут пойти за этим кандидатом.

Вот я хотел бы остановиться на этом моменте. Все мы прекрасно понимаем, что основным претендентом является товарищ Ивашко. В этом зале, по-моему, как и в целом на Украине, нет сомнений в этом, а если есть, то очень слабые. Какую силу представляет этот кандидат?

Это Компартия Украины, один из отрядов Компартии Союза. То, что на совести Компартии Украины и Компартии Союза как общественно-политического института масса преступлений в сталинские времена и в брежневские, это неоспоримо. Я не обвиняю всех коммунистов. Я знаю, что были рядовые, честные коммунисты, те, кто работал. Поэтому я остановлюсь на том периоде, который начался после апреля 1985 года. В это время уже не расстреливали, уже не сажали, не бросали в психушки за свободное слово, за прогрессивные действия.

Чем же может похвастаться Компартия Украины, ее руководящие органы, ЦК и секретари именно в этот пятилетний период? Что было сделано прогрессивного? Я напомню, что в ряде республик Компартии, увидев, что нужно быть с народом, нужно вести свой народ по пути прогресса и реальной перестройки, смогли удержать позиции, идти впереди общественного движения.

Везде, где угодно, но только не на Украине. На Украине продолжался рейд-застой вплоть до ухода на пенсию Щербицкого. И ни кто иной, как товарищ Ивашко аплодировал ему, провожая на пенсию, - благодарил за все его многотрудные, благородные поступки на этом посту.

Это вопрос о том, кто менял взгляды, кто не менял. Да, товарищ Ивашко недолго пробыл на этом посту. Но хотелось бы, чтобы те, кто будет выступать после меня, хотя бы какие-то

факты привели, что же было сделано по инициатива ЦК КПУ, по инициативе руководящих органов Компартии Украины, действительно ведущих нас к обещанной многопартийности и к обещанному плюрализму форм собственности? Все, что сделано - либо по инициативе либеральных инициаторов перестройки в Москве, либо Горбачева, либо под мощным давлением снизу. Мне говорили в кулуарах, что Ивашко хорош хотя бы тем, что он уже разговаривает с оппозицией, чего и желать нельзя было при Щербицком. Хотел бы я видеть лидера Компартии, который не захотел бы разговаривать с такой силой, как Рух. Этого ли мы хотим от Компартии, от партии, которая и по численности, и по своему монопольному положению пока что остается, к сожалению, руководящей и направляющей. И мы ждем от нее реального лидерства в перестройке? У нее есть для этого материальные и людские ресурсы? Она же пока что выступает консервативной, а иногда и откровенно реакционной силой, и всякий раз, когда общественные, демократические движения активизируются, она берет реванш. Чего стоят последние указы Президиума Верховного Совета Украины? Думаю, никто из вас не сомневался, что это не инициатива Президиума, это инициатива ЦК. Или вот последнее предложение по изменению шестой статьи Конституции. Это слово в слово перепев того, что было принято на сессии Верховного Совета Союза. Если вы помните, там один депутат сказал: Егор Кузьмич Лигачев и другие граждане имеют право и так далее. Вот уровень ЦК, вот понимание перестройки в понимании ЦК и в понимании первого секретаря товарища Ивашко. Да, пусть на меня не обидятся рядовые коммунисты, в партии есть здоровые силы. К сожалению, их там очень мало. Это отдельные коммунисты, отдельные первичные организации. Возможно, где-то есть отдельные районные, городские парторганизации. Я о таких не слыхал. Поэтому, признавая, что Компартия пока самая мощная и крупная сила, призываю голосовать за ту часть коммунистов, которые стоят на прогрессивных, демократических позициях. Это Юхновский и Гринев. Я обращаю внимание своих русскоязычных братьев, русских и русифицированных украинцев, особенно с восточной части Украины: испуганность национальным движением, национально-демократическим движением западных областей Украины бросит вас на блок с откровенной политической реакцией, которая для

меня представляется руководством КПУ и ее лидером Ивашко. Я лично за Юхновского. Спасибо за внимание. (Оплески).

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Скорик Ларисі Павлівні, доценту кафедри архітектури Київського державного художнього інституту (Артемівський виборчий округ, м. Київ). За нею буде виступати депутат Кушнарьов.

Скорик Л.П. Шановні народні депутати! Я думаю, що ні для кого тут з присутніх вже не є таємницею: чому такий опір чинився демократичній меншості, яка наполягала на тому, щоб в порядку денному пункт про відміну 6 і 7 статей Конституції був поставлений перед виборами Голови Верховної Ради, чому нас постійно закликали до негайних виборів Голови без всяких інтродукцій? Тепер уже всім зрозуміло, що сценарій писався під головну діючу особу, тобто під Володимира Антоновича Івашка. І вчорашнє голосування по питанню сумісництва поста і визначило співвідношення сторін. Але треба зазначити при цьому, що в парламенті нашому є понад 80 процентів комуністів. Це, хочу нагадати, при 6 процентах комуністів по відношенню до всього населення республіки. Так ось, не дивлячись на те, що такий високий процент комуністів у парламенті нинішньому, це голосування вчорашнє показало, що далеко не всі члени КПРС і донині сповідають політику "одобрям".

Не є таємницею і те, що на грядущому Пленумі КПУ, якщо така існує, також немаловажно для прихильників платформи КПРС задемонструвати знову перед "неслухняними" з демократичною платформою всю свою силу і непохитність в образі традиційного вже державного партійного симбіозу.

Здобутки Компартії загально і широко відомі. Але якщо сьогодні не можна від усіх рядових комуністів вимагати відповідальності за вчинену цією партією наругу над власним народом, то з керівництва партії народ вправі спитати і по повному рахунку. З Володимира Антоновича Івашка цю відповідальність дехто пробує зняти, мотивуючи його відносно недавнім перебуванням на посаді першого секретаря. Але ж він досить-таки давненько у складі Політбюро. І за цей час якось не було чутно його виступів проти політики ЦК, Щербицького і Уряду, хоч мав він на це і можливість, і моральний обов'язок.

