ЗАСІДАННЯ ДЕВ'ЯНОСТО ДРУГЕ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 3 серпня 1990 року. 14 година.

Головує Голова Верховної Ради Української РСР депутат Кравчук Л. М.

Голова. Шановні народні депутати, прошу реєструватися! Ми не можемо розпочати сесії. Нам доведеться знову ж таки розпочати з поіменного голосування. Прошу народних депутатів, які не знаходяться в залі або ще не підійшли, ведуть розмову в коридорах, ведуть диспути, прийти до залу. (Шум у залі).

Зараз ми переходимо до затвердження Уряду, пропозицій, які були внесені Головою Ради Міністрів. Але в залі дуже мало людей. Я просив би всіх прийти до залу, тому що йдеться про те, щоб серйозно, як кажуть, підійти, щоб та чи інша кандидатура не залежала від кількості людей, які знаходяться в залі.

Прошу вас реєструватись. Прошу зайняти місця і зареєструватись. Всі комісії, які ще працюють в залах, прошу припинити роботу і прийти до залу. Ми гаємо час. Це погано. У нас дуже напружений порядок денний.

Можна розпочати роботу - 337 присутні. Значить, як ви пам'ятаєте, позавчора при обговоренні питання про Чорнобиль було поставлено Головою Комісії Яворівським (і раніше ставилось питання), щоб ввести додатково посаду Першого заступника Голови Ради Міністрів, який буде займатися тільки проблемами Чорнобиля. Тоді голосуванням таке рішення було прийнято про введення посади третього заступника, третього Першого заступника, прошу вибачення.

Голова Ради Міністрів вніс на цю посаду кандидатуру товариша Масика Костянтина Івановича, який був нами затверджений

просто заступником Голови, тобто він уже один тур (і не тільки один) пройшов і в цьому залі, і поза його межами. Я хочу поставити перед сесією запитання: ми маємо запитання до товариша Масика?

Голоси. Не маємо.

Голова. Немає ні в кого запитань?

Голоси. Немає.

Голова. Є потреба обговорювати?

Голоси. Немає.

Голова. Я можу ставити на голосування?

Голоси. Так. (Шум у залі).

Голова. Така одностайність нас радує. Я прошу проголосувати: хто за те, щоб призначити Першим заступником Голови Ради Міністрів Української РСР тов. Масика Костянтина Івановича (разом з відповідною постановою), прошу проголосувати. (Йде голосування).

Прошу проголосувати.

"За" - 286, "проти" - 26, рішення прийнято. Поздоровляємо вас, Костянтине Івановичу, з призначенням Першим заступником.

Ставиться на обговорення кандидатура Шпека Романа Васильовича, яка обговорювалася в Комісії з питань соціальної політики і праці, яка підтримала пропозицію Ради Міністрів з нього питання, для його призначення Міністром деревообробної промисловості Української РСР.

Шановні товариші! Я хотів би вас запитати. У нас дійсно час надзвичайно обмежений, надзвичайно складний, я б сказав, на сьогодні. Може, ми почнемо просто з відповідей на запитання і відведемо для цього 10-12 хвилин? (Шум у залі).

Перший мікрофон.

Яковишин Л.Г., директор Бобровицького радгоспу-технікуму (Козелецький виборчий округ, Чернігівська область). Шановні депутати! У зв'язку з тим я хочу привернути вашу увагу до тієї маленької інформації, що зроблена вчора мною, - з того приводу, що ця кандидатура, внесена Головою Ради Міністрів товаришем Масолом, потребує обговорення. Чому? Обгрунтовую. Тому, що по відношенню до товариша Костенка з боку товариша Масола була проявлена необ'єктивність в цьому питанні. Товариш Костенко не був визваний до товариша Масола, не було грунтовно

обговорено це питання. Більш того - тільки що узнав товариш Костенко, що висовується товариш Шпек на посаду міністра, тільки з телебачення. Я мав зустріч з товаришем Костенком. Вчора частина приїхала...

Голова. Я вибачаюсь. Я прошу вибачення, але ж ми не обговорюємо зараз Костенка.

Яковишин Л.Г. То я вношу пропозицію обговорити цю кандидатуру.

Голова. Другий мікрофон.

Голубець М.А., керівник Львівського відділення Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного АН УРСР (Калуський виборчий округ, Івано-Франківська область). Шановний Романе Васильовичу! Ми затвердили на посаді Міністра лісового господарства і на нашій Комісії прийняли таку ухвалу, щоб на Україні єдиним господарем лісів було міністерство лісового господарства. Сьогодні Міністерство лісової промисловості, яке буде називатися Міністерством деревообробної промисловості, є володарем лісів Івано-Франківської Закарпатської, Чернівецької областей. Як ви відноситеся чи як ви будете відноситись як майбутній міністр...

Голова. Я вибачаюсь, ми ж не почали обговорення. Давайте поставимо питання на голосування, Яковишин не хоче, щоб ми так поступили, а хоче, щоб обговоренню відвели 20 хвилин. Я поставлю на голосування таким чином.

Хто за те, щоб надати кандидатурі товариша Шпека і всім іншим, які за ним будуть (щоб ми вже більше до цього не повертались), по 10-12 хвилин для відповідей на запитання, прошу проголосувати. Послухайте, що роблю, коли вам не зрозуміло.

"За" - 258, "проти" - 38. Рішення приймається.

10-12 хвилин для відповідей на запитання. Другий мікрофон. Ви можете продовжити своє запитання.

Голубець М.А. Шановний Романе Васильовичу, повторюю. Як ви, як міністр, будете відноситися до того питання, щоб ліси ІваноФранківської, Закарпатської і Чернівецької областей передати як господарю Міністерству лісового господарства, за вами ж залишити функцію переробну? Це перше питання. І друге, Як ви, як міністр, будете вирішувати питання зміни технології лісоексплуатації? Тому що сучасна тракторна трельовка зумовлює страшенне руйнування лісосік і знищення продуктивності лісів у Карпатах. Прошу.

Шпек Р.В. Я підтримую такий підхід про зосередження лісів в руках одного господаря, що, до речі, було вже сказано в загальносоюзному законі та постанові Президії Верховної Ради про невідкладні заходи щодо стабілізації екологічної обстановки, де було передбачено зосередити ліси в одних руках. І якщо таке ж положення буде прийняте на Україні, я його буду підтримувати.

Єдине, що в зоні діяльності них областей вже більше 30 років працюють комплексні лісові підприємства, лісокомбінати і на протязі них (нерозбірливо) вони дали можливість ліквідувати ті негативні наслідки, які були в лісовому господарстві, в лісозаготівлях, особливо в післявоєнний період. Крім лісу вони дали можливість у високих, хороших темпах вирішити соціальні питання краю, де ми побудували школи, лікарні, клуби, закріпили людей, виховали школу хороших спеціалістів. І я вважаю, що лісокомбінати повинні далі функціонувати, їх потрібно вдосконалювати, над їх структурою треба працювати далі, і вони на основі договору про оренду лісів (якщо такого ще немає, то на основі довготермінового користування) повинні вести всі фази - від заготівлі до глибокої переробки і, знову ж таки, до посадки лісу.

А відносно технологи лісозаготівель - нам треба повернутися до того, що в нас було в 60-х роках, - до широкого застосування повітряних, канатних трелювальних установок. І до хорошого старого друга лісоводів і лісозаготівельників - коня.

Зараз у нас в Карпатах десь порядку 26 процентів деревини від загального обсягу спуску трелюється повітряними трелювальними установками, його треба довести десь до 60 процентів. І такі засоби у нас розроблені, і в найближчі 5 років ми плануємо впровадити ще 180 канатних установок (зараз працює 132).

Голова, Третій мікрофон.

Герц І.І., голова правління асоціації організацій орендарів "Закарпатліс" (Перечинський виборчий округ, Закарпатська область). Шановні народні депутати! Я представляю галузь, на посаду керівника якої зараз перед вами - Роман Васильович Шпек. Прошу вас від наших працівників лісу (бо думка Голови Ради Міністрів співпала з думкою колектива нашої галузі) підтримати. Одночасно прошу, Романе Васильовичу, таке питання. Якщо народні депутати виявили вам високе довір'я, чи не вважали б ви за необхідне порадитись з трудовими колективами щодо структури і функцій нового Міністерства деревообробної промисловості?

Шпек Р.В. Реорганізація вже назріла в структурі управління галузі, її слід дійсно... І тим більше сьогодні, після прийняття такого хорошого, потрібного Закону про економічний суверенітет. Я готовий над цим питанням працювати на основі щойно прийнятого Закону і пакету решти законів, які будуть давати можливість реалізувати його в життя. Працювати на основі широкого обговорення, апробації, безпосередньо враховуючи думку всіх трудових колективів.

Голова. Перший мікрофон.

Депутат не представився. Шановний Романе Васильовичу! В мене таке запитання є до вас. Який час ви працюєте заступником міністра? І дайте об'єктивну оцінку: як ви вважаєте, ваша кандидатура і товариша Костенка - хто сильніший з вас як фахівець, як організатор? Не моє запитання, Я вам хочу сказати, що я буду голосувати проти вас і прошу всіх депутатів в цьому питанні визначитись. Бо якби ви знали всі об'єктивні течії, що сьогодні виникли в цьому Міністерстві, то я вам скажу, якби це не 10 хвилин, а якби було це 30 хвилин, якби ви знали, цього не сталося б сьогодні. З товаришем Костенком поступили... не полюдськи поступили. Товариш Масол його навіть не викликав.

Голова. Виключіть перший мікрофон.

Шпек Р.В. Шановні депутати! Дозвольте я коротко розкажу про себе. Мені 36 років, народився в селищі Брошнів ІваноФранківської області. Батько впродовж 40 років працював в системі лісової промисловості, Одружений, виховуємо дочку і сина.

В 1976 році закінчив Львівський лісотехнічний інститут. Працював на різних інженерних посадах, а згодом - директором Верховинського, Ворохтянського лісокомбінатів в системі об'єднання "Прикарпатліс", який є самим великим об'єднанням в системі Міністерства. З серпня минулого року, вірніше сьогодні, З числа, рівно рік як я перейшов на посаду заступника міністра.

Мені приємно, шановний депутате, що ви мене ставите своїм запитанням в однакове становище з Головою Ради Міністрів, Ну, висловити мені причину вибору важко, це не моя компетенція. На всіх посадах, де я працював, я намагався працювати віддано, чесно, виявляючи людяність і турботу про колективи.

Я вважаю, що Костенко Василь Федорович - грамотній спеціаліст. (Оплески).

Голова. Другий мікрофон.

Шершун М.X., генеральний директор Ровенського обласного виробничого лісогосподарського об'єднання "Ровноліс" (Костопільський виборчий округ, Ровенська область). Шановний Романе Васильовичу! На Ровенщині є такий Костопільський домобудівний комбінат, де працює більше 5 тисяч чоловік. В недалекому минулому це було передове підприємство. На сьогоднішній день устаткування зносилося і постаріло як фізично, так і морально. Практично домобудівний комбінат працює на 50 процентів. Потрібно, для того щоб провести реконструкцію, не менше 2,5 мільйона інвалютних карбованців. Підприємство за 5 років заробило ці 7,5 мільйона карбованців, але ж у його розпорядженні залишилося тільки 750 тисяч.

Що ви плануєте, що ви могли б сказати в цьому плані?

Шпек Р.В. В розпорядженні республіканського Міністерства з цих 7,5 мільйона не залишилось ні копійки. Друге питання. Це питання розглянуто в нас, розроблена програма виведення Костопільського домобудівного комбінату, який є гігантом по виробництву деревинностружкових плит (обсяг складає 260 кубометрів у рік), з кризової ситуації. Союзне Міністерство в валюті відмовило, розроблено ряд заходів по виготовленню понадпланової продукції, поставки й зарубіж на бартерній основі і закупівлі необхідної кількості запасних частин для проведення капітального ремонту цього підприємства. Доля цього підприємства турбує дуже серйозно.

Голова. Перший мікрофон. Другий мікрофон.

Депутат не представився. Шановний претенденте! Я хотів би вам задати слідуючи питання: у нас на Україні Чернігівська фабрика музичних інструментів одна випускає піаніно і деякі інші музичні інструменти, в тому числі бандури, гітари і так далі, але, на превеликий жаль, декілька місяців на рік не працює з-за того, що немає сировини. І "Прикарпатліс" поставляє цю сировину, причому іноді навіть задовольняє такі запити по прямих договорах. Щоб докупитися цієї сировини - лісу відповідних сортів - дуже й дуже важко, а це особливо впливає на ціну інструментів. Я б хотів почути від вас чи вас ця проблема турбує? Як усе-таки її вирішити?

Й інше невеличке запитання. Досить багато по Україні невеликих деревообробних заводів, які теж виготовляють речі широкого вжитку, так необхідні нам. Але, на превеликий жаль, поставки йдуть чи з Мурманська, чи з Архангельська, чи з інших

регіонів, а все ж не вистачає сировини, і люди йдуть з цих підприємств, а підприємства розвалюються. Як цю проблему вирішувати?

Шпек Р.В. Дякую. Україна забезпечена власними лісосировинними ресурсами менш як на 40 відсотків. 63 відсотки сировини завозиться з районів Російської Федерації. Це в цілому по республіці.

Наше Міністерство отримує з Російської Федерації 35 відсотків деревини. Проблеми тут є. В забезпеченні деревообробних великих і малих підприємств в першу чергу сировиною вважаю, що ми повинні підійти до ряду заходів по ефективному використанню, впровадженню безвідходних, маловідходних технологій. Ми повинні розробити стратегічні напрями використання сировини.

Шановні депутати! Зараз у нас по республіці на виробництво дерев'яної тари - такої важливої продукції - використовується деревини в 2,5 рази більше, ніж на виробництво інших заготовок. Тара потрібна, але...

Голова. Романе Васильовичу, я просив би коротенько відповідати, тому що у нас час іде швидко.

Шпек Р.В. Твердолистяна порода - дефіцит також. На Україні з 284 тисяч дуба, який є, у меблевому виробництві, використовується тільки 127 тисяч, або 45 процентів,

Голова. Третій мікрофон - і закінчуємо.

Волковецький С.В., доцент кафедри вищої математики ІваноФранківського інституту нафти і газу (Долинський виборчий округ, Івано-Франківська область). Шановний Романе Васильовичу, хочу сказати, що мої виборці з об'єднання "Прикарпатліс" просили підтримати вашу кандидатуру.