Не чули ми від нього і засудження цієї політики уже в наш час. А в ореолі цієї політики, між іншим, була і кривава авантюра в Афганістані. І саме в час цієї безславної війни Володимир

Антонович був партійно-політичним наставником, і то, як кажуть, не один рік. Брав він, таким чином, пряму участь в ідеологічному керівництві афганською війною, котра пожала страшні жнива і серед української молоді, завдала горе і біль тисячам українських сімей, до яких їхні сини повернулися або в трунах, або тяжко покаліченими і фізично, і духовно.

Як член Політбюро, на сумлінні котрого, я маю на увазі все Політбюро, заміна дорогої техніки дешевими солдатськими руками, які лопатами згрібали смертоносний графіт на чорнобильському полігоні. На совісті цього бюро, на сумлінні його і денаціоналізація народу і перетворення давніх історичних міст на космополітичні, як у випадку Харкова, де Івашко працював на високому ідеологічному посту з таким успіхом, що нині Михайло Сергійович Горбачов без вагань оголосив це місто російським.

Я вважаю, що Володимир Антонович Івашко не має морального права бути керманичем стражденної України. У нього було щонайменше п'ять років для впровадження на Україні демократичних перетворень, а натомість він вдається до традиційних за своєю реакційністю нападок на ті ж перетворення, які запроваджуються нині на Західній Україні.

Зачитую телеграму. "Всем депутатам! Категорически протестуем против избрания Председателем Ивашко, человека, который за демократические преобразования на Западной Украине грозит своему народу политической, экономической блокадой и, не посоветовавшись со своим народом, заверяет Съезд народных депутатов СССР, что будущую Украину видит только в составе Союза. Такой человек не может быть главой парламента и решать судьбу народа". Бовутенко и многие другие, г. Львов".

Це є той голос народу, на який так анонімно любить посилатись наш Секретаріат сесії.

Я ще хочу пригадати всім присутнім той Пленум ЦК КПУ, коли Михайло Сергійович привіз у подарунок кандидатуру Володимира Антоновича Івашка, яка обиралася на так званих альтернативних засадах, який ми прекрасно бачили по телебаченню. Сьогодні ми дивимось другий акт цього спектаклю. Вибори Володимира Антоновича на посаду Голови Верховної Ради теж нібито на альтернативній основі. Але про яку альтернативність може йти тут мова при такій монолітній і несхитній більшості на платформі КПРС.

Я хочу лиш нагадати, шановне товариство, про те, що може

мати велике значення для долі всієї Східної Європи: Україна Івашка і Росія Єльцина - навряд чи можуть стати друзями. Дякую за увагу.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Кушнарьову Євгену Петровичу, голові Харківської міської Ради народних депутатів (Салтівський виборчий округ, Харківська область). За ним буде виступати депутат Степенко.

Кушнарьов Є.П. Уважаемые товарищи депутаты! Уважаемый президиум! Уважаемые претенденты! В течение последних нескольких дней в этом зале неоднократно звучали обвинения в адрес наших украинских поэтов и писателей, при этом использовались такие термины, как перекрасившиеся двурушники и так далее. Я не знаю персонально тех людей, которые использовали такую терминологию, но у меня такое впечатление, что это как раз те люди, которые вместе с этой смелой женщиной из Ленинграда никогда не поступаются принципами, и если и колеблются, то только в генеральной линии нашей партии.

Я бы просил очень, товарищи, отказаться от подобного рода аргументов, ибо это оружие весьма и весьма обоюдоострое. Я не хочу никого здесь обидеть и, наверное, никогда бы не использовал этот аргумент в свою очередь. Но именно для того, чтобы с этим покончить, должен тоже вернуться в свою юность, как и депутат Филенко, ибо она у меня, естественно, проходила в Харькове. И когда я молодой, начинающий секретарь партийной организации впервые принимал участие в крупном областном мероприятии и слушал нашего идеологического лидера, который, как сегодня говорилось, обладает великолепным даром убеждения людей, я тоже поддался убеждению и поверил ему, что книги "Малая земля", "Целина" и "Возрождение" - это действительно учебник нашей жизни, тут же приобрел их в перерыве. (Оплески).

Я не думаю, что Владимир Антонович Ивашко с его умом и сегодня пишет доклады, заглядывая в эти книги. Хотя не сомневаюсь, что многие его коллеги по ЦК Компартии Украины заглядывают не только туда, но и в краткий курс истории ВКП(б).

Я вынужден сказать сегодня здесь, почему я - член партии не буду голосовать за первого секретаря ЦК Компартии Украины товарища Ивашко, а буду голосовать за своего товарища - представителя демократической платформы в КПСС - Гринева.

Уважаемый Владимир Антонович! Ваше нежелание признать

очевидность факта о невозможности совместительства постов делает для меня совершенно невозможным голосовать за вас и ваши аргументы, которые вы изложили в достаточно многочисленных за последнее время интервью в газетах. Мне они кажутся, мягко говоря, несерьезными и некорректными. Ну как же можно сегодня, после 70-летней монополии КПСС на власть, говорить о том, что на Западе якобы руководители партии могут занимать высшие посты в государстве? Ведь там партия совершенно не имеет того прямого вмешательства ни в экономику, ни в социальную, ни в духовную сферу. И сегодня, совмещая посты, мы тем самым консервируем старую административно-командную систему, становым хребтом которой является номенклатурная власть нашей партии. Вы в своем интервью сказали, что несерьезным выглядит желание демократической платформы в КПСС самой искать себе оппонента. Но если мы на протяжении 70 лет беспощадно уничтожали оппонентов и в своей собственной среде, и в обществе - наш нравственный долг сделать все сегодня, чтобы такие оппоненты появились.

Далее. Здесь неоднократно говорилось о том, что вы как раз тот человек, который может всех нас объединить, консолидировать, что вы обладаете таким качеством как толерантность. Позвольте усомниться в этом. Ибо именно со стороны Политбюро с вашим личным участием постановлением от 13 апреля начаты преследование и репрессии против прогрессивно настроенного крыла КПСС, сторонников демократической платформы. И именно благодаря этим постановлениям в Харькове беспощадно вытравливается из рядов партии любое инакомыслие. Я не могу согласиться с такой вашей позицией. И поэтому не могу голосовать за вас в этом случае.

Я буду голосовать за Владимира Борисовича Гринева. Я понимаю, что у него, видимо, практически, буду откровенен, нет шансов занять этот пост. Но я позволю себе вспомнить одну старую истину, которой руководствовалась долгие годы наша партия, прежде всего партийный аппарат: "На темном небе ярче звезды горят". Ваша звезда предполагалась единственной на этом небе от КПСС. И вот мы, не послушав номенклатурного веления, зажгли другие звезды в этом зале. И, как видим, та звезда, которая должна была светить ярче всех, немножко померкла. Но ведь главное то в том, что в сумме эти звезды засветили для нас для всех гораздо ярче. Так вот, я и хочу, чтобы эта

сумма всегда была в нашей партии, как сумма мнений и взглядов на все вещи.

Поэтому я обращаюсь к тем коммунистам прежде всего, которые желают сохранить независимость и, руководствуясь своей совестью, отдать свои голоса в поддержку Владимира Борисовича Гринева. (Оплески).

Головуючий. Слово надається депутату Степенку Василю Івановичу, першому секретарю Полтавського райкому Компартії України (Полтавська область, 330 округ). За ним буде виступати депутат Веретенніков.

Степенко В.І. Шановні товариші! Сьогодні ми не маємо права зробити помилку. І наше завдання - не шукати нові чорні фарби, а шукати шляхи виходу з даного становища. Адже ви знаєте, що жодна суспільно-економічна формація, жоден народ не побудував свого майбутнього, весь час обмовляючи своє минуле. Сьогодні наше завдання - знаходити конструктивні рішення, які б вивели нашу Україну з цього надзвичайно тяжкого становища.

Ми говоримо, що мало сьогодні приділяється уваги іншим депутатам, вірніше, депутатам, які балотуються на цю високу посаду. Я хотів би сказати декілька слів про тих, хто міняє свої позиції і хто, закликаючи нас до консолідації, весь час дратує і зачіпає, в тому числі Полтавську область.

Ви знаєте, що в декількох виступах, особливо у виступах депутата Івана Драча, було сказано про те, що в Полтаві був якийсь бешкет, зв'язаний з Петлюрою. Хочу нагадати деякі слова. Мене вже звинувачували в тому (я знаю, чий це камінь і в чий город), що я звертаюсь до поезії, але є факт. Написано: "Чортополохом слід Петлюри засів, і вицвів слід похмурий, і к матері лихій поблід". Навіщо нам ще цей ваш "чортополох"? Ми з своїм не знаємо, що робити в Полтаві. А ви привозите ще нам цей.

В мене є, товариші, десятки телеграм, є рішення обласної партійної конференції і сесії обласної Ради про те, що полтавчани повністю підтримують ті дії, які були вжиті по недопущенню нової Фергани та інших страхіть, які відбувалися в нашій країні. Тому ми сьогодні підтримуємо (і я особисто, і депутати від Полтави) ті заходи, які були вжиті нашими органами для того, щоб навести порядок.

Мені, товариші, не зовсім подобається те, що кандидат на цей високий пост зачитує телеграму з Вірменії.

Товариші! З якого це часу ми стали не критикувати, а паплюжити Армію? Ми не встигли подумати ще за Чорнобиль, а солдати - вже там. Ми не встигли ще почути за якусь біду, а солдати - знову там. Армія кровно з'єднана з кожним із нас. Хіба можна так робити. А яку величезну роботу виконує армія по вихованню нашого підростаючого покоління! Товариші! Ми повинні допомогти армії, завжди бути разом з нею.

І ще таке питання. Виходячи з цього залу, завжди чуєш крики "ганьба". Особливо після виступу міністра внутрішніх справ, депутата Потебенька, я особисто його не знаю, але чув про нього відзиви, що це людина чесна, відкрита, принципова. І якщо така людина починає боротися із командно-адміністративною системою, коли вона починає боротися з тими, хто сьогодні використовує свою посаду, як особисту наживу (за браком часу я не можу розказати про свій Полтавський район, як це не важко), то проти цієї людини знаходяться будь-які засоби, щоб її скомпрометувати. Нам треба допомогти правоохоронним органам і де треба - захистити їх. Мені особисто це не подобається. Може, і моє не до вподоби друзям-товаришам. Я говорю те, що думаю. Особливу симпатію викликала позиція таких товаришів, як Лук'яненко, Горинь, Чорновіл. Не за їх програми, а їх бійцівський характер і настирливість. Хотілося б побажати нашим деяким лідерам, в тому числі нашого партійного крила, їхньої бойовитості, наполегливості у досягненні своєї мети.

Товариші! Нас звинувачують, а це було і під час передвиборної боротьби, коли запитували, - чому ви не вийдете з членів КПРС? Коли звинувачують партію, я завжди бачу (може, не тому, що я в той час в окопах був) рядових комуністів, які нам вірили, які вирішували ці питання. Чим завинила партійна організація колгоспу імені Воровського Полтавського району, яка вивела колгосп із 5 процентів рентабельності до 50? Якщо комуністи сьогодні виходять з партії - це зрада, яка вбиває останню надію в цих людях. Ми повинні, товариші, обрати людину, якій би повірили. І я прошу голосувати за Івашка.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Веретеннікову Віктору Олександровичу, генеральному директору виробничого молочного комбінату "Придніпровський" (Індустріальний виборчий округ, Дніпропетровська область). Виступає від групи "Злагода". За ним буде виступати депутат Алтунян Г.О.

Веретенніков В.О. Я выступаю в данном случае не от группы

"Злагода". Я - организатор этой группы, но выступаю как рядовой депутат. Товарищи, мы заслушали программы 10 кандидатов.

Головуючий. Шановний депутате! Я прошу коректності. У мене в списку від Секретаріату записано, що від групи "Злагода".

Веретенніков В.О. Но в моей записке нет слова "Злагода". Это, товарищи, не имеет значения. Какая разница? Товарищи, мы заслушали десятерых депутатов, теперь можно сделать выбор. Мне лично понравились три программы. Очень сложные, сильные три программы, которые представили депутат Ивашко, депутат Юхновский и депутат Гринев. Почему?