Моє запитання таке: чи на достатньому рівні екологічна безпека деревообробних підприємств? Я маю на увазі, зокрема, факт, коли на Вигоцький лісокомбінат подавалася деревина з зони Чорнобиля - з Народицького району. Той факт у свій час наробив багато шуму в нашому районі

Шпек Р.В. Була така домовленість з нашими колегами з Міністерства лісового господарства, що на деревину з областей, де вона піддавалася радіоактивному зараженню, повинні бути сертифікати про наявність чи відсутність радіонуклідів. Перше, В районах, де деревина заражена, нам пояснили, що лісозаготівлі

не ведуться. Друге, Ми свої підприємства вирішили забезпечити приладами, щоб вони мали можливість вхідний контроль забезпечити на місці.

По Вигоді, зокрема, такий факт був. Але мені відомо і по Прикарпатському меблевому комбінату, коли сировина надійшла з Верховинського лісокомбінату, де до радіації дуже далеко, а також відказалися розвантажувати. Розумієте? Ми за тверезий підхід. Я за те, щоб не було зустрічних перевезень, щоб сировину використовувати в тому регіоні, де вона заготовляється, і комплексно, максимально переробляти.

Голова. Хто буде виступати від Комісії? Прошу вас.

Депутат не представився. Шановні товариші депутати! Я виступаю від Комісії по соціальній політиці і праці. Кандидатура товариша Шпека Романа Васильовича розглядалась на Комісії. Знаю і про те, що існує опозиція. Ми дуже ретельно підійшли до розгляду цього питання. Було задано багато запитань Роману Васильовичу, заслухано депутатів, які працювали разом з ним багато років, і Комісія прийшла до висновку, що Роман Васильович є молодим, перспективним, компетентним спеціалістом, здібним організатором, володіє сучасними методами керівництва, вміє працювати з людьми. Одноголосно рекомендуємо Шпека Романа Васильовича на посаду міністра деревообробної промисловості Української РСР і просимо нас підтримати.

Голова, Кандидатура товариша Шпека Романа Васильовича про призначення його міністром деревообробної промисловості Української РСР (разом з відповідною постановою з цього питання) ставиться на голосування. Прошу голосувати.

Екологічна Комісія підтримує також.

"За" - 178, "проти" - 132. Рішення не прийнято.

Ставиться на обговорення кандидатура товариша Васильченка Віталія Сергійовича на посаду міністра праці. Вона обговорювалася Комісією з питань соціальної політики і праці, яка підтримала пропозицію Ради Міністрів. (Шум у залі).

Шановні народні депутати! Я звертаюся до всіх, щоб ми залишалися у залі, (Шум у залі).

Другий мікрофон.

Колісниченко М. П., голова Білогірської районної Ради народних депутатів, перший секретар Білогірського райкому Компартії України (Білогірськнй виборчий округ, Кримська область). К нам в Крым прибывает население, вы знаете это. Стоит вопрос

трудоустройства. Тяжело решается вопрос, нужна наработка рабочих мест. Ваши предложения?

Васильченко В.С. Спасибі. Зрозумів питання. Предложения у нас такие. Мы сейчас, на днях, очевидно, будем иметь программу государственную. Причем, программа эта утверждена, естественно, Москвой, потому что крымские татары переселялись не Украиной, и, естественно, создание новых мест для этой цели предусматривается. Однако я должен сказать, что, к сожалению, это переселение пока идет, увы, неорганизованно. И переезжает их сюда в достаточно большем количестве, чем первоначально предусматривалось. Кроме того, там происходят такие эксцессы, которые не способствуют нормальному трудоустройству.

Со своей стороны мы организовали специальную службу, она находится в стадии становления, но две трети ее, пожалуй, уже скомплектовано. На сорок четыре человека, которые оперативно будут решать все эти вопросы.

Голова, Другий мікрофон. Перший мікрофон.

Півень М. І., голова колгоспу імені 118 загиблих комунарів Шахтарського району (Макіївський-Совєтський виборчий округ, Донецька область). Скажите, пожалуйста, что, на вашу мысль, необходимо сделать, чтобы повысить стимулирующую роль в заработной плате? Это первый вопрос. И второе. Сколько у нас на Украине всего сегодня безработных человек имеется, и кого вы относите к этой категории людей?

Васильченко В. С. Пожалуй, начну со второго вопроса. На Украине, как и в стране, статуса безработного нет. Поэтому формально можно было бы ответить, что у нас нет сегодня безработных. И, естественно, в связи с тем, что нет такого статуса, нет и статистики. Однако наши органы на местах фиксируют такое положение дел, и я могу вам сказать, что у нас примерно 150-470 тысяч человек тех, которых можно по проекту разрабатываемого Закона о занятости, который основан на 168 Конвенции Международной Организации Труда, отнести к безработным. Кто это такие? Это лица, которые обратились в бюро по трудоустройству и не получили там должной помощи в трудоустройстве. Из таких приблизительно 60 тысяч человек, по нашим данным, лица, освободившиеся из мест лишения свободы и ЛТП. Очень тяжело идет трудоустройство их (а таких около 100 тысяч) и небольшого количества высвобожденных в ходе внедрения

известного постановления N 1115 о реорганизации народного хозяйства (таких где-то 7-8, от силы 9 тысяч человек). Эти цифры несмотря на то, что они не статистические, я вам говорю, достаточно точны.

Кроме того, пожалуй, можно сюда отнести выпускников школ и подростков - порядка 10 тысяч человек. Это первый вопрос. Второй, простите, пожалуйста, я плохо понял.

Півень М.І. Что, на вашу мысль, необходимо сделать, чтобы повысить стимулирующую роль заработной платы у людей?

Васильченко В.С. Первое и главное - это дать максимальные права гуда, где эта зарплата зарабатывается, то есть на предприятия. Но при этом в обязательном порядке нижние пределы тарифных ставок и должностных окладов, прежде всего для государственных предприятий, совхозов, должны утверждаться государством, и они должны составлять прожиточный минимум, то есть должны быть такими, чтобы обеспечивалось воспроизводство рабочей силы. Поэтому предприятие ни в коем случае не может выплачивать меньше, но при более эффективной работе, пожалуйста, увеличивай тарифные ставки, увеличивай размеры этих окладов. И можно даже дальше пойти, подумать о том, что поскольку это, так сказать, развитие социальных /вопросов, то этот вот прирост зарплаты на повышение нижнего предела, может быть, и не облагать налогом. Это, пожалуй, основное. И, естественно, должен быть контроль за тем, чтобы фонды на оплату труда зарабатывались. Таким чином я зміг би відповісти на ваше запитання.

Голова. Третій мікрофон.

Протасов В.І., старший вальцювальник цеху безшовних труб Дніпропетровського трубопрокатного заводу імені В.І. Леніна (Ленінський виборчий округ, Дніпропетровська область). Скажите, пожалуйста, как вы смотрите на такой момент; защита женщин, тяжелый женский труд, ночные смены, смены с трех... Какие вы видите перспективы, чтобы женщин убрать с этого труда?

Васильченко В.С. Смотрю я таким образом. У нас в республике чрезвычайно остра демографическая ситуация. Если сегодня у нас приходится на тысячу трудоспособных 380 пенсионеров, то через пятилетие их будет 410. Поэтому основная проблема в плане демографии для нас - это рождаемость. А для того, чтобы была рождаемость, женщину безо всякого сейчас

(за счет чего угодно) нужно освободить прежде всего от тяжелого ручного труда. У нас в народном хозяйстве работает 12,1 миллиона женщин из 27, причем из них 3,3 млн. заняты ручным трудом. Тому треба зробити все, щоб їх звідти вивести. Конкретно, що треба. Ми маємо на увазі (і це будемо контролювати) програму Уряду в тому, щоб у цій п'ятирічці десь до двадцяти відсотків жінок вивести з цієї праці, з нічних змін, де працює десь біля 400 тисяч жінок, вивести десь 17 відсотків, і, таким чином, поліпшити їх справу. Але все ж таки є такі професії; де одним махом нічого не зробиш. Це - лікарі, медичні сестри і таке інше.

Голова. Я перш ніж надати мікрофон, перш за все хочу звернутись до всіх з великим проханням. Всі ми з вами, які присутні в цьому залі, проходили структуру виборів, І ми знаємо, що інколи не вистачало для перемоги одного-двох голосів. Зараз затверджуються міністри. Я розумію, в якому стані вони зараз знаходяться. Ми попрацювали всього 20 хвилин, і з цього залу (я уже веду облік) вийшло 15 народних депутатів. І ми можемо не призначити міністра одним голосом. Я звертаюсь до тих, хто вийшов з залу і десь там щось робить, щоб вони повернулися, керуючись принципами гуманізму і просто совісті.

Перший мікрофон.

Задорожний Б.В., доцент кафедри охорони праці і навколишнього середовища Маріупольського металургійного інституту (Маріупольський-Центральний виборчий округ, Донецька область). Шановний Віталію Сергійовичу! Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб в умовах ринкової економіки зменшити виробничий травматизм?

Васильченко В.С. Дякую за такий запит. Він дуже цікавий. Але ж тим часом він дуже складний, бо в умовах ринкової економіки (тим більше на підприємствах не державної власності) може з'явитись спокуса побільше грошей вкласти не в поліпшення умов праці (а зараз, я повинен вам сказати, укладається так багато, що аж не вимовиш, - 60 карбованців на рік на робітника і колгоспника)... Так ось, така спокуса може виникнути. Тому з нашого боку повинен бути жорсткий контроль, ї для цього, ми вважаємо, буде доцільно, і вже такі прикидки є, розробити державну експертизу з умов праці. Але цього замало буде. Я повинен доповісти, що необхідний закон про умови праці, необхідний.

Голова. Другий мікрофон - за рахунок моєї репліки.

Кузьменко М.І. голова колгоспу імені Жовтневої революції Красногвардійського району (Красногвардійський виборчий округ, Кримська область). Скажите, пожалуйста, во время рыночной экономики у нас будут освобождаться трудовые ресурсы из одной отрасли и, очевидно, направляться в другую отрасль. Как планируете вы проводить переквалификацию этих трудовых ресурсов?

Васильченко В.С. Ну, перш за все треба, простите, прежде всего необходимо определиться (и это главное), сколько будет освобождаться и сколько нужно переквалифицировать. Высвобождаться, как мы считаем, на первом этапе поэтапного внедрения рыночной экономики будет порядка полутора-двух миллионов, из которых 650-800 тысяч потребуют переквалификации. Причем, главным образом, межотраслевого перераспределения в отрасли непроизводственных сфер. Почему? Потому что мы сегодня очень малый имеем удельный вес работников непроизводственных сфер

- всего 26 процентов. Под конец пятилетки мы хотим выйти где-то на 30-32, а вообще правильно иметь 40-42 процента. Я уже не говорю о том, что Соединенные Штаты имеют 64 процента, правда, с железнодорожным транспортом.

Поэтому переквалификация - один из важнейших вопросов. Сегодня, прямо вам скажу, мало что к ней готово. Однако мысли на этот счет есть такие. Мы имеем в бывшем Госпрофобре около 1200 техучилищ малозагруженных. Прежде всего их и надо использовать. В перспективе, так сказать стратегия, необходимо создать свою базу. И мы к этому готовимся.

Голова. Від Комісії виступає депутат Шведенко Микола Миколайович.

Шведенко М.М., директор Луганського обласного виробничого рибокомбінату (Станично-Луганський виборчий округ, Луганська область). Уважаемые народные депутаты! Сегодня я от Комиссии по социальной политике и труду хочу вам сказать, что мы заслушали Виталия Сергеевича дважды. Первый раз как заместителя председателя Госкомитета по труду и второй раз как претендента на пост министра.

При заслушивании Виталия Сергеевича было выдвинуто очень много претензий в отношении работы бывшего Госкомитета по труду и много пожеланий в работе нового, вновь созданного министерства. От Комиссии ми благодарны вам в том, что вы всетаки поддержали нашу Комиссию и не дали возможности

соединить два министерства - министерство по социальным вопросам и Госкомитет по труду.

Учитывая все эти предложения, вопросы и ответы, которые последовали со стороны претендента на Комиссию, большинством голосов было решено рекомендовать товарища Васильченко Виталия Сергеевича на пост министра труда Украины. Спасибо.

Голова. Від Комісії більше ніхто не буде виступати? Голова Комісії Білоблоцький, прошу вас.

Білоблоцький М.П., другий секретар Черкаського обкому Компартії України (Жашківський виборчий округ, Черкаська область). Шановні депутати! Я хотів би ще раз привернути вашу увагу до того, що, дійсно, з товаришем Васильченком була детальна розмова на постійній Комісії. Йому немало було зроблено зауважень, але ж, враховуючи те, що Міністерство створюється вперше в такому ранзі - по праці, він найбільш досвідчена людина за фахом і компетентна в цих питаннях, то прийшли до висновку рекомендувати його і зажадати від нього більшої вимогливості, а також перш за все міняти ті функції, які треба сьогодні змінювати, враховуючи час. Тому я ще раз хотів би просити вас підтримати цю кандидатуру.

Голова. Ставлю на голосування кандидатуру товариша Васильченка Віталія Сергійовича про призначення його на посаду міністра праці (разом з прийняттям відповідної постанови). Прошу голосувати.

"За" - 229, "проти" - 95. Рішення прийнято. Поздоровляємо вас, Віталію Сергійовичу, з призначенням міністром.

На обговорення ставиться кандидатура товариша Жулинського Миколи Григоровича на посаду міністра культури України. Кандидатура обговорювалась на спільному засіданні постійних Комісій з питань народної освіти і науки, з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин, з питань культури та духовного відродження, з питань гласності та засобів масової інформації, у справах молоді. Усі Комісії підтримали пропозицію Голови Ради Міністрів.

Я чекаю питання. Третій мікрофон.

туризм, особливо іноземний, і відповідно весь комплекс, зв'язаний э туризмом, в тому числі і індустрія розваг. У нас немає ні індустрії розваг, ні індустрії туризму, від якого ми могли б отримувати чимало коштів. Ваші погляди на розвиток індустрії туризму і індустрії розваг.

Жулинський М. Г. Якщо говорити про сьогоднішній стан нашої культури, то, на мою думку, було б доцільно прислухатися до думки Комісії по культурі і духовному відродженню і ввести в систему Міністерства культури також і туризм. Тому що це дуже прибуткова і перспективна галузь, яка могла б поліпшити матеріальне становище нашої культури і таким чином якоюсь мірою розширити межі нашого сьогоднішнього побутування, а саме в сфері культури. Я підтримую цю ідею.

Голова. Другий мікрофон.

Колінець В. В., викладач кафедри російської і зарубіжної літератури Тернопільського державного педагогічного інституту імені Я. Гайана (Тернопільський виборчий округ, Тернопільська область), Шановний Миколо Григоровичу! Відомо, що в застійні часи на керівні посади сфери культури призначались люди, як правило, не за професійною компетенцією, а ті, хто українську культуру люто ненавидів. Ось таких прошовіністично настроєних елементів в сфері керівництва культури і по нині більше ніж треба. Яку кадрову політику ви будете проводити, коли будете обраним Міністром культури? Чи можна проводити атестацію таких кадрів?

Голова. Будь ласка.

Жулинський М. Г. Я особисто вважаю, що у будь-якій сфері потрібна атестація кадрів - не тільки у сфері культури. Це одне. Друге. Я вважаю, що у сьогоднішньому статусі нашої республіки те, що ми маємо Декларацію про державний суверенітет України. Безперечно, ми повинні думати про підбір кадрів, які б були зацікавлені в розвитку і національної культури українського народу, і культур інших народів, які проживають на території нашої республіки.

Голова. Третій мікрофон. (Шум у залі).

Немає третього мікрофону? Перший мікрофон.

Карпенко В.О., редактор газети "Вечірній Київ" (Прирічний виборчий округ, м. Київ). Шановний Миколо Григоровичу? Літературна громадськість добре знає вас як критика, літературознавця,

людину, яка багато внесла у сучасну літературу якраз тим, що відкрила призабуті сторінки нашої історії - це 20-30 роки. За це вам велике спасибі. Зараз вас рекомендують на дуже важливу посаду в республіці, і я б хотів поставити вам таке запитання. Скажіть, будь ласка, в сучасних умовах, коли на перший план висуваються загальнолюдські цінності, чи можливий повноцінний розвиток нашої національної культури без врахування набутку всієї культури української діаспори? Як нам ставитися до культури діаспори, як нам її, скажімо, вивчати, пропагувати, як нам обмінюватися? От ваші погляди з приводу нього. Дякую.

Жулинський М.Г. Я дотримуюся принципового положення про те, що немає української культури, за межами рідної землі і на рідній землі. Тому, що це єдина культура і в силу різних обставин вона була розірвана, я думаю, ви повинні все зробити для того, щоб все краще, то було витворено українськими митцями, письменниками, художниками за межами рідної землі, ввійшло у духовну скарбницю національної культури. Більше того, я вважаю, що ті культурні центри, ті наукові заклади, які існують за межами України, повинні ввійти поступово у нашу єдину систему національної культури. І я переконаний, що це цілком можливо, якщо ми будемо вести розумну, спокійно толерантну політику по відношенню до цих людей.

Голова. Третій мікрофон.

Депутат не представився. Шановний Миколо Григоровичу! Мені приємно бачити вас як земляка мого на цьому місці гарному. Визнаючи самобутню культуру України, всіх регіонів: Галичини, Поділля, Буковини, Таври, Поліської зони і так далі, яка певний час була занедбана, ще ви як майбутній (а я думаю, що за вас всі проголосують) міністр культури і ваше магістерство зробите для розквіту національних культур України?

Жулинський М.Г. Я вважаю, що у нас є дві проблеми дуже серйозні. Перша - це відродження нашої національної культури у всіх аспектах, починаючи від народних промислів і закінчуючи будь-якими формами народного вираження своїх естетичних і всіляких духовних надбань, які мав народ. Але водночас ми повинні подбати про те, щоб пришвидшити розвиток професійної культури, тому що ми повинні якнайшвидше знайти, виробити ті механізми виходу у світовий контекст, які сьогодні необхідні. Ми одержали державний суверенітет. Нам потрібно якнайшвидше вийти на рівні європейської, світової культури. Я вважаю,

що авторитет для України саме культура може виробити досить швидко, Ми це бачимо, наприклад, по кіномистецтву. І тому я вважаю, що цей потік повинен йти паралельно: відроджувати нашу народну культуру, всіляко допомагати, сприяти її оздоровленню і виявленню і водночас активно звертати увагу на професійну культуру, тому що, я вважаю, професійна культура у нас на сьогоднішній день все-таки вимагає особливо пильної уваги.

Голова. Другий мікрофон.

Васін Є.М., начальник Полтавського тепловозоремонтного заводу (Ленінський виборчий округ, Полтавська область). Уважаемый Николай Григорьевич! Вы как претендент вот уже наверняка присутствуете два или три заседания на сессии. Скажите, пожалуйста, как будущий министр: как вы оцениваете культуру нынешних депутатов?

Жулинський М.Г. Я граюся з вогнем, я розумію. Я дотримуюсь такої думки: все, що у нас твориться в суспільстві на будь-якому рівні, - це є вираженням наших проблем минулих. І, ясна річ, політична культура взаємозв'язана з загальною культурою нашого суспільства. Але я більше того скажу (не подумайте, що я тут хочу завоювати ваші голоси), я хочу сказати таке: наш народ, по суті, не мав ніколи можливості політичне себе виявляти, і ми до сьогоднішнього дня не маємо історії політичних партій України, ми не маємо історії політичних рухів на Україні. На сьогоднішній день не опубліковані жодна програма, жоден маніфест тих політичних партій, які діяли в кіпці XІX- на початку XX століття на Україні. І тому, ясна річ, багатьом присутнім не було, де навчитися і визначити себе як політичну одиницю. І, ясно, що це викликає надмірні емоції, на які я, чесно кажучи, завжди дивлюся так, з застереженням, тому що мені хотілося б бути менш емоційним. Але я не був у вашому становищі, тому я так остерігався тут щось конкретно говорити. Але в принципі я вважаю, що політична культура нам необхідна, і це повинно стати, можливо, важливою проблемою на майбутнє.

Голова. Третій мікрофон.

Пушик С.Г., письменник, голова Івано-Франківського обласного товариства української мови імені Тараса Шевченка ("Коломийський виборчий округ, Івано-Франківська область). Миколо Григоровичу! Я в минулому - економіст і я не знаю біднішого

прошарку в нашому суспільстві як культпрацівники, Оці завклубами, директори будинків культури, які зробилися будинками культури, хоч раніше то були хати-читальні в моєму окрузі на Коломийщині, і культучилища, і культосвітні - вони доведені до ручки. Як ви думаєте, що можна зробити, аби культпрацівники мали якусь копійку, аби вони не були такі обділені в суспільстві як зараз?

Жулинський М.Г. Я сам працював у селі вчителем, в Дубровицькому районі Ровенської області, сам із села. Я все це знаю, і мені це дуже болить, і мені боляче за наше село, за наших культпрацівників. Але я вважаю, я особисто чекаю все-таки, я стою на позиції общинного підходу до розвитку культури. Тобто, щоб місцеві Ради мали можливість одержати відрахування віл підприємств, від колгоспів, радгоспів, і всіляко сприяти там, на місцях, щоб допомогти і щоб підняти рівень і зарплати, і взагалі культури. Не повинна бути програма з двох боків - з боку держави (я переконаний, що це повинно здійснитися) і з боку низів - сільських, місцевих, районних Рад. І тому я думаю, що не ця проблема сьогодні с однією з найважливіших, тому що...

Голова. Перший мікрофон.

Депутат не представився. Уважаемый Николай Григорьевич! Вы - будущий министр культуры нашей республики. Скажите о вашем отношении к событиям в Червонограде, где демонтирован памятник В.И. Ленину.

Жулинський М.Г. Я особисто вважаю, що до таких проблем треба підходити дуже обережно, тому що пам'ятник-це є не тільки просто символ, а це часто є предмет мистецтва. І тому треба, мабуть, виявляти особливу відповідальність у таких акціях. Я не знаю причин, чому він був знятий, де він стояв, якої естетичної цінності пам'ятник цей, тому я не давав би якоїсь конкретної відповіді на це питання.

Голова. Від Комісії слово надається депутату Танюку.

Танюк Л.О., голова Комісії з питань культури та духовного відродження (Ватутінський виборчий округ, м. Київ). Ми розглянули кандидатуру Жулинського на двох комісіях, і мене уповноважили виступити і Комісія з питань науки і освіти і Ксмісія з питань культури і духовного відродження. Комісія з питань науки обговорила цю кандидатуру, і у неї було єдине зауваження, що краще б все-таки Жулинського рекомендувати на посаду міністра освіти, оскільки він продемонстрував дуже високий рівень освітніх

знань. Значить, там 15 чоловік проголосували за нього, один утримався...

Голова. Я вибачаюсь, я вибачаюсь, не заважайте депутатові доповідати.

Танюк Л.С. Наша Комісія з питань культури теж прослухала кандидатуру Жулинського. І ми 14-всі проголосували за нього з деякими такими міркуваннями, що, як ви пригадуєте, минулого разу ми виступали тут з програмою такої детальної і серйозної реформи Міністерства культури в єдиний такий блок - Міністерство культури, інформації, туризму, спорту і так далі. Жулинський зумів нас переконати, що передчасно ще робити таку серйозну роботу і таку ломку. І, в принципі, нам здалося, що та програма повільних реформ, очевидно, сьогодні більш реалістична, ніж та програма, яку ми запропонували. Ну, це здалося нам таким тропіки довгим періодом, на який він розраховує, але, очевидно, його такий реалістичний підхід має сьогодні більшу можливість.

Я ще хочу сказати відносно того запитання, на яке зараз відповідав Жулинський...

Голова. Це право Жулинського, він відповів на нього.

Танюк Л.С. Відносно того запитання, на яке відповідав Жулинськнй. Просто не зв'язане з тим, про що ми говорили на Комісії. Я хочу на не питання ще сказати: з цього приводу у нас була досить серйозна розмова в Комісії. І ми справді вважаємо, що такого роду акції, акції, зв'язані з пам'яті піками, - вони не гідні того, щоб робити не в такій атмосфері. Ми їх в принципі не схвалюємо. І я думаю, що та демонстративна атмосфера, яка виникає то з одного, то з другого боку, не сприяє в даному разі нормальному і спокійному вирішенню цих проблем. І мені думається, що ситуація, ті питання, на які відповідав Жулинський у нас на комісіях, цілком говорять про те, що в його особі ми маємо виваженого чоловіка, який знайде можливість не конфліктувати ось на такому рівні, на якому ми часто конфліктуємо. Тому ми просили б підтримати цю кандидатуру. Дякую.

Голова. Щоб я більше не повертався до тієї ситуації в Червонограді: ми доручимо трьом комісіям: Комісії Коцюби, Комісії Танюка і Комісії Кондратьева, як це ми робили з інших підстав, виїхати на місце, повноважним депутатам розібратися в цьому, доповісти Президії, а восени ми доповімо сесії про це питання.

А зараз я ставлю кандидатуру Жулинського Миколи Григоровича

- про призначення його на посаду міністра культури (разом з відповідною постановою) на голосування. Прошу голосувати. (Йде голосування.)

"За" -178, "проти" -157, утрималося - 13, не голосувало-15. Рішення не прийнято. (Шум у залі).

Голова. Ставиться на обговорення кандидатура товариша Зязюна Івана Андрійовича - на посаду міністра народної освіти, яка обговорювалася на спільному засіданні постійних Комісій з питань народної освіти та науки, з питань державного суверенітету, з питань культури, з питань гласності і в справах молоді. Всі Комісії, за винятком Комісії з питань культури та духовного відродження, більшістю голосів підтримали пропозицію Голови Ради Міністрів з цього питання. Прошу задавати запитання (Шум у залі).

Голова. Перший мікрофон.

Гусєв В. І., директор середньої ніколи N 92 м. Донецька (Кіровський виборчий округ, Донецька область). Я - работник школы, поэтому у меня несколько вопросов. Уважаемый Иван Андреевич, как вы считаете, какое образование должно быть обязательным? Второй вопрос: что необходимо сделать, чтобы реальная успеваемость в наших восьмых-девятых классах не доходила до 50 процентов? И, наконец, третий и последний вопрос: вы не работали в школе, а сейчас претендуете на первого руководителя всех школ на Украине. Как вы оцениваете свои силы в этом вопросе?

Зязюн І.А. Дякую. Прошу повторити перше запитання - я не почув з-за шуму,

Гусєв В.І. Первый вопрос такой: какое образование должно быть обязательным? Сколько лет дети должны учиться?

Зязюн І.А. Дякую, На сьогоднішній день обов'язковим має бути середня освіта. Нам треба рівнятися на цивілізовані країни світу. Наприклад, Америка має понад 50 процентів випускників своїх, які ідуть у вищі навчальні заклади, Японія - до 50 процентів, ми - лише 17. Це показує, з одного боку, що у нас низький рівень середньої освіти, а з другого боку, показує, що у нас недостатньо вищих навчальних закладів, які б давали можливість навчатися навіть тим, хто бажає навчатися.

Між іншим, це зв'язане і з третім вашим запитанням. Вірніше, з другим вашим запитанням, де ви говорите про те, що 9-10-ті класи мають дуже високу успішність. Тут треба бути дуже обережу, ним, У нас, на превеликий жаль, система освіти недосконала. Всі

вимагають диплома, всі вимагають атестата, а не заробляють їх. Треба зробити саме таку систему.

І, нарешті, останнє. Я не працював у школі, це - мій великий недолік. Але я після історико-філософського факультету Київського університету пройшов роботу в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті, Київському театральному інституті, як викладач філософських дисциплін. А потім - я 15 років працюю ректором Полтавського педагогічного інституту, який безпосередньо займається підготовкою кадрів для села. А щоб досконало володіти цим питанням, треба дуже досконало знати школу.

Голова. Другий мікрофон.

Передерій Б.І. голова Лохвицької районної Ради народних депутатів, перший секретар Лохвицького райкому Компартії України (Лохвицький виборчий округ, Полтавська область). Шановний Іване Андрійовичу, я знаю вас, як видатного вченого, керівника, який багато зробив для підготовки педагогічних кадрів у Полтавському педінституті. Тому я буду голосувати за вас і закликаю інших такс ж віддати свої голоси за вас. Разом з тим я хотів би поставити перед вами таке запитання: останнім часом багато прийнято різних постанов з питань реформ школи - які ви бачите шляхи удосконалення навчального процесу в школі?