Я хозяйственник, экономист-практик, и поэтому именно в этих программах я почувствовал вот ту конкретность, которая необходима Украине, те конкретные действия на сегодняшнем кризисном этапе ее развития. Мы действительно собирались с группой "Злагода" и обсуждали, кому же отдать предпочтение. И большинством голосов, конечно, решили, что нужно нам будет голосовать за товарища Ивашко.

При этом мы исходили из того, что работа Верховного Совета и жизнь республики должны зависеть не только от одного Председателя, а от всего Президиума.

Товарищи, если мы ждем от нового руководства решительного исправления тех кризисных явлений, которые парализовали сегодня экономическое и социальное развитие Украины, довели народ до нищенского существования, то нам нужно избрать в руководящие органы республики, в Президиум Верховного Совета людей, которые не связаны друг с другом узами старой власти.

Да, товарищи, здесь много говорилось, что партия начала перестройку. Партия сегодня уже отстала от перестройки: ибо ряду ее руководителей приходится не столько двигать дело вперед, сколько защищать десятилетиями насиженные свои кресла. Это - трагедия партии, из-за этого она теряет авторитет и позиции в обществе, подрывая тем самым кредит доверия к рядовым, честно работающим членам партии.

Что происходит здесь в Верховном Совете? Среди депутатов - подавляющее большинство коммунисты. Но люди, разные по своим убеждениям, по отношению к коренным преобразованиям в обществе. Есть свежие силы - энергичные, способные организаторы. Но, товарищи, я сейчас покажу, что им не дают хода. Вот такой факт, который буквально потряс рабочую группу накануне нашей сессии.

4 мая сего года при вновь избранном нашем парламенте состоялось заседание старого Президиума Верховного Совета, на котором было принято решение о расширении аппарата Верховного Совета, не депутатов, а постоянно работающего аппарата, на 140 человек. Создано 5 новых отделов, из них 4 заняли в основном руководители отделов ЦК КПУ и один первый секретарь обкома партии.

Я далек от того, что эти люди не заслуживают. Я их не знаю совершенно. Но, товарищи, волнует и даже тревожит тот силовой прием, который все время нам навязывали раньше и который пытаются навязать сегодня. Я думаю, что тому, кто будет Президентом - Ивашко или кому-то другому, с этим необходимо будет разобраться.

Сегодня в переломный период республики нашему народу нужна "злагода", а не конфронтация. Из выступления депутата Ивашко видно, что он, я записывал буквально все, стремится к диалогу с другими партиями, с блоками, группами, ищет согласия. Он за государственный суверенитет. Заверил нас, что намерен отказаться от командно-бюрократической системы, заменить ее экономической. Вот главное, что меня подкупило в его выступлении. Это основное, это подкупает, вселяет надежду. И все же меня и многих других депутатов волнует сегодня другое. Сможет ли новый Верховный Совет решать проблемы конструктивно, сможет ли он улучшить жизнеобеспечение людей в республике? А это будет прежде всего зависеть от того, кто станет у руля республики между сессиями, то есть кого изберут в Президиум Верховного Совета, кого поставят во главе постоянных комиссий. И если мы в этом выборе лидеров пойдем по накатанному в застойные годы пути и не обеспечим прилив свежих сил, а у нас они есть (мощные группы промышленников "Злагода", "Конструктивность", группы Демблока), то у нас все останется на месте. Мы пересадим из кресел КПУ в Верховный Совет людей, то есть сделаем Верховный Совет одним из отделов нашего Политбюро.

Нельзя допустить, чтобы Президиум Верховного Совета стал таким отделом. Сегодня народ аппаратными пирогами не накормишь.

Головуючий. Слово надається депутату Алтуняну Генріху Ованесовичу, голові Харківського міського комітету народного

контролю (Київський виборчий округ, Харківська область). За ним буде виступати депутат Череп.

Алтунян Г.О. Вельмишановні збори, тут до мене дуже слушно наголосили, що ми повинні дивитись на демократичні перебудови Росії, але я маю звернути вашу увагу на те, що ми вже повинні дивитись трохи далі, за кордон. Я звертаю вашу увагу, що Президентом Республіки Чехословаччини був обраний в'язень, саме цей приклад для нас дуже приємний. Я мав велику честь запропонувати вам для обговорення видатну людину, видатного сина українського народу Левка Григоровича Лук'яненка.

Саме тому я знову звертаю вашу увагу на те, щоб ви перед тим, як кинете до скриньки свого бюлетеня, дуже уважно перечитали перелік претендентів.

Мені здається, що це саме та людина, яка протягом 27 років відстоювала свої ідеї.

Я звертаю вашу увагу на те, що в сьогоднішній пресі, в центральних газетах сказано, що за 27 років, саме такий термін одержав Нельсон Мандела, радянський уряд зробив його лауреатом Ленінської премії миру. Мені здається, що це справа того уряду. Тут є мої співв'язні, з ким я разом відбував. Вони знають з газет, ми можемо порівняти ті умови, в яких сидів Мандела, коли кожного дня або тижня жінка могла до нього приїхати з сім'єю і там бути декілька днів, і як сиділи в'язні за нашими дротами.

Крім того, я наголошую, що на сесії України розвернулась кампанія проти Левка Лук'яненка. Було сказано, про що "умолчал Левко Лукьяненко" у вчорашній "Правде Украины".

Я вам повинен сказати, що ще не прийшов час, але я впевнений, що прийде, коли історія України, саме історія західних районів буде правдиво розказана. Я проти будь-якого терору, проти будь-якої бійки, але на заході України йшла війна між армією українського народу і армією окупантів. Спочатку це були окупанти радянські, потім це були окупанти німецькі. Я знаю, що це криваві, страшні цифри, коли ллється кров безвинних людей, але давайте коли-небудь скажемо народу правду. Скільки загинуло від гвинтівок енкаведістів? Це по-перше.

Далі. Я особисто нічого не маю проти шановного Володимира Антоновича, але я не розумію, чому партія, саме він, як голова партії, досі не покаявся. Так, хлопці, так, шановні діти України, було таке, було. Партія винна. Ні, вони кажуть, що партія - організатор перебудови, ініціатор перебудови. Це ж не так по суті діла.