Зязюн І.А. Дякую. Справді, можна поставити і далі так продовжити це запитання - чому ті питання реформи, які ставилися, не реалізуються? Мені здається, насамперед тому, що ми не йдемо по шляху демократизації навчально-виховного процесу, ми не йдемо по шляху гуманізації навчального процесу і, більш того, ми не йдемо по шляху індивідуалізації навчальновиховного процесу. Все-таки ми повинні зараз цілеспрямовувати свою увагу на те, щоб усі, хто від природи має обдарування, одержав належний розвиток. Ми ж обдарування іноді до середнього рівня ставимо, і в цьому - один із недоліків, що у нас немає показника високого, який би входив у практику.

Ну, є ще й інші проблеми - організаційні проблеми - у нас у відділах народної освіти. Відділи народної освіти треба перетворювати у навчально-методичні центри, а не в центри інспектури. Дякую.

Голова. Третій мікрофон.

Степенко В.І., перший секретар Полтавського райкому Компартії України (Полтавський виборчий округ, Полтавська область). Іване Андрійовичу, полтавчани знають вас і підтримують за відродження

української мови, культури, обрядів, особисту вашу участь у взяти шефства над будинком для дітей-сиріт і створенням музею Антона Семеновича Макаренка. Тому я все ж прошу за вас проголосувати.

І у мене є таке запитання: ви знаєте, що на надбанні Антона Семеновича Макаренка, Сухомлинського вчиться весь світ. Що ви плануєте зробить у нас в школі, щоб навести нарешті там порядок? Дякую за увагу.

Зязюн І.А. Взагалі, я обережно дуже відношуся до такого легковажного ставлення до педагогічних систем. У нас дуже часто говорять так: є система Макаренка, є Сухомлинського, треба їх реалізувати в життя. Ніхто не заперечує, що це треба робити. Але для кожної системи потрібний певний рівень підготовки людини. Педагогічна творчість неповторна. І не можна повторити надбання Макаренка і Сухомлинського. Так само як і (незрозуміло), як Ушинського; так само, як Шацького; так само, як Дестервега і багатьох інших педагогів.

Однак прагнути взяти загальнотеоретичні, загальнометодичні підходи ми повинні. І це ми робимо на прикладі того, що на Полтавщині створений прекрасний навчально-методичний комплекс, де музей Макаренка та його ідеї відіграють вирішальну роль в реалізації сучасних завдань освіти і виховання.

Голова. Перший мікрофон.

Кондряков О.М., директор середньої школи N 53 м. Севастополя (Нахімовський виборчий округ, м. Севастополь). У современных школ очень много болезней. И одна из них -это вопрос кадров. То, что очень низкая заработная плата на это влияет, это - раз. И то, что у нас, как нигде больше, беда именно с уравниловкой. Не важно, как ты работаешь, важно - сколько лет отработал. Это - первый вопрос.

И второй. Тоже большая проблема: практически каждый пятый ребенок на Украине учится во вторую или третью смену. Есть ли у вас программа перехода школ на односменные занятия? И если такая программа есть, то когда, в каком году украинские дети будут учиться в одну смену?

Зязюн І.А. Дякую за запитання, особливо, за перше. Якщо ми маємо недоліки зараз у техніці, технології, в економіці, у культурі, то насамперед це треба віднести за рахунок, я сказав би, або негативного, або байдужого ставлення нашого суспільства в цілому до учительства. Не можна допускати того, щоб учитель у

суспільстві одержував нижчу зарплату, ніж, наприклад, інженерне-технічні, працівники промисловості. Середня зарплата учителя -166 карбованців. Це-77 відсотків від ІТР у промисловості. Цього допускати не можна. Більше того, нещодавно проведено соціологічне дослідження, яке показує, що 80 відсотків учительських сімей живуть або у напівбідному стані, або у середньому стані. Лише 8 процентів задоволені своїм матеріальним благополуччям. Не може бути благополучним суспільство, якщо у ньому не благополучний учитель. І також не може бути благополучним суспільство, яке не спроможне створити умови своїм учням навчатися в одну зміну. Те, що ви сказали - дві зміни, те ще нічого, а що в нас три зміни є. Звичайно, тут треба вирішувати з місцевими Радами народних депутатів. Думаю, що держава у даному разі лише за свій рахунок фінансувати не буде, але прагнути до цього треба. Я буду все робити можливе, якщо ви мені довірите.

Голова. Другий мікрофон.

Колісниченко М.П., голова Білогірської районної Ради народних депутатів, перший секретар Білогірського райкому Компартії України (Білогірський виборчий округ, Кримська область). Учительство Белогорского и Кировского районов Крымской области будущему министру подготовило предложение. После избрания передадим. Вопрос. Ваше отношение к Закону о всеобщем среднем образовании? И второе - о повышении престижности профессии учитель. Пожалуйста.

Зязюн І.А. Ви знаєте, всезагальна освіта потрібна. Тільки для всезагальної освіти треба мати специфічну підготовку суспільства. По-перше, матеріальну базу і, по-друге, - щоб учитель був. Ми, на превеликий жаль, і зараз іще на п'ятих курсах студентів посилаємо на вчительську роботу, тому що не вистачає учителів. Треба до цього вести відповідну підготовку. А друге, щодо піднесення ролі учителя (перше я сказав - матеріальне становище його) в суспільстві: треба добирати людей і вести підготовку не в вузі, а з четвертого класу.

Ми, до речі, розробили таку програму і 15 років її втілювали на Полтавщині, і досягли певних результатів. Ми з сьомого класу почали підготовку учительства. Якщо в цьому ропі ми на перші курси брали 735 абітурієнтів, то половина з них пройшла уже попередню підготовку. Спасибі.

Голова. Хто від Комісії? Голова Комісії Танюк.

Танюк Л.С., режисер, заступник голови Київського відділення Спілки театральних діячів України (Ватутінський виборчий округ, м. Київ). Щодо кандидатури Івана Андрійовича Зязюна на посаду міністра народної освіти думки Комісії з питань культури і духовного відродження розділилися навпіл. З одного боку, всім нам імпонують організаційні здібності кандидата, його здатність приймати рішення, відстоювати їх і досягати результатів у їх здійсненні.

Організація навчального процесу в Полтавському інституті, очолюваному тривалий час кандидатом, сприймається в колі інтелігенції, самих педагогів Союзу і України неоднозначно. Але інститут має свого справжнього господаря, в якого є чому повчитися, свої традиції і досить високу репутацію закладу, який готує гарних вчителів-методологів. Насторожує трошки інше, що методи, якими досягаються результати, поєднуються в кандидаті якось дуже непоєднувальним чином. Мова йде про дуже суворий режим, запроваджений для цих студентів, мова йде про придавлення індивідуальності в цьому інституті. На жаль, створюється таке враження, що за змістом - це система Сухомлинського, як тут уже говорили, а за формою-це все-таки Макаренківський варіант з наганом. І ми хотіли б сказати: це все одно, що збирати лугові ромашки зерновим комбайном. Тому я хотів би, щоб ви зважили на ці суперечності, тому що у позиції претендента на посаду міністра це надзвичайно важливо. І мені думається (я вірю, що претендент сьогодні буде обраний на цю посаду), все-таки цю методу Полтавського інституту не можна переносити на нашу наукову діяльність, тому що гуманітаризація і демократизація вимагають зовсім інших методів, часто протилежних тим, якими користується шановний претендент. Тому комісія проголосувала так: 7 голосів - "за", 7 голосів - "проти", 1 - утримався.

Толстоухов А.В., заступник редактора Волноваської районної газети "Знамя труда" (Волноваський виборчий округ, Донецька область). В лице Зязюна Ивана Андреевича мы видим ученого, практика, который как ректор одного из лучших педагогических вузов, конечно же, знает и проблемы школы. Мы просим вас поддержать эту кандидатуру и вместе с новым министром приступить скорее к подготовке закона о народном образовании. Спасибо.

Голова. Депутат Юхновський - Голова Комісії, ведучий у цьому плані.

Юхновський І.Р., керівник Львівського відділення статистичної

фізики Інституту теоретичної фізики АН УРСР (Червоноармійський виборчий округ, Львівська область). Комісія з науки і освіти теж підтримала кандидатуру Івана Андрійовича Зязюна з таким результатом: 8 - "за", 3 - "проти" і 3 - утрималися.

Комісія виходила з того, що Іван Андрійович - один з найвидатніших ректорів педагогічних вузів, має прекрасні навички в організації педагогічної роботи і певну ідею, як розвивати нашу педагогіку.

З другого боку, були такі зауваження: начебто, він слабко знає ще шкільні будні І шкільну практику. Мені здасться, що це годна кандидатура, що це чоловік на своєму місці, зі своїми ідеями і буде добрим міністром.

Голова. Ставлю кандидатуру Зязюна Івана Андрійовича - про призначення на посаду міністра народної освіти (з відповідним проектом постанови) на голосування. Прошу голосувати.

"За" -290, "проти" -39. (Оплески). Іване Андрійовичу - ви затверджені міністром. Вітаю, поздоровляємо вас.

На обговорення виноситься кандидатура товариша Пархоменка Володимира Дмитровича - про призначення на посаду міністра вищої і середньої спеціальної освіта України.

Шановні народні депутати! Після нього ми, мабуть, зробимо перерву. Я прошу вас залишатися в залі. Перший мікрофон.

Ходоровський Г.І., завідуючий кафедрою Чернівецького державного медичного інституту (Ленінський виборчий округ, Чернівецька область). Я вас прошу відповісти на таке запитання. Як відомо, в системі вищої освіти існує категорійність вузів. Запитання такого порядку: як ви думаєте, чи слід зберегти цю категорійність й надалі? А якщо зберегти, то як тоді з кваліфікацією спеціалістів, яких різні категорії вузів випускають? Так само треба було б уводити категорійність випускників?

Пархоменко В.Д. Наші вузи, вузи республіки, не мають категорійності, вони всі однієї категорії.

Ходоровський Г.І. У системі Міністерства охорони та здоров'я є. Першої, другої, третьої категорій.

Пархоменко В.Д. То у них своя категорія, і вони самі вирішують це питання. А такі категорії загальні, то у нас таких немає.

Ходоровський Г.І. То я ж кажу, що є, а ви кажете немає.

Голова. Вам відповідають, що це належить до компетенції Міністерства охорони здоров'я. Не питання не цьому міністрові, а

тому, який у нас уже затверджений. Можете у нього проконсультуватися. Другий мікрофон.

Курашик В.В., голова виконкому Кримської обласної Ради народних депутатів (Євпаторійський виборчий округ, Кримська область). Уважаемый Владимир Дмитриевич! Вы знаете, что крымчане ставят вопрос о создании института по подготовке специалистов по экологии на базе филиала инженерностроительного института. Вы приняли решение коллегии по этому вопросу. Вы можете пообещать крымчанам довести этот вопрос до конца?

Пархоменко В.Д. Мы поддерживали и продолжаем поддерживать создание этого института.

Курашик В.В. Вы поддерживаете, но проявляете очень мало инициативы в этом вопросе.

Пархоменко В.Д. Инициатива есть и будет дальше.

Курашик В.В. Спасибо.

Голова. Третій мікрофон.

Чобіт Д.В., відповідальний секретар Бродівської районної організації Українського товариства пам'яток історії та культури (Бродівський виборчий округ, Львівська область). Шановний Володимире Дмитровичу! Всім добре відомо, що становище вищої освіти у нас недосить відповідає світовому рівневі. Наші вузи половину навчального часу відводять на вивчення непрофільних дисциплін. Половину часу вчать лікаря, інженера, половину часу вчать марксистсько-ленінську філософію, атеїзм, науковий комунізм, історію Комуністичної партії і таке інше. В результаті половину часу, або фактично з 5-ти років тільки 2,5 ми готуємо спеціаліста, а іншу половину наші вузи готують агітаторівпропагандистів, яких, до речі, ми ніколи ніде не бачимо. І коли була проблема з Рухом, то полеміку з цим Рухом вів лише один Леонід Макарович Кравчук, що, очевидно, послугувало базою для того, щоб він став Президентом.

У мене запитання таке. Чи потрібно нам готувати цих агітаторів-пропагандистів? Чи, може, потрібно сконцентрувати все, весь час на підготовку лікаря, інженера, вчителя?

Пархоменко В.Д. Сьогодні переглянута структура викладання суспільних наук. Сьогодні вже не викладаються ці курси, про які йде мова,- політична історія XX віку, філософія, політична економія, проблеми теорії соціалізму. Крім того, ще є -історія України, українська мова, історія і теорія вітчизняної та світової

культури і ще кілька курсів такого напряму. Кількість годин зменшена.

Голова. Перший мікрофон.

Симоненко В.К., голова виконкому Одеської міської Ради народних депутатів (Малиновський виборчий округ, Одеська область) Уважаемый Владимир Дмитриевич! Одесса имеет 14 вузов. Почти 90 тысяч студентов в высших учебных заведениях. По ни на уровне города, ни на уровне области нет никакой структуры управления вузами. Это то, что делает наши вузы, с одной стороны, нищими и бедными, а с другой -есть количество и нет никакого качества. Вот вы в своей деятельности министра, что думаете предпринять, чтобы со стороны регионов создать или повысить уровень управляемости этим процессом?

Пархоменко В.Д. Три направления. Во-первых, есть совет ректоров, который координирует и какую-то часть работы на региональном уровне берет на себя.

Во -вторых. Мы рекомендовали создать ассоциацию вузов в областях, регионах. Это тоже действенный метод управления. И в третьих. Мы создаем инфраструктуру (а во многих регионах она уже создана), которая позволяет управлять хозяйством, включить хозяйственный механизм в управление этими вузами в регионе. Имеются в виду такие структуры, как строительные, издательские и другие направлений деятельности. Во многих областях это сделано. Спасибо.

Панченко В.С., доцент Кіровоградського державного педагогічного Інституту імені О. С. Пушкіна (Ленінський виборчий округ, Кіровоградська область). Шановний Володимире Дмитровичу? Скажіть, будь ласка, як і в які строки ви плануєте повернути наші вузи в республіканське підпорядкування? Це одне питання. І друге. Яке ваше особисте ставлення до заочної форми навчання? Я працюю у вузі і у мене давно склалася думка, що на це йде дуже багато грошей, а ефективність дуже низька.

Пархоменко В.Д. Негайно повернути вузи на Україну. Друге. Я негативно ставлюсь, але заочна форма навчання потрібна бути сьогодні. Однак ми скорочуємо плани.

Голова. Третій мікрофон.