Ну, хай так, але ж ви колись були організаторами голодомору на Україні - це теж була партія. Не та може, не всі винні. Слушно кажуть, але кожний з нас, незалежно від того, чи був він в партії, чи ні, винен. Ми повинні перейти через це покаяння, дивіться уважно фільм Абуладзе.

Я маю пропозицію - ви подивіться, як це робиться. Уряд Сполучених Штатів нічого не зробив для того, щоб захистити життя Мартіна Лютера Кінга, але, як ви пам'ятаєте, день народження Лютера Кінга в Америці оголошений святом, всенародним святом. Я пропоную шосте січня кожного року на Україні, день народження Василя Стуса, проголосити днем свята. Я буду голосувати за Левка Лук'яненка.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Черепу Валерію Івановичу, заступнику Голови Державного агропромислового комітету УРСР, Голові Украгробуду, міністру Української РСР (Білопільський виборчий округ, Сумська область). За ним буде виступати депутат Байрака, 89 округ.

Череп В.І. Уважаемые товарищи депутаты, уважаемые избиратели! Сегодня важный этап нашего парламента, и перед нами, депутатами, и перед нашими избирателями, многие из которых сегодня слушают и смотрят обсуждение хода сессии, стоит вопрос, кому из кандидатов отдать предпочтение, кого признать нашим лидером. Вопрос непростой. Все мы с большим интересом выслушали программные выступления кандидатов на самый высокий пост республики.

Изучая жизненный путь каждого претендента, программы, далеко не однозначные и совершенно закономерно отражающие политические взгляды кандидата и его жизненный путь, интеллект, масштабность мышления, подготовку каждого к профессионально-политической деятельности, какие можно сделать выводы? В изложенных программах есть генеральное направление, которое, к большому счастью, объединяет всех без исключения кандидатов, независимо от их политических взглядов и платформ, независимо от реально сложившейся расстановки политических сил в этом зале. Всех объединяют тревога за судьбы наших людей, тревога за судьбу нашей республики, огромное желание найти реальные пути выхода из кризиса всей нашей экономики. Кандидаты также едины в том, что решить все накопившиеся проблемы возможно, без сомнения, только при принятии Закона о суверенитете нашей республики.

Однако, как и следовало ожидать, мнения кандидатов оказались зачастую полярными при выборе стратегии и тактики для достижения конечных результатов. Более того, меня несколько удивила слабая подготовка отдельных кандидатов на пост Председателя, в том числе и товарища Салия как в правовых, так и в экономических вопросах. Я уже не говорю о такте, о выдержке, культуре дискуссии, которые так необходимы нашему будущему президенту. Хотелось бы сказать уважаемому товарищу Салию Ивану Николаевичу, что борьбу за пост президента не следует превращать, извините за выражение, в розыгрыш лотереи, где надежда бывает только на его величество случай. Конечно, это в конце концов поправимо, все мы сегодня друг к другу должны быть великодушны, учимся, сдаем нелегкий экзамен на умение управлять демократическим государством на правовой основе.

И конкретно о кандидатуре на пост Председателя. Лично мне понравилась грамотная, продуманная, экономически выверенная программа уважаемого депутата товарища Юхновского Игоря Рафаиловича. Нравится людям, как я знаю, его манера донести свои мысли до слушателя. Спокойно, с профессиональным знанием вопросов ведет он разговор, и такая манера, откровенно говоря, располагает каждого. В то же время я категорически не могу согласиться с его программой, с отдельными методами, особенно путями достижения целей как в вопросах политики, так и в вопросах экономики.

Честно говоря, своей глубиной и убежденностью, чувством боли за судьбу нашего украинского народа отмечены выступления депутатов товарищей Павлычко, Яворивского. Чувствуется их высокий профессионализм как писателей. В то же время в их программах практически отсутствуют как теоретические проработки, так и практические пути вывода экономики республики из кризисного состояния. А это, согласитесь, на сегодняшний день - самая болевая точка для наших людей. И нашим людям уже надоели пустозвон и красивые митинговые фразы. Регламент не позволяет мне высказать свою точку зрения по программам всех депутатов. Каждый из кандидатов, как и любой из нас, имеет свои положительные и отрицательные качества.

Несколько слов все же я скажу о кандидатуре товарища Гринева Владимира Борисовича. Я считаю, что он сделал свое дело, когда своей программой высоко поднял планку для остальных претендентов. Думаю, что, подойдя к этой условной планке,

многие претенденты скоро проявят свой гражданский долг и снимут свои кандидатуры с обсуждения и, тем более, голосования.

И все же при любой ситуации я отдаю предпочтение товарищу Ивашко. Почему? В этой сложной ситуации нам нужен человек всесторонне эрудированный, обладающий качествами дипломата, имеющий большой опыт работы.

Головуючий. Слово надається депутату Байраці Михаилу Миколайовичу, заступнику генерального директора Криворізького металургійного комбінату "Криворіжсталь". (Дзержинський виборчий округ, Дніпропетровська область). За ним буде виступати депутат Мещеряков.

Байрака М.М. Уважаемые товарищи депутаты! Уважаемый президиум! Уважаемые телезрители! Сегодня у нашего парламента ответственный период. Много темных пятен в истории Украины, и я думаю, что историки еще разберутся в истории нашей Украины, и мы будем свидетелями этих разбирательств в нашем парламенте.

Я хотел бы сказать, что программы всех кандидатов на пост Председателя Верховного Совета Украинской ССР были хороши. И не хочу говорить о том, что некоторые выступающие с этой трибуны начинают упрекать в лжесловии, призывать к мудрости. Мы даже сегодня, выступая перед своими избирателями, и здесь на этой трибуне, тоже имеем двойную мораль. Когда нас делегировали сюда, многие имели двойное чувство. С одной стороны, я как коммунист должен отстаивать интересы партии и в то же время, как те люди, которые, может, больше чем я, состояли в партии, знают, какой груз прошлого у нашей партии. В то же время я представляю сегодня своих избирателей. Поэтому говорить и опять восхвалять одного человека - Ивашко Владимира Антоновича, как мы его сегодня восхваляем? Мы восхваляли и Брежнева, мы восхваляли и Хрущева, и назовите хоть один раз, кого мы не восхваляли, когда выдвигали их в Председатели или в Президенты? Поэтому мне кажется, что все депутаты, которые выступили со своими программами, а это не программы на сегодняшний день, это только основная, как говорится, канва этих программ. Потому что мы с вами будем решать, какая программа у того или другого депутата. Потому что от всех законов, которые будут приняты здесь, мы и определим сами, в какую сторону, и как быстро будем двигаться. Поэтому говорить сегодня,

критиковать программу одного или другого мы не имеем права. Потому что все они, если внимательно посмотреть, затрагивали и раскрывали все те вопросы, которые сегодня жизненно важны для нашего народа. Они отличались только одним: одни говорили за самостоятельность Украины, другие говорили за суверенитет Украины в составе федерации. Других различий я не нашел в этих программах. Но у каждого прозвучали боль и сострадание к той ситуации, в которой мы находимся.

Я буду голосовать против Ивашко не по той причине, что это плохой человек, а это внутренний протест против совмещения должностей в лице первого секретаря партии и Председателя Верховного Совета. Потому что мы говорим о далекой истории, а я вспоминаю 1964 год, когда мы стояли на пороге больших экономических преобразований и сломали хребет этим преобразованиям. Этот партийно-бюрократический аппарат побоялся отдать свою, так сказать, власть во имя блага человека.

Поэтому для меня сегодня главным является то, что во главе нашего парламента не должен стоять человек, который поставил бы впереди идеологические вопросы, а экономику - сзади. Это должен быть мудрый хозяин, мудрый объединитель наших помыслов и чаяний. Идеология пусть будет при нем, а основной заботой должны быть боль и душа человека.

Сегодня партия является партией над людьми, а должна быть партией для людей. Поэтому я считаю, что из всех депутатов предложил бы на пост Председателя Верховного Совета Салия Ивана Николаевича. Не по той причине, что я знаком с ним давно, я познакомился с ним по его публикациям, выступлениям на пленумах и видел, что этот человек - коммунист, который отрекается от тех догм, которые висят над каждым из нас. И поэтому я предлагаю товарища Салия и буду голосовать за него ради нашего народа, ради нашего будущего. Спасибо за внимание.

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Мещерякову Валерію Федоровичу, доценту Харківського державного університету (Вузівський виборчий округ, Харківська область). За ним буде виступати депутат Виноградський.

Мещеряков В.Ф. Уважаемые товарищи депутаты, уважаемый президиум, уважаемые претенденты! Выслушав претендентов, я с огромной радостью убедился, что не оскудела еще наша многострадальная Украина на личности. Все претенденты, несомненно, являются личностями - яркими, сильными, талантливыми. В их

программах есть сильные моменты, есть слабые места, есть и спорные положения. Все это нормально - выбор за нами. Ход моих рассуждений предельно прост. Во-первых, время сейчас предельно сложное, тревожное. На Верховный Совет ложится огромная ответственность. Надо учесть и то обстоятельство, что сам Верховный Совет - еще не отлаженная законотворческая машина, Верховный Совет переживает болезненный этап становления. В этих условиях самое пристальное наше внимание нужно уделить руководству Верховного Совета. Кстати, я не совсем понимаю тот трагический надрыв тех уважаемых коллег депутатов, которые говорили о том, что для нас крайне важно избрать чуть ли не Отца Украины, Главного руководителя, Председателя Верховного Совета и так далее. Я этого не понимаю. Народ власть отдал нам - Верховному Совету. Мы скорее сейчас избираем все-таки спикера, ну, пусть чуть больше, чем спикера, но в перспективе он именно таковым и станет.

Я считаю, что Председатель, его заместитель, члены Президиума должны всецело сосредоточиться на парламентской работе. То есть работать, как мы писали в анкетах, с отрывом от своего прежнего производства.

И наш спор о совместительстве для меня, по меньшей мере, странен. Каждый претендент, давший согласие баллотироваться, тем самым как бы заявил о том, что он готов оставить, оторваться от своего прежнего производства и с 9 утра до 18 вечера работать на новой постоянной работе - в Верховном Совете. Конечно, он может вечером или в воскресный день подрабатывать, клея обои, оббивая двери или руководя многомиллионной партией. Это его право конституционное.

Другое дело, товарищи, что эта партия тоже должна уже решать

- согласна ли она, чтобы ею руководил человек по совместительству. Я как коммунист, как делегат ХХУІІІ съезда Компартии Украины, безусловно, буду категорически возражать, чтобы мною руководили по совместительству.

И уж, конечно, наше депутатское право - решать, за кого мы будем голосовать: за человека, склонного работать по совместительству, или за того, кто готов пожертвовать своим временем, здоровьем, прежней любимой работой и всецело отдать всего себя работе в новом парламенте. Наши претенденты, я надеюсь, это понимают, отдают себе отчет в этом. К сожалению, не все они сказали, готовы ли они оторваться от своего производства. Но два

человека, я знаю совершенно точно, на это готовы - это Юхновский и Гринев.

Далее. Наш молодой парламент состоит из двух четко выраженных флангов, есть очень опасная тенденция, когда разумное предложение с левого фланга отвергается только потому, что его произносит ненавистный многим Головатый, и наоборот. Так вот, в этих условиях важно, чтобы Председатель, его заместитель были людьми предельно толерантными, людьми, ориентированными не на политическую бирку, а на здравый смысл, на рациональное зерно. И таковыми, с моей точки зрения, опять-таки являются прежде всего Юхновский и Гринев.

Возглавить Верховный Совет должны люди, предельно объективные, не поддающиеся влиянию политических страстей, эмоций. С моей точки зрения, это опять-таки Юхновский и Гринев.

Ну, и, наконец, Верховным Советом должны руководить люди, умеющие стратегически мыслить, аккумулировать чужие идеи, генерировать свои идеи. Люди, которые смогут научно организовать нашу работу, кто эти люди? Опять-таки, с моей точки зрения, прежде всего, Юхновский и Гринев.