Шлемко В.Т., актор Івано-Франківського обласного музичнодраматичного театру імені Івана Франка (Косівський виборчий округ, Івано-Франківська область). Шановний Володимире Дмитровичу!

Ваша відповідь на моє запитання буде одночасно відповіддю студентам першого курсу історичного факультету ІваноФранківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника. Я зараз зачитаю вам звернення студентів до депутатів Верховної Ради України. Коротенько: "Наша спеціальність - педагогіка і методика виховної роботи. Це-як замовлення ЦК ВЛКСМ. Вчимося ми на історичному факультеті п'ять років. Після закінчення інституту отримуємо такі спеціальності; методист виховної роботи, вчитель етики і психології сімейного життя. Зараз іде ломка старих стереотипів. Сьогодні є комсомол, є піонерська організація, завтра вони оголосять про саморозпуск і посади старшого піонервожатого не буде. У школах проходить процес скорочення заступників директорів з виховної роботи.

Отже, ми вчимося на першому курсі, а вже потенційні безробітні. Ми згодні на розширення програми, на продовження терміну навчання, щоб здобути спеціальність вчителя історії. Просимо вашої допомоги".

Я думаю, що це не лише проблема Івано-Франківського педінституту, а проблема всіх педінститутів України.

Пархоменко В.Д. Ця проблема не виходила на мій рівень. Дайте мені цього листа. Ми розглянемо це питання і приймемо рішення.

Голова. Перший мікрофон.

Пархоменко В.Д. Ну, дуже погано чути. Педагогічні інститути підпорядковані Міністерству народної освіти. Це я на ваше запитання відповіді даю. Ми розглянемо це питання і вирішимо. Я погано чую.

Голова. Перший мікрофон. Ніхто вже нічого не чує.

Ананьев В.І. заступник Голови Державного планового комітету Української РСР (Ямпільський виборчий округ, Сумська область). Уважаемый Владимир Дмитриевич! Ваша предыдущая деятельность по ступеням, снизу доверху, посвящена высшей школе. Зная вас лично, зная вашу работу, буду голосовать за вас, поскольку она характеризуется довольно хорошо и успешно. Я бы хотел все-таки задать вам вопрос: как вы собираетесь перестраивать учебную программу в высших учебных заведениях в направлении рыночной экономики?

Пархоменко В.Д. Владимир Иванович, вопрос довольно сложный и сегодня, действительно, стоит в поле нашей деятельности.

Несколько направлений и несколько аспектов. Мы бы хотели, чтобы было принято соответствующее законодательство, которое бы дало возможность нам уже применять и иметь свое право принимать решения. Кроме того, мы уже отработали договорные взаимоотношения с отраслями. Сегодня 72 процента в среднем по республике, а по мере выпуска этот процент уже достигает 90 процентов - это договорная оплата между студентом, предприятием и институтом, что дает возможность преодолеть тот барьер, который связан сегодня и с распределением. У нас немножко другие принципы были до этого. И поэтому много направлений, которые сегодня нужно по-новому решать. Кое-что сделано, но этот вопрос нужен, над ним надо работать.

Голова. Регламент вийшов. Хто від Комісії виступає? Від Комісії виступає голова комісії Юхновський Ігор Рафаілович.

Юхновський І.Р., голова Комісії з науки і освіти (Червоноармійський виборчий округ, Львівська область). Комісія з науки і освіти уже кілька разів зустрічалася з Володимиром Дмитровичем. Спершу ще тоді, коли вивчала становище у вищій школі, коли вивчала зв'язок вищої школи з Академією наук. І кожний раз ці зустрічі були позитивними і робили позитивний вплив на членів Комісії. Володимир Дмитрович - людина відкрита і чесна. І я думаю, він буде добрим міністром вищої і середньої спеціальної освіти. Голоси розподілилися таким чином: 13 - "за" і 1 -утримався.

Голова. Від Комісії з питань державного суверенітету слово - Шульзі Миколі Олександровичу.

Шульга М. О. голова Комісії з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин (Лутугинський виборчий округ, Луганська область). Шановні народні депутати! Наша Комісія також брала участь у обговоренні претендента на пост міністра вищої і середньої спеціальної освіти, і у нас високо була оцінена ця кандидатура. У нас брали участь у голосуванні 20 чоловік. 18 проголосували "за" і 2- "проти". Я прошу підтримати цю кандидатуру, людини, яка вже має певний досвід у цій справі й наділена іншими якостями керівника міністерства.

Голова. Кандидатура Володимира Дмитровича Пархоменка про призначення його... Ще є хтось? Від якої комісії? Від комісії? Будь ласка.

Депутат не представився. Уважаемые депутаты! Вчера, рассмотрев

кандидатуру Пархоменко Владимира Дмитриевича на Комісії у справах молоді, мы пришли не к единому мнению. Все-таки у нас были разногласия, но в целом вся Комиссия поддержала эту кандидатуру и считает, что претендент на должность министра высшего образования Пархоменко В. Д. в состоянии совершить тот грандиозный переворот, который нужно будет осуществить в высшем образовании. Сегодня кардинально стоят вопросы перевооружения и повышения эффективности наших высших учебных заведений. Я думаю, что Владимир Дмитриевич с этими задачами справится.

Голова. Хто ще від комісії? Всі комісії висловилися за кандидатуру, де обговорювалась?

Депутат не представився. Шановні народні депутати! Програма претендента на посаду міністра вищої освіти Пархоменка Володимира Дмитровича не задовольнила більшість членів нашої Комісії. Тому за підтримку цієї кандидатури голосувало два чоловіки, проти -10, утрималось - 3. Ми розуміємо, що наша думка про нерекомендацію товариша Пархоменка на цю посаду не може суттєво вплинути на загальний результат голосування, і він, очевидно, буде обраний міністром. Та все ж вважаємо за свій обов'язок висловити йому декілька критичних зауважень і цим самим виявити ставлення Комісії до постаті міністра, вищої школи. Шановний Володимире Дмитровичу, за п'ятирічний термін кероване вами-міністерство вищої школи республіки як за-своєю структурою, так і за змістом не зазнало суттєвих змін. Міністерство не виявило, так би мовити, свого характеру, своєї принциповості щодо упорядкування мережі вищих навчальних закладів, ліквідації кафедр, спеціалісти яких не користуються попитом народного господарства, що завдає не тільки економічних збитків, а й передусім збитків моральних.

Ми з вами свідки того, як зросла за останні роки мережа нових вузів, їх філіалів, не забезпечених належною базою, науковими кадрами, професурою, що негативно позначається на якості підготовки випускників. Проблема розподілу випускників багатьох вузів, перевиробництва деяких спеціалістів...

Голова. Я прошу сказати, скільки вам потрібно часу для доповіді.

Депутат не представився. У нас є 3 хвилини і вони не витрачені. ...І дефіциту інших загострилася, і посилатися на уповільнення

темпів переходу на договірну систему підготовки кадрів не. потрібно. Мінвуз як стратег, як політик, як державний координатор повинен бачити перспективу й визначити стратегію підготовки спеціалістів з проблем національної історії, політології, юристів, з питань радянського будівництва, психологів, соціологів та інших фахівців, що їх не будуть замовляти господарські організації й відомства, але які конче потрібні сьогодні республіці для розвитку її історії, культури, наукової ерудиції та інше.

На жаль, у виголошеній вами вчора програмі ці питання не були поставлені. Саме ця обставина в сукупності із сумнівами щодо наявності самостійності, принципового виходу на школу в проблемах з питань суверенітету не дають можливості нашій Комісії рекомендувати вас на цю посаду. Тому я не вірю, що ви пройдете в міністри.

Голова. Я хочу сказати щодо тих, хто підтримує кандидатуру товариша Пархоменка, приєднується Комісія з питань екології. Ставлю кандидатуру товариша Пархоменка Володимира Дмитровича - про призначення його міністром вищої та середньої спеціальної освіти (разом з відповідною постановою) на голосування. (Йде голосування).

Голова. "За" - 242, "проти" - 88. Пархоменко Володимир Дмитрович призначений міністром вищої і середньої спеціальної освіти.

Перш ніж оголосити перерву, я хочу сказати, що весь час ідуть записки, чому досі не надруковані деякі постанови, в тому числі про проходження військової служби. Я хочу заявити депутатам, які подають записки (вдруге подають), що всі постанови, які приймаються Верховною Радою, я підписую в той же день або на другий день. Всі постанови підписані, це звертайтесь уже до Секретаріату.

Оголошується перерва на 30 хвилин.

(Перерва)

Голова. Прошу реєструватися. Можна розпочинати роботу. Виноситься на затвердження на посаду Голови Державного комітету Української РСР по захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС кандидатура товариша Готовчиця Георгія Олександровича. Вона розглянута і підтримана Комісією з питань Чорнобильської катастрофи. Прошу вас.

Є запитання? Є. Третій мікрофон.

Рева В.М., перший заступник міністра транспорту Української РСР (Феодосійський виборчий округ, Кримська область). Я знаю товариша Готовчиця вже після Чорнобильської аварії. Я працював з ним разом у Комісії по надзвичайних подіях. І хочу сказати два слова на його адресу. Це людина, яка віддана своїй справі і своєму народові. Він стільки перетерпів за тих чорнобильців, за тих людей, які постраждали, як керівник нашої комісії, що тільки він може витримати. І я підтримую цю кандидатуру. Спасибі.

Голова. Перший мікрофон.

Свідерський Ф.Ф., начальник технологічного бюро Нововолинського виробничого об'єднання "Оснастка" (Нововолинський виборчий округ, Волинська область). Шановний претенденте! Скажіть, будь ласка, своє ставлення до бажання народу притягти до судової відповідальності всіх тих, хто безпосередньо зв'язаний з приховуванням інформації. І в зв'язку з тим, що не приймалося жодних заходів для врятування дітей, за першотравневу демонстрацію і всі інші злочини уже в наш час. Дякую.

Готовчиць Г.О. Обстановка, которая сложилась сегодня в зоне радиоактивного загрязнения в результате Чернобыльской аварии, во многом настолько остра, настолько больна і сложна именно потому, что длительное время информация, объективная, правдивая и полная, или отсутствовала, или скрывалась. Я думаю, что парламент республики совершенно правильно поступил, когда назначил компетентную комиссию, которая должна разобраться, определить вину каждого и высказать свое мнение. Это совершенно правильное решение.

Голова. Другий мікрофон.

Шовкошитний В.Ф. постійний позаштатний кореспондент журналу "Ранок", член Спілки письменників СРСР (Харківський виборчий округ, м. Київ). Я абсолютно нічого не маю проти цієї людини, проти цього претендента, але я хочу сказати, що у нас, в Комісії Чорнобильській, обговорювалося питання про те, щоб був на цій посаді товариш Єршов, голова Ровенського облвиконкому. (Одну хвилиночку. Він не відмовився, я ще раз говорю. Але є одна умова). Я думаю, що це така комісія, де людина, яку ми обираємо її головою, повинна бути незалежною. Я думаю, що ми можемо з вами піти на те, враховуючи, що йде мова про життя людей, піти на те, щоб залишити товарища Єршова і народним депутатом і головою цього комітету. Це дуже серйозне питання. За цю людину вся Комісія ляже кістьми. Ми на неї покладаємося.

Голова. Я хочу дати пояснення, що ми затверджуємо кандидатури без будь-яких винятків. Значить, якщо ставити питання про залишення народного депутата Єршова депутатом, то ми повинні змінити Конституцію. Це конституційна норма. Так, щоб ви знали.

Шовкошитний В.Ф. Слава богу, дві третини є, ми можемо змінити Конституцію.

Голова. Не справа Голови Ради Міністрів, він таку пропозицію не вніс, він поставив на голосування кандидатуру товариша Готовчиця, і ми це обговорюємо. А ви ставите інше питання. Третій мікрофон.

Башкіров М.В., голова виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів (Снігурівський виборчий округ, Миколаївська область). Георгий Александрович! Вам известно, что сдерживающим фактором по темпам, которые сдерживают отселение из пораженных зон людей, является то, что мы ведем в других областях строительство с большими издержками. Имеется в виду, что мы возим инертные грузы, песок и все остальное. Кроме того - выплата командировочных. Я веду к тому, что мы нерационально расходуем те скромные средства, которые выделяются на чернобыльские дела, хотя их надо было использовать на другие нужды: для строительства жилья, соцкультбыта и так далее. В этой связи вопрос: что вы намерены все-таки сделать с целью ускорения темпов отселения? Будете ли вы способствовать переселению в другие области, не только внутри Житомирской, а, скажем, в нашу Николаевскую область, людей, которые добровольно изъявляют желание переселиться туда своими предприятиями, коллективами, включая даже нетрудоспособное население?

Готовчиць Г.О. Да, именно из этих критериев мы будем исходить. Мы будем идти навстречу пожеланиям тех людей, которые добровольно изъявят желание переселиться в другие регионы, в другие области, это общий подход. В частности, вместе с вашими товарищами мы изучили общественное мнение и дали уже согласие на переселение в вашу область части работников РТП из базара Народицкого района.

Башкіров М.В. Спасибо большое. Будем голосовать за вас.

Голова. Перший мікрофон.

Панасюк Ф.Т., голова Чуднівської районної Ради народних

депутатів, перший секретар Чуднівського райкому Компартії України (Любарський виборчий округ, Житомирська область). Шановні депутати! Я знаю протягом 15 років Георгія Олександровича по роботі в Житомирській області. Хочу про це коротко інформувати, про людину прекрасної душі. Вимоглива і принципова, така людина, яка, по суті справи, замикала важливі питання по життєдіяльності наших міст. Має досвід життєвий. Я прошу, звертаюся до вас підтримати кандидатуру, зекономити час на тому і одностайно проголосувати "за". Дякую.

Голова. Другий мікрофон.

Кислий П.С., заступник директора по науковій роботі Інституту надтвердих матеріалів АН УРСР, м. Київ (Промисловий виборчий округ, м. Київ). У мене таке запитання. Питання про негайне закриття Чорнобильської атомної станції дискутується безперервно. Воно обговорюється на мітингах, приймаються резолюції. Я хотів би, щоб ви висловили своє ставлення до цього питання.

Готовчиць Г.О. Я вважаю, що питання буде вирішене і повинно бути вирішене, ак ви розумієте, як і всі присутні тут депутати, що це питання пов'язано зі значними технічними труднощами. І головне сьогодні, мабуть, в тому, щоб розв'язати ці труднощі - виведення з дії атомних реакторів, у тому числі Чорнобильської атомної станції. Взагалі, я думаю, що це правильна постановка питання.