Я понимаю, что у моего друга и коллеги - Владимира Борисовича Гринева нет практически шансов. Учитывая то, что мы с вами находимся в парламенте многонациональной Украины, для меня наиболее оптимальный вариант: Председатель Верховного Совета - академик Юхновский, его заместитель - профессор Гринев. Спасибо за внимание. (Оплески).

Головуючий. Слово надається депутату Виноградському Максиму Павловичу, начальнику Ленінського районного відділу внутрішніх справ м. Миколаєва (Ленінський виборчий округ, Миколаївська область). За ним буде виступати від групи "Гласність" депутат Мовчан.

Виноградський М.П. Шановний голова, шановні депутати! На протяжении двух дней мы складывали вместе с вами палитру претендентов, а сегодня имеем полное право высказать свое мнение о том или другом человеке. Я по своим убеждениям центрист и отношусь ко всем с позиции разума, эмоции всегда отбрасываю в сторону. Давайте мы отбросим эмоции, ибо нас история научила, что диктатура меньшинства породила Наполеона, диктатура меньшинства породила на сегодняшний день диктатуру пролетариата - то, что мы с вами сегодня разбираем так усиленно и отделяем плевелы от злаков.

Обратимся разумно к программам претендентов. Я - юрист и поэтому пойду именно с позиции юридической. Да, программы прекрасны. Но, вместе с тем, говоря о Чернобыле, говоря о голоде 1933 года, все забыли об одном - о социальной и правовой защищенности человека в обществе и стали строить механизм счастливого государства. В счастливом государстве счастливого общества не бывает.

И поэтому, отдавая предпочтение и тем, кто отбыл в качестве людей политических в тюремных лагерях, я все же хочу напомнить, что надо помнить о людях в первую очередь. Это одна позиция.

Вторая позиция. Я отношусь, так сказать, к вещам опять-таки объективно. Но Украина не начинается с окон ЦК и Украина не начинается, простите меня, с окон исполкома Львова. Украина начинается с того, что каждый 40-й шахтер гаснет от силикоза. Украина начинается с того, что мясо, которое по рублю девяносто, на самом деле по 7, 8 и 10 рублей. Украина, простите, начинается с того, что в школе, где 45 человек учеников в классе, мы не можем дать им программу и обучить. С этих вещей начинается Украина. Поэтому я хотел бы сказать: давайте помнить о народе, давайте помнить о людях и эту трибуну не разыгрывать, как карту для власти.

И я бы не был уверен в своей профессии, если бы не сказал несколько критических слов в отношении того, как сегодня поднимают вопрос и говорят, что несправедливый указ, что милиция должна подчиняться местным Советам. Да никому она не должна подчиняться, не надо подмешивать одно к другому. Она должна подчиняться только закону, ибо если мы сегодня рассматриваем политические приходы тех или иных партий, то кто может сказать, что одна партия будет предлагать другой? А где же народ? Опять-таки забудем о народе?

И последнее. Я - человек дела. Но из десяти претендентов ни один не встал здесь и не сказал о том, что сегодня, вчера - посмотрите "Комсомолку", посмотрите Верховный Совет России, где Ельцин говорил, что Украина (это я, кстати, ставлю в заслугу Демблоку) сделала то, что не сделала десятилетиями.

И подача этого вопроса пошла с позиции другого человека. Поддержав ее, Черновол назвал сегодняшнюю позицию правительства на повышение цен авантюрой. Но никто из десяти претендентов не встал и не сказал, хотя им, как и мне, терять

нечего (я не пришел сюда за политическими дивидендами и их нету), а встал все-таки и сказал Ивашко, которому есть что терять.

Поэтому я бы проголосовал за любого из десяти человек, если бы встал он и сказал, что повышение цен сегодня - это преждевременное явление, что это удар прежде всего по карману человека, у которого 160 рублей заработная плата, а таких 52,6% по Украине. Надо думать о людях. Спасибо за внимание. (Оплески).

Головуючий. Дякую. Слово надається депутату Мовчану Павлу Михайловичу, письменнику, секретарю правління Спілки письменників України та Київської організації СПУ (Березняківський виборчий округ, м. Київ). Будь ласка.

Мовчан П.М. Шановні депутати, шановний голово! Сьогодні, вислухавши вже не один виступ, я звернув увагу на одну обставину. В тому дивному розподілі, який відбувся трохи раніше, коли ми висували кандидатів на пост Голови Верховної Ради Української РСР, я побачив, що ті 85 відсотків комуністів, про які говорив Володимир Антонович у своєму інтерв'ю газеті "Правда", спромоглися в своїй одностайності, в своїй більшості, яку вони засвідчили не один раз, висунути лише одного кандидата. І ота демократична меншість подала, так би мовити, більше. Невже серед вас, присутніх, тут так мало людей, які спроможні вирішити державне завдання? А хоча б спробувати? Я не побачив жодного кандидата, який би зголосився сам себе виставити. І я подивувався іще одному. Переміни України не стосуються. Я бачу, що єдине, в чому нам поталанило, так це те, що ми стали свідками смерті старого соціалізму. І це одна з найдраматичніших драм у світовій історії. Командно-адміністративна система не знає іншої форми існування, як форма тоталітарного режиму. Через те вона буде боронити його всілякими способами, і ви це бачите, мімікруючи під так звані нові забарвлення. Адже вона, ця система, постала не з волюнтаризму Сталіна, як це намагається сказати товариш Єльченко, який тут виступав. До речі, до слова "товариш". Тут часто вживалися ці слова - "товариш" і "комуністи", і в мене склалось враження, що не парламентарії тут сидять, а я перебуваю на партійному зібранні, де, мені здається, дають рекомендацію товаришу Івашку посісти принаймні пост першого секретаря.