Кислий П.С., Я не бачу труднощів. Голова. Третій мікрофон.

Бондарєв В.П., голова Овруцької районної Ради народних депутатів, перший секретар Овруцького райкому Компартії України (Овруцький виборчий округ, Житомирська область). Мне практически на протяжении 4 лет вплотную приходилось работать вместе с Георгием Александровичем и хочу сказать, что проблему Чернобыля он знает изнутри. Принципиален, настойчив. Поэтому призываю всех депутатов отдать голос за Готовчица Георгия Александровича.

Голова. Перший мікрофон.

Депутат не представився. У меня к вам будет просьба следующего характера: в 1986 году, когда людей эвакуировали из города Припяти Чернобыльского района, жилье они получали

разное. И многие из них получили жилье по площади меньше, того, которое они имели до аварии на Чернобыльской атомной станции. В городе Киеве Киевский горисполком решил эту проблему и восстановил справедливость, предоставив им равноценное жилье. А в Киевской области этот вопрос не решен до сих пор; И вот ко мне обращается большое количество избирателей с просьбой восстановить все-таки справедливость и решить вопрос о замене квартир тем семьям, которым предоставили меньшую жилую площадь, чем они имели до аварии на Чернобыльской АЭС. Я бы хотел, чтобы вы этот вопрос приняли, взяли во внимание и приняли по нему правильное решение.

Готовчиць Г.О. Понял вопрос.

Голова. Відповідь така, що я зрозумів, ви приймаєте це питання до роботи?

Готовчиць Г.О. До вивчення, до роботи.

Голова. Другий мікрофон.

Романчук В.М., котельник виробничого об'єднання "Запоріжтрансформатор" (Ленінський виборчий округ, Запорізька область).

Заместитель председателя Секретариата сессии депутат Романчук. У меня к вам такой вопрос. В Секретариат было много обращений по поводу передвижного состава реабилитационного, который был создан. Как он сейчас работает? И я бы хотел на будущее, что бы такой центр имел независимость и подчинялся только вам. Это очень важный вопрос. За время его использования была предоставлена практическая помощь очень большому количеству людей. Такой поезд может выезжать на места. Это касается реабилитации детей. И вы представляете, какие трудности для матери, чтобы привезти в Киев, например, ребенка. А этот поезд сможет выезжать на места. Я хотел бы обратить ваше внимание: в будущем сделать все для этого, чтобы этот поезд существовал и чтобы он работал.

Голова. Третій мікрофон.

Захарук Д.В., голова виконкому Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів (Снятинський виборчий округ, ІваноФранківська область). У мене питання у продовження того, що мій миколаївський колега Башкіров говорив, такого плану. Ми з усієї України сьогодні ввозимо там, де ця біда, де доводиться переселяти людей, такі матеріали, які б, можна виробляти на

місці, якби потужності відповідні там були. Ми готові виділити і людей, і так далі, щоб, скажімо, там вироблялася цегла, а не від західного кордону возити туди глину. Так само і щодо інших матеріалів. Не одне запитання. Яка ваша думка, чи не доцільніше було б зараз якнайшвидше нарощувати потужності будівельної індустрії, і тоді на цій базі швидко вести будівництво, аніж з усієї Країни возити? Не одне. І друге...

Голова. На друге питання ми не маємо часу, ми вичерпали регламент.

Захарук Д.В. У нас 12 хвилин.

Голова. 10, написано 8, бачите, ми почали...

Захарук Д.В. Ви ж перерізаєте роботу, замість того... ви самі втручаєтесь і час відриваєте.

Голова. Відповідайте на перше запитання, і виключіть третій мікрофон. Є регламент.

Готовчиць Г.О. Совершенно правильная постановка вопроса, и я поддерживаю со всех точек зрения необходимость наращивания мощностей стройиндустрии на местах, что будет способствовать ускорению темпов строительства. Только в нашей Житомирской области в связи с переселением объемы капитального строительства в текущем году возросли втрое, на будущий год возрастут в шесть раз. Мы в программе первоочередных мероприятий по ликвидации последствий чернобыльской аварии предусмотрели меры и работаем над развитием базы стройиндустрии. Но на это нужно время и, очевидно, пока в ближайшем будущем, к сожалению, придется возить стройматериалы со стороны. Такова реальная жизнь.

Голова. Від комісії слово надається товаришу Яценку Володимиру Михайловичу.

Яценко В.М., голова Коростенської міської Ради народних депутатів, другий секретар Коростенського міськкому Компартії України (Коростенський виборчий округ, Житомирська область). Шановні товариші, за дорученням голови Комісії я повинен вам доповісти, щоб зняти деяку напругу, що дійсно розглядалися дві кандидатури.

Перша кандидатура - товариша Єршова. Наша думка відносно цієї кандидатури позитивна повністю, але з його призначенням - він втрачає депутатство або ми повинні знизити статус

цього Держкомітету. Ні один, ні другий варіант нам не підходить і не підходить Аркадію Віталійовичу, тому ми переглянули наше рішення, поговорили з товаришем Готовчицем (сьогодні зустрічалися). Рішення таке: практично одноголосно рекомендуємо його на цю посаду (один утримався).

Я хотів би додати до цього, що знаю Георгія Олександровича. Він безпосередньо займається в області питаннями, пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії. Людина небайдужа до цієї проблеми з самого початку і до сьогоднішнього дня, людина, котра пройшла і Афганістан, і Чорнобиль, і т. д, Я просив би приєднатися до рішення нашої Комісії. Дякую.

Голова. Ставиться кандидатура Готовчиця Георгія Олександровича на голосування - про призначення його на посаду голови Держкомітету УРСР по захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Прошу голосувати.

(Йде голосування).

"За" - 286, "проти" - 30, рішення прийнято. Поздоровляємо товариша Готовчиця з призначенням його головою.

Остання у нас кандидатура внесена на посаду голови Державного комітету УРСР у справах будівництва та архітектури т. Гусакова. Ця пропозиція обговорювалася Комісією з питань будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства і підтримала пропозицію Ради Міністрів. Прошу вас, запитання. Перший мікрофон.

Депутат не представився. Владимир Николаевич! Мы позавчера приняли Закон о приоритетном развитии села. Значительно увеличатся объемы капитального строительства, особенно в социальной инфраструктуре села. Но, к большому сожалению, примерно 60 процентов сел не имеют генеральных планов, а те, которые имеют, они уже устарели. Ваше отношение к этому, как это исправить можно?

Гусаков В.М. Да, действительно, в республике в некоторых регионах более чем 60 процентов генеральных планов, естественно, не отвечают тем требованиям, которые можно сегодня им предъявить. Поэтому, конечно, они подлежат корректировке и переработке. Я полагаю, что здесь такие могут быть пути: во-первых, республика располагает достаточно большим проектным потенциалом, который может в сравнительно короткие сроки решить эту проблему; во-вторых, здесь есть еще одна проблема, которую тоже следует решать. Дело в том, что используются

союзные нормы, и, я считаю, что здесь необходим также еще пересмотр целого ряда наших республиканских норм, учитывая, что есть также те последние социальные перемены, которые происходят на селе.

Голова. Другий мікрофон.

Колісниченко М.П., голова Білогірської районної Ради народних депутатів, перший секретар Білогірського райкому Компартії України (Білогірський виборчий округ, Кримська область). Поддерживая вас, два вопроса. Как вы оцениваете нынешнее состояние архитектуры в республике? Обеспечите ли приоритетность развития села в архитектуре? Спасибо.

Гусаков В.М. Ну, вопрос вообще для меня, пожалуй, самый больной, потому что я сам - архитектор, и поэтому, конечно, вопрос архитектуры, ее состояние - это действительно очень больной вопрос.

Я полагаю так, что состояние архитектуры на сегодняшний день у нас в республике, пожалуй, можно оценить как неудовлетворительное. Здесь предстоит очень большая работа. И я полагаю, что только консолидация усилий Комитета, Союза архитекторов, теснейший контакт других общественных формирований, творческих союзов позволят нам решить эту проблему. И я полагаю, что сейчас необходимо сосредоточить все усилия на новых решениях, на перспективных типах жилища, на новых конструкциях, на расширении, так сказать, этих строительных баз, в частности, монолитном домостроении.

Новоиндустриальные решения сейчас в проектах присутствуют, но их надо внедрять. Проблему эту надо решать и, я думаю, что на это Комитет должен направить свои усилия. Это должно быть основной и главной задачей сегодня.

Голова. Третій мікрофон.

Чобіт Д.В., відповідальний секретар Бродівської районної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (Бродівський виборчий округ, Львівська область). У мене таке запитання. На Україні зараз під охороною держави перебуває сім тисяч пам'яток. Це - найнижчий показник в Європі. З них 522 пам'ятки перебувають в гостро аварійному стані. Це за офіційними даними Дєржбуду, у віданні якого знаходяться ці пам'ятки. Запитання таке: які ви бачите шляхи покрашення справи охорони і використання пам'яток архітектури?

І друге запитання. Як ви ставитесь до створення окремого, комітету по охороні та використанню пам'яток, не підпорядкованого Держбуду, вилучення пам'яткоохоронних структур з Держбуду і з Міністерства культури й створення на їх базі окремої організації, яка могла б займатися дійсно фаховою охороною і використанням пам'яток? Дякую.

Гусаков В.М. Что касается путей решения этой проблемы сегодня, то здесь её стоит немного разделить во времени. Пожалуй, сегодняшними средствами решением проблемы будет преодоление остаточного принципа выделения средств на финансирование этих работ. Я, конечно, полностью разделяю вашу озабоченность, вашу тревогу по поводу состояния памятников архитектуры, культуры, истории.

Есть, конечно, у Госстроя определенная база на этот счет и ее можно развивать, Я полагаю, что сохранение памятников истории,, культуры, архитектуры, в частности, - это неотъемлемая часть общего градостроительного процесса. Поэтому я полагаю, что комитет, о котором вы говорите, в перспективе может функционировать. А пока, я считаю, возможна работа и нашего Комитета. И в тех направленных, которые, я назвал. По возможность создания такого комитета, о котором вы говорите, я вижу.

Голова. Перший мікрофон.

Симоненко В.К., голова виконкому Одеської міської Радії народних депутатів (Малиновський виборчий округ, Одеська область). В том, что наши города серые и безликие, а наши микрорайоны скорее похожи на казармы, я глубоко убежден, на 99 процентов виноват наш Госстрой. И поэтому в народе Держбуд дуже часто звали Держдуб.

Вам, наверное, это известно как проектировщику. И потому у меня такой вопрос к вам, именно как к проектировщику. Разве не целесообразнее 90 процентов функций Держбуду передать строительному министерству, а все. что вновь создано или относится к системе организации среды проживания, а не нашей среды обитания, отдать архитекторам? Вот я хочу прочих) выяснить ваше личное отношение и как разумного человека, и как проектировщика.

Гусаков В.М. Я проектировщик и поэтому, конечно, с этих позиций расценивал до этого работу Госстроя и понимал её. Я полагаю так, что в новых условиях, в условиях суверенитета

нашей республики, конечно, градостроительные вопросы, вопросы нормативной градостроительной базы, ее создания, и поддерживания ее в рабочем состоянии - это огромная работа. Я вижу задачу Комитета именно в этом.

Что касается именно передачи функций Госстроя Комитету или Министерству строительства, я бы на этот вопрос ответил так. Все-таки есть целый ряд функции, которые должен осуществлять Госстрой. Это все-таки научно-техническая политика, политика градостроительная, она должна сосредоточиться в Комитете. Что касается взаимоотношений с проектными институтами, я полагаю так, что проектные институты, которые сегодня подведомственны Госстрою, должны обрести право самостоятельности и право принятия решений самостоятельно в выборе форм хозяйствования, а также выборе подчиннености. Вот такой путь. Я думаю, что. рыночная экономика подскажет, куда кто пойдет.

Голова. Другий мікрофон - і на цьому завершуємо. Буде маги слово голова Комісії - товариш Череп.

Мацялко М.В., генеральний директор науково-виробничого об'єднання "Укргаз" (Кременецький виборчий округ, Тернопільська область). Шановний претендент! Про Держбуд можна сьогодні багато говорити. Те, що пін був придатком Союзу, - факт. Придатком Союзного Держбуду. Я б хотів у вас запитати, чи збираєтесь ви в себе створювати нормативну базу для того, щоб по кожній зміні не їздити в Москву? То перше питання. І друге. Сьогодні настворювалося дуже багато кооперативів по проектуванню. Ми не думаєте ви, що то може привести до біди?

Гусаков В.М. На первый вопрос я отвечу коротко. Да, и только да! Иного пути быть не может. Здесь должна быть только наша республиканская база, отражающая наши региональные, конкретные условия. Что касается вопроса кооперативов, то, действительно, сегодня более 400 кооперативов, которые функционируют в стране, выполняют уже достаточно большие объемы. Положительное в этом я вижу, и Госстрой наш видит, что это система, которая уже сегодня создает определенную альтернативу нашей государственной монополистической системе. Это положительное свойство. Однако в республике более 70 процентов территории - это территория со сложными геологическими условиями, есть и сейсмические районы; и просадочность, и слабые грунты, и так далее. Я считаю, что кооперативы, безусловно, имеют право на жизнь, однако необходимо внедрение системы

лицензирования, комиссионной на разных уровнях системы экспертизы, независимой, буквально всех работ, которые выполняются и в государственных, и в кооперативных организациях. А то, что система имеет право на жизнь, я считаю, что так будет. И Комитет будет над этим работать.

Голова. Слово від Комісії надається Валерію Івановичу Черепу.

Череп В.І., голова Комісії з питань будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства (Білопільський виборчий округ, Сумська область). Шановні товариші депутати! На Комісії з питань будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства розглянуто кандидатуру товариша Русакова Володимира Миколайовича на посаду голови Держбуду України, І мені доручено висловитись з цього приводу.

Товариш Гусаков за фахом архітектор, пройшов шлях від рядового архітектора до директора інституту. На наш погляд, він повною мірою оволодів проблемами містобудівництва. Він має чітку програму щодо роботи Держбуду в умовах суверенітету України. Програма кандидата, яку він докладно виклав нашій Комісії, дозволила зробити висновок, що це підготовлений, енергійний, прогресивно мислячий спеціаліст. Тому всі члени Комісії одноголосно підтримали кандидатуру товариша Русакова Володимира Миколайовича на посаду голови Комітету, і просимо вас нас підтримати. Дякую за увагу.