До речі, я хотів би сказати, що доктор філософських наук Антонович сказав: "Соціалістична революція в Росії здійснилася не в максимально дозрілому для нового суспільства середовищі, а в

мінімально можливому". Отже, відкинемо сміх, поговоримо про діалектику, як тут нас запевняють, про історичну напередвизначеність нашої долі. В чому трагедія наша, що влада потрапила до рук посередностей, до рук декласованого елемента? Вони узурпували владу з метою наживи, казнокрадства, панування, як засвідчують всі ті процеси, які відбувалися в Середній Азії. Драма партії, відтак і всієї системи, в тому, що партія перетворилася в інститут самообслуговування, самослужіння. Тому потрібно її переформувати на інших, очевидно, засадах. Сьогоднішня партія і демократія - поняття несумісні, як і несумісні пости Голови Верховної Ради УРСР і першого секретаря ЦК Компартії. Тому і соціалізм у нас здійснився без демократії, тобто всупереч демократії, бо він будувався репресивними методами, шляхом насильства та нищення.

А насильство могло спричинити лише до виникнення адміністративно-репресивної системи. І вожді революції, починаючи від Троцького, Леніна, Бухаріна і Зінов'єва, покладалися на насильство і грунтували будівництво соціалізму на теорії насильства. Диктатура пролетаріату - це вже формула насильства. Тому і економіка наша вся на насильстві, і вона буде продовжуватися, тому що у тій системі, яку нам пропонує Івашко, я не побачив нічого іншого, окрім тих формул, які вже застосовувалися. Немає ідеалів соціалізму, не запевняйте нас. Є ідеали життя. Командна система себе не виправдала. Тому і зазнає краху повсюди, де вона була. Від Ефіопії до Румунії. Чому ж ми повинні зберегти її в себе на Україні? Та тому, що без України не буде імперії. Звідки така увага до України. Звідси така висока ставка і на Івашка. Через те і вибори в республіці відбулися під пильним контролем партії. 85 відсотків, про які казали сьогодні,

- це не 52 мільйони населення України, це лише три мільйони, і ви прекрасно знаєте, як деякі мандати здобувались. Повертаюсь до програми Івашка...

Головуючий. Дякую. Депутат Мовчан, залиште трибуну.

Слово надається депутату Булянді Олександру Олексійовичу, генеральному директору Маріупольського металургійного комбінату "Азовсталь" імені С. Орджонікідзе (Маріупольський-Орджонікідзевський виборчий округ, Донецька область).

Булянда О.О. Уважаемые товарищи депутаты! Впервые сессия Верховного Совета проходит в столь сложной политической и экономической обстановке. И налицо мы имеем два блока. Это те реалии, которые мы должны признать. Каждый имеет свои

программы, свои уставы, свои воззрения на дальнейший ход развития.

Претендентов на пост Председателя, всех нас объединяет то, что представленные ими и нами программы призваны служить улучшению судьбы серьезно больной Украины, перестройке в аграрном секторе, ускорению ликвидации последствий Чернобыля, помощи людям, находящимся в опасной зоне.

Мы все едины в том, что командно-административная система потерпела крах. Есть целый ряд точек прикосновения. Если говорить о кандидатах на столь высокий пост, то все программы, конечно, проникнуты заботой об украинском народе, и мы должны этим заниматься.

Я хотел бы высказать мнение по программам, хотел бы определиться в отношениях каждого из нас в части того, почему сложилась такая обстановка. Неужели мы забыли о том, что все мы причастны к тому, что произошло? Да, партия допустила много ошибок, да, партия сказала, что нужно жить по-другому. Но в тоже время, я считаю оскорблением для нашей пятитысячной организации комбината "Азовсталь", что через товарища Ивашко бросается тень на всех коммунистов.

Почему мы сегодня должны оскорблять тех людей, которые после чернобыльской аварии бросили свои места, приехали под Киев строить дома для переселенцев? Почему мы должны обвинять тех коммунистов нашей партийной организации, которые после того, что произошло в Армении, бросили свои семьи и поехали разбирать завалы? Почему мы сегодня с вами должны обвинять тех коммунистов, которые после трагедии в Армении собрались и решили на конференции, на совете трудового коллектива, где большая часть - коммунисты, перечислить 1 миллион рублей в фонд помощи пострадавших?

Что же это такое? Шельмование партии? У нас прекрасные люди, они прекрасно работают, а если случилась беда, мы их бросаем на это дело.

Но вы посмотрите программы. Мы черним все прошлое. Но разве мы не создали что-то хорошее? Да, это наши люди создали, у нас народ талантливый. Но надо выбрать здесь кредо, критиковать, критиковать и критиковать. Какая наша вина в том, что здесь произошло?

Я думаю, что это позиция, наверное, не народных депутатов. И когда нас избирали, то люди избрали, наверное, лучших. Люди

избрали и надеялись на то, что мы с вами будем находить правильные решения. Поэтому меня, откровенно говоря, радует одно: те, кто выступает против Владимира Антоновича Ивашко, говорят о его порядочности как человека. (Оплески).

И мы здесь с вами должны выбрать действительно такого порядочного человека. И не он будет вершить судьбу Украины, будет вершить ее наш Верховный Совет. Это мы все понимаем. Мы несем ответственность и за его действия. Но товарищ Ивашко будет работать не в изоляции. Товарищ Ивашко, наверное, будет работать с первым заместителем и с заместителем, с Президиумом, который мы здесь с вами должны избрать. Там будут люди разных воззрений, разных течений, но он может находить компромиссы, и эта черта мне в нем нравится. Он перед сессией был у нас на комбинате. Разговаривал с трудящимися, отвечал на острые вопросы, понимает проблемы. Сам о себе сказал, что он профессиональный экономист. Это нам нужно. Но он и политик. Меня беспокоит, товарищи, еще одно. Вы посмотрите, что творится у нас в стране. Вы посмотрите, что у нас творится в республике. Мы столько дней занимаемся словопрениями, а сельхозтехника у нас стоит. По роду своей деятельности у меня подшефный огромный Новоазовский район. Вы посмотрите, что делается у нас на селе.

Сегодня никто ничего не может сдвинуть. Мы должны решить вопросы, как нам жить. Мне очень понравилось, как Игорь Рафаилович Юхновский сказал: "Резать по живому сегодня - это задушить Украину". Нам этого права сегодня не дано. У нас есть время подумать, есть время посмотреть, наладить кооперацию у нас в Союзе с республиками.

Головуючий. Шановні товариші депутати, оголошується перерва до 16 години.