Голова. Кандидатура товариша Русакова Володимира Миколайовича - про призначення на посаду голови Державного Комітету у справах будівництва, архітектури (разом з відповідною постановою) ставиться на голосування. Прошу голосувати,

(Йде голосування).

"За" - 272, "проти" - 48. Рішення прийнято. Поздоровляємо товариша Русакова з призначенням його головою Комітету.

Тепер, товариші, у нас відповідний закон, він розданий вам, Внесений Радою Міністрів Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки про міністерства і державні комітети Української РСР. Він підготовлений з урахуванням тих міністерств і комітетів І вже затверджених міністрами, і тих, які не пройшли, але будуть внесені кандидатури на подальше затвердження. Це ми зробимо вже восени. Я можу поставити цей Закон на голосування? Третій мікрофон.

Голубець М.А. керівник Львівського відділення Інституту

ботаніки імені М.Г. Холодного АН УРСР (Калуський виборчий округ, Івано-Франківська область). Я цілком підгримую цей проект Закону, але заперечую проти того, щоб Міністерство водних ресурсів називалося Міністерством водних ресурсів. Воно має бути Міністерством водного господарства і меліорації. І друге. Щоб у складі Ради Міністрів був Державний комітет з питань охорони природи. Ми його ще не розглядали, кандидатури на пост голови не затверджували, тому я б пропонував, аби із цього списку виключити цей Державний комітет. Ми будемо його розглядати, ми структури не затверджували. Ми будемо це питання розглядати, буде потрібно, ми його поставимо там, де належить йому бути.

Депутат не представився Уважаемые депутаты! Я хочу еще раз вас попросить перед Верховным Советом: все-таки постановление о том, чтобы мы утвердили Міністерство или Держкомітет по сільськогосподарському машинобудуванню і переробній промисловості. Очень прошу принять это решение, это будет очень важное решение. И поддерживаю то, что предыдущий товарищ предлагал, - переименовать: Министерство водного хозяйства и мелиорации. Это будет самое верное решение.

Голова. Я думаю, коли виникнуть якісь питання, обговоримо їх. Ми можемо восени внести якісь зміни. Другий мікрофон.

Залудяк М.І., заступник генерального директора Кременчуцького виробничого об'єднання "Дормашина" (Кременчуцькнй-Крюківський виборчий округ, Полтавська область). Шановні народні депутати! Ту пропозицію, яку запропонував Голубець Михайло Андрійович, я вас прошу, шановний Леоніде Макаровичу, не ставити на голосування. Тобто наш Держкомітет по природі - якось він в стороні. Нема ще голови, голова буде запропонований в жовтні на другій сесії, але Державний комітет по охороні природи - ви ж розумієте, що це таке. Просив би вас поставити на голосування, тобто його включити в цей перелік, щоб він був у складі Уряду.

Голова. Давайте поставимо це питання на голосування. Чепурний ставить питання про створення нового якогось, я не зрозумів, що вносить... Товариші, я не можу ставити не питання, тут буде багато пропозицій. Рада Міністрів його не вносила. Я ставлю питання таким чином, щоб ми затвердили те, що внесла Рала Міністрів, а посели ми можемо повернутись і внести відповідні

зміни. Ставлю на голосування проект Закону. Третій мікрофон.

Яхєєва Т.М., доцент Чернігівського філіалу Київського політехнічного інституту (Деснянський виборчий округ, Чернігівська область). Я вважаю, що у другому, першому пункті останній комітет - Комітет державної безпеки Української РСР - ми не можемо затверджувати у складі Радії Міністрів, бо це суперечить нашій Декларації про суверенітет. І я вважаю, що сьогодні ж ми маємо прийняти постанову, яка б вивела цей Комітет з підпорядкування Ради Міністрів у підпорядкування Верховної Ради, як це записано в Декларації. Це перше. І друге. У нас у Декларації є розділ "Про Збройні Сили". Тому я вважаю, що треба вже в цьому Законі ввести нове міністерство. Або це буде Міністерство оборони (нехай на таких засадах, як це в РРФСР створено), або Комітет на перших порах, але це вже має бути в структурі Ради Міністрів. І я прошу поставити ці питання на голосування,

Голова. Я не буду ставити це питання на голосування, воно вимагає окремої проробки, доповіді, а потім ставити на голосування. Сьогодні ви пропонуєте одне, завтра будете мене звинувачувати в тому, що к поставив на голосування без доповіді.

Другий мікрофон.

Чорновіл В.М., голова Львівської обласної Ради народних депутатів (Шевченківський виборчий округ, Львівська область). Якщо питання про Міністерство оборони ви ще можете відкласти до осені, бо Декларація не набула законної сили, то питання про Державний комітет безпеки уже зараз є в структурі. У тій, яку ви пропонуєте. Комітету оборони там немає. То можна не ставити. А про Комітет державної безпеки треба визначитись нам зараз.

Голова. Поки що він має підпорядкування і в системі Ради Міністрів, і Верховної Ради. Ми ще остаточно не визначились про статус цього Комітету. Я пропоную восени, коли проробимо статус Комітету, що він, як... Поки що це тільки на словах, і в Декларації це поки що загальне положення. Змінити це з відповідною інформацією і відповідними аргументами, щоб знову ж таки не потрапити в складне становище. Ставлю на голосування проект Закону.

Хто за те, щоб проголосувати за нього? Прошу включити системи голосування,

"За" - 231, "проти" - 83. Рішення прийнято.

Тепер я хочу повернутись до одного питання, яке ми відклали. Я думаю, ми уважно вислухаємо пропозицію товариша Хоменка Миколи Григоровича. Мова йде про Комісію з питань Конституції. Прошу вас проінформувати.

Хоменко М.Г., керівник Секретаріату Верховної Ради Української РСР (Конотопський Виборчий округ, Сумська область). Шановні народні депутати! Усі кандидатури, що не є народними депутатами УРСР, за виключенням голови ІваноФранківської обласної Ради товариша Яковини, який утримався, висловившись чи "за", чи "проти" свого балотування в цій комісії, дали згоду балотуватися. З поважних причин на сьогоднішній сесії відсутній народний депутат Драч Іван Федорович, і ми не змогли з ним зв'язатися по телефону і не маємо його думки. З поважних причин Левко Григорович Лук'яненко тільки-но з'явився на сесії - ми теж не змогли з'ясувати його думку. Таким чином, із цього переліку, який є у народних депутатів, 42 кандидатури дали згоду на балотування. Яворівський - сорок третій - проголосований, і він уже є членом цієї Комісії. А Яковина утримався, і народні депутати Драч і Левко Григорович Лук'яненко - для мене невідома їх позиція. Ось те, що я хотів доповісти сесії.

Яка була пропозиція моя особисто? Моя пропозиція будувалася таким чином, щоб нам визначитися по цих 42 кандидатурах, доручити, щоб ця Комісія розпочала свою роботу, А вже на осінній сесії визначитися про поповнення цієї Комісії кандидатурами, які будуть ще запропоновані народними депутатами. Але ситуація складається таким чином, що ця Комісія повинна негайно приступити до своїй роботи. Дякую.

Голова. Я хочу вам доповісти, що ми збиралися в перерві з членами Президії, і була внесена така пропозиція всіма членами Президії, щоб ми її затвердили як робочу комісію. А потім, восени, повернутися до цього питання з включенням і визначенням кожної кандидатури, щоб ця комісія почала працювати. Може, у нас створиться (а я бачу, що до цього воно йде) і буде така паралельна, альтернативна комісія, і, може, чим більше буде у нас проектів, тим буде краще. Ми виберемо з них найліпший, і тоді це буде відповідати всім - і народним депутатам, їх інтересам, і Інтересам українського народу.

Якщо б таку пропозицію підтримали, то ми могли б швидко це питання завершити і приступити до інших. Голосувати не можемо -в залі 290 депутатів, Я тоді поставлю питання на поіменне

голосування з опублікуванням у пресі прізвищ тих людей, які були зареєстровані вранці і які зараз не беруть участі в голосуванні.

Прошу поставити на поіменне голосування, хто знаходиться в залі. (Йде голосування).

Голосують "за". Натискають "за". В залі зареєстровано 295 депутатів. Таким чином, я можу завершувати роботу сесії. Ніяких питань ми розглядати більше не будемо.

Шановні народні депутати! Я прошу зайняти свої місця. Ми не можемо працювати більше, оскільки в залі немає достатньої кількості людей.

Я хочу, завершуючи нашу сесію, сказати таке. Ми, дійсно, завершуємо першу сесію Верховної Ради Української РСР. Сесія тривала понад два з половиною місяці. Проведено 92 пленарних засідання, на яких розглянуто надзвичайно важливі питання життя республіки.

Працювали ми напружено. Але, щоб дати об'єктивну оцінку сесії, потрібен час. Та все ж таки, я гадаю, що ця сесія увійде в історію як початок нового етапу перебудови, розвитку демократії, як видатна подія в державному житті нашої республіки.

Ми з вами на основі широкого обговорення сформували керівні й робочі органи Верховної Ради, Уряд республіки, в основному, прийняли близько 150 законодавчих актів та важливих постанов. Серед них найважливіший, політичної сили документ - Декларація про державний суверенітет. Без перебільшення можна сказати, що цей документ визначатиме долю і життя народу України.

Сьогодні ми прийняли Закон про економічну самостійність Української РСР, Ми прийняли важливі постанови про невідкладні заходи з питань захисту громадян України від наслідків чорнобильської аварії, ми прийняли постанову про пріоритетність розвитку нашого села, цілий ряд інших документів і постанов, які мають і будуть мати вирішальне значення для нашого життя.

Працювали ми в складних, я б сказав, умовах. Я маю підкреслити, що ці документи - найважливіші, які я тільки що перерахував, були прийняті в останні три тижні. До цього ми не змогли прийняти серйозних документів, Тут причини відомі. Відомі тому, що ми не могли налагодити дружну роботу. Я частину вини за те, що відбувалось, за нашу непродуктивну і неефективну роботу беру на себе. Але не всю, тому що люди і ми всі бачили, в яких умовах нам довелося працювати, Я не хотів би зараз звинувачувати

окремі групи або окремих людей, які спричинили таку недружну і неефективну, а подекуди й конфронтаційну, ситуацію в цьому залі і за його межами.

Я хотів би, щоб ми, завершивши нашу сесію, поїхали в свої виборчі округи, порадились з людьми, ретельно обдумали, що ми зробили і чого нам не вдалося зробити, і подумали над причинами саме цього.

Я хотів би, щоб ми, приїхавши на осінню сесію, зуміли з перших днів працювати дружно, працювати ефективно, відстоюючи кожен свою думку, свою позицію парламентськими методами і з високою політичною культурою.

Я хотів би, щоб ми не призвели нашими діями в період роботи поза сесією до якихось ситуацій, які могли б нанести шкоду, нанести біду нашому народові в будь-яких регіонах.

Я хотів би і закликаю всіх народних депутатів до практичних дій, до допомоги нашим виборцям, які нас привели до цього високого залу. Я хочу сказати, що у нас невичерпаний ресурс, і ми не змогли всього зробити, що планували, коли затверджували порядок денний цієї сесії.

У нас багато не вирішених питань. У нас величезна кількість проектів законів, які належить прийняти. Комісії в цей період, період між сесіями, будуть працювати, будуть вести відповідну роботу, і, я гадаю, що вони прийдуть до осінньої сесії з певними проектами, обговореними проектами, і дадуть можливість нам працювати ефективно, працювати в інтересах народу Радянської України.

Я на цьому завершую і закриваю сесію, (Оплески). Бажаю всім доброго здоров'я. До побачення.

ТЕКСТИ НЕВИГОЛОШЕНИХ ПРОМОВ

Швайка М.А., ст. науковий співробітник Львівського відділення Інституту економіки АН УРСР (Золочівський виборчий округ, Львівська область). Вельмишановний Леоніде Макаровичу, шановні народні депутати! У доповіді товариша Ткаченка і у співдоповідях і виступах Мороза, Сухого, Чепурного викладені болі українського селянства, яке досі залишається найбільш скривдженим прошарком суспільства, за рахунок якого неодноразово реалізувались сумнівні програми. Але проект документа, що розглядається, нічого не дасть селянину, бо не змінює його статусу напівкріпака, напівраба. Йому дано лише одне право - безвідмовно від зорі до зорі працювати на партапарат, на голів колгоспів, на секретарів парткомів, на багаточисельну адміністративну челядь. Сьогоднішній селянин - це зламана, понівечена, безправна людина, точніше кріпак, змушений коритись усім: і голові колгоспу та його заступникам, і спеціалістам, і бригадирам, і парторгу, і голові профкому, і райкомам, всякому іншому начальству, і райвиконкомівському, і ремонтникам, і транспортникам, і працівникам міліції, і КДБ, і пожежникам, і працівникам санстанцій. У районі є більше 20 організацій і установ, які командують колгоспами і привласнюють результати праці селян, а не одна - як про те говорить шановний товариш Чепурний.

Тепер вже серйозно не сприймаються заяви про те, що на селі нема експлуатації, бо нема поміщиків. Поміщиків дійсно нема, але кількість тих, що сидять на шиї селянства, п'ють кров селянина, не зменшилася, Те, що голови колгоспів, інші керівники безправні, не говорить про те, що цими правами наділені селяни...

Якби коротко треба було назвати проект закону, я назвав би його Декларацією чиновників, їх вимогами і рекомендаціями з приводу того, як краще викачувати життєві соки з селянина, причому пити так, щоб він не протягнув ніг (бо тоді вони будуть позбавлені засобів збагачення). Ось і вся турбота про селянина.

Селянин безправний і беззахисний. Які питання вирішує селянин? Що виробляти? Ні. Куди відправити і кому збувати продукцію? Ні. По яких цінах продати? Ні. Не селянин визначає, а держава, Оплата праці, розподіл прибутків. Ці питання також не віднесені до компетенції селянина.

Парадокс, але ті, що руйнували і руйнують села, беруться за

його "відродження". Під виглядом турботи про селянство вони лише хочуть вирішити ті питання, які їм дошкуляють. Назву деякі з них: 1. Це брак коштів, і вони хочуть більше їх собі залишати; 2, Погане матеріально-технічне забезпечення. 3. Занижені ціни на сільськогосподарську продукцію і завищені - на техніку, будматеріали, пальне, запчастини. 4. Диктат зверху, командування тощо. Так що під виглядом турботи про село і селянство вони намагаються, вирішити свої питання, вирватись з-під диктату, поліпшити свої справи. В аграрній групі я не бачу ні одного селянина. Торкнемось деяких з цих питань.

1. Питання про брак грошей, фінансових ресурсів. Ці ж гроші в немалих кількостях вже виділялись і без пуття витрачались. Бо у збанкрутілій системі не можна навести порядку за рахунок фінансових ін'єкцій.

2. Питання про матеріально-технічне забезпечення. Воно дійсно погане, і при теперішній системі воно ніколи кращим не буде. Мрія В.І.Леніна про 100 тисяч тракторів давно збулась, але від цього селяни не стали краще жити і не стали щасливішими. По кількості тракторів ми випередили усіх, але землі орати нема чим. Ми уже неодноразово пересвідчувались, що за допомогою безмірних неефективних капіталовкладень у будівництво на селі, створення залізобетонних палаців для непродуктивної або малопродуктивної худоби, риття меліоративних каналів, поставки рекордної кількості металобрухту, що гордо іменується сільськогосподарською технікою, питань села не вирішити. Навіть найбільшим потоком ресурсів не можна компенсувати вкрай низької ефективності господарювання. В 1971-1985 рр. ми сюди вклали 590 млрд, крб., а створюваний в галузі національний доход (в порівняльних цінах) до середини восьмидесятих років залишився на рівні початку семидесятих. Чи ще раз нам треба поставити експеримент, як бездарно будуть використані нові капіталовкладення.

Так що сумнівною є теза, що фінансові ресурси треба сконцентровувати на селі. Через марнотратну систему ми уже й не знаємо, які ділянки є для нас найважливішими, Чорнобиль чи ті, що виробляють шкарпетки, бензин, горшку?

Суть питання не в браку ресурсів, а в недосконалій, неефективній суспільно-політичній системі взагалі і в жахливій антиселянській колгоспній системі зокрема, що є антиселянською за природою.

Теперішня система ведення сільськогосподарського виробництва

- це латифундистська кріпацька система, придумана не

для того щоб дати селянам землю, волю І свободу господарської діяльності, зробити їх багатими і щасливими, а щоб легше було забирати від них продукцію, не треба було б посилати в села людей з наганами, її основи закладались з перших днів революції 1917 року. Першим кроком на цьому шляху було оголошення більшовиками хлібної монополії. Насильно відбирався хліб у селян і роздавався у місті.

Остаточно українське село було знищено в 1929 році. Дбайливих селян, господарів іменували куркулями і вивозили до Сибіру. Інших насильно загнано до колгоспів і остаточно пограбовано. Забрано землю, реманент, худобу, до зернини почищено комору. 8 чи 9 млн. чоловік знищено голодом.

Не десь там у далекій Африці, а на багатій Україні, що у центрі Європи, з найкращими у світі грунтами, держава штучно створила голод, безжалісно знищила найціннішу продуктивну силу - селянина, доводячи його до канібалізму. Україні були визначені найнижчі заготівельні ціни (часто чисто символічні), що не покривали й частини затрат. Для України були встановлені нормативи поставок у союзний кадак, а саме в розмірі 89 %. Собі залишали лише 11%. Бажання без кінця брати з України сільськогосподарську продукцію не пропало і у наш трудний перебудовний час. Нічим не поліпшили становища селянинакріпака багаточисельні реорганізації управління сільським господарством.

Навіть нашестя татаро-монголів не причинило більшої шкоди українському селу, ніж колективізація, її руйнівні наслідки ще довго будуть даватись взнаки.

На думку О. Довженка, колгоспний лад вбив у селянині людську гідність, почуття національної гордості. Його обурювало, що чесноти дівчат стали міряти на трудодні і на центнери буряків. Споконвічно батьки передавали своє хліборобське мистецтво синам, а ті - своїм дітям. Так відбувалося з покоління в покоління. Тепер цей природний процес перервано, і на селі не стало господаря. Пустують села, забувається і губиться нагромаджений виробничий досвід, звичаї і стародавні обряди, фольклор, все те духовне багатство, що нагромаджувалось поколіннями в селянських сім'ях. Рветься жива нитка поколінь. Відмирають корені, які живлять національну культуру і мову. Від колишньої слави і відомої в усьому світі доброї репутації українського селянина нічого не залишилось.

В усьому світі відомий внесок українців у розвиток сільського господарства Канади і великий голодомор на Україні в 1932-1933

роках. Катастрофічне зменшується кількість сільського населення УРСР. За 1959-1970 роки чисельність селян у нас зменшилась на 1,2 млн. чол., або на 5,3 %, в 1970-1979 роках чисельність селян зменшилась на 2,1 млн. чол.., або на 9,6%, в 1979-1987 роках - на 2,2 млн. чол., або на 11,3 %. За останні 20 років сільське населення України зменшилось на 6,0 млн. чоловік. За цей час зникло 1502 неперспективних села. Пустують близько 129 тис. хат-пусток. Кожне друге село не має школи (за останні 10 років кількість учнів у сільських школах зменшилась на 850 тис., 34 % сіл не мають навіть амбулаторій, а ЗО % - не мають клубів). Газифіковано лише 5 % сіл. В період проведення веснянопольових робіт в сільському господарстві республіки бракувало 1,5 млн. чоловік. Для українського села характерна депопуляція. При збереженні цих високих темпів скорочення сільського населення українське село може зникнути.

Партійно-адміністративний апарат в особі держави, і далі намагається господарювати на селі, вести сільськогосподарське виробництво, зігнавши селян докупи, позбавивши їх землі, знарядь праці і результатів виробництва, вирішуючи за них всі питання, і їх долю. І за що розвагу суспільство повинно платити дотаціями, марнотратством, неперспективним витраченням ресурсів, чергами, недоїданням, руйнуванням землі і сформованих укладів життя, транжиренням людської праці.

Виникає правомірне питання: чи варто і надалі такою великою ціною оплачувати чужі гріхи, розваги, експерименти?

Колгоспна система, яка за природою є феодальною, не прижилась ніде у світі, не виявила своєї життєздатності. Коли фашисти окупували Україну, вони не знищували колгоспів, бо не бачили в них форми, яка створювалась в інтересах селянства, а навпаки, таку, що дуже їм знадобилася.

Що треба зробити, щоб вивести село з тривалого кризового стану? Треба: 1. Партапарату вибачитись перед селянством і ніколи не вчити його, як треба орати і сіяти. 2. Скасувати кріпацтво: 3. Безплатно передати селянам землю, реманент, відшкодувати усі заподіяні збитки. 4. Зробити селянина вільним, незалежним від будь-кого господарем. 5. Надані селянству волю і свободу підприємництва. 6. Встановити порядок, при якому селяни самі визначають, що їм слід виробляти, кому продавати і по яких цінах.

Коли ми це зробимо, достаток буде повний. Він наступить тим швидше, чим швидше ми усе це зробимо.

Можна лише жалкувати з приводу того, що українське селянство, яке внаслідок національно-визвольної війни 1648-1654 років стало вільним, базувало своє виробництво на засадах ринкових відносин, згодом було закріпачене Петром І і Катериною ІІ, а сталінськими опричниками перетворене в безправних рабів. У статті "Рік великого перелому" Сталін підкреслював: "Зламавши селу хребет для того, щоб змести тих, хто був проти зернових фабрик-гігантів, тому що в інших країнах такі гіганти не приживаються. Але наша країна - не капіталістична країна. Не слід забувати такої "масонської" різниці". І далі. "У нас крупні зернові господарства не вимагають для свого розвитку ні максимуму прибутку, ні середньої норми прибутку, а іноді обходяться і без будь-якого прибутку". Хоч історія відкинула нас назад, але ми мусимо пробиватись в Європу. Ми там не будемо доти, поки не скасуємо рабства і не зробимо селян вільними.

Артеменко М.М., генеральний директор науково-виробничого об'єднання "Сад" (Чорнобаївський виборчий округ, Черкаська область). Шановні депутати, шановний голово, шановні виборці! Питання пріоритетного розвитку села та агропромислового комплексу республіки сьогодні за своєю актуальністю не має собі рівних.

Село - це не лише продовольча програма, продукти харчування. Село - це все, це сама Україна, її культура, звичаї, мова, пісня. Все. Занепад і вимирання села, це тотожне таким же явищем всієї України, Вимре село - умре Україна, і їй не допоможуть ні наші "Декларація про суверенітет", ні "Закон про владу", ні все інше, про що ми говоримо вже понад два з половиною місяці.

І головне в розгляді цього питання - думка про цей розвиток з сьогоднішнього дня, щоб Постанова, яку ми приймемо, запрацювала не через рік-два, а з першого дня її прийняття. І насамперед - зрозумілістю кожного пункта і для рядового селянина, і для робітника, учня, студента, а також - дієвістю прийнятих заходів негайно, а не колись, коли ще розроблятиме Уряд ті чи інші закони.

Тим часом обидва внесені на розгляд проекти Законів, хоч в цілому досить неординарні і мають в основі те, на що чекає народ, на жаль, не володіють чіткістю і зрозумілістю для тих, кому спрямовані: колгоспникам, робітникам радгоспів, молоді села і міста, від яких залежатиме той пріоритет розвитку села,

Читаючи обидва Проекта, невільно згадуєш народну мудрість:

"Доки Сонце зійде, роса очі виїсть". Доки запрацює наш "Закон", в селі не залишиться і тих людей, що є сьогодні. Ось кілька цифр.

За 10 років, 1979-1988 рр., сіл Черкащини пішло 138 тисяч працездатних, в основному - молоді. Тобто - 13,8 тис. щороку. В 1989 році - біля 20 тисяч. Отже, процес відтоку молоді з села не тільки не стихає, а навпаки - зростає, активізується. І, якщо сьогодні не зупинити його (а Проектом Законів не передбачено такої зупинки), то ніщо не відродить село, не збільшить виробництва продуктів харчування, сировини для переробної промисловості.

Потрібно негайно внести в Закон такі заходи, які б зацікавили молоду людину села залишитись біля землі, а молодого горожанина - виїхати в село, до землі. При тім, записати чітко, зрозуміло і для тих, хто виплачуватиме і забезпечуватиме ці пільги - стимули. На хату, переїзд, обжиток, перспективу.

Серед антистимулів осідання молоді на селі є не лише, відсутність в селі міських життєвих благ (асфальту, закладів культури, всіх інших), не тільки значно важча робота, бо це сезонне виробництво, дощі, грязь, радикулітне поління буряків, вічкування, пилековтання при збиранні хліба і т. д.

Не меншим - антистимулятором є сьогоднішній порядок пенсійного забезпечення, при якому доярка, свинарка, механізатор ідуть на пенсію в 55-60 років. Якщо дівчина, закінчивши школу, в 18 років піде доїти корів і 37 років (до 55 років) пропрацює дояркою, то на пенсію їй вже йти не треба.

В господарствах нашого науково виробничого - об'єднання "Сад", починаючи з 1 січня цього року, ми ввели доплату на рівні державних пенсій працівникам тваринництва, садівничих бригад, механізаторам, деяким іншим категоріям виробничої сфери за безперервний 20-25-річний стаж роботи в цих галузях даного радгоспу, інституту, незалежно від віку працівника. Передбачено такі рекомендації і для колгоспів, що ввійшли до нашої системи. Зберігатимуться ці доплати і при виході працівника на державну пенсію. Минуло трохи більше півроку, та результати не забарилися: по-іншому ставляться робітники до стажу, осідлості і закріплення в цих галузях.

Але все, що робимо ми в себе, називається боротися за село самотужки, І прямо треба скачати, не всім господарствам під силу. Тому до Проекту Закону, який піде на всенародне обговорення, слід внести новий, стимулюючий селянина, і особливо трудоємких

спеціальностей, порядок пенсійного забезпечення, головним. визначальником якого був би не вік людини, а встановлений стаж роботи в даному господарстві, на даній роботі.

На всіх з'їздах та інших форумах ми кидаємо гасла: "Повернути борги селу". А тим часом на ділі поглиблюємо його пограбування. Торік тільки від уходу з сіл Черкащини 20 тисяч молоді село втратило біля 500 мільйонів карбованців. Цей рік до цієї цифри добавиться ще 2-3 мільярди крб. від здорожання вдвічі нафтопродуктів, міндобрив, інших засобів виробництва, від "кріпацького" налогу за трудові ресурси і т. д.

Чому ж у Проекті Закону про пріоритетний розвиток села і агрокомплексу ми не передбачаємо негайного припинення дії цих законів? Думаю, що найпершими заходами, якими ми хочемо добиться розвитку села, повинна стати відміна цих грабіжницьких законів. Без цього люди нас не зрозуміють, не повірять у наш Закон, не підтримають. А села занепадатимуть і далі.

Не можу не сказати кілька думок про заготівельні ціни на сільгосппродукцію, їх еквівалентність з промисловими товарами, засобами виробництва. Не основа основ всієї економіки. А вона не на боці колгоспів і радгоспів взагалі, а тим більше - зовсім не відповідає бонітету земель кожного господарства, інших економічних передумов, що складають так звану ренту.

Настав час оцінити землю кожного господарства І по ній, якщо ми ще думаємо працювати за заготівельними і закупівельними цінами, потрібно негайно оцінити землі кожного колгоспу і радгоспу за їх природною родючістю і по ній, цій бонітетній оцінці, визначати рівень заготівельних цін.

І останнє. Коли обговорювали чорнобильське питання, хоч як я просив, але слова мені не надано. А потрібно донести до всіх людей республіки, Ідо наша біда, як сказав Володимир Олександрович Яворівський, нікому не болить. Вона наша. І щоб хоч трохи її зменшити, ми організували в себе, в інституті, в райлікарнях кабінети по оздоровленню чорнобильських пострадальців продуктами саду. Встановлено, що чорна смородина здатна вивести з тіла людини всі радіоактивні елементи, запобігти і вилікувати людину практично від всіх недугів, в тому числі - від променевих хвороб. Тому, не вдаючись до деталей, хочу закликати всіх, хто чує цей виступ, щоб кожна сільська садиба, кожна ділянка любителя мала 15-40 кущів, а в колгоспах-радгоспах - 5-20 гектарів чорної смородини. Не це лише сприятиме усуненню

наслідків Чорнобиля, а й забезпечить стійкість організму людами на майбутнє, від інших, непередбачених сьогодні, але можливих в житті, чорнобилів. Дякую за увагу